ходили на представлення упо-

добаної п'єси і таким чином

здобували текст, звичайно,

повний всіляких помилок і

прямих нісенітниць, над роз-

гадкою яких так багато дове-

лося битися пізнішим видав-

цям. Цим злодійським шля-

хом і з'явилися ранні видання

шекспірівських п'єс.

Та все ж лише половина (18)

п'єс Шекспіра була опубліко-

вана тим або іншим чином за

життя драматурга. Найголов-

нішою публікацією шекспі-

рівської спадщини по праву

вважається фоліо 1623 року

(так зване «Перше фоліо»),

видане акторами трупи Шекс-

піра Джоном Гемінгом і Генрі

Конделом. До цього видання

увійшли 36 п'єс Шекспіра —

Творчість Шекспіра

поділяють на 3 періоди:

1) 1590-1600 рр. -

«оптимістичний». Були на-

писані комедії, основною

темою яких була віра в життя

та сили людини: «Прибор-

кання норовливої», «Сон літ-

ньої ночі», «Багато галасу

даремно», «Дванадцята ніч».

Історичні хроніки.

2) 1600-1608 pp. -

«трагічний». Створені шеде-

ври в жанрі трагедії «Гам-

лет», «Король Лір»,

«Макбет».

3) 1609-1612 pp. -

«романтичний». Трагікоме-

дії з щасливим фіналом

«Зимова казка», «Буря».

За винятком «Венери і Адоні-

са» та «Лукреції», Шекспір

сам не опублікував жодного зі

своїх творів. Та це і не було в

літературній традиції того часу

звичайним — самому друкувати

драматичні твори. Коли Бен

Джонсон видав збірку своїх

драм (1616 рік), з нього глузува-

ли й побачили в цьому дріб'яз-

ковість. А головне — друкувати

свої драми менше всього входи-

ло в інтереси Шекспіра як члена

відомої трупи. Оскільки всяка

вподобана публіці п'єса була

джерелом доходу того театру,

то автори не тільки не прагнули

робити її загальною власністю

шляхом видання, а, напроти,

приховували рукопис від хижа-

цтва видавців-піратів. Якщо не

вдавалося за допомогою викра-

дення добути рукопис, вдавали-

ся до допомоги скорописців, які

Англійський драматург

Єлизаветіиської епохи,

поет і актор.

Шекспір визнаний найви-

датнішим англійським

драматургом всіх часів.

В цьому випуску:

Вільям Шекспір 1

Творчість письменника 1-2

В.Шекспір і Україна 2

Переклади сонетів Шекспіра українською

мовою

3

Трагедія «Ромео і Джульєтта»:

- історія створення

- аналіз п’єси

3

Гроно на тему «Шекспір» 4

Літературне вілдуння: - словничок

- цікаві факти

- Шекспір і ми

4

Випуск до уроку зарубіжної літератури у 8 класі

Видається з 1 вересня 2006 року

Народився Вільям

Шекспір приблизно 23

квітня 1564 року у місті

Стретфорді-на-Ейвоні у

сім’ї забезпеченого ремі-

сника та комерсанта.

Батько Шекспіра навіть

був якийсь час міським

головою. Його мама на-

лежала до однієї із ста-

ровинних англійських родин.

Вільям навчався у

так званій граматичній школі.

У 18 років він одружується із

Енн Хетевей, яка була стар-

шою від чоловіка на 8 років.

У сім’ї народжується 3 дітей.

Причини переїзду

Шекспіра до Лондона досте-

менно невідомі. Але у 1587

році він залишає сім’ю, рідне

місто і влаштовується на ро-

боту у театр. Спочатку Віль-

ям наглядав під час вистав за

екіпажами, на яких приїжджа-

ли до театру багаті лондонці,

потім працював суфлером.

Згодом Шекспіру дали неве-

личку роль, але відомим акто-

ром він так і не став. Вільям

почав переробляти п’єси для

театру, а згодом став створю-

вати власні п’єси. Слава шви-

дко знаходить драматурга. Не

змушує чекати і матеріальний

добробут: Шекспір стає спів-

власником театру «Глобус»,

купує будинок, а з часом

отримує для себе та батька

спадкове дворянство. На гер-

бі його зображений білий

сокіл, що тримає у пазурах

золотого списа із срібним

вістрям – адже прізвище

«Шекспір» (Shakespeare) у

перекладі означає «той, хто

потрясає списом».

У 1612 році Шекспір

залишає театр і повертається

до рідного міста. Помер дра-

матург від тяжкої хвороби у

віці 52 роки у день свого на-

родження 23 квітня у рідному

місті Стретфорді-на-Ейвоні

Вільям Шекспір

Сонет – вірш з 14 рядків. У англій-

ській традиції, в основі якої лежать пе-

редусім сонети Шекспіра, прийнята

таке римування: abab cdcd efef gg, тобто

три катрени на перехресні рими, і один

двовірш (тип, введений поетом графом

Сурреєм, страченим при Генріху VIII).

Всього Шекспір написав 154 соне-

ти, і більша їхня частина була створена

в 1592-1599 роках. Вперше вони були

надруковані без відома автора в 1609

році. Два з них були надруковані ще в

1599 році в збірці «Пристрасний піліг-

рим». Це сонети 138 і 144.

Весь цикл сонетів розпадається на

окремі тематичні групи:

Сонети, присвячені другу: 1-126

Оспівування друга: 1-26

Випробування дружби: 27-99

Гіркота розлуки: 27-32

Перше розчарування в другові: 33-42

Туга і побоювання: 43-55

Зростаюче відчуження: 56-75

Суперництво і ревнощі до потів: 76-96

«Зима» розлуки: 97-99

всі, окрім «Перикла» та «Двох знатних

родичів». Саме це видання лежить в

основі всіх сучасних видань Шекспіра.

Як драматург Шекспір почав висту-

пати з кінця 80-х років XVI століття.

Дослідники вважають, що спочатку він

опрацьовував і перероблював вже існу-

ючі п'єси — і лише згодом перейшов до

створення своїх власних творів. П'єси

Шекспіра користувалися великою по-

пулярністю, проте мало хто знав його

ім'я у той час, оскільки глядач звертав

увагу насамперед на акторів.

Загалом вірші Шекспіра не можуть йти

в порівняння з його драмами. Але самі

по собі узяті, вони носять відбиток не-

абиякого таланту, і якби не тонули в

славі Шекспіра-драматурга, вони самі

цілком могли б доставити і дійсно дос-

тавили авторові велику популярність:

ми знаємо, що учений Мірес бачив в

Шекспірові-поетові другого Овідія.

Але, крім того, є низка відгуків інших

сучасників, що говорять про «нового

Катуллу» з найбільшим захопленням.

Торжество відновленої дружби:100-126

Сонети, присвячені коханці: 127-152

Висновок – радість і краса любові: 153

У 1596, батько Шекспіра, Джон,

отримав від королівської Геральдії пра-

вом мати сімейний герб що підтверджує

статус джентльме-

на. За тверджен-

нями дослідників

творчості Шекспі-

ра, саме син Джо-

на Шекспіра, успі-

шний лондонсь-

кий драматург

Вільям, поновив

клопотання батька

на отримання сі-

мейного гербу після невдалих спроб

батька (Джон Шекспір вперше зробив

клопотання на отримання сімейного

гербу ще у 1575 році, але отримав від-

мову) Матеріал підготували

члени гуртка “Юний літератор”

Стр. 2

Шкільні цікавинки

Знайомство з Вільямом Шекс-

піром на Україні починається з першо-

го десятиріччя XIX століття. То була

ера романтизму, що по-своєму відкри-

вала Шекспіра по всій Європі й у по-

шуках своїх поглядів на нього спира-

лась.

Найвідоміший поет України

Тарас Шевченко захоплювався англій-

ським генієм. Всюди возив із собою

його твори в російських перекладах.

Читання «божественного Шекспіра»

полегшувало Кобзареві тяжкі дні за-

слання. Величезне враження на

Т.Шевченка справили вистави

«Отелло» й «Король Ліра» за участі

славнозвісного американського актора-

негра Айрі Олдріджа.

Першу спробу перекладу Шек-

спіра зробив на початку 60-х років ми-

нулого століття український філолог,

етнограф, музеєзнавець, громадсько-

культурний діяч, доктор філологічних

наук Іларіон Семенович Свенціцький,

тоді ще студент Київського університе-

ту. З кінця 60-х років цим захопився і

український письменник, фольклорист,

етнограф, мовознавець, перекладач,

критик, редактор, видавець Пантелей-

мон Куліш, який переклав тринадцять

п’єс. У 70-х роках ідея перекладати

Теофіль Готьє про комедії Шекспі-

ра» (1916).

П’єси Шекспіра йдуть на укра-

їнській сцені з перших років ХХ століт-

тя. А з кінця 20-х років починають з’яв-

лятися нові переклади його творів.

Усього до початку 80-х років перекла-

дено п’ятнадцять Шекспірових п’єс.

Причому деякі перекладалися неодно-

разово. Адже за них бралися такі майс-

три пера, як Максим Рильський, Мико-

ла Бажан, Борис Тен, Василь Мисик,

які оригінально бачили й відчували

Шекспіра, вплітали в точне його відт-

ворення самобутню поетичну інтерпре-

тацію.

До золотого фонду українсько-

го радянського театру ввійшов ряд ше-

кспірівських постановок: «Отелло» в

театрі ім. Заньковецької (1926), «Сон

літньої ночі» в Київському театрі ім.

Франка (1927), «Макбет» у Донецько-

му театрі ім. Артема (1938). Здійснюва-

ли ці постановки видатні діячі того

часу.

Також, як і в усьому світі, до

Шекспірових тем, мотивів, образів зве-

ртались і звертаються українські лірики

– М. Рильський, М. Бажан,

Л.Первомайський, Д. Павличко, Б.

Олійник, І. Драч та багато інших.

В.Шекспіра виникла й у відомого україн-

ського письменника, поета, драматурга і

прозаїка Михайла Старицького. Проте

здійснив він тільки переклад «Гамлета».

Український письменник, драматург, теат-

ральний актор Марко Кропивницький пе-

реклав «Отелло» і працював над

«Венеціанським купцем». У 90-і роки

український прозаїк та драматург Панас

Мирний перекладав «Короля Ліра».

Особлива сторінка української

Шекспіріани пов’язана з Іваном Франком.

Переклав він із Шекспіра, може, й не так

багато – «Венеціанського купця» й ряд

сонетів, – але саме він заклав основи укра-

їнського шекспірознавства. Бо ті десять

сторінок, присвячених В.Шекспіру в книзі

професора Київського університету А.

Линниченка «Курс історії поезії для серед-

ніх навчальних закладів» (1861), навряд чи

можуть розглядатись як такі основи. А

Франко написав одинадцять праць про

Шекспіра, де показав поета гуманістом і

реалістом, що з надзвичайною силою відт-

ворив свій вік і особливості цієї епохи.

Чимало зробив Іван Франко і в справі ви-

дання Шекспірових п’єс. Відтоді захоп-

лення поетом, його популяризація і погли-

блене вивчення йдуть паралельно. У зв’яз-

ку з цим можна вказати хоча б на працю

ще молодого українського літературознав-

ця О. І. Білецького «З історії шекспіризму:

єтти на балу у Капулетті і зародження

любові.

Розвиток дії – сцени вечірнього по-

бачення героїв, що закріплює їхнє рі-

шення бути разом; таємне одруження;

сутички між Тібальтом і Меркуціо і за-

гибель Меркуціо; втручання у сварку

Ромео, і вже від його руки гине Тібальт;

за цим відбувається вигнання Ромео до

Мантуї, а у Вероні готуються до весілля

Джульєтти з Парісом.

Кульмінація – сцена в склепі, коли

кожен герой, вважаючи свого коханого

померлим, приймає рішення піти з жит-

тя.

Розв’язка – подвійна смерть голов-

них героїв; конфлікти доведено до

останнього етапу, вони залишаються

невирі-

шеними;

їхню

смерть

супрово-

джує ще

низка

смертей;

розпо-

відь бра-

та Лоре-

нцо і

прими-

рення

сімей.

кові станові забобони.

Головні герої: Монтеккі: Ромео,

його батьки, друзі (Меркуціо, Бенво-

ліо), слуги; Капулетті: Джульєтта, її

батьки, Тібальт, слуги.

Місце дії – Італія, Верона.

Час дії – ХV століття.

Композиція – 5 дій, дії поділені

на сцени. Автор визначив таку компо-

зицію:

Пролог

Дія І – 5 сцен.

Дія ІІ – пролог – 6 сцен.

Дія ІІІ – 5 сцен.

Дія ІV – 4 сцени.

Дія V – 3 сцени.

Основна думка трагедії Шекспіра

«Ромео і Джульєтта» – в тому, що для

справжнього кохання немає нічого

неможливого, не існує ніяких переш-

код. Закоханим не можна було зустрі-

чатися, їх сім’ї ворогували, але вони

зустрічалися, вони кохали один одно-

го. Трагедія закінчилася сумно – Ро-

мео і Джульєтта загинули через те,

що їх ворогуючі сім’ї заважали їм

бути разом, вони не розуміли, що

існує щире, чисте кохання, не дивля-

чись ні на що.

Сюжет твору: Експозиція – зіткнення Монтеккі і

Капулетті, бесіда Бенволіо і Ромео,

підготовка до балу в будинку Капу-

летті.

Зав’язка – зустріч Ромео і Джуль-

СОНЕТ № 116

He буду я чинити перешкоди

Єднанню двох сердець. То не любов.

Що розцвіта належно від нагоди

І на віддаленні вгасає знов.

Любов – над бурі введений маяк,

Що кораблям шле промені надії,

Це вірка провідна, яку моряк

Благословляє в навісній стихії.

Любов не блазень у руках часу,

Що тне серпом своїм троянди свіжі

І щік, і уст незайману красу.

Той серп любові справжньої не ріже.

Як це брехня я віршів не писав,

І ще ніхто на світі не кохав.

Дмитро Паламарчук

СОНЕТ № 130

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжнійший за її уста,

Не білосніжні пліч овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої – цілком земні.

І все ж вона – найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

Дмитро Паламарчук

СОНЕТ № 66

Не раз я кличу смерть, бо нужно бачить в

світі,

Як ходить працівник в жебрацькому лах-

мітті,

А капосне ніщо блищить у пишнім строю,

А вірність щирая, знай, б’ється з клеве-

тою.

Як славу має й честь, огида і облуда,

А чистоту он там сквернить насилля дике,

Як честь ганьбить ось стовпище велике,

А власть над всіма зла, як на очах полуда.

Перед надсилою художество німіє,

А дурень мудрому відмірює права,

І правда спутана, безпомічна дуріє,

А добрий в найми йде, а ледар ужива –

Умер би! Ні, держусь тривогою одною:

Як я умру, й любов моя умре зі мною.

Переклад І. Франка

Стр. 3

Шкільні цікавинки

Історія створення трагедії

В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта». У кінці ΧVI століття, точніше – в 1596

році Вільям Шекспір створив п’єсу, яка

стала безсмертною. Найцікавіше полягає в

тому, що Шекспір не сам придумав сюжет

цієї п’єси. Безпосереднім джерелом траге-

дії була поема Артура Брука «Ромео і

Джульєтта», однак ще до Брука ця старо-

винна італійська легенда переповідалася

багато разів. Її обробка зустрічається в

«Новеліо» Мазуччо від 1476 року. Луїджі

да Порто в «Історії двох законах», опублі-

кованій у 1524 році, переніс дію з Сієни

до Верони і дав героям імена Ромео і

Джульєтта. В «Божественній комедії»

Данте зустрічаються імена ворожих сімей

Монтеккі та Капулетті. У 1553 році сюжет

використав Бальдері у «Нещасливому

коханні». Вивів його також Маттео Бан-

делло у «Новелах» у 1554 році, Луїджі

Гротто в «Адріані» в 1578 році. П’єр Буа-

то переклав новелу Банделло французь-

кою мовою. Цей переклад був використа-

ний Пойнтером, англійський переклад

якого увійшов до збірки «Палац насоло-

ди» (1565-1567). Саме звідти його почерп-

нув Артур Брук, у якого запозичив матері-

ал Шекспір.

Аналіз п’єси Шекспіра

«Ромео і Джульєтта» Жанр – трагедія.

Тема – пристрасне кохання Ромео і

Джульєтти.

Ідея – людські почуття святіші за ві-

Видається з 1 вересня 2006 року раз на місяць

Незліченна кількість дивовижних по

витонченості і глибині фраз належить перу

Шекспіра, які стали крилатими виразами:

* Який довершений витвір – людина!

* Бути чи не бути ?

* Люди – господарі своєї долі.

* Робота, яку ми виконуємо охоче, зцілює

болі.

* Де мало слів, там більше правди. Де мало

слів, там вагу вони мають.

* Ніколи не знайдеш жінки без готової

відповіді, хіба що вона виявиться без язика.

* Чи може щось бути жахливішим, ніж

невдячна людина?

* На слух будь щедрий, а скупий на мову.

Всіх вислухай, а власну думку май.

* Наша особистість – це сад, а наша воля –

його садівник.

* Нехай молодість оспівує кохання!

* Відкиньте ж гіршу частку свого серця. І з

кращою живіть життям чистішим.

* Час минає для різних людей неоднаково.

* З хворобою жартує той, хто ран не відав.

* Де думка сильна – там діло повне сили.

* Стислість – сестра таланту.

* Гріхи інших судити Ви так старанно рве-

тесь, почніть з своїх і до чужих не добере-

тесь.

* Світ – театр і ми всі в ньому актори.

Відповідно до словника цитат, виданим

в Оксфорді, Шекспір написав десяту части-

ну найбільш повторюваних висловів.

―Шекспір – найвідоміший з усіх існую-

чих людей‖, – писав Марк Твен.

―Перша ж сторінка Шекспіра, яку я

прочитав, підкорила мене на все життя, а

здолавши першу його річ, я стояв як сліпо-

народжений, якому чудотворна рука рап-

том дарувала зір!‖, – так говорив Йоганн

Гете.

Роман у віршах – різновид ліро-епічного

(змішаного) жанру, у якому поєднані

особливості і ліричного, і епічного зобра-

жень, що веде до багатоплановості худо-

жнього світу. Межує з драматичною пое-

мою, віршованою повістю.

П’єса – твір театрального мистецтва,

обмежений часовим терміном з викорис-

танням режисерського задуму, акторської

гри, драматургічного твору

(літературного джерела), музики, театра-

льних декорацій та механізмів тощо.

Конфлікт – (лат. conflictus – зіткнення) –

зіткнення протилежних інтересів і погля-

дів,напруження і крайнє загострення су-

перечностей, що призводить до активних

дій, ускладнень, боротьби, що супрово-

джуються складними колізіями.

Авторська позиція – це відношення

автора до своїх героїв, виражене в змісті

твору, у портретах героїв, у їхніх думках і

почуттях, у композиції, у символіці, в

описі природи, а також безпосередньо в

оцінках.

«Шкільні цікавинки», Засновники – учні КЗО ―Межівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2‖ Межівської селищної ради, члени гуртка «Юний літератор»,

Керівник: Плахотнік Ольга Миколаївна, вчитель зарубіжної літетатури

Наша адреса: 52900, смт. Межова, Межівського району Дніпропетровської області,

вул. Спортивна,33, тел. 62-1-56, E-mail:mezovash2@gmail.com

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному класі

КЗО ‟Межівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступе-

нів №2‖ Межівської селищної ради‖

Обсяг 4 др. арк.

Матеріал підготували

члени гуртка “Юний літератор”

О, Шекспіре! Як мило й любо чути,

Що твої талант і велич вічні,

Нам, Шекспір, ніколи не забути

Зміст твоїх трагедій таємничий.

0, Шекспіре! Твої герої й нині

Величчю душі чарують знов,

І надихає наше покоління

Їх віра в щастя і любов.

«Ромео і Джульєтта»

Сонет

П’єси

Відродження

«Король Лір»

Шекспір

«Отелло»

«Глобус»

Стретфорд

«Гамлет»

Англія