Видавець Олександр Савчукruh.org.ua/images/yakuba-ng.pdf · народний...

Видавець Олександр СавчукХарків • 2018

у пОшукаХ праВеднОгО ЗакОну

удк 321.01:342.1 Я 49

Якуба Ю. А.народний гетьманат : у пошуках праведного

закону / Юрій Якуба. — Харків : Видавець Олек-сандр Савчук, 2018. — 316 с.

ISBN 978-617-7538-14-0

Я 49

©Якуба Ю. а., 2018ISBN 978-617-7538-14-0

удк 321.01:342.1

Присвячується Сергію Табалі й Павлові Левчуку

•ВСТУП •

Ця книжка про справедливість. Якщо сказати точніше, то про справедливість політичну. а якщо ще точніше, то про справедливість у громадських справах, адже саме слово й поняття «політика» — іншомовного походження, тому й викликає безлад-ні образи в підсвідомості нашої людини.

За теперішніх часів і слово, і саме поняття спра-ведливості так само звучить як голос із того світу. а тут іще й справедливість у громадських справах?!

Можу погодитися, що звучить це досить див-но, але все ж таки якщо є слово, то, значить, десь в ефірному стані існує й саме його джерело! Отож рушаймо разом на його пошуки! Знайдімо та роз-чистьмо це замулене джерельце, щоб удосталь на-питися його кришталево чистої свіжості!

От тільки хай у цю подорож вирушають лише ті, хто дійсно прагне віднайти саме цю справедливість у громадських справах. а ось ті, хто вважає, що вже все пізнав і що в нього склалося своє стійке уявлен-ня про таку справедливість, нехай краще відкладе цю писанину. Вона для інших людей…

народний гетьманат 9

Чесно кажучи, спершу я думав, що писати про такі речі — це марна трата часу й сили, оскільки ці-льовою аудиторією нашої книги є звичайні люди, котрі, як і я, живуть і переживають усі свої побуто-ві проблеми, зайняті сімейними та суто матеріаль-ними питаннями. а тут, самому собі й людям, як тиць моя радість, пропонується відірватися від бу-денності й поринути в якісь високі матерії, в якісь високі світи пошуку справедливості в політиці. дійсно, виглядає дещо абсурдно, але мою думку з цього приводу змінив сам великоповажний пан Микола!

шкода, що пана Миколу мало хто знає. але, по-вірте, будь ласка, — це неймовірна людина. Без неї життя кожного з нас було б зовсім інакше. пан Ми-кола, коли я з ним познайомився, був воїном 81-ої десантно-штурмової бригади. Він звичайний «кі-борг». під час першої нашої зустрічі пан Микола по-чав розповідати про себе та присутніх побратимів і сказав дуже промовисті слова: «Спочатку ми довго жили он там, за тим полем, у донецькому аеропор-ту, а після того, як він розвалився, ось уже півроку живемо тут, у Водяному». уявляєте різницю світо-сприйняття?! для нас, цивільних людей, наші воїни на війні воюють, а пан Микола каже, що вони там живуть! Тому наші вороги просто приречені на по-разку. Та зараз ми говоримо про інше. Тієї теплої червневої ночі мені довелося пообіцяти панові Ми-колі, що я напишу про народний гетьманат.


Стояли дуже спекотні дні й ночі 2015 року. Спе-котно було як у повітрі, так і на війні з Московією. разом із друзями ми приїхали на передову з волон-терською метою. на той час передова лінія проти-стояння з Московією заслуговувала на увагу навіть з естетичного погляду.

Особливо це надзвичайне явище проявляло себе вночі. Велетенське, безмежне степове небо донбасу ревіло, свистіло, безугавно гуло, світилось, як оргáн у зоряному храмі. Тектонічні суперечнос-ті у світоглядах зіштовхнулися з жахливою силою й породили цю унікальну музику бою, з якої на-роджувалося щось інше. Щось таке, про що кожен учасник цього оркестру думав у потаємних зака-пелках своєї душі.

пан Микола дав притулок волонтерам у пошко-дженому війною дачному будиночку. пізнього ве-чора всі зібралися на його терасі, довкола столу, з видом на якийсь став і чужий садок.

Вигляд у кіборгів, які прийшли потеревенити з нами, був іще той! у сімейних труселях, у капцях на зразок «ні кроку назад», у різноманітних майках з котиками… досить кумедно виглядало це чоловіче зібрання. але так були вбрані лише люди, вільні від бойового чергування. Тим часом хлопці, які вихо-дили на «нуль», тобто на передову бойову позицію, відразу ж перетворювалися на грізних карателів ворога.

ніч була в самісінькому розпалі. Замість хру-щів, що над вишнями гудуть, десь поруч гатила мі-


нометна батарея 120-го калібру, звучали й інші ін-струменти. Та раптом усе стихло. аж тишею у вухах задзвеніло… у ставку хлюпнулася рибина, загомо-ніло листя на груші, цвіркунами озвалася трава.

І тут, протискаючись крізь цю мирну тишу, пан Микола виніс величезну пательню, на якій шквар-чали макарони за флотським рецептом! За мить на столі вже красувалася нарізка сала, сиру, ковбаси, запашна квашена капуста із соленими огірками. а на завершення натюрморту з-під столу ефектно вигулькнула заборонена мінськими угодами плас-тикова пляшка з домашнім самогоном.

усім стало радісно, весело й по-сімейному за-тишно. ех, друзі, сидячи вдома на канапі, такий кайф ви навряд чи відчуєте! Це було так, ніби маши-на часу перенесла всіх нас крізь століття до наших козаків, на Січ. уявляєте — довкола всі свої. Чубаті хлопці регочуть від безкінечних жартів, а поряд си-ла-силенна зброї й ворогів! десь зовсім поруч ледь чутно шугає смерть, і вона в такі миті надає життю особливого аромату. додає йому прянощів із вдяч-ності за кожну мить буття.

Чи може бути щось краще! додайте тільки до гарної компанії гарну бесіду й цигарки…

побалакали ми з кіборгами вже і про те, і про се, і навіть про те, як космічні кораблі розсікають простори космосу. коли раптом пан Микола питає нас із друзями: «а що вас там, у дніпрі, об’єднує? Ви ж усі такі різні — і за віком, і за життям, а балакаєте


якось схоже». І тут хтось злегковажив, — чи то наш зв’язковий аріслав пастернак, чи Сергій Василюк, так, той самий, що з гурту «Тінь Сонця», — і сказав, що всі ми віримо в народний гетьманат!

Блін, тоді я зрозумів, що розмова затягнеться! Так воно й вийшло. пан Микола й інші хлопці враз пожвавішали та й ну допитуватись, що ж воно таке, отой ваш гетьманат? Я спробував змінити тему, мов-ляв, це в нас така мрія і вас, хлопці, вона не дуже заці-кавить. Та де там! пан Микола знову дістав з-під сто-лу заборонену мінськими угодами пляшку, закурив нову цигарку, пихнув у зоряне небо хмаринку аро-матного диму та й каже: «розповідайте, ніч довга…».

Отак і довелося викласти хлопцям усе, що нам мріється про справедливий устрій україни. після почутого наші козаки-кіборги аж скипіли. авжеж! Саме так і має бути в україні! пішли нові тости за народний гетьманат, а на завершення хтось запро-понував негайно заводити техніку й атакувати во-рогів, що зі своїм «рускім міром» заважають побра-тимам будувати гетьманат. Зрештою, усі сяк-так заспокоїлись, але пан Микола таки взяв з мене обі-цянку написати для людей про народний гетьма-нат. Ось тепер і виконую свою обіцянку. Бо спробуй-те образити кіборга обманом! Хто ж захоче псувати собі карму, скривдивши брехнею святу людину? пан Микола та його хлопці переконали нас, що ця мрія може бути зрозуміла чесним людям, а все у сві-ті залежить саме від них…


після цієї пригоди я довгий час збирався з дум-ками, аж нарешті наче все якось більш-менш скла-лося. Ось тепер і читайте, пане Миколо, разом з тими, кому цікаво, про те, про що ми балакали тієї тривожної ночі під донецьком.

Оскільки ви тримаєте в руках дуже особливу книгу, то й читати її можна лише за особливою ме-тодикою. Читайте повільно-повільно! кожне ре-чення — це окремий образ. Тільки створивши його, рухайтесь далі. Один або два розділи на день. на-ступного дня знову швиденько перечитайте вже прочитане й знову просувайтеся вперед на один або два розділи. Оскільки подальша розповідь по-требуватиме значного зосередження уваги, то спробуймо поспішати повільно…

•1• ГРОМАДСЬКІ СПРАВИЯк це може виглядати? ну, уявімо, що це десь кі-

нець травня. недільний тихий ранній ранок. Яскра-ве сонячне проміння радісно будить вас разом із десятками щебетливих пташок. глибочінь блакит-ного неба з маленькими кучерявими хмаринками у вигляді чудернацьких пухнастих кроликів змушує вас посміхнутися новому дню. Ви посміхаєтесь, а кришталева свіжість води миттю змиває з вас за-лишки сонливості. Ви захоплено спостерігаєте, як дерева вітають вас легеньким тріпотінням своїх зелених долонь. Ще досить прохолодне повітря,


щедро просякнуте пахощами квітів, вихром влива-ється у ваші спраглі легені. Захват від досконалості світу проймає найпотаємніші закутки вашої свідо-мості.

Весь день ви займаєтесь улюбленими справами, можливо, граєтеся зі своїми дітьми, з котом та ніж-ною дружиною і з насолодою милуєтеся гармонією природи з людиною. усе відбувається приблизно так, як у рекламі зубної пасти чи банківських кре-дитів.

поступово ваше захоплення змінюється на спо-кійну насолоду від ідеальної краси Всесвіту й усві-домлення себе його найкращою часточкою. З ва-ших грудей повітря ритмічно повертається до ле-генького вітерцю, і ви потрапляєте в чіткий ритм із пульсом земної кулі.

Однак увечері ви вмикаєте телевізор і почи-наєте переглядати всілякі політичні дебати укра-їнських політиків, журналістів, різноманітних ак-тивістів та лідерів громадських думок. Ви переми-каєте з одного каналу на інший, але скрізь натра-пляєте на очевидні прояви хаосу думок, емоцій та конфліктів особистих інтересів усіх учасників цьо-го дійства. кожна клітина цього процесу кричить лише про свою сокровенну істину, майже без надії бути почутою іншою клітиною медійного світу.

у цей час ви згадуєте, що вже завтра вам дове-деться зануритися в справжні події та середовище, котрі так наочно віддзеркалює телебачення. Люди


всіляко борються з державними органами, а держа-ва з людьми. усюди точиться боротьба всіх проти всіх, з використанням у вигляді зброї підкупу, брех-ні, змови, злочину та омани.

поступово вас переповнює почуття обурення. Відсутність гармонії між світом природи та світом політики стає такою разючою, що зависає в атмос-фері великим знаком питання. Як же ж це так?!!

у природі так само існує безліч суперечностей, але всі вони вирішуються. Чому ж Бог, Творець чи якийсь інакший найвищий розум допустив у по-літиці, серед людей, такий страшенний безлад? Тепер це просте запитання постійно гупає у ваш мозок. Воно набридливо переслідує вас усюди, як дзижчання нічного комара. Хіба так має бути?!

І ось, коли вже уривається терпець, коли стає мер-зенно жити поруч з цим знущанням зі здорового глуз-ду, — вам якимось дивом потрапляє до рук ця книга з чудернацькою назвою «народний гетьманат»! усе, тут смайлик!!! Вважайте, що ви майже врятовані. Тре-ба лише докласти певних зусиль, щоб зрозуміти те, про що тут йдеться. Без жартів! Це важливо!

Люди добрі, заждіть одягати шаровари, відро-щувати вуса та вибривати чуби. І гопак, можливо, танцюватимемо, але пізніше, вже аж на символіч-ній «могилі демократії», яка нині закручує свої бі-сівські танці скрізь, де тільки можна. Так! Саме «де-мократією» називається цей політичний безлад, котрий так набрид людям і Творцеві Всесвіту. Та


зараз вона надзвичайно потужна й може майже все. Ось просто зараз вона, ця донька Люцифера, вико-нує свій найжахливіший танець простісінько у ва-шій свідомості. Жах!

Однак усе на білому світі минає й змінюєть-ся… наближається час змінитися й «демократії». авжеж, саме так і буде, оскільки будь-які форми й способи політичного життя рано чи пізно погли-нає морок небуття. Так само як колись змінився первісний лад, рабовласницький лад та феодалізм з монархізмом, так само як змінювалися дикий ка-піталізм, конституційні монархії й парламентські республіки. Який лад замінить нинішню «демокра-тію», залежить саме від тебе, шановний. полотно майбутнього щомиті виникає з наших особистих думок, мрій, страхів, ілюзій та почуттів. Ця книжеч-ка є своєрідним запрошенням зіграти в гру реаль-ної фантазії під назвою народний гетьманат. уві-мкніть уяву й долучайтеся…

народний гетьманат — це лише умовна назва мрії про майбутній державний устрій україни, тоб-то про такий державний механізм, який повинен стати значно кращим за будь-які нині існуючі мо-делі державних устроїв у світі. В україні вже були різні моделі гетьманатів. найвідоміші моделі — гетьманати пилипа Орлика з його унікальною кон-ституцією, Яреми Вишневецького, Богдана Хмель-ницького, павла Скоропадського. І нехай усі вони різняться між собою, завдяки їм ми можемо ствер-


джувати, що в українській мові є такий термін і що визначає назву державного устрою україни.

Окрім цього, раді повідомити вельмишановне товариство, що ми вже зараз маємо свою прописану конституцію народного гетьманату! Зважаючи на те, що її юридичні норми прописані специфічною сухою нормотворчою мовою, вона потребує роз’яснення звичайною людською мовою і зрозумілою терміно-логією. Власне, саме це я й намагатимуся зробити.

Отже, усе, про що тут ітиметься, є офіційним коментарем до нашої мрії про народний гетьманат. Водночас ми проти будь-яких перепон, котрі б об-межували ваше право на мрії про більш доскона-лий державний механізм. а поки що мрійте разом із нами або мрійте ліпше від нас. Інакше замість вас мріятимуть інші люди, чиї інтереси дуже відмінні від нашої надії на краще майбутнє. Із мрії почина-ється будь-який план будь-якої новобудови. Якщо ви перестали мріяти, значить, перестали й плану-вати, а отже, й діяти! Нам усім разом слід розпо-чинати мріяти про найкращий державний меха-нізм в Україні.

принципова відмінність народного гетьманату від попередніх гетьманатів і так званих демократій полягає в тому, що в цьому проекті закладені ме-ханізми здійснення народом своїх владних повно-важень і, найголовніше, — майнові гарантії дотри-мання його інтересів. різноманітні демократичні конституції лише проголошують, що народ є дже-


релом влади, і на цьому крапка… а в чому ж поля-гають його владні повноваження? Як у період між виборами та (головне запитання!) яким правовим механізмом він, народ, може здійснювати свою вла-ду й захищати її від захоплення?

Яким чином народ може одержати свою май-нову, грошову вигоду від діяльності належної йому держави? Як народ із власної волі може покарати свого обранця за зловживання владою та відшко-дувати збитки, котрі той завдав? Ці запитання за-вжди залишалися без відповіді та й самі по собі вва-жались якоюсь єрессю, крамолою, безглуздям!!!

Зрештою, друзі, спробуймо разом позбутися шкідливої звички все тільки критикувати. Тому хочу відразу сказати вам, що доброго, справедливо-го й корисного для народу пропонує конституція народного гетьманату. Я викладу своє розуміння цієї концепції у формі, далекій від науковості, тому заздалегідь перепрошую за надмірне спрощення складних концептуальних речей.

думаю, найкраще розпочати з податків, адже фінанси та власні гроші цікавлять нас передусім, і це правильно й добре. кожна людина постійно прагне якомога більше одержати енергії грошей і заощадливо її витрачати. гроші — це найкраще мі-рило цінності будь-яких товарів та послуг, зокрема й мірило тих послуг, що їх громадяни одержують від державних та місцевих органів влади.


•2• СКАСУВАННЯ ПОДАТКІВЗ прадавніх часів склалося так, що одних людей

у той чи інший спосіб обкладали податками інші люди, котрі змогли узурпувати владу над ними. Ця так звана владна «верхівка» нав’язувала більшості людей свої послуги щодо організації побутового та економічного життя.

Заради правди слід визнати, що люди дійсно потребували цих організаційних послуг. Людей та їхню господарську діяльність треба було захищати від злочинців і зовнішніх ворогів, які існували за-вжди. потрібно було організовувати спільну госпо-дарську діяльність, здійснювати судові й охоронні функції та багато чого іншого.

коротко кажучи, так виникла система різних організацій, що її прийнято називати «державою». природно, що за свої послуги держава почала бра-ти плату, котру прийнято називати «податками». Люди завжди сплачували податки своїй державі, яку представляли Вожді, диктатори, князі, Хани, Царі з королями, гетьмани та генеральні Секрета-рі з президентами, різні уряди з їхніми Міністрами. податки стягувалися з людей у різній формі. Це мо-гли бути як гроші, так і натуральні продукти, фізич-ні послуги чи трудова або військова повинність.

усе ніби природно й зрозуміло, за винятком однієї принципово важливої обставини. Оскільки лише держава може надавати ці послуги людям, виникла ситуація, за якої держава відразу ж почала


зловживати своїм монопольним становищем! Ін-шими словами, розмір плати за свої послуги держа-ва брутально завищувала й завищує дотепер.

крім того, що держава справляє надто високу плату за свої послуги, до цього зла додається ще й зло системних крадіжок зібраних коштів, — роз-крадання бюджету. І впродовж цих темних часів, що тривають і досі, кожна людина, яка сплачує по-датки, підсвідомо відчуває відсутність справедли-вості та обман у такому надзвичайно важливому питанні.

але все колись закінчується. Закінчаться й тем-ні часи, за яких держави брутально зловживають своєю унікальною роллю в суспільстві. конститу-ція народного гетьманату скасовує назавжди будь-які податки! Ми у своїх мріях скасовуємо цей анах-ронізм та передаємо його на зберігання в музей цивілізацій.

Водночас постає питання: як бути далі? адже держава дійсно продовжуватиме надавати людям свої організаційні послуги. Зовсім відмовитись оплачувати фактично надавані послуги буде абсур-дом і крадіжкою праці органів Влади та людей, які здійснюють управлінські функції. Тож як правиль-но вийти із цієї ситуації і чесно відміряти розмір плати за послуги держави?

народний гетьманат замість податків запро-ваджує автоматизовану оплату послуг як держави, так і місцевих органів влади. Це може відбуватися


на зразок того, як банк бере плату за свої послуги при будь-якій грошовій операції. у побуті кажуть: «Банк бере комісію». Так само й оплата державних послуг повинна здійснюватись одночасно з будь-якою купівлею товарів, майна, послуг, тобто будь-чого. Байдуже, хай це буде шмат ковбаси чи десять вагонів вугілля.

коли сьогодні ми через банк платимо, напри-клад, за комунальні послуги, то спокійно залишає-мо поза увагою те, що банк бере з нас плату за свої послуги, приблизно півпроцента від суми платежу. практично це так і виходить. Тому буде зрозуміло й справедливо, якщо до цієї суми додати один про-цент для переказу в Бюджет держави, півпроцента в Бюджет області та півпроцента в Бюджет місце-вої територіальної громади. усе це має відбувати-ся в автоматичному режимі згідно зі Спеціальним Бюджетним Законом та відповідною електронною програмою платежів, котру обслуговує банківська установа, яка й проводить платіж.

наприклад, людина в супермаркеті купує пал-ку ковбаси й сплачує за неї 100 гривень. уявіть, як касир бере ваш товар, підносить до сканера, комп’ютер писнув — і майже відразу 2 гривні зара-хувалися до відповідних бюджетів, а банк одержав свою комісію. Тим часом продавцеві, тобто супер-маркету, залишилося 97 гривень 50 копійок. Так само, якщо будь-яка юридична особа, фірма, купує гору вугілля й перераховує за нього продавцеві


10 мільйонів гривень, банк одразу утримує із цієї суми й свою комісію та надсилає прибутки до бю-джетів на суму приблизно 200 тисяч гривень. І все!

Таким чином, ми назавжди позбавляємося мільйонної «армії» податківців, податкових полі-цейських, полчищ бухгалтерів з аудиторами. по-збавляємося величезних витрат на їхнє грошове утримання, звільняємо цілі міста будівель та при-міщень, що їх вони займають. Звільняємо автоко-лони транспортних засобів, комп’ютерних систем, меблів, тисячі тонн паперів, мегавати електроенер-гії, заощаджуємо величезний обсяг комунальних послуг і земельних ділянок, які вони використову-ють. Знімаємо із суспільства обов’язок пенсійного утримання всієї цієї верстви населення. Зводиться нанівець увесь корупційний складник та кримі-нальне ухиляння від сплати податків, без яких на-віть важко собі уявити цей одвічний атавізм тем-них часів людства.

І найцінніше! Запровадивши автоматизовану оплату послуг держави й місцевих органів влади, ми звільняємо велетенський творчий потенціал господарників, директорів, службовців, колиш-ніх податківців і колишніх бухгалтерів та звичай-них людей. Звільняємо всіх від генетично закар-бованих страхів, пов’язаних з усім, що стосується оплати, стягнення й ухиляння від сплати податків. утворюється унікальна ситуація, за якої займатися бізнесом стає значно простіше. Ситуація, за якої всі


бюджети безперервно наповнюватимуться ріками грошей.

крім цього, місцеві органи влади, щоб залучи-ти до своїх територіальних громад особливо склад-ні виробництва, зможуть зменшувати або взагалі відміняти плату за свої послуги. кількість робо-чих місць і розмір заробітної плати значно зросте, а отже, заможне населення ще активніше наповню-ватиме всі види бюджетів.

Створена ситуація буде такою, що в ній захоче опинитися будь-який бізнесмен у світі! Інвестицій-на привабливість україни відразу стане поза будь-якою конкуренцією. розмір грошових потоків, яки-ми доведеться керувати українцям, навіть страшно уявити! найкраще таку систему впровадити одно-часно з переходом усіх платежів у безготівкову фор-му. Точніше кажучи, усі розрахунки повинні прохо-дити через банк. гроші у вигляді готівки, паперових папірців і маленьких металевих дисків, тимчасово залишаються в обігу лише для дрібних покупок у таких торгівельних закладах, як продуктові ринки, заклади громадського харчування, та для дрібних послуг, але за умови, що кожен підприємець має придбати відповідне одноденне або багатоденне Свідоцтво про право на торгівлю за готівкові гроші.

Таким чином, майже весь фінансовий обіг пе-рейде в електронну безготівкову форму, а готівка поступово зникатиме — як атавізм часів податків ханським баскакам та податковим інспекторам.


Банківські установи іще більше наповнюватимуть-ся фінансовими ресурсами й фактично переберуть на себе функції колишніх податкових агентів. а ви-конувати цю функцію їм буде дуже просто у зв’язку з повною прозорістю всіх купівельних операцій та автоматизованістю всіх транзакцій відповідними комп’ютерними програмами.

•3• ПАРТІЙЩИНАЗагалом, якби нам вдалося запровадити в укра-

їні хоча б фінансову частину мрії про народний гетьманат, уже було б добре. Однак, прагнучи до-сконалості в докорінному реформуванні існуючої Системи під умовною назвою «демократія», ми хо-чемо відрубати ще багато голів цього старезного монстра. розправившись із податковою системою, ми ще маємо здолати «партійну систему» форму-вання Влади. Ми так звиклися з нею, що здається, вона була з нами від часів створення світу в зоря-ному храмі. але, по суті, партійщина — це новотвір нашої сучасності, і вона є справжнім «троянським конем», а точніше, «троянською кобилою», у хворо-бливому тілі будь-якої держави.

насамперед маю зізнатися читачам у тому, що я й сам тричі був членом дуже різних партій. уперше, ще працюючи робітником на заводі, я став членом комуністичної партії радянського Союзу. Отака ха-лепа трапилася зі мною, але тоді це сприймалось як


нормальний процес становлення молодої людини. Спочатку ти стаєш жовтеням, потім ти піонер, ком-сомолець, солдат, робітник, комуніст і так далі. на своє виправдання можу лише зазначити, що в трав-ні 1991 року, ще до розпаду радянського Союзу, я подав у місті Харкові заяву на вихід із цієї злочин-ної організації…

уже значно пізніше, у місті дніпро, довелося з нуля створювати екологічну партію «еко+25» та бути головою її обласної організації. а згодом ще й зазнав розчарування, перебуваючи в керівництві дніпровської обласної партії ВО «Свобода». Власне, кажучи це, я хочу повідомити, що мій образ дале-кий від образу якогось ідеального патріота. але хто з нас без гріха?

Зрештою, усе це лірика, а нам слід поверта-тися до нашої партійщини. друзі, на жаль, нам обов’язково слід розібратися в цьому надзвичайно важливому та водночас бридкому питанні.

Так от, поступово нам усім нав’язали думку, що ця партійщина нібито дуже прогресивна й демо-кратична річ. але спробуймо хоча б на якийсь час засумніватись у цьому! Отже, погляньмо на саму суть сучасних партій.

Зверніть увагу, шановні друзі, на тексти про-грамних документів українських партій. Оці їхні книжечки, які вони чомусь називають програмами партій, за своїм змістом дуже схожі. усі вони висту-пають за все хороше проти всього поганого. навіть


програми так званих «націоналістичних» партій майже нічим не відрізняються від програм «соціа-лістичних» партій. у чому конкретно полягає їхня «націоналістичність» та їхня відмінність від конку-руючих груп популістів — це ви в програмних до-кументах навряд чи знайдете. І знаєте, чому? Тому, що її нема.

Якщо у вас, шановні, є час і натхнення, спробуй-те самостійно розібратися в цій нудній справі. ду-маю, що ви дуже швидко також дійдете висновку, що партії відрізняються одна від одної лише назва-ми, обкладинками партійних програм та їхніми ке-рівниками.

насправді будь-яка партія являє собою звичай-ну фірму, юридичну особу, яку заснували одна осо-ба чи кілька дуже заможних осіб. Часто засновни-ком партії може числитися підставна особа, котра цілком залежна від справжнього власника політич-ної фірми.

Щоб партія набула загальнодержавного масш-табу, її засновники мають інвестувати в неї вели-чезні гроші та ресурси. а для чого існують фірми? Яка мета їхньої діяльності? невже ви може повіри-ти, що для того, аби реалізувати свою партійну про-граму й зробити все, щоб ви краще жили? думати так — просто смішно!

Ви лишень зазирніть у брехливі очі фахових партійців! Це ж артисти найвищої кваліфікації, які навчилися так уміло наводити оману на людей,


що інколи навіть хочеться їм вірити. друзі, щойно вас почне спокушати бажання довіритися цим лю-дям, — ущипніть себе і мерщій тікайте!

головне завдання, яке стоїть перед власника-ми фірми… Ой, обмовився! Звісно ж, я мав на увазі власників і керівництво партії. Отже, головне за-вдання — це відшкодувати витрати на саму діяль-ність партії і згодом «заробити» значно більші при-бутки. набагато більші прибутки, ніж ми можемо собі уявити. розв’язати таке завдання можна лише після здобуття партією частини державної влади. Що більше своїх членів партія зможе «озброїти» де-путатськими мандатами Верховної ради, то прості-ше їм виконати свою злочинну місію.

З настанням того моменту, коли ця організо-вана злочинна група долає спротив конкуруючих фірм і після довгих років величезних витрат грошей все-таки прокрадається в будинок Верховної ради україни, починається її «клондайк», «ельдорадо»! перед нею відчиняються двері в усі скарбниці дер-жави. Оскільки таких дверей і скарбниць багато, то їй доводиться ділитися доступом до них зі своїми конкурентами, тобто з такими самими бандитами, як і вона сама.

Ці партійні угруповання виставляють біля две-рей скарбниць свою охорону у вигляді вищих керів-ників поліції, прокуратури, Служби безпеки, рахун-кової палати, комітету з питань бюджету, Фонду державного майна, міністерських кабінетів, кабі-


нетів директорів державних підприємств тощо… Зрештою, ви й самі чудово знаєте, через які дірки в огорожі виносять народне добро. Ці спритники завжди одягнені як солідні, поважні люди: у ділові костюми, у білі сорочки, і в них завжди серйозний вираз обличчя.

І знаєте, це ще велике щастя, якщо власники партії мають українське походження. Сьогодні в усьому світі широко практикується такий еле-мент гібридних війн, як політична агресія. держа-ва-агресор з допомогою підставних осіб засновує свою партію чи кілька партій або перекуповує вже створену партійну структуру й через неї прола-зить до державної влади, одночасно покриваючи свої витрати з вільного доступу до державного майна.

далі партії агресора ламають усю державну ма-шину країни. розвалюють її армію, правоохоронні органи, економіку. За допомогою захоплених за-собів масової інформації одурманюють людей, за-ганяють їх у депресивний стан і доводять до того, щоб їм самим захотілося звільнитися навіть від за-лишків рідної державності. народові телевізійни-ми засобами створюють у свідомості хибний образ, що сусідня країна нібито позбавлена тих проблем, які вони мають у своєму житті. І гібридна або вже справжня війна розгорається з новою силою.

Так може тривати дуже довго, залежно від спів-відношення, грубо кажучи, «своїх» і «чужих» пар-


тій. «Своїх» і «чужих» владних кабінетів. «Свої» бандити хоч трішки зацікавлені й залишають ледь живим кволе тіло держави, оскільки вони й надалі хочуть із задоволенням паразитувати на ньому. Хто ж буде вбивати курку, що несе золоті яйця?

Тим часом «чужі» агенти зазвичай прагнуть знищити все: і конкурентів, і державу, і значну час-тину її людей — як потенційне джерело відновлен-ня держави, а майно цих людей і всю землю країни підкорити державі-агресору. Зрештою, кому я це розповідаю?! адже ми разом з вами на власні очі бачили ці процеси в україні на початку третього тисячоліття, а для майбутнього це буде зайва ін-формація, оскільки, сподіваюсь, люди житимуть у народному гетьманаті й про партійщину там згаду-ватимуть тільки історики й фахівці з теорії кримі-налістики…

партії впродовж своєї історії паразитування на-вчилися дуже вдало маніпулювати настроями сус-пільства й використовувати різноманітні ідеоло-гічні течії, щоб приховати свої справжні злочинні наміри. усі ідеології — це всього-на-всього маску-вальна сітка, якою прикриваються партійні дивер-санти. Часто, щоб іще щільнішою була димова заві-са омани, партійці залучають до себе відомих, авто-ритетних і знакових у суспільстві людей. В україні вони можуть кликати до себе якогось реконструк-тора «козацтва», відомого співака, композитора, справжнього заслуженого героя україни, письмен-


ника чи скандального журналіста й інших. головне, щоб їхні очі щиро блищали з екранів телевізорів праведним гнівом щодо ворогів народу.

І найцікавіше, — ми їм віримо! Тому раз у раз розчаровуємось у своєму виборі, адже справжні власники партійної фірми та їхні справжні злочин-ні наміри завжди залишаються прихованими.

Ще складніше народові розпізнати злочинну суть партійщини тому, що партії навчилися залуча-ти в ряди своїх рядових членів широкі маси людей. І ось такий щирий рядовий член партії, що підтри-мує якусь ідеологію, скрізь активно пропагуватиме її, вмовлятиме своїх знайомих голосувати саме за «його» партію і з піною на губах скрізь клястиме конкуруючу партію.

Ось таким, досить простим, чином уся спільно-та країни штучно ділиться на табори протистоян-ня. Ошукані люди, яких партійці називають електо-ратом, починають даремно марити сподіваннями, що саме їхні обранці будуть чесними, дотримають-ся своїх обіцянок і покращать стан справ у державі.

Збурені хвилі емоцій користолюбства, страху, азарту, злоби засліплюють народ. наївним, обма-нутим, добрим, чесним і щирим людям годі й за-підозрити, що в цей час партійна мафія вже майже досягла своєї мети. партійщина та її політикани вже розділили нас, пересварили всіх між собою і простягнули свої хижі лапи до державної влади й скарбниці. Ви тільки погляньте на пики партійних


функціонерів! Яка пихатість, яка самозакоханість! Яка нахабна впевненість у безкарності!

але все колись кінчається. партійщина має бути скасована. на зміну партійній системі пови-нна прийти інша система. Система одноосібних ви-борів, про принципи дії якої ви довідаєтеся далі.

Ми опишемо й запропонуємо нову систему справедливого та чесного лідерства. Лідерства, обтяженого конкретною персональною відпові-дальністю. Це має бути система тільки одноосібних виборів! Так, як це й було колись у прадавні часи україни-русі та ефективно діяло на Січі в запорож-ців. Система, що передбачає інструменти надійних гарантій для народу від свавілля особи, котрій де-леговано владні повноваження. І цю систему народ може відновити самостійно своїм потужним рухом за свій, за народний гетьманат.

•4• ВЛАДАВельмишановні друзі! Сподіваюсь, у вас вистар-

чило уваги й натхнення дочитати до цього розділу, тож тепер я можу звертатися до вас саме так.

Так от, вельмишановні друзі! Ми з вами піді-йшли до розгадки першопричини безпрецедент-них розмірів пограбування бюджету країни. Щоб мати можливість цинічно грабувати країну, самої системи партійщини замало. Тут потрібен такий невидимий чинник, що приховає всю цю систему


розкрадання народних грошей, а на додаток до всього пов’яже всіх учасників процесу злочинними узами мовчазної змови, взаємної конспірації та вза-ємодопомоги.

потрібен такий чинник, який, попри шалену конкуренцію між злодіями, пов’яже їх взаємною ідеєю збереження цього таємничого каменя. Спіль-на точка опори, спираючись на яку вони спроможні все перевернути догори дриґом. на цьому чортово-му камені тримається вся ця злочинна система й конструкція розкрадання громадських коштів.

Що ж це за така таємнича опора злодійської сис-теми в демократичних державах? де ж ховається те качине яйце і та голка, на якій тримається життя кощія Безсмертного, тобто нашої системи розкра-дання громадських грошей?

друзі, без відповідей на ці запитання можна безкінечно довго блукати колом брехні й борсати-ся, наче метелики, у липкому павутинні політикан-ства! Отож ми просто зобов’язані відшукати цей корінь зла, щоб уже за першої нагоди викорчувати його.

для того щоб уявити собі глибину залягання проблеми, згадаймо саму суть слова «влада». на-справді, мені самому дивно, що із цим доводиться розбиратись…

наші пращури цілком усвідомлено створювали мову, якою ми й досі розмовляємо. Вони вірили в силу Слова, знали її, тому конструювали, складали


слова з імен відповідних богів. Як то кажуть: «Спо-конвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог». Окремі слова й мову загалом складали як живу картину з пазлів озвучених думок.

у дохристиянські часи вважалося, що бог на ймення рОд був у нас головним богом. Саме він породив усесвіт, і всіх інших богів, і душу людини. приблизно в такий самий спосіб, як матеріалісти тепер дійшли думки, що Всесвіт виник унаслідок Великого вибуху й відтоді розлітається навсібіч га-лактиками та світами. Як таке взагалі можливо, — вчені відмовчуються. Та й бог із ними…

нашим предкам це явище було здавна відоме й без потужних телескопів та комп’ютерної обробки результатів спостережень. І називали вони це яви-ще родом.

Тому предки використовували його ім’я в усіх найважливіших словах своєї мови. Так з’явилися слова нарОд, нарОдЖеннЯ, рОдИна, рОдОВІд, прИрОда, ВІдрОдЖеннЯ, рОднИЧОк, той, що є в дитини на тім’ячку і через який існувала дум-ка, ніби душа людини підтримує зв’язок зі своїм Батьком рОдОМ. Ще казали ВрОдЛИВа дівчина чи ВрОдЛИВИЙ парубок, тобто ті, котрі викохані у сво-їх народах і найкраще відповідають уявленням про досконалу красу людини.

уважалося, що спочатку рОд народив бога Сва-рога та богиню Ладу. Ім’я цієї богині наші предки також використовували у важливих для нас словах,


таких як Лад, тобто правильна впорядкованість, ВЛада — та сила, що тримає всіх у ладу, може все пОЛагОдИТИ, прИЛаднаТИ, ЗаЛагОдИТИ супер-ечку чи стосунки, досягнути ЗЛагОдИ, Ладна ді-вчина тощо.

Таким чином, люди своєю мовою і словами за-кликали силу богів допомагати їм у найважливі-ших життєвих справах. наші предки вважали Владу дуже важливою і надзвичайно корисною природ-ною енергією, яка наділена божою силою тримати весь народ у ладу. Влада була уособленням усіх най-кращих природних чеснот — справедливою, чес-ною, сильною, мудрою, доброю, суворою, владною і відважною.

Тепер ці слова звучать, наче ноти давно забу-тої мелодії. прислухайтеся ще раз до них: ЧеСна, дОБра, МОгуТнЯ, Мудра, СуВОра, СпраВедЛИВа ВЛада. Що ж з нами всіма сталося, якщо від цих слів у нас залишилися самі тільки слова?

нині слово Влада у всіх викликає огиду й асоці-ацію зі словами: брехня, корупція, підлість, договір-няки, дерибан, розкрадання бюджету, болото, цирк, зрада, хамство, лицемірство, зверхність, безчестя, а далі можете й самі дописати свої відчуття бага-тьох облич цього зла.

Це зло спритно пробралося до нас, щоб украсти божественну суть енергії ВЛадИ. для цього воно прикрилося, наче овечою шкурою, зовнішньо при-стойною ідеєю про розподіл влади на нібито окре-


мі гілки. Воно колись вигадало, що влада нібито має бути розділена на Законодавчу, Виконавчу та Судову!

Юристи навіть вигадали теорію про якусь «сис-тему балансів» у державі, систему «стримувань і противаг». Інакше кажучи, начебто потрібно роз-дробити владу якомога більше, щоб окремі інститу-ти держави конкурували між собою, і така боротьба нібито має гарантувати народ від диктатури.

Ось воно, цинічне правило: «розділяй і влада-рюй», у дії!!!

Зловмисники, розділивши владу на Законодав-чу й Виконавчу, створили систему повної безвід-повідальності й безкарності. Виникла ситуація, за якої законодавці з парламенту завжди кажуть нам, що вони добре працювали, але інша, виконавча, гілка влади, тобто уряд із президентом, працюва-ла погано, тупила, зловживала, крала й таке інше, і наче саме із цієї причини в країні так погано.

Тим часом Виконавча гілка влади завжди скла-дає всю провину на законодавців, на парламент, мовляв, це вони в парламенті приймали погані закони, зависали на канікулах, розвалювали якісь коаліції, політиканствували та розводили політич-ну корупцію. коротко кажучи, тільки заважали їм плідно працювати на благо народу. а вони, бідо-лашні, так старалися!..

крім цього, щоб заплутати сліди й щоб крайніх узагалі було важко знайти, Законодавчу гілку вла-


ди також розділили на різні партії, партійні блоки, фракції, на позафракційних, на парламентську біль-шість та на опозицію. а як злагоджено «працює» партійщина, ми розповідали вище… Тому крайніх тут годі шукати. Зрештою, цих пошуків нікому й вести, адже демократична система вже подбала про те, щоб держава була позбавлена таких інституцій, а професійна журналістика перетворилася на про-дажний інструмент партійщини.

Іншими словами, оця роздільність влади, анта-гоністичні відносини між державними інститутами створили систему безкарності, безвідповідальнос-ті й спільної кримінальної вигоди для політиканів. Створили ситуацію, за якої держава є дуже погано керованою, вразливою перед зовнішніми ризика-ми гібридних війн, обкраденою до такого стану, що ледь животіє, бо треба ж якось годувати курку, що несе золоті яйця.

група політиканів, які називають себе політич-ним класом, нині лише паразитують на цій розірва-ності Влади й за повною програмою використову-ють цю систему цілковитої безвідповідальності та кругової поруки, що склалась у них, у цій особливій касті злочинців, одягнених у білі сорочки та дорогі костюми.

але раніше, за сивої давнини, у державних утвореннях, що існували на нашій землі, система Влади була зовсім інакша. Вона була природна й діяла за одними й тими самими правилами з віку


в вік, від прадіда до діда й так далі. Ця система природної влади діяла як у маленьких спільнотах, наприклад, у селі, так і у великих територіальних громадах та їхніх об’єднаннях. принципи її залиша-лися сталими.

друзі, я розумію, що тема, яку ми зараз розгля-даємо, досить складна й потребує певної уваги та абстрактного мислення. Вона може здатися надто нудною, бо ми з вами говоримо про речі, відмінні від речей матеріального світу, що їх можна побачи-ти, скуштувати, понюхати, до яких можна дотор-кнутися. а в нас тут зовсім інша справа, якась су-цільна абстракція!

Однак фішка в тому, що саме ця абстракція зго-дом проявляється в дуже конкретних і матеріаль-них речах!!! Вона впливає на кількість грошей у ва-шому гаманцеві, проявляється в роботі, у бізнесі, у наших дорогах, дитячих садках і школах, де навча-ються наші діти, і взагалі в усьому тому, що тут і те-пер оточує нас зусібіч.

наш спільний ворог цілком упевнений, що в нас із вами забракне інтелектуальних здібностей зро-зуміти й віднайти те місце, де він сховав головне зло в державному механізмі. Він потайки сміється з нас усіх. Бреше нам в очі та вважає, що його брехню ми завжди сприйматимемо за голос Божий!..

Тому, шановні мої, це надзвичайно важливий момент. увімкніть і напружте всю свою уяву й інту-їтивно відчуйте енергію Влади. Якщо нам удасться


це усвідомити й зрозуміти, то в майбутньому нам обов’язково вдасться повернути собі вкрадену в нас нашу природну Владу, що матиме силу своєї бо-гині. Ми все повернемо, а винних буде покарано!

•5• У ПОШУКАХ ВЛАДИЩоб спростити наше завдання, застосуймо ме-

тод літературного криміналіста шерлока голмса. Його метод — дедукція. Інакше кажучи, рухатиме-мося шляхом вивчення малого й за його допомо-гою пізнавати велике. Від конкретного до загаль-ного. Від простого до складного, адже якщо якийсь закон діє в маленькому соціумі, то, значить, він обов’язково працюватиме й у набагато більших спільнотах міста або всього народу країни.

Спочатку розгляньмо приклад, де енергія вла-ди проявлена найяскравіше, тобто у військовій ор-ганізації. Візьмімо за зразок армійський батальйон. Тут усім керує і за все відповідає командир баталь-йону — комбат.

Він одноосібно приймає абсолютно всі рішення та віддає накази всім своїм офіцерам і солдатам. на-кази є обов’язковими для виконання. Задля підви-щення якості й ефективності рішень комбата в ба-тальйоні неодмінно діє штаб батальйону. штаб — це такий дорадчий орган для комбата, в який вхо-дять начальник штабу, замполіт, зампотилу, зампо-тех і так далі. по суті, штаб лише вирішує те, яким


чином краще реалізувати волю комбата. Інакше кажучи, енергія влади, якою користується комбат, тільки посилюється інтелектуальною енергією його помічників.

помічники також наділені певними владни-ми повноваженнями, але використати цю енергію вони можуть лише за згодою комбата та задля убез-печення його від прийняття помилкових рішень. консолідовані, об’єднані енергії різних владних по-вноважень, скеровані на спільну перемогу, завжди ведуть до успіху. у будь-якій спільноті людей вини-кають суперечності, проте в нашому конкретному випадку ці суперечності навіть корисні, адже всі люди об’єднані однією метою: якнайкраще викона-ти військове завдання, поставлене комбатом.

Якщо виникає ситуація, коли проявляється якась конкуренція владних повноважень, то ця су-перечність розв’язується владою комбата.

природна енергія Влади — це наче вода, що ви-тікає з одного джерела, а потім у цей струмок вли-ваються менші потічки, і коли вони течуть в одно-му напрямку, то перетворюються на могутню й по-тужну ріку, яка може здолати буть-які перешкоди.

Таким чином, можемо спостерігати, як природ-но діє енергія Влади. І уявіть собі, що ця енергія буде штучно розділена! Одне слово, уявіть, що було б, якби батальйон мав іще одного, тобто другого, комбата! абсурд якийсь виходить!

або уявіть, що штаб батальйону мав би право на засіданні демократично, більшістю голосів при-


ймати рішення, обов’язкові для виконання комба-том. Зовсім якась дурня виходить, правда ж?

Також уявіть, будь ласка, для ще більшого ма-разму, що цей уявний штаб формується як з офіце-рів, так і з рядових солдатів, а на додаток участь у нарадах беруть різні доярки, співаки, масажисти, водії маршруток, реконструктори козацької доби! до того ж усі вони пересварилася між собою! І вна-слідок конфлікту штабісти розділилися на біль-шість та антагоністичну щодо неї меншість…

Як узагалі в цьому жахливому хаосі енергії Вла-ди важко проявити й здійснити свій справжній творчий задум! енергію ріки Влади в демократич-ній державі розвели на окремі рукави, на потічки, а потічки на дрібненькі струмочки, і вся вода майже зникла, перетворившись на велике застійне смер-дюче болото політики. Батальйон із такою демо-кратичною системою влади просто приречений на загибель.

Вельмишановні друзі, зауважте, будь ласка, що саме за такою абсурдною системою псевдодемо-кратичної влади виживає нинішня україна!!! Тьма мегаватів енергії влади витрачається на взаємне поборення суб’єктів, які нею наділені. Між собою борються окремі гілки влади. Між собою йде зма-гання всередині гілок влади. Скрізь точиться жор-стока боротьба за право здійснювати свої владні повноваження.

гілки поділяються на менші гілки, гілочки та окремі листочки. Ось із них і виходить приземкува-


тий кошлатий кущ замість величного дерева з ви-соким і потужним стовбуром. Іде справжня бійня за прояв енергії влади та енергії грошей, енергії кра-дених грошей. Боротьба за енергію ваших грошей, друзі!

учасники цієї бійні часом зупиняються. Бійців охоплює страх, що вони в запалі боротьби можуть зруйнувати саму «електростанцію», котра й виро-бляє саме ту енергію, за яку вони борються. Іншими словами, вони бояться зруйнувати саму державу, а тому раптово починають об’єднувати свої влад-ні енергії і бодай щось робити, аби ця держава хоч якось, та все-таки існувала…

аналогії можна добачити в діяльності будь-якого підприємства, акціонерного товариства, у керівництві будь-яким заводом чи фермерським господарством, чи хоч би й транснаціональною компанією з бюджетом, який у десять разів пере-вищує нинішній бюджет україни. усі вони керовані природною системою влади, тобто системою без антагоністичних поділів енергії влади. Тобто, та-кою самою системою, що ми її розглянули вище на прикладі керування батальйоном.

Скрізь у цих випадках ріка енергії влади плине в одному річищі зі своїми притоками, які роблять її ще більш повноводною і могутньою. Чому ж тоді в так званих «демократичних державах» усе навпа-ки? Чому в нас, наче вирок, завжди має бути цей клятий розподіл гілок влади та якісь дурнуваті сис-


теми «стримувань і противаг» з їхнім політичним болотом?!

друзі, у цьому місці ви можете раптом подума-ти: «а до чого це він веде?» Може, цей писака нама-гається обґрунтувати переваги одноосібної влади? Може, він схиляє нас до якогось монархізму чи вза-галі диктатури? дозвольте запевнити, що народ-ний гетьманат пропонує зовсім інакшу, своєрідну політичну систему, яку ми згодом розкриємо по-вністю.

•6• ДВА ОБЛИЧЧЯ ВЛАДИБеручи до уваги обставини, за яких фактично

діють сучасні «демократії», постає резонне питан-ня: «а чому ж тоді в інших, досить успішних країнах, таких як Франція, англія або Сша, діє якась подоба демократичного устрою із цією ж таки розірваною на гілки системою влади?»

І наче й демократія їм мало заважає досягати відчутних успіхів у життєдіяльності? Якось же там владі все-таки вдається досить ефективно діяти, попри цю нібито розгалужену систему влади?

Щоб знайти секрет їхнього успіху, треба взяти за аксіому тезу про те, що будь-яка ефективна дер-жавна влада обов’язково діє тільки за природним принципом влади!

Якщо це так, то, напевно, вона, природна влада, у них просто прихована від сторонніх очей. Скрита.


надійно захована. Якби в західних країнах насправ-ді діяв такий самий хаотичний розподіл влади, як у сучасній україні, то від їхньої успішності залишило-ся б тільки мокре місце.

Тож як їм усе-таки вдається зберігати нормаль-ну керованість за «демократичної системи» влади?

Виявляється, дуже просто. Їхній секрет полягає в тому, що ці країни кілька століть поспіль зберіга-ють безперервність державної влади та спадкоєм-ний розвиток усіх владних інституцій, громадян-ського суспільства й бізнесового середовища. у цих країнах за століття їхнього бурхливого розвитку й буремних історичних подій уже склався клас дер-жавної еліти. Іншими словами, дуже тоненький і специфічний прошарок спільноти. державницька каста, варна, закритий клуб чи як його ще назвати.

Цей елітний клас допускає перемоги у вибор-чих демократичних перегонах тільки тих людей, котрі походять із їхнього середовища або відзна-чились успішною роботою в їхніх бізнесових сфе-рах чи державному менеджменті. Сторонніх людей завжди ретельно перевіряють на вірність і лояль-ність правлячій еліті цих країн.

Тут, напевно, краще навести зрозумілі нам в україні приклади. Отже, уявімо собі, що в нас існує «якийсь олігарх», надзвичайно заможна людина. Як же йому особисто обстоювати свої інтереси в парламенті та уряді? Зазвичай він після селекції і перевірок наймає на службу окремих менеджерів,


які сидять у парламенті та уряді й працюють тіль-ки під його особистим керівництвом.

Часто таких «законотворчих робітників», «кнопкодавів», назбирується ціла партія, або кіль-ка партій, або якась фракція чи депутатська група. Окремі політичні заробітчани примудряються ще й посісти в уряді міністерські крісла. Таким чином, ми отримуємо таку собі модель міні-держави, якою керує «якийсь олігарх» за тим самим природним одноосібним принципом влади, як і в нашому ба-тальйоні.

Цей олігарх, вибудувавши свою владну верти-каль, повністю її контролює і використовує на влас-ний розсуд. при цьому справжній хазяїн владної групи завжди залишається в тіні й тільки смикає за ниточки своїх ляльок, як це й робив карабас Бара-бас у відомій казці про Буратіно.

Люди, ми з вами, у сучасній державі бачать лише такий самий театр ляльок! кулісами в ньому є сама «демократія».

Так от, у кожній із цих старих країн із плином часу вже склалися цілі колективи «батальйонів», «міні-держав», «театральні трупи», котрі встигли кілька разів повоювати й помиритися одне з одним.

Там уже встановився певний сталий порядок внутрішніх взаємовідносин у правлячій еліті дер-жави. Одне слово, маємо ситуацію, за якої і ми з вами бачимо, і народ цієї країни бачить тільки ви-диму, проявлену частину державного механізму.


Лише її офіційну частину. За лаштунками їхнього парламенту й уряду приховуються інші, справжні центри керування всією системою влади в країні.

Хіба, маючи здоровий глузд, можна припус-тити, що якийсь адвокат Барак Обама раптом за кілька років вибився в люди й майже випадково став президентом Сполучених штатів америки?! президентом найпотужнішої в усьому світі країни, з її ядерним, економічним, космічним і глобальним статусом!

Звичайно, якби так і дійсно могло статися, то це було б цілковитим абсурдом. Безсумнівно, за спи-ною Барака Обами стояла ціла група справжніх ке-рівників цієї велетенської держави, яка й вирішує, кому саме працювати їхнім владним менеджером і яким чином президент здійснюватиме їхню полі-тичну волю.

насправді без рішення цих прихованих центрів впливу жодному кандидату в конгресмени годі й сподіватися на місце в конгресі. а тут цілий пре-зидент Барак з ядерною кнопкою — випадкова лю-дина?! ну, погодьтеся, будь ласка, це виглядає сміш-но…

Фактично за кожною впливовою посадовою особою приховується інша набагато більш впли-вова особа або й ціла організація. Хоч це буде мер міста, конгресмен, генеральний прокурор чи пре-зидент — вони тільки обличчя, проявлена части-на влади в державі. у цієї влади є інше, приховане


обличчя, що набагато більше впливає на державні справи, ніж її представницьке обличчя.

Оця прихована від людського ока влада вла-штована та ефективно діє за природною одноосіб-ною системою влади. Таким чином вона компенсує суперечності, притаманні офіційній, юридично ро-зірваній на гілки й гілочки «демократичній» владі. а для своїх людей, для своїх націй лише створю-ється ілюзія, що громадяни начебто можуть когось обирати!

Використовуючи повністю контрольовані засо-би масової інформації, ця дволика влада випускає в публічний медійний простір тільки тих політичних гравців, які їй потрібні. І внаслідок цього люди вва-жають, що саме вони є джерелом влади й що саме вони наділяють нею обрану посадову особу, хоча насправді цей обранець здобуває владу від зовсім іншої, схованої від людського ока людини чи орга-нізації.

Тому він, — той, кого обрано на посаду, відразу ж уважає себе зобов’язаним лише цьому тіньовому боку влади. Саме через це він, вона чи воно відразу ж забуває про все, що було обіцяно виборцям і на-роду.

Це і є та сама горезвісна «Система»! Система об-ману, яку всі лають і хотіли б зламати. але для цьо-го спершу потрібно ідентифікувати ворога, назва-ти речі своїми іменами й водночас запропонувати альтернативну систему.


Одне слово, — чорт забирай, у країнах, що їх прийнято називати «західними демократіями», склалася така система влади, яка тримається на брехні й маніпуляціях виборцями та власним на-родом. але, з іншого боку, якби вони кинули ситу-ацію напризволяще й довірилися тим державним інститутам, що прописані в їхніх конституціях, то напевно призвели б свої країни до цілковитого кра-ху. Хоч, зрештою, у них усе ще попереду!.. адже відо-мо, що брехня — це зло, а воно рано чи пізно руйнує геть усе!..

Як показовий приклад можна навести радян-ський Союз, чиїм фундаментом була рафінована брехня. Так, спочатку його комуністична брехня ніби давала якусь державну розбудову, ніби вияв-ляла якісь ознаки міцності держави, але згодом усе практично миттю розвалилося, наче картковий бу-диночок.

Такі самі сумні наслідки матимуть і країни «за-хідних моделей демократій», бо угода зі злом, яким безсумнівно є будь-яка брехня, може породити тіль-ки зло й катастрофічні наслідки для всіх державот-ворчих націй, для їхніх інтересів та ідентичності…

усе це було б байдуже для україни, але ж вони, наші тіньові «доброзичливці», сором’язливо замов-чують свою справжню систему дволикої влади, яка склалася в них упродовж століть. Водночас вони нав’язують нам та іншим країнам оцю свою гібрид-ну «демократичну модель»!


Тим часом вони мали б чудово розуміти, що наш величний народ після сімсотлітньої війни із Золотою та Московською ордою позбавлений влас-ного спадкоємного класу справжніх державників. у нас відсутній якісний політичний клас держав-них керівників. у нас нема кому стати отим другим обличчям влади, що діє за природним способом і бодай якось компенсує суперечності демократії з її розподілом на різні гілки.

наш народ виходить із цієї затяжної війни зне-кровленим і лише тепер починає своє поступове відродження. Тому в наших українських умовах ця чортова модель демократії народжує тільки кра-діж, безвідповідальність і політичний хаос.

•7• МІРКУВАННЯ-МУДРУВАННЯна завершення цієї складної частини — наш ко-

ротенький підсумок і його філософське тлумачення.Висновок такий: найбільшим злом для держа-

ви є розподіл її влади на окремі гілки. але парадокс полягає в тому, що все у цьому світі є дуальним (двоїстим), тобто поділеним на протилежності.

Згадайте знак «інь-янь». Там візуально показа-но, що чорне постійно змінює біле й навпаки. у ньо-му також позначено, що в кожному чорному наявна крапля білого, а в білому є краплина чорного. Це є відображення вселенського закону єдності та бо-ротьби протилежностей.


Отже, виходить цікава ситуація: щоб досягну-ти динамічного розвитку будь-якого явища, у ньо-му потрібно запустити в дію цей закон «єдності та боротьби протилежностей». Інакше кажучи, треба щось ціле поділити навпіл, щоб ці дві половинки змагалися між собою й таким чином самовдоскона-лювалися в цій боротьбі.

Цей закон діє скрізь у живій матерії, у будові атома, у світі ідей і у світі людей — усе рухається й змінюється завдяки внутрішнім суперечностям та конкуренції.

космічні закони забезпечують зміни ночі й дня. Симетрична орбіта землі та третій закон ньютона забезпечують нам зміни зими на літо й так далі по колу.

Єдність і суперечність чоловіка й жінки ство-рюють нове життя.

усе в живій природі обов’язково помирає і від-роджується. І постійно все йде по колу.

Спільнота людей завжди мала свою власну сис-тему розподілу, свою «природну систему стриму-вань і противаг»!!! Так-так, ту саму систему, що ми її згадували, критикуючи розподіл влади на окремі гілки.

Закон симетричної дуальності завжди природ-но ділив громаду на «владу» й «народ».

народ стримував і контролював Владу, а Влада своєю чергою стримувала й контролювала народ! І так по колу, усю свою історію.


Той народ і та влада, які краще за інших викону-вали свої взаємні обов’язки, перемагали в цивіліза-ційній боротьбі.

І народ, і влада просто зобов’язані контролю-вати й стримувати одне одного. Бути одне для одного системою противаги — це їхній законний обов’язок!

Можна переконливо стверджувати, що демо-кратія чи якась інша зараза, вигадавши брехливу байку про розподіл гілок влади, зруйнувала вну-трішню систему стримувань і противаг і тим самим грубо порушила закон гармонії в суспільстві.

Фактично демократія відсторонила народ від його обов’язку контролювати владу. Вона залиши-ла йому тільки виборчу процедуру, яку сама повніс-тю контролює.

конструктори демократії підмінили природний Закон симетричної дуальності. Закон про єдність і боротьбу протилежностей, що раніше діяв у цілому суспільстві, вони замінили на штучно створений, фальшивий розподіл влади на різні гілки.

демократія бреше тоді, коли каже, що влада, розділившись на гілки, сама себе може стримувати, урівноважувати й контролювати.

Щоб приховати свою злочинну сутність, демо-кратія постійно морочить голову громадянам, за-вела їх у пітьму облуди, годує їх примарними ілю-зіями, нав’язує релігійні культи, за допомогою яких контролює свідомість людей.


порушення закону завжди має прикрі наслідки як для жертви, так і для самого порушника.

природа прагне відновити втрачену рівновагу.Отож-бо й воно! Чи не так? Здається, досить

філософствувати та знущатися з бідолашних кон-структорів демократії, бо ще жалість до них проки-неться… на останок ще один аргумент. погляньмо, як вони намагаються підмінити дію природного За-кону дуальності на вигаданий, підставний «закон», наприклад, у Сша та Великій Британії.

у цих країнах владу складають по дві голо-вні партії. у Сша — демократи й республіканці, а в Британії — консерватори і лейбористи. Тільки ці політичні пари борються між собою, а інші пар-тії лише створюють політичну сцену для боротьби «нанайських хлопчиків». кому цікаво дізнатися, що це за різновид боротьби, зазирніть в інтернет, і ви швидко знайдете коротенькі смішні відеосюжети…

але у нас зовсім інше кіно, своє…

•8• ПОВЕРНЕННЯ РІВНОВАГИух, оце понаписував! Треба, мабуть, чайку ви-

пити, що й вам, друзі, раджу зробити. Ми з вами вже пройшли найважче місце в нашому курсі тео-рії держави та права. Обіцяю, що далі буде легше. далі ми з вами разом знайдемо спосіб, за допомо-гою якого можна виборсатися з лабет зла й уряту-вати україну від брехні, що, як іржа, пожирає і нас,


і цивілізовані нації з їхніми «демократіями». Тепер у нас є своя власна концепція державного устрою, яка ґрунтується на практиці, перевіреній тисячо-літтями.

Ці принципи організації влади відпрацьовані у великих спільнотах, якими жили наші предки. За-вдяки застосуванню цих прадавніх принципів люд-ство досягло швидкого розвитку від дикунського стану до цивілізації в її сучасній формі.

шановні, сподіваюся, ви помітили масштаб про-блеми, з якою ми маємо справу. Так, проблема дій-сно серйозна, адже зло дуже довго пускало коріння в політичне життя владних структур. Воно повсяк-час вдосконалювалося, маскувалося, видозміню-валося та пристосовувалося до постійних змін у суспільстві. Сталою завжди лишалася тільки його мета — безпечне розкрадання бюджетних коштів.

утворилася стала Система, за якої всі учасники процесу розкрадання громадських коштів жорсто-ко конкурують між собою, але водночас діють зла-годжено, як театральні актори. Ця злагодженість потрібна їм тільки для того, щоб приховати від гля-дачів у залі те, що насправді вони коять за лаштун-ками вистави, яку називають «демократія».

але, на щастя, у світі все завжди змінюється. З маленького жолудя може вирости величезний тисячолітній дуб. після зими приходить весна. Лід стає водою і хмаринкою. Старі поступаються міс-цем молодим. на зміну паровим машинам прийшли


двигуни внутрішнього згорання, а тепер їх уже скрізь витісняють електричні двигуни, оснащені сучасними акумуляторами. Смартфони вже добива-ють стаціонарні дротові телефони. паперові гроші стрімко зникають з обігу, поступаючись безготів-ковим, електронним грошам… І так у всьому.

Відсутність змін, застійні явища — усе це озна-ки тяжкої хвороби, що передрікає загибель будь-чого. природний Закон постійних змін стосується й нинішньої моделі державного устрою україни.

Суспільно-політичний лад, за якого жили пра-давні люди, так само повсякчас змінювався. Матрі-архат змінився на патріархат. первіснообщинний лад змінився на рабовласницький. потім були фео-дальний лад, монархії, абсолютні монархії, консти-туційні монархії, республіка, гібридна демократія, президентсько-парламентська демократична рес-публіка, парламентська демократія та їхні різнома-нітні види й підвиди.

З давніх-давен тривалість життя суспільно-по-літичного ладу була дуже довга. напевно, люди, які жили за матріархату, вважали, що так було за-вжди й так буде завжди. уже пізніше, з розвитком та ускладненням виробничих сил і засобів, зміни пришвидшилися. Однак в історичному плані вони все-таки досить тривалі.

Ось і мені часом здається, що ця гібридна псев-додемократична система вічна. але такі хибні дум-ки нам може навіювати тільки чортів дух самої


Мани. прадавній дух обману. Треба постійно якось проганяти від себе цю примару.

наші предки також завжди шукали спосіб, що допоміг би виборсатися їм із гострих пазурів Мани. Існує давній переказ, який можна вважати міфом, але на певну міру змістовним міфом. прочитайте і вдумайтеся в нього, він цікавий.

Так от, відомо, що до винаходу землеробства як способу життя наші дикі предки кочували. Вони займалися мисливством, збиральництвом та рибо-ловлею. Тому ватаги людей постійно десь вештали-ся й мандрували на нові придатні місця.

Соціальна організація була в зародковому ста-ні. Як наслідок, ці ватаги часто ставали легкою здо-биччю для злого духу — Мани. Мана оволодівала всіма й кожним. Обманом заводила людей у туман, у густі хащі, у безплідні простори та безводні степи й долини.

Заблукалі мандрівники дуже жахалися, почина-ли панікувати. І ось тоді підступна Мана кожному окремо нашіптувала інакший напрямок виходу із критичного становища. Харчі закінчувалися. ко-жен наполягав виходити з облуди своїм шляхом, що відрізнявся від шляху іншого. усі сварилися. Відчай дедалі сильніше охоплював людей, і злагода поли-шала їх напризволяще.

І ось тоді, коли цілковитий відчай оволодівав кожною людиною, інстинкт виживання починав підказувати їм, яким чином позбутися влади Мани та розбрату.


Люди припиняли суперечки, сходилися доку-пи на якийсь майдан і, узявшись за руки, усі разом починали гучно проказувати давню замову: «геть, Мано! геть, Мано!!! геть, Мано!!!». Таким чином вони проганяли Ману й повертали Злагоду, щоб та вивела їх із біди.

Так довго й гучно люди проказували замову для того, щоб створились умови для богині Лади, щоб вона дарувала їм Владу, щоб Влада врятувала їх. після багаторазового й дружного повторювання замови злий дух Мани залишав людей і натомість дарував їм геТЬМана! Людину, яка втілювала в собі Владу й була спроможна примирити між собою всіх і вивести людей із тієї халепи, в яку вони по-трапили!

а для чого це я розповідаю вам легенди? навіть сам заплутався трішки, згадуючи оту Ману… Тьху! Може, ви подумали, що я зараз закликатиму вас та-ким самим чином розшукувати серед нас гетьмана на зразок Скоропадського, Сагайдачного чи Хмель-ницького? Ой, помиляєтесь! Той гетьман, про якого йтиметься далі, найвища посадова особа в майбут-ній омріяній нами державі, буде позбавлений будь-якої можливості узурпувати владу й стати диктато-ром.

Майбутній гетьман матиме і всю повноту влад-них повноважень, і буде оточений правовими ін-струментами, що повністю забезпечать контроль народу за його діяльністю.


Люди матимуть справжні гарантії убезпечен-ня своїх інтересів від можливого свавілля геть-мана чи від його злочинного недбальства. Май-бутній гетьман, якому доведеться й пощастить прислужитися своєму народу, діятиме в системі, позбавленій тих збочень, що про них ми говорили раніше. Система якнайкраще сприятиме здійснен-ню його влади. Він не матиме як можливості, так і вимушеності робити злочинні кроки політичної корупції, встановлюючи контроль за більшістю депутатів парламенту.

Це нині в діючій системі псевдодемократії пре-зидент просто зобов’язаний іти на змову з пред-ставниками різних партій, щоб створити «свою» більшість у Верховній раді.

Він просто приречений приставати на умови партійщини й закривати очі на її кримінальну ді-яльність. президент зобов’язаний це робити, щоб хоч якось здійснювати свою владу й керівництво країною.

платить за це вся держава, а розплачується весь народ. Часто розмір плати й кількість соціальних паразитів в органах державної влади стають над-мірними, і тоді в країні настає внутрішня криза, яка нерідко призводить до зовнішньої війни, оскільки хижі сусіди тільки й чекають на ослаблення нашої країни, щоб поживитися нею та нами.

Отже, усім цим ризикам в україні треба поклас-ти край. нам потрібен оновлений державний меха-


нізм, позбавлений основних суперечностей, облуд, брехні, безвідповідальності, крадежу в надзвичай-но великих розмірах.

нам усім потрібна така державна машина, яка за своєю ефективністю значно випереджала б усі інші сучасні державні машини у світі. постійне вдосконалення інституцій держави та способів ор-ганізації влади — це єдина передумова для нашої країни, щоб вижити й перемогти в конкурентній боротьбі з іншими країнами, націями, культурами. коротко кажучи,

•9• ГЕТЬМАНА!!!Ось так поступово ми з вами, нарешті, подо-

лали найскладніший перевал і підійшли до опису найголовнішої дійової особи в нашій омріяній дер-жаві майбутнього. до опису того, хто буде уповно-важений перебороти всі головні суперечності, які сьогодні роздирають на шматки живе тіло нашої Влади. Того, хто здійснюватиме свою владу під на-лежним контролем з боку виборців і відповідатиме за наслідки своєї діяльності власним майном, май-ном своєї родини та власною свободою.

Завчасно слід попередити, що повноваження майбутнього народного гетьмана дуже суттєво від-різнятимуться від тих стереотипних уявлень про повноваження будь-яких вищих посадових осіб,


будь-якого начальства, старорежимного гетьмана чи маніакального генерального секретаря.

нам усім страшенно обридло це лицемірне на-чальство, що звикло діяти тільки за принципом: я начальник — ти дурак. нам обридла огидна практика нинішньої влади, коли начальник на-ближає до себе лише сірих і примітивних, адже всі, хто причетний до влади, чудово розуміють, що й решта учасників процесу прагнуть обійняти клю-чові посади, мати якомога більше владних повно-важень, піднятись якомога вище щаблями владної драбини.

нині державний службовець в україні вільний практично від будь-якої реальної відповідальності за наслідки своєї роботи. Єдине, що йому насправ-ді загрожує, це конкуренція з боку наближених до нього заступників і помічників, бо саме вони най-краще обізнані з особливостями службової діяль-ності свого начальника та схемами розкрадання бюджетних коштів.

Саме ці люди найбільше мотивовані заволодіти місцем свого начальника. Є навіть поняття «підси-діти начальника». От тому демократична система й працює таким чином, що будь-який начальник, лі-дер, просто зобов’язаний проводити селекцію гір-ших, тобто добирати до свого оточення слабших від себе в конкурентній боротьбі.

Це такий самий природний відбір, що його до-сліджував Чарльз дарвін, тільки з точністю до на-


впаки. Якщо в природі виживає той, хто сильніший, здоровіший, кмітливіший, той, хто справді може бути лідером зграї, стада, прайду чи іншого угру-повання, то в демократії лідером стає найдоскона-ліший злодій, який до своєї зграї добирає попліч-ників значно слабших та примітивніших за себе. Тим часом буденну роботу змушені тягнути рядові службовці за низьку оплату праці.

От тільки їхнім керівникам абсолютно байдужі наслідки роботи. у них практично відсутня відпові-дальність за наслідки діяльності державної струк-тури, яку вони очолюють. Їм головне, щоб усе хоч якось працювало й давало їм можливість і надалі спокійно продовжувати свою паразитичну діяль-ність. Чим чорніше довкола небо, тим яскравішою здається наша «зірка».

Як наслідок, у нашому сучасному суспільстві буйно квітне таке нице явище, як підлабузництво, самоприниження. підлизи просто атакують на-чальницький зад. у такий спосіб притупляється пильність нашої гордовитої персони, і за першої-ліпшої нагоди це зіграє з нею злий жарт.

повторюю, що ця селекція гірших, тобто відбір гірших за себе, відбувається внаслідок того, що по-садова особа позбавлена справжньої відповідаль-ності за результати своєї роботи!!!

Якби посадовець знав, що за якийсь час його буде перевірено на предмет виконання ним сво-їх зобов’язань перед виборцями, і в разі коли буде встановлено, що його обіцянки виявились обма-


ном, а діяльність чи бездіяльність призвела до збитків, а за це доведеться відповідати, та ще й від-шкодовувати завдані збитки!!! О, тільки тоді в по-садової особи з’явиться мотивація добирати у свою команду помічників лише найкращі кадри, навіть більш інтелектуальні й більш здібні до творчо-го виконання завдань, які стоять перед ввіреною йому управлінською задачею.

Лише міцна й потужна команда здатна гаранту-вати успіх своєму Лідеру, здатна принести користь усій громаді, чи то місцевого, чи то загальнонаціо-нального виміру.

Селекція гірших має поступитися місцем се-лекції кращих, а мотивацією для відбору кращих є відповідальність керівника за наслідки його ро-боти!

Таким чином, суспільство обов’язково мусить мати у своєму наборі інструментів впливу на лю-дину, якій вони доручають владні повноваження, як батоги, так і пряники. Та головне, щоб ці чин-ники були законними й справедливими. Особливо з «пряниками» у нас велика проблема в нинішній системі влади. Ми неодмінно повернемося до цього надзвичайно важливого питання про справедливу винагороду праці посадовця, тобто до «пряників», але це буде трохи згодом, оскільки нам слід повер-нутися до опису народного гетьмана.


•10• НАРОДНИЙ ГЕТЬМАН

Отже, кого народ може обрати на цю надзви-чайно важливу посаду? досить складне питання, адже ця людина є тією особою, якій мільйони лю-дей ввіряють своє майбутнє, майбутнє своїх дітей і нащадків. Від успішності чи помилок цієї люди-ни на найвищій державній посаді з найбільшими повноваженнями залежить майже все в нашому житті.

З огляду на це ми у своєму Основному Законі повинні виписати такі норми, які найкраще убез-печать нас, виборців, від прийняття помилкових рішень під час обрання народного гетьмана. крім того, треба передбачити такі його повноважен-ня, щоб він, будучи центральною віссю Влади, міг ефективно працювати, а водночас передбачити за-хист для народу від узурпації Влади й детально ви-писати «батоги й пряники»…

Здається, буде доцільно встановити вікове об-меження для кандидата на цю посаду — сорок ро-ків. у людини, що має молодший вік, ще замало життєвого досвіду та нагод довести справами свої моральні, ділові, фахові й лідерські здібності.

друзі, щоб ми більш логічно й краще могли про-суватися в пізнанні народного гетьманату, далі я вставлятиму у формі цитат окремі статті нашої ін-телектуальної гри в конституцію народного геть-манату та коментуватиму їх.


«Стаття 16. гетьман україни є головною поса-довою особою в державі, репрезентує україну та виступає від її імені».

ну, тут, здається, усе просто й зрозуміло. Може-мо просуватися далі.

«Стаття 17. гетьмана україни обирають грома-дяни україни строком на чотири роки шляхом загальнодержавного голосування. гетьманом україни може бути обраний громадянин україни віком не молодший сорока років, який обіймає або обіймав раніше посаду голови територіаль-ної громади, міністра, судді, прокурора області, командувача армії, члена наглядової ради, голо-ви ЦВк, голови Служби безпеки україни».

Іншими словами, прописуючи правила цієї статті конституції, ми, громадяни багатомільйон-ної країни, розуміємо ризики маніпулювання на-шою колективною свідомістю. Ми знаємо, що нас, довірливих, можна досить легко обдурити.

Існує якийсь дивовижний соціальний закон: окремо кожен із нас розумна й навіть мудра люди-на, а от коли ми всі вкупі, то можемо запросто при-йняти алогічні й часто помилкові рішення. Спра-цьовує якийсь ефект юрби. Тому, щоб мінімізувати ризик помилок, ми свідомо обмежуємо коло мож-ливих кандидатів на цю посаду.


уже давно всім ясно, що є дуже багаті люди, які володіють засобами масової інформації, і вони навчилися вправно маніпулювати нашою громад-ською думкою. нас легко можуть закохати в медій-ний образ вигаданої, підставної людини, унаслідок чого ми всі разом можемо припуститися фатальної помилки й обрати на посаду гетьмана якогось фай-ного співака, чи якусь просто надю, чи іншу «хоро-шу людину» без досвіду державної служби, без від-повідних фахових знань і лідерських якостей.

Зрозуміло, що такий підставний гетьман, у разі обрання його на посаду, буде особою, повністю ке-рованою ззовні. Можливо, навіть з-поза меж нашої держави. Ми розуміємо, що у своїй більшості ми на-род довірливий, добрий, емоційний і злі люди мо-жуть легко нас ошукати, обікрасти й окупувати.

Отож, зважаючи на це, у запропонованому ва-ріанті майбутній гетьман уже має бути обов’язково перевірений громадою на відповідальних службо-вих посадах держави та в органах місцевого само-врядування. Людина своєю працею має підтвердити власне право претендувати на гетьманську булаву. Ми всі повинні обирати тільки ту людину, яка вже багато років своєю відданою службою довела влас-ну корисність для народу й для нашої держави.

Ще кілька важливих тез:

«Стаття 18. кандидат на посаду гетьмана зна-йомить громадян із програмою своїх дій на


цій посаді з переліком основних правочинів, що він їх має намір учинити в разі обрання на посаду, та з очікуваними результатами. після обрання гетьмана його програма діяльності вважається договором між гетьманом і наро-дом україни».

Ця стаття конституції врегульовує легітим-ність діяльності гетьмана на посаді. Інакше кажучи, він має право діяти тільки згідно зі своєю передви-борчою програмою, оскільки саме вона фактично затверджується народом у результаті обрання кон-кретного гетьмана на цю посаду.

практично створюється ситуація, за якої народ доручає гетьману користуватися владними повно-важеннями, щоб виконати ту програму, здійснити саме ті дії, які уподобав народ. Якщо це доречна аналогія, то це так, ніби народ видає гетьману ге-неральну довіреність на керування державою, і в цій довіреності передбачені та прописані основні дії, які він має виконати.

гадаємо, що така розстановка акцентів спо-нукатиме гетьмана постійно виступати зі звітами про свою поточну діяльність та про хід виконання договору з народом. коли виникає ситуація, що потребуватиме відхилення чи зміни умов догово-ру, гетьман завжди може провести дорадчий пле-бісцит, опитування виборців через інтернет чи в якийсь інакший спосіб постійно перебувати у вза-


ємодії з народом та повсякчас збільшувати рівень обізнаності людей з державними справами.

Обираючи гетьмана, громадяни мають чітко ро-зуміти, що конкретно робитиме ця людина на своїй посаді. думаю, що всім уже остогидло споглядати, коли обраний на посаду президент із білого й пух-настого кандидата-обіцяльника перетворюється на банального брехуна. усівшись у владне крісло, він миттю забуває про всі оті нісенітниці, які йому до-водилося верзти людям, щоб обдурити їх краще, ніж це робили його суперники в ході виборчих змагань.

З огляду на це угода з народом є дуже прин-циповим моментом. досить із нас обіцянок-цяця-нок. нам потрібен саме договір, щоб знати, за що конкретно здиратимемо шкуру з гетьмана, якщо він знехтує умовами договору з народом. друзі, а це таки доведеться робити доти, доки в нас не з’являться такі керівники, які припинять дерти шкуру з власного народу.

у цій конкуренції інтересів — або ми їх, або вони нас! — наші славні пращури постійно корис-тувалися методом насильницької селекції своїх керівників. Селекція погрозою — це перевірений часом метод створення ефективної верстви керів-ників. далі ми ще повернемося до деталей цієї над-звичайно важливої тези.

але поряд із цим головне завдання полягає й у тому, щоб гетьман постійно був упевнений у своїх силах, пам’ятав, що він уповноважений від людей


здійснювати владу, і почувався залежним від лю-дей, а всі оті «царські» манери залишилися в мину-лому.

Отже, рухаймося далі. друзі, можливо, збирати цю машину дещо нудно, але це обов’язково треба зробити. Ця ноша тільки наша! Одна деталь до ін-шої деталі, гайки, шланги, фільтри, шестірні — і ми з вами зможемо поступово зібрати нашу нову дер-жавну машину.

ну що — тягнімо далі? Тягни, друже чи подру-го! Ти зможеш! усе в цьому світі залежить лише особисто від тебе, від твоїх думок, емоцій, зусиль та вчинків.

«Стаття 19. для забезпечення виконання геть-маном своїх зобов’язань перед народом, він на термін своїх повноважень передає у заставу фі-нансовому Фонду громадян-працівників украї-ни все своє майно, з чого б воно не складалось і де б воно не перебувало. у заставу цьому ж таки Фонду передається також майно та майнові права громадян, які в передвиборчій кампанії виступали гарантами добросовісної діяльності майбутнього гетьмана».

Ми часто чуємо від політиків такий набір слів, як: «захистити інтереси народу» чи «працюємо в інтересах народу». І ми довіряємо їм, оскільки дій-сно відчуваємо, що у нас, у народу, справді є якісь


свої інтереси. Ми майже фізично відчуваємо, що ці наші інтереси треба захищати й що вони, ці інтере-си, мають насамперед майновий характер.

але проблема в тому, що, окрім розмов про ін-тереси народу, в нинішній демократичній системі державного механізму про це «забули» написати в чинній конституції. «Забули» створити механізми матеріалізації, концентрації та захисту цих самих інтересів народу!!!

а це надзвичайно велика вада в державній структурі. Оскільки сам сенс існування держави на-справді полягає в охороні інтересів народу, то цю прогалину обов’язково слід ліквідувати. наш на-родний гетьманат покликаний наповнити державу справжнім сенсом її існування.

для виконання цього завдання в народному гетьманаті має бути створено спеціальний дер-жавний орган — Фонд Громадян-працівників. Іншими словами, електронний реєстр усіх гро-мадян України, які роблять свій внесок у жит-тєзабезпечення й розвиток країни. Цей перелік осіб відрізнятиметься від звичайного переліку всіх громадян. Фонд має стати ще й додатковим стиму-лом для людей успішно вести трудову чи бізнесову діяльність, народжувати й виховувати дітей, мати активну громадську позицію.

З цього електронного реєстру виключатимуть-ся різні соціальні паразити, такі як кримінальні особи, що мають чинну судимість, а також особи


працездатного віку з украй низькою економічною активністю, тобто всілякі бомжі та ледарі.

Саме цей Фонд стане тією величезною скри-нею, що зберігатиме й справедливо розподілятиме матеріальні блага народу. до цього Фонду зарахо-вуватимуться ті доходи держави, що їх вона може розподілити між членами Фонду, які й створили своєю діяльністю матеріальні блага країни.

Саме цьому Фонду буде передано в заставу (на зберігання) все майно гетьмана та майно його родини. уявіть собі абсурдність ситуації: коли на якомусь підприємстві беруть на роботу завідувача складу, то з ним укладають контракт про його по-вну матеріальну відповідальність за збереження товарної продукції. а тут, у демократичній держа-ві, обирається президент багатомільйонної країни, йому ввірене в оперативне управління все майно країни, але при цьому він не підлягає жодним кон-кретним механізмам індивідуальної відповідаль-ності!

президент після закінчення терміну перебуван-ня на своїй посаді спокійнісінько одержує пенсію, іде на відпочинок, і йому зовсім зайвим є морочи-ти собі голову звітністю перед своїми громадянами, щоб відповісти перед ними за результати своєї ді-яльності. Хіба це справедливо? Отож-бо й воно! де-мократія і справедливість — це несумісні поняття.

у народному гетьманаті все мусить бути інак-ше. Виборці мають знати, що гетьман та його роди-


на в разі завдання шкоди країні повинні відповіда-ти за це своїм майном.

Більше того! разом із гетьманом у заставу Фон-ду повинні передати своє майно й члени його ко-манди, які в майбутньому обійматимуть керівні посади в уряді. Справді, під час виборів усі люди, які агітують народ голосувати за їхнього лідера, фактично поручаються за його доброчесність. Тим самим вони фактично укладають договір поручи-тельства за цю особу. З огляду на це, найближче оточення майбутнього гетьмана, для забезпечення своїх зобов’язань перед народом, також передає в заставу Фонду на період державної служби все своє майно.

друзі, у наших добрих українських серцях може ворухнутися жалість до гетьмана та членів його команди. Ми можемо подумати: «а хто ж захоче бути гетьманом за таких суворих правил, ризику-ючи власним майном і маючи персональну відпо-відальність?» Звичайно, зараз нам важко уявити особу державного службовця, яка б погодилася на такі правила. але в тому-то й річ, що досить із нас злодіїв у красивих костюмах та білих сорочках! на жалощі заслуговують лише мільйони людей, яких рік у рік обкрадають демократичні політикани.

наші правила мусять бути такими суворими, щоб усі професійні злодюги боялися державної служби, немов чорт ладану. Ось тоді на цю службу прийдуть справжні лідери й фахівці, здатні чес-


но й професійно працювати для народу. Ці тверді правила повинні саме для таких людей розчистити дорогу до найвищих державних посад, до значних матеріальних винагород і слави за вірну службу на-роду.

у нашому суспільстві є достатня кількість справжніх лідерів. Лідерів, які наділені природ-ними якостями для організаційної діяльності. От, наприклад, зверніть увагу, як група чоловіків зби-рається на риболовлю. кожен такий маленький рибальський колектив обов’язково має чудового організатора й фахівця. І його лідерську функцію визнають усі рибалки, бо їм це вигідно.

Ось так і в нашій країні, в її громадських спра-вах, є багато дієвих керівників. у нас можна швид-ко створити якісну варну адміністраторів. просто наша умовна припухла еліта повинна завжди боя-тися скуштувати духопеликів від громади, і в гро-мади для цього мають бути свої досить прості за-соби. а то терпимо, терпимо, аж поки вже ситуація зайде в таку дупу, що вивести з неї може тільки ре-волюція на Майдані.

гаразд. а що ж далі?

«Стаття 20. За тридцять днів до завершення терміну перебування гетьмана на своїй посаді в україні проводиться загальний референдум щодо виконання гетьманом своїх договірних зобов’язань перед народом. у разі позитивного


результату гетьман здобуває право знову вису-вати свою кандидатуру на наступні вибори або змінити вид діяльності. у разі негативного — генеральний прокурор україни порушує та роз-слідує кримінальну справу за ознаками службо-вого недбальства стосовно громадянина, який, перебуваючи на посаді гетьмана, зганьбив себе невиконанням договору з народом україни. Цю справу передають до Верховного Суду україни».

Ось і настав принциповий момент! коли за-мовник будь-яких послуг перевіряє виконану робо-ту — це абсолютно природна річ. перевіряє і при-ймає рішення, чи винагороджувати працівника, чи, навпаки, покарати — у тому разі, якщо виявиться, що відповідальний працівник завдав шкоди замов-нику. Якщо працівник знищив майно господаря чи допустив його розкрадання, то господар, звісно, має всі права на притягнення такого горе-праців-ника до відповідальності й відшкодування своїх збитків за рахунок його майна та майна тих, хто за нього поручався.

Це правило є нормальною річчю, такою самою, як прийом-здача виконаних робіт. Це нормальна річ будь-якої господарської діяльності. Без дотри-мання цього правила про контроль за якістю робо-ти будь-який господар чи бізнесмен збанкрутує в одну мить. Отже, це правило має діяти й у народно-му гетьманаті. Тим часом при демократії про таку


елементарну річ, як контроль і відповідальність, годі й мріяти…

Що ж іще слід відзначити з цього приводу? а ось що. За давніх часів наші предки постійно про-водили контрольну процедуру зі своїми кошовими отаманами. Щороку, восени, козацтво збиралося на майдані й аналізувало діяльність свого лідера впро-довж служби товариству. Хлопці згадували бойові походи, усі вчинки кошового отамана й ті результа-ти, що їх мало козацьке товариство за рік походів та господарської діяльності.

Історики зберігають безліч фактів, коли това-риству доводилося карати свого очільника за низь-ку якість його адміністративної роботи.

кажуть, що на острові Хортиця є така собі Чор-на Скеля. Так от, до неї приводили отамана, який провинився перед громадою, зв’язували йому руки й ноги та штовхали зі скелі в дніпро. а якщо до Хортиці було далеко, то його живцем закопували в землю. розповідають, що гетьмана Брюховецько-го розлючені козаки просто розірвали руками на шмаття. Оце дійсно була якісна селекція керівни-цтва!

Селекція погрозою приводила до влади справді мотивованих та якісних керівників, які досить ма-лими силами, як на ті часи, перемагали найсильні-ші тодішні імперії й держави.

Згадаймо славні перемоги українського коза-цтва над Османською імперією, над панською поль-


щею, над кримським ханством та деспотичною Московією!!! Це чудова ілюстрація, коли відібрана через погрози владна верхівка приводила всю ко-манду до успіху й наша громада була впливовим суб’єктом історичних процесів.

Звичайно, народному гетьманату можна обі-йтися без Чорної Скелі та інших середньовічних ме-тодів добору кадрів. у нас усе цивілізовано, спокій-но й справедливо. до закінчення терміну служби гетьмана, перед черговими виборами, Центральна виборча комісія проводить підсумковий плебісцит, тобто опитування громадян україни з одного-єди-ного питання: чи виконав гетьман умови свого до-говору з народом? Ми вже говорили про цей дого-вір раніше.

у разі, якщо більшість голосів задоволена робо-тою гетьмана, він знову зможе висунути свою кан-дидатуру на чергові вибори або за власним бажан-ням одержує всі нагороди за службу країні й звіль-няється з державної посади. Водночас із його майна та майна його поручителів знімається заборона на відчуження.

Тим часом у тому разі, якщо більшість грома-дян україни заявить, що гетьман погано виконував умови договору з народом, якщо люди вважати-муть себе ошуканими бездарною службою такого керівника, то це матиме певні правові наслідки.

генеральний прокурор одразу порушує стосов-но гетьмана кримінальну справу за підозрою в не-


дбальстві та зловживанні службовим становищем. гетьман відсторонюється від посади й до виборів, тимчасово, його повноваження переходять до голо-ви Великої ради.

Якщо в ході слідства підозри стосовно колиш-нього гетьмана підтвердяться, то йому висува-ють звинувачення у скоєнні службового злочину, а справу передають на розгляд Верховного Суду.

у разі визнання судом колишнього гетьмана винним йому призначають відповідне покарання у вигляді позбавлення волі. крім того, для відшкоду-вання збитків, завданих громадянам україни, його майно, що перебувало в заставі у Фонді громадян-працівників україни, продається з прилюдних тор-гів. а виторг у рівних частинах зараховується на карткові рахунки громадян, що числяться в елек-тронному реєстрі Фонду. Таку саму процедуру від-шкодування збитків застосовують щодо майна тих осіб, які були поручителями гетьмана перед його виборами.

З огляду на це у нас може виникнути застере-ження стосовно того, що в частини громадян ви-никає меркантильний мотив нажитися за рахунок майна колишнього гетьмана та його поручите-лів. Теоритично це можливо. але все-таки бага-томільйонна спільнота громадян україни своєю абсолютною більшістю, своїм колективним розу-мом, звичайно буде вищою від цих примітивних інстинктів.


Ми всі чудово усвідомлюємо свою пряму вигоду від того, щоб у нашому житті було якомога більше справедливості, правдивості, чеснот і щоб країною керували гідні й дієві управлінці. Та й розмір від-шкодування збитків, коли їх розподілити на бага-то мільйонів громадян, матиме швидше характер символічного жесту, аніж справжньої компенсації. до того ж нормальна правова кримінальна й судо-ва процедури можуть уберегти гетьмана від мож-ливої помилкової оцінки його діяльності на посаді. Остаточне рішення ухвалює тільки суд…

•11• ГЕТЬМАНСЬКА БУЛАВАТак, здається, нам уже час переходити до дру-

гої частини впровадження принципу «батогом і пряником». Ми вже достатньо забезпечили страху-вання інтересів народу від можливого свавілля об-раного гетьмана, тому тепер без зайвих пересторог можемо наділити його максимальними владними повноваженнями.

нарешті, настав момент, коли вже можна заді-яти головний природний Закон цілісності влади. І вже можна, нарешті, подолати новомодне полі-тичне збочення, що його називають розділенням гілок влади для створення нібито якогось механіз-му стримувань та противаг. раніше ми вже доклад-но розглядали цей механізм, що насправді слугує


лише прикриттям безкарного розкрадання майна цілої країни.

Водночас ми позбудемось одним махом і три-клятої партійщини, що, наче іржа, гризе основи парламентаризму, оскільки саме її існування мож-ливе лише за умови тотальної політичної коруп-ції, тобто змови організованих кримінальних груп щодо розкрадання бюджетних коштів.

«Стаття 21. повноваження гетьмана україни:*гетьману україни для виконання своїх дого-вірних зобов’язань перед народом надається право приймати ЗакОнИ та укаЗИ».

Іншими словами, народний гетьман само-стійно, одноосібно, без Верховної ради приймає обов’язкові для виконання на всій території укра-їни Закони та укази. Звичайно, вони мають відпо-відати конституції україни. у нашій державі буде достатньо посадових осіб та повноважних інститу-цій, наділених контрольними функціями та правом звернення з відповідними скаргами до конститу-ційного Суду.

у Великої ради, склад і повноваження якої ми ще докладно опишемо, буде важлива представ-ницька, а головне — дорадча функція. Звернімо увагу на саме слово «рада». кожному українцю зро-зуміло, що слово й поняття «рада» споріднене з «на-радою». Отже, це зібрання людей, які є фахівцями з


якогось певного питання. але поряд з тим ми чудо-во відчуваємо й знаємо, що будь-яка нарада — це лише аргумент для прийняття правильного рішен-ня лідером цього зібрання.

Можливо, комусь, для кращого розуміння, буде ближче порівняння з виробничою нарадою на під-приємстві? Тоді уявімо, що нараду проводить ди-ректор заводу чи головний інженер. на цій нараді всі присутні фахівці прагнуть якнайкраще донести до керівника інформацію щодо певного питання. Водночас усі присутні чудово розуміють, що оста-точне рішення керівник прийматиме тільки одно-осібно. І цей принцип чудово працює!!!

на такій нараді всі разом із директором перебу-вають у комфортній робочій атмосфері однодумців. За цієї ситуації наміри всіх учасників наради спря-мовані тільки на досягнення успішного результату.

Смішно уявити, щоб директор був змушений таємно домовлятися з учасниками наради щодо його підтримки. І робив це задовго до самої наради. а інші учасники ще й висували б директорові свої умови щодо його підтримки на майбутній нараді. Вимагали б від нього кращих посад на заводі, біль-ших преміальних, можливості трішки вкрасти зі складу готової продукції тощо. Жахлива картина?! авжеж. але наші демократичні президенти саме цим змушені займатись у демократичних багато-партійних парламентах! Справді! Так відбувається прямо зараз, коли ви читаєте ці рядки!


Щоб подолати штучне розділення гілок влади, президент просто змушений вступати в корупційні змови з партійними політиками у Верховній раді. Система змушує його йти на всі злочинні умови партійщини до тих пір, доки в нього з’явиться коа-ліційна більшість. Тільки після цієї ганебної змови з політичними повіями він зможе хоч якось здій-снювати владні повноваження. І що найгірше — цей його президентський «гарем політичних по-вій» так і хоче стрибнути в гречку. Їх украй важко утримувати в єдиному тандемі влади, оскільки ці продажні шльондри зраджують його за будь-якої вигіднішої пропозиції.

Зовсім інакшою буде ситуація у Великій раді народного гетьманату. усі депутатські крісла по-сідатимуть лише ті люди, які вже зараз виконують обов’язки чинних державних службовців на найвід-повідальніших посадах. насамперед це будуть чин-ні голови обласних рад, голови міських рад та інші найвищі відповідальні державні службовці.

усі вони обиратимуться за тими самими пра-вилами, що й народний гетьман, — із закладеним майном та погрозою їхнього звітного плебісциту перед місцевими громадами. Це й буде справжня Велика рада україни для гетьмана україни.

Ми повинні позбутися ганебної парламентської процедури політичних виборів до «демократичної Верховної ради», унаслідок якої нині до парламен-ту потрапляють представники різних злочинних угруповань, аферисти й підставні особи.


наприклад, у народному гетьманаті обраний голова міста дніпра одночасно отримує й мандат народного депутата Верховної ради україни. Та-ким чином, ми матимемо дуже стабільний і якісний склад нашого парламенту. Цей парламент склада-тиметься лише з тих осіб, які реально працюють у державному керівництві, мають відповідний досвід і знають поточні потреби людей та господарства країни. Саме ці люди можуть бути для народного гетьмана найкращими порадниками й партнерами в розбудові країни! Саме в їхніх порадах буде щиро зацікавлений гетьман, приймаючи Закони та укази.

Отже, здолавши розділення законодавчої та ви-конавчої гілок влади, ми здолаємо й ті антагоніс-тичні явища, що живлять корупцію в країні.

нова система народного гетьманату просто знищує принципові суперечності між умисно ство-реними «гілками» влади.

докладніше про Верховну раду україни в на-родному гетьманаті ми ще поговоримо згодом. а зараз перейдімо до наступних повноважень на-шого гетьмана.

— «гетьман україни особисто очолює уряд україни, формує та змінює його особовий склад, ре-презентує україну на міжнародній арені, призначає та звільняє послів україни до інших держав».

наскільки ж легше буде починати працюва-ти в новій системі координат народному гетьма-ну порівняно з нинішніми президентами! Жодних


тобі узгоджень із парламентом, жодних партійних квот в уряді, жодних коаліційних урядів! Жодної боротьби з парламентом щодо узгодження програ-ми діяльності майбутнього уряду! Жодної потреби терпіти злочинне свавілля окремих міністрів, при-значених за партійною змовою із самим президен-том! І взагалі, без жодної колотнечі гетьман одразу призначає свій уряд, що його він-таки особисто й очолює!

нагадаю, що ще перед виборами кандидат у гетьмани знайомить виборців з особовим складом своєї команди. Зі своїми однодумцями, товариша-ми — хай би хоч із десятком своїх кумів. але ці осо-би, які можуть стати до керівництва держави в разі обрання їхнього кума народним гетьманом украї-ни, для забезпечення свого поручительства за ньо-го, так само як і обраний гетьман, передають у за-ставу Фонду громадян-працівників усе своє майно. на весь час перебування гетьмана на посаді.

Така урядова команда міністрів працюватиме двадцять чотири години на добу. повноцінно змо-жуть бути виявлені всі їхні здібності, втілені всі ті ідеї, з якими вони прагнули одержати роботу в уря-ді країни. а хто з міністрів відставатиме від загаль-ного ритму роботи, того гетьман може без жодних зволікань замінити на іншого фахівця.

Зараз ця картина видається фантастичною! але ж, шановне товариство, саме так воно й має бути в тій ідеальній і справедливій системі, про яку ми


тут разом з вами мріємо… наші міністри й решта посадовців зобов’язані бути чесними фахівцями й щосили прагнути досягнути найкращих результа-тів своєї роботи заради зростання загального до-бробуту громадян україни. Тільки такий уряд під керівництвом гетьмана може вивести нашу країну на перше місце за успішністю й добробутом людей.

Хоч це, може, звучить і надміру пафосно, але тільки тоді громадяни україни зможуть стати най-активнішими, найбагатшими, найбільш творчими й щасливими людьми в усьому світі. Людьми, чий досвід прагнутимуть наслідувати на всіх континен-тах. І що найцікавіше — таку місію пращури україн-ців раніше вже несли людству!

Це було багато тисяч років тому, коли на наших землях було здійснено найвизначнішу революцію в історії. Маю на увазі революцію переходу до зем-леробського способу життя. Саме землеробство припинило дикунський, первіснообщинний спосіб життя ватаг мисливців і збирачів, за якого жили всі люди планети сотні тисяч років! наші предки замі-нили життя маленькими общинами на життя вели-кими громадами. досить пригадати такі наші міс-та, досліджені археологами й науковцями, як Май-данецьке й Тальянка, які існували ще за тих часів, коли на місці Вавілона й назарета ходили тільки дикі верблюди. у той час у багатьох наших містах мешкало до 35 тисяч населення, була чітка соціаль-на організація, зводили двоповерхові будинки й ве-


личні храми. Таких міст на території сучасної укра-їни були десятки.

Ці історичні факти можуть викликати в декого почуття зверхності й погорди. а вони повинні по-роджувати в нас почуття відповідальності за весь цивілізований світ! Можливо, саме тому, що ми від-сторонилися від своєї природної місії народжувати нові системи й способи життя, цивілізоване люд-ство прямує до деградації і депопуляції, хоча й має значні досягнення в новітніх технологіях?

Ой! Вибачте, щось мене занесло вбік від осно-вної теми. Отже, подальші повноваження гетьмана полягають ось у чому:

«гетьман україни має право скасувати будь-який нормативний акт, виданий органами місцево-го самоврядування, головами територіальних гро-мад чи іншими посадовими особами, у тому разі, якщо він суперечить конституції україни, її Зако-нам та інтересам народу, окрім нормативних актів, виданих судом, генеральним прокурором, гене-ральним поліціянтом, наглядовою радою україни та Центральною Виборчою комісією».

Ці повноваження потрібні гетьману для того, щоб забезпечити централізоване управління краї-ною, щоб убезпечити її від окремих проявів сепара-тизму та містечковості, розв’язати конфліктні си-туації, що можуть виникнути між окремими адмі-ністративними й територіальними громадами під час здійснення господарської діяльності.


«гетьман україни кожні три місяці скликає го-ловну раду україни, що складається з 250 голів те-риторіальних громад та 25 голів областей україни, бере до відома їхні законодавчі ініціативи й пропо-зиції щодо вдосконалення ефективності життєді-яльності суспільства».

Ми вже порушували питання про впорядкуван-ня функціональної діяльності головної ради украї-ни. у цій нормі констатується, що після адміністра-тивної реформи країна поділятиметься на відповід-ні територіальні громади, кожна з яких обиратиме свого голову, котрий одночасно буде наділений по-вноваженнями депутата головної ради та правом законодавчої пропозиції.

«гетьман україни є головнокомандувачем Збройних Сил україни, очолює раду національної безпеки.

гетьман україни вповноважений спеціальним Законом запроваджувати соціальну майнову санк-цію щодо громадян віком від 25 до 45 років за ухи-ляння від шлюбу, за бездітність та малодітність».

на жаль, державі доведеться втручатися в осо-бисте життя громадян, застосовуючи механізм май-нових санкцій. Так уже сталося, що за останні сто років в україні зазнав суттєвої шкоди інститут сім’ї, до того ж ми втратили десятки мільйонів людей у війнах, геноцидах і репресіях. підірвана чисель-ність українців та моральні засади нашого буття. Були викривлені абсолютно всі принципи, на яких


трималося статеве й шлюбне життя людей. Це при-звело до катастрофічної демографічної ситуації. нині в нашій країні смертність значно перевищує народжуваність. увесь цей розгул «демократії» при-звів до того, що наш народ вимирає. а людина — це найцінніший потенціал суспільства, дорожчий за будь-які матеріальні цінності.

Якщо ми хочемо вижити в цьому суперечливо-му й дуже конкурентному середовищі — а ми цього, звісно, дуже хочемо, — то нас має бути багато. дуже багато! І це завдання розв’язується тільки шляхом відродження цінностей сімейного життя. поки що доведеться спонукати людей до цього навіть фі-нансовими аргументами, які, можливо, згодом буде скасовано, але тільки після того, як почнеться стій-ке зростання народжуваності в громадян україни.

В іншому разі на нашу землю можуть прийти мільйони мігрантів з перенаселених країн і ми мо-жемо втратити самоідентичність, свою історичну унікальність і швидко зникнути як суб’єкт цивілі-заційних процесів. Щоб уникнути таких фатальних наслідків, українська держава та її гетьман просто зобов’язані застосувати будь-які важелі примусу, агітації, заохочення, щоб швидко виправити демо-графічні тенденції в нашій країні.

«гетьман україни надає право громадянства україни, а також за передбаченим Законом спосо-бом позбавляє ганебних осіб українського грома-дянства».


друзі, у цій нормі також зафіксовано дуже важ-ливе право й обов’язок, що ними має бути наділе-ний гетьман. уявіть собі, що омріяна нами держава почала діяти! наша країна майже відразу стає над-звичайно привабливою для ведення бізнесу й для проживання. найпривабливішою країною у світі!

унаслідок цього в україну просто хлине цілий потік прохачів її громадянства. З огляду на це нам знадобиться досить жорсткий Закон про громадян-ство, правила якого захистять наше суспільство від величезної кількості різного роду осіб, що їх можна віднести до класу соціальних паразитів. Ця верства населення завжди є в будь-якому соціумі. але здо-ровий організм громадянства повинен мати потуж-ний імунітет, щоб звести до мінімуму шкідливий вплив цих дармоїдів.

громадянство україни в народному гетьманаті стане дуже цінним правовим статусом особи. до на-шої спільноти шляхом певних правових процедур, рішенням гетьмана, повинні потрапляти тільки ті люди, які можуть дати країні користь. За спроще-ною процедурою громадянство україни має на-даватися тільки етнічним українцям, які, з огляду на історичні обставини, були змушені мешкати в діаспорі. усі інші люди матимуть доводити свою ко-рисність для нашої держави, підтверджувати зна-ння державної мови та основ її історії.

Статус громадянина україни є також почесним званням, що ним пишатиметься і дорожитиме той,


хто матиме паспорт громадянина. у тому разі, якщо громадянин україни, наприклад, перебуваючи на важливій державній посаді, зганьбить себе особли-во тяжким злочином проти держави, його рішен-ням гетьмана слід позбавити громадянства. Хіба можна залишати громадянство колишньому міні-стру, який, припустімо, засуджений за корупцію й розкрадання довірених йому коштів? ганебній осо-бі можна залишити право на проживання в украї-ні, але без жодних громадянських прав і обов’язків. ганьба має стати цілком реалістичною субстанці-єю, що призводить до значних проблем у побуті. усі й кожен повинні остерігатися громадської ганьби. ганебна особа обов’язково повинна на своїй шкурі відчути громадське презирство.

Таким чином буде створено додаткову моти-вацію для громадян україни вести чесний і добро-порядний спосіб життя, ще одне застереження від скоєння злочинів, пов’язаних із використанням службового становища. громада та її інститут гро-мадянства матимуть потужний інструмент захис-ту своїх інтересів і спосіб очищення від ганебних осіб.

рухаймося далі? певно, що так, — панове! але заздалегідь перепрошую за деяку сумбурність у порядку ознайомлення з коментарями до нашого Основного Закону. Це все через те, що я хочу, щоб ви якнайкраще зрозуміли нашу теорію держави й права.


Звичайно, на юридичних факультетах універ-ситетів та академій вивчають цю страшенно заплу-тану науку. Однак сумніваюсь, що цей набір знань узагалі можна назвати наукою.

Тим часом нам, товариство, конче потрібно здійснити справжній прорив у цій галузі й при тому зробити це всією українською громадою. Людьми з усіх верств населення!

Хоч би ким ви були: водієм автобуса, бізнесме-ном чи професором, студентом чи бетонувальни-ком, перукарем, домогосподаркою, учителем, фер-мером чи солдатом, пенсіонером, прибиральницею чи поліціянтом, державним службовцем чи слу-жителем релігійного культу — разом ми складаєм одне ціле народного тіла, кожна клітина якого без-цінна.

Так, вельмишановне українське товариство, усі ми разом маємо опанувати цю химерну, але вкрай важливу науку про інститут нашої державності. І найчудовіша новина полягає в тому, що ми змо-жемо це зробити! Бо все те, що природне, є просте, воно від Бога, а все, що складне й заплутане, — те від чорта.

Те, про що ми тут говоримо, насправді — легке для розуміння й таке, що раніше вже діяло в тій чи іншій формі. Щось заплутати тут може тільки сам ав-тор, зважаючи на свій дуже скромний письменниць-кий хист. Тому ще раз чемно всіх перепрошую і про-поную рухатися далі — до змісту статті номер п’ять!


•12 • НАШ ЗИСКСлово «зиск» означає наш корисливий інтерес.

Ми з вами маємо чесно заявити, що хочемо одержа-ти прибуток від діяльності нашої держави, яку ми уповноважили управляти народною власністю.

кожному з нас на правах громадянина належить частка права власності на геть усе, що нас оточує. навіть на весь повітряний і водний простір у межах юрисдикції україни. З огляду на це ми зобов’язані в нашому головному Законі передбачити механізм, користуючись яким можна реалізувати право наро-ду й громадянина на свій зиск від держави.

нижче ми прочитаємо, як це сформульовано в нашій конституції, а після цього подамо пояснення з відповідним коментарем…

«Стаття 5. усі державні органи україни, зем-ля, надра, повітря, водні та інші природні ре-сурси, що перебувають у юрисдикції україни, є об’єктами права власності громадян україни, які делегують право використання цих суб’єктів і об’єктів права органам державної влади й орга-нам місцевого самоврядування у межах, визна-чених конституцією і спеціальними Законами. держава україна щорічно виплачує кожному громадянину україни, включеному на підставі Закону до електронного реєстру громадян- пра-цівників, його рівну зі всіма частку від прибут-ку економічної діяльності держави. Ця частка


обов’язково враховується у видатковій части-ні Закону про Бюджет. З електронного реєстру громадян-працівників вилучаються особи, які впродовж календарного року працювали менше восьми місяців, а також особи, які мають кримі-нальну судимість. Жінка, яка має дитину віком до трьох років, за будь-яких обставин має право перебувати на обліку в цьому реєстрі».

Ось тепер поговорімо про те, як це все можна за-пустити в дію. Завдяки новим цифровим техноло-гіям, що стрімко ввірвались у наше життя, ця нова державна інституція, про яку ви прочитали, може бути створена в стислий термін. а головне — прин-цип її роботи може зрозуміти будь-який пенсіонер, який користується банківською карткою.

•13• ДЕРЖАВА ЯК КОРПОРАЦІЯОтже, облишмо на якийсь час перелік повнова-

жень гетьмана й повернімось до майнових інтер-есів народу, тобто до інтересів власника цієї дер-жави! Завжди слід пам’ятати, що державні органи створені й фінансуються громадянами, а все, чим володіє країна, — є власністю її народу.

Іншими словами, кожне міністерство, парла-мент, районний відділ поліції тощо належить нам усім і кожному громадянину зокрема на правах спільної сумісної власності.


усю цю конструкцію можна порівняти з робо-тою великого акціонерного товариства, де кожен член зробив свій внесок у статутний фонд і своєю працею заробляє гроші для всіх членів товариства.

Зі спільних коштів фінансуються управлінці, які виконують адміністративну роботу та здійснюють загальне керівництво підприємством. Якщо акціо-нерне товариство впродовж року діяло успішно, то всі акціонери мають право одержати свою долю від його чистого прибутку.

на загальних зборах правління розглядається фінансовий звіт щодо наслідків роботи за минулий рік. Скільки грошей заробили, скільки планується витратити в наступному році. Та головне, що всіх цікавить, — скільки грошей виплатять акціонерам, який розмір виплат менеджерам, який обсяг фінан-сування виробничої діяльності на наступний рік тощо…

усе це просто, чесно, справедливо й прозоро. Такі системи дуже ефективно діють на сьогодні в усьому цивілізованому світі. Такі акціонерні систе-ми дуже часто досягають значно більшої фінансо-вої спроможності, ніж бюджет деяких держав, зо-крема й бюджет нинішньої україни.

Ви колись чули про партії в акціонерних това-риствах? Це риторичне й смішне питання, оскільки в нормальному товаристві діє тільки одна «партія» з єдиною правильною ідеологією — ідеологією до-сягнення спільного прибутку й справедливої вина-городи кожному.


Будь-які відхилення від цієї норми в корпораці-ях відстежуються спеціальними ревізійними комі-сіями, наглядовими радами, службою внутрішньої безпеки, аудиторами товариства й караються пра-воохоронними органами країни. Чимало таких ви-сокоефективних систем господарювання перерос-ли в транснаціональні корпорації, що стали більш конкурентоспроможними порівняно з демократич-ними державами.

Їх і справді можна порівняти з державними утвореннями. Судіть самі: у них є свої «народи»-акціонери, у них є свої «парламенти» — загальні збори представників, свої «уряди» — правління, свій «президент» — голова правління, а також своя «прокуратура» — наглядова рада, ревізійна комісія тощо.

Часто такі великі фірми навіть мають власні збройні сили й активно впливають на політичне життя традиційних держав, обтяжених терито-ріями й спадковими проблемами. корпорації на-багато більш динамічні, а тому швидше реагують на постійні зміни. Вони брутально втручаються у внутрішні справи звичайних держав, щоб шляхом корупційних схем проштовхувати свої економічні інтереси за рахунок інтересів громадян атакованої держави.

Словом, на банальній політичній мапі світу, крім кольорових клаптиків, що ними позначені те-риторії визнаних держав, потрібно якось абстрак-


тно домалювати ще й десятки надзвичайно потуж-них держав-корпорацій. Тільки тоді світова мапа буде більш реалістична…

Якщо все це дійсно має місце, то чому ж ми у сво-єму державотворенні допускаємо цілковите ігно-рування цих досить очевидних фактів і корисного досвіду самоврядування? Ясно чому! Через цілком безкарну корупцію, що є основою для демократії та єдино можливим кримінальним способом її існу-вання, а також через поділ влади на окремі гілки, через вірус партійщини, через інші ганебні явища, що так міцно вросли в наше уявлення про сучасну державу…

Тут висновок напрошується сам собою. Ми ма-ємо перетворити україну на модерну державу-кор-порацію, поєднавши в ній сильні елементи держави та найкращі риси корпорацій. В оновленій державі ми маємо задіяти абсолютно всіх наших громадян.

Саме до цього ми з вами й прагнемо у своїх мрі-ях про кращу долю для себе і для своєї Батьківщи-ни. україна має стати найбільш конкурентоспро-можною державою серед усіх держав і транснаціо-нальних корпорацій.

•14• ДОЛЯдо речі, згадаймо слова державного гімну укра-

їни. Можна навіть тихенько проспівати його слова: «…ще у нашій україні доленька наспіє». агов! увага!


про яку це «доленьку» йдеться!? у контексті нашо-го дослідження можна припустити, що автор тексту павло платонович Чубинський через товщу сто-ліття натякає нащадкам, що має визріти той істо-ричний момент, коли ми зможемо спитати в нашої держави: а де, власне, наша доля від прибутку твоєї господарської діяльності??? гримнути кулаком по столу й грізно спитати: «де наша «доляха»?! га?!».

у розпорядженні держави є дуже багато дже-рел, що наповнюють її бюджет. нині, крім збирання величезних податків з юридичних і фізичних осіб, держава також бере мито за закордонні товари, одержує величезні кошти від діяльності державних підприємств та різних спільних акціонерних това-риств, від оренди державних земель і нерухомого майна, від державного мита за адміністративні по-слуги й різні штрафні санкції, за ліцензії на видо-буток корисних копалин, бере плату за транзитні послуги та багато чого іншого.

держава дуже багата структура, але звикла ві-чно прибіднятися, щоб мати можливість крадькома від людей привласнювати собі значну частину при-бутку. Саме цю вкрадену долю прибутку держави її корумповані політики та посадові особи здебіль-шого виводять за кордон. Там ці кошти потрапля-ють до іноземних фінансових установ і наші гроші успішно працюють на благо інших націй.

Так, нам усім відомо, що держава має багато ви-трат та обов’язків: утримання армії, поліції, проку-


ратури, прикордоної служби, соціальна підтримка людей, які потребують захисту, зокрема й народних депутатів… держава почасти утримує медичну га-лузь, суди, дороги, ну і ще щось вона там робить…

але якщо позбутися політичної та інших ви-дів корупції, якщо справи в державі вести по-господарськи, без тотального крадійства, то прибу-ток має бути дуже й дуже значний! Він повинен ціл-ком покривати витрати на геть усі державні справи, на її розвиток, і ще неодмінно має залишатися зна-чна частина грошей, що їх як прибуток слід розділи-ти й виплатити громадянам, які працювали на його створення. право на одержання річної долі прибут-ку держави повинні мати тільки ті громадяни, які брали участь у господарських справах країни.

наголошую: право на долю повинен мати тіль-ки той, хто причетний до створення прибутку. Той, хто працював!

Ця передумова щодо права на долю дуже по-трібна, тому що в будь-якому суспільстві таємно утворюється окрема група, яку можна назвати «со-ціальними паразитами». Хто ж вони такі?

Це дуже страшний і потужний чинник у житті держави, який уміло уникає уваги громадськості.

Його існування — це прояв об’єктивного соціаль-ного й важливого закону природи. Соціальні парази-ти виконують дуже важливу роль у громаді. Вони майже повсякчас перевіряють її на життєздатність. Здорова громада, як і здоровий організм людини,


має бути оснащена потужним імунітетом, щоб стри-мувати зростання кількості соціальних паразитів.

до цієї верстви населення належать різнома-нітні кримінальні елементи разом із корумповани-ми державними службовцями, особи без постійно-го місця проживання, рецидивісти, деграданти й наркомани, алкоголіки, ледарі та різні волоцюги, від яких користі громаді, як від бур’яну на городі. Якщо рівень паразитів перевищує критичну позна-чку, організм просто гине, а паразити шукають собі іншу ослаблену жертву.

Зважаючи на це, якщо бездумно дати можли-вість одержувати фінансову винагороду, тобто долю від прибутку держави, усім громадянам без винятку, це, поза сумнівом, спровокує суттєве зрос-тання кількості класу соціальних паразитів. надто великий відсоток людей захоче вести споживаць-кий спосіб життя, валятися на канапі, пити, бикува-ти в соціальних мережах і тупо деградувати.

Тим часом наше завдання — діаметрально про-тилежне: створити такі умови, за яких українці бу-дуть мотивовані до навчання, до активної громад-ської, успішної господарської та творчої діяльності, при тому можливості класу соціальних паразитів мають постійно зменшуватися.

Власне кажучи, це й є основна ідея та завдання народного гетьманату — вивести націю та окрему людину на шлях постійного навчання, творення, вдосконалення.


Люди часто хибно применшують спроможнос-ті соціальних паразитів. а дарма! Ця помилка може мати фатальні наслідки. Самовпевненість і бундюч-ність владної верхівки надала цій верстві населен-ня досвід перемоги над усіма іншими соціальними верствами ще в 1917 році…

Саме тоді вони, ці «шарикови», прийшли до влади й почали мститися решті людей. Мстити-ся тільки за те, що вони взагалі існують і своєю успішністю бісять їх. на тлі інших людей паразити завжди відчували заздрість і власну нікчемність. І їхня помста була страшна…

Згадайте знищення майже всього духовенства, аристократії, інтелігенції, учених, офіцерів, дер-жавних службовців, людей мистецтва, письменни-ків, кобзарів. навіть звичайних селян оголосили «куркулями» й знищили як клас. геноцид голодо-морами, тотальними репресіями й спровоковани-ми ними війнами. Ще й досі їхні нащадки чіпляють-ся за владу, як реп’яхи до кожуха…

кому цікаво, той може докладніше почитати про соціальних паразитів. Виявляється, існує на-віть ціла наука — мірмекологія. наука про мурах. Використовуючи її дані, результати дослідження колоній мурах та їхніх паразитів під назвою ломе-хуза, можна багато чого зрозуміти й у світі людей. принаймні те, що в нас і в мурах діють схожі соці-альні закони.

Якими повчальними, корисними й практични-ми є знання про цих ломехуз! дозвольте рекомен-


дувати вам окремо почитати про них на просторах інтернету. Цілком можливо, що ви у своєму оточен-ні або — крий Боже! — і в самому собі розпізнаєте маленьку ломехузу, ідентифікуєте її як професій-ного паразита, а згодом позбудетеся цього зайвого тягаря в житті.

Зважаючи на наведене вище, перебувати на об-ліку в електронному реєстрі громадян-працівників мають право тільки ті громадяни, які працювали вісім місяців упродовж звітного року, або жінки, які мають малих дітей віком до трьох років. Словом, аб-солютна більшість людей матимуть відповідні осо-бисті карткові рахунки в державному банку укра-їни й щорічно одержуватимуть на них свою долю від прибутку держави.

Це справедливе правило має значно підвищити мотивацію до плідної праці як найманих робітни-ків, так і підприємців, а головне — державних служ-бовців і взагалі всіх бюджетників різних рівнів. на-решті почне відновлюватися почуття спільності долі, відчуття єдиної родини та спільності націо-нальних інтересів у людей різних верств населен-ня. Зменшаться суперечності між людьми різних прошарків, а жінки матимуть додаткову мотивацію примножувати життя на нашій землі.

розглянувши ці важливі інструменти держа-вотворення, ми маємо підстави поговорити про оновлену роль і місце Верховної ради в державно-му механізмі україни. Цей представницький орган


влади, цей парламент, уже так дискредитував себе в очах громадян, що, здається, краще оновити і його назву. Здається, доречно назвати його Великою ра-дою, або Великим Віче, як це було колись у прадав-ній україні-русі. поки що нехай буде —

•15• ВЕЛИКА РАДАкоротко ми описуємо її в Основному Законі на-

родного гетьманату в україні так:

«Стаття 22. Велика рада україни є постійним дорадчим органом гетьмана україни. до її скла-ду входять (за посадою) голови територіальних громад, міст, що є обласними центрами, а також голови обласних рад. Термін повноваження учасника Великого Віча визначається терміном його повноважень на посаді голови органу міс-цевого самоврядування.

Стаття 23. Велика рада україни більшістю голо-сів уповноважена звертатись із законодавчими ініціативами до гетьмана україни, із звернен-нями — до наглядової ради україни, інших дер-жавних органів україни та до народу україни.

Стаття 24. Велика рада обирає до складу на-глядової ради україни шість осіб із числа тих, хто має видатні заслуги перед україною.


Стаття 25. Велика рада за погодженням із геть-маном україни призначає та звільняє з посади генерального прокурора україни.

Стаття 26. у період між сесіями Великої ради постійно діє її секретаріат та інститут законот-ворчих ініціатив».

Слід зазначити, що ми з вами вже розглядали на початку наших роздумів тезу про шкідливість поді-лу енергії Влади на окремі гілки й часточки. Тоді ми вже з’ясували, що парламентаризм у «демократич-ній» державі є розплідником політичної корупції та шахрайства в надзвичайно великих розмірах. а ще ми виявили, що за спинами злодійкуватих депута-тів ховаються зовсім інші люди, які керують краї-ною і грабують її. у нашій досконалій країні мрій така ситуація має докорінно змінитися.

Ось тому наша Велика рада повинна стати пред-ставницьким зібранням людей, які є компетентни-ми фахівцями в державних справах і постійно здій-снюють безпосереднє управління територіальни-ми громадами та обласними містами, бо вони вже обрані й уповноважені народом здійснювати владу в органах місцевого самоврядування.

Саме ці люди найкраще обізнані з тими питан-нями, що потребують законодавчого розв’язання. до того ж їхнє обрання на посади має відбутися приблизно за тими самими правилами гарантуван-


ня інтересів громади, за якими обирається гетьман україни, тобто з передачею свого майна в заставу місцевій громаді та зі звітним плебісцитом після завершення терміну роботи.

упорядкування діяльності Великої ради можли-ве лише за умови впорядкування всіх рівнів системи адміністрування країною. після адміністративної реформи вся територія україни має бути поділена на адміністративні одиниці, що ними стануть тери-торіальні громади, міста, селища й села в порядку, передбаченому статтею 15 Основного Закону.

«Стаття 15. Систему адміністративно-тери-торіального устрою україни складають 25 об-ластей, 250 територіальних громад і терито-ріальних громад у місті, міста, селища й села, об’єднані територіальні громади. Межі територіальних громад збігаються з меж-ами виборчих округів. Місцеве самоврядування громадян, які постійно мешкають у адміністра-тивно-територіальних утвореннях, здійсню-ється безпосередньо шляхом виборів, громад-ських зборів і місцевих плебісцитів, а також опосередковано через органи місцевого само-врядування: головою територіальної громади та місцевими наглядовими радами».

Межі територіальної громади приблизно збіга-тимуться з нинішніми виборчими округами. Люди,


обравши собі місцевого лідера, відразу ж надають йому представницькі повноваження. Такий очіль-ник територіальної громади чи обласного міста й повідомлятиме Велику раду та народного гетьмана про потреби людей та адміністративної території.

Така концепція відразу ж знімає сьогоднішні суперечності між народними депутатами з одного й того самого територіального виборчого округу та головами місцевих громад, оскільки теперішній нардеп — цілком безвідповідальна особа, а всю по-точну адміністративну й господарчу роботу здій-снюють очільники громад, обрані в тому самому територіальному виборчому окрузі.

наприклад, сьогодні будь-який міський голова, щоб довести свою законодавчу пропозицію до Вер-ховної ради україни, змушений домовлятися з міс-цевими нардепами або шукати підтримку у впли-вових олігархів. а вони, звичайно ж, вимагають від нього якихось корупційних послуг, землі, дозволів, посад для своїх директорів у комунальних підпри-ємствах, вигідних бюджетних замовлень для фірми кума тощо.

Через такі ганебні справи місцева та й уся дер-жавна влада постійно втрачає свою ефективність і вкрай повільно реагує на зміни та проблеми в гос-подарчих і соцальних справах. Як наслідок, усе це дуже шкодить інтересам людей і громади…

Та й загалом, хіба співмірний рівень обізнаності й компетентності в державницьких справах мерів


таких міст, як Одеса, дніпро чи Житомир, з компе-тентністю всіляких політичних авантюристів, що так рясно засіли під склепінням Верховної ради україни?!

Якби можна було хоч завтра вигнати з ради всіх цих продажних «законотворців» та замінити їх на чинних мерів обласних центрів і голів обласних рад, одразу стало б більше користі! але то таке… емоції…

Ще однією дуже важливою проблемою, що по-требує вирішення, є юридична якість законодав-чих актів, законопроектів. Зараз їхньою підготов-кою займаються відповідні комітети парламенту, в яких працюють самі депутати та — опосередкова-но — їхні помічники.

Ось тому все так кепсько в них і виходить. Які депутати, такі в них і помічники, а отже, такі й за-конопроекти. Часто вони суперечать один одному, по-різному врегульовують одні й ті самі відноси-ни. Зазвичай закони написані такою хитромудрою специфічною мовою, що прочитати й зрозуміти їх можуть лише люди зі спеціальною освітою. а якісні закони мають бути зрозумілі будь-якому громадя-нину держави й тлумачитися легко та однознач-но. Це досить складна справа, що потребує вузької спеціалізації, яка може бути відсутня як у депута-тів Великої ради, так і в самого гетьмана. Тому всі законодавчі ініціативи, за умови, що їх підтримує гетьман, мають надходити на опрацювання в Юри-


дичний Інститут Законопроектів. у цьому Інститу-ті повинні працювати правники з питань і консти-туційного права, і цивільного, і господарчого, і всіх інших галузей правознавства. Саме ці спеціалісти зможуть надавати законодавчим ідеям юридично правильної форми та змісту.

Тільки після опрацювання в Юридичному Ін-ституті Законопроектів текст Закону подається гетьману на вивчення і підписання. Така систем-ність значно полегшить роботу всіх учасників за-конотворчості.

Змінивши правила формування парламенту, надавши лідерам територіальних громад додатко-ві повноваження, ми швидко все виправимо й дамо можливість гетьману без зайвих зволікань прийма-ти потрібні країні рішення й Закони.

Водночас ми звільнимо його від тягаря постій-них корупційних договірняків з партійщиною, нар-депами та фракціями парламенту. Велика рада має перетворитися з химерної владної противаги на дієвого партнера у співпраці з гетьманом. розподіл влади на окремі гілки буде легко подолано.

Окрім представницьких і дорадчих функцій, Велика рада бере участь у формуванні такого но-вітнього владного інституту, як наглядова рада. до складу наглядової ради повинні входити люди, які мають особливі визначні заслуги перед державою та безсумнівний авторитет, народну довіру, а також вагомий вплив на громадську думку.


Можливо, сьогодні, за умов перманентних по-літичних зрад, це звучить якось дивно. але такі люди в нас є! І їх досить багато, а в оновленій дер-жаві праведних людей стане значно більше, оскіль-ки вони будуть людьми дійсно витребуваними і їм буде значно легше проявити себе.

•16• НАГЛЯДОВА РАДА ТА УРЯД ДЕРЖАВИ

Щоб зрозуміти й відчути запит країни на таку владну інституцію, як наглядова рада, повернімо-ся, друзі, до попередньої аргументації. до тієї ар-гументації, яку ми раніше наводили, досліджуючи подібності між традиційними державами та вели-кими акціонерними корпораціями.

Тоді стане більш зрозуміло, як нам бракує тако-го важливого контрольного органу, який би пере-бував поза системою правоохоронних органів. Що більше контролю за якістю роботи чиновників, то краще. до складу цієї ради мають увійти найбільш гідні люди країни, які стануть щитом і мечем інтер-есів народу.

наглядова рада матиме повноваження реагува-ти на скарги громадян у період між виборами й за-безпечувати швидке та справедливе реагування на зловживання з боку посадових осіб. а такі ситуації, на жаль, були й будуть у будь-якій державі, навіть у такій досконалій, як наша країна мрій.


Така вже природа людини й суспільства… на-певно, це так влаштовано, щоб люди безугавно розплутували якісь кармічні задачі й при цьому по-стійно вдосконалювалися. Хто зна?

наприклад, змоделюймо типову ситуацію. гро-мадяни обрали міського голову, але той система-тично погано виконує свої обов’язки. Люди явно помилилися у своєму виборі. Таке трапляється до-волі часто.

але в сучасній державі майже зовсім відсутній правовий механізм виправлення такої помилки. Що тут удієш? І громада змушена роками терпіти такого міського голову, аж до наступних виборів, і заздрісно спостерігати, як сусіднє місто чи те-риторіальна громада інтенсивно розвиваються. Смиренно спостерігати за тим, як до сусідів ідуть значно більші капітали великого бізнесу, як у них розвивається інфраструктура, проводиться біль-ше культурних заходів та як до них перебираються кращі фахівці на нові робочі місця.

З огляду на це в успішній державі має бути ді-євий механізм, що дозволяв би реагувати на такий стан речей. Цим інструментом і має стати наглядо-ва рада.

наглядова рада, вивчивши ситуацію з масови-ми скаргами на дії чи бездіяльність посадовця, має право провести плебісцит, тобто офіційне опиту-вання мешканців територіальної громади чи міста, і в разі потреби призначити позачергові вибори.


гадаю, сам факт існування в країні наглядової ради значно збільшить довіру людей до своєї дер-жави, ще краще мотивує посадових осіб до плідної діяльності, до відкритості людям, до прозорості й зрозумілості своїх господарських рішень.

повноваження наглядової ради врегульовані нижче за текстом ось таким чином. Хоча, мої ша-новні друзі, я б на вашому місці перестрибнув ці сухі юридичні правила, бо ви вже й так усе про неї знаєте. Зрештою, можна, звісно, і прочитати все, щоб краще закріпити в уяві перший державний орган, що раніше був відсутній у державних меха-нізмах.

«Стаття 28. наглядова рада є найвищим контр-ольним органом україни. наглядова рада скла-дається з дев’яти осіб, які мають видатні заслу-ги перед україною в галузі державотворення, духовності, науки, культури та бездоганну ре-путацію і повагу серед громадян. За своєю поса-дою до складу членів наглядової ради входить голова Служби Безпеки, голова Верховного Суду, генеральний прокурор. Інші шість чле-нів наглядової ради обираються Великим Віче строком на 5 років.Стаття 29. повноваження наглядової ради:*призначає на посаду голову Центральної Ви-борчої комісії та здійснює контроль за діяль-ністю цього державного органу.


*Здійснює загальний нагляд за станом вико-нання гетьманом україни конституції, зако-нодавства, своїх службових обов’язків та умов договору з народом україни. у разі, якщо біль-шість членів наглядової ради дійшли висно-вку про незадовільну роботу гетьмана, у країні проводиться референдум з питання довіри чи недовіри гетьману. Якщо народ україни під-тримав висновок наглядової ради, то гетьмана переобирають. у разі, якщо народ україни біль-шістю голосів висловить довіру гетьману, то звільняються зі своїх посад ті члени наглядової ради, які голосували за таке рішення.*контролює добросовісність роботи всіх по-садових осіб, яких обрали на посади громадя-ни україни. для цього приймає скарги грома-дян на їхню діяльність і в разі потреби разом із головою ЦВк проводять місцевий плебісцит (опитування) з питання довіри до обраної осо-би посадовця. Відміняє свідоцтво на право здій-снення правосуддя.*Має право брати участь у роботі Великого Віча та вносити законотворчі пропозиції на розгляд Великого Віча та гетьмана україни».

шановні читачі, поступово ми з вами набли-жаємося до завершальної частини наших роздумів про досконалу україну. на моє переконання, якби якийсь добрий чарівник зміг запровадити в дію


хоча б окрему наведену вище норму конституції народного гетьманату, то відразу було б відчутно енергійний поступ країни. Що вже говорити про той результат, який міг би бути досягнутий у разі докорінного реформування нашої держави україна на принципах народного гетьманату!

Сподіваймося на чудо і продовжуймо…попереду на нас чекають дуже цікаві рішення,

що мають врівноважити майнові інтереси посадов-ців та решти громадян.

нам іще належить віднайти й знищити справ-жній корінь корупції, а замість нього посадити ча-рівне дерево, що зарясніє добрими плодами для всього народу. але про все за чергою.

УРЯДВласне кажучи, у цьому розділі відсутні якісь

новації, що потребують особливого розгляду. За-пропонований вашій увазі текст конституції скла-дено в такій формі, щоб він був зрозумілий, щоб його в подальшому можна було читати без комен-тарів і консультацій правознавців. Читати й розумі-ти Закон — це просто!

«Стаття 27. уряд україни є системою держав-них організацій та установ з виконання конститу-ційних цілей і завдань держави, а також умов до-говору гетьмана з народом україни.

*гетьман україни очолює уряд, формує та змі-нює його особовий склад.


*до складу уряду входить головний міністр уряду, його перший заступник, заступники, міні-стри.

*головний міністр україни керує всією поточ-ною роботою уряду, координує роботу міністерств та спрямовує їх на виконання програми дій гетьма-на з виконання його договірних зобов’язань перед народом україни.

*уряд україни забезпечує рівні умови розвитку для всіх форм власності та здійснює управління державними об’єктами прав власності.

*уряд україни створює сприятливі умови для ведення господарської і підприємницької діяль-ності в україні та для української підприємницької діяльності за межами україни.

*уряд україни організовує здійснення бюджет-них програм, контролює надходження коштів до центрального та місцевих бюджетів, організує мит-ну справу в країні та на її кордонах.

*уряд україни здійснює свої функції в облас-тях, територіальних громадах і містах через місцеві урядові адміністрації, які взаємодіють із органами місцевого самоврядування».

підсумовуючи тему уряду, слід наголосити на ще одній важливій обставині. коли ми обирали геть-мана, то він зазвичай одразу відрекомендовував лю-дям членів своєї майбутньої команди. Особливо нас цікавила особа можливого головного Міністра.


Ця людина на виборах стояла поруч із канди-датом у гетьмани й переконувала нас, що за такого гетьмана варто голосувати. Тим часом ми з вами ві-рили словам цієї людини, оскільки вона краще зна-ла свого товариша. Може, це навіть його кум! Хай буде хоч кум, брат, сват чи батько й син, чи сусід! нам з вами це байдуже, тільки б вони забезпечили якісний результат їхньої спільної діяльності.

але будьмо обережні. про всяк випадок укладі-мо з ним договір поручительства. адже майбутній міністр, очільник уряду, фактично поручився за до-бропорядність гетьмана. Згідно з умовами Догово-ру поручительства, певна особа бере на себе від-повідальність за можливу шкоду, що її може заподі-яти та особа, за яку вона поручається. а Стороною від народу україни, за цим договором, буде вже відомий нам Фонд громадян-працівників. договір передбачає усі застави, наслідки й санкції, про які ми вже попереджали.

•17• МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯприступаючи до наступної теми нашої мрії,

а саме до місцевого самоврядування, хочу звернути вашу увагу на те, що в організації держави як пев-ної машини є більш важливі й менш важливі еле-менти. Це так, як у будь-якому двигуні автомобіля. Якщо погано працюватиме бодай найменша його деталь, то це обов’язково шкодитиме на весь дви-


гун, хоч би яким досконалим він був в абсолютній більшості своїх деталей.

упродовж останніх десятиліть склався певний стереотипний погляд на місцеву владу. З монархіч-них і комуністичних часів ми звикли до того, що все в житті залежить від волевиявлення однієї особи, яка узурпувала владу й засіла за кріпосною стіною десь у своїй столиці. Так воно насправді й було, і така ситуація привчила людей до думки, що від них дуже мало що залежить.

Будь-яка ініціатива сприймалась як загроза для владної вертикалі. унаслідок цього україна має значне відставання в усіх сферах, що їх при-родно покликана контролювати й розвивати міс-цева влада.

Хоча заради справедливості слід відзначити, що демократична система влади на місцях усе-та-ки краща форма правління, ніж самодержавство чи комуняцька диктатура. певні ознаки покращення ефективності місцевої влади все-таки є. але, зага-лом беручи, уся вона вражена тими самими хворо-бами демократії, що ними хворіє і центральна влада країни, тобто системною корупцією, яка є складни-ком державного устрою. Можна стверджувати, що саме завдяки корупції ця система взагалі хоч якось працює. Без неї вона припиняє свою роботу. пере-свідчитись у цьому можна хоч на прикладі парла-ментських криз, хоч на кризах у місцевій владі по всій україні. Такі кризи означають тільки те, що в


учасників конфлікту відсутня згода щодо розміру їхнього доступу до громадських коштів.

Особливо яскраво це видно тоді, коли на вибо-рах люди обирали свого міського голову та депу-татів міської ради. Якщо новий мер міста вступає в конфлікт із більшістю депутатів ради, то вони навіть позбавляють його можливості вступити на свою посаду! І це реальні ситуації, що існують на час написання цих слів. у сусідньому з містом дні-пром великому районному центрі обраний три роки тому мер міста не має можливості вступити у свої права й виконувати свої обов’язки!!!

Вдумайтеся, люди, як працює ця злочинна сис-тема! Обраний людьми мер зобов’язаний визна-читися з тим, кому й скільки грошей він дозволя-тиме красти з громадської каси. Якщо він ігнорує правила цієї системи, намагається бути чесним або просто скупий, то корупційна система знехтує і ним самим, і правами виборців! Ці ломехузи, ці соціаль-ні паразити, виштовхнуть такого мера зі свого се-редовища й чудово продовжуватимуть ссати кров із тіла громади міста без нього.

Отож усі ті правила й принципи, що їх народний гетьманат передбачає для формування та функці-онування центральних загальнодержавних орга-нів влади, покликані виправити ситуацію також у місцевих органах влади. нижче буде наведено дуже важливі норми конституції, що мають урегулювати ці правовідносини.


«Стаття 30. Місцеве самоврядування — це невід’ємне право та обов’язок громадян, які постійно мешкають на території села, селища, територіальної громади, територіальної гро-мади в місті, міста й області, обирати посадових осіб і формувати органи самоврядування для розв’язання завдань, що віднесені законодав-ством до їхніх повноважень.

Стаття 31. Організація роботи з виконання функцій, що віднесені до компетенції місцевої громади, покладається на її обраного голову. голова місцевої громади повинен бути грома-дянином україни віком від 21 року, який рані-ше обирався учасником місцевого Віча. на час роботи на посаді голови все його рухоме та не-рухоме майно перебуває в заставі Фонду кому-нальної власності місцевої громади.

Стаття 32. повноваження та обов’язки голови місцевої громади:*Формує виконавчий апарат місцевої громади, здійснюючи добір кадрів та контроль за їхньою роботою.*координує роботу керівників комунальних підприємств місцевої громади. погоджуючи своє рішення з рішенням Віча місцевої громади, призначає та звільняє керівників комунальних підприємств.


*Згідно з публічною програмою своїх дій, управ-ляє майном місцевої громади.*За своєю посадою, очолює місцеве Віче й ор-ганізовує його роботу. Забезпечує проведення місцевих виборів та референдумів.*Взаємодіє з органами місцевої урядової адмі-ністрації та здійснює інші повноваження, від-несені Законом до його компетенції.Стаття 33. голови територіальних громад, го-лови територіальних громад у місті та голови обласних громад за своєю посадою (за сумісни-цтвом) одночасно є повноважними учасниками Великої ради україни.Стаття 34. Місцева рада обирається громадя-нами, які постійно мешкають на території від-повідної місцевої громади, строком на 4 роки. Місцева рада є дорадчим органом місцевої вла-ди, що її очолює обраний загальним місцевим голосуванням голова громади. до компетенції місцевої ради належить:* Створення програми соціального та еконо-мічного розвитку адміністративної одиниці.* Створення Фонду Фінансової Мотивації для працівників бюджетних організацій усіх рівнів підпорядкування, що працюють на даній те-риторії. двома третинами голосів місцеве віче призначає і звільняє керівника ФФМ, а також встановлює і змінює порядок та розміри вико-ристання грошових коштів.


*Сприяння здійсненню громадського контро-лю за діяльністю виконавчого апарату місцевої громади, ефективного використання майна, що перебуває в комунальній власності.*Організація цивільної оборони території гро-мади в разі техногенних аварій, епідемій, епізо-отій, пожеж чи іноземної агресії.*З числа учасників місцевого Віча обирають місцеву наглядову раду та здійснюють інші по-вноваження, передбачені Законом».

•18• У ПОШУКАХ ПЕРШОПРИЧИН КОРУПЦІЇ

коли ви читатимете ці норми, прошу вас звер-нути увагу на ледь помітну частину статті 34!!! Можу припустити, що ви проминули попередній абзац. Якщо так, то дарма!

Саме тут закладено зародок нової системи, що має замінити прогниле дерево корупції. Справді, дуже мало рації боротися з корупційною системою, якщо у нас відсутній проект іншої системи, що має постати замість неї, на її місці.

Іншими словами, якщо в саду є дерево, яке по-стійно дає гнилі плоди, то його слід викорчувати, а замість нього посадити інше дерево, яке давати-ме плоди здорові й корисні.

але передусім треба пояснити, що воно таке, — це зло, ота горезвісна корупція? Ми так часто чуємо


це іншомовне слово, що вже зжилися з ним, як з рід-ним українським.

простими словами, корупція — це крадіж гро-мадських коштів у надзвичайно великих розмі-рах, що його вчиняє особа, діючи зазвичай у складі злочинної групи й використовуючи для цього свої владні повноваження…

гадаю, усі можуть погодитися з тим, що коруп-цією просякнуті всі сфери державного життя. геть усі. Без винятку. І нею вражені майже всі країни ци-вілізованого світу. Ми бачимо корупцію скрізь, на-віть у найвищих службових кабінетах Сша, Ізраїлю, Франції, Словаччини, польщі, китаю і так далі.

у всіх країнах вона є, тільки що відрізняється своїми різновидами й масштабами враження сус-пільства. В усіх країнах із цим кримінальним яви-щем намагаються якось боротися. Одні країни дій-сно намагаються її подолати, інші лише імітують цю боротьбу. Однак корупція перемагає в обох ви-падках і продовжує існувати.

В окремих розвинених країнах Заходу політич-на корупція набула дивних форм, що їх називають лобізмом. Лобізм — це така собі служба сервісу для корупціонерів, щоб проштовхувати в парламенті й уряді потрібні їм рішення. І все цілком респекта-бельно й благородно. Так чи інакше, тут навчилися приховувати справжній рівень корупції і тримати її в певних рамках пристойного. при найменшому по-слабленні боротьби вона заново проростає своїми смердючими щупальцями зла.


на боротьбу з корупцією витрачають вели-чезні кошти й зусилля правоохоронних структур. І сама ця боротьба також цілковито замішана в тій самій корупції, яка розбещує і позбавляє чес-ті офіцерів поліції, прокуратури й спеціальних служб.

За своїм покликанням офіцер правоохоронних органів — це захисник людини й держави. Здава-лося б, люди за його присутності мали б відчувати спокій, захищеність і повагу. Відчувати вдячність офіцеру за його службу та захист. натомість нині за тієї самої ситуації людина відчуває тривогу, інколи навіть страх і огиду.

переконаний, що більшість справжніх офіце-рів змушені через чинні корупційні правила йти на компроміс із власною совістю, займатися пошуком виправдань самих себе за те зло, котрому вони по-турають. Хоча якщо вони пригадають себе в дитин-стві, пригадають, як у них уперше в житті виникла думка стати офіцером, то побачать свою мрію в зо-всім інакшому образі. Майбутнього офіцера оті ма-ленькі хлопчики, напевно, уявляли чесним, відваж-ним, успішним, гордим за форму й погони.

утім, пройшли роки й сувора реальність життя в корупційному середовищі змусила його зрадити свою мрію і присягу на вірність народу. Звісна річ, значна частина офіцерів — це свідомі ломехузи, со-ціальні паразити, які, прочитавши ці рядки, лише криво посміхнуться, бо такі речі цілком чужі їхній


природі. але решта — це люди, які потребують по-рятунку в нашій країні мрій.

приблизно така сама ситуація із сотнями тисяч посадових осіб, які несуть на своїх плечах владні повноваження в усіх сферах державного життя. Їх також можна умовно вважати «офіцерами», тільки «офіцерами» цивільної служби громадянам украї-ни.

Однак спитаймо в себе: чи винні всі ці люди в тому, що корупція стала складником їхнього буття? Якщо це зло скрізь так буяє на планеті, то, може, проблема є системною? Може, десь було втрачено щось надзвичайно важливе? Зло завжди прихо-дить туди, де відсутні закони справедливості. І навпаки — там, де править справедливість, зло зникає, як роса на сонці!

Тож де вона загубилася, та справедливість? В якій сфері нашого людського мурашника щось пішло шкереберть? Чому наші чиновники так на-стирливо розбудовують систему хабарництва й на-віть під загрозою кримінальної відповідальності йдуть на цілком реальний ризик позбутися волі? у китаї тисячі хабарників і різних корупціонерів регулярно страчують, а вони знову й знову ризику-ють життям!!!

Здається, цю системність у кримінальній по-ведінці посадовців та різних бюджетників буде за-надто легковажно пояснювати лише жадобою до наживи. пробують зменшити жадібність чиновни-


ків, збільшуючи їм заробітну платню до великих, ба навіть величезних розмірів, а вони все за своє… Очевидно, крім природної жаги збагачення, є ще щось… Щось таке, що закарбоване в підсвідомості людини на рівні безумовних рефлексів, як слина в собаки павлова…

Виглядає це так, наче наше суспільство десь по-збавило чиновників справедливості в способі опла-ти їхньої праці, відняло в них чесну грошову вина-городу за їхні управлінські послуги.

Якщо припустити, що так і є, то постає резон-не запитання: а яким же чином можна справедли-во виміряти результати праці посадовців і загалом усіх бюджетників? Спробуймо разом розібратися в цьому принциповому моменті!

Зверніть увагу на те, як виникає ваша особис-та грошова винагорода за вашу особисту працю. наприклад, ви, шановний читачу, заробляєте на життя землеробством. Скажімо, вирощуєте карто-плю, продаєте її, і це складає ваш заробіток. Якщо ви краще працювали, то, звісно, і грошей заробили більше; якщо гірше працювали, то й грошей заро-били менше…

Тепер уявімо, що ви працюєте робітником на будівництві. Тоді так само: якщо ви більше цеглин укладете, то й оплата вашої праці буде більша. а якщо лінувалися, бігали на перекур щопівгодини, меншу стіну змурували, — тоді, відповідно, і гро-шей менше заробили…


продовжуючи наші міркування, уявімо собі бізнесмена… Якщо він буде успішним у своїй під-приємницькій діяльності, якщо вкладатиме в неї більше інтелектуальних зусиль, то й прибуток буде більший, ніж у тому разі, якщо він десь припустив-ся помилки, погано врахував ринкову кон’юнктуру, прогадав десь у плануванні й реалізації бізнесового задуму.

Так само й звичайний рибалка, той, що раніше прокинувся, краще підготував потрібне знаряддя для риболовлі тощо, спіймає та, можливо, продасть більше риби, ніж той, кому хотілося виспатись. Звіс-но, і грошова винагорода в них різнитиметься.

Схожих прикладів можна вигадувати безліч, і щоразу ми бачитимемо пряму залежність між якістю праці й розміром винагороди за неї. постій-но існує закономірна змінна величина результатів праці, тобто різна праця приносить різну кількість грошей.

Інколи цю закономірність намагаються ігнору-вати. Зокрема, у радянському Союзі скрізь застосо-вувалася форма оплати праці, що її називали «став-ка». Чи працює робітник, чи байдики б’є, а його заробітна платня, розміром 120 карбованців, зали-шалася сталою. Це дуже кепсько впливало на про-дуктивність праці, а, як наслідок, радянський Союз збанкрутував і припинив своє існування.

подекуди в тому ж таки радянському Союзі за-стосовували й таку форму оплати праці, як «відряд-


на», тобто залежна від виробітку продукції. у цьому разі продуктивність праці відразу ж істотно зроста-ла. Та оскільки «ставка» була панівною формою, то «відрядники» лише затягували агонію цієї історич-но-політичної потвори.

Таким чином, поступово в нас проявляється певний Закон природи людини та її трудової діяль-ності. Закон пропорційної залежності винагоро-ди від якості праці. Цей закон — об’єктивний і діє так само, як інші Закони природи. Як Закон усес-вітнього тяжіння ньютона чи математичні закони. Справді, він формувався у підсвідомості людини всю історію її існування. навіть за тих часів, коли людина вела дикий спосіб життя.

Зрозуміло й справедливо, що більш вправний мисливець мав більше здобичі, ніж той, хто спро-мігся на менше, а очільник роду чи вождь племені, зважаючи на своє місце в ієрархії первісної спільно-ти людей, мав законне право розділити тушу оленя на власний розсуд.

Закон пропорційної залежності якості праці від винагороди за неї створює передумови для біль-шої мотивації в роботі. Що ефективніше він задіяний у суспільстві, то більш мотивовані члени громади до плідної і творчої праці. І така громада поступово стає більш конкурентоспроможною стосовно тих громад, де цей Закон діє з меншою ефективністю.

Отже, цей Закон дуже чітко закарбувався в ге-нетичний код людини! протидіяти його силі —


означає витрачати надмірну енергію і ризикувати життєздатністю громади й країни.

•19• ЗАРПЛАТА БЮДЖЕТНИКА, абоЗамовмо слово за бідного чиновникаТак от, шановні друзі, у порядку оплати послуг,

що їх надають нашому суспільству наші ж таки по-садовці, різні державні службовці й усі бюджетни-ки загалом, маємо брутальне порушення Закону пропорційності праці щодо її винагороди! Іншими словами, маємо цілковиту відсутність елементар-ної справедливості в обліку їхньої праці й виплати грошової винагороди за неї!

насправді, саме від них залежить геть усе в житті людини і цілої країни! Тут на кожного з нас чатує ризик гордині, мовляв, це ми їх усіх годуємо, а вони ще й хабарі вимагають… дійсно, у нас із вами є безліч претензій до представників чинної влади, безліч нарікань на них і заслуженої критики їхньої діяльності чи бездіяльності.

усе це часто-густо втягує пересічного громадя-нина в примітивне критиканство, яким він підсві-домо приховує свій страх. Страх і гординя інколи заважають нам визнати, що від представників вла-ди залежить майже все в нашому житті. навіть осо-бисте життя у фізіологічному сенсі.

Так, шановні, саме від цих президентів, міні-стрів, таких-сяких депутатів і місцевих адміністра-


цій, кабінетних апаратників, поліцейських і служ-бистів ми повністю залежні… Можновладці ви-рішують для кожного з нас питання війни і миру, захисту від кримінальної злочинності, екологічної і техногенної безпеки, грошового обігу, енергопос-тачання, економіки та ще багато чого, на чому три-мається наше повсякденне життя.

навіть далека від досконалості держава укра-їна є найбільшою цінністю для кожного її грома-дянина й для народу як такого. Ми заплатили над-звичайно велику й страшну ціну за бездержавне існування. Тому критика українського державного апарату повинна завжди йти поруч із почуттям по-ваги та вдячності, а також мати в собі конструктив-ні засади. нам треба спромогтися полюбити нашу державну владу, попри сумний досвід співіснуван-ня з нею…

Люди, наділені владною енергією, так чи інакше використовують її в організаторській і адміністра-тивній діяльності. Без належного адміністрування й управління народом його огортає безлад, спіль-нота зазнає дезінтеграції, а згодом припиняє своє існування. Люди в пошуках іншої, сильнішої і спра-ведливішої, влади розбігаються навсібіч, до чужих адміністраторів, а колишні безталанні управлінці втрачають своє становище й змушені змінювати свій рід занять на якийсь інший.

до чого я веду? до того, що відсутність спра-ведливості в оплаті праці бюджетника — це зло, що нищить усе, до чого воно торкається.


риторичне питання: де справедливість, коли офіційна заробітна плата голови обласної держав-ної адміністрації в україні дорівнює заробітній пла-ті вуличного паркувальника автомобілів? І навіть якщо посадовцю такого високого рангу встановити фіксовану заробітну платню у сотню разів більшу, ніж у паркувальника, — то й тоді наш Закон про-порційності праці щодо винагороди все одно буде порушено.

Згадаймо приклад з оплатою праці за «ставкою». у цьому разі чітко видно, що відсутність залежності заробітної плати від результатів праці є порушен-ням нашого Закону. а якщо спробувати в тисячу ра-зів збільшити офіційну зарплатню чиновника! до чого це призведе? Звичайно, велетенський заробі-ток зменшує мотивацію до корупції. Та чи створює він натомість мотивацію до ефективної праці? дуже сумнівно. Такий високооплачуваний посадовець, можливо, і відмовиться від корупційної діяльності, але ефективно працювати він також навряд чи буде.

а нам потрібно мати цілковиту впевненість у тому, що посадовець працюватиме з повною відда-чею. Це стає можливим тільки за умови, коли його заробіток залежатиме від результатів його діяль-ності за принципом, схожим на принцип відрядної оплати.

Ми з вами повинні обов’язково знайти розв’язання цієї складної проблеми, щоб повною мірою задіяти природні сили Закону пропорційнос-


ті праці та винагороди за неї. Якщо нам це вдасться, тоді ми, нарешті, подолаємо антагоністичні супе-речності між владою і народом. принаймні рівень цих суперечностей буде мінімальний і нагадувати-ме стосунки в сім’ї.

для розв’язання цього завдання народний гетьманат пропонує тези, передбачені статтею 34 конституції, що її ми подали раніше.

Відправною точкою у цій справі має стати окре-ма адміністративна одиниця держави, тобто тери-торіальна громада, громада міста чи селища. Слід нагадати, що в нашій країні мрій податки вже за-мінено на автоматизоване стягнення плати за по-слуги держави й місцевої влади. у нас, за будь-якої угоди купівлі-продажу, гроші за ці послуги відразу ж надходять до державного та місцевого бюджетів. Безугавна ріка грошей наповнює казначейські ра-хунки територіальної громади й міста.

Об’єктивно створюється ситуація, коли місце-вий бюджет стає багатший, якщо людям, бізнес-менам, господарникам та всім іншим комфортно й зручно жити й працювати саме на територіі цієї громади чи цього міста.

а хто створює цей комфорт і зручності? ну так, їх створюють державні службовці й колективи бю-джетників, які здійснюють свої владні й адміні-стративні повноваження на цій території.

Чим сприятливіший загальний бізнесовий і побутовий клімат в адміністративній території,


то успішніше тут працюватимуть люди, то більше успішних людей прагнутиме жити й народжувати дітей саме в цій місцевості.

у зв’язку з цим слід відзначити, що комплекс сприятливих умов для людей створюють саме чи-новники як центральних, так і місцевих органів влади, особливо ті, які мешкають і працюють у межах даного округу.

Таким чином, стає очевидно, що чиновники разом з іншими бюджетниками фактично утворю-ють свого роду адміністративну команду певної території. до складу цієї команди входять як пра-цівники державної адміністрації, так і вихователі дитячих садків, як поліцейські, так і шкільні вчите-лі та викладачі університетів, як судді, так і лікарі, як працівники міністерств, так і працівники кому-нальних служб. усі вони разом діють як єдина ко-манда управлінців.

робота кожного учасника цієї команди бюджет-ників украй важлива для людей. Справедливий суд-дя так само важливий для людини, як лікар чи вихо-ватель її дитини. Якщо добре працюватимуть і адмі-ністрація, і міністерські галузі економіки, і лікарі, але хоча б один гравець цієї команди допустить провали у своїй роботі, — наприклад, поліція чи комунальні асенізатори, — то погіршення умов життя відчують усі й зусилля всієї команди буде зведено нанівець.

Продукт, що його виробляє влада, — це умо-ви для життя.


усі ці обставини свідчать про те, що результа-ти роботи бюджетників можна оцінювати тільки за цими, більше чи менше сприятливими, умовами життя в територіальній одиниці. Тоді постає черго-ве резонне запитання: яким же чином ми можемо виміряти рівень сприятливості умов життя? Тим паче що воно постійно змінюється залежно від дуже багатьох чинників?

а дуже просто! Це буде видно з кількості гро-шей, що надходять до місцевого бюджету. кількість грошей у бюджеті прямо залежить від більшої чи меншої кількості угод купівлі-продажу, що їх укла-дають на певній адміністративній території.

Що краще тут працювати господарникам, що більш розвиненою буде інфраструктура, що замож-нішими стають люди в цій місцевості, то більше грошей надходитиме на казначейський рахунок громади. Я б узагалі вивів на електронне табло по-казники кількості грошей, що надходять на раху-нок, та розмістив би його над входом до місцевих органів влади, щоб викликати в посадовців здоро-вий командний азарт і відчуття своєї участі в еко-номічному житті громади.

•20• УСЕ БУДЕ ДОБРЕ, ДЛЯ КОЖНОГОдалі в статті 34 нашого Основного Закону про-

понується всім місцевим Віче створити таку но-вітню інституцію, як Фонд Фінансової Мотивації


працівників бюджетної сфери. крім того, вони мають напрацьовувати програми розвитку терито-рії і встановлювати порядок та розміри грошових виплат усім бюджетникам, які входитимуть до міс-цевої команди адміністраторів.

гадаю, було б доцільно щоквартально напо-внювати Фонд Фінансової Мотивації у розмірі 5 % від тієї суми, яка надійшла на казначейський раху-нок місцевої адміністративної одиниці, щоб згодом розподілити виниклу суму й здійснити доплату всім бюджетникам на їхні карткові рахунки. Це й буде справедлива оцінка та винагорода за їхню ко-лективну працю.

Особливо покращиться майновий стан тих лю-дей, які тривалий час були залишені поза увагою. Маю на увазі вчителів, науковців, дитячих вихо-вателів. Їхня праця надзвичайно важлива для сус-пільства, попри те, що її результати будуть відчут-ні тільки через десятки років. Вони своєю працею можуть розкрити в дитині майбутнього генія, а мо-жуть, навпаки, залякати й затюкати її. у цьому сенсі бюджетники з міністерств і місцеві голови перебу-вають у вигіднішому становищі. наслідки їхньої ро-боти очевидні вже тут і тепер, а вчителі й виховате-лі працюють на далеке майбутнє, без жодної надії відчути вдячність і славу…

І найголовніше: така система оцінки й опла-ти праці сприятиме відновленню справедливос-ті та виконання Закону пропорційної залежності


винагороди від якості праці. Хай наші чиновники чесно й прозоро заробляють великі гроші й отри-мують мотиваційні виплати. Хай вони цілком за-служено будуть багатими чи навіть дуже багати-ми людьми! але це буде законно й корисно для всіх.

позбудьмося ілюзії, начебто посадовцям можна платити маленькі фіксовані зарплати, а вони чесно й продуктивно працюватимуть. Це нам лукавий на-шіптує, що посадові особи, які сприяють укладан-ню угод чи навіть укладають угоди на мільйони й мільярди гривень, можуть коштувати нам десь так, як телевізор… Це абсурд. Люди, від яких залежить якість життя країни, повинні отримувати високу платню. надто вже дорого обходиться народу «де-шева» влада!

у нашій адміністративній території відразу буде видно залежність: що заможніші люди в ній живуть і працюють, то більше грошей надходить у місцевий Фонд Фінансової Мотивації. І навпа-ки, якщо команда чиновників, яка безпосередньо впливає на сприятливість ділового клімату на пев-ній території, працює погано, менше грошей надхо-дить у місцевий Фонд.

Звісно, у цьому Фонді збиратимуться гроші, справді зароблені цим колективом, тобто коман-дою посадових осіб та інших бюджетників. Вони дійсно належать їм! Якраз тому, що порушуються природні закони, нинішня система змушує їх шля-


хом хабарів та зловживання службовим станови-щем повертати собі ці кошти.

Так уже склалося, що ми маємо дуже різні міста й дуже різні території. у всіх цих адміністративних одиницях дуже різна ділова активність. дуже від-різняються місцеві бюджети, а ще більше відрізня-тимуться бюджети Фондів Фінансової Мотивації. Це факт, який слід прийняти, щоб визнати: посадо-вець у столиці нашої держави повинен одержувати значно більшу винагороду за свою працю, ніж той посадовець, який працює в депресивному регіоні.

Це створює додаткову мотивацію для команди посадовців з депресивного регіону. Ця обставина спонукає команду більш дбайливо й ретельно шу-кати шляхи покращення свого становища. напри-клад, ефективні форми співпраці з бізнесменами й потенційними інвесторами, зі звичайними людь-ми, пропонувати їм робочі місця та вигідніші, ніж у столиці, умови для підприємницьких ініціатив, кращі умови проживання, дозвілля, спорту, екології тощо, — словом, усього того, що суттєво впливає на покращення якості життя людини, аж до наявності якоїсь унікальної інфраструктури для розвитку ді-тей. нехай шукають свою «золоту жилу»! у світі є безліч таких прикладів успіху.

Водночас посадовці й бюджетники, які працю-ватимуть у столиці й адміністративних одиницях з високим ступенем ділової активності та офіційно одержуватимуть велику заробітну платню, зіштов-


хнуться з такою шаленою конкуренцією за свої ро-бочі місця, що відразу ж геть забудуть про будь-яку корупцію.

нарешті зникне антагоністичне протистояння між бізнесом і владою. у владних кабінетах будь-який посадовець із радістю зустрічатиме підприєм-ця і сам пропонуватиме йому допомогу щодо веден-ня бізнесу, щодо створення робочих місць, спільні інвестиційні проекти тощо. навіть каву приготує і подасть її бізнесменові. І все це без жодних хабарів! Тому що інтереси всіх сторін заздалегідь враховані, а за порушення норм закону покарання буде швид-ке й безжальне.

Зникне саме підґрунтя, на якому виникла марк-систсько-ленінська теорія про міжкласову бороть-бу. комуністична ідеологія завжди спекулювала на класових суперечностях у суспільстві. За його блюзнірською логікою, слід було знищити всі кла-си, залишивши якийсь один гібридний клас труда-рів. Мовляв, тоді зникнуть суперечності й одразу настане благодать. За цей класовий егоїзм людство вже заплатило жахливу ціну. Одвічне протиборство має змінитися на партнерство та взаємодопомогу, адже в середовищі нації за будь-якого ладу, за будь-яких умов утворюватимуться різні класові групи. Це процес об’єктивний.

Зважаючи на все, сказане вище, і застосовую-чи наш природний метод співіснування і співпраці різних верств суспільства, ми зможемо радикально


зменшити міжкласові суперечності. Взаємовигідна співпраця і прозорі можливості для соціальних ліф-тів — ось квінтесенція ідеології народного гетьма-нату.

усі класові групи та верстви населення пови-нні усвідомлювати цілковиту залежність одне від одного. Це усвідомлення має виражатись у твердих правових нормах співпраці та взаємоконтролю.

державницька нація схожа на велике одухот-ворене тіло людини. кожен орган нації є однаково важливий для неї. Чого вартий дуже розумний мо-зок людини, якщо в неї хворий хребет? Чи якщо її слабкі м’язи здатні тільки на пересування тіла по-повзом? Чи, навпаки, дуже розвинені м’язи здатні на будь-яку активну роботу, а дурнуватий мозок штовхає тіло в якесь багно, щоб воно там борса-лось… Власне кажучи, це саме те, що відбувається в наш час.

Варто відзначити ще одну причину класових протистоянь, що на неї слід неодмінно зважати. Це — замкненість класових груп і різних верств на-селення. кожна соціальна група тяжіє до певної за-мкненості. утім, будь-яка наглухо замкнена систе-ма приречена на деградацію і руйнування.

З одного боку, в прагненні певної групи насе-лення до ізоляції може бути й корисний сенс. Таким чином будь-яка спільнота захищається від проник-нення в неї соціальних паразитів та сторонніх осіб. але, з іншого боку, будь-яка спільнота має бути від-


крита для входження в неї гідних людей з іншої со-ціальної групи. Так звані соціальні ліфти повинні справно працювати для оздоровлення соціуму.

Щоб подолати цю суперечність, треба зробити так, щоб скрізь відбувалися конкурсні змагання. Ін-шими словами, щоб посісти будь-яке місце під сон-цем, скрізь мають проходити чесні й прозорі відбір-кові конкурси. Тоді тільки гідні, освічені й фахові люди потраплятимуть до тієї чи іншої соціальної групи безвідносно до свого походження.

Узагальнюючи, можна сказати, що основна ідеологія, якою просякнутий наш Народний Гетьманат, — це стримування класових супер-ечностей і створення правил, за яких класова співпраця буде вигідніша, ніж зловживання сво-єю роллю у суспільстві.

наша ідеологія — це своєрідні ліки від феода-лізму, комунізму та плутократії.

Отож-бо й воно! Справедливі та зрозумілі пра-вила тотальної конкуренції є рушійною силою ди-намічного розвитку суспільства.

країна наших мрій — це сукупність правильної конкуренції на кожному клаптику ігрового поля. Тільки в чесному змаганні можна визначити кра-щого, поряднішого, більш винахідливого лідера для виконання того чи іншого завдання.

Якщо проаналізувати всі зазначені обставини, то логічно буде припустити, що за умов народного гетьманату за якийсь час у країні виникнуть досить сталі команди бюджетників окремих територій!!!


Між цими командами розгорнеться відчайдуш-на конкуренція за кращі результати й за якісно кращий особовий склад своєї команди. Це вигляда-тиме десь так, як чемпіонат україни з футболу. Ті команди, що зуміли виховати для себе кращих фа-хівців зі свого середовища або залучити їх іззовні, прив’язавши до себе відповідними контрактами й відповідальністю, — й будуть більш успішнішими.

За досить короткий історичний термін україна, перебуваючи в таких динамічних еволюційних об-ставинах, швидко відродить свою справжню прав-лячу еліту! Ми зможемо виростити із середовища нашого народу ті верстви населення, які безжально знищувалися нашими ворогами впродовж усього часу бездержавного існування.

Без нашої рідної, заможної, чесної і праведної державницької еліти нам, українцям, і надалі дове-деться перебувати під впливом правлячих еліт ін-ших націй, які прямо чи опосередковано діятимуть на нашій землі тільки на свою користь. а нинішня демократія, чорти б її взяли, пропонує нам плекати свою еліту з крадіїв, мафіозі, злодіїв різних мастей та політичних корупціонерів!

Якщо сьогоднішні принципи демократії зали-шатимуться сталими на довгі роки, то наша владна «еліта» завжди буде кволою, хворобливою і значно слабшою від еліт цивілізованих держав, з усіма на-слідками, які випливають із цього.

Отож, щоб змінити такий песимістичний про-гноз, нам конче потрібне швидке створення нашої


справжньої української владної еліти! Ясна річ, за це нам доведеться сплатити ту ціну, що її вимага-ють ринкові умови.

Це буде дуже дорого. але це буде найкраща та найвигідніша інвестиція в майбутнє країни!..

•21• ЗАХИСТВельмишановні читачі, ті, у кого вистачило

сили дочитати до цього місця наш опис країни мрій, дозвольте вважати вас мрійниками! Смайлик…

разом з вами ми пройшли досить довгий і складний шлях до країни майбутнього. З окремих деталей ми вже майже зібрали оновлену державну машину. Вона загалом виглядає досить сучасною, ефективною і коштовною. Це справді так, бо укра-їнська держава — це найкоштовніша річ, що в нас є. З минулого досвіду нам уже відомо, що відсутність державності призводить до нівелювання будь-яких цінностей, зокрема й самого життя…

коштовності наших скарбів слід пильно охоро-няти. Особливо пильно доведеться охороняти нашу омріяну державу. насамперед потребують захисту її внутрішні закони, права та свободи громадян. Якщо всередині держави ретельно охороняються її державницькі та громадянські правовідносини, таку державу вважають сильною.

Зовнішні вороги нападають тільки на ослабле-ну жертву. Отож нам слід дуже відповідально ста-витися до будівництва правоохоронної системи.


гадаю, усі погодяться з тим, що основою основ правоохоронної системи є система судова. Суд та інші органи юстиції покликані бути потужною зброєю держави в охороні справедливості.

до речі, слово «юстиція» у перекладі з мертвої латинської мови якраз і означає справедливість. на-приклад, у польщі звичне нам міністерство юстиції так і називається: Ministerstwo Sprawiedliwości! Так набагато змістовніше, зрозуміліше, та й сама назва постійно нагадує людям про потребу охороняти й обстоювати справедливість.

у «демократичній» україні судова гілка влади вважається ніби її окремою гілкою. але насправді вона стала безконтрольною і залежною від коруп-ції та адміністративного впливу. Тому народ, прості люди й підприємці, змушені постійно зіштовхува-тися з ганебними проявами відсутності справедли-вості.

Це стало можливим через те, що судова влада майже повністю відірвана від свого джерела. нага-даю, що джерелом влади насправді є народ держа-ви. Саме народ як такий, зокрема люди місцевих територіальних громад, повинен делегувати свої владні функції тим, кого вони наділяють високим статусом Судді.

коли порушується цей природний закон деле-гування владних повноважень від людей до судді, тоді й виходить те, що ми тепер маємо в україні за-мість потужної і справедливої судової системи.


Визначатися, хто буде суддею першої низової ланки суддівської системи, повинні самі громади на відповідних місцевих виборах. Люди мають оби-рати собі суддів так само, як обирають свого голову адміністративної одиниці. Тоді суддя стане залеж-ним лише від громадської думки про нього. І саме ця залежність змусить його вести судові справи максимально відкрито, законно й справедливо.

низова ланка судової системи є базисом, на яко-му вибудовується вся піраміда правосуддя в країні. Тому суспільство зацікавлене в якісному фаховому складі суддів першої інстанції. для цього потрібно встановити певні запобіжники від помилок у цій важливій справі.

Очевидно, що кандидатом на виборах на посаду судді може бути тільки та особа, яка має вищу юри-дичну освіту, а також стаж роботи в правоохорон-них органах понад п’ять років і склала іспит ква-ліфікаційній комісії при обласному управлінні юс-тиції. Цього цілком достатньо, щоб дійти висновку, що людина віком близько тридцяти років уже має належний життєвий досвід і досвід роботи у справі захисту справедливості.

Було б дуже добре, якби місцеве телебачення постійно давало прямі ефіри судових засідань. Тоді люди мали б можливість скласти свою власну дум-ку як про роботу судді, так і про тих осіб, що задіяні в конфлікті інтересів чи звинувачені в криміналь-ному злочині. Звичайно, такі телетрансляції пови-


нні здійснюватися лише за дозволом судді, а відмо-ва може бути мотивована тільки особливістю судо-вої справи. наприклад, справи інтимного характеру або за участі дітей чи військовослужбовців повинні слухатися в закритому режимі.

публічний розгляд судових справ має надзви-чайно великий виховний і профілактичний вплив на громадян, а ткож дисциплінує самих суддів. Мак-симальна прозорість і відкритість висвітлить усі ті-ньові боки правосуддя, ті, де й ховається на сьогод-ні зло, корупція і зрада.

для того щоб уникнути можливих суддівських помилок, формуються суди вищого порядку — об-ласні касаційні суди й Верховний Суд. Вони оби-раються шляхом суддівського самоврядування на обласних конференціях і всеукраїнському з’їзді суддів. Окремою процедурою створюються спеціа-лізовані господарські та військові суди.

Якщо суддя часто припускається помилок у своїй роботі, якщо його рішення та вироки відміня-ються в касаційному порядку чи Верховним Судом україни або якщо його звинувачують у криміналь-ному злочині, то за ініціативою гетьмана україни чи генерального прокурора такий суддя, згідно з рішенням Великої ради україни або наглядової ради, може бути позбавлений права здійснювати судочинство.

Така досить проста й зрозуміла суддівська сис-тема, що працює за умов достатньо високої фінан-


сової мотивації судді, покликана стати надійним щитом і мечем справедливості в нашій країні.

крім того, у нашій державі функціонує такий важливий правоохоронний орган, як прокуратура. прокуратуру очолює генеральний прокурор укра-їни, якого призначають та звільняють із посади рі-шенням Великого Віча за згодою гетьмана україни. Організацію і порядок діяльності органів прокура-тури визначає окремий спеціальний Закон.

Від зовнішніх загроз україну бережуть її потуж-на й високооплачувана армія, зовнішня розвідка та сили спеціальних операцій, підпорядковані народ-ному гетьману україни.

ну, от, власне, і все, шановні мрійники. Можна

сказати, що ми з вами разом уже зібрали основні вузли й деталі нового державного механізму украї-ни з робочою назваю народний гетьманат. Залиши-лося тільки прикрутити йому колеса і — вперед!

•22• ЗОРЯ СВІТАНКУЩо ж насамкінець у нас із вами вийшло? друзі,

на мою думку, склалася досить цікава й мальовни-ча картина. у всякому разі, наша теза про народний гетьманат змушує замислитися над державотвор-чими процесами в україні.

Особливо доречно говорити про українське державотворення саме в той час, коли наша сус-


пільна думка геть забула про обов’язок самостійно займатися проектуванням нашої майбутньої дер-жавної моделі.

Багато поколінь патріотів нашої Батьківщини мріяли про самостійну суверенну державу, а ось те-пер, коли ця мрія втілилася в життя, усі подальші мрії і планування майбутнього зупинилися!

друзі, це надзвичайно тривожна обставина, адже все те, що нас оточує зараз, саме в цю мить, коли ви читаєте ці рядки, — це тільки наслідок на-ших минулих мрій, страхів, емоцій, планів, учинків і дій.

усе починається з мрії! у нашій бесіді ми з вами міркуємо про омріяний майбутній державний устрій україни, і це тому, що, крім нас, цю роботу більше нікому доручити чи передовірити.

Зрештою, цю роботу з формулювання мрій на-справді мали б робити українські політики, фахові письменники, може, якісь академіки чи ще хтось з інтелігенції. але так уже склалося, що розпочати цю працю маємо ми з вами, як то кажуть, на волон-терських засадах.

Чим же тоді займаються на сьогодні наші лі-дери в царині формування суспільної думки? геть усі сучасні українські політики професійно скеро-вують увагу виборців у туманне історичне минуле, що його можна тлумачити як заманеться.

Вони свідомо роблять саме так, щоб на розбіж-ностях у поглядах викликати в людей агресивний


емоційний стан. перебуваючи в цьому стані, люди починають сперечатися між собою, а тим часом наші політикани всі разом дружненько ділять вла-ду й награбоване…

Ці пройдисвіти зосереджують увагу народу тільки на минулому й лише трішки на сьогоденні. про плани на майбутнє нашої країни накладена якась жахлива заборона. Виникає враження, що мріяти й планувати наше майбутнє має право тіль-ки якесь обмежене коло втаємничених осіб!

партійні лідери, урядовці, президенти, політич-ні експерти, журналісти та інші гвинтики демокра-тичної системи розповідають нам будь-що, тільки б відвернути нашу увагу від простого питання: яку майбутню державу ви хочете будувати в україні?

у кращому разі вони скажуть щось на зразок того, що ми йдемо в Європу й розбудовуємо демо-кратію західного зразка…

а що воно таке, цей «західний зразок», — свя-тий знає… кожна країна в тривалому історичному процесі випрацьовувала свою власну модель дер-жави, що дуже суттєво відрізняється від інших. Та державність, що зафіксована в конституційних док-тринах і правилах Великої Британії, дуже відрізня-ється від державної моделі Сша й канади, а вони своєю чергою відрізняються від італійської чи польської державності. В Ізраїлі — своя унікальна модель держави. Такою самою унікальністю може похвалитись і Японія, і Сінгапур, і швейцарія.


І всі ці особливості та відмінності лише сприя-ють успішності, розвитку й конкуренції.

Отже, західна модель державності полягає в пошуку кожною країною своєї власної ефектив-ної моделі держави. а наша вітчизняна політична думка в цьому сенсі пасе задніх. Хоча в історичній ретроспективі наша країна завжди крокувала по-переду всіх.

Сива давнина приховує від нас той суспільний лад, за якого жили люди часів трипільської культу-ри, арати й Бореї. але ж їхній суспільний лад, без-сумнівно, існував!

пізніше, у славнозвісній україні-русі, було укла-дено звід законів, що дійшов до нас під назвою «руська правда». Він був глибоко закорінений у звичаєве право й державницьку традицію наших предків. а згодом козацькі права й вольності Вій-ська Запорозького стали підґрунтям для першої конституції у Європі, що її прийняв гетьман пилип Орлик у 1710 році.

на жаль, століття бездержавного існування обірвало нашу державотворчу діяльність і сьогод-ні нам доводиться жити за законами, вигаданами чужими для україни людьми й десь далеко в інших світах.

Ідея народного гетьманату покликана зміни-ти ситуацію і спонукати громадську думку до тво-рення нових цивілізаційних форм та сенсів. Можна припустити, що хтось із читачів висміє цю ідею, на-


звавши її абсурдною утопією. Будь ласка! Тільки, вгамувавши гомеричний сміх, спробуйте запропо-нувати свій, кращий за народний гетьманат, про-ект держави майбутнього.

Безумовно, серед нас обов’язково з’являться люди, які значно вдосконалять і деталізують ідеї, запропоновані на цих сторінках, і, як наслідок, у нас виникне широка палітра пропозицій, ідей, мрій та проектів, щоб у своїй конкурентній боротьбі наро-дити нову надпотужну україну-русь.

але це буде десь там, у майбутньому.а що ж зараз? а зараз…Хай буде народний гетьманат!

Конституція народного

гетьманату

Конституційні Збори України іменем Україн-ської нації, здійснюючи виключне право громадян України встановлювати конституційний лад у на-шій державі, спираючись на предковічний досвід по-передніх поколінь, прагнучи встановити на землі України справедливий та ефективний устрій усього суспільства та його державних органів, для щастя теперішнього й майбутніх поколінь Українського народу, ухвалюють цю Конституцію як Головний Закон України.

Стаття 1. україна є суверенна, правова, демо-кратична держава української нації та громадян україни, які одержали українське громадянство у встановлений Законом спосіб. Суверенітет україни поширюється на всю її територію, на відповідний водний, морський та повітряний простір, а також на її об’єкти рухомого й нерухомого майна, що пра-вомірно перебувають за межами кордонів україни.

Стаття 2. носієм суверенітету і єдиним джере-лом влади в україні є воля її громадян. право ви-значати й змінювати конституційний лад в укра-

конституція народного гетьманату 283

їні належить тільки народу україни. Це право він здійснює шляхом проведення загальноукраїнських конституційних зборів і референдуму.

Стаття 3. Ця конституція має найвищу юри-дичну силу, усі інші нормативно-правові акти при-ймаються на її підставах.

Стаття 4. державною мовою в україні є укра-їнська мова, інші мови можуть використовуватися згідно з відповідним Законом.

Стаття 5. усі державні органи україни, зем-ля, надра, повітря, водні та інші природні ресурси, що перебувають у юрисдикції україни, є об’єктами права власності громадян україни, які делегують право використання цих суб’єктів і об’єктів права органам державної влади й органам місцевого са-моврядування у межах, визначених конституцією і спеціальними Законами. держава україна щорічно виплачує кожному громадянину україни, включе-ному на підставі Закону до електронного реєстру громадян- працівників, його рівну зі всіма част-ку від прибутку економічної діяльності держави. Ця частка обов’язково враховується у видатковій частині Закону про Бюджет. З електронного реє-стру громадян-працівників вилучаються особи, які впродовж календарного року працювали мен-ше восьми місяців, а також особи, які мають кримі-нальну судимість. Жінка, яка має дитину віком до трьох років, за будь-яких обставин має право пере-бувати на обліку в цьому реєстрі.


Стаття 6. держава гарантує вільний розвиток політичної діяльності, що проводиться згідно із законодавством. Цензура допускається лише в пи-таннях, пов’язаних із національною безпекою, сус-пільною мораллю та здоров’ям громадян.

Права та обов’язки людини й громадянина

Стаття 7. держава охороняє природовідповід-ні права людини, свободу вільного висловлюван-ня своєї думки, таємницю особистого та сімейного життя, недоторканність особи, її житла та приват-ної власності. усі громадяни — рівні перед Законом. кожен має право вільно сповідувати будь-яку релі-гію, дотримуватися власного світогляду, але водно-час це право може бути обмежене в передбаченому Законом порядку чи судовим рішенням у тому разі, коли організовані форми цих ідеологій або їхнє пу-блічне проголошення визнано таким, що шкодить українському суспільству.

Стаття 8. громадяни україни мають право на свободу об’єднання в громадські організації для здійснення ефективного громадського контролю за діяльністю державних органів, органів місце-вого самоврядування, для забезпечення своїх по-літичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. громадянин україни зобов’язаний з пошаною ставитися до всієї української нації, до


її історії, традицій, мови та держави, а також брати участь у виборах та референдумах, оберігати суве-ренітет і територіальну цілісність україни. полі-тичні партії в україні заборонені.

Права власності та їх розрахунки

Стаття 9. В україні на законних підставах іс-нують різноманітні форми власності. ключовими формами власності визнаються приватна й дер-жавна форма власності. усі форми власності — рів-ноправні. держава забезпечує розвиток чесної кон-куренції та запобігає зловживанням монопольним становищем.

Стаття 10. громадяни україни та зареєстрова-ні в україні юридичні особи, які повністю контр-олюються громадянами україни, звільняються від обов’язку сплачувати державі податки і збори. уся сукупність державних органів україни та органів місцевого самоврядування зобов’язана створю-вати для громадян сприятливі умови для веден-ня господарської і підприємницької діяльності. За виконання цього обов’язку всі суб’єкти фінансової діяльності за кожну фінансову дію, згідно зі спеці-альним Законом, зобов’язані оплатити зазначену вище послугу державі та органам місцевого само-врядування. Ця оплата в розмірі 2 % від суми опе-рації стягується з ініціатора фінансової дії (покуп-ця) банківською чи іншою фінансовою установою,


що обслуговує угоду купівлі-продажу чи будь-яку іншу безготівкову фінансову дію. Зазначене вище правило діє й стосовно тих суб’єктів підприємниць-кої діяльності, що здійснюють торгівлю за готівко-ві кошти. Торгівлю без застосування касових апара-тів або короткотермінових ліцензій заборонено.

Стаття 11. угода, при здійсненні якої ініціатор фінансової дії ухилився від оплати послуг держави та органів місцевого самоврядування, за рішенням суду визнається протиправною і в зв’язку з цим уся сума фінансової дії конфіскується в солідарному порядку на користь держави й органів місцевого самоврядування. Одержані від суб’єктів фінансової діяльності кошти відразу розподіляються між за-гальнодержавним та місцевими бюджетами згідно з порядком, передбаченим спеціальним Бюджет-ним Законом.

Стаття 12. Окрім загальної послуги щодо ство-рення умов для ведення господарської та підпри-ємницької діяльності, державні організації та орга-ни місцевого самоврядування надають також інші послуги, за що справляють передбачене норматив-ними актами мито. За перетин кордону україни сплачується ввізне та вивізне мито з продукції, то-варів чи предметів.

Стаття 13. Земля є надзвичайно важливим об’єктом права власності. Земельні ділянки сіль-ськогосподарського призначення можуть належати тільки громадянам україни. Орендарем землі сіль-


ськогосподарського призначення може бути тільки громадянин україни або юридична особа, що пере-буває у повному підпорядкуванні громадян україни.

Стаття 14. Будь-яка юридична особа в україні, незалежно від форми власності та країни, з якої по-ходять її засновники, має очолюватися найвищою посадовою особою, яка є громадянином україни.

Територіальний устрій України

Стаття 15. Систему адміністративно-терито-ріального устрою україни складають 25 областей, 250 територіальних громад і територіальних гро-мад у місті, міста, селища й села, об’єднані терито-ріальні громади.

Межі територіальних громад збігаються з меж-ами виборчих округів. Місцеве самоврядування громадян, які постійно мешкають у адміністратив-но-територіальних утвореннях, здійснюється без-посередньо шляхом виборів, громадських зборів і місцевих плебісцитів, а також опосередковано че-рез органи місцевого самоврядування: головою те-риторіальної громади та місцевими наглядовими радами.

Гетьман України

Стаття 16. гетьман україни є головною посадо-вою особою в державі, репрезентує україну та ви-ступає від її імені.


Стаття 17. гетьмана україни обирають грома-дяни україни строком на чотири роки шляхом за-гальнодержавного голосування. гетьманом украї-ни може бути обраний громадянин україни віком старший сорока років, який обіймає або обіймав раніше посаду голови територіальної громади, мі-ністра, судді, прокурора області, командувача армії, члена наглядової ради, голови ЦВк, голови Служби безпеки україни.

Стаття 18. кандидат на посаду гетьмана знайо-мить громадян із програмою своїх дій на цій посаді з переліком основних правочинів, що він їх має на-мір учинити в разі обрання на посаду, та з очікува-ними результатами. після обрання гетьмана його програма діяльності вважається договором між гетьманом і народом україни.

Стаття 19. для забезпечення виконання геть-маном своїх зобов’язань перед народом, він на термін своїх повноважень передає у заставу фінан-совому Фонду громадян-працівників україни все своє майно, з чого б воно не складалось і де б воно не перебувало. у заставу цьому ж таки Фонду пе-редається також майно та майнові права громадян, які в передвиборчій кампанії виступали гарантами добросовісної діяльності майбутнього гетьмана.

Стаття 20. За тридцять днів до завершення терміну перебування гетьмана на своїй посаді в україні проводиться загальний референдум щодо виконання гетьманом своїх договірних зобов’язань


перед народом. у разі позитивного результату геть-ман здобуває право знову висувати свою кандида-туру на наступні вибори або змінити вид діяльнос-ті. у разі негативного — генеральний прокурор україни порушує та розслідує кримінальну справу за ознаками службового недбальства стосовно гро-мадянина, який, перебуваючи на посаді гетьмана, зганьбив себе невиконанням договору з народом україни. Цю справу передають до Верховного Суду україни.

Стаття 21. повноваження гетьмана україни:*гетьману україни для виконання своїх дого-

вірних зобов’язань перед народом надається право приймати Закони та укази.

*гетьман україни особисто очолює уряд укра-їни, формує та змінює його особовий склад, репре-зентує україну на міжнародній арені, призначає та звільняє послів україни до інших держав.

*гетьман україни має право скасувати будь-який нормативний акт, виданий органами місцево-го самоврядування, головами територіальних гро-мад чи іншими посадовими особами, у тому разі, якщо він суперечить конституції україни, її Зако-нам та інтересам народу, окрім нормативних актів, виданих судом, генеральним прокурором, гене-ральним поліціянтом, наглядовою радою україни та Центральною Виборчою комісією.

*гетьман україни кожні три місяці скликає го-ловну раду україни, що складається з 250 голів те-


риторіальних громад та 25 голів областей україни, бере до відома їхні законодавчі ініціативи й пропо-зиції щодо вдосконалення ефективності життєді-яльності суспільства.

*гетьман україни є головнокомандувачем Збройних Сил україни, очолює раду національної Безпеки.

*гетьман україни вповноважений спеціальним Законом запроваджувати соціальну майнову санк-цію щодо громадян віком від 25 до 45 років за ухи-ляння від шлюбу, за бездітність та малодітність.

*гетьман україни надає право громадянства україни, а також за передбаченим Законом спосо-бом позбавляє ганебних осіб українського грома-дянства.

Велика Рада

Стаття 22. Велика рада україни є постійним дорадчим органом гетьмана україни. до її складу входять (за посадою) голови територіальних гро-мад, міст, що є обласними центрами, а також голо-ви обласних рад. Термін повноваження учасника Великого Віча визначається терміном його повно-важень на посаді голови органу місцевого само-врядування.

Стаття 23. Велика рада україни більшістю го-лосів уповноважена звертатись із законодавчими ініціативами до гетьмана україни, із звернення-


ми — до наглядової ради україни, інших держав-них органів україни та до народу україни.

Стаття 24. Велика рада обирає до складу на-глядової ради україни шість осіб із числа тих, хто має видатні заслуги перед україною.

Стаття 25. Велика рада за погодженням із геть-маном україни призначає та звільняє з посади ге-нерального прокурора україни.

Стаття 26. у період між сесіями Великої ради постійно діє її секретаріат та інститут законотвор-чих ініціатив.

Уряд України

Стаття 27. уряд україни є системою державних організацій та установ з виконання конституцій-них цілей і завдань держави, а також умов договору гетьмана з народом україни.

*гетьман україни очолює уряд, формує та змі-нює його особовий склад.

*до складу уряду входить головний міністр уряду, його перший заступник, заступники, міні-стри.

*головний міністр україни керує всією поточ-ною роботою уряду, координує роботу міністерств та спрямовує їх на виконання програми дій гетьма-на з виконання його договірних зобов’язань перед народом україни.


*уряд україни забезпечує рівні умови розвитку для всіх форм власності та здійснює управління державними об’єктами прав власності.

*уряд україни створює сприятливі умови для ведення господарської і підприємницької діяль-ності в україні та для української підприємницької діяльності за межами україни.

*уряд україни організовує здійснення бюджет-них програм, контролює надходження коштів до центрального та місцевих бюджетів, організує мит-ну справу в країні та на її кордонах.

*уряд україни здійснює свої функції в облас-тях, територіальних громадах і містах через місцеві урядові адміністрації, які взаємодіють із органами місцевого самоврядування.

Наглядова Рада

Стаття 28. наглядова рада є найвищим контр-ольним органом україни. наглядова рада скла-дається з дев’яти осіб, які мають видатні заслуги перед україною в галузі державотворення, духо-вності, науки, культури та бездоганну репутацію і повагу серед громадян. За своєю посадою до складу членів наглядової ради входить голова Служби Без-пеки, голова Верховного Суду, генеральний проку-рор. Інші шість членів наглядової ради обираються Великим Віче строком на 5 років.

Стаття 29. повноваження наглядової ради:


*призначає на посаду голову Центральної Ви-борчої комісії та здійснює контроль за діяльністю цього державного органу.

*Здійснює загальний нагляд за станом вико-нання гетьманом україни конституції, законодав-ства, своїх службових обов’язків та умов договору з народом україни. у разі, якщо більшість членів на-глядової ради дійшли висновку про незадовільну роботу гетьмана, у країні проводиться референдум з питання довіри чи недовіри гетьману. Якщо народ україни підтримав висновок наглядової ради, то гетьмана переобирають. у разі, якщо народ укра-їни більшістю голосів висловить довіру гетьману, то звільняються зі своїх посад ті члени наглядової ради, які голосували за таке рішення.

*контролює добросовісність роботи всіх поса-дових осіб, яких обрали на посади громадяни укра-їни. для цього приймає скарги громадян на їхню діяльність і в разі потреби разом із головою ЦВк проводять місцевий плебісцит (опитування) з пи-тання довіри до обраної особи посадовця. Відміняє свідоцтво на право здійснення правосуддя.

*Має право брати участь у роботі Великого Віча та вносити законотворчі пропозиції на розгляд Ве-ликого Віча та гетьмана україни.

Місцеве самоврядування

Стаття 30. Місцеве самоврядування — це невід’ємне право та обов’язок громадян, які постій-


но мешкають на території села, селища, територі-альної громади, територіальної громади в місті, міста й області, обирати посадових осіб і формувати органи самоврядування для розв’язання завдань, що віднесені законодавством до їхніх повноважень.

Стаття 31. Організація роботи з виконання функцій, що віднесені до компетенції місцевої гро-мади, покладається на її обраного голову. голо-ва місцевої громади повинен бути громадянином україни віком від 21 року, який раніше обирався учасником місцевого Віча. на час роботи на посаді голови все його рухоме та нерухоме майно перебу-ває в заставі Фонду комунальної власності місцевої громади.

Стаття 32. повноваження та обов’язки голови місцевої громади:

*Формує виконавчий апарат місцевої громади, здійснюючи добір кадрів та контроль за їхньою ро-ботою.

*координує роботу керівників комунальних підприємств місцевої громади. погоджуючи своє рішення з рішенням Віча місцевої громади, при-значає та звільняє керівників комунальних підпри-ємств.

*Згідно з публічною програмою своїх дій, управ-ляє майном місцевої громади.

*За своєю посадою, очолює місцеве Віче й орга-нізовує його роботу. Забезпечує проведення місце-вих виборів та референдумів.


*Взаємодіє з органами місцевої урядової адмі-ністрації та здійснює інші повноваження, віднесені Законом до його компетенції.

Стаття 33. голови територіальних громад, го-лови територіальних громад у місті та голови об-ласних громад за своєю посадою (за сумісництвом) одночасно є повноважними учасниками Великої ради україни.

Стаття 34. Місцева рада обирається громадяна-ми, які постійно мешкають на території відповідної місцевої громади, строком на 4 роки. Місцева рада є дорадчим органом місцевої влади, що її очолює обраний загальним місцевим голосуванням голова громади. до компетенції місцевої ради належить:

*Створення програми соціального та економіч-ного розвитку адміністративної одиниці.

*Створення Фонду Фінансової Мотивації для працівників бюджетних організацій усіх рівнів під-порядкування, що працюють на даній території. двома третинами голосів місцеве віче призначає і звільняє керівника ФФМ, а також встановлює і змі-нює порядок та розміри використання грошових коштів.

*Сприяння здійсненню громадського контр-олю за діяльністю виконавчого апарату місцевої громади, ефективного використання майна, що пе-ребуває в комунальній власності.

*Організація цивільної оборони території гро-мади в разі техногенних аварій, епідемій, епізоотій, пожеж чи іноземної агресії.


*З числа учасників місцевого Віча обирають місцеву наглядову раду та здійснюють інші повно-важення, передбачені Законом.

Прокуратура

Стаття 35. прокуратура україни становить єдину систему, на яку покладаються такі обов’язки:

*підтримувати державне обвинувачення в суді;*здійснювати нагляд за додержанням закон-

ності посадовцями, які проводять оперативно-роз-шукову діяльність, дізнання та досудове слідство;

*загальний нагляд за додержанням конститу-ції та законодавства україни.

Стаття 36. прокуратуру україни очолює гене-ральний прокурор україни, якого призначають та звільняють із посади рішенням Великого Віча за згодою з гетьманом україни. Організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається спе-ціальним Законом.

Правосуддя

Стаття 37. правосуддя в україні здійснюється тільки судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. голо-вними засадами, на яких побудована судова систе-ма україни, є Справедливість, добросовісність та Законність, а також виборність громадянами суд-


дів місцевих судів першої інстанції, судове самовря-дування, незалежність та недоторканність суддів, громадський контроль.

претендент на обрання на посаду судді пови-нен мати вищу юридичну освіту й стаж роботи за юридичною спеціальністю понад 5 років, скласти відповідний іспит на професійну придатність ква-ліфікаційній комісії обласного управління юстиції та одержати свідоцтво про право здійснювати пра-восуддя.

Суддя місцевого суду, першої інстанції, обира-ється на 5 років громадянами україни, мешканця-ми територіальної громади, на чергових або поза-чергових місцевих виборах.

Обласний з’їзд суддів повноважний признача-ти на посаду суддів апеляційної, другої інстанції, з числа осіб, які мають стаж роботи суддею понад 6 років.

Судді судової установи обирають голову суду, який здійснює адміністративні та представницькі функції. Загальноукраїнський З’їзд голів судів пер-шої та другої інстанції призначає на посаду суддів Верховного Суду україни з числа найбільш досвід-чених і шанованих суддів.

Стаття 38. В україні діють на підставі спеціаль-них Законів господарські та Військові Суди.

Стаття 39. притягнення до кримінальної відпо-відальності суддів можливе лише з дозволу гетьма-на україни або наглядової ради україни. у разі не-


дбалого ставлення до своїх професійних обов’язків, що призводить до системних відмін вироків та рі-шень судді судами вищих інстанцій, його Свідоцтво на право здійснення правосуддя може бути скасо-ване рішенням колегії Верховного Суду україни або наглядової ради україни.

Прикінцеві положення

Стаття 40. Конституція України та зміни до неї обов’язково приймаються на загальному референ-думі після публічного обговорення та Конституцій-них Зборів, що проводяться на підставі спеціально-го Закону за широкої участі представників громад-ських організацій, наукових колективів, профспілок, діячів культури та мистецтва, духовних лідерів. На Конституційний референдум можуть одночасно виноситися, поряд із проектом від Конституційних Зборів, також проекти від парламенту України чи Гетьмана України. Приймається той проект Кон-ституції (чи змін до неї), що набрав найбільше голо-сів підтримки громадян України.

•ЗМІСТ•

ВСТуп ..................................................................................................................................71. грОМадСЬкІ СпраВИ .........................................................................................172. СкаСуВаннЯ пОдаТкІВ ...................................................................................293. парТІЙЩИна .......................................................................................................... 394. ВЛада ......................................................................................................................... 535. у пОшукаХ ВЛадИ .............................................................................................676. дВа ОБЛИЧЧЯ ВЛадИ........................................................................................757. МІркуВаннЯ-МудруВаннЯ ..........................................................................878. пОВерненнЯ рІВнОВагИ ...............................................................................939. геТЬМана!!! ......................................................................................................... 10510. нарОднИЙ геТЬМан ................................................................................... 11311. геТЬМанСЬка БуЛаВа ............................................................................... 14112. наш ЗИСк ........................................................................................................... 16713. дерЖаВа Як кОрпОраЦІЯ ....................................................................... 16914. дОЛЯ ....................................................................................................................... 17515. ВеЛИка рада ................................................................................................... 18716. нагЛЯдОВа рада Та урЯд дерЖаВИ ................................................ 199

урЯд ..................................................................................................................... 20717. МІСЦеВе СаМОВрЯдуВаннЯ .................................................................. 21118. у пОшукаХ першОпрИЧИн кОрупЦІЇ ............................................. 22119. ЗарпЛаТа БЮдЖеТнИка, аБО ЗаМОВМО СЛОВО За БІднОгО ЧИнОВнИка ........................23520. уСе Буде дОБре, дЛЯ кОЖнОгО ........................................................... 24521. ЗаХИСТ .................................................................................................................. 26122. ЗОрЯ СВІТанку ................................................................................................ 269

кОнСТИТуЦІЯ нарОднОгО геТЬМанаТу .............................................. 279

підписано до друку 22.07.2018 р. Формат 60х90/16. папір офсетний.

друк цифровий. гарнітура Cambria.наклад 300. ум. друк. арк. 19,75.

публіцистичне видання

ЯКУБА Юрій Антонович

НАРОДНИЙ ГЕТЬМАНАТУ пошуках праведного закону

Видавець: ФО-п Савчук Олександр ОлеговичТел.: 067.572.85.75

www.savchook.com • e-mail: [email protected]

Cвідоцтво про внесення до державного реєстру видавців, виготівників та розповсюджувачів видавничої

продукції дк № 3897 від 14.10.2010 року

коректор О. В. Ушкалова

Видавець Олександр Савчукruh.org.ua/images/yakuba-ng.pdf · народний...

Documents