МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИmr.dspu.edu.ua/publications/2006/7...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Засновник:Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка

Заснований в 2002 році, виходить щоквартально

Статті, опубліковані в журналі, зараховуються як фахові з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №2 05/5 від 08.06. 2005 р.)

Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЛВ №291

Схвалено Вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол № 13 від 02.11.2006 р.)

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, к.е.н., професор, Науковий кореспондент АПН України,

член Національної спілки журналістів України

Заст.головного редактораГригорій ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України

Редакційна колегія:Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академікВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академікВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМаріяЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорВасиль ВИННИЦЬКИЙ, д.філол.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н.,професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академікОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професорІван ВОЛОЩУК, д.пед.н.Юрій ДОРОШЕНКО, д.техн.н.Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наук і Академії менеджменту та підприємництваНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора

Адреса редакції: 82100 Дрогобич, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вулиця Івана Франка, 24, тел.:(03244) 3-12-76, 2-50-48, 8(067) 2677635

ISBN 966-7996-48-4

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

http://www.pdffactory.com


ЩОКВАРТАЛЬНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ЖУРНАЛ

ЗМІСТ

Інна Багрова, Олександра НефедоваДослідження чинників конкурентоспроможності підприємства.........................................................5

Володимир КовальчукДеякі аспекти сучасного бачення місця і ролівчителя в інформаційному суспільстві.................................................................................................9

Надія Сопнєва, Володимир ФедорикЗ досвіду соціологічного аналізу етичних уявлень студентівпедагогічних навчальних закладів.......................................................................................................13

Валентина Перегудова, Світлана КараченцеваЗастосування комп’ютерних технологій в процесі фахової підготовкимайбутніх вчителів економіки.........................................................................................................17

Мирон ВачевськийОсобливості впливу конкуренції на рівень освіти та підготовкипрофесійних компетенцій маркетологів............................................................................................20

Микола КриловецьПроблеми економічної підготовки майбутніх учителів географії......................................................26

Вікторія ЖигірьДо питання про визначення змісту професійно-педагогічної діяльності інженера-педагога..............29

Віктор АлькемаСкладові соціально-психологічного простору вищого навчального закладу.....................................33

Лариса ГеоргіноваУмови та засоби формування моральної відповідальності студентської молоді...............................36

Любов СидоренкоПроблеми формування духовних цінностей студентської молоді.....................................................41

Юрій ЧорнийЗначення педагогічної діяльності Б. Бартока і З. Кодаяв системі сучасної музичної освіти Угорщини та України................................................................44

Олена ЮрошКонцепти музичного виховання: зміст як чинник..............................................................................49

Елеонора МірошніченкоПроблеми економіки, творчі засади та інноваційні методи діяльності підприємств..........................52

Тетяна СидорченкоІнфраструктура страхового ринку, як важлива ланка ринкової інфраструктури...............................55

Ірина Макарова, Олена ЛіпановаФінансово-кредитна підтримка розвитку малих підприємствхарчової промисловості Запорізької області.....................................................................................60




Ірина ВерховодЦентри професійної реабілітації на шляху гідного працевлаштування інвалідів................................63

Микола БабичНеобхідність та можливість реалізації механізму іпотечного кредитуваннясільськогосподарських земель.......................................................................................................68

Катерина МарченкоШляхи глобалізації.........................................................................................................................71

Ірина Сагайдак, Любов МенівЕкологічна освіта фахівців – важливий компонент економіки..........................................................78

Олександр Корж, Олена ДубоваКурс “Екологія рідного краю” як передумова зміни свідомості нового покоління............................80

Олена ВороновськаОблік і аудит екологічної діяльності в АПВ:теоретичні засади та навчальна дисципліна.....................................................................................83

Людмила ТименкоВизначення рівнів навчальних досягнень учнів у процесі навчанняекономічної і соціальної географії світу...........................................................................................86

Михайло МащакевичЕкономічні цінності в діяльності – важлива складовапрофесіоналізму вчителя економічних дисциплін............................................................................89

Валерій КирилюкШляхи розв’язання екологічно-етичних проблемзасобами мистецтва в умовах впровадження Болонського процесу...............................................92

Олександр АнтоненкоПорівняння методик еколого-економічного регулюванняприродокористування та вибір оптимуму для України....................................................................95

Марина ФедюшкоАнтропогенно-етологічні фактори в штучному розведенні польової дичини...................................99

Валентина ЄлагінаРекреаційний потенціал курорту Бердянськ..................................................................................101

Марина ҐудзьСоціальний ресурс розвитку курортних територій.........................................................................105

Олена КотиковаМетодологічні основи комплексної оцінки сталого розвитку землекористування..........................108

Наталія ХарівКраєзнавство як засіб патріотичного виховання молодших школярів (1900 – 1939 рр.).................112

Марія Чепіль, Любов ПрокопівНавчально-виховна робота з обдарованою молоддюу вищих навчальних закладах ІІ половини ХХ ст. ........................................................................115

Василь ЗінкевичМенеджмент у сільськогосподарському виробництві...................................................................120

Ольга ПанагушинаСоціально-педагогічна робота як умова соціалізації особистості..................................................124

ЩОКВАРТАЛЬНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ЖУРНАЛ

ЗМІСТ




5 Молодь і ринок №7 (22), 2006© І. Багрова, О. Нефедова, 2006

Постановка проблеми . Питанняконкурентоспроможності українських підприємствбуло і залишається актуальним для науковців. Цепідтверджують численні різнопланові дослідження,в яких автори пропонують своє бачення сутностіпоняття, джерел і наслідків конкурентоздатності,способів оцінки і т. ін. Але на сьогодні проблемавже не стоїть у тлумаченні поняття і наповненнійого змістом, гостро постає проблема конкретнихзаходів і рекомендацій, які б дозволили свідомовпливати на рівень конкурентоспроможності унапрямку його підвищення . У свою чергуконкретні рекомендації є неможливими безмоніторингу конкурентного стану реальнихпідприємств. А саме: на сьогодні важливим єпроведення польових досліджень, які б даваливідповіді на питання: як самі підприємці оцінюютьсвій конкурентний потенціал, які основні чинники,на їхню думку, найбільшою мірою на ньоговпливають, які з них формують конкурентоспроможністьукраїнських підприємств.Результати подібних досліджень стали б у

пригоді як при розробці вітчизнянихметодик оцінки, так і приформуванні конкретних пропозиційзважаючи на світогляд керівниківвітчизняних підприємств.Аналіз останніх досліджень і

публікацій дозволяє констатувати,що, з одного боку, багато щоробиться задля розв’язання цієїпроблеми: досліджуються джерелаі фактори конкурентоспроможності[1, 6], пропонуються методики їївизначення [3, 4, 7], а з іншого,зазначені пропозиції частоґрунтуються на іноземнихдослідженнях [2, 7], або сутотеоретичних викладках авторів [3,7] і є відірваними від реалій сьогодні.Відтак незаповненою залишаєтьсяланка практичних досліджень у

цій сфері: Тому метою даної статті є спробачастково заповнити цю прогалину та ознайомитиусіх зацікавлених з результатами практичногодослідження чинників конкурентоспроможностіпідприємства, а також дати відповіді на наступніпитання: які чинники конкурентоспроможності єважливими для будь-якого підприємства, а якіформують її реально і про які проблеми свідчатьвідповіді експертів від підприємства.Виклад основного матеріалу У період з

15.03.06 р . до 30.04.06 р . авторами булопроведено дослідження основних чинниківконкурентоспроможності підприємства з метоювизначити найпріоритетніші з них. Об’єктом такогомаркетингового дослідження виступала сукупністьпідприємств Дніпропетровської області.Дослідження проводилося як одночасне, якехарактеризує думки респондентів на конкретниймомент часу, несуцільне спеціально організованеспостереження. Експертами виступали керівникинайвищої і середньої ланки підприємств різних формвласності і підпорядкування (див. рис. 1).

Інна Багрова, доктор економічних наук, професор Олександра Нефедова, аспірант

кафедри економічної промисловості та організації виробництваУкраїнського державного хіміко-технологічного університету

м. Дніпропетровськ

ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

У статті запропоновано основні чинники конкурентоспроможності підприємства інаведено результати практичного дослідження щодо їх місця у загальній ієрархії.

Рис. 1 Види підприємств, що брали участь у дослідженні

1 - Приватне підприємство2 - Товариство з обмеженою відповідальністю3 - Акціонерне товариство4 - Науково-виробниче підприемство5 - Фермерське сільськогосподарське підприємство6 - Державне підприємство7- Орендне підприємство8 - Кооператив9 - Комунальне підприємствої10 - Госпрозрахункове підприємство11 - Спільне підприємство

ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА




6

У результаті формування вибірки на основітипового способу відбору за схемою випадковоївибірки була утворена сукупність з 352 експертівз 327 підприємств (деякі підприємства виявилисяособливо активними і були представлені більш ніжодним експертом; наприклад, ВАТ“Дніпропетровський лакофарбовий завод” – 8експертів).Перший етап дослідження було присвячено

відбору чинників конкурентоспроможностіпідприємства, тобто відповідних характеристикйого діяльності, здатних певним чином впливатина його конкурентоздатність. Автори виходили зтого, що будь-яке підприємство як об’єкт аналізухарактеризується великою гамою різноплановихпоказників, які доцільно об’єднати у декілька групз метою вивчення впливу кожної групи на станконкурентоспроможності підприємства івизначити найвпливовіші з них. У результатіаналізу відповідної літератури, спеціальнихдосліджень і власних міркувань було сформовано7 основних груп конкурентоспроможностіпідприємства: ресурси, що використовуютьсяпідприємством (відомо, що багато в чому якістьготової продукції підприємства залежить відресурсів виробництва, до того ж якість самихресурсів зумовлює наявність резервіввиробництва); виробництво (маємо на увазі яктехнологію виробництва (в т.ч. її прогресивність,сучасність), так і мобільність виробництва,здатність швидко переорієнтовуватися (в.т.ч.швидко відновлювати діяльність у разі змінимісцезнаходження) і, безумовно, витратністьвиробництва, яка багато в чому зумовлює іприбутковість основної діяльності підприємства;фінансування діяльності підприємства(достатність фінансових ресурсів, фінансованезалежність підприємства, прибутковість його

діяльності); продукція підприємства (товари) –велика група, що характеризує всю продукціюпідприємства (або основний продукт) з різнихбоків (асортимент, якість, ціни, унікальністьтощо); управління підприємством (наявністьзлагодженості команди підприємства,досвідченість керівників, витратністьуправлінської функції і її результативність;маркетинг (дослідження ринку, просуванняпродукції, робота зі споживачем тощо); науково-дослідні та дослідно-конструкторськи роботи(створення промислових зразків нової продукції,інвестиційна активність підприємства, наявністьнауково-дослідного підрозділу, виробничоїлабораторії на підприємстві).Початковий перелік було сформовано із

зазначених вище складових, але, розуміючи щовін не є вичерпним, було вирішено залишити йоговідкритим. Тобто лист опитування містив вільніпозиції, які, в разі необхідності, експерт мігдоповнити іншими чинниками (таких булообмаль).Другий етап був, власне, дослідженням, яке

проводилося у формі письмового анкетногоопитування респондентів. У ході дослідженняавторів цікавило вивчення думок експертів зпитань конкурентоспроможності підприємства напредмет ранжування за рівнем значимостізапропонованих чинників. При цьомуреспондентам було запропоновано проранжуватизазначені чинники для свого і для деякогоузагальненого підприємства. Для цьогоекспертам слід було поставити цифри від 1 до 7(або від 1 до 8, у разі, якщо ними враховувалисяінші, власноруч вписані у вільну графу, чинники),де № 1 належить найбільш, а №7 (8) відповідно –найменш важливому з точки зору експертівчиннику. Крім того, однакові номери позицій

а) для будь-якого підприємства б) для даного підприємства

Рис. 2. Ієрархія чинників конкурентоспроможності підприємства

1 -виробництво

2 - ресурси підприємства

3 - продукція підприємства

4 - фінансування

5 - управління підприємством

6 - маркетинг

7 -. внутрішня дослідницькадіяльність підприємства8 - інші чинники


Молодь і ринок №7 (22), 2006




7 Молодь і ринок №7 (22), 2006

дозволялось присвоювати декільком чинникам,якщо вони, на думку експерта, були рівнозначними.Третій етап – це обробка зібраної

статистичної інформації. Дані за допомогоюпакета “Statistica” оброблялися на комп’ютері.Відповідно було отримано усю нижчеподануінформацію: місце кожного чинника у загальнійієрархії, відсоток голосів експертів, відданих завідповідну конфігурацію, категорії підприємств-учасників та ін. При чому наведена інформаціястосується всієї вибірки у цілому; надаліпланується “очищення” інформації і їїконкретизація за окремими напрямками.Як бачимо, для узагальненого і реально

існуючих підприємств роль більш ніж половиничинників збігається, що свідчить про невеликірозбіжності між уявним і реально існуючимипідприємствами.Розподіл голосів стосовно місця кожного

чинника в обох варіантах представлено у табл. 1.

Як видно з табл.1 найбільш злагодженими іодностайними є думки експертів стосовно місцявнутрішньої дослідницької діяльностіпідприємства: як для свого, так і дляузагальненого підприємства більшість експертівпоставила її на 7 місце; так само однаково длядвох підприємств на 3 місце експерти поставилитовари. В узагальненому ж підсумкунайголовнішим чинником для всіх підприємствреспонденти назвали виробництво.Висновки з дослідження.1. Основні чинники для деякого узагальненого

підприємства це: виробництво, ресурси і товари,що пропонує підприємство на ринку; фінансування

всіх видів діяльності підприємства стоїть начетвертому місці, а управління – аж на п’ятому, втой час коли раціональне виробництво єнеможливим без ефективного управління.

2. Основним для існуючих підприємстввиявилося фінансування, що вказує на стримуючуроль цього чинника при досягненніконкурентоздатності і є наслідком досить низькоїліквідності й платоспроможності вітчизнянихпідприємств. На друге місце для свогопідприємства більшість експертів поставилавиробництво, що вказує на високу залежністьконкурентоспроможності від наявної технології,мобільності виробництва, його витратності і,зрештою – прибутковості; товари підприємстванедаремно посіли високу третю позицію, аджездатність випускати конкурентні товари й успішноїх реалізовувати на ринку створює передумовиконкурентоздатності підприємства; важливістьуправління підприємством експерти позначили

четвертим місцем, а ресурси, що маютьвирішальний вплив на якість продукції – тільки п’ятим.

3. Цікаво, що в обох випадках рольмаркетингової складової і внутрішніх дослідженьне визнається експертами визначальною: їмвиділяють відповідно 6 і 7 місця.Подібна ситуація для реальних українських

підприємств в цілому є зрозумілою – усвідомленняролі маркетингових досліджень приходить зЗаходу і не має відповідної внутрішньої традиції.Тут, на жаль, зазвичай під маркетингом розуміютьтільки збут продукції, в той час, як засобимаркетингу дозволяють підприємству випускатисаме необхідну продукцію, яка буде беззаперечно

Таблиця 1 Рівень значимості чинників конкурентноздатності підприємства

Для будь-якого підприємства Для даного підприємства Чинник конкуренто-спроможності Рівень значимості

чинника Відсоток голосів

експертів за місце чинника

Рівень значимості чинника

Відсоток голосів експертів за місце чинника

1. Виробництво 1 34 2 25 2. Ресурси підприємства 2 24 5 22 3. Управління підприємством

5 21 4 24

4. Товари підприємства 3 21 3 26

5. Фінансування 4 19 1 23 6. Маркетинг 6 25 6 20 7. Внутрішня дослідницька діяльність підприємства

7 53 7 54

8. Інші чинники 8 12 8 14





8

затребувана на ринку, щодо досліджень, то їхзначимість важко переоцінити , адже самевони закладають підґрунтя майбутньоїконкурентоспроможності.

4. Не всі експерти вважали наведений перелікідеальним; декотрі з них враховували не всі іззазначених чинників; декотрі доповнювали переліквласними. Серед них найчастіше простозазначали – “інше”, деякі називали серед чинників“місцезнаходження підприємства” – це дійсно єсуттєвим, але часто цей параметр виступає якданий і не може бути змінений, принаймні укороткотерміновій перспективі; такожпропонувалося враховувати соціальні, політичні таін. зовнішні чинники, в той час як наведені груписемантично ближчі до поняття “складові” імають внутрішню природу.

5. Наведене дослідження свідчить, що моделіповедінки на ринку та зрештою і методики оцінкиконкурентоздатності підприємств, напрацьовані закордоном, не підходять для українських реалій.Способи ведення справ й український менталітетв цілому потребують власних методик і моделейпобудови конкурентоспроможності підприємства,і це обов’язково слід врахувати в усіх майбутніхдослідженнях.

1. Драгун А.Н., Редина Н.И., Зджанская Л.Е.

Методика повышения конкурентоспособностипредприятия / Регіональні перспективи. – 2000.– №2 – 3 (9 – 10). – С. 190 – 191.

2. Жучкова Г.А. Конкурентоспроможністьпродукції та конкурентний статуспідприємства // Регіональні перспективи. –2000. – №1 (8).

3. Мартиненко М.М., Чернега В.В. Конкурентіпереваги як шлях до розвитку підприємницькоїдіяльності // Актуальні проблеми економіки. –2004. – №3 (33). – С. 88 – 89.

4. Нестеренко И. Факторы, определяющиеконкурентоустойчивость предприятия //Проблемы предпринимательства. – 1997. –№ 12. – С. 39 – 42.

5. Прядун В.В. Міжнародні факториконкурентоспроможності фірми в умовахглобалізації // Вісник Київського національногоуніверситету ім. Тараса Шевченка. – 2002.– № 57. – С. 209 – 212.

6. Урванова Т.А. Исследование факторовконкурентоспособности продукции //Маркетинг и реклама. – 1999. – 7 – 8 місяць.– С. 48 – 52.

7. Шнипко О . С. Міжнароднаконкурентоспроможність країни: поняття,основні складові та джерела // Економіка тапідприємництво. – 2002. – С. 110 – 115.



øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø


В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілогосвіту, – це джерела мудрості”.

Нестор Літописець

“Книги – бездонна глибина, ми ними в печалівтішаємося, вони узда для тіла й душі”.


“З книжних слів набираємося мудрості йстриманості”.


“Той, хто читає книги, бесідує з Богом абосвятими мужами”.


“Ті, що шукають примудрість – знайдуть”.Нестор Літописець

“Як ви інших учите, коли самі відкинуті Богом?”.Нестор Літописець

9 листопадаДень української писемності та мови,

вшанування пам’ятіПреподобного Нестора Літописця


Ієродиякон Києво-Печерського монастиря,митрополит; бл. 1056 – після 1113




9 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Постановка проблеми. На нинішньому етапірозвитку України, вітчизняній освіті доводитьсявраховувати реалії новітніх умов розвиткуекономіки, техніки, освіти і культури не лише навітчизняному, але й на європейському просторі.Принципово новий рівень усвідомлення потребиреформування системи освіти в Україні поставзавдяки запровадженню новацій в економічнійстратегії суспільного розвитку. У нашомусуспільстві стало очевидним, що відбуваєтьсяутвердження плюралізму форм власності, а томудомінування приватної власності зумовлює змінив процесах соціалізації особистості, на що вжедавно звертають увагу вітчизняні науковці.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

До аналізу існуючого стану речей в освітній сферіактивно долучаються науковці і практики. Значнийвнесок у справу дослідження світоглядно-методологічного підґрунтя трансформаціївітчизняної освіти зробили А.М. Алексюк,О.С. Анісімов, Г.О. Балл, В.П. Бех, О.А. Грицай,І.А. Зязюн, М.С. Коган, В.О. Кудін, Ф.Т. Михайлов,В.Ф. Паламарчук, І.П. Підласий, та інші. У тойже час, описуючи особливості цього процесу ідоводячи його давні традиції, вітчизняні фахівці-освітяни досить часто застосовують неавтентичний категоріальний апарат, припускаютьсяоднобічності у своїх оцінках і висновках.Мета статті. У своїй статті, автор має на

меті, враховуючи існуючий рівень дослідженнясвітоглядно-методологічного підґрунтятрансформації вітчизняної освіти, а такожособливості сучасного етапу розвитку вітчизняноїосвіти в контексті розвитку європейської освіти,поглибити дослідження зазначеної теми,спираючись насамперед на визначення місця і ролі

світогляду вчителя у процесах трансформації імодернізації освіти.Виклад основного матеріалу. Стрімкий

розвиток в Україні ринкових відносин, кардинальнереформування відносин власності, активневпровадження підприємництва в усі сферидіяльності тощо спричинили суттєві зміни усвідомості людини, переосмислення її місця всистемі сучасних соціально-економічних відносин.Відома теза, що людина повинна самостійноформувати своє майбутнє, проявляти ініціативу,пошук, наполегливість при досягненні своєї мети,накладає свої відбитки і на методологіювикладання низки навчальних дисциплін.Слід враховувати, що не тільки період юнацтва,

а й дитинство – це період формування соціально-природних передумов творення свого життя. Вжеу дитинстві виникають духовні та духовно-практичні форми життєтворчості – мрії, прагнення,плани. Хоча маємо визнати, що якісний стрибоку формуванні здатності до життєтворчостівідбувається саме у підлітково-юнацькому віці,“…коли головним психічним новоутворенням стаєпрагнення до самоствердження та орієнтованістьна майбутнє” [1, 405].Зрозуміло, що в цьому контексті неабияке

значення має та сукупність цінностей, яку будесформовано самою особистістю і під впливомзовнішнього оточення, що включає й освітузагалом. Вітчизняні науковці, які досліджуютьпроблему цінностей, знають, що зацікавлений ісистематичний аналіз проблем теорії цінностейбуло започатковано у вітчизняній філософсько-соціологічній літературі лише з середини 1960-хроків. До того часу численні культурні, етичні,етнічні та релігійні феномени розглядались

Володимир Ковальчук, доктор педагогічних наук Дрогобицького державного педагогічного університету

ім. І. Я. Франка

ДЕЯКІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО БАЧЕННЯ МІСЦЯ ІРОЛІ ВЧИТЕЛЯ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ

СУСПІЛЬСТВІУ статті автор розглядає актуальні проблеми вітчизняної освіти. У ряді випадків

існуюча освітня практика не відповідає вимогам сучасного інформаційного й техногенногосуспільства, а тому не може забезпечити своєчасну й адекватну підготовку молодих людейдо майбутнього, а тому необхідна її суттєва перебудова, стратегічно орієнтована наформування нового типу інтелекту, іншого способу та стилю мислення, пристосованого доневідворотних соціально-економічних трансформацій.

© В. Ковальчук, 2006

ДЕЯКІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО БАЧЕННЯ МІСЦЯ І РОЛІ ВЧИТЕЛЯВ ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ




10

переважно поза межами ціннісних інтерпретацій.Значну роботу у плані дослідження теорії цінностейздійснили у 1970 – 80-х рр. провідні вчені зІнституту філософії НАНУ та філософськогофакультету КНУ ім. Тараса Шевченка.Сьогодні зрозуміло, що довгий час проблема

цінностей як проблема науково-дослідницькаобмежувалась, зважаючи на певні, об’єктивні длясвого часу, соціальні обставини. Пануваннякомандно-адміністративного стилю управлінняекономікою, політикою, ідеологією та мистецтвомпроявилось насамперед у тенденції жорсткоїрегламентації індивідуальної діяльності. Сталосьтак, що сама можливість творчості, особливо уцарині політики й ідеології, відчужувалась відконкретної людини, стаючи винятковопрерогативою абстрактно-всезагальноїадміністративної системи. Достатньо очевиднопроявлялось це і в системі освіти на всіх її рівнях.Під пануючим впливом ідеологічних

стереотипів доби “розвинутого соціалізму”матеріальні і духовні цінності не могли повноюмірою слугувати не те що декларованомувсебічному розвитку особисті, але й розвиткуособистості взагалі. Пригадується одна зпопулярних телевізійних передач: “Роби з нами,роби як ми, роби краще, ніж ми”. Вже сама назва“прогресивної” передачі демонструє обмеженнятворчої складової діяльності людини, оскільки дляадміністративної системи неприпустимо, щобробили не так, як “ми”. У такій ситуації і науковатворчість часто замішувалась на пануючій усуспільстві “міфології”, сліпій вірі в авторитети,була зорієнтована на вказівки “зверху”. Але якщотворчість не стимулює постановку питань “учому сенс творчої діяльності?”, “яке відношеннямоєї творчості до творчості інших?”, “якимицілями, ідеалами та нормами повинна керуватисьлюдина (вчений) у своїй діяльності?”, то це явнонезадовільний стан речей.Актуальність проблеми формування

сукупності аксіологічних стереотипів нині в Українізагострилась як ніколи. Це відбувається в умовахформування, хочемо ми цього чи ні,мультикультурного суспільства. Саме про щосвідчать і події листопада – грудня 2004 року, колибагатомільйонні маси людей заявили про нагальнупотребу задоволення своїх прав, визначених вжестоліттями у світі існуючих ліберальних традицій:це право на життя, право на свободу, право насправедливе судочинство, право на свободу слова,свободу вибору релігії тощо. Наше суспільствопочало усвідомлювати і заявляти про своєусвідомлення цього, що існують фундаментальнісвободи, які ніколи не повинні бути порушені, і

існують певні привілеї та пільги, які хоча і єважливими, але все ж таки можуть бути скасованіабо обмежені в тому випадку, якщо цього вимагаєсуспільна політика. Яким чином сьогодніпрактично ми зможемо втілювати в життя і впрактичну свідомість молодого покоління ціліберальні цінності? Саме це питання стає вплощину ідеології освіти.Мабуть, не зайве сказати й про те, яким чином

у оновленій системі цінностей буде віднайденомісце для культур інших народів.Мультикультуралізм актуальний і для нашоїкультуротворчої свідомості, що викликає численнідебати у засобах масової комунікації тощо.Зрозуміло, що головним осередком цих дебатів єосвітянські кола. Слід погодитись з ЧарльзомТейлором, який, акцентуючи увагу наособливостях формування системи освіти українах, що стають на шлях самостійногонаціонально-культурного розвитку, пише: “Однимз центрів цих дебатів є, зокрема, гуманітарніфакультети університетів, де висуваються вимогизмінити, розширити або скасувати “список”установлених для вивчення авторів” [2, 64].Підстави цього можуть бути різні: більше авторів-жінок; більше “живих” чи, навпаки, “вже неживих”авторів; більше західноєвропейських класиків;більше класиків російської літератури тощо. І саме,зважаючи на численність різноспрямованих вимог,слід не скорочувати, а розширювати та змінюватинавчальні програми не лише заради того, щоб коженмав доступ до ширшої культури, але тому, “... щоза допомогою цього робиться спроба забезпечитиналежне визнання тим, кого досі до жоднихнавчальних програм не включали” [там же].Цілком логічно, що у сучасному

мультикультурному, мультинаціональному,мультиконфесійному, мультикомунікаційному табагато в якому ще мультисвіті дуже багатопочали говорити про “чужого”. Для нашої культурице не новина, адже і наш духовний авторитет ікласик вітчизняної культури Т.Г. Шевченко тежзакликав не лише навчатись своєму, але і чужогоне цуратись. У цій частині свого дослідження неможна не звернути увагу на фундаментальнуроботу про “Чужого”, яка належить БернардуВальденфельсу [3]. Враховувати феномен Чужого,починаючи з його появи в історії, з його місця вособистому і суспільному досвіді, із занепокоєнняним, а також усвідомлюючи зв’язок свого світу ісвіту чужого, – це й означає свідомо визначититу сукупність цінностей, яка найліпше відображаєсутність особистості. Хто зможе зробити цекраще за відповідним чином підготовленоговчителя-наставника?






11 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Тож розмірковуючи над особливостямипідготовки сучасного вчителя , неодмінновиявляєш важливе значення цінностей уфілософсько-світоглядній складовій вищої освіти.А зважаючи на те, що переважна більшістьучительства – це вчителі природничих дисциплін,історії, суспільствознавства і літератури, товиявляється , що світоглядно-методологічнапідготовка, яка потребує вміння оперуватиціннісними орієнтирами та фундаментальнимифілософськими поняттями і категоріями на рівнівимог конкретних дисциплін, повинна займати ізаймає важливе місце в системі вищої освіти.Вважаємо, що вплив на освітні процеси усієї

сукупності вже зазначених у нашому дослідженнікризових явищ важко заперечити. Важливийчинник, що істотно впливає особливо на вищуосвіту і який потребує дослідження, – це процессучасної глобалізації. Адже глобалізаційні явищазагострюють конкуренцію і в царині вищої освіти.Отже, вітчизняна вища школа повинна готуватиконкурентоспроможного фахівця не тільки зогляду на умови України, а й з огляду на світовийконтекст.Зважаючи на цілий ряд взаємопов’язаних

обставин сучасності, цілком слушноВ.І. Кушерець розглядає систему освіти вноосферному вимірі, підкреслюючи основнісуперечливі тенденції, що виявляються в системіосвіти в останні роки. Роль освіти зростає, а міжтим у багатьох районах світу рівень освіти явнопогіршується: освіта набуває рис елітарногохарактеру. В.І. Кушерець зазначає: “Внаслідокдиференціації країн світового співтовариства зарівнем технологічного розвитку в останні рокиістотно зростає роль систем освіти якгеополітичного фактора [4, 37]. До того ж сьогодністає очевидним, що можливість отримати гіднуосвіту на батьківщині стримує еміграцію молоді.У контексті досліджуваної проблематики

особливостей трансформації суспільних цінностейі відповідної модернізації світоглядно-методологічної і професійної підготовки вчителяу сучасному суспільстві заслуговують наавтентичне сприйняття і застосування результатидосліджень , яких досягли у різні часиВ.Л. Іноземцев, О.М. Коршунов, В.І. Кушерець,М.І. Михальченко, І.С. Нарський, В.П. Тугарінов,О.І. Уткін, О.І. Яценко [4; 5 та ін.] та західнідослідники Д. Белл, З . Бжезинський,Е. Вайцзеккер, Д. Гелбрейт, Г. Кан, Г. Маркузе,А. Печчеї, І. Пригожин, Д. Рісмен, Ч. Тейлор,О . Тоффлер [6; 7; 8 та ін] та інші. Аджеперспективи майбутнього розвитку світовоїспільноти та особливості сучасного

цивілізаційного процесу в контексті розвиткуосвіти і нової системи цінностей – це дуже цікавай актуальна проблема.Серед певної частини ідеологів та

суспільствознавців існує намагання перетворитисаму творчість у різновид освіченого егоїзму, щоприводить до виключення усіх аксіологічнихаспектів культури. Тут досить пригадати,наприклад , негативні екологічні наслідкизастосування науково-технічної творчості, яківиявились у нашому техногенно спотвореномусуспільстві. Гуманістично орієнтовані мислителі,вчені та громадські діячі вже давно звернули увагуна однобічне розуміння цінностей віндустріальному суспільстві. Саме тому АуреліоПеччеї відзначав необхідність “…как можноскорее перейти от концепции, ориентированной начеловеческие потребности и их удовлетворение,к другому понятию, в основе которого лежало бычеловеческое развитие, а главной целью стало бысамовыражение и полное раскрытиевозможностей и способностей человеческойличности” [6, 229].Власне нині йдеться про утвердження через

навчальний процес, зокрема через особистістьвчителя нової системи цінностей, оскількинауково-технічний потенціал людства стає всепотужнішим, комунікативна складова суспільногожиття все важливішою, а сугубо особистіснівідносини між людьми, коли можна дивитись одинодному у живі очі, все більш випадковими, всескладнішими. Адже можливість використатипідручні засоби комунікації (наприклад, той жемобільний телефон) та стрімкі темпи життя часто-густо заважають людям проводити більше часуу тісному спілкуванні один з одним. Те саме мивже зараз спостерігаємо і в освіті, у поширюванихсистемах дистанційного навчання тощо, яківідривають педагога – носія знань – від учня –споживача знань.У плані усвідомлення особливостей феномена

цінності як предмету виховання слід акцентуватиувагу на основних точках зору, які видаються намнайбільш поширеними й обґрунтованими .Прибічники першої вважають, що цінності – цеоб’єктивні властивості речей, які вкорінені в їхвласній природі. Звідси і відповідне уявлення проподіл цінностей на природні і суспільні. Прибічникидругої точки зору вважають за необхіднеобмежити сферу цінностей лише суспільноюсвідомістю. Перший підхід приводить до певноїнатуралізації ціннісних феноменів, до необхідностіуявляти категорію “цінність” як універсальну, щовідображує якості і природного, і суспільногосвітів. У цьому випадку до сфери теоретичного





12

аналізу потрапляють не лише ціннісні відносини,але й більш широкі відносини – відносини“значимості”. З іншого боку, обмеження цінніснихфеноменів тільки сферою суспільної свідомостівидається нам також малопродуктивним. Утім,якщо будь-яка цінність має своїм джереломпрактику, а остання виступає об’єктивним сигні-фікатором цінності, то, мабуть, немає достатніхпідстав обмежувати сферу ціннісних феноменівлише духовним життям суспільства. Аджебагатоманіття суспільних потреб і історичноїпрактики насправді є джерелом різних цінностей:– матеріальних, соціально-політичних, наукових,моральних та естетичних, які і представляють усебагатство людської культури.Слід мати на увазі, що існує нагальна потреба

відокремити ціннісні якості від відносин“корисності”. Очевидно, що в ареал останніхпотрапляють в умовах сучасного індустріальноговиробництва масово тиражовані товари та послуги,які повинні існувати для людини лише як засіб(корисність), а не мета (цінність). Але шляхомштучного звуження сфери цінностей ми недосягаємо бажаного результату: рухлива межа міжцінністю і корисністю залишається невизначеною.Як видно з цього дослідження, звернення до

світогляду та світоглядно-методологічноїпідготовки вчителя в умовах трансформаційногосуспільства має передусім той сенс, щосуперечність між знанням властивостей дійсності,з одного боку, і цінностями як самочинноприйнятими суб’єктом основоположеннями свогоставлення до дійсності, з іншого, в умовахпрактичного розв’язання проблеми узгодженняпринципу політичної нейтральності державноїінституції з правом громадянина на свободупереконань і слова, має фундаментальне значення,оскільки саме через вчительство так чи інакшевідбувається внутрішньо визначуваний самоюособистістю реально функціонуючий світогляд.Висновки. Отже, можна стверджувати, що

світоглядно-методологічна підготовка сучасного

вчителя має ґрунтуватися на фундаментальнійфілософсько-світоглядній та соціологічнійпідготовці, яку систематично мають здійснюватипедагогічні навчальні заклади, училища, інститутипідвищення кваліфікації педагогічних кадрів тощо.У цьому контексті світоглядно-методологічна

підготовка вчителя має бути ще й етичнозорієнтованою. Викладачі як вихователі,незалежно від того, які дисципліни вонивикладають, у своїй роботі мають дотримуватисякомплексного підходу до виховного процесу,враховувати особливості не лише розумового, а йтрудового, морального, естетичного та фізичногорозвитку юної генерації громадян нашої країни.

1. Ануфрієва Н.М., Ануфрієва Р.А., Тімакова А.В.Підлітково-юнацький період життя особистостіта процес життєтворчості // Філософіяосвіти в сучасній Україні. МатеріалиВсеукраїнської науково-практичної конференції“Філософія сучасної освіти та стан її розробкив Україні”, – К., 1997. – С. 405.

2. Тейлор Ч. Мультикультуралізм і“Політика визнання”. – К.: Альтерпрес, 2004.– 172 с. (“Сучасна гуманітарна бібліотека”).

3. Вальденфельс Б. Топографія Чужого:студії до феноменології Чужого. – К.: ППС. –2002, 2004. – 206 с. (“Сучасна гуманітарнабібліотека”).

4. Кушерець В. Система освіти вноосферному вимірі. Потреба світоглядної таметодологічної переорієнтації // Вища освітиУкраїни. – 2003. – № 3. – С. 36–40.

5. Кушерець В.І. Знання як стратегічнийресурс суспільних трансформацій . – К.:Знання України, 2002. – 248 с.

6. Печчеи А. Человеческие качества. – М.:Прогресс, 1985. – 312 с.

7. Bell D. The Coming Post-industrial Society.– N.Y., 1973.

8. Brzezinski Z. Beetween two Ages. America’sRole in the Technotronic Era. – N.-Y., 1970.





В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“Якщо педагогіка хоче всебічно виховати людину, то спершу повинна всебічнопізнати її”.

Констянтин Ушинський

“Мова – найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що зв’язує віджилі,живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле”.

Констянтин Ушинський

&




13 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій. Моральне виховання– найважливіша складова частина підготовкимайбутнього вчителя. Ця проблема знайшлавідображення у працях В.Гриньової [1], Зязюна[2], В.Сухомлинського [4], М.Станчиця [5] та ін.Предмет нашого дослідження – уявленнястудентів педагогічних навчальних закладів щодоморальних критеріїв, пропонованих до професіївчителя, а також про фактори моральних якостей,що впливають на формування педагога. Висновкиздійснюються на основі емпіричних соціологічнихдосліджень, що проводилися у педагогічнихнавчальних закладах Харкова, Запоріжжя ,Бердянська, Маріуполя. У ході дослідженняопитано близько 550 студентів ВНЗ, а також учнівпедучилищ і ліцеїв [3]. Вибірка, однак, нерепрезентує усі навчальні заклади країни даногопрофілю, а, отже, висновки коректні лише стосовнорегіону, репрезентованого названими містами.Мета дослідження. Вихідним пунктом

дослідження було визначення етичної моделі

вчителя очима студентів, яким пропонувалося зпереліку, що включає понад чотири десяткиморальних якостей особистості, вибрати декілька,які найбільше відповідають професії вчителя. Надодаток, їх просили підкреслити таку ж кількістьрис особистості, що несумісні з цією професією.Виклад основного матеріалу. Отже, етична

модель педагога складається з двох підмоделейта виглядає як сукупність позитивних інегативних моральних рис особистості, що сумісніта несумісні з майбутньою професієюреспондентів (див. табл. 1). На думку опитаних,сукупність схвалюваних моральних якостейпедагога включає, у першу чергу, терпимість,людяність, доброту, тактовність, працьовитість таін.. Ці критерії особливо помітні на тлі несуміснихз роботою педагога якостей: жорстокості, злості,зарозумілості, безвідповідальності, ліні,черствості, нетактовності й ін. Суб’єктивніуявлення респондентів виражені за допомогоютермінів, що утворюють взаємовиключні пари, якіописують модель у категоріях добра і зла:

Надія Сопнєва, кандидат педагогічних наук, доценткафедри валеології та безпеки життєдіяльності

Володимир Федорик, кандидат філософських наук, доценткафедри філософії та соціології

Бердянського державного педагогічного університету

З ДОСВІДУ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУЕТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ СТУДЕНТІВ

ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВУ статті досліджується етичне уявлення студентів педагогічних ВНЗ щодо моральних

критеріїв, пропонованих до професії вчителя, а також про фактори моральних якостей,що впливають на формування педагога.

Таблиця 1. Етична модель педагога

Сумісні якості Несумісні якості терпимість 46,9% Жорстокість 42,3%

людяність 36,9% Злість 32,3% доброта 30,4% Зарозумілість 24,3%

тактовність 28,0% Безвідповідальність 24,0% поважність 26,0% Лінь 22,2%

працьовитість 22,8% Черствість 21,6% відповідальність 20,1% Нетактовність 20,7%

об'єктивність 12,7% Егоїзм 20,1% гідність 10,0% Нетерпимість 16,0%

чуйність 10,0% Непорядність 9,8%

© Н. Сопнєва, В. Федорик, 2006

З ДОСВІДУ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ЕТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ СТУДЕНТІВПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ




14

“терпимість – нетерпимість”, “доброта – злість”,“тактовність – нетактовність”, “працьовитість –лінь”, “відповідальність – безвідповідальність”, і т.п..Відзначимо диференціацію уявлень про етичну

модель учителя (див. Таблицю № 2). Юнакивимогливіші до таких якостей учителя , якпрацьовитість, відповідальність, гідність і вірність,а дівчата – до доброти, терпимості, тактовності,поважності, чуйності і порядності.

Маємо і вікову диференціацію. Так, для осібне старших 16 років (ліцеїсти, учні педучилищ),головними якостями педагога є людяність(36,2%), терпимість (31%) івідповідальність (29,3%).Когорта 17 – 18 - літніх (перший– другий курси) до такихвідносить терпимість (55,1%),людяність (36,5%), увічливість(29%). Вікова група 19 – 20 - літніх(середні курси) – терпимість(47,5%), доброту (43,4%),людяність (40,2%). Астаршокурсники (21 – 22 року)до найважливіших моральнихякостей учителя відносятьтерпимість (46,3%), увічливість(36,6%), тактовність (35,6%).

Разом з тим, виникає питання:“Наскільки вимоги доморального потенціалу педагога відрізняються відморальних домагань до особистості взагалі?” Чимпедагог повинен відрізнятися від “звичайної”людини? Поставивши перед випробовуванимитаке питання , можна отримати непрямуінформацію про їх власні уявлення, а потімпорівняти з результатами самооцінки.Отже, до п’яти, що найбільш часто

зустрічаються, позитивних якостей особистості,

респонденти віднесли: вірність (45,2%), людяність(39%), доброту (34,6%), увічливість (24,3%),гідність (24,3%). У числі найбільш зневажуваниху людях якостей, студенти назвали: зрадництво(54,9%), жорстокість (33,7%), егоїзм (33,1%),злостивість (24,9%), нахабність (23,2%).Як і у моделі педагога, тут спостерігається

парність етичних категорій: “доброта –злостивість”, “вірність – зрадництво”, “людяність

– жорстокість”. Поза своєю парою виступаютьнахабність (скромність), егоїзм (альтруїзм) таінші. Виявилося також, що для педагогів і“звичайних” людей моральні критерії, загалом,збігаються, хоча очікувана інтенсивність їхніхпроявів – різна (див. діагр. 1). Порівнянняморальних домагань до педагога і особистостівзагалі, показує , що, по-перше, вимогиреспондентів до таких якостей, як людяність,доброта і ввічливість однакові дляпорівнюваних контингентів. По-друге, відпедагога не очікують вищих, ніж до іншихлюдей показників вірності та гідності (?!). По-третє, від педагога очікуються підвищенівимоги до таких критеріїв, як терпимість,тактовність, працьовитість, відповідальність,об’єктивність. З огляду на виявлену вище

парність етичних вимог, порівняємо також якості,що вважаються нетерпимими для всіх людей іокремо для педагогів.

Як видається опитаним, у порівнянні знедоліками звичайних людей, стосовно педагогаособливо нетерпимі жорстокість, злостивість,безвідповідальність, черствість , лінь ,безтактність, нетерпимість (див. діагр. 2). Прицьому, щодо зрадництва, егоїзму, нахабності,облудності, догідництва до вчителя вимогливістьзанижена.Ми одержали інформацію про те, яким бачить

Таблиця №2 Диференціація уявлень про моральні критерії

педагога в залежності від статі юнаки дівчата доброта 25,30% 31,90 гідність 15,20% 8,50 терпимість 38,00% 49,60 вірність 10,20% 5,00 тактовність 21,50% 30,00 працелюбність 27,90% 21,10 увічливість 22,80% 27,30 порядність 1,20% 8,10 відповідальність 24,00% 18,90

05

101520253035404550

вірність

людяність

доброта

увічливість

гідність

терпимість

тактовність

працелюбність

відповідальність

об'єктивність

Якості звичайної людини Якості педагога

Діаграма 1. Етична модель “ідеальної” особистості та“ідеального” педагога.

Бажані якості.






15 Молодь і ринок №7 (22), 2006

ідеального вчителя той, хто нимпрагне стати. Важливо знатитакож, якими моральнимиособливостями володіємайбутній вчитель у дійсності?Яке моральне поле формуютьдовкола нього родина, друзі,одногрупники, викладачі ВНЗ?Чи відчувають наші студентипотребу у самовдосконаленні, чивірять в успіх?Щодо останнього, наші

студенти – оптимісти. Усього10,86% респондентів не відчуваютьпотреби самовдосконалення, іншітвердо відповідають: “Так, відчуваю таку потребу(31,7%)”, чи: “Іноді відчуваю таку потребу(54%)”. У можливість удосконалити моральніякості людини вірять 40,2%, частково – 54,6% ілише 3,8% – не вірять.Оцінюючи власні моральні якості, студенти

називають: доброту (31,6%), самокритичність(21,5%), вірність (21,2%), відповідальність (19,2%),людяність (18,6%), чуйність (14,8%), совість(13,3%), гідність (11,5%), порядність (11,2%). Адо своїх “мінусів” – низьку терпимість (36,7%),рішучість (36,3%), наполегливість (29,6%),витриманість (29,5%), працьовитість (19,6%),самокритичність (10,2%). Перелік цих якостей,скоріше, відповідає уявленням респондентів прозагальні моральні вимоги до особистості, аніж провимоги до майбутнього вчителя. Легко помітити,що студенти ідентифікують себе як “звичайну”людину, а не як майбутнього вчителя, тобто,орієнтуються на моральні критерії, не пов’язані змайбутньою професією . Усе це – непрямісвідчення недоліків професійної орієнтації,

помилок у стратегії моральноговиховання студентів педагогічнихВНЗ.Вплив середовища на процес

моральної соціалізації особистостізагальновідомий. З графіка 1видно, що інтенсивність проявутаких моральних цінностейн айближчого оточенн яреспондентів, як людяність,чесність, наполегливість, рішучість,лагідність, правдивість – приблизнооднакові. Ці якості формуютьсвоєрідну силову “вісь”, навколоякої обертається моральне полеіндивіда. При цьому, відповіднодо опитувань, батьки виступаютьдля респондентів прикладом

доброти, працьовитості, порядності, терпимості,безкорисливості. Друзі ж – зразок вірності ічуйності. З іншого боку, батьки не доситьсамокритичні й у порівнянні з найближчим другомпрограють у вірності (?!), і, особливо, усамокритичності. Але, у цілому, позитивний впливбатьків відчутніший, ніж вплив на моральніцінності друзів випробовуваних. До того ж, якостібатьків набагато ближчі уявленням респондентівпро “ідеальну” модель педагога, ніж властивості,якими володіють їх друзі. Таким чином, увирішенні завдання морального вихованнямайбутнього вчителя, батьки відіграють більшважливу роль, ніж друзі.Самооцінка моральних якостей індивіда і його

оточення страждає неповнотою. Для одержанняцілісного уявлення, ми пропонували студентам з28 етичних якостей відібрати ті, котрими вониволодіють недостатньо. У такий спосібзменшується суб’єктивізм респондентів тадосягається об’єктивація уявлень. Студентампропонувалося згадати свої вчорашні вчинки,

0

10

20

30

40

50

60

зрадництво

Жорстокість

Злість

егоїзм

зарозум

ілість

безвідповідальність

черствість

лінивість

нетактовність

наглість

брехливість

підлабузни

цтво

нетерпимість

Якості звичайної людини Якості педагога

Діаграма 2. Етична модель “ідеальної” особистості та“ідеального” педагога.Небажані якості.

05

101520253035404550

доброта

в ірн іс

т ь

само

критичніс

ть

в ідповід

альність

люд яніс

ть

чуй ність

пра целю б

ність

пор ядніс т

ь

терпимість

безко

рисність

ч есність

нап олде гливість

рішучість

п ри нцип иальность

пра вдивость

оцінка власних якостей оцінка батьків оцінка друзів

Графік 1. Самооцінка моральних якостей респондентів, їхбатьків і друзів. Позитивні якості.





16

співвіднести їх з моральними якостями, що буливиявлені під час цих дій, і дати їм оцінку зашкалою: “шкодую – не шкодую”.Самооцінка моральних якостей, властивих

респондентам і їх оточенню, недостатньоюмірою, наочно представлена на графіку 2.

Дані графіка показують, що існує ряд якостей“усіх” людей, що не актуальні для індивіда, і томувони випадають із загальної системи оцінок.Індивід, схоже, “не бачить” багатьохзагальнолюдських недоліків і вважає, що особистойому, друзям і батькам більшою мірою, ніж усіміншим людям, бракує терпимості, рішучості,витримки, наполегливості. У той же час, студентивважають, що суспільство страждає відсутністюмилосердя, людяності, доброти. Іншими словами,студент шукає в мікросередовищі захисту віддеяких недоліків суспільства, залишаючись,одночасно, індиферентним до більшості інших,котрі для нього не актуальні.Як видно, студенти самокритичні. Вони

гадають, що у порівнянні з батьками, друзями йіншими людьми їм бракує терпеливості, рішучості,витримки наполегливості, працьовитості. Цесвідчить про компенсаторний вплив найближчогооточення, завдяки якому респондент компенсуєвласні недоліки перевагами близьких людей.Порівнюючи самооцінку моральних якостей

студентів з їхніми вчинками, дослідження виявилодеякі невідповідності. Згадуючи учорашні вчинки,респонденти описували їх у термінах етичнихкатегорій і показали себе терпимими, поважними,добрими, ввічливими і чуйними. Але, разом з тим,злими, ледачими, егоїстичними, марнотратними інахабними. Зазначені якості не збігаються зетичною моделлю “ідеального” педагога ніномінально, ні кількісно. Якщо номінальніпараметри “ідеального” педагога включаютькатегорії терпимості, людяності, доброти,

тактовності (їхні кількісні показники див. утабл.1), то студент, усе-ж, виявляючи своїмивчинками ці якості, демонструє меншуінтенсивність їх прояву, а, крім того, виявляєвластивості, несумісні з майбутньою професійноюдіяльністю. Це підказує основні напрямки корекції

морального вихованнястудентів у педагогічнихВНЗ.Ро з г л я д в п л и ву

“ н а в к о л и ш н ь о г осередовища” на формуванняморальних якостеймайбутнього вчителяповинен також ураховувативплив викладачів ВНЗ іколег по навчальній групі.Якості, викладачів (упорядку зменшення)розташувалися так:терпимість (36,2%),принциповість (29,4%),

тактовн ість ( 2 2%) , працьовитість (21,7%),поважність (21,4%), порядність (21,1%). А середп’яти якостей, які найчастіше зустрічаються воднокурсників, студенти називають егоїзм(25,7%), увічливість (22,1%), доброту (19,7%),чуйність (18,2%), лінь (17,6%). Тут вищі, ніж середвикладачів показники безвідповідальності (19,7%),зазнайства (9,3%), догідництва (8,4%), зрадництва(9,3%). Порівняння показує, що моральні якостівикладачів оцінюються студентами вище. Увикладачів, по-перше, вища інтенсивність проявупозитивних рис. Вони тактовніші, терплячіші,порядніші та принциповіші. По-друге, перелік їхтипових якостей краще відповідає моделі“ідеального” педагога. По-третє, вони чинятьменший негативний вплив, ніж однокурсники.Однак, студенти фіксують і такі якості своїх

викладачів, як зарозумілість (19%), нетерпимість(10,1%), черствість (9,2%), суб’єктивізм (8,9%),догідництво (3,7%), безтактність (5%), нечесність(5,3%), нахабність (3,6%), безсовісність (3,7%), щодає привід для визнання нагальної потреби увихованні самих вихователів. З іншого боку, требавизнати – жоден з факторів середовища не впливаєна майбутнього педагога лише позитивно.Респонденти вказували на недоліки усіх: від батьків– до “усього людства”. У цьому сенсі важливоінше: яким є загальний баланс позитивних танегативних факторів впливу на студентів, чи непрагне, часом, студент запозичати негативні етичністандарти які необхідні для майбутньої професійноїдіяльності? Але відповідь на це питання виходитьза рамки проведеного дослідження.

Графік 2. Самооцінка моральних якостей респондентів, їхбатьків, друзів і всіх інших людей.Моральні якості, яких бракує.

0

10

20

30

40

50

60

терп

ели віс т

ь

р ішучість

в итри м

аність

нап оле

гливість

п ра цел

ю бн іс

т ь

с ам о

критичн іс

т ь

об'є ктив ність

тактовн іс

т ь

безко рисн іс

т ь

м ил ос ерд

я

д оброта

с овіст ь

л юд ян іс

ть

респондент д ру г батьки у сі інш і лю ди






17 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Висновки. Уявлення майбутніх педагогів проморальні критерії, щодо діяльності вчителя,відрізняються значною статевою та віковоюдиференціацією, Це вимагає її урахування длякорекції виховної роботи у педагогічних ВНЗ. Нажаль, наш досвід свідчить, що практика вузівськоїроботи не враховує належною мірою цієїдиференціації.Студенти педагогічних ВНЗ розрізняють

етичні вимоги до особистості “узагалі” і моральніякості педагога. Використовуючи самооцінкустудентами власних якостей, ми виявили їхорієнтацію на етичну модель, яка не збігається змайбутньою професійною діяльністю.Серед факторів “середовища”, що впливають

на формування моральності майбутнього вчителя,більша відповідність етичної моделі педагогавиявляється серед батьків і викладачів, а менша– серед колег по групі і друзів. Етичні якостінайближчого оточення утворюють своєріднусилову “вісь”, навколо якої обертається моральнеполе індивіда. Багато моральних властивостей неактуальні для респондентів і “випадають” з їхньоїціннісної системи. Вони шукають умікросередовищі захисту від деяких недоліківсуспільства, залишаючись індиферентними добільшості інших, котрі для них не актуальні.

У зв’язку з цим формування етичних якостей якскладової частини професійної підготовки вчителяповинно виходити не з довільного набору абстрактнихморальних властивостей особистості, а враховуватинеобхідність корекції цілком конкретних уявлень проетичні норми, які склалися у студентів, їх батьків,друзів, викладачів, одногрупників.

1. Гриньова В.М. Формування педагогічноїкультури майбутнього вчителя (Теоретичнийта методичний аспекти). – Харків: Основа,1998. – 300 с.

2. Зязюн И.А., Лебедик И.П. Социальнаязрелость и педагогическое мастерствобудущего учителя // Советская педагогика. –1991. – №6. – С. 74 – 78.

3. Сопнєва Н.Б. Педагогічні умовиформування навчальної етичної діяльностімайбутнього вчителя. Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидатапедагогічних наук (на правах рукопису).Харків. – 2002.

4. Сухомлинский В.А. Как воспитатьнастоящего человека. – М.: Педагогика, 1989.– 263 с.

5. Станчиц М.А. Уроки нравственности. –Минск: Нар. Асвета, 1991. – 111 с.

Постановка проблеми. Згідно зНаціональною доктриною одним з пріоритетнихнапрямів розвитку освіти є запровадження освітніхінновацій, інформаційних технологій, а такожстворення індустрії сучасних засобів навчання івиховання. Держава повинна забезпечуватипідготовку кваліфікованих кадрів, здатних дотворчої праці, професійного розвитку, освоєння тавпровадження наукоємних та інформаційнихтехнологій, конкурентоспроможних на ринку праці.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Питання підготовки педагога в умовахвикористання комп’ютерних засобів досліджували

М. І. Жалдак, Н. В. Морзе, Ю. С. Рамський,В. І. Клочко, Ю. О. Білий, Р. Ф. Абдєєв та ін.Психолого-педагогічні проблеми застосуванняпрограмних засобів навчального призначення,створення та використання комп’ютернихпрограм у традиційному навчальному процесірозглядаються у працях Ю. І. Машбиць, М. І. Жалдака,В. С. Гершунського та ін.Актуальність зазначеної проблеми зумовила

вибір теми дослідження “Застосуваннякомп’ютерних технологій в процесі фаховоїпідготовки майбутніх вчителів економіки”.Об’єктом дослідження є процес фахової

Валентина Перегудова, кандидат педагогічних наук, доценткафедри машинознавства та методики викладання технічних дисциплін

Світлана Караченцева, старший викладачкафедри машинознавства та методики викладання технічних дисциплін


ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ

ВЧИТЕЛІВ ЕКОНОМІКИУ статті досліджується питання підготовки майбутніх вчителів економіки в умовах

використання комп’ютерних засобів.

ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ЕКОНОМІКИ

© В. Перегудова,С. Караченцева, 2006




18

підготовки майбутніх вчителів економіки у вищихпедагогічних закладах освіти.Предмет дослідження: особливості

використання комп’ютерних програм у процесіфахової підготовки майбутніх вчителів економіки.Мета дослідження: теоретично обґрунтувати

та експериментально перевірити ефективністьвикористання комп’ютерних технологій прививченні дисципліни “Метрологія, стандартизаціята керування якістю”.Гіпотеза дослідження полягає у тому, що

ефективність фахової підготовки майбутніхвчителів економіки зросте, якщо при вивченнідисципліни “Метрологія, стандартизація такерування якістю” використовувати комп’ютерніпрограми навчального призначення.Виклад основного матеріалу. Виділимо

найбільш значущі, на нашу думку, дидактичніцілі використання засобів інформаційнихтехнологій [2]:

1) розвиток умінь здійснювати експериментально-дослідницьку діяльність (наприклад, за рахунокреалізації можливості комп’ютерного моделювання);

2) формування інформаційної культури, вміньвиконувати обробку та зберігання інформації;

3) формування вмінь приймати оптимальнерішення або пропонувати варіанти вирішення ускладній ситуації (наприклад , за рахуноквикористання комп’ютерних ігор, які орієнтованіна оптимізацію щодо прийняття рішення);

4) розвиток мислення (наприклад, наочно-діючого, наочно-образного, інтуїтивного,теоретичного);

5) естетичне виховання (наприклад, за рахуноквикористання можливостей комп’ютерної графіки,технології “мультимедіа”);

6) розвиток комунікативних здібностей.Крім того, в умовах сьогодення необхідна

відповідна підготовка майбутніх спеціалістів угалузі володіння засобами комп’ютернихтехнологій як пропедевтична підготовка домайбутньої професійної діяльності. Не меншважливе використання можливостейінформаційних технологій для забезпеченняспонукальних мотивів (стимулів), які зумовлюютьактивізацію пізнавальної діяльності (наприклад, зарахунок візуалізації навчальної інформації,використанні ігрових ситуацій, вибору режимунавчальної діяльності); поглибленняміжпредметних зв’язків, які побудовані наінтеграційній основі; фундаменталізації професійноїпідготовки [3].Дане дослідження присвячене застосуванню

комп’ютерних технологій в процесі фаховоїпідготовки майбутніх вчителів економіки під час

проведення практичних занять з дисципліни“Метрологія , стандартизація та керуванняякістю”.Мета практичних занять – засвоєння

студентами науково-теоретичних положеньпредмету, опанування ними найновішої технікиекспериментування в галузі науки, що вивчається,інструменталізація здобутих знань, тобтоперетворення їх у засіб розв’язання навчально-дослідницьких, а потім реальних практичнихзавдань, отже, встановлення зв’язку теорії зпрактикою [3].Одна з переваг практичних занять порівняно з

іншими видами аудиторної роботи полягає в тому,що вони інтегрують знання теоретико-дослідницького характеру. Зіткнення теорії таексперименту, що здійснюється у навчальнійлабораторії, активізує пізнавальну діяльністьстудентів, надає конкретного характерутеоретичному матеріалу, який вивчається налекціях та в процесі самостійної роботи, сприяєдетальному і стійкому засвоєнню навчальноїінформації. Робота в лабораторіях вимагає відстудента творчої ініціативи, самостійності врішеннях, які він приймає, знання та розуміннянавчального матеріалу, оволодіння дослідницькиминавичками [2].На початку практичного курсу дисципліни

“Метрологія , стандартизація та керуванняякістю”, що вивчається студентами 4-го курсуекономічного факультету (групи 41 і 42), мипропонуємо структуру, цілі й організаційні форми(індивідуальна, групова, фронтальна) практичнихзанять і графіком контрольних заходів, а такожзнайомимо студентів з вимогами до виконання таоформлення звітів і контрольних робіт.У процесі виконання практичної роботи

“Штангенінструменти” нами використовуєтьсякомп’ютерна програма, що надає можливість:

- отримувати ілюстративно-інформаційнийматеріал високого рівня якості;

- засвоювати наданий теоретичний матеріалв індивідуальному для студента темпі сприйняття;

- залучати до навчання всіх без виняткустудентів;

- активізувати навчально-пізнавальнудіяльність студентів.Студенти експериментальної групи в процесі

виконання лабораторної роботи післяорганізаційного етапу та актуалізації опорнихзнань отримують необхідну теоретичнуінформацію стосовно видів штангенінструментів,їх основних метрологічних показників, будови тапринципу дії із застосуванням комп’ютерноїпрограми. Особливої уваги заслуговує динамічна






19 Молодь і ринок №7 (22), 2006

частина програми, що наочно демонструєпринцип дії штангенциркуля (рамка зі шкалоюноніуса рухається відносно штанги і даєможливість читати будь-який розмір ,встановлений на інструменті). Крім того, післявиконання практичної роботи здійснюєтьсяпрограмований контроль знань та вмінь студентівза даною темою.При виконанні практичної роботи “Освоєння

статистичного методу дослідження точності іпобудова кривих розподілу” студентизнайомляться з інформацію стосовностатистичного методу визначення рівня якостівиробів, що супроводжувалася демонстрацієюрізноманітних видів графіків залежності міжчисловими значеннями випадкової величини таймовірністю їх появи (крива розподілу за закономрівної ймовірності, крива розподілу за закономСімпсона, крива розподілу за законом Гаусса) [1].Після вступного інструктажу студентиекспериментальної групи виконують практичнучастину роботи в режимі навчальної комп’ютерноїпрограми “Статистика”, що складається зчотирьох етапів.Крок 1. Виділений на кресленні деталі заданий

розмір з основним відхиленням, квалітетомточності, верхнім та нижнім граничнимивідхиленнями заноситься в програмуКрок 2. Вимірювання розмірів партії деталей

50 шт., що оброблена при одному налагодженніверстата без зміни і підналагодження інструментаз точністю до 0,01мм за допомогою мікрометра.Дані заносяться у відповідні поля програми.Крок 3. Результати вимірювань після їх

розподілу заносяться до таблиці. Після виконанняматематичних розрахунків визначаютьсявеличини середнього арифметичного діаметру

nmDD i

сер∑=

)(, а також значення середньогоо

квадратичного відхилення

nmx

n

micpi DD ∑∑

=−

=22

2 )(σ .

Крок 4 . Побудова кривих фактичного інормального розподілу розмірів із визначеннямполя допуску розмірів. З правого боку на екранірозташовується пояснення до побудови знаведенням усіх необхідних формул і розрахунків.За отриманими результатами студенти

роблять висновки про відповідність заданоговиробничого процесу отримання виробів вимогамконструкторської документації.Практична робота “Розрахунок спряжень

деталей” проводиться нами з використаннямкомп’ютерної презентації, що складається з 34

слайдів у вигляді “зошита”, які маютьрізноманітну анімацію . Перший слайд –титульний лист, що повідомляє тему теоретичноїчастини. З 2-го до 31 - го слайду пояснюєтьсябезпосередньо сама теорія, що розкриває наступніпитання: основні терміни та визначення гладкихциліндричних поверхонь; види з’єднань та посадок,їх застосування та ін. Викладення матеріалусупроводжується виведенням на екран потрібнихформул, яскравих схем, креслень, малюнків та ін.,що спрощує роботу викладача, сприяєраціональному та економному використаннюнавчального часу, виключаючи необхідністькреслення вищезазначеного на дошці. 32-й слайдмістить список необхідної літератури, а останні(33-й та 34-й) слайди “зошита” повідомляютьваріанти практичних завдань , які потрібністудентам для виконання практичної роботи,закріплення отриманих знань та набуття навичокз розрахунку спряжень деталей.Кожна з практичних робіт, що проводиться з

використанням комп’ютерних технологій ,закінчується контролем набутих студентамизнань та умінь за допомогою тестування.Висновки. Проведене нами експериментальне

дослідження свідчить, що якість підготовкистудентів економічного факультету при вивченнідисципліни “Метрологія, стандартизація такерування якістю” в експериментальній групіперевищує даний показник в контрольній групі на16 %. Крім того, вивчення навчального матеріалуза допомогою комп’ютера захоплює студентів імає наочний характер, аналогічно комп’ютерниміграм, що широко поширені в даний час. На думкустудентів, введення комп’ютерних програм унавчальний процес викликає у них зацікавленість,скорочує термін і полегшує процедуру підготовкидо виконання практичної роботи, створює умовидля повноцінної роботи під час експерименту тарозв’язання практичних задач.Можна також зазначити, що у багатьох

студентів підвищився інтерес до дисципліни,поповнилися уявлення про значення даногокурсу у фаховій підготовці майбутньогоінженера-педагога, про можливостізастосування набутих знань й умінь у майбутнійпрофесійній діяльності.

1. Боженко Л.І. Стандартизація, метрологіята кваліметрія у машинобудуванні. – Львів,2003. – 326 с.

2. Богданов І.Т. Вибрані питання методикинавчання загальної фізики та дисциплінтехнологічної освітньої галузі у вищійпедагогічні школі. Бердянськ. 2004. – 206 с.





20

3. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т.Сучасні педагогічні технології. – К.: Просвіта,2000. – 368 с.

4. Шпак О . Т. Економічна підготовкапедагогічних кадрів в системі безперервної

освіти. – К.: “Четверта хвиля”. – 2000.5. Шпак О. Т., Падалка О. С., Шепотько В. П.

Учителю про економічне виховання учнів:питання генезису і компетентності. – К.:Четверта хвиля. – 1998. – 224 с.

Постановка проблеми. Здобувши державнунезалежність, Україна розв’язує надзвичайноважливе завдання – створення економіки,спроможної забезпечити гідне життя народові. Зцією метою здійснюється перехід до ринковоїекономіки та належний її розвиток.Ринкові відносини неможливі без підприємництва,

розвитку інформації, маркетингової діяльності,вивчення у ВНЗ інтелектуальної власності, ті знання,які необхідні сучасним маркетологам для формуваннявисоких професійних компетенцій. Це вимагає певнихзнань, бо сьогодні багатьом молодим людям в Україніздається, що стати підприємцем можна безспеціальних знань, сформованих професійнихкомпетенцій. Це хибні уявлення, породженінерозвиненістю і примітивністю ринкових відносин,що існують в нашій країні. Ринкова конкуренція, самежиття, залишать у підприємництві не простокмітливих і впевнених у собі початківців, а тих, хтоволодіє теоретичними і практичними економічнимизнаннями, має високий рівень сформованихпрофесійних компетенцій, уміє створюватиконкурентну продукцію з використанням винаходів,промислових зразків, нових технологій і ноу-хау. Доцього слід додати й широку трансформаціюосвітянської політики, нову ідеологію реформ нашоїосвіти, що є важливою складовою глибинноїперебудови процесу навчання, метою якого єпереосмислення змісту світоглядно-методологічноїпідготовки вчителя маркетолога до умов конкуренції.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Аналіз науково-методичної та спеціальної літератури

дозволяє констатувати, що проблема освіти танабуття високого рівня професійних компетенцій умайбутніх маркетологів не має належноговисвітлення в наукових розробках. Багато науковихдосліджень присвячено окремим актуальнимпитанням ринкової економіки: С.Вовканич [10],С.Давимука [12], М.Єрмошенко [13], питаннямаркетингу досліджувалися А.Павленком [21],Л.Балабановою [3], проблема економічноговиховання та управління навчальним процесомрозробили у своїх працях відомі вітчизняні вченіВ.Андрущенко [1], Н.Бібік, О.Овчарук [2],І.Прокопенко [22], В.Мадзігон [16], В.Кремень [15],О.Сухомлинська [24], В.Сидоренко [25], О.Пометун[23] та інші. У працях відзначених авторіврозкривається структура і логіка та концепціївивчення окремих курсів, робиться акцент напідготовку випускників ВНЗ до умов сучасноїринкової економіки.Усвідомлення реформування системи освіти в

Україні виникло внаслідок розвитку ринковоїекономіки, конкуренції, або, як стверджує І. Зязюн,“Освіта через утвердження на основі плюралізмуформ власності домінування приватної власностізумовлює зміни в процесах соціалізації особистості”[14, 76]. Останнє потребує трансформації освіти яксистеми, яка має не тільки озброювати людинувідповідними професійними компетенціями, але йнавчити жити і працювати в нових умовах ринковоїекономіки при гострій конкуренції.Мета статті – розкрити закономірності процесу

формування у майбутніх маркетологів професійних

Мирон Вачевський, кандидат економічних наук, професоркафедри менеджменту і підприємництва

Дрогобицького державного педагогічного університетуім. І. Я. Франка

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ КОНКУРЕНЦІЇ НА РІВЕНЬОСВІТИ ТА ПІДГОТОВКИ ПРОФЕСІЙНИХ

КОМПЕТЕНЦІЙ МАРКЕТОЛОГІВУ статті висвітлені аспекти конкуренції та її вплив на освіту у процесі підготовки

маркетологів до ринкової економіки, необхідність використання новітніх технологій унавчальному процесі, що сприятиме підвищення професійних компетенцій у випускників ВНЗ.

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ КОНКУРЕНЦІЇ НА РІВЕНЬ ОСВІТИ ТА ПІДГОТОВКИПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАРКЕТОЛОГІВ

© М. Вачевський, 2006




21 Молодь і ринок №7 (22), 2006

компетенцій, що складають одну зфундаментальних проблем теорії і практикипедагогічної освіти в конкурентній ринковій економіці.Виклад основного матеріалу. Практика

показує, що найдійовішим засобом підвищення рівняконкурентоспроможності і сформованостіпрофесійної компетентності вчителя досучасних умов ринкової економіки є чітка організаціяреформ навчального процесу стосовно різних йогокомпонентів, що мають свої цілі і завдання, змісті структуру, форми і методи організаціїформування у маркетологів професійнихкомпетенцій, які зводяться до наступного [7].

- Структура освіти. Очевидно, що колиунітарність освіти у минулому обмежувала правадитини і її батьків у виборі школи, то демократизаціяпокликана їх розширювати. Звідси процес утворенняякісно інших типів навчальних закладів гімназій,ліцеїв, коледжів, технічних училищ, приватних формВНЗ є зовнішнім виявом цього процесу. Нові форминавчальних закладів дотримуються усіх загальнихконцепцій освіти, які доводить МОН України іодночасно виробляють новітні технологіїудосконалення навчального процесу до чогоспонукає конкуренція освіти.

- Управління освітою. Тривалий час воно булоадміністративно-командним і деякою мірою такимзалишається. Слід зазначити, що навчальні закладив нинішніх умовах одержали ширші праваудосконалення навчального процесу, застосуванняновітніх технологій, але питання перебудовиуправління досі не вирішується, бо: по-перше, не дієринок праці, який змусив би школу і вчителяудосконалювати свою діяльність, пристосовуючи їїдо умов ринкової конкуренції, і, по-друге, – повністювідсутній громадський нагляд за навчальнимизакладами, зокрема, у вигляді опікунських рад.Перші зусилля МОН України в цьому напрямку, нажаль, не знайшли підтримки з боку громадськості ікерівників низових ланок освіти.Процес едукції. Він є серцевиною формування

професійних компетенцій у системі освіти. Ідеїдемократизації – партнерства чи співробітництвавже не є новиною, але сприймаються поверхово.Партнерство можливе у конкурентному середовищіміж дійсно рівними людьми, коли кожен робить своюсправу, для досягнення загальної поставленої мети– високого рівня професійних компетенцій..Зміст едукції – передбачає відповідь на

запитання: що СШ, ПТНЗ і ВНЗ повинні датиглибокі знання та навчити діяльності – тобтосформувати у майбутніх маркетологів – вчителівчи працівників сфери виробництва – професійнікомпетенції. З огляду на це демократизація змістуедукції полягатиме, по-перше, у забезпеченні

можливостей учнів та студентів для власноїповноцінної діяльності, а, по-друге, у розширенні правна вибір навчальних предметів – відповідно довибору професії та належного рівня формуванняпрофесійних компетенцій.Засоби едукції. Вони завжди перебувають у

прямій залежності від розуміння змісту освіти іформи діяльності на уроках з метою формуваннявисоких професійних компетенцій. Очевидно, щоситуація вимагає, крім традиційних форм навчання– дошки, екрана, єдиних підручників, географічноїкарти тощо, застосовування новітніх технологійнавчання – індивідуального призначення комп’ютера,інновації, інформацію, патентознавство тасамостійну диференційовану роботу студентів, будесприяти високому рівню формування професійнихкомпетенцій у конкурентному ринковому середовищівчителя-маркетолога.У Національній доктрині розвитку освіти України,

у пункті 31, зокрема, задекларовано: “Забезпеченняумов для педагогічної, науково-педагогічної танаукової діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників, умов для навчання учніві студентів, а також соціального захисту учасниківнавчально-виховного процесу є найважливішимнапрямком державної політики у галузі освіти”,відзначено на 2-му Всеукраїнському з’їздіпрацівників освіти [15]. На виконання цього завданняПостановою Кабінету Міністрів України №379 від28 березня 2002 р. Затверджено державну програму“Вчитель”, де зазначено: “Не подолано впливнегативних чинників, що спричинюють відпливвисококваліфікованих педагогічних працівників доінших сфер. З кожним роком стає відчутнішоюнестача вчителів, вихователів, майстрів виробничогонавчання та інших педагогічних працівників.Професія вчителя втрачає престиж. Існуєневідповідність між суспільною роллю і соціальнимзамовленням педагога”, зазначає А.Гужій [11, 4 – 5].Зазначимо, що підвищення заробітної плати

автоматично не підвищить якість освіти. Для цьогопотрібна копітка робота щодо професійного розвиткувчителя, щоб він був конкурентоспроможним наринку праці і користувався попитом у навчальнихосвітніх закладах. Для цього слід розробляти івикористовувати навчальні програми до сучаснихумов, належного дидактичного забезпечення,підтримки навчальних закладів суспільством вцілому та кожною місцевою громадою зокрема,здійснювати підготовку викладацьких кадрівпедагогічними університетами до вимогконкурентної ринкової економіки.Розглядаючи конкуренцію у виробничій

діяльності та підготовки до неї маркетологів ізвисоким рівнем професійної компетенції слід





22

зазначити, що конкуренція стає рушійною силою длявиробника, умовою покращення якості та зниженняціни продажу.Конкуренція – основна відмітна риса ринкових

відносин. В економіці – це суперництво економічнихсуб’єктів за кращу реалізацію своїх економічнихінтересів. Як регулятор ринкової економіки,конкуренція ґрунтується на свободі вибору, формуєринкові ціни, урівноважує попит і пропозицію,стимулює зниження витрат виробництва тавпровадження нової технології, об’єктівінтелектуальної творчості, забезпечує суверенітетспоживача [6].За методами конкурентної боротьби

розрізняють:- цінову конкуренцію – форму суперництва, яка

здійснюється на ринку за допомогою ціни продажутоварів;

- нецінову конкуренцію – суперництво, якеведеться між конкурентами-виробниками запокупця через надання товарам неповторнихособливостей – новизни, якості, високого дизайнута естетичних властивостей. Такі особливостітовару забезпечують продукти інтелектуальноївласності – винаходи, промислові зразки.Торгівля неконкурентоздатним товаром не має

сенсу через те, що приносить збитки – як фінансові,так і моральні. Адже немає і не може бути“абсолютної” конкурентоздатності або неконкурентоздатності: обидва поняття пов’язані ізринком, тобто із географією торгівлі і часом, а такожрізними політичними та іншими факторами, щовпливають на ринок.Конкуренція виконує роль такого механізму, який

дає змогу раціонально розподіляти ресурси міжокремими галузями та виробництвами і швидкоорієнтувати виробників на задоволення потребспоживачів.Дослідження поведінки покупців говорить про те,

що під час порівняння і відбору виграє той товар, уякого відношення корисного ефекту (Р) до витратна його придбання і використання (С) дає більший,порівняно із іншими аналогічними товарами,питомий корисний ефект [9, 282 – 286].Тому умова переваги одного із товарів над всіма

іншими має вигляд:

К=PC =max (1)

Це є умова конкурентоздатності товару внайзагальнішому вигляді. Але визначити, чивідповідає наш потенційно-експортний товар такійумові, можна тільки, порівнявши його з іншими,представленими на ринку товарами.

При визначені набору порівнювальних параметрівдля перевірки конкурентоздатності товару, виходятьз того, що частина параметрів характеризуєспоживчі властивості товару, інша частина – йогоекономічні властивості (вартість). Споживчівластивості нашого товару, із яких складається йогокорисний ефект, описуються набором “жорстких” і“м’яких” споживчих параметрів.

“Жорсткі” параметри описують важливі функціїтовару і пов’язані з ними основні конструктивніхарактеристики виробу. Найбільшою групою“жорстких” параметрів є технічні – винаходи, якіподіляються на параметри призначення (технічно-ефективні, конструктивні), ергономічні, а такожпараметри відповідних міжнародних і національнихстандартів, нормативів, законодавчих актів.Параметри з найбільшими “перевагами”

(пріоритетні в сенсі конкурентоздатності) стаютьголовним об’єктом досягнень. Це не виключаєаналізу другорядних параметрів, тим більше, щодеколи вони можуть несподівано посприятиринковому успіхові товару. Не можна нехтуватинавіть малою можливістю підвищенняконкурентоздатності товару, хоча, безумовно,найбільший ефект дає поліпшення пріоритетнихпараметрів – винаходів, промислових зразків іможливих ноу-хау. Такі параметри відповідноподовжують і життєвий цикл товару на ринку.За аналогічною схемою визначається набір

економічних (вартісних) параметрів товару, якіхарактеризують його основні економічні властивості,або витрати покупця на придбання і використаннявиробу протягом усього періоду експлуатації(споживання).Значення економічних параметрів визначається:1) ціною виробу..............................................С12) витратами на його транспортування.........С23) установленням..........................................С34) експлуатацією...........................................С45) ремонтом..................................................С56) технічним обслуговуванням......................С67) навчанням персоналу.................................С78) податком...................................................С89) страховими внесками................................С9У сукупності всі витрати складають ціну

споживання (С) – суму коштів, необхіднуспоживачеві для використання товару протягомвсього терміну експлуатації:С= С1+ С2+ С3+ С4+ С5+ С6+ С7+ С8+ С9 (2)

C=i

m

−∑

1C1 × Cy1, (3)

де доданки (економічні параметри) і їх конкретнізначення для кожного товару є індивідуальними.






23 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Розрахунок інтегрального показника.Відносна конкурентоздатність розрахованого наекспорт товару визначається порівнянням йогопараметрів з параметрами товару-зразка (існуючогоабо розроблюваного), розрахованого на найповнішезадоволення потреб покупців.Оцінка ступеня задоволення потреб покупця

робиться за допомогою узагальненогопараметричного індексу Yn,, який можнарозрахувати за формулою:

Yn= a ii ji

n

×=∑

1, (4)

де n – число аналізованих кількісних параметрів;аj – переваги j-го параметричного індексу, в тому

числі виявлені групою експертів;іj – параметричний індекс j-го параметра.Необхідно мати на увазі, що ні іj ні Yn не повинні

перевищувати 100%, бо потреба, задоволена більше,ніж на 100%, – це економічно недоцільна витратакоштів, яку споживач не оцінює.Параметричні індекси будь-якого

регламентуючого параметра мають тільки двазначення – 0 і 1, залежно від того, чи відповідає данийпараметр усім необхідним нормам і стандартам.Нульове значення індекса означає повну втратувиробом конкурентоздатності.Після розрахунку параметричних індексів і

“переваг” кожного економічного параметра можнавизначити загальний індекс конкурентоздатності заекономічними параметрами Ye, що має такий вигляд:

Y= a ji ii

m

×=∑

1, (5)

де m – число аналізованих економічнихпараметрів;

AІ – параметри і його параметричного індексу;jі – параметричний індекс і його параметра.Загальні індекси конкурентоздатності за

споживчими економічними параметрами Yn і Yeдають інтегральний показник відносноїконкурентоздатності К виробу, порівняно зі зразком.Цей показник відбиває різницю між споживчими

ефектами порівнюваних товарів і визначається заформулою:

К=YY

ne . (6)

Якщо К>1 – конкурентоздатність аналізованоговиробу вища за зразок, якщо К<1 – нижча, якщоК=1 знаходиться на однаковому рівні. Завданняпідприємства в такому випадку одержати К> 1. Це

можна зробити, цілеспрямовано збільшуючи Yn ізменшуючи Yе завдяки поліпшенню відповіднихспоживчих і економічних параметрів виробу.Інтегральний показник конкурентоздатності

товару засвідчує рівень його привабливості дляпокупця. У цьому випадку існує показникпривабливості експортного товару для продавця, щовизначається його валютним виторгом (Вв), якийдорівнює контрактній ціні за мінусом витрат напродаж товару та інших валютних витрат.Визначення загального ефекту (Ке), який показуєекономічну доцільність експорту одиниці продукції,дорівнює:

Ке=BиSe , (7)

де Вв – чистий валютний виторг від експорту;Sе – всі витрати на виробництво експортної

продукції і транспортування її до кордонної митноїстанції або порту, через який ведеться експортнашого товару.Проведені дослідження підтверджують, що

абсолютних лідерів у конкурентоздатності товарунемає, якщо брати до уваги всі параметри. Цепояснюється тим, що покупець із двох однотипнихтоварів за однаковими цінами – вибере той, чиїспоживчі властивості кращі. Якщо в товарахвикористані винаходи і промислові зразки, тоодночасно підвищується ціна і якість товару.Маркетинг – це не тільки важлива функція

сучасного бізнесу, але й своєрідна філософія веденнядійових операцій. Маркетинг потребує, щоб всіаспекти господарської діяльності планувались таздійснювалися з постійною орієнтацією на ринковіпроцеси і запити споживачів. В умовах майбутньоїконкуренції нерозвинутої оптової торгівлі, дефіциту,економічного хаосу, політичної нестабільності – цеєдиний шлях забезпечення прибутковостівиробництва, зростання та розвитку підприємства [4].І.Максимчук стверджує, що розвиток

маркетингу в нашій країні передбачає створенняасоціацій, корпорацій та інших структур, їхнюінтеграцію для інтенсивного використання накомерційній основі творчого, наукового і виробничогопотенціалу трудових колективів та окремихгромадян, їхніх матеріальних і фінансових ресурсівв організації виробництва товарів народногоспоживання та інших видів продукції.До основних видів діяльності таких заново

створених організаційних структур можна віднести:розробку інвестиційних програм і окремих проектіву промисловості, сільському господарстві,будівництві, науці, культурі, освіті, туризмі та іншихгалузях [10].





24

Отже, завданням маркетингу є створюватиконкурентоздатний товар на основі інтелектуальноївласності, вміти визначити систему товароруху,швидко реагувати на зміни ринку, проводитизважену цінову стратегію реалізації, а сервіс тареклама є доповнюючими чинниками і займаютьчільне місце в діяльності підприємства під часконкурентної боротьби. Крім того, знайтисприятливий сегмент збуту, який міг би послужитиосновою для розширення діяльності на ринку,вважається основним завданням маркетингу внинішніх умовах ринкової економіки.Запропоновані рекомендації доцільно

використовувати у виробництві підприємствамирегіону, але вони не можуть бути вичерпними умінливому ринковому середовищі, особливо вперехідний період економічних систем [5].Таким чином, демократизація і новітні технології

освіти вимагають від кожного освітянинаусвідомлення необхідності професійного досвіду,його цінності, особистісного розвитку творчоїіндивідуальності, в основі яких сформованапрофесійна компетентність.Рівень сформованості професійної компетенції

може бути різним залежно від виду діяльності,вибраної професії, але компоненти високого рівняпрофесійної компетенції складають однакову основу.Як показує практика, усвідомлення взаємозв’язкувсіх компонентів професійної компетенції у ринковійекономіці при гострій конкуренції вимагає постійногоудосконалення, навчання, самоосвіти та практичногодосвіду для використання у практичній діяльності [9].Упровадження таких заходів вимагає підготовки

спеціалістів, які б володіли знаннями і досвідом уторгово-економічній (комерційній) діяльності, малинове мислення ринкової економіки, обходились безадміністративних методів господарювання. Цеповинні бути спеціалісти зі знаннями іноземних мов,інтелектуальної власності, менеджменту імаркетингу, бухгалтерського обліку, інформації іправа, яких у даний час готують ВНЗ, враховуючиОсвітньо-кваліфікаційну характеристику випускникавищого навчального закладу, яка узагальнює змістосвіти та професійної підготовки. Рівень підготовкивипускника ВНЗ, на наш погляд, і надає йомуконкурентоспроможності на ринку, але не самвипускник як особистість. До цього слід додати,що випускник ВНЗ повинен орієнтуватись у різнихвидах власності, відповідно до яких проходитьпроцес виробництва, фінансової та податковоїполітики, які впливають як на освіту, так і нарозвиток і формування високих професійнихкомпетенції сучасного випускника навчальногозакладу.Висновки. Важливим напрямком подолання всіх

негараздів, у тому числі і розвитку інтелектуальноївласності, є проведення широкого вивчення(всеобучу) основ економіки, патентознавства,маркетингу у навчальних загальноосвітніх закладахосвіти. Для цього необхідна державна програмаобов’язкового вивчення економіки у всіх навчальнихзакладах. Випускник середньої школи, спеціальногосереднього та вищого навчального закладу повиненмислити теперішніми категоріями, як цього вимагаєсучасна політика державотворення.Економічне зростання регіону та держави в

цілому без високого ступеня організації тадисципліни праці, контролю, введення сучасноїжорсткої системи менеджменту та маркетингу навсіх рівнях ієрархії управління макро- імікроекономічними процесами незалежно від формвласності і господарювання неможливе.Отже, для створення розвинутого суспільства

потрібні значні зусилля держави, і населення.Нові умови господарювання вимагають нового

підходу і підготовки особистості до цих умов,формування високих професійних компетенцій умайбутніх педагогів-маркетологів, готовності їх досамостійної трудової діяльності на сучасному етапіринкових відносин у нашому суспільстві.На основі проведених досліджень нами

пропонуються наступні основні висновки тарекомендації.За умов кардинальних перетворень у системі

освіти і підготовки випускників ВНЗ до умов ринковоїекономіки, нових форм господарювання, виникаєнеобхідність:

- переорієнтації системи освіти молоді взагальному і зокрема економічному до сучаснихумов ринкової економіки;

- вироблення нового методологічного підходу дозмісту вивчення економічних дисциплін: маркетингу– промислового і сфери послуг, фінансів, податків,кредитів, інтелектуальної власності, що сприятимеактивній адаптації молоді в сучасних ринковихумовах господарювання;

- вироблення особливих методологічних підходівдо вивчення блоку економічних дисциплін для тихвипускників ВНЗ, які планують свою діяльність увідповідних галузях, щоб надати їм у процесінавчання максимально приближених до трудовоїдіяльності практичних навичок та вмінь;

- надавати і розвивати більше демократичнихзасад у сфері освіти і науки, із одночасним виборомпрофесійних курсів навчання до умов регіону тамайбутньої діяльності спеціаліста-випускника ВНЗу галузі виробничої діяльності та сфері послуг;

- використовувати нові методологічні підходивикористання міжпредметних зв’язків у процесіпідготовки спеціаліста, що укрупнює і синтезує






25 Молодь і ринок №7 (22), 2006

економічні знання молоді та сприяє підвищеннязагального рівня економічної освіченості спеціаліста-випускника ВНЗ із високим рівнем професійноїкомпетенції.

- МОН та регіональним освітнім державнимустановам виробити відповідні напрямки та методизабезпечення учнів новими підручниками з основекономічних знань, виділити і затвердити статтювитрат на видавничо-методичну літературу якастосується освітньої діяльності молоді, та широкезабезпечення усіх навчальних закладівкомп’ютерною технікою;

- Уряду України та Верховній Раді Україникардинально змінити своє ставлення дофінансування освіти і науки, передбачити виділеннякоштів на збільшення заробітної плати працівникамВНЗ, освітнім працівникам усіх закладів освіти, незменшувати, а збільшувати студентів на державнійформі навчання. Освіта та наука – це майбутнєУкраїни, її розвиток і могутність.

1. Андрущенко В. Стратегія реформування освіти вУкраїні. Рекомендації з освітньої політики. – К.: “К.І.С.”– 2003. – 296 с.

2. Бібік Н.М. Компетентісний підхід у сучаснійосвіті: світовий досвід та українські перспективи. –К.: “К.І.С.” – 2004. – 112 с.

3. Балабанова Л.В. Маркетинг. – К.: “Знання – Прес”,– 2004. – 645 с.

4. Вачевський М.В. Вивчення курсу інтелектуальноївласності як важливого компонента у підготовцімайбутніх маркетологів. // Молодь і ринок. – 2006.№1(16). – С.11 – 17.

5. Вачевський М.В. Формування економічногомислення учнівської молоді в сучасних умовах. Молодь іринок. – 2006. – №3 (18). – С. 20 – 25.

6. Вачевський М.В. Маркетинг як основа ринковоїекономіки у формуванні професійних компетенцій. //Рідна школа. – 2006. – №10.

7. Вачевський М.В. Управління навчальним процесомдля формування професійних компетенціймаркетологів. Науковаі записки. Серії: Педагогіка. –2005. – №7. – С. 35 – 40.

8. Вачевський М.В. Педагогічні аспекти економічноїпідготовки молоді до вибору професії в сучасних умовах.Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №1 (31). –С. 23 – 34.

9. Вачевський М.В. Теоретико-методичні засади

формування у майбутніх маркетологів професійноїкомпетенції. Монографія. – К.: Професіонал. – 2005.– 364 с.

10. Вовканич С.Й. Інноваційний розвиток України якстратегія реалізації її національної ідеї. Регіональнаекономікап. – 1999. – №2. – С. 37 – 50.

11. Гужій А. Засоби навчання нового покоління. Стані напрямки розвитку. Освіта України. – 1998. – №2 – 3.– С. 4 – 5.

12. Давимука С.А. Теоретико-методологічні аспектиприватизації і механізми її реалізації в Україні. Львів,Інститут регіональних досліджень НАН України. –1998. – 399 с.

13.Єрмошенко М.М. Маркетинговий менеджмент.– К.: НАУ. – 2001. – 204 с.

14. Зазюн І.А. Краса педагогічної дії. Навчальнийпосібник. – К.: Українсько-фінський інститутменеджменту і бізнесу. – К.: 1997. – 302 с.

15. Кремень В.Г. Освіта у ХХІ столітті. Вища школа.– №4, 6. – 2002. – С. 9 – 17.

16. Мадзігон В.М. Совершенствование форм иметодов трудового обучения, воспитания ипрофориентации учащихся. – К.: Рад школа. – 1982. –Вып.15. – С.3 – 6.

17. Максимчук І.А. роль маркетингу у становленніринкової економіки. – К.: Інформація і ринок. – 1992. –№1. С.24.

18. Ничкало Н.Г., Кудін В.О. Професійна освіта взарубіжних країнах. –К.: – 2002. – 322 с.

19. Овчарук О.В. Компетентісний підхід у сучаснійосвіті. Світовий досвід та українські перспективи. –К.: “К.І.С.”. – 2004. С.59 – 65.

20. Павленко А.Ф. Економічна освіта – важливаскладова формування сучасного спеціаліста. // ОсвітаУкраїни. – 1997. – 17 жовтня.

21. Павленко А.Ф. Призначення і зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця з маркетингу.// Маркетинг в Україні. – 2003. – №1 (17). –С.53 – 60.

22. Прокопенко А.Ф. Людина у світі економіки ібізнесу. Харків: Основа. – 1995. – 310 с.

23. Пометун О.І. Теорія та практика послідовноїреалізації компетентнісного підходу в досвідізарубіжних країн. – К.: “К.І.С.”. – 2004. С.16 – 25.

24. Сухомлинська О.В. Цінності освіти і виховання.Наук. - метод. збірник. – К.: 1997.

25. Сидоренко В.К. Роль і місце сучасного вчителя увідроджені культури. // Молодь і ринок. – 2006.№6 (21). – С. 5 – 9.

26. Філософія освіти ХХІ століття. // Шлях освіти.– 2003. – №2. – С. 2 – 4.




В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“Відповідаючи позитивно на заклик Господа, ми зможемо осягнути щастя –мету нашого життєвого пошуку. У баченні Христа наше прагнення щастязбагачується святістю і героїчною любов’ю”.

Владика Юліан, єпархСамбірсько-Дрогобицький

&




26

Постановка проблеми . Заплановані вУкраїні соціальні перетворення, їх масштабність,потребують відповідного рівня економічної освітиі культури громадян, яка є синтезом минулого танинішнього досвіду поколінь, включає у себеперспективні потреби та мету майбутньогорозвитку держави. Настав час, коли органамосвіти необхідно перевести процес навчання увідповідність до нових вимог суспільства,наповнити його змістом, не лише співзвучним зсьогоденними реаліями економіки, але йспрямованим на випереджуюче реагування назміни в потребах суспільства.Дослідження з проблем економічної освіти та

виховання у вищих навчальних закладах Українипереконують у тому, що за останні роки булапроведена робота з ініціації, вдосконалення тапоглиблення економічної освіти студентів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

У педагогічному аспекті питання економічноїосвіти і виховання розглядаються у роботахЮ.Васильєва [2], Н.Грами, Л .Куракова,О .Кравчук, О.Падалки, О.Савченка,В.Сидоренка, О.Шпака [1; 5] та інших учених.Однак проблемам економічної підготовки

вчителів-географів до цього часу не надаєтьсяналежної уваги. А від цього в учителів цього фахуекономічні знання сформовані почасти однобічно,без необхідної проекції на практичну реалізацію вумовах нових економічних відносин.Мета дослідження – визначити та науково

обґрунтувати шляхи вдосконалення економічноїпідготовки майбутніх учителів географії.Виклад основного матеріалу. Виховання

людини прямо пов’язане з відображеннямоб’єктивної дійсності – мисленням як вищимступенем людського пізнання . Розрізняютьполітичне, правове, екологічне, економічне та іншівиди мислення.Можна виділити головні принципи, на основі

яких будується сучасне мислення: неперервність,системність, гнучкість, послідовність.

У процесі викладання економіко-географічнихдисциплін викладачам необхідно розвивати встудентів економічне мислення. Це процеснакопичення і розвитку економічних знань, якийзатверджується формуванням певнихекономічних переконань, поглядів на економічнудійсність.Економічне мислення майбутніх фахівців має

бути тісно пов’язане з економічною свідомістю,оскільки процес мислення неможливо відокремитивід свідомості. Свідомість включає у себе нетільки знання процесів і явищ, але й ставлення доних. Економічна свідомість має бути складовоюекономічного мислення і формуватися у процесіекономічного навчання і виховання [1; 5].Щоб якомога повніше сформувати економічне

мислення майбутніх вчителів географії необхідносистематизувати економічні знання:методологічні, теоретичні (економічні закони,поняття, загальні питання економіки), емпіричні(конкретні відомості про економіку України, їїрайонів, про розвиток у вільних економічних зонах,в галузях народного господарства, територіально-виробничих комплексах, економічний розвитокрізних типів країн тощо), а також уміння(аналізувати статистичні показники, складатиекономіко-географічну характеристикупідприємства, пояснити вплив різноманітнихфакторів на розміщення продуктивних сил).Сучасне економічне мислення має будуватися

на двох критеріях – науковості і об’єктивності. Цікритерії рівноцінні і тісно взаємопов’язані.Науковість визначається ступенем врахуванняекономічних законів у практичній діяльності.Відомо багато негативних наслідків в планування,в організації виробництва і праці. Наслідки, котрівплинули на свідомість людей, привели добюрократизму, з одного боку, і соціальноїпасивності суспільства – з іншого. Отже, кожналюдина в нинішній час повинна не тільки володітипевною сумою економічних знань, а й уміло ісвоєчасно використовувати їх у своїй діяльності [2].

Микола Криловець, кандидат педагогічних наук, доцентНіжинського державного університету

ім. Миколи ГоголяЧернігівська обл.

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ

У статті висвітлено проблеми економічної підготовки майбутніх учителів географії.Викладений матеріал може бути використаний у практиці підготовки молодих фахівців увищих педагогічних закладах країни, в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ

© М. Криловець, 2006




27 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Інший критерій – об’єктивність – єрезультатом аналізу досягнень і резервівсоціально-економічного розвитку суспільства.Завдання економічної науки – дати конкретнівідповіді на питання, що висуваютьсясуспільством.При виборі засобів, форм, методів формування

елементів економічного мислення необхідновраховувати взаємозв’язок економічних,економіко-географічних, соціально-політичнихявищ в економічній підготовці майбутніх вчителівгеографії. Також слід враховувати, що економічнаспрямованість пронизує всі вузівські географічнідисципліни, особливо картографію, географіюґрунтів, географію населення , основипромисловості, сільського господарства ітранспорту та особливо економічну і соціальнугеографію України, економічну і соціальнугеографію зарубіжних країн.Майбутніх учителів географії потрібно навчити

прийомів активізації пізнавального інтересушколярів до економічних знань і забезпеченняпозитивного емоційного ставлення до них,оскільки в процесі вивчення географії учні нерідковажко засвоюють соціально-економічні таекономіко-географічні поняття. Часто учні даютьдосить точне визначення поняття, але не можутьрозкрити його суть, наприклад, змішують такіекономічні поняття , як концентрація іспеціалізація. Тому при формуванні економічнихпонять в учнів під час педагогічної практики вшколі необхідно спиратися не тільки наінтелектуальний бік свідомості, а й на почуття:потрібне чітке, образне пояснення навчальногоматеріалу із застосуванням таблиць, схем, іншихзасобів наочності, які б допомогли розкрити змістабстрактних економічних знань. Також студентівнеобхідно навчити використовувати в навчально-виховному процесі урядові документи, місцевийкраєзнавчий матеріал, дані періодичної преси,матеріали екскурсій, фрагменти телепередач тощо.Для формування елементів економічного

мислення студентам під час лекцій і практичнихробіт необхідно аналізувати наслідкибезгосподарності, щоб виробити непримириместавлення до її проявів, знайомити з новимитехнологіями, сучасними механізмами,напрямками науково-технічного прогресу та їхперевагами. Важливими прийомами формуванняелементів економічного мислення студентів-географів є екскурсії на різні підприємства під часвиїзної тривалої практики з економіко-географічних дисциплін на третьому курсі,дидактичні ігри, котрі дозволяють моделюватирізноманітні ситуації [4].

Практика застосування ділових ігор напрактичних заняттях з економіко-географічнихдисциплін показує, що вони:

- є стимулятором творчої уяви і нестандартногомислення;

- формують активну, мобільну особистість,котра вміє відстоювати свої позиції, свою точкузору;

- сприяють перетворенню знань у переконання;- розвивають економічне мислення і культуру;- сприяють розвитку стійкого інтересу до

економічного аналізу навколишньої дійсності;- є колективною формою організації студентів,

розвивають співробітництво, змагання.Досить ефективні такі форми організації

навчального процесу, як семінари, конференції,зустрічі з відомими економістами, державнимидіячами, народними депутатами, лідерами партій,на яких студенти вчаться розв’язувати економічнізадачі, аналізувати проблеми, мають змогу братиучасть у конкретних справах.Проблема взаємодії людського суспільства і

природи стала однією із важливих проблемсучасності. Нині це розуміють не тільки вчені, ай більшість людей, що живуть на Землі. Всірозуміють: стан стосунків людини з природою вбагатьох випадках стає критичним: посилюютьсяпосухи, відбуваються опустелювання великихтериторій, вичерпуються поклади води і кориснихкопалин, зокрема кольорових металів, гостровідчувається нестача харчування у багатьохкраїнах, що розвиваються, погіршуються станґрунтів, водного та повітряного басейну,ускладнюється боротьба з шкідникамисільськогосподарських культур. Антропогеннізміни останнім часом торкнулися всіх екосистемпланети, газового складу атмосфери,надходження сонячної радіації та енергетичногобалансу Землі. Це свідчить про те, що стрімкийіндустріальний прогрес одночасно з матеріальнимдостатком і небаченим раніше комфортомприносить все більш зростаюче забрудненнядовкілля, руйнування природних комплексів,виснаження природних ресурсів.Стійке економічне зростання неможливе, якщо

довкілля деградує. Подолання складноїекологічної ситуації змушує відмовлятися відвузькоспоживацького підходу до використанняприродних систем і переходу до вищого ступеняекономіки – раціонального природокористування.Зростання виробництва може бути забезпеченетільки при послідовному зниженні технологічнихнавантажень на всіх рівнях – від топологічногодо регіонального, національного, глобального.Зміни в суспільстві, ускладнення господарських





28

зв’язків, переплетіння виробничих, економічних,соціальних, екологічних проблем потребуютьформування нового типу економічного мислення.На жаль, екологічні аспекти економічної освіти

та виховання студентів або залишаються в тіні,або взагалі відсутні, що робить таку освіту малоперспективною.Студентам потрібно роз’яснити, що справжнє

наукове обґрунтування раціональногоприродокористування потребує виявлення такихділянок території, які або однорідні за природнимиумовами, або однотипні за своєю ландшафтноюструктурою, і перш за все за сукупністюландшафтних одиниць.Еколого-економічне районування потребує

взаємоадаптації соціально-економічного таеколого-ландшафтного районування. Головноюкінцевою метою еколого-економічногорайонування має бути оптимізація господарства.Також студентам необхідно роз’яснити, що при

еколого-економічному районуванні необхідноврахувати такі фактори як: простір, час, типологіюландшафтних районів, типологію урочищ,абсолютну висоту ландшафту, рельєф, клімат,вегетаційний період, річний стік,вологозабезпеченість (ґрунтові питні води, водидочетвертинних відкладів, хімічний склад вод),ґрунти, сезонне промерзання ґрунтів, гоекрилогічнуструктуру, біоценози, фітоценози, зооценози,лісистість, хімізацію сільського господарства тайого спеціалізацію, заселеність території,урбанізацію населення , забезпеченістьприсадибними ділянками та колективними садами,промислову насиченість території, гірсько-промислову насиченість території, рослинницьку татваринницьку насиченість території тощо.

Висновки. Такі детальні дані даютьможливість повно і всебічно оцінити кожнийелементарний природно-антропогенний комплекс,правильно їх об’єднати типологічно і провестиеколого-економічне районування. При складанніеколого-економічних карт передбачаютьнанесення лікувальних та інших оздоровчихресурсів – ареалів головних курортних ірекреаційних ділянок області, урбопромисловікомплекси. Також на картах еколого-економічногорайонування різноманітними умовними знакамита гамою кольорів показують системи і формигосподарства. Таким чином, ступінь можливостіексплуатації в рамках системи господарюваннявстановлюється з урахуванням еколого-економічної перспективи території.

1. Баб’як М.М., Терес В.І., Цибін С.Г.,Шпак О.Т. Економічна підготовкапедагогічних кадрів (теоретичний аспект)Навч. посібник. – Дрогобич: “Коло”, 2002. –120 с.

2. Васильєв Ю.К. Экономическое образованиеи воспитание учащихся. – М.: Педагогика, 1983.

3. Понамарев Л.Н., Попов В.Д., Чичканов В.П.Экономическая культура (сущность,направлення развития). – М.: Мысль, 1987.

4. Терес В.І . Концептуальні засадиекономічної підготовки вчительських кадрів // Педагогіка . Тернопільський державнийпедагогічний університет імені В.Гнатюка. –Випуск 7, 2002. – С. 45 – 49.

5. Шпак ОТ. Економічна підготовкапедагогічних кадрів в системі безперервноїосвіти: Монографія. – К.: Четверта хвиля,2000. – 352 с.





В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“Кожне слово неосяжне”.

Микола Гоголь

“У кожнім слові безодня простору”.Микола Гоголь

“Поети з’являються не звідкісь з-за моря, авиходять зі свого народу”.

Микола Гоголь

“Слова не можна написати і дати насолоду тому,хто украв її, а не заслужив; вона викликає постійнийтрепет тільки в гідних їх”.

Микола ГогольМикола Гоголь(1809 – 1852)




29 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Постановка проблеми. Успіх модернізаціїосвіти в Україні значною мірою залежить від якостіпрофесійної підготовки педагогічних кадрів,здатних до інтелектуального і творчого розвиткуособистості учнів як основи успішногофункціонування людини в умовах постійних змін.Особливої уваги потребує професійна підготовкапедагогічних кадрів для потреб системипрофесійної освіти, оскільки зміни в економіці,поступ науково-технічної революції, процесінтеграції з Європою вимагають підвищенняефективності підготовки висококваліфікованихробітників та молодших спеціалістів.Мета статті. Дослідити професійно-

педагогічну діяльність інженера-педагога,тенденції гуманізації педагогічної освіти,технологізації педагогічної освіти.Виклад основного матеріалу. Діяльність

викладача (інженера-педагога) училища, ліцею,технікуму або коледжу багатогранна, вонавимагає від нього широкого кругозору ірізнобічних знань.Основний зміст діяльності викладача включає

виконання декількох функцій – навчальної,виховної, розвивальної, організаторської тадослідницької. Ці функції виявляються в єдності,хоча в багатьох викладачів одна з них домінуєнад іншими.Професіоналізм інженера-педагога в

педагогічній діяльності виражається також вумінні бачити і формулювати педагогічні задачіна основі аналізу педагогічних ситуацій ізнаходити оптимальні способи їхнього рішення.Заздалегідь описати все різноманіття ситуацій,розв’язуваних педагогом у ході роботинеможливо. Приймати рішення доводиться щоразу новій ситуації, своєрідній та мінливій. Томуоднією з найважливіших характеристикпедагогічної діяльності є її творчий характер.

Одним з немаловажливих чинників, котрівизначають ефективність діяльності інженера-педагога, є його психолого-педагогічна культура.Викладацький склад професійних навчальних

закладів до останнього часу поповнювався восновному фахівцями, що одержали вищу освітуу класичних університетах (спеціальність“інженер-педагог” була введена в Україні з 2002року), за фахом, як правило, не зв’язаним звикладацькою діяльністю. Починаючи своюпрофесійну діяльність, такі фахівці вважалипровідними, насамперед , наукові проблемиспеціальності, а не проблеми підготовки фахівцівз цієї спеціальності. Звідси власне викладацькадіяльність складалася з інтуїтивно-емпіричнихрішень або в ході освоєння і копіювання прийомівбільш досвідчених колег. Так поступово методомпроб і помилок здобувався методичний досвід.Але, на жаль, уся ця корисна роботаздійснювалася без належної опори на значнийдосвід навчання та підготовки фахівців длявиробничої сфери. Брак у значної частиниінженерно-педагогічних кадрів психолого-педагогічних знань – велике гальмо.Актуальність оволодіння педагогічними

знаннями очевидна й у зв’язку з усвідомленнямтих вимог, що ставляться сьогодні до сучасногоінженера-педагога – глибоке знання свогопредмету і ґрунтовна педагогічна підготовка.Сучасний викладач професійної школи повиненрозуміти основні теоретико-педагогічні проблеми,володіти педагогічним понятійним апаратом,орієнтуватися в педагогічних технологіях,основних складових педагогічного процесу (мета,зміст, метод, засіб, контроль і т.д.). Без цьогонеобхідного педагогічного мінімуму не може бутирезультативної професійно-педагогічноїдіяльності.Аналіз стану теорії та практики підготовки

Вікторія Жигірь, кандидат педагогічних наук, доцент,завідувач кафедри професійної педагогіки


ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГАУ статті йдеться про те, що сучасний викладач професійної школи повинний розуміти

основні теоретико-педагогічні проблеми, володіти педагогічним понятійним апаратом,орієнтуватися в педагогічних технологіях, основних складових педагогічного процесу (мета,зміст, метод, засіб, контроль і т.д.).

ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇДІЯЛЬНОСТІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА

© В. Жигірь, 2006




30

інженера-педагога доводить, що поки ще до кінцяне усвідомлений зміст його підготовки, котрий безчіткого обґрунтування формується епізодично, заінерцією.У дослідженнях професійно-педагогічної

діяльності інженера-педагога можна знайти різніпідходи до формування змісту цієї діяльності.Деякі з них виокремлюють як основнийкомпонент умови діяльності, інші зосереджуютьувагу на змісті праці викладача. Загальнакількість педагогічних теорій формування змістуосвіти інженера-педагога досить велика, протепроцедура його конструювання залишаєтьсяєдиною та передбачає:

- визначення провідних тенденцій підготовки таформулювання принципів побудови змісту освіти;

- визначення мети та конкретних завданьпідготовки;

- накопичення та систематизація вихідноїінформації, визначення її вірогідності і повноти;

- виділення основних чинників, котрі впливаютьна зміну закономірностей професійно-педагогічноїдіяльності.До провідних тенденцій та принципів

підготовки сучасного інженера педагогавідносять:

- гуманізація педагогічної освіти;- творча самореалізація особистості у

професійній діяльності;- технологізація педагогічної освіти.Тенденція гуманізації педагогічної освіти,

містить у собі логіку переходу від технократичноїдо антропологічної парадигми, розкриваєзалежність формування готовності викладача довзаємодії зі студентом, орієнтацію на особистіснийкомпонент професійної підготовки. Ця тенденціястимулює необхідність перегляду існуючоїсистеми підготовки і перепідготовки педагогічнихкадрів з урахуванням таких принципів, яксуб’єктний розвиток і саморозвиток особистостіінженера-педагога, пріоритет суб’єктногонавчання в порівнянні з інформаційним,персоналізація педагогічної взаємодії, єдністьсистемного й особистісно-діяльнісного підходів.Гуманізація педагогічної освіти передбачає

насамперед суб’єктний розвиток і саморозвитокособистості майбутнього викладача, готового напрофесійному рівні брати участь у навчально-виховному процесі, реалізовувати на практицісучасні педагогічні технології, здійснюватипроцеси творчості у всіх сферах своєї діяльності[3]. Одним з можливих варіантів реалізації цьогопринципу є самостійна творча педагогічнадіяльність, якою в процесі навчання може бутипедагогічна практика. Вона дає можливість

студенту відчути себе дійсно суб’єктом свогопрофесійного становлення і суб’єктомпедагогічного процесу. Самостійна професійно-орієнтована діяльність повинна відповідати двомвимогам: по-перше, бути змістовно складною, алецікавою, що вимагає інтелектуальної й емоційноїнапруги, по-друге, самокерованою, що допускаєваріанти у способах досягнення результату.Реалізація цих вимог у процесі практики виключаєнадмірну оцінку, дріб’язковий контроль, стимулюєрозвиток соціальної відповідальності та творчоїіндивідуальності.Сформована система підготовки педагогів,

напрацювавши величезний досвід в галузідидактики, орієнтована насамперед наінформування студента. Проте важлива нестільки сума знань, їхня кількісна характеристика,скільки якість знань, уміння використовувати їх упрактичній професійній діяльності. Тобтозавданням педагогічної освіти має статиозброєння студентів системними знаннями, щодозволяють опановувати критеріями оцінкисоціальних і природних явищ, феноменів культури,а також способами добування й інтерпретаціїнаукової інформації, її обробки та збереження.Процес гуманізації педагогічної освіти

передбачає необхідність персоналізаціїпедагогічної взаємодії як принциповогоположення. Така необхідність покликана реальнимрівнем сформованості практичної готовностівикладача до взаємодії зі студентами.Реалізація системного й особистісно-

діяльнісного принципу передбачає дотриманнядвох значимих умов: по-перше, у змістіпрофесійно-орієнтованої діяльності майбутньогоінженера-педагога повинні бути відбиті ціліпедагогічної освіти, що полягають убезперервному соціально-моральному,загальнокультурному і професійному розвитку; по-друге, можливість вибору системи педагогічнихзасобів, які стимулюють активно-позитивнумотивацію діяльності студентів, самостійнецілеукладання й спільне з педагогом рішенняпедагогічних завдань [2].Тенденція творчої самореалізації відбиває

залежність формування готовності інженера-педагога до взаємодії від ступеня розвиткупрофесійної свободи особистості, розкриття їїпотенціалу в педагогічній діяльності. Данатенденція знаходить своє вираження у такихпринципах, як індивідуалізація і диференціація,єдність суб’єктного і суб’єктивного, рефлексивнекерування процесом загального і професійногорозвитку студентів, принцип включеностістудентів в інноваційну діяльність.






31 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Реалізація принципу індивідуалізації йдиференціації дає можливість студенту відчутисебе суб’єктом свого професійного становленняі суб’єктом педагогічного процесу. У зв’язку з цимсамостійна професійно-орієнтована діяльністьповинна бути не тільки змістовно складною іцікавою, але і самокерованою, що розкриваєіндивідуальність кожного майбутнього педагога,а способи досягнення проектованого результатуповинні бути особистісно адаптовані ідиференційовані залежно від умов їхньогозастосування.Єдність індивідуалізації практичної професійної

підготовки і внутріпрофесійної диференціації – цезакономірний процес, котрий характеризуєтьсявизначеною мірою поділом праці, що виражаєтьсяу розвитку більш розроблених відособлених видівдіяльності в межах педагогічної професії,діалектика розвитку якої така, що об’єктивніпроцеси диференціації тісно зв’язані зінтеграційними процесами. Вони вимагають відвикладача здійснення цілісної педагогічноїдіяльності, котра додає їм загальні риси упоєднанні з чітко вираженим індивідуальнимспособом досягнення результату.Будь-яка діяльність, будучи системоутворюючою,

повинна бути колективною, творчою, особистістозначущою. У процесі діяльності формуютьсяміжособистісні відносини, що можуть бутисприятливими, якщо будуть мати гуманістичнуспрямованість. У зв’язку з цим, важливо нестільки організувати діяльність майбутньоговикладача, скільки розв’язати завдання організаціїпрофесійної практичної діяльності на основі знанняїї структури, видів, педагогічних засобів, умовосвоєння й ефективного функціонування. А зпозиції особистісного (суб’єктного) підходуважливо зв’язати ці компоненти з конкретноюособистістю.Можливість творчої самореалізації інженера-

педагога в процесі його професійної підготовкипередбачає включення студентів в інноваційнудіяльність на різних етапах навчання. Це маєпринципове значення для розвитку творчоїактивності педагога.Тенденція технологізації педагогічної освіти,

відповідно до якої формування готовностістудентів до взаємодії стає деякою міроюкерованим, якщо воно реалізується яктехнологічний процес, що відповідає вимогамдіагностичності, інтенсивності, відтворюваності,професійної контекстності, моделюванняпрофесійних ситуацій, поєднання дидактичнихкомунікативних й індивідуально-значеннєвихфункцій, суб’єктивності та вибірковості, творчої

індивідуальності педагога. Найбільшуефективність у цьому плані виявляють особистісніта практико-орієнтовані технології. Даназакономірність дозволяє сформулювати рядпринципів: єдність теорії і практики,інструментальна оснащеність педагогічногопроцесу, орієнтація на розкриття психологічнихрезервів особистості, стимулювання процесівцілеукладання та цілездійснення, полісуб’єктний(діалогічний) підхід, ситуаційне проектування,сполучення фронтальних, групових таіндивідуальних форм взаємодії, опора на методиконтекстного і проблемно-діалогового навчання.Щодо мети підготовки інженера-педагога

технічного профілю, вона визначається перш завсе якістю підготовки майбутніх кваліфікованихробітників, молодших спеціалістів, які володіютьвисоким рівнем загальної та професійної культури,конкурентоспроможних в активній професійній тасуспільній діяльності. Отже, мета професійно-педагогічної підготовки інженера-педагогамістить не лише професійну компетентність упредметній галузі, а й володіння знаннями у галузіпедагогіки, психології, професійної педагогіки таінших гуманітарних дисциплін.Будь-яка професія вимагає від сучасного

фахівця середньої ланки не лише репродуктивної,а й творчої діяльності, наявність у ньогодіагностичних, прогностичних, раціоналізаторськихта винахідницьких умінь, самостійності у прийняттірішень, володіння практичними навичками. Воснові творчої діяльності лежить прогноз-передбачення її вірогідних результатів. Отже йспроможність до творчості є початковиммоментом, що визначає професійно-педагогічнупрацю інженера-педагога. Тому зміст цієїпідготовки багато в чому визначається творчоюскладовою діяльності, котра включає:

- отримання спрямованості на створення новоїтехніки та технологій, спроможності забезпеченняпродуктивності праці, ресурсозбереження тощо;

- формування знань з техніко-економічногообґрунтування конструювання та використаннянових об’єктів та інноваційних технологій, вибірта прийняття оптимальних рішень, обізнаністьщодо нових прогресивних матеріалів, обладнаннятощо.Під час оволодіння теоретичним матеріалом

через прогнозування перед студентами виникаєряд дослідницьких завдань: самостійно розпізнатита описати об’єкт чи явище; описати та пояснитийого зв’язки та відношення (довести їхзакономірності та характер); на основі цьогосформувати правила перетворення даного об’єктачи явища. Для успішного розв’язання цих завдань





32

інженеру-педагогу необхідне володіння теорієюта методологією наукового пізнання, а отжеважливою складовою професійно-педагогічноїдіяльності виступає науково-дослідницька.Продуктом діяльності інженера-педагога

виступають педагогічні винаходи, ідеї, новіспособи заохочення студентів до пошуковоїдіяльності, рефлексії. Важливе місце тутзаймають активні методи навчання (проблемний,ігровий, ситуаційний, дослідницький та ін.), новіорганізаційні форми навчання (проблемна лекція,семінар-дискусія та ін.) , котрі залучаютьстудентів до активного навчального процесу.Творча атмосфера на заняттях стимулюєвиникнення дискусій , висування та вибірнеординарних гіпотез.Сутність професійно-педагогічної діяльності у

створенні умов для саморозвитку студентів, їхсамореалізації, самовиховання. Акцент на “само”не означає послаблення педагогічного впливу. Мовапередусім йде, про подолання звичного уявленняпро студента як про об’єкт навчання та виховання.Основою навчального процесу слід вважати

діяльність студента, мобілізацію йогоінтелектуальних, вольових зусиль та емоційнихпереживань. Викладач має спрямовувати такоригувати цю діяльність. Важливо, щоб змістнавчального матеріалу, форми, методи та засобинавчання на кожній стадії відповідали реальнимта потенційним можливостям студентів,виступали чинником мотивації навчання.Професійно-педагогічна діяльність інженера-

педагога має також відображати всю сукупністькомпонентів, функцій, навчальних та навчально-виробничих завдань, котрі співвідносяться ізреальними завданнями робітника на виробництві.Навчально-виробничі завдання (задачі)

розробляються адекватно типовим професійним,проте мають іншу мету. Якщо розв’язанняперших є дією, спрямованою на виконання певноївиробничої мети у заданих умовах, то вирішеннядругих спрямовано на оволодіння способамидосягнення цієї мети.Імітація студентами професійної діяльності під

час розв’язання навчально-виробничих завдань(задач) забезпечує оволодіння необхіднимиуміннями і навичками. Іншими словами, навчально-виробничі завдання (задачі) є фізичним аналогом,з котрим студентам неминуче доведетьсязіштовхнутися на виробництві під час розв’язанняреальних виробничих завдань. Комплекс завданьє модель операційно-практичного компонентапрофесійної діяльності.У системі професійної освіти існують та

перехрещуються три логіки:

1) професійна діяльність – розподіл діяльностівідповідно до складу та послідовності виконаннятипових функцій;

2) систематизація знань відповідно до принципіврозвитку наукових знань, котрі обслуговують ту чиіншу сферу професійної діяльності;

3) психолого-педагогічні уявлення щодопроцесів навчання, виховання та розвитку студентів.Проте існує центральна ланка, на котрій всі ці

логіки перетинаються. Такою ланкою є людина,котра включається у систему освіти тапрофесійну діяльність, яка має постійнорозвиватися як особистість та працювати якпрофесіонал. Саме цей погляд є провідним уН.Ф.Тализіної щодо конструювання зміступідготовки викладача – опора на діяльніснийпідхід. Вчена зазначає, що існують такі видидіяльності, котрі є загальними для будь-якогофахівця. Це спілкування із людьми, праця уколективі, самоосвіта, що дозволяють самостійнопоновлювати та поповнювати свої знання [4]. Доданого переліку також мають увійти й видидіяльності, пов’язані із необхідністю володіння:

- узагальненими методами мислення, котрізабезпечують самостійну орієнтацію у новихпсихолого-педагогічних знаннях та завданнях;

- світоглядними, загальнокультурними ,моральними нормами життєдіяльностіособистості у сучасному суспільстві.

1. Актуальные проблемы профессионально-педагогического образования: Межвузовскийсборник научных трудов. Вып. 1 / Под ред. Е.А.Левановой. – Калининград, 1999.

2. Осухова Н.Г. Пути и средства гуманизацииобразования: мотивационный аспект. –Астрахань, 1990.

3. Сластенин В.А. Гуманистическая парадигмапедагогического образования // Магистр. – 1994.– № 6.

4. Талызина Н.Ф. Совершенствованиеобучения в высшей школе // Советскаяпедагогика. – 1973. – №7. – С.73 – 75.

5. Фіцула М. М. Педагогіка. – К.: “Академія”.– 2002.



øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø


В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА

“Людина народжується на світ не для того щобзникнути безвісною пилинкою . Людинанароджується щоб лишити по собі слід вічний”.

Василь Сухомлинський




33 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Постановка проблеми . Докоріннереформування у системі освіти, шляхи якоговизначено в Державній національній програмі“Освіта” (ХХІ століття), нерозривно пов’язане зоптимізацією системи управління освіти назагальнодержавному, регіональному та місцевомурівнях.Створення цілісної системи управління освітою

в Україні, якій були б властиві гнучкість ,демократизм, мобільність здатність досамоорганізації, значною мірою залежить від рівнявнутрівузівського управління, від того, наскількиефективно в умовах розбудови українськоїдержавності, культурного та духовноговідродження українського народу, воно забезпечуєвідповідність навчання і виховання запитамособистостей, суспільним потребам та світовимдосягненням.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Рядом досліджень доведено, що сучасний вищийнавчальний заклад є суб’єктом освітньоїдіяльності, яка здійснюється з метою задоволенняосвітніх потреб громадян, суспільства і держави[15, 2].Незважаючи на значну кількість публікацій, що

стосуються соціально-психологічних аспектівдіяльності організації на сьогодні відсутнійсистемний підхід до опису та аналізу цих процесів.Соціально-психологічні процеси, що відбуваютьсяна етапах заснування, становлення та розвиткуусіх організацій, а особливо у вищих навчальнихзакладах, настільки складні за своєю структурою,що описати їх у всій цілісності, попередньо нерозчленувавши на частини, не відділившидругорядне від головного, неможливо [6, 4].Мета статті. Метою цієї роботи ставилось

формування системи складових, що визначаютьсоціально-психологічний простір освітньогозакладу. Враховуючи, що соціально-психологічний

простір є найважливішим організаційнимкомпонентом в організаційній структурі напершому етапі дослідження вивчали існуючі точкизору на вказане явище. Соціально-психологічнийпростір організації визначають як соціально-психологічну територію існування певногозакладу, його функціональні та структурніутворення, зовнішні та внутрішні взаємозв’язки,які він створює у процесі своєї діяльності [8, 6].Виклад основного матеріалу. Існують дві

точки зору на соціально-психологічний простірорганізації як цільової групи. У першому випадкупростір організації розглядають як нормативнеутворення, тобто кожен член організації належитьдо певного функціонального відділу, дотримуєтьсязатверджених керівництвом посадових інструкцій,підкоряється великій кількості правил, заборон ідозволів, які створюють і підтримують соціально-психологічний порядок всередині організації.Нормативна структура включає у себе цінності

– критерії привабливості і правильного виборуцілей, а також оцінки соціальних нормнавколишнього середовища; норми – загальніправила, що керують поведінкою працівників, якізмінюються і вдосконалюються, приводячиіндивідів до досягнення колективних цілей, цілейорганізації; рольові очікування. Ролі визначаютьвклад члена організації у загальну діяльність,залежно від позиції, яку він займає в організації, атакож взаємні очікування учасників, взаємнийконтроль за їх поведінкою. Цінності, ролі та нормиорганізовані так, що складають відносно стійкісистеми взаємного довір’я і правил, які керуютьповедінкою членів організації [14, 8].

У другому випадку соціально-психологічнийпростір організації можна визначити як фактичнеутворення. Фактичний порядок – це поведінковаструктура. Вона значно відрізняється віднормативної структури передусім тим, що тут на

Віктор Алькема, кандидат технічних наук, доценткафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльностіКиївського університету економіки та права “КРОК”

СКЛАДОВІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГОПРОСТОРУ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУУ статті визначено важливість соціально-психологічного простору вищого

навчального закладу. Подано альтернативні точки зору на вказане явище. Розглянутосоціально-психологічний простір вищого навчального закладу у нормативному і фактичномуутворенні. Наведено розроблену модель структури соціально-психологічного просторувищого навчального закладу.

СКЛАДОВІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОСТОРУВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

© В. Алькема, 2006




34

перший план виступають особистісні якості членіворганізації, їх взаємні оцінки цих якостей.Відповідно до відомої теорії американськогосоціолога Дж. Хоманса поведінкова структураскладається з дій, взаємодій і сентиментів, які нерегламентовані нормами та правилами. Дії івзаємодії членів організації у цьому випадкузалежать від сентиментів – первинної формивзаємної вибірковості членів організації. Досентиментів відносять позитивні та негативніпочуття, вибір або відчуження оточуючих людей,тобто симпатії і антипатії, прив’язаність абонеприязнь. У цілому поведінкова структура – цесистема відносин між людьми, які перебуваютьу межах нормативної структури, але в той же часвідхиляється від неї (у певних допустимих межах)в результаті прояву особистісних почуттів [14, 9].На другому етапі дослідження розглядалисоціально-психологічний простір вищогонавчального закладу у нормативному тафактичному утворенні. У нормативномуутворенні соціально-психологічний простірнавчального закладу буде мати вигляд йогоорганізаційної структури.У навчальному закладі як комплексній

навчально-науково-господарській структурівиділяють “законодавчий рівень” та “виконавчийрівень” організаційної структури. Законодавчимрівнем управління є вчена рада навчальногозакладу, а виконавчим – лінійна структуракерівництва. Поєднання законодавчої тавиконавчої влади створює розподіл обов’язків іконтроль на верхньому рівні управлінняінституцією. Додатком до виконавчих органівуправління є сукупність колегіальних органів(зібрань та нарад). Вони виконують інформаційно-дорадчі функції і роль зворотного зв’язку для тихуправлінських рішень, які приймаються.Суспільний контроль за дотриманням інтересів

працюючих забезпечують профспілковий комітет,рада трудового колективу та інші виборчі органи.Його завдання – попередження управлінськихрішень, які чинять утиски на інтереси окремихпрацівників або колективів, допомога адміністраціїв матеріальній і соціальній підтримці персоналу,участь у розробці варіантів розв’язкустратегічних завдань навчального закладу [1, 11].У навчальній структурі і науковій діяльності

ВНЗ виділяють наступні основні управлінські рівні:ректор; перший проректор; проректор; декан;завідувач кафедрою.Діяльність забезпечуючої системи

організується керівником, який має у своємускладі відповідні відділи та групи. Вчена радазатверджує правила внутрішньої і зовнішньої

діяльності інституції і контролює їх виконання,приймає плановий та звітний бюджети ,затверджує структуру підрозділів і принципиуправління.Виконавчі керівники розподіляють свої

повноваження за рівнями підлеглості і сферамидіяльності підлеглих підрозділів.Ректор координує діяльність керівників

організацій, що входять до складу інституту,формулює принципи рішення стратегічних завдань[2, 12].Перший проректор як виконавчий керівник

основного ядра керує начальниками управлінь ідеканами факультетів. Проректори (з навчальноїроботи, з наукової роботи, з міжнародних зв’язків)виконують роль експертів і спеціалістів припершому проректорі, який може делегувати їмчастину своїх прав. Як і інша складна організація,ВНЗ не може ефективно функціонувати безполітики, цілей та стратегії. Вони необхідні длязабезпечення узгодженості і комплексностіокремих завдань і дій окремих підрозділів.Діяльність ВНЗ зачіпає інтереси декількох груп

людей, що повинно проявлятися в його політиці,цілях та стратегії розвитку. Такими групами є:студенти, викладачі, наукові співробітники,навчально-допоміжний персонал, керівники,представники держаних органів управління(Міністерство освіти і науки України, мерія містата інші), колективи підприємств, споживачіврезультатів діяльності ВНЗ, населення в особіпотенційних учнів і жителів прилеглих районів.Збалансоване поєднання інтересів усіх цих груплюдей у межах діяльності ВНЗ і буде політикоюз метою діяльності [2, 13].Фактичне утворення соціально-психологічного

простору вищого навчального закладу розглянемона розробленій на третьому етапі дослідженьмоделі, поданій на рисунку .На цьому етапі було висунуто гіпотезу:

впровадження в Українському гуманітарномуінституті запропонованої моделі соціально-психологічного простору сприятимеудосконаленню організаційної культуринавчального закладу та оптимізації йогосоціально-психологічного простору.За даною моделлю соціально-психологічний

простір ВНЗ складається з трьохвзаємопов’язаних частин: студентів; викладачів;адміністрації вищого навчального закладу.Взаємозв’язок між наведеними частинами на

рисунку зображено за допомогою декартовоїсистеми координат.Відповідно до рисунка соціально-

психологічним простором називають сукупність






35 Молодь і ринок №7 (22), 2006

точок на уявному континуумі, що має заданечисло осей вимірювання (координат), якіописують структуру вищого навчального закладу[14, 15]. Всі точки даного простору – це статусирізних груп (студентів, викладачів, адміністраціяВНЗ). Соціально-психологічний простір ВНЗможна назвати макропростором організації, якийформується з мікропросторів окремих груп, з якихскладається ВНЗ. Соціально-психологічниммікропростором окремої групи називають деякусукупність точок на графіку, які мають “спільніриси”.Осі “викладач”, “студент” та “адміністрація

ВНЗ” характеризують рівень соціального тапсихологічного розвитку даних груп. Переміщенняпо осях викликає якісні зміни у складі цих груп.Тобто, основною властивістю соціально-

психологічного простору є його нерівномірність таасиметричність у соціально-психологічнихвідносинах на різних рівнях та осях координат.Суб’єкти, які розміщені на різних осях, створюютьрізні типи соціальних відносин у власномумікропросторі, і ті ж люди, спілкуючись зпредставниками інших груп, будують своївзаємовідносини зовсім іншим способом.Соціально-психологічний простір ВНЗ як на

макрорівнях так і на мікрорівняххарактеризуються внутрішніми та зовнішнімивзаємозв’язками. Зовнішні взаємозв’язки даютьможливість ВНЗ (або його окремій групі)створювати інтенсивний соціальний,психологічний, інформаційний, та виробничийобмін. Внутрішні ж, навпаки, формують простірпереробки отриманої інформації, створеннялокальних комфортних взаємовідносин.У процесі досліджень було встановлено, що

основними характеристиками соціально-

психологічного простору є:структурованість; чіткість ієрархічнихструктур; взаємозалежність окремихгруп; рівень розвитку комунікацій; стилькерівництва та спілкування; мікрокліматгрупи, колективу.Висновки. Отже, створення та

детальне вивчення соціально-психологічного простору та йогоскладових необхідне для продуктивноїроботи організації в цілому та кожного їїпрацівника зокрема. Це завдання не лишепсихологічне та соціальне, але йздебільшого економічне, тому що від їїрозвитку залежить рівень задоволеннялюдини працею і її кінцевимирезультатами.Для вищого навчального закладу

соціально-психологічний простір набуває значенняне лише для виробників освітньої послуги –викладачів та адміністрації, але й для споживачів– студентів та їх батьків. Тобто, соціально-психологічний простір ВНЗ – це найбільш значущакатегорія, після навчального-виховного процесу.

1. Абульханова К.А., Васина Н.В., Лаптева Л.Г.,Сластенина В.А. Психология и педагогика – М.:Совершенство, 1998. – С.153.

2. Автоматизированная системамногостороннего исследования личности –современный инструмент практическойпсихологии. /К.И. Кузьмина, Е.М. Кочетенко,Т.М. Семик,/ институт программных системНАН Украины , практична психологія тасоціальна робота №5. – 2001, – С. 28 – 30.

3. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищоїшколи. Методичний посібник для студентівмагістратури . – К.: Центр навчальноїлітератури, 2003. – 316 с.

4. Гибсон Дж. Л., Иванцевич Д.М.,Доннелли Д. Х. Организации: поведения,структура, процессы: пер. с англ.. – 8-е изд. –М.: ИНФРА – М, 2000. – ХХVI, 362 с.

5. Дефініції соціальної роботи тасоціальної психології. /підготовлено до друкуІ .Д. Звєрєвою/. Практична психологія тасоціальна робота, №4. – 2001. – С. 12 – 16.

6. Кісарчук З.Г.. Особливості розвиткупрактичної психології на сучасному етапі.//Практична психологія та соціальна робота.– 2001. – №3. – С.10 – 12.

7. Лукашевич М.П., Туленков М.В.Соціологія: Навч. посібник / За заг. Ред. М.В.Туленкова. – К.: МАУП, 1998. – 276 с – Рос.

8. Мартыненко Н.М. Менеджмент фирмы.

адміністрація ВНЗ студент


викладач

Рис. Соціально-психологічний простір вищогонавчального закладу

адміністрація

студент




36

– К.: МП “Леся”, 1995. – С. 360.9. Наказ МОН України №330 від 20.04.2001 р.

Про затвердження Положення проекспертизу психологічного і соціологічногоінструментарію , що застосовується внавчальних закладах Міністерства освіти інауки України.

10. Ньюстрои Дж. В. Дэвис К.Организационное поведение /перевод с англ..податок ред. Ю.Н.Каптуревского – СПб: Из-во “Питер”, 2000. – 448 с. – (Серия “Теория ипрактика менеджмента”).

11. Положення про експертизу психологічногоі соціологічного інструментарію , щозастосовується в навчальних закладах

Міністерства освіти і науки України .//Практична психологія та соціальна робота.– 2001. – №6. – С.41 – 46.

12. Положення про кабінет практичногопсихолога в закладах освіти. /Н.М.Городнова.//Практична психологія та соціальна робота.– 2001. – №1. – С.27.

13. Серкіс Ж.В. Про організаційну культурузакладу освіти. // Практична психологія тасоціальна робота. – 2002. – № 9 – 10. – С. 4 – 9.

14. Шувалов А.В. Развитие психологическойслужбы в системе дополнительного образованиядетей // Вопросы психологии. – 2001. – №6.

15. Яновська Н .В. Навчальні заклади:організація та облік. – Х.: Фактор, 2000. – 648 с.

Постановка проблеми. Демократизаціявищої освіти, її входження у загальноєвропейськийпростір, і водночас державно-національнаспрямованість освіти та виховання вимагаютьпошуку нових шляхів, створення умов тазастосування засобів, які б сприяли розв’язаннюбагатьох питань , пов’язаних не тільки іззовнішньою екологією, але, у першу чергу, і звнутрішньою екологією душі майбутніх фахівців.Загальновідомим є факт, що майже всі

екологічні проблеми селища, міста, регіону, країни,планети у цілому – це результат безвідповідальноїдії людей. Прикладом цього є наслідки катастрофиглобального масштабу в Чорнобилі, повені уЗахідній Україні як наслідок вирубки лісів у цьомурегіоні, забруднення світового океанунафтопродуктами тощо. Тому морально-духовнестановлення студентської молоді є однією знайважливіших складових розвитку суспільствата держави. Адже саме з цієї категорії молодівийдуть майбутні посадові особи, які маютьприймати відповідальні вузько- та широкомасштабнірішення.У структурі морально-духовного становлення

особистості студента така якість , яквідповідальність , посідає особливе місце.Враховуючи те, що відповідальність єневід’ємною рисою зрілої особистості, важливо,на наш погляд, побудувати процес соціалізації тасамовиховання таким чином, щоб водночасзадіяними були інтелектуальна, фізична, емоційнасфери розвитку особистості.Мета статті. Проблема відповідальності у

межах навчального та позанавчального процесіву ВНЗ охоплює такі питання: чи здатен студентдотримуватися вимог, що поставлені перед ним?Наскільки правильно він їх розуміє? Чи є здібностіта бажання виконувати вимоги щодо навчання таіншої діяльності? Чи повинен студент відповідатиза результативність своїх дій?Виклад основного матеріалу. Відповідальність

як рівень виконання обов’язку студентського,професійного, громадянського, батьківськоговимагає відповідного розвитку завдякистворенню для цього певних умов та використаннявідповідних засобів.Традиційні підходи щодо формування

відповідальності студентів свідчать, що ВНЗ,

Лариса Георгінова, кандидат педагогічних наук, доцентУкраїнського гуманітарного інституту

смт. БучаКиївська обл.

УМОВИ ТА ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІУ статті на підставі теоретичного та експериментального дослідження розглянуто

вплив на формування моральної відповідальності студентської молоді навчання в умовахстудентського містечка, спілкування на засадах християнської доктрини, наставництвата суспільно-корисної праці. Аналіз надано на підставі дослідження рівня відповідальностістудентів різних ВНЗ.

УМОВИ ТА ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІСТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

© Л. Георгінова, 2006




37 Молодь і ринок №7 (22), 2006

переважно, створює умови для формуваннясумлінного ставлення до навчання. Аля длямайбутнього фахівця сфера розвитку моральноївідповідальності потребує не менш значної уваги,у більш широкому масштабі.При визначенні умов, що сприяють

ефективному розвитку відповідальності, миврахували наступні фактори:

- самовиховання є цілеспрямоване, активнеставлення особи до формування власнихпрофесійних, морально-етичних якостей танавичок відповідно до ідеалу;

- відповідальність як якість особистості має усвоєму складі когнітивний, емоційно-мотиваційнийта діяльнісно-поведінковий компоненти;

- компоненти відповідальності розвиваютьсягармонійно при наявності предмета та інстанціївідповідальності.Когнітивний компонент включає засвоєні

студентом знання про предмет, обов’язки, нормиповедінки, інстанцію відповідальності, знаннящодо своїх можливостей діяти певним чином, атакож специфіку різних ситуацій поведінки.Емоційно-мотиваційний компонент включаєієрархічну систему змістів і мотивів відповідальноїповедінки, а також емоційні переживання ,пов’язані з її змістом. Діяльнісно-поведінковийкомпонент включає реалізацію певної лініїповедінки, конкретних вчинків, що випливають ізнорм відповідальності [1, 175].Предмет відповідальності виявляється у

сукупності різноманітних зовнішніх і внутрішніхсоціально-психологічних, духовних таматеріальних необхідностей та інстанцій, якістудент реалізує у власному житті. Вінвизначається такими параметрами, як зміст таобсяг. Обсяг виявляється у складності та кількостідоручень, що має виконувати студент. Інстанціявідповідності – це орган контролю за діяльністюта поведінкою студента. Інстанціями у ВНЗможуть бути певна посадова особа (зовнішняінстанція) чи власне сумління (внутрішня інстанція).У процесі самовиховання, звичайно, пріоритетнимє звернення до сумління як органу контролю заособистими діями та вчинками.В основу процесу самовиховання студентської

молоді нами покладено цілісний підхід до розвиткута взаємодії когнітивного, емоційно-мотиваційногоі діяльнісно-поведінкового компонентіввідповідальності, її предмет й інстанції.На підставі теоретичного аналізу проблеми та

експериментального дослідження, проведеного набазі Українського гуманітарного інституту,ефективному формуванню високого рівнявідповідальності можуть сприяти:

- організація навчання студентів на єдинійтериторії студентського містечка, орієнтованогона найвищі цінності життя;

- запровадження у практику ВНЗ християнськоїдоктрини педагогічного спілкування;

- розвиток системи наставництва;- використання можливостей суспільно-

корисної праці у позанавчальний час на основідобровільного та довгостроково взятих на себеобов’язків кожним студентом.Коротко охарактеризуємо кожен із зазначених

факторів.Так, у системи вищої освіти нашої країни

далеко нетрадиційним є підхід до організаціїжиттєдіяльності студентської молоді, а саме:навчання, проживання, проведення позанавчальнихзаходів, вільного часу в умовах студентськогомістечка. Саме завдяки вивченню досвідузарубіжних вищих навчальних закладів, зокремауніверситету ім. Ендрюса (США), університетуМонтеморелос (Мексика), університету Сам’юк(Південна Корея), та враховуючи кращі культурнітрадиції України, діяльність Українськогогуманітарного інституту запроваджено саме натериторії студентського містечка. Алевизначальним є не стільки цей факт, а орієнтаціяйого виховної діяльності на усвідомленнястудентами, що найпріоритетнішими цінностямиу житті є Бог, родина, сім’я, Батьківщина, ріднийнарод, земля і культура.У таких умовах вірогідність утворення

неформального колективу та встановленнябезпосередніх довгострокових взаємовідносинзначно підвищується і завдяки цьомувідкриваються широкі можливості для навчальної,ігрової, трудової діяльності та спілкування наоснові вищезазначених цінностей.Актуальність побудови педагогічного

спілкування на християнських засадах зумовленатим, що Україна є християнською країною засвоєю культурно-історичною спадщиною і має,відповідно, відображати на практиці своюприналежність до християнства.Навчальні заклади України, як відомо, світські,

але християнські принципи педагогічногоспілкування можуть значно збагатити його змістта сприяти морально-духовному розвиткуособистості. У навчальній практиці особливостітакого спілкування визначаються духовним рівнемпедагога, його гуманістичною позицією тапобудовою своєї педагогічної діяльності на засадаххристиянської етики. Адже сьогодні, в умовахзанепаду духовного і морального стану молоді,педагог ВНЗ бере на себе значну відповідальність,виховуючи та впливаючи на студента.





38

Завдання педагога – привернути до себе увагу,стати другом, завоювати довіру студента, вмітивислухати, мати терпіння та користуватисяпринципами любові. Саме такий педагог повиненстворити атмосферу, де студенти не тільки вільносебе відчувають, ставлячи запитання, реалізуючисвій творчий потенціал, але й отримуютьморальне заохочення.Вищий навчальний заклад, у якому викладачі

керуються християнськими принципами ,відрізняється від інших, насамперед, тим, щостуденти в таких умовах набувають новогодосвіду спілкування в любові. Адже саме черезпідтримку та піклування найлегше досягтивзаєморозуміння з молодою людиною, оскільки убільшості випадків найбільшою проблемою єнестача усвідомлення студентом своєї цінності.Український гуманітарний інститут як один із

новітніх вищих навчальних закладів можнаназвати експериментальною базою, на якійуспішно запроваджуються ідеї виховання черезспілкування на християнських засадах.Індивідуальний підхід до студентів реалізуєтьсяяк на заняттях, так і через спілкування віндивідуальних бесідах, у творчих студіях, удискусійних клубах з морально-етичних проблем,у малих групах, де студентам надаєтьсяможливість вільно висловлювати свої думки.Адже у студентів іноді виявляється недостатньорозвинений культурний рівень, наслідуваннязвичок і традицій того середовища, дезакладались основи розвитку особистості,прихильність до низькопробної аудіо- тавідеопродукції, залежність від психотропнихречовин, комп’ютерних ігор тощо. Але самемікросередовище студентського містечка з йогохристиянськими підходами у спілкуванні міжпедагогами та молоддю допомагають знайтишляхи вдосконалення їхньої взаємодії, сприяютьвідкритості та розв’язанню багатьох морально-духовних питань.Однією з умов на шляху морально-духовного

становлення студентської молоді, як показуєдосвід багатьох закордонних ВНЗ та досвідУкраїнського гуманітарного інституту, єнаставництво. У вузькому розумінні розвитоксистеми наставництва є актуальним у зв’язку зтим, що студент, розв’язуючи певні проблеми усвоєму житті, часто потребує поради старшої,авторитетної для неї людини. У широкомурозумінні наставництво є необхідним длянаслідування кращого досвіду попередніхпоколінь, а не повторення глобальних помилок, длявстановлення тісного зв’язку старшого тамолодшого поколінь, а не загострення конфлікту

з причини відмінності поглядів людей різнихпоколінь.За основу поняття “відносини наставництва”

нами прийнято визначення Ю.А.Ципкіна:“Відносини наставництва – це відносини міжмолодшими та старшими членами колективу, якісприймаються молодими як корисні, здатнідопомогти на шляху особистого вдосконалення”[5, 432].При розгляді сучасних проекцій ядра

моральності в системі наставництва у ВНЗ намипокладено біблійне “Золоте правило”: “Тож усе,чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, тесаме чиніть їм і ви” (Мф. 7:12). Конкретизуючизміст зазначеного правила, керівними правиламиу відносинах між наставником та студентом єнаступні:

- цінуйте людину, бо вона є найвищою цінністю,є особливою та неповторною;

- дотримуйтесь законів: вони встановленісуспільством для захисту кожного;

- щоб бути по-справжньому вільним, необмежуйте свободу інших;

- не відмежовуйтесь від життя суспільства, недозволяйте іншим обирати ваше майбутнє;

- не обіцяйте даремно, будьте відповідальними;- не відступайте від правди;- ставтесь до людей з повагою;- будьте доброзичливими, поспішайте робити

добро;- не робіть зла, у конфліктах шукайте миру.В умовах студентського містечка наставники

– це особливо посвячені цій роботі фахівці, якіпрацюють у позанавчальний час у гуртожитках,у соціально-виховному відділі. Результативністьцієї роботи дає бажані результати за умовивідповідності наставника моделі загальнихскладових особистості, які обов’язкові для всіх ікожного: високий професіоналізм, високі моральніякості, активна громадська позиція, особистийприклад, повага до законів держави, національнагідність, міцне здоров’я, активний спосіб життя,гуманізм, духовність. За такої умови “подібневикликає подібне”.Нами проведено анкетування студентів щодо

виявлення найважливіших якостей особистостінаставника, які сприяють встановленню довіри тазначимого для неї спілкування. Анкетуванняпроводилося на підставі оціночної шкали, якадозволяла висловити свою думку в діапазоні від1 до 5 балів. Найголовнішими якостями, на думкустудентів, є здібність розбиратися в людях,професійні знання та працелюбство.Одним з ефективних засобів розвитку

морально-духовних якостей особистості, зокрема






39 Молодь і ринок №7 (22), 2006

відповідальності, є поєднання розумової тафізичної праці завдяки систематичній участістудентів у позанавчальній трудовійдіяльності. Запровадження такого підходунайбільш ефективне в умовах студентськогомістечка, в якому навчальні, житлові, соціальні,спортивні та інші споруди розміщені на єдинійтериторії.Наведемо деякі результати анкетування ,

проведеного нами щодо ставлення до суспільно-корисної праці студентів Українськогогуманітарного інституту.Так, на питання “Чим для вас є позанавчальна

трудова діяльність?” 31% опитаних відповіли, щоце – допомога інституту, 46% – що це допомогадля студентів у сплаті за навчання, 23% опитанихвважають, що це зобов’язання, яке випливає зконтракту про навчання. На питання “З якоюметою ви працюєте?” 46% студентів відповіли,що працюють для розвитку інституту, 23% – длястворення гарного оточуючого середовища, 23%– для виконання обов’язку, 8% – для розумовоговідпочинку.У студентів з часом спостерігається значна

динаміка на користь таких цінностей, якдопомога інституту (53%) та сприяннястворенню гарного оточуючого середовища(32%). Факторами, які значною мірою сприялирозвитку позитивного ставлення до роботи, надумку самих, студентів, є: становленнястудентського колективу, виникнення тазакріплення традицій ВНЗ , участь органівстудентського самоврядування в організаціїроботи та контролі результатів.При цьому слід зазначити, що негативного

ставлення до роботи у студентів, в основному, невиникає, оскільки вони розуміють необхідність цієїдіяльності та матеріальну зацікавленість у ній.Як з’ясувалося в результаті дослідження,

студенти мають до праці позитивне тавідповідальне ставлення за умови, якщо вонадобровільна, має чітку мету і корисне значення, нешкодить ані людині, що її виконує, ані іншим людям.Для перевірки дієвості зазначених умов та

засобів у 2003 році нами було проведеноанкетування студентів трьох ВНЗ України:Українського гуманітарного інституту, Азовськогорегіонального інституту управління (нині Академіяуправління та інформаційних технологій“АРІУ”)та Бердянського державного педагогічногоінституту імені П.Д.Осипенко (нині Бердянськийдержавний педагогічний університет).Опитування студентів було здійснено за тестовоюметодикою, запропонованою та апробованоюпрофесором М.В.Савчиним [4, 35 – 40].

Рівень відповідальності за даною методикоювизначався за п’ятьма критеріями, кожному з якихвідповідали конкретні твердження. Три з нихдозволяли діагностувати сформованість:

- когнітивного компонента (“Я завждиобмірковую виконання складних завдань, за якімені доведеться відповідати”, “Я часто забуваюпро свої обов’язки”);

- емоційно-мотиваційного компонента(“Особиста відповідальність є те, чим пишаєтьсялюдина”, “Я взагалі не люблю будь-якувідповідальність”);

- діяльнісно-поведінкового компонента (“Япереважно не можу самостійно виконати своїобов’язки”, “Я ніколи не відмовляюсь відвиконання доручень”).Згідно із ще двома критеріями з’ясовувалося:- інстанції відповідальності (“Людина

відповідальна тільки перед своїми рідними іблизькими”, “Моє сумління – найбільшийконтролер при виконанні обов’язків”);

- особливості предмета відповідальності (“Усізасоби добрі, що ведуть до мети”, “У мене єбагато постійних обов’язків”).Максимальна сума балів, яку мав змогу

одержати респондент за усіма пунктами,становила 120, а середнє значення – 60 балів.Респонденти, які одержали бали в межах від 0 до20, мають низький рівень відповідальності, вмежах від 21 до 99 – середній, а вище 100 –високий рівень.Попередньо нами було проведено порівняльний

аналіз рівня відповідальності студентів УГІ щодонавчання за підсумками зимової заліково-екзаменаційної сесії 2002 – 2003 навчального рокута їх ставлення до суспільно-корисної праці. Запідсумками аналізу встановлено повну кореляціюміж зазначеними показниками, що дозволяєвідзначити адекватність самооцінки студентів. Восновному студенти, які мають високі показникиу навчанні, виявляють високий рівеньвідповідальності у праці.Так, у результаті дослідження, проведеного

у трьох вищезазначених ВНЗ, виявлено, що доВНЗ поступають юнаки та дівчата, у якихмайже відсутній низький рівеньвідповідальності. У той же час необхідновідзначити, що найвищий рівень сформованостівідповідальності притаманний студентам УГІта становить 65% від загальної кількостіреспондентів порівняно з 47% в БДПУ та20,6% в АРІУ. Наочно порівняльнухарактеристику показників відповідальностістудентів УГІ, АРІУ та БДПУ показано угістограмі (рис. 1).





40

Висновки. Таким чином, дані, отримані врезультаті дослідження, підтверджують, щотрадиційна система запровадження умов тазасобів для формування морально-духовнихякостей особистості потребує суттєвих змін. У тойже час відзначаємо, що умови, створені устудентському містечку УГІ, яке є нетрадиційнимваріантом студентського містечка в Україні,надзвичайно сприятливі для розвиткувідповідальності студентства та можуть бути більшшироко запроваджені у практику ВНЗ України.

1. Боришевський М. Й. Духовні цінності якдетермінанта громадянського вихованняособистості. Цінності освіти і виховання (За

65%

20,60%

47%

35%

76%

53%

3,70%

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

УГІ АРІУ БДПУ

кіль

кіст

ь ст

уден

тів

високий рівень середній рівень низький рівень

ред. О. В. Сухомлинської) – К.: 1997.2. Васянович Г.П. Морально-правова

відповідальність педагога (прогностичнийаспект) // Педагогіка і психологія професійноїосвіти. – 1998. – №3. – С. 172 – 180.

3. Галузинський В. Н., Євнух М. Б. Основипедагогіки та психології вищої школи вУкраїні: Навчальний посібник. К.: Ін тел, –1995. – 169 с.

4. Савчин М.В. Тестовий питальник длядіагностики відповідальності та методикайого створення // Педагогіка і психологіяпрофесійної освіти. – 1998. – №3. – С. 33 – 41.

5. Цыпкин Ю.А. Управление персоналом. –М.: ЮНИТИ, 2001. – 446 с.

Рис. 1. Гістограма показників відповідальності студентів УГІ, АРІУ, БДПУ



& øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø



“Геній, на відміну від таланта, завжди протистоїть своєму часу. Більш того, генійпротистоїть часу взагалі. Він прагне вийти з часу у Вічність”.

Назип Хамітов – філософ, письменник

“Талант – внутрішній тиран”.Андрій Коваль, історик, громадський діяч

“Мудрість полягає в здатності не надавати значення тому, чому не вартонадавати значення”.

Володимир Черняк, економіст, політичний громадський діяч

“В мові кожного народу закладений і шлях до Правди, і шлях до Істини”.Павло Мовчан, державний і громадський діяч




41 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій. Соціальні зміни, щовідбуваються в суспільстві, потребують новихпідходів до розвитку освіти, а також по-новомуставлять питання до розвитку професійноїкомпетентності вчителя. Особистість вчителя,духовне багатство, його професійнакомпетентність стають найбільш важливимиумовами забезпечення ефективності процесунавчання й виховання. В умовах гуманізаціївисуваються нові завдання , пов’язані зістановленням педагога, формуєтьсяальтернативний тип особистості.Зміни, які відбулися в Україні в 90-х роках,

призвели до підвищення активності людей усуспільстві. На фоні соціально-політичнихперетворень , що стрімко розгортаються ,ускладнення всіх суспільних процесівзбільшується необхідність в інформованихкомпетентних спеціалістах, які вміють самостійноприймати рішення й здатні відповідати за своївчинки. Проте в суспільній свідомостівідбувається знецінювання таких понять, як“борг”, “відповідальність”.Звільнення від централізованих установок,

проголошення свободи вибору моральнихцінностей сприймалися в недалекому минуломуяк успіх демократії. Однак подолання моральнихобмежень для багатьох обернулосявседозволеністю. Звідси – зростання жорстокості,безконтрольне вживання алкоголю, зростаннянаркоманії, токсикоманії, відсутність вміння йбажання зважати на оточуючих людей. Окрімзбільшення числа осіб , що зловживаютьнаркотичними речовинами і хворих нанаркоманію, збільшується обсяг негативнихмедико-соціальних наслідків наркоманії, а саме:в 7 – 11 разів зросла смертність, збільшилося удесятки разів число суїцидальних спроб і супутніххвороб (СНІДу, інфекційних гепатитів, венеричниххвороб, туберкульозу та ін.).Юнацтво і рання молодість – це складний,

суперечливий і різноспрямований вік. Період від16 до 23 років є найвирішальнішим у житті людини,коли остаточно складається фундамент цінніснихорієнтацій, вимальовуються головні напрямкисамореалізації на інших вікових етапах. УжеК.Ушинський підкреслював, що саме в ранніймолодості закладаються всі складові способужиття: професійні інтереси, стиль поведінки,характер спілкування тощо.Як свідчить більшість сучасних соціологічних

досліджень і наукових публікацій, у нашій країні8% молоді періодично вживають наркотики.Ін’єкційних наркоманів серед молоді, вік якоїскладає 14 – 30 років – 72 – 83%. Середстудентства наркоманією охоплено тією чи іншоюмірою 30 – 40%. Проте в окремих регіонах ці цифризначно вищі. Існуючі прогнози зовсім невтішні –зростання показників, пов’язаних з вживаннямпсихоактивних речовин, може продовжуватися аждо 2010 року [6].За статистичними даними, найбільша кількість

самогубств припадає на вік 18 – 19 років. Саметочку 19-річчя А.Ц. Гармаєв визначаєкритичною, коли “всі попередні стереотипирозпливаються, перестають бути міцними інезрозуміло тепер, що є цінністю для юнака чидівчини” [4].Таким чином, ми бачимо, що наркоманія,

інфекційні хвороби носять характер загрозинаціональній безпеці України. Тому вважаємо, щоосновним видом боротьби зі СНІДом умолодіжному середовищі повинна стати первиннапрофілактика наркоспоживання, спрямована навиховання особових якостей молоді, які б зумовилиактивний психологічний захист від первинногоприйому психоактивних речовин, а також іншихформ саморуйнівної поведінки.Однією з головних причин критичності цього

періоду слід визнати несформованість ціннісно-смислової сфери особистості. Потреба в їїформуванні є життєво важливою для людини.Дуже актуальним у положенні А.Маслоу, в якому

Любов Сидоренко, старший викладач кафедри “Валеології та БЖД”,заступник декана з виховної роботи


ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХЦІННОСТЕЙ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті досліджується духовність як здатність людини усвідомлювати своє місцев житті, розуміти необхідність постійного самовдосконалення, саморозвитку, потребибудувати свої стосунки зі світом на основі єдності Істини, Добра і Краси.

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

© Л. Сидоренко, 2006




42

зазначено: “Якщо людина не має цінностей, якиминеобхідно керуватися в житті, то вона страждаєвід когнітивної та духовної хвороби” (с. 319). Нажаль, зарубіжний дослідник А.Маслоу має рацію,стверджуючи, що в сучасній освіті недостатньоуваги приділяється формуванню морально-духовних цінностей (любові, красі, істині, добру,та ін.).Очевидно, що освіта повинна формувати

духовні цінності, для чого необхідна розробкаособливих соціально-педагогічних програм, щопередбачають підтримку психофізіологічних ісоціально-психологічних основ здоров’я.Але це повинно бути не просто збільшення

обсягу знань , а й розширення розумовогокругозору, формування теоретичних інтересів йузагальнення фактів, зведення їх до регулятивнихпринципів.Вік юнацтва та ранньої молодості особливо

важливий для формування ціннісних орієнтаційтому, що саме в цей час дозрівають їх когнітивніта особистісні передумови. Широта інтересів уцей віковий період різна, але майже у всіх молодихлюдей з’являється потреба в “юнацькомуфілософствованії”.Ставлення до навколишнього світу має

особистісне забарвлення. Явища дійсностіцікавлять молодь не самі собою, а у зв’язку з їїособистим ставленням до них. На попередньомуетапі розвитку свідомості, найголовнішим уставленні до себе було усвідомлення власноїсвоєрідності, несхожості ні на кого. Зараз молодалюдина усвідомлює себе не лише як окремуяскраву індивідуальність, а й як члена групи,комунікатора. Вона вчиться спілкуватися ,співробітничати, дружити, кохати. І саме цю їїдіяльність необхідно наповнити духовністю. Уроботі з молоддю потрібно утверджувати гуманніначала в міжлюдських стосунках:

- доброту, взаємоповагу, щирість, толерантність,справедливість;

- турботливе й відповідальне ставлення донавколишніх;

- вірність у коханні та відповідальне ставленнядо сімейних обов’язків.Отже, серед духовних цінностей передусім

варто відзначити любов до ближнього, віру, надію,терпіння.В ієрархії духовних цінностей на найвищий

щабель необхідно поставити любов до ближнього,тому що це перший закон Всесвіту (законЛюбові): “Возлюби ближнього свого як самогосебе”.Молодість – це вік пошуків соціальної орієнтації

особистості, вибору свого майбутнього

соціального становища та способів йогодосягнення. Головна проблема – пошук смислужиття. Але де знайти відповідь на це питання?Соціальна цінність людини визначається тим,

наскільки її діяльність сприяє прогресусуспільства. Оскільки людина живе в суспільстві,її особисте щастя теж залежить від цієї діяльності.Чим більше людина дає іншим, тим багатша стаєсама як особистість . Ця спільна відповідьважлива, вона дає спільну світоглядну установку.Але ставлячи питання про смисл життя, молодалюдина думає одночасно про напрямоксуспільного розвитку взагалі й про конкретну метуособистого життя. Таким чином питання якепостає перед нею, полягає не стільки в тому кимбути (вибір професії), скільки в тому, яким бути(моральне самовизначення). Молода людина, незадовольняючись думками відомих філософів,моралістів, свідомо шукає смисл життя. Вона хочесамостійно, незалежно вирішити для самої себе,навіщо жити, яким є відношення між життям ісмертю, буттям і небуттям.За характеристикою провідного представника

психодинамічного напряму Е.Еріксона, молодість– це передусім поява потреби і здатності доінтимної психологічної близькості з іншоюлюдиною, включаючи сексуальну. Якщо такоїблизькості немає, почуття самотності та ізоляціїстає майже нестерпним.У віковий період 17 – 19 років підвищуються,

з одного боку, інтелектуальні здібності, а з іншого– усвідомлюється потреба в чіткій цінніснійорієнтації, у розвитку свідомості. Людськасвідомість має свій шлях розвитку. Закласифікацією С.В. Пролєєва, людська свідомістьмає такі ступені розвитку:

1. Рівень егоцентричної обмеженості. 2. Рівеньсімейних (родинних) цінностей. 3. Рівеньсуспільних, громадянських, національнихцінностей. 4. Рівень загальнолюдських цінностей.5. Рівень духовної свідомості (космічних чибуттєвих цінностей) [6].Як бачимо, свідомість людини набуває

поступового зростання. Вона починаєтьсявідокремленням людини від навколишнього світу,любові до себе. Потім переростає в любов дорідних, сім’ї. Згодом усвідомлюється зв’язокособистого життя з життям нації, суспільства,формуються загальнолюдські цінності. Найвищимрівнем розвитку свідомості є розвиток духовнихцінностей.

Доведено, що космічні процеси безпосередньовпливають на людство, і розуміння цього фактурозширює свідомість людини до космічного,духовного масштабу. Він характеризується






43 Молодь і ринок №7 (22), 2006

розумінням того, що Всесвіт теж єдинийорганізм, а Земля з усіма істотами, що їїнаселяють, його невід’ємна частина. З цьоговипливає і ставлення до всіх живих істот Всесвітуяк до самих себе.Більшість дослідників розглядають духовність

як здатність людини усвідомлювати своє місце вжитті, розуміти необхідність постійногосамовдосконалення, саморозвитку, потребибудувати свої стосунки зі світом на основі єдностіІстини, Добра й Краси. Духовні потреби кожноїлюдини унікальні, а тому шлях духовного розвиткуносить індивідуальний характер. На думкуЕ.Канта, “Багато хто залишається“неповнолітнім” протягом усього життя”.У зв’язку з цим усе більшої актуальності

набуває проблема підготовки вчителів в аспектіформування їх ціннісних орієнтацій , щовизначають гуманістичні підходи у вихованні. Длявчительської роботи особливе значення маєетизм, коли моральна позиція того, хто навчає тавиховує, спрямовує весь навчально-виховнийпроцес. На сучасному етапі процес професійноїпідготовки вчителя будується з акцентомотримання знань, а не на формуванні цінніснихвідношень, розвитку почуттів. На жаль, моральнасторона цієї проблеми – здатність вчителя дорозуміння душевного стану учня ,співпереживання залишається поза колом завданьпрофесійно-педагогічної підготовки майбутніхвчителів.Видатні українські педагоги, освітяни

(О .В. Духнович, Г.С. Сковорода, І. Франко)підкреслюють, що саме ціннісні орієнтації тадуховні ідеали людини визначають зміст іхарактер її взаємини із зовнішнім світом. Якщодо сфери особистісно-значимих орієнтаціймайбутнього вчителя увійшли професіональніцінності й духовні ідеали, педагог обов’язковобуде співвідносити з ними свої дії, прогнозуючиїх можливий результат, передбачаючи можливі їхнаслідки. Прогресивні російські педагоги(П.П. Блонський, П.Ф. Каптерєв, С.Т. Шацький)зазначали, що завдяки емоційній культурі,витонченості відчуттів вчителя ставлення зучнями будуть відрізнятися любов’ю, душевнимтеплом. Таким чином, турбота, милосердя,співчуття , благородство, любов, повага додитини стануть незмінними рисами стилюпрофесійної діяльності, а також головнимиознаками розвитку духовно-моральної сфериособистості вчителя.Важливе значення у процесі підготовки

вчителя, на думку…, має те, яким аксіологічнимпріоритетам віддається перевага в процесі

професіонально-педагогічної освіти. В структурібудь-якої виховної системи цінності займаютьособливе місце, вони є основою , на якійбудуються всі інші компоненти системи. У цьомувипадку цінність – це духовні феномени, щомають особистісний зміст і виступаютьорієнтирами людської поведінки, формуютьжиттєві та професійні установки студентів –майбутніх вчителів – вихователів підростаючогопокоління.У психолого-педагогічній літературі

сформованість духовних цінностей розглядаєтьсяяк здатність людини усвідомлювати своє місце ужитті, Всесвіті, розуміти необхідність постійногосамовдосконалення , потреби будувати своїстосунки зі світом на основі єдності Істини, Добрай Краси [Л. Буєва, С. Пролєєв, Г. Сагач].Так, духовне багатство педагога, на думку

Б. Вольфова, віддається з радістю й добровільнодитині. Професійну духовність учителя ,Н.Корякіна визначає як “особистісну та соціальнуцінність, що відображає його внутрішній світ тазбуджує його до педагогічної творчості”.Цікаве дослідження провів Карел Франкен,

доктор філософії з соціальних наук, психотерапевт,проповідник з США, який визначив ядро цінностей,що найбільше впливають на здоров’я та успіхлюдини. Головними він означив такі: 1. Любов,дружба. 2. Радість 3. Мир 4. Терпимість .5.Чуйність. 6. Довіра. 7.Душевна щедрість.8. Інтелігентність. 9. Самоконтроль. 10. Самоповага.11. Спілкування. 12. Впливовість. 13. Автономність.Доречно зазначити, що перші дев’ять

цінностей повністю збігаються з біблейськими.Сформованість духовних цінностей

проявляється у якостях особистості, щовиявляються в поведінці. Так, М. Бахтін розглядаєсформованість духовних цінностей, як здатністьлюдини усвідомлювати своє місце в житті та уВсесвіті, постійне самовдосконалення, потребубудувати свої стосунки з людьми та навколишнімсвітом на основі Любові та Дружби. Вінпідкреслює, що саме через вчинок особистості, уякому людина постає як відповідальний суб’єктжиттєтворчості, реалізується духовність.Висновки і перспективи подальших

досліджень. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури можна зробити висновок,що проблема формування духовних цінностей єважливою та актуальною. На сучасному етапівона потребує нових підходів. Тому необхідновраховувати кращий світовий і вітчизняний досвід,розробляти та впроваджувати освітні програми,які були б зорієнтовані на особистісний розвиток,формування духовних цінностей.





44

1. Батліна Л.В. Проблеми світу – проблемиформування духовної свідомості людини//Рольжизни, релігії та суспільства у формуванніморальної особистості. Матеріали XIIIМіжнародної науково-практичної конференції.Донецьк, Вид-во ППП “Наука і Освіта”, 2003 р.С. 15 – 18.

2. Бек І. Д. Цінності як ядро особистості //Цінності освіти і виховання: Науково-методичний збірник / За заг. ред. О.В. Сухомлинської.– К.: Вид-во АПН України 1997, С. 8 – 11.

3. Боришевський М.Й. Духовні цінності якдетермінанта громадського виховання

особистості// Цінності освіти і виховання.4. Гармаєв А.Ц . Этапы нравственного

становления ребенка. – М.: Центрмежнационального и сравнительногообразования, С.33

5. Оленсюк О.М. Формування духовногопотенціалу студентської молоді в процесіпрофесійної підготовки. Автореферат дис.д-ра пед .наук. 13.00.01 та 13.00.04/Київський університет ім. Т. Шевченка, – К.,1997 – 50 с.

6. Пролеев С.В.Духовность и бытиечеловека. – К.: Наук. Думка. 1991. – 112 с.

Актуальність проблеми. Погляди цихвсесвітньовідомих вчених були скеровані на те,щоб через вивчення фольклорних надбань своїхпредків пізнати національну душу, національнукультуру, велику мистецьку спадщину угорців.Сьогодні в умовах відродження українстванеабиякий інтерес становлять їх націєтворчіпогляди, які значною мірою формувалися черезпізнання давніх фольклорних надбань. Власне цимі зумовлюється актуальність даної статті.Аналіз основних досліджень та

публікацій. Дана праця ґрунтується нафольклористичних та етномузикознавчих працяхФ. Колесси, О .Правдюка, В. Гошовського,Е. Тайнель, І. Мартинова. Системний метод ставоб’єднуючим чинником досліджуваногоматеріалу. Хронологічні межі дослідженняохоплюють період кінця ХІХ – першої половиниХХ ст.Джерелознавчою базою є дослідження

українських та російських вчених, а такожмаловідомі в Україні наукові праці угорськихвчених (І. Арпа, Б. Керестені, Л. Немешсеґі,Е. Сені). Опрацьовано статті Д. Задора проБ. Бартока.Основна мета статті полягає у тому, щоб

дослідити крізь призму націєтворчої проблематики

фольклористичні та етномузикознавчі праці БелиБартока та Золтана Кодая.Виклад матеріалу. Педагогічні ідеї та наукові

праці з проблем музичної педагогіки Б. Бартока іЗ. Кодая в системі освіти Угорщини та Українивикликають чималий інтерес. Та насампередтреба зазначити, що особливо багато у цій справізробив З. Кодай, який фактично створив своюмузично-педагогічну систему. НатомістьБ . Барток дещо опосередковано виявляв свійінтерес до педагогічної праці, незважаючи на те,що нею безпосередньо тривалий час займався.Ще у 1907 р. він був призначений професором покласу фортепіано Музичної академії в Будапешті,хоча викладацька робота не приваблювалазнаменитого на той час піаніста та фольклориста.Але ця обставина закріпила його рішеннязалишитися жити в Угорщині – місці його роботиз дослідження народної музики. На той час йогослава піаніста, що вже декілька роківрозповсюджувалася в Європі, його талант і знаннязабезпечували йому великі можливості для роботиза кордоном. Але з 1934 р. він був переведенийна службу в Угорську Академію наук, дезаймався редагуванням великого зібранняугорських народних пісень. Барток не надтонадавав увагу своїй педагогічній діяльності. Але

Юрій Чорний, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету


ЗНАЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІБ.БАРТОКА І З.КОДАЯ У СИСТЕМІ СУЧАСНОЇМУЗИЧНОЇ ОСВІТИ УГОРЩИНИ ТА УКРАЇНИУ статті зроблено спробу розкрити вплив педагогічної діяльності видатних корифеїв

музичного мистецтва Угорщини на сучасну музичну освіту в Україні.

ЗНАЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Б.БАРТОКА І З.КОДАЯУ СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ УГОРЩИНИ ТА УКРАЇНИ

© Ю. Чорний, 2006




45 Молодь і ринок №7 (22), 2006

своєю творчістю він впливав на слухачів тавиконавців. На пропозицію З. Кодая Барток пишехори для дітей. На ці твори Кодай відгукнувсясвоєю статею “Дитячі хори Б.Бартока” у 1936році: “Угорські діти навіть не уявляють собі, якіріздвяні подарунки вони отримали на все життя.Б. Барток і раніше звертався до дітей засобамифортепіано і скрипки. А зараз він став для насавтором чудових хорових творів” [13, 308]. У світдітей, їхніх фантазій, мрій композитор звертавсяу пошуках простої і чистої правди. У свій час вінвперше розкрив дітям багатство щойно відкритоїним народної музики у чотирьох зошитахфортепіанних п’єс. Задум, втілений в обробкахнародних пісень з циклу “Дітям”, був покладенийі в основу 44 скрипкових дуетів. А 153 п’єсифортепіанного циклу “Мікрокосмос” знайомлятьюних виконавців з тембральним, ритмічним ідинамічним багатством звуків, з прийомамикласичної поліфонії, з майже усіма історичносформованими європейськими звукорядами,різними екзотичними гамами. З. Кодай особливоцінував здатність свого друга знаходити шлях досердець маленьких виконавців і слухачів. Діти“зрозуміють його тому, що Барток звертаєтьсядо них без учительського педантизму”, що він“ставився до них, як до друзів, людських істот,так, як це властиве тільки йому, тому що,незважаючи на своє сиве волосся , він самзалишається дитиною” [8, 316].Слід зазначити, що досліджуване Бартоком

народне мистецтво мало глибокий вплив на всюйого подальшу творчість. Але композитор ненамагався наповнити свої твори цитатами зфольклору. Він проникав у глибини народноїмузики, усвідомлював внутрішні зв’язки всіхелементів музичної мови народної пісні та танцю.З.Кодай, як і Б.Барток почав викладати в

Музичній академії по класу композиції та гармоніїз 1907 року. У той час діяльність академії булапід сильним німецьким впливом. З.Кодай з першихкроків боровся проти іноземного засилля ,виховував молодь у національному дусі. Плодийого педагогічної роботи відчуваються вУгорщині і дотепер: велика кількість музикантівстаршого і середнього покоління абобезпосередньо пройшли через кодаївську школу,вчилися у його учнів, або відчули його вплив.Кодай турбувався про долю талановитої молоді,енергійно підтримував її, не шукаючи ніякої вигодидля себе.Значну долю своєї творчої діяльності Кодай

присвятив музичному вихованню всього народу ірозвитку угорської музичної культури. Ще в 1929 р.він почав займатися проблемами музичної освіти,

і вважав, що уже визріли необхідні передумовидля реформи викладання музики в школі,оновлення навчальних матеріалів: “Вчити співати,вчити музиці треба так, щоб це було не мукою, азадоволенням, щоб назавжди прищепити дітямлюбов до благородної музики” [2, 127].Широкого розповсюдження набула музична

концепція З.Кодая, яка пізніше отримала назву“Метод Кодая” або “Угорська системамузичного виховання”. Заслуга Кодая полягає нестільки у методах викладання, скільки в тихпедагогічних ідеях, стосовно яких метод є тількизасобом для досягнення мети. В педагогічнійконцепції Кодая велике місце належить угорськійнародній музиці – її органічному входженню у цюконцепцію. Угорська народна музика є не простосільською музикою, і не частиною Угорщини, а“залишком стародавньої угорської академічноїкультури і тому її призначення знову стати основоюмузичної культури цілої нації, і насампередмузичної освіти народу”. Починати музичневиховання з народної музики З.Кодай уважав непедагогічним прийомом, а педагогічнимзавданням.Народні пісні повинні стати материнською

музичною основою для дітей. Кодай доводив: “Донародної пісні найбільш короткий шлях веде черезмузичну освіту” [4, 140]. Вчений поставивосновою угорської музичної педагогіки народнупісню тому, що вона – вища художня і національно-культурна цінність. “Ясно, – писав композитор, –що цим я не виступаю проти європейської і взагаліпроти зарубіжної музики, проти музики, створеноїкомпозиторами . Відтіснити потрібно неПалестріну, Баха і Моцарта, а ті шлягерні пісеньки,які не мають ніякої цінності і які засмічуютьшкільну музичну педагогіку”.В угорській системі музичного виховання

велику роль відіграє використання релятивноїсольмізації, яка допомагає у розвитку музичногомислення. До окремих щаблів, в ідеальномурозумінні до окремих звуків, мелодичних зворотівзакріплені характерні звукові асоціації. Якщо міжназвами щабля і звуком виникає сильна асоціація,то назва викликає виникнення відповідного звукуі навпаки. Таким чином, вона сприяє покращеннюінтонації, чистоті співу і розвитку внутрішньогослуху. При релятивній сольмізації зникаєзалежність інтервалів при співі. Сольмізаціявідкриває шлях до справжнього мистецтва співуі для учнів з відносно слабким слухом. При цьомувелику увагу варто приділяти емоційному процесуі розвитку внутрішнього слуху учнів, щоб уникнутинебезпеки механічного застосування релятивноїсольмізації.





46

Цінним внеском у справу популяризації методурелятивної сольмізації у концепції музичноговиховання школярів загальноосвітніх шкіл єнавчально-методичний посібник для студентіввищих навчальних закладів “Музичне вихованняза методом відносної сольмізації” ЕльвіриТайнель, яка опирається на основні принциписистеми З.Кодая. При цьому авторка пропонуєцікаві зразки українського дитячого фольклору, якісистематизовані окремими групами. Данийпосібник підтверджує думку про ефективністьметодів і прийомів системи угорського музичноговиховання в розвитку музичних здібностейшколярів, про можливість впровадження методівмузично-педагогічної концепції Кодая у практикуестетико-виховної роботи українських шкіл,використовуючи при цьому українськийнароднопісенний матеріал [12].Працюючи вчителем музики СШ №14

м. Дрогобич, Е.Тайнель активно використовувалаосновні принципи системи Кодая, а в 1993 роціуспішно захистила дисертацію на тему “Музично-педагогічна концепція Золтана Кодая та їїадаптація в загальноосвітніх школах України наоснові народнопісенного фольклору”. Ця вагомапраця стала результатом багаторічної науково-педагогічної діяльності Е.Тайнель, яка поєдналаефективні форми, методи, прийоми світовоїмузичної педагогіки для впровадження музично-педагогічної концепції З.Кодая у шкільнупрактику.Важливою частиною концепції З. Кодая є

винятково важлива роль співу в загальномумузичному вихованні. У статті “Співаючамолодь” він писав: “Більш глибока музичнакультура виникла тільки там, де її основою бувспів” [2, 177]. Багато часу і уваги З .Кодайприділяв розвитку хорової культури. Хоровадіяльність дітей тільки тоді буде відповідативимогам Кодая, якщо вона в дійсності веде їх унайвищі сфери музичної культури, і це багато вчому залежить від музичного смаку і культурикерівника. Девіз Кодая – “Нехай музика належитьвсім !” [7, 54].Учений підкреслював, що інтенсивне музичне

виховання в дитячому садку розвиваєрізносторонні здібності. З самого початку в роботіз дітьми у дитячих садках потрібновикористовувати народні, а також пісні, яківиходять з народних традицій. У статті“П’ятищаблева музика” З. Кодай пише: “Длядітей потрібно писати в дусі народної пісні, не безїї труднощів, з якими можемо підготуватисправжнє родюче поле народної пісні”.Високохудожня пісня, вважав Кодай, готує дитину

до сприймання творів світової культури. Вінпропонує для початку музичного виховання удитячих дошкільних закладах і на початковійстадії школи використовувати пентатоніку, апізніше школа повинна розвивати слух у діатоніці.Кодай вказував, що шлях до музичної культуриіде, крім співів, через музичне письмо і читання.Свої педагогічні принципи композитор

інтенсивно виражає у нових загальноосвітніхмузичних школах зі щоденними уроками співів.У 1952 році у м. Кечкемет була відкрита першатака школа. Багаторічний досвід роботи,систематичні наукові дослідження показали, щощоденні уроки музики стали не тільки могутнімзасобом естетичного виконання, але й приносиливідчутні результати в інтелектуальному,естетичному, моральному і навіть фізичномурозвитку дітей . Нині у всьому світівикористовують угорську систему музичноговиховання. Його метод, що створювався дляугорських дітей, виявився прийнятним длябагатьох країн.Система угорського виховання, побудована на

концепції З.Кодая, має загальні принципи, якіможуть бути використані в музичному вихованнірізних народів:

1. Основою концепції є народна пісня.Засвоювати рідну музичну мову потрібнопочинати в дитячому віці. Метром народної пісніє пульс, мелодія виходить з найбільш старовинноїмалої терції і її доповнення – зверху і знизу зкварто-квінтових звукових мотивів.

2. Необхідною умовою музичної культуривиступає знання музичного письма і читання.Необхідно ліквідувати музичний анальфабетизм(Кодай пояснював: “Анальфабет – це той, хто неможе визначити різницю між добрим і поганим”,тобто це означає відсутність музичного смаку),використовувати релятивну сольмізацію ,розпізнавати, усвідомлювати ритмічний імелодичний матеріал практичним шляхом.

3. Прищеплювати всі ці музичні елементишляхом співів, практичним використанням.Значного поширення набуло використання

елементів угорської системи музичноговиховання та її творчого застосування у багатьохзагальноосвітніх школах України. В 60-х рокахХХ ст. практичну роботу в школі гальмувалаідентичність складів щаблів звукоряду, тому щов Україні, як і в інших республіках колишньогоРадянського Союзу вони позначали абсолютнувисоту звуків, а в Угорщині щаблі звукоряду буливідносними. Значного поширення адаптаціїугорської музичної системи набула після того, яку кінці 1964 р. естонський музикант і педагог






47 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Хейно Кальюсте запропонував відносні складипозначати: йо, ле, ві, на, зо, ра, ті – замість до, ре,мі, фа, соль, ля, сі, змінюючи тільки приголоснізвуки. У поширенні в Україні цих назв і деякихелементів релятивної сольмізації допомоглистатті в журналах відомих українських педагогів-музикантів Л. Хлєбнікової та О. Раввінова напочатку 70-х рр.Вирішальне значення у визнанні успіхів

застосування елементів угорської музично-педагогічної системи мало відкриття в Українішкіл з поглибленим вивченням музики, в програміяких з музики як за змістом, так і в методичномунапрямку найбільше використовувались принципикодаївської системи з урахуванням місцевих умов(народні пісні, вікові особливості, методика).Рішенням колегії МО УРСР від 15 червня 1975року в двох школах республіки (СШ №2 м. Ужгородта СШ № 6 м. Стебник) відкривають класипоглибленого вивчення музики заекспериментальними програмами, складенимизаслуженим вчителем України З. Жофчаком.Згідно з навчальним планом, у цих класах урокимузики проводилися тричі на тиждень. У режимігруп продовженого дня проходили уроки ритмікиі додаткові музичні заняття. У 1978 – 1979навчальному році було відкрито ряд інших шкіл зпоглибленим вивченням музики, вчителі якихпройшли відповідну підготовку на семінарах вСШ № 2 м. Ужгород: СШ № 1 м. Немирів, СШ№ 30 м. Полтава, СШ № 129 м. Київ та інші.Колегія МО УРСР у 1980 р. зазначила, що

створення таких шкіл дає можливістьзапроваджувати дійові форми естетичноговиховання учнів, озброює їх навичками,необхідними для практичної музичної діяльності,сприяє гармонічному розвитку особистостіучнівської молоді, їх творчих навичок і музичнихздібностей.Найбільш широко і повно концепція угорського

музичного виховання, як її бачив і уявляв З.Кодай,а також розповсюдження її на всю системунавчально-виховної роботи в освітньому закладі,вдалося здійснити в авторській СШ № 2 м. Ужгород(а з 1997 р. – авторський навчально-виховнийкомплекс № 2 – АНВК).З . Жофчак є активним пропагандистом

педагогічної системи Кодая, часто виступає нареспубліканських семінарах з доповідями,проводить практичні заняття. Він керує зразковимшкільним дитячим хором “Едельвейс”, у програміякого біля сорока творів вітчизняної та зарубіжноїкласики. Цей колектив, відомий далеко замежами України, не раз ставав призеромпрестижних європейських конкурсів та фестивалів.

Завдяки застосуванню активних методіврелятивної сольмізації, використанню аудіо-візуально-моторних методів, ігрових і творчихформ роботи у молодших школярів швидкорозвивається музичний слух, вони досить чистоспівають у хорі складні 2 – 3-голосі хорові твори,вільно і самостійно читають нескладні народніпісні. Головна увага при цьому була звернена нате, щоб при вивченні пісень за допомогоювідносної сольмізації, учні не вбачали у пісняхвправи для розвитку навичок музичного письма ічитання. Надзвичайно важливо, щоб діти невтратили інтерес до пісні, до її емоційноговиконання, щоб засіб (музичне письмо і читання)не став самоціллю. Важливу роль у програмівідіграє використання народних пісень ,насамперед своїх національних, українських.У школах Угорщини діти вивчають гру на

народних національних інструментах – фуруйо,цінтанєр, трикутник, використовують саморобнішумові інструменти, а в загальноосвітніх школахУкраїни учні оволодівають грою на національномуінструменті – хроматичній сопілці. Крімможливостей вмілого поєднання відносної таабсолютної систем, гра на сопілці дає учнямможливість активно брати участь у музичномупроцесі, грати народні пісні, танці, мелодії.Розвитку навичок багатоголосного співу

сприяє виконання вправ і канонів, взятих із нотнихзошитів З. Кодая “Давайте співати чисто”, “BiciniaHungarica”, “333 вправи для читання” та інші. ВАНВК №2 втілюються у життя основніположення кодаївської концепції, яка ставить воснову музичного виховання народні пісні, черезпоступовий розвиток звуковисотних та ритмічнихпочуттів дитини, через релятивну сольмізацію,через зв’язок з образотворчим мистецтвом,літературою, історією (інтегровані програми змузики), через уведення курсу “Рух і музика”,через збільшення кількості уроків музики,проведення щорічних республіканських семінарів,де обговорюється досвід вчителів, черездіяльність різних музичних гуртків дляпокращення музичного виховання, для зв’язкуабсолютної та відносної систем.Успішно працює за системою З. Кодая

викладач музики і співів СШ № 16 м. МукачевоНаталія Юріївна Берець, яка на своїх урокахвикористовує елементи релятивної відносноїсольмізації. Учитель відзначає, що в результатахроботи спостерігається активний розвитокладового висотного відчуття звуків, розвиваєтьсятакож гармонічний слух. У молодших класах дітичисто інтонують 2 – 3 - голосні пісні за релятивнимметодом сольмізації. Викладач Н. Берець





48

включає до програми школи з музики великукількість маловідомих закарпатських народнихпісень, забавлянок, ігор, тобто найбільш простий,доступний, зрозумілий дітям музичний матеріал;поєднує музичне виконання з ритмічними рухамиі супроводом на дитячих музичних інструментах.Учитель вважає, що дана систем організовуєдітей, їхню увагу, вміння слухати свій спів та співтовариша, аналізувати його, розвиває вмінняспівати в унісон і двоголосно з елементамиімітаційної поліфонії.Педагогічна діяльність Кодая була завжди

спрямована на досягнення основної мети: музикамає стати надбанням кожного. А в основумузично-виховної системи Кодай бере угорськународну пісню тому, що вона в простій тадоступній формі передає високі художні інаціональні цінності культури. Між співаючоюдитиною і змістом пісні виникають щирі почуття,які виховують людяність , піднімають дух,пробуджують волю. Адже народні пісні – це носіїта охоронці далекого минулого народу, в нихвідображені надії і сподівання його в сучасномусвіті, загальний та історичний досвід. У цьомуполягає велика художня цінність народних пісень.На початку ХХ ст. композиторська музиканімецького, французького, італійського та іншихзахідних народів уже оволоділа духом своєїнародної музики. Ця обставина і стала основноюпричиною створення угорської національноїмузичної культури ХХ ст., тобто введення усуспільну свідомість духу народної музики, якийбув намічений З.Кодаєм: “…якщо не хочемообмежити угорське музичне життя вузькимсуспільним колом закордонної культури, то вонамає бути проникнута народною музикою. Цядумка керувала мною, коли я почав збиратинародну пісню для викладання сольфеджіо у вищійшколі. Тому я проповідую, що викладання співіву загальних школах необхідно організовувати наоснові народної пісні” [9, 1].Покликання вчителя музики, як і покликання

педагога взагалі, насамперед полягає у любовідо дітей, до музики і до краси. Ця краса можевтілюватися і в простій народній пісні, і в симфоніїБетховена чи квартеті Бартока. Потяг до красихарактеризувала діяльність Кодая в галузімузичної педагогіки і навіть його дослідницькуроботу в області народної музики.Висновки. Спадщина Б. Бартока та З. Кодаї

багата та різноманітна. З-поміж неї особливуцінність становить їх фольклористичний доробок,а також педагогічні концепції З. Кодая.Згадані вчені, особливо Б. Барток, фактично

заклали міцні підвалини для розвитку

етномузикознавства як в Угорщині, так і в іншихкраїнах Європи, зокрема й в Україні, де багато вчому переймався їх досвід (Ф. Колесса, К. Квітката ін.). Особливо треба звернути увагу на те, щозначною мірою їх науково-пошукова такодифікаційна діяльність була тією чи іншогомірою славістично зорієнтована.Б. Барток та З. Кодаї намагалися у своїх

дослідженнях розглядати угорську народно-пісенну творчість у тісному зв’язку зслов’янським фольклором, зважаючи на сотні літ,проведених поряд з українцями, словаками тачехами. Не забуваймо і польських впливів, які,щоправда, не такі помітні, але були, особливо впрофесійній музиці барокової доби.Щоправда, коли Б. Барток свої наукові помисли

зорієнтовував здебільшого до центральноєвропейськогодуховного ареалу, чимало уваги приділявукраїнському та словацькому фольклорові, тоЗ. Кодай шукав (і це абсолютно справедливо)коріння національної ідентичності в музичнихкультурах поволзьких та приуральськихнародностей. Відтак можна констатувати певнупринципову відмінність у творчих кредо двохвидатних фольклористів.Разом же вони один одного взаємодоповнювали,

а, отже, витворювали ту реальну картинуугорського минулого, яке упродовж столітьзасобами фольклору формувало національнуідентичність цього центральноєвропейськогонароду з угро-фінським та тюркським корінням.

1. Гошовский В. Коломыечная структура впеснях славян и соседних народов // У истоковнародной музыки: очерки по музыкальномуславяноведению . – Москва: Советскийкомпозитор, 1971. – 140 с.

2. Эсе Л. Золтан Кодай. День за днем. –Москва: Музыка, 1980. – 270 с.

3. Задор Д. Барток і музика сусідніх народів// Karpati Igaz Szo. – 27 вересня 1970.

4.Кодай З. Венгерская народная музыка. –Будапешт: Корвина, 1961. – 186 с.

5.Колесса Ф. Народнопісенні мелодіїукраїнців Закарпаття // Музикознавчі праці. –Київ: Музична Україна, 1970.

6. Мартынов И.И. Бела Барток. – Москва:Советский композитор, 1968. – 288 с.

7.Мартынов И.И. Золтан Кодай:монография. – Москва: Советскийкомпозитор, 1983. – 250 с.

8. Мартынов И.И. Очерки о зарубежноймузыке первой половины ХХ века. – Москва:Музыка, 1970. – С. 302 – 329.

9. Немешсеги Л . Применение метода






49 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Кодая. – Кечкемет, 1970. – 23 с.10. Правдюк О.А. Міжнаціональні зв’язки

в музичному фольклорі. – Київ: Наукова думка,1982. – 215 с.

11. Сени Е. Краткий обзор метода Кодая.– Кечкемет, 1970. – 23 с.

12. Тайнель Е. Музичне виховання за

методом відносної сольмізації. // Навчально-методичний посібник для студентів вищихнавчальних закладів . – Дрогобич: Коло ,2002.Ч.І. – 212 с.

13. Українські народні пісні в записахВолодимира Гнатюка / Упор. Яценко М. – Київ:Музична Україна, 1971. – 324 с.

Постановка проблеми. В аспекті вихованнячільне місце посідає визначення змісту і метивиховного процесу. Від точного його тлумаченнязалежать шлях та засоби його втілення. Ця аксіомапостає основним питанням дидактичної науки.Водночас вона є орієнтаційним ядром, що сприяєрозв’язанню найскладніших питань виховання.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Аналіз науково-методичної та спеціальноїлітератури, проведений на рівні підготовки даноїроботи, дозволяє дійти висновку: концептимузичного виховання взаємодіють як органічнацілісність, де зміст є визначальним чинникомсистеми едукації підростаючого покоління. З цієюпроблемою пов’язані ґрунтовні праці таких вчених,як О.Вишневський [1], А.Вільчковська [2],В. Кемінь [6], М.Кухта [8], А.Растригіна [11],О.Ростовський [12], М.Стельмахович [13]. Упрацях названих авторів висвітлюється ціла низкапитань про музику як предмет спілкування впедагогічному процесі.Мета статті полягає у спробі розкрити

концептуальну сутність музики та її значення вцілісному педагогічному процесі, окреслити змістмузичних творів як чинник виховання і формуваннявиховного національного ідеалу в 20 – 30-х рр. ХХстоліття в Закарпатті.Виклад основного матеріалу. Поняття

педагогічного виховання охоплює планомірністьта неперервність його процесу. За давніх часівзміст і мету виховання ототожнювали ззавданнями, що несли державотворчі засади. Так,Платон змалював самодостатній образ держави,де мета окреслювала ідеалізоване прагненнявиховати ідеальних громадян. Важливий постулат:

всяке виховання засноване на народному ґрунті,оскільки йдеться про переємність традиції на рівніміжпоколінного досвіду. Передусім слідакцентувати на гармонійному розвитку в дитинифізичних і духовних начал, серед яких важливемісце посідає їхня гармонійність. На цьомунаполягали прихильники натурфілософії, якіобґрунтовували переваги виховання дітей черезпізнання природи. Тут першорядну роль відіграємузична педагогіка, яка у багатьох країнахСхідної, Центральної та Західної Європирозвивалася з різною динамікою. Музичнийпоступ, що характеризується прагненнямнаблизитися до безпосередньої практикичуттєвого виховання, знайшов своє осмисленняна сторінках педагогічної спадщини Яна АмосаКоменського (1592 – 1670). Її значимість усвітовому духовному контексті випробуваначасом, бо містить чимало цінних тверджень пророль духовного чинника у процесі вихованняособистості. Йдеться не тільки прокомунікативно-прагматичний аспект йогофункціонування на рівні, наприклад, мови,музичної теорії, але й про засади, що сприяютьактивізації корекційно-виховної роботибезпосередньо в школі та в родині. Визначнийуродженець Чехії, якому судилося жити на земляхНімеччини, Польщі, Англії, Голландії, Швеції,Угорщині, торкався безпосередньо практикидуховного виховання в таких працях, як “Прокультуру природніх обдарувань” та “Світ чуттєвихречей в малюнках”. Родоначальник педагогіки якнауки аргументовано окреслював визначальнемісце, зокрема, материнської мови у зв’язках змузикою, малюванням, у духовному становленні

Олена Юрош, аспірант кафедри педагогікиДрогобицького державного педагогічного університету


КОНЦЕПТИ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ:ЗМІСТ ЯК ЧИННИК

У статті розглядаються концепти музичного виховання з проекцією на зміст як чинник,що дозволяє синтезувати вплив естетичного втручання музики в процес розвитку дитини.

КОНЦЕПТИ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ: ЗМІСТ ЯК ЧИННИК

© О. Юрош, 2006




50

особистості передусім у роботі “Великадидактика”, що була завершена 1632 року йвидана 1657 року [7]. Головна ціннісна орієнтаціяцього твору полягає в універсальності мети, щоохоплювала теоретичні начала, власне, як“навчити всіх усьому”. Геніальний син чеськогонароду переконливо утверджував слушністьсвідчення Діогена, що “основою кожної держави”є “виховання молоді” [7, 9], а звідси – вагомістьможливостей пізнавальної сфери; вона забезпечуєв процесі виховання розвиток особистості, сприяєне тільки її інтелектуальному вдосконаленню, алей нерідко – корекції вад, недоліків моторики,соціальнотрудової адаптації тощо.Я.А.Коменський ввів комплексний пошук тихнайбільш ефективних засобів виховання, які бвідповідали вимогам дидактики крізь призму їїпервинного смислового звучання, тобто вмітинавчати як у стінах школи, так і поза її межами,зокрема, в колі родини та на шляху до духовногоудосконалення. В основі цієї системної парадигмилежить диференціація за віком, статтю ,особливостями психічного розвитку дитини.Ця методика заснована на засадах

неодмінного володіння материнською мовою. Бож зміст музичного твору неодмінно поєднуєтьсяз його розумінням, сприйняттям крізь призмукоментарів, а звідси – рівень музично-естетичноговиховання , що базується на зверненні докультурно-освітніх надбань людської цивілізації.За словами Я.А.Коменського, “наступнепокоління постане саме таким, як будуть вихованігромадяни”. Адже у “багатобарвності освідчених– щастя світу”. Якщо індивід здобуває освітувідповідно до ціннісних орієнтацій, завдяки якимвдосконалюється людська природа, то ступіньволодіння духовними основами, у тім числі рідноюмовою, демонструє якість комунікативноїкультури [5]. Водночас йдеться і про соціальнийфеномен музичної педагогіки. Її концептиреалізуються різними видами прагматичнихспіввідношень: об’єктивність – суб’єктивність,акцептація мети з боку реципієнта, модифікаціязмісту з огляду на модальність, інтерпретацію таавторську інтенцію для розв’язання виховнихзавдань.У цьому зв’язку заслуговує уваги паралель,

яку б можна провести між поглядамиЯ.А.Коменського та видатного українськогопедагога ХХ-го століття Августина Волошина(1874 – 1945). Обидва педагоги вбачали воволодінні складним мистецтвом активногопізнання світу, до чого спонукає муза Мелета(навчання), вияв достовірного уявлення пробагатозначний контекст виховання. Йдеться, для

прикладу, про зміст розміреної мелодекламації,правил гри на фортепіано, обсяг співу народнихпісень чи класичних творів (Бах, Моцарт, Шопен,Ліст, Лисенко) тощо.Новим етапом у розвитку музичної освіти були

так звані школи майстерності, в яких поєднувалисязаняття зі спеціальності з вивченням додатковихмузичних дисциплін. Останнє було характерне длярозвитку музичної педагогічної думки вЧехословаччині за епохи Т.-Г.Масарика (1868 –1936).Культура педагогічної думки, що виокремлює

Закарпаття з-поміж інших етнічно українськихземель , кращим чином постає з доробкуАвгустина Волошина, автора розлогої праці“Педагогіка і дидактика для учительськихсемінарій” (1924, 1935) [4]. Серед 115 питань, якітут розглядаються, належну увагу дослідникприділив процесові музичного виховання, у центріякого – вихователь у широкому розумінні цьогослова. До речі, О.Сухомлинська, аналізуючи станрозвитку актуальних проблем історії педагогікив Україні, відзначила високий рівень виховання вЗакарпатті [3].Формування освіти та шкільництва в

Закарпатті пов’язане зі значенням вчительстваяк верстви українського народу, що залишаласянайбільш освіченою, ерудованою, здатною доактивної культурно-освітньої діяльності.Закарпатська еліта, що належить до педагогічноїнауки в Україні, позначена іменами Й.Бокшая,А.Ерделі, А.Коцки, Ф.Манайла, В.Свида, а такожпредставників музичної культури –П.Милославського, Ю.Костя , О.Приходька,Є.Станкевича, М.Кречка, С.Мартона, Д.Задора,М.Попенка.Примітний факт: у 1919 – 1939 рр., відразу

після входження Закарпаття до складу Чехо-Словаччини, науково-педагогічні сили намагалисястворити якісно нові освітні моделі, наблизити їхдо загальноєвропейського рівня. Важливу роль тутвідіграло створення таких спеціальнихпедагогічних видань, як “Учитель”, “Пчілка”,“Наш рідний край”, а також народних календарів,альманахів. Активними співробітниками цихвидань були В.Бірчак, В.Пачовський, І.Данькевич,М.Підгірянка, С.Черкасенко, О .Приходько,А.Алиськевич, А.Волошин.Щодо музичного виховання, то воно найбільш

активно здійснювалося у стінах чоловічої тажіночої семінарій в Ужгороді, а такожМукачівської державної вчительської семінарії. Застаном на 1938 рік їхня кількість сягнула п’ятиосередків. А контингент учнів становив відповідно218 осіб у 1920 році та 503 – у 1932 році. На уроках






51 Молодь і ринок №7 (22), 2006

музики та співів відбувалася реалізація творчихпоривань дітей. Вона супроводжуваласявиконавською інтерпретацією пісень, судженнямипро твори з боку учнів, виконанням музичнихтворів та іншими проявами творчої діяльності.Висновки. Вважаємо за доцільне виокремити

ті концепти музичного виховання, які в умовахЗакарпаття несли певну своєрідність у зіставленніз іншими регіонами України. Вчитель музики бувносієм педагогічної культури, здійснюючибагатопланову освітню діяльність як у рамкахвиховного процесу в школі, так і в родинному колі.Він синтезував аспекти педагогічної,хормейстерської, музикознавчої, музично-виконавської роботи. Їхнім об’єднувальнимчинником був зміст, оволодіння яким булоджерелом мотивації музичного виховання.

1. Вишневський О . Теоретичні основисучасної української педагогіки. – Дрогобич:Коло, 2003. – 528 с.

2. Вільчковська А. Розвиток теорії іпрактики музичного виховання учнів основнихшкіл Польщі (1980 – 2000 рр.): Автореф. дис.канд. пед. наук. – Київ, 2004. – 20 с.

3. Гомоннай В., Росул В., Ходанич П .Педагогічна освіта на Закарпатті. – Ужгород:“Гражда”, 2003. – 112 с.

4. Зимомря М., Гомоннай В., Вегеш М.Августин Волошин. – Ужгород, 1995. – С. 43– 46.

5. Зимомря М., Юрош О. Рідна мова як

чинник виховання особистості в контексті“Великої дидактики”Я.А.Коменського // ЯнАмос Коменський і сучасність. Comenius unddie Gegenwart / Редактори: Роман Мних іВернер Кортгаазе. – Дрогобич: Коло, 2005. –С. 93 – 98.

6. Кемінь В. Розвиток освіти йпедагогогічної думки українців у країнахЦентральної, Східної та Південно-СхідноїЄвропи (1918 – 1996 рр.). – Київ: ТОВ “Міжнар. фін. агенція”, 1997. – 186 с.

7. Коменський Я.А. Велика дидактика. –Хуст, 2000. – 284 с.;

8. Кухта М. Роль педагогічної пресиЗакарпаття (20 – 30-і рр. ХХ ст.) у формуваннівиховного національного ідеалу. – Ужгород:Поличка “Карпатського краю”, 1997. – 50 с.

9. Левківський М.В., Микитюк О.М. Історіяпедагогіки. – Харків, 2002. – С. 34 – 40.

10. Мітюров В.Н. Педагогічні ідеїЯ.А.Коменського на Україні. – К, 1971. – С. 27– 39.

11. Растригіна А. Педагогіка свободи:методологічні та соціально-педагогічніоснови. – Кіровоград: “Імекс-ЛТД”, 2002. –260 с.

12. Ростовський О. Лекції з історіїзахідноєвропейської музичної педагогіки. – Ніжин:В-во НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2003. – 193 с.

13. Стельмахович М. Українська народнапедагогіка. Навчально-методичний посібник.– Київ: ІЗМН, 1997. – 232 с.





“Музика – це мова почуттів”.Василь Сухомлинський

“У творця нового життя – великі пристрасті і почування, за які варто віддатижиття”.

Олена Теліга, поетеса, громадський діяч

“Шануй мудрість, а не золото”.Мелетій Смотрицький, поет, церковний діяч

“Справедливість цього світу так розмірена, що в одних відбирає, а другим даєвладу і мудрість”.

Богдан Хмельницький, Гетьман України




52

Постановка проблеми . Зміни, щовідбуваються в нашій економіці, роблять суттєвонеобхідною вимогу якомога швидше набуватидосвіду господарювання у нових обставинах.Серйозно змінюються умови та принципифункціонування підприємств та виробничихоб’єднань. Підсумки їх діяльності залежатимутьвід конкурентоспроможності їх продукції на ринку.Розв’язуючи цю проблему, наші виробники моглиб з вигодою для себе використати великий досвідфірм капіталістичних держав.Жорстока конкуренція, широкий вибір товарів на

ринку, швидке поновлення їх номенклатури постійноставлять перед капіталістичною фірмою запитання:як споживач буде сприймати вироблену продукцію,які причини успіху або невдачі товару. Необхідністьаналізу цих проблем пов’язана ще й зі збільшеннямвартості розробки нових виробів, тобто з їхстворенням. Усе це змушує фірми ретельно вивчатиконкурентоспроможність товару, що вона виробляє.Мета статті. Відобразити стратегію

успішного бізнесу у вигляді формули, пояснити якезначення має маркетинг для бізнесу і управління,які інструменти маркетингу потрібновикористовувати для успішного бізнесу.Виклад основного матеріалу. Безумовно,

висока конкурентоспроможність товарів не єсамоціллю фірми, це лише засіб отриманнявисокого прибутку. Фірму цікавить не безвідноснедо витрат досягнення найбільшої можливостіконкурентоспроможності, а забезпечення такогоїї рівня, який дозволяє вийти на максимальнийобсяг прибутку. Тому компанії працюютьнад підтримкою оптимального рівняконкурентоспроможності, прагнуть керувати нею.Потенціал підприємства реалізується у

конкурентній боротьбі на ринках різних типів.Успіх бізнесу починається з визначення стратегії

та розробки на її основі тактики підприємства,тобто проводиться оптимальний підбір ресурсів(кадрових, матеріальних, фінансових та інших), щодозволяють отримати максимальний доход зурахуванням правових, економічних, соціальних,екологічних та інших стандартів, які прийняті тазакріплені в суспільстві у вигляді законів, етичнихнорм, психологічних установок споживачів тощо.У загальному виді стратегію успішного бізнесуможна відобразити так:

,махР

ДДДPД

а

псnбon

t

tt →

++==Εφ

за умовами, що Е tΦ >ЕНt ; якщо Е tΦ <ЕНt

то бізнес не ефективний чи в цілому, чи тільки

для підприємства, або для суспільства; тут Е tΦ

та ЕНt – фактичний та нормативний рівні

ефективності бізнесу за період часу t; Д t та

Рt – сукупні доходи та ресурси підприємств за

той же час, Д оп – доходи, що залишаються у

розпорядженні підприємства після виплати

податків та відрахувань; Д пб – доходи

підприємства, що передані у формі податків в

бюджет; Д пс – доходи підприємства, що

передані у формі добровільних відрахувань у

соціальні фонди; Ра – ресурси, авансовані

підприємством.Ця формула виражає успішний бізнес з точки

Елеонора Мірошніченко, кандидат педагогічних наук, доценткафедри менеджменту та правового забезпечення господарської діяльності


ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ, ТВОРЧІ ЗАСАДИ ТАІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВУ статті йдеться про те, як у бізнесі проводиться оптимальний підбір ресурсів

(кадрових, матеріальних, фінансових та інших), що дозволяють отримати максимальнийдоход з урахуванням правових, економічних, соціальних, екологічних та інших стандартів,які прийняті та закріплені в суспільстві у вигляді законів, етичних норм, психологічнихустановок споживачів тощо.

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ, ТВОРЧІ ЗАСАДИ ТА ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

© Е. Мірошніченко, 2006




53 Молодь і ринок №7 (22), 2006

зору суспільства в цілому, бо вона націлюєпідприємство не тільки на збільшення власнихдоходів, але й на активну участь в формуванніподаткових бюджетних надходжень та соціальнихфондів, а також на конкуренцію з активнимбалансом доходів та витрат. Підприємства, щоздійснюють таку стратегію, мають не тількиконкурентоздатний потенціал, але й збільшуютьекономічну могутність держави.Різні співвідношення доходів та ресурсів за

зіставленням з аналогічними стандартами,визначеними експертним шляхом, надаютьможливість оцінити конкурентоспроможністьпотенціалу підприємства. Така оцінка надаєтьсяз використанням ряду показників та стандартів,за досягненням яких підприємство стаєконкурентоспроможним. Методи розробкистандартів відрізняються надзвичайноюрізноманітністю, бо практика ринкових відносину розвинених країнах нараховує століття. Тавзагалі, вимірювання конкурентоспроможностіпідприємства – це “святе з святого”, суть йогокомерційної таємниці. Ця робота потребуєнаявності кваліфікаційного інтелектуальногоцентру на підприємстві, вміння здобуватикомерційну таємницю, що приховують конкуренти,в той же час не розголошувати свою, а такождодатково вивчати та використовуватиінформаційні джерела.Без такої роботи жодна фірма, що поважає

себе, не може розраховувати на успіх у бізнесі.Тому в країнах з розвиненою ринковоюекономікою підготовка кваліфікованих кадріввідіграє надзвичайно важливу роль у загальнійсистемі бізнесу. Підготовку бізнесменівпочинають з раннього дитинства. Вже упочатковій школі діти вивчають основи економікита бізнесу. У США, наприклад, існує спеціальнасуспільна організація “Бізнес кідз” (“Ділові діти”),мета якої – навчання юних американцівмудрощам того, як робити гроші. Організаціявидає свій спеціалізований журнал для юнихпідприємців “Бізнес кідз” [5].Підготовка підприємців продовжується у

спеціалізованих коледжах, університетах таіснуючих, як правило, при університетах вищихшколах бізнесу та менеджменту.Таким чином, існує система безперервної

підготовки кадрів.У нашому нерозвиненому бізнесі далеко не всі

керівники фірм та підприємств відчулинеобхідність інноваційних перетворень у керуваннігосподарчо-фінансовою діяльністю. Про цесвідчать інформаційні джерела: керівники вищогота середнього рівня підтримують та беруть

участь в інноваційних процесах у середньому 70%;8% ставляться до них пасивно; 10% чинять опір;12% ще не визначились . Серед інженерно-технічних працівників ці показники складаютьвідповідно 55%, 17%, 12%, 16%.Сьогодні більшість державних підприємств не

працюють, а ті, що працюють, є збитковими,приватні ж підприємства у більшості керуютьсяу своїй діяльності лише інтуїцією, економлячи навпровадженні інноваційних перетворень.Усі перетворення, що відбуваються у нашому

суспільстві, – економічні, політичні, соціокультурні,духовно-моральні – тісно пов’язані між собою тавпливають одні на одних.Глобальний процес перебудови потребує

чимало часу, бо він пов’язаний з подоланнямстереотипів мислення та з психологією людей.Але чим раніше будуть докладені зусилля з бокудержави, керівництва підприємств та в ціломусуспільства, тим швидше подолаємо економічнунестабільність, інфляцію, безробіття.Маркетинг є одним з наймолодших напрямів,

що пов’язані з бізнесом та управлінням. Відомийфахівець з маркетингу Ф. Котлер трактував йогояк вид людської діяльності, спрямований назадоволення потреб за допомогою обміну. Існуєбагато визначень цього поняття , аленезаперечним є те, що сучасний маркетинг – цеособлива галузь економічної науки, що розв’язуєпроблеми реалізації у широкому смислі,розробляючи та застосовуючи відповіднийінструментарій [1; 6].Про значення маркетингу свідчать масштаби

залучення до нього працівників та рівень витратна маркетингові дослідження в економічно-розвинених країнах.Наприклад, за оцінками експертів, у США зайняті

маркетинговою діяльністю становлять від чвертідо третини всіх працівників у цивільних галузях.Одним з найважливіших чинників щодо призначенняна посади керівників різних структурних підрозділівфірми є мислення, яке відповідає концепціїуправління. Отже, значну частину фірм такорпорацій очолюють фахівці з маркетингу.Світова економіка ввійшла в епоху, якій

притаманні: жорстке посилення конкуренції,“комодизація” (перетворення раніше унікальнихпродуктів у звичайні), стрімке старіння технологій,маркетингових ідей, професійне та владнепроникнення Інтернету в усі сфери економіки.Нова економіка – це світ, у якому комунікаційнітехнології створюють глобальну конкуренцію нетільки для споживчих товарів, але й длябанківських позик та інших послуг, які не можнаспакувати в скриньку та відправити.





54

Ті фірми, які відразу поринули у хвилі новотечії,застосовуючи всі свої активи та постійнонавчаючись всьому новому, витрималивипробування нової економіки і успішнорозвивають далі свій бізнес. Але ті, щовитрачають багато часу на роздуми чи потрібніїм різні інновації, втрачають свої позиції. У 2000 р.збанкрутіли 176 американських корпорацій, а в2001 р. – вже 257. Нова економіка – це економікапостійних змін, а максимальну віддачу від бізнес-діяльності отримують тоді, коли Інтернет –маркетинг, Інтернет – продаж, Інтернет –планування тощо охоплюють усі підрозділи фірми,починаючи з її серцевини.Вплив на покупця щодо придбання саме цього

товару здійснюється різними методами:рекламними проспектами, об’явами,телефільмами, участю у ярмарках, виставках,наданням пільг тощо. Ці засоби називаютьсякомунікативною політикою і відомі у спеціальнійлітературі як засоби ФОПСТИЗ – формуванняпопиту та стимулювання збуту [1].Мета служби ФОПСТИЗ – довести

інформацію про товари та їх споживчі якості доменеджерів. Для цього бізнесмени повиннівраховувати різноманітні чинники та відомості.Формування попиту (ФОП) припускає, що

кожний споживач постійно зустрічається іззавданням вибору серед безлічі товару того, якийнайкраще відповідає його попиту, ще до придбаннятовару. Тут і застосовують заходи ФОП.Стимулювання збуту (СТИЗ) передбачає

заходи щодо поширення продажу товару, який вжене визнається новим. Діяльність ФОПСТИЗ зазвичаєм відносять до невиробничих витрат, томупрагнуть обмежити її фінансування. Але існуєдеякий мінімум витрат на нього, нижче якогоспускатись недоцільно, тому що результатидіяльності будуть несуттєвими або навітьнульовими.Для підприємства, що не має досвіду роботи

на зовнішньому (або внутрішньому) ринку, длявведення свого товару доцільно використатиметод “слідування за лідером”. Для цьогообирають фірму, що успішно реалізує товар,отримують дані щодо її витрат на ФОПСТИЗ таобсягу збуту за рік і визначають величину К:К=R:V, де R – витрати на ФОПСТИЗ, V – обсягзбуту. Розміри К та запланованого підприємствомзбуту визначають необхідні витрати наФОПСТИЗ. У зв’язку зі зростанням конкуренціїна зайнятому секторі ринку необхідно підвищитиотриманий результат витрат на 5 – 10%.Конкурентна боротьба за оволодіння

внутрішніми та світовими ринками примушують

компанії та фірми шукати нові стратегії умаркетингу.Старий арсенал стратегій, орієнтований на

здешевлення виробничого товару, підвищенняйого якості, розробка нових видів продукції втеперішній час не завжди себе виправдовує. Томупошуки джерел, що ведуть до збільшення рівняприбутковості, тобто зменшення собівартостівиробленої продукції, підштовхнули довинаходження нової стратегії яку позначили як“таргет-костинг”.Якщо традиційна формула ціноутворення

товару має вигляд: Ціна = Собівартість +Прибуток,то у торгент – костингу вона трансформується урівність: Ціна = Ціна – Прибуток. Це дозволяєвести контроль та економію витрат ще на стадіїпроектування випуску продукції. Ця системапередбачає розрахунки собівартості продукту,виходячи з попередньої ціни реалізації. Вонавизначається за допомогою маркетинговихдосліджень, а тому є очікуваною ринковою ціноютовару. Таким чином, цільова собівартість виробурозраховується як різниця між очікуваноюринковою ціною та прибутком, що бажає отриматифірма. Тому всі учасники виробничого процесупрацюють над тим, як спроектувати і виготовитипродукт, щоб він відповідав цільовій собівартості.Це винаходження належить японським

фахівцям. Вона відрізняється принципово відконцепції, що застосовують західні компанії. НаЗаході вдосконалення виробу відбувається затаким чергуванням етапів: проектування собівартість перепроектування.У Японії цей же процес має такий вигляд:

собівартість проектування собівартість.Перевага такої системи в тому, що на кожному

етапі розробки нового продукту стосовно йогособівартості обмірковується кожний фактор, щоможе на неї вплинути.Та щоб не застосовувати дорожчі технологічні

матеріали, що неминуче призведе до виходу настадію перепроектування виробу, менеджери,маркетологи, службовці постійно утримуютьзаплановану цільову собівартість у голові. Прицьому вони намагаються знаходити нові,нестандартні рішення.Маркетинг перетворився в сучасних умовах

у самостійну сферу бізнесу, але його ефективністьта доцільність вимагають наявності певних умов:

- існування розвиненого ринку;- свободу товаровиробника;- підготовленість керівників господарств та

фахівців з маркетингу;- розвиненість централізованої системи збору

різної інформації та її доступність;






55 Молодь і ринок №7 (22), 2006

- існування спеціалізованих організацій щододопомоги у здійсненні маркетингових заходів.Висновки. Але сьогодні названі умови в нашій

країні майже відсутні. Маркетинг в Україні має восновному інструментальний характер, тобтопідприємства та різного роду фірми застосовуютьлише окремі елементи: рекламу, виставку,ярмарок і т. ін.Успіх у підприємницькій діяльності переважно

обумовлюється вибраною стратегією управління.Визначення стратегій, в свою чергу, залежить відбагатьох факторів, основні з яких: обсяг потенціалупідприємства; рівень конкурентоспроможностіпотенціалу; частка ринку, що належитьпідприємству, оскільки від цього залежить, кимвоно є – лідером, суперником або аутсайдером;мета підприємства – закріплення лідерства, вихіду лідери, закріплення в “середині” або запобіганнябанкрутству. Яку поставлено ціль – така йстратегія поведінки на ринку.Щоб вибрати оптимальну стратегію, керівник

має досконало володіти інформацією стосовноекономічного потенціалу – сукупності всіх видівресурсів, здібності робітників і, насамперед,

менеджерів і маркетологів щодо використанняресурсів, створення товарів, послуг та отриманнямаксимального прибутку.

1. Андрусенко Г. О. Основи маркетингу. –К.: НОК ВО, – 1992. – 143 с.

2. Бакушевіч І.В., Гевко В.Х. Плануваннямаркетингових досліджень на підприємствах// Маркетинг в Україні – 2001 – №3.

3. Варгатюк А. Терміново потрібніпозитивні зміни. Інновація. – 1993. – №2 (15).

4. Долішній М. І., Злупко С. М., ВачевськийМ. В. Соціально-трудовий потенціал: теоріяі практика. (Колективна монографія). – К.:Наукова думка. Частина 2, – 1994.

5. Кравченко М.О. Кадрова складоваінноваційного потенціалу промисловихпідприємств // Маркетинг в Україні – 2001 – №1.

6. Максимчук І . А. Роль маркетингу установленні ринкової економіки. – К.:Інформація і ринок. – 1992. – №1. С.24.

7. Радченко К.І. Облік та управління зацільовою собівартістю; маркетинг. // Регіональніперспективи. – 2003 – №2 – 3, Кременчук.

Постановка проблеми. Успішність ринковихперетворень у тій чи іншій країні, як свідчитьсвітовий досвід, значною мірою залежить віднаявності, комплексності та рівня розвиткуінфраструктурних ланок, притаманних ринковій,тобто конкурентній економіці.Страхування та страхові відносини є

невід’ємною частиною економіки країни, всієїсукупності ринкових економічних відносин.Враховуючи, що економічна сутністьстрахування як економічної категорії полягає узамкнених перерозподільчих відносинах міжучасниками процесу страхування, слід зазначитидоцільність дослідження інфраструктуристрахового ринку. На формування цієїінфраструктури не можуть не впливати закониринкової економіки та існуюче ринковесередовище, які, насамперед, зумовлюютьосновні принципи організації діяльності страхових

компаній – головної інфраструктурної ланкистрахового ринку.Мета статті. Визначити сутність

страхування, виділити чотири функції страхування,пояснити як здійснюється схема страховихвідносин, які ринки можна виділити за галузевоюознакою, звернутись до організації страховогоринку у провідних ринкових країнах іпроаналізувати цей досвід з метою можливогойого використання в Україні.Виклад основного матеріалу. Страхування

– це захист майнових інтересів суб’єктівгосподарювання і громадян у разі певних подій(страхових випадків) за рахунок грошових фондів,які формуються зі сплачуваних ними страховихвнесків.Страхування є економічною категорією ,

сутність якої полягає у розподілі збитків між всімаучасниками страхування. Це свого роду

Тетяна Сидорченко, кандидат економічних наук, старший викладачБердянського державного педагогічного університету

ІНФРАСТРУКТУРА СТРАХОВОГО РИНКУ, ЯКВАЖЛИВА ЛАНКА РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

У статті досліджується інфраструктура страхового ринку, яка переважнохарактеризується з боку інституціонального або територіального аспектах чи їх сукупності.

ІНФРАСТРУКТУРА СТРАХОВОГО РИНКУ, ЯК ВАЖЛИВА ЛАНКАРИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

© Т. Сидорченко, 2006




56

кооперація боротьби з наслідками стихійного лихата суперечностями всередині суспільства, щовиникають на основі господарських відносин міжчленами суспільства.Можна виділити чотири функції, що виконує

страхування , – ризику, попередження ,заощадження та контролю. Зміст ризикової функціїполягає у компенсації ризику. У рамках дії цієїфункції відбувається перерозподіл грошової формивартості між учасниками страхування у зв’язку знаслідками випадкових страхових подій. Ризикова

функція страхування є головною , оскількистраховий ризик безпосередньо пов’язаний зосновним призначенням страхування –компенсацією матеріальних збитків потерпілим.Метою попереджувальної функції страхування

є фінансування за рахунок коштів страховогофонду заходів зі зменшення страхового ризику.Зміст заощаджувальної функції полягає у тому,що за допомогою страхування заощаджуютьсякошти на доживання. Це заощадження викликанепотребою у страховому захисті досягнутого“сімейного достатку”. Сутність контрольної

функції – контроль за самецільовим формуваннямі використанням коштів страхового фонду [6].Страхування може здійснюватися в

обов’язковій та добровільній формах. Обов’язковестрахування здійснюється у силу закону. Види,умови і порядок проведення обов’язковогострахування визначаються діючим законодавствомУкраїни. Добровільне страхування відбувається напідставі договору між страховиком істрахувальником. Принципова схема процесуформування страхових відносин наведена на рис.1.

Згідно із Законом України про страхування“страховиками визнаються фінансові установи, якістворені у формі акціонерних, повних, командитнихтовариств або товариств з додатковоювідповідальністю згідно з Законом України “Прогосподарські товариства” з урахуваннямособливостей, передбачених цим Законом, атакож одержали у встановленому порядкуліцензію на здійснення страхової діяльності”.“Страхувальниками визнаються юридичні особита дієздатні громадяни, які уклали ізстраховиками договори страхування або є

Рис.1. Принципова схема страхових відносин

Страховий випадок

Страховий випадок

Страховик Страхувальник

Акціонерне

товариство

Державна

страхова

компанія

Командитне товариство

Товариство

з

додатковою

відповідальністю

Громадяни

Юридичні особи

Страховий фонд Страховий ризик

Договір про страхування






57 Молодь і ринок №7 (22), 2006

страхувальниками відповідно до законодавстваУкраїни”. “Страховий ризик – певна подія, навипадок якої проводиться страхування і яка маєознаки ймовірності та випадковості настання.Страховий випадок – подія, передбаченадоговором страхування або законодавством, якавідбулася і з настанням якої виникає обов’язокстраховика здійснити виплату страхової суми(страхового відшкодування) страхувальнику,застрахованій або іншій третій особі” [1].Враховуючи вищенаведене, можна визначити

страховий ринок як певну сферу економічнихвідносин і особливу соціально-економічнуінфраструктуру, де об’єктом купівлі-продажувиступає страховий захист, формуються попит тапропозиція. Страховий ринок можна розглядатитакож як форму організації грошових відносин зістворення і розподілу страхового фонду длязабезпечення страхового захисту суспільства, яксукупність страхових організацій (страховиків), якіберуть участь у наданні відповідних послуг.Первинну ланку страхового ринку становить

страхове товариство або страхова компанія: саметут здійснюється процес створення і використаннястрахового фонду, формуються економічнівідносини окремих осіб, груп та колективів.В ринковій економіці окремі суб’єкти

господарювання визначають, яку частинуприбутку спрямувати на страхування, а яку – нанакопичення. Відповідно до цього формуютьсястрахові послуги та створюються умови длявиникнення конкурентного середовища, дестраховий ринок виконує регулювальну функцію.Страховий ринок формується паралельно із

становленням ринку товарів і послуг та є йогоневід’ємним і важливим елементом.У фахових виданнях інфраструктура

страхового ринку переважно характеризується збоку інституціонального або територіальногоаспектів чи у їх сукупності.В інституціональному аспекті вона

представлена акціонерними, корпоративними,взаємними та державними страховимикомпаніями. У територіальному аспектітрадиційно виділяють місцевий (регіональний)страховий ринок, національний (внутрішній) ісвітовий (зовнішній) страхові ринки. Характернимприкладом останнього може служити створеннязагальноєвропейського страхового ринку країн –членів ЄС.За галузевою ознакою виділяють ринки:

особистого страхування, майнового страхування,страхування відповідальності та страхуванняекономічних ризиків. У свою чергу, кожний з нихподіляється на окремі сегменти, наприклад, ринок

страхування від нещасних випадків, ринокстрахування домашнього майна та ін.Учасниками страхового ринку виступають

продавці, покупці та посередники, а також їхасоціації. Категорію продавців складають страховіта перестрахувальні компанії. У ролі покупціввиступають страхувальники – фізичні і юридичніособи, які вирішили оформити договір страхуванняз тим або іншим продавцем. Посередниками міжпродавцями і покупцями є страхові агенти істрахові брокери, які сприяють укладеннюдоговору страхування.У сучасних умовах страхові компанії все

більше виконують функції спеціалізованихкредитних інститутів – займаютьсякредитуванням певних сфер і галузейгосподарської діяльності (при цьому вонизаймають провідні, після комерційних банків,позиції за розміром активів і можливостями їхвикористання як позичкового капіталу). Цедозволяє страховим компаніям з року в рікзбільшувати інвестиції у високоприбутковідовгострокові цінні папери з фіксованимитермінами погашення, головним чином в облігаціїпромислових корпорацій, державні облігації тазаставні під нерухомість .У розвинутих країнах Заходу страховий ринок

є об’єктом свідомого державного регулювання.Страхові продукти, з якими страховик виходить

на ринок, є одними з основних керованих факторів.Це умови конкретних видів особистого імайнового страхування, яке залежно від вимогринку запроваджує керівництво страховоїкомпанії. Чи не найважливіше серед них –цілеспрямована тарифна політика, яку складаютьсистема пільгових тарифів (комісійних,надкомісійних), заохочувальна бонусна системавинагород.Суттєво впливають на страхові компанії зміни

у соціальній сфері, які тісно взаємопов’язані ззапитами клієнтів до персоналу компаній.Об’єктивно високі критерії рівня життя населенняринкових країн призвичаїли клієнтів страховихкомпаній до високих стандартів в обслуговуванні.Страхові компанії складають основу

інституціональної структури страхового ринку. Зфінансового погляду вони є формою вираженнястрахового фонду, а зосереджені у страховомуфонді ресурси – джерелом довгостроковихкредитів. У США, наприклад, на фінансовіресурси страхових компаній припадає біля 50%довгострокових кредитів, які видані промисловимі торговим компаніям .Звернемось до організації страхового ринку у

провідних ринкових країнах і проаналізуємо цей





58

досвід з метою можливого його використання вУкраїні.Американські страхові монополії контролюють

приблизно 50% всього страхового ринкуіндустріально розвинутих країн світу. В СШАпрацює більше 8 тисяч компаній майновогострахування та біля 2 тисяч компаній , щострахують життя [2].Кожен штат має своє страхове законодавство

і свій регулювальний орган (нагляд). Єдиногофедерального закону про страхування і єдиногофедерального органу з нагляду за страховоюдіяльністю не існує.Діяльність усіх страховиків США ретельно

аналізується трьома консалтинговимикомпаніями: А.М.Веst, Моody S., Standart & Poors,які займаються аналізом стану страхових фірм іщоквартально видають каталоги з послуг, щофірми надають. Вони публікують у пресі офіційнірейтинги надійності страхових компаній дляклієнта та інформацію щодо стану їхплатоспроможності.Страховий бізнес Великобританії протягом

багатьох років зосереджується у Лондоні іспирається на значний кадровий потенціал фахівцівстрахової справи, високорозвинену інфраструктуруринку, а також на присутню тут широко відому замежами Великобританії страхову корпорацію“Ллойд”. До речі, у 1990 р. у Великобританіїналічувалося 690 національних і 143 іноземнихстрахових компаній.Функції органу державного страхового нагляду

у Великобританії покладені на Департаментторгівлі та промисловості (Department of Tradeand Industry, DTI), який очолює Державнийсекретар із торгівлі та промисловості. На практиціповсякденний страховий нагляд здійснюєСтраховий відділ Департаменту торгівлі тапромисловості.Страхові компанії і фізичні особи не мають

права займатися страховим бізнесом уВеликобританії доти, доки не отримують ліцензіюДепартаменту торгівлі та промисловості.Особлива структура англійського страхового

ринку – Управління із захисту страхувальників(Policyholders protection Board), яке було створеновідповідно до Закону про захист правстрахувальників 1975 р. (Policyholders ProtectionAct, 1975). Закон зумовлював необхідністьстворення особливого компенсаційного фондустрахувальникам за рахунок грошовихвідрахувань усіх страхових компаній, якіздійснюють страхові операції у Великобританії.Кошти компенсаційного фонду страхової

компанії використовуються у разі банкрутства для

повної або часткової компенсації збитків задоговорами обов’язкового страхування.Щорічний приріст обсягу надходжень

страхових платежів становить у Німеччині 10%.Особисте страхування у структурі національногострахового ринку займає біля 37%. Медичнестрахування, яке користується дещо меншоюпопулярністю, ніж в інших країнах Західної Європи,складає біля 12% загального обсягу надходженьстрахових платежів. Майнове страхування займає51% національного страхового ринку у Німеччині [5].Страхова справа у Німеччині поділена між

системою державного соціального забезпеченнята приватним сектором страхових послуг.Соціальне страхування є обов’язковим для всіхробітників найманої праці, якщо вони не охопленісектором приватних страхових справ. Мається наувазі страхування старості, на випадок безробіття,страхування на випадок часткової втратипрацездатності.Усі діючі у Німеччині національні та іноземні

страхові компанії піддягають обов’язковомудержавному страховому нагляду з бокуФедерального відомства нагляду за діяльністюстрахових компаній (ВАV).Одна з головних функцій діяльності ВАV –

моніторинг рівня платоспроможності та фінансовоїстійкості страхових компаній суб’єктівгосподарювання страхового ринку Німеччини.До складу узагальненої інфраструктури

страхового ринку входять наступні ланки:а) товариство взаємного страхування (ТВС)

– форма організації страхового фонду на основіцентралізації коштів за допомогою пайової участійого членів. Учасник товариства взаємногострахування одночасно виступає як страховик істрахувальник. Роль і значення ТВС, які діютьна страховому ринку, постійно зростають. У СШАТВС складає 6% від загальної кількостістраховиків, які спеціалізуються на операціяхособистого страхування (всього біля 200), але наїх частку припадає 42% продажу полісівособистого страхування. В Японії товариствавзаємного страхування є переважною формоюорганізації особистого страхування;б) урядові страхові організації (УСО) –

некомерційні компанії, діяльність яких заснованана субсидіюванні. Вони спеціалізуються настрахуванні від безробіття, страхуваннікомпенсацій робітникам та службовцям, ізвільнені від сплати державних, федеральних імісцевих податків;в) державна страхова компанія – публічно-

правова форма організації страхового фонду, яказаснована державою;






59 Молодь і ринок №7 (22), 2006

г) приватні страхові компанії належать одномувласнику або його родині. Унікальною формоюоб’єднання приватних страховиків є англійськакорпорація “Ллойд” (або Lloyd’s of London). Коженстраховик, який у практиці “Ллойд” називаєтьсяандеррайтером, приймає страхування на “свійризик” виходячи з власних фінансовихможливостей;д) кептив (сарtіvе) – акціонерна страхова

компанія, яка обслуговує цілком або переважнокорпоративні страхові інтереси засновників, атакож самостійних суб’єктів господарювання, щовходять у структуру багатопрофільних концернівабо крупних фінансово-промислових груп.Діяльність кептиву безпосередньо пов’язана

з комерційними банками, пенсійними таінвестиційними фондами, іншими фінансово-кредитними інститутами, які функціонують усистемі багатопрофільних концернів абофінансово-промислових груп.У Російській Федерації як приклад організації

кептиву можна назвати страхову компанію“Лукойл”, яка функціонує у системі нафтовоїкомпанії “Лукойл” [3].До державних (урядових) страхових

організацій належать некомерційні компанії,діяльність яких заснована на субсидіюванні. Вониспеціалізуються на страхуванні від безробіття,страхуванні компенсацій робітникам таслужбовцям, і звільнені від сплати державних тамісцевих податків. До акціонерних страховихкомпаній належать акціонерні товариствакомерційного типу (акціонерні товариствазакритого типу, акціонерні товариства відкритоготипу, товариства з обмеженою відповідальністю,товариства з додатковою відповідальністю);акціонерні товариства некомерційного типу(товариства взаємного страхування).Висновки. Ринок страхових послуг України

лише формується, цим можна пояснити невеликукількість страхових послуг, які надають страховікомпанії, їх є лише 50 видів, тоді як у СШАкількість страхових послуг, які надаються різнимивидами страхування перевищує 3000, в країнахЄвропейського Союзу – 500, в Росії – 60.Зростання самостійності товаровиробників,

формування ринкової інфраструктури, договірнихвідносин, різке обмеження сфери державноговпливу на розвиток процесів виробництва тарозподіл матеріальних благ вимагають новіпідходи до використання фінансово-кредитногомеханізму в управлінні економікою. Розгортанняринкових відносин, коли кожен товаровиробникпочинає діяти на свій страх і ризик, підвищує рольстрахування. Особливе значення має страхуваннягосподарської діяльності.

1. Закон України про страхування //Відомості ВР, 1996, №18.

2. Ефимов С.Л. Организация управлениястраховой компанией: теория, практика ,зарубежный опыт . – М.: Российскийюридический издательский дом, 1995. – 150 с.

3. Ингосстрах: Опыт практическойдеятельности. Сборник материалов повопросам практики страхования / Под ред..В.П .Кругляка . – М.: Издательский домРусанова, 1996. – 432 с.

4. Лутак М. Ринок страхових послуг вУкраїні: стан і перспективи розвитку //Бухгалтерський облік і аудит. – 1998. – №7. –С.7.

5. Социальное и личное страхование. Опытстрахового рынка ФРГ. – М.: Анкил, 1996. –122 с.

6. Уткин Э.А. Антикризисное управление.– М.: Ассоциация авторов и издателей“Тандем”. Узд-во ЭКМОС. 1997. – 400 с.





“Можна словом научить, як ласкаво мовить”.

Климентій Зиновіїв, поет, ентограф

“Хто робить достойно, той честь здобуває”.

Іван Орновський, поет




60

Постановка проблеми. Входження харчовоїпромисловості, особливо галузей, що здійснюютьпереробку сільськогосподарської сировини, вринкові реформи, було пов’язано зі значнимитруднощами: відсутністю фінансування ,кредитування й інвестування підприємств зарахунок державних коштів, зростанням цін наенергоносії, розривом традиційних економічнихзв’язків із партнерами колишніх радянськихреспублік, унаслідок припинення державноїпідтримки також внаслідок особливостей окремихпідгалузей: виробництв, що були викликаніпереважно відсутністю сировини тапереповненням вітчизняної, ринку імпортованоїхарчової продукції. Водночас на сьогодні харчовапромисловість входить у п’ятірку підгалузей, уяких подолання кризових явищ та відновленняобсягів виробництва відбувається найшвидшимитемпами. Так, протягом останніх трьох роківгалузь мала позитивний приріст обсягіввиробництва продукції, і якщо в цілому попромисловості цей показник дорівнював – 10%,то середньорічні темпи приросту обсягіввиробництва продукції харчової промисловостістановив – 16%. Наприклад, згідно з данимиДержкомстату України, реальний приріст харчовоїпромисловості становив у 2003 році – 16%, тодіяк у цілому по промисловості – 20%. За данимпоказником харчова промисловість Українизаймає четверте місце після машинобудуванніцелюлозно-паперової та поліграфічної промисловостіі виробництва деревини. Щодо харчовоїпромисловості Запорізької області, то її частка взагальній сумі продукції галузі у продукції галузіУкраїни досить незначна – 0,7 %. Хоча в структуріпромисловості регіону частка продукції харчовоїпромисловості становить третину – 38,9 % в структуріпродукції галузі промисловості області.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Невід’ємною складовою ринкового реформуванняхарчової промисловості є реформування відносинвласності, становлення і розвиток різних формгосподарювання . У цьому плані розвитокпідприємництва та малого бізнесу і харчовоїпромисловості має особливе значення і потребуєпоглибленого наукового дослідження, що маєздійснюватись за наступними напрямами:визначення ролі і значення малого бізнесу тапідприємництва для сучасної. стану розвиткухарчової промисловості; здійснення оцінкиефективності діяльності малих підприємствхарчової промисловості; визначення проблемфункціонування підприємництва та малого бізнесув харчовій промисловості шляхів їх подолання таперспективних напрямів розвитку. Проблемирозвитку малого бізнесу в харчовій промисловостідосліджувались у працях С.М. Аржевітіна,П.П. Борщевського, Л.В. Дейнеко, Д.Ф. КрисановаМ.П. Сичевського, В.М. Трегобчука, однак ціроботи присвячені висвітленню згаданих проблемна рівні держави, тоді як регіональні аспектирозвитих підприємництва в галузі лишаютьсямаловивченими.Мета статті. Дослідити роль та значення

малих підприємств у сучасному розвиткухарчової промисловості Запорізької області.Визначити найважливіші важелі фінансовоїпідтримки малого бізнесу.Виклад основного матеріалу.

Досліджуючи роль та значення малихпідприємств у сучасному розвитку харчовоїпромисловості Запорізької області, слідвідзначити, що вони зумовлюються, по-перше,роллю і значенням підприємництва та малоюбізнесу в становленні, функціонуванні ринковогомеханізму господарювання взагалі, а по-друге,

Ірина Макарова, старший викладачкафедри економіки підприємств

Олена Ліпанова, старший викладачкафедри економіки підприємств


ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА ПІДТРИМКАРОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇПРОМИСЛОВОСТІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У статті досліджується проблема відсутності фінансових ресурсів для розвиткумалого бізнесу в харчовій промисловості, які впливають на інвестиційний розвитокпідприємства.

ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

© І. Макарова, О. Ліпанова, 2006




61 Молодь і ринок №7 (22), 2006

специфічними особливостями галузей тавиробництв харчової промисловості.Роль малих підприємств у ринковій економіці

визначається їх здатність гнучко та швидкореагувати на зміни в ринковій кон’юнктурі,забезпечувавши розвиток конкурентних відносин,сприяти зменшенню соціальної напруги шляхомстворення додаткових робочих місць, більшраціонального використання трудових ресурсів.Харчова промисловість як галузь з високимитемпами обертання обігових коштів та швидкимитемпами окупності капітальних вкладень єпривабливою для підприємницької діяльності, аспецифіка організації технологічних процесівзабезпечує можливість організації випускупродукції малими підприємствами (особливо цестосується виробництва хлібобулочної продукції,кондитерських виробів, ковбас, копченостей,морозива та ін.), крім того, створення малихпідприємств не вимагає значних витрат настворення виробничої і соціальної інфраструктури,що особливо важливо в умовах дефіциту власнихфінансових ресурсів і відсутності державногофінансування галузі [4].У 2003 році в харчовій галузі Запорізької

області функціонувало 328 підприємств, з них 146або 44,5 % малі. Малі підприємства переважаютьу таких підгалузях харчової промисловостіЗапорізької області: м’ясна, виробництвомолочних продуктів та хлібобулочних виробів,виробництво жирів та кондитерських виробів.Як і в інших регіонах України, в Запорізькій

області простежується тенденція до браку нарегіональному ринку продуктів харчуваннямісцевого виробництва, а також до незадоволеннявимог раціонального харчування згідно з нормамиспоживання.В останні роки в українській політиці та економіці

намітилися позитивні тенденції до покращеннязагального середовища діяльності підприємництва.Проте наявні і негативні явища, які стримуютьрозвиток та позитивні процеси і такі, що створюютьнові труднощі. До їх числа насамперед необхідновіднести неефективність державної політикистосовно малого підприємництва, що виражаєтьсяу відсутності ресурсної підтримки малого бізнесу,недостатності фінансово-кредитних та майновихресурсів.Однією з основних проблем, з якими

стикаються малі підприємства, які працюють вгалузі харчової промисловості, є відсутністьреальних можливостей в отриманні підприємцяминеобхідної інформації щодо широкого спектружиттєво важливих питань, зокрема:

- нормативно-правових актів, що регламентують

порядок і умови діяльності суб’єктів малогопідприємництва, а також повноваженьконтролюючих органів;

- про стан ринку та конкуренції, ресурсів (втому числі сировинних), необхідних для діяльностімалих підприємств;

- про державне майно, що здається в оренду, атакож таке, що виставляється на продаж;

- про державне замовлення та умовипроведення конкурсів.Також однією з найвагоміших перепон на

шляху розвитку малого бізнесу в харчовійпромисловості є відсутність фінансових ресурсівдля інвестиційного розвитку, а значить ісповільнений розвиток інвестиційних процесів, якіє рушійною силою економічного зростання.Найважливіші важелі фінансової підтримки

малого бізнесу харчової промисловості можнаподілити на прямі і непрямі методи.Механізм прямих заходів включає такі основні

форми фінансової підтримки малого бізнесу, як:надання позик, формування фондів розвитку,створення спеціалізованих фінансових установ [3].До основних форм непрямої фінансової підтримки

можна віднести податкові знижки, повне абочасткове звільнення від сплати окремих податків.Основні механізми, що створюють умови для

фінансової підтримки суб’єктів малого бізнесу,включають:

- наявність достатніх обсягів позичкового капіталу;- інфраструктуру суб’єктів, що здійснюють

фінансову підтримку;- прийнятні умови співпраці.Однією з основних форм фінансово-кредитної

підтримки малого бізнесу кредитування малихпідприємств.Проте у сфері кредитування малого бізнесу

існує ряд проблем. По-перше у сферікредитування великого бізнесу необхідневдосконалення захисту прав кредиторів. По-друге,малому бізнесу важко отримати банківськийкредит тому, що підприємцям складно надатиадекватне ліквідне забезпечення кредиту. По-третє, кредитування малих підприємств вимагаєзі сторони банків значних трудозатрат, питомачастка операційних затрат банків на одиницю,кредитних вкладень при кредитуванні малогобізнесу є вищою, ніж аналогічних вкладень прикредитуванні великого бізнесу.Аналіз цільовою використання кредитів

засвідчує наявність помітних зусиль малихпідприємств розширювати чи модернізувати своєвиробництво. Кредити також використовуютьсяна виплату заробітної плати, погашеннязаборгованості перед постачальниками,





62

бюджетами різного роду і менше на операції,пов’язані зі збутом продукції. Кредитуваннювиробничих потреб, пов’язаних з модернізацієюпідприємства, банки надають певну перевагу, ащодо операцій на погашення заборгованості,виплату заробітної плати, то у цих випадках банкистворюють більше перешкод.Треба зазначити, що у більшості проектів малого

та середнього бізнесу, які носять інвестиційнийхарактер, значна частина кредитних ресурсів, щозалучаються, використовується для придбаннямашин, обладнання, будівель та приміщень.Упровадження і розвиток операцій фінансового

лізингу дозволяє суттєво полегшити подоланнявказаних труднощів. Лізинг вигідно відрізняється відпрямого кредитування для купівлі обладнання своєюекономічною ефективністю та цільовоюспрямованістю. Однією з найбільш важливих перевагусіх форм лізингових операцій для малих підприємствє значно менші вимоги для забезпечення угоди впорівнянні з комерційними кредитами. Використаннямеханізмів лізингу дозволяє зацікавити інвесторіввкладати кошти у сферу виробництва внаслідок більшвисокого ризику кредитування лізингової компанії, ніжкожного конкретного підприємства окремо. Протенасамперед необхідно усунути ряд існуючихсуперечностей у чинному законодавстві стосовнофінансового лізингу, і, по-друге, для розвиткулізингового механізму у сфері малого підприємництвазабезпечити сприяння спеціалізованих структур, щонадають у лізинг майно, але використовується чивикористовується нераціонально (в тому числі майнопідприємств банкрутів) [1].У період сильних бюджетних обмежень

важливий розвиток таких непрямих формсприяння , як виступ держави гарантом зінвестиційних кредитів, отриманих суб’єктамималого підприємництва від кредитнихорганізацій на комерційній основі. Поєднуючисвої зусилля з банківською системою тасистемою взаємної поруки, держава можезбільшити ефект важеля того обсягуфінансування, що виділяється. Таким чиномдержава спонукає банки і лізингові компаніїнадавати фінансування малим підприємствам,частково гарантуючи ці інвестиції на базістворення регіональної мережі гарантійнихрезервів, фінансування яких здійснюється зарахунок бюджетних та позабюджетних коштів.У цих партнерських відносинах між державоюі банками державна підтримка відіграєстимулюючу роль, проте не підміняє собоюбанківську систему і, як свідчить досвідекономічно розвинутих держав , розподілкредитних ризиків між банками державою є

найбільш дієвим механізмом забезпеченнядоступу підприємців до кредитних ресурсів.Іншим фінансовим механізмом підтримки

малого бізнесу є залучення венчурного капіталу.Венчурний капітал – відносно новий інструментфінансування. Постачальник позикового капіталустає співвласником компанії, в яку інвестуютьсякошти. Венчурне фінансування повинно бути усфері інноваційних розробок і високих технологій.Для розвитку цього механізму необхіднестворення спеціальних венчурних фондів таактивізація роботи технопарків, бізнес-інкубаторіві бізнес-центрів, що займаються відбором,експертизою та просуванням на ринокінвестиційних проектів для малих підприємств.Ефективним механізмом є розвиток системи

мікрокредитування. Мета мікрокредитуванняполягає у створенні високодинамічної таефективної системи фінансування малихпідприємств з метою додаткового стимулюваннявиробництва і розподілу товарів й послуг, а такождля надання допомоги підприємцям-початківцяму набутті досвіду отримання прибутку танакопичення капіталу. Мікрокредитування єгнучкою формою класичного банківськогокредиту, що дозволяє без перешкод розпочатибізнес без наявного стартового капіталу такредитної історії. Програми мікрокредитуваннянайбільш популярні в державних і регіональнихфондах підтримки малого підприємництва, яківідповідно до діючого законодавства надаютьсуб’єктам малого підприємництва кредити безотримання банківської ліцензії.Ще одним механізмом підтримки малого бізнесу

є субсидування відсоткової ставки за банківськимикредитами, що передбачає кредитування суб’єктівмалого підприємництва на пільговій основі зкомпенсацією різниці частини відсоткових ставок зарахунок бюджетних фондів через систему фондівпідтримки суб’єктів малого підприємництва. Протенеобхідно відзначити, що цей механізм вимагаєзалучення значних бюджетних коштів, і тому повиненвикористовуватись обачно для підтримки певнихпроектів, критерії відбору яких необхідно чітковизначити та обґрунтувати. Цей механізм пов’язанийз механізмом гарантування кредитних ставок.Незважаючи на систему фінансово-кредитної

підтримки необхідно проводити в державі політикустворення умов для самофінансування малогобізнесу. Звичайно, система регулювання умовінвестиційної діяльності не є стабільною ікоригується залежно від економічної політикидержави у кожен конкретний період. Зараз такимиважливими для економіки взагалі та малогобізнесу зокрема є:






63 Молодь і ринок №7 (22), 2006

1. Формування амортизаційної політики,спрямованої на створення власних інвестиційнихресурсів.

2. Закріплення та вдосконалення існуючоїспрощеної системи оподаткування для малихпідприємств з диференціацією суб’єктів та об’єктівоподаткування.

3. Політика ціноутворення з акцентом на оцінцівідтворювальної вартості робочої сили.

4. Зменшення податкового тиску на доходи.5. Реалізація регіонального потенціалу ресурсів

з урахуванням природного розміщенняпродуктивних сил.

6. Формування місцевої політики самоврядуванняз набором нормативно правових актів, щорегулюють розвиток підприємницької діяльностіз урахуванням специфіки регіону та харчовоїпромисловості.Висновки. Сьогодні можна констатувати

позитивні результати системи фінансовогомеханізму регулювання розвитку малихпідприємств харчової промисловості поступовозростає виробництво харчової продукції,зовнішньоторговельний оборот продукції харчової

промисловості та інвестиційна привабливістьхарчової промисловості для нерезидентів, підособливим контролем знаходиться цінова ситуаціяна регіональному ринку, а також, що особливоважливо, спостерігається активність дій установі органів влади, що підтримують діяльністьхарчової промисловості, зокрема малихпідприємств галузі.

1. Бак Р.О. Розвиток малого підприємництвав Україні та його фінансова підтримка //Фінанси України. – 2000. – №11. – С. 131 –133.

2. Корейко В. Про забезпечення прискореногорозвитку економіки України // ЕкономікаУкраїни – 2005. – №8 – С.20 – 30.

3. Купченко І.М. Фінансовий механізмсприяння розвиткові малого підприємництва // Фінансова України. – 2003. – №5. – С. 65 – 69.

4. Сівков В.С. Розвиток і розміщення малогопідприємництва. – К.: УАДУ, 2002. – 124 с.

5. Чухно А. Нова економічна політика(теоретико-методологічні засади) //Економіка України – 2005. – №6. – С. 4 – 10.

Постановка проблеми . Проблемадержавного регулювання та реалізації програмпрофесійної реабілітації та зайнятості інвалідівнабула особливої гостроти, оскільки в сучаснихсоціально-економічних умовах відсутність вінваліда професійної підготовки абонеадекватність її рівня потребам ринку працізменшує його шанси на працевлаштування і, якнаслідок, на активне соціальне життя.У 1993 році Генеральною Асамблеєю ООН

прийняті Стандартні правила щодо забезпеченнярівних можливостей для інвалідів. Основнимицілями в цьому документі проголошуютьсяпопередження інвалідності і реабілітація інвалідів.

Реабілітація визначається як досягненняінвалідами оптимального фізичного,психологічного і соціального рівня діяльності, атакож забезпечення рівних можливостей. Цеозначає “процес, завдяки якому різні системисуспільства і навколишнього середовища, такі, якобслуговування, трудова діяльність, інформація,стають доступними всім, особливо інвалідам” [4].У 1999 році на Асамблеї міжнародної

реабілітації в Лондоні прийнята Хартія третьоготисячоліття, що визначає прагнення створити“світ з рівними можливостями для інвалідів ізабезпечити повноцінне залучення цієї категоріїнаселення в усі сфери життя суспільства” [6, 54].

Ірина Верховод, асистенткафедри економіки й менеджменту

Мелітопольського державного педагогічного університету

ЦЕНТРИ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НА ШЛЯХУГІДНОГО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДІВ

У статті досліджується функціонування центрів професійної реабілітації інвалідів,їх значення у повноцінній інтеграції осіб з обмеженими фізичними можливостями в соціальнесередовище. Розглядаються проблеми підготовки інвалідів у реабілітаційних закладах зметою їх подальшого працевлаштування і зайнятості. Запропоновані шляхи вдосконаленнямеханізму державного регулювання й підвищення ефективності управління системоюпрофесійної реабілітації інвалідів.


© І. Верховод, 2006




64

Вивчення вказаних міжнародних документівдозволить Україні включитися в міжнароднусистему гарантій соціальних прав інвалідів істворити умови для ефективного застосуваннязагальновизнаних принципів і норм міжнародногоправа в Українському законодавстві.В Україні проблема інтеграції осіб з

обмеженими фізичними можливостями всоціальне середовище набуває особливогозначення у зв’язку зі зростанням їх частки взагальній структурі населення.При зменшенні чисельності наявного

населення в Україні протягом останньогодесятиріччя домінує тенденція зростанняінвалідності. За даними Держкомстату України,на початку 90-х років загальна чисельністьінвалідів в Україні становила біля 3 % всьогонаселення, або 1,5 млн. осіб. На початок 2006 рокузагальна чисельність інвалідів склала 2 млн. 495тис. осіб, або 5,3 % від усього населення. Щорічнозростає також чисельність осіб, вперше визнанихінвалідами (понад 200 тис. осіб). Чисельністьдорослих інвалідів у 2005 році складала 2372,6 тис.осіб. Проблема зайнятості інвалідів на сьогодні вУкраїні є надто гострою . Так, чисельністьпрацюючих інвалідів (за даними 2005 року)становить лише 1,6 відсотка, що свідчить продуже низький показник трудової активності осібз обмеженими фізичними можливостями.Для повноцінної інтеграції осіб з обмеженими

можливостями у соціальне середовище слідпідвищувати їх конкурентоспроможність на ринкупраці, що передбачає організацію роботи зпрофорієнтації інвалідів, їх підготовку вреабілітаційних та навчальних закладах з метоюсприяння їх працевлаштуванню і зайнятості.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Вдосконаленням системи професійної реабілітаціїінвалідів займаються такі вчені-економісти, якМ.Л.Авраменко, А.Г.Шевцов, В.М.Пасічник,Ю.М.Куліков, Л.Г.Колєшня, І.М.Терюханова,Т.Р.Тимошек та ін. Але проблеми подоланняперешкод на шляху соціально-економічноїінтеграції інвалідів у суспільство, збільшенняобсягів охоплення їх професійним навчанням тагідна зайнятість не втрачають своєї актуальності.Мета полягає у дослідженні функціонування

центрів професійної реабілітації інвалідів таобґрунтуванні заходів щодо підвищенняефективності управління системою професійноїреабілітації й удосконалення механізму їїдержавного регулювання.Методи дослідження: статистичний,

аналітичний, метод інтерв‘ювання.Виклад основного матеріалу. Створення

умов для досягнення інвалідами рівноправності уповсякденному житті, сприяння в отриманні освіти,відновленні працездатності, виборі місця роботи єзавданням Національної програми професійноїреабілітації та зайнятості осіб з обмеженимифізичними можливостями на 2001 – 2005 рр.,затвердженої Указом Президента України [2].Здобуття освіти, професії є дуже важливим

фактором у житті кожної людини, а для інвалідаце набуває особливого значення. Правовоюосновою участі держави у розв’язанні проблемсоціально-трудової та професійної реабілітаціїінвалідів є Закон України “Про основи соціальноїзахищеності інвалідів в Україні” [1], якийвстановлює загальні засади та запроваджуєекономічні важелі впливу на підприємства зметою стимулювання процесу працевлаштуванняінвалідів, створення для них робочих місць.Цим Законом визначено спрямування

фінансової допомоги навчальним закладам, дездобувають професію і живуть інваліди, напридбання спеціалізованого медичного йтехнічного устаткування, комп‘ютерної техніки,звукопідсилюючого обладнання колективногокористування , обладнання для навчальнихмайстерень, здійснення професійно-трудовоїреабілітації [3, 93].Головною організацією у системі професійної

реабілітації інвалідів і перепідготовки спеціалістіврегіональних центрів професійної реабілітаціївизначено Всеукраїнський центр професійноїреабілітації інвалідів, створений з метою виконанняУказу Президента України від 23 травня 2001 року№ 335.З метою збільшення обсягів охоплення

інвалідів професійним навчанням необхіднерозширення мережі профільних центрів інавчальних закладів, що включатимутьміжрегіональні реабілітаційні центри професійноїреабілітації інвалідів та регіональні центри вкожній області та місті.Прикладом діяльності обласних центрів може

бути Запорізький обласний центр професійноїреабілітації інвалідів (ЗОЦПРІ) у Бердянську, наузбережжі Азовського моря, який було створеноза рішенням сесії облради Головним управліннямпраці та соціального захисту населення Запорізькоїдержавної адміністрації на початку 2004 року.Реабілітаційний процес у Центрі складається зпрофесійної реабілітації, медичного, соціально-педагогічного та психологічного супроводу.У Центрі живуть і навчаються інваліди І, II,

III груп з комбінованими порушеннями здоров’я,з порушеннями опорно-рухового апарату, з ДЦПу віці від 18 до 55 років.






65 Молодь і ринок №7 (22), 2006

За час з 10.04.2004 до 22.06.2006 р. у Центрбув направлений 171 інвалід області, пройшлипрофесійну реабілітацію 135 інвалідів заробітничою професією “електромонтертелефонного устаткування та телефонногозв’язку”, “телерадіомеханік”, “операторкомп’ютерного набору – діловод”,“бухгалтерський облік”, “перукар” та “кравець”(термін навчання від 5,5 до 11 місяців). Більшістьз випускників Центру працевлаштовані абопродовжують навчання у ВНЗ.Центр професійної реабілітації інвалідів

проводить прийом на власній базі, девисококваліфікований кадровий склад сприяєпрофесійному росту осіб з обмеженими фізичнимиможливостями. Позитивним доповненнямвиступають також вигідне географічне положення(морське узбережжя, чисте повітря, м‘якийклімат) та належний психологічний підхідперсоналу.Повернення до трудової діяльності або

профпереорієнтація проводиться у відділенніпрофесійної реабілітації. Для цього на базі ЗОЦПРІдіють навчально-виробничі майстерні та класи,зокрема швацької справи, перукарськогомистецтва, підготовки спеціалістів з ремонтутелерадіоапаратури тощо. Є й комп’ютерний клас,де готують операторів комп’ютерного набору табухгалтерів.Центр має можливість приймати інвалідів, що

потребують додаткових засобів пересування, авикладачі Машинобудівного ліцею м. Бердянськ,які мають досвід роботи з інвалідами, саміприходять до аудиторій та майстерень Центру.Працівниками Центру постійно проводитьсярозробка й виконання цільових науково-методичних програм з професійної реабілітації,впровадження інноваційних методівпрофреабілітації з метою підвищенняконкурентоспроможності інвалідів на ринку праці.Санаторно-гігієнічний режим Центру

складається з чергування в розкладі навчання талікування . У Центрі є відділення медико-соціальної реабілітації, де слухачі маютьможливість набути життєво необхідні навичкисамообслуговування та пристосуватись допобутових умов. Працює зал лікувальноїфізкультури з сучасними тренажерами. До послугінвалідів є лікувальний масаж, фізіотерапевтичніта фітопроцедури, кімната психологічногорозвантаження, де досвідчені психологипроводять тренінги.Медична реабілітація інвалідів у Центрі

здійснюється комплексно, з використаннямбагатого потенціалу санаторно-курортної системи

Бердянська. Для кожного слухача розробляєтьсята чітко виконується індивідуальна програмареабілітації, налагоджено й побут: проживаютьслухачі у кімнатах по 2 – 3 особи, маютьчотириразове харчування, зокрема й дієтичне.Для побутових послуг обладнані кімнати зіспеціальною побутовою технікою. І все це дляінвалідів абсолютно безкоштовно [5, 25]. Увільний час слухачі мають змогу відвідуватикультурно-розважальні заклади, бувати наекскурсіях. До їхніх послуг – зимовий сад,бібліотека, дискотека, оздоровлення на узбережжіморя.Працівники Центру проводять соціально-

експертну діагностику з метою визначення рівнясоціально-середовищної та соціально-побутовоїадаптації: вивчення пізнавальних, комунікативних,творчих, психологічних, фізичних та художньо-естетичних інтересів та здібностей інвалідів,потреб у фізичних навантаженнях та розвитку затакими методами, як: анкетування інвалідів;створення автобіографії; аналіз суспільної думкиінтерактивними методами; створенняпопереджувальних ситуацій , рольовемоделювання майбутньої діяльності, дискусії;проведення занять для слухачів з основ соціально-правових знань; проведення тренінгівсамокерування особистістю інваліда у розв’язанніжиттєвих проблем; використання відеозйомки длянагляду за динамікою розвитку особистості(професійні та особисті досягнення інваліда);трудотерапія; проведення фізичних змагань зшахів, шашок, армреслінгу, тенісу, волейболу,баскетболу, фігурного катання на візках;влаштування походів тощо. Матеріально-технічнубазу Центру допомогли створити працівникиЗапорізького обласного відділення фондусоціального захисту інвалідів.Зараз Центр проводить набір до груп за новими

спеціальностями – квітникар-озеленювач(дизайнер, флорист) та бджоляр. Необхідність утаких спеціальностях для міст і сіл Запорізькоїобласті, особливістю якої є курортна система,сільськогосподарський ландшафт, де вліткувідкриваються численні санаторії, будинкивідпочинку, підтверджує моніторинг ринку праці.Розробляються і надаються рекомендації щодоподальшої соціальної, психологічної та фізичноїреабілітації інвалідів за місцем проживання післязакінчення профнавчання у Центрі.Ринкова економіка загострює проблеми

зайнятості інвалідів, ускладнює реалізаціюконституційного права на працевлаштування.Професійній реабілітації та трудовій адаптаціїінвалідів, розкриттю їх резервних можливостей,





66

сприяє співробітництво з суспільними,партнерськими організаціями:

- семінари з основ підприємницької діяльностіз допомогою інформаційного Бізнес-центру приБердянському міськвиконкомі;

- “Круглий стіл” з юрисконсультом Центрузайнятості населення;

- лекції та виховні заняття з основ правовихзнань;

- проведення професійних проб і профтестувань;- допомога у складанні бізнес-планів;- проведення “ярмарків вакансій”.Існує п’ятистороння угода між Головним

управлінням праці та соціального захистунаселення Запорізької ОДА, відділенням Фондусоціального захисту інвалідів, обласним центромзайнятості, Фондом соціального страхування віднещасних випадків та травматизму навиробництві та ЗОЦПРІ, яка частково допомагаєу розв’язанні проблем.Випускникам Центру надається характеристика-

резюме, що допоможе інспекторам службизайнятості зрозуміти, яким потенціалом володієконкретна людина – особистість грамотна,цілеспрямована. Приємно бачити, як люди зобмеженими фізичними можливостями стаютьщасливими. Завдяки існуванню таких чудовихпроектів у інвалідів з’явився реальний шанс статиособистістю , відчути свою потрібністьсуспільству.На нашу думку, слід створювати медико-

соціальні комплекси для найбільш ефективноговикористання обладнання, приміщень, тобтооб’єднувати заклади, підпорядковані одномуміністерству, і не тільки.На виконання Указу Президента України від

11.07.2005 № 1073/2005 “Про вдосконаленнядержавного регулювання у сфері зайнятостінаселення на ринку праці в Україні” міжрегіональними центрами зайнятості, головнимиуправліннями праці та соціального захистунаселення, територіальними відділеннями Фондуі соціального захисту інвалідів та обласнимицентрами професійної реабілітації інвалідівукладені 4 - х сторонні Угоди та проведені спільнінаради, створені робочі групи для виявлення імаксимального усунення причин, щоперешкоджають працевлаштуванню інвалідів.Завдяки налагодженій взаємодії та координаціїроботи центрів зайнятості, регіональних відділеньФонду соціального захисту інвалідів, органів праціта соціального захисту населення рівеньпрацевлаштування інвалідів зростає. Упродовжостанніх 5 років кількість звернень інвалідів запослугами до Державної служби зайнятості

збільшилась майже у 1,5 раза. Якщо у 2002 роціпослугами державної служби зайнятостіскористалося 6863 осіб з інвалідністю, у 2003 –понад 7000 осіб, у 2004 – 8300, то протягом 2005року перебувало на обліку в службі зайнятостіпонад 10300 осіб. Роботу за сприянням службизайнятості отримав майже кожний другий інвалід,який перебував на обліку у державній службізайнятості.МСЕКам слід розробити індивідуальну

програму реабілітації більш ретельно, зурахуванням соціальної, медичної, професійної їїчастин та особливостей самого індивіда.Забезпечити фахову розробку індивідуальнихпрограм. У сільській місцевості людина маєнайменші шанси для працевлаштування, але єможливість стати приватним підприємцем,відкрити свою швейну, ремонтну чи перукарськумайстерню. У профцентрах інваліди навчаютьсяорганізації цієї роботи, але для інвалідів немаєніяких пільг при реєстрації. Необхідністьпроходження багатьох інстанцій потребує відінваліда не тільки значного фінансовогозабезпечення, а й задовільного фізичного стану –тих компонентів, яких фактично немає.Ще одним важливим питанням є

відпрацювання єдиної системи обмінуінформацією. Вона повинна замкнутись наструктурах, які опікуються проблемами інвалідів,та суттєво покращити ситуацію з медико-соціальною, професійною та трудовоюреабілітацією. Існує необхідність створенняметодичного центру для координації зусиль унаданні послуг у сфері професійної, медико-соціальної реабілітації та трудової адаптаціїінвалідів.Слід також постійно організовувати семінари

для обміну досвідом у різних реабілітаційнихцентрах, забезпечувати підготовку іперепідготовку фахівців таких центрів тавідділень . Це є одним з основних завданьВсеукраїнського центру професійної реабілітаціїінвалідів.Здійснюється організаційна та практична

робота з розвитку міжнародних зв’язків у сферіпрофесійної реабілітації та зайнятості осіб зобмеженими фізичними можливостями з метоювивчення кращого досвіду. Всеукраїнськимцентром професійної реабілітації інвалідівукладено та реалізується тристороння угода зСанкт-Петербурзькою державною соціальноюпрофесійно-реабілітаційною установою дляінвалідів “Професійно-реабілітаційний центр” іКалуським територіальним центром професійноїреабілітації інвалідів.






67 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Відбувся обмін досвідом із професійноїреабілітації осіб з обмеженими фізичнимиможливостями між Україною та Баварією. УБаварському державному міністерстві праці,соціальних справ, у справах сім’ї та жіноквідбулися переговори щодо встановленняпартнерських контактів. Ці позитивні тенденції неповинні бути винятком.Висновки . З метою вдосконалення

механізму державного регулювання й підвищенняефективності управління системою професійноїреабілітації інвалідів необхідно вжити такихзаходів:

- визначити обсяги професійної реабілітаціїінвалідів, оптимальну мережу та кількість установ,необхідних для її здійснення;

- створити розгалужену мережу установ іорганізацій, що надають інвалідам послуги зпрофесійної реабілітації на базі центрів професійноїреабілітації інвалідів; професійно-технічнихнавчальних закладів (у спеціалізованих групах дляздійснення професійної реабілітації інвалідів зпевними видами нозології); підприємств (навчанняінвалідів робітничим професіям шляхомпідготовки на виробництві) тощо;

- сформувати відповідне кадрове забезпеченняустанов з професійної реабілітації інвалідів;

- організувати постійне підвищення кваліфікаціїфахівців та обслуговуючого персоналуреабілітаційних установ та організацій;

- створити окремий структурний підрозділ услужбі зайнятості, зорієнтований на сприянняпрацевлаштуванню інвалідів;

- посилити співробітництво всіх зацікавленихсторін шляхом укладання відповідних угод,розвитку соціального партнерства на всіх рівнях,розробки механізму взаємодії органівМіністерства освіти і науки, Міністерства охорониздоров’я, Міністерства праці і соціальної політики,

державної служби зайнятості, Фонду соціальногозахисту інвалідів у питаннях здійсненняпрофесійної реабілітації та зайнятості дляпідготовки погоджених рішень;

- розробити й включити конкретні заходи щодопрофесійної реабілітації і зайнятості інвалідів вплани соціально-економічного розвитку держави,регіонів та до відповідних програм зайнятості.Відновлення працездатності та працевлаштування

інвалідів є основним завданням професійноїреабілітації, при цьому рівень зайнятості та рівеньпрацевлаштування мають стати результуючимпоказником ефективності цього процесу.

1. Закон України “Про основи соціальноїзахищеності інвалідів” за станом на 1 січня 2005р. – К.: Парлам. Видавництво, 2005. – 22 с.

2. Указ Президента України “Пронаціональну программу професійноїреабілітації та зайнятості осіб обмеженимифізичними можливостями на 2001 – 2005роки від 13.07.01”.

3. Про становище інвалідів в Україні таоснови державної політики щодо вирішенняпроблем громадян з особливими потребами // Державна доповідь Міністра України. – К.,2002 – 160.

4. Стандартні правила забезпечення рівнихможливостей для інвалідів (РезолюціяГенеральної Асамблеї ООН № 48/96, прийнятана срок восьмій сесії ГА ООН 20 грудня 1993року). К.: ВГСПО “НАІ України”, 2003. – 40 с.

5. Тертична Н. Повноцінність життя //Соціальний захист. – 2005. – № 6. – С. 24 – 25.

6. “Шляхи удосконалення системипрацевлаштування інвалідів” // Звіт про НДР(Державний реєстраційний номер0105U003916) НДІ праці і занятостінаселення. – К., 2005. – 99 с.




“Борітеся – поборете!”.

Тарас Шевченко


“Усякого своя доляІ свій шлях широкий...”

Тарас Шевченко

“Світ постає перш за все як] неперервний розвиток минулого, яке вбирає в себемайбутнє та розширюється в міру руху вперед”.

А. Бергсон




68

Постановка проблеми . В Україніреформування виробничих відносин і, зокрема,земельних, відбувається вже понад десять років.За цей період земля з державної в сільськомугосподарстві набула статусу приватної. Проте,досі повною мірою не використовується одна зпереваг приватного землекористування таволодіння – іпотека землі. Тим більш гострою єця проблема з огляду на фінансовий стансільськогосподарських виробників: “іпотека – цездача у заклад землі ... з метою отриманнягрошової позики, так званого іпотечного кредиту”[1], тобто – можливість для землевласникаотримання додаткових оборотних коштів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

За часів радянської влади вітчизняна економічнанаука проблемі іпотеки землі уваги не приділяла,оскільки державна власність на землю непередбачала торгівлю нею та заставу дляотримання грошових позик. В умовах розвиткуринкової економіки питанню організації іпотекиземлі економісти-аграрники почали приділятивідповідну увагу. Дослідження за цією темоюздійснюють П. Кулініч, С. Кручок, В. Заяць,В. Носік, С. Юркевич, Р. Корінець, О. Драпіковський,І. Іванова, О. Євтух, М. Федоров, І. Пучковська,та інші. Головна увага зосереджується навивченні зарубіжного досвіду іпотеки землі, її суті,можливого механізму функціонування, організаціїспеціалізованих фінансових установ (земельнихіпотечних банків), покликаних обслуговуватиіпотечний процес. Аналіз наукових праць свідчить,що однозначності поглядів на цю проблему покищо немає. Практично відсутні дослідження зприводу можливої бази іпотеки землі в Україні,підходів до проблеми за умов, коли не діє ринокземлі, більшість земель сільськогосподарськогопризначення передані в оренду, а виробництвопостійно відчуває гостру потребу в додатковихоборотних коштах. Все це потребує дослідження

доцільності й можливості використання увітчизняній практиці іпотеки землі.Мета статті. Таким чином, визначена

проблема вимагає розв’язання принаймні двохпитань:

1. Чи дійсно іпотека може забезпечитипотребу сільського господарства у додатковихоборотних коштах?

2. Чи можлива реалізація іпотечногокредитування сільськогосподарських земель?Виклад основного матеріалу. Перше.

Зрозуміло, що ефективне землеробство, як і будь-яка інша галузь, передбачає впровадженняновітніх технологій та техніки. За підрахункамизнос основних засобів у сільському господарствіу 10 – 15 разів перевищує їх поновлення. Парадоксу тому, що, з одного боку, з року в рік потрібновсе більше і більше сільськогосподарськоїпродукції для придбання техніки і пального, а зіншого – при використанні застарілої технікиврожайність рік у рік падає (таблиця 1).Диспаритет цін на сільськогосподарську

продукцію та матеріально-технічні засобистимулює процес деіндустріалізації виробництва.Обсяг інвестицій в основний капітал сільськогогосподарства зменшився від 11,8 млрд. грн. у1990 р. до 496 млн. грн. у 2000 р., або в 23 рази.Не забезпечується навіть просте відтворенняосновних засобів. Загальна щорічна потреба дляпоновлення та придбання матеріально-технічнихресурсів складає 21 – 25 млрд. грн.Отримати такі кредити, які б дозволили

оновити фонд основних засобів, під заставумайбутніх врожаїв (найпоширеніша формакредитування) неможливо, а під заставу землі?Згідно із Земельним кодексом України на

період до 1 січня 2010 року громадяни і юридичніособи можуть набувати право власності на землюсільськогосподарського призначення загальноюплощею до 100 гектарів. Ця площа може бути

Микола Бабич, пошукувач кафедри економіки сільського господарстваМиколаївського державного аграрного університету

НЕОБХІДНІСТЬ ТА МОЖЛИВІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇМЕХАНІЗМУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬУ статті розглянуто необхідність та можливість реалізації механізму іпотечного

кредитування на сучасному етапі формування земельних відносин власності в Україні.Зроблено висновки, обґрунтовано пропозиції щодо розв’язання визначеної проблеми втеперішніх умовах та на перспективу.

НЕОБХІДНІСТЬ ТА МОЖЛИВІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМУІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

© М. Бабич, 2006




69 Молодь і ринок №7 (22), 2006

збільшена в разі успадкування земельних ділянокза законом [2]. Вартість такої земельної ділянкискладає 870 000 грн. (при середній оцінці по Українівартість 1 га сільськогосподарських угідь складає8,7 тис. грн.). Під нього можна отримати позикублизько 500 тис. гривень.На початок 2000 р. оптові ціни на промислову

продукцію були такими: трактор загальногопризначення – 90,8 тис. грн.; трактор просапний– 52,0 тис. грн.; плуг тракторний – 3,7 тис. грн.;борона зубова – 660 грн.; сівалка тракторна – 14,4тис. грн.; машина для внесення в фунтмінеральних добрив – 1,4 тис. грн.; культиватортракторний – 6,6 тис. грн.; жатка рядкова – 12,6тис. грн.; комбайн кукурудзозбиральний – 131,7тис. грн.; бурякозбиральна машина – 117,0 тис.грн.; кормозбиральний комбайн – 34,5 тис. грн.;роздавачі кормів на причепах для ферм великоїрогатої худоби – 10,7 тис. грн.; транспортери дляприбирання гною на фермах великої рогатої худобита свинофермах – 21,8 тис грн.; навантажувачіуніверсальні сільськогосподарського призначення– 21,8 тис. грн.; бензин автомобільний, т – 1364грн.; дизельне пальне, т – 1337 грн.; мастильніматеріали, т – 1682 грн.; азотні добрива, т – 979грн.; фосфорні добрива, т – 2 817 грн.; калійнідобрива, т – 975 грн.; засоби захисту рослин,т – 253 тис. грн.; цемент, т – 105 грн.; вапнобудівельне, т – 121 грн.Якщо середній приватний наділ по Україні

становить 4, 3 га, то його вартість складає близько

37 – 38 тис. грн. Під нього можна отримати (60%вартості ділянки) позику 20 – 22 тис. гривень.Зіставивши можливий розмір позики з цінами

видно, що власники земельних ділянок до 100 гаможуть купувати перелічені матеріально-технічнізасоби, а громадяни, які володіють середнімнаділом 4,3 га, зможуть придбати лише простутехніку та різні матеріальні ресурси.Земельним кодексом України предметом

іпотеки визначено земельну ділянку, якаперебуває у власності громадянина або юридичноїособи, або частку у праві спільної власності наземельну ділянку [2]. Теоретично (а з 1.01.2005року практично) абсолютна більшість власниківземельних ділянок мають право скористатисяіпотекою . Але впровадження іпотеки можевиявитись нереальним.По-перше, сільськогосподарське виробництво

в Україні здійснюється практично повністю наорендованих землях (таблиця 2).Суб’єктами ж іпотеки відповідно до чинного

законодавства мають право виступати орендодавці,тобто власники сільськогосподарських земель.Оскільки сільськогосподарські підприємствасформовані на орендній основі, вони практично немають об’єкта іпотеки (як уже зазначалось,предметом іпотеки може бути земельна ділянка,яка перебуває у власності громадянина абоюридичної особи).По-друге, нерозвиненість ринку земель

сільськогосподарського призначення [3, 4, 5].

Таблиця 1 Співвідношення цін на техніку, пальне і сільськогосподарську продукцію в 1990 та 2000 рр.

Кількість сільськогосподарської продукції, необхідної для придбання одиниці техніки (1 т пального), т Технічний засіб і

його марка Роки

Зерно цукрові буряки соняшник

Трактор Т-150К

1990 2000

37,8 235,7

233,8 861,0

25,1 200,1

Трактор ПМЗ-6АЛ

1990 2000

14,1 73,6

87,2 316,7

9,4 73,6

Зернозбиральний комбайн СК-5 „Нива”

1990 2000

34,2 383,0

211,7 1399,2

22,7 325,2

Бурякозбиральна машина КС-6

1990 2000

59,6 342,2

368,5 1249,8

39,6 290,5

Автомобіль КАМАЗ-55102

1990 2000

48,4 210,6

299,4 768,7

32,2 178,7

Бензин автомобільний 1990 2000

0,6 3,6

4,0 13,2

0,4 3,1

Дизильне Паливо

1990 2000

0,2 3,0

1,3 11,2

0,1 2,6





70

Ринок дозволить концентрувати земельні ділянкиу достатньо великі масиви для забезпеченняїхньої іпотечної привабливості. Крім того, такийзахід сприятиме підвищенню екологічноїефективності землекористування. Проте слідсказати, що у найближчий час реалізовувати такиймеханізм немає сенсу з ряду причин, головною зяких є низька ліквідність земельсільськогосподарського призначення, що в ринковихумовах означатиме встановлення низької ціни насільськогосподарські землі. Як наслідок, слідочікувати спекуляції та монополізації у цій сфері.По-третє, відсутність відповідної інфраструктури

щодо розвитку іпотечного кредитування.При прийнятті нового Земельного кодексу (в

прикінцевих положеннях) передбачалосястворення такої фінансової установи –Державного земельного (іпотечного) банку звідповідною інфраструктурою. Проте при вивченніреальної ситуації щодо можливості іпотеки земельсільськогосподарського призначення, робочагрупа, що займалася цим питанням, дійшлависновку про недоцільність створення такогобанку. Замість Державного земельного(іпотечного) банку робоча група за участю ужей експертів Світового банку розробилаконцептуальні засади створення і функціонуванняіншої фінансової установи як складової моделііпотечного кредитування: замість банкупропонується створення фінансової структуридругого рівня; для впровадження представленихмоделей іпотечного кредитуванняпередбачається 7 – 10 років.Таким чином, склалася ситуація, коли ні

Земельного (іпотечного) банку, ні іншої фінансовоїустанови, яка б займалася іпотекоюсільськогосподарських земель, у найближчійперспективі не буде.Висновки і пропозиції.1. Іпотека може забезпечити потребу

сільського господарства у додаткових оборотнихкоштах. Іпотека землі дасть можливість:

- залучати інвестиції у сільське господарство;- стимулювати підприємницьку діяльність;- сприяти становленню умов для ефективного

землекористування;- ефективно використовувати інвестиції.2. Реалізація іпотечного кредитування

сільськогосподарських земель, на нашу думку,можлива лише у віддаленій перспективі. Прицьому слід зважати, що:

- орендована земля в іпотеку передаватись неможе;

- іпотека землі вимагає існування узаконеногоринку землі;

- для обслуговування іпотечного ринку маєбути створена відповідна інфраструктура.

1. Економічний словник-довідник / За ред.С.В. Мочерного. – К.: Феміна, 1995. – 368 с.

2. Земельний кодекс України / Офіційнийвісник України. – К., 2001. – № 46.

3. Ковалів О.І. Земля та її природні ресурси– основа подальшої внутрішньої політики вУкраїні на рентній основі (реальна програмадій) // Землевпорядкування. – 2003. – №3. –С.16.

4. Махортов Ю.О. Земельні відносини таїх реформування // Економіка АПК. – 2004. –№2. – С.3.

5. Формування ринку землі в Україні / Заред . А.С. Даниленка , Ю.Д. Білика. – К.:Урожай, 2001. – 94 с.

Таблиця 2 Землекористування сільськогосподарських підприємств станом на 1.01.2002 р.

У тому числі орендовано: Припадає на підприємство, га

Види угідь Всього, га

га % всього у т.ч. власних земель

Всього с.-г. угідь у т.ч.: рілля сіножаті пасовища

22521235 19271967 1698727 1754079

19743324 17148853 1554037 1413289

87,7 89,0 91,5 80,6

1771 1515 134 138

219 167 12 27





“Народ, що не шанує своїх великих людей, неварт звання освіченого народу”.

Іван Франко




71 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Постановка проблеми. Слово “глобалізація”стало широко вживаним економічним терміном у90-і роки ХХ-го століття. Ним характеризуютьвсе більшу інтеграцію національних економік, якавідбувається у процесі розширення міжнародноїторгівлі, інтернаціоналізації інвестицій та фінансів.Глобалізація охоплює усе нові й нові регіони Землі,породжуючи якісні зміни у світовому господарствій стаючи однією з найактуальніших тем длядискусій і оцінок, поряд з темами високихтехнологій, подолання бідності, нерозповсюдженнязброї масового враження, тероризму, кліматичнихзмін та екології.Дискусійність питання глобалізації зумовлена

масштабністю цього явища та глибиноюперетворень у світовій економіці, тому й думкидослідників у її оцінках розділилися. Однірозглядають глобалізацію як благо, тому що воназдатна піднести продуктивність та життєвийрівень в усьому світі з тієї причини, що глобальнаінтеграція економіки здатна краще раціоналізуватиподіл праці, раціональніше розподілититехнологічні процеси по країнах з низьким рівнемзаробітної плати і кваліфікації та країнах з високимрівнем заробітної плати і кваліфікації. Це дастьможливість міжнародним фірмам досягти більшоїекономії через використання переваг різнихрегіонів і країн, дозволить пересувати капітал вінші країни, які пропонують більш вигідні умовидля інвестицій, що врешті позначиться і навартості споживання. Критики ж глобалізаціївважають, що зростаюча конкуренція з боку країн,що розвиваються, з низьким рівнем заробітноїплати, скоротить кількість робочих місць і знизитьзаробітну плату в заможних країнах. Вонипопереджають про “гонку донизу, коли країнизнижують заробітну плату, податки, соціальнудопомогу і послаблять контроль за довкіллям, абистати більш “конкурентоздатними”, аджеконкурентний тиск підриває можливості державиу проведенні власної соціально-економічноїполітики. Вони також турбуються з приводу

зростаючого впливу фінансових ринків, які здатнівикликати економічний хаос, як це вжевідбувалось під час європейської валютної кризиу 1992 – 1993 рр., у Мексиці у 1994 – 1995 рр. і уПівденно-Східній Азії у 1997 р. Тобто, глобалізаціїприписують протилежні якості і наслідки. Отже,спробуємо проаналізувати це явище з точки зору:його змісту; його загроз, ризиків, негативів тапозитивів; його відношення до інтересів економікиУкраїни.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Зміст глобалізації економіки різними дослідникамитлумачиться по-різному.Так, на думку О .Біляєва та М.Диби,

“глобалізація – це система різноманітних зв’язківі залежностей суспільного життя, в першу чергу,в економіці, які визначають нову якість вінтегруванні і цілісності у світі” [5, 57].Л .Руденко розглядає глобалізацію як

“поступовий рух на шляху подальшогоекономічного і соціального розвитку” [10, 53].Є.Крихтін та М.Горожанкіна відзначають

глобалізацію як “включення всьогогосподарського організму світу у оптимальнийваріант світового розвитку, базуючись назагальнолюдських цінностях, інтересахособистості, високій якості життя” [7, 79].О.Азарян стверджує, що: “глобалізація світової

економіки – є взаємопроникнення окремихелементів однієї економіки в іншу і формуванняна цій основі єдиної світогосподарської системи”[3, 86].С.Соколенко вважає, що “глобалізація на рівні

окремої країни характеризується ступенемвзаємозв’язку її економіки зі світовою економікоюв цілому” [11, 49].М.Шимаї вбачає у глобалізації сукупність

таких процесів та явищ, як транскордонні потокитоварів, послуг, капіталу, технології та інформації,переміщення людей між країнами, переважанняорієнтації на світовий ринок в торгівлі таінвестуванні територіальну та інституціональну

Катерина Марченко, аспіранткаДонецького національного університету

старший викладачБердянського державного педагогічного університету

ШЛЯХИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇУ статті досліджується глобалізація, яка носить неминучий характер, оскільки рівень

інтернаціоналізації ринків товарів та послуг уже настільки високий, що їх неможливо уявититільки з вітчизняними аналогами, без закордонних, а також товарами, виробленими однимвиробником у різних країнах.

ШЛЯХИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

© К. Марченко, 2006




72

інтеграцію ринків, а також виникнення глобальнихпроблем, для розв’язання яких необхідневсесвітнє співробітництво [1, 5].Нам близька точка зору О.Білоруса,

Д.Лук’яненка, які вважають, що “глобалізація –об’єктивний соціальний процес, змістом якого єзростаючий взаємозв’язок та взаємозалежністьнаціональних економік, національних політичних ісоціальних систем, національних культур танавколишнього середовища” [6, 8].Б .Баді, професор Паризького інституту

політичних досліджень, зазначає, що єдиноговизначення феномену глобалізації не існує, але всеж він виділяє три виміри цього питання [4, 142]:

1. Глобалізація – історичний процес, щорозвивається протягом багатьох століть;

2. Глобалізація означає уніфікацію істандартизація світу, життя за наближенимипринципами, прихильність до єдиних цінностей,єдиних звичаїв та норм поведінки;

3. Глобалізація – це визнання зростаючоївзаємозалежності, головним наслідком якої єпідрив, розвал національного державногосуверенітету під впливом дій нових суб’єктів –глобальних фірм, релігійних угруповань ,міжнародних управлінських структур, яківзаємодіють на рівних не тільки між собою, а й зсамими державами.Дійсно, перша теза Б.Баді спонукає заглянути

у минуле і побачити, що ще Д.Рікардо,формулюючи теорію “порівняльних переваг”(1817 р.), розглядає аспект міжнародної торгівлі [9].Згідно з цією теорією кожна країна має

порівняльні переваги у виробництві якогось товаруі отримує виграш, торгуючи ним в обмін на інші.Спеціалізуючись на виробництві певного продуктута вступаючи в обмін з іншими державами, країнаотримує позитивний ефект від міжнародноїторгівлі, який реалізується у формі збільшеннявиробництва (виробничий ефект) та збільшенняспоживання (споживчий ефект). Це робить обмінвигідним для всіх сторін.З часом, з ускладненням господарювання,

модель порівняльних переваг Д.Рікардомодернізовувалася західними економістами. І от,у середині 20-х рр . XX ст. економістами-неокласиками – Е.Хекшером та Б.Оліном булозапропоновано дещо оновлену теоріюпорівняльних переваг і сформульовано її додатковіпринципи [2]. Е.Хешкер та Б.Олін дійшливисновку, що в основі порівняльних переваглежать порівняльні витрати в різних країнах.Аналізуючи вартість виробничих ресурсів в різнихкраїнах Європи, вони вказали на доцільність поділупраці і спеціалізації залежно від місцевих умов і

мінімальності витрат [2, 171], а це вже малоставлення до конкурентних переваг країн. Таголовним їх внеском в економічну теорію єприпущення, що нерівність цін на факторивиробництва, може стати причиною переміщеннявиробництва в інші країни. Тобто, між країнамипереміщаються вже не просто товари –результати виробництва, як у Д.Рікардо, акапітали, технології, трудові ресурси, впливаючина розвиток країн-реципієнтів. Держави, щозабезпечені природними ресурсами, намагаютьсяотримати капітал та технології, і переміщенняфакторів виробництва з однієї країни в іншу будеприводити до вирівнювання виробничих витратміж країнами. Таким чином, у концепціях торгівлі,заснованих на моделі Д.Рікардо [9] здоповненнями Е.Хекшера, Б.Оліна [2] торгівля тапереміщення капіталів і технологій розглядаєтьсяне просто як взаємовигідний обмін, а як засіб, задопомогою якого можна скоротити розрив у рівнірозвитку між країнами. Фактично, описується танауково обґрунтовується явище сучасноїглобалізації, де зовнішня торгівля переростає ушироку зовнішньоекономічну діяльність з науково-технічним обміном, вивезенням капіталу тощо.Та й прикладів цього у Європі другої половиниXIX-го століття було вдосталь.Виклад основного матеріалу. Вже з цього

видно, що глобалізація , через розбіжностіекономічних та соціальних умов у різних країнах– це дуже складний, суперечливий, неоднозначний,багатовекторний, напівсуб’єктивний у судженняхпроцес, явище, розвиток якого визначають різнітенденції, темпи, гнучкість, непередбачуваність іскладність.Утім, все більше і більше людей

усвідомлюють, що глобалізація – це об’єктивнийі логічний результат розвитку продуктивних сил,людської цивілізації, який рухають економічнімотиви. Через це, певною мірою, цей процесносить неминучий характер, оскільки рівеньінтернаціоналізації ринків товарів та послуг вженастільки високий, що їх неможливо уявити тількиз вітчизняними аналогами, без закордонних, атакож товарів, вироблених одним виробником урізних країнах. І тому значне розширенняекспортно-імпортних операцій дозволяєстверджувати, що даний процес носить характернеминучості, оскільки за ним йде розширенняекспорту-імпорту капіталів.Глобалізація відкриває небувалі можливості

для країн-реципієнтів, що розвиваються, таневизначеність розвиненим країнам, невпевненістьв завтрашньому дні, загрози послабленнясоціальних інститутів і систем соціального






73 Молодь і ринок №7 (22), 2006

захисту, розмивання традиційних особистих ісуспільних цінностей, соціально-економічнадестабілізація внаслідок негативних для нихочікувань результатів глобалізації, пов’язаних зпідривом їх соціально-економічного станувнаслідок перенесення виробництв у треті країни,що становить можливу проблему глобалізації.Такі суперечливі, тривожно-обнадійливі

очікування від глобалізації, насправді ставлятьпитання про суть процесів глобалізації, їх причинита чинники, позитивну чи негативну динамікуглобалізаційних процесів. На нашу думку, відповідьлежить саме у суті зазначених процесів та розмірітехнологічного розриву між розвиненими таслаборозвиненими країнами.Широка високотехнологічна кооперація

(торгівля високотехнологічними продуктами)може відбуватися лише між країнами одного рівнятехнологічного розвитку, тобто, вона не можевідбуватися між розвиненими і слаборозвиненимикраїнами в силу наявного технологічного розривуміж ними. Слаборозвинені країни не можутьшироко використовувати високотехнологічніпродукти виробничого призначення, оскільки немають для цього виробничих умов таінфраструктури, а використання ними споживчихвисокотехнологічних продуктів обмежуєтьсянизькою купівельною спроможністю населення.І лише в міру того, як слаборозвинені країниунаслідок глобалізаційних процесів наближаютьсядо розвинених, кооперація між нимирозширюється. Про це свідчить той факт, щоосновними економічними партнерами як векспорті, так і в імпорті розвинених країн є іншірозвинені країни (вони обмінюються між собоютоварними ресурсами на 60 – 80%), до якихпоступово приєднуються нові індустріальні країниазійського регіону та Східної Європи. На рештукраїн світу припадає 20 – 30%.Основу експорту розвинених країн складають

інформаційні продукти та послуги,високотехнологічна продукція, капітали, великаувага приділяється розширенню присутності наринках країн Південно-Східної Азії, ЛатинськоїАмерики, півдня Африканського континенту,Східної і Центральної Європи, Туреччини, Китаю.І імпорт розвинених країн складають ті саміінформаційні продукти та послуги,високотехнологічна продукція, капітали, які їмпотрібні і які вони здатні спожити, а такожсировина та напівпродукти зі слаборозвиненихкраїн.Що стосується руху капіталів між розвиненими

та слаборозвиненими країнами, то тут картинааналогічна. Розвинені країни для створення

сучасних високотехнологічний виробництв на 75– 80% інвестують у ті ж розвинені країни, а 20 –25% у ті слаборозвинені країни, які готові прийнятитаке виробництво. Виробничо-товарна експансіярозвинених країн перетікає у глобальнуінвестиційно-виробничу експансію і набуваєвигляду інтеграції економік не лише розвиненихкраїн, а й поступової інтеграції розвинених таслаборозвинених країн, у міру зростанняготовності останніх.Наведені факти дозволяють робити висновки,

що глобалізація потребує відповідного рівняготовності країн-реципієнтів для сприйняття іпідтримання сучасного виробництва в усіх йогоаспектах. І ця готовність (неготовність)слаборозвинених (перехідних) економік виступаєобмежувальним і стабілізуючим чинникомглобалізації. Це означає, що процес глобалізаціїне може бути обвальним і може прогнозуватися.З цього випливає, що критичним показником можебути визнано співвідношення між динамікоюподальшого зростання розвинених економік тадинамікою розширення готовності реципієнтівпоглинати як товарні, так і фінансові ресурсирозвинених країн, або позитивна (негативна)динаміка ВВП розвинених країн на фоніперенесення виробництв до третіх країн.Такий підхід дозволяє розвиненим країнам

відстежувати темпи глобалізаційних процесів, їхзагрози та прогнозувати негативні соціально-економічні наслідки для себе і впливати на такіпроцеси, регулювати їх.Оскільки глобалізаційні процеси розгортаються

у різних формах зовнішньоекономічної діяльності,то розвинені та слаборозвинені країни можутьадаптовувати її регулювання до перебігуглобалізаційних процесів.Усе вищезазначене дозволяє нам дати своє

визначення глобалізації як процесу раціоналізаціївиробництва і споживання через світовуекономічну інтеграцію, що ґрунтується наоптимізації використання глобальнихможливостей і який обмежується лишеможливостями світових економічних регіонів унаданні необхідних виробничих ресурсів(природних, трудових, організаційно-правових,інфраструктурних, інтелектуальних тощо) таготовністю підтримувати сучасневисокотехнологічне виробництво.Процеси економічної інтеграції протікають

двома основними шляхами зовнішньоекономічнихвідносин: зближення торговельних режимів таінвестування.За останні десятиліття значно ускладнилася

організаційна структура зовнішньоекономічних





74

відносин між країнами, викликана різноюінтенсивністю взаємодії між ними і виражена увходженні їх до різних міжнародно-договірнихструктур . Основною економічною метоюінтеграції країн до міжнародно-договірнихструктур є забезпечення економічного зростаннякраїн-учасниць через наближення режимузовнішньоекономічної діяльності до внутрішніхнаціональних торгових режимів, тобто відносногоекономічного злиття, об’єднання економік череззменшення або скасування торгових бар’єрів,зближення та вирівнювання економічнихпросторів, їх уніфікацію та стандартизацію. Країни,які здійснюють міжнародну торгівлю можуть бутив різних договірно-політичних відносинах, бутичленами митних або економічних союзів, матипідписані договори про режими найбільшогосприяння. Залежно від режиму встановлюютьсярізні рівні мита, що стягуються з товарів.Найглибшою такою сучасною інтеграцією є

Європейський економічний союз, що включає усебе як розвинені, так і колишні перехідніекономіки.Особливо цікавим, з точки зору потреб України

нам видається процес інтеграції в глобальніекономічні процеси країн з перехіднимиекономіками. Регулювання їх зовнішньоекономічноїдіяльності відбувається під тиском бажанняприведення його до норм розвинених країн, зодного боку, і неготовністю перехідних економікконкурувати з розвиненими економіками, з іншогобоку. Це приводить до непослідовності кроків,чергування заходів лібералізації та протекціонізму,відкатів, поступовості переходу до більшліберальних режимів. Отримуючи від розвиненихекономік глобальні інвестиції і нові виробництва,реструктуруючи економіку і підвищуючи їїконкурентоздатність, зменшуючи технологічнийрозрив, перехідні економіки поступовогармонізують свої режими зовнішньоекономічноїдіяльності з розвиненими економіками, входячидо митних та економічних союзів з ними. Такаінтеграція приводить до відносного (більшого абоменшого) злиття економік різного рівня розвитку.Таке відносне злиття розвинених таслаборозвинених (перехідних) економік приводитьдо поступового вирівнювання їх технологічних таекономічних рівнів – товари з розвинених економікпотрапляють до слаборозвинених без митнихбар’єрів, а інвестиції створюють більшконкурентне виробництво; у зворотному напрямкувідбувається рух дешевших товарів, щопідвищують рівень споживання в обох економіках.Раціональна взаємодія між глобальними

інвесторами (ТНК) та приймаючою країною

полягає у тому, що ТНК використовує можливостіприймаючої країни (природні, трудові,інтелектуальні, інфраструктурні, організаційно-правові, внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні),її готовність до прийняття сучасного виробництва,а приймаюча країна, через адаптацію інвестиційноїполітики, вживає заходів для підвищення своєїготовності та покращення умов для діяльностіТНК. Так обидві сторони отримують користь відглобалізаційних процесів, а економічний рівень міжрозвиненими економіками та економіками, щорозвиваються, вирівнюється.Угорщина, Ірландія, Китай, Коста-Рика і

Мексика вирвалися в ряди провідних експортерівголовним чином за рахунок опори на прямііноземні інвестиції при створенні бази для свогодинамічного експорту. При цьому кожна країнамала свої власні специфічні переваги, щодозволили їй підключитися до системиміжнародного виробництва. Так, наприклад,розміри економіки Китаю дозволяють йомузабезпечити “ефект масштабу” і допомагаютьрозширювати експорт. В Угорщині, Ірландії іМексиці – це преференційний доступ на основнийекспортний ринок.В Ірландії і Коста-Риці роль важливого чинника

зіграла національна політика, в основі якої лежавпідхід до залучення високотехнологічних прямихіноземних інвестицій.Особливої уваги заслуговує досвід Угорщини

через його успішність та певну історичну йгеографічну близькість до України.Після розпаду соціалістичного табору уряд

Угорщини зробив ставку на активне залученняпрямих іноземних інвестицій і розвиток зв’язківіноземних підприємств із національнимивиробниками і постачальниками. Це дозволило їйстати лідером у Центральній Європі у сферіреформування промислової структури. За 90-і рокибули “згорнуті” неефективні, застарілі напрямкивиробництва і замінені новими, експортоорієнтованими.Для цього угорський уряд стимулював припливкапіталу головним чином у створення новихвиробництв (“greenfield investments” – “інвестиціїв зелене поле”), широко використовуючи вільніекономічні зони різних видів, куди прийшли восновному ТНК (IBM, SONY, Nokia, Philips, TDK,General Motors, Opel, Audi, Ford і ін.) Ці корпораціїрозмістили в Угорщині частину своїх виробничихпотужностей і створили виробничі експортніцентри для продажу компонентів, готових виробівдо розвинених країн Європи (насамперед, уНімеччину). Таким чином, завдяки іноземномукапіталові, насамперед ТНК, в Угорщині булистворені такі нові для неї галузі промисловості,






75 Молодь і ринок №7 (22), 2006

як виробництво легкових автомобілів, побутовоїелектроніки, мобільних телефонів, що сприялопідвищенню загальної готовності Угорщини досприйняття сучасного виробництва.Угорське автомобілебудування, наприклад,

забезпечує в даний час майже 8,5% ВВП країни,а разом з усіма суміжними видами виробництва– 10 – 11%. На частку ТНК припадає 75 – 80%іноземних інвестицій в економіку, їхні дочірніпідприємства і філії, засновані на територіїУгорщини, забезпечують до 30% ВВП країни і65% угорського експорту матеріалів і продукціїобробної промисловості.У свою чергу угорський уряд, проводячи

політику залучення іноземного капіталу,скоригував її у бік підвищення кваліфікації робочоїсили, інноваційної діяльності, стимулюванняширокої і глибокої інтеграції ТНК в угорськуекономіку з метою локалізації сучасноговисокотехнологічного виробництва в Угорщині,через кооперацію з місцевим середнім і дрібнимпідприємництвом.Разом з тим структура угорської економіки до

кінця 90-х років набула двоїстого характеру.Виникли великі розходження в економічномустановищі великих експортоорієнтованих,переважно іноземних компаній, з одного боку, інаціональних малих і середніх підприємств, щопрацюють в основному на внутрішній ринок, зіншої. Найбільшим недоліком такого стану справбуло те, що швидко зростаючий сектор економіки,представлений іноземними підприємствами бувслабо пов’язаний з національними підприємствами.Але поступово стратегія ТНК почала змінюватися– залучені ними іноземні постачальники-суміжникизаміняються угорськими підприємствами,поглиблюється локалізація виробництва. ТНКрозміщають на території країни усе більш високіланки виробничо-господарського циклу(маркетингові і збутові центри , дослідно-конструкторські філії), пред’являють попит накваліфікованих робітників, грамотних іпідготовлених фахівців.Поступове підвищення готовності угорської

економіки до прийняття виробництва більшвисокого рівня було відзначене угорським урядомі спонукало його внести корективи в стратегіюекономічного розвитку країни. Її центральноюланкою, як і раніше, є залучення іноземногокапіталу, але на базі висококваліфікованої робочоїсили й інноваційної діяльності.Для реалізації цих задумів і завдань переходу

на нову інноваційну модель економічного ростуУгорщини, уряд з січня 2001 р. приступив дореалізації “плану Сечені”, розрахованого на період

до 2006 р . План передбачає частковефінансування різних проектів за рахунок коштівдержбюджету: у 2001 – 2002 р. на його виконаннявиділено більш 2 млрд. дол.Важливу роль у виконанні плану покликаний

зіграти іноземний капітал: за оцінкою уряду, унайближчі роки потрібний його щорічний припливу розмірі 1,5 – 2 млрд.дол.США. Однак у зв’язкуз новими завданнями змінилися пріоритетнінапрямки залучення закордонних коштів.Поряд з наданням сприяння новим інвестиціям

акцент робиться на стимулювання інтеграціїпідприємств за участю іноземного капіталу вугорську економіку за рахунок мобілізаціївітчизняного сектора дрібного і середньогопідприємництва як суміжників і субпостачальниківдля угорських філій ТНК, а також на збільшеннявкладень уже існуючих на території країниспільних і іноземних підприємств. Тобто, план мавна меті якнайширшу локалізацію сучасноговисокотехнологічного виробництва в Угорщині.Стимулювання процесу налагодження

виробничих, науково-технічних й інформаційнихконтактів з експортоорієнтованим іноземнимсектором покликано сформувати основиконкурентоздатності угорського сектора малогоі середнього підприємництва.Пріоритетним є також стимулювання

іноземних інвестицій у виробництвоконкурентоздатних виробів у секторі високихтехнологій.Одним з важливих завдань плану є підвищення

привабливості Угорщини для іноземних інвесторів.Його виконанню служить бюджетне фінансуванняпроектів у галузі розвитку дорожної мережі,телекомунікацій, системи освіти, поліпшенняінфраструктури створених промислових парків іін. Ці заходи, на нашу думку, мають на метіподальше підвищення готовності країни прийматисучасне виробництво і отримувати користь відглобалізаційних процесів.Таким чином, як показує приклад Угорщини,

розважлива і прагматична політика держави іззалучення прямих іноземних інвестицій можедозволити країні значно поліпшити своє становищев системі світового господарства і підвищитиконкурентоздатність економіки.Досвід Угорщини заслуговує вивчення та

наслідування , оскільки наочно демонструєінтеграцію розвиненої та перехідної економік,розумне використання сторонами взаємнихінтересів.Республіка Корея, що є одним з провідних

світових експортерів, домоглася економічнихуспіхів використовуючи міжнародні фінанси, що





76

не ґрунтуються на участі в капіталі, але зіграливажливу роль у підвищенні конкурентоздатностівеликих корейських компаній, що складаютьсьогодні серцевину економіки цієї країни.Стосовно економічних інтересів України та її

готовності до сприйняття глобалізаційних процесів,то вона як потенційний реципієнт прямихіноземних інвестицій у 1990-і, 2000-і роки маладостатні природні, трудові, інтелектуальні,інфраструктурні ресурси і можливості, але недостатніорганізаційно-правові, внутрішньоекономічні тавнутрішньополітичні умови для підтриманнясучасного виробництва. Окремою проблемою єте, що Україна не використовувала інтереси ТНКяк основних носіїв глобалізаційних процесів і нестворювала умови для їх діяльності як світовихтехнологічних лідерів, а навпаки, відлякувалаіноземних інвесторів. Галузеве технологічнеспівробітництво з ТНК та інвестування упровідних галузях економіки не відбувалося.Основною причиною цього, на нашу думку, булипідготовка та проведення непрозорої чиновницько-номенклатурної приватизації кращих економічнихактивів. За таких обставин “зайві” потужніінвестори в Україні були небажані.З огляду на наведене, можна зробити висновок,

що економічними конкурентами України є нерозвинені, а слаборозвинені країни (з перехіднимиекономіками). І конкуренція між Україною та нимиповинна розгортатися, насамперед, за прямі іноземніінвестиції, а не на товарних ринках – це вже справасамих інвесторів – ТНК. У цій конкуренції перевагуотримають ті країни, що створять кращі умови дляінвестицій і діяльності ТНК.Досвід Угорщини та інших країн, що,

використовуючи глобалізаційні процеси,спромоглися докорінно змінити свою економічнуструктуру вимагає з позицій їх досвіду подивитисяна деякі економічні теорії, такі, як теоріяструктурних переваг Ф.Перру, модель Північ –Південь, теорія конкурентних переваг М. Портера,технологічного розриву та інші. Вони, власне,стосуються співвідношення між багатими табідними країнами та перспектив їх розвитку.Так, теорія структурних переваг вказує на

якісну цивілізаційну, організаційну різницю міжрозвиненими та слаборозвиненими країнами, якане залишає останнім шансів у конкуренції.Близька до неї теорія Північ – Південь

відзначає, що накопичені багатства Півночі самісобою є чинником збереження і нарощенняконкурентних переваг над Півднем [12, 394] ібуцім би гальмування розвитку Півдня [12].М.Портер у роботі “Конкурентні переваги

країн” вказує, що природні ресурси, дешева праця

та інші факторні переваги слаборозвинених країн,які забезпечують можливість експорту, в певниймомент виявляться слабким аргументом передкраїнами розвиненими [8, 675].У зазначених теоріях розвинений світ виступає

навіть винним і таким, що гнітить слаборозвинений(золотий мільярд грабує решту світу), аслаборозвинений світ – його жертва, якарозплачується своїми природними ресурсами.Ми не можемо погодитися з цією точкою зору

тому, що таке технологічне і соціальнеспіввідношення між країнами склалося об’єктивноза багато століть і розвинені країни досягли свогорівня розвитку завдяки внутрішнім суспільнимпроцесам, яких не було в решті світу. Самерозвинений світ своїм попитом на природніресурси слаборозвинених країн робить їх цінністюі товаром, якими вони без цього не були б. Обмінресурсами між країнами відбувається на ринковихзасадах і без цінової дискримінації, а події останніхроків на ринках енергоресурсів, коли їх вартістьзросла у 5 – 6 разів без помітного росту витратвикликає питання: хто кого грабує? Крім того, єгрупа країн, що продемонструвала всього закілька десятиліть прогрес, який дозволив їмперейти з категорії слаборозвинених до категоріїрозвинених індустріальних країн (Фінляндія,Японія, Південна Корея, Тайвань, Гонконг та інші,не залежно від частин світу). На нашу думку,проблема слаборозвинених країн – це їх рівеньдемократичності, а не перешкод з боку країнрозвинених. Та й загалом, на нашу думку,нарікання на “золотий мільярд” виглядаютьбезпредметними і науково необґрунтованими,адже ніхто не пропонує позбавити йогоекономічного розвитку, ніхто також не пропонуєшляху як штучно, без певного історичного процесу,наділити розвитком решту світу, тобто наріканняне мають ніякого ні теоретичного, ні практичногопродовження.Що стосується “конкурентних переваг” країн,

то, на нашу думку, у постіндустріальну(інформаційну) епоху класичне розуміння переваг,що грунтуються на природних ресурсахзвужується до сировинних та напівсировиннихринків і стає непридатним для оцінюваннярозвинених економік , що базуються нависокотехнологічному виробництві. Такий підхідвідбиває обставини доіндустріального таіндустріального етапів розвитку країн, колиекономіка базувалася, в основному, на природнихресурсах і в сучасних умовах має відноснуцінність. Наприклад, з точки зору цієї теорії Японія,через ресурсну бідність, не має взагалі ніякихконкурентних переваг, а Фінляндія мала б бути






77 Молодь і ринок №7 (22), 2006

конференції “Глобалізація економіки: новіможливості чи загроза людству?” Донецьк,2001. – C. 86 – 89.

2. Бади Б. Современные процессылиберализации // Мировая экономика имеждунардные отношения. – 1998. – №2. –С. 142.

3. Біляєв О., Диба М. Погляд політ економана сутність глобалізації та фактори їївизначення // Матеріали міжнародноїконференції “Глобалізація економіки: новіможливості чи загроза людству?” Донецьк,2001. – С. 57 – 60.

4. Глобалізація і безпека розвитку:Монографія./ О.Г.Білорус, Д.Г.Лук’яненко таін. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.

5. Горожанкина М.Е., Крыхтин Е.И .Структура национальных економик иглобализация // Матеріали міжнародноїконференції “Глобалізація економіки: новіможливості чи загроза людству?” Донецьк,2001. – С.79 – 82.

6. Портер М. Международная конкуренция:конкурентные преимущества стран. – М.:Международные отношения, 1993. – 896 с.

7. Рикардо Д. Начала политическойэкономии и налогового обложения. – М.,Госполитиздат, 1941. – Т. 1. – 288 с.

8. Руденко Л.В. Глобалізація економіки якнадбання сучасності // Матеріалиміжнародної конференції “Глобалізаціяекономіки: нові можливості чи загрозалюдству?” Донецьк, 2001. – С.53 – 56.

9. Соколенко С.І. Глобалізація і економікаУкраїни. – К.: Логос, 1999. – 568 с.

10. Тодаро Микаэль П . Экономическоеразвитие: Учебник для студ. вузов, обуч. поэкон. спец.: Пер. с англ.. – М. : Изд-во МГУ,1997. – 671 с.

11. Dunning J. Multinational Enterprises andthe Global Economy. – Reading, Mass, Addison-Wesley, 1993.

12. Olin Bertil. Interregional and InternationalTrade. Cambrige: Harward University Press,1933. – 188 р.

відомою всім лише своєю деревиною та папером.Однак це не так – ці країни є світовими лідерамиу виробництві високотехнологічної продукції ішироко представлені на всіх світових ринках.Висновки. Тому можна зробити висновок, що

не природні можливості визначають місцерозвинених країн у міжнародному поділі праці, авикористання результатів науки і технологій. Цеозначає, що потенційно місце кожної країни у поділіпраці не обмежене нічим, крім її технологічноговідставання, навіть виробничими витратами(вартістю праці). І такі нові можливості новихрозвинених країн – результат глобалізації.Цей висновок підтверджується практикою

регулювання зовнішньої діяльності таких країн, якВелика Британія та Німеччина – чим більшимнауково-технологічним рівнем, неціновоюконкурентоздатністю володіє країна, тим меншезахисту потребує її продукція і тим більшліберальна її зовнішньоекономічна діяльність.Отже, такі чинники, що на повну силу

проявилися у ХХ-у столітті, як науково-технічнийрозвиток та глобалізація змінюють усталеніуявлення про чинники зовнішньоекономічнихвідносин та шляхи економічного розвитку іможуть змінювати практику їх регулювання.Наприклад, застосування експортних субсидій урегулюванні експорту. Якщо у короткостроковійперспективі експортні субсидії стимулюютьекспорт, то у довгостроковій перспективізгортають його, оскільки вони не розв’язуютьпроблеми якості продукції та економічноїефективності виробництва, а консервуютьдосягнутий рівень. Субсидіювання приводить дотого, що конкуренти, які субсидіюванням некористуються, зазначені проблеми розв’язуютьза рахунок упровадження результатів науково-технічного прогресу і створюють технологічнийрозрив і, як наслідок, розрив уконкурентоздатності, подолати який буде дужескладно, і субсидіювання може втратити будь-який ефект.

1. Азарян О.М. Передумови глобалізаціїринкових відносин // Матеріали міжнародної



В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“... Ледве побачивши світ ми занурюємося в океан звичаїв, оскільки вони являютьсобою первинну і наймогутнішу реальність, з якою ми зустрічаємось: вони і єнаше оточення, соціальний світ, тобто суспільство в якому ми живемо. І ми бачимосвіт людей та речей, бачимо Всесвіт крізь призму цього соціального світу – світузвичаїв”.

Х. Ортега - і - Гасет

ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø




78

Постановка проблеми . Для минулогостоліття характерним був бурхливий розвитокнауково-технічного прогресу, якийсупроводжувався нещадною експлуатацією тазбідненням навколишнього природногосередовища (НПС). Наслідки цього – глобальніекологічні проблеми. Єдиним способомзабезпечити існування нинішнього і, особливо,майбутнього поколінь є перехід усіх країн світуна модель сталого розвитку, яка булапроголошена Конференцією ООН у 1992 р. іпідтримана Всесвітніми саммітами 1997 р. вНью-Йорку та 2002 р. в Йоганнесбурзі.Україна як член ООН забов’язана виконувати

положення цієї Концепції. Але сьогодні в нашійдержаві, по суті, продовжується “радянськегосподарювання”. На кожному кроці мизустрічаємося з нераціональним, а то ймарнотратним використанням ресурсів,безвідповідальним ставленням до розробкипроектів тощо. Використовуючи новітні технології,ми все ще орієнтуємося перш за все на економічніпоказники, а не на екологічні.Зрозуміло, що економічний розвиток не може

зупинитися, але він повинен рухатись іншимшляхом – не руйнувати природне середовище.Проблема полягає в тому, що це усвідомленняпотрібно перетворювати в конкретні справи ізавершити перехід до еколого-безпечногорозвитку та способу життя. Ці питання неможливоврегулювати без досвідчених фахівців у всіхгалузях народного господарства.Мета статті. Дослідити екологічний

менеджмент як один з найважливішихінструментів у галузі забезпечення екологічноїбезпеки в процесі становлення ринкової економіки.Виклад основного матеріалу. Нині багато

ВНЗ України готують спеціалістів з економіки,юристів, агрономів, інженерів економічногонапряму. Не секрет, що нинішні студенти умайбутньому потенційні керівники підприємств,організацій, установ. Здатність розумно,ощадливо й грамотно господарювати – одна зголовних функцій сучасної людини, особливокерівника. Адже в сучасних умовах загостренняекологічної ситуації ринок спонукає дораціонального природокористування і поєднаннябізнесу з розв’язанням проблем охорони довкілля.Хто ж як не керівники насамперед повинні цеусвідомити і працювати з великоювідповідальністю щодо НПС! [4].У період ринкових перетворень особливо

актуальним є еколого-безпечний розвитокбагатьох територій, де гостро стоять проблемиохорони НПС. Для їх успішного розв’язаннянеобхідне розширення та вдосконалення механізмуеколого-економічного природокористування наоснові розробки та впровадження нових елементівприродоохоронного регулювання. І основу цьомускладає екологічна грамотність керівника таобслуговуючого персоналу, відповідальних зазбереження необхідних природних ресурсів, зауміння управляти їх екологічною якістю.Але це неможливо без поліпшення екологічної

освіти, завдання якої полягає в тому, щобсформувати не тільки певний обсяг знань зекології, основ природокористування, але й певніціннісні орієнтири, усвідомлення значущості своєїпрактичної допомоги природі, вміння оцінюватибагатосторонні зв’язки між довкіллям ісуспільством, враховувати і прогнозувативіддалені наслідки їх порушення.Робота з підготовки майбутнього фахівця

повинна бути спрямована на те, щоб навчити його

Ірина Сагайдак, кандидат технічних наук, доценткафедри техногенно-екологічної безпеки

Національного університету державної податкової служби Україним. Ірпінь

Любов Менів, старший викладачкафедри менеджменту зовнішньої економічної діяльності

Київського економічного інституту менеджменту

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ФАХІВЦІВ –ВАЖЛИВИЙ КОМПОНЕНТ ЕКОНОМІКИ

Увага сконцентрована на значенні екологічної освіти в підготовці студентів ВНЗУкраїни – майбутніх керівників об’єктів господарювання. Висвітлена роль екологічногоменеджменту як інструменту вдосконалення організації і управління природокористуванням.

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ФАХІВЦІВ – ВАЖЛИВИЙ КОМПОНЕНТ ЕКОНОМІКИ

© І. Сагайдак, Л. Менів, 2006




79 Молодь і ринок №7 (22), 2006

жити за законами природи, враховувати їх у своїйщоденній діяльності, щоб набуті природоохоронніі екологічні знання переростали в переконання іставали невід’ємною частиною його світоглядута майбутньої професії.У нас прийняті закони, розроблені Концепції,

програми заходів зі збереження НПС тощо. Алевсе це більшою мірою залишається на папері.Рішенням колегії Міністерства освіти та науки

України від 20.12.2001 р. була затверджена“Концепція екологічної освіти України”, якавраховує сучасний стан і перспективу розвиткусуспільного знання, спрямованого на перебудовузмісту освіти відповідно до вимог часу, наформування екологічної культури як складовоїсистеми національного і громадського вихованняусіх верств населення [2].Держава, з одного боку, санкціонує прийняття

таких важливих документів, як “Концепція...”, а зіншого боку – не вимагає виконання її положень:у закладах вищої освіти не на всіх факультетахекологія – нормативна дисципліна; держава нестимулює розвиток спеціальностей екологічногопрофілю, зокрема “Екологічна економіка”,“Екологічна політика” тощо. Саме з цієї причиниу нас не вистачає фахівців у сфері екологічногоменеджменту, який повинен стати одним знайбільш ефективних інструментів у галузізабезпечення екологічної безпеки в процесістановлення ринкової економіки.Екологічний менеджмент – це частина

загальної системи управління підприємством, якавключає організаційну структуру, відповідальність,управлінські процеси, ресурси, необхідні длявизначення і впровадження екологічної політикипідприємства. Особливе місце в системіекоменеджменту займає екологічний аудит, який,по суті, є незалежним дослідженням усіх аспектівгосподарської діяльності промисловогопідприємства будь-якої форми власності длявиявлення масштабів впливу на стан НПС [1].Екологічний менеджмент повинен зайняти

рівноправне положення поряд з екологічноюекспертизою та екологічною інспекцією. Державазі свого боку повинна бути зацікавлена в йогорозвитку і створенні відповідних правових основдля його функціонування. Адже його ефективневпровадження і постійне застосування є основоюдля розробки перспективних природоохороннихзаходів та формування напрямків екологічноїполітики на локальному, регіональному ідержавному рівнях.

Екологічний менеджмент може і повинен статиосновою для становлення і екологічного розвиткупідприємництва, до сфери якого треба віднести такінапрямки господарської і соціальної діяльності:

- підвищення екологічної культури, особливоуправлінського персоналу;

- розробку науково-обґрунтованого нормуванняантропогенного впливу на компоненти НПС;

- розробку і впровадження енерго- таресурсозберігаючих, екологічно- безпечнихтехнологій;

- розробку пристроїв для контролю тапідвищення якості довкілля;

- виробництво екологічно чистої продукції;- використання вторинних ресурсів;- надання екологічних послуг (моніторінг,

виховання, страхування, освіта та інш.)Висновки. В умовах виживання, у повному

розумінні цього слова, нам вкрай необхіднапідготовка фахівців з поглибленими екологічнимизнаннями для всіх народногосподарських галузей,рівнів, регіонів, держави загалом; формуванняекологічної культури суспільства, вихованнягромадян з екологічним світоглядом і високимрівнем екологічної свідомості. Це повинно статиодним з головних важелів у розв’язанні надзвичайногострих екологічних і економічних проблем сучасноїУкраїни. Саме за допомогою екологічно грамотнихфахівців людство отримає гарантії врівноваженняекономічного зростання та мудрого використанняНПС для теперішніх і майбутніх поколінь.

1. Екологічний менеджмент: Навчальнийпосібник / За ред. Семенова В.Ф., МихайликО.Л. – Київ: Центр навчальної літератури,2004. – 407 с.

2. Кремень В. Наукове забезпечення вищоїосвіти України в ХХІ столітті // Вища освітаУкраїни. – 2001. – №1. – С.10.

3. Трегобчук В.М. Роль громадськості урозв’язанні екологічних проблем // Екологічнийвісник. – 2004. – №2. – С. 14 – 17.

4. Сагайдак І.С. Підвищення екологічноїкультури – складова стійкого розвиткуУкраїни // Матеріали ІІІ Ірпінськихміжнародних науково-педагогічних читань“Проблеми гуманізації навчання та вихованняу вищому навчальному закладі освіти”. –Ірпінь. – 2005. – С.411 – 413.

5. Ситник К.М., Багнюк В.М. Охоронабіосфери: досягнення і прорахунки //Екологічний вісник. – 2004. – №3. – С.13 – 16.

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ФАХІВЦІВ – ВАЖЛИВИЙ КОМПОНЕНТ ЕКОНОМІКИ




80

Постановка проблеми. Зіткнення останнімчасом людської цивілізації з екологічнимипроблемами загальнопланетарного масштабувимагають негайних дій щодо оптимізації взаєминлюдського суспільства й природного середовища.Зараз достатньо багато уваги приділяєтьсяпроблемам “екологізації” не лише різноманітнихнаукових дисциплін, але й нашому життю в цілому.Розуміння реальної загрози для людства від будь-яких екологічних негараздів штовхає нас як наздійснення природоохоронних заходів, так і напросвітницьку діяльність серед найширших верствнаселення. Особливої актуальності ця проблеманабуває при реалізації основного права людини,визначеного Конституцією України (стаття 50), –права на безпечне для життя і здоров’я довкіллята відшкодування завданої порушенням цьогоправа шкоди [4, 10].Мета статті. Дослідити підготовку дітей до

природоохоронної діяльності у Запорізькомурегіоні, надзвичайно перетвореному як високимступенем індустріалізації, так і звично розвинутимсільським господарством.Виклад основного матеріалу. Згідно з

сучасними поглядами на розвиток ноосфери,остання не вичерпується духовною складовою, арозум людини реалізує себе як мислячий та якдіючий. На початку ХХІ століття спостерігаєтьсясуттєвий вплив матеріальної сторони ноосфери нелише на біосферу, а й на саму людину – заразжиття демонструє не лише міць розуму, але йхибність його також. Науково-технічний розвитокголовним орієнтиром свого руху бере лишекористь, залишаючи поза увагою істину, красу,добро [3, 13].Століттями складався філософський підхід, що

людина є царем природи і, як наслідок,

формувалося споживацьке ставлення доостанньої. Однією з передумов цього булагносеологічна основа всього природознавства [6,14]. Найважливішим принципом побудови сучасноїсистеми знань про природу стає принципуніверсалізму останньої – це, як наслідок,передбачає також універсальність способівпізнання світу. Принцип універсалізму формуєіндуктивний метод – оскільки природа єуніверсальною, отримання знання про будь-якийклас явищ можливе шляхом розширення знанняпро одного представника цього класу на весь класявищ . Звідси випливає необхідністьексперименталізму – сукупності повторнихспостережень за певним об’єктом для більшоїреалістичності уявлень про весь клас відповіднихявищ. Завершальним компонентом всієї низкимеханізмів пізнання можна вважати принципредукціонізму – розчленування й дослідженнякомпонентів складної системи для кращогорозуміння функціонування останньої.Описання та систематизація явищ природи, які

спираються на означені наукові принципи,дозволили побудувати достатньо просту тазрозумілу картину світу, велику кількістьфеноменів якого звели до кількох основнихположень, що реалізуються через закони [6, 29].Наслідком цих тенденцій можна вважатиспоживацький настрій, накопичення аналітичнихзнань про природу та повну прагматичністьіснуючої освіти, враховуючи й екологічну, що ніякне сприяє подоланню природоруйнівних настроївсучасної людини – виникає необхідність у коріннихзмінах філософії та методології освіти [1, 52].За поглядами Г.Б. Марушевського [4], у Новий

час сформувалися дві тенденції у ставленні доприроди: утилітарний, споживацький підхід до

Олександр Корж, кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології Олена Дубова, кандидат біологічних наук, доцент

кафедри садово-паркового господарства та генетики рослинЗапорізького національного університету

КУРС “ЕКОЛОГІЯ РІДНОГО КРАЮ” ЯКПЕРЕДУМОВА ЗМІНИ СВІДОМОСТІ НОВОГО

ПОКОЛІННЯДуже своєчасним є введення до курсу навчання у загальноосвітній школі нової дисципліни

“Екологія рідного краю” з першого до одинадцятого класу. Саме це дозволяє створитибезперервну ланку екологічного виховання дітей, надання їм необхідних знань та формуванняекологічного світогляду. Основною метою курсу є формування уявлень про особливостіфункціонування природних і антропогенно перетворених екосистем Запорізького регіону.

КУРС “ЕКОЛОГІЯ РІДНОГО КРАЮ” ЯК ПЕРЕДУМОВА ЗМІНИ СВІДОМОСТІНОВОГО ПОКОЛІННЯ

© О. Корж, О. Дубова, 2006




81 Молодь і ринок №7 (22), 2006

експлуатації природи в житті та сентиментально-романтичне ставлення до природи в поезії йлітературі – з останнім пов’язані поява й розвитокприродоохоронного руху. Водночас, виникаєнеобхідність зміни поглядів на навколишнєсередовище від позиції джерела задоволеннянаших потреб до розуміння, що воно є єдиноюпередумовою нашого нормального існування.Досягти останнє можливе лише у випадку змінисвідомості й світогляду не окремих особистостей,а цілого покоління громадян.Одним із загальновизнаних завдань середньої

школи визнано зміну стереотипів мислення,переоцінка цінностей у свідомості учнів. Тому веколого-просвітницькій діяльності особливе місцеповинна займати саме система середньої освіти,можливості якої вичерпані далеко не повністю.Незважаючи на те, що майже за всіма шкільнимидисциплінами можлива певна підготовка дітей доприродоохоронної діяльності, особливо наприродничих дисциплінах, виникає потребаформуванні цілісного систематизованого уявленняпро особливості функціонування природногосередовища та місце людини в ньому. Особливоїактуальності подібні підходи набувають уЗапорізькому регіоні, надзвичайно перетвореномуяк високим ступенем індустріалізації, так і звичнорозвинутим сільським господарством.Запорозький край формувався в історичному

плані як дуже специфічний осередок волі тасвободи завдяки відсутності тривалий часкріпосного права, існуванню козацтва – нао . Хортиця у XVIII столітті розташовувавсяадміністративний та військово-політичний центрЗапорозької Січі. Справжнім перетворенням дляЗапоріжжя стало будівництво первістка плануГОЕЛРО – Дніпрогесу, який повинен був, з одногобоку, забезпечити судноплавство по всій довжиніДніпра, а з іншого – надати молодій державі такийнеобхідний електричний струм. Мало-хто в ті часинавіть замислювався про можливі наслідкиподібного бурхливого розвитку.Сучасне Запоріжжя є одним з найбільших

промислових центрів України, який розташованийна лівому і правому берегах р. Дніпро. Загальнаплоща території міста становить близько 236 км2.Запоріжжя є крупним виробником високоякіснихсталей, кольорових металів, феросплавів,абразивної продукції, силових трансформаторів,різноманітного устаткування, легковихавтомобілів. Найбільш питому вагу в обсязівиробництва промислової продукції маютьпідприємства важкої індустрії (70 – 75%),машинобудування і металообробки (10 – 15%),харчової та переробної промисловості. У місті

працюють підприємства загальнодержавногозначення: ВАТ Запорізький металургійнийкомбінат “Запоріжсталь” (ВАТ “Запоріжсталь”),ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвийкомбінат” (ВАТ “ЗалК”), ВАТ “Мотор Січ”,ВАТ “АвтоЗАЗ”, казенне підприємство

“Запорізький титано-магнієвий комбінат” та інші.Поєднання достатньої кількості водних,

енергетичних ресурсів, наданих будівництвомДніпрогесу, та розвинена залізнична мережа нашляху між Донбасом як поставником вугілля таКривбасом як поставником залізної руди зумовилозосередження в межах Запоріжжя найпотужнішогопромислового комплексу важкої та кольоровоїметалургії. Питання про очищення викидівтривалий час навіть не підіймалося – наслідкомстало формування смогу південноукраїнськоготипу. Перші очисні споруди на “Запоріжсталі” –головному джерелі забруднення всього регіону –з’являються лише з 1970 року.Не менших проблем додало й сільське

господарство – упродовж 1950 – 60 років булобезпідставно розорано понад 100 тис. гамалопродуктивних природних угідь та степовихземель у Запорізькій області. Це автоматичновикликало порушення екологічно оптимальногоспіввідношення між площами ріллі, лук, лісів,водойм та інших природних угруповань. Природнесередовище втратило здатність досаморегулювання та самовідновлення –надзвичайного розвитку набули ерозійні процеси.В північній частині області, до якої належить ймісто Запоріжжя, через наявність щільної мережізаплав річок та балок переважає водна ерозія.Поширені в цій місцевості звичайні чорноземивиявилися змитими майже на 40% всієї площі.До XVIII, а на півдні навіть до початку ХІХ

століття, в нашому регіоні переважав цілиннийстеп. Степові рослини ковило-різнотравнихугруповань у ті часи були настільки високими, щонавіть не було видно свійських тварин напасовищі. Значна частка території області булавкрита чагарниковими заростями зі степовоївишні, терену, шипшини тощо. В заплавах річокспостерігалися також і невеличкі лісові ділянкипереважно з дуба, широколистяних порід, місцямиз домішками сосни. Найбільшим заплавним лісомвсієї степової України був відомий практично усімтак званий “Великий луг”, який тягнувся Дніпромвід острова Хортиця до гирла річки Бузувлук(довжина його складала близько 110 км при ширинівід 3 до 20 км) [2, 106].Місцеві екосистеми виявилися доволі

вразливими до подальших непередбачуванихвтручань людини. Наслідки необґрунтованих





82

підходів до землекористування відразу жпозначилися на стані ландшафтів регіону в цілому.Вже наприкінці XVIII – на початку ХІХ столітьмайже ніде вже не залишилося бобрів, оленів,тарпанів та інших видів. Значна кількість сутостепових видів (дрохва, стрепет, великі копитні,деякі комахи і навіть рослини) зникли остаточноабо перейшли до стану зникаючих.Так, менше ніж за сто років майже непомітно

для себе людина перетворила квітучий край націлу низку відкритих проблем. Не останнє місцев цьому переліку займає проблема культурногота екологічного виховання населення, особливо –молоді. Багато хто не розуміє, що придатний длянормального споживання стан довкілля залежитьі від нас самих – від нашого ставлення до природи.Засмічуючи залишки природних ділянок ,знищуючи рідкісні рослини тощо, ми киваємоголовою в бік Запоріжсталі зі словами “Та вонизнищують значно більше”. Але жодний захід недасть очікуваних позитивних результатів, якщо ми“однією рукою” будемо захищати, а “іншою”руйнувати природу.Наш запорізький вчений Ю.Ф. Новиков [5, 59]

у своїй книзі “ХХІ – стати чи не бути” говоритьнаступне. Ми, хоч це й дуже погано, в принципіможемо спокійно прожити, не прочитавшижодного рядка Льва Товстого чи Шекспіра, і,власне кажучи, більшість людей добреобходиться без класиків світової літератури,живопису тощо. Убогість духовного змістудозволяє жити в сучасному суспільстві не гірше,ніж ті, хто добре знайомий з образами РичардаТретього або Анни Кареніної. А ось первісналюдина не могла дозволити собі подібноїнекультурності. В суспільстві, де вона існувала,всі до одного займалися, наприклад, художньоюсамодіяльністю. Більше того, в ті часи останнябула так само обов’язковою , як сучасневідвідування школи. Взагалі, вона заміняла собоюцю школу. Якщо людина хотіла жити, а випадківсамогубства в далекому минулому, ймовірно, небуло, вона повинна була дуже чітко засвоюватижорсткі правила поведінки в своєму світі танеодмінно виконувати їх. Всі форми первісногомистецтва були за змістом шкільнимипідручниками , які треба було вивчатинайсумлінніше і, слід передбачати, що середнаших предків невстигаючих не було. Ті, що невстигали, довго не жили.Висновки. Як це не дивно, але зараз перед

людиною так само постає проблема навчання –своєрідного “екологічного лікбезу”. Тому дужесвоєчасним є введення до курсу навчання взагальноосвітній школі нової дисципліни “Екологія

рідного краю” з першого до одинадцятого класу.Саме це дозволяє створити безперервну ланкуекологічного виховання дітей, надання їм необхіднихзнань та формування екологічного світогляду.Основною метою курсу є формування уявлень

про особливості функціонування природних іантропогенно перетворених екосистемЗапорізького регіону. Серед завдань курсу окремослід зупинитися на наступних:

- поглиблення знань учнів про довкілля,екологічні фактори та їх взаємодію;

- активізувати пізнавальну та дослідницькудіяльність учнів;

- вироблення норм поведінки в природі,властиві сучасній цивілізованій людині;

- формування в учнів ставлення до природногосередовища як до найбільшої цінності людства.Програма з предмету “Екологія рідного краю”

передбачає для початкової школи 34 години, дляосновної та старшої – 35 годин; 1 годину натиждень [7, 4]. Матеріал між різними класамирозподілено таким чином, щоб уникнутибезпосередніх повторів, а в разі необхідностівикладення нових підходів чи розгляданні певнихявищ під іншим кутом, спиратися на ранішеотримані знання . Передбачається широкезастосування уроків-екскурсій, конкурсів,практичних і лабораторних робіт, що значнокраще дозволить познайомитися з природоюЗапорізького краю.

1. Долматова Н .В. и др . Принципсвященности жизни и экологическоеобразование// Творческое наследие В.И .Вернадского и современность . – Донецьк:ДонНТУ, 2003. – С. 51 – 53.

2. Кириков С.В. Промысловые животные,природная среда и человек. – М.: Наука, 1966.– 347 с.

3. Литвинцева А.В. Пространствоноосферы и дух коэволюции// Творческоенаследие В.И. Вернадского и современность.– Донецьк: ДонНТУ, 2003. – С. 13 – 15.

4. Марушевський Г.Б. Базові принципиекологічної етики: методологічний аналіз/Автореферат дис. на здобуття ... к. ф. н. –К., 2001. – 20 с.

5. Новиков Ю.Ф. ХХІ – стать или не быть.– Запорожье: ЗГУ, 1999. – 695 с.

6. Плюснин Ю.М. Проблема биосоциальнойэволюции. – Новосибирск: Наука, 1990. – 240 с.

7. Програма з курсу “Екологія рідногокраю”: 1 – 11 класи загальноосвітніхнавчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр,2006. – 68 с.






83 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Постановка проблеми. На початкутретього тисячоліття світова культура все більшезалучає екологоцентричну систему цінностей, щодістало втілення у низці документів ООН та усхваленій світовим співтовариством якісно новіймоделі екологічно збалансованого світу. Ці зміниповинні реалізуватися у сфері освіти з метоювиховання у молодого покоління еколого-економічного знання, що дасть змогу прийматикоректні управлінські рішення у всіх сферахекономіки, а особливо в агропромисловомувиробництві (АПВ).Сільське господарство, як жодна з інших

галузей виробництва, тісно пов’язане зінтенсивним використанням основних природнихресурсів – землі, повітря і води. Упродовжостанніх десятиліть у цій галузі проходитьвиснажливе використання природно-ресурсногопотенціалу і нехтування об’єктивними законамийого відтворення, що спричинило напруженуекологічну ситуацію. Тому подальший її розвитокможливий лише на стійкій, високоефективнійоснові з урахуванням екологічних вимог, їхорганічного поєднання з економічною татехнологічною структурою виробництва.Науково-технічний прогрес у сільському

господарстві нині досяг такого рівня, коли коженфахівець-аграрій має володіти не лишесукупністю спеціальних сільськогосподарських іфітобіологічних знань, а й мати високий рівеньекологічної освіти. Від екологічних знаньспеціалістів сільського господарства залежитьзахист і збереження навколишнього середовищавід деградації природних ландшафтних систем тапрямого забруднення , зниження ресурсо-,матеріало- та енергоємності сільськогосподарськоговиробництва. Методологічно важливо надатиекологічного спрямування сільськогосподарськимтехнологіям із врахуванням напрямів науково-технічного прогресу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Сьогодні економісти та обліковці значнонаблизилися до потреби освоєння захисту тазбереження довкілля, Що пояснює висвітленняними свого бачення шляхів розв’язанняекологічних проблем в різних аспектах. Питанняекологізації галузей виробництва, облікуекологічних ризиків висвітленні в працях Е.Г.Гусаковського [2], становлення екологічногопідприємництва в працях В.Я. Шевчука [6],питання природоохоронної діяльності присвяченніроботи В.Паламарчука. П Коренюка [5]. Такожіснують напрацювання, у яких висвітлюютьсяекологічні проблеми на рівні підприємства,розкривається необхідність формування в Українібухгалтерського обліку екологічногоспрямування . Це такі вітчизняні вчені, якЛ . Максимів [3], В. Лукяніхін [4], Г. Кірейцев [1].У більшості європейських університетів

читають новітню еколого-економічну теорію, якає методологічною основою таких навчальнихдисциплін, як:

- економіка сталого розвитку;- економіка довкілля;- екологічна макроекономіка;- економіка природних ресурсів;- екологічний менеджмент;- екологічний маркетинг;- еколого-економічний аудит;- економіка та управління екологічними

активами тощо.У сільському господарстві практично кожне

економічне рішення має й екологічний аспект. Аледля врахування екологічних чинників необхіднаінформаційна база, яка б показувала інформаціюз природоохоронних та екологічних витрат,збереження та впливу господарської діяльності нанавколишнє середовище.Проте вітчизняні освітні програми економічних

факультетів більшості вищих навчальних закладів

Олена Вороновська, кандидат економічних наук, доцент,завідувач кафедри обліку та аудиту

Таврійської державної агротехнічної академіїм. Мелітополь

ОБЛІК І АУДИТ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АПВ:ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА НАВЧАЛЬНА

ДИСЦИПЛІНАРозглядається зміст, процес викладання навчальної дисципліни “Облік і аудит

екологічної діяльності” та напрямки її удосконалення.

ОБЛІК І АУДИТ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АПВ:ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

© О. Вороновська, 2006




84

ще відірвані від цих наукових досягнень та вимогчасу, особливо у сфері екологічної діяльностіаграрних підприємств.Мета статті. Метою дослідження є

обґрунтування підготовки фахівців, які мислятькатегоріями сталого розвитку, готові прийнятирішення з врахуванням принципів економічноїефективності, екологічної цілісності та соціальноїсправедливості.Виклад основного матеріалу. Сьогодні

економіка стала домінантою для спеціалістіврізних напрямків у галузі науки, філософії ікультури. Економіку всі розуміють тільки як гроші,“капітал”. Однак мало хто пам’ятає і розуміє, щоз давніх часів, відколи існує людство, економікоювважалося “вміння раціонально вести своєгосподарство”. Нерозуміння того, що не гроші єкапіталом, призвело до розпаду і самознищенняцивілізацій . Недооцінка, а нерідко і повнеігнорування законів розвитку природи і суспільствапризвели до деградації і руйнування природнихландшафтів, зростання водної і вітрової ерозіїґрунтів, забруднення їх і навколишньогосередовища антропогенними компонентами.Ощадливе ставлення до природних ресурсіввпливає на розвиток економічних наук, зокрема йна розвиток бухгалтерського обліку [1].За статистичним дослідженням встановлено

пряму залежність між економічним ростом, зодного боку, та зростанням екологічних витратна виробництво через погіршення навколишньогосередовища – з іншого. Таким чином, станнавколишнього середовища вже перейшов зрозряду екогенних параметрів для економічноїсистеми в розряд внутрішньоекономічнихпараметрів. Економісти намагаються скоротитивитрати на охорону навколишнього середовища,а природоохоронні органи – скоротити масштабиекономічної діяльності.Виникла необхідність економічно виміряного

та облікового підтвердження перерозподілуприродних ресурсів і контролю за їхвикористанням. Змінюються традиційні підходидо використання природних благ у бік їхекологічного відтворення. Зародилася нова сферасуспільно-природної діяльності – екологічна.Екологічна діяльність – система господарювання,

що заснована на принципах, які ведуть достворення збалансованої агросистеми, здоровогосоціально-економічного середовища в суспільстві.Вона базується на основі концепції стійкогорозвитку, що динамічно включається в існуючуекосистему, не порушуючи її гармонійногофункціонування, зберігає довкілля і забезпечуєнаселення якісними продуктами харчування [3].

Екологічна діяльність в Україні тількизароджується і не всім ще зрозуміла ця сферасуспільно-природної діяльності. І термінологія, інапрями діяльності, їх юридична база і державневизначення та підтримка ще чекають свого часу.Однак вже сьогодні більшість сільськогосподарськихпідприємств займаються екологічною діяльністюі потребують допомоги на державному рівні.На самміті в Йоханнесбурзі (2002 р.) було

поставлено питання про те, що країнам у наступніроки необхідно досягти значного прогресу удосягненні трьох основних цілей:

- забезпечення обліку екологічних витрат упроцесі прийняття рішень виробниками таспоживачами, припиненню тенденцій зі ставленнядо навколишнього середовища як до“безкоштовного товару” та перекладення цихвитрат на інші верстви населення, інші країни таінші покоління;

- більш повного обліку соціальних таекологічних витрат в економічній діяльності длятого, щоб ціни відповідним чином відображаливідносну недостачу та повну вартість ресурсів ісприяли запобіганню погіршення станунавколишнього середовища;

- використання за можливістю ринковихпринципів у розробці економічних механізмів іполітики, спрямованих на забезпечення стійкогорозвитку.Екологічне питання переросло у глобальну

екологічну проблему. Індикатором екологічноїдіяльності сільськогосподарського виробництва єбезпосередньо бухгалтерський облік і аудит.Виникла необхідність підготовки фахівців, які бволоділи комплексним знаннями в галузі екологіїта економіки.Підготовка таких спеціалістів за освітньо-

кваліфікаційним рівнем “магістр” заспеціальністю “Облік і аудит” здійснюється вТаврійській державній агротехнічній академії з2004 року. Облік і аудит екологічної діяльності єновою навчальною дисципліною. Мета вивченнядисципліни – дати майбутньому фахівцевібазовий матеріал (теоретичний) і практичнінавички з методології та практики обліку й аудитуекологічної діяльності від концептуальнихположень загальнодержавного значення доконкретних типових процедур з практичнимиприкладами. Набуті знання теорії, законів ізакономірностей сприятимуть розв’язаннюпроблем зменшення антропогенногонавантаження на довкілля, реалізації екологічноїполітики України.Модель обліку екологічної діяльності включає

у себе такі складові:






85 Молодь і ринок №7 (22), 2006

- облік природоохоронних витрат;- облік витрат виробництва екологічно чистої

продукції;- облік екологічних фінансових зобов’язань;- екологічну звітність;- екологічний аудит.Облік природоохоронних витрат – це облік

витрат, що виникають внаслідок взаємозв’язкупідприємства з навколишнім середовищем і назменшення негативного впливу господарськогосуб’єкта на природне середовище. Облік витратвиробництва екологічно чистої продукції включаєпроцес обліку витрат на виготовлення продукції,якість якої відповідає стандартам та вимогамзаконодавства в екологічній сфері. Екологічніфінансові зобов’язання – це зобов’язання, якевиникає внаслідок минулих подій та можевиникнути у майбутньому внаслідок теперішньоїдіяльності підприємства, наслідки якої длянавколишнього середовища підприємство неповною мірою контролює, та суму даногозобов’язання не можна визначити достовірно [3].Екологічна звітність включає:- викладення екологічної політики;- рівень відповідальності (членів правління) та

зобов’язань підприємства;- інформацію про сумарну дію на навколишнє

середовище основної діяльності підприємства;- кількісні дані про екологічну діяльність, задачі

в цій області та показники їх виконання;- фінансовий вплив діяльності підприємства в

області екології на бізнес (ризики, витрати,штрафи, резерви та зобов’язання).Екологічний аудит аграрної сфери –

організаційно-економічний механізм незалежного(внутрішнього і зовнішнього) контролю іконтролінгу виробничо-екологічної іприродоохоронної діяльності, незалежно від формгосподарювання , у взаємозв’язку івзаємозумовленості з фінансово-економічнимстаном підприємств сільського господарства іАПК та існуючою системою екологічногокерування і природоохоронного законодавства, атакож з урахуванням територіально-галузевихособливостей агроприродокористування.Кожна складова моделі має економічну

значимість, дає можливість організувати контрольза витратами, об’єктивно відобразити їх приформуванні собівартості продукції, отриматидостовірну та більш повну інформацію дляприйняття управлінських рішень з економіко-екологічних питань.У результаті вивчення дисципліни студент

повинен знати:- основи загальної методології системного підходу;

- суть обліку екологічної діяльності і принципийого ведення на сучасному етапі;

- економічну сутність, структуру екологічнихвитрат;

- екологічні вимоги при виробництві екологічноїпродукції та вимоги до інформації про навколишнєсередовище;

- поняття екологічного аудиту, мету, зміст,вимоги до політики, цілей та програми довкілля,практику екологічного аудиту.У результаті вивчення дисципліни студент

повинен вміти:- вести облік екологічної діяльності;- готувати на його підставі інформацію для

прийняття обґрунтованих управлінських рішеньдля розв’язання екологічних проблем іприродоохоронних завдань;

- аналізувати вплив виробництва нанавколишнє середовище, планувати заходи тастратегію щодо запровадження заходів охоронинавколишнього середовища;

- проводити комплексний , науковообґрунтований контроль екологічної діяльності зметою визначення ступеня його відповідностікритеріям екологічного аудиту;

- збирати та об’єктивно оцінювати доказиекологічного аудиту.Висновки. Для агропромислового комплексу

підготовка фахівців такого рівня є вкрайнеобхідною, оскільки інтенсивне використанняземельних ресурсів, повільне їх відтворення, вжесьогодні наносить велику шкоду навколишньомусередовищу та економіці галузі. Організація накожному підприємстві належної системи обліку зврахуванням екологічних складових і контрольгромадськості через оприлюднення показниківекологічної діяльності у фінансовій звітностідопоможе уникнути забруднення та нищеннянавколишнього середовища.Підготовка фахівців, які володіють

теоретичними знаннями і практичниминавичками в галузі обліку і аудиту екологічноїдіяльності, дасть змогу підвищити іміджпідприємства, галузі регіонів та країни загаломна міжнародній арені. Фахівці з обліку і аудитуекологічної діяльності повинні бути в першу чергутворчими людьми. А творчості не можнанавчитися. Її необхідно набувати самому здопомогою досвіду.

1 . О .Д . Гудзинськи й , Г.Г. Кір ейц ев ,В.К. Савчук. Економічна теорія та реалізаціяїї положень в механізмах розвитку АПК //Економічна теорія – 2005 №2 С. 80 – 95.

2. Гусаковская Е.Г. Экологические риски:





86

страхование и учет // Бухгалтерский учет –2006. – №1 – С.13 – 19.

3. Максимів Л .І. Екологічний облік:проблеми формування та перспективи //Вісник Сумського державного аграрногоуніверситету, Вип. 2, 2001. С. 209 – 212.

4. Лук’яніхін В.О. Екологічний менеджмент:Монографія. – Суми: “Університетська

книга”, 2002. – 315 с.5. Паламарчук В., Коренюк П. Становлення

екологічного підприємництва в Україні //Економіка. Фінанси. Право. – 2002. – №6. – С.29 – 32.

6. Екологічне підприємництво: Навчальнийпосібник. В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М.Навроцький та ін. – К.: Мета, 2001 – 191 с.

Постановка проблеми. Освіта України насучасному етапі перебуває у процесі модернізації,спрямованої на входження до європейського ісвітового освітнього простору. Не секрет, щорівень освіти наших громадян, який засвідчуєтьсякваліфікаційним документом про закінчення шкілрізного ступеня – вищої (дипломи) і середніх(атестати зрілості), не визнаються автоматичнов зарубіжних країнах (ЄС та в Північній Америці).Оцінки, які поставлені в цих документах, взарубіжних країнах для наших випускників шкілрізного типу значення не мають.У світі приєднання України до Болонської

конвенції зазначений факт акцентує на проблемунедосконалості визначення якості вітчизняноїосвіти, а отже вимірювання навчальних досягнень(рівня освіченості) учнів і студентів відповідно дозарубіжних стандартів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблемою вимірювання навчальних досягненьучнів у системі загальної середньої освітизаймаються такі вітчизняні педагоги, якІ.Вакарчук, Л.Гриневич, О.Локшина, І.Прокопенко,С.Раков та ін. Проблему моніторингу якостіфункціонування системи освіти, її окремихскладових, результатів навчальних досягненьучнів розглядають у своїх працях зарубіжні вчені,а саме: Ф.-М. Ферар, А.Забульоніс, Г.Ковальова,Е.Красновський, К.Краснянська, Ю.Нейман,К.Роеж’єр та ін.Мета статті. Дослідити як відбувається

контроль за засвоєнням знань, умінь та навичок

учнів під час вивчення курсу “Економічна ісоціальна географія світу”. Визначити дидактичніпринципи, на які потрібно спиратися під часскладання тестів з курсу, а також 4 рівні якостінавчальних досягнень учнів.Виклад основного матеріалу. Контроль і

оцінювання навчальних досягнень учнів є одниміз найважливіших етапів навчального процесузагальноосвітньої школи. Це – складні дидактичніпроцеси, які, з одного боку, можуть бутиавтономними, а з іншого – діалектичновзаємодіяти. Контроль включає такі складові:

- визначення структури елементів знань,практичних дій і розподіл їх за силою цільовихустановок (сприйняти, осмислити й усвідомити,запам’ятати, зрозуміти, засвоїти);

- донесення визначених елементів знань досвідомості суб’єктів учіння з відповідноюмотивацією їх сприйняття;

- визначення форм контролю (індивідуальна,групова, фронтальна, колективна і їх інтеграція);

- організація взаємодії між учителем і учнямипід час контролю (власне контроль).Контроль за засвоєнням знань , умінь та

навичок учнів під час вивчення курсу “Економічнаі соціальна географія світу” – невід’ємна ланканавчального процесу, адже саме завдяки йомувчитель одержує зворотну інформацію про те, якучні сприймають , розуміють і засвоюютьнавчальні знання і чи вміють ними користуватися [4].Однією із форм локального контролю у

загальноосвітній школі можуть бути тести, так як

Людмила Тименко, старший науковий співробітниклабораторії географічної освіти

Інституту педагогіки АПН Україним. Київ

ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІВ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬУЧНІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І

СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ СВІТУУ статті досліджується проблема вимірювання навчальних досягнень учнів у системі

загальної середньої освіти.

ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІВ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ У ПРОЦЕСІНАВЧАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ СВІТУ

© Л. Тименко, 2006




87 Молодь і ринок №7 (22), 2006

і контрольна робота, залік та ін. Тест – віданглійської (test) – це проба, випробування,дослідження. У педагогіці, як правило, розуміютьпевні завдання, за результатами виконання якихроблять висновки про знання, вміння, навичкиучнів з певного розділу або ж цілого навчальногопредмету [1].Домінування оцінювального чи навчального

контролю залежить від ролі й місця дисципліни унавчальному плані школи. Так, курс “Економічнаі соціальна географія світу” у 10-му класі доситьмалий. Більшість шкіл вибирають програму з 34год. на рік. Це досить мала кількість годин,відповідно до програмних вимог знань та уміньцього курсу. Учитель використовує різноманітніформи і методи для викладання навчальногоматеріалу. Користуються популярністю в 10-мукласі уроки-лекції, уроки-семінари, нетрадиційніуроки (“круглий стіл”, “прес-конференція” та ін.).Багато учителів географії використовують формуконтролю у вигляді тестів. Це можуть бути тестиза певною темою розділу, або ж підсумкові тести(“Країни Європи”, “Країни Азії” та ін.).Перш ніж братися за складання тестів,

необхідно, на нашу думку, визначити, на якихдидактичних принципах вони мають бутипобудовані, та їх відповідність до рівнівнавчальних досягнень учнів.Визначимо та обґрунтуємо основні дидактичні

принципи, з опорою на які можна моделювати такуефективну контрольно-оцінювальну форму, яктести [5].Так, під час складання тестів з курсу

“Економічна і соціальна географія світу” миопиралися на певні дидактичні принципи.Науковості. Навчальний матеріал, який йде в

основу тестів, повинен відповідати розумовимможливостям дітей, цільовим установкамнавчального закладу (профільна школа чизагальноосвітня).Природовідповідності. Параметри навчального

матеріалу в тестах повинні відрізнятися упрофільній школі (або профільних класах) відзагальноосвітньої.У профільних школах (класах) кількість

навчальних параметрів мусить бутимаксимальною (теоретичні елементи знань,практичні елементи знань, самостійна роботаучнів). Тут контролюються практичні елементизнань як репродуктивного, так і творчогохарактеру. В загальноосвітній школі в основномуконтроль здійснюється за репродуктивнимизнаннями, а творчі розраховані на певний потенціалокремих учнів.Доступності. Це перш за все зрозумілість,

простота у формулюванні питань та завдань тестіввідповідно до їх рівнів. Кожен учень, зважаючина свої розумові й фізичні сили, вибирає найбільшоптимальний ритм навчання, проектуючи його намайбутню оцінку.Демократичності. Дає змогу учням вільно

висловлювати свої думки й позицію стосовнозапропонованих питань або ж завдань у тестах.Особливо це стосується завдань ІV рівня, деучень повинен, використавши набуті знання,інтерпретувати їх у творчій роботі (наприклад,тести, де є запитання “Як ти вважаєш?”, “Якатвоя думка?” і т.д.).Наступності. Навчальний матеріал, що

закладається в тести, повинен опиратися напопередні знання, вміння, які учні здобули. Учень,переходячи від одного рівня до іншого,розв’язуючи тестові завдання, набуває не тількикількісну, але й якісну суму знань.Опираючись на дидактичні принципи, ми

визначили 4 рівні якості навчальних досягненьучнів з економічної і соціальної географії світу(заклали їх у тести).І рівень – це певне елементарне орієнтування

учня у навчальному матеріалі. Його проявом єздатність відрізняти певні позначки на карті, знативласні географічні назви певних об’єктів. У деякихкласифікаціях цей рівень називають “розрізнення”.Відповідь на запитання І рівня повинна бути

однозначною: “так” чи “ні”, або ж вибрати одиноб’єкт із 2-х запропонованих. Так, наприклад: чиє Німеччина федерацією? Відповіді: а) “так”;б) “ні”. Яка столиця Японії? Відповіді: а) Токіо;б) Сеул.ІІ рівень. Як і І, ІІ рівень спрямований на уміння

учнів ідентифікувати предмети, географічніоб’єкти. Інколи цей рівень називають“запам’ятовування”, позаяк він спрямований наздатність учнів запам’ятовувати назвигеографічних об’єктів, певні умовні знаки і т.д.Наприклад: 1. “В якій країні знаходиться

найбільша гора світу Еверест?”а) Непал; б) Шрі Ланка; в) Китай;2. “Яка частка неписьменних людей в Індії?”а) більше 20%; б) менше 50%; в) більше 60%.ІІІ рівень. Цей рівень передбачає орієнтацію

учня в причинно-наслідкових зв’язках, механізмахперебігу явищ (процесів), вміння кваліфікуватипредмети за суттєвими ознаками.Іншими словами, учень, відповідаючи на

запитання або ж завдання ІІІ рівня, повинен непросто відтворити те, що запам’ятав, але йпродемонструвати розуміння навчальногоматеріалу.Третій рівень завдань передбачає завдання і





88

запитання, орієнтовані на 3 – 4 відповіді. Причому,2 з них можуть бути правильними, але абсолютноправильна тільки одна відповідь. До третьогорівня ми також відносимо тести, що розкриваютьвміння учнів розв’язувати стандартні навчальнізавдання за схемою чи шаблоном, знанняпрактичної діяльності. Так, наприклад: “Заповнітьсхему “структура сільського господарюванняІндії”.ІV рівень. Його ще називають “перенесення”.

Він кваліфікується як здатність переносити знанняпопередніх рівнів на нестандартні завдання(застосовувати в нестандартних ситуаціях) тавиробляти нові знання (творити).Цей рівень формується на базі набутих знань

попередніх рівнів, тому необхідно підкреслити, щопід “творчим” розуміємо власне продуктивний чивласне творчий рівень . Знання учням неповідомляються, а учні самостійно (без допомогивчителя) здобувають їх у процесі розв’язаннязавдань. Цей рівень вимагає від учнів проявугнучкості, нешаблонності мислення, уміннявикористовувати уже відомі опорні знання у новійситуації. Так, наприклад: “Які перспективирозвитку паливно-енергетичного комплексурозвинених країн Західної Європи. Чи є щосьспільного із розвитком його в Україні? Доведітьсвою точку зору”.Створивши тестові завдання і запитання,

постає інше: як оцінити навчальні рівні учнів,використовуючи 12-бальну шкалу.Кожен рівень має відповідно свою оцінку. Так,

перший рівень – 1 бал, другий – 2 – 3, третій – від4 до 6, четвертий рівень – від 7 до 12 балів закожну відповідь.Основна роль відводиться, на нашу думку,

вчителю, який, знаючи здібності учнів, можезапропонувати відповідні тести. З іншого боку, самучень, знаючи ціну кожного рівня, може визначити

ті завдання, які вибере свідомо й самостійно,відповідно до власних цілей, і зможе набрати всумі від 1 до 12 балів, тим самим засвідчившивласні досягнення за темою.Висновки. Створюючи тестові завдання до

курсу “Економічна і соціальна географія світу”(10-й клас), необхідно визначити найважливішіорієнтири щодо переваг моніторингу якостінавчальних досягнень учнів, спрямованих нелише на державне замовлення (програми МОНУкраїни), але й на особистісний їх розвиток. Так,розв’язуючи тестові завдання, учні можутьбачити свій прогрес щодо попередніх навчальнихдосягнень, відчути розвиток власних творчихздібностей, які приведуть їх до самопізнання,самореалізації, самоконтролю та самоорганізації.

1. Матеріали вивчення знань з природничихдисциплін у загальноосвітніх школах м. Львовау 1997/1998 рр. – Львів: Департамент освітиі науки Львівської міської ради народнихдепутатів, 1994. – 36 с.

2. Моніторинг якості освіти: становленнята розвиток в Україні. Рекомендації зосвітньої політики /Під заг. ред. О.І. Локшиної.– К.: “К.І.С.”, 2004. – С.65 – 85.

3. Педагогічний словник /За ред . акад .Ярмаченка М.Д. – К.: Пед. думка , 2001. –С.444, 353.

4. Симонов В.П. Діагностика личности ипрофессионального мастерства преподавателя.– М.: Педагогическая академия, 1995. – 234 с.

5. Сікорський П., Біляковська О. Принципимоделювання оцінювальних систем //Шляхосвіти. – 2006. – №1. – С.14 – 17.

6. Стратегія реформування освіти вУкраїні. Рекомендації з освітньої політики /Підзаг. ред. О.І. Локшиної. – К.: “К.К.С.”, 2003.– 296 с.



& В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА

“До вивчення наук веде подвійний шлях – авторитет та розум. У відношенні дочасу (тобто в історичній традиції) панує авторитет, а у відношенні до суті справи– розум. Авторитет буває частково божественний, частково людський, але істинний,міцний та найвищий авторитет є той, який зветься божественним”.

Августин Аврелій“Можна й словом научить, як ласкаво мовить”.

Климентій Зиновіїв, поет, етнограф






89 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Постановка проблеми. Одним із важливихзавдань економічної освіти є створення умов длясамореалізації особи як соціально активного членасуспільства, здатного свідомо долучатися доекономічного життя країни, формування людиниз новим типом економічної культури, станутворення якої в суспільстві в цілому визначаєзміст і напрямок соціального прогресу [1 – 4 ].Досвід проведення реформ в економічній і

соціальній сфері в Україні і країнахпостсоціалістичного простору показав, щооздоровити економіку можливо лише черезоздоровлення економічної культури, необхідністьвідмови від позиції, що можна зрозуміти економіку“перескочивши” через дефекти масової культури,проігнорувавши їх.При цьому, головний акцент повинен робитися

на необхідності ліквідації механізму культурногогальмування замінивши його “механізмомпрогресивного впливу культури на розвитокекономічної культури як соціальної пам’яті” [8, 39].Сама економічна культура є поняттям

багатоплановим і виділяють наступні її прояви [5]:Економічна культура – це та мова, завдяки якій

людина в стані спілкуватися, розуміти сутністьекономічних явищ, знаходити відмінності міжелементами всередині однієї економічної системи,усвідомлювати взаємозв’язок різних типівекономічних систем.Економічна культура проявляється в розумінні

багатоваріантності типів економічного розвитку,багатогранності поведінки людей в сферіекономічних відносин.Економічна культура передбачає також

функціональну економічну грамотність – знанняазбучних основ господарського життя:

знайомство з принципами ведення сімейногобюджету, вміння оцінити значення страховихпослуг, найти вигоди трудової угоди, усвідомленозаповнити податкову декларацію, банківськідокументи тощо.Ще однією стороною економічної культури є

формування здібностей індивіда до розвитку, досаморозвитку і самоосвіти.

Важливим напрямком розвитку економічноїкультури є формування системи цінностей ірозвиток індивідуальності.Формування економічної культури необхідно

пов’язувати передусім з системою економічноїосвіти та виховання молоді . А ключовою фігуроюв цій системі є вчитель економічних дисциплін, вякого повинні бути сформовані риси людини зналежним рівнем економічної культури.Сама економічна культура педагога –

соціально обумовлений рівень розвиткуособистості у сфері економічної діяльності , єпоняттям інтегральним і його структура може бутипредставлена такими компонентами як мотиви,економічні знання, наукове економічне мислення,соціально-економічна діяльність, економічнийсамоконтроль [12, 195 – 196].Проте, ми вважаємо за доцільним сфокусувати

увагу на такому важливому прояві економічноїкультури як сформованості у вчителя певноїсистеми економічних цінностей.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Питання формування економічної культуриособистості знайшли своє відображення вроботах А .Ф . Аменда , А .В . Аксьонової ,С.М. Бляхмана, Ю.К. Васильєва, В.Н. Якимова,А.С. Нісімчука, І.Б. Первіна, Б.П. Шемякіна,Л.Н. Пономарьова, В.Н. Приходьмо, економічної

Михайло Мащакевич, старший викладачкафедри менеджменту і підприємництва


ЕКОНОМІЧНІ ЦІННОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ –ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ПРОФЕСІОНАЛІЗМУВЧИТЕЛЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

В статті розглядаються актуальні проблеми формування людини з новою економічноюкультурою, одним і з проявів якої є сформованість певного комплексу економічних цінностей.Вчитель економічних дисциплін, як ключова фігура економічної освіти і виховання, повиненсам володіти системою економічних цінностей, економічним підходом до аналізу суспільнихявищ, що дозволить йому не лише прищеплювати їх учням, але й об’єктивно оцінювативласні здібності і можливості.

ЕКОНОМІЧНІ ЦІННОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ – ВАЖЛИВА СКЛАДОВАПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ВЧИТЕЛЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

© М. Мащакевич, 2006




90

культури як складової професійної підготовкипедагогічних кадрів Ю. Балашової, І.А. Сасової,О.С. Падалки, Т. Терюкової та ін.Мета статті – розкриття комплексу

економічних цінностей як важливої складовоїпрофесіоналізму вчителя економічних дисциплін.Виклад основного матеріалу. В цьому плані

значний інтерес представляє підхід Т. Терюковоїстосовно економічних цінностей взагалі і вдіяльності педагога зокрема, який в значній міріпроектується на вчителя економічних дисциплін.В даному підході, на наш погляд, можна виділитинаступні основні положення [11].В людині є таке злиття самої людини і

економічного середовища, що неможливовідокремити економічне життя від морального,неможливо розділити існування людства на двічастини відокремивши в ньому ідеальне життявід життя економічного. А якщо неможливорозділити, то необхідно хоча б привести увідповідність ідеальне і економічне. В цьому іполягає одне із завдань сучасної педагогіки.Педагог є також діючою особою сучасного

економічного процесу, і для нього, як і для всіінших економічних агентів, процес участі івзаємодії передбачає наслідування економічнихцінностей або відмова від них.Під економічними цінностями розуміють

норми, що регламентують поведінку учасниківекономічної взаємодії. Економічні цінності маютьсинтагматичний характер. Вони об’єктивні,формуються в процесі розвитку економічноїсистеми і фіксуються в економіці як особливаформа свідомості у вигляді специфічних образів іуявлень , що знаходять своє відображення векономічних цілях і концепціях, які пояснюютьповедінку економічних суб’єктів.В економіці категорія цінності набуває

особливих рис, які властиві особливому типувзаємовідносин, що породжені необхідністюзалучення в економічний процес, особливоюформою (формами) залежності від умовфункціонування економічної системи, формоюіснування (а інколи і виживання) в ній.Економічні цінності індивідуалістичні і

суб’єктивні по своїй природі, оскільки вони зв’язаніз прийняттям людьми рішень незалежно відекономічної ієрархії. Вони відповідають розуміннюними економічних реалій. При цьому цінності єзавжди відносними, оскільки те, що представляєцінність для одного суб’єкта економіки, немаєцінності для іншого. В економіці відсутні постійні,незмінні або стабільні цінності, одні для всіхсуб’єктів економіки.Суб’єктивність індивідуальних, особистісних

економічних цінностей по великому рахунку єблагом, та як вони надають економічному процесуоб’єктивний і незалежний характер. “Володінняцінностями” (усвідомлення власної цінності),наслідування цінностей роблять трудовий процесмобільним, різноманітним, якісним.Проте в економіці можна виділити і групові,

корпоративні цінності, або цінності професійнихгруп (або класів), що вироблені, наприклад,економічною культурою ведення спільногобізнесу. Корпоративні цінності відображаютьправила і норми “поведінки” в групах (класах).Виділяється також і система цінностей, яких

дотримується суспільство. В цьому випадкусистема цінностей буде прийнята суспільством ібуде надавати перевагу вибраній економічнійсистемі. Вона буде також визначати загальніправила поведінки в ній, загальні принципи, якихповинні дотримуватися члени суспільства.Педагог підвищує економічні цінності. Він не

збільшує об’єму вироблених благ, що необхіднілюдям, але робить людей розумнішими,цивілізованішими, поряднішими, трудолюбивимиі відповідальними.Оскільки, за Ф. Хайєком “підвищення цінності

проходить лише завдяки існуванню людськихцілей і намірів і має зміст лише стосовно них” [13,166], то педагог повинен “працювати” злюдськими “цілями і намірами”. В його волізробити ці цілі і наміри ясними, показати їх рольпідростаючому поколінню, тобто спромогтисярозкрити здібності людини, продемонструватийого ж можливості, дати точку опори.Ще одним важливим аспектом, що

переплітається з економічними цінностями, єекономічний підхід у поведінці людини [4]. Він євсеосяжним і застосовується до всякої людськоїповедінки, навіть, якщо торкається і позаринковогосектора. Ще Адам Сміт у своїй праці“Дослідження про природу і причини багатстванародів” спирався на те, що головним мотивомгосподарської діяльності людини є самокорисливийінтерес. Природне прагнення людей поліпшуватисвоє матеріальне положення – це такий могутнійстимул, що, якщо йому надати можливості діятибез перешкоди, він сам здатний привестисуспільство до добробуту [9].Відповідно, “... люди вирішують присвятити

себе науковій або будь-якій іншій інтелектуальнійабо творчій діяльності лише тоді, коли вони можутьочікувати від цього вигоди – як грошові, так іпсихологічні, – які перевершують те, на що вонимогли б розраховувати в інших професіях. Оскількицей критерій залишається в силі при виборі більшпересічних (звичайних) професій, нема ніяких






91 Молодь і ринок №7 (22), 2006

причин, чому інтелектуали повинні проявлятименшу стурбованість своєю винагородою, більшеперейматись благом суспільства і бути “відприроди” чеснішими, ніж всі інші” [4, 79].Тому кожна людина прагне використати свій

капітал, і не лише грошовий або фізичний, а значноюмірою освітній, з найбільшою економічноюкористю. І що особливо її дії приносять суспільнукористь. Маючи на увазі лише власний інтерес, “вцьому випадку, як і в багатьох інших, вонаневидимою рукою прямує до мети, яка зовсім і невходила в її наміри... Переслідуючи свої власніінтереси, вона часто більш дійсним способомслужить інтересам суспільства, ніж тоді, колисвідомо прагне робити це” [9, 322].Економічний підхід допомагає вчителю

економіки усвідомлено зіставляти свої здібності іможливості зі своїми потребами. Вмінняправильно визначити і оцінити свої потреби як вматеріальному, так і в духовному планіформується на основі не лише власного досвіду,але й “розсіяного навколо” економічного знанняпро природу речей і явищ, їх появою і зникненняму зв’язку із споживанням.Розуміння того, що сьогодні “вартує” педагог,

проявляється лише в тому випадку, якщо по-першевін сам знає собі ціну, знає якими здібностями вінволодіє, які унікальні види діяльності він можепринести в школу, або інший навчальний заклад,сам виступає товаром і промоутером свогоінтелектуального потенціалу [11].І від того як він вибирає засоби і методи

навчання, як приймає рішення, якими критеріямикерується , як оцінює педагогічну ситуацію, маєзначення перш за все для тих, хто “користується”результатами його діяльності, що відображаєцінність і унікальність його праці. Тому і оцінкаефективності педагогічної праці в першу чергу маєсправу з ціннісними характеристиками.Висновки. Таким чином, щоби бути в змозі

формувати економічні цінності і соціально значущіякості особистості в школярів, вчительекономічних дисциплін повинен сам мати їхсформованими і дотримуватись в як вповсякденному житті, так і педагогічнійдіяльності. Починати формувати такі цінностінеобхідно ще з раннього дитинства і початковоїшколи і продовжувати протягом всього навчанняв системі неперервної освіти. При цьому, на нашудумку, необхідно використовувати, запропонованийросійськими вченими культурно-функціональнийпідхід в галузі економічної освіти, який“скерований на формування уявлень і цінностей, ілише на їх базі навичок поводження в економіці”[7, 51]. Прибічники культурно-функціонального

підходу, в рамках загальної трансформаціїсуспільства і економіки, виділяють наступнізавдання економічної освіти і виховання:вироблення адекватних уявлень про світ, сутністьекономічних явищ і процесів; прищепленняшколярам функціональної економічної грамотності,формування здатності до розвитку, а такожсаморозвитку і самоосвіти; формування системицінностей і розвитку індивідуальності; виробленнянавичок господарської діяльності в різнихекономічних умовах і забезпечення необхіднимдля цього багажем знань.Підсумовуючи сказане можна навести слова

Дж.Б. Шоу: “Економіка – це уміння користуватисьжиттям найкращим чином”. А для цього будь-яка людина, а особливо педагог, для поєднаннявласних інтересів і інтересів суспільства, повиннаволодіти певною системою економічнихцінностей. Це дозволить йому не лише належнимчином прищеплювати дані цінності учням, але йоб’єктивно оцінювати свої власні здібності іможливості.

1. Аксьонова О.В. Методика викладання економіки:Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 280.

2. Ассонов С.М., Хуторянко Г.Ф., Шаблий Е.Й.Особенности экономической культуры В США,Японии, странах западной Европы. – К.,1992

3. Волкова Н. Загальноекономічна освіта в системіекономічної культури суспільства // Неперервнапрофесійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип.2.– С. 67 – 75.

4. Гэри С. Беккер Экономический анализ ичеловеческое поведение // Школьный экономическийжурнал. – 1997. – №8. – С. 69 – 84.

5. Забродина Н. , Чуканова М . Подходы кформированию стандарта образовательной области“Экономика” // Школьный экономический журнал. –1997. – №4. – С.17 – 23.

6. Концепція розвитку економічної освіти вУкраїні // Освіта України. – 2004, 23 січня. – C. 4 – 5.

7. Ритингер Р. Культура предпринимательства /Пер. с нем. – М.: ЭКОМ, 1992.

8. Рывкина Р.В. Экономическая культура какпамять общества // ЭКО. – 1989. – №1. – С. 32 – 41.

9. Сміт А. Дослідження про природу і причинибагатства народів. – М.: Соцекліз, 1962.

10. Тамбовцев В. Экономика в школе: чемуучить? // Школьный экономический журнал. – 1997.– №2. – С. 51 – 53.

11. Терюкова Т. Экономические ценности вдеятельности педагога // Экономика в школе. – 2002.– №1. – С. 23 – 27.

12. Шпак О.Т. Економічна підготовка педагогічнихкадрів в системі безперервної освіти. – К.: Четвертахвиля, 2000. – 352 с.

13. Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. – М.:Новости, 1992.





92

Постановка проблеми. На сучасному етапілюдство переживає надзвичайно важливий,критичний період своєї історії – це періодзагрозливого для існування цивілізації зростаннянизки негативних факторів: деградації природи,деградації людської моралі, виникнення іпоширення небезпечних хвороб, зростаннябідності, агресивності, злочинності. Сьогоднірівень конфлікту між техносферою і біосфероюнабув небаченого досі критичного рівня.Ця ситуація не могла не відобразитись на

освіті. Нагальною проблемою для України є вихідна шлях євроінтеграційного процесу не тільки вгалузі економіки, а й культурного та екологічноговиховання молоді. Таким перетворенням значноюмірою має сприяти Болонський процес, як процесструктурного реформування національних системвищої освіти. Його метою є створення до 2010року європейського наукового та освітньогопростору задля підвищення спроможностівипускників ВНЗ до працевлаштування,поліпшення мобільності громадян наєвропейському ринку праці, підняттяконкурентоспроможності європейської вищоїшколи. Болонський процес, який сьогоднівпроваджений у вищих навчальних закладах,спрямований на перетворення України наконкурентний і динамічний економічний простір вЄвропі, що базується на знаннях, здатний досталого розвитку із більшою кількістю і кращимиробочими місцями та вищим рівнем соціальногопорозуміння. На всіх етапах Болонського процесубуло проголошено, що цей процес добровільний;полісуб’єктний, ґрунтується на цінностяхєвропейської освіти і культури; не нівелюєнаціональні особливості освітніх систем різнихкраїн Європи; багатоваріантний; гнучкий;відкритий; поступовий. Проте за даних умов

необхідно зважати на проблему еколого-етичноговиховання студентської молоді, пошук новихшляхів для формування їх духовного світу на базінабутого досвіду попередніх поколінь, в контекстіперебудови вищої школи. Цьому в значній мірі маєсприяти етнографічна та фольклорна спадщинаукраїнського народу.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Вивчення й аналіз джерельної бази дослідженняпереконує, що екологічні проблеми тісно пов’язаніз моральним і культурним рівнем нації,збереженням духовних цінностей. Заслуговуютьна увагу праці З.Братка, І.Харченка, Ю.Новикова,А.Григор’єва та ін., в яких зроблений ґрунтовнийаналіз екологічної кризи в результаті занепадудуховності, низького рівня екологічної культури таосвіти, загального спаду морального рівняпротягом останніх десятиліть. Середпріоритетних напрямів теорії сучасної освіти івиховання молоді чільне місце посідає проблемаеколого-етичного виховання, яка стала об’єктомдослідження ряду науковців Г.Біленко, Р.Фурдуя,Л.Юдасіна, Ю.Андрейцева, М.Пустового та ін.У галузі відродження культурної і духовноїспадщини нашого народу відзначалися етнографиі фольклористи О.Кравець, О.Воропай, І. Лозинський,С. Макарчук, А.Пономарьов, Г.Лозко та ін., якірозкрили глибинне значення досліджень ізбереження традицій та звичаїв для цілісностідуху української нації. Проблема становлення тарозвитку різних галузей мистецтва на засадахнаціонального надбання частково відображені упублікаціях О.Богатирьова, С.Плуталова,Ю.Фесенка та ін., які розкрили роль фольклорноїта етнографічної спадщини для впровадженнярізноманітних форм і засобів мистецтва приетичному вихованні молоді. Актуальні аспектистворення культурної бази для відродження

Валерій Кирилюк, викладачкафедри музичної педагогіки та хореографії

Ніжинського державного університетуім. М. В. Гоголя,

заслужений артист УкраїниЧернігівська обл.

ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕКОЛОГО-ЕТИЧНИХПРОБЛЕМ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА В УМОВАХВПРОВАДЖЕННЯ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУАвтор обґрунтовує шляхи розв’язання еколого-етичного виховання засобами фольклору

та мистецтва в умовах впровадження Болонського процесу у вищій школі задля духовного іпрофесійного становлення студентської молоді.

© В. Кирилюк, 2006

ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕКОЛОГО-ЕТИЧНИХ ПРОБЛЕМ ЗАСОБАМИМИСТЕЦТВА В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ




93 Молодь і ринок №7 (22), 2006

духовності українського народу відображено внаукових розвідках І.Цой, І.Скляренко, В.Наулко,Л.Дудко та ін.Мета дослідження: обґрунтування шляхів

розв’язання еколого-етичних проблем засобамифольклору та мистецтва в умовах впровадженняБолонського процесу у вищій школі задлядуховного і професійного становленнястудентської молоді.Виклад основного матеріалу. На основі

аналізу матеріалів про соціально-економічнийрозвиток суспільства і наслідки НТП, про стан іперспективи використання природних ресурсів тастан динаміки забруднення довкілля можназробити висновки, що причиною кризового станує духовне зубожіння нації. Цю ситуацію доситьвлучно характеризують слова Демокрита:“Подібно до того, як буває хвороба тіла, буваєтакож хвороба способу життя” [1, 15].Практика свідчить, що формування духовного

світу студентів – завдання нелегке. Адже целюди, котрі мають уже певною міроюсформований світогляд, власні переконання таідеали, які не завжди збігаються з нормативними.Тому необхідно постійно шукати різноманітнішляхи впливу на особистість. Ті, що спонукаютьзамислитись , озирнутись навколо себе,переглянути свої погляди та поведінку. Адженезабаром студенти педагогічних спеціальностейпідуть навчати і виховувати наступні підростаючіпокоління. І те, які вони прийдуть, і з чим вониприйдуть залежатиме від їх духовної і професійноїзрілості. Розбудова себе внутрішнього, плеканнявнутрішньої людини є суттю духовноговдосконалення. Становлення демократичноїдержави, входження України до Євросоюзунеможливі без високого рівня професійної тадуховної культури майбутніх педагогів.За А.Щербанем, духовна культура

особистості складається з таких культур :інтелектуальної (знання, мислення); моральної(честь, гідність, культура почуттів, статевакультура); культури спілкування (комунікативніздібності, духовні запити, культура мови);національної культури та національноїсамосвідомості; художньо-естетичної;християнської морально-етичної (релігійні заповідіта традиції); родинно-побутової; політичної,правової, екологічної культури особистості [8, 14].Як зазначає І.Скляренко, для людини, яка

розвивається , культура є безпосередньоюформулою існування (життя, енергія, спілкування),і підставу для самоствердження, для свідомоговироблення себе [7, 103].Сьогодні стає все зрозумілішим, що ступінь

розвитку цивілізації вимірюється не рівнем НТП,а низкою моральних і духовних критеріїв, мудрістюлюдей, що рухають цю цивілізацію вперед.Подальший прогрес людського суспільстванеможливий без розвитку культури і етики,духовності й моралі [1, 32]. Саме тому і науковці,і митці закликають людей повернутися дотрадиційних цінностей життя, виробленихлюдством протягом тисячоліть, цінностей, щозбереглися завдяки фольклорній спадщині.Мудрість українського народу зосереджена узвичаях, традиціях, фольклорному мистецтвізберегла і сьогодні дух єднання людини зприродою. Раціональне природокористуванняпротягом багатьох поколінь було і залишаєтьсяосновою буття. Відчуття гармонії людини знавколишнім середовищем виражене в народнихпіснях і танцях дивує й захоплює сьогоднішнюмолодь, що своєю свідомістю проникає в глибининародної мудрості.Більшості людей притаманна тяга до природи,

пізнання свого коріння не тільки як біологічноїістоти, а й до свого етносу. Лише зрозумівшиприроду, культуру свого народу, людина пізнаєсама себе. Наші предки, у фольклорномумистецтві, залишили неоціненний спадок – знаннязаконів природи та гармонічного співіснуваннялюдини з довкіллям, духовної етики. Тожздійснювати виховання молоді на засадахнародних традицій, означає сприяти виходу зеколого-етичної кризи суспільства. Етика, що бередо уваги все наше оточуюче середовище, сталаекологічною необхідністю [1, 34].Для розв’язання еколого-етичних проблем, на

сучасному етапі, необхідно на перший планвивести проблему збереження національнихособливостей освіти і виховання в умовахприйняття Болонського процесу. Важливо, щобучасть у ньому сприяла зближенню України зЄвропою, а не уніфікації освіти. У текстіБолонського процесу говориться: “Таким чином,ми беремо на себе зобов’язання досягтиокреслених вище цілей – у межах своєї компетенціїта поважаючи відмінності в культурі, мові,національних системах, а також автономіюуніверситетів – з метою зміцнення європейськоїсфери вищої освіти”. У переліку основних цілейБолонського процесу зазначається пункт проформування та зміцнення інтелектуального,культурного, соціального та науково-технічногопотенціалу окремих країн та Європи в цілому.Одним із пріоритетних напрямів державноїполітики України щодо розвитку вищої школи єформування національних і загальнолюдськихцінностей, постійне підвищення якості освіти,





94

оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу.Завжди загальнолюдськими цінностями було

виховання у підростаючого покоління любові доприроди. Саме дохристиянська релігіявідображала природні стихії і явища в образібожеств. З приходом християнства на Русьязичницькі обряди переплелися з християнськоюрелігією. Особливо це помітно у фольклорнійспадщині, завдяки якій створиласяфольклористика як наука, що викладається увищих навчальних закладах на гуманітарнихфакультетах.Як і мова народу, справжній фольклор не може

існувати поза природним етнічним середовищем,адже його основна функція – бути засобомживого контакту. Цьому значною мірою сприяєавтентичний фольклор, під яким ми розуміємо усівиди творчої діяльності – словесну, музичну,народні обряди, хореографію, народний театр,різноманітні види ужиткового мистецтва у їхпервозданному, адекватному генетичнимвитокам вигляді. Людина, яка генетично пов’язаназ природним фольклорним середовищем,успадкувала фольклорні знання, ремесла, творчевміння своїх пращурів переважно контактним,усним шляхом і передає їх наступним поколіннямє носієм автентичного фольклору. Хори, сімейніансамблі, індивідуальні виконавці, народні майстриужиткового мистецтва, що відповідаютьпереліченим характеристикам, можуть вважатисяпредставниками автентичної фольклорноїтрадиції. Ці традиції збереглися, в основному, уселах, на жаль, у вищій школі цьому приділяєтьсяще недостатньо уваги. Хоча в деяких навчальнихзакладах працюють навчально-експериментальніфольклорні ансамблі, художні майстерні звідновлення різних видів ужиткового мистецтватощо. Вони сприяють підтримці розвиткуфольклорної традиції, особливо там, де воназабувається.В українському фольклорі розрізняють багато

жанрів та локальних барв народного виконавства,адже для кожного регіону характерні: своястилізація, своя мистецька лексика, музичнийсупровід, а також декоративно-ужитковарізноманітність ремесел. Його основою єкалендарно-обрядовий цикл, тісно пов’язаний зрічним виробничим циклом землеробства, атакож зі скотарством, вівчарством, розвиненим узахідному регіоні. У цьому циклі дуже цікавіобряди, що сьогодні відроджуються по всійтериторії України: колядування, щедрування, якісупроводжуються театралізованими виставами“Коза” та “Маланка”. Останнім часом почали

відроджуватися веснянки та купальські обряди.Деякі дослідники фольклору стверджують, що всянародна творчість – це закодована нашимипращурами інформація про гармонійне життя внавколишньому середовищі. На жаль, сьогодні незавжди можливо зрозуміти та розшифруватипідтекст народних творів, в основному – цездогадки, підтверджені історичними фактами абогіпотези науковців-фольклористів. Частофольклорна різноманітність на території Українипояснюється різними природними ландшафтамита біоценозами, які мали вирішальний вплив насвідомість людей, їх культуру та побут.Важко переоцінити значення фольклору для

народу як генетично-спадкової основи етнічногостановлення, формування інтелектуальної йхудожньої самосвідомості та способів поведінки.На жаль, люди в процесі індустріалізації почализабувати народні традиції та звичаї, природу,перестали помічати їх неповторність, почалинедбало ставитись до них. Поки не стало запізно,необхідно дбати про збереження природнихбагатств, органічною частиною яких є фольклор.Не випадково у спеціальній “Рекомендації прозбереження фольклору”, прийнятій Генеральноюконференцією ЮНЕСКО в 1989 році,підкреслюється: “… фольклор є частиною спільноїспадщини людства і могутнім засобом зближеннянародів і соціальних груп, утвердження культурноїсамобутності”. Ці рекомендації напевно врахованіпри впровадженні Болонського процесу.Шляхами еколого-етичного виховання

студентів є:- використання етнографічних та фольклорних

матеріалів при вивченні предметів гуманітарногоциклу;

- запровадження у ВНЗ на факультетахкультури і мистецтв декоративно-ужитковогомистецтва, запровадження поглибленнішоговивчення фольклору та етнографії України;

- приділення більшої уваги проведенню танауковому дослідженню експедиційних пошуківкожного окремого регіону України;

- практичне втілення результатів пошуків уфольклорне мистецтво;

- розробка нових туристичних маршрутів, яківключають знайомство із самобутністю окремихрегіонів України;

- розширення географії “зеленого туризму” повсій території України, із залученням студентськоїмолоді;

- проведення наукових еколого-етичнихконференцій зі студентами з подальшимпрактичним втіленням їх результатів;

- фестивалі по лінії СІОФ, що частково






95 Молодь і ринок №7 (22), 2006

фінансуються ЮНЕСКО (в Україні вжепроведено восьмий такий фестиваль);

- різноманітні ярмарки як національного так ірегіонального значення;

- проведення різноманітних екологічних акційз урахуванням і використанням фольклору тациклічної обрядовості;

- збільшення кількості публікацій та видань зеколого-етичної тематики та останніх дослідженьфольклорної спадщини.Висновки. В Україні навчально-виховний

процес визнаний одним із найголовнішихскладових загальнолюдських цінностей.Суспільство почало усвідомлювати принциповонову роль освіти в сучасному світі. Отжевиховання молоді з новим способом мислення,новими поглядами на свою роль в життісуспільства і природного середовища, з бажаннямвідродити, зберегти і примножити природні такультурні ресурси – є головним завданням, щостоїть сьогодні перед людством.

1. Білявський Г.О ., Фурдуй Р.С. Основиекологічних знань: Підручник. – К.: Либідь,1997. – 288 с.

2. Братко З.Т., Харченко І.Ю. Гомо сапієнспроти гомо технократікус. – К., 1991. – 248 с.

3. Григор’єв О.О. Екологічні уроки минулогоі сучасності. – К., 1991. – 223 с.

4. Де ля Фліз (том 1) Серія “Етнографічно-фольклорна”. – К., 1991

5. Макарчук С.А. Етнографія України. –Львів, 1994.

6. Наулко В.І. та ін. Усна народна творчість.– К. Либідь, 1991.

7. Сучасні тенденції розвитку професійноїкомпетентності майбутніх митців. Збірникматеріалів Всеукраїнської науково-практичноїконференції. – Луганськ, “Луганськ-Арт”,2006 – 136 с.

8. Щербань П. Формування духовноїкультури особистості // Рідна школа, – 1999,– № 7. – С. 14 – 17.

Постановка проблеми. Економічні заходирегулювання природокористування й охоронидовкілля доволі різноманітні й можутьрозподілятися на дві основні групи: примусовіметоди (негативне стимулювання), методизаохочення (позитивне стимулювання). Але требапам’ятати про певну умовність цих понять, якапов’язана з кількома обставинами. Одна з нихзумовлена тим, що різні форми еколого-економічних інструментів є варіаціями двохосновних видів впливу на економічні інтересигосподарчих суб’єктів: податкової (вилученнядоходу) і дотаційної (пряма чи непряма передачадоходу). Зокрема, будь-які види платежів можутькласифікуватися як деякі види податків і навпаки.Ще однією проблемою є те, що ті чи інші види

регулювання природокористування, схожі по суті,в різних країнах називаються по-різному (в одних

– податки, в інших – платежі, в третіх – збори таін.) . До того ж, віднесення даних видівінструментів до тієї чи іншої форми пов’язане нестільки з видом вилучення чи передачі доходу,скільки з організаційною процедурою здійсненняцього. Зокрема, податки пов’язують звичайно закумулюванням коштів на рахунках, а платежі –аз подальшим створенням спеціальних фондівцілеспрямованого використання зібраних коштів.Огляд останніх джерел і досліджень.

Порівнюючи між собою різні економічні заходирегулювання природокористування та охоронидовкілля варто розглянути, як подібні інструментизастосовуються в інших країнах.Німеччина. Законодавством передбачено

декілька екологічних податків, у тому числіподаток на паливо мінерального походження(бензин – залежно від екологічних характеристик

Олександр Антоненко, аспірантМиколаївського державного гуманітарного університету

ім. Петра Могили

ПОРІВНЯННЯ МЕТОДИК ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ВИБІР ОПТИМУМУДЛЯ УКРАЇНИ

У статті досліджуються економічні заходи регулювання природокористування таохорони довкілля.

ПОРІВНЯННЯ МЕТОДИК ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ВИБІР ОПТИМУМУ ДЛЯ УКРАЇНИ

© О. Антоненко, 2006




96Молодь і ринок №7 (22), 2006

палива). Окрім того, в Німеччині існує декількакатегорій обов’язкових платежів: податки, плата,збори. Податками вважаються тільки ті, якіпрямо перелічені в податковому законодавстві(так звані кодифіковані податки). ОскількиКонституція Німеччини відносить встановленняподатків до повноважень Федерації, а не окремихземель, іноді виникають питання з приводу їхподаткової чи неподаткової природи таправомірності їх введення нормативними актамиземель Німеччини. До екологічних податківможуть бути віднесені компенсаційні платежі запорушення стану природних ландшафтів,спеціальні збори за розміщення відходів, якііснують у ряді земель. Зараз ведуться дискусії зприводу відповідності введення ряду подібнихзборів: за викиди азоту, хімікати, податки напродукцію, яка містить хлор, та ін.Бельгія. У країні діє досить багато

екологічних податків, у тому числі регіональні уФландрії. Залежно від характеру вонипідрозділяються на наступні види:

- спрямовані на фінансування державних імуніципальних заходів з охорони довкілля черезсистему федеральних, секторальних чи іншихфондів;

- регулювальні екологічні податки, метоювведення яких є видалення з ринку екологічношкідливої продукції та послуг;

- деякі класичні податки, що виконуютьекологічну функцію [5, 180].Метою даної роботи є висвітлення різних

методів економічного впливу, пов’язаних зохороною довкілля, розкриття сутності цихметодів та розробка еколого-економічної стратегіїдля України.Виклад основного матеріалу.

Оподаткування – один з найважливіших стимулівраціонального природокористування на рівніпідприємства. Основною ідеєю введенняособових, екологічних податків є спробавстановити залежність між відрахуваннями зпідприємств у бюджет і рівнем забруднення, щонаноситься підприємством навколишньомусередовищу.Серед екологічних податків виділяють дві

наступні групи:- регулюючі податки, спрямовані на

безпосереднє відвертання дій, які негативновпливають на навколишнє середовище. Привстановлені ставок цих податків враховуютьсяпоказники технічної можливості й економічноїрентабельності в межах даного виду господарчоїдіяльності. За достатньої диференціації даноговиду податків затрати на охорону навколишнього

середовища виявляються досить вигідними;- фінансуючі податки, спрямовані на збір

грошових коштів й акумулювання їх на окремихрахунках, у спеціальних фондах. При обчисленніставок цих податків враховують показникиприбутковості підприємства та постійностіфінансових надходжень. Фінансуючі податки непов’язані прямо з рівнем негативного впливу насередовище.Поряд з цим відрізняють прямі та непрямі

екологічні податки й збори. Наприклад, збори завикиди є прямими, оскільки стають забруднювачупрямим стимулом для зменшення викидівзабруднюючих речовин. Збори за екологічнобрудну продукцію є непрямими, оскільки вонивпливають на зменшення споживання такоїпродукції й частково призводять до зменшеннязабруднення [1].Податкове стимулювання може бути як

негативним (у вигляді додаткового оподаткуванняекологічно небезпечної продукції), так іпозитивним. Податкові пільги застосовують якекономічний механізм, який компенсує відносновеликі затрати на виробництво продукції, щовідповідає екологічним стандартам [3].У цілому світова практика спрямована на

поступове та цілеспрямоване впровадженнянових, досконаліших екологічних податків і зборів.Платежі (відповідно до Закону України “Про

внесення змін у Закон України “Про охоронунавколишнього природного середовища” від05.03.1998 р . термін “плата”, “платежі”замінюється терміном “збір”, “збори” [2, 40]). Всіплатежі в галузях природокористуванняподіляються на дві групи:

- платежі, що покривають адміністративнівитрати на функціонування структур ,забезпечуючи управління та контроль задіяльністю підприємств;

- платежі, призначені для вилученнядиференційованої ренти.

- Штраф. Стосовно екологічної сфери в Україніможна назвати такі види штрафних санкцій:

- міжнародні санкції за порушення умовміжнародних договорів у галузі навколишньогосередовища;

- штрафи за недотримання екологічногозаконодавства у країні; відшкодування збитків,завданих однією країною іншій країні;відшкодування збитків, що завдані однимекономічним суб’єктом іншому економічномусуб’єкту господарської діяльності.Субсидія – це виплати тим підприємствам-

забруднювачам, які самі намагаютьсязменшувати забруднення. Адресні субсидії у





97 Молодь і ринок №7 (22), 2006

вигляді безпосередньо наданих коштів називаютьпрямими, а ті, що здійснюються за допомогоюподаткових, кредитних чи інших пільг, єнепрямими субсидіями.Цінові інструменти система заходів впливу на

економічні інтереси суб’єкта господарювання,основним механізмом якої є цілеспрямована змінавигідності різних видів діяльності (товарів) задопомогою збільшення чи зменшення цін. Існуєдва основні напрямки використання ціновихінструментів: пряме регулювання цін і непрямерегулювання цін [4, 346].Методи прямого регулювання цін

використовуються у тих випадках, коли існуєможливість адміністративного впливу на ціни. Якформи прямого регулювання цін можна назвати:

- диверсифікація цін у часі; диверсифікація цінза споживачами; встановлення підвищенихзакупівельних цін на екологічно чисту продукцію(якщо держава чи територіальні органи управлінняє замовником такої продукції);

- адміністративний контроль цін.Методи непрямого регулювання цін мають у

ринковій економіці значно ширші можливості. Ціметоди базуються на механізмах впливу на рівеньцін за допомогою інших інструментів.

- підвищення рівня цін на екологічносприятливу продукцію;

- зниження рівня цін споживання на екологічнонесприятливу продукцію;

- створення цінових гарантій розв’язанняекологічних проблем.Системи обов’язкової відповідальності

(варіант страхування) використовується у випадку,коли втрати від негативного впливу на навколишнєсередовище розраховуються за фактомзабруднення для кожного окремого випадку, а невизначаються на основі нормативного рівня.Забруднювач повинен компенсувати виниклізатрати, очистити та відновити природний об’єкт,виплатити постраждалим від забрудненнякомпенсацію і т.і. Цей метод використовується,коли число підприємств-забруднювачів обмежене,а розмір забруднення та його наслідки легковизначити.Система цільового резервування коштів

(система делозит-виплата) полягає у тому, щопокупець, купуючи товар, який є потенційнимзабруднювачем довкілля , вносить за ньогододаткову платню , яка при деяких умовахповертається йому. В ряді країн цей методекономічного стимулювання екологічноїповедінки покупців широко використовується длязменшення забруднення та економії коштів насортування відходів перед їх утилізацією.

У таблиці наведені основні економічні методиуправління охороною навколишнього середовища,які застосовуються у ряді країн.Резюмуючи усе наведене нижче можна

спробувати сформулювати еколого-економічнустратегію України в майбутньому.Для врахування екологічних вимог, дедалі

більшого значення повинен набувати екологічнийаудит. Впровадження екологічного аудиту впрактику сприятиме одержанню основних данихпро небезпечні, з точки зору екології, підприємства.Вдосконалення діючого економічного механізмуприродокористування й природоохоронноїдіяльності та формування стабільних джерелфінансування природоохоронних заходів має статиорганічною складовою системи управління тарегулювання економіки, стимулювати охорону тавідновлення природко-ресурсного потенціалукраїни шляхом створення відповідних економічнихумов (інвестиційних, нодагеових, кредитнихтощо). Домінуючою частиною витрат наздійснення природоохоронної діяльності має статипозабюджетне фінансування. Для цього необхіднаконцентрація платежів за забрудненнянавколишнього природного середовища,надходжень від штрафів і компенсації за шкоду,завдану внаслідок порушення природоохоронногозаконодавства, Національному екологічномуфонді, який діятиме на правах юридичної особи узагальнодержавному та на регіональному рівнях.Висновок. Головними складовими елементами

економічного механізму природокористуваннямають бути:

- плата за спеціальне використання природнихресурсів;

- плата за забруднення навколишньогоприродного середовища та інші види шкідливоговпливу на довкілля;

- система фінансування та кредитуванняприродоохоронних заходів (державний і місцевийбюджети, природоохоронні фонди, банки, коштипідприємств, іноземні надходження та інвестиціїтощо),

- екологізація податкової та цінової системи;- підтримка становлення та розвитку

екоіндустрії.Залученню іноземних інвестицій для

здійснення природоохоронних програм і проектівв Україні повинні сприяти:

- активна інтеграція України в європейські тасвітові природоохоронні процеси;

- формування сприятливих умов й ефективноїсистеми залучення іноземних інвестицій як векономіку України в цілому, так і в охоронудовкілля.





98

ВТД “Університетська книга”, 2002. – 346 с.5. Петрова Т.В. Правовые проблемы

экономического механизма охраныокружающей среды. – М.: Зерцало, 2000. –С. 180 – 182.

6. Реаrсе D., Тиmеr R. Есоnоmісs of NaturalResources and Environment. – Неmеl Неmрstead:Наvеstеr Wheftsheaft, 1990, доповненоавторами роботи: Экономика окружающейсреды и природных ресурсов / Под ред. А.А.Голуба и Г.З. Сафонова. – М., 2003. – С. 61.

Основні економічні методи управління охороною довкілля в ряді країн

Країни

Забруднення

повітря


води


твердими,

відход.


шумом

Платежі за

використання

природних ре

-сурсів

Екологічний

податок з ціні за

продукцію

Диференціація

податків

Субсидії

Система

"депозит

- виплата"

Торгівля

квотами на

викиди

Екологічне

страхування

Австралія — + + — + — — — — — — Австрія — + + + + — — — — — +

Англія — — — + + + + — — + —

Бельгія — — + + — — — — — — + Бєларусь + + + — + — — + — — —

Данія — — — — + + + + + + + Італія — + — — + + — — — — — Канада — — — — + — — + + — — Нідерланди — — + + +

+

+

+

+

— +

Німеччина — + — + + + + + — — — Норвегія —

—

—

— + + — + + — —

Росія + + + — + — — + + — — США — — + + + — — + — + + Фінляндія — — — —

+

+

—

+

+

—

— Франція + + — + + + — + — — —

Швейцарія ІІвеція

— — — + + — + —

—

—

— Швеція —

—

—

—

+ + + + + — +

Японія + — — + + — — — — — —

[Реаrсе D., Тиmеr R. Есоnоmісs of Natural Resources and Environment. – Неmеl Неmрstead: Наvеstеr Wheftsheaft, 1990, доповнено авторами роботи: Экономика окружающей среды и природных ресурсов / Под ред. А.А. Голуба и Г.З. Сафонова. – М., 2003. – С. 61.]

1. Голуб А.А., Струкова О.Б. Экономикаприродных ресурсов. – М.: Аспект Пресс,2001.

2. Довідник з питань економіки тафінансування природо фінансування іприродоохоронної діяльності. – К.:“Геопринт”, 2000 р. С. 40 – 413.

3. Макар С. В. Основы экономикиприродопользования. – М.: Институт междунар.права и экономики им. А.С.Грибоєдова, 1998.

4. Мельник Л.Г. Екологічна економіка. Суми:




“Безкорисливість – це самого себе пізнати, істенне дзеркало світу і все, що в світі”.

Петро Могила



&




99 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Постановка проблеми. В Приазов’ї черезактивну діяльність людини, в біоценозах відбулисясуттєві порушення середовищ існування основнихвидів польової дичини, порушенні біотичні ібіоценотичні зв’язки, саморегуляції екосистем,просторової і функціональної структури популяційвидів [2, 118; 1, 138]. У зв’язку з цим існуєнеобхідність досліджень і вивчення основнихантропогенних забруднень , ролі заповіднихтериторій у відтворенні і стабілізації кількостіосновних видів польової дичини, які б виконувалироль повноцінних резерватів польової фауни.Останніми роками масове штучне розведення

диких птахів набуває важливого значення .Об’єктами розведення стають не тількиспортивно-мисливські, але і рідкісні, зникаючівиди дичини. За допомогою штучного розведеннявдається зберегти, відновити і навіть розширитиареал тварин, природна чисельність якихзнизилася до катастрофічних меж. Причин томудля кожного конкретного виду може бути багато,і вони різні. Тому заходи з охорони виду, заборониполювання на нього, як правило, вже недостатні.Доводиться вдаватися до інтенсифікації процесувідтворення шляхом розведення тварин у штучнихумовах з подальшим випуском їх у природу.Матеріал і методи дослідження. Для

виконання поставлених завдань проведенодослідження розвитку і вивчення сучасного станумисливського господарства, заповідної справи вУкраїні та регіоні досліджень . Здійсненообстеження об’єктів мисливського господарства,природо-заповідного фонду Приазов’я ,опрацьовано Літописи природи, статистичні даніобліку звірів, інші матеріали, що стосуються фаунирегіону досліджень , визначені об’єкти длясистематичних досліджень.Результати досліджень та їх обговорення.

Штучне розведення дичини , як і штучнерозведення рідкісних видів, складається з трьох

основних – етапів або розділів: зоотехнічного,біотехнічного і господарського (для мисливськихвидів – мисливськогосподарських). Всі вонизв’язані єдиною метою і завданням, взаємнопроникають один в одного і мають специфічніособливості, обумовлені розведенням дикихптахів. Особливості зоотехнічного етапу пов’язаніз біологією виду, біотехнічного і господарськогоетапів з кінцевою метою і завданнями штучногорозведення, а також з “прирученням” об’єктів, зякими доводиться працювати, виражених тієюабо іншою мірою.Поведінкові особливості виду, що розводиться,

мають свою специфіку в кожному з етапівштучного розведення птахів. Головними є дванапрями, без яких неможливе штучне розведеннябудь-якого виду, які пов’язані з етологією:перший напрям орієнтується на доместикацію(приручення), без нього не можна досягтиуспішного утримання птахів в неволі, їхрозмноження, тим більше інтенсивного, без якогоштучне розведення стає дорогим імалоефективним; другий напрям на“здичавіння”, обумовлений необхідністю випускуштучно вирощених птахів у природу длясамостійного існування.Дикі птахи, узяті з природи, в умовах неволі

потрапляють у стресову ситуацію. Сам процесвилову нерідко спричиняє шок і загибель окремихособин. Високий ступінь стресу приводить доглибоких перебудов в організмі [4, 79], які різкозмінюють поведінку птахів: відмова від корму,неспокій, прагнення вирватися на волю, сховатисяв безпечному місці і т.п. Знання цих особливостейдозволяє уникнути загибелі птахів. Тісне ізатемнене приміщення заспокоює птахів і робитьїх менш полохливими, а групове утримання (по 3– 5 особин) сприяє цьому. Про індивідуальні реакціїособин одного і того ж виду на стресову ситуаціюдостатньо багато відомостей. Використовуючи

Марина Федюшко, аспіранткафедри екології та охорони навколишнього середовища

Таврійської державної агротехнічної академіїм. Мелітополь

АНТРОПОГЕННО-ЕТОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ВШТУЧНОМУ РОЗВЕДЕННІ ПОЛЬОВОЇ ДИЧИНИУ статті розглянуті етологічні аспекти штучного дичинорозведення і розведення

рідкісних видів птахів. Показана специфіка етологічних чинників у зоотехнічному,біотехнічному і господарському етапах штучного розведення птахів. Розглянуто значення ізавдання двох головних напрямів вирощування і утримання птахів у штучних умовах –“приручення” і “здичавіння”.

АНТРОПОГЕННО-ЕТОЛОГІЧНІ ФАКТОРИВ ШТУЧНОМУ РОЗВЕДЕННІ ПОЛЬОВОЇ ДИЧИНИ

© М. Федюшко, 2006




100

різні реакції птахів при переляку, можназастосувати такі конструкції вольєрів і кліток, якіусувають зайвий неспокій, травмування птахів ісприяють прискоренню їх приручення.Багато птахів різних видів, узятих з природи,

не розмножуються у неволі впродовж ряду років.Причини цього, найімовірніше, криються не тількив поганих умовах утримання і неповноцінномугодуванні, але і в тому, що птахи були мало-прирученими. Стан постійного стресу, викликанийумовами неволі, перешкоджає розвитку статевихпроцесів [4, 146].Велике значення має привчання птахів до

кормів. При великомасштабному розведенні птахівнеможливо копіювати їх природне живлення, томудоводиться використовувати комбікорми, зерновісуміші, хвойне і трав’яне борошно і т.п. Перехід зодного виду корму на іншій доводитьсяздійснювати поступово: протягом декількох днівслід збільшувати порцію нового корму і зменшуватизвичний до повної заміни останнього. Особливо цеважливо при вирощуванні молодняка, у якогозагострений імпринтінг на вигляд корму. І тут, як іу випадку з прирученням, успішно вдаєтьсявикористовувати приклад птахів, що вжескльовували пропонований новий корм.Достатньо приручені птахи дозволяють

одержувати високі зоотехнічні показники,використовувати методи промисловогоптахівництва. Водночас одомашнення повиннойти до певної межі. Вирощені в штучних умовахптахи призначаються для випуску на волю. Вониповинні зберігати всі особливості диких птахів іне повинні втратити інстинктів та звичок своїхдиких родичів. От чому необхідні спеціальніроботи зі збереження у штучно вирощених птахівособливостей, властивих даному виду, у томучислі і поведінкових. Здатність птахів, виведениху штучних умовах, до самостійного існування вприроді обумовлена багатьма особливостями:видовою специфікою, спрямованими методамивиховання молодняка, біотехнічними заходами,що забезпечують поступовий перехід доприродного існування і поліпшують ці умови і т.д.Деякі види після випуску в природу швидко

дичавіють. Наприклад, фазани, випущені в дво-,тримісячному віці на волю, стають дикими вжечерез сім – дев’ять днів. Сірі ж куріпки дичавіютьповільно, – після випуску залишаються ручнимиі, не полохаючись людини, стають легкоюздобиччю хижаків. Щоб усунути такі наслідки,вдаються до спеціальних прийомів підготовки івиховання молодняку. Молодих фазаніввипускають з підсадочних (адаптаційних)вольєрів, які збудовані безпосередньо в угіддях,

де проводиться інтродукція. Молодняк поступовозвикає до мікроумов місць, де йому доведетьсясамостійно жити. Часто замість вольєрів роблятьзагороди – непокриті зверху, стінки загород зметалевої сітки мають висоту до 3 м. Щобпотрапити із загороди на волю, пташенятамдоводиться “скласти іспит на льотні здібності”,тобто покинути загороду можуть лише ті особини,які в змозі перелетіти через його стінки. Так молодіфазани поступово заселяють навколишні території,а молодняк, за загородою, сприяє утриманнюптахів, що вилетіли, в навколишніх угіддях.При випуску в угіддя сірих куріпок, виведених

в інкубаторіях, використовують самців-вихователів, яким підпускають добових абодводобових пташенят. У разі пробудження усамців “батьківських” інстинктів виводок разомз вихователем.Відомо, що при інтродукції тварин у нові місця

дорослі особини гірше пристосовуються до новихумов [3, 9; 5, 383]. Зв’язано це, ймовірно з тим,що у молодняка ще не вироблений стереотипповедінки, і вимоги тварин до певних мікроумовмісцепроживання не такі консервативні, як удорослих. При випуску ж птахів, вирощених уштучних умовах, стереотип поведінкиформується в умовах місця випуску, де іреалізуються генетично обумовлені можливостівиду. Це відкриває певні можливості створенняпопуляцій у нових, змінених, штучних і насампередантропогенних ландшафтах. Прикладом можеслужити фазан, який широко розселений по земнійкулі і в даний час мешкає в умовах, що різковідрізняються від одвічних природних біотоп.Одну з причин такого явища ми схильні бачити втому, що при інтродукції головним чиномвикористовували штучне розведення фазанів.Синантропізація тварин сприяє успішному

проживанню виду в антропогенному ландшафті.До синантропних популяцій легше застосовуватибіотехнічні заходи: підгодівлю, штучні водопої,ремізи, штучні гнізда і т.д. Оскільки вирощеніштучним шляхом птахи опиняються в тому абоіншому ступені прирученості, створення популяційза допомогою штучного розведення прискорюєїх синантропізацію, вони охоче користуютьсяштучною підгодівлею і водопоями, як і останнівикористовують цементовані поїлки, розрізанінавпіл покришки від автомашин.Висновки. Таким чином, питання поведінки

тварин на біотехнічному і господарському етапахштучного розведення диких птахів маютьвеличезне значення. Проте багато особливостейповедінки тварин ще недостатньо виявлені івивчені. Багато проблем поставлено перед

АНТРОПОГЕННО-ЕТОЛОГІЧНІ ФАКТОРИВ ШТУЧНОМУ РОЗВЕДЕННІ ПОЛЬОВОЇ ДИЧИНИ





101 Молодь і ринок №7 (22), 2006

штучним розведенням птахів, пов’язаних зімпринтінгом, вибором статевого партнера,розвитком певних поведінкових реакцій ще довипуску в природу. У цьому планібагатообіцяючим є використання сучаснихдосліджень з управління поведінкою птахів.Результати цих досліджень можнавикористовувати на всіх етапах штучногорозведення дичини.

1. Этология сельскохозяйственных животных.М.: Колос, 1977. 304 с.

2. Ильичев В. Д. Управление поведением ипространственная ориентация птиц, – В кн.:

Управление поведением животных. М.:Наука, 1977, С. 118 – 130.

3. Иоганзен Б. Г. Начуные основыакклиматизации животных. – В кн.:Акклиматизация животных в СССР. Алма-Ата: Изд-во АН Каз ССР, 1963, С. 9 – 13.

4. Ковальчиков М., Ковальчик К. - Адаптацияи стресс при содержании и разведениисельскохозяйственных животных. М.: Колос,1978. 271 с.

5. Тихонова А. В. Управление поведениемвыводковых птиц в раннем онтогенезе. – В кн.:Групповое поведение животных. М.: Наука,1976, С. 383 – 385.

Постановка проблеми. Останніми рокамиу курортологічній практиці все більший розвитокнабуває тенденція створення регіональних центрівпо лікуванню хворих курортними установами. Зцих позицій комплексне використання природнихкурортних ресурсів Запорізької області, вивченняїх сучасного стану, оцінка перспективвикористання набувають особливої вагомості. Засвоїми кліматичними умовами та наявністюродовищ різного типу мінеральних вод ,лікувальних грязей область є перспективноюкурортною місцевістю, зокрема її Азовськеузбережжя – район курорту Бердянськ. Цейрегіон має прекрасні бальнеологічні й рекреаційніресурси для масового відпочинку й оздоровлення.Велика кількість сонячного тепла й світла,мінерально-сольовий склад морської води, їїтемпературний режим, теплі пляжі створюютьсприятливі умови для розвитку санаторно-курортних установ.Мета статті. Дослідити рекреаційний

потенціал курорту Бердянськ , розглянутипрограму розвитку курортно-рекреаційної зони ітуризму в місті до 2010 року.Виклад основного матеріалу. Курортний

регіон у прибережній смузі займає більше 1000 га,

з яких лише 1/3 забудована. Курортна зонаБердянська займає значну територію у приміськійзоні на морській терасі, та 25 кілометровій піщанійБердянській косі. В осіннє-зимовий періоднакопичення природного тепла в ґрунті не створюєрізких коливань температури повітря, у тому числіїї різкого зниження. Морське повітря Приазов’янасичене озоном, бромом, йодом та іншимимікроелементами, ароматами степовогорізнотрав’я. М’який клімат, насиченість повітряаерозолями має сприятливий вплив при санаціїверхніх дихальних шляхів.Основними лікувальними факторами курорту

є лікувальні мулові сульфідні грязі, мінеральніхлоридно-натрієві води та ропа підземних джерел,кліматичний фактор.На території курорту у прибережній зоні

розташовані 4 лимани з лікувальною муловоюгряззю, яка за своїм складом є унікальною.Лікувальне використання грязей здатне впливатина всі основні функції організму – кровообіг,дихання, обмін речовин. Комплексний вплив наорганізм лікувальних факторів грязіхарактеризується протизапальною таантиалергічною діями, покращенням обміннихпроцесів, активацією гуморальних механізмів при

Валентина Єлагіна, старший викладачБердянського державного педагогічного університету

РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛКУРОРТУ БЕРДЯНСЬК

У статті досліджується рекреаційний потенціал курорту Бердянськ. Зі сприятливимикліматичними умовами та наявністю родовищ різного типу мінеральних вод, лікувальнихгрязей, цей район є перспективною курортною місцевістю.

РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КУРОРТУ БЕРДЯНСЬК

© В. Єлагіна, 2006




102Молодь і ринок №7 (22), 2006

лікуванні захворювань опорно-рухового апарату,периферійної нервової системи, запальнихгінекологічних захворювань. Грязелікування, крімтого, покращує кровообіг серцевих м’язів,підвищує кровонаповнення артерій та капілярів,позитивно впливає на перебіг хронічних судиннихзахворювань.Лікувальні грязі курорту зосереджені в озерах

Червоному, Великому, Малому, Середньому, “А”та “Б”. Значні запаси лікувальних грязеймістяться у Бердянській затоці та морськомуканалі. За класифікацією лікувальних грязей, чорніі темно-сірі мули Бердянської затоки та морськогоканалу належать до морських сульфіднихнизькомінералізованих лікувальних муловихгрязей. Близьким аналогом їх є лікувальні грязізатоки Хаапсалу Балтійського моря, якіексплуатуються на курортах Хаапсалу та Пярну.Лікувальні грязі курорту Бердянськ належать

до категорії цінних бальнеотерапевтичних засобів.Вони характеризуються високою теплоємністюта малим теплопроведенням, пластичністю,високими бактерицидними та бактеріостатичнимивластивостями. Вологість грязі коливається від47 до 65%, питома вага від 1,3 до 1,55 г/см3,засміченість частками більше 0,25 ммколивається від 0,02 до 3,6% (середня 0,98%),вміст сірководню 0,01 – 0,05%. Лікувальні грязівідрізняються дуже тонким механічним складом,мають значну кількість сульфідів (0,041 – 0,12%)та мінералізацію грязьового розчину від 11 до 16г/л. Окрім цього, містять складний комплексліпідів та їх фракцій.До складу грязі входять солі натрію, кальцію,

магнію, бору, хлору, сульфатів, гідрокарбонатів.Певну цінність становлять гази, що входять доскладу грязі: сірководень , метан, аміак .Лікувальну дію мають і органічні сполуки зпротимікробними властивостями.Існуючі запаси лікувальних грязей, динаміка

процесів грязеутворення, наявність перспективнихродовищ у Бердянській та Обіточній затокахдозволяє стверджувати, що курорт маєнеобмежені перспективи використаннялікувальних грязей. Сьогодні річне використаннялікувальних грязей становить близько 6 тис. т.Геологічні запаси лікувальних грязей встановленіна рівні 63,8 тис. м3, балансові запаси складають53,0 тис. м3. При перерахунку запасів, які булиздійсненні ГГРЕС курорту у 1998 pоці,експлуатаційні запаси встановлені на рівні 34,5тис. м3.Мінеральні води та ропа належать до категорії

цінних бальнеологічних засобів курортуБердянськ, їх лікувальну дію визначають:

- якісний та кількісний макрокомпонентний склад;- загальний вміст розчинених у воді речовин

(загальна мінералізація);- газовий склад та газонасиченість вод;- вміст фармакологічно активних мікрокомпонентів

(мінеральних та органічних);- радіоактивність вод;- активна реакція (рН);- температура.З бальнеологічно-активних компонентів вміст

брому 27,2 – 44,0 мг/дм3 дозволяє виділити йогояк специфічний компонент, присутній у всіхлікувальних водах бердянського курорту.Мінеральний склад цих вод при лікуванні хвориху вигляді лікувальних ванн сприяє протизапальнійта седативній дії на організм, покращує процесиобміну речовин в організмі, позитивно впливає накоронарний та периферійний кровообіг. Вонивикористовуються для лікування захворюваньорганів опору та руху, периферійної нервовоїсистеми, кровообігу, запальних гінекологічнихзахворювань, функціональних захворюваньнервової системи.В умовах посушливого клімату регіону

формуються в основному солонуваті і солоні води,що з віддаленням від Приазовськогокристалічного масиву і в міру зануренняводовмісними породами змінюютьсявисокомінералізованими.У межах курорту Бердянськ виявлено і

досліджено мінеральні води таких основних груп:- складного аніонного та катіонного складу без

специфічних компонентів і властивостей;- хлоридні натрієві води;- йодо-бромні хлоридні натрієві слаботермальні

розсоли;- бромні та йодо-бромні води;- йодо-бромні, борні хлоридні натрієві розсоли;- борні хлоридні натрієві розсоли.Мінеральні води складного аніонного та

катіонного складу без специфічних компонентів івластивостей з мінералізацією 2,0 – 2,5 г/л.Мінералізація хлоридних натрієвих водколивається від 13,0 г/л до 37,4 г/л. Бромніхлоридні натрійові слаботермальні розсоли маютьконцентрацію брому 98 – 138 мг/л, йоду 7 – 11мг/л., мінералізацію – 57 – 60 мг/л. Мінералізаціябромних хлоридних натрієвих вод – 12 – 14 г/л.,вміст брому – 30 – 40 мг/л. Концентрація бромув них іноді досягає 27 мг/л. Йодо-бромні, борніхлоридні натрієві води мають концентрацію брому78 – 85 мг/л, йоду 6 – 11 мг/л, ортоборної кислоти45 – 65 мг/л. та мінералізацію 35 – 45 мг/л. Вмістортоборної кислоти в борних хлоридних натрієвихрозсолах коливається в межах 35 – 80 мг/л.,





103 Молодь і ринок №7 (22), 2006

мінералізація складає 35 – 45 г/л. Загальнамінералізація лікувальних вод коливається від 14до 60 г/л, що надає можливість їх зовнішнього тавнутрішнього вживання.Слід відзначити, що серед лікувальних вод

курорту мінеральна вода “Бердянська” є аналогомтаких відомих лікувальних вод, як “Миргородська”,“Куяльник”, “Друскінінскайська”.Експлуатаційні запаси мінеральних вод майже

необмежені, затверджений добовий дебітстановить більш 1800 м3/добу.Одним з визначальних лікувальних факторів

цього регіону є степовий морський клімат курортуБердянськ. Літо дуже тепле, середнятемпература липня незначно змінюється потериторії і дорівнює 23,0 – 24,0°С. Протягомусього літа переважає сонячна погода 1-го класуі утримується 150 днів на північному узбережжіАзовського моря. Це найбільш сприятливий сезондля відпочинку й лікування на узбережжі. Вінхарактеризується найбільшою тривалістюсонячного сяйва (порядку 1500 – 1600 годин).Тривалість сонячного сяйва складає 2319 годин,що перевершує навіть такі відомі курортні райони,як Сочі (2253 година) і Кисловодськ (2147 година).У цей період спостерігається сильна біологічнаактивність ультрафіолетових променів (здовжиною хвилі близько 310 – 315 тм).Річний хід опадів носить континентальний

характер: найменша кількість опадів випадає вхолодний період (листопад – березень) – 145 ммзі зростанням до максимуму в теплий період(квітень – жовтень) – 235 мм. Улітку нерідкоспостерігаються короткочасні, але сильні зливи.Число ж днів з опадами більше в холодний часроку. Річна кількість опадів у районі курортуколивається від 180 до 620 мм.Вологість повітря є найменш постійним

метеофактором курорту Бердянськ. Узимку наузбережжі Азовського моря вологість більша, ніжв інші пори року. Максимум вологості (85%)припадає на грудень. Найбільшої сухості повітрядосягає влітку – 60 – 65%. Середня річна відноснавологість для Бердянського курорту складає 76,3%.Середні величини атмосферного тиску у

курортній зоні такі: восени – 764,7 м, навесні –761,4 мм рт.ст. Амплітуда коливань атмосферноготиску по сезонах року складає 4 – 5 мм.За інтенсивністю біологічної активності

ультрафіолетової радіації узбережжя Азовськогоморя належить до 4-ої зони (О.М.Іллічева,Л.А.Чубуков, Г.А.Невраєв) і характеризуєтьсямалим періодом ультрафіолетового голодуванняузимку (2,5 місяці і менш) і сильною біологічноюактивністю в теплий період (5,5 – 6,5 міс).

Вплив моря на клімат курорту виражається упом’якшенні континентального клімату, змінірадіаційного режиму та циркуляції атмосфери, атакож позначається на пом’якшенні температуриповітря, його вологості й збільшенні швидкостівітру.Еколого-рекреаційний потенціал курорту

Бердянськ за наявністю унікальних природнихлікувальних ресурсів та кліматичних умовсприятливих для лікування , медичноїреабілітації та профілактики захворювань ,розвиненої інфраструктури та сучасноїлікувальної бази дозволив віднести його докурортів державного значення. Проголошеннялікувально-оздоровчої місцевості Бердянськакурортом державного значення дозволило більшефективно розвивати та використовувати йогорекреаційні можливості.Організація курортної справи курортними

установами Бердянська здійснюється згідно зчинним законодавством України, сучасниминауково-методичними підходами та галузевимивимогами.За роки становлення та розвитку курорту

Бердянськ створена сучасна база для санаторно-курортного лікування та медичної реабілітаціїхворих. Сприятливе географічне розташування такліматичні умови, розвинута матеріальна база, щопостійно вдосконалюється, дозволяє з високоюефективністю щорічно оздоровлювати до 60 тис.хворих. Сьогодні діяльність курортузабезпечують 4 санаторні заклади, акредитованіза вищою категорією. Вони мають розвинутуінфраструктуру на 2719 ліжок з можливістюцілорічного перебування хворих.З метою розвитку рекреаційно-курортної зони

Бердянська була розроблена та затвердженарішенням міськвиконкому від 06 листопада 2003 р.№ 617 Програма розвитку курортно-рекреаційноїзони і туризму в місті до 2010 року.Основною метою цієї програми є ефективне

використання курортно-рекреаційної зони,створення конкурентноспроможного наміжнародному ринку туристичного продукту,здатного максимально задовольнити лікувальні,туристичні потреби населення України та іншихдержав, забезпечення на цій основі розвиткукурортно-рекреаційної зони за умовизбереження екологічної рівноваги та культурноїспадщини [4].Основними шляхами подальшого розвитку й

удосконалення рекреаційного господарства йкурортного природокористування в нашомурегіоні можна вважати такі:

1) розробка програми розвитку рекреаційного





104

господарства, що має генеральною метоюзадоволення потреби рекреантів у різних видахрекреаційних установ, послугах, ресурсах.

2) розробка генеральної схеми ефективноговикористання лікувальних грязей, мінеральних водй інших основних видів рекреаційних ресурсіврегіону.

3) розвиток ринкових і нових сучасних форм усфері рекреаційного господарства й курортногоприродокористування, створення підприємствнаукового, екзотичного, шоу-, бізнес- і іншихсучасних форм туризму.Механізмом, що забезпечує раціональне

курортно-рекреаційне природокористування,можна вважати оцінку й облік кількіснихпоказників соціального, екологічного, медичного,економічного й іншого основного видів ефектів відфункціонування різних видів рекреаційних установ.Оптимізацію функціонування рекреаційногомеханізму може забезпечувати стимулюваннязаробітної плати робітників здравниць, залежно відякості обслуговування, медико-соціального йекономічного ефекту оздоровлення [6].Висновки. Сучасне формування економічних

відносин в Україні потребує пошуку шляхівприскорення економічного та соціальногорозвитку держави. Одним із таких шляхів єпідвищення ефективності функціонуваннягосподарського комплексу кожного регіону наоснові раціонального використання його природно-ресурсного, виробничого та кадрового потенціалу.Враховуючи те, що Бердянський регіон володієбагатим рекреаційно-курортним та туристичним

потенціалом, його інтенсивний розвиток повиненстати одним із пріоритетних напрямківзабезпечення соціально-економічної стабільностірегіону та країни в цілому.

1. Евдокименко В.К. Развитие рекреации вконтексте проблем хозяйственно-финансового механизма Украины //Туристично-краэзнавчі дослідження. Випуск 2.– К., 1999. – 654 с.

2. Казачковська Г.В. Ефективністьтуристичного бізнесу як фактор формуванняєдиного культурно-інформаційного простору //Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 1.– К., 1998. – 421 с.

3. Савченко В.Н. Рекреационная деятельность– важнейший фактор стабилизации и развитияэкономики // Актуальне проблемыстабилизации и развития экономики . – Сб.науч. тр. – Донецк, 1999. – 327 с.

4. Старостенко О.Л. Завдання розвиткутуризму в контексті соціально-економічної таекологічної ситуації в Україні // Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. – К., 1999.– 654 с.

5. Степанов В.М. Развитие курортно-рекреационного хозяйства – важнейшийфактор соціально-экономического возрожденияУкраины // Туристично-краєзнавчі дослідження.Випуск 2. – К., 1999. – 654 с.

6. Цибух В.І. Стан і перспективи розвиткутуризму в Україні // Туристично-краєзнавчідослідження. Випуск 2. – К., 1995. – 236 с.




“Книжки завсіди розбігаються: їхні ноги – це руки читачів”.

Володимир Державін, філософ, перекладач, літературознавець

“Кому нема чого робити з власними знаннями – викладає; хто не знаходитьужиття для власних ідеалів – виховує; хто не сподівається успіху в особистихсправах – вдається до суспільних”.


“Виховання зможе зробити все, але робить звичайно, протилежне тому, чогопрагне”.




&




105 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Вступ. Ресурсне забезпечення розвиткурегіональної економіки передбачає використанняв необхідних обсягах, у необхідних місцях та внеобхідний час, окрім класичних факторіврозвитку – матеріальних, трудових, фінансовихресурсів, ще й активів територіального розвитку,під якими слід розуміти ресурси території, що їхмісцеві органи влади здатні долучити до процесурозвитку міста.Не виняток і галузеві та виробничо-

територіальні комплекси щодо активізаціїсоціальних факторів розвитку, зокрема туристично-рекреаційної економіки. Санаторно-курортна татуристична галузь набуває дедалі більшогозначення для розвитку економіки та соціальноїсфери міста Бердянськ. Пріоритетний напрямокрозвитку в’їзного та внутрішнього туризму єважливим чинником підвищення якості життя умісті, створення додаткових робочих місць,поповнення дохідної частини місцевих бюджетів.В економічній літературі охарактеризовані різні

підходи до визначення суті та структурисоціального ресурсу території. Переважнабільшість дослідників ототожнюють поняттялюдського та соціального розвитку, що не можнавизнати коректним. Факторний підхід довиробництва та відтворення продукту підлюдським чинником визначає фізичну таінтелектуальну здатність людини допраці, до виконання виробничихфункцій у процесі праці. Натомість,соціальний ресурс – інтегровананематеріальна діяльність окремихсуспільних груп, страт, здатнихвпливати на розвиток територіально-виробничих процесів та формуваннясоціально-економічного середовищаміст та поселень у формі колективнихрішень , громадських груп дій,організації тощо.Постановка завдання. За даними Світового

банку, експериментальні оцінки накопиченого в

світі людського, природного та фізичного капіталунаціонального багатства складають відповідно 64 %,20 %, 16 % [6].Метою даної статті є визначення підходів

щодо реалізації потенціалу соціального ресурсурозвитку курортних регіонів. Розвиток санаторно-курортної та оздоровчої галузі істотно впливає натакі сектори економіки як транспорт, торгівля,зв’язок, виробництво товарів широкого вжитку і єодним із перспективних напрямів структурноїперебудови економіки , тобто маємультиплікативний ефект. У свою чергуважливими факторами розвитку курортно-рекреаційної та туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціалміста Бердянська.Результати. Нині на території Бердянська

розташовано 8 санаторіїв, 45 баз відпочинку,пансіонатів та 17 дитячих і спортивно-оздоровчихзакладів, що одночасно можуть обслуговувати до15 тис. осіб. Туристичні послуги надають також22 суб’єкти підприємницької діяльності. Динамікаоздоровлення мешканців та гостей міста по рокахскладає від 50 тис. у 1999 р. до 500 тис. у 2006 р.За останні роки збільшується консолідованийобсяг послуг, збільшуються надходження домісцевого бюджету, особливо в курортний сезон(табл.1).

Водночас подальший розвиток міста-курортудля сімейного відпочинку та туризму, як визначено

Марина Ґудзь, кандидат історичних наук, доцент,завідувач кафедри менеджменту та правового

забезпечення господарської діяльностіБердянського державного педагогічного університету

СОЦІАЛЬНИЙ РЕСУРС РОЗВИТКУКУРОРТНИХ ТЕРИТОРІЙ

У статті досліджується соціальний ресурс розвитку курортних регіонів, зокремарозвиток санаторно-курортної та оздоровчої галузей.

Таблиця № 1 Динаміка надходжень у загальний фонд Бердянського міського бюджету за період курортного сезону, тис. грн. місяці 1999 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. травень 718,5 1727,3 2516,5 2733,0 2942,2 червень 1868,2 2095,9 2498,9 2695,2 3271,5 липень 1874,6 2498,0 3639,7 3188,6 3498,7 серпень 2282,4 3167,1 2902,3 3347,6 3187,5 вересень 1698,5 2352,6 2181,3 3082,5 3391,9 Разом 8442,2 11840,9 13738,7 15046,9 16291,9

СОЦІАЛЬНИЙ РЕСУРС РОЗВИТКУ КУРОРТНИХ ТЕРИТОРІЙ

© М. Ґудзь, 2006




106Молодь і ринок №7 (22), 2006

в плані стратегічного розвитку міста Бердянськна період 2002 – 2010 рр., гальмується наступнимичинниками:

- відсутністю цілісної системи державногоуправління туризмом в області;

- підпорядкованістю закладів розміщеннятуристів, санаторно-курортних та оздоровчихзакладів, що надають туристичні послуги, різнимміністерствам, відомствам, акціонернимтовариствам;

- недосконалістю нормативно-правової бази;- недостатністю методичної, організаційної,

інформаційної та матеріальної підтримки суб’єктівпідприємництва туристичної галузі з бокудержави;

- повільними темпами зростання обсягівінвестицій у розвиток матеріальної базисанаторно-курортних та оздоровчих закладів;

- невідповідністю переважної більшостісанаторно-курортних та оздоровчих закладівміжнародним стандартам;

- малою кількістю підприємств готельногогосподарства;

- незбалансованістю соціальної та економічноїефективності використання рекреаційних ресурсівта необхідністю їх збереження;

- недосконалістю туристичної інфраструктури;- відсутністю інноваційних проектів та наукових

досліджень з питань розвитку перспективнихвидів туризму;

- недостатнім рівнем якості обслуговуваннятуристів у закладах харчування;

- недостатньою забезпеченістю туристичноїгалузі висококваліфікованими спеціалістами;

- недостатністю рівня розвитку інформаційноїінфраструктури;

- браком коштів для комплексу рекламнихзаходів щодо просування туристичного продуктуБердянська на міжнародний туристичний ринок.Тобто актуальною постає розробка та

прийняття програми розвитку курортно-рекреаційної зони і туризму в місті Бердянськ наперспективу. Програма має стимулюватиефективне використання наявних рекреаційнихресурсів міста, підвищити рівень міжгалузевогоспівробітництва, стимулювати розвиток ринковихвідносин у туристичній сфері, визначитиперспективи подальшого розвитку курортно-рекреаційного комплексу на основі аналізу йогосучасного стану.Основною метою програми є ефективне

використання курортно-рекреаційної зони,створення конкурентоспроможного наміжнародному ринку туристичного продукту,здатного максимально задовольнити лікувальні,

туристичні потреби населення України та іншихдержав, забезпечення на цій основі розвиткукурортно-рекреаційної зони за умови збереженняекологічної рівноваги та культурної спадщини [5].Основними завданнями програми є:- забезпечення місцевої підтримки санаторно-

курортної та оздоровчої галузі, залучення до їїрозвитку підприємств різних форм власності, атакож територіальної громади, підвищення їїчастки в загальному обсязі виробництва міста;

- стимулювання розвитку інфраструктурисанаторно-курортних та оздоровчих закладів іззалученням підприємств, іноземних та вітчизнянихінвесторів;

- забезпечення підвищення ефективностівикористання рекреаційних та лікувальнихресурсів з урахуванням необхідності охоронинавколишнього середовища, пам’яток історії,культури;

- освоєння нових курортно-рекреаційних зон татериторій, що мають туристичний потенціал;

- стимулювання розвитку перспективнихтематичних напрямів туризму, зокрема:культурно-пізнавального, рибальського, кінного,яхтового, зеленого та інших;

- підвищення рівня життя громадян і створеннядодаткових робочих місць;

- збільшення частки очікування доходів відтуристичної галузі у міському бюджеті;

- підвищення іміджу Бердянська, отриманнястатусу міста-курорту державного значення.З метою досягнення основних цілей

Програмою визначені основні напрямки розвиткукурортно-рекреаційного комплексу та туризму вмісті:

- удосконалення системи управління галуззю;- поліпшення матеріальної та лікувальної бази,

інфраструктури туризму;- підвищення якості і розширення асортименту

послуг;- поліпшення транспортного забезпечення;- підвищення ефективності використання

природних, лікувальних та рекреаційних ресурсів,об’єктів культурної спадщини;

- інформаційне та рекламне забезпечення;- проведення ефективної інноваційної та

інвестиційної діяльності;- поліпшення кадрового забезпечення.Стратегічною метою такої політики є

створення конкурентоспроможного на світовомуринку курортного комплексу, здатногозабезпечити ефективне відтворення трудовихресурсів та генофонду української нації.Як справедливо зазначають провідні фахівці-

менеджери галузі, основним завданням тут є, по-





107 Молодь і ринок №7 (22), 2006

перше, створення ефективних механізмівнадходження в галузь додаткових коштів, зокремазаохочення інвестицій. По-друге, впровадженнямеханізмів державного контролю завикористанням природних курортних ресурсів. По-третє, підвищення ефективності господарюваннякурортних закладів, сприяння формуванню ринкусанаторно-курортних послуг. По-четверте,подолання недостатньої інформованостівітчизняних та іноземних громадян про курортно-рекреаційні можливості України, просуваннясанаторно-курортних послуг на внутрішньому таміжнародному ринках [4].Активи територіального розвитку – це

матеріальні і нематеріальні фактори та сили, якіналежать територіальній громаді, визначаютьсясамою громадою і впливають на прискорення чигальмування соціально-економічного розвиткуміст чи поселень . До найбільш вагомихтериторіальних ресурсів, які знайшли своєвідображення у кращих вітчизняних майстерняхмуніципального менеджменту, належатьмуніципальні активи, соціальні та управлінськіресурси, соціально-організаційні ресурси розвиткутериторії, нормативно-правові (законодавстволокальної дії, статутне право).До муніципальних активів належать переважно

матеріально-фінансові фактори розвитку: міськийбюджет та основні фонди комунальнихпідприємств, цінні папери та кадастрова оцінказемельних, лісових, водних ресурсів, майногромади, активи спеціалізованих фондів.Соціальні та управлінські ресурси території –

це інтелектуальний потенціал мешканців і їхнякваліфікація . Носіями і організаторамисамостійних проектних ідей щодо розвитку міставиступають керівники органів державної влади тамісцевого самоврядування , керівникимуніципальних установ, місцеві підприємці та їхасоціації, регіональна та локальна еліта, до якоїнормативно можуть бути віднесені лідеригромадських організацій та муніципальний актив,наукові працівники, відставні вищі керівникимуніципальної адміністрації. Разом з тим,справедливо зазначається у літературі, щоінформаційний ресурс території виникає у процесіспільного створення, обговорення і організаціїпрограм розвитку, а не в геоінформаційнихсистемах, генеральних чи стратегічних планахрозвитку [1, 54].Резерв соціального ресурсу розвитку території

– громадські організації та наукові центри.Враховуючи те, що місцева влада залишається вУкраїні занадто заполітизованою та недостатньопрофесійною, громадський сектор суспільного

життя усе більш активно виступає генераторомідей, силою, здатною впроваджувати зміни налокальному рівні – від помешкання до вулиці,мікрорайону, міста – не лише у питанняхблагоустрою території, й у реальному управліннітериторіальним розвитком.Так, діяльність ресурсного центру “Північне

Приазов’я” та лабораторії з вивчення проблемприморського міста ІЕПД НАН України [3]дозволило протягом 1993 – 2003 рр. провестипонад 20 репрезентативних соціологічних тамаркетингових досліджень у м. Бердянськ, щобули покладені в основу розробки Планустратегічного розвитку міста на період до 2015року; діяльність Асоціації “Європейський шлях”[2] дозволила вперше в Україні разом із мерієюміста успішно запровадити інноваційніуправлінські технології – міжнародну системууправління якістю ISO 9001:2000 на муніципальніпослуги міськвиконкому.Такі ділянки роботи громадських організацій,

як сприяння встановленню побратимстватериторіальних громад різних країн, об’єднаннямолодіжних організацій з метою проведенняосвітніх акцій, інформаційних заходів, акцій зблагоустрою, прибирання від сміття перлиниПівнічного Приазов’я – Бердянської коси та іншізаходи, які проводить організація, змінюютьпсихологію управлінців та мешканцівтериторіальної громади, сприяють активізаціїдіяльнісного ресурсу, соціального креативу напозитивні зміни, підвищення привабливостітериторії, зростанню культури міського соціумукурортного міста, формують відчуттяпатріотизму у мешканців тощо. Специфіка цихпозаекономічних факторів та сил полягає у тому,що вони здатні впливати на економіку міста якпрямим, так і непрямим чином.Висновки. Повноцінне використання

соціального ресурсу можливе в поєднаннісоціально-організаційних факторів. Соціально-організаційні фактори територіального розвитку –організаційна структура, організаційна культура,розробка функціональних процедур, організаціяпроцесів – органів місцевого самоврядування таорганів самоорганізації населення теж величезнийза своїм потенціалом ресурс, який малодосліджений в літературі. Його практичневикористання потребує встановленнядемократичних свобод та верховенства права,розвитком самоврядування на принципахрозмежування функцій державного управління,державної власності і самоврядування тавласності самоврядних громад як основи їхсамодостатнього розвиту.





108

1. Бойко-Бойчук О. В Стратегії розвитку містУкраїни. – К.: Вид-во “Пульсари”. – 2002. – 156 с.

2. Діяльність. Через якість – до партнерства// www.euroway.berdyansk.net.

3. Маркетингові і соціологічні дослідження// www.center.berdyansk.net.

4. Омецинський Б. Над чим працюєдержавний департамент з питань діяльностікурортів при МОЗ України // Урядовий кур’єр.2002. – № 89. – 18 травня.

5. Програма розвитку курортно-рекреаційної зони і туризму в містіБердянську до 2010 року// Рішення виконавчогокомітету Бердянської міської ради № 617 від6 листопада 2003 року “Про затвердженняПрограми розвитку курортно-рекреаційноїзони і туризму в місті Бердянську до 2010року” (рукопис).

6. Expanding the Measure of Wealth, Washing-ton: World Bank, 1997. Р.154. С.110.

Постановка проблеми. За минулі роки всистемі землекористування нашої країнивизначилися такі тенденції: перебудова системиземлекористування призвела до зниженняефективності сільськогосподарського виробництва,погіршення використання землі як основногозасобу виробництва; продовжує погіршуватисяекологічна ситуація при землекористуванні –знижується родючість ґрунту, погіршується йогоекологічний стан, деградують водні джерела,зростає забруднення атмосферного повітря череззбільшення викидів автомобільним транспортом;знижується і до того низький за часів радянськоївлади рівень життя сільських жителів, турботапро людину праці на селі поки що носитьдекларативний характер, різко погіршиласьдемографічна ситуація на селі, смертністьперевищує народжуваність, кількість сільськогонаселення зменшується [6, 6].Усе це свідчить, що в нинішніх умовах розв’язання

проблем, у галузі землекористування неможливе безпереходу до моделі сталого розвитку. Відповідно допринципів Ріо-де-Жанейрської конференції слідрозробити науково-обґрунтовану систему сталогорозвитку для кожної галузі народного господарства,зокрема і для землекористування.

Розробка будь-якої наукової системи вимагаєвизначення тенденцій її розвитку, закономірностей,що відображають причинно-наслідковий зв’язокміж явищами, характеризують перебіг певнихпроцесів у суспільстві або природі, науковихпринципів побудови системи та показників, задопомогою яких можна визначити рівень їїфункціонування [6, 6].Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Вагомий внесок у розробку наукових основкомплексної оцінки сталого розвиткуземлекористування внесли провідні вітчизнянівчені, а саме: А.Г. Тихонов, О.М. Царенко,Н.В. Гребенюк, О.В. Тихоненко, В.П. Феденко та ін.Мета статті. Разом із тим єдиної системи

показників для здійснення спостереження зарозвитком землекористування, визначення рівняйого сталості та індикації цього процесу в часі досіне існує. Виходячи з цього, важливим є критичнеосмислення, узагальнення та систематизаціяіснуючого досвіду з метою подальшого розвиткутеоретичних досліджень проблеми.Виклад основного матеріалу. Визначення

сталого розвитку і сталості включає двівизначальні ідеї:

1) задоволення потреб, зокрема першочергових,

Олена Котикова, кандидат економічних наук, старший викладачкафедри економіки сільського господарства

Миколаївського державного аграрного університету

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПЛЕКСНОЇОЦІНКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

У статті розглянуто необхідність створення наукової системи сталого розвиткуземлекористування, проведено критичне осмислення, узагальнення та систематизаціюіснуючого досвіду. В результаті дослідження зроблено висновки про необхідність коригуванняіснуючої системи показників оцінки сталості розвитку за блоками та необхідність подальшихтеоретичних досліджень щодо удосконалення системи для використання її на мікрорівні.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИСТАЛОГО РОЗВИТКУ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

© О. Котикова, 2006


http://www.euroway.berdyansk.net

http://www.center.berdyansk.net



109 Молодь і ринок №7 (22), 2006

необхідних для існування найбідніших прошарківнаселення;

2) необхідність обмежень, що зумовленоздатністю навколишнього середовища задовольнятитеперішні й майбутні потреби [1, 27].Сталий розвиток розглядається з позицій трьох

аспектів:1) екологічна сталість, яка означає екологічний

розвиток;2) економічна сталість , що визначає

економічний поступ розвитку;3) соціальна сталість, яка припускає соціальну

прийнятність суспільства [1, 27].Вітчизняні науковці, зокрема А.Г. Тихонов,

Н.В. Гребенюк, О.В. Тихоненко, В.П. Феденко,наголошують , що “індикатори маютьвідображати такі характеристики функціонуючоїсистеми землекористування:

- екологічні – стан земельних ресурсів таінших складових оточуючого середовища;

- економічні – продуктивність та економічнаефективність землекористування;

- соціальні – рівень соціального розвиткусільської місцевості та демографічна ситуація”[5, 19]. Безпосередньо показники, якими на думкунауковців доцільно оцінювати сталість розвиткуземлекористування, представленні в таблиці 1[5, 20; 2, 15; 3, 3; 4, 8].Ми погоджуємось з позицією авторів щодо

систематизації показників за трьома аспектами,що характеризують сталий розвитокземлекористування, проте вважаємо за доцільнездійснити її коригування у розрізі блоків таіндикаторів.Екологічний блок. У перший блок, на нашу

думку, слід ввести ще й показники рівнявикористання земельних ресурсів, оскількиостанні найточніше відображають як кількісні, такі якісні характеристики землекористування інайкращим чином показують їх зміну у динаміці.До таких показників ми відносимо наступні:питома вага посівних площ в складі ріллі;частка зрошуваних земель в площісільгоспугідь; частка осушених земель в площісільгоспугідь; питома вага площі посівівінтенсивних культур в загальній площі посівів(без зернових та з зерновими культурами).Крім цього, до показників, якими, на нашу думку,доцільно оцінювати сталість розвиткуземлекористування, слід віднести ще й такі:

1) середній бал родючості орних ґрунтів.На перший погляд, цей показник дублює дані“наявність гумусу в орних землях”, проте це нетак. Запропонований авторами індикатор(“наявність гумусу в орних землях”) придослідженні його у динаміці буде показуватиневеликі зрушення (наприклад, –0,5 т/га), у тойчас, як реально – це значні негативні зміни, що

Таблиця 1 Показники оцінки сталості розвитку землекористування

Екологічний блок Економічний блок Соціальний блок - наявність гумусу в ґрунті; - внесення органічних та мінеральних добрив; - еродованість ґрунтів (водна і вітрова ерозія); - характеристика сільгоспугідь за ознаками, що впливають на родючість ґрунтів (засолені, солонцюваті, дефляційно небезпечні, змиті, кислі, перезволожені, заболочені та ін.);

- надходження забруднюючих речовин в земельні ресурси, в атмосферу, у поверхневі водойми;

- розораність земель та сільгоспугідь; - площа порушених та рекультивованих земель;

- відповідність ґрунтів гігієнічним нормативам (санітарно-хімічні та мікробіологічні показники);

- обсяг водовідведення без очистки; - площа лісового фонду та заповідні території; - капітальні вкладення в заходи на охорону навколишнього середовища;

- аварійні забруднення об’єктів навколишнього середовища;

- надзвичайні екологічні ситуації; - радіаційні аварії.

- індекси валової продукції сільського господарства;

- валова продукція сільського господарства;

- валова продукція сільського господарства у розрахунку на душу населення та на 100 га сільгоспугідь;

- урожайність основних сільгоспкультур;

- продуктивність худоби та птиці;

- рівень рентабельності сільгосппідприємств;

- індекси продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах;

- основні фонди та енергетичні потужності в сільськогосподарських підприємствах.

- кількість народжуваних, померлих та природний приріст населення в сільській місцевості;

- коефіцієнт народжуваності, смертності та природного приросту населення в сільській місцевості;

- коефіцієнт дитячої смертності ;

- очікувана тривалість життя при народженні в сільській місцевості;

- споживання продуктів харчування в сільській місцевості;

- житловий фонд у середньому на одного сільського мешканця;

- заклади культури та мистецтва;

- забезпеченість населення в сільській місцевості товарами тривалого користування.





110Молодь і ринок №7 (22), 2006

одразу буде видно через дослідження динамікипоказника балу родючості орних ґрунтів;

2) утворення промислових токсичнихвідходів у розрахунку на один кілометрквадратний. Запропонований показник вельмиважливий з точки зору визначення впливу факторівна ефективність землекористування.

3) зрошуванні та осушені землі входять догрупи показників, що визначають стан земельнихресурсів і особливого значення набувають привизначенні сталості розвитку використанняземельних ресурсів на мікрорівні.Спірним, на нашу думку, є включення до

екологічного блоку оцінки сталості розвиткуземлекористування окремих показників.

I. Капітальні вкладення в заходи наохорону навколишнього середовища тараціональне використання природнихресурсів. Названий показник не дає уявлення простан земельних ресурсів і лише опосередковановизначає рівень їх використання (за умовирозрахунку питомих капітальних вкладень, тобтона 1 га); тим більше, цей індикатор не оцінюєрівень ефективності використання землі. Тому, нанашу думку, вказаний показник слід винести замежі екологічного блоку і вписати до еколого-економічного як питомі капітальні вкладення, прицьому створений блок обов’язково розширитисистемою показників ефективності використаннякапітальних вкладень у заходи на охоронунавколишнього середовища та раціональневикористання природних ресурсів, зокрема,сільськогосподарського землекористування, а саме:відвернені втрати ґрунту, повний та чистийекологічні ефекти , приведені затративідповідно на приріст врожаю та охоронуґрунту, вартість приросту врожаю вкадастрових цінах, повний і чистий еколого-економічні ефекти.

II. Аварійні забруднення об’єктівнавколишнього середовища , надзвичайніекологічні ситуації та радіаційні аварії. По-перше, названі явища включають перелікпоказників у різних одиницях виміру, тому постаєпитання, які саме із них використовувати і в якиходиницях виміру. По-друге, вказані ситуації єнадзвичайними, а в результаті їх відбуттясільськогосподарське землекористування взагалінеможливе. По-третє , в екологічний блоквключено показники, які тією чи іншою міроювідображають вплив названих раніше індикаторівна рівень використання землі. По-четверте,здійснення згаданих явищ має довготривалінегативні наслідки, які значно впливають як наефективність землекористування, так і на

демографічну ситуацію. Саме тому ми вважаємоза доцільне винести такі індикатори, як аварійнізабруднення об’єктів навколишнього середовища,надзвичайні екологічні ситуації та радіаційні аварії,окремо від будь-яких блоків, оскільки об’єктамиїх впливу є усі аспекти сталого розвитку.Економічний блок . За пропозицією

А.Г. Тихонова, Н.В. Гребенюка, О.В. Тихоненкота В.П. Феденко економічний блок нараховує 10індикаторів. Це переважно показники економічноїефективності використання землі, проте з нашоїточки зору вказаний перелік потребуєкоригування.По-перше, слід відсікти показники, що не

дають оцінки ефективності використання землі.Наприклад, показник продукції сільськогогосподарства жодним чином не дає уявленняпро рівень землекористування, у динаміці він лишепоказує зміни обсягів виробництва продукції, щоможе бути обумовлене або екстенсивнимиметодами (розширення посівних площ), абоінтенсивними методами (внесення мінеральних чиорганічних добрив), які в свою чергу можуть матияк позитивні, так і негативні наслідки уземлеробстві. Не має сенсу також визначатиіндекси продукції сільського господарства,продуктивності худоби та основних фондів.По-друге, для більш повного відображення оцінки

ефективності землекористування необхіднозбільшити кількість показників, що її визначають. Дотаких ми відносимо: припадає на 1 га сільгоспугідьпоголів’я худоби та птиці (даний показник даєзмогу оцінити вплив якісних та кількіснихфакторів на результативні показники, якінаведено далі), отримано в розрахунку на 100 гасільськогосподарських угідь молока та приростуВРХ, отримано в розрахунку на 100 га рілліприросту свиней, отримано в розрахунку на 100га посівів зернових та зернобобових культур яєцьта приросту птиці.По-третє, показник продуктивності праці в

сільськогосподарському підприємстві, на нашудумку, слід віднести до блоку соціально-економічного, оскільки він не дозволяє оцінитиефективність використання землі, проте визначаєефективність використання трудових ресурсів.Соціальний блок. Доволі складно виділити

групу показників соціального блоку, оскількипрактично всі існуючі індикатори рівня життянаселення тією чи іншою мірою відображаютьрівень соціального розвитку та демографічнуситуацію. Загалом, головні з цих показниківвисвітлені у наукових роботах А.Г. Тихонова таін.; разом з тим, на нашу думку, існує перелікпоказників, які характеризують як соціальну, так





111 Молодь і ринок №7 (22), 2006

і економічну сталість, тому їх слід віднести досоціально-економічного блоку. Такимипоказниками є:

1) рівень економічної активності населення всільській місцевості;

2) рівень зайнятості населення в сільськіймісцевості – даний показник є основним щодоаналізу зайнятого населення;

3) рівень середньодушових сукупних витратнаселення в сільській місцевості, у тому числі напродукти харчування;

4) індекс Джині для населення в сільськіймісцевості, який відображає ступінь відхиленняфактичного розподілу доходів від лінії їхрівномірного розподілу;

5) децильний коефіцієнт для населення всільській місцевості, який визначає співвідношеннямінімального рівня доходів (витрат серед 10%найбільш забезпеченого населення домаксимального рівня доходів) витрат серед 10%найменш забезпеченого населення.Висновки. Проведені дослідження показали,

що для забезпечення виконання умови промінімальну кількість індикаторів, які б повноюмірою відображали екологічні, економічні тасоціальні характеристики функціонуючої системиземлекористування , необхідно здійснитикоригування існуючої системи показників.

1. Розширити систему показників за блоками:а) екологічним – питома вага посівних площ в

складі ріллі; частка зрошуваних земель у площісільгоспугідь; частка осушених земель у площісільгоспугідь; питома вага площі посівівінтенсивних культур у загальній площі посівів (беззернових та з зерновими культурами); середній балродючості орних ґрунтів; утворення промисловихтоксичних відходів у розрахунку на один кілометрквадратний; зрошуванні та осушені землі;б) економічним – припадає на 1 га

сільгоспугідь поголів’я худоби та птиці, отриманов розрахунку на 100 га сільськогосподарськихугідь молока та приросту ВРХ, отримано врозрахунку на 100 га ріллі приросту свиней,отримано в розрахунку на 100 га посівів зерновихта зернобобових культур яєць та приросту птиці.

2. Відсікти індикатори, які не відображаютьхарактеристик, що дають змогу оцінити сталістьрозвитку землекористування:а) економічний – продукції сільського

господарства; індекси продукції сільськогогосподарства, продуктивності худоби та основнихфондів.

3. Виділити окремі під блоки для показників,що однаково рівно визначають два з трьохаспектів сталості:

а) еколого-економічний – питомі капітальнівкладення; відвернені втрати ґрунту, повний тачистий екологічні ефекти, приведені затративідповідно на приріст врожаю та охорону ґрунту,вартість приросту врожаю в кадастрових цінах,повний і чистий еколого-економічні ефекти;б) соціально-економічний – продуктивності

праці в сільськогосподарському підприємстві;рівень економічної активності населення в сільськіймісцевості; рівень зайнятості населення в сільськіймісцевості; рівень середньодушових сукупнихвитрат населення в сільській місцевості, у томучислі на продукти харчування; індекс Джині длянаселення в сільській місцевості; децильнийкоефіцієнт для населення в сільській місцевості.

4. Винести окремо від будь-яких блоків групуіндикаторів, об’єктами впливу яких є усі триаспекти сталого розвитку – аварійні забрудненняоб’єктів навколишнього середовища, надзвичайніекологічні ситуації та радіаційні аварії.

5. Розроблена система комплексної оцінкисталого розвитку землекористування намікрорівні неефективна і потребує подальшогоудосконалення.

1. Балаж Н. Й . Сталий розвиток якконцептуальна основа екологізаціїсільськогосподарського землекористування вУкраїні // Землевпорядний вісник. – 2005. –№3. – С.26 – 30.

2. Тихонов А.Г., Гребенюк Н.В., ТихоненкоО.В., Феденко В.П. Наукові засади сталогорозвитку землекористування: індикаціяекологічного стану // Землевпорядкування. –2003. – №1. – С.15 – 20.

3. Тихонов А.Г., Гребенюк Н.В., Тихоненко О.В.,Феденко В.П . Наукові засади сталогорозвитку землекористування: індикаціяекономічного стану // Землевпорядкування. –2003. – №1. – С.3 – 15.

4. Тихонов А.Г., Гребенюк Н .В., ФеденкоВ.П., Тихоненко О.В. Наукові засади сталогорозвитку землекористування: індикаціясоціального стану та індикаційна модель //Землевпорядкування. – 2003. – №2. – С.8 – 19.

5. Тихонов А.Г., Гребенюк Н.В., Тихоненко О.В.,Феденко В.П. Наукові засади сталого розвиткуземлекористування: принципи , індикація,показники // Землевпорядкування. – 2002. –№2. – С.13 – 21.

6. Тихонов А.Г., Гребенюк Н.В., Тихоненко О.В.,Феденко В.П. Наукові засади сталого розвиткуземлекористування: сутність , підходи,закономірності // Землевпорядкування. – 2002.– №2. – С.3 – 9.





112

Постановка проблеми. Інтеграція Українив європейський освітній простір спонукала до зміну сфері освіти і культури. Однією з головнихособливостей сучасної освіти постає необхідністьпосилення загальної культури дітей та молоді інасамперед формування у них патріотизму, що є“проявом особистістю любові до свого народу,поваги до українських традицій, відчуттям своєїналежності до України, усвідомлення спільностівласної долі з долею Батьківщини” [4, 15].Важливе значення у цьому процесі відводитьсякраєзнавству, яке має формувати у дітейустановку на процес удосконалення людськихздібностей, активності, спрямованої наоблагородження внутрішнього світу дитини.Могутнім і невичерпним джерелом духовності,

моральності і культури суспільства є любов дорідного краю, його безцінних багатств, глибокапошана до віковічних традицій свого народу.Високе поняття Вітчизни починається від рідногоміста, села, вулиці, від рідного порогу. Вонопередається з покоління в покоління з молокомматері, чарівною мелодією народної пісні,поетикою рідної мови. Любов до малої Вітчизни“це те, без чого неможливий справжнійпатріотизм, ані пов’язана з ним повага до іншихнародів, до загальнолюдських цінностей та ідеалів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Окремі аспекти виховного впливу краєзнавствазнайшли відображення у працях вітчизняних(О .В.Духнович, С.Рудницький, С.Ф.Русова,С.Сірополко, К.Д.Ушинський) та зарубіжнихпедагогів (Д.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Й.Песталоцці).Проблеми національного виховання назахідноукраїнських землях аналізували П.Біланюк, А. Волошин, М. Галущинський, М.Євшан, О. Маркуш, В. Пачовський, Ф. Повхан, І.Ющишин та ін. Вагому роль краєзнавству уформуванні духовності, громадянськихпереконань і патріотичних почуттів, високоїкультури і моралі, відводив В.О.Сухомлинський.

На сучасному етапі дослідженням цієї проблемизаймаються А.Вихрущ , Т.Завгородня ,С.Золотухіна, О.Сухомлинська, М.Чепіль.Однак використання краєзнавства у навчально-

виховному процесі на кожному історичному етапімало свої особливості. Лише за умовоб’єктивного аналізу виховної ролі краєзнавстваможна вийти на можливості та перспективитворчого використання історичного досвіду упідвищенні рівня культури молодших школярів.Мета статті: розкрити педагогічні ідеї

українських освітніх діячів міжвоєнної періодущодо ролі та значення краєзнавства як засобупатріотичного виховання молодших школярів.Виклад основного матеріалу. Українське

краєзнавство, пройшовши нелегкий шляхрозвитку, зайняло в сучасному суспільно-політичному житті пріоритетні позиції з духовноговдосконалення, збереження багатовіковихкультурних традицій, відновлення історичноїпам’яті народу, формування національно свідомихгромадян незалежної суверенної держави. Урозв’язанні цього завдання значне місце належитьшкільному краєзнавству і дитячому туризму, якісприяють глибшому засвоєнню учнями основнаук, формуванню у них національних переконань,моральних і естетичних почуттів, фізичномурозвитку і загартуванню.Як свідчить вивчення джерельної бази,

українські педагоги міжвоєнного періодунаголошували на тому, що основи краєзнавствазакладаються ще в початкових класах. З першогороку навчання діти починають знайомитись знавколишнім , соціальним і природнимсередовищем: місцевими історичними ікультурними об’єктами, рослинами, тваринами,корисними копалинами та ін. Культура дитячоїжиттєтворчості передбачає вміння і бажання“подивитись на себе з боку”, вийти за рамкибуденності, контролювати свою поведінку,наявність громадянської і художньо-естетичної

Наталія Харів, аспірант кафедри педагогікиДрогобицького державного педагогічного університету


КРАЄЗНАВСТВО ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГОВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

(1900 – 1939 рр.)У статті йдеться про те, що основним засобом патріотичного виховання учнів у

початковій школі є краєзнавство, яке дає змогу учням опанувати почуттям любові до рідногокраю.

КРАЄЗНАВСТВО ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯМОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ (1900 – 1939 рр.)

© Н. Харів, 2006




113 Молодь і ринок №7 (22), 2006

культури вміння насолоджуватись красою ,прагнення до добра й істини, напруження думок.У дитинстві власне життя практично неусвідомлюється, але результати діяльності “цьогожиття” мають величезний відбиток умайбутньому.Найкращим засобом патріотичного виховання

учнів у початковій школі С.Русова вважала наукукраєзнавства (українознавства). Лише термін“краєзнавство” (від слова “край”), як зазначалаС.Русова, найбільш повно відображає виховнізавдання і зміст цього інтегрованого навчальногопредмету, який … “поставив перед дітьми всюнауку як щось суцільне і гармонійне, бо гармоніяй суцільність усе приваблюють дитячий розум”[5, 25]. Таким комплексом є краєзнавство, якевідображає життя рідного народу, рідного краюучнів.С.Русова стверджувала, що краєзнавство є

тим підґрунтям, “тереном”, на якому повиннабудуватися національна школа кожного народу іпроцес виховання свідомих, активних громадян-патріотів [5, 33]. Важлива педагогічна функціякраєзнавства полягає у тому, що знання такогороду дають можливість наблизити школу дообставин реального життя. Вона відзначає великуувагу до предмету “краєзнавства” на східнихтеренах України – в Одесі, Києві, Лубнах,Луганську, Вінниці, Коростишеві, Умані, Маріуполіта ін. станом у 20 - х рр. ХХ ст.Краєзнавство покликане формувати в учнів

цілісне поняття малої і великої Батьківщини. Дітиповинні добре знати своє рідне оточення у різнихвимірах: історичному, мовному, природничому,національно-культурному тощо. До того ж добрерозуміти і усвідомити, що “… з лона рідної землі,з нив, лісів і вод батьківщини можна не тількибрати все потрібне для життя, але й треба щосьдати, вертаючи їй через освіту, піднесеннягромадського життя, народної культури. У цьомукруговому обороті з батьківщини до батьківщиний виявляється громадянський свідомий обов’язок,який лежить на кожному громадянині – вміннядобре видобувати природні багатства рідноїкраїни невсипучою працею – хліборобством,скотарством, промислами – й освітою, наукою,поліпшувати економічний і соціяльний стан життясвоїх земляків. Це є, можна сказати, соціяльнезначіння важливого знання своєї батьківщини” [5,26].Патріотичне виховання треба розпочинати з

виховання почуття любові до рідного краю, бо миможемо любити тільки те, що знаємо. Треба датизмогу дітям оглянути навколишню місцевість,знати там кожну річку, ліс, озеро, флору і фауну,

найближчі села, їх будівлі, професії і ремесламісцевого населення. Але цей патріотизм неповинен перерости в ізольований національнийегоїзм, бо, люблячи свій народ, дитина, на думкуС.Русової, має визнавати специфічні риси і правона пошану за іншими народами. З цією метоюнеобхідно час від часу відзначати з дітьми різнінаціональні свята. Так соціальне виховання плекаєзагальнолюдські ідеали, а також поглиблюєсамосвідомість молодої людини як громадянинасвоєї держави, як вірного сина свого народу.Формування внутрішньої культури дитини

неможливе без цілісного зв’язку від “малого довеликого”, від близької історії рідного краю доісторії України. Про вплив рідної природи на душудитини К.Д.Ушинський писав у своєму юнацькомущоденнику: “Називайте мене варваром впедагогіці, але я узяв із вражень мого життяглибоке переконання, що прекрасний ландшафтмає такий виховний вплив на розвиток молодоїдуші, із яким важко конкурувати впливу педагога,що день, проведений дитиною серед гаїв і полів,коли її голову заполоняє якийсь солодкий туман,в теплій волозі якого розкривається її молоде серцедля того, щоб безтурботно і несвідомо вбирати всебе думки і зародки думок, які потоком ллютьсяз природи, що такий день вартує багатьох тижнів,проведених на шкільній лаві” [7, 52]. Саме втакому природному середовищі, в оточенні усьогорідного, зберігаються ті фундаментальні зв’язки,біологічного із системою поза біологічновироблених механізмів, що програмуютьдіяльність людини, і зливаються в єдине ціле, ітоді стають нерозривними процес виховання йсистема моральних цінностей, фундаментальніідеї, культурні орієнтири.Знання найближчого оточення, минулого й

сучасного свого народу, відчуття себе “живим ісвідомим членом живого, свідомого і об’єднаногоорганізму” є, за висловом І. Франка, першимступенем, першою прикметою раціональної освіти[8, 117]. Цього можна досягти, насамперед,вивченням і усвідомленням багатограннихзв’язків рідного краю. Чим глибше учні вникаютьв історичні і культурні відносини краю з іншимирегіонами і територіями України, тим чіткішеосмислюється поняття Батьківщини. “Наш крайвеликий і багатий, один з найкращих країв на світі,створений для розвитку великої, економічносильної держави. Український народ повнийжиттєвої сили, енергії, здібний, витривалий, високоздатний до організації, до громадськоїсолідарності”, – писав М.Грушевський [1, 50].У вихованні відданості Україні, національної

самосвідомості, глибокої поваги до свого й інших





114Молодь і ринок №7 (22), 2006

народів пріоритет, безперечно, належить історії.Адже того, що може дати рідна історія в сферіморального, соціально виховуючого впливу, йогобезпосередності, не може дати ніяка інша. “Требагорнутися до свого, українського, заохочувати донього, розширювати його всякими способами”, алеж “звичайно, вивчення історії рідного краю не маєстати самоціллю, перешкодою до глибокогозасвоєння курсів загальної історії та історіїУкраїни. Тут слід мати міру, керуватись розумноюдоцільністю з тим, щоб учень міг пізнати, якемісце належить всьому своєму в загальному, абивоно в його уяві не було ані занадто великим, анізанадто малим” [2, 25].П.Кирчів, І.Копач, І.Ющишин та ін. вважали,

що в дітей необхідно виховувати повагу до людейінших національностей та віросповідань, оскількилюбов до рідного краю відкидає будь-які проявишовінізму, бо це руйнуюча сила, замість заохотитидо позитивної праці для рідного народу, вчитьненавидіти і шкодити іншому народові. Однаквиховання патріотизму повинно носити здоровийхарактер, без ознак шовінізму, а тому любов досвого не повинна доходити до ненависті протичужих народів. Учні повинні так пізнавати історіюнароду і людства, щоб у них розвивалася братнянародна і міжнародна любов, щоб сформуваласьпотреба вдосконалення себе і людства, почуттявзаємної любові і здатності до особистоїпожертви. Не проповідуючи найменшогошовінізму і національної нетерпимості, требанавчити молодь все своє рідне любити: село, хату,народ, звичаї, рідну землю й історію, народнупоезію і писану літературу, науку, а над все ріднумову, котру чоловік мусить зберігати як найбільшусвятість і найдорожчий духовний скарб народу.Розкриваючи питання формування в молоді

патріотичних почуттів, педагог наголошує, що“основа любови до свого народу – це прив’язаннядо родинного гнізда, до батьківщини. Дитинаприв’язується з природи до свого найближчогосвіту й людей, які її оточують. Вона любить своєродинне місце з усім його природним багатствомі красою, любить матірну мову й пісні, ношу йзвичаї. Ті природні почування любові до свогорідного скріплюються, поширюються йусвідомлюються в неодної дитини вже в передшкільному віці завдяки домашньому впливу…Патріотизму вчиться дитина під вправною рукоювиховника при кожній нагоді, під час розмов, принавчанні географії, історії, геології,природознавства тощо… а вже дуже легко вчитив народному дусі співу, руханки, рисунків і ручнихробіт” [3, 216 – 217].Змістом кожної території є її жива і мертва

природа. Вона має служити підставою фізичногоіснування людини, впливати на струни людськоїдуші та розбуджувати в ній чуттєві й вольовіреакції. Щоб наблизити учня до природи, виховникповинен говорити з ним рідною мовою.Такої ж думки дотримувався Іван Ющишин.

Розмірковуючи над змістом географії якпередмету навчання і виховання , педагогрозподілив дидактичний матеріал з географіїтаким чином: 1) рідний край (Heimatkunde); 2)держава (батьківщина, Vaterlandskunde); 3)знання країв (Landerkunde ); 4) загальна географія(Allqemeine Erdkunde); 5) астрономія(Himmelskunde). Особливе значення має наука прорідний край (“родинознавство”), оскільки дитинаперші враження про рідний край отримує в колисці,у рідній хаті. Школа поширює і поглиблює ці знання,а також повинна дати кожному громадяниновітаке знання батьківщини, щоби він міг стати длянеї корисним. На більшому чи меншому клаптикурідного краю – конкретно рідного села й повіту –має дитина пізнати всебічно й ґрунтовно всіелементи науки математичної, фізичної, біологічноїй антропологічної географії, на яких дальшебудуватиме шляхом наукових і мислительниханалогій загальної географії, про всі країни ічастини світу, про цілий земний світ і всесвіт.Через основне вивчення вужчої батьківщини,рідного краю, повинна дитина, спершись на чиннійлюбові до того ж рідного краю, зрозуміти йвідчути свій і свого народу духовий, політичний ігосподарсько- економічний зв’язок із ближчимий дальшими країнами й народами – та з цілимсвітом… Дитина навчиться і зрозуміє, що все, щовона в житті має й чого її треба до існування, вонаможе дістати тільки від рідного краю, або черезнього” [9, 20]. Патріотичні почуття, якіформуються з раннього дитинства у сім’ї, родинідо рідного краю , стають ще сильнішими івиразнішими, коли дитина детальніше пізнає своюбатьківщину, свій народ, його звичаї і традиції.Висновки. Вивчення джерельної бази дає

підстави стверджувати, що вітчизняні педагогиміжвоєнного періоду розглядали краєзнавство якважливе джерело патріотичного виховання учнів.Особливу увагу приділяли природномусередовищу, оточенню усього рідного, а географіюрідного краю вважали першим каменемфундаменту, на якому найкраще будуєтьсясвідомий національний патріотизм.Сьогодні, у добу духовного зламу і

розчарувань українського народу, коли одним знайважливіших обов’язків освітян є плеканняпатріотизму, значення краєзнавства важкопереоцінити, бо завдяки йому можемо подолати





115 Молодь і ринок №7 (22), 2006

почуття меншовартості, відродити ідеюсамооцінки отчого краю, виховати синівськіпочуття до традицій і обрядів. Подальшоговивчення заслуговують питання реалізаціїпринципу краєзнавства на уроках читання,іноземної мови у початковій школі, педагогічніоснови краєзнавчо-туристичної діяльності зучнями молодшого і середнього шкільного віку.

1. Грушевський М. Хто такі українці і чоговони хочуть. – К.: Знання, 1991. – 240 с.

2. Грушевський М. Про українську мову іукраїнську школу. – К.: Веселка, 1991. – 46 с.

3. Дзерович Ю. Педагогіка. – Львів:Накл.Греко-катол. Богосл. Академії, 1937. –240 с.

4. Національна програма виховання дітей

та учнівської молоді в Україні // Світвиховання. – 2005. – № 4 (5). – С. 6 – 30.

5. Русова С. Краєзнавство в народнійшколі // Шлях виховання й навчання. – 1933. –Кн. 1. – С. 25 – 33.

6. Сухомлинський В.О. Роки дитинства //Вибрані твори в п’яти томах. – К.: Рад. школа,1977. – т. 3. – С. 99 – 279.

7. Ушинський К.Д. Избранные педагогическиепроизведения. – М.: Просвещение, 1968. – 510 с.

8. Франко І . Галицьке краєзнавство //Зібрання творів: В 50-ти т . – К.: Науковадумка, 1986. – Т. 46. – Кн. 2. – С. 116 – 150.

9. Ющишин І . Географія як предметнавчання й виховання в народних школах //Шлях виховання й навчання. – 1933. – Кн.1. –С.13 – 25.

Постановка проблеми . Здібності допедагогічного спілкування, педагогічного впливу,найкращої реалізації покликання вчителянабувають надзвичайно великого значення в епохуінформативного суспільства. Саме тому увищих педагогічних навчальних закладахпершочерговим завданням є не стільки підготовкаспеціаліста з певного фаху, скільки навчання івиховання майбутнього вчителя до роботи здітьми.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Загалом особистість студента, його обдарування,шляхи і форми їх виявлення на різних етапахрозвитку суспільства постійно були і є предметомпильної уваги вчених – істориків, філософів,соціологів, педагогів і психологів. Їх вивчалиЕ. Бріджмен, Е. Вудьярд , Дж. Рензуллі,

Е. Торнадайк, Е. Торренс та ін. Серед українськихнауковців виділимо О. Антонову, В. Моляко,О. Музику, В. Роменця, Л. Чорну й ін.Виклад основного матеріалу. Серед видів

обдарованості варто виокремити обдарованістьпедагогічного характеру. Сам по собі такий видобдарованості ще не є загальноприйнятим.Переважно обдарованість вбачають у галузінауки, техніки, мистецтва, навіть спорту.Водночас, проблема вивчення природиобдарованості людини (не тільки майбутньоговчителя), співвідношення різних видівобдарованості дуже складна, бо може бутиджерелом певних конфліктних ситуацій. Так,дослідники вже звертали увагу на те, що в процесірозвитку обдарованих особистостей виникаютьсуперечності між високим рівнем здібностей і

Марія Чепіль, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки


Любов Прокопів, кандидат педагогічних наук, професор, заступник директораПедагогічного інституту

Прикарпатського національного університетуім. Василя Стефаника

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА З ОБДАРОВАНОЮМОЛОДДЮ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ІІ ПОЛОВИНИ ХХ ст.У статті висвітлено компоненти, зміст та критерії педагогічних здібностей,

розкрито досвід роботи з педагогічно обдарованою молоддю у педагогічних вищих навчальнихзакладах України упродовж другої половини ХХ ст.

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА З ОБДАРОВАНОЮ МОЛОДДЮУ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ІІ ПОЛОВИНИ ХХ ст.

© М. Чепіль, Л. Прокопів, 2006




116

іншими індивідуальними якостями, високоюпрофесійно орієнтованою мотивацією і відсутністювідповідних умов для самореалізації. Окресленіконфліктні ситуації можуть мати негативнінаслідки у процесі виявлення та розвиткуобдарованої особистості саме у наш час, колилюдина постає перед свободою вибору.Показовими з цього погляду є наслідки

проведеного нами анкетування, середстудентської молоді Прикарпатськогонаціонального університету імені ВасиляСтефаника, коли перед молодими людьми булопоставлено запитання про те, яким чином можнадосягнути успіху в житті. З’ясувалося, що 62 %опитаних надають перевагу реалізації власнихздібностей та професіоналізму, 34 % –матеріальному становищу, що сприяє реалізаціїпрофесійних уподобань, 53% – вихованню дітейна своїх життєвих принципах.Це дає підстави стверджувати, що в основі

формування у студентської молоді уявлення проуспіх у житті є ідеологія розвитку власнихздібностей та обдарувань. Звертає на себе увагуте, що у відповідях на питання згаданої анкетиреспонденти не надавали переваги одній якості, амайже однаковою мірою вважали необхідними іпрофесіоналізм, і реалізацію власних здібностей,і, нарешті, що для нас особливо важливо,виховання дітей на своїх життєвих принципах. Аостаннє і є намаганням проявити ту педагогічнуобдарованість, про яку вже йшлося.Виходячи із вищесказаного метою статті є

аналіз факторів, які впливають на розвитокпедагогічних здібностей, обдарувань майбутніхучителів включно з методикою їх виявлення тарозвитку у студентів вищих навчальних закладівУкраїни упродовж другої половини ХХ ст.Так дослідниця О. Антонова стверджує, що

педагогічні здібності передбачають відповіднуспрямованість особистості (світоглядну, політичну,моральну), ділові якості (педагогічні уміння,навички, досвід), риси характеру (вмінняспілкуватися, емоційна врівноваженість). Середхарактеристик особистості педагога, без якихпедагогічні здібності не зможуть набутиефективного розвитку, науковець виділяєспрямованість людини на педагогічну діяльність,мотивацію до творчості, наполегливість на шляхудо самовдосконалення [4, 74].

“Український педагогічний словник” даєвизначення педагогічних здібностей як“сукупності індивідуально-психологічнихособливостей особистості, які сприяють успішностіпедагогічної діяльності: комунікативність ,перцептивні здібності, динамізм особистості,

емоційна стійкість, оптимістичне прогнозування,креативність тощо” [1, 135].Педагогічна обдарованість включає якісно

своєрідне поєднання педагогічних здібностей,мотивації та свідомої професійноїспрямованості особистості, що дозволяєдосягти успіхів у творчій педагогічнійдіяльності. Існують різноманітні думки щодозмісту та критеріїв педагогічних здібностей. Нанаш погляд, задатки до педагогічноїобдарованості закладені природою, однак на їїформування впливає мікро- і макросередовище.Запорукою педагогічної обдарованості студентівє органічне поєднання самовідданої любові додітей, глибоке знання навчального предмета івисокий рівень розвитку здібностей.Серед провідних напрямів роботи з педагогічно

обдарованою молоддю визначаються такі:довузівський, аналітико-інформаційний, науково-дослідницький, професійно-педагогічний,художньо-естетичний, фізично-оздоровчийЗагалом особистість студента, його

обдарування, шляхи і форми їх виявлення на різнихетапах розвитку суспільства постійно були і єпредметом пильної уваги вчених – істориків,філософів, соціологів, педагогів і психологів. Їхвивчали Е. Бріджмен, Е. Вудьярд, Дж. Рензуллі,Е. Торнадайк, Е. Торренс та ін. Серед українськихнауковців виділимо О. Антонову, В. Моляко,О. Музику, В. Роменця, Л. Чорну й ін.Вищезгадана проблема була у центрі уваги

практиків і теоретиків педагогіки упродовж другоїполовини ХХ ст.Незважаючи на всілякі труднощі економічного

і політичного характеру, вплив офіційної ідеології,все ж було накопичено певний творчий доробок усправі підготовки обдарованої молоді до здобуттяпедагогічної професії.Уже на початку 60-х рр. ХХ ст. певну увагу

було приділено організації прийому у педагогічнінавчальні заклади. У процесі відбору майбутніхпедагогів почали брати участь не тількипедагогічні інститути, а й різні громадськіорганізації, органи народної освіти. Мета полягалав тому, щоб відібрати на навчання до педагогічнихзакладів молодих людей, які мають нахил дороботи з дітьми, надавати їм постійну допомогув підготовці до вступних екзаменів. Однак, на нашпогляд, під час відбору до педагогічних ВНЗобдарованої молоді не завжди враховувалисьздібності до педагогічної професії. Враховувалисьцільові скерування, які не завжди засвідчувалинаявність педагогічних здібностей. Одним зфакторів відбору молоді до педагогічних ВНЗ буланалежність до партійних та комсомольських






117 Молодь і ринок №7 (22), 2006

організацій, навіть успіхи у спорті чи художнійсамодіяльності. Але, незважаючи на певнінегативні впливи, які не могли не відбиватися навсій роботі вищих навчальних закладів, у томучислі і на системі вступних іспитів, все ж требавизнати, що вже тоді, наприклад, зверталася увагана залучення до навчання у педагогічних ВНЗсільської молоді, для чого створювалисьпідготовчі курси, практикувалося проведенняпедагогічних консультацій [6, 109].Цікавим у цьому плані, на наш погляд, є досвід

Полтавського педінституту, де була створенакомплексна система раннього профвідборумайбутніх абітурієнтів. Там, починаючи з 1974року, було розроблено і реалізовано програму“Учитель”. Сутність її полягає насамперед узалученні до вчительської діяльності педагогічнообдарованої молоді. У цій експериментальнійпрограмі було внесено додаткові принципипсиходіагностики особистості: гармонії,незалежних експертів, комплексності,лонгітюдності [3, 117–118].Досвід Полтавського педагогічного інституту,

який вже був неодноразово описаний, має не лишепрактичне, але й теоретичне значення, що наснасамперед і цікавить у зв’язку із темоюдисертаційного дослідження. Саме в планівирішення питань специфіки педагогічноїобдарованості варто ще раз звернутися дозгаданого досвіду, який в останні роки, як намздається , виявився несправедливо забутим.Однак саме в теоретичному плані дуже важливоусвідомити концептуальні підходи, які булипокладені в основу програми “Учитель”. Тут першза все панував принцип гармонії, який полягав уаналізі і врахуванні цілісних рис особистостімайбутнього вчителя загалом та її складовиххарактеристик [3].Для повної об’єктивності впроваджувався

принцип незалежних експертів, колихарактеристика особистості складалася кількоманезалежними дослідниками (перш за все – кращівчителі, а також представники органів народноїосвіти та громадських організацій).Приймальна комісія вирішувала питання про

зарахування абітурієнтів на основі шкільної тапсиходіагностичної характеристик, оцінокекспертної комісії, оцінок екзаменаційної комісії.Важливо підкреслити, що психолого-педагогічніспостереження проводились не лише під часвступних іспитів, а часто задовго до них. Такздійснювався принцип лонгітюдності, який полягаву послідовній систематичній психодіагностиціучнів, наприклад, VІІІ – X класів – слухачівфакультативу “Юний педагог”.

Додамо, що такі спостереження проводилисяі надалі – серед студентів педінституту і навітьмолодих учителів, що працювали у школі першітри роки. Останнє має принципове значення, бодає можливість робити висновки про наявністьчи відсутність педагогічної обдарованості нелише в результаті короткої співбесіди, але йупродовж довготривалого спостереження.У сучасних умовах, коли значно зростає увага

до проблем розвитку сільської школи і довідповідної підготовки вчителів для неї, вкрайнеобхідно враховувати той позитивний досвід, якийвже був накопичений у попередні десятиліття вукраїнській освіті. Ось чому система “школа-педагогічний інститут”, яка успішнофункціонувала у 70 – 80-х рр. ХХ ст., заслуговуєна пильну увагу. Там увага концентрувалася нарозв’язанні певних завдань , а саме: натеоретичному обґрунтуванні методики, організаціїй удосконаленні факультативу “Юний педагог” длярізновікової групи учнів загальноосвітньоївосьмирічної і середньої школи; методицідіагностики педагогічних здібностей школярів,спільної роботи педагогічного ВНЗ й органівнародної освіти заради цільового набору вінститут здібної до педагогічної діяльності молоді.Для досягнення цієї мети було визначено основнівимоги до педагогічної професії і чинникипридатності до неї, розроблена структурапсихологічної готовності [3].Зрозуміло, що тодішні умови не могли не

накласти свій відбиток на змістовій стороніфакультативу “Юний педагог”. Сьогодні не можевикликати подиву те, що на першому плані тамстояло “формування основ комуністичногосвітогляду й атеїстичне виховання”, “вихованнякомуністичного ставлення до праці; розширенняполітичного кругозору”, “виховання комуністичноїморальності” тощо. Такі гасла були, на жаль,загальнообов’язковими, і їх відсутність моглапоставити під сумнів саму ідею виявлення і розвиткупедагогічної обдарованості молоді, її підготовки донавчання у педагогічних ВНЗ. Більш вагомим бувне ідеологічний, а суто професійний підхід дозазначеної проблеми. З цього погляду принциповимбула підготовка до свідомого вибору професії,розвиток пізнавальної активності і культурирозумової праці, основ естетичної і фізичної культури,розвиток художніх здібностей тощо.Ініціатива полтавців із проблем раннього

виявлення і відбору педагогічно обдарованоїмолоді, розвитку її педагогічних здібностейзнайшла підтримку в колективах Криворізького,Луцького, Тернопільського, Київського та іншихпедінститутів.





118

Отож, незважаючи на те, що на змістовномурівні у процесі роботи з обдарованою молоддю(наприклад, зі старшокласниками, які вирішилипов’язати своє життя з педагогічною професією)відчутно віддзеркалюються ідеологічністереотипи, властиві певному часу, досвідПолтавського педагогічного інституту та й іншихВНЗ педагогічного спрямування України має бутивикористаний і на сучасному етапі. Він маєдоповнити комп’ютерні методики, тестуваннятощо. Погодьмося, дуже важко з’ясуватиготовність молодої людини стати педагогом лишена основі її почасти випадкових відповідей напитання анкети, запропонованої на вступнихіспитах.У другій половині 80-х рр. ХХ ст. розпочався

період пошуку нових форм і методів професійно-педагогічної освіти студентів. Поступововідбуваються зміни в структурі навчальних планівпедагогічних інститутів. Зокрема, у деяких з нихбули відкриті кафедри педагогічної майстерності,які внесли істотні зміни у процес підготовкивчителів. На превеликий жаль, предмет “Основипедагогічної майстерності” наприкінці ХХ ст.майже непомітно зник із навчальних планівпедагогічних інститутів та університетів.На наше глибоке переконання , це було

помилкове рішення, яке, без сумніву, має бутивиправлене в найближчий час, бо саме тамстворюються умови для розвитку івдосконалення педагогічної обдарованостістудентів. Педагогічні здібності проявляютьсяголовно не стільки в процесі механічного вивченнятих чи інших навчальних курсів (з наступнимрепродуктивним відтворенням набутих знань підчас іспитів, тестування тощо), скільки в процесіживого спілкування “викладач – студент” (курс“Педагогічна майстерність”), а надалі “студент”,потім “вчитель – учень” (педагогічна практика ібезпосередня праця в школі ) . Принципдіяльнісного підходу має прямий стосунок допроцесу виявлення й удосконалення педагогічноїобдарованості студентів, бо і теорія, і практикасвідчать, що лише у процесі безпосередньоїдіяльності відбувається становлення особистостіяк педагога.Проблема підготовки молоді для здобуття

педагогічної професії, методичні підходи довиявлення здібних до педагогічної професіїмолодих людей не втратили своєї актуальності ів останнє десятиліття, коли українська вищашкола отримала можливість розвиватися наоснові власних надбань і традицій. Так, на початку90-х рр. ХХ ст. у республіці діяли факультетимайбутнього вчителя, педагогічні класи, школи

юного педагога. Вищим навчальним закладамдозволено, за погодженням із Міністерствомосвіти прирівнювати випускні іспити на атестатзрілості професійно орієнтованої молоді довступних. Деякі педінститути (Київський іменіМ. Драгоманова, Уманський та ін.) зараховувалибез вступних іспитів випускників загальноосвітніхшкіл, яким видавались рекомендації вчителів-новаторів (“за довірою”).За рішенням приймальної комісії Івано-

Франківський педінститут (з 1992 р . –університет) приймав до ВНЗ без вступних іспитіввипускників педучилищ, які одержали дипломи звідзнакою, але лише з тих педучилищ, з якимибуло укладено договір, де члени екзаменаційноїкомісії вищого навчального закладу брали участьу прийомі випускних іспитів учнів педучилищ [5].При педагогічних інститутах відкривалися

Малі академії наук, факультети довузівськоїпідготовки. Однією з ефективних форм роботи зобдарованою молоддю стало заснування ліцеїв,шкіл-лабораторій при педагогічних інститутах тауніверситетах. Вони почали організовуватись з 90-х років ХХ ст. при ВНЗ з метою залученняобдарованої молоді до навчання у вищихнавчальних закладах. Серед них заслуговують наувагу ліцеї на базі ВНЗ (Донецького державногоуніверситету, Київського педагогічного інститутуім. М. Драгоманова), а також такі ліцеї:Полтавський, Чернігівський, Сумський,Ніжинський, Рівненський [2].Поряд з гімназіями та ліцеями , великі

можливості для виявлення і розвитку педагогічнихздібностей школярів та студентів педагогічнихВНЗ надавала самоосвіта. Ще не починалисярозмови про Болонський процес, але життявимагало від майбутніх фахівців більш глибокогоі свідомого ставлення до своєї професії. Ранішетакож ніхто не заперечував проти важливостіцього напрямку в навчально-виховному процесі,але умови інформаційного суспільства, колизнання у будь-якій галузі потребують оновленнячи не кожні десять років, стало зрозумілим, щопрожити усе життя лише зі знаннями,одержаними колись у студентські роки,неможливо. Сказане має прямий стосунок допрофесії вчителя, який не тільки сам має бутивідкритим для одержання і використання будь-якихінноваційних технологій, але й готувати своїх учнівдо постійного саморозвитку, самовиховання ісамоосвіти. Психологічна і професійна готовністьдо такого напрямку діяльності є одним ізнайважливіших компонентів педагогічноїобдарованості.Цікавою для нашого дослідження була робота






119 Молодь і ринок №7 (22), 2006

викладачів та студентів Південноукраїнськогодержавного педагогічного університету іменіК. Ушинського (м. Одеса), спрямована наформування готовності студентів до самоосвіти.Серед важливих умов організації самоосвітистудентів у ВНЗ було: стимулювання їхпрофесійної та інтелектуальної активності, щовикликало необхідність усунення перевантаженнястудентів лекційними, аудиторними заняттями,співтворчість та співпраця між викладачами йстудентами; колективні форми плануваннянавчального процесу, аналізу його результатів,проведення спільних наукових конференційвикладачів і студентів, випуск тематичнихнаукових збірників, диференційований підхід достудентів, консультування їх щодо необхідності іспецифіки самоосвіти, розробка і запровадженнярізноманітних курсів, які вимагали практичногооволодіння різними педагогічними технологіямиі, зокрема, ґрунтовним знанням таких необхіднихпедагогічних дисциплін, як уже згадані “Основипедагогічної майстерності”, “Педагогічнеспілкування”, “Теорія і практика самонавчання ісамовиховання”, “Наукова організація працівчителя” та ін.Подальше дослідження обраної теми буде

виходити з уявлення про те, що навчально-виховнаробота з обдарованою молоддю у досліджуванийперіод проходила як у процесі аудиторної, так іпозааудиторної роботи. Навчально-виховнадіяльність українських педагогічних ВНЗвключала такі форми: самостійна робота іпідготовка рефератів з фундаментальних,прикладних, гуманітарних дисциплін, розробкаметодичних матеріалів тощо; дослідницькадіяльність на лекціях; наукові семінари;спецсемінари; лабораторні заняття; виробнича тапедагогічна практика і виконання нетиповихзавдань дослідницького характеру, розробканестандартних уроків тощо; курсові, дипломні,магістерські роботи; презентації.У позааудиторний час робота з обдарованою

молоддю проходила в індивідуальній, груповій тамасових формах. Індивідуальні форми роботи зобдарованою молоддю включали в себеіндивідуальні дослідницькі завдання, роботу заіндивідуальним графіком навчання, науковістудентські звіти, опублікування робіт у науковійперіодиці.До групових форм роботи з обдарованою

студентською молоддю належали: наукові гуртки;проблемні групи: “викладач – аспірант – студент”,наукові семінари, педагогічні клуби, клубиінтелектуалів.

Масові форми роботи з обдарованою молоддюпередбачали: творчі конкурси, науково-теоретичніта науково-практичні конференції, наукові читання,предметні олімпіади, наукові об’єднання.Робота з обдарованою молоддю у

педагогічних ВНЗ передбачала певні методи їїстимулювання: оголошення подяки, нагородженняграмотами, дипломами, коштовнимиподарунками , виплата грошових премій,призначення іменних стипендій.Накопичений позитивний досвід може бути

використаний і в новітню епоху, коли відбуваєтьсяперебудова української вищої школи у напрямкуБолонського процесу.Таким чином, можна констатувати, що вже

накопичена велика кількість матеріалів,присвячених проблемам педагогічноїобдарованості та її компонентам. Водночас, требавизнати, що вимагають глибшого і детальнішогоаналізу фактори, які впливають на розвитокпедагогічних здібностей, обдарувань майбутніхучителів разом з методикою їх виявлення тарозвитку у студентів вищих навчальних закладівУкраїни упродовж досліджуваного періоду.Звичайно, така робота повинна починатися ще здовузівської підготовки, яка багато у чомуактивізує і вдосконалює досить складний процеспідбору контингенту до навчання у вищіпедагогічні заклади.

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник.– К.: Либідь, 1997. – 376 с.

2. Жерносек І. Удосконалення науково-методичної роботи в сучасних загальноосвітніхшколах, ліцеях, гімназіях: Монографія. – К.,2001. – 204 с.

3. Зязюн І. Педагогіка добра: ідеали і реалії:Наук.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2000. – 312 с.

4. Наукова школа: центр професійноїпідготовки педагогічних кадрів: Наук. зб. /Житомирський держ. ун-т ім. Івана Франка /О . Дубасенюк (ред .). – 2. вид ., доп . –Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2005. –419 с.

5. Прикарпатський університет: здобуткита перспективи. – Івано-Франківськ: Плай,2000. – 192 с. [247].

6. Про роботу з молодими вчителями вЖитомирській області // Радянська школа. –1963. – №9. – С. 108 – 110. [251, 109].

7. Розвиток здібностей: Методичні рекомендації /Р. Хмелюк та ін.; Південноукраїнськийдержавний пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. –Одеса, 1998. – 48 с.






120

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій. В умовах сьогоденняв Україні створюється альтернатива колективним ідержавним сільськогосподарським підприємстваму вигляді фермерства. І хоча сьогодні ще не можнаговорити про конкуренцію цих різних у своїй основіформ господарювання, усе ж фермерство вУкраїні має перспективи і, безумовно, займечільне місце в народногосподарському комплексікраїни [5]. Однак для досягнення цієї метипотрібні господарі, збагачені глибокими знаннямипро нові методи і підходи ринкової економіки вгалузі сільського господарства [1].Крім цього, все частіше останнім часом

виникає питання раціонального використанняземлі. Багато людей одержали у власність ділянкиабо земельні паї, причому не завжди родючі.Найчастіше земля є для них єдиним джереломіснування, особливо у віддалених селах. А якправильно обходитись із землею вони часто незнають, а якщо і є первинні знання, то вони нарівні дідівських методів господарювання, а не нарівні сучасних європейських технологій. І цепроблема не тільки молоді, а й старшого покоління[7]. Звідси випливає, що до моменту, допокиУкраїна стане економічно сильною державою,необхідно більшу увагу звернути на практичнуфахову освіту, яка буде більше відповідати нашійспроможності та потребам [2]. У цих умовахвиникає потреба як безпосередньо у фермерів, щовже працюють, і їх потенційних колег, так істудентів вищих навчальних закладів, спеціалістівсільського господарства, науковців у поглибленнімвивченні питань фермерського виробництва, і,зокрема, однієї з важливих його сторін –менеджменту.Мета статті. Метою даної статті є

розширення розуміння аграрного менеджменту,визначення умов його становлення і розвитку всільському господарстві.Виклад основного матеріалу. Аграрний

менеджмент може бути визначений як діяльністьз організації і координації виробництва насільськогосподарських підприємствах з метоюотримання зростаючого прибутку вдовгостроковому періоді, а також досягненняінших специфічних для кожного фермера цілей.Він може розглядатися і як комбінаціявиробничого менеджменту, комерційного іфінансового менеджменту, менеджментумаркетингу і менеджменту персоналу.Питанням менеджменту приділяють значну

увагу фермери за кордоном. Так, наприклад, уСША і в країнах Західної Європи для того, щобстати фермером, потрібно мати спеціальну освіту.Сьогодні вже багато фермерів у цих країнахмають ступінь бакалавра зі спеціальності “аграрнаекономіка” чи “аграрний менеджмент”,закінчивши аграрний коледж університету. Беззнань у галузі менеджменту і уміннявикористовувати їх на практиці в умовах сучасноїекономіки успішне ведення фермерськогогосподарства стає просто неможливим [6].Селянські господарства, що мають рівні умови

свого функціонування – розмір, капітал, трудовіресурси, спеціалізацію, можуть отримуватиповністю різні кінцеві результати господарюваннязавдяки ефективному чи неефективномувикористанню менеджменту. Поряд із землею,працею і капіталом менеджмент виступаєчетвертим виробничим ресурсом, без якого неможуть ефективно функціонувати і три інші видиресурсів [4]. Основна суть менеджменту полягаєу прийнятті рішень. Перед менеджером завждистоїть проблема вибору в процесі прийняттярішень . Він повинен визначити цілігосподарювання, які виробничі ресурси для цьогопотрібні і в якому співвідношенні, скільки якоїпродукції виробляти і в які періоди часу. Для цьогофермеру потрібно мати відповідні знання іпрактичні навики роботи.В умовах ринкової економіки товаровиробник,

Василь Зінкевич, кандидат сільськогосподарських наук, доценткафедри менеджменту та підприємництва


МЕНЕДЖМЕНТ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУВИРОБНИЦТВІ

У статті висвітлюються актуальні питання необхідності застосування аграрногоменеджменту в практиці роботи селянських (фермерських) господарств як важливого засобунарощування виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення його ефективності.

МЕНЕДЖМЕНТ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

© В. Зінкевич, 2006




121 Молодь і ринок №7 (22), 2006

яким є і фермер, працює для отримання прибутку.Якщо виробництво не забезпечує середньої нормиприбутку, що склалася у відповідній галузівиробництва чи на певному ринку, то воно втрачаєвсякий сенс [3]. Отримання прибутку не завждиможе бути для фермера основною метою в йогодіяльності, але і без ефективного господарюванняферма не зможе функціонувати протягомтривалого часу.Саме з прибутком пов’язані виробничі витрати

фермерських господарств як фактор, щобезпосередньо регулюється фермером, залежитьвід нього як від менеджера. Від фермера майжене залежить рівень цін на сільськогосподарськупродукцію, яку він реалізує. Рівень цих цін визначаєринок. Однак на собівартість виробленої продукціїфермер може і повинен впливати, і саме ця йогодіяльність – одна з основних сторін менеджментуфермерського господарства.У селянському (фермерському) господарстві

фермер виступає одночасно і в ролі власника іменеджера . Менеджмент як самостійнийвид діяльності, присутній у великихсільськогосподарських корпораціях (на Заході) іу наших колективних та державнихсільськогосподарських підприємствах. Не будемозупинятися на перевагах та недоліках різних формфункціонування менеджменту, зазначимо лишете, що у селянському (фермерському)господарстві існує своя специфіка цьогофункціонування, пов’язана з організаційними таіншими особливостями даного типугосподарства.Менеджмент безпосередньо впливає як на

формування виробничих витрат, так і наефективність господарювання. Ефективністьменеджменту може бути визначена яквідношення певного результату від прийнятихрішень (отриманий дохід, урожайністьсільськогосподарських культур, продуктивністьхудоби і т. п.) до виробничих витрат, пов’язаних зїх виконанням.До основних напрямів діяльності фермера-

менеджера в сільському господарстві слідвіднести:

- визначення цілей господарської діяльності;- розгляд і аналіз альтернативних напрямів

діяльності;- виділення та ідентифікація існуючих проблем;- організація заходів з подолання наявних

проблем;- пошук, опрацювання і використання

відповідної інформації;- прийняття певних специфічних і конкретних

рішень;

- оцінка результатів від прийнятих рішень;- розробка програми дій для учасників

виробництва;- управління і оцінка діяльності працюючих;- прийняття рішень купівлі і продажу певних

товарів і продукції;- стратегічне і оперативне планування;- контроль за виробничим процесом;- фінансовий контроль;- організація ефективного використання

виробничих ресурсів;- координація діяльності всіх ланок

виробничого процесу і маркетингу.Основою діяльності менеджера є визначення

цілей господарювання. Фермер також може матирізні цілі свого господарювання, але майже всівони досягаються в умовах високоефективноговедення господарства, складовими якого ємінімізація виробничих витрат і максимізаціядоходу (прибутку).Важливим елементом діяльності фермера є

його здатність чітко формулювати цілі, уміти їхвикласти письмово, приймати рішення навиконання цих цілей, а також оперативно змінюватирішення в умовах зміни обставин. Потрібно такожвраховувати, що сільськогосподарське виробництво– це галузь, на яку мають вплив ряд факторівзовнішнього оточення і перш за все природних, –наявність опадів і вологи в ґрунті, можливістьпосухи, морозів, градобою, хвороб рослин і тварин,температури повітря і грунту та ін. Крім цього,фермерське виробництво, як і будь-якепідприємництво, пов’язане з діяльністю іншихсуб’єктів на ринку – постачальниками, сервіснимислужбами, державними і фінансовими органами,страховими компаніями , організаціями іпідприємствами, яким реалізується продукція, іт. д. Усі ці фактори, починаючи від природних ізакінчуючи зв’язками із закордоннимипартнерами при міжнародній торгівлі,зумовлюють діяльність фермера в умовах ризикуі невизначеності. Тому бути успішним фермеромозначає весь час враховувати ці фактори,співвідносити ризик з можливими результатами.Ризик – це нормальний стан роботи фермера. Аледля того, щоб успішно працювати в умовах ризикуі невизначеності, фермеру потрібно мати знання ідостовірну інформацію про всі процеси, пов’язані звиробництвом і реалізацією продукції. Хоча вприйнятті рішень не останнє місце посідає й інтуїціяфермера, його здатність інтуїтивно відчуватиситуацію і передбачати можливі наслідки.Значною частиною діяльності фермера є

фінансовий менеджмент, адже саме у сферіборгах.





122

Залежно від стилю господарювання , щовключає всі перелічені вище моменти, фермериСША поділяються на такі п’ять категорій. Першагрупа – це “новатори”, люди, які активнозаймаються бізнесом, цілеспрямовано крокуютьдо поставленої мети і мають успіх. Таких людейналічується всього п’ять відсотків від загальноїкількості фермерів. Вони активно використовуютькредити банку, залучають різноманітнихконсультантів з питань технології, організаціївиробництва, фінансів, активно займаютьсяаграрним менеджментом. Ці фермери маютьчітко визначені плани виробництва і забезпечуютьїх втілення у життя.Друга група фермерів – це “гравці”, активні

люди, що енергійно беруться до розв’язанняпроблем, ризикують, якщо є шанс виграти. Такихфермерів невелика кількість. Як правило, вони неставлять перед собою мети розширення своговиробництва. Головне для них – це нагромадженнякоштів, а також утвердження себе в суспільстві,здобуття певного визнання.До третьої групи входять фермери, яких можна

назвати “виробники”. Вони концентрують всюсвою енергію на виробничому процесі, технологіїта організації і значно менше часу приділяютьпитанням маркетингу чи фінансів.Наступна група об’єднує фермерів старшого

віку, що не приймають ризикованих рішень, маютьмінімальні борги, не прагнуть нарощувативиробництво, а ведуть його так, щоб матиякнайвищий рівень фінансової безпеки.Остання група – це фермери, пов’язані значними

боргами, і кожне їх нове рішення призводить до новихборгів. Цих людей можна назвати легковажними,для них фінансовий стрес – нормальні умови роботи.Звичайно такі фермерські господарства неминучеприходять до банкрутства.Майже кожне рішення фермера, яке він приймає

стосовно виробничого процесу, пов’язане зформуванням виробничих витрат. Чи це будепитання технології виробництва, чи його організації,чи купівлі певного виду ресурсу – всі ці питаннябезпосередньо впливають на кінцевий результатгосподарювання – дохід (прибуток) – черезформування виробничих витрат. Так, в умовахвиробництва конкуруючих видів продукціїзбільшення виробництва одного виду продукціїприводить до зниження обсягів виробництва іншихвидів продукції. Наприклад, у рослинництві культури,по яких збігаються технологічні цикли виробництва(сівба, догляд за посівами, збирання), єконкуруючими (ярові зернові і кормові культури, зодного боку, та цукрові буряки і соняшники, з іншого).Неконкуруючі види продукції – це продукція,

по якій не збігаються технологічні цикливиробництва, що дає можливість рівномірнопротягом року використовувати трудові ресурси,техніку та обладнання. Прикладом таких видівпродукції є озима пшениця і кормові буряки, абовиробництво і заготівля кормів та відгодівлявеликої рогатої худоби в осінньо-зимовий період.Кінцевим же результатом менеджменту як

процесу є прийняття рішення, котре вже івизначатиме рівень витрат. Для того, щоб матиуспіх у фермерстві, недостатньо лише бажанняпрацювати в сільському господарстві. Не доситьтакож мати тільки сільськогосподарські знання,зокрема з рослинництва, тваринництва,механізації. Недостатньо також мати і економічнізнання. Для успішного менеджменту, що означаєефективне господарювання, потрібно знати хочаб основи людської психології та соціології, теоріюменеджменту. Процес прийняття рішень, якоснова процесу менеджменту, включає такі етапи:

1. Визначення цілей.2. Виявлення проблеми.3. Отримання необхідної інформації.4. Розгляд можливих альтернативних рішень.5. Прийняття рішень.6. Розробка заходів на виконання рішень.7. Розподіл відповідальності серед працюючих.8. Оцінка прийнятого рішення.Процес прийняття рішення вважається

завершеним після аналізу результатів цьогорішення. Так, якщо фермер досяг витрат кормів1,2 ц кормових одиниць на 1 ц молока, то чипривело це до зниження собівартості молока ізростання продуктивності корів? Як виконанняцього рішення вплинуло на якість молока і йогоприбутковість? Тільки шляхом оцінки фактичнихрезультатів рішення фермер може зробитивисновки про його доцільність.Функціонування менеджменту зводиться до

визначення цілей виробництва і забезпеченнядосягнення цих цілей, тобто в умінні такорганізувати працівників і всю виробничу систему,щоб ці цілі були виконані. У процесі прийняттярішень важливою є саме постановка цілей – уякому напрямі необхідно рухатися . Ось якірекомендації з цього приводу дають американськіі канадські вчені для фермерів:

1. Цілі повинні бути конкретними. Наприклад,не можна ставити мету заробити більше грошей.Метою може бути збільшення чистого прибуткуна 2000 доларів шляхом збільшення поголів’я корів.

2. Цілі повинні бути об’єктивними і реальними,тобто такими, які можна досягти, виходячи знаявних можливостей.

3. Виконання цілей повинно передбачати






123 Молодь і ринок №7 (22), 2006

застосування певних зусиль, інакше це вжебудуть не цілі.

4. Цілі обов’язково повинні передбачатидосягнення певних проміжних результатів.

5. Цілі повинні мати відповідний вимір,систему оцінок, щоб можна було б робитивисновки про їх виконання.

6. Одні цілі можуть бути простими і досягатисялегко, а інші – складними і важкими. Досягненняскладних цілей здійснюється за допомогоювирішення простих цілей як етапів на шляху доперших.

7.Цілі повинні бути досить гнучкими для того,щоб можна було їх змінювати в залежності відзмін умов.

8. Неможливо досягти всіх цілей, тому непотрібно ставити їх занадто багато.Оскільки діяльність селянського (фермерського)

господарства відбувається в умовах ринку, декритерієм ефективності є прибутковість, тобільшість цілей, які ставить перед собою фермер,пов’язані з отриманням доходу (прибутку).Враховуючи те, що рівень цін насільськогосподарську продукцію майже незалежить від фермера, основним об’єктом дійаграрного менеджменту виступають виробничівитрати. Тому всі функції аграрного менеджментумають безпосередній вихід на формуваннявиробничих витрат.Висновки. Таким чином, освоєння і

застосування аграрного менеджменту в практиціроботи селянських (фермерських) господарств є

важливим засобом нарощування виробництвасільськогосподарської продукції і підвищення йогоефективності. Досвід розвитку сільськогогосподарства передових країн світу переконливодоводить, що перспектива вдосконаленняаграрного виробництва, поряд з впровадженнямнауково-технічних розробок, за менеджментом.

1. Гайдуцький П.І., Стельмашук А.М. Земля:власність, оренда, рента. – К.: Урожай, 1999.– 184 с.

2. Гудзінський О. Агробізнес. – К.: Вищашкола, 2004. – 204 с.

3. Кузьмін О.Є., Загородній А.Є., Громяк Л.С.Малі форми підприємництва: Навчальнийпосібник. – Львів: Ви-во “Центр Європи”.1996. – 96 с.

4. Малік М.Й., Зіновчук В.В., Лупенко Ю.О.та ін. Основи аграрного підприємництва / заред. М.Й, Маліка.– К.: ІАЕ, 2001. – 582 с.

5. Месель-Веселяк В.Я. Організаційно-економічні основи розвитку фермерства вУкраїні / Формування, розвиток та розмірифермерських господарств в Україні – К.:Інститут аграрної економіки, 2004. С.12 – 17.

6. Посібник по реформуванню сільсько-господарських та переробних підприємств. –2-е вид. ІАЕ УААН. 2000. – 633 с.

7. Юрчишин В.В. Сільськогосподарськіпідприємства ринкового типу: формування ірозвиток / Вісник аграрної науки. 2003. – № 17.– С. 3 – 11.



“Викладати мову – це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови”.

Максим Рильський, поет, перекладач, мистецтвознавець

“Щоб мати авторитет – треба мати силу!”

Юрій Липа, письменник, історіософ, лікар

“Нащо слова? Ми діло несемо”.

Олег Ольжич, поет, архіолог, громадський діяч

“Слова – наочне свідоцтво вічності”.

Павло Мовчан, поет, державний громадський діяч



&




124

Постановка проблеми. Перетворення, щовідбуваються в українському суспільстві,викликають кардинальні зміни умовжиттєдіяльності різних верств населення іпотребують серйозного наукового осмислення таобґрунтування. Загострення соціальних проблем,тривалий процес духовного і матеріальногозубожіння розширяють коло завдань, які постаютьперед працівниками соціально-педагогічної сфери,пред’являють додаткові вимоги до рівня їхпрофесійної підготовки. Невід’ємною складовоюостанньої є набуття знань і вмінь, застосуванняяких стає запорукою практичного успіху увирішенні конкретних проблем людини ірозв’язанні різних життєвих ситуацій.

“Соціально-педагогічна робота” – прийнятийу наукових сферах вислів, що означає виявленнягуманного ставлення людини до людини. Виниклавона ще у стародавні біблейські часи якблагодійність, релігійний обов’язок віруючого, яксистема гуманітарних послуг нужденним. Однаксоціально-педагогічна робота суттєвовідрізняється від виховання, філантропії таподібних видів діяльності своєю орієнтацією нелише на допомогу людям у розв’язанніповсякденних проблем (побутових, культурних,моральних, дозвільних, оздоровчих, творчих,інформаційних), але й на розвиток у ній, принеобхідності, техніки подолання труднощів,навичок самоорганізації, самодопомоги ,самовиховання [4; 10].Аналіз останніх досліджень. В останні роки

вітчизняними і зарубіжними вченими зробленочисленні спроби теоретичного узагальненнясоціально-педагогічної роботи (В.П. Андрущенко,В .Г. Бочар ова , В .П . Б ех , І .Д . Зв єрєва ,А.Й. Капська, М.П. Лукашевич, Л.В. Мархадаєв,Л .І . Міщик , І .І . Минович , А .В . Мудрик ,В.А. Нікітіна та інші). У своїх наукових працяхвони спиралися на теоретичні й практичнінапрацювання видатних мислителів минувшини

Аристотеля, Платона, Гегеля, Канта, Конфуція таінших. Поряд із цим, на сьогодні невирішенимилишаються чимало проблем, пов’язаних зорганізацією соціально-педагогічної роботи і,насамперед, з дітьми і молоддю.Мета статті. Показати роль соціально-

педагогічної роботи щодо цілеспрямованоїсоціалізації особистості під впливом різнихінститутів соціальної системи.Виклад основного матеріалу. Необхідність

у комплексній соціально-педагогічній роботі, яксвідчить набутий досвід, особливо зростає вкризовий період країни, коли пригнічуєтьсяемоційний і економічний стан більшості людей.Сучасне моральне здоров’я українськогосуспільства значно погіршує процес поглибленнясоціальної нерівності, несправедливий розподілнародного добра, застаріла і недієздатна судово-правова система. Слід зазначити, що українськийнарод, на відміну від західного, немає досвідужиття серед масової корупції, звик до рівномірногорозподілу суспільного продукту, як і ранішерозраховує на розуміння своїх проблем з бокудержави на її підтримку й допомогу. Тому державане може полишати напризволяще більшість своїхгромадян, у період стагнації її економіки функціїсоціального захисту людей мають зростати [9].На цьому фоні значно підвищується рівеньрозуміння цінності соціально-педагогічної роботи,її суспільної необхідності.Наука про соціально-педагогічну роботу дуже

молода і тому більшість проблем перебуваютьу стані незавершеного дослідження, триваєуточнення і корекція понятійно-категорійногоапарату, ведуться наукові дискусії навколотермінології, розуміння змісту і структурисоціально-педагогічної роботи, доцільностівикористання тих чи інших методів практичноїдіяльності. Однак, маємо зазначити, щосуспільство наблизилось до усвідомленнянеобхідності системного, комплексного розвитку

Ольга Панагушина, викладач кафедри менеджменту освітиПівденноукраїнського регіонального інституту

післядипломної освіти педагогічних кадрівм. Херсон

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА ЯК УМОВАСОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

У статті висвітлюються питання впливу соціально-педагогічної роботи, якпріоритетної складової гуманітарної політики, на процес виховання, розвитку, становленнята соціалізації особистості.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА ЯК УМОВА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

© О. Панагушина, 2006




125 Молодь і ринок №7 (22), 2006

всіх сфер суспільного життя, центральним,опорним принципом якого має стати активнагуманітарна політика, а її важливою частиноювласне і є соціально-педагогічна робота [2; 10].Гуманітарна політика, в найширшому розумінні

цього терміна, має за мету “олюднення” всіх сфері галузей суспільного життя , створенняможливостей і умов для максимальноїсамореалізації кожної особистості, формування унеї внутрішньої потреби, сміливості та здатностібрати участь у економічному, політичному ікультурному житті держави та суспільства,відстоювати гуманітарні пріоритети й цінності. Условнику Ожегова-Шведової поняття“гуманітарний” означає ніщо інше, як оберненістьдо людської особистості, до прав та інтересівлюдини. Тобто в основному об’єкт іспрямованість гуманітарної політики і соціально-педагогічної роботи співпадають.Таким чином, гуманітарний підхід базується

на розгляді людини як центральної проблемисуспільного розвитку, як своєрідного центрусуспільної гармонії, зосередженості суспільно-силових ліній, які мають об’єднати їх в єдине йорганічне ціле. Гуманітарний підхід – цепроникнення та осмислення таїнства суспільногобуття через призму пріоритету особистості якголовного осердя суспільної цілісності.Поняття “гуманітарна політика” для нас є

відносно новим. Однак слід зазначити, що інтересдо людського розвитку в українському суспільствімає місце впродовж багатьох віків. Зазвичай, унашій культурно-історичній традиції поняття“людського” трактувалося в контексті “свободи,справедливості, рівності, працьовитості, волі,добробуту, милосердя”. У такому ж сенсі вонотрактувалося й у світовій науковій думці. В ієрархіїцих цінностей на першому плані, безперечно,стоять свобода і рівність: не просто задекларовані,а реальні, забезпечені як системоюконституційних гарантій, так і діяльністюдержавних структур, суспільних і громадськихінституцій [9; 10; 12].Реалізуючи принципи гуманітарної політики,

соціально-педагогічна робота підвищує рівеньсвободи всіх суб’єктів та об’єктів, якіпотрапляють в коло діяльності соціально-педагогічних працівників: діти без батьківськоїопіки і піклування, мігранти, безробітні, інваліди,правопорушники, діти, підлітки, молодь, що маютьпроблеми із суспільним порядком і законом, і такеінше. Реалізація прав цих груп населення, їхнєвключення в активне суспільне життя даєможливість їх членам почувати себеповноцінними громадянами країни проживання,

більш упевнено відстоювати свої соціальні права,виконувати свої обов’язки громадянина.Отже, гуманітарна політика – це не лише

однобічний механізм забезпечення людськогорозвитку, а механізм взаємодії особи, суспільстваі держави, який виявляється з одного боку, успрямованості на людину, поліпшенні умов її життя,підвищенні її інформованості, інтелекту, а з іншогобоку – у залученні людини до активної суспільноїдіяльності для більш широкої соціокультурноїтворчості.Таким чином, сучасна гуманітарна політика

має спрямовуватися на формування, розвиток ізбереження фундаментальних загальноцивілізаційних та національних цінностей. Вони євічними надбаннями історії, культурологічноїдіяльності усіх попередніх поколінь, надбаннями,що залишаються незмінними незалежно відякісних чи кількісних змін суспільних систем, тихабо інших процесів та явищ [5].Сучасні соціально-економічні процеси, що

постійно змінюються, мають неоднозначнуспецифічну спрямованість. На жаль, вони несприяють розвиткові людських відносин, а частой руйнують їх. Сьогодні в українському суспільствіпревалюють тенденції стрімкого майновогорозшарування, прояви егоїстичного індивідуалізму,знецінення людської гідності та людського життяй інші негативні явища, у досить своєріднихформах відбувається нагромадження капіталу,поглиблюється структурне розшаруваннянаселення , що у свою чергу спричиняє доутвердження складних соціальних стосунків. Урезультаті народжуються “непопулярні” рішення,які обмежують видатки на науку, освіту, культуру,охорону здоров’я, екологію, спорт, соціальнийзахист, підривають моральні устої та обмежуютьпоступ у цивілізоване майбутнє [9].За наявних суспільних трансформацій різко

загострились соціальні проблеми, вони набулисистемного, затяжного, а іноді й загрозливогохарактеру. Для подолання хронічних виразоксуспільного життя потрібна науково обґрунтованагуманітарна політика, інструментом якої єсоціально-педагогічна робота.Цілком очевидно, що ефективну гуманітарну

політику можна розробити тільки у контекстірозуміння світоглядно-ідеологічних підвалиннашого життя, тому проблема єдностібагатовекторного соціального буття – ось чи нецентральне методологічне питання сучасноїсоціально-педагогічної роботи.Загальновідомо, що соціально-педагогічна

робота охоплює конкретні проблемижиттєдіяльності особи, групи, спільності людей.





126

Це не означає спрощення її предмета, бо соціальніявища, стосунки не є застиглими, уніфікованими– це послідовна зміна станів, стадій , щозакономірно чергується в поведінці й розвиткуособи, сім’ї, соціальної групи, суспільства. “Змісті структура соціально-педагогічної роботи як видупрофесійної діяльності, з одного боку, виходять зприйнятого філософського і психологічноготрактування діяльності, а з другого – враховуютьспецифічні особливості й фактори, якіхарактеризують об’єкт, що вивчається ними” –вважає А.Й. Капська [12, 19].Завдання соціально-педагогічної роботи –

виявляти і досліджувати суттєві, об’єктивнонеобхідні зв’язки і явища. Конкретні й повторюванісоціальні процеси втілюються у результатахпсихологічного, педагогічного та управлінськоговпливу на стан і поведінку особи, групи людей,спільності [2; 3; 10]. Соціально-педагогічна роботавзаємопов’язана з різними соціальнимиінститутами виховання та сферами суспільноїпрактики, функціонує як розгалужена системазв’язків і відносин. Досвід показує, що засадисоціально-педагогічної роботи формуються врезультаті синтезу знань, що отримуються різниминауками і проявляються системно у притаманнихсоціально-педагогічній роботі процесах і явищах,які потужно впливають на процес соціалізаціїособистості [5; 10; 11].Маємо зазначити, що людина (особистість)

залишається однією із найскладніших проблем,хоча є предметом вивчення цілої сукупності наук:філософії, педагогіки, психології, соціальноїпсихології, соціології, антропології, фізіології таінших. Поняття “особистість” акцентує увагу насоціально значущих рисах людського індивіда.“Спочатку і до кінця особистість – це явищесоціальної природи, соціального походження.Мозок же – лише матеріальний орган, задопомогою якого особистість реалізується ворганічному тілі людини, перетворюючи її тіло вслухняне, легко кероване знаряддя”, – стверджуєЕ. Ільєнков [1, 328].У контексті проблеми слід зазначити, що

стратегія і тактика розвитку суспільства тіснопов’язані зі стратегією і тактикою вихованняособистості, її соціалізацією . Поняття“соціалізація” виникло у західній соціологіїнаприкінці ХІХ ст. з метою позначення основногомеханізму взаємодії людини з іншою людиною, ізсуспільством в цілому. Таким механізмомвважалося соціальне наслідування , щорегулювалось суспільством через систему освітий виховання, сім’ю та громадськість.Важливою складовою успішної соціалізації

людини є набуття соціального досвіду, засвоєннясоціокультурних надбань, сприйняття реалійнавколишнього світу, формування знань про нього.Об’єктом соціально-педагогічної роботи є індивіди,сім’ї, групи та спільноти, які перебувають у скрутнійчи кризовій життєвій ситуації та у зв’язку з цимпотребують допомоги у здійсненні соціалізації.Визначальний вплив на формування людини

має життєве та естетичне навколишнєсередовище, які не однаково можуть визначатироль молодого покоління та значення кожної особизокрема. Відбувається послідовно-спадкоємназміна поколінь у суспільстві відповідно до загальносоціологічних законів і молода зміна виступає нелише об’єктом соціального впливу, вона єсуб’єктом соціально-педагогічної діяльності, якпроцесу соціалізації.У багатьох наукових джерелах подаються

схожі за змістом визначення системи соціалізації:її різновиди – цілеспрямована, стихійна (закритерієм наявності мети щодо засвоєннясоціального досвіду) та саморозвиток.Цілеспрямована соціалізація – це багатограннийпроцес, коли людина ставить мету стосовнозмісту соціального досвіду, який вона прагнезасвоїти і знає, яким чином його досягти.Цілеспрямовану соціалізацію створює соціальнасистема – це дитячі садки, різні за рівнем учбовізаклади, позашкільні (культури, спорту, дозвілля)установи, державні й громадські структурисоціальної роботи, благодійні, громадськіорганізації та інші. В тій чи іншій міріцілеспрямована соціалізація – це насильницькийпроцес. Міра насилля залежить від ступенюдемократичності суспільства, а також від змісту,форм і методів виховання молодого покоління.Вони мають бути такими, щоб людина (дитина)не намагалася від них захищатися , шукатиненормовані суспільством способи входження удорослий світ. Загальновідомо, що надлишковацілеспрямована соціалізація може призвести допотужного вияву стихійної соціалізації [6, 24 – 25].Цілком очевидно, що соціалізація – це

складний процес входження індивіда у соціум,що породжує зміни в соціальній структурі і вструктурі особистості, це стимуляція й активізаціялюдини до здатності взаємодіяти із середовищемне тільки через засвоєння його вимог (адаптацію),це вміння змінювати середовище, впливати нанього, визначати свій життєвий світ і шлях. Якзазначає В.М. Піча, – “Соціалізація – складнийпроцес засвоєння соціальних ролей і культурнихпотреб, який починається з малечого віку ізакінчується в глибокій старості (зі смертюлюдини)” [8, 70].






127 Молодь і ринок №7 (22), 2006

Безперечно, у справі цілеспрямованоїсоціалізації пріоритетна роль належить школі, якпровідному соціальному інституту, що справляєбезпосередній вплив на соціальне становленняособистості. Поряд зі створенням умов длязасвоєння дітьми знань, які є загальнолюдськимнадбанням, вона виконує й суспільно важливу виховнуфункцію. Взаєморозуміння, співробітництво,співтворчість педагогів, соціальних педагогів ідітей сприяють гуманізації виховного процесу,обопільному збагаченню загальнонаціональнимидуховними цінностями [7, 23]. Школа, якспецифічне мікросередовище, де здійснюєтьсяширокомасштабна соціально-педагогічна робота,виступає одним із важливих факторівстимулювання процесу самореалізації,самовизначення, самоствердження особистості,її цілеспрямованої соціалізації.Висновки. Узагальнюючи вищевикладене,

слід зауважити, що соціально-педагогічна роботамає неабиякий вплив на процес соціалізаціїособистості. Від її ефективності залежитьсоціальне становлення підростаючого покоління,а тому існує потреба в організації цілеспрямованоїроботи різних інститутів соціальної системи такоординації їх діяльності.

1. Ильенков Э.В. Что такое личность? // С чегоначинается личность. – М., 1983. – С. 328.

2. Звєрєва І.Д., Козубовська І.В., Керецман В.Ю,Пічкар О.П. Соціальна робота з дітьми тамолоддю (теоретично-методологічні аспекти).

– Частина 1: Навчально-практичний посібникдля дистанційного навчання. – Ужгород ,2000. – С. 35.

3. Капська А. Й. Соціальна робота: деякіаспекти роботи з дітьми та молоддю. – К.:УДЦССМ, 2001. – С. 84.

4. Мигович І.І. Соціальна робота: наука іпрофесія // Віче. – 1998. – №5. – С. 74.

5. Нойфельд И. Методы социальнойработы / Теория и практика социальнойработы: отечественный и зарубежный опыт.– Москва, 1993. – Т. І. – 460 с.

6. Ольшанський Д.В. Неформалы: групповойпортрет в интерьере. – М.: Педагогика, 1990.– С. 24 – 25.

7. Панагушина О.Є. Соціально-педагогічнаробота з учнями підліткового віку: Методичнірекомендації. – Херсон: Айлант, 2006. – 44 с.

8. Піча В. М. Соціологія: загальний курс.Навч. посіб. для студентів вищих закладівосвіти України. – К.: Каравела, 2000. – С. 70.

9. Соціальні інтереси в системі національноїбезпеки України. – К., 1996. – С. 38 – 54.

10. Соціальна робота: Навчальний посібник// Соціальна робота. Книга П. – К.: ДЦССМ,2002. – 440 с.

11. Социальная работа / Под общейредакцией проф. В. И. Курбатова. – Ростов-на-Дону, 1999. – С. 99.

12. Соціальна педагогіка: Навчальнийпосібник / За ред. А.Й. Капської. – К., 2000. –264 с.



“Тільки особистість може творити особистість, тільки характером можнаутворити характер”.

Костянтин Ушинський, педагог

“Розширювати свої знання можна тільки тоді, коли дивишся прямо в очі власномунезнанню”.


“Якщо ви вдало виберете справу і вкладете в неї всю свою душу, то щастясаме відшукає вас”.


“Вільна праця і є життя”.




&




128

Святий Миколай Чудотворець

ПОКРОВИТЕЛЬ І ЗАСТУПНИК ДІТЕЙ

Народився Миколай у Малій Азії в місті Патарі у III столітті до Різдва Христового у заможній тапобожній родині. З дитинства не цурався знедолених та скривджених, а ставши дорослим, обравсвященицьку путь. З часом він стає архієпископом у місті Мирі у Лінії.Отримавши після смерті батьків спадок, він роздав його бідним та нужденним. Саме тому ще за

життя його почали називати “батьком сиріт, вдів та знедолених”. Він постійно чим міг обдаровувавбагатодітні родини бідних та хворих. Про його щедрість ходили навіть легенди. Своїм милосердямМиколай заслужив винагороду Бога – благодать творіння чудес, а люди нарекли його Чудотворцем.Упокоївся Святий Миколай 6 грудня 345 року. Після смерті його було визнано святим. 1087 року

мощі його було перенесено до міста Бар, що Італії. І коло мощей одразу почали діятися великі чудеса.Свято Чудотворця Миколая започаткував імператор Юстиніан (527 – 565). А у XII столітті

імператор Михаїл Комнен ухвалив закон про відзначення цього свята 19 (6) грудня. Відтоді щорокуми й згадуємо святого Миколая й намагаємося наслідувати його приклад, обдаровуючи дітлахівбідних та знедолених.В Україні святого Миколая завжди вважали покровителем заступником дітей. Тож саме малюки

найбільше чекають на це свято. Адже вони знають, що за їхню слухняність, старанність, працьовитістьСвятий принесе їм безліч подарунків і покладе їх під подушку чи у чобіток біля порога. А неслухнянимдітлахам Святий приносить різочки й лишає їх у куточку.Кажуть, що напередодні свята Миколай усю ніч пече печиво для дітлахів. Саме тому ті солодощі,

знайдені малюками під подушкою, і називають “миколайчиками”.


МиколайЧерез поле,через гайЙде до діток Миколай.У білесенькій торбинціВін для всіх несе гостинці.

М. Пономаренко

Святий МиколайВін ходить від хати до хати,Питається мами і тата:“Чи є у вас чемна дитина,Дівчатко мале чи хлопчина?”Для кожного має в торбинціНайкращі у світі гостинці.А хто без кінця бешкетує,Тим чортик лиш різки дарує.

С. Майданська

У даній публікації використано матеріал з Календар класного керівника на 2006 – 2007 рік/ Упор. Ю. Кишакевич. – Дрогобич: Коло. – 2006. – 240 с.Малюнки в журналі використані з “Большой энциклопедии Кирилла и Мефодия”.





ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8-10 друкарських аркушівіз двома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у двох примірниках (обов’язково перший), надрукованих черезпівтора інтервали на одній сторінці стандартного аркуша паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:

- реферат статті на окремому аркуші паперу у двох примірниках українською таанглійською мовами;

- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3,47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони. 3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і

рецензія доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій непотрібно. 4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується. 5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті ( постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Головний редактор Мирон Вачевський

Комп’ютерний набір та верстка Іван ВасиликівТехнічний редактор Наталя Примаченко

Підписано до друку 13.11.2006 р.Формат 60 х 84 1/8. Папір XEROX. Гарнітура TimesNew Roman.

Наклад 100 прим.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”вул. БОРИСЛАВСЬКА, 8,

м. ДРОГОБИЧ,тел.: (03244) 2-90-60;

e-mail: [email protected]


mailto:[email protected]



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИmr.dspu.edu.ua/publications/2006/7...

Documents