МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИmr.dspu.edu.ua/publications/2006/6...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Засновник:Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка

Заснований в 2002 році, виходить щоквартально

Статті, опубліковані в журналі, зараховуються як фахові з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №2 05/5 від 08.06. 2005 р.)

Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЛВ №291

Схвалено Вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол № 12 від 28.09.2006 р.)

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, к.е.н., професор, Науковий кореспондент АПН України,

член Національної спілки журналістів України

Заст.головного редактораГригорій ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України

Редакційна колегія:Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академікВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академікВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМаріяЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорВасиль ВИННИЦЬКИЙ, д.філол.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н.,професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академікОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професорІван ВОЛОЩУК, д.пед.н.Юрій ДОРОШЕНКО, д.техн.н.Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наук і Академії менеджменту та підприємництваНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора

Адреса редакції: 82100 Дрогобич, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вулиця Івана Франка, 24, тел.:(03244) 3-12-76, 2-50-48, 8(067) 2677635

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

ISBN 966-7996-48-4

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

http://www.pdffactory.com


ЩОКВАРТАЛЬНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ЖУРНАЛ

ЗМІСТВіктор СидоренкоРоль і місце сучасного вчителя у відродженні національної культури.......................................................5

Ніна ТверезовськаВплив художньої праці на формування творчих здібностейта інтелектуальний розвиток особистості........................................................................................10

Роман ГуревичНові інформаційні технології на уроках трудового навчання.............................................................14

Валентина ГриньоваРоль народних художніх ремесел у національному вихованні особистості........................................19

Леонід ОршанськийПрактика підготовки майбутніх учителівдо викладання народних художніх ремесел у школі.................................................................................24

Леся Савка, Надія КузанДослідження творчості Мирослави Петрівни Кот...........................................................................29

Тетяна Сиротенко, Вікторія АбрамоваОсобливості методики розробки творчих проектіву технології виготовлення виробів з бісеру.......................................................................................33

Юлія Бєлова, Олександр ХристіаніновКредитно-модульна система організації навчально-виховного процесупід час художньо-трудової діяльності студентів.............................................................................38

Віталій Бойчук, Майя КадеміяВикористання сучасних технологій у художньо-трудовій діяльностімайбутніх учителів..........................................................................................................................46

Галина МельникРозвиток творчих здібностей учнів на уроках обслуговуючої праці.................................................51

Ольга КобрійПроблема змісту виховання працьовитості особистості у трудовій діяльності.................................55

Tomasz RudowskiIkona jako źródło inspiracji działań artystycznych i terapeutycznychw resocjalizacji przez sztukę...............................................................................................................59

Світлана КучерВикористання петриківського розпису у навчанні студентівіндустріально-педагогічного факультету основам декоративної композиції......................................64

Наталія ДубоваПідготовка майбутнього вчителя трудового навчанняна націнально-культурних традиціях українського народу................................................................69

Галина РайковськаОсобливості використання інноваційних технологій у навчанні графічних дисциплін.........................73

Алла КрамаренкоШляхи формування творчої активності майбутніх учителів початкових класів при вивченнікурсу “Методика трудового навчання з практикумом у навчальних майстернях”...........................78

Ірина ДмитрієваПідготовка студентів до керівництва художньо-естетичною діяльністю учнівз вадами розумового розвитку.........................................................................................................82




Мирон ВачевськийМіжнародний маркетинг у формуванні професійної компетенції маркетолога..................................88

Людмила МарцеваДо питання екологічної освіти майбутніх фахівців..........................................................................92

Галина Ліщинська-КравецьМетоди інтерактивного навчання на уроках обслуговуючої праці....................................................94

Алла БатракОрганізація технологічної практики майбутніх учителів трудового начання.....................................99

Алла ВалькоВплив образотворчого мистецтва на формуваннятворчої особистості вчителя трудового навчання.........................................................................102

Галина Гром, Леся МалкоВикористання народних традицій в сучасному одязіяк засіб формування творчої особистості студентів.....................................................................106

Валентина ХаритоноваФормування художньо-конструкторських знань та вмінь учніву процесі проектування та виготовлення одягу..............................................................................110

Ольга ГервасТеоретичні аспекти впровадження дизайну у сучасну систему загальної освіти...........................115

Ірина СавчукДекоративно-ужиткове мистецтво на уроках трудового навчанняяк засіб формування естетичних смаків школярів........................................................................122

Олег КолодійчукФормування у дітей та молоді умінь і навичок технічної творчостів умовах сільської школи на західноукраїнських землях (1900 – 1939 рр.)....................................127

Інна АгалецьОснови етикету – “Особлива компетенція” професійної компетентностімайбутнього вчителя трудового навчання....................................................................................131

Наталя ШемигонДо питання про зміст професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх вчителів....................................135

Ірина СірикПрофесійна підготовка вчителя трудового навчання до екологічного виховання учнів..................139

Ірина АндрощукОсновні підходи до розробки моделі процесу формування естетичної культуримайбутніх викладачів спеціальних дисциплін швейного профілю...................................................143

Олена МантуленкоЗначення методів активного навчання у формуванні особистості майбутнього педагога..............147

Оксана АбрамчукЗ досвіду патріотичного виховання студентів у позанавчальний час.......................................................151

Ірина ХомошЗміст навчання учнів мистецтву виготовлення української народної сорочкиу профільних класах загальноосвітньої школи................................................................................156

Любомира ЛастовецькаОсобливості впливу соціального середовища на творчість Миколи Колесси.........................................161

Минодора ВахницькаДиагностика уровня речевой подготовки студентов-нефилологовпедагогических специальностей вуза....................................................................................................163

ЩОКВАРТАЛЬНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ЖУРНАЛ

ЗМІСТ




5 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. Наукове сьогоденнясвідчить, що держава без національної культури,без розвитку демократії, політичних структур іполітичної культури населення не є суверенною.Розв’язання будь-яких соціально-економічнихпроблем неможливе без радикальних змін у галузіосвіти.Доведено, що осв іченість людини

визначається не стільки її знаннями, скількиготовністю до самостійного життя. Згідно зрозробками педагогічних проблем філософією тасоціологією освіти, освіченість визначається якуміння успішної орієнтації людини в проблемахсучасної культури. Оскільки освіта створюєоб’єктивно необхідні умови для формуваннятворчої особистості, то сучасний педагог (якщовін усвідомлює свою функцію в суспільстві),повинен сприяти подоланню кризи культуризасобами навчально-виховного процесу.Метою статті є показ ролі та місця сучасного

вчителя загальноосвітньої школи у відродженнінаціональної культури країни.Виклад основного матеріалу. Учені-

дослідники висловлюють думку про модернізаціюсистеми вищої педагогічної освіти та переведенняїї на якісно новий рівень, який забезпечитьпідготовку педагогічних кадрів нового типу. Нинікваліфікація педагогічних кадрів не відповідаєрівню сучасних вимог до підготовки фахівців.Головна мета перебудови навчальних закладівполягає у тому, щоб задовольнити потреби увисококваліфікованих педагогах, які постійностимулюватимуть соціальне і технічне оновленнясуспільства.Умови життя в суспільстві, що динамічно

змінюються, постійно ставлять питання щодопідготовки вчителя, зокрема змісту підготовки івимагають його вдосконалення відповідно досоціально-економічних змін. Тому цілкомслушною слід вважати думку, що самедослідження у галузі соціології освіти дозволятьвизначити залежність системи освіти від рівня

розвитку продуктивних сил, економічних і техніко-технологічних факторів та установити оптимальніщодо конкретних умов співвідношення прагматичною(професійною) та загальногуманітарною функціямиосвіти [11].Соціальні перетворення, які відбуваються в

житті суспільства, різко змінили саму людину, їїставлення до освіти та шляхів пошуку виходу зкризової ситуації. Провідну роль у вирішенні цихпитань має взяти на себе соціологія освіти якгалузь соціології, яка вивчає систему освіти яксоціальний інститут.Раніше вища педагогічна освіта виконувала

вузько прагматичні завдання в найрізноманітнішихгалузях практичної діяльності, але зараз вонаперетворюється на глобальний фактор розвиткулюдства, один з найважливіших чинниківцивілізації.Досліджуючи проблеми вищої школи і,

зокрема, її перебудови в Західній Європі,Ф.І.Перегудов підкреслює, що сучасна ситуаціяв освіті потребує подолання кризи. Він помічає,що сьогодні рушійною силою змін у Європі єкультурно-творчий процес. За його поглядами,почався період “незвичайного Ренесансу”,інтелектуально-моральну підтримку якому повинніподати вчителі [7, 125].В умовах сьогодення найголовнішим постає

завдання – сприяти відродженню національної тавсесвітньої культури. Це завдання відображено ів Законі України “Про освіту”, де визначена метаосвіти як “всебічний розвиток особистіснихякостей людини, її інтелектуальних і фізичнихздібностей, виховання моральності, формуваннягромадян, здатних зробити свідомий суспільнийвибір, примноження на цій основі інтелектуальногоі культурного потенціалу народу” [5, 2].У багатьох сучасних документах про освіту

поширюється точка зору, що значним недолікомосвіти є вузька спеціалізація, а головний вихід зкризової ситуації – фундаменталізація освіти.До найважливіших духовно-культурних

Віктор Сидоренко, доктор педагогічних наук, професор,член-кореспондент АПН України

директор Інституту професійно-технічної освіти АПН України

РОЛЬ І МІСЦЕ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ УВІДРОДЖЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

У статті йдеться про те, що залучення студентів до декоративно-ужитковогомистецтва впливає як на їхнє естетичне виховання, так і на професійну майстерність,формує в них потребу творчої діяльності.

© В. Сидоренко, 2006

РОЛЬ І МІСЦЕ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ У ВІДРОДЖЕННІНАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ




6

цінностей нації відносять мову, історію, звичаї,традиції, духовні цінності, декоративно-ужитковемистецтво. Саме тому І.Г.Левін впевнений, що“настав час розробити нову концепцію презентаціїмісцевої культури”, яка сприятиме профілактиціетнічних конфліктів [12, 53]. З його точки зору,недостатнє розуміння процесів культури різнихнародів може посилювати міжнаціональніконфлікти.У розв’язанні цієї проблеми важливу роль

можуть відіграти вчителі загальноосвітніх шкіл.Відомий філософ і соціолог В.М.Розін

висловлює думку, що не менш важливоютенденцією в освіті є розуміння чужої культури,оскільки одна культура “всередині самої себе” неусвідомлюється. Діалог культур – це активнеставлення не тільки до своєї національноїкультури, але й розуміння цінностей інших культур[9, 52].Викладач школи як інтелігентна освічена

людина повинен сприяти формуванню в студентівкультури як якості особистості. На думкуВ.М.Розіна, культурною, освіченою людиноюможна назвати того педагога, який є “культурниму тому сенсі, що він сприймає і розуміє іншікультурні позиції і цінності, вміє піти на компроміс,зрозуміти цінність не тільки власної незалежності,але й чужої” [9, 53]. Він також відзначає, щоцінності окремих людей, зокрема педагогів (їхсвітогляд, спосіб життя, ставлення до добра і златощо), “визначає вже не просто здоров’я людства,але й можливості продовження життя на землі”[9, 55].Існує аксіоматичне положення: культура є доти,

доки її зберігають , доки захищаютьсязагальнолюдські та національні цінності.У сучасній соціології освіти вивчається таке

питання, як “субкультура”. Досліджуючипроблеми субкультур, А.А.Радугін і К.А.Радугін,зазначають: “Субкультура – це набір символів,переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, щовідрізняють те чи інше товариство або яку-небудьсоціальну групу” [8, 65 – 66]. Субкультура невиключає загальнолюдської культури, але має своїособливості. Існують різні с убкультури(національна, професійна, конфесійна), однак,стосовно сучасного вчителя, йдеться пронаціональну та професійну культуру.Національна культура, як зазначено вище,

визначає символи, вірування, традиції, звички,моральні цінності тощо, які характеризують певнулюдину (як представника нації) і національнесуспільство. Саме педагоги як представникиосвіти повинні формувати у молоді духовнукультуру.

Розкриваючи зміст національної культури,викладачі загальноосвітніх шкіл повинні розумітиі покликані пояснювати учням значення духовнихцінностей для життя людини.Багато дослідників аксіоматично визначають

положення про те, що якість вищої освіти залежитьвід педагогічної культури викладачів [3; 6]. Вище-зазначене потребує від педагогічної школи новихпідходів до змісту, форм , методів і засобівпідготовки майбутніх спеціалістів. Особливе місцев цьому повинен зайняти перегляд зміступрофесійно орієнтованих навчальних предметів,доповнення його відомостями та фактамивиховного впливу на свідомість студентів, їхнійсвітогляд і культуру.Можливість виховного впливу на студентів

через зміст навчальних предметів ґрунтується наемоційному сприйнятті кожною особою тихпоглядів, подій та фактів, що утворюють основусамосвідомості та вихованості [3]. Важливогозначення при цьому набуває процес перетворенняконкретного навчального матеріалу в особистісніцінності, які будуть визначати ставлення студентадо свого народу, його походження та історії, йогодуховних та культурних надбань та ін.Процес засвоєння студентами особистісних

цінностей і створення на основі цього конкретнихпереконань та поглядів пояснюється механізмамитеорії цінностей [10], оскільки саме на основіоцінювання визначається цінність тієї або іншоїінформації (в даному випадку – навчальної) дляособистості. Така оцінка має як інтелектуальний,так і емоційний компонент, котрі у взаємозв’язкусприяють формуванню позитивних емоцій,моральних норм та принципів щодо конкретнихявищ, подій та фактів. Пізнання цінності тавідповідна емоція завжди сприяють її утвореннюта свідомого ставлення до чогось. Включаючидо себе пізнавальний та емоційний компонент,оцінка сприяє як пізнанню, так і певномуціннісному відношенню. Ціннісне відношеннятісно пов’язане як з пізнавально-оціночнимхарактером діяльності суб’єкта, так і з йогоперетворювальною діяльністю. Виходячи з цього,в основі виховуючого навчання повинна лежатиоцінка студентами тих цінностей, які можуть бутисприйняті ними в процес і засвоєння змістунавчальних предметів.Звісно, що не будь-яка оцінка, наприклад,

іс торичної події або культурного явища, вжезабезпечить ціннісне відношення. Процеспереведення конкретної об’єктивної цінності вособистісну не можна вважати прямолінійним таоднозначним, але в основі ціннісного відношеннялежить оцінка вже згаданої події чи явища саме


Молодь і ринок №6 (21), 2006





як ціннісного. Остання обставина не означає, щовзагалі негативні оцінки явищ чи подій, що неможуть бути цінностями для суб’єкта, не можутьсприяти повному формуванню ціннісноговідношення. Адже відомо, що внаслідокзаперечування, наприклад, аморальних явищ,студент більш глибоко та міцно усвідомлює тазасвоює позитивні моральні цінності. Деякіпсихологи, зокрема О.Леонтьєв, вважають, що дляформування поглядів та переконань особистостідоцільніше разом з цінністю застосовувати інше,більш містке, поняття “значення”. Воно пов’язанез розумінням не тільки позитивних, але йнегативних подій і явищ та їх оцінок. Дляформування самосвідомості це особливо важливо,адже в існуючих літературних джерелах більшістьвідомостей про Україну та її народ подаються втаких аспектах, котрі суперечать потребамсьогодення, а інколи ще й трактуються неправдивоабо спотворено. Це відкриває можливість длябільш диференційованої характеристики ролінегативних та позитивних явищ у процес ізасвоєння студентом того навчального матеріалу,що впливатиме на процес формування йогонаціональної самосвідомості.Найбільш вдало, на наш погляд, поняття

“значення” розкрив О.Леонтьєв, одночасноспіввідністи його з поняттям особистісногорозуміння. На його думку, власне психологічнимфактом життя є те, що особистість оволодіваєчи не оволодіває даним значенням, засвоює чине засвоює його, і те, настільки вона нимоволодіває й чим воно стає для неї. Він вважав,що останнє ж залежить від того, яке суб’єктивне,особистісне розуміння воно має для особистості[2]. Поняття особистісного розуміння вважаєтьсябільш доцільним вживати стосовно значення, щоспіввідноситься з інтересами та переконаннямиособистості у процесі її діяльності. Позитивнеособистісне розуміння може бути й суб’єктивнимаспектом цінності.Слід підкреслити, що засвоєння студентами

того навчального матеріалу, що може вплинутина процес формування самосвідомості,передбачає не тільки його оцінювання таусвідомлення, але й емоційне відношення донього. Це пояснюється тим , що словеснеоцінювання особистісного розуміння значеннявікликає відповідне особистісне відношення,особливий оціночно-реактивний стан, внутрішнюповедінку, переживання одержаного знання.Причому оцінка особистісного розуміння подій

або фактів, зв’язків між ними та усвідомленнясвого власного відношення до них включає якоцінку-констатацію впливу навчального матеріалу

на особистість, так і оцінку, що відображаєзворотну реакцію психіки на цей вплив, оцінку-реакцію, тобто оціночно-реактивний стан психікистудента, який “переживає знання”, в якомузнаходить прояв органічний з в’язок міжпереживанням та розумінням. Звісно, що міжцими оцінками існує органічний зв’язок, вони єдвома гранями складного комплексу розуміння-переживання. Тому виділення їх у чистомувигляді може бути тільки умовним.Як зазначають деякі дослідники, можливі

випадки, коли оцінювання події або факту можеобмежитись лише оцінкою-констатацією. Так,наприклад, індивід може розуміти іс торичнуподію, визнавати ті чи інші історичні факти якнеправдиві або спотворені, але він залишаєтьсябайдужим до цього. Звісно, це ще зовсім неозначає, що студент взагалі не може переживатизрозумілі йому історичні факти або культурні подіїминулого тільки через їх віддаленість за часом інеможливість практичної взаємодії з ними.Значення навіть на перший погляд зовс імабстрактних та віддалених за часом і впросторовому плані подій чи явищ можутьвідбиватися у свідомості студента, в йогосвітогляді , та переконаннях, вступати увзаємозв’язок з тими чи іншими оціночнимикатегоріями і набувати, таким чином, певногоособистісного розуміння.Суттєвого значення для усвідомлення таких

відомостей набуває уява студентів, завдяки якійзабезпечується поглиблення зв’язку між знаннямита почуттями, між інтелектуальним та емоційним.Уява в даному випадку сприяє мислительно-емоційному перенесенню студента в ситуацію абосередовище тих подій, про які він дізнається череззміст навчального предмету. На думкуЛ.Виготського, у цьому випадку знаходить проявзакон реальності почуттів, механізми якогоспрямовують особистість на усвідомлення своговласного відношення до закладених у змістнавчального матеріалу подій та фактів.Винятково сприятливі можливості для

виховного впливу на молодь мають заняттянародними художніми промислами: художньоюобробкою матеріалів та деревини, лозоплетінням,гончарством, писанкарством, вишиванням тощо.Використання народного мистецтва у

виховних цілях має свою історію. Ще в 20-ті рр.ХХ ст. видатний педагог С.Шацький, якийпроводив з виховною метою роботи, пов’язані зприкладним мистецтвом , писав , що міжосновними сторонами дитячого життя, фізичноюпрацею, грою, мистецтвом , ро зумовим ісоціальним розвитком існує певний зв’язок,





8

виявляється постійна взаємодія і в кінцевомурахунку ті або інші зміни в одному напрямкувикликають відповідні зміни в іншій галузі.Наш час – свідок бурхливого зростання

популярності декоративно-ужиткового мистецтва.При сучасній тенденції до стандартизації тауніфікації промислових виробів, справжній твірнародного майстра стає особливо цінним тому,що він виконаний в індивідуальній, неповторнійманері й яскраво відображає творче лице автора.Народне мистецтво зберігає багату, виробленувіками художню культуру.Основні принципи сучасного декоративного

мистецтва можна сформулювати так: єдністьхудожньої форми і практичного призначеннявиробів ; побудова речей відповідно довластивостей і можливостей матеріалу; зв’язокхудожньої форми з технологічними способами їїобробки [1].Єдність естетичного та утилітарного є

основним принципом декоративно-ужитковогомистецтва. Проте нерідко трапляється, що та абоінша річ, яка свого часу мала певне практичнепризначення, поступово його втрачає, стаючи сутохудожнім твором. Наприклад, у геометричномурізьбленні дерев’яна тарілка колись виконуваласвою безпосередню практичну функцію –слугувала посудом. По її краях виконувалосярізьблення, яке не суперечило призначенню речі.Плинув час , людство почало користуватисякерамічним, металевим посудом , і тарілка,виготовлена з дерева, втратила практичнуфункцію. Однак це не тільки не призвело дозникнення дерев’яної тарілки, а й підсилило їїдекоративно-художню цінність, внесло певні змінидо її конструкції. Вона стала більш мілкою, більшплоскою, різьбярі почали оздоблювати не тількикраї а й центр. Народні майстри досягли такогорівня майстерності, що оздоблення предметів недомінує, а підкреслює форму виробу, природнукрасу дерева.Як показує досвід, при проведенні занять з

художніх ремесел творчість у деяких студентівне збуджує позитивних емоцій здебільшого черезнепідготовленість до сприймання народногомистецтва. Проте в тих, хто прагне досягтивисокої майстерності, процес творчої діяльностізавжди викликає інтерес і збуджує позитивніемоції.Залучення студентів до декоративно-

ужиткового мистецтва впливає як на їхнєестетичне виховання, так і на професійнумайстерність, формує у них потребу творчоїдіяльності. Задоволення цієї потреби вимагає відстудента цілеспрямованості, наполегливості,

завзятості. Засвоєння лише технічних прийомівведе суто до ремісництва. Надто тривала роботана “тренувальних дощечках”, унаслідок якоїз’являється непотрібний виріб, а також недооцінкаважливості вивчення теоретичних основдекоративно-прикладного мистецтва, призводятьдо невдоволеності студентів своєю діяльністю.На заняттях з декоративно-ужиткового мистецтваповинна панувати творча атмосфера. Підтримкатворчої атмосфери вимагає від студентів певнихінтелектуальних та емоційних зусиль. У той жечас вона несе насолоду. На наш погляд, доцільноякомога раніше переходити від підготовчої роботидо творчої.Позитивні емоції, отримувані студентами,

підкріплюють вищі соціальні мотиви, а також єдодатковим стимулом , поштовхом доінтенсивнішої індивідуальної діяльності. Такийнавчально-виховний процес створює оптимальніумови для забезпечення єдності трудового,морального та естетичного виховання студентів.Ознайомлення з творами народних умільців

сприяє формуванню у студентів потреби творитипрекрасне власними руками, розвиває почуттялюбові до рідного краю, шанобливе ставлення досамобутнього народного мистецтва та йоготворців.Успішність оволодіння студентами техніками

художньої обробки матеріалів значною міроюзалежить від дидактично виваженої послідовностінавчання. Так , після вивчення початковихелементів художньої обробки матеріалу студентизнайомляться з о сновними видамиорнаментальних мотивів , які характеризуютьсярізним комбінуванням прямих, замкнутих,перехрещених, паралельних ліній.Початкові елементи різьблення засвоюються

фронтально. Подальше навчання доцільнопроводити як індивідуальне, показуючи студентуприйоми володіння різцями, способи виконаннятих чи інших операцій. Кожен студент виконуєіндивідуальне завдання. Під час навчання важливонеухильно дотримуватися дидактичного принципу– “від простого до складного”. Навчання основнихвиражальних засобів декоративно-ужитковогомистецтва і практичного оволодіння прийомамирізьблення відбувається одночасно. Засвоївшиосновні мотиви різьблення, переходять довивчення композиції, яка скл адається зрізноманітних комбінацій початкових елементів,причому вся композиція повинна відповідатипризначенню предмета, гармоніювати з йогоформою і художніми можливостями матеріалу.Потрібно навчити студентів глибоко розуміти ролькомпозиції (вона має вирішальне значення серед







елементів художньої форми) й звертати їхню увагуна ті особливості декоративно-ужитковогомистецтва, які допомагають у розв’язанні завданьнайповнішого і найяскравішого розкриттявидового образу.Важливою умовою опанування декоративно-

ужитковим мистецтвом є вправне володінняінструментом . При вивченні різьблення спочаткувправляються на м’яких породах деревини (липа,осика) , набувши певні вміння, переходять дороботи з деревиною середньої твердості (береза,вільха) , а згодом – до роботи з твердимипородами (дуб, груша, яблуня).Початковим етапом у виготовленні

декоративно-ужиткових виробів мистецтва єрозмічання, яке виконують на добре підготовленихзаготовках за допомогою олівця, лінійки і циркуля.На початковому етапі роботи важливо привчитистудентів до правильного користуванняінструментом , точного виконання прийомів .Оскільки в композиції чи орнаменті широковикористовуються геометричні фігури, важливовміти креслити їх на криволінійній площині, а такожподіляти на необхідну кількіс ть елементів .Звичайно, на початковому етапі навчаннятрапляються невдачі. Характеризуючи навітьневдало зроблений виріб, треба знайти найкращевиготовлені елементи орнаменту, аби похвалитивиконавців. Такий підхід стимулює студентів допродовження роботи.Висновок. Таким чином , важливими

умовами підвищення ефективності занятьстудентів декоративно-ужитковим мистецтвом є:

- індивідуалізація цілеспрямованих впливів настудентів залежно від особливостей їхньогохарактеру і поведінки;

- тісний взаємозв’язок художньо-трудовоїдіяльності з вихованням;

- розвиток візуальної та образної пам’яті;- підведення до самостійного розв’язання

завдань декоративної творчості.Іноді кажуть, маючи на увазі навчання

декоративно-ужитковому мистецтву, що в добунауково-технічного прогресу недоцільно залучатистудентів до ручної праці. Гадаємо, що такетвердження при вс ій його зовнішній

переконливості не може бути визнанесправедливим. По-перше, народне мистецтвобазувалося і базуватиметься на ручній праці, аотже, на індивідуальній творчій діяльності. Отожпідготовка майстрів народних промислів з усієюсвоєрідністю цього типу виробництва буде завждиактуальною. По-друге, художньо-трудовадіяльність студентів забезпечує їхню спеціальнупідготовку відповідно до вимог сучасногосуспільства.

1. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В .,Станкович М.Є. Декоративно-прикладн емистецтво. – Львів: Світ, 1992. – 272 с.

2. Баранов С.П. Сущность процессаобучения. – М.: Педагогика, 1981. – 224 с.

3. Бондар В. І . Дидактика: ефективн ітехнології навчання студентів. – К.: Вересень,1996. – 129 с.

4. Добривода О. І . Духовн і скарбиукраїн ського народу в житті молоді . –Тернопіль: МП Чумацький шлях, 1994. – 304 с.

5. Закон України “Про освіту”. – К.: МОУкраїни, 1992.

6. Зязюн І .А . Всеукраїнська державнакомплексна програма естетичного виховання// Педагогіка і психологія: Вісник АПН України.– 1993. – №1. – С.43 – 51.

7. Перегудов Ф.И. Каким мог бы бытьуниверситет народов Европы? // Современнаявысшая школа. – 1989. – №4. – С. 123 – 133.

8. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология:Курс лекций. – М.: Центр, 1996. – 206 с.

9. Розин В .М . Кризис культуры иобразования и цели перестройки высшейшколы // Современная высшая школа. – 1989.– №1. – С.51 – 63.

10. Рубинштейн С .Л. Основы общейпсихологии. – М.: Учпедгиз, 1946. – 704 с.

11. Соціологія : Конспект лекцій длястудентів гуманітарних вузів / УкладачіВ.І.Астахова, Г.Ю.Васильєв, В.Д.Водник та ін .– К.: НМК ВО, 1992. – 176 с.

12. Суезн ание (беседы с проф. И.Левиным)// Вестник высшей школы. – 1991. – №4. –С.53 – 55.


øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø

øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø &

В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА

“Розум – це не що інше, як частина божественного духу, занурена у тілолюдей”.

Сен ека




10

Постановка проблеми. Художні ремесла –це не тільки духовне надбання народу, але йважливий компонент національної культури. Ручнахудожня праця, започаткована в домашніхремеслах, також є складовою духовної спадщининароду, оскільки стала джерелом декоративно-ужиткового мистецтва й основою народноїпедагогіки. Навчання художнім ремесламвиховувало поважне ставлення до праці таформувало моральні якості особистості, зокремапрацелюбність, повагу до людей праці,відповідальне ставлення до неї, естетичні смаки,що вважалося не менш цінним, ніж формуванняпрофесійних умінь.Мета статті – розкрити вплив художньої праці

на формування творчих здібностей таінтелектуальний розвиток особистості.Виклад основного матеріалу. Організація

занять різними видами народних художніхпромислів у загальноосвітній школі, на жаль, довгіроки мала досить обмежене застосування. Протедосить відомі психологи (В.М .Бехтєрєв ,Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Л.Рубінштейн та ін.)стверджують, що художньо-трудова діяльність –це створення матеріальних духовних цінностейобразотворчими, конструктивними ідекоративними засобами. Заняття художнімиремеслами значною мірою відповідаютьпотребам сьогодення і можливостям студентів.У процесі їх організації враховується зв’язок сферхудожнього мислення і форм художньої діяльності.Саме заняття художніми промислами (пристворенні певних педагогічних умов) сприяютьуспішному розвитку творчих здібностей.За твердженням С.Л. Рубінштейна, здібності в

процесі навчання не тільки формуються, але йвиявляються [7]. Розглядаючи працю винахідника,він наголошував, що будь-яка винахідницька робота

– це інтелектуальна діяльність, але і творча роботавинахідника, пов’язана з ручною працею. Зв’язокручної праці школяра з його інтелектуальнимрозвитком також акс іоматичний, оскількикористуючись одним інструментом, він готує себедо володіння іншим. Але розвиток інтелекту можепроходити тільки в процесі праці. “Творчою є будь-яка діяльність, що створює нове, оригінальне” [8].Сприймання світу не тільки відображається упроцесі художньої діяльності, але й у процесіінтелектуальної діяльності, зокрема, в ході уявленьлюдини. Уява досить тісно пов’язана з творчоюдіяльністю і фантазією людини.У декоративно-ужиткових виробах знаходить

відображення фантазія людини. Так, при розробцікомпозиції нового виробу, орнаменту для йогооздоблення, студент отримує можливістьфантазувати, створювати новий орнамент,кольорову гаму з врахуванням вс іх йомупритаманних якостей. З динамікою мисленняпов’язане й емоційне відчуття, яке розкриваєставлення людини до світу, діяльності, сприйманнякраси, гармонії, кольорів та ін.У своїх дослідженнях С.Л . Рубінштейн

звертав увагу на те, що “... людина є особистістюв силу того, що свідомо визначає своє ставленнядо оточення” [7, 131]. Творчість має свій прояв убудь-якій сфері діяльності, є результатом творчогоставлення особистості до намічених завдань таїх виконання.Розвиток особистості у взаємодії з соціумом

конкретизує наше розуміння загальної сутностілюдини, поглиблюючи при цьому знання джерелформування духовного світу особистості, умови імотивацію її діяльності. В.М . Бехтєрєвнеодноразово відзначав, що для будь-якоїтворчості необхідний той або інший ступіньобдарованості і відповідне виховання, які

Ніна Тверезовська, доктор педагогічних наук, професор,завідувач лабораторії інноваційно-інформаційних систем і технологій

та дистанційного навчанняІнституту професійно-технічної освіти АПН України

ВПЛИВ ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ НА ФОРМУВАННЯТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІУ статті досліджується проблема трудового навчання, творчої діяльності в цілому

(художньої, технічної, літературної тощо), які дозволяють прослідкувати за процесомформування творчого ставлення школярів до праці. Саме заняття художніми промислами(при створенні певних педагогічних умов) сприяють успішному розвитку творчих здібностей.

ВПЛИВ ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ НА ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ТАІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

© Н. Тверезовська, 2006




11 Молодь і ринок №6 (21), 2006

створюють відповідні навички в праці; останнірозвивають нахил у бік природних задатків,завдяки чому виникає майже непереборнепрагнення і потяг до творчості, безпосереднімвизначенням її завдань є середовище, що оточуєнас у формі даної природи, матеріальної ісоціальної обстановки [1].Л.С. Виготський встановив зв’язок творчості

людини з її потребами, вважаючи, що великийвинахідник, той же геній, є завжди рослиною свогочасу, свого середовища. Його творчість виходитьз тих потреб, які створені для нього і опираютьсяна їх можливості, які знову існують поза ними [2].Його дослідження також підтвердили, щотворчість тісно пов’язана з уявою. Там, дезберігається хоч незначна частина творчогожиття, має місце уява. Діяльність уяви впідлітковому віці майже закінчується ізменшується потяг до фантазій, тому щоформується свій власний інтимний світ.Підлітковий вік , початок інтенсивного

формування інтелекту, моральних устоїв і ідеалів.Формується систем а оцінки суджень,проявляються здібності до складногосинтетично го мислення, пам’ять і увагапоступово набувають характеру організованихпроцес ів . У підлітковому віці поступовозменшується об’єм уваги, її переключення зодного виду діяльності на інший (В.А. Крутецький).Важливою особливістю даного віку є підвищеназдібність до абстрактної уваги, до формуванняактивного, самостійного і творчого мислення.Тому в цей віковий період необхідно стимулюватисамостійне і творче мислення підлітків.Численні дослідження проблеми трудового

навчання, творчої діяльності в цілому (художньої,технічної, літературної тощо) дозволяютьпрослідкувати за процесом формування творчогоставлення школярів до праці.Діяльність дитини – це її спосіб існування і

розвитку, формування особистості, всіх притаманнихїй якостей. Творче ставлення до праці є однією зголовних характеристик школяра. Розвиток художніхздібностей має важливе значення для естетичногосприймання. Художній досвід, набутий в процесіхудожньої ручної праці, допомагає краще усвідомитиглибину краси народного декоративно-прикладногомистецтва, а заняття ним змушує вдумливо іуважно його сприймати. Наявність навичокрозумової праці, старанності, систематичності,уважності допомагають успішному формуваннюхудожніх здібностей та розвитку інтелекту вхудожньо-трудовій діяльності.Краса праці може бути відчута дітьми. Проте

потяг до краси виступає не тільки як бажання

естетичної насолоди, але як спрямованість довиготовлення виробу високої якості і краси. Існуєакс іоматичне положення, що праця тіснопов’язана з естетичним вихованням, духовнимзбагаченням особистості.Л.Д. Ронделі зазначав, що дитяча творчість,

як і народне мистецтво, є проявом емоційної сфериособистості [6]. Чим міцніші емоції, тим яскравішепочуття, яке відчуває дитина. Художній твір маєриси чарівності, казкові, поетичні, романтичні. Упроцес і художньої обробки матеріаліввідпрацьовується точність, витримка, охайність,координація рухів, розвивається інтелект. Уроботах учнів знаходить своє відображення їхнійнастрій, почуття, здивування, захоплення.Значення ручної праці полягає ще й у тому, що

вона тісно пов’язана з процесами естетичного татрудового виховання. Значні зміни в підлітковому віціпроходять в естетичних почуттях. Естетичневиховання спрямоване не тільки на формування ушколярів естетичного смаку, почуттів і емоційногоставлення до навколишнього середовища, але йактивізує думку, сприяє розвитку творчих здібностей.Л.В.Оршанський зауважує, що “головним

критерієм успішності трудового виховання єтрудова вихованість, виражена в стійкійготовності школярі до соціально і психологічномотивовано ї творчої художньо -трудовоїдіяльності, спрямованої на створення естетичногоудосконаленого суспільно цінного продукту” [5,40]. Для усвідомлення важливості художньоїручної праці, недостатньо сформувати одні тількимотиви, важливо розвинути стійку зацікавленістьдо певного виду праці. Необхідне чітке керуванняпроцесом розвитку у школярів мотиваційної сфери.Основне положення, що розкриває зміст

художньо-трудової діяльності, пов’язане знеобхідністю введення мистецтва в побут (нетільки святковий, незвичайний, а й повсякденнийтрудовий побут). У школах також потрібен зв’язокручної праці, що здійснюється в шкільнихмайстернях, з предметами образотворчогомистецтва. У школярів поступово складаєтьсярозуміння того, що трудове навчання приноситьестетичну насолоду, створює приємні емоції. Саметому важливим “резервом” удосконаленнятрудової підготовки школярів є вивчення нимирізних видів декоративно-ужиткового мистецтва.У роботі “Ручна праця в загальноосвітній

школі” К.Ю. Цируль підкреслює, що “людинаістота не тільки розумна, розсудлива, але ібільшою мірою діюча і обдарована волею” [9, 17].Дослідник проблем організаційної ручної працізауважує, що “праця виховує не тоді, коли дитинавиконує певні рухи, а коли спрямовує свої рухи на





12

втілення ідеалу прекрасного виконання” [9, 69].Для розвитку інтелекту школяра необхідностворити такі умови, щоб він зрозумів: що неробить людина, все має свою форму, колір,композицію, лінію, довершеність. Головнимзавданням ручної художньої праці є те, щостудентів педагог повинен навчити не тількивідповідально ставитись до праці, але й виховатиестетичні почуття, сформувати смак.Ручна художня праця носить індивідуальний

характер. Відомо, що творчий процес завжди маєдві стадії: до першої відносять формуванняхудожнього задуму; до другої – робота надвиконанням художнього виробу. Під час роботибезпосередньо над виробом виникають нові ідеї,які втілюються у виготовлення виробу. Під частворчої роботи над виробом успішно розвиваютьсяпевні здібності. У своїх дослідженнях Г.С.Костюкнаголошує: “Здібності належать до основнихвластивостей, що характеризують людину, яксуспільну істоту” [4, 307]. До основних компонентівздібностей Г.С.Костюк відніс спостережливість,розвинуту пам’ять і мислення в цілому. Але вінзвертає увагу на те, що “здібності неможливорозвивати без їх мотивації і без виховання любовідо праці. Структура здібностей пов’язана з уявоюабо фантазією, яка необхідна в усіх галузях праці інавчання” [4, 321].Проте, як зауважив Л.Д. Ронделі, ручна художня

праця веде не тільки до забезпечення суспільства,не тільки до розвитку певних вмінь та навичок, аперш за все формує й удосконалює особистість,спонукає її до творчої, інтелектуальної, активноїтрудової діяльності. Досліджуючи впливдекоративно-ужиткового мистецтва наособистість, він писав: “Дійсна дитяча творчістьне обходиться без підказок дорослих. У дитини тежпам’ять в пальцях” [6, 19]. У шкільні роки дитинанабуває досвіду в процесі практичної діяльності.Вона відкриває для себе все нове, сприймання їїзагострене, ще не притуплена здібність дивуватисьнавколишньому світу.Процес створення декоративно-ужиткового

виробу починається від сприймання зразків іпродовжується в роботі над ескізами, кресленням,малюнками. Тому ручна художня праця – цепроцес цілеспрямованої дії на інтелектуальніздібності учня, яка включає його в творчудіяльність, що стимулює формування стійкогоінтересу до праці; формує естетичне розуміннянавколишнього середовища; надає можливістьнабуття спеціальних художніх вмінь та навичок;розвиває особистісні якості.Ручна художня праця є однією з провідних ланок

розвитку підлітків, бо формується творче ставлення

до праці, розвиваються інтелектуальні здібності.С.Л. Рубінштейн звертає увагу на те, що у будь-якій праці, в тому числі і розумовій, беруть участьті чи інші рухи (наприклад, рух “руки, що пише”,який необхідний для написання книги) [8, 219].Головними критеріями художньої ручної праці

є трудова вихованість, розвиток інтелектуальнихздібностей, розвиток і набуття практичногодосвіду, розвиток мотиваційної сфери, формуваннястійкого інтересу до праці.К.Ю. Цируль стверджує, що дитячі роки

охоплені постійним бажанням діяльності ітворчості [9, 3]. Саме тому необхідно з дитячихроків розвивати ту або іншу здібність особистості,розвивати як дитячий розум, так і фізичну силу,приділяти увагу розвитку характеру, сили волі.“Навчання ручній праці допомагає загальномурозвитку тим , що вимагає руху тіла, діяльностім’язів і тим самим сприятливо діє на здоров’ядитини” [9, 4].Вплив художньої ручної праці на учня має

настільки велике значення для всебічного йогорозвитку, що не викликає сумніву об’єктивна ісуб’єктивна необхідність найсерйознішої увагисучасних педагогів до розглянутої проблеми.У системі естетичного, художнього, трудового

виховання важливе місце належить народномудекоративно-ужитковому мистецтву, яке входить усвіт людини з перших її днів і супроводжує все життя.Перші іграшки, колискові пісні, казки, легенди,найпростіші рухи в танці вводять дитину дочарівного світу народної творчості. Дитячі малюнки“повторюють” багатовіковий цикл накопиченнядекоративно-зображувального фону народногомистецтва: починаючи від найпростішої лінії – доумовного зображення зірки, квітки, птаха, риби, звіраі далі – до конкретних предметів та людської постаті.Народне декоративно-ужиткове мистецтво в

силу своєї специфіки покликане внести в життямомент гри, прикрасити, розважити, формуватисвітогляд через ті естетичні почуття, якінароджуються в людей від практичногокористування справді художніми речами, відспоглядання їх як частини природи і навколишньоїреальної дійсності. Тому воно є найважливішимкомпонентом і етапом у вихованні естетичних смаківі формуванні внутрішнього світу дитини. Крім того,народна образність синтезує в собі духовну іматеріальну творчість як цілісну і нерозривну, якасклалася історично і вивірена віками.Світ декоративних образів, яскравих кольорів,

простих і доступних форм творів народногомистецтва захоплює людей, викликає насолоду,одухотворює їх, підносить до стану натхнення,створюючи тим самим психологічний комфорт.






13 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Це перший крок до “діалогу” з красою.Подальше глибоке спілкування з і світомпрекрасного активізує людські емоції, викликає дожиття творчу уяву, стимулює фантазію,пробуджує художнє відчуття, формує елементиобразного мислення. Нагромаджений емоційнийдосвід пробуджує в дитині художника з високоюкультурою і гамою відчуттів , веде довдосконалення інтелекту.Крім морально-виховних можливостей, краса

творів цього виду мистецтва має творчо-спонукальну здатність, що є важливою рисою увихованні гармонійної особистості. Краса викликаєбажання творити, додержуватись законів її буттяу всіх сферах людської діяльності. Естетичнеставлення, як відомо, виникло на базі предметно-практичної діяльності людини як її духовне начало.Тут важливо підкреслити, що специфічною рисоюдекоративно-ужиткового мистецтва є розуміннялюдьми краси речей не в їх оздобленні, а, головнимчином, того творчого процесу, у результаті якоговиконали той чи інший художній твір.Формування людини в праці, творчій діяльності

– основоположна теза, з якої виходять при вивченнінародного мистецтва і такого поняття, якрукотворність – у формуванні гармонійноїособистості майбутнього. Через творчу працю,яка дає максимальну можливість розкрити всісторони людської натури, йдуть найактивнішіпроцеси матеріалізації людського духу, самовиявуі самоствердження дитини. Уроки творчості угалузі декоративно-ужиткового мистецтвапідтверджують крил ату формулу “трудпереростає у красу”. У цьому плані вонистимулюють творчий потенціал особистості,розвивають у ній творче ставлення до праці якпершої життєвої необхідності у будь-якійдіяльності. Трудові процеси, які лежать в основітрадиційної майстерності, викликають до діїпродуктивну уяву, фантазію, без яких не існуєемоційної культури, формують цінні рисихарактеру: почуття власної гідності,наполеглив ість у подоланні труднощів ,цілеспрямованість, вміння пізнавати явища життяу всіх його складнощах і суперечностях.Важливо підкреслити ще один аспект цього

питання. Декоративно-ужиткове мистецтвозавжди розвивалось у тісному зв’язку з природою,яка була і базою сировини, і світом художніхпраобразів, тем тощо. Таке спілкування завждипороджувало бережливе й економне ставлення доматеріалу і тих художніх цінностей, якими природайого наділила. Велику виховну роль відіграє цейвид мистецтва у розв’язанні одного з проблемнихпитань сучасності – “людина і річ”: художній смак

і коло речей, якими людина оточує своє предметнесередовище і які є виразниками її інтересів.Вирішальною особливістю творів народногомистецтва є їх невіддільність від щоденногопрактичного життя. Входячи в побут, вонипроектують цю свою рису на доцільність нашоговідбору речей, які у подальшому будуть“виховувати” і нас самих.Таким чином, активне засвоєння спадщини

народного декоративно-ужиткового мистецтва яксвоєрідної форми художньо-трудової творчоїдіяльності, має важливе значення у вихованнілюдини майбутнього. Народне мистецтвоперебуває нині в колі найголовніших взаємозв’язківкультурного процесу: колективного, індивідуальногота національного, котрі, в свою чергу, генерують ізбагачують можливості виховних функціймистецтва у формуванні особистості на новомуісторичному етапі розвитку Української держави.Одним із принципів народного мистецтва

справедливо вважається колективність. “Твориколективної творчості становлять суспільну цінністьта інтерес не в силу індивідуальної неповторності, анавпаки, тому що в них синтезувалися і набули виразудумки, почуття і настрої багатьох людей”, –знаходимо в “Естетиці фольклору” [3, 166].Показово, що мажорний тон народного мистецтвазумовлений саме його колективним характером.Спільне розв’язання творчих і технологічних питань,передача майстерності від одного покоління доіншого, система творення образів, естетичнихуявлень тощо утверджувало у певних суспільнихгруп віру в цінність їхньої праці, породжувалооптимізм поглядів на життя.Згуртовуюча функція народного мистецтва

неоціненна. Однак вона полягає не в тому, щобсформувати якийсь усереднений, однорідний смак,а, навпаки, – в стимулюванні розвиткуіндивідуального на основі існуючого суспільно-історичного досвіду. Саме тому масовістьнародного мистецтва розглядається не як самоціль,а як можливість охопити його впливом якомогабільше членів суспільства, розбудити в них творчуактивність, творчу індивідуальність. Це розширюєдіапазон можливого впливу народного мистецтвана формування світогляду особистості.З питанням колективного та індивідуального

в народному мистецтві тісно пов’язане питаннятрадицій та новаторства. Колективні засадинародного мистецтва в ході своєї еволюціїсформували ядро народної творчості – традицію.Вона дисциплінує наші смаки, формує кодекснародної етики і естетики, передає з минулого вмайбутнє установлені століттями форми, ідеї,образи теми і саме цим акцентує розуміння





14

стабільності світу, стабільності всього кращого влюдині. Разом з тим традиція ніколи несприймалась як догма чи канон. Традиція ніякимчином не заперечує розвиток, а, навпаки, диктуєпотребу постійного оновлення, розширення,поглиблення. Тому традиційне мистецтво народупостійно супроводжують новації та новаторство.Причетність до часу, відповідальність за нього

– одна із суспільно вагомих рис, котра визначатимерівень особистості майбутнього. Традиціїнародного мистецтва вчать наших сучасниківуважно, аналітично ставитися до питаньноваторства: у лоно народного мистецтва, власне,як і у всі види діяльності, не повинно потрапитивипадкове, епізодичне. У цьому плані слідрівнятися на еталонні зразки, вивіренінайпринциповішим суддею – часом і смакомпопередніх поколінь; справжнє новаторство внародному мистецтві слід розуміти як таке, що внедалекому майбутньому перейде у ранг традиції.У цій спробі визначити місце та роль народного

мистецтва у вихованні гармонійно розвиненоїособистості майбутнього, певна річ, накресленілише деякі вихідні положення.Висновок. Таким чином, при спеціальному і

систематичному вивченні народне декоративно-ужиткове мистецтво розгалужується на складнийта багатоаспектний комплекс досліджень, що

постає на часі як проблема важливої суспільноїваги і значущості.

1. Бехтерев В .М . Творчество с точкизрения рефлексологии // В кн . С.О.Грунберг.Гений и творчество. – Л., 1924.

2. Выготский Л.С. Психология искусства.– М., 1968.

3. Героїчн ий епос українського народу:Хрестоматія . – К.: Либідь, 1993. – 431 с.

4. Костюк Г.С. Навчально-виховний процесі психічн ий розвиток особистості . – К. :Радянська школа, 1989. – 607 с.

5. Оршанский Л.В. Трудовое воспитаниеподростков в процессе внеурочных занятийнародными промыслами: Дисс. … канд. пед.наук. – К., 1991. – 179 с.

6. Рондели Л.Д . Народное декоративно-прикладное искусство. – М .: Просвещение,1984. – 144 с.

7. Рубинштейн С.Л. Основы общейпсихологии. – М.: Учпедгиз, 1946. – 704 с.

8. Рубинштейн С.Л. Бытие и созн ание. –М., 1967.

9. Цируль К.Ю. Ручной труд вобщеобразовательной школе. – С. – Пб:Издание картографического заведен ияА.Ильина, 1894. – 258 с.

Постановка проблеми. Диво XX століття –комп’ютери, завдяк и своїм унікальнимможливостям , все частіше використовуються урізних галузях людської діяльності. Тут не можебути осторонь і навчально-виховний процес узакладах освіти різних типів і рівнів акредитації.Нині елементарна комп’ютерна грамотність –складова частина професійної підготовки фахівціву будь-якій галузі господарства країни. Водночасможливості інформаційно-комунікаційних (ІКТ)технологій роблять комп’ютер також привабливим

засобом реалізації самого процесу навчання. Убагатьох країнах с віту ІКТ навчаннязастосовуються вже давно, і набутий ними досвіднадає можливість не тільки з різних точок зоруоцінити їхні позитивні якості, а й виявитинегативні, а також супутні проблеми та ефекти.Ерою відродження комп’ютерного навчання

(нагадаємо, що перші ЕОМ, які з’явились понад60 років тому, через значні розміри, високувартість, відсутність навчальних програм і т.ін.застосовувались практично лише з мстою

Роман Гуревич, доктор педагогічних наук, професор,директор Інституту перспективних технологій, економіки і фундаментальних наук

Вінницького державного педагогічного університетуім. М. Коцюбинського

НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

У статті йде мова про застосування комп’ютерних технологій у процесі трудовогонавчання. Розглянуті можливості сучасних інформаційних технологій, заснованих на базікомп’ютерної техніки, переваги та недоліки використання комп’ютерів у навчанні. Наведеніконкретні приклади використання комп’ютерів на уроках трудового навчання.

НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

© Р. Гуревич, 2006




15 Молодь і ринок №6 (21), 2006

контролю знань студентів у деяких інститутах іуніверситетах, стала поява персональнихкомп’ютерів (ПК) у 80-х роках ХХ ст. Це й недивно, оскільки ПК “вийшов” з ігровогокомп’ютера, а гра і навчання, як відомо,методично дуже близькі. ПК зняли безліч причингальмування розвитку навчальних систем .Індивідуальний характер роботи, графічніможливості та звук , зворотний зв’язок іобчислювальні потужності створили чудові умовидля навчання. З’явилися магнітні носії інформації– дискети, компакт-диски (СD), що дозволилозменшити фізичний розмір носіїв інформації, авзаємозамінюваність ПК дозволила „читати”дискети або диски де завгодно – на будь-якомукомп’ютері.З самого початку впровадження комп’ютерів

у навчальні заклади ключовим питанням було їхнєвикористання в усьому освітньому процесі. Упереважній більшості випадків це здійснюєтьсяпоетапно. Можна виділити три етапи розвиткукомп’ютеризації навчальних закладів:

1. Запровадження комп’ютерного обладнанняв школі як допоміжного засобу освіти. Комп’ютеррозглядається як доповнення до навчання.

2. Використання комп’ютерів у всьому процесінавчання. Забезпечення кожному учневі тавчителю доступу до ПК.

3. Зміни програм навчання, методів і системинавчання у цілому в зв’язку зі застосуваннямкомп’ютерів.Різні країни нині знаходяться на різних етапах.

Так, за оцінкою експертів [7] Англія, лідер середкраїн, що користуються в навчанні комп’ютерами,знаходиться на дру гому етапі, інодіекспериментує відповідно до третього етапу.Польща завершує роботу, пов’язану з виконаннямпершого етапу, а в окремих навчальних закладахПК використовуються під час викладаннябільшості навчальних предметів [3] . Де за цієюстатистикою знаходиться Україна? На жаль,точно визначити це неможливо. Практичнодослідження ефективності використаннякомп’ютерів у школах у значному масштабі непроводяться. У принципі, сьогодні немає ніякихдостовірних даних досліджень, що оцінюютьвплив застосування комп’ютерів на результатинавчання, в тому числі й на результати трудовогонавчання учнів.Між тим , як наголошено в Національній

доктрині розвитку освіти України у XXI столітті:“Пріоритетом розвитку освіти є впровадженнясучасних інформаційно-комунікаційних технологій,що забезпечують дальше удосконаленнянавчально-виховного процесу, доступність та

ефективність освіти, підготовку молодогопокоління до життєдіяльності в інформаційномусуспільстві” [4, 12]. У цьому державномудокументі поставлене завдання готувати людейвисокої освіченості і культури, кваліфікованихспеціаліс тів , здатних до творчої праці,професійного розвитку, мобільності в освоєнні тавпровадженні новітніх наукомістких йінформаційних технологій.Виклад основного матеріалу. Трудове

навчання в тому або іншому варіантах у школііснує вже сотні років . Сьогодні в школахвиділяють три основні етапи трудової підготовкишколярів [6, 46]: 1) трудове навчання в 1 – 4класах, яке здебільшого носить характер ручноїпраці; 2) виробничі технології (5 – 9 класи); 3) основивиробництва (10 – 12 класи).Щодо завдань загальноосвітньої школи в галузі

трудового навчання проведено ряд досліджень,результати яких збігаються у виділенні серед нихчотирьох головних:

- ознайомлення учнів із основами сучасноговиробництва;

- ознайомлення учнів із людською діяльністю;- формування якостей особистості відповідно

до вимог суспільства;- забезпечення індивідуального підходу до

учнів для розвитку їхніх здібностей [6, 29].Ураховуючи другий і третій етапи трудового

навчання, а також перші три завдання школи,наголосимо, що ми пропонуємо використовуватив школі та у вищих педагогічних навчальнихзакладах, де готують учителів трудовогонавчання, лише комп’ютерну техніку, щовикористовується в промисловості, адміністрації,торгівлі тощо. Звідси випливає, що в навчальнихзакладах повинні домінувати комп’ютери, яківідповідають стандартам ІВМ РС.Застосування такої техніки має значну

кількість переваг:- по-перше, школа навчає таким же технічним

розв’язкам, як і в народному господарстві.Випускники навчал ьних закладів , девикористовується стандартна техніка, маютьпереваги над тими, хто входить у ринок праці беззнайомства з нею;

- по-друге, школа може брати на озброєннянакопичений у різних галузях економіки досвід.Однакова техніка надає можливістькористуватися у школах програмнимзабезпеченням , що використо вуєтьс я векономіці;

- по-третє, у разі застосування однаковоїтехніки є можливість користування таким самимабо подібним програмним забезпеченням у різних





16

освітніх закладах. Це, в свою чергу, спрощує обмінінформацією;

- по-четверте, на базі єдиного інформаційногоінструментарію (скажімо, авторські програми тасистеми) стає можливим обмін освітнім програмнимзабезпеченням, що з’являється в школах.До речі, деякі комп’ютерні програми з

трудового навчання розроблені в дослідженняхО.В. Ващук й І.О.Петрицина [1;5], використовуютьсяв загальноосвітніх школах і ВНЗ Бердянська.Вінниці, Дрогобича, Самбора, Борислава.Такі програми надають можливість:

презентувати різноманітний ілюстративно-інформаційний матеріал високої якості зображення;одночасно демонструвати реальний об’єкт абодинамічний процес та їхні схематичні образи, щополегшує розвиток абстрактного мислення;засвоєння поданого матеріалу в індивідуальномудля кожного учня темпі сприймання; залучення донавчання всіх без винятку учнів; підтриманняпізнавального інтересу до набуття нових знань, щопідсилюється усвідомленням значенняелектронно-обчислювальної техніки в сучасномусуспільстві [1, 12].Значно можуть полегшити роботу вчителя і,

що досить суттєво, виявити реальний рівень знаньучнів тестові програми. Вони корисні ще й тому,що кожний учень може самостійно перевіритисвої знання та звернути увагу на недостатньозасвоєний матеріал. Створені й використовуютьсядиски з програмами -репетиторами, щодозволяють учням самостійно вивчати певнийпредмет, розв’язувати задачі, контролюватирівень знань тощо.Усе, про що йшла мова вище, стосується до

проблеми використання ПК на уроках взагалі іпід час занять з трудового навчання, зокрема.Подальший виклад присвятимо саме проблемівикористання ПК у процесі трудового навчанняпереважно в 5 – 7 класах.Відомо, що в умовах науково-технічного

прогресу змінюється зміст освіти. Сьогодні школяріповинні бути ознайомленими з такими поняттями,як гнучка технологія, багатоопераційний верстатз числовим програмним управлінням, промисловіроботи, автоматичні лінії, системи автоматичногопроектування, мікропроцесори та мікропроцесорнатехніка тощо.Участь школярів у трудовій діяльності

створює можливість для більш предметногоїхнього ознайомлення з сучасною (в тому числі йкомп’ютерною) технікою та шляхами їївикористання в конкретному виробництві. Хоча втрудовій діяльності учнів ПК поки що практичноне використовуються, оскільки відсутня належна

навчально-матеріальна база в майстернях і немаєспеціальних методичних розробок, усе ж таки цяпроблема, особливо її теоретико-методичнарозробка в трудовому навчанні має особливуактуальність. Використання ЕОМ у трудовомунавчанні пов’язане з розв’язанням низкидидактичних завдань, спрямованих на підвищеннярівня навчання й виховання на уроках з цієїдисципліни. Досліджуючи проблему “комп’ютеру трудовому навчанні”, не можна не враховуватитой факт, що лише за допомогою ЕОМ ми ненавчимо учнів обробляти різні матеріали, несформуємо уміння та навички, що становлятьсутність загальнотрудової підготовки.Необхідність ознайомлення учнів з

використанням комп’ютерів у сучасномувиробництв і зумовлена потребами цьоговиробництва в грамотних кадрах. Природно, щов 5 – 7 класах не стоїть завдання підготувати додіяльності , пов’язаної з використаннямроботокомплексів, маніпуляторів і т.ін. Протеуроки трудового навчання мають даватипсихологічну та загальнотехнічну основу дляосвоєння нової техніки.Розвиток виробництва, як відомо, веде до

перетворення машинної техніки з триланкової дочотириланкової. Четверта ланка – керівна –заснована на використанні комп’ютера.Чотирьохланкова машинна техніка знаходитьвикористання практично у вс іх галузяхвиробництва. Це веде до того, що в праці робітниківзростає складова функцій контролю, наладки,програмування, ремонту та інших, пов’язаних зпідготовкою виробництва. Для їхнього виконанняпотрібен не лише високий професіоналізм, а й такіякості особистості, як уважність, уміння швидкореагувати на покази приладів і обирати адекватнірішення, вміння логічно мислити тощо. Ці якостітреба розвивати ще в школі.На уроках трудового навчання школярі повинні

якомога частіше використовувати комп’ютернутехніку, звертатись до неї за допомогою, вчитисьрозуміти її значення у підвищенні продуктивності такультури праці. Трудове навчання у 5 – 7 класах, яквідомо, засноване, в основному, на ручній і частковомеханізованій праці з використанням механізованихінструментів. І це виправдане з точки зору психологіїта фізіології. До того ж, не всяку техніку, щовикористовується в сучасному виробництві, можнавстановити в шкільних майстернях. Проте й у чиннійпрограмі 5 – 7 клас ів можна винайти шляхивикористання комп’ютерної техніки на уроках,враховуючи матеріальну базу кабінету інформатикишколи або сусіднього професійно-технічногоучилища, вищого навчального заклад тощо.






17 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Аналіз програми трудового навчання дозволиввиявити деякі напрями використаннякомп’ютерної техніки на уроках:

5 клас – демонстрування трудових дій іоперацій у динаміці (наприклад, визначення границірізання металу за розміточною лінією, побудоваескізу, пошук оптимального варіанту розкроюматеріалу тощо);

6 клас – використання комп’ютерної технікияк джерела інформації, необхідної для розробкитехнологічних карт, побудови за допомогоюграфопобудувача (плотера) креслень, ескізів та ін.;

7 клас – повторення на підвищеному рівніскладності вказаних напрямів, спостереження завиконанням робіт на верстатах з ЧПУ.Особливості вивчення ПК у трудовому

навчанні полягають у можливості ознайомленняучнів з їхнім використанням у промисловості,сільському господарстві, побуті тощо. Так , упромисловості, наприклад, ПК можевикористовуватися як виконавець робочихоперацій та дій у технологічному процес і; впроектуванні, конструюванні та технологічномуплануванні; в здійсненні контролюючих функцій.Залучаючи школярів до трудової діяльності,

виконання якої пов’язане з необхідністю зверненняза допомогою до ПК, маємо можливістьознайомити їх з аналогічним його використанняму промисловості. Скажімо, побудова креслення задопомогою плотера розкриває шляхи йоговикористання під час підготовки конструкторськоїта технологічної документації; робота на верстатахз ЧПУ демонструє роль комп’ютера в керуванніробочими операціями обробки металу тощо.За допомогою ПК можна підвищити рівень

техніко-технологічного забезпечення операцій, щовиконуються учнями. Під техніко-технологічнимзабезпеченням трудової діяльності школяріврозуміємо механізми, верстати, пристрої,технологічну документацію, що використовуютьсядля підвищення якості кінцевого результату(продукту) цієї діяльності. Програма трудовогонавчання у 5 – 7 класах передбачає формуванняв учнів загальнотрудових умінь у процесі обробкиматеріалів (деревини, металу тощо) ручнимиінструментами, за допомогою пристосувань,механізмів, верстатів. Для виконання операцій наякісно високому рівні школярі повинні засвоїтиелементи графічної грамоти, технологічні процесивиготовлення виробів, навчитись організації праціта способам і прийомам контролю якості виробів.Практичні роботи на уроках виконуються як

правило, у такій послідовності: графічні роботи,технологічне планування, виконання операцій іконтроль якості виробу. Виготовлення конкретної

продукції під час уроків і в позаурочний часвимагає ретельного додержання технологічноїдисципліни. Учні повинні навчитися виконувати всіоперації у повній відповідності з технологічноюкартою. Цьому питанню приділяється значнаувага в програмах.Зауважимо, що підготовку технологічних карт

на вироби, що виготовляються в майстернях,можна здійснити за допомогою ПК. Розгляньмоцей процес стосовно виготовлення відомогослюсарного інструменту – кернера.У розробці технологічної карти виділяємо два

етапи:1. Визначення послідовності всіх операцій, у

результаті здійснення яких із заготівки одержуютьготовий виріб.

2. Вибір необхідних інструментів (ріжучих івимірювальних), пристосувань та обладнання.Виконання першого етапу пов’язане з

моделюванням технологічного процесу.Використовуючи знання, набуті під час вивченнятем “Робота на токарно-гвинторізному тафрезерному верстатах” і “Виготовлення виробівіз металу з використанням різних деталей ірізьбових з’єднань” (7 клас), а також знання зматеріалознавства, одержані в 5 – 6 класах, учнімають розробити весь процес виготовленнякернера. Для орієнтації у визначенні необхіднихоперацій і послідовності їхнього виконання учнямпропонується заготівка та виготовлений зразок,а також креслення виробу. Програма длявизначення послідовності операцій та їхньоїкількості будується таким чином, щоб учень іззначної кількості пропонованих дій міг вибратинеобхідні. Комп’ютер надає учневі значний об’ємінформації та одночасно здійснює контроль заправильністю дій учнів.Далі учні вже восьмого класу обирають

різальний і вимірювальний інструменти,пристосування, механізми тощо, інформацію проякі закладено в пам’ять ПК.Ефективність виконання завдання зі складання

технологічної карти та ескізу за допомогою ЕОМполягає у тому, що учні одержують для роботипринтерний роздрук з розробленоюдокументацією. При цьому розв’язуємо ідидактичне завдання. В процесі діалогу з ПК, щодопомагає винайти правильне рішення, контролюєта оцінює дії учня, глибше засвоюються змісттехнологічних операцій, їхня послідовність, а цезабезпечує їхнє безпомилкове виконання наверстаті під час уроку.Як дидактичний зас іб, ПК можна

використовувати для розв’язання певних завданьтрудового навчання. Скажімо, у 5 класі школярі





18

мають засвоїти поняття про технічний малюнок,ескіз, креслення (тема “Виготовлення виробів іздеревини”). Досвід свідчить, що учні тривалий часне можуть встановити відмінність ескізу відкреслення, дати точне визначення малюнку. Длявивчення та закріплення цих понять булорозроблено навчальну програму, яка передбачалатаке. На дисплеї ПК учні почергово бачили підвідповідними номерами малюнки, креслення,ескізи (всього близько 100 об’єктів). Уважнорозглянувши об’єкт, учень натискав клавішу ПК,на якій відповідно стояла буква М (малюнок), К(креслення) або Е (ескіз ) . Відповідіпідсумовувались. Кожна з них коментувалась,неправильна – пояснювалась, а правильна –підтверджувалась.За допомогою ПК можна, за бажанням

вчителя або учня, зд ійснити контрол ьнеопитування з певної теми або розділу. Нашідослідження свідчать, що процес формуванняпонять за допомогою комп’ютера йдеефективніше: багаторазове повтореннявизначень, понять, креслень, малюнків , ескізівтощо на дисплеї швидше виробляє в учнівалгоритм розпізнавання виду графічногозображення. Проведення контрольних робітчерез 16 – 20 тренувальних робіт засвідчуєгарний результат: помилки допускають небільше 2 – 3 учнів із класу в 20 школярів.Ефективність використання комп’ютера вданому випадку визначається ще й тим , щоскорочується час на вивчення даної теми впро грамі . ПК з вільняє час для трудовоїдіяльності, дозволяє учням ліквідувати прогалинив знаннях, повернутись до вивченого ранішематеріалу. У випадку виникнення труднощівучень може викликати необхідну інформацію надисплей (скажімо, визначення певного поняття),і, прочитавши його ще раз, перейти до виконаннязавдання.Отже, наш досвід свідчить, що ЕОМ на уроках

трудового навчання доцільно використовувати врежимі навчання, тренажера та контролю.Природно, що режим роботи ПК визначає й типпрограми: навчальна, тренувальна таконтролююча. Дамо їм коротку характеристику.У режимі навчання ЕОМ повинна вести учнів

від незнання до знань. Навчальні програмиможуть бути подані на компакт-дисках, дискетахі презентувати учням нові знання, скажімо, провикористання тих самих комп’ютерів навиробництві, у сільському господарстві, зв’язку,медицині, космосі та ін.У режимі тренажера за допомогою

комп’ютера відпрацьовується один елемент,

наприклад, уміння розрізняти за певними ознакамисеред багатьох зображень одне конкретне. Прирозробці програми треба обов’язково передбачитиреакцію комп’ютера на помилку та пояснення донеї. Пояснення може бути обов’язковим абовикликатись на дисплей за бажанням учня. Упрограмі повинен бути чітко вказаний шляхслідування після того, як пояснення вивчене:повернутися до першого завдання та виконатийого знову або рухатись далі.У режимі контролю ПК рахує помилки,

допущені учнями, і оцінює правильність відповідей.Тут слід чітко визначити шлях від одного завданнядо іншого або допустити можливість поверненнядо попереднього завдання, проте не повідомлятидодаткову інформацію.Зауважимо, що те покоління, яке буде

працювати в технічно оснащеному йкомп’ютеризованому виробництві, сьогодні щевчиться в школі. Тому дуже важливо поглибити вшколі технічну підготовку молоді. Один зі шляхів– на базі чинних програм трудового навчаннязнайомити школярів із застосуванням ПК навиробництві, вчити їх “інформаційній культурі”,готувати до трудової діяльнос ті, в якійелектронно -обчислювальна техніка будеосновним засобом виробництва.Отже, постає актуальна проблема, як реально

здійснювати навчання праці за допомогою ПК.Це пов’язано з відносно повільною і тривалоютрансформацією сучасної освіти, що неминучевідставатиме від прогресу технічних засобів.Вирішальним моментом у цьому питанні є позиціявчителя. Спробуймо її зрозуміти.Зазвичай, у кожного педагога є роками

апробована методика викладання; він витрачаєне так багато часу на підготовку до занять.Раптом, у нових умовах, від нього вимагаютьзмінити стиль роботи, почати працювати з ПК.Отж е, якщо вчитель вирішить залучитикомп’ютер до навчання, він буде змушенийвитрачати значно більше часу на підготовку дозанять, причому не вдома, у комфортнійобстановці, а в школі за допомогою фахівця зінформатики. Дійсно, приступивши до роботи зПК, учитель змушений просити допомогу вкол еги (о скільк и він сам працювати зкомп’ютером не може) і, таким чином , він самвиступає у ролі учня, що досить-таки зачіпає йогосамолюбство. Чим більше нових термінів(“комп’ютер”, “база даних”, “мультимедіа”,“гіпертекст” тощо), тим сильнішим є пасивнийопір учителя настирливій вимозі використовуватиПК на уроках.Висновки. Нині актуальною є проблема






19 Молодь і ринок №6 (21), 2006

підготовки вчителів до використання комп’ютерівще у вищому педагогічному закладі освіти, – і нетільки викладача математики або фізики та основінформатики, а й учителя трудового навчання. Зцією метою у Вінницькому державномупедагогічному університеті імені МихайлаКоцюбинського вже декілька років запровадженопідготовку вчителя трудового навчання з іспеціалізацією “Ос нови інформаційнихтехнологій”, що допоможе поповнити сучаснушколу вчителями, які володітимуть не лишетехнологіями індустріального виробництва, а йновітніми інформаційними системами ітехнологіями.

1. Ващук О.В . Активізація пізн авальн оїдіяльн ості учн ів 5 – 7 класів у процесісамостійної роботи на уроках трудовогонавчанн я засобами нових інформаційн ихтехнологій. Автореферат дис. ... канд. педаг.наук , спеціальн ість 13.00.02 – теорія іметодика трудового навчанн я. – К.: НПУім . М.П.Драгоманова, 2001. – 20 с.

2. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-

телекомунікаційні технології в навчальномупроцесі і наукових дослідженнях. – Київ-Вінниця: ТОВ “Планер”, 2005. – 366 с.

3. Кедрович Гжегож. Теория и практикаиспользования компьютерных технологий вобщеобразовательных и профессиональныхучебных заведен иях Польши. – К. : Вищашкола, 2001. – 355 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти.www.gdo.kiyv.ua. 17.04.2002. – 22 с.

5. Петрицин І .О . Формуванн я встаршокласників техніко-кон структорськихзнань і вмінь засобами нових інформаційнихтехнологій. Автореферат дис. ... канд. пед.наук , спеціальн ість 13.00.02 – теорія іметодика трудового навчанн я. – К.: НПУім . М.П.Драгоманова, 2002. – 21 с.

6. Тхоржевський Д.О. Методика трудовогота професійного навчання: Теорія трудовогонавчання. – К.: ДІНІТ, 2000. – 248 с.

7. Sendov B. The second wave: problems ofcomputer education. In R.Ennals, R.Gwyn andL.Zdzavchev (eds.), Information Technology andEnducation, Ellis Hoz Wood, Chichester, 1986.

Постановка проблеми. Чимало дослідниківдоводять, що із загального числа проявівнаціональної культури найбільший вплив наформування особистості, яка відбуваєтьсянайінтенсивніше в дитячому віці, справляємистецтво. Це пов’язано з тими функціями, котрімистецтво виконує як елемент суспільної таіндивідуальної свідомості. Щоправда, судженнящодо конкретного їх переліку в окремих ученихдещо розходяться.Мета статті – показати роль народних

ремесел у національному вихованні особистості.

Основна частина. Головною для мистецтвавважається функція самореалізації особистості,причому цей процес пов’язується насамперед зтрудовою діяльністю [2]. А.Канцедикас, поряд зфункціями творчої самореалізації особистості тапізнавальною, акцентує увагу на об’єднуючому,колективізуючому впливові мистецтва та йогокомунікативних можливостях. Під комунікацієювін розуміє інформаційно-емоційний зв’язок міжпопередніми, нинішнім та прийдешнімипоколіннями [4].М.Селівачовим наголос робиться на функціях

Валентина Гриньова, доктор педагогічних наук, професор,директор НДІ педагогіки і психології

ім. В. О. СухомлинськогоХарківського національного педагогічного університету

ім. Г. Сковороди

РОЛЬ НАРОДНИХ ХУДОЖНІХ РЕМЕСЕЛУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ ОСОБИСТОСТІ

У статті йдеться про те, що головною функцією мистецтва вважається функціясамореалізації особистості, причому цей процес пов’язується в першу чергу з трудовоюдіяльністю. Розглянуто предметне мистецтво України, зокрема, декоративно-ужиткове,до якого найчастіше відносять виготовлення й художнє оздоблення кустарним чипромисловим способом побутових речей, що мають не тільки практичне, а й естетичнезначення.


© В. Гриньова, 2006


http://www.gdo.kiyv.ua



20

самореалізації та соціалізації особистості,комунікації та ретрансляції. Останнє, на йогодумку, – це процес перенесення духовнихцінностей та ідей суспільної свідомості віндивідуальну свідомість [11].Своєрідне бачення впливу мистецтва на

людину характерне для М.Кагана [10]. Вінуважає, що мистецтво є неодмінним елементомус іх видів людської діяльності: пізнавальної,ціннісно-орієнтаційної і перетворювальної.Вступаючи у прямий контакт з кожним із цих видівдіяльності, мистецтво утворює кілька рядівзмішаних, або гібридних утилітарних форм.Зокрема, в результаті перетворювальної

художньої діяльності народжуються такі плодищеплення предметної праці і мистецтва:декоративно-ужиткове мистецтво, архітектура,дизайн тощо. У створюваних речах і спорудахможе різко переважати утилітарно-технічнасторона над художньо-естетичною (скажімо, впромисловій архітектурі або в дизайніпромислового устаткування) чи навпаки, художнясторона (декоративний посуд, прикраси тощо),хоча може спостерігатися й відноснаврівноваженість утилітарних і художніх якостей.Таким чином , М.Каган розглядає мистецтво яксвоєрідну пантеїстичну субстанцію, що пронизуєвсі види людської діяльності, звичайно, якщо воназдійснюється на творчому, а не примітивномурівні. Воно завжди зберігало свою єдність злюдською свідомістю в усіх формах її активності,презентуючи пізнання світу, його оцінку, працю іспілкування як окремі прояви духовного життяособистості.Однак значно більший не безпосередній, а

опосередкований вплив має мистецтво наособистість, на чому особливо наглошуютьА.Блахут, М.Скурту, Ю.Петров та ін., вважаючи,що основна цінність мистецтва полягає у йоговпливі на мислення людини як інструментапізнавальної діяльності, комунікативні якості якзасіб духовного та ділового спілкування і на творчіздібності як основний зас іб самореалізаціїособистості. На цій основі всебічновдосконалюється й практична діяльністьособистості – духовна і матеріальна.Ось чому слід рішуче і послідовно ставити

питання про необхідність широкого залученнямистецтва до справи навчання і виховання. Цесприятиме значному зростанню питомої вагимистецтва не лише у сфері моралі, а й у різнихформах творчості. Здатність мистецтвавідтворювати людську діяльніс ть цілісноназавжди забезпечує йому помітне місце вкультурі, місце тим відповідніше, чим більше

суспільство відчуватиме потребу в ціліснихособистостях.Підтвердження такої думки можна знайти й у

прогностичних висновках А.Канцедикаса, якийуслід за польським соціологом В.Павлючкомповторює: “Найважливішим завданням нашогочасу повинен бути новий синтез різноманітнихаспектів життя індивіда і суспільства, нова єдністьсвіту людини… Культура постіндустріальної епохибуде, з цієї точки зору, ідентичною народнійкультурі в її забезпеченні гірших рис сучасності:дегуманізації праці, розриву між цивілізацією ікультурою, пасивною участю в культурномупроцесі тощо. Ідентичність цієї культури народнійкультурі буде виявлятися насамперед у тому, щоце знову буде культура, де всі творіння людськихрук і розуму будуть виражати людину в усій їїповноті, в її всебічних зв’язках із суспільством ісвітом” [4, 65].Як показано у багатьох дослідженнях,

особливе значення для національно-культурноговиховання підростаючих поколінь маєвідродження народних ремесел і промислівУкраїни. Археологи стверджують, що за часівКиївської Русі налічувалось понад 100 ремісничихспеціальностей. Першість за обсягомвиробництва втримували ковалі, гончарі,вишивальниці й склодуви. У XV – XVII ст. такихспеціальностей було вже понад 270. Ремісники уцей час демонстрували виняткові творчі здібності,надаючи навіть простим побутовим речамдовершених форм , художньої виразності йсвоєрідного колориту.До розвитку художніх промислів в Україні

особливо посилилась увага у ХІХ ст. Свідченнямцього слід вважати появу різноманітних курсів,пересувних навчальних майстерень і спеціальнихшкіл, що давало змогу готувати майстрів-виконавців з художніх ремесел. За ініціативоюземських діячів, “створюються школи-училищадля дітей кустарів”. До середини ХІХ століттянародні ремесла досягли свого апогею, але зрозвитком промислового виробництва почализанепадати.Нині спостерігається відновлення і зростання

деяких традиційних промислів , зокрема,ковальства, гончарства, теслярства, стельмаства,гутництва, ткацтва і вишивки. Це пояснюєтьсядвома причинами. Перша з них – зростання усуспільстві інтересу до всього національного вархітектур і і побуті, друга – вимушенанатуралізація сільського господарства. Відомінепоодинокі приклади введення посильних длядітей видів ремесел до навчально-виховногопроцесу в школах у вигляді уроків трудового






21 Молодь і ринок №6 (21), 2006

навчання чи гурткових занять. Це має неабиякекультурне і, разом з тим , профорієнтаційнезначення, бо в Україні (особливо в західнихрегіонах) функціонує чимало підприємств, щовиготовляють художню продукцію.Розглянемо сутніс ть ряду органічно

взаємопов’язаних понять: “народні ремесла”,“народні промисли”, “декоративно-ужитковемистецтво” тощо. Як зазначає В.Мусієнко [8],літературні джерела не дають однозначноговизначення зазначених понять. Так, В.Горленко іО.Боряк змішують поняття ремесла і промислу,вважаючи їх складовою частиною декоративно-ужиткового мистецтва. Є .Антоновичдекоративно-ужиткове мистецтво, поряд змонументально-декоративним, оформлювальнимі театрально-декоративним, вважає складовоючастиною декоративного мистецтва. К.Духанінототожнює декоративно-ужиткове мистецтво зкустарним і ремісничим виробництвом , аВ.Рафаєнко – з народними художнімипромислами.Зіставивши точки зору різних авторів, під

декоративно-ужитковим мистецтвом розуміємоіндивідуальне або частково механізованевиробництво речей, що поєднують утилітарні тахудожньо-декоративні якості. Самостійнимиполюсами декоративно-ужиткового мистецтваними визначено рем есло – виробництвоужиткових речей з відсутністю або мінімальноюдекоративністю, і декоративне мистецтво,продуктом якого є художні твори без ужитковоїспрямованості. Встановлене на основі наведенихвизначень співвідношення у змісті декоративно-ужиткового мистецтва, ремесла і декоративногомистецтва наведено у таблиці 1.

Народні промисли визначено ними якколективне виробництво певного виду товарноїпродукції з обов’язковим розподілом праці

всередині гурту (стародавній тип колективноїорганізації праці), цеху (середньовічний тип),мануфактури (організація періоду промисловоїреволюції) чи бригади (сучасна форма) змаксимально можливим рівнем механізаціїформотворчих і обов’язковою присутністюручних оздоблювальних робіт. Види існуючихнародних промислів наведено у таблиці 2.

Народні ремесла і промисли – це народнатворча діяльність, у процесі розвитку якої на різнихісторичних етапах створювались пам’яткикультури. За визначенням Г.Булашова, пам’яткикультури – об’єкти, що відтворюють матеріальноі духовно життя минулих поколінь, є реальнимсвідченням творчого багатства народів протягомїх історичного розвитку [3, 193].Особливе місце в національній культурі посідає

народне мистецтво. Ми розглядаємо предметнемистецтво України, зокрема, декоративно-ужиткове, до якого найчастіше відносятьвиготовлення й художнє оздоблення кустарним чипромисловим способом побутових речей, щомають не тільки практичне, а й естетичнезначення. Поверхню цих речей оформлюютьтаким чином, що декорування не вступає у

суперечність з утилітарною формою, аперебуває в тісному зв’язку з нею,утворюючи одне ціле (художньо оздобленийпосуд, меблі, одяг, декоративні тканини,килими, вишивка, мереживо тощо).Суттєві риси народного мистецтва – це

конструктивність, декоративність іорнаментальність виробів . На думкубагатьох дослідників, саме ці риси даютьпідставу розглядати витвори мистецтва якрезультат естетичної діяльності народу.Що ж стосується поняття “художнє

ремесло”, то його найчастіше визначають яккультуру трудових професійних навичок ітехнічних прийомів художньої обробкиматеріалів [6, 29]. Конкретний досвід у

художньому ремеслі складається з поступовогонакопичення ефективних прийомів роботи, з якихв естетичному розумінні формується техніка

Таблиця 1 Декоративно-ужиткове мистецтво

Ремесло Декоративне мистецтво

Художня обробка металу Художня обробка деревини Художнє скло Художня кераміка Художнє ткацтво Вишивка

Ковальство Гончарство Гутництво Теслярство Столярство Стельмаство Бондарство Обробка шкіри Шевське ремесло Плетіння

Живопис Художній розпис Писанкарство Витинанки Оформлювальні та декоративні роботи

Таблиця 2 Народні промисли

Виробничі Художні Металургійний Каменотесний Цегельний Скловарний Лісохімічний Солеварний Миловарний

Металообробний Деревообробний Кераміка Плетіння

Обробка тканин і волокнистих матеріалів





22

художньої обробки матеріалів . Водночас , єсвідчення, що на засадах художнього ремеслапочала розвиватись естетична діяльність, оскількиостаннє було першою формою естетичноїдіяльності в матеріальному виробництві.У стародавні часи за рівнем розвитку

народних ремесел оцінювався добробут державиі рівень культури окремого народу. Зародкихудожнього ремесла нашого народу губляться углибині тисячоліть. На знайдених у Києві та наЧернігівщині кістках мамонта вчені помітиливирізьблений геометричний орнамент – меандр,що пізніше набув поширення в мистецтвіСтародавньої Греції. Це була творчість пращурівсучасних українців, які жили понад 75 тисяч роківтому. Недарма, на думку О.Кривцуна, “…чотирипокоління дослідників атакують трипільськупроблему, бо там заховані початкиіндоєвропейських народів…” [5].Народне художнє ремесло було основним

шляхом розвитку декоративно-ужитковогомистецтва, коли від діда, батька, матеріпередавались секрети майстерності, під їхвпливом формувалися професійні вміння танавички.Декоративно-ужиткове мистецтво охоплює

широке коло предметів з різних сфер людськоїдіяльності. Для їх виготовлення використовуютьрізноманітні матеріали. Обов’язковими вимогамидекоративно-ужиткового мистецтва є доцільністьформи предмета і відсутність суперечність міжйого декоративною й ужитковою функціями.Витвори цього виду мистецтва несуть у собі рисинародних традицій, втілюваних у формі предмета,матеріалі й техніці його обробки, художніхсюжетах і орнаментальних мотивах декорування.З точки зору технології виготовлення предмети

декоративно-ужиткового мистецтва буваютьдвох видів. Вироби, виготовлені одним народниммайстром або ремісником-кустарем ручнимспособом, розглядаються як предмети народногомистецтва. Вироби масового виготовлення упромислових умовах вважаються предметамихудожньої промисловості.Застосування різних матеріалів і видів техніки

обробки породжує велику різноманітність видівдекоративно-ужиткового мистецтва. Оглядлітератури показує, що види декоративно-ужиткового мистецтва розрізняються або затипом матеріалу, з якого виготовляють виріб(кераміка, скло, кістка), або за технікою обробкиматеріалу (різьблення, картування, вишивання),або за назвою готового виробу (килимарство,мереживо, макраме). Виходячи з наведеногопідходу, К.Духанін наводить таку класифікацію

видів декоративно-ужиткового мистецтва [8]:кераміка (майоліка, порцеляна, теракота, фаянс);скло (вази, деталі будівельні, мозаїка, художнійпосуд) ; художні вироби з металу (виробиосвітлювал ьні, вироби ювелірні, деталіархітектурні, речі побутові, скульптура настільнатощо); художнє різьблення (деревини, каменю,кістки, пластмаси); меблі (побутові, громадськогозастосування) ; текстиль (вишивка, килими,мереживо, оксамит, тканини декоративні й набивні,шпалери); іграшки (різних видів).Очевидно, що наведена класифікація носить

еклектичний характер, бо не має єдиної основи,тому багато відомих видів обробки, наприклад,інкрустація або розпис, не потрапили до жодної знаведених груп.Ґрунтовніший підхід до класифікації видів

декоративно-ужиткового мистецтва запропонованийЄ.Антоновичем. У його основі якого лежить поділкатегорій народного мистецтва на види, роди,жанри і твори [1, 27 – 28]. До видів ним віднесенохудожню обробку деревини, каменю, кістки і рога;художню кераміку, скло, метал, обробку шкіри,плетіння, в’язання, художнє ткацтво, килимарство,вишивку, розпис , батик , фото-фільмдрук ,писанкарство, карбування, висічку, художнєковальство , випалювання, гравіювання,різьблення, скань, витинанки, мереживо,виготовлення виробів з бісеру й емалі. Поділ народи пов’язаний з функціональним призначеннямвиробів: меблі, посуд, знаряддя праці, прикраси,побутові речі, іграшки тощо.Категорією третього порядку у класифікації

Є.Антоновича виступає типологічна група – сталепоєднання однотипних предметів. Наприклад, уроді “посуд” можна виділити групу “миски”, до якоїналежать: великі миски “яндови”, середні й малі(в яких діаметр дна не перевищує половиниверхнього діаметра вінця, береги похилі, але невисокі), а також тарілки й тарілочки (плоскі миски).Нарешті, сам предм ет – декоративно-

ужитковий виріб – утворює четверту сходинкуморфологічної структури. Це реальна річ, що маєпевні фізико-механічні властивості, утилітарну іхудожню цінність. Вона поєднує у собі ознакигрупи, роду і виду, наприклад: “миска великаглиняна поливана, оздоблена розписом”.Здійснюючи дослідження, ми виходили з

положення, що художні ремесла – це не тількидуховне надбання народу, але й важливийкомпонент національної культури. Художня праця,що була започаткована в домашніх ремеслах,також є складовою духовної спадщини народу,оскільки стала джерелом декоративно-ужитковогомистецтва і основою народної педагогіки.






23 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Навчання художнім ремеслам виховувалоповажне ставлення до праці та формуваломоральні якості ос обистості, зокремапрацелюбність, повагу до людей праці,відповідальне ставлення до неї, естетичні смаки,що вважалося не менш цінним, ніж формуванняпрофесійних умінь.Художнє ремесло завжди зберігало свою

національну самобутність і належало додекоративно-ужиткового мистецтва. На думкубагатьох дослідників, художні промисли – одна зосновних форм розвитку сучасного народногодекоративного мистецтва.Розкриваючи сутність поняття “народне

декоративно-ужиткове мистецтво”, Р.В. Захарчук-Чугай зазначає, що це – “одна із форм суспільноїсвідомості і суспільної діяльності”, і дає такевизначення: ремеслом називають ручневиготовлення виробів, а “домашнім ремесломназивається виробництво виробів для задоволеннявласних потреб господарства, членами якого вонивиготовлені” [1].До народного ремесл а, підкрес лює

Л .П.Манакова, завжди можна застосуватикритерій “природного” і “морального” [7] .Цік авим є факт спрямованості учня надосягнення майстерності: творити краще відсвого вчителя-майстра, мати “свою руку”.Високорозвинуті різноманітні ремесла поступовоставали профес ійним декоратив ниммистецтвом.У декоративно-ужитковому мистецтві, на

думку багатьох мистецтвознавців й етнографів,існує “закон живої традиції”. Відомо, що вонорозвивається на основі народних традицій, щопередаються з покоління в покоління. Існує такевизначення, що “мистецтво – це вид духовногоосвоєння дійсності людиною, мета якого –розвинути її творчі здібності” [12]. Декоративно-ужиткове мистецтво – національне за своєюприродою, воно народжується зі звичаїв, звичок,вірувань народу і безпосередньо наближене дойого виробничої діяльності, до його побуту.У процесі історичного розвитку декоративно-

ужиткове мистецтво завжди пов’язувалось зтехнікою виконання виробів , адже вдавньогрецькій естетиці поняття “техне” означалоодночасно мистецтво, уміння, майстерність, атакож твір, виріб [12, 130].

Суттєва характерна особливість декоративно-ужиткового мистецтва полягає в тому, що це –довершена, суспільно корисна праця, томукорисність і художня цінність, матеріальна тадуховна потреба в його розвитку нерозривні.Висновок. Таким чином у всіх галузях

народного прикладного мистецтва є власніяскраво виражені специфічні особливості, технікивиконання та цілі. Але вс і вони постійновзаємозв’язані та взаємозалежні.

1. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В .,Станкевич М.Є. Декоративно-прикладн емистецтво. – Львів: Світ, 1992. – 272 с.

2. Блахут А. Роль эстетического воспитанияв развитии творческих способностейличности: Автореф. дисс… канд. философ.наук. – К., 1984. – 21 с.

3. Булашов Г. Український народ у своїхлегендах, релігійних поглядах та віруван нях:Космогон ічні українські народні погляди тавірування. – К.: Довіра, 1992. – 415 с.

4. Канцедикас А . Искусство и ремесло: Квопросу о природе народного искусства. – М.:Изобразительное искусство, 1977. – 120 с.

5. Кривцун О.А. Искусство и мир человека.– М.: Знание, 1986. – 111 с.

6. Кудін В.О. Мистецтво і духовний світмолоді. – К.: Радянська школа, 1983. – 96 с.

7. Манакова Л.П. Современное декоративноеискусство и предметная среда: Автореф. дисс…канд. искусствоведения. – М., 1972. – 17 с.

8. Мусієнко В.Д . Прилучення учнів 5 – 7класів до націон альної культури засобамидекоративно-прикладного мистецтва(дидактичний аспект): Дис… канд. пед. наук:13.00.02. – К., 1997. – 184 с.

9. Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. – Львів: Вид-во Львів.ун-ту, 1969. – 192 с.

10. Проблемы народного искусства / Подред. М.А.Некрасовой и К.А.Макарова. – М.:Изобразительное искусство, 1982. –137 с.

11. Селівачов М.Р. Народне мистецтво йсучасність. – К.: Тов-во “Знання” УРСР, 1980.– 48 с.

12. Эстетика: Словарь / Под ред.А.А .Бедяева, Л.И.Новиковой, В.И.Толстых. –М.: Политиздат, 1989. – 446 с.




В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“Не зневажай душі своєї цвіту...”

Л. Українка




24© Л. Оршанський, 2006

Постановка проблеми. Сьогодні розвитокособистості і розвиток нації – це дві складовіпоступу суспільства. Майбутнє української націїзалежить від змісту цінностей, які закладаютьсяу свідомість молодих людей, і від того, якоюмірою духовність стане основою їхнього життя.Тому неперес ічне з начення має процесформування особистості громадянина України,який здійснюється у вищих педагогічнихнавчальних закладах, що покликані не тількидавати високий рівень фахової освіти, озброюватимайбутніх учителів знаннями і навичками, але йсприяти вихованню гармонійно розвиненої,високоосвіченої, соціально активної й національносвідомої людини, здатної до саморозвитку іс амовдосконалення, що наділена глибокоюгромадянською відповідальністю, високимидуховними якостями, родинними й патріотичнимипочуттями, є носієм кращих надбань національноїта світової культури.Аналіз досягнень з проблеми. Останнім

часом проблеми творчого розвитку особистості,національно-патріотичного, ес тетичного,морального і трудового виховання підростаючогопокоління засобами національної культури,підготовки відповідних спеціалістів у вищихпедагогічних закладах освіти інтенсивнорозробляють Ю.Бєлова, Г.Волков , О.Гевко,С.Горбенко, З.Заслуженюк , Р.Захарченко,Ю.Коломієць, Т.Кравченко, Н.Кузан,Р.Ломоносов , Г.Мельник, В.Мусієнко, С.Павх,В.Радкевич, Л.Савка, Т.Сиротенко, Д.Скильський,Б.Тимків, В.Ткач, С.Чебоненко та ін.Мета цієї статті – розкрити педагогічні умови

підготовки студентів до викладання народниххудожніх ремесел у закладах освіти.Основний матеріал дослідження . Із

проголошенням незалежності України,

утвердженням національної свідомості її громадянактуальнос ті набула проблема вивченняматеріальної і духовної культури народу, зокрема,народного декоративно-ужиткового мистецтва ушколах, позашкільних навчально-виховнихустановах та вищих закладах освіти. Адже черезнародне мистецтво дитина пізнає не тількинавколишній світ, суть життя, але й виробляєцілісне щодо нього ставлення, котре робить йогомогутнім і важливим фактором вихованнявисокодуховної особистості. Саме в процесітворчої художньо-трудової діяльності найбільшвиразно розкриваються здібності, розвиваютьсякультура почуттів, творча уява, асоціативне,образне, візуальне сприйняття, які реалізуютьсяу всіх сферах життєдіяльності особистості.Спонукати студентів до творчої художньо-

трудової діяльності на національних засадах –справа, яка зумовила заснування в 1991 роціпершої й донині єдиної на факультетах підготовкивчителів трудового навчання кафедридекоративно-ужиткового мистецтва та основдизайну. Створення в цей період нової кафедри –не данина моді, а вимога часу. Ще 1990 року наУстановчому з’їзді Спілки майстрів народногомистецтва України наголошувалося, що з метоюдокорінних змін у національному вихованні молоді,відродженні духовної культурної спадщиниукраїнського народу необхідно створити упедагогічних інститутах Києв а, Івано-Франківська, Полтави, Дрогобича відділенняпідготовки вчителів народного мистецтва [4, 4].Тому в концепцію створення кафедри булопокладено насамперед вимогу підготовкипедагогічних кадрів , які змогли б нависокопрофес ійному рівні займатисявідродженням народного мистецтва та йогопопуляризацією у закладах освіти.

Леонід Оршанський, кандидат педагогічних наук, доцент,завідувач кафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну

Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Я. Франка

ПРАКТИКА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВДО ВИКЛАДАННЯ НАРОДНИХ ХУДОЖНІХ

РЕМЕСЕЛ У ШКОЛІУ статті досліджується діяльність кафедри декоративно-ужиткового мистецтва

та основ дизайну. Цінність кафедри – це згуртований колектив однодумців, який професійновивчає скарби духовно-матеріальної культури українського народу та вміло передає їхмайбутнім педагогам.

ПРАКТИКА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВДО ВИКЛАДАННЯ НАРОДНИХ ХУДОЖНІХ РЕМЕСЕЛ У ШКОЛІ




25 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Створення кафедри декоративно-ужитковогомистецтва та основ дизайну – це результатдесятирічної творчої праці відділення народноївишивки факультету громадських професій,заснованого в 1982 році заслуженим майстромнародної творчості М.Кот та членом Національноїспілки майстрів народного мистецтва УкраїниО.Луцишин. За роки роботи відділення понад 500дрогобицьких студенток навчились вмілопоєднувати різні вишивальні техніки – низинки іхрестики, мережки і стебнівки, лічильну йхудожню гладь – у високохудожні твори. Майбутніпедагоги вивчали технічні прийоми українськоївишивки, специфіку її поширення, орнаментальніособливості, місцеву своєрідність, властивуБойківщині, Гуцульщині, Поділлю, Поліссю,Полтавщині, Наддніпрянщині, тобто виходилисправжніми майстрами декоративно-ужитковогомистецтва.І як результат – перша виставка робіт

студентів у 1989 році в Музеї народної архітектурита побуту у Львові – рушники, серветки, доріжки,наволочки, блузки, сорочки, оздоблені вишивкою,характерною багатьом областям України. 1990року – виставка в павільйоні „Народні художніпромисли” на ВДНГ України. Згодом – у Музеїнародної архітектури і побуту, наРеспубліканському фестивалі “Хортиця” (1991р.,м. Запоріжжя), в Палаці культури “Україна” наурочистостях, присвячених державному святупроголошення Незалежності в 1991 році, наукраїно-канадській конференції вчителів-україністів (1991р., м. Дрогобич), заходах до 900-річчя Дрогобича, Міжнародних бойківських тагуцульських фестинах.

1993 року кафедра звітувала в Музеїукраїнського декоративно-прикладного мистецтва(Печерська Лавра, м . Київ), а одразу післяповернення зі столиці демонструвала свої вишивкиперед учасниками Міжнародного фестивалюсучасної української пісні “Марія”, що проводивсяв Трускавці. У цьому ж році кафедра органічноувійшла до структури інженерно-педагогічногофакультету.З 1991 року кафедрою було організовано понад

60 виставок творчих робіт викладачів і студентіву Києві, Запоріжжі, Львові, Дрогобичі, Самборі,Трускавці та інших містах України. Успіх бувнезмінний, а визнанням заслуг дрогобицькихпедагогів-умільців стало те, що п’ятнадцятеронайактивніших студентів було прийнято доНаціональної спілки майстрів народногомистецтва України. Безліч позитивних відгуківотримали виставки унікальних вишивальних робіту США (Чикаго, 1994 р.; Детройт, 1995 р.), Канаді

(Торонто, 1994 р., 2000 р.), Польщі (Краків,Перемишль, Ясло, 2005 р.; Ченстохов, 2006 р.).Кафедра декоративно-ужиткового мистецтва

та основ дизайну проводить плідну навчально-методичну та науково-дослідницьку роботу. 1995року кафедра завершила роботу надмистецтвознавчою науково-дослідною темою:“Народне мистецтво Дрогобиччини”. Адженайбільшої уваги заслуговувало вивченнянапівзабутої вишивки Дрогобицького регіону –бойківської. Давні і сучасні зразки, зібраністараннями майбутніх педагогів, склали колекціюрушників, серветок, наволочок, блузок під назвою“Дрогобицькі самоцвіти”, а завершальнимиакордами дослідження за цією темою сталивиставки в музеї “Бойківщина” (м. Самбір), філіїНаціонального музею (м. Львів, січень – березень1995 р.) та науково-методична праця М.Кот“Вишивка Дрогобиччини: традиції і сучасність”,яка побачила світ у грудні 1999 року у видавництвіІнституту народознавства НАН України.Крім цього, було детально вивченно стан

модернізації загальної середньої освіти, рівнязабезпечення шкіл спеціалістами відповідногопрофілю та освітньо-кваліфікаційного рівня, атакож створені належні умови для впровадженняпедагогічної системи підготовки вчителівтрудового навчання, починаючи з першого курсу,за спеціалізацією “Декоративно-ужитковемистецтво”.Для кожної спецдисципліни, передбаченої

навчальним планом, кафедрою були розробленіпрограми, які дістали позитивну експертну оцінкута згодом були затверджені Міністерством освітиі науки України. Паралельно з навчальнимипрограмами викладачами створювалосяінформаційно-педагогічне забезпечення(методичні розробки, дидактично обґрунтованіпереліки об’єктів праці, тематика курсових,дипломних і магіс терських робіт) , а такождокументація, що передбачала певний алгоритмхудожньо-трудової діяльності студентів (інструкціїз проведення практичних занять, інструкційно-технологічні карти, методичні рекомендації тощо).З 1995 року разом із кафедрою трудового

навчання і креслення Національногопедуніверситету імені М.П.Драгоманова булорозпочато роботу над науково-дослідною темою:“Прилучення учнів до національної культуризасобами декоративно-ужиткового мистецтва упроцесі трудового навчання”. У рамках цієї темиз ’ясовував ся сучасний стан і проблемивикладання декоративно-ужиткового мистецтвау загальноосвітніх школах та позашкільнихнавчально-виховних закладах, а також проводився





26

дидактичний аналіз та відбір видів декоративно-ужиткового мистецтва, доступних для вивченнярізними віковими групами школярів. Одержані даністали основою навчальних програм із різних видівдекоративно-ужиткового мистецтва і методичнихрекомендацій щодо їх використання у процесітрудового навчання та на гурткових заняттях.Основним результатом наукового дослідженнястало видання методичних посібників для вчителівтрудового навчання “Художня обробка деревини”(1997 р., автори: Л.В. Оршанський, П.А. Зубрицький)та “Народна вишивка” (1999 р., у ІІІ частинах,автори: Г.М. Мельник, Г.Л. Ліщинська-Кравець),опублікування понад 150 наукових праць,підготовка й успішний захист викладачамикафедри – Н. І. Кузан, Л.В. Савкою, О.І. Гевко,Г.М. Мельник , Н.В. Кардаш – дисертаційнихдосліджень та здобуття ними наукових ступенівкандидата педагогічних наук. Була розгорнутамережа експериментальних науково-педагогічнихбаз в освітніх закладах регіону (Дрогобицька іСтрийська гімназії, ЗОШ №4, №16, №17 м. Дрогобич,ЗОШ №18 м . Стебник , Волошанська,Нагуєвицька, Ступницька загальноосвітні школиДрогобицького району, Палаци дитячої та юнацькоїтворчості Дрогобича, Стрия, Долини), депроходили апробацію нові навчальні програми іметодичні рекомендації.

1999 року викладачі кафедри розпочали роботунад новою науково -дослідною темою:“Педагогічні основи розвитку особистостіс тудента засобами декоративно-ужитковогомистецтва”. Ї ї мета – розробка педагогічноїсистеми розвитку особистості студента засобамидекоративно-ужиткового мистецтва та підготовкаметодичних рекомендацій щодо виявленняструктурних компонентів особистості,формування морально-етичних, духовних,естетичних цінностей майбутніх вчителів, фаховоїхудожньо-трудової підготовки майбутніх учителів.Результат не забарився – у світ вийшли ґрунтовнінавчально-методичні пос ібники “Технологіяхудожньої обробки деревини” (2001 р., автори:Л.В. Оршанський, Р.Ф. Криванчик) [1], “Основигуцульського художнього деревообробництва”(2002 р., автори: Л.В. Оршанський, П.В. Андріюк)[2], “Технологія ручного художнього ткацтва”(2005 р., автори: Л.В. Оршанський, Г.Л. Гром) [3],“Художнє килимарство в школі” (2006 р. ,автори: Л .В. Оршанський, Г.Л. Гром), “Заняттяз народної вишивки: 5 – 9 класи” (2006 р., автори:Н.І. Кузан, Р.В. Пруська), “Бісерне рукоділля:Профільне навчання. 10 – 12 класи” (2006 р.,автори: Л.В. Савка, Н.В. Кардаш, Л .П. Куц) таінші.

Найбільша цінність кафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну – цезгуртований колектив однодумців , якийпрофесійно вивчає скарби духовно-матеріальноїкультури українського народу та вміло передає їхмайбутнім педагогам. Викладачі кафедри сталиініціаторами проведення численних організаційно-масових форм робіт: екскурсій до музеїв, навиставки творів народного мистецтва;колекціонування раритетних виробів декоративно-ужиткового мистецтва для створення експозиціїмайбутніх музеїв та виставок ; зустрічей знародними майстрами. Починаючи з 2000 року,викладачі кафедри стали постійнимиорганізаторами і членами журі Всеукраїнськихолімпіад з трудового навчання та творчихконкурсів учнівської молоді “Таланти твої,Україно!”.Колективом кафедри впроваджена цілісна

системи підготовки студентів до викладаннядекоративно-ужиткового мистецтва в школі, якавключає вивчення історії рідного краю, різнихвидів мистецтв, оволодіння технікою рисунка,уміннями створювати композиції художніх виробів,втілювати творчий задум у матеріалі, опануванняметодикою викладання декоративно-ужитковогомистецтва у школі. З іншого боку, системапередбачає активне залучення студентів дотворчої художньо-трудової діяльності упроблемних групах із проектування декоративно-ужиткових виробів чи у художньо-прикладнихгуртках з практичного втілення розробленихпроектів. Основними завданнями цієї педагогічноїсистеми, крім формування мистецьких, техніко-технологічних і методичних знань, спеціальнихумінь і навичок виготовлення декоративно-ужиткових виробів, є розвиток у студентів творчихздібностей, стійкого інтересу до художньо-трудової діяльності, виховання бережливогоставлення до традиційного народного мистецтва,прилучення їх до кращих надбань національноїкультури.Успішна реалізація навчального плану

підготовки вчителів трудового навчання заспеціалізацією “Декоративно-ужиткове мистецтво”зумовлена системою розроблених викладачамикафедри форм проведення занять та їх змістовимиособливостями. У процесі занять проводитьсяфрагментарне прослуховування народної музики,поезії; студенти ознайомлюються з народнимизвичаями, обрядами, святами, архітектурою іпобутом; широко використовується ілюстративнийматеріал, особливо зразки виробів народнихмайстрів, кожний з яких піддається художньо-змістовому аналізу: виявляються зв’язки творів






27 Молодь і ринок №6 (21), 2006

декоративно-ужиткового мистецтва з природою,традиціями та історією народу, досліджуютьсяспільні та відмінні риси у художньо-образнійсистемі виробів різних традиційних центрівхудожніх промислів та ремесел. Такий підхідсприяє успішному оволодінню студентамидосвідом творчого розуміння народногомистецтва, розширенню уявлень про видинародної творчості, про цілісність і своєрідність,ансамблевіс ть декоративно-ужиткових речей. Упозааудиторний час використовуються такі форминавчання і виховання, як екскурсії, дослідницькаархівна робота у етнографічних та краєзнавчихмузеях, зустрічі з народними майстрами, виставкитворчих робіт студентів, педагогічна робота ушкільних художньо-прикладних гуртках та ін.На заняттях викладачів кафедри завжди панує

творча, невимушена атмосфера. Саме такийнавчально-виховний процес приносить викладачамі студентам неабияку насолоду, хоч і вимагаєпевних інтелектуальних та емоційних зусиль. Томувикладачі кафедри свідомо прискорюютьпідготовчі , формувальні етапи навчання,спрямовуючи студентів до творчої діяльності зобов’язковим кінцевим результатом , –виготовленням декоративно-ужиткового виробу завласним задумом.Навчання студентів різним видам декоративно-

ужиткового мистецтва здійснюється на етапіформування знань: від вивчення найбільшзагальних категорій, принципів народногомистецтва до пізнання часткових понять, форм іспособів зображення світу. У той же часхудожньо-практична діяльність проходить різністадії: від формування простих навичок і прийомівроботи з матеріалом та репродуктивноїінтерпретації мотивів й сюжетів до більшскладних, творчих методів перевтілення форм,змісту і образів у готовий декоративно-ужитковийвиріб [7, 185].Практичний етап оволодіння різними видами

декоративно-ужиткового мистецтва, на спільнудумку викладачів кафедри, полягає у передачістудентам секретів технічної майстерності,прийомів формотворення, закономірностейорнаментування, способів виявлення художніхобразів та їх семантичного змісту, які несуть усобі життєстверджуючий характер народногомистецтва, яскраву, розкуту, лаконічну мову,запозичену зі світу природи, у скарбниці фольклору,в народних звичаях та обрядах. У своїй сукупностіці особливості розвивають у студентів високіпатріотичні почуття, оптимістичне ставлення дожиття, плекають кращі риси національногохарактеру, формують людину-творця.

Створюючи декоративно-ужитковий виріб,студенти одночасно розвивають щось нове у собіі, насамперед, – здатність творити. Формуванняособистості у практичній, творчій діяльності –головне, з чого виходив колектив кафедри,впроваджуючи систему навчання і вихованнястудентів у галузі декоративно-ужитковогомистецтва. Через творчу працю, яка даємаксимальну можливість розкрити всі сторонивнутрішнього світу майбутнього педагога,проходять найактивніші процеси творчоїматеріаліз ації його духу, самовияву ісамоствердження. Творчий процес виготовленнядекоративно-ужиткових виробів підтверджуєкрилату фразу: “Труд переростає у красу”. Вцьому розумінні навчання і виховання у галузідекоративно-ужиткового мистецтва стимулюєрозвиток творчого потенціалу особистості,розвиває у студентів творче ставлення до праціяк першої життєвої необхідності, передбачаєвикористання творчості у майбутній педагогічнійдіяльності. Трудові процеси, які лежать в основітворчої роботи студентів, викликають проявипродуктивної уяви, фантазії, без яких не існуєемоційної культури людини, формують кращі рисихарактеру: почуття власної гідності,наполеглив ість у подоланні труднощів ,цілеспрямованість, вміння пізнавати явища життяу всіх його складнощах і суперечностях.Важливо підкреслити ще один аспект

педагогічного досвіду викладачів кафедри:декоративно-ужиткове мистецтво завждирозвивалося в тісному зв’язку з природою, якабула й сировинною основою, й світом художніхпраобразів, тем тощо, тому спілкування студентівіз цим видом мистецтва завжди породжуєбережливе й економне ставлення до витратматеріалу і естетичне врахування тих художніхякостей, якими природа його наділила. З іншогобоку, велику виховну роль відіграє народнедекоративно-ужиткове мистецтво й у розв’язанніодного з важливих питань сучасності – “людина іріч”: художній смак і коло речей, якими людинаоточує своє предметне середовище і які євиразниками її світобачення. Вирішальноюособливістю навчально-виховного процесу сталаневіддільність декоративно-ужиткових творів,виготовлених студентами, від їх щоденного життя.Входячи у побут і навчання, вироби декоративно-ужиткового мистецтва проектують свої риси надоцільність естетизації предметного довкіллянаших студентів [6, 54].У своєму розвитку вчитель обов’язково

проходить шлях від репродуктивного рівнядіяльності до більш високого, але не завжди





28

досягає найвищого, творчого. Тому в ході фаховоїпідготовки студентів з декоративно-ужитковогомистецтва викладачами кафедри доцільнопоєднуються засоби формування практичнихумінь, які відповідають логіці навчального процесуз домінуванням на перших етапах репродуктивнихзавдань (в їх основу покладено виконання завданьна основі запропонованих ескізів, схем орнаментів,інструкційно-технологічних карток) , а назавершальних – творчих завдань, які включаютьстворення оригінальних декоративно-ужитковихвиробів та методику навчання школярів їхвиготовленню (цій умові повною міроювідповідають дипломні і магістерські роботи, якихна кафедрі за останні роки підготовлено йзахищено понад 200).Використання вик ладачами кафедри

оновленого змісту, інноваційних методів навчаннята сучасних форм і засобів організації навчально-виховного процесу забезпечує гармонійнийрозвиток студента через стимулювання йогоіндивідуальної зацікавленості до творчості вгалузі декоративно-ужиткового мистецтва,допитливості, інтересу до широкого кола знань, утому числі й дотичних до культурно-мистецьких(наприклад, з релігії, історії, географії, етнографії,техніки і технології та ін.). Високого освітянськогоефекту викладачі кафедри досягають завдякиврахуванню психофізіологічних особливостейкожного студента, його творчих здібностей таінтересу до навчання, використанню новихпедагогічних технологій і форм організаціїнавчального процесу, здійсненню переходу відрепродуктивного навчання до творчого. Саме зацих педагогічних умов на інженерно-педагогічному факультеті Дрогобицькогопедуніверситету розвиватиметься самостійна,мобільна й творча особистість.Висновки. Активне засвоєння спадщини

народного декоративно-ужиткового мистецтва яксвоєрідної форми творчої художньо-трудовоїдіяльності має важливе значення у розвиткуособистості студента, вихованні людинимайбутнього. Воно перебуває нині в колінайвагоміших взаємозв’язків культурногопроцесу: колективного, індивідуального танаціонального, що, в свою чергу, генерують ізбагачують можливості виховних функційнародного мистецтва у формуванні людськоїособистості на новому історичному етапі розвиткунезалежної Української держави.

1. Оршанський Л.В . , Криван чик Р.Ф.Технологія художньої обробки деревини:Навчальн ий посібн ик для студентів

педагогічних навчальних закладів. – Дрогобич:Коло, 2001. – 228 с.

2. Оршанський Л.В., Андріюк П.В. Основигуцульського художнього деревообробництва:Навчальн ий посібн ик для учн ів шкіл тастудентів вищих навчальних закладів І – ІІІрівнів акредитації. – Косів: Писаний Камінь,2002. – 226 с.

3. Оршанський Л.В., Гром Г.Л. Технологіяручного художнього ткацтва: Навчальн ийпосібн ик для студентів спеціальн ості6.010103 “ПМСО. Трудове навчання”. –Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2005. – 104 с.

4. Оршанський Л.В., Ліщинська-Кравець Г.Л.Незглибиме творче ремесло: короткий нарисісторії кафедри декоративно-ужитковогомистецтва та основ дизайн у. – Дрогобич:Коло, 2001. – 48 с.

5. Оршанський Л.В. Технологія виготовленняз деревини декоративно-ужиткових виробівінтер’єрного призн ачен н я // Трудовапідготовка в закладах освіти. – 2001. – №2 (21).– С. 54 – 55; – 2004. – №1 (31). – С. 51 – 53.

6. Оршанський Л.В . , Моштук В .В . ,Тхоржевський Д .О. Україн ські народн іремесла: Різьблен н я деревини // Трудовапідготовка в закладах освіти. – 2001. – №3(22). – С. 27 – 36; – №4 (23). – С. 17 – 20.

7. Оршанський Л.В . Педагогічн і умовипідвищення ефективності занять студентівдекоративно-ужитковим мистецтвом //Наукові записки: Зб. наук . статейНаціонального педагогічного університетуімені М. П. Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко,О.Л.Макарен ко. – К.: НПУ, 2001. – Випуск 41.– С. 184 – 186.


øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø


Леонід Оршанський – завідувач кафедридекоративно-ужиткового мистецтва та основ

дизайну





29 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Актуальність проблеми. Проблемадослідження особливостей культури кожногонароду є однією з найскладніших і завждиактуальних. Збір та популяризація інформаціїстосовно життя і творчості істинних подвижниць,що не дозволили загинути старовинним ремеслам,про долю захоплених своєю працею людей, промайстрів, що присвятили улюбленій справі всежиття і зр обили надзвичайно багато длязбереження самобутнього народного мистецтва,– крайня рідкість, оскільки мало хто з дослідниківбереться за таку важку і скрупульозну працю. Атому наша історія втрачає незаслужено забутіімена людей, що вартують пошанування.Українське вчительство дало з-поміж своїх

рядів немало ентузіастів , які , поряд ізпедагогічною діяльністю, вносили історичнийвклад у розвиток науки, декоративно-ужитковогомистецтва, музейництва. Прикладом такоїдіяльності є Мирослава Петрівна Кот – людина,котра не тільки душею вболіває за національнемистецтво, а й власним життям і творчістю додаєйому наснаги та оптимізму.Проведена нею робота стала передумовою

організації кафедри методики та історії народниххудожніх промислів (першої в Україні в структуріпедагогічно- індустріальних фак ультетів) .Очолюючи кафедру, Мирослава Петрівнапроводила різну за формами і методами роботу зкомплексного досл ідження народногодекоративного мистецтва України. Основнийакцент – дослідження художніх особливостейвишивок Бойківщини. Опубліковані статті,каталоги, методичні розробки, програми, виступина конференціях, семінарах Мирослави Кот – ценаукове обґрунтування її знань, ідей, задумів та їхтворча реалізація, здійснення у вишитих виробах.Мирослава Кот – заслужений майстер народної

творчості, член Національної спілки майстрівнародного мистецтва України, одна з провідних

вишивальниць України, педагог з оригінальнимдосвідом методики навчання вишивати – безсумніву, є однією з тих мистців, які своєю творчоюнатхненною працею завойовували і утверджувалиславу українського вишивального мистецтва.Аналіз основних досліджень та

публікацій. Окремі згадки про мистецькудіяльність М.Кот як вишивальниці знаходимо уперіодичних виданнях Львівської області [5; 7; 12;14; 20; 23] та закордонних виданнях [3; 13; 16 –18; 22], довідниковому виданні Є.Шудрі [21],рецензіях на виставки [4], журналах Національноїспілки майстрів народного мистецтва України [1; 2].Метою статті є відображення багатогранної

діяльності та опис творчих досягнень заслуженогомайстра народної творчості Мирослави ПетрівниКот, визначення її вагомого внеску у збереженнятрадиційного та розвиток сучасного мистецтванародної вишивки, змалювання якомогаціліснішого творчого портрету її як педагога тамитця, подання оцінки її досягнень видатнимимистцями.Виклад основного матеріалу. Мирослава

Кот народилася 1933 року Варшаві, куди їхнюродину (батько – з Бойківщини, мати – зЛемківщини) кинула селянська недоля, як і іншихукраїнців. Батьки завжди вчили бути дітьми своєїземлі – України, шанувати її традиції й мистецтво.Волею долі вчасно повернулися в Україну,незадовго перед операцією “Вісла” (спланованев Москві насильне виселення українців з Польщі,а поляків – з України). Оселились на Дрогобиччині,звідки родом батько.З 1943 р. Мирослава Кот проживає у

Дрогобичі. Тут вона закінчил а школу йпедагогічний інститут. У цьому ж районівикладала математику в сільських школах.Вишиванням Мирослава Петрівна почала

займатися з дитячих років. Мама Марія навчилапрацьовиту дівчину і вишивати, і в’язати, і шити

Леся Савка, кандидат педагогічних наук, доценткафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну

Надія Кузан, кандидат педагогічних наук, доценткафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну


ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОСТІМИРОСЛАВИ ПЕТРІВНИ КОТ

У статті аналізується творча діяльність мисткині Мирослави Петрівни Кот та їїзначення для збереження українського вишивального мистецтва.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОСТІ МИРОСЛАВИ ПЕТРІВНИ КОТ

© Л. Савка, Н. Кузан, 2006




30Молодь і ринок №6 (21), 2006

одяг, і любити людей, приносити їм радість.Маминому навчанню Мирослава Петрівназалишалася самовіддано вірною впродовж усьогосвого життя. Що б в она не робила – чипрацювала із студентами над курсовимироботами, чи розробляла методички – програмиз математики, чи готувалась до черговоїпедагогічної конференції, чи займаласявихованням своїх дітей, своїх учнів, завжди у неїбув як своєрідний заклик: працюй, шукай, робидобре, гарне і для себе, і для людей.Витоки, природа її діяльності ідуть від

батьківсько-материнського роду, народної наукижити згідно з християнською мораллю, невтомнопрацювати, від незрадливої цілющої любові доУкраїни, до ідеалу краси – народної вишивки.Мирослава Кот пояснила: “Як почала вишиватив дитячі роки, так і вишиваю до сьогодення,бережу мамину науку про вишивку як красупомислів, душі нашого народу” [2, 7].Уже тоді намагалася відтворити кожен

старовинний візерунок – бодай на папері, щоб незабулося. Вже тоді мала потяг до науковогопошуку – досліджувала вишиванки різних регіонів.І не раз роздумувала, чому кожна українськамісцевість, навіть область в Україні, кожне селомають свої вподобані барви?Ніякі труднощі не могли пригасити її

природного захоплення. Коли вийшла заміж інародила двох синів , то й далі розшукуваланародних вишивальниць, вивчала фондиДрогобицького музею. Чоловік – педагог, якийпройшов сталінські табори й не зміг забути такогожаху до смерті, – підтримував дружину.З 1962 року Мирослава Кот працює

викладачем кафедри математичного аналізуДрогобицького педагогічного інституту іменіІ.Я.Франка. Душа покликана ділитись радістю зіншими, і Мирослава Петрівна започатковує у 1980році на факультеті громадських профес ійДрогобицького педінституту в ідділенняприкладної праці і секцію народної вишивки, денавчала вишиванню студентів. Вона не простонавчала технік вишивання, а передавала своїмученицям велику любов до народного мистецтва.Ґрунтовне вивчення українського народного

мистецтва, його історичних коренів, ролі, значенняв духовній, матеріальній культурі – це основанаснаги і успіхів у практичній діяльностіМирослави Кот. Важливо, що вона сама активнопрацює і практично навчає молодь, радо ділитьсясвоїми сек ретами, здобутками . У своїйпедагогічній діяльності набула своєрідногодосвіду виховання молоді.У 1986 р. атестаційна комісія спілки художників

України присвоїла Мирославі Петрівнікваліфікацію “Народний майстер декоративно-ужиткового мистецтва України”.Продовжуючи працювати з фондами

Дрогобицького краєзнавчого музею, вона вивчила,узагальнила такі питання, про які поки що ніхтоне писав із дослідників української народноївишивки. Довелось чимало попрацювати, щобзрозуміти специфіку таких хрестикових швів, як“плетюг”, “ретязь”. Мирослава Петрівна зазбереженими окремими стібками зумілавідновити ці техніки і дуже оригінальновикористал а при компонуванні складнихорнаментальних смуг. Вона з математичноючіткіс тю підходить до вивчення масштабнихспіввідношень кольорових акцентів у бойківськійвишивці, ритміки повторень окремих мотивів.Зібрала словник народних термінів, вникає усимволічний зміст домінуючих мотивів ,простежує аналоги архаїчних пластів бойківськоївишивки із вишивкою Полісся, Лемківщини.До цієї пошуково-дослідницької роботи були

залучені і студенти педінституту. У 1990 р.(серпень) проходить звітна виставка працьстуденток на ВДНГ (м. Київ, павільйон “Народніхудожні промисли України”). Тут експонувалисьпраці близько 200 учасниць.Спонукання студентів до творчої художньо-

трудової діяльності на національних засадах –справа, яка зумовила заснування в 1991 роціпершої й донині єдиної на факультетах підготовкивчителів трудового навчання кафедри методикита іс торії народних художніх промислів ,завідуючою якої було призначено МирославуПетрівну Кот, а асистентами працювали її ж учні,члени Спілки майстрів народного мистецтваУкраїни: Надія Кузан, Галина Ліщинська-Кравець,Олена Білас-Березова, Оксана Гевко, Леся Савка,Галина Мельник. Створення в цей період новоїкафедри – не данина моді, а вимога часу. Ще в1990 році в звернені Установчого з ’їзду Спілкимайстрів народного мистецтва Українинаголошувалось, що з метою докорінних змін унаціональному вихованні молоді, відродженнідуховної культурної спадщини українського народунеобхідно створити при педагогічних інститутахКиєва, Івано-Франківська, Полтави, Дрогобичавідділення підготовки вчителів народногомистецтва. Тому в концепцію створення кафедрибуло покладено насамперед вимогу підготовкипедагогічних кадрів, які змогли б на високомупрофесійному рівні займатись відродженнямнародного декоративно-ужиткового мистецтва тайого популяризацією у загальноосвітніх школах.Спілчанський колектив бере активну участь у





31 Молодь і ринок №6 (21), 2006

регіональних виставках і фестивалях, науково-теоретичних конференціях, присвячених народнійтворчості, а також у виставках республіканськогомасштабу.У цьому плані на увагу заслуговує “Виставка

Мирослави Кот та її учнів”, яка проходила з 20.08.– 1.12. 1993 р. в Українському музеї декоративно-ужиткового мистецтва (м. Київ) . Виставкупросили на два – три тижні. Розпочала вона своюроботу наприкінці серпня, минув вересень,жовтень, а інтерес до неї не згасав. Приходиликияни, гості столиці зблизька і здалеку. І всі,зачаровані дивом, подовгу простоювали білявишивок, дивуючись, що руки можуть такестворити. Ось що писали часописи: “Такої радостівід виставки у теперішні невеселі та нелегкі часисподіватися було годі. Але коли на відкриттіпрозвучало слово голови Спілки майстрівнародного мистецтва України ВолодимираПрядки: “Слава Галичині”, “Слава древньомуДрогобичу”, а люди, котрі прийшли подивитисяна це рукотворне диво, радісно підхоплювали цівигуки, коли Мирославу Петрівну Кот, викладачапедагогічного інституту, та її вчорашніх студентівпочали запрошувати на телестудії, в радіостудії,коли кореспонденти газет, радіо, телебаченнянамагалися будь-що довідатись якомога більшепро Дрогобич і його славний франковий вуз,гордість за наше місто вже не покидала нікого знас” [11].За весь період з 1989 до 1997 рр. проведено

понад 30 виставок, на яких широко експонуваласьстудентська творчість.Творчі здобутки Мирослави Кот переконливо

підтвердила персональна виставка, організованав Музеї етнографії та художньо промислу НАНУкраїни, м. Львів (1992 р). У вересні 1992 року їїроботи експонувались на всесвітніх бойківськихфестинах у м. Турка, у червні – на Хортиці(м.Запоріжжя) на виставці, присвяченій 300-річчюкозацтва. Її авторські виставки – це важливімистецькі події. Успішно пройшли виставки“Народна вишивка України” – Український Музейпровінції Онтаріо, м. Торонто (Канада), 1994 р.;Культурний осередок при церкві св. Володимираі Ольги, м. Чикаго (США), Приватна галерея м. Нью-Йорк, травень 1994, Галерея ЕКО, м. Детройт(США) , жовтень 1995р. На виставках булопредставлено близько 100 експонатів зі зразкамивишивки всієї України.Гідна подиву дослідницька, педагогічна

діяльність Мирослави Петрівни. Її життя – постійніпошуки, наполеглива праця над питаннямиподальшого розвитку мистецької скарбниціукраїнського народу – вишивки. Часто лише після

десятків фрагментів-спроб щастить віднайти,розробити оригінальний взірець, що відповідав бизадумам і якому притаманні традиційні ознакивишивок певних районів України.Особливої уваги заслуговує співпраця з

Дрогобицьким краєзнавчим музеєм , йогофондами в галузі вивчення вишивкиДрогобиччини, яка зараз у побуті майже незустрічається. Наслідком такої співпраці сталавелика вис тавка регіональної вишивки,присвячена 900-річчю Дрогобича, яка викликалазацікавлення серед відвідувачів і одержаласхвальні відгуки.Сьогодні праці Мирослави Кот експонуються

у багатьох музеях і приватних колекціях України,Америки, Канади. Мирослава Петрівна любитьговорити, що “вишивка – це і математика, іневимовна краса життя”. Вона на високомупрофесійному рівні показує світові здобутткиукраїнського народу в мистецтві вишивання.Сама ж майстриня так говорить про свою роботу:“вивчаючи вишивку Дрогобиччини, япереконалася в її особливій ролі у мистецтвітрадиційного народного моделювання. А томувизріла думка зробити все можливе, аби незабулися давні вишивки Дрогобиччини. Кожнесело, кожна оселя промовляли до мене своїмивізерунками. Якщо одні щось лебеділи мовоюніжних барв, то інші журилися і сумували лишечорним кольором”.Вона вперше в українській мистецтвознавчій

науці обґрунтувала вишивку Дрогобиччини якунікальне явище в історії мистецтва українськогонароду. Ввела в науковий обіг важливі вишивальніпам’ятки, показала їх як джерельну основу творчоїпраці художників-профес іоналів і народнихмайстрів [9].Активна науково-освітня, пошуково-творча

діяльність Мирослави Кот у справі розвиткутрадиційної вишивки Дрогобиччини, популяризаціїїї у світі заслуговувала на окреме монографічнедослідження. У 1999 р. виходить з друку її книга“Вишивка Дрогобиччини. Традиції і сучасність”.Подана читачам праця – це не лише узори длявишивання, але й цікаве дослідження питаньісторії, матеріально-духовної мистецької культуриДрогобиччини [8].Беззаперечна заслуга Мирослави Кот у

популяризації української народної вишивки у світі.Зокрема, у США про неї написано багатосхвальних відгуків, рецензій. “Добре, що існуютьтакі рідкісні одиниці, як Мирослава Кот, що нелише знає, що таке багатогранне народнемистецтво вишивки, але й передає знаннямайбутнім учителям , що будуть далі його





32

плекати” [10] або “Ми схиляємося передталановитими руками цієї жінки, яка дарує людямвесну своїми вишивками. І неправда, щомистецтво вишивки... відійшло в минуле. Воно тутна всі часи велике й неповторне” [4].Мирослава Петрівна радо співпрацює з

вчителями, учнями. Консультації, поради,вишивання, шиття постійно проходять сьогодні вхаті Мирослави Кот – в хаті-музеї, в хаті-світлиці,в хаті – постійно діючій майстерні. В її сорочкахдавні традиції вишивок оновлені, осучаснені. Воназуміла показово зберегти найтиповіші традиційніознаки, самобутність, неповторність у світівишивального мистецтва – важливої складовоїукраїнської національної культури.Така добірна збірка вишитих жіночих сорочок

викликає захоплення музейників-фахівців щодометодів їх експонування, показу для детальногоогляду. До неї часто приїжджають художники,професіонали-модельєри. Всіх цікавить широкийпогляд Мирослави Кот на жіночу сорочку, їїполіфункціональну, духовно-мистецьку сутність якна компонент одягу, найближчого до тіла, душілюдини, її охоронця, виразника понять – людина, їїдвійник, її образ. І в результаті – подане нею додруку історико-мистецтвознавче дослідженнявишитих жіночих сорочок з фахово підготовленимиілюстраціями. Це найперша спроба панорамногопоказу нововишитих жіночих сорочок на основібагатющих мистецьких традицій з їх незчисленнимлокальним розмаїттям [2, 9].Активна, багатогранна дослідницько-творча

діяльність Мирослави Кот викликає подив ,захоплення, шану і гордість. Її життя – постійніпошуки, наполеглива праця над подальшимрозвитком мистецької скарбниці українськогонароду – вишивки. Сьогодні Мирослава Петрівнаразом із своїми майстрами завершує підготовкувиставки “Українська сорочка”, де плануєпоказати сорочки з усієї України.У червні 2006 року у приміщеннях виставкового

залу Музею “Дрогобиччина” відкрилась виставкатворчих робіт Мирослави Кот. Експозиція матиместатус постійно діючої. Таке визнання з бокумісцевої влади та дирекції музею мисткиняотримала за роки плідної педагогічної і творчої праці.Висновки. Активна, багатогранна дослідницько-

творча діяльність Мирослави Кот викликає подив,захоплення, шану і гордість.Обґрунтована думка багатьох дослідників, що

у 1980 – 90 рр. місто Дрогобич сталооригінальним осередком вишиваного мистецтваУкраїни, що тут створена школа вишивкиМирослави Кот [6]. Сьогодні учні Мирослави Кот– студенти, вчителі – цікаві, активні, творчі

особистості, котрі гідно продовжують творчізадуми своєї вчительки. Вони постійно берутьучасть у вітчизняних і зарубіжних виставкахнародного декоративного мистецтва.Мирослава Кот отримала заслужене визнання

і славу у світовому аспекті. Про неї писали іпишуть науковці різного профілю – етнографи,мистецтвознавці, педагоги, фольклористи,художники, журналісти в Україні і світі [1; 2; 20;15]. Створюється враження, що немає меж врізних питаннях їх аналізу, бачення, оцінкивишивок, педагогічно-навчальної, дослідницькоїроботи Мирослави Кот та в усіх єдина думка –висока оцінка цієї значущої творчої особистості,людини, що свято береже, примножує, несе умайбуття феномен української народної вишивки.

1. Захарчук-Чугай Р. І невимовна красажиття // НМ . – 1997. – № 2. – С. 48 – 50.

2. Захарчук-Чугай Р. Талант і праця МирославиКот // НМ. – 2005. – № 3 – 4. – C. 7 – 9.

3. Кисілюк - Слюсар Г. Виїмковий проектукраїн ського музею Канади. – СУК, ФіліяТоронто // Промінь (Канада). – 2002. – Лют.– С. 12 – 13.

4. Климчак М . Мистецька виставка вЧикаго // Свобода (Нью-Йорк, США) – 1994.– 25 берез.

5. Крика О. І сузір’я Бика причетне // Життяі праця (Львівська обл.). – 1992. – 5 – 11 черв.– С.4.

6. Лорін Н. Дрогобицькі самоцвіти //Україна. – 1992. – №20. – С. 4.

7. Мандрик М. Стрийщина: Шлях до волі.– Стрий, 1998. – С. 98.

8. Мирослава Кот. Вишивка Дрогобиччини.Традиції і сучасність: Наук. видання: Альбом.– Львів, 1999. – 16 с., ХХХХІІ табл.

9. Мирослава Кот. Червоними і чорниминитками… [Передм.: Вишиття Бойківськогокраю: Дрогобиччина та зразки візерун ків]. –Трускавець: Франкова криниця, 1993. – 16 с.

10. О.Кузьмович. У кожній вишивці з-під їїрук криється думка...// Свобода.– 1999. – 19травня. – № 94.

11. Онищак А. Барвами мережана Україна:Світ краси Мирослави Кот // Український світ.– 1994. – № 1 – 2. – С. 26 – 28.

12. Онищак А. Виший, дівчино, долю свою…//Радянське слово. – 1989. – 21 лип. – С.4.

13. Онуфрів М . І промовляли стежки-дороги барвами // Міст (Торонто, Канада). –2001. – груд. – № 47. – С. 38.

14. Письменна Н. Сорочку мати вишиламені… // Молодь України. – 1993. – 28 верес.






33 Молодь і ринок №6 (21), 2006

15. Савка Л. Вчитель вчителів // Трудовапідготовка в закладах освіти. – 1998. – № 4. –С. 45 – 46.

16. Троян А . Берегиня української вишивки:Мирослава Кот // Гомін України (Торонто,Канада). – 2001. – 3 груд.

17. Троян А . Вишивки з Україн и //Кафедральн і Дзвони (Торонто, Канада) . –2000. – 3 груд. – С. 9 – 11.

18. У кожній вишивці з-під її рук криєтьсядумка та душа // Свобода (Нью-Йорк, США).– 1994. – 19 трав.

19. Фиштик Й. Рукотворний дивосвітМирослави Кот // На Україн у поверн усь:

Збірник. – Львів, 1995. – С. 142 – 145.20. Чечель Л. І математика, й життя

окраса… // Жінка – 2003. № 12. – С. 9.21. Шудря Є.С. Подвижниці народного

мистецтва: Біобібліографічні нариси. Зошит 2.За ред. д-ра мистецтвознавства М.Р.Селівачова.– К.: Вісник “Ант”, ДП “Нора-Друк”, “Ательє“Поліграфічний Комплекс”, 2005. – С. 42 – 44.

22. Як із чистого гірського джерела… //Україна і світ (Канада). – 1994. – 6 – 12 квіт.– С.10.

23. Ясинчук Леся . Українська вишивкаможе потрапити до “Червоної книги”ремесел // Експрес. – 1998. – 6 лют.

Постановка проблеми. Державний стандартосвітньої галузі “Технологія” вказує нанеобхідність переорієнтації та оновлення системитрудового навчання учнів загальноосвітніх шкіл.У цьому документі підкреслено необхідністьіс тотних змін в організації та методиці щодопроведення занять із трудового навчання, анасамперед – з обслуговуючих видів праці, якізабезпечують єдність розвитку думки, почуттівта дії, спрямована на розробку та створеннядизайнерських і творчих проектів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проектування в цілому як соціальна категорія, хочі стоїть в одному ряду з такими поняттями, якпрогнозування, планування, конструювання,створення програм (програмування) ,моделювання, на думку О.Коберника, С.Ящука,В. Бербеца, Н. Дубової, має свої суттєвівідмінності, є найбільш загальним, комплексним,інтегративним феноменом [1].Для досягнення мети проектування необхідне

комплексне забезпечення умов для здійсненнятаких взаємопов’язаних цілей проектування, як:

соціально-економічна ефективність; соціальнаінтегрованість; соціально-орг анізаційнакерованість; суспільна активність.Далі визначається коло актуальних проблем,

від розв’язання яких залежить досягнення кожноїмети, і на цій основі визначаються конкретні задачірозробки проекту. Основний зміст проектуванняполягає в конструюванні сукупності засобів, щодозволяють розв’язати поставлені завдання тапроблеми, досягти визначених цілей. Ці засобифіксуються у двох формах: як системапараметрів проектованого об’єкта та їх кількіснихпоказників; як сукупність конкретних заходів, якізабезпечують реалізацію проектованихпоказників та якісних характеристик майбутньогооб’єкта.Основний матері ал дослідження .

Інтегрований зміст, рівневий спосіб трудовогонавчання, використання системи проектів – усеце дає змогу задіяти дітей до навчально-трудового процесу “від ідеї до реалізації”, щосприятиме більш повному опануваннютехнологічної картини світу учнями. В основі

Тетяна Сиротенко, кандидат педагогічних наук, доценткафедри педагогіки і методики технологічної підготовки

Вікторія Абрамова, магістр технологічного факультету Слов’янського державного педагогічного університету

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ РОЗРОБКИ ТВОРЧИХПРОЕКТІВ У ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ

ВИРОБІВ З БІСЕРУУ статті розглянуті питання теорії і практики творчих проектів, навчання

виготовлення виробів з бісеру.

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ РОЗРОБКИ ТВОРЧИХ ПРОЕКТІВУ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ З БІСЕРУ

© Т. Сиротенко, В. Абрамова, 2006





методу проектів лежить поєднання пізнавальноїй перетворювальної діяльності учнів, що підвищуєрівень засвоєння знань. Адже логіка побудовипроектів ґрунтується на включенні учнів у всіетапи практичної діяльності, що підвищуєактуальність трудового навчання як навчальногопредмету, який не тільки сприяє формуванню вучнів трудових умінь і навичок, а й створюєможливості для інтелектуального розвиткушколярів, формування цілісної творчої особистості.Цікавою і мало вивченою у творчому аспекті

є тема проекту “Виготовлення виробів з бісеру”.У шкільній програмі на дану тематику відведено18 годин варіативної частини в кожному класі.Вивчення даної теми виконується у формі

проектів, причому у кожному класі проект повиненмати завершену форму. Під проектом розумієтьсяобґрунтована й усвідомлена д іяльність,спрямована на формування в учнів певної системитворчо- інтелектуал ьних і предметно-перетворювальних знань та вмінь [5, 13]. Цядіяльність включає вибір об’єкта проектування,розробку конструкції, технології, виготовлення іреалізацію. Разом з цим здійснюється нескладнийекономічний й екологічний аналіз проведеноїроботи, відбуваються маркетингові операції.Учні можуть роз робляти проекти

індивідуально. Така робота може проходити ускладі груп-бригад або колективно (цілим класом)з розподілом певних частин (наприклад, одні учнірозробляють технічну частину проекту, інші –технологічну, треті – економічну, маркетинговутощо). Об’єкти проектування повинні бути дляучнів посильними, відповідно до їх вікових груп іпсихолого-фізіологічних особливостей [2, 28].Під час виготовлення робіт з бісеру учні

повинн і зн ати: іс торичні в ідомості пропоходження, виробництво та використання бісеру;інструмент, матеріали, приладдя та їхзастосування для виготовлення виробів з бісеру;композиційні особливості бісерного рукоділля,поєднання кольорів у нанизуванні; різноманітністьтехнік і технологій виготовлення виробів з бісеру;вимоги до готових виробів; санітарно-гігієнічнівимоги, правила безпечної праці та організаціїробочого місця під час виготовлення виробів збісеру. Учні повинні вміти: читати і розроблятисхеми нескладних виробів з бісеру; визначатиформи й розміри основних конструктивнихелементів виробу, що виготовляється; визначативиди бісеру, добирати його за розміром ікольоровим поєднанням; добирати до ньоговідповідні номери голок і ниток; виготовлятивироби з бісеру різними техніками; оновлювативироби з бісеру і доглядати за ними; визначати

якість готового виробу; дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної праці таорганізації робочого місця під час виготовленнявиробів з бісеру.

Зміст навчанн я бісерному рукоділлюпередбачає опанування учнями таких тем: Бісернерукоділля як вид декоративно-ужитковогомистецтва. Історичні відомості про походження,виробництво та застосування бісеру й бісерногорукоділля. Матеріали для виготовлення бісеру:скло, метал, золото, срібло. Виробництво бісеру:способи витягування та видування. Види бісеру;намистинки, стеклярус. Інструменти, матеріалита пристосування, що необхідні для виготовленнявиробів з бісеру. Види народних прикрас з бісеру:намисто, ґердани, браслети, комірці, ланцюжкитощо. Художні особливості українських,російських, білоруських, литовських прикрас збісеру та відмінності між ними. Поняття провізерунок, орнамент, композицію у виробах збісеру. Кольорове поєднання та місцеві назвиукраїнського бісерного рукоділля. Технологіявиготовлення виробів з бісеру: визначеннядовжини нитки, способи закріплення ниток напочатку та наприкінці роботи, способи виконаннянанизування (однією ниткою однією голкою,однією ниткою і двома голками, на рамі нитковоюосновою). Вимоги до якості готового виробу.Догляд, зберігання, особливості оновленнявиробів з бісеру. Санітарно-гігієнічні вимоги,правила організації безпечної праці на робочомумісці під час виготовлення виробів з бісеру.Ознайомлення з будовою та різновидами

бісеру, інструментами, матеріалами,пристосуваннями, прийомами їх використання уроботі з бісером. Добір ниток та голок до бісеру.Читання схем нескладних виробів з бісеру.Розробка композицій для виробу. Поєднання різнихвидів орнаменту. Складання візерунка та схемийого виготовлення. Виготовлення виробів з бісерурізними техніками. Визначення якості готовоговиробу. Оновлення виробів з бісеру. Дотриманнясанітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної праціта організації робочого місця під час виготовленнявиробів з бісеру.Технологія виконання творчих проектів

передбачає ряд послідовних операцій:- вибір проекту;- аналіз конструкції та матеріалів для

виготовлення;- екологічне доведення;- естетичне обґрунтування;- економічна доцільність;- визначення технології виготовлення.Обґрунтовуючи правильний вибір об’єкта





35 Молодь і ринок №6 (21), 2006

проектування, учні не тільки використовують своїзнання та життєвий досвід, а й вчаться чітко,красиво і правильно висловлювати свої думки,здійснювати розрахунок собівартості та якостіпотрібного матеріалу. Вони не тількиоволодівають основами економічних знань, а йвчаться правильно вибирати і використовуватипотрібний для виконання творчого проектуматеріал, екологічно та естетично правильнообґрунтовувати свій задум. Відбираючи матеріалдля виготовлення проекту в процесі вивченнятехнології виготовлення виробів з бісеру, дітизамислюються над економічними проблемами,найповніше дізнаються про багатства рідного краю.Як відомо, метод творчих проектів – це

система навчання, за допомогою якої учніздобувають знання у процес і планування івиконання творчих завдань-проектів , щопоступово ускладнюються. Без сумніву, цейпроект має органічно поєднуватися з іншимиметодами трудового навчання, зокрема з такими:пояснення, розповідь, демонстрування таілюстрування.Проектно-технологічна діяльність, як показує

досвід її організації на уроках обслуговуючої праці,сприяє розвитку творчих якостей особистості.Разом з тим, учні вперше зустрічаються іззавданнями, в яких відсутнє єдино правильнерішення.Традиційно на уроках трудового навчання

найбільш звичною формою була робота учнів зінструкційними картами. Згідно з підходамипроектно-технологічної діяльності ми орієнтуємоучнів на власне до слідження, в якомупередбачається і власний варіант розв’язанняпроблеми.Проектна діяльність передбачає роботу в

колективі. Інформаційна, технологічна, економічнаємність часто спонукає учнів об’єднуватися вгрупи. Склад і чисельність групи, а такожобов’язки між її членами учні можуть визначатисамі. Отже, навчальне проектування на уроках зтехнології виготовлення виробів з бісеруорієнтоване на самостійну діяльність учнів(індивідуальну, парну або групову) , яку учнівиконують упродовж визначеного інтервалу часу.Розглядаючи орієнтовне тематичне плануванняваріативної частини програми, в якій відведено18 годин для вивчення бісероплетіння, вчителькористується такими основними вимогами, яківисуває проектна технологія:

- наявність значущої у дослідницькому,творчому плані проблеми, зав дання, щопотребують інтегрованих знань, дослідницькогопошуку для його розв’язання (наприклад, флора

на території України, періоди цвітіння різних квітів;найдоцільніший варіант схеми плетіння певноїквітки, чи іншого виробу з бісеру, їх кольоровепоєднання та оформлення композиції; вибірваріантів поєднання бісеру різного розміру,залежно від призначення виробу; добірдопоміжних матеріалів (стрічок, ниток, застібок,проволоки, волосінні та ін.) залежно від форми іпризначення виробу; вибір видів і способівз’єднання, нашивання, наклеювання бісеру,бусинок , паєток; розрахунок собівартостівиготовленого виробу);

- практична, теоретична, пізнавальна значущістьпередбачуваних результатів (наприклад,підготовлена інформація про виготовлення бісеру табусин в стародавні часи; спільне виготовленняквіткової композиції з дотриманням правилзацвітання цих квітів у природі; дослідженняукраїнських національних традицій з плетіння вінків,їх види, призначення та ін.);

- самостійна (індивідуальна, парна, групова)робота учнів – почергова зміна видів діяльностішколярів залежно від виконуваної роботи;

- структурування змістової частини проекту(із вказівкою на поетапний результат);

- використання дослідницьких методів :визначення проблеми досліджуваних завдань, щовипливають з неї, висунення гіпотези їхрозв’язання, обговорення методів дослідження,оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманихданих, підбиття підсумків, коригування, висновки.У ході вибору тематики проекту вчитель має

користуватися такими підходами:- приймати пропозиції фахівців;- учителів, з урахуванням навчальної ситуації

зі свого предмета;- інтересів і здібностей учнів;- брати до уваги пропозиції учнів щодо

тематики проектів за певним розділом.Результатом проекту з технології виготовлення

виробів з бісеру можуть бути відповіднооформлені технологічні карти, альбоми, журнали,схеми, таблиці, комп’ютерні варіанти повідомленьі безпосередньо виготовлення виробу.Основний зміст проектування полягає в

конструюванні сукупності дій та засобів, що даютьзмогу розв’язати поставлені завдання й проблеми,досягти поставлених цілей. Ці дії та засобифіксуються у двох формах: як система параметрівпроектованого об’єкта та їх кількісних показників;як сукупність конкретних заходів, що забезпечуютьреалізацію запроектованих показників та якісниххарактеристик майбутнього об’єкта.Проектування як тв орча, інноваційна

діяльність завжди націлена на створення






об’єктивно і суб’єктивно нового продукту.Працюючи над виробом, учень закріплює знанняз математики, фізики, креслення, основпідприємницької діяльності та інших предметів,засвоює принципи набутих умінь і навичок увиконанні технологічних, економічних,мінімаркетингових та інших операцій. Водночасрозв’язуються такі завдання:

- ознайомлення з функціональним призначеннямданої конструкції;

- вироблення навичок з читання креслень;- розрахунок собівартості майбутнього виробу;- складання ескізів;- планування технологічного процесу;- організація творчої діяльності;- формування в учнів технологічної культури.Успішність проектування здійснюється за

умови забезпечення таких взаємопов’язанихцілей: соціально-економічна ефективність;соціальна інтегрованість; соціально-організаційнакерованість; суспільна активність. Важливимчинником є також правильна й послідовнаорганізаційно спланована робота вчителя та учня,тобто логічно правильна посл ідовністьдотримання етапів виконання творчих проектів.Використовуючи різноманітні технології,

зокрема метод проектів, під час навчання учнівза темою з варіативної частини на тему“Виготовлення виробів з бісеру”, вчитель можевикористовувати різні види проектів.Найпоширенішими для уроків з технології

виготовлення виробів з бісеру можуть бути творчіпроекти, які характеризуються тим, що не маютьдетально опрацьованої структури спільноїдіяльності учасників . Учасники проектузаздалегідь домовляються про запланованірезультати і форму їх представлення.Цікавою формою використання методу

проектів на уроках трудового навчання під часвивчення бісероплетіння є використання ігровихпроектів, коли учасники виконують призначені ролі,обумовлені характером і змістом проекту.Наприклад, вивчення виготовлення квітів з бісеруможна поєднати з проведенням народних святкалендарного циклу (свято Івана Купала, цвітінняперших квітів); виготовлення яєць з бісеру,бісерних пасхальних композицій присвятитисвяткуванню Великодня; вишивання бісером, чивиготовлення намиста з бісеру можна детальнопоказати у театралізованій постановці традиційнихукраїнських заручин, весілля; виготовлені фігуркиз бісеру також можна використати для ляльковоївистави (сценарій учні можуть придумати самі).Як свідчить практика, заслуговує на увагу

використання в різних класах під час вивчення

бісероплетіння так званих інформаційних проектів.Вони передбачають збір інформації про який-небудь об’єкт, явище, ознайомлення учасниківпроекту з цією інформацією, її аналіз, узагальненняфактів . Такі проекти потребують добрепродуманої структури, можливості систематичноїкорекції у ході роботи над проектом. Структуруінформаційного проекту можна подати у такомувигляді: мета проекту та його актуальність;методи отримання інформації (літературніджерела, засоби масової інформації, бази даних,зокрема: бесіди, інтерв’ю, анкетування тощо);обробки інформації (її аналіз, узагальнення,зіставлення з відомими фактами, аргументованівисновки) ; результат (реферат, доповідь,повідомлення на уроці); презентація (на народномусвяті, у вигляді публікації тощо).Інформаційні проекти можуть бути органічною

частиною дослідницьких проектів, їх модулем.Наприклад, під час вивчення таких тем: “Видибісеру та бусин”, “Виготовлення бісеру”, “Видинагрудних прикрас з бісеру”, “Розрахуноксобівартості різних виробів з бісеру”, “Корисніпоради під час виконання робіт з бісеру”.У методиці навчання учнів технології

виготовлення виробів з бісеру можутьвикористовуватися і практично орієнтовані проекти.Це проекти, в яких результат діяльності учасниківчітко визначено з самого початку. Вони орієнтованіна соціальні інтереси учасників (розробка проектувиготовлення бісерних прикрас ; розробкаобрядового вінка нареченої з урахуванням традиційукраїнського народу та особливостей цвітіння квітів;розробка обрядових прикрас, нагрудних хрестів такулонів (альбом із замальовками та описом виробів);традиційні українські вироби з бусинок та бісеру(повідомлення учнів). Цей вид проекту потребуєскладання сценарію всієї діяльності його учасниківз визначенням функцій кожного з них. Особливоважливими є якісна координація роботи у виглядіпоетапних обговорень та презентація одержанихрезультатів і можливих засобів упровадження їх упрактику.Особливої уваги заслуговує використання

дослідницьких проектів . У свою чергудослідницькі проекти потребують добреобміркованої структури, визначеної мети,актуальності предмета дослідження для вс іхучасників, соціальної значущості. Вони маютьбути підпорядковані логіці дослідника, мативідповідну структуру: визнач ення темидослідження, аргументація її актуальності,визначення предмета й об’єкта, завдань і методів,визначення методології дослідження, висуненнягіпотез розв’язання проблеми й обґрунтування





37 Молодь і ринок №6 (21), 2006

шляхів їх роз в’язання. Прикладомдослідницького проекту під час вивченнябіс еропл етіння може бути виго товленнявес ільного вінка, короваю, обрядових прикрасрізних регіонів України тощо.За характером контактів проекти можуть бути

внутрішніми, тобто організованими або в однійшколі, або між школами.Різні типи проектів відповідають різному

наповненню класів учнями. Це стосується якміських, так сільських шкіл, а також мало- таповнокомплектних з великою кількістю учнів укласі, де з різних причин кількість учнів у класахбільша за норму.За кількіс тю учнів , які беруть участь у

проектах, проекти поділяються на:- особистісні (прикладом особистісного

проекту під час вивчення бісероплетіння можебути процес виготовлення);

- парні (прикладом можуть бути проективиготовлення квіткової композиції);

- групові (виготовл ення тематичногоквіткового панно).Технології проектування і теми для вивчення,

які розглядаються в розділі “Виготовленнявиробів з бісеру”, можуть бути різними затривалістю, а саме: короткотривалі (кількауроків); середньотривалі; довготривалі.Прикладом короткотривалих проектів може

бути виготовлення браслетів та намиста,оздоблення одягу бісером , бусами, паєтками,розрахунок собівартості виробу з бісеру тощо.Проекти середньої тривалості розробляються

терміном від тижня до одного місяця. Це можутьбути такі: виготовлення букетів, бісерок, брошок.Довготривалі проекти – такі, де виконання

триває кілька місяців. Прикладами довготривалихпроектів можуть бути: квіткові панно, прикрасиза складними схемами, фігурки з бісеру длятеатралізованої вистави.У практичній діяльності вчителя трудового

навчання, який працює за темою “Виготовленнявиробів з бісеру”, найчастіше доводиться матисправу зі змішаними типами проектів. Важливимзаходом є організація зовнішньої оцінкиефективності проекту, що дає змогу підвищитиефективність його виконання, усунути труднощі,вносити власні зміни. В ігрових проектах, щомають характер змагання, може використовуватисябальна система. Важче оцінювати проміжнірезультати у творчих проектах.Висновки. У процесі вивчення бісерного

рукоділля ми рекомендуємо вчителямвикористовувати для різних класів такі види проектів:Для 5 класу:

1. Історичні відомості про походження,виробництво та застосування бісеру (оформленняальбому).

2. Види бісеру (альбом з ілюстраціями різнихвидів бісеру та бусин, намистин, стеклярусу зваріантами їх застосування).

3. Інструмент, матеріали та пристосування,необхідні для виготовлення виробів з бісеру.

4. Виготовлення прикрас за схемою (браслети,намиста, ланцюжки).Для 6 класу:1. Виготовлення простих квітів (написання

реферату про виготовлену квітку).2. Складання квіткових композицій.3. Виготовлення фігурок з бісеру. Театралізована

вистава з використанням фігурок з бісеру.Для 7 класу:1. Виготовлення квітів за складними схемами

(інструкційні карти з технікою виконання квітів завибором).

2. Виготовлення бісерок за простими схемами.3. Вишивка бісером за схемою на вибір.Для 8 класу:1. Виготовлення квіткових композицій.2. Виготовлення брошок з на основі дроту та

волосіні.Для 9 класу:1. Сватання (тематичний захід з використанням

бісерних прикрас та весільного вінка).2. Виготовлення квіткового панно.3. Обрядові прикраси з бісеру (альбом із

замальовками та описом виробів).

1. Коберник О.М., Ящук С.М. Бербец В.В.,Дубова Н.В . та ін . Методика орган ізаціїпроектно-технологічної діяльності учнів науроках обслуговуюч ої праці . – Умань:Науковий світ, 2005. – 92 с.

2. Кравчен ко Т. Методика розробкитворчих проектів у процесі вивчення основтехнології обробки харчових продуктів //Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004.– № 3. – C. 27 – 31.

3. Симонен ко В. Д . Творческие проектыучащихся V – ІХ классов общеобразовательнойшколы. – Научно-методический центр“Технология”. – Брянск, 1996. – 132 с.

4. Терещук А., Вдовиченко А. Навчання учнівосновн их етапів проектно-технологічн оїдіяльності // Трудова підготовка в закладахосвіти. – 2004. – № 4. – C. 10 – 12.

5. Ящук С. Виконанн я основних етапівпроектуванн я на уроках трудового навчання.// Трудова підготовка в закладах освіти. –2003. – № 2. – C. 13 – 16.





38

Постановка проблеми. Сьогодні вузівськаосвіта в Україні виходить на якісно новий рівень,зумовлений змінами у суспільно-економічномужитті, що підтверджується підписаннямдержавою Болонської декларації. У зв’язку з цимсеред ВНЗ країни зростає активність щодовпровадження у навчальний процес ECTS (Euro-pean Credit Transfer Sys tem) – європейськоїсистеми перезарахуваня кредитів . ECTSпередбачає використання широко поширеної у світікредитно-модульної системи оцінюваннянавчальних досягнень студентів. Ця системавиникла в Європі для спрощення процедуриміжнародного студентського обміну тарозглядається країнами-членами Європейськогосоюзу як невід’ємна складова європейськоїінтеграції.Аналіз досягнень з проблеми. На підставі

аналізу наукових робіт учених -педагогівА.М.Алексюка, В.Г.Гольдшміта, С.І.Кулікової,І.Ф.Прокопенко, П.А.Юцявичене та ін. можназробити висновок , що кредитно-модульнасистема організації навчального процесу – це такамодель організації навчання, яка ґрунтується напоєднанні модульних технологій навчання тазалікових освітніх одиниць [2].Мета цієї статті – розкрити зміст та

педагогічні умови художньо-трудової підготовкистудентів в умовах кредитно-модульної системинавчання у вищому педагогічному закладі освіти.Основний матері ал дослідження .

Центральним поняттям кредитно-модульноїсистеми є модуль. Зміст поняття “модуль” нинізалишається дискусійним питанням і тлумачитьсявченими неоднозначно. Одні науковці це поняттяпов’язують з когнітивним аспектом навчання, іншіж розглядають його як відносно самостійнучастину навчально-виховного процесу [4].У нашому розумінні змістовий модуль – це

визначена одиниця навчання, яка одночасно єсистемою навчальних елементів, об’єднаних заознакою відповідності визначеному навчальномуоб’єктові, і характеризується відносноюцілісністю та самостійністю у складі навчальногокурсу. Порівняно з традиційною темою, змістовиймодуль становить укрупнену одиницю змісту іпроцесу навчання та є логічно завершеним блокомнавчального матеріалу.Навчальним елементом в нових умовах

побудови змісту дисципліни постає автономнийнавчальний матеріал, який пропонується длязасвоєння елементарної одиниці знань або вмінь,що використовується для самонавчання абонавчання під керівництвом викладача. Цейелемент починається з декларації про той обсягзнань та (або) вмінь, яким повинен оволодітистудент, і містить відповідний теоретичнийматеріал, різні тести, вправи та обов’язковозакінчується тестом “перевірка досягнень”,результати якого свідчать про рівень засвоєннязнань змісту певного матеріалу.Навчальний матеріал ґрунтується на змістових

модулях, які є основними структурнимиодиницями навчального курсу. Кожен навчальнийелемент має складатися з певного обсягунавчальної інформації, яка має самостійну логічнуструктуру і зміст та дає можливість оперуватицією інформацією у процесі розумової діяльностіучнівської молоді. Результатами навчання закредитно-модульною системою є специфічніінтелектуальні та практичні навички, щоформуються в результаті засвоєння студентомзмісту освітньої програми навчання.Основними положеннями впровадження

кредитно-модульної системи організаціїнавчального процесу є:

- розподіл змісту освіти на відносно єдині тасамостійні, за навчальним навантаженням

Юлія Бєлова, кандидат педагогічних наук, доцентОлександр Христіанінов, кандидат педагогічних наук, доцент,

проректор з навчальної роботиБердянського державного педагогічного університету

КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇНАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ПІД ЧАСХУДОЖНЬО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

У статті досліджується кредитно-модульна система організації навчального процесупід час художньо-трудової діяльності студентів, яка ґрунтується на поєднанні модульнихтехнологій навчання та залікових освітніх одиниць.

КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГОПРОЦЕСУ ПІД ЧАС ХУДОЖНЬО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

© Ю. Бєлова, О. Христіанінов, 2006




39 Молодь і ринок №6 (21), 2006

студентів, сегменти, які забезпечують набірвідповідної кількості кредитів, що узгоджені звстановленою нормою виконання студентомнавчального навантаження та відповідну дляокремої дисципліни кількіс ть кредитів, щопередбачає виконання необхідних видів діяльності,обумовлених програмою вивчення навчальноїдисципліни (принцип модульності);

- організація процесу оволодіння студентамизмістовими модулями та виявлення специфічногодля модульного навчання використання методів іприйомів навчально-виховного процесу, основнимзмістом яких є активна самостійно-творчапізнавальна діяльність;

- організація наукового та інформаційно-методичного забезпечення діяльності учасниківнавчального процесу;

- забезпечення можливостей зміни змістунавчання з урахуванням динаміки соціальногозамовлення і потреб ринку праці;

- створення умов організації навчання, щовимірюються та оцінюються результатамисамостійної пізнавальної діяльності студентів;

- забезпечення та с творення умов длярозуміння студентом цілей освіти та професійноїпідготовки, а також можливостей їх успішногодосягнення.Обсяг навчально го навантаження

встановлюється в академічних кредитах, тобтобазується на повному навантажені студента, а необмежується лише аудиторними годинами. Сюдивідносимо лекції, практичні та лабораторніроботи, семінари, консультації, індивідуальну,самостійну роботу (у бібліотеці чи вдома),підсумковий контроль, дипломну роботу, усі видипрактик, передбачені навчальним планом або іншівиди діяльності, пов’язані з оцінюванням.Ціна одного кредиту згідно вимогами

нормативів ECTS складає 36 академічних годин(16 годин становлять аудиторні заняття, 20 –індивідуальна робота викладача зі студентами тасамостійна робота студентів). До аудиторноїроботи належать такі форми занять: лекції,семінари, лабораторні та практичні заняття, а досамостійної роботи – підготовка до аудиторнихзанять, опрацювання розділів , що нерозглядаються на лекціях, підготовка і захистконтрольних робіт, виконання тестових завдань,написання рефератів тощо.У зв’язку з орієнтацією системи вищої освіти

на підвищення її якості, а також у зв’язку зпереходом на кредитно-модульну системуорганізації навчального процесу, яка передбачаєзначне зменшення аудиторного навантаженнястудентів та збільшення самостійної роботи,

необхідно забезпечити наступні умови:систематичну та якісну навчальну роботустудентів; безперервний контроль знань студентівз кожної окремої дисципліни під час навчання;надання повної та об’єктивної оцінки успішностістудентів.Вищевизначені положення та умови

впровадження кредитно-модульної системипроілюструємо на прикладі художньо-трудовоїдіяльності, яка є невід’ємною складовоюпрофесійної підготовки майбутніх вчителівтрудового навчання.В освітньо-професійній програмі спеціальності

6.010100 Трудове навчання (технічна іобслуговуюча праця) значне місце займаємодуль-практикум у навчальних майстернях,мета якого – сформувати знання, вміння танавички у студентів з технічної та обслуговуючоїпраці, які дають можливість на високому рівніпроводити заняття з трудового навчання узагальноос вітніх навчальних з акладах занапрямком “обслуговуюча праця”.Навчальним планом для спеціальності

“Трудове навчання” на розділ “Практикум унавчальних майстернях з обслуговуючої праці”відводиться 432 години, що складає 12 кредитів(432:36=12). Увесь обсяг змісту дисциплінирозділено на чотири частини, кожна з якихвикладається протягом семестру.Виходячи з того, що у сучасній програмі з

обслуговуючої праці для загальноосвітніхнавчальних закладів основними розділамипрограми є: обробка харчових продуктів, обробкатекстильних матеріалів та виготовлення виробівз них, конструювання та моделювання одягу, атакож варіативна частина програми, у якійзапропоновано ознайомлення учнів з окремимивидами декоративно-ужиткового мистецтва татехнологіями художньої обробки матеріалів, буловизначено напрями навчальних одиниць розділупрограми з практикуму у навчальних майстерняхдля студентів. Ці частини одержали наступніназви: 1. Культура харчування. Технологіяприготування кулінарних страв. 2. Ручна тамеханічна обробка тканини. 3. Художня обробкаматеріалів. 4. Основи ручного в’язання.Наступним кроком у розробці програми стало

наповнення кожної частини дисциплінинавчальним матеріалом, необхідним для студентапід час йо го профес ійної під готовки упедагогічному ВНЗ. Для розв’язання цьогозавдання автори виходили з того, що головноюметою освітньої галузі “Технологія” є підготовкаучнів до самостійного трудового життя усучасному постіндустріальному суспільстві,






розвиток і виховання грамотної, творчої,ініціативної особистості. Як свідчить статистика,впродовж свого життя людина 5 – 7 разіввимушена змінювати напрями своєї трудовоїдіяльності, а це передбачає широку технологічнупідготовку учнів. До того ж, важливим елементомсуспільного виробництва є робота з новоюінформацією та творче, дизайнерське рішенняпостійно усе нових виробничих завдань. Тому“Технологія” виступає найважнішою практико-орієнтованою освітньою галуззю, а вивченняучнями технологій перетворення матеріалів ,енергії та інформації дозволяє їм оволодітипрактичними навичками цих перетворень, сприяєвибору професії та напряму подальшої трудовоїдіяльності.Для побудови програми було сформульовано

основні цілі освітньої галузі “Технологія”:- політехнічний розвиток молоді, ознайомлення

її з основами техніки, сучасними технологіямиперетворення матеріалів, енергій та інформації зурахуванням економічних, екологічних тапідприємницьких знань;

- творчий та естетичний розвиток, насампереду процесі виконання проектів та художньої обробкиматеріалів;

- оволодіння загальнотрудовими та життєвонеобхідними уміннями й навичками;

- забезпечення можливостей самопізнання,вивчення світу професій, придбання практичногодосвіду елементарної професійної діяльності зметою обґрунтованого професійного самовизначення.

Основними завданн ями цієї галузі буловизначено:

- формування технологічної культури такультури праці, виховання позитивного ставленнядо праці;

- формування технологічних знань, практичнихвмінь і навичок безпечної роботи;

- формування графічних вмінь і графічноїкультури;

- розвиток навичок проектної, конструкторськоїта художньо-трудової діяльності;

- сприяння професійному самовизначенню.Після визначення основних цілей та завдань

освітньої галузі “Технологія” було з’ясовано, щодидактична система модульного навчання длястудентів потребує чіткого структуруваннянавчальної інформації, змісту навчання йорганізації роботи студентів відповідно до логічнозавершених блоків навчальної інформації –залікових модулів.Усі змістові модулі навчального курсу

характеризуються однотипною структурою, якавключає:

- зміст у вигляді логічно завершеного блокунавчального матеріалу;

- загальну мету навчання, яка інтегрує вимогидо знань, навичок, умінь і якостей випускника тавідповідає змісту модуля в цілому;

- часткові дидактичні цілі навчальнихелементів модуля, які визначають обсяг знань,умінь і навичок та рівень їх засвоєння;

- систему технологій і методик навчання, яказабезпечує досягнення цілей навчання з кожногонавчального елемента модуля;

- форми організації навчання, що відповідаютьдидактичному процесу й освітнім цілям [3].З урахуванням сказаного вище, для кожної

частини модуля було розроблено пояснювальнузаписку, в якій визначалися конкретні завдання тацілі, перелік знань та умінь, якими має оволодітистудент з кожного залікового кредиту, та змістнавчального матеріалу всієї частини.Наступним кроком у роботі над програмою з

“Практикуму з обслуговуючої праці” сталарозробка структури курсу (модуля) у системіECTS (схема 1) . Для цього було визначенонавчальний матеріал кожної частини модуля затрьома заліковими кредитами, оскільки всього начастину передбачено 108 годин, що складає трикредити (108:36=3). Кожний заліковий кредит булозручно поділити на два залікові модулі (по 18годин), які, у свою чергу, складаються з двохзмістових модулів (по 9 годин). Таким чином, підчас розподілу годин для навчальної дисципліни,ми змогли втілити усі структурно-діяльнісніелементи кредитно-модульної системи організаціїнавчального процесу.Враховуючи структуру модуля у системі

ECTS та розподіл навчально го часу знормативами ECTS на аудиторні заняття в кожнійчастині навчального курсу, було відведено по 48годин (16 год. (аудиторних занять) х 3 кредити =48 год.) та по 48 годин на самостійну роботустудентів. Решта 12 годин залишилась наконтроль навчальних досягнень студентів. Однакпід час апробації програми було з’ясовано, щосамостійну роботу студентів вартовикористов увати не тільки для вивченнятеоретичного матеріалу. Набагато доцільнішимбуде використання цього часу для виконаннятворчих завдань, оскільки програма модуляпобудована за лінійно-концентричним принципом(від простого до складного): в межах кожногонового змістового модуля студентиознайомлюються з технологіями перетворенняматеріалів, енергії та інформації на вищому рівні.Використати отримані знання студенти мають утворчій, проектній діяльності. Тому схема





41 Молодь і ринок №6 (21), 2006

структури модуля в системі ECTS перетвориласьу наступну: залишилися для кожного модуля тризалікових кредити, але змістові модулів стало три– перший та другий мали у своєму складі по 8годин аудиторної та по 8 годин самостійної роботи,

а третій змістовий модуль складається лише зсамостійної роботи, під час якої студент виконувавтворче завдання (схема 2).Приклад розподілу годин модуля на залікові

кредити та змістові модулі відповідно до

Схема 1

4

МОДУЛЬ (практикум з обслуговуючої праці)

СТРУКТУРА МОДУЛЯ (практикум з обслуговуючої праці ) В СИСТЕМІ ECTS

108 г.

Заліковий кредит І 36 г.

Зм істовий м одуль 1 Ауд . 8 г. Сам .роб . 8г.

16 г. Змістовий модуль 2 Ауд . 8 г . Сам .роб.8 г.

16 г.

Заліковий кредит І II 36 г.

Заліковий кредит II 36 г.

Змістовий мо дуль 3 Самостійна робота 4 г

16 г. Змістовий

модуль 1

Ауд . 8 г . Сам.роб . 8г.

16 г . Змістовий

модуль 2

Ауд . 8 г. Сам.роб . 8г.


16 г. Зм істовий

модуль 1

Ауд . 8 г. Сам .роб . 8г.


модуль 2

Ауд . 8 г. Сам.роб . 8г.

Зм істовий мо дуль 3 Самостійна робота 4 г

Схема 2

4

МОДУЛЬ (практикум з обслуговуючої праці)

СТРУКТУРА МОДУЛЯ (практикум з обслуговуючої праці) В СИСТЕМІ ECTS

108 г.

Заліковий кредит І 36 г.

Зм істовий м одуль 1 Ауд . 8 г .

Сам.р об . 8г.

16 г. Зм істовий модуль 2 Ауд . 8 г.

Сам .роб .8 г.

16 г .

Заліковий кредит І II 36 г.

Заліковий кредит II 36 г.


16 г . Зм істовий

модуль 1

Ауд . 8 г. Сам.р об . 8г.


модуль 2



16 г. Зм істовий

модуль 1


16 г . Змістовий

модуль 2

Ауд . 8 г. Сам .роб . 8г .







удосконаленої схеми, представлено утематичному плані модуля частини “Художня

обробка матеріалів” [1].Таке структурування програми дозволяє чітко

Тематичний план курсу № з/п

Назва модуля, теми Всього годин

Лабораторні заняття

Самостійна робота студентів

1. Заліковий кредит “Художня обробка тканини”

36

16

20

1.1. Змістовний модуль 1 16 8 8 1.1.1. Народна вишивка. Початкові шви 4 2 2 1.1.2. Мережки 4 2 2 1.1.3. Художня вишивка 4 2 2 1.1.4. Аплікація з тканини 4 2 2 1.2. Змістовний модуль 2 16 8 8

1.2.1. Клаптикова мозаїка 4 2 2 1.2.2. Штучні квіти з тканини 4 2 2 1.2.3. Штучна зелень з тканини 4 2 2 1.2.4. Композиція із штучних квітів 4 2 2 1.3. Змістовний модуль 3 4 - 4

1.3.1. Виконання творчого завдання 4 - 4 2. Заліковий кредит “Художнє плетін-

ня” 36 16 20

2.1. Змістовний модуль 1 16 8 8 2.1.1. Плетіння плоских виробів з бісеру 4 2 2 2.1.2. Плетіння об’ємних виробів з бісеру 4 2 2 2.1.3. Вишивка бісером 4 2 2 2.1.4. Живопис бісером 4 2 2 2.2. Змістовний модуль 2 16 8 8

2.2.1. Основні вузли макраме 4 2 2 2.2.2. Візерунки і техніка утворення макраме 4 2 2 2.2.3. Збільшення та зменшення плетеного

полотна 4 2 2

2.3.4. Композиція з плетіння 4 2 2 2.3. Змістовний модуль 3 4 - 4

2.3.1. Виконання творчого завдання 4 - 4 3. Заліковий кредит “Художня обробка

природного матеріалу” 36 16 20

3.1. Змістовний модуль 1 16 8 8 3.1.1. Композиції з природного матеріалу

4 2 2

3.1.2. Флористика 4 2 2 3.1.3. Аплікація з соломки 4 2 2 3.1.4. Аплікація з яєчної шкарлупи 4 2 2 3.2. Змістовний модуль 2 16 8 8

3.2.1. Пап’є-маше 4 2 2 3.2.2. М’які іграшки 4 2 2 3.2.3. Композиції із шкіри 4 2 2 3.2.4. Композиції з солоного тіста 4 2 2 3.3. Змістовний модуль 3 4 - 4

3.3.1. Виконання творчого завдання 4 - 4 Усього 108 48 60





43 Молодь і ринок №6 (21), 2006

вибудувати технолог ію навчання, що даєможливість вибрати адекватні їй методи і засобинавчання, а студенти одержують можливість,перед вивченням модуля, ознайомитись з

переліком понять, навичок і умінь, які повиннізасвоїти [3].Варто підкреслити, що специфіка навчального

предмету “Практикум у навчальних майстернях”полягає у тому, що аудиторні заняття складаютьсялише з лабораторних робіт, спрямованих напоглиблення теоретичного матеріалу йформування практичних умінь та навичок, а такожуміння аналізувати і застосовувати одержанізнання для розв’язання практичних завдань.Метою кожної лабораторної роботи є формуванняпрактичних умінь та навичок під час навчального

дослідження чи експерименту. Наведемо прикладтематики лабораторних робіт з частини “Художняобробка матеріалів” [1].У розробленій програмі курсу “Практикум у

навчальних майстернях” визначається змістсамостійної роботи студентів з урахуванням вимогосвітньо-кваліфікаційної характеристики фахівців.Навчальний матеріал, передбачений длясамостійного опрацювання та опануваннястудентом , підлягає підсумковому контролюнарівні з матеріалом, який опрацьовується під часлабораторних занять. Нижче наведемо прикладпитань для самостійного опрацюваннястудентами з частини “Художня обробкаматеріалів” [1].Висновки. Досвід роботи за кредитно-

Тематика лабораторних занять № з/п

Тема заняття К-ть годин

1. Заліковий кредит 1 “Художня обробка тканини” 1.1. Технологія виконання швів у народній українській вишивці 2

1.2. Технологія виконання мережок 2

1.3. Технологія виконання швів у художній вишивці 2 1.4. Технологія виконання аплікації з тканини 2

1.5. Технологія виконання клаптикової мозаїки 2

1.6. Технологія виготовлення штучних квітів з тканини 2 1.7. Технологія виготовлення штучної зелені з тканини 2

1.8. Виготовлення композицій із штучних квітів 2

2. Заліковий кредит 2 “Художнє плетіння” 2.1. Технологія виготовлення простих візерунків із бісеру 2

2.2. Технологія виготовлення об’ємних виробів із бісеру 2

2.3. Технологія вишивки бісером 2 2.4. Технологія виконання живопису бісером 2

2.5. Технологія виконання основних вузлів у техніці “макраме” 2

2.6. Методика читання схем для утворення виробів у техніці макраме та технологія їх виконання

2

2.7. Технологія збільшення або зменшення плетеного полотна 2

2.8. Виготовлення композиції у техніці плетіння 2

3. Заліковий кредит 3 “Художня обробка природного матеріалу” 3.1. Технологія виготовлення композиції з природного матеріалу 2

3.2. Технологія виготовлення аплікацій із сухих рослин 2

3.3. Технологія виготовлення аплікації з соломки 2 3.4. Технологія виготовлення аплікацій з яєчної шкарлупи 2

3.5. Технологія виготовлення виробів у терниці “Пап’є-маше” 2

3.6. Технологія виготовлення м’яких іграшок. 2 3.7. Технологія виготовлення аплікацій із шкіри 2

3.8. Технологія виготовлення скульптур із солоного тіста 2

Усього 48






Питання для самостійного опрацювання студентами № Тема для самостійного вивчення К-ть

Годин 1. Заліковий кредит 1 “Художня обробка тканини”

1.1. Українська народна вишивки Інструменти та матеріали для вишивання. Засоби закріплення ниток. Техніка виконання початкових швів.

2

1.2. Мережки Особливості підбору тканини до виготовлення мережок. Підготовка тканини до роботи. Методи обвивання ниток.

2

1.3. Художня вишивка Способи перенесення малюнку на тканину. Особливості виконання вишивки у тех-ніці “Ришельє”. Особливості виконання вишивки у техніці “Гладь” (лічильна та вільна, одностороння та двостороння).

2

1.4. Види аплікації з тканини Класифікація аплікацій з тканини за змістом , кольором, технікою виконання. Ін-струменти та матеріали для виконання нашивної аплікації. Особливості налаго-дження швейної машини для виконання нашивної аплікації. Підготовка тканини до роботи. Технологія виготовлення нашивної аплікації з тканини на швейній машині. Особливості техніки виконання об’ємної аплікації з тканини.

2

1.5. Клаптикова мозаїка Історія виникнення клаптикової мозаїки. Матеріали й інструменти для виконання клаптикової мозаїки. Різновид техніки клаптикової мозаїки. Основи технології виготовлення виробів у техніці “Клаптикова мозаїка”.

2

1.6. Штучні квіти Історія виникнення техніки виготовлення штучних квітів. Матеріали, інструменти та пристрої для виготовлення штучних квітів з тканини. Особливості фарбування тканини та її попередня підготовка до розкрою .

2

1.7. Штучна зелень Історія виникнення техніки виготовлення штучної зелені. Матеріали, інструменти та пристрої для виготовлення штучної зелені з тканини. Особливості фарбування тканини та її попередня підготовка до розкрою. Призначення штучної зелені в оздобленні композиції.

2

1.8. Текстильна композиція Поняття про композицію. Кольорове коло . Основи кольорознавства. Розробка ескізу текстильної композиції, її опис. Добір матеріалів, інструментів і пристроїв для її виконання.

2

1.9. Виконання творчого завдання 4 2. Заліковий кредит 2 “Художнє плетіння”

2.1. Бісероплетіння Історія виникнення бісероплетіння. Інструменти, матеріали та пристрої для вигото-влення виробів із бісеру. Класифікація виробів з бісеру. Техніка читання схем для виконання візерунків з бісеру.

2

2.2. Об’ємні джгути з бісеру Розробка технологічної карти для виготовлення щільного кольорового джгута. Ви-готовлення щільного кольорового джгута.

2

3. Живопис бісером Історія виникнення живопису бісером. Інструменти, матеріали та пристрої для ви-конання виробів бісерним живописом. Добір малюнка. Техніка виконання.

2

4. Вишивка бісером Історія виникнення бісерної вишивки. Інструменти та матеріали у бісерному виши-ванні. Особливості застосування бісерного вишивання.

2

5. Макраме Історія виникнення макраме. Інструменти та матеріали. Особливості добору ниток для виготовлення виробу. Організація робочого місця. Засоби закріплення ниток для роботи.

2





45 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Продовження Питання для самостійного опрацювання студентами

6. М’яка іграшка Призначення м’якої іграшки. Інструменти та матеріали. Поняття каркасу.

2

7. Прикраси із шкіри Технологічні властивості шкіри. Інструменти, матеріали і пристрої для обробки шкіри в аплікації. Особливості технології обробки шкіри вогнем.

2

8. Ліпка з солоного тіста Матеріали і інструменти. Основні етапи виготовлення виробів з солоного тіста. Ви-користання шаблонів.

2

9. Виконання творчого завдання 4

Усього 60

модульною системою показав , що дляефективного виконання самостійної роботистудентів необхідно виконувати наступне:

- планувати, організовувати і контролюватисамостійну роботу студентів;

- створювати умови для самостійної роботи(інформаційно-методичний кабінет, комп’ютернийклас, лабораторії);

- проводити консультації із самостійної роботи;- розробляти навчально-методичне забезпечення

самостійної роботи;- розробляти завдання та контролювати їх

виконання;- складати графіки самостійної роботи

студентів;- розміщувати інформаційні стенди про зміст

завдань, терміни контролю та результатисамостійної роботи студентів.Самостійна діяльність студентів завжди

закінчується певними результатами, а саме –виконанням творчих завдань, заповненнямтаблиць, побудовою схем або креслень,розробкою технологічних та інструкційних карт,відповідями на запитання, розв’язанням тестовихзавдань тощо. Головними вимогами в обліку таконтролі самостійної роботи студентів виступаєсистематичність і масовість контролю, гласністьдосягнень навчання студентів.

1. Бєлова Ю.Ю., Дикарєва Л.Й., ЛазаренкоЛ.В., Литвин Т.І., Рева Я.С., Христіанінов О.М.Модульна програма курсу “Практикум ун авчальн их майстерн ях з обслуговуючоїпраці” для студентів спеціальності 6.010100Трудове навчання (технічна та обслуговуючапраця ) /Під загальн ою редакцією О.М .Христіанінова. Міністерський гриф № 14/18.2– 1137 від 28.04. 06.

2. Бєлова Ю.Ю. Використання модульно-рейтин гової системи на зан яттях зпрактикуму в навчальн их майстерн ях //Трудове навчання в закладах освіти. – № 5. –2005. – С.54 – 55.

3. Христіан ін ов О.М . Комп’ютерн імультимедійн і презентації як структурнаоснова електронного модульного навчально-методичного комплексу дисциплін и //Навчальн о-методичн е забезпечен н якредитно-модульн ої системи орган ізаціїн авчальн ого проц есу в галузевихуніверситетах: Матеріали VІІ Всеукраїнськоїн ауково-методичної конференції (9 – 10листопада 2005 р.). Рівне: НУВГП, 2005. –С.416 – 423.

4. Юцявичен е П.А. Теория и практикамодульного обучения //Советская педагогика.– 1990. – №1. – С.55 – 60.


øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø



“Мистецтву вчаться на правилах тавправах, а потім вже засвоюють на практиці”.

Леон Батиста Альберті

ðïøðïøðïøðïøðïøðïøð

ðïøðïøðïøðïøðïøðïøð




46

Постановка проблеми. Відповідно до УказуПрезидента України “Про додаткові заходи щодозабезпечення розвитку освіти в Україні” ірозробленій Академією педагогічних наук таМіністерством освіти і науки України програміспільної діяльності метою освіти є подальшеоновлення галузі та виконання першочерговихзавдань, найголовнішими з яких є створенняпрограмно-методичного забезпечення та розробкаі впровадження у навчальний процес сучаснихнавчальних засобів та інформаційних технологій.Це зумовлює розробку інноваційних методикнавчання. У цьому зв’язку Н.Г.Ничкало наголошує:“Нова доба, в яку вступило людство з початкустоліття і третього тисячоліття, потребує розробкинетрадиційних експерементальних методик ,опрацювання шляхів їхнього творчого поєднання зусталеними дослідницькими методами іметодиками наукового пошуку. Це зумовлюєтьсянародженням нового знання, відповідно появоюнових матеріалів, технологій, техніки й засобівзв’язку” [8, 21]. У сучасному світі технологічнихзмін і зростання конкуренції на ринку працінеобхідність професійного розвитку, можливістьйти в ногу з технічним прогресом стає вкрайнеобхідною. Сучасна професійна освіта повиннабути спрямована на підготовкувисококваліфікованих фахівців, які володіютьзнаннями та вміннями відповідно до потреб і вимогринку праці, що зумовлює впровадження новихінформаційних технологій навчання.

Тому метою статті є ознайомлення з новимикомп’ютерними технологіями та можливістю їхзастосування у процес і вивчення різьбленнядеревини.Виклад основного матеріалу. Різьблення

деревини здавна вважалось ручним видом художньоїобробки з малою механізацією (свердління, точіння).Відомо, що для виготовлення виробу різьбленням,потрібно виконати роботу, що відбирає багато часуі бути при цьому кваліфікованим майстром. Сьогоднінауково-технічний прогрес настільки пішов уперед,що механізуються не лише загальновідомідеревообробні галузі, а й народні художні промисли.Можливість виконання різних видів різьблення,

а тим більш організацію занять з різьбленнядеревини за допомогою технологічних машин щеніхто не вивчав . Потрібно визнати, що заразпрактично не існує друкованих джерел, у яких бирозглядалися технологічні, художні й методичніаспекти організації занять з різьблення деревини задопомогою комп’ютерних технологій, зокрема накоординатних фрезерно-гравірувальних верстатах.Фрезерно-гравірувальні верстати почали

з’являтися на нашому ринку протягом останніхроків. Нині відомі верстати закордонних фірм“PRECIX”, “MECANUMERIC”, “MULTICAM”,“ROLAND”, “OBRUSN”, які використовуються дляплощинної обробки пластикових матеріалів, фанери,деревини та ін. Нас більше зацікавили спеціалізованіфрезерно-гравірувальні верстати з ЧПУ системи“Microprofil”, що виконують ті самі операції утрьох кординатах XYZ, але на них можливевстановлення четвертої координати, що дає змогустворювати об’ємні вироби у техніці різьблення.Крім того, відомо, що програма 3D MAX дає

можливість на комп’ютері створювати моделі утривимірному просторі. Це сприяє опануваннюрізних видів різьблення за допомогою комп’ютера,тобто дозволяє створити ескіз виробу звикористанням певного виду різьблення, а наверстаті втілити задум у матеріалі.

Віталій Бойчук, викладачкафедри теорії та методики трудового і професійного навчання

Вінницького державного педагогічного університетуім. М. Коцюбинського

Майя Кадемія, кандидат педагогічних наук, доцент,заступник директора, Заслужений учитель України

Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УХУДОЖНЬО-ТРУДОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ

УЧИТЕЛІВУ статті досліджується, які види різьблення виконуються на верстаті бездоганно, а

які неможливо виконати за допомогою цієї технологічної машини або потребують подальшоїобробки.

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ ХУДОЖНЬО-ТРУДОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

© В. Бойчук, М. Кадемія, 2006




47 Молодь і ринок №6 (21), 2006

За допомогою фрезерно-гравірувальнихверстатів з ЧПУ виконуються практично усі видирізьблення, і суттєвої різниці між ручною і

механічною обробкою не видно. Ми дослідили, яківиди різьблення виконуються на верстатібездоганно, а які неможливо виконати за допомогоюцієї технологічної машини або потребують подальшоїобробки.Проблемою на цьому шляху стало визначення

видів різьблення. Зокрема, в сучасніймистецтвознавчій, технологічній та іншій літературізустрічаються різноманітні назви одного і тогосамого різьблення. Це відбувається тому, щокожний автор ставить перед собою певну метудослідження – місце розміщення різьблення, спосібйого виконання, авторство, технологію та ін. Цихназв настільки багато, що недосвідчена людина абопочатківець не можуть орієнтуватись у такомутермінологічному розмаїтті.Для визначення видів різьблення ми взяли за

основу класифікацію, розроблену викладачемрізьблення ВДУ імені П.М. Машерова І.П. Хітько,оскільки в її основі лежить найбільш досконалий таприйнятний варіант – технологічний процес і виддекоративного виробу. Такий принцип був закладенийв основу навчальної програми художньо-графічногофакультету ВДУ на початку 70-х рр. ХХ ст. йапробований протягом багатьох років [9, 7].Проаналізувавши вс і наявні класифікації,

пропонуємо об’єднати види різьблення у шістьсамостійних груп. До кожної із п’яти груп входять

споріднені види різьблення, шоста складається іззмішаних видів, тому і називається комбінованим(або змішаним) різьбленням.

Плосковиїмчасте різьблення –характеризується поглибленими виїмками і тломодного рівня на поверхні деревини. Ця групарізьблення вважається доволі простою за технікоювиконання і є найбільш стародавньою.

Контурне гравіруванн я (різьбленн я )ґрунтується на вибиранні в дошці чи фанеріконтурного поглиблення у вигляді клина і латачка,виконаних ножем-косяком, кутовою стамескою,напівкруглою малою стамескою чи богородськимножем.

Геометричне різьблен ня – різьблення ізфігурних клиноподібних виїмок, що утворюють наповерхні деревини візерунок , складений ізгеометричних фігур: трикутників, прямокутників,квадратів, ромбів, сегментів кіл та ін.Геометричне різьблення за технікою виконання

поділяється на два різновиди: тригранно-виїмчасте(клинорізне) і скобельне (скобельнорізне).Плоскорельєфне різьблення має плоске

зображення на одному рівні, ступінчате чипоглиблене з заоваленими краями, часом зподушковим, підрізним або вибраним фоном.Плоскорельєфне різьблення поділяється на такірізновиди:

заовалене різьблення, коли малюнок і фонвиконані в одній площині, а їхні краї плавно заовалені;

різьблення з підрізним тлом, коли тло навколо

Групи і види різьблення Групи різьблення Види різьблення

Плосковиїмчасте (глухе)

Контурне гравірування (різьблення) Геометричне різьблення (тригранно-виїмчасте, скобельне)

Плоскорельєфне (глухе, без тла, з підкладним тлом, накладне)

Заовалене різьблення Різьблення з підрізним тлом Різьблення з вибраним тлом чи малюнком

Плоскопрорізне (без тла, з підкладним тлом, накладне)

Контурно-силуетне Скрізне-прорізне Ажурно-прорізне

Рельєфне різьблення (глухе, без фону, з підкладним фоном, накладне)

Барельєфне Горельєфне Ажурно-рельєфне Контррельєфне

Об’ємно-скульптурне різьблення (дрібна і монументальна пластика)

Об’ємно-утилітарно декоративне Скульптурне (сукупне з виробом чи архітектурою) Кругле скульптурне (станкове, монументально-декоративне)

Комбіноване різьблення Включає декілька видів вище визначених груп





48

зображення підрізається в глибину з нахилом дозображення. Це робиться за допомогоюнапівкруглих та плоских стамесок;

різьблен н я з вибраним тлом , коли тловибирається на певну глибину і, крім гладенькоїповерхні, може мати різну фактуру у виглядікарбування чи нарізання різцем і т. ін.;

різьблення з вибраним малюнком, коли тлозалишається на одному рівні поверхні, а зображеннявибирається в глибину дошки. При цьому отримуєтьсянемов би зворотне (негативне) зображення.Плоскопрорізне різьблення. Виконується в

одній площині свердлінням або випилюванням,часом з додатковою обробкою іншими видамирізьблення. За своїми різновидами воно буваєконтурно-силуетним , скрізним-прорізн им іажурно-прорізним. У літературі широковідомі різніназви цього різьблення: прорізне, випилювальне,пропильне чи архітектурне.

Контурно-силуетне різьбленн я становитьплоске силуетне зображення, вирізане позовнішньому контуру (часом з елементами іншихвидів різьблення на плоскій поверхні).

Скрізн е-прорізн е різьбленн я – плоскезображення зі скрізними прорізями чи свердлінням,але з перевагою тла над прорізями.

Ажурно-прорізн е різьбленн я – плоскезображення з чисельними прорізями чи свердлінням,нагадує ажурні візерунки, іноді з прямою чижолобково-зрізаною фаскою на краях зображення.Рельєфне різьблення. Вирізане на деревині

зображення, випукле щодо тла і повністю обробленепо всій поверхні, називають рельєфним різьбленням.У свою чергу, воно поділяється на кілька видів:

барельєфне – різьблення з низьким рельєфом,який не перевищує середини об’єму зображуванихелементів;

горельєфне – різьблення з високим рельєфом,який перевищує середину об’єму зображення;

ажурно-рельєфне – різьблення з високимрельєфним зображенням, доведеним до об’єму зчастково або повністю видаленим тлом;

контррельєфне – різьблення зі зворотнимрельєфним зображенням у глибині деревини з чітковираженим рельєфним контуром по периметрузображення.Об’ємно-скульптурне різьблення може мати

вигляд об’ємної утилітарно-декоративноїпластики, предметів побуту з елементамискульптури; скульптури сукупної з виробом чиархітектурою; об’ємної станкової абомонументально-декоративної скульптури.

Об’ємні утилітарно-декоративні вироби захарактером виконання в своїй основі маютьскульптурну пластику. Різниця між утилітарними і

утилітарно-декоративними виробами в тому, щоостанні мають не лише практичне значення, авиконують естетичну функцію.

Скульптура, сукупна з виробом чиархітектурою . У минулому скульптуравикористовувалась в оздобленні меблів, об’ємнихархітектурних деталей і елементів, вхідних порталів,іконостас ів, вівтарів . Окремі деталі мебліввиконувалися і виконуються у вигляді круглихскульптур, частково сполучених з виробом.Скульптури ангелів чи святих сукупні з іконостасомабо іншими частинами інтер’єру храма.

Кругле скульптурне різьблен ня широкорозповсюджене в Україні. Техніка виконанняоб’ємно-скульптурного різьблення відрізняється відвиконання вищенаведених видів різьблення, оскількипотребує великого досвіду, знань і технічних навичок.Різьбяр повинен володіти об’ємно-просторовимбаченням, композиційним та художнім відчуттям.Комбіноване різьблення є змішаним

різьбленням, оскільки в одному виробі присутнікілька видів різьблення. Ця група різьблення утехнічному плані не є новою у порівнянні знаведеними вище, проте подана для зручностікласифікації і з причини того, що мистецтвознавці,викладачі нерідко відчувають труднощі у визначеннітого чи іншого різьблення. До цієї групи переважновідносять такі раніше відомі види, як домове,корабельне, архітектурне та інші.За даною класифікацією на обладнанні

виробничої фірми “ВІВАЛ” м. Вінниця ми виконаливсі вищеназвані види різьблення механічно нафрезерно-гравірувальному верстаті з ЧПК системи“Microprofil”, що виконує операції в чотирьохкординатах. Також ми дослідили, які видирізьблення виконуються верстатом бездоганно, аякі неможливо виконати за допомогою машини абопотребують подальшої обробки. Майже всі видирізьблення верстатом були виконані бездоганно.Наведемо характеристику по кожній групі.Плосковиїмчасте різьблення.Контурне гравірування: ідеальне збереження

та чітке виконання малюнка на деревині. Лініяможе бути однакова (однакової товщини таглибини), або ні, що робиться за допомогоюпрограми. Потрібно пам’ятати, що однакову“суху” лінію використовують у геометричномумалюнку. Для сюжетних композицій доцільновикористовувати “живу” лінію різної глибини татовщини, яка значно збагатить зображення.

Геометричне різьбленн я: чітке та ідеальневиконання зображення, але суттєво видно механічневиконання геометричних фігур, немає глянцевоїповерхні, оскільки геометричне різьбленнявиконується наколюванням та вирізанням різцем.






49 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Те саме стосується скобельного різьблення.Плоскорельєфне різьблення. Верстат

бездоганно виконує всі види плоскорельєфногорізьблення: заовалене різьблення, різьблення зпідрізним тлом, різьблення з вибраним тлом чималюнком . Ідеальним є точне повтореннязапрограмованого рельєфу та чітке збереженнямалюнка, контурів , глибини поверхні, щообробляється. Верстат виконує безліч різноманітнихоперацій з даної групи різьблення, хоча воно маєвелику кількість різновидів. Можливе частковевиконання виробу, наприклад, видалення тла таобробка по контуру малюнка з подальшим ручнимвиконанням різьблення майстром.Плоскопрорізне різьблення. Найдосконалішим

є виконання плоскопрорізного різьблення, зокрема,ідеальне фрезерування контура і збереженнярозмірів , що неможливо досягти звичайнимиспособами (свердлінням, випилюванням лобзикомта ін.), високим профес іоналізмом майстрів.Верстат виконує всі деталі однаковими, що сприяєїхньому тиражуванню.Рельєфне різьблення. Чітке та ідеальне

виконання зображення. Потрібно сказати, що длярозробки рельєфних видів різьблення, людина, щопрацює на комп’ютері, повинна досконалопрацювати у програмі 3D MAX і мати художнійсмак. Також потрібні знання з композиції, стилізації,властивостей матеріалів. Верстат, за рахунокрозроблених нами технологій, виконує всі видирізьблення з цієї групи і бездоганно обробляє всезображення на заданій глибині. Допустима глибинаобробки – до 200 мм. Також можлива частковамеханічна обробка виробу (обробка контурарельєфу, вибирання фону і т. ін.).Скульптурне різьблення. Виконується на даному

верстаті за допомогою ділильної головки. Верстатвиконує майже всі види даного різьблення, виключенняскладають монументальні роботи. Можливе частковевиготовлення виробу, тобто чорнової заготівки знаданням їй необхідних контурів. Це набагато зменшуєтрудомісткість виготовлення виробу.Комбіноване різьблення. На верстаті

виготовляють заготівки з вище наведених видіврізьблення, що потім монтуються.Особливу увагу слід звернути на вибір матеріалу

та інструменту. Під час використання деревинибільшої твердості та однорідної за своєю будовоюякість обробки поліпшується. Підбір інструментуздійснюють залежно від виду виконуваногорізьблення. Верстат виконує лише об’ємно-скульптурне різьблення у чотирьох координатах; зіншими видами він працює у трьох координатах XYZ.Розглянувши можливості верстата, не можна

сказати про організацію занять з різьблення

деревини за допомогою комп’ютерних технологій,зокрема, на координатних фрезерно-гравірувальнихверстатах. Підвищений інтерес учнів і студентів докомп’ютерної техніки зумовлює пошук новихметодик навчання з формування культурно-естетичного розвитку майбутніх учителів у процесізанять різьбленням деревини. Безперечно, щозаглиблення в джерела національної культуристворює передумови для перетвореннявиготовлених студентами виробів у справжні творидекоративно-ужиткового мистецтва. В свою чергу,успішні заняття різьбленням здатні розпалитиінтерес майбутнього вчителя до вс іх проявівнаціональної культури, стати основою його етнічногосамоусвідомлення.Інакше кажучи, у процесі доцільно організованих

занять декоративно-ужитковим мистецтвом ,зокрема різьбленням деревини, має реалізуватисяпринцип взаємозумовленості культурно-естетичногоі національно-культурного розвитку студентів.Звикнувши приводити у рух всі духовні й фізичні силипід час розробки композицій і безпосередньомувиготовленні різьблень, студент не може замикатисяу тих сферах етнокультури, які пов’язані лише здекоративно-ужитковим мистецтвом, а прагне всімасилами розширити горизонти свого національно-культурного розвитку. І чому б на даному етапі невикористати ІNTERNET. Добір інформації змистецьких сайтів електронної мережі спрямовуєстудента до творчості, має величезнийспонукальний вплив до занять художньою обробкоюматеріалів та прилучення студентів до багатствнаціональної культури.Художнє конструювання включає у себе вибір

форми, розмірів і матеріалу, з якого виготовляютьдану річ, а також визначення способів її художньогооформлення. Під час вивчення різьблення деревинидетально розглядається саме художнє оформлення,бо конструювання і виготовлення виробів студентиздійснюють на заняттях з обробки деревини встолярній майстерні. Навчання студентів основамкомпозиції є дуже важливим з точки зорузабезпечення високого художнього рівня робіт зрізьблення, воно включає у себе як знайомство зтеоретичними відомостями, так і практичнурозробку рисунків, за якими виконуватимутьсясаме різьблення, яке можливо здійснювати задопомогою комп’ютерних технологій. Як показуєдосвід, саме розробка композицій конкретнихвиробів є найвідповідальнішим етапом творчогорозвитку студентів , у якому найповнішепроявляються їхні індивідуальні особливості.Спостереження доводять, що, незважаючи на

вивчення шкільного курсу образотворчогомистецтва, далеко не всі студенти здатні до





50

самостійної розробки сюжетів майбутніх виробів.Самі студенти пояснюють це відсутністюнеобхідного хисту, справжні ж причини доситьрізноманітні. Головними серед них є: недостатнійрозвиток естетичних якостей особистості, її творчоїуяви і фантазії; низький рівень графічної техніки,тобто виконавської майстерності; невисокі вольовіякості (відраза до копіткої напруженої праці, зневірау власних можливостях).Відсутність резерву часу не дозволяє в процесі

занять різьбленням здійснювати заходи щодоповномасштабного усунення недоліків у художнійпідготовці студентів, однак деякі з них викладачевіцілком під силу. Послідовно продовжуючи лінію надиференціацію способів діяльності, ми здійснилипошук таких її видів, які б забезпечували зростанняінтересу до самостійної розробки композицій приодночасному скороченні рутинних графічних робіт.Це дало б можливість студентам з низькимивольовими якостями чи невисоким індивідуальнимтемпом діяльності долати спокусу простогокопіювання чужих розробок.Здійснити новий крок у розвитку ініціативи в

художній творчості нам дозволило використаннякомп’ютерної графіки. Сьогодні практично в усіхзакладах освіти є комп’ютерні класи, в якихвикористовуються різні типи машин. Програмнезабезпечення дозволяє займатися комп’ютерноюграфікою на будь-яких типах машин, створенихза допомогою таких програм, як AUTO CAD, 3DMAX, EASY SIGN, COREL DRAW; стандартнийформат для CAD програм . Всі вони маютьприблизно одинакові графічні можливості йподібний інтерфейс , тобто засоби управлінняпрограмою. Навчитися користуватися графічнимредактором пересічна дитина або студент можепротягом 15 – 20 хвилин.Створення зображень у графічних редакторах

здійснюється шляхом комбінування окремих точок,прямих і ламаних ліній, прямокутників, кіл та овалів.Рисунки або їхні елементи в процесі роботи можнабагатократно копіювати й переносити, обертати йвідбивати відносно вісі, штрихувати певні фрагменти,одержувати інвертне за кольором зображення.Відкриваючи необмежений простір дитячій фантазії,графічні редактори дозволяють у 5 разів прискоритирозробку композицій, причому створений рисунокодразу ж можна надрукувати на звичайному паперіабо вирізати на фрезерно-гравірувальному верстаті.Отже, студент може за допомогою новихкомп’ютерних технологій розробити та одразувиготовити виріб.Використання комп’ютерної графіки дає значний

навчальний ефект саме на початковій стадії занятьрізьбленням, бо дозволяє комплексно вирішити як

технічні проблеми за рахунок прискорення робіт,так і психологічні – подолати зневіру у власнихтворчих можливостях і включитися у напруженийритм колективної діяльності.Висновки. Використання фрезерно-

гравірувальних верстатів набагато зменшитьтрудомісткіс ть процесу різьблення і збільшитьвиробничі потужності. Безумовно, їхнєвпровадження у деревообробну промисловість невикличе “бунту ліонських ткачів”, а набагатополегшить роботу різьбяра. Ми вже говорили проможливе часткове виготовлення виробу верстатом,тому що жодна машина не замінить “живої” порізкиз-під різця майстра.Цінним також є те, що можна проводити

вивчення різьблення деревини за допомогоюкомп’ютера. Методика полягає в оволодінністудентами знаннями, вміннями та навичками,завдяки новітнім інформаційним технологіям, щозадовольняє потреби і вимоги ринку праці. Задопомогою різноманітних програм студенти накомп’ютері можуть розробляти моделі й ескізивиробу з певного виду різьблення, а на верстатівтілювати задум у життя, виготовляючи виріб.Різноманітніс ть форм , варіантів , даних укомп’ютерних програм ах ор ієнтує наформування необхідних для праці вмінь танавичок , залучає до творчості, інтенсифікуєпроцес виховання художньо-естетичних смаків.Фрезерно-гравірувальні верстати сприяютьрозвитку технологічності праці та є естетичнимстимулом у трудовому вихованні молоді.

1. Гуревич Р. С. Комп’ютеризація освіти – викликXXI століття. / Сучасні інформаційні технології таінноваційні методики навчання у підготовці фахівців:методологія, теорія, досвід, проблеми. // Зб. наук. пр. –Випуск 7 / Редкол.: І. А. Зязюн та ін. – Київ – Вінниця: ТОВфірма “Планер”, 2005. – С. 3 – 10.

2. Державна програма “Вчитель”: Затвердженапостановою Кабінету Міністрів України 28 березня2002 р. № 379 // Освіта України. – 2002 р., 2 квітня, № 27.

3. Національна доктрина розвитку освіти Україниу ХХІ столітті // Освіта України, 23 квітня 2002 р.

4 . Ничкало Н.Г. Педаг ог ічні і психологічнідослідження в Україні: проблеми і перспективнінапрями // Сучасні інформаційні технології таінноваційні методики навчання у підготовці фахівців:методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр. у2-х част. – Ч-1. – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2002. –С. 16 – 22.

5. Технолог ия резьбы по дереву: Пособие дляучителей экспериментальных школ / Н.А. Велишкевич,А.Ф. Журба, И.П. Хитько. – Мн.: НИО. 2000. – 100 с.

6. Хіцько І.П. Мастацтва разьбы па дрэве: Вучэб.дапам для вучняў 7 – 11кл. агульнадукац. шк. з мастацкімухілам. – Мн.: Беларусь, 1998. – 255 с.






51 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. На сучасномурозвитку підходи і погляди на проблемуможливостей і здібностей особистості не єоднозначними. По-різному оцінюється значенняприродних і набутих властивостей і проявів урізних сферах суспільної діяльності.Суспільна практика свідчить, що творчі

здібності людини розвиваються спонтанновпродовж її життя. Проте спонтанний розвитоктворчих здібностей особистості не забезпечує тихвимог, які висуваються сучасними умовами дорівня розумового розвитку індивідів.Відомий американський психолог Дж.Гілфорд

зробив важливий висновок, що творчість властиване тільки геніям і талантам , творчість євластивіс тю звичайної, перес ічної людини.Структура творчої діяльності особистостіпринципово однакова на всіх рівнях обдарованості,відрізняються ж діапазоном розвитку лишеосновні здібності різних людей до творчоїдіяльності.Аналіз останніх досліджень. Серед авторів,

що звернулися у своїх працях до проблемидослідження особливостей розвитку творчихздібностей , слід назвати М. І .Дьяченко,Л.О.Кандибович, В.М.Козленко, Л.М.Сергеєву.На викорис тання творчої діял ьності якнеобхідності в процесі навчання вказують у своїхдослідженнях В. І .Андреєв , В.А.Басанець,В.Ю.Бикова, В.Д.Дяченко, П.Л.Капиця, В.Л.Кан-Калік, С.О.Сисоєва та ін.Мета статті – теоретично обґрунтувати і

виявити характерні ознаки творчих здібностей тапоказати необхідність їх розвитку у трудовійдіяльності.Виклад основного матеріалу. У сучасній

вітчизняній філософії творчість розуміють яксинтез різних форм діяльності для створення новихякостей матеріального і духовного буття:оригінального, унікального, кращого,прогресивнішого, соціально значущого. Загальна

теорія творчості як філософська наука, що вивчаєсутність і закони творчої діяльності уматеріальному та духовному житті суспільствата людини, визначає творчість як соціально-історичне явище, що виникає і розвивається упроцесі взаємодії суб’єкта та об’єкта на основісуспільної практики, у своїй сутності виступає яксамовиробництво та саморозвиток духовних іфізичних сил людини, її здібностей і потреб усоціально- історичному процес і пізнання таперетворення дійсності.Обґрунтуванню педагогічних умов розвитку

творчих здібностей учнів у трудовій діяльностісприяє з’ясування сутності творчого процесу.Перші спроби встановити сутність творчого

процесу були здійснені ще в античні часи.Зокрема, Платон приймав за творчість те, щовикликає перехід небуття в буття. Для Аристотелятворчість полягала у формуванні понять як засобівпізнання істотних властивостей предметів і явищ.На думку Демокрита, творчість – це наслідуванняприроди, що супроводжується виходом людськоїсвідомості за звичайні кордони розуму, оскількивпродовж життя людина постійно звикає донавколишнього середовища і втрачає з рокамиздатність розпізнавати механізми світовоїгармонії. Як бачимо, в перших спробах з’ясуваннясутності творчості вона анал ізується зфілософської точки зору і практично недосліджується в плані психології творчоcті [4].Дж.Гілфорд назвав творчим мисленням

здатність маніпулювати звичайними об’єктами унезвичайних ситуаціях. На думку Е.Торренса,творчість – це процес, за допомогою якого людинаусвідомлює проблеми, для яких вона не маєготового розв’язку, шукає нитки зв’язку ситуаційнаявними знаннями, формулює гіпотези, перевіряєта модифікує їх, знову перевіряє і зв’язуєрезультати в одне ціле [5; 6]. Відомо багато іншихпідходів до з’ясування психологічної сутностітворчого процесу та структурування його,

Галина Мельник, кандидат педагогічних наук, доценткафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну

Дрогобицького державного педагогічного університетуім. І. Я. Франка

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВНА УРОКАХ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ ПРАЦІ

У статті розглядається ідея розвитку творчих здібностей особистості, що має далекеісторичне минуле і є одним із принципів навчання і виховання підростаючого покоління. Урозвитку творчих здібностей зацікавлені індивід, держава і людське суспільство в цілому.


© Г. Мельник, 2006




52

оскільки дати єдине універсальне визначеннятворчості неможливо, тому що творчість – цепроцес пошуку або розв’язування творчої задачі.Як найважливіша якіс ть ус ієї людської

діяльності вона характеризується пошуком ідосягненням новизни, неповторністю результатівабо прийомів, засобів діяльності людини. Процестворчості є антиподом до нас лідування,стереотипності.У творчому процес і виділяють такі

взаємопов’язані сторони:- вміння бачити проблему;- здібність мобілізу вати особистий та

громадський досвід для формування гіпотези,визначення шляхів і засобів розв’язаннязавдання;

- можливість спостерігати, експериментувати,узагальнювати у вигляді висновків і гіпотез;

- вміння оформляти ідеї та образи у вигляділогічних, образних, математичних, графічнихпредметних структур тощо.Творчий процес розуміється не лише як

створення нових цінностей, але й як процес щодоїх збереження, передачі та споживання, адже туттворчість здійснюється на основі відповідноготеоретичного і соціокультурного фонду минулогопрактичного досвіду.Процес творчості розкриває нові потенції та

можливості людини, сприяє його новомународженню. Чим більше розвинені різні формидіяльнісного ставлення до світу, тим колоритнішапалітра тв орчих здібностей, природнихможливостей до оволодіння новими знаннями.Тобто міра творчості виявляється через міруурізноманітнення форм діяльнісних відносин, алене відокремлених одне від одного, а таких, щоперебувають у єдності, синтезі.Творчість як процес характеризується тим, що

вона має початок, продовження та кінець.Початок творчого акту передбачає психічнупідготовку та мотивацію діяльності: спливаннядіяльності пов’язане з визріванням, натхненням інадактивністю особистості. Підсумок творчогопроцесу приводить до осяяння, тобто раптовогознаходження розв’язку проблеми, яке настає якрезультат завчасної роботи думки [2].Досліджуючи проблему психологічних

особливостей формування творчих здібностейшколярів , необхідно визначити фактори, щовпливають на даний процес, властивості й основніхарактеристики творчих здібностей. Аналізопрацьованої літератури дозволив зробитивисновок, що кожна людина від народженнянаділена задатками, на основі яких формуютьсятворчі здібності.

Що ж таке творчі “здібнос ті” або“креативність” (від лат. creatio – творення)?Американський психолог Е.Фромм вважає, що цездатність дивитися і пізнавати, вміння знаходитирішення в нестандартних ситу аціях; цеспрямованість на відкриття нового і здатністьглибокого усвідомлення свого досвіду [5].Основними показниками творчих здібностей

є швидкість і гнучкість думки, оригінальність,допитливість, точність і сміливість.

Швидкість думки – кількіс ть ідей, якавиникає за одиницю часу.

Гнучкість думки – здатність швидко і безвнутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї наіншу; бачити, що інформацію, отриману в одномуконтексті, можна використати і в іншому.Гнучкість – це добре розвинена навичка переносу(транспозиції). Вона забезпечує вміння легкопереходити від одного класу явищ , щовивчаються, до іншого, долати фіксованістьметодів вирішення, своєчасно відмовлятися відскомпрометованої гіпотези, бути готовим доінтелектуального ризику і парадоксів.

Оригінальність – здатність до генерації ідей,які відрізняються від загальноприйнятих, допарадоксальних, несподіваних рішень. Вонапов’язана з цілісним баченням усіх зв’язків ізалежностей, непомітних під час послідовногологічного аналізу.

Допитливість – здатність дивуватися;відкритість та інтерес до всього нового.

Сміливість – здатність приймати рішення уситуаціях невизначеності, не лякатися власнихвисновків і доводити їх до кінця, ризикуючиособистим успіхом та репутацією.Численні психологічні дослідження доводять,

що немає людей ні до чого нездатних. Однакздібності, зокрема творчі, можна розвиватибільшою або меншою мірою.Один із творців системи вимірювання творчих

здібностей Е.Торренс відзначив з цього приводу,що успадкований потенціал не є найважливішимпоказником майбутньої творчої продуктивності[6]. Якою мірою творчі імпульси дитини набудутьхарактеру творчості залежить від впливу батьківта інших дорослих. Сім’я здатна розвинути абознищити творчий потенціал дитини.Цілеспрямовано й у масовому масштабі

сприяють розвитку всього спектра здібностей дітейдитячі дошкільні заклади, школи (загальноосвітні,художні, спортивні), будинки творчості дітей. Датидитині можливість проявити себе в різних сферахдіяльності, починаючи з раннього дитинства, –ефективний шлях розвитку індивідуальних здібностейі залучення до активної творчої діяльності.






53 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Отже, творчості, наскільки це можливо,потрібно вчити. Проте задекларовані наміри щодорозвитку творчих здібностей учнів не завждиреалізуються практично. Організація навчально-виховного процесу у навчальних закладах, незавжди відповідає умовам розвитку творчихздібностей учнів , бо наштовхується на рядсерйозних труднощів соціально-економічногохарактеру. Проте ці труднощі – не єдина перепонана шляху створення умов для розвитку творчихздібностей школярів. На ефективності розвиткутворчих здібностей учнів суттєво позначаєтьсяз ’ясування сутності творчого процесу,психологічних закономірностей його перебігу тапедагогічних факторів впливу на творчийпотенціал особистості.Знання загальнотеоретичних і психолого-

педагогічних закономірностей формуваннятворчих здібностей учнів дозволяєцілеспрямовано керувати розвитком у процесі їхнавчання та виховання [3].Отже, творчі здібності нами розглядаються як

органічна єдність високого рівня знань свідомоїособистості з її природними задатками,індивідуальними особливостями, розвиненими,удосконаленими в процесі спеціально організованоїтрудової діяльності, спрямованої на розкриттятворчого потенціалу кожного, на задоволеннядуховних, естетичних, моральних потребособистості та суспільства.Творчість має свій прояв у будь-якій сфері

діяльності людини. Вона може бути результатомтворчого ставлення особистості до наміченихзавдань і шляхів їх виконання.Діяльність людини – це спосіб її існування і

розвитку, формування особистості, вс іхпритаманних їй якостей. Творче ставлення до праціє однією з головних характеристик людини.У ранній юності виникає активний інтерес до

різних сфер діяльності, особлива потреба утворчості, формується здатність до складнішогоаналітико-синтетичного сприйняття дійсності.Трудова діяльність носить індивідуальний

характер. Відомо, що творчий процес завжди маєдві стадії: до першої відносять формуванняхудожнього задуму; до другої – роботу надвиконанням художнього твору. Під часбезпосередньої роботи виникають нові ідеї, яківтілюються у різних продуктах праці учнів. Підчас творчої роботи над виробом успішнорозвиваються загальні, спеціальні й творчіздібності.Розвиток здібностей відбувається по спіралі:

насамперед реалізація можлив ості, якапредставляє здібність одного рівня. Тільки потім

може йти мова про розвиток здібностей вищогорівня.Творчі здібності в трудовій діяльності можуть

формуватися тільки з урахуванням особливостейцієї діяльності. Цілеспрямоване їх формуванняповинно опиратися на індивідуальні якості людини,на її природні задатки, нахили, забезпечуючисамовираження і самовдосконалення підростаючоїособистості.Спеціальні та творчі здібності у трудовій

діяльності тісно переплетені між собою. Однакформування професійних навичок визначаєтьсяструктурою самої діяльності, її вимогами. І,безумовно, творчі здібності знаходяться “над”спеціальними і мають свої специфічні компоненти.Творчі здібності самі собою не

перетворюються у творчі здійснення. Необхіднібажання та воля, потрібна мотиваційна основа.Основний мотив творчої діяльності людини на

початковій стадії її формування полягає у самомупроцесі виявлення відчуттів . Пізніше, післявідповідного навчання, їй стають притаманнимисвідомі пошуки засобів вираження відчуттів утворчому процесі. Однак у багатьох учнів виникаєрозчарування у трудовій діяльності, оскількирівень їхнього загального розвитку вступає усуперечність з тими засобами вираженнятворчого задуму, якими вони володіють. Дужеважливо, щоб у цей час кваліфікований вчительдопоміг школярам оволодіти новими засобамитворчого відображення навколишньої дійсності.При цьому усвідомленість, яку вносить удіяльність учня вчитель, не повинна порушуватиюнацького світобачення та відображення.Найнебезпечнішим у підлітковому періоді є

спрощення завдань навчання та виховання.Підлітки сприймають його як недооцінювання їхможливостей та втрачають інтерес до навчання.Заняття з трудового навчання, зокрема

обслуговуючої праці, не тільки формують ірозвивають творчі здібності, але викликаютьморальне задоволення, естетичну насолоду,радість творчості. Краса предметів праці,володіючи виразністю, сприяє розвитку смаку,формуванню позитивних якостей особистості.Творча особистіс ть значно легше

пристосовується до побутових, соціальних тавиробничих умов і змінює їх відповідно до власнихуподобань, переконань тощо. Залучення індивідівдо творчої діяльності: а) є необхідною умовою длярозвитку всіх без винятку їхніх психічнихпараметрів; б) розкриває перед ними горизонтилюдських можливостей і сприяє правильномупрофесійному самовизначенню; в) чи не єдинийшлях реалізації одного з найголовніших аспектів





54

гуманістичного принципу організації освіти:створення умов для отримання індивідом дійсноїсвободи.Успіх людини дуже часто залежить від її

здатності мислити творчо, тобто виконуватикожне чергове завдання по-іншому, неповторно.З розвитком творчих здібностей учнів пов’язанепідвищення ефективності розв’язання нимитворчих задач, оскільки традиційний метод пробі помилок, як правило, використовують індивіди,не посвячені у тонкощі творчого процесу.Як загальні здібності слід розглядати ті, які

можуть бути загальними умовами успішноїдіяльності людини в різноманітних її формах. Ціособливості пов’язані з “родовими” якостямилюдини: ув агою, пам’яттю, уявленнями,емоційністю, волею тощо. Спеціальні здібності –це ті якості особистості, які дають можливістьдосягти певних результатів у різних галузяхпрактичної діяльності.До індивідуальних творчих здібностей

належать: естетичне сприйняття, творчемислення, уява, зорова пам’ять.Творчий продукт – це органічна єдність

обумовленого і вільного, які в кінцевому результатіпроявляються як зміст і форма. За формоютворчий продукт – це плід вільної фантазії. Узмісті творчого продукту концентруєтьсясуспільна практика людини, факти та явища світу,що оточує її. Творчий продукт – це результатвзаємозв’язку колективного та індивідуального,це єдність традицій і новаторства. Абсолютнонового не буває навіть у творчості, інакшепотрібно було б нове створювати із нічого.У сучасній психолого-педагогічній літературі

з найбільшою визначеністю описані два напрямикерівництва творчою діяльністю особистості:перший – це створення умов, які сприяють творчійтрудовій діяльності, другий – побудова логічноїпоетапності у досягненні творчого результату.Які ж умови необхідно створити для розвитку

творчих здібностей учнів на уроках обслуговуючоїпраці. Насамперед, це умови фізичні, тобтонаявність матеріалів для творчості, можливістьїх використання. По-друге, це умови соціальні,тобто школяр знає, що його творчі вияви неотримають негативної оцінки з боку дорослих. По-третє, психологічні умови, за яких у дитиниформується відчуття внутрішньої безпеки,розкутості й свободи, підтримки вчителями їїтворчих починань.При створенні відповідних умов учителю

потрібно враховувати рівень інтелекту такреативності. Адже коли високий інтелектпоєднується з високим рівнем креативності,

творча людина частіше добре адаптована досередовища, емоційно врівноважена, незалежнатощо.Усі операції розумової діяльності в процесі

вивчення обслуговуючої праці пов’язані зруйнуванням стереотипів і пошуком новихпоєднань, комбінацій та елементів продукту працівідповідно до творчого завдання. Всі ці операціїмислення спрямовані на перетворення реальності,отже, вимагають наявності певних якостеймислення: широти, швидкості, синтетичності, якірозглядаються як компоненти творчихздібностей.Розглядаючи поняття “творче мислення”,

можна виділити основні компоненти, які йогоскладають. Вони повною мірою відповідаютьфункціональним рівням розумової діяльностілюдини, це:

1) аналітичні компоненти (згідно з понятійно-аналітичним мисленням) : здатність додиференціювання, логічність, рухливість,вибірковість, асоціативність тощо;

2) емоційні компоненти (чуттєво-образнемислення): яскравість образів, емоційна оцінкаподій, фактів, явищ тощо;

3) творчі компоненти (наочно-дійовемислення): пошук раціональних шляхів рішення,нестандартність (прояв індивідуальності,переборення стереотипів), уміння передбачатирезультат, прагнення синтезувати кращі якостізнайомих виробів у об’єкті, який створюється,вибір найбільш прийнятного рішення з можливихваріантів і вміння обґрунтувати правильністьвибору. Таким чином, творче мислення міститьу собі всі компоненти розумової діяльності [1].У процесі організації занять з обслуговуючої

праці потрібно враховувати зв’язок сферхудожнього мислення і форм трудової діяльності.Трудова діяльність включає різноманітні елементитворчості, тому, з одного бок у, уроки зобслуговуючої праці самі собою сприяютьформуванню творчих здібностей; з другого боку– зміст, форми та методи навчально-творчогопроцесу повинні підштовхувати учня до творчихідей, творчого пошуку шляхом надання школяревіповної самостійно сті й можливостейсамореалізації.Створюючи виріб, молода людина формує

одночасно щось нове у собі і насамперед –здатність творити. Тому трудова діяльність єодним із засобів власного розвитку людини іпостає як самодіяльність, самозміна іс аморозвиток особистості. Більше того, неусвідомлюючи цього, молода людина сама неначеперетворює себе у ціль своєї діяльності,






55 Молодь і ринок №6 (21), 2006

об’єктивно виступаючи у цьому процес ісамоціллю.Висновки. Узагальнюючи, зазначимо, що

творчості, наскільки це можливо, потрібно вчити.Знання загальнотеоретичних і психолого-педагогічних закономірностей формуваннятворчих здібностей учнів дозволяють вчителямцілеспрямовано керувати їх розвитком в процесінавчання та виховання.

1. Кан -Калик В .Л. Можно ли научитсятворчеству? // Народное образование. – 1989.– № 11. – С. 62 – 66.

2. Рибалка В .В . Психологія розвитку

творчої особистості: Навч. посібник . – К.:ІЗМН, 1995. – 236 с.

3. Сисоєва С. Творчість як умова самореалізаціїособистості // Професійно-художня освітаУкраїни: Зб. наук. пр. / Ред. І.А.Зязюн . – Вип. ІІ. – К.– Черкаси, 2003. – С. 20 – 26.

4. Солдатова Е .Л . Креативность вструктуре личности: Дис. … канд. психол.наук. – СПб. – 1996. –163 с

5. Fromm E. The creative attitude. In H. Ander-son (Ed.), Creativity and its cultivation. New York:Wiley, 1971. – 63 s.

6. Torrance E.P. Education and creative po-tential. Minneapolis, 1963. – 96 s.

Постановка проблеми. Підготовкаспеціаліста, громадянина, особистості повиннабути гнучкою, відповідати запитам практики.Зміст освіти має бути осучаснений, адаптованийдо умов входження молодого покоління у відкритесуспільство, самореалізації, активного життєвогоі соціального самовираження. У ньому повинназменшуватися питома вага готової інформації,зростати доля перетворювальної діяльності, щозабезпечує розвиток і виховання, а також долязабезпечення особистого досвіду творчоїдіяльності, самовдосконалення людини.Визначення змісту трудової д іяльності

особистості позначається на її результатах увигляді інформованості, розвитку та вихованостіособистості. У зв’язку з особливим значеннямдля особистості тих аспектів діяльності, що ведутьдо розвитку і виховання, є потреба виділяти середструктурних елементів навчально-виховногопроцесу зміст вихов ання певних якостейособистості (в т.ч. працьовитості).

Аналіз останніх досліджень . Питанняперебудови змісту сучасної освіти висвітлювалипедагоги І. Бех, О. Вишневський [2], О. Корсакова[3], О. Савченко, Б. Степанишин, С. Трубачова[3], А. Фурман [7] та ін. Вони підкреслювалинеобхідність визначення змісту вихованняособистості у демократичному навчально-виховному процесі, однак не ставили за метуз’ясувати сутність проблеми змісту вихованняпрацьовитості.Мета статті – з’ясувати сутність проблеми

визначення змісту виховання працьовитостіособистості і визначити педагогічні умови йогоформування у шкільній практиці.Виклад основного матеріалу. Зміст

виховання працьовито сті збагатили твориГ. Сковороди, в яких моральні якості людинирозглядаються у тісному зв’язку із працею та їїрезультатами. В оточенні людей праці в дитинизакладаються основи здорової моралі. Г. Ващенконазиває діяльність, працю людини школою волі і

Ольга Кобрій, кандидат педагогічних наук, доценткафедри педагогіки


ПРОБЛЕМА ЗМІСТУ ВИХОВАННЯ ПРАЦЬОВИТОСТІОСОБИСТОСТІ У ТРУДОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті розкрита сутність проблеми змісту виховання працьовитості,обґрунтовано її зв’язок з активною участю людини у навколишньому житті, визначенняммети і формуванням позитивного ставлення до діяльності та необхідністю підпорядкуванняданого змісту процесу удосконалення творчих і ділових можливостей людини через участьїї у творчій діяльності. Педагогічними умовами формування змісту виховання працьовитостіу шкільній практиці є власний приклад педагога, його авторитетність, чітка моральнапозиція, демократизація стосунків з учнями, забезпечення можливості відчути учням бажанулінію поведінки.

ПРОБЛЕМА ЗМІСТУ ВИХОВАННЯ ПРАЦЬОВИТОСТІ ОСОБИСТОСТІУ ТРУДОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

© О. Кобрій, 2006




56

характеру [1, 44]. Адже в діяльності виховуютьсяздатність планувати працю, передбачливість,здатність переборювати лінощі, панувати надсобою, діяти організовано і наполегливо і т. ін.Як вважають дослідники українського

характеру, велике значення для формуваннязмісту освіти (в т.ч. виховання працьовитості) маєвивчення історії, рідної мови та літератури, всіхпредметів , які виявляють помітний вплив настановлення національної свідомості.Ознайомлення із життям наших предків, якіповажали людину праці, їх ідеалами, боротьбоюза кращу долю, їх подвигами, повернення доісторичної пам’яті, до почуття національноїгідності допомагають утвердженню духовнихцінностей, на які завжди орієнтувався українськийнарод. Адже в культурі нашого народу завждидомінувала працьовитість, що у пізнішому віцівиявляється у професійній компетентності,ініціативній творчості, корисності для суспільства.Зосередженість у народній педагогіці

духовного життя народу, з’ясування можливостейнародних виховних засобів, пов’язаних з працею,аналіз складених в українській родині уявлень провиховання в праці знаходили також яскравевираження у творчості В. Сухомлинського [5].Перехід до ідеаліс тичної християнської

системи цінностей забезпечує цілий переворот узмісті сучасного виховання. За О.Вишневським,зміст виховання формується з орієнтацією нарозвиток в людині шести головних (універсальних)груп якостей: моральності, патріотизму,демократизму, родинності, характерності,природо-св ідомості [2, 196 – 207]. Цепроявляється у різноманітних рисах характерулюдини, які стосуються ставлення до всіх людей,до представників нації, до членів сім’ї, до самогосебе, до свого здоров’я та оточення.Як підкреслював К.Ушинський, характер

означає сукупність особливос тей, якимивідрізняється діяльність однієї людини від іншої[6, 299]. Найважливішою для сучасної людиниособливістю діяльності є забезпеченнясприятливих умов для самореалізації людини.Вибір заняття, предмету праці, розвиток якостей,що відповідають головній меті людини, стаютьтим стрижнем, навколо якого організовується всевиховання, і ведуть до успіху. Тому проблемапошуку діяльності як сфери самореалізації людинипов’язана із глибоким вивченням людини, їїособливостей, із її самопізнанням.К. Ушинський не виправдовує педагогів, які

прагнуть перебороти впертість дітей, а насправдіруйнують самостійність характеру, працьовитість.Тут треба чітко відрізняти впертість, примху й

потребу вільної діяльності, щоб придушенняперших не переросло в придушення останньої. ЗаК. Ушинським, педагог має пам’ятати, “що вінвиховує не раба собі та іншим, а вільну, самостійнулюдину, яка з часом корилася б тільки своємурозуму і совісті й мала б досить енергії, щобвиконувати їх вимоги і взагалі досягати того, дочого прагне” [6, 396].Звичайно, процес виховання передбачає і

засвоєння певних морально-виховних знань, які єосновою діяльності. Однак лише активна участьу навколишньому житті дає можливістьформувати стійкі погляди і переконання,утверджуючи людину у вірі в ідеали. Тому змістомвиховання (в т. ч. виховання працьовитості) завждивиступають знання та досвід різних видівдіяльності. До того ж, зміст виховання в учнівпрацьовитості має узгоджуватися із формами іметодами включення учнів у діяльність.Важливою характеристикою трудової

діяльності особистості є її предметний характер іспрямованість на творче збагаченняматеріальними чи духовними благами. Невипадково психолог П.А. Флоренський писав, щосекрет творчості – у збереженні юності (а секретгеніальності – у збереженні дитинства) на всежиття. Подолати творчі потенції дитини чимолодої людини неможливо [4, 97].Управління трудовою діяльністю особистості

означає визначення цілей, завдань, змісту,планування, організацію роботи, контроль за їївиконанням, коригування діяльності, емоційно-вольове підкріплення успіхів у роботі. Вихідниммоментом управління трудовою діяльністю іважливою умовою формування її змісту євизначення мети і формування позитивногоставлення до діяльності, а також обов’язку івідповідальності. До того ж, управління не повинносковувати ініціативу дітей, а ставити їх у позиціюактивного самоуправління (допомагати ставитимету, планувати тощо).Формування у дітей чи дорослих потреби у

трудовій діяльності і самого уміння здійснюватиїї вносить великий вклад у їх розвиток. Зауважимо,що психологи вважають необхідним зміщеннямотивів із сфери споживання на сферу творення,на творчість (О.Леонтьєв). Це підносить людинудо справді людського, зливає з життям іншихлюдей.Працьовитість є важливою основою виховання,

тобто бажання праці і вміння досягати успіху.Люди дуже відрізняються між собою за вміннямвиконувати певну діяльність і здатністювключатися в роботу, творчо вирішувати життєвіпитання. До того ж, трудова діяльність не завжди






57 Молодь і ринок №6 (21), 2006

носить характер самообслуговування і часто ведедо появи соціально значущих потреб, бажаннябрати участь у безкорисливій допомозі іншим.Потреба виховання працьовитості, творчого

підходу у молоді виводять нас на проблемупереосмислення навчання і виховання.Інформативний стиль навчання, відсутністьвласної думки гальмують розвитокекстравертних якостей людини. Лише перебудовазмісту осв іти з орієнтацією на потребусамовираження, формування характеру тарізноманітних якостей, що дозволяють вирішуватибудь-які життєві питання,Займаючись щоденною працею, людина

перестає відчувати тягар праці. Це ознакапрацьовитості, що означає і звичку, і виробленупошану до праці. Це – риса характеру, щопозначається на процесі діяльності та її наслідках.Зрештою, участь у праці що супроводжуєтьсянапруженням духовних і фізичних сил людини,веде до розвитку і утвердження характеру.Занурюючись у трудовий процес , особистістьзмінюється під впливом успіхів і невдач, доланнятруднощів і зміни ставлення з боку учнів тавчителів. В учнів формується самооцінка,розвиваються здібності, удосконалюєтьсяхарактер, поступово виявляється позиція іготовність чинити так чи інакше.Звичайно, поведінка людини визначається як

її генетичними властивостями, так і факторамиоточення. Однак людина постійно вибирає міждобром і злом, виборює право своєї гідності, і томувона, за християнською традицією, не євиконавцем волі своїх інстинктів, а керуєтьсяволею і розумом, має людську гідність і свободувибору. “Вплив зовнішніх вражень в утворенніхарактеру людського, і навіть його генія, такийвеличезний, – підкреслював К.Ушинський, – щодля виховання відкривається таке широке поледіяльності, якого воно в нинішньому своєму станій оглянути не може” [6, 382].У вихованні важливо стимулювати процеси

вивчення техніки самоорганізації та самореалізаціїособистості, пізнання самої себе, способів роботинад собою, що веде до формування в ніймиролюбності, милосердя, сміливості,працьовитості і т. ін. Як учив Г.Сковорода, природітреба лише допомагати усувати перешкоди, і вонавсе зробить сама, оскільки природовідповідністьу вихованні допомагає гармонізувати стосункилюдини і з природою, і з суспільством, і з самоюсобою.Творча діяльність не потребує великої кількості

інформації. Важливо створити такі умови, коли непропонуватиметься для засвоєння непотрібна

інформація, яка не використовуватиметься утворчій діяльності і з часом забудеться чивідкинеться людиною. І лише постановка задачі,завдання щодо вирішення проблеми дозволяютьзабезпечити експериментування з матеріалом,який вивчається, оволодівати узагальненимиспособами дій. Звідси, зміст вихованняпрацьовитості передбачає також визначеннязавдань, які б не просто спонукали засвоюватиінформацію (про людей праці, про трудовідосягнення), а які б насамперед включали учніву проблемні ситуації, дозволяли впливати наоточення, змінювати його через участь у праці.Розвиток, на думку Д.Н. Узнадзе, відбувається

в умовах, коли навчальний матеріал за своєюскладністю вищий від можливостей дитини, борозвиток відбувається при доланні труднощів.Саме труднощі стимулюють функціональні сили.Д.Н. Узнадзе, звичайно, розумів, що сама дитинане може справитися із задачами, для вирішенняяких вона не готова. Поки навчальний матеріалперевищує можливості дитини, необхіднозабезпечити їй допомогу. Педагог виконує рольпосередника між можливостями дитини інавчальним матеріалом, який перевищує ціможливості. Він ділиться своїм досвідом ,допомагає дитині активізувати свої зусилля іпідняти їх до рівня складності навчальногоматеріалу [4, 164].Протягом всього часу навчання важливо

удосконалювати творчі і ділові можливості людиничерез участь її у творчій діяльності, череззасвоєння досвіду творчої діяльності. Проблемніситуації, задачі можуть активізувати таку творчудіяльність, коли будуть напружуватися мислення,уява, увага, фантазія, а не лише пам’ять.Оновлений зміст виховання, безперечно, маєвраховувати такі умови. Діяльнісний підхід довизначення змісту освіти вимагає, отже, такоїпобудови навчальних занять, коли головна увагаприділяється розв’язуванню задач, і йомупідпорядковується зміст навчального матеріалу,пошук засобів стимулювання самостійної творчоїдіяльності. У навчальних посібниках, відповідно,головне місце будуть займати задачі (різного рівняскладності), а не інформація.Помітна керівна роль соціокультурного

контексту розвитку [4, 97 – 98], що виявляєтьсядуже рано, а виріш альний його впливспостерігається у дошкільному віці (на володіннянайпростішими предметами і знаряддями) ,шкільному віці і далі (аж до формуваннязагального стилю поведінки і діяльності). Ужиттєвих ситуаціях, які доводиться постійнорозв’язувати, щоразу виникає проблема пошуку





58

відповіді на поставлені питання, вибір оптимальноговаріанту шляхів роз’вязання ситуації. Тодіпоглиблюється, утверджується прийняте рішення,піддаються сумніву складені погляди, установки,складаються чи уточнюються нові, формуєтьсяготовність діяти відповідно до них.Усе це ставить певні вимоги до підготовки

вчителя. Педагог не може бути пасивним, нічимне перейматися і все “пустити на самоплив”.Будучи суб’єктом процесу виховання ізабезпечуючи статус суб’єкта для всіх учасниківцього процесу, педагог не повинен нав’язувати своїпогляди і переконання, втручатися у поведінку,давати поради щодо способу життя. Він повинендуже дбайливо ставитися до навколишніх людей,поважати їхню гідність, їхні особливості, невиявляти тиску на співучасників виховногопроцесу, діяти ненав’язливо, делікатно, непривласнювати собі функції судді, контролера чинаглядача. До того ж, педагог сам повинен бутиприкладом для наслідування і у стосунках зіншими людьми виявляти щирість, чесність,порядність і, що дуже важливо, бутиавторитетним, таким, що викликає довір’я.В обов’язки педагога входить не прямо

впливати на дитину чи дорослу людину, акожно го раз у в изначати умов и, які бзабезпечували бажане розв’язання ситуації, якіб допомагали ставати кращим . Змінюючиумови, навколишнє середовище, педагог якразі здійснює той непомітний виховний процес, щозабезпечує позитивні зрушення у свідомості іпо вед інці людини. Треба забезпечитиможливість відчути бажану лінію поведінки ісамостійно прийняти її. І в цьому полягає великамайстерність педагога.Функції вихователя – організаційні, оскільки

демократична сутність виховання полягає не втому, аби щось змінювати в людині, а у змінісередовища, в якому вона перебуває. Цеунеможливлює прямий вплив на людину і означаєвплив опосередкований, через оточення. Томупедагог має настільки знати людей і середовище,в якому вони перебувають, щоб кожного разупрогнозувати можливий результат.І ще одна обставина, яку треба враховувати.

Педагог повинен займати чітку моральну позицію,бути доброю, справедливою, гідною людиною.Фальш, приховування поглядів відразу стаютьпомітними. До того ж, завжди береться до увагиавторитетність педагога, якому можна довіряти,відкритися.Висновки. Проблема змісту виховання

працьовитості повинна розглядатися у зв’язку зактивною участю у навколишньому житті, що даєможливість формувати стійкі погляди іпереконання, утверджуючи людину у вірі в ідеали.Вихідним моментом управління трудовоюдіяльністю і важливою умовою формуваннязмісту виховання працьовитості є визначення метиі формування позитивного ставлення додіяльності, а також обов’язку і відповідальності.Тоді зміст навчального матеріалу, пошук засобівстимулювання самостійної творчої діяльностіпідпорядковується удосконаленню творчих іділових можливостей людини через участь її утворчій діяльності, безпосередню участь у праці,через засвоєння досвіду творчої діяльності, щоозначає, перш за все, орієнтацію на розв’язуванняпроблемних ситуацій, задач, які можутьактивізувати таку творчу діяльність, коли будутьнапружуватися мислення, уява, увага, фантазія,а не лише пам’ять.Педагогічними умовами формування змісту

виховання працьовитості у шкільній практиці єприклад педагога для наслідування, йогоавторитетність, чітка моральна позиція,демократизація стосунків з учнями, коли ненав’язуються погляди і переконання, невтручаються у поведінку, а дбайливо ставлятьсядо оточуючих, поважають їхню гідніс ть,забезпечення педагогом можливості відчутибажану лінію поведінки і самостійно прийняти їїта обставин, які б забезпечували розв’язанняситуації і допомагали ставати кращим.

1. Ващенко Г. Виховання волі і характеру.– К.: Школяр, 1999. – 385 с.

2. Вишневський О. Теоретичні основисучасної української педагогіки: Посібник длястудентів вищих навчальних закладів. –Дрогобич: Коло, 2003. – 528 с.

3. Корсакова О. , Трубачова С. Змістсучасної шкільної освіти // Відкритий урок. –2006. – № 3 – 4. – С. 3 – 11.

4. Новое педагогическое мышление / Подред. А.В. Петровского. – М., 1989. – 279 с.

5. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям// Вибрані твори: В 5-ти томах. – К., 1976. –Т.3. – С. 7 – 282.

6. Ушинський К.Д. Твори в шести томах. –т. 6. – К., 1954. – 616 с.

7. Фурман А . Підр учник у модульн о-розвивальн ій системі: зміст, структура,оформлення // Рідна школа. – 2000. – №7. – С. 23– 31.







59 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Wybrane uwarunkowania wyboru tematuJak już wspomniałem powyżej (tj. w poprzednim

podrozdziale), podejmując się prezentacji działańartystycznych i paraartystycznych mogących zarazempełnić funkcje terapeutyczne w resocjalizacji (i nietylko) wyszedłem z założenia, że na proces i wynikartystyczny i terapeutyc zny składa się w ieleelementów (czynników, wartości) natury artystyczno-estetycznej i utylitarnej sprzężonych z czynnościamiafektywno-dążeniowymi.

Tak więc aby proces resocjalizacji przez sztukęmógł zaistnieć i do końca mógł zostać zrealizowany,w proces ie tym, powinno dojść do polaryzacji izarazem przew agi wartości (gratyfikac ji). Inaczejmówiąc – z jednej strony – wartości artystyczno-estetycznych i utylitarnych, tych oczekiwanych,mających przyzwolenie społeczne, z drugiej zaś,w artości identyfikow anych przez jednos tkę iwiększość społeczeństwa jako niewłaściwe, naganne.

Aby wartości nieaprobowane społecznie, niemogły przewyższyć aprobowanych warto zwrócićuwagę na wartości kryjące się w utworze (dziele).Do nich zaliczyć można wartości: wizualne (a więc“tworzywo”, wszystko to z czego zostało wykonanedzieło); semantyczne (tj. treści zaw arte w dziele oznaczeniu denotatywnym i konotatywnym. Znaczenietreści kojarzone jest z przedmiotami i zjawiskaminależącymi do świata wprost rzeczywistego bądźświata emocji, symboli, metafor, aluzji); artystyczne(pojawić się musi potwierdzenie wystąpienia wartościdzieła względem zasad sposobu wykonania dzieła,oraz działań wskazujących na jego spójność logiczną,sens, zgodność treści z formą; oryginalność, a takżew ywołania przeżyć es tetyc znyc h o ładunkudodatnim); e ste tyczne (podc zas przeżyc iaestetycznego dochodzi do odkrywania, odbioru ianalizy kompozycji względem jej struktury elementówformy w tym stosunków ich cech jakościowych iilościowych podlegających określonym zasadomestetycznym); nadeste tyczne (mają one wówczasmiejsce gdy na wartości artystyczne nakładają sięwartości semantyczne o znaczeniu konotatywnym);utylitarne (dzieło w ykazuje wartości praktyczne,użytkowe, pomnażające dobra społeczne).

Powyższy zestaw wartości w dziele, w procesie

twórczym nie do końca musi być uświadamiany. Wprocesie perc epcji, bądź kreacji jedne z nich mogąbardziej dominować nad drugimi. Ważne jest abystanowiły one przewagę nad antywartościami.

Z kolei do w artośc i terapeutyc znyc h wresocjalizacji przez sztukę wymienić należy ww.w artośc i w aspekcie ich udziału w proc esiepsychofizycznych przemian podczas percepcji i kreacjidzieła. O psyc hospołecznyc h, ekonomicznyc h,organizacyjnych uwarunkowaniach tworzenia dziełw resocjalizacji przez twórczość szerzej piszę wrozdziałach: 1, 2 i 3 w drugiej części swojej książkipt. Wybrane zagadnienia współczesnej edukacjiplastycznej, Wyd. IPSiR UW, 2001.

Dla potrzeb wychowania przez sztukę, a takżeresocjalizacji przez sztukę przeds tawiam dośćatrakcyjną, unikatową technikę malarską jaką jestmalowanie temperą, bądź farbą olejną na stiukukredowym (zob. T. Rudowski 2001). Dodatkowąatrakc ję d la w w. tec hniki s ta now ić możetowarzysząca jej technika pozłotnicza. Czynnikiemrównie ważnym co tematyka, przykładowo religijnajest technika kopiowania np. ikon, a więc wizerunkówmających przekazywać duchowe wartości z żywotówświętych. Ikony mają to do siebie, iż wymagająznajomości algorytmu tworzenia. Tę twórc zośćzalic zyć można do sztuki tw orzenia c zegośniezw ykłeg o, w yrażania s iebie w sposóbniepowtarzalny i zarazem sensowny. Twórczość tegorodzaju w yraża piękno metafizyczne i zarazemużyteczne, wbrew temu co rozumiał przez tę wartośćes tetyczną I . Kant. W twórczości tej zarów noprzygotowanie, proces tworzenia i jego wynik jestnośnikiem bardzo w ielu w artości poznaw czo-intelektualnych, wolicjonalnych oraz emocjonalnych.W proc es ie zw łaszc za resoc jalizac ji w innoprzywiązywać się wagę do piękna przeżywanego nietylko przez samego twórcę ale także przez odbiorcępragnącego tego rodzaju sztuką otaczać s ięwielokrotnie, wprost kontemplując się nią. Tak więcdzięki tej sztuce piękno ma uwznioślać, oczyszczać,być terapeutyczne, stymulujące refleksyjne myśleniea nawet wzbudzające metafizyczne uczucia.

Jednak aby sztuka niezależnie od treści byłapiękna w odbiorze nie tylko dla samego twórcy, istotną

Tomasz Rudowski, profesor, dr hab.,Аkademia Рedagogiki Specjalney Uniwersytetu Warszawskiego

IKONA JAKO ŹRÓDŁO INSPIRACJI DZIAŁAŃARTYSTYCZNYCH I TERAPEUTYCZNYCH W

RESOCJALIZACJI PRZEZ SZTUKĘ

IKONA JAKO ŹRÓDŁO INSPIRACJI DZIAŁAŃ ARTYSTYCZNYCH ITERAPEUTYCZNYCH W RESOCJALIZACJI PRZEZ SZTUKĘ

© T. Rudowski, 2006




60

wagę należy przywiązywać w procesie tworzenia doznajomości zasad artystyczno-estetycznych, bowiemw nich szczególnie w zasadzie harmonii, rytmu,oryginalności i dynamiki należy dopatrywać się pięknaniezbędnego także w różnych przejawach życiakażdej jednostki.

Z moich wieloletnich doświadczeń artystyczno-edukacyjnych i terapeutycznych wynika, iż warsztatyz ww. techniki unikatowej sprawdzają się. Do innej,równie wartościowej techniki (technologii) unikatowejw procesie edukacji plastycznej zaliczam wykonanierzeźby z brązu małych rozmiarów. Tę unikatowątec hnologię z w sze lkimi rozpoznanymiuw arunkow aniami z aprezentow ałem namiędzynaro dow ej konferenc ji p ośw ięc onejresocjalizacji w środowisku otwartym zorganizowanejprzez Akademie Pedagogiki Specjalnej w Warszawiew kwietniu 2006 r. Dodam, iż tę technologię/technikęzalecam osobom o dużej wrażliwości na przedmiotyusytuowane w przestrzeni trójwymiarowej, osobynastaw ione innow acyjne jednak mało śmiałe wtworzeniu obrazów i przedmiotów o niepowtarzalnejtreści i formie. Stopień i zakres aktywizacji w tymkierunku należy jednak wiązać z wiekiem, poziomeminteligenc ji, temperamentem oraz c harakteremjednostki. W przypadkach gdy aktyw ność twórcza(kreacja) jest wyrazem określonej treści i formysamoświadomości i samowychowania dotykamystymulacji wewnętrznej, ta zaś wymaga sprzężenia zdziałaniami zewnętrznymi. W relacji tej zachodzą nasiebie “dw a modele potrzeb” w pływ ając ych naharmonię zac howania jednostki. Życ ie codziennedostarcza – zdaniem O. Lipkowskiego – wielekonfliktów w ynikających z hierarchii potrzeb,motywów i postaw. W wyniku świadomego wyboru,określone działania wymagają nieraz zdecydowania,odwagi i rezygnacji z łatwiej osiąganych gratyfikacji.Aby jednostka dokonywała właściwych wyborów,koniecznym jest wobec niej stosowanie pozytywnychwzmocnień (nagród, pochwał, zachęt).

Konsekw entne oddziaływ ania sprawiają, iżjednostka z czasem zaczyna doznawać satysfakcji iwewnętrznego zadowolenia z dokonanego czynu“dobrego” i przykrości po popełnieniu czynu “złego”(1976).

Zgodnie z definicją resocjalizacji przez twórczośćCz. Czapówa prawdopodobieństwo zmian, któremogą nastąpić w zachowaniu jednostki, jest tymwiększe, im bardziej potrafimy pomóc jednostce wprzyswajaniu algorytmu tworzenia w sys temiepsychofizycznych możliwości. Chodzi również o to,aby jednostka stwierdziła zasadność i potrzebę takichzmian inaczej mów iąc , korzyści w odbudow iezaufania do s iebie i innych. Zabiegi takie wymagajądużej c ierpliw ośc i i s tanowc zośc i ze s trony

wychowawców i podopiecznych-w ychowankówzwłaszcza gdy u tych os tatnich daje się częstozauważyć lęk, zniechęcenie i bierność.

Terapia w resoc jalizac ji przez twórc zośćuwzględnia wiele zintegrowanych sposobów naprawyniedostosowania społecznego. Jednym z nich jestpozbycie się lęku przed czymś nowym, ośmieszeniemsię tworzenia dobra, wreszcie podniesienia poziomusamooceny swoich możliwości.

Sztuka a także sam proces dochodzenia do niejpozw ala podopiec zn emu doznaw ać w ieluprzyjemności i zarazem wyzbywać się lęku przedniepew nością, nieudacznośc ią. Dzięki sztuc epodopieczny dojść może do przekonania że wartozrobić coś pięknego i pożytecznego nie tylko dla siebie.Jeś li twór c zość dotyc zyć będ zie św iatanadprzyrodzonego, oparta na wierze w Boga, takżezachodzić może prawdopodobieństwo okazywaniaMu wdzięczności, że jes t się czymś więcej niżzbłąkaną “owcą”, że można jednak wejść na ścieżkęna której nie przynosi się jedynie zmartwienia i bólulecz radość i zadowolenie. W terapii przez sztukęnależy pamiętać o tym, iż sztuka (twórczość) jako“powiernik” dla twórcy pozwala na “prowadzenie znią dialogu” w którym lęki i obawy – w sposóbpoważny – mogą, bądź znajdują swoje ujście. Wprocesie tworzenia jest ogromna przestrzeń i czas nawyżalenie się w tym “powierniczym dialogu”. Wkonsekwencji siła lęku słabnie i w jego miejscepojawia się ulga i spokój. Tak więc powiernik “sztuka”stając się właścicielem przeżyć twórc y sprawia, żew twórcy w yzwalane są właściwe dynamizmyżyciowe.

Podejmowanie ćwiczeń w obszarze działańtwórczych wymaga stałego, życzliwego wsparciaopartego nie tylko na znawstwie przedmiotu (plastyki),ale także psychofizycznego rozwoju człowieka w tymfaz rozwoju percepcji i kreacji (zob. T. Rudowski 2001,2004). Gdy ma miejsce poczucie bezradności, zbytniejzależności, niekiedy zaś zagrożenia ze strony grupyrówieśniczej, zachodzi konieczność uzdrowieniaatmosfery wychow awczej. Spośród wielu pracpolecam poradnik T. Pluty (2004) pt. “Profilaktyczno-wychowawczy program przeciwdziałania agresjiu dzieci w młodszym wieku szkolnym”, Wyd.Impuls , Kraków. Także niezw ykle c ennymporadnikiem będzie zapewne pod red. J. Bermeftalevy;G. Butlera; M. Fennell; A. Hackmanna; M. Muellera;D. Westbrooka (2005) “Ok sfordzki PodręcznikEk sperymen tów Behawioralnych w TerapiiPoznawczej”, Wyd. Alliance Press, Gdynia.

Technologia wykonania obrazu – ikony na stiukukredowym

Technologia zawiera określony algorytm rzemiosłaartystycznego, który wymaga przede wszystkim






61 Молодь і ринок №6 (21), 2006

rzetelnego przestrzegania wykonania niżej opisanychc zynności. Prezentac ja jej, śc iśle wiąże się ztechnikami malarskimi oraz określonego typu gruntamipod techniki pozłotnicze. Prace wykonane wedługniżej zamieszczonej technologii brały udział nalicznych wystawach indywidualnych i zbiorowych.

W tekście prezentuję przykład ikony, która jestkopią przeds taw iającą Madonnę DzieciątkiemLIBERALE DA VERONA (1445 – 1529) La Viergeavec L‘enfant et un Angel Vers 1470. Kopię owymiarach 62 cm x 42,6 cm posiada Muzeum wBudapeszcie, oryginał zaś o wymiarach 66 cm x 46,6cm znajduje się w kolekcji prywatnej w Budapeszcie.

Kopia, o której jest mowa, wykonana została naczterowarstwowym kredowym stiuku położonym namerli. Okres schnięcia deski 2 – 3 lata. Grubość iwymiary deski: 1,1 cm x 42,5 cm x 28,5 cm. Przedpołożeniem merli (zwanej po polsku zw ykłą,opatrunkową gazą) deska była dwukrotnie przeklejona10% klejem stolarskim. Profil deski po wyschnięciubył wygięty, tj.

Ten profil zmusza do ponownego przeklejenia deskiod s tronyw klęs łej tj.“L”, tak abyprzywrócić jejpłaski kształt,tzn. pierwotnien a t u r a l n y

Pow yższe czynności oraz płaski kształt deskipozwoliły w dalszej kolejności przymocować do niej,na dwuskładnikow y klej DISTAL dwie listwyzabezpiec zając e, a to przec iw ponow nemuwypaczeniu się deski podczas dalszych czynnościzwiązanyc h z kładzeniem zaprawy kredowo-klejowej.

Kolejna c z ynność , to założen ie w raz zzamoc ow aniem na klej s tolarski uprzednioprzygotowanej i dopasowanej ramki drewnianej, poto, aby stanowiła odpowiednie zamknięcie brzegówkładzionej zaprawy i jednocześnie w przyszłościstanowiła ramę dla obrazu.

Stiuk wykonano na 16% kleju stolarskim. Dlawłaściwego położenia stiuku, w każdej następnejwarstw ie stiuku (zapraw y) zmniejszano siłę jejklejenia tj. strukturę w iązania zaprawy, dziękidodawaniu do kolejnych zapraw 1/20 części kredycałości dysponowanej zaprawy. Warstwy s tiukunakładano na s iebie po uprzednim w yschnięc iu(przeschnięciu) poprzedniej. Ostatnią zaś poddanooszlifowaniu. W tym miejscu warto zaznaczyć, iżprawdziwy, szlachetny, średniowieczny stiuk miał do8 warstw zaprawy, stopniowo osłabianych. Był tooc zywiśc ie ówc zesny wymóg technologiczny

spowodowany najczęściej rozmiarami głębokościreliefu, dziś nie spotykany.

Do następujących podstawowych c zynnościtechnologicznych należy zaliczyć:

- szlifowanie stiuku papierem śc iernym lubpumeksem na mokro i sucho. Ubytki zaś, uzupełnianona mokro tą samą, pochodzącą ze szlifowaniazaprawą;

- wykonanie rysunku; rysunek można wykonaćwedług trzec h następujących sposobów: pierwszy,polegający na bezpośrednim wykonaniu rysunkuołówkiem lub farbą wodną przy pomocy pędzla nasuchym podłożu. Drugim, będzie wykonanie rysunkuołówkiem na arkuszu papieru na uprzednioprzygotowanej w formie graficznej siatce, a następniesporządzenie tzw. przepruchy. Rzecz polega na tym,iż rysunek w ykonany na papierze jest następnieperforowany radełkiem, aby w miejscach perforacjimogła s ię przedos tać nanoszo na pędzlemsproszkowana sucha farba wodna. Po zdjęciu papieruz podkładu (s tiuku), miejsc a wyznaczone farbąprzeciąga się mokrym pędzelkiem, wykonując w tensposób rysunek, a ściś lej kontury malowanejkompozycji. Pierwszy i drugi sposób należą donajstarszych w technologii malarstwa ściennego. Dodziś są one stosowane, lecz bardzo rzadko.

Trzeci sposób, o którym będzie mowa poniżejrozpow szechniony jest z racji dużej dokładnościw ykonania określonyc h konturów i zarazemuchwycenia elementów proporcji danej kompozycji.Polega on na tym, iż bezpośrednio na podkładziestiukowym bądź uprzednio przygotowanym papierzepod przepróchę, obrysowuje się kontury oraz wybraneszczegóły kompozycji obrazu, rzuconego przy pomocydiaskopu lub rzutnika. W sytuacji wykonania rysunkuna papierze, rysunek przenosi się, jak w przypadkudrugiego sposobu, przy pomocy przepruchy.

Kolejne czynności, to zagruntowanie “na mat”wierzchniej warstwy stiuku werniksem damarowym.W miejsc ac h przeznac zonych pod w ykonaniezłocenia, położenie dodatkowo szelaku, a następniemikstionu holenderskiego. Gruntowanie na mat służyjako izolacja przed nadmiernym wchłanianiem olejuz farby (oczywiście jeśli obraz jest malowany farbąolejną) oraz dla prawidłowego, lepszego położeniafarby, otrzymania bardziej jednorodnej strukturypowierzchni malatury mającej taki sam bądź podobnywspółczynnik załamania światła. W sytuacji niespełnienia powyższego warunku powierzchnia obrazustaje się bardzo zróżnicowana pod względem odbiciaświatła, co przypomina wyglądem liszaje, wykwity,ewentualnie rozlewiska o różnej w ielkości napowierzchni obrazu. Ponadto pow yższy grunt znaniesionym rysunkiem – siłą rzeczy – zabezpieczamyprzed jego rozmyciem bądź s tarc iem podczas

L lewa strona P prawa strona.





62

wykonywania wielu czynności malarskich i innych.Po w ykonaniu pow y ższyc h c zynnośc i

przystępujemy do reliefow ania (podrzeźbiania)powierzchni obrazu. Oczywiście robimy to tam, gdzietaka konieczność zachodzi. Przykładowo aureolemadonny i dzieciątka wymagają wielu c ięć i żłobieńzw iązanyc h z napisami i w ys t ępując ymigeometrycznymi motywami. Ww. czynności najlepiejwykonać skalpelem.

Położenie mikstionu, specjalnego werniksu, podzłocenia pełni funkcję kleju (spoiwa) pomiędzywarstwą “złota” (tombaku), a powierzchnią stiuku.W tym miejscu należy zwrócić uwagę Czytelnika, iżww. werniks nie sposób zastąpić innym werniksem zgrupy w ern iksów s łużąc yc h na ogół jakorozpuszczalniki do farb olejnych oraz do kryciamalatury bądź powierzc hni drew na, celem ichkonserw ac ji. Pokrycie malow idła werniksemdamarowym (wykonanym własnym, domowymsposobem), ewentualnie woskiem służy ostateczniezabezpieczeniu malowidła przed szkodliw ymic zynnikami zew nętrznymi, w niektórych zaśprzypadkach, pozwala na osiągnięcie dodatkowychefektów wizualnych przez odbiorcę dzieła sztuki.

Folię złotą ( tomba k) – zw any rów nieższlakmetalem, bądź sztucznym złotem, będącą stopemmiedzi i cynku, kładzie się małymi kawałkami przypomoc y zwilżonego śliną pędzelka na uprzednioprzygotowany podkład z werniksu mikstionowego.Werniks ten pod folią jest wówczas gotowy, gdy pookreślonym c zasie schnięcia podanym przez firmęprodukującą werniks – w naszym przypadku poupływie 2 godzin – piszczy pod palcami, którymi dlapróby (sprawdzenia) należy przeciągnąć. Jeśli niedysponujem y folią w płatkac h , wów c zassporządzamy kawałki folii o powierzchni nie większejniż 3 cm x 4 cm dzięki uprzedniemu pocięciu jejnożyczkami ze znormalizowanych arkuszy folii obokach 16 cm x 16 cm. Pocięcie tego formatu arkuszyw zwykłych warunkach pracowni byłoby niemożliwe,bądź bardzo trudne do zrealizowania, ponieważ foliajest bardzo cienka i zwiewna. W tej sytuacji jej cięcieodbywa się w ten sposób, iż każdy arkusz folii zosobna wkłada się do uprzednio złożonej podwójniekartki papieru (patrz rysunek), a następnie przystępujesię do pocięcia całości nożyczkami, do potrzebnej namwielkości.

Po wykonaniu złocenia, do kolejnych czynnościnależy zaliczyć wykonanie malatury zgodnie z

oryginałem. Przykładowo, prezentowaną pracę(utwór) wykonano w technice olejnej. Warto jednakzaznaczyć, iż zarówno na stiuku kredowym, jak igipsowym można wykonać malow idło farbamiw odnymi ( temperami), jednakże pod jednymwarunkiem, tj. podkład nie może być gruntowanywerniksem, a jedynie powinien być przetarty 10%roztworem formaliny celem ścięcia kleju, który jakw iadomo należy do ś rodków odw rac alnych,powodującyc h zmiany w strukturze gruntu podwpływem temperatury i wilgotności powietrza nazewnątrz. Z chwilą ścięcia kleju (białka zwierzęcego)dysponujemy wówczas podkładem bardzo trwałym,nie poddając ym się różnym wahaniom wilgotnościpowietrza i temperatury, z którymi w naszej szerokościgeograficznej mamy na co dzień do czynienia.

Na margines ie wypada zaznaczyć, iż podczaswykonywania malatury należy pamiętać o ogólnychzasadach kładzenia farb i to niezależnie od rodzajupodkładu. A więc, malując obraz olejny malarz kładziefarbę w kolejności od tonów i kolorów ciemniejszychdo jaśniejszych. Odwrotnie stosuje się tę zasadęmalując obrazy farbami wodnymi. Łamanie,odchodzenie od powyższych zasad w przypadkumalowania ikon sprawia nie znającym w arsztatuosobom bardzo wiele trudności w opanowaniu iposługiwaniu się technikami malowania. Dla osobyzaangażowanej i zarazem tworzącej, jest to właściwiesprawa czasu na dojście do tych samych bądź bardzopodobnych rozwiązań i rezultatów, które jakże szybkoosiąga absolwent szkoły plastycznej. Warto zatempamiętać o tym, iż czas ten można zaoszczędzić iwykorzystać w innym celu.

Z innyc h, w ażnych uwag dla Czytelnikówpoczątkując yc h i zarazem zaangażowanych wtwórczość plastyczną o treści realistycznej, niechbędzie postulat, aby zacząć naukę malowania właśnieod ikony. Każdy bowiem obraz o treści religijnej mato do siebie, że spotykane w nich przekazy wizualnedawnych mistrzów są z reguły ich wyobrażeniami, azatem nas początkujących malarzy do ich wiernegokopiowania nie obowiązują. Ważne jest natomiastpopraw nie wykonanie w szys tkich czynnośc izwiązanych z technologią, zachowaną w przekazach.Mankamenty zaś, jakie mogą w ystąpić podc zaswykonania samego malowidła, a więc kopii np.malowanej twarzy, bądź innych części c iała nie są i

nie powinny gorszyć normalnego widza. Dla celóww yższyc h bowiem, jakimi może być rozwój

fo lia złoż ony pod wó j nie papi er pi śm ien ny






63 Молодь і ринок №6 (21), 2006

zamiłowania do sztuk plastycznych np. przez jednostkęspołecznie niedostosowaną, łamanie tzw. kanonówartystycznyc h obowiązujących w danej epoce niepowinno być zarzutem, ponieważ w tym wszystkimw ażniejszą jes t edukac ja i w yc how anie(resocjalizac ja) niż słowa krytyki ludzi pragnącychza wszelką cenę zac how ać monopol na swojepoglądy, bądź na realizac ję zamówień związanych zww. technologią u nich właśnie.

Uwagi o konserwacji ikony – obrazu:1. Obraz winien być zawieszony (zamocowany)

w suchym i w miarę przewiewnym pomieszczeniu,gdyż to zapewnia mu znacznie większą trwałość iużyteczność.

2. Do c zasu nie w ys tąpienia zniszczenia,uszkodzenia malatury i stiuku pod żadnym pozoremnie należy obrazu zabezpieczać od tylnej strony, gdyżono może spowodować jej spękanie i zarazemuszkodzenie stiuku. Obraz jest od tej strony właściwiei wystarczająco zabezpieczony, a to przede wszystkimna działanie zewnętrznych czynników, jakie dostarczacodzienna rzeczywistość.

3. Obraz należy chronić przed znac znymiwstrząsami, wibracjami, a także mechanicznymiuderzeniami, ze względu na właściwości stiuku.

Uwagi o zakupie niezbędnych materiałów:Deski pod podobrazie można kupić, bądź dać do

wykonania stolarzowi (najlepiej w większej ilości),oczywiście nie mówiąc, czemu one mają służyć.Zapewniam, iż będzie to nas taniej kosztowało. Tudodam, iż spągi od tyłu deski mocujemy sami. Kredę,folię złotą, kleje: DISTAL ewentualnie WIKOL orazstolarski w perełkach lub płytkach można kupić wnielicznych choć dostępnych punktach sprzedażydrogeryjnej lub w sklepach z farbami gospodarstwadomowego. Powyższy zestaw materiałów takżemożna nabyć w sklepach zaopatrzenia artystówplastyków. Podobnie można nabyć w w. punktachsprzedaży różnego rodzaju werniksy, w tym też ten

najważniejszy werniks pod nazwą MIKSTION. 10%roztwór formaliny można nabyć w aptekach, tylkona receptę, którą otrzymamy od lekarza z tytułupozbycia się nieprzyjemnego, bo poc hodzącego odgrzybicy, zapachu nóg. Uwaga: poniew aż w w.roztwór jest środkiem bardzo silnie trującym, należyprzechowywać go w miejsc u niedostępnym dladzieci.

Przypisy:1. Zasady malowania szat i krajobrazu w ikonach

polegają, między innymi, na sporządzaniu konturówciemną farbą odpowiedniego koloru. Następnie tymisamymi farbami, ale bardziej rozrzedzonymi, malujesię partie cieni. Dopiero po tej czynności przystępujesię do wykonywania jasnych części. Czasami cieniena szatach postac i i w krajobrazach uwypukla ipogłębia się przez wprowadzanie farb laserunkowych.Często dla spotęgowania wyrażenia przepychu ibogactwa oraz dla większej dekoracyjności stosujesię w tłach i szatach złoto lub srebro płytkowe, naktórych maluje się laserunkowo farbami, względniezłotem w proszku (W. Ślesiński 1984).

2. Z kolei malowanie karnacji można zaczynaćod pokrycia partii c iała podstaw ow ym tonemkarnacyjnym zwanym sankirem. Termin ten pochodziz greckiego “sarkin”, oznaczało farbę c ielistą. Jakosankir pozos tał w nomenklaturze malarstw arosyjskiego, a w bułgarskim nosi nazwę sarka lubproplazma. Ten podstawowy ton karnacyjny był różnyw różnych szkołach, np. w ikonach bizantyjskich –ciemnooliwkowy, nowogrodzkich – jasnooliwkowy,moskiewskich – brązowożółty. Po wyschnięciusankiru przystępuje się do sporządzania konturównosa, oczu, ust, a następnie, podobnie jak to ma miejsceprzy malowaniu szat, rozpoczyna się kładzenie farbcoraz jaśniejszych, dochodząc w końc u do światełwykonywanych samą czystą bielą. Ostatni etap tomalowanie źrenic, dziurek w nosie, ust i innych detali(zob. W. Ślesiński 1984).




Міцкевич (Mickiewicz) Адам

(1798 – 1855)

польський поет, діяч національно-визвольного руху




64

Постановка проблеми. Одним із головнихзавдань сучасної освіти є виховання у молодінаціональної гідності та усв ідомленнянеобхіднос ті відродження і з береженнянаціональної художньої культури.Необхідно активно готувати майбутнього

вчителя до роботи, спрямованої на національневиховання школярів, формуючи практичні вмінняз певного виду художнього ремесла.Досвід свідчить, що студенти першого –

другого курсів індустріально-педагогічнихфакультетів мають слабку художню підготовку.Це пов’язано з тим , що в більшостізагальноос вітніх шкіл недостатня увагаприділяється художньо-естетичному розвиткуучнів, а при наборі абітурієнтів на спеціальність“Трудове навчання” художня обдарованість тавідповідні здібності не враховуються. Протевивчення планів підготовки та навчальнихпрограм, досвід практичної діяльності в школіпідтверджують, що для успішної педагогічноїроботи майбутній вчитель трудового навчанняповинен мати сформований естетичний смак,розвинені художню уяву та художньо-творчіуміння.Отже, ми поставили перед собою завдання:

обґрунтувати можливості засвоєння майбутнімивчителями обслуговуючої праці законівдекоративного мистецтва та набуття нимитворчих умінь створювати художні композиціївиробів , що відповідають цим законам танаціональним традиціям.Досвід підтверджує, що вивчення основ

композиції декоративного мис тецтва з істудентами ускладнюється на початку деякиминебажаними явищами, що вже сформувалися усфері їхніх художніх потреб, смаків, суджень.Влучно виз начені дослідником сучасної

естетичної культури В.В.Журавльовим , цінедоліки характеризуються як поверховийхарактер інтересу до мистецтва, “культурнеміщанство”, дилетантське “всезнання”, претензіїна оригінальність, які виражаються в гарячковомупрагненні аби-чим і будь-якою ціною відрізнятисявід інших [2, 195]. На нашу думку, усуненню цихнегативних явищ сприяє художня грамотність,високий рівень знань у різних мистецьких галузях,усвідомлення цінності народного мистецтва.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблемам художньо-творчої підготовкимайбутніх учителів до професійної діяльностіприсвячені останні наукові дослідження у галузіпедагогіки: М.М.Кир’ян (формування естетичнихпочуттів у майбутнього вчителя комплексоммистецтв) ; С.О.Лавриненко (підготовкамайбутніх учителів початкових клас ів донаціонального вихов ання учнів засобамимистецтва) ; З.В.Резніченко (мистецькийдекоративно-ужитковий компонент у змістіпрофес ійної підготовки майбутніх учителівпочаткових класів) ; М.О.Сова ( інтеграціяхудожньо-культурологічних знань у системіпрофесійної підготовки вчителя гуманітарнихдисциплін) та ін.Незважаючи на різнобічну розробленість

проблеми художньо-творчої підготовки вчителя,це питання лишається актуальним, коли йде мовапро майбутнього вчителя трудового навчання.Близькими до розв’язання означеної проблеми єздобутки педагогів-науковців Ю.Ю.Бєлової(формування національних цінностей у студентів– майбутніх учителів трудового навчання в процесіхудожньо-трудової діяльності) ; Г.А.Хоменко(студентські творчі авторські лабораторії якінноваційна форма художньо-трудової підготовкимайбутніх учителів) ; С.П.Павх ( інформаційні

Світлана Кучер, кандидат педагогічних наук, асистенткафедри педагогіки і методики трудового навчання

Криворізького державного педагогічного університету

ВИКОРИСТАННЯ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУУ НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ ІНДУСТРІАЛЬНО-

ПЕДАГОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУОСНОВАМ ДЕКОРАТИВНОЇ КОМПОЗИЦІЇ

У статті розглядається технологія вивчення петриківського розпису для студентівіндустріально-педагогічних факультетів, який сприятиме розвитку композиційного відчуття,художньо-творчої уяви, ознайомить з духовними і матеріальними цінностями національноїкультури.

ВИКОРИСТАННЯ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ У НАВЧАННІ СТУДЕНТІВІНДУСТРІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

ОСНОВАМ ДЕКОРАТИВНОЇ КОМПОЗИЦІЇ

© С. Кучер, 2006




65 Молодь і ринок №6 (21), 2006

технології підготовки вчителя обслуговуючої працідо викладання декоративно-ужитковогомистецтва); В.П.Титаренко (художньо-творчіпроекти з українських народних промислів );О.М.Торубара (психолого-педагогічні основипроведення занять з декоративно-прикладногомистецтва); Л .В.Оршанського (технологіїконтролю й оцінювання результатів навчальноїхудожньо-трудової діяльності студентів). Та всеж деякі аспекти художньої підготовки майбутніхучителів у них не враховано.Мета ст атті . Зважаючи на потреби

навчально-виховного процесу підготовки вчителівтрудового навчання, ми присвятили цю статтютехнології вивчення петриківського розписустудентами індустріально-педагогічнихфакультетів (ІПФ), що, на нашу думку, сприятимерозвитку композиційного відчуття, художньо-творчої уяви, а також ознайомить із духовними іматеріальними цінностями національної культури,прилучатиме до її збереження і розвитку.Розповсюдження народного петриківськогорозпису ми вважаємо необхідним дляДніпропетровщини, оскільки збереження цієїдекоративної техніки та художнього ремесла єрегіональною гордістю та культурним надбаннямусієї нації.Виклад основного матеріалу. Переконання,

що вивчення теоретичних основ декоративноїкомпозиції так само необхідне, як і опануваннярізноманітних технік обробки матеріалів ,спонукало нас розробити методичні рекомендаціїдля проведення занять з відповідної теми до курсу“Основи образотворчого мистецтва”, щовивчається студентами другого курсу ІПФ. Навивчення вищезгаданої навчальної дисциплінивідводиться 36 годин практичних занять, томузначна їх частина використовується для вивченняособливостей декоративної композиції.Теоретичні основи композиції сучасного

декоративного мистецтва сформувалися завдякитрадиційному народному мистецтву, і всебагатство мотивів, образів, способів оздоблення,створене різними народами, складає величезнубазу для індивідуальної творчості.Тісний зв’язок усіх видів народного мистецтва

– вишивки, килимарства, декоративного розпису,витинанки тощо – слугує базисом для опануваннямайбутніми вчителями трудового навчаннякомпозиційними основами художньо-декоративнихвиробів. Як доведено науковими дослідженнями,цінність і цілісніс ть народного мистецтвапов’язана із ручним виробництвом іпристосуванням людини до навколишньогоприродного середовища: люди виготовляли

необхідні речі, засоби праці з доступнихнатуральних матеріалів і прик рашали їх,наслідуючи красу природи. Саме це дозволилокожній нації, регіону створити неповторну ціліснусистему художньо-утилітарних речей, в якійможна розпізнати характер людей і природи.Вагомий внесок у вивчення українського

народного мистецтва, зокрема його композиційнихособливостей, зробили науковці Є.Антонович,Р.Захарчук-Чугай, М.Станкевич, С.Танадайчук,П.Ганжа, О.Найден та ін.Яскравим і самобутнім серед багатьох

витворів українського народу є петриківськийрозпис. Завдяки досліднику народної культуриД .Яворницькому, який “відкрив” світовіпетриківських майстрів, а також діяльностібагатьох поколінь художників , “петриківка”сьогодні з алишається багатим джереломхудожньо-естетичної насолоди.Виникненню твору декоративно-прикладного

мистецтва передує складний творчий процес:художник втілює свій замисел, власну художнюідею засобами даного виду мистецтва. Основацього творчого процесу – пошуки гармоніїкомпозиції, орнаментального ритму, кольору іматеріалу. На даному етапі важлива не тількиконкретна інформація, що міститься взображуваних елементах, але і той декоративнийобраз та емоційний настрій, які художник прагнепередати різними художніми засобами.Відомо, що композиція – це певний порядок

розміщення, співвідношення елементівзображення, який надає твору гармонійноїцілісності. Композиція декоративного твору – церитмічно організоване членування його площини,коли вс і орнаментальні або зображувальніелементи виконані в єдиних художніх і технічнихприйомах та підпорядковані загальному художньо-декоративному задуму. Іншими словами, цевнутрішній взаємозв’язок матеріалу, художніхзасобів та ідейно-образного змісту.Як зауважив С.В.Танадайчук, “традиційні

народні майстри ніколи не вживали слова“композиція” і не розуміли його значення. Алевластиве їм почуття гармонії підказувалоправильне рішення всіх законів мистецтва” [6, 4].У мистецтвознавчій літературі неодноразово

підкреслювалося, що для повноцінної художньоїдіяльності особистості необхідна певна база знаньу галузі художньої культури. Теоретичну основузнань з народного декоративно-ужитковогомистецтва складають закони народногомистецтва, дотримання яких є запорукою високогорівня майстерності у художньо-творчій діяльності,розвитку художніх здібностей і смаку особистості.







Послідовність вивчення основ декоративноїкомпозиції студентами побудована за логікою їїзаконів та закономірностей (узагальненихпрофесором М.Є.Станкевичем): ознайомлення зосновними законами народного декоративно-ужиткового мистецтва (законами традиції,цілісності і тектоніки); опанування законівкомпозиції у декоративно-ужитковому мистецтві(законами масштабу, пропорційності, контрасту);засвоєння композиційних прийомів (ритму,метричності, симетрії та асиметрії, статики ідинаміка, центру) ; засвоєння і практичневикористання засобів виразності (фактури,текстури, кольору, графічності, пластичності,ажурності).Обсяг статті дозволяє нам розглянути лише

деякі з етапів вивчення основ декоративноїкомпозиції майбутніми учителями трудовогонавчання.Ознайомлюючись із законом традиції,

студенти повинні усвідомити, що художні традиціїсформувалися у колективній творчості, тому недопускали “розпорошення” найцінніших художніхнадбань. “З покоління в покоління, повторюючивідповідні художні моделі, народні майстривдосконалювали їх форму (конструкцію) ,збагачували декор” [1, 244]. Такими “художнімимоделями” в петриківському розпис і були“мальовки” (малюнки на тонкому папері, щовиконувалися спочатку природними барвниками,а пізніше – дешевими аніліновими фарбами –“манійками”). Розпис заповнював практичноувесь внутрішній простір хати: піч, комин, покуття,мисник, стіни, простір над вікнами та “по кутках”.Саме тому характерними композиціями стали:імітація рушників, килимів на папері, стрічки-фризи, вазони-букети, гілочки з квітами. З початкуХХ ст. мальовки починають користуватисявеликим попитом і досить швидко поширюютьсяза межі Петриківки.Одним із канонів “петриківки” стало зображення

рослинно-квіткового орнаменту. Рослинніорнаментальні сюжети взагалі є характерними длянародного українського мистецтва. Як вважаютьнауковці, рослинний орнамент у мистецтві східнихслов’ян з’явився у Х – ХІІІ ст., хоча особливогохарактеру і поширення набув у ХVІІІ – поч. ХІХ ст.у вишивках. Наприклад, збереглися орнаменти, деквіти набувають вигляду багатопелюстковихрозеток; часто зустрічається мотив “витка гілка”,що зображується у вигляді зігнутого нескінченногостебла, від якого у різні боки, чергуючись упевному ритмі, відходять листя, квіти, бутони, гронавинограду; улюбленими мотивами для рушників єдерева з мальовничими кронами, вазони і букети.

Найбільш величним мотивом розписувважається “древо життя” або “вазон”, який мігзображатися у вигляді самостійної композиції абож бути елементом нескінченної орнаментальноїстрічки. В Україні образ “древа життя” має чітковиражене фольклорне походження. Цей мотив –один з найбільш розповсюджених у народномумистецтві, його можна знайти на вишивках,витинанках, килимах, кераміці, розписах наскринях, віконцях тощо. “Вазон” також поширенийв орнаментах народного мистецтва багатьохнародів Європи.Рослинні мотиви та образи широко

представлені і в українському фольклорі. З давніх-давен, з глибин століть до нас дійшли легенди,перекази та повір’я, пов’язані з багатьма квітами.Майже в усіх жанрах усної словесності рослиннасимволіка є одним із важливих образно-виражальних засобів.До традицій петриківського розпису відносять

також і “художньо-технологічні рецепти і прийомивиконання” [1, 243]. Відомо, що на початкурозвитку розпису фарби були переважноприродного походження: сажа, кольорові глини, сіклободи, ягоди бузини, відвар цибулиння, с іквишень, шовковиці, кручених паничів, пелюстоксоняшника, пасльону тощо. Пізніше почализастосовувати анілінові барвники. Рослинний сікчасто змішували з білою або червоноюперетертою глиною, товченими вуглинами чисажею, що давало можливість майстринямодержувати широку палітру різноманітнихкольорів та їх відтінків. Тому розпис двома –трьома фарбами майже не зустрічається.В’яжучою речовиною слугували яєчний жовток,молоко або природний вишневий клей – такимспособом виготовлялися темперні фарби.Малюнок наносили за допомогою пензлика з

болотного оситнягу, іноді малювали простоганчіркою, а деякі деталі, дрібні елементикомпозиції вимальовували саморобнимитоненькими пензликами з котячої шерсті, а гронакалини – кінчиком пальця.Закон цілісності у декоративно-ужитковому

мистецтві уособлює єдність утилітарного ідекоративного, форми і декору. Цілісніс ть ународному мистецтві охоплює такі надструктури,за висловом М.Є.Станкевича, як середовище,житло, інтер’єр; побутовий посуд, начиння, костюм[1, 245]. Самостійно добираючи інформаційнийматеріал про особливості житлових будівель,інтер’єру, господарського начиння, костюмівпевного регіону України і порівнюючи їх ізприродними умовами проживання, студентиформують уявлення про цілісність народного






67 Молодь і ринок №6 (21), 2006

мистецтва. Засвоюючи цей закон, студентианалізують твори народних майстрів з позиціїцілісності їх структури та підструктур: оздобленнята призначення, форми та декору; елементів ічастин форми, елементів і мотивів орнаменту,колориту і тональності тощо.Ще один з головних законів композиції –

“тектоніка – гармонійна залежністьформотворення”. Закон тектон іки сприяєдоцільному вибору структури і конструкції твору.З точки зору закону тектоніки в народномумистецтві, ця залежність поєднує наступніпослідовні категорії: “функція матеріал структура конструкція форма” [1, 246].У практичній діяльності студентів відбувається

засвоєння композиційних прийомів (ритм ,метричність, симетрія, асиметрія, статика,динаміка, центр). Багаті можливості для цьогостворюються тими композиційними формами, щотрадиційно використовуються у петриківськомурозписі. Наприклад, ритм як чергування елементіву просторі може бути гарно проілюстрованопетриківським “бігунцем” (найпростіша стрічковакомпозиція у петриківському орнаменті, що маєвигляд стебла із листям і квітами, бутонами чиягодами) або “фризом”. Асиметрію доцільновивчати на матеріалі таких традиційних для“петриківки” композицій, як “гілочка”. Цеасиметрична врівноважена композиція, рівновагав якій досягається урівноваженням великої квітки– меншою, пишного листя – дрібнимиелементами, і, найважливіше – пружним вигиномстебла, що “тримає” композицію і орієнтує упросторі. Прикладом симетричної побудовиможуть бути композиції – “букет”, “рушничок”та ін.Центр композиції чітко прослідковується у

“килимку” – прямокутній композиції мальовки, вякій наслідується орнаментальна побудовакилима, тобто присутній орнамент-розетка вцентрі, а по периметру розміщена кайма (якправило, бігунець або фриз).Методи організації діяльності студентів, що

застосовуються в особистісно орієнтованомупедагогічному процесі, включають створенняпроблемних ситуацій, спонукання до пошукуальтернативних рішень, виконання творчихзавдань, кооперацію учасників творчого процесу,стимулювання ситуацій взаємодопомоги. Такожзастосовуються суто художні методи –наслідування та стилізації.Найголовніший спосіб впливу на усвідомлення

художнього методу – це зразок , приклад,демонстрування прийомів, наслідування майстра,оголошення досвіду, творчого шляху,

особливостей індивідуальної манери визнанихмайстрів . Прийомам декоративної технікинавчаються переважно методом наслідування.Студенти ознайомлюються з багатоманітністюсюжетів , специфікою поєднання фарб,намагаються наслідувати елементи розпису зготових зразків та поєднувати їх у власнихкомпозиціях. Важливо, щоб студенти зрозумілиті особливості народного життя, які зумовлювалинеобхідність дотримуватися традицій і розвиватиїх власною творчістю. У цьому педагог повиненорієнтувати їх на вивчення творчості відомихмайстрів петриківського розпису – Т.Пати,Н.Білокінь, Ф.Панка та ін.Коли студенти намагаються відтворити ті

форми, кольори, які бачать у творах народнихмайстрів, вони поступово вчаться змінювати їхпо-своєму, пробувати інші поєднання квітів злистям. Таким чином можна уникнути “сухого”копіювання, що гальмує творчий розвиток.При переході від засвоєння традиційних

прийомів зображення у петриківському розписі донаступного, більш творчого рівня, велике значеннямає розвиток навичок стилізації, творчоїінтерпретації природних форм відповідно дохарактеру розпису.Мистецтвознавець О.Матковська, вивчаючи

символіку в українському декоративномумистецтві, дійшла висновку, що матеріалсимволіки рослинного походження (декоративноперероблені квіти, плоди, листки, гілки різнихрослин) відрізняється від природних форм абозовсім не збігається з ними. Це пов’язується здекоративною стилізацією, коли “більшість квітівзображається ніби в поздовжньому розрізі абопобаченими зверху, листя – розгорнутим у фас”[4, 40].Традиційний і сучасний петриківський

орнамент характеризується як рослинний,переважно квітковий. Він ґрунтується науважному вивченні реальних форм місцевої флорита створенні на цій основі фантастичних формквітів (наприклад, “цибульки” або “кучерявки”),що не існують у природі. Зображаючи явищамісцевої флори і фауни, народні майстриПетриківки не копіювали природу, а творчопереосмислювали її образи відповідно до народнихідеалів та уявлень про красу. Гармонійнепоєднання в петриківському орнаменті рослиннихмотивів, багатого декору, вироблений стильзображення і значні можливості дляіндивідуального творчого прояву забезпечуютьцьому виду мистецтва широку популярність надовгий час.Широке застосування у петриківському






68

розписі мають мотиви садових (жоржини, айстри,тюльпани) і лугових (ромашки, волошки) квітівта ягід калини, полуниці і винограду. Характернимдля петриківського орнаменту є також зображенняакантового листу, так званої “папороті” – бутонівта перистого ажурного листя.Чудовим прикладом декоративної стилізації

рослинних форм при опануванні студентамикомпозиційних основ петриківського розписуможуть стати роботи художників Г.Соколенко“Василики”, “Жоржини”, “Кульбаби”,Н.Тимошенко “Кульбаби”, М.Тимченко“Помідори”, В.Павленко “Будяки та маки”,В.Глущенко “Майори” та ін. [5, 6].Наприкінці вивчення теми “Основи

декоративної композиції” студенти виконуютьконтрольну роботу у вигляді індивідуальногопроекту станкового чи монументального розпису.Теоретичні знання з основ композиції оцінюютьсяна основі тестів або завдань з аналізу художніхтворів. За результатами оцінювання окремихелементів творчої роботи над композицієювираховується загальний бал.Двома балами оцінюється знання: 1) назв

найпростіших елементів розпису (зернятко,криве зернятко, травичка, вільний мазок ,зведення, гілочка, кружки і крапочки тощо);2) вид ів композицій, традиційних дляпетриківського розпису мальовок (фриз, хвилька,гілочка, букет, вазон, килимок, панно); 3) головнихелементів композиції (центр, ритм, симетрія,динаміка тощо) ; 4) назв флори (дерев , квітів,різних рослин рідного краю), найбільш поширенихі уживаних в розписах відомих майстрів ;5) особливостей декорування помешканнярозписом: місця нанесення, композиція,виготовлення фарб, виконавці; 6) символічногозначення рослин, використання рослин у народнихобрядах та святкуваннях.Студенти можуть отримати по одному балу

за уміння: 1) добирати та виготовлятиінструменти для малювання; 2 ) готуватитемперну фарбу; 3) правильно й точно зображатинайпростіші елементи відповідно до традиційнихвимог; 3) створювати з найпростіших елементівзображення квітів, плодів, листя – традиційні їхваріанти (пуп’янок, ягоди, цибулька, кучерявкатощо) ; 4) створювати нескладні композиції зазразком чи за схемою (бігунець, фриз, гілочка);5) дотримуватися послідовності виконаннярозпису; 6) створювати традиційну петриківськукомпозицію (букет, рушничок); 7) чітко і правильновиконувати мазки та лінії зведення в орнаментах;8) гармонійно поєднувати складні кольори;9) використовувати різноманітні прийоми

малювання в одному творі і взагалі в творчійроботі (допускається наслідування майстрівпетриківського розпису); 10) створювати новірослинні форми петриківського орнаменту,стилізуючи натуральне листя, квіти, плодитрадиційними способами і засобами; 11) передаватинастрій, стан живописними і графічними засобами;12) оздоблювати розписом ужиткові речі(календар, закладка, листівка, ілюстрація книжкитощо) та елементи будівель (монументальнийрозпис).Висновки. Таким чином , використання

петриківського розпису у навчанні студентівосновам декоративної композиції є доцільним іефективним, оскільки цей вид декоративногорозпису гармонійно поєднує традиції українськогомистецтва, достатньо зрозумілу символіку ідоступну для виконання техніку. Окрім того, ународному розписі міститься вагомий запас длятворчих варіацій у вираженні авторської ідеї.Вивчення студентами індустріально-педагогічнихфакультетів основ декоративної композиції, колитеорія поєднується з практичною діяльністю вматеріалі, сприяє упорядкуванню їхніх уявленьпро красу і доцільність декоративного оздобленняречей, підвищенню художньої культури.Перспективною є ор ганізація творчоговикористання студентами отриманих знань таумінь, наприклад, застосування композиційпетриківського розпису у вишивці, флористиці таінших видах художньої творчості, які опановуютьмайбутні учителі обслуговуючої праці.

1. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В .,Станкевич М.Є. Декоративно-прикладн емистецтво. – Львів: Світ, 1993. – 242 с.

2. Журавлев В.В. Мир художественнойкультуры – М.: Мысль, 1987. – 237 с.

3. Киричен ко М.А . Український народнийдекоративний розпис: Навч . посіб. – К. :Знання-Прес, 2006. – 228 с.

4. Матковська О.О. Символіка в українськомудекоративному мистецтві //Оновлення змісту,методів та організаційних форм художньо-естетичного виховання учнів та студентськоїмолоді: Збірник наук. праць. – Рівне: Наук. зап.Рівненського педінституту, 1998. – Вип. 3. –С. 38 – 49.

5. Петриківка: Альбом репродукцій / Упоряд.- ред. колегія . – Дн іпропетровськ : ВАТ“Дніпрокнига”, 2001. – 216 с.

6. Танадайчук С.В. Декоративне мистецтво:Розпис. Пластика. Витинанки. Писанки. – К.:Видавничий Дім “Соборна Україна”, 1998. –48 с.







69 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. Сьогоднішня школачекає вчителя не як вузького предметника, алюдину, що усвідомлює себе педагогом-вихователем, провідником культури свого народу,котрий постійно дбає про особисте і професійнезростання, добре знає й розуміє внутрішній світсвоїх вихованців. Від внутрішнього багатствавчителя, його вихованості, ерудиції значнозалежить розвиток цих якостей в учнів, майбутніхгромадян України.Актуаль ність нашого до слідження

визначається необх ідністю духовноговідродження культури українського народу. Уцьому аспекті важливо по-новому осмислитипедагогічні ідеї минулого, невичерпні джерелаукраїнської етнопедагогіки, які забезпечатьпередусім формування свідомості українців якетносу загалом , почуття національної гідності,гордості, оптимізму, історичної пам’яті та ін. ісприятимуть усуненню яскраво вираженоїсуперечнос ті між науковою та народноюсистемами виховання особистості, а такожпослужать основою збагачення підростаючоїособистості трудовою культурою попередніхпоколінь нашого народу.За роки самостійності України особливо

актуальною постає проблема відродження ізбереження народного мистецтва. Успішністьрозв’язання проблеми багато в чому залежитьвід того, наскільки правильно і глибокорозуміються поняття сутності структури та змістународного мистецтва.О.В.Сухомлинський говорив, що хорошим

вчителем може бути людина, яка, по-перше,любить дітей; по-друге, знає науку, на основі якоїпобудований навчальний предмет; по-третє, яказнає педагогіку і психологію, по-четверте, вонамайстер своєї справи [7].Чи стане майбутній вчитель майстром своєї

справи, інтелектуально та духовно багатою

особистіс тю, чи байдужим ремісником –залежить від сьогоднішнього студента. Аджесучасний вчитель повинен володіти теоретичнимизнаннями наук , закономірностями розвиткулюдини, новими педагогічними технологіями імистецтвом пізнання духовного світу учня.Вища педагогічна школа повинна готувати

відповідального, дисциплінованого і разом з тимініціативного, творчо мислячого фахівця. Учителітрудового навчання мають добре знати науковіоснови головних галузей виробництва та їхзагальний науковий техніко-економічний потенціал.Від підготовки вчителів залежить реалізаціязавдань і змісту освітньої галузі “Технологія”,підготовленість учнів до самостійного життя.На основі трудового виховання формуються

такі особистісні якості учнів, як працелюбність,господарність, бережливість, акуратність,естетичний смак , естетичне с прийняттянавколишнього середовища, шанобливе ставленнядо людей праці. Тому така підготовка молоді єважливою умовою підвищення продуктивностіпраці, збереження наукового рівнягосподарювання.На наш погляд, декоративно-ужиткове

мистецтво має унікальні можливості впливу наособистість та формування у неї рис громадянинаУкраїни. У мистецтві ідеї суспільства зливаютьсяз естетичними у нероздільну єдність, котра маєунікальні можливості впливу на особистість уформуванні національної свідомості. Особливостіздійснення такого процесу стали предметомвивчення вчених та практиків педагогічної ниви.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Теоретичні проблеми професійної підготовки іформування особистості вчителя розглянуто впрацях О.А.Абдуліної, О.А.Дубасенюк ,І .А.Зязюна, М.П.Лещенко, І .Ф.Прокопенка,С.О.Сисоєвої, В.О.Сластьоніна, О.С.Солодухіної;зміст і методи навчання у вищих навчальних

Наталія Дубова, кандидат педагогічних наук, доцент,завідувач кафедри художньо-технічної творчості

Уманського державного педагогічного університетуім. Павла Тичини

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯТРУДОВОГО НАВЧАННЯ НА НАЦІОНАЛЬНО-

КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЯХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУУ статті розкривається один із критеріїв підготовки майбутнього вчителя трудового

навчання – залучення його до вивчення народних традицій, ремесел, обрядів.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯНА НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЯХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

© Н. Дубова, 2006





закладах у публікаціях І .М.Богданової,О.Бульвінської, П.М.Воловика, А.С.Линди,В.О.Онищука, М.М.Фібули, С.У.Гончаренко,Р.С.Гуревича, В.А.Козакова, О.Г.Мороз ,В.К.Сидоренка та ін. Окремі питання вихованняособистостi на традицiях i звичаях українськогонароду вис вітлені в працях В.Киричок ,М.Лєщенко, Л.Масол, О.Савченко, В.Сироти,О.Рудницької, Г.Тарасенко, В.Тименка,Т.Шевчука та ін.Вивчення традицій народної художньої

творчості містить у собі значний педагогічнийаспект, адже, пізнаючи звичаї та традиції народу,людина глибше розуміє свою сутність, що сприяєпоглибленню художніх інтересів і смаку, розвитковітворчого мислення, різноманітних умінь танавичок учнів , естетичному освоєннюнаціональної художньої культури.У розв’язанні цього складного питання

важлива роль належить учителю обслуговуючоїпраці сучасної національної школи. Учительповинен сформувати в учнів справжню любов таповагу до рідного народу, його звичаїв, знання проісторичні витоки народного мистецтва, розкритибагату художню спадщину народного мистецтва,віднайти імена видатних майстринь, залучити довідвідування місцевих музеїв, стати активнимучасником збору та вивчення особливостейдекору в одязі, на побутових ужиткових виробах,тобто забезпечити знайомство з живоюкультурною пам’яттю народу та його спадщиною.Мета статті полягає у науковому та

організаційно-педагогічному розв’язанніпроблеми прилучення майбутніх учителівтрудового навчання до національної культури упроцесі засвоєння ними народних трудовихтрадицій на заняттях з трудового навчання.З метою розв’язання завдань дослідження нами

проаналізовано та узагальнено психолого-педагогічну, спеціальну та методичну літературущодо духовного розвитку особистості і формуванняу неї загальнолюдських та культурно-національнихцінностей, визначено завдання і складові частинитрудового виховання в національній школі, а такожроль та місце народного мистецтва у трудовомувихованні молоді.Виклад основного матеріалу. Виховання

громадянина своєї держави, формування у молодінаціональної свідомості, любові до рідної землі,свого народу, прищеплення шанобливого ставленнядо культури, звичаїв і традицій українців –обов’язок учителів трудового навчання.Збагачення світогл яду підростаючого

покоління за рахунок глибокого та різнобічноговивчення народних художніх традицій є одним із

важливих засобів виховання особистостігромадянина України. Це вивчення невід’ємне відпізнання художньої природи народного мистецтва,його історії, оцінки сучасного стану, діалектикитрадиції та новаторства, бо кожний вид народноїтворчості має власну іс торію, тільки йомупритаманні художньо-виражальні засоби:матеріал, мову, способи передачі відомого,знайденого, тобто свою традицію.Процес навчання народним традиціям у світлі

концептуальних вимог, поставлених до оновленоїукраїнської школи, має в собі великий освітній тавиховний потенціал, що, з одного боку, спираєтьсяна визначну матеріальну та духовну культурународу, глибоко національну за суттю, змістом іхарактером, а з іншого – спрямований назабезпечення гармонійного формуванняособистості на основі індивідуального підходу дорозвитку її творчих здібностей.Традиція походить від латинського traditio –

передача, тобто те, що перейшло від одногопокоління до іншого, що успадковане відпопередніх поколінь. Головною умовою існуваннятрадиції є її збереження і передача. Традиціяпроявляється у в игляді усталенихстереотипізованих норм поведінки, звичаїв ,обрядів, свят суспільних ідей, морально-етичнихелементів тощо.Традиційними можуть бути ідеї, погляди,

смаки, звичаї, пісні, свята, риси особистості.Традиції за поширенням можуть бути сімейними,регіональними, національними, загальнолюдськими,за змістом – прогресивними, консервативними інавіть відкрито реакційними. Для успішногорозвитку людського суспільства важливою єзакономірність: цілеспрямована діяльність людейведе до виникнення нових елементів культури –інновацій, які розвиваються у межах певногосуспільства і традиціоналізуються.До трудових традицій належать ті норми і

звичаї, які пов’язані з організацією праці, її видами,способами виконання, виготовленням знарядьпраці та їх використанням . Трудові традиції єнайбільш стійкими. Особливою стійкіс тювідрізняються народні традиції, тому щорозповсюдженість традиції впливає на її стійкість.Народні трудові традиції є тим соціальниммеханізмом, за допомогою якого здійснювалисянаслідування й успадкування підростаючимпоколінням морально-трудовог о досвіду.Узагальнений морально-трудовий досвід народув традиціях, природно, впливав на всі сторонисуспільного життя: погляди, переконання, нормиповедінки, звички і підтримувався також силоюгромадської думки. Цим самим з допомогою





71 Молодь і ринок №6 (21), 2006

передусім трудових традицій та інших соціальнихмеханізмів створювалась модель формуванняособистості взагалі, та її морально-трудовогостановлення, зокрема. У взаємодії механізмівпередачі морально-трудового досвіду булизапрограмовані ті якості особистості, якихвимагало у минулі століття аграрне виробництвоУкраїни.Характерологічною ознакою традицій є те, що

вони включають емпірично знайдені і перевіреніпрактикою способи трудової діяльності людей тавідповідної їх поведінки. Виконуючи функцію“залучення” підростаючого покоління до багатогоморально-трудового досвіду, традиції служатьпровідним етнопедагогічним фактором , щовирішально впливає на здійснення передачісуспільних цінностей від покоління до покоління,формування внутрішньої єдності і національноїсвоєрідності культури народу. Отже, вонисприяють, тим самим , цілеспрямованомурозвитку особистості.Однак зв’язок традицій з формуванням

морально-трудових якостей особистості непрямий, а є для неї лише системою соціальнихустановок, ціннісних орієнтацій. Складність тутпередус ім у процес і перетворення знань,морально-трудового досвіду у переконанняособистості. Голов не, щоб вони сталиособистісно-значущими для молодої людини,тобто, щоб традиції інтегрувалися особистістю.Отже, народні трудові традиції – це морально-трудовий досвід народу, ідеали, засоби підготовкипідростаючого покоління до праці, котрі склалисяісторично, передавалися з покоління в поколінняусталеним способом та підтримувалися силоюгромадської думки [2].Основними напрямами оновлення системи

роботи школи повинні стати: відродженнянаціональної самобутності; максимальневрахування і розвиток індивідуальних здібностейі нахилів учнів ; забезпечення демократичнихзасад з пріоритетом загальнолюдських цінностейі моралі; відповідність освіти світовим критеріям.Кожне нове покоління включається у вже

існуючу національну систему виховання, якавідображає історичні, екологічні, географічні,етнографічні і психологічні особливості певногонароду, адекватна його світосприйманню ісвіторозумінню, його самобутньому культурно-історичному шляху розвитку.Витоки української національної системи

виховання сягають глибин сивої давнини.Протягом століть вона встановлювалась,розвивалась, удосконалювалася, зберігаючись ізахищаючись від руйнівного впливу як

чужеземних загарбників, так і власних реакційнихшовіністичних політичних сил.З глибин століть набирала розвитку розмаїта

українська творчість. Багатогранна тематично іжанрово, вона і нині є могутнім джерелом засобів,методів і прийомів національного виховання.Практично прилучаючись до народних

традицій, учнівська молодь вбирає у себефілософський, психологічний, ідейно-моральний таестетичний зміст, у неї формуються поняття процінність народних традицій, національнасамобутність, творче ставлення до навколишньоїдійсності.Національні традиції – широке філософсько-

педагогічне поняття. Як педагогічний феномен –це основа і комплексний засіб національноговиховання, центральний структурний компонентукраїнського народознавства.Національні традиції об’єднують звичаї,

обряди, ритуали, моральні норми, естетичніцінності, правила поведінки, елементиматеріальної та духовної спадщини, щозберігаються, розвиваються і передаютьсяукраїнським народом протягом століть.Виховання молоді на національно-культурних

традиціях українського народу – спеціальноорганізований цілеспрямований процесстановлення громадянина України, відтвореннятрудових, морально-побутових, художньо-естетичних знань, умінь і навичок, які були засвоєній запроваджені українським народом у життявпродовж усього періоду існування.Відбір і розвиток кращих народних традицій

мають велике культурно-виховне значення.Наповнюючи собою побут, оточуючи людину вповсякденному житті, національне мистецтвосприяє вихованню патріотизму. Якщо речі, середяких живе народ, йому близькі, задовольняютьйого потреби і естетичні почуття, якщо ці речірозкривають особливості характеру народу тайого історії, то цим вони підсилюють гордістьлюдей за свою національну художню культуру.Виховання підростаючого покоління для кожної

нації є найважливішим чинником розвиткунаціональної культури. Передача всіх культурно-іс торичних традицій батьків, дідів і прадідівзавжди гарантувала в ічність життя нації.Передача трудового досвіду від батька синові,від матері дочці стало однією з засад народноговиховання, а сама праця розглядалася як головнийобов’язок людини і як важливий засіб вихованняпідростаючого покоління.Система традицій нашого народу є

результатом його виховних зусиль протягомбагатьох в іків . Через цю сис тему народ





72

відтворював себе, свою духовну культуру, свійхарактер та психологію в історичному процесізміни поколінь. Спадковість поколінь, вірністьдітей традиціям батьків , народ розглядав якосновний закон свого життя.Традиції народу з сивої давнини завжди були і є

невичерпним живильним корінням нашої духовності,національної самосвідомості. Не знаючи цьогобезсмертного народного скарбу, не можна впевненокрокувати вперед і оновлювати суспільство назасадах демократії. Народна духовність, якатрансформується через етнопедагогіку, стаєнезмінним союзником у протистоянні бюрократизму,національному нігілізму, бездушності та іншимдеформаціям суспільного життя. Відродити забутінародні традиції й обряди, збагатити їх сучаснимжиттям, поставити їх моральні та духовні принципина службу виховання підростаючого покоління –головна мета діяльності сучасної української школи.Не випадково К.Д.Ушинський відзначав, що

“виховання, створене самим народом і побудованена народних основах, має ту виховну силу, якоїнема в найкращих системах, побудованих наабстрактних ідеях або запозичених в іншогонароду”. Ставлення людини до праці залежить,насамперед, від виховання, від того, який прикладподають дитині її батьки, вихователі, вчителі, зякими людьми зустрічається вона на своємужиттєвому шляху. Практично залучаючись дотрадицій, звичаїв молодь вбирає в себе їхфілософський, моральний, психологічний таестетичний зміст, поступово розширюючи ізміцнюючи зв’язок з рідним народом, нацією.Адже кожен народ має свої трудові традиції,супутні їм звичаї, обряди та свята, становленняяких відбувалось протягом століть [2].Відомий дослідник народного мистецтва

М.Р.Селівачов зазначав, що “значення оточуючихнас речей ніколи не обмежуються однимпрактичним вузькоутилітарним вживанням. Будучипов’язаними із задоволенням тих чи інших потреб,вони завжди викликають у нас різноманітні почуттяі думки, бажання і прагнення, задоволення чинезадоволення і т.д., інакше кажучи, завжди несутьв собі якесь психологічне навантаження” [6].У переліку основних шляхів реалізації концепції

національного виховання вказується, що “унавчальному та позанавчальному виховномупроцесі мусять знаходити відображення традиції,звичаї, ремесла, духовна і матеріальна культуранароду” [4].Діалектичну взаємодію елементів національної

культури і народного мистецтва влучно висловивО.Канцедикас , говорячи, що “…етнічне інаціональне проявляється в народному мистецтві

органічно, виникаючи як наслідок певнихособливостей духовної структури даного етносуі зберігаючись разом із збереженням цихособливостей. Це і є основою для формування внадрах народної культури специфічних художніхзасобів, сукупність яких нерідко розглядається як“національний стиль”. Мала рухливість форми ународному мистецтві приводить, у свою чергу, дотого, що “національний стиль” на певному етапірозвитку країни стає основою національноїкультури взагалі” [3].Висновки. Звичаї і традиції завжди

закріплюють досягнення в громадському іособистому житті, є важливими соціальнимизасобами стабілізації суспільних відносин. Вонизавжди виконують роль соціальних механізмівпередачі новим поколінням взаємин старшихпоколінь, відтворюють у житті молодих поколіньці взаємини. Втілюючись у форму масових звичок,підтримуючись силою громадської думки, звичаї ітрадиції набувають величезної стійкості, стаютьпевним чином охоронцями досягнень минулого.Отже, теоретичний аналiз психолого-

педагогiчних дослiджень проблеми підготовкимайбутнього вчителя трудового навчання засвiдчив,що відродження традиційних художніх ремесел насучасному етапі соціального розвитку людстваможе прислужитись розв’язанню цілого рядупедагогічних і загальноекономічних проблем.Зокрема, підготовка майбутнього вчителя трудовогонавчання повинна базуватись на сформованості внього загальнолюдських цінностей, завдякибезпосередньому залученню до вивчення народнихтрадицій, ремесел, обрядів, а також практичномувідтворенню у своїх виробах набутих вмінь.

1. Вілович І. Виховна робота зі студентамив процесі вивчен н я народних промислів //Трудова підготовка в закладах освіти. – 1998.– №3. – С. 48.

2. Дроб’язко П.І. Українська національнашкола: Витоки і сучасність. Посібник. – К.:Вид. центр “Академія”, 1997. – 286 с.

3. Канцедикас А . Искусство и ремесло: Квопросу о природе народного искусства. – М.:Изобр. искусство, 1977. – 120 с.

4. Концепція національного виховання //Освіта. – 1996. – 7 серпня.

5. Мартинюк І.В. Національн а системавихованн я: шляхи реалізації //Рідна школа. –1994. – №3 – 4. – С. 13 – 17.

6. Селівачов М.Р. Народн е мистецтво йсучасність. – К.: Знання, 1980. – 48 с.

7. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю.– К.: Рад. школа, 1979. – 254 с.






73 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. У сучасних умовахвища освіта є головним чинником, що визначаєрівень економічного і соціального розвиткусуспільства. Статистика констатує значнезростання наукових даних і науково-технічноїінформації майже з усіх галузей знань. У зв’язкуз цим вищі школі рекомендовано переноситиакцент з транслювання (переказу і засвоєння)матеріалу на вміння самостійно здобувати йвикористовувати знання (студентів необхідновчити, так би мовити, породжувати знання) [3].З кожним днем стає дедалі важче засвоювати

величезні обсяги інформації, на перший планвиходить завдання навчити людину знаходитинеобхідні для неї знання й ефективновикористовувати їх у професійній діяльності.Звідси випливає необхідність поступовогопереходу від програм навчальних до програмосвітніх у широкому значенні цього поняття.На вищу освіту покладаються завдання

орієнтуватися на запити ринку праці і відповідатиїм, аналізувати, прогнозувати, створювати новіробочі місця, відповідно до умов часу готуватифахівців, передбачити динаміку змін на ринкуробочої сили тощо. Рівень освіти є не тількинаслідком, але й необхідною умовою науково-технічного прогресу.Загалом визначальними критеріями освіти в

рамках Болонського процесу є якість підготовкифахівців; зміцнення довіри між суб’єктами освіти;відповідність європейському ринку праці;мобільність; сумісніс ть кваліфікації напіслявузівському етапі підготовки; посиленняконкурентоспроможності Європейської системиосвіти [3].Таким чином, сучасний рівень навчання

вимагає використання у навчальному процесірізноманітних інноваційних технологій (ІТН),спрямованих на опанування студентами основмайбутньої професії та його всебічний розвиток.І це, в першу чергу, використання комп’ютерних

програм з графічних побудов, контролю знань,доступу до Інтернет тощо.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Аналіз психолого-педагогічної, методичної інаукової літератури свідчить, що незважаючи назначну кількість досліджень, поки що не існуєзавершеної методичної системи, орієнтованої навикористання ІТН під час вивчення графічнихдисциплін. Ураховуючи сучасні вимоги допрофесійної підготовки фахівців, впровадженняІТН у процес графічної підготовки вимагаєподальшої конкретизації і розробки.Таким чином, необхідність і своєчасність

дослідження інноваційних технологій зумовлені, зодного боку, постійно зростаючим обсягомтехнічних знань, що генеруються, а з іншого –неможливіс тю забезпечити їх адекватнепредставлення у відповідних навчальних курсахтрадиційною педагогічною системою.Виклад основного матеріалу дослідження.

Інформатизація суспільства – об’єктивний процес,пов’язаний із підвищенням ролі й впливуінтелектуальних видів діяльності на всі аспектижиття людини. Сьогодні важко уявити сучаснепромислове підприємство чи конструкторськебюро без комп’ютерів і спеціальних програм,призначених для розроблення конструкторсько-технічної документації чи проектування виробів.При цьому інформатизація освіти є ключовою

умовою успішного розвитку процес івінформатиз ації суспільства і потребуєпріоритетного забезпечення відповіднимиресурсами. Це процес підготовки людини доповноцінного життя в умовах інформаційногосуспільства.Доступність інформаційних ресурсів у наші дні

– один із вирішальних факторів ефективностідіяльності людини. Більшість вчених (В.Ю. Биков,І.М. Дичківська, В.О.Кудін, В.Д. Руденко та ін.)ставлять його в один ряд з фондом знань і умінь,якими володіє людина [1; 4; 5]. Отже, інформаційні

Галина Райковська, кандидат педагогічних наук, доцентЖитомирського державного технологічного університету

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ ГРАФІЧНИХ

ДИСЦИПЛІНСтаттю присвячено проблемі використання інноваційних технологій в навчанні

графічних дисциплін у вищих технічних закладах, у зв’язку з європейською орієнтацієюУкраїни загалом та входженням України до Європейського освітнього і наукового простору.А також розкрито методологічні основи використання комп’ютерних графічних програм.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ НАВЧАННІ ГРАФІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

© Г. Райковська, 2006




74

ресурси – найважливіший фактор не тільки освіти,а й сучасного виробництва.Проникнення сучасних інноваційних технологій

у сферу освіти до зволить педагогаммодернізувати цілі, зміст, методи, засоби іорганізаційні форми навчання.

Педагогічна технологія функціонує як наука,що досліджує найраціональніші шляхи навчання, іяк система способів, принципів і регулятивів, якізастосовуються у навчанні, і як реальний процеснавчання. Але з яких би боків її не розглядати,головне в педагогічній технології – розроблення,деталізація інструментальних аспектівпедагогічних процес ів . І створення новоїтехнології, як правило, є наслідком незадоволеннярезультатами навчання й виховання, а такожнеефективністю педагогічної діяльності якпрофесійного експромту.Слово “інновація” у перекладі з латині означає

“новоутворення”. Концепція інноваційної освітивиходить з того, що розвиток не лише науки, а йметодологій різних видів діяльності має бутипокладений в основу сучасної вищої освіти.Отже, ІТН набувають особливого значення ще

й тому, що сприяють опануванню методологієюдослідження, проектування та інших видівінтелектуальної діяльності, оскільки випускниківвищої школи слід готувати саме до неї. Еволюційні

зміни повинні ґрунтуватись на науковійраціональності та збереженні всього позитивного,що було напрацьоване в попередні десятиліття. Іце дає підстави визнати, що інноваційні технологіїзароджуються, розвиваються і гармонічновзаємодіють, поряд з традиційними (рис. 1).

Як відомо, норма зберігає те, що існує, аінноваційна діяльність його змінює. Це свідчитьпро необхідність бережливого ставлення дотрадиційного навчання, в лоні якого зароджується,формується і функціонує нове.Наукові інтереси педагогічної інноваційної

діяльності пов’язані насамперед з вивченнямінноваційних технологій у системі освіти івиховання. Вони реалізуються як цілеспрямованізміни цілей, умов, змісту, засобів, методів, формдіяльності, яким властиві новизна, високийпотенціал підвищення ефективності діяльностізагалом або у певних їх сферах, здатністьзабезпечити довготривалий корисний ефект,узгодженість з іншими нововведеннями.Завдяки цим особливостям інноваційні

технології принципово відрізняються відтрадиційних (табл. 1).Процес становлення нової педагогічної

технології охоплює такі етапи:виникн ен н я сусп ільн ої потреби

фундаментальні дослідження розроблення

Зрілість традиції

Становлення традиції

Руйнація інновації. Зародження традиції

Зрілість інновації

Становлення інновації

Руйнація традиції. Зародження інновації

Рис. 1. Діалектика взаємоперетворення інноваційних і традиційних технологій






75 Молодь і ринок №6 (21), 2006

нових технологій відображенняновостворених техно логій у навчальн о-програмн ій та навчальн о-методичн ійдокументації.Будь-яка педагогічна технологія може

функціонувати на таких рівнях:1. Загальнопедагогічний.Загальн одидактична, загальн овиховн а

технологія репрезентує цілісний освітнійпроцес у регіон і , освітн ьому закладі, напевному рівні навчання чи виховання.

2. Предметно-методичний – йдеться прозастосуванн я педагогічн ої технології якокремої методики, тобто як сукупн істьметодів і засобів реалізації певного змістунавчанн я та вихованн я у межах одногопредмету.

3. Локальний (модульний) – зорієнтованана цей рівен ь педа гогічн а технологіяреалізується як технологія окремих частиннавчально-виховн ого процесу, розв’язанн яокремих дидактичних і виховних завдань.Отже, проведене дослідження дає підстави

констатувати, що саме предметно-методичний

рівень передбачає розроблення і впровадженняінноваційних засобів з вивчення графічнихдисциплін, і структуру інноваційної технологіїнавчання утворюють:

- концептуальна основа;- змістовна частина, яка охоплює: постановку,

максимальне уточнення, формулювання цілей(загальних і конкретних) щодо досягн ен нярезультатів; зміст навчального матеріалу;

- процесуальна частина, до складу якої входятьтакі компоненти: орган ізація навчальн огопроцесу відповідн о до поставлених цілей;методи і форми навчальн ої діяльн ості;управління навчальним процесом (оцінюваннярезультатів навчання, корекція навчання, якаспрямована на досягнення поставлених цілей);заключна оцінка результатів.Нині погляди українських педагогів усе

частіше спрямовуються до впровадженнякомп’ютерних технологій навчання(дистанційного навчання) як інноваційноїпедагогічної технології. Поява дистанційноїосвіти – це закономірний етап розвитку таадаптації освіти до сучасних умов.

Таблиця 1 Відмінності між традиційними і інноваційними технологіями

в графічній підготовці

Характеристика процесу навчання Традиційний процес Інноваційний процес

Кінцева мета Задоволення традиційної, суспільної потреби

Задоволення нової суспільної потреби

Шляхи досягнення мети Їх небагато. Оптимальні серед них: лекції, практичні заняття, контрольні роботи, самостійна робота

Їх може бути багато . Для вибору оптимального необхідне вироблення стратегії інноваційної діяльності

Ризик при досягненні мети Низький Високий

Тип процесу Неперервний Перервний

Керованість процесом, можливості планування

Висока керованість. Оптимальні можливості планування

Керованість низька. Необхідне стратегічне планування

Плани Короткострокові Довгострокові (поступове опанування графічними знаннями за рівнями складності). Можливе їх коригування

Розвиток системи, в межах якої здійснюється процес

Збереження рівня розвитку (середній)

Перехід на новий рівень розвитку. Необхідне розроблення проекту і програми реалізації стратегічних змін

Ступінь узгодженості інтересів учасників процесу

Високий Високий (підвищення творчої активності)

Форми організації Жорсткі, засновані на нормах і регламентах

Гнучкі (навчання може здійснюватись у зручний для студента час та у зручному місці)





76

Комп’ютерні технології спрямовані на:підготовку особистості інформаційногосуспільства; формування умінь працювати зінформацією; розвиток комунікативнихздібностей; формування дослідницьких умінь таумінь вибору оптимальних рішень; забезпеченнявеликим обсягом якісної інформації.Слід зауважити, що науково-обґрунтоване

застосування комп’ютерних програм у вивченніграфічних дисциплін, розробка перспектив тапрогнозів упровадження ІТН вимагає проведенняфундаментальних та прикладних психолого-педагогічних досліджень, які мають обґрунтовуватидоцільність проникнення нових технологій.Для раціонального використання ІТН в

графічній підготовці необхідно:- забезпечити позитивний вплив роботи з

ними на мотивацію навчально-пізнавальн оїдіяльності. Потрібно розробити адекватнийінтерфейс, що забезпечить психологічнийкомфорт у процесі використання відповіднихзасобів;

- чітко визначити мету застосування данихскладових ІТН і перевірити їхпідпорядкован ість загальн им цілям тазавданням навчання на поточному етапі;

- визн ачити місц е засобів ІТН(інтерактивного комплексу) у системі іншихдидактични х засобів, їх сумі сн ість ізобраними методами навчанн я, визн ачитичас, форми та прийоми використанн я(демонстрація, самостійна робота тощо);

- сформулювати очікувані результати таспланувати навчальну діяльність студентіввідповідн о до них. Сучасн і комп’ютерн ітехнології побудован і згідн о з ідеямигіпертексту, тобто припускаютьполіваріантність у їх використанні, вільнепересування користувача в інформаційномусередовищі;

- передбачити можливий негативний впливі розробити заходи щодо його уникнення.Активізація навчально-пізнавальної діяльності

с тудентів на основі використання засобівінформаційних комп’ютерних технологійнасамперед пов’язана з можливістю візуалізаціїскладних г рафічних побудов , розвиткомпросторового мислення та новаторського підходудо розв’язання суспільних завдань. Сьогодні вжесаме життя вимагає розробки та впровадженняв навчальний процес нових інформаційнихтехнологій.Інноваційні технології в графічній підготовці

передбачають самостійну роботу студентів підчітким керівництвом викладача, який виступає в

ролі організатора-консультанта. При цьому порядз формуванням у студентів знань, умінь танавичок забезпечується розвиток їхніхособистісних якостей.Аналіз наукової літератури дозволив виділити

такі аспекти інноваційної технології навчання:- урахування принципу ментальності у

процесі сучасної освіти;- використання інн оваційн их програмно-

методичних засобів навчання;- обґрунтування перцептивного механізму

спілкування у навчальній діяльності за схемою“студент – викладач”.Такий підхід вимагає нашої уваги до процесу

освітнього розвитку студентів, який врахував бияк індивідуальні риси, так і їх конкретну навчальнудіяльність, що дозволило б студентам самостійноїї регулюв ати, контролювати, а відтаксамовизначитися та реалізуватися в ній. Зокрема,механізм перцептивного сприйняття формуєцілісний образ студента як індивідуальності черезціннісно-смислове осягнення навчальногоматеріалу за допомогою комп’ютерногопрограмного забезпечення ( інтерактивногокомплексу) . Внаслідок цього актуалізуєтьсяментальний досвід студентів, визначається місцеграфічної діяльності у загальному процес інавчання, встановлюються міжпредметні зв’язкиі поняття. Разом з тим слід зазначити, що новіінформаційні технології, підвищуючи активністьстудентів, ведуть до перебудови навчальногопроцесу в бік самостійних форм навчання зіскороченням кількості лекцій. Аналогічно до того,як автоматизація промислового виробництвапереносить центр ваги праці спеціаліс та напідготовку та налагодження виробничих систем,так і комп’ютеризація навчання збільшує роботувикладача з підготовки навчального процесу,написання й удосконалення навчальних програм.Якщо при підготовці нового лекційного курсупотрібно в середньому вісім годин підготовки наодну годину лекцій, то на одну годину роботинавчальної програми потрібно 250 годинпідготовки. Таким чином , нова інформаційнатехнологія стає економічно ефективною лише привисокому рівні централізації і стандартизаціїрозробки навчальних програм із широкимтиражуванням.Однією з ключових позицій інноваційних

технологій при вивченні графічних дисциплін єбазова під готовка в галузі інженерноїкомп’ютерної графіки. Розвиток обчислювальноїтехніки, винахід персональних комп’ютерів іграфічних дисплеїв як технічних засобіввідображення графічної інформації привели до






77 Молодь і ринок №6 (21), 2006

появи засобів генерації графічних зображень іавтоматизо ваного виконання к реслень –комп’ютерної графіки. Комп’ютерна графіка –сукупність методів і способів перетворення задопомогою комп’ютера даних у графічнезображення і графічного зображення у дані(Державний стандарт України ДСТУ 2939-94.“Система оброблення інформації. Комп’ютернаграфіка. Терміни та визначення”).На сьогоднішній день інженерна комп’ютерна

графіка дозволяє:- здійснювати двомірне проектуванн я та

оформлення креслень;- виконувати тривимірн е моделюванн я

(каркасне, поверхневе та твердотільне);- автоматично отримувати на основі

об’ємної моделі плоскі зображення її проекцій,які потім можуть бути доопрацьовані;

- здійснювати фотореалістичну візуалізаціюмоделей (налаштовувати точку зору таосвітлен ня, призн ачати об’єктам візуальнівластивості реальних матеріалів, застосовуватиспеціальні ефекти, що імітують природніспостереження);

- здійснювати обмін даними.У комп’ютерній графіці використовують

геометричну версію математичного моделювання:дво- , три- та п-вимірні (п > 3) зображеннярозглядають як такі, що складені з точок, ліній таповерхонь (цей підхід традиційно вважаютьнайнаочнішим та найзручнішим). Таким чином,підсумовуючи вищесказане, можна зробитивисновок, що інженерна комп’ютерна графікасприяє розвитку просторового, технічногомислення, набуттю професійних навичок і впливаєна самовдосконалення особистості.З позиції дослідження основою навчання з

використанням ІТН виступають дидактичніпринципи, які нами розглядаються як рекомендації,що спрямовують педагогічну діяльність інавчальний процес у цілому. Виділено наступні їхгрупи:

- орієнтован ість на розвиток особистостімайбутнього фахівця;

- відповідність змісту навчання сучасним іпрогнозуючим тенденціям розвитку науково-техн ічного прогресу;

- забезпечен ня безперервності навчання;- інформатизація та технічне оснащення;- оптимальне поєднанн я індивідуальних і

групових форм орган ізації на вчальн огопроцесу;

- раціон альн е використанн я сучаснихметодів і засобів навчання на різних етапах;

- відповідність професійн ої підготовки

фахівців вимогам кон кретної сферидіяльності;

- забезпеченн я конкурентоспроможностімайбутнього фахівця.У навчальній діяльності з використанням ІТН

акцент переноситься на діяльність студента зсамоуправління. Таким чином, система принципівповинна доповнитись ще такими, як:

- раціональн е поєднання централізації ідецентралізації, що передбачає створення умовдля прийняття оптимальних управлін ськихрішен ь і викладачами, і студентами,покращенн я координації їх дій, підвищенняефективності навчального процесу;

- об’єктивн ість і повнота інформації вуправлінні навчальн им процесом;

- принцип нових задач – постійн ерозширення можливостей самовдосконалення.Загалом традиційні та інноваційні технології

мають бути застосовані залежно від навчальнихцілей і навчальних с итуацій. Вони здатнізабезпечити одну з найважливіших педагогічнихумов навчання, на якій наголошують психологи іпедагоги – багатоканальність і полімодальністьсприйняття інформації.Висновки. Результати проведеного аналізу

доводять, що інноваційні технології навчання звисокою ефективністю можуть функціонувати навсіх рівнях навчальної діяльності.Узагальнюючи, слід визнати, що студенти

вищого навчального закладу повинні оволодітипрофес ійно-орієнтованими комп’ютернимитехнологіями, вміти їх використовувати вподальшій діяльності в умовах інформаційногосуспільства. І використання інноваційнихтехнологій при вивченні графічних дисциплін будеефективним за умови проектування і створеннянового навчально-предметного середовища.

1. Биков В.Ю., Руденко В.Д. Системи управлінняінформаційними базами даних в освіті. – К.: ІЗМН,1996. – 288 с.

2. Ванін В.В., Перевертун В.В., Надкернична Т.О.Комп’ютерна інженерна графіка в середовищіAutoCAD: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2005. – 336 с.

3. Вища освіта України і Болонський процес:Навчальний посібник / За ред. В.Г.Кременя. Авторськийколектив : М .Ф. Степко , Я .Я . Болюбаш, В .Д,Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин. – К.: Освіта, 2004.– 384 с.

4 . Дичківська І.М . Інноваційні педаг ог ічнітехнології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав,2004. – 352 с.

5. Кудін В.О. Засоби масово ї інформації тапрофесійна освіта: Філософсько-педагог ічнийаспект дослідження. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2002. –207 с.





78

Постановка проблеми. Творча активністьстудента виступає передумовою ефективногозасвоєння нового навчального матеріалу, умовитворчого перевтілення знань, що були здобуттіраніше, саморозвитку, а також психологічноюумовою ефективності системи навчання тавиховання.У даному контексті слід зазначити, що деякі

теоретичні та методичні аспекти підготовкивчителя початкових клас ів до здійсненнявикладання предметів освітньої галузі“Технології” залишаються недостатньовивченими. Серед них і проблема формуваннятворчої активності студентів.Аналіз останніх досягнень з проблеми.

Сучасні дослідження у цій сфері торкаютьсяудосконалення тільки певних напрямів професійноїпідготовки вчителя-класовода: виявлення умовпокращення готовності студентів дорозвивального трудового навчання у початковихкласах (Н.В.Котелянець) [4], до пропедевтичногонавчання молодших школярів технологіїрослинництва в умовах сільських шкіл (О.А.Біда),до викладання художньої праці (В.М.Сирота),формування художньо-графічних умінь і навичокмайбутніх учителів початкових класів (О.В.Саган)тощо. Деякі науковці, зокрема В.Я.Даниленко,вивчаючи історію та перспективи розвиткудизайнерської освіти в Україні, займаютьсярозробкою методів формування творчоїактивності майбутніх дизайнерів, В.А.Моляко, іВ.Я.Даниленко пов’язують формування творчоїактивності з подоланням бар’єрів творчості,виділяючи при цьому різні шляхи їх подолання.А.М.Матюшкін, розглядаючи це питання в

загальному контексті, проблему формуваннятворчої активності особистості розкриває черезрозв’язання творчих завдань.Варто підкреслити, що зниження інтересу

майбутніх учителів початкових класів до проблемтворчого потенціалу особистості за останній часмає під с обою суб’єктивне підґрунтя –однобокість діяльності системи вузівськоїпедагогічної освіти. Але, по суті, навіть цепідґрунтя у поєднанні з об’єктивними причинамиекономічного, політичного, соціального плану незнижує реальної актуальності означеної проблеми[3, 54].Саме тому ця стаття має на меті розглянути

й порівняти різні підходи до формування творчоїактивності саме стосовно підготовки майбутніхучителів початкових класів при вивченні курсу“Методика трудового навчання з практикумом унавчальних майстернях”.Основний матеріал дослідження . Не

викликає сумніву той факт, що навчити творчостінеможливо, але можливо навчитися прийомамтворчої діяльності, розвивати наявні та виявлятиприховані здібності, набувати знань та досвіду,усвідомлювати свою індивідуальність тощо.Отже, перед системою вузівської педагогічноїосвіти не стоїть завдання навчати майбутніхучителів початкових клас ів творчості. Миакцентуємо увагу на тому, що система фаховоїпідготовки розв’язує завдання розвитку творчогопотенціалу особистості студента.Під творчим потенціалом особистості

майбутнього вчителя початкових класів мирозуміємо невід’ємну складову частину сукупноїкультури студента, що вміщує наявні та потенційні

Алла Крамаренко, кандидат педагогічних наук, старший викладачкафедри теорії і методики початкового навчання

Бердянського державного педагогічного університету

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ПРИ

ВИВЧЕННІ КУРСУ “МЕТОДИКА ТРУДОВОГОНАВЧАННЯ З ПРАКТИКУМОМ У НАВЧАЛЬНИХ

МАЙСТЕРНЯХ”У статті розглядається питання творчої активності майбутніх вчителів початкових

класів при вивченні курсу “Методика трудового навчання з практикумом у навчальнихмайстернях”, про те що перед системою вузівської педагогічної освіти не стоїть завданнянавчати майбутніх учителів початкових класів творчості, а система фахової підготовкирозв’язує завдання розвитку творчого потенціалу особистості студента.

© А. Крамаренко, 2006

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ПРИ ВИВЧЕННІ КУРСУ “МЕТОДИКА ТРУДОВОГО

НАВЧАННЯ З ПРАКТИКУМОМ У НАВЧАЛЬНИХ МАЙСТЕРНЯХ”




79 Молодь і ринок №6 (21), 2006

можливості до створення чогось нового абоперетворення пізнаного.Розглядаючи питання творчої активності

студентів, неможливо залишити поза увагоюпоняття “політехнічної творчості”, яка, заВ.П.Тименком, визначається як міждисциплінарнапроектно-художня діяльність, що поєднуєелементи наукових, технічних і гуманітарних знань,інженерного конструювання та художньогомислення [7, 25].Основним критерієм творчої діяльності під час

виконання завдань з курсу “Методика трудовогонавчання з практик умом у навчальнихмайстернях” вважається новизна та суспільнезначення отриманого результату. Ці умовинеобхідні, але недостатні для того, щоб розглядатипроцес розв’язання завдань як творчість. Сучаснапсихологія основним критерієм творчостірозглядає виникнення глибокого внутріособистогохвилювання, пов’язаного з гострим бажаннямрозв’язати проблему і усвідомленням відсутностіу власному досвіді готових засобів для цього. Урезультаті студент змушений здійснювати пошукінтуїтивно.А.М.Матюшкін вважає, що такий творчий

пошук відбувається під час в иникненняпроблемно-конфліктної ситуації, у якій студентрозуміє суть проблеми, бажає її розв’язати, алеусвідомлює відсутність для цього готових засобів.У результаті виникає внутрішньоособистіснийконфлікт. У такому випадку можливі два виходи:відмова від завдання чи пропозиція оригінальногорозв’язання [6, 54]. Який вибір зробити, залежитьвід індивідуального досвіду творчої діяльності.Такий досвід набувається під час системногорозв’язання творчих завдань.Творчі завдання виступають у навчальному

процес і способом стимулювання творчоїактивності, заохочення до творчої діяльності,формування досвіду означеної діяльності, розвиткумислення студентів.В.А.Моляко переконаний, що для формування

творчої активності людині треба здолати багаторізного виду бар’єрів, які негативно впливають натворчий процес.Він виділяє два бар’єри творчості:1) зовнішні – незручне оточення, сторонні

перешкоди, відсутність позитивного психічногоклімату в колективі та т.п.;

2) внутрішні – незібраність, незацікавленість,невміння організувати свій час, незадовільнийпсихічний стан у даний момент і т.п.

Для їх подолання В.А.Моляко пропонуєздійснити низку заходів загального таспеціального психологічного характеру. До

спеціальних заходів , методів стимулюваннятворчої діяльності вчений відносить:

- розширення знань студентів з одночаснимформуванням критичного ставлення доінформації;

- надання консультацій, обговореннярезультатів праці з іншими студентами у разівиникнення утруднень;

- спеціальне стимулювання, тренуваннямислення, здібностей студентів із залученнямкваліфікованих спеціалістів в окремій областітворчої діяльності [5, 40 – 41].На відміну від попереднього науковця,

В.Я.Даниленко визначає інші бар’єри творчості,а саме:

- соціальні, до яких можна віднести зневажливеабо негативне ставлення до творчості друзів,родини, несумісність членів творчої групи тощо;

- психологічні – віра в авторитети й невіра увласні сили, побоювання ризику, недостатнягнучкість мислення тощо [1, 35].Заслуговує на увагу низка методів та прийомів,

запропонованих ученим , які спрямовані наподолання бар’єрів творчості. Ці методиформування творчої активності він охарактеризував,як “евристичні методи” та “евристичні прийоми”.До евристичних прийомів , які майбутній

учитель початкових класів може використовуватипри індивідуальній роботі, вивчаючи курс“Методика трудового навчання з практикумом унавчальних майстернях”, належать такі:

Аналогія. Створення нової техніко-естетичноїякості більше вірогідне на основі нетривіальних,неповних аналогій. Чим меншою є аналогія, тимсильніші її евристичні властивості.

Інверсія (від лат. “переворот”, “перестановка”).Зміст інверсії полягає у пошуку рішень проектногозавдання за напрямом , який є протилежнимтрадиційному. Інверсія сприяє всебічномурозвитку гнучкості мислення студента, оскількипримушує поглянути на проблему з нової позиції.

Евристичн е комбінуванн я. Цей прийомпередбачає зміну порядку роз ташуванняелементів цілого, з ’єднання їх у іншійпослідовності тощо. Прийом ґрунтується націлеспрямованому добиранні комбінаційвзаєморозташування елементів об’єкта розробки.

Перелік н едоліків. Прийом полягає ускладанні розгорнутого переліку недоліківоб’єкта, що розробляється. Після цьогоскладають список варіантів поліпшення ситуаціїпо кожному з недоліків.

Перелік контрольних питань допомагаєзменшити психологічну інерцію та упорядковуєпошук варіантів.







Переключення. Це перехід від розв’язанняоднієї сукупності завдань до іншої. Такийевристичний прийом реалізує вимоги фізіологіїрозумової праці.

Проектування у надзвичайних умовах. Сутьприйому полягає у тому, що навмисно роблятьсяспроби проектувати якийсь об’єкт у надзвичайнихумовах.

Методи колективного генерування ідейзасновані на тому, що поєднання в одній людинігенератора ідей та критика суттєво обмежує їїможливості, а часто й збіднює ідею. Звідсивипливає необхідність застосування методів, щоспрямовані на активізацію творчої діяльностішляхом свідомого відокремлення генератора ідейвід критика.Їх головний зміст полягає у колективному

обговоренні творчої проблеми в таких умовах,коли людина має змогу висловлювати будь-якіідеї. Учасники повинні намагатися комбінуватиабо вдосконалювати ідеї, що запропоновані іншимичленами групи. Необхідною умовою виступаєневимушеність атмосфери.У цілому, методи колективного генерування

ідей є засобом, який усуває не тільки психологічні,а й соціальні бар’єри творчості [2, 35].При активізації творчості важливо також

враховувати необхідність підвищення мотивації,інтересу студентів до трудової діяльності. Питаннямотивації творчої діяльності, зацікавленостіпов’язане з питанням загальної культури, вихованнятворчої особистості, на розв’язання яких повиненбути спрямований зміст фахової підготовкистудентів до викладання у початкових класахпредметів освітньої галузі “Технології”.Так, зокрема, студент вищого навчального

закладу при здобутті ступеня молодшийспеціаліст, вивчаючи курс “Методика трудовогонавчання з практик умом у навчальнихмайстернях”, має о тримати ґрунтовнутехнологічну та початкову методичну підготовку.До арсеналу методичної підготовки молодшогоспеціаліс та повинні входити теоретичнеоволодіння метою, завданнями , змістом ,методами трудового навчання молодшихшколярів та практичне опанування вміннями:добирати об’єкти навчальної праці, формуватиспеціальні трудові вміння, елементи культурипраці, оцінювати діяльність учнів, здійснюватиміжпредметі зв’язки. Основними формаминавчання виступають заняття практикуму, лекції,лабораторні роботи та лабораторні заняття вшколі. Апробація засвоєного відбувається набезвідривній практиці у процес і проведенняпробних уроків.

Оволодіння зазначеним рівнем у повномуобсязі є обов’язковою сходинкою для підйому навищий ступінь підготовки вчителя початковихкласів – ступінь бакалавра.Основна увага тут приділяється всебічній

теоретико-методичній підготовці вчителя довикладання у початковій школі предметів освітньоїгалузі “Технології”. Студенти знайомляться іззагальними основами сучасного виробництва,засвоюють теоретичні основи методики трудовогонавчання, вивчають зміст державного стандартуосвітньої галузі “Технології” для початкової школи,опановують теоретико-методичними аспектамивикористання ігрових форм організації діяльностіучнів I – IV класів і т.д.Про готовність бакалавра початкового

навчання до творчої роботи в школі маютьсвідчити ґрунтовні теоретичні знання та практичнівміння мотивовано обирати варіант навчальноїпрограми предметів освітньої галузі “Технології”,вести календарно-тематичне планування,розробляти конспекти уроків та позакласнихзаходів з використання інноваційних,нестандартних підходів до організації навчально-виховного процесу в початкових класах,формувати у школярів основи культури праці,удосконалювати загальнотрудові вміння. Увузівському навчальному процес і головненавантаження несе лекційний курс, на практичнихзаняттях перевага надається активним методамроботи.Наступним етапом у ступеневій підготовці

майбутніх учителів початкових клас ів довикладання предметів освітньої галузі“Технології” є навчання за профес ійноюпрограмою спеціал іс та, яка включаєознайомлення студентів з актуальнимипроблемами даної освітньої галузі. Дисциплінаспеціалізації містить набір програм варіативногозмісту за вибором студента і передбачає вивченняспеціальних теоретико-методологічних аспектівпроблем розвитку молодших школярів, інтеграціїзмісту їх освіти, диференціації навчання,використання різних форм організаціїспівробітництва дітей у праці.На цьому етапі підготовки фахівців значно

зростає питома вага опанування ними творчоюметодичною діяльністю: майбутній спеціалістнавчається конструювати примірні об’єктинавчальної праці молодших школярів тастворювати адаптовану до їх вікових, психолого-фізіологічних особливостей технологічнудокументацію, розробляти наочні посібники доуроків , впроваджувати різноманітні формиорганізації спільної навчальної та трудової






81 Молодь і ринок №6 (21), 2006

діяльності молодших школярів у навчально-виховній роботі школи. Спеціаліст має набутинавички системного наукового дослідженняактуальних проблем викладання дисципліносвітньої галузі “Технології” у початковій школі.У процесі підготовки спеціаліста переважають

інтерактивні методики проведення практичнихзанять спецкурсів, ділові ігри, тренінгові форминавчання. Реалізація набутог о досвідувідбувається на практиці. Кращі студенти маютьможливість підготувати і захистити дипломніроботи з даної проблематики.Майбутнього фахівця, що навчається за

програмою підготовки магістра, мають вирізнятиглибока методологічна та іс торико-теоретичнакомпетентність у галузі трудової підготовки дітеймолодшого шкільного віку. Він знайомиться зосновами порівняльної методики викладаннятехнологічних дисциплін учням початкової ланкиосвіти в різних країнах. Магістр повинен бутиготовий виконувати завдання проектування змістутрудового навчання молодших школярів ,розробляти навчально-методичне забезпеченняпедагогічного процесу з праці, організації тауправління творчою проектною діяльністюмолодших школярів. Він готується здійснюватиступеневу підготовку вчителів початкових класівдо трудового навчання молодших школярів увищих навчальних закладах I – II рівня акредитаціїта проводити моніторингові дослідження у сферітрудової підготовки учнів I – IV класів.З метою активізації творчої активності

магістра застосовуються дослідницькі методироботи, індивідуальне консультування, виконанняіндивідуальних та групових проектів.За умови зазначених підходів до змісту та

методики ступеневої підготовки вчителів довикладання у початковій школі предметів освітньоїгалузі “Технології” розв’язується комплексзавдань. Зокрема, зазначена рівневадиференціація слугує стимулом для навчання

студентів, які, оцінюючи власний творчийпотенціал, прогноз ують свою майбутнюпрофесійну діяльність.Висновки. Таким чином, розглянувши різні

підходи до визначення шляхів формування творчоїактивності, бар’єрів творчості, заходів щодо їхподолання, а також, структуру та зміст ступеневоїпідготовки майбутнього вчителя початковихкласів до викладання предметів освітньої галузі“Технології” можна зробити висновок , що,незважаючи на різницю у розв’язанні проблемирізними науковцями, спільним у їх позиціях єактивізація творчого потенціалу студентів.Але ця проблема потребує подальшого

розвитку, а розроблені методи та заходи –широкого застосування у навчально-виховномупроцесі вищого навчального закладу.

1. Данилен ко В.Я. Дизайн . – Х.: ХДАДМ,2003. – 320 с.

2. Данилен ко В.Я. Основи дизайну: Навч.посіб. – К.: ІЗМН, 1996. – 92 с.

3. Крамаренко А .М . Розвиток гуманно-творчого потенціалу майбутнього вчителяпочаткових класів // Актуальні проблемиформуванн я творчої особистості вчителяпочаткових класів: Матеріали 3-ої Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції. – Вінниця: ВДПУім. М. Коцюбин ського, 2005. – С. 53 – 55.

4. Котелян ець Н. Підготовка майбутньоговчителя початкових класів до розвивальн оготрудового навчання // Рідна школа. – 1999. –№6. – С. 66 – 67.

5. Моляко В .А . Психология творческойдеятельности. – К.: Знание, 1978. – 48 с.

6. Развитие творч еской активностишкольников / Под ред. А.М. Матюшкина. – М.:Педагогика, 1991. – 160 с.

7. Тименко В. Трудове навчання і художняпраця як основа політехнічної творчості //Початкова школа. – 2004. – №3. – С. 23 – 25.



& øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø



“Ученість – єдине, що в нас божественне та безсмертне;набільші переваги, якими обдарована людська природа, це розум і душа”.

Плутарх

“Ми працю любимо, що в творчість перейшла...”

М. Рильський




82

Постановка пробл еми . Психолог о-педагогічна наука велику увагу приділяєпитанням соціального виховання, розвитку ікорекції особистості дітей з психофізичнимивадами з метою забезпечення їх оптимальноїінтеграції в сучасні умови життєдіяльності(І .Бех, В.Бондар, В.Засенко, С.Максименко,В.Синьов, В.Тарасун, Л .Фомічова, О.Хохліна,М.Шеремет, М.Ярмаченко та ін.) . Особливітруднощі в досягненні цієї мети об’єктивновиник ають у діяльнос ті спеціальноїзагальноосвітньої (допоміжної) школи, денавчаються д іти з і значним з ниж еннямінтелекту.Відомо, що дієвим фактором формування

особистості є мистецтво, яке завдяки своїйуніверсальності плідно розвиває пізнавальну таемоційно-чуттєву сферу, збагачує, поглиблює ісистематизує знання, формує загальну таестетичну культуру. Саме мистецтву належитьважлива роль в утвердженні принципу єдностіістини, добра і краси. Воно є тією гармонійноючастиною духовного багатства, яке відображаючисвіт, формує внутрішній світ особистості, розвиваєв неї почуття іс тинно людські: естетичні,інтелектуальні, моральні (В.Бутенко,О.Дем’янчук , І .Зязюн, Б.Ліхачов ,Н.Миропольська, Б.Неменський, Г.Шевченко,Б.Юсов та ін.). Завдяки особливостям своговпливу на дитину (чуттєва безпосередність,ідейна спрямованість, спонукальна сила)мистецтво, як ніяка з інших форм суспільноїсвідомості, є чи не найефективнішим засобоместетичного виховання.Величезне значення художнього навчання і

естетичного виховання учнів спеціальних шкілвідзначається у різних галузях дефектологічної

науки (О.Дьячков , М.Земцова, Ю.Кулагін,М.Ярмаченко та ін. ). Дослідники визначаютьосновні завдання художньо-естетичного розвиткуучнів спеціальної школи, а саме:

- розвиток особистісної цілісності, духовностіта послідовне формування елементів естетичноїкультури;

- виховання адекватного ставлення доестетичних явищ дійсності та мистецтва;

- цілеспрямоване і систематизоване формуваннянавичок художньо-естетичного сприймання таоцінної діяльності;

- стимулювання та актуалізація творчогопотенціалу і вдосконалення практичних знань,навичок та умінь у галузі мистецтва;

- розвиток прагнення до творчої самореалізаціїу різних видах художньої діяльності.Зокрема, важливість естетичного розвитку

учнів допоміжної школи з метою забезпеченнярозвитку інтелектуальної діяльності та емоційноїсфери, формування моральних позицій,розширення соціального та естетичного досвідунеодноразово підкреслювали відомі вченіГ.Дульнєв, О.Граборов, Т.Головіна, І.Грошенков,І .Єременко, Г.Плешканівська, І .Соловйов ,К.Щербакова та ін.У наукових доробках А.Айдарбекової,

М.Валце, С.Калантарової, Е.Кярнера, С.Міловської,М.Нудельмана, В.Побрейн зазначено, щонедоліки інтелектуального розвитку, низькийрівень пізнавальної діяльності, дефекти моторики,порушення емоційно-вольової сфери обумовлюютьсвоєрідний характер художньо-естетичноговиховання учнів допоміжної школи. При цьомуавтори відзначають, що розумово відсталі учнімають певні потенційні можливості у розвиткурозуміння сигналів естетичної інформації та

Ірина Дмитрієва, кандидат педагогічних наук, доцент, докторантІнституту колекційної педагогіки та психології

Національного педагогічного університетуім. М. П. Драгоманова

м. Київ

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО КЕРІВНИЦТВАХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ УЧНІВ З

ВАДАМИ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУУ статті досліджується проблема підготовки майбутніх учителів до художньо-

практичної діяльності учнів загальноосвітньої школи, а також питання підготовки вчителівпредметів художнього циклу у спеціальній (корекційній) школі для дітей з вадами розумовогорозвитку.

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО КЕРІВНИЦТВА ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЮДІЯЛЬНІСТЮ УЧНІВ З ВАДАМИ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ

© І. Дмитрієва, 2006




83 Молодь і ринок №6 (21), 2006

відтворення художніх образів у практичнійдіяльності . Тобто, за дотримання певнихдидактичних умов мистецтво може бутиефективно використано для ро зв’язаннянавчальних, корекційно-розвивальних та виховнихзавдань допоміжної школи. Таким чином ,мистецтво має значний соціально-педагогічнийпотенціал розв’язання корекційних та виховнихзавдань естетичног о розвитку учнів зінтелектуальними порушеннями: з одного боку,формування ціннісних орієнтирів, а з іншого –розвиток та корекція особистісних практичних,естетичних здібностей, потреб, які є умовоюрозвитку загальної культури.Проте проблема використання мистецтва для

корекції відхилень у розвитку розумово відсталихдітей не знайшла ще належного розв’язання, щозумовлено багатьма факторами. Серед них –наявність прямого й безпосереднього зв’язку міжможливостями розумово відсталих школярів ітворчими здібностями самого педагога, щоповинно привернути пильну увагу до процесупідготовки майбутніх учителів спеціальних шкіл,особливо вчителів предметів художнього циклу.Сприяти нарощуванню художньо-естетичного

потенціалу учнів зможе вчитель, який сам маєдостатній рівень культури особистості, розвиненіорієнтири естетичної оцінки. Естетична культуравчителя стає одним із найважливіших факторівсоціального розвитку підростаючого покоління,засобом удосконалення освітянської справи.Саме на це звертається увага в Законах України“Про освіту”, “Про вищу освіту”, Концепціїнаціонального виховання та в Національнійдоктрині розвитку освіти України у XXI столітті.Тому не випадково дедалі більшої ваги навчальнізаклади, які займаються підготовкоюдефектологічних кадрів , повинні надаватипроблемі формування естетичної культуримайбутнього вчителя-профес іонала. Отже, унавчально-виховному процесі треба приділятиувагу не тільки традиційному засвоєнню заданоїкількості інформації, але й розвитку культуримислення, почуттів , поведінки особистості,навколо як их знання, уміння й навичкиперетворюються в неповторну творчуіндивідуальність учителя і стають головнимиконстантами його трудової діяльності.Аналіз останніх досягнень з проблеми.

Проблема підготовки майбутніх учителів дохудожньо-практично ї діяльності учнівзагальноосвітньої школи висвітлюється багатьмадослідниками в різних аспектах (Т.Агапова,О.Берак, А.Бондарева, В.Григор’єва, Е.Карпова,Н.Кічук, М.Коротков, Є.Кузнєцов, Н.Мартинович,

М.Маслов, Н.Назарова, А.Павловський, О.Саган,Р.Фрідман Є.Шорохов, В.Щербина та ін.).Деякі питання підготовки вчителів предметів

художнього циклу у спеціальній (корекційній) школідля дітей з вадами розумового розвиткувисвітлено в наукових працях І.Грошенкова,Т.Головіної, Н.Стадненко, Г.Плешканівської,К.Щербаков ої та ін. Проте ця проблемазаслуговує на глибше дослідження. Досі немаєґрунтовних робіт, спеціально присвяченихпідготовці фахівців для дітей з інтелектуальнимипорушеннями. Водночас у досвіді є чималооригінальних та доцільних рішень щодо форм,методів, структури і змісту фахової підготовкивчителів предметів художнього циклу в допоміжнійшколі. Об’єднує їх те, що у вс іх науково-методичних доробк ах підкреслюєтьсянеобхідність оволодіння студентами не тількихудожньо-практичними знаннями і вміннями, алей ґрунтовними знаннями специфіки роботи здітьми з вадами психофізичного розвитку. Окрімтого, педагогічне керівництво художньо-естетичним розвитком особистості дитини звадами психофізичного розвитку вимагаєестетичної підготовки самого вчителя: він повиненмати чітке уявлення про естетичні форми пізнання(естетичне сприймання, насолоду, переживання,судження, почуття, цінність, смак), розумітиестетичну сутність явищ дійсності, вміти пояснитиїї школярам, чітко уявляти необхідний мінімуместетичних знань і навичок , якими повинніволодіти розумово відсталі учні.Мета цієї статті – розглянути умови

підготовки студентів до керівництва художньо-естетичною діяльністю учнів з вадамирозумового розвитку на прикладі навчальногокурсу “Образотворче (візуальне) мистецтво зметодикою викладання у спеціальнійзагальноосвітній школі для дітей з вадамирозумового розвитку”.Основний матеріал дослідження. Відомо,

що серед різних видів мистецтва найефективнішудію на дитину з порушеннями розумової сферисправляє образотворче, бо завдяки своїйуніверсальності плідно розвиває емоційно-чуттєвуй пізнавальну сфери, інтенсифікує візуальний ісенсорний досвід. Унікальність образотворчогомистецтва для педагогічних впливів полягає утому, що розумово відстала дитина у процесіспілкування з ним не тільки одержує знання просвіт, збагачує свій досвід, розвиває здатність допізнання, але й виробляє у собі емоційно-цінніснеставлення до явищ дійсності. Головнимелементом цих впливів виступає людськачуттєвіс ть , спроможна розпредмечувати






“почуттєвий код” мистецтва [8, 26]. Збагаченнячуттєвого досвіду розглядається вченими нетільки й не стільки як справа органів почуттів, аяк один із найважливіших шляхів розвитку ікорекції пізнавальної активності учнів, формуванняу них уміння користуватися даними, отриманимиза допомогою органів почуттів. Треба визнати,що якісне оволодіння школярами елементарнимихудожньо-естетичними уявленнями і поняттями,графічно-практичними уміннями й навичками,насамперед залежить від професіоналізмувчителя образотворчого мистецтва.Художньо-педагогічну підготовку майбутніх

учителів образотворчого мистецтва у допоміжнійшколі ми розглядаємо як цілеспрямованийдинамічний процес формування їхньої професійноїздатності до художнього навчання розумововідсталих учнів. Змістом художньо-педагогічноїосвіти на дефектологічних факультетах(відділеннях) є предметні знання і вміння, способирозв’язання типових і творчих завдань, механізмисаморозвитку особистості, її здатності творчореалізувати набутий досвід й підвищувати рівеньпрофесійного вміння, методичної майстерності усистемі педагогічної діяльності, спрямованої напроцес художнього навчання і естетичноговиховання школярів [5].Основою формування професійної здатності до

художнього навчання школярів , безперечно,виступають педагог ічні вміння, що євідображенням здатності компетентнорозв’язувати професійні та корекційно-педагогічнізавдання за рівнем їх складності. Якісний рівеньсформованих відповідно до спеціальностіпедагогічних знань, умінь – це здатністьвипускника виконувати предметно-практичні,предметно-розумові, знаково-практичні, знаково-розумові дії при здійсненні професійних функційяк учителя-предметника, який повинензастосовувати інтелектуально-творчий підхід дорозв’язання основних завдань художньогонавчання школярів з психофізичними вадами.Система вмінь – це рівень оволодіння

особистістю способами здійснення розумово-практичних дій, яких вона спеціально навчаєтьсяу процесі засвоєння й усвідомлення теоретичнихзнань та опредмечування практичного досвіду длярозпредмечування в системі своєї професійноїдіяльності. Навички – це вміння, доведені доступеня досконалості, де виконувані дії у процесіздійснення профес ійних функцій і розв’язаннязавдань св оєї діяльності визначаються іконтролюються свідомо.Професійне становлення особистості вчителя

допоміжної школи як системний процес є інтеграцією

особистісних новоутворень на рівні знань, умінь, якіє ознакою здатності, синтезом відповіднихпрофесійних якостей. З точки зору професіоналізації,їх можна окреслити як набуття теоретичних іпрактичних способів дій, різноманітних взаємодій,об’єднаних у функціональну систему професійноїусталеності вчителя, що забезпечують якіснийрівень здатності впевнено здійснювати педагогічніфункції та вирішувати корекційні завдання у процесіхудожнього навчання школярів. Професійназдатність до художнього навчання розумововідсталих учнів є системоутворюючимкомпонентом педагогічної діяльності, щовиявляється у системі вмінь розв’язувати завданняз дидактично змістовими лініями у процесі навчанняобразотворчого мистецтва учнів різного віковогоперіоду та психофізичного розвитку [5, 6].Під ефективністю художньо-педагогічної

підготовки ми розуміємо ступінь відповідності їїдієвої спрямованості, реального кінцевогорезультату запланованим меті і завданнямпрофес ійної підготовки майбутніх учителівобразотворчого мистецтва, здатних здійснюватипроцес художнього навчання і естетичноговиховання розумово відсталих школярів.Результати вивчення стану роботи з художньо-

практичної підготовки учнів допоміжної школи тарівня профес іоналізму вчителів образотворчогомистецтва дозволили встановити, що у практичнійдіяльності вчител ів неповною міроюрозв’язуються завдання художнього навчанняшколярів відповідно до вимог освітньої галузі“Мистецтво” Державного стандарту спеціальноїосвіти, шкільної програми “Образотворчемистецтв о”, що передбачають понятійно-лінгвістичну, культурознавчу, предметно-діяльніснузмістові лінії. Цих вимог не дотримуються і всистемі художньо-педагогічної підготовкивчителів образотворчого мистецтва.Аналіз експериментальних даних засвідчив,

що 64% учителів незадоволені професійноюпідготовкою вчителя образотворчого мистецтвадо розв’язання завдань художнього навчаннярозумово відсталих школярів, а також маютьнедостатній якісний рівень художньо-педагогічноїпідготовки щодо викладання образотворчогомистецтва у допоміжній школі. Причинами цьогоє, на наш погляд, відсутність цілісного розуміннявчителями особливостей і стратегії художньо-естетичного розвитку учнів з обмеженимипсихофізичними можливостями; обмеженістьприйомів роботи, які вчителі використовують упроцесі навчально-виховної роботи; недостатнякількіс ть методичної літератури з питаньестетичного виховання школярів, яка б органічно





85 Молодь і ринок №6 (21), 2006

впліталася в навчально-вихов ний процесдопоміжної школи і не переобтяжувала б йогододатковими курсами і годинами. Тому у процесірозробки нової програми навчального курсу длястудентів в ідділень олігофренопедагогікидефектологічних факультетів педагогічних ВНЗ“Образотворче (візуальне) мистецтво зметодикою викладання у спеціальнійзагальноосвітній школі для дітей з вадамирозумового розвитку” ми враховували ці недоліки.У процесі вивчення даного курсу студенти повинніопанувати:

- теоретичними основами образотворчогомистецтва;

- знаннями особливостей художньо-естетичногорозвитку учнів з обмеженими інтелектуальнимиможливостями, специфіки образотворчоїдіяльності школярів;

- методикою проведення занять з образотворчогомистецтва в спеціальній загальноосвітній(допоміжній) школі;

- практичними навичками образотворчоїграмоти;

- вмінням виконувати деякі види декоративно-оформлювальної роботи.Теоретична і практична підготовка вчителів

образотворчого мистецтва у допоміжній школіздійснюються за двома напрямками. При цьомувраховується вихідний рівень художніх знань івмінь студентів, одержаний у середніх навчальнихзакладах, який, на жаль, не завжди відповідаєнеобхідним критеріям.Перший напрямок передбачає формування у

студентів основ образотворчої грамоти, графічнихумінь і навичок. Така робота проводиться у форміпрактичних занять і передбачає традиційні видималювання, а саме – малювання з натури,декоративне й тематичне малювання.У процесі малювання з натури здійснюється

безпосереднє і всебічне вивчення предмета, йогоформи, побудови, розміру, кольору. Це даєможливість розвивати у студентів зорову культуруй таким чином формувати більш повні й точніуявлення про навколишню дійсність.Декоративне малювання в силу своєї специфіки

(стилізовані форми, площинне зображенняскладових елементів, умовна передача кольору)і завдяки відносній однорідності графічногоматеріалу з і структурними особливостямизабезпечує, насамперед, формування йудосконалювання технічних умінь і навичок,розвиток зорово-рухової координації.Практичні заняття з тематичного малювання

особливо важливі для розвитку композиційногорішення художнього образу, розуміння найбільш

доцільного розміщення складових частинмалюнка, виконаного на певну тему, розвитку уяви,оригінальності, здатності анал ізувати тасинтезувати в художній образ реальні предмети іявища на базі зіставлення та пошуків далеких іблизьких аналогій.Для фахової діяльності кожного педагога дуже

важливим є опанування деякими видамишрифтової роботи, що широко використовуєтьсяпри виготовленні наочності, дидактичнихпосібників, оформленні інтер’єру класу і школи.На практичних заняттях студенти знайомлятьсяз різноманітними видами шрифтів , вивчаютьтехніку виконання шрифтових композицій.Вивчення розділу “Образотворче мистецтво в

системі естетичного виховання” допомагаєстудентам з’ясувати роль мистецтва у процесіформування особистості та його соціальнузначущість у житті суспільства, зрозумітирізноманіття художніх стилів, форм і напрямківвізуального мистецтва, визначити йогополіфункціональність, гносеологічні, пропагандистські,гедоністичні, сугестивні, просвітницькі та евристичніаспекти, ознайомитися більш детально з історієюобразотворчого мистецтва України на всіх етапахйого розвитку.Другий напрям під готовки вчителів

образотворчого мистецтва у с пеціальнійзагальноосвітній (корекційній) школі – це навчанняметодиці викладання образотворчого мистецтвав допоміжній школі і спеціальних дошкільнихзакладах для дітей з вадами розумового розвитку.Конкретно- практичний характер занять зобразотворчого мистецтва створює сприятливіумови для мобілізації позитивних можливостейрозумово відсталих дітей, розвитку в ниххудожньо-естетичного сприймання й естетичнихпочуттів , оцінного ставлення до творівобразотворчого мистецтва й с амостійновиконаних малюнків, дозволяє коригуватиемоційну та інтелектуальну сфери учнів.Для реалізації цих завдань майбутньому

вчителю необхідно насамперед ознайомитися зособливостями їхнього художньо-естетичногосприймання, як-то: ці діти часто не розрізняютьпрекрасне й потворне, красиве й некрасиве;характерною їх ознакою є фрагментарнесприймання, якому властиві дифузність іневибірковіс ть; наявні слабкість розумовихоперацій (аналізу й синтезу, індукції й дедукції,узагальнення й конкретизації), низький рівеньмовленнєвої активності; відсутні достатнійжиттєвий досвід і знання. Ці особливостіестетичного сприймання обумовлюють труднощі,яких діти з інтелектуальними порушеннями






зазнають під час осмислення прекрасного вмистецтві й дійсності. Невміння визначатиавторський замисел у творах мистецтва, розумітироль і значення окремих виражальних засобів(наприклад, кольорове рішення картини, емоційнийстан героїв, настрій твору) спричиняють виявленнянесуттєвих відношень і зв’язків під час осмисленнязмісту й ролі художнього образу і як наслідок –недостатньо адекватне його сприймання.Розвиток відчуття форми і змісту художнього

твору є центральним моментом у йогосприйманні. Формальний аналіз твору, який миспостерігали на уроках образ отворчогомистецтва, пов’язаний із недостатнім розуміннямучителем ролі мистецтва у формуванніособистості школяра. Гіпертрофія сюжетного іпредметного сприймання, яке само собою єпочатковою точкою усякого освоєння мистецтва,не дозволяє учням оволодіти розуміннямхудожнього образу, який організується зурахуванням виразних засобів мистецтва.Художньо-естетичні інтереси розумово

відсталих учнів мають поверховий і нестійкийхарактер. Якість художньо-естетичних знаньхарактеризується низьким рівнем усвідомленості,повноти, міцності, систематизованості,узагальненості й конкретності. І хоча з вікомспостерігається позитивна тенденція допокращення якості естетичних знань, вона незначнай пов’язана не стільки з естетичним розвиткомучнів, скільки з активізацією їхніх пізнавальнихпроцесів і збагаченням життєвого досвіду.Водночас у розумово відсталих школярів не

завжди адекватно й з і значним запізненнямформуються естетичні оцінки. Як правило, вониобумовлені зовнішніми ознаками й не виходятьза межі с уджень “подобається” – “неподобається”, “красиве” – “некрасиве”.Незважаючи на те, що естетична цінністьвиступає основним мотивом вияву емоційно-особистісного ставлення до об’єктів мистецтвай дійсності, її розуміння і вербалізація маютьповерховий і примітивний характер. Своєрідністьемоційно-особистісного ставлення у розумововідсталих учнів полягає у тому, що більшість зних мотивують власні умовиводи на основівиділення несуттєвих зв’язків.Досить слабкі можливості виявляють ці учні і

щодо самостійної творчості. І хоча в них присутнєбажання проявити себе в різноманітних видаххудожньо-естетичної діяльності (в тому числі йобразотворчій), але при цьому школярі не завждиадекватно усвідомлюють свої можливості,особливо у молодших класах, виконання творчихробіт характеризується низькою якіс тю,

відсутністю самостійності та спроможностівикористовувати минулий досвід.Естетичний розвиток розумово відсталих учнів

значною мірою ускладнюється наявністю у нихсерйозних порушень емоційно-чуттєвої сфери,зумовлених патологічною перевагою процесівгальмування чи з будження. Так , улегкозбуджуваних дітей афективні стани, якіхарактеризуються раптовими бурхливимипереживаннями з втратою вольового контролю,гальмують будь-яке виявлення естетичнихпочуттів, надають останнім , навіть якщо тівиникають, ефемерного й поверхового характеруі, відповідно, віддаляють дитину від прекрасного;а у випадках психічної загальмованості на першийплан виходить емоційна пасивність, і такі дітивідрізняються несприйнятливістю як допрекрасного, так і до огидного: вони байдужі доцих проявів навколишнього, не намагаютьсярозібратися, що дійсно красиво, а що ні. Разом зцим, за психопатоподібного стану, крім грубихвідхилень у поведінці, травмувальний вплив наестетичний розвиток справляє нездатність дітейоцінювати та переживати власний стан взагалі.При цьому слід враховувати, що наведені

особливості розумово відсталих учнів не єстабільними. За час перебування у допоміжнійшколі її вихованці значно просуваються у своємухудожньо-естетичному розвитку, хоча, звичайно, недосягають рівня, характерного для їхніх однолітків,що розвиваються нормально. Під впливом системикорекційно-виховного впливу в школяріввиявляється позитивна вікова динаміка розвиткуестетичного сприймання, естетичних смаків іпотреб, естетичних почуттів. Значна кількість учнівоволодівають елементами художньої творчості йреалізують свої здібності в галузі мистецтва.Важливо пам’ятати, що створення на уроках,

у позакласній та позашкільній роботі спеціальнихкорекційно-педагогічних умов, спрямованих накорекцію й розвиток інтелектуальної діяльності таемоційної сфери учнів у їх системній єдності,дозволяє значно підвищити рівень естетичногорозвитку особистості розумово відсталихшколярів. Водночас, наголошують відомі учені-дефектологи І.Єременко, Г.Мерсіянова, В.Синьов,Ж .І .Шиф, будь-які методичні прийоми, щозалучаються до роботи з розумово відсталимишколярами, виявляють свою ефективність далеконе відразу, потрібен значний час і наполегливістьпедагога, щоб ці прийоми привели до помітнихкорекційно-виховних результатів.У спеціальній школі для дітей з обмеженими

інтелектуальними можливостями елементарніоснови освітньої галузі “Візуальне мистецтво





87 Молодь і ринок №6 (21), 2006

(образотворче)” закладаються упродовж 1-го –6-го років навчання. Головною метою галузівизначається художньо-естетичний розвитокучнів на основі досягнення освітньої (засвоєнняелементарних художньо-естетичних знань таоволодіння графічно-практичними уміннями інавичками) та корекційно-розвиваючої(інтелектуальний, сенсорний, емоційний розвиток)цілей. Тобто заняття з образотворчого мистецтвазабезпечують естетичний розвиток особистостірозумово відсталого учня шляхом корекціїцілеспрямованого художнього сприйманняпредметів і явищ навколишнього світу та творіввізуального мистецтва, розвитку пізнавальноїдіяльності , елементів творчості, уяви таформування вмінь і навичок виконання художньо-графічних завдань.У зв’язку з цим важливо не тільки розкрити

студентам особливості художньо-естетичногорозвитку дітей із порушенням інтелекту, але йпоказати, як виявляються особливості художньо-образотворчої діяльності безпосередньо вмалюнках, підкресливши при цьому, що більшостідитячих робіт властива схематичність, дужепримітивна, спрощена форма композиції, їїдвомірне вираження , фрагментарність,непропорційність, недотримання реальногофарбування, неточна передача просторовогорозміщення предметів, статичність зображення.Крім того, у дітей спостерігається стійкатенденція діяти графічними штампами, тобтомеханічно, без нал ежного осмисленнявідтворювати стереотипно завчені зображення.Таким чином, у ході корекційно-виховної роботивчителю необхідно перебороти значні труднощі,обумовлені специф ічним характеромобразотворчої діяльності учнів допоміжної школи.У розділі “Загальні та окрем і питання

методики навчання образотворчої діяльностірозумово відсталих дітей” дається систематичнийвиклад загальних методичних і дидактичнихпринципів викладання образотворчого мистецтвав допоміжній школі. Окремо розглядаєтьсяметодика викладання всіх розділів програми“Образотворче мистецтво” в допоміжній школі.Студенти знайомляться зі змістом і методикоюкорекційно-виховної роботи в пропедевтичний(підготовчий) період навчання образотворчоїдіяльності, на заняттях малювання з натури,декоративного малювання, тематичногомалювання, уроках-бесідах з образотворчогомистецтва, змістом позакласної та позашкільноїроботи. Студенти вивчають й аналізуютьметодичну літературу, розробляють і складаютьплани-конспекти уроків з різних розділів програми.

Значна роль відводиться самостійній роботістудентів як засобу продуктивного одержанняспеціальних знань. Студентами узагальнюєтьсядосвід учителів малювання спеціальних шкіл,аналізуються питання курсу, які достатньовисвітлені в науково-методичній літературі,готується дидактичний і наочний матеріал длязанять з малювання в допоміжній школі і т.ін.Однією із форм самостійної роботи є науково-дослідницька робота студентів.Отримані знання й уміння закріплюються під

час проходження педагогічної практики у ролівчителя малювання в молодших і старших класахдопоміжної школи та проведення уроків іпозакласних занять з образотворчого мистецтва,що є перевіркою ступеня фахової підготовкистудентів і служить подальшому вдосконаленнюїхньої педагогічної майстерності.Висновки. Питання подальшого

вдосконалювання курсу з методики викладанняобразотворчого мистецтва у спеціальнихзакладах освіти повинні бути в центрі уваги кафедрдефектологічних факультетів педагогічних ВНЗ.Необхідно активніше впроваджувати у практикупідготовки майбутніх дефектологів оригінальніметодики, розширювати науковий пошук новихзасобів використання образотворчого мистецтвав системі вивчення, навчання і виховання учнів зпсихофізичними вадами.Систематичний і цілеспрямований художньо-

естетичний розвиток студентів дефектологічнихфакультетів вищих навчальних закладів повиненбути невід’ємною частиною навчально-виховногопроцесу.

1. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.:Искусство, 1968.

2. Головина Т.Г. Изобразительная деятельностьучащихся вспомогательной школы. – М.: Педагогика,1974.

3. Грошенков И.А. Занятия изобразительнымискусством во вспомогательной школе: Книга дляучителя. – М.: Просвещение, 1993. – 175 с.

4. Дмитрієва І.В. Корекція художнього сприйманнярозумово відсталих підлітків засобамиобразотворчого мистецтва. Автореф. дис....канд.пед. наук. – К., 2002. – 19 с.

5. Державний стандарт спеціальної освіти дітейз особливими потребам. – К.: Інститут дефектологіїАПН України, 2003.

6. Искусство и школа: Кн. для учит. / Сост.А.К.Василевский. – М.: Просвещение. – 1981.

7. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнівпочаткових класів спеціальної загальноосвітньої(допоміжної) школи для дітей з порушеннямирозумового розвитку (проект). – Київ-Луганськ, 2002.

8. Основи спец іально ї дидактики / За ред .І.Г.Єременка. – К.: Рад. школа, 1986.





88

Актуальність проблеми. Міжнародниймаркетинг, міжнародна економіка, глобальніекономічні відносини, міжнародна економічнаторгівля, створення великих імперських державщодо з’єднання людськості у цілому світі внинішніх умовах ринкової економіки набуваєособливої актуальності. Філософія ж такоїглобалізації, її пізнання і регулюванняускладнюється національними, релігійними,державно-політичними компонентами. Україна,наприклад, не є державою з намірами створюватиглобальні світові проблеми, але бере активнуучасть у процесах глобалізації, входження у світовуорганізацію торгівлі (СОТ), Європейський союз(ЄС), Організацію об’єднаних націй (ООН) та інші.Аналіз останніх публікацій. Проблемі

маркетингу та його вивчення у ВНЗ присвяченозначну кількість робіт. Її зокрема досліджуютьЕ.Азарян [1], А. Балабанова [2], В.Герасимчук[7], І.Дахно, Ю. Бовтрук [8], М.Єрмошенко [9],І.Михасюк [10 – 11], А.Павленко, А.Вовчак [12].В.Прауде, О.Білий [13]. А.Старостіна [14],Т.Циганкова [15]. Більшість публікаційдосліджують проблеми організації виробництва тазбуту, глобальних економічних проблем, невдаючись до підготовки маркетологів у сферіосвіти та формування у них профес ійнихкомпетенцій в діяльності міжнародногомаркетингу.Метою статті є виявлення недоліків традиційної

системи підготовки маркетологів та виробленнянової методики навчання та формування у майбутніхмаркетологів високого рівня профес ійнихкомпетенцій на міжнародному ринку.Основною метою вивчення курсу

“Міжнародний маркетинг” є опануваннястудентами теоретичними та практичнимизнаннями функціонування механізмів управліннямаркетингом на міжнародних ринках і формування

у студентів навичок і вмінь з маркетинговоїдіяльності на світових ринках [4].Виклад основного матеріалу. Дослідження

теорії і практики в області сучасної освіти,навчання майбутніх маркетологів показує, що їхпідготовка вимагає особливого підходу досучасних умов ринкової економіки, діяльності наміжнародних ринках, розробки нових програм,навчальних пос ібників , підручників , якізабезпечували б сучасний рівень підготовкипрофесійних компетенцій педагога – майбутньогомаркетолога.Творчий потенціал педагога – це здатність

людини вирішувати педагогічні проблеми, щомають соціальну та професійну значущість,збагачувати педагогічну діяльність, вкладаючи внеї новий напрямок та зміст освіти в підготовцімаркетологів у діяльності на міжнародних ринкахекспорту, імпорту товарів та руху капіталів.В умовах зростаючої глобалізації, на думку

багатьох вчених [10], головна проблема – нестачаналежного регулювання руху капіталів, тепер, якніколи раніше, повинно бути жорстким. В нинішніхумовах чинник глобалізації набув вагомогозначення і жодний уряд жодної країни не можеврахувати його, уряди неспроможні чинити опіршвидким коливанням міжнародних потоківсамостійно.Як держава, так маркетологи, повинні

регулювати національну економіку, але якимиважелями, методами? Нині ринкову економіку урозвинутих країнах регулює держава задопомогою регулювання податкових ставок таїхньої диференціації, регулювання відсотковихставок за кредитами комерційних банків ,регулювання грошової маси, регулювання цін,протекціоністської політики, інноваційної,інвестиційної, митної, фінансової, експорту таімпорту за реалізацією державних програм [4].

Мирон Вачевський, кандидат економічних наук, професоркафедри менеджменту і підприємництва


МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ У ФОРМУВАННІПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАРКЕТОЛОГАУ статті висвітлюються питання, що стосуються міжнародного маркетингу, курсу

який вивчається студентами ВНЗ та учнівською молоддю, які оволодівають професієюмаркетолога для сучасного ринку з відповідним рівнем формування професійних компетенцій.Стаття є корисною для студентів, аспірантів і викладачів, а також для фахівців, якізаймаються маркетинговою діяльністю.

МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ У ФОРМУВАННІПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАРКЕТОЛОГА

© М. Вачевський, 2006




89 Молодь і ринок №6 (21), 2006

За допомогою міжнародного маркетингудержава має змогу стимулювати розширеневідтворення чи ств орювати умови, якізабороняють ввіз товарів чи їх вивіз.За майже сторічну історію розвитку концепція

міжнародного маркетингу еволюціонувала відпереважно внутрішнього, оперативного тапромислового до міжнародного, стратегічного тарозгалуженого за об’єктами (промисловість,банківська сфера, послуги, інвестиції тощо).Можна виділити чотири критерії типізаціїмаркетингу та шість форм міжнародногомаркетингу.Залежно від геополітичних меж діяльності

суб’єктів виділяються два типи маркетингу:внутрішній та міжнародний.Внутрішній маркетинг – маркетингова

діяльність, націлена на внутрішній (основний дляпідприємства, організації, закладу, фірми ) ринок.Міжнародний маркетинг – маркетингова

діяльність підприємства за межами національнихкордонів.Маркетинг товарів народного споживання,

виробничо-технічного призначення, послуг,промисловий, аграрний та банківський маркетинг– це маркетинг залежно від об’єкта, тобтосуттєвих особливостей товару та відповідноготоварного ринку, які визначатимуть особливостіпобудови маркетингового комплексу (товарнаполітика, цінова політика, політикарозповсюдження та комунікаційна політика).Стратегічний та оперативний – це два типи

маркетингу, які характеризують ступінь ринковоїорієнтованості фірми.Стратегічний маркетинг – маркетингова

діяльність щодо створення усталеної(довгострокової) конкурентної переваги шляхомпостійного та систематизованого моніторингубізнес-середовища та потреб ринку і формуванняна цій основі ефективного маркетинговогокомплексу.Оперативний маркетинг – маркетингова

діяльність, метою якої є використання певноїринкової ситуації або швидке пристосуваннямаркетингового комплексу до неї.Мікромаркетинг та макромаркетинг

виділяються за критерієм особливостей суб’єкта:диверсифікованості діяльності та належності допевного ієрархічного рівня управління в структурінаціональної економіки.Мікромаркетинг – маркетингова діяльність

стосовно конкретно го виду товару, щопродукується.Макромаркетинг – маркетингова діяльність

стосовно широкого конкретного типів товарів

(послуг) або сфер діяльність на рівні як фірми,концерну, фінансово-промислової групи, так ідержави в цілому.Міжнародна діяльність грунтуєтся на

використанні таких форм міжнародногомаркетингу:

- імпортний; експортний; зовнішньоекономічний,транснацінальний; мільтирегіональний; глобальний.Імпортний маркетинг – маркетингова

діяльність, спрямована на закупівлю ( імпорт)товарів чи послуг багатьох зарубіжних ринків.Експортний маркетинг – маркетингова

діяльність щодо реалізації продукції за межінаціональних кордонів, при якій відбуваєтьсяфізичне транспортування товару з однієї країни віншу.Зовнішньоекономічний маркетинг –

маркетингова діяльність, зумовлена стабільністючи зростаючими можливостями перебуванняфірми (у вигляді представництва, філіалу зпродажу ...) на зовнішньому ринку, який включаєвже, як правило, декілька країн.Транснаціональ ний маркетинг –

маркетингова діяльність, що виникла з практикифункціонування транснаціональних корпорації.Вирішуючи проблему інтернаціоналізації ринків,

ТНК повинна:- мислити глобально, здійснюючи стратегічний

маркетинг;- діяти локально, здійснюючи маркетинг

операційний.Мультирегіональний маркетинг – форми та

методи маркетингов ої діяльності, щозастосовують фірми, працюючи в окремихрегіонах чи в межах інтеграційних угруповань.Глобальний маркетинг – маркетингова

діяльність фірми, яка розглядає світовий ринок якєдине ціле (“Весь світ – мій ринок!”).Зазначимо, що людство зазнало трьох великих

суспільних поділів праці, як стверджують у своїйроботі вчені І. І.Дахно, Ю.А.Бовтрук [8]. Насвітанку цивілізації тваринництво відокремилосявід землеробства. Це був перший поділ праці.Землеробські і тваринницькі племена почалиобмінюватися продукцією. Таким чином виникалапотреба удосконалювати засоби виробництва.Другим суспільним поділом праці буловідокремлення ремісництва від землеробства ітваринництва. Ремісництво стало основоюсучасної промисловості.Розвиток ремесла і обміну сприяв утворенню

міст, відокремленню міста від села, розширенняйого територіальних меж спричинився до третьогосуспільного поділу праці – виокремлення торгівлі.Саме завдяки цьому почало розвиватися світове






господарство як сукупність взаємозв’язанихгосподарств різних держав. Крім торгівлі міжкраїнами, виникають і послуги перевезення людейв різні країни.Торгівля спонукала до виникнення грошей, які

пройшли теж свій еволюційний розвиток відобміну товарами, до металевого (мідь, бронза,залізо, а пізніше і злитки золота). 300 років до н.е.в Римі у Храмі Іонни-Монети були викарбованіперші монети, і пізніше розмінні неповноціннімонети стали виготовляти із паперу та іншихматеріалів, що дістали назву білонних монет, якіє в обігу і досі у різних країнах. Таким чином грошіпосприяли тому, що купець став посередникомміж виробником і покупцем і надавав послуги зпродажу товарів на світових ринках [5].Вважають, що Середземномор’я разом із

сусідніми районами Західної Азії стало центромзародження світового господарства, яке згодомпоширилося у напрямку Південної, Південно-Східної та Східної Азії, Росії, Америки, Австраліїз Океанією, Тропічної Африки.Епоха великих географічних відкритів сприяла

поширенню міжнародної торгівлі за межі Європи.За триста років упродовж XV – XVIII ст. буливідкриті Америка, морський шлях навколо Африкидо Індії та Індокитаю, Австралія, Беринговапротока, тихоокеанськіострови, північнеузбережжя Сибіру,морські течії вАтлантичному й Тихомуокеанах. Великігеографічні відкриттябули зумовлені швидкимрозвитком товарногов и р о б н и ц т в а ,потребами окремихєвропейських країнзнайти нов і торговішляхи на Схід та іншіматерики [11].Подальший розвиток

транспорту зміцнивсвітові економічнізв’язки. Саме машиннап р о м и с л о в і с т ьуможливила виробництво товарів в обсягах,достатніх не лише для задоволення внутрішніхпотреб країн, але й для постачання на міжнародніринки. Було створено океанський торговельнийфлот, побудовано залізниці, що сполучали різнікраїни світу, почали розвиватися міжнародніавтомобільні перевезення.Отже, ринок розглядається як сукупність

обмінів товарами і послугами між національнимиринками окремих країн. Розвиткові світовогоринку сприяла необхідність збуту продукції замежами національних ринків. Світовий ринокздійснює зворотний вплив на виробництво,визначаючи кількісні та якісні характеристикипотрібних йому товарів. Ці чинники і спонукалидо розвитку на світовому ринку міжнародногомаркетингу, вироблення стратегії діяльностіпідприємств, країн на різних сегментах світовогоринку, розвитку глобального маркетингу.Слід зазначити, що “світовий ринок”

вважається вужчим значенням , ніж поняття“міжнародний маркетинг”. Якщо на світовомуринку відбувається лише міжнародна торгівля, томіжнародний маркетинг охоплює капітал та йогопереміщення, трудові ресурси та маятниковуміграцію, технології ноу-хау, інжиніринг, винаходита промислові зразки об’єкти інтелектуальноївласності, інвестиції, науков о-технічнеспівробітництво, міжнародний туризм –рекреаційні індустрії розвитку [6].Основні причини появи концепції глобального

маркетингу:формування однорідного ринку країн “Тріади”

завдяки інтенсивному зв’язку, транспорту,туризму (рис. 1).

Правило “Тріади” у глобальному маркетингу:якщо товари та послуги користуються попитомна ринках двох країн, то вони користуватимутьсяпопитом і у третій країні, і в інших країнах світу[15].До товарів, які мають попит у багатьох країнах

світу, нал ежать космічне та авіаційне,телекомунікаційне, навігаційне обладнання,

“ТРІАДА” Населення – 700 мільйонів чоловік (15 % – населення Землі ); Частка у світовому виробництві – 67%; Частка у світовій купівельній спроможності – 85%; Частка у світовому обсязі інвестицій – 80%;

Рис. 1. “Тріада” та її характеристика.

Країна 1

Країна 2

Країна 3





91 Молодь і ринок №6 (21), 2006

побутова техніка, відеоапаратура, туризм, банкиданих і т.інше.Різноманітніс ть форм міжнародного

маркетингу відбиває етапи його розвитку залежновід ступення інтернаціоналізації діяльностісуб’єктів міжнародного маркетингу.Висновки. Отже, міжнародний маркетинг

охоплює міжнародні економічні зв’язки. Зовнішняторгівля регулюється з допомогою тарифних(мито, еквівалентні миту збори) і нетарифних(квоти, ембарго, фітосанітарні правила, стандартиі т.п.) чинників.Американська асоціація маркетингу визначає

міжнародний маркетинг як процес планування іреалізації роз робки, встановлення ціни,просування і розподілу ідей, товарів та послугдля створ ення ситуацій обміну, якізадовольняють цілі людей і організацій наміжнародних ринках. Важливість обміну –взаємовигідної міжнародної угоди, внаслідок якоїпокупець і продавець обмінюються чимось, щостановить для них цінність.Щоб відповідати запитам і покупців , і

продавців , міжнародний маркетинг повинен1 ) виявити потреби на світових ринкахпотенційних клієнтів, а потім 2) задовольнити їх.При цьому потенційними клієнтами наміжнародних ринках можуть бути як окремі особи,які купують товари для себе чи своєї сім’ї, так іорганізації, фірми, які купують товари длявикористання (виробники), або для перепродажу(оптовиків та роздрібні торговці). Основою длядосягнення цих двох цілей є торговельна угода,що являє собою комерційний обмін цінностямиміж покупцем і продавцем, унаслідок якого вониотримують вигоду.

1. Азкарян Е.М. Международный маркетинг.– К.: ИСМО МО Украины, НВФ “Студцентр”,– 1998, – 200 с.

2. Л.В.Балабанова. Маркетинг. Підручник.– К.: Знання-Прес, – 2004. – 645 с.

3. Вачевський М. В. Маркетинг формуванняпрофесійних компетенцій. Підручник. – К.:Професіонал. – 2004. – 492 с.

4. Вачевський М. В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійної компетенції. Монографія. – К.:Професіонал. – 2005. – 364 с.

5. Вачевський М.В. Основи економічн ихзнань 10 – 11 класів. – К.: ЦНЛ. – 2004. –536 с.

6. Вачевський М .В. Шляхи і напрямкиформуванн я професі йн их компетенцій устудентів ВНЗ у процесі вивчення маркетингу.Молодь і ринок. №4(10). – 2004. – C.23 – 34.

7. Герасимчук В .Г. Маркетинг. Теорія іпрактика. – К.: – 1994. – 327 с.

8. Дахно І .І., Ю.А.Бовтрук. Міжнароднаекономіка. – К.: МАУП. – 2002. –216 с.

9. Єрмошенко М .М . Маркетин гговийменеджмент. – К.:НАУ. – 2001. – 204 с.

10. Михасюк І.Р., Мальський М.З. Основиглобальн их економічн их відн осин . Львів –Жешув. – 2003. – 192 с.

11. Михасюк І . Р. Глобалізація ієврорегіоналізація. Жешув – Львів. 2005. – 192 с.

12. Павлен ко А .Ф. Призначен ня і змістосвітн ьо-кваліфікаційн ої характеристикифахівця з маркетин гу. Маркетин г вУкраїні.№1(17). – 2003. – C. 53 – 60.

13. Прауде В.А., Білий О.Г. Маркетинг. –К.: Вища школа. – 1994.

14. Старостіна А .О. , Кравчен ко В .А .Сучасна модель підготовки економіста –маркетолога в Україні. Методика формуванняпрактичних навичок у процесі навчання .Маркетинг в Україні. №2. – 2003. – C.53 – 56.

15. Циганкова Т. М. Міжнародний маркетинг.– К.: КНЕУ. – 1998. – 120 с.




& В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА

“... Духа живого вдмухнути в приспаного історією велетня, перетворитисирову ентографічну масу в свідому і своєю свідомістю дужу націю – я не знаюбільшого заміру на світі, ширшого розмаху для праці, кращої мети серед людей”.

С. Єфремов

“Людям потрібно давати науку тією мовою, якою народ говорить, – йоговласним, а не чужим, не позиченим словом”.

С. Єфремов




92

Постановка проблеми. Система освітиУкраїни за останні роки незалежності переживаєглибокі процеси становлення і реформування, як івсе наше українське суспільство. Разом зекономічними та соціальними загострилисяболючі екологічні проблеми, які знані у всьомусвіті – на кожного жителя припадає 150 кгтоксичних речовин, радіонуклідами вражено 12%орної землі, починаючи з 1991 р. кількістьпомерлих в Україні перевищує кількіс тьнароджених, чисельність населення зменшуєтьсящороку майже на 1 %.

У цих умовах узгодження взаємодії людськогосуспільства з природою, актуалізації ґрунтовнихекологічних знань, необхідна розробка концепціїекологічної освіти з урахуванням подальшогорозвитку екологічної політики та основнихположень Національної доктрини розвитку освітиу ХХІ ст. [1]. Рішенням колегії Міністерства освітиі науки від 20.12.2001 р. була затверджена“Концепція екологічної освіти України”, якавраховує сучасний стан і перспективу розвиткусуспільного знання, спрямованого на перебудовузмісту освіти відповідно до вимог часу, наформування екологічної культури як складовоїсистеми національного і гром адянськоговиховання молоді та адаптація екологічної освітидо вимог Болонського процесу.Аналіз останніх досліджень. Над питання

екологічної освіти плідно працювали Г.О.Білявський,А.С.Волкова, В.П.Кучерявий, А.Н.Некос, В.Ю.Некос,Н.О.Пустовіт, Т.В.Саєнко, В.Я.Шевчук та інші науковці.Виклад основного матеріалу. Проблема

екологічної безпеки стала глобальною лише в ХХ ст.– тоді, коли на Хіросіму та Нагасакі було скинутоатомні бомби. Нас, українців, пов’язує з японськимнародом спільна трагедія – забруднення територіїпродуктами розпаду радіоактивних елементів.Природа – суспільна цінність, оскільки є

джерелом пізнавал ьних, естетичних,комунікативних потреб. Тому головне завданняекологічної освіти та екологічного вихованнястудентів – виховати таку особистіс ть, щобприрода набула для неї життєво важливогозначення.На нашу думку, у ВНЗ великої уваги набуває

питання екологічної культури і свідомості,інформованості студентської молоді проекологічну ситуацію у регіоні і в світі, обізнаностіз можливими шляхами розв’язання екологічнихпроблем , з концептуальними підходами дозбереження біосфери та цивілізації. Натомість векологічній освіті залишається ще багато старого,непридатного в сьогоднішніх умовахінтенсифікації знань, умінь і навичок [4].Наразі необхідне впровадження новітніх

освітніх технологій, потребують оновленнятрадиційні форми навчання, особливо екологічногоспрямування. Сьог одні ВНЗ повинензабезпечувати майбутніх спеціаліс тів новиммисленням , умінням творчо підходити дорозв’язання екологічних проблем.Як відомо, вищі навчальні заклади переходять

на нову навчальну технологію – кредитно-модульну. Власне, моделюючи нову навчальнутехнологію (кредитно-модульну) , потрібнопередбачити в навчальному алгоритмі відповіднізаходи, які б спонукали студентів до самостійноговибору навчальних дисциплін, сприяли б якісномузасвоєнню навчального матеріалу за мінімальнийтермін. Новий механізм формування екологічнихзнань майбутнього фахівця базується на суттєвомузбільшенні самостійної та наукової роботи,зменшенні кількості лекцій і збільшенні питомоїваги колоквіумів, обговорень, дискусій, “круглихстолів”, ділових ігор та ін., тобто всього того, щозабезпечує ефективний перехід від пасивногопередавання знань до активного їх засвоєння.

Людмила Марцева, кандидат педагогічних наук, викладач біології та хімії Вінницького технічного коледжу

ДО ПИТАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИМАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Модернізація національної системи освіти та поступова інтеграція української освітиу світовий освітній простір – процеси, що сьогодні відбуваються паралельно. Входження доєвропейської спільноти вимагає врегульованої та ефективної екологічної освіти сучаснихстудентів – майбутніх фахівців. У наші дні завдання вищих навчальних закладів – підготовкане лише спеціалістів, а й людей, які зможуть почуватися впевнено у світі постійнихтехнологічних змін і переворотів, у світі, де достатньо часто доведеться приймати рішення,що торкаються інтересів як самої людини, так і багатьох інших громадян.

ДО ПИТАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

© Л. Марцева, 2006




93 Молодь і ринок №6 (21), 2006

На думку російського вченого В.Нікітіна,освіта – суть людинотворення, є завершальниметапом у процес і цілісного формування йутворення Людини розумної [2]. Тому головнимискладовими системи екологічної освіти тавиховання студентів мають бути її формальна йнеформальна частини, форми й методи яких різні,а мета одна: різнобічна підготовка молоді, здатноївизначати, розуміти й оптимально розв’язуватиекологічні та соціально-економічні проблемирегіонів проживання на основі наукових знаньпроцесів розвитку біосфери, здорового глузду,загальнолюдського досвіду.Як переконує досвід, екологічна освіта – це

сукупність наступних компонентів: екологічнізнання – екологічне мислення – екологічнийсвітогляд – екологічна етика – екологічнакультура.На нашу думку, вкрай необхідно навчити

студентів мислити глобально і тільки після цьогодіяти локально, тобто пов’язати їхнє мислення зтим, що В.І .Вернадський називав „науковоюдумкою як планетним явищем”, або, інакшекажучи, екологічним мисленням, яке втілене векологічному знанні.Виходячи з цього, найважливішим завданням

екологічної освіти майбутніх спеціалістів євстановлення пріоритетності екологічних знань,оскільки вс і інші науки спрямовані лише нарозробку технологій, і тільки екологія спроможнаорганізувати їх у систему.Відомо, що людина взаємодіє зі світом і з тим,

що в ньому існує, не безпосередньо, а черезкультуру. Змінити молоду людину – майбутньогофахівця, можна лише тоді, коли відбудетьсянаповнення сучасної культури вагомою екологічноюскладовою. Тому першим і найважливішимстратегічним завданням екологічної освіти івиховання слід вважати формування особливогоставлення до всього живого. З цього приводутрадиційними повинні стати:

- максимальна увага до проблемиформування екологічної культури студентів підчас навчальних занять та виховних заходів;

- активна участь студентів у науково-практичних конференціях з питань екології;

- постійна активіза ція в навчальн о-виховному процесі формуванн я екологічногомислен ня студентів, розробка особливогокурсу екопсихології;

- екологізація більшості дисциплін на всіхрівнях освітн ьої системи.Друге стратегічне завдання – пізнання

природи, існування якої не залежить від людськоїсвідомості. Бо саме це пізнання створює всі

необхідні передумови для глобального(біосферного) мисл ення й екологічнообґрунтованих локальних дій, відповідно доконкретного природного середовища. Важливоюумовою формування екологічної культури, а такожформою застосування знань екології єсистематичне пров едення навчально-педагогічних ігор, які проводяться з урахуваннямособистих якостей та рівнів підготовленості,забезпечують розвиток ініціативи, самостійності,творчості студентів. На нашу думку, якісномузасвоєнню навчального матеріалу і формуваннятворчої особистості сприяють колоквіуми,диспути, екскурсії, творчі завдання з дослідженняекологічної ситуації рідного краю.Екологічна освіта має сприяти не лише охороні,

а й поліпшенню навколишнього природногосередовища. Така освіта повинна бути якінтеграційною частиною освітніх програм, так іформою громадського впливу на розвитоксуспільної свідомості й поведінку та діяльністьлюдини.Головна мета екологічної освіти студентів

убачається у вихованні і формуванні всебічнорозвиненої особистості з науково обґрунтованимі раціональним ставленням до природи. Недарманаш великий земляк В.І.Вернадський писав напочатку минулого століття: “У біосфері існуєвелика геологічна сила, можливо, космічна...планетарна дія якої поки що не береться доуваги... це сила – розум людини, цілеспрямованаі організована воля її, як істоти суспільної...”.Сьогодні проблемам екологічної освіти

приділяється все більше уваги. В університетахєвропейських країн створюються факультети зпідготовки екологів, поширюються дослідженняз екологічної психології. З позиції екологічноїпсихопедагогіки метою екологічної освіти єформування особистості, яка діє відповідно доекологічної доцільності. Розвиток екологічноїпсихології дасть змогу виявити особливостірозвитку екологічної свідомості, механізми їїформування, внаслідок чого з’явиться можливістьвстановити чітку відповідність педагогічногопроцесу освіти психологічному стануутвердження екосвідомості [5].У 90-х роках минулого століття намітилася

тенденція до поєднання педагогіки, екології тапсихології у сфері розробки нових технологійекоосвіти. Найбільш актуальним сьогодні єдослідження впливу саме на процес розвиткусуб’єктивного ставлення до світу природи,глибинних механізмів психіки людини.Висновки. Екологічна психологія та

психопедагогіка досліджують сучасні проблеми

ДО ПИТАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ




94

екологічної освіти. Сюди відносять – змістпідручників, підготовку спеціалістів, розробкуметодичного забезпечення екоосвітнього процесу.Як підкреслюють дослідники, екологічна

освіта повинна вдосконалюватись у такихнапрямках:

- створенн я системи регулярногоінформуванн я про стан навколишньогосередовища та можливість його вдосконалення;

- екологізація всього освітнього процесу тайого психолого-педагогічн е забезпеченн я ,особливо сучасними технологіями у розвиткуекологічної свідомості молоді;

- необхідність підготовки професіоналів угалузі екожурналістики, екоп сихології ,екопедагогіки, екоправа тощо.

1. Державна наці он альн а програма“Освіта. Україна ХХІ ст.”. – К., 1993.

2. Концепція екологічної освіти України //Екологія і ресурси. – 2002. – № 4. – С. 5 – 25.

3. Мамешина О.С. Сучасн і проблемиекологічної освіти // Неперервна професійнаосвіта: теорія і практика. – Вип.. ІV. – 2002.– С. 34 – 44.

4. Некос А.Н. Екологічна освіта і виховання:географічні та педагогічні основи: Автореф.канд. геогр. наук. – Х., 1994. – 16 с.

5. Саєнко Т.В. Екологічна освіта в Україні– досягн енн я і перспективи // Екологічн ийвісник. – 2004. – № 5. – С. 20 – 24.

6. Саєн ко Т.В . Екологізація зн анн я івиробництва в умовах інформаційн огосуспільства // Вища освіта України. – 2005. –№ 4. – С 95 – 102.

7. Устенко О Світоглядн і координатирозвитку національної освіти // Вища освітаУкраїни. – 2001. – № 1. – С. 19 – 23.

Постановка проблеми. Головною рисоюінтерактивного навчання є використання учнямивласного досвіду в процес і розв’язанняпроблемних завдань.Однією з причин, які гальмують впровадження

інновацій у школі, є відсутність технологій,доступних широкому колу вчителів [2]. Проте зцим можна не погодитись, оскільки поєднаннякреативної освіти з інтерактивними методикамиє оптимальною технологією для проведення тареалізації завдань нового уроку на сучасномуетапі. Інноваційна діяльність вчителя насампередпередбачає застосування ефективних методівнавчання. Увагу на активні методи навчанняособливо почали зупиняти у 80 – 90-і роки, коли вукраїнській дидактиці аналізувався широкийспектр різ номанітних методів активізаціїнавчально-пізнавальної діяльності школярів .Опираючись на сучасні уявлення щодо зміступоняття “метод навчання” (для прикладу: це

спільна діяльність вчителя та учнів з метоюрозв’язання конкретного цільового завдання [1];упорядкований спосіб взаємопов’язаної діяльностівчителя і учнів [3]) , можна сформулювативизначення ефективних методів навчання усучасній школі. Базовим поняттям та критеріємдля класифікації ефективних методів навчанняможна обрати характер взаємодії вчителя таучнів. Виходячи з цього критерію та враховуючикласифікацію Є .Голанта, акцентуємо (якО.Пометун та Г.Фрейман) методи навчання напасивні (умовно-пасивні), активні та інтерактивні.О.Пометун та Л.Пироженко, використовуючивислів Конфуція, с формулювали кредоінтерактивного навчання [5]: “Те, що я чую, язабуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю.Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаюрозуміти. Коли я чую та бачу, обговорюю й роблю,я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знанняіншим, я стаю майстром”.

Галина Ліщинська-Кравець, старший викладачкафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну


МЕТОДИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ НАУРОКАХ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ ПРАЦІ

У статті розглянуто інтерактивні методи навчання, які зумовлюють формуванняособистості школяра, тобто характер взаємозв’язків учасників навчального процесузалежить від його організації.

МЕТОДИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ ПРАЦІ

© Г. Ліщинська-Кравець, 2006




95 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Мета статті – розкрити суть методівінтерактивного навчання учнів на урокахобслуговуючої праці.Виклад основного матеріалу. Термін

“інтерактив” походить з англійської мови від слова“interact”, де “inter” – взаємний, і “act” – діяти.Таким чином, інтерактивне навчання можнарозглядати як модель, яка протистоїтьпасивній та активній моделям. Для унаочненнявищесказаного наведемо моделі методівнавчання.

1. Модель пасивних методів навчання:

Відповідно до цієї моделі учень є пасивнимслухачем, який сприймає навчальний матеріал,викладений учителем. Перевагою такої моделінавчального процесу є те, що за короткий часучитель має змогу викласти велику за обсягомпорцію матеріалу, всі учні одночасно сприймаютьматеріал, на розповідь або пояснення вчителявитрачається незначна кількість часу. Суттєвиминедоліками цієї моделі є пасивність учнів ,неможливість спілкування між учнями, учителем,учні не виконують ніяких завдань, вчителеві важкозрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу,відсутній контроль за знаннями.

2. Модель активних методів навчання:

Ця модель навчального процесу дає змогувчителеві та учням перебувати у постійномувзаємозв’язку, а саме: учень відповідає назапитання вчителя, розповідає, а у вчителя єможливість співпраці з кожним учнем окремо.Перевагою цієї моделі є високий рівеньінформативності, кількісно високий відсоток учнів,котрі одночасно можуть сприймати інформацію,високий рівень засвоєння навчального матеріалу,можливість контролю з боку вчителя рівнявиконання учнями завдань. Вадами моделіактивних методів навчання є неможливістьспілкування між учнями у процесі виконаннянавчальних завдань, використання моделі,

зазвичай, для опитування, пс ихологічненапруження учнів, невдоволення учнів неувагоюдо себе з боку вчителя.

3. Модель інтерактивних методівнавчання:

Схема цієї моделі відображає постійнеспілкування вчителя з учнями та учнівміж собою. Таким чином відбуваєтьсяспілкування вс іх членів колективу.Позитивними аспектами цієї моделінавчального процесу є: розширенняпізнавальної активності учнів (здобуття,

аналіз, використання інформації з різних джерел),високий рівень засв оєння учнями знань,мобільність контролю рівня засвоєння учнямизнань, розкриття організаторських здібностейвчителя, партнерство між учителем та учнямита всередині учнівського колективу. Недолікамимоделі інтерактивних методів навчання можнавважати відсутність у вчителя досвіду організаціїтакого виду навчання, необхідність іншого підходув оцінюванні знань учнів, на вивчення певноїінформації потрібен значний час, відсутністьметодичних розробок уроків з різних предметів.Якщо порівняти всі три моделі, то наочно

постає перевага інтерактивної моделі як моделіактивного співнавчання, адже інтерактивненавчання постає як спеціальна формаорганізації навчально-виховного процесу, щомає конкретну, передбачувану мету –створення комфортних умов дляпізнавальної діяльності, за яких кожен ученьвідчуває свою успішність, інтелектуальнуспроможність. Інтерактивні технології

найповніше відповідають особистісно орієнтованомунавчанню і сприяють набуттю учнями знань,формуванню вмінь та навичок, креативномурозвитку та самореалізації особистості школяра.Залежно від мети уроку та форм організації

навчальної діяльності учнів інтерактивненавчання, за висновком дослідників О.Пометунта Л.Пироженко, поєднує декілька технологій, асаме: інтерактивні технології кооперативногонавчання, які включають організацію навчання вмалих групах учнів , об’єднаних спільноюнавчальною метою; інтерактивні технологіїколективно-групового навчання, що передбачаютьодночасну спільну роботу всього класу; технології

Учитель

Учень

Учень

Учень

Вчитель

Учень

Учень

Учень

Вчитель

Учень

Учень

Учень






ситуативного моделювання, у процес і реалізаціїяких навчальний процес вибудовується шляхомзалучення учня до гри та ігрового моделюванняявищ, які вивчаються; технології опрацюваннядискусійних питань, які передбачають широкепублічне обговорення якогось суперечливогопитання [4].Інтерактивні методи передбачають

організацію кооперативного навчання, при якомуіндивідуальні завдання переростають у групові,кожен член групи вносить унікальний вклад успільні зусилля, а зусилля кожного члена групипотрібні та незамінні для успіху всієї групи. Дляроботи за інтерактивними методами вчителевінеобхідно змінити свої особисті підходи донавчання, а зміни в підході до навчання учнівповністю змінюють життя класу. Тому для роботиза цими методами вчителеві необхідна певнапідготовка як дидактична, так і моральна; крімтого, як вчителеві, так і учням треба звикнути доних. Свою роботу вчителеві слід розпочинати зпростих інтерактивних методів – роботи в парах,малих групах та переходити до більш складних.У такому випадку у вчителя та учнів з’явитьсядосвід, а підготовка до занять не буде займатибагато часу.Найпоширенішим та доступним методом

інтерактивного навчання є дискусія, котра даєможливість виявити різні позиції з певної проблемичи суперечливого питання. Головними правиламиїї проведення передбачено черговіс тьвисловлювань учасників; можливість висловитисятому, хто говорить; критику ідей, а неособистостей; повагу до всіх висловлених думок;сміх лише з приводу жартів; незмінність темидискусії; намагання охопити дискус ією якомогабільшу кількіс ть учасників . Досвід роботипоказує, що дискусію на уроках обслуговуючоїпраці можна проводити стосовно широкого колапитань, проте найрезультативнішим, як правило,є обговорення моделей одягу, способівестетичного оформлення страв, побудовикомпозиції та добору кольорів вишитих виробів.Метод “Мікрофон” надає можливість кожному

учаснику навчального процесу висловитисяшвидко, по черзі, відповідаючи на запитання абовисловлюючи свою думку чи позицію. Правилапроведення наступні: висловлюватися повинентільки той учасник, котрий володіє символічниммікрофоном; висловлені думки не оцінюються іне коментуються; ніхто з учасників навчальногопроцесу не зупиняє того, хто висловлюється.Метод “мікрофон”, як показує досвід роботи, єнадто цікавим для учнів 5 – 6 класів, котрі залюбкивикористовують символічний мікрофон для

озвучення власної позиції стосовно, зокрема,використання тих чи інших швів українськоївишивки чи обґрунтування вибору способівмоделювання фартушка.Метою такого методу, як “Ток-шоу”, є

отримання навичок публічного виступу тадискутування. Вчителеві на такому уроцінайкраще бути ведучим. Робота організовуєтьсятаким чином: учням оголошується тема дискусії,потім пропонують висловитися із запропонованоїтеми “запрошеним гостям”. Згодом словонадається глядачам , які можуть виступати зісвоєю думкою або ставити короткі запитання“запрошеним”, котрі, в свою чергу, маютьвідповідати якомога стисліше та конкретніше.Ведучий також має право ставити свої запитаннячи переривати виступаючого через обмеженнячасу. Досвід роботи показує, що метод “ток-шоу”потребує ґрунтовної підготовки як з боку вчителя,так і учнів. “Ток-шоу” на тему “Спідниця утенденціях сучасної моди” у 7 клас і дозволиловиявити ерудицію учнів, здатність до висвітленнявласної позиції, розуміння питань зміни моделі набазі основної викрійки спідниці, а також сприялошвидкому переходу до вільного оволодінняметодами побудови викрійки спідниці в клини,розширеної донизу, формування та розрахункускладок та ін.Метод “Займи позицію” допоможе учневі

з’ясувати, які позиції та думки можуть існуватищодо спірного питання, котре розглядається.Кожен учасник навчального процесу маєможливість висловитися, продемонструвати різнідумки з теми, обґрунтувати свою позицію, знайтиі висловити найбільш переконливі аргументи,порівняти їх з аргументами інших. Якщо учняпереконали, він може перейти на іншу позицію тадати оцінку висловлюванням інших учнів .Вчитель називає тему та пропонує висловитисвою думку з досліджуваної теми, учнізупиняються біля, для прикладу, плаката, на якомунаписано одне із слів: “так”, “ні”, “не знаю”, щовідповідає їх позиції. Учні обґрунтовують своюпозицію шляхом підбору найсильніших аргументівта застосовуючи метод “Прес”. Дуже важливоуважно вислухати всі аргументи всім учасникам.Якщо після обговорення дискусійного питанняучень змінив точку зору, то має змогу перейти доіншого плаката та пояснити причину свогопереходу, а також назвати найбільш переконливуідею чи аргумент протилежної сторони. Спірнимина наших уроках були питання щодо виборуматеріалів, моделей швейних виробів, кольоровоговирішення вишитих виробів та ін. Користуючисьцим методом у процесі окремих занять, вчитель





97 Молодь і ринок №6 (21), 2006

часто ставав, власне, тим учасником, позиціюякого займала більшість учнів.Метод “Прес” використовується у випадках,

коли виникають суперечливі питання і є потребазайняти і чітко аргументувати визначену позиціюз проблеми, що обговорюється, переконати іншиху своїй правоті. Метод дає можливість навчитисяформулювати та висловлювати свою думку щододискусійного питання аргументовано, в чіткій тастислій формі, а також впливати на думкуспіврозмовників . Щоб бути чітким тапереконливим, висловлювання повинно мати такуструктуру та етапи:

1. Позиція: висловлювання учні починаютьзі слів “Я вважаю, що…” та пояснюють, у чомуполягає точка зору.

2. Обґрунтування: починаючи словами“…тому, що…” відбувається обґрунтуваннядоказів на підтримку позиції.

3. Висновки: висловлювання завершуютьсловами “Отже (тому) я вважаю…” таузагальнюють свою думку, роблячи висновок проте, якими повинні бути наступні дії. В учнівськихвиступах доречними будуть думки експертів,статистичні та наукові дані, закони України та іншідопоміжні матеріали. Цей метод був реалізованийнами у процесі занять з вивчення технологіїпошиття плечового виробу з рукавом та коміром.Учениці аргументовано висловлювалися щодотехнології повузлової обробки, що давало змогузапобігти багатьом помилкам у процесі пошиттявиробу.Використання методу мозкового штурму

сприяє подоланню психологічно ї інерції,продукуванню максимальної кількості нових ідейв мінімальний термін. Мозковий штурм єколективним пошуком нетрадиційних шляхіврозв’язання проблем. У процес і мозковогоштурму забороняється будь-як а критика(словесна, мімічна та ін.), підтримується будь-якаідея, навіть жартівлива або безглузда. Усівисловлені ідеї занотовує для розгляду групаекспертів . Після прийняття рішення учніподіляються на прихильників та противників ідейз метою виявлення слабких місць та виправленняїх. До основних правил мозкового штурму можнавіднести: роботу з невеликою підгрупою дітей,висловлювання будь-якої думки, заохочуваннявільного асоціювання (чим незвичніша ідея, тимвона цікавіша), вільна комбінація висловленого,підсумок дискусії шляхом визначення найцікавішоїідеї. Для проведення мозкового штурму чіткоформується мета, визначаються проблеми,встановлюються обмеження, висвітлюютьсяшляхи традиційного розв’язання зазначеного

завдання, виокремлюються елементи, щопотребують вдосконалення, пропонуються тааналізуються ідеї, проводиться індивідуальнийзахист учнями свого рішення, добираються тіоригінальні з них, котрі можна реалізувати таперевірити на практиці. Цей методвикористовувався нами під час складаннятехнологічних карт на приготування страв тарозрахунку кількості необхідної сировини.Робота в малих групах дає змогу набувати

навичок спілкування та співпр аці. Післяоб’єднання вчителем учнів у малі групи таодержання ними завдання, група за короткий час(3 – 5 хв . ) повинна виконати завдання тапредставити результати своєї роботи. Правилароботи в малих групах включають швидкийрозподіл ролей, визначення головуючого,посередника, секретаря, доповідача. Головуючийзачитує завдання та організовує послідовністьйого виконання, а також пропонує учасникамгрупи висловитися по черзі, заохочує групу дороботи, підбиває підсумки роботи та за згодоюгрупи визначає доповідача. Секретар коротко тарозбірливо записує результати роботи всієї групи,а посередник стежить за часом і заохочує групудо роботи. До функцій доповідача належить чіткевисловлювання думки групи, доповідь прорезультати роботи групи. Слід пам’ятати, що угрупі може бути особлива думка, яка має правона існування. Цей метод використовувався намипід час закріплення вивченого матеріалу таперевірки домашніх завдань з моделюванняшвейних виробів.Метою технології “Коло ідей” є залучення всіх

учасників навчального процесу до обговоренняпроблем . Ідеї формуються методом роботи вмалих групах, а висловлені пропозиції записуютьсяна дошці. Коли всі ідеї висловлені, можназвернутись до розгляду в цілому та підбитипідсумки роботи.Удосконалення навичок роботи учнів у малих

групах можна проводити шляхом використанняметоду “Акваріум”. Для цього клас об’єднуютьу 2 – 4 групи. Вчитель ставить завдання чиформулює проблему, а одна з груп сідає в коло тавголос обговорює шляхи розв’язання. Всі рештауважно слухають та спостерігають. Післязавершення дискусії група сідає на свої місця, аклас обговорює можливість погодження з думкоюгрупи, аргументацію та доведення групи, визначаєнайбільш переконливий аргумент. Потім місце в“Акваріумі” займає інша група та обговорюєнаступну ситуацію. Ці методи ми використовувалипід час підготовки захисту творчих проектів, аджевиникала потреба в обговоренні самої ідеї показу





98

виготовлених виробів, організації демонструваннямоделей одягу.Метою розігрування ситуації в ролях є

виз начення вл асного став лення учня доконкретної життєвої ситуації, набуття досвідуповедінки в аналогічній ситуації шляхом гри,виконання певної ролі, що є близькою дореальної життєвої ситуації. Якщо учень береактивну участь в рольовій ситуації, то вінповинен чітко дотримуватися с воєї ролі,намагатися прислухатися до партнерів тавчителя, не коментувати діяльність інших,намагатися поставитись до своєї ролі як дореальної життєвої ситуації, вийти з ролі післязавершення гри, брати активну участь у їїобговоренні та аналіз і.Модель уроку, у якій поєднуються як відомі,

так і нові технології, методики, методи, прийоми,засоби та форми навчання – це канва, якапередбачає дії учнів , але жорстко їх нерегламентує. Структурою інтерактивного урокупередбачено чітку мотивацію, метою якої єфокусування уваги учнів на проблемі йпробудження інтер есу до теми, якаобговорюється. Для цього можна використатизапитання, цитати, короткі іс торії, невеличкезавдання. Займе цей етап не більше 5% робочогочасу. Метою представлення теми таочікуваних навчальних результатів єзабезпечення розуміння учнями змісту їхньоїдіяльності, тобто того, чого вони повинні досягтина уроці і що від них очікує вчитель, викладач.Часом буває доцільно залучити до визначенняочікуваних результатів вс іх учасників заняття(приблизно 5% часу). Надання необхідноїінформації – етап уроку, метою якого є наданняучням достатньої кількості інформації, на основіякої виконуватимуться практичні завдання. Цеможе бути міні-лекція, ознайомлення зроздатковим матеріалом, презентація виконаногодомашнього завдання. З метою економії часу науроці можна подавати інформацію в письмовомувигляді для попереднього (домашнього)вивчення. На самому уроці вчитель може ще раззвернути увагу на практичні поради, а якщонеобхідно, то прокоментувати терміни чиорганізувати невеличке опитування (близько 10%навчального часу). Інтерактивна вправа –центральна частина заняття, метою якої єпрактичне засвоєння матеріалу. Послідовністьпроведення цьог о етапу включаєінструктування , у процес і якого вчительрозповідає учням про мету вправи, правила тапослідовність дій, а також оголошує часовіобмеження; об’єднання в групи, а також

розподіл ролей; виконання завдання, де вчительвиступає організатором, консультантом, ведучимдискусії; презентація результатів роботи. Наінтерактивну вправу на уроці витрачається, якправило, 60% часу. Метою підбиття підсумківта оцінювання результатів уроку є обговореннязадля усвідомлення зробленого на уроці. Слідповернутис я до очікуваних результатів ,оголошених на початку уроку, та поставити учнямзапитання про що нове вони дізналися, які навичкиотримали, чим вони корисні у житті, щосподобалося на уроці. На цей етап слід відвестидо 20% тривалості уроку.Висновки. Використання інтерактивних

методів та форм проведення занять надаєможливості для організації ділової співпрацівчителя та учнів з метою розв’язання поставленоїна уроці навчальної проблеми. Ефективність новихтехнологій забезпечується вільним спілкуваннямна уроці, висловлюванням власної думки, повагидо думки оточуючих.

1. Бондар В . Теорія і технологія управлінняпроцесом навчання в школі. – К.: ФАДА, ЛТД,2000. – 191 с.

2. Волковський С. Шкільн і ін н овації –освітні концепції та педагогічні технології //Відкритий урок. – 2004. – № 19 – 20. – С. 59 –69.

3. Гончарен ко С. Український педагогічнийсловник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

4. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивнітехнології навчання // Відкритий урок. – 2003.– № 3, 4.

5. Селевко Г. К. Современные образовательныетехнологии: Учеб. пособие. – М. : Народноеобразование, 1998. – 256 с.




Галина Ліщинська-Кравець – старший викладачкафедри декоративно-ужиткового мистецтва та

основ дизайну





99 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. Тема організаціїтехнологічної практики у ВНЗ належить до числанедостатньо розроблених педагогічною наукою.Серед значної кількості питань, які виникають припроведенні технологічної практики, суттєве місцезаймають питання її організації.Досвід практичної роботи та вивчення науково-

педагогічної літератури чітко вказують, що наданий час підготовка вчителя трудового навчанняз технічних дисциплін ще нез абезпечуєнеобхідного рівня для навчання учнів художньоїобробки текстильних матеріалів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Дослідження багатьох науковців присвяченірозкриттю різних аспектів фахової підготовкимайбутніх учителів трудового навчання у вищихпедагогічних закладах освіти (В.Андріяшин,О.Гедвілло, П.Дмитренко, В.Мадзігон,В.Сидоренко, Д.Тхоржевський та ін. ). У роботахВ.Буринського, М.Корця, В.Назаренка та іншихдосліджено різні питання змісту і методикипідготовки вчителів трудового навчання. Унаукових працях В.Гетти, Д .Тхоржевськогорозкриваються підходи до визначення змісту танадані методичні рекомендації щодо реалізаціїтехніко-технологічного напряму підготовкифахівців . Однак ряд питань профес ійно-педагогічної підготовки майбутніх учителівтрудового навчання залишається відкритим .Зокрема, нашу увагу привернула проблемарозробки у теорії та практиці вищої педагогічноїосвіти шляхів формування змісту та методичногозабезпечення організації і проведеннятехнологічної практики.Ми погоджуємося з думкою І.Носової, що

підготовка майбутніх учителів трудового навчанняповинна бути зорієнтована на оволодіння нимипрофесійно-педагогічних знаннями та вміннями нетільки під час вивчення дисциплін психолого-

педагогічного і методичного напряму, а й під часвивчення фахових дисциплін. І.Носова правильновказує на те, що “. . .виходячи з положень“Концепції педагогічної освіти”, фахова підготовкапередбачає вироблення практичних вмінь танавичок, необхідних студенту для здійсненнямайбутньої професійної діяльності” [2].Ми також підтримуємо думку В.Юрженка, що

“...особистісні та професійні якості вчителя повинніґрунтуватися на глибокій профес ійнійкомпетентності вчителя, яка в свою чергу можебути забезпечена лише на основі формування внього фундаментальних знань та широти йогопідготовки” [3].У цій статті ми спробуємо поділитись досвідом

організації технологічної практики студентівінституту гуманітарно-технічної освітиНаціонального педагогічного університету іменіМ.П. Драгоманова, майбутніх вчителів трудовогонавчання на базі лабораторії кравецькоїмайстерності.Виклад основного матеріалу. Технологічна

практика студентів – це важлива складовапідготовки учителів обслуговуючої праці(конструювання і моделювання одягу) .Технологічна практика проводиться післявивчення курсу “Практикум в навчальніймайстерні” (І – ІV семестрі) відповідно донавчального плану, що передбачає підготовкувчителів за напрямом “Робота з текстильнимиматеріалами”. У зв’язку з удосконаленнямпідготовки спеціалістів, здатних до творчоїпрофесійної діяльності як вчитель обслуговуючоїпраці, так і керівник гуртково ї роботи здекоративно-ужиткового мистецтва, посталанеобхідність перегляду традиційного проходженнятехнологічної практики.Мета практики була нами сформульована як

важлива складова фахової підготовки

Алла Батрак, старший викладачкафедри трудового навчання і креслення

Національного педагогічного університетуім. М. П. Драгоманова

м. Київ

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Стаття присвячена вдосконаленню змісту та проведення технологічної практики зрозділу “Художня обробка текстильних матеріалів”. У ній висвітлено мету і завданнятехнологічної практики, розкрито основні знання і вміння, якими повинні оволодітистуденти, визначено різні форми організації навчально-трудової діяльності.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

© А. Батрак, 2006




100Молодь і ринок №6 (21), 2006

майбутнього вчителя обслуговуючої праці, щозабезпечує розширення і поглиблення знаньстудентів з різних видів декоративно-ужитковогомистецтва (аплікація, печворк, квілтінг, м’якаіграшка тощо) , удосконалення практичнихнавичок роботи з технології виконання різнихвидів швів , строчок , залучення студентів допошукової роботи з відродження та популяризаціїнаціональних традицій українського народу.Завдання технологічної практики передбачають:- ознайомлення студентів з практичною

діяльністю керівників гуртків декоративно-ужиткового мистецтва, народних умільців тахудожників-прикладників;

- розширення і поглиблення знань про народнітрадиції в декоративно-ужитковому мистецтві тапобуті;

- розвиток творчого мислення і художніхздібностей студентів шляхом залучення досамостійної розробки стилістичних, технологічнихта колористичних рішень декоративно-ужитковихвиробів;

- закріплення та поглиблення теоретичнихзнань і практичних навичок з курсу “Практикумв навчальних майстернях” (розділ “Художняобробка текстильних матеріалів”).Ми вважаємо, що в результаті проходження

практики студенти повинні знати:- іс торію розвитку і традиції декоративно-

ужиткового мистецтва (зокрема, декоративно-ужиткового мистецтва України);

- теоретичні основи декоративно-ужитковогомистецтва;

- різновиди художньої обробки текстильнихматеріалів;

- технології виконання аплікації, печворкa тавиготовлення традиційної і сучасної м’якоїіграшки тощо;

- технологію виконання декоративних швів,аплікації та інших оздоблювальних технік нахудожньо-промислових підприємствах;

- особливості читання схем , малюнків ,креслень для виконання декоративних технік чивиготовлення виробів.У результаті проходження технологічної

практики студенти повинні вміти:- враховувати особливості текстильних

матеріалів , що використовуються длявиготовлення декоративно-ужиткових виробів;

- визначати доцільну послідовністьвиготовлення декоративно-ужиткового виробу(складати технологічну карту);

- використовувати різні види ручних і машиннихшвів (простих, декоративних) при виготовленнірізних виробів;

- правильно підбирати текстильні матеріалидля виготовлення і оздоблення декоративно-ужиткового виробу;

- використовувати у практичній діяльностівідомості з теорії декоративно-ужитковогомистецтва;

- втілювати у декоративно-ужиткових виробахтрадиції, характерні для різних регіонів України;

- уміти читати креслення, композиційні схемидекоративно-ужиткових виробів та виготовляти їхвласноруч;

- визначати якість виготовленого декоративно-ужиткового виробу.Технологічна практика проводиться на базі

лабораторії кравецької майстерності НПУ іменіМ. П. Драгоманова згідно з навчальним планом.Робоча програма проходження технологічної

практики передбачає:- вивчення та суворе дотримання правил

безпечної праці у навчальній майстерні;- оволодіння безпечними прийомами роботи з

дотриманням правил санітарії та гігієни,виробничої та виконавчої дисципліни;

- виконання студентами індивідуальнихзавдань за видами декоративно-ужитковогомистецтва;

- оформлення звітів студентами;- проведення заліку з технологічної практики

– публічного захисту власноруч виготовленихдекоративно-ужиткових виробів.Студенти повинні дотримуватись правил

внутрішнього розпорядку лабораторії. Контрольза проведенням технологічної практикипроводиться з метою виявлення й усуненнянедоліків та надання практичної допомогистудентам під час виконання програми практики.У зв’язку з тим , що існує потреба

ознайомлення студентів з широким коломтеоретичних питань з декоративно-ужитковогомистецтва і наявними умовами за місцемпроходження практики, тематичний планпередбачає різні форми організації роботистудентів: лекції, лабораторно-практичні заняття,самостійну роботу студентів , екскурс ії,етнографічні експедиції (поїздки).Програмою передбачені теоретичні заняття,

що проводяться на початку вивчення новогомодуля і займають близько 4 години на тиждень.Під час проходження технологічної практики

студенти повинні прослухати лекції на такі теми:1. Спеціальні питання з техніки виконання

окремих видів декоративно-ужитковогомистецтва (аплікація, печворк, квілтінг, м’якаіграшка тощо).

2. Про перспективи розвитку технологій,





101 Молодь і ринок №6 (21), 2006

найновішог о устаткування на художньо-промислових підприємствах України.

3. Національні особливості і традиціїдекоративно-ужиткового мистецтва України таінших країн.

4. Вивчення й розповсюдження передовогодосвіду народних умільців.Також програмою передбачено виконання

лабораторно-практичних робіт, що проводятьсяіз розрахунку 20 годин на тиждень після вивченнявідповідного теоретичного матеріалу. Під часпроходження технологічної практики студентиповинні поглибити і розширити раніше набутіуміння і навички з художньої обробки матеріалів.Робота студентів на лабораторно-практичних

заняттях організовується за індивідуальнимизавданнями, які студенти обирають за власнимбажанням з метою закріплення на практиціотриманих в університеті теоретичних іпрактичних знань і умінь у галузі декоративно-ужиткового мистецтва і розширення світогляду.Згідно з цим студенти повинні виконати завдання,які характерні для їхньої спеціалізації івідповідають вимогам практики. Індивідуальнимзавданням при проходженні технологічноїпрактики може бути збирання дидактичногоматеріалу під час екскурсій, зокрема: виконаннязарисовок аплікацій, перезнімання лекал м’якоїіграшки, виконання схем печворка.Художньо-трудові навички і вміння, набуті під

час технологічної практики в навчальнихмайстернях, повинні спростити студентамможливість подальшої професійної освіти, алепрактичні заняття озброюють студентів не лишевідповідними навичками, а й глибокимитеоретичними знаннями з техніко-технологічнихта мистецтвознавчих основ наук . Недоцільнообмежувати навчання в лабораторії кравецькоїмайстерності лише набуттям трудових навичок,а його метою не повинно стати лише випусккорисної продукції. Подібне навчання, безперечно,зводиться до ремісництва – багаторазовогоповторення однакових видів робіт та виготовленняоднотипної сувенірної продукції.Робота в лабораторії кравецької майстерності

сприяє розвитку технічної грамотності. Яксвідчить наш досвід, оволодіння студентамиосновними процесами виготовлення декоративно-ужиткових виробів, обробка окремих вузлів ідеталей та виконання елементів декору позитивновпливають на розвиток звичок до точності йохайності, що служить не тільки навчальним, а йвиховним цілям.З метою розширення національного, історико-

етнографічного світогляду та розвитку

естетичних ідеалів і смаків для студентів у періодтехнологічної практики організовуютьсямистецтвознавчі, етнографічні та техніко-технологічні екскурсії. Об’єктами екскурс ійможуть бути: 1) художньо-промисловіпідприємства (наприклад, виробничо-художнєоб’єднання імені Т.Г.Шевченка у Києві; 2) виставковіцентри Києва (наприклад, Національнийвиставковий центр, виставковий зал Будинкухудожника, приватні арт-галереї та ін.); 3) музеї(наприклад, Держав ний музей народноїархітектури і побуту України, Державнийісторичний музей України, Київський державниймузей імені Т.Г.Шевченка, Державний музейукраїнського образотворчого мистецтва України,Києво-Печерський державний іс торико-культурний заповідник , Державний музейукраїнського декоративного мистецтва та ін.).Усі результати проходження технологічної

практики в лабораторії кравецької майстерностіоформляються у вигляді звіту.Ми рекомендуємо студентам такий план звіту

про проходження технологічної практики здекоративно-ужиткового мистецтва:

1. Вступ – стислі відомості про вивченняоб’єктів декоративно-ужиткового мистецтва,ретроспектива розв итку обраного видудекоративно-ужиткового мистецтва у різніісторичні періоди, перспективи його розвиткутощо.

2. Характеристика обраного виду декоративнихробіт (аплікація, печворк, м’яка іграшка тощо).Виконання технічного рисунка (графічногозображення), кольорового ескізу, орнаментальноїкомпозиції. Опис технологічної послідовностівиготовлення декоративно-ужиткового виробу.Відбір власноруч виконаних оригінальних лекал.Заповнення таблиці з описом використанихматеріалів.

3. Список використаної літератури.За необхідністю, звіт ілюструється рисунками,

схемами, графічними моделями тощо. Текст звітуповинен поділятися на розділи і підрозділи.Звіт оформляється у процес і проходження

практики згідно з вимогами, розробленимикафедрою. Кінцевий, повністю оформленийваріант звіту за два – три дні до завершеннятехнологічної практики подається керівнику длявиставлення оцінки.Під час технологічної практики в процесі

трудової д іяльності взаємодія студента знавколишнім світом стає іншою, ніж раніше.Студент частіше зустрічається зі змінами внавколишньому світі, крім того, він сам викликаєзміни в предметах і явищах. Умови сприйняття





102

студентом урізноманітнюються. Тобто, працястудентів стає не лише засобом закріпленняотриманих в університеті знань, а й дозволяєрозширити світогляд, отримати навички, необхіднідля подальшої педагогічної діяльності.Важливою умовою успішного проведення

технологічної практики є не лише якість набутихстудентами знань, а й рівень підготовленостібезпосередньо викладачів – керівників технологічноїпрактики. Викладачі повинні добре знати не тількифахові дисципліни, а й техніко-технологічніособливості виробництва на художньо-промисловихпідприємствах, постійно удосконалювати своїтехнічні та мистецтвознавчі знання.Висновки. Таким чином , можна з

упевненістю стверджувати, що запровадженінами на технологічних практиках різноманітніформи організації навчальної діяльностізабезпечують якісне виконання студентами

індивідуальних завдань за різними видамидекоративно-ужиткового мистецтва, дозволяютьу практичній діяльності реалізовувати теоретичніоснови декоративно-ужиткового мистецтва,втілювати у декоративно-ужиткових виробахнаціональні традиції українського народу.

1. Гедвіло О.І., Ковальова Г.В., Носова І.О.Індивідуальн ий підхід у навчанні з практикумув майстернях. //Трудова підготовка в закладахосвіти. – №2 (3), 1996. – С. 44 – 47.

2. Носова І.О. Самостійні спостереженняучнів у трудовому навчанні //Збірн ик науковихпраць. Педагогічні науки. – Херсон: Айлант,1999. – Випуск Х . – С.302 – 310.

3. Юрженко В.В. Про дуальну технологіюнавчання (на прикладі підготовки вчителівтрудового навчання ) //Таврійський вісн икосвіти. – 2003. – №1. – С. 121 – 125.

Постановка проблеми. Мистецтво створюєособливий духовний світ людини – світ краси ігармонії. Воно несе їй естетичну насолоду формуєсприйняття. Водночас через твори мистецтвлюдина пізнає світ. Як вважає І.Виноградов,особливість впливу мистецтва на формуваннятворчої особистості полягає у тому, що власноюсправою мистецтва є вияв людської присутностіу її естетичному аспекті, тоді, коли мораль,філософія, політичні або релігійні мотиви, завждипритаманні “предметному” мистецтву з йоготематичною сюжетною основою, можуть бутивиражені іншим засобом [7, 117].Перевага “безпредм етного” мистецтва

визначається не тільки тим, що воно зосередженена філософських релігійних або соціальних ідеях,а на власне естетичному зрізі буття, а також тим,що естетичне виступає перетвореною формою

нашого бачення світу, наших певних цінностей, ітому воно у найвищому своєму прояві викликає внас переживання, в якому здійснюєтьсясоціалізація людини, часто непомітне для неї самоїзалучення до різних спільнос тей людей,включення у спільну цілісність.Завдяки цьому, в мистецтві людина виходить

за межі раціональної однозначності і пізнає те, щоне піддається раціональному, науковому пізнанню,а саме – загальні форми в максимально широкомувигляді. Естетичний зміст кожного твору дужебагатий. Мистецтво розкриває перед намибагатогранний, естетичний світ, який можнавважати своєрідною філософією життя,почуттєвим відбитком внутрішнього світулюдини. Через це воно при сприйманні викликаєглибокі емоції, переживання. Естетичне уявленняне ізольоване від усього того світу цінностей, який

Алла Валько, викладачкафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну


ВПЛИВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА НАФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ

ТРУДОВОГО НАВЧАННЯУ статті аналізуються особливості впливу мистецтва на формування особистості

вчителя обслуговуючої праці як креативного учасника навчально-виховного процесу сучасноїукраїнської школи. Акцентується увага на необхідності впровадження у навчальний процеспідготовки вчителя різних видів образотворчого мистецтва.

ВПЛИВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА НА ФОРМУВАННЯТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

© А. Валько, 2006




103 Молодь і ринок №6 (21), 2006

наповнює духовну сферу людини, створюєфілософські, етичні, соціальні ідеали і уявлення –його світогляд.Мистецтво відображає завжди індивідуальність,

яка його створює, її відношення до явищ, дійсностіїї розуміння навколишнього світу. Кожний твірмистецтва сприймається як суб’єкт баченняокремих явищ, подій. За будь-яким суб’єктивнимбаченням завжди стоїть особистість творця, йогооцінка конкретних явищ і подій. “Особистіснийхарактер художнього відображення робить йогомогутнім і незамінним засобом формуваннясвітогляду людини, її активної життєвої позиції”[2, 174].Актуаль ність нашого до слідження

визначається вимогами естетичного вихованнямайбутніх учителів, необхідністю формування уних творчих здібностей, креативного мислення,естетичної культури, оскільки образотворчі видимистецтва змінюють навколишній світ таособистість у ньому “за законами краси”.Мета статті – розкрити можливості

формування особистості вчителя обслуговуючоїпраці як креативного учасника навчально-виховного процесу сучасної української школи.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Формування та розвиток творчої особистостівчителя, готового до нових умов функціонуваннязагальноосвітньої школи, висуває нові вимоги донавчально-виховного процесу у ВНЗ, метою якогоє розвиток індивідуальності, підвищенняінтелектуального, естетичного потенціалукожного студента. Реалізувати ці завдання можнатільки на основі оновленого змісту підготовкимайбутнього вчителя обслуговуючої праці, якийпередбачає вивчення різних видів мистецтв.Проблемам профес ійно-педагогічної

підготовки майбутніх учителів трудового навчанняприділено увагу у дослідженнях учених-педагогівС.Батишева, Є .Білозерцева, Ю.Васильєва,М.Жиделєва, В.3инченко, У.Нішаналієва,В.Сидоренко, Б.Сименача, Д.Тхоржевського та ін.Одночасно з питаннями професійно-педагогічноїдіяльності багато праць учених присвяченівивченню окремих аспектів профес ійно-естетичної підготовки вчителів : М.Волошин,Е.Гришин, Г.Корольова, Г.Петрова, В.Сергієв,І.Толпигіна, Е.Третьякова, С.Анічкін, Г.Феміна таін. Викликають інтерес наукові дослідження угалузі методології естетичного вихованнястудентів, формування їхньої естетичної культуризасобами різних видів мистецтв , художньо-естетичної підготовки вчителя , методикирозвитку естетичних смаків учнів тощо.Останнім часом помітно зріс інтерес до

вивчення виховних можливостей образотворчихвидів мистецтв , його впливу у становленнісвітоглядної культури майбутнього вчителя. Томуважливо вивчати механізм передачі художньо-образної інформації у процес і спілкування змистецтвом, його впливу на розвиток світоглядноїта естетичної культури студентів.Виклад основного матеріалу. У творчому

впливі мистецтва на особистість розкриваютьсяйого навчальна, виховна, педагогічна функції.Відомо, що людина формує свій духовний світвідповідно до свого морального ідеалу, щовиступає для неї як істина, до якої вона дійшласама, пізнаючи моральний закон. Моральний ідеалстановить основу кожного світогляду. Тому тільките знання, яке дає людині світоглядні орієнтири,йде на користь розвитку її духовності. Людиназавжди здійснює моральний вибір, відповідно досвоїх ціннісних орієнтирів, ідеалів і моральнихпринципів. Мистецтво допомагає становленнюособистості не тільки щодо свого моральногоідеалу, а й морального вибору. Закликаючи доформування високих почуттів до ближнього,обов’язків перед іншими членами суспільства,мистецтво надає людині ціннісні й етичніустановлення, допомагає їй усвідомити своювідповідальність за власні вчинки перед іншимилюдьми. Мистецтво надихає людину на творчийрозвиток себе як моральної особистості [4, 6].У наш час справжньої соціальної значущості

набуває проблема світоглядної культури, колианалізується на особистісному рівні підготовкамайбутнього вчителя. Як компонент духовногосвіту особистості, світоглядна культураобумовлює формування ціннісно-духовнихорієнтацій, які багато в чому детермінуютьрозвиток всієї структури якостей особистості.Саме система духовних відносин якнайбільше

впливає на формування світоглядної культури.Серед них найбільшу роль відіграє мистецтво, вякому відбиваються різні типи світоспоглядання,психологічні й моральні особливості людини тієїчи іншої епохи, того чи іншого народу “серцевинайого способу життя та мислення”.Мистецтво як одна з форм пізнання дійсності

забезпечує різнобічний вплив на свідомістьлюдини, тобто виступає джерелом пізнання,духовного збагачення і формування світоглядуособистості, допомагає усвідомити своєпокликання, визначити систему цінностей.Мистецтво акумулює досвід поколінь і, завдякисвоїм специфічним якостям допомагає кожнійлюдині виявити власну світоглядну позицію.Світоглядну функцію мистецтва можна

вважати домінантною, оскільки всі функції





104Молодь і ринок №6 (21), 2006

мистецтва (виховна, соціально-організаційна,комунікативна та ін.) мають спільні витоки, щовиходять із світоглядної природи мистецтва.Дотримуючись “норм” художньої культури у

процесі сприйняття, людина змінює і свою власну“натуру”. Художня культура стає при цьомувнутрішнім змістом особистості, її естетичнимсвітом, індивідуальний досвід художнього баченнярозширюється і збагачується, почуття, смаки тапотреби набувають культурно-естетичної форми.Художньо-естетичне виховання, яке активізує

здатність особи підійматися від повсякденностідо широких творчих узагальнень почуттів і думок,є виключно важливим для студентів – майбутніхучителів обслуговуючої праці. Вплив мистецтванезаперечний, оскільки він стимулює особливістьдо самостійної творчості, що позначається нарозвитку їхнього загального творчого потенціалуу різних за фахом галузях.Самостійні творчі пошуки, в свою чергу, не

можуть не сприяти ефективності формуваннясвітоглядної культури та особистості в цілому.Доцільність ширшого впровадження

образотворчих видів мистецтв у процеспідготовки вчителя трудового навчання єактуальним завданням системи вищоїпедагогічної освіти. Прикро, що витонченіпредмети художньо-мистецького циклу не можутьпротистояти бурхливому потоку інформаційностіі технізації: звідси загальна образотворчанеграмотність, культурна зубожливість. Культуручасто ототожнюють з обізнаністю йінформованістю в науково-технічній сфері,політичному і суспільному житті суспільства. Неможна допустити, щоб поширення суто науковоїінформації, науково-технічних знань витіснивглибоке пізнання мистецтва, фольклору, культуризагалом.Виходячи з планів підготовки вчителів за

спеціальністю “Трудове навчання” уДрогобицькому педуніверситеті, численних курсівз вивчення видів декоративно-ужитковогомистецтва можна стверджувати про системнийпідхід до розвитку творчого мислення і здібностей,формування художньо-трудових умінь і навичокстудентів , загального розвитк у культуриестетичного сприйняття навколишнього світу.Майбутній вчитель повинен постійно

вдосконалюватись, перебувати в творчомупошуку форм, технічних прийомів, збагачення іурізноманітнення методів роботи на уроці.Усі види діяльності з малюнка, живопису,

композиції й ознайомлення з кращими творамиобразотворчого мистецтва, у процес і якихрозвиваються розумові дії та мисленнєві операції,

творча уява і художні смаки, естетичні почуття іобразотворчі здібності, судження й узагальнення,покликані формувати естетичні переконання, котрідуже важливі для майбутнього вчителя трудовогонавчання.Образно, швидко, лаконічно, змістовно й

наочно передати думку, зробити пояснення більшдоступним допомагає вчителеві знання з малюнку.Учитель виконує педагогічні малюнки не тількина уроках образотворчого мистецтва, а й науроках трудового навчання. Величезне значеннявміння малювати має у вивченні технічнихдисциплін. Так , відомий авіаконструкторО.Яковлєв згадував, що дуже вдячний школі завміння малювати. Адже коли інженер-конструктор виношує задум будь-якої машини, вінподумки в усіх деталях має уявляти своє творінняі вміти зобразити його на аркуші паперу [4, 8].Нині образотворче мистецтво поширюється

на всі галузі людської діяльності, в тому числі йна технічну галузь. Адже продукт праці оцінюютьне лише за технічними характеристиками, а й заестетичними якостями. Нині повсюдно в життялюдини увійшла нова галузь, що поєднуєобразотворче мистецтво з промисловимвиробництвом і його продукцією – технічнаестетика або дизайн.Вимоги дизайну враховуються при створенні

зручних у користуванні, цілісних і виразних заформою естетично досконалих промисловихвиробів різних галузей виробництва, створюючинайрізноманітніші ужиткові вироби, людина упроцес і діяльності задовольняє свої прагненнязробити світ естетично привабливим.У навчальних програмах з рисунка, композиції,

дизайну, декоративно-ужиткового мистецтвазакладено глибокий зміст підготовки вчителяобслуговуючої праці для загальноосвітніх шкіл.Широкий діапазон знань художнього напрямкуотримують студенти також під час вивченнядисципліни “Моделювання та художнє оздобленняодягу”. Завдяки засобам графічного вираження,композиційного задуму, кольорографічнимпоєднанням та творчим пошуком форми –студенти створюють оригінальні, високохудожнівироби, про що свідчать численні студентськіпокази мод, виставки, конкурси, проведенікафедрою декоративно-ужиткового мистецтва таоснов дизайну Дрогобицького педуніверситету. Уавторських розробках студенти реалізують свійзадум. Завдяки різним технікам і способамоздоблення вони збагачують власні виробиоб’ємними і ажурними композиціями. Студентизнаходять найрізноманітніші варіанти стилю інастрою від найтоншої ажурності, вишуканої





105 Молодь і ринок №6 (21), 2006

елегантності, експресивної екстравагантності,фактурної об’ємності до найдивовижніших заформою і виразністю образів.Близькі за фольклорною суттю сучасні

костюми з елементами етники, які студенти підкерівництвом викладачів розробляють в останніроки. Організовані композиційно як за кроєм, такі за характером декору костюми відповідаютьвнутрішньому змісту національної виразності,передають ментальність українського народу, щонаселяє різні регіони країни.Особливий романтизм і свіжість доповнюють

елементи, оздоблені вручну шалі та хустини. Весьарсенал засобів працює для створення цілісного,підпорядкованого стильовій єдності костюму.Через вивчення різних видів декоративно-

ужиткового мистецтва, через майстернеоволодіння рукотворними техніками і глибокогопізнання фольклору в тісному переплетенні зкультурою й обрядовістю, формується ціліснагармонійно розвинена особистіс ть, котравідповідає сучасному уявленню про національносвідому культурну людину.Важливо місце в розвитку образотворчих

дисциплін має навчальний предмет “Основикомпозиції”. У студентів на заняттях формуєтьсяі виховується розуміння композиційних побудов,які необхідні для творчої діяльності вчителя,розвивається зорова пам’ять, образне мислення,художній смак.Вивчаючи теоретичний курс , студенти

знайомляться з питаннями “теорії сприйняття”,основними положеннями науков ої теоріїкомпозиції , основами кольоро знавства,формотворчими законами. Після кожного розділупропонується комплекс практичних завдань, щосприяють кращому засвоєнню теоретичних знань,удосконалюють художньо-естетичну майстерністьстудентів . Оволодівши композиційнимиправилами, студенти втілюють власні творчізадуми в цілісні образи костюму. Вони сміливо йвпевнено оперують кольорографічнимипоєднаннями, володіють об’ємними і площиннимизображеннями поверхонь.Формотворчі здібності стимулюють роботу

в конструкторській діяльності, зокрема пристворенні аксесуарів та доповнювальнихелементів гардеробу (декоративних сумочок,браслетів, поясів тощо). Навчання композиціїстає повним, бо студенти вміють бачити в життіцікаве і важливе, розуміти красу навколишньогосвіту.Висновки. Процес формування та

становлення особистості, значущість педагогічноїдіяльності в умовах сучасної школи потребують

від педагогічної науки удосконалення підготовкивчителів-вихователів, пошуку нових шляхів іпедагогічних умов підвищення якості тапрофесіоналізму майбутнього спеціаліста.Велике значення у цьому контексті має

підготовка майбутнього вчителя трудовогонавчання до естетичного виховання учнівзагальноосвітніх шкіл. Саме у школізакладаються основи естетичного навчання тавиховання молоді.Тому запровадження образотворчих

навчальних предметів для підготовкимайбутньог о вчителя трудовог о навчаннясприятиме формуванню гармонійно розвиненоїособистості з високим національним, культурнимпотенціалом, розвиненим почуттям прекрасного,усталеними естетичними ідеалами і смаками.Готовність до творчої педагогічної діяльності,здатність керуватися естетичними принципами унавчанні дітей, а також у власному житті й побуті– складає основу естетичного розвитку тапрофесійного удосконалення майбутніх учителівтрудового навчання.

1. Декоративно-ужиткове мистецтво: Словник у2-х томах //Я.П.Запаско /Кер. авт. кол. І.В.Голод,В.І.Білик та інші; за заг. ред. Я.П.Запаска. – Львів:Афіша, 2000 /МО і науки України. Львів. Академіямистецтв. Науково-дослідний сектор. Кафедраісторії і теорії мистецтва / – Т.1: А-К. – 2000. – 368 с.– Т.2: Л-Я. – 2000. – 400 с.

2 . Кириченко М.А ., Кириченко І.М Основиобразотворчої грамоти. – К.: Вища школа, 2002. –226 с.

3. Лукомський Г.К. З української художньоїспадщини /Упор ., передм. В.Д.Буряк, І.Б.Гирич;Худож. оформл. К.І.Косаревський. – К: Укр. пропілеї,2004. – 712 с.: іл..

4. Мировая художественная культура: Учебноепособие для высших учебных заведений /Авт. колл.Б.А.Эренгросс, В.Р.Арсеньев, Н.Н.Воробьев и др.; Под.ред. Б.А.Эренгросс. – М.: Высшая школа, 2001. – 767 с.

5. Мистецтво у пошуку змісту = Sztuka wPoszukiwaniu Sensu /За ред. Р.Хижиньського та ін. –Люблін: Видавництво UMCS, 2002. – 242 с. –(польською мовою).

6 . Михайленко В .Є ., Яковлєв М .І. Основикомпозиц ії. Геометричні аспекти художньогоформотворення: Навч. посіб. для студ. вузів. – К:Каравела, 2004. – 304 с.

7 . Смикол В . Мистецтво і формуваннясвітоглядної культури майбутнього вчителя // Діалогкультур: Україна у світовому контексті: Зб. наук.праць. – К., 2002. – С. 117 – 123.

8. Шумега С. С. Дизайн: Історія зародження тарозвитку дизайну. Історія дизайну меблів таінтер’єру: Навчальний посібник для студентів вузів.– К: ЦНЛ, 2004. – 300 с.





106

Постановка проблеми. Перед людствомстоїть завдання змінити своє ставлення дооточення: природи, культури, іс торії, етносу ісформувати нові цінності світосприйняття.На перший план виходить екологія культури –

культурологічний принцип до проектуваннядовкілля, прагнення відтворення регіональноїнаціональної своєрідності, розвиток етнічноїкультури, що забезпечує гуманістичну функціюдизайну.Саме в дизайні одягу орієнтація на екологічну,

етнічну, історичну концепції є, особливо в останнійперіод часу, надзвичайно актуальною.Аналіз останніх досліджень. Формування

творчої особистості (П.Енгельмеєр, А.Пуанкаре,Г.Воллес , Я.Пономарьов , В.Роменець)визначається рівнем розвитку знань і вмінь, а цезумовлено тим, що знання є основою для їхподальшого використання у процес і творчоїдіяльності. Людина може свідомо творити тількиза тими законами, які вона освоїла; саме у знаннімістяться проекти шляхів творчого пошуку;знання та вміння визначають творчий рівеньрозвитку практичної діяльності людини.Метою статті є використання традиційних

народних елементів оздоблення в сучасному одязідля формування творчої особистості студентів,виховання бережливого ставлення дотрадиційного народного мистецтва, прилучення їхдо кращих надбань національної культури.Виклад основного матеріалу. Створення

сучасного одягу – складний і багатостадійнийпроцес, у якому беруть участь спеціалісти різнихпрофесій. Створенням одягу займались здавна,скільки існує людство. Від таланту і смаку людей,

що виготовляли одяг, залежав зовнішній виглядяк простих, так і заможних людей. ДжанніВерсаче сказав : “Мода завжди першоювідображає всі зміни, що відбуваються в нашомусуспільстві, вона дивиться в минуле і перебуває впостійному пошуку нового” [3].Поняття моди і стилю існує не тільки в

сучасному одязі, воно притаманне і народномустрою. Видатний українс ький етнограф іантрополог Ф.Вовк ще на початку ХХ ст. писав:“Дуже недавно національні костюми вважали защось дуже стале, за одну з форм вияву народноїіндивідуал ьності, вбачали в них одну знаціональних святинь. Новітні успіхи порівняльноїетнографії примушують дуже сильнорозчаруватись щодо цих ілюзій, доводячи зкожним днем все повніше, що, так звані,національні костюми зовсім не такі національні іне такі сталі, як це думали раніше, а якразявляють собою пережитки старих мод,запозичення тощо, які змінюються дуже часто,залежачи не стільки від географічних умов,скільки від соціальних” [3].Зараз уже не викликає сумніву положення, що

не існує ніякого національного (загальнонаціонального)вбрання. Багатство національної культури полягаєсаме у різноманітності; хоча, поза сумнівом,існують й “об’єднавчі” риси, властиві переважнійбільшості етнічної спільноти: за кроєм таоздобленням одяг українців, наприклад, значновідрізняється від індуського. Тому, безперечно,можна і треба говорити про “національніособливості” або, як їх називають, “національно-специфічні риси”, проте вони, знову-таки,найбільше виявляються за іс торико-

Галина Гром, викладачкафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну

Леся Малко, викладачкафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну


ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ ВСУЧАСНОМУ ОДЯЗІ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ

ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВУ статті розповідається про те, що цінним джерелом творчого натхнення для

студентів, які створюють сучасний одяг з використанням народних традицій, може статине тільки український народний стрій у цілому, але й різноманітні тканини ручноговиготовлення, які використовувалися у традиційному одязі українців.

ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ В СУЧАСНОМУ ОДЯЗІ ЯК ЗАСІБФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ

© Г. Гром, Л. Малко, 2006




107 Молодь і ринок №6 (21), 2006

етнографічними регіонами або визначаютьсяпевними соціальними чи іншими параметрами,включаючи зміни у часі і просторі. Розуміння того,що відрізняє нас з-поміж інших націй, ставить навищий щабель самопізнання серед народів світу,створює могутній стимул для творчості, основудля самоутвердження та почуття гордості за свійнарод та Батьківщину. Тому так важливо засвоїтинетлінну культурно-мистецьку спадщину нашогонароду і той предметний світ, що зумовлювавпрактичну діяльність наших предків, як виглядалими в повсякденні, на які естетичні вимірипокладалися, аби створити власний світ довколасебе і в своїх душах, оспіваний у народних піснях.Народний стрій у всі часи і для всіх народів

був і залишається постійним джереломнатхнення. Сьогодні модельєри використовуютьйого, створюючи не тільки окремі моделі, але йцілі колекції.Способи використання народного костюму як

джерела створення нового у дизайні одягуможуть бути найрізноманітнішими, включаючи ідослівне його трактування, і стилізацію призбереженні певних ознак подібності, використаннянародного крою, запозичення розміщення декору,використання давніх технік оздоблення на новихматеріалах, перенесення фрагмента в нову форму(“метод цитат”), змішування різних стилів ,фрагментів, форм (“метод еклектики”), прийомпародії та ін.Народним костюмом (народним строєм)

називають одяг сільського населення. До йогосвідомого і методичного вивчення з метоювикористання у сучасному моделюванні одягуприйшли лише в XX ст., коли назріла гостранеобхідність у масовому виробництві одягу, щовимагало особливого підходу до конструювання ікрою.У другій половині XX століття народний

костюм, його крій, орнамент, колористичнепоєднання широко використовувалисямодельєрами при проектуванні одягу.З’являються навіть фольклорний, етнічний стилі,народний костюм стає об’єктом пильноговивчення. Навіть на останньому дефіле в ПарижіЖан-Поль Готьє підсилив етнічну тематикусорочками, вишитими хрестиком у характерномуукраїнському стилі. Натхнення на створення новоїколекції іншого відомого дизайнера АнтоніоМарраса прийшло від Гоголя, його “Вечорів нахуторі поблизу Диканьки”. Прагнення вдягнутиОксану, яка мріє про царські черевички і чекаєсвого Вакулу, вилилось у нов е баченняукраїнського етносу.На останніх сезонах моди українських

дизайнерів було представлено нові колекції сезоніввесна – літо 2006 року. У колекціях РоксоланиБогуцької, Олени Голець, Оксани Караванської,Марини Ярославської, Олесі Теліженко, ОлениМолчанової та Уляни Чави яскравим оригінальнимакцентом було використано народні мотиви.Аналіз показав , що народному костюму

властива раціональна конструкція, зумовленашириною домотканих полотнищ , будовоюлюдської фігури, призначенням речей в побуті.Так , для костюма характерний прямий крій звільно спадаючими лініями. Основні деталі кроїли,перегинаючи полотнища вдвічі по основі. Дляклинів, при необхідності, полотнища складали подіагоналі. Зшивні по прямих лініях деталі одягудоповнювалися для вільності руху прямокутнимивставками (полики, ластовиці). До типових рисможна віднести подовженість одягу, особливодовжину рукавів жіночих сорочок, розташуваннядекору на стиках двох площин форми,багатошаровість ансамблю, що складається здекількох речей, які одягались одна на іншу,насичений колорит з поєднанням контрастногозабарвлення окремих частин костюму.Етнічна тематика вимагає достатку, іноді і

надлишку на всіх рівнях: багатошаровому одягупритаманні багатство оздоблення і складнеоформлення тканин.З найдавніших час ів в Україні тканини

відігравали важливу роль у господарстві й побуті.Виробництво тканини завжди було тісно пов’язанеяк з виробничою діяльністю, соціально-економічними умовами життя народу, так і зсвітоглядними уявленнями, певними магічнимидіями, втілюючи найкращі досягнення колективноїта індивідуальної творчості народних майстрів уколористичному вирішенні, композиції тавідображенні внутрішнього світу людини.Перші відомості про ткацтво на українських

землях сягають періоду трипільської культури [7].Незважаючи на фрагментарність матеріалів зтрипільських поселень, найістотнішим можнавважати те , що саме у давні часи буласформована знакова система орнаментики, від якоїпростежується сучасна орнаментика України. Вїї основі лежить коло, побудоване на криволінійнихритмах. У криволінійних переплетенняхдослідники вбачають символічні побудовиземного і небесного світів.Цікавою є та обставина, що вже навіть у

знаках і символах орнаментики Трипілля змагічним спрямуванням присутнє естетичненачало, використане в ужиткових виробах – відкераміки до одягу. У замкненому колі, як і впоселеннях трипільців, що розміщувалися навколо





108Молодь і ринок №6 (21), 2006

капища, сфокусувалис я їхні світотворчі,енергетичні та космогонічні уявлення. У фризовійпобудові орнаменту знайшла вияв криволінійнаритміка з бордюрним обрамленням цяток і рисок.Загалом семіотика трипільської орнаментикиорганічно поєднана з формою – чи то пластичнихвиробів, чи ткання, вишивання, оздоблення.Відомо, що символіка узору формувалася й

набула обр азності з народних вірувань,міфопоетичного бачення світу, природи. Поміжсеми божеств, що стояли за теремним дворомкнязя Володимира, в центрі була Мокоша –уособлення ткацтва, прядіння, шитва. Відомо йте, що ліс, річка, гори – все, що оточувало нашихпращурів, виконувало світотворче призначення, атому в орнаментиці набувало саме тієї знаковості,яка дійшла до нашого часу. Структурна схематієї ж Мокоші – ромб з діагональним перехрестям,по суті, становить абстрагований орнамент.Подібними структурами означалися й іншібожества. Може, саме тому геометричнийорнамент як найвища форма абстрагованогопредставлення дійсності з сивої давнинизастосовували ткалі та вишивальниці в чоловічихі жіночих сорочках – оберегах нашої духовності.Цінним джерелом творчого натхнення для

студентів , які створюють сучасний одяг звикористанням народних традицій, може стати нетільки український народний стрій в цілому, але йрізноманітні тканини ручного виготовлення, яківикористовувалися у традиційному одязі українців.Поєднуючи їх в одному виробі із тканинамифабричного виготовлення, можна досягтипоєднання утилітарності та мистецької цінностірозробленої моделі, наблизити традиційне народнемистецтво до сучасної моди.Дослідження проблеми розвитку творчих

здібностей студентів проводилось на базі кафедридекоративно-ужиткового мистецтва та основдизайну (Дрогобицький педуніверситет іменіІвана Франка), де практично з часу її заснуванняфункціонує лабораторія художньої обробкитекстильних матеріалів, обладнана ткацькимиверстатами. У ході практичних занять студентиознайомлюються з о сновами ткацькоговиробництва, вивчають техніки народногохудожнього ткацтва, особливості створенняорнаментальних текстильних композицій занародними мотивами, колористичні поєднаннятощо.На вступних заняттях усне опитування

студентів виявило майже повну необізнаність знайдавнішими галузями народної культури –ткацтвом та килимарством, які асоціювалисяними лише з виробництвом полотна, і сприймалися

як щось надзвичайно архаїчне, “сільське” (узначенні примітивне, немодне і т.ін.), таке, щоабсолютно не поєднується з сучасним стилемодягу та житла. Ситуація значно змінюється накраще після оволодіння студентами курсом“Декоративно-ужиткове мистецтво” та виконаннятканого залікового виробу. У них з’являютьсявласні ідеї щодо можливості використаннявласноручно спроектованої та виготовленоїтканини в одязі чи аксесуарах, причому найбільшезацікавлення викликають моделі одягу сучасногокрою, який, порівняно з народним, є більш зручнимі функціональним, орієнтованим на відтворенняформ людської фігури, а не на простоту обробкита універсальність розмірів , притаманнихбільшості моделей народного одягу. Така змінаставлення пояснюється як відкриттям длясучасного студентства мистецтва художньоготекстилю, так і специфічними особливостямиручного ткацтва. Незважаючи на достатнютрудомісткість підготовчих операцій (снуванняоснови, заправлення ткацького верстата)подальший процес роботи, а саме створеннятканини, є набагато швидшим, ніж, скажімо,вишивка, тому дає більше можливостей дляімпровізації, експериментів з кольором і фактурою.Саме студентські ідеї спонукали нас

спробувати поєднати моделювання сучасногоодягу з використанням художньої тканини,власноручно витканої студентами. Методикаформування творчої особистості студента булапобудована за принципом інтеграції курсів“Декоративно-ужиткове мистецтво”, “Конструюваннята моделювання одягу”, “Художнього оздобленняодягу” та “Практикуму з крою та шиття”. Привиконанні практичних завдань з цих предметівбуло запроваджено виконання комплексноїроботи, яка передбачала поєднання отриманихзнань з вищезгаданих дисциплін, розробку тавтілення у матеріалі власних творчих ідей. У 2005– 2006 н.р. на кафедрі було підготовлено ізахищено дві дипломні роботи студенткиМ. Хомішак. “Конструювання та моделюваннянародного одягу з використанням народноготкацтва” ( науковий керівник Г.Л . Громконсультант з технології виготовлення швейнихвиробів – Л.Р.Малко) та студентки О.Зінкевич.“Розробка моделей сучасного жіночого одягу звикористанням українських національнихтрадицій” (науковий керівник – Г.Л .Гром ,консультант з технології виготовлення швейнихвиробів – Л.Р.Малко), які довели актуальністьпоставленої проблеми та виявили значнузацікавленість студентів у цьому виді художньоїтворчості.





109 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Основними завданнями, що ставилися доінтеграції курсів та виконання комплексних робітбуло формування:

- навичок комплексного розв’язання технічних,економічних технологічних і естетичних завданьвідповідно до вимог художньогоконструювання одягу;

- художньо-конструктивного, просторового таобразного мислення, фантазії та оригінальності;

- розуміння зв’язку між змістом і формоюоб’єкта художнього конструювання, його цілісногообразу;

- навичок технології проектування тавиготовлення художнього текстилю звикористанням традицій української народноїтканини та власних творчих ідей;

- вміння гармонійного поєднання кольорів увиробах, використання засобів композиції костюмуу процес і створення окремих моделей таансамблів.Логічним завершенням комплексних робіт

стало формування колекції сучасного одягу звикористанням українських національних традиційта організація показу “Український одяг – традиціїі сучасність”.Висновки. Формування творчих здібностей

студентів у процес і виготовлення одягу звикористанням народних елементів можливе унауково обґрунтованій педагогічній системі з

урахуванням індивідуально-психологічнихособливостей студентів. Наш досвід засвідчив,що у студентів розвиваються не тільки творчіздібності та просторове мислення, а й естетичніідеали та смаки, акумулюється досвідорганізаційно-педагогічної роботи, підвищуєтьсярівень самооцінки та бажання до самореалізації.

1. Боряк О. Ткацтво в обрядах тавіруваннях українців (середина XIX – початокXX ст.). – К., 1997.

2. Вовк Ф. К. Этнографические особенностиукраинского народа // Украинский народ в егопрошлом и настоящем. – М, 1986.

3. Горбачева Л.М. Мода XX века: От ПоляПуаре до Эмануэля Унгаро. – М. : ГИТИС,1996.

4. Жук А .К. Сучасні українські художнітканини. – К.: Наукова думка, 1985.

5. Козлова Т.В . и др. Моделирование ихудожественое оформление женской идетской одежды. – М. : Легпромбытиздат.,1990.

6. Ромен ець В .А.Психологія творчості:Навч. посіб. – К.: Либідь, 2001.

7. Сидорович С. Й. Орнаментальні композиціїукраїнських народних тканин XIX – початкуXX ст. / Матеріали з етнографії тамистецтвознавства. – К, 1963. Вип.7.




Леся Малко – викладачкафедри декоративно-ужиткового мистецтва та


“Благословенна щедрість! Все від неї,Від щедрості думок , сердець і рук”.

В. Симоненко

“Завжди, завжди, як сонячний салют,для нас сіяє подвигом високимтвій благородний, безкорисний труд”.

В. Сосюра

Галина Гром – викладачкафедри декоративно-ужиткового мистецтва та






110

Постановка проблеми. Індивідуальністькожного учня наділена багатим творчимпотенціалом , який в житті часто буваєнереалізованим в силу як об’єктивних, так ісуб’єктивних чинників. Самовдосконалення,самореаліз ація, розвиток свідомості тасамопізнання особистості відбувається тільки заумов активної діяльності, спрямованої наперетворення навколишнього світу та самоїлюдини. Це поняття є загальноприйнятим усучасній науці та основоположним для нашогодослідження. Художньо-конструкторськадіяльність у процесі проектування та виготовленняшвейних виробів дає учням широкі можливостідля виявлення власної індивідуальності,безпосередньої участі школярів у цій діяльностіна доступному рівні складності, розкриває великіперспективи комплексного розвитку творчогопотенціалу особистості.Актуаль ність нашого до слідження

визначається вимогами естетичного вихованнямолоді, необхідністю формування в учнівхудожньо-конструкторських знань та умінь упроцесі проектно-технологічної діяльності,оскільки художнє конструювання має на метіпоєднання інтерес ів людини, виробництва,технології з законами краси. Аналіз навчальногоматеріалу з конструювання, моделювання татехнології виготовлення швейних виробів у школі,необхідність обґрунтування системи знань таумінь учнів з художнього конструювання йзумовили вибір теми статті.Мета стат ті – розкрити можливо сті

формування художньо-конструкторських знаньта умінь учнів у процес і проектування тавиготовлення швейних виробів , розглянутиісторію виникнення та розвитку одягу як явищакультури.З метою розв’язання завдань дослідження

нами проаналізовано та узагальнено психолого-педагогічну, спеціальну та методичну літературущодо сутності художнього проектування одягу,вивчено програми для загальноосвітніхнавчальних закладів, здійснено спостереження задіяльністю учнів у процесі виготовлення швейнихвиробів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Формування та розвиток творчої соціальноадаптованої особистості, готової до продуктивноїдіяльності в умовах економічного суспільства,висуває нові вимоги до навчально-виховногопроцесу, метою якого є розвиток індивідуальності,підвищення інтелектуального потенціалу кожногочлена суспільства. Реалізувати ці завдання можнатільки на основі оновленого змісту трудовоїпідготовки із застосуванням інноваційних методівнавчання, що допомагають активізуватипізнавальну і трудову діяльність учнів.Учителю-практику вирішити ці проблеми не

просто через складності організації навчальногопроцесу, яка пояснюється тим, що працюючи зусім класом, необхідно також керувати процесомнавчання, виховання та розвитку кожногоокремого учня, дати йому можливість виявити своїтворчі здібності.Зазначена проблема завжди хвилювала

педагогів . Класична педагогічна спадщинаА.Макаренка, В.Сухомлинського, К.Ушинськогодає сучасникам зразок гуманістичного підходудо навчання і виховання підростаючого покоління.Л.Виготський розробив теорію, згідно з якою

добре організоване навчання “веде за собоюрозвиток”. В.Давидов, Г.Костюк висловлювалидумку про те, що психічний розвиток в цілому, йрозумовий зокрема, зумовлюється змістом,системою та засобами передачі інформації.Заслуговує на увагу модульно-розвиваюча

система О.Фурмана, особистісно орієнтована

Валентина Харитонова, викладачкафедри художньо-технічної творчості

Уманського державного педагогічного університетуім. Павла Тичини

ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТОРСЬКИХЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ

ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ ОДЯГУ

У статті розкриваються можливості формування знань та умінь учнів з художньо-конструкторської діяльності у процесі проектування та виготовлення швейних виробів.

ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТОРСЬКИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВУ ПРОЦЕСІ ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ ОДЯГУ

© В. Харитонова, 2006




111 Молодь і ринок №6 (21), 2006

модель О.Савченко, модель творчої особистостіучня Н.Артемова, П.Тимошко.Розвитку пізнавальної активності учнів у

процесі творчої діяльності присвячені праціВ.Андрєєва, Ю.Бабанського, В.Давидова,О.Савченко.П.Блонський, В. Ігнатьєва, Е.Каганова,

О.Коберник , А.Макаренко, С.Шацький,В.Шульгін, С.Ящук вважають, що розвинутитворче мислення учнів, розкрити їхні можливостідає змогу проектно-технологічна систематрудового навчання школярів.Спрямовуючи свої зусилля на формування

художньо-конструкторських знань та вмінь учнів,ми використали значний в ітчиз няний тазарубіжний досвід з питань диференціаціїнавчання (С.Клімов, С.Ножин, В.Оболоник),розвивального навчання (В.Давидов, Г.Костюк),проблемного навчання (О.Алекс юк ,Д.Тхоржевський).Теоретичні основи художнього проектування

одягу, всебічний огляд ролі композиції в процесістворення одягу подано в технічній та науково-популярній літературі [1 – 7]. Заслуговує на увагувиклад проблеми основ композиції одягу, щозапропонований авторами О.Рачинською,В.Сидоренко, Л.Мельниковою, М.Коротковою.Виклад основного матеріалу. Виготовлення

сучасного швейного виробу неодмінно пов’язанезі знаннями про моделювання та художнєоформлення швейних виробів , конструюванняодягу та технології швейного виробництва, аджевс і ці дисципл іни в заємопов’яз ані та єпослідовними етапами процесу створеннясучасного одягу. Проектування одягувдосконалюється разом з розвитком швейної татекстильної промисловості, а також іншимидотичними галузями виробництва. Асортиментодягу постійно розширюється, змінюється тапоповнюється завдяки виробництву нових видівматеріалів, виникненню нових технологій тапрофесій, нових естетичних вимог. У результатіопрацювання літературних джерел щодо даноїпробл еми ми прийшли до висновк у, щовдосконалення процесу навчання учнів технологіївиготовлення швейних виробів на урокахтрудового навчання значною мірою залежить відглибини їх знань з питань художньогоконструювання. Адже знання в галузі художньогоконструюв ання в иступають специфічнимзасобом формування естетичного ставленняучнів до наочно-просторового середовищаНайбільшої сили естетичне виховання досягнелише тоді, коли весь наочний світ, що оточуєлюдину, буде пронизаний красою і гармонією,

коли культура в поведінці і одязі стане нормою.Формування в учнів знань та умінь з

художнього конструювання на уроках трудовогонавчання в процесі проектування та виготовленняшвейних виробів неодмінно пов’язане з низкоюпонять, з якими, як на нашу думку, необхідноознайомити школярів. Зупинимося на них більшдокладно.Найвагомішим ключовим моментом для

учнів у процесі проектно-технологічної діяльностіє засвоєння ними поняття “культура“, якевживається для характеристики і матеріального,і духовного рівня розвитку певних історичнихепох, су спільно-економічних формацій,конкретних сус пільс тв , народів і націй(наприклад, антична культура, соціалістичнакультура) , а також специфічних сфер діяльностіабо життя (культура праці, художня культура,культура костюму).З погляду сучасності культура розуміється як

підсумок всіх досягнень окремих ос іб і всьоголюдства у вс іх галузях і за всіма аспектами тоюмірою, в якій ці досягнення сприяють духовномувдосконаленню особистості і загальному прогресу.Тому і сучасний костюм повинен обов’язкововраховувати всі прогресивні і гуманістичнітенденції розвитку культури. “Костюм як елементта продукт матеріальної культури – це своєріднийекран, на який проектуються в наочній та яскравійформі всі аспекти культури, тобто соціальний,матеріальний, технічний та духовний рівні розвиткусуспільства” [6].Учням необхідно засвоїти, що культура

кожної епохи користується досягненнямиминулих епох, шукає іноді здійснення своїхідеалів не тільки в теперішньому часі, але й уминулому. Справжня культура обов’язковопов ’язана з національними і народнимитр адиціями. В той же час будь- яка знаціональних культур живиться не тільки звласних джерел, але й черпає з духовногобагатства інших народів і, з і свого боку,збагачує їх.Звернення до культури минулого збагачує і

доповнює сучасну культуру. На вс іх стадіяхрозвитку людської культури, у всі часи і епохикращі зразки костюму були глибоко національні.Вони створювалися за допомогою зосередженогопроникання художника в історичну сутність іхарактер своєї землі, свого народу і виражали цюсутність лише йому відомими шляхами іспособами.Сучасна культура не заперечує попередню

форму, а удосконалює її естетично, удосконалюючитехнологію виготовлення вироб ів , якіс ть





112Молодь і ринок №6 (21), 2006

матеріалів і обробки відповідно до смаку групиабо колективу людей. Лише виховання культури,глибоке вивчення історії костюма і належна йогопропаганда приведуть нас до загальної мети –культури одягу.Важливим аспектом для учнів в процес і

виготовлення швейних виробів на урокахтрудового навчання є розуміння того, щомистецтво проектування одягу безпосередньопов’язане з людиною: створюючи костюм ,художник-модельєр працює над формуваннямзовнішнього вигляду людини. При цьому костюмвідіграє активну роль. Костюмом можнавиявити, підкреслити, зробити більш яскравимипевні зовнішні дані тієї чи іншої людини. Задопомогою костюму можна зорово збільшити чизменшити зріст і обсяг фігури, додати іншихспіввідношень частинам тіла, сховати недолікистатури. Кольором костюму можна такожзмінити відтінок шкіри, збільшити інтенсивністькольору очей, волосся, обличчя. Нарештікос тюмом можна виявити і підкреслитиіндивідуальний стиль людини. Таким чином, одягє одним з компонентів , що створюють певнийзовнішній вигляд людини.Необхідно звернути увагу учнів на те, що

зовнішні дані людини складають тільки один бікобразу – видимий, інакше кажучи – зовнішнійвигляд. Інший бік образу складають якості такзваного внутрішнього порядку – це внутрішнійсвіт людини – характер, темперамент, духовнийі розумовий розвиток, виховання, естетичнийсмак, загальна культура. Отже, костюм єзасобом зовнішнього вираження духовноговигляду людини.У процесі розробки учнями швейних виробів

їм необхідно знати, що під час вибору того чиіншого виду одягу людина орієнтується наінформацію моди, використовує її основнінапрями, виявл яючи при цьому с воюіндивідуальніс ть і с мак . Проек тування івиготовлення одягу на уроках трудовогонавчання, на нашу думку, може стати творчістю,що викликає у школярів позитивні емоції,ств орює можливості для с амореалізаціїособистості. Багатофункціональність предметіводягу, їх різноманітніс ть, форми, щотрансформуються, елементи, що пристібаються,передбачають простір для фантазії учнів ,можливість створення і зміни власного іміджу.Досвід переконує, що саме художньо-

конструкторські розробки для конкретних виробів– це найвідповідальніший етап творчого розвиткушколярів, у якому найповніше виявляються їхнііндивідуал ьні особливості. Ув есь процес

художнього проектування одягу – це постійнийтворчий пошук досконалого рішення. Усе цевимагає від учнів ерудиції і глибини мислення,уміння аналізувати і об’єктивно оцінювати якістьвиробу і, зокрема, грамотно визначати йогоестетичні переваги, композиційну досконалість упроцесі створення і оцінки якості розробленихзразків одягу.Важливими поняттями в процесі проектно-

технологічної діяльності учнів на урокахтрудового навчання є засвоєння учнями такихпонять, як “стиль” та “мода”. Розвиток одягу,його історичні зміни пов’язані, з одного боку, змодою, а з іншого – зі стилем, що виникає наоснов і соціально-економічного роз виткусуспільства, виявляє його культуру, побут,ставлення до навколишнього світу.Стиль – у перекладі з грецької stylus – паличка,

стрижень для письма – структурна єдністьобразної системи і прийомів художньоговираження, народжених практикою розвиткуархітектури, образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва. Отже, стиль одягухарактеризується тим самим напрямом, що й іншівиди мистецтва даної епохи. У стилі епохи, як і водязі, завжди відбуваються короткочасні зміни,які прийнято називати модою.Мода у костюмі – це образ , прийнятий

більшістю людей, який у певний час набуваєширокої популярності. Прийоми крою, декор, добіртканини завжди пов’язані з відповідним періодомрозвитку людства і одночасно збігаються зсучасними естетичними критеріями ітехнологічними можливостями.Слово “мода” у перекладі з французької

означає міра, образ, роль у розвитку і формуваннірізних вид ів одягу. Вважають , що модазародилася у ХІІ – ХІІІ ст., коли вперше почалиносити капелюхи метрової висоти, довгі шлейфи,вузькі чоловічі панталони і взуття із загнутоюпередньою частиною.Важливим у процес і проектув ання та

виготовлення учнями швейних виробів єрозк риття іс торично го аспекту розв иткумоди. Центром моди був і залишаєтьсяПариж , але за право називатися вітчизноюмоди протягом століть сперечалися багатоз ем ел ь та міс т. Мода в одяз і почал авідігравати досить значну роль саме в ХХ ст.,з моменту з ародж ення інду стріально гометоду виготовлення одягу.Для розвитку мистецтва костюму XX ст.

чимало зробила Габріель Шанель – видатнийхудожник-модельєр для працюючих жінок .Головним принципом творчості Шанель стало





113 Молодь і ринок №6 (21), 2006

спрощення форми одягу, її повсякденні костюмивідрізнялися не лише професійною майстерністю,а й точністю пропорцій, зручністю форми,художнім смаком , простотою і чіткістю лінійКостюми Шанель підкреслювали елегантність ідемократичність. Типовим було оздоблення краївдеталей одягу шнуром, тасьмою, кантом. Доситьшвидко стиль “Шанель” набув небаченоїпопулярності. Він і сьогодні домінує у багатьохвидах одягу. Габріель Шанель створила новий типжіночої краси, який дійшов і до наших днів.Шанель була і є символом французькоїелегантності.У 1947 році, відкривши свій Будинок

моделей, на арену моди вийшов Крістіан Діор.Його перша колекція моделей називалася“Нью-лук” – новий стиль. Він створив новийжіночий образ – тонку талію, покаті плечі йдовгу пишну спідницю, повернувши костюмужіночність, м’якіс ть ліній. До речі, ці елементипритаманні й сучасній моді. Діор у розробцісвоїх моделей за основу брав статуру людини.Неабиякого значення надавав він аксесуарам ірізним доповненням. Моделі Діора гарні, зручні,функціональні, вишукані.Значний внесок у моделювання одягу вніс

талановитий художник-модельєр П’єр Карден.Він не лише моделював прекрасний одяг, а й самвміло кроїв і шив його. Основним принципоммоделювання він вважав співвідношення плечейі стегон, що й відображалося у його новихпропорціях. У його моделях часто зустрічаєтьсяпоєднання темних і світлих тонів, асиметричністьдеталей костюму тощо.Майстром французької школи моделювання

називають і Андре Куррежа, який зробив жіночийкостюм вільним і розкішним. Його моделі одягуне замасковували непропорційність статури, авикликали бажання попіклуватися про свійзовнішній вигляд. Великого значення АндреКурреж надавав кольору. Найбільш виразнимивважав чорний і білий. Творчий шлях Куррежа –це постійний пошук нових видів одягу ідемократичних прийомів.Свій внесок у розвиток моди зробили і

російські модельєри, які формували принципимоделювання нового костюму. Радянськемоделювання складалося швидко в складнійісторичній обстановці і має свої специфічні риси.В перші роки радянської влади в створеннікостюму для трудящих брали участь такіхудожники, як В.Маяковській, О.Екстер, В.Мухіна,які фактично явилися піонерами в іс торіїрадянського костюму. Вони формували основніпринципи масового демократичного костюму,

яким слідували художники наступних поколінь.Особливу роль в розробці типів радянськогокостюму 20-х рр. в ідіграли художникиН.Ламанова, Л .Попова, В.Степанова,Н.Макарова, Е.Прибильська, які брали участь ворганізації перших Ательє мод при тресті“Мосошвей”. Показним у їх творчості було те,що вони широко використовували в костюмі всідосягнення інших видів мистецтв , таких,наприклад, як живопис, графіка, архітектура. Ціхудожники виступили із гаслом створити свійрадянський національний костюм для робочоїлюдини на основі народних традицій. Важливимв їх творчості було поєднання творчої праціхудожника із завданнями виробництва. Томупроголошувалася простота крою з метою економіїматеріалу, доцільність кожно ї деталі,демократичність форми, дешевизна готовихречей. Вперше була зроблена спроба створитиоснови промислового проектування виробів. Самеза “логічно спрощену побудову костюму, що даєможливість масового виробництва” був виданийдиплом Н.Ламановій на I Всеросійській художньо-промисловій виставці в 1923 р. [7].У 30-х роках ХХ ст. після організації Будинку

моделей одягу художники-модельєри стали більшпильно вивчати прогресивні тенденції західної моди,вчитися мистецтву моделювання костюму. Другимважливим етапом в становленні радянськогомоделювання був післявоєнний період 50-х років,коли художники-модельєри К.Божнева іМ.Вишеславцева, В.Алова, А.Донська,А.Льовашова, Л.Єфремова та інші, продовжуючитрадиції художників 20-х років , широковикористовують народне мистецтво в костюмі. Цебуло пов’язано з подальшим розвиткомнаціональної культури, розгортанням будівництва іпідйомом загального народного добробуту.У 60 – 70-ті роки радянське моделювання

досягло певних висот, завдяки чому воно змогловийти на міжнародну арену, не втративши своїхкращих народних традицій. Активновикористовуючи принципи народного мистецтва,органічно поєднуючи їх з сучасними формами,художники здобули загальне захоплення напоказах радянських колекцій в СРСР і закордоном . Радянські художники-модельєривнесли в загальний розвиток міжнародної модисвоє образне рішення сучасних і модних формкостюму.Цікавою для учнів може стати інформація про

всесвітньо відому діяльність українськогомодельєра Михайла Вороніна, який почав своюкар’єру майстром-закрійником чоловічого одягу.Ним вперше створено “макетно-жилетний





114

метод”, за яким одяг виготовляли без жодноїпримірки. Сьогодні відомий український кутюр’євдосконалює свій метод, застосовуючикомп’ютерні технології. У своїх моделяхважливого значення він надає силуету, лініям,кольору: чорному, темно-бордовому, темно-зеленому.Творчість М.Вороніна визнана міжнародною

модою. Він – володар найпрестижніших нагород:“Золотий наперсток” (Париж), “Чарівна голка”(Київ) тощо. Новий напрям його діяльності –моделювання і виготовлення ділового одягу дляжінок. Школярі мають знати, що сучасна модапропонує багато стильових напрямів оформленнякостюму і кожний має право обрати для себе тойстиль, який найбільш відповідає змісту його життята світобачення.Сучасний стиль – це складна система

елементів, їхній взаємозв’язок і координація зметою досягнення краси, екстравагантності такомфорту. Характеризується він різноманітністюформ і матеріалів. Для одягу XX ст. притаманніриси костюмів різних історичних епох і стилів.Основою для створення сучасних моделей

одягу залишається історичний костюм, якийрозвивався, вдосконалювався століттями ісьогодні пропонує нам перлини світової моди. Збагатовікової спадщини національного костюмувзято різноманітні шарфи, капюшони, накидки,безрукавки, призібрані спідниці. Емоційність іекспресивність сучасних моделей досягаєтьсязавдяки широкому застосуванню тканин, які засвоєю структурою нагадують народне ткацтво.Моделі одягу, оздоблені вишивкою, аплікацією,завжди оригінальні. Вони несуть у собі неповторнукрасу, живу образність і цілісність народногомистецтва.Формування в учнів умінь щодо розробки

нових моделей одягу на уроках трудовогонавчання, на нашу думку, має здійснюватися впроцесі проектно-технологічної діяльності зобов’язко вим урахуванням художньо-конструкторського аспекту, на основі розуміннянаступних положень : важливою умовоюпроектування одягу є знання фігури людини, їїпластики і пропорцій, законів і правилгармонійного сполучення окремих частин одягуі технології його виготовлення.Учням потрібно засвоїти, що основою

проектування одягу є композиція. У перекладі златинської соmpositio означає поєднання,створення, тобто побудова твору мистецтва.Композиція одягу – це сукупність усіх елементів,що характеризують виріб. Учні повинні зрозуміти,що для вдалого композиційного рішення,

насамперед необхідно досягти підпорядкованостівсіх її елементів, в якій одні деталі та елементидоповнюють інші, і всі разом визначають змістодягу.Основними елементами композиції вважають

силует, форму, лінії, пропорції, колір, контраст,ілюзію, художній стиль, ритм. Майстерністьпобудови композиції полягає в умінні поєднатиокремі й розрізнені елементи в єдине ціле, а черезформу передати власні ідеї, смаки, почуття, тобтостворити новий художній образ. У моделюванніодягу важливого значення набувають законикомпозиції.Отже, розробка моделей одягу ґрунтується на

єдності законів композиції. Елементи композиціїнеобхідно використовувати з метою розкриттяпризначення моделі та її художнього виявлення, акомпозиційний центр розміщувати на тих ділянкахтіла, які необхідно підкреслити. Учням слідпам’ятати, що цілісності композиції одягу можнадосягти, гармонійно добираючи засоби їївиявлення. За умови правильного композиційноговирішення одяг, створений за таким принципом,характеризується вишуканістю, зручністю,гармонійним поєднанням кольорів ірізноманітніс тю оздоблень.Художньо-конструкторська діяльність учнів

у галузі проектування костюму, неодмінно маєбути пов’язана з людиною. Проектуючи одяг,учні повинні створювати такі моделі, які можутьбути освоєні як промисловим виробництвом ів ідповідають вимогам найбільшої кількостічленів суспільства, так і вести розробкуодиничних моделей, розрахованих наіндивідуального замовника. При цьому слідпам’ятати, що естетичний критерій оцінки одягу,виг отовленого промис ловим способом ,принципово відрізняється від естетичногокритерію оцінки одягу, виготовленого заіндивідуальними замовленнями.У процесі проектування одягу учні повинні

знати технологію виготовлення одягу, виходити зможливостей навчал ьних майстерень зурахуванням наявності необхідної сировини.Доступність за ціною є необхідною умовоюдемократичності і гуманності костюма.Учням також слід пам’ятати, що розробка

нових моделей одягу повинна спиратися назразки нового, прогресивного і цінного, щоприносить з собою мода, і на зразки, що входятьдо золотого класичного фонду скарбницікультури одягу. Є вічні, класичні види одягу, щомають постійну цінність, ними користуються зпокоління в покоління, вони ніколи не виходять змоди (це пальто крою реглан, англійський






115 Молодь і ринок №6 (21), 2006

кос тюм , светр із спідницею, к літчастамолодіжна спідниця в складку, “туфлі-лодочки”і т. і.н. ). Ці класичні речі є певними віхами врозвитку культури одягу і характеризують рисисучасності. Основою сучасної моди є класичнийкостюм , створений на основі англійського.Змінюючис ь відповідно до вимог моди,класичний костюм і сьогодні відзначаєтьсяпрактичністю крою, добротністю матеріалу,простотою і зручністю. Він став невід’ємноючастиною гардеробу ділової жінки.Висновок. Усе вищевикладене свідчить про

те, що у процесі проектування і виготовленняучнями швейних виробів на уроках трудовогонавчання потрібно дати їм необхідні знання іпрактичні уміння в області художньогоконструювання, що забезпечить високуефективність створення ними якісних моделейодягу. Орієнтація ж на кращі тенденції світовоїкультури в області костюма дасть учням тустабільну основу, на якій базуватиметься їхня

подальша художньо-конструкторська діяльність.

1. Артемова Г.А. Основы художественногоконструирования. – М.: МИХМ, 1974. – 156 с.

2. Барташевич А.А. Основы художественногоконструирования: Учебник. – Минск: Вышейшаяшкола, 1984. – 224 с.

3. Буланова Е.С., Шершнева Л.П. Композицияв одежде швейной промышленности. – М. :Легпромбытиздат, 1981. – 44 с.

4. Козлова Т.В., Ритвинская Л.В., Тимашева З.Н.Моделирование и художественное оформлениежен ской и детской одежды. – М . :Легпромбытиздат, 1990. – 320 с.

5. Пармон Ф.М . Композиция костюма:Учебник. – М.: Легпромбытиздат, 1985.– 264 с.

6. Рачин ская Е.И. , Сидоренко В.И.Моделирование и художественное оформлениеодежды. – Ростов н/Д.: Феникс, 2002. – 608 с.

7. Стриженова Т. З історії радянськогокостюма. – М.: Рад. художник, 1972. – С. 32.

Постановка проблеми. У XX ст. у зв’язку знауково-технічним прогресом і розвиткомтехнологій певну самостійність і досить бурхливийрозвиток отримали прикладне мистецтво, дизайн,засоби масової комунікації. Відбувся немов рухмистецтва в народ, у житло, за допомогою засобівмасової комунікації та “готового” художньогопродукту [3,5]. На поч. ХХ ст. з розвиткомпромислового виробництва, яке витіснилоремесло, в ідбулося відмирання вузькихспеціалізацій і з’явився новий вид універсальноїдіяльності – профес ія дизайнера з новимиметодами, знаннями та технологічниминавичками [1].Художнє коструювання або дизайн є

своєрідним методом проектування предметного

середовища. Дизайн проектує не все середовище,а головним чином його технічну частину. Прицьому проектувальники-дизайнери здійснюютьсистемний підхід, розробляючи предмет у йогозв’язку з людиною. Головним завданням дизайнує формування позитивних техніко-естетичнихвластивостей – споживчих властивостей, навідміну від виробничих-техніко-економічнихвластивостей, які формує інженер [7, 8].Метою дизайнерської діяльності є формування

певної галузі соціально та економічнообґрунтованої матеріально-естетичної культури.Конкретне завдання дизайну полягає у формуванніпредметних систем , що володіють високимитехніко-естетичними (споживчими) властивостями,визначаючими красу та користь об’єкта дизайну.

Ольга Гервас, викладач кафедри художньо-технічної творчостіУманського державного педагогічного університету

ім. Павла Тичини

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИЗАЙНУУ СУЧАСНУ СИСТЕМУ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

У статті досліджуються теоретичні аспекти впровадження дизайну в освіту,користь його полягає в тому, що дизайн розвиває природні здібності розв’язання проблемреального світу, які не піддаються точному формулюванню; сприяє розумовому розвиткучерез предметно-образні (іконічні) способи пізнання; створює сприятливі умови для розвиткуздібностей, невербального мислення і спілкування.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИЗАЙНУ У СУЧАСНУ СИСТЕМУЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

© О. Гервас, 2006




116Молодь і ринок №6 (21), 2006

Дизайн виконує ряд функцій, у якихвиявляється його соціально-культурна, споживчо-функціональна і комунікативно-естетична цінність.Функції дизайну близькі до творчої діяльності, вцілому є єдиною системою, до якої входятьконструктивна, гносеологічна, акс іологічна,виховна, евристична, соціальна, комунікативна ігедонічна функції. Усі вищеназвані функції дизайнув їх системному взаємозв’язку сприяютьреалізації завдання дизайну – формуваннягармонійного предметного середовища, щонайбільш повно задовольняє матеріальні і духовніпотреби людини. Тому дизайн створюєматеріальні цінності, які безпосередньо, у процесіхудожнього конструювання набувають естетичноїцінності, яка включає продукт у певну системукультури, в тому числі й естетичну [2].Дизайн за своїм х арактером (фахова

організація діяльності), методом (художнєпроектування) і метою (естетична організаціяпредметного середовища) відносяться доестетичної діяльності. За предметом , засобами ірезультатами дизайнерська діяльність входить уструктуру промислового проектування, а черезнього – в систему промислового виробництва.У науці існують різні точки зору на дизайн.

Сучасний дизайн опирається на розгорнутусистему положень, розроблених такимидисциплінами, як філософія і соціологія, економікаі математика, ергономіка і теорія інформації,семіотика і естетика. Ці галузі науки озброюютьдизайнера сучасними методами пізнання світу,відкривають перед ним можливість новогобачення реальності, дозволяють застосовувати нетільки нові методи пізнання, але й нові методистворення речей. Використання наукових методіву дизайнерській практиці дозволяє розкритипотенційні можливості творчих процесів. Істотноважливим стає “перехід від емпіричних рішень,обґрунтованих здебільшого на особистому смакухудожника або замовника до в себічногодослідження техніко-естетичних, соціальних,культурних і психологічних факторів , яківизначають можливу ефективність і рентабельністьспроектованого дизайн-продукту” [1].Науково-технічний прогрес відобразився не

тільки на розширенні та поглибленні основ дизайну.Він проявляється також у всезростаючійрізноманітності і новизні самих об’єктів художньогоконструювання. Зворотний вплив художньогоконструювання на науково-технічний прогресполягає не тільки в підвищенні якості виробів, щопроектуються, а й удосконаленні методичногопідходу, вирішенні багатьох специфічних проблемдизайну в процесі проектування.

Предметний світ володіє великою силоюзворотної взаємодії на людину та суспільство,формує певне ставлення людей до навколишньоїприроди і мистецького середовища. При цьомудизайн стає своєрідним інструментом розвиткутворчих здібностей споживачів таких дизайн-продуктів , з яких споживач може створитидизайн-системи залежно від своїх індивідуальнихособливостей і характеру.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

З усього вищесказаного видно, що за рокирозвитку дизайну як самостійного виду творчоїдіяльності , накопичилось безліч доказів ,міркувань, поглядів на його природу, мету, методитворчості. Подібні між собою в головному, вонивідрізняються різноманітністю трактувань, у якихзнайшли відображення особливості зародженнядизайну у визначений час , певних соціально-економічних умовах, культурі. Зокрема, донинінемає єдиної думки з приводу причин і точногочасу виник нення дизайнера як профес ії.Найстарішу дату – в 130 років – визначають заанглійським рухом зв’язку мистецтва і ремесла,а найвизначнішою постаттю цієї галузі вважаютьтеоретика мистецтва, суспільного діяча іхудожника-практика І.Моріса. Тоді, в 70 – 80 рр.ХІХ ст., у межах цього руху були сформульованіголовні положення теорії і творчі принципидизайну, концепції предметного середовища [4, 6].В останні роки дизайн став повноправним

видом художньої творчої діяльності. У багатьохкраїнах склалася система дизайнерських служб– від інженерно-конструкторських підрозділів напідприємствах, у складі яких працюють художникиі де приділяється спеціальна увага розробцізовнішнього вигляду виробів, до самостійниххудожньо-конструкторських бюро, якірозробляють серії однотипних виробів ,визначаючи стиль певної галузі виробництва.Ширина охоплення предметного середовищавідобразилась на обговоренняі проблеми про межіі основні методи діяльності дизайнерів. Не развисловлювалась думка розкрити загальневизначення дизайну як професії, яке могло б статиміжнародним.Одне з формулювань було прийняте як робоче

визначення дизайну Міжнародною радоюсуспільства з художнього конструювання(ИКСИД), до складу якої входять 67 професійнихорганізацій із 37 країн світу. Згідно з цимформулюванням, “дизайн є творчою діяльністю,мета якої є визначення формальних якостейпредметів, що випускаються промисловістю”. Ціякості форми стосуються не тільки зовнішньоговигляду, а головним чином, структурного і





117 Молодь і ринок №6 (21), 2006

функціонального зв’язку, які перетворюютьсистему в цілісну єдність з точки зору яквиробника, так і споживача. Дизайн намагаєтьсяохопити всі сторони навколишнього оточеннялюдини, на формування яких впливає промисловевиробництво [5, 7].У зв’язку з цим виникає необхідність хоча б

коротко проаналізувати дизайн, додержуючисьпри цьому моделі структури людської діяльності,запропонованої В.Ф.Сидоренком: 1) предметно-перетворювальної діяльності або реальногоперетворення (усі види трудової діяльності, в якихоб’єктом виступає природа, суспільство аболюдина) і продуктивно-творчого (ідеального)перетворення; 2) гносеологічної (пізнавальної)діяльності; 3) ціннісно орієнтаційної (аксіологічної)діяльності; 4) соціально-комунікаційної діяльності.У реальній практиці вказані, абстраговані

структурні елементи (“першоелементи”, як їхвизначає В.Ф.Сидоренко) діяльності відокремленоне існують – вони проявляються у взаємодії івзаємопереплетенні різних елементів, хоча кожнийз них при цьому зберігає відносну самодіяльність.При цьому дизайн проявляється у взаємозв’язкулюдини і предметно-речового середовища,інтегрує матеріально-технічну, технологічну ігуманітарну культуру, і тим самим забезпечуєцілісність цивілізованої культури. Якщо до того журахувати, що за складністю “прояву вфеноменах” і дійсності дизайн можна зрівнятилише з електронними засобами масовоїінформації, то важко знайти виправдання такійситуації, коли дизайн навіть у його традиційномупонятті залишається за межами освіти. А це всвою чергу висуває на освітню арену питанняметодології дизайну і дизайн-освіти, а особливо– типології, структури і організації професійноїдизайн-освіти.На практиці частіше зустрічається типологія

різних видів дизайну (дизайн-діяльності), а у зв’язкуз цим – дизайн-освіти за сферами і галузями(“промисловий дизайн”, “архітектурний дизайн”)або об’єктивними функціями (“дизайн інтер’єру”,дизайн одягу і т.д.) та іншими ознаками.Освіта, як процес, зводиться, перш за все, до

відтворення і трансляції нагромаджених уминулому знань, досвіду, культури. У той же часжиттєдіяльність як особистості, так і соціуму,здійснюється у процесі освіти – знання і досвідминулого повинні бути трансформовані системоюосвіти в здатність і готовність людини ( ісуспільства) проектувати і будувати майбутнє, щостає проблематичним в умовах сучасної ситуації,коли проектна культура (тобто дизайн) невивчається у закладах освіти.

Проектність пронизує всі сфери людськоїдіяльності. Ми щодня і щогодини проектуємо,паралельно розв’язуємо проектні завдання,охоплюючи різноманітні аспекти життя (праці,спілкування) [2, 5] . Проте проектність якактуальна цінність і сутнісна характеристика нетільки професійної, але й загальної освіти якособлива культура мислення і діяльності, що маєвідтворюватися сферою освіти, на жаль, неодержала належного застосування.У той же час є країни, де проектність органічно

ввійшла в культуру і в освіту. Характерні в цьомуплані Англія і Японія, які здійснили реформуванняшколи на основі проектної культури – Дизайну звеликої букви, що дозволило досягти синтезу міжприродничо-науковим, гуманітарним і художньоестетичним циклами дисциплін [1, 15].Автор найбільш в ідомої концепції

впровадження дизайну у систему загальної освітиАнглії Б.Арчер, розглядав дизайн як “третюкультуру”, що проявляється безпосередньо впроектній культурі, і називав її “дизайном з великоїбукви”. Він визначив її сутність як сукупністьдосвіду матеріальної культури, знань, навичок іцінностей, що втілюються в мистецтві планування,винаходу, формоосвіти і виконання” [4, 12 – 14].Б. Арчер стверджує, що дизайн невіддільний

від культури нового часу і є самоцінністю, якаповинна увійти і суттєво змінити сучасну освіту.Учений зіставляє природничі науки, гуманітарнийблок і дизайн та приходить до висновку, щооб’єкти досліджень у них різні: у “точних науках”– природний світ, у гуманітарній сфері – людина ілюдський досвід, у дизайні – світ, створенийлюдиною, предметно-речовий світ. Тобто, по суті,мова йде, про три культури: природничо-наукову,гуманітарну і “третю культуру ” – дизайн.Відповідно розрізняються і методи діяльності

цих “трьох культур ”: у точних науках(експеримент, аналіз, класифікація); у гуманітарнійсфері (аналогія, метафора, критика, узагальнення,оцінка); у дизайні (композиція, моделювання,створення образів, синтезування, формуваннястилю [5, 9, 12].Оскільки дизайн має свій об’єкт, методи, свої

ціннісні ознаки, то він повинен бути складовоюсистеми освіти. Очевидне значення дизайну дляосвіти як однієї із важливих частин культури.Функціонує дизайн у формі особливої проектної

культури, яка має своє основне завдання, щополягає в концептуалізації і втіленні новихпредметних форм, у формуванні гармонійногопредметно-речового середовища помешканнялюдини. Дизайн, звернутий до матеріальноїкультури, використовується як метод мистецтва





118

планування , винаходу, формоутворення івиконання.Виклад основного матеріалу. При

визначенні ролі і місця дизайну в освіті, необхідновраховувати принципову різницю в цільовихустановках професійного навчання дизайну ізагальної освіти в галузі дизайну. Якщо професійненавчання забезпечує досягнення професійної таінструментальної мети, то для загальної освітина першому місці залишаються самоцінні цілідизайну. Н.Арос вважає, що дизайн тільки тодіможе досягнути рівності з іншими дисциплінами(групами дисциплін, освітніми, “культурними”),коли він буде організований як сфера і галузь знань,яка забезпечує можливості для самореалізаціїіндивіда і підготовку його до виконання соціальнихролей, не менших, ніж інші блоки дисциплін, галузізнань у сучасній школі [12].Деякі дослідники вважають,що реальним

розв’язуванням проблеми протиставленняприродничих наук і гуманітарних знань може бутивихід на таку “конструкцію” теоретичної дійсностіосвіти, в якій природничо-наукове і гуманітарнебули б подані в системі змістовних зв’язків івідносин, що означає вихід на “третю культуру”– на теорію і методологію Дизайну з великої букви,тобто на проектив ну спрямованість(детермінацію) освіти [9].Проектна детермінація принципово змінює

природу і орієнтири освіти, переводить їх зрепродуктивних на продуктивні принципи,створює предумову до поєднання науково-природничої, гуманітарної, прагматичної іестетичної освіти [10, 12].

“Третя культура” – дизайн, застосовується нетільки на вербальних, що характерне для всьогозапропонованого сьогодні спектру підходів до“гуманітаризації” освіти, а й нумеричному(логічно формалізованому) способах мислення, на“невербальних” знаннях (наприклад, кодах).Таким чином, наявність дизайну у галузі освітирозширює “простір мислення” і коло використанихпри цьому інструментальних методів.Проте перспективи виходу освіти на “третю

культуру”, включення у систему освітиінтегрованої за своєю суттю і за методологієюдизайну, певно, буде залежати від того, які умовидля цього реально існують або будуть створені всприятливі терміни. Їх поки що небагато, якщомати на увазі, що дизайн досить повно непредставлений у нашій загальній культурі, бо існуєв масовій (педагогічний) свідомості асоціаціядизайну з “інтер’єром” і “екс тер’єром”,“аксесуаром”, відсутній досвід підготовкипедагогів – дизайнерів [9].

У зв’язку з цим доречно відзначити, що дизайнза сутністю є “третою”, проектною культурою,що включає в себе різні види інженерно-технічноїдіяльності (графічну, знаково-кодовевідображення, проектування, моделювання тощо)[5, 10, 12].Аналіз критеріів освіти, дизайнерських методів

пізнання, які належать дизайну і дизайнерськійосвіті, різних поглядів і позицій теоретиків йметодологів дизайну дає підставу стверджувати,що дизайн-освіта розвиває здатність учнів дозасвоєння проблем певного класу, реальних самихсобою, але, які не підлягають формулюванню,конкретизації і вирішенню методами точних тагуманітарних наук . Дизайн, таким чином ,культивує мислительні навички і здібностірозв’язання реальних проблем, у тому числіхудожньо-графічних умінь та навичок учнів.На користь значення ролі дизайну в системі

загальної освіти є і та обставина, що дизайн-освітаформує специфічний тип мислення –конструктивний, який відрізняється від типумислення, що ґрунтується на індуктивному ідедуктивному методах судження. Конструктивнемислення будується в рамках штучної мови, деза допомогою кодів, моделей конструюютьсязв’язки і відносини (між явищами, об’єктами,фактами і феноменами культури), втілюючись упроектах, у нових фактах культури, в новуорганізацію предметно-речового середовища.Таким чином , включення дизайну в загальну

освіту створює нові передумови для використанняу процес і навчання різних способів пізнання(“конкретного” і “формального”, “іконічного” і“символічного”) та сприяє розумовому розвитку,що є освітньо-виховною цінністю [2, 10].При цьому необхідно відзначити, що дизайн

базується на використанні невербальних методівмислення, включає велику кількість кодовихелементів – від графіки до мови предметів,моделей, систем, композицій і масових дій. Самеу можливості використати в сфері освіти методівневербального мислення й полягає, на думкуА.Л . Джура, головний аргумент на користьупровадження дизайну в загальну освіту. Прицьому стверджується, що “основні аргументи накористь включення дизайну в школу потрібношукати не в тому, що ми готуємо кваліфікованогоспоживача, хоча й ці аспекти важливі самі собою,а в тому, що дизайн зміцнює і об’єднує в єдинеціле невербальну освіту ... в тому, що він збільшуєамплітуду мислення...” [2].Основними аргументами на користь

запровадження дизайну в освіту, на наш погляд, єте, що дизайн розвиває природні здібності






119 Молодь і ринок №6 (21), 2006

розв’язання проблем реального світу, які непіддаються точному формулюванню; сприяєрозумовому розвитку через предметно-образні(іконічні) способи пізнання; створює сприятливіумови для розвитку здібностей, невербальногомислення і спілкування. Усе це ставить дизайн уряд основоположних загальноосвітніх дисциплін.У сучасній загальній освіті представлені такі

вузькі предмети, як креслення, малювання,трудове навчання, які можуть бути зорганізованів “протопроектну” дисципліну, а при введеннідизайну – перетворюється в його інструментальніабо в змістовні аспекти, розділи.Міждисциплінарний, інтегруючий характердизайну і його проективна спрямованість ужевідома. Так, методолог дизайну П.Грін вважає,що у простір дизайну можуть і повинні увійтиалгебра і геометрія, навчання про світ, кіно ітелебачення [2].Уведення дизайну в загальну освіту необхідне

ще й тому, що школа не дає початкових,пропедевтичних знань для спеціального навчанняв такій широкій сфері діяльності, як дизайн, асуспільству необхідні базові знання, які дозволялиб справлятись зі складними проблемами дизайнув сучасному урбаністичному і технічномусередовищі [3].Дизайн, який є феноменом індустріальної

цивілізації, містить у собі багато рис перехідноїепохи – динамічність, суперечність, мінливість.Природа дизайну складна, оскільки виступаєодночасно в трьох іпостасях: як факторвиробництва, що створює предметне середовище,як елемент економічної системи (сучасногомаркетингу) та як елемент культури. Такимчином, у галузі теорії, методології і практикидизайну так чи інакше поєднуються знання зфілософії, соціології, естетики, економіки, екології,технології та ін. До виникнення і становленнядизайну, його філософського смислу, доінтерпретації історії дизайну і його течій причетнібагато видатних представників мистецтва,літератури, соціології та інженерії XX ст. [10].Оскільки буття культури – проектне, виходить,

що дизайнер безпосередньо проектує річ(предметне середовище), а опосередковано –людину і суспільство. Таким чином, дизайн(дизайнер) проектує визначений тип культури, відякого і сам залежить: яка культура суспільства,такий і її дизайн, яке ставлення до дизайну – такай перспектива культури [2, 10]. Це замкнуте коломожна розірвати в умовах нашої держави тількичерез дизайн- освіту, маючи на увазі всі рівніосвіти – загальну, професійну та вищу.Реальність сьогодення така, що будь-який

детальний аналіз дизайну в контексті конкретнихрегіонально-етнічних культур України взагалінеможливий, що ще раз підкреслює актуальністьвключення дизайну в освіту, і перш за все узагальну.Відомо, що вивчення дизайну в

загальноосвітній школі пов’язане з вирішеннямряду проблем випереджувального характеру –розробки цілісної концепції дизайн-освіти,створення освітніх програм і технологій, а головне– підготовка кадрів педагогів-дизайнерів.Найбільш відомим є підхід і досвід розв’язання

цієї проблеми дизайну в системі освіти Англії, якийузагальнєються у роботах А.Л.Дижур [2].Характерною особливістю англійського

досвіду дизайн-освіти є системність. Вонапочинається в молодшій ланці шкільного навчання,яка включає основи графічного дизайну, ручнупрацю і власне дизайн. Розпочинається навчанняз ознайомлення учнів з матеріалами і принципамиформоутворення на площині, а потім – в об’ємі ікольорі, а завершується формуванням структурно-конструктивного задуму і розробкою власногопроекту.При цьому робота над проектом складається

з формулювання проблемної ситуації; розробкирізних варіантів і відбору найбільш оптимальногоз них; забезпечується гармонізація об’єкта, щопроектується з середовищем; розробляютьсякритерії естетичної оцінки проекту – відсуспільного споживача до гуманітарних іекологічних аспектів його реалізації. У багатьохшколах загальноосвітній цикл дизайну (проектноїкультури) завершується складанням іспиту [2, 4, 10].В Україні дизайн-освіта в загальноосвітній

школі практично відсутня, або існує на рівнілокальних експериментів в окремих студіях іцентрах дитячо-юнацької творчості. При цьомуцей процес організовують, найчастіше професійнідизайнери і навчання несе характер пропедевтикий орієнтації учнів на дизайн, оскільки поки щонемає педагогів-дизайнерів (не організована їхпідготовка) і цілісної системи формуванняпроектної культури. В умовах нашої держави щегостріше стоїть проблема професійної підготовкив галузі дизайну – вона розглядаються як рідкіснай елітарна, сконцентрована навколо вузького коладіяльності (архітектура, одяг, поліграфія та ін.) [1, 13].Підвищення загальноосвітнього і культурного

рівня учня, формування його наукового світогляду,процес формування художньо-конструкторськогомислення (найважливіша ціль навчання дизайну)тісно пов’язане з формуванням штучногопредметного середовища, з матеріальнимвиробництвом і продуктивною працею, із





120Молодь і ринок №6 (21), 2006

соціальними і культурними процесами, щовідбуваються в умовах науково-технічногопрогресу.Естетичне виховання в процес і навчання

дизайну, за нашим переконанням, відбуваєтьсянайбільше гармонійно, активно і цілеспрямовано,оскільки творчий процес у дизайні поєднує в собіелементи художньої, наукової, технічної і трудовоїдіяльності. Завдання наукової педагогіки саме іполягає в тому, щоб надати руху цим потенціалам(уяві, фантазії), навчити людину фантазії, розкритимножинність і розмаїтість потенційних зв’язківлюдської психіки і перевести її в якісну і кількіснувідповідність із множинністю і розмаїтістюзв’язків реального світу [3, 11].Процес навчання художньо-конструкторській

творчості тісно пов’язаний з формуваннямграфічних умінь і навичок виконувати ескізи,проектувати найпростіші об’єкти дизайну.Графічна робота, як правило, супроводжуєтьсявиконанням макету виробу, що передбачаєрозвиток трудових навичок, умінь, майстерності.Тому найважливішим завданням навчанняосновам дизайну є гармонійний розвитокособистості школяра у єдиному процес ірозумових і емоційних якостей в їхньому зв’язкуз трудовими вміннями і навичками. Ця думказнаходить своє підтвердження уВ.О.Сухомлинського: “Творчість починаєтьсятам, де інтелектуальні і естетичні багатства,засвоєні і здобуті раніше, стають засобом пізнання,перетворення світу” [11].Важливим завданням при навчанні учнів

основам дизайну є розвиток аналітичнихздібностей. Причому ці здібності, як відзначаєІ .С.Вєтров, належать до галузі виховання(розвиток аналітико-синтетичного погляду напредмет) і тісно пов’язані з галуззю моторики(спеціальні графічні навички). Спільна роботазорового аналізатора і тактильного (при виконанніескізу, макетуванні) сприяє розвиткові почуттяцілого, почуття форми, пропорції, а так самозабезпечує розвиток абстрактного мислення, щовідіграє велику роль у всьому житті людини й упроцесі засвоєння нею нових знань, у будь-якійтворчій діяльності. Певною мірою це стосуєтьсяй дизайну, що широко оперує абстрактнимиобразами і поняттями. “Розвиток абстрактногомислення в ході навчання дизайнові сприяєформуванню культури мислення і розумовихздібностей учня. В.О.Сухомлинский стверджував:“... якщо в роки отроцтва немає належної культуримислення, якщо абстрактні поняття не стаютьосновою думки, – розвиток порушується.Підліток, мозок якого не розвивається шляхом

формування абстрак тних понять, немовзупиняється в розумовому розвитку ” [11].Суттєве значення дизайну у формуванні

технічного світогляду учня, адже зв’язоквивчення дизайну з політехнічним навчаннямважко заперечувати. У ході навчання дизайну, щоздійснюється в тісному зв’язку з вивченнямсуспільних , природничих, математичнихдисциплін, у школярів конкретизуються іпоглиблюються знання з наукових основ сучасноговиробництва. Навчання дизайну взагальноосвітній школі передбачає виконаннянайпростіших макетів, що вимагає формуванняспецифічних умінь і навичок. “Тут інформація, –як пише В.О Сухомлинський, – йде двомабезперервними зустрічними потоками – від рукдо мозку, а також від мозку до рук. Руки мислять,і в ці моменти саме і пробуджується творчачастина мозку” [11]. Ця думка, висловлена узв’язку з дитячим конструюванням, має багатоспільного з характером творчої праці примакетуванні об’єктів дизайну.Висновки. Основною метою і завданням

навчання учнів основам дизайну у школі єформування наукового світогляду; розвитоктворчого мислення, уяви, фантазії, інтуїції; розвитокрозумових здібностей і почуттів у їхній єдності ігармонії; розвиток аналітико-синтетичного йабстрактного мислення; формуванняполітехнічного світогляду, трудових умінь і навичок,культури праці; естетичне вихованнярізноманітними засобами дизайну; вихованнякультури праці й організаційних здібностей;стимулювання активної пізнавальної діяльності;формування художньо-конструкторських знань,умінь і навичок, організація естетичної діяльностіучнів у сфері виробництва.Міждисциплінарний характер дизайну і

наукових напрямів, які безпосередньо з нимпов’язані (ергономіка, інженерна психологія,системний аналіз та ін.), дозволяє говорити проуніверсальність ряду принципів і методів дизайну,здатних збагатити новою якіс тю політехнічне ітрудове навчання. Так, у будь-якому виді технікиметодами дизайну створюється гармонія людиниі техніки, людини і штучного предметногосередовища, що позитивно впливає на культуру івиробництво.І якщо зв’язок ел ементів дизайну з

політехнічними знаннями простежується ненастільки виразно, то знання основ виробництвауже припускає використання основ естетичноїдіяльності в сфері виробництва. У цьому випадкупитання естетичного виховання набувають своєїцілеспрямованості і конкретності.





121 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Не перебільшуючи ролі дизайну вполітехнічному навчанні, можна сказати, що йогоміждисциплінарний характер може (і повинен)плідно впливати не тільки на формуваннянаукового світогляду учня, але й сприятитехнологічний освіті.Зв’язок навчання дизайну з трудовим

навчанням і вихованням учнів не викликає сумнівуне тільки в силу спільності цілого ряду цілей ізавдань, але й відносною схожістю кінцевогорезультату. У трудовому навчанні – це продуктпраці, у навчанні дизайнові – проект виробу вграфіці і макеті. У першому випадку –матеріалізація праці у виробі, у другому –графічна та макетна матеріалізація проектної ідеї.Безпосередній “дотик” навчання дизайнові зтрудовим навчанням природно забезпечуєтьсяполітехнічним характером навчання взагальноосвітнії школі. Вивчення елементівтехнічної естетики, ергономіки, художньогоконструювання істотно збагачує зміст трудовогонавчання, сприяє роз виткові естетичногоставлення до праці, його творчого змісту.Реалізація такого принципу трудової

підготовки, як поєднання навчання з продуктивноюпрацею, дозволяє по-перше, включати у змістнавчання форми і методи естетичної творчості(художніх і технічних), по-друге, поставити учнівперед необхідністю їхнього естетичного розвитку(естетика робочого місця, естетика праці тощо),по-третє, використання як бази розвиткутехнологічної культури особистості школяра.

1. Глазычев В. О. О дизайн е: Очерки потеории и практике дизайна на западе. – М.:Искусство, 1970. – 186 с.

2. Дыжур А .Л. Английский опыт включениядизайна в систему воспитания и общегообразования // Дизайн в общеобразовательнойсистеме. – 1994. – С. 14.

3. Кондратов Н.П. Техническую естетику

– в школы //Школа и производство. – 1966. –№2. – С. 83 – 85.

4. Курьерова Г.Г. Феномен дизайн -образования в Италии //Підготовкадизайнеров за рубежом.– М., 1986. – С. 29 –43. (Труды ВНИИТЭ. Сер. “Техническаяестетика”, Вып.50).

5. Лазарев Е .Н. Дизайн как факторформирования эстетической культуры. – Л.,1974. – 81 с. – (Ленингр. организация о-ва“Знание”).

6. Мелодинский Л. Вопросы композиции впедагогической практике Баухауза //Архитектурная композиция : современныепроблемы /Под ред. Л.И.Кириловой. – М., 1970.– С. 63 – 71.

7. Несторенко О.И. Краткая эн циклопедиядизайна. – М.: Молодая гвардия, 1994. – 136 с.

8. Пономарьков С.И. Основы художественногоконструирования как учебный предмет /Эстетическая направленность в подготовкехудожников-педа гогов /Под ред.С.И.Пономарькова. – М., 1973. – С. 46 – 56.

9. Пузанов В .И. Дизайн ерская моделькультуры //Техническая естетика. – 1989. –№11. – С.16 – 19.

10. Сидорен ко В .Ф. Дизайн какобщеобразовательная дисциплина // Дизайнв общеобразовательной системе : СПб. – М.,1994. – С. 10 – 14.

11. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т.– К.: Рад. школа. – 1977. – Т.5. – 639 с.

12. Сноу Ч .П. Две культуры. – М.: Мысль,1973. – 134 с.

13. Харьковская школа дизайна / Опытподготовки дизайнеров. – М.: ВНИИТЭ, 1992.– 273 с.

14. Archer B. The Three Rs. – Design Studies,vol. 1, 1979.

15. Takeyama M. / Wordless rhetorsc // Inte-rior design in Japan. – 1984. – 226 p.





“Нехай ніхто не сумнівається в тому, що початок і кінець цього мистецтва,а також усі шляхи до майстерності, повинні черпатися з природи.Досконалість в мистецтві набувається старанністю, наполегливістю танавчанням”.

Леон Батиста Альберті




122

Постановка проблеми. Завдання Державноїпрограми “Освіта” (Україна ХХІ століття)передбачають подальший перспективний пошукшляхів розвитку системи виховання громадянина-патріота, відродження української культури іформування національних та естетичнихцінностей у підростаючого покоління. Нарозв’язання цих проблем націлюють КонституціяУкраїни, концептуальні положення законів України“Про освіту”, “Про загальну середню освіту”,Національна доктрина розвитку освіти України уXXI столітті та інші чинні нормативно-правовідокументи.Важливість розв’язання цих завдань

державного рівня зумовлена низкою чинників,серед яких особливо слід виділити такі:необхідність розуміння дітьми своєї національноїнеповторності й самобутності, збереження тарозвиток національної культури, необхідністьполіпшення національно-патріотичного таестетичного виховання школярів у зв’язку зпоширенням негативних явищ в учнівськомусередовищі.Усе це вимагає від сучасної школи нових

науково-практичних підходів до проблемиформування естетичних смаків в учнів , якіпередбачають удосконалення змісту, форм таметодів навчально-виховної роботи, насамперед,через залучення школярів до власногосамовираження через творчість та збагаченняїхнього національно- культурного досвідузасобами декоративно-ужиткового мистецтва.Аналіз досягнень з проблеми. Теоретичні

засади національного виховання закладено удослідженнях українських вчених-психологівМ.Боришевського, Д.Віконської, О.Кульчицького,Ю.Липи, В.Москальця, Ю.Римаренка,І.Сікорського, Б.Цимбалюка, Д.Чижевського,

М.Шлемкевича, В.Яніва, Я.Яреми та інших. Уїхніх працях глибоко відображена національнаідея, духовність, демократичні засади навчання івиховання, гуманістичні цінності.На важливість естетичного виховання молоді

вказували прогресивні діячі України: Б.Грінченко,М.Грушевський, М.Драгоманов , І .Огієнко,Г.Сковорода, С.Русова та інші.Над проблемою формування естетичних

смаків та національних цінностей працюваличимало педагогів сьогодення, серед яких:В.Довбишенко, П.Дроб’язко, Р.Захарченко,П. Ігнатенко, В.Каюков , В.Кузь, І.Мартинюк,Ю.Руденко, З.Сергійчук , М.Стельмахович,Б.Ступарик, Є.Сявавко та інші, які в основу змістуестетичного виховання вкладали іс торико-культурну народну спадщину.У кінці ХХ ст. академіком АПН України

Д.Тхоржевським започатковано наукову школу зпроблеми національного виховання учнівзагальноосвітньої школи. Окремі педагогічніаспекти формування в учнів естетичних цінностейзасобами декоративно-ужиткового мистецтвабули розглянуті у дослідженнях Т.Кравченко,О.Лихолат, В.Мусієнка, Л.Оршанського, В.Рака,Л.Савки, С.Чебаненка, С.Павх.Виходячи з вищевикладеного, метою статті є

розкриття педагогічних умов виховання естетичнихсмаків школярів у художньо-трудовій діяльності.Основний матеріал дослідження. Важливе

виховне значення, зокрема естетичне, маєхудожньо-трудова діяльність, яка забезпечуєзв’язок дитини з естетичним предметнимсередовищем, впливає на розвиток її світогляду.Такі народні художні ремесла, як вишивка,ткацтво, в’язання, писанкарство, плетіння та ін. єтрадиційними видами художньо -трудовоїдіяльності українців, і мають високу цінність для

Ірина Савчук, вчительВінницької середньої загальноосвітньої школи №26

пошукувачВінницького державного педагогічного університету

ім. М. Коцюбинського

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО НАУРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ

ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ ШКОЛЯРІВУ статті розглядається декоративно-ужиткове мистецтво, яке є важливим засобом

естетичного виховання та формування національних цінностей у школярів на урокахтрудового навчання.

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ ШКОЛЯРІВ

© І. Савчук, 2006




123 Молодь і ринок №6 (21), 2006

естетичного виховання особистості. Майстерновиконані вироби несуть у собі могутній потенціалдуховності, формують естетичні смаки й образнууяву, спонукають школярів до поєднання упрактичній діяльності прекрасного й корисного.Мистецтво взагалі і саме декоративно-

ужиткове мистецтво є однією з форм естетичногосвіту. Використовуючи у житті різні видидекоративно-ужиткового мистецтва, дитина пізнаєнавколишній світ та вивчає прекрасне і змінює йогоза законами краси.В основі декоративно-ужиткового мистецтва,

як і інших видів діяльності, лежить праця. Воновиникло внаслідок поєднання естетичногосвітобачення трудової діяльності, нерозривнопов’язане з життям народу, несе на собі відбитокпрактичного досвіду, знань, почуттів минулихпоколінь. Виготовляючи предмети побуту, людинатурбувалась не лише про задоволення власнихматеріальних потреб, але й намагалася створитиречі зручними у користуванні, привабливими навигляд, які вирізнялися б ошатністю форм таоздоблення. У процесі трудової діяльності людинасвідомо ставила перед собою мету: задоволеннядуховних та естетичних потреб. Так звичайнатрудова діяльність поступово переростала ухудожнє ремесло, яке в свою чергуперетворювалось у мистецтво.Поняття декоративно-ужиткового мистецтва

та естетики тісно взаємозв’язані між собою. Як іраніше, у центрі естетичної науки лишатиметьсяпрекрасне і мистецтво. Прекрасне – тому щовоно суть естетичного, а мистецтво – тому щоце не тільки особлива, а й вища форма проявупрекрасного. Це твердження підкреслює різницюміж звичайним ремеслом (наприклад, пошиттяодягу, виготовлення стандартних меблів тощо) тадекоративно-ужитковим мистецтвом (колистворюються неповторні речі, які прикрашаютьсявишивкою, бісером, намистом, різьбленням,інкрустацією, карбуванням та ін. ) . Отже,декоративно-ужиткове мистецтво має великезначення у житті людини, воно становить їїпредметно-духовний світ, який включає у себечисленні види художньої практики.Тому під художньо-трудовою діяльністю ми

розуміємо усвідомлену роботу людини длядосягнення мети, спрямованої на одержанняпродукту, який задовольняє естетичні смаки тасуспільні потреби. Тільки в праці, у постійномуспілкуванні людина пізнає навколишній світ і самусебе. Удосконалюючи його, вона змінює самусебе, самоутверджується, фізично розвиваєтьсяй духовно збагачується.Звичайно, для того, щоб людина активно брала

участь у цьому цікавому процесі, її треба ще здитинства залучати до творчості. Народнийдосвід естетичного і трудового виховання полягаєсаме в тому, щоб формування художньо-трудовихвмінь, естетичних смаків дітей відбувалося упрактичній діяльності й було продовженнямтворчих традицій минулих поколінь.Оволодіваючи різними видами декоративно-ужиткового мистецтва, діти засвоюютьдуховність, моральність, естетику рідного народу.Про це вдало висловлювався український філософ,письменник-гуманіст та педагог Г.Сковорода. Вінзазначав, що “правильне виховання криється вприроді самого народу, як вогонь і світло вкремені” і що “кожен повинен пізнати свій народ ів народі пізнати себе”. “Пізнати свій народ” –пізнати його історію, звичаї, традиції, духовнийспадок. Саме через залучення дітей до царинидекоративно-ужиткового мистецтва проходитьпізнання української народної спадщини. А “внароді пізнати себе” – це обрати для душі, засвоїми смаками улюблену справу, яка умайбутньому може заповнювати вільний час, чинавіть стати справою всього життя. Це відповідаєпринципу природовідповідності (“сродності”), коли,за думкою Сковороди, кожна людина має зайнятипевне місце в суспільстві не за багатством чизнатністю, а за “сродністю”, тобто відповідно доприродних задатків , що виявляються йрозвиваються у процесі художньо-трудовоїдіяльності [4].Отже, художньо-трудова діяльність має значні

потенційні можливо сті для формуванняестетичних якостей школярів, однак її виховнийпотенціал використовується недостатньо. По-перше, через слабку теоретичну дослідженістьпроблеми формування естетичних смаківзасобами декоративно-ужиткового мистецтва; по-друге, за відсутності методичних розробок щодопрактичного використання художніх ремесел ушкільній практиці.Відомо, що у систему структурних елементів

естетичної свідомості входить естетичнийсмак. На відміну від естетичного почуття, якевизначає свої взаємовідносини зі світом наемоційно-психологічному рівні, естетичний смак– це синтез емоційного та раціонального. Вестетичному смаку поєднується здатність дитинивисловлювати свої думки про естетичні перевагипевних предметів та явищ.Саме смак і є специфічною формою активності

естетичного суб’єкта. Він не тільки несе в собітворчі начала та інтуїцію узгодженості форми ізмісту, а й виражає їх як самопочуття цьогосуб’єкта.





124Молодь і ринок №6 (21), 2006

З психологічної точки зору естетичний смакналежить до достатньо стійких утворень, якіздебільшого і визначають собою діючі тарефлекторні прояви особистості. Естетичнийсмак немовби підкреслює контурицілеспрямованої діяльності дитини, спрямованоїна досягнення у неї оптимальних та найбільшдосконалих результатів у конкретно-історичнихумовах її життєдіяльності.Естетичний смак у педагогічній науці

розглядається як властивість дитини оцінюватипредмети, явища, ситуації з точки зору їхестетичних якостей.М.Каган відзначає, що естетичну цінність

люди знаходять у природі та соціальному світі, узовнішньому вигляді людини та в її поведінці, внаукових та технічних конструкціях, у плодахрелігійної та звичайної уяви, у трудових процесах,іграх, обрядах, і, звичайно, у творах мистецтва[1, 76].Виступаючи своєрідним регулятором

естетичного сприйняття дитиною світу таестетичної діяльності, естетичний смак, на думкуА.Канцедікаса [2, 51], відображає у собіестетичне ставлення індивіда до конкретних явищприроди та суспільства, до результатів естетичноїдіяльності у плані їх позитивної й негативноїестетичних оцінок.Враховуючи це, естетичний смак є

комплексним вираженням естетичної культуриособистості; специфічна його функція – регуляціянормативного естетичного відношення.Таким чином, ми можемо у цілому визначити

естетичний смак як систему чуттєво-раціональних уподобань особис тості, яківиникають та розвиваються на основі історичнодетермінованих уявлень кожного індивіда пропрекрасне та спрямовують її до активноїжиттєдіяльності.Найважливішим фактором формування

естетичного смаку є засвоєння національнихцінностей. Для успішного його вихованнянеобхідно розширювати як емоційне багатство,здатність чуттєвого сприймання світу, так іінтелектуальний потенціал дитини.Формування естетичних смаків у дітей – не

самоціль. В.Сухомлинський зазначав, що у дитини,яка переживає відчуття краси, прокладаєтьсястежина до її серця [5, 191]. Насолода прекрасниму процесі споглядання чи творчості переходить устійке прагнення, в мету діяльності. Стикаючисьз іншими цілями (практичною, пізнавальною таін.), це прагнення активізує їх втілення, стимулюєвдосконалення необхідних для цього знань,здібностей, навичок, вмінь. Розвинуті естетичні

смаки можуть при бажанні нав іть статикаталізатором процесу виховання в цілому. Процесперетворення праці в органічну необхідністьдитини набагато полегшується, якщо педагогисвідомо використовують естетичні стимули.Якщо під час навчальної діяльності увагаспрямована на красу, то прискорюється розумовийрозвиток особистості.Естетично розвинута молодь, яка вміє бачити

та розуміти красу, створюючи її в різних сферах,відрізняється більш високим життєвим тонусом,оптимізмом, оскільки, перетворюючи світ,відчуває себе господарями життя. У суспільстві,де домінуючою тенденцією є вдосконаленняусього навколишнього середовища, це стаєоднією з в изначних рис світо сприйняттяособистості.Спільні дії педаго гіки та естетики –

випробуваний засіб для формування духовногосвіту дітей, активізації їх всебічного розвитку.Із здобуттям незалежності перед Україною

постало завдання створення такої системи освіти,яка відповідала б новій освітній парадигмі,оскільки якіс ть людського розвитку, рівеньосвіченості і культури підростаючого поколіннянабувають вирішального значення для їїекономічного та соціального поступу.Процес становлення змісту освіти, зокрема

загальної середньої, спрямований на забезпеченняумов для інтелектуального, соціального,морального і фізичного розвитку, саморозвитку ісамореалізації кожної особистості як громадянинаУкраїни, формування покоління, спроможного дотолерантного сприйняття світу, гармонійногобезконфліктного життя в ньому, здатногонавчатися упродовж життя, створювати тарозвивати цінності громадянського суспільства.Невід’ємною частиною особистісно

орієнтовної моделі освіти є загальноосвітнійпредмет “Трудове навчання”, який становитьоснову предметного наповнення освітньої галузі“Технологія”. Його мета – всебічний розвитокособистості через залучення школярів до творчоїпраці, підготовка молоді до життя й активноїтрудової д іяльності в умовах сучасноговисокотехнологічного, інформаційного суспільства.Важливою складовою предмету “Трудове

навчання” є розділ “Техніка і технологічні процесивиготовлення виробів із конс трукційнихматеріалів”, у межах якого вивчаються різні видидекоративно-ужиткового мистецтва. В Україні їхвелика кількість – це в’язання гачком та спицями,вишивка різноманітними матеріалами,писанкарство, яке налічує багато способів іпоєднує в собі інші види мистецтв, килимарство,





125 Молодь і ринок №6 (21), 2006

розпис тканини, аплікація, бісероплетіння, художняобробка шкіри, виг отовлення квітів зрізноманітних матеріалів та багато інших видів.Відомо, що народне декоративно-ужитковемистецтво за всіх часів було тісно пов’язане ізсучасністю, йшло пліч-о-пліч з нею і разом з неюзмінювалося, і тому повноправним господаремвходить у нинішній побут, визначаючи у такийспосіб естетичні смаки та уподобання людей. Зіншого боку, воно несе в собі культурні надбання,національні, художні і моральні цінності, які не взмозі замінити жодна сучасна промисловапродукція. Вироби декоративно-ужитковогомистецтва – це різноманітні предмети побуту, якінесуть емоційно-естетичну й духовну цінність,прилучають покоління до надбань національноїкультури.Починаючи вивчати декоративно-ужиткове

мистецтво з 5 класу, необхідно поступово залучатидітей до творчого процесу. Першим кроком можестати ознайомлення з виставками та музейнимиекспозиціями, творчими роботами учнів школи,спілкування з народними майстрами,талановитими батьками учнів, їх бабусями тадідусями. Далі необхідно проводити бес іди,диспути, обговорення побаченого, тобто діятитаким чином , щоб дитина не залишаласябайдужою, а її емоційний стан переходив в активнухудожньо-трудову діяльність, щоб вонанамагалася зберегти те, що їй сподобалось, атакож примножити красу, власноруч виготовляючипобачені речі. Таким чином проявляютьсяестетична та практична складові діяльності, врезультаті чого естетичне ставлення донавколишнього світу знаходить своє предметневтілення. Ось чому є важливим вивчення різнихвидів декоративно-ужиткового мистецтва у школі.Адже мистецтво розвиває естетичну культурудитини, яка включає в себе два взаємозв’язанімоменти: з датність освоєння естетичнихцінностей, існуючих в суспільстві, і здатністьстворення цих цінностей. Іншими словами: рівеньестетичної культури дитини ми вимірюємо заступенем розвитку здібностей до сприйняття,оцінки і здатності до естетичної діяльності.Обов’язковим моментом навчального та

виховного процесу є дії вчителя, який керує цимпроцесом. Це важливо при підборі об’єктів праці,які учні повинні самі спроектувати і виготовитиза існуючими етапами технології. Учитель оцінюєтворчі розробки форми та декору майбутніхвиробів, організовує їх колективне обговорення,допомагає учням висловити свої думки стосовнотворчих задумів, на рівні з дітьми бере участь увтіленні ідей в матеріалі. Наприклад, при виборі

об’єкта праці для вишивки у 5 класі учням можнарекомендувати виготовити мішечок для різдвянихподарунків за формою чобітка, сердечка,казкового героя тощо. Наш досвід свідчить, щотака робота дуже цікава дітям. Крім того, це єстимулом отримати гарний різдвяний подарунок:побачивши яскравий, виготовлений власноручдитиною мішечок для подарунка, батьки незабаряться покласти в нього довгоочікуванийсюрприз.Велике захоплення та естетичну насолоду

учні отримують, виготовляючи святкові листівки:на клаптику, наприклад, мішковини розміром7х10 см вишивається малюнок за бажаннямрізними техніками ( нитками, шов ковимистрічками, бісером чи накладається аплікаціярізноманітними матеріалами), додають сезаль(кокосове волокно) , гілочки, виготовлені зтоненько го дро ту та бісеру чи намис та.Оздоблений клаптик наклеюють на цупкий папір,зроблений у формі листівки. Таку роботу можнавиготовляти в будь-якому класі (композиційна ітехнологічна складність повинна відповідає вікуучнів). Цей декоративно-ужитковий виріб маєтакі переваги: виготовляється швидко і просто,дитина одразу ж бачить результати роботи, щоє в еличез ним стимулом для подальшоїхудожньо-трудової діяльності. З другого боку –виготовлений власноруч подарунок для ріднихта близьк их людей, принос ить дітямзадоволення, естетичну насолоду, стимулюєїхню творчість.Цікавим для учениць 8 класу (при вивченні

лічильних технік вишивки) стало виготовленнярамочок для фотокарточки чи дзеркала. Дівчатапоступово вишивали чотири складові рамочки,далі їх збирали у квадрат по периметру, а потімцей квадрат натягували на картонну основу,завчасно вкриту тонким шаром синтепону. Назадню стінку рамочки кріпили петельку дляпідвішування або ніжку-підставку.Цікавих для виготовлення учнями об’єктів

праці є чимало, головне, щоб вони були системнопідпорядковані загальній меті – формуваннюестетичних смаків учнів засобами декоративно-ужиткового мистецтва.Висновки. Зміст, структура і форми реалізації

системи естетичного виховання, що нині склалась,вимагає докорінної зміни. Фундаментоместетичного виховання має стати національнахудожня спадщина, родинні та загальнонароднітрадиції, звичаї, обряди, скарби народнопісенної,поетичної та декоративно-ужиткової творчості,художніх ремесел.Художньо-трудова діяльність спрямована на





126

формування естетичних смаків учнів будеефективною, якщо виконуються наступніпедагогічні умови:

- оптимальне поєднання на кожному заняттірізноманітних форм і методів навчання тавиховання, використання інноваційних навчальнихметодик;

- створення певного емоційно-естетичногопредметного середовища і відповідноїматеріально-технічної бази;

- широке використання в навчально-виховномупроцесі сучасних засобів навчання;

- урахування вікових потреб та інтересів учнів;- цілеспрямоване використання у навчально-

виховній роботі комплексу масових заходів,покликаних створювати ефект актуальностірозв’язуваних питань, атмосферу радості,доброзичливості, взаєморозуміння і співучасті;

- при визначенні змісту художньо-трудовоїдіяльності учнів спиратися на народні мистецькітрадиції;

- зміст навчання повинен відповідати головнійметі і завданням трудового та естетичноговиховання школярів на традиціях і звичаяхукраїнського народу.Однією з умов успішної реалізації естетичного

виховання є належне науково-методичнезабезпечення педагогічного процесу. Тому ниніпедагогічна наука і шкільна практика покликанірозв’язати цілий ряд проблем , а саме:

- розробити регіональні програми, методичніпосібники, в основу яких буде покладено народні

традиції, звичаї, народні мистецтва, властивікожному окремому регіону;

- ураховуючи, що великої уваги заслуговуєвиявлення обдарованих дітей, індивідуальнаробота з ними, вдо сконалити методикудіагностики природних художніх нахилів таздібностей дитини, її розвитку;

- розробити альтернативні програми, що даютьможливості для використання у навчально-виховному процесі прогресивних сучаснихтрадицій і оригінальних методик художньо-трудової діяльності школярів.Підбиваючи підсумки, зазначимо, що

навчаючи дитину різним видам декоративно-ужиткового мистецтва, перефразуючи вислівБертольда Брехта, школа, перш за все, повиннанавчати дитину найскладнішому з мистецтв –мистецтву жити за законами краси.

1. Каган М.Г. О прикладном искусстве. –Л.: Художник СССР, 1961. – 156 с.

2. Канцедикас А.С. Искусство и ремесло. –М.: Изобразительное искусство, 1977. – 120 с.

3. Націон альн а комплексн а програмаестетичного виховання // Освіта Україн и.Нормативно-правові документи. – К. :Міленіум, 2001. – С.112 – 138.

4. Сковорода Г. Поезія. Байки. Трактати.Діалоги. Твори: У 2 т. – К., 1994. – Т.1. – 339 с.

5. Сухомлинський В.О. Павлиська середняшкола // Сухомлинський В.О. Вибрані твори:В 5-ти т. – Т. 4. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 191.





“Життя коротке, та безмежна штукаІ незглибиме творче ремесло...”

Іван Франко

“Батьківщина – це твоє рідне слово. Знай, бережи, збагачуй велике духовненадбання народу – рідну українську мову”

В. Сухомлинський

“Мистецтво є посередник того, чого не можна висловити”.Ґете

“Мистецтво – це уміння сховати мистецтво”.Овідій

“Не ставте перед собою обмежень і їх не буде!”Англ. преслів’я

&





127 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій. Значна частина (2/3)населення польських земель у першій третині XX ст.проживала в сільській місцевості [13, 32] і займаласясільським господарством (рільництвом, зокрема,66 осіб зі 100) [15, 4 паліт.]. Але польська панівнаверхівка освіті дітей своїх “годувальників”належної уваги не приділяла.Дослідження, проведені Б. М. Ступариком,

показали, що важливою перешкодою в охопленніосвітою сільських дітей на початку XX ст. бувподіл шкіл на сільські та міські. На його думку,цей поділ був зроблений з метою дати сільськомувчителеві лише стільки освіти, щоб ніхто недокоряв, що країну тримають у неписьменності,але при цьому утримати народ темним, аби вінбоявся виходити за межі свого села і, як йогобатьки, покірно гнув спину на свого пана.Одержувана освіта була недостатньою для того,щоб вчитися ремесла, іти на фабрику чи даліздобувати освіту [8, 92 – 93].У таблиці 1 подано статистичні дані 1931 року, які

показують процентне співвідношення рівняграмотності у містах і селах на українськихетнографічних землях, анексованих Польщею [7, 172].Особливо відчувалася велика різниця між

організацією та забезпеченням процесу навчанняручних робіт. У сільських початкових школах, навідміну від міських, відчувався браккваліфіков аних учителів , приміщень длямайстерень, устаткування. Щоб хоч якосьвиконати завдання шкільної програми з трудовогонавчання, вчителі рекомендув али дітямвиготовляти вироби в домашніх умовах. Аледосить часто замість школярів роботу виконувалистарші, а інспекторам показували виготовленіними вироби як здобутки дітей. Замість занятьручною працею учнів виводили на прогулянку,давали їм що-небудь читати або взагалі дозволялиїм займатися, хто чим хоче. Через такий станречей батьки часто виступали проти предметаручна робота і неохоче виділяли дітям кошти назакупівлю необхідних для праці матеріалів таінструментів [13, 32].Такий стан речей, звичайно, не сприяв

розвитку творчості у с ільських дітей. Не разтраплялося, що сільський хлопчина, який оброблявзаготовку з деревини, на запитання “Що це буде?”відповідав “Не знаю”. На думку Я. Йодо, щобвиправити ситуацію на краще, необхідно дітей“привчати до проектування і технічного рисунка,що дасть можливість з часом порозумітися із

Олег Колодійчук, методист трудового навчання Тернопільського обласного комунального інституту

післядипломної педагогічної освіти

ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ УМІНЬ ІНАВИЧОК ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ В УМОВАХСІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ

ЗЕМЛЯХ (1900 – 1939 рр.)У статті досліджується розвиток технічної творчості у дітей та молоді сільської

школи на західноукраїнських землях (1900 – 1939 рр.). Йдеться про те, що за відсутностінеобхідного устаткування у сільської молоді розвивалися такі якості, як самодопомога,спостережливість, творча уява, фантазія.

Таблиця 1. Рівень неграмотності на українських етнографічних землях анексованих

Польщею (1931 р.)

Воєводство Львівське Станіславське Тернопільське Поліське Волинське

Неграмотних, % 23,3 39,1 30,6 48,5 48,0

У містах, % 12 10 11 4,8 2,8

У селах, % 88 90 89 95,2 97,2

ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ УМІНЬ І НАВИЧОК ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ВУМОВАХ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1900 – 1939 РР.)

© О. Колодійчук, 2006




128Молодь і ринок №6 (21), 2006

сільським ковалем, столяром чи слюсарем, що єзараз дуже складним , а часто – простонеможливим” [13, 35].Проблема недостатньої забезпеченості

сільських шкіл необхідними приміщеннями длямайстерень, устаткуванням та посібниками невтратила своєї актуальності і на сьогодні.

Метою статті є аналіз історичного розвиткутехнічної творчості с ільської молодізахідноукраїнських земель (1900 – 1939 рр.), який,на нашу думку, буде сприяти вирішеннюзазначеної проблеми.Виклад основного матеріалу. Про те, що в

містах керівники освіти не турбувалися про стантрудового навчання у сільських школах свідчитьтакий факт: коли в одній із сільських початковихшкіл прийшла в упадок “наука зручності”, то назас іданні Товариства вчителів вищих шкілСондецького відділення (20 листопада 1906 р.),замість допомоги було запропоновано перенестиз неї майстерні до міської виділової школи [14, 22].Сі л ьс ьк а школа відчувал а р із ні

тр уднощі: “ . . . переповнені кляси; брак поділукляс після віку учеників ; короткий і частоперериваний час науки; притупляюче умубожество ... .” [4, 159]. Але, на думку І. Копача,вона мала і свої позитивні сторони, які давали їйпереваги перед школою з великого міста.Науковець вважав, що дитина краще пізнає світна реальних практичних прикладах, взятих ізжиття. Цікаво, що розвитку технічної творчостімолоді у селах, на думку автора, сприялавідсутність “великого склепу, в котрім би можнабуло купувати готові річі: ... , хто потребувавзабавок, той робив їх сам, дівчина ляльку і штучновигафтовану пилку, хлопець пращу і лук, млин івізок, вірила і корабель – при чім зазнававтисячних радощів, насамперед, що забавкувидумав і зробив, а потім, що добре “йшла”. Аколи попсула ся, то також нич не шкодило; другабула ще ліпша” [4, 158]. Отож , дитина,виготовляючи наступну модель, враховуваладопущені недоліки під час виготовленняпопередньої моделі і удосконалювала її.Автор описує, як за відсутності необхідного

шкільного устаткування, він виконував фізичнідосліди, використовуючи тільки природнийматеріал: “Я ще нині пам’ятаю, як то ми бралинауку про підойму і вагу і як я опісля на власнімприряді – до того уживав я лупин з каштанів ігороху – провів ту науку практично”. Під часвиготовлення обладнання для проведенняпрактичних дослідів, пов’язаних із властивостямирідин, І. Копач, коли вчився у школі, зіштовхнувсяз тим, що “гумового вужа (шланга – О. К.) не було

в цілім селі, а мабуть не було тоді” і в найблизшіммісті; тим менше, очевидно, зігнутої шкляної рури(трубки – О. К.) ”. Із цією метою він вирішиввикористати бадилля кульбаби, яка росла на йогоподвір’ї, тому, що воно було пустотілим і гнучким.Дослід вдався (“тим способом спустив не одневідро води”). На думку І. Копача він “більше мавкористи з тої науки фізики, як неодин з високо-научного курсу з багато устроєним приладдям ікабінетами” [4, 159 – 160]. На основівищесказаного можна стверджувати, що завідсутності необхідного устаткування у сільськоїмолоді розвивалися такі якості, як самодопомога,спостережливість, творча уява, фантазія.Автори публікацій, пов’язаних із проблемою

практичного виховання в селі, вважали необхіднимпід час підбору об’єктів праці для сільських шкілвраховувати потреби учнів таких закладів [17, 1].Це означало, що ручні роботи на селі повинні бутитісно пов’язані з сільським життям , а учні,зокрема, повинні виготовляти моделі складнихсільськогосподарських знарядь, возів, саней тощо[13, 34]. Тоді “навчання з рільничим характерому майстернях середніх шкіл без сумнівівспричинять до підсилення в молоді народного духуі зміцнення любові до рідного села” [18, 69].Референт у справах “науки зручності” для шкіл

нижчого типу Іван Казанівський пропонуваввикористовувати на III і IV ступені навчання внародних (початкових – О. К.) школах як об’єктипраці деякі зразки виробів краківської і сокальськоїшкіл, а саме додати до зразків краківської школище й такі “потрібні і хосенні (корисні)” домашньо-господарські предмети:

1. “Валок до грабель (із зубцями).2. Лопати всілякого рода, віячки.3. Моделі орчиків, люшень і взагалі складових

частин воза [ Із цих частин можна булоскласти модель цілого воза (О. Колодійчук —автор)]

4. Моделі тачок.5. Валки до тїста (розквітай).6. Валки до маґльованя.7. Маґліївниці (рублики) ручні.8. Макогони і колотівки (колотушки).9. Дниська з кужілками.10. Вертїлки до кручення мотузя.11. Чепиги і грядїлї до плуга, – поклїти на

борони.12. Моделіь жорен і ступи.13. Моделі саний.14. Мотовила до пражі.15. Моделі драбин, черпаки всілякого рода і

виду і т.д.”Автор на прикладі з особистого життя показав





129 Молодь і ринок №6 (21), 2006

виховну цінність шкільних виставокгосподарських знарядь та їх моделей: “Готовівироби стояли на вікнах, шафах і полицях школи,а родичі і гості, відвідуючі школу, тішилися ними”[3, 341 – 342].Крім того, І . Казанівський вказував на

можливість виготовлення на заняттях “наукизручності” виробів “для унаочнення науки з іншихгалузей”. Серед них були і такі, що містилиелементи технічної творчості, зокрема:

1) “водяний млин в цілості, або принайменшерозгонове колесо з лопатками і інші його складовічастини такі, як вал з трибовим колесом іверетеном, кіш, скриня і т.д.;

2) вітряний млин (вітряк), з механізмом до йогообертання до напряму вітру;

3) човен ...” [3, 343].І. Казанівський проводив уроки трудового

навчання школярів у формі факультативу. За йогометодикою, учням не вказувалися термінивиготовлення виробів . Після поясненняособливостей моделі (зразка виробу), “післярисунка і вступних робіт” автор наказував учням,щоб свій об’єкт праці вони намагалися виготовити“найвірніше, гарно, чисто і старанно”. Учнізалюбки виготовляли вироби, змагаючись міжсобою.Інколи школярі брали свої вироби додому, щоб

завершити їх виготовлення у вільний від роботи час(у непогоду, взимку, влітку на пасовищах) [2, 312].Досліджуючи проблеми трудового виховання

учнів молодшого шкільного віку, В. Хроновичзвертає увагу на те, що під час ігор, поступово, вміру свого розвитку й віку дівчата переходять доляльок, а хлопці до майбутнього покликання йфаху (“одні виготовляють різні візки й коники, іншібатоги й шаблюки”).Однак, описуючи практичні заняття у І – II

класах вселюдних (початкових) шкіл першогоступеня, автор наголошує на тому, що при цихпочаткових ручних роботах треба намагатися,щоб виготовлення іграшок чергувалося звиробничою працею, бо “займати дітей самимитільки забавками, наприклад, літаками читріскачками з паперу, або вітрячками й іншимифуркалами призведе до того, що дитина будетільки бавитися, вириваючи на це нараз і чистікартки зі свого зошита” [10, 31].Автор статті “Наука стилю практичного для

доповняючи курсів рільничих і науки доповняючи”надавав великого значення використаннюнаочності під час проведення занять зелементами технічної творчості, бо “всякамонотонність дуже негативно впливає на цікавістьі заохоченість молоді до науки”.

Він вважав, що у школі повинні бути зразки всіхгосподарських знарядь і рільничих машин, якіселяни використовують у своєму господарстві. Цебуло необхідно для того, щоб молодь могла кожнезнаряддя (навіть найпростіші машини) описати,ознайомитися з його окремими частинами, атакож знати місце застосування даного знаряддя[5, 117]. Одним із етапів вирішення проблеми вінвважав, під час виконання письмових вправ надругому році навчання, запропонувати учнямзавдання описати “Машини рільничі, які є необхідніпри кожній господарці і в який спосіб їх можнанабути” [6, 190].Стан справ у сільських школах змінився на

краще після введення в дію ЦиркуляраМіністерства освіти з 1925 року в справі змінипрограми ручних робіт у початкових школах.Програма стала “дуже еластичною і відкрилашироку дорогу ініціативі вчителів” [13, 32].У тому ж році Товариство шкіл праці на селі,

вбачаючи майбутнє народу у благородномувихованні молодого покоління, відкриває у селахвиховно-наукові заклади різних типів, щоб молодь“у постійному стик анні з природою, внайкорисніших умовах для морального і фізичногоздоров’я, могла нормально розвиватися,виховуючи розум і характер”.Виховний напрямок товариства наголошує на

пробудженні в молоді любові до праці табережливос ті, виробленні в ній почуттягромадянського обов’язку і підготовці вихованцівдо творчої самостійної розумової і фізичної праціна полі або у шкільних майстернях, які звищевказаною метою закладаються на шкільнихтериторіях [21, 48].Варто відзначити, що молодь усіх наукових

закладів Кременецького ліцею, виїжджаючи унавколишні села з власною продукцією,допомагала школам поповнити устаткування іпередавала учням свій набутий досвід [11, 320].Крім того, у святкові дні ліцеїсти їздили досільських шкіл із своїми програмами і везлиподарунки у вигляді навчальних пос ібників [19,456]. Кожен з них дарував сільському учневі напам’ять про зустріч книжку, географічну карту,дитячі ігр ашки, виготовлений власноручнавчальний прилад і т. ін. [1, 8].Про захоплення школярів моделюванням

сільськогосподарської техніки свідчить і той факт,що на виставці, організованій “Колом любителіво городництва” у Варшаві, першу премію здобувучень, який виготовив модель вітряного млина зкартону. Серед виставлених експонатів булитакож моделі парокінної брички та басейну зфонтаном [16, 844 – 845].





130

Серед джерел, які молодь моглавикористовувати з метою набуття практичнихнавичок і вмінь, були посібники російських авторівК. Ю. Цирула “Ручной труд” (виданий у 1894році) ; Е. Соломіна “Организация физическоготруда в школе” (1925 р. ) і “Мастерскаядеревенского подростка” (1927 р.). У цих книгахописувалося, як за допомогою найпростішихпредметів, “які на селі у кожного під рукою”,можна виготовити необхідні в господарствіпредмети [12].А польський автор С. Шидельскі у посібнику

“Majs ter do w szуs tkieqo” (1924 р. ) описавтехнологію виготовлення водяних двигунів різнихтипів , а також млина і подрібнювача, щоприводилися в дію цими двигунами [20].На нашу думку, певну роль у поширенні серед

молоді сільських шкіл зацікавленості до технічноїтворчості відігравали також публікації, в якихописувалася сільськогосподарська техніка. Так,наприклад, у статті “Комбайн” Е. Храпливийописав принцип дії комбайна і помістив фотокомбайнів різних моделей [9].Висновки. На основі аналізу з ібраних

матеріалів нами виявлено, що технічна творчістьсільської молоді мала ситуативний характер ірозвивалася в умовах малозабезпеченості шкілнеобхідним устаткуванням . Вона буласпрямована, в основному, на задоволеннягосподарських потреб селян.

1. Гладкий В . М . Система навчання івихованн я в Кремен ецькому ліцеї // Тезидоповідей науково-практичної конференції.Частина 1. Тернопіль, 1990. – С. 4 – 8.

2. Казанівський І. Наука зручносте (slцjd),як орудник виховання в народн ій школі //Учитель. – 1913. – Ч. 10. – С. 311 – 313.

3. Казанівський І. Наука зручносте (slцjd),як орудник виховання в народн ій школі //Учитель. – 1913. – Ч. 11 – 12. – С. 340 – 346.

4. Копач І. Село і сільська школа // Учитель.– 1906. – Ч. 11. – С. 153 – 160.

5. Наука сталю практичного для доповняючихкурсів рільничих і науки доповняючої // Учитель.

– 1905. – Ч. 8. – С. 116 – 117.6. Наука стилю практичного для доповняючих

курсів рільн ичих і науки доповн яючої //Учитель. – 1905. – Ч. 12. – С. 189 – 191.

7. Неграмотність на українських етнографічнихземлях // Шлях виховання і навчання. – 1936. –Ч. 3. – С. 172.

8. Ступарик Б. М. Шкільництво Галичини (1772– 1939 рр.). – Івано-Франківськ, 1994. – 143 с.

9. Храпливий Е. Комбайн // Життя і знання.– 1931. – Ч. 9. – С. 267 – 269.

10. Хронович В. Практичні заняття в І. і II.Клясі вселюдних шкіл першого ступня //Учительське слово. – 1939. – №6. – С. 28 – 33.

11. Czarnocki St. Prace i zamierzeniagospodarcze liceum Krzemienieckiego // ŻycieKrzemienieckie. – 1937. – № 18. S. 315 – 324.

12. H. S. Książki E. Sołomina // Praca Ręcznaw szkole. – 1929. – Nr. 3 – 4. – S. 94 – 100.

13. Jodo J. Uwagi o nauczaniu robót ręcznychna wsi // Praca Ręczna w szkole. – 1930. – Nr. 3 –4. – S. 32 – 36.

14. Koło Sąjdeck ie. Sprawy TowarzystwaNauczycieli Szkol Wyzszych (TNSW) // Muzeum. –1907. – Tom I. – S. 22.

15. Ludność polski według zawodów na 100// Płomyk. – 1929. – № 23. – S. 4 okł.

16. Ogrodniczka C. Sprawozdanie z wystawyrzeżuchy // Płomyk. – 1929. – №36. – S. 844 –845.

17. Przyłuski J. Odrodzenie młodzieży przezroboty ręczne (slöjd). – Warszawa, 1903. – 52 s.

18. Sik ora L. Stacye ogrodniczo-pomologiczne uczniów szkół średnich // Muzeum.– 1911. – Tom III (Dodatek 7). – S. 61 – 71.

19. Szczepański St. Udział młodzieżyLiceum Krzemienieckiego w uroczystościach 11listopada w powiecie // Życie Krzemienieckie. –1937. № 22. S. 456 – 458.

20. Szydelski S. Majster do wszystk iego.Cieszyn, 1924. – 304 s.

21. Towarzystwo szkół pracy na wsi // Wiedzai przyroda. – 1925. Z. 1. S. 48.




В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова”.

В. Сухомлинський“У кожнім художнику закладений паросток відваги, без якого немислимий жоденталант”.

Ґете& Молодь і ринок №6 (21), 2006




131 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. На новому етапірозвитку педагогічної думки, під впливом мети ізавдань нових галузевих стандартів базової іс таршої загальноосвітньої школи виниклипроблеми адаптації до професійної діяльностімайбутніх вчителів трудового навчання.Ця адаптація необхідна у зв’язку з

швидкоплинними процесами, що відбуваються усучасному суспільстві. Таким, найбільш вдалимадаптаційним предметом , на нашу думку, є“Основи етикету”. Він має відповідати за більшшвидке та якісне входження випускникапедагогічного ВНЗ у професійну діяльність. Черезцей предмет реалізується такі важливі показникиготовності до педагогічної діяльності, яккомпетенції в сфері етикетного поводження.Аналіз останніх досліджень . Складним і

динамічним стає життя людини і все, що її оточує,швидко змінюється, а тому стають потрібнимивсе нові і нові види компетентностей. Показникрозуміння суті видів компетентності свідчить проїї складність і неоднозначність. Щоб правильноз ’ясувати природу понять “компетенції” і“компетентність” в аспекті нашого дослідження,то перш за все звернімось до словників іенциклопедичних джерел, які розкриваютьбагатогранність розуміння цих термінів .Політичний словник 1971 року слово “компетенція”– (лат. сompetentia – належність за правом)визначає як: 1) коло повноважень якої-небудьорганізації, установи або особи; 2) коло питань, уяких дана особа має певні знання, досвід [5, 216].Великий тлумачний словник української мови2005 року – тлумачить поняття “компетенція” як:1) добра обізнаність із чим-небудь; 2) колоповноважень якої-небудь організації, установи абоособи [3, 290]. Слово “компетенція” є вихіднимвід слова “компетентність”. Дефініція

“компетенція” органічно зв’язана з поняттямкомпетентності. Характеристику поняттю“компетентність” дає Довідник з педагогіки іпсихології – “це психологічна чи педагогічнаякість, яка означає силу і впевненість, що йде відпочуття власної успішності і корисності, що даєлюдині усвідомити в сю власну здатністьефективно взаємодіяти з оточенням” [10, 70].Бернар Рей, автор праці “Ключові уміння для

Європи”, вважає компетентність – “це не тількипродукт, а й процес” [8, 1], в якому людинараціонально застосовує знання, вміння і навички.На думку угорського педагога Габора Халаша,

поняття “компетентність” містить в собі широкийсектор різних умінь, які базуються на знаннях,цінностях, практиці, що були закладені в процесінавчання і виховання.Щодо загальноосвітньої школи, то він вважає,

що суспільство утримує школу для того, щобшколярі не тільки набували знань, а й малиможливість діяти, “створювати цінності,створювати продукт, розв’язувати проблеми” [13, 1].Поняття “компетентність” стоїть нині в

епіцентрі світової думки, оскільки воно розкриваєякісно нові перспективи розуміння місії школи,життєвих результатів освітньої діяльності. Воснові концепції компетентності лежить ідеявиховання компетентної людини та працівника,який не лише має необхідні знання,професіоналізм, високі моральні якості, а й умієдіяти адекватно у відповідних ситуаціях,застосовуючи ці знання і беручи на себевідповідальність за певну діяльність [12].Основною метою статті є розкриття

психолого-педагогічних та соціокультурних засадупровадження предмету “Основи етикету” впрактику підготовки майбутніх учителів трудовогонавчання як провідників ідеї загальновиробничої,

Інна Агалець, асистент кафедри трудового навчання і кресленняНаціонального педагогічного університету

ім. М. П. Драгомановам. Київ

ОСНОВИ ЕТИКЕТУ – “ОСОБЛИВА КОМПЕТЕНЦІЯ”ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

У статті досліджується інноваційний підхід у реалізації знань з основ етикету якмайбутнього вчителя трудового навчання, так і його слухачів, учнів завдяки реалізаціїнабутих компетенцій у процесі життєдіяльності.

ОСНОВИ ЕТИКЕТУ – “ОСОБЛИВА КОМПЕТЕНЦІЯ” ПРОФЕСІЙНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

© І. Агалець, 2006




132Молодь і ринок №6 (21), 2006

загальнотрудової підготовки через предмет“Трудове навчання” в базовій школі.Виклад основного матеріалу. Аналіз

літературних джерел і висловлювання європейськихпедагогів засвідчили, що “компетентність” і“компетенція” не є однозначними. Таким чином,професійну компетентність – за змістом можнаназвати системою, а компетенції (повноваження) –сукупністю елементів цієї системи, тобто –знаннями, вміннями і навичками. В такому випадкузнання, вміння і навички з основ етикету стають“особливою компетенцією” профес ійноїкомпетентності майбутнього вчителя трудовогонавчання.У минулому, за роки існування Радянського

Союзу трудове навчання в загальноосвітній школімало напрямок на виконання соціально-економічногоі політичного замовлення суспільства. Звідси іпідготовка майбутнього вчителя трудовогонавчання, що була невиправдано спрямованапереважно в бік технічної інженерії, “незабезпечуючи належного рівня психолого-педагогічної і методичної підготовки” [9, 42]. Тому,як наслідок, випускався технічно озброєнийфахівець, який, однак, недостатньо володівметодиками викладання; навчально-виховнимитехнологіями, що надавали б можливості вчителютрудового навчання як особистості і фахівцюрозкритися та проявити свої здібності і можливостів професійній діяльності. Негативно на статусвчителя трудового навчання і предмет загаломвпливало ставлення адміністрації школи. Не буде нідля кого новиною, що вчителя трудового навчаннясприймали не як носія знань і колегу за співпрацею,а як обслуговуючий (технічний) (пояснення – А.І.)персонал школи, в обов’язки якого входилоприбирання сміття навколо школи, пошиття штор,ремонт столів та стільців і багато іншого. У зв’язкуз цим і зараз відчувається негативне ставлення допредмету “Трудове навчання” з боку учнів та їхбатьків, а іноді і адміністрації навчального закладуяк до другорядного предмету.Враховуючи вищезазначені причини, саме

сферу професійної підготовки вчителів трудовогонавчання пропонується доповнити навчально-виховною системою знань з основ етикету, якадопоможе у формуванні особистості інноваційноготипу культури та підніме статус вчителя трудовогонавчання на вищий щабель в усіх його проявах.Чинним сьогоденні є “заклик” творчого

підходу до предмета діяльності майбутньоговчителя, який формується під впливом низкифакторів у свідомості молодої людини, що вимагаєїї орієнтації саме на різноманітніс ть цінностейкультури. Це взаємодія сучасного буття і

сучасного мислення; взаємодія сенсів і цінностей;зростання у виробництві ролі творчості порівняноз рутинною працею. Підтвердженням цьомуслугують деякі висловлювання В.С.Біблера проте, що культура зсувається в епіцентр людськогобуття, займаючи стійку позицію, що в свідомостілюдини вже відбулися певні зрушення і цепотребує певних змін [1].Молода людина як багатовимірна особистість,

як суб’єкт вибору свого власного життєвогошляху, як суб’єкт відповідальної поведінки,повинна вступити у відносини з явищаминавколишнього світу через інших людей, тобто впроцесі поведінки і спілкування з ними. Такимчином, цей процес за своєю функцією є процесомнавчання і виховання.Зрозуміло, що реалізацію всіх змістових ліній

шкільної освітньої галузі “Технологія” потрібноздійснювати за допомогою проектно-технологічної та інформаційної діяльності, якувчитель трудового навчання здійснює спільно зучнівством: від появи творчого задуму дореалізації готового продукту.Учитель, від якого найбільшою мірою

залежить успіх цієї справи, повинен оволодітиздатністю бути учасником і керівником цьогодіалогу з учнями [7].Отже, етикетний діалогічний принцип виступає

специфічною діяльністю і орг анізацієюпедагогічного процесу – новим рівнем педагогічноїкультури мислення.Таким чином, на нашу думку, за допомогою

втілення культури етикетних знань у практикуосвіти можна виділити закономірностіособистісного і професійного розвитку:

- формування системи знань з основ етикетуяк процес освітньої взаємодії людини з соціальнимсередовищем, який за своїми функціями і єнавчально-виховним;

- набуття етикетних знань, умінь і навичок –орієнтація на загальнокультурну і професійнуособистість;

- розвиток особистості за допомогою набутихзнань основ етикету зумовлює особистість відусвідомленого відчуття власного росту допрофесійного удосконалення;

- змістове наповнення освітнього, фаховогопредмету “Основи етикету” спонукає особистістьсвоїм естетичним впливом до творчої діяльності(навчальної, професійної, загальнолюдської);

- реалізація етикетного діалогічного принципу(форми) передбачає особистісно-рівноправніпозиції викладача і студентів – майбутніхучителів, учителя і його учнів.Педагогічна освіта України через основну





133 Молодь і ринок №6 (21), 2006

фундаментальну, фахову підго товку маєпідготувати молодь – як вчителя, так і учня – доцього “зсуву культури”, “точніше – осмислитисвоє власне життя як буття в культурі” [7, 92],тобто забезпечити формування такого вчителя,який буде зорієнтований на особистісний тапрофесійний саморозвиток, який був би здатнимрозвивати особистісні якості дитини в закладахосвіти різного типу [11].Застосований нами метод історико-логічного

аналізу при розгляданні закономірностейпрофесійної навчально-виховної діяльності змістуосвіти, дозволяє зробити висновок, що найкращимпровідником впровадження основ етикету узакладах освіти різного типу має стати вчительтрудового навчання.Пояснюється це тим, що практичне втілення,

тобто реалізація знань з основ наук, якізакладаються освітніми галузями узагальноосвітній школі, реалізуються в освітнійгалузі “Технологія” через загальноосвітній предметсередньої школи “Трудове навчання” іперетворяться в загальновиробничі, загально-трудові, загальнопрофесійні компетенції, які потрібнімайбутньому випускникові в будь-якій професії.Відомо, що фахова діяльність учителя

трудового навчання пов’язана з виробництвом.Оволодіння відповідним навчальним матеріалом,тим рівнем знань, умінь, навичок, який необхідниййому для формування цілісної понятійної системикомпетенції з виробничої діял ьності безурахування безпос ередньо галузевихособливостей допоможе майбутньому вчителютрудового навчання в упровадженні знань зетикету в практичну діяльність.Така позиція приводить до розуміння, що

предмет “Основи етикету” стає повноціннимелементом системи профес ійної підготовкимайбутніх вчителів трудового навчання. Знання івміння з основ етикету – складова частинавиробничих знань і вмінь професійної, виробничоїдіяльності в інформаційній, управлінських сферахта сфері обслуговування.

“Виходячи з цього, перед учителем трудовогонавчання ставиться мета не лише навчити кожногоучня певних трудових операцій та прийомів, а йсформувати технічно освічену особистість, здатнушвидко адаптуватися до стрімких змін усучасному техногенному середовищі” [9, 42].Якісні зміни і перетворення у змісті праці

майбутнього вчителя трудового навчання, щозумовлені інтеграцією сучасного підходу основетикету в освітній процес, викличуть неперервнізміни у професійній навчально-виховній діяльності.Суттєві характеристики таког о процесу

професійного становлення майбутнього вчителятрудового навчання “визначаються провідноюроллю розвитку особистості кожного учня якмайбутнього працівника, громадянина незалежноїдержави, єдністю соціальної, філософської,психологічної, педагогічної і фізіологічної природивиробничої праці майбутнього вчителя-вихователя” [4, 4].Стратегія діяльності майбутнього вчителя

трудового навчання як педагога-вихователярозглядає людську діяльність як спосіб існуванняй розвитку окремої людини у суспільстві – образ

мета

сформована особистіс ть учня:1) учитель визначає цілі навчально-виховноїдіяльності учня (застосовуючи метод проектів),що виступають як мислене уявлення майбутньогорезультату; 2) учитель моделює програмирозв’язання поставлених завдань, враховуючивікові та індивідуальні особливості учнів, зону їхрозвитку ( застосовуючи колек тивний таіндивідуальний підходи); 3) учитель допомагаєучням у визначенні і подоланні проблем(приймаючи як спіл ьне рішення, так ііндивідуальне). Так, під час трудового навчаннястворюється атмосфера психолого-педагогічноїпідтримки творчих настанов учнів, пропонуєтьсявипробування їх потенційних можливостей,розвиток різних здібностей і нахилів черезстворення ситуації вибору, “спільного таіндивідуального прийняття рішень стосовнорозв’язання їх особистісних і професійнихпроблем” [4, 8]. Педагог навчає учнів способаманалізу, організації своєї діяльності, моделюванню,конструюванню, поведінці і спілкуванню(управлінню) , необхідних їм у процесі власноїжиттєдіяльності і вибору майбутньої професії [4].Це означає, що навчально-виховна діяльністьмайбутнього вчителя трудового навчання будемати випереджувальний характер при розв’язанніжиттєво важливих питань його майбутнімиучнями. Завдяки поведінковому етикету, етикетуспілкування – встановлюються доброзичливістосунки між суб’єктами навчально-виховноговпливу, що сприяє їхньому взаємозбагаченню удуховній та пізнавальній професійній сфері. Під часнавчально-виховного процесу учні оволодіваютьнавичками самоконтролю та груповоговзаємоконтролю, що сприяють розвиткупозитивної естетично-ціннісної і пізнавальноїмотивації, підвищують інтерес до навчання, праці.Наведені приклади навчально-виховної діяльностівчителя трудового навчання є стимулюючими іспонукальними до досягнення мети впрофес ійному та особистісному житті йоговихованців. Еталоном, прикладом для них слугує





134

особистий імідж самого педагога та образ йогопродуктивної творчої діяльності, “який засобамисвоєї професії прагне прищепити своїм вихованцямкращі людські риси і образ продуктивноїпрофесійної діяльності…” [4, 9] . Майбутнійвчитель трудового навчання як суб’єкт вільноївідповідальної поведінки, що виступає як цінністьу сприйнятті інших людей, зокрема і самого себе,володіючи системою якостей компетенції, якіпідкреслюють його самобутність і готовність дотворчої праці, зможе успішно конкурувати на ринкупраці серед представників не тільки іншихпедагогічних спеціальностей, а й представниківінших професій. Звичайно, за таких умов змінитьсяйого статус в освітніх закладах.Таким чином , набуття знань, розвиток ,

удосконалення особистісних та професійнихздібностей та якостей студентства за допомогоюпрактичного опанування етикетних правилповедінки і спілкування – установиться “особливоюкомпетенцією” профес ійної компетентностімайбутнього вчителя трудового навчання. Такакомпетенція допоможе забезпечити професійнумобільність майбутнього спеціаліста, розширюючийого професійну компетентність. При цьому невідкидаючи завдання, методи, форми і засоби, щовже історично склалися, але відмовляючись відзастарілих, які себе не виправдали. А значить,може виступати структурним компонентомпідготовки майбутніх учителів трудового навчання.Висновок. Висновком можна вважати думку, що

вчитель, який володіє правилами етикету, майстерновтілює їх, здатний викликати повагу до себе як доособистості, до предмета, який викладає, до професіїзагалом. Він здатний викликати довіру в своїх учнів,яку уособлює усім своїм виглядом. Саме правилаетикету впливають на поведінку молоді ідоповнюють моральні норми в їхньомуфункціонуванні через зовнішню сторону вчинків тадій [6]. Етикетна поведінка належить до зразківвисокого досягнення культури. Елементи, що входятьв етикетну поведінку, можуть вільно співвідноситисязалежно від ситуації і використовуватися дляпрогнозування і конструювання ситуації залежно відбажаного результату. Саме тому етикетні прийомиповедінки і спілкування повинні використовувати вдосягненні погодженості, дисципліни івзаєморозуміння у професійній зайнятості вчителя, ворганізації і керуванні колективом, підприємницькійта виробничій діяльностях.У процесі підготовки до майбутньої професії

наш студент освоює соціально-культурні норми,що мають культурно-історичне значення. Урезультаті освоюються норми поведінковогоетикету людини в соціальній г рупі, і на

виробництві, у родині, і громадських місцях, атакож правила спілкування, міжособистісних іділових контактів. Не випадково такий підхід досистеми професійної освіти вбачається не тількив трансляції соціального досвіду в часі, але й увідтворенні вже сформованих форм громадськогожиття в просторі культури [2].Функція такого виду професійної діяльності, з

одного боку, характеризується як підготовкапокоління до самостійного життя, а з іншого боку,закладає основи майбутнього професійногосуспільства, формує бачення людини вперспективі життєдіяльності. Сутність підготовкидо самостійного життя полягає у формуванніспособу життя, усталеного в суспільстві – цеформа життєвої позиції: суспільна, професійна,сімейно-побутова.

1. Библер В. С. На гранях логики культуры: Книгаизбранных очерков . – М. : Русское феноменологическоеобщество, 1997. – 440 с.

2. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика: Учебникдля вузов. – СПб.: Питер, 2004. – 300 с.

3. Великий тлумачний словник української мови /Упоряд. Т.В.Ковальова. – Харків: Фоліо, 2005. – 767 с.

4. Дубасенюк О. А., Семенюк Т.В., Антонова О.Є.Професійна підготовка майбутнього вчителя допедагогічної діяльності: Монографія. – Житомир:Житомирський держ. пед. ун-т, 2003. – 192 с.

5. Політичний словник /За ред . Г.Г.Шевеля,В.М.Мазура. – К.; Головна редакц ія УкраїнськоїРадянської Енциклопедії Академії наук УкраїнськоїРСР; 1971. – 564 с.

6. Проценко О.П. Етикет у просторі практичноїфілософії. – Харків: ХНУ, 2002. – 240 с.

7. Психологічні аспекти гуманізації освіти: Книга длявчителя. /За ред. Г.О.Балла. – Київ-Рівне, 1996. – 128 с.

8 . Рей Бернар Рассуждения, Сиспозиумы“Ключевые компетенции для Европы. Страсбург,Совет Европы, 1996 (DECS/ SE (96, 20). – С. 1.

9. Сидоренко В.К. Актуальні проблеми підготовкиучителів трудового навчання в світлі реформуванняосвіти в Україні //Трудова підготовка в закладахосвіти. – 2004. – № 2. – С. 41 – 44.

10. Скрипченко О.В., Лисянська Т.М., Скрипченко Л.О.Довідник з педагогіки і психології. – К.: ВидавництвоНаціонального університету ім. М. П. Драгоманова,2000 – 216 с.

11. Стешенко В.В. Теоретико-методичні засадифахової підготовки майбутнього вчителя трудовогонавчання в умовах ступеневої освіти: Монографія. –Слов’янськ: СДПУ, 2004. – 188 с.

12. Тараненко І. Розвиток життєвої компетентностіта соціальної інтеграції: Досвід європейських країн //Кроки до компетентності та соціальної інтеграції: усуспільство /За ред. І.Єрмакова. – К.: Контекст, 2000.– С. 38.

13. Халаш Г. Индивидуальные компетенции изапросы общества //Страсбург, Совет Европы, 1996(DECS/ SE (96, 15) – С.1.






135 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. Педагог має бутиготовий до професійної самореалізації не тільки зтрадиційної позиції вчителя, але й у значно більшширокій сфері “людина – суспільство – людина”.Державні інститути та суспільство висуваютьзапит до вчителя, що здатний будувати своюпрофес ійну діяльність з позицій творчості,соціальної відповідальності, має здатністьпостійно підвищувати свій професійний рівень,швидко пристосовуватися до нових інноваційнихпрактик. Така позиція вимагає посилення увагидо озброєння студентів не тільки академічнимиздібностями, але й підвищення уваги до питаннянабуття майбутнім вчителем принципововажливих для нього ціннісних орієнтацій, від якихзалежать основні установки діяльності, професійнеі життєве кредо, образ Я-вчителя , образмайбутньої професійної діяльності, оскільки самепрофесійно-ціннісні орієнтацій визначають цілі,зміст і спрямованість педагогічної діяльності.Таким чином, цінності та ціннісні орієнтації є

важливою складовою не тільки загальногорозвитку людини, але і відповідають загальнійметі професійної підготовки вчителя. Винятковароль у цьому процесі відводиться педагогічнійсистемі як складовій системі суспільногоорганізму, що виконує певне соціальнезамовлення. Це та ланка, що здійснює функції зформування змісту суспільної свідомості.Значення роботи вчителя у цьому процесі важкопереоцінити.Аналіз досягнень з проблеми. Останнім

часом у педагогічній науці спостерігаєтьсязначний інтерес до питань, пов’язаних з цінніснимиорієнтаціями. Усе частіше вчені звертають увагуна процес становлення, розвитку психолого-педагогічної культури, творчих здібностеймайбутнього спеціаліс та, з ’явилася значнакількіс ть робіт, присвячена дослідженнюпроблеми ціннісних орієнтацій у системіпрофесійного розвитку вчителя Це психолого-

педагогічні дослідження І.Зязюна, Н.МаксимчукІ.Гінецинського, Р.Скульського, В.Сластьоніна,Е.Шиянова та ін., у яких розглядається розвитокособистості вчителя у системі вищої школи і, втому числі, з точки зору формування у майбутніхвчителів пріоритетних цінностей. Розвитокціннісних орієнтацій педагога такождосліджувався у контексті формуванняпедагогічної, акс іологічної, деонтологічноїкультури вчителя (В.Гриньова, М.ВасильєваТ.Левашова, Ю.Соловйова) . Існуютьдослідження, присвячені соціологічнимдослідженням ціннісних орієнтацій студентськоїмолоді, їх структури та змісту (Т.Бутківська,Л .Романюк та ін. ) . Проводяться системнісоціологічні дослідження щодо аналізуструктурних змін у ціннісних орієнтацій молоді,такою є збірка “Молодь України у дзеркалісоціології”.Однією з найважливіших проблем педагогічної

науки є питання структури, змістової сторонипрофес ійно-ціннісних орієнтацій. Водночас ,віддаючи належне науковому доробку з даногопитання, зазначимо, що недостатньо увагиприділяється детальному визначенню загальноїструктури профес ійно-ціннісних орієнтаціймайбутніх педагогів , у більшості робіт змістціннісних орієнтацій педагогів досліджується уконтексті питань формування аксіологічної,педагогічної культури і стосується різнихтипологій цінностей.Метою статті є узагальнення різноманітних

класифікацій ціннісних орієнтацій педагогічноїпрофес ії та конкретизація змісту професійно-ціннісних орієнтацій педагогічної професії.Основний матеріал дослідження. Ціннісні

орієнтації – одні з найбільш важливихпсихологічних характеристик зрілої особистості.Про міру цивільної і соціальної зрілості особистостіможна судити за тими цінностями, на які вонаорієнтується, оскільки саме вони складають

Наталя Шемигон, аспірантХарківського національного педагогічного університету

ім. Г. С. Сковороди

ДО ПИТАННЯ ПРО ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

У статті йдеться про те, що сьогодні підготовка у вищих педагогічних закладах невстигає за змінами у практиці навчання та ситуації, що складається у суспільстві, розвитокціннісних орієнтацій студентської молоді поряд зі знаннями та вміннями.

ДО ПИТАННЯ ПРО ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙМАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

© Н. Шемигон, 2006




136Молодь і ринок №6 (21), 2006

фундамент, на якому будуються шляхи і засоби,що обирає людина для досягнення своїх життєвихцілей, задоволення потреб, тобто спрямованасоціальна активність індивіда, переважнеставлення особистості до певної групи цінностей,наприклад, установка на працю, громадськуроботу, сім’ю, заробіток тощо.Ціннісні орієнтації в педагогічній діяльності

визначають здатніс ть особистості досаморегуляції, самовизначення, самоутвердженняу педагогічному колективі, до рефлекс ії.Спрямованість особистості на досягненняпоставлених цілей визначає й прагнення до їхреалізації, вміння планувати свою діяльність таобирати адекватні педагогічні засоби [1, 51].Нині підготовка у вищих педагогічних закладах

не встигає за змінами у практиці навчання таситуації, що складається у суспільстві, розвитокціннісних орієнтацій студентської молоді, поряд зізнаннями та вміннями, зараз, належить до базовихкатегорій вищої освіти. Останні науковідослідження обґрунтовують рефлексивно-ціннісно-креативний підхід до формування різнихкатегорій учнівської молоді. В основу розвиткуособистості у вищій освіті зараз покладенонаступні принципи:

- аксіологізації системи засвоюваних знань,умінь, навичок, здібностей;

- рефлексивності, тобто усвідомлення усімаможливими засобами цієї системи якнезаперечних цінностей;

- принцип креативності як умова досягненняособистіс тю вершинних творчих проявів уповедінці та діяльності [4, 14].Таким чином, формується ціннісних підхід до

оновлення вищої освіти і зокрема вищоїпедагогічної освіти. Актуальність даного підходув контексті загальних змін у змісті, технологіяхвищої освіти зумов лена домінуваннямміждисциплінарної, загальнонаукової категорії“цінність”, яка набуває все більшогометодологічного значення. Підкреслюється, щоцінності – не допоміжна структура в економіці таполітиці, а узагальнені базові уявлення людей процілі та норми своєї поведінки, які уособлюютьісторичний досвід та концентровано виражаютьсенс культури окремого етносу та людства [4, 47].Це орієнтири, які існують в свідомості кожноїлюдини, орієнтири, з якими індивіди та соціальнігрупи співвідносять свої дії. Цінності стаютькатегорією , з позиції якої роз глядаютьсявідношення: Людина – Світ.Виходячи з вищевикладеного, необхідно

зазначити, що властива особистості системацінностей у кожної людини індивідуальна і

будується в певній ієрархічній взаємозалежності.Ці системи індивідуальні для кожної особистості,але кожна індивідуальність все ж має своїобмеження, і в цьому випадку в ролі такихобмежень виступає свідомість суспільствазагалом. Кожна верства суспільства формує своюсистему цінностей, що відповідає саме їїпотребам та інтересам . Стосовно освіти тапедагогічної діяльності, цінності освіти діють накожному етапі її розвитку як моральні імперативи.Але ці цінності аж ніяк не є законами педагогічноїдіяльності, вони – узагальнені уявленням пробажане і соціально необхідне для суспільства.Проблема ціннісних орієнтацій багатогранна, і

ціннісні орієнтації мають складну структуру, щодозволяє вченим створювати свої класифікації. Яквідомо, в кожному суспільстві переважають різнітією або іншою мірою цінності і ціннісні орієнтації.Тому питання типології цінностей є одним зосновних, позаяк цінності впливають на поведінкулюдей у всіх сферах їхньої життєдіяльності, тонайпростішою основою для їх класифікації є їхнійпредметний зміст. На цій підставі розрізняютьцінності соціальні, культурні, економічні, політичні,духовні, педагогічні тощо, фахівці нараховуютьбагато десятків і навіть сотні таких цінностей.Учителі як соціальна верства мають як

загальні життєві ціннісні орієнтації, так і особливі,професійно значущі ціннісні орієнтації. Професійно-ціннісні орієнтації педагога визначаємо якцентральний компонент особистості педагога, щовизначає цілі, зміст і спрямованість професійноїдіяльності та шляхи досягнення цих цілей.Визначені ціннісні орієнтації, що сформувалися устудентськ і роки, дозволять з абезпечитибезперервний профес ійний розвиток вчителя,забезпечити розв’язання професійних завдань.У теорії цінностей зазначається, що зміст

ціннісних орієнтацій пов’язаний з мотиваційно-потребовою сферою. Мотив визначається якусвідомлюваний чи неусвідомлюваний механізм,що визначає цілеспрямовану діяльність іповедінку відповідно до потреб суб’єктадіяльності.Завдяки потребам, що є внутрішнім рушійним

початком активного відношення майбутньоговчителя до великого масиву педагогічних теорій,виникають ті чи інші цінності.Сучасний педагог має потребу в постійному

осмисленні і переосмисленні тих змін в освіті, щомали місце в попередні роки і продовжуютьсязараз. Педагогічна діяльність стала варіативноюі різноманітною. Поряд з традиційнимипедагогічними концепціями, з ’являютьсяінноваційні системи. У результаті цих процесів у





137 Молодь і ринок №6 (21), 2006

сфері освіти розвивається нова система цінностей.Є.Шиянов, виділяючи цінності педагогічної

діяльності, вважає, що вони обумовлені роллювчительської профес ії в житті суспільства ілюдини. Усі цінності педагогічної діяльностіподіляються ним на цінності самодостатнього йінструментального типів , де цінностямисамодостатнього типу є цінності – цілі (творчий,дослідницький характер праці вчителя, любов додітей) , а цінності інструментального типуслугують засобом досягнення цінностей цілей(суспільне визнання результатів праці вчителя,професійне зростання та ін.) [7].Профес ійні цінності вчителя різними

дослідниками класифікуються на підставівідношення до профес ії, або на основівиокремлення пріоритетів задоволення процесомроботи.О.Мірошниченко виокремлює кілька груп

цінностей професійної діяльності:1 група – цінності вищого порядку. Через них

виявляється відношення до професії, прагненнячерез неї служити суспільству. Вказані цінностіхарактериз ують ступінь альтруїстичноїспрямованості соціальної поведінки членівсуспільства.

2 група – цінності, зумовлені специфікоюпедагогічної праці , тобто такими їїхарактеристиками, що задовольняють потребулюдини жити для інших.

3 група – цінності професії, що виникають наоснові різновидів винагород матеріальних,моральних визнань суспільства в цілому.

4 група – цінності самовираження у професійнійдіяльності; можливість самовираження [3, 86].Дана класифікація у своїй основі поєднує як

відношення до профес ії, так і задоволенняпроцесом роботи.О.Орлов як основу класифікації виокремлює

пріоритети задоволення процесом роботи:особистісний успіх у педагогічній діяльності,можливість впливати на організацію навчально-виховного процесу, наявність волі у виборіпредметів педагогічної роботи, чіткість, розумнийобсяг позакласної роботи, сприятливу обстановкуу школі.До другої групи ціннісних факторів автор

відносить ті, що пов’язані з особистісно-мотиваційною сферою вчителя: можливість братиучасть у розробці авторських програм, методичназабезпеченість навчального процесу, наданнядопомоги молодим вчителям , участь удослідницькій роботі тощо.Третя група, на думку О.Орлова, включає

управлінські аспекти освітньої діяльності:

можливість конструювати урок з урахуваннямздібностей та інтерес ів учнів , вміти чіткоформулювати мету навчання, прагненняспівпрацювати з учнем на уроці, будуватидоброзичливі відносини з ними, схвалення гарноїроботи, своєчасна і ретельна перевірка роботиучнів тощо [5, 65].Діагностичний аналіз приводить автора до

висновку, що ціннісні орієнтації сьогоднішньоговчителя традиційної школи носять в основномутехнологічний характер. Їм явно не вистачаєфілософського, психолого-педагогічногоосмислення.Незважаючи на багатство класифікацій

професійних педагогічних цінностей всі вонибудуються на єдиних засадах, а саме:

- загальнолюдських (духовний зміст професії):особистість як основна педагогічна цінність;

- професійних: педагогічні теорії, засобипедагогічної діяльності, наявність педагогічногомислення, володіння педагогічними теоріями тавиховними практиками;

- особистісних: педагогічні здібності,індивідуальний стиль діяльності.З точки зору взаємозв’язку професійних

цінностей та потребової сфери вчителяпростежуються наступні зв’язки:

- потреби, що реалізуються у професійнійдіяльності: гуманістичні (любов до дітей) ,культурні, суспільні цінності тощо;

- потреби, що реалізуються за рахунокпрофесійної діяльності: досягнення певногостатусу, можливість самореалізуватися. Сюдиможна віднести матеріальні цінності.Ще один важливий фактор, який необхідно

враховувати, визначаючи структуру професійно-ціннісних орієнтацій педагогів – це взаємозв’язокосвітніх та суспільних цінностей. З одного боку,цінності, що існують в освітній сфері, повинні бутиадекватними суспільним цінностям , і саміпедагогічні цінності розвиваються залежно відсоціальних, політичних, культурних взаємовідносину суспільстві. Однак у той же час педагогікаповинна сприяти і, навіть, дещо випереджатиформування гуманістичної основи суспільства.Таким чином , ставлення до профес ії має

широкий аспект. Виокремлюючи певні ціннісніорієнтації, і підсумовуючи позицію вчених, мирозглядаємо наступні критерії, з точки зору якихповинен будуватися зміст професійно-цінніснихорієнтацій майбутнього педагога:

- ціннісні установк и, що сприятимутьстановленню громадянської позиції, у рамках якоївчитель має почуття особистої відповідальностіза долі своїх учнів і свою власну;





138

- загальнопедагогічні вміння як цінність:аналітико-діагностичні, конструктивні, організаторські,комунікативні, творчі, рефлексивні;

- потреба і здатність постійно і цілеспрямованопоповнювати сукупність професійних знань, якідля кожного вчителя містять у собі знання зпредмету, що викладається, а також методичні іпсихолого-педагогічні знання;

- здатність розуміти і приймати світ учнів,відчувати стан іншої людини, впливати на нього,бути емоційно стійким.Зміст профес ійно-ціннісних орієнтацій

педагогічної професії складається з єдності усіхскладників, до того ж слід зауважити, що не можнаобходити стороною такий бік ціннісних орієнтаційвчителів, як матеріальні цінності – так чи інакшеу сучасному житті вони посідають значне місце.Визначаючи зміст професійно-ціннісних орієнтаційпедагогічної професії, необхідно враховувати, щосам зміст орієнтацій повинен бути обумовленийсуспільним буттям , специфікою та рівнемпедагогічних відносин, запитом у соціумі тих абоінших якостей та моральних норм , впливомзагальнолюдських і національних морально-етичних цінностей, тобто мати на увазі, що ціннісніорієнтації передусім складаються не тільки підвпливом соціуму, але й обумовлюютьсяособистою позицією індивіда, його реальнимипотребами. Людина завжди використовуєможливості вибору того чи іншого шляху, щомотивується його потребами, переконаннями.Потреби вчителя виступають передумовоюцінності.Виходячи з вищевикладеного, змістовний бік

ціннісних орієнтацій вважаємо за доцільнерозподілити на дві групи:

1). статусні цінності (задовольняють потребилюдини жити для себе) – це цінності, щовизначають статус профес ії вчителя таособистості педагога: висока оцінка соціальноїваги своєї праці, можливість самореалізації упрофесії, зацікавленість у результатах своєїроботи, можливість достатньо заробляти, дістатиможливість професійного росту, мати повагуоточуючих.

2). духовні цінності (задовольняють потребилюдини жити для інших) – це любов до дітей,

відданість професії, переживання за долю своїхучнів, розуміння важливо сті своєї праці,прагнення постійного професійного зростання).

3) . комунікативні (задовольняють потребилюдини у спілкуванні) – це прагненняспівпрацювати з учнями, будувати з нимидоброзичливі стосунки.Висновки. Таким чином, зміст професійно-

ціннісних орієнтацій повинен враховувати реальніпотреби майбутнього вчителя, які є початкомстановлення майбутнього вчителя до професійнихцінностей. Тільки за таких умов процесформування професійно-ціннісних орієнтацій упроцес і навчання буде ефективним. Оскількицінності інтеріоризуються тільки, коли особистістьспіввідносить їх зі своїми власними потребами, ітільки тоді робить установку на оволодіння ними.

1. Ахияров К.Ш., Амиров А.Ф. Формированиеценностных ориентаций будущих учителей //Педагогика. – 2002. – № 3. – С.53.

2. Лапин Н.И. Динамика ценностейнаселения реформируемой России . – М., 1996.– С. 47.

3. Мірошниченко О.А. Етапи соціалізаціїособистості // Теоретичні та методичн ізасади соціальн о-педагогічн ої підготовкивчителя. – Житомир, 1999. – С. 89.

4. Ничкало Н. Перспективні напрямидосліджень професі йн ого становлен н яособистості фахі вця // Дидактикапрофесійної школи: Зб. наук. праць: Випуск 3.– Хмельницький, ХНУ, 2005. – С. 12 – 18.

5. Орлов А .А. Профессиональное мышлениеучителя как ценность // Педагогіка. – 1995. –№6. – С.65.

6. Шемигон Н.Ю. Проблема цін н існ ихорієнтацій у професійн ій підготовцімайбутніх вчителів // Дидактика професійноїшколи: Зб. наук . праць: Випуск 3. –Хмельницький, ХНУ, 2005. – С.45 – 48.

7. Шиянов Е.Н. Гуманистические принципыпостроения и функционированияпедагогической си стемы педвуза //Педагогические системы в школе и вузе:технологии и управлен ие: Тезисы докладовнаучн . конф. – Волгоград, 1993. – С. 53.




В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“Мистецтво не могло б жити навіть без тієї людини, що міг би обійтися безмистецтва ”

Лєц& Молодь і ринок №6 (21), 2006




139 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. На даному етапірозвитку нашого суспільства зросла важливістьекологічних проблем, які стосуються до всьоголюдства і вимагають дуже значних зусиль длясвого вирішення.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Зараз чимало вчених у своїх дослідженнях [3; 5;12] акцентують увагу на важливості екологічнихзнань, екологічної освіти для подальшого розвиткусуспільства. Людина і суспільство зумовиливиникнення проблем, які загрожують подальшомуіснуванню природи, людини і цивілізації в цілому.Нинішній стан навколишнього середовища вимагаєвід людства відмовитися від споживацького тавузькогосподарського ставлення до природи. Напочатку нового тисячоліття приходить розуміннятого, що лише пізнання природного навколишньогосередовища, коеволюція з біосферою, дозволятьлюдству розумно проникнути в біосферні цикли,піднятися до розуміння універсальних законів, якіправлять світом [3].Мета цієї статті – проаналізувати стан

підготовки майбутніх учителів трудового навчаннядо впровадження екологічного виховання внавчальний процес загальноосвітньої школи.Виклад основного матеріалу. Істинним

гарантом конституційного права особистості насприятливе природне навколишнє середовище йдостовірну екологічну інформацію повинна стативисока громадська екологічна свідомість народу.Практичне і теоретичне значення екологічного

виховання деякі вчені [1; 3; 7] пов’язують зрозробкою нової парадигми – концепцією сталогорозвитку. Основні положення вирішення цихпроблем розкриті в доповідях Міжнародної комісіїз охорони навколишнього середовища і розвитку,матеріалах конференції ООН з охоронинавколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-

Жанейро, червень 1992 р.). У рамках концепціїсталого розвитку розпочата робота з глибокоговивчення проблеми формування екологічноговиховання молоді у процесі навчання.Екологічне виховання розкриває особливе

ставлення людини до природи й виступає яквідносно самостійний вид виховання, що маєвідповідно свій зміст і функції. Людина, намаганняякої спрямовані не тільки на задоволення своїхматеріальних потреб, але яка реалізує свої цілі впоєднанні із сучасним соціально-екологічнимсвітоглядом, є новим типом особистості – “сталоїлюдини”.З тієї екологічної ситуації, в якій нині опинилася

Україна слідує адекватне соціальне замовленнязакладам освіти, яке виявляється в необхідностіформування й розвитку екологічно розвиненоїособистості учня як активного громадянинадержави. Воно має ефективно вирішуватися заумови професійної підготовки вчителя до реалізаціїпоставленого завдання. У свою чергу, можнастверджувати, що ефективність екологічноговиховання школярів залежить від професійноїмайстерності вчителя, його готовності доформування екологічно розвиненої особистості.До сучасної системи освіти висунуто якісно нові

вимоги. Наявність невідповідності існуючоїорганізації освіти, змісту і методів навчання тавиховання новій високотехнічній цивілізації, якавступає в інформаційне, комп’ютерне століття.Здоров’я суспільства, його можливість реалізуватинабутий потенціал, включити в творчу роботу силу,енергію молодого покоління значною міроюзалежить від ефективної системи. Первиннимифакторами при цьому стають знання, досвід, ціннісніорієнтири людини, її пізнавальна активність іготовність до захисту навколишнього середовища.Головним завданням реформування існуючої

Ірина Сірик, аспірантКіровоградського державного педагогічного університету

ім. Володимира Винниченка

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГОНАВЧАННЯ ДО ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

УЧНІВУ статті досліджується проблема забезпечення готовності вчителя трудового

навчання кваліфіковано доносити до учнів проблем екології, усвідомлення сутності і завданьекологічного виховання школярів. Натомість учитель діє в цьому напрямку, як правило,інтуїтивно, стихійно, без ретельно опрацьованої літератури, пов’язаної з розкриттямсутності та шляхів зменшення впливу екологічних проблем.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯДО ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

© І. Сірик, 2006




140Молодь і ринок №6 (21), 2006

системи освіти є реформування змісту освіти,методів навчання, впровадження розвивальногонавчання, реформування екологічного вихованняу навчально-пізнавальному процесі.У нинішніх умовах розвитку освітньої галузі

необхідно усвідомлювати зростаючу роль вчителяу сучасній школі, ускладнення його функцій внавчанні, розвитку і вихованні учнів. Школяріпотребують спілкування з розумним, професійно-компетентним їх вчителем, який їх розуміє іповажає, має активну життєву і профес ійнупозицію.Велике значення мають й організаторські

здібності вчителя, створення спеціальних умов длядосягнення учнями пізнавальних цілей. Приорганізації навчально-виховного процесу головнимє: підсилення питомої ваги самостійності учнів унавчанні і поступове, неухильне переведеннянавчання, його змісту і методів на більш високий,якісний рівень. Процес організації – це одночасноі процес регулювання у навчанні правильногоспіввідношення ролі вчителя і учнів.Нині перед освітніми системами та вчителями

постає завдання – плекати екологічно виховануособистість, забезпечувати екологічну корекціюсвітогляду суспільства.Ефективність впровадження екологічного

виховання в навчальний процес значною міроюзалежить від професійної підготовки вчителя,зокрема вчителя трудового навчання. Специфікайого професійної діяльності вимагає ґрунтовнихзнань проблем екології, усвідомлення сутності ізавдань екологічного виховання школярів. Ниніактуальною є проблема забезпечення готовностіпедагога кваліфіковано доносити до учнів знання,які формують у них екологічний світогляд пронавколишнє середовище. Натомість учитель дієв цьому напрямку, як правило, інтуїтивно, стихійно,без ретельно опрацьованої літератури, пов’язаноїз розкриттям сутності та шляхів зменшеннявпливу екологічних проблем.Екологічні знання повинні сформувати

відповідний світогляд вчителя трудового навчання,а вміння та навички – сприяти створенню тареалізації різноманітних програм покращенняекологічного становища з метою підвищенняекологічної культури підростаючого покоління.Щоб володіти прийомами переконань у процесі

екологічного виховання на уроках трудовогонавчання, вчитель повинен оперуватиґрунтовними знаннями з даної проблеми, матицікавий статистичний матеріал про екологічнікатастрофи і через свою професійну діяльністьзалучати школярів до проблеми збереження тазахисту навколишнього середовища.

Причиною більшості сучасних екологічнихпроблем виступає антропогенна діяльність. Саметому світова громадськіс ть все більшу увагузвертає на екологічну освіту і вихованнянаселення, передусім, підростаючого покоління .Екологічне виховання дуже тісно пов’язане зішкільним процесом навчання і виховання, сприяєзакріпленню, поглибленню, розширенню творчоїдіяльності з вирішення екологічних проблем,створює сприятливі умови для виявлення тазакріплення позитивних якостей, які формуютьпрагнення до гармонійної взаємодії з природою.Упровадження екологічного виховання на

уроках трудового навчання забезпечуєвдосконалення загальнонавчальних, спеціальних,інтелектуальних, комунікативних вмінь та навичокшколярів, формування креативного мислення,позитивних якостей і рис особистості, розвитоккритичного й одночасно логічного мислення.Головним при цьому, на думку С.Сміта, К.Бачали,Дж .Дайзінгера та ін. , є формування в учнівпочуття відповідальності, усвідомлення себегромадянами ус ієї земної кулі. Відомийанглійський педагог та дослідник проблем екологіїС.Сміт зазначав : “Якщо ми прагнемо, щобсучасні школярі виросли громадянами з почуттямвідповідальності перед собою і суспільством, вониповинні мати можливість взяти на себе такувідповідальність ще у школі” [11, 24].Сьогодні вчитель трудового навчання також

повинен володіти ефективними методикамивпровадження екологічного виховання, воноповинно стати невід’ємною складовою навчально-виховного процесу. У сучасних умовахінтенсивного розвитку суспільства гостро посталапроблема забезпечення учнівської молодіекологічним вихованням та активізації навчально-пізнавальної діяльності.Головною умовою високої якості екологічного

виховання школярів , при вс ій важливостіпедагогічної допомоги, є активність,зацікавленість самих учнів в отриманнівідповідних знань. Для цього уроки повиннімодернізуватися новими елементами,спрямованими на стимулювання активності ісамостійності учнів, що під силу лише вчителю,який йде в ногу з наукою і сучасними освітнімитехнологіями.При роботі з учнями вчитель повинен мати

глибокий резерв освіченості з екологічнихпроблем . Він зводиться не лише до обсягупевного знання, а й до оволодіння більшдосконалими методами пізнання, більш розвинениммисленням, вмінням постійно демонструватиучням особистий приклад дослідження. Все це він





141 Молодь і ринок №6 (21), 2006

може передати учням, аналізуючи разом з ниминавчальний, а також допоміжний інформаційнийматеріал з екологічних проблем, який дозволяєбільш ґрунтовно усвідомити стан конкретноїпроблеми і спонукає учнів до пошуку можливихшляхів виходу з екологічної кризи.Для стимулювання пізнавальної активності учнів

на уроках трудового навчання велике значення маєвміння вчителя впливати не лише на розумовудіяльність, але й на внутрішню емоційно-психологічну сферу дитини. Тому важливе значеннямає емоційна чуйність вчителя трудового навчання,доброзичливий настрій, уміння зацікавити учнів,розумна оптимальність у вимогах. Легкість унавчанні “розмагнічує” волю, відволікає увагу; інавпаки – обговорення проблемних екологічнихситуацій та намагання практично їх вирішитипідтримує пізнавальний тонус у навчанні. Тоді учнівідчувають радість успіху, бачать своєінтелектуальне і громадянське зростання.Особливе місце серед показників ефективності

навчання і виховання займає сформованістьемоційно-оціночного ставлення (активного,зацікавленого, відповідального) до різних видівдіяльності, явищ навколишнього середовища,суспільства, до самого себе. Формування активноїжиттєвої позиції вчитель трудового навчанняповинен пов’язати з формуванням в учнів науковогосвітогляду. У доступній формі перед учняминеобхідно розкривати зміст екологічної проблемита шляхи виходу з екологічних криз.Готуючи учнів до виконання своїх функцій в

суспільстві майбутнього, потрібно вчити їхефективно справлятися із завданням сьогодення,виявляючи пізнавальну активність і самостійність.На нашу думку, вчителю трудового навчання

потрібно вчасно „вирівнювати” ціннісне ставленняшколярів до природи, не дозволяючи йомускотитися лише у бік грубого утилітаризму.Учителю варто пам’ятати, що для школярівхарактерні певні особливості взаємодії знавколишнім світом і прагнення динамічноорієнтуватися у найближчому природномуоточенні; швидко накопичувати здобуті уявленнята поняття основних нормативних вимог таправил пов едінки у природі; переноситиміжособистісне спілкування у відносини зприродою тощо. Усі ці особливості слідвраховувати при підготовці вчителя трудовогонавчання до впровадження елементів екологічноговиховання на своїх заняттях.Отже, діяльність учителя трудового навчання

є тим могутнім джерелом, за допомогою якогопередається досвід минулих поколінь,відбувається набуття підростаючим поколінням

екологічних знань та досвіду, підготовка дитинидо майбутньої професійної діяльності.Упровадження екологічного виховання на

уроках трудового навчання надає учнямможливість усвідомити соціальну значущістьсвоїх вчинків щодо природи, зробити спробузапропонувати власний варіант вирішеннямісцевих екологічних проблем, викликає почуттяпричетності до важливих проблем сучасності, що,в свою чергу, підвищує виховну і практичнуцінність навчально-пізнавальної діяльності учнівна уроках трудового навчання.Одне з головних завдань трудового навчання

полягає в тому, щоб озброїти учнів системоюпровідних знань екологічної проблеми,сформувати потребу в систематичномупоповненні знань з даної проблеми та творчомуставленні до розв’язання екологічних проблем.Для успішного виконання цього завдання вчительтрудового навчання повинен вміти проводитиправильний відбір методів навчання, якісприятимуть кращому засвоєнню відповідногонавчально-пізнавального матеріалу.Нами було проведено опитування вчителів

трудового навчання з метою виявлення знаньекологічних термінів, якими вони користуються упроцес і ознайомлення учнів з навчальнимматеріалом предмету. Картина виявиласьневтішною. Ми з ’ясували, що переважнабільшість опитаних учителів користується всередньому декількома екологічними термінами.Це свідчить, що чимало вчителів володіютьповерховими знаннями з екологічних проблем. Дотого ж, проаналізувавши навчально-методичніпосібники з трудового навчання, ми встановили,що в них розглядаються лише окремі екологічнихпоняття, недостатньо висвітлюються екологічніпроблеми техногенного характеру.Провівши аналіз навчально-методичної

літератури екологічного спрямування, миз’ясували, що в них використовуються близько 77екологічних понять, з яких, на нашу думку, хоча бполовину потрібно обов’язково використовувативчителю трудового навчання для екологічноговиховання учнів під час проведення занять. Аджесаме на уроках трудового навчання учні повинніякомога ширше знайомитися з важливимиекологічними проблемами і негараздами, які нинііснують у світі, тому що їх переважну більшістьстворюють саме різні галузі промисловості тасільського господарства.Ми вважаємо, що уроки трудового навчання,

звісно, неможливо замінити уроками екології,адже це окрема навчальна дисципліна. Однакнаповнити навчально-пізнавальний матеріал





142

відповідною екологічною інформацією –достатньо ефективний крок у напрямкупокращення екологічного виховання школярів вцілому. Наприклад, при висвітлені такого розділунавчальної програми, як “Людини тавиробництво”, бажано звернути увагу учнів наекологічні катастрофи, що виникали в різні часина промислових об’єктах, а також з’ясуватипричини виникнення цих лих. Під час вивченняданого розділу рекомендуємо вчителю звернутиувагу на необхідність аналізу безвідходних, атакож маловідходних виробництв, бо цей аспектє важливим моментом екологічного вихованняучнів. Доцільно було б на завершення даної темизапропонувати учням зробити свої висновки щодоможливості покращення екологічного становищав регіоні, країні та світі.Висновки. На нашу думку, проблема впливу

особистості вчителя на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів в умовахекологічного виховання на уроках трудовогонавчання є досить актуальною і потребуєдетальнішого дослідження.

1. Закон України “Про освіту” //ЗаконодавствоУкраїни про освіту та науку. – К., 1999. – С. 3.

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С.Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993.– 291 с.

3. Боков В .А . , Лущик А .В . Основыэкологической безопасности. – Симферополь:Сонат, 1998. – 224 с.

4. Гор А. Земля у рівн овазі. Екологія ілюдський дух. – К.: Інтелсфера, 2001. – 404 с.

5. Захлебный А.Н. Школа и охрана природы.– М.: Знание, 1986. – 181 с.

6. Зверев И.Д . Охрана природы иобразование // Образование в современноммире / Под ред. М .И.Кондакова. – М . :Просвещение, 1986. – 217 с.

7. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: ТЗОВ“Лібра”, 1998. – 248 с.

8. Колонькова О.О. Формування цілісн огоставленн я старшокласників до природи уконтексті гуман істичного вихованн я //Гуманістично спрямований виховний процесі становлен н я особистості: Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей таучнівської молоді: Збірник наукових праць. –Київ: ВіРА Інсайт, 2001. – Кн .ІІ. – 336с. – С.148.

9. Лагунин А.О. Экологическая культура всистеме образования и воспитания //Экология. Наука. Образование. – Краснодар,1998. – № 7. – С. 35 – 42.

10. Пустовіт Г.П. Теоретико-методологічніоснови екологічної освіти і виховання учнів 1– 9 класів у позашкільних навчальн их закладах:Монографія. – К. – Луганськ: Альфа-матер,2004. – 504 с.

11. Смит С. Время терять нельзя! Пособие дляучителя / Пер. с англ. – UK: Кольн , 1990. – 164 с.

12. Суравегина И. Методические системыэкологического образования // Сов. педагогика.– 1988. – № 9. – С. 31 – 35.





“Навчаючи, ми самі вчимося!”Сен ека

“Розум завжди мусить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тодізвертатиметься до поганого”.

Г. Сковорода

“Реальна земна плоть світу проступає в формах та образах поєднаних з народнимипоетичними переживаннями”.

М. Некрасов

“Мистецтво починається там, де починається мало-мало”

К. Брюллов

“Я знаю, що мистецтво надто необхідне, тільки не знаю навіщо”Ж. Кокто

&





143 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. Формуванняестетичної культури – це процес цілеспрямованогорозвитку здатності особистості до повноцінногосприйняття і правильного розуміння прекрасногоу мистецтв і й дійсності. Він передбачаєвироблення системи естетичних уявлень, поглядіві переконань, забезпечує задоволення від того, щоє дійсно естетично цінним . Водночас вособистості виховується прагнення й уміннявносити елементи прекрасного в усі сторонижиття, а також готовність до посильноговиявлення себе у сфері своєї профес ійноїдіяльності. Великі можливості естетичногорозвитку розкриваються в процесі художньо-конструкторської підготовки педагога швейногопрофілю: проектування та розробки моделей одягу,відповідно до тенденцій моди, індивідуальнихособливостей замовника, тобто створенняконкурентоспроможних красивих речей. Томуособлива роль у формуванні естетичної культуриособистості, належить педагогу і значною міроюзалежить від рівня його наукової і спеціальноїпідготовки, рівня естетичної культури, якізнаходять своє відображення у профес ійнійдіяльності.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Вагомий внесок у дослідження проблемиформування естетичної культури зробили М.Верб,Л.Коваль, А.І.Комарова, Ю.Кучерюк, Б.Лихачов,О.Онищенко, Г.Шевченко, А.Щербо та інші.Окремі аспекти профес ійно-естетичної

підготовки педаго гів досліджували:М.Александров , С.Анічкін, С.Батишев ,М.Волошин, Е.Гришин, О.Дем’янчук, Р.Дзвінка,Г.Корольова, А.Кудрявцев , Н.Миропольська,Г.Петрова, Г.Разумна, І.Толпигіна, Е.Третьякова,Г.Феміна, І.Фічора та інші.

Вивченню процесу формування естетичноїкультури педагогів за кордоном через призмуестетичног о виховання присвячені праціЮ.Алієва, Е.Гуліної, М.Лещенко, В.Новосельськоїта інших.Мета статті – розглянути умови формування

естетичної культури майбутніх викладачівспеціальних дисциплін швейного профілю.Актуальність проблеми формування естетичноїкультури майбутніх педагогів профес ійнихнавчальних закладів швейного профілюзумовлюється тим, що саме вони формуютьзагальнолюдські естетичні цінності, розвиваютьестетичні почуття, потреби та інтереси сучасноїмолоді. Та, на жаль, нині через знаходженняпроцесу формування естетичної культури надругорядних позиціях, чітко простежуєтьсянизький рівень естетичної підготовки педагогів,які не можуть успішно здійснювати процесформування естетичної культури своїх учнів.Тобто, одна з найважливіших причин занепадуестетичної культури – відсутність кваліфікованихпедагогічних кадрів, які здатні були б організуватиповноцінний процес формування естетичноїкультури.Основний матеріал дослідження. Педагог

професійних навчальних закладів швейногопрофілю навчання повинен мати великийпотенціал у здійсненні естетичного виховання,спрямованого на всебічний розвиток особистостімайбутнього фахівця, тому відповідна підготовкамайбутньог о педагога, формув ання йогоестетичної культури є не менш необхідною ізначущою. Профес ійну підготовку майбутніхпедагогів необхідно здійснювати у взаємозв’язкуз процесом формування естетичної культури, зрозвитком у студентів сприйняття педагогічної

Ірина Андрощук, асистенткафедри теорії та методики трудового і професійного навчання

Хмельницького національного університету

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ МОДЕЛІПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ СПЕЦІАЛЬНИХДИСЦИПЛІН ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ

У статті досліджуються основні підходи до розробки моделі процесу формуванняестетичної культури майбутніх викладачів спеціальних дисциплін професійних навчальнихзакладів швейного профілю, усвідомлюється як один із важливих напрямків теоретичних таприкладних досліджень процесу підготовки інженера-педагога у ВНЗ швейного профілю.

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ МОДЕЛІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ

© І. Андрощук, 2006




144Молодь і ринок №6 (21), 2006

діяльності як засобу естетичногосамоствердження, можливості для творчості.Розробка моделі процесу формування

естетичної культури майбутніх викладачівспеціальних дисциплін професійних навчальнихзакладів швейного профілю усвідомлюється намияк один із важливих напрямків теоретичних таприкладних досліджень процесу підготовкиінженера-педагога у ВНЗ швейного профілю. Узв’язку з цим виникає необхідність понятійно-категоріального визначення сутності поняття“моделювання процесу формування естетичноїкультури майбутніх викладачів спеціальнихдисциплін профес ійних навчальних закладівшвейного профілю”.Відомо, що “моделювання – зразок, прообраз

– висвітлення характеристик деякого об’єкта надругому об’єкті, спеціально створеному для їхвивчення” [7, 223]. У педагогічній практиці,моделювання трактується як метод науковогопізнання, сутність якого полягає у дослідженнімоделі об’єкта пізнання на основі абстрактно-логічного мислення за принципами наочності,об’єктивності [4, 26].Модель – це штучна система, яка відображає

з певною точністю властивості об’єкта, щодосліджується [1, 42]. Більшість дослідників підмоделлю розуміють об’єкт, що замінює собоюоригінал у процесі дослідження, результати якогопоширюються на оригінал [4, 26]. Процеспобудови моделі, як правило, спрощує оригінал,узагальнює його. Це, в свою чергу, сприяєупорядкуванню та систематизації інформації продосліджуваний об’єкт. При цьому кожна модельмає фіксувати найголовніші риси об’єкта вивчення.Дрібні факти, деталізація, другорядні явищаускладнюють саму модель та заважають їїтеоретичному дослідженню.На думку дослідника О.А. Маленицької,

модель – це узагальнення, а не копія, яке дозволяєзамінити “реальний об’єкт його аналогом у пізнанній засвоєнні окремих сторін та функцій, дозволяєвивчити об’єкт за допомогою цього аналога” [3, 96].На нашу думку, модель насамперед повинна

описувати засоби та шляхи розвитку фахівця,визначати наповнення навчального процесу, тобтоті знання й уміння, які повинен отримувативипускник ВНЗ. Тому модель спеціаліс тарозуміється нами як певний образ, еталон, ідеалфахівця, який повинен бути реалізований у ВНЗдля того, щоб випускник відповідав сучаснимвимогам професійної діяльності.При цьому для ефективності моделі та

зокрема, процесу моделювання у педагогіці існуєпоняття “педагогічна валідність”. Педагогічну

валідність обґрунтовують комплексно,концептуально, критеріально і кількісно. Цепов’язано з тим, що моделюються, як правило,багатофакторні педагогічні явища. Поряд з циміснує проблема повноти кожної сконструйованоїмоделі. Більшість дослідників сходяться на думці,що жодна модель не може дати повної уяви прооб’єкт, що вивчається, і точно передати йогорозвиток чи описати траєкторію руху в якомусьпросторі. Перспективу Р.М. Серветника можнапобачити при побудові цілісного комплексумоделей, які описують різні фактори розвиткуосвітньої системи чи її складової [5, 640].Дидактичне моделювання розуміється як

система дій, що забезпечує адекватне засвоєннямодельованих властивостей, зв’язків і відношеньпізнавального і перетворюваного об’єкта.І.А.Зязюн та Г.М.Сагач на основі гуманістичноїпарадигми освіти до розробки дидактичної моделівизначають такі вимоги:

- об’єктивність (відображати суще);- суб’єктивн ість (відображати об’єкт з

врахуванням тезаурусу реципієнта);- нормативність (відображати бажане);- інтерактивність (передбачати діалог);- адаптивн ість (пристосовуватися до

ін дивідуальн их особливостей людини,передусім до різновидів її досвіду);

- відкритість (передбачати проективно-технологічну нормотворчість діяльн остіреципієнта) [2, 67 – 69].Існування різних моделей зумовлює різні

підходи і методи їх побудови, які поділяються надві групи. Перша включає моделі, які будуютьсяна базі аналізу діяльності фахівця даного профілю,друга група формується на ос нові ідейперетворення навчального процесу. Ці підходидають можливість виділити два типи моделей:модель діяльності і модель підготовки. На нашудумку, розробляючи модель формуванняестетичної культури, необхідно проаналізуватинавчально-виховний процес підготовки фахівця,визначити можливі шляхи та засоби, якісприятимуть удосконаленню процесу формуванняестетичної культури на основі оволодіння фаховихдисциплін. Враховуючи це, модель процесуформування естетичної культури доцільновіднести до другої групи – моделей підготовки.Основою побудови моделі спеціаліста, на

думку Л. Сольвар, мають бути такі принципиакмеологічного підходу:

- цілісн ість (необхідн ість системноговідображення діяльності з врахуванн ям їїскладників);

- динамічн ість (відображення процесу






145 Молодь і ринок №6 (21), 2006

формуванн я і розвитку кон кретногоспеціаліста, підвищенн я його професійноїмайстерності);

- ієрархічн ість (взаємозумовлен істьхарактеристик);

- амбівалентність (взаємодоповнюваністьі єдність протилежних якостей, аналіз івиявлен н я професій н их характеристикдіяльності);

- відкритість (можливість використаннямоделі з подальшою тран сформацією ймодернізацією без суттєвої зміни структури)[6, 10 – 12].Процес формування моделі повинен врахувати

особливості діяльності майбутнього викладачаспеціальних дисциплін професійних навчальнихзакладів швейного профілю. Ми погоджуємося здумкою І .А.Зязюна та О.М. Семашко, щонайважливішою проблемою занепаду естетичноговиховання є “…гострий дефіцит кваліфікованихкадрів викладачів і методистів різних навчальнихзакладів , культурно-освітніх установ – такихпедагогів , які здатні були б організуватиповноцінний процес естетичного виховання”. Томунеобхідно пам’ятати, що сьогоднішні студенти –це майбутні вихователі, вчителі молодогопокоління, творці нових культурних цінностей.Специфіка їх майбутньої педагогічної діяльності,мета якої визначається її спеціальними функціями,тісно пов’язана з творчістю, дизайном одягу,процесом моделювання швейних виробів, де чіткопростежуються естетичні смаки та ідеалифахівця, рівень їх естетичної культури. Длястудентів естетична культура виступаєнасамперед системою цінностей, якимиоволодівають у процесі навчання та практично-творчої діяльності, і переважно естетичноїдіяльності, у процесі безпосереднього залученнядо мистецтва на дозвіллі. На формуваннявсебічно і гармонійно розвиненого, професійнокомпетентного фахівця, з відповідним рівнеместетичної культури, має бути спрямована всянавчально-виховна система у ВНЗ.Головна мета освіти полягає у підготовці

професійного, естетично розвиненого фахівця, якийби володів не лише знаннями і вміннями здисциплін швейного профілю “Технологіявиготовлення швейних виробів”, “Конструюваннята моделювання швейних виробів”,“Матеріалознавство”, а й естетичними знаннямив області теорії та історії мистецтва, костюму,творів мистецтва, напрямів моди; здатногосприймати та перетворювати дійсність зазаконами краси, вміти реалізовувати дійсність зазаконами краси, вміти реалізовувати свій

естетичний досвід в процесі створення швейнихвиробів та безпосередньо у педагогічнійдіяльності.Майбутній фахівець повинен мати чіткі

уявлення про естетичні форми пізнання(естетичне сприймання, переживання, цінність,почуття, смак , діяльність тощо) ; розумітиестетичну сутність не лише мистецтва, а й одягу,як елементу навколишньої дійсності, і вміти цюсутність донести до учнів професійних навчальнихзакладів ; виділяти специфічні естетичніможливості в дисциплінах інженерно-педагогічноїпідготовки, відбирати і здійснювати естетичнийвплив на кожному етапі конструювання тавиготовлення швейного виробу; чітко уявлятинеобхідний обсяг естетичних знань та вмінь,якими повинні оволодіти учні професійнихнавчальних закладів швейного профілю і визначатирівень їх естетичної вихованості; організовуватиестетичну діяльність учнів у різних галузях(проектування та виготовлення швейного виробу,розробка сценарію показу моделей одягу,театральних вистав тощо).Підсумовуючи вищезазначене, хочемо

зауважити про доцільність врахування тавключення у процес побудови моделі наступнихпараметрів:

- вимоги до спеціаліста, які висуває передним професійн а діяльність;

- необхідні знання та вміння;- специфічн і соціал ьн і і психолого-

педагогічн і якості , що забезпечуютьефективну діяльність.Тому модель процесу формування естетичної

культури викладача швейного профілю, повиннавраховувати і відображати перераховані чинники.Виходячи з цього, вважаємо, що моделюванняпроцесу формування естетичної культури маєвключає такі елементи:

1) виділен ня процесуальн их компонентівестетичної культури фахівця;

2) встановлення умов, здатних забезпечити їхреалізацію;

3) вибір засобів та шляхів педагогічноїорганізації навчальної діяльності майбутніхвикладачів, які б задовольняли визначені вимоги.Згідно з цим першим етапом створення

моделі повинно стати визначення структурипроцесу формування естетичної культури.Система естетичної культури особистостіінтегрує почуттєво-емоційний, інформативний,діяльнісний і трансляційний компоненти, які і є їїструктурними компонентами. Ці компонентидіють взаємопов’язано, доповнюючи і збагачуючиодин одног о. Саме розкриття структури






146

естетичної культури особистості як цілісноїсистеми дозволяє, на нашу думку, всебічнорозкрити її зміст та ґрунтовно підійти до розробкимоделі процесу її формування.Другим етапом створення моделі є аналіз

процесу підготовки викладача спеціальнихдисциплін швейного профілю у ВНЗ: визначенняіснуючих можливостей, шляхів та засобівформування естетичної культури.Третій етап включає визначення умов ,

здатних забезпечити реалізацію складовихкомпонентів естетичної культури та вибір засобіві шляхів процесу формування естетичної культуримайбутнього викладача.Четвертий, завершальний етап – це розробка

безпосередньо самої моделі та її апробація зметою виявлення недоліків.На нашу думку, в основу розробки моделі

доцільно покласти вимоги, що їх висуваєТ.О.Стефановська до змісту педагогічногопроцесу, згідно з якими це складне явищерозглядається на чотирьох рівнях

- орієнтувальний – всебічний і гармонійнийрозвиток особистості – філософськийорієнтир;

- концептуально-моделювальний –різн осторонн ій розвиток особистості –педагогічний стандарт;

- кон кретно-націлюючий – гармон іясвідомості, почуттів – конкретні завдання зрозвитку, освіти, формування особистості;

- предметний рівень – зміст навчанн яконкретним педагогічним технологіям, зміствиховання конкретних якостей і властивостейособистості.Висновки. Розробка моделі формування

естетичної культури викладача спеціальнихдисциплін профес ійних навчальних закладівшвейного профілю є одним з важливих завдань у

процес і підготовки спеціаліс та, від рівняосвіченості та вихованості якого залежить рівенькультури його вихованців. Для того, щоб ця модельбула ефективною, потрібно врахувати різноманітніфактори, що впливають на процес підготовкифахівця; вимоги до навчального процесу тамоделювання як методу наукового дослідження.Та головний чинник, який дасть змогу визначитидієвість, – це практика, втілення даної моделі внавчальний процес, лише тоді можна судити проефективність даної моделі та вносити корективи.

1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищоїшколи: Методичний посібник для студентівмагістратури. – К. : Центр навчальн оїлітератури, 2003. – С. 42.

2. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічноїдії. – К., 1997. – С. 67 – 69.

3. Маленицька О.А. Формування естетичногосмаку старшокласників засобами народнихзвичаїв та обрядів: Дис…канд.пед.наук. – Київ,1998. – С.96.

4. П’ятницька-Позднякова І .С. Основинаукових досліджень у вищій школі:Навчальний посібник. – К., 2003. – 116 с.

5. Серветник Р.М . Моделювання процесупідготовки магістрів військово-соціальногоуправління у національній академії оборониУкраїн и: Зб. наук . праць // Сучасн іінформаційн і технології та ін н оваційн іметодики навчання у підготовці фахівців:методологія , теорія , досвід, проблеми. –Випуск 5 – Київ-Вінниця. – С. 640.

6. Сольвар Л. Моделюванн я процесупрофесійн ого становлен н я майбутньогомолодшого спеціаліста // Рідна школа. – 2005.– № 4. – С. 10-12.

7. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова.– М.: Госполитиздат, 1981. – С. 223.





“Мистецтво – це завжди обмеження. Зміст усякої картинив її рамці”

Г. Честертон

“Усі мають право мінятися, навіть художники”П. Пікассо

“Художник – брехун, але мистецтво – правда”А. Моруа






147 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. У сучаснуукраїнську освіту впроваджуються інноваційніметодики навчання, нові освітні технології тапрограми, що засновані на світовомупедагогічному досвіді. Збагачення українськоїосвіти новим педагогічним досвідом покращуєякіс ть навчання у вищій школ і, сприяєформуванню творчої, всебічно розвиненоїособистості майбутнього спеціаліста, який дбаєпро самовдосконалення та саморозвиток, збагачуєсвій професійний світогляд.Вища освіта України донині характеризується

поширеним репродуктивним підходом до набуттястудентами знань. Джерелом нових знань у цьомувипадку залишаються словесні методи навчання.Студенти засвоюють певну суму знань, умінь танавичок, водночас спостерігається зниженняїхнього інтересу до самостійного навчання, звідси– низька результативність та ефективністьнавчання в цілому.Нині використання традиційних методів

навчання стає малоефективним , натомістьактивна діяльність студентів повинна бутиважливою ознакою сьогодення. Активізаціяпізнавальної діяльності майбутніх педагогівспрямована на підвищення їхніх розумових зусиль,розвиток активного мислення, вдосконаленняпроцесу засвоєння ними знань, умінь та навичок.Застосування методів активного навчаннязабезпечує реалізацію нового підходу допедагогічної освіти. Поверхове запам’ятовуваннята репродуктивне відтворення нового матеріалузмінюється поглибл еним розумінням таусвідомленням студентами педагогічних проблемта самостійним набуттям навичок їх розв’язання.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Метод проектів виник ще на початку ХХ ст. уСША під назвою “метод проблем”. Методпроектів передбачає навчання через відкриття,успішне розв’язання проблемних ситуацій.Розроблений американським філософом іпедагогом Дж .Дьюї, а також його учнем

В.Х.Кілпатриком , метод проектів набуває всебільшого значення в сучасній освіті. У вітчизнянійдидактиці метод проектів активно застосовувавсяу 20 – 30 - х рр. ХХ ст. Метод проектів вважавсявищим рівнем реалізації проблемного навчання.Зараз проблемою використання проблемногонавчання у вищій школі та впровадження методупроектів у педагогічну освіту займаютьсяМ.М.Левіна, О.Б.Кобзар, А.Н. Бородіна та ін.Формулювання цілей статті. Сутність

методу проектів – стимулювання інтересустудентів до навчальних проблем. Використанняцього методу припускає засвоєння майбутнімипедагогами певної системи знань, уміннявикористовувати їх на практиці і передбачаєрозв’язання поставлених проблем через проектнудіяльність.Студент має знати, для чого йому потрібні

знання, які він пізнає, та де і як їх можнавикористати. Це основна теза сучасного розумінняметоду проектів, яка привертає увагу педагогічноїосвіти, що прагне знайти розумний баланс міжакадемічними знаннями та прагматичнимиуміннями.Отже, завдання даної статті: розкрити зміст

методу проектів і проблемного навчання тазначення цих активних методів у формуваннітворчої особистості майбутніх учителів.Виклад основного матеріалу. Вивчаючи

педагогічну спадщину Дж.Дьюї, П.І.Шевченкопідкреслює, що експериментальний методрозроблений цим видатним представником“прагматичної” педагогіки допускав, що “людиназнає тільки те і тоді, коли може своєю діяльністюпровести дійсно зміни в речах, які підтвердятьабо спростують набуті знання” [6, 16]. Без цьогознання залишаються тільки здогадами.При організації навчання на перше місце

необхідно ставити не систематичні знаннястудентів, а їхній особистий досвід і практику.Одним з головних завдань вищої школи єпідготовка майбутніх учителів до самостійного

Олена Мантуленко, аспірант кафедри педагогікиКриворізького державного педагогічного університету

ЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ УФОРМУВАННІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГАУ статті досліджується проблемне навчання, імітаційне навчання, використання

методу навчальних проектів , метод активного навчання, метод проектів, яківикористовуються у підготовці майбутніх вчителів.

ЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ У ФОРМУВАННІТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

© О. Мантуленко, 2006




148Молодь і ринок №6 (21), 2006

розв’язання виникаючих проблем, вироблення уних умінь пристосовуватися до середовища.Досліджуючи технології профес ійної

педагогічної освіти, М.М. Левіна констатуєособливість проблемного навчання в тому, щокерована педагогом навчальна діяльність повиннавідображати пошукову діяльність студентів ірефлексивне ставлення до власної діяльності.Зокрема, дослідниця підкреслює, що проблемненавчання узгоджується з і структуроюдослідницької пізнавальної діяльності та виконуєфункцію управління творчим навчальнимпроцесом [4, 86].У процесі проблемного навчання у ВНЗ

здійснюється шляхом навчально-дослідницькоїдіяльності. Тому для викладача, що організовуєпроблемне навчання, особливе значення маєзнання закономірностей розумової діяльностіс тудентів та вміння побудувати структурунавчального матеріалу таким чином, щоб вонабула адекватна дослідницькому стилю мислення.Автор зауважує: “Завдяки своїй дидактичнійконструкції проблемне навчання має оптимальніможливості для стимулювання та розвиткутворчого мислення студентів” [4, 91].Проблемне навчання знижує залежність знань

майбутніх учителів від наявності та якостіпідручників, посилює їхній інтерес до навчання тапідвищує пізнавальну активність, що значнопокращує результативність фахової підготовкистудентів.Вивчаючи роль проблемного навчання в

підвищенні якості підготовки фахівців, О.Б.Кобзарробить висновки, що при дослідженні занять ізвикористанням способів організації проблемногонавчання в жодному випадку не було отримановід’ємного показника їх ефективності. Приобстеженні занять, проведених з використаннямінформаційно-репродуктивних методів, булиотримані негативні показники ефективності.Дослідник зазначає: “Застосування способівпроблемного навчання збільшує ефективністьзаняття, підвищує міцність і тривалість знаньстудентів вищих навчальних закладів” [3, 38].Використання у вищ ій школі способів

проблемного навчання дає можливість створитина заняттях ефект емоційного підкріплення, якесприяє становленню психічних новоутворень, щолежать в основі процесу набуття нових знань,умінь і навичок. Цей вид навчання виступає якпозитивний емоційний фон, який створює загальнупривабливість навчання та стимулює освітнюдіяльність.А.І.Бородіна, розглядаючи метод проблемного

навчання, зауважує, що процес навчання певному

предмету не може і не повинен здійснюватисятільки шляхом розв’язання проблемних завдань.Вона підкреслює: “Необхідні і поясненнявикладача, і постановка та розв’язання задач, івиконання тренувальних вправ, і заучування” [2,32]. Однак саме проблемні завдання, на які немаєготових відповідей, є кульмінацією всієї навчальноїроботи. Завдяки проблемному навчаннюрозвиваються інтелектуальні здібностімайбутнього спеціаліста.Метод проектів є одним зі способів реалізації

проблемного навчання. Виділяють такіособливості проблемного навчання:

- самостійне здобуття знань шляхом особистоїтворчої діяльності;

- висока активність студентів;- значний інтерес студентів до навчання;- розвиток продуктивного мислення;- високий рівень знань, якіс ть підготовки

спеціалістів [5, 147].Особливим видом навчання, що тісно

пов’язаний з проблемним, є імітаційне навчання.Проектування – один з методів імітаційногонавчання, що:

- активізує творчі зусилля;- розвиває самостійність у розв’язанні проблем

та ситуацій;- формує позитивні сторони динамічного

стереотипу майбутнього спеціаліс та(організаційні, професійні уміння та навички,уміння керувати, спілкуватись);

- забезпечує високий рівень засвоєння знань;- розв’язує ланцюг дидактичних цілей та

завдань [5, 147].Творчій особистості характерне виконання

самостійних робіт, що вимагають креативності,уяви, логічного аналізу та здогадки. Творчомувчителеві притаманне відкриття нового способурозв’язання навчальних проблем.На основі матеріалів , що рекомендуються

викладачем, студенти самостійно визначаютьпроблеми, намічають шляхи їх розв’язання знаступною самостійною їх реалізацією, роблятьвисновки та необхідні узагальнення.Використання методу навчальних проектів та

проблемного навчання в цілому змінюєтрадиційний підхід до підготовки майбутніхучителів. Нині акцент перенесено на самостійнуактивну навчальну діяльність студентів. Викладачздійснює лише “підтримку” цієї діяльності, тобтозабезпечує матеріалами й опосередкованоздійснює керівництво, ставить перед студентамивсе нові проблемні завдання.Співробітництво і продуктивне спілкування

майбутніх педагогів закладено в основу такого





149 Молодь і ринок №6 (21), 2006

навчального процесу. Воно спрямоване на спільнерозв’язання проблем, формування здібностейвиділяти основне, ставити цілі, плануватидіяльність, розподіляти функції, критичноміркувати, досягати остаточних результатів.За допомогою методів активного навчання

можна достатньо ефективно розв’язувати цілийряд завдань, зокрема:

- формувати не тільки пізнавальні, але йпрофесійні мотиви та інтереси;

- виховувати системне мислення, що включаєцілісне розуміння не тільки природи і суспільства,але і самого себе, свого місця у навколишньомусвіті;

- давати цілісне уявлення про професійнудіяльність;

- учити розумовій та практичній роботі,формувати соціальні уміння й навички взаємодії іспілкування [1, 25].У педагогічній літературі існують різні

визначення навчального проекту, однак у будь-якому випадку він базується на наступнихмоментах:

- розвиток пізнавальних, творчих навичокстудентів, критичного мислення, вмінь самостійношукати інформацію;

- самостійної діяльності студентів :індивідуальної, парної, групової, яку учнівиконують протягом певного часу;

- розв’язування певної значущої для студентівпроблеми, яка моделює діяльність спеціалістівконкретної предметної галузі;

- подання підсумків проектів, що реалізуються,в реальному вигляді, формі (звіт, веб-сайт, науковадоповідь, газета чи журнал тощо). Ці результатиповинні мати конкр етну форму та бутинаближеними до застосування на практиці;

- співробітництво студентів між собою івикладачем (“педагогіка співробітництва”).Метод проектів є ефективним у тому випадку,

коли в навчальному процесі поставлено певнедослідницьке, творче завдання, для розв’язанняякого потрібні інтегровані знання з різних галузей.Робота за методом проектів передбачає

постановку певної проблеми і наступне їїрозкриття, розв’язання, з обов’язковою наявністюідеї та гіпотези, чітким плануванням дій,розподілом (якщо розглядається групова робота)ролей, тобто наявністю завдань для кожногоучасника за умов тісної взаємодії, відповідальностіучасників проекту за свою частку роботи,регулярного обговорення проміжних кроків такінцевих результатів.Метою творчих проектів з курсу

“Обслуговування і естетика підприємств

громадського харчування” є формування устудентів системи знань про організаціюгромадського харчування та набуття практичнихнавичок з обслуговування приміщень у закладахгромадського харчування; формування інтересумайбутніх учителів обслуговуючої праці досамостійного пошуку та аналізу необхідноїінформації; вдосконалення практичних навичокмайбутніх педагогів працювати з джереламиінформації.На лабораторних заняттях з курсу

“Обслуговування і естетика підприємствгромадського харчування” перед студентамиспочатку висувається проблема, наприклад:“Популярність підприємств громадськогохарчування залежить не тільки від якостіприготовлених страв та культури обслуговування.Які головні чинники впливають на успішну роботупідприємств громадського харчування?”.Поставлену проблему студенти розв’язують,

вивчаючи методичні рекомендації, запропонованіїм викладачем , та самостійно. Результатинавчально- пізнавальної діяльності вониоформляють у вигляді творчих проектів.Схема проекту:- вибрати тип підприємства громадського

харчування та його категорію (їдальня, бар, кафе,ресторан та ін).

- вигадати назву, розробити вивіску, вітрину,емблему вибраного підприємства громадськогохарчування; розробити рекламні заходи дляпопуляризації підприємства громадськогохарчування.

- скласти рекламне оголошення дляпідприємства громадського харчування з метоюопублікування у засобах масової інформації(телебачення, FM-радіо, Інтернет, періодичнівидання).

- розробити інтер’єр ПГХ;- розробити екстер’єр ПГХ;- скласти меню та карту напоїв;- вигадати власні способи оздоблення страв

та напоїв, елементів декору сервірування столу.Проекти, що створюються студентами на

заняттях з курсу “ОіЕПГХ”, класифікуються задомінантою діяльності в проекті, предметно-змістовими напрямами, кількістю учасників упроекті та способом його створення, за терміномвиконання.За домінантою діял ьності розрізняють

дослідницькі, інформаційні, ігрові, практичні,ознайомлювально-орієнтовані та творчі проекти.Наш досвід свідчить, що майбутні вчителінадають перевагу саме творчим проектам.За предметно-змістовими напрямами проекти





150

поділяють на монопроекти (в межах однієїпредметної галузі) та міжпредметні проекти.Творчі проекти майбутніх учителів обслуговуючоїпраці переважно є міжпредметними та вимагаютьвід них знань з багатьох курсів : “Технологіїприготування страв”, “Товарознавства харчовихпродуктів”, “Фізіології і гігієни харчування”, “Основобразотворчого мистецтва”, “Дизайну”,“Інженерної графіки” тощо.Щодо кількості учасників у проекті та способів

його створення, виділяють такі проекти:- індивідуальні – ідею проекту пропонує сам

студент або викладач, але виконує проект студент,як правило, самостійно;

- групові – проект створюється окремоюгрупою студентів , кожен з яких відповідає запевний етап виконання проекту;

- колективні – проект створюється зусиллямиусіх студентів навчальної групи.Залежно від терміну виконання виділяють

короткотермінові та довготермінові проекти. Восновному творчі проекти розраховані на семестр,тому є довготерміновими.Незважаючи на різну тематику проектів, можна

виділити такі основні етапи і зміст проектної роботи:1. Пошуковий – визначення теми проекту,

пошук та аналіз проблеми, висування гіпотези,постановка цілі, обговорення методівдослідження.

2. Аналітичний – аналіз вхідної інформації,пошук оптимального способу досягнення ціліпроекту, побудова алгоритму д іяльності,покрокове планування роботи.

3. Практичний – виконання запланованих кроків.4. Презентаційний – оформлення кінцевих

результатів, підготовка та проведення презентації,захист проекту.

5. Контрольний – аналіз результатів ,коригування, оцінка якості проекту.Висновки. Метод проек тів сьогодні

розглядається як педагогічна технологія, мета якої– орієнтування студентів на актуалізацію опорних(базових) знань та формування нових (частішешляхом самоосвіти) знань і навичок для активноговключення їх у проектну діяльність всоціокультурному середовищі.Тематика проектів ініціативно висувається

викладачем з урахуванням навчальної ситуації тастану викладання предмету, професійних інтересів,уподобань та здібностей студентів. Але доцільнотематику проектів вибирати студентам , які,природно, орієнтуються на власні інтереси, нелише пізнавальні, а й творчі, прикладні.Проблемне навчання має оптимальні

можливості для посилення інтересу майбутніх

вчителів до навчання та підвищення їхньоїпізнавальні активності. Воно значно покращуєрезультативність навчально-пізнавальноїдіяльності, стимулює розвиток у студентівтворчого мислення.Використання проблемного навчання у

підготовці майбутніх педагог ів сприяєформуванню у них здатності виділяти головне,ставити цілі, планувати власну діяльність,критично міркувати, досягати конкретнихрезультатів. Ці якості необхідні для формуваннятворчої, всебічно розвиненої особистостімайбутнього спеціаліста.Дослідження способів використання активних

методів навчання у педагогічній діяльностівикладачів вищої школи сприяє впровадженнюнових освітніх технологій в навчальний процес.

1. Активные методы обучения в высшейшколе. Восточноукраинский национальныйуниверситет имени В .Даля // Психология. –2002. – №8 – 9 – С. 25 – 26.

2. Бородина А.И. С помощью методовпроблемного обучен ия // Вестник высшейшколы. – 1986. – №7.– С. 31 – 32.

3. Кобзар О.Б. Роль проблемного навчанняв підвищенні якості підготовки фахівців //Проблеми освіти. – 2002. – № 27. – С. 34 – 42.

4. Левина М.М. Технологии профессиональногообразования: Учеб. пособие для студ. высших пед.учебн . заведений. – М.: Издательский центр“Академия”, 2001. – 272 с.

5. Методика навч анн я і науковихдосліджень у вищій школі: Навч. посіб. /С.У.Гончаренко, П.М.Олійник, В.К.Федорченкота ін .; За ред. С.У.Гончаренка, П.М.Олійника.– К.: Вища школа, 2003. – 323 с.: іл.

6. Шевченко П.І. Джон Дьюї про трудовевиховання учнів у школі і підготовку їх дожиття // Особистісно-орієнтоване навчанняі виховання учнівської та студентської молоді:Збірник наукових праць викладачів а студентів.Випуск 5. – Кривий Ріг, 2003. – С. 16 – 24.




Надія Кузан – доцент кафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну





151 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Постановка проблеми. Нині в Українськійдержаві, країні з багатовіковою іс торією,відбувається процес становлення українськогонароду як політичної нації. Саме тепер сталореально можливим розбудувати Україну, виходячиз її національних інтересів, на основі всебічноговрахування особливостей способу життя, традицій,звичаїв народу, його менталітету та національногохарактеру. Освіта на сучасному етапі розвиткунашого суспільства є чи не єдиним засобомзбереження і відтворення національної культури.Пріоритети народного, українського, відкриваютьнові можливості для здійснення виховноїдіяльності зі студентською молоддю.Одним із головних завдань освіти є

формування національної свідомості, любові дорідної землі, свого народу, бажання працюватизадля розквіту держави, готовності її захищати.З огляду на означене – кожним вищим закладомосвіти у навчально-виховному процес і маютьвирішуватися конкретні завдання: підготовкаособистості, яка орієнтується в сучаснихісторичній, економічній, культурній ситуації,здатної до самореалізації, самовизначення;залучення до національно-культурних традицій,збагачених загальнолюдськими цінностямисвітової культури; забезпечення високого рівняпрофесійної компетенції; стимулювання постійногопошуку, безперервного самовдосконалення йсамоосвіти ; формування потреб і вміньпідтримувати своє фізичне та психологічнездоров’я, професійну працездатність в умовахконкуренції [4, 5].Глибинна реформа сучасної освіти і виховання

ґрунтується на національних виховних традиціях,українській та класичній європейській культурнихспадщинах, народній педагогіці. Тому проблемапатріотичного виховання студентської молоді, зогляду на важливі завдання державотворення в

незалежній Україні, сьогодні набула особливоїактуальності.Аналіз досягнень з проблеми. Результати

аналізу психолого-педагогічної літературисвідчать, що проблема патріотичного вихованняпривертала увагу багатьох дослідників. Так,сутність патріотизму як моральної якостівизначалася Й.Песталоцці, А.Дістервегом ,Г.Сковородою, як с трижневий принципнаціонального виховання – К.Ушинським ,М.Грушевським , І.Огієнком , Г.Ващенком .Теоретичні й методичні основи патріотичноговиховання дітей і молоді розглядали О.Духнович,С.Русова, Г.Ващенко, А.Макаренко,В.Сухомлинський, концептуальні засадиукраїнського виховання розробляли Ю.Руденко,О.Вишневський, М.Стельмахович, Б.Ступарик [3;4; 5; 6]. Особливо цінними є наукові праці учених-педагогів, присвячені засобам патріотичноговиховання студентської молоді: Т.Анікіної(художнього краєз навства) , О.Гевко(декоративно-ужиткового мистецтва), Є.Франківа(туристично-краєзнавчої діяльності) ,Ю.Красильника (української етнопедагогіки),Ю.Каюкова (героїчних традицій українськогокозацтва), Ю.Руденка (національно-патріотичнихідеалів юних козаків).Мета цієї статті – розкрити педагогічні

умови та засоби патріотичного вихованнястудентів у позанавчальний час.Основний матеріал дослідження . У

реалізації змісту патріотичного виховання чільнемісце займають позааудиторні виховні заходи.Вони сприяють поглибленню знань студентів зіс торії та культури народу, його традицій,формуванню патріотичних поглядів, переконань тапочуттів, відповідної поведінки [1, 44].Важливе місце у патріотичному вихованні займає

залучення студентів до масових заходів

Оксана Абрамчук, кандидат педагогічних наук, старший викладачкафедри мовознавства

Вінницького національного технічного університету

З ДОСВІДУ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯСТУДЕНТІВ У ПОЗАНАВЧАЛЬНИЙ ЧАС

У статті йдеться про те, що поширеними масовими заходами з тематикипатріотичного виховання студентів є відзначення державних та релігійних свят, знаменнихподій у житті університету та факультету, проведення читацьких конференцій,тематичних диспутів, вечорів запитань і відповідей, тижнів з різних навчальних предметів,зустрічей з видатними людьми, конкурсів, олімпіад, фестивалів, виставок тощо.

З ДОСВІДУ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВУ ПОЗАНАВЧАЛЬНИЙ ЧАС

© О. Абрамчук, 2006




152Молодь і ринок №6 (21), 2006

патріотичного змісту. Важливість їх значення у тому,що вони охоплюють переважну більшість студентів,мають емоційний взаємовплив. Поширенимимасовими заходами з тематики патріотичноговиховання студентів є відзначення державних тарелігійних свят, знаменних подій у життіуніверситету та факультету, проведення читацькихконференцій, тематичних диспутів, вечорів запитаньі відповідей, тижнів з різних навчальних предметів,зустрічей з видатними людьми, конкурсів, олімпіад,фестивалів, виставок тощо.Утвердженню патріотичних почуттів ,

співпричетності до важливих подій сприяє участьстудентів в організації загальнодержавних свят –Дня Незалежності, Дня знань, Дня захисникаВітчизни, Свята Перемоги та ін. . Найбільшмасовими у ВНЗ є загальноуніверситетськівечори, присвячені Дню університету, Днюфакультету, Дню студента, Дню науки та ін.Важливо, що такі заходи проходять в атмосферіособистої причетності до обговорюванихпроблем. Студенти виступають організаторамий учасниками: запрошують гостей, готуютьекспозиції виставок, демонструють відеофільмитощо. Така робота проводиться з метою довести,що їх університет найкращий, викликати гордістьдо свого навчального закладу.Ефективною формою патріотичного виховання

є читацькі конференції. Засобом пропагуваннянаукової, художньої, публіцистичної літературистудентській молоді прищеплюється інтерес докниги, формуються літературно-естетичні смаки.Такі конференції проводяться на матеріалітворчості одного або кількох авторів, творів,поєднаних однією тематикою, з окремоїлітературної або наукової проблеми. Формапроведення для студентів першого курсунаближається до бесіди, під час якої студентивисловлюють своє ставлення до творів, читаютьнапам’ять уривки, інсценують, переглядаютьфільми. Старшокурсники виступають здоповідями, повідомленнями, в яких аналізуютьособливості творчості, жанру, стилю,проблематики автора. Найбільшу зацікавленістьвиявляють студенти до творчих особистостей:Г.Сковороди, його філософії серця;І .Котляревського, його ролі у становленніукраїнської літературної мови та ін. Шанобливеставлення до письменників-земляків виявляєтьсяу ретельному пошуку архівних матеріалів ,фотодокументів. Наприклад, читацька конференціяу Вінницькому технічному університеті, присвяченаМ.Коцюбинському, супроводжувалася улюбленимимузичними творами письменника та нагадувалалітературно-музичну композицію.

Для допитливих і небайдужих до мистецтвапроводяться літературні, мовні, краєзнавчівікторини. Студенти беруть у них активну участь:збирають матеріали, готують наочність і призи.Зазвичай студентську аудиторію розбивають на2 – 3 команди, однак під час таких заходівактивними повинні бути і учасники, і глядачі.Наприклад, щорічні вікторини “Тарас Шевченко:відомий і невідомий” (Вінницький педуніверситет)завжди викликає жвавий інтерес студентів домаловідомих фактів його біографії і творчості, аголовне – бажання поглибити знання про Кобзаря.Вечори запитань і відповідей закликають до

діалогу між фахівцями й бажаючими знайтивідповіді на проблеми, що їх хвилюють. Припідготовці таких заходів запрошуються фахівцірізних сфер діяльності. Зустрічі з лікарями,соціологами, політологами, мистецтвознавцямидопомагають студентам розібратися упроблемах, пов’язаних із здоров’ям (наприклад,“Як подолати залежність від шкідливих звичок –куріння, пияцтва, наркоманії”) . Так , приобговоренні теми “Всесвітні інформаційнітехнології” (Вінницька філія університету“Україна”) провідний фахівець у цій галузі,знайомив присутніх з новітніми світовимидосягненнями, вітчизняними науковимидослідженнями, розробками наукових лабораторійвищих навчальних закладів , відповідав назапитання студентів – учасників СНДТ(студентського науково-дослідного товариства).У формі літературно-музичних композицій

доречно проводити заходи на літературні теми(наприклад, “Поезія Л.Українки”, “Наш землякМ.Коцюбинський”, “Музика садибиМ.Пирогова”). Оригінальною є така форма дляпроведення заходів з популяризації іменукраїнських науковців. Для характеристики епохи,в якій жив і працював учений, використовуютьсоціокультурний план: вплив л ітератури,мистецтва на духовність, естетичні смаки.Наприклад, до такого заходу на тему “Син небаІ .Сікорський” бажано використовувативідеозаписи із зображеннями літальних апаратів,– від найдавніших до сучасних – музичні записи,поезію початку ХХ ст.Культпоходи у театр на вистави “Наталка-

Полтавка”, “Запорожець за Дунаєм”, “Мазепа”,“Поминальна молитва”, “Маруся Чурай”,відвідування концертів у філармонії (“Українськийроманс”, музика М.Скорика, український джаз,камерний хор “Дзвін”) не лише знайомлятьстудентів з різними жанрами мистецтва, але йформують естетичні смаки та патріотичні почуття.Показниками ефективності масових форм





153 Молодь і ринок №6 (21), 2006

позааудиторної роботи у патріотичному вихованністудентської молоді є кількісне охоплення,активність учасників, емоційний вплив.Серед групових форм виховної роботи з

патріотичного виховання найбільш поширенібесіди, зустрічі, диспути, “круглі столи”, вечоризапитань і відповідей, літературно-музичнікомпозиції, гуртки за інтересами, обговореннярадіо- і телепередач, новинок преси, акціїмилосердя, пошукова діяльність, екскурсії, походи,подорожі та ін.Бесіда – найбільш поширений діалогічний

метод, яку проводять з одним студентом(індивідуальна бесіда), кількома (групова) або згрупою (колективна) на виховних годинах,зустрічах з кураторами тощо. Результативністьїх залежить від уміння педаг ога податиінформацію, передати почуття, зацікавити,переконати, спонукати до роздумів. Теми длябесід підказує саме життя: про національних героївта дисидентів, які боролися за національну ідею,життя яких є зразком служіння Україні, просучасні народні традиції, про пріоритети таінтереси сучасної молоді та ін.Цікава і змістовна бесіда про походження та

іс торичну міс ію української національноїсимволіки. Студентів заздалегідь ознайомлюютьз основними питаннями, що виносяться навиховний захід, з метою глибокого усвідомленняними першовитоків національної символіки. Бесідапроводиться за планом: 1. Витоки українськоїнаціональної символіки. 2. Найдавніші знаки-символи трипільської культури. 3. Традиційністьукраїнської національної символіки. 4. Національнасимволіка незалежної України.У процесі бес іди розкриваються основні

символи прадавніх українців (рослинні, зооморфніта антропоморфні, морально-духовний змістблакитного і жовтого кольорів тощо). Основнамета такої бес іди – розкрити духовний змістукраїнської національної символіки, що сприятимене лише розумінню світогляду предків, але йформуванню національної свідомості.Доцільне проведення евристичної бес іди

“Космічні, астрономічні уявлення та знанняукраїнців . Народний календар”, під час якоїстуденти збагачуються новими знаннями пропредків. Знання праукраїнців про космос, Всесвіт,реформа календаря мудрецем-скіфом ДіонісіємМалим, система літочислення наших предків,місячний і сонячний календарі, українськийкосмізм засвідчують глибинний науково-філософський потенціал українців, заохочуютьстудентів до творчої пошукової роботи.Складовими виховного позааудиторного

процесу є безпосередній контакт зі студентами,пробудження у них глибоких емоційнихпереживань, що впливають на почуття, сприяютьрозумінню сутності патріотизму, поглибленнюпатріотичних почуттів; коригування переживань,які формують патріотичні почуття, перетворюютьїх у стійкі переконання; вміле використанняпозитивних прикладів і включення студентів урізноманітні форми дискусійної роботи, яка сприяєпоглибленому усвідомленню цих понять [2, 53].Збагачення студентів патріотичними

почуттями здійснюється під час засвоєння нимиісторичного матеріалу про героїчне минуленашого народу, його прагнення до зміцненнямогутності рідної країни, про його мужність уборотьбі з іноземними поневолювачами. Длянадання виховній роботі емоційного характерубажано використовувати яскравий фактичнийматеріал, позитивні приклади патріотизму відомихісторичних діячів, героїв національно-визвольнихзмагань, письменників, поетів, художників, учених,громадських діячів Зустрічі з такими героямимають неабиякий вплив на патріотичні почуттястудентів . Особливо, коли видатні люди єземляками студентів або викл адачами іспівробітниками університету. У ході зустрічейвідбувається оцінювання історичних явищ наоснові принципів іс торичної достовірності,науковості, гуманізму, доброчинності, а також зпозицій забезпечення взаємоз в’язку міжпоколіннями. У студентів необхідно акцентуватиувагу на питаннях про внесок нашої країни усвітовий розвиток науки, культури, різних галузейвиробництва. Під час таких зустрічей студентизнайомляться зі своїми сучасниками, які сталивзірцем патріотичного служіння Вітчизні.Зустрічі з творчими людьми рідного краю:

письменниками, митцями, музикантами –закликають до творчості. Свідченням такоївзаємодії стають виставки творів образотворчогота декоративно-ужиткового мистецтва,альманахи студентських поезій, фестивалібардівської пісні тощо.Важливу роль у формуванні патріотичних

поглядів і почуттів студентів відіграють дискусії– як спонтанні, викликані суспільними подіями,повідомленнями ЗМІ, так і спеціально організовані,до яких слід ретельно підготуватися: визначититему та питання для обговорення, щоб студентиопрацювали відповідні літературні джерела,продумали свої виступи. Лише така підготовкадискусії дасть бажані результати. Зі студентаминашого ВНЗ часто проводяться дискусії на теми:“За що поважати Україну?”, “Мода напатріотизм”, “Українська іс торія: факти і





154Молодь і ринок №6 (21), 2006

фальсифікації” та ін. Під час дискусій студентивисловлюють свої думки, спер ечаються,доводять свої переконання і врешті доходятьвисновку, що Україна – одна, вона наша, її требалюбити і докладати зусиль, щоб усі її визнавали йповажали. Під час таких дискусій формуєтьсякультура мислення й мовлення, логіка студентів,виявляютьс я їх інтелектуальні здібності,відбуваються зміни поглядів на суспільні явища,переоцінка цінностей, і водночас вонизамислюються над своєю життєвою,громадянською позицією.У сфері патріотичного виховання студентів

образотворче мистецтво займає особливе місце,зумовлене його специфікою. Зором сприйнятістатичні образи живопису, графіки, скульптури,чітко фіксуються пам’яттю молодої людини,сприяють формуванню у неї почуття прекрасного,адекватного ставлення до дійсності, розвиваютьпатріотичну свідомість.Образотворче мистецтво містить багатий

фактичний матеріал для бесід-диспутів напатріотичні теми, оскільки майже всі значні подіїв історії нашої Батьківщини, звитяги народу йокремих його представників знайшли відбитоксаме в цьому виді мистецтва. На честь героїчнихподій споруджуються архітектурні і скульптурніпам’ятники, які слугують художникам наступнихпоколінь основою для створення різноманітнихтворів мистецтва. Активна участь студентів успостереженні, осмисленні, емоційномуспівпереживанні, аналізі творів образотворчогомистецтва, призводить до того, що вони стаютьніби учасниками доленосних подій, намагаютьсяуявити себе на місці героїв твору.

“Круглі столи” зазвичай збирають молодихлюдей, які не обмежуються власною думкою упошуках істини. Заздалегідь визначається темадля обговорення та коло питань. Учасникидемонструють свої знання теми й перспективи їїрозвитку. Цікавими для обговорення є такі теми:“Моральність наукових відкриттів”, “Культураособистості і культура мовлення”. Так, наприклад,тему “Духовний потенціал українців” необхіднорозглядати у декількох аспектах: загальнолюдськіі національні духовні цінності, гуманістичнийпотенціал язичницької віри, морально-духовнийзміст народного календаря, християнські цінності,моральні цінності сучасної молоді та ін. Студенти– члени клубу “Еліта” –, популярного уВінницькому молодіжному центрі, беруть активнуучасть в організації та проведенні таких круглихстолів : “Козацькому роду нема переводу”,“Державні і народні символи України”, “Про щоговорять наші імена”, “Минуле і сучасне в назвах

вулиць міста”, “Чи треба знати історію свогонароду” та ін.Творчий потенціал студентів найбільш яскраво

реалізовує ться у гуртках за інтересами,провідними завданнями яких є формуваннянаціонально свідомого патріота-громадянинаУкраїни; виховання морально й фізично здоровоїособистості; засвоєння моральних цінностей,ідеалів, культурних традицій, етичних норм;формування естетичних смаків; створенняатмосфери емоційної захищеності й любові;збереження родинних традицій, сімейних реліквій,вивчення родоводу, звичаїв, обрядів свого народуі народів, що населяють Україну; вивчення мовий шанування культури, національної літератури,мистецтва, преси, радіо і телебачення.Природні здібності студентів розкриваються

у творчій праці, набуті навички вдосконалюються.Найпопулярнішими у Вінницькому технічномууніверситеті стали гуртки народного й сучасноготанцю, спортивні секції, фольклорні колективи,студії вокалу та художніх ремесел, театральні,поетичні клуби, клуби журналістів , фото- ікіностудії. Про участь студентів у таких гурткахсвідчать звітні концерти й виставки, статті учасописах університету, міста та ін.Стосовно патріотичного виховання дієвими є

різноманітні форми та методи, які передбачаютьколективне читання й обговорення газетнихпублікацій, використання цих матеріалів навиховних годинах. Найбільший інтерес студентивиявляють до молод іжних, політичних,культурних, спортивних тем . Щотижневики“ПІК”, “Кореспондент”, “Дзеркало тижня”приваблюють студентів своїми аналітичнимиматеріалами щодо політичної, економічної,культурної ситуації в Україні. Студенти неприховують своїх бажань розібратися у тих чиінших подіях, спрогнозувати вихід із криз, частозізнаються, що не завжди знають правильнівідповіді на питання, які ставить життя, тому щоне вистачає життєвого досвіду й знань.Патріотичні емоції, почуття гордості викликаютьу студентів статті “Московського комсомольця вУкраїні”, в яких представники колишнього Союзувітають українців з перемогами земляків: Руслани– на Євробаченні, братів Кличків – у бокс і,Я.Клочко – у плаванні, А.Шевченка – у футболі.Знайомство і вивчення під час екскурс ій

вітчизняних пам’яток світової культури формує устудентів гордість за національні реліквії,розуміння загальнолюдських цінностей.Систематичними для студентів повинні статимандрівки іс торичними місцями України замаршрутами: іс торико-архітектурні пам’ятки





155 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Києва (XI – XX ст.), зокрема, у заповідники “СофіяКиївська” та “Києво-Печерська Лавра”, щозанесені до Списку Всесвітньої СпадщиниЮНЕСКО; Почаївська Лавра (XVI – XIX ст.);ландшафтний парк “Софіївка” (XVIII – XIX ст.)в у м. Умань; історико-архітектурні пам’яткибагатьох національних культур (XII – XX ст.) ум . Кам’янець-Подільський; архітектурнікомплекси старовинних міст України – Львова,Галича, Луцька, Чернігова тощо.Формування національної свідомості,

патріотичних почуттів студентської молодіздійснюється ефективніше при їх активній участіу створенні університетських краєзнавчих музеїв,призначених для вивчення, збереження тавикористання пам’яток природи, матеріальної йдуховної культурної спадщини народу. Музеї приВНЗ за умови їх правильної організації стаютьосередками освіти і виховання, сприяютьформуванню у молодого покоління національноїсвідомості, любові до рідної землі, свого народу,забезпечують духовну єдність поколінь. Розмаїттяекспонатів дає студентам можливість зрозумітибагатство й щедрість душі минулих поколінь, їхпрагнення до краси, збереження національнихзвичаїв та обрядів.Ефективними виховними заходами, в яких

студенти виявляють свою активність і творчість,є історико-етнографічні експедиції з вивчення історіїсвого міста, вулиці, села, району, області, краю татопоніміки цієї місцевості, дослідження історичнихпам’яток , збирання предметів старовини,проведення запис ів розповідей очевидцівіс торичних подій, легенд, народних традицій,звичаїв, пісень, догляду за пам’ятниками,меморіалами, могилами невідомих героїв .Результатами цієї роботи повинні стати написаннянаукових рефератів, статей до часописів, підготовкадоповідей, виступів на лекціях, радіо і телебаченні,у дискусійних клубах тощо.Еколого-краєзнавча діяльність (подорожі,

екологічні табори, екотовариства) дозволяютьстудентам виявляти та миттєво реагувати навипадки варварського ставлення до рідноїприроди, проводити роботи з очищення іблагоустрою джерел, потічків, маленьких річок,створенню полезахисних смуг, парків та алей,організовувати протесні заходи, спрямовані наприпинення хімічного забруднення земель,знищення зелених насаджень та ін. Однакголовними у цій роботи повинні стати заходи зозеленення приуніверситетських територій,

створення куточків природи біля гуртожитків, щосприяє формуванню шанобливого ставлення дорідної природи в цілому.Висновки. Успішне формування рівня

патріотичної вихованості студентів забезпечуютьтакі педагогічні умови: орієнтація студентів наідеал сучасного спеціаліс та, як нос ія, окрімфахових знань, умінь і навичок, рис громадянина-патріота; усвідомлення студентами виховнихможливостей позанавчальних заходів, готовністьвикладачів до їх реалізації з метою патріотичноговиховання студентів.Як засвідчує наш досвід, використання

зазначених виховних заходів дозволяє розвинутиу студентської молоді такі якості особистості:усвідомлення національної належності; любов дорідної мови, культури, національних традицій;знання історії Вітчизни, пошана до іс торичноїпам’яті; розуміння менталітету, самокритичнеставлення до національних вад та дій щодоподолання їх у власній поведінці, звичках;відчуття власної відповідальності за долю країни,народу, готовність до захисту Батьківщини;розуміння й сприйняття української ідеї, сприяннярозбудові державної незалежності України;дотримання Конституції України, дбайливеставлення до національних багатств і рідноїприроди; шанобливе ставлення до інших народів.

1. Абрамчук О.В. Патріотичне вихованнямайбутніх інженерів /Наукові записки ВДПУім. М.Коцюбинського. – Вінниця, 2001. – Вип. 5.– С.44 – 46.

2. Абрамчук О.В . Студент вищоготехнічного закладу освіти як об’єкт і суб’єктпатріотичного виховання /Наукові запискиТДПУ ім . В .Гнатюка. – Тернопіль, 2001. –Вип.9. – С.52 – 57.

3. Вишневський О.І . Сучасне україн ськевиховання: Педагогічні нариси. – Львів: Львів.обл. науково-метод. ін-т освіти та Львів. обл.пед. тов-во імені Г.Ващенка, 1996. – 238 с.

4. Концепція національного виховання / Заред. Ю.Д.Руденка // Освіта. – 1996. – № 41. –С.2 – 7.

5. Стельмахович М .Г. Теорія і практикаукраїн сько го націон альн ого вихованн я :Посібн ик для вчителів. – Івано-Франківськ,1996. – 80 с.

6. Ступарик Б.М . Націон альн а школа:витоки, становлен ня . – Івано-Франківськ,1992. – 192 с.






156

Постановка проблеми. Наш час позначенийнебувалим зростанням інтересу до витоківнаціональної культури‚ до непересічних досягненьминулого українського народу. Значенняісторичних і культурних надбань необхідні не лишедля піднесення національної самосвідомостіпідростаючого покоління‚ а й для практичноговикористання народного мистецтва, його розвиткута збереження для прийдешніх поколінь.З найдавніших часів до сьогоднішнього дня

історія народного одягу є дзеркалом, в якомувідображається вся іс торія людства. Кожнакраїна, кожен народ накладають на одяг власнийвідбиток, свої специфічні риси та частку культури.Важливим елементом українського народного

одягу є сорочка. У її найяскравіших ознаках – кроїта декоруванні – збереглося чимало елементів зглибин віків, що стали великим багатством ціннихорнаментальних форм , технічних засобів ,доцільності і практичності. Крім того, у сорочцівтілюється потяг людини до прекрасного, їїхудожньо-естетичні погляди та смаки, що робитьсорочку невід’ємною часткою самобутньогоукраїнського мистецтва [1].Тому прилучення с таршокласників до

національної культури у процесі профільних занятьза видами декоративно-ужиткового мистецтва,зокрема у галузі народного одягу, є надзвичайноважливою проблемою сучасної школи.Аналіз досягнень з проблеми. Досвід

світової і вітчизняної філософської, психологічноїі педагогічної думки минулого (Я.А.Коменський,Д.Локк, Ж.Поль, Г.Сковорода, К.Ушинський,Т.Шевченко, М.Драгоманов , О.Духнович,І .Крип’якевич, С.Русова) і с ьогодення(М.Антонець, Ю.Бондаренко, О.Вишневський,В.Довбищенко, І .Зязюн, М.Стельмахович,

М.Чумарна та інші) переконливо доводить, щосистема освіти молоді повинна спиратися нанаціональне коріння.Окремі способи розв’язати цю проблему з

початку 80-х рр. ХХ ст. пропонували Ю.Бєлова,О.Гевко, М.Заслуженюк, Ю.Коломієць, Н.Кузан,Г.Левченко, Р.Ломоносов, Г.Мельник, В.Мусієнко,Л.Оршанський, С.Павх, М.Печенюк, В.Радкевич,Л.Савка, В.Сидоренко, Т.Сиротенко, Д.Скильський,В.Тименко, В.Ткач, Д.Тхоржевський, С.Чебоненкота ін.Як показало вивчення наукової літератури, в

Україні ще не здійснено всебічного аналізупідходів до широкого впровадження художніхремесел у зміст профільного навчаннянаціональної школи . Тому теоретичнеопрацювання і практична апробація змістутрудової (допрофес ійної) підготовки учнів нанаціональних засадах стало невідкладнимзавданням сьогодення і найближчої перспективи.Мета цієї статті – розкрити зміст навчання

старшокласників мистецтву виготовленняукраїнської народної сорочки у профільних класахзагальноосвітньої школи.Основний матеріал дослідження. Розвиток

світового і, зокрема, європейського освітньогопростору, об’єктивно вимагає від українськоїшколи адекватної р еакції на процесиреформування загальної середньої школи, щовідбуваються у провідних країнах світу.Загальною тенденцією розвитк у старшоїпрофільної школи є її орієнтація на широкудиференціацію, варіативність, багатопрофільність,інтеграцію загальної і допрофесійної освіти.Засвоєння змісту освіти у загальноосвітніх

закладах з профільним навчанням має, по-перше,забезпечувати загальноосвітню підготовку учнів,

Ірина Хомош, магістркафедри декоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайну


ЗМІСТ НАВЧАННЯ УЧНІВ МИСТЕЦТВУВИГОТОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ

СОРОЧКИ У ПРОФІЛЬНИХ КЛАСАХЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

У статті розкривається зміст навчання учнів у профільних класах інтегрованоготехнологічного і художньо-естетичного напрямів загальноосвітньої школи. У конкретнихпедагогічних категоріях зміст розкриває модель особистості, що формується‚ задає логіку‚визначає форми і методи навчально-виховного процесу

ЗМІСТ НАВЧАННЯ УЧНІВ МИСТЕЦТВУ ВИГОТОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇНАРОДНОЇ СОРОЧКИ У ПРОФІЛЬНИХ КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

© І. Хомош, 2006




157 Молодь і ринок №6 (21), 2006

по-друге – підготовку до майбутньої професійноїдіяльності [2, 34]. Тому кожен профіль навчанняповинен охоплювати таку сукупність предметів:базові, профільні та курси за вибором. Зміст цихпрофільних предметів реалізується за рахунокваріативної та інваріантної складових змістузагальної середньої освіти.Основною формою навчання у профільних

класах є уроки, крім них, використовуютьсяфакультативні заняття, дистанційні курси таекстернат. Основна функція цих форм навчання– профорієнтаційна. Вимоги до їх організації єтакими: достатня кількіс ть для визначеннянапряму профільного навчання; поступовевведення за рахунок годин варіативного освітньогокомпонента; поділ класу на групи, однорідні запідготовленістю та інтересами учнів.Зрозуміло, що профільне навчання в

загальноосвітній школі запроваджується лише заумови врахування реальних можливостейресурсного забезпечення, розробки навчально-методичних комплектів , широкогоекспериментального випробування змісту ітехнологій профілізації старшої школи. Тому встатті ми намагалися розкрити зміст навчаннястаршокласниць у профільних класахінтегрованого технологічного і художньо-естетичного напрямів.Важливе місце в організації цілісного

навчально-виховного процесу‚ що покликанийформувати всебічно розвинуту‚ підготовлену дотворчої професійної діяльності особистостіналежить змісту ос віти. У конкретнихпедагогічних категоріях зміст розкриває модельособистості, що формується‚ задає логіку‚визначає форми і методи навчально-виховногопроцесу [4, 3].Перш ніж приступити до розробки тематичної

структури програми‚ які визначатимуть змістзанять‚ що базується на використанні традиційнихдля України видів народних художніх ремесла‚нами проведено аналіз змісту варіативної частинипрограми профільного навчання, де передбаченовивчення окремих видів: вишивки, писанкарства,ткацтва, художньої обробки деревини.Підвищена зацікавленість учнів декоративно-

ужитковим мистецтвом‚ великий виховнийпотенціал‚ закладений у таких заняттях‚ вимогичасу‚ відзначені підвищенням культурного рівня‚вимагають пошуку нових‚ ефективних шляхівнавчання і виховання школярів. Вони спричиниливведення у нову навчальну програму‚ розробленулабораторією трудової підготовки школярівІнституту змісту і методів навчання АПНУкраїни‚ варіантів занять з вивчення

технологічних прийомів створення декоративно-ужиткових виробів [3].Необхідно зазначити‚ що в програмі та

методичних рекомендаціях з організації йпроведення навчання художнім ремеслам [2]поряд з позитивними моментами, мають місце‚на нашу думку‚ суттєві недоліки:

- варіативна частина програми побудованатаким чином‚ що не зовсім зрозуміло‚ для якихрегіонів країни вона розрахована‚ упущенорегіональну специфіку традиційного декоративно-ужиткового мистецтва;

- варіативна частина програми не враховуєвиховного значення створення естетичногопредметного середовища;

- не спостерігається конкретної послідовностій систематичності з вивчення історії народногодекоративно-ужиткового мистецтва‚ традиційногоорнаменту‚ основ композиції і технологіївиготовлення виробів;

- не враховуютьс я міжпредметні івнутрішньопредметні зв’язки‚ особливо зкресленням‚ образотворчим мистецтвом ,історією тощо.Головними‚ на наш погляд‚ причинами‚ що

утруднюють проведення занять з художніхремесел у профільних класах‚ є‚ по-перше‚відсутність науково обґрунтованих програмнавчання конкретному виду народногодекоративно-ужиткового мистецтва. По-друге‚недостатня кількіс ть спеціальної науково-методичної літератури‚ в якій було б відображеноті чи інші проблемні питання щодо організації іпроведення цього типу занять.Нами розроблені комплексні критерії

формування змісту занять з художніх ремесел, дояких належать і вивчення української народноїсорочки:

1. Відповідність змісту основним функціям удіяльності кваліфікованих працівників художньоїпромисловості‚ яка відповідає розвитку науково-технічного прогрес у й високому рівнюнаціональної культури.

2. Виховна і професійна спрямованість змісту.Виховні цілі цих занять повинні відповідатиголовному завданню – формуванню всебічнорозвиненої‚ творчої особистості.

3. Відповідність основним дидактичнимпринципам.

4. Практична спрямованість змісту і суспільнакорисність об‘єктів художньої праці.

5. Відповідність занять віковим‚ фізіологічнимта психологічним особливостям розвитку учнів‚творчому характеру їхньої художньо-трудовоїдіяльності.





158Молодь і ринок №6 (21), 2006

6. Внутрішньопредметна та міжпредметнаскоординованість змісту.

7. Зорієнтованість змісту на формування устаршокласників профес ійних знань‚ умінь інавичок та розвиток якостей творчої особистості.

8. Урахування історико-культурних і художньо-технологічних традицій основних регіонів Українив структурі змісту з адаптацією їх до сучаснихсоціально-економічних і культурних умов.

9. Доступність змісту на всіх етапах і стадіяхпрофільного навчання.

10. Відповідність змісту навчання сучаснійматеріально-технічній базі школи з урахуваннямперспектив її розвитку.

11. Відповідність навчального матеріалу часу,відведеному на його вивчення.

12. Відповідність змісту правилам безпечноїпраці та санітарно-гігієнічним нормам.Очевидно‚ що на чіткіс ть організації та

проведення занять з художніх ремесел значнийвплив має розвиток змісту‚ чітка послідовністьрозміщення навчального матеріалу тощо. Звідси‚важливим у змісті повинно стати чіткеструктурування‚ тобто системність викладувимог та відомостей‚ їх повнота‚ конкретність‚ атакож логіка формування знань і вмінь зурахуванням вікових та загальноосвітніх рівнівучнів.При розробці структури кожної теми програми

ми виходили з припущення про два ступенісформованості художньо-трудових вмінь. Напершому ступені формуються, в основному,спеціальні художньо-трудові вміння. Далі –загальнотрудові вміння‚ що можливо лише заумови підготовленості учнів до роботи з ручнимиінструментами й технологічними машинами.Необхідно також зазначити‚ що перша і другаступінь повинні органічно поєднуватись у межахкожної теми навчальної програми.

Розроблена нами програма навчання запрофілем “Українська народна сорочка”складається з трьох частин: інформаційно-методичної‚ констатуючої та нормативної.В інформаційно-методичній частині подається

матеріал‚ який сприятиме вчителю у розв’язаннізавдань навчання‚ виховання і розвиткустаршокласників , так званої триєдиної метиосвіти. До неї‚ перш за все‚ входить методичначастина пояснювальної записки‚ яка розкриваєшляхи використання програмового матеріалу‚розкриває дидактичні проблеми взаємозв’язкутеоретичних і практичних занять‚ акцентує увагуна обов’язковому використанні в роботі виховнихзаходів тощо.Інформаційно-методичну частину програми

складають також міжпредметні зв’язки. Крімцього‚ до цієї частини входить списокрекомендованої літератури‚ який пропонуєтьсявчителю для більш раціональної підготовки дозанять‚ а також перелік аудіовізуальних засобів‚які бажано використати при в икладаннінавчального матеріалу.У констатувальній частині програми

розкривається зміст навчального предмету‚ тобтотеоретичні відомості і зміст практичної роботи.До нормативної частини входять цілі й

завдання занять‚ а також вимоги до знань‚ум інь і нав ичок учнів . Ці в имо гихарактеризують необхідну якіс ть засвоєнняучнями навчального матеріалу та націлюютьвчителя на визначення педагогічних результатівнавчання‚ дозволяють оцінити ефективністьсвоєї педагогічної діяльності. До нормативноїчастини входить також час , необхідний навивчення окремих тем.У статті ми подаємо лише тематичний план

та перелік знань і умінь, які формуються в учніву процесі вивчення вищезазначеного профілю.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН Кількість годин №

п /п Теми

теорет. заняття

практ . заняття

Усього

10-й клас

Теоретичне навчання

1. Вступ. Народний одяг: історична динаміка, функції, класифікація

2 – 2

2. Особливості художнього оздоблення виробів одягового призначення

2 – 2

3. Чоловіча сорочка. Прийоми формотворення: крій, пропорції 2 – 2

4. Орнаментальні мотиви та колорит оздоблення 2 – 2 5. Компонування орнаментальних мотивів 2 2 4

6. Види швів і техніки ручного вишивання 2 – 2





159 Молодь і ринок №6 (21), 2006

ПЕРЕЛІК ЗНАНЬ І ВМІНЬ, ЯКІФОРМУЮТЬСЯ В УЧНІВ

10-й класУчні повинні знати: іс торію розвитку

вишивки, народного костюму; класифікаціюнародного одягу, його функції; орнаментику,символіку, колористику української сорочки; типикрою чоловічих традиційних сорочок; технікивишивання; технологію виготовлення чоловічоївишитої сорочки; правила безпечної праці.Учні повинні вміти: раціонально

організовувати робоче місце; дотримуватисьтехнологічної послідовності; виконуватиоздоблювальні шви; розробляти орнаментальні

композиції; підбирати тканину, нитки, технікивишивання; розкроювати, обробляти,оздоблювати та з ’єднувати окремі деталічоловічої сорочки; проводити волого-тепловуобробку.

11-й класУчні повинні знати: основи економіки та

організації підприємств народних художніхпромислів; основні відомості про стандарти іконтроль якості готової продукції; типи кроюжіночих сорочок; особливості обробки таоздоблення вишивкою конструктивних деталейсорочки; технологію виготовлення різних типівжіночих сорочок.

ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМАТИЧНОГО ПЛАНУ

7. Технологія виготовлення традиційної чоловічої сорочки 2 – 2

Практичне навчання

1. Організація робочого місця, правила безпечної праці. Санітарно-гігієнічні вимоги

– 2 2

2. Засвоєння технічних прийомів виконання вишивки – 16 16 3. Підбір орнаменту , технік та колористики оздоблення

чоловічої сорочки – 2 2

4. Розкрій виробу – 2 2 5. Вишивання окремих деталей чоловічої сорочки – 24 24

6. З’єднування деталей та опорядження чоловічої вишитої сорочки

– 6 6

Всього: 14 54 68 Трудова практика – – 120

Разом: 188 11-й клас Теоретичне навчання

1. Економіка й організація роботи підприємств народних художніх промислів

2 – 2

2. Жіноча сорочка: крій, розміщення декору 2 – 2 3. Особливості оздоблення сорочок різних регіонів України 2 – 2

4. Способи обробки та з’єднання деталей жіночої сорочки 2 – 2 5. Технологія виготовлення безуставкової жіночої сорочки 2 2 4

6. Технологія виготовлення уставкової жіночої сорочки 2 2 4 7. Стандартизація і контроль якості 2 – 2 Практичне навчання

1. Підбір орнаменту , колористики оздоблення, технік вишивання

– 2 2

2. Розкрій жіночої сорочки – 2 2 3. Вишивання окремих деталей жіночої сорочки – 28 28

4. З’єднування деталей та опорядження жіночої вишитої сорочки

– 8 8

Пробна робота – – 6 Кваліфікаційний екзамен – – 4

Разом: 14 44 68





160

Учні повинні вміти: підбирати мотиви,колористику оздоблення, техніки вишивання тарозробляти орнаментальні композиції для жіночихсорочок; підбирати тканину, нитки, відповідно дотипу крою і характеру вишивки; розкроюватитрадиційну жіночу сорочку; вишивати таобробляти деталі с орочки; виконуватиз ’єднувальні та оздоблювальні шви, щовикористовуються при виготовленні натільногоодягу; проводити волого-теплову обробку.У програмі, на наш погляд, забезпечене

всебічне охоплення технічного й мистецькогокомпонентів профільного навчання, виконанийчіткий поділ навчального матеріалу з урахуваннямвікових можливостей школярів, забезпечуєтьсядиференціація теоретичних відомостей і вимог допрактичних робіт.У змісті програми приділяється увага не лише

спеціальній, а й загальноосвітній підготовцістаршокласників , адже у процес і вивченняокремих тем встановлюється тісна взаємодія зпитаннями іс торії й географії рідного краю,біологічних рослин, хімічних властивостейречовин та їх фізико-механічних характеристик,поглиблюються знання і вміння учнів з креслення,образотворчого мис тецтва, економікипідприємств тощо.Розгляд питань композиції, колористики та

дизайну українських сорочок є важливим не лишез точки зору навчання цьому виду декоративно-ужиткового мистецтва, а й з огляду на загальнийестетичний розвиток учнів, виховання у ниххудожнього смаку й потягу до прекрасного.

Висновки. У процесі профільного навчанняконкретному виду декоративно-ужитковогомистецтва повинен реалізуватися принципвзаємозумовленості культурно-естетичного,національно-культурного розвитку тадопрофесійного становлення учнів . Звикнувшиприводити в рух усі духовні й фізичні сили під часрозробки композицій і при безпосередньомувиготовленні художніх виробів , учні незамикаються в тих сферах етнокультури, якіпов’язані лише з декоративно-ужитковиммистецтвом, а прагнуть усіма силами розширитигоризонти свого національно-культурногорозвитку, оволодіти художньо-трудовимиприйомами, комплексами технологічних операційі видами робіт, характерними для майбутньоїпрофесії.

1. Антонович Е .А., Захарчук-Чугай Р.В .,Станкевич М .Є. Декоративно-ужитковемистецтво. – Львів: Світ, 1992.

2. Педагогічна книга майстра виробничогонавчання.: Навчально-методичний посібник./За ред. Н.Г.Ничкало. – К.: Вища школа, 1994.

3. Програми для середніх закладів освіти:Трудове навчання: 8 – 9, 10 – 11 класи. – К.:Перун , 2001.

4. Савченко О.Я. Від людини освіченої долюдини культури // Рідна школа, 1996. – №5 – 6.– С. 3 – 5.

5. Шевчен ко В .Г. Навчальн і плани іпрограми // Школи нового типу в Україн і:Метод. посібник. – К.: ІСДО, 1996.




& øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø


“В кожній людині – перлина таланту”.А. Листопад

“Тільки в праці невтомній крилатим стаєш”.В. Сосюра

“Десять тисяч професій є на світі, та вони мізерні,і тільки навчання величне”.

Китайське преслів’я

“А коли добре щось умієте – того не забувайте,А чого не вмієте – то того учітесь...”

“Повчання” Володимира Мономаха




161 Молодь і ринок №6 (21), 2006

Актуальність проблеми. Безперечно, коженкомпозитор координу є свою творчість ізсоціальними запитами індивідуально. Але вкожному випадку аналіз координації соціальнихзапитів із творчістю істотно допомагає зрозумітисутність стилю композитора, його еволюцію, вибіржанрів, образів тощо.Виходячи з цього, важливим видається

визначення соціальних факторів, що впливали настановлення, розвиток, трансформацію творчогошляху Миколи Колесси, діяльність якогозосереджувалася у трьох головних ділянках:композиції, диригуванні та педагогіці.Аналіз основних досліджень та

публікацій. У даній статті ми опирались наособисті висловлювання та спогади Маестро урізноманітних публікаціях та на фундаментальнідослідження його творчості музикознавцемЛ.О.Кияновською, які з’явились у зв’язку зісторічним ювілеєм композитора.Мета статті. Метою пропонованої статті став

гіпотетичний зразок аналізу творчості МиколиКолеси з позиції соціологічної заангажованості,адже врахування соціальних запитів важливе длярозуміння вс іх рівнів функціонування музичноїкультури, а в цьому аспекті – на рівні кристалізаціїкомпозиторської ідеї.Виклад основного матеріалу. Cоціальна

обумовленість творчості виявляється дужеважливим чинником для її прогресу чи регресу.Виробляючи якусь образно-смислову концепціютвору, кожен композитор при його написаннікерується особистими імпульсами, але водночасмистець не може інтуїтивно не передбачативпливу, який матиме його твір на слухача. Майжекожен композитор уявляє, які запити і потреби йоготвори задовольнятимуть, інколи це локалізуєтьсяв характері самого замовлення.Як зазначив Я.Якуб’як, “...Мистецтво, яким

би воно не було, відображує свій час, а кожного

митця мусимо прийняти таким, яким він є,об’єктивно, рахуючись з реальними фактами таобставинами його творчої біографії” [2, 4].Прикладом яскраво виявленої координації

творчості із соціальними запитами може служититворчість Миколи Колеси, одного з патріархівукраїнської музики. Микола Колеса поєднав усвоєму світогляді національні й західноєвропейськіорієнтири, він був активним громадсько-суспільним діячем , а тому соціальні запити,очевидно, відігравали в його творчості більшуроль, аніж у деяких інших композиторів.Він сам це постійно наголошує у своїх

роздумах про творчість: “До писання музики язавжди підходив дуже відповідально, всепам’ятаючи про те, щоб лишити після себе непросто папір із мертвими значками, а щоби це булажива музика, щоб вона в подальшому промовляладо людей, будила в них сердечний відгук і маласвій глибокий сенс. Тому кожен твір я шліфувавдуже старанно і присвячував тому тривалий час...вважаю, що це не я сам повинен оцінювати те,що зробив, і як це зробив, а моє оточення, а впершу чергу – об’єктивні слухачі, з думкою прояких я і сідав за стіл, поклавши перед собоюлисток нотного паперу. І якщо зачеплять якісьглибинні струни їх серця ті образи, ті почуття ідумки, які я виносив в собі і передав у звуках, тобуду вважати, що свою справу я виконав” [1, 220].Ця соціальна заанґажованість позиції Колесси

як мистця позначилась на його головнихпріоритетах, у вс іх напрямках діяльності:диригентській, композиторській, педагогічній.Колесса як соціально активна особистіс ть,природно, опинився в центрі культурних подійсвого часу.Слід зазначити, що 20 – 30-ті роки ХХ століття

на західноукраїнських землях були часомособливо інтенсивного творення національноїкультури, мистецьких професійних товариств і

Любомира Ластовецька, доценткафедри методики музичного виховання і диригування


ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОГОСЕРЕДОВИЩА НА ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ КОЛЕССИ

У пропонованій статті розглядається композиторська творчість Миколи Колесси(1903) з перспективи актуальних соціо-економічних та культурно-мистецьких параметрівфункціонування музики в суспільстві у вимірах певного історичного періоду, рівня національноїсвідомості, соціально-економічних умов та культурно-мистецької структури суспільства.

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩАНА ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ КОЛЕССИ

© Л. Ластовецька, 2006




162

угруповань. Одним із найважливіших соціальнихзапитів української громади стає, таким чином,потреба в структуризації національної культури івимога професіоналізму, що приходить на змінуплеканню аматорських товариств.Колесса в своїй діяльності, як і його старші

колеги, на яких він завжди рівнявся, – С.Людкевичта В.Барвінський одразу надає перевагу сутопрофес ійним формам діяльності, і прагнезаповнити деякі з “білих плям”, які існували ще взахідноукраїнській музичній культурі. Цестворення першого професійного хору (“Студіо-хор”), участь у створенні Супрому, виданняпершого підручника диригування, врешті –заснування своєї професійної школи симфонічногодиригування (уже після війни), яка отрималавеликий розголос не лише в Україні, але й у світі[1, 126–127].Таким чином, професіоналізм став зерном

соціально духовних запитів того часу. Причомупрофесіоналізм як соціальний запит українськоїгромади Галичини в той час був поняттям майжеідентичним з усвідомленням своєї національноїприналежності.Мистецький дух тридцятих років ХХ століття

у Львові сформувався в інтенсивній взаємодіїнаціонально загальноєвропейського, а томумузичний світогляд Колесси після повернення знавчання із Праги до Львова, також репрезентуєсинтез, спадкоємність духовної традиції Галичинита європейські творчі орієнтири, із тенденцією доінтелектуалізації, раціоналізації мистецькогопроцесу.Неофольклористичні тенденції також наявні в

творчості Миколи Колесси, і тут виникаютьяскраві аналогії не до його попередників взахідноукраїнській музиці, а до наймодернішої натой час бартоківської манери трактуванняфольклору.Ще одним імпульсом до формування саме

таких соціальних запитів стала творча конкуренціяміж польськими і українськими музикантами.Польська преса визнавала що українська школав деяких позиціях (зокрема і щодо композиторськоїтворчості) , випередила польську. М.Колессадуже чутливо зреагував на ці запити, і відгукнувсяна них в своїй творчості. Цим можна пояснити ійого “національний модернізм”, і звернення до тихжанрів, які перед тим не були надто характернідля української культури – фортепіанна Сонатина,симфонічна Сюїта, поліфонічні форми і т.д.Ще один об’єктивний соціальний запит

української музичної культури того часу – тіснаспівпраця з художниками, літераторами, акторамиі т.д. Часто мистецькі угруповання об’єднували

представників різних видів мистецтв (починаючивід “Молодої Музи”, в яку, між іншим, входив ікомпозитор Станіслав Людкевич). Як зазначаєЛ.О.Кияновська, “...він був породжений впливомВідня, тривалий час дуже сильним на галицькихтериторіях (групи “Міст”, “Блакитний вершник” іт.д.), почасти спільністю окремих груп за ідейнимиорієнтирами та навіть політичними симпатіями”[1, 138].Будучи соціально заангажованою людиною,

Колесса також перебував у тісному зв’язку зпоетами, літераторами, художниками та ін. Так,одним з імпульсів для творчості стала “школаНоваківського”, з аснована ОлексоюНоваківським . Колесса ще до того, як остаточнообрав профес ію музиканта, мр іяв статихудожником, гарно малював, потім це знайшловтілення в його музичній колористиці.З особистого захоплення живописом походить

особлива барвистість і тонке відчуття колоритув музичній виразовій системі Колесси, а звідси“широка гама колористичних відтінків у музиці,відчуття просторовості музичної фактури” [1, 131].Композитор добре відчував пульс епохи і

постійно відгукувався у своїх творах на актуальніпроблеми часу. У 1922 році був організованийГурток Діячів Українського мистецтва (ГДУМ),до якого увійшли художники, літератори,архітектори. Микола Колесса був близькознайомий з більшістю з них, їхні естетичніпостулати також вплинули на формування йогосвітогляду, зокрема тенденція неовізантизму вплані пошуку “нового українського стилю”, щопроявляється в монументальності творів , утрактуванні кольору, логічно організованої формий лаконічної лінії як рівноцінних чинників укомпозиції.Досить сильним в світоглядному полі українців

Галичини був соціалістичний ухил. Під його сильнимвпливом був і Микола Філаретович: “Замолоду я маввелику симпатію до комуністичного руху. Багато хтоз шанованих людей, як-от Кирило Студинський чиЩурат, тоді в Галичині сприймав його доситьпозитивно. Але це був так званий “романтичнийкомунізм”, в дусі Скрипника і Хвильового, такечервоне, а, властиво, “рожеве” забарвленняполітичних поглядів зберігалось у багатьох з насще з часів Івана Франка.Та й у Празі ці симпатії могли поглибитись: в

університеті я вчився у Зденека Неєдли, відомогомузикознавця, який був великим симпатикомРадянського Союзу, дуже захоплено розповідавпро його прогресивне мистецтво. Він довший часбув головою Товариства радянсько-чехословацької дружби. Алоїз Габа, блискучий

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩАНА ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ КОЛЕССИ





163 Молодь і ринок №6 (21), 2006

теоретик і модерний композитор, з яким я бувзнайомий, теж мав комуністичні уподобання ізахоплювався ідеями соціальної рівності. То я собіміркував, що якщо такі високоосвічені і розумнілюди захоплюються цими ідеями, в них муситьбути щось цікавого і вартісного” [1, 149 ].Як написав Я.Якуб’як, “...Колись історики,

мабуть, прискіпливо проаналізують морально-етичні та психологічні мотиви мистецькоїтворчості в “радянський період” і дадуть ційтворчості відповідну оцінку. Однією з показовихїї характеритик виступає ідеологічназаанґажованість, що була зумовлена, частково абоповністю, різними зовнішніми причинами – віддешевої кон’юнктури до страху за своє буття...Певна частина творчого доробку М.Колессипрямо стос ується сказаного ( пісні прокомуністичну партію, її вождів і т.п. ) ...було бицілковитою помилкою впадати нині в крайню

протилежність і замикати очі на їх існування” [2, 4].Висновки. Таким чином , ми ескізно

відзначили лише деякі конкретні прикладиінспірації композиторських задумів соціальнимизапитами середовища, в якому обертаєтьсямистець. Звісно, що постає і ряд наступнихзапитань, наприклад, узгодженості цих запитів зіндивідуальністю самого мистця, врахування йогосуб’єктивних імпульсів, проблема “сприйняття –несприйняття” новаторської творчості на різнихісторичних етапах тощо, але це це може статипредметом вже для подальших досліджень.

1. Кияновська Л. Син століття МиколаКолеса в україн ській культурі ХХ віку. Сімновел з життя артиста. – Львів, 2003. – 294 с.

2. Микола Колесса – композитор, диригент,педагог. Збірка статей / Впоряд. та ред.Я.Якуб’яка. – Львів, 1996. – 132 с.

Постановка проблемы . Использованиеинновационных технологий в обучении ивоспитании сопряжено с целенаправленнымотслеживанием хода и результатовобразовательного процесса, уровняпрофессионально-личностного развития будущихпедагогов на основе диагностических методик.Анализ последних достижений и

публикаций. Диагностика как педагогическийтермин связана с исследованием процессаформирования личности, ее обучения ивоспитания. В “Лингвистическом энциклопедическомсловаре” термин “диагностика” определяется как“способность к распознанию” [3, 160].По словам М.И.Шиловой, педагогическая

диагностика – это “деятельность, направленнаяна изучение и распознавание состояния объектов(и субъектов) воспитания в целях сотрудничествас ними и управления процессом воспитания” [6, 39].Моделирование процесса профессионально-

речевой подготовки педагога-нефилолога ивыявление результативности используемыхметодов и форм предполагают обязательноеизучение исходного уровня, мониторинг качестваподготовки и определение степени соответствиятребованиям, предъявляемым к современномуучителю.По мнению П.И.Образцова, модель в

наиболее общем виде представляет собойсистему элементов , воспроизводящуюопределенные стороны, связи, функции предметаисследования [4, 137].Подготовка педаго га требует четкой

организации на модель, с одной стороны,отвечающую потребностям школы, а с другойстороны, опережающую ее потребности, т.е. сучетом перспективы развития школы в связи сизменениями, происходящими в современномобществе (В.А.Сластенин, В.В.Краевский,Н.Ф.Талызина и др.) [5, 160].

Минодора Вахницька, старший викладачПридністровського державного університету

ім. Т. Г. Шевченкам. Тирасполь

ДИАГНОСТИКА УРОВНЯ РЕЧЕВОЙ ПОДГОТОВКИСТУДЕНТОВ-НЕФИЛОЛОГОВ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ

СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ ВУЗАВ статье рассматриваются современные подходы к обучению студентов-нефилологов

профессиональной речи.

ДИАГНОСТИКА УРОВНЯ РЕЧЕВОЙ ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ-НЕФИЛОЛОГОВ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ ВУЗА

© М. Вахницька, 2006




164Молодь і ринок №6 (21), 2006

Перед проведением констатирующего этапапедагогического эксперимента были поставленыследующие задачи:

- выяснить педагогические условия формированияпрофессионально-речевых умений и навыков;

- выработать критерии определения уровнясформированности профессионально-речевыхумений и навыков студентов-нефилологовпедагогических специальностей;

- определить уровни сформированностипрофессионально-речевых умений и навыковбудущих педагогов-нефилологов;

- разработать задания диагностико-констатирующего среза, выбрать методы иформы его вербализации.Динамика становления навыков и умений

профессионально-педагогической речи устудентов-нефилологов может быть выявлена спомощью известных в науке критериев, к числукоторых многие ученые относят соответствие(несоответствие теме, развернутость высказывания,количество микротем в тексте, композиционнаязавершенность) незавершенность речевогоцелого и др. (Антонова И.И., Инфантова Г.Г.,Китаев Н.Н., Коток Е.В., Ладыженская Т.А. и др.)Т.А. Ладыженская, исследуя проблему

речевого развития учащихся, отмечает, что“связная речь – сложное явление, к которомуможно подходить с разных сторон. Поэтомуособенно важно определить то главное, текомпоненты (категории анализа), на основаниикоторых можно более или менее объективносудить об уровне развития связной речи” [2, 31].Таким аспектом связного высказывания являетсялогико-смысловая характеристика речи. При ееанализе мы исходили из научной концепции обиерархии смысловых предикатов (Н.И.Жинкина)и уровней высказывания (И.А.Зимней), а такжео понятии текстового суждения М.Л. Доблаева и др.Сущность этой научной концепции выражается

в том , что предикативные связи пронизываютвесь текст и образуют иерархическую структуру.Порождение речевого произведения органическиобусловлено двумя действиями: действиемпорождения смыслового содержания и действиемвыражения этого содержания. Каждому из этихдействий соответствуют операции, “способы,какими осуществляется действие” (А.А. Леонтьев,И.А. Зимняя). К таким операциям относитсяактуализация накопленного словарного запаса,распределение признаков субъекта речи междупредложениями, выр ажение смысловогосодержания с помощью языковых форм и др.Цель статьи – выявление динамики

становления умений и навыков профессионально-

педагогической речи будущих специалистов всфере высшего образования.Изложение основ ного материала.

Согласно научной концепции в нашемисследовании выделено два блока критериев дляанализа связных высказываний обучаемых.

Первый блок – логико-содержательный,параметры которого способствуют выявлениюуровня реализации плана содержания речи.Второй блок – структурно-композиционный,критерии которого определяют умения оформлятьсодержание языковыми средствами – планвыражения речи.Для определения степени готовности будущих

педагогов-нефилологов к осуществлению учебно-профессионального общения нами использовалсяуровневый подход. При определении уровнейготовности мы основывались на содержании,критерии и таксономии целей Б. Блума и др.,которые выделили категории когнитивногоразвития, позволяющие отмечать цели “низшего”(знать, понимать, применять) и высшего (анализ,синтез, оценка) уровня.Учитывая вышеизложенное, нами определены

следующие уровни сформированности речевыхумений и навыков , необходимых впрофессионально-педагогическом общении.Высокий уровень характеризуется глубокими

теоретическими знаниями и речевыми умениямив области педагогического общения; высокимуровнем речевой культуры; умениями свободноориентироваться в ситуациях общения,определяющих будущую специальность,адекватно реализовывать свои коммуникативныенамерения; владением всеми жанрами учебно-научной речи, необходимыми для свободного играмотного общения в профессиональнойдеятельности; навыками орфографически,пунктуационно и стилистически грамотногооформления письменных текстов; стремлениемк постоянному самосовершенствованиюличностно значимых качеств; творческимподходом к осуществлению педагогическогообщения; развитыми умениями и навыкамисамоконтроля и самооценки.Достаточный уровень характеризуется

устойчивой познавательной и социальнойактивностью студентов; необходимым объемомтеоретических знаний, достаточным уровнемречевой культуры; умениями ориентироваться вситуациях общения; достаточным уровнемвладения профессионально значимыми устнымии письменными жанрами; способностьюадекватно применять языковые знания длярешения коммуникативных задач; умениями





165 Молодь і ринок №6 (21), 2006

планировать содерж ание собственноговысказывания и грамотно его оформлять.Допускаются некоторые ошибки в построении иоформлении высказывания, но это не мешаетреализации коммуникативного намерения.Средний уровень составляют студенты,

которые усвоили главные сведения в областиязыка, в механизмах речи, ориентируются вучебных речевых ситуациях, однако испытываютопределенные трудности в решениикоммуникативно-речевых задач; затрудняются ввосприятии и осмыслении чужого речевоговысказывания, относящегося к профессиональномуобщению; выполнение определенных речевыхдействий носит в основном репродуктивныйхарактер; испытывают некоторые затруднения воформлении собственных высказываний, какустных, так и письменных; считают, что ростуровня профессионального речевого мастерствавозможен и будет определяться стажем работы,временем, опытом.Низкий уровень выявляется у студентов,

имеющих отрывочные знания в области языка иречи, недостаточно сформированные речевыеумения и навыки; обнаруживающих значительныепробелы в планиров ании и оформлениисобственного высказывания; в восприятии ипонимании чужой речи; способных выполнитьречевые действия только репродуктивного плана,характеризующихся отсутствием интереса ктворческой деятельности и низкой речевойактивностью; не умеющих в необходимомобъеме и формах работать с учебно-научнойинформацией; не считающих важным и ценнымсовершенствование уровня речевой культуры.В ходе проведения констатирующего

эксперимента нами использовалисьразнообразные методы и приемы:

- индивидуальные и коллективные беседы состудентами;

- наблюдение за учебной и практическойдеятельностью на разных этапах подготовкиспециалистов;

- анкетирование;- тестирование;- анализ устных ответов и письменных работ

студентов;- анализ самостоятельной работы студентов;- самоанализ и самооценка;- контрольные срезы остаточного уровня

знаний;- методы математической статистики и др.Диагностика и мониторинг уровня

профессионально-речевой подготовки проводилисьсреди студентов педагогических нефилологических

специальностей Приднестровского и Кишиневскогоуниверситетов.К педагогическим нефилологическим

специальностям мы отнесли все теспециальности, содержащиеся в классификаторепо высшему профессиональному образованию, покоторым выпускаются специалисты сквалификацией “Педагог”, “Преподаватель”,“Учитель”, кроме филологических. К нимотносятся: специальность 012500 “География” сквалификацией “Преподаватель географии”,специальнос ть 011600 “Биология” сквалификацией “Преподаватель биологии”,специальность 013700 “Химия” с квалификацией“Учитель химии”, специальность 033300.00“Безопасность жиз недеятельности” сквалификацией “Учитель БЖД”, специальность030100 “Информатика” с квалификацией“Учитель информатики”, специальность 010100“Математика” с квалификацией “Преподавательматематики”, специальность 010400 “Физика” сквалифик ацией “Преподаватель физики”,специальность 033107 “Физическая культура испорт” с квалификацией “Педагог по физическойкультуре”, специальность 030700 “Музыкальноеобразование” с квалификацией “Учитель музыкии истории искусств”, специальность 020700“История” с квалификацией “Преподавательистории”, специал ьность “Педагогика ипсихология” с квалификацией “Педагог-психолог”, специал ьность “Педагогика иметодика начального образования” сквалификацией “Учитель начальных классов”,специальность “Педагогика и методикадошкольного образования” с квалификацией“Преподаватель дошкольного образования”.В ходе исследования нами были проанализированы

государственные образовательные стандарты иучебные планы педагогических нефилологическихспециальностей с целью выявления блока дисциплин,обучающих студентов языку, речи, речевомумастерству. При этом мы учитывали обучениеродному, официальному, иностранному языкам. Мыанализировали поколение стандартов, начиная с 2000г. и пришли к следующим выводам по интересующейнас проблеме.На всех педагогических нефилологических

специальностях читаются дисциплины: “Родной(русский, молдавский, украинский) язык икультура речи”, “Официальный язык (русский,украинский, молдавский)”, “Иностранный язык(английский, немецкий, французский, испанский)”.Объем часов, форма отчета и семестр на

разных специальностях варьирует. Так , курс“Русский язык и культура речи” (РЯКР) читается





166

в I, II, III семестрах, в объеме от 36 до 72аудиторных часов (лекционных и ЛПЗ).Выводы. Таким образом , Госстандарт и

учебные планы по педагогическимнефилологическим специальностям содержатдисциплины языковой и речевой подготовки,обучающие студентов общим вопросам науки оязыке, в меньшей степени имеющимпрофессионально-речевую направленность.Диагностика исходного уровня речевой

подготовки проводилась выборочно средистудентов I , I I , I II курсов названныхпедагогических специальностей. Контингентстудентов характеризуется примерно одинаковопо различным признакам:

- достаточно высокой социальной и учебнойактивностью (успев аемость в среднемсоставляет 76 – 100%, отсев студентов – до 4,5%);

- ответственным отношением к занятиям(посещаемость учебных занятий традиционноколеблется от 85% до 100% на разных курсах ифакультетах);

- в группах обучаются студенты, окончившиекак городские, так и сельские школы (~ 60/40% );

- соотношение по полу характеризуетсяповышенной феминизацией (~ 70% составляютдевушки).В экспериментальном исследовании приняло

участие 314 респондентов. Опрос проводилсяметодами анкетирования, тестирования и др.Анкета для студентов включала 15 вопросов иимела целью выявление мнения студентов поисследуемой проблеме. Диагностирующий тестсостоял из 20 заданий и преследовал определениеисходного уровня владения профессиональнойречью студентами-нефилологами. Результатыанкетирования свидетельствуют о том, чтобольшинство студентов (82,7%) в целом имеютпонятие о профессионально-речевой подготовке,однако всего лишь 12% из них дали наиболееполный правильный ответ: “целенаправленныйпроцесс, в ходе которого учитель овладеваетумениями пользоваться языком своего предмета,профессиональным языком в соответствии сучебной речевой ситуацией”. 43,4% опрошенныхдали неполные правильные ответы, включив впрофессионально-речевую подготовку тольконормативный аспект культуры речи.Анализ ответов на предложенные вопросы

показывает, что большинством анкетированныхпризнается необходимость и возможностьцеленаправленной профессионально-речевойподготовки будущих специалистов в областиобразования.С целью выявления внутренних связей между

реально существующей речевой ситуацией внашем регионе и реализацией целей и задачподготовки специалистов с высшимпедагогическим образованием был проведенопрос педагогов, преподавателей вуза, учителейшкол республики методом анкетирования. Вчисло респондентов вошло 40 педагогов с разнымобразовательным и квалификационным уровнем.Результаты анкетирования показали, что все

учителя, принимавшие участие в опросе,обеспокоены низким уровнем речевой культурысовременной молодежи и считают важным исвоевременным вопрос о целенаправленнойречевой подготовке педагога-нефилолога.Таким образом, мнение экспертов , как и

результаты других форм опроса, убедило нас внеобходимости специальной целенаправленнойпрофессионально-речевой подготовки студентов-нефилологов.Данные диагностики подтверждают

недостаточную гото вность студентов-нефилологов к осуществлению профессионально-педагогического р ечевого общения иактуализируют необходимость поискаэффективных путей формированияпедагогической речевой культуры у будущихспециалистов разных педагогических профилей.Перспективным является поиск эффективных

путей формирования педагогической речевойкультуры у будущих специалистов.

1. Зимняя И.А . Психология обучен иянеродному языку. – М. :Русский язык,1989. –219 с.

2. Ладыженская Т.А. Система работы поразвитию связной устной речи учащихся. – М.,“Педагогика”, 1974, – 256 с.

3. Лин гвистический энциклопедическийсловарь /Гл.ред. В.Н.Ярцева. – М., 1990. – 685 с.

4. Образцов П.И. Методы и методологияпсихолого-педагогического исследования . –СПб.:Питер,2004. – 286 с.

5. Сластенин В .А . , Подымова В .С.Педагогика: Инновационная деятельность. –М.,1997. – 224 с.

6. Шилова М.И. Учителю о воспитанностишкольников. – М .,1990. – 89 с.






“Чудова думка втрачає свою цінність, коли вонапогано висловлена”.

Ф. Вольтер




ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8-10 друкарських аркушівіз двома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у двох примірниках (обов’язково перший), надрукованих черезпівтора інтервали на одній сторінці стандартного аркуша паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:

- реферат статті на окремому аркуші паперу у двох примірниках українською таанглійською мовами;

- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3,47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони. 3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і

рецензія доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій непотрібно. 4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується. 5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті ( постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Головний редактор Мирон Вачевський

Комп’ютерний набір та верстка Іван ВасиликівТехнічний редактор Наталя Примаченко

Підписано до друку 18.10.2006 р.Формат 60 х 84 1/8. Папір XEROX. Гарнітура TimesNew Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”вул. БОРИСЛАВСЬКА, 8,

м. ДРОГОБИЧ,тел.: (03244) 2-90-60;

e-mail: [email protected]


mailto:[email protected]



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИmr.dspu.edu.ua/publications/2006/6...

Documents