НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

МАМИЧ МИРОСЛАВА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 811.161.2.081’42

ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ КОНТЕНТ ЖУРНАЛУ «ЖІНКА»

(СЕРЕДИНА ХХ — ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

Спеціальність 10.02.01 — українська мова

А В Т О Р Е ф Е РА Тдисертації до здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Київ — 2016

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кравець Лариса Вікторівна, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, професор кафедри стилістики української мови;

доктор філологічних наук, професор Маленко Олена Олегівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, завідувач кафедри українознавства і лінгводидактики;

доктор філологічних наук, професор Навальна Марина Іванівна, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. Сковороди, професор кафедри документознавства.

Захист відбудеться 31 січня 2017 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 Інституту української мови НАН України (вул. Грушевського, 4, м. Київ, 01001).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства імені О. Потебні та Інституту української мови НАН України (вул. Грушевського, 4, м. Київ, 01001).

Автореферат розіслано «_____» грудня 2016 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Л. В. Туровська

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасна лінгвістика розвивається в тісній взаємодії з такими галузями гуманітаристики, як журналістика, соціальні комунікації. Центром спільного зацікавлення є тексти (або медіатексти) як репрезентанти соціокультурних сфер життя мови, диференційованих за гендерними, освітніми, віковими, професійно-рольовими, етнічними, національними, релігійними та ін. ознаками. Одна з таких медійних текстових мікросистем — жіночі журнали. Поява таких видань та історична змінюваність в Україні зумовлена трьома хвилями феміністичних рухів (друга половина ХІХ ст. — перше десятиліття ХХ ст. і 20—30-ті рр. ХХ ст.; 60—70-ті рр. ХХ ст.; 90-ті рр. ХХ ст.), діяльністю жіночих товариств і функціонуванням їхніх інформаційних, агітаційно-пропагандистських, популяризаторських видань. Мова цих видань засвідчує зміни, характерні для різних періодів історії української літературної мови: кінець ХІХ — початок ХХ ст., 20—30-ті рр., середина ХХ ст., 60—80-ті та 90-ті рр. ХХ ст. — початок ХХІ ст.

Жіночі журнали кожного з означених періодів опосередковано відбивають суспільно-політичні й соціально-культурні орієнтири мовців, зокрема мовні стереотипи (фемінізм «першої хвилі» актуалізує образи «жінки-берегині», «жінки-трудівниці», «жінки-пролетарки»; фемінізм «другої хвилі» — «жінки як мужнього захисника Вітчизни», «жінки-учасниці міжнародної боротьби з дискримінацією», «вільної радянської жінки — найщасливішої жінки у світі», «жінки-передовички», «турботливої, люблячої і вірної жінки-матері»; фемінізм «третьої хвилі засоційований із виокремленням «жіночого письма», якому властива особлива увага до жіночого тіла, жіночої привабливості).

За тривалий період медійний проект «Жінка» (часопис заснований у 1920 р., з 1946 р. — «Радянська жінка», з листопада 1992 р. — «Жінка») трансформувався з власне жіночого часопису (20-ті рр. ХХ ст.) в універсальне, політематичне видання, зберігши орієнтацію насамперед на жіночу читацьку аудиторію. Це видання цілком виправдано розглядати в колі жіночих журналів — нового об’єкта журналістикознавства (О. М. Сушко, Ю. О. Голодникова, М. Ю. Гудова, О. Ю. Коломийцева, О. Ю. Пода, Н. М. Сидоренко, О. О. Сидоренко та ін.), гендерології (О. Ю. Пода, О. Федорова, А. О. Шатова, Є. Д. Назарова), дискурсології (Т. Г. Крижанівська, І. В. Ставровська), комунікативно орієнтованих досліджень (Н. О. Клименко, О. М. Лук’янова, А. Г. Шиліна), лінгвостилістики (Г. В. Демура).

Нині окреслилася перспектива дослідження медійних видань у контексті симбіозу методології лінгвостилістики, прикладної лінгвістики, жанрології — медіастилістики (Л. Р. Дускаєва, Т. Г. Добросклонська, Л. І. Шевченко, В. В. Дергач та ін.), або лінгвостилістики засобів масової інформації.

Сучасна медіастилістика в Україні — це напрямок, що розвивається на основі методології попередніх нормативно-стилістичних досліджень (А. П. Коваль, М. М. Пилинський, К. В. Ленець, С. Я. Єрмоленко, О. Д. Пономарів,

2

О. А. Сербенська, М. І. Яцимірська, Л. І. Мацько, Є. А. Карпіловська, О. А. Стишов, Л. В. Струганець, Б. М. Ажнюк, М. І. Навальна, Т. А. Коць та ін.), а також на засадах нових напрямків — комунікативно-стильового (О. В. Шаповал, Г. Б. Мінчак), комунікативно-прагматичного, жанрово-стильового (Ф. С. Бацевич, Т. Ю. Ковалевська, Г. О. Денискіна, О. І. Андрейченко, Л. І. Шевченко, І. Я. Завальнюк, С. П. Бибик, Д. В. Дергач, Д. Ю. Сизонов та ін.), історичного (О. Пискач, І. Герман, І. В. Самойлова), соціолінгвістичного (Н. П. Шумарова, В. В. Павловська).

Переформатування сучасних підходів до вивчення мови ЗМІ в контексті медіастилістики означає: 1) поглиблене вивчення внутрішньостильової норми мови мас-медіа, динаміки лінгвокультури інформування, інноваційних процесів на лексико-семантичному, словотвірному, синтаксично-текстовому рівнях; 2) наголошення на комунікативному спрямуванні мови ЗМІ у зв’язку зі змістом (вербальний та невербальний канали інформування), метою (комунікативна інтенція) та ситуаціями спілкування. Кожне інформаційне видання, порушуючи відповідні проблеми, теми, враховує рівень лінгвокультури в суспільстві; 3) удосконалення стилістично-типологічного аналізу медіатекстів в оновлених екстралінгвальних умовах.

У зв’язку з новими аспектами вивчення мови ЗМІ формується новий термінологічний апарат: вербальний контент, лінгвокультурологічний контент, медіадискурс, медіастиль, медіатекст, медіатопік, медіажанр, медіанорма, комунікативна інтенція, інтердискурсивність, інтерактивна стилістика (Л. Р. Дускаєва, Т. Г. Добросклонська, І. В. Рогозіна, Л. Г. Лисицька, Н. І. Клушина, Н. Ф. Непийвода, Л. І. Шевченко, М. Г. Яцимірська та ін.).

У контексті новітніх дослідницьких завдань українськомовний жіночий журнал «Жінка» постає як об’єкт медіастилістики та лінгвокультурології, як одне з вагомих джерел вивчення літературно-мовного процесу в його соціокультурних сферах, де вербалізовані певні ціннісні орієнтири соціуму.

Отже, актуальність пропонованого дослідження зумовлена потребами:1) вироблення теоретико-методологічних засад медіастилістики, пов’язаної

з новим напрямком вивчення мови ЗМІ, зокрема медіатекстів різних жанрово-стильових різновидів, співвідносних з інформаційною стратифікацією видання та його комунікативною мультиінтенційністю;

2) обґрунтування поняття лінгвокультурології в проекції на мову ЗМІ в контексті визначення: а) вербалізаторів ціннісно-аксіологічних орієнтирів української соціальної комунікації в різні історичні періоди; б) змістово-інформаційного (жанрово-стильового) наповнення мас-медіа;

3) окреслення лінгвокультурологічного змісту універсального українськомовного жіночого журналу в сучасному мас-медійному просторі;

4) вивчення процесів медійної трансформації стилів і жанрів української літературної мови середини ХХ — перших десятиліть ХХІ ст.;

3

5) комунікативно-прагматичного дослідження мови ЗМІ як «мови культури» і «культури в мові».

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційну працю виконано в контексті науково-дослідної теми відділу стилістики та культури мови «Сучасна лінгвостилістика в інтегративній науковій парадигмі» (державний реєстраційний номер теми 0113U001489).

Тему дисертації затверджено на засіданні наукової ради «Українська мова» Інституту української мови НАН України (протокол № 74 від 29 червня 2016 р.).

Мета дослідження — установити динаміку жанрів і стилів української літературної мови середини ХХ — перших десятиліть ХХІ ст. у структурі лінгвокультурологічного контенту журналу «Жінка».

Мета передбачає розв’язання таких завданнь:1) окреслити місце лінгвокультурології в дослідженні мас-медійного простору,

зокрема в універсальному журналі «Жінка»;2) визначити засади та актуальні напрямки вивчення мови ЗМІ в контексті

взаємодії лінгвокультурології та медіастилістики;3) обґрунтувати зміст поняття ‘лінгвокультурологічний контент’, змоделювати

його структуру у зв’язку з типологією інформації в універсальному журналі «Жінка»;

4) запропонувати дефініції понять ‘контент’, ‘субконтент’, ‘медіатекст’, ‘медіатопік’, ‘медіажанр’, ‘комунікативна інтенція контенту’, ‘комунікативна інтенція медіажанру’, ‘лінгвокультурологічний індикатор цінності’;

5) репрезентувати дослідження системи медіажанрів публіцистичного, офіційно-ділового, адресно-довідкового, рекламного та естетичного субконтентів журналу «Жінка» за стильовими (лексико-семантичними, фразеологічними, текстовими), ціннісно-аксіологічними параметрами та ознаками комунікативної інтенції;

6) простежити процеси кореляції між субконтентами, різновидами субконтентів та жанрово-стильовими різновидами медіатекстів журналу «Жінка»;

7) виявити часові зміни у вербальному контенті журналу «Жінка».Об’єкт дослідження — структура лінгвокультурологічного контенту

універсального журналу «Жінка».Предмет дослідження — культурно-інформаційний та ціннісно-аксіологічний

зміст універсального журналу «Жінка».Джерельна база дослідження — тексти видання «Жінка» середини ХХ —

початку ХХІ ст. (близько 2,5 тис. сторінок). У цитованих матеріалах використано умовні скорочення: РЖ («Радянська жінка», щодо видань 50-х — початку 90-х рр. ХХ ст.), Ж («Жінка», щодо видань після листопада 1992 р.).

Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечує використання таких методів дослідження: а) загальнонаукових: зіставного (встановлення диференційних ознак медіажанрів, субконтентів), моделювання (парадигматизація

4

субконтентів, параметризація лінгвістичного аналізу медіажанрів), описового (інтерпретація вербальних і невербальних особливостей досліджуваного контенту); б) спеціальних лінгвістичних: лінгвостилістичного (для визначення функцій лексико-фразеологічних та синтаксичних одиниць в аналізованому матеріалі), лінгвокультурологічного (для виявлення вербальних індикаторів цінностей спільноти відповідно до її потреб), елементи дискурсивного (для окреслення внутрішньої взаємодії медіатекстів у контенті журналу) та контекстуально-інтерпретаційного (установлення комунікативних інтенцій для кожного з субконтентів) аналізу. Застосований метод лінгвокультурної інтерпретації уможливив моделювання основних жанрово-стильових форм медійного контексту, виявлення мовних знаків соціокультурної інформації та їхніх просторово-часових параметрів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в українському мовознавстві запропоновано концепцію лінгвокультурологічного аналізу мови універсального жіночого журналу; обґрунтовано диференційні ознаки мас-медійного контенту, медіатексту, медіажанру; установлено ієрархію та лексико-фразеологічні, текстові, функціонально-стильові, інтенційні ознаки медіажанрів публіцистичного, офіційно-ділового, адресно-довідкового, рекламного та естетичного субконтентів журналу «Жінка» середини ХХ ст. — перших десятиліть ХХІ ст.; умотивовано взаємодію між жанрово-стильовою диференціацією медіатекстів та їхніми медіатопіками, кореляцію медіажанрів субконтентів у виданні «Жінка».

Теоретичне значення дисертації полягає в обґрунтуванні феномена «сучасний універсальний українськомовний жіночий журнал як об’єкт лінгвокультурології». Визначено засади формування медіастилістики політематичного та мультиінтенційного контенту мас-медіа. Поглиблено теорію публіцистичного стилю (мови ЗМІ) у зв’язку з дефінуванням і практичним застосуванням понять ‘контент’, ‘субконтент’, ‘медіажанр’, ‘медіатекст’, ‘медіатопік’, ‘лінгвокультурологічний індикатор цінності’, ‘комунікативна інтенція’. Системне опрацювання журнальних медіажанрів українськомовних видань сприятиме розширенню лінгвостилістичних і лінгвокультурологічних студій в аспекті медіастилістики, комунікативної прагматики.

Практичне значення одержаних результатів пов’язане з тим, що вони можуть бути використані в дослідженнях мови інших спеціалізованих та універсальних ЗМІ в контексті лінгво- та медіастилістики, функціональної стилістики, стилістики тексту, дискурсології, сугестивної лінгвістики, жанрології, лінгвокультурології, історії української літературної мови, журналістикознавства, теорії соціальних комунікацій, а також у лінгводидактиці — для написання підручників, посібників із медіа-, лінгвостилістики, лексикології, історії мови.

Особистий внесок здобувача. Викладені в роботі ідеї та висновки щодо методології дослідження універсального друкованого видання (журналу) в аспекті медіастилістики, ключові поняття дисертаційної праці є результатом самостійних розробок та узагальнень. Усі публікації написані без участі співавторів.

5

Основні положення дисертації викладено в доповідях на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях і семінарах (ІІ Міжнародному науково-практичному семінарі «Україністика: вчора, сьогодні, завтра» (2013 р., м. Познань, Польща); Міжнародній науковій конференції «Ролята на ономастика та при изследването на историята и съврименното състояние на българския и другите славянски и балкански езице» (2014 р., м. Велико Тирново, Болгарія); III Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Філологія XXI століття: теорія, практика, перспективи» (2014 р., м. Одеса); ХІV Міжнародному семінарі «Тарас Шевченко та його петербурзьке оточення» (2014 г., м. Санкт-Петербург, Росія); ХV Міжнародній конференції з актуальних проблем семантичних досліджень «Сучасні напрями в дослідженні мовних одиниць (на матеріалі української та російської мов) (2014 р., м. Харків); Міжнародній науковій конференції «Ідіолект Михайла Коцюбинського в контексті сучасних лінгвістичних парадигм» (2015 р., м. Ніжин); VІ Міжнародній науковій конференції «Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі» (2015 р., м. Кам’янець-Подільський)), а також на всеукраїнських наукових («Шевченкове слово в українському мовному просторі» (2014 р., м. Ніжин); «Українська мовна особистість» (2014 р., м. Київ); «Мова Т. Г. Шевченка в контексті наукової парадигми ХХІ ст.» (2014 р., м. Київ)) та науково-практичній («Актуальні проблеми культури української мови і мовлення», 2014 та 2015 рр., м. Острог) конференціях, на всеукраїнському круглому столі («Українська мова (за професійним спрямуванням) у виші: формування мовних і комунікативних умінь студента» (2015 р., м. Одеса)).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено в науковій монографії «Вербальний контент журналу «Жінка» в аспекті лінгвокультурології та медіастилістики» (Одеса, 2015; 30,69 друк. арк.) та в 30 статтях, з яких 22 опубліковано у фахових виданнях України, 7 — у закордонних виданнях (колективній монографії, періодичних, зокрема електронному, виданнях і збірниках матеріалів міжнародних конференцій, семінарів) та 1 — в електронному виданні (інтернет-конференція).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури (289 позицій). Повний обсяг дисертації — 399 с., основного тексту — 368 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, методи дослідження, наукову новизну, об’єкт і предмет, з’ясовано теоретичне і практичне значення роботи, схарактеризовано джерела дослідження, подано інформацію про апробацію, обсяг і структуру роботи.

У першому розділі дисертації «Контент жіночого журналу: взаємодія лінгво- та медіастилістики» відзначено, що мова ЗМІ — це засіб формування соціально-

6

культурно-інформаційного простору. Наголошено на диференціації офіційної, подієвої, ділової, довідкової, рекламної, естетичної, науково-просвітницької, власне публіцистичної інформації в ЗМІ (В. Й. Здоровега 1). Сучасні вислови «мова культури» і «культура в мові» пов’язані з ширшим поняттям «лінгвокультура», що охоплює вербалізацію як мовної політики, так і соціально-економічного, духовно-культурного життя спільноти в кожний із періодів літературно-мовного процесу.

Лінгвокультурологічний підхід до аналізу мови ЗМІ ґрунтується на кількох постулатах.

По-перше. Загальновизнано, що ЗМІ антропоцентричні й ціннісно структуровані за соціальними, культурними, територіальними тощо чинниками (Н. Д. Арутюнова, В. В. Жайворонок, Л. А. Лисиченко, В. І. Карасик, М. Ф. Алефіренко, М. С. Бургін, В. І. Кузнєцов, О. О. Маленко та ін.). Контент друкованого газетно-журнального джерела — його інформаційна структура (рубрикація, система заголовків), наповнення змісту етномаркованими словами, словосполученнями, фразеологізмами, перифразами, публіцистичними кліше, прецедентними іменами, мовно-естетичними знаками культури, словами-носіями історичного досвіду народу — становить об’єкт лінгвокультурології.

Медійна інформація корелює з ціннісно-аксіологічними орієнтирами соціуму. Гіпотетично певне медійне джерело має свій реєстр лінгвокультурологічних індикаторів цінностей (далі — ЛІЦ) — мовних знаків як репрезентантів умотивованих суспільно-політичних, соціально-економічних, інформаційно-пізнавальних, офіційно-ділових, довідкових, рекламних, естетичних, дозвільно-розважальних запитів соціуму.

Реєстр лінгвокультурем, чи знаків лінгвокультури, у фольклорі, мові художньої літератури та в мові публіцистики, науки, релігії різний, оскільки в кожній із названих сфер культури продукуються тексти, у яких діють характерні механізми мовомислення.

По-друге. Інформація у будь-якому з медійних джерел диференційована за потребами споживачів Це спричинює насамперед функціонально-стильову дифузність лексики ЗМІ 2. У зв’язку з цим предметом медіастилістики є як динаміка словника медій, так і структурування й форми доведення цієї інформації, способи її перетворення в багаторівневий зміст, або контент 3, під яким розуміємо структурований за рубриками, тематичними блоками, жанрово-стильовими

1 Здоровега В. Й. Теорія й методика журналістської творчості / Здоровега В. Й. — Львів : ПАІС, 2004. — С. 19—23.

2 Навальна М. І. Динаміка лексикону української періодики початку ХХІ ст. / М. І. Навальна. — К. : Видав. дім Дмитра Бураго, 2011. — С. 9, 266.

3 Пор.: «загальний обсяг інформації Інтернету або окремого інформаційного ресурсу, реалізований як сукупність текстів; сукупність вмісту певного (друкованого чи електронного) часопису» (Журналістика : словник-довідник / автор-укладач І. Л. Михайлин. — К. : Академвидав, 2013. — С. 450).

7

різновидами медіатекстів зміст медіа. Ці складники разом із ЛІЦ формують лінгвокультурологічний контент, тобто змістово-інформаційний та ціннісно-аксіологічний феномен політематичного ЗМІ. Він фіксує часопросторові зміни в мові, стилістиці жанрових різновидів («так писалося», «так писали»), соціокультурні стереотипи, взагалі — динаміку мови, насамперед її лексики та фразеології, що віддзеркалюють смаки, погляди соціуму.

Поняття лінгвокультурологічного контенту медіаресурсу, відображаючи національну лінгвокультуру інформування, сприяє введенню лінгвістики в культуру творення медіатексту, поширення і сприймання інформації.

У дисертації обґрунтовано кореляцію різновидів медійної інформації та публіцистичного, офіційно-ділового, адресно-довідкового, рекламного, естетичного субконтентів лінгвокультурологічного контенту. Відзначено, що медіатекст (далі — МТ) — це форма зв’язної та цілісної вербальної і невербальної діяльності у професійному медійному середовищі, здійснюваної з інформаційною, освітньо-виховною, ідеологічною, рекламною та розважальною метою.

МТ розрізняються за жанрово-стильовими функціями та комунікативною інтенцією (довербальний, осмислений намір мовця, який зумовлює комунікативні стратегії, внутрішню програму мовлення та способи її здійснення (О. О. Селіванова, Ф. С. Бацевич, С. Т. Шабат-Савка). У контексті комунікативної прагматики Л. Р. Дускаєва розглядає як одне із центральних завдань вивчення МТ — дослідження його як мультиінтенційної системи 1. У науковій доробці наголошено, що категорія комунікативної інтенції МТ реалізується в таких комунікативно-прагматичних ознаках, як ‘адресність’, ‘інтерактивність’, ‘діалогізм’.

У роботі схарактеризовано медіажанр (далі — МЖ) як модель МТ із певною структурою, тематичним (змiстовим), комунiкативно-прагматичним i стилiстичним наповненням, якi зумовленi його iнтенцiєю (мультиiнтенцiйнiстю). Ієрархiя МЖ журналу «Жiнка» аналогiчна iєрархiї жанрiв сучасного мовно-iнформацiйного iнтерактивного середовища.

Методика диференціації й опису МЖ передбачала: 1) визначення стильової функції МТ, його комунікативної інтенції, лексико-фразеологічного складу і синтаксичних особливостей, типологічних медіатопіків, композиційних ознак та провідних ЛІЦ; 2) максимальне урахування й фіксацію історичної динаміки усіх складників МЖ.

Чинність такої методики аналізу репрезентує, наприклад, аналіз МЖ «роздум» у публіцистичному субконтенті. Журналістикознавці по-різному кваліфікують МТ з аналітичними жанрово-стильовими ознаками, тобто ословленням мiркування з приводу певної подiї чи суспiльного явища (репортаж-роздум у В. Буряка,

1 Дускаева Л. Р. Интенциональность медиатекста как детерминант речевого поведения в медиасфере / Л. Р. Дускаева // Медиалингвистика как полиинтенциональная система : сборник статей. — СПб. : С.-Петерб. гос. ун-т, 2012. — С. 10—16.

8

аналітична стаття у В. Д. Деркача, проблемна стаття у І. Л. Михайлина). Підставою для виокремлення МЖ «роздум«стали пiдзаголовки, а також характерні зачини МТ.

Серед основних жанрових ознак аналiзованих МТ вiдзначено:1) лексико-фразеологiчнi засоби зв’язку мiкротем статтi-роздуму. Наприклад,

взаємозамiннi номiнацiї жiнки (українськi жiнки, жiноча братiя), торговельних вiдносин («комерцiя», спекуляцiя), нерідко аксіологічно марковані назви локацiй подiй (базар, ложа «ярмарку», розцяцькований кiоск, «сорочинський» ярмарок; Умань; мiсто з 100-тисячним населенням);

2) поєднання в мiкроконтекстах: вставних слiв i присудкiв, зворотiв iз семантикою мiркування, роздуму, оцiнки (На жаль, бiльшiсть не знайшла лiпшого виходу, як зайнятися торгiвлею, тобто перепродажею [тут і далі в цитатах зберігаємо написання і словоформи відповідно до оригіналів. — М. М.] скуплених в iнших регiонах товарiв. Чому «на жаль»? Бо чимало новiтнiх перекупщикiв дуже швидко зазнали гендлярського краху через бiднiсть землякiв (Ж, 94, 7)), причиново-наслiдкових складнопiдрядних речень (Якщо спецiалiст поганий, вiн не любить i не поважає професiю, i, отже, йому треба її помiняти. Чим ранiше це буде зроблено, тим краще для людей i для нього самого (РЖ, 85, 8));

3) лексико-фразеологiчнi засоби оцiнювання ситуацiї i явища: епiтети (Приземлюючи її на кожнiм кроцi привидом нової жiночої «професiї» — вимушеної, небажаної, — перекресленого сiрою буденнiстю життя ще одного свiтлого чийогось сподiвання (Ж, 96, 8)); абстрактнi номiнацiї, фраземи на позначення соцiальних, морально-етичних явищ, почуттiв, переживань (Прикро. Прикро й соромно виробляти те, з чого зроблять погану рiч, витрачати на нього сили i час, одержувати за таку роботу зарплату (РЖ, 85, 8)); лексика з негативним чи з позитивним аксiологiчним наповненням;

4) синтаксичнi прийоми пiдсилення експресивностi: повтор однотипних за структурою речень (Цiнується воно [ремесло. — М. М.] й тепер. Хто хоче шити одяг у майстра середньої руки? Хто хоче читати книгу, написану сiро i нецiкаво? Хто хоче довiрити своє життя посередньому лiкарю? (РЖ, 75, 8)); парцеляцiя синтаксичної одиницi з метою актуалiзацiї кожного компонента (Жiнки, жiнки, жiнки… З пирiжками й книжками. Вiдеотехнiкою й бiлизною. Пiд палючим сонцем i холодним дощем. З дипломами i без них. У натовпi електрички й просто неба. Надриваючись з валiзами й ще раз «вiдпрацьовуючи» зарплату, видану на рiдному пiдприємствi взуттям, люстрами, пральним порошком, цигарками й замками-блискавками (Ж, 96, 8)); нанизування синтаксичних структур, семантично зв’язаних із першою як основним аргументом (Розумiла: це все всерйоз. Це не практика, де за все, що ти зробив, вiдповiдає наставник. Тут нiчиєї широкої спини не буде, не буде потурання i скидок. Все. Навчання закiнчилось. Тепер — працюй (РЖ, 85, 8));

5) аргументи — цитати, покликання на думки авторитетiв, офiцiйних осiб, кiлькiснi показники: Немає Гоголя на нашi «сорочинськi» ярмарки, що вирують

9

чи не на кожнiй вулицi й перехрестi (Ж, 96, 8); Кажуть, бiда навчить — i млинцi пекти, i горшки лiпити (Ж, 01, 7); Серед зареєстрованих на працi їх переважна бiльшiсть — понад 75 вiдсоткiв (Ж, 99, 7);

6) диференцiацiю аргументiв за порядком: Не осоромити батькове прiзвище перед людьми — це було перше завдання, яке стояло передi мною. А друге — вiдчути свою силу, якщо я її маю, здобути впевненiсть, мiцно стати на ноги (Ж, 85, 8).

Серед стилiстичних засобiв МЖ «роздум» — маркери публiцистичного субконтенту: 1) суспiльно-полiтична, соцiально-економiчна, дiлова лексика: Через рiк менi присвоїли звання ударника комунiстичної працi, якщо спочатку я хвилювалася, чи гiдно утверджусь у званнi ткалi, то тепер на порядку денному стояла iнша проблема: не здати позицiй (РЖ, 85, 8); 2) використання метафоричних засобiв, порiвнянь, сталих виразiв з метою емоцiйного впливу, посилення експресивностi в оцiнцi соцiальних явищ: Найбiльша, злоякiсна формальнiсть — це формальнiсть у роботi з молоддю (РЖ, 88, 8); 3) актуалiзацiя прийому асоцiативно-образного зiставлення на основi засобiв iз вiдомих творiв художньої лiтератури: Поки що сотнi подiбних «Роксолан» [однойменне пiдприємство в Уманi. — М. М.] потрапляють у «полон», стаючи «бранками» iноземних орендаторiв та iнвесторiв. А «козак» в особi власної держави, — той, що мав би визволити їх з нього, схоже, не дуже цим i стурбований, забувши, що за всi найщирiшi «заморськi дари» треба платити (Ж, 96, 7); 4) посилення синтаксичних засобiв емоцiйно-експресивного впливу на читача: Навiть тi, хто охоче й успiшно втягувався у неї — вони що, мрiяли торгувати з дитинства? Скiльки нездiйсненних покликань сховано пiд чорне сукно життя! Скiльки мрiй, сподiвань! (Ж, 99, 8); 5) розмiщення в кiнцi статтi-роздуму узагальнювального аргументу, нерiдко з сугестивним компонентом: Тож працюймо, якщо хочемо жити краще (Ж, 98, 8).

Крім жанрових стереотипних ознак, лінгвокультурологічний контент жiночого журналу відбиває й гендернi стереотипи — у назвах рубрик, у ключових медiатопiках, у концептуальному й цiннiсно-аксіологічному наповненні публiцистичних образів жiнок у рiзний час. Публiцистичні образи аналізуються за усталеними моделями лінгвостилістичної характеристики мовно-художніх образiв (лексична, фразеологiчна сполучуванiсть ключового слова, його лексико-тематичний, лексико-семантичний, асоцiативно-образний ряд тощо.).

У роботі на підставі проведених узагальнень щодо методології опрацювання МТ наголошено, що лiнгвокультурологiчний контент українськомовного жiночого журналу — об’єкт медiастилiстики, яка спирається на функцiонально-стильовi пiдходи до аналiзу мови ЗМІ.

У другому розділі дисертації «Публіцистичний субконтент українського жіночого журналу» обґрунтовано диференційні ознаки цього змістового складника видання «Жінка». Власне публіцистична й науково-популяризаторська

10

інформація втілена у трьох різновидах субконтенту — власне публiцистичному (МЖ — «розповiдь», «роздум», «нотатки»; аналiтичне, проблемне, портретне «iнтерв’ю», «обкладинка», «слово редактора», «iнтерв’ю з вiдомими у сферi культури i мистецтва особами»), художньо-публiцистичному (МЖ — проблемний i портретний «нарис», «життєва iсторiя») та науково-публіцистичному (МЖ — «науково-популярна стаття»). Основні комунікативні інтенції досліджуваних МЖ — ‘репрезентативність’, ‘вплив’, ‘оцінність’, ‘аналітизм’, ‘суспільна оцінка’, ‘офіційність’, ‘діловитість’, ‘документальність’, ‘позитивне налаштування на соціотип особистості’, ‘іміджевість’, ‘обговорення’. Публіцистичний субконтент — важливий провідник популярної форми наукової інформації, адаптованої для сприймання широким колом читачів. Його вирізняє комунікативна інтенція просвітництва.

Вихідним для моделювання публiцистичного субконтенту стало підпорядкування мовного матеріалу стилістичній категорії ‘публiцистичнiсть’, яку пов’язують із викладом актуальних медіатопіків сучасностi громадсько-полiтичного, суспiльно-культурного, виробничого, навчально-виховного спрямування, з актуалізацією суспiльно-полiтичних, соцiально-економiчних, морально-етичних, творчих проблем, із вираженням оцiнки предмета iнформування через виявлення емоцiйно-експресивного ставлення до фактiв та представників соціуму. Основою медіатопіків проаналізованих МТ публіцистичного субконтенту є відповідна лексика: суспiльно-полiтична, соціально-економічна, філософська, професійно-виробнича, технічна, офіційно-ділова, культурно-мистецька, науково-технічна, напр.: Як розбудувати державнiсть, а вiдтак змiцнити демократiю;…творити економiчно мiцну державу (Ж, 06, 8); Пiд час обмiнних процесiв у живому організмі вiдбуваються звичайнi хiмiчнi реакцiї, але особливiстю їх є закономiрнiсть, органiзованiсть, упорядкованiсть (РЖ, 55, 8) тощо.

У межах публіцистичного субконтенту виявлено ЛІЦ із соціальним, політичним, моральним, релігійним (МТ власне публіцистичного різновиду субконтенту), а також естетичним (МТ художньо-публіцистичного різновиду субконтенту) і пізнавальним (МТ науково-публіцистичного різновиду субконтенту) змістом: Безцiнна якiсть — доброта (Ж, 92, 7); Треба небагато — здоровий глузд i фаховiсть (Ж, 96, 10); Яка ж держава без мiцних родин? (Ж, 98, 7); Кому дано, з того спитано буде (Ж, 10, 11) тощо.

Основні з названих знаків зафіксовано у: 1) МЖ «обкладинка»; 2) назвах рубрик; 3) у лідах: проблемні ліди від кінця 40-х і до 70-х рр. ХХ ст. розміщувалися на перших сторінках медіа, приєднувалися до рубрик із лінгвокультурологічними індикаторами соціально-політичних цінностей за принципом контрасту «своє — чуже», «ми — вони», «у нас — у них» (У свiтi капiталу — у свiтi безправ’я (РЖ, 73, 2); Гранi нашого способу життя (РЖ, 73, 6)). У сучасних виданнях цитатні ліди актуалізують насамперед лінгвокультурологічні індикатори

11

родинно-побутових, вітальних, гендерних цінностей. Інформаційно-стилістичні та емоційно-стилістичні функції ЛІЦ, виявлені в декларативних структурних одиницях публіцистичного субконтенту, розширюють прецедентні назви: власні імена представників зарубіжної, української мистецької та художньої культури. Показово, що з ними редколегія видання пов’язує прецедентні мінітексти — цитати з їхніх творів, розміщені у МЖ «обкладинка». Вони пiдсилюють ефект емпатiї, є провідниками певних ЛІЦ: вiтальних, соціокультурних (Стояла я i слухала весну. Вона менi багато говорила… (Леся Українка) (Ж, 93, 4)).

Як прецедентний феномен кваліфіковано гасло офiцiйного дискурсу влади «Пролетарi усiх країн, єднайтеся!», що на перших сторінках журналу виконувало функцію маркера суспiльно-полiтичних цiнностей. Історичні зміни знiвелювали цей соцiальний акцент й актуалiзували iнший, україно- й гендерноцентричний — «І буде син, i буде мати» (Тарас Шевченко), що корелює з одним із основних ЛІЦ журналу «Жінка» — матір, материнство.

Україноцентричний журнал «Жінка» впродовж аналізованого періоду використовує закріплені в мові архетипні моделі гендерних стереотипів на зразок: жінка-матір, жінка-трудівниця, жінка-вчитель, жінка-лікар. Вони відбивають стале в мовному образі жінки (прикметникові, прикладкові означення, судження за моделлю «жінка — це N», вторинні номінації, розмовно-побутова фразеологія та офіційно-ділові кліше): Жiнка — це сiмейна злагода, тепло, якого вистачає на всiх членiв родини. Вона i домашнiй лiкар (Ж, 92, 5).

За період від середини ХХ ст. і до наших днів виявлено показові для публіцистичного субконтенту зміни МЖ. Так, у 40—80-х рр. ХХ ст. актуальним був МЖ «нотатки»; із середини 70-х рр. до усталених у субконтенті журналу інформаційних і ділових інтерв’ю додається МЖ «інтерв’ю з відомою у сфері культури та мистецтва особою»; у 90-ті рр. актуалізується МЖ «слово редактора». Якщо в 40—50-ті рр. переважали листи-повідомлення, то з 80-х рр. друкують і листи-знайомства у відповідних рубриках, із 90-х рр. МЖ «кореспонденція» використовують для саморекламування, сугестивного впливу на майбутніх передплатників (МТ репрезентативних листів). Відзначено, що МЖ «науково-популярна стаття» в 40—60-ті рр. ХХ ст., крім інформаційно-пізнавальної, була властива ідеологічна комунікативна інтенція, характерні канони офіційного дискурсу (публікації під рубрикою «Бесіди на атеїстичні теми»).

Третій розділ дисертації — «Офіційно-діловий субконтент українського жіночого журналу» — репрезентує три його різновиди — офіційний, діловий, подієвий. Інформація відповідних МТ не становить основи соціальних, духовних і біологічних потреб людини, але належить до її пізнавальних потреб. При цьому «другорядність» офіційно-ділового субконтенту саме в журналі для жінок не применшує його ЛІЦ. Вони специфічні, узгоджені з вербалізованими соціальними (соціальний стан, статус, працьовитість, професія, родина, терплячість, рівність статей тощо), політичними (свобода слова, громадянська свобода, законність, мир

12

тощо), моральними (добро, благо, любов, дружба, обов’язок, честь, порядність тощо) цінностями.

Поняття ‘офіційно-діловий різновид контенту’ в журналі «Жінка» не збігається з поняттям ‘офіційно-діловий стиль’. Офіційно-діловий субконтент охоплює інформацію про події суспільного, політичного, економічного, ділового життя різних рівнів. Провідне комунікативне інтенційне наповнення аналізованих різновидів (‘репрезентативність’, ‘ідеологічно-пропагувальний вплив’, ‘документальність’, ‘діловитість’, ‘оцінність’, ‘позитивне налаштування на соціотип особистості’) пов’язане з їхніми мовно-стилістичними особливостями. Специфіку лінгвокультури інформування в цьому сегменті медіа відображають три текстових типи:

1) відтворені офіційно-ділові документи (звернення, звіти, постанови, Конституція СРСР 1977 року та деякі ін.). Вони сконцентровані в офіційному різновиді субконтенту;

2) трансформовані для ЗМІ МТ офіційно-ділового стилю. Уривок iз документа зi збереженою в оригiналi структурою, рубрикацiєю може мати публiцистичну назву, що акцентує увагу на важливостi офiцiйної iнформацiї (наприклад, «Знову про пiльги захисникам Вiтчизни» (Ж, 05, 2));

3) публіцистичні МЖ із характерним лексичним, фразеологічним наповненням, що відображають ціннісно-аксіологічні орієнтири передаваної інформації.

МТ офіційного різновиду субконтенту (перший та другий текстові типи) в середині минулого століття утверджували в мовній свідомості спільноти позитивні образи влади, народу та його представників, зокрема жінок. Такі МТ від середини ХХ ст. і до 90-х рр. відбивали в лексико-фразеологічному наповненні інформації контрастивні опозиції офіційних оцінок «добро — зло», «правда — кривда». Основні ЛІЦ скеровані на соціалізацію, політизацію конкретних МТ, особливо в 40—80-ті рр. ХХ ст. (мир, дружба, братерство, війна, перемога соціалізму, партія/Комуністична партія, радянський народ, діти, жінка як всесвітня матір-борець, трудівниця, славна/героїчна дочка Батьківщини, вихователь, особистість).

Зафіксовано, що подієвий різновид субконтенту через систему МЖ («хроніка», «звіт», «репортаж», «замітка», «стаття», «інформаційне інтерв’ю») створює медійний образ офіційної події — словесний, словесно-візуальний, візуально-словесний, візуальний. Відповідні МТ репрезентують не лише інформацію, а є носіями ідеологічних і соціокультурних стереотипів. Як ключові ЛІЦ цього різновиду субконтенту визначено стереотипні словесні знаки офіційного дискурсу: жінка-трудівниця, захисниця, воїн, борець за мир, солідарність, будівниця комунізму, рівна з чоловіком, професіонал, подруга.

Встановлено, що діловий різновид субконтенту репрезентують МЖ «хроніка», «стаття», «інтерв’ю», «листівка», «телеграма», «протокол». Три останні підсилюють прагматику ідеологізації мовної свідомості спільноти в період 40—80-х рр., почасти модифікації МЖ «листівка» використовують й у сучасних виданнях.

13

Важливий медійний складник ділового різновиду субконтенту — фотохроніки. Функцію носія основної інформації у такому разі виконують підписи до фото як МЖ замітки-констатації. Синтаксична форма iнформацiї — номiнативнi речення: Група учасникiв республiканської наради працiвникiв сiльського господарства Львiвської областi (РЖ, 55, 3); Презентацiя цiнного досвiду Цюрупинської гiмназiї на засiданнi вченої ради Нацiональної академiї педагогiчних наук (Ж, 08, 3).

Із діловим різновидом субконтенту пов’язана актуалізація динаміки професійно-виробничого словника української літературної мови; зафіксовано назви виробничих процесів; частин і механізмів; номiнацiй професiй, спецiальностей, посад, зокрема жінок-робітниць, об’єктiв виробництва.

Дослідження МЖ офіційно-ділового субконтенту засвідчило їхню динаміку впродовж аналізованого періоду. Так, МЖ «звіт» утратив актуальність у 80-х рр. і трансформувався в МЖ ділової інформації, а МЖ передової статті-привітання модифікувався в МЖ «слово редактора» (90-ті рр.). Значних змін зазнав МЖ «інтерв’ю». Якщо в 70-х рр. лише спорадично з’являються авторські інтерв’ю-факти, де журналіст виявляє комунікативну інтенцію вести розмову на певну суспільно-політичну тему, то наприкінці 80-х рр., коли змінювалися погляди, формувалися нові оцінки, кількість офіційно-ділових масштабних інтерв’ю-фактів стала ще меншою, більший акцент у жанрово-стильовому наповненні субконтенту зроблено на публіцистичний текстоформат подання інформації. Виявлено тенденцію зростання ваги портретних (МЖ «портретне інтерв’ю з відомою особою») і ділових інтерв’ю (МЖ «інтерв’ю»). У зв’язку з цим у 90-ті рр. — на початку 2000-х рр. ділові інтерв’ю-факти здебільшого трансформувалися в інтерв’ю-думку, портретне інтерв’ю, МТ яких поєднують відповіді на ділові, організаційні питання та питання особистісного спрямування. Отже, зміни в медіатопіках і текстових форматах їх презентації впливали на міжконтентну взаємодію, на перехід МЖ офіційно-ділового субконтенту в публіцистичний.

У четвертому розділі дисертації — «Адресно-довідковий та рекламний субконтенти українського жіночого журналу» — проаналізовано два складники лінгвокультурологічного контенту «Жінка». Дослідження засвідчило, що адресно-довідковий і рекламний субконтенти об’єднані такими комунікативними інтенціями, як ‘адресність’, ‘офіційність’, ‘діловитість’, ‘самоактуалізація’, ‘інтердискурсивність’, ‘репрезентативність’, ‘інтерактивність’, ‘гедоністичність’, а також маніпулятивною, сугестивною, розважальною, директивно-інструктивною інтенціями. Визначальні для рекламного субконтенту й комунікативні інтенції ‘емоційність’, ‘оцінність’.

Встановлено систему МЖ адресно-довідкового субконтенту: 1) адресний різновид субконтенту (МЖ презентація формату видання, кросворд, гра в шахи, конкурс, анкета, тест, вікторина, астрологічний прогноз, сонник), 2) довідковий різновид субконтенту (МЖ календар, таблиця, схема та інструкція, кулінарний

14

рецепт, побутова порада, народні прикмети; книжковий, театральний та кіноанонс, огляд, рецензія), 3) науково-популярний довідковий різновид субконтенту (МЖ юридична консультація, порада спеціаліста).

Словник проаналізованих МТ репрезентує книжну (наукову, ділову, спеціалізовану) і побутову лексику та фразеологію журналу «Жінка».

Найпоказовіший у цьому плані МЖ «кросворд», який об’єднує лексико-семантичні групи 2104 номінацій: 1) ‘свiт довкола людини’; 2) ‘людина побутова’; 3) ‘людина як творча сила’; 4) ‘людина соцiальна’; 5) ’людина бiологiчна’; 6) ‘людина, що досягла визнання’; 7) ’людина як iндивiдуальнiсть’; 8) ‘людина на мiсцевостi’. У кожнiй з проаналізованих груп є українознавчi ЛІЦ. Апелюючи до когнiтивної бази читачiв жiночого журналу (до знань з українського лiтературного процесу), автори кросвордiв актуалiзують енiгматори з iменами Г. Квiтки-Основ’яненка, Марка Вовчка, Лесi Українки, Панаса Мирного, П. Грабовського, І. Франка, Я. Баша, М. Стельмаха, П. Загребельного, В. Мисика, Р. Іваничука, О. Гончара, А. Хорунжого, О. Коломiйця. Як асоцiат з україноцентричними ЛІЦ функціонує вiдповiдний прикметник, пор. енiгматори український нацiональний делiкатес; старовинний український новорiчний обряд; рослина, оспiвана в українських народних пiснях тощо. Енiгматори, що асоцiюються з публiцистичним образом жiнки в суспiльствi, виявляють соцiально-психологiчний компонент соцiокультурної компетенцiї читачiв. Так, один iз найбiльш задiюваних для композицiйної органiзацiї МЖ «кросворд» — енiгматор «Жiноче iм’я». У 1980-х й на початку 1990-х рр. засвiдчено органiчнi для цього часу iдеологеми «органiзатор першої жiночої тракторної бригади», «видатний дiяч мiжнародного жiночого комунiстичного руху», «дiячка мiжнародного робiтничого руху, професiйна революцiонерка». У другiй половинi 1990-х рр. та на початку ХХI ст. використовують такi асоцiати: артистка, актриса, кiноактриса, кiнозiрка, а також перифрази на зразок «виконавиця головної ролi в…», номiнацiї жiнок за професiєю у галузi мистецтва, спорту, науки й технiки.

МЖ «астрологiчний прогноз» поповнює лінгвокультурологічний контент журналу «Жінка» лексикою на позначення понять астрологiї та магiї; назвами каміння, поняттями китайської астрології, назвами знакiв зодiаку тощо — Телець, Водолiй, Риба та ін. (Жiнки-Близнюки дуже вiдданi дружини й намагаються свiй дiм зробити надiйним захистком вiд усiляких життєвих негод (Ж, 98, 5).

Із МЖ «схема та інструкція» співвіднесені функції професійної лексики крою та шиття, вишивання, в’язання тощо. Саме через МТ цього жанрово-стильового різновиду в українську літературну мову входить новітня лексика — флористика (1995 р.), бiсероплетiння (2006 р.), майстер-клас, енкаустика (2012 р.).

Показові щодо актуалізації груп професійно-виробничої та побутової лексики МЖ «кулінарний рецепт» та «побутова порада»: Рiпчасту цибулю нарiзуємо кружальцями, складаємо у нагрiту мисочку, солимо, залишаємо постояти близько 1,5 години (РЖ, 78, 5).

15

Фахова лексика і фразеологія сфери юриспруденції адаптуються у мовній свідомості читачів журналу «Жінка» завдяки юридичним консультаціям, у яких засвідчено: а) назви законiв i законних актiв; б) назви державних установ; в) назви людей за способом i сферою дiяльностi, професiєю; г) юридичнi поняття; ґ) поняття i клiше офiцiйно-дiлової сфери; д) цитати iз законiв i пiдзаконних актiв, перекази змiсту статей, покликання на документи.

Щонайширший лексико-тематичний діапазон МЖ «порада спеціаліста», пор. перелік номінацій зі сфер: медицини; будiвництва, архiтектури, дизайну примiщення, прибудинкової територiї; косметологiї; дiєтологiї; садiвництва, городництва; ветеринарної справи, собакiвництва, догляду за домашнiми улюбленцями тощо. МТ цього МЖ, по-перше, формують наукові знання, по-друге, спрощують пояснення складних явищ, процесів, використовуючи синонiмiчні загальновживані замiнники наукових термiнiв.

Комунікативні інтенції ‘адресність’, ‘інтердискурсивність’, ‘інтерактивність’ у дозвільно-розважальних МТ найвиразніше виявилися у семантико-синтаксичних структурах із заохочувальним змістом (Прiзвища тих, хто першими надiшле правильнi рiшення, будуть надрукованi (РЖ, 76, 5)), у функціях спеціалізованих кліше (Тих, хто подiляє цю думку, просимо взяти участь у конкурсi на жартiвливий словесний портрет найкращого сучасного мужчини (РЖ, 92, 7)), у дiалогічних інтимізованих міні-текстах із звертаннями, усно-розмовними частками-стартами, народною фразео логiєю (А чи не здається вам, шановнi читачi, що стали ми аж надто серйозними! Ну, вскочили в скруту й сидимо в нiй по самi вуха. [..] У всi часи українцiв виручав дотепний жарт, здоровий глузд. Може, й зараз вони виручать нас! (Ж, 94, 8)).

На вiдмiну вiд офiцiйно-дiлового субконтенту, у цьому сегментi лінгвокультурологічного контенту видання «Жiнка» виразніша iнтенцiя до сугестивностi, iнтерактивностi. Саме МТ цього контенту притаманнi стилістичні функції розважання та популяризації знань, а також функцiї припису та констатацiї.

У дисертації відзначено, що в медіастилістиці немає одностайної думки щодо статусу рекламного дискурсу. Найзагальніше твердження стосується того, що тактика реклами ґрунтується на соцiопсихолiнгвальних механiзмах спонукання людини до дiяльностi, на формуваннi «певних констант у площинах рацiональної та аксiосистемної свiдомостi» (Т. Ю. Ковалевська 1). Є прибічники того, що реклама — складник медiйного гетерогенного дискурсу, з яким перебуває у стані мiмiкрiї (Н. В. Кутуза), зрощення деяких їхнiх жанрiв мiж собою (І. Л. Михайлин). Інші вважають, що існують МТ з окремою — рекламною — функцiєю (А. Г. Шилiна).

Дослідження рекламного субконтенту журналу «Жінка» засвідчує, що рекламні МТ пронизує комунікативна інтенція ‘адресність’. У дисертації

1 Асоціативний словник української рекламної лексики / [упоряд.: Т. Ю. Ковалевська, Г. Д. Сологуб, О. В. Ставченко]. — О. : Астропринт, 2001. — С. 5.

16

запропоновано класифікацію МЖ комерційної, фінансової, адресно-довідкової реклами. Встановлено динаміку лексичного наповнення відповідних МТ середини ХХ ст. — першого десятиліття ХХІ ст. Відзначено, що в 70—80-х рр. основними групами т. зв. рекламної лексики були: а) ергоніми (назви державних установ та організацій; назви державних та виробничих підприємств; державних фiнансових установ; магазинiв); б) назви товарних знаків — побутової технiки, одягу, взуття, тканин, продуктiв харчування, засобiв гiгiєни.

Назви в рекламному МТ 70—80-х рр. ХХ ст. — це засiб т. зв. якорiння, логiчної i психологiчної аргументацiї (Т. Ю. Ковалевська, Н. В. Кутуза). Однi з них спрямованi на позитивне емоцiйне налаштування споживача (Любисток у флаконi (РЖ, 74, 7), Заготуйте лiтнє сонечко на зиму (РЖ, 71, 8)), iншi ж — на прагматичну мету — привернути увагу до сезонного товару (До пляжного сезону (РЖ, 79, 4)).

Слогани актуалiзують ЛІЦ читачiв жiночого журналу, оскiльки у них сконцентровано суть фiнансової, комерцiйної пропозицiї або ж довiдкової iнформацiї. Сугестивнiсть слоганiв забезпечує стилiстичний синтаксис, пор.: реченнєвi структури з дефiніціюванням поведiнкової стратегiї (Страхування дiтей — пiклування про дiтей (РЖ, 80, 6)) або з наказовою / рекомендацiйною предикацiєю (Економте час — користуйтеся послугами магазинiв кулiнарiї (РЖ, 74, 3)). Елiмiнацiя присудкiв у слоганах — це теж засiб сугестiї, що допомагає «прив’язати» рекламовану послугу i пов’язану з нею реалiю до ситуацiї, коли вона найбiльш потрiбна (напр., лiтак зв’язаний із подорожжю, вiдпочинком, вiдрядженням, екскурсiєю): У передсвяткову подорож — лiтаком (РЖ, 74, 4).

Для формату рекламних МТ 70—80-х рр. ХХ ст. характерні МЖ оголошення, повiдомлення.

Мова рекламних МТ 90-х рр. ХХ ст. дещо модифiкувалася. Часовi змiни позначилися на тому, що рекламна лексика поповнилася новими ергонiмами (Банк «Інко», СП «Свiточ»), назвами предметiв побуту та гiгiєни жiнки (миючий засiб «Мiстер Мускул», лак для волосся «Леда»), назвами продуктiв харчування та напоїв (продукт Gаlliпа Вlапса, мiнеральна вода «Софiя Київська»), назвами лiкарських засобiв та iн.

У 90-х рр. ХХ ст. у контентi журналу змiнилася система МЖ рекламного МТ — додався МЖ комерцiйної текстової реклами (т. зв. замовнi статтi про користь певного продукту, рекламний МТ-iнтерв’ю), рекламний МТ-заохочення до конкурсу. У текстах рекламних оголошень посилився вербальний ряд сугестiї, зокрема, уживання номiнацiй: 1) з iнтимiзувальним компонентом (конкурс «Gаlliпа Вlапса: «Рецепт iменi Вас» (Ж, 97, 10)), 2) з епiтетами, що є вербальними маркерами високої якостi продукту (Це зручнi й легкi комбiнезони (Ж, 90, 10)). Увиразнилися засоби апеляцiї до «авторитету» (Бiльшiсть жiнок — особливо лiкарiв — вiддає перевагу та користується тампонами «Тампакс» (Ж, 90, 5)), гендерний аспект

17

рекламування (ЛАСОЩІ «СВІТОЧА» — для жiнок, якi вмiють цiнувати хвилини справжньої насолоди (Ж, 95, 11)).

Слогани як сугестивнi центри рекламних МТ останнiх двох десятилiть орiєнтованi на стимулювання таких ЛІЦ, як свої товари, здоров’я, краса, зручність, приємні відчуття (НАДАВАЙТЕ ПЕРЕВАГУ ВІТЧИЗНЯНИМ ПРОДУКТАМ — ЦЕ ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР (Ж, 02, 8), Про ваше здоров’я та якiсне харчування завжди дбає ВАТ «Макаронна фабрика» (Ж, 12, 8)).

У дисертації відзначено спільні ЛІЦ адресно-довідкового та рекламного субконтентів — соціальні (жінка та її потреба в красі й догляді за зовнішністю, родина, діти, любов, освіта), соціально-економічні (кар’єра, гроші), вітальні (здоров’я, комфорт, зручність, затишок, політичні та ідеологічні, пізнавальні, естетичні та україноцентричні. Відповідно загальний публіцистичний образ жінки доповнюють закріплені в ЛІЦ стереотипи жінка-мати, вихователька, жінка-красуня, жінка-господиня, жінка-фахівець, жінка-воїн, патріот; жінка-активістка; жінка — людина праці.

Аналіз адресно-довідкового та рекламного субконтентів засвідчив динаміку їхніх МЖ. Так, в адресно-довідковому субконтенті останніх двадцяти років зредуковано коментарно-довідкові МТ-анонси книжкових видань (активні в 50—60-ті рр., менше — в 70-ті рр.) та кінофільмів (частотність публікацій знизилася у 80-ті рр.). Натомість з початку 90-х рр. ХХ ст. спостережено тенденцію інтенсивного розвитку власне довідкових та дозвільно-розважальних МТ. Змінювалося й жанрово-стильове наповнення рекламного субконтенту впродовж трьох періодів: 50—60-ті, 70—80-ті рр. та 90-ті рр. ХХ ст. — перше десятиліття ХХІ ст. Дослідження показало, що 50—60-ті рр. минулого століття були початковим періодом формування рекламного МТ як окремого, відмінного від власне публіцистичного (як-от МЖ «плакат», «замітка»). У 70— 80-х рр. ХХ ст. актуалізувалися МЖ «оголошення», «повідомлення».

Зіставлення ЛІЦ адресно-довідкового та рекламного субконтентів засвідчило різницю в їхніх функціях. МТ адресно-довідкового субконтенту зорієнтовані на донесення, репрезентацію інформації з різним призначенням: естетичним — вкладення «Краса і затишок», «Моделi номера»; для здоров’я — «Домашнiй лiкар», «Косметика», «Сам собi травознай», «Смачного»; морально-психологiчним — «Психологiчний практикум», «Вiдкритий урок для батькiв», «Свiт очима дитини»; професiйним — «Майстер-клас», «Домашня ферма», «Школа вишивання», когнiтивним, iнтелектуальним — «Кросворд», «Гороскоп», «Радимо прочитати», «Новини кiно», правовим — «Юридична консультацiя».

У п’ятому розділі «Естетичний субконтент українського жіночого журналу» розглянуто два типи МТ із художньо-образною, пізнавально-комунікативною та мотиваційною, репрезентантно-оцінною інтенціями:

1) художні тексти журналу «Жінка» формують «мовно-художній» різновид субконтенту (поетичні, зокрема тексти пісень, прозові — уривки з оповідань,

18

романів, повістей, твори сатирично-гумористичного спрямування). Як самодостатні одиниці універсального журнального контенту вони забезпечують естетичні потреби читачів: письменники схиляють їх до пошуку образів (зокрема словесних), які спонукають до узагальнення, до самовираження, до суб’єктивних особистісних переживань, стимулюють пізнавальну, емоційно-оцінну, творчу діяльність читачів, ;

2) МТ різновидів субконтенту «огляд моди» та «мистецький огляд» за стилістичним наповненням є публіцистичними МТ, але їхня провідна комунікативна інтенція — естетична.

Отже, мовно-художній різновид субконтенту проаналізовано з погляду його наповнення лінгвокультурологічною інформацією про мову і стиль письменників, знакових для української словесно-художньої культури. Встановлено, що традиційні методологічні підходи до аналізу словесного образу в художньому стилі уможливлюють вивчення різних за жанровим спрямуванням текстів як цілісних систем «з художнім кодуванням відповідних часові й естетичній програмі цінностей буття» (О. О. Маленко 1), текстів зі спільними наскрізними образами, згрупованими у лексико-асоціативні поля (далі — ЛАП) як мікросистеми асоціативно-образних рядів, тобто компонентів, пов’язаних між собою парадигматично і синтагматично, семантично притягальних.

ЛІЦ естетичного субконтенту «Жінки» акумулюють і індивідуальне, і суспільно-комунікативне, колективне підсвідоме, емоційне та раціональне, сконцентроване в семантико-асоціативному стрижні слова. Ці ЛІЦ є назвами виокремлених ЛАП за критеріями ієрархії цінностей жінки, ядерними лексемами-поетизмами або ж асоціативно зв’язаними номінаціями ЛАП «жінка», «мати», «дитина», «любов», «краса», «Україна», які об’єднують навколо ядра мовно-художні образи біологічних, соціальних і духовних потреб людини, жінки зокрема. Відповідні ЛАП репрезентують мовно-естетичний канон словесного образу жінки в різних її соціокультурних виявах, а також тяглість художньо-естетичної традиції апелювати у прозових і поетичних творах до словесних образів з етнонаціональним змістом, до естетизації взаємодії «людина — людина» (ЛАП «жінка», «мати», «дитина», «любов»), «людина — природа» (ЛАП «краса», «Україна»). Перетин зазначених мовно-художніх інтерпретацій буття, змодельованих у ЛАП, відбиває зміни у світоглядній парадигмі українства, яка «існує в певну історичну епоху і відображає основні наукові та культурні тенденції, цілі, цінності» (Л. В. Кравець 2).

1 Маленко О. О. Лінгво-естетична інтерпретація буття в українській поетичній мовотворчості (від фольклору до постмодерну) / Маленко О. О. — Х. : Харківське історико-філологічне товариство, 2010. — С. 480.

2 Кравець Л. Динаміка метафори в українській поезії ХХ століття / Кравець Л. — К. : Видавничий центр «Академія», 2012. — С. 92.

19

В естетичному субконтенті ЛАП «жінка» об’єднує асоціативно-образні ряди (далі — АОР) — зовнішнього, внутрішнього психологічного та соціального портрета жінки. Засобами мовного портретування є оцінні, поняттєві епітети, метафоричні звороти, порівняння, засоби вторинної номінації. Сконцентровані у виданні тексти репрезентують динамізм мовно-естетичного канону щодо створення словесного образу жінки, який відповідає духові часу, його ціннісним ідеалам. Історичну змінність мовно-естетичної моделі образу жінки насамперед несуть на собі зазначені мовностилістичні засоби. У словесно-образній репрезентації жінки є певні особливості. У 50—60-ті рр. більший акцент (особливо в поезії) припадав на такі деталі, як голова, коса — мовно-естетичні знаки соціального становища жінки, пережитого: Неволя зігнула/ І проклята тричі/ Косу посріблила жура (П. Амбросій, РЖ, 58, 3); Але баба сиділа преспо кійно, покручувала сюди-туди регуля тор, і голова її в червоній хустині цвіла, як калина ягодами восени (В. Бабляк, РЖ, 55, 2). В образі нашої сучасниці увиразнився акцент на жіночій привабливості. Певну контрастність спостерігаємо й у часово маркованих назвах деталей жіночого одягу: хустка, сукня з крепдешину — складники зовнішнього портрета-костюма 50—70-х рр. (Вона вийшла не хутко. Переодягнена в білу кофту і празникову хустку — на чорному крепдешині пелюстчасті зелені й коричневі квіти — з чорними шовковими китицями (М. Іщенко, РЖ, 71, 7); джинси — складник словесного портрета жінки 2000-х рр., що стає в ряд з іншими мовно-предметними знаками часу (Ти ніколи не мала гарних нових джинсів. Хотіла, але жаліла для себе. Усе — дітям. Собі — недоноски. Як хочеться елегантних джинсів, вишитих шовком і стразами… (Г. Тарасюк, Ж, 07, 12).

Художні тексти засвідчують і концептуальні для мовно-естетичного образу жінки вторинні номінації: богиня, королева / королівна, красуня, берегиня (роду), пісня, радість (Мої сільські усміхнені красуні/ В хустках тернових, модних чобітках [..] Не ланкова — богиня./ Хіба повіриш — щойно з буряків, / Ще навіть руки пахнуть бурячинням (Н. Гнатюк, РЖ, 81, 1); Роду сонцелика Берегине,/ Вбережи від смутку і від зла,/ Проясни над нами небо синє/ Світлом материнського тепла (В. Полинок, Ж, 97, 5); Жінка — окрилена пісня,/ Щастя й життя (В. Кудрявцева, РЖ, 63, 11)) тощо. На матеріалі мови проаналізованих текстів змодельовано наскрізні асоціативно-образні зв’язки «жінка — врода, ніжність, вірність», «жінка — початок» (Усе від Жінки, мабуть, почалося./ Далекі мрії оживають знов./ І навіть те, що, може, й не збулося,/ Тепер прийшло, мов спогад, про любов (С. Луцкова, Ж, 98, 3).

У поетичних текстах 50-х рр., що відбивають офіційний дискурс влади, актуалізована естетизація мовного образу жінки на основі асоціації жінка — трудівниця, наприклад: Я тебе зустрічав/ На просторах Донбасу/ — Бойову, смаглочолу,/ Відверту й просту Трудівницю —/ Героя радянського часу (Д. Луценко, РЖ, 58, 1). Поезія розглянутої тематики вбирала й гасла офіційного дискурсу, його

20

закличну модальність, а тому словесний образ жінки набував публіцистичного забарвлення: Хвала жінкам за труд невтомний,/ Що від зорі і до зорі!/ За хліб — насущний і духовний/ Спасибі, сестри й матері! (В. Кириленко, РЖ, 80, 3).

У ЛАП «мати» зафіксовано вербалізацію соціального статусу жінки — материнства. Поле репрезентують чотири АОР: 1) зовнішній портрет (активність епітетів сива, стара, старенька (мати чи її коса/коси): Пишуть поети завше — / «Сива старенька мати…»/ Стільки турбот зазнавши,/ Як сивини не знати./ А в мене мама — русява,/ Зачіска скромна, строга,/ Читає без окулярів,/ Моторніша за молодого (В. Дарда, РЖ, 75, 7)), 2) внутрішній психологічний портрет (ключові епітети рідна, свята: О мамо, о мамо, ми всі пам’ятаєм,/ Що в кожного з нас ти одна і свята./ Мамо, о мамо, молитву складаєм,/ За долю твою на многі літа (Н. Романюк, Ж, 98, 3)), 3) соціальний портрет (Тепер уже в неї онуки,/ Легенький на скронях сніг…/ Я їй за натруджені руки,/ «Спасибі!» скажу за всіх (П. Кучерук, РЖ, 62, 3)), 4) АОР ‘материнство’ (А мати вся — калинове намисто — / Ясніє щастям: на руках малюк (М. Матіос, РЖ, 78, 10)). Наскрізний мотив естетичного субконтенту — ‘мати і хата’.

У центрі ЛАП «дитина» — однойменний АОР, що об’єднує мовно-стилістичні засоби зображення дітей у різноманітних ситуаціях. Так, у текстах співанок-колисанок основними є інтимізовані форми слів на позначення істот, небесних світил, мотиваційні дієслова із семою ‘сон’: Сріблом зіронька на небі миготить./ Вам вже, дітки, спати треба, спіть./ Місяць ниже промінцята біля ліжка./ І кладе через всю хату жар-доріжку./ Вже кружляють біля тебе білі сни,/ Просить зіронька на небі: «Спи, засни» (О. Забужко, РЖ, 72, 6).

Лінгвокультурологічний контент журналу 50—70-х рр. ХХ ст. відбиває через ЛАП «дитина» словесні образи дітей-трудівників: Я старанно теж тружуся,/ Помагаю вже бабусі/ А як виросту, тоді/ Буду першим у труді! (Г. Бойко, РЖ, 62, 7). Дидактична інтенція найвиразніша в текстах дитячої літератури 50—80-х рр. ХХ ст. ЛІЦ — ключові номінації мікроконтекстів, що увиразнюють мотиви: обережність у побуті, дотримання правил гігієни, ввічливість: А де твоє «здрастуйте»? — нахмурився Микола Васильович. — Адже не маленький! (Л. Лучутенко, РЖ, 62, 10); працьовитість: А я хату підмела,/ Пил повитирала./ Ще й відеречко води/ Принесла до хати (Л. Забашта, РЖ, 65, 10).

Органічні для жінки потреби бути привабливою, переживати почуття закоханості, любові відбивають відповідні ЛІЦ, зафіксовані в ЛАП «любов». У поезії любов тлумачиться через ряд текстуальних метафоричних ототожнень: пісня, музика, джерельна чистота почуттів, птаха, основа життя, зорі нічного неба, берег, вино/виноград, цвітіння, полум’я, щастя: Любов — лише тобі. А це її уламки,/ Це через край вино! В повітря квіт дерев!/ Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки/ Закритої душі і рамку цю дере! (О. Теліга, Ж, 01, 2); душевне

21

єднання: Любов — не випадковий поцілунок,/ Любов — єднання почуттів і душ (Д. Луценко, РЖ, 64, 7).

Україноцентричними є словесні образи закоханих: жінки (калина, верба, тополя, голубка, веселка, рибина) та чоловіка (клен, колодязь, став, голуб). Кожен з асоціатів — фольклорний символ. Мовно-естетичними маркерами любовного переживання є метонімічні образи з ключовими поетизмами-соматизмами: серце, очі, руки, пальці, губи, пор.: Дожену я її, дожену,/ Назову своїм серцем-дружиною,/У життя поведу, у весну (В. Бичко, РЖ, 62, 6); Стрілися двоє, що долею схожі,/ Може, десь тут або, може, десь там…/ Дивляться в очі: чи вірити можна/ Теплій руці і привітним словам? (В. Крищенко, Ж, 95, 12). В естетичному субконтенті з початку 2000-х рр. почали публікувати тексти, у яких посилюються еротичні мотиви у вираженні почуття любові.

Потреба у красі, сприйнятті прекрасного також належить до реєстру основних потреб особистості. ЛАП «краса» насичене метафоричними образами та індивідуально-авторськими асоціативно-семантичними зв’язками.

З ЛІЦ краса в естетичному субконтенті пов’язані й інші прозові та поетичні пейзажні образи, де немає цієї лексичної номінації, а натомість висловлене ставлення до того, що спостерігає й оцінює ліричний герой. Це, наприклад, вислови на позначення емоційного стану суб’єкта-сприймача (щаслива мить; блаженний гімн; велике таїнство; радість першого відкриття; таке в ніякому сні не присниться; гарно ж як, мамочко і под.); оцінні епітети, що підкреслюють унікальність спостережуваного естетичного явища — незвичний вигляд; диво дивне; таємничий жіночий оркестр і под.

Україноцентризм аналізованого медіа виявляється в характеристиці довкілля, геопростору, у якому народилася і живе людина, в оприявленні емоційно-патріотичних відчуттів щодо всього, що становить сутність національної культури і традицій, з якими особистість себе ототожнює. Виокремлено основні асоціати ЛІЦ Україна: 1) вторинні номінації (образні перифрази) — зоряна, нова, рідна земля; українська земля; щедра вкраїнська земля; любов моя, надія; земле, зореносице моя; небо вкраїнське; моя земля; славна земля трудова); 2) епітети (у складі перифраз) — багата, щедра, рідна, моя, славна, трудова, могутня, свята, вишнева; 3) порівняння — як сад. Асоціатами України в різних мовно-естетичних мікроконтекстах є конкретно-чуттєві маркери: село, біла хата/хатка, вишневий сад, груші, сливи, соняшники, бандура, дойна, пісня, пор.: За вікном миготіли білі хатки полустанку, до якого він сьогодні добувався зі свого села на попутній машині, хутко зникали вишневі садки, посірілі від куряви, ось усміхнулись два соняшники на околиці — і полустанок зник (Є. Гуцало, РЖ, 74, 1).

У ЛАП «Україна» естетичного субконтенту журналу «Жінка» (особливо 50—70-х рр. ХХ ст., коли офіційний дискурс влади був спрямований на утвердження єдності східно- та західноукраїнських земель, культурної, суспільної, політичної

22

адаптації останніх у контексті чинності міфологеми братерства та взаємодопомоги) широко репрезентований асоціативно-образний ряд ‘мала батьківщина’. Його маркери — поетизми: назви міст, земель, річок (Дай блакиті своїх Дунаїв/ і Дніпрову зелену вроду,/ Поведи їх поміж народи,/ солов’їв од свого народу (А. Малишко, РЖ, 67, 10)).

Стереотип «пісенна Україна» мотивує в естетичному субконтенті журналу «Жінка» АОР ‘пісня’.

Репрезентантний у досліджуваному естетичному субконтенті й АОР ‘етнокультурний символ’. У надрукованих текстах функціонально та інформаційно навантажені лексичні одиниці з додатковою поетичною конотацією: рушник, вишиванка, вишивка: Материнський рушник вишиваний/ Цвітом райдуги причарований./ В ньому сповідь життєвих доріг./ Запашний український пиріг (Н. Дівіль, Ж, 04, 5).

Лінгвокультурологічним змістом наповнені й ті мікроконтексти, де функцію поетизму виконують номінації жінок за етнічною належністю, як-от: Стало сонце над криницею,/ йде гуцулочка з дійницею,/ вона йде та й усміхається/ ще й на гори задивляється (М. Бакай, РЖ, 71, 7).

Аналіз МТ різновиду субконтенту «огляд моди» спрямований на визначення того, як такі МТ підтримують і формують зацікавлення в дотриманні моди в одязі, аксесуарах, у тілесній практиці (обличчя, руки, ноги, фігура, волосся, зачіска). Основна інтенція МТ цього різновиду субконтену — відбивати співвідношення чуттєвих явищ повсякдення, репрезентувати узагальнений зовнішній образ жінки, дитини, чоловіка з естетичними смаками певного часу, з ЛІЦ краси, моди в конкретно-історичний період життя соціуму.

Матеріали журналу «Жінка» засвідчили, що слово мода до кінця 70-х рр. уживалося у множині — моди (назва рубрики): Є моди на зачіски,/ На гострі носки в черевиках,/ На декольте, на сукні.. (Л. Забашта, РЖ, 64, 9).

Від середини ХХ ст. розширюється сполучуваність іменника мода та прикметника модний. З кінця 90-х — початку 2000-х рр. актуалізується вживання слова модний у формі вищого та найвищого ступеня вираження ознаки, а також із префіксами іншомовного походження на позначення максимального ступеня вияву ознаки (дуже модна деталь; наймодніша модель; ультрамодний блузон; екстрамодний сарафан; супермодний жакет-болеро і под.). Крім того, слово мода входить у ряд метафоричних зворотів та експресивні оцінні ряди. Спостережено, що наприкінці 90-х і в сучасних текстах вживаються інші професіоналізми зі словом мода (тиждень моди, індустрія моди, модна тенденція), модний (модний подіум). У контент журналу наприкінці 90-х рр. увійшли нові поняття на позначення виробів масового виробництва (прет-а-порте) та індивідуального виготовлення предметів туалету (от-кутюр).

Крім ключових номінацій зі сфери моди (модель/моделі; дитячий одяг, чоловічий одяг; зразки одягу, взуття; топ-сорочка, сукня-олівець, стрижки

23

боб, каре, паж, каскад, стрижка-драбинка), в аналізованому сегменті лінгвокультурологічного контенту засвідчено номінації стиль, стильний, широкий ряд контекстуальних синонімів до слова мода і виразів «модна річ», «ставати модним»:

1) лексичних — новина, новинка, сучасний, популярний, актуальний, трендовий, фаворит, акцент, родзинка: Новиною є лінія підрізу пальто (РЖ, 59, 3); На світових показах мод у колекціях іменитих дизайнерів трендовими були м’ятний та смарагдовий кольори (Ж, 13, 4);

2) фразеологічних — новинка сезону, тенденція сезону, фаворит сезону; лідер моди, хіт сезону, пік популярності; загальна тенденція, склалася тенденція; віддавати перевагу; [залишатися] на часі; йти в ногу з модою; завоювати чільне місце; виборювати місце під сонцем.

Основні МЖ цього різновиду естетичного субконтенту — «оглядова стаття», «коментар», орієнтовані на поєднання емоційно-раціонального сприйняття та відбиття естетичних смаків, вони опосередковано впливають на вчинки читачів (ознайомитися, прочитати, подивитися, вибрати, виготовити, застосувати рекомендацію тощо), а отже, мають маніпулятивну й мотиваційну інтенцію (пор. функції дієслів наказового способу: Отже, вибирайте, експери ментуйте, перукар у цьому до поможе (РЖ, 69, 10); Тож не гаймо часу — будьмо сучасними сьогодні! (Ж, 08, 10)).

Привертає увагу й різноманіття модальних відтінків синтаксичних конструкцій, притаманних МТ цього жанрово-стильового різновиду, а саме: констатаційна інформаційна модальність називних речень у коментарному піджанрі (Оздоблене пальто фігурним коміром, манжетами і листоч ками на кишенях. Застібка пальто на один гудзик (РЖ, 59, 3); допустова (Шарф можна використати і замість коміра (РЖ, 59, 3); бажальна (Тасьму при бажанні можна за мінити плетеним або в’язаним шну ром (РЖ, 67, 9); рекомендувальна модальність (Такий фасон можна рекомендувати для всіх (РЖ, 59, 3); модальність обов’язковості (Вироби, для яких пропонуємо викрійки, необхідні в нашому гардеробі (Ж, 96, 10).

Відзначаємо й діалогізацію МТ «огляд моди»: її створюють вставні слова, стверджувальні й заперечні частки, риторичні питальні конструкції: Ви скажете: жінки на фото виглядають стрункішими. Так, ваше враження не помилкове (РЖ, 69, 11); Які нові тенденції відображає стрижка? Насамперед комбінації різних структур і відтінків (Ж, 08, 6). Ще один маніпулятивний хід — інтимізація мови МТ: за рахунок актуалізації функцій відмінкових форм особових займенників ти, ви, ми, означальних, присвійних займенників, що посилюють корпоративність дій, процесів, пов’язаних із реалізацією потреб жінок у красі, моді, привабливості.

Як засіб інтимізації в різновиді субконтенту «огляд моди» кваліфіковано насичення лексикою з сексапільним асоціативно-образним наповненням —

24

жіночний / жіночність, сексуальність, закоханість, романтичний / романтичність, зваба/звабливість, грайливий, спокусливий.

Популярний у сучасних МТ аналізованого жанрово-стильового різновиду засіб апеляції до прецедентних феноменів, а саме: до імен авторитетів у галузі модельної індустрії; до узагальнених номінацій фахівців у галузі моделювання і дизайну; до прецедентних онімів (сугестем), що викликають позитивні асоціації за зовнішніми ознаками (краса, привабливість тощо); до висловлень авторитетів у сфері моди і дизайну, до кінообразів, ментальних стереотипів: Дореч но пригадати старе французь ке прислів’я: «Найкращий за пах — це відсутність запаху» (РЖ, 79, 6).

Мотивувальна та маніпулятивна інтенції МТ жанрового різновиду «огляд моди» реалізуються через ряд сугестем — емоційно-експресивних, оцінних, образних номінацій, назв кольорів, запахів, дотикових відчуттів.

Найвиразніша і найактуальніша у МТ «огляд моди» оцінна лексика (пасувати, личити; гармоніювати; найкращий, ефектний, чудовий, гламурний, вишуканий, вишуканість; красивий, красиво; екстравагантний, екстравагантність і т. ін.), що є потужним засобом вербальної сугестії: Всім вимогам року Змії відповідає нібито й простий, та водночас гламурний ансамбль, який пропонуємо пошити (Ж, 13, 1).

Актуальні сугестивні засоби в МТ «огляд моди»: кольорономени (Плаття до випускного балу мають бути світ лі: рожеві, білі, голубі, яснозелені (РЖ, 58, 4)), назви смаків, запахів, дотикових відчуттів (Нинішні «Сезони моди» мали гіркуватий присмак кави Меза Коффі та пахли Hot Couture Живанши (Ж, 02, 12)), текстур (Не варто брати тонкі, прозорі, цупкі або з нечастим малюнком тканини (РЖ, 69, 11)). Серед засобів сугестії розглянуто вживання номінацій осіб жіночої статі за ставленням до моди, за потребою бути красивою, сексуальною, (актуалізовані у МТ 90—2000-х рр.) — модниця/модниці, авангардистка, принцеса балу.

Як складник мотиваційної інтенції схарактеризовано явище просвітництва в МТ «огляд моди» (цю функцію виконують або вклинений медіатопік, або вставна конструкція з тлумаченням): Елегантно виглядатиме жінка у сукні «поло» (прямий силует, відкладний комірець і застібка на планці, які викроюються разом) (РЖ, 80, 9).

В аналізованих текстах зафіксовано вживання україноцентричних ЛІЦ — це актуалізовані слова національний, український, фольклорний, традиційний, гуцульський, буковинський, подільський, вишивка, орнамент і под.

Третій складник естетичного субконтенту — МТ «мистецький огляд». Їхнє призначення — розповсюджувати інформацію про досягнення в галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. МЖ «мистецький огляд» складається із власне текстової вербальної частини, а також зображення (фото, малюнок) мистецького твору. Останнє дає поштовх читачеві-глядачеві

25

до асоціативного сприйняття, осмислення закладеної в образах інформації, свободу для власних інтерпретацій, думок, вражень, емоцій та оцінок, оскільки він насичений зоровими, кольористичними, геометричними тощо сигналами, які запускають механізми уяви, стимулюють словесно-образні асоціації. Цій інтимній, індивідуальній роботі читача-глядача допомагає МТ журналіста-критика, який інтерпретує те, що бачать усі, на кого спрямована інформація. Пізнаючи глибше, ніж читач-глядач, об’єкт мистецтва, журналіст створює текст із фактологічно-документальною, науково-емпіричною, психологічною, образно-емоційною оцінкою (описує, аналізує, тлумачить атрибути твору, вивчає особливості його функціонування у суспільстві, належність до певної мистецької школи тощо). Такий медіатопік стимулює активність словника мистецтвознавства, образно-зображальної лексики, описових структур.

Через мову аналізованого МЖ у загальну комунікативну практику увійшли синонімічні відповідники майстер, митець — мисткиня (Ж, 14, 9), новітні запозичення (майстер-клас (Ж, 14, 1); флорис тика (Ж, 99, 5); канзаші (Ж, 14, 1)), актуалізована раніше архаїзована лексика (робітня (Ж, 14, 9)).

Завдяки репрезентативно-оцінним МТ «мистецький огляд» журнальний контент наповнюється такими ЛІЦ буття жінки: ‘руки’ — жіночі, умілі; ‘врода’; ‘краса’, ‘прекрасне’; ‘обдарування, талант’ — багатогранне, природне, справжній, власний, неповторний; Україна та її вторинні номінації-перифрази, поняттєві епітети український, національний.

Отже, МЖ «огляд моди» та «мистецький огляд» часово марковані й насичені соціокультурними маркерами — відповідними групами лексики й характерними словосполученнями. Практично позбавлені аксіологічних маркерів такі МТ у 70-х рр. (відзначено насичення офіційно-діловою інформацією, професійною лексикою закрійника). Відповідні МТ 80-х рр. ХХ ст. зберігають мовні стереотипи колективістського, тоталітарного суспільства. Аксіологічне й сугестивне наповнення аналізованих МТ зростає в 90-х рр. ХХ ст.

Основні результати дослідження узагальнено у Висновках:Дослідження лінгвокультурологічного й жанрово-стильового контентів

журналу «Жінка» середини ХХ — перших десятиліть ХХІ ст. засвідчило універсальність інформаційного змісту видання, детермінованого як видавничою політикою редакції, так і соціокультурними запитами спільноти.

Застосований лінгвокультурологічний аналіз уможливив співвіднесення стилістичного, ціннісно-аксіологічного й текстового змісту журналу «Жінка» з часово-просторовими змінами в лінгвокультурі інформування. Окреслено вербальний контент журналу «Жінка» як писемно-мовний (лексико-фразеологічний, лексико-семантичний та жанрово-стильовий), соціальний та культурно-історичний (мовно-естетичні знаки культури, прецедентні феномени, кліше, стереотипи) портрет української літературної практики. Разом з виявленими складниками

26

лінгвокультури інформування в аналізованому виданні зафіксовано вербальні та невербальні маркери гендерного компонента, які віддзеркалюють участь жінок у господарському, політичному, науковому й культурному житті, у вихованні дітей, охороні здоров’я, в облаштуванні домашнього побуту, в зацікавленні сферою моди й краси.

Поєднання двох методологій — лінгвокультурології та медіастилістики — в комплексному дослідженні контенту журналу «Жінка» виявилося продуктивним, оскільки забезпечило різноплановий аналіз медіатекстів універсального журнального видання з урахуванням:

1) диференціації за жанрами, метою (комунікативною інтенцією), стильовими функціями та входженням до одного зі складників ієрархічної будови контенту журналу;

2) архітектоніки, стильових і стилістичних закономірностей організації інформації та наявності специфічних ціннісно-аксіологічних маркерів (лінгвокультурологічних індикаторів цінностей);

3) чинника медійної інтерактивності: наявність внутрішніх міжконтентних зв’язків; взаємодія комунікативних інтенцій автора-журналіста з комунікативними інтенціями респондента, читача; діалогізм медіатексту; кореляція вербальних і невербальних (візуальні кінеми — фотографії, зображення, рисунки, малюнки, копії, шрифти і под.) способів подання інформації; актуалізація інформаційного та ціннісно-аксіологічного змісту лідів тощо.

І лінгвокультурологічний, і жанрово-стильовий принципи дослідження мови журналу «Жінка» репрезентують новий напрямок — медіастилістику, що спирається на функціонально-стилістичну диференціацію текстів ЗМІ.

Класифікація медіатекстів і медіажанрів універсального видання «Жінка» підтвердила об’єктивність лінгвокультурологічного контенту — ієрархічної системи інформації, структурованої за: 1) рубриками, 2) тематичними блоками, 3) жанрово-стильовими різновидами медіатекстів, 4) інтенційним наповненням, 5) провідними лінгвокультурологічними індикаторами цінностей (етномаркованими мовно-виражальними засобами, повторюваними (наскрізними) словами, фразеологізмами, перифразами, публіцистичними кліше, пареміями, прецедентними іменами, мовно-естетичними знаками культури, вербалізованими поняттями як носіями історичного досвіду народу).

Лінгвокультура інформування досліджуваного медіа мотивована суспільно-політичними, соціально-економічними, інформаційно-пізнавальними (сфера публіцистики), офіційно-діловими, адресно-довідковими, рекламними, естетичними, дозвільно-розважальними запитами соціуму. Кожний із них відбиває насамперед політематизм та мультиінтенційність соціокультурного діалогу «редколегія — журналіст — читач». Лінгвокультурологічна інформація структурована в публіцистичному, офіційно-діловому, адресно-довідковому, рекламному, естетичному субконтентах.

27

У лексико-семантичній структурі медіажанрів офіційно-ділового та публіцистичного, адресно-довідкового, рекламного субконтентів журналу «Жінка» наявна міжстильова взаємодія — проникнення стилістичних маркерів одного стилю в медіатексти з домінантними ознаками іншого стилю. Лінгвокультурологічний контент виконує функцію трансформації офіційно-ділової, наукової інформації, прийнятної для читацького загалу.

Загальне спостереження щодо складників лінгвокультурологічного контенту журналу «Жінка» виявляє, що МЖ мають ознаки дифузності, тобто одночасно можуть належати до різних субконтентів: естетичного й публіцистичного або адресно-довідкового, рекламного й публіцистичного субконтентів. Це зумовлене тим, що чимало МТ супроводять візуальні образи, тобто актуалізовані невербальні канали інформування (фото, репродукції, малюнки тощо). Крім того, аналізований матеріал засвідчив внутрішньосубконтентний зв’язок МЖ «обкладинка» з МЖ «розповiдь», «iнтерв’ю з вiдомою особою», «портретний нарис». Отже, компоненти власне публiцистичного i художньо-публiцистичного різновидів субконтенту тiсно переплетенi. Зафіксовано, що тематика листування може мати й ознаки власне публiцистичного різновиду субконтенту, й адресно-довiдкового субконтенту (запити, прохання надати юридичну, медичну тощо консультацiю (див. МЖ «Юридична консультацiя»; МЖ «Порада спецiалiста»).

Україноцентричність мовного змісту журналу «Жінка» визначили функції ключових номінацій Україна, український, а також функції географічних назв, назв творів національного мистецтва, власних імен історичних постатей (прецедентні імена), лексики на позначення предметів побуту та етнокультури, фольклоризмів, ергонімів, цитати з творів українських письменників, українських пісенних текстів (вербальний складник медіажанру «обкладинка», а також ліди).

Лінгвокультурологічний контент журналу «Жінка» — це змістово-інформаційний та ціннісно-аксіологічний феномен, якому властиві динамічні зміни, універсалізм літературно-мовної практики щодо відображення в ній лексико-фразеологічних маркерів повсякденної професійно-діяльнісної, соціальної та побутової, мистецької культури. Жанрово-стильова диференціація журналу «Жінка» репрезентує ієрархію соціальних (соціально-політичних, гендерних), психологічних та економічних стереотипів і потреб спільноти, віддзеркалює сформовану впродовж шістдесяти років національну лінгвокультуру інформування.

Перспективи дослідження мови українських мас-медіа пов’язані насамперед із розвитком теорії та практики медіастилістики, жанрології усних і писемних медіатекстів, одні з яких вже стали історією літературно-мовного процесу, інші ж унаочнюють його динамічне сьогодення. Дослідження синкретичного медійного контенту потребує розгортання лінгвогендерних, лінгвосинергетичних, психолінгвальних, соціолінгвістичних та ін. міждисциплінарних підходів до мови ЗМІ.

28

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Мамич М. В. Вербальний контент журналу «Жінка» в аспекті лінгвокультурології та медіастилістики / М. В. Мамич — О. : Астропринт, 2015. — 528 с.

Рецензії:

Беценко Т. П. Український жіночий журнал: новітній об’єкт лінгвостилістики, актуальні підходи і поняття / Т. П. Беценко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія : зб. наук. праць. — Одеса, 2015. — Вип. 19. — Т. 1. — С. 201—205.

Голобородько К. Ю. Новий крок у медіастилістиці: вербальний контент журналу «Жінка» / К. Ю. Голобородько // Вивчаємо українську мову та літературу. — 2016. — №7—8 (443—444). — С. 68—70.

Статті у фахових періодичних виданнях України

2. Мамич М. Беруся за перо, або Про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ століття / М. Мамич // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 161—167.

3. Мамич М. В. Мовна особистість учасника інтерв’ю в журналі «Жінка» (90-ті рр. ХХ століття) / М. В. Мамич // Науковий часопис НДПУ імені М. П. Драгоманова. Сер. 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство). — К., 2014. — Вип. 5. — С. 167—175.

4. Мамич М. В. Компоненти ціннісної картини світу в мові жіночого журналу / М. В. Мамич // Лінгвістичні дослідження : зб. наук. праць Харківського нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. — Х., 2014. — Вип. 38. — С. 110—116.

5. Мамич М. Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу / М. Мамич // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 90—95.

6. Мамич М. В. Прагматонім Тарас Шевченко в жіночій періодиці (на матеріалі журналів «Радянська жінка» та «Жінка») / М. В. Мамич // Наукові записки. Серія «Філологічні науки» (Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя) / відп. ред. проф. Г. В. Самойленко. — Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2014. — Кн. 4. — С. 36—41.

7. Мамич М. В. Інформаційно-стилістичний потенціал Шевченкового слова в жіночій пресі / М. В. Мамич // Одеський лінгвістичний вісник : зб. наук. праць. — Одеса, 2014. — Вип. 3. — С. 153—158.

8. Мамич М. В. Мовно-естетичний канон шістдесятництва в контенті жіночого журналу (на матеріалі прози Євгена Гуцала) / М. В. Мамич // Наукові записки

29

Національного ун-ту «Острозька академія». Серія : Філологічна. — Острог, 2014. — Вип. 47. — С. 97—99.

9. Мамич М. В. Культуромовний контент журнальної публіцистики 60-х років ХХ століття (на матеріалі видання «Радянська жінка») / М. В. Мамич // Науковий вісник Херсонського держ. ун-ту. Серія «Лінгвістика». — Херсон : ХДУ, 2014. — Вип. 22. — С. 94—98.

10. Мамич М. В. Культуромовний контент журналу «Жінка» 50-х років ХХ століття / М. В. Мамич // Наукові записки Національного ун-ту «Острозька академія». Серія : Філологічна. — Острог, 2014. — Вип. 50. — С. 76—80.

11. Мамич М. В. Кросворд у контенті українського жіночого журналу: соціокультурні складники та дискурсивне спрямування / М. В. Мамич // Українська мова. — 2015. — №2. — С. 75—82.

12. Мамич М. В. Культуромовний контент жіночого журналу 60-х та 90-х років ХХ століття: зіставний аспект / М. В. Мамич // Наукові праці Кам’янець-Подільського нац. ун-ту ім. Івана Огієнка: Філологічні науки.— Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2015. — Вип. 38. — С. 207—211.

13. Мамич М. Вогнем, жагою, пориванням Вона серця палила всім (словесний образ Марії Заньковецької в біографічних есе жіночого журналу) / М. Мамич // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 24—29.

14. Мамич М. В. Творчість Михайла Коцюбинського в аспекті лінгвопрагматики жіночого журналу (на матеріалі публікацій у журналі «Жінка») / М. В. Мамич // Наукові записки. Серія «Філологічні науки» (Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя) / відп. ред. проф. Г. В. Самойленко. — Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2015. — С. 28—32.

15. Мамич М. В. Контент жіночого журналу: обсяг поняття, професійна сфера застосування / М. В. Мамич // Одеський лінгвістичний вісник. Спеціальний випуск. — О., 2015. — С. 23—32.

16. Мамич М. В. Лінгвокультурні індикатори цінностей у контенті сучасного жіночого журналу / М. В. Мамич // Наукові записки Національного ун-ту «Острозька академія». Серія «Філологічна». — Острог, 2015. — Вип. 57. — С. 92—96.

17. Мамич М. В. Жанрово-стильові особливості рекламного тексту в контенті жіночого журналу / М. В. Мамич // Науковий вісник Східноєвропейського нац. ун-ту імені Лесі Українки : Філологічні науки. — Луцьк, 2015. — № 6. — С. 70—76.

18. Мамич М. В. Ділове інтерв’ю як жанрово-стильовий маркер офіційно-ділового контенту жіночого журналу «Жінка» / М. В. Мамич // Науковий вісник Херсонського держ. ун-ту. Серія «Лінгвістика». — Херсон : ХДУ, 2015. — Вип. 24. — С. 74—79.

19. Мамич М. В. Медіажанр «астрологічний прогноз» на сторінках журналу «Жінка» / М. В. Мамич // Дослідження лексикології і граматики : зб.

30

наук. пр. / за ред проф. І. С. Попової. — Дніпропетровськ, 2015. — Вип. 16. — С. 186—196.

20. Мамич М. В. Медіажанр «порада спеціаліста» в сучасному жіночому журналі: лексико-синтаксичні ознаки, ціннісні маркери / М. В. Мамич // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : зб. наук. пр. — Хмельницький, 2015. — Вип. 9. — С. 111—117.

21. Мамич М. В. Медіатекст у контенті українського жіночого журналу / М. В. Мамич // Українська мова. — 2015. — №4 (56). — С. 125—133.

22. Мамич М. В. Мотиваційна та маніпулятивна інтенція медіатекстів підконтенту «огляд моди» в журналі «Жінка» / М. В. Мамич // Записки з українського мовознавства : зб. наук. пр. — Одеса, 2016. — Вип. 23. — С. 228—238.

23. Mamych M. Gender stereotypes in periodicals magazines for women (based on publication «Soviet woman» / «Woman») / M. Mamych // Мова і суспільство : зб. наук. праць. — Львів, 2015. — Вип. 6. — С. 103—109.

Статті в закордонних виданнях

24. Мамич М. В. Лингвосоциокультурная интенция имени собственного в женском журнале [Электронный ресурс] / М. В. Мамич // Медиалингвистика : науч. журн. междунар. медиалингвистической комиссии Международного комитета славистов (под патронатом ЮНЕСКО). — СПб., 2014. — № 2 (5). — С. 97—103. — Режим доступа: http://elibrary.ru/contents.asp?issueid=1354819

25. Мамич М. В. Медіастилістика в Україні: проблеми та перспективи розвитку / М. В. Мамич // Stylistyka. — Opole, 2014. —ХХІІІ. — С. 275—282.

26. Мамич М. В. Прагматичний потенціал лінгвокультурної інформації про Т. Шевченка на сторінках журналу «Жінка» / М. В. Мамич // Материалы ХІV Междунар. семин. «Тарас Шевченко и его петербургское окружение», Санкт-Петербург, 13—17 мая 2014 г. / [под ред. Т. Н. Лебединской и А. А. Воловой]. — СПб, 2014. — С. 447—452.

27. Мамич М. В. Постать письменника в лінгвокультурному контенті жіночого журналу (на матеріалі мовно-літературних есе про російських письменників у журналах «Радянська жінка» та «Жінка») / М. В. Мамич // Деятели науки и культуры России и Украина (XVIII—XX вв) : материалы XV Междунар. семинара, Санкт-Петербург, 17—21 мая 2015 г. / [под ред. Т. Н. Лебединской, А. А. Воловой]. — СПб. ; Нежин, 2015. — С. 335—341.

28. Мамич М. В. Контент сучасного жіночого журналу в аспекті лінгвоукраїнознавства / М. В. Мамич // Україністика: минуле, сучасне, майбутнє : ІІІ колективна монографія, присвячена 20-річчю україністики на філософському факультеті Університету імені Масарика в Брно. — Брно, 2015. — С. 315—323.

31

29. Мамич М. В. Мовний жанр «кулінарний рецепт» у контенті українського жіночого журналу / М. В. Мамич // Rossica Olomucensia — Vol. IV Časopis pro ruskou a slovanskou filologii. Num. 1 Olomouc 2016. — S. 57—68.

30. Мамич М. В. Лингвокультурная коннотация имени собственного в женском журнале / М. В. Мамич // Състояние и проблеми на българската ономастика : Материали от Международна научна конференция «Ролята на ономастиката при изследването на историята и съвременното състояние на българския и другите славянски и балкански язици», Велико Търново, 26—27 юни 2014 г. — Велико Търново : Ун-ко изд-во «Св. Кирил и Методий», 2016. — Вип. 14. — С. 178—187.

Статті, тези доповідей в інших виданнях

31. Мамич М. В. Сучасна медіастилістика в Україні / М. В. Мамич // Одеський лінгвістичний вісник. — №4. — Інтернет-видання.

АНОТАЦІЯ

Мамич М. В. Лінгвокультурологічний контент журналу «Жінка» (середина ХХ — початок ХХІ ст.). — На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 — українська мова. — Інститут української мови НАН України. — Київ, 2016.

Робота присвячена актуальній проблемі вивчення мови українського універсального видання «Жінка», його наповнення культурно-інформаційним та ціннісно-аксіологічним змістом. Уперше в українській лінгвістиці запропоновано концепцію дослідження друкованого медіа в контексті лінгвокультурології та медіастилістики; обґрунтовано диференційні ознаки мас-медійного контенту, медіатексту, медіажанру; установлено ієрархію та ознаки медіажанрів публіцистичного, офіційно-ділового, адресно-довідкового, рекламного та естетичного субконтентів журналу «Жінка» середини ХХ ст. — перших десятиліть ХХІ ст., визначено лексико-фразеологічні, текстові, функціонально-стильові та інтенційні критерії їх диференціації; умотивовано взаємодію між жанрово-стильовою диференціацією медіатекстів та їхніми медіатопіками, синергетизм жанрово-стильового контенту універсального журнального видання і кореляцію медіажанрів різних субконтентів у ньому.

Ключові слова: лінгвокультурологічний контент, медіастилістика, мова журналу, мова ЗМІ, медіажанр, медіатекст, медіатопік, лінгвокультурологічний індикатор цінності, публіцистичний субконтент, офіційно-діловий субконтент, адресно-довідковий субконтент, рекламний субконтент, естетичний субконтент, різновид субконтенту.

32

АННОТАЦИЯ

Мамич М. В. Лингвокультурологический контент журнала «Жинка» (середина ХХ — начало ХХІ ст.). — На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 — украинский язык. — Институт украинского языка НАН Украины. — Киев, 2016.

Исследование посвящено актуальной проблеме изучения языка украинского универсального издания «Жинка», его культурно-информационного и ценностно-аксиологического содержания. Впервые в украинской лингвистике предложена концепция исследования печатного медиа в контексте лингвокультурологии и медиастилистики. Обоснованы дифференциальные признаки масс-медийного контента, медиатекста, медиажанра. Установлена иерархия и признаки медиажанров публицистического, официально-делового, адресно-справочного, рекламного и эстетического субконтентов журнала «Жинка» средины ХХ в. — первых десятилетий ХХІ в., определены лексико-фразеологические, текстовые, функционально-стилевые и интенциональные критерии их дифференциации. Обусловлено взаимодействие между жанрово-стилевой дифференциацией медиатекстов и их медиатопиками; отмечен синергетизм жанрово-стилевого контента универсального журнального издания; показана корреляция медиажанров различных субконтентов в нем.

Ключевые слова: лингвокультурологический контент, медиастилистика, язык журнала, язык СМИ, медиажанр, медиатекст, медиатопик, лингвокультурологический индикатор ценностей, публицистический субконтент, официально-деловой субконтент, адресно-справочный субконтент, рекламный субконтент, эстетический субконтент, разновидность субконтента.

ANNOTATION

Mamych M. V. Linguistic and cultural content of «Zhinka» magazine (mid-twentieth century — the beginning of XXI century). — Manuscript.

Dissertation for the degree of Doctor of philological sciences, speciality 10.02.01 — Ukrainian language. — Institute of Ukrainian language of NAS of Ukraine. — Kyiv, 2016.

The research is devoted to the actual problem of learning of «Zhinka» — universal Ukrainian edition — language, its cultural and informational and value-axiological content. For the first time in Ukrainian linguistics, a concept study of the printed media in the context of cultural linguistics and mediastylistics was proposed. The distinctive features of mass media content, media text, media genre were grounded. The hierarchy and signs of media genres for journalistic, official-business, address-reference, advertising and aesthetic subcontents of «Zhinka» magazine in mid-twentieth century — the first

33

decades of the XXI century were established; lexical-phraseological, textual, functional and stylistic and intentional criteria for their differentiation were defined.

Examining of linguo-cultural and genre-stylistic content of the «Zhinka» magazine of the middle XX — the first decades of the XXI century demonstrated the versatility of the information content of the publication, as determined in publishing editorial policy and socio-cultural demands of the community.

Applied linguistic and cultural analysis made it possible to relate stylistic, value-axiological and text content of the «Zhinka» magazine with the time-spatial changes in linguistic and cultural information. Along with the identified components of the linguistic and culture of informing edition, verbal and nonverbal markers of gender component which reflect women’s participation in economic, political, scientific and cultural life, parenting, health, regeneration in household, interested in fashion and scope beauty were recorded.

The combination of the two methodologies — linguistics and mediastylistics — a comprehensive study of the content of the «Zhinka» magazine was productive, as provided diverse analysis of mediatexts of universal magazine edition. In theses, first of all, mediatexts are differentiated by genre, purpose (communicative intention), stylistic features and entry to one of the components of the hierarchical structure of the content of the magazine. Considering the factor of interactive media has made it possible to establish internal among-content relations, interaction communicative intentions of the author-journalist communicative intentions respondent reader, dialogism mediatext, correlation of verbal and nonverbal (visual kinemts — photos, images, pictures, drawings, copy, fonts and other) methods of presenting information etc.

Classification of mediateхts and mediagenres of universal edition «Zhinka» confirmed the objectivity of linguistic and cultural content — the hierarchical system of information that is structured on: 1) sections, 2) thematic blocks, 3) genre and stylistic varieties of mediatexts 4) intentional content, 5) leading linguistic and cultural indicators of values (marked by ethnos language and means of expression, repetitive (cross) words, phraseologies, paraphrases, journalistic cliché paremias, case names, language and culture aesthetic signs, verbalized concepts as historical experience of the people).

It was determined that the linguoculture of examined media awareness is motivated by socio-political, socio-economic, informational and cognitive (sphere of journalism), official and business, address and reference, advertising, aesthetic, licensing and entertainmental demands of society. Each of them primarily reflects politematism and multy-intentism of socio-cultural dialogue «editorial board — a journalist — a reader».

It was determined that the linguistic and cultural content acts as a transformation of official-business, scientific information that is acceptable to the readership.

Ukrainian centricity of linguistic content of the «Zhinka» magazine defined the functions of key nominations — Ukraine, Ukrainian and the functions of geographical names, titles of national art, proper names of historical figures (case names) lexicon

34

to describe everyday objects and ethnic culture, folks, ergonims, quotations from Ukrainian writers’ works, Ukrainian song texts (verbal component of media genre «cover» and leads).

Thus, linguistic and cultural content of the «Zhinka» magazine — is the content-informational and value-axiological phenomenon, which is characterized by dynamic changes, universalism of literary-language practice as to displaying in it lexical and idiomatic markers professional daily-activity, social and household, artistic culture. Genre-stylistic differentiation of «Zhinka» magazine represents the hierarchy of social (social-political, gender), psychological and economic stereotypess and needs of community, reflects national linguoculture of information that was formed for more than sixty years.

Prospects of language examining of Ukrainian media are mainly associated with the development of the theory and practice of mediastylistic, study of genres in oral and written mediatexts, some of which have already become history of literary process, others exemplify its dynamic present. Research of syncretic media content requires the deployment of linguo-gender, linguo-sinergetic, psycho-linguistic, sociolinguistic and other interdisciplinary approaches to language media.

Keywords: linguo-cultural content, mediastylistic, language of magazine, media language, mediagenre, mediatext, mediatopic, linguocultural indicator of values, publicistic subcontent, official business subcontent, address-informational subcontent, advertising subcontent, aesthetic subcontent, subсontent variety.

Підписано до друку 26.12.2016. Формат 60х84/16.Ум. друк. арк. 1,9. Тираж 150 прим. Зам. № 257.

Видавництво і друкарня «Юридична література»65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 7

Тел. (048) 777-48-79Свідоцтво суб’єкта видавничої справи

ДК № 4284 від 23.03.2012 р.