levchenko.eulevchenko.eu/images/pobierz/gruden-monografia .pdf · Фразеологічна...

Львівський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління

При Президентові України

Олена Левченко

Фразеологічна символіка:

лінгвокультурологічний аспект

ЛЬВІВ

2005

Фразеологічна символіка: лінгвокультурологічний аспект

УДК 81’37+811.61.1:811.161.2’373.7

Л 38

Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволувидавництва ЛРІДУ НАДУ заборонено

Рецензенти:

Л. М. Полюга, доктор філологічних наук, професор, провідний співробітникІнституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України

Л. П. Дядечко, доктор філологічних наук, доцент кафедри російської мовиІнституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка

Рекомендовано до друку вченою радоюЛьвівського регіонального інститутудержавного управління Національної академіїдержавного управління при ПрезидентовіУкраїни. Протокол № 7 від 8 жовтня 2004року.

Л 38 Левченко О. П. Фразеологічна символіка: лінгвокультурологічнийаспект: Монографія. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. - с.

У монографії досліджено символи української та російської мов задопомогою концептуального аналізу на фразеологічному матеріалі із залученнямлексичних даних, контекстуальних уживань. Загалом приділено увагу специфіціукраїнської та російської фразеологічних картин світу.

©О. П. Левченко, 2005

Copyright © О. П. Левченко, 2005 www.levchenko.eu

http://www.levchenko.eu/


ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................................................................................5

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА СПЕЦИФІКА ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ...............................................7

1.1. СУЧАСНІ ТЕОРІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ...............................................................................................................71.2. ПОНЯТТЯ КОНЦЕПТУАЛЬНА / МОВНА КАРТИНИ СВІТУ В ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЇ..........................................................81.3. СПЕЦИФІКА ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ..............................................................................................................81.4. НАЦІОНАЛЬНА МОВНА КАРТИНА СВІТУ ТА ФРАЗЕОЛОГІЯ: ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ....................................................8

ІНТЕРЛІНГВАЛЬНЕ ТА НАЦІОНАЛЬНЕ У ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПТІВ..................11

2.1. БАЗОВІ ПРИНЦИПИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТІВ..............................................................................................................112.2. МЕХАНІЗМИ ТВОРЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ..................................................................................................12

2.2.1. Метафора у фразеології....................................................................................................................................122.2.2. Типові випадки змішування концептуальних просторів.................................................................................13

2.3. ТИПОЛОГІЯ ЗНАКІВ ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ..........................................................................................................152.3.1. Архетипи.............................................................................................................................................................152.3.2. Символи (мікросимволи, факультативні знаки)..............................................................................................16

2.4. МЕТАФОРИЧНІ ТА МЕТОНІМІЧНІ ПРИНЦИПИ ..............................................................................................................182.5. ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПТІВ................................................................22

ІДЕОГРАФІЧНІ ГРУПИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ СИМВОЛІВ У ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТІ..................................................................................................................................................................................................26

3.1. ЕТНОНІМИ ЯК СТЕРЕОТИПИ ТА СОМАТИЧНА СИМВОЛІКА У СКЛАДІ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ...............................................263.2. СТИХІЇ ТА ЛАНДШАФТ, ЕЛЕМЕНТИ ЛАНДШАФТУ ЯК СИМВОЛИ...................................................................................273.3. СИМВОЛИ-ЗООНІМИ.....................................................................................................................................................283.4. РОСЛИННА СИМВОЛІКА................................................................................................................................................333.5. СИМВОЛІКА НАЗВ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ ТА АРТЕФАКТІВ.....................................................................................37

ДЖЕРЕЛА .............................................................................................................................................................................44

ЛІТЕРАТУРА.........................................................................................................................................................................47

Copyright © О. П. Левченко, 2005 www.levchenko.eu



ВСТУПОднією з особливостей сучасної лінгвістики є використання парадигми методів

(метапарадигми), що дає змогу отримати стереозображення досліджуваного об’єкта,верифікувати отримані результати. Цей факт закономірно зумовлено існуванням спільної мети внизки дисциплін – пояснити природу когніції та мови, їх взаємозв’язку з культурою. Цезавдання намагаються вирішити, окрім лінгвістики, ще й психологія (зокрема, етнічна),антропологія, герменевтика, семіотика тощо1. Наприклад, визначаючи завдання сучасноїгерменевтики, В. Кузнєцов зауважує, що “основою розуміння мови є об’єктивно закладені вмовному матеріалі (процесах мовлення й розуміння) сутності (= концепти, значення, смисли).Отже, для того, щоб хоч наблизитися до вирішення проблеми розуміння мови, необхіднопізнати зміст цих сутностей” [108, с. 80]. Завдання герменевтики перетинаються із завданнямикогнітивної лінгвістики, бо власне об’єкт когнітивної лінгвістики – “значення одиниць, щоформують систему наших знань як про саму мову, так і про світ” [67]. Слушною є думкаВ. Айрапетяна щодо розширення предмета герменевтики: “Мова без фольклору, спустошеніформи, які можна поєднувати за свавіллям кожного “носія мови”, ось предмет лінгвістики.Окремий носій мови лише гість у мові... Тому лінгвістична семантика описує власні думкилінгвістів, а не відвічні фольклорні смисли. Узята “металінгвістично” (Бахтін) як вислів,герменевтично розгорнута у словесність мова й є фольклор” [3, с. 109]. Тому важливо поєднатиметоди когнітивної лінгвістики з контрастивними методами, використати досягнення семіотики,яка представлена такими іменами, як Р. Барт, У. Еко, засновник Тартуської школи Ю. Лотман.Зокрема, у межах семіотики постулюють правило, застосовне до будь-яких спроб виявленнянаціонально-культурної специфіки: “знакову систему видно лише з позицій іншої знаковоїсистеми” [183, с. 28]. Винятково важливе значення має зв’язок контрастивної лінгвістики зетнопсихологією2 й культурою [47, с. 16].

Витоки сучасної лінгвокультурології сягають контрастивістики – надзвичайно давньогорозділу мовознавства. Початком контрастивної лінгвістики за кордоном вважають появу у 1957р. праці Р. Ладо “Лінгвістика поверх кордонів культур” [див.: 47, с. 6]3. Однак історіяконтрастивних (зіставних) досліджень в українському й російському мовознавстві починаєтьсязначно раніше (із праць О. Востокова, О. Потебні, Ф. Корша, пізніше Є. Поливанова,В. Богородицького, І. Бодуена де Куртене, Л. Щерби, О. Смирницького, В. Ярцевої, В. Аракіната інших). Якщо розглядати лінгвістичні дослідження в ширшій перспективі, то “...О. Потебнявипередив етнолінґвістичні ідеї не тільки Е. Сепіра та Б. Ворфа (так звана гіпотеза мовноївідносности), але й деякі концепції німецького неогумбольдтіянства ХХ сторіччя (Л. Вайсґерберта ін.) і водночас упритул підійшов до тих питань, які поставила американська коґнітивнаантропологія (Ф. Лавнсбері, Д. Гаймз, К. Пайк) щойно яких тридцять років тому” [91, 5].Нинішня українська контрастивна лінгвістика представлена працями Г. Їжакевич, П. Гриценка,В. Кононенка, Н. Романової, Л. Кудрявцевої [207], Р. Зорівчак [78], В. Кононенка [94; 95; 96],В. Манакіна [149], Л. Бублейник [31], М. Алексеєнка [4; 5], М. Кочергана [99; 100]. В. Гакформулює основні загальні завдання контрастивної лінгвістики4 так: контрастивне дослідженнявиявляє спільні риси й розбіжності у використанні мовних засобів різними мовами; дозволяєвизначити особливості кожної з порівнюваних мов; дає змогу передбачати й позбуватисянебажаної інтерференції; створює міцну лінгвістичну базу теорії перекладу; постачає матеріалдля типології, виявлення універсалій [47, с. 9]. Особливо принциповим є наголос, який роблятьконтрастивісти на побудові зворотних (тобто контрастивних, а не зіставних) двозначнихтипологій (під час контрастивного аналізу досліджують пару мов) [див.: 61, с. 207]. Однак, якбуде показано в подальшому, таке традиційне для контрастивної лінгвістики зосередженнядослідника на матеріалі лише двох мов стає “міцним” підґрунтям для продукування науковихміфологем. У процесі контрастивного аналізу двох неблизькоспоріднених мов асиметричніявища оголошують національно-специфічними, хоча вони типові для певного культурногоареалу [138, с. 70, 71].

Coright © О. П. Левченко, 2005 www.levchenko.eu



З певного етапу науковці, які займаються проблематикою зіставною з проблематикоюконтрастивістики, окреслюють свої студії як лінгвокультурологію. Лінгвокраїнознавство таетнолінгвістику можна вважати середніми ланками між традиційною контрастивноюлінгвістикою та сучасною лінгвокультурологією5. Контрастивна лінгвістика стаєлінгвокультурологією, на наш погляд, із того моменту, коли контрастивісти почаливикористовувати когнітивну парадигму. М. Кочерган зауважує, що “зміна структурноїпарадигми на сучасну когнітивну пожвавила контрастивні дослідження, внесла в них новіаспекти” [100, с. 4, 5].

Зміна парадигми контрастивною лінгвістикою (тією чи іншою мірою різнимимовознавцями) привела до розширення сфери зацікавлень, що, своєю чергою, змусилолінгвістів змінити й назву лінгвістичного напряму на лінгвокультурологію. Тобто сьогодні миможемо говорити про те, що контрастивна лінгвістика вийшла на якісно новий рівень.Лінгвокультурологічні дослідження активно проводять такі зарубіжні вчені, як А. Вежбицька[294; 295; 296; 297; 298; 299; 300], Р. M. Кісінг [276]. На думку В. Маслової, завдання наукиполягають у тому, щоб “...експлікувати культурну значимість мовної одиниці (тобто “культурнізнання”) на основі зіставлення прототипної ситуації фразеологізму чи іншої мовної одиниці,його символьного прочитання з тими “кодами” культури, які відомі чи можуть бутизапропоновані носію мови лінгвістом” [151, с. 10, 11]. З огляду на рівень сучаснихлінгвокультурологічних досліджень, лінгвокультурологія може ставити перед собою вагомішумету. В. Шаклеїн так визначає завдання лінгвокультурології6: “специфіка лінгвокультурології якнауки полягає у розгляді феноменів мови та культури, які зумовлюють один одного, щопередбачає насамперед багатоаспектність проблематики лінгвокультурології, можливість різнихсистемних підходів до вирішення лінгвістичних питань” [250, с. 138]. Такий підхід довизначення завдань лінгвокультурології узгоджується з основним завданням когнітивноїлінгвістики – “пояснити сам феномен мови” [67].

Залучення “культури” до сфери лінгвістичного аналізу спричинило появу поняття“культурна парадигма” [210, с. 13 – 36]. Базовими для лінгвокультурології поняттями є такі, яктекст культури, тезаурус культури, код культури, симболарій культури [214, с. 19 – 21]. Певнаріч, до цього переліку базових понять має також належати і поняття культурно значимийконцепт.

Когнітивістика як самостійний напрям сформувалася вже до середини 90-х рр. у західнійлінгвістиці7 [186, с. 275]. Представниками когнітивного підходу вважають Дж. Лакоффа,Р. Ленекера (Langacker за іншою транслітерацією – Лангакер, Ленгекер) [280; 281; 282; 283;284], Ч. Філлмора, Л. Талмі тощо [див. праці, присвячені історії когнітивістики та теоретичнимпроблемам: 240; 232; 186]. У межах когнітивної лінгвістики вже виокремилася низка методів інапрямів, “які пов’язані з використанням загальної теорії когнітивних моделей, і, зокремаобразно-схематичних моделей, фреймової теорії, пропозиційних моделей, теорії прототипів”[28, с. 31]. Використання когнітивної парадигми в лінгвістичних студіях пояснюють тим, щотрадиційний семантичний аналіз специфіки фразеологізмів не дає виходу на онтологічнівисновки й здебільшого дозволяє отримати лише приблизні результати, оскільки під чассемантичного аналізу в багатьох випадках ігнорують асоціативні зв’язки слова, когнітивнийфон. “Нефілологічні” знання не менш важливі для інтерпретації тексту, ніж власне філологічні,онтологічний статус цих знань принципово єдиний, їх розведення за об’єктами різних наукметодологічно неплідне, бо невиправдано звужує й збіднює об’єкт мовознавства [див.: 104,с. 23]. Такий погляд поділяє Т. Цив’ян: “недарма нині народну етимологію дедалі ширшезалучають на рівних правах (а не зі звичайним “резервом”) до лінгвістичних дослідженьширокого плану, які передбачають не тільки опис семантики чи історії мови, але йреконструкцію мовної свідомості, що, врешті-решт, виводить і в інші галузі знання, пов’язані зуявленнями людини про світ (тобто до того ж комплексу мова → мислення → мова)” [236,с. 55]. Тому робити висновок про тотожність фразеологічних одиниць чи символів різних мовможна лише після аналізу певного концепту чи фрейму цього об’єкта на концептуальному рівні,змоделювавши його. Когнітивні дослідження фразеологічних одиниць дають змогу зрозуміти




механізми багатьох ментальних процесів, а також виявляють когнітивні структури, якіпередують фактам уживання мови [див.: 17, с. 21, 22].

Специфіка когнітивного дослідження та його метамови полягає в тому, щобне розділяти явища власне мовного й немовного планів [див.: 17, с. 21]. “Такіметамови, орієнтовані на когнітивну парадигму і комп’ютерне моделюванняпроцесів мислення, мають суттєво більшу пояснювальну силу, ніж чистолінгвістичний інструментарій семантичного опису” [17, с. 21]. Метамова, якувикористовують у когнітивних дослідженнях, враховує сферу знань (немовнийматеріал), іншими словами, ментальний, когнітивний фон, на якомурозгортаються мовні процеси. А. Баранов, Д. Добровольський, Ю. Карауловпропонують методику дослідження фразеологічного значення: аналіз значенняідіом, що спирається на концептуальні структури – фрейми й сценарії [17; 18; 15;РПМ]. Спосіб творення фразеологічної одиниці пов’язаний із представленням упам’яті людини інформації про довкілля.

Серед аксіом когнітивізму названо такі: досліджують не просто дії (тобтопродукти), що спостерігають, а їх ментальні репрезентації, символи, стратегії таінші неспостережувані процеси й здібності людини (які й породжують дії); наплин цих процесів впливає конкретний зміст дій і процесів, а не “навичка”;культура формує людину: індивід завжди перебуває під впливом своєї культури[106, с. 72].

Аналогічні дослідження активно проводять польські лінгвісти. З. Мушиньський так визначає предмет “етнолінгвістики”8: “Предметом досліджень етнолінгвіста є не фізичний світ, а суспільна реальність чи, згідно з когнітивним підходом, ментальна реальність предмета культури” [287, с. 22]. Польську “етнолінгвістику” представлено працями Є. Бартміньського та його колег [264; 266]. Дослідження мови методами когнітивізму перебуває в центрі уваги білоруських та російських лінгвістів9. Активно розвивають згадану наукову парадигму в межах української лінгвістики10.

Однак кожен з етапів розвитку науки має свої “здобутки й втрати”, висуває нові завдання. Серед здобутків когнітивно-культурологічної парадигми, звичайно, чільне місце належить теоріїметафори, граматиці конструкцій Ч. Філлмора; цей підхід також пропонує свій погляд на багатозначність слова [186]. Вибір матеріалу дослідження – це принципова проблема в лінгвокультурології, особливо, коли йдеться про категорії інтерлінгвального та національного. Проте, на жаль, інколи висновки досліджень, визначених як лінгвокультурологічні, збудовано наоснові мовного та культурного матеріалу однієї мови, а певні явища окреслено як національно-специфічні, властиві лише описуваній мовній картині світу. Зіставлення неблизькоспоріднених мов (переважно двох) теж подекуди призводить до невмотивованого оголошення явищ, асиметричних у конкретній парі мов, унікальними. Одне із вразливих місць лінгвокультурології – аналіз явищ лише одного мовного рівня, на основі якого роблять загальні висновки про специфіку мовної картини світу. Однак лакунарність, властива певній ділянці, наприклад, лексичного рівня, успішно може компенсуватися засобами фразеології. Проте й увага, наприклад у межах контрастивної лінгвістики, приділялася мовним рівням нерівномірно: найбільше – контрастивній граматиці (із словотвором включно), менше – контрастивній фонології, ще менше – контрастивному порівнянню лексичних систем [263, с. 239].

Глобальне завдання лінгвокультурології – вивчити категоризацію світу та принципи вербалізації ментальних одиниць – концептів та їх функціонування в мегатексті, зіставивши з аналогічними одиницями інших мов із метою виявлення культурно значимої інформації й культурно значимих концептів певної мови. Дослідники одноголосно інтерпретують фразеологію як найбільш національно-культурно маркований рівень. Власне, з огляду на це необхідно змоделювати систему концептів і символічних слів культури та їх ментальні




репрезентації на фразеологічному матеріалі, що, своєю чергою, створить підґрунтя для контрастивного аналізу особливостей (смислових, символічних, культурних) прототипних уявлень, властивих певній мовній картині світу. Специфіку мовної картини світу об’єктивують типові способи вербалізації значень, а саме метафоричні принципи, за якими відбувається вербалізація, та концептуальні простори, що взаємодіють у цьому процесі. Одне з головних теоретичних питань лінгвокультурології – з’ясувати роль символу в процесі фразеотворення, тому важливо виявити фразеологічні знаки, які містять специфічну, національно-культурну інформацію, що передбачає укладання списку атрибутів (чи актуалізованих слотів) фразеологічних знаків; змоделювати прототип компонента для подальшого визначення інтерлінгвального й національного в ньому. Важливе завдання – описати кореляції між концептами та символами. Одна з проблем, що постали перед лінгвокультурологією, – виробитичіткі принципи, за якими певні явища можна оголосити інтерлінгвальними чи властивими певній мовній картині світу. Це ж стосується й культурної значимості концепту для мовної картини світу.

Вибирання матеріалу для дослідження ми здійснювали із фразеологічнихтлумачних одномовних словників, фразеологічних перекладних двомовнихсловників, тлумачних словників української та російської мов (а такожвикористовували дані білоруських, болгарських, польських, англійськихфразеографічних джерел), художніх, публіцистичних текстів, застосовувалиінформацію словників асоціативних норм та частотних словників. Залучення доаналізу мовного матеріалу споріднених мов (білоруської, болгарської та польської)зумовлено вимогами лінгвокультурологічного аналізу.

Методологічним принципом у нашому дослідженні є принцип поєднаннялінгвістичних парадигм, що дає змогу розглянути досліджуваний об’єкт підрізним кутом зору. Окрім того, важливо використати інформацію, яку надаютьпідходи від слова як одиниці вербального рівня до концепту як одиниціконцептуального рівня й від концепту до слова. На нашу думку, принциповим длявиявлення інтерлінгвального та національного в концептосфері та символіці єсистемний контрастивний аналіз фразеологічних рівнів української та російськоїмов.

Монографія складається зі вступу, трьох розділів, висновків та спискувикористаної літератури. Розділ І “Національно-культурна специфікафразеологічного значення” присвячений теоретичним проблемам: розглянутотеорії концептуального аналізу, поняття концептуальної та мовної картин світу,особливості та специфіка фразеологічної картини світу. У розділі ІІ“Інтерлінгвальне та національне у вербалізації фразеологічних концептів”досліджено базові принципи вербалізації концептів, механізми творенняфразеологічних одиниць, типові випадки інтеграції (змішування) концептуальнихпросторів, здійснено лінгвокультурологічну реконструкцію концептів. Розділ ІІІ“Ідеографічні групи фразеологічних символів у лінгвокультурологічному аспекті”присвячено аналізові фразеологічної символіки.




Примітки




Розділ 1

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА СПЕЦИФІКА ФРАЗЕОЛОГІЧНОГОЗНАЧЕННЯ

1.1. Сучасні теорії концептуального аналізуКогнітивна лінгвістика має низку напрямів та методів дослідження мовних значень, які застосовні для вивчення концептуальних просторів, вербалізованих фразеологічними одиницями та, зокрема, символами. Серед таких – теорія прототипів Е. Рош, фреймова семантика Ч. Філлмора, теорії метафори Дж. Лакоффа та М. Джонсона, М. Тернера, Ж. Фоконьєтощо. Біля витоків когнітивної лінгвістики стоїть теорія прототипів Е. Рош [290]. Вважається, що існує “...три різних концепції прототипного підходу: власне семантика прототипів (насамперед, це психологічний й антропологічний підходи в дусі Е. Рош); семантика стереотипів (Г. Патнам); концепція родинної (сімейної) подібності Л. Віттгенштейна” [106, с. 140]. Ідеї Е. Рош витримали багато критики, однак знайшли використання й розвиток у сучасній лінгвістиці. Теорію прототипів критично переосмислила А. Вежбицька, створивши методику опису значення слова за допомогою семантичних примітивів (працю виконано на конкретній лексиці – англ. cup, mug, jars, cabbage, carrots тощо) [294]. У подальших працях А. Вежбицька пропонує описувати суспільство через ключові слова, які репрезентують культурні концепти, і “культурну граматику”, яка відображає перелік підсвідомих правил мислення [296]. У 1997 р. з’являється дослідження А. Вежбицької “Розуміння культур через їх ключові слова”, в якому проаналізовано концепти (наприклад, англ. freedom, лат. libertas, рос. свобода, воля, пол. wolność та багато ін.) [297]. Специфіку концепту, наприклад, нім. Angst, автор демонструє методом зіставлення з німецькими словами цієї ж тематичної групи й англ. fear; порівнює лінгвістичні уявлення про цей концепт із психологічними, вивчає вертикальний контекст (“Luter’s influence on the German language”), залучаючи нашарування філософських і теологічних знань [299]. Етапною з погляду розвитку когнітивної науки стали висновки М. Джонсона про те, що наше розуміння світу ґрунтується на нашому фізичному досвіді, та моделює схематичні структури, довкола яких організується наш досвід [275; 203, с. 345 – 350]. Теорію прототипів нетривіально втілено також і в теорії концептуальної метафори Дж. Лакоффа та М. Джонсона11, суть якої у суміщенні переліку ознак, притаманних домену12, та “ідеалізованої когнітивної моделі”, що репрезентує цілісний образ [114; див. про це: 187, с. 4]. Дж. Лакофф вважає, що існують певні види прототипів: типові приклади (вільшанки й горобці – типові птахи); соціальні стереотипи (типова мати – домогосподарка; типовий японець – працелюбний, ввічливий, розумний); ідеали (ідеальний чоловік – добре заробляє, вірний дружині, викликає повагу, привабливий); зразки (типовий Бейб Рут); генератор (члени категорії породжено її центральними елементами, до яких застосовано певні загальні правила); часткова модель (наприклад, підкатегорія чисел, що є ступенем від десяти: десять, сто, тисяча тощо); найхарактерніші приклади (члени категорії, що є найзнайомішими і добре запам’ятовуваними) [113, с. 34 – 36]. Цікавим також є погляд на проблему прототипів Ж. Пінто де Ліма, який зазначає, що прагматичний підхід до природи прототипів покликаний підкреслити не те, що вони є конкретними об’єктами, а те, що вони – невід’ємна частина певного типу людської діяльності, а саме тлумачення значень [див.: 174, с. 117]. Автор влучно зауважує: “по-перше, словники передбачають у своїх читачів певні знання про світ, по-друге, вони постачають прототипи” [174,с. 122]. Ю. Солодуб, аналізуючи роль словесного комплексу прототипу в реалізації конототивних можливостей фразеологізму, твердить, що фразеологізм – “стійке семантично неподільне сполучення слів, цілісне узагальнено-переносне значення якого сформоване на основі




переосмислення словесного комплексу-прототипу” [205, с. 67]. Не можна погодитися з цією думкою, особливо щодо переосмислення [121, с. 27]. Наприклад, фразеологічну одиницю (далі -ФО) рос. на рыбьем меху, засновано не на переосмисленні значень слів, а виникла вона на основі інтеграції відповідних фреймів (відбулося змішування фреймів, що належать концептам Одежда, Рыба, Мех). Загалом фразеологізми будують на порушеннях прототипних уявлень про певні сутності. Окрім того, прототип не належить вербальному рівню. У когнітивній психології вважається, що “прототип – це абстракція переліку стимулів, яка втілює множину зіставних форм одного й того ж патерна. Прототип дозволяє нам розпізнавати образ, навіть якщо він не ідентичний прототипу, а лише подібний на нього” [206, с. 84]. Мета цього дослідження – з’ясувати специфіку фразеологічної картини світу та роль, зокрема, прототипів та стереотипів у її формуванні. З огляду на це ми моделюємо ядрову частину концепту – прототип на основі декларативного та процесуального фреймів (компонента, а не фразеологізму загалом), які є науковими конструктами, використовуваними для потреб лінгвістичного аналізу, представленням прототипних репрезентацій соціуму. Дослідження фразеологічних систем у прототипному аспекті дає змогу з’ясувати специфіку світобачення різних народів, і водночас відтворити та зрозуміти основи символотворення [121]13. Мета дослідження вимагає вирішити низку термінних проблем, з огляду на існування численних “інтерпретацій” понять прототип та стереотип. У КСКТ подають таку дефініцію терміна прототип: “конкретний чи абстрактний розумовий образ предметів, що належать деякій категорії, ... називають прототипом, якщо за його допомогою людина сприймає дійсність:член категорії, що міститься ближче до того образу, який буде оцінено як кращий зразок свого класу чи прототипніший екземпляр, ніж усі інші” [106, с. 145]. Щодо розуміння терміна прототип принципово з’ясувати значення терміна предмет у наведеному вище визначенні та того, у чому полягає відмінність між поняттями прототип та стереотип. Перші спроби прототипного аналізу стосувалися переважно так званої конкретної лексики [294]. Однак сьогодні у межах польської етнолінгвістичної термінної системи, дослідники вживають термін предмет (“щось, що є елементом дійсності”) як синонімічний до терміна поняття [див. про це: 287, с. 21]. Цей факт, на нашу думку, набуває важливого значення у зв’язку з проблемою виділення культурно значимих концептів, бо існує думка про те, що концепт позначає об’єкти зі світу ідеального, наприклад [44], а за такою логікою словам-найменуванням об’єктів матеріального світу на когнітивному рівні не відповідають жодні ментальні одиниці. Дослідники вважають, що прототипам властиві: 1. “Ознака, в якій вирізняють дві складові: атрибут (називаний іншими дослідниками виміром (wymiarem)) і значення (wartość)... 2. Показники важливості для кожного з істотних значень... 3. Показники діагностичності для кожного з атрибутів. Йдеться про те, наскільки придатним є певний атрибут під час вирізнення екземпляру виокремлюваного поняття від екземплярів протиставлюваних понять” [268, с. 51, 52]. Пафос дослідження А. Вежбицької полягає у дослідженні прототипів – переліку (навіть ієрархії) фасет, притаманних різним групам лексичних категорій [294]. Лінгвісти по-різному вживають терміни прототип та стереотип. Дж. Лакофф зазначає: “Гіларі Патнам використав термін стереотип приблизно для того, що Мінський описав як фрейм зі стандартним значенням (a frame with default values). Стереотип для Патнама – це ідеалізована ментальна репрезентація нормального представника множини, яка може не бути точною. Те, що ми називаємо соціальним стереотипом, є певною мірою спеціальним видом Патнамового концепту” [277, с. 116]. Прототип, за А. Вежбицькою, та стереотип, за Г. Патнамом, – це зіставні поняття. Звідси,ймовірно, таке тлумачення терміна стереотип: стереотипи містять ознаки та атрибути, що дають змогу віднести предмет до того чи іншого класу, вони фундаментально відрізняються для різних типів термінів [106, с. 178]. Є. Бартміньський вважає, що “профілювання зумовлює існування прототипу” [див. про це: 266, с. 221], а описуючи стереотип німця, вказує, що до найдавнішого шару народної міфології належить “репрезентація німця як прототипу “чужої” людини” [266, с. 226]. З чого випливає ототожнення понять репрезентації (wyobrażenia) та стереотипу. Водночас когнітологи під час




аналізу орієнтуються на певну цілісність, яка є для А. Вежбицької філлморове поняття прототипної ситуації, для Р. Ленекера – поняття когнітивного домену [див. про це: 266, с. 210].Порівняймо: “Стереотип – стандартна думка про соціальні групи чи про окремих осіб як представників цих груп”, а також “як форма опрацювання інформації та стану знань” [106, с. 177]. Друга заувага дає підстави для зіставлення понять прототипу і стереотипу. На “соціальності” прототипів наполягає й Ж. Пінто де Ліма, стверджуючи, що вони не віддільні відсоціально укоріненої в контрольованій соціумом діяльності, такій, як тлумачення [174, с. 120]. Цей автор пропонує прагматичний підхід до прототипів, зосереджуючи увагу на їх соціальній функції, яка полягає у тлумаченні значень [174, с. 120]. В. Телія як одиницю суспільної свідомості описує прототип (“прототип відповідає певній універсальній або культурно-національній формі знання, він кореспондує з поняттям і формує значення та умови референції”[213, с. 95]). Дослідники намагаються визначити обсяги понять прототип та стереотип за належністю до індивідуальної чи супільної когнітивної системи. Е. Скібіньска, аналізуючи праці Д. Герартса, зазначає, що “стереотип, який описує певну норму чи суспільну конвенцію, будучи умовою вдалої ефективної комунікації між членами певної мовної спільноти, перебуває в соціолінгвістичній перспективі, тимчасом як прототип належить до ділянки психолінгвістики через те, що стосується організації знання в індивідуальній пізнавальній (когнітивній) системі” [291, с. 69]. І далі: “Автор (Д. Герартс – О. Л.) вважає два цих підходи, що в різній перспективі визначають те саме явище, комплементарними і доходить висновку, що в нормальній ситуації стереотип і прототип збігаються, бо знаки, які вважають найважливішими в суспільній перспективі, можуть займати центральну позицію у прототипній організації категорії” [291, с. 69]. В. Красних зазначає, що переважно стереотип “розглядають у контексті соціальної взаємодії, як деяку “модель” дії, поведінки” [102, с. 177]. Цей автор розуміє стереотип як “деяку “репрезентацію” фрагмента навколишньої дійсності, фіксовану ментальну “картинку”, що є результатом відображення у свідомості особи “типового” фрагменту реального світу, деякий інваріант картини світу” [102, с. 177, 178]. Чи не свідчить це про термінну надлишковість? Важко стверджувати, що можна знайти “найкращий” зразок таких категорій, як наприклад, гарний, білий, здоровий, як це здійснено для категорій птах, фрукти в межах різних лінгвокультур. Фразеологічні одиниці (укр. гарна, наче рожа, як калина, як мак городній, як весна; гарна дівка, як маківка; червона, як ягода (калина, рожа); біла, як береза, молоко, полотно; білий, як глина, день, іній, крейда, смерть, сметана, сніг, сонце, стіна, папір тощо; здоровий як віл, як кінь, як бик тощо) свідчать про існування репертуару прототипів для певної ознаки. Прототип – ментальний зразок не кращий чи найкращий, а типовий із низки типових, ментальна репрезентація певної мовної картини світу, регулярно використовувана лінгвоспільнотою для категоризації [137].З іншого боку, ми можемо вибудувати стереотип вродливої людини, що існує у певному соціумі, за допомогою прототипів. Стереотип (образ у всіх зв’язках, типових для соціуму чи його групи) буде лише один. Стереотип – ментальна одиниця, яка, однак, приписує атрибути і предикати, оцінює (у спосіб, властивий певному соціуму). Цю одиницю навіть зіставляють із судженням [106, с. 177]. У межах лінгвокультурології варто розглядати прототип як зразок, оцінюваний як найтиповіший, а стереотип – як репрезентацію, реалізовану у прототипах. За П. Бжозовським, стереотип на відміну від поняття, – це 1) “неповний, частковий образ якогось явища”; 2. обмежений асоціативними значеннями (конотаціями) і не містить дефініційних смислів; 3. структура закрита для нової інформації [268, с. 53]. Особливістю стереотипів А. Бєлова вважає те, що “люди схильні бачите те, що бажають, і не помічати іншого, що не відповідає стереотипам” [25, с. 45]. За влучним висловом Г. Шпета про мову загалом, але який передусім можна застосувати до фразеології, мова фіксує “загальні реакції колективу на всі явища природи, його власне соціальне життя й історію” [258, с. 479]. Фразеологічні системи зберігають прототипні та стереотипні уявлення соціумів.Одним із центральних понять термінної системи лінгвокультурології є концепт (культурно значимий концепт) [132]. Сьогодні існує низка підходів до розуміння цього поняття. В. Кузнєцов дає термінові таку дефініцію: “Концептом є загальний ментальний зміст.., те, що




називають також смислом... Така інтерпретація смислу мовного виразу має давню традицію, її приймали В. Гумбольдт, Г. Фреге, Б. Рассел, А. Черч, деякі представники російської філософії, зокрема Г. Шпет, І. Ільїн, М. Лосський та ін.” [108, с. 21]. Л. Чернейко та В. Долинський також зауважують, що термін концепт не новий у лінгвістиці. У традиції його ототожнюють із терміном поняття [див. 247, 5, с. 21]. Власне і сьогодні розуміння змісту цього терміна не можна вважати усталеним з огляду на те, що в лінгвістичних дослідженнях його вживають як синонім до “значення слова”; а також розглядають як “ідею, не пов’язану з мовними засобами” [див. 75]; конструкт, що пов’язується з етнокультурною специфікою [44, с. 47] тощо. Загалом простежуємо значну кількість підходів до розуміння цього терміна14. Низка власне “лінгвістичних” визначень терміна тяжіє до когнітивнопсихологічного розуміння. Наприклад, заО. Кубряковою, концепт – “термін, який слугує для пояснення одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, що відображає знання та досвід людини; оперативна змістова одиниця пам’яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку (lingua mentalis), усієї картини світу, відображеної у людській психіці” [106, с. 90 – 93]. Або, за О. Селівановою, “концепт є не що інше, як ментально-психонетичний комплекс, що є єдністю знань, уявлень, почувань (чувствований), інтуїції, трансцеденції, виявів архетипно-безсвідомого, закріплених за певним знаком” [194, с. 77]. Ще одне з визначень пропонує В. Телія: “Концепт – це знання про позначуване у всіх його зв’язках і відношеннях, і він відповідає на запитання “Що відомо про це?” [213, с. 94, 95], вважаючи, що: “...попри поняття і значення, в описі знакового відношення повинно бути введено поняття концепту, екстенсіоналом якого є типовий образ (прототип, чи гештальт-структура), за допомогою якого формується як сам концепт, так і умови його референції” [213, с. 94, 95].

Сучасні лінгвістичні дослідження пропонують різноманітні схеми будови концептів.Наприклад, Л. Чернейко та В. Долинський вважають, що “структура концепту – сублогічна.Зміст концепту містить зміст наївного поняття, проте не вичерпується ним, бо охоплюємножину конотативних елементів імені, що виявляються у його сполучуваності” [247, с. 22].Цитовані автори дають таку дефініцію концепту: концепт – це конструкт, що репрезентуєасоціативне поле імені, проте не рівний йому; концепт – це парадигматична структура, якавиводиться із синтагматичних зв’язків імені, зафіксованих у тексті, тоді як асоціативне полевідбиває всі системні та несистемні зв’язки слів і явищ [247, с. 39]. Важко погодитися зостаннім твердженням про репрезентацію концептом асоціативного поля імені. Безперечно,зв’язок між концептом та асоціативним полем існує, проте не настільки прямолінійний таочевидний, щоб можна було говорити про таку спрощену репрезентацію концепту як перелікуознак.

Окремо необхідно зупинитися на лінгвокультурологічному розумінні терміна, яке переважно, на наш погляд, неправомірно звужує обсяг позначуваного цим терміном. Чим же є концепт і культурно значимі концепти у лінгвокультурології15? Існує декілька підходів у розумінні концепту: 1) “до концептів зараховують лексеми16, значення яких становлять зміст національної мовної свідомості, формують “наївну картину світу” носіїв мови”; 2) “до концептів відносять семантичні утворення, позначені лінгвокультурною специфікою, і які тим чи іншим чином характеризують носіїв певної культури”; 3) “до концептів відносять лише семантичні утворення, перелік яких достатньо обмежений... і які є ключовими для розуміння менталітету” [44, с. 48]. С. Воркачов пропонує таке визначення концепту: “концепт – це одиницяколективного знання / свідомості (що скеровує до вищих духовних цінностей), має мовне вираження і відзначена етнокультурною специфікою” [44, с. 47]. Ця дефініція викликає заперечення, оскільки в ній обмежено концептосферу17 “вищими духовними цінностями” (у межах такого підходу за вербальними позначеннями конкретних сутностей не стоїть концепт, що, на наш погляд, загалом суперечить “аксіомам когнітивізму”), звужено культурну специфіку до етнічної, наявність специфіки використано як критерій зарахування ментальних одиниць до концептів. В. Телія теж наголошує на тому, що концепт обов’язково матиме національно-культурну специфіку: «концепт – не просто термінологічна заміна: концепт – це завжди знання, структуроване у фрейм, а це означає, що він відображає не просто суттєві ознаки об’єкта, а всі




ті, які в даному мовному колективі заповнюються знанням про сутність. З цього випливає, що концепт повинен одержати культурно-національну “прописку”» [213, с. 96]. Виявити, зокрема, специфіку концепту – це мета лінгвокультурологічного зіставлення мов, і необов’язково в мовах, що зіставляються, спостерігатимемо асиметрію. Безперечно, у разі лінгвокультурологічного аналізу розмежування концептів абстрактних і реально “предметних” сутностей гранично закономірне: увага переважно надається духовній культурі, але так звана матеріальна культура перебуває з нею в тісному взаємозв’язку (що є за своєю суттю науковим трюїзмом). Найменування “предметних” концептів, як правило, виступають символами абстрактних, в чому і виявляється здебільшого національна специфіка, оскільки існує міжкультурна, міжмовна асиметрія, що стосується не в останню чергу реалій [див. про це: 48, с. 106 – 162]. Окрім того, за такого підходу втрачається цілісність чи картини, чи моделі світу, бозначення знак набуває в системі, і параметри системи підтримують його .

Термінна система лінгвокультурології перебуває на стадії формування базових понять, про що яскраво свідчать спроби дослідників знайти якнайточніше найменування центральному поняттю. В. Кононенко у своїх студіях використовує термін визначальні слова-поняття: “особливості національного характеру знаходять вияв у мікрополі споконвічних мовних утворень на позначення найсуттєвіших, визначальних для українців слів-понять, таких як земля, мати, хата, хліб, доля. Кожна з цих номінацій має систему первинних і вторинних значень, характеризується широкими асоціативними зв’язками, здатністю виконувати когнітивніфункції метафоризації, символізації, персоналізації, посиленими можливостями включатися в різноманітні контексти, утворювати стійкі звороти” [96, с. 64]. В. Жайворонок уживає термін “концепти історико-культурної свідомості народу”, вважаючи їх не просто словами-знаками, а мовними одиницями, наповненими етнокультурним змістом, які здебільшого і функціонують у культурних контекстах та позначені образністю та етносимволікою; до “концептів історико-культурної свідомості народу” зараховує не лише абстрактні концепти [68]. Зіставні погляди на обсяг концептосфери висловлює Р. Кісь: “У межах життєвого середовища кожен об’єкт – це інтенціональний об’єкт. Він наділений смислами (ще й сам дійово впливає на динаміку сенсоутворювання) і має для людини (суспільного стратуму) відповідну значущість чи “вагу”. Із цього погляду наївне уявлення про існування якоїсь так званої “матеріяльної культури” на противагу духовній – це тільки задавнена фікція” [91, с. 295]18. Абсолютно поділяючи погляди Р. Кіся на культурну значимість “матеріальних об’єктів”, не можна погодитися із визначенням “лінґвокультурних концептів” як “етнокультурних компонентів слова”, “що “заряджені” смисловою специфікою структур життєдіяльности етносу, його окремих груп (від систем “modus operandi” щодо знарядь та інших артефактів аж до СТІЙКИХ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИХ, ОЦІНКОВИХ МОДЕЛЕЙ І ФОНОВИХ ЗНАНЬ)...” [91, с. 64]. Можливо, йдеться про “етнокультурний компонент значення слова”, який у термінах традиційної семантики отримав найменування національно-культурний компонент значення, а також культурно-національна конотація [212]. У пропонованому Р. Кісем підході відбувається, з нашого погляду, невиправдане поєднання терміносистеми традиційної семантики із терміносистемою когнітивної лінгвістики: автор одночасно використовує терміни семеми (“як основні інтралінгвальні одиниці змісту”), лінгвокультурні концепти та лінгвокомунікативні конструкти [91, с. 64]. Таке розуміння лінгвокультурного концепту (за логікою Р. Кіся, семема та концепт лише перетинаються, та кожен з них містить і власну інформацію, тобто в мові є “інформація”, яку не містить когніція!) суперечить ідеям когнітивного підходу.

Праці Р. Ленекера репрезентують “візуальний підхід” в описі концепту впоняттях профілю й бази; одна з найважливіших ідей Р. Ленекера полягає в тому,що людина під час сприйняття концептів не оперує окремими семантичнимиознаками чи їх множинами, а цілими образами [280, с. 35; див. про це: 187, с. 5;186, с. 294]. Так, Р. Ленекер припускає, що когніція має деяку вроджену базу, якамістить біологічний субстрат із вродженими ментальними структурами чиздібностями; без такого вродженого підґрунтя когніція ніколи не виникає; нові




концепти створюються через попередній досвід; когнітивний розвиток єциклічним: наявні ментальні структури забезпечують підґрунтя для когерентногодосвіду різного роду (психічного, соціального чи виключно уявлюваного); досвідпороджує нові ментальні структури, що репрезентують вищий рівень системи;“культурні концепти”, культурна інформація, за Р. Ленекером, містяться на вищихрівнях цієї складно влаштованої системи, вони формуються на більш пізніхстадіях через неперервний досвід [280, с. 28 – 31]. Погляди Р. Ленекера зіставні зідеєю герменевтичного кола. Дж. Лакофф і Р. Ленекер виділяють два типиконцептів: образ-схематичні концепти та концепти базового рівня, які мають своювнутрішню структуру [240, с. 72]. Традиційно розглядають концепти трьохрівнів – категоріального, базового та субкатегоріального.

Ця ж проблема перебуває в центрі уваги польської етнолінгвістики.Є. Бартміньський зазначає, що мовознавець повинен збудувати мовний портретпредмета [264, с. 7]. Процес створення мовного портрета предметаЄ. Бартміньський услід за Р. Ленекером називає профілюванням. “У нашійдефініції профілювання є суб’єктивною (тобто такою, що має свій суб’єкт(podmiot)) мовно-понятійною операцією, яка полягає у своєрідному формуванніобразу предмета через трактування його в окреслених аспектах (підкатегоріях,фасетах), таких, як наприклад, походження, якості, вигляд, функції, події,переживання і т. ін., у межах певного типу знання й згідно з вимогамиокресленого погляду” [266, с. 212]. Результатом процесу створення мовногопортрета предмета – профілювання – Є. Бартміньський вважає профіль. “Різніпрофілі не є різними значеннями, є способами організації семантичного смислувсередині значень. Є твореними на основі деривації, що виходить від базовогопереліку семантичних ознак, прикмет у сфері значення – відкритого перелікуознак. Профілювання зумовлює існування прототипу. Можна поняття прототипупов’язувати з профілюванням, приймаючи існування прототипного профілю йпохідних від нього” [266, с. 220]. На думку З. Мужиньського, відмінностіконцепцій Р. Ленекера та Є. Бартміньського полягають у тому, що “профілюванняу Бартміньського є профілюванням у свідомості суспільній, у тому, що єусталеним… Для Р. Ленекера процес цей полягає у емпіричному одиничномусуб’єкті, у якому лише деякі аспекти узвичаїлися” [287, с. 33]. Тобто у концепціяхЄ. Бартміньського та Р. Ленекера розмежовано суспільну, культурну свідомість йсвідомість психологічну, одиничну. Є. Бартміньський також вважає (на відміну відР. Ленекера, який говорить про рамку спостереження), що досвідну рамкуформують різноманітні коди (вербальний, поведінковий, міфолого-ідеологічний,предметно-символічний) [266, с. 213].

Н. Рябцева йде шляхом виокремлення елементарних уявлень, які слугуютькогнітивною базою категоризації складніших уявлень [191, с. 74]. С. Нікітінанаголошує на зв’язку слів-концептів народної культури з іншими концептами тієїж культури та пропонує методику аналізу концептів, яка ґрунтується на вивченні“регулярних семантичних відношень, релевантних для певного корпусу текстів ісуттєвих для опису семантики даного слова” [164, с. 118]. Аналогічну методику,базовану на сполучуваності імені концепту, використовують Л. Чернейко і




В. Долинський; їх “метод концептуального аналізу абстрактного імені базуєтьсяна буквальному прочитанні, передусім, таких узуально сполучуваних з ним дієслівфізичної дії, які несуть інформацію про клас явищ, що приймають цю акціональнуознаку (пор.: “перемещаться – ковылять – порхать”, “подниматься – карабкаться –вспорхнуть”)” [247]. С. Воркачов пропонує цікавий підхід до аналізу концептів уконтрастивному аспекті: “шляхом зіставлення семантики пареміологічної лексики– приказок і прислів’їв – із семантичним прототипом, одержаним в результатідослідження відповідного філософського (етичного) і психологічного концепту”[42, с. 57].

Дослідження культурно значимих концептів, здійснювані в межах різних напрямів, виконують як на матеріалі однієї мови, так і використовуючи дві чи більшу кількість мов, а також інформацію, накопичену філософією, релігією, етнографією, проте лише міжмовний аналіз, на нашу думку, є власне лінгвокультурологічним. В. Мокієнко висловлює критичні зауваги про спроби побудови моделей картини “російського світу”, яким притаманна надмірна узагальненість і тому достатньо суб’єктивна інтерпретація мовних фактів, які видаються за національні стереотипи” [159, с. 25]. М. Алексеєнко вважає, що реконструюючи концепт рос. Женщина на фразеологічному матеріалі, В. Телія розглядає інтернаціональні стереотипи як явища, властиві російському національному менталітетові [5, с. 14]. У центрі уваги лінгвокультуролога повинні перебувати не розрізнені й висмикнуті з контексту одиниці (слова чи фразеологізми), а мегатекст (за термінологією М. Епштейна). У протилежному випадку, як цене парадоксально, кожен із “лінгвокультурологів-одномовників” буде тягнути ковдру на себе.

А. Вежбицька доходить висновку про те, що “ключовими словами” є звичайні, а не маргінальні слова; вони можуть часто вживатися в семантичних доменах (домені емоцій, доменіпокарання); ці слова є центрами цілих фразеологічних кластерів, як, наприклад, російське словодуша; часто трапляються в прислів’ях, висловах, популярних піснях, назвах книг [297, с. 16]. Тобто все вирішує інтуїція лінгвіста, але, на жаль, інтроспекція як метод дослідження не завждиприводить до вірогідних результатів. Так, А. Вежбицька переконана, що особливості російського національного характеру розкрито й відображено у трьох унікальних поняттях російської культури – душа, судьба і тоска [37, с. 416], а також “авось” [див. про це: 159, с. 26 – 28]. У цитованому дослідженні як “еталон” порівняння використано англомовну культуру і певним чином проігноровано концептосфери інших слов’янських культур. А. Бєлова зазначає: “Після публікації Г. Вежбицької перелік ключових слів у російській картині світу поповнився одиницями пошлость, истина, подлец, мерзавец, негодяй, осуждать, правда, природа, доброта, родник, родина, подвиг, удаль, просторы, полюшко-поле, беспечность, разлука” [25, с. 19]. Значимим є сам вибір лінгвістами матеріалу для дослідження, хоча він також певною мірою заснований на інтуїції. Окрім зазначених, здійснено реконструкції таких концептів, як рос. ложь, долг, творчество, причина, закон и порядок, красота, свобода, время, пора, память, человек и личность, свое и чужое, милосердие, вопрос, уныние, меланхолия, задумчивость, забвение, радость, удовольствие, концепт, константа, вечность, мир, менталитет мира, слово, вера, любовь, радость, воля; правда, истина, партийность, знание, наука, число, счет, письмо, алфавит, закон, власть, свои, чужие, Русь, Родина, цивилизация, человек, душа, мир (община), интеллигенция, безразличие, удивление, любовь, презрение, факт, обман, закон; Бог; снег, игра, памятник, благо, желание, пространство, место, предмет [див.: 179, с. 7 – 15]. До проблеми “ключових слів” звертається також О. Шмельов, на думку якого, “особливий інтерес викликають ті конфігурації смислів, які повторюються як фонові у цілій низці мовних одиниць”. І далі: “...Аналіз російської лексики дозволяє виділити цілу низку мотивів, що стійко повторюються у значенні багатьох російських лексичних одиниць і фразеологізмів, які видаються специфічними власне для російського бачення світу і російської культури” [255, с. 16]. Автор виокремлює такі уявлення: ‘в жизни всегда может случиться нечто непредвиденное’ (если что, в случае чего, вдруг), но при этом ‘всего все равно не




предусмотришь’ (авось); ‘чтобы сделать что-то, бывает необходимо предварительно мобилизовать внутренние ресурсы, а это не всегда легко’ (неохота, собираться / собраться, выбраться), но зато ‘человек, которому удалось мобилизовать внутренние ресурсы, может сделать очень многое’ (заодно); ‘человеку нужно много места, чтобы чувствовать себя спокойнои хорошо’ (простор, даль, ширь, приволье, раздолье), но ‘необжитое пространство может приводить к душевному дискомфорту’ (неприкаянный, маяться, не находить себе места); ‘хорошо, когда человек бескорыстен и даже нерасчетлив’ (мелочность, широта, размах)” [255, с. 16]. На жаль, не зовсім зрозуміло з подальших сторінок книги О. Шмельова, у чому ж саме полягає національно-культурна специфіка перелічених уявлень. За нашими спостереженнями, ціуявлення виявляють лише незначну асиметрію в парі російська – українська мовні картини світу, як буде показано нижче.

На думку Р. Фрумкіної, існує чотири типи концептуального аналізу. Перший тип має два напрями (проект “Логічний аналіз мови” (Н. Арутюнова, О. Яковлева, Т. Радзієвська, Р. Розіна, Н. Рябцева) та етноцентрична теорія А. Вежбицької); другий тип орієнтований на опис предикатних зв’язків, деяких пропозицій у різних діагностичних контекстах (Т. Булигіна, О. Шмельов); третій тип інтерпретує концепти шляхом формалізованої мови семантичного запису (І. Мельчук, С. Нікітіна, О. Жолковський); четвертий тип зосереджується на аналізі ідеологічних концептів (В. Сергєєв, А. Баранов, В. Цимбурський) [231]). О. Селіванова слушно звертає увагу на те, що Р. Фрумкіна використала різні підстави для виділення типів концептуального аналізу [195, с. 123, 124]. Запропонована типологія концептуального аналізу в 1 – 3 типах враховує методику дослідження, а в четвертому типі – тематику аналізованого матеріалу. О. Селіванова вважає, що “спільним для всіх концептуальних досліджень є пошук деякої структури, проміжної мови...” [195, с. 124]. Не зовсім зрозумілим є об’єднання підходів, які використовують методику формалізованого запису значення з тими, що оперують термінами,які позначають одиниці когнітивного рівня. Водночас Н. Слухай виділяє три основні “теорії концепту”19: системно-мовний підхід, що “полягає в осмисленні концепту в єдності його системно-мовних вимірів за осями синтагматики, парадигматики та асоціативних зв’язків, що в сукупності дозволяє відворити типові пропозиції...” (Г. Джинжолія); денотативний, що “передбачає посилену увагу до опису позамовного кореляту пропозиції – ситуації і укладання переліку таких корелятів пропозицій, які дозволяють коректне використання концепту” (А. Кошелев); сигніфікативний, у межах якого відбувається “осмислення даного феномену черезаналіз його сигніфікативного поля – чи через спрощену сітку універсалій бінарних, тернарних, четверичних і подібних систем...” (О. Шмельов, Д. Ліхачов, А. Вежбицька, С. Воркачов та ін.) [201, с. 465 – 468].

Отже, доцільно говорити про окремі прийоми концептуального аналізу, які переважно використовують комплексно, у тому чи іншому поєднанні, що становить специфіку певної методики. Серед них: “візуальний” метод Р. Ленекера [280; 281; 282 тощо]; метод “профілювання” Є. Бартміньського та його школи [264; 266]; аналіз значення за словниковими дефініціями; етимологічний аналіз [45]; опис за предикатними зв’язками та моделюванням “діагностичних контекстів” [7; 33]; опис концепту за його асоціативним полем [247]; метод вивчення концепту через лексико-граматичне поле лексеми, що його репрезентує [41, с. 111]. У лінгвокультурології спостерігаємо декілька напрямів вивчення концептів з огляду на вибір матеріалу дослідження. А. Вежбицька досліджує ключові слова культури, виявляючи національно-культурну специфіку через семантичні примітиви на матеріалі неблизькоспоріднених мов. Також у сучасній лінгвістиці представлено одномовний чи переважно одномовний аналіз концептосфери мови проектом “Логический анализ языка”, за обранням матеріалу дослідження дотичні до цього проекту й студії Т. Булигіної, О. Шмельова; польська етнолінгвістика [264; 265; 266; 273; 288; 289; 286].

Якщо ігнорування концептів “матеріального світу” лише збіднює наукову картину світу, то висновки про національно-культурну специфіку, зроблені на одномовному матеріалі, вульгаризують її. Одне із вразливих місць багатьох сучасних лінгвокультурологічних досліджень – це продукування глобальних висновків про менталітет та національно-культурну




специфіку того чи іншого явища на локальному матеріалі (досліджують мовні факти однієї мови чи явища лише одного мовного рівня). Однак, навіть за умови міжмовного та міжрівневогодослідження, охопити мегатекст дуже складно. Наприклад, І. Голубовська, аналізуючи суфікси пестливості на матеріалі української та російської мов, стверджує, що український суфікс -еньк-надає слову “відтінок позитивної здрібнілості, ніжного, ласкавого ставлення з боку мовця”, натомість у російській мові цей суфікс, окрім тотожних з українською мовою значень, “здатен передавати конотацію жалості, співчуття і навіть іронії, маючи, таким чином, ширший емосемантичний потенціал”, що дозволяє дослідниці погодитися з думкою про “обмежену здатність українця входити у становище іншого (чужого)” [55, с. 73, 74]. І далі: “На відміну від російської, українська мова не схильна до формантного вираження конотації зневажливості, принизливості та іронії. Ці мовні факти свідчать про суттєві психологічні відмінності двох близьких народів, про більший позитивізм українців порівняно з росіянами (курсив мій – О. Л.)” [55, с. 86]. Проте вже існування численних українських фразеологічних одиниць із компонентомсерце є, на думку цитованого автора, “ще одним аргументом на користь визнання української кордоцентричності, особливостей емоційного психотипу українця, у якому трагічна доля українського етносу сприяла акцентуації переважно негативних регістрів емоційної чуйності (курсив мій – О. Л.)” [55, с. 117].

Отже, розуміння терміна концепт у лінгвокультурологічному дослідженні, як це не парадоксально, певним чином програмує висновки дослідження. На нашу думку, коректним було би використовувати і в лінгвокультурології термін концепт у загальнонауковому значенні –найбільша оперативна одиниця ментального рівня, яку на вербальному рівні може позначати слово, словосполучення чи фразеологізм. У процесі розумової діяльності відбувається актуалізація принаймні однієї й згортання інших структурних частин концепту – фреймів. Культурно значимий концепт – одиниця ментального рівня, яка у певній системі (картині світу) виконує роль стрижневого елемента. Погляд на концепти як на ментальні конструкти, що “стоять” лише за “абстрактними” сутностями, не може бути застосований у межах лінгвокультурології. Власне, і національно-культурну специфіку не можна вважати параметром, релевантним для зарахування тих чи інших одиниць до концептів. Широкий погляд на розуміння культурно значимих концептів уможливлює пояснення взаємозв’язків мови, мислення та культури, дає змогу дослідити процеси творення значень.

1.2. Поняття концептуальна / мовна картини світу в лінгвокультурологіїТерміни мовна картина світу чи мовний образ світу (нім. sprachliches Weltbild, англ. linguistic view (picture) of the world) широко використовують у лінгвістичних дослідженнях різного спрямування, зокрема у лінгвокультурології. Р. Гржегорчикова пропонує розуміти мовний образ світу20 як понятійну структуру, закріплену в системі цієї мови, отже і в граматичних, і лексичнихвластивостях, що реалізуються за допомогою текстів (висловлювань) [274, с. 41]. Водночас популярним є підхід до розуміння мовної картини світу, який полягає у тому, що мовну картину світу визначають як “систему ціннісної орієнтації, закодовану в асоціативно-образних комплексах мовних одиниць і відтворювану через інтерпретацію цих образних основ за допомогою звернення до еталонів та стереотипів світосприймання лінгвокультурної спільноти, які їх зумовили” [169, с. 374]. Автори наведеного визначення посилаються на підхід В. Телія, проте дослідниця вже в назві своєї праці “Культурно-національні конотації фразеологізмів (від світобачення до світорозуміння)” наголошує на понятійному аспекті мовної картини світу [212].Представники польської лінгвокультурології (етнолінгвістики) акцентують особливу увагу на тому, що “мова інтерпретує світ (не механічно відбиває, віддзеркалює), а не творить, кроїть свій об’єкт (а на такі помилкові формулювання можна натрапити в літературі, присвяченій мовному образові світу)” [274, с. 42]. Доказом цього, на погляд Є. Бартміньського, є факт існування в мові загальних назв й абстрактів чи назв культурних і суспільних предметів (напр. релігійних істот, літературних течій, людських стосунків і поведінки) тощо [265, с. 104]. Ще у 1988 р. Б. Серебренников писав, що сама мова не “відображає” світ, а лише дає про нього уявлення шляхом вербалізації (чи будь-якої іншої знакової символізації) окремих концептів про світ,




отриманих під час активного, діяльнісного пізнання світу й у результаті діяльності з його об’єктами [239, с. 96]. Проте існує й інший погляд, прихильники якого вважають, що “поняття “відображення” робить акцент на об’єктивному началі у процесі світоосягнення (рос. миропостижение), а поняття “світобачення” – суб’єктивному” [188, с. 21].Під час дослідження фразеології можна використати різні терміни й відповідно різні стратегії дослідження: світогляд ‘світобачення’ (рос. мировоззрение, мировидение), коли йдеться про цілісний, певною мірою “зоровий”, образ – т. зв. гештальт; світовідчуття, світовідчування (рос. мироощущение, мировосприятие), коли йдеться про т. зв. “емоційний” образ світу, світорозуміння (рос. миропонимание, миропостижение), коли йдеться про інтерпретацію, зокрема, у фразеології базових концептів, пов’язаних із розумовою, соціальною діяльністю людини чи спробами “реінтерпретації” науковцями мовної інформації, мовної картини світу. Для останнього поняття з наведених можна вжити також термін “миропредставление”, який дещо в іншій ситуації використовують у [188, с. 69].Проблема взаємозв’язку мови та мислення за своєю значимістю наближається до “основного” питання філософії Що є первинним? У межах різних філософських та мовознавчих систем формувалися прямо протилежні підходи [див. про це: 112]. Підтвердженням певної, але не абсолютної, автономності концептуального та мовного образів світу є існування рухового й емоційного образів світу21. “Не менш важливим є й відображення світу у формі емоцій, які викликає цей світ. На основі узагальнення цих емоцій також формуються різні внутрішні емоційні схеми й координації (емоційний образ світу) [53, с. 13]. Г. Глотова переконана, що образ світу треба розглядати не тільки в когнітивному сенсі, але й як багаторівневу, ієрархічно організовану систему, вихідним рівнем якої повинен бути життєдіяльнісний образ світу, тобто відображеність, представленість світу в механізмах базальних форм життєдіяльності людського організму [53, с. 34]. Процеси онтогенезу людини відображено у фразеології. Когнітивне осмислення дійсності відбувається через дію та емоцію. Будь-які істота, об’єкт, процес, явище можуть викликати емоцію, яка дістає раціональне осмислення. Причому у фразеології використано символіку для позначення дій, емоцій тощо.

Прихильником теорії автономності людського мислення від мовної форми єМ. Болдирєв, який стверджує, що “концепти як елементи свідомості повністюавтономні від мови. Наше мислення невербальне за своєю природою, і це вжедостатньо доведений факт”; “мовні значення не можна прирівнювати доконцептів, що передаються”; “мовні засоби своїми значеннями передають лишечастину концепту, що підтверджено існуванням численних синонімів, різнихдефініцій, визначень і текстових описів одного й того ж концепту” [28, с. 26].Радикальним є погляд на поняття мовна картина світу та образ світупсихолінгвіста О. Залевської, переконаної, що не можна “виводити опис концептівз аналізу мовної картини світу, яку не можна ототожнювати з образом світу влюдини, що користується мовою” [75, с. 43]. За такою логікою когніція ніяк непов’язана з мовою та мовленням, не має жодних відображень у ній. Хоча подальшітвердження видаються слушними: “Образ світу як набуток індивідасимультанний, голографічний і багатоликий, він є продуктом переробкиперцептивного, когнітивного й афективного досвіду, функціонує на різних рівняхусвідомлюваності при обов’язковому поєднанні “знання” та “переживання” і лишенеповною мірою піддається вербальному описові. Мовна картина світу набагатобідніша від образу світу і відображає лише його частину” [75, с. 43].

Образ світу, за термінологією О. Залевської, чи концептуальну картину світу, вважають багатшою за мовну картину світу. Проте, на нашу думку, попри всі відмінності між концептуальною й мовною картиною світу, не можна твердити про відсутність будь-якого зв’язку між ними чи неможливість дослідження концептуальної картини світу через її рефлекси




у мовній картині світу. Окрім змістовних відмінностей між концептуальною та мовною картиною світу, дослідники відзначають і функціональні відмінності між концептуальною та мовною картинами світу. Мовна картина світу позначає основні елементи концептуальної картини світу, а також експлікує останню мовними засобами [див.: 197, с. 6]. Подібний підхід в інтерпретації зв’язків між мовною та концептуальною картиною світу відображено у такому визначенні концепту: “ми розуміємо концепт як дискретну одиницю колективної свідомості, яказберігається в національній пам’яті мовців у вербально позначеному вигляді” [13, с. 53]. Р. Кісінг зазначає, що “мова кодує частково й вибірково способи мислення та аналізу, які є еволюційно старшими, ніж мова; і більше того – ми знаємо про наші слова більше, ніж закодовано в мові загалом” [276, с. 11].

Отже, якщо в мовній картині світу вбачаємо позначення “вузлів” концептуальної картинисвіту, то з цього логічно випливає, що для виявлення відмінностей менталітетів народівнеобхідно зіставляти не лише явища всіх мовних рівнів, які є лише верхівкою айсбергу, але йзмодельовані за мовними рефлексами одиниці концептуальних рівнів. Необхідно вивчатипідґрунтя, що визначає категоризацію й специфіку граматики у широкому розумінні.

1.3. Специфіка фразеологічної картини світуПоділ мовної картини світу, і відповідно концептуальної, на складові

(лексичну, фразеологічну тощо) умовний. Важливим є погляд на “образ світу” якцілісність, а значимість виокремлюваних елементів полягає в їх місці, функції, яківони виконують [див.: 202, с. 144]. Фразеологія переважно фіксує уявлення, які невідповідають “стереотипній” нормі, описує явища, предмети, процеси тощо,параметри яких відхиляються на шкалі норми вліво або вправо, тобто винятковіявища. Зазначені відхилення стосуються різних аспектів життя людини, щопояснюється існуванням численних стратегій оцінювання. Членування світу заінтенсивністю виявлення того чи іншого параметра властиве й лексичній системі.Фразеологічні одиниці відтворюють, на відміну від лексичних, не картину світу, аїї фрагменти, особливо актуальні для носіїв мови. Г. Яворська, аналізуючи дискурсвлади, називає діапазон дії влади у соціокультурному просторі всеохоплюючоюфрагментарністю [262, с. 219]. У певному сенсі метафору “всеохоплюючафрагментарність” можна застосувати до фразеологічної репрезентації світу, бофразеологія своїми значеннями пронизує найрізноманітніші концептосфери.Фразеологічні одиниці своїми значеннями частково перетинаються з лексикою,загалом доповнюють картину світу, створювану лексичними одиницями.Ю. Апресян стверджує, що “у російській мові всі клітинки семантичноїпарадигми, для яких відсутні однослівні вирази, заповнюються вільними чинапіввільними словосполученнями” [6, с. 44]. Фразеологічні одиниці виконуютьномінативну функцію [220, с. 13], однак відрізняються від лексичних характеромта обсягом інформації. Фразеологізми мають свою сферу референції, воничленують світ на дрібніші фрагменти з огляду на їх значимість для мовців. Безлічфразеологічних вербалізацій ґрунтується на раціональній оцінці, яка дістаєемоційне втілення. Відомо, що базові емоції, як-от радість, страх, притаманні йвищим приматам, однак інтелектуальні здібності вважають набутими людиною впроцесі онтогенезу. Можливо, ставлення, висловлене емоційно, спрощує процескомунікації.

Одиниці лексичного і фразеологічного рівнів відрізняються за своєю природою, що




пояснюється прагматикою. Один з таких відмінних параметрів – експресивність. Прибічники “вузького” розуміння фразеології називають експресивність серед релевантних ознак ФО (наприклад, О. Бабкин). Прагматика вимагає експресії в оцінюванні. Розглядаючи фразеологічнусистему як таку, що складається з ідіом, фразем і паремій, можна виділити власне номінативні фразеологічні одиниці, для яких експресивність виявляється не релевантною. Більшість одиниць фразеологічної системи – вторинне відтворення картини світу, поглиблене пізнання світу. Можливі випадки, коли домінує номінативна функція, а не експресивна. Спостерігаємо у фразеологізмах навіть повну відсутність експресивності, хоч вони образно, метафорично мотивовані. Номінативну функцію виконують такі одиниці, як укр. полоскати повивач ‘пити могорич після хрестин’ [СУМ, т. 6, с. 449]; рос. полоть снег ‘отыскивать спрятанное в снегу кольцо (один из видов русских народных святочных гаданий)’ [БАС, т. 10, с. 1037] – біл. аддаць утратнае каму ‘спалаціць кошт выпітага і з’едзенага ў час сватаўства (калі дзяўчына не хоча выходзіць замуж)’ [СБНФ, с. 16]; прапіваць / прапіць платкі ‘калі сватам скажуць пра згоду аддаць дзеўку замуж, тады пачынаюць піць за здароўе жаніха і нявесты, гэта называецца прапіць платкі’ [Янк]. Зауважено ще одну прагматичну стратегію у творенні фразеологізмів. П. Серіо у статті “Про мову влади: критичний аналіз” звертає увагу на фразеологізми й кліше, які вживають у політичному дискурсі, зокрема в “радянській мові” [198, с. 82 – 100]. На його думку, такі фразеологізми й кліше виконують функцію приховування істинних смислів, і їхня конотованість полярно змінюється залежно від політичних переконань спостерігача [див.: 198, с. 82 – 100]. Порівнюючи кількість лексичних і фразеологічних одиниць, позначених експресивністю, можна твердити, що у фразеологічній системі більше експресивних одиниць, ніж стилістично нейтральних. Якщо слова, ідіоми, фраземи називають і характеризують предмет, явище, ситуацію, то паремії – тільки ситуацію або є результатом операцій мислення (судження, умовивід)22. Причому такий результат – це усталена думка соціуму, типовий результат, що переростає у стереотип.

Фразеологічні одиниці в тексті виконують різноманітні функції, і серед них –характеризувальна (поряд із функцією лаконізації мовлення, прагматичною тощо).Значення ідіоми і фраземи у багатьох випадках адекватно не можна передатиодним словом, а лише реченням, інколи досить розгорнутим. О. Потебня зазначав,що зміст паремій ще складніший. Прислів’я вчений називає скороченням байки[180, с. 98]. Процес “згущення думок” (за термінологією О. Потебні) притаманнийусій фразеологічній системі. Позначення змісту тексту сполученням слів вимагаєвід складників словосполучення особливої семіотичної навантаженості. Сумнівно,щоб зміст тексту міг конденсуватися до однієї ознаки, а отже такесловосполучення – знак фрагменту дійсності. До словосполучення “добирають”слова, які дозволяють реконструювати фрагмент дійсності. Фразеологічні одиницізбудовано на основі контрасту між нормою і станом речей насправді. Загаломфразеологізми як знаки ситуацій, взаємодії об’єктів спричиняють активізаціюрізноманітних когнітивних елементів (ментальних репрезентацій). Активізуютьсяскладні глибинні структури – концепти чи їх складові (різноманітні фрейми(декларативні та процесуальні)). Під час сприйняття ФО відбувається процесдекодування концептуальних структур, що були залучені до процесу творення ФО.Процес декодування (розуміння) спрощується наявністю у структуріфразеологічних одиниць символів. Носії мови розуміють фразеологізми, які їмтрапилися вперше, навіть ізольовано, поза контекстом, бо їм відомі типові моделівербалізації смислів, архетипи [див. про це: 278].

Людська свідомість оцінює об’єкти, явища, процеси в різних аспектах, зарізними параметрами: прагматичним, естетичним, моральним (який містить і




релігійний). Стратегії оцінювання є надзвичайно різноманітними. Фактично коженіз слотів фрейму підлягає оцінюванню, бо може бути релевантним у тій чи іншійситуації. Ще однією рисою фразеологічної системи є те, що більшість її одиницьхарактеризують негативні риси людини, процеси, явища й факти [див. наприклад:212, с. 310]. Фразеологічна система є важливою частиною наївної (побутової)картини світу. Фразеологія – аномальна мовна сфера. Аномальність фразеології,на відміну від “нормальних” засобів мови, полягає в емоційній забарвленості їїодиниць, що виявляється також у наявності модального і/або оцінного компонентав абсолютній більшості фразеологізмів. Емоції та оцінка, а особливо емоційнаоцінка, – один із найважливіших принципів творення ФО. В. Петренко стверджує,що функція емоцій полягає в регуляції пізнавальної діяльності, зокрема, і в змініформ категоризації, а форми категоризації, на думку дослідника, залежать відзавдань, що стоять перед мовцем [173, с. 194, 195].

Отже, особливістю фразеологічної репрезентації світу є те, що одиниці цьогорівня позначають інформацію, дещо відмінну від інформації, позначуваноїодиницями лексичного рівня [130]. Певна частина фразеологічних одиниць маєздатність репрезентувати діяльнісний образ світу, відсилаючи до сцен та сценаріїв,до діяльності як сукупності дій чи процедур, створюючи світ прототипних(стереотипних) ситуацій. Фразеологія – це символічний світ, у якому різноманітніоб’єкти, явища та процеси дістають символьні позначення. Фразеологічнарепрезентація світу відрізняється від лексичної більшою архаїчністю,міфологізованістю. Фрагментарність фразеологічної системи та репрезентованоїнею картини світу компенсує високий рівень дискретизації певних ділянок,відмінних від тих, які категоризує лексика. За висловом О. Улибіної про обсценнулексику [224, с. 103], який можна застосувати й до фразеології, фразеологічніодиниці створюють світ, не придатний для життя.

1.4. Національна мовна картина світу та фразеологія: факториформуванняКонцептуальну / мовну картину світу певного народу формує, як відомо, цілий комплекс факторів: географічний, історичний, культурний, релігійний, під впливом яких створюється й так звана національна психологія, національна мовна особистість, національний менталітет. У мові закріплено знаковим способом ціннісні настанови й орієнтації, якими керується свідомо чипідсвідомо людина у своїй діяльності і згідно з якими оцінюються її якості, вчинки, факти дійсності. Культурно значиму інформацію містять різноманітні тексти культури: від найменших – ідіом, до найбільших – епосів. Значимість культурної інформації дала підстави вченим говорити про “необхідність виявлення специфіки власне мовної та культурної моделей світу” [210, с. 25]. Національно-культурна інформація, яку зберігає фразеологія, є різнотипною, вона стосується різних рівнів (концептуального, вербального тощо). Як уже зазначалося, фразеологія – це вербалізована частина системи стереотипних та прототипних уявлень та оцінок певного соціуму, позначених знаково, і якими керується людина у своїй діяльності (ймовірніше, які керують людиною); фразеологічний матеріал – це ключ до експлікації прототипних репрезентацій певних об’єктів, явищ, процесів, абстрактних понять тощо, а також мовний рівень, що містить специфічну розгалужену систему символів. Національно-культурна інформація пов’язана з архаїчними міфологічними уявленнями, звичаями, ритуалами, традиціями господарювання, християнством та філософськими концепціями, що переважають у




певній лінгвоспільноті. Звичайно, культурний фон формується й під упливом культур, які взаємодіють із досліджуваною безпосередньо чи опосередковано23.

Верхівка айсберга національно-культурної інформації – це інформація, якумістить вербальний рівень, а саме компоненти фразеологічних одиниць: реалії,архаїзми, історизми. Деякі дослідники висловлювали свого часу думку, щовводити в семантичну структуру слова культурно-історичного, соціального,емотивного компонентів недоцільно, бо така інформація стосується сфери знань, ане значень [див.: 87, с. 208, 209]. У ФО національно-культурна (а звідси емотивна)інформація виявляється важливою, бо фактично дає ключ до розумінняфразеологічної семантики, тому звужувати обсяг фразеологічного значення дотрадиційної словникової дефініції навіть під час контрастивного дослідження невиправдано. Сьогодні вже аналізують не значення, а концепт, длялінгвокультурологічного аналізу залучають різноманітну інформацію (асоціативнізв’язки, сполучуваність слова тощо).

Соціум виділяє й оцінює у предметі, явищі, ситуації певні риси, властивості,які стають основою найменувань, інший соціум у цих же об’єктах виявляє йоцінює як суттєві, характерологічні інші риси чи властивості, що зумовленоекстралінгвістичними причинами. Тобто в певному сенсі ФО наділені специфікоюза своєю природою, що не заперечує універсальності оцінок, ставлень тощо.Національно-культурна інформація, звичайно, релевантна тільки під часкультурологічного аналізу. Для носія мови, який не зіставляє рідну мову з чужою,ця інформація занадто очевидна, щоб звертати на неї увагу. Ситуація кардинальнозмінюється під час перекладу, коли втрата національно-культурної специфікиспотворює оригінал.

Ю. Степанов і С. Проскурін уводять поняття концептуалізованої ділянки, якевизначають як особливий тип семантичних зв’язків, специфічний для певногокультурного ареалу: “Культурні парадигми і відповідні світоглядні системи чинятьрізний вплив на концептуалізовані ділянки” [210, с. 26]. Автори наводять прикладпро зміну символічного значення лівий – правий у язичницькому соціумі давніхгерманців [див.: 210, с. 26, 27]. Сьогодні легко спостережуваними є зміни усимволіці (найбільш наочною є зміна символіки кольоропозначень, зокрема, вмежах української культури).

Про специфічні концепти, що існують у тій чи іншій культурі, написано низкупраць. Більшість із них наголошує на специфічності, проте така її гіперболізаціяне повинна відвертати увагу дослідників від існування інтерлінгвального у“найспецифічніших” концептах (як вербалізованих лексично, так і фразеологічно).Перебільшення частки національно-специфічних явищ у мовних таконцептуальних картинах світу призводить до спотворення наукової картини світу[див. про це: 4; 159; 100]. Об’єктивно ж співвідношення між інтерлінгвальним танаціональним у мовах виявляється не на користь останнього. Зазначений факт –лінгвістична аксіома, яку сьогодні дещо призабуто.

Національно-культурна специфіка, справді, прозора у фразеологічниходиницях, що постали на основі прототипних уявлень, пов’язаних із реаліямиіншого, чужого соціуму і таких, що мають компоненти-реалії у своєму складі.Наприклад, польські реалемні прототипи репрезентовано такими фразеологічними




одиницями: Benedyktyńska praca ‘cierpliwa, mozolna, wytrwała’ [SFJP, т. 1, с. 97];jakby w szapce bobrowej chodził ‘ma się za mądrego (od jezuitów, którzy nosili czapkibobrowe)’ [SFJP, т. 1, с. 150]; goły jak kapucyn ‘ubogi’ [SFJP, т. 1, с. 317]; Anglik zKołomyi; Francuz z Kołomyi ‘rzekomy Anglik, Francuz’ [SFJP, т. 1, с. 336]; bredzić jakna mękach, jak Piekarski na mękach [SFJP, т. 1, с. 116]; Gdańska gorzałka, toruńskipiernik, krakowska panna, warszawski trzewik – najlepsze rzeczy w Polsce [SFJP, т. 1,с. 670]; obrona Częstochowa [najczęściej w realiach sportowych] ‘zacięta, zażarta, aczęsto również chaotyczna, bezładna obrona korzystnego wyniku; odpieraniezmasowanych ataków przeciwnika przez broniącą się drużynę’ [SFWP, с. 463];krakowskim targiem ‘przy obopólnych ustępstwach’ [SFWP, с. 310]; strachy na Lachy‘próżne obawy, lęki’ [SFWP, с. 336]24. Для порівняння: амер. англ.: as busy as GrandCentral Station ‘very busy; crowded with customers or other people’ (This refers toGrand Central Station in New York City) [AID, с. 12]; італ. fare castelli in aria (inSpania) ‘будувати повітряні замки (в Іспанії)’ [ИРКФС, с. 20]; l’estate di SanMartino ‘бабине літо’ [ИРКФС, с. 29]; parlare male di Garibaldi ‘не зважаючи наособи’ [ИРКФС, с. 29]; tonto come l’O di Giotto 1) ‘круглий дурень, посередність(про людину)’; 2) ‘круглий, круглої форми (про річ)’ [ИРКФС, с. 34]. Наведеніфразеологізми не безеквівалентні, їх вербалізовано в термінах, що стосуютьсяспецифічних фонових знань. На концептуальному рівні вказані фразеологізми немають національно-культурної специфіки, бо в кожній з досліджуваних мовзнаходимо фразеологізми-відповідники, що корелюють як за значенням, так і заоцінністю, за метафоричними принципами.

У досліджуваних мовах функціонує низка фразеологічних одиниць, які можнавважати аналогами високого рівня зіставності, проте їхній компонентний складвідрізняється (власні імена, зокрема в численних українських варіантах, вносятьнаціонально-культурне забарвлення): укр. виграв як Дудек на костьолі ‘неодержав сподіваного зиску’ [ССНП, с. 50]; вийшов (підголився, виграв якЗаболоцький на милі ‘замість сподіваного зиску зазнав матеріальних втрат’[ССНП, с. 56]; виграв як Костюк на вовні [ССНП, с. 76]; заробив як Мартин намилі [ССНП, с. 89]; доробився як Мошко на шпильках [ССНП, с. 97]; заробив якПуня в Таврії [ССНП, с. 123]; заробив як Пуцько на рибі [ССНП, с. 124]; виграв якХома на булках; виграв (заробив) як Хома на вовні; заробив як Хома на качалках[ССНП, с. 157]; заробив як баба на голках; заробив як баба на ложках; заробив якбаба на молоці [ССНП, с. 10] тощо; – біл. зарабіць як Заблоцкі (Блоцкі) на мыле(мыдле) ‘прагадаць (у гандлі), не выручыць сродкаў, якіх варта прададзенае(жывёла, рэчы і інш.), не атрымаць выгады ад куплі-продажу чаго’ [СБНФ, с. 99] –пол. wyjść na czym jak Zabłocki na mydle ‘zrobić zły interes, ponieść stratę’ [SFJP, т. 1,с. 336]; zarobił iak Król Jan na Wołoszczyznie [Wójc, т. 3, с. 227 – 235].

Національно забарвлено не тільки компоненти-реалії, але й фразеологізми,які не мають у своєму складі подібних компонентів. Наприклад, укр. переганяти /перегнати на гречку ‘виражаючи своє незадоволення, лаючи кого-небудь,примушувати робити, як потрібно’ [ФСУМ, с. 615]; скакати (вскакувати) /скочити (вскочити) в гречку ‘зраджувати дружині (чоловікові); мати нешлюбнізв’язки’ [ФСУМ, с. 813]; рос. барашек в бумажке ‘взятка’ [ФСРЯ, с. 33]; не кодвору ‘не подходящий, не соответствующий каким-либо требованиям’ [ФСРЯ,




с. 129]; отставной козы барабанщик ‘человек, не заслуживающий никакоговнимания, никому не нужный, такой, с которым не считаются’ [ФСРЯ, с. 32, 33].

Проблема мовної особистості й національного характеру цікавитьЮ. Караулова, який стверджує, що між мовною особистістю й національнимхарактером існує глибинна аналогія, пов’язана з наявністю й у структурінаціонального характеру, й у структурі мовної особистості певного складника,який є результатом тривалого розвитку й об’єктом передавання від покоління допокоління [87, с. 42]. Дослідник підкреслює ту обставину, що “національнепронизує всі рівні організації мовної особистості” [87, с. 42]. Розгляньмозапропоновану Ю. Карауловим структуру мовної особистості. На його думку,кожен із трьох рівнів складається з типових елементів: а) одиниць відповідногорівня; б) зв’язків між ними; в) стереотипних їхніх об’єднань, особливихпритаманних кожному рівню комплексів [див.: 87, с. 52]. На вербально-семантичному рівні національно-культурна специфіка полягає в національномучленуванні світу. На логіко-когнітивному (тезаурусному) рівні містятьсяузагальнені поняття, великі концепти, ідеї, які формуються в результаті дії певноїкількості факторів. Названі елементи логіко-когнітивного рівня відображено вгенералізованих висловлюваннях, дефініціях, афоризмах, крилатих висловах,прислів’ях і приказках [87, с. 52]. І в структурі мовної особистості, і в структурінаціонального характеру наявні настанови, стереотипи. Окрім того, інтелекттакож описують як багаторівневе складне утворення (структурамиконцептуального рівня є образи-уявлення) [38, с. 15]. Образи-уявлення (затермінологією Б. Величковського) чи концепти також сформовано внаслідок діїпозамовних факторів. Важко не погодитися із запропонованою моделлю, протевона відображає лише категоризацію та концептуалізацію, які позбавленіграматики. П. Чесноков підтримує думку О. Потебні про те, що в мисленні людейіснує два типи розумових форм – загальнолюдські логічні форми і національніформи мислення, зумовлені особливостями граматичної будови мов; останніП. Чесноков називає семантичними формами мислення [249, с. 6]. Протедослідник доходить висновку про те, що О. Потебня “перебільшуєпротиставленість логічних і семантичних форм, не враховуючи їх взаємозв’язку таєдності й відносячи їх до різних сфер розумової діяльності людей – до надмовногологічного мислення і власне мовного мислення” [249, с. 6]. Однак сьогодні методикогнітивної граматики дають нам певну інформацію про специфіку, метафорикуконцепту. Не потребує складної аргументації той факт, що спостерігаютьсявідмінності між обсягом та наповненням концептів навіть у близькоспорідненихмовах, граматика ж виявляє суттєві особливості побудови мовної картини світу.На наш погляд, абсолютно актуальним для сучасної лінгвокультурології є такізауваження О. Потебні: “Людина, яка розмовляє двома мовами, переходячи відоднієї мови до іншої, змінює разом із тим характер і напрям течії своєї думки...”[181, с. 164]. І далі: “Ми можемо сказати, що ті, хто розмовляє однією мовою, задопомогою даного слова розглядають різноманітні в кожній із них змісти цьогослова під одним кутом, з однієї й тієї ж точки. При перекладі на іншу мову процесускладнюється, бо тут не тільки зміст, але й уявлення інші” [181, с. 167]. Власнена цьому ж аспекті наголошує і Ю. Курикалов: мова у певній думці формує чітку




логіку, але специфіку мов (навіть якщо абстрагуватися від знакової форми)виявляє не логічний рівень, а, ймовірно, семантика, на більш глибокому рівні –поетика [див.: 111, с. 190]. Знання про об’єктивну дійсність, які знайшливідображення у наївній картині світу і закріплені знаковим способом у мові, нетотожні в різних культурах, бо кожен соціум перебуває під впливом унікальногокомплексу факторів, значимим для нього виявляються інші фрагменти дійсності,дії, процеси тощо [див. про це: 161, с. 7].

Деяких зауважень щодо вживання у лінгвокультурологічному дослідженніпотребують терміни етнічний і національний. Існує думка, що “...мову культуриможна охарактеризувати як сукупність знакових засобів вираження людськоїдіяльності, взятої на етнокультурному рівні” [160, с. 14]. Проте фразеологіямістить не лише компоненти етнокультури, а й національної культури (одиниці,пов’язані з історією, політикою, мистецтвом, театром, музикою, літературою націїтощо, що вже витворені власне нацією). Однак фразеологічні словники фіксуютьусталений фонд, який може і не відображати всіх одиниць фразеологічноїсистеми, а лише її “етнічну” частину. Фразеологічна система, окрім своєїусталеної, центральної частини, має і периферійні ділянки, що не свідчить продругорядність останніх. Можливо, саме одиниці, що перебувають сьогодні напериферії фразеологічного словникарства, і відбивають дух сьогодення. Потребисуспільної комунікації викликають до життя поряд із лексичними інноваціямипотужні масиви фразеологічних одиниць, які не відзначаються тривалиміснуванням, але відіграють важливу роль у певний період, формуючи мовнуособистість. Отже, ми схиляємося до думки, що поняття “національне” є ширшеза “етнічне”, а етнічне є лише частиною національного. Фразеологічні системимають у своєму складі одиниці й етноспецифічні, і національноспецифічні.Етнічна специфіка, на наш погляд, стосується ритуалів, звичаїв народу, тобтовідображає певний етап розвитку нації.

Основними чинниками формування національної специфіки соціумів, як було зазначено, називають: географічний, історичний, культурний, релігійний. О. Кульчицький розрізняє такі групи факторів: геопсихічні (вплив підсоння, краєвиду й характеру природи), історичні (спільність історичної долі народу тощо), соціопсихічні, культурно-морфічні й глибинно-психічні [110, с. 51]. Постульовані національні особливості того чи іншого народу дослідники намагалися довести за допомогою антропологічних даних або особистих, суб’єктивних спостережень. Наприклад, М. Бердяєв підкреслював м’якотілість російської людини, відсутністьвирізьбленого і виточеного профілю [22, с. 6]. Подібні спостереження використовує О. Кульчицький у своїх студіях, присвячених національному характерові [110]. І психологи, й етнографи, й етнопсихологи у своїх дослідженнях національного характеру, ментальності, в аргументації використовують мовні факти і спираються на них (внутрішню форму слів і фразеологічних одиниць, рудиментарні явища в ідіомах, світосприймальні настанови у пареміях). Так, наприклад, Г. Шпет вважав, що етнопсихологічні дослідження потрібно проводити на матеріалі мовних явищ, бо мова – це найповніша об’єктивація, найповніше вираження особливостей народу [див.: 258, с. 569]. Таку традицію у своїх студіях продовжують культуролог Г. Гачев [50] й етнограф О. Воропай [46].

Важливого значення набувають історичні чинники (сусідство з іншими народами, позитивні й негативні впливи сусідів, що в кінцевому підсумку можуть змінювати первинні уявлення, традиції, настанови тощо). Історичні події, їхню оцінку, їхній вплив на соціуми зафіксовано у фразеологізмах.

Геополітичні чинники зумовили формування національних ідеалів, образів сусідніх




народів. Дослідники вважають, що положення України “між” Сходом і Заходом, стало причиною того, що великі ідеї приходили до неї пом’якшеними та дещо зміненими, набували української рефлексивності [110, с. 54].

У кожній з досліджуваних мов натрапляємо на одиниці, де історична специфіка лежить на поверхні. У термінах, пов’язаних з історичними подіями, вербалізовано низку значень, як-от: укр. Січ мати, а Великий Луг (великий Дніпр) батько [Номис, с. 74]; Од Богдана до Ивана не було гетьмана; Висипався Хміль (Хмельницький) из міха, та показав Ляхам лиха [Номис, с. 69] –рос. Пропал, как Бекович (при Петре І, в походе на Хиву); Раскидал кости свои на чужбине, как француз; Это сущая переправа через Березину (1812 г.); Это сущая татарщина [ДальП, с. 118] – бол. От времето на Балканската война ‘со времен Балканской войны (очень давно)’[БРФС, с. 45]; пол. jak na Ukrainie ‘kto mocnieyszy ten lepszy’ [Wójc, т. 2, с. 13]; nagnać, napędzić komu Piotra [Wójc, т. 2, с. 135, 136]; Wiecey stracił Maxymilian pod Byczyną; Kwita z Sokalskiey bitwy; To tak trudno iak Częstochowy obronić; To tyle warto, co bić się za Wiedeń [Wójc, т. 1, с. 19]. Однак уплив певних історичних подій не обмежено лише фіксацією історичних фактів у такий “примітивний” спосіб. Тривалий уплив тих чи інших історичних чинників витворюють національний менталітет та національний характер, специфіка яких є важко спостережуваною, а, найголовніше, висновки про них дуже складно верифікувати. Історичні умови на певному часовому відрізку історії спричинилися до розвитку української нації як селянської, що привело до порівняної традиційності суспільства, тому в українській фразеологічній системі залишилосябільше етнозабарвлених елементів, образів, символів, фразеологізмів, які образно ґрунтуються на селянському побуті25. У російській фразеологічній системі дещо більше фразеологічних одиниць, які мають в основі уявлення про побут привілейованих верств суспільства (мотиваційні основи їхніх українських відповідників сягають інших сфер діяльності народу). Компонентами таких російських ФО виступають часто запозичення з романо-германських мов. Деякі з таких одиниць уже вийшли з активного вжитку в російській мові, про що свідчать словникові статті; тим часом аналогічні фразеологізми функціонують у болгарській та польській мовах. Наприклад: в авантаже [Уш, т. 1, с. 7] – пор. пол. zmiana na awantaż ‘zmiana, zmienić się na korzyść’ [SJPDor, т. 1, с. 265] – бол. има (пада) аванта ‘можно погреть руки, можно обтяпать дельце, есть шанс убить медведя (бобра)’; намирам / намеря аванта ‘получать /получить возможность погреть руки на чем-л.’; няма аванта ‘нет расчета, невыгодно’; търся аванта ‘стремиться пожить за чужой счет, стремиться пожить на дармовщину’ [БРФС, с. 35]; рос. сверх, вне, не в счет абонемента [ССРЛЯ, т. 1, с. 45, 46]; с первого абцуга, по первому абцугу [Уш, т. 1, с. 6] – пор. пол. w krótkich abcugach ‘w krótkich odstępach czacu, szybko’, ‘w kartach: wyjście, pociągniecie’ [SJPDor, т. 1, с. 7]; рос. антик [маре] с гвоздикой, с пралине [ССРЛЯ, т. 1, с. 185]; антик с гвоздикой, антик с мармеладом [БАС, т. 1, с. 155]; выкидывать артикулы [Уш, т. 1, с. 59]; выкидывать курбеты [БАС, т. 5, с. 1858] – пор. рос. выкидывать (выкинуть / откалывать, отколоть, отмачивать, отмочить, делать, сделать) колено (коленце, коленца) – укр. викидати (викинути. відколювати, відколоти, загинати, загнути) колінця (колінце); устругнути (стругнути, утяти, утнути) штуку; (викинути) вибрик [УРФС, с. 267]; рос. для блезиру, блезира ‘для вида, напоказ’ [ССРЛЯ, т. 1, с. 628] – пор. рос. для вида – укр. про людське око (про [людські] очі); для [ради] годиться; для призору [РУССВ, с. 99]); быть в (на) кураже, под куражом [БАС, т. 5, с. 1855] – пор. бол. с убит кураж ‘павший духом, обескураженный’ [БРФС, с. 577]; губя (изгубвам / изгубя, загубвам / загубя) кураж ‘падать / пасть (упасть) духом’; давам / дам кураж на някого ‘подбадривать / подбодрить кого-л., вселять / вселить смелость (бодрость духа) в кого-л., поднимать / поднять дух у кого-л.’; давам /дам си кураж ‘подбадривать / подбодрить себя, придавать / придать себе духу’; събирам / събера кураж ‘собиратьcя / cобраться с духом’ [БРФС, с. 297] – пол. dla kurażu [SJPDor, т. З, с. 1303]; рос. под шефе / под шофе [ФСРЯ, с. 533]; рос. запустить или подпустить брандер (брандера) [Уш, т. 1, с. 181]; подавать / подать карету кому [ФСРЯ, с. 327].

Окрім того, джерелами прототипів для деяких російських фразеологічних одиниць стали сфери професійної діяльності, що не були характерними для українського побуту, тобто українська мова в зазначених сферах функціонувала мало або взагалі не функціонувала, і




навпаки. Наприклад: рос. адмиральский час [ССРЛЯ, т. 1, с. 94]; барабанная шкура [ССРЛЯ, т. 1, с. 335]; укр. як з жида чумак [ССНП, с. 55]; десь чумаки ночували ‘пересолене’ [ПазВ, с. 267]; Не хочеш козакувати – іди чумакувати [ПазВ, с. 267]. Специфічними є російські ФО, які походять з жаргонів і арго. Наприклад: рос. заправлять, строить арапа [Уш, т. 1, с. 53]; игра с болваном [Уш, т. 1, с. 167]; пустить на пе (поставить на пе) [Уш, т. 3, с. 75]. Водночас для фразеологізмів, які своєю образністю спираються на відкритіші для соціуму сфери професійної діяльності, знаходимо образні паралелі в інших мовах: рос. играть на квит [Уш, т. 1, с. 1348] – укр. квит за квит; ми (ви) квити з ким; і квит; та й квит [СУМ, т. 4, с. 133] – пол. być na kwit, być kwit, kwit z tobą [Skorupka, т. 1, с. 371] – бол. отрязвам / отрежа (подписвам / подпиша) квитанцията [БРФС, с. 265].

Фразеологічні одиниці – це яскравий матеріал для опису етнічного образу. Як зауважує Я. Чеснов, інтра- і екстраобрази різняться емоційною забарвленістю. “Звичайно, хоч не завжди, емоціями зі знаком плюс наділено інтраобраз, а емоціями із знаком мінус – екстраобраз” [248, с. 59]. Такий висновок повністю справедливий щодо модальності фразеологізмів, які стосуються оцінки інших народів, їхніх традицій, культури, релігії тощо. Але, як уже зазначали дослідники, ФО фіксують певний зріз суспільної свідомості. Цю думку поділяє й Я. Чеснов, який підкреслює насмішкувате або вороже ставлення до сусідів, характерне для певного етапу розвитку народів, тимчасом як “найбільш ранні етнічні образи, втілені в камені або в словесних пам’ятках, не дають негативного зображення сусідів” [див.: 248, с. 76]. Указане явище універсальне, його називають принципом етноцентризму26. Етноцентризм як принцип побудови картини світу, не лише мовної, але й як поведінкова настанова, на жаль, існує і сьогодні.

Сучасна публіцистика етноніми-символи для вираження тієї чи іншої оцінки використовує зрідка, ситуація у “мовленнєвому просторі” змінилася. Жаргонізми-росіянізми, англіцизми (як варваризми чи частково фонетично й лексично адаптовані) заповнили як усне мовлення, так і публіцистичні тексти. Про переклад просто не йдеться. Відбувається процес інтернаціоналізації (глобалізації) у формі зросійщення та, за висловом Р. Кіся, вестернізації. Спостерігаємо це явище в різноманітних виявах – від лексики до літературних ремінісценцій. Аналізуючи мовну ситуацію в Україні, Р. Кісь виділяє “вісім типологічно-функціональних груп, які посутньо розрізняються щодо способів використання, а також інтенсивности та частотности використання... російського мовлення” [91, с. 40 – 43].

Автори сучасних публіцистичних текстів не оперують фразеологізмами, у яких оцінність лежить на поверхні, вони використовують одиниці, оцінність яких – на концептуальному рівні. У цій ситуації можна говорити, що такі одиниці виявляють “приховані” стратегії мовця. Йдетьсяпро вживання російських слів, словосполучень, ФО в українському тексті, і навпаки, українських – у російському, тобто про спосіб експлікації етнічних стереотипів. Л. Бублейник зазначає, що “у формуванні оцінних елементів семантики певну роль відіграють суспільні, ідеологічні чинники. Наприклад, та обставина, що малевать и вирши, запозичені російською мовою внаслідок контактів, що посилилися, з Польщею та Україною, набули негативних співзначень (обидва слова – тільки відносно некваліфікованих дій, поганих, невмілих творів) не без впливу шовіністично настроєних кіл у Москві, які вороже ставилися до чужоземного” [31, с. 54, 55]. Багато подібних прикладів уживання українських слів спостережено у російському публіцистичному мовленні (зокрема на російському телебаченні). Російському менталітетові притаманна переконаність у тому, що основний український концепт, ключове слово українськоїкультури – Сало. Аналогічний закомплексовано-примітивний погляд потрапив і до “Словника символів культури України”! (“Сало символізувало добробут і ментальність (курсив наш – О. Л.) українців” [ССКУ, с. 105]).

Один із засобів створення іронічного ефекту в українському публіцистичному тексті – це використання російських слів, виразів, інколи ФО (найчастіше транслітеровано), що набули символічного значення (політичні й соціальні реалії радянського, пострадянського періодів тощо). Наприклад, в українському тексті “єдіномисліє”, “общєпанятний”, “продвинутая молодежь”, “частно-собствєнніческоє”, “стіхі”, “бамажка” тощо. Поряд із таким свідомим вживанням російських слів трапляються в газетах і журналах росіянізми. “Компілятивною” за




своєю суттю є також мовна особистість сучасного українського журналіста. Прецедентні тексти,якими він оперує, належать різним культурам. Спостерігаємо переплетення мовних картин світу(використовують ремінісценції з російської літератури у перекладі українською): “Інтелектом – по олігархах”, “промінь світла” у “царстві” Кабміну”, “Панове, вантажте “капусту” діжками”. Мовці також вдаються до калькування російських фразеологізмів: аби “життя медом не здавалося”; “на ліцо”; “поспіх потрібен не лише при полюванні на бліх”; “в піку”. Така тенденція, на наш погляд, є симптоматичною.

Етнічні стереотипи й міфологеми мають не лише форму суджень, публіцистичний політизований дискурс свідчить про те, що виявом таких стереотипів є російське слово (не жаргонного походження!) в українському тексті, де воно символізує все радянське, комуністичне, бюрократичне тощо “Російськість” (чи на рівні лексики, чи на рівні фонетики) в українському тексті несе негативну конотованість. Одиниці “старшого” фразеологічного прошарку продовжують вживатися, звичайно, з різною частотністю. Проте існує тенденція до вживання у публіцистиці особливої (притаманної нашому часові) низки “просунутих” слів, метафор, фразеологізмів. З іншого боку, вживана метафорика засвідчує наявність архаїчних, “первісних” уявлень.

Географічний “аспект” зумовлює психологічні особливості соціуму загалом, а також просторову семантику (маркованість архетипів, пов’язаних із простором), конотованість та символіку кольорів. Саме географічними чинниками намагалися пояснити феномен національного характеру І. Франко, О. Кульчицький, М. Бердяєв тощо. І. Франко у статті “Українці” зазначає: “В історії і в характері українського (малоруського) народу є щось таке, що засвідчує його тісний тисячолітній зв’язок із землею, яку він заселяє: все та ж постійність і спорідненість при незначній одмінності, все та ж сонячна лагідність і жвавість, поєднана з журливістю” [230, т. 41, с. 162]. О. Кульчицький також визнає важливим вплив природних умов на формування національних особливостей народу. “Завдяки вчуттю в краєвид людина зливається з ним унутрішньо, “піднімається уявним внутрішнім зусиллям разом з узгір’ям вгору” чи “розлягається степом”, що залишає психічні наслідки, які оформлюють душу” [110, с. 53]. На нашу думку, ось такий опис України втілює прототипні уявлення українців про свій край: Україна – це тихії води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії тамолочнії ріки (С. Васильченко). М. Бердяєв власне географічними умовами пояснює наявність багатьох суперечностей у російському національному характері. “...Неозорі простори Росії, – пише він, – важким тягарем лягли на душу російського народу” [22, с. 63]. Спільним для досліджуваних соціумів є прагнення до абсолютного й мотив далечини, безмежності, але ці ідеї набувають дещо відмінних втілень у російській та українській культурах, мовах (див., наприклад, концепт Простір).

Наскрізне символічне навантаження властиве певним істотам, предметам,діям чи процесам у ритуалі, обряді, народнопісенній творчості, ліриці, мистецтві.Фразеологічні символи – це невід’ємна складова частина символів культури, але умежах фразеологічних систем вони набувають специфічної символічноїнавантаженості. Ядрова частина символіки фразеологічного компонентаперетинається із символікою знака в інших текстах культури, але не тотожна їй,тому необхідно проаналізувати зв’язки у напрямку від компонентів-символів доконцептів, а, з іншого боку, від концептів до компонентів-символів. Знакикультури мають певну ієрархічну організацію (у цьому мусимо погодитися зіструктуралістським підходом). Рівень володіння мовою, розуміння іншої культуривизначає й такий фактор, як знання прецедентних текстів культури й мови.Фразеологічні одиниці відповідають усім вимогам, щоб бути віднесеними допрецедентних текстів. Водночас фразеологізми є знаками, символамипрецедентних текстів (міфів, байок, казок, легенд тощо). І поряд із цим, у своємускладі фразеологізми містять компоненти-символи.




Окрім простого збереження інформації, для ФО характерологічноювиявляється функція прагматичного освоєння дійсності. Об’єктом називання і,найголовніше, оцінювання у фразеології є людська поведінка, її фрагменти, окремідії людей, їх риси, зовнішні ознаки, внутрішні якості. Фразеологічна системацінностей не відображає в повному обсязі сучасного стану системи цінностейдосліджуваних соціумів, бо оцінки, закріплені у фразеологічних одиницях, убагатьох випадках стосуються періоду їх виникнення. Час вносить свої суттєвікорективи. Певна частина фразеологічної системи існує лише в межах художньоїлітератури (більшою мірою класичної). Як буде показано, сьогодні відбуваєтьсязаміна символів. Загальновідомо, що кожна епоха із притаманною їй ідеологієювисуває на перший план свою систему ключових слів, культурно значимихконцептів, часто використовуваних у різноманітних гаслах. Тому, на нашу думку,коректніше говорити про те, що фразеологія ілюструє витоки формуваннянаціональної культури, національної мовної особистості. Синхронний зріз дляаналізу національної мовної особистості передбачає дослідження мови періодики,телебачення, радіо, жаргонів й арго різних професійних та вікових груп, якіоперують актуальними чи модними фразеологізмами (переважносубстандартними).

Для лінгвокультурологічного дослідження визначальним є власне спосібрепрезентації значень, те, що у традиційній семантиці називається внутрішньоюформою, образністю, тобто типові випадки вербалізації одного концепту втермінах іншого. Важливою є глибинна семантика, а зовнішня тотожність частооб’єднує формально еквівалентні одиниці. Концептуальний аналіз ФО дозволяєробити висновки про розбіжності у системі ціннісних настанов соціумів, яківиявляються у значимості та понятійній навантаженості того чи іншого символу.Характерологічним вважаємо місце того чи іншого знака (і відповідно концепту) всистемі засобів відображення дійсності фразеологією та взаємозв’язки міжзначимими знаками (концептами).

Отже, національно-культурна специфіка фразеології загаломполягає у: – способі членування світу, що відображає особливості менталітету (по-перше, крайній

прояв асиметрії – явище фразеологічної безеквівалентності, яке не заперечує існування аналогічних вербалізованих значень на лексичному рівні чи загалом у формі невербалізованої фонової національно-культурної інформації; по-друге, опрацьованість певних концептуальних просторів, тобто існування різної кількості одиниць, що вербалізують концепт у досліджуваних мовах);

– способі вербалізації (використанні тих чи інших метафоричних принципів, прототипнихуявлень);

– заповненні, загалом типової для зіставлюваних мов, метафоричної моделі на вербальному рівні специфічними компонентами (наприклад, безеквівалентними словами);

– відображенні прототипних та стереотипних уявлень, у фразеологічних ремінісценціях національних прецедентних текстів.

Твердження про національно-культурну специфіку фразеологічної системи будь-якої мови потребує ґрунтовного аналізу з огляду на те, що окрім поверхневої специфічності, яку наочно демонструють реалії-компоненти фразеологічних одиниць на вербальному рівні (безеквівалентна лексика, арготизми, жаргонізми, історизми, оніми тощо), існує глибинна специфіка: за словами (словосполученнями) на вербальному рівні стоять одиниці концептуального рівня, обсяг яких демонструє низку відмінностей під час міжмовного зіставлення. Той чи інший об’єкт (у широкому значенні слова) у певній культурі перебуває у




специфічному оточенні, властивому лише цій культурі, тобто навколо концепту формується культурно зумовлений асоціативний простір, який, своєю чергою, впливає і на концепт. Прототипні репрезентації містять асиметричну інформацію, тому важливо змоделювати фразеологічну складову концепту, що дасть змогу зіставити концепти досліджуваних мов, виявити їх національно-культурну специфіку, дослідити систему ціннісних настанов і орієнтацій, які містить фразеологія.

Дані асоціативних експериментів і подібних досліджень фразеологічнихфондів можуть дати цінну інформацію про те, як удосконалити структурудефініцій у тлумачних словниках, бо “в основі формування значень, понять,узагальнень будь-якого рівня лежить здатність психіки оперувати ознаками” [20,с. 6]. Асоціативні механізми пов’язані, на думку дослідників, із способомзбереження інформації в мозку людини, а отже, правильне подання інформаціїсловниками дає змогу пришвидшити процеси ототожнення слова (знака) іпоняття, актуалізувати фонові знання. Окрім того, слово – це “засіб доступу допродуктів переробки різноманітного досвіду індивіда, тобто досвідуперцептивного, когнітивного, афективного, вербального і невербального,пов’язаного в єдину систему, яка дозволяє оперувати цим досвідом на різнихрівнях усвідомлюваності з використанням широкого кола ввідних знань підобов’язковий акомпанемент емоційно-оцінних переживань” [73, с. 74].

Отже, у цьому дослідженні як робочу модель використовуємо гіпотезумережевої структури когніції, яка постулює твердження про те, що концептуальнакартина світу багатша за мовну картину світу. Виходимо з того, що концептуальнакартина світу виявляється через мовну картину світу на всіх її рівнях, аналогічнояк і національно-культурна специфіка “пронизує” концептуальний та вербальнийрівні. На концептуальному рівні національно-культурна специфіка полягає віснуванні специфічних концептів для певної мови (найчастіше групи мов), навербальному рівні позначає такі концепти безеквівалентна лексика та фразеологія.Асиметрія концептуальних рівнів полягає в асиметрії прототипів, специфічностіасоціативних просторів навколо концептів, способах вербалізації концептів таступенів дискретизації певних концептуальних просторів. Власне фразеологічнийматеріал дає змогу виявити прототипи, дослідити обсяг концептів тощо.Верифікацію отриманих результатів можна здійснювати за результатамипсихолінгвістичних досліджень.

Примітки до першого розділу




Розділ ІІ

ІНТЕРЛІНГВАЛЬНЕ ТА НАЦІОНАЛЬНЕ У ВЕРБАЛІЗАЦІЇФРАЗЕОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПТІВ

2.1. Базові принципи вербалізації концептівОдним із важливих принципів побудови мовної картини світу вважають принцип антропоцентризму27. Одним із перших вказав на цю особливість мовної картини світу італійський філософ Джамбатиста Віко у ХVІІІ ст. [225, с. 277]. Людина опредмечує абстрактні категорії згідно із загальним принципом антропоцентризму, характерним для різних мов та, зокрема, фразеологічних систем. Ю. Сорокін пропонує замінити термін антропоцентризм терміном антропофілія: “будь-яке “центричне” ставлення так чи інакше намагається подати себе як вихідну точку відліку, яка автономна й незалежна від інших “центрів” і яка через це конкурує з ними”; “в антропофілічному світі показують, а не диктують, зіставляють, а не протиставляють. У ньому будь-які окремості прагнуть зрозуміти одна одну (чи зрозуміти причину нерозуміння)” [208, с. 52, 53], намагаючись підкреслити, на нашу думку, існування й інших (проте не таких вагомих) принципів. У процесі вербалізації у фразеологічних системах діє декілька взаємопов’язаних метафоричних принципів: антропоцентризм, антропоморфізм, антропометризм. Принцип центризму не обмежено лише антропо- (і етно-) поглядами, не менш важливою є й зооцентризм, який притаманний первісній свідомості [126]. Зіставлення чи уподібнення певних сутностей та явищ, зокрема в межах фразеологічних систем, відбувається в багатьох напрямках. Антропоморфізм – це лише окремий приклад цього явища. Відповідно до обраного напрямку метафоричного перенесення, “використовується” і певна метрична шкала.Вияви антропоцентризму наявні в стратегіях оцінювання, наприклад, в оцінюванні з погляду корисності. Існує також метафорична топологія: назви частин людського тіла символізують певні концептосфери (наприклад, язик –Балакучість / Мовчазність). Частина соматичних символів утворює опозиції, які є архетипними (голова – ноги, душа / серце – розум / мозок, душа/ дух – тіло / плоть). Окрім того, антропоцентризм “виявляється в різного роду ефектах присутності мовця в ситуації” [175, с. 98]. З категорією роду пов’язана метафоризація28 загалом і метафоричні переноси у фразеології антропоморфні. Наша преса напівжартома-напівсерйозно зауважує про те, що сучасний світ побудовано на феміноцентричній свідомості (О. Басараб). Символічні значення опозицій-назв частин людського тіла й архетипних опозицій простору (за В. Топоровим, відповідно антропоморфних і космологічних) однакові, наприклад, простір – верх – низ і людина – голова – ноги. В. Топоров дотримується думки, що первинним є антропоморфний код [218, с. 244, 245] і наводить такі аргументи: “Олюднення всесвітнього простору через його зв’язок із частинами тіла в таких прикладах, як подножье горы, горный хребет, устье реки, глава горы, горловина тощо” [218, с. 244]. А. Байбурін стверджує, що “житломало особливе структуротвірне значення для вироблення традиційних схем простору”, “з появою житла світ набув тих рис просторової організації, які на побутовому рівні залишаються активними і в наш час” [14, с. 10]. Далі він дещо уточнює вищенаведені твердження, вказуючи на те, що “структура дому повторює структуру світу...” [14, с. 11]. Проте не можна вважати цей принцип визначальним, переноси відбуваються й в іншому напрямку. Давно зауважено і зворотні процеси, коли назви неістот чи тварин перенесено на частини людського тіла [225, с. 277]. Наприклад, субстандартна одиниця дах поїхав [УМСС, с. 20] якнайкраще ілюструє цю тенденцію.

Прийом персоніфікації активно використовувався в літературній традиції,зокрема в античній байці, середньовічній драмі – мораліте. Цікавий прикладперсоніфікації і водночас спроби повного опису концепту, за сучасноютермінологією, в поезії П. Гулака-Артемовського “Справжня добрість”:




…Не любить Добрість сліз;Вона на всіх глядить так гарно й веселенько,Як дівка, од свого ідучи панотцяДо церкви – до вінця,Глядить на парубка, мов ясочка, пильненько.Не квасить Добрість губ, бо із її очейПалає ласка до людей.Вона регоче там, де і другі регочуть,Сокоче без брехні, де і другі сокочуть,І не цурається гульні і вечорниць,Чорнявеньких дівчат і круглих молодиць.Вона й до милого пригорнеться поволі,Та ба! та не дає рукам, як кажуть, волі,Вона й горілочки ряди-вгоди хлисне,Та носом, мов свиня, по улиці не риє,По-сороміцькому не кобенить, не виє,Під лавкою в шинку, мов цуцик, не засне.Вона, де треба, пожартує,Та з глуздом жарти всі і з розумом міркує…Моделювання “абстрактного” концепту відбувається за допомогою

відтворення сцен. Аналогічний приклад із російської поезії (О. Толстой “Спесь”(1856 р.)):

Ходит Спесь, надуваючись,С боку на бок переваливаясь.

Ростом-то Спесь аршин с четвертью,Шапка-то на нем во целу сажень,

Пузо-то его все в жемчуге,Сзади-то у него раззолочено,

А и зашел бы Спесь к отцу к матери,Да ворота некрашены!

[АА, с. 367].Щодо системи фразеологічних символів важливу роль відіграє принцип зооцентризму

[126]. По-перше, у фразеологічних системах людину описано зооморфно, тобто використовуються терміни відповідних “зооконцептів”. По-друге, у центрі світу людини перебуває тварина, життєдіяльність якої у трансформованому вигляді стала основою для створення “еталонної шкали”. Під час аналізу фразеологічних систем різних мов стає очевидним, що еталоном для оцінювання людини є створені нею ж уявлення про тваринний світ– зооієрархія. Ймовірно, що взаємопов’язані принципи зооцентризму й зооморфізму зумовлено тотемізмом, архаїчною свідомістю. У процесі еволюції культури, зміни релігійних систем ставлення людини до тваринного світу змінюється: від обожнення людина переходить до приписування тваринам негативних рис. Таку тенденцію демонструє літературна традиція (зокрема алегорична байка). У фразеологічній картині світу зоометризм переплітається з антропометризмом відповідно до зооієрархії, як буде показано під час аналізу відповідних зоонімів. Лексичним системам української та російської мов принцип зооморфізму властивий значно меншою мірою (порівняно з фразеологією), наприклад: укр. Ǿ – рос. петушиться, укр. приголубити – рос. приголубить, укр. проґавити – рос. прогавить, проворонить, укр. Ǿ – рос. ершиться, укр. Ǿ – рос. бычиться (взбычиться, забычиться, набычиться тощо), укр. наїжачитися – рос. ежиться, укр. собачитися, насобачитися29 – рос. собачиться, насобачиться, укр. Ǿ – рос. попугайничать, укр. мавпувати – рос. обезьянничать, укр. (тинятися) – рос. слоняться, укр. Ǿ – рос. крысятничать, укр. Ǿ – рос. ишачить, укр.




плазувати – рос. пресмыкаться. Б. Грінченко подає: укр. зцапіти ‘глупым сдѣлаться, одурѣть (какъ козелъ)’ [Гр, т. 2, с. 189]; кабанувати ‘валяться, лежать подобно кабану’ [Гр, т. 2, с. 202]; обарáнити ‘окружить со всѣх сторонъ, напасть со всѣхъ сторон’; обаранíти ‘растеряться’ [Гр, т. 3, с. 1, 2]. Для порівняння в англійській мові, зокрема в її лексичній системі, принцип зооморфізму також став причиною існування численної низки слів: to wolf ‘пожирати’ [НАУС, с. 347], to dog ‘невідступно ходити (за кимсь)’ [НАУС, с. 112], to monkey ‘жартувати, пустувати, бавитися; перекривляти’ [НАУС, с. 216]; to rat ‘залишати (організацію) у важкий час; зрадити, видати (когось)’ [НАУС, с. 263, 264]; to cock ‘поводитися зухвало; дражнити’; to pigeon ‘обманювати’; to crow 2. 2) а) ‘галасливо радіти’, б) ‘зловтішатися (при цьому радісно вигукуючи)’, 3) ‘хвалитися’; to raven 1) бігати в пошуках здобичі, 2) ‘накидатися (на що-небудь); жерти; їсти жадібно’, 3) ‘поглинати; знищувати’, 4) ‘відчувати спрагу, апетит; відчуватисильний потяг (до чого-н.)’; to bull 3. 1) ‘спекулювати на підвищення’, 2) ‘зростати в ціні’, 3) ‘процвітати; ставати впливовим’; to hound 2. 1) б) ‘цькувати, переслідувати (кого-н.)’; 2) ‘переслідувати, не відставати (від кого-н.); набридати (кому-н.), ходити назирці’; to parrot 2. 1) ‘теревенити як папуга’, 2) ‘вчити, зубрити, механічно повторювати’, 3) ‘учити (кого-н.), примушуючи повторювати одне й те саме багато разів’; to ram ‘утовкмачувати’ тощо [Ling].

В. Подлєсська, Є. Рахіліна звертають увагу на те, що “у російській мові в деяких рідкісних контекстах представлено не тільки антропоцентричну, але й так звану “пастушу”, чи зооморфнумодель, де, навпаки, людину уподібнено тварині...” [175, с. 98]. Цитовані автори розглядають питання з погляду граматики, проте з погляду образності ці “контексти” аж ніяк не рідкісні. Такіметафори у фразеології надзвичайно поширені: укр. підковувати / підкувати на всі чотири кого 1) ‘добре навчати кого-небудь, даючи глибокі знання’; 2) ‘карати за які-небудь вчинки’ [ФСУМ, с. 634]; запрягти / запрягати в ярмо кого ‘поневолити, примусити працювати на себе’ [ФСУМ, с. 316].

Фразеологічні системи сьогодні зберігають принципи і зооцентризму, йантропоцентризму наївної картини світу, хоча нинішній день, нова філософська йекологічна свідомість привнесли нове розуміння місця й ролі людини у світі.Символами прототипних уявлень про силу, мужність, відвагу, хитрість, швидкістьу пересуванні, навіть мудрість тощо виступають представники тваринного світу.Проте очевидно, що основну частину фразеологічних одиниць сформовано підупливом антропоцентричних уявлень, переконаності людини у своїй вищості надтваринним світом. Уся фразеологічна тваринна символіка пов’язана звербалізацією характеристик зовнішнього вигляду людини, її віку, рис характеру,психологічного сприйняття, освіченості тощо.

Банальністю стало твердження про те, що антропометризм поширюється й насприйняття людиною простору та часу. Ф. Буслаєв писав: “Зображувальністьепічної поезії з особливою ясністю виявляється в картинному, наочному описіабстрактних вимірів простору й часу” [34, с. 111]. Цитований автор наводитьцікаві приклади антропометризму: “Данте у своїй “Божественній комедії”(“Чистилище”, Х, 24) вимірює ширину дороги людським тілом” [34, с. 111].Сучасна поетична метафора теж антропометрично осмислює дійсність: “Вікиминули, як єдиний схлип” (Л. Костенко). На аналогічне антропометричневідображення дійсності натрапляємо й у фразеологічних системах. Однакантропометризм не можна вважати домінувальним принципом, що демонструютьприклади, наведені Ю. Сорокіним, який доходить висновку: “структура зіставнихз оцінками-прикметниками японських і російських порівнянь (структуракомпаративограм / компараціограм) свідчить, що росіяни переважнодотримуються антропометричної порівняльної тактики, а японці – натуромірно-




антропомірної, хоча ті й інші не оминають і артефактних порівнянь” [208, с. 55].Речоморфізм також відіграє важливу роль у процесі концептуалізації [133,

с. 192]. Сучасну свідомість орієнтовано на нинішні реалії, наприклад: рос.пингвины, как крылатые ракеты (із телевізійного мовлення); рос. свет в концетуннеля [тоннеля] – укр. світло в кінці тунелю ‘о том, что поддерживает надежду;знак грядущих перемен к лучшему’ [Дяд, т. 4, с. 9]. Г. Гачев звертає увагу наметафори науково-художньої прози, на яких позначився науково-технічнийпрогрес [51, с. 269], однак аналогічний вплив відчуває на собі й поетичнаметафора (“...Ще листок і книга Виплекає ролі. Друк... Йому клопоти, Times NewRoman – гімнам...” (Г. Акулов)). Особливо показовим у цьому сенсі єсубстандартна лексика і фразеологія, зокрема неологіка: укр. вертоліт ‘враженнявід засипання у п’яному стані, коли крутиться голова’ [УМСС, с. 12]; автопілот‘підсвідомий самоконтроль у п’яному стані’ [УМСС, с. 3]; вставити пейджеркому ‘вилаяти, покарати когось’ [КСЖЛУМ, с. 77]; умикати / увімкнутиопохмелятор ‘починати / почати пити спиртне для зняття алкогольно-абстинентного синдрому’ [КСЖЛУМ, с. 194]; “У Сімферополі я став свідкомнапрочуд цікавого діалогу закоханої пари. Дівчина щось затято й палко доводилахлопцеві, на що він, обережно торкнувшись, м’яко запитав: “Ґдє у тєбя CTRL-ALT-DEL?” – Вона миттєво усміхнулася: “Хочєш сказать, мне нужнаперезагрузітса?” – “Ну, семь бед – адін RESET”, – підсумував він... i обоє пішлизаспокоєні й щасливі” (О. Кочевих).

Серед базових метафоричних принципів, що діють у фразеології, найвагоміші– персоніфікація, яка має різні вияви: антропоморфізм, коли вербалізаціявідбувається в термінах концептосфери Людина, “істотоморфізм”, коливикористано концептосферу Істота. “Істотоморфізм”, своєю чергою, можнарозглядати як “зооморфізм” та “міфоморфізм” – використання термінів,пов’язаних із тваринами та міфологічними істотами відповідно. І за цією логікою– “флороморфізм”, “речоморфізм” тощо. Визначення принципів, за якимивідбувається концептуалізація і вербалізація певного значення, об’єктивуєнаціональну картину світу. Проте будова фразеологічної картини світу, як і мовноїкартини світу, антропоцентрична.

2.2. Механізми творення фразеологічних одиниць2.2.1. Метафора у фразеології

Механізми творення фразеологічних одиниць завжди привертали пильну увагу дослідниківфразеологічного рівня мови30. Проте вітчизняні дослідження механізмів, способів творенняфразеологічного значення лише останнім часом розширили межі традиційного підходу, за якимфразеологізація – це переосмислення вільних сполучень слів. Відчуваючи певну обмеженість“традиційного підходу”, В. Ужченко зауважує: “Залишаються недостатньо розробленимиглибинні процеси і первинної, і вторинної фразеологізації, взаємовідношення семантичних іструктурних чинників, систематичний опис різних провідних значеннєвих факторів (рольсимволу, місце евфемізації тощо), ієрархія і послідовність становлення фразеосемем, питаннязбагачування фразеологічного складу, шляхи метафоризації” [220, с. 102]. Процес творенняфразеологічних одиниць, безперечно, надзвичайно складний і частково відмінний від процесівтворення лексичних одиниць, що дало підстави В. Телія говорити про процес “ідіомотворення”як особливий тип номінації, який найчастіше відбувається як метафоризація [213, с. 133 – 154].Серед основних чинників вербалізації у фразеології метафорі одноголосно надають статус




найголовнішого. Термін метафора31 використовують, як відомо, у широкому та вузькомурозумінні, для будь-яких видів вживання слова у непрямому значенні [8, с. 296]. Метафору традиційно розглядають як вторинний лінгвістичний процес, що функціонує наґрунті буквальної мови. Дослідники протиставляють буквальне та образне розуміння / вживаннямовних одиниць. Існує й діаметрально протилежний погляд, представники якогометафоричність і метонімічність вважають принципами людського мислення. У межахкогнітивізму сформувалися принаймні дві концепції – модуляризм та холізм. Прибічникимодуляризму розуміють людську когніцію як комплекс субсистем, що функціонують як модулі,“причому кожен модуль виявляє індивідуальну структуру, яку не можна пояснитивластивостями іншого модуля”; холісти ж твердять, що “людський дух репрезентує єдине ціле,детерміноване рядом фундаментальних принципів” [171, с. 76]. “Модуляристи” концептуальнумодель вважають гетерархією [38, с. 150, 276], або описують основу інтелекту як“структуризовану “модель світу”, яку можна уявити собі у вигляді великої кількості модулів,більш чи менш автономних, із зв’язками, через які вони можуть впливати один на одного” [див.:24, с. 23]. Гетерархію складають великі автономні елементи [див.: 87, с. 197]. ВодночасЮ. Караулов поділяє концепцію Т. Ушакової та її колег про існування асоціативно-вербальноїмережі, яка є “визнаним способом суб’єктивного, інтериоризованого існування лексики” [88,с. 7]. Ю. Караулов доходить висновку, що асоціативно-вербальна мережа (АВМ) має складну табагаторівневу побудову: “Специфічною властивістю АВМ можна назвати і різноманітністьвідношень, що лежать в основі зв’язків між її елементами. ...В АВМ зберігається вся мислимарізноманітність відношень між її елементами, яка, загалом, піддається підрахунку, хоча до цьогочасу не підрахована, і яка покриває фактично всю структуру мови і відображаєвзаємовідношення її одиниць на різних рівнях і між рівнями” [88, с. 252, 253]. Автор зауважуєтаку властивість АВМ, як семантична зв’язаність елементів один з одним та зворотністьвідношень між ними [88, с. 254]. Цей висновок дає вихід до розуміння природи фразеотвореннята символу. Нейропсихологи дійшли висновку, що права та ліва півкулі мозку можуть кодуватисемантичну інформацію різними способами [267; 74, с. 174 – 202]. За конекціоністськоюмоделлю паралельно здійснюваної обробки інформації концепти стоять не за вузлами мережі, якце подає гіпотеза символічних мереж, а за всією моделлю, що збуджує сукупності зв’язків [див.:107, с. 87]. Фахівці сьогодні надають перевагу конекціоністським моделям, які мають аналоги убудові мозку, хоча й передбачають, що майбутнє за гібридною моделлю [див.: 107, с. 88]. Цяпроблема є цікавою для нас ще й тому, що величезна кількість інформації, закодована саме вобразній чи символічній формі, ґрунтується на синестезії. В онтогенезі образне мисленняпередувало понятійному, до останнього людство прийшло шляхом еволюції. Символ – це, по-перше, один з етапів розвитку мислення і, по-друге, це один із способів позначення концепту,який не зазнав жодних принципових вдосконалень за час свого існування, як, кажуть, ідеяколеса чи абетки.

Метафора перебуває у центрі уваги дослідників протягом доволі тривалогочасу. Вважають, що відновлення інтересу до метафори у сучасній науціпочинається з праці М. Блека “Метафора” (1952 р.), де репрезентовано так звануінтеракціоністську теорію (interaction theory), яка стверджує, що метафорапороджує нове знання [26, с. 153 – 172]. Думка М. Блека стала основою длятеоретичного зростання особливо в когнітивній науці. Не зосереджуючись наеволюції різних теорій метафори, спробуємо окреслити сучасні підходи дометафори, що можуть бути корисними під час аналізу механізмів утворенняодиниць фразеологічного рівня.

Як відомо, існують різні погляди на природу метафори. Один із поглядів на механізми творення метафори представлено в дослідженні В. Ужченка, В. Авксентьєва, які кваліфікують метафоричні фразеологічні утворення як “імпліцитні порівняльні утворення” [220, с. 104]. Очевидно, що порівняння, а радше асоціювання двох об’єктів, є одним з етапів




метафоротворення, який дає підґрунтя для подальших когнітивних операцій. Загальновизнано, що процес метафоризації значно відрізняється і набагато складніший від процесу порівняння. Але треба зауважити, що подібне визначення метафори (метафора як скорочене порівняння) можна із застереженнями застосовувати лише для певного типу метафор, інколи номінативних, образних у поетичній мові [90, с. 296, 297]. Торкаючись питання розвитку значень фразеологічної одиниці, В. Ужченко пропонує схему: вільне словосполучення – первинно-образне значення – вторинно-образне тощо – відштовхується, наприклад, від вільного словосполучення нюхати порох, яке стало прототипом для первинно-образного ‘брати участь у військовій кампанії’, а значення ‘брати участь у військовій кампанії’, своєю чергою, – для значення ‘мати досвід у чому-небудь’ [див.: 220, с. 102, 103]. На нашу думку, можливість такого переосмислення полягає у тому, що існує відповідна базова метафора. Модель вербалізації БРАТИ УЧАСТЬ У ВІЙСЬКОВІЙ КАМПАНІЇ – ЦЕ СПРИЙМАТИ ОРГАНАМИ ЧУТТЯ ЩОСЬ (на вербальному рівні позначено символом війни, військових дій), тобто базову метафору СПРИЙМАТИ ОРГАНАМИ ЧУТТЯ втілено як МАТИ ДОСВІД – ЦЕ НЮХАТИ / ПРОБУВАТИ /СПОЖИВАТИ / ЇСТИ / БАЧИТИ (наприклад: мало каші з’їв, мало квасу випив ‘дуже молодий, недосвідчений’, з’їсти собаку, вола, муху на чому, в чому ‘набути великого досвіду’ [ФСУМ, с. 336]; не бачити смаленого вовка ‘не бути досвідченим, не зазнавати труднощів, випробувань у житті’ [ФСУМ, с. 21] тощо. На нашу думку, такий ланцюг, чи “оберемок”, значень фразеологічної одиниці повинен починатися від базової метафори. Погоджуючись із В. Ужченком у тому, що розвиток значення фразеологічної одиниці може мати ієрархічний характер, вважаємо, що можливість такого розвитку пов’язана насамперед із тим, що застосовується базовий метафоричний принцип і відповідна структурна модель. Дж. Лакофф і М. Джонсон32 стверджують, що наше звичайне використання мови значною мірою структурно зумовлюють метафоричні та метонімічні принципи [277; 275]. Поряд із цим Р. Гіббс звертає увагу на те, що довготривалу пам’ять структурно організовано прототипами, розширеними метафоричними й метонімічними принципами, названими концептуальними метафорами чи концептуальними відображеннями [272].

Розрізнення метафори та метонімії – це типологія, яка ґрунтується на використовуваному типі інформації, що лежить в основі цих, насамперед, когнітивних механізмів (традиційно метафору, метонімію визначають як механізм мовлення [8, с. 296, 300] чи фігуру мови [216, с. 64,65]). З когнітивного погляду “операція, що відбувається під час породження та розуміння метафори, полягає у взаємодії двох різних понятійних сфер (ментальних просторів, фреймів), завдяки чому ідея, що метафоризується, наділяється новими уявленнями та асоціативними зв’язками, збагачується” [92, с. 138]. Під час метонімії (куди зараховують і синекдоху) когнітивна операція виконується у межах однієї понятійної структури за Дж. Лакоффом чи одного фрейму за І. Кобозевою та А. Барановим, В. Добровольським [див.: 92, с. 138].

Теорія концептуальної метафори має великий вплив на сучасну лінгвокультурологію, черезметафору ведуть дослідження національно-культурної специфіки концептів. З погляду лінгвокультурологічного дослідження фразеологічних рівнів, перспективними видаються гіпотези Дж. Лакоффа, який пише про те, що, наприклад, метафору КОХАННЯ-ЯК-МАНДРІВКА (LOVE-AS-JOURNEY) можна розуміти як відображення (у математичному сенсі) з ділянки-джерела (у цьому випадку – мандрівки) на ділянку-мету (у цьому випадку – кохання). Відображення КОХАННЯ-ЯК-МАНДРІВКА (LOVE-AS-JOURNEY) – перелік онтологічних відповідностей, які характеризують епістемічні відповідності, що відбивають знання про мандрівку на знання про кохання. Автор стверджує, що таке відображення – стандартне, тобто це фіксована частина нашої концептуальної системи, один з наших стандартних способів осмислення зв’язків “кохання”. Дж. Лакофф висуває ідею про те, що метафора не фігура мовлення, а режим думки, який визначається систематичним відображенням від ділянки-джерела на ділянку-мету. Дослідник дійшов висновку, що ми розуміємо нові метафори, які перебувають у руслі старих, бо перші – це вже частина нашої концептуальної системи. Дж. Лакофф уводить поняття суперординати. В аналізованій метафорі КОХАННЯ-ЯК-МАНДРІВКА (LOVE-AS-JOURNEY) транспортний засіб – клас суперординати, який обіймає




категорії базового рівня, як автомобіль, човен тощо. Тобто узагальнення зроблено на рівні суперординати, тимчасом як окремі випадки – на базовому рівні. Базовий рівень – рівень багатих розумових зображень та багатої структури знання [278]. Серед базових семантичних понять, що є метафоричними, Дж. Лакофф називає час, кількість, стан, зміну, дію, причину, мету, спосіб, модальність і навіть поняття класу. Автор аналізує типові метафоричні переосмислення класичних категорій (наприклад, у термінах обмежених ділянок чи контейнерів-вмістищ). Одним із важливих принципів відображення Дж. Лакофф вважає принцип інваріантності, який полягає у тому, що метафоричні відображення зберігають когнітивну топологію ділянки-джерела [278]. У спільній праці Дж. Лакоффа та М. Тернера висунуто думку про те, що існує три базових механізми творення нових метафор: розширення стандартних метафор; метафори з узагальненим рівнем; метафори зображення. Автори вважають найцікавішою поетичну метафору, яка використовує ці механізми одночасно [279]. Дж. Лакофф і М. Джонсон розрізняють такі основні типи метафор: структурні, онтологічні метафори, метафори “каналу зв’язку”, орієнтаційні метафори, метафори “контейнер” тощо [114]. Зазначені метафори виявляються за своєю суттю підтипами концептуальної метафори. В. Телія класифікує метафори на ідентифікувальні, концептуальні та образні, на основі останніхутворюються оцінні та оцінно-експресивні метафори [213, с. 144].

Дж. Лакофф акцентує увагу на ієрархічності взаємозв’язків ментальних одиниць, зазначаючи, що деякі умовиводи може бути зроблено в напрямку від центральних членів до периферійних, але не навпаки: “Базисна структура категорії “птах” дозволяє відрізняти птахів від не птахів. Внутрішня ж структура відіграє в цьому випадку іншу роль у пізнанні” [113, с. 33]. На його думку, “метафоричні відображення не відбуваються ізольовано одне від одного. Вони інколи організуються в ієрархічних структурах, у яких “нижчі” відображення в ієрархії наслідують структури “вищих” відображень” [278]. Цю ж думку підтримує і М. Маяцький: “Та гіпотеза, що найбільш абстрактні ідеї, з філософськими конструкціями включно, замішані на тійчи іншій візуальності – апелюють до більш чи менш простих наочностей, до деяких графів; або виявляють просторово-візуальний вимір у будь-якому висловлюванні, чи то наукове положення, чи то метафора (відмінність між якими якраз за рахунок цього просторово-письмового detour’a істирається); або всією своєю дискурсивною побудовою відтворюють деяку антропоморфно-наочну динаміку, деяку розкреслену людською моторикою просторову структуру, – ця гіпотеза стала заледве чи не тривіальністю” [152, с. 48, 49].

М. Тернер та Ж. Фоконьє висувають ідею концептуального змішування і багатопросторову модель (many space model – MSM) замість попередньої ідеї про дводілянкову модель (two-domain model) [293]. Науковці пропонують модель концептуальної проекції через чотири чи більше ментальних просторів. MSM призначає ролі двом вхідним просторам (“джерелу” і “меті” в метафорі чи аналогії), проте також і двом середнім ділянкам – простору, що породжує і містить скелетну структуру, яка накладається на обидва вхідні простори, а також і змішаному простору, який має здатність проникати в часткові моделі специфічних структур від обидвох вхідних ділянок. Змішаний простір часто містить структури, які не спроектовані на жоден із вихідних просторів. Дводілянкова модель, зазначають вони, є фактично спеціальним (частковим) випадком багатопросторової моделі. Дослідники пропонують використовувати термін ментальний простір замість терміна концептуальна ділянка. М. Тернер та Ж. Фоконьє розуміють під змішуванням (інтеграцією)33 – загальну когнітивну дію, яка працює в класифікаціях, створенні гіпотез, у логічних висновках, граматичних побудовах, змішування може бути виявлене в повсякденній мові, ідіомах, творчій думці в математиці, коренях соціокультурних моделей, рекламуванні та інших аспектах лінгвістичної та нелінгвістичної поведінки [292].

А. Баранов, Д. Добровольський зауважують, що під час метафоризації невідбувається процесу перенесення характеристик від одного об’єкта до іншого, авідбувається цілий комплекс перетворень над концептуальними структурами [18,с. 3]. Так, А. Баранов та Ю. Караулов для опису російської політичної метафори




використовують схему, базовану на уявленні про метафору “як складний мовнийфеномен, утворюваний у результаті взаємодії двох смислових комплексів –змісту – фокуса – джерела й оболонки – фрейму – мети”, тому длялексикографічного опису було обрано опозицію “сигніфікативного виміру(метафоричної моделі) і денотативного виміру (сфера об’єктів метафоричногоосмислення)” [18, с. 5]. Така методика лексикографічного опису метафори, щодемонструє можливості когнітивної інтерпретації мовних явищ, виявиласяпродуктивною для аналізу фразеотворення, бо вона дозволяє вийти за межітрадиційного аналізу прямих чи похідних значень слів-компонентів і залучити доаналізу “фрейми і сценарії – знання про типові ситуації, об’єкти і способиповедінки” [18, с. 3]. У межах аналізованого підходу використано “фрейми тасценарії не як різні способи представлення знань, а як концептуальні структури здекларативно- та процедурно-орієнтованими знаннями” [див.: 18]. Нашерозуміння фрейму дещо відрізняється від пропонованого вище. Воно ближче допідходу Мінського - Філлмора. Під декларативним (описовим) фреймом розуміємоперелік атрибутів об’єкта в межах певної національної мовної картини світу.Процесуальний фрейм містить слоти, що вказують на залучення об’єкта допроцесів (дії, виконувані об’єктом, та дії, виконувані з об’єктом). Розмежуваннядекларативних та процесуальних фреймів знову ж таки лише наукова модель.Процеси творення значення і його розуміння М. Холодна описує як взаємодіюокремих перцептивних схем різного ступеня узагальнення, які “вбудовуються”“одна в іншу (“зіниця” є субсхемою “ока”, “око”, своєю чергою, є субсхемою,вбудованою у схему “обличчя” тощо), прототипи виступають як складовіелементи фреймів, фрейми беруть участь в утворенні сценаріїв тощо [235, с. 181].

Ч. Філлмор пише про міжфреймові відношення [271, с. 124]. Наведенеположення стало принциповим, визначило спосіб лінгвістичного аналізу йінтерпретації мовних даних, тобто почали вивчатися ментальні репрезентації, щолежать в основі, зокрема, фразеологізмів. Зіставні думки на цю проблемувисловлює С. Жаботинська, яка виділяє п’ять базових фреймів, що мають своїмодифікації: предметний, акціональний, посесивний, таксономічний,компаративний, та зазначає, що в результаті інтеграції базових фреймів виникаєсхемна міжфреймова мережа [66, с. 3 – 20; 67]. Ідея міжфреймової мережі даєзмогу пояснити “нелогічні” явища у фразеології. Під сценарієм, з огляду на це,розуміємо певну типову для лінгвоспільноти послідовність процесуальнихфреймів.

В. Телія розрізняє принаймні три типи образних гештальт-структур,характерних для ідіом: “зображувальну”, що перцептивно сприймається,умоглядну (засновану на знанні зі знайомства) та композицію того й іншого” [213,с. 202]. На нашу думку, подібні твердження потребують певної верифікації задопомогою інших методик, зокрема психолінгвістичних. Загалом фразеологіїпритаманна образність. Незрозумілою є відмінність між “зображувальною таумоглядною гештальт-структурами” в чистому вигляді. З нашого погляду, уфразеологічній картині світу багато “зображувального”, яке водночас є для насумоглядним. А. Бабушкін пише, що “...фразеологічні (за способом їх вербалізації)концепти можна також диференціювати як розумові картинки, схеми, фрейми та




сценарії”, та наводить приклади: “сиамские близнецы” – розумова картинка;“мамаево побоище” – фрейм; “коломенская верста” – схема; “вертеться как белка вколесе” – сценарій [13, с. 55, 56]. Зовсім для нас “темними” є відмінності міжзазначеними типами фразеологічних концептів, зокрема між розумовоюкартинкою та, наприклад, схемою. Можливо, негативну роль у сприйнятті терміна“розумова картинка” відіграє метафора “картинка”, що відразу звужує його дозорового сприйняття. Подання абстрактних концептів як “картинок” у прямомузначенні слова притаманне, зокрема, творчості художників-символістів. Такіпідходи суперечать сучасним теоріям пізнавальних процесів та пам’яті [див.: 77,с. 88 – 98]. Т. Зінченко зазначає, що “образна репрезентація стимулу можеактивувати його вербальну репрезентацію, і навпаки, вербальна репрезентаціяможе викликати образне уявлення” [див.: 77, с. 90]. Ми вже апелювали до поглядівпсихолінгвістів, зокрема зверталися до тверджень О. Залевської про те, що воснові образу світу лежить перцептивний, когнітивний і афективний досвід [75,с. 43], аналогічні переконання поділяють й інші когнітивісти [53, с. 13; 276, с. 10,11 тощо]. Можна говорити про тип вихідної інформації (концептуальногопростору-джерела) або про тип концептуального простору-мети. Переважначастина фразеологізмів наділена більш чи менш яскравою образністю, якадозволяє отримати, реконструювати – уявити носієві мови “картинку”, але нелише зорову чи “розумову”. Р. М. Кіссінг у статті “Радикальна культурнавідмінність: Антропологічний міф?”, узагальнюючи результати досліджень своїхколег, зважується на такі висновки: 1. Мови кодують і виражають iconic-image-based моделі пізнання, які є більш загальними, ніж мова, і еволюційно давнішими.2. Мови виражають ієрархічні структури метафори, в яких досвідно-безпосередній абстрактні ділянки, засновані на досвідних об’єктах і сприйнятті простору,слугують для характеристики більш абстрактних ділянок і менш досвідно-безпосередніх ділянок. Ієрархії метафоричної еквівалентності мають діапазон відвисокого рівня узагальнення (ЦІЛІ й АДРЕСАТИ, МІСЦЯ й РОЗТАШУВАННЯ, ПОДІЇ йДІЇ) до середнього (ЖИТТЯ ЯК ПОДОРОЖ, ЛЮДИ ЯК РОСЛИНИ) та специфічного(TIME IS A REAPER ‘ЧАС як ЖНЕЦЬ’)34. 3. Метафори нижчого рівня мають мовнуспецифіку, метафори вищого рівня подібні від мови до мови. 4. Універсальніпідстави абстрактних понять (концептів речей, дій, подій, причин тощо),ймовірно, розповсюджуються через простір і рух та через те, що Талмі називаєсиловою динамікою (force dynamic) – тілесний досвід підштовхування, тягнення,гравітації, ваги. Суб’єктивно досвідчений об’єкт забезпечує фундамент людськоїконцептуалізації не тільки через візуальну перцепцію і силову динаміку й іншісенсорні відчуття, але й через мануальні маніпуляції, внутрішній досвід стресу йінші емоції [276, с. 10, 11]. Результати дії метафоричних та метонімічнихпринципів базового (середнього) рівня містять національно-культурну специфіку,тобто така специфіка є спостережуваною вже на вербальному рівні.

Інтерлінгвальне та національне існує насамперед на рівні прототипних репрезентацій.Спримітизована описова модель прототипу певного об’єкта складається зі структурних частин –релевантних слотів, існування яких зумовлено належністю об’єкта до відповідної категорії – доістот, артефактів тощо. Декларативний та процесуальний фрейми містять слоти, якізаповнюються релевантними для певних груп об’єктів атрибутами. Фактично декларативні тапроцесуальні фрейми утворюють одне ціле, проте в операціях над інформацією, ймовірно,




відбувається актуалізація певного фрейму чи фреймів та згортання інших. Слоти “заповнено” атрибутами – специфічною інформацією, правдивою для наївної

картини світу. Якщо абстрактне поняття вербалізовано в термінах концепту суперрівняАртефакт, то під час цього процесу використовуватимуться параметри, за якими оцінюєтьсясаме артефакт, як-от: вага, розмір, температура, структура, розташування, функції, залучення досценаріїв тощо [122]. Концептуалізація абстрактного поняття будуватиметься за фреймамиартефакту, загалом абстрактний концепт діставатиме зорові, звукові, нюхові, дотикові атрибути,та залучатимуться відповідні процесуальні фрейми, властиві певному концептуальномупросторові. Абстрактному поняттю даватимуться характеристики й оцінки, аналогічні до тих,що даються артефакту.

Отже, на концептуальному рівні ми маємо інваріанти моделей прототипних репрезентаційтих чи інших сутностей, явищ, процесів. Інтерлінгвальне та національне спостерігається самена рівні ментальних репрезентацій – концептів, прототипів. Прототипну репрезентацію певногооб’єкта можна уявити як мережу певних структурних частин – фреймів, які своєю чергоюмістять релевантні слоти за належністю об’єкта до певної категорії – істоти, артефакти тощо.Спільність існує на високому рівні абстрагування, що зумовлено однаковістю чи подібністюархітектури когніції людини незалежно від мови (зокрема, коли йдеться про “цивілізований”світ, а не мови племен). Однак досвід соціумів значно різниться, і тому наповнення “модулів”відрізняється, як і міжконцептні, міжфреймові зв’язки – пропозиції. Унаочнюють ці твердженняреконструкції концептів та прототипів за допомогою різних методик як суто лінгвістичних, так іпсихолінгвістичних.

У процесі фразеотворення може відбуватися повне й часткове перенесення термінів на вербальному рівні зі змішуваних концептуальних просторів. Наприклад, пор. баламутити голови кому 1) ‘дурити, морочити когось’, 2) ‘підбурювати на погані дії, вчинки, кого-небудь’ [ФСУМ, с. 17]; ловитися / впійматися на гачок (на вудочку) [ФСУМ, с. 447], закидати / закинути вудку (гачок, гака) [ФСУМ, с. 307]. До фразеологізму входить компонент голова, який належить концептуальному просторові Людина, а баламутити – концептуальному простору Вода. У цьому випадку можна було б говорити про поєднання метафоричних та метонімічних принципів, бо символ голова постав на основі метонімії. Дослідники зазначають, що у процесі фразеотворення відбувається “паралельне поєднання компонентів-метонімій і компонентів-метафор: мідний (метафора) + лоб (синекдоха) = мідний лоб (?), бити (метафора) + по кишені (метонімія) = бити по кишені (?)...). Очевидно, основний семантичний чинник буде визначатися тим, який компонент визначається дослідником за домінуючий у формуванні загального змісту ФО” [220, с. 111 – 112]. У прикладах ловитися / впійматися на гачок (на вудочку, закидати / закинути вудку (гачок, гака) компоненти належать концептуальному просторові-джерелу (сфері рибальства). Однак і в цьому випадку ми маємо на вербальному рівні показники того, що змішування відбувалося з концептуальним простором Людина. Проте доцільно розрізняти метафору чи метонімію на рівні принципів (метафоричних та метонімічних) творення фразеологізму загалом та метафору й метонімію на символотвірному рівні (тобто на основі чого виник компонент-символ, який входить до фразеологізму).

Отже, щодо механізмів творення фразеологічних одиниць окреслюютьсядекілька взаємопов’язаних проблем: дослідження механізмів вербалізаціїконцептів та організація ментального лексикону; виділення основнихметафоричних принципів (субрівня), які, своєю чергою, визначають вибірконцептуальних просторів-джерел, що братимуть участь у вербалізаціїконцептуального простору-мети.

2.2.2. Типові випадки змішування концептуальних просторівУ контексті аналізу, що проводиться, необхідно звернутися також і до порівняння, як одного знайпрозоріших випадків, що експлікують змішувані концептуальні простори. Порівняння35




досліджували в різних аспектах, бо фразеологічні порівняння – це лише частковий випадоквираження мовними засобами розумової операції порівняння. А. Вежбицька, аналізуючи погляди І. Мельчука та О. Жолковського на глобальну семантикупорівнянь (І. Мельчук та О. Жолковський вважали порівняння синонімічними “дуже” [див.: 69]),пропонує свою теорію порівняння [див.: 36, с. 133 – 152]. Дослідниця розглядає іншийсмисловий інваріант для всієї групи стійких порівняльних зворотів: «‘ніщо не могло би бутибільше’: Х худий як скіпка = Х ‘худий; ніщо не могло би більш худим; справді, це могла би бутилише скіпка’» [36, с. 139]. Частково можна погодитися і з гіпотезою Мельчука – Жолковського, із інтроспекцією А. Вежбицької. В умовах комп’ютерного перекладу “дуже” як значенняпорівняння задовільно вирішує проблему тлумачення порівняння та пошуку відповідника.Схема, запропонована А. Вежбицькою, дещо уточнює порівняння в загальному значенні. Утакому випадку, чи не достатнім для мовців було б існування однієї порівняльної формули длязначення ‘ознака, ніщо не могло би бути більшим за ознаку; справді, це міг би бути тількиоб’єкт’? Проте логічно виникає запитання, чому закон економії зусиль не розповсюджується нафразеологію? Чому фразеологічні фонди такі багаті на те, що з певними застереженнями можнаназвати синонімією? Однак результати аналізу фразеологічного матеріалу переконують увідсутності “найпрототипніших” прототипів, натомість для кожної з “категорій” (особливо цестосується абстрактних атрибутів) існує низка прототипів, про що свідчать, зокрема, прототипніуявлення про кольоронайменування [120]. На наш погляд, важливе значення має модель, якасигналізує мовцю про те, що вводиться прототипне чи стереотипне уявлення, позначене навербальному рівні словом-символом. Однак не менш важливе значення має й інтенція мовця,згідно з якою обирається знак-символ, мікросимвол, факультативний знак із ряду умовносинонімічних, кожен з яких має частково відмінну забарвленість. Згадувані інтерпретаціїзначення порівнянь ігнорують образність, асоціативність мислення, розвиток значення.Семантика порівнянь переважно не обмежується інтенсифікацією ознаки. Механізми процесу порівняння аналізує В. Огольцев, на думку якого в образному порівняннізіставляють не предмет із предметом і не поняття з поняттям, а конкретний індивідуальнийпредмет із поняттям [див.: 167, с. 27]. “В образному порівнянні заданими є не члени порівнянняі не члени порівняння з їхньою загальною ознакою, а член А та його ознака С. Шуканим жеелементом є поняття В – іншого роду, але яке володіє тією самою ознакою. Творчий акт вобразному порівнянні якраз і полягає в знаходженні, виборі такого поняття В” [див.: 167, с. 27].Наведене твердження може, на нашу думку, ілюструвати творчий акт, процес, ситуацію, колистворюється оказіональне порівняння, наприклад, в літературній творчості. Коли мовець маєнамір використати готову порівняльну одиницю, активізується репрезентація моделі (ОЗНАКА[ЯК] ПРОТОТИП (на концептуальному рівні); ОЗНАКА [ЯК] СИМВОЛ (на вербальномурівні)), із присутніми в мовній картині світу прототипними інваріантами (субконцептами),підпорядкованими символічній ідеї суперконцепту.

Дослідники цієї проблематики зосереджуються у своїх студіях також накомпонентному складі порівнянь. В. Огольцев пропонує таку тематичнукласифікацію компонентів стійких порівнянь: людина: родинні зв’язки; вік;фізичний і моральний стан; частини тіла; соціальна належність (стан) чи рідзанять; національність; місце перебування; знаряддя, приладдя, результати праці;предмети побуту, домашнього вжитку; продукти харчування; свійські тварини;свійські птахи; дикі птахи; тварини, плазуни, риби; комахи; природа, стихійніявища; рослинний світ; речовини та їх властивості; предмети церковного вжитку,релігійні та забобонні уявлення [див.: 167, с. 118 – 120]. Л. Кузнєцова, аналізуючиросійську та французьку фразеологічні системи, дійшла висновку, що тематичнакласифікація іменників, які виступають як образ порівняння, має такий вигляд:дикі тварини та птахи; свійські тварини та птахи; предмети домашнього вжитку;найменування осіб; речовини та матеріали; об’єкти та явища природи; продукти




харчування; будинки, будівлі, споруди та їх частини; дерев’яні предмети; машини,механізми та їх частини; релігія; військова справа; медицина; власні імена;комахи; частини тіла тварин і птахів; музичні інструменти та їх частини; частинитіла людини; знаряддя та інструменти; одяг людини; групи тварин і птахів;періоди часу; найменування непотрібних об’єктів; предмети певної геометричноїформи; архітектурні споруди та деталі; звуки; групи людей; пристрої [див.: 109,с. 51]. Зіставлення, проведене Л. Кузнєцовою, показало, що у французькійфразеологічній системі одиниці таких тематичних груп, як знаряддя таінструменти; групи тварин і птахів; періоди часу; найменування непотрібнихпредметів, архітектурні споруди та їх деталі, групи людей, пристрої, не входять докомпонентного складу порівнянь [див.: 109, с. 51]. Запропоновані В. Огольцевимта Л. Кузнєцовою класифікації навряд чи можна назвати “строгими”, проте вонидають уявлення про компонентну структуру стійких порівнянь та основу длязіставлення з українськими стійкими порівняннями.

Інший спосіб дослідження порівнянь обрала Т. Шмельова (напрямок аналізу спрямовано від смислу до тексту), виділивши сім семантичних груп стійких порівнянь залежно від ознаки порівняння: фізичні характеристики людини; фізичні характеристики предметів; риси характерулюдей; душевний стан, настрій людей; колір, відтінки, інтенсивність кольору; смакові характеристики; відношення між предметами [див.: 257, с. 121 – 123].

Проте не лише ментальні репрезентації об’єктів матеріального світу, речей виступають “образами порівняння”, але й дії, діяльності. Фразеографічні джерела дають нам приклади багатокомпонентних порівнянь, які зіставляють ситуацію із ситуацією. Численними є порівняння, які кваліфікують власне ситуацію. В. Огольцев зазначає, що порівняння в мові виражені формамии ступенів порівняння прикметників і прислівників; моделями словотворенняі похідними словами (крючковатый, змеистый, стрельчатый); так званими порівняльними зворотами у структурі речення; порівняннями, структура яких зіставна із структурою простого речення; порівняннями, представленими складними реченнями з підрядними порівняльними; порівняннями, що становлять низку речень, тобто складну синтаксичну єдність; порівняннями, що виступають і як відтворювана одиниця фразеологічного типу [167, с. 5]. З погляду синтаксичної будови, фразеологічні порівняння також можуть відтворювати структуру речення (і простого, і складного).

На нашу думку, існують принаймні такі типи порівнянь, як атрибутні й сценарні. Вони відрізняються способом репрезентації та кількістю поданої інформації. Значення більшості атрибутних порівнянь можна описати формулою “дуже + слово”, що (примітивно!!!) семантизуєатрибут. Порівняння “такий, як...” тощо базовані на реальному чи приписуваному атрибуті. Наприклад, в укр. високий як тополя ‘дуже високий’ основою порівняння стає слот розмір, що заповнюється атрибутом висока); рос. грязный как свинья – реальний атрибут в межах наївної картини світу, неблагодарный как свинья – приписуваний атрибут. Сценарні порівняння вже не вкладаються у таку спрощену схему, вони описують діяльність, поведінку, ситуацію – сцену. Наприклад: укр. бутний як кінь на оброці ‘сильний, веселий чоловік, що любить шукати собі зачіпки’ [ССНП, с. 66]. Така фразеологічна одиниця окреслює ситуацію. Порівняння як кінь не дає чітко визначеного атрибута: здоровий? тяжко працює? дурний? тощо. Звичайно, те чи інше значення задає контекст. Важливу роль відіграють слова так званої теми (здоровий, працює, дурний…). Отже, ФО-порівняння сценарного типу лише із застереженнями можна ставити в один ряд із порівняннями атрибутного типу (білий як молоко). Образність таких фразеологізмів переважно прозора (особливо, коли таке порівняння базується на реальному атрибуті). Приписуваний атрибут також є зрозумілим, бо органічно випливає з наївної картини світу. Складається враження, що “сценарні” порівняння – це ословлений етап метафоричних процесів.

Особливо значимим для лінгвокультурологічного дослідження, опису мовних картин світу




вважаємо спосіб концептуалізації, а саме обрання концептуального простору-джерела для вербалізації. Г. Скляревська, дослідивши процеси метафоризації на лексичному рівні, дійшла висновку, що метафоризація відбувається за такими напрямками: 1) предмет → предмет (каша –полужидкая масса); 2) тварина → людина (баран – бестолковый); 3) людина → людина (именинник – герой дня); 4) предмет → людина (каланча – высокий человек); 5) предмет → фізичне явище (кабак – беспорядок, безобразие); 6) предмет психічне явище (грязь – что-либо низменное, безнравственное); 7) предмет абстрактне поняття (изнанка – скрытая отрицательная сторона); 8) фізичне явище психічне явище (комедия – притворство, лицемерие) [199, с. 65, 66]. На фразеологічному рівні, на думку Д. Добровольського, В. Малигіна, Л. Коканіної, працюють лише напрямки метафоризації, позначені Г. Скляревською 8, 2, 4 [64, с. 19]. Напрямки метафоризації, які виокремили Д. Добровольський та його колеги, стосуються лише ідіом. Проте напрямки метафоризації у фразеології (у широкому розумінні її обсягу) є надзвичайно різноманітними. В. Ужченко і Л. Авксентьєв переконані, що “перенесення здійснюється: 1) з неістоти на неістоту (молочні ріки і кисельні береги); 2) з особина предмет (діал. красна пані “веселка”); 3) з особи на особу (маг і чарівник); 4) з істоти на особу (держати під крилом)” [див.: 220, с. 105].

У випадку, коли йдеться про “вторинну антропологізацію” чи “подвійний антропоцентризм”, важливою є увага до джерела метафоризації (а результат здебільшого є орієнтованим на людину, на її якості, дії, поведінку). У цьому сенсі джерело метафоризації сигналізує про сутності, які є для соціуму еталоном, яким соціум надає перевагу. За нашими підрахунками, власні імена у складі порівнянь за даними ССНП становлять 5,9%, назви людей за різними стратегіями – 7,1%, міфологічні істоти – 1,9%, соматизми – 1,2% (разом 16,1%); тваринний світ: звірі– 8%, земноводні та риби – 3,1%, птахи – 4,9%, комахи – 2,5% (разом: 18,5%); артефакти – 26%. Наведені дані достатньо приблизні, бо з кожним опорним словом зафіксовано різну кількість ФО, але такі результати кількісного аналізу тематичних груп є свідченням того, що для фразеологічних систем досліджуваних мов не менш важливим є принцип зооморфізму36.

Порівняння – це одна з найпрозоріших експлікацій змішуваних концептуальних просторів та, відповідно, і атрибутів, що входять до певного прототипу / стереотипу. Аналіз атрибутних порівнянь свідчить про велику кількість зіставлюваних у процесі фразеотворення просторів. Власне порівняння демонструють зв’язки між концептуальними просторами. Важко стверджувати, що саме є первинним – порівняння чи інші типи фразеологізмів, ймовірно, що все-таки пріоритет мають порівняння, в яких експліковано когнітивну операцію “порівняння”. Таку операцію традиційно розглядають як один з етапів творення метафори. У “найпростіших” атрибутних порівняннях, які стосуються людини, атрибут подано експліцитно (укр. гарна, наче рожа) на відміну від порівнянь, де атрибут є імліцитним (укр. дівчина, як сметана). Такі порівняння базуються на наївній символічній картині світу, яка відображає прототипні уявленнясоціуму. Подамо лише окремий фрагмент фразеологічної інтеграції концептуальних просторів:

ЛЮДИНА ← ЛЮДИНА (ЛІТЕРАТУРНИЙ ПЕРСОНАЖ), ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ (укр. обідраний, як старець; обідраний, як швед [ПазЛП, с. 29]; дівчина, як своя душа [ПазЛП, с. 35]; рос. аккуратный как немец [Горб, с. 11]; как старая дева. Злая [Оголь, с. 146]; нос как у Буратино [Горб, с. 141]).

ЛЮДИНА ← ТВАРИНА, ПТАХ, РИБА (укр. волохатий, як медвідь [ПазЛП, с. 30]; босий, як пес [ПазЛП, с. 28]; дівка, як вівця [ПазЛП, с. 34]; баба як тур [ССНП, с. 19]; гарний, як павич [ПазЛП, с. 31]; дівка, як горлиця [ПазЛП, с. 34]; рос. как медведь 8. Лохматый, обильно заросший волосами [Оголь, с. 344]; как волк 1. Злой [Оголь, с. 102]; как ворон 2. Мрачный, угрюмый [Оголь, с. 108]; как вобла. Сухой [Оголь, с. 96]).

ЛЮДИНА ← РОСЛИНА (укр. голий, як липа [ПазЛП, с. 27]; гарна, наче рожа [ПазЛП, с. 31]; Дівка, як верба: її не поливай, а вона росте [ПазЛП, с. 34]; дівка, як тополя [ПазЛП, с. 34]; хлопець, як огірок [ПазЛП, с. 43]; хлопець, як явір [ПазЛП, с. 43]; рос. как цветок [цветочек]. Красивый, свежий, пригожий [Оголь, с. 741]; старик, старушка, старушонка как мухомор [Горб, с. 223]; как дуб. 1. Здоровый, крепкий. 2. Тупой [Оголь, с. 164, 165]).




ЛЮДИНА ← ЕЛЕМЕНТ ЛАНДШАФТУ (укр. Гола, як терменський ліс, де чоловіків бере біс [ПазЛП, с. 27]; рос. как гора. Огромный, высокий, громоздкий... О предмете; о животном, человеке [Оголь, с. 131]).

ЛЮДИНА ← МІФОЛОГІЧНА ІСТОТА (укр. голий і сухий, як турецький святий [ПазЛП, с. 27]; рос. как бес 2. Умный [Оголь, с. 53]; как демон. Мрачный [Оголь, с. 151]).

ЛЮДИНА ← РЕЛІГІЙНЕ УЯВЛЕННЯ (укр. бридкий, як смертельний гріх [ФЛук, 98]; рос. как смертный грех. Дурен (дурна), безобразный (ая), страшный(ая), некрасивый(ая) [Оголь, с. 136]).

ЛЮДИНА ← АРТЕФАКТ (укр. голий, як бубон [ПазЛП, с. 27]; голий, як бритва, а острий,як меч [ПазЛП, с. 28]; голий, як пляшка [ПазЛП, с. 28]; дівка, як прищіпка [ПазЛП, с. 34]; така дівка, як гармата [ПазЛП, с. 35]; рос. как бочка 1.1. Толстый(ая) [Оголь, с. 68]; воздушный как кисея [Горб, с. 38]; высокий как вавилонская башня [Горб, с. 47]).

ЛЮДИНА ← ПРОДУКТ (укр. дівчина, як сметана [ПазЛП, с. 35]; рос. как сметана. 1.1. Белый. О человеке (– лице, теле человека) [Оголь, с. 607]).

ЛЮДИНА ← МАТЕРІАЛ (укр. дівча, як злото [ПазЛП, с. 34]). ЛЮДИНА ← ПЕРІОД ЧАСУ (укр. гарна, як весна [ПазЛП, с. 31]; рос. веселый как утро

[Горб, с. 32]).ЛЮДИНА ← НЕБЕСНЕ ТІЛО (укр. гарна, як зіронька на небі [ПазЛП, с. 31]; дівчина, як

зіронька, як сонечко [ПазЛП, с. 35]; рос. один, одинокий словно планета среди планет [Горб, с. 147]).

ЛЮДИНА ← СТИХІЯ (укр. гарний, як вогонь [ПазЛП, с. 31]; дівка, як вогонь [ПазЛП, с. 34]; рос. вольный как ветер [Горб, с. 41]).

ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ ← ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ (укр. голий, як долоня [ПазЛП,с. 28]; голий, як кістка, а гострий, як бритва [ПазЛП, с. 27]; Борода, як у владики, а сумління, як у шибеника [ПазЛП, с. 29]; рос. борода (бородка, бороденка) как у волшебника, как у патриарха, как у ассирийского царя [Горб, с. 24]. рос. как ладонь 2. Голая, гладкая [Оголь, с. 310]).

ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ ← ЧАСТИНА ТІЛА МІФОЛОГІЧНОЇ ІСТОТИ (укр. Борода, як в Ірода, а вуса, як в Ісуса [ПазЛП, с. 29]; рос. борода (бородка, бороденка) как у библейского пророка [Горб, с. 24]).

ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ ← ЧАСТИНА ТІЛА ТВАРИНИ, ПТАХА, РИБИ, КОМАХИ (укр. Борода, як у пса, а зуби, як у собаки [ПазЛП, с. 29]; чуб, як в їжака [ПазЛП, 30]; вуса, як у сома [ПазЛП, с. 30]; пика, наче борода в індика [ПазЛП, с. 39]; ніс, як у дятла [ПазЛП, с. 40]; рос. борода (бородка, бороденка) как у козла [Горб, 24]; нога, ноги, ножки как у журавля, цапли,страуса [Горб, с. 139]; нос как у ястреба, орла, филина, бекаса [Горб, с. 141]; усы как у кота, моржа, таракана [Горб, с. 257]).

ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ ← АРТЕФАКТ (укр. борода, як мітла [ПазЛП, с. 29]; губа, якхалява [ПазЛП, с. 33]; голова, як решето [ПазЛП, с. 33]; губа, як макітра [ПазЛП, 33]; рос. брови как сабли [Горб, с. 26]; брюхо как барабан, как мешок [Горб, с. 29]).

ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ ← МАТЕРІАЛ (укр. білий, як крейда [ПазЛП, с. 87]; рос. лицо как мел, известь, мрамор [Горб, с. 114]; как войлок. Плотный, спутанный, свалявшийся. О волосах человека или шести животного [Оголь, с. 101]; как чугун. 2. Темный, черный. О лице, частях тела человека [Оголь, с. 760]).

ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ ← РОСЛИНА (укр. волосся м’яке, як льон [ПазЛП, 30]; рос. голова как арбуз, как тыква, как дыня [Горб, 56]).

ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ ← ЧАСТИНА РОСЛИНИ (укр. голова, як пень [ПазЛП, с. 32];рос. кожа как кора дубовая [Горб, с. 100]).

ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ ← ЕЛЕМЕНТ ЛАНДШАФТУ (укр. голова, як темний ліс [ПазЛП, с. 33]; зуби, як частоколи [ПазЛП, с. 36]; рос. голова как снеговая вершина [Горб, с. 760]).

ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ ← НЕБЕСНЕ ТІЛО (укр. як комета ‘дуже швидкий’ [ФЛук, с. 200]; рос. лик как солнце [Горб, с. 113]).




ЧАСТИНА ТІЛА ЛЮДИНИ ← ПЕРІОД ЧАСУ (укр. як день і ніч ‘хто-небудь зовсім не схожий між собою’ [ФЛук, с. 107]; як ніч ‘дуже, сильно, великою мірою’ (п’яний, темний, чорний) [ФЛук, с. 276]; рос. лик как вешний день [Горб, с. 113]).

Коли вербалізацію здійснено шляхом зіставлення концептуальних просторів Людина та Істота й використано структурну модель атрибут + опорне слово, людину позначають символом, який є знаком концептуальної інформації, а саме відповідного прототипу / стереотипу, а характеристику дають переважно атрибутом. У фразеологічній системі під час вербалізації значень найчастіше взаємодіють такі концептуальні простори:

людина, істота (з міфологічною включно), артефакт, речовина, рослина, стихія, елемент ландшафту, період часу → людина;

тварина → фізичне явище, психічне явище;рослина → соціальне явище;предмет → предмет (у термінології В. Ужченка і Л. Авксентьєва, з неістоти на

неістоту) [220, с. 105]); елемент ландшафту, предмет → абстрактний концепт;фізичне явище → психічне явище; соціальне явище (процес);психічне явище → соціальне явище.

Перенесення “з особи на предмет” [220, с. 105] характерне для поетичної метафори, а також використовується здебільшого в межах лексичної системи, і тому сьогодні ми маємо вже так звані мертві метафори на зразок ніжка стола. Власне вже означення “мертві” свідчить, що такий спосіб метафоризації стосується ранніх етапів формування лексичних фондів і не надто характерний для фразеології.

Атрибутні порівняння базуються на прототипі (на параметрах, релевантних для прототипу,але необов’язково необхідних для категоризації). У багатьох випадках складові прототипної частини концепту визначають прототипні ознаки субконцептів. З огляду на це, ми можемо прогнозувати низку атрибутів, приписуваних субконцептам. Змішувані концептуальні простори (зокрема простір-джерело) свідчать про те, звідки постачається прототип, тобто аналіз цих даних дає змогу визначити, яким порівняльним стратегіям надається перевага у певній мовній картині світу.

2.3. Типологія знаків37 фразеологічної системи2.3.1. АрхетипиТермін архетип увів К. Г. Юнг у 1919 році у статті “Інстинкт і підсвідоме”

[див.: 196, с. 145]38. “Архетипи становлять глибший рівень підсвідомого, ніжфройдова сфера персонального підсвідомого. Тому він називає відкриту нимділянку сферою колективного підсвідомого [див.: 196, с. 145]. К. Г. Юнг розумівархетипи як “систему настанов і реакцій, яка непомітно визначає життя людини”[189, с. 126]. К. Г. Юнг розрізняв такі поняття, як архетип і архетипне уявлення.Він писав: «Архетип сам по собі є гіпотетичний, неприступний для спогляданнязразок, подібно до того, що у біології називається “pattern behavior”» [261, с. 135].У своїх психологічних дослідженнях К. Г. Юнг акцентував увагу на проблемахсимволіки: “Уся психологія Юнга може бути зрозумілою власне як психологія, уфокусі якої перебуває символічна діяльність, тобто діяльність із вираженнянезбагненного. Власне у сфері символічних форм культурного вираження Юнгвбачає дзеркало найглибиннішого в ділянці індивідуальної психіки. Символами єті стійкі мотиви культури й індивідуальної свідомості, які він називаєпредставниками колективної свідомості, формування якої сягає філогенезу” [див.:196, с. 154]. Важлива ознака архетипу – це його процесуальність: “Юнг незауважив у Фройда якраз знайдений основоположником психоаналізу адекватний




рівень інтерпретації – рівень цілісної міфологічної ситуації” [196, с. 154]. “Востанній рік свого життя, відповідаючи своїм критикам, Юнг роз’яснював, що підархетипом він має на увазі не певну фігуру у її конкретності, а “тенденцію доформування такої репрезентації мотиву” [196, с. 156].

Ще одним прабатьком архетипного аналізу можна вважати Дж. Фрезера, якийу своїх антропологічних дослідженнях описує архетипи міфів та ритуалів [233].Етнологічні пошуки структураліста К. Леві-Строса були спрямовані на пошукикультурних універсалій. Науковець у свій спосіб “показав трансформацію однієїтеми, перехід від природи до культури через постійне перевлаштування мережіуявлень, змістом яких є опозиції: сире та приготоване, шум та мовчання,загнивання та розквіт” [80, с. 344]. К. Леві-Строс писав про те, що “і мова, ікультура створюються шляхом опозицій і кореляцій, тобто через логічнівідносини. Отже, мову можна розглядати як підмурівок, призначений длясприйняття структур, іноді трохи складніших, але такого ж, як і вона, типу, котрівідповідають культурі, яка розглядається в різних аспектах” [116, с. 69]. Увесьпафос етнології (чи сьогоднішньої лінгвокультурології) як науки ґрунтується навсе тій же універсалії чи архетипі свого та чужого, де принциповим стає punktwidzenia, за Є. Барміньським. К. Леві-Строс постулює множинність етнологій, якалогічно випливає з точки спостереження. Б. Вальденфельс, аналізуючи поглядиК. Леві-Строса, пише: «окрім етнології, яку ми (тобто європейці в широкомузначенні слова) створюємо про “Інших” і про нас самих, існує етнологія “Інших”із погляду “Інших” і, нарешті, “Етнологія нас самих із погляду “Інших”» [35, с. 85,86]. На нашу думку, лінгвокультурологія мала би об’єднати цю “множину”поглядів, щоб піднестися до сучасних узагальнень та висновків. У межах того чиіншого “типу” лінгвокультурології дослідники приходять до незіставних, частопротилежних висновків. Симптоматичними в цьому сенсі є результати дослідженьА. Вежбицької, що спостерігала російську мовну картину світу з англійськоїперспективи, а також одномовні моделювання мовної картини світу (з одного боку,результати яких певною мірою були запрограмовані харизмою А. Вежбицької, а зіншого – пояснюються відсутністю перспективи), про що йтиметься далі.

У науковій літературі часто наголошують на зв’язку символу й міфу. Існує думка про те, що осмислення довкілля у символічній формі сягає архаїчного мислення [див: 173, с. 209], що свідчить про спорідненість символу та міфу [див.: 224, с. 40]. Засновник архетипної критики Н. Фрай звертає увагу власне на існування різноманітних “символічних форм” (космічні символи, символізм сновидінь, мовна творчість поетів, символіка космосу й часу) [229, с. 235].

Архетип розглядаємо як властивий різним культурам загальний зразок,принцип, що “регулює” концептуалізацію (напрямки вербалізації, оцінність). Цеглобальні ідеї, які функціонують “у настільки віддалених у просторі й часікультурах, що який-небудь історичний зв’язок між ними був би неймовірним”[223, с. 98]. Немає єдиної думки щодо віднесення певних знаків до архетипів39 чисимволів [див., наприклад: 229]. Розуміння архетипу, пропоноване О. Сліпушко,базується на тому, що «“архе” у грецькій мові означає початок, походження. Тожми маємо справу з архетипом як первинним джерелом, походженням, початкомтипу, в нашому випадку – бестіарного образу”» [200, с. 92]. Наше розумінняархетипу робить неможливим вживання терміна архетип у такому, наприклад,




контексті: “Віл та кінь – це ті два архетипні образи, які відповідно уособлюютьриси національного характеру – віковічний потяг до землі і праці та змагання заволю” [200, с. 28].

Класичною стала класифікація знаків культури40 (а саме архетипів) у вигляді бінарних опозицій41. Класифікації знаків відрізняються підходом, ступенем узагальнення й абстрагування. Окрім того, бінарні (інколи багатокомпонентні) опозиції та й загалом архетипи відображено в метафоричних утвореннях, а саме в так званих “мертвих” метафорах. Бінарна організація пронизує значну частину символічної системи – і концептуальний рівень, і відповідно вербальний. На концептуальному рівні простежуємо архетипні опозиції, які можна описати як протиставлення абстрактних концептів, атрибутів, дій (життя – смерть, правий – лівий, говорити – мовчати). Хоча когнітивна семантика має антиструктуралістську спрямованість, яка, зокрема, виявляється в особливій увазі до епістемологічних функцій конкретних сутностей у межах структури, а не до системи опозицій (як у структуралістів) [див.: 107, с. 74], є перспективним поєднання структуралістських ідей з методами когнітивної лінгвістики. Методологія когнітивної семантики зовсім не заперечує структуралістської ідеї про бінарні опозиції, а використовує у переосмисленому вигляді (як наприклад, у понятті орієнтаційної метафори). Принциповим є те, що не лише міф ґрунтується на архетипних опозиціях, містить архетипи, архетипність у сприйнятті та відображенні дійсності властива й сучасній людині. Архетипність як властивість людської свідомості чи архетипність як спосіб організації дискурсу спостерігаємо в різноманітних новітніх текстах культури. Так, наприклад, Т. Чередниченко, аналізуючи “малі арт-форми” (естрадні пісеньки-хіти), говорить про те, що такі витвори “пестять” архетипні звички свідомості [246, с. 94]; на архетипи спираються тексти реклами та політтехнології тощо, не говорячи вже про публіцистичні тексти.

О. Лосєв, аналізуючи вживання термінів знак, модель, архетип представниками Тартуської школи, зокрема, В. Топоровим, пише: “Світове дерево – це достатньо популярний образ у всій давній історії, і В. Топоров правильно називає такий образ “концепцією”, “архетипом”, “міфологемою”. Проте цілком помиляється.., коли вважає таке світове дерево лише “знаком”, “універсальним знаковим комплексом” чи “деякою універсальною знаковою системою”. І далі: “Той самий дослідник правильно діє, розглядаючи міф про світове яйце як архетип для відповідних міфологем у різних народів, що вже недалеко від того, щоб іменувати й загальний міф про світове яйце (як і про світове дерево) моделлю. Що було б, на наш погляд, правильно” [див.: 145, с. 16]. Проблема, на нашу думку, полягає у тому, у якій саме площині ми досліджуємо об’єкт. Якщо йдеться про принципи вербалізації одного поняття в термінах іншого, можна говорити про дерево як про архетипну модель (гілки влади); якщо йдеться про позначення цим іменем іншої сутності – про символічність. У цьому зв’язку знову виникає потреба пригадати наведене вище уточнення К. Г. Юнга про архетип; як “тенденцію до формування репрезентації мотиву”.

Архетипам притаманний найвищий ступінь узагальнення й абстрагування відконкретної форми. Такі категорії, як простір і час, які міфологічно осмислені, щозафіксовано в текстах народної поезії праслов’янського та давньоруськогопоходження, специфічно вербалізовано у фразеології. Контрастивні дослідженняне подають даних про розбіжності у втіленнях архетипів у типологічно йгенетично близьких культурах. Так, наприклад, збігаються уявлення про структуруміфологічного простору та оцінну маркованість його елементів. Традиційнамаркованість верху – позитивна, низу – негативна [див.: 82, с. 98, 99]. Ю. Лотмандотримується аналогічного погляду: “Якщо тип членування відтворює схемуконструкції світу, то поняття “верх – низ”, “праве – ліве”, “концентричне –ексцентричне”, “інклюзивне – ексклюзивне” моделюють оцінку” [146, с. 464].Оцінність архетипів відтворють підпорядковані їм знаки фразеологічної системи.




У термінах опозиції концептів Верх – Низ осмислюється значна кількість іншихконцептів (дослідники називають: Щастя, Здоров’я, Живе, Контроль, Статус [114,с. 396]). Можливо, у цьому випадку необхідно уточнити, що вказані концептимають оцінну орієнтованість по вертикалі. Такий тип метафоричноїконцептуалізації, як уже згадувалося, називають орієнтаційними метафорами.Окрім уявлень про вертикальну тричленну структуру простору, де серединою,центральною точкою відліку є людина, існують уявлення про горизонтальнечленування світу. О. Подосінов пише, що “вертикальне членування вкосмологічній і географічній картині світу архаїчної людини легко переходило вгоризонтальне, і навпаки”. І далі: “...Ототожнення тричленної вертикальноїпросторової структури з горизонтальною відбувається найлегше в тихсуспільствах, де з чотирьох сторін світу особливу роль відіграють якісь дві, як,наприклад, північ та південь у північних народів Євразії...” [176, с. 69, 70].О. Подосінов пропонує таку біблійну символічну схему простору: “...Матфейасоціюється із північчю (людина), Марко – із сходом (лев), Лука – із заходом(тілець), Іоанн – з півднем (орел)” [176, с. 103].

Архетип (архетипну метафору) HAPPY IS UP ‘ЩАСТЯ – ЦЕ ВЕРХ’ розглядаютьДж. Лакофф і М. Джонсон [див.: 114, с. 396]. Одне з тверджень дослідників проорієнтаційну метафору, пов’язану з поняттями свідоме – несвідоме, потребуєперевірки на матеріалі слов’янських мов, щоб бути внесеним до перелікуархетипів. Дж. Лакофф і М. Джонсон твердять: “CONSCIOUS IS UP, UNCONSCIOUS ISDOWN ‘СВІДОМІСТЬ ОРІЄНТУЄ ВВЕРХ; НЕСВІДОМИЙ СТАН – УНИЗ’ Get up‘Вставайте’. Wake up ‘Прокиньтесь’. I’m up already ‘Я вже прокинувся’... [114,с. 397]. Автори наводять такий приклад: “Він помирає – букв.: опускаєтьсяшвидко” [114, с. 397]; у досліджуваних мовах аналогічний смисл передаєтьсядещо іншими метафорами. Більші сумніви викликає архетипність орієнтаціїемоційного й раціонального. Англомовний матеріал свідчить про те, щораціональне орієнтоване вверх; емоційне – вниз. Автори наводять такі приклади:The discussion fell to emotional level but i raised it back up to the rational plane‘Дебати набули емоційного характеру (букв.: упали до емоційного рівня), проте яповернув їх знову в раціональну колію (букв.: підняв їх знову на раціональнуплощину)’ [114, с. 400]. По-перше, наявна міжмовна асиметрія термінів, в якихвербалізовано концепт, про неї вже свідчить переклад, до якого вдалисяперекладачі наукової праці, дослівний і “літературний”, по-друге, українською таросійською мовами не говорять *підняти на площину, а – перевести у площину, аце вже не орієнтація верх – низ, а рух по горизонталі, і немає вказівки пропросторове розташування площин. Українці та росіяни пропонують спуститисьна грішну землю тій особі, яка десь “витає”, тобто можна припустити, щораціональне міститься внизу!

Вертикальна структура міфологічного простору в російській та українськійкультурах містить традиційні елементи: небо, земля, підземний світ, оцінністьяких сягає міфології та релігії [119]. Горизонтальна структура просторучотиричленна, й оцінна маркованість його елементів пов’язана з міфологічними тагеополітичними уявленнями або підпорядковується опозиції ексклюзивне –




інклюзивне. Структурні елементи простору вносять певну оцінку до семантикифразеологічних одиниць. Наприклад, В. Копаліньський у “Словнику символів”наводить такі символічні аспекти неба: нескінченність, світло, божество,всевидюче око, правда, моральне право, святість, чистота, найвища радість тощо[див.: Kopal, с. 251]. Вони корелюють з опозицією верх – низ, іншими словами,Небо виступає субконцептом концепту Верх, і закономірно транслює позитивнумодальність, що унаочнює фразеологія: укр. висіти між небом і землею, витатив небесах – рос. витать между небом и землей – бол. между небето и земята(живея, намирам се...), укр. лізти живим до неба; укр. манна з неба падає – рос.манна небесная – бол. манна небесна – пол. manna z nieba; укр. на сьомому небі,на десятому (на п’ятому) небі – рос. на седьмом небе – пор. біл. на неба ўзлезці,на святой гары сядзець [МРБСП] – бол. на седмото (деветото, десетото) небесъм – пол. by w siódmym niebie, jest komu dobrze jak w niebie [SFJP, т. 1, с. 499]; укр.скинути з неба на землю, укр. як (мов, ніби і т. ін.) небо від землі ‘далекий і дужевелика різниця’ – рос. как небо и земля – бол. (разлика) от небето до земята; пол.niebo w gbie [SJP] тощо. Пор. італ. in(n)alzare al settimo (terzo) cielo ‘превозноситьдо небес’; salire al terzo (settimo)cielo (andare ai sette cieli) ‘быть на седьмом небеот радости от (счастья)’; toccare il cielo con dito ‘достичь желаемого’ [ИРКФС,с. 21]. Наприклад, укр. дертися вгору 1) ‘випростовуватися, витягатися, рости(перев. про рослини)’, 2) ‘прагнути зайняти високе чи вище становище всуспільстві’ [ФСУМ, с. 233]; підніматися на ноги ‘досягти певного добробуту;зібратися з силами’ [СУІ, с. 289]; світ вгору піднявся кому ‘прозріти, усвідомитисправжній стан речей, бути враженим чим-небудь’ [СУІ, с. 340] – рос.становиться (вставать, подниматься) на ноги, (встать, подняться) на ноги 1)‘выздоравливать: оправляться от болезни’, 2) ‘делаться самостоятельным,приобретать независимое положение’ [ФСРЯ, с. 463] – пол. Jeden na świat, drugi wdół ‘jedni się rodza, drudzy umieraja’ [SFJP, т. 1, с. 185, 186]; Z jednym w dół, z drugimw dom ‘po śmierci męża myśli o nowym małżeństwie’ [SFJP, т. 1, с. 185, 186].

Існування такого міфоніма, як Лиса гора42, становить виняток щодоперебування нечистих міфічних істот, це не типове їх місце перебування, ащорічна “нарада” (укр. красива як відьма з Лисої гори ‘потворна жінка’ [ССНП,23] – з ним пов’язана російська ФО киевская ведьма [ССРЛЯ, т. 2, с. 76]; пол.Wygląda iak czarownica z Łysey Góry [Wójc, т. 1, с. 34]. Для російської просторовоїсемантики, як вважають дослідники, приписування “верху” такого значення нехарактерне [82, с. 98], а, на наш погляд, утрачене. На паралелі також натрапляємов культурі гірських народів, які пекло часто розташовують угорі (в горах) [50,с. 78].

З архетипною опозицією, наприклад, верх – низ, пов’язані такі парні символи,як земля – небо (хмари), голова – ноги (п’яти). Тобто символи нижчого порядкупідпорядковуються архетипним символам. Ю. Степанов та С. Проскурін своїдослідження базують на розрізненні лексичного та концептуального(міфологічного, культурного) архетипів [209, с. 19]. Власне на пошукиконцептуального архетипу орієнтовано всі дослідження метафори та метонімії влінгвокультурології.




Простір та його частини виступають як прототипні уявлення під часвербалізації концептів, пов’язаних, наприклад, із розміром: укр. великий, як світ;великий, як бойків світ; велика, як гора [ПазЛП, с. 88]; У Бога світа багацько[Номис, с. 56] – англ. амер. as big as all outdoors ‘very big, usually referring to aspace of some kind’ [AID, с. 13].

Цікаво втілено опозицію Схід – Захід, що є елементом горизонтальногочотиричленного поділу будови світу [127]. Переважно опозиція свій(позитивний) – чужий (негативний), на якій ґрунтуються етнічні стереотипи,набуває втілення “український – російський”, а також “західноукраїнський –східноукраїнський” чи “східноукраїнський – західноукраїнський” (залежно відтого, в межах якого простору перебуває мовець). За матеріалами періодики такожможна реконструювати “міфологічні” концепти “Український Схід” та“Український Захід”, причому таких концептів буде як мінімум чотири (ізсимволами Київ - Львів, останній претендує на роль духовної столиці,“українського П’ємонту”). Отже, географічний простір марковано іміфологізовано у свідомості мовця-громадянина України. Опозиція Захід – Схід –одна з міфологем нинішнього українського культурного континууму. Такуміфологему підтримує преса, і вона ж її розвінчує. К. Леві-Строс писав: “ніщо такне схоже на міфічну думку, як політична ідеологія. Можливо, остання простозамінила першу в сучасних суспільствах” [116, с. 198]. Наприклад: “Цьомудопомагає міф, що десь там на заході, у Львові, існує нормальна Україна, хоча і знезрозумілою для східняка галицькою занудністю, але без усього цього “кієвсько-інтєлігєнтського куревства” (Р. Кульчинський); “…Львів – це рай, а Київ –пекло. Але у цьому пеклі варяться гроші...” (Т. Чубай); “У столиці кожний третійзневажає українське, тут квітне цинізм і прагматизм” (О. Богуцький); «…Середгаличан досить поширений стереотип, що українською розмовляють тількивони, а за Збручем живуть “москалі”…» (Р. Кульчинський) “Львівські політикимислять абсолютно іншими категоріями, ніж політики східноукраїнські”(К. Бочковий); “Якщо почитати російські видання, то Україна саме так івиглядає: і бідний, бізнесово не розвинений україномовний Захід, і просунутий, іділовий та активний російськомовний Схід...” (Р. Кульчинський).

Схід символізує позитивні сутності в багатьох культурах (основне символічнезначення Сходу – світло). Цікавою є “історія” архетипу Схід в українськійкультурі, де він традиційно мав позитивне маркування в народній культурі, влітературі. Наприклад, у вірші М. Бажана “Вітер зі Сходу”: Там люди нездолані,горді й суворі, Сини волелюбного й славного роду, Вдивляються в вас,переможниці-зорі, І чують тебе, дужий вітре зі Сходу!” [КВУЛМ, с. 46]. Не такдавно, перед черговими виборами, виконувалася пісня із словами “вітер зі Сходу”,де Схід несе негативну маркованість. Водночас львівська газета “Високий замок”використовує для своєї реклами такий текст: “Свіжий вітер з Заходу!” Типовим єтаке висловлювання: “А поки що Західна Україна довела, що відомий вислівраннього середньовіччя “Світло зі Сходу” підходить не до всіх часів, і не до всіхнародів” (О. Борок).

Отже, говорячи про архетип, треба мати на увазі його тісний зв’язок ізметафоричними принципами вербалізації, його певну процесуальність. Ім’я




концепту не повинно відвертати увагу від того факту, що архетип – це основа длятворення низки метафоричних переосмислень. До того ж, вживаючи термінархетип у дослідженні, що базується на “європейському” матеріалі, необхіднобрати до уваги певну умовність в окресленні якихось явищ як архетипів.

2.3.2. Символи (мікросимволи, факультативні знаки)Проблема символу43 належить одночасно до кола філософських, культурологічних ілінгвістичних проблем, вона пов’язана з розумінням природи мови, із проблемою власнерозуміння як процесу. Представники різних шкіл як у філософії, так і в лінгвістиці розглядалицю проблему. Можливо, першу символічну концепцію культури в історії української філософіїстворив Г. Сковорода. До досліджень символіки звертався також і М. Костомаров, який вважав,що символ – це образне вираження моральних ідей через фізичну природу [цит. за 62, с. 221].Праці О. Потебні “О некоторых символах в славянской народной поэзии”, “О купальских огняхи сродных с ними представлениях”, “О доле и сродных с нею существах” присвяченодослідженню символіки. О. Потебня, зокрема у праці “О некоторых символах в славянскойнародной поэзии”, зазначає, що ним спостережено три головних “відношення” символу допозначуваного: порівняння, протиставлення і причинне відношення [182, с. 6]. Найцікавіше, щоО. Потебня аналізує й символічні дії, а не лише “предметні” символи, виявляючи, за сучасноютермінологією, типові метафори та їх символи, як-от: пиття води чи вина, розливання,розсипання тощо [182, с. 5 – 91].

Етапним філософським осмисленням ролі символу в культурі є дослідженняЕ. Кассірера, який висунув символічну концепцію культури, виклавши її утритомній праці “Філософія символічних форм” (1929 р.). К. Свасьян, аналізуючипогляди Е. Кассірера, пише: “Цілісність культури – у нерозривному зв’язкурозвитку всіх її форм. “Аналіз-становлення” відкриває нам кола цього розвитку.Мова, міф і пізнання суть такі кола. Проте символічна форма як така має ще деякуструктуру, спільну для всіх форм. Якщо символ – це зв’язок ідеального зчуттєвим, то можливі, за Кассірером, три типи такого зв’язку: вираження(сприйняття), репрезентація (споглядання) і чисте значення (поняття)” [193, с. 94].Кассірерівське розуміння символу достатньо широке: він називає “символічнимбудь-яке сприйняття дійсності через знак, перцепцію, міт, мистецтво аж донауки...” [229, с. 234].

Звертався до цієї проблеми Г. Шпет, який зазначав, що символ не встановлюється лише на основі “подібності”. “Подібність” фізичного й духовного, чуттєвого й ідеального – загалом дужехитра проблема” [258, с. 357]. Г. Шпет також зауважує різнорідність явищ, позначуваних символом: “...умовно символ – знак у смислі “слова” як знака інших слів, які прямо (чи метафорично) називають “річ” (процес, ознаку, дію). Отже, символ є sui generis suppositio (свогороду підміна)” [258, с. 358].

Низка фундаментальних праць, присвячених вивченню природи символу,написана О. Лосєвим [143; 144]. Аналізуючи особливості символу, філософвказує, що у символі є смисл, який водночас є узагальненням, що створюєбезмежну (безконечну) смислову перспективу [143, с. 36 – 40]. Він виділяє такітипи символів: наукові; філософські (останні вирізняються лише своєюузагальненістю); художні; міфологічні; релігійні; природа, суспільство і весь світяк царство символів; людино-виражальні; ідеологічні і спонукальні символи [143,с. 186 – 195]. Учений звертає увагу на багатомірність символу, “яка є у нас..,злиттям різноманітних структурно-семантичних категорій в одне неподільне ціле”




[143, с. 205]. Це твердження О. Лосєва виявляється особливо актуальним у світліновітніх когнітивних теорій, які власне акцентують увагу на складності символу, асаме позначуваного ним.

Науковці також відзначають поєднання протилежних сутностей у символі.“Автори вважають (М. Мамардашвілі, А. П’ятигорський. – О. Л.), що єдине дещо,що “є” і “є не річ” – свідомість... Тобто свідомість – свого роду кентавр відносносутнього і буття. Кентавром відносно свідомості й речі виступає символ...” [86,с. 13]. М. Мамардашвілі та А. П’ятигорський зауважують: “в онтологічній інтенціїсимвол “бачиться” (чи “пригадується”) як така дивна річ, що одним своїм кінцем“виступає” у світі речей, а іншим – “потопає” у дійсності свідомості” [149, с. 26].В. Калиниченко, аналізуючи працю М. Мамардашвілі та А. П’ятигорського“Символ і свідомість (Метафізичні роздуми про свідомість, символіку і мову)”,пише: “Розуміння можливе, коли тільки ми переносимо себе в ситуаціюможливого породження знакової системи, тобто коли ми породжуємо знання йусвідомлюємо це… Символ автори (М. Мамардашвілі й А. П’ятигорський. –О. Л.) називають знаковим утворенням – бо хоча в символі й використовуютьсяматеріальні структури й елементи (напр., слова), які використовуються длязнаків, – “символи суть позначення не предметів, не речовинних структур, асвідомих посилань, результатів свідомості”. Символи дають непряме позначеннясвідомості” (108). “Символи суть розуміння, і тому оперування символом якзнаком передбачає не реконструкцію денотату цього знака, а реконструкціюсуб’єктивної ситуації породження як денотату, так і знака, тобто ситуаціюрозуміння і, внаслідок цього, символ передбачає необхідність дуже тонкого,небуквального і непрямого поводження із собою” (108) [86, с. 31].

Символ відрізняється від образу ступенем узагальнення. Ю. Аваліаніпереконаний, що для символу характерні більш тонкі та опосередкованіасоціативні зв’язки між словесними знаками і тими явищами й поняттями, якіможна назвати символічними [1, с. 7]. Символ може мати метафоричну,метонімічну, синекдохічну основу, з одного боку, а з іншого боку, у процесіфразеотворення залучатися до метафори. Над проблемою символу як компонентаФО працювали Т. Черданцева [242; 243], В. Ужченко, Л. Авксентьєв [220],В. Кононенко [94; 95] та ін. Як зауважує В. Кононенко, властивістю символу є те,що значення мотивуються передусім через фонові знання, прагматику [94, с. 31].Важливу проблему лінгвокультурології становить національно-культурнаспецифіка символів. У цьому зв’язку В. Кононенко зазначає, що “перехід відархетипового символу до власне національного локалізованого відбуваєтьсяшляхом складних семантичних трансформацій, зумовлених метафоричнимпереносом на ґрунті даної етнокультури, з опорою на відповідні фонові знання /певний набір пресупозицій” [94, с. 33].

Розглядає у своїх працях проблему символу В. Телія, яка використовує термін симболарій культури, розуміючи під ним “сукупність знаків” [214; с. 21]. Дослідниця вважає, що “в ідіомах часто в тропеїчну основу залучено символи чи еталони, які в цьому випадку точніше було би назвати квазісимволами і квазіеталонами, бо вони, будучи залученими до ситуації, описуваної буквальним значенням, грають ніби дві ролі – і реальне позначуване, й “ім’я”, що заміщує реальність” [213, с. 92]. В. Телія наголошує на тому, що: “типовість образів, які є підґрунтям




значення фразеологізмів, а також присутність у них символів чи еталонів світорозуміння – це результат колективного уявлення (за термінологією К. Леві-Брюля) лінгвокультурної спільності про деякий груповий досвід” [213, с. 249]. Дослідниця підкреслює роль компонента у творенні значення фразеологічної одиниці. Проте таку думку поділяють далеко не всі дослідники-представники традиційної семантики. А. Чепасова і Л. Івашко переконані, що “утративши ядра як основні семантичні ознаки, слова у фразеологізмі не перетворюються у пусті знаки, у “потенційні слова” (О. С. Ахманова), не перетворюються на компоненти, “що тільки генетично сягають до слова” (О. І. Молотков), бо в кожному з них зберігаються інші диференційні семантичні ознаки слова. Присутність у мові груп фразеологізмів, що мають у своєму складі один і той же компонент, але цілком різні індивідуальні значення, – незаперечне свідчення об’єктивної складності семантичної структури слова та обов’язкової наявності елементів значення (значень) цього компонента в значенні фразеологізму” [241, с. 21]. “Про втрату лексичного значення граматично головним компонентом свідчить інший факт – слово, що стало компонентом, втрачає зв’язок із своєю попередньою лексико-семантичною групою, до якої воно входить, коли вживається поза фразеологізмом” [241, с. 21]. Важко не помітити суперечності у твердженнях цитованих авторів: присутність елементів значення (значень) компонента в значенні фразеологізму – втрата зв’язку зі своєю попередньою лексико-семантичною групою. Аналіз у площині лексичного рівня не дає “стереозображення”. Погляд із концептуального рівнязнімає зазначену суперечність: коли слово входить до фразеологічної одиниці, відкривається інший аспект концепту, а саме – символічність, якої набуває той чи інший компонент. Саме концепт містить і “фігуративний”, і “буквальний” аспект.

Використання символів у фразеологізмах спричиняє, з одного боку, скорочення коду44, бо символ транслює експресивність, емоційність, загалом містить оцінку), з іншого боку, символ у багатьох випадках ускладнює ФО національно-культурною своєрідністю. Якщо розглянути порівняння, до яких входить символ, мікросимвол чи факультативний знак (що, своєю чергою, відображають прототипні уявлення): укр. білий як циганська литка, чорний як циган, – зрозуміло, що модель фразеотворення символічного значення не має – воно притаманне власне імені концепту Циган, зокрема в українській мові. Національно-культурна специфіка цього символу виявляється під час зіставлення з іншими мовами та під час перекладу. Р. Зорівчак з приводу англомовних перекладів Т. Шевченка, зокрема щодо фразеологізму чорний як циган, зауважує, що “хоча англійська лексема black має фразотворчу здатність і дуже часто виступає опорним компонентом багатьох ФО... – вона не вступає у фразеологічні стосунки з лексемою gypsy” [79, с. 71]. Символ у різних мовах має за собою різні концепти, із притаманним їм своєрідним асоціативним полем і “міжконцептними” зв’язками.

Отже, важливе завдання лінгвокультурологічного дослідження – цезмоделювати чи реконструювати на мовному рівні концепт (чи його ядровучастину – прототип), що стоїть за символом. Прототипна модель дозволяєзрозуміти основи символотворення [121]. Аналогічні думки висловлюєЛ. Виноградова: “Сьогодні необхідно визнати особливо актуальною спробувиявлення культурної семантики ознакових елементів культури (тобто конкретнихвластивостей і характеристик, притаманних предметам, персонажам, особам,тваринам, рослинам, локусам, часу тощо), оскільки саме ознакові параметриздебільшого виявляються тією основою, на якій будується символізація фактів таявищ реального світу [40, с. 32]. Цю думку підтримує С. Неклюдов: “...вода маєцілу низку емпірично засвідчених властивостей, з якими явно пов’язані їїсимволічні ознаки. Вона аморфна, безструктурна, всюдисуща і всюдипроникна(оточує сушу зі всіх боків, проступає з-під землі, ллється з неба). Звідси –уявлення про воду, як про стихію хаосу... Подібній логіці підпорядковуєтьсяутворення міфологічної семантики й інших речовинних об’єктів” [162, с. 22]. Нанашу думку, слушну гіпотезу висуває цитований автор про те, що “сама по собі




можливість абстрагування ознаки від предмета (дії) виникає пізніше, ніж набуттяцією ознакою символічних значень...” [162, с. 22]. Знову ж таки підтвердженнямобґрунтованості цього підходу є пізніша поява абстрактного мислення.Виникнення символів пояснюється перцептивною симіляцією, синестезією,асоціюванням за подібністю сприймання предметів і їх властивостей забстрактними психічними сутностями [див. про це: 254, с. 50 – 58].

Отже, наголосимо на цьому ще раз, реконструкція концепту обов’язково повинна міститифразеологічну інформацію. Моделювання прототипу за інформацією лексичного рівня звужує,збіднює та викривляє наше уявлення про концепт, бо така модель – це лише частина, уламкиконцепту (можливо, ядрова чи “найпрототипніша”). Йдеться про кількість та якістьконституентів, які можна експлікувати за фразеологічним матеріалом, що дає змогу в багатьохвипадках збудувати цілісну модель концепту [136, с. 341]. У цьому переконує також описнаївного значення слова за допомогою семантичних примітивів, запропонованийА. Вежбицькою. Складники моделі А. Вежбицької відповідають реальній частині фрейму (хочаінформація може не відповідати науковій картині світу). Фразеологічна інформація будепереважно продовженням опису, зокрема це стосується тематичних груп слів-символів,релевантних для міфу, архаїчного мислення, назв предметів, явищ, процесів, які людиназалучала до ритуалу45. Відмінності спостерігаються між різними тематичними групами уструктурі такого прототипу / стереотипу (як слушно зауважує А. Вежбицька), різними будутьйого складові. Найбільше асиметричних атрибутів виявляємо серед приписуваних. Реальніатрибути реконструйованих лексичних і фразеологічних прототипів мають більшу спільнучастину (обсяг якої може коливатися). Реальні атрибути варто було б розглядати у межахпрототипу, а приписувані – стереотипу. Наприклад, компонент фразеологічних одиниць рос.кувшин не має символічного значення, яке здебільшого базується на приписуваних атрибутах,тобто змодельовані лексичний і фразеологічний прототипи компонента базуватимуться нареальних атрибутах тощо В. Даль46 дає таке тлумачення слова кувшин: “Кувшинъ... глиняный,стекляный или металическій сосудъ, сравнительно высокій, бочковатый, съ пережабиною подъгорломъ, съ ручкою и носкомъ, иногда съ крышкою...” [Даль, т. 2, с. 210]. Отже, релевантною дляносія мови є інформація про належність артефакту до певної групи об’єктів-вмістищ, щоподається за допомогою концепту рос. Сосуд, слотів, як-от: розмір высокий, матеріал глиняный,стеклянный или металлический, форма бочковатый, с пережабиною под горлом, структура сручкою и носком, иногда с крышкою. Аналогічні слоти актуалізувалися під час творенняфразеологічних одиниць, компонентом яких є слово кувшин: форма – Чуетъ котъ въ кувшинѣмолоко, да рыло коротко; Видитъ собака молоко, да въ кувшинѣ глубоко. Заглядываетъ, какъсобака въ кувшинъ; матеріал – Повадился кувшинъ по воду ходить – тамъ ему и головусломить!; розмір – Не великъ кувшинъ, да емокъ [Даль, т. 2, с. 210, 211].

Систему знаків фразеології, на наш погляд, можна уявити собі як ієрархію:архетип (архетипний символ), символ, мікросимвол та факультативні знаки напериферії. Запропоновану типологію побудовано на основі визначення межфункціонування того чи іншого знака. Символи асоціативно поєднуютьфразеологізми з “текстами” і з системами знаків, з яких вони походять(міфологічними, літературними тощо).

До символів відносимо такі компоненти ФО, які зберігають семіотичну навантаженість у будь-яких текстах культури, їх лексична символіка розвинулася, можливо, саме через скорочення фразеологізму до слова. З одного боку, у такій “культурній” опрацьованості символув різних культурних сферах виявляється його значимість, а з іншого боку, саме відмінності у сферах застосування символу в різних мовах – одне із джерел асиметрії. “Ганс Шперберг, спираючись на ідеї Фройда, встановив один “семантичний закон”... Якщо ми цікавимося яким-небудь предметом, то він стає для нас джерелом аналогій під час опису інших предметів; у термінології Шперберга він стає центром “метафоричної експансії” [225, с. 276]. Фрагмент такої




“метафоричної експансії” ми спостерігаємо у фразеології щодо певних тематичних груп.За лексичною символікою не можна реконструювати прототип, а лише

виділити декілька атрибутів (переважно один–два), які збігатимуться зфразеологічними. Переліки символів фразеологічних і лексичних мають різніобсяги, тобто асиметрію символів лексичного та фразеологічного рівня миможемо визначити, по-перше, як формальну. По-друге, відмінностіспостерігаються саме у символіці, якій у фразеологічній системі властивабагатозначність. Тлумачні словники послідовно не фіксують символічних значеньслова в різних дискурсах. Проте відповідні праці, власні спостереженняпереконують у тому, що такі відмінності існують.

Дослідники зауважили неоднозначну відповідність між знаком і позначуваним – амбівалентність символів, коли змінюється не лише модальність, але й позначуване, як у випадку біле – чорне – червоне47. Б. Тернер вважає одним із найважливіших параметрів позиційний (“У позиційному параметрі спостерігач знаходить у відношеннях між одним символом й іншими символами важливе джерело його значення” [215, с. 41]), а також у зв’язку звивченням ритуалу пише про те, що кожен символ виражає багато тем, а кожну тему виражено багатьма символами [215, с. 40]. Проте така багатозначність символу й різноманітність у способах вираження теми не абсолютна. Аналіз, проведений у зворотному напрямку – від концепту до мовного знака, – переконує в тому, що певні концепти вербалізовано певними типами моделей і відповідно символами, що належать до певних тематичних груп. Специфіка фразеологічного символу полягає не лише в його багатозначності, але й у багатоатрибутності, як буде показано в наступних розділах. Не зовсім зрозумілим є зауваження О. Селіванової, яка стверджує, що “символи, наприклад, культури жорстко зафіксовані в терміналах етноконцептів (УКРАЇНА – термінал-символ калина, РОСІЯ – береза), (чи антропоконцепт ЛЮБОВ – серце, РОЗУМ – голова тощо)” [194, с. 148].

Пропонована методика моделювання “фразеологічної” частини концепту ґрунтується на паралельному дослідженні – від знака вербального рівня до концепту та від концепту до вербального знака, що вимагає відповідного опрацювання фактичного матеріалу. По-перше, фразеологічні одиниці згруповано за спільним опорним словом; по-друге, визначено, які саме фразеологізми вербалізують той чи інший концепт. У межах першої процедури будуємо фреймову модель концепту, позначеного опорним словом (зокрема символом). Під час другої процедури визначаємо метафоричні та метонімічні принципи, за якими вербалізовано концепт. З одного боку, варіантність опорного слова у фразеологізмі в межах однієї мови демонструє пошук “кращого зразка” (прототипу) у певній тематичній групі для вираження того чи іншого значення, що свідчить про тривалість існування фразеологізму та його значимість для мовців. З іншого боку, певні тематичні групи символів пов’язуються з певними концептами. Йдеться вже не про аналіз фразеологічних одиниць з однаковим опорним словом, а про дослідження фразеологізмів з різними опорними словами, але такими, які є синонімами з погляду метафоричності, переважно факультативними знаками. Це положення може бути проілюстроване вербалізацією концепту Скрутне становище [129]. У процесі вибирання із СУМ, ФСУМ та ССНП ми виокремили групи найменувань артефактів, які можна назвати Пастка (невід, павутина, сільце, сак, ятір, тенета, петля, зашморг); Мотузок (вірьовка, линва, мотуз, мотузка, нитка, ретязь, ланцюг, цеп, шнурок); Збруя (лямка, поводи, пута, вудила, вуздечка, віжки, хомут, ярмо). Перша група – артефакти, які мають однакове функціональне призначення та приблизно однакову конструкцію; друга група – функціональне призначення може частково відрізнятися, проте це різні види мотузки; третя група – спеціальне функціональне призначення різне, але в загальному предмети працюють на потребу обмеження волі й нав’язування своєї. О. Потебня, аналізуючи слов’янські символи, висловив таке міркування: “через те, що кінь та віл – досить звичайні символи людини в різних ситуаціях.., а виття зіставне з в’язанням, то пута, налигачі (ремені, прив’язувані до рогів волів), вузда –




символи любовних зв’язків...” [182, с. 73]. Під час порівняння словникових дефініцій ФО, до яких входять перелічені компоненти,

виявилося, що низка тлумачень має спільне ключове слово (особливо, якщо взяти до уваги “точку зору” об’єкта) становище (або словосполучення скрутне становище): затягується петля (зашморг) [ФСУМ, с. 625]; вскочити у зашморг [ФСУМ, с. 153]; хоч у петлю (у зашморг) лізь [ФСУМ, с. 440]; попасти (попастися) у петлю (в сильця, у хомут; у павутину) [ФСУМ, с. 675]; лізти (залазити) / полізти (залізти) в петлю [ФСУМ, с. 437]; встромити голову в петлю [ФСУМ, с. 155]; затягати (затягувати) / затягти (затягнути) петлю (зашморг) [на шиї] [ФСУМ, с. 320]; обсновувати (обплітати, оплітати / обснувати (обплести, оплести), як павук [муху павутиною] кого [ФСУМ, с. 576]; вскочити як риба в невід [ФСУМ, с. 154]; впійматися в сільце [ФСУМ, с. 149]; заплутався як горобець у ятері [ССНП, с. 40]; заплутавсь як атерника в ятір [ССНП, с. 10]; попався як рак в ятір [ССНП, 125]. Другу групу за зіставленням тлумачень можна означити, як обмеження свободи дій і нав’язування своєї волі: держати (тримати) [наче] на цепу (на ланцюгу) кого [ФСУМ, с. 229] (пор. рвати (розривати) /порвати (розірвати, розрубати) кайдани (пута, ланцюги) чого, які 1) ‘визволятися від гніту’, 2) ‘звільнятися від того, що заважає вільно діяти, мислити’ [ФСУМ, с. 733]); тримати в [своїх] тенетах кого [ФСУМ, с. 896]; держати (тримати) в поводах [ФСУМ, с. 228]; тримати у вуздікого [ФСУМ, с. 898]; вдягати / вдягнути вуздечку на кого [ФСУМ, с. 72]; хомут на шиї (на шию) [ФСУМ, с. 934]; лізти у зашморг (в ярмо) до кого [ФСУМ, с. 440]; накидати (накладати, надівати) / накинути (накласти, надіти) ярмо (петлю, вуздечку) [на [свою] (довкола шиї, на себе)] [ФСУМ, с. 526]; обплутувати / обплутати тенетами кого [ФСУМ, с. 574].

Наступна група дотична до попередніх, відрізняється лише кваліфікатор у тлумаченні хитрістю підкорювати собі кого і обмежувати волю кого: плести (снувати, сплітати, мотати, заводити) павутиння (павутину) [ФСУМ, с. 646]; сплітати / сплести сіті (сітку) навколо кого [ФСУМ, с. 851]; ловити / піймати в сіті кого [ФСУМ, с. 446]; заманити в свої сіті кого [ФСУМ, с. 312]; наставляти (розкидати, розставляти, плести) / наставити (розкинути, розставити) [свої] тенета (сіті, пастки, сильця) на кого [ФСУМ, с. 535]; заплутувати / заплутати у [свої] тенета кого [ФСУМ, с. 316]; сплітати сильце (сільце) на кого [ФСУМ, с. 851]. Отже, аналізовані компоненти вербалізують ділянки концепту (див. таблицю):

Таблиця 2.1.Вербалізація концепту Скрутне становище

Компоненти фразеологізмів 1. Скрутнестановище (бути вскрутномустановищі)

2. Обмеження свободи дій інав’язування своєїволі

3. Хитрістюпідкорювати кого іобмежувати волюкого

1.невід +павутина (павутиння) + +сильце (сільце) + +ятір +петля + +зашморг + +тенета + +сіть (сітка) +пастка +2.ланцюг +цеп +прив’язь +3. поводи +пута +




вузда (вуздечка) +віжки +хомут + +ярмо +

Для вербалізації вказаних ділянок концепту мовці використовують процесуальні фрейми, пов’язані із словами-компонентами. Проте фрейми бути в скрутному становищі, обмеження свободи дій і нав’язування своєї волі, хитрістю підкорювати собі кого і обмежувати волю кого вербалізовано й в інший спосіб. Наприклад: попадати (попадатися) / попасти (попастися) в лещата ‘опинитися в скрутному, безвихідному становищі’ [ФСУМ, с. 673]. Зновуж таки простежується спільність метафоричного принципу (лещата як те, що обмежує волю). Пор.: тримати в кліщах кого ‘примушувати кого-небудь дотримуватися суворої дисципліни, обмежувати чиюсь свободу дій’ [ФСУМ, с. 896]; держати (тримати) в кулаку кого ‘ставити кого-небудь у повну залежність, позбавляти свободи дій; поневолювати, закабаляти’ [ФСУМ, с. 228].

Вербалізація концепту Скрутне становище відбувається за різними метафоричними та метонімічними принципами у їх поєднанні: триматися (держатися) на соломинці (на павутинці) [ФСУМ, с. 898]; висіти (повисати) / повиснути на волоску (на волосинці, на волосині, на ниточці) [ФСУМ, с. 103] тощо; хоч під греблю; хоч з мосту та в воду; хоч у петлю лізь; хоч лобом об стіну бийся; хоч лягай та помирай, хоч у кулак трубити; хоч вовком вий [ФСУМ, с. 398] тощо. Метафори відсутності опори, ґрунту під ногами, а, можливо, мисливська термінологія, відбилися в англ. up a tree ‘в безвихідному становищі’ [Ling].

Фрейм обмеження свободи дій і нав’язування своєї волі має спосіб вербалізації, який можна описати як ДІЯ СУБ’ЄКТА НАД ОБ’ЄКТОМ: крутити (сукати) мотузки (мотуззя) з кого ‘підпорядкувавши кого-небудь своїй волі, нав’язувати йому будь-які бажання, прагнення’ [ФСУМ, с. 403]; вити линви (вірьовки) з кого ‘повністю підпорядковувати кого-небудь собі, своїй волі, змушувати когось поводити себе відповідно до своїх бажань, намірів’ [ФСУМ, с. 107]. Іменні компоненти не мають символічного значення. Фразеологізми з компонентами шнурок, лямка вербалізують концепти, які не пов’язані з концептом Скрутне становище. У ФО професійного походження символічним передусім є метафоричний принцип. Символ небезпечного становища – “все, що може обмежувати дію”, символ підкорення когось – “все, щоможе створювати тиск і повністю унеможливлювати дію”, тобто метафоричний принцип ДІЯ СУБ’ЄКТА НАД ОБ’ЄКТОМ (необхідно зауважити, що в межах цього принципу вербалізовано й інші концепти).

Відомо, що архетипи утворюють структурні опозиції. Ця ж властивість притаманна і символам. Спостерігаємо контекстуальну символічність у разі протиставлення компонентів або символічність певного знака, який є багатозначним, що вибудовується на основі контексту, створюваного іншим членом пари. Існують випадки, коли символічною є ніби вся фразеологічнаодиниця, проте тут “носієм” символічності виступає також і метафорична модель.

Можливі різні комбінації перелічених складових концепту. Слово яккомпонент може входити до фразеологізмів, в яких не буде простежуватисясимволічного значення цього компонента, певні контексти десимволізуютькомпонент. Сумніви у нас викликають спроби об’єднати різні за вербалізацієюфразеологізми. Наприклад, В. Маслова пише: “ЗЕМЛЯ – символ смерті, цимпояснюються фразеологізми уйти в землю, отдать земле, кормить землю,стереть с лица земли, сквозь землю провалиться, предавать земле, сровнять сземлей, ложиться в землю...”. I далі: “Про п’яного білоруси говорять “як зямля”,про скупого “зямля ненаежная”, про втомленого важкою роботою “зямлі не чуепад сабой”, про невпевненого – “зямля ўцякає з-пад ног”, проте ФО зкомпонентом “земля” використовується й для позитивної характеристики людини




– “бачыцъ на тры сажні ў зямлю” (про передбачливу людину) [151, с. 95, 96]. Нанашу думку, у фразеологізмах стереть с лица земли, сквозь землю провалиться,сровнять с землей компонент земля не має символічного значення смерті.Аналогічні заперечення виникають під час аналізу й інших прикладів, наведенихВ. Масловою. Фразеологізми як зямля, зямля ненаежная відображають прототипніуявлення про землю. Існують фразеологічні одиниці: твердо (міцно) стояти наногах (на землі) 1) ‘мати владну і невимушену поставу (про фігуру)’, 2) ‘упевненодіяти, мислити і т. ін.’ [СУ]; вибивати / вибити ґрунт з-під ніг чиїх, у кого‘позбавляти кого-небудь упевненості, підтримки, опори в чому-небудь’ [ФСУМ,с. 79], у яких компонент земля позначає точку опори, параметр позитивний /негативний не є релевантним. Фразеологічна одиниця біл. бачыць на тры сажні ўзямлю, на нашу думку, пов’язана з метафорою РОЗУМІТИ – ЦЕ БАЧИТИ, а не зпозитивом, який несе компонент земля.

Атрибути символів можуть мати різне походження: їх джерелами є міфологія, власнаетнокультура, християнство, література. В. Копалінський часто зауважує, що приписуванняпевної властивості, атрибута якійсь тварині тощо не базується на реальних спостереженнях занею. Можливо, такі випадки пояснюються тим, що сприйняття тварини міфологізоване,зумовлене архаїчною традицією.

Шляхи формування символів різних текстів культури відрізняються. Лексична символіка,як і фразеологічна, сформована в певній своїй частині на підґрунті міфологічних уявлень, азгодом – уявлень, пов’язаних із християнством. Міфологічними, релігійними джерелами можнапояснити тотожність частини символів на лексичному і фразеологічному рівнях. Шляхипоповнення переліку лексичних і фразеологічних символів різні. Значні відмінності існуютьміж символами фразеологічних систем і символами, що функціонують, наприклад, у ліриці.Фразеологічна символіка здебільшого ґрунтується на уявленнях, пов’язаних з довкіллямпевного соціуму, лірична символіка у своєму арсеналі має екзотизми, на зразок тигр, леопард,пантера, жираф тощо. Лірична символіка сформувалася пізніше за фразеологічну (іпродовжує розвиватися), вона пройшла значний шлях еволюції в осмисленні значення символів.Фразеологічні системи (відповідно і їх символи) теж поповнюються новими одиницями.Лінгвісти досліджують інновації, проте сучасні словники ігнорують навіть часто вживанізвороти: укр. дах поїхав, рос. раскатать губу тощо [див. про це: АФСРЯ, с. 97 – 114].

До мікросимволів, як уже зазначалося, відносимо слова, які є символічними лише у межахфразеологічних систем і не несуть однаково виразного символічного значення позафразеологією у всіх дискурсах (звичайно, за винятком геральдики, торговельних марок тощо).Як і символи, мікросимволи своєю образністю спираються на різнорідні елементи: окреміознаки (атрибути, уявлення, які можна визначити як слот фрейму; декілька взаємопов’язанихслотів фрейму).

Під факультативним знаком розуміємо необов’язкову (неоднозначну) відповідність міжзнаком і позначуваним смислом. Наприклад, див. концепти Глупота, Впертість. Символікафакультативного знака підпорядковується символіці гіпероніма (ступінь абстрагування якогоможе бути більшим за крок). Можливо, ці факти свідчать про специфічну метафорично-символічну (яка не відповідає категоризації логічній) категоризацію за будь-яким фреймом.Факультативним знакам, як символам і мікросимволам, притаманна національно-культурнаспецифіка, про що йтиметься далі.

Отже, у фразеології, на наш погляд, функціонують такі знаки: архетип, символ,мікросимвол, які утворюють ієрархію. Факультативні знаки перебувають на периферії ієрархії.У фразеології також сильною є тенденція до мотивації метафори суперкатегоріальнимиконцептами, тобто вербалізація відбувається у термінах базового та субкатегоріального рівнів.

Зауважимо, що у своєму дослідженні ми переважно зосереджуємося на символах, які удосліджуваних фразеологічних системах відрізняються у той чи інший спосіб (особливо це




стосується соматичної символіки, яку розглядаємо лише фрагментарно). Тотожні запоходженням символи сягають культури Стародавнього Сходу; античної язичницької культури;Біблії; є культурними ремінісценціями (передовсім символи літературного походження, якістали відомими в багатьох культурах). Д. Ліхачов вказує, що “на Заході і на Русі сутністьсередньовічного символізму була переважно однаковою: однаковими були здебільшого і самісимволи, які традиційно зберігалися впродовж віків і живили собою художню образністьлітератури” [142, с. 148].

Під час класифікування тих чи інших знаків на символи чи мікросимволи важливою єточка відліку. Якщо не зважати на можливі сфери функціонування символу (“лексичну” і“фразеологічну” тощо), то, наприклад, слово вишня отримає статус символу у фольклорі, а вжевідносно фразеологічної системи – мікросимволу. Символ може бути багатозначним (і навітьасиметричним за символічним навантаженням у певних дискурсах) у межах однієї мови, якщодосліджувати значення символу в різних групах текстів чи різних фразеологічних одиницях.Асиметрія в такому випадку стосується позначуваного символом, відповідно змінюється імодальність. Вираз “лексична сфера функціонування символу” потребує уточнення: йдеться профункціонування символу-слова в певних дискурсах. Асиметрія порівнюваних фразеологічнихсистем виявляється на різних рівнях. А. Мильников пише про те, що багатоаспектність форми ізмісту можна звести до двох основних структурних рядів: “подібний зміст – різні знаки” і“різний зміст – різні знаки”, називаючи описуваний феномен полісемантичністю знаківкультури” [160, с. 20]. На одному з типів асиметрії, не врахованому А. Мильниковим,зосереджує увагу В. Гак, вважаючи, що найскладніші випадки асиметрії постають у ситуації,коли реалії існують в обох цивілізаціях, але відрізняються деталями: а) структура і функціїреалій не збігаються у двох культурах; б) сполучуваність реалій різна в різних культурах; в)різна частотність подібних реалій [48, с. 143]. Відмінності фразеологічних знаків стосуютьсяфреймових, атрибутних характеристик об’єкта-символу, кількості ФО з використанням цьогокомпонента у його символічній функції, хоча у фразеологічній системі можлива й деактуалізаціясимволічності слова. В. Гак виділяє три принципово важливих типи асиметрії з поглядуструктури мови: семіотичний, парадигматичний, синтагматичний [48, с. 145 – 150].

Отже, специфіка фразеологічної символіки у тому, що вона відзначається системністю,організована за принципом ієрархії, асиметрична щодо інших символічних систем. На нашудумку, концепт компонента ФО може містити такі складові:

власне символічне значення;мікросимволічне значення;факультативне символічне значення, яке передає факультативний знак і якого знак набуває

внаслідок своєї належності до певної тематичної групи;контекстуальне символічне значення.

2.4. Метафоричні та метонімічні принципи Важливе питання лінгвокультурології – визначити метафоричні та

метонімічні принципи, за якими відбувається вербалізація концептів у межахпевних тематичних чи значеннєвих груп. Як буде показано, під часфразеотворення відбувається поєднання метафори та метонімії, що великоюмірою зумовлено метонімічним підґрунтям низки символів. З огляду на це,звернімося до розгляду вербалізації інтелектуальних та психічних (емоційних)концептів.

Ю. Апресян інтелектуальну діяльність подає як одну з основних систем людини, яка має підсистеми – “воображать, представлять; считать, полагать; понимать, осознавать; интуиция, озарение; доходить, осенять; знать, ведать; верить; догадываться, подозревать; помнить, запоминать, вспоминать, забывать тощо. Інтелектуальна діяльність локалізується у свідомості (розумі, голові) і виконується ними ж” [6, с. 42]. А. Пайдзіньська звертає увагу на те, що у цій




сфері “працює” метафора WIEDZIEĆ TO WIDZIEĆ ‘знати – це бачити’, що є основою багатьох фразеологізмів, компонентом яких є назва частини тіла, що слугує для зору, “бачення”: ktoś przejrzał na oczy, ktoś zamyka a. przymyka na coś oczy, komuś otworzyły się oczy, ktoś a. coś otworzy komuś oczy, ktoś ma bielmo na oczach, komuś spadło bielmo z oczu, ktoś zdjął komuś bielmo z oczu, ktoś mydli komuś oczy, ktoś puszcza komuś dym w oczy, ktoś sypie komuś piasek a. piaskiem w oczy, ktoś świeci komuś w oczy [див.: 288, с. 117]. Однак не всі з наведених фразеологізмів безпосередньо стосуються значення ‘знати’, хоча, безумовно, з ним асоціативно пов’язані. Ця базова метафора взаємодіє з архетипною опозицією СВІТЛО (ЯСНІСТЬ) – ТЕМРЯВА [див. 288,с. 119]. Фразеологізми, побудовані за метафорою ЗНАТИ – ЦЕ БАЧИТИ, можуть і не містити у своєму складі компонентів, пов’язаних з органом зору: укр. затемнювати / затемнити свідомість (розум) чию (чий), кого ‘позбавляти кого-небудь здатності правильно аналізувати дійсність’ [ФСУМ, с. 318]; тьмариться (туманіє, мутиться, гасне) / потьмарився (помутився, погаснув) розум кому, у кого, чий ‘хто-небудь втрачає ясність думки, мислення’ [ФСУМ, с. 760]; затуманювати / затуманити голову (розум, очі) кому, чим 1) ‘позбавляти кого-небудь ясності, гостроти мислення, затьмарювати комусь свідомість’; 2) ‘вводити в оману, дурити кого-небудь’ [ФСУМ, с. 319] – рос. проливать [бросать] / пролить [бросить] свет на что [ФСРЯ, с. 363]; рос. морочить голову кому – укр. морочити (запаморочувати, туманити, затуманювати) кого (голову кому) [РУССВ, с. 494] – біл. бачыць навылет (навылёт) каго ‘вельмі добра ведаць каго; разумець намеры, спадзяванні, задумы чые’ [Янк]

Розум у мовних картинах світу осмислено як локус, місце: укр. на дитячий розум перейшов [Гр, т. 1, с. 385]; до розуму доходжати [Гр, т. 1, с. 436]; спадати / спасти з розуму [Гр,т. 4, с. 171]; сплисти з розуму [Гр, т. 4, с. 179]; зійти / сходити з ума (з розуму, з глузду) 1) ‘робитися божевільним, ставати психічно хворою людиною; поводитися, безглуздо, нерозумно’;2) за ким, по чому ‘виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь’ [ФСУМ, с. 335] – рос. сойти, спятить, свихнуть, свихнуться с ума [РУССВ, с. 832].

Т. Радзієвська, аналізуючи концепти Думка, Гадка, Ідея, виділяє дискурсивну і референційну лінії у концептуалізації ментальних станів та вказує, що дискурсивна лінія – це певні стереотипи у зображенні ментальних станів у літературній традиції ХІХ ст.: “...зображення мисленнєвої діяльності обмежується, як правило, описом неконкретного ментального процесу...”, референційна лінія – зображення конкретного ментального процесу, у якому виокремлюються його частини [184, с. 34, 35]. Звертає на себе увагу той факт, що процес думання подано у “фразеологічній” картині світу як такий, що не залежить від волі людини. Аналогію у цьому сенсі можна провести з вербалізацією психічних процесів, які також “охоплюють” людину, впливають на людину поза її волею. Однак можна стверджувати, що у фразеологічній картині світу представлено і “референційну лінію”, з огляду на те, що низка фразеологізмів дискретизує ментальні етапи, їх елементи, способи вирішення інтелектуальних задач.

Фразеологічні словники фіксують багато одиниць, до яких входять слова, що безпосередньо пов’язані з інтелектуальним процесом, це, як правило, іменники (думати → думка, гадати → гадка, розуміти → розум)48: ані (ні) гадки [собі (ані думки)]; думка (гадка) западає (лізе, приходить) / запала (влізла, прийшла) [в голову (до голови)] кому, чию (чиєї); [і] в голову (в думку) [собі] не брати чого; вертиться (крутиться) на думці (на умі, на гадці) у кого; думка майнула (сяйнула, блиснула, пробігла) [в голові] у кого, чиїй; думка гвіздком (колом) стримить (стирчить, сидить) у голові у кого, чиїй; думка спала / спадає [на розум] кому; снувати думки; сушити / висушити [собі] голову (мозок) над чим, чим; мозком ворушити / ворухнути (поворушити, поворухнути) [СУ].

Вище згадано фразеологічну одиницю розуміти серцем (душею) [ФСУМ, с. 760], де серце виступає “органом формування думок”. О. Шмельов наводить вірш Ф. Тютчева Умом Россию непонять, який, на його думку, свідчить про те, що для російської мовної картини світу інструментом розуміння є власне розум, а не, скажімо, серце, як для давньоєврейської та арамейської картин світу...” [255, с. 13].

Словники фіксують значну кількість фразеологізмів з компонентом розум, які вербалізують




різноманітні концептосфери, пов’язані не лише з інтелектуальним процесом думати, але й: ‘розуміти’ – укр. брати / взяти [собі] на ум (на розум) що; брати / взяти у [свій] розум (в ум); доходити / дійти своїм (власним) розумом до чого, чого; добрати [до] розуму (глузду, толку, ума) у чому [СУ]; ‘втратити здатність мислити з якоїсь причини’ – укр. вижити / виживати з розуму (з ума) [СУ] – рос. выживать / выжить из ума [ФСРЯ, с. 93]; укр. відбігти (відбитися) розуму (глузду); відбирати / відібрати розум кому; глузд за розум завертає (завернув) у кого; загубити / губити розум (тяму) [СУ].

Слова, які називають інтелектуальні процеси та стани – думати, знати, виступають компонентами ФО, проте такі одиниці не вербалізують концептосфери, пов’язані з процесами мислення у “чистому вигляді”: укр. і не думати ‘не мати наміру, не збиратися’. Вдома і не думали подавати вечерю (М. Коцюбинський); не довго думаючи ‘швидко, без вагань; відразу’. Не довго думаючи, я пориваюсь до двору. За ворітьми чути скажене сюрчання... вартового (П. Колесник) [СУ]; у ФСУМ зафіксовано лише один фразеологізм з компонентом пам’ятати: не пам’ятати себе, проте багато – з компонентом пам’ять, серед яких укр. приводити до пам’яті, прийти до пам’яті [ФСУМ, с. 606], що свідчить про те, що пам’ять також осмислено як локус, місце.

Численними є фразеологічні одиниці, до яких входять символи голова, мозок: рос. вбивати / вбити в голову (в мозок) що, кому [ФСУМ, с. 69] – рос. вбивать в голову кому, вбивать себе в голову [ФСРЯ, с. 113]; голова идет [ходит] / пошла кругом у кого [ФСРЯ, с. 111];ломать / поломать голову над чем [ФСРЯ, с. 232]; не выходить из головы, из ума; терять / потерять голову [ФСРЯ, с. 474]; шевелить / пошевелить мозгами [ФСРЯ, с. 533].

Жестові образи у фразеологізмах, що вербалізують інтелектуальні процеси, трапляються не часто, на відміну від тематичної групи ФО, пов’язаної з психічними станами людини; характерною також для них є багатозначність: укр. чухати / почухати потилицю (голову, чуба, чуприну) 1) ‘шкодувати, відчувати незадоволення, гіркоту від того, що зроблене щось не так, як треба’; 2) ‘замислюватися над чим-небудь, не знаючи, як вийти із скрутного становища’; 3) ‘нічого не робити, бути нерішучим у чому-небудь’ [СУ] – рос. чесать в затылке 1) ‘быть озадаченным чем-либо’; 2) ‘зевать, ротозейничать, обычно во время работы’ [ФСРЯ, с. 525] – біл. лоб чухаць ‘быць азадачаным чым-н.’ [ФСМТК, 307].

Інтуїтивні інтелектуальні процеси вербалізовано через фізіологічні відчуття: укр. носом (нюхом) чути / почути ‘підсвідомо, інтуїтивно передбачати що-небудь, здогадуватися про щось’; нутром (серцем) чути (відчувати) / відчути [ФСУМ, с. 959]; пахне гарбузом [ФСУМ, с. 169]. Цікаво, що фразеологізм укр. пахне смаленим [вовком] (смаженим, гірчицею, тютюном) ‘загрожує кому-небудь або передбачається небезпека, загибель, неприємність, сваркачи бійка’ [ФСУМ, с. 610] супроводжують слова здогадатися, розуміти тощо: Зачувши войовничі вигуки Одарки, лікар здогадався, що пахне смаленим. Не гаючись, замкнувся у своїй кімнаті (Ю. Збанацький); Переляк добре витвережує хмільні голови. Більшість бандитів, зрозумівши, що тут пахне гірчицею, рачки поповзли назад (В. Вільний); Вихопивши із ярма занозу, відскакує [Тимко] вбік, чекає, коли Прокіп зробить до нього перший крок. Але той, мабуть, розуміє, що в повітрі пахне смаленим, стоїть, не рухаючись, тяжко сапає (Григорій Тютюнник) [СУ]. Аналогічно в російській мові: в воздухе пахнет порохом, пахнет жареным, пахнет кровью, пахнет керосином [ФРР, с. 535].

О. Івашенко говорить про емоційну складову російських інтелектуальних концептів рос. Вера та Надежда [84, с. 106 - 111]. Власне, присутність емоційної складової в інтелектуальних концептах не викликає жодних сумнівів з огляду на те, що поділ на “сфери” (інтелектуальну, емоційну...) – це лише наукова модель.

Отже, інтелектуальні процеси у досліджуваних фразеологічних системахвербалізовано через: 1) одиниці, до яких входять слова, що прямо називають тойчи інший інтелектуальний процес чи стан; 2) одиниці, до яких входять символьніпозначення цих процесів та станів; 3) жестові фразеологізми. Причому




вербалізація інтелектуальних процесів відбувається за поширенимиметафоричними та метонімічними (3) принципами чи їх поєднанням (1, 2).

У процесі фразеологічної вербалізації активної інтелектуальної діяльності використовуютьобрази, пов’язані з фізичними рухами, аналогічно для позначення мовленнєвого впливу – терміни з концептуальної ділянки фізичного впливу.

Щодо психічних процесів, то їх осмислено як силу (часто стихію – вогонь, воду, вітер), артефакти (психіку – як машину, ламкий предмет) [114, с. 410, 411]. І силу вияву психічних станів оцінюють за шкалою від холоду до спеки. Необхідно зауважити, що не тільки вияви психічних станів описують за такою шкалою, але й інтенсивність інших процесів (фізична та інтелектуальна праця). Виявлення психічних чи інтелектуальних станів, ставлення пов’язується з поглядом (вербалізація такого значення часто відбувається за моделлю дивитися + прототип); звуком, жестом, кольором (через колір вербалізуються переважно емоційні та фізіологічні стани [120]). Фразеологічні одиниці, які стосуються психічних станів, творяться в межах метафори СТАН – ЦЕ СИЛА, ЩО ВПЛИВАЄ49.

Процесуальні абстрактні поняття концептуалізовано загалом через типові для багатьох мовметафоричні моделі. У термінах ПЕРЕМІЩЕННЯ СУБ’ЄКТА У ПРОСТОРІ чи в термінах метафори ШЛЯХУ, ПОДОРОЖІ вербалізовано значну низку концептів (життя, смерть, любов, кар’єра, мислення та багато ін., тобто емоційні, інтелектуальні, соціальні процеси). Оцінка “переміщень” відбувається через сітку координат – верх – низ, правий – лівий, передній – задній[114, с. 395 – 402]. Як ПЕРЕМІЩЕННЯ ОБ’ЄКТА У ПРОСТОРІ вербалізуються концепти, пов’язані із спілкуванням (у широкому значенні) [114, с. 392 – 395]. Інтелектуальні та психічні, соціальні процеси метафорично осмислюються як об’єкти реального світу, що має вияв у метафорі СПІЛКУВАННЯ – ЦЕ ДАВАННЯ, однак позначення абстрактних концептів у цій моделі символами не надто характерне явище: давати / дати волю кому, чому [ФСУМ, с. 204]; давати / дати нагінку (наганяй) кому [ФСУМ, с. 208]; рос. дать надежду; біл. даваць / даць ганьбу (загану, загуду, згану) каму, чаму ‘лічыць каго, што нягодным, малагодным; знайсці ў кім,у чым загану’ [Янк]; даваць (даць) веры каму ‘верыць каму’ [Янк] – пор. укр. не йняти / не пойняти Віри кому, чому ‘піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити кому-, чому-небудь’. – А ти не дуже йми віри людям. Я страшний тільки для ворогів (І. Нечуй-Левицький) [СУ].

У мовних картинах світу концепти сфер СУПЕРЕЧКА, ПОЛІТИКА, БІЗНЕС вербалізованочерез метафору ВЗАЄМОДІЯ СУБ’ЄКТІВ – ЦЕ ВІЙНА [114, с. 388 – 390]. Метафора ДІЯ СУБ’ЄКТА НАД ОБ’ЄКТОМ (професійний чи трудовий процес) вербалізує субконцепти, пов’язані з концептосферою Покарання. Метафора Давання (на вербальному рівні – ДАВАТИ (частувати, пригощати, їсти, скуштувати) + СИМВОЛ (що позначає щось неприємне-несмачне); ДАВАТИ + СИМВОЛ (що позначає щось гаряче, пов’язане з вогнем тощо) вербалізує й субконцепти Бити, Дошкуляти.

Емоційні й інтелектуальні категорії, які мають символьні позначення, як-от: голова, душа, серце - осмислено як вмістища, також абстрактні поняття вербалізуються у термінах сутностей [114, с. 408 – 414]. Помічено, що концептуалізації емоцій властива персоніфікація, сприйняття емоцій як рідин, вогню, світла, стихій (використання у вербалізації термінів власне цих концептів) [10, с. 385 – 399], зіставні результати досліджень одержано на матеріалі англійської мови [див.: 114, с. 410, 411]. Власне категоризація емоцій, станів у термінах концепту Вогонь стосується і лексичного рівня, про що свідчать етимологічні дані: псл.*gor-je , пов’язане з gorěti “горіти”; щодо розвитку значення пор. псл.*pečalь “печаль”: pekọ “печу” [ЕСУМ, т. 1, с. 565].

У польській мові емоції описано: “1) за допомогою сполучень, які містять іменникову назву почуття; 2) за допомогою сполучень, які містять назву частини тіла, постійно пов’язувану мовцями з певними почуттями; 3) за допомогою сполучень, які називають зіставні з почуттями стани речей: а) зумовлених біологічно, б) зумовлених культурно” [289, с. 99]. Особливо важливим, на нашу думку, є той факт, що в основі більшості фразеологічних концептуалізацій психічних етанів лежать процесуальні фрейми. Відчуття фізичного болю вербалізовано дієсловами, що позначають чий-небудь зовнішній, механічний вплив [10, с. 395]. Фразеологічні системи вербалізують психологічні стани саме шляхом використання термінів різноманітних




відчуттів (у межах метафори СИЛА ВПЛИВАЄ НА ОБ’ЄКТ), їх візуалізації (виявлення емоцій, стану, ставлення пов’язується із зовнішнім виглядом людини, її поглядом (дивитися + прототип, діями у цьому стані)), різноманітними фізіологічними реакціями організму (зокрема зміною кольору обличчя – укр. червоніти, бліднути, зеленіти, чорніти). О. Афанасьєв писав, що “у первісних племен склалося переконання, що морок і холод, ворожі божествам світла й тепла, творяться іншою могутньою силою – нечистою, злою і руйнівною... Узахідних слов’ян це двоякий погляд на світ божий втілилився в поклонінні Білобогу і Чорнобогу, представників світла й темряви, добра і зла” [12, т. 1, с. 48]. На думку О. Афанасьєва, такі вірування були притаманні всім слов’янським племенам: “Слова, що означають світло, блиск і тепло, разом із тим послугували й для вираження понять блага, щастя,краси, здоров’я, багатства і родючості; натомість, слова, що означають морок і холод, втілюють поняття зла, нещастя, неподобства, хвороби, убозтва й неврожаю” [12, т. 1, с. 49]. Релевантним єпротиставлення світлого і темного, що втілилося в опозиції білого і чорного. Дж. Трессидер вказує, що “білий – позитивний бік антитези «чорне – біле» в усіх символічних системах” [Трес,с. 23]. Можливо, ця “антитеза” й існує в усіх системах, проте така однозначна маркованість її компонентів сумнівна. Власне, й сам Дж. Трессидер зазначає нижче, що “білий символізує чистоту навіть у Китаї, де він також часто асоціювався з підступністю, смертю, осінню та віком”[Трес, с. 23]; у давніх культурах чорний колір мав більш позитивний символізм: “чорний був кольором давньоєгипетських богів Анубіса (який супроводжує душі померлих у загробний світ)та Міна, бога врожаю”, “Артеміда Ефесська (в римській міфології Діана) зображалася інколи з чорними долонями і чорним обличчям” [Трес, с. 411]. У термінах кольоронайменувань вербалізовано концепти фізіологічних та емоційних станів, зокрема в термінах білого - Страх, Біль, Хвилювання, Гнів: укр. з переляку став такий, як крейда [Номис, с. 218]; він побілів (збілів) з страху [Крим, т. 3, с. 246]; побіліла, як полотно; побіліла, як хустка; Білий (або: Побілів), як смерть [Номис, с. 218]; взятися крейдою [Крим, т. 3, с. 247]; як з [білої] гарячки, зі сл. говорити і под. ‘не зовсім осмислено, не обдумано, згарячу’ [ФСУМ, с. 170] – рос. белый как ...полотно, как мел, как глина, ка бумага, как мука, какстена, как снег, как смерть, как мертвец, словно как водяная лилия, как лебяжий пух, как альбинос, нар.-поэт. как мытая репка, как сахар, как косыночка [Горб, с. 17]; Белый от злобы, от волнения, от боли, от страха и т. п. [ССРЛЯ, т. 1, с. 475]; доводить / довести, доходить / дойти до белого каления ‘приводить или приходить в состояние исступления, полной потери самообладания’ [ССРЛЯ, т. 1, с. 476]; “А он бежал... Белый бег был единственным его спасением и оружием. Белый бег... Белый... как цвет беды. Белый, как цвет злобы, которая сейчас рождалась в том месте, откуда он бежал. Она была белая – это он знал точно, хотя ни разу ее не видел. И бежал. Так было надо...” (<http://www.proza.ru:8004/texts/2002/11/25-110.html>) – англ. white fury (white heat) ‘шаленство, сказ, лють’ [Ling]. Однак англ. to drink till all’s blue ‘допитися до білої гарячки’ [Ling] – пол. widzieć białe myszki ‘mieć halucynacje, urojenia, zwykle w stanie zamroczenia alkoholowego’ [SJP]. Російському делаться белым как полотно відповідає укр. полотніти [Крим, т. 1, с. 19].

У досліджуваних ФС червоний (червоніти) пов’язується, наприклад, зконцептами емоційних станів – Гнів (див. нижче) та Сором, є їх атрибутом: укр.почервоніти як рак ‘дуже засоромитися, зніяковіти’ [СУМ, т. 8, с. 443]; червоніє,як дівчина ‘стидливий’ [Плав, т. 1, с. 345]; червоний мов рак ‘про людину, в якоїчерез надмірне збудження, хвилювання і т. ін. червоніє обличчя від великогоприпливу крові’ [СУМ, т. 8, с. 443]; по самі вуха (по саме волосся) червоніти,почервоніти [УРФС, с. 285]. – рос. до корней волос (краснеть, покраснеть)‘сильно покраснеть’ [БАС, т. 5, с. 1420].

Слова зеленіти, жовтіти (‘cтавати блідим від недуги, страху, злості і т. ін.’[СУМ, т. 3, с. 554]) також стосуються концептів емоційних та фізіологічних станів:укр. в очах жовтіє (жовкне, темніє, зеленіє) / (пожовкло, потемніло, позеленіло)




кому, у кого ‘хто-небудь втрачає здатність нормально бачити, комусь стає погановід фізичного болю, втоми, хвилювання і т. ін.’ [ФСУМ, с. 296] – рос. зелено въглазахъ ‘помутилось, стало дурно, моркотно, нудно’ [Даль, т. 1, с. 667] – бол. зеленот яд ‘позеленевший от злости’ [БРФС, с. 632]; ставам / стана син-зелен‘зеленеть / позеленеть от злости (ярости)’, ‘бледнеть / побледнеть от страха’[БРФС, с. 525] – пол. żółty z gniewu, ze złości, z zazdrości [SFJP, т. 2, с. 895]; zielony zczego; od czego; az zielony ze złości [SFJP, т. 2, с. 895]; англ. green with envy ‘envious,jealous’ [AID, с. 143] – пор. рос. Вретъ, инно въ глазахъ зеленитъ [Даль, т. 1,с. 677]. Образні паралелі існують і в англійській мові: англійське дієслово greenмає значення ‘містифікувати, обманювати’, хоча і ‘відновлювати, воскрешати,омолоджувати’ [Ling].

У термінах синього кольору спостерігаємо вербалізацію концептівфізіологічних та емоційних станів: укр. як бубон (пуп) синій (синя) ‘який дужепосинів (від холоду, нездужання, злості і т. ін.)’ [СУМ, т. 9, с. 183]; посинів, якпечінка ‘дуже змерз’ [ССНП, с. 115]; посинів як жаба ‘дуже розгнівався’, 2) ‘дужезамерз’ [ССНП, с. 54]; посинів, як бузина, ...курячий пуп [ПазЛП, с. 111] – рос.посинел как летний василёк (<www.anekdot.ru/an/an0001/c000103.html>); посинел, как покойник(<rock.samaratoday.ru/articles/m01-21.asp>); посинел, как вурдалак (<www.rusf.ru/abs/books/ oz13.htm>); посинел, какудавленник (<www.aldebaran.ru/det/voron/voron6/?9>); посинел, как петушиный желудочек(<www.kvg.ru/literature/dumbadze/ilikoillarion/litvecher.html>); посинел, как осиновая заболонь(<www.oru.ru/library/book/3903/17.html>); посинел, как слива (<lib.ru/HIST/ BOGDANOW/pomory2.txt>).

Із СЕУМ вибрано абстрактні концепти, які мають означення-кольоронайменування. Серед них виокремлюємо групу емоційних станів,відчуттів, почуттів, розумових процесів. Як свідчать приклади, атрибути-кольронайменування використовують під час персоніфікації абстрактнихконцептів та їх вербалізації в термінах об’єктів (як природних, так і артефактів)реального світу. Найчастонішою видається опозиція світлий – темний (та їїінваріант білий – чорний). Атрибути світлий – темний приписують концептамрізних ідеографічних груп, як-от: Бажання, Гнів, Душа, Туга50, Час (про характерподій у певну епоху; про оцінку цієї епохи), Почуття тощо. Емоційні: жага –світла; вогонь (внутрішні переживання, почуття, запал, пристрасть, творчийдар) – синій; гнів – кривавий, огненний, світлий, темний, чорний; лють – чорна,зелена; журба (жура) – світла, бліда, прозора, чорна; печаль – світла, чорна,бронзова, вишнева, сіра; туга – біла, світла, сива, темна, чорна, білолиця; сум –світлий, сірий, чорний; настрій – світлий; радість – вишнева, малинова,рожевокрила; розпач – чорний, жовтий, темнокрилий; спокій – рожевий, світлий;тривога – темна, сива. Відчуття: біль – білий, світлий, сірий, сіренький,чорнобривий, чорно-червоний, ясен. Почуття: почуття – темне, світле, чорне;кохання (немає колірних атрибутів); любов – світла; ненависть – темна.Розумові: розум – світлий, сірий, темний; думка – бліда, сіра, яскрава, ясна,чорна; ідея – світла; мрія – голуба, зелена, рожева, світла, біла, жовто-сіра,рожево-золота, чорна; смисл – темний; спогад – блідий, світлий; спомин –світлий, сивий; фантазія – світла. Інші: біда – чорна; душа – світла, ясна, темна,чорна, білокрила, вічнозелена, багатоцвітна, бруднотала; правда – світла;кривда – чорна, чорнолика; надія – бліда, веселкова, рожева, світла; перемога –багряна, чорна, ясна; розлука – чорна; слава – світла; тиша – нерумяна, світла,




чорна, блакитна, жовто-зелена, сизо-молочна, синя, чорнява; щастя – світле,вишнеоке, карооке, русе, синьооке, стобарвне; смерть – чорна, жовто-сіра,чорнохресна; серце – чорне, білокриле, плямисто-вогняне, сизокриле,червонобарвне; тиша – сизо-молочна, нерум’яна, жовто-зелена; воля – зелена;доля – світла; фраза – сіра, темна.

Принагідно зауважимо, що білий етимологічно сягає “іє *bhel- / *bhol-, спорідненого з*bhā- “сяяти, блищати” [ЕСУМ, т. 1, с. 196]. Дослідники символіки подають спостереження пророзрізнення сліпучо-білого та мертвотно-блідого [Трес, с. 23]. Зовсім інші висновки про те, щотаке “блідий” колір висловлює О. Подосінов. «Кольори тричленної структури (трикутника)білий – червоний – чорний відіграють роль символів, зокрема сторін світу (ці символічні зв’язкине відзначаються універсальністю), однак цікавим є те, що “четвертий колір у всіх колірнихсимволах сторін світу міг бути яким завгодно (найчастіше жовтим, голубим чи зеленкуватим);таким – “блідим” (тобто жовтувато-зеленим) він і постає перед нами в Откровенні Іоанна длязахідної (чи північної) сторони світу. У Захарії місце цього кольору займає “пегий” (строкатий)(bĕruddīm) колір... У. Макхарді пропонує відновлювати його значення як “жовтий” (yellow),порівнюючи його з “блідо-жовтим” (pale yellow) кольором Іоанна (χλωρός)” [176, с. 145, 146].Для символіки важливим є те, який білий мається на увазі. В АФСРЯ: бледная немочь немощь →бледная (9) [АФСРЯ, с. 8]. За фразеологічним матеріалом можна стверджувати, що еталонамибілого виступають: укр. біла, як береза, молоко, полотно; білий, як глина, день, іній, крейда,смерть, сметана, сніг, сонце, стіна, папір [Гурин, с. 176]; зуби, як ріпа біла [СУМ, т. 8, с. 575];білий, як в Марці сніг. – ...як сніг. – ...як липка [Номис, с. 575]; біленька, як нитка [Номис,с. 377]; як сироїжка білий [Номис, с. 575]; як кришталь біла [Номис, с. 575]; білий, як іній ‘продуже бліду людину’ [Плав, т. 2, с. 46]; білий, біла як гуска; білий, як лебідь; біле, як свинячийжир; білий, як мука [ПазЛП, с. 86, 87]; чорний, як гуси [Номис, с. 381] – рос. бѣлъ, какъ лунь,какъ платъ (полотно, скатерть, полотенце), какъ стѣна, какъ снѣгъ; бѣлѣе снега [Даль, т. 1,с. 152]; Белый, как мел, как бумага и т.п. [ССРЛЯ, т. 1, с. 472]; Белый: как алебастр, сквозит,как алебастр [ССРЛЯ, т. 1, с. 132] – бол. бял (бледен) като платно [БРФС, с. 433]; бял катосняг [БРФС, с. 536]; бял като стена [БРФС, с. 542]; бял като вар [БРФС, с. 68] – пол. biały jakśnieg, jak mleko, jak alebaster, jak gołąb ‘siwowłosy’ [SFJP, т. 1, с. 97]; biały jak kreda [SFJP, т. 1,с. 354]; biały jak lilia51 [SFJP, т. 1, с. 388].

Атрибутом білий наділено концепти Світ, День: укр. білий (Божий) світ 1) ‘ранок,світанок’; 2) лише знах. відм. з прийм. на ‘вулиця, повітря’; 3) ‘життя’; 4) ‘все навколишнє’[СУ]; серед білого дня (білої днини) 1) ‘відкрито, неприховано, не соромлячись’; 2) ‘відкритий,неприхований’ [ФСУМ, с. 252] – рос. белый свет ‘земля, мир со всем существующим на нем’[ССРЛЯ, т. 1, с. 475] – біл. белы свет. Дзень (як супрацьлегласць ночы); да белага свету – дараніцы [Янк]; белы свет12. Невядомы, нязнаны край, далёкая зямля, краіна [Янк] (пор. укр. білапляма 1) ‘непізнаний, невивчений район, край, необжита місцевість’; 2) ‘недосліджене,маловивчене питання’ [ФСУМ, с. 649] – рос. белое пятно, белые места ‘неисследованнаятерритория, район, край’; ‘неисследованный, неизученный, нерешенный вопрос, неразрешеннаяпроблема’ [ССРЛЯ, т. 1, с. 475] – пол. biała plama [PSFJP, с. 33]); біл. свету (белага, божага) небачыць / свету (белага, божага) не ўбачыць 1. Быць вельмі занятым, не мець спачыну, вольнайчасіны [Янк]; бол. бял свят [БРФС, с. 66]; настава / настане бял ден за някого ‘наступает /наступит радостный день для кого-л., будет и на нашей улице праздник’ [БРФС, с. 67]. Однакпольські фразеологічні словники подають фразеологічні одиниці zapomnieć, zapominać o bożymświecie, świata (bożego) nie widzieć poza kimś, czymś [SFWP, с. 826, 827], у яких świat має атрибутboży, але не білий.

Передусім у термінах концепту Білий відбувається вербалізація морально-етичнихконцептів. Білий → чистий → праведний: укр. Біла, як кристаль. Підкреслення чистотикольору, людської душі [Плав, т. 2, с. 46]; Такі слова, ёго чисті, як день білі [Номис, с. 566]; Збілого легко чорне зробити, але з чорного біле – тяжко. Легко здобути лиху славу серед людей ідуже тяжко потім направити це [Плав, т. 2, с. 46]; Якби сам був білий, то б не чорнив другого.




Про того, хто має гріхи і любить обмовляти інших [Плав, т. 2, с. 46]; У білих рукавицях можутьбути брудні руки. На вид чесний та побожний, може мати тяжкі злочини [Плав, т. 1, с. 31] – рос.Говоритъ бѣло, а дѣлаетъ черно [Даль, т. 1, с. 152] – бол. на бялото казвам черно [БРФС,с. 616]; англ. white light ‘денне світло’; ‘неупереджена думка’ [Ling]. В англійській мовіприкметник white має значення ‘шанований, поважний, гідний пошани; благородний, прямий,чесний’; white man ‘порядна людина’ [Ling]; white sheet ‘одяг, в якому каються’; to stand in awhite sheet ‘публічно каятися’ [Ling]. Однак у польській мові: białe małżeństwo “małżeństwoformalnie zawarte, ale nieskonsumowane, pozorne; zwiąnzek, w którym małżeńkowie nie utrzymująkontaktów seksualnych” [SFWP, с. 33].

За народними уявленнями, білий асоціативно пов’язується зі смертю (“Смертьпоказується у постаті жінки в білій плахті, завиненої цілком із головою” [54, с. 195]; “Чумупредставляють собі у вигляді багатої пані, що їздить каретою в шість білих коней; за неюбіжать хорти” [54, с. 197]; “Холеру представляють собі у виді женщини, що ходить в однійлише сорочці...” [54, с. 201]). У болгарській фразеологічній системі існує ФО бяла смърт ‘біласмерть, смерть від холоду’ [БРФС, с. 66].

На відміну від концептосфери психічних станів, у народно-поетичних текстах білий якпостійний епітет – це цілком позитивний атрибут, бо, ймовірно, що у випадку вербалізаціїпсихічних станів йдеться про блідий: укр. А в нелюба гірка губа, гірша полиночку, Буде бити,зневажати чужу дитиночку. Буде бити, зневажати, пласом пласувати, Буде моє біле личко ідсвому рівняти (Коломийка); рос. “Вдруг она, моя душа, Пошатнулась не дыша, Белы рукиопустила, Плод румяный уронила” (О. Пушкін); “Я по ней крушусь: Лицо белое – Заря алая,Щеки полные, Глаза темные Свели молодца С ума-разума...” (О. Кольцов). У білоруськійфразеологічній системі функціонує одиниця: пацягнула на абалонь. Пахудзеў, памарнеў хтосьці,у выніку змяніўся і колер твару. Абалонь – верхні пласт хваёвай драўніны; калі параўноўвацьабалонь са стрыжанем, то яна адрозніваецца колерам – белы з сіняватасцю, адрозніваеццаменшаю трываласцю і параўнаўча хуткаю падатнасцю [Янк]. Атрибут білий набуваєсимволічного значення в контексті, зокрема сполучаючись із соматизмом руки, вербалізуєконцепт Неробство: укр. Білі ручки чужу роботу люблять [Плав, т. 2, с. 46] – рос. Бѣлыя ручкичужіе труды любятъ [Даль, т. 1, с. 152]. Українській та російській ФО білий вальс відповідає впольській мові biały walc a) ‘ostatni walc na balu’; b) ‘walc, do którego panie proszą panów’ [SJP]; błękitny walc‘walc, w którym kobiety wybierają sobie tancerzy’ [SFJP, т. 1, с. 104]. Інший тип асиметрії ілюструєодиниця англ. white night ‘ніч без сну’ [Ling] – рос. белые ночи (белая ночь) ‘летние ночи (летняяночь) в северных широтах, когда вечерние сумерки непосредственно переходят в утренние безнаступления темноты’ [ССРЛЯ, т. 1, с. 476].

Чорний використовують як атрибут несхвалюваних сутностей, зокрема емоційнихстанів: укр. Такий злий, аж у роті чорно [Гр, т. 4, с. 470]; Чорне слово. Брань ругательство,преимущественно съ упоминаніемъ чорта. Говорити по чорному. Упоминать чорта въ рѣчи [Гр,т. 4, с. 470] – пол. czarne podniebienie ‘ktoś złośliwy, napastliwy’ [SFJP, т. 1, с. 150]. Однак ванглійській мові концепт Сварка асоціюється із англ. blue: make the air blue ‘сваритися’ [Ling].НОССРЯ називає чорний колір одним з атрибутів концепту рос. Тоска, аналогічно в українськіймовній картині світу: укр. Тугою чорніють, Гнівом червоніють, Ой ті хмари-кари... Смертьвам, яничари! (О. Олесь). Цей колір символізує скруту, тяжке життя. Наприклад: укр. чорні дні‘дуже тяжкий час, сповнений страждань, постійної небезпеки, нужди’ [ФСУМ, с. 251] – рос.черный день [ФРР, с. 197]; біл. Каб на людскі люд, дык яго б з гэтай вёскі вытурылі. Прыняліжыць са свету ў чорную часіну – жыві! Дык не, яшчэ красці стаў [Янк] – бол. черен ден[БРФС, с. 616] – рос. держать кого-нибудь в черноте [БАС, т. 17, с. 916] – пол. сzarna dola[SFJP, т. 1, с. 179] – пор. англ. things look black ‘справа погана’ [Ling]. Ймовірно, тому вболгарській фразеологічній системі: бели грижи (ядове, кахъри) разг. ‘мелкие неприятности(заботы, хлопоты)’ [БРФС, с. 66]. Образ чорних днів сягає міфологічних уявлень: “Не разчоловіка стріне нещастє, про яке він не думав. Се буває, звичайно, в чорні дні. Їх буває в місяціне однакове число, але вони не проходять так, щоб у них не пропало багато людей; коли неповіситься хто, то утопиться, або отруїться, або неждано уб’ється” [54, с. 186].




НЕПРАВЕДНИЙ, ГРІХОВНИЙ, ЛИХИЙ – ЦЕ ЧОРНИЙ: укр. чорне діло; чорна справа‘підступні , брудні дії, які викликають огиду, осуд’ [ФСУМ, с. 247]; Душа чорна мов у ченцяряса [Номис, с. 589]; Чорну душу милом не відмиєш. Лихого чоловіка не зробиш добрим [Плав,т. 2, с. 287]; темна (чорна) пляма [ФСУМ, с. 649] – рос. Рубашка бѣленька, да душа черненька[Даль, т. 1, с. 153]; черная неблагодарность ‘зло, коварство вместо признательности за добро, заоказанные услуги’ [ФСРЯ, с. 272] – пол. сzarny character ‘człowiek podły, nikczemny’ [SFJP, т. 1,с. 150]. Загалом опозиція білий – чорний символізує протилежні сутності: укр. Уже він (уміє) зчорного біле зробити [Номис, с. 320]; видавати / видати біле за чорне ‘виставляти кого-, що-небудь інакшим, повністю протилежним’ [ФСУМ, с. 85]; З чорноі кішки білої не зробиш [Номис,с. 174] – рос. отличать / отличить черное от белого; называть черное белым, приниматьчерное за белое [ССРЛЯ, т. 1, с. 476] – пор. англ. to know black from white ‘понимать что к чему,быть себе на уме’ [Ling].

У фразеологічних системах заперечено тотальний негативізм символіки чорного: укр.Чорний мак, та смачний, а біла редька, та гірка [Номис, с. 381] – рос. Бѣлъ снѣгъ, да невкусенъ: черенъ макъ, да бояре ѣдятъ [Даль, т. 1, с. 153]; укр. Чорна – моторна. – Хоч чорна,та моторна, а біла дуже ніжна. На чорні землі хліб родить (як кепкує, що чорне тіло, аби-що).– ...а на білій собаки та вовки лапами гребуть. – На чорнім ся хліб родить, а білім що? [Номис,с. 381]. Як і народно-поетичний постійний епітет білий до лице, чорний виступає позитивниматрибутом до брови: укр. З чорними бровами іди за дровами, а з рудою бородою хоч іди заводою. Добре бути молодим та гарним, але погано бути старим і немічним [Плав, т. 2, с. 287], борудий → негарний. укр. Рудий, як собака [Номис, с. 381]; Чорноброва, як риже теля [Номис,с. 381]. За народними уявленнями, “недобрими очима вважаються... чорні (бойся черного дакарего глаза)” [12, т. 1, с. 89], а також «“у него черный глаз” = він заздрісний» [12, т. 1, с. 90], а ванглійській мові “чудовисько з зеленими очима” – це ревнощі [Трес, с. 109].

О. Афанасьєв зазначає, що “красный спочатку означало: світлий, яскравий, блискучий,вогняний; прикметник цей споріднений зі словами: крес – вогонь, кресины – час літньогоповороту сонця, кресник – червень, місяць, коли цей поворот здійснювався” [12, т. 1, с. 51],ЕСУМ подає інформацію про те, що краса: “пов’язується з псл. kresati “кресати”.., зіставляєтьсяз лит. kárštas “гарячий”, kar štis “спека, жара”, лтс. karsa, karˆsêt “розпалювати, розігрівати”,звідки первісне значення “блиск вогню; світло” → “щось гарне” [ЕСУМ, т. 3, с. 76]. На думкуО. Афанасьєва, “малорос. гарний – добрий, хороший споріднене зі словами греть = гореть” [12,т. 1, с. 51], що заперечує ЕСУМ (гарний “від дісл. (варязького) harr (haerr) “князь” (букв. “сивий,старий”)” [ЕСУМ, т. 1, с. 476].

Синій, блакитний, голубий не належать до архетипних кольорів. «Синій (одного кореня зісловом сиять) – давній епітет блискавки, блиск якої ототожнюється з синіми вогниками, щобігають по червоному вугіллю вогнища, яке згасає... У церковно-служебних книгах слово синéцвикористовується у значенні біс» [12, т. 1, с. 144]. Еталонами синього виступають: укр. синє, якнебо, ...як терен [ПазЛП, с. 111]; блакитний, як небо [Гурин, с. 176]; синій, як буз [Номис,с. 575]; синій, як бузина, ...як бузок [ПазЛП, с. 111]; як калія (сопуха, сажа) [Номис, с. 575]; Такав мене голова, як запаска стала (синя) [Номис, с. 404] – рос. синий как небо, ...как море; Синий,как китайка (как кумач) (<www.slova.ru/index.php?cont=book&bok_id=1&toc_id=88>). В. Даль подає

інформацію про те, що “народъ голубымъ называетъ то синее, то сѣрое или темнодикаго цвѣта; ...вънижег. и др. голубымъ иногда народъ зоветъ желтый цвѣтъ” [Даль, т. 1, с. 370];

Атрибут рожевий в українській та російській ФС символізує щось ідеалізоване (укр.дивитися крізь рожеві окуляри ‘не помічати вад, недоліків у чому-, кому-небудь; ідеалізуватищось, когось’ [СУ] – рос. смотреть сквозь розовые очки [ФСРЯ, с. 440] – пор. бол. виждам(гледам) през черни очила ‘видеть все в черном цвете, смотреть с предубеждением’ [БРФС,с. 616]; укр. у рожевих фарбах (рожевими фарбами); у рожевому світлі зі сл. зображувати‘кращим, ніж є насправді; ідеалізовано’ [СУ]), а у польській – оптимістичне, приємне (coś komuprzedstawia się, coś wygląda różowo ‘optymistycznie’ [SFJP, т. 2, с. 68]; różowy humor, nastrój‘doskonały’; różowe myśli, nadzieje, płany ‘optymistyczne’ [SFJP, т. 2, с. 69]). Англійський іменник




pink має значення ‘верх, вищий ступінь’; ‘щось досконале (pink of perfection ‘верхдосконалості’); вродлива людина; представник еліти суспільства’; прикметник – ‘емоційний,збуджений, схвильований’ [Ling].

Символіка сірого не відначається великою різноманітністю: укр. сіра свита ‘біднийселянин у Дореволюційній Росії’ [ФСУМ, с. 781]; рос. желтенькая жизнь; желтенькое житье‘серая, нерадостная жизнь’ [БАС, т. 4, с. 63]; Серая Шейка. Кличка уточки, героиниодноименного рассказа Д. Мамина-Сибиряка (опубл. 1893). О скромном, беззащитном человеке(перен.) [Дяд, т. 4, с. 18] – біл. сівая жызня ў каго ‘цяжкае, безрадаснае жыццё, гора, бяда ўсям’і’ [СБНФ, с. 240]; пол. szary koniec ‘ostatnie... miejsce, szczególnie przy stole; osoby siedzącena ostatnim miescu’ [SFJP, т. 1, с. 340]; англ. a grey day ‘похмурий день’ ‘нудний, сумовитий;безбарвний’ [Ling].

Одним з детально дискретизованих психічних концептів є концепт Гнів, який привертаєпильну увагу дослідників, що працюють на матеріалі й англійської, і російської, і польської мов(ймовірно через те, що гнів, поряд з психічними станами радості та страху, є базальноюемоцією [див.: ПС, с. 154]). Зіставленням з вербалізацією в українській мові ми прагнемопоказати інтерлінгвальність у концептуалізації психічних станів загалом, по-перше, а по-друге,на фразеологічному матеріалі продемонструвати, що коректно стверджувати про етно- чинаціональну специфіку можна у межах спорідненої групи мов, культурного ареалу52.

Дж. Лакофф у своєму аналізі виходить із наївної теорії фізіологічних ефектів гніву, з якихвипливають метонімії, що вербалізують концепт Гнів [277, с. 381]. На його думку, наївна теорія(folk theory) Гніву – це вияв метафор: ГНІВ – ЦЕ ВИСОКА ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА (body heat),що своєю чергою має два метафоричні вияви: ГНІВ – ЦЕ ВИСОКА ТЕМПЕРАТУРА РІДИНИ ВКОНТЕЙНЕРІ чи ГНІВ – ЦЕ ВОГОНЬ, КОЛИ ЙДЕТЬСЯ ПРО ТВЕРДІ ТІЛА [277, с. 381, 382].Аналогічним шляхом йде А. Міколайчук, яка дослідила фізіологічну мотивацію назв гніву впольській мові [286, с. 136]. Вона ж вказала, що концепт Гнів вербалізють у польській мові такіметафори: GNIEW TO ZAKŁÓCENIE RÓWNOWAGI; PRZYCZYNA GNIEWU TOWYWOŁANIE FIZYCZNEGO BÓLU (PRZYCZYNA GNIEWU TO UCISK CIĘŻKIEGOPRZEDMIOTU), GNIEW TO CHOROBA CIAŁA; GNIEW TO SZALEŃSTWO; GNIEW TO JAD /ZATRUCIE, GNIEW TO (NIEBEZPIECZNE) ZWIERZĘ; GNIEWNE ZACHOWANIE TOZACHOWANIE AGRESYWNYCH ZWIERZĄT; LUDZKIE CIAŁO TO POJEMNIK DLA EMOCJI;GNIEW TO BESTIA W KLATCE; GNIEW TO PRZECIWNIK; INTENSYWNY GNIEW TOWIĘZIENIE / PUŁAPKA; INTENSYWNY GNIEW TO OGRANICZAJĄCA PRZESTRZEŃ;GNIEWNE ZACHOWANIE TO ZACHOWANIE (KIEROWANE PRZEZ) DIABŁA; GNIEW TOSZALEŃSTWO; ZŁĄ / BURZOWĄ POGODĄ; GNIEW TO OGIEŃ; GNIEW TO MORZE(EMOCJE TO MORZE) [286, с. 136 – 143]. Поданий перелік симптоматичний – він підтверджуєбазові метафоричні принципи, які діють під час концептуалізації емоцій. Як згадувалося,інтенсивність емоцій оцінюють за шкалою від холоду до спеки, а у фразеології її переданометафорою інтенсивної дії. Спостерігається загальна метафорична тенденція – “вищі”,абстрактні поняття концептуалізуються у термінах “нижчих”. Цікаво, що й фізіологічно-емоційні вияви людини на зразок сміятися, плакати вербалізовано у фразеології черезфізіологію тварин (ржати, вити).

Під час дослідження концептуалізації емоцій у парі російська – німецька мови буловиявлено, що у російській мові яскравішим є “колірне” і “смакове” осмислення емоцій,специфіка полягає у використанні концептів Душа і Серце, емоції пов’язуються з поняттямважкості, присутній соматичний опис емоцій у гіперболізованій формі; у німецькій мовіемоційні концепти мають такі властивості: пошук для переживання позитивних емоцій,прагнення уникнути переживання негативних емоцій, вказівка на способи позбавлення від них[101, с. 116 – 117].

Під час реконструкції концепту Гнів на матеріалі української та російськоїмов нас цікавитиме інтерлінгвальне та національне у структурі досліджуваногоконцепту. Кожен концепт пов’язаний з концептами абстрактного рівня: ОБ’ЄКТ,РУХ – ДІЯ, ПРОСТІР, ЧАС, ОЗНАКИ (СТАН), тобто концептуальний простір, який ми




умовно позначили іменем Гнів, на лексичному рівні представлений як: гнів –гнівний – гнівно – гніватися / гнівити тощо. Кольоропозначення гніву – чорний,темний / світлий [СЕУМ, с. 79], які звичайно мають символічне значення. Гнівудають у текстах такі означення: великий, громоносний, огненний, пекучий, світлий,темний, тяжкий, холодний [СЕУМ, с. 79], що узгоджується з метафорами, черезякі цей концепт вербалізовано, окрім епітета холодний, який за метафорикою єоксюмороном. Пор. Лють: беззуба, безмежна, важка, глуха, звіряча, зелена,зубата, камінна, кипляча, холодна, чорна [СЕУМ, с. 192]53. На думку О. Потебні,гнів – це вогонь, відповідно символи злості – це змія, оса, кропива, бо вонижалять, тобто печуть [182, с. 21]. Уже йшлося про те, що у фразеологіївербалізацію психічних станів, емоцій мотивує фізіологія людини, фізіологічнівияви психічних станів своєю чергою асоціюються з явищами “зовнішнього”світу, які стають символами тих чи інших психічних виявів.

Аналогічно до англійської та польської мов відбувається вербалізація цьогостану у фразеології української та російської мов, хоча на вербальному рівнікомпонентний склад фразеологізмів дещо відрізняється. Зіставними є базовіметафоричні принципи, через які вербалізовано концепт: персоніфікація(можливо, поряд з уподібненням до стихії): укр. як набіжить а) (на кого) ‘кого-небудь охопить злість, лють, роздратування’, б) ‘як доведеться, як трапиться’[СУМ, т. 5, с. 16] – пор. рос. Набегать. 1. // Перен. О быстро возникающихдушевных переживаниях, физических ощущениях [БАС, т. 7, с. 23]); укр. Гнів – цесліпий дорадний [ПазВ, с. 72]; уподібнення силі – стихії (вогню): укр. Гнівчоловіка сушить [ПазВ, с. 72], виявлення гніву в межах цієї метафорисимволізується теж у відповідних термінах – вогонь, іскри тощо54.

Щодо специфічних фізіологічних виявів цього стану, то їх вербалізаціям удосліджуваних мовах притаманна незначна асиметрія. Йдучи за логікою аналізу,запропонованою Дж. Лакоффом та А. Міколайчук, спостерігаємо, що здебільшогофразеологічні (як і лексичні) вербалізації є зіставними. Порівняймо. Удосліджуваних мовах Гнів осмислено за спільною метафорою ГНІВ – ЦЕЗБІЛЬШЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА: укр. розпалюватися, розпалятися,запалюватися, розгарячатися, розгарячуватися, розігріватися, гарячитися,гарячкувати, кип’ятитися, кипіти, палати, паленіти, палитися55; укр. кипить(закипає) душа (серце) / закипіла (скипіла) душа; скипіло (обкипіло) серце у кого,чия (чиє), від чого; на кого, що, проти кого, чого [СУ]; Аж сї в мнї варит [Франко,т. 1, вип. 1, с. 137]; закипати гнівом [Гр, т. 2, с. 48]. Зокрема символами Гніву єпечінка та жовч (див. про це у розділі ІІІ). У фразеологічних системах українськоїта російської мов концепт Гнів також вербалізовано через уявлення про зміни вроботі серця, підвищення тиску та забруднення крові: укр. серце набіга на кого‘хто-небудь сердиться’ [СУМ, т. 5, с. 16]; серця додати ‘ще більше розсердити’[Гр, т. 4, с. 116] – рос. “Гнѣв сильное чувство негодованія; страстнаяпорывистая досада, попросту: сердце; запальчивый порывъ, вспышка; озлобленіе,злоба” [Даль, т. 1, с. 362]. Хоча фразеологізм укр. псувати / зіпсувати кров кому1) собі ‘нервувати, дратуватися’; 2) кому ‘завдавати кому-небудь багатонеприємностей, клопоту; примушувати нервувати, дратувати когось’ [ФСУМ,




с. 715] та рос. портить / испортить кровь кому ‘причинять неприятности,огорчения; раздражать чем-либо’ [ФСРЯ, с. 345] порівняно з польською мовоюмають не тотожне значення. Виявлення стану у фразеологічних системахтрадиційно пов’язується із зовнішнім виглядом людини: укр. наливатися /налитися (наллятися) кров’ю ‘червоніти від злості, напруження’ [ФСУМ, с. 528] –рос. наливаться кровью, налиться кровью ‘краснеть от прилива крови (о глазах,лице)’ [ФСРЯ, с. 265]; кровь бросилась [кинулась, ударила] в голову кому ‘кто-либопришел в исступление, сильное возбуждение’ [ФСРЯ, с. 243] – біл. чарнець адзлосці [ФСМТК, с. 207]; ззелянець як зялёнка ‘змяніцца ў твары пад уплывампачуцця гневу’ [ФСМТК, с. 216] – пол. krew kogoś zalała, zalewa ‘ktoś wpadł wewściekłość, stracił panowanie nad sobą’ [SFWP, с. 312]; krew się w kimś gotuje,zagotowa, krew w kimś zagotowała ‘ktoś się irytuje; zirytował, stracił panowanie nadsobą’ [SFWP, с. 312]; укр. надувся як гречаний пиріг ‘образився, розгнівався’[ССНП, с. 115]. Цікаво, що кольоропозначення гніву залежить від різновидувикористаної метафори: червоніти, якщо “продуцент” почуття – серце чипідвищується температура крові; чорніти, якщо гнів осмислено як, зокрема,вогонь; зеленіти, коли гнів пов'язано з печінкою та жовчю. В українській табілоруській мовних картинах світу вмістище злості – це кістки: укр. Зо злостіболять кості; Злості повні кості [Номис, с. 163]; біл. поўныя косці ‘вельмі многа(злосці)’ [Янк]; злосці поўныя косці [МРБСП].

У польській мові один із способів вербалізації Гніву – це пов’язування цьогостану з порушеннями роботи шлунка й кишківника. Українській та російськіймовним картинам світу такі уявлення не притаманні, що спричиняє образнуасиметрію вербалізацій. У ФСУМ не зафіксовано жодної фразеологічної одиниці зкомпонентом шлунок, а в російській мові: на голодный желудок. З компонентомкишка фіксується низка одиниць, проте такі фразеологізми вербалізують сферизначень, які не пов’язані з психічними станами.

Гнів, як інші сильні почуття (укр. Заздрість сліпа, і що гостріша вона, то щебільш сліпа (В. Козаченко) [СУ]), викликає труднощі у сприйнятті людиноюдійсності: сліпий (про почуття); стихійний, сліпий (про почуття, прагнення і т. ін. –неусвідомлюваний і сильний) [СУ] – біл. аслепнуць ад злосці [ФСМТК, с. 207].

У польській наївній картині світу концепт Гнів вербалізується у термінахпорушення дихання, ковтання поряд із збільшеним виділенням слини: dusić się zezłości / wściekłości; dyszeć gniewem / z gniewu; sapać złością / ze złości; gniew / złośćdławi kogoś; wściekłość ściska za gardło / zapiera oddech; pienić się / zapienić się ze

złości; zapluć się w zlości [286, с. 134, 135]. Образні паралелі маємо в українській таросійській мовних картинах світу, коли йдеться й про інші сильні емоції: укр.пеклом дихати на кого [СУМ, т. 6, с. 111]56; важким духом дихати на кого [Гр, т. 1,с. 385]; [аж] дух (подих) забило кому ‘хто-небудь дуже вражений, абосхвильований’ [СУ]; “Злість душила його за горло, а прокльони, які посилав вінусяким законам, що не дають бідним людям спокійно жити, не здіймали важкогокаменя з серця, не зменшали злості” (М. Коцюбинський); рос. задохнуться отвозмущения («“Да как ты мог, сын?” – папа, казалось, готов был задохнуться




от возмущения» (Н. Осипчук); “Не успел он задохнуться от возмущения, какзмея пропала неведомо куда” (А. Больних)); что-то сжимает горло (“А когдалуна над лесом Тишина сжимает горло...” (група “Воскресенье”); укр. з піною вроті (біля рота, на губах) ‘гаряче, з великим запалом’ [ФСУМ, с. 641] – рос. спеной у рта ‘горячо, азартно, в крайнем возбуждении (доказывать, спорить,утверждать)’ [ФСРЯ, с. 312]; лопнуть от злости (“...стоящих перед готовымилопнуть от злости белогвардейцами...” (В. Дудинцев)). Зазначені фізіологічнівияви характерні для вербалізації багатьох психічних станів: укр. тисне [за] серце(коло серця, груди, в грудях) 1) ‘спричиняє відчуття душевного болю’. Сам собіходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серцещось помаленьку тисне (С. Васильченко); Журна думка тисла груди(П. Грабовський); 2) кого ‘хто-небудь перебуває в стані душевного пригнічення’.Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (І. Нечуй-Левицький) [СУ].Власне у такий спосіб могли би описуватися симптоми хвороби (укр. На гнів немаліків [Номис, с. 179]).

Частотні фразеологізми, що спираються на процесуальні фрейми, яківідповідають прототипним уявленням про дії людини у відповідному стані: укр.Аж пальцї гризе зо злости [Франко, т. 16, вип. 2, с. 461]; підстрибує як сало насковороді ‘сердита, розгнівана людина’ [ССНП, с. 130]; шкварчить як вишкварокна сковороді [ССНП, с. 23] – рос. икру метать ‘сердиться, браниться, выходить изсебя’ [БАС, т. 4, с. 280]; полезть на стену (стенку) ‘приходить в крайнеераздражение, исступление’ [ФСРЯ, с. 224].

Почуття відображаються на обличчі, зокрема в очах (“очі – дзеркало душі”):Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко).Важливе значення у мовній картині світу має спосіб вираження того чи іншогопсихічного стану: укр. аж вогню креше ‘дуже, надто сердиться’; кресати /кресонути очима ‘гнівно, сердито дивитися, поглядати’ [СУ]; світити очима(оком, очицями) на кого, до кого а) ‘пильно дивитися’; б) ‘дивлячись, виявлятипочуття гніву, роздратування’ [СУМ, т. 9, 90]; сипати / сипнути (сипонути)іскрами (іскри) [з очей] на кого ‘поглядом виявляти гнів’ [ФСУМ, с. 806] – рос.сверкать / сверкнуть глазами на кого ‘взглядом выражать чувство гнева,раздражения’ [ФСРЯ, с. 441]; метать искры [молнии] ‘злобно, сердито смотреть’[ФСРЯ, с. 247]. Стан сильного роздратування пов’язується із зубами: укр. скрегітзубовний [ФСУМ, с. 820] – рос. скрежет зубовный ‘негодование, ненависть,бешеная злоба’ [ФСРЯ, с. 429]. Атрибут гнівний приписується істотам: укр. бісомдивитися (позирати) [СУМ, т. 1, с. 189]; дивитись (поглядати, позирати) вовком(вовкувато); басом дивитися (поглядати) [УРФС, с. 232, 233] – рос. бирюкомсмотреть (посматривать), букой смотреть (посматривать) [УРФС, с. 232, 233].

Фрейм гніватися вербалізовано з використанням символів Гніву: укр. пекломдихати на кого [СУМ, т. 6, с. 111] – рос. говорить печенкой [Даль, т. 3, с. 109]. Вукраїнській мові, можливо, через аналогічні уявлення у релігії, пекло, насамперед,пов’язують з вогнем, і Гнів асоціативно – з червоним (чорним), гарячим, звогнем, чортом, дияволом: укр. Баба сім миль зза пекла (така зла) [Номис, с. 47];Баба з пекла родом [Номис, с. 47] – біл. з пекла родвам ‘люты, бязлітасны, круты ў




адносінах да каго, задзірлівы; чорт, д’ябал’ [Янк]. На основі давніх міфологічнихуявлень виникли ФО: рос. метать перуны против кого ‘гневаться, сердиться накого-либо’ [ФСРЯ, с. 247]; біл. даваць (даць) перуноў каму ‘гняўліва, з пагрозамігаварыць, крычаць, ускідвацца на каго’ [Янк]. Можливо, пізніше ці уявленняосучаснилися до рос. метать громы и молнии [ФСРЯ, с. 246].

Гнів сприймається як локус, місце, що характерно також для вербалізації йінших емоційних станів у російській мові (в українській мові відповідники доросійських фразеологізмів приходить / прийти + локус звичайно лексичні(однослівні) або фразеологічні аналоги): рос. приходить (прийти) в бешенство –укр. скаженіти, оскаженіти, шаленіти, шаліти, ошаліти, ошаленіти [УРФС,с. 389]. У білоруській ФС: быць на зле ‘быць раззлаванаму, у злосці’ [Янк].Вживання такого просторового прийменника не характерне для вербалізаціїпсихічних станів, трапляються лише поодинокі випадки, як рос. на радостях. Дляпор. пол. szewska pasja ‘gwałtowna złość, wściekłość, całkowita utrata panowania nadsobą’ [SFWP, с. 810]; szewska pasja ogarnia, ogarneła kogoś ‘ktoś wpada, wadł wewściekłość, traci, stracił panowanie nad sobą’ [SFWP, с. 810]. Специфічною щодоукраїнської та російської мов виявляється ФО пол. dostać, dostawać małpiegorozumu ‘zgłupieć, wpaść w furię, szał, zachowywać się w sposób bardzo agresywny,nieobliczalny, groźny dla otoczenia’ [SFWP, с. 708], у якій зазначений концептасоціативно пов’язується із зооконцептом Мавпа, такі міжконцептні асоціативнізв’язки не притаманні вказаним мовам.

Фрейм гнівити вербалізовано за різними метафоричними принципами: укр.гусей підпускати ‘гнівити кого-небудь навмисне’ [СУІ, с. 83], а в Б. Грінченка:‘врать, пускать сплетню’ [Гр, т. 1, с. 343]. Пор. англ. сook someone’s goose ‘todamage or ruin someone’ [AID, с. 63]; to get someone’s goat ‘to make someone getangry’ [AID, с. 122] – рос. за печенку берет [Уш, т. 3, с. 250]; гусей дразнить[ФСРЯ, с. 122]. У термінах, асоціативно пов’язаних із вогнем, високоютемпературою, концепт набуває порівняно нових метафоричних втілень: рос.доводить / довести до белого каления ‘приводить в состояние исступления,полной потери самообладания’ [ФСРЯ, с. 141] – пол. doporowadzać (doprowadzić)kogoś do białej gorączki ‘irytować kogoś, wywoływać u niego wściekłość, oburzenie nacoś’ [SFWP, с. 33]. Фразеологізм біла гарячка в українській та російській мовахіменує стан, спричинений пияцтвом.

Фрейм робити щось у стані гніву – гнівно: укр. [аж] сипати вогнем ‘дужесердито, гнівно розмовляти’ [ФСУМ, с. 806] – рос. под горячую руку ‘в состояниивозбуждения, раздражения, злости’ [ФСРЯ, с. 404] – біл. на гарачы зуб ‘на зле; утакі момант, у такую часіну, калі хто разгневаны, раззлаваны; пагарачыўшыся, неадумаўшыся (рэзка ці груба сказаць, адказаць, адмовіць)’ [Янк]; пад гарачы язык[МРБСП]; рос. в сердцах ‘в порыве гнева, раздражения (делать что-либо)’ [ФСРЯ,с. 420]; с сердцем ‘в гневе, сердито (сказать или сделать что-либо)’ [ФСРЯ, с. 421];срывать / сорвать сердце на ком, на чем ‘вымещать на ком-либо или на чем-либосвой гнев, раздражение’ [ФСРЯ, с. 450].

Фрейм переставати гніватися: укр. перемінити (змінити, повернути) гнів намилість (на ласку) [ФСУМ, с. 421]; серце прохололо (охололо) у кого, чиє ‘у кого-




небудь зменшилася сила вияву якихось почуттів (кохання, ненависті)’ [ФСУМ,с. 796] – рос. менять [сменять] гнев на милость, сменить [переменять,преложить, положить] гнев на милость; сердце отходит у кого [ФСРЯ, с. 421].

Ступінь вираження психічного стану: укр. [аж] молоко кисне [СУМ, т. 4,с. 786]; як муха (мухи) в спасівку [СУМ, т. 9, с. 492]; [аж] іскри з очей сиплються(летять, крешуть) / посипались (полетіли, поскакали, скакнули) 2) ‘уживаєтьсядля підкреслення чийогось надмірного, надзвичайного гніву’ [ФСУМ, с. 351] –пор. рос. искры из глаз посыпались у кого ‘кто-либо ощутил такую острую боль отудара по голове или лицу, что в глазах зарябило’ [ФСРЯ, с. 186].

Дотикається до досліджуваного концепту концепт укр. Роздратування – рос.Раздражение (роздратований – раздраженный, роздратовано – раздраженно,нервуватися, сердитися – раздражаться, сердиться). У фразеологічних системах воснові фразеологізмів із цим значенням перебувають знову ж таки процесуальніфрейми, тобто уявлення про поведінку людини в такому стані: укр. лізти / полізтина стінку (стінки, стіну, стіни); трохи не лізти на стіни 1) ‘бути дужезбудженим, неспокійно себе поводити, наполягаючи на чомусь’, 2) ‘доходити достану одуріння; шаленіти’ [ФСУМ, с. 439]; не знаходити / не знайти [собі місця]1) ‘бути дуже схвильованим, втрачати душевну рівновагу, самовладання, спокій’[ФСУМ, с. 342] – рос. лезть / полезть на стену (стенку) ‘приходить в крайнеераздражение, исступление’ [ФСРЯ, с. 224]; укр. лізти / полізти у пляшку [ФСУМ,с. 439] – рос. лезть / полезть в бутылку [в пузырь] [ФСРЯ, с. 223]; оддув губи, яккапиці [Номис, с. 180] – рос. надувать / надуть губы (губки) ‘сердиться,обижаться, делая недовольное лицо; выражать неудовольствие, досаду’ [ФСРЯ,с. 262]; укр. рвати і метати [ФСУМ, с. 732] – рос. рвать и метать [ФСРЯ,с. 387]; рос. лаять на свой собственный хвост ‘по-пустому горячиться (об оченьмолодых и задорных людях)’ – пор. пол. młody gniewny ‘osoba (zazwyczaj młoda)wyrażająca dobitnie swój krytycyzm wobec czegoś, buntująca się przeciwko jakimśzasadom, manifestująca swoją niezależność’ [SFWP, с. 203]. Дотичними за способомвербалізації і значенням є також: пол. drzeć (sobie) włosy z głowy ‘wyrażaćnajwyższe zdenerwowanie, poirytowanie; być roztrzęsionym, rozpaczać, histeryzować’[SFWP, с. 124]. В українській фразеології значення, передаване через аналогічнийобраз, є дещо вужчим: укр. [аж] рвати, дерти, скубти на собі [на голові] волосся(патла, чуба) ‘впадати у великий відчай, розпач, дуже переживати, побиватися’[ФСУМ, с. 732]. Наведені ілюстрації у SFWP свідчать, що найближчий лексичнийвідповідник до аналізованих ФО – розпач. Нечисленну групу становлятьпорівняння, побудовані на основі фреймів, пов’язаних із зіставленням поведінкилюдини у стані роздратування та певного професійного процесу: укр. приска, начесукно мочить (шпує) [Номис, с. 181].

Як вже зазначалося, базовою метафорою для концептуалізації психічнихстанів є метафора СТАН – ЦЕ РІВНОВАГА, але не в останню чергу і МІСЦЕ, тому:укр. виходити / вийти з рівноваги (з себе) [ФСРЯ, с. 110] – рос. выходить / выйтииз себя [ФСРЯ, с. 99]; рос. вне себя [ФСРЯ, с. 418].

У світовій культурі кров символізує життя, душу, здоров’я й темперамент[Kopal, с. 168], що знайшло логічне відображення у фразеологічній системі,




зокрема у вербалізації згаданого концепту: укр. псувати / зіпсувати кров кому[ФСУМ, с. 715] – рос. портить / испортить кровь кому [ФСРЯ, с. 345]; портитькровь, испортить себе кровь [ФСРЯ, с. 345] – пол. napsuć komuś krwi ‘wprawićkogoś w zty humor, zirytować, rozdrażnić, nadokuczać komuś świadomym, perfidnympostępowaniem’ [SFWP, с. 313]; krew się w kimś gotuje, zagotowała ‘ktoś się irytuje,zirytował, stracił panowanie nad sobą’ [SFWP, с. 207]. Цікаво, що зіставною єетимологія слова гнів: “Етимологічно воно поєднується з основою дієсловагнити... і стало основою творення іменників як категорії конкретності (гниль, гній,отрута), так і категорії абстрактності (гнѣв)” [177, с. 41].

Орган, що сприймає зовнішній, навіть коли йдеться про моральний, вплив,нерви: укр. діяти на нерви кому [ФСРЯ, с. 250] – рос. действовать на нервы кому[ФСРЯ, с. 130] – пол. działać komyś na nerwy [SFWP, с. 138]; укр. грати на нервахкому [ФСРЯ, с. 195] – рос. играть на нервах [ФСРЯ, с. 179]; пол. grać komuś nanerwach [SFWP, с. 422]; kłębek nerwów ‘o kimś bardzo nerwowym, roztrzęsionym’[SFWP, с. 422] – рос. клубок нервов (Ю. Леськина,<http://amber2002.narod.ru/leskina.htm>) та укр. “Тримай стрілки годинника за рукиміцно, щоб не намотували час у тугий клубок нервів.. ” (В. Кавун,<http://www.ravlyk.iatp.org.ua/p/vkavun/2.htm>).

Актуальною виявляється й інша метафора з іншою символікою: рос.бросаться / броситься в голову кому ‘действовать на кого-либо, раздражая,возбуждая (о чем-либо)’ [ФСРЯ, с. 50]. Проте в українській та польській мовахфразеологізми з аналогічною образністю мають незіставні значення: укр.кинутися в голову кому ‘несподівано, раптово пригадатися кому-небудь,викликавши в когось переживання’ [ФСРЯ, с. 372] – пол. woda sodowa uderzyłakomuś do głowy ‘ktoś stał się pyszny, dumny, zarozumiały, zaczął się obnosić z powoduawansu, powodzenia itp.’ [SFWP, с. 195].

Цей стан вербалізовано в термінах численних зооконцептів, переважно якпорівняння поведінки людини з поведінкою тварини: укр. мати храп на кого а)‘сердитися на когось’ [СУМ, т. 4, с. 803]; надувся, мов кулик на вітер; надувсь, якиндик; надувся, як той сич; цапком став; дибка став; підскакує як зінське щеня[Номис, с. 180, 181] – рос. Ровно у гусака: сердце маленькое, а печенка большая‘сердитый’ [Даль, т. 1, с. 410]. Див. також символ муха: укр. муха му сіла на ніс;шаленая муха вкусила за вухо; gедзель уразив; росспалився, як оса [Номис, с. 180,181] – пол. mieć muchy w nosie ‘być w złym humorze, dąsać się, złościć bezwyraźnego powodu’ [SFWP, с. 403] тощо.

Як зазначалося, метафори, притаманні процесу вербалізації концепту Гнів, єтиповими і для інших концептів психічних станів. Психічні стани вербалізовано вдосліджуваних мовах у зіставний спосіб, про що свідчать і “шляхові” метафори.Універсальність метафори ШЛЯХУ опосередковано підтверджують висновкиВ. Лебединської, яка аналізує ФО з компонентом рос. входить, що сполучається зісловами низки тематичних груп: соціальні явища (быт, традиция, слава, долг,должность, честь, строй); різноманітні емоції (ярость, азарт, раж, пыл, тоска);мислення (ум, раздумье, размышление); широкі абстрактні поняття (жизнь, сила,действие, противоречие); соціальні стосунки (доверие, обман, конфликт,контакт, искушение) [115, с. 35]. Проте така метафора (з компонентом входити)




менш характерна для української мови. В українській фразеологічній системі ФОз компонентом входити трапляються дуже фрагментарно порівняно з російськоюмовою: впадати (входити) / впасти (увійти) в гріх57; входити / ввійти в довір’я докого, в чиє; входити / ввійти в становище чиє; входити / ввійти в свою колію;ввійти в береги; входити / ввійти в курс чого; входити (приходити) / ввійти(прийти) в норму; входити / ввійти в плоть і [в] кров; входити / ввійти в роль;входити / ввійти в форму; вступати (входити) / вступити (ввійти) в [свої] права;входити / ввійти в літа; доходити / дійти літ; вступати (входити) / вступити(ввійти) в життя; входити / ввійти в смак [СУ] та, можливо, ще декількаодиниць.

На думку Т. Булигіної та О. Шмельова, твердження Дж. Лакоффа іМ. Джонсона про базові метафори чи базові метафоричні принципи [114] не маєпояснювальної сили: “якщо тоска и страх не “приміщення”, то як пояснитиможливість конструкцій в тоске, в страхе! Якщо ж це “приміщення”, то чому неможна *прийти в тоску чи *прийти в страх” [33, с. 278]. Т. Булигіна, О. Шмельовпишуть, що “для емоційних станів, у які впадають, суттєво, що вони стосуютьсякласу “не схвалюваних” емоційних станів, а для станів, у які приходять, – те, щоце короткочасні стани, спрямовані на зовнішній світ”, а також авторамирозрізняються “нетривалі”, “глибокі”, “гріховні” стани [33, с. 281]. Спостерігаємоміжмовну асиметрію: в українській мові нетривалі емоційні стани рос. прийти враздражение, ужас, восторг, замешательство передаються однослівно, хоча йроздратування, й жах в українській картині світу теж позначають нетриваліпсихічні стани. Компонент рос. входить сполучається зі словами різнихтематичних груп, серед яких присутні емоції (ярость, азарт, раж, пыл, тоска).Серед концептів психічних станів знайдено лише – укр. входити в азарт, входитиу смак, тимчасом як концепти інших сфер людської діяльності таки представлені:входити в колію, входити в курс, входити в плоть і кров, входити в літа, входитив норму, входити в роль, входити у становище чиє, входити в форму тощо. ФОтипу входити в колію виникли в результаті повного перенесення термінів з одногоконцептуального простору в інший, у сполуках типу ввійти в азарт спостерігаємочасткове перенесення термінів, бо назва психічного стану є компонентом ФО.Факт міжмовної асиметрії також можна пояснити відмінністю української таросійської мов за ознакою синтетичність / аналітичність. Проте в українській, як ів російській, вживають вирази – у настрої, у гуморі, не в гуморі, які маютьзначення буттєвості, як і в наведених вище прикладах рос. в тоске, в страхе, алене процесуальності (фазисності), яка передається дієсловами прийти / приходити(про це ж свідчать й інші приклади українського слововживання): Не день, негодину в журбі та печалі Прожив той співець, як в пустині (Леся Українка);Візьму ж бо я лютню – і в тихій нуді Ударю по струнах, в нічній самоті(А. Кримський) [СУ]. На думку Т. Булигіної й О. Шмельова, у глибокі станилюдина погружается (погрузился в печаль, в уныние, в отчаяние, в скорбь) [33,с. 284]. У цьому разі можна говорити про метафору ПЕРЕМІЩЕННЯ СУБ’ЄКТА УПРОСТОРІ [114, с. 395 – 402; 278]. Це дало підстави О. Кубряковій стверджувати,що такі уявлення органічно випливають із протиставлення простору й об’єкта, у




яких об’єкт розглядається як такий, що має властивість вміщувати дещо, включатице дещо до свого складу, утримувати його жорстких межах [106, с. 481].Переважно в сучасних текстах спостерігаємо сполучуваність дієслів занурився тапоринув з найменуваннями сфер діяльності та ментальних процесів: занурився уборотьбу, гру, думки, життя, мистецтво, підготовку, підрахунки, політику,працю, проблеми, процес, світ, спогади, сферу; поринув у атмосферу, боротьбу,діяльність, життя, забуття, задуму, комерцію, літературу, минуле, мистецтво,музику, навчання, політику, пошук, працю, роботу, роздуми, світ, спогади, справу;також фізіологічних станів: сновидіння, сон. Однак знайдено вживання (укр.“Більярдна одразу ж занурилася у сум і навіть SJ натякнув, мовляв, Кубок УЄФАтеж...” (<www.dynamo.kiev.ua/>); “Сотні тисяч людей занурив у смуток істраждання...” (<www.rkc.lviv.ua/>); “…Албанія чинно занурилася у траур з приводузагибелі 20 нелегалів...” (<observer.sd.org.ua/>)), хоча (рос. Смерть сына [погруз]–илаего в глубокую скорбь – укр. синова смерть завдала йому великого смутку; рос.[погружаится, погрузиться] в горе, в отчаяние – укр. поринати (поринути) вгоре, вдаватися в тугу (в смуток), у відчай (в розпач, в розпуку) [Крим, т. 3,с. 265]; рос. глубокая печаль – укр. тяжка туга [Крим, т. 2, с. 169]). Характернимдля українського слововживання є поєднання зануритися, поринати, пірнати зіменами концептів ментальних станів (поринати (пірнати, заходити,заглиблятися) в думки, в споглядання, поринати (пірнати) в спомини, в читання[Крим, т. 3, с. 265]; рос. не отличается глубиной (о мысли и т. п.) – укр. не глибокосягати [Крим, т. 1, с. 169]). У сучасних текстах трапляється: “...Видається, щопан Сембер уже повністю поринув у ейфорію передвиборної боротьби...” (<ua-reporter.com/arh038.html>); “...Але Богдан Гаврилишин не поринув у відчай...”(www.ipe.poltava.ua/); “Леонід поринув у глибоку депресію...” (<www.korespondent.net/>);“...Німеччина на звістку про теракти у Нью-Йорку і Вашингтоні поринула углибоку жалобу...” (<www.day.kiev.ua/>); “...ціла сім'я поринула у велике горе, хоча йпережила його в повній покорі волі Божій...” (<teolib.h1.ru/Svyat/Fiod1/1.html>). Провикористання термінів водних об’єктів у метафоризації психічних станів свідчитьтака сполучуваність: укр. в глибині душі – рос. в глубине души – пол. w głębi serca[SJP] (хоча глибокими можуть бути й інші об’єкти простору, що також містятьсянижче земної поверхні, однак не водні – прірва, долина, балка тощо).

В. Гак зазначає, що структури, які вербалізують стан, у російській мовістворюють своєрідну парадигму фразеологічного типу, специфікою якої єможлива неповнота [49, с. 133], проте в українській мові не зайнятихфразеологічними відповідниками місць значно більше, якщо йдеться провербалізацію станів (рос. приходить (прийти) в бешенство – укр. скаженіти,оскаженіти, шаленіти, шаліти, ошаліти, ошаленіти). А. Пайдзіньська зауважує,що у польській мові “з дієсловом wpadać не сполучають іменники, які називаютьпочуття, належні до груп: odrazy, zazdrości, współczucia, wstydu (крім zaklopotania),skruchy, przykrości, ulgi, przyjemności, strachu (крім paniki), ciekawości, nadziei,rozczarowania, nudy і rezygnacji, а також всі назви емоційних почуттів-ставленькрім podziwu, apatii і depresji” [289, с. 85]. В українській мові переважновикористовують конструкції, де почуття є агенсом, а людина відіграє пасивну роль(дієслова охоплювати, оволодівати, заволодівати, опановувати, обхоплювати,




обіймати, обнімати, переймати, захоплювати, брати, забирати, опадати,осідати, заполонювати тощо сполучаються не лише з назвами психічних станів,але й – ментальних процесів). У російській мові можливі два шляхи вербалізацій.Спільність існує в концептуалізації психічних станів як рідини та стихій(свідчення цього наявні як у лексичній системі, так і у фразеологічній). НатомістьА. Пайдзіньська на матеріалі польської мови робить висновок про те, щовиникнення емоцій незалежне від людської волі, лише у синтаксичній конструкціїз дієсловами wpadać і popadać підмет вказує на особу, але навіть і ця конструкціямістить приховану інформацію про те, що з людиною діється щось незалежне віднеї [289, с. 86]. Аналогічної думки дотримується Р. Кісь: “Цей гаданий “фаталізм”в атрибутивно-казуальних судженнях і висловлюваннях росіян, на нашу думку, неє самодостатньою прикметою їх світовідчування і світосприймання. Він похіднийвід базової структури етнопсихіки росіян, у якій ГРУПОВЕ завжди домінувало надіндивідуальним, а індивідуальне не тільки було субдомінантним іПАСИВІЗОВАНИМ, але й значною мірою знеосібленим, невиокремленим ізколективу... Звідсіля і пряма, на нашу думку, скорельованість отієїДЕІНДИВІДУАЛІЗОВАНОСТИ СПІЛЬНОТИ зі згадуваними вище НЕАҐЕНТИВНИМИМОВЛЕННЄВИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ ТА НЕАҐЕНТИВНИМИ ЛЕКСЕМАМИ на кшталт“мне помнится”, де активність суб’єкта наче семантично “пригашена”, відсуненана другий план, “затінена” чимось зовнішнім – таким, що практично нереґулюється вольовими зусиллями” [91, с. 84]. Під час контрастивногодослідження виявляється, що висновки А. Вежбицької [37, с. 71] та Р. Кіся профаталізм росіян дещо гіперболізовані [див. про це: 159; 4]. Метафоричнеосмислення дійсності у різних мовах свідчить про те, що певні дії, процеси, станитощо подаються як дії сили, незалежної від волі людини.

“Жестові” фразеологізми, на думку А. Пайдзіньської, збудовано за схемою“людина X поводиться у спосіб У”, що для певної спільноти (до якої належитьмовець), є ідентифікатором почуття Z [289, с. 98]. Як наведена схема, так іприклади, на нашу думку, виходять за межі концептів почуттів, тобто у такийспосіб вербалізовано концепти, які належать іншим сферам, зокрема ментальній:X skrobie się po głowie [див.: 289, с. 98].

Символічними можуть бути компоненти–дієслова, символіка яких сягає міфу,ритуалу, замовляння. Найцікавішими є рудименти ритуальних дій уфразеологічних системах: махнути, плюнути, постукати, зав’язати тощо.Наприклад: укр. махнути / махати рукою 1) на кого, що ‘перестати займатисяким-, чим-небудь, турбуватися про когось, щось, збайдужіти до когось, чогось’; 2)на кого, що ‘перестати звертати увагу, не зважати на когось, на щось’; 3) на що‘перестати сподіватися на щось, чекати чогось’ [СУ]; плювати / наплювати звисокого дерева ‘не зважати на що-небудь’ [ФСУМ, с. 648]; укр. постукати подереву – бол. да чукна на дърво [БРФС, с. 188]; укр. зав’язати / зав’язувати світ(вік, віку) кому 1) ‘зробити кого-небудь нещасним, позбавити радості’; 2) ‘видатизаміж, одружити кого-небудь (перев. нещасливо)’; зав’язано [білий] світ[китайкою] [ФСУМ, с. 301] (бо у весільному ритуалі існує обрядодія зав’язуванняхустки (укр. зав’язати голову (косу) ‘піти заміж’ [Крим, т. 2, с. 54]).

О. Шмельов подає наплевательство як одну зі складових російської мовної




картини світу [255, с. 100 - 102]. Однак в українській фразеологічній системі:плював я на кого, що; плювати я хотів; плювати / плюнути (наплювати) в борщ (вкашу) кому; плювати / плюнути (наплювати) в вічі (в очі, межи очі) кому;плювати / плюнути (наплювати) в душу; плювати / плюнути (наплювати) вкриницю чию; плювати / плюнути (наплювати) в обличчя (в лице, в пику) кому;плювати діло; плювати / наплювати з високого дерева; плювати мені (йому, їм) накого, що, безос.; плювати на все (на всіх) і вся [СУ]; Як прийде Май, у книжкудуже заглядай (бо екзамени надходять), а як прийде Юнь, то и в книжку плюнь[Номис, с. 287]. Плювання належить до ритуальних дій58, про що красномовносвідчать тексти замовлянь, плювком захищаються від усякої нечисті та ін.Наприклад, “Знахарь крѣпко сжимаетъ указательнымъ и большимъ пальцемрану и произноситъ до трехъ разъ, отплевываясь послѣ каждаго раза въ правуюсторону: “Дернъ дерись, земля крѣпись, а ты кровь, у раба (имя рекъ) уймись”[71, с. 290]. Згодом ідея стала виражати зневагу, байдужість до когось чи чогось.

Фактичний матеріал переконує в тому, що символи відіграють важливу роль упроцесі фразеотворення. Наприклад, на основі базової метафори Подорож існуєвелика кількість ФО, відтінки значення яких мотивовано саме символічнимкомпонентом, що позначає мету-місце (дійти до вух, до гроша, до живого, дориски, до серця, до краю та багато інших). У процесі творення фразеологічноїодиниці може поєднуватися декілька базових метафоричних принципів.Наприклад, механізм творення ФО рос. входить в славу заснований на двохбазових метафоричних принципах: КАР’ЄРА – ПОДОРОЖ, АБСТРАКТНА СУТНІСТЬ –ВМІСТИЩЕ. В. Лебединська нарахувала в російській мові приблизно 100фразеологізмів із компонентом входить, автор вказує, що ФО з цим компонентомможуть позначати психічну діяльність (розумову, мовленнєву та емоційну сфери)чи стан суб’єкта, соціальну діяльність та соціальні стосунки суб’єкта, процесфізіологічного становлення й розвитку суб’єкта; частина фразеологізмів позначаєпроцеси, суб’єктом яких виступає явище, що перебуває у фазі початку [115, с. 32,33].

Кожну з базових метафор обслуговує перелік структурних моделей.В. Лебединська твердить, що фразеологізми з компонентом выходить побудованіза декількома структурними моделями: “дієслово + з + іменник в родовомувідмінку” (50%); “дієслово + на + іменник в знахідному відмінку” (20%);“дієслово + в+ іменник в знахідному відмінку” (16%); решта 14% – “дієслово +іменник без прийменника” [115, с. 37]. Г. Михайлова, досліджуючи фразеологічніодиниці із семантикою мовленнєвого впливу та взаємодії, дійшла висновку, щотакі ФО утворено поєднанням дієслів фізичної дії та іменників, що позначаютьпроцеси мовлення [156, с. 45]. Вивчаючи фразеологічні одиниці, що стосуютьсяконцепту Час, дослідники виділяють генитивну модель (“прийменник + ім’я уформі родового відмінка”, “узгоджуване слово + ім’я у формі родового відмінка”[178, с. 60 – 68]; “прийменник + (узгоджуваний компонент) + іменник у формідавального відмінка” [170, с. 68 – 74]; “прийменник + атрибут + іменник у формізнахідного відмінка” [204, с. 74 – 82]. Хоча наведені приклади демонструють сутосинтаксичний підхід, вони підтверджують пов’язаність базових метафоричних




принципів із структурними моделями. В. Кононенко зазначає, що за структурноюмоделлю ні + компонент + ні + компонент збудовано фразеологізми, які належатьдо 22 різних концептів [207, с. 318 – 319].

Досліджено фразеологічні одиниці, що мають спільний компонент, так званеопорне слово [див.: 228], проте такий аналіз має дещо обмежений характер, боохоплено лише фразеологічні одиниці, побудовані за спільною структурноюмоделлю. На нашу думку, не враховано весь діапазон значень опорного слова,яких воно може набувати в іншому оточенні, в інших структурних моделях, віншій метафорі. З іншого боку, фразеологія має величезний обсяг, тому перелік“фразеологічних” метафор, звичайно ж, є відкритим. Здійснено спроби описатитипові метафори певних сфер, зокрема, політичну метафору [113; РПМ; 92].

Фразеологічну вербалізацію зумовлюють певні принципи: – процес творення фразеологічних одиниць спирається на базові метафори

(метонімії) чи базові метафоричні (метонімічні) принципи, часто з поєднаннямметафори та метонімії;

– кожній з базових метафор відповідає певний перелік структурних моделей; – метафори пов’язані, своєю чергою, із символами (чи їх базовими

опозиціями), іншими словами, діапазон значення фразеологізму зумовленодіапазоном значення компонента-символу;

– одна і та ж абстрактна сутність може одночасно концептуалізуватися зарізними принципами в межах тієї самої мови;

– традиції перенесення інформації з одного концептуального простору вінший (чи змішування просторів) пов’язані з культурою (міфологічною,релігійною, політичною, соціальною, історичною тощо терміносистемами)певного народу; культура визначає, з якої сфери людської діяльності будезапозичено вихідний концепт, сцену чи сценарій, використовуваний длявербалізації.

2.5. Лінгвокультурологічна реконструкція фразеологічних концептівУкраїнські аналоги російських концептів Душа, Судьба, Тоска відповідають вимогам, які А. Вежбицька висуває до ключових культурних концептів, і можуть бути зараховані до таких в українській культурі. Укр. Душа, Доля, Туга (і синонімічні) бувають ключовими в одному тексті (наприклад, вірш “Доля” Л. Костенко); газетна сторінка, на якій кілька разів у різних текстах трапляється слово доля: “Хто знає, як доля поставиться до тебе…”, “І хоч доля особисто мененагородила доброю господинею…”, “…закидає доля українців..”, “А Ліді з матір’ю доля уготувала долю невільниць” (“Високий замок”, 15.01.99, с. 9). Але! Висування на перший план згаданих концептів не повною мірою відповідає дійсності. В. Кононенко пише про “визначальнідля українців слова-поняття” – земля, мати, хата, хліб, доля [94, с. 64]. З одного боку, з останнім твердженням важко не погодитися, оскільки це справді важливі концепти. Однак, з іншого боку, визначальними є не способи вербалізації, а перелік концептів, які формують концептосферу. І в цьому плані, можливо, таке “мікрополе” набуває значення у своїй цілісності, про що свідчать приклади з української поезії (серед інших в одному і тому ж творі – хата, земля, серце, душа – “Мій перший вірш написаний в окопі…” Л. Костенко). Не випадково В. Кононенко використовує термін мікрополе, оскільки складові мікрополя покривають лише найдрібніший (не за значимістю, а за обсягом) фрагмент концептосфери. Охопити мегатекст і підрахувати частотність вживання таких мікрополів надзвичайно складно. Прийнято вважати (можливо, це одна з міфологем сучасної української лінгвокультурології), що саме такий




перелік концептів є ядром української концептосфери (чому не Україна, Воля, Мова?). Не можнане погодитися з О. Шмельовим, який зауважує, що “інколи відмінності між різними мовними картинами світу всередині однієї мови виявляються більшими, ніж міжмовні відмінності” [255, с. 15]. Між пісенною творчістю, народними звичаями, традиціями та фразеологічною системою української мови не спостерігаємо разючих відмінностей у символіці, однак вони все ж таки існують, з огляду на різне функціонування символів у відповідних текстах. Уживання “класичної” фразеології та символіки в сучасних текстах не має високої частотності, натомість спостерігаємо заперечення й переосмислення “радянської”, посилену експлуатація національної(особливо в рекламі та публіцистиці), вживання запозичених фразеологізмів та символів. В. Жайворонок серед концептів, що функціонують саме у фольклорі, називає: батько, мати, батько-мати, хліб-сіль, берегиня, весілля, домашнє вогнище, жива (цілюща) вода, живий вогонь, вулиця, вечорниці, досвітки, дума, душа, земля, калита, калина, кладка, лиха година, мавка, місяць, рута-м’ята, небо, доля, недоля, той (потойбічний) світ (засвіти), розрив-трава,рід, родина, козак, гайдамака, віще слово, соловей, тополя, хата, хліб, чари, човен, щастя-доля, яр тощо) [68]. Показовим щодо культурної значимості є “Словник символів”, що містить опис 350 символів [СС]. За нашими підрахунками, близько 50% символів водночас входять до складу фразеологізмів. Звернімося до контрастивного аналізу так званих ключових культурних концептів. Твердження А. Вежбицької про концепт рос. Душа можна прийняти тільки під час зіставлення російської культури з такою, в якій концепт Душа не відіграє важливої ролі. Цей концепт детально проаналізовано в НОССРЯ [НОССРЯ, с. 87]. Зіставлення показало, що український концепт Душа має аналогічні вербалізації59. ФСУМ фіксує приблизно 300 фразеологізмів (з варіантами включно) з компонентом душа (для пор. ФСРЯ – близько 90, БРФС – понад 100, SFWP – 13, AID– 4), порядок цифр не в останню чергу зумовлюється підходом до створення словників. Зафіксовано 104 фразеологічні одиниці у ФСУМ з варіантними компонентами укр. душа / серце,що свідчить про значеннєву близькість символів (і певною мірою концептів). У НОССРЯ наведено особливості символічного значення цих компонентів у російській мові, що виявляється в їх ужитку [НОССРЯ, с. 87 – 92]. Проте в українській концептосфері наявний тісніший зв’язок між концептами Душа й Серце, про що свідчать спільні для них метафоричні моделі. Автори НОССРЯ вказують, що серце асоціюється з кров’ю (При этой мысли у меня сердце обливается кровью [НОССРЯ, с. 90]), але в українській фразеологічній системі й у компонента душа існує такий асоціативний зв’язок: кривавиться серце (душа) [ФСУМ, с. 793]; кривавити серце (душу) [ФСУМ, с. 396]. У НОССРЯ відзначено: “Невозможно *Ее сердце было полно сомнений, *В глубине сердца он уже понимал, что им придется расстаться, потому что сомнения и понимание чего-л. не являются чувствами” [НОССРЯ, с. 89], однак в українській ФС: розуміти серцем (душею) [ФСУМ, с. 760]60; віщує серце [ФСУМ, с. 792]. НОССРЯ протиставляє нюанси символіки: книжн. Душа горит [о высоких, благородных чувствах] – книжн. Сердце зажглось [о любви] [НОССРЯ, с. 91]. Порівняймо з українськими аналогами: горить серце (душа) / запалало серце; запалала душа 1) ‘хто-небудь перебуває в стані сильного збудження, хвилювання’; 2) ‘у кого-небудь виникло якесь сильне почуття’ [ФСУМ, с. 792, 793]. Не можна стверджувати, що наявна “вузька спеціалізація” метафори ГОРІННЯ СЕРЦЯ – ЦЕ ЛЮБОВ, яка б символізувала тільки любовні почуття. Тільки один із варіантів серденько запалає у словнику проілюстровано прикладом, в якому йдеться саме про любов: Твоє серденько діамант, Воно промінням грає, – Щасливий тричі буде той, Для кого запалає (Л. Укр.) [ФСУМ, с. 793]. Варіантність компонентів душа / серце у ФО здебільшого відсутня, коли йдеться про душу з погляду релігії. Однак укр. мати Христа в душі (в серці); не мати Богав душі (в серці, в животі) [ФСУМ, с. 477]; мати Бога в серці (в животі) [ФСУМ, с. 470]. Кількість ФО з компонентом серце також свідчить про важливість цього концепту в українській концептосфері. О. Кульчицький указує на “кордоцентричність” української психічної структури [110, с. 57]. Опосередковано підтверджує значимість цього концепту й українська філософська традиція, зокрема праці Г. Сковороди, П. Юркевича “Серце та його значення у духовному житті




людини згідно з ученням слова Божого”.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання

В. Сосюра

Розгляньмо концепти Любов та Кохання, відразу зауваживши, що українська мова не єдина, де існують два імені, які стосуються цієї концептосфери (лат. caritas, amor, грец. philia, eros, пол. miłość, kochanie). М. Томенко переконаний, що “ключові апріорі позитивні, ...навіть культові слова для українця – кохання і жінка” [217, с. 10]; “любов як ключове поняття російського (євразійського) культурного простору та кохання – східнослов’янського (центральноєвропейського) культурного світу. Особливість і специфіка української ситуації полягають у тому, що вплив двох різних традицій разом із суто національними українськими цінностями спричинив появу унікального прецеденту – відмінного, подвійного тлумачення характеру інтимних стосунків” [217, с. 24]. З огляду на викладене вище, виникає запитання, чи це твердження не чергова міфологема? Як цитований автор обґрунтовує свою думку? “Символом українського кохання завше була душа61, точніше – серце. Тіло ж, на відміну від культур деяких інших народів, ніколи не було ідолом обожнювання. Тому марними будуть наші намагання віднайти яку-небудь Венеру українську в скульптурних формах або серед численних малярських праць” [217, с. 11]. Контраргументи? Варто спроектувати розвиток світової культури на українську, а саме зіставити періоди “обожнювання” тіла, і стає зрозумілим, що українська культура не мала нагоди виявити себе. Протиставлення душа – тіло, високе (=духовне) – низьке (=плотське) завжди існувало, принаймні у християнському світі. Поклоніння тілу притаманне сучасній субкультурі, попкультурі. Серце – символ, що апріорі не може належати лише одній культурі, і до того ж він багатозначний [про символічні значення див.: Kopal, с. 371]. Серце, згідно з поняттями епохи Відродження, є скарбницею відчуттів, життєвих сил, серце – джерело почуттів (Єв. від Мат. 12, 34), широко відомою є також метафорарозбитого коханням серця тощо [Kopal, с. 371, 372; див. також: 226, с. 21 - 27]. Тому твердженняМ. Томенка “абсолютну детермінованість серце – кохання бачимо у творчості більшості українських митців” [217, с. 13] можна прийняти, вилучивши означення “українських”. Симптоматичною є назва розділу “Українське кохання як форма національного міфу” з книги цитованого автора “Теорія українського кохання”, де наведено низку відмітних рис українськогокохання [217, с. 22 – 25]. Інтуїтивно носії мови добре відчувають різну сполучуваність слів любов та кохання, тому для них дивно звучить вислів Я кохаю фітнесклуб. І власне такий спосіб семантизації, що спирається на норми слововживання, пропонує М. Томенко, подаючи вислови та їх трансформації: кохання з першого погляду – *любов з першого погляду; “...я люблю твої очі і волосся твоє сумне...” – *“...я кохаю твої очі і волосся твоє сумне...”; пристрасне кохання – *пристрасна любов; “...рятуй мене, моє кохання сірооке, буди промінням своїх очей...” – *“...рятуй мене, моя любове сіроока, буди промінням своїх очей...”; “...вони жили довго в любовіі злагоді...” – *“...вони жили довго в коханні і злагоді...”; “...я люблю тебе, дівчино, як дитину мати” – * “...я кохаю тебе, дівчино, як дитину мати”; вірна любов – *вірне кохання тощо, водночас поетична творчість засвідчує вживання слова кохання у контекстах, які в узусі вимагають слова любов [217, с. 24, 25]. Такі трансформації не мають абсолютної пояснювальноїсили, бо знову ж таки в оцінці їхньої істинності велику роль відіграє особистість інтерпретатора. У цьому переконує інформація СЕУМ, у якому подано епітети сірооке до кохання [СЕУМ, с. 172] та золотокоса та чорнобрива до любові [СЕУМ, с. 191], вірне до кохання [СЕУМ, с. 171], а також Вірному коханню й Бог не противник. Хто вірно кохає, той часто вітає [Номис, с. 388, 389].Слушно зауважує М. Томенко, що переважно коханню приписують атрибут нетривале, проте і ця характеристика не абсолютна (хоча “епітет б’є стрілою у саму щонайглибшу суть”




(М. Рильський)): кохання – епізодичне, короткочасне, недовге, швидкоплинне... і кохання – безмежне, безсмертне, вічне, довге, довготривале, міцне, невичерпне, незмінне, нерозлучне [СЕУМ, с. 171], а любов – вічна, міцна, тисячолітня, але й скоробіжна [СЕУМ, с. 190]. Щодо любові, то СЕУМ подає значно менше епітетів, які характеризують тривалість почуття.Однак не лише поетичні контексти вносять дисонанс у струнку “теорію українського кохання”: Як тебе та не любити, мій коханий край! (В. Сосюра); Ганна!.. Колись його укоханий у мріях ідеал! (Б. Грінченко); Добра донька дуже кохала свого батька (М. Коцюбинський); Хто хліб пахає, того Бог кохає [Номис, с. 608]; також достатньо узвичаєним є звертання дитино кохана. Власне ж, і сам М. Томенко вдається до застереження: “...в різні часи, в різних регіонах України вони сприймалися і тлумачилися неоднаково...”, “...епітети кохані, коханий – то синоніми слова рідний” [217, с. 23].Повернімося до факту існування в українській мові двох концептів Любов і Кохання, який М. Томенко визначає як “унікальний”. У польському лінгвокультурному просторі, як вже згадувалося, представлені концепти Miłość, Kochanie (lubić ‘любити’, lubić się ‘любитися’ [ПРУС, с. 128]; kochać; kochać się 1) w kimś ‘бути закоханим’; 2) ‘любитися’ [ПРУС, с. 109]). В українській мові слово милість має декілька значень, серед яких: 1) ‘доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь; вияв жалості, милосердя; помилування’ [ВТССУМ, с. 524].

ВТССУМ подає такі значення: Любов 1. Почуття глибокої сердечної прихильності

до особи іншої статі; кохання (у 1 знач.). 2. Почуття глибокої сердечної прихильності

до кого-, чого-небудь. // Глибока повага,шанобливе ставлення до людини. // Глибокаприязнь, викликана родинними зв’язками. //перен. 3. до чого. Інтерес до чого-небудь. //Внутрішній, духовний потяг до чого-небудь. //Пристрасть до чого-небудь [ВТССУМ, с. 499].Синоніми до 1 знач.: любощі мн., любість рідше,роман розм., фіглі-міглі мн., розм., шури-муримн., розм., амури мн., розм. заст., романс діал.).;до 2 знач.: інтерес, пристрасть, схильність,уподоба [вподоба], уподобання [вподобання],захоплення чим (чим-небудь), захопленість чим,відданість чому, хобі, слабість до чого,прихильність рідше, пасія заст. [СУ].

Кохання 1. Почуття глибокої сердечної

прихильності до особи іншої статі;закохання (у 1 знач.).

2. рідко. Те саме, що любов[ВТССУМ, с. 459]. Синоніми: почуття,закохання розм., любощі, любість розм.,уподоба [вподоба] діал., любва [люба]діал., милість заст.; пристрасть, жага(сильне, нестримне почуття) [СУ].

Дієслово любити у значенні “відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь” має синоніми: жалувати, дихати ким, чим, кохати рідко, полюбляти розм., долюблювати розм., долюбляти розм.; обожнювати, обожувати, боготворити, божествити рідше (надмірно захоплюватися ким, схилятися перед ким-небудь) [СУ]. Дієслово кохати має асиметричне значення 3) ‘дбайливо вирощувати, плекати що-небудь, ходити коло чогось; старанно доглядати що-небудь; виховувати, ростити кого-небудь, старанно доглядаючи; вирощувати, плекати (намір, думку тощо)’ [ВТССУМ, с. 459]. І відповідно кохатися – до любити і кохати: 3) у кого, у чому, де ‘виховуватися, рости (зазвичай у достатках, у розкоші)’ [ВТССУМ, с. 459].Словникові матеріали свідчать про різну сполучуваність слів кохання та любов, показником того чи іншого значення слова, зокрема кохатися, може бути граматична інформація: кохатися з ким ікохатися у кому – чому, рідше ким, чим і рідко на кому – чому. Основна відмінність між словами любов та кохання, яку можна виявити за словниками, полягає у сполучуваності цих слів: кохання




стосується переважно почуттів до особи протилежної статі. С. Воркачов пропонує реконструйований за матеріалами етичних та психологічних досліджень “узагальнений прототип, семантичну модель любові”: “Любов – це почуття, що викликається у суб’єкта переживанням центрального місця цінності об’єкта в системі його особистісних цінностей за умови раціональної немотивованості цього об’єкта та його індивідуалізованості – унікальності. При цьому той, хто любить, відчуває бажання отримати предмет у свою “особисту сферу” чи зберегти його в ній, бажає йому добра йпроцвітання, готовий йти заради нього на жертви, піклуватися про нього, бере на себе відповідальність за його добробут. Він вбачає у любові сенс свого існування та вищий моральний. В еротичній любові статевий потяг супроводжується каритативністю, співчуванням62. Любов – почуття спонтанне, мимовільне, “любовні” бажання блага і благобажання непогамовні. Виникнення любові пов’язане з вродою предмета, із стресовістю умов і наявністю в “алфавіті почуттів” суб’єкта знака для відповідної емоції. Любов – почуття, що розвивається і вмирає, здатність до любові у людини залежить від природного і вікового ресурсу. Закоханість (влюбленность) супроводжується зміною погляду на світ і на коханого, а також депресивно-ейфоричними проявами. Любов повна антиномій: вона амбівалентна – містить момент ненависті до свого партнера, разом з насолодою приносить і страждання, вона –результат вільного вибору об’єкта і виняткової від нього залежності. Вважається, що любов – вища насолода і що її суть полягає у гармонії, взаємодоповненні” [42, с. 56].

О. Шмельов, аналізуючи концепти рос. Любовь і Счастье, вказує на існування“двох режимів уживання” для дієслова любити [255, с. 170].

Порівняймо концепти (за М. Томенком):

“...Кохання характеризується поетичним та ірраціональним змістом стосунків; почуттєвістю та романтизмом як невід’ємними рисами. Статеві стосунки ніколи не були домінантою в коханні, хоча завжди мали неповторне і загадкове звучання. Кохання – це самозречення, це принесення себе в жертву своїм почуттям і пристрастям; любов – взаємопідтримка, прагнення щонайперше допомогти, а вже потім – отримати щось для свого духовного життя, а отже, для себе.

Любов характеризує більш сталі стосунки, що, як правило, формалізуються в подружнє життя. Любов не втрачає почуттєвості, хоча вже й не має стану поетичної закоханості. Статеве життя є невід’ємною, але дещо буденною складовою частиною гармонії в стосунках.

Кохання – це таємниця, а любов – це ключ від неї. Як правило, кохання закінчується тоді, коли втрачається його загадковість і неповторність.

За таких умов, наша схема: серце – душа – кохання – любов вказує і на логічний взаємозв’язок цих понять, набуває реального змісту і підтверджується.

Тож ідеалом українського кохання-любові є прагнення здобути любов, не втративши кохання” [217, с. 25].

Зіставлення цих прототипних уявлень свідчить про концептуальний збіг “узагальненого прототипу” Любові та українських концептів Кохання – Любов.

Фразеологічні словники української мови фіксують одиниці: до любові кому ‘дуже подобається, любий хтось кому-небудь’. Мені Бог уже послав такого, що й до любові, й до пари(Марко Вовчок); Батько мій закохався в моїй матері і взяв її, як казав не раз: “в одній льолі та до любові” (Збірник про М. Кроп.); Я з нею не можу жити... вона мені не до любові... (М. Коцюбинський); Оженила мати сина. Не до любові невістку взяла (Легенди та перекази) [ФСУМ, с. 452]; крутити роман (любов) з ким ‘перебувати в інтимних стосунках з ким-небудь або фліртувати з кимсь’ [ФСУМ, с. 403], а також низку порівнянь, які вживають зі словом любити у значенні ‘не подобатися’. Відсутність ідіом та фразем на позначення цього концепту логічно вписується у твердження про те, що фразеологія переважно зосереджується на негативі.Цікаво, що у збірці паремій М. Пазяка “Прислів’я та приказки: Взаємини між людьми” (1991 р.) у покажчику опорних слів не подано ні кохання, ні любов як опорні слова. Однак існує багато паремій, присвячених концептам Любов та Кохання, зафіксованих, зокрема, у збірці М. Номиса.




С. Воркачов відзначає, що “певна частина афористичного “любовного” корпусу обидвох мов (російської та іспанської. – О. Л.) представлена одиницями, які “кочують”, спільними майже для всіх європейських мов, які формально і семантично калькують одна одну (“Любовь слепа”...)” [42, с. 59], про це ж свідчать матеріали збірки “Латинські прислів’я і приказки” [ЛатПП].

Збігаються з “узагальненим прототипом” та російською мовною картиною світу уявлення про те, що любов – це цінність (Нет ценности супротив любви, Деньги прах, одежа тоже, а любовь всего дороже [42, с. 59]). Про це маємо опосередковані свідчення, хоча аналогічні паремії не зафіксовано у використовуваних збірках. Зіставними є також уявлення про “непідконтрольність почуття” (рос. Насилу не быть милу [РНЗ, с. 306] – укр. Любить іі, наче кошечим мізгом нагодовала его; Серця не внімеш; Закохавсь, як чорт в суху вербу; Бієцця, як чорт коло сухоі верби; Що б я могла ся до тебе шпилькою пришпилити [Номис, с. 389]) та про “немотивованість вибору” (рос. Хоть ряба, да мила; Кто кому миленек – и не умыт беленек; Милому мила – и без белил бела [Цит. за: 42, с. 60] – укр. Любов зла – полюбиш і козла; Людям якповітка, мені як квітка; Кому – як мара, йому – як зоря [ЛатПП, с. 31]). Аналогічні уявлення “каритативного блоку”: укр. Для милого дружка и сережка з вушка [Номис, с. 423], проте вони представлені серед тих, що стосуються дружби: укр. Для милого друга и вола з плуга [Номис, с. 423]. Любов – це страждання: укр. Болить серденько, та плакать стидненько [Номис, с. 388];Серце не камінь; таки все одно на другого оглянецця [Номис, с. 222] – рос. Кровь не вода, сердце – не камень [РНЗ, с. 306]; укр. Перепався, що не видався [Номис, с. 389] – рос. Подвела сухоту к моему животу [ДальП, с. 545], однак в українській фразеології не представлені: рос. Любовь – крапива стрекучая; Где любовь, там напасть; Полюбишь, нагорюешься; Нельзя не любить, да нельзя не тужить; Милый не злодей, а иссушит до костей [Цит. за: 42, с. 61], натомість укр. Ишла не любля и живу терпля [Номис, с. 606].

Традиційною для фразеологічної системи, а особливо для її складової частини – пареміології, є присутність протилежних за змістом сентенцій. Так, запозиченій паремії Любов сліпа (лат. Amor caecus) протиставлено такі: укр. В кого чорний усок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому юшки шкода. Хто з чорними бровами, иди за дровами; а хто з рижою бородою, иди за водою [Номис, с. 389].

Іспанська пареміологія вказує на несумісність любові та бідності – Cuando el hambre entra por la puerta, el amor huye por la fenestra ‘Коли голод приходить у двері, любов тікає через вікно’, що, на думку С. Воркачова, становить асиметрію в парі російська – іспанська мови [42, с. 64]. В українській та російській фразеологічних системах: укр. Хоч у самій льолі, аби по любові [Чабан, с. 78] – рос. Был бы милый по душе, проживем и в шалаше; В опорках ходить – да с милым жить [РНЗ, с. 306]; Хоть в лесной избушке жить, да за милым быть; Хоть хлеб с водою, зато милый с тобою [РНЗ, с. 308]; укр. Кив морг на ёго, дума – дівка ёго, дума – піде за нёго [Номис, с. 389] – рос. Любви золотом не купишь [РНЗ, с. 306]. Однак в українській пареміології: Милость (кохання) о голоді не сита; Нужда в вікно, а любов у двері; Тогді любва бере, як достаток є (або: гроши єсть) [Номис, с. 395].

Зіставлення українських та російських паремій свідчить про існування аналогічних уявлень: любов починається з очей (укр. У око запала (уподобалася) [Номис, с. 388] – рос. Любовь начинается с глаз. Глазами влюбляются [ДальП, с. 543]; укр. Куди серце лежить, туди й око біжить [Номис, с. 389] – рос. Где сердце лежит, туда и око бежит; Куда мил дружок, туда и мой сапожок [РНЗ, с. 306]); пов’язується з душею (укр. Любила так, що в нему й душі не чула [Номис, с. 389] – рос. Она им не надышится [ДальП, с. 544]; укр. Я б его духом (здохом) притягла; Дух за ним ронить (Й дух ронить) [Номис, с. 389]; Люби як душу [Номис, с. 389] – рос. Любит (Люби) как душу, а трясет (тряси) как грушу [ДальП, с. 545]; укр. Як не бачу – душа мре, а побачу – з душі пре [Номис, с. 389] – рос. Не видишь – так сердце рвет, увидишь – с души прет; Его милее нет, когда он уйдет [ДальП, с. 546]); людина здатна на жертви заради любові (укр. До любоі небоги нема далекоі дороги; Нема злоі дороги до своіі небоги [Номис, с. 389] – рос. Хоть топиться, а с милым сходиться; Хоть пловом плыть, да у милого быть; К милому другу круг (крюк) не околица; К милому и семь верст не околица; Не далеко к милому –




девяносто в сторону [ДальП, с. 547]); любов призводить до неволі (укр. Любощі а вечорниці заведуть до шибиниці [Номис, с. 550]; Не давай серцю потолі, бо сам підеш до неволі; Не дай серцю волі, будеш сам у неволі [Номис, с. 179] – рос. Дай сердцу волю – приведет в неволю [РНЗ, с. 306]); любов – вища цінність (укр. Де любов, там сам Бог перебуває [Номис, с. 422] – рос. Где совет, там и свет [РНЗ, с. 306]).

Асиметричними щодо російської пареміології є паремії, пов’язані з історичними обставинами життя українського народу: укр. Кохайтеся, чорнобриві, та не з Москалями [Номис, с. 388]; Добре тіі Ляхи роблять, що не кохаюцця: побравшися за рученьки та не женихаюцця [Номис, с. 388]; а також такі, що мають у своєму складі реалії: укр. Козак на коні іздить, а дівчина родицця, та й козаку згодицця. Дівчина родицця, а козак на коня садовицця; Сніп з бородою, а козак з молодою [Номис, с. 388]; Птиця з птицею не наб’ьєцця, козак з дівчиною не наживецця [Номис, с. 389]. Власне, фразеологічний матеріал не дає підстав стверджувати, що існує виняткова національно-культурна специфічність концептів укр. Кохання – Любов та рос. Любовь.

Подібною є логіка міркувань дослідників російських концептів Стыд – Позор, котрі вважають детальну розробленість цієї концептосфери специфікою російської мови, порівнюючиїї з даними англійської та французької мов, де існує єдиний концепт [255, с. 118]. Уже власне переклад (без детального аналізу) українською мовою прикладів, наведених О. Шмельовим під час аналізу концептів Стыд – Позор, що не становить жодних труднощів, вказує на необґрунтованість висновків про національно-культурну специфіку цих концептів. В українській мові рос. Стыд – Позор відповідають Сором – Ганьба та похідні. Можна погодитисяз думкою про лексичну асиметрію, коли йдеться про слово рос. щепетильность, але сумнівною,на наш погляд, є винятковість “семантики щепетильности”, яку описують слова рос. совестно, неудобно, неловко, неприлично, неуместно [див. про це: 255, с. 118], бо існують укр. совісно, незручно, ніяково, непристойно, недоречно.

Концепту рос. Судьба присвячено численні дослідження [див.: 209, с. 28 – 36; 9; 163; 247, с. 26 – 27]. Цьому концептові (як і концептам Душа, Серце, Туга...) приділяється надувага лінгвістів, він уже досить заяложений у лінгвістичних студіях, однак наше звернення до цього концепту зумовлене необхідністю відновити “історичну справедливість” в інтерпретації інтерлінгвального та специфічного щодо концепту.

Л. Чернейко, В. Долинський резонно зауважують: “обчислити всі гештальти імені, властивімовній свідомості загалом, – навряд чи здійснене завдання. Вона стає цілком реальною, якщо окреслити деякий масив культурно значимих текстів” [див.: 247, с. 26]. Але водночас, мабуть, якщо концепт вербалізовано згідно з різними принципами, то таких метафоричних “гештальтів”, які виділяють автори, буде нескінченна множина, про що, власне, і свідчать приклади з російської поезії, наведені в згаданій праці. Без особливих зусиль натрапляємо на приклади аналогічних вербалізацій в українській мові: укр. його спіткала зла Доля [155, с. 117];Добре тому жить, чия воля не спить; Доля карає й вельможного й незаможного [ПазВ, с. 175];доля зглянеться, доля маслом губи змастить; доля усміхнеться [ФСУМ, с. 260]; доля обділила (скривдила); доля підставила ногу; доля привела [ФСУМ, с. 261] тощо. Принцип персоніфікації справді важливий у концептуалізації зазначеного концепту, але в цьому немає національної специфіки. Персоніфікація тут швидше універсалія, оскільки в багатьох народів існують міфологічні уявлення про долю як про божество, втілене в образі жінки63. Під час зіставлення концептів укр. Доля, Талан / рос. Судьба, Доля видно, що відмінності вербалізації не принципові, часткові.

Синонімічні концепти рос. Тоска, Уныние, Кручина, Печаль, Грусть, Скука вичерпно проаналізовано в НОССРЯ, де визначено їх відмітні значеннєві ознаки [НОССРЯ, с. 370 – 372]. В українській мові цей синонімічний ряд представлено словами: Журба, Жура, Журбота, Зажура, Сухота, Туга, Нудьга, Жаль, Жалість, Жалощі, Сум, Смуток, Смута, Печаль тощо. Обсягконцептів, звичайно ж, не тотожний, на що побічно вказують передусім словникові дефініції перелічених концептів. Загальні ж тенденції вербалізації концептів зіставні: укр. гнітюча туга [УРФС, с. 403]; Журба їсть людину, як іржа залізо [ПазВ, с. 192]; Міль їсть одежу, а печаль –




серце [ПазВ, с. 193]; журба плугом по серцю оре [ПазВ, с. 192]; “Жура чи Журба, давнє Туга, пече людину й сушить, і може й на смерть засушити” [155, с. 135]; Була роботяща людина, та журба зв’ялила [ПазВ, с. 192]. Смуток асоціюється в досліджуваних фразеологічних системах із хмарою: укр. хмара повила кого [СУМ, т. 6, с. 649]; наганяти (нагонити, нагнати) чорну хмару на кого [СУМ, т. 5, с. 46]; дивиться, мов би хмарить ‘смотритъ сумрачно, мрачно’ [Гр, т. 4, с. 405] – рос. темнее, мрачнее тучи, туча-тучей а) ‘очень мрачный, хмурый’ [БАС, т. 15, с. 1171, 1172] – пол. jest komu czarno ‘ktoś czuje się okropnie, kogoś ogarnia rozpacz’ [SFJP, т. 1, с. 150] тощо. «У чорних хмарах вбачали нечисту силу, що заступає ясне сонце і що затримує дощі; як ніч, хмара в поетичних сказаннях народа – це емблема смутку, горя й ворожнечі» [12, т. 1, с. 57]; «Епітети таван, цри (темний, чорний), стосовно до людини, отримують значення: печален, грустен; малорос. сумный...» [12, т. 1, с. 55]. Міфологізоване сприйняття емоційних станів властиве й українському поетичному світобаченню, тобто принципових розбіжностей, власне у вербалізації цих концептів, немає: “З журбою радість обнялась... І як мені роз’яти їх?!” (О. Олесь); “Смутком брата-товариша звать... З ним я піду по білому світу блукать... “ (О. Олесь); “Давай журбі підтяти крила І ставить монумент народним дуракам!” (П. Карманський); “Ох, яка мене туга взяла! Серце гострим ножем пройняла...” (Леся Українка); “У чорную хмару зібралася туга моя, Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився, Ударив перуном у серце...” (Леся Українка). Така детальна дискретизація не може бути притаманною не значимому концепту. На наш погляд, принципово підходити до аналізу синонімічного ряду як цілісності, а не окремої його ділянки. Релевантним є загальний ступінь дискретизації, а “внутрішня форма” може бути лише окремим штрихом до мовного портрета концепту.

Розгляньмо й інші концепти “мікрополя”: Земля, Мати, Хата, Хліб, Доля. О. Кульчицький переконаний, що “для українського колективного несвідомого, ...як це виявляє наша літературнатворчість (Стефаник, Кобилянська), найбільш характеристичний є архітип “Маґна Матер” – тип “доброї”, “ласкавої”, “плодючої” Землі українського чорнозему” [110, с. 55]. Логічно передбачити, що концепти Земля64, Хліб будуть значимими у всіх культурах хліборобів (пол. nie wart, aby go święta ziemia nosiła; czarny jak święta ziemia [Kopal, с. 494]). В українській концептосфері концепт Земля не міг не набути важливого значення через відомі об’єктивні причини, що не завжди сприяли розвитку нації. Проте і в цьому випадку не варто абсолютизувати унікальність значимості концепту. Образ Землі як жінки-матері присутній в багатьох міфологіях: Земля, запліднена Небом, народжує життя [Kopal, с. 494]. Ф. Вілрайт опозицію “небесний батько і земна мати” вважає архетипним символом [223, с. 98]. Порівняння землі з лоном матері є у Старому Заповіті (Кн. Іова 1.21): “Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю!” Пригадаймо стійкий фольклорний епітет: рос. мать сыра земля. А. Вежбицька звертає увагу на існування міцного концептуального зв’язку між пол. ojczyzna (незважаючи на етимологію) і мати (łono ojczyzny), на відміну від нім. Heimat [297, с. 179].

Не заперечуючи важливості концепту Мати (що було б абсурдним), також хотілося б утриматися від категоричних висновків про національно-специфічну значимість концепту. У цьому випадку важливу роль відіграє місце концепту на гіпотетичній шкалі значимості. Цікаво порівняти висловлювання різних науковців про цей концепт в окремих культурах. Г. Гачев пишепро те, що “мати – центральна фігура, вісь болгарського космосу. У Росії ж ідея Батька набагато важливіша, навіть у негативному визначенні: “безотцовщина”. Аналогічне слово для “недолугого” у Болгарії – “нехранимайко” = хто матір не годує” [50, с. 148]. Б. Цимбалістий, говорячи про особливе місце жінки-матері в ментальності українців, аргументує свій погляд наявністю пієтизму до матері в спогадах про дитинство, роллю жінки в сім’ї, наводить прикладиперсоніфікації України як жінки-матері, зазначає, що в релігійному житті часто акцентовано увагу на культі Богоматері більше, ніж на культі Христа-Богочоловіка [237, с. 85, 86]. М. Бердяєв ті ж “особливості” відзначає в релігійності в Росії. Зіставмо: “така релігійність відмовляється від мужнього, активного духовного шляху. Це не стільки релігія Христа, скільки релігія Богородиці, релігія матері-землі, жіночого божества, що освітлює плотський побут.




Мати-земля для російського народу є Росія” [22, с. 10]. У зв’язку з прикладом Г. Гачева рос. безотцовщина згадується укр. безбатченко (3. перен., зневажл. Людина, що не має Батьківщиниабо не визнає своїх батьків, попередників [ВТССУМ, с. 40]). Рос. безотцовщина не має аналогічного переносного значення; а також існують: укр. Батьківщина, Вітчизна – рос. Отчизна; укр. батьки – рос. родители. Подібні приклади можна інтерпретувати по-різному, підтверджуючи обрану міфологему.

На значимість концепту Село в українській культурі звертає увагу Л. Бублейник: “…слово село не тільки не розвинуло негативного переносного значення, як у російській мові (“темнота”), а навпаки, часто пов’язується з поетичними асоціаціями, у виникненні яких визначальну роль відіграли народний побут, звичаї, культура, пісня і, нарешті, художня література, яка живилася з народного джерела…” [31, с. 51]. Між словами укр. Село й Батьківщина в українській культурі на певному етапі її розвитку справді часто стоїть знак рівності або існує міцний асоціативний зв’язок. Осмислення світу як села відображено в “афоризмах”: “Не із нашого села” [КВУЛМ, с. 186] (хоча подібний приклад можна тлумачити яквтілення архетипу свій - чужий); “Я за радянську владу, тільки не в нашому селі”. Таке осмислення світу як села, на думку Є. Бартміньського і С. Небжеговської, втілено в астрономічних назвах, побудованих за метафоричною моделлю NIEBO TO WIELKA WIOSKA ‘небо – це велике село’ [266, с. 214, 215]. Але хотілося б висловити й такі міркування: власне переносне значення в російській мові розвинуло слово деревня й похідні, а не слово село (Деревня – крестьянское селенье, въ которомъ нѣтъ церкви. Эта деревенщина въ лѣсу родилась, пенью молилась. Эка парень-деревня (деревенщина), иконы отъ лопаты не распознаетъ! [Даль, т. 1, с. 429, 430]). Сьогодні слово село вживають не завжди зі шлейфом поетичних асоціацій (“Глухе село, сільрада без світла і терті пляцки”). У словнику Б. Грінченка: Селюк. Житель села, деревенщина. Простий люд – селюки [Гр, т. 4, с. 113]. У ВТССУМ при слові селюк є позначка розм. [ВТССУМ, с. 1113]. Відчувається різниця між селянин і селюк (наявність у останнього оцінності). І сьогодні цей концепт (Село), на думку Г. Грабовича, одна з міфологем, що ввійшла в нашу свідомість завдяки творчості Т. Шевченка [57, с. 63, 64]. Г. Грабович переконаний, що описане в “Княжні” село «“універсальне” не тільки тому, що може представляти кожне село на Україні, не тільки тому, що виражає ідею, тобто ідеальне уявлення про українське село, воно витворює, моделює Україну як таку» [57, с. 64].

У лінгвокультурологічному аспекті зацікавлюють концепти укр. Сад, Садок / рос. Сад, Садик. Слово сад, безумовно, символічне в світовій культурі, але концепт набуває національної специфіки. Словосполучення “садок вишневий” можна вважати культурно значимим в українській концептосфері. Символічне значення в російській концептосфері має назва драми А. Чехова “Вишнёвый сад” (символ дворянського садибного побуту). Символіка цих словосполучень у досліджуваних мовах не має нічого спільного. Український “садок вишневий”асоціюється з втіленням “української мрії”: “І ставок, і млинок, і вишневенький садок…” (І. Котляревський), “Садок вишневий коло хати..” (Т. Шевченко), вишнева Україна тощо. З приводу досліджуваного концепту О. Забужко зауважує, що «“Україна” – країна дитинства і, водночас, потойбічного, позасвітнього блаженства…” Шевченком “цілком вичерпно описується хронотопом “садка вишневого коло хати”…» [72, с. 113].

І. Левонтіна, О. Шмельов вважають, що “тема просторової безмежності – один із структуротвірних елементів російської культури” і намагаються пояснити лінгвоспецифічність концепту й неперекладність слова, що виводиться з цього факту [117, с. 338]. Справді, в українській мові немає еквівалента з тим же коренем: укр. простір – це рос. пространство і простор [УРФС, с. 719]. Проте в українській мові існує великий синонімічний ряд слів, що вербалізують цей концепт: простір, просторінь, широчінь, ширина, розмах, розлоги, обшир, шир, розшир, дозвілля, просторище, привілля [призвілля], простора, безмежжя, безмежність, безбережжя, безбережність, безконечність, безкрайність, безкраїсть, безмір, безмір’я, безмірність, неоглядність, неозорість, неосяжність, безкінечність, безкрай [СУ], а також – роздолля [УРФС, с. 719]; “Простор – ...в перен. знач. (свобода) только – простір, обшир [...Нема йому простору. Дай мені обширу й волі! (Франко)] [Крим, т. 3, с. 605]. Як аргумент на користь




специфічності концепту Простор в російській культурі наведено факт існування прикметників безграничный, бесконечный, беспредельный, необъятный – “їх велика кількість у російській мовісама по собі показова” [117, с. 339]. Однак в українській мові є: безмежний; безконечний, безкрайній, безкраїй, нескінченний, безбережний, неокраїй, бездонний; безмірний, незмірний, незміряний, незміренний, невимірний; неоглядний, неозорий, неозорний, неосяжний тощо [СУ]. На думку вже неодноразово раніше цитованих дослідників, слова рос. даль (дали) і ширь “...містять ідею милування або насолоди великими відстанями, а слова приволье и раздолье передбачають, що людина відчуває себе вільно і добре...” [117, с. 340]. Пор. укр. [і (аж, наче)] світ поширшав (...попросторішав) кому ‘хто-небудь відчув радість, полегкість через приємні події, обставини’ [ФСУМ, с. 783]; “Марія плаче, коли на широкому світі тісно стає, а душа вимагає простору” (У. Самчук). Наведімо синонімічний ряд українських відповідників до цих слів: рос. даль – укр. далечінь, далечина, далеч, далина, даль, віддалина, далекість; рос. ширь – укр. шир, широчінь, ширина; рос. приволье – укр. привілля [призвілля], роздолля [СУ].

Спробуймо знайти аналогію в українській картині світу до твердження про любов росіян до невеликих замкнених просторів (рос. уют) [117, с. 341]. В українській мові: вигода (те, що полегшує життя, побут; сприятливі умови), догода, придоба, затишок (сприятливі побутові умови) тощо, і прикметники – зручний (добре пристосований для користування), вигідний, догідний, придобний; похватний (перев. про предмети, які можна узяти в руки); бути за привіллям ‘быть въ уютном, удобномъ мѣстѣ’ [Гр, т. 3, с. 409]. “Формула Пушкіна спокій і воля передбачає, що людина тікає від людей на простір, але там створює свій закритий маленький світ. Подалі від чужих і тісніше зі своїми” [117, с. 338]. На наш погляд, що вказана “формула” подає українське національне прагнення: “Але більшість козаків... мріяла про власний хутір та родинне кубло десь у зеленій безмежності Дикого Поля” (З. Тулуб); “...Але дівчина воліла хутір від села. І просторо співові. Голосом покотиш – і розійдеться по всіх полях” (У. Самчук). Ця ідея присутня в багатьох творах української літератури. У зв’язку з цим можна було б говорити про український концепт Затишок.

Ще одна з властивостей російської душі (серед інших – “перекати поле”, странничество”) – стан неприкаяності “концептуалізується як марні пошуки такого місця, де б людині було спокійно і добре... Показово, що воно перекладається на англійську мову виразами, що не містять ідеї місця...” [117, с. 342]. Зауважимо, що зіставлення здійснено із “західними” мовними картинами світу. В українській культурі рос. странниками (укр. мандрівниками) були чумаки і кобзарі. Слово рос. неприкаянный має в українській мові еквівалент (на відміну від російських пошлость, пошлый, які важко перекласти, і через це в українському неформальному усному мовленні з часткою іронії “українізуються” – Який ти пішлий!): як неприкаяний перев. зі словами ходити, вештатись ‘не знаходячи собі місця, не знаючи, чим зайнятися’, ‘в стані душевного розладу’ [СУ]. Аналогічну “національну специфіку” вбачаємо у словах укр. гуляти, гуляння (існує синонімічний ряд гулянка (проведення часу з розвагами, танцями), забава, грище,гульбище, гульба, гульня, погуляння, погулянка (навіть район Львова – Погулянка), гулі, гульки, ігрище тощо. Дієслово укр. гуляти також має декілька значень (‘ходити заради відпочинку, задоволення’; ‘брати участь у бенкеті, гуляти на бенкетах’; ‘брати участь у якій-небудь грі’ (Чоловіки гуляли в карти (Г. Епік); У м’яча гулялися дівчатка (П. Тичина)). Представлення України в художній літературі також пов’язане з описом просторів: “І земля її стрічала Хлібом, свистом солов’їним, Хмар веселим безбережжям, Морем росяних лугів” (А. Малишко); “Тепер перед очима одноманітний, випалений сонцем, рудий степ, жалюгідний у своїй убогості, величний своєю неоглядністю” (Ю. Збанацький); “Степи, степи, безконечні українські прерії, як любить вона згадувати їх!” (О. Гончар); “Ой ти, поле неозоре! – Ані краю, ні кінця” (М. Успеник); “Степ! Неозорий, несходимий степ! Розігнався ти голубими просторами з півночі на південь, докотився пшеничним прибоєм до синього моря” (О. Донченко); “Ігор спить – і водночас не спить, він думками змірює від Дону до Дінця несходжені степи” (Н. Забіла); “От вона сіла на могилі, плаче і так до степу промовляє: – Степу мій широкий, степу мій просторий! ” (О. Стороженко); “Вільний степ передо мною, Повний чистої краси, Зеленіє пеленою, – Глянуть – міри не даси” (Є. Гребінка); “Краще йди в темний гай, у зелений розмай,




Або в поле, де вітер гуляє, На дозвіллі із лихом собі розмовляй, – Може, там його вітром розмає” (Леся Українка); “Привілля озерних незайманих вод, І хащі лісів у осіннім полоні...” (І. Нехода) [СУ]. Звертає увагу на себе вживання слова укр. степ (субконцепту Простір) та слова воля: Степ , поля!.. роскіш моя! У полі дві волі [Номис, с. 450]; Степ и воля – козацькая доля; Коли козак в полі, та він на волі [Номис, с. 74].

Результати аналізу концепту Обман свідчать про високий ступінь зіставності в досліджуваних мовах. Аналізуючи національно-культурну специфіку концепту Обман у фразеологічному аспекті, В. Шаховський та Н. Панченко виокремлюють такі типи фразеологизації концепту: 1) ідіоми поведінкового типу, що вказують на агентивну дію / взаємодію і / або інтерпретують виконувану дію – пудрить мозги, pull smb’s leg “одурачить, надуть”, soft soap “лесть, комплименты; 2) ідіоми, що характеризують якісні властивості особи –all sugar and honey (букв. “весь цукор і мед”) про улесливу, нещиру людину; 3) ідіоми, що відображають акціональні виявлення якісних властивостей особи – не моргнув глазом (соврать), (to lie) out of the whole cloth “брехати нагло, від початку до кінця” [252, с. 285]. Викликають подив запропоновані приклади, що свідчать про зарахування до концепту Обман концепту Лестощі, який має “самоцінне” чи “самостійне” значення, а також інтерпретування фразеологізму рос. держать язык за зубами як такого, що вербалізує концепт Обман [див.: 252, с. 287].

На вербальному рівні репрезентації концепту Обман такі: обман – результат,атрибут – брехливий; дія (ті, які семантизують словами обманювати,обманювання); ступінь виявлення дії чи, іншими словами, оцінка дії за їїінтенсивністю; поведінковий тип.

Концепт Обман в українській фразеологічній системі представленофразеологічними одиницями з компонентами-соматизмами. Цей концептвербалізовано за низкою метафоричних принципів: актуальною виявляється ідеяпозбавлення зору, бо існує базова метафора ЗНАТИ – ЦЕ БАЧИТИ, томувикористовується символ очі: укр. замилювати, замилити очі кому [СУІ, с. 123],лудити очі кому, чиї [СУМ, т. 4, с. 552]; заснічувати очі [Гр, т. 2, с. 98]; пертитумана в очі [СУМ, т. 10, с. 316] – рос. пустить (или: подпустить) тумана;туманом отуманил [ДальП, с. 137]; отводить / отвести глаза кому [ФСРЯ,с. 300]; біл. вочы замазваць / замазаць (замыльваць / замыліць) каму [Янк], вочысляпіць (туманіць), жвір у вочы сыпаць [МРБСП] – пол. sypać, rzucać piaskiem woczy ‘wprowadzać w błąd, okłamywać, blagować’ [SFWP, с. 504]; чи мозок: укр.потьмарити розум (мозок) кому ‘позбавити чіткості сприйняття, розуміння;запаморочити’ [ФСУМ, с. 684] – рос. мозги пудрить65 (“Думается, что впреддверии выборов вопрос о том, как нам будут “пудрить мозги”, актуален”(<http://bdg.press.net.by/author/nezvanov.htm>); “Пентагон будет “пудрить мозги””(<http://www.OXPAHA.ru/view.asp?5497>)).

Метафора ОБЕРТАННЯ лежить в основі численних фразеологізмів (крутитьсяголова втрачається здатність мислити), а також таких, що безпосередньовербалізують концепт Обман: крутити / закрутити голову кому 2) ‘поводити себенечесно відносно кого-небудь; дурити, обдурювати’ [ФСУМ, с. 403]. Зазначенаметафора має інший вияв, у якому поєднано уявлення про безвольну людину, якучерез її м’якість можна повністю підкорити [ФРР, 480]: укр. обвести (обкрутити,обернути, обмотати) / обводити (обкручувати, обертати, обмотувати) круг(кругом, навколо, довкола) пальця (пучки) кого 1) ‘cпритно обдурити, перехитритикого-небудь’; 2) ‘викликати до себе прихильність, приязнь закохати в себе (перев.




про жінок)’ [ФСУМ, с. 563] – рос. обвертеть (обводить) / обернуть(оборачивать) вокруг пальца кого ‘ловко, хитро обмануть’ [ФСРЯТих, с. 189]; пор.рос. обвертеть кругом пальца что ‘сделать быстро’ [ФСРЯТих, с. 189] – пол.okręcić sobie kogoś wokół, dookoła palca ‘podporządkować sobie kogoś całkowicie’[SFWP, с. 512]. Словникові дефініції свідчать про певну асиметрію значень.

На основі назв ритуальних дій, традицій тощо повстали фразеологізми, десоматичний компонент не має символічного навантаження: укр. замовляти(заговорювати) / замовити (заговорити) зуби кому 2) ‘вводити в оману, дуритикогось’ [ФСУМ, с. 313] – рос. заговаривать / заговорить зубы кому‘посторонними разговорами намеренно отвлекать внимание собеседника от чего-либо’; ‘вводить в заблуждение, обманывать’ [ФСРЯ, с. 161]; укр. лишитися(залишитися) з носом ‘зазнати невдачі, неприємності’ [ФСУМ, с. 434] –оставлять [оставаться] / оставить [остаться] с носом [ФСРЯ, с. 287]; укр.водити / поводити за ніс (за носа) кого ‘обдурювати кого-небудь, не виконуючиобіцяного або приховуючи щось’ [ФСУМ, с. 142]; водити за кирпу [СУ] – рос.водить за нос [БАС, т. 5, с. 1741]. У польській мові фразеологізм має відміннезначення: пол. wodzić kogoś za nos ‘narzucać komuś swoją wolę, podporządkowywaćsobie kogoś; kierować, rządzić kimś’ [SFWP, с. 452].

“Словесний” обман фразеологізовано як: укр. робити з губи халяву ‘невиконувати обіцянки, обдурювати, перебільшувати’ [СУМ, т. 2, с. 186]. РосійськуФО з аналогічним компонентом побудовано на іншій образності (виникаютьасоціації з казковою примовкою По усам текло, да в рот не попало): мазать /помазать по губам ‘обещать что-либо, не выполняя обещанного; дразнитьпустыми обещаниями, внушать напрасную надежду’ [ФСРЯ, с. 235]. Пор. укр.мазати медом [по губах] кого 1) ‘говорити комусь що-небудь приємне (перев. зкорисливою метою)’ [ФСУМ, с. 459]. Використовується також архетипна опозиціяпрямий – кривий: укр. кривити / покривити (скривити) душею ‘бути нещирим,лицемірити’ [ФСУМ, с. 396] – рос. кривить / покривить душой [ФСРЯ, с. 212].

Цей концепт вербалізовано й через процесуальні фрейми, пов’язані ізпрофесійною діяльністю, картярськими іграми: укр. гнути (загнути) хараманакому; крутити (закрутити) харамана кому [СУМ, т. 11, с. 26]; витесатинетесаного тесана [Гр, т. 1, с. 193]; у решеті повозити кого [СУМ, т. 8, с. 524] –рос. вола крутить; вертеть (крутить) вола [ФСРЯ, с. 60]; метать петли [БАС,т. 9, с. 1109]; убить бобра 1) ‘обмануться в расчетах, предпочтя плохое хорошемуили худшее лучшему’ [ФСРЯ, с. 487]; втирать, втереть очки [БАС, т. 2, с. 905]66;оставлять [оставаться] / оставить [остаться] в дураках кого [ФСРЯ, с. 147];укр. ловити / зловити (піймати) на гачок кого 1) ‘намагатися ошукати,перехитрити, ввести в оману когось’ [ФСУМ, с. 444] – рос. поймать [поддеть,подцепить] на удочку кого [ФСРЯ, с. 333]. А також: рос. заправлять, строитьарапа [Уш, т. 1, с. 53]; брать, взять на арапа [ССРЛЯ, т. 1, с. 215] – укр. брати наарапа і на арапа [ФСУМ, с. 15].

Концептуальний простір Обманювати представлений одиницями, якіасиметричні за образністю або за компонентним складом (асиметричнікомпоненти здебільшого виявляються факультативними знаками) у зіставлюваних




мовах: укр. брехати (верзти) на всю (свою) обихідку [СУМ, т. 7, с. 501]; рос.обуть кого-нибудь в чертовы лапти [БАС, т. 17, с. 960]; поднимать, поддевать нафуфу [РУССВ, с. 840]; проводить / провести на бобах [БАС, т. 11, с. 971];показать Москву в решето [ДальП, с. 136]; брать / взять на пушку кого [ФСРЯ,с. 46].

Процесуальні фрейми вербалізують цей концепт у польській мові: nabić,nabijać kogoś w butelkę ‘oszukać, okpić kogoś’ [SFWP, с. 54]; robić, zrobić z kogośbalona ‘nabierać kogoś, ośmieszać kogoś, drwić z kogoś’ [SFWP, с. 27]; robić, zrobićkogoś w konia ‘oszukiwać kogoś, wykorzystując jego naiwność lub niewiedzę’ [SFWP,с. 294]; robić komuś wodę z mózgu ‘manipulować zbiorową świadomością, fałszywieprzedstawiać obraz rzeczywistości, ogłupiać’ [SFWP, с. 697]; zażyć kogoś z mańki‘podejść kogoś podstępnie; zwieść, oszukać’ [SFWP, с. 376]; wciskać ciemnotę‘wmawiać coś komuś, przekazywać nieprawdziwe, nieprawdopodobne lubbezsensowne informacje’ [SFWP, с. 76]; wystrychnąć kogoś na dudka ‘oszukać kogoś,ośmieszyć’ [SFWP, с. 128]; wpuścić kogoś w kanał ‘oszukać, zwieść kogoś,wprowadzić w błąd’ [SFWP, с. 263].

Аналізований концепт містить фрейми бути ошуканим, дозволяти себеобманути (укр. упустити рака з рота [ФСУМ, с. 915]; ловитися (попадати,попадатися) / впійматися (пійматися, зловитися, попасти, попастися) на гачок(на вудочку) чий (чию), який (яку) [ФСУМ, с. 447] – рос. попадаться / попасться[пойматься] на удочку кому, к кому [ФСРЯ, с. 343]; укр. даватися, датися якгоробець на полову ‘дозволяти себе ошукати, піддаватися обману’ [ФСУМ,с. 218] – пол. połknąć haczyk ‘dać się zwieść, oszukać, uwierzyć pozorom; podchwycićpodsuniętą myśl, dać się skaptować’ [SFWP, с. 227].

Ступінь виявлення дії позначено одиницями: укр. бреше, як [рябий, рудий]собака (пес) [УРФС, с. 258] – рос. врет [брешет] как сивый мерин [ФСРЯ, с. 242];врать ...как лошадь, как змей, как охотники, как Хлестаков, как барон Мюнхаузен[Горб, с. 47]; так врет, что уши вянут; что в глазах зеленит [ДальП, с. 175] – біл.так маніць, што не пралезеш [МРБСП]. Зоосемічні символи обманувідрізняються. А також продуктивною є метафора (ЛЕГКО) ВИКОНУВАТИ ЯКУСЬДІЮ: укр. бреше, як шовком шиє (гаптує) – рос. врет, что помелом метет; врет,что по писаному; врет без запинки [УРФС, с. 258]; врет, как редьку стружит(садит) [ДальП, с. 174]; врет, как водой бредет; врет, как в уброд бредет[ДальП, с. 175] – біл. брэша як лён чэша (як клін чэша) [МРБСП] – пор. пол. pleśćjak Piekarski na mękach ‘bredzić, łgać’ [SFWP, с. 559]. Специфічну образністьмають: укр. заливати гусара ‘вправно й дотепно розповідати, перемішуючиреальне з вигаданим’ [СУМ, т. 3, с. 184]; возити / повозити попа в решеті‘говорити неправду, брехати під час сповіді’ [ФСУМ, с. 143].

Змінюються символи концепту. Обман в українській, як і в російській,фразеологічній системі пов’язується з соматизмами очі, голова, мозок, зуби, ніс,губа, палець, душа. Низка іменних компонентів не має символічного значення,символічним значенням наділено дієслівний компонент, тобто йдеться проритуальну дію, як у випадку укр. замовляти зуби.

Не фіксує ФСУМ фразеологізмів із компонентом вуха, що мають значення




“обманювати”. Однак сьогодні найуживаніший символ обману – локшина (з рос.вешать лапшу на уши): “Вельми навіть приємні люди, бо приїхали до КраїниДурнів не з порожніми руками, а зі своєрідною “гуманітаркою” у виглядінеобмеженого ресурсу локшини, званої по-їхньому спаґеті. І навісили вони своїмакаронні вироби на вуха нашим рідним Буратінам, і пошили їх в останніДуремари” (П. Любчик). “Імен вітчизняних Буратінів, пошитих за допомогоюспаґеті в Дуремари, наразі не називаємо…” (П. Любчик). “Але, люди добрі,народні депутати, громадськість, скільки ми будемо слухати оцю “лапшу” продіаманти” (С. Головатий). Нові синоніми “обманути”: «Як “кинули” видавництво“Дніпро”» (І. Ворс); “Ще однією, досить банальною проблемою можуть статиартисти-аферисти, які, постукавши, наприклад, у двері немічної бабусі тавдавши з себе працівників банку, “розведуть” стареньку, всукавши “євро-ляльку”в обмін на марки…” (О. Павлов); у КСЖЛУМ – вішати лапшу на вуха, втиратиокуляри, понти колотити, свистіти, фуфлити, фуфло гнати (штовхати)[КСЖЛУМ, с. 318].

Щодо пари українська - російська мовні картини світу, то спостерігається, якбуло показано, незначна асиметрія, яка стосується переважно прототипнихуявлень. В. Шаховський та Н. Панченко зазначають, що “ідея приховування,замовчування інформації в англійській мові в основі своїй має уявлення‘покривання’, ‘приховування’, яке поєднує у собі деякий покров і темноту...” [252,с. 288]. У цій ідеї автори вбачають асиметрію в парі російська – англійськафразеологічні системи. Однак у російській мові існують фразеологізми іззіставною образністю: рос. наводить, навести тень (на ясный день) [БАС, т. 15,с. 282]; накидывать (набрасывать) флер на что-либо, прикрываться флером чего[БАС, т. 16, с. 1439]; накидывать, набрасывать вуаль на что-либо [БАС, т. 2,с. 920], а також на рівні лексики – рос. темнить. В українській фразеологічнійсистемі в аналогічних термінах вербалізовано дотичні концепти: наводити /навести полуду (більмо) на очі кому ‘заважати правильному розумінню,сприйманню чого-небудь’; наводити / навести туман на кого ‘позбавлятиможливості правильно сприймати дійсність, навколишній світ’. Земляче! Бог зтобою! На тебе десь туман у Литві навели (Є. Гребінка) [СУ].

Концепт Глупота належить до низки найбільш фразеологічно “опрацьованих”у багатьох мовах [135] та, зокрема, й в українських народних говорах [див. 81,с. 10 - 29]. Компоненти ФО, яким приписано атрибут дурний, це, по-перше,тварини: укр. віслюк, осел – рос. осел, ишак – біл. асёл (асёл маляваны ‘няздара,дурань’ [Янк]) – англ. ass; укр. кінь, кобила – рос. сивый мерин – пол. koń; укр.баран, вівця, бекало – рос. баран – біл. баран, авечка – пол. baran; укр. бик – бол.бик – англ. bull; укр. віл; укр. кіт; укр. цап, козел, коза – рос. козел – англ. goat;укр. свиня (сто свиней) – біл. як свіння; укр. ворона; гусак – рос. гусь – бол.гъска – пол. gęś – англ. goose; рос. тетерев, тетеря – біл. цецярук. Символамицього атрибута виступають дерево та дерев’яні предмети: укр. цурпалок [СУМ,т. 11, с. 252]; чіп [ФСУМ, с. 949]; пень (сосновий пень), довбня, колода, кіл[УРФС, 272]; бовт [ССНП, с. 16]; веретено [ССНП, с. 21] – рос. бревно [БАС,т. 1, с. 619]; пробка, дерево [БАС, т. 3, с. 150]; пень [ФРСЯ, с. 312]; дубина; дуб[Уш, т. 1, с. 807]; чурбан, чурка, пешка [Горб, с. 53, 54] – біл. абух (абух абухом)




[Янк], доўбня, пень [МРБСП] – бол. дърво [БРФС, с. 188], пън [БРФС, с. 480] –пол. pień [SFWP, с. 561] - англ. a blockhead, a brush. А також – взуття: укр.лапоть [ССНП, с. 81]; укр. дурний як (дірявий, миколаївський) чобіт; дурний яксибірський валянок [ССНП, с. 162] – рос. лапоть [БАС, т. 6, с. 631]; сапог [БАС,т. 13, с. 175] – біл. дурны як бот ‘някемлівы, тупы’ [СБНФ, с. 79], дурны якстаптаны бот, як бот з левай нагі, халява [МРБСП] – пол. but [SFWP, с. 201].Можливо, фразеологізми з компонентами-назвами взуття пов’язані з опозицієюверх – низ та її антропоморфним інваріантом голова – ноги. На наш погляд,досліджуваний атрибут у наївних мовних картинах світу можна приписати будь-яким предметам, що мають один з “необхідних” атрибутів (твердий, темний,некорисний...): укр. ступа [ССНП, с. 148]; сак [СУМ, т. 9, с. 16]; путо [УРФС,с. 272]; лантух (мішок) [ФСУМ, с. 415]; дурний як десять бочок дьогтю;розумний як сто бочок арестантів [ССНП, с. 18]; тупий як вугол сараю [ССНП,с. 33] – рос. мешок [ФСРЯ, с. 248]; как кочка в поле 2) ‘глупый,несообразительный’ [РГС, с. 97] – пол. ciemny jak tabaka w rogu ‘o kimś, kto nic niewie, nie rozumie, nie ma o niczym pojęcia’ [SFWP, с. 76]; głupi jak stołowe nogi [SFJP,т. 1, с. 241]. У сленгу: укр. галімий як тисяча бубнів ‘страшенно дурний інесолідний’ [УМСС, с. 10]. В українській картині світу нерозумність приписано й“опоетизованому” салу: укр. дурний як сало без хліба [УРФС, с. 272]; дурне сало[без хліба] б) ‘недоумкувата, не здатна ні до чого людина; телепень’ [СУМ, т. 9,с. 19] – біл. як сала без хлеба [МРБСП].

Архетипні уявлення, що лягли в основу вербалізацій: у голові міститьсярозум, тобто голова повинна бути із властивого матеріалу, не пуста, але й немістити зайвого, повинна працювати тощо:

ГОЛОВА З НЕВЛАСТИВОГО МАТЕРІАЛУ: укр. дурна (капустяна) голова [УРФС,с. 289]; дурна (слабка, капустяна, рідко садова) голова, мідний лоб; голова звухами [СФС, с. 42]; голова як коряк недодовбаний [ССНП, с. 37]; голова як довбняу кого [ССНП, с. 38] – рос. еловая голова [УРФС, с. 289]; дубовая голова [башка];мякинная голова [башка] [ФСРЯ, с. 112]; медный лоб [ФСРЯ, с. 230]; чугуннаяголова, мозги [БАС, т. 17, с. 1157] – бол. дъбова глава [БРФС, с. 185];

ЩОСЬ НЕВЛАСТИВЕ У ГОЛОВІ: укр. зайці в голові у кого; жуки в голові у кого[СФС, с. 75]; голова половою (соломою, клоччям) набита у кого [ФСУМ, с. 182]; вголові як у млині у кого [ССНП, с. 37] – рос. голова соломой набита [ФСРЯ,с. 112]; солома в голове у кого [ФСРЯ, с. 445] – біл. кішкі ў галаве, прусакі ў галаве,сечка ў галаве, амецямі (сечкай) галава напхана [МРБСП] – пол. mieć nie po koleiw głowie ‘być głupim, niedowarzonym, miewać idiotyczne pomysły; być stukniętym,nieobliczalnym’ [SFWP, с. 179]; mieć źle w głowie ‘być głupim, niedowarzonym,miewać dziwne, idiotyczne pomysty’ [SFWP, с. 181]; mieć kuku na muniu, kota, niewszystkich w domu, świra ‘być głupim, niedowarzonym, niespełna rozumu’ [SFWP,с. 384]. (Антонімічне значення також вербалізовано в межах цієї метафори: укр.держати розум в голові ‘бути розсудливим, розважливим; обмірковувати,контролювати свої дії, вчинки’ [СУ]);

ЧОГОСЬ БРАКУЄ У ГОЛОВІ: укр. не всі дома (вдома) у кого [СФС, с. 75] – рос.винтиков [клепок] не хватает [не достает] (в голове) у кого [ФСРЯ, с. 504]; укр.




без царя (без царка) в голові [СУ] – рос. без царя в голове [ФСРЯ, с. 513]67; укр.несповна розуму [СУ] – рос. полуумный – біл. алею ў галаве мала, клёку ў галаве немае, мазгі малыя [МРБСП] – пол. niespełna rozumu ‘ktoś szalony, głupi, zachowującysię całkowicie nierozsądnie, nieobliczalnie’ [SFWP, с. 432]; укр. в голові як у пустійстодолі у кого ‘про нерозумну людину’ [ССНП, с. 37] – пор. пол. U niego w głowieiak w Trybunale [Wójc, т. 1, с. 24].

НЕРОЗУМНА ГОЛОВА – ЦЕ ПОРОЖНЄ ВМІСТИЩЕ (ПОСУД): голова як макотра;голова як пустий макотерт у кого; голова як порожній горнець у кого; голова якфаска у кого [ССНП, с. 38]; дурний як коробка [ССНП, с. 75] – пол. tabakiera beztabaki ‘głowa bez rozumu’ [Wójc, т. 1, с. 116].

ЩОСЬ ЗІПСУВАЛОСЬ (метафора ГОЛОВИ ЯК БОЧКИ чи МЕХАНІЗМУ загалом):укр. клепки розсохлись [в голові] у кого; немає (не вистачає, не хватає, недостає,не хапає, не стає) [однієї (третьої, семої, десятої, тринадцятої)] клепки [вголові (у тім’ї)] у кого, кому; без сьомої (десятої, дванадцятої) клепки [в голові;тринадцята клепка вискочила [з голови] у кого [СФС, с. 75] – рос. винтиков[клепок] не хватает [не достает] (в голове) у кого [ФСРЯ, с. 504]; мозгинабекрень у кого [ФСРЯ, с. 251] – біл. трэцяй бэлькі не стае, пятай клёпкі бракуе,без пятай дошчачкі, не тое што клёпкі, але і абруча няма [МРБСП] – пол. brakkomuś piątej klepki ‘ktoś jest głupi, niespełna rozumu’ [SFWP, с. 48]; upaść na głowę‘zachować się całkowicie nieracjonalnie, zgłupieć, zwariować’ [SFWP, с. 192]; укр.цвілі голови – рос. глупые головы [Крим, т. 1, с. 174];

УДАР ПО ГОЛОВІ СПРИЧИНЯЄ ВТРАТУ РОЗУМОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ (“Деякі дії злюдиною конче ведуть до нещастя чи зла... Побити когось порожнім мішком, –ударений станеться сам мішком, запаморочиться й стане нерозумним” [155,с. 219]): укр. дурний, мов прибитий мішком [Гурин, с. 185]; битий у тім’я 2)‘позбавлений кмітливості; розумово обмежений’ [ФСУМ, с. 26] – рос. как из-заугла мешком прибитый / прибит [ударенный / ударен, трахнутый] [ФСРЯ,с. 353];

НЕРОЗУМНА ГОЛОВА – ЦЕ ГОЛОВА ТВАРИНИ, якій приписується атрибутдурний: укр. кобиляча голова дурніша за курячу [ПазПГ, с. 166] – рос. бараньяголова [ССРЛЯ, т. 1, с. 336] – біл. авечая галава [МРБСП] – пол. ośła, barania głowa[SJP];

Дотичною є вербалізація значення ‘не розуміти’ через СУБ’ЄКТ ДИВИТЬСЯ ЯКХТО КУДИ: укр. як баран (козел) на нові ворота зі сл. дивитися, витріщитися,втелющитися [ФСУМ, с. 17] – рос. смотрит, как баран на воду [БАС, т. 1, с. 271]– біл. глядзець як баран у біблію, глядзець як гусь на бліскавіцу, пазіраць як дурныбаран на ваду, вырачыць вочы як вол (як бык) на новае шула, вочы вылупіць якдурны баран [МРБСП] – бол. като бик на празни ясли (стоя, дремя) [БРФР, с. 51].

Можливо, фразеологізм укр. дурний піп хрестив кого ‘хто-небудь нерозумний,нерозторопний’ [СУ] побудовано на основі принципів магії про передаваннявластивостей.

Фрейм здуріти передається за допомогою аналогічних у зіставлюваних мовахмоделей (З’ЇСТИ ЩОСЬ, проте з використанням етномаркованих компонентів: укр.




наїстися маку [СУМ, т. 4, с. 601]; чемериці об’їстися [СУМ, т. 11, с. 292] (Але:рос. как белены объелся, объелась ‘пришел (пришла) в состояние негодования,буйства’ [ССРЛЯ, т. 1, с. 458]; біл. блёкату аб’еўся (наеўся) [РБЛРФС, с. 14]).Важливою в оцінці людини є також функціональна характеристика ні до чого нездатний, яка містить імліцитну інформацію дурний: укр. ні (ані) до сака, ні (ані)до бовта [ФСУМ, с. 778]; (здатний) як віл до карити [ССНП, с. 25] – пол. zgrabnyiak Wól do karety [Wójc, т. 1, с. 42]). Фрейми нерозумна поведінка, блазнювання уфразеологічних системах вербалізовано як: укр. валяти (клеїти) дурня 1) ‘робитидурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід’ [СУ] – рос. разыгрывать(разыграть) шута горохового [ФСРЯ, с. 383]; валять [ломать, корчить] дурака[ваньку] [ФСРЯ, с. 55] – пол. rżnąć głupa ‘udawać, że się nie wie, o co chodzi, co siędzieje’ [SFWP, с. 201]; udawać Greka ‘udawać głupiego, naiwnego, nie znającego sięna rzeczy; udawać, że się o czymś nie wie, czegoś nie rozumie’ [SFWP, с. 212]. Убілоруській мовній картині світу фрейм робити щось нерозумне вербалізовано як:араць дарогі ‘рабіць неразумнае, несусветнае глупства’ [Янк]68.

Нерозумність (Глупоту) в мовних картинах світу інтерпретовано якінтелектуальну незрілість, і тому її символізує зелений колір як прототипна ознаканезрілості рослин: укр. зелений ‘дурний’ [Крим, т. 1, с. 61]; Зеленость – буйность,а молодость – дурность. Зелено – буйно, молодо – дурно [Номис, с. 388] – рос.молодо, зелено; зелено говорить, глупо, безразсудно; Молода, зелена, подъОчаковымъ не была; онъ дуракъ прирожденный, самородковый, круглый, зеленый[Даль, т. 1, с. 677] – біл. зялёна ў галаве ‘недасведчаны, наівўны (па маладосці)’[СБНФ, с. 116] – бол. зелена глава, млад и зелен [БРФС, с. 224]; зелена ливада енякой [БРФС, с. 309] – пол. zielona głowa; zielony lata ‘młodość’; nie mieć o czymśzielonego pojęcia [SJP] – англ. green hand ‘початківець; недосвідчена людина’;green wound ‘свіжа, незагоєна рана’ [Ling]. У фразеологічних системах (окрімобразу зеленого світла) зелений вербалізує й негативно оцінювані сутності, навідміну від загальної культурної символіки. Таку двоїстість у символіці зеленогокольору пояснюють тим, що маються на увазі різні відтінки зеленого кольору.“Багато традицій відрізняють темно-зелений (у буддизмі колір життя) і блідо-зелений – відтінок смерті... В англійській ідіоматиці зелений означає незрілість, атакож це колір заздрості та ревнощів [Трес, с. 109].

Виникає запитання: чим мотивовані порівняння, асоціації між концептами,яка етимологія приписуваних атрибутів? Можна лише припустити, що, зокрема,приписування атрибута дурний компонентам довбня, кіл, колода, пень тощовідбулося за аналогією з твердий поганий, або ж тупий негодящий, поганий, борозум уречевлено в термінах концепту Зброя. Г. Крейдлін, аналізуючиметафоричні значення лексико-семантичної групи, названу “деревинки” (столб,бревно, чурбан, чурка, дерево, дубина, дуб, пень), дійшов висновку: “фізичнунерухомість (статуарність) із тупістю й нечуйністю об’єднує компонент‘відсутність активності’, тобто і фізичну нерухомість, і тупість (“розумовунерухомість”), і нечуйність (“психічну нерухомість”) – усі ці якості об’єднуєознака, яка має своєю ділянкою дії різні шкали або різновиди просторів” [103,с. 135]. Проте, як було показано, існують інші способи вербалізації цього




концепту. Результати аналізу німецького концепту Глупота свідчать, що “цюзагальну цільову структуру (common target structure) можна охарактеризуватисхематично як негативно оцінену норму відхилень у ділянці інтелекту, думок”[270]. Указаний концепт конструюється як соціальна або фізична недостатність /відхилення. Ділянку “соціальна недостатність” концептуалізовано як “низькийстатус” – “низько оцінювана професія” чи “низько оцінюване походження”.Ділянка “фізична недостатність” пов’язана з головою. Голова розглядається якумістище (контейнер) для структурування поняття тупість. Дослідники вважають,що голова – це центральне поняття для осмислення зазначеного концепту. Такіміркування дозволяють їм твердити про метонімічні й метафоричні процеситворення аналізованого концепту. Наведені результати німецьких дослідниківдемонструють універсальність концептуалізації цього концепту, а такожвідмінності його осмислення в слов’янських мовах (йдеться про відсутність чинерозвиненість концептуалізацій, пов’язаних із ділянкою “соціальний статус” удосліджуваних мовах) [270].

Уявлення про культурно значимі концепти й символи за своєю суттюміфологемні, що зумовлено етноцентричністю менталітетів. Міфологізаціякультурно значимих концептів власне в оцінці їхньої національної специфіки неоминула і лінгвістичних студій, як було продемонстровано вище. Об’єктивноіснують ніби декілька списків таких культурно значимих концептів: українськийпогляд на російську концептосферу, російський погляд на українськуконцептосферу і погляди на свої власні концептосфери із середини. Анекдоти якпрецедентні тексти хоча б частково, але відображають уявлення того або іншогонароду про інші народи і їх культуру. Особливо симптоматичним є те, щоанекдоти не в останню чергу яскраво ілюструють власні стереотипи соціуму-автора. О. Шмельова, О. Шмельов пишуть, що «“найзліші” російські анекдоти –це анекдоти про українців, хоча українці найближчі до росіян за культурою,історією та мовою. ...Здається, що українці знущаються, навмисне говорятьякоюсь “зіпсованою” російською мовою... Українці і дурні, і жадібні, і неохайні, іїдять лишень одне сало, причому любов до сала може заступати всі інші потяги»[256, с. 61]. В українській анекдототворчості в поданні найближчих сусідів наявнааналогічна тенденція, що перекочувала до реклами (Куме, ти знаєш, як уНовгороді кажуть на наше пиво? – Як? – Пі-і-во!). Окремого зауваження потребуєстереотипне ставлення росіян до української мови як до “зіпсованої” російської(на жаль, це ставлення перейняла значна частина так званого “російськомовногонаселення”). На стереотипну думку про “зіпсовану” мову натрапляємо, наприклад,у російської письменниці Н. О. Лохвицької (1872 – 1952), яка писала підпсевдонімом Теффі, у “Спогадах”:

«Станции были пустые, грязные, с наскоро приколоченными украинскими надписями,казавшимися своей неожиданной орфографией и словами произведением какого-то развеселогоанекдотиста...

Этот новый для нас язык так же мало был пригоден для официального применения, как,например, русский народный. Разве не удивило бы вас, если бы где-нибудь в русском казенномучреждении вы увидели плакат: “Не при без доклада”? Или в вагоне: “Не высовывай морду”,“Не напирай башкой на стекло”, “Здесь тары-бары разводить воспрещается”.




Но и веселые надписи надоели».Про те, що такий погляд справді є стереотипним, свідчить соціолінгвістичне

дослідження російського вченого В. Кашкіна (під час опитування респондентампропонували дати оцінку низці мов). Українська мова з погляду сучасногоросіянина – “смешной, глупый, близкий, некрасивый, хороший и смешной язык”, астосовно “опису ‘придатності’ і сфер використання” українська мова: “для того,чтобы смешить людей; для того, чтобы слушать с интересом” [90].

Важливою вважаємо здатність символізації: концепту може приписуватисядекілька символів на вербальному рівні або слово як одиниця вербального рівняможе ставати символом концепту. Загальновідомо, що символізації піддаютьсязначимі концепти і вони ж експлуатуються рекламою, яка, з одного боку,спирається на них, а з іншого – “виявляє” культурно значимі концепти, частоміфологемні. У зв’язку з цим не можна не пригадати рекламу горілки наукраїнському телебаченні, у якій “національний” відеоряд супроводжуєрекламний слоган А мені, як солов’ю – пісня, що асоціативно пов’язаний зукраїнським концептом Пісня. Г. Почепцов, згадуючи символ яблуко, зауважує,що на нього «претендує сьогодні і місто Нью-Йорк, і комп’ютери “Apple”. Атакож російський і український варіант партії “Яблуко”» [183, с. 97]. У російських“наївних” уявленнях про українську національну свідомість присутній символнадкушене яблуко як відсилання до відомого анекдоту. Реклама шоколадуROSHEN у російському варіанті містить слоган Россия – щедрая душа, вукраїнському – показ “українських просторів”, супроводжуваний піснею ідикторським текстом Україна – від краю до краю, українці – від серця до серця, вяких “експлуатуються” національні уявлення про свою ж концептосферу (рос.Душа, в українській рекламі значимими виявляються два концепти укр. Простір іСерце). Значимість концепту укр. Простір розвіює уявлення про його винятковунаціональну специфічність.

Лінгвокультурологічна реконструкція концепту апріорі передбачає висновки про універсальне й національно-специфічне в концепті. Якщо ж аналіз базовано на матеріалі тільки однієї мови або не використано будь-який інший еталон для зіставлення, то дослідження втрачає значення для лінгвокультурології, і в такий спосіб створюється неоміфологія у лінгвістиці. Окрім того, реконструкція концепту на лексичному або тільки фразеологічному матеріалі не коректна, оскільки не дає цілісної картини, а опис повинен охоплювати все: від “лексичного” значення імені концепту, поданого в словниках, фразеологізмів із цим компонентом і фразеологізмів з аналогічним (або, точніше, з умовно синонімічним) значенням до асоціативних зв’язків імені концепту, символічного значення в різних текстах культури.

Спостереження над результатами вербалізації концептів у фразеології на матеріалі споріднених мов показують, що міжмовна асиметрія властива різним рівням. У кожній з мов певна кількість одиниць ФС вербалізує концепт, що вже є доказом значимості концепту для носіїв мови. Вербалізація концепту в конкретній мові відбувається за низкою метафоричних принципів. Своєю чергою, кожній з базових метафор відповідають ті або інші структурні моделі, які заповнюють компоненти й які іноді мають символічне значення. Також наявні відмінності, спричинені асиметрією символів на вербальному рівні (їх прототипів на концептуальному). Міжмовну асиметрію вносять, як правило, приписувані атрибути. Фрейм об’єкта складається зі структурних частин – слотів, як-от: розмір, матеріал, функція, які важливі, наприклад, для артефактів. У різних мовах ці слоти “заповнено” специфічною інформацією. Навіть у тому випадку, коли прототипні уявлення про об’єкт у різних мовах зіставні, назва цього об’єкта як компонент входить до складу ФО, асиметричних за образністю.




Наприклад, кожна із досліджуваних фразеологічних систем має фразеологізми, створені на основі прототипного атрибута вола – великий: укр. вола правити за що ‘продавати що-небудь дуже дорого’ [СУІ, с. 61]; до вола́ ‘дуже багато’ [Ужчен, с. 50] - рос. Какъ ни дуйся лягушка, а до вола далеко [Даль, т. 1, с. 238] – біл. вала працягнеш ‘шырока адтуліна ў чым.-н.’ [ФСМТК, с. 63] – пол. już dzień jak wół a) ‘już dawno słońce wzeszło’; b) ‘dzień już jest długi’ [SFJP, т. 1, с. 206, 207]; litery jak wół ‘duże’; napisane jak wół ‘wyraźnie, widocznie’ [SFJP, т. 2, с. 607].

Загальнолюдський характер має посилена увага фразеології до таких концептів, як Життя – Смерть, Обман, Насильство, Емоції, Розум тощо. Асиметрія стосується термінів, у якихвідбувається концептуалізація. Звичайно, до цієї проблеми дотичне й питання категоризації. В українській і російській фразеології існують зіставні тенденції у вербалізації концептів абстрактних понять (укр. Біда, Горе, Лихо, Відчай, Журба, Туга, Смуток, Сум, Доля, Щастя, Нещастя тощо), але водночас – і певна асиметрія на рівні конкретних реалізацій, символіки.

Г. Почепцов наводить думку про те, що “культура складається з лакун” [183, с. 157]. При першому розгляді подібне твердження здається незаперечним, проте з ним можна погодитися, лише беручи до уваги однорівневі одиниці: та або інша ідея в різних культурах може експлікуватися за допомогою різних засобів, але бути присутньою в тому або іншому вигляді.

Власне, вже сам термін культурно значимий концепт свідчить, що цейконструкт перебуває на верхніх щаблях ієрархії цінностей соціуму. Ієрархіяконцептів будь-якої культури містить певні складові (етичну, естетичну, соціальнутощо). Ю. Апресян здійснив спробу виявити “основні заповіді російської наївно-мовної етики”, однак він мусив при цьому зауважити, що ці “заповіді” є всього-на-всього “прописними істинами” [6, с. 351].

Перспективним із погляду визначення культурної значимості та виявленнянаціонально-культурної специфіки є дослідження субконцептів, зокрема черезметафоричні принципи, а також аналіз асоціативного поля концепту (з поглядупояви імені концепту в асоціативних реакціях на різні стимули). А. Вежбицька,безперечно, слушно підходить до фразеологічного матеріалу як до показникакультурної значимості концепту. Однак симптоматичною є не лише присутністьімені концепту в компонентному складі фразеологізмів, але й використаннятермінів певного концепту для вербалізації інших (на лексичному тафразеологічному рівнях). Про культурну значимість концепту свідчить йогоздатність до символізації. Рефлекси культурної значимості знаходимо врізноманітних типах текстів (від реклами, передвиборчих агіток до описукультурно значимих концептів у лінгвістичних працях). Частотність вживанняслова – ознака, яка має реальний кількісний вимір, і саме тому здаєтьсяпривабливою для дослідників. Проте одна лише частотність вживання того абоіншого слова в текстах певної культури не може бути підставою для того, щобйого зарахувати до культурно значимих слів та йому приписати національнуспецифіку. Отримання коректних результатів можливе лише за умовивикористання контент-аналізу [див.: 16, с. 247 – 281]. Можна говорити проспецифіку слов’янського світу, східного, західного чи південного, порівняно з“іншими” світами. У межах певної слов’янської мови певний концепт безперечнонабуває особливих національних рис внаслідок уваги до нього з боку літератури,мистецтва, філософії, літературного, мистецького, філософського осмисленняконцепту, своєрідного історичного та політичного контекстів, що впливають наформування асоціативного поля навколо концепту тощо Лінгвокультурологічнийпідхід вимагає зіставлення з матеріалом (мегатекстом, а не певною групою




текстів) близькоспоріднених культур, окрім порівняння із “далекими” мовнимикартинами світу, що дає наукове, а не міфологемне, підґрунтя для висновків пронаціональне та інтерлінгвальне в концепті. Зіставлення, яке проводять системно,коли аналізують “перелік”, тезаурус культурно значимих концептів та символів,дає результати, що відрізняються від “вузьконаціонального” підходу. Отже,значимою є система концептів та символів, місця та ролі кожного концепту в ційсистемі.

Примітки




Розділ ІІІІДЕОГРАФІЧНІ ГРУПИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ СИМВОЛІВ У

ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТІ

3.1. Етноніми як стереотипи та соматична символіка у складіфразеологізмівУ фразеологічних картинах світу опозицію свій – чужий втілено через етноніми, це вирази на кшталт: рос. Волкъ кормленый, конь леченый, жидъ крещеный, недругъ замиреный, равно ненадежны [Даль, т. 1, с. 232] – укр. Вовк хований (з рук вигодований), приятель перепрошений, син прибраний, а Жид хрещений, то все не певні; З ворога примиреного, а з Жида хрещеного, з вовка годованого добра не буде [Номис, с. 364]; рос. Хохолъ глупѣе вороны, а хитрѣе черта69 [Даль, т. 4, с. 563]; Хохлацкій цѣп на всѣ стороны бьетъ [Даль, т. 4, с. 563]; біл. за дзедам шведам ‘вельмі даўно’ [Янк]; цыганскім потам праймае / праняло ‘дрыжыкі, адчуванне холаду, прамярзання’ [Янк]; як жыды на гамана ‘аднадушна, згуртована, дружна (напасці)’ [ФСМТК, с. 191]; нямецкае казання ‘пра нешта зусім нераземелае’ [ФСМТК, с. 225]; турэцкая свацця ‘пра нядбалую, мітуслівую жанчыну, якую мала хвалює вынік распачатай ёю справы’ [ФСМТК, с. 477]. Аналогічно: бол. арменска визита ‘слишком затянувшийся визит’; арменска уста (имам) ‘язык без костей у кого-л.’; оплаквам се (оплача се) на арменския поп ‘жаловаться впустую’ [БРФС, с. 42]; пол. austriackie gadanie ‘mówienie bez sensu; bzdury, brednie’ [PSFJP, с. 26]; udawać, robić greka ‘udawać głupiego, naiwnego.., udawać, że się czegoś nie wie’ [SFJP, т. 1, с. 262]; angielska flegma ‘opanowanie’; wygląda jak śmierć angielska ‘bardzo mizerny, blady, chudy’ [SFJP, т. 1, с. 86]; Kochajmy się jak bracia, rachuimy się jak Żydzi [SFJP, т. 1, с. 115]; czarny, obdartyjak Cygan [SFJP, т. 1, с. 149]; ruski miesiąc ‘długi okres czasu’ [SFJP, т. 2, с. 72]; być, siedzieć, słuchać jak na tureckim kazaniu ‘słuchać czegoć, czego się nie rozumie’ [SFJP, т. 2, с. 378]; kiwać się jak Żyd nad talmudem [SFJP, т. 2, с. 902]; czarno jak w gębie u Murzyna po czarnej kawie ‘zupełnie ciemno’ [SFJP, т. 1, с. 150]; Co Włoch to doctor, co Niemiec to kupiec, co Polak to Hetman [Wójc, т. 1, с. 18]; англ. to be Greek to smb. ‘бути абсолютно не зрозумілим для кого-н.’, бо слово Greek має значення ‘хитра, пронозлива людина, махляр’, ‘невиразна мова, тарабарщина’ тощо [Ling]. За матеріалами фразеологічних картин світу можна реконструювати стереотипне уявлення народу про сусідів. Найчастотнішими етнонімами-компонентами в українській фразеологічній системі є москаль, жид та циган. Як уже згадувалося, Шмельови розглядають образи представників інших народів на матеріалі анекдоту [256]. Походження частини українських фразеологічних одиниць, ймовірно, також сягає анекдоту чи суміжних з ним прозових фольклорних жанрів, на що наштовхує вже саме подання матеріалу у збірці Номиса: фразеологізми частково супроводжуються короткими оповіданнями, які розтлумачують етимологію одиниці. Докладний розгляд етнонімів-символів у фразеологічних системах потребує окремого дослідження, ми ж наведемо лише декілька промовистих, з нашого погляду, прикладів українських стереотипних уявлень: москаль – Москаль хоч і знає дорогу, та все ж розпитує [32, с. 147, 148]; гарцює [радується] як москаль на вірьовці ‘безпричинно радіє’; домагається як москаль медалі ‘наполегливо домагається’; мутить як у (на) селі москаль ‘набридає, докучає’; як з москаля козак ‘нікудишній, ніякий’ [ССНП, с. 96]; Підпускає Москаля (до жінок домощуєцця, або бреше) [Номис, с. 319]; Москаля верти (не води)! [Номис, с. 166]; Що Бог в нас народе, а люд наробе – москаль же теє у нівеч зводе [Номис, с. 696] – пор. самоцінку: рос. Русский в словах горд, в делах тверд; Русский задора ждет; Русский ни с мечом, ни с калачом не шутит; Русский терпелив до зачина; Русский человек добро помнит [РНЗ, с. 114]; Він так намоскалився, що и зпід живого пїяти ріже [Номис, с. 163]; жид – Над Жида нема кріпшого в вірі; Жид ні сіє, ні оре, а обманом жиє; Жеби Жид був з неба, вірити му не треба [Номис, с. 80, 82]; Жид, пан и Німець усе поверне внівець [Номис, с. 586]; Оце жахаєцця, як Жид Христа [Номис, с. 218]; Сміливий, як Жид [Номис, с. 217]; Жид просить Бога, щоб дав йому той розум наперед, що хлопові ззаду; Одного жида бють, а всі жиди




плачуть; Хочеш жида ошукати, мусиш жидівську голову мати [Плав, т. 1, с. 121, 122]. А в цих пареміях більше про себе: Як біда, ми до Жида; Як біда, то до Жида, а як мине біда – най дідько бере Жида [Номис, с. 82]; Жид голоден співає, а хлоп жінку б’є [Плав, т. 1, с. 121]. Стереотип Цигана ілюструють такі паремії: Не робив Жид на хліб, та и циган не буде [Номис, с. 82]; Крутить, як Циган сонцем [Номис, с. 166]; В нас поциганськи: не хоче робити – не силуй,істи не хоче – бий [Номис, с. 487]; В цигана вдався, хоч по панськи вбрався; Циган ворожить, тому босий ходить [Плав, т. 1, с. 344]; ляхи – З ляхом говори, а камінь за пазухою держи [ПазВ, с. 259]; Москаль и Лях – оден шеляг [Номис, с. 697]; Лях і чорт, то один хорт [Плав, т. 1, с. 193]; німець – вивертає пику неначе німець ‘про дволичну людину’ [ССНП, с. 96]; Се вже ми,як той Німець, що на шаєчки воздух вішає [Номис, с. 442]; Німець лише пів посту держить, в день їсть, а в ночі спить [Плав, т. 1, с. 226]; татари – Нема на світі гіршої віри, як басурмани-татари [ПазВ, с. 257]; Люде не Татаре, дадуть кусок хліба [Номис, с. 222]; Убрався в правду, як Татари в зброю [Номис, с. 319]; Непроханий гість гірше Татарина [Номис, с. 521]; монгол – страшний, як монгол [ПазВ, с. 257]; грек – щедрий як [ніжинський] грек ‘скупа людина’ [ССНП, с. 41]; литвин – Він так як литовський ціп – и сюди, и туди [Номис, с. 166]; Що Литвину шкодить, то Русину помагає [Номис, с. 528]; Лихо Литвинка нападе, як не дзєкне [Номис, с. 244] тощо. У художній творчості: “Не доведи Боже й татаринові таке стерпіти” (О. Сомів); “Викупав мене, мов того п’яного москаля!”, (Г. Данилевський); “Явтух штовхнув двері, вони відчинилися. – Хоч ці не зачиняються, як від татар, прости Господи!” (Г. Данилевський); “Чортяка тепер спить, нализавшись, як москаль серед ярмарку” (Г. Данилевський); “Чи ти ба, як обоє чкурнули! Чисто тобі, мов жиди з краденими гиндиками!” (Г. Данилевський); “– Кирило! – каже Шраменко. – У тебе душа щира, козацька...” “ – А вже ж не жидівська, – каже запорожець” (П. Куліш).Перелік етнонімів, “вживаних” у фразеології, зумовлено переважно геополітичними обставинами. В українській фразеології використовується низка етнонімів, як-от: грек, жид, латиш, литвин, лях, мазур, москаль, мурин, нагаєць, німець, арап, татари (басурмани-татари), турок, чех, швед, циган тощо та самоназви – русин, хохол, гуцул, бойко; у російській: хохол, жид, цыган, немец, бусурманин тощо; у білоруській: жид, циган, німець, турок, швед тощо; у болгарській: вірменин, німець тощо, у польській: австріяк, грек, англієць, жид, циган, русин, турок, негр тощо. “Для чеської фразеології релевантні переважно такі етноніми: німці, голландці, угорці, турки, татари, іспанці, словаки, евреї, цигани” [60, с. 17]. У фразеологічних системах слов’ян трапляються назви таких етносів, як цигани та євреї. О. Бєлова пояснює ставлення слов’ян до євреїв та циган тим, що у народній свідомості обидва етноси пов’язані з нечистою силою, позначені тавром неприкаяності тощо [21, с. 74]. Отже, етноцентрична оцінка й оцінність, побудована на ній, притаманні різним фразеологічним системам. Специфіка полягає у переліках таких етнонімів, які відрізняються від мови до мови, що пояснюється історичними причинами.Назви людей, за притаманним для певного народу поділом на соціальні групи, також вносять певну специфіку до фразеологічної картини світу. В українській мові слово козак має переноснезначення 5. розм. Відважний, завзятий, хоробрий чоловік, молодець [СУМ, т. 4, с. 209]; Козак небоіцця ні тучі, ні грому. – ...ні хмари, ні чвари [Номис, с. 74]. У польській мові – kozak dziewczyna ‘zuchowata, śmiała, chwacka’ [SFJP, т. 1, с. 351]. Проте на фразеологічному рівні актуалізовано атрибут вільний: укр. вільний козак ‘парубок, неодружений чоловік (холостяк)’ [ФСУМ, с. 384]; Коли козак в полі, то він на волі [Номис, с. 74]. Спостерігаємо міжмовну асиметрію значень ФО: рос. вольный казак ‘свободный, ни от кого не зависящий человек’ [ФСРЯ, с. 188] – біл. вольный казак ‘незалежны, свабодны’ [Юрч, с. 98]. Інколи значення компонента козак зумовлює контекст, його диктує модель. Структурну модель удосліджуваних мовах “заповнюють” специфічні компоненти: укр. вискочити (вистрибнути) як Пилип з конопель ‘недоречно, недоладно або невчасно сказати що-небудь чи виступити з чимсь’ [ФСУМ, с. 104]; вискочити як козак (як голий, як Кузьма) з маку ‘недоречно, невчасно сказати що-небудь або виступити з чимсь’ [СУ]; вискочив як голий козак з маку; вискочив (вихопився) як козак з маку ‘несподівано сказав дурницю, зробив нерозумний вчинок’ [ССНП, с. 72]. ФО з




аналогічною образністю є, наприклад, у польській мові: wyskoczyć jak, niczym filip z konopi ‘zrobić coś nie w porę, bez zastanowienia, zaskoczyć czymś kogoś’ [SFWP, с. 973].Низка українських фразеологізмів допомагає реконструювати прототипне уявлення про козака вукраїнській картині світу: готов як козак до війни ‘завжди готовий’; заживе як на козаку ‘швидко, безслідно загоїться’ [ССНП, с. 72]; як з москаля козак ‘нікудишній, ніякий’ [ССНП, с. 96]. Спосіб життя козаків, уявлення про них, жартівливо переосмислено в пареміях: укр. Чубатий иде – лихо за собою несе [Номис, с. 74]; Козак, як не сало ість, не Турка рубає, так нужи шукає; Козак – душа правдивая, сорочки немає – коли не пъє, так нужу бъє, а все не гуляє; Не наше діло у ряжи стрибати: наше діло козацькеє концем-меренцем по степу гуляти; Не діло ёму коло спідниці [Номис, с. 75]. За уявленнями болгарської фразеологічної системи, казак – це прототип пияка: пиян като казак ‘пьяный как сапожник (зюзя)’; напивам се / напия се катоказак ‘напиваться / напиться как сапожник, надираться / надраться’ [БРФС, с. 252].Уявлення, пов’язані зі сповідуваною релігією, також залучено до творення фразеологізмів, що надає їм національно-культурного забарвлення. Наприклад: пол. podobny jak zając do biskupa; nie chodzę na biskupich nogach ‘nie jestem wpływowy’ [SFJP, т. 1, с. 103]; benedyktyńska praca ‘cierpliwa, mozolna, wytrwała’ [SFJP, т. 1, с. 97]. Специфічними є стереотипи, пов’язані з представниками тієї чи іншої професії: укр. як піп на ризи зі сл. дивитися ‘гордо, з гідністю’ [ФСУМ, с. 641]; рос. пьянъ какъ сапожникъ [Даль, т. 4, с. 138]; пол. kląć jak szewc ‘kląć szpetnie, dosadnie’ [SFWP, с. 278]; doprowadzać, doprowadzić kogoś do szewskiej pasji ‘rozjątrzać kogoś, wywoływać w nim gwałtowną złość, wściekłość, utratę panowania nad sobą’ [SFWP, с. 544]. А в українській фразеологічній системі: укр. і швець, і жнець, і на (у) дуду грець ‘людина, яка вміє все робити і вправна в будь-якому ділі’ [ФСУМ, с. 962].До складу українських фразеологічних одиниць входить значна кількість соматичних компонентів (бік, більмо, борода, брови, волосся, вус, вуха, голова, горло, гортань, груди, губи, долоня, душа, живіт, жили, жир, жовч, зуби, кирпа, кишка, кіготь, кістка, коліно, коси, кров, кулак, лапа, легені, литка, лице, лікоть, лоб, лопатки, мізинець, мозок, мозолі, нерв, ніготь, ніжка, ніс, нога, нутрощі, обличчя, око, пазур, палець, перст, печінка, писок, підошва, піт, плечі, плоть, потилиця, почка, пузо, пульс, пуп, п’ята, ребро, рот (вуста), рука, серце, скелет, слина, спина, стопа, ступні, тельбухи, тіло, тім’я, хребет, череп, чоло, чуб, чуприна, шкіра, шкура, шлунок, щелепи, щока, язик тощо (за суцільною вибіркою із ФСУМ, ССНП). Необхідно також зауважити, що в деяких випадках соматизми стосуються концепту Тварина (пол. robić bokami b) ‘mieć poważne kłopoty, z trudem dawać sobię radę’ [SFJP, т. 1, с. 107, 108]). “Соматичну” фразеологію побудовано переважно за метонімічними принципами [див. про це: 220, с. 108]. Однак і в межах цього масиву фразеологізмів роль символу також виявляється значною. Достатньо впевнено можна твердити, що більшість наведених компонентів є символами (які, своєю чергою, поділяються на групи, в межах кожної з груп компоненти перебувають у партонімічних відношеннях). Як свідчить проведений зіставний аналіз, соматичні символи характеризуються високим ступенем зіставності у досліджуваних мовах. Тому важко погодитися з висновком Р. Хайрулліної про те, що “соматична лексика характеризується не лишевисоким ступенем активності в організації плану вираження російських ідіом, про що свідчить загальна кількість одиниць із цими компонентами, але й в яскравій формі передає російський менталітет” [234, с. 49, 50]. За підрахунками М. Горди, у російській мові функціонує близько 1900 одиниць із компонентом-соматизмом, а у польській – 2422 одиниці [56, с. 121].

В. Топоров зауважує, що «члени тіла “речовинні” чи щонайменше“речоподібні”, а самі речі діють у межах того функціонального простору, якийвизначається можливостями людського тіла в сукупності його частин, виводитьсяз них. Ця “речоподібність” частин тіла й ними зумовлена “функціональність”речей уможливлюють операцію двостороннього переходу – представлення частинтіла в “речовому” коді і речей у – “квазі-тілесному”» [219, с. 14]. Через соматичнісимволи вербалізовано концепти, які стосуються різноманітних сфер




життєдіяльності людини. Ми розглянемо лише окремі символи, у процесіміжмовного порівняння яких виявлено національно-культурну специфіку.

Серед соматичних символів, які здебільшого тотожні в порівнюваних мовах, цікаві відмінності спостережено у функціонуванні та символічному навантаженні слова укр. печінка. У словнику Д. Ушакова зазначено, що рос. печенка вживають як символ гніву, роздратування, жовчного настрою [Уш, т. 3, с. 250]. М. Новикова вважає, що символіці печінки як синонімові життя, життєвої енергії, а іноді й “місця перебування” емоційних станів, притаманна універсальність [166, с. 244]. При всій тотожності українського й російського символів печінка /печенка, українські фразеологічні словники фіксують значно більше ФО з цим компонентом, їх варіантів: пор. укр. сидіти в печінках кому [ФСУМ, с. 802] – рос. сидит в печенках у кого [ФСРЯ, с. 423] – біл. у печані ўесціся, у косці ўесціся [МРБСП] – пол. сoś leży komuś na wątrobie ‘coś kogoś nurtuie, złości, irytuje, coś komuś dokucza, doskwiera’ [PSFJP, с. 636]; mieć kogoś, coś nawątrobie ‘mieć złość, żal do kogoś o coś, złościćsię o coś, irytować czymś’ [PSFJP, с. 636]; bebechy się komu, w kim przewracają ‘ktoś się czymś denerwuje, coś kogo oburza’ [SFJP, т. 1, с. 97]; укр. відбити печінки [ФСУМ, с. 115] – рос. (все) печенки отбить, отшибить [БАС, т. 9, с. 1144]; адсадзіць печанцы (печані) каму [Янк]; укр. брати за печінки – рос. за печенку берет ‘раздражает, сердит’ [Уш, т. 3, с. 250]; до (самых) печенок, до (самой) печенки (продрог, измок) [БАС, т. 9, с. 1144]; говорить печенкой, не гнѣвайся печенку испортишь [Даль, т. 3, с. 109] – біл. пячонка пячэцца [МРБСП] – пор. укр. Гнів кров псує. Утовкують сердитого [Франко, т. 16, вип. 2, с. 347]. Низку українських ФО з аналізованим компонентом продовжують одиниці: вивертати печінки, витрясти печінки, в’їстися в печінки (пор. рос. выматывать кишки – біл. вантробы пераядаць, нутро паліць, кішкі пераядаць, гізунты выцягваць, вантробы выцягваць (даставаць) [МРБСП]; вантробы ад’есці ‘прычыніць душэўныя пакуты, надакучыць каму’ [СБНФ, с. 35]); диявол в печінки, лізти в печінки, мара в печінки, насадити в печінки, пекти в самі печінки, трясця йому в печінки, тягне за печінки; як на печінки; матері в печінку; щоб меніпечінку роздуло, добратися до самих печінок, допікати до живих печінок тощо [ФСУМ, с. 626]. В українській фразеологічній системі існує одиниця, яка не має вказаного символічного значення, а створена на основі актуалізації слоту “колір”: укр. посинів, як печінка ‘дуже змерз’ [ССНП, с. 115].

У БРФС з компонентом бол. дроб ‘печінка’ зафіксовано лише одну фразеологічну одиницю: правя / направя на дроб-сарма някого а) ‘делать / сделать отбивную (котлету) из кого-л.’, б) ‘разделывать / разделать под орех кого-л., разносить / разнести в пух и прах кого-л., стирать / стереть в порошок кого-л.’ [БРФС, с. 170], що свідчить про низьку фразеологічну активність цього компонента у болгарській ФС на відміну від української, російської, польської мов70.

Переносні значення слів укр. жовч / рос. желчь зіставні (укр. Жовч. 2. перен. Почуття ворожості, недоброзичливості; злоба. // Тяжке почуття, викликане горем, невдачею і т. ін. [ВТССУМ, с. 277] – рос. Желчь. Раздражительность, злость. У кого желчь во рту, тому все горько. Желчное сложение..; раздражительный и злобный по природѣ нравъ. Желчность состояніе, свойство желчнаго человѣка; горечь и недоброжелательность [Даль, т. 1, с. 530, 531])71. ФСУМ фіксує лише одну фразеологічну одиницю з компонентом жовч, а ФСРЯ – жодної: виливати / вилити жовч ‘чим-небудь виявляти недоброзичливість, злобу, вороже ставлення до кого-, чого-небудь’ [ФСУМ, с. 93]. У польській мові слово żółć як компонент ФО використовують частіше: dolać, dolewać żółći [SFJP, т. 1, с. 179], żółć się w kimś burzy (gotuje), żółć w kimś kipi, żółć w kimś wzbiera, kogoś zalewa żółć, człowiek bez żółći, ktoś a. coś porusza w kimś żółć, coś przepełnia kogoś żółćią, coś przepełnia komuś serce żółćią [289, с. 94].

Асиметричними за способом вербалізації в парі мов українська – російська виявляються українські фразеологізми з компонентом литка: укр. полатати литки кому ‘покусати (перев. про собак)’; смалити (присмалювати) литки біля кого ‘залицятися до кого-небудь, загравати з ким-небудь’ [ФСУМ, с. 668]. Але рос. делать, сделать, строить, состроить глазки [РУССВ, с. 198] – пол. stroić koperczaki ‘umizgać się, zalecać się do kogoś’ [SFWP, с. 297]. А також існують




фразеологізми, де смислотворчу роль виконує означення циганський: укр. білий мов (як) циганська литка ‘чорний, брудний’; чорний мов циганська литка ‘дуже брудний’ [ССНП, с. 83].

Концепти, вербалізовані фразеологічними одиницями з компонентом укр. око / рос. глаз, тай загалом у термінах концепту Око, відзначаються високим ступенем зіставності (див. наприклад, концепт Обман). Проте фонові знання про концепт Очі асиметричні. Прецедентним текстом в українській культурі є вірш Т. Шевченка “Думка” (1839 р.):

Нащо мені чорні брови,Нащо карі очі,

Нащо літа молодіїВеселі, дівочі?

У російській культурі прецедентним текстом із теми очі є романс на вірші Є. Гребінки “Черные очи” (1843 р.), у пісенниках його публікували як “знаменитий циганський романс” [АА, 470]:

Очи черные, очи страстные!Очи жгучие и прекрасные!

Как люблю я вас! Как боюсь я вас!Знать, увидел вас я в недобрый час!

В англомовних культурах у термінах концепту Око вербалізовано іншіконцептуальні простори: black eye 1) ‘підбите око, синець під оком’; to give smb. ablack eye ‘дати кому-н. в око’; 2) амер. ‘погана репутація’ [Ling]. Як відомо,настрій, ставлення до іншої людини тощо у ФС передано через образність,пов’язану з мімікою. ФСУМ фіксує фразеологізм укр. робити очки кому ‘грайливопоглядати на кого-небудь, кокетуючи з ним’ [ФСУМ, с. 741]. ФСУМ наводить якілюстративний матеріал цитату з І. Нечуя-Левицького (“– Тікаймо. Цей грекробить нам очки, сказала Саня й схопилась з лави” [ФСУМ, с. 741]). Проте условнику А. Кримського: рос. глазки строить – укр. бісики пускати, бісики очимапосилати, очима прясти, моргати на кого [Крим, т. 1, с. 61]. Пор.: рос. строить[делать] глазки кому [ФСРЯ, с. 461]. Проте в польській мові: robić oko do kogoś a)‘wdzięczyć się, mizdrzyć się do kogoś’, b) ‘dawać komuś do zrozumienia, że się wie, oco chodzi’; robić słodkie oczy ‘wdzięczyć się, żalecać się do kogoś’ [SFWP, с. 501].Пол. robić do kogoś perskie oko ‘dawać komuś sygnał, by danej rzeczy nie traktowałpoważnie’ [SFWP, с. 501] – можна трактувати як безеквівалентну фразеологічнуодиницю (в українській та російській фразеологічних системах відповідника незнайдено, значення вербалізовано на лексичному рівні).

Отже, спостерігаємо достатньо високий рівень зіставності соматичної символіки. Однак існують і певні відмінності фразеологічної вербалізації концептів у соматичних термінах.

3.2. Стихії та ландшафт, елементи ландшафту як символиМіфологічний образ світу ґрунтується на уявленнях про чотири стихії – вогонь, воду, повітря, землю. Слово вогонь на лексичному рівні в українській мові має такі переносні значення: душевне піднесення, натхнення; пристрасть, запал; про того, хто має дуже енергійну, запальну вдачу; блиск очей, що звичайно відображає якийсь внутрішній стан людини [ВТССУМ, с. 153]. Проте в термінах концепту Вогонь вербалізовано багато інших концептів у досліджуваних мовах (Життя, Любов, Кохання, Ненависть, Гнів, Печаль, Небезпека, Натхнення, Азарт, Бажання, Рідний дім, Смерть, Дух, Душа, Зло, Пекло, Мова, Думка, Ідеалізм, Патріотизм тощо). В. Копаліньський наводить значний перелік концептів, символом яких є вогонь: “Вогонь є символом вічності, прапричини, першоелементу, праоснови; світла, Сонця, тепла; Бога-Творця, Божого гніву, Божої любові; духовного світла; життя, любові, ненависті, смерті, духа; зла, нечисті, пекла, кари, переслідування; очищення; мучеництва, тортур, жертви; втішника чи




розрадника; мови; могутності; пожирання; чоловічого начала, потягу, статі, плідності; запалу; авторитету; зими, домашнього вогнища, гостинності, захисту від страху... Часто у зв’язку з блискавкою, червоним кольором, кров’ю, серцем, знищенням, війною” [Kopal, с. 266]. Вогонь – це цінність у сприйнятті первісної людини, хоча символ, безперечно, амбівалентний. На фразеологічному рівні простежуємо часткові відмінності у вербалізації певних концептуальних просторів, фреймів. Наприклад, фразеологізми з цим компонентом та із зіставною структурою й образністю функціонують в українській та російській фразеологічних системах (хоча з дещо відмінними значеннями) і відсутні у польській та болгарській, і навпаки: укр. на вогник ‘для відпочинку, розмов’ [ФСУМ, с. 140] – рос. на огонек ‘мимоходом (зайти, завернуть к кому-либо)’ [ФСРЯ, с. 294] – пол. wpaść jak po ogień ‘tylko na chwilkę’ [Kopal, с. 267]– бол. идвам / дойда като за огън ‘приходить / прийти (забегать / забежать) на минутку, заскочить на минутку’ [БРФС, с. 379]. Фразеологізм пол. słomiany ogień ‘krótkotrwaly entuzjazm, zapał’ [Kopal, с. 267] у межах досліджуваних мов з першого погляду здається безеквівалентним. Проте солом’яний в УФС і РФС символізує щось несправжнє (пор. укр. солом’яна вдова, солом’яний удівець – рос. соломенная вдова, соломенный вдовец (з нім. Strohwitwe, Strohwitwer); а також – біл. пан – саломаю напхан [МРБСП]; пол. słoma komuś z butów wychodzi, wystaje ‘o kimś nieobytym, w wielkim świecie sprawiającym wrażenie parweniusza’ [SFWP, с. 53]). У болгарській фразеологічнійсистемі через символ вогонь вербалізовано концепт Дорого (скъпо – огън [скъпотия – огън]! ‘страшная дороговизна, кусается’ [БРФС, с. 378]); значення ‘нам однаково важко’ (на един огън се печем (се пържим, горим) [БРФС, с. 197]; ‘енергійна, запальна людина’ огън и пламък [БРФС,с. 378] – пор. англ. амер. ball of fire ‘a very active and energetic person who always succeds’ [AID, с. 24]). Аналогічний фрейм в українській мові вербалізовано на лексичному рівні (укр. вогонь ‘той, хто має дуже енергійну, запальну вдачу’ [ВТССУМ, с. 153]). Спосіб вербалізації фрейму багато роботи, проблем – бол. огън ми гори на главата ‘у меня от забот голова идет кругом, у меня одни неприятности; хоть караул кричи; не находить себе места (от горя, отчаяния…)’ [БРФС, с. 378] – асоціативно можна пов’язати з ФО рос. работа горит у значенні ‘термінова робота’.Попри такі незначні відмінності у вербалізації окремих фреймів символіка вогню в досліджуваних мовах тотожна. Більше відмінностей спостережено внаслідок зіставлення з англійською мовою (хоча й тут є тотожні ФО – англ. амер. add fuel to the fire [AID, с. 4]; caught in the cross-fire [AID, с. 52]; draw fire away from someone or something, fire away at someone or something [AID, с. 80]; hold one’s fire [AID, с. 165]; open fire on someone [AID, с. 243]; out of the frying pan, into the fire [AID, с. 248]; play with fire [AID, с. 260]; set fire to someone or something, set someone or something on fire [AID, с. 288, 289]; under fire [AID, с. 343]; Where there’s smoke there’s fire [AID, с. 352] тощо). Низку фреймів в українській та російській фразеологічних системах, на відміну від англійської (у її американському варіанті), вербалізовано на лексичному рівні або за допомогою іншої образності на фразеологічному рівні: амер. англ. builda fire under someone [AID, с. 39] – укр. надихати (хоча й запалювати, запал у цьому значенні) – рос. воодушевлять; амер. англ. catch fire, catch on fire [AID, с. 50, 51] – укр. ‘загорітися’ (у прямому значенні); амер. англ. have too many irons in the fire [AID, с. 161] ‘робити декілька справодночасно’; keep the home fires burning [AID, с. 192] ‘тримати руку на пульсі’; like a house on fire [AID, с. 207] ‘швидко й сильно’; set the world on fire [AID, с. 290], The fat is in the fire [AID, с. 328]. Проте й наведені приклади відмінної вербалізації за своєю метафоричною сутністю відповідають вказаній символіці вогню.Вода – багатозначний архетипний символ. “Вода – це символ хаосу, несталості, змінності, перетворення, розчинення; безміру можливостей; одужання; джерела життя..; воскресіння; сили, плідності; небезпеки, смерті; очищення, хрещення; захованих в підсвідомості знань й пам’яті; дзеркала; правди, мудрості; добра і зла; ласки й цнотливості; людської душі; космічногорозуму; забуття; жіночого начала; магії” [Kopal, с. 475]. У фразеологічних системах тотожними виявилися такі одиниці з компонентом вода, побудовані на основі протиставлення стихій вогонь– вода, які символізують “протилежності”, об’єднані за спільною для них функцією очищення, і




разом – небезпеку: укр. в вогонь і воду; пройти вогонь і воду; пройти крізь вогонь, воду і мідні труби [ФСУМ, с. 143] – рос. прошел сквозь огонь и воду (и медные трубы) [РУССВ, с. 120] – біл. прайсці (праз) агонь і ваду (агні і воды) (і медныя трубы) [РбелФС, с. 128] – бол. (готов съм) през огън и вода да мина; минал е през огън и вода [БРФС, с. 379]; укр. скакати у вогонь і вводу [ФСУМ, с. 143] – англ. come hell or high water [AID, с. 59]; through hell and high water [AID,с. 330]; in deep waters ‘в беде, в затруднении’ [АРС, с. 127]; in hot water [AID, с. 175]. Відбувається переосмислення ідеї про небезпечність води (укр. буря у склянці води [ФСУМ, с. 141] – пол. burza w szklance wody [SFWP, с. 926] – бол. буря в чаша вода [БРФС, с. 614]; укр. втопити в ложці води [ФСУМ, с. 141] – пол. utopić kogoś w łyżce wody [SFWP, с. 931] – пор. бол.в (с) капка вода да удавя някого ‘утопить кого-л. в ложке воды’ [БРФС, с. 84]; укр. вода вмила (змила) кого, що ‘хто-небудь швидко, раптово зник або щось безслідно пропало’ [ФСУМ, с. 141]; піти у воду [ФСУМ, с. 644]; як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав – рос. как в воду канул [РУССВ, с. 119]; як камінь у воду –рос. как камень в воду [РУССВ, с. 392] – бол. като че във водата потъна [БРФС, с. 84] – пол. jak kamień w wodzie, w wodę ‘bez śladu’ [SFWP, с. 928]; укр. лізти у воду, не знаючи броду [ФСУМ, с. 143] – рос. Не суйся в воду, не спросясь броду [РУССВ, с. 119]); уявлення про плинність води, концепт Час (укр. багато води сплило [ФСУМ, с. 141]; багато (немало, чимало)води утекло (упливло) (з того часу, як...); не один став витік, утік (з того часу) – рос. много (немало) воды утекло (с тех пор как...) [РУССВ, с. 119] – бол. много (колко, толкова) вода изтече оттогава [БРФС, с. 83]); атрибут мокрий (укр. виходити сухим з води [ФСУМ, с. 141] – рос. выйти сухим из воды [РУССВ, с. 118] – бол. излизам / изляза (измъквам се / измъкна се) сух от водата [БРФС, с. 550]); уявлення про сутність речовини, об’єктів, що її містять (укр. виламипо воді писано [ФСУМ, с. 142] – пол. (palcem, patykiem, widłami) na wodzie, po wodzie pisane [SFWP, с. 929]; укр. пливти проти води [ФСУМ, с. 141]; плисти (пливти) за течією (іноді за водою, за хвилею) проти течії (іноді проти води, проти хвилі) – рос. плыть по течению, против течения [РУССВ, с. 653]). Фразеологізмами з компонентом вода вербалізовано концепт Мовчання (укр. набирати в рот води [ФСУМ, с. 141] – пол. nabrać, nabierać wody w usta, do ust,w gębę [SFWP, с. 928]); концепт Родинні зв’язки (укр. десята (сьома) вода на киселі (на кисіль) –рос. десятая (седьмая) вода на киселе [РУССВ, с. 118]); концепт Дружба (укр. не розлий вода [ФСУМ, с. 141]; водою не розлити [ФСУМ, с. 142] – рос. водой не разлить, не разольешь [РУССВ, с. 118]72; укр. хоч – водою розливай кого ‘не можна спинити у сварці, бійці’ [ФСУМ, с. 753]). Вода є контекстуальним символом бідності: укр. лишити як на воді кого [ФСУМ, с. 433]; перебиватися з хліба на воду; садити на хліб та воду [ФСУМ, с. 143].

У вербалізаціях на основі опозиції прозорий – непрозорий (прозорий – каламутний) спостерігаємо активізацію низки прототипних уявлень наївної картини світу. Словники фіксують зіставні переносні значення прикметників укр. прозорий [ВТССУМ, с. 971] – рос. прозрачный [Уш, т. 3, с. 934, 935], укр. каламутний [ВТССУМ, с. 410] – мутный [Уш, т. 2, с. 283]. На основі опозиції прозорий – непрозорий у термінах прозорих – непрозорих сутностей переважно вербалізовані концепти, пов’язані із ментальної сферою.

До метафора ЗНАТИ – ЦЕ БАЧИТИ дотична опозиція світло – темрява [288,с. 119], бо бачити можна лише за умови наявності світла, прозорості, тобтовідсутності перешкоди, яку переважно символізують непрозорі сутності. Отже,для метафоричної ідеї рівноцінними є прототипи світлих – темних, прозорих –каламутних сутностей. Непрозорий – це і темний, і каламутний. Якщо у термінахСвітла, прозорості вербалізовано концепт Знання, то в термінах Темряви –Невігластво: укр. ходити з темними очима ‘бути неосвіченим, неписьменним,неграмотним’ [ФСУМ, с. 930]; рос. Ученье – свет, а неученье – тьма [Уш, т. 4,с. 840]; біл. цёмны ды чорны хто; хадзіў цёмны ды чорны, бы комін, а дзела рабіўза ўсіх [Янк]. Однак чорне на білому стало символом писаного чи друкованого




слова: укр. Знає чорне на білім, не сліпий [Номис, с. 270] – рос. черным по белому(написано, напечатано) [ССРЛЯ, т. 1, с. 476] – бол. черно на бяло ‘документ,полномочия; письменное доказательство’; ‘черным по белому’ [БРФС, с. 616].

Н. Арутюнова зазначає: “говорячи загалом про емоції та емоційні стани, потрібно, ймовірно, вважати домінувальним уявлення про них як про рідке тіло, що наповнює людину, його душу, серце, які набувають форми посудини” [10, с. 385 – 399]. Найтиповіші “рідкі тіла” – вода, повітря, вони, власне, й дістають означення каламутний: водні об’єкти – каламутний (-а, -е) болото, вода, дощ, озеро, хвиля, річка тощо; “повітряні” об’єкти – горизонт, даль, туман тощо. Однак існує уявлення про стан не лише як “внутрішню” субстанцію, але й “зовнішню”.

Прототипне уявлення про воду містить атрибут прозора, який традиційно згадують першим у словниках. Прозорість – стала властивість речовини, каламутною, отже, непрозорою, вода стає через певні дії, однак для туману, диму непрозорість = каламутність – це стала ознака.Н. Арутюнова наводить приклади: из глубины души (со дна души) поднялась муть, в душе остался осадок [10, с. 390]; рос. сокровенная глубина души – укр. тайник [Крим, т. 1, с. 169]. Отже, СТАН – ЦЕ РІДИНА У ВМІСТИЩІ, своєю чергою, СПОКІЙ – ВІДСУТНІСТЬ РУХУ РІДИНИ (хоча й – РІВНОВАГА), тому й неспокій асоціюється з відповідною дією і каламутною рідиною. Власне, терміни фізичних процесів (наприклад: рос. возмущать, возмутить – укр. каламутити, скаламутити, перекаламутити, закаламучувати, закаламутити, баламутити, збаламутити, забаламутити, мутити, змутити, замутити, колотити, сколотити, (во многих местах – поколотити, посколочувати), збивати, збити, збурити, збурити, збантурити

[Крим, т. 1, с. 98], що стосуються рідин, переважно води, дістали розвиток та використовуються для вербалізації психічних станів та соціальних станів (укр. смута, рос. смута) та процесів.

Сполуки забаламутив кров дівоцьку, скаламутила щастя, сколотила мій спокій, заколочувати спокій [Крим, т. 1, с. 98])виникли як результат змішування концептуальних просторів Емоційний стан та Вода. Вони спираються на уявлення про рухомість – нерухомість рідини і те, що каламутна вода не придатна для вживання, погана. У фольклорі поширеною є символіка каламутної води (у піснях: “Тече вода каламутна. «Мила моя, чого-сь смутна?» «Я не смутна, лем сердита: Через тебе-м зночі бита..»”; народних сонниках: “Брудна, каламутна вода – слабість, чиста – здоров’я; каламутна – диво; як тече вода чиста, щось добре припливе, а як мутна – недобре... ” (<http://www.kolyadka.h1.ru/Son3.html>); “Каламутна вода сниться Вона заливає все Його вже торкаються пальці Ти сідаєш в човен Я забуваю руки твої Вода прибуває” (Т. Чубай)).

Отже, НЕСПОКІЙНИЙ – ЦЕ УРУХОМЛЕНИЙ = КАЛАМУТНИЙ. Однак рос. возмущать це й 3) (приводить в негодование) – обурювати кого, обурюватися на кого, проти кого, обурити, -ся. [Кого такі вчинки не обурять!]

[Крим, т. 1, с. 98]. Йдеться у цьому разі вже дещо про інше почуття. Соціальний неспокій вербалізовано й у термінах стихій, зокрема Негоди – Бурі73: укр. Народ бурився, хотів повбивати польських комісарів. Хотіли підбурити народ та

перерізати дворян [Крим, т. 1, с. 98], хоча й каламутиться народ [Крим, т. 1, с. 98]; – рос. Отъ пересудовъ и

народъ мутится [Даль, т. 2, с. 361]. В українській фразеологічній системі: каламутити / скаламутити (закаламутити) воду [в криниці] кому ‘вносити розлад, неспокій’, ‘підбурювати, підмовляти кого-небудь до якихось дій’ [ФСУМ, с. 362]. Насамперед, ця одиниця стосується дії, спрямованої на об’єкт. На вербальному рівні маємо терміни лише одного з концептуальних просторів, що беруть участь у метафоризації. Органи, частини тіла осмислено як вмістища, посудини, результати концептуального змішування спостережні й на вербальному рівні: укр. мутити голову (душу) кому, чию ‘завдавати кому-небудь клопотів, переживань; хвилювати бентежити’ [ФСУМ, с. 513] – рос. “...Слепая жажда денег и власти замутила головы людям...”(<arakcheevyuri.narod.ru/>); “...Сколько молодцев добрых сманила с пути, Сколько душ замутила кручиной...” (<www.niworld.ru/poezia/osinnik/stihi.htm>); “Это трудно, гордыня прет, гнев помутил рассудок...” (<www.expert.ru/>) – пор. рос. на душе мутитъ, на-сердцѣ мутитъ, меня мутитъ, ...тошнитъ [Даль, т. 2, с. 361]; укр. баламутити голови кому 1) ‘дурити, морочити когось’, 2) ‘підбурювати на погані дії, вчинки, кого-небудь’ [ФСУМ, с. 17] (хоча пропонується й дефініція –пор. ‘зваблювати, залицятися’; ‘підбурювати на якісь вчинки, бунтувати’ [СУ]); “...Одурив людину, скалічив її насильством, засмітив її розум і скаламутив сумління...” (<nashavira.ukrlife.org/09_2001.html>); “...Я потягнув його в гайдуцтво, хай буде проклятий той день, коли бог скаламутив мій розум!” (<tech77.hypermart.net/malyk/m9.html>). Значення фразеологізму




залежить від символічного значення вмістища стану-рідини: голова – символ ментальних та соціальних процесів, а серце, кров – переважно емоційних, світ символізує соціальні явища (укр. баламутити світом ‘порушувати звичайний уклад життя, тривожити, бентежити’ [ФСУМ,с. 17]).

Окрім того, у зіставлюваних фразеологічних системах утворилися відфразеологічні деривати (рос. мутить ‘умышленно запутывать какое-л. дело, вносить неразбериху во что-л.’, ‘вносить смуту, раздор в отношения между кем-л.’ [СОЛСРЯ, с. 183]; у субстандарті – рос. замутить ‘щось зробити, придумати, організувати’. В українській мові відфразеологічний дериват входить до фразеологізму укр. мутить як у (на) селі москаль ‘набридає, докучає’ [ССНП, с. 96]).

Одиниці, побудовані на основі метафоризації фізичної дії, вербалізують значення ‘заплутувати, щоб приховати щось’ та ‘вносити розлад у стосунки між кимось’: укр. замутити воду ‘навмисне заплутати яку-небудь справу, зробити щось неясним, незрозумілим’ [ФСУМ, с. 143]; – рос. мутить воду ‘умышленно запутывать какое-либо дело, вносить неразбериху во что-либо’, ‘вносить смуту, раздор в отношения между кем-либо’ [ФСРЯ, с. 256]. Частково асиметричними є болгарські ФО, побудовані на основі аналогічних уявлень: бол. мътя (размътвам / размътя, бъркам, разбърквам / разбъркам) водата на някого ‘мутить воду, вносить / внести смуту’; ‘подкладывать / подложить свинью’; мъти се (размътва се / размъти се) водата ‘обстановка усложняется / усложнится, атмосфера накаляется / накалится’ [БРФС, с. 83]. Активізується також атрибут чистий → прозорий → зрозумілий і антонімічний до нього(укр. виводити на чисту воду [ФСУМ, с. 143] – рос. вывести на свежую (чистую) воду [РУССВ,с. 188] – укр. випливати на чисту воду74 [ФСУМ, с. 143]; укр. ловити рибу в каламутній воді [ФСУМ, с. 142] – рос. ловить рыбу в мутной воде [ФСРЯ, с. 231] – пол. łowić ryby w mętnej wodzie [SFWP, с. 928]). Прозорий щодо води – це чистий, своєю чергою, чистий → придатнийдля пиття, хороший, якісний (укр. чистої води [ФСУМ, с. 141] – рос. чистой воды ‘самый настоящий, в полной мере’ [Уш, т. 1, с. 324]; чистой воды брильянт, чистой (чистейшей) воды скептик [РУССВ, 120] – пол. czystej wody, pierwszej wody [SFWP, с. 926] – англ. of the first water [AID, с. 234]). Можливо, саме тому: рос. помутиться въ поведеньѣ, свихнуться, вести себя дурно; – въ умѣ, помѣшаться [Даль, т. 2, с. 361)]. Однак каламутний – це й брудний у значенні ‘нечесний’: укр. “Вчора була каламутна дипломатія, а сьогодні політика чистої води...” (<www.geocities.com/uno_montreal/>); “...жахливо повільний (фактично 10 років) каламутний процес приватизації...” (<www.day.kiev.ua/>); біл. “...Палітыка — слоў каламутны разьліў, – Ад іх застаецца заўсёды хтось з носам...” (<kamunikat.net.iig.pl/ www/knizki/litaratura/>). Польському mętny ‘podejrzany, niepewny pod wzgiędem etycznym, prawnym itp.’; mętna figura, osobistość, mętny facet, osobnik, mętne interesy, sprawy [SJP]) відповідає укр. темний, рос. темный.

Найменування вода позначає щонайменше два концепти: концепт суперкатегоріального рівня щодо концептів – назв водних об’єктів та концепт речовини75. Виокремлюємо такі протилежні атрибути концепту Вода (суперконцепту щодо назв водних об’єктів), як бурхлива (небезпечна) і тиха; вода як назва речовини символізує бідність. Більшість наведених ФО з компонентом вода побудовано на основі процесуальних фреймів.

Не знайдено російських відповідників-тотожностей з компонентом вода до українського фразеологізму: взяла вода кого ‘хто-небудь втопився’ [ФСУМ, с. 141]. Ймовірно, що зазначений фразеологізм постав на основі міфологічних уявлень (вода як символ життя та смерті, а також існує низка ФО у досліджуваних мовах, побудованих на основі моделі назва міфологічної істоти + взяв). Фразеологічна одиниця укр. з роси та з води [ФСУМ, с. 141] ґрунтується на уявленнях про воду як джерело життя і здоров’я, що також пов’язано з уявленнями про живу та мертву воду76 (укр. жива, мертва вода – рос. живая и мертвая вода – бол. жива вода [БРФС, с. 82]; укр. як скупаний у мертвій воді ‘пригнічений, сумний, невеселий’ [ФСУМ, с. 822]; як у воді (у воду) намочений ‘незадоволений, засмучений, зажурений, злий’ [ФСУМ, с. 142]; мов у воду опущений [ФСУМ, с. 143]; і похідні – як [холодною (зимною)] водою облитий [ФСУМ, с. 571]; як линули (хто линув) [холодною] водою [з льодом] на кого [ФСУМ, с. 424]; як холодною водою обдати [ФСУМ, с. 564] – рос. как в воду опущенный [Уш, т. 1, с. 324] – бол. поливам /




полея (обливам / облея; заливам / залея) със студена (ледена) вода някого ‘окатить (облить) холодной водой кого-л., устраиваить / устроить холодный душ кому-л.’ [БРФС, с. 84] – пол. wylać, wylewać kubeł, wiadro zimnej wody komuś na głowę, na łeb, na czyjąś głowę, na czyjś łeb, na kogoś ‘pozbawić kogoś złudzeń, przywołać do rozsądku, otrzeźwić, otworzyć komuś oczy na istotę rzeczy’ [SFWP, с. 932] – англ. dash (pour, throw) cold water on something ‘to discourage doing something; to reduse enthusiasm for something’ [AID, с. 262]. Наведений англійський фразеологізмвиник з метафори ЕНТУЗІАЗМ – ЦЕ ВОГОНЬ і дещо відрізняється від ФО цієї моделі в аналізованих мовах.

Уявлення про магічну силу води збереглися у замовляннях77 та у фразеологізмах, як-от: укр. нехай пливе за водою ‘уживається для вираження побажання забути що-небудь, не повертатися до чогось (перев. неприємного)’ [ФСУМ, с. 647]; за водою (з водою) пішло; за водою попливло – рос. по воде поплыло [РУССВ, с. 120] – англ. water under the bridge [AID, с. 349]; укр. піти (збігти) за вітром (по вітру, за водою) 1) ‘пропасти, марно зникнути, нераціонально кимсь витрачаючись, використовуючись’; 2) ‘минути, пройти без вороття’ [ФСУМ, с. 643] – біл. ісці (пайсці) за вадою 2) ‘рабіць, дзейнічаць без разважання, не думаючы; не кіравацца сваімі, самастойнымі разважаннямі; не ўлічваць, што будзе ў выніку дзеянняў, учынкаў’; ісці (пайсці) супраць (проці) вады ‘дзейнічаць насуперак звычаю ці чыйму жаданню, чыёй волі’ [Янк]; укр. спливти (сплисти, попливти) [за] водою ‘минути, пройти без вороття’ [ФСУМ, с. 850]; як лист за водою зі сл. піти, спливти ‘безслідно, безповоротно, назавжди’ [ФСУМ, с. 425]; як за водою йти ‘поступово занепадати, розорятися, зникати’ [ФСУМ, с. 360]; як сіль у воді зі сл. пропасти, зникнути ‘безслідно’ [ФСУМ, с. 809]. Уявлення про цінність чистоїводи відображено у ФО: укр. нема (немає) промитої води кому від кого ‘хто-небудь зазнає багато неприємного (переслідування, докори) від когось’ [ФСУМ, с. 545] – біл. вады прамытае не даць 1) ‘паралізаваць чыю самастойнасць муштроўкаю, недаверам, пазбавіць каго ўпэўненасці, волі’, 2) ‘не мець спакою, ходу, праходу’ [Янк] тощо.

“Вода у російському фольклорі – символ спокою, неквапності й тиші, що зумовлено типовим для середньої Росії рівнинним, ледь горбистим ландшафтом, де немає бурхливих рік і швидких потоків. При цьому тиха вода може бути небезпечною і підступною, що знайшло відображення у прислів’ях: Тихая вода берега подмывает, Тихие воды глубоки” [ФелМок, с. 38].Проте російський фразеологізм Тише воды, ниже травы (1) ‘робкий, скромный, незаметный или, чаще, старающийся выглядеть таким в силу тех или иных обстоятельств’, 2) ‘очень скромно, незаметно (держаться, вести себя)’ [ФелМок, с. 38]) має відповідники у фразеологічних системах тихіший води, нижчий трави [ФСУМ, с. 141]; тихіший за воду, нижчий за траву [ФСУМ, с. 143]; і води не замутить [ФСУМ, с. 141] – бол. по-тих от водата и по-нисък от тревата [БРФС, 84], а також в українській, польській і болгарській ФС існують фразеологізми з аналогічною образністю, але з дещо відмінним значенням: укр. тиха вода греблі рве; пол. сicha woda ‘o kimś pozornie spokojnym, milczącym, skrytym’ [SFJP, т. 2, с. 592]; бол. тиха вода [БРФС, с. 566] – англ. still waters run deep [AID, с. 310]. Тому висновок, зроблений щодо символіки води в російському фольклорі, можна поширити принаймні на частину слов’янських мов, якщо не на всі, тобто національно-культурної специфіки в цій символіці не спостерігається. Як і в образності фразеологізмів: укр. Нащо в море воду лить, коли море повно? (Нащо в кірницю воду лляти! В ліс дров не возять) [Номис, с. 104] – пол. wozićwodę do morza [SFJP, т. 2, с. 592 – 596] – бол. нося вода в морето ‘носить воду решетом, переливать из пустого в порожнее, толочь воду в ступе’ [БРФС, с. 83]; правя / направя дупка в морето (във водата) ‘толочь воду в ступе’ [БРФС, с. 179]. Відмінною за компонентним складомє російська ФО – темна вода в облацех ‘непонятно, неясно’ [ФСРЯ, с. 73], проте її образність добре узгоджено з поширеними метафоричними принципами – НЕЗРОЗУМІЛЕ – ЦЕ ТЕМНЕ таЗРОЗУМІЛЕ – ЦЕ СВІТЛЕ (ПРОЗОРЕ), базованими на опозиції світло – темрява.

Відмінні польські ФО з компонентом woda: coś idzie, szło jak woda ‘coś ma wielki zbyt, łatwo i szybko się sprzedaje’ [SFWP, с. 926] (подібно в болгарській мові – върви ми (тръгна ми / потръгна ми) като по вода ‘все идет / пошло как по маслу; все идет без сучка, без задоринки; у меня сплошное везение’ [БРФС, с. 82]; пор. укр. як по маслу – рос. идет как по маслу – біл. як з




маслам, бы маслам памазаў, як на мазаных колах [МРБСП] – бол. върви (като) по мед и масло [БРФС, с. 325]); pić na wodę ‘kłamstwo, blaga; coś, co wprowadza w błąd, oszustwo, mistyfikacja’ [SFWP, с. 929]; puścić, puszczać kogoś na szerokie wody ‘pozwolić komuś działać samodzielnie, nie udzielając wskazówek’; rzucać, rzucić kogoś na głęboką wodę ‘pozostawiać kogoś własnym siłom’; robić komuś wodę z mózgu [SFWP, с. 930]; w gorącej wodzie kąpany ‘ktoś niecierpliwy, impulsywny’ [SFWP, с. 931]78. Зіставні фразеологічні одиниці: пол. wylać oliwę na wzburzone wody ‘uspokajać łagodnymi słówami, odwołując się do taktu i dyplomacji’ [SFWP, с. 931] – англ. pour oil on troubled water [AID, с. 262] – пов’язані з біблійною традицією.

Болгарські ФО з компонентом вода мають частково відмінну образність порівняно з українськими та російськими фразеологізмами, проте асоціативні паралелі щодо міфологічного осмислення води, актуалізованих слотів спостерігаються: вир-вода (ставам / стана, съм); гола (жива) вода (ставам / стана, съм); на (по) вода (зная, уча / науча, чета) [БРФС, с. 82]; отгоре като масло (зехтин) над вода ‘(ставить себя) выше всех (над всеми)’ [БРФС, с. 408]; вървя по водата на някого ‘плясать под чью-л. дудку’; гася (угасявам / угася) вода на някого ‘сбрызгивать / сбрызнуть с уголька кого-л. (знахарский обряд)’ [БРФС, с. 82]; докарвам / докарам (нося, донасям / донеса) вода от девет кладенеца (от деветдесет и девет реки, от деведесет и девет дерета) ‘приводить / привести тысячу (тысячи) доводов, громоздить / нагромоздить гору доказательств’ [БРФС, с. 156]; изпил съм си водата ‘отжить свое; мое время ушло’; мисля (смятам) за света (светена) вода (ненапита) някого разг. ‘считать невинным младенцем кого-л.’ [БРФС, с. 83]; правя се / направя се (преструвам се / престоря се) на чиста (света, светена) вода (ненапита) ‘прикидываться / прикинуться тихоней (святым, святошей, ангелочком)’ [БРФС, с. 84]; напивам / напия вода ‘просить / попросить напиться воды у девушки, возвращающейся от источника (знак симпатии со стороны молодого человека)’ [БРФС, с. 354]; отбивам / отбия (отвеждам / отведа) водата от веденицата на някого ‘действовать в ущерб чьим-л. интересам, вредить / навредить кому-л.’ [БРФС, с. 83]; пия вода отнякъде ‘быть всецело преданным чему-л., быть преданным душой и телом чему-л.’ [БРФС, с. 83]; пия вода от извора ‘пользоваться первоисточником, (получать) из первых рук’ [БРФС, с. 239] – рос. черпать из первоисточника; бол. плувам в нечии води ‘быть всецело под чьим-л. влиянием’; плувам (чувствувам се) в свои води ‘быть в своей стихии’; подливам / подлея вода на някого ‘вставлять (ставить) палки в колеса кому-л.’; ‘подкладывать / подложить свинью кому-л.;пакостить / напакостить кому-л.’ [БРФС, с. 83]; бистра водица, мирна главица ‘хлеб да вода – здоровая еда (о пользе воздержания)’ [БРФС, с. 85]. Наприклад, болгарські фразеологічні одиниці мисля (смятам) за света (светена) вода (ненапита), правя се / направя се (преструвамсе / престоря се) на чиста (света, светена) вода (ненапита) логічно вписуються в типові для досліджуваних мовних картин світу уявлення та систему символів.

Символічне значення слова вода виявляється у контексті і фактично твориться через означення, які даються компонентові79: укр. чиста (чистісінька, свіжа, промита) / каламутна (мутна); свячена / грішна; жива / мертва; гаряча / холодна; тиха / бистра, сьома..; рос. чистая/ мутная; живая / мертвая; тихая / большая; седьмая тощо. В УФС та РФС образність будується на перелічених опозиціях. На субконцепти частково перенесено атрибути, приписані концепту Вода.

“Море є символом нескінченності, часу, вічності, праматерії, Хаосу, створення світу, глибини, всепоглинаючої безодні, дикості, знищення, вічного давача і відбирача, змінності / незмінності, життя і смерті, самотності, суму, непевності...” [Kopal, с. 234]. У М. Конопницької море символізує пам’ять і забуття: “O, nie ma prawdy w tym (...), co ludzie mówią “morze zapomnienia”. Bo mi ta mroczna a cicha głębina wszystko wspomina... I cała przeszłość idzie mi tu w gości z nieskończoności” (O, nie ma prawdy... 1 – 6 M. Konopnickiej) [Kopal, с. 234]. У досліджуваних ФС море пов’язується з небезпекою, бідою, горем: рос. Жди горя съ моря, а бѣды отъ воды; Кто въ морѣ не бывалъ, тотъ горя не видалъ [Даль, т. 1, с. 378]. М. Пазяк наводить понад 25 паремій з використанням парних символів горе – море [ПазВ, с. 154]. Пареміїз прямим порівнянням: Бреду горем, як тим морем; Велике горе, як глибоке море: не перейдеш зразу [ПазВ, с. 154]. Паремії дають підказку про те, які слоти актуалізовано, чому горе




порівнюється з морем. Як правило, актуалізується у фреймі море слот розмір, який має атрибутивелике, глибоке, великий об’єм – не вип’єш.., широке. А найголовніше, що море – межа свого світу, за морем осмислюється як далеко80 (“Щоб понесли буйнесенькі за синєє море…” (Т. Шевченко); “Милый друг, ушедший дальше, чем за море!” (М. Цвєтаєва)). Ймовірно, що така символіка моря випливає з уявлень про світобудову в міфі. За язичницькими уявленнями, що збереглися у замовляннях, у центрі моря “гніздяться незліченні духи хвороб і шкод: уроки.., пристрічі.., бешишники.., препави.., золотники... та ін., а також їхній володар – найчастіше в подобі царя або цариці змій (гадів)” [166, с. 208]. Існує міцний асоціативний зв’язок між концептами Море та Горе: “Ходім же турецький замок оглядати, Щоб нашу славу, і лихо згадати, – Згадать давню славу, козацькую волю, І тяжку недолю, турецьку неволю... В сих темницях колись наші та приймали горе, Слали думки крилатії через синє море...” (Леся Українка); “Чом же я не вільне море, Чом мовчу я цілі дні?! Чом так тяжко люте горе Груди стискує мені?” (О. Олесь); “Різко війте, вітри, Бо за нами гонить горе, Бо нам треба через море Утекти” (Б. Лепкий). Море асоціюється й з небезпекою, зокрема про це свідчить англійські ФО: between the devil and the deep blue sea [КРАФС, с. 286]; to be all at sea ‘не знати, що робити, дивуватися, розгубитися’ [Ling].

Переліки основних активізованих слотів та відповідно атрибутів концептуМоре узгоджуються з результатами асоціативного експерименту: море (956) - синє(212), Чорне (100), глибоке (89), вода (56), широке (50), безкрає (29), велике (24),безмежне (21) тощо [див.: САНУМ, с. 50, 51]. Зазначена закономірність властиварізним тематичним групам символів-стимулів. Отже, фразеологічні системимістять матеріал, який експлікує національні мовні картини світу, незважаючи нате, що “традиційну” фразеологію, як вже зазначалося, лише зрідкавикористовують сьогодні в мовленні, як усному, так і писемному. Вираз“житейське море” трапляється в багатьох літературних мовах, назву “Житейськеморе” має комедія І. К. Тобілевича (Карпенка-Карого) [КВУЛМ, с. 94].

За міфологічними уявленнями, ріка, передусім, це межа світів, перехід через річку символізує перехід людини у інший стан81 (англ. cross the river 2) ‘перебороти перешкоду’; 3) ‘умерти’ [Ling]). У мовних картинах світу метафора РІКИ означає велику кількість чогось: укр. кров [ріками] ллється (тече) / полилася (потекла) чия; литися річкою (річками) перев. зі сл. горілка, кров; сльози течуть річками у кого [СУ]. ФСРЯ не фіксує одиниць з компонентом ріка, крім рос. молочные реки (и) кисельные берега [ФСРЯ, с. 389] – укр. медові [ї] та молочні [ї] ріки; молочні ріки і киселеві (масляні) береги [ФСУМ, с. 739]. Однак у тлумачному словнику подано інформацію про переносне значення слова ріка: Река // перен. Огромное количество (чего-н. льющегося). Реки крови пролила итало-германская интервенция в Испании. Она проливала реки слез [Уш, т. 3, с. 1327]. Таку символіку слова ріка загалом підпорядковано символіці великих водних об’єктів.

У фольклорі болото – це нечисте місце, де перебуває нечиста сила. Однак фразеологічні системи яскравих міфічних асоціацій щодо цього компонента практично не зберегли (ФСРЯ фразеологізмів із компонентом болото не фіксує, а словник за ред. Д. Ушакова подає фразеологізм: рос. С виру и с болота (обл.) – неизвестно откуда, из подонков общества [Уш, т. 1,с. 297], який можна вважати відгомоном міфологічних уявлень). На опозиції чистий – брудний та відповідних процесуальних фреймах побудовано фразеологізми з компонентом болото та іншими факультативними знаками цієї групи: укр. витягти (витягнути) / витягати (витягувати) з болота (з багна, з калюжі, з грязюки) кого; топтати / затоптати в болото (в грязь, в багно) кого; змішати з землею (з болотом) кого 2) ‘принизити, зганьбити кого-небудь, заплямувати чиюсь гідність’; кидати / кинути болотом (болото, гряззю) у кого-що, на кого-що; ляпати грязюкою (болотом) на кого [СУ] – рос. втаптывать / втоптать [затаптывать / затоптать] в грязь [ФСРЯ, с. 87]; бросать / бросить [кидать / кинуть, швырять / швырнуть, пускать / пустить] камнем [грязью] в кого [ФСРЯ, с. 48]; укр. не ударити лицем (обличчям) у




грязь (у болото) перед ким [СУ] – рос. не ударить лицом в грязь [ФСРЯ, с. 490]; рыться [копаться] в грязном белье кого, чьем [ФСРЯ, с. 404]. Аналогічну образність спостерігаємо в англійській мові: mire ‘трясовина, болото; драговина’, to bring in the mire, to drag through the mire ‘облити брудом, виставити на ганьбу’; перен. ‘трясовина’, складне становище, важка ситуація; амер. slough ‘болото, трясовина, драговина’; ‘депресія, зневіра, розпач’ (the Slough of Despond) [Ling]. Пригадується щодо цього: рос. ...меня засосала опасная трясина; увязнуть ‘попасть в безвыходное положение, не зная, что предпринять, запутаться’ [Уш, т. 4, с. 875].

Дощ у фольклорі “має значення добре, порівнюється із щастям у коханні, зіставляється із шлюбом, загалом дощ – добродавча сила” [253, с. 85]. У фразеології дощ можна вважати факультативним і контекстуальним знаком чогось неприємного: укр. як сніг (дощ) на голову [з ясного неба] [ФСУМ, с. 837], з дощу та під ринву (пор. з вогню в полум’я [ФСУМ, с. 268]; як грім на голову ‘зовсім несподівано, зненацька’ [ФСУМ, с. 198], у яких компоненти набувають символічності за належністю до стихій). Лише фразеологізм золотий дощ ‘великі несподівані прибутки’ [ФСУМ, с. 268] має образність, яка асоціативно пов’язана з міфологічною символікою дощу. У низці фразеологізмів компонент дощ не має символічного значення. Аналогічно, блискавка та грім символізують концепт Гнів, а також мають однакову символіку у фольклорі та фразеології – символ кари за гріхи; у фразеологічних системах одиниці з компонентом грім вербалізують концепт Раптово.

Символіка слова туман у фольклорі та у фразеології відрізняється82: “…туман – уособлення лихого, загрозливого. З туману воїн виїжджає на битву, туман визначає невідомість інебезпеку, це, зрештою, образ утечі, лиха доля, яка незвідь де бродить; туман – це смуток зрадженої дівчини” [253, с. 85]. У фразеології туман, насамперед, символ чогось незрозумілого,знову ж таки працює метафора ЗНАТИ – ЦЕ БАЧИТИ: укр. як у тумані 1) зі сл. бачити, пам’ятати, уявлятися ‘неясно, невиразно’; 2) зі сл. жити, бути, іти ‘невиразно сприймаючи, погано розуміючи те, що відбувається’ [ФСУМ, с. 904]. Слово дим належить до цієї ж тематичної групи: укр. пускати / пустити в очі дим (пилюку) кому ‘вводити в оману кого-небудь’ [ФСУМ, с. 718] – пор. біл. туманам атуманіць ‘свядома абмануць, увесці ў зман’ [Янк]. Можливо, саме тому: укр. як дим зі сл. п’яний, напитися 1) ‘дуже сильно, до безпам’ятства’. Ех, той Саврадим, п’яний як дим (Укр. присл.) [ФСУМ, с. 238]. Друге значення цього фразеологізму ґрунтується на реальних атрибутах компонента: 2) зі сл. зникнути, розвіятися, щезнути ‘без сліду, невідомо куди’ [ФСУМ, с. 238] – англ. like smoke 1) ‘швидко’; 2) ‘легко’ [Ling]. З іншого боку, дим за суміжністю пов’язаний з вогнем, а горіння своєю чергою символізує активність певних процесів: укр. пустити [з] димом ([з] вогнем, з вітром і димом); іти / піти з димом; дим коромислом (стовпом) [СУ]. В англійській мові to end (to go up) in smoke ‘закінчитися нічим’ [Ling].

Концепт Повітря у досліджуваних фразеологічних системах не виявляє яскравої національно-культурної специфіки та рідко функціонує як компонент ФО, на відміну від символів вогонь, вода, земля. Дж. Лакофф та М. Джонсон говорять про існування метафори РЕЧОВИНИ ЯК ВМІСТИЩА [114], яку виражено через прийменник в й у досліджуваних мовах. Концепт Повітря на матеріалі декількох мов детально розглянуто в праці Н. Добрушиної [65, с. 216 – 226]. Основні сфери, вербалізовані в термінах концепту Вітер83, – це напрямок руху,швидкий рух, відсутність чогось, сила, воля тощо. Загалом символічні значення компонента збігаються в українській та російській фразеологічних системах.

Концептуалізації, базовані на архетипах, звичайно, виявляють високий ступінь зіставності в досліджуваних мовах, нечастотні відмінності пояснюються “індивідуальним” розвитком мов, переосмисленням архетипів, різним ступенем “збереження” давніх міфологічних уявлень.

3.3. Символи-зоонімиИ когда заклубится закат,

по углам залетая,пусть опять и опять предо мною плывут наяву

синий буйвол,




и белый орел,и форель золотая...

А иначе зачемна земле этой вечной живу?

Б. Окуджава

Тваринні (зооморфні) символи становлять великий прошарок символіки.М. Епштейн вважає, що “тварини – найнаочніша для людини форма інобуття духу,яку він може оцінювати як надлюдську чи недолюдську, проте яка так чи інакшевизначає його місце в ієрархії світобудови”, що культура, розвиваючись, пройшлавід стадії зооцентризму до стадії антропоцентризму [259, с. 88]. Людство змінилоз плином часу своє ставлення до тварин: від їх обожнення в тотемізмі доприписування тваринам усього негативного в байці. На думку Н. Фрая, “світлюдини знаходиться поміж світом духовним і тваринним та відображає цюдуальність у своїх циклічних ритмах” [229, с. 130]. Фразеологічні системи всьогоднішньому своєму вигляді в дивний спосіб зберігають принципи ізооцентризму, й антропоцентризму наївної картини світу, хоча нинішній день,нова філософська і екологічна свідомість принесли нове розуміння місця і ролілюдини у світі. Символами прототипних уявлень про силу, мужність, відвагу,хитрість, швидкість у пересуванні, мудрість тощо виступають представникитваринного світу. Проте очевидно, що основний масив фразеологічних системформувався під впливом антропоцентричних уявлень. Усю фразеологічнутваринну символіку пов’язано з вербалізацією характеристик зовнішнього виглядулюдини, її віку, рис характеру, психологічного сприйняття, освіченості тощо.

Найголовнішим є те, що використано як символи тварин різних стихій, різнихсвітів для позначення тричленної чи чотиричленної структури світу. “...Трисимволи трьох сфер світу – птах, звір і риба – використовувалися, як правило, ідля позначення трьох сторін світу, тобто вже в горизонтальній системі координат”[176, с. 69]. Кожен символ-гіперонім тією чи іншою мірою передає символам-гіпонімам основне спільне символічне значення, яке пов’язане з архаїчнимиуявленнями про представника тієї чи іншої сфери міфологічного простору.О. Подосінов пояснює зарахування людини до цього символічного ряду тим, щодавньоєврейське слово hayyâ, як і давньогрецьке ζᾡου, могли означати будь-якуживу істоту з людиною включно, наприклад, грецька назва Зодіака (ζφδιακός,κύκλος) походить від слова ζᾡου (тварина), хоча до цих тварин залічувалися іантропоморфні образи (Стрілець, Діва, Водолій, Близнюки і навіть Терези) [176,с. 67].

Розгляд зооморфних символів почнімо з концептів суперкатегоріального рівня, як-отТварина, Звір [126]. На лексичних рівнях різних мов існують переносні значення слова тварина(та його синонімів): укр. тварина 2. лайл. Груба, підла людина [ВТССУМ, с. 1233] – аналогічнов російській мові. Найменування концепту суперкатегоріального рівня Звір у складіфразеологізмів використовують рідко, зокрема в українській фразеології знайдено лише ліченіприклади ФО з цим компонентом. На лексичному рівні слово звір має символічне значення, якеє зіставним з фразеологічним: укр. звір ‘дуже люта, жорстока людина’ [ВТССУМ, с. 353] – рос.зверь ‘лютое, свирепое существо’ [Уш, т. 1, с. 1084]; звір в українському молодіжному сленгу –‘молодий, але грамотний і сильний чоловік’ [УМСС, с. 28]; укр. розбуджувати / розбудитизвіра в кому ‘cприяти прояву грубих, жорстоких, звірячих інстинктів’ [ФСУМ, с. 744]. На думку




М. С. і М. Г. Ашукіних, порівняння людини із звіром походить від перекладу 1890 р. назвироману Еміля Золя “La Bête humaine” (1889 р.) як “Человек-зверь” (перший переклад “Человек-животное” (1889 р.)) [АА, с. 375]. Проте вертикальний контекст, який простежити надзвичайноважко, сягає все-таки більш давніх часів, таке перенесення пов’язане з християнськоютрадицією, про що свідчить словосполучення рос. звериное число (число 666, символическиизображающее имя апокалиптического зверя, т. е. антихриста [Уш, т. 1, с. 1084]), яке постало,можливо, на зіставленні атрибутів концептів Звір і Диявол [140, с. 203]. Знову ж таки узамовляннях: “...Я иду, звѣрь лапистъ и горд, горластый, волкъ зубастый; я есть волкъ, а выесть овцы мои” [71, с. 374]. В. Даль (перше та друге видання словника якого були надрукованіраніше, ніж згадуваний переклад Е. Золя) пропонує таку дефініцію: Звѣрь, животноечетвероногое, млекопитающее; дикое, лютое, плотоядное, хищное... // Человѣкъ, подобныйзвѣрю... Звѣрскій, звѣрю подобный, вообще лютый, свирѣпый, жестокій. Звѣрствовать,поступать звѣрски, лютовать, неистовствовать... Звѣриться, глядѣть звѣрем или звѣрскизлиться [Даль, т. 1, с. 674]. В українській мові існує дериват: визвіритися на кого. Чого ви намене визвірилися? Старицький [РУССВ, с. 130]. Таке прототипне уявлення про звіра в людиніпоширене і в польській мовній картині світу: “Marzę często o tym wieku, gdy zwierzę ginie wczłowieku” (Pochwała wieku dojrzałego I – 2 T. Boya-Żeleńskiego); “Śpi w piersi tłumu strasznyzwierz o kłach stu krwawych pysków” (Szkoła 81 – 2 L. Staffa) [Kopal, с. 500]. Словникову статтю уФСУМ проілюстровано цитатою: “Запах свіжої крові подіяв на худобу зовсім разюче, розбудиву сумирних волах диких роз’ярених звірів” (Гончар) [ФСУМ, с. 744]. Проте, як свідчитьмовленнєва практика, сучасніше значення ФО ‘нервувати когось’ рос. не буди во мне зверя.Концепт Звір містить атрибути злий (укр. сердитий як звір ‘дуже сердита, розгнівана людина’[ССНП, с. 59] – рос. как (словно, точно) зверь 1. Злой(ая), лютый(ая), жестокий(ая),безжалостный [Оголь, с. 201]; как (словно, точно) зверь 2. <лютый> Смотреть, глядеть накого-л. (человека) – со злобой, ненавистью [Оголь, с. 201] – бол. гледам като звяр ‘смотретьзверем’ [БРФС, с. 222] – італ. essere la bestia nеrа di ql ‘быть ненавистным кому-л.’; andare inbestia ‘разозлиться’ [ИРКФС, с. 15] – англ. to bring out the beast in smb [Ling]); голодний (как(словно, точно) зверь. 5. Голодный; проголодаться, хотеть есть [Оголь, с. 202]). Сьогодні вросійській мові активно функціонує вислів мой ласковый и нежный зверь [Дяд, т. 3, с. 19].Компонент звір вживається у складі ФО: укр. як загнаний звір / як загнаний вовк (зі сл. метатися,тулитися) [ФСУМ, с. 326] – рос. как загнанный зверь [Уш, т. 1, с. 913]; укр. як собака (пес, звір),спущений (спущена) з прив’язі (ланцюга, припону) зі сл. бігти, мчати ‘дуже швидко, нестримно’[ФСУМ, с. 839]. Спостерігаємо варіативність у компонентному складі, яка свідчить про те, щокомпонент звір є факультативним знаком поряд з пес, вовк тощо, хоча фактично пес, вовквиступають субконцептами чи підпорядкованими символами.

Прототипне уявлення про звіра – це уявлення про хижака (жорстокого, безжального,розлютованого). Атрибути, притаманні концепту Звір, містять прототипи хижих тварин, навітьекзотичних. Отже, гіперонім має основні символічні атрибути всієї групи. Порівняно згіперонімами птах, риба слова звір, тварина як компоненти фразеологічних одиницьвикористовуються рідко.

Ведмідь у світовій культурі символізує жорстоку, примітивну силу. У християн та вісламській традиції він постає як темна сила, жорстока, мстива та жадібна. У західномумистецтві ведмідь втілює гріх обжерливості [Трес, с. 218, 219]. Ю. Степанов та С. Проскурінпишуть про те, що культовим символом у давньогерманській мові виступає ведмідь, ванглосаксонській традиції ведмідь – це священна тварина, можливо, тотем англосаксів, йогоім’я табуйовано (давн.-англ. bera ‘коричневий’, ‘бурий’), замінено описовим (Beo-wulf‘бджолиний вовк’) [див.: 210, с. 18]. Дослідники пропонують розуміти давн.-англ.словосполучення neorxena wong ‘рай’ як ‘поле (земля) мертвих ведмедів’ [210, с. 18].І. Березовський зазначає, що “цей звір також посідав помітне місце в міфологічних віруванняхстародавніх слов’ян. Збереглися повір’я про якісь наче б давні “родинні” зв’язки людини зведмедем…” [23, с. 20]. Образ ведмедя з плином часу змінюється й у казці: від прикладів, що




свідчать про визнання вищості цієї тварини над людиною, до приписування тварині тупості,вайлуватості, нетямущості [див.: 23, с. 21, 22]. Сьогодні одна з політичних партій Росії обраланазву “Медведь”, спираючись, можливо, на давні уявлення про тварину та на асоціюванняЄвропою у певний період часу Росії з ведмедем (в англомовному світі – перен. Росія [Ling]).

Компонент ведмідь наявний у багатьох ФО. Як символ назва цієї тварини функціонує і вросійському, і в українському фольклорі, наприклад, назви ведмедя – укр. вуйко [Гр, т. 1, с. 259];великий, батько, Бурмило, старий, мельник, бортник, лісовий чоловік [Завад, с. 268]; рос.Михайло Иванычъ Топтыгинъ, косолапый, мишка, мишукъ, потапычъ, сергацкій баринъ,лѣсной архимандритъ, сморгонскій студентъ [Даль, т. 2, с. 311]. В українській та російськійлексичних системах це слово має переносне значення (рос. Медведь 2. Перен. Разг. О человеке,чем-либо напоминающем это животное [БАС, т. 6, с. 754]). Треба зазначити, що така дефініція єнедостатньою. Вдалішою й послідовною є словникова стаття СУМу: Ведмідь. 2. перен., розм.Про незграбну, неповоротку людину [СУМ, т. 1, с. 316]. Атрибути незграбний, неповороткий єспільними для фразеологічних систем російської та української мов. Концепт Ведмідь зафразеологічною картиною світу складається з низки атрибутів: сильний – укр. великий якведмідь; дужий як ведмідь; забив як ведмедя жолудь ‘не завдав ніякої шкоди’ [ССНП, с. 20] –рос. сильный как медведь ‘обладающий большой физической силой’ [Горб, с. 205] – пор. бол. яккато Боримечката ‘крепкий как скала, сильный как медведь, богатырского сложения’ [БРФС,с. 59] – пол. Jak niedźwiedź głaśnie, to aż w krzyżach trzaśnie; Kto idzie na niedźwiedzia, niech gotujełoże (kto na dzika – mary); Ze szwagrem na zająca, z bratem na niedźwiedzia. ,,Ja nikogo się nie boję!Choćby niedźwiedź... to dostoję!” (Stefek Burczymucha 3 – 4 Marii Konopnickiej) [Kopal, с. 254];незграбний – укр. біжить як ведмідь ‘вайлувато рухається’; ганяє як ведмідь за горобцями‘незграбно, безрезультатно бігає’; жвавий як ведмідь до карит ‘вайлуватий, незграбний’;звивається як ведмідь у танці; лінивий як ведмідь; повертається як ведмідь за горобцями;проворний як ведмідь за горобцями [ССНП, с. 20, 21]; швидкий як ведмідь за мухами [ССНП,с. 21] – рос. косолапый, косолапо как медведь [Горб, с. 102]; неуклюжий, неуклюже как медведь[Горб, с. 139] – біл. як мядзьведзь 1) ‘нязграбна, нехлямяжна, няспрытна (рухацца)’ [ФСМТК,с. 348]. В англійській мові на лексичному рівні слово ведмідь має переносне значення‘незграбна, груба людина’, на фразеологічному рівні образ розвинувся від оцінки фізичних дій,переміщення у просторі до моральної оцінки: англ. to play the bear ‘поводитися неввічливо,грубо’ [Ling], аналогічно й у польській – gruboskórny, nietowarzyski niedźwiedź [SJP]. Такий атрибутведмедя обігрується і в російській літературі, де виникає вислів медвежья услуга (виразвикористовують у значенні ‘невміла послуга, що приносить замість користі шкоду,неприємність’, він виник з байки І. Крилова “Пустынник и Медведь” (1808) [АА, с. 197]) – укр.ведмежа послуга [РУССВ, с. 467]. Водночас концепт Ведмідь містить також такі фрейми таатрибути, як: довго, міцно спить – укр. заліг як ведмідь у берлозі [ССНП, с. 20] – рос. какмедведь <в берлоге>. Спать – много, беззаботно [Оголь, с. 343]; любить мед – укр. ласий якведмідь до меду [ССНП, с. 20]; голосно реве – укр. кричить наче ведмідь реве [ССНП, с. 20] –рос. как медведь <медведица>. Рычать, рыкать [Оголь, с. 344]; діє, не звертаючи уваги нанебезпеку, – укр. преться як ведмідь на рогатину [ССНП, с. 21] – рос. как медведь. Переть,ломиться, продираться [Оголь, с. 345] – пор. пол. “Głupi niedźwiedziu! gdybyś w matecznikusiedział, nigdy by się o tobie Wojski nie dowiedział” (Pan Tadeusz, 4, 566 – 7 [Kopal, с. 254]);дурний – укр. розуміється як ведмідь на зорях [ССНП, 21]84; старий – старий як ведмідь[ССНП, 21]; товстий – товстий як ведмідь [ССНП, 21]. З фразеологічною моделлю концептавиявляються зіставними результати асоціативного експерименту, в якому було одержано такіреакції на стимул укр. ведмідь, як великий, страшний, злий, клишоногий, вайлуватий,неповороткий, сердитий, добрий, незграбний, сильний, грізний, розлючений, товстий, хижий[САОІУМ, с. 45]; рос. медведь (103) - бурый (12), косолапый (14), белый (9), большой, в лесу,малина, толстый (3), берлога, волк, заяц, зверь, лесной, неуклюжий, сильный, страшный,шатун (2) [РАС, с. 314]. Фактично наведені атрибути відтворюють архетипні уявленняєвропейця про цю тварину. У російській фразеологічній системі атрибути компонента ведмідь –свавільний, сердитий, похмурий, відлюдкуватий: Хозяинъ въ дому, что медвѣдь въ бору:




что какъ хочетъ, такъ и вороч’атъ [Даль, т. 2, с. 311]; медведем глядеть (смотреть) ‘угрюмо,злобно смотреть, быть, казаться нелюдимым’ [БАС, т. 6, с. 754].

У російській мові символ медведь є парним чи контекстуальним: ведмідь символізує силу,а вовк – сміливість, наприклад: Не далъ Богъ медвѣдю волчьей смѣлости, а волку медвѣжьейсилы! [Даль, т. 2, с. 311]. У казках, зокрема українських, ведмідь і вовк часто замінюють одинодного [23, с. 22]. Простежуються паралелі фразеологічної символіки і символіки замовлянь:“Місяць на небі” і “щука у воді” поділяють з “медведем у лігві” символіку верховенства,царственості та первісності, а сам ведмідь панує над “середньою” зоною світу” [166, с. 225].Очевидно, що з цих уявлень про тварину, а згодом із переосмисленого казкового образу ведмедя,розвинулися фразеологічні атрибути символу. Дослідники зазначають: “Ведмідь через йогоподвійну природу (господар лісу й істота, особливо тісно пов’язана з людиною, аж до здатностівзаємного перетворення) є проміжною ланкою між членами протиставлень свій – чужий і дім –ліс” [82, с. 165]. Проте, на думку Є. Костюхіна, роль ведмедя в сучасній казці про тварин значнозмінилася: ведмідь – це типовий простак чи анекдотична постать [див.: 98, с. 85]. Фразеологічнасимволіка цього компонента складніша: вона зберігає у своєму складі як давні міфологічніуявлення, так і уявлення, пов’язані з пізнішою казкою про тварин.

За спостереженнями А. Гури, “у більшості слов’янських традицій ведмідь має чоловічусимволіку, проте в деяких південних слов’ян під упливом жіночого роду назви тварини (серб.-хорв., болг. мечка) ведмідь може наділятися і жіночою символікою...” [58, с. 155, 156]; уросійських замовляннях фігурує люта медвѣдица [71, с. 319]. У болгарській фразеологічнійсистемі ведмідь символізує небезпечну силу: ще те гази мечка ‘будет (попадет) тебе на орехи’;сякаш (като че ли) мечка го газила ‘словно за ним волки (собаки) гнались’; правя / направямечка на някого ‘делать / сделать (устраивать / устроить) темную кому-либо’ [БРФС, с. 328];бай, бабо, да не ме (не те) срещне мечка ‘как бы не на каркать’ [БРФС, с. 43] – пор. англ. to takea bear by the tooth ‘без потреби наражатися на небезпеку’ [Ling]; компонент використовують дляпозначення чогось дивного – бол. като че мечка гледат ‘смотрят как на диковинку’ [БРФС,с. 328]. В англомовному світі тварині приписують такі атрибути, як: голодний – as hungry as abear ‘very hungry’ [AID, с. 14] тощо, на які не натрапляємо в переліках атрибутів компонента вдосліджуваних мовах, однак його містить концепт суперкатегоріального рівня Звір.

У світовій культурі вовк символізує знищення, сатану, голод, страх, дикість, брехливість,агресію, хитрість, підступність, заздрість тощо [Kopal, с. 462]. Література розвиває негативнийобраз – від Пушкінового “вурдалак” [див.: МС, c. 128]. Серед позитивних значень цьогосимволу В. Копаліньський називає лише піклування [Kopal, с. 462]. Дж. Тресіддер наводитьбільший перелік позитивних значень: хоробрість, перемога, піклування про їжу [Трес, с. 46]. Уміфах і казках вовк виступає інколи другом людини (пригадується вовчиця, що вигодувалаРомула і Рема, казкові сюжети, та, наприклад, їх відтворення у живописі – картина В. Васнєцова“Иван-Царевич на сером волке”). Казка західноєвропейського письменника Ш. Перро(1628 – 1703) “Червона Шапочка і Сірий Вовк” пропонує образ жорстокого, підступногохижака. У народних українських казках вовк (Вовчик-Братик) – дурний, наївний, його обдурюєЛисичка-Сестричка (див. казки “Про Лисичку-Сестричку і Вовка”, “Лесичка-Сестричка і Вовк-Панібрат” тощо [КТ]). Позитивні образи вовків у літературі створили Р. Кіплінг у “Мауглі”,Ч. Айтматов у “Пласі”, Дж. Лондон у “Поклику предків” тощо.

На лексичному рівні слово має також значення: укр. вовк ‘досвідчена, бувала людина’[ВТССУМ, с. 153] – рос. волк ‘угрюмый, недоброжелательный человек’ [Уш, т. 1, с. 349]. Поданадефініція у ВТССУМ не викликає абсолютної довіри. На нашу думку, вовк, зокрема у свідомостіносіїв української мови, виступає типовим прикладом хижака – звіра, хоча концепт Вовкмістить атрибут досвідчений. Можливо, у словнику доцільно подати декілька складовихзначення. Велика кількість фразеологічних одиниць досліджуваних мов пов’язані з античноютрадицією – байками Езопа: Lupus – malus ovium custus – бол. не си вкарвай сам вълка вкошарата (не викай вълка да ти пази овцете) ‘не пускай сам волка в овчарню, не заставляйволка стеречь овец, сравн. русск. пусти козла в огород’ [БРФС, с. 103]. Латинське прислів’яLupum auribus tenere ‘тримати вовка за вуха’ у довіднику Ю. Цимбалюка порівняно з такими




українськими та російськими відповідниками, як-от: укр. битись, як риба об лід; крутитись, якмуха в окропі – рос. биться, как рыба об лед, как рак на мели [ЛатПП, с. 185]. ФСУМ наводитьінше значення ФО впіймати (піймати, спіймати, вхопити) вовка за вухо ‘виявити сміливість,кмітливість, спритність; уміти використати що-небудь з користю для себе’ [ФСУМ, с. 149].

З компонентом вовк зафіксовано велику кількість ФО, у яких вовк – парний символ:вовк – вівця, де вовк – символ агресора, а вівця – жертви, така парна символічність існує вбагатьох мовах. Порівняймо інші пари: рос. вовк – собака, де вовк – ворог, собака – друг: рос.Волка на собакъ въ помощь не зови, непріятеля на друга [Даль, т. 1, с. 232]; рос. і укр. вовк –сила, жорстокість / лисиця85 – хитрість, водночас в українській фразеологічній системізафіксовано порівняння: хитрий як вовк ‘хитра, досвідчена людина’ [CСНП, с. 28]; атрибутжорстокий – укр. душить як вовк кобилу ‘безжально визискує’ [ССНП, с. 23] – пор. пол. Popieoczy, wilcze gardło, co zobaczy to by zżarło [Kopal, 462]; бол. загрижил се като вълк за овце‘пожалел волк кобылу, оставил хвост да гриву’ [БРФС, с. 104].

Компонент використано у складі ФО, що вербалізують концепт Підступність: укр. вовк вовечій шкірі [ФСУМ, с. 139] – рос. волк в овечьей шкуре [ФСРЯ, с. 76] – бол. вълк в овча кожа[БРФС, с. 103], вълкът козината си мени, нрава си не променя [БРФС, с. 104] – пол. wilk wowczej skórze [SFJP, т. 2, с. 571, 572] – англ. wolf in sheep’s clothing [Ling]. Інтерлінгвальність цієїсимволіки зумовлено її біблійним походженням [ФРР, с. 120].

Наївна картина світу приписує вовку похмурість: укр. дивитися вовком [ФСУМ, с. 139];дивиться з-під лоба як вовк [ССНП, с. 27]; як вовк (вовком, як звір, звіром) дивитися,подивитися... [РУССВ, с. 130] – рос. смотреть бирюком [Уш, т. 1, с. 141]; как волк 4.Смотреть, глядеть на кого-л. [Оголь, с. 103] – біл. глядзець ваўком (воўкам) [Юрч, с. 138];пазіраць з-пад лоба як воўк, ваўкавата глядзець, сугнеем глядзець [МРБСП] – пол. patrzeć,popatrzeć, spoglądać itp. wilkiem; jak wilk; wilkiem komu z oczu patrzy ‘o kimś nieszczerym,nieżyczliwym’ [SFJP, т. 2, с. 571, 572] тощо. У міфології багатьох народів існує уявлення пролюдину-перевертня, яка здатна обертатися на вовка (Вовкулака ‘за народними повір’ями –людина, що обертається у вовка’; ‘відлюдкувата людина’ [ВТССУМ, с. 153]). Спільним дляпорівнюваних мов є уявлення ненадійності, пов’язане з вовком, яке відображене уфразеологізмах: ненадійний – рос. Волкъ кормленый, конь леченый, жидъ крещеный, да недругъзамиреный [Даль, т. 1, с. 232] – бол. вълкът овчар (куче) не става [БРФС, с. 104]. За наївнимиуявленнями, вовк найбільш голодна тварина: укр. голодний як вовк (як собака, як пес) – рос.голодный как волк (как собака) [РУССВ, с. 220]; укр. як [голодні] вовки на вівцю [ФСУМ, с. 139]– бол. гладен като вълк; яде като (гладен) вълк [БРФС, с. 103] – пол. głodny, żarloczny jak wilk‘bardzo’ [SFJP, т. 2, с. 571, 572], być głodnym jak pies, jak wilk [SFJP, т. 1, с. 240], а також рос.волчий аппетит у кого – укр. вовчий апетит у кого, вовча хіть до їжі у кого; їсть як вовк хто;вовчу хворобу має хто; вовчий зуб (вовче горло) у кого [РУССВ, с. 131]. Концепт Голодвербалізовано в термінах концепту Вовк в українській фразеологічній системі також і в іншийспосіб: вовк кишки догризає у кого ‘хто небудь дуже хоче їсти’ [ФСУМ, с. 139]; Вовчу звіздупобачити. Терпіти голод, нужду, властиво вити з голоду. ...Вовк виє тому, що побачив вовчузвізду [Франко, т. 16, вип. 2, с. 243]. Вовк також символізує самотність: укр. живе як вовк[ССНП, с. 27] – рос. жить бирюком [ССРЛЯ, т. 1, с. 581] – бол. живел като вълк [БРФС, с. 103].Зі сферами уявлень про тварину пов’язані ФО, де основою перенесення є реалізація слоту вовквиє: укр. завити вовком ‘тяжко страждати, впадати у відчай’ [ФСУМ, с. 300]; хоч вовком вий‘уживається для вираження безвихідного, скрутного становища, великого відчаю, досади черезнеможливість що-небудь змінити’ [ФСУМ, с. 89]; хоч вовком труби ‘уживається привисловленні відчаю, викликаного нуждою, нестатками, голодом; повна безвихідь’ [ФСУМ,с. 900] – рос. как волк 6. <голодный> Выть [Оголь, с. 103] – біл. ваўком (ваўкам) выць ‘вельмігараваць’ [Юрч, с. 89].

Компонент вовк часто трапляється у складі українських порівнянь, аналогічних яким незнайдено в російській фразеологічній системі: дикий – дикий як вовк у лісі ‘невихована людина’[ССНП, с. 28]; кислий – квасний як вовк ‘щось занадто кисле’ [ССНП, с. 28]; нахабний –засоромився як вовк ‘нахабно, безсоромно поводиться’ [ССНП, с. 28]; промоклий – обмок як




вовк ‘наскрізь мокрий’ [ССНП, с. 28] (пор. рос. зюзя зюзей и как зюзя мокрый, мокрый как хлющ[УРФС, с. 392]; люша люшей ‘очень мокрый, совершенно промокший’ [РГС, с. 108]).

Прикметник вовчий також несе негативну модальність, активізуючи у свідомості носіївмови прототипні атрибути концепту Вовк: укр. вовча думка, вовче гніздо [ФСУМ, с. 140];вовчим оком зі сл. дивитися, стежити, слідкувати ‘жадібно, хтиво ‘ [ФСУМ, с. 586]; вовчийзуб у кого ‘дуже жорстокий, підступний хто-небудь’ [ФСУМ, с. 347]; пол. wilcze prawo ‘przemoc,bezprawie, prawo silniejszego’ [Kopal, с. 462]; бол. вълчи живот ‘бродячая жизнь’ [БРФС, с. 104];укр. вовча яма – рос. волчья яма [РУССВ, с. 132] – бол. вълча яма [БРФС, с. 104]. Цікаворозвивається уявлення, вербалізоване у фразеологічній системі: рос. волка ноги кормят –рыскать волком ‘торопливо и долго бегать в поисках чего-л.’ [ФелМок, с. 39]. У болгарськійфразеологічній системі вовк – символ небезпеки: (право) на вълка в устата [влизам / вляза,отивам / отида) ‘к черту в зубы (в лапы) (лезть), совать / сунуть голову в петлю’ [БРФС, с. 103];символ здобичі: вълкът е в капана [БРФС, с. 103]. В аналізованих фразеологічних системахслово вовк використовують у недобрих побажаннях, як символ злої сили: укр. бодай (хай) вовкитебе їли / з’їли [ФСУМ, с. 139] – бол. него вълци го яли! ‘пес с ним!, пропади (он) пропадом!’;вълците да те ядат! ‘чтоб тебя черти взяли!, провались ты ко всем чертям!, пропади тыпропадом!’ [БРФС, с. 103].

Запозичений фразеологізм з’їсти собаку (вовка, муху) на чому, в чому ‘набути великогодосвіду в якійсь справі, ґрунтовно до тонкощів вивчити що-небудь’ [ФСУМ, с. 336] набуває вукраїнській фразеологічній системі варіантності. Ймовірно, що така варіантнысть можливачерез існування насамперед таких ФО, як: укр. стріляний (обстріляний, старий) вовк, а також –не бачити смаленого вовка ‘не бути досвідченим, не зазнавати труднощів. випробувань у житті’;пахне смаленим [вовком] (смаженим, гірчицею, тютюном) [ФСУМ, с. 610] – рос. травленый[старый] волк [ФСРЯ, с. 76] – біл. стары воўк [ФСМТК, с. 92] – бол. стар вълк [БРФС, с. 103].Концепт Досвід вербалізовано в досліджуваних мовах за допомогою не лише символу вовк.Концепт Досвід (Досвідчена людина) передано за допомогою і декларативних, і процесуальнихфреймів певних концептів. Достатньо поширеною є саме модель атрибут + символ людини:укр. стріляний (обстріляний, старий) горобець (вовк) [ФСУМ, с. 190]; старий лис; старалисиця 1) ‘бувала, досвідчена людина’ [ФСУМ, с. 424, 425] – рос. стреляный (старый) воробей[ФСРЯ, с. 78]; укр. битий жак, бита голова [УРФС, с. 426] – рос. тертый калач [ФСРЯ, с. 191]– біл. стары крумкач ‘пра пранырлівага, хітрага і шкоднага чалавека’ [ФСМТК, с. 274];стрэляная птушка; стрэляны верабей [РБФС, с. 149]; біты воўк, стары кот [МРБСП] – бол.стара кримка a) ‘стреляный воробей, обстреляная птица, человек бывалый (видавший виды)’[БРФС, с. 292]; стар плъх [БРФС, с. 436]; старо харо ‘старый хрыч; старая хрычовка’ [БРФС,с. 601]; гърмян заек [БРФС, с. 149]; веща птица ‘знаток, спец, дока’ [БРФС, с. 476]; старо пиле[БРФС, с. 429]; От стара коза яре (съм) [не съм от вчерашна (млада) коза яре] ‘стреляныйворобей; тертый калач’ [БРФС, с. 272]; гърмян заек ‘стреляный воробей, тертый калач,стреляная (обстреляная) птица’ [БРФС, с. 149]; пол. bywały, stary wróbel [SFJP, т. 2, с. 616].Найчастіше як атрибути використано старий та стріляний (битий, тертий…), останніпідпорядковано метафорі (РОБОТА, ВИКОНУВАНА НАД ОБ’ЄКТОМ), через якувербалізовано концепт Досвід. За моделлю старий + символ вербалізовано не лише концептДосвід, але й Вік, де старий виступає у “прямому” значенні, таким фразеологізмам притаманнінегативна модальність і оцінка: укр. стара торба; старе луб’я [ФСУМ, с. 449]; старий сич[ФСУМ, с. 807]; старий гриб [ПазЛП, с. 273]; старий, як чорт. – ...як біс [Номис, с. 385]; біл.стары грыб ‘пра старога чалавека’ [ФСМТК, с. 144]; стары пень [ФСМТК, с. 403]; стары пёс[ФСМТК, с. 406]; псюк стары, ёлупень стары, мухамор стары, корч стары [МРБСП]; бол.стар мераклия ‘мышиный жеребчик, старый козел’ [БРФС, с. 327]; стар пръч ‘старый хрыч(козел, хрен)’ [БРФС, с. 476]; пол. stary cap ‘o starym, zazwyczaj lubieżnym, mężczyźnie(najczęściej z dezaprobatą)’ [SFWP, с. 60].

Концепт Хитрість (Хитрий) вербалізовано двома шляхами: через декларативні іпроцесуальні фрейми [128]. Низка вербалізацій відбувається в термінах відповідних символів.Символом хитрості у багатьох культурах є лис, цьому сприяла і біблійна символіка, і фольклор,




і літературна традиція (укр. старий лис; стара лисиця 2) ‘підступна, лукава людина’ [ФСУМ,с. 425] – рос. Лиса Патрикеевна ‘хитрый, ловкий, прозорливый человек; лукавый льстец’[ФСРЯ, с. 226]; как (словно, точно) лиса (лисица, лисичка, лис). Хитрый, хитрить;подъезжать, подкатываться к кому-л. [Оголь, с. 322] – бол. хитра (дърта, стара) лисица‘травленая лисица, хитрая бестия’; лисицата два пъти в капан не влиза ‘старая лиса дваждыпоймагь себя не даёт’ [БРФС, с. 311] – пол. szczwany jak lis [SFJP, т. 1, с. 389]; укр. Лисомпідшитий, псом підбитий. Вовче м’ясо з лисичою підливою – рос. Хитер, как лисица, зол, каксобака [РУССВ, с. 841] – пол. lisem podszyty ‘chytry, sprytny, przebiegły’; lisia skóra ‘o człowiekunieszczerym, sprytnym, podstępnym’ [SFJP, т. 1, с. 389]; біл. ліса фарбаваць ‘быць няшчырым,выкручвацца хітруючы’ [Янк]; спаць і курэй бачыць ‘пра вельмі пільнага, хітрага інепрыкметнага (чалавека)’. Можна меркаваць, аснова ўзнікнення фразеалагізма – уяўленне пралісіныя прытворствы, хітрасць [Янк]. Символічність лиса зберігається у різноманітних текстах,але це не єдиний знак, який використовують для позначення концепту Хитрість (Хитрий).Традиційно приписують атрибут хитрий чорту, дияволові тощо: укр. дурний як ворона, ахитрий як чорт [ССНП, с. 31]; рос. как черт 3. Хитрый, умный [Оголь, с. 755]; У него черт вподкладке, сатана в заплатке [РУССВ, с. 243]. З концептом Хитрість (Хитрий) пов’язана низкафакультативних знаків: укр. хитрий як Панасова гуска [ССНП, с. 43] – рос. гусь лапчатый[ФСРЯ, с. 122]; укр. хитрий як вовк [ССНП, с. 28]; як циганська кобила [ССНП, с. 71]; Тонепевна, то хитра пташка; хитрий, як собака [Номис, с. 165] – рос. хитрый как муха, каккардинал, как Талейран, как Макиавелли [Горб, с. 262]. Компоненти гусак, вовк, кобила, пташка,собака тощо є факультативними знаками вказаного концепту. Цей концепт вербалізовано й черезпроцесуальні фрейми: укр. [і] в ступі не влучиш кого; сам чорт в ступі не влучить кого;[такий, що] в одне вухо влізе, а друге вилізе [СФС, с. 134] – біл. звівацца як вуж [ФСМТК,с. 100].

У болгарській фразеологічній системі компонент лисиця символізує концепт Нещастяминава / мине (пресича / пресече) им котка (лисица, заек, бясно куче) път [БРФС, с. 484]. Однаквизначальною тут, звичайно, є ідея перетинання шляху чи зустрічі86, представлена в багатьохкультурах (кіт, жінка з порожніми відрами; укр. Боіцця, щоб ёму заєць дороги не перебіг [Номис,51], аналогічна й російська прикмета [71, с. 264]).

Компоненти укр. заєць / рос. заяц87 – зіставні символи у порівнюваних мовах. Уфразеологічних системах актуалізовано атрибути боязкий, полохливий тощо: укр. заяча душа[ФСУМ, с. 281] – рос. заячья душа [ФСРЯТих, с. 73] – біл. заяччая душа [Юрч, с. 250].Аналогічна символіка простежується у народних казках. У середньовічному мистецтві лицар,що втікає від полохливого зайця, був символом боягузтва [див.: Трес, с. 106]. В українськійфразеології є фразеологізми-історизми: пішли зайці пасти (у москалі); уже зайці пополошали(хлопці, тікаючи од некруцтва, розбіглись) [Номис, с. 84]. Зайці символізували невинний обману багатьох культурах: історії про Братчика Кролика, на думку Дж. Тресиддера, мають витоки вафриканських казках [див.: Трес, с. 105, 106]. У зв’язку з цим пригадується культовиймультфільм “Ну, постривай!”, де Заєць виступає в ролі типового трикстера. Специфічною єобразність фразеологічної одиниці укр. зайчики у голові стрибають у кого [ФСУМ, с. 306],однак актуалізовано протипний атрибут, бо й у російській фразеології: как заяц 3. Прыгать,скакать, сигать, подпрыгивать, подскакивать (при ходьбе, беге) [Оголь, с. 198]. У польськіймові zajc символізує щось маловарте: zajc, zajczy łeb ‘rzecz mało warta’ [Kopal, с. 485], а уболгарській мові – принадне, цінне, можливо, фразеологізм постав на основі “мисливськихуявлень”, зокрема: изтървавам / изтърва заека ‘втратити нагоду’ [БРФС, с. 149]. У болгарськійфразеологічній системі компонент заєць пов’язаний з концептами Байдикувати та Відчай: гонязайци а) ‘заниматься пустяками’; б) ‘кусать локти’ [БРФС, с. 149]; Досвід: бол. гърмян заек[БРФС, с. 149].

Основний реальний атрибут мікросимволу їжак – колючий, який переосмислено як: укр.колючий як їжак ‘дошкульний на вдачу’ [ССНП, с. 62]; сісти на їжака ‘здійснити, подолати що-небудь дуже складне або неможливе’ [ФСУМ, с. 810]. Аналогічно в російській мові.Колоритний приклад польською мовою наводить В. Копаліньський: To nie sztuka zabić kruka




albo sowę trafić w głowę, ale sztuka całkiem świeża goła pupą siąść na jeża [Kopal, с. 130]. Цікавіприклади переносних значень на лексичному рівні подає В. Даль: ‘человек, который ежится отхолода или по другой причине’; ‘скряга, скупец, недоступный богач’ [Даль, т. 1, с. 516]. Нафразеологічному рівні: рос. Туг мешок, да в мешке-то ежок [ДальП, с. 86] – пол. Ma jeża (węża)w kieszeni ‘skąpstwo nie pozwala mu sięgnąć do niej’ [Kopal, с. 129, 130]. Пор. також значеннядієслів: укр. наїжачуватися 1. Піднімати догори шерсть, щетину від страху, зла. // Підніматисядогори, ставати сторч (про вуха, волосся, щетину); настовбурчуватися. 2. перен., розм.Внутрішньо напружуватися, бути готовим до чого-небудь. 3. перен., розм. Ставати злим,роздратованим; сердитися, гніватися. // Виражати, виявляти незадоволення, обурення, протестпроти кого-, чого-небудь [ВТССУМ, с. 564] – рос. ежиться 1. Пожиматься, сжиматься всемтелом, сутулясь и прижимая руки (об инстинктивном движении испытывающего холод). 2.перен. Стесняться, мяться, быть в нерешительности (разг.) [Уш, т. 1, с. 831]; как ёж. 1.2.Колючий; ощетиниваться. Настороженно-подозрительний, неприятно-резкий в общении,поведении [Оголь, с. 171]. Слова з “однаковою” образністю вербалізують абсолютно різнізначення, причому відрізняються навіть запропоновані у словниках “зорові” образи прямихзначень.

Назва такої екзотичної тварини, як слон, також входить до складу українських, російських,польських фразеологічних одиниць. В. Даль зазначає, що слоном чи слоною називали в давнинувзагалі важку, незграбну чи велику тварину [Даль, т. 4, с. 223]. Можливо, саме цим пояснюєтьсяте, що цей компонент входить до ФО російської мови; словник В. Даля фіксує й паремії зкомпонентом слон. Вербалізація певних концептів у термінах концепту Слон є водночас ідавньою, і набутою (внаслідок зміни значення слова), пов’язаною з літературною традицією(вираз рос. слона не приметить виник із байки І. Крилова “Любопытный” [АА, с. 321]). Слон удосліджуваних ФС є знаком чогось надзвичайно великого, важкого → значного: укр. робити змухи слона [ФСУМ, с. 830] – рос. делать из мухи слона [ФСРЯ, с. 434]; укр. ведмідь (слон, бик)на вухо наступив [ФСУМ, с. 72] – рос. медведь (слон) на ухо наступил [ФСРЯ, с. 240] – пол. słońkomuś nadepnął na ucho [PSFJP, с. 542]. У російській мові функціонує вислів літературногопоходження раздача слонов ‘о распределении денег, благ’ [Дяд, т. 3, с. 212].

В українській та російській фразеологічних системах існують випадки нетиповоївербалізації “типових” значень через “екзотичний” компонент слон (укр. впертий як слон;дужий як слон [ССНП, с. 139] – рос. сильный как слон ‘обладающий большой физическойсилой’ [Горб, с. 205]; как слон 1. Здоровый, здоровенный, огромный [Оголь, с. 603]; как (что)слону дробина – укр. як турові (вепрові) шротина [РУССВ, с. 792]). В основі вербалізаціїконцепту Впертість (Впертий), на нашу думку, лежить атрибут компонента важкий (якого томуважко зрушити, перемістити). Специфічно російською, ймовірно, є ФО: слоны (слонов) слонять‘ходить, бродить без дела, без цели; слоняться’ [ФСРЯ, с. 434]; слоновъ продавать, праздношататься [Даль, т. 4, с. 223]; рос. слоны (слонов) слонять – укр. швенді справляти; швендяти;тини тягати; тинятися; вештатися [РУССВ, с. 792].

Назва такої екзотичної для нашого довкілля тварини, як верблюд, стала джереломвербалізації низки концептів: укр. працює як верблюд ‘безвідмовно виконує важку роботу’[ССНП, с. 21] – рос. как верблюд 3. Нагружаться, навьючиться, взвалить на себя, неститяжелую ношу [Оголь, с. 88]; укр. не верблюд ‘не винен’ [ФСУМ, с. 73]; п’є як верблюд [ССНП,с. 21]; рос. как верблюд 1. Здоровый, сильный, рослый. 2. Выносливый, неприхотливый,способный не пить и не есть длительное время [Оголь, с. 88].

Компонент бобер не має вираженого символічного значення. Вважаємо це словофакультативним знаком відповідних концептуальних просторів: цінний (рос. убить бобра 1)‘обмануться в расчетах, предпочтя плохое хорошему или худшее лучшему’; 2) ‘приобрести что-либо очень ценное или добиться чего-либо значительного’ [ФСРЯ, с. 487]88 – укр. піймати(спіймати, з’їсти, скуштувати, ухопити, дістати) облизня; ухопити шилом патоки; пошитисяв дурні [УРФС, с. 430] – пол. Jak masz bobra, to sprawa dobra ‘jeśliś bogaty, to sprawęprzeprowadzisz’ [SFJP, т. 1, с. 109]; добре життя (укр. як бобер у салі ‘дуже добре, безтурботно,заможно’; як сир у маслі; як вареник у маслі [ФСУМ, с. 36] – рос. как сыр в масле катается




[УРФС, с. 225]) – біл. як сыр у смятане (як клёцкі ў масле) плаваць (жыць), як галушка па маслеплаваць, бы сыр у масле качацца (пялегавацца, купацца) [МРБСП] – бол. като бъбрек в лой(живея) ‘жить припеваючи, как сыр в масле кататься’ [БРФС, с. 63]. У білоруській та польськійфразеологічних системах: біл. як бабёр (плакаць) ‘жаласліва і доўга’ [ФСМТК, с. 37]; рłakać jakbóbr ‘płakać rzewnie’ [PSFJP, с. 45], а в англійській фразеологічній системі: eager beaver‘нетерплячий бобер – особа, яка завжди прагне працювати або що-небудь додаткове робити’; asbusy as a beaver [AID, с. 12]. Бобер символізує в західноєвропейській традиції працьовитість[Трес, с. 26]. Аналогічної символіки не спостережено у фразеологічних системах української таросійської мов, швидше можна стверджувати, що образ працьовитого бобра пропонуєлітературна традиція.

Слово білуга у російській фразеологічній системі має певне символічне навантаження,проте цей компонент можна вважати лише факультативним знаком; в українській ФС такий знакне функціонує: рос. реветь, зареветь белугой, как белуга а) ‘в голос, очень сильно плакать’, б)‘громко, неистово кричать’ [ССРЛЯ, с. 471] – укр. несамовито кричати (репетувати,лементувати); ревти як корова [УРФС, с. 339] – біл. як конь раўці ‘моцна, голасна плакаць’[СБНФ, с. 312].

Не мають виразного символічного значення в українській, російській, болгарськійфразеологічних системах компоненти білка, борсук, кріль тощо. Білка у Європі, як і іншігризуни, – символ руйнівних, зажерливих тварин [Трес, с. 22]. Проте все ж таки ця тваринаасоціюється зі швидким рухом, активною діяльністю: рос. вертеться (кружиться) как белка вколесе [ФСРЯ, с. 60]; укр. крутитися як білка (білочка) в колесі [ФСУМ, с. 403]; але у В. Даля:рос. Работаетъ, что бѣлка въ колесѣ, суетливо и безъ пользы [Даль, т. 1, с. 156]. Реальніатрибути лягли в основу переосмислення в американському варіанті англійської мови: одне іззначень дієслова to squirrel ‘метатися, кидатися то в один, то в другий бік (про автомобіль знедосвідченим водієм)’ [Ling]. У польській мові borsuk ‘człowiek skryty, lubiący samotność’ [SJP].Специфічну інформацію містить анлійський концепт badger ‘борсук’. Дієслово “борсучити”англійською мовою означає нервувати, тривожити, від англійської мисливської розваги –цькування борсуків собаками [Трес, с. 21]; badger – цькувати, дражнити [НАУС, с. 39]. Зіставніконцептуальні простори в українській та російський ФС також фразеологізовано черезмисливську та рибальську термінологію, проте їхня образність інша.

Назви таких тварин, як жирафа, тигр, леопард, лось, олень, пантера тощо,використовуються в українській та російській ліриці, казці (лев є дійовою особоюбагатьох народних казок). У фразеології знаходимо поодинокі вживаннякомпонентів жирафа, тигр. Наприклад, ФСУМ і ФСРЯ не фіксують жодноїфразеологічної одиниці з компонентом жирафа (хоча у свідомості носіяукраїнської мови присутній еталон високого зросту – жирафа, функціонуєпорівняння високий як жирафа – рос. как жираф (жирафа). Длинный(ая),высокий(ая) [Оголь, с. 181]); леопард (англ. Can the leopard change his spots?‘горбатого могила виправить’ [Ling]); тигр (на лексичному рівні в українськіймові слово тигр має переносне значення ‘про людину, що своєю поведінкою,рисами характеру нагадує цього звіра’ [ВТССУМ, с. 1245]; сердитий як тігра[ССНП, с. 151] – рос. как тигр (тигрица) 1. Злой(ая), розъяренный(ая) [Оголь,с. 679] – англ. tiger ‘жорстока, підступна, кровожерна людина; кровожерність,підступність’; ‘серйозний, небезпечний супротивник; сильний спортсмен’;‘забіяка’; а також дієслово to tiger ‘поводитися, діяти чи рухатися як тигр’ [Ling].Більшим є перелік актуалізованих атрибутів концепту Лев: укр. сильний як лев[ССНП, с. 151]; “У своїх коментарях вiн був смiливим i безстрашним, як лев...”(<www.samvydav.net/index.php?lang=u& material_id=168&theme_id=3411& page=material>); “І затямив княжич Лев

тоє слово отче, аби був хоробрий як лев...” (<postup.brama.com/000708/115_8_2.html>) – рос. как лев 1.




Храбрый [Оголь, с. 313] – пол. jak lew (walczyć) ‘mężnie, z poświęceniem,desperacko’ [SFWP, с. 340]; рос. величественный как лев [Горб, с. 30] тощо.

В українській мові слово мавпа має два переносних значення ‘людина, що сліпо наслідуєчужі звички, вчинки’, ‘дуже негарна людина’ [ВТССУМ, с. 502]; аналогічно у російській мові.Фразеологічні словники (ФСУМ та ФСРЯ тощо) не фіксують одиниць з аналізованимкомпонентом. Однак цей компонент активно функціонує у складі порівнянь: рос. как обезьяна1.1. Ловкий; 2. Вертлявый [Оголь, с. 409]; вертлявый как мартышка, как обезьяна [Горб, с. 32];проворный как обезьяна, как шимпанзе [Горб, с. 173]; рос. как у обезьяны. Длинные. О рукахчеловека [Оголь, с. 409, 410]; сморщенный как обезьяна, обезьянка [Горб, с. 216]. БРФС міститьдві одиниці асиметричної образності з компонентом бол. маймуна: правя / направя на маймунанякого ‘робити / зробити посміховисько з кого-н.’; разигравам / разиграя като маймуна ‘водитиза ніс кого-н.’ [БРФС, с. 320], хоча останню ФО побудовано за типовою моделлю. У польськійфразеологічній системі ця тварина асоціюється зі злостивістю (małpia złośliwość ‘perfidne, chytre(zazwyczaj niczym nieuzasadnione) szkodzenie, przeszkadzanie komuś; przewrotne, podstępnezachowanie wobec kogoś’ [SFWP, с. 373] – пор. укр. “...Червоніє і стає зухвалою, як павич; при другому –веселою і злою, як мавпа...” (<www.kontrakty.com.ua/ukr/ gc/nomer/1998/32-98/32napoy1.htm>) та агресивноюглупотою (dostać, dostawać małpiego rozumu ‘zgłupieć, wpaść w furię, szał, zachowywać się wsposób bardzo agresywny’ [SFWP, с. 373]. Власне остання з наведених польських ФО маєасоціативні образні паралелі в англійській мові: put smb.’s monkey up ‘разізлити (кого-н.)’; getone’s monkey up ‘розсердитися’ [Ling].

Слово укр. худоба – рос. скот має переносне значення на лексичному рівні, йоговикористовують як лайку. На фразеологічному рівні належить до порівняно нечисленної низкифразеологічних одиниць, де згаданий компонент теж має таке негативне забарвлення, як і налексичному. Пор. пол. mocne, ogromne, pociągłowe bydlę; bezmyślne, głupie, nierozumne, skończonebydlę; robić z kogo bydlę ‘doprowadzić kogo do stanu zbydłęcenia’; traktować kogo jak bydlę robocze;upić się, schlać się jak bydlę [SFJP, т. 1, с. 125]; рос. как скот [скоты, скотина] 1. Жить – вусловиях крайней бедности, лишений, темноты и невежества [Огольв, с. 599] – пол. zyć jak bydlę‘niemoralnie, rozpustnie’; stać się bydlęciem ‘rozłajdaczyć się’ [SFJP, т. 1, с. 125].

Н. Фрай звертає увагу на традиційну “першість” вівці в метафорі: «У тваринному світізагальноприйнятим є вшанування вівці, що дає нам центральний архетип пасторального образу,а також такі метафори в релігії, як “пастир” та “отара”» [229, с. 118, 119]. Вівця уміфопоетичній, біблійній та літературній традиціях багатьох народів символізує добро,пожертву, стадність, несміливість, лякливість, щирість, лагідність, делікатність, невинність,простодушність, любов, милосердя, прощення, слухняність, покору, мовчання, впертість,глупоту, пасивність [див.: Kopal, с. 291]; укр. як агнець божий ‘сумирна, тиха людина’ [ССНП,с. 9] – рос. кроткий как как овца, овечка, ягненок, яко агнец [Горб, с. 106]; добрый как агнец[Горб, с. 68]. У російському асоціативному експерименті на стимул овца (загалом 649 реакцій)отримано такі рекції: баран (39), шерсть (36), животное (34), белая (30), паршивая (29),кудрявая (27), глупая (21), стриженая (15), стадо (13), волк (10), блудная, домашняя, драная,дура, заблудшая, пасется, серая, старая, трусливая, тупая (4) тощо [РАС, с. 397], даніукраїнського асоціативного експерименту (загалом 965 реакцій) – біла (89), тварина (65),острижена (64), вовна (63), баран (59), кучерява (57), мала (48), чорна (35), гори, жирна,стара, шерсть (21), полонина (19), велика, вовк (18), дурна (11) тощо [САНУМ, с. 20, 21]; дурна,паршива, покірна, розумна, спокійна, тупа, блудна, блукаюча, слухняна, біблейська, добра...[САОІУМ, с. 53]. Фразеологічні атрибути, приписувані концепту: метушлива – укр. крутитьсяяк дурна вівця [ССНП, с. 23] – бол. като метилява овца (въртя се, тичам) [БРФС, с. 327, 328];дурна – укр. дурна як вівця [ССНП, с. 23]; жертва – укр. взяв як вовк вівцю ‘нахабно вкрав’;дивит сі як вовк на вівцю ‘захланно дивиться’ [ССНП, с. 27]. Пор. переносні значення слова:укр. вівця ‘покірна, ляклива людина’ [СУМ, т. 1, с. 350] – рос. овца ‘робкий, безответныйчеловек’ [БАС, т. 8, с. 559]; прикинуться овечкой [Уш, т. 2., с. 743], а також: біл. прыкідваццаавечкай ‘свядома наіўнічаць, рабіць выгляд недасведчанага, некампетэнтнага ў чым’ [СБНФ,с. 217]. “Лексична” і “фразеологічна” символіка цього компонента містять асиметричні




складові. Біблійна метафора закріпилася у фразеологічних системах, де вівця: заблукана – укр.заблукана (заблудла, рідко блудна, приблудна) вівця [ФСУМ, с. 113]; ходить як блудна вівця;ходить як вівця замотиличена ‘мовчазна, заклопотана людина, що блукає без мети’ [ССНП,с. 23] – рос. заблудшая овца (овечка) [ФСРЯ, с. 293] – бол. заблудена овца [БРФС, с. 211] – пол.chodzić jak błędna owca ‘chodzić w zamyśleniu, nieprzytomnie, bez celu’ [PSFJP, с. 40]; паршива –укр. паршива вівця – рос. паршивая овца – пол. czarna owca [PSFJP, с. 73], але і пол. сzarna owca‘osoba odznaczająca się złymi cechami charakteru, osoba piętnowana, prześladowana’ [SFJP, т. 1,с. 150].

Компонент ФО баран, на думку М. Пазяка, – це уособлення людського глупства,покірності, зрідка підступності [ПазПГ, с. 424]; ‘нерозумна слабодуха людина’ [СУМ, т. 1,с. 193]. Традиційно компонент баран символізує: глупоту – укр. дурний як баран [ССНП, с. 12];як баран в аптеці зі сл. розбиратися, розумітися [ФСУМ, с. 17]; як баран (козел) на нові воротазі сл. дивитися, витріщитися, втелющитися ‘не розуміючи, спантеличено, здивовано’ [ФСУМ,с. 17] – рос. как баран. Глупый, бестолковый, непонятливый; вести себя глупо, бестолково[Оголь, с. 43]; баранья голова [ССРЛЯ, т. 1, с. 336]; смотрит, как баран на воду [БАС, т. 1,с. 271]; как баран на новые ворота. Смотреть, уставиться на что или кого-л. [Оголь, с. 44] –біл. як баран [ФСМТК, с. 40] – пол. barani łeb, barania głowa [Kopal, с. 294] – пор. бол. като бикна празни ясли (стоя, дремя) [БРФР, с. 51]); біл. глядзіць як баран (на новыя вароты) [СБНФ,с. 55]; впертість – укр. упертий як баран [ССНП, с. 12] – рос. баран ‘глупый, упрямый человек’[ССРЛЯ, т. 1, с. 336]; как баран 4. Упираться <на своем> [Оголь, с. 44] – біл. як баран[ФСМТК, с. 40] – пол. głupi, uparty jak baran [SFJP, т. 1, с. 95]; невинність або вдавануневинність – укр. невинний як баранчик ‘людина, яка вдає, що нічого не знає’ [ССНП, с. 13] –рос. невинен как барашек [ССРЛЯ, т. 1, с. 339] – пол. сichy, łagodny, potulny jak baranek [SFJP,т. 1, с. 95]; niewinny jak egipski baranek [Kopal, с. 293].

Концепт Баран містить атрибут кучерявий – укр. кучерявий як баран [ССНП, с. 12] – рос.как баран 1. (барашек). Курчавый, кудрявый, кучерявый, завитой’ [Оголь, с. 43]; завитой какбаран [ССРЛЯ, т. 1, с. 336]. У свідомості носія української мови концепт Баран складаєтьсятакож із таких атрибутів, як брудний – потний як баран [ССНП, с. 12]; жадібний (доспиртного) – допався як баран до змилків [ССНП, с. 12] – пор. рос. пить как бочка [ФСРЯ,с. 43]; невдячний – вдячний як баран [ССНП, с. 12]; має неприємний голос – співає як баранпідрізаний [ССНП, с. 12] – пор. пол. beczy jak baran ‘śpiewa silnie, ale nieprzyjemnie’ [SFJP, т. 1,с. 95]; повільний – поводиться як печений баран [ССНП, с. 12]; підступний – добрий баранчик,тільки по-вовчому виє [Плав, т. 2, с. 36] – пор. пол. barani głos ‘donośny, o fałszywej głbi; łagodny,miły’ [Kopal, с. 294]. Російська фразеологічна система містить такі ФО: как баран брыкается[ССРЛЯ, т. 1, с. 336]; подчищать барашка, бриться; забрить рекрута, по старому порядку [Даль,т. 1, с. 47].

Спостерігаємо декілька напрямків вербалізації концепту Впертість: зоосемічні порівняння,що вербалізують переважно ознаку впертий, а також фрейм поводитися вперто, якийвербалізовано через змішування концепту Поведінка з концептом, що належить іншійконцептосфері. Не спостережено фразеологічних вербалізацій імені впертість. Зоосемічніпорівняння базовано на атрибуті, який приписано істотам: укр. баран [ССНП, с. 12] – рос.баран [ССРЛЯ, т. 1, с. 336] – пол. baran [SFJP, т. 1, с. 95]; рос. бык [БАС, т. 1, с. 718]; рос. осел[УРФС, с. 433] – пол. osioł [SFJP, т. 1, с. 616]; укр. цап [ССНП, с. 158] – пол. kozioł [Kopal, с. 168]– біл. у казлы гуляць (граць) ‘пра ўпартых і непамяркоўных, якія не саступаюць адзін аднаму,нават б’юцца’ [Янк]; рос. упрям, как карамышевский черт [ДальП, с. 180]; укр. упертий гіршесвині; уперта, як свиня [Номис, с. 150]; рос. упрямый как мул, вол, буйвол [Горб, с. 256]. Убілоруській фразеологічній системі існує артефактне порівняння: клец баранавы‘непамяркоўны, непрыхільны, упірысты (чалавек), з якім заўсёды і ўсюды нязручна, няўтульна,кепска’. Клец – зуб у баране [Янк]. Поведінка людини у фразеологічній системі зіставляється зповедінкою “непоступливих” тварин, міфологічних істот: укр. вперся як віл рогами [ССНП,с. 24] – рос. уперся, как бык [ЭлФСРЯ] – біл. затупяніўся як бык, упёрся як чорт у грэблю[МРБСП]. Прототипами “впертюхів” виступають переважно свійські тварини. Концептуальний




простір Впертість (Впертий) вербалізують процесуальні фрейми – ТАКИЙ, ЯКОГО НЕЗДОЛАЄШ ЖОДНИМИ ДІЯМИ: укр. хоч кіл (кілок, кілка) на голові теши [УРФС, с. 394] – рос.хоть кол на голове теши кому [ФСРЯ, с. 475]; укр. Хоч кременем ухо ріж, так затявся! Хочстріль ёму въ очі; Хоч з гармати стріляй (не почують, не злякаюцця, не почують, непослухають); Хоць вогню до нёго прикладай (тверде, запекле таке)! [Номис, с. 150]; хочголовою (лобом) об стіну товчи кого ‘уживається для вираження неможливості переконатинетямущу або вперту людину’ [СУ]; біл. хоць у лоб страляй, хоць лапатку адпары [МРБСП];рос. ее и въ ступѣ не утолчешь, упряма [Даль, т. 4, с. 349]; (из пушки) не прошибешь (непробьешь) б) ‘человек, не поддающийся никакому воздействию, влиянию’ [БАС, т. 11, с. 1776];пушкой не прошибешь (не пробьешь) 2) ‘ничем не убедишь, никак не подействуешь’ [УРФС,с. 394]; клином (дубиной, гвоздем) не вышибешь [не выколотишь] из кого [ФСРЯ, с. 100]; укр. якоб стіну (об стінку) горохом ‘ніщо не діє, не впливає на когось, не реагує хтось на що-небудь;безрезультатно’ [СУ] – рос. как об (в) стенку (стену) горох (горохом) [ФСРЯ, с. 118].

Дж. Тресіддер пише про те, що віл у всіх культурах є позитивним символом, що означаєсилу, терпіння, важку роботу, сьогодні асоціюється з тупою силою [Трес, с. 45, 46]. Витокисимволічного значення віл сягають Біблії. Власне, в українській ФС знаходимо негативнізначення, проте в українському пісенному фольклорі, ліричній поезії віл – справді позитивнийсимвол. Волові приписують такі атрибути: здоровий, сильний – укр. здоровий як віл, дужий яквіл [ССНП, с. 25]89 – рос. здоров как вол [ССРЛЯ, т. 2, с. 415] – пол. silny jak wół [SFJP, т. 2,с. 607] – біл. як у (добрага) вала (сілы) [ФСМТК, с. 69]; як бык [ФСМТК, с. 58]; покірний,терплячий – укр. жде як віл обуха [ССНП, с. 25] – рос. Жди, какъ волъ, обуха [Даль, т. 1, с. 238]– пол. сierpliwy jak wół [SFJP, т. 2, с. 607] – бол. биволско търпение, биволски нерви [БРФС,с. 51]; тяжко працює – укр. впрягтися як віл в ярмо; гарує як віл у ярмі; гарує як чорний віл; гнешию як віл у ярмі [ССНП, с. 24] – рос. работать, трудиться как вол [ССРЛЯ, т. 2, с. 415]; Волавъ гости зовутъ не медъ пить, а воду возить [Даль, т. 1, с. 238]; как черный бык (работать)‘очень много работать’ [РГС, с. 19] – біл. як вол вярнуць (рабіць) ‘шчыра, сумленна, многапрацаваць фізічна’ [СБНФ, с. 309]; яремны вол [ФСМТК, с. 82]; “А той... запрогся, бы чорнывол у саху, дый не бачыць прасветлае гадзіны” [Янк] – пол. harować, orać, pracować jak wół (wjarzmie) [SFJP, т. 2, с. 607]. Віл в українській фразеологічній системі асоціативно пов’язується зпримітивною роботою (волам хвости крутити [ФСУМ, с. 402]), проте у російській: волакрутить, вертеть (за хвост) ‘утверждать что-либо заведомо нелепое, говорить, болтатьерунду’ [ССРЛЯ, т. 2, с. 415]; дурний – укр. розумний як сто волів ‘дуже дурна людина’;(здатний) як віл до карити ‘людина, яка абсолютно не надається до якої-небудь діяльності’[ССНП, с. 25] – рос. Голова, какъ у вола, а все вишь мала [Даль, т. 1, с. 238] – пол. zdatny jak wółdo karety [SFJP, т. 2, с. 607].

Українські прототипні уявлення про вола: на вола “гойкають” – гойкає як на вола‘непоштиво звертається до кого-небудь’ [ССНП, с. 25]; лінивий – лінивий як віл [ССНП, с. 25];тихий, спокійний – тихий як робочий віл [ССНП, с. 25]; повільний – швидкий як віл у плузі[ССНП, с. 25] – пор. біл. на валах ‘вельмі марудна, няспешна’ [ФСМТК, с. 64]. Компонент вілвходить до складу ФО, які вербалізують концепт Неприємність: укр. чорний віл на ногунаступив кому ‘хто-небудь одружився і зазнав усіх неприємностей, пов’язаних з подружнімжиттям’ [ФСУМ, с. 129] – пор. рос. не на судьбе жениться [РГС, с. 70]; укр. як [чорний] віл наногу наступив ‘дуже змучений, невеселий’ [ФСУМ, с. 129] – біл. чорны вол наступіў на нагу‘цяжка стала, адчуў цяжкасць і адказнасць становішча’ [Янк] – пол. Domyślisz si, gdy czarny wólna nog nastpi; пор. сzarna krowa go przydeptała ‘jest chory albo konajcy’ [Kopal, с. 38, 39].

Дані “Словника асоціативних означень іменників в українській мові” свідчать прокореляції асоціативних реакцій на стимул віл [САОІУМ, с. 55] та прототипних атрибутівконцепту Віл. Необхідно додати, що специфічно російської є вербалізація Похмурості,Відлюдькуватості в термінах цього концепту, асиметричну частину прототипу складаютьукраїнські атрибути – дурний, пихатий. Атрибут пихатий приписують, окрім вола, такимтваринам, як укр. кобила, свиня, порося, сич, індик, павич (пава), гусак, квочка, кулик, жаба, рос.мышь, бык, боров, верблюд, ворона, павлин, индюк тощо. Метафора, що лежить в основі




вербалізації концепту Пиха: ЗБІЛЬШЕННЯ РОЗМІРУ, яку втілено через зооніми, назвипродуктів. У давньоукраїнських пам’ятках вживалися синоніми до слова пиха – надутость,возношение, высокомыслие, высокоумиє тощо [177, с. 158, 159], у сучасній українській мові –надуватися, величатися. Активною є метафора ПОВОДИТИСЯ В ПЕВНИЙ СПОСІБ (втіленочерез зооніми та антропоніми); також у ролі символів виступають найменування НІКЧЕМНАЛЮДИНА чи НІКЧЕМНА РІЧ.

Цікавою є фразеологічна репрезентація вола в такій польській ФО, як wół z pozłacanymirogami ‘nadęty, nieokrzesany dorobkiewicz’ [SFJP, т. 2, с. 607], де фактично активізовано низкупрототипних уявлень. У болгарській фразеологічній системі використано нетиповий зоосемізмдля вербалізації концептуальних просторів: бол. бял бивол ‘біла ворона’ [БРФС, с. 66]; (човек) сбиволски очи ‘нахаба, безсоромні очі’ [БРФС, с. 66]. Вислів “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”став “подвійно” прецедентним в українській культурі, бо це риторичне запитання є цитатою зБіблії (Книга Іова, 6,5), а також – назвою роману Панаса Мирного [КВУЛМ, с. 297]. Однак вінших символічних системах віл набув символіки, яка відрізняється від фразеологічної.Дослідники зазначають, що у фольклорі віл символізує чоловіка, а пасти воли означає бути навиданні, а також волів вважають благословенними Богом [Завад, с. 247, 248].

Міфічні уявлення про коня пов’язують цю істоту з божественними силами. На думкуО. Афанасьєва, у міфологічних уявленнях кінь – це втілення вітрів, бурі, хмар, сонця… [11,с. 147, 148]. Давні слов’яни виготовляли антропоморфні фібули із зображенням “Великоїбогині” з руками, що переходять у голови коней [див.: 29, с. 66, 67]. Я. Боровський вважає, що удавніх слов’ян кінь – це символ смерті й символ воскресіння сонячного божества [див.: 29,с. 68, 69]. Міфічний образ коня зберігся у російських казках (Сивка-бурка вещая каурка). Указках, піснях кінь – розумне створіння, проте така символіка не властива фразеологічнимсистемам. М. Новикова зазначає: “Дикий кінь став символом ще в палеолітичну епоху, алесимволом жіночим (кобила)…. В найархаїчніших жанрах фольклору (замовляння, магічна казка,епос) кінь ніби й залишився якщо не дикою, то принаймні не домашньою, не тягловоютвариною. Жіноче символічне значення кінь з часом утратив. Характерно, що майже всівершники в замовляннях персонажі чоловічої статі… Єдиний виняток – ніч верхи на буланомуконі; але й тут масть коня (буланий, а не вороний) і соколине сідельце (чоловічий символ)розмивають образ ночі як жіночого персонажа і наближають її до вечора, смерку. Космічне йцентральне місце коня: посеред моря або в зв’язку з каменем – олтарем концентричної моделіязичницького світу” [Новикова, с. 226, 227]. В українській традиції поетизація коня починаєтьсялише за часів козаччини. М. Новикова дослідила, що вершники є атрибутами коня, “причому всівони без винятку – персонажі з символікою верховенства, первинності, царственості,повновладдя” [166, с. 227]. Тому дещо категоричною вважаємо думку М. Епштейна про те, що уросійській ліричній поезії символічне значення коня переосмислено: “головне – не ті природністихії, які уособлює кінь, а можливість панувати над ними ліричному герою через коня”, “цеобразне виявлення сутності ліричного героя, що панує над світом” [259, с. 93]. Таку символікуцієї тварини представлено в Біблії. Відбувається поєднання язичницьких і християнськихуявлень, які змішуються, переплітаються, а, можливо, у певні періоди стають актуальнимиокремі аспекти символу, його конкретніша іпостась.

У російській фразеологічній системі наявні вкраплення міфологічногосвітосприйняття у вигляді згаданих назв коня, українські ФО пов’язані зпрототипним уявленням про цю тварину в наївній картині світу. Отже, прототипконя у фразеологічній картині світу містить такі атрибути: здоровий – укр. здоровяк кінь ‘здоровий, веселий хлопець’; моцний як кінь ‘здоровий, роботящийчоловік’ [ССНП, с. 66] – рос. Онъ ходитъ конь конемъ, здоровъ, бодръ [Даль, т. 2,с. 155] – біл. як конь стаенны [МРБСП] – бол. здрав като кон [БРФС, с. 278] –пол. mieć końskie zdrowie ‘być bardzo zdrowym, mieć silny organizm’ [PSFJP, с. 218];неприборканий, свавільний – укр. брикає як кінь на оброці ‘гулящий чоловік’[ССНП, с. 66] – рос. саврас без узды ‘необузданный, бесшабашный молодой




человек, которого ничего не стесняет, не сдерживает’ [ФСРЯ, с. 405]; держать,вести себя саврасом [БАС, т. 13, с. 760]; как норовистый конь [Оголь, с. 273];сильний – укр. бутний як кінь на оброці ‘сильний, веселий чоловік, що любитьшукати собі зачіпки’ [ССНП, с. 66] – пол. Gdyby koń o swej sile wiedział to by nanim nikt nie siedzyiał [Kopal, с. 160]; дурний90 – укр. дурний як турецький кінь[ССНП, с. 66] – рос. глуп как сивый мерин [ФСРЯ, с. 242] – пол. robić, zrobić kogośw konia ‘oszukiwać kogoś, wykorzystując jego naiwność lub niewiedzę’ [SFWP,с. 294]. Через ідею підкорення коня, ймовірно, розвинулося уявлення: укр. як бина сто коней всадив кого ‘дуже щасливий, задоволений’; як на коня зсадив[ССНП, с. 67]; як з коня зсадив ‘грубо вилаяв’ [ССНП, с. 66] – біл. як на сто конейсеў [МРБСП] – пол. Kontent, rad, szczęśliwy, wesół, zadowolony itp. jakby go kto nasto koni wsadził ‘bardzo’ [SFJP, т. 1, с. 344].

Атрибути здоровий, неприборканий, свавільний, сильний тощовідповідають міфологічним уявленням про цю тварину. І саме такі якостісимволізує кінь у замовляннях, ліричній поезії, частково у казці. Фразеологічніатрибути концепту Кінь є асиметричними в порівнюваних мовах: брехливий –рос. врет [брешет] как сивый мерин91 [ФСРЯ, с. 242]; врать как лошадь [Горб,с. 47] – пор. укр. бреше, як [ряб, рудий] собака (пес) [УРФС, с. 258]; тяжкопрацює – укр. кладуть як на коня на кого ‘надмірно перенавантажуть роботою’;працює як кінь ‘важко, виснажливо працює’ [ССНП, с. 67] – бол. опъвам като кон‘работать как вол (как лошадь)’ [БРФС, с. 278]. У російській фразеологічнійсистемі символом важкої праці є рос. лошадь (как ломовая лошадь [Оголь,с. 328]). Білоруська, польська та англійська картини світу приписують конюздатність багато їсти: пол. Je (żre) jak koń, a pracuje tyle, co kot napłakał [SFJP, т. 1,с. 344] – біл. конская ежа ‘ненаеднасць, ненасытнасць, вялікі апетыт’ [Янк];російська – багато пити спиртного: как лошадь 5. Пить (спиртное) – много,большими дозами, хлестать [Оголь, с. 329]. Специфічно вербалізуються певніконцепти в болгарській фразеологічній системі: червен кон ‘червоний півень’[БРФС, с. 615]; духа ми кон на врата (в ушите) ‘бути арештованим, йти підконвоєм’ [БРФС, с. 180]; изпускам / изпусна коня в реката ‘пиши пропало’; отидеконя в реката! ‘пиши пропало!’; тичам като кон (на харман) ‘вертітися(кружляти) на одному місці’; който кон се хване, тои вършее ‘взявся за гуж, неговори, що не дюж’; когато израснат на коня рогове ‘когда рак на горе свистнет’[БРФС, с. 278]. А. Мелерович та В. Мокієнко зауважують, що “порівняння злошадью у російській мові загалом має підсилювально-збільшувальне значення –пьет как лошадь, работает как лошадь” [ФРР, с. 208]. Однак цей висновокможна поширити, по-перше, на низку мов, по-друге, загалом на частинузоопорівнянь (у російській мові – работать как вол, мул, ишак, зверь [Горб,с. 180].

За даними фразеологічних словників в українській мові існує багато ФО зкомпонентом кобила. У російській мові слово кобыла має переносне значення‘грубая рослая женщина’ [Уш, т. 1, с. 1387], яке зіставне з українською ФО:здорова як ногайська кобила [ССНП, с. 70]. Основні атрибути компонента кобила вукраїнській мовній картині світу: дурна – розумний як Федькова кобила [ССНП,




с. 71]; Кобиляча голова дурніша за курячу [ПазПГ, с. 166]; сон рябої (вороної)кобили ‘нісенітниця, безглуздя, дурниця’ [ФСУМ, с. 84]; норовиста – норовистаяк кобила ‘жінка з непередбачуваним характером’ [ССНП, с. 71]; Дурна сила –норовиста кобила [ПазПГ, с. 165]; пихата – дере голову як попова [цісарська]кобила; запишався як кобила до будяка [ССНП, с. 70]. Трапляються такожатрибути: вимучена – охляв як циганська кобила ‘зголодніла, вимучена людина’[ССНП, с. 71]; хитра – як циганська кобила ‘хитра людина’ [ССНП, с. 71].

Символічне навантаження компонента бик ілюструють такі приклади:здоровий – укр. здоровий, як той бик [СУМ, т. 1, с. 165] – рос. здоров, как бык[БАС, т. 1, с. 718] – бол. здрав като бик [БРФР, с. 51]92 – пол. gruby, tęgi, zdrowybyk ‘pogardliwie o mężczyźnie dużym, ociężałym, tępym’ [SFJP, т. 1, с. 125]; byczygłos, kark ‘mocny, potężny’; byczy chłop, kolega ‘doskonały, znakomity’ [SFJP, т. 1,с. 122] – біл. ходзіць як бугай ‘пра здаровага мужчыну, які свядома доўга нежэніцца’ [СБНФ, с. 288]; дурний93 – укр. дурний як бик [ССНП, с. 14] – пор. рос.глуп как сивый мерин [УРФС, с. 59]; похмурий – рос. глядеть бычком ‘дичиться’[БАС, т. 1, с. 719]; быковатый члв. тоурый, угрюмый, кто глядитъ исподлобья[Даль, т. 1, с. 149] – пол. bycza mina ‘dumna, nadęta; stroga, tęga, gęsta’ [SFJP, т. 1,с. 122]; впертий – укр. уперся як віл (бик) [РУССВ, с. 69] – рос. упрям как бык[БАС, т. 1, с. 718]; уперся какъ быкъ въ стѣну рогами [Даль, т. 1, с. 149].

У білоруській мові компонент бык входить до опозиційної пари напозначення велике / мале (цінне / нецінне): біл. змяняць быка на індыка‘ашукацца, пралічыцца ў чым’ [СБНФ, с. 108]. Спільними в прототипному“фразеологічному” уявленні про тварину виявляються такі атрибути компонентів,як здоровий, дурний94, проте не тільки в українській та російській культурах, алей в англо-американській. Атрибути впертий і похмурий характерні дляукраїнської, російської та польської картин світу. У польській мові фразеологічнаодиниця з компонентом бик вербалізує концепт Поразка: lee martwym bykiem‘ponosi całkowit porażk, nie mie żadnych osignię, nic nie robi, by w złym, opłakanymstanie’ [PSFJP, с. 58]. У Біблії бик символізує грізну дикість, наприклад: Багатобиків оточили мене, башанські бугаї обступили мене, на мене розкрили вони своїпащі, як лев, що шматує й ричить (Псалом 22, 13 – 14), пор. рос. как разъяренныйбык. Кидаться, бросаться, набрасываться на кого-л. (человека) с цельюфизической расправы [Оголь, с. 80]. В. Копаліньський наводить прислів’я: Ryczejak byk z Baszanu [Kopal, с. 38]. Зіставну з компонентом бик символіку має словоукр. тур. “Давніше в Україні водилися до XVI віку тури, дикі бики, напр. їх знає“Слово о полку Ігореві” 1187 року; тур – символ сили, відваги та мужності [155,с. 67]. Знайдено ФО, де актуальними є: атрибут великий – укр. баба як тур‘висока, кремезна жінка’ [ССНП, с. 10]; атрибути міцний, відважний – укр.дужий як тур ‘міцний, відважний чоловіка’; гордий – укр. сидить як тур у горах‘горда, багата людина’ [ССНП, с. 153]; впертий – укр. натура як у тура у кого‘дуже вперта людина’ [ССНП, с. 99]. А також: укр. ззираються як на тура‘здивовано дивляться’ [ССНП, с. 153] – можливо, мається на увазі екзотичністьтварини (див. бол. мечка).

Міфологічні уявлення про корову збереглися у казках – корова-ніч. Протефразеологічна символіка таких архаїчних значень не містить. Слово теля на




лексичному рівні в українській мові має переносні значення ‘молода,недосвідчена або неспритна людина’ і ‘людина із спокійною, покірною вдачею’[ВТССУМ, с. 1237], які пов’язані із ФО: Боже теля ‘дуже спокійна, лагідна, алебезвольна, інертна людина’ [СУ] – рос. как (словно, точно) теленок [телок] 1.Смирный, безобидный, покорный; вести себя смирно, покорно; как (словно,точно) теленок 2. Ласковый, добрый. О мужчине [Оголь, с. 673]; дурне – укр.дурний як теля, дурний як боже теля, розумний як Беркове теля ‘нетямущий,нерозумний’ [ССНП, с. 150] – пол. boże cielę ‘człowiek bez energii, głupiec’ [SFJP,т. 1, с. 142]; głupie cielę; cielę marynowane ‘głupiec’; głupi jak cielę, cielę na niedzielę‘niedołęga, gapa, głupiec’ [SFJP, т. 1, с. 142] – бол. глупав като теле [РБФС, с. 564],теле се роди, вол умря ‘дурнем народився, дурнем і помреш’ [РБФС, с. 564] – біл.цялё нялізанае [МРБСП]. Матеріали російських фразеологічних словників неподають порівнянь, які б ґрунтувалися на актуалізації атрибута дурне, однак, якзасвідчують сучасні тексти, такий атрибут є прототипним (“Я еще ребенок –Глупый как теленок, Но уже С пеленок Начал вырастать...” (А. Гозун); “...сдетскими привычками и образом мышления, добрый, слабовольный и глупый, кактеленок” (<www.movie.ru/films/SusanPlan/SusanPlan.html>).

Компонент фразеологічних одиниць козел має значну символічнунавантаженість. На лексичному рівні: укр. цап ‘чоловік з неприємним, фальшивимголосом; про бородатого або старого чоловіка’ [ВТССУМ, с. 1358].В. Копаліньський називає символіку жертовності першою [Kopal, с. 166, 167]. “Іпокладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і визнає над ним усі гріхиІзраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на головукозла...” (Левит, 16). Отже, концепт тварини складається з таких атрибутів:дурний – укр. дурний як цап [ССНП, с. 158] – рос. Козелъ // Глуповатый,самодовольный щеголь [Даль, т. 2, с. 131] – пол. głupi jak cap [SFJP, т. 1, с. 127];впертий – укр. впертий як цап [ССНП, с. 158] – рос. как козел 1. Упрямый. Омужчине [Оголь, с. 260] – пол. uparty jak kozioł [Kopal, с. 168]; має неприємнийголос – укр. цапиним голосом співати; козла (козу) дерти [УРФС, с. 287] – рос.драть козла ‘петь плохо, неприятным голосом или очень плохо играть намузыкальном инструменте’ [ФСРЯ, с. 146]; не дає молока – укр. як з цапа (зкозла) молока [ФСУМ, с. 938] – бол. чакам козела да пусне мляко [БРФС, с. 272] –пол. kozła doić ‘robić co na próżno’ [SFJP, т. 1, с. 352]. Проте, наприклад, у казкахпро війну між дикими та свійськими тваринами існують позитивні образи цапа йбарана (які своєю хитрістю та кмітливістю перемагають дванадцять вовків) [23,с. 25]. Не згадано у відповідній літературі, що це слово вживають у замовляннях.У польській та англійській мовах цей компонент символізує також і гнів: пол. miećkozła na czole ‘okazywać niezadowolenie, gniew, być nieprzystępnym’ [SFJP, т. 1,с. 352]. Коза у фразеологічних системах не зберегла магічної символіки – такої,яку вона має в міфології та ритуалі. О. Сліпушко зазначає, що “звичай “водитикозу” ще й досі в Україні пов'язується з надією людей на добро, мир, достаток”[200, с. 34]. Однак укр. водити козу, як зазначено у словнику Б. Грінченка, – це‘пиячити довгий час, декілька днів’ [Гр, т. 2, с. 204], та й сьогодні фразеологізмвикористовують у значенні ‘пиячити, заходячи в різні місця’.

Символічність слова віслюк на лексичних рівнях української та російської




мов тотожна: укр. осел ‘нерозумна, або вперта людина’ [СУМ, т. 5, с. 758] – рос.осел ‘глупец, дурак, тупой упрямец’ [Уш, т. 2, с. 861]; осел ‘глупый человек’ [БАС,т. 8, с. 1085], аналогічно і рос. ишак ‘упрямый, глупый, дурак’ [Уш, т. 1, с. 1270]. Уфразеологічних системах: рос. как осел 2. Упрямый [Оголь, с. 435] – пол. upartyjak osioł [SFJP, т. 1, с. 616]. Атрибут дурний приписують віслюкові носії різнихмов, наприклад, укр. розумний як віслюк ‘дурна людина’ [ССНП, с. 26] – рос. какосел 1. Глупый [Оголь, с. 435] – пол. osioł skończony ‘kompletny głupiec, dureń’;ośle uszy ‘symbol głupoty’ [SFJP, т. 1, с. 616, 617] – англ. to make an ass of smb‘поставити кого-н. у дурне становище’; to play / act the ass ‘блазнювати’; to be anass for one’s pains ‘не отримати подяки за свої старання’, to make an ass of oneself‘ставити себе у дурне становище’; ‘блазнювати’ [Ling]. За фразеологічнимиуявленнями тяжко працює (однак у російській мовній картині світу саме рос.ишак): рос. как ишак 1. Работать [Оголь, с. 230] – пол. ośla praca, zajęcie, oślitrud ‘ciężka, męcząca praca, zajęcie; ogromny... trud itp.’ [SFJP, т. 1, с. 463].

Компонентові свиня в українській та російській фразеологічних картинахсвіту приписано чи не всі можливі негативні риси людини. Свиня – це,насамперед, символ бруду, матеріального і морального: укр. барложиться яксвиня в солоді (в соломі); валяється як свиня в барлозі ‘живе у страшному бруді’;випаскудив як свиня гарбуз ‘людина, яка неохайно їсть’; живуть як свині в гною;живуть як свині в калу ‘дуже неохайне приміщення’; зарився як свиня в багні‘живе у страшному бруді’; хороший як свиня в дощ; чистий як свиня в дощ, яксвиня нескребена ‘дуже брудний, негарний’; бабрається як свиня в болоті‘залюбки, детально розповідає про якусь малоприємну справу’ [ССНП,с. 131 – 133] – рос. как свинья 2. Грязный; быть, валяться в грязи, вымазаться;3. Жить – грязно, нечистоплотно, в неподобающих для человека условиях [Оголь,с. 579, 580]. Фразеологічна складова концепту містить також і такі приписуваніатрибути: вперта – укр. упертий як свиня, вритний як свиня ‘дуже затятий,впертий’; сі врила як свиня в болото ‘дуже вперта людина, яка не хочепоступитися’; жадібна – укр. допався як свиня до браги ‘жадібно, без міри їстьабо п’є’; їсть як свиня ‘неохайно, жадібно їсть’; накепкався як свиня браги;нарепхався як свиня браги ‘надмірно наївся або напився’; причепився як свиня добраги ‘жадібно їсть або п’є’ [ССНП, с. 131 – 133] – рос. как свинья 5. ‘пьяный,пить (спиртное), напиваться – чрезмерно. Нализаться, нахлестаться,натрескаться, надраться’ [Оголь, с. 580]; нахабна – укр. убрався як свиня уворох; вліз як свиня в моркву ‘нахабно вдерся куди-небудь’; уївся як свиня вмолот; пхає сі як свиня під чоловіка ‘дуже причепився, прив’яз’; нахрапистий яксвиня ‘дуже нахабна людина’ [ССНП, с. 131 – 133] – рос. как свинья 4.2. Вестисебя, поступать – нечистоплотно морально, непорядочно, неблагодарно илиразвязно, не считаясь с нормами приличия и интересами окружающих [Оголь,с. 579, 580]; пихата – укр. величається мов (як) свиня в болоті; величається яксвиня в барлозі (в дощ, на орчику); гонорується як свиня в ярмі ‘безпричиннозадається, чваниться’; дурна – укр. дурний як сто свиней; розбирається як свиня вананасах (апельсинах, в гнилому гарбузі, на зорях); тямить як свиня в дощ;знається як свиня на перці [ССНП, с. 131 – 133] – рос. как свинья в апельсинах.Разбираться, понимать, знать толк в чем-л., в каком-л. деле [Оголь, с. 581]; пор.




бол. разбира като (колкото) свиня от кладенчова вода [БРФС, с. 84]; укр. бовтаєяк свиня в помиях 1) ‘говорить дурниці’, 2) ‘не хоче їсти’; розбалакались як свиня згускою (з каченям); розговорився як свиня з каченям ‘ведуть порожні балачки’;говорить мов свиня хрюкає ‘нечітко, незрозуміло говорить’ [ССНП, с. 131 – 133].Пияцтво асоціюється також із цією твариною: укр. впив сі як свиня; напився яксвиня; п’яний як свиня [ССНП, с. 132]. Певна частина фразеологічних одиниць зкомпонентом свиня вербалізує фрейм негарно вбрана людина: вирядилася як свиняв наритники; красива як свиня в коралах; як свині в намисті; гарно як свині підлопухом; йде як до свині сідло [ССНП, с. 132]; як свиня в хомуті зі сл. виглядати[ФСУМ, с. 781]; брудна, неохайна – гарна як свиня в дощ; славна як свиня в дощ;хороша як свиня в порошу [ССНП, с. 132 – 133]. Небагато фразеологізмів зкомпонентом свиня наводить БРФС: прилича му като на свинче звънче; знае (ли)свиня що е диня; напивам се / напия се като свиня; разбира каго (колкото) свиняот кладенчова вода; прилича му като на свиня звънец; свинята, като се наяде,обръща коритото [БРФС, с. 516]. “У західному мистецтві свиня символізуєненажерливість і хіть” [Трес, с. 324].

Зі словом кабан знайдено лише фразеологічні одиниці, у яких активізованотаку складову концепту, як товстий: укр. мов кабани годовані, пикаті, пузаті[Номис, с. 385]; гладкий як кабан; товстий як кабан [ССНП, с. 62] – рос. как<откормленный> кабан. Толстый, жирный, здоровый [Оголь, с. 231]; как боров1. Здоровый, сильный; упитанный, гладкий; 2. Толстый, жирный [Оголь, с. 66].Аналогічно і слово порося можна вважати лише факультативним знаком у межахдосліджуваних фразеологічних систем. З участю цього компонента передано такіатрибути: безпідставно пишається – укр. як порося на орчику зі сл. величатися,завеличатися, пишатися, запишатися [ФСУМ, с. 678]; брикає як порося на орчику,запишався як свячене порося [ССНП, с. 120]; погано співає, репетує – укр.верещить як порося в плоті; вищить як порося в тину; кричить як порося вмішку; пищить (квічить, кувіка) як порося в дощ [ССНП, с. 120] тощо – рос. как<резаный> поросенок. 3. Визжать, кричать – в страхе, или в приступахэмоционального возбуждения [Оголь, с. 493]; брудний – укр. вимащений якпорося, чистий як порося [ССНП, с. 120] – рос. Ребенокъ, что поросенокъ;Поросенка хоть мой-немой, а он все въ грязь лѣзетъ [Даль, т. 3, с. 320]; какпоросенок 2. Грязный, выпачканый в грязи [Оголь, с. 493]; неспокійноповодиться – укр. крутиться як жирне порося, мордується як сите порося[ССНП, с. 120]. Фактично відбувається реінтерпретація символіки, сфер їїзастосування, яку передає головне слово (свиня) цієї тематичної групи.

Передусім, на символічному значенні слова пес відбилося міфологічнесприйняття тварини, власне це зумовлює яскраво виражену амбівалентністьсимволу. Під час аналізу цього символу спостерігаємо багато міжкультурнихпаралелей [див.: 149, с. 128 – 130]. Атрибути, що традиційно приписуютькомпонентові95: вірний – укр. як вірний (вірна) собака [СУМ, т. 9, с. 430] – рос.При вѣрном псѣ сторожъ спитъ [Даль, т. 3, с. 105]; как пес 3. <верный>Преданный; проявлять преданность, верность по отношению к кому-л. [Оголь,с. 462] – біл. як сабака 1) ‘аддана’ [ФСМТК, с. 473] – пол. wierny jak pies [SFJP,




т. 1, с. 673 – 675]; голодний – укр. голодний, як собака [СУМ, т. 9, с. 430];виголодався, як собака в пашенній ямі [Гр, т. 3, с. 104] – рос. как собака (устать,проголодаться) [БАС, т. 14, с. 5]; как пес 2. Голодный, проголодаться [Оголь,с. 462]; досвідчений – укр. битий (бита) собака [ФСУМ, с. 838] – рос. собака 2)‘злой, жестокий, дурной человек’, 3) ‘знающий, ловкий, искусный в каком-либоделе человек, знаток своего дела’ [БАС, т. 14, с. 5]; брехливий – укр. бреше як(попова) собака ‘безсовісно бреше’ [ССНП, с. 141] – рос. брехать // лгать, врать,говорить съ вѣтру, на вѣтеръ; хвастать; клеветать [Даль, т. 1, с. 127]; злий – укр.гарчить мов собака на прив’язі; розбісивсь як собака; сердитий як собака; злий яксобака [ССНП, с. 141 – 142]; пошитися в собачу шкуру ‘зробитися невгамовнозлим, недоброзичливим’ [ФСУМ, с. 685] – рос. как пес 1. <цепной>. Злой,злиться [Оголь, с. 462] – біл. як сабака 1) ‘злосна’ [ФСМТК, с. 473]; однак: біл.адзецца ў сабачую шкуру ‘стаць здраднікам’ [СБНФ, 17]; хитрий – укр. виляє яксобака в човні 1) ‘хитрує’; облесливий як собака ‘хитра, підступна людина’; виляєяк собака хвостом; хитрує як собака (за вечерею) [ССНП, с. 141, 142];аморальний – біл. на сабаку не варты хто ‘маральна апусціцца, стацьнядбайным, распуснікам’ [СБНФ, с. 163]; живучий – рос. Я живуч, как двороваясобака (Достоевский) [БАС, т. 14, с. 5] – пор. бол. девет душа има ‘живучий каккошка; двужильный’ [БРФС, с. 156]. У польській мовній картині світу у термінахцього концепту вербалізовано також низку концептів: ganiać jak chart, jak pies‘chodzić dużo, biegać w pośpiechu’ [SFJP, т. 1, с. 229] – пор. укр. укр. бігає якхортова собака ‘здорова, сильна людина, яка нерозумно витрачає енергію’[ССНП, с. 140]; пол. pod psem a. pod ostatnim (zdechłym) psem ‘niżej wszelkiejkrytyki; w złym stanie’; czuć się pod psem ‘czuć się niedobrze’ [SFJP, т. 1, с. 673]; psiobowiązek, psie prawo ‘obowiązek, od którego nie można się wykręcić, którybezwzględnie należy spełnić’ [SFJP, т. 1, с. 784]. Специфічною є також вербалізаціянудитися через гіпонім: пол. nudzić się jak mops ‘bardzo się nudzić’ [SFWP, с. 457].

В українській та російській фразеологічних системах існує багато порівнянь,у яких символічну функцію виконує не лише компонент, а загалом певна ситуаціястає символом іншої ситуації, роль символу відіграє також пара компонентівсобака і палиця, собака і кішка тощо: рос. как собака палку. Любить. Не любить,ненавидеть кого-л. (человека) или что-л. [Оголь, с. 623]; укр. бігає як собака нацепу (по хаті) ‘безладно метушиться’ [ССНП, с. 140]; гуляє як собака на прив’язі;погуляв як собака на мотузку; нагулявсь як собака на вірьовці ‘має обмеженіможливості пересуватися’ [ССНП, с. 141, 142] – рос. как собака на цепи. Сидетьгде-л. Не иметь возможности выхода, ухода откуда-л. [Оголь, с. 623]; укр.гризеться як кішка з собакою; живе як вовк з собакою; живе як кішка з собакою‘постійно сваряться’ [ССНП, с. 142].

У термінах концепту Cобака вербалізовано концепти Невдача, Неприємнаситуація – укр. вхопив як собака муху; наївся як собака палиці; ухопив (ухватив) яксобака обметиці; зажививсь (ожививсь, пожививсь, покрепився) як собака мухою;зав’яз як собака в тину; Зовсім немає користі – укр. як з собаки вовни; не любити –укр. жалує як собака палку; любить як собака палицю (палку, редьку, цибулю); нелюбить як собака редьки; Погано жити – укр. гарно як собаці в (на) ярмарці‘погано доводиться’; добре як собаці на перелазі (на прив’язі); живеться як собаці




на прив’язі; життя вольне як собаці на прив’язі; життя як собаці на перелазі;Непотрібний – нужне як собаці палка; потрібний як собака у ярмарку; потрібнийяк собаці палка (брязкало, другий хвіст, п’ята нога) [ССНП, с. 141 – 142] тощо96.

Загалом компоненти-символи кіт, кішка в російській і українськійфразеологічних системах зіставні. Компонент символізує сварку, якщо вживаєтьсяяк парний символ. Тварині приписано атрибути: дурний – укр. дурний як кіт[ССНП, с. 62] – пол. mieć kota ‘być głupim, niedowarzonym, niespełna rozumu’[SFWP, с. 305]; лінивий – укр. працює як кіт на печі ‘ледарює, вилежується’;примостився як кіт на сонці [ССНП, с. 69]; обережний – укр. Босими ногами вінішов так тихо, як кіт (Франко) [СУМ, т. 4, с. 171] – рос. Константин Диомидычосторожно, как кот, подошел к девушке и заговорил с нею. Тург. Рудин [БАС,т. 5, с. 1532]; шкідливий – укр. шкідливий як кіт ‘людина, яка постійно чинитьшкоду, збитки’ [ССНП, 69] – рос. шкодливый как кот [Горб, с. 279]. У російськійфразеології: розпусний – рос. как <мартовский> кот 3. Блудливый; блудить,таскаться, шляться [Оголь, с. 282]; блудливый (распутный) как кот, мартовскийкот, кошка ‘о человеке (обычно мужчине), имеющем много интимных связей’[Горб, с. 23]. Хоча в сучасних українських текстах використовують, ймовірно,запозичену одиницю: “...грубий, украй вульґарний, настирний, до того ж хтивийі любострасний, як березневий кіт” (<www.mashke.org/abram/princeu/ chap46.htm>).

У польській мовній картині світу фразеологічні одиниці з компонентом кітвербалізують такі концепти та атрибути: фальшивий – fałszywy jak kot [SFJP, т. 1,с. 351]; odwracać, odwrócić, wykręcać, wykręcić kota ogonem ‘przedstawiać sprawę wsposób wykrętny, fałszywy; przeinaczać coś, zręcznie zmieniać sens’[SFWP, с. 305];складні стосунки – drzeć z kimś koty ‘być z kimś w niezgodzie, kłócić się,nienawidzić się wzajemnie’ [PSFJP, с. 225]); насильство – popędzić, pogonić komuśkota a) ‘zmusić kogoś do opuszczenia jakiegoś miejsca, do ucieczki skądś; wypędzić,przegnać kogoś skądś’, b) ‘postraszyć kogoś, dokuczyć, dopiec mu’ [SFWP, с. 305,306]. Концепт Скрутне становище вербалізує фразеологізм біл. як кату ў мяшку‘вельмі дрэнна, невыносна’ [СБНФ, с. 311], а в українській та російськійфразеологічних системах – щось невідоме: укр. продав кота в торбі, купив кота вмішку [Номис, с. 169].

Кішка символізує “хитромудрість, здатність перевтілення, яснобачення,кмітливість, уважність, чуттєву красу, жіночу злість”; “жінконенависницькийсимволізм кішок закріпився в англійському епітеті “cattish” (злобна, дошкульна,хитра, підступна – стосовно жінки)” [Трес, с. 166]. У наївній мовній картині світукішці насамперед приписано атрибути: живуча – рос. живучий как кошка [Горб,с. 78]; Кошку девятая смерть донимаетъ, она живуча [Даль, т. 2, с. 182]97 – біл.як кот ‘жывучы’ [ФСМТК, с. 263] – бол. жената като котката има девет души‘баба живуча как кошка’ [БРФС, с. 283]; закохана, закоханий – рос. влюбленныйкак кошка [Горб, с. 78]; вимучена – рос. драная кошка ‘изможденный, худойчеловек’ [БАС, т. 3, с. 1096]98; рос. драная кошка – укр. скіпка; худа – як тріска;сама снасть [РУССВ, с. 419]; очманіла – рос. как угорелая кошка – укр. якочманілий (як очамрілий) кіт [РУССВ, с. 419]; біга як кіт загорений [ССНП,с. 69] – пол. biegać jak kot z pęcherzem ‘biegać z miejsca na miejsce, niespokojnie;miotać się’ [SFJP, т. 1, с. 101]; шкідлива – укр. шкідливий як кішка [ССНП, с. 69] –




рос. шкодливый как кошка [Горб, с. 279]. Компонент кішка у багатьохфразеологічних контекстах “безболісно” може заступатися компонентом кіт.

Слово миша в досліджуваних фразеологічних системах виступає парнимсимволом у фразеологічних одиницях на зразок укр. гратися в кота і мишку(мишу) ‘хитрувати, затаювати що-небудь’ [ФСУМ, с. 196] – рос. играть в кошки-мышки [РУССВ, с. 419] – пол. bawić się w kotka i myszkę [SFWP, с. 409]; укр. яккіт на мишу (до миші) зі сл. кидатися ‘жадібно, пристрасно’ [ФСУМ, с. 378]. Цейкомпонент є факультативним знаком у ФО: укр. ані (ні) рудої миші 1) ‘нікогонемає де-небудь; зовсім безлюдно, порожньо’, 2) зі сл. нема, не було ‘абсолютнонікого’; [і] миша не пролізе (не проскочить, не пробіжить) ‘ніхто не пройде десь’[ФСУМ, с. 489] – пол. mysz się nie prześliźnie [SFWP, с. 408]; укр. мишей топтати‘без потреби тинятися, ходити туди й сюди’ [ФСУМ, с. 889].

Тотожне символічне навантаження цього компонента притаманне багатьомФС, де миша – символ нещасної, боязкої, бідної людини: укр. як руда миша (миш)[зимою] 1) зі сл. загинути, згинути, пропасти ‘напевне, неодмінно, обов’язково’,2) зі сл. лишитися, остатися ‘у несприятливих умовах, у скрутному становищі; безніяких запасів, речей; без нічого’ [ФСУМ, с. 490] – біл. прапасці як рудыя мышы‘марна загінуць’ [СБНФ, с. 216] – пол. przepaść jak ruda mysz (w popiele) ‘przepaść,zginąć bez ratunku’; spocić się jak ruda mysz ‘bardzo się spocić’ [SFJP, т. 1, с. 463];укр. як миші в норі зі сл. сидіти ‘ніяким чином не виявляючи себе; тихо’ [ФСУМ,с. 490] – рос. как мышь (мышка) <в норе, норке> 3. Жить, сидеть, вести себя –тихо, ничем не обнаруживая своего существования, присутствия; притаиться,притихнуть [Оголь, с. 384] – біл. як мыш (як мышы) пад мятлою (у нары) 1)‘баючыся чаго, маўчком, спалохана’, 2) ‘ізалявана, адзінока’ [СБНФ, с. 314] – пол.siedzieć (cicho) jak mysz pod miotłą; siedzieć jak mysz na pudle ‘być pełnym niepokoju,trwogi’ [SFJP, т. 1, с. 463]; укр. як церковна миша зі сл. бідний ‘дуже бідний’ [СУ] –рос. как церковная крыса [мышь]. Беден – крайне, предельно [Оголь, с. 302];бедный как тюремная крыса [Горб, с. 14]. Цікаво, що цей зоосимвол активновикористовують і сьогодні: “І вони спокійно полетять до теплих гніздечок у“податковому раю” десь на Карибах чи в Океанії: “народний гнів” сповна навласній шкурі відчує бідний, як миша, і тихий божевільний Мотик із оповіданняЛеоніда Первомайського” (І. Слісаренко).

Сіра миша – це символ непоказної людини («Вибір виглядає дивним, якщоврахувати, що Чумак був такою собі “сірою мишкою”…» (Ю. Лобан)).Специфічними за компонентним наповненням, а не за метафоричною ідеєю, євербалізації в польській фразеологічній системі: ‘бути дивакуватим’ mieć,hodować myszki w głowie; ‘бути застарілим’ trącić, pachnąć myszką [SFJP, т. 1,с. 463] (відбувся розвиток значення – myszka 3) daw. ‘specyficzny zapach staregowina’ [SJP]).

Слово кажан не можна вважати символічним у межах української мовноїкартини світу, хоча в інших мовах та культурах слово має символічне значення (“здавніх-давен символізує боязкість” [Трес, с. 232]). Існують лише поодинокіприклади вживання цього слова у порівняннях: укр. живе як кажан у дуплі‘відлюдкувата людина’ [ССНП, с. 63]. Слово щур також не має в межахукраїнської мовної картини світу виразного символічного значення, а у Західній




Європі виступає символом руйнації, зажерливості, дару передбачення,плодовитості [див.: Трес, с. 160]. У польській фразеологічній системі вербалізуєзначення ‘blady, mizerny’ wygląda jak szczur z mąki [SFJP, т. 1, с. 430].Слово кріт є мікросимволом: укр. любить як кріт сонце ‘зовсім не любить’[ССНП, с. 77]; сидить як кріт у норі ‘відлюдкувата людина’ [ССНП, с. 77] – рос.как крот 3. Сидеть в своем доме, жить нелюдимо, изолированно от общества[Оголь, с. 301]. Сьогодні у публіцистиці активно використовують запозичення занглійської мови кріт ‘агент розвідки, який зробив собі легальне становище віншій країні’. Окрім того, метафоричні паралелі до українських ФО знаходимо налексичному рівні англійської мови: ‘той, хто працює в темноті; людина ззатьмареною свідомістю; сліпа людина’. У польській мові функціонує одиницяkrociowe zyski ‘wielkie, ogromne pieniądze, dochody z czegoś’ [SFWP, с. 317].

Низка зоонімів (бабак, зубр тощо), які мають переносні значення, єфакультативними знаками. Яскравим прикладом є розвиток значення слова зубр.“Зубры. Так в русской оппозиционной печати (около 1907 г.) были названыреакционные представители курского земства, которых царское правительствотак же тщательно охраняло, как и редкие экземпляры зубров в заповеднике“Беловежская пуща”… Выражение “зубры”... употребляется какхарактеристика реакционера в политике, науке, искусстве и т. д.” [АА, с. 133].Виходить роман Д. Граніна під назвою “Зубр”, який пропонує вже переосмисленусимволіку. Слово починають вживати в мовленні на позначення досвідченої,потужної у своїй галузі людини: “Против никто не высказывался. Я знал, что мнепредстоит еще побороться с этими зубрами, съевшими зубы на финансовыхаферах, но в данный момент они признали мою правоту – и это было неплохимначалом” (Л. Пучков). Аналогічні значення фіксує ВТССУМ [ВТССУМ, с. 388].Г. Крейдлін вважає, що одним із регулярних типів метафоризації на лексичномурівні є такий тип: ‘сильний (фізично)’ – ‘сильний (у чому-небудь)’ і наводитьприклад: ЗУБР І = ‘фізично сильний, дикий, лісний бик’ і ЗУБР 2 = ‘сильний уякій-небудь галузі чоловік’ [103, с. 138].

Диким тваринам приписано такі основні атрибути (зокрема українськоюфразеологічною системою): агресивний (злий, жорстокий), сильний, сміливий(вовк), підступний, відлюдкуватий (самотній), хитрий (досвідчений),незграбний, голодний, дурний, боязкий (лише заєць). Домашнім: сильний,здоровий, великий, невинний, покірний (терплячий), роботящий, підступний,дурний, впертий, пихатий, брудний, жадібний. Лише кінь серед домашніхтварин свавільний. Пес – щось середнє між дикими і домашніми тваринами запереліком атрибутів – вірний, голодний, злий, хитрий. Отже, окреслюється колоатрибутів, які концептуалізовано в зоотермінах. Тваринна символіка достатньовиразна. Є. Костюхін, аналізуючи форми тваринного епосу, зауважує, щохарактеристики тварин виявляються амбівалентними, вже давній трикстер буводночасно хитрим і дурним, однак однозначні характеристики можливі лише втому випадку, коли йдеться про другорядного трикстера [див.: 98, 88]. Аналогічнутенденцію спостерігаємо в межах фразеологічної символіки. Власне символампритаманна багатозначність, фразеологічні знаки “нижчих рівнів” тяжіють дооднозначності.




“Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю?”

М. Петренко Концепт Птах став основою багатьох метафор, у його термінах вербалізовано

велику кількість концептуальних просторів, терміни цього концепту виступаютьатрибутами інших концептів чи приписуються їм. Витоки такої активноїметафоризації на основі концепту Птах випливають з міфологічних та релігійнихуявлень різних народів. Пташина символіка є надзвичайно розвинутою і вдавньому українському симболарії [наприклад, див.: Завад, с. 298 – 341]. “Птахдуже часто є символом родини…“семейное гнездо”, “она устраивает своегнездышко”, “свила гнездо”…” [190, с. 542]. Християнська ж традиціяпредставляє Бога як птаха: “Як птахи летючі пташат, так Єрусалима господьСаваот охоронить, охоронить літаючи, та збереже, пощадить і врятує” (Книгапророка Ісаї, 31, 5); зіставляє душу із птахом: “Душа наша, як птах, урятуваласьіз сільця птахоловів…” (Псалом 124, 7). Такі біблійні порівняння використовує йнаша література: “Як сніг, три пташечки летіли Через Суботове і сіли Напохиленному хресті На старій церкві. “Бог простить: Ми тепер душі, а нелюди...” (Т. Шевченко); “Де ж то гордість твого духа – Вільного орла?(О. Олесь); Її душа – як чайка над водою...” (О. Олесь).

Птах – це символ волі в багатьох культурах [125]: укр. вільний птах; вільнаптаха (птиця) [ФСУМ, с. 715] – рос. вольная птица (пташка) [ФСРЯ, с. 368] –біл. як птушка (вольны) [ФСМТК, с. 428] – пол. wolny jak ptak [SFJP, т. 1, с. 784] –aнгл. as free as a bird [AID, с. 13], а також безтурботності: укр. божа пташка[ФСУМ, с. 716] – рос. жить как птица небесная [ФСРЯ, с. 368]. Проте упольській мові фразеологічна одиниця з аналогічною образністю набуває дещоіншого значення, хоча й асоціативно пов’язаного з наведеним вище (пол. niebieskiptak ‘ледар, ледащо’ [ПРУС, с. 297]; пол. niebieski ptak ‘człowiek żyjący cudzymkosztem, nieodpowiedzialny, próżniak, darmozjad, lekkoduch’ [PSFJP, с. 477]). Утермінах концепту Птах вербалізовано концепт Радість. Пташка в українській таросійській фразеологічних системах має атрибут весела, наприклад: “Чого ж ти,сестро, так засмучена? Ти ж була веселенька, як пташечка, щебетлива, яксоловейко” (Васильченко) [ПазЛП, с. 348] – рос. как птичка. Щебетать,лепетать. Говорить, разговаривать – мило, весело, беззаботно [Оголь, с. 519].Асоціативні паралелі простежуємо в англійській мові, де to do smth. like a bird –‘робити що-небудь з бажанням’ [Ling]. У субконцептах концепту Птах у польськіймові вербалізовано атрибут радісний, щасливий: пол. cały w skowronkach ‘oczłowieku: bardzo zadowolony, radosny, szczęśliwy’ [SFWP, с. 59]. У цьому зв’язкуне можна не згадати синього птаха бельгійського письменника М. Метерлінка, уп’єсі-казці якого синій птах – це символ невловимого щастя [КВУЛМ, с. 255].О. Потебня писав про те, що у народних піснях вільному польотові птахапротиставлено горе, важке становище людини, відсутність свободи, і щасливалюдина порівнюється з птахом, що високо летить [182, с. 7].

Окрім того, слово птах у досліджуваних культурах використовують на




позначення людини: укр. важливий (важний, великий) птах; важлива (велика, непроста) птиця [ФСУМ, с. 715] – рос. важная птица [РУССВ, с. 736] – бол.голяма птица [БРФС, с. 133] – біл. важная пціца (птушка, шышка) [Юрч, с. 82];бол. веща птица ‘знаток, спец, дока’ [БРФС, с. 476]; чужда птица [БРФС, с. 623]тощо. Як видно з наведених прикладів така метафорична модель “працює” урізних фразеологічних системах, використовує її й нинішня українськапубліцистика: “…аби місцеві копи могли з’ясувати, що то за птиця до нихзавітала…” (О. Пасховер). Специфічно російською стала така “пташина”метафора, як “птица-тройка”, авторство якої належить М. Гоголю [див.: АА,с. 287, 288], хоча вона має архаїчні витоки й присутня в багатьох міфологіях(напр., грецьк. Пегас, вогняна четвірка коней Геліоса тощо). У термінах концептуПтах концептуалізовано емоції та почуття, інтелектуальні процеси (“У щастялюдського є рівних два крила: Троянди й виноград – красиве і корисне”(М. Рильський); “...Тоді на крилах туги злину У задумчивий гай-розмай...”(П. Карманський)). Така тенденція виявляється ще й у тому, що різнимабстрактним концептам надається означення крилатий [див.: СЕУМ].

Символічне значення компонента сокіл99 сягає своїм корінням міфологічнихсюжетів, народної казки, весільної обрядовості. У замовляннях сокіл перебуває вцентрі світу (на дубі, котрий стоїть серед моря), а також це єдиний птах,співвіднесений з конем [див. про це: 166, с. 220], можливо, саме тому укр. воли, яксоколи [ПазЛП, с. 15]. У російській казці – це Финист Ясный Сокол, де “финист”генетично пов’язаний з грецьким “фенікс” [див.: МС, с. 558]. Тотожністьсимволіки спостерігаємо на лексичних рівнях: укр. Сокіл. 2. Перен., поет. Юнакабо чоловік, який відзначається красою, сміливістю, молодецтвом. // розм. Ласкавеназивання юнака чи чоловіка (перев. при звертанні) [СУМ, т. 9, с. 438] – рос.Сокол. 2. Перен. Народно-поэт. О юноше, мужчине, отличающемся красотой,смелостью, удалью. Ласковое обращение к юноше, мужчине (обычно в сочетаниисо словом “ясный”) [БАС, т. 14, с. 183]. Сокіл – зіставний символ у досліджуванихфразеологічних системах, його часто вживають у порівняннях: укр. сміливий, яксокіл [СУМ, т. 9, с. 438] – рос. смелый, как сокол; соколом смотреть, сидеть[БАС, т. 14, с. 183]; как сокол. Свободный, вольный, ничем не обремененный,ничем не связанный в жизни [Оголь, с. 626]. У замовляннях “соколині очі” маютьмагічну силу [УЗ, с. 37]. У пареміях сокіл та орел наділяються царственістю(функціонують як парний символ: сокіл – сова, кулик, ворона; орел – сорока,горобець, тетерук; у російських замовляннях: “...а быть тебѣ передъ нимъсоколомъ, а имъ дроздами...” [71, с. 299]), а також фігурують як володаріповітряної стихії (укр. Не вчи орла літати, а рибу плавати [Номис, с. 256]).

Слово орел зрідка знаходимо у складі ідіом та фразем, незважаючи на йогорозвинуту яскраву символіку в інших текстах культури, мистецтві100. В. Дальпише, що “Орелъ... царь птицъ, представитель силы, зоркости, прозорливости,благородства” [Даль, т. 2, с. 690]. У фразеологічних системах: укр. дужий як орел‘дужий, відважний чоловік’ [ССНП, с. 107]; рос. Онъ орломъ глядитъ, орломълетаетъ, молодцомъ; Орелъ мухъ не ловитъ; Видомъ орелъ, а умомъ тетеревъ[Даль, т.2, с. 690,691] – біл. арлом глядзець (зырнуць) 1) ‘трымацца бойка,бадзёра’, 2) ‘кінуць драпежны, жорсткі погляд на каго-н.’; арлом хадзіць




‘ганарлыва, фанабэрыста’; як арол 1) ‘вольна, свабодна’, 2) ‘горда, з пачуцёмзадавальнення’ [ФСМТК, с. 34].

Народний менталітет пов’язує ворона, крука з ворожбою, жалобою,нещастям, хворобами, війною. Біблія визначає ворона як нечисте створіння. Такасимволіка властива багатьом культурам. “Ще сьогодні німецькою мовою пропоганого батька говориться – Rabenvater, про нечулу матір – Rabenmutter” [Kopal,с. 172]. Англійське дієслово raven (від крук) має значення ‘никати у пошукахздобичі, накидатися, пожирати, їсти з жадобою, мати вовчий апетит’ (англ. to havea crow to pick / pluck with smb ‘мати порахунки з ким-небудь’ [Ling]). Крук – цеодин з найархаїчніших символів у різних культурах та текстах культури.Винятково важливе значення цей птах має у деяких народів Північної Азії таПівнічної Америки. У міфологіях цих народів ворон виступає як “деміург” –першопредок, культурний герой, могутній шаман, трикстер [МС, с. 130, 131]. Вукраїнських замовляннях, наприклад, “ворон – це не “поганий” і “не добрий”, адвозначно-перемінний птах язичницької архаїки” [166, с. 233]. Українська лірикапродовжує архаїчні традиції, використовуючи цей символ: ворон асоціюється ізсмертю. Наприклад, “Червоною гадюкою Несе Альта вісті, Щоб летіли круки зполя Ляшків-панів їсти. Налетіли чорні круки Вельможних будити, Зібралосякозачество богу помолитись. Закрякали чорні круки, Виймаючи очі...”(Т. Шевченко)101. Лише негативна символіка компонента крук, ворона / ворон,ворона закріпилася у фразеологічних системах української та російської мов (навідміну від символіки птаха у замовляннях): зловісний – укр. Не каркай, як таворона [ФСУМ, 145] – рос. зловѣщій воронъ [Даль, т. 1, с. 244]; Всякому бъ воронуна свою голову каркать [Даль, т. 1, с. 244] – пол. złowróżbny kruk, złowróżbny kruknieszczęścia [SFJP, т. 1, 360]; досвідчений – рос. Старый воронъ мимо некаркнетъ [Даль, т. 1, с. 244]; кровожерливий – укр. злетіли сі як ворони настерво [ССНП, с. 31] – рос. какъ воронъ крови ждетъ (зыритъ) [Даль, т. 1, с. 244]– бол. върти се / завърти се като гарван на мърша [БРФС, с. 111]. Уявлення про“силует” птаха лежать в основі ФО: пол. siedzieć krukiem ‘siedzieć zgiąwszy kark,mozolnie pracować’ [SFJP, т. 1, с. 360] – пор. біл. крукам вісець ‘звышпільнаназіраць, вартаваць, зберагаць’ [Янк]. Ворон пов’язується з концептом Далеко:укр. Куди і ворон кісток (кості) не заносить [ФСУМ, с. 145] – рос. Куда воронкостей не заносил [ФСРЯ, с. 78] – пор. біл. дзе нашыя вароны не лятаюць[МРБСП].

Символіка слова ворона на лексичних рівнях російської та української мовтотожна: укр. Ворона 2) ‘неуважна людина; ґава, роззява’ [СУМ, т. 1, с. 740]; рос.Ворона ‘нерасторопный, неловкий человек, ротозей’ [БАС, т. 2, с. 676]. Пор. біл.варона загуменная ‘разявака, бестурботны, някемлівы чалавек’ [СБНФ, с. 35].Фразеологічні складові концептів укр. Ворона – рос. Ворона у досліджуванихфразеологічних системах відрізняються частково. Образ фразеологізмів укр. білаворона [ФСУМ, с. 145] – рос. белая ворона [ФСРЯ, с. 79] – бол. бяла врана [БРФС,с. 66] – англ. rara avis [НАУС, с. 392] тощо – має інтерлінгвальний характер. Цейкомпонент також у парі з компонентом пава заповнює типову для порівнюванихфразеологічних систем модель ні + компонент ні + компонент: укр. ні пава нігава (ні ворона) [ФСУМ, с. 601] – рос. ни пава ни ворона [ФСРЯ, с. 307] – пор. рос.




Ворона в павлиньих перьях [ФСРЯ, с. 79]. “Вислів цей виник із байки І. А. Крилова“Ворона” (1825 р.). Ворона, встромивши собі у хвіст павині пера, пихато пішлагуляти, упевнена, що вона сестра Павам і що на неї всі задивлятимуться” [АА,с. 57]. У сучасному усному мовленні побутує вираз тикати пір’я, ймовірно,етимологію цього фразеологізму якраз і можна пов’язати з наведенимпрецедентним текстом. Ця байка І. Крилова стала джерелом декількохфразеологізмів, зокрема: “Павине (павичеве) пір’я. У переносному значенні – те,чим намагаються прикрасити свої вчинки, власну особу. Степан: Не біжи запрудким, коли певен, що не доженеш; скільки ворону не квітчай в павине пір’я, анарешті вона зостанеться вороною (М. Кропивницький. Вибрані твори)”[КВУЛМ, с. 209]. Подібний образ має і польська фразеологічна система: пол. stroićsię w czyjeś, w cudze piórka ‘udawać kogoś innego niż się jest, podszywać się podkogoś, przypisywać sobie cudze zasługi’ [SFWP, с. 576]. В українській пареміології:Убрався в жупан і дума, що пан. Голе і босе, а голова в вінку. Красне пір’я наодудові, але сам смердить [РУССВ, с. 136]. Асиметричні атрибути компонентаворона: криклива, кричить – укр. дре сі як ворона; кричить як ворона надкурчам [ССНП, с. 31]; писок як у ворони у кого ‘криклива, галаслива людина’[ССНП, с. 116]; дурна – укр. дурний як ворона [ССНП, с. 31] – пор. бол. и гаргитезнаят това [БРФС, с. 111]; укр. отворив писок як ворона ‘говорить дурниці’[ССНП, с. 116]; дурний як ворона, а хитрий як чорт [ССНП, с. 31] – біл. варонняягалава [Юрч, с. 87] тощо. Також ССНП фіксує одиницю укр. попав як ворона вюшку ‘потрапив у безвихідь’ [ССНП, с. 32], яка є, можливо, варіантомфразеологізму потрапив як курка в борщ. Відомі історичні події стали основоюФО рос. Голодный французъ и воронѣ радъ [Даль, т. 1, с. 244]. Пор. пол. paść jakkawka ‘poczuć się znużonym, zmęczonym, przestać reagować na bodźce’ [SFWP,с. 269].

Атрибути фразеологічного компонента ворона зіставні з реакціями на стимулворона в асоціативному експерименті: ворона (664) – чорна102 (160), біла (73),криклива (40), хитра (15), каркаюча (10), мудра (8), галаслива (7), надоїдлива (6),мокра (5), жадібна (4) дурна, зла, настирлива, незграбна, одинока, погана,противна (3), зловіща, ненажерлива, облізла, розумна, сварлива, сліпа, страшна,сумна, цікава (2), жахлива, дзьобата, захланна (1) [САОІУМ, с. 64]. Асоціативніреакції мудра, розумна з’явилися через нерозрізнення носіями мови птахів рос.ворон, ворона – укр. крук, ворона. У РАС: ворона (109) - черная (19), белая (15),птица (8), каркает, сорока (7), каркнула, сыр (3), ворон, глупая, и лисица, серая(2), надоедливая, старая, хитрая, черная как ночь, черный (1) [РАС, с. 108].

Крук чи ворон, ворона – типові еталони чорного кольору (укр. чорний, яксім галок103 [СУМ, т. 9, с. 222]), однак не єдині. Еталонами цього кольорувиступають: чорна, як жук; чорний, як головня; чорний, як дідько, ...як мара, ...якнегр, ...як нічка [ПазЛП, с. 119, 120]; чорний як циган [Гр, т. 4, с. 470]; білий мов(як) циганська литка ‘чорний, брудний’ [ССНП, с. 83]; білий як циганський сир‘чорний, дуже брудний’ [ССНП, с. 135]; чорна, як смола; чорний, як ворон, яквороняче крило, як галка, як земля [Гурин, с. 200, 201]; білий як арап ‘про чорнявуабо засмаглу людину’ [ССНП, с. 9]; oчі чорні, як терен [Номис, с. 378] – рос.черный как ночь, как смоль, как сажа, как уголь, кусок угля, как трубочист, как




антрацит, как головешка, как головня, как земля, как вороново, воронье крыло,как ворон, как галка, как жук, как жуковой, как араб, арап, цыган, как черт,сатана... – о внешнем облике человека, животного, птицы [Горб, с. 272] – бол.черен като гарван (като крило на гарван) [БРФС, с. 111] – пол. czarny jak heban,kruk, noc, sadza, więgil; czarny jak święta ziemia ‘brudny’ [SFJP, т. 1, с. 150]; czarny,obdarty jak Cygan [SFJP, т. 1, с. 149]; Czarno jak w gębie u Murzyna po czarnej kawie‘zupełnie ciemno’ [SFJP, т. 1, с. 150]. – пор. англ. black as hell (night, pitch, my hat)‘тьма кромешная’; black as ink ‘черный как сажа’, ‘мрачный, безрадостный’ [Ling].В АФСРЯ: черный ворон [воронок] черный → ворон (23)104; черный → воронок (1)[АФСРЯ, с. 61]. Однак порівняльні стратегії, як свідчать тексти, можуть бутирізними, прототипом чорного може слугувати будь-що чорне: рос. черный, какшахтер (<www.hyundai.auto.ru/article.php?key=11>); черный, как космос (<suharev.narod.ru/Ind_fil.htm>); черный, как ряса священника (<www.spider.rinet.ru/Ruletka445.html>); черный, как копирка (<www.citycat.ru/cats/poems/perepiska/); черный, как нубиец(<www.stihi.ru /poems/2003/04/06-254.html>); черный, как вакса (<black-kat.narod.ru/bc13/docum_ rasskaz.htm>); черный, как рояль (<www.aha.ru/~zelmun/sedov.htm);черный как сапог (<www.russian-bazaar.com/cgi-bin/rb.cgi/f=akam&auth=1&n=40&y=2002&id=akam.2002.9.26.21.10.3>); черный, как грач(<www.itogi.ru/paper2001.nsf/Article/Itogi_2001_02_22_152022.html>); черный, как стойкадля компактов (<www.tmarena.ru/style/arena/2002-10-31.htm>); черный, как донышкокотла (<www.compromat.ru/main/edrussia/ rodina.htm) тощо.

Сорока – символ балакучості у фразеологічних системах досліджуваних мов:укр. сорока ‘надмірно балакуча людина (переваж. жінка)’ [СУМ, т. 14, с. 327] –рос. сорока ‘болтливый, шумно говорящий человек’ [Уш, т. 4, с. 392] – англ.magpie ‘базіка’; укр. сорока на хвості принесла що ‘кому-небудь стало відомо прощось (про відомості, одержані від того, кого не хочуть називати, чи невідомозвідки або від кого одержані)’; (як) сорока на хвості розносить ‘хто-небудьшвидко поширює якісь чутки, широко оповіщає всіх або багатьох’ [СУМ, т. 14,с. 327] – рос. сорока на хвосте принесла; бабы трещали, как сороки [Уш, т. 4,с. 392]; стрекотала, как сорока; Заладила сорока Якова (одно про всякого) [Уш,т. 4, с. 392] – пол. gadatliwy jak sroka [SFJP, т. 1, с. 228]. Активізовано уфразеологічній системі також фреймову інформацію про птаха: укр. як сорока натину [кілку, колу, на тернині] а) ‘незручно’; б) ‘невлаштовано’ [СУМ, т. 9,с. 463] – рос. как сорока на колу вертеться [крутиться] [БАС, т. 14, с. 327].

В українській, російській, польській лексичних і фразеологічних системахсимволіка голуба є практично тотожною: укр. голуб ‘пестливе називання чоловіка(перев. при звертанні)’ [СУМ, т. 2, с. 118]. У порів. Вони [Галя і Чіпка] справді –як ті голуби; де одно, там і друге (Мирний) [СУМ, т. 2, с. 118]; живуть(любляться) як голубів пара ‘у повній згоді, дружно живуть’ [ССНП, с. 39] – рос.голубь ‘ласк. обращение к мужчине, сотв. по значению словам: милый, дорогой’[БАС, т. 3, с. 242]; кроткий, чистый, невинный как голубь [БАС, т. 3, с. 242] – пол.goląb dobroci ‘ktoś niezwykle dobry, tkliwy’ [SFJP, т. 1, с. 252]; укр. сивий як голуб[ССНП, с. 39] – пол. być siwym, białym jak goląb [SFJP, т. 1, с. 252].

“Від афінської традиції веде своє походження і мудра сова у європейськихказках і байках, і емблематичне зображення мудрості – сова, що сидить на стосику




книг…” [Трес, с. 346]. Деякі відмінності спостерігаємо в кількості ФО з тимсамим компонентом у порівнюваних фразеологічних системах (наприклад,одиниць з компонентом сова українські словники фіксують більше). Компонентсова амбівалентний. Атрибути концепту Сова актуалізовано дещо асиметрично вукраїнській та російській фразеологічних системах. Отже, і фразеологічніскладові, символічні значення компонентів відмінні. Компонентові соваприписано такі атрибути: настирлива – укр. як сова 1) зі сл. лізти ‘настирливо’[ФСУМ, с. 841]; понура – виглядає як сова ‘понура, набундючена людина’ [ССНП,с. 143] – пол. siedzieć jak sowa ‘bez humoru; napuszony’ [SFJP, т. 2, с. 88, 89] – англ.owl ‘похмура людина’; укр. головатий як сова ‘головата, понурого виглядулюдина’ [ССНП, с. 143]; мудра – укр. мудрий як сова [ССНП, с. 143]; обережна –укр. виглядає як сова з дупла ‘обережно визирає’ [ССНП, с. 143]. Слот великі очілежить в основі таких ФО: укр. як у сови зі сл. очі ‘дуже великі, широко відкриті’;як сова 2) ‘з широко розкритими очима (від здивування, гніву, жаху і т. ін.)’[ФСУМ, с. 841]; витріщив очі як сова ‘тупо, здивовано дивиться’ [ССНП, с. 104] –рос. совиные глаза, большіе, круглые; глядитъ, какъ сова, выпучивъ глаза [Даль,т. 4, с. 254]. Спостерігаємо певну “суперечність”: сова – мудра, проте совині очірадше символізують протилежну якість. Помічено фразеологічними системами йособливості зору сови: укр. бачить як сова світло ‘добре бачить’; видить як совавночі ‘добре бачить у темноті’ [ССНП, с. 143] – рос. как сова. Видеть – втемноте, ночью [Оголь, 625]. В українській ФС сові дається й естетична оцінка –негарна: укр. вродлива як сова ‘невродлива жінка’ [ССНП, с. 143]; “Адже жкажуть, що і сова хвалила своїх дітей, що мов кращих на світі нема (Нечуй-Левицький)” [ПазЛП, с. 352].

Сич – символ відлюдкуватості: укр. сич ‘похмура, нелюдима особа,відлюдок’; старий сич ‘старий, звичайно відлюдкуватий чоловік’; сичем жити‘жити самітно, замкнуто, відлюдно’ [ВТССУМ, с. 1127] – рос. как сыч 1.Молчать, сидеть молча. 2. Смотреть, глядеть, уставиться на кого-л. –пристальным, недобрым взором. 3. Быть, сидеть – в одиночестве [Оголь, с. 665] –біл. глядзець як сыч [МРБСП]. За народними уявленнями, сич та сова зловісніптахи, що знайшло яскраве відображення, зокрема, у творчості Т. Шевченка: “Авночі Віщують сови та сичі І не дають сосідям спати”, “А сич в лісі та на стрісіНедолю віщує”.

У слов’янських культурах півень – символ вогню, загалом часу і вранішньоїпори, має цей птах також розвинуту християнську символіку, у фразеологічнихсистемах, окрім символіки вогню і часу, символізує гордість і хоробрість,задерикуватість: укр. ходити (виступати) півнем (півником) ‘триматися зверхньо,гордовито, хоробро’ [ФСУМ, с. 950] – рос. ходить, стоять петухом [БАС, т. 9,с. 114]; Он важничает, как петух... [БАС, т. 9, с. 114]; как петух 1. Задиристый,драчливый; налетать, наскакивать на кого-л. [Оголь, с. 465].

Тотожними виявляються приписувані атрибути компонента горобець тавідповідно і низка фразеологічних одиниць у досліджуваних мовах:досвідчений – укр. стріляний (обстріляний, старий) горобець (вовк) [ФСУМ,с. 190, 191] – рос. стреляный (старый) воробей [ФСРЯ, с. 78]; маленький – укр.із (на) заячий (гороб’ячий, горобиний) скік ‘дуже мало’ [ФСУМ, с. 817]; з горобину




душу [ФСУМ, с. 287] – рос. короче воробьиного носа; с воробьиный нос [ФСРЯ,78] – біл. з вераб’ёў шаг [СБНФ, с. 103]; вераб’ю па (самае) калена ‘вельмі мелка(пра глыбіню ракі, возера, сажалкі)’ [Янк]105 – бол. ям като врабче есть, ‘какптичка (как воробышек)’ [БРФС, с. 87] – пол. jeść, pić jak wróbel [SFJP, т. 2, с. 616].Горобець символізує несерйозність, легковажність, невеликий розум: укр. горобціцвірінькають у голові (у макітрі) кому, чиїй [ФСУМ, с. 191] – пол. (komuś) wróblegnieżdżą się w głowie, we łbie [SFJP, т. 2, с. 616]; укр. смішити людей (горобців)[ФСУМ, с. 836]; вилетів як горобець із стріхи 1) ‘сказав дурницю’, 2)‘несподівано з’явився’ [ССНП, с. 39]; летять як горобці на огонь ‘необдуманопрямують у небезпечне місце’ [ССНП, с. 40]; даватися, датися як горобець наполову ‘дозволяти себе ошукати, піддаватися обману’ [ФСУМ, с. 218].Фразеологічному компонентові горобець приписано: атрибут веселий – укр.веселий як горобець [ССНП, с. 39]; бідний – укр. бідний як горобець безперий[ССНП, с. 39] – біл. як верабей у веніку (жыць) ‘бедна, у нястачы, не мецьтрывалага грамадскага ці службовага становішча’ [СБНФ, с. 308]; балакучий –рос. трещали, как воробьи [СРЛЯ, т. 2, с. 459] – бол. бъбрив като врабец [БРФС,с. 87]. Результати асоціативного експерименту Н. Бутенко свідчать про те, щоосновні атрибути цього компонента такі – маленький (140 із 626), сірий (135),голодний, веселий, жвавий, голосистий, пухнастий, стрибаючий (від 13 до 23)[САОІУМ, с. 72]. Проте реакція стріляний єдина. РАС подає: воробей (103) -птица (21), маленький, серый (5), прыгает, птичка, стрелянный, чирикает (4),ворона, орел, улетел (3), вора бей, летит, не поймаешь, слово, шустрый (2) тощо[РАС, с. 108].

Зозуля – “це символ нахлібника, нероби, звідси й англійське слово “cuckold”(обманутий чоловік); птах, пов’язуваний у Європі із заздрістю та авантюризмом.Більше поширена позитивна символіка зозулі – передвісниці весни, літа чибагатства. Її крик, що повторюється, породив повір’я: почувши зозулю, потрібнопотрясти на щастя монетами” [Трес, с. 181, 182]. Проте у слов’янському світіпоширеним є уявлення про те, що зозуля віщує кількість років життя. Ф. Буслаєвзауважує, що німці зозулю вважають віщим птахом, а в Швеції та Франціїдізнаються від зозулі, скільки років кому жити [34, с. 105]. Передвісником весни услов’ян є інший птах – ластівка. Уявлення про зозулю як нахлібника присутнє уфразеологіях української, російської, польської мов: укр. ховається як зозулька(зозуля) по кропиві ‘людина, яка ухиляється від роботи’ [ССНП, с. 60]; мов зозуля вчужому гнізді ‘нахабно поводиться’ [ССНП, с. 60]; пол. podrzucić komuś kukułczejajo ‘zrzucić, zepchnąć na kogoś załatwienie trudnej sprawy, której samemu nie chce sięzałatwić’ [PSFJP, с. 178]. Первісна символіка цього птаха – жінка, що сумує:“Ярославна, що плаче, сумуючи за своїм чоловіком, називає себе зозулею… Умалоруських піснях – зозуля образ жінки, що сумує” [34, с. 98]. Така символіказозулі притаманна й пізнішим літературним творам: “Відчинила двері – і упаласинові на груди. Зозулицею заголосила (Хоткевич)”, “Не зозуля в лузі затужила. Непташина в тузі голосила, То сестричка лист писала, На сторону посилала(Федькович)” [ПазЛП, с. 343]. Українці слова зозуленька, зозулечка, зозулькавикористовують як пестливі звертання до дівчини, жінки [ВТССУМ, с. 381]. А щецей птах символізує самотність: “Була б, певно, за Василем і була б господинею. А




то, бач, як зозуля та – без пристановища, без притулку (Панас Мирний)”[ПазЛП, с. 343] – рос. как кукушка. Не иметь своего гнезда, очага, быть одинокой,лишенной семьи, детей. О женщине [Оголь, с. 304]. У казках зозуля – це жінка, щоне зберігає вірності своєму чоловікові, мати, що залишає своїх дітей(“...Зробилася ґаздиня зозулею і полетіла глядати Кукула. До нині глядає. Кличейого: Ку-куле! Ку-куле! Ку-ку!” Про дітей не думає, свої яйця в чужі гнізда кладе”(Казка “Зозуля”)).

Символи укр. гусак – рос. гусь характеризуються частковою міжмовноюасиметрією. Цікавою ілюстрацією до прототипних уявлень, а саме до“невмотивованості” приписуваних атрибутів, є атрибут дурний, дурна символугусак, гуска, який присутній у багатьох фразеологічних системах, хоча гусаквиключно позитивний символ у світовій культурі [Трес, с. 69, 70]. “Дурна гуска –наївність, невігластво, невинність, про молоду дівчину; насправді гуска є (крімворон і великих папуг) найінтелігентнішим птахом з досконалою пам’яттю”[Kopal, с. 96]. В. Мокієнко справедливо відзначає етноспецифічність цьогокомпонента в російській мові [див.: 157, с. 109], хоч досить категорично.Приписуваний атрибут хитрий актуалізовано у фразеологізмах (або, навпаки, маєфразеологічне походження): рос. гусь лапчатый ‘хитрый, ловкий человек; плут,пройдоха’ [ФСРЯ, с. 122]; рос. хорош гусь – біл. дабёр бабёр, добрая цаца, добраявуда [МРБСП]. Водночас існує і така укр. ФО: хитрий як Панасова гуска ‘хитра,вигадлива людина’ [ССНП, с. 43]. В. Мокієнко стверджує, що формула “як з гусявода” є специфічною для російських замовлянь. Водночас М. Новикова пише проте, що у замовляннях фігурують як символи тварини верхнього царства – птахи,до яких належать сокіл, ворон, півень, трапляються поодинокі згадки голуба, орла,ластівки, гусака, селеха, галочки [УЗ, с. 219]. В українській фразеологічнійсистемі є аналогічні ФО, які походять із замовлянь, наприклад: як з гуся вода кому‘байдуже, не завдає клопоту’; як з гусь вода йде кому ‘добре ведеться’ [ССНП,с. 44]. Зауваження В. Мокієнка про те, що в інших мовах не має подібноговислову, не зовсім відповідає дійсності. Наприклад, біл. як з гусі вада каму [РБФС,с. 71] - пол. jak z gsi woda (spływa) ‘szybko, bez śladu’ [Kopal, с. 96]; aнгл. like wateroff a duck’s back ‘easily; without any apparent effect’ [AID, с. 207]. Компонентовіприписують такі атрибути: дурний (дурна) – рос. глупый, как гусь [БАС, т. 3,с. 502] – бол. глупав като гъска [глупава като гъска] [БРФС, с. 150] – пол. głupiagęś, głupia jak gęś [SFJP, т. 1, с. 236]; prowincjonalna gska ‘prowincjuszka, parafianka’[Kopal, с. 96]; gąska ‘naiwna, parafialna, pospolita gąska (kobieta naiwna, bezaspiracji, bez szerszych zainteresowań umysłowych i kulturalnych’ [SFJP, т. 1, с. 223] –англ. аs silly as a goose); хитрий – укр. хитрий як Панасова гуска [ССНП, с. 43] –рос. гусь лапчатый [ФСРЯ, с. 122]; сердитий – укр. гусей підпускати ‘гнівитикого-небудь навмисне’ [СУІ, с. 83] – рос. гусей дразнить [ФСРЯ, с. 122]; Ровно угусака: сердце маленькое, а печенка большая! [Даль, т. 1, с. 410] – англ. соoksomeone’s goose ‘to damage or ruin someone’ [AID, с. 63]; пихатий – укр. гордий якгусак ‘пихата людина’ [ССНП, с. 43] – рос. важный, важно как гусь, как гусак[Горб, с. 29] (В. Копаліньський в переліку значень символу гусак теж наводитьзарозумілість [Kopal, с. 95]).

У “Дохристиянських віруваннях українського народу” митрополит Іларіон




стверджує, що качка – “символ забарности, несили: Бодай тебе качка копнула!”[155, с. 73]. Водночас Я. Боровський пише про те, що археологічні знахідки іззображенням качок, датовані Х – ХІ ст., свідчать про те, що вони символізуваливодну стихію і були пов’язані з її життєдайними властивостями [див.: 29, с. 71,72]. В українській та польській фразеологічних системах функціонують такіфразеологізми, як укр. щоб тебе (її, його) качка [ніжкою] копнула (брикнула)‘уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось’[ФСУМ, с. 366] – пол. Niech ci gś kopnie! ‘okrzyk podziwu, uznania’ [Kopal, с. 96;kaczka dziwaczka ‘osoba dziwaczna, ekscentryczna’ [SFJP, т. 1, с. 210].

Кулик – контекстуальний символ в українській та російській фразеологічнихсистемах. Наприклад, кулик – болото: укр. сидить як кулик на болоті‘відлюдкувата людина’ [ССНП, с. 78]; рос. Всякъ куликъ свое болото хвалитъ[Даль, т. 2, с. 216]. В українській фразеологічній системі кулик: втомлений – укр.лежить як кулик після яйця ‘втомлена, вимучена людина’ [ССНП, с. 78]106;пихатий – укр. надувся як кулик на вітер ‘набундючився, запишався’ [ССНП,с. 78]. За В. Далем, у російській мовній картині світу кулик – “пьяница, пропойныйчеловѣкъ”; “глупый простоватый, недогадливый человѣкъ” [Даль, т. 2, с. 216].

Компоненти рос. лунь – укр. лунь мають спільний реальний атрибут білий(сивий). Пор. визначення слова: укр. лунь ‘хижий птах родини яструбиних ізсірувато-білим пір’ям у самців’ [СУМ, т. 4, с. 556] – рос. лунь ‘хищная птица изсем. ястребиных, с серовато-белым оперением у самцов’ [БАС, т. 6, с. 398]. Отже,основний атрибут цього компонента: сивий, білий – укр. білий як лунь ‘зовсімсива людина’ [ССНП, с. 86] – рос. как лунь седой [белый] [ФСРЯ, с. 234] – біл.сівы як лунь, як голуб, як яблыня, як зайчык [МРБСП]. В українській мові це словоасоціативно пов’язане з концептом Смерть. У російській мові, як і в українській,існує велика кількість вербалізацій (лексичних і фразеологічних) концепту Смертьта субконцептів Померти, Бути близьким до смерті, Помирати, але словники нефіксують російських ФО з цим компонентом: укр. лунь тебе (його) вхопить‘помре хто-небудь’ [СУМ, т. 5, с. 556]; лунь ухопив (ухопила) кого ‘хто-небудьпомер’ [ФСУМ, с. 450]107; Щоб (бодай) лунь ухопив (ухопила, злизав, злизала) кого,що ‘уживається як прокляття і виражає недобрі побажання кому-небудь’ [ФСУМ,с. 50]. Ймовірно, образність фразеологічних одиниць ґрунтується на фреймовійінформації, знаннях про хижість птаха.

Індик символізує, передусім, пиху: укр. надувся як індик; надутий як індик;ходить як індик переяславський [ССНП, с. 62] – рос. надулся, какъ индюкъ(индейскій пѣтухъ) [Даль, т. 2, с. 44] – біл. надзьмуўся як сыч (як сава, як цецярук,як сурмач), нахохліўся (надзьмуўся) як індык, натапырыўся як вожык (як верабей)[МРБСП] – пол. puszyć się jak indyk; nadęty jak indyk [SFJP, т. 1, с. 288]. ССНПнаводить також такі ФО: укр. булькотить як індик на купі гною; булькоче як індик‘нерозбірливо говорить’ [ССНП, с. 62]; вилупив очі як індик ‘тупо, здивованодивиться’ [ССНП, с. 104]; грамотний як попів індик ‘неосвічений, неграмотний,але з претензіями на освіченість’ [ССНП, с. 62].

Спостерігаємо у “пташиній” символіці декілька “концентричних кіл”. Ядровучастину формують типові вербалізації концептів, як-от Душа, Воля тощо в




термінах концепту суперрівня Птах. Субконцепти концепта Птахпідпорядковуються його символіці, що має яскраві вияви у фразеологічнихсистемах. Водночас символіку інших субконцептів зумовлюють міфологічні,релігійні, “літературні” уявлення, які демонструють високий рівень зіставності.Мікросимволи мотивовано наївною картиною світу – прототипними уявленнямипро птаха. Периферичне коло утворюють факультативні знаки. У межах цієї групиголовну роль відіграє метафоричний принцип, факультативний знак не виконуєосновної смислотворчої ролі.

Риба – символічне слово у світовій культурі, витоки символіки риби дослідники вбачають у міфологічних та ранньохристиянських уявленнях. Дж. Тресіддер категорично стверджує, що риба – позитивний символ [Трес, с. 316, 317], проте фразеологічний матеріал свідчить, що компонент риба має й негативні значення [124]. В. Копаліньський наводить також символіку з негативною модальністю [Kopal, с. 364, 365]108. Риба символізує: мовчання – укр. мовчить як риба [ССНП, с. 127] - рос. нѣмъ какъ рыба, какъ безголосая рыба [Даль, т. 4, с. 116] – пол. niemy, milczący jak ryba [SFJP, т. 2, с. 75] – бол. ням като риба; мълча като риба [БРФС, с. 501]. Уявлення про “абсолютну мовчазність риб” спричинили появу цього компонента у ФО, що вербалізують концепт Ніколи: пол. Jak rak świsnie, a ryba piśnie [SFJP, т. 2, с. 75], а також Ryby i dzieci głosu nie mają [SFJP, т. 2, с. 75]. У досліджуваних мовах використовують як парні символи риба – рак: укр. Так чи інак, а не буде з риби рак [Пазяк, с. 234]. Тотожною виявляється і символіка слова риба на лексичному рівні в російській та українській мовах: укр. риба. 2. перен.В’яла, млява людина, яка зовні не виявляє своїх емоцій [СУМ, т. 8, с. 526] – рос. рыба. 2. перен. О человеке вялом, медлительном, ко всему равнодушном [БАС, т. 12, с. 1602]; как рыба. 4. Холодная [Оголь, с. 564]. Це підтверджують і фразеологічні паралелі: біл. халодны, як рыба [ФСМТК, с. 468] – бол. студен като риба [БРФС, с. 501] – пол. zimny jak ryba, zimna ryba [SFJP, т. 2, с. 75]. Певна частина ФО з компонентом риба має тотожні значення, тобто актуалізовано зіставну фреймову інформацію (укр. битися як риба об лід [ФСУМ, с. 735] – рос. биться как рыба об лед [ФСРЯ, с. 403] – бол. бия се като риба в лед [БРФС, с. 501]; укр. як риба у воді [ФСУМ, с. 736]; гуляє як риба в морі, жвавий як риба в річці, живе як риба у воді, плаває як риба [ССНП, с. 127] – рос. как рыба в воде [ФСРЯ, с. 403] – бол. чувствувам се като риба във вода / мятам се като риба на сухо [БРФС, с. 501]; укр. на риб’ячому хутрі [ФСУМ, с. 736] – рос. на рыбьем меху [ФСРЯ,409]. В українській, польській фразеологічних системах риба символізує здоров’я: укр. здоров як риба [ССНП, с. 127] – пол. zdrów jak ryba ‘bardzo zdrowy’ [PSFJP, с. 719]. Як і компонент ФО птиця, так і компонент риба використовують для позначеннялюдини інакомовно: укр. велика риба ‘впливова людина, поважна особа’ [ФСУМ, с. 735] – пол. gruba ryba ‘ważna, wpływowa osoba; dostojnik’ [PSFJP, с. 164]; mała ryba [SFJP, т. 2, с. 75] – бол. едра риба [БРФС, с. 198]; голяма риба [БРФС, с. 132]; дребна риба [БРФС, с. 170]. Специфічно польською є ФО: To mądra ryba! ‘chytry człowiek’ [SFJP, т. 2, с. 75].

У болгарській фразеологічній системі натрапляємо на декілька специфічних ФО з компонентом риба: пека риба на устата на някого ‘выматывать душу кому-либо’ [БРФС, с. 423]; рибата още в морето, а тиганът на печката (на огъня, той слага тигана на печката, а той слага тигана на огъня, а той пържи лука) ‘рыба в реке – не в руке; делить шкуру неубитого медведя; медведь в лесу, а он шкуру продает’ [БРФС, с. 132]. Польський фразеологізм-відповідник (до останнього з наведених) побудовано за зовсім іншою моделлю: łowić, łapać ryby przed niewodem ‘z góry obliczać przyszłe niepewne zyski’ [SFJP, т. 2, с. 75]. У польській мові за допомогою компонента риба вербалізовано концепт Обман (обманювати, брехати): żywe ryby zjadać ‘łgać, zmyśłać’ [SFJP, т. 2, с. 75]. Асоціативний зв’язок риба – вода надзвичайно міцний, тому що риба існує у середовищі, кардинально відмінному від повітряногосередовища людини: пол. na powietrzu ryby łowić ‘wszystko robić na opak’; Rybam woda, ludziom zgoda, bez niej nic; Ja do zgody, jak ryba do wody [SFJP, т. 2, с. 75].

Інших символічних значень компонент не розвинув, він функціонує в “несимволічному”




значенні” у складі словосполучень, що позначають певну ситуацію, фрагмент дійсності: укр. вскочити як риба в невід; і риби наловити, і ніг не замочити; знов за рибу гроші; мати на рибу; носом рибу вудити [ФСУМ, с. 735, 736].

Серед слів-назв риб виокремлюється компонент тараня, який є факультативним знаком атрибута худий: укр. довга й суха, як тараня [СУМ, т. 10, с. 39]; висхлий на тараню [ФСУМ, с. 106] – рос. Костлява дѣвка, какъ тарань [Даль, т. 4, с. 391]. Пор. рос. как поголешка [РГС, с. 139] – рос. высохнуть как щепка – біл. на трэску (на дошку, на костку) выпетраць, высахнуць як таран (як былінка, як сугак, як мядзведжая лапа), на гарохаву лапатку высахнуць,стаць як цень [МРБСП].У Біблії змія символізує мудрість: “Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки” (Єв. Матвія, 10:16), цей біблеїзм функціонує і сьогодні (рос. как (яко) змий. Мудрый [Оголь, с. 214]). У досліджуваних фразеологічних системах змія – це символ насамперед підступності109: відігрівати / відігріти (вигодувати) змію (гадюку) біля (коло) [свого] серця (за пазухою) ‘виявляти турботу, піклування про того, хто згодом віддячить злом’ [ФСУМ, с. 120] – рос. змея подколодная ‘злобный, коварный, опасный человек’ [ФСРЯ, с. 174] – бол. люта змия, змия усойница [БРФС, с. 229] – пол. wąż zdradziecki ‘o człowieku podstępnym’; chytry jak wąż (biblijny) [SFJP, т. 2, с. 517] – англ. serpent ‘зла, підступна, мстива людина’ [Ling], snake-in-the-grass ‘підступний брехун’ [AID, с. 300]. У фразеологічних системах акцент зроблено на злостивості змії: бол. бълвам змии и (зелени) гущери ‘метать громы и молнии, сыпать проклятия’; гълтам змии и гущери ‘злиться, кипеть злостью (от злости)’ [БРФС, с. 229], аналогічно в англійській мові: to raise / wake snakes ‘підняти скандал’ [Ling]. Загалом плазунам приписють атрибут бридкий: пол. brydzić się kim jak wężem [SFJP, т. 2, с. 517]. Зелений змій [ФСУМ, с. 339] символізує в українській та російській мовах пияцтво, за даними АФСРЯ: зеленый змий [змей] зеленый → змий (12); зеленый → змей (6) [АФСРЯ, с. 24] – пор. англ. to see snakes ‘допитися до чoртиків’ [Ling].

Б. Успенський звернув увагу на зв’язок змія з багатством, що знайшло відображення у таких виразах, як лужицькі Zmij penežny (лужичани розрізняють zmij penežny, mlokowy, тобто змій, який приносить золото, хліб і молоко) чи Wón ma zmija (про людей, які неочікувано отримали багатство), а також він згадує російський вираз змей (или юж) деньги таскает (про людей, які швидко багатіють), білоруське цмок-домовик (про змія, що ототожнюється з домовим, який носить господарю гроші) [227, с. 63]. Про ці ж міфологічні уявлення пише А. Богданович: “про каждого сколько нибудь богатого крестьянина въ Бѣлоруссіи говорятъ, что ему змѣй гроши носиць” [27, с. 73]. Пор. пол. mieć węza w kieszeni ‘być skąpym’ [SFJP, т. 2, с. 517] – бол. змия се е свила в кесията му ‘у него зимой снега не выпросишь’ [БРФС, с. 229] – пор. біл. смактаць (цягнуць), як вуж 1) ‘сушыць каго, паціху і непрыкметна адымаць жыццё чыё’, 2) ‘часта і доўга выпіваць’ [Янк]. Пригадуються “Огненний змій” Пантелеймона Куліша таповість “Boa constrictor” Івана Франка.

Аналогічно й конкретний представник цієї родини – в’юн символізує хитрість: укр. спритний як в’юн [ССНП, с. 34] – рос. вьюн // Ловкій, расторопный человѣк; пролазъ, льстивый угодникъ [Даль, т. 1, с. 328] – англ. as slippery as an eel ‘нещирий’ [AID, с. 15]; укр. вертиться як в’юн в ополонці (на сковорідці); звивається як в’юн посолений ‘хитрує, викручується’ [ССНП,с. 34] – рос. извиваться ужом (змеей) 1) ‘льстить, угодничать, подхалимничать’, 2) ‘изворачиваться, ловчить, хитрить’ [ФСУМ, с. 183, 184] – біл. круціцца як вуж у вілах, выкручвацца як вуж (як уюн) [МРБСП] – бол. пълзи като змия ‘льстить, угодничать, подхалимничать’ [БРФС, с. 229]. Атрибут хитрий, можливо, приписано істоті на основі реального атрибута швидкий: укр. швидкий як в’юн ‘активна, жвава людина’ [ССНП, с. 34].

Символ жаба спирається на давні уявлення слов’ян про світ, біблійну традицію, яка своєючергою пов’язана із символікою цивілізацій Давнього Сходу. Жабу давні єгиптяни вважали священною твариною. За християнськими уявленнями, жаби були послані на Єгипет як покарання фараону, який не хотів відпустити ізраїльтян у землю обітовану [Арх. Н., с. 253, с. 254]. В Одкровенні (16:13) жабу визначено як нечистий дух, й інколи вона асоціюється з єрессю [Трес, с. 208]. В. Копаліньський у “Словнику символів” наводить перелік символічних




значень аналізованого слова в різних культурах, зокрема міфологіях: символізує опору світу, Сонце, Місяць, весну, дощ, зростання, ворожбу, надію, люб’язність, розпусту, відродження, плодючість, натхнення, жінку, брехливість, легковажність, заздрощі, надмірні амбіції, двозначність, обман, смерть, диявола, чарівницю, потворність, нечисту силу, бридоту, нездарність, лінощі, безборонність, обмеженість тощо [Kopal, с. 502, 503]. М. Новикова пише: “Символічна тварина нижнього царства, водночас і хтонічна, і мудра (див. пізнішу царівну-жабув казці). Пов’язана з вологою, дощем (в обрядах прикликання дощу жаб убивали, так само як і змій), разом з тим, подібно до інших болотяних символів, співвідносна з нечистю, темними силами, метаморфозами...” [166, с. 218, 219]). Ці уявлення пояснюють значення, що збереглися у фразеологічній системі (краще в українській, ніж у російській). Ембріональний символізм жаби, її перетворення з яйця та пуголовка у створіння з рудиментарними людськими рисами допомагає зрозуміти казку братів Грімм про жабу, яка перетворилась на принцесу [Трес, с. 207, 208]. У збірці “Казки Карпат” вміщено казку “Про жениха-жабуна”, у якій йдеться про хлопця, зачарованого водяником і перетвореного на жабуна та врятованого дівчиною, що погодилася одружитися з ним [КК, с. 186 – 188]. Атрибути компонента: вирячкувата, лупата – укр. вирячкуватий як жаба; витріщив очі як жаба; витріщився як жаба в капусті; визирає як жабаз куширю ‘нерухомо і лупато дивиться’ [ССНП, с. 53] – пол. żabie oczy ‘wyłupiaste, wypykłe’ [Kopal, с. 504]; лупата → тупа ‘нерозумна’ – укр. дивиться як жаба ‘тупо, недоумкувато дивиться’ [ССНП, с. 53]; холодна – укр. холодний як жаба ‘про замерзлу, закоцюблу людину’ [ССНП, с. 54] – рос. как лягушка 1.1. Холодный. Хладнокровный, равнодушный, нетемпераментный [Оголь, с. 332]; холодна → неприємна – укр. холодна жаба сидить під серцем у кого ‘кого-небудь охоплює почуття страху, передчуття чогось поганого, неприємного’ [ФСУМ, с. 288]110; пихата – укр. дметься як жаба в болоті; дметься як жаба на лопуху; надувся як жаба; надувся як жаба на купині ‘безпідставно поводиться пихато’ тощо [ССНП, с. 53] – пол. nadymać się jak żaba [SFJP, т. 2, с. 888]; мокра – укр. мокрий як жаба [ССНП, с. 53];настирлива – укр. пнеться як жаба на корч (на купу, на купину, на помік) ‘настирливо домагається’ [ССНП, с. 53] – рос. жаба: злая баба ‘неотвязный, докучливый человек’; баба, что жаба [Даль, т. 1, с. 523] – пор. біл. аблезлая жаба ‘пагардлівая абзывання знешне і ўнутрана непрыемнага чалавека’ [ФСМТК, с. 187]; рапуха паганая, жаба апоўзлая (разлезлая, ...віславухая, карэлая) [МРБСП].

Тварина асоціативно пов’язується з водою: укр. піти до жаб ‘утопитися’ [ФСУМ, с. 643]; жаба пить [цицьки, циці] дасть кому 1) ‘хто-небудь утопиться або загине, потрапивши в незвичайні умови’, 2) ‘кому-небудь буде важко і складно, хто-небудь не зможе добитися чогось’ [ФСУМ, с. 288]. У російській фразеологічній системі символізує щось маловарте, другорядне: рос. всяка жаба 1) ‘малостоящие предметы, вещи’, 2) ‘вздор, чепуха’ [РГС, с. 71] – пор. укр. бовкнув як жаба в болото ‘сказав дурницю’ [ССНП, с. 53]. Тварині приписано атрибут неповоротка: рос. лягуша болотная ‘неповоротливый, нерасторопный человек’ [РГС, с. 108]. У російській мовній картині світу жабенок ‘злое дитя’ [Даль, т. 1, с. 523], а у польській мові аналогічне значення передано фразеологічною одиницею з компонентом rak: rak utrapiony, zatracony ‘nieznośny mały dzieciak’ [SFJP, т. 2, с. 8].

У білоруській, польській та болгарській мовних картинах світу активізуються фреймові знання про специфічні звуки, що видають жаби: пол. skrzeczeć jak żaba ‘o kimś kto ma głos skrzeczący’; głodny, aż (że) mu żaby w brzuchu kruczą [SFJP, т. 2, с. 888] – бол. жаби ми къркат в стомаха ‘в животе урчит (от голода), кишка кишке кукиш кажет’ [БРФС, с. 203] – біл. драцца якжаба ‘вельмі дрэнна спяваць, непрыемным голасам, няправільна падцягваць’ [СБНФ, с. 78]. В. Маслова пише про те, що в білоруській мові існує значна кількість ФО з компонентом жаба [151, с. 133]. “Англійське слово “toady” – “підлабузник” (буквальний переклад – “жабник”) пов’язано із казкою про учня коновала, який ковтав жаб, щоб його наставник діставав задоволення, “виліковуючи” пройдисвіта” [Трес, с. 95].

Здебільшого фразеологічні одиниці з компонентом рак мають відповідники в російській мові, частково у польській та болгарській, тобто основні, найяскравіші атрибути збігаються: варений рак – червоний – укр. червоний як рак ‘дуже засоромлений’ [ССНП, с. 125]; пекти /




спекти раків (раки, рака) [ФСУМ, с. 611] – рос. покраснел, как рак [Даль, т. 4, с. 57]; красный, как (вареный) рак [БАС, т. 12, с. 563]; спосіб пересування – укр. сів як рак на мілкому ‘потрапиву скрутну ситуацію’ [ССНП, с. 125] – рос. как рак на мели ‘в крайне затруднительном положении’ [ФСРЯ, с. 383]. Також є зіставною і образність одиниць, які вербалізують концепт Потонути: укр. годувати раків, піти раків ловити [ФСУМ, с. 730] – рос. Пошелъ ко дну, раков ловить [Даль, т. 4, с. 57]. В українській фразеологічній системі є такі ФО з компонентом рак, щоне мають відповідників за образністю в зіставлюваних ФС. Український мікросимвол рак має, крім перелічених, специфічні атрибути повільний, чіпкий. Кожен з атрибутів отримує актуалізацію в декількох фразеологічних одиницях: укр. іде як рак з дріжджами ‘помалу, ліниво рухається’; пішов як рак за дріжджами ‘дуже довго не вертається’ [ССНП, с. 125]. Поява цих фразеологічних одиниць – типовий приклад скорочення прецедентного тексту, у нашому випадку казки, – до фразеологізму. Побутує казковий сюжет: “равлик (жаба, черепаха) роками піднімається по сходах – і падає з останньої сходинки, проклинаючи поспіх. У тій же ситуації опиняється рак, якого послали по дріжджі до Різдва і які він приніс до Пасхи…” [98, с. 131]. Пор.: гр. karkínys logōón haireí ‘рак схопив зайця’ абсурд або не завжди найкращий виграє [Kopal, с. 349] – рак у грецькій111 культурі теж символізує повільність. Атрибут чіпкий: укр. вчепився як рак за берег (за штани) ‘дуже міцно тримається’ [ССНП, с. 125].

В українській фразеологічній системі рак є компонентом ФО, які вербалізують такі концепти, як: Обман – упустити рака з рота ‘бути ошуканим, одуреним облесливими захвалюваннями’ [ФСУМ, с. 915]; Тихо – як рак у торбі зі сл. шептати ‘дуже тихо, невиразно, нечітко’ [ФСУМ, с. 730]; Померти – вишептався як рак у торбі [ФСУМ, с. 112]. Компонент рак пов’язаний із вербалізацією концепту Ніколи: укр. На Юра, як рак свисне; На Юрія о цій порі, як рак свисне на оборі; Тоді то буде, як рак на стані свисне, Це тогди буде, як рак на дубі свисне [ПазПГ, с. 234] – рос. Когда рак свистнет [БАС, т. 12, с. 564] – пор. біл. як воўк шчанём будзе і брахаць хвастом будзе, як на далоні валасы парастуць, як будзе баба дзеўкаю, хутчэй бусел жарабя ўродзіць, Тады, хіба, перастане, як сарока бела стане [МРБСП] – пол. Jak rak świsnie, a ryba piśnie [SFJP, т. 2, с. 75]. У недобрих побажаннях: укр. Бодай рак урачив кого ‘уживається для вираження недоброго побажання кому-небудь’ [ФСУМ, с. 730].

Концепт Комаха має в своїй прототипній частині певні слоти: маленька, беззахисна, дзижчить, кусається тощо [131]. Субконцепти цього концепту підпорядковано символіці Комахи112. Реалізація атрибутів концепту Комаха відбувається в різних мовах у зіставний спосіб:в українській та російській ФС еталон чогось маленького і невартого уваги (муха – слон), а у біл. з блыхі рабіць вала [Янк] – бол. от бълхата прави бивол [БРФС, с. 64]; от камара слон прави [БРФС, с. 277]. Концепт Комаха у порівнюваних слов’янських мовах стабільно пов’язують з концептами Надокучливість, Гнів, Пияцтво тощо, про що свідчать вербалізації в термінах цього концепту (його субконцептів). В українській і російській фразеологічних системах фразеологізми із цим компонентом вербалізують концептосферу, яка стосується оцінки наявності / відсутності чого-небудь – Мало. Власне з компонентом комаха словники фіксують незначну кількість ФО: укр. працьовитий як комашка [ССНП, с. 74]; як комашки забігали (полізли, поповзли) по спині у кого ‘хто-небудь відчув страх, переляк’ [ФСУМ, с. 388]; існує також варіант мурашки бігають по спині [ФСУМ, с. 388]. У російській, українській, болгарській мовах серед прототипів найбеззахиснішої істоти – муха: укр. мухи не зобидить [ФСУМ, с. 343] – рос. мухи не обидит [ФСРЯ, с. 290] – бол. муха не може (не смее) да убие [БРФС, с. 340]; укр. [і] муха крилом уб’є кого ‘когось легко здолати; хтось фізично слабий, безсильний’ [ФСУМ, с. 514] – бол. муха човек [тих като муха] ‘безобидный человек, мухи не обидит кто-либо’ [БРФС, с. 339] – пол. słaby jak mucha [SFJP, т. 2, с. 138]. Атрибут найбеззахисніша простежуємо і в інших фразеологізмах з компонентом муха: укр. cильний як муха ‘слабосила людина’ [ССНП, с. 98]; як муха крилом зачепила зі сл. ударити, стукнути ‘ледве відчутно, злегенька’ [ФСУМ, с. 514]; Чоловік так як муха: сёгодні живе, а завтра вмре [Номис, 370]; гинуть як мухи ‘гинуть у великій кількості’ [ССНП, с. 97]; згинули як мухи восени ‘безслідно пропали’ [ССНП, с. 98]. Муха символізує також щось незначне: бол. вижда / види мисе като муха някой ‘он для меня ничто’ [БРФС, с. 339] – пол. To mucha dla mnie (dla niego) ‘to




nic nie znaczy, głupstwo, bagatela’ [SFJP, т. 1, с. 462]. Аналогічно і компонент комар символізує слабосильну, маленьку істоту (укр. сильний як комар ‘слабосила людина’ [ССНП, с. 73] – рос. комара не зашибет ‘о безобидном человеке’ [БАС, т. 5, с. 1221]), тому в термінах цього концепту вербалізовано концепт Мало: укр. як комар надзижчав; як комар наплакав113; як у комара сала 1) ‘дуже мало’, 2) ‘зовсім нема’ [ССНП, с. 73] – рос. Какъ въ комарѣ силы [Даль, т. 2, с. 146] – біл. з камароў (вераб’ёў) нос ‘вельмі малы’ [Юрч, с. 264]; з камарову лытку ‘вельмімала’ [СБНФ, с. 107], з камара каня рабіць (з блыхі (з мухі) вала рабіць), байка з камара вырасце на вала [МРБСП] – бол. като от комар лой ‘(пользы) как от козла молока’ [БРФС, с. 277]; от комара слон прави ‘делать из мухи слона’ [БРФС, с. 277] – пол. kłócić się, podawać dosądu o komarowe sadło ‘o drobiazg, o nic’ [SFJP, т. 1, с. 337]. Біблійним текстам теж властива ця метафора: “За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом? За однією блохою?” (Перша книга Самуїлова, 24, 15); “А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!” (Перша книга Самуїлова, 26, 20). Асоціювання атрибутів маленький → незначний відбувається й у термінах концепту Блоха, що втілено у фразеологізмах: рос. выискивать, ловить блох ‘обращать внимание на мелочи, несущественные недостатки чего-либо’ [ССРЛЯ, т. 1, с. 649]; укр. ганяти (лякати) бліх (собак) ‘нічого не робити; байдикувати’ [ФСУМ, 169] – рос. ловля блох [ССРЛЯ, т. 1, с. 649] – бол. бая си за бълхи ‘бить баклуши, гонять лодыря’ [БРФС, с. 48]; біл. лавіць мух 1) ‘быць няўважлівым, рассеяным’, 2) ‘бяздзейнічаць, лынды біць’ [СБНФ, с. 135]; укр. ловити [білі] метелики ‘бавитися, як дитина; витрачати час на пустощі, займатися несерйозними справами’ [ФСУМ, с. 444]; пор. укр. ловити мух ‘марно витрачати час, байдикувати’ [ФСУМ, с. 446]; наявні подібні вербалізації в термінах концепту Жук: укр. Переведецця на жуки та на блощиці [Номис, с. 251]; жуки в голові у кого ‘у кого-небудь не все гаразд з розумовими здібностями’ [ФСУМ, с. 297] – бол. бръмбари му бръмчат / бръмнали в главата [има бръмбари в главата си]; влизат / влезнаха (извъждат се / извъдиха се) бръмбари в главата (в чутурата) на някого; избий (изгони, пропъди) тоя бръмбар (тези бръмбари) от главата си [БРФС, с. 61]; пускам / пусна (напъхвам / напъхам) бръмбар в главата си [БРФС, с. 62]. Народна символіка продовжує існувати, приклад – трансформація прецедентного тексту: “Це не команда, котра дивиться й працює в одному напрямі – а лебідь, рак та щука, плюс ще безліч якихось персонажів меншого ранжиру (таких собі жучків та павучків), які тягнуть до себе і врізнобіч” (ПіК, № 4 (82), с. 10).




Етимологія фразеологізмів з компонентами – назвами комах, ймовірно, “сягаєзабобонів про те, що в мух, ґедзів, жуків та інших міг обертатися диявол.Проникаючи у рот, ніс, вухо чи вкусивши людину, він робив її біснуватою...”[Мелерович, Мокієнко, с. 423]. Отже, атрибут кусається у структурі прототипувиявляється релевантним для носіїв мов. Можливо, на основі насампередтілесного досвіду, який згодом дістав міфологемне обґрунтування, компонентимуха, блоха, оса, жук… стали уособлювати “носія” гніву і незадоволення: укр.муха сіла на ніс кому ‘хтось у поганому настрої, дратується, нервує; сердитий’;муха вкусила [ФСУМ, с. 514] – рос. как муху проглотил114 ‘недоволен, имееткислый вид’ [ФСРЯ, с. 361]; (точно) муху проглотил кто-либо ‘о странном,недовольном виде кого-либо’ [БАС, т. 6, с. 1393]; благая муха его укусила ‘ондурит, он блажит’ [Уш, т. 1, с. 148] – біл. мець мухі ў носе ў каго ‘пра ўпартага,узбаламучанага, капрызніка’ [Янк] – бол. влязла (бръмнала) ми е няква муха вглавата а) ‘вбить себе в голову вздорную идею’; б) ‘вожжа (шлея) под хвостпопала кому-либо’; пускам / пусна муха а) на някого ‘подзадорить кого-либо,раззадоривать / раззадорит кого-либо’; б) ‘пускать / пустить слух’ [БРФС, с. 339] –пор. укр. бомка люде пустили за вас ‘пустили чутку’ [Франко, т. 1, вип. 1, с. 107];пол. mieć muchy w nosie ‘być w złum humorze, dąsać się, złościć bez wyraźnegopowodu’ [PSFJP, с. 301]. Самій комасі також приписують атрибути сердита,набридлива: укр. як муха (мухи) в спасівку; як спасівська (спасівчана) муха 1)‘хтось злий, сердитий, уїдливий’, 2) зі сл. злий, сердитий, кусливий ‘дуже, надто,надзвичайно’, 3) з дієсл. ‘набридливо, невідступно, уїдливо, неприємно’ [ФСУМ,с. 514]; кусається як муха в спасівку; куслива як муха в спасівку; пристає як мухав спасівку [ССНП, с. 98] – рос. Брюзжитъ, что осенняя муха (какъ мухарь);Докучливъ, какъ ильинская муха; Пристаетъ, какъ муха на сонъ грядущій [Даль,т. 2, с. 362] – біл. злосны як спасаўская муха [МРБСП], сляпіцаю (слепнем, асою,асвою) лезці ў вочы ‘назойліва прыставаць, невыносна дакучаць’ [Янк] – бол.досадна муха ‘назойливая муха, назойливый человек’; нахален (досаден) като(конска) муха ‘назойливый человек’ [БРФС, с. 339] – біл. лезці як сляпец (муха)куды ‘дакучаць каму; назойліва ўмешвацца ў чые справы’ [СБНФ, с. 139].Аналогічну символіку має компонент оса, яка: набридлива – укр. лізе в очі як оса[ССНП, с. 104]; зла – укр. розпалився як оса [ССНП, с. 107] – как оса1. Жалить(ся), кусать(ся), колоть(ся). Уязвлять словом по мелкому, ночувствительному поводу [Оголь, с. 434] – пол. сięty jak osa; zły (zła) jak osa; osakogoś ukąsiła, siadła komu na nos [SFJP, т. 1, с. 615] – англ. wasp ‘зла, уїдливалюдина; що-небудь дратівне, образливе’ [Ling]. У складі інших фразеологізмівслово має атрибути, підпорядковані концепту суперкатегоріального рівня Комаха:укр. пустити жука кому ‘завдати кому-небудь прикростей’ [ФСУМ, с. 722] – бол.пускам / пусна бръмбар в главата на някого [БРФС, с. 61]; пускам / пуснабръмбари в главата на някого [БРФС, с. 62]. Кусається і блоха, приноситьроздратування та “провокує” інші психічні стани: рос. какая блоха укусила кого-л.‘о ком-л., кто находится в крайне взволнованном, раздраженном состоянии’[ССРЛЯ, т. 1, с. 648]). Пор. біл. вош за каўнер запаўзла ‘пра зазнайства аднекаторага прыбытку’ [Юрч, с. 102]; вош за каўняром шаволіцца (шавелицца,капошыцца) ‘пра зазнайства ад некаторага прыбытку; пра наяўнасць прыбытку’




[Юрч, с. 103]. Комахи (як збірне поняття, у множині) – це символ чогосьчисленного: рос. как комара ‘очень много: большое количество (людей или живыхсуществ)’ [РГС, с. 95]; укр. як у собаки бліх; багатий, як циган на блохи [ССНП,с. 16] – рос. что, как блох в овечьей, собачьей шкуре, шубе ‘о большом количествечего-л.’ [ССРЛЯ, т. 1, с. 649].

Кожен з субконцептів, звичайно, містить й відмінні атрибути, фрейми, відображені у фразеологічних картинах світу. Так, муха символізує заразу, лихо, хворобу, роздратування, нахабство, дріб’язковість, підступ, клопіт, кровопивство, бруд, смерть, розкладання, гниття тощо [Kopal, с. 238]. Наприклад, пол. mucha w drogim olejku; як зазначає В. Копаліньський, символічність компонента має свої корені у біблійних текстах [Kopal, с. 238]115. Компонент муха, переважно поєднуючись із назвою в’язкої речовини, символізує незграбність, повільність: укр. як муха в сметані [ФСУМ, с. 514] – біл. як муха па смале (на сыроватцы) [МРБСП] – пол. ruszać się, wlec się itp. jak mucha w mazi, w miodzie, w smole ‘robić co bardzo wolno, ospale’ [SFJP, т. 1, с. 462]. У болгарській мовній картині світу це значення вербалізовано в термінах концепту Муха, але в дещо інший спосіб: като муха без глава б) ‘как сонная муха’; като умряла муха ‘каксонная муха’; ходя (въртя се, мотая се, щурам се) като муха без глава а) ‘ходить как в воду опущенный (как неприкаянный)’, б) ‘болтаться без дела’, в) ‘ходить как вареный (как мокрая курица)’ [БРФС, с. 339]. На основі іншої фреймової інформації (муха - окріп) вербалізовано якість протилежну, а саме енергійність: укр. як муха (мухи) в окропі 1) ‘хтось енергійний, проворний, швидкий’, 2) зі сл. проворний, швидкий ‘дуже, надто, надзвичайно’, 3) з дієсл. ‘проворно, швидко, невтомно’ [ФСУМ, с. 514]; повертається як муха в окропі ‘моторна, беручка господарка’ [ССНП, с. 98] (пор. навіжена як оса ‘безладно метається’ [ССНП, с. 107]); – пол. kręcić się, zwijać się jak mucha w ukropie ‘robić coś bardzo prędko, gorączkowo’ [SFJP, т. 1, с. 461]. Фразеологічні одиниці, базовані на аналогічних фреймах, вербалізують несприятливу чискрутну ситуацію: укр. вертиться як муха в окропі; впав як муха в окріп [ССНП, с. 97]; заліз як муха в патоку [ССНП, с. 98] – рос. как муха в паутине. Запутаться, увязнуть [Оголь, с. 380]. Символічне значення має пара компонентів муха – мед: укр. допався як муха до меду ‘дуже жадібно їсть або п’є’ [ССНП, с. 97]; злітают сі як мухи до меду; ідуть як мухи до меду ‘збираються, приваблені чимось добрим’ [ССНП, с. 98] – рос. как муха к меду. Льнуть, липнуть [Оголь, с. 380]. Велику кількість ФО з аналізованим компонентом збудовано на основі фреймів ситуацій, пов’язаних із спостереженнями над поведінкою цієї комахи. Наприклад: пол. mucha nie siada ‘o czymś, o kimś bez zarzutu, udanym doskonałym, wyjątkowym’ [PSFJP, с. 301]. Традиційно стан алкогольного сп’яніння символічно пов’язують з мухою, проте в українській фразеологічній системі таким інваріантним символом (факультативним знаком) є джміль: укр. під джмелем ‘у нетверезому стані, напідпитку’ [ФСУМ, с. 233]; джмелі гудуть у голові чиїй ‘хто-небудь перебуває в стані сп’яніння або запаморочення’ [ФСУМ, с. 234] – біл. чмялі мае ў носе [МРБСП]; слухати джмелів (чмелів) ‘гудіти, шуміти в голові (перев. від удару)’ [ФСУМ, с. 830].

Низку значень вербалізовано в термінах субконцептів. Слово жук є факультативним знаком у фразеологізмі: укр. битий жук ‘бувала, з великим життєвим досвідом людина, яку важко перехитрити, обманути’ [ФСУМ, с. 297]. У порівнюваних фразеологічних системах існує багато ФО з компонентом блоха, є й відфразеологічні деривати на лексичному рівні (укр. багатий як циган на блохи; правда, як блоха кашляє, як блоха на мотузку; скаче як блоха [ССНП, с. 16] – рос. увертливъ, что блоха [Даль, т. 1, с. 99]; прыгаешь, как блоха [ССРЛЯ, т. 1, с. 648]). На основі реальної фреймової інформації про комаху та на основі уявлень про кров як вмістище сили тощо виникла одиниця: укр. насмоктався як комар крові ‘про людину, яка розбагатіла на визиску інших’ [ССНП, с. 73].

На лексичному рівні у порівнюваних мовах символ метелик тотожний. У фразеологічних системах, на нашу думку, символічного значення компонент не розвинув. Слово метелик є факультативним знаком: укр. в очах замигтіли (замиготіли) метелики у кого, чиїх ‘хто-небудь тимчасово втратив здатність звичайного зорового сприйняття через слабість, сп’яніння, втому




тощо’ [ФСУМ, с. 484]. Польські фразеологічні словники подають одиницю, яка, ймовірно, сягає байки: życie motylkowe ‘lekkomyślne’ [SFJP, т. 1, с. 458].

Мураха – це “старанність, терпіння, скромність, завбачливість... Його працелюбність, представлена в Біблії як доброчесність, розглядалася як дещо зайве в індуїстських і буддистських уявленнях; таким чином, він став символом безперевної метушливої діяльності тих, хто не усвідомлює швидкоплинності людського життя” [Трес, с. 231]. Мабуть, єдина комаха, окрім мурахи, якій приписуються атрибути з позитивною модальністю, це – бджола. Наприклад: роботяща – укр. Він товкся в саду з ранку й до ночі, як та молода бджола (Гончар) [СУМ, т. 1, с. 117] – рос. работяща, какъ пчела [Даль, т. 3, с. 545] – бол. трудолюбив (работлив)като пчела ‘трудолюбивый как пчела (муравей)’ [БРФС, с. 480] – пол. pracowity jak pszczoła [SFJP, т. 1, с. 784] – англ. as busy as a bee ‘very busy’ [AID, с. 12]. Фразеологічний прототип бджоли містить атрибут скупа: рос. Скупые, ровно пчелы: медъ собираютъ, а сами умираютъ [Даль, т. 3, с. 546]. Наївна картина світу фразеологізує також фрейм видавати звуки (як і в прототипних уявленнях про інших комах, що літають): укр. гудуть як бджоли у вулику ‘люди, які неспокійно поводяться’ [ССНП, с. 14] – рос. как пчелы <в улье>. Гудеть, жужжать, шуметь. О скоплении возбужденно разговаривающих людей [Оголь, с. 528] – бол. бръмчи (жужи) като пчелин ‘гудеть как улей’ [БРФС, с. 480].

Дотичною до символіки Комахи є символіка хробака. На лексичному рівні слово хробак символізує нікчемність: укр. хробак ‘жалюгідна, нікчемна, слаба людина’ [СУМ, т. 11, с. 300]; хробак діал. ‘маленька дитина’ [ВТССУМ, с. 1353] – пол. Mój robaczku, mój robaczku maleńki ‘pieszczotliwie do dziecka lub o dziecku’ [SFJP, т. 2, с. 32]. На фразеологічному рівні компонент символізує відчуття, душевний стан, як і на лексичному (укр. хробак ‘відчуття, душевний стан, що ослаблює віру людини в що-небудь’ [СУМ, т. 11, с. 300]; пол. robak niepewności, smutku, zgryzoty (toczy kogo); robak w sercu, robak sumienia gryzie, żre kogo [SFJP, т. 2, с. 32]): укр. черв’якточить серце кому ‘кого-небудь щось постійно хвилює, турбує, мучить, завдає душевного болю’ [ФСУМ, с. 946] – біл. як чарвак 1) ‘ціха’, 2) ‘бесперапынку, не спыняючшся’ (...глухая трывога залезла ў душу і як чарвак грызла сэрца) [ФСМТК, с. 610] – рос. червь чего-нибудь (тоски, раскаяния, сомнения и т.п.) [БАС, т. 17, с. 853]; червь точит, гложет, сосет кого-нибудь или чье-нибудь сердце, душу, жизнь и т. п. [БАС, т. 17, с. 853] – бол. червеят на съмнението; гриза (ям) като червей [БРФС, с. 615] – пол. robak, mól gryzie kogo ‘coś komu dokucza, dręczy go; ktoś ma jakieś zmartwienie’ [SFJP, т. 1, с. 268] – укр. Кождий має свого моля, що ёго гризе [Номис, с. 125]. Отже, спостерігаємо в українській і польській фразеологічних системах два символи “гризоти”: хробак і міль. Б. Успенський зазначає, що уявлення про хворобу, яка проникає у тіло як хробак, є широко поширеним [227, с. 68]. Метафора ЕМОЦІЙНИЙ СТАН – ЦЕ ХВОРОБА теж достатньо традиційна: “Это чувство сладчайшим недугом Наши души терзало и жгло...” (М. Цвєтаєва); “Не любовь, а лихорадка!” (М. Цвєтаєва) тощо. В українській ФС хробак – символ доброго / поганого життя: засмакував як червак у хрені‘звик до злиднів’; живе як хробак у хрені ‘бідує, не бачить ніяких радощів у житті’ [ССНП, с. 157]; живе як черв’як у яблуці; сидить як черв’як у сливі ‘добре, заможно живе’ [ССНП, с. 161]. У фразеологічних системах хробак – символ беззахисної істоти: рос. как червяка [червя]. Раздавить, давить, передавить [Оголь, с. 753] – бол. смачквам / смачкам като червей някого ‘раздавить как червяка кого-либо’ [БРФС, с. 615].

Найголовнішими культовими “тваринами та птахами” автори книги “100 найвідоміших образів української міфології” вважають рибу, коня, корову, козу, свиню, кота, собаку, ведмедя, павука, рака, мишу, жабу, бджолу, кажана, півня, сокола, орла, лелеку, ластівку, голуба, жайворонка, зозулю, качку, сорок-ворон [Завад]. В українській фразеологічній системі функціонує багато зоосемічних компонентів, однак вони утворюють декілька концентрів: символи, мікросимволи, факультативні знаки. Символічні функції, що виокремлюються, можутьбути притаманними одному й тому ж слову-компонентові, проте у різних контекстах. З іншого боку, символи виокремлюваних концентрів об’єднані в ієрархічний спосіб: центр – суперконцепти Звір (ядрову частину символіки становлять символи ведмідь, вовк, лис тощо), Птах, Гад. Центральне місце у символічній ієрархії фразеологічних знаків належить




міфологічним тваринам (тваринам, що виступають прапредками)116.

3.4. Рослинна символікаІ. Касавін про середньовічну науку пише таке: “І якщо у пізньому середньовіччі виникає певнийінтерес до вивчення і пояснення природи, то він надихається не власне природою, але інтенцієюкраще зрозуміти соціальний порядок, божественний у своїй основі, зрозуміти знову ж таки специфічно, шляхом інтерпретації природи як символу, використовуючи аналогію природи і власного тіла. Ідеї антропоморфної природи і космічної людини, що формуються тим самим, створюють основу стійкої традиції, до якої знову і знову повертається середньовічна культура” [89, с. 41]. Такі висновки певною мірою стосуються й сучасних мовних та концептуальних картин світу. Соціальний устрій й сьогодні ми вербалізуємо, зокрема використовуючи метафори природи: гілки влади, зростання економіки.., подаємо партійну структуру як генеалогічне дерево. У міфології багатьох народів світу важливе місце займає легенда про світове дерево117. “Вищий природний символ динамічного росту, сезонного вмирання і регенерації… З розвитком міфології ідея про могутнє дерево, що створює центральну вісь потоку божественної енергії, який пов’язує надприродний і природний світи, перетворилась у символічний образ Дерева Життя чи Космічного Дерева. Корені його занурені у води потойбічного світу, і, проходячи черезземлю, воно досягає небес” [Трес, с. 75]. Такою є міфологічна картина світу й у слов’ян, рудименти якої збереглися у різноманітних жанрах фольклору. На основі вивчення українських замовлянь М. Новикова дійшла висновку, що в низці замовлянь представлено концентричну модель світобудови: море (окіян) – з дубом посередині [166, с. 234]. Це лише один з найзагальніших варіантів членування простору, насправді простір у “фразеологічній” картині світу структуровано детальніше. У структуризації простору важливим є місце перебування спостерігача-мовця. “У загальному культі природи у східних слов’ян-язичників особливо широко було поширене вшанування священних тварин і поклоніння деревам. Ліси, гаї вважалися житлами богів і біля окремих дерев (дуби, липи, берези), як у місцях священних, поклонялися божеству” [29, с. 62]. Язичницька календарна обрядовість, християнізувавшись, продовжує існувати й нині в тому чи іншому вигляді. Особливо шанованим є свято Івана Купали, пов’язане, зокрема, із культом дерев. “Головними атрибутами свята є Купало і Марена, що в різних місцевостях України готуються по-різному. Так, на Поділлі і Волині дівчата роблять “Купало” з гілки верби; для цього вони беруть гілку, квітчають її квітами й вінками, а потім ходять навколо такого “Купала” і співають пісень” [46, с. 411]. В інших місцевостях обряджають ціле деревце. “Магічною процедурою, яка мала пробудити життєві сили природи, був народний звичай танців навколо... дерева весни (найчастіше берези), обвішаного стрічками, ковбасками і тістечками, звичайно у перший день травня. У Польщі gaik, maj, maik, nowe łatko, turzyce...” [Kopal, с. 73].“Декотрі з дерев, особливо великого розміру, сильно поважалися ще з глибокої давнини, і то в багатьох індоєвропейських народів... Вказівками на стародавнє шанування дерева в нас позосталися й такі обрядові речі, як весільне вільце, купальське деревце, биття вербою у Вербнусуботу...” [155, с. 52]. Уявлення про світове дерево міцно закріпилися у весільному ритуалі: весільний коровай прикрашають деревцем (укр. гільце, вільце) – використовують соснові та ялинові гілки, ягоди калини та колоски [див., наприклад, 76, с. 338]; біл. віць (звіць) елку ‘упрыгожваць да вяселля кучаравае дрэўца (яно ставілася на покуці)’ [Янк]. Проте Д. Зеленін вважає такий ритуал запозиченим у греків і не пов’язує його з давніми міфологічними уявленнями, а лише з давньослов’янськими культами рослин [76, с. 339]. Язичницьке схиляння перед деревами відображає ритуальна дія “постукати по дереву, щоб не зурочити”: укр. постукати по дереву, бол. да чукна на дърво. Значну роль відіграють дерева також у замовляннях [див. про це: 166; Завад].Біблійна традиція зберігає сліди язичницького культу рослин [див.: Kopal, с. 72]. Опосередкований вплив язичницької й біблійної картин світу ми спостерігаємо в мові й сьогодні. Дж. Лакофф згадує про базовий метафоричний принцип ЛЮДИ – ЦЕ РОСЛИНИ [278]. Як вже зазначалося, ця метафора має витоки у язичництві, її запозичує й біблійна




метафорика: “Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить,і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його, – і все, що він чинить, – щаститься йому!” (Псалом 1, 1 – 3). Переосмислення цієї метафори втілилося в образах, створених М. Гоголем у повісті “Старосветские помещики”: “простодушные, наивные обыватели, нежные супруги, ведущие безмятежное, “растительное” существование” [АА, с. 20]. Дерево – важливий елемент міфологічної моделі світу, і в центрі біблійного раю також росло дерево: “І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його” (Книга пророка Ісаї 11, 1). Така метафорика часто присутня у фразеології: рос. Отъ добраго дерева добрый и плодъ [Даль, т. 1, с. 430]. (Пор.: “Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду!” (Євангелія від св. Матвія, 12, 33)); укр. дерево пізнання, генеалогічне дерево, рос. древо познания, генеалогическое древо; бол. дървото на познанието [БРФС, с. 443]; родословно дърво [БРФС, с. 503].Уявлення про одухотворення дерев, наділення їх душею містять чарівні казки. Поетизацію деревпродовжує у літературна традиція. У Шевченковій поезії присутні мотиви, пов’язані з образом світового дерева, яким є дуб [див. про це: 72, с. 83, 84]. Оспівування рослинного світу чи використання рослинних метафор властиве творчості Лесі Українки (“Сосна”); Б.-І. Антонича (“Клени”, “Терен співає”, “Черемхи”, “Тернина”, “Бики і буки”, “Знак-дуба”, “Черемховий вірш”, “Вільхи”, “Калина”, “Вишні”…). У російській літературі – К. Бальмонт “Славянское дерево”, М. Цвєтаєва “Деревья”, М. Заболоцький “Дерева” тощо [див. про це: 259]. В. Копаліньський зазначає: “Дерево – натхнення поетів. “Wszak lipa Czarnolaska, na głos Jana czuła, tyle rymów natchnęła! wszak ów dąb gaduła kozackiemu wieszczowi tyle cudów śpiewa!” (Pan Tadeusz 4, 39 – 41 A. Mickiewicza; mowa o Janie Kochanowskim i Sewerynie Goszczyńskim). “Jakiśzwiązek być musi między poetami a (...) starymi polskimi drzewami” (Pamiętniki... B. Winnickiego, Senatorska zgoda, Tradycja szlachecka, 598 – 599 W. Pola). “Sztuka jest jako drzewo słodkim okryte owocem, pod którym stoją tłumy” (Sztuka jest jako drzewo... l – 2 Kazimierza Tetmajera) [Kopal, с. 74].У складі фразеологічних одиниць в українській і російській ФС компонент дерево вживають як у символічному (найчастіше у складі ФО біблійного походження), так і в несимволічному значенні, активізуються реальні атрибути та фрейми: укр. як листу на дереві ‘велика, незліченнакількість кого-, чого-небудь; дуже багато’ [ФСУМ, с. 425]; Не бачити за деревами лісу ‘не помічати за дрібним, частковим загального, основного’ [ФСУМ, с. 20]; налетів як грім на дерево ‘безпричинно насварився’ [ССНП, с. 42]; Як дерево зітнуть, кожний тріски збирає [Номис, с. 96]; Нема такого дерева, щоб и на нёго птиця не сідала [Номис, с. 125]; Поверх дерева ходить [Номис, с. 172]; укр. На один раз не зітнеш дерева; За єдним разом дерево не звалицця [Номис, с. 265] – рос. За одинъ разъ дерева не срубишь [Даль, т. 1, с. 430]; укр. Поти дерево гни, поки дасцця гнути; Гни тоді дерево, коли гнецця [Номис, с. 280]. Аналогічно у російській та болгарській фразеологічних системах: Лѣсъ по дереву не плачетъ; Нѣтъ такого дерева, чтобъ на него птица не садилась; И на дереве листъ на листъ не приходится; Куда дерево клонилось, туда и повалилось; Куда дерево подрублено, туда и валится; Руби дерево по себѣ; Не откормить коня сухопараго, не отрастить дерева суховерхаго; Изъ-за лѣсу дерева невидать [Даль, т. 1, с. 430] – бол. от дърветата не вижда гората ‘за деревьями не видеть леса’ [БРФС, с. 188].Актуалізовано реальний атрибут криве, але він підпорядковується архетипній опозиції прямий – кривий: укр. Кривого дерева в лісі найбільше [Номис, с. 142]; Криве дерево не дужо випрямитись [Номис, с. 174] – бол. имам криви дърва ‘и я не без греха’; оправям / оправя (изправям / изправя) кривите дърва а) ‘выправлять / выправить положение’; б) ‘расхлёбывать кашу (которую заварил другой), в чужом пиру похмелье’; стоварвам / стоваря кривите дърва върху някого ‘сваливать / свалить всю вину на кого-л., сваливать / свалить всю вину на чью-л. голову’; ‘вешать всех собак на кого-л.’ [БРФС, с. 188]. Криве дерево виступає символом недоліків людини. Власне, ідеї “прямоти” і “кривизни” стали основою для багатьох номінацій:




укр. Правда і Кривда, прямувати, кривити (душею) – рос. Правда и Кривда, кривить душой, криводушие тощо.

Наведені фразеологізми дають змогу виділити основні атрибутипрототипного уявлення про дерево в мовних картинах світу. Компонент дерево узначенні ‘матеріл’ має символічне значення, яке виявляється у такихфразеологізмах: рос. онъ дерево деревомъ, тупъ и глупъ или безчувствененъ [Даль,т. 1, с. 430] – бол. глупав като дърво ‘глуп как бревно, глуп как пень, бревнобревном’; като дърво а) ‘как чурбан (бревно, пень)’; дървени пръсти ‘дырявыеруки, руки как крюки’; дървен философ ‘горе-философ’; ‘любительразглагольствовать’ [БРФС, с. 188]. Прикметник бол. дървен вносить значення‘поганий’. У болгарський фразеологічній системі метафора пов’язує концептиДерево та Покарання: бол. ще и грае / заиграе (ще има, ще видиш) дървен господ‘дадут берёзовой каши, дадут взбучку’; пусто дърво за някого ‘палка плачет поком-л.’; ще ядеш дърво (ще ти мет едно дърво) ‘всыплю тебе горячих!’ [БРФС,с. 188]. Через прототипні уявлення про пень, зокрема його нерухомість,некорисність, вербалізовано низку концептів: укр. пнем стати, на пню стати‘упорствовать, заупрямиться’ [Гр, т. 3, с. 106]; рос. пень березовый ‘тупица, дурак’[ФРСЯ, с. 312]; біл. глухі што (як) пень ‘вельмі глухі’ [СБНФ, с. 53]; карчомсядзяць 1) ‘многа, настойліва сядзець (робячы што-небудзь)’, 2) ‘жыць ціха,спакойна, не прымаючы актыўнага ўдзелу ў грамадска-карыснай працы’ [СБНФ,с. 125]; пень пнём ‘нічога не разумее хто’ [СБНФ, с. 211]. Спостерігається високийрівень зіставності реалізацій цієї метафори у досліджуваних мовах. У болгарськійФС дърво часто використовуваний компонент, вербалізація відбувається на основіреальних атрибутів та фреймів: като (сякаш) че на дърво приказвам (говоря);търся (диря) под дърво и камък някого, нещо; дървото се вие (превива), докато емладо; на дърво без корен и не се качвай [БРФС, с. 188]. У англійській мові словоtree ‘дерево’ має переносне значення ‘міцна людина, людина з твердимхарактером’ [Ling], однак рос. как дерево 1.2. Твердый, жесткий, с трудомподдающийся разжевыванию. О неудачных продуктах питания, кулинарныхизделиях [Оголь, с. 153], тобто для мовців також є релевантним атрибут твердий,який набуває протилежної оцінності, а твердість характеру в українській таросійській мові символізує кремінь.

“У європейському фольклорі і чарівних казках ліс – місце таємниць, небезпеки, випробувань чи посвят. Заблукати в лісі чи знайти дорогу через нього – відповідно, метафори відсутності досвіду чи досягнення знання про світ дорослих чи самого себе” [Трес, с. 193]. В. Маслова пише про те, що у слов’ян існує сильне прокляття “Иди ты в лес!” Це побажання смерті, бо, за міфологічними уявленнями слов’янських народів, ліс – це чужий світ, царство мертвих [151, с. 122], а також: біл. на сухі лес ‘не людзям, не каму добраму (пажаданне); няхай прападзе’ [Янк], на лясы, на балоты, у балота, у аржавень [МРБСП]. Цю думку підтверджуютьчисленні тексти замовлянь та такі фразеологізми, як: укр. Нехай иде на ліса, на болота, на ницькіі лози. Нехай воно йде собі на сухий ліс [Номис, с. 375]; Як не впинить ліса, буде в самого біса [Номис, с. 456]; темний ліс 1) ‘щось незрозуміле, невідоме, заплутане’; 2) зі сл. душа, людина ‘якого не можна зрозуміти; скритний, потайний тощо’ [ФСУМ, с. 441] – рос. как [темный] лес [Оголь, с. 318]; укр. дивитися в ліс ‘бути невдячним, виявляти незадоволення своїм становищем, намагаючись змінити його’ [СУ]; у білоруській фразеологічній системі фразеологізм з такою образністю має інше значення: на лес (на лужок) гледзячы (гледзя) 1) ‘спакойна, мірна жыць’, 2) ‘без догляду, без бацькоўскай апекі (жыць)’ [СБНФ, с. 158]. У




фразеології збереглися давні уявлення про ліс як межу, чужий і небезпечний світ: пол. Na bory i lasy (na bory, na lasy); za bory i lasy; za borami i lasami ‘bardzo daleko’ [SFJP, т. 1, с. 110]; сoś jest w lesie, za lasem ‘o czymś co nieprędko będzie zrobione, gotowe’ [SFJP, т. 1, с. 375]; англ. to get out of the wood, to be out of the wood ‘виплутатися з халепи; бути у безпеці’ [Ling].

У російській та українській ФС більшою мірою символізм притаманний субконцептам концепту Дерево (як рослина). В. Маслова стверджує, що “береза, дуб, ялина, яблуня, груша, вишня у слов’ян – це символи доброго начала; калина, горобина, осика – символи нещастя” [151, с. 116]. З цією думкою можна погодитися лише частково, з певними застереженнями, її заперечують фразеологічні дані, замовляння, лірична традиція. “Сосни та ялини позначають не тільки спокій сну, але й спокій смерті”, – пише М. Епштейн про ліричну символіку [259, с. 76]. Ялина асоціативно у слов’янській традиції пов’язана з ритуалом поховання. А також: укр. Де добрий край, там и під ялиною рай [Номис, с. 450]; рос. Хлѣба ни куска, такъ и въ теремѣ тоска; а хлѣба край, такъ и подъ елью рай [Даль, т. 4, с. 552]. Отже, ялину не можна вважати символом доброго начала в українській картині світу (звичайно, тут не йдеться про ялину як запозичений символ зимових свят) . Символ смерека у фразеології функціонує у складі українських порівнянь, які є усталеними, таких порівнянь не фіксують відомі нам фразеологічнісловники російській мови. Наприклад, в українській мовній картині світу актуалізовано такі знання про дерево, як струнке, міцне, приписано атрибут зажурене. Викликає заперечення твердження про те, що калина є символом нещастя, зокрема в українському культурному просторі. Асоціативно калину, справді, пов’язують з поховальним ритуалом, козацькою кров’ю, проте це – символ жінки, патріотичних почуттів тощо118. Не може калина набувати негативної, лихої символіки, з огляду ще й на те, що вона відіграє роль світового дерева (“У моря калина, під калиною дівчина, вона не знала ні шити, ні прясти, ні золотом гаптувати; тільки уміла і знала од раба Божого Івана уроки і презори викликати й визивати...” [УЗ, с. 93].

Група рослинних символів має істотні відмінності в порівнюваних мовах. Рослинні символи вирізняються яскравою міжмовною асиметрією. У російській фразеологічній системі функціонує значно менше рослинних символів, ніж в українській119.

Найшанованішим деревом у слов’ян був дуб. “Населення давнього Києва найбільше вшановувало із священних дерев могутні старі дуби…” [див: про вшанування дубів: 29, с. 52]. Українські та російські тлумачні словники наводять абсолютно однакові тлумачення слова: укр. дуб ‘багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами – жолудями’ [СУМ, т. 2, с. 428]– рос. дуб ‘долголетнее лиственное дерево, приносящее желуди и обладающее крепкой древесиной’ [БАС, т. 3, с. 1143]. Міфологічні уявлення і словникові дефініції компонента дуб дають змогу зробити деякі припущення про механізм актуалізації певних атрибутів та фреймів концепту Дуб. Навіть “мінімальна” дефініція подає інформацію про об’єктивну якість деревини – міцна. Подібні порівняння вже використано в Біблії: “І Я вигубив був з-перед них Аморея, що його височінь, як високий той кедр, і він міцний, як дуб” (Кн. пророка Амоса, 2, 9). Аналогічно вдосліджуваних мовах: укр. міцний як дуб; великий як дуб ‘висока, міцна людина’; високий як дуб ‘висока міцна людина’; здоров як дуб [ССНП, с. 50] – рос. крепкий, как дуб [БАС, т. 3, с. 1143] – біл. здаровы як дуб скарбовы, здаровы як дуб ды моцны як зуб [МРБСП] – пол. сzłowiek, chłop jak dąb ‘rosły, silny’; rosły, silny, wielki, zdrowy jak dąb [SFJP, т. 1, с. 166].

Психічні та інтелектуальні стани людини в мовних картинах світу осмислено в термінах концептів тактильних відчуттів. Твердий, міцний матеріал мало реагує на зовнішні впливи і важко піддається оброблянню, символ дуб найближчий за значенням до символіки дерева. Мовці зіставляють властивості дуба і розуму (як матеріалів чи речовин), чутливість людини. Наприклад: укр. дубова голова 1) ‘розумово обмежена, тупа людина’, 2) у кого ‘хто-небудь розумово-обмежений, тупий, некмітливий’ [ФСУМ, с. 183] – рос. дубовая голова (башка) ‘тупой, бестолковый человек; тупица’ [ФСРЯ, с. 112]; дуб ‘нечуткий, тупой человек’ [БАС, т. 3, с. 1143]; дубовый ‘о чем-то грубом, неотесанном; нечутком’ [БАС, т. 3, с. 1143]; дуб дубом [Уш, т. 1, с. 807] – бол. мълча като дъб ‘молчать как пень’ [БРФС, с. 185]; дъбова глава [БРФС, с. 185]. Атрибути, зокрема дурний, мовчазний (німий), що виникли через відповідні метафори,простежуються під час етимологічного аналізу; так, один з поглядів на етимологію слова дуб




пропонує зіставлення: “гр. τυφλός “сліпий, темний; дурний”, τΰφος “дим, чад”, дангл. dumb “німий”, дісл. dumbr “тс.”, ірл. dub “чорний”, двн tumb “німий; дурний” (як “чорне дерево”)” [ЕСУМ, т. 2, с. 138].

Простежується символічне значення слова дуб у ритуалах: рос. Береза, какъ отвѣтъ свахѣ, согласіе; сосна, ель, дубъ, отказъ [Даль, т. 1, с. 83]. Дуб був пов’язаний з поховальним ритуалом, що знайшло відображення у фразеології120: укр. дати дуба 1) ‘померти чи загинути’; врізати дуба [ФСУМ, с. 221] – рос. дать дуба ‘умереть’ [ФСРЯ, с. 127] – біл. даць дуба ‘памерці’ [Юрч, с. 183] – пор. пол. dać dęba ‘uciec, dać drapaka’ [SFJP, т. 1, с. 166]. У ліричній поезії дуб – символ міцності та сили: “Моє кохання – то для тебе згуба; Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний, – Плюща121 обійми гублять силу дуба” (Леся Українка).

Дж. Тресиддер, пише про те, що в Росії береза символізує весну й дівоцтво, є емблемою молодих жінок, березі приписано здатність виганяти злих духів, мабуть, це стало причиною того, що відьм сікли березовими різками під час ритуалу вигнання біса [Трес, с. 24]. Береза – символічна рослина, яку використовують у багатьох обрядових дійствах, функціонує як символ у різних жанрах фольклору: укр. Береза 2) парень (у дѣвушек – дѣвушка), избираемый распорядителемъ во время вечерниць, пѣния, колядок и пр., запѣвала, заправитель хора [Гр, т. 1,с. 51]122. З компонентом береза123 у російській фразеологічній системі знайдено лише такі ФО, як рос. береза ума даетъ, о розгах; Сотворилъ Богъ дурака, сотворилъ и березу, и чилигу [Даль, т. 1, с. 83]). Цей компонент символізує покарання124 (вище наведено приклади болгарських фразеологізмів, у яких покарання символізує дерево). У фразеологічних системах досліджуваних мов саме таке значення несе прикметник березовий: укр. березова каша, дати березової каші, припарки; почесати березовим віником; перепасти березової каші; частувати березовою кашею [СУ] – рос. березовая каша [ФСРЯ, с. 196]; дать березовой каши [ФСРЯ, с. 127] – біл. бярозавая каша ‘лупцоўка’ [Юрч, с. 79]. В. Маслова пише, що березова каша – це ритуальна їжа [151, с. 121], проте таке значення словосполучення втрачене. У словнику Б. Грінченка зазначено, що березовый як епітет при деяких іменниках означає різки: Березовим пером виписувати. Березової дати припарки. Уже не їсть березової каші [Гр, т. 1, с. 52].

Символіка верби у фразеологічних системах неоднозначна [118]. З одного боку, як зауважують дослідники, верба – “символ зростання, вона першою оживає навесні; нею шмагають, щоб спричинити за аналогією зростання дітей або худоби” [166, с. 237]. Наприклад, укр. Верба бъє, не я бъю, за тиждень Великдень, Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля. Не я бъю, верба бъє – якая? святая [Номис, с. 54] – рос. Не верба бьетъ, старый грѣхъ. Верба хлестъ, бей до слезъ, не я бью, верба бьетъ. Верба красна бьетъ напрасно; верба бѣла бьетъ за дѣло [Даль, т. 1, с. 178]. “...Лірична фольклорна поезія розвинула другу символічну лінію “плакучої” верби: печаль, жалоба – з виразною жіночою лінією” [166, с. 237]. Наприклад: Тихо, журливо кива головою, Віттям плакуча верба (Леся Українка). Подібна символіка верби притаманна багатьом культурам, зокрема й російській. М. Епштейн зазначає, що верба (“ива”) є символом журби в поезії середніх віків, Відродження [259, с. 63]. Це пов’язано з біблійною традицією, яка, мабуть, закріпила асоціацію верби з плачем, тугою, смутком: “Над річками Вавилонськими, – там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! На вербах у ньому повісили ми свої арфи…” (Псалом 137).

Існує взаємозв’язок між різними жанрами фольклору. Так, у замовляннях вербі як центральному дереву антисвіту притаманна негативна модальність125. Простежуються паралелі між негативною модальністю символу в замовляннях і модальністю компонента верба загалом. Зауважимо, що одиниць з аналогічною образністю в російській мові не знайдено. Символічні паралелі є у болгарській фразеологічній системі. За М. Костомаровим, верба – це центр сільського життя, місце зустрічей [97, с. 75], тому в народній пісні ій притаманна дещо інша символіка. Верба у фразеологічних системах, як правило, продукує негативну модальність: укр. золоті верби ростуть де ‘виходить що-небудь пусте, недоладне’ [ФСУМ, с. 72]; як чорт до сухої верби зі сл. причепитися, прилипнути ‘дуже сильно’ [ФСУМ, с. 954]; повиснути на вербі 1)‘заподіяти собі смерть, повіситися’, 2) ‘бути страченим через повішення’ [ФСУМ, с. 654] – пор.




рос. руки на себя навешивать ‘кончить жизнь самоубийством’ [РГС, с. 116] – бол. обесвам / обеся някого на първата върба ‘вешать / повесить (вдергивать / вздернуть) на первой попавшейся осине кого-либо’ [БРФС, с. 373]. Верба – дерево антисвіту: укр. як чорт у суху грушу [стару вербу] зі сл. закохатися ‘дуже сильно’ [ФСУМ, с. 455]; Вербу носити почав. Запилъ [Гр, т. 1, с. 133] – пор. рос. врезаться в водку ‘запить горькую’ [РГС, с. 31]. Компонент верба входить до складу ФО, що вербалізують концепт Ніколи: укр. як виросте гарбуз на вербі [ФСУМ, с. 169] – бол. на върба! ‘когда рак (на горе) свиснет! после дождичка в четверг’; кога върба роди грозде (круши, дренки) ‘когда на березе шишки вырастут, когда трава (песок) на камне взойдет’ [БРФС, с. 105]; концепти Нісенітниця, Обман, Щось нереальне: укр. (що) на вербі груші (ростуть) 1) зі сл. наговорити, набалакати ‘нісенітниці, дурниці’, 2) зі сл. обіцяти ‘щось нездійсненне, нереальне’ [ФСУМ, с. 200, 201] – рос. Онъ сказываетъ на вербѣ грушу, вретъ [Даль, т. 1, с. 178] – біл. верзці грушкі (грушы) на вярбе [Янк] – пол. obiecywać gryszki na wierzbie ‘czynić nierealne obietnice, mamić’ [PSFJP, с. 167]. Існує лише декілька фразеологізмів з позитивною модальністю, які місять компонент верба: рос. как верба ‘стройный красивый человек’ [РГС, с. 24]; бол. върбова сянка а) ‘уютное место (местечко); прохладное место, место в холодке’; б) ‘тепленькое (теплое) местечко (место)’ [БРФС, с. 105] – пор. укр. під тихими вербами (“Назва повісті (1901) Б. Д. Грінченка. Вислів став образною характеристикою життя патріархального селянства” [КВУЛМ, с. 218]). Окрім перелічених одиниць, існують такі, що пов’язані з уявленням про це дерево (зазначимо, що вони також мають негативну модальність): укр. Верба товста, та пуста [Номис, с. 598]; Козяний кожух, вербові дрова – смерть gотова. Вербові дрова а козиний кожух, то й випре дух [Номис, с. 364].

Калина в українській культурі має розвинуту позитивну, міфологічну за походженням, символіку. Найдавніші міфологічні уявлення про рослину збереглися в замовляннях, де калину персоніфіковано: “Калиновим мостом ішло три сестри: Калина, Малина і Шипшина...” [УЗ, с. 60]. Калина пов’язана з весільним та поховальним обрядами. Ці обряди за міфологічними уявленнями є переходом в інший світ. М. Костомаров наводить такий приклад української весільної пісні:

Де ти, калино, росла,Щось така красна,

Тонка та висока,Листом широка?

–У лузі при криниці,При студеній водиці

[97, с. 73].Пор. з російською весільною піснею:

Цвела грушица во садику,Цвела моя во зеленом;

Жило мое дитятко

Во терему, во высоком[97, с. 87].

У ліриці асоціюється з дівчиною: “Посадили над козаком Явір та ялину, А вголовах у дівчини Червону калину...” (Т. Шевченко); “Тогді неси мою душу Туди,де мій милий, Червоною калиною постав на могилі...” (Т. Шевченко). “Калина –символ дорослости дівчини, або повносилої жінки взагалі, чому червона калиначаста в весільному ритуалі, де вона означує дівочу чистоту126. Окрім цього,червона калина – символ крові взагалі, а також крові військової й війни, чому йстала їх символом. Комбатанти завжди сильно шанують калину” [155, с. 56].Фразеологічна символіка пов’язана з фольклорною символікою: укр. дівчина,чорнява та рум’яна, як калина [СУМ, т. 4, с. 76]; гарна як калина ‘дуже вродлива




дівчина’; червона як калина ‘вродлива, гожа дівчина’ [ССНП, с. 63] – біл. як калінапры даліне ‘пышна, раскошна’ [ФСМТК, с. 229].Асиметричним є символ калина у російській та українській культурах. “У пісняхвеликоросів калина так часто не згадується, як у малоросійських, проте постійніприспіви: “Ах, люли, калинка моя” … показують, що… калина також відіграєпоетичну роль” [97, с. 75]. Проте в українській культурі калина розвинула щеодну символічну лінію: калина – це символ військової доблесті, про що свідчитьвеличезна кількість пісень. У фразеології ця символічна лінія не знайшлавідображення. Тополя – це символ жінки, який функціонує в ліриці, обрядових піснях. Вукраїнській ліриці тополя символізує жінку: “Як тополя, стала в полі При битійдорозі; Як роса та до схід сонця, покапали сльози...” (Т. Шевченко); “Отак таячорнобрива плакала, співала… І на диво серед поля тополею стала” (Т. Шевченко“Тополя”). У російській ліриці тополь є одним із опоетизованих дерев, протевживання рос. тополь та укр. тополя зумовлено насамперед відмінністюграматичного роду слів. В українській фразеологічній системі – це також символсамотності. Наприклад: одинока як тополя, як тополя, що край поля ‘самотняжінка’ [ССНП, с. 152] – пор. рос. одинок остался, как былинка в поле [БАС, т. 1,с. 720]; бесприютная головушка [БАС, т. 1, с. 422]; одинокий, как кукушка‘овдовевший человек’ [РГС, с. 126]; как лесина таежная ‘одинокий человек,ведущий уединенный образ жизни’ [РГС, с. 105]; как кочка в поле 1) ‘одинокий’[РГС, с. 97] – біл. як таполя сярод поля, як былінка ў полі, як зязюлька, як месячыку небе, як кол пры дарозе, як той калок, як пень, як колас на ржышчы [МРБСП].Окрім того, актуалізовано уявлення про дерево: висока – укр. високий, як тополя,а дурний, як хвасоля [Номис, с. 297]; дівка – як тополя [Номис, с. 378]; високий яктополя ‘висока і худа людина’ [ССНП, с. 152] – пор. пол. Wysoka jak brzoza, agłupia jak koza [SJP]. БАС не фіксує переносні значення чи символічність слова,хоча відносно давні та сучасні російські тексти містять порівняння, як і пізнішісловники: “...И стал я как солнце, чистый как снег. Белый как ветер и стройныйкак тополь...” (<m-o-s-t.org.ua/?page=off_tea&com=off_tea>); «Вместо уже привычныхдремучих тополей представились аккуратно подстриженные, поэтому кажущиесяэкзотическими в этих краях деревья. Наконец-то стало понятно, почему тополю встарину приписывали красоту и стать, откуда взялось выражение “стройный, кактополь”» (<http://www.kapital.dpunet.lv/k8-1.html>); “...Удачи! Шоб к моему приезду в Москвубыл стройный, как тополь с кипарисом!” (<www.sikel.ru/static/forums/110/45682.html>); кактополь. Стройный(ая), статный(ая) [Оголь, с. 682]). Компонент вишня використовують в українській та російській ФС як еталонпорівнянь: ‘дерево’ укр. З маленького личка хоч води напийся, а сама [Одарка]пишна, як у саду вишня (Нечуй-Левицький) [СУМ, т. 1, с. 544]127; ‘плід’ рос.Черные, как вишни, глаза смотрят дружелюбно (Костыл.) [БАС, т. 2, с. 405];рос. Черные, как две спелые вишни, глаза [ССРЛЯ, т. 2, с. 281]; как вишня.Красный, покраснеть. О человеке (– лице человека) [Оголь, с. 94]. У низцісловників (ФСУМ, ССНП, Б. Грінченка, БРФС, В. Даля) фразеологічних одиницьз компонентом вишня не зафіксовано. Концепт Вишня (і пов’язані з ним вислови –садок вишневий, вишневі усмішки, вишнева Україна) має важливе значення в




українській культурі. Горіх – це і дерево, і деревина, і плід, тому символіка його багатозначна. Горіх(плід) – емблема людини у християнській літературі: шкірка – тіло, шкаралупа –кості, солодке ядро – душа [Kopal, с. 283]. У значенні ‘матеріал’ компонентвходить до фразеологізмів: укр. розчистити під горіх ‘відчитати, сильно вилаятикого-небудь’ [СУМ, т. 2, с. 131] – рос. разделывать (отделывать) под орех что, кого1) ‘делать что-либо очень хорошо, основательно’, 2) ‘одерживать полную победу вигре, драке над кем-либо; сильно ругать, бранить кого-либо’ [БАС, т. 8, с. 1020].Горіх – плід: укр. дістанеться (дісталося, буде) на горіхи [СУМ, т. 2, с. 131] – рос.на орехи будет (достанется, попадет) [БАС, т. 8, с. 1020]. Реальний атрибут плоду– міцний: укр. міцний (твердий) горішок [ФСУМ, с. 190] – рос. крепкий орешек;крепкий, как орех [БАС, т. 8, с. 1019] – бол. костелив орех [БРФС, с. 281] – пол.twardy (trudny) orzech do zgryzenia; jakby orzech zgryzł ‘łatwo, sprawnie’ [SFJP, т. 1,с. 614]. Горіх в українській мовній картині світу виступає прототипом здоров’я:здоров як горіх ‘міцна людина’ [ССНП, с. 39]; “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”(І. Франко) – пор. біл. здаровы як рыжык баровы [МРБСП]. Концепт Мовчативербалізовано через метафору МАТИ ЩОСЬ У РОТІ: бол. (като че ли) орехи имам вустата (си) ‘как воды в рот набрал’ [БРФС, с. 403].Слово осика входить до складу фразеологізмів, які за своїм походженнямстосуються ритуальних дій (осиковий кіл, який забивають у могилу відьми), атакож спираються на реальні атрибути фрейму та вербалізують концепт Переляк.Фразеологічні вислови з компонентом осика детально проаналізовано у праці[220, с. 134, 135]. Осика – рослина, що наділена ритуальною, магічноюсимволікою: “осика, як і інші рослини, наприклад, лопух, кропива, гіркий полинтощо, охороняють в цю ніч (ніч на Івана Купала – О. Л.) корівники та інші хлівивід відьом і решти злих духів” [76, с. 397]. Наприклад, у білоруській ФС: асінкаюзаламаць ‘даць сабе зарок не хадзіць да каго’ [СБНФ, с. 25]; асінкаю (асінкі)заламаць 2. У кленічы: Каб (цябе) асінкаю заламалі – каб [на цябе] смерць [Янк]. Символ явір128 часто використовується у фольклорних текстах. Дослідникивважають, що його символіку ще мало вивчено [166, с. 235]. СУМ наводитьпорівняння: рівний, як явір [СУМ, т. 11, с. 620]. У Номиса читаємо про явір: “...авъ приказці: кажуть про людину, що все чогось журицця – журливе змалку”[Номис, с. 135]. У ФСУМ, ССНП не зафіксовано фразеологізмів з такимкомпонентом. ФО з компонентом терен у порівнюваних мовах мають зіставне значення. Пор.рос. укр. маюся, як в терню [Номис, с. 131]; шлях устелений терном [СУМ, т. 10,с. 83] – рос. вплетать терние в венок, в цветы [БАС, т. 15, с. 941, 942]; терновыйвенец [БАС, т. 15, с. 345]. БАС фіксує переносне значення слова у множині: ‘отрудностях, невзгодах, страданиях на жизненном пути человека (поэта, писателя,художника, ученого’ [БАС, т. 15, с. 341, 342]. Дослідники зазначають, що “усе,поросле мохом, травою, хмелем, терном, сприймається як віджиле, покинуте,забуте” [220, с. 31, 32]; порости терном (травою, биллям) ‘давно перестатиіснувати, щезнути навіки’ [ФСУМ, с. 678]. Однак в українських фразеологізмахзаросли (позаростали) шляхи тернами ‘неможливо піти, поїхати куди-небудь’[СУМ, т. 10, с. 85]; чи ‘досягти чогось бажаного’ [ФСУМ, с. 966]; стежка




(доріжка) поросла терном [СУМ, т. 10, с. 83] компонент терен наділений ще однимсимволічним значенням, відмінним від символіки компонентів мох, трава, хміль,билля. Прототипне уявлення про терен містить атрибут колючий, що створюєобраз нездоланної перешкоди, отже значимою є ознака “неможливості”, про щосвідчать фразеологізми: укр. дорога (стежка) терном (ожиною, кропивою) поросла(заросла) чия, куди ‘неможливо повернутися, піти або поїхати куди-небудь чидосягти чогось бажаного’. Була я щаслива, але терном поросла моя дорога до тогощастя (Н.-Лев.); Клену щоденнеє життя. Та тільки в храм святий і стежкакропивою вся Поросла: немає вороття! (Дн. Чайка) [ФСУМ, с. 263]; Хочу я ридати– та не маю сліз, Хочу в даль полинуть – терном шлях заріс (Рильський) [ФСУМ,с. 966]. З огляду на це, компонент терен також можна вважати факультативнимзнаком поряд з ожина, кропива. Компонент терен є контекстуальним символом, бовиявляє аспект символічного значення у складі фразеологізму разом зкомпонентами дорога, шлях, стежка. Поряд з наведеними, в українській мовіактуалізовано й інші аспекти знань та уявлень про кущ (слот колір плодів терену):очі чорні, як терен; (“смак плодів терену”) терпке, як терен [СУМ, т. 10, с. 85]. У межах української фразеологічної системи, на відміну від народної пісенноїтворчості, символ малина не відіграє важливої ролі (ФСУМ, ССНП та інші нефіксують одиниць з компонентом малина). Фразеологічні одиниці з цимкомпонентом, побудовані на основі актуалізації різних фреймів та атрибутів:смачна – рос. Не жизнь (не житье), [а] малина! – укр. Не життя, а казка!; життя ісмерті не треба [РУССВ, с. 461] – біл. за маліну ‘ахвотна, са смакам (з’есці)’[Юрч, с. 243]; червона – пол. dziewczyna (chłopiec) jak malina, z buzią jak malina[SFJP, т. 1, с. 418]; кущ колючий – пол. wpuścić, wpuszczać kogoś w maliny‘spowodować podstępnie, że ktoś znajdzie się w trudnej sytuacji; oszukać kogoś’[SFWP, с. 372]. У російському фольклорі символ малина, малиновый функціонуєширше, в українській – трапляється вживання означення малиновий до дзвін,передзвін [див.: 220, с. 25]. У російському фольклорі малина – це антипод калини[ФРР, с. 232]. У російській фразеологічній системі використовується компонент клюква (укр.журавлина, клюква), де ягода є прототипом червоного кольору: рос. красный какклюква [БАС, т. 5, с. 1056]. Ця ягода є символом чогось неправдоподібного, сягаєпрецедентного тексту: рос. развесистая клюква ‘что-либо совсемнеправдоподобное, небылица, выдумка’ [ФСРЯ, с. 199] – пор. укр. Три мішкигречаної вовни і на вербі груші (а на осиці кислиці) [УРФС, с. 189]. Компонентфункціонує у складі вигука: рос. Вот так клюква! ‘выражение удивления,разочарования и т. п.’ [ФСРЯ, с. 80]. В українській мові, культурі, фольклорі важливу роль відіграє символ барвінок.Характерним і часто вживаними є порівняння хлопець молодий, як барвінок[Номис, с. 378]; зелений, як барвінок [СУМ, т. 1, с. 105]. Слово функціонує яксимвол у ліричних та обрядових піснях, замовляннях, атрибутом барвінку єозначення хрещатий [див.: 166, с. 240]. “Обычные эпитеты: барвінок зелений129,хрещатий, крячастий. Какъ ласкательное названіе для любимого мужчины” [Гр,т. 1, с. 29]. Як епітет використовують в родинно-побутових піснях, наприклад,хрещатий до символу барвінок: А в тому саду чисто метено Ще й хрещатим




барвіночком Дрібно плетено [Антол, с. 189]. Пам’ять про давні ритуальні діїзберігає фразеологізм: укр. як купаний у барвінку [любистку] ‘дуже вродливалюдина’ [СУМ, т. 4, с. 401]. Символізує кохання: укр. барвінок рвати – означаетъчасто идти на любовное свиданіе; ночувати в барвінку – переночевать съ милымъ[Гр, т. 1, с. 29]. Слова укр. чемериця / рос. белена умовно можна вважати відповідниками зогляду на їхню символічну роль, бо укр. блекота / рос. белена, укр. чемериця / рос.чемерица, чемерика: укр. чемериці об’їстися ‘одуріти’ [СУМ, т. 11, с. 292] – рос.как белены объелся, объелась ‘пришел (пришла) в состояние негодования,буйства’ [ССРЛЯ, т. 1, с. 458] – пор. також: рос. белены объелся – укр. блекотиоб’ївся, обеленів [РУС, с. 33] – біл. аб’есца (наесца, пад’есць) блёкату (беляны)[Юрч, с. 13]; воўчага маку аб'есціся (наесціся), дурнап'яну (дурцу, чэмеру)наесціся [МРБСП] – пол. bredzi (plecie), jakby się blekotu objadł [SFJP, т. 1, с. 104];укр. наїстися (об’їстися) бузини [Ужчен, с. 39]; об’їстися грибів [Ужчен, с. 76].Билина – символ самотності, який функціонує на різних культурних рівнях: укр.одна, як билина в полі [СУМ, т. 1, с. 165] – рос. одинок остался, как былинка вполе [БАС, т. 1, с. 720]; слабкості – рос. сохнет, вянет, как былинка [БАС, т. 1,с. 720]; как былинка гнется, шатается [БАС, т. 1, с. 720]. Аналогічну символікукомпонент має у фольклорі та ліричній поезії.У поезії поширені гіпероніми цвіт, квітка, квіти, які мають символічне значення,натомість у фразеології досліджуваних мов їх використовують зрідка. Квітказагалом позитивний багатозначний символ: гарна – укр. як [та] квіточка (квітка)‘дуже гарна’ [ФСУМ, с. 367] – рос. как цветок [цветочек]. Красивый, свежий,пригожий; расцветать, хорошеть [Оголь, с. 741]; аналогічні атрибути маютьгіпоніми – укр. гарна як рожа [ССНП, с. 128]. У польській фразеологічній системі:ładne kwiatki ‘wyrażenie podkreślające czyjeś zdumienie, oburzenie, spowodowaneujawnionymi faktami, zaistniałą sytuacją’ [SFWP, с. 333], натомість в українськійіснують одиниці: хороша ягодка [Номис, с. 152]130; зібралося по ягодці (один ододного гірший) [Номис, с. 163]. У такому негативному значенні компонент фігуруєй у паремії укр. Аби цвіт, а ягідки будуть [Номис, с. 239]; “Проте це лишеквіточки. Ягідки з’являться, коли Рада буде запилена певними політичнимиінтересами” (Т. Чорновіл, І. Волинко). Образність фразеологізмів з цимкомпонентом пов’язана з весільними обрядовими діями, традиціями (“Оттак раз,на клечальній неділі, була Маруся у своєї подруги у дружках на весіллі і сиділа застолом ... Як пришивали боярам до шапок квітки, то усі клали по шагу, хто-хтодва...” (Г. Квітка-Основ’яненко); “...так та такого поприклада, таку квіткупришпилить, що і через тиждень сорому не збудиш” (Г. Квітка-Основ’яненко)):укр. пришивати (пришпилювати) / пришити (пришпилити) квітку (гаплик, латку)кому ‘давати клички кому-небудь, ображати когось в’їдливими репліками,дошкульними словами’ [ФСУМ, с. 702] – пол. odejść, odchodzić z kwitkiem ‘nic niewskórać, nic nie załatwić’; odprawić, odesłać, odsyłać kogoś z kwitkiem ‘nie załatwićczyjejś prośby, sprawy; odprawić kogoś z niczym’ [SFWP, с. 334]. У слов’янськомуфольклорі відшукання незвичайної квітки – квітки папороті, яка з’являєтьсянадзвичайно рідко, символізує здійснення мрій. Аналогічна ідея присутня взахідноєвропейському, зокрема німецькому, фольклорі, що знайшло своє втілення




в символі голубої (блакитної) квітки (‘нездійсненної мрії’) з роману німецькогописьменника-романтика Новаліса “Генріх фон Офтердінген” [КВУЛМ, с. 67]. Існують свідчення про символічне значення сельного крину (польової лілеї). “Цейвислів неодноразово використовується як порівняння у біблійній Пісні Пісень призмалюванні краси Суламіфі… У переносному значенні – символ чистоти, юності,краси” [КВУЛМ, с. 252]. Натрапляємо на таке порівняння в І. Котляревського в“Наталці Полтавці” і Т. Шевченка в “Царях”. Загалом символіка квітів є достатньо складною, ймовірно, значний вплив на неїмала західноєвропейська літературна традиція. А от компонентами чеськихфразеологізмів виступають троянда, мак, півонія, лілія, фіалка, маргаритка,мімоза, незабудка, волошка, нарцис, гвоздика, цикорій [60, с. 49]. У ПФС існуєпорівняння skromny jak fiołek [SFJP, т. 1, с. 221].Компонент ФО мак – полісимволічний. Одне зі значень символу пов’язане зкольором квітки маку. Асоціативний словник Н. Бутенко подає означеннячервоний як найчастотнішу асоціативну реакцію на стимул мак (отримано 582реакції, серед них 200 – червоний [САОІУМ, с. 153], аналогічно у РАС: мак (105) -красный (32) [РАС, с. 305]). У низці ФО символічність компонентанейтралізовано: укр. вискочив як голий козак з маку; вискочив як Кузьма з маку;вліз як паршивий у мак [ССНП, с. 87]. У російській фразеологічній системіфразеологізми з таким компонентом трапляються лише зрідка. Велика кількістьукраїнських ФО з компонентом мак пояснюється тим, що плоди маку широковикористовують в українській кулінарії. У фразеологічній системі, як і у народнійпоезії, у компонента мак (квітка) активізовано атрибут червоний: укр. почервонівяк мак ‘засоромився’ [ССНП, с. 87] – рос. Щеки у него расцвели как мак (Гоголь)[БАС, т. 6, с. 504]; как мак. Красный, краснеть, румяный, зарумяниться,вспыхнуть, зардеться [Оголь, с. 333] – біл. як макам загарэцца, загарэцца бы мак‘пачырванець ад вялікага хвалявання’ [ФСМТК, с. 318]. У фразеологічних системах еталонами червоного кольору є: укр. мак – рос. мак –біл. мак – бол. червен като мак [БРФС, с. 321] – пол. czerwony jak mak [SFJP, т. 1,с. 417]; укр. рак [ССНП, с. 125] – рос. покраснел, как рак [Даль, т. 4, с. 57];красный, как (вареный) рак [БАС, т. 12, с. 563] – пол. czerwony jak rak [SFJP, т. 1,с. 153]; укр. червоний, як перець [СУМ, т. 6, с. 318] – рос. Щеки.., покраснели, какперец [БАС, т. 9, с. 997]; укр. червона, як калина (рожа) [Номис, с. 377]; Рожачервона, та й та блідне [Номис, с. 258]; красний, як кармазин [Номис, с. 576];червоний як кармазин [Плав, т. 1, с. 345] – рос. красный как кумач [Горб, с. 104];укр. червоний, як бурак [Плав, т. 1, с. 345] – рос. красный как помидор, томатныйсок, свекла, бурак [Горб, с. 104] – пол. czerwony jak burak [SFJP, т. 1, с. 153]; укр.червоний, як жар [Номис, с. 576] – бол. червен като жар [БРФС, с. 203]; укр. такийчервоний, як рижок (рижик) [Номис, с. 383]; червоний, як опир131 ‘чоловікчервоний і злобний’ [Плав, т. 1, с. 345] – пол. czerwony jak upiór [SFJP, т. 1, с. 153];укр. червона, як ягода, червоний, як суниці [ПазЛП, с. 86] – рос. красный какклюква [БАС, т. 5, с. 1056]; рос. красный как вишня, сок переспелой вишни,смородиновое варенье [Горб, с. 104] – бол. червен като ябълка [БРФС, с. 632] –пол. czerwony jak wiśnia; dziewczyna (chłopiec) jak malina, z buzią jak malina [SFJP,т. 1, с. 418]; укр. червона, як півонія [ПазЛП, с. 119] – бол. червен като божур




(пион) [БРФС, с. 57] – пол. czerwony jak piwonia [SFJP, т. 1, с. 153]; укр. побілів яквільхова довбня ‘почервонів’ [ССНП, с. 48]; жовтий як крокіс ‘червоний’ [ССНП,с. 77]; рос. красный как кирпич, терракота [Горб, с. 104] – пол. czerwony iakToruńska cegła; zbladł iak cegła Toruńska [Wójc, т. 1, с. 162] тощо.

У символіці мак (квітка) означає щось гарне: Гарна як мак городній [ССНП,с. 87]; гарне, як мак городній; гарна дівка, як маківка; цвіте, як маківка [Номис,с. 378] – біл. як мак ‘прыгожы, пунсовы’ [ФСМТК, с. 317]132. Червоний →рум’яний пов’язаний з народними уявленнями про красу: укр. Червоне лице всерце пече. Румянна дівчина найскоріше подобається хлопцям [Плав, т. 1, с. 345];Біда, в кого жінка бліда, – у кого червона як калина, то й тому лиха година. –...бліда, а в кого румъяна, то кажуть, що пъяна. – ... бліда, а а друга, в когорумъяна, кажуть завжди пъяна, або всім кохана [Номис, с. 404]; пол. Różowa jakzorza (o kobiecie: zarumieniona) [SFJP, т. 2, с. 69]. Уявлення про червоний →гарний, привабливий втілилися в одиницях: укр. Красному й дурень рад [Номис,с. 258]; Дурень червоному рад [Номис, с. 302]; Що червоне, то красне; що солодке,то добре [Номис, с. 361]. Червоний колір є одним із символів влади (монаршої чицерковної): рос. багряница [СЛТХЛ, с. 35]; порфира [СЛТХЛ, с. 238] – пол. nosićpurpurę (piastować godność królewską lub kardynalską) [SFJP, т. 1, с. 786] – пор. рос.белое духовенство ‘низшие священнослужители, которые в отличие от черного(высшего) духовенства, не дают обетов строгого воздержания, безбрачия и т. п.’[ССРЛЯ, т. 1, с. 473].

Плоди маку стали еталоном чогось дрібного, про що свідчать українськіфразеологічні одиниці: дрібно як маком посіяла; дрібне як мак ‘про дуже дрібнонаписане’ [ССНП, с. 87] – біл. сыпаць / насыпаць макам 1) ‘пісаць дробнымілітарамі, дробненька’, 2) ‘гаварыць вельмі хутка, дробненька’ [Янк]; дрібнірозміри плодів + дешевий: багато як за гріш маку; бідний як мак начетверо[ССНП, с. 87]. Мак символізує щось смачне, принадне, добре: укр. з медом тамаком промовити (сказати); не з маком [СУМ, т. 4, с. 601]. Інформація пронаркотичну дію плодів стала основою для таких ФО: укр. наїстися маку ‘здурітиочманіти’133; спить як після маку ‘міцно спить’ [ССНП, с. 87] – біл. як макунаеўшыся, як пасля маку [МРБСП] – пол. śpi jak makiem posypany; sypać mak naoczy ‘uśpić kogoś’ [Kopal, с. 217]. У російській фразеологічній системі мак не маєтакого символічного значення, а в російській ліриці символіка рослини зіставна зантичною: символіку маку пов’язують із грецькими богами сну (Гіпносом) існовидінь (Морфеєм) [Трес, с. 210]: рос. Мак. В поэтической речи. Символ сна,покоя [БАС, т. 6, с. 504]. В. Маслова стверджує, що мак у білорусів ставнегативним символом: калаціць зялены мак ‘сваритися’ [151, с. 121] – пор. укр. О,як затрусить зеленим маком, так держись берега! [Номис, с. 179]; біл. мак(куццю, проса) таўчы ‘віцца клубком у паветры (пра насякомых)’ [СБНФ, с. 143].Однак білоруський фразеологічний матеріал свідчить про те, що мак має іпозитивну символіку, бо мак належить до магічних рослин, які використовували вобрядодіях. Фразеологічні одиниці укр. сісти маком ‘потрапити в біду, опинитисяв скрутному становищі’, ‘зазнати поразки, невдачі’ [СУМ, т. 4, с. 601] – біл. сесцімакам ‘пацярпеўшы няўдачу, аказацца ў няёмкім, смешным становішчы’[ФСМТК, с. 318] можливо сягають процесуального фрейму (у С. Плав’юка: Сядь




маком! Будь тихо. Мак сіють дуже тихого дня [Плав, т. 1, с. 194]).В українській, польській, чеській [див. про чеську символіку: 60, с. 45] мовах

рожа – це символ дівочої краси: укр. гарна як рожа [ССНП, с. 128] – пол.dziewczyna jak róża; policzki jak róże; piękny, świeże jak róża [SFJP, т. 2, с. 68].Компонент рожа у фразеології входить до порівнянь, що активізуютьпрототипний атрибут гарна, проте в народнопоетичній творчості функціонує яксимвол значно частіше, на що вказує у своїй розвідці М. Костомаров: «“рожа” –символ краси, ласки і веселості» [97, с. 61]. Також М. Костомаров зауважує, щоім’я Рожа у міфології носила істота жіночої статі, пов’язана з Дунаєм, і наводитьвеснянку:

Усі дівочки в танку, Тільки Рожі немає;Мати Рожу чесала,А, чешучи, навчала:

“Донько моя, Роженько!Не становись край Дунаю!

Дунай зведе з ума:За рученьку іздавне,

Золот перстень іздійме” [97, с. 62].

Компонент рута в українській фразеологічній системі використано зрідка(зелене, як рута [Номис, с. 576]), його можна вважати одним із прототипівзеленого кольору, але як символ він характерний для обрядових та ліричнихпісень; М. Костомаров пише, що статеве кохання не терпить рути [див.: 97, с. 62,63]. В українських ліричних піснях йдеться про втрату рутяного вінка (Ой то тивтратиш віночка рутяного..; Ізняв з мене вінець рутяненький...[Гр, т. 4, с. 89]),асоціативно рута пов’язується з дівоцтвом (можливо, через використання увідповідних обрядодіях): Чи з рутою, чи без рути, а вже старій бабі дівчиною небути [Плав, т. 1, с. 289]. У польській фразеологічній системі існує одиниця, щосвоєю етимологією сягає такої символіки рути: siać rutkę ‘być, pozostać starąpanną’ [SFJP, т. 2, с. 74]. Зелений – атрибут і постійний епітет компонента:“Фіалки зв’яли і лілеї, Бліді левкої в’януть тоже; Зелена рута схне, марніє...”(Б. Лепкий). Рута має зв’язок із кров’ю, її використовують у замовляннях відкровотечі; у замовляннях, її як і троянду, шипшину, мальву, називають рожею,ружею, тому, їй, можливо, і надається ще один атрибут – червона [див.: 166,с. 239, 240]. В. Івасюк створив культову пісню “Червона рута”, де рута маєатрибут червона. Символ рута у Т. Шевченка О. Забужко тлумачить як: “То не“рута” труїть “волю” – вона тільки символ її, “волі”, “отруєности”, “хиренности”,паралічу – відмови бути собою (дієво реалізувати своє призначення – жіноче таксамо, як і історичне: не забуваймо, що Україна – “жінка”!)” [72, с. 145].Звернімося до Т. Шевченка:

За що ж боролись ми з ляхами?За що ж різались з ордами?

За що скородили списамиМосковські ребра?? Засівали,

І рудою поливали...І шаблями скородили.




Що ж на ниві уродилось??!Уродила рута... рута...

Волі нашої отрута... (“Чигрине, Чигрине...”)Асоціативні паралелі знаходимо в англійському симболарії. “Рута. Гірка

трава, інколи використовується в церкві для ароматизації святої води; уєвропейській традиції асоціювалася з каяттям. Звідси й її репутація “травимилосердя”, згадуваної Офелією у “Гамлеті” Шекспіра (4:5, 1600 р.). Ванглійській мові рута – омонім слова горе, звідси й ще одне символічне значенняцієї трави у західних країнах” [Трес, с. 316].

Не знайдено українських фразеологічних одиниць, у складі яких бифункціонував компонент м’ята. Проте у народнопоетичній творчості, на думкуМ. Костомарова, слово м’ята має символічне значення самотності й “строгостинравов” та має атрибути кучерява і крута [97, с. 64]. Проте у польськійфразеологічній системі функціонує низка одиниць з таким компонентом: To (dlamnie, dla niego itp.) mięta ‘lekceważąco o czym mało ważnym lub łatwym; to drobiazg,głupstwo’; czuć miętę do kogo ‘czuć skłonność, sympatię’ [SFJP, т. 1, с. 446]; czuć,poczuć miętę do kogoś ‘być pod czyimś urokiem, podkochiwać się w kimś, czuć pociągdo kogoś’ [SFWP, с. 95].

У фразеологічних системах зрідка використовують компоненти лобода,любисток, дзвінець. Лободу митрополит Іларіон називає символом злиднів тавбогості: Ото ласа їда, з часником лобода; Зроби хату з лободи, до чужої не веди[155, с. 58]. У російській фразеології спостережено аналогічний асоціативнийзв’язок: Не то беда, что во ржи лебеда; а то беда, как ни ржи, ни лебеды [ДальП,с. 126]. Дзвінець асоціюється з кінцем світу в українській фразеологічній системі:Як зародить дзвінець, то буде світу кінець [155, с. 59].

Етнічну специфічність українського символу гарбуз відзначили дослідники[напр.: 220, с. 131, 132]. Символ-компонент функціонує в багатьох ФО, які,очевидно, походять з обрядових формул: давати гарбуза, діставати гарбуза,годувати гарбузами, наділяти гарбузом, остатися з гарбузом, пахне гарбузом,скуштувати гарбузової каші [ФСУМ, с. 169]. Формули відмови під час сватаннярізняться: див. рос. дуб, а також фразеологізм-евфемізм рос. подавать / податькарету [ФСРЯ, с. 327] – пол. poda szar gś ‘odmówi panny starajcemu si, da kosza’[Kopal, с. 96]; grochowy wieniec, wianyszek ‘odrzucenie propozycji małżeństwa’ [SFJP,т. 1, с. 262]; czarna polewka ‘zupa z krwi zwierzęcej, czernina, dawniej podawanastarającemu si o pannę na znak odmowy’ [SFJP, т. 1, с. 150]134. «Для того, щобвідмовити сватам, східні слов’яни використовували редьку та гарбуз, що знайшловідображення у фразеологічному фонді їх мов: дать редьку (рос.), дати гарбуза(укр.), даць гарбуза (біл.) виступають у значенні “відмовити сватам”» [151, с. 121,122]. У російській мові тыква виступає лише об’єктом порівняння: В форме, ввиде тыквы [БАС, т. 15, с. 1193]. Цей компонент у російській мові не функціонуєу складі ФО, лише в деяких говірках є фразеологізми з цим компонентом [див.:220, с. 131, 132].

Слово горох (рослина) у фразеологічних системах є компонентом одиниць,які вербалізують концепти: Невигідне становище – укр. як [той] горох при дорозізі сл. жити, поживати, матися ‘дуже погано’ [ФСУМ, с. 191] – рос. Нашъ горохъ




всякому ворогъ, всякъ его щиплетъ; Завидны дѣвка въ домѣ, да горохъ въ полѣ:кто ни пройдетъ ущипнетъ; Житье, что гороху при дорогѣ: кто ни пройдетъ,тотъ скубнетъ [Даль, т. 1, с. 381, 382] – пол. сzuć się jak groch przy drodze [SFJP,т. 2, с. 262]; Втручатися (в чужі справи) – укр. лізти в чужий горох ‘втручатися вчиї-небудь особисті справи’ [ФСУМ, с. 436] – рос. Сватъ ни сватъ, а в горохъ нелѣзь [Даль, т. 1, с. 382]. Горох (плоди) має низку атрибутів сипучий, твердийтощо: укр. розсипатися / розсипатися горохом 1) ‘уривчасто лунати (про звуки)’,2) ‘дуже швидко говорити’ [ФСУМ, с. 758]; сипати словами як горохом ‘говорити,не зупиняючись, дуже швидко і багато’ [ФСУМ, с. 809] – біл. як бобам сыпаць; якбоб адмалаціць ‘бегла чытаць’ [СБНФ, с. 308]; укр. горохом об стіну [ПазЛП,с. 236] – рос. какъ горохомъ объ стѣну; Ему говорить, что въ стѣну горохомълѣпить [Даль, т. 1, с. 382] – пол. rzucać grochem o ścianę [SFJP, т. 2, с. 262]. Слововиступає парним факультативним знаком в одиниці на позначення концептуНерозбірливе (Незрозуміле): укр. горох з капустою [ФСУМ, с. 191]; наколотитигороху з капустою ‘наговорити або наробити чого-небудь нерозумного,непотрібного’ [ФСУМ, с. 527] – пол. groch z kapustą ‘nieład, nieporządek’ [SFJP,т. 2, с. 262]. У фразеологічних системах не простежуємо виразного символічногозначення цього компонента. Образність ФО з таким компонентом збудовано нафреймовій інформації, пов’язаній з безпосереднім досвідом селянина: укр.постеріг (пізнав) лопатки в горосі. Ти в мене взнаєш, або – я тобі покажу [Номис,с. 216]; побачити (помітити, постерегти) лопатки в горосі ‘зазнати яких-небудьприкрощів, виявити, відчути щось неприємне, звичайно приховуване’ [ФСУМ,с. 650]; [як] чорт сім кіп гороху змолотив на кому, у кого зі сл. на виду, на обличчі‘хто-небудь має віспини або шрами від них’ [ФСУМ, с. 955]. Фразеологізм укр.наїстися гороху ‘витратити багато сил, енергії, щоб переконати когось у чому-небудь, довести щось’ [ФСУМ, с. 525], можливо, спирається на реальні атрибутифрейму горох (поживна страва). Фразеологізм укр. задав бобу, дав ёму бобузалізного ззісти [Номис, с. 210], ймовірно, пов’язаний із казковим сюжетом (пор.Оловjиний горох на зелїзнім тоці молотити. Говорять образово про війну; фразачасто уживана в казках... [Франко, т. 16, вип. 2, с. 426]).

Прикметник гороховий теж можна вважати таким, що має символічненавантаження: рос. пугало гороховое, чучело гороховое, шут гороховый,разыгрывать (разыграть) шута горохового [ФРСЯ, с. 383] – пор. укр. опудало;одоробло; одоробало; блазень, штукар [УРФС, с. 442]. Наведені фразеологічніодиниці за своєю етимологією пов’язані “із західнослов’янським “гороховимведмедем”, зображуваним людиною, вбраною в горохову солому чи в хутро” [227,с. 107].

Російські словники не фіксують ідіом і фразем з компонентом гречка, лишепаремії (Горе наше, гречневая каша: есть не хочется, а покинуть жаль.Гречневая каша матушка наша, а хлѣбецъ ржаной отецъ нашъ родной [Даль, т. 1,с. 394]). В українській мові існують фразеологізми з названим компонентом, щовербалізують концепт Зрада: скакати (вскакувати), скочити (вскочити) в гречку‘зраджувати дружині (чоловікові); мати нешлюбні зв’язки’ [ФСУМ, с. 813] (угорох ускакнула [Номис, с. 391]; сягнути в чужу грядку [Гр, т. 1, с. 334]; убратися




в чужу солому [та] ще й шелестіти ‘зайнявши без дозволу або з ласки господаряякесь місце, приміщення і т. ін., поводитися нескромно, нетактовно’ [СУМ, т. 9,с. 449]) – пор. рос. крутить пуговицы кому 2) ‘быть в любовных отношениях,сожительствовать с кем-либо’ [РГС, с. 99]; держать сторону ‘изменятьсупружескому долгу’ [РГС, с. 59]; из-за бабы гулять ‘нарушать супружескуюверность’ [РГС, с. 50]. “Просо, гречка й коноплі віддавна мають і сексуальнезначення, і то не тільки в нас, але й в багатьох інших народів; Венера серед своїхпрізвищ мала й “просяна богиня”. Гаряче парне просо, особливо на печі, чи пахкіконоплі та гречка тягли до себе чоловіків та жінок. Звідси й поговірка: Не пхайноса до чужого проса. Високі коноплі завжди давали добре сховище, тому й сталисимволом безпеки: Лізь у коноплі. Вискочив, як Василь з конопель [155, с. 62]135.А. Івченко висловлює інше припущення щодо етимології цієї фразеологічноїодиниці: “...мотив нищення рослин й лежить в основі... етимона фразеологізмускакати в гречку” [81, с. 236]. В українській фразеологічній системі функціонуєхай (нехай) буде гречка ‘згодний хтось з ким-, чим-небудь’ [ФСУМ, с. 197],можливо, це скорочення паремії Сіяв гречку, а уродив мак, нехай буде так [ПазПГ,с. 109]. Щодо фразеологізму укр. переганяти / перегнати на гречку, якщо,звичайно, немає зв’язку з певними ритуальними діями, то можна прийняти“бурсацьку” етимологію цього звороту, бо в Номиса є й перегнав на росу(напудрив добре) [Номис, с. 183]. У польській мові функціонує фразеологічнаодиниця українського походження siać hreczkę (grykę) ‘gospodarować na roli’ [SFJP,т. 2, с. 262], в українській – маємо гречкосій. Концептуальний простір Поганий уфразеологічних системах вербалізовано, зокрема, за поширеною моделлю ЯКЩОСЬ ІЗ НЕВЛАСТИВОГО МАТЕРІАЛУ: укр. як з гречки лико ‘поганий, негодний,нікудишній’ [ФСУМ, с. 423].

Тертя якогось овоча (моркви зокрема) використовують як метафору сварки,дорікання: хатня морква ‘сварка між подружжям’ [ФСУМ, с. 506]; скребтиморкву ‘дорікати кому-небудь або лаяти, сварити когось’ [ФСУМ, с. 819]; морквускребе (струже, скромаде) [Номис, с. 182]; терти моркву кому ‘глузувати,кепкувати з кого-небудь, уїдливо дошкуляти комусь’ [ФСУМ, с. 880]. У польськійфразеологічній системі теж таке прототипне уявлення актуалізовано, але цихтермінах вербалізовано інше значення: skrobać komu marchewkę ‘deptać komu popiętach’ [SFJP, т. 1, с. 422]. У російській фразеологічній системі компонентпов’язаний із концептом Ніколи: рос. морковкино заговенье ‘неопределенноотдаленное время; время, которое никогда не наступит’ [ФСРЯ, с. 161], але рос.Морковкино-разговѣнье, день успенія, 15 августа [Даль, т. 2, с. 347].

Перець символізує щось дошкульне, непокірне (див. також концепт Смак).Прототипне уявлення про перець складається з таких атрибутів: червоний – укр.червоний, як перець [СУМ, т. 6, с. 318] – рос. Щеки.., покраснели, как перец [БАС,т. 9, с. 997]; сухий – укр. Як перець зі сл. сухий ‘великою мірою, дуже’ [ФСУМ,с. 624] – пол. suchy jak pieprz [SFJP, т. 1, с. 669]; дорогий – укр. Хоч куліш, та зперцем; Хоч злидні, та з перцем; Дай, Боже, в старцях живши, та з перцем їсти[Номис, с. 246]; рос. голь с претензиями – укр. злидні з перцем [Крим, т. 1, с. 177].ФО з цим компонентом вербалізують концепт Далеко: укр. де [вже] і перець неросте ‘дуже далеко, де важкі умови життя’ [ФСУМ, с. 624] – біл. дзе горкі перац




расце [МРБСП] – пол. gdzie pieprz rosnie ‘w egzotycznych krajach; daleko, jaknajdale’ [SFJP, т. 1, с. 669].

Компонент рос. репа використано в російській фразеології, де їй приписаноатрибути: дешева – рос. дешевле пареной репы [ФСРЯ, с. 130]; проста – как<пареная> репа. Простой. Несложный, примитивный, легко доступныйпониманию. Просто что-л. [Оголь, с. 548]; проще пареной репы ‘очень,чрезвычайно просто’ [ФСРЯ, с. 130]. “В українців ріпа як продукт харчуванняшироко не використовувалася; зіставним в українській мові виступаєтавтологічний зворот простіше простого” [207, с. 292]. Українські прототипидешевизни і простоти інші. Фреймова інформація, зокрема така, що ґрунтуєтьсяна слуховому сприйнятті, лягла в основу таких одиниць: укр. говорить як ріпугризе ‘гладко, складно говорить’ [ССНП, с. 127] – біл. як рэпу грызці (сячы)‘добра, бегла чытаць’ [СБНФ, с. 317], а в російській фразеологічній системі: какрепу. Есть что-л., какой-л. ценный или редкостный продукт – вволю, сколькохочется [Оголь, с. 548]. Ріпа фігурує й як прототип білого кольору: укр. зуби біліяк ріпа у кого ‘про людину із здоровими зубами’ [ССНП, с. 61] – рос. как репа.Белые. О зубах человека [Оголь, с. 548]. А також цей компонент є факультативнимпрототипом атрибута здоровий: рос. как репка [репа]. Крепкая, ядреная, ладнаятелом. О девушке или молодой женщине [Оголь, с. 548] – пол. dziewczyna, chłopakjak rzepa; jędrny, zdrów jak rzepa [SFJP, т. 2, с. 84]. У польській ФС існуєспецифічна вербалізація: każdy sobie rzepkę skrobie ‘każdy dba o swoje interesy’[SFJP, т. 2, с. 84]. У російській та українській фразеологічних системахактуалізовано атрибут гірка компонента редька.

Символіка рясту у фразеології – це похідна від обрядової символіки,міфологічного світосприймання. Топтання рясту символізує життя: укр. Топчу,топчу ряст; дай, Боже, потоптати и того року діждати [Номис, с. 53]; Діждаврясту топтати! [Номис, с. 240]; відтоптати ряст ‘наблизитися до смерті;нажитися’ [ФСУМ, с. 483]; топтати / потоптати ряст [ФСУМ, с. 890];пустити ряст топтати кого ‘подарувати життя кому-небудь, помилувати когось’[СУМ, т. 8, с. 926]. Існують також такі ФО, у складі яких слово ряст виступає усвоєму прямому значенні, а словосполучення колупати ряст символізуєпримітивну роботу: укр. тямиш, як ряст колупати [Номис, с. 303].

Слово солома використовують на позначення чогось нецінного, невартісного,несправжнього136, а також це факультативний знак у фразеологізмах, яківербалізують концепт Глупота. Інші фразеологізми з компонентом солома невиявляють символічного значення компонента, а лише свідчать про прототипніатрибути цього компонента: укр. як вогонь на суху солому зі сл. кинутися,накинутися ‘дуже швидко, жадібно’; [ФСУМ, с. 141] – рос. как солома.Вспыхивать – легко, гореть – сильным пламенем [Оголь, с. 630]; укр. гнеться яксолома ‘скоряється без опору’ [ССНП, с. 144] – рос. как соломинка 1. Слабый. Очеловеке [Оголь, с. 630]; укр. легка, як солома [СУМ, т. 9, с. 449]; білява, як солома[СУМ, т. 9, с. 449] – рос. Отливали золотом, как солома [БАС, т. 14, с. 232].Фразеологічна одиниця з компонентом солома укр. cолома солом’яна ‘повторенняодного й того ж іншими словами, які нічого не з’ясовують і не доповнюють’[ФСУМ, с. 842] – типовий приклад способу вербалізації цього значення.




Компонентний склад фразеологізму в цьому випадку не має принциповогозначення, адже існує й – масло масляне.

На основі фразеологізмів з компонентом цибуля аналогічно можна відтворитипрототипні уявлення соціумів про цю рослину. Носії мови визнають актуальнимислоти форма (укр. очі як цибулі в кого ‘витрішкуватий, лупатий’ [ССНП, с. 105];вилупив очі як цибулі ‘тупо, здивовано дивиться’ [ССНП, с. 104]) та смак (пекуча,неприємна укр. кохаю, як цибулю після чаю ‘зовсім не люблю’ [ССНП, с. 158]. Вукраїнській ФС компонент має ще атрибут дешева: [хоч] по три (сім) за цибулю зісл. продавати ‘дуже дешево, майже даром, недорого’ [ФСУМ, с. 895]. У російськійФС образність фразеологізму рос. горе луковое ‘незадачливый, нерасторопныйчеловек’ [БАС, т. 6, с. 391] пов’язана з городнім опудалом.

Щодо компонента часник, то простежуємо принаймні дві лінії вербалізаціїзначень. Активізуються реальні фрейми та атрибути концепту: відмітна рисачаснику – це його гострий запах: укр. Не іла душа часнику, не буде смердіти[Номис, с. 312]; дешевий – укр. багацько, як за шаг часнику [Номис, с. 348]. Як івсі “гострі” рослини, часник належить до оберегів137. Символіка часникупов’язана з його міфологічною, ритуальною символікою: укр. Не чисть мене доживого, то збавлю тебе од всёго злого (часник треба носить у кешені, вкупі згрошима) [Номис, с. 50]; Забажалось козаку зеленого часнику (либонь, дівоцькоікраси) [Номис, с. 256]; Часник гризуть на мене (лихе щось у іх на думці протимене) [Номис, с. 424]; укр. втерти маку (часнику) ‘суворо покарати, побити кого-небудь; добре провчити’ [ФСУМ, с. 634]; на часник дихати. Давно уже говорили,що Лисун [дід] на часник дише, а він усе хрипів у землянці своїй (В. Дрозд) [СУ].

“Фразотворчу специфіку у чеській мові виявляє слово houba “гриб”. Поряд зподібними або близькими для нас асоціаціями.., виділяються фразеологізми, щоутворилися в результаті евфемістичного вживання слова houbу з варіаціямизначення “ніщо”: být houbу platný “нічого не вартий”, dát nĕkomu houbу s octem“не дати нікому нічого”, houbу si z nĕkoho dĕlat “чимсь абсолютно нехтувати”,dostat houbу s voctem “нічого не одержати”, vĕdet houbу s voctem “нічого не знати”[60, с. 40, 41]. Однак уявлення про гриб як про щось маловарте відбилося уфразеологізмі рос. гриб съесть ‘потерпеть неудачу’ [Уш, т. 1, с. 622]. В УФС, РФСта ін. гриби, передусім, це: символ швидкого зростання чого-небудь – укр. якгриби [після дощу] [ФСУМ, с. 197] – рос. расти как грибы [Уш, т. 1, с. 622];Человѣкъ не грибокъ, въ день не выростетъ [Даль, т. 1, с. 395] – англ. to spring uplike mushrooms [Ling]; сидіння – укр. сидить, як гриб [Номис, с. 484]; Геть(оступися), грибе, нехай кобзарь сяде! [Номис, с. 545]; Сиди, грибе, поки тебелихо здибле [Номис, с. 394]. Загалом в українській та російській мовахфразеологізми з цим компонентом виявляють високий ступінь зіставності.

У фразеологічних системах української та російської мов, зазвичай, нефункціонують назви екзотичних рослин, на відміну від літературної поетичноїтворчості. У польській ФС існує одиниця з екзотичним компонентом: Dobry zniego ananas! a. to ananas! ‘gagatek, osobnik spod ciemnej gwiazdy’ [SFJP, т. 1, с. 86].

Автори праці “100 найвідоміших образів української міфології” розглядаютьтакі рослинні міфологічні образи, як калина, верба, дуб, осика, мак, коноплі,барвінок, братки, папороть, часник [Завад]. Українська фразеологія фіксує назви




рослин: дерева, кущі та їх плоди, ягоди – береза, бузина, бук, верба, граб, горіх,груша, дуб, калина, кислиця, опельцин, осика, осина, сливи, сосна, суниця, терен,тополя, яблуня, явір, ялина тощо; злаки та городина – жито, пшениця, овес,гречка, просо, коноплі, льон, біб, буряк, гарбуз, горох, диня, кабачки, кавун,капуста, картопля, квасоля, кріп, мак, морква, паслін, петрушка, пастернак,редька, ріпа, рожа, соняшник, огірки, хрін, цибуля, часник, чечевиця, яглиця тощо,гриби – бабка (гриб), глива, губи, деречі, красноголовець, опеньки тощо; квіти,зілля, бур’яни – бадилина, билина, бур’ян, барвінок, бидрич, блекота, будяк,кропива, лобода, лопух, м’ята, очерет, осока, полин, реп’ях, рогіз, рута, ряст,сон, тирлич, хміль, чорнобривці тощо. Однак значну частину цих компонентів, як-от: буряк, граб, суниця, ялина, кріп, пастернак, будяк, лопух, диня, кабачки,картопля, паслін, соняшник, огірки, чечевиця, яглиця, сон, тирлич, чорнобривцітощо, можна вважати лише факультативними знаками з огляду на їх поодинокевживання у складі фразеологізмів. Серед найголовніших фразеологічнихрослинних символів – укр. береза, верба, дуб, калина, осика, тополя, мак, рожа,рута, ряст тощо. Існує асиметрія символів у різних фольклорних жанрах (ліричната обрядова пісня, замовляння) та фразеології. Загалом рослинні символи невтратили свого зв’язку з міфом та ритуалом, вони збереглися завдяки своємуфункціонуванню у народній пісні та замовляннях. Як було показано, існуєміжмовна асиметрія рослинної символіки. Етноспецифічно позначені такікомпоненти українських ФО, як барвінок, гарбуз, любисток, рута, ряст тощо.

3.5. Символіка назв продуктів харчування та артефактівУ прототипних уявленнях про продукти харчування важливу роль відіграє такий слот, як смак [134, с. 212 - 220]. В. Виноградов досліджує вплив французької мови на виникнення слова вкус (і відповідно фразеологізмів із цим компонентом): “слово вкус, що спочатку позначало дію за дієсловом вкусить (пор. церковнослов’янський вислів: “вкусить от древа познания добра и зла”), а потім відповідне відчуття від споживаної, прийнятої їжі (солодкий, гіркий, неприємний смак, кисле на смак яблуко тощо), близько середини XVIII ст. одержало переносне абстрактне значення під впливом франц. goǔt, нім. Geschmack. Відомо, що і нім. Geschmack тільки в XVII ст. набуває нового значення художнього чуття під впливом франц. gout (пор. у німецькій художній критиці XVIII ст. guter Geschmack = франц. bon goǔt)” [39, с. 96–99]. Однак у давньоукраїнській мові слово смак передавало значення: ‘схильність до чого-небудь’, ‘задоволення’, ‘відчуття’, а також ‘почуття прекрасного’ (що за смак вышних Гєликоно/в/) [див. про це: 177, с. 166].У російській фразеологічній системі, як і в українській, існує низка фразеологічних одиниць із цим концептом суперкатегоріального рівня: рос. входить / войти во вкус [ФСРЯ, с. 88] – укр. входити / ввійти в смак ‘починати відчувати задоволення від чого-небудь, виявляти все більшийінтерес до чогось’; добирати (доходити) / добрати (дійти) смаку 1) в чому ‘відчувати задоволення від їжі, питва’, 2) в чому ‘поступово захоплюватися чим-небудь; виявляти інтерес, любов до чогось’; до смаку 1) кому ‘подобається, імпонує кому-небудь’, 2) ‘гарно, вишукано’, 3)кому ‘відповідно до чиїхось уподобань (догодити)’. В українській мовній картині світу прототипні уявлення про смак такі: смачний – добре, як сало; добрий, як кусок хліба; таке добре, як густа сметана, такий добрий, як мід з цукром [ПазЛП, с. 95]; несмачний – добрий, як перець, як полин, такий добрий, як з хріном борщ; такий добрий, як хрін [ПазЛП, с. 95]. У пісенній творчості: “Вчора пастернак і нині пастернак – цілуватись з дівчиною – то найліпшийсмак!” [ПазВ, с. 382]. Основними складовими концепту Смак (“фізіологічне відчуття”) є: солодкий, солоний, гіркий, кислий, прісний. В. Даль вважає, що основні різновиди смаку – це “сладость, горечь, кислота,




солоность, прѣснота” [Даль, т. 1, с. 212], “сладкій, соленый, кислый; прѣсный; пряный, горькій, острый, задхлый” [Даль, т. 4, с. 216]. Синонім до слова смачний (приємний), за прототипними уявленнями, це солодкий. На основі таких уявлень постала низка слів (рос. усладить, услаждать слухъ, чувства; насладиться, наслаждаться изящнымъ [Даль, т. 4, с. 217], сладость, ...услада, наслаждение, нѣга [Даль, т. 4, с. 217]). Ще одним із метафоричних значень слова солодкий є щасливий (“Давнє дозвілля, солодке життя довелося забути” (М. Зеров)). Пор. англ. sweet on someone ‘любити когось’, sweet talk someone ‘переконувати лестощами’, take the bitter with the sweet ‘приймати погане разом з добрим’ [Ling]. Через терміни концепту Смак у досліджуваних мовах вербалізовано концепти Щастя / Горе, Задоволення, Лестощі, Неприємність (Неприємна ситуація), Приємне (Бажане, Принадне)138, Неприємне (Набридливе) тощо. Прототипом атрибута солодкий, за свідченням лексикографічних джерел, є мед, цукор, патока. Проте метафоричному переосмисленню здебільшого піддано саме слово мед. У досліджуваних ФС – щось принадне, солодке, а також щось занадто солодке, і тому інколи неприємне, фальшиве, облесливе, лестощі,нещирість. Атрибут солодкий осмислено як хороший, принадний: укр. як меду полизати [ФСУМ, с. 669]; допався як циган до меду; добрий як з медом [ССНП, с. 90]. У термінах концепту Мед вербалізовано різноманітні концепти, що зумовлено існуванням “вищої” метафори ПРИЄМНИЙ – ЦЕ СОЛОДКИЙ: Достаток, Задоволення, Радість, Втіха. В українськіймові прототипами приємного є також сало, масло. Прототипи гіркого смаку, за лексикографічними джерелами, в українській мові – кава, корінь, краплі чого-н., ліки, настій, перець, плід, присмак, хрін; за фразеологічними уявленнями – укр., рос., біл. редька, перець, полин тощо: укр. гірш (гірше) гіркої редьки (перцю, полину) [ФСУМ, с. 172]; гірке, як лоза [ПазЛП, с. 52]; рос. горький как горчица, хина, желчь, как микстура [Горб, 60]; біл. чэмер ‘чемериця’ (стаць горкім як чэмер) [МРБСП]. В. Даль прототипами цього смаку вважає “перецъ, горько горючъ; полынь, чисто горька” [Даль, т. 1, с. 383]; хрѣнъ рѣдьки не слаще [Даль, т. 4, с. 567]; у російській мовній картині світу гіркота асоціюється з калиною: Чужбина – калина, родина – мать [РНЗ, с. 115]. Атрибут гірка в російській та білоруській мовних картинах світу приписано, зокрема, осиці: рос. горькая осинушка; Одна ягода, горькая рябина, одно дерево, горькая осина! Удавлюсь на горькой осинушкѣ, на самой вершинушкѣ! [Даль, т. 2, с. 696]; біл. як горкія асіны ‘калаціцца’ [ФСМТК, с. 35].В англомовному світі гіркоту пов’язують з рутою [Трес, с. 316]. Смак гіркий символізує горе (рос. Горечь, вм. горесть, скорбь [Даль, т. 1, с. 383], англ. bitterness ‘гіркота’, ‘злоба’), страждання, прикрість, клопіт, неприємності, важку роботу: укр. випити / випивати (пити) гірку чашу, [повний] ківш [лиха], по повній) [до краю (до дна)] – рос. пить горькую чашу; обливатися (умиватися, обмиватися) / облитися (вмитися, обмитися) [кривавим (гірким)] потом; гірко на серці (на душі); гірше (гірш) гіркої (печеної) редьки (полину); лиха (важка, гірка) година; лиха (гірка, щербата) доля; гірка чаша [СУ] тощо – рос. горькій годъ, горькая жизнь, горькій человек, горько слышать, видѣть [Даль, т. 1, с. 383]; горькие слезы, горькая истина, горький смех [Уш, т. 1, с. 605]; біл. рэдзьку есці ‘дрэнна жыць у сям’і, часта сварыцца’ [СБНФ, с. 229]; горкі ды няшчасны; горкі хлеб [Янк]. У літературній традиції: “Гірке до полину ярмо вітчизни...” (П. Карманський). У РФС горькая разлука, а у бол. жива раздяла [БРФС, с. 205].В англійській мові bitter переносно означає ‘озлоблений’, ‘різкий’, а також сполучається зі словами мороз, вороги, аргумент, напад, боротьба і має значення ‘сильний, жорстокий’; українські та російські означення-відповідники до перелічених іменників мають іншу етимологію. Гіркий осмислено як неприємний, тому в термінах гірких прототипів вербалізованоконцепт Набридати (Надокучати): укр. гірш (гірше) гіркої редьки (за гірку редьку, гіркої гірчиці, печеної редьки, перцю, полину) [ФСУМ, с. 172]; надокучити, як парена редька [СУМ, т. 8, с. 483]– рос. как горькая редька ‘невыносимо, очень сильно (надоедать: осточертеть)’ [ФСРЯ, с. 388] – біл. як горкая рэдзька ‘вельмі моцна, нясцерпна’ [СБНФ, с. 309]; апрыкраць як горкая цыбуліна (як горкі яблык), абрыднуць як рыба гнілая, за горкую ягаду ўпекціся [МРБСП] (в англійській




мові відповідні значення вербалізовано в термінах інших концептів – smb is fed up to the (back) teeth with smth, smb; smth, smb turns smb’s stomach (the stomach of smb); smb is sick and tired of smth [Ling]). Ще одне смакове відчуття – оскома, що виникає від вживання кислої чи терпкої їжі. Цей концепт частково пов’язаний з Набридати: укр. набивати / набити оскому ‘пересичуватися чим-небудь; втрачати інтерес до чогось’, ‘ставати буденним, нецікавим; приїдатися, набридати, викликати роздратування’, ‘досягати дуже незначних результатів у здійсненні чогось; вимушенозадовольнятися чим-небудь малим, незначним’ [СУ] – рос. набить оскомину ‘пресытиться от чего-н., надоесть’ [ФСРЯ, с. 259]; біл. наганяць (нагнаць) аскому каму [РБФС, с. 83], зауважимо, що спостерігаються асиметричні відтінки значення. З компонентом оскома (оскомина) в українській мові існує низка ФО: [аж] оскома на зубах у кого, від чого ‘кому-небудь неприємно,бридко від чогось, у когось виникає відраза до чого-небудь’; [аж] оскома бере / узяла ‘хтось заздрісно, хтиво або із злістю, сердито поглядає на кого-небудь’ [ФСРЯ, с. 589]; зганяти (згонити) / зігнати оскому (оскомину) на кому – чому ‘виявляти гнів, роздратування, мститися за що-небудь комусь’ [ФСУМ, с. 329]; оскома спадає / спаде у кого ‘у кого-небудь зникає бажання чинити комусь неприємність, зло’ [ФСУМ, с. 590] – російські відповідники вербалізовано в інший спосіб.Гострий смак символізує щось дошкульне, непокірне, нестерпне, його прототипом у досліджуваних мовах є перець, хрін: укр. з перцем ‘дуже запальний, гарячий, гострий на язик’ [ФСУМ, с. 624]; серце з перцем ‘хто-небудь з непокірним, норовистим, запальним характером’ [ФСУМ, с. 796]; Чуже горе за ласощі, а своє за хрін [Номис, с. 138]; Став мені хріном у носі [Номис, с. 156]. М. Малоха пише, що “Особливо наочно віднесення перцю до локусу чужого виступає у фраземах біл. (прагнаць), дзе горкі перац росте, пол. gdzie pieprz rośnie (uciec, wynieść się, zapędzić kogo), tam, gdzie pieprz rośnie I ploty grodzą cynamonem ‘далеко, в екзотичних країнах’. Відповідно порівняння з перцем людини надає останній риси виділеності, чужості – укр. сердитий мов турецький перець, завзятий як перець” [147, с. 21]. Проте вживанняслова перець як характеристики людини в усному мовленні (“Він – перець” ‘міцний горішок, зубр’) свідчить про те, що символ перець не асоціюється з “чужістю”: укр. “Народ наш любить пісню жартівливу, з привітною посмішкою, а то й з гострим перцем” (А. Малишко). Смакові характеристики лягли в основу фразеологізмів: рос. Нашла на перецъ горчица, о недружной четѣ. Хрѣн с перцемъ сошелся [Даль, т. 3, с. 96]; підсипати / підсипати перцю [ФСУМ, с. 639]; підносити / піднести [тертого] хріну (хрону, перцю) [ФСУМ, с. 638]; дісталося перцю з квасомкому [ФСУМ, с. 248]; додавати / додати (солі) перцю ‘робити дотепнішим, гострішим, дошкульнішим, уїдливішим (про висловлювання)’ [ФСУМ, с. 257] – рос. посыпать (насыпать) перцу на хвост кому ‘сильно досадить кому-нибудь чем-либо’ [БАС, т. 9, с. 997]; подсыпать кому перцу; подсыпать бѣлаго перцу (отравить) [Даль, т. 3, с. 96] – біл. перцу ўсыпаць, даць перцу з імберцам [МРБСП] – пол. jak gdyby ziarnko pieprzu rozgryzł ‘okropnie, niemiłosierdnie’; jakby mu kto pieprzu nasypał ‘niespokojnie’ [SFJP, т. 1, с. 670] – біл. даваць (задаваць) перцу ‘строга ўшчуваць, лаяць’ [Юрч, с. 165]. Гіркі та гострі, пекучі рослини в ритуалі наділено захисною функцією: укр. русавки полиню бояцця [Номис, с. 50].Прототипами субконцепту Кислий, за лексикографічними джерелами, є укр. оцет, лимон (на фразеологічному рівні – квас, кислиці, оцет, кваша, дзер і навіть – квасний як вовк ‘про щось занадто кисле’ [ССНП, с. 28]; квасне, як оцет; кисле, мов кваша [ПазЛП, с. 34]), рос. лимон, клюква, уксус [Горб, с. 98]. Смакове відчуття кислий оцінено як поганий. В українській фразеологічній системі в межах таких уявлень існують ФО, побудовані на основі фреймової інформації: слот киснути → ставати поганим – (аж) молоко кисне, перев. зі сл. глянути, дивитися ‘стає неприємно, моторошно’ [ФСУМ, с. 503]; молоко кисне від очей чиїх [ФСУМ, с. 503]. У термінах смакового відчуття кислий вербалізовано концепти Настрій (поганий), Незадоволення: укр. кисла міна ‘невеселий, незадоволений вигляд, вираз (обличчя)’ [ФСУМ, с. 491]; квасити губи ‘виявляючи незадоволення, прикрість, смуток, починати плакати’ [ФСУМ, с. 367]; губи квасніють чиї, у кого ‘хто-небудь виявляє незадоволення, розчарування’ [ФСУМ, с. 201] – рос. делать кислую мину ‘выражать свое огорчение’ [ФРСЯ, 131] – англ. sour look




[Ling]. Прикметник англ. sour має значення ‘похмурий’, проте дієслово sour – ‘озлоблювати’, soured by misfortunes ‘озлоблений невдачами’; strike (hit) a sour note ‘щось неприємне’ [Ling]. Метафоричні паралелі до англ. sour ‘озлоблювати’ існують в українській фразеології: мов кислицю з’їв зі сл. подивитися, глянути ‘скоса, вороже’ [ФСУМ, с. 336]. Проте українське дієслово киснути має значення ‘проводити час бездіяльно, одноманітно’, ‘залишатися, перебувати де-небудь тривалий час’ ‘бути в пригніченому настрої’ (як і рос. киснуть). На фразеологічному рівні: укр. кисне, мов кваша, кисне, мов солоний огірок [ПазЛП, с. 135], розводити (розвести), розсипати (розсипати) кислиці ‘перебувати у гнітючому настрої, скаржитися, плакати, жаліючись, піддаватись відчаю’ [ФСУМ, с. 746].Слово солоний є амбівалентним з погляду оцінності. У прямому значенні це слово у парі з прісний має позитивну оцінку. Прісний набуло переносного значення ‘нецікавий’, негативної оцінки слово набуває в певних контекстах: солоний (чи приперчений, масний)139, коли йдеться про жарт, дотеп, анекдот ‘виразний, дотепний, але грубий і непристойний’ (пор. бол. безсолна шега ‘плоская (неостроумная) шутка’ [БРФС, с. 48]; англ. take smth with grain of salt (pinch of salt) ‘сприймати розповідь чи пояснення з сумнівом’ [AID, с. 322]). Символіка солі в українськійі російській мовах і культурах збігається (аналогічна символіка властива цьому компонентові в болгарській і польській мовах). Сіль символізує постійність, вічність, вірність, дружбу й повагу [52, с. 126, 127]. У БАС: соль ‘то, что составляет особый смысл, значение чего-либо’, ‘то, что составляет остроту слов, речи; остроумие’ [БАС, т. 14, с. 239], така символіка сягає біблійної. Пор.: укр. водити хліб і сіль [ФСУМ, с. 809] – рос. водить хлеб-соль [ФСРЯ, с. 445] – бол. посрещам / посрещна с хляб и сол някого ‘встречать / встретить хлебом и солью кого-л.’ [БРФС, с. 606]; укр. сіль землі [ФСУМ, с. 809] – рос. соль земли [ФСРЯ, с. 446] – бол. солта на земята съм [БРФС, с. 537]. Однак компонент сіль в українській фразеологічній системі має, по-перше, національно забарвлені атрибути, по-друге, використовується у міні-контекстах, що позначають етноунікальні ситуації, по-третє, ФО з компонентом сіль вербалізують в українській мові такі концепти, які в інших мовах експліковано за допомогою інших елементів. Словник асоціативних означень іменників в українській мові наводить такі означення, як козацька, чумацька [САОІУМ, с. 256]. Національно зумовлену інформацію містять такі фразеологізми: укр. поїхав як у Крим по сіль ‘надовго запропастився’ [ССНП, с. 77]; заробити на сіль до оселедця ‘нічого не заробити’ [СУМ, т. 9, с. 219]; десь чумаки ночували [ПазВ, с. 267]; чумак з сіллю перекинувся [ПазВ, с. 267]. Окрім того в українській фразеологічній системі збереглися давні міфологічні уявлення про сіль: сіль тобі в оці [в очі] ‘уживається як усталена формула застереження від зурочення’; сіль тобі на язик ‘прокляття, побажання невдачі, лиха, всього недоброго’ [ФСУМ, с. 809]. Можливо, похідними від наведених вище є такі ФО: укр. сказав як солі між очі сипонув, відповів [ССНП, с. 136]; як сіль в оці (в очах) 1) у кого, кому ‘бути неприємним, завдавати прикрощів кому-небудь; заважати комусь або дратувати когось’, 2) зі сл. любити ‘зовсім не любити’ [ФСУМ, с. 809]; став мені сіллю в оці [Номис, с. 156] – пор. рос. быть у кого-либо бельмом на глазу [ССРЛЯ, т. 1, с. 479]. Образ, властивий польській картині світу: być komuś solą w oku [ПРУС, с. 341]. У болгарській мові символіка солі також розвинута (вона дещо відрізняється від російської та української): кълцам (чукам, търкам, трия) сол на главата на някого а) ‘мылить / намылить голову кому-л., давать / дать жару кому-л., задавать / задать жару (баню) кому-л.’ б) ‘пилить кого-л., изводить кого-л., донимать кого-л., капать на мозги кому-л.’; чукам си сол на главата ‘рвать на себе волосы, упрекать себя, казниться’ [РБФС,с. 537]140. Наведені приклади ілюструють образну асиметрію в мовах. В українській фразеологічній системі збереглися елементи міфологічного світосприймання: як сіль у воді зі сл.пропасти, зникнути ‘безслідно’ [ФСУМ, с. 809]. Підтвердженням давнього міфологічного походження ФО є те, що таку формулу залучено до магії “за аналогією з функцією відганяння: напасть має зникнути, як сіль у воді” [166, с. 258]. Треба зауважити, що в досліджуваних мовах існують фразеологізми: рос. насыпать соли на хвост кому ‘сделать неприятность, сильно досадить’ [ФСРЯ, с. 445] – укр. сипати (насипати) зайцям солі на хвіст 1) ‘марно погрожувати, обіцяти заподіяти кому-небудь щось неприємне’, 2) ‘мріяти про щось нереальне’ [ФСУМ,




с. 809]), які є міжмовними омонімами. В українській та російській мовних картинах світу спостерігаємо спільні атрибути – важливий; неприємний.Отже, через метафору смакових відчуттів описано інші, “вищі відчуття”, за такою метафорою: ВІДЧУТИ – ЦЕ СПРОБУВАТИ, СКУШТУВАТИ ЩОСЬ (укр. скуштувати меду, якого ‘зазнати чого-небудь (звичайно неприємного) на власному досвіді, відчути щось самому’ [ФСУМ, с. 823]; сьорбнути солоного ‘зазнати великих випробувань, незгод, злиднів’ [ФСУМ, с. 874]141; пробувати кислиць ‘зазнавати покарання, докорів’ [ФСУМ, с. 703]; подивився наче кислицю з’їв ‘невдоволено поглянув’ [ССНП, с. 66] – рос. хлебнуть горького от кого, хлебнуть порядочно всяческой полыни, хлебнуть соленого [ФРР, с. 173]); або конструкція фразеологізму відповідає безособовому реченню (укр. солоно приходиться / прийшлося кому [ФСУМ, с. 701] – рос. солоно пришлось [Даль, т. 4, с. 268]; укр. дісталося перцю з квасом кому (пор. укр. дістанеться на горіхи (на кислички, на бублики) кому [ФСУМ, с. 248]) – рос. доставаться (достаться) на калачи (на орехи) кому [ФСРЯ, с. 191]; укр. сницьця будуть тобі кислички (як женисся на такій, що неладна) [Номис, с. 396]. У термінах смакових відчуттів вербалізовано концепт Покарання.

Прототипи концепту Принадне поділяються на декілька символічних груп –солодке й борошняне. Символи мед, патока, молоко, калач тощо об’єднанівищою метафорою ПРИНАДНЕ – ЦЕ СМАЧНЕ142. Мед у світовій культурі символізуєчистоту, натхнення, красномовство, Боже Слово, благословення Бога [Трес,с. 218]. Натомість у досліджуваних ФС наявне стійке прототипне уявлення:хороше, приємне – це солодке: укр. як медом по губах мазнули кого ‘щось почутевикликало в когось почуття задоволення, радості, втіхи; комусь приємно’ [ФСУМ,с. 459] (пор.: як салом по губах, як маслом по душі [ФСУМ, с. 481]); як мед пити зісл. жити ‘дуже добре, в достатках, заможно’ [ФСУМ, с. 628]; медові дні чого‘щасливий час, найкраща пора в чомусь’ [ФСУМ, с. 251]143 – рос. медом не корми[БАС, т. 6, с. 749] – бол. мед му капе от устата (мед се лепи по устата му) а) ‘унего на языке мед’; б) ‘он так и тает от блаженства’; мед (и масло) капе / капне(пада / падне) на сърцето (на душата) ми ‘быть / оказаться на вершинеблаженства, сердце тает от блаженства’ [БРФС, с. 325]; медена дума ‘ласковоеслово, медовая речь’ [БРФС, с. 326]; опитал съм (и) меда и отрoвата на някого‘узнать и с хорошей, и с плохой стороны кого-л.’ [БРФС, с. 325]; опитал съмжилото и меда на някого ‘я знаю, что это за птица’ [БРФС, с. 210] – пол. сud,miód (ultramaryna) ‘o kimś lub o czymś nadzwyczajnym’ [SFJP, т. 1, с. 446].Уявлення про важку ситуацію передано як відсутність меду: укр. не мед ні кутякому ‘кому-небудь тяжко; погано’ [ФСУМ, с. 481]; не мед [ФСУМ, с. 240] – біл. немёд [Янк] – бол. мед и масло ще потече ‘потекут молочные реки в кисельныхберегах’ [БРФС, с. 325]. Через концепт Мед вербалізовано концепт Принадне: укр.як (коли) мед, то й ложкою ‘уживається для вираження надмірного прагнення дочогось, як вияв надмірності в чому-небудь; занадто’ [ФСУМ, с. 481].

Відхилення від норми (у будь-який бік – чи збільшення, чи зменшення ознаки) людинаоцінює переважно негативно. У зв’язку з цим відбулася зміна значення й оцінності символу:мед – як щось занадто солодке, і тому інколи неприємне, фальшиве, облесливе, тобто лестощі,нещирість: укр. Мед // Про що-небудь зовні приємне, хороше (слова, ставлення тощо), алездебільшого нещире [СУМ, т. 4, с. 661, 662] – рос. Мед-Сахарыч [БАС, т. 6, с. 749].ОБЛЕСЛИВИЙ – ЦЕ СОЛОДКИЙ: укр. медові слова (розмови, речі) ‘облесливе обіцяння’[ФСУМ, с. 827]144; мазати медом [по губах] кого 1) ‘говорити комусь що-небудь приємне(перев. з корисливою метою)’, 2) ‘викликати в кого-небудь почуття задоволення, радості, втіхи(перев. похвалою, лестощами); бути приємним комусь’ [ФСУМ, с. 459] – пол. mieć miód (miódy)




w ustach ‘mówić pochlebstwa, rzeczy przyjemne’ [SFJP, т. 1, с. 449]; ПОГАНО – ЦЕ ЗАБАГАТО:укр. додавати / додати куті меду ‘підсилювати яке-небудь враження, підбурювати кого-небудь’[ФСУМ, с. 257]; передавати / передати куті меду ‘перевищувати норму, міру в чому-небудь,перебільшувати що-небудь’ [ФСУМ, с. 616]; Медок солодок, та язичок дере [Чабан, 82]. Доволірідко естетичне відчуття вербалізують через смакове: Але ж гарний оцей вражий панич! Як медз маком! (Нечуй-Левицький) [СУМ, т. 4, с. 661, 662] – пор. рос. девица что малинка [ФРР,с. 232]. Концептуальний простір Легко (легко здійснюватися) реалізовано в термінах згаданогокомпонента: укр. як по меду ‘легко, добре виходить’ [ССНП, с. 139] – рос. Сипягин говорил безмалейший запинки: как мед по маслу катилась его круглая плавная речь (Тургенев) [БАС, т. 6,с. 748], де він виступає факультативним знаком поряд з компонентом масло.

Патока (як солодкий → смачний) символізує в українській фразеологічній системі щосьпринадне: вхопити (захопити) шилом (на шило) патоки (меду) ‘зазнати невдачі’ [ФСУМ,с. 165]. Слово є компонентом українського фразеологізму заліз як муха в патоку ‘потрапив ускрутну ситуацію’ [ССНП, с. 98], побудованого за моделлю хтось потрапив у небезпечнуситуацію, де патока символізує небезпеку – активізується реальний атрибут в’язка.

Каша – це обрядова їжа, що символізувала перехід в інший соціальний стан [Шейн,с. 305]. Б. Рибаков пише, що «у глибокій індоєвропейській давнині виник обряд громадськогокуштування перших плодів, пов’язаний з варінням у горщику (горох, каша etc.), що називався угреків (чи в догрецького населення) “таргелосом”» [190, с. 84]145. Каша146 – символ (складної)ситуації, справи: укр. заварилася каша (катавасія) 1) ‘почалася якась складна і клопітна абонеприємна справа’, 2) ‘зчинилася сварка, бійка, сталося цілковите безладдя’; каша скисла кому‘кому-небудь не вдалося спішно здійснити свої наміри, задуми’; каші не звариш; наварити каші;заварити кашу [ФСУМ, с. 367]; в кашу вкипіти [ФСУМ, с. 135] – біл. кашы не зварыш з кім ‘недагаворышся, не пасябруеш, не зладзіш з кім’ [СБНФ, с. 126] – рос. заварить кашу; Самъ (кто)заварилъ кашу, самъ (тотъ) расхлебывай; Эту кашу не скоро расхлебаешь [Даль, т. 2, 100] –біл. заварываць кашу (пятрушку) ‘пачынаць турботную справу, рабіць вялікі клопат’ [Юрч,с. 231] – пол. kaszę z kim jeść ‘mieć z kim jakieś wspólne sprawy’; wleźć, włazić w kaszę ‘znaleźć sięw kłopotliwym położeniu’ [SFJP, т. 1, с. 320]; пор. пол. wleźć w barszcz, znaleźć się w barszczu‘narobić sobie kłopotu, nieprzyjemności’ [SFJP, т. 1, с. 96]; укр. не давати (не дозволяти) / не дати(не дозволити) наплювати (плюнути) (собі) в кашу (в борщ) ‘не допускати кривди, знущаннянад собою, не шкодити собі’ [ФСУМ, с. 217] – пол. (na)pluć, (na)dmuchać komu w kaszę ‘wtrącaćsię w brutalny sposób do czyich spraw; obrazić kogo’ [SFJP, т. 1, с. 320]. Каша символізує справу втаких ФО: пол. kaszka z mlekiem ‘rzecz, praca, sprawa łatwa’ [SFJP, т. 1, с. 320] – бол. бъркам се(забърквам се / забъркам се, оплитам се / оплета се) в някаква каша [БРФС, с. 265]; забърквам /забъркам (замесвам / замеся, оплитам / оплета) някого в някаква каша; забърква се / забьрка сеедна (някаква) каша [БРФС, с. 265] – пор. англ. in the soup ‘в затруднении; в беде’ [Ling].

На лексичному рівні каша – це символ чогось невпорядкованого, нерозбірливого,наприклад, рос. каша // Смятенье, сумятица, суматоха, беспорядокъ, недоразумѣнія [Даль, т. 2,с. 100] – пор. пол. bigos hultajski; bigos w głowie ‘chaos, mętlik’; narobić bigosu a) ‘narobić zamętu,zamieszania, sprawić kłopot, zmartwienie’, b) ‘rozbić na miazgę, zmiażdżyć’ [SFJP, т. 1, с. 102].Символічність компонента каша у цих ФО може бути зрозумілою через зіставлення з моделямиантонімічних фразеологізмів: укр. мало каші з’їв ‘дуже молодий, недосвідчений’ [ФСУМ,с. 336]; на припічку кашу їсти ‘бути в дитячому віці, бути малололітнім’ [ФСУМ, с. 358].

Не можна повністю погодитися з таким твердженням Н. Рябцевої: “…дляросійського життя та культури характерна їжа – каша – стала матеріальнимвтіленням цілої низки понять: каша в голове / во рту, мало каши ел, с ним каши несваришь, сапоги каши просят, заварить / расхлебывать кашу, березовая каша таін. В інших мовах смисли “погано говорити / мислити”, “слабкий”, “відмоваспівробітничати”, “діряве взуття” та ін. будуть фразеологізовані зовсім в іншихвиразах...” [192, с. 113]. Справді, якщо паралелі проводити з англійською мовною




картиною світу, то висновок буде коректним, проте, як було показано, услов’янських мовах цей символ характеризується високим ступенем зіставності.

В українській фразеологічній системі, як свідчить матеріал (укр. заваритикашу (пиво, халепу) ‘затіяти щось дуже складне, клопітне, що загрожуєнеприємними наслідками’; каші (пива) не звариш (не навариш) з ким ‘недомовишся, не дійдеш згоди, взаєморозуміння з кимсь’ [СУ]), компонент пивовиступає лише факультативним знаком. Символічне значення має метафоричнамодель, пов’язана з давнім язичницьким ритуалом. Згодом, на нашу думку,відбулася заміна компонента-символу на компонент, що безпосередньо вербалізуєконцепт Скрутне становище (Халепа). Концепт Пиво виявляє більшийфразеотворчий потенціал у польській та чеській мовах: пол. nawarzyć (komu,sobie) piwa [SFJP, т. 1, с. 684]; pić piwo, którego się sobie nawarzyło; piwo z sieczkiwarzyć ‘robić próżną robotę, bez sensu’ [SFJP, т. 1, с. 684]; z tego piwa nie będzie ‘nic ztego’; młode piwo burzy ‘młodość szumi, szaleje’; młode piwo musi wyszumieć‘młodość musi się wyżyć’ [SFJP, т. 1, с. 685]. Л. Даниленко зазначає, що “укількісному відношенні (порівняно з українською мовою) чеське слово pivoвиявило досить високу фразеологічну продуктивність” [60, с. 34]. Як свідчатьприклади, у чеській мові існує низка фразеологічних одиниць, які можна поділитипринаймні на дві групи за вербалізованими сферами: фразеологізми, яківербалізують певні аспекти “пивного ритуалу”, й одиниці, які в термінах цьогоконцепту вербалізують концепти, не пов’язані з питтям пива. Міжмовна асиметріяза значенням спостерігається в паралелі польська / чеська фразеологія: пол. małepiwo, piwko ‘drobnostka, rzecz nieistotna, niegodna uwagi; coś łatwego’ [SFWP,с. 373] – чеськ. malẻ pivo ‘людина невисокого зросту’ [приклад запозичено з праці:60, с. 34].

Зіставлення таких компонентів, як укр. борщ – рос. щи формальне, боукраїнське слово борщ належить до так званої реалемної лексики, в російськіймові – це запозичення з української: “...Для слов’янських мов значення“борщівник” первісне, потім “юшка з борщівника” і нарешті, спочатку лише вукраїнській мові, “юшка, суп з буряка і капусти”, звідки р. борщ...” [ЕСУМ, т. 1,с. 236]. Див. визначення: укр. борщ ‘рідка страва, що вариться з посіченихбуряків, капусти з додатком картоплі та різних приправ’ [СУМ, т. 1, с. 222]; рос.борщ 1) ‘похлебка, суп из свеклы с капустой и различными приправами’ [БАС,т. 1, с. 583]; щи ‘жидкое кушанье, сваренное из капусты’ [БАС, т. 17, с. 1689].Фразеологічні одиниці з компонентом укр. борщ та рос. щи набуваютьнаціонально-культурної забарвленості. Д. Зеленін наводить таке свідчення:“Першою і основною гарячою стравою в українців і частини білорусів вважаєтьсяборщ, тобто суп з буряку, а в росіян капустяний суп – щі. У прикордонних районахця відмінність підкреслюється особливо. Наприклад, українці, відмовляючисьодружуватися з російськими дівчатами (московками), говорять: “хоч вони йвродливі, але борщ варити не вміють” [76, с. 148]. Існує низка українськихфразеологізмів, присвячених цій страві: Борщ густий як квап; Борщ і капуста –хата не пуста; Борщ найстарша страва; Борщ рідкий, лиш ним голову мити;Борщ такий густий, що би по нім Бойко в ходаках перейшов [Франко, т. 1, вип. 1,с. 111].




У концепті Борщ можна виокремити такі складові: кількість складників –укр. Чого не люблю, того й в борщ не кришу [Номис, с. 246]; вигадувати /вигадати таке, що й в борщ не кришать ‘плести нісенітниці, дурниці’ [ФСУМ,с. 84] – пол. dwa grzyby (grzybki) w barszczu ‘zbyteczne nagromadzenie tych samychrzeczy; za wiele dobrego’ [SFJP, т. 1, с. 96]; консистенція – укр. взяв як на шилоборщу ‘нічого не отримав, зазнав невдачі’ [ССНП, с. 166] (пор. біл. ад жылеткірукава ‘абсалютна нічога (не атрымаць, не мець)’ [Юрч, с. 26]); свищі у борщі укого ‘у кого-небудь немає нічого; хто-небудь дуже бідний’ [ФСУМ, с. 781]; Борщ –аж жмури встають. Борщ – аж хвилі встають. Наварила борщу – рот полощу[Чабан, с. 13, 14]); оцінка – укр. дешевий як борщ – пол. tanie jak barszcz [SFJP,т. 1, с. 96]; борщ як символ особи: плювати / плюнути в борщ кого-небудь ‘робитикомусь щось неприємне, прикре’ [ФСУМ, с. 648] (пор. рос. влѣпить кому репья,сдѣлать досаду [Даль, т. 4, с. 92]; cвоя воля во щах ‘о своевольном поведении кого-либо’ [РГС, с. 30]; пол. (na)pluć, (na)dmuchać komu w kaszę ‘wtrącać się w brutalnysposób do czyich spraw; obrazić kogo’ [SFJP, т. 1, с. 320]). У російськомукультурному просторі близькими є символи рос. лапоть та рос. щи: рос. лаптемщи хлебать ‘жить, прозябать в нищете, невежестве; быть отсталым,некультурным’ [ФСРЯ, с. 507]. Дозволимо собі навести цитату А. Вежбицької безперекладу: “From an “Anglo” person’s point of view, the whole concept may seem asexotic as those encoded in the words uxa (‘fish soup’) or boršč ‘Russian beetroot soup’,and yet from Russian point of view, it is a salient, habitual mode of evaluation” [297,с. 3]. Одна з міфологем, яку подає досвідчений лінгвіст!

Компонент тісто (як і м’які вироби з тіста) у порівнюваних ФС є символомбезвольного характеру – м’якого, що, своєю чергою, ґрунтується на опозиціїтвердий – м’який (оцінність елементів цієї опозиції амбівалентна, змінюєтьсязалежно від концептуальних просторів, які вербалізуються): укр. з м’якого тіста‘безвольний, непослідовний у своїх поглядах, діях, переконаннях’ [ФСУМ,с. 886] – рос. Я ведь уступчив и мягок, как тесто (Достоевский) [БАС, т. 15,с. 397, 398]. Фразеологізми в українській ФС побудовано на основі атрибутапричепливе – пристав як тісто ‘переслідує, надокучає’ [ССНП, с. 152];надутий → пихатий – надувся як тісто на опарі ‘про пихату людину’ [ССНП,с. 151].

Хліб – важливий концепт у всіх землеробських культурах, має символічнезначення й у християнстві. Насамперед у наївних мовних картинах світу хлібсимволізує їжу, найнеобхідніший засіб для існування, роботу чи заробіток.Символіка хліба виявляє високий ступінь зіставності в українській, російській,болгарській мовах: символ їжі, найнеобхідніша її складова: укр. водити хліб-сіль(хліб і сіль) з ким [ФСУМ, с. 142] – рос. водить хлеб-соль (хлеб и соль) с кем[ФСРЯ, с. 74] – біл. кавалак (кусок) хлеба ‘пражытак, харч’ [Янк] – укр. шматокхліба стає поперек горла (руба в горлі) кому ‘у кого-небудь немає або зникаєбажання їсти що-небудь’ [ФСУМ, с. 967] – рос. кусок в горло [в глотку] не идет[ФСРЯ, с. 218]; укр. ділити хліб [і сіль] (хліб-сіль) з ким [ФСУМ, с. 244];відривати [шматок (кусок) [хліба]] від рота [ФСУМ, с. 125]; ділитися останнім(посліднім) [шматком хліба] з ким [ФСУМ, с. 244] – бол. отделям / отделя от




хляба (си) [БРФС, 606]; укр. проханий (прошений, ласкавий) хліб (шматок)‘милостиня’ [СУ] – біл. на ласкавым хлебе [Янк]; укр. з’їсти хліба чийого [СУ] –рос. есть чужой хлеб [ФСРЯ, с. 506] – біл. быць на сваім хлебе [Янк] – бол. ямхляба на някого [БРФС, 606] – пол. być na czyim (na własnym) chlebie [SFJP, т. 1,с. 133]; укр. шматок (кусок, кусень) хліба [насущного] [СУ] – рос. кусок хлеба[ФСРЯТих, с. 129] – бол. насъщният хляб [БРФС, с. 358]147; укр. [і] хлібом негодуй, а... кого [СУ] – рос. хлебом не корми кого [ФСРЯ, с. 207] – бол. хляб не мудавай, дай му... [БРФС, с. 605]. Хліб і вода символізують голод: укр. садити(садовити) / посадити на хліб та (і) [на] воду кого [ФСУМ, с. 778] – рос. сажатьна хлеб и (на) воду [ФСРЯ, с. 506] – пол. być, siedzieć, żyć o chlebie i wodzie [SFJP,т. 1, с. 133].

Хліб – символ праці, що дає заробіток: укр. відбивати (відбирати,перебивати) / відбити (відібрати, перебити) хліб чий, у кого, від кого, кому[ФСУМ, с. 113] – рос. отбивать, отбить (перебивать, перебить) хлеб у кого[РУССВ, с. 841] – бол. вземам / взема си хляба на някого [БРФС, с. 605]; укр. датихліб у руки кому ‘дзабезпечити кого-небудь роботою, заробітком; допомогтиздобути спеціальність, освіту’ [ФСУМ, с. 223] – бол. давам / дам хляб (хляба) (връцете); вземам /взема си хляба в ръцете [БРФС, с. 605]; укр. добувати хліб[свій] [ФСУМ, с. 255]; недосипати (недосипляти) / недоспати [ночей], [і (та)]недоїдати / недоїсти [хліба (шматка хліба)] [ФСУМ, с. 540] – рос. биться из-закуска хлеба – бол. вадя си хляба [БРФС, с. 605]. Хліб у мовних картинах світуосмислено як головну матеріальну цінність: укр. дурно хліб (харч) переводити(їсти) ‘не давати ніякої користі’ [СУ] – рос. даром хлеб есть [ФСРЯ, с. 506] – бол.напразно ям хляба [БРФС, с. 606]; укр. жити не хлібом єдиним (одним) [ФСУМ,с. 294] – рос. Не о хлѣбе единомъ живъ будеши [Даль, т. 4, с. 552].

Водночас хліб символізує контекстуально, в парі з факультативними знакамивода, квас бідність: укр. перебиватися з хліба (з юшки) на воду (на квас) ‘житидуже бідно, терпіти нестатки’ [ФСУМ, с. 612] – рос. перебиваться с хлеба на квас[с куска на кусок, с корочки на корочку...] [ФСРЯ, с. 313] – пор. бол. ям сух хляб[БРФС, с. 550]. У сучасному мовленні використовують фразеологічну одиницюукр. хліб з маслом / рос. хлеб с маслом, де масло символізує щось більше, ніжмінімально необхідне: “Изменилась ментальность не научных работ, измениласьментальность человечества. В сущности, все захотели из теории получитьнемножко хлеба с маслом” (Є. Сабуров); “По-моему, в России общая тенденциябыла доведена до логического конца: в виде некоего идола выставлялась идея отом, что, кроме хлеба насущного с маслом насущным, вообще ничего несуществует” (Є. Сабуров). Зауважимо, що SFWP фіксує лише дві фразеологічніодиниці з компонентом хліб, на відміну від SFJP.

Компонент ФО калач виступає символом принадного у фразеологічнихсистемах досліджуваних мов: укр. і калачем не виманиш; не заманеш калачем[ФСУМ, с. 362]; не хоче як дід калача, а дівка заміж [ССНП, 63] – рос. калачом невыманишь [ФСРЯ, с. 94]; калачом не заманишь [ФСРЯ, с. 167]; ни за какиековрижки [ФСРЯ, с. 200]; ни за какие крендели [Уш, т. 1, с. 1507] – біл. булкаю незаманіць (не зацягнуць) ‘пра немагчымасць спакусіць зайсці ці далучыцца даіншых’ [Юрч, с. 78]. У фразеологічних системах відображено активізацію різних




слотів фрейму “спосіб приготування”: рос. тертый калач ‘очень опытныйчеловек, которого трудно провести, обмануть, бывалый человек’ [ФСРЯ, с. 191] –біл. цёрты калач [ФСМТК, с. 227] – пол. stary, zatabaczony piernik ‘stary pryk’; staćsię piernikiem ‘zestarzeć się’ [SFJP, т. 1, с. 670]; рос. как калач (испечь) ‘легковыполнимо; ничего не стоит’ [БАС, т. 5, с. 701]. В українській фразеології фігуруємлинець тощо. У польській фразеологічній системі щось принадне, зокрема,символізує piernik: пол. i piernikiem go nie zwabisz [SFJP, т. 1, с. 670]. Оригінальновербалізовано концептосферу Різне (незіставні явища): пол. Co ma piernik dowiatraka? (co ma jedno do drugiego?) [SFJP, т. 1, с. 670]. У болгарській ФС одним ізсимволів чогось принадного є бол. баница: иска с баница да го молят ‘хочет,чтобы его на коленях упрашивали’ [БРФС, с. 45].

Млинець має давню міфологічну символіку, якої, проте, у фразеологічнихсистемах не виявляє, а фразеотворчу активність цих компонентів, власне, і можнапояснити ритуальним походженням. Компоненти укр. млинець / рос. блин маютьтакі атрибути: його легко готувати – укр. пише як млинці пече ‘легко, безособливих зусиль пише’ [ССНП, с. 94]148 – рос. печь как блины ‘создавать что-либобыстро и в большом количестве’ [ФСРЯ, с. 320]; круглий – рос. как блин‘круглый’ [РГС, с. 13] – пор. укр. круглий як галушка ‘невеличкий на зріст товстун’[ССНП, с. 35]. У російській фразеологічній системі у термінах цього концептувербалізовано концепт Лицемірство: как блин масляный ‘притворно-ласковыйчеловек’ [РГС, с. 13]. Також використовують цю страву у весільному обряді, прощо свідчить російська діалектна фразеологія: на блины (давать, кидать) 1. Всвад. обряде: дарить подарки или деньги молодым на другой день после свадьбы.2. Угощать гостей блинами на другой день после свадьбы; невестины блины Всвад. обряде: шуточная продажа блинов, напеч. невестой на второй день свадьбы;на блины (ехать) ‘на угощение у тещи после свадьбы’ [РГС, 13]. Більшупродуктивність, ніж компонент млинець, в українській фразеології виявляєкомпонент галушка: укр. впав як галушка ‘безсильно, без опору впав’; впав якгалушка в окріп ‘потрапив у тяжку ситуацію’; лежить як галушка ‘бездіяльна,лінива людина’ [ССНП, с. 35] – пол. ciepłe kluchy / kluski ‘osoba niemrawa, małoenergiсzna, powolna, flegmatyk’ [SFWP, с. 280]. Атрибут м’який суперконцептуТісто виявляється основним і в цьому факультативному знакові.

Вареник – контекстуальний символ (точніше – факультативний знак149)доброго життя: укр. живе (плаває) як вареник у маслі; живе як вареник у сметані[ССНП, с. 20] – пор. пол. оpływać…we wszystko jak pączek w maśle ‘miećwszystkiego pod dostatkiem’; wyglądać jak pączek w maśle ‘wyglądać zdrowo, byćpulchnym, zażywnym’ [SFJP, т. 1, с. 426].

В українській фразеологічній системі компонент олія є факультативнимзнаком (протиставлення метафоричних моделей БУТИ ДУРНИМ – МАТИ ЩОСЬНЕВЛАСТИВЕ В ГОЛОВІ / БУТИ РОЗУМНИМ – МАТИ ЩОСЬ ВЛАСТИВЕ У ГОЛОВІ).Наприклад: укр. мати олію (лій, смалець, олій) в голові (під чубом) ‘бутирозумним, кмітливим, розсудливим’ [ФСУМ, с. 479]; без олії в голові [ФЛук,с. 308]. У російській фразеологічній системі функціонує безеквівалентна заобразністю одиниця рос. чепуха (ерунда) на постном масле ‘то, что незаслуживает внимания, пустяк’ [ФСРЯ, с. 747] – пор. укр. Химині кури (Мотрині




яйця); бабині досвітки; на городі бузина, а в Києві дядько; ні се ні те (ні третєчортзна-що) [УРФС, с. 289]. У польській фразеології знаходимо: пол. mieć masłona głowie ‘czuć się winnym, odpowiedzialnym za coś złego, mieć coś na sumieniu;czuć się niepewnie, być skrępowanym jakimiś okolicznościami, nie móc swobodniedziałać, wypowiadać się’ [SFWP, с. 379].

Кількість українських фразеологізмів із компонентом сало значна – лише уССНП зафіксовано 52 одиниці, які вербалізують різноманітні концепти. Цезумовлено традиціями української кулінарії. Д. Зеленін пише: “Із приправ напершому місці стоїть солоне свиняче сало, улюблена приправа українців ібілорусів; натомість росіяни його зовсім не вживають... Росіянам усе це чуже;вони вживають смалець (розтоплене сало) тільки для смаження” [76, с. 146].Українець у межах російського менталітету, не в останню чергу, асоціюється ізсалом, що відображено, наприклад, у численних зразках міського фольклору.Проте з лінгвістичного погляду це – яскравий вияв опозиції свій – чужий звідповідною оцінкою.

В українській мовній картині світу слово сало – символ чогось принадного,хорошого, корисного укр. як салом по губах кому ‘кому-небудь приємно, радісно’;як циган на сало [ФСУМ, с. 778] – пор. рос. как маслом по сердцу [УРФС, с. 223].Компонент сало вербалізує в певних контекстах концепт Повніти: запливати /запливти жиром (салом) ‘ставати гладким, повніти’ [ФСУМ, с. 315] – рос. сало заухо зашло ‘о том, кто очень, поправился, потолстел’ [РГС, с. 170]; а товстий →повільний – укр. обростати / обрости жиром (салом) ‘ставати інертним,байдужим до всього’ [ФСУМ, с. 574] – пор. пол. оbrastać, porastać, porosnąć(poróść) w sadło ‘zdoby(wa)ć dobrobyt’ [SFJP, т. 2, с. 88, 89] – бол. стопявам /стопя (смъквам / смъкна) салото си ‘спускать / спустить лишний жир (жирок)’[БРФС, с. 512, 513]. На основі слоту спосіб вживання продукту постала ФО: укр.дурне як сало без хліба ‘нерозумна, обмежена, ні до чого не здатна людина’[ФСУМ, с. 770] – пол. głupi jak sadło [SFJP, т. 2, с. 88]; слот “спосіб приготуванняпродукту”: укр. лій топити з кого ‘мордувати кого-небудь, знущатися з когось’[ФСУМ, с. 310] – англ. to chew the fat (the rag) ‘бурчати, пиляти’ [Ling]. Знову жтаки простежується спільна метафорична ідея. Асиметричні значення призіставній образності спостерігаємо в українській та російській мовах: укр.заливати / залити (рідко налити) за шкуру сала кому ‘завдавати кому-небудьвеликого горя, страждань, дуже дошкуляти комусь’ [ФСУМ, с. 310] – пол. zalać,zalewać komu (gorącego) sadła za skórę; dob(ie)rać się komu do sadła ‘podd(aw)aćsurowej krytyce’ [SFJP, т. 2, c. 88, 89] – рос. залилъ за шкурку сала (запасся) [Даль,т. 4, с. 130]. Етноспецифічна інформація стала образним підґрунтям для творенняФО: укр. боїться як жид сала ‘не любить, уникає’ [ССНП, с. 55].

Вишкварки – українська національна страва. Слово функціонує як символ налексичному рівні: Вишкварок. 2. перен. зневажл. Про надто гарячу в поведінцілюдину [СУМ, т. 1, с. 542]. В основі фразеологічної образності лежить інформаціяпро процес приготування страви – скаче як вишкварок на сковороді ‘надмірножвава, рухлива людина’; шкварчить як вишкварок на сковороді ‘нервує,сердиться’ [ССНП, с. 23]. Вишкварки є також факультативним знаком маловартоїречі, дрібниць: масляні (позаторішні) вишкварки ‘дрібниці’ [ФСУМ, с. 112].




Компонент молоко поширений у порівнюваних ФС, його прототипні атрибутивиявляє контекст: щось принадне – укр. медові[ї] та молочні[ї] ріки [ФСУМ,с. 739] – рос. молочные реки (и) кисельные берега ‘привольная, обеспеченнаяжизнь’ [ФСРЯ, с. 388] – пол. Kraj, Kraina, zemia itp. mlekiem i miodem płynąca,płynie miodem i mlekiem [SFJP, т. 1, с. 450, 451] – пор. англ. milk and honey [Ling];молодість – укр. молоко на губах не обсохло [ПазПГ, с. 326]; дає здоров’я – укр.як скупаний у молоці ‘гарний зовні, виплеканий, випещений’ [ФСУМ, с. 822] –рос. кровь с молоком 1) ‘здоровый, цветущий, с хорошим цветом лица, с румянцем(о человеке)’, 2) ‘свежее, румяное (о лице)’ [ФСРЯ, с. 214] – біл. сыр ды малако[МРБСП]. Проте в українській фразеологічній системі є специфічні ФО,побудовані на основі фреймової інформації: слот киснути → ставати поганим –(аж) молоко кисне зі сл. глянути, дивитися ‘стає неприємно, моторошно’; молококисне від очей чиїх [ФСУМ, с. 503]; слот колір: білий → сивий – вмочити вмолоко ‘ставати сивим (про голову, вуса, бороду)’ [ФСУМ, с. 139]; братисямолоком ‘сивіти’ [СУМ, т. 4, с. 789] – пор. рос. как лунь седой (белый) [ФСРЯ,с. 231]); слот рідина: шукати кістки в молоці ‘вередувати, вимагати чогосьнеможливого, прискіпуватися до чогось’ [ФСУМ, с. 969].

У досліджуваних фразеологічних системах квас – контекстуальний символбідності та скрути через свою розповсюдженість та дешевизну(“Найрозповсюдженішим повсякденним напоєм східних слов’ян є квас (рос. квас,суровец, сыровец; укр. квас, сирівець; біл. квас)” [76, с. 153]): укр. дісталосяперцю з квасом кому ‘хто-небудь зазнав багато горя, страждань, перебував ускрутному становищі’ [ФСУМ, с. 248] – рос. перебиваться с хлеба на квас [скуска на кусок, с корочки на корочку, с гроша на копейку] [ФСРЯ, с. 313] – біл.перабівацца з бульбы на квас ‘бедна жыць’ [СБНФ, с. 211]. Причому українськийаналог має ширше, абстрактніше значення. Цікаво, що під час зіставлення париросійська / білоруська мови спостерігаємо національно-специфічні компонентирос. хліб / біл. бульба, появу яких зумовлено національними традиціями соціумів(про білоруську бульбу ЗМІ згадують так само часто, як і про українське сало, хібабракує русской водки!). Не актуалізовано символічних атрибутів компонента втакому фразеологізмі, як укр. говорить як квас у череві ‘незадоволено бурчить’[ССНП, с. 65], який постав на основі фреймової інформації, “тілесного” досвіду.

Січка – факультативний знак концептуального простору Дрібниця (щосьневарте уваги): укр. не вартий (варт) виїденого яйця, і торби січки, дірки збублика, фунта клоччя ‘який можна не брати до уваги; який не має ніякогозначення’ [ФСУМ, с. 68]; нарізати [утяти] січки ‘зробити щось недоречне,безглузде, допустити грубі помилки при здійсненні чогось’ [ФСУМ, с. 533]. Хочаостанню фразеологічну одиницю можна віднести і до метафоричної моделіСОЦІАЛЬНА ДІЯ – ЦЕ ФІЗИЧНА ДІЯ.

Популярною на шпальтах газет нині виявилася “ковбасна метафора”, що є, яксвідчить КВУЛМ, рецитацією з Шевченка (“За шмат гнилої ковбаси. Слова з поезіїТ. Г. Шевченка “П. С.” (1848)…: За шмат гнилої ковбаси У вас хоч матір попроси,То оддасте” [КВУЛМ, с. 103].). Цікаво, що у польській мові існує ФО заналогічною образністю: пол. kiełbasa wyborcza ‘оbietnice bez pokrycia składaneprzez polityków przed wyborami’ [SFWP, с. 272].




Особливості національної кулінарії відбилися у фразеологізмах: укр. біда(лихо) навчить коржі з маком (коржі з салом, вареники) їсти [УРФС, с. 230] –рос. беда (нужда) научит калачи есть [УРФС, с. 230] – пол. сzarna polewka ‘zupaz krwi zwierzęcej, czernina, dawniej podawana starającemu si o pannę na znakodmowy’ [SFJP, т. 1, с. 150]; trząść się jak galareta ‘bardzo się bać, denerwować’[SFWP, с. 159]; palić jak cynamonem ‘mało palić w piecu, słabo ogrzewać mieszkanie’;cynamonem w piecu pali ‘zbogacił się’ [SFJP, т. 1, с. 149]; італ. essere come il caciosui maccheroni ‘быть как нельзя (очень) кстати’; esser pane e cacio con ql ‘бытьнеразлучными’ [ИРКФС, с. 18].

Символіка яйця у фразеологічній системі [Kopal, с. 114] спирається наміфологічні уявлення в певних аспектах, проте фразеологічний прототип маєспецифіку. Цікавим виявляється те, що у міфологічному просторі яйце – початоксвіту, а у фразеології йдеться про те, що яйця не можуть повчати курей. Уфразеологічних системах фігурує виїдене яйце: укр. не вартий (не варт) виїденогояйця (вишкварки, дірки з бублика, фунта клоччя) [СУ] – пол. nie stać za jaje ‘byćniewiele wartym, nic nie wartym’; ne mieć kogo a. co za jaje ‘mieć za nic’ [SFJP, т. 1,с. 299]. Фреймова інформація лягла в основу білоруської ФО: атліваць ат яйца‘здабываць неверагодна лоўка’ [Юрч, с. 52]. Компонент писанка можна зарахуватидо різних рубрик, бо в певному сенсі яйце – продукт харчування, але символічноїфункції в обрядодіях яйце набуває, лише ставши артефактом. В українській мовірозвинуто символіку писанки (крашанки), що відображає фразеологічна система.“Яйце джерело зародження, як і сонце, чому воно з глибокої давнини сталоемблемою сонця й шанувалося. Великоднє червоне яйце (крашанка) набулоособливо великої пошани...” [155, с. 26, 27]. Українському писанка (крашанка)відповідає російське словосполучення пасхальное яйцо. Д. Зеленін, порівнюючикалендарну обрядовість росіян, білорусів, українців, зазначає: “Обрядовою їжеюна Пасху є передусім фарбовані яйця, головним чином червоні; нимиобмінюються і при цьому тричі цілуються. В українців, крім одноколірних яєць(крашенки), широко розповсюджені також багатоколірні, з візерунком (писанки)”[76, с. 392]. Писанка є багатозначним символом і на лексичному рівні: Писанка‘що-небудь приємне, красиве’; ‘вродлива дівчина, жінка’; ‘фарбована, занадтояскраво вбрана жінка, дівчина’ [СУМ, т. 6, с. 359]. Фразеологічне прототипнеуявлення про писанку складається з таких атрибутів: гарна – укр. як писанка 1)‘який визначається надзвичайною гармонією барв, ліній і т. ін., дуже гарний (пронеживі предмети)’, 2) ‘гарний на вроду, дуже вродливий (перев. про жінку,дівчину)’ [ФСУМ, с. 625]; незначна – укр. носиться як з писанкою ‘приділятинадмірну увагу чомусь незначному’ [ФСУМ, с. 558]; крихка – укр. обходит сі як зписанков ‘делікатно, обережно поводиться’ [ССНП, с. 115] – пор. бол. гледам(пазя) като писано (шарено, ровко, рохко) яйце някого ‘носить на руках кого-либо,души не чаять в ком-либо, пылинки сдувать с кого-либо; носится как (дурень) списаной торбой, носится как курица с яйцом’ [БРФС, с. 633].

Незважаючи на те, що в термінах концептів продуктів харчуваннявербалізовано найрізноманітніші концепти, простежуються певні тенденції –ядрова частина таких фразеологізмів вербалізує концепти: Щастя / Горе,Задоволення, Лестощі, Неприємність (Неприємна ситуація), Приємне (Бажане,




Принадне), Неприємне (Набридливе), Бідність / Багатство тощо.Серед компонентів-назв будівель найважливіше значення має укр. хата, дім /

рос. дом, изба, хата, використано у фразеотворенні назви основних елементівдому (укр. стеля, поріг, двері, вікно / рос. потолок, порог, двери, окно).Фразеологізми з такими “найдавнішими” словами-компонентами під часзіставлення не виявляють національно-культурної специфіки, як і фразеологізми зкомпонентом-символом міст, символіка якого пов’язана з міфологічнимиуявленнями. Аналогічну тенденцію демонструють і фразеологічні одиниці зкомпонентом млин. Млин у фразеологічних картинах світу символізує надмірнубалакучість: укр. як млин меле зі сл. говорити, балакати [ФСУМ, с. 498]; говоритьяк порожній млин торохтить [ССНП, с. 94]; язик як помело (лопатень, млин) укого [ФСУМ, с. 977]; язик як вітряк у кого [ССНП, с. 160] – пор. рос. ветрянаямельница ‘несерьезный, легкомысленный, пустой человек’ [ФСРЯ, с. 241] – біл.млын пусты [ФСМТК, с. 337]; малатарня пустая ‘балбатун, меляя’ [Янк] – бол.роден съм на воденица [БРФС, с. 85]; като (празна) воденица (дрънка, мела);много приказки на воденицата; устата му цяла воденица [БРФС, с. 84] – пол.gęba jej lata, jak pytel we młynie; język jej lata, jak kołowrotek [SFJP, т. 1, с. 376] –пор. італ. essere un mulino a vento ‘быть ветреным, очень легкомысленным’; parereun (gran) mulino a vento ‘трещать как сорока, быть болтушкой, балаболкой’[ИРКФС, с. 41, 42]. Звідси й відфразеологічне значення молоти (наприклад, укр.молоти язиком [СУ] – рос. молоть языком [ФСРЯ, с. 526] – біл. малоць (сыпаць)не падсяваючы; малоць (намолоць) пустога; малоць (памолоць) языком; намалоцьязыком [Янк]). Як вже згадувалося, загалом символічні компонентифразеологізмів можуть нести своє пряме несимволічне значення, тобто колиактивізовано реальні атрибути компонента чи використано фреймову інформацію,як-от: укр. розмахує руками як вітряк крилами ‘дуже жестикулює’ [ССНП, с. 129];лити воду на млин (на колесо) чий (чиє), кому ‘діяти на чию-небудь, користь,сприяти комусь’ [ФСУМ, с. 425] – рос. лить воду на мельницу [ФСРЯ, с. 227]. Ванглійській мовній картині світу mill ‘млин’ символізує випробування (англ. to go /pass through the mill ‘пройти сувору школу’; to put smb. through the mill ‘примуситикого-н. пройти сувору школу’). Існує також метафора СУВОРЕ СТАВЛЕННЯ – ЦЕТИСК, а для об’єкта – ВІДСУТНІСТЬ ЗМОГИ РУХАТИСЯ (рос. взять в тиски, держатьежовых рукавицах тощо).

Розгляньмо концептосферу Дім. Символ печі150, один з важливих символів уросійській і в українській культурах, і зокрема у фразеологічних системах, маєсимволічні значення центральної частини житла, що відображено у весільнихобрядах (укр. печогладини [Гр, т. 3, с. 150]; рос. глядение печи [158, с. 15]). Привсій зовнішній тотожності символу існують відмінності у його функціонуванні танавіть семантичному наповненні. Символ пічок-лавок існує зокрема у російськійта білоруській фразеологічних системах: рос. У них одни печки-лавочки одначашка-ложка; У них все вместе: и печки, и лавочки; У них и печки и лавочки, всевместе [цит. за: 158, с. 13]; біл. і печкі і лаўкі ў каго, дзе ‘жыць у вельмі добрыхадносінах з кім (часта бываць, раіцца і інш.)’ [СБНФ, с. 119]. Компонент рос.печка входить до ФО рос. танцевать от печки ‘начинать с привычного, простого,повторяя все действия с самого начала’ [ФСРЯ, с. 320]. Аналогічну ФО фіксує




ФСУМ, даючи їй дещо іншу дефініцію: танцювати від печі ‘бачити в чому-небудьпершопричину, початок чогось’ [ФСУМ, с. 877]. Етнічною специфікою позначенотаку українську фразеологічну одиницю, як колупати піч (комин) ‘виконуватиобрядову дію під час сватання (про дівчину)’ [СУМ, т. 4, с. 236]. У зв’язку з цимважливим є зауваження Д. Зеленіна, який, порівнюючи українське й російськевесілля, писав: “Нарешті, у росіян наречена під час сватання не колупає піч, і вних немає також вінків з барвінку й калини” [76, с. 341]. Піч – символ оселі: укр.Не з одної печі хліб їв [ПазПГ, с. 141] – пол. jeść chleb z niejednego pieca ‘byśdoświadczonym’ [PSFJP, с. 408]; Z różnych pieców chleb jeść nie zawadzi;wychowywać się za piecem, (wy)chowany za piecem ‘o osobie bez wychowania,prymitywnej, niokrzesanej’ [SFJP, т. 1, с. 666]. У мовних картинах світу піч виступаєпрототипом чогось дуже великого: укр. гладка / жирна як піч [СНПП, с. 117] – біл.зрабіцца як печ ‘распаўнець, зрабіцца тоўстым, сытым’ [СБНФ, с. 112].

Важливий символ у побуті, обрядах – лава, який у певних контекстахнабуває значення символу оселі (разом з символом піч) (укр. а ні печі, а ні лави[Номис, 106]), а в інших – символізує смерть. У російській фразеологічнійсистемі ФО з таким компонентом зафіксовані лише в діалектах. В. Мокієнконаводить такі приклади: перм. растянуться подоль лавки ‘умереть’; дон. лежатьна смертной лавке; быть на сторонней лавке ‘быть мертвым’; ряз. с лавкистащить (снесть) ‘похоронить’, ирк. умереть не на своей лавочке ‘умереть на

чужбине’ [158, с. 13]. На відміну від російської фразеологічної системи, вукраїнській – ФО з компонентом лава функціонують у літературній мові, їхфіксує ФСУМ: витягтися вздовж лави; лягти вздовж лави; лежати на лаві;лягти на лаві; на лаві ‘померлий, але ще не похований; неживий’ [ФСУМ, 408].

ФСУМ містить лише одну фразеологічну одиницю з компонентом клямка, деце слово є факультативним знаком: укр. поцілувати замок (клямку) ‘побачитизамкнені двері; нікого не застати десь’ [СУ] – пол. pocałować klamkę ‘zastać cośzamknięte, odejść z niczym’ [SFWP, с. 276]. У польській мові аналогічнийкомпонент виявляє високу фразеотворчу активність: czepiać się czyichś klamek‘zabiegać o protekcię, poparcie u ocób ustosunkowanych’ [SFWP, с. 276]; trzymać siępańskiej klamki ‘żyć, utrzymywać się z łaski kogoś wyżej postawionego’; wieszać się(u) czyichś klamek ‘wysługiwać się komuś’; wisieć u czyjejś klamki ‘być uzależnionymod kogoś stojącego wysoko w hierarchii społecznej lub politycznej’; wycierać gdzieśklamki ‘usilnie o coś gdzieś zabiegać’ [SFWP, с. 277]. Словник подає таке пояснення:алюзія до суспільного явища, що походить з пол. XVII століття, коли дрібнашляхта, “gołota”, тобто позбавлена землі, робила кар’єру на дворах магнатів[SFWP, с. 277]. У фразеологічних системах існують фразеологічні одиниці, щоґрунтуються на зіставленні фреймової інформації про функціонування механізму зконцептуальним простором Ситуація: укр. запала клямка ‘кончилось’ [Гр, т. 2,с. 74] – пол. klamka zapadła, zapadnie ‘stało się, stanie się coś, czego nia da się cofnąć’[SFWP, с. 276] – пор. біл. запала клямка 1) ‘скончылася, канец чаму для каго’,2) ‘занатурыцца, закапрысіць і без падставы, прычыны выказваць нязгоду ў нейкіхдзеяннях, у нейкай справе’ [Янк].

Компонент укр. лазня / рос. баня умовно розглядаємо в межах цієї тематичної




групи, бо здебільшого під час фразеотворення цей компонент використано узначенні процесу. Укр. лазня / рос. баня – це прототипне уявлення про високутемпературу переважно в приміщенні: рос. жарко, как в бане, натоплено, как вбане [БАС, т. 1, с. 269 – 270] – укр. тепло, як в бані [СУМ, т. 1, с. 102]; тепло як вбані [ССНП, с. 12]. Не можна не звернути увагу на міжмовну омонімію: пол.okrągły, duży, wielki jak bania; jak karmelicka bania ‘bardzo duży, pękaty’; spuchnąć,wydąć się jak (karmelicka) bania [SFJP, т. 1, с. 94]. Походження фразеологізму рос.задать баню досліджує М. Шанський (услід за В. Далем вказує на німецькепоходження цього й аналогічних “головомоечных” фразеологізмів) [251, с. 211,212]. ФСУМ фразеологічних одиниць з компонентом лазня, баня не фіксує. Однакметафоричні паралелі існують. Спостерігаються певні тенденції у способахвербалізації концепту, який умовно можна визначити, як Покарання [див. 81,с. 62 - 73]. Вихідними фреймами (і відповідно термінами) виявляються фрейми,пов’язані з активною дією, спрямованою на об’єкт, яка спричиняє на ньогосильний вплив [139].

Концепт Покарання вербалізовано за допомогою метафори ПОКАРАННЯ – ЦЕАКТИВНА ДІЯ, СПРЯМОВАНА НА ОБ’ЄКТ. Метафора СПІЛКУВАННЯ – ЦЕ ДАВАННЯвтілено через модель дати + прототип, що заповнюється на вербальному рівнісимволом чогось гарячого, пов’язаного з вогнем: укр. давати (задавати) / дати(задати) жару кому ‘дуже лаяти, сварити кого-небудь’; ‘бити, громити кого-небудь’ [СУ] – давать жару ‘сильно ругать, бранить кого-либо’; ‘расправляться скем-либо, бить, громить кого-либо’ [ФСРЯ, с. 123, 124]; укр. всипати (врізати,дати) гарячих кому ‘покарати різками, висікти когось’ – рос. всыпать горячихкому [УРФС, с. 262] – біл. даваць (даць) фаеру каму ‘караць, даваць у косці,даваць лазню’ [Янк]; укр. завдати бані кому [СУМ, т. 1, с. 102]; випарив як у лазні‘дуже побив; дуже налякав’ [ССНП, с. 81]; парла завдати [Гр, т. 2, с. 111] – рос.задавать / задать баню кому [ФСРЯ, с. 162]; задать пару кому ‘сильно ругать,бранить кого-либо’ [ФСРЯ, с. 123] – біл. даць лазню каму ‘пакараць каго’ [Янк];дастаць лазню ‘быць пакаранаму’ [Янк] – пол. sprawić komuś łaźnię ‘pobić kogoś’;[SFWP, с. 359]151; укр. дати (задати, завдати) гарту кому ‘дуже побити кого-небудь; жорстоко розправитися з ким-небудь’; кому ‘покарати, провчити кого-небудь за щось’; кому ‘дуже вилаяти кого-небудь, гостро покритикувавши’; чому‘дуже пошкодити, поламати, понівечити що-небудь’ [СУ]; давати / дати копотікому ‘лаяти, гостро критикувати кого-небудь’; ‘бити, завдавати поразки кому-небудь’ [СУ]; Дали му по московськи, аж лоб ся закурив [Ільк, с. 23]. Такожпродуктивною є “кулінарна” метафора, пов’язана з “тепловою обробкою”: укр. лійтопити з кого [ФСУМ, с. 889]; варити (виварювати) / виварити воду з кого, кому[ФСУМ, с. 67] – рос. варить воду из кого [УРФС, с. 26]; укр. дати швабу(шкварки) ‘побити’ [ФСУМ, с. 223]; зробити вишкварки з кого ‘суворо покаратикого-небудь’ [ФСУМ, с. 346]. Етимологія фразеологічної одиниці дати швабу непрозора для сучасного мовця, однак значення фразеологізму виявляєтьсязрозумілим з огляду на існування метафоричної моделі, і не в останню чергуконтексту. Шваба – “обида, оскорбленіе” [Гр, т. 4, с. 488], тому, на нашу думку, єне зовсім логічним подання факультативних знаків у ФСУМ [ФСУМ, с. 223], якітак суттєво відрізняються за образністю. Однак концепт Покарання асоціативно




пов’язується з концептом Страх, тому можлива вербалізація не лише у термінах“високої температури”: укр. наганяти, нагнати холоду кому [РУССВ, с. 243].

Використано також метафору СПІЛКУВАННЯ – ЦЕ ВЗАЄМОДІЯ, ДАВАННЯ(суб’єктом переміщається певний об’єкт до адресата, у фразеологізмах цей об’єктпозначається певними символами). При взаємодії метафор СПІЛКУВАННЯ – ЦЕДАВАННЯ і ВІДЧУТИ – ЦЕ СКУШТУВАТИ вербалізовано фразеологізми, модель якихвиглядає як дати + прототип (неприємне – несмачне) (прототипами неприємноговиступають смакові прототипи): укр. підносити / піднести [тертого] хріну(хрону, перцю152) кому, підносити пілюлю, тикати (під ніс) кислиці ‘сварити кого-небудь’ [ФСУМ, с. 882]; дати цибульки кому; нагодувати цибулькою кого ‘набитикого-небудь’ [СУМ, т. 11, с. 267]; давати / дати (втерти) кабаки кому [ФСУМ,с. 205] – рос. задавать / задать перцу кому ‘распекать, бранить, наказывать,обычно давая почувствовать свою силу, власть’ [ФСРЯ, с. 162]; задавать / задать(показывать / показать) феферу (пфеферу) кому [ФСРЯ, с. 163] – біл. даваць(задаваць) перцу [Юрч, с. 165]. Інший кут зору – ОТРИМАТИ: укр. схопити лящів‘бути побитим’ [ФЛук, с. 235]; достанеться на кабачки [Гр, т. 2, с. 203]; взяти вшкуру [Гр, т. 4, с. 325]; рос. доставаться / достаться на калачи (на орехи) кому‘(доставаться, достаться) как следует, основательно; обычно о наказании, взбучке’[ФСРЯ, с. 191]. Ця метафора має різноманітні втілення: ДАТИ + символПОКАРАННЯ, БИТТЯ (укр. дати (всипати) березової каші кому 1) ‘побити кого-небудь (перев. різками), суворо покаравши’; ‘дуже вилаяти, гостро покритикуватикого-небудь’ [ФСУМ, с. 221] – рос. дать березовой каши ‘наказать розгами;выпороть, высечь’ [ФСРЯ, с. 127]; укр. дати [березової] припарки кому ‘побити,суворо покарати кого-небудь’; ‘дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь’ –рос. задать кому припарку ‘высѣчь’ [Даль, т. 3, с. 432]; укр. давати / дати(всипати) бобу кому ‘бити кого-небудь’ [СУ]. Однак, можливо, згаданафразеологічна одиниця сягає своєю образністю фразеологізму Влущив му як бобу.Набив міцно [Франко, т. 16, вип. 2, с. 233], в основі якого метафора певної“господарської” дії. У російській фразеології існує одиниця з компонентомвсыпать – всыпать (задать) по первое (пятое) число ‘сильно наказать, отругатького-либо’; ‘нанести жестокое поражение в бою, разгромить’ [ФСРЯ, с. 86]) – біл.засыпаць арэхаў каму ‘нанесці ўдары каму-н., пабіць каго-н’ [ФСМТК, с. 35],гароху засыпаць (троху) [МРБСП]. Цей концепт вербалізовано і як годування(БИТИ – ЦЕ ГОДУВАТИ): укр. нагодувати потиличниками [РУССВ, с. 244];частувати, почастувати потиличником кого [РУССВ, с. 618]; годувати лящамикого ‘бити, карати кого-небудь’ [ФЛук, с. 235] – біл. пачаставаць чапялой[ФСМТК, с. 609]. Фразеологічна одиниця укр. бебехами (буханцями) годувати //дубасить, колотить, бить [УРФС, с. 17] ґрунтується, ймовірно, на звукосимволізмі.Символами Покарання можуть бути знаки, символіка яких сягає різнихпрототипів: укр. давати нагінку (прочухана, прочуханку) кому – рос. даватьнагоняй кому [УРФТС, с. 38]; укр. давати / дати стусанів (буханів, штовханів)кому ‘бити, боляче штовхаючи кого-небудь’ [СУ] – рос. дать тумака [РУССВ,с. 244]; укр. давати / дати прикурити кому [ФСУМ, с. 210] – рос. датьприкурить кому [УРФТС, с. 39]; укр. дати пам’ятного (пам’яткового, в пам’ять,пам’ятку) кому ‘добре побити, покарати кого-небудь, щоб запам’яталося’ [СУ] –




рос. дать (задать, закатить) памятку [УРФС, с. 49]); укр. давати / дати(надавати) духопелів (духопеликів) кому ‘сильно бити кого-небудь кулаками’[ФСУМ, с. 208]; спотикача дати [РУССВ, с. 244]; дати перегону кому ‘побити,покарати кого-небудь, змушуючи відчути свою силу, владу’ [ФСУМ, с. 223];давати (задавати) / дати (всипати, задати) хльосту (хльору) кому ‘бити кого-небудь, жорстоко розправлятися з ким-небудь’ [СУ]; давати / дати (надавати)чортів кому [ФСУМ, с. 208]; давати / дати дрозда кому 1) ‘дуже лаяти, сваритикого-небудь’; 2) кому ‘бити, громити кого-небудь’; 3) ‘чинити що-небудьнезвичайне, відчайдушне’ [ФСУМ, с. 205, 206] – біл. паскакаць (заскакаць) дразда‘мець непрыемнасці; быць пакараным’ [СБНФ, с. 208]. Однак у російській мові:дать дрозда ‘oчень хорошо, плодотворно работать’ [РГС, с. 51], а також хватилдроздов ‘назябся’; зашиб дрозда ‘выпилъ лишнее’ [Даль, т. 1, с. 494].

Концепт Покарання – Биття вербалізовано і через уявлення, пов’язані зіспособом побиття: укр. давати, дати ляпаса (ляща) кому – рос. отвешивать,отвесить удар кому [РУССВ, с. 618]; укр. давати / дати чубровки (почубеньків,матланки) кому; дати під [сьоме] ребро кому; дати по зубах кому; дати в тришиї кому [СУ]; дати налисника ‘ударить (по лысинѣ, головѣ)’ [Гр, т. 2, с. 499];дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загалити попотилиці)... – рос. дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее[РУССВ, с. 244] – біл. каўнер (каўняра) памацаць, па шыі накласці, у каўнернаўскладаць (налажыць), па карку заехаць, бакі намуляць (намацаць), рэбрыпамацаць, кіем рэбры памацаць, у косці даць (усыпаць, увярнуць) [МРБСП]; укр.давати / дати по шапці кому ‘виганяти, проганяти кого-небудь звідкись; знімати зпосади (звичайно з ганьбою)’ [ФСУМ, с. 209] – рос. давать (дать) по шапке[УРФТС, с. 38]; пол. dać komuś po głowie ‘skarcić kogoś, zdetonować; utrzeć komuśnosa, dać nauczkę’ [SFWP, с. 173]. У низці фразеологізмів акцентовано увагу наспособі покарання, який вербалізовано в термінах, пов’язаних з активним впливомна об’єкт (чесати, намилювати, м’яти, тіпати...): рос. голову снять с кого[ФСРЯ, с. 442] – пол. głowa czyjaś spadnie ‘ktoś zostanie ukarany, straci stanowisko,pracę’ [SFWP, с. 173]; укр. давати (задавати) / дати (задати) чосу (джосу) кому;почесати березовим віником [СУ] – рос. задавать / задать чесу (ческу) ‘распекать,бранить, наказывать, обычно давая почувствовать свою силу, власть’ [ФСРЯ,с. 163]; укр. намилити голову, шию кому; намилити (нагріти) чуба (чуприну) кому– рос. намылить голову, шею кому [РУССВ, с. 517]; дать (задать, устроить)головомойку [СОЛСРЯ, с. 95]; укр. облатати (полатати, нам’яти, обчухрати)боки кому; дати наминачки кому [РУССВ, с. 52]; нам’яти (нам’якшурити) вуха,чуба (чуприну) кому – рос. намять уши, хохол кому [РУССВ, с. 517]; укр. датим’ялиці [РУССВ, с. 324]; бебехи (печінки) надсадити (відбити) кому; відбити(відтовкти) боки кому – рос. бока отбить кому [РУССВ, с. 52] – пол. nogi komuśz dupy powyrywać ‘mocno zbić’[SFWP, с. 130]; укр. дати ...типцю, тіпачки, халазії,прохвостиці, накарпасу кому – рос. задать встрепку, встряску, потасовку кому[РУССВ, с. 324] – рос. задать (задавать) тряску кому ‘строго наказать, побитького-л.’ [ФСРЯТих, с. 295]; рос. кобылу нюхать ‘получить наказание кнутом сиспользованием кобылы’ [СЛТХЛ, с. 138].

Вербалізація цього концепту відбувається через метафори ПОДРІБНЕННЯ –




укр. утерти (дати) маку кому; стерти на мак кого ‘побити когось, провчити’[СУМ, т. 4, с. 601]; утерти маку (часнику) [ФСУМ, с. 158]; давати / дати(втерти) кабаки кому [ФСУМ, с. 205] – рос. стереть [истереть] в (мелкий)порошок кого [ФСРЯ, с. 455] – біл. на мак (раскрышыць) ‘ушчэнт, поўнасцю,дарэшты (разбіць)’ [ФСМТК, с. 317]; укр. зробити (юшку) кашу з кого ‘жорстокорозправитись з кимось, знищити’ [ФСУМ, с. 346]; на січку (капусту, локшину) зісл. бити, рубати, сікти ‘дуже, надзвичайно’; ‘нещадно, вщент’ [ФСУМ, с. 811];давати затьору [Гр, т. 2, с. 111]; дати затірку кому [РУССВ, с. 324] – рос. вкотлету (лепешку) истереть (измять) кого ‘жестоко расправиться с кем-либо’[РГС, с. 89] – біл. у кулеш сцерці, на штукі пасекчы [МРБСП]; ТИСКУ(ВИДАВЛЮВАННЯ) – укр. видавити (вибити) олію з кого [ФСУМ, с. 85]; вибитиолію кому; видавити олію з кого ‘побити кого-небудь’ [СУМ, т. 5, с. 691]; лійтопити з кого ‘мордувати кого-небудь, знущатися з когось’ [ФСУМ, с. 310]; збивна винне ябко ‘дуже вибив’ (винні яблука видушують на квас); збив на капусту(капусту утовкують, щоб сік вийшов на верх) [Плав, т. 1, с. 12] – біл. на горкіяблык збіць, у кіслы яблык сцерці, жыўцу дастаць [МРБСП], выкручваць(выкруціць) сырыцу з каго ‘здзекавацца з каго, муштраваць каго; абязвольвацькаго’ [Янк]; укр. давати (задавати) / дати (задати) прасу кому ‘бити кого-небудь’[ФСУМ, с. 213].

Використано також терміни певних професійних дій: укр. підковувати /підкувати на всі чотири кого 1) ‘добре навчати кого-небудь, даючи глибокізнання’; 2) ‘карати за які-небудь вчинки’ [ФСУМ, с. 634] – рос. подковать на всечетыре ноги [РУССВ, с. 663]; укр. переганяти, перегнати на гречку (через росу)[РУССВ, с. 243]; переганяти / перегнати на гречку ‘виражаючи своєнезадоволення, лаючи кого-небудь, примушувати робити, як потрібно’ [ФСУМ,с. 615]; взяти на перегречку кого [Крим, т. 1, с. 175]; перегнав на росу (напудривдобре) [Номис, с. 183]; Бє, аж іскри скачут [Франко, т. 1, вип. 1, с. 29]; здійматимірку з плечей ‘бити кого-небудь’ [ФЛук, с. 249] – рос. загибать / загнуть салазкикому 2) ‘жестоко расправляться, наказывать, притеснять’ [ФСРЯ, с. 161]; делать(сделать) вливание ‘убеждать в неправомерности каких-либо действий,поступков; критиковать; поносить’ [СОЛСРЯ, с. 73, 74].

Низка фразеологічних одиниць, що стосуються цього концепту, своєюобразністю сягає картярського арго: укр. докладати / докласти воза кому ‘битикого-небудь’ [ФСУМ, с. 259] – пор. рос. намять (помять, наломать, обломать,нагреть) бока кому [УРФС, с. 112]; чи школярського: давати (підносити) / дати(піднести, задати) пинхви кому 1) ‘бити, карати кого-небудь’; 2) ‘учиняти кому-небудь якусь каверзу, щось підступне, неприємне’ [ФСУМ, с. 214, 215] (условнику Б. Грінченка наведено тлумачення пинхви: “грубая шалость:сворачиваютъ бумажную трубку, вкладывают туда кусочекъ ваты, зажигаютъ ивдуваютъ этой трубкой дымъ въ носъ спящего” [Гр, т. 3, с. 151]); однак пинхвидати “озадачить, сконфузить” [Гр, т. 3, с. 151]); давати / дати субітки кому ‘бити,карати різками школярів у кінці тижня за попередні провини’ [ФСУМ, с. 211].Значення ‘сильно бити’ мають фразеологізми: укр. Набили, як жиди Гамана; Такбили, що аж пити просив [Плав, т. 1, с. 13]; Справю я ти баль! Буду бити так, ажбудеш підскакувати з болю [Франко, т. 1, вип. 1, с. 21]; побити, зім’яти на (в)




яєшню кого [Гр, т. 4, с. 536]; пол. bić, walić w kogoś jak w bęben ‘ostro kogośatakować, krytykować, zwalczać’ [SFWP, с. 31].

Однак звернімося до символів, що витворюють національні ядра симболаріївтематичної групи артефактів (таких, які в наївній картині світу осмислено власнеяк речі). Світ артефактів можна розглядати з двох поглядів. З одного боку, мибачимо “антропоцентричність” речі. В. Топоров говорить про цю властивістьартефактів так: “Саме людина визначає “людиноподібність” речі – в тому, щостосується її величини, конструктивних особливостей, частково і матеріалу,міцності, ваги і т. ін. Рука, пальці якої задали числовий код світу, дуже значноюмірою визначає і “людиноподібність” речі, її людську міру. Річ звернена до нассвоїми корисними функціями (своїм призначенням) і своїми ознаками –матеріалом, фактурою, формою, кольором, своєю геометрією – складаністю,розчленованістю, композицією, своїми температурою, запахами, звуками й т. ін.”[219, с. 28]. З іншого боку, у термінах артефактів вербалізовано концепти,пов’язані із людиною (емоціями, інтелектом, діями і діяльністю) тощо. Існуєбагато прикладів, коли сприйняття і оцінку артефактів перенесено на людину.«“Артефактна” метафора стає щораз більш поширеною, світ речей, який оточуєлюдину, – більш символічним. Гастон Башляр називав підхід до абстрактнихпонять chosisme (від франц. chose річ), вважаючи його властивим також і ‘точнимнаукам’, зокрема, фізиці; Ан Нгуєн-Ксуан [1996] пише про субстанціалізаціюабстрактних понять у побутових ментальних моделях фізичних явищ» [90].

Символічним значенням у фразеологічних системах наділено артефактитематичних груп Одяг та Взуття [123]. Сорочка в досліджуваних російській таукраїнській фразеологічних системах символізує, мабуть, найважливішу з речей,що належать людині. Цей символ пов’язаний з концептом Душа, про що свідчатьуявлення про одяг, а саме про сорочку, наприклад, давніх римлян. Нижнясорочка – tunica intima – у давніх римлян мала також і символічне значення. Вонабула відображенням душі й особистості її власника, ланкою, яка поєднує душу йтіло [Кибал, с. 75]. Особливе ставлення до цієї частини одягу притаманне іслов’янам (напр. біл. як у адной кашулі хрышчаныя ‘моцная, трывалая, шчырая(дружба)’ [СБНФ, с. 319]). Символічне навантаження компонента зіставне вукраїнській та російській ФС. Специфічна українська ФО: [не] в своїй сорочці(льолі) ‘психічно хворий’ [ФСУМ, с. 844]. Необхідно додати, що специфічністьвиявляється на рівні символіки, а не на рівні метафоричної моделі, яка є типовоюдля вербалізації психічних відхилень БУТИ ПОЗА СВОЇМ ЗВИЧАЙНИМ МІСЦЕМПЕРЕБУВАННЯМ. Символ також пов’язаний з концептом Бідність, з одного боку, а зіншого – з концептами Щастя / Нещастя: укр. знімати (стягати) / зняти(стягти) останню сорочку з кого ‘доводити кого-небудь до крайнього зубожіння,залишати без засобів існування’ [ФСУМ, с. 343] – біл. з сарочкі вывесці каго ‘зусімзбедніць каго, давесці каго да беднасці, да жабрацкага становішча’ [Янк] – бол.вземам / взема ризата от гърба [БРФС, с. 501]; укр. останню сорочку скинути і(та) віддати ‘поділитися з ким-небудь усім, що маєш’ [ФСУМ, с. 816] – бол.давам / дам и ризата от гърба си на някого [БРФС, с. 502] – пор. пол. byćzmuszonym sprzedać ostatnią poduszkę ‘stratić całe mienie, znaleźć się w skrajnej




nędzy’; zabrać komu ostatnią poduszkę [SFJP, т. 1, с. 705]; укр. народився(вродитися) в сорочці ‘бути везучим, удачливим, щасливим’; народитися безсорочки ‘бути нещасливим, безталанним, невезучим’ [ФСУМ, с. 533] – рос.родился (родилась) в рубашке (сорочке) [ФСРЯТих, с. 242] – бол. родил съм се сриза [БРФС, с. 502]. У болгарській фразеологічній системі в термінах концептуСорочка вербалізовано концепт Темні справи (можливо, міжмовні паралелі можнапровести із символом брудна білизна): бол. кирливи ризи ‘темные делишки;махинации’ [БРФС, с. 268]; закривам / закрия кирливите си ризи ‘скрывать /скрыть свои темные делишки’; изваждам / извадя кирливите ризи на някого (напоказ) ‘выводить / вывести на чистую воду’; излизат / излязат кирливите ризи нанякого ‘раскрываются / раскроются чьи-л. махинации (темные делишки), тайноестановится / станет явным’ [БРФС, с. 502]; а також концепт Страх: бол. трепереми ризата на гърба ‘у меня все поджилки трясутся’ [БРФС, с. 502].

У порівнюваних мовах лише частина значень, які вербалізовано в термінахконцепту Взуття, тотожні. Наприклад, чобіт як символ влади153: укр. під чоботом,під каблуком [СУ]; бабський валянок [Ужчен, с. 41] – рос. под сапогом, подбашмаком [ФСРЯ, с. 408]; держать под башмаком, попадать под башмак [ФСРЯ,с. 33] – бол. попадам под ботуша, съм под ботуша [БРФС, с. 60] – пол. być,siedzieć pod butem, siedzieć pod czyim pantoflem, trzymać kogo pod pantoflem [SFJP,т. 1, с. 646] – пор. англ. to keep somebody under one’s thumb [КРАФС, с. 21]; укр.лизати халяву (халяви, чоботи, черевики) [ФСУМ, с. 422, 423] – біл. лізацьпадмёткі каму ‘падлізвацца да каго, уніжацца, поўзаць перад кім’ [СБНФ, с. 140];нагі (падэшвы, падмёткі) не варты (не варт, не стоіць) чыёй [СБНФ, с. 153] –пол. lizać buty [SFJP, т. 1, с. 121] – бол. ближа ботушите, ближа подметките(краката, ботушите) [БРФС, с. 60] – пор. рос. лизать пятки (ноги, руки) кому[ФСРЯТих, с. 133]. У фразеології символом жіночої влади є пол. fartuch(fartuszek): trzymać, więzić kogo przy fartuchu; być siedzieć pod fartuszkiem [SFJP, т. 1,с. 218] – біл. пад хвартухом сядзець (быць) [МРБСП]. Національно-культурнаспецифіка притаманна ФО, вербалізація яких відбулася на основі концептівсубрівня: личак (лапоть), постоли, чобіт, черевик, валянок. У досліджуваних ФСіснує стійкий асоціативний зв’язок концептів Взуття і Дорога: укр. стоптатибагато (не одну пару, сім пар) підошов (підметок, чобіт, черевиків, лаптів);кресати підковами (підківками, чобітьми) [ФСУМ, с. 863]. Субконцепти концептуВзуття, як-от Чобіт, Валянок тощо, виступають компонентами фразеологізмів, щовербалізують концепт Глупота.

Проте в українській і російській ФС компонент укр. чобіт / рос. сапогнабуває символічного значення у парі чобіт – личак (лапоть), де виступаєсимволом багатства, заможності: укр. Як маєш кланятися лаптю, то луччепоклонись чоботу [Гр, т. 2, с. 344] – рос. Чѣмъ лаптю кланяться, такъ ужьпоклонюсь сапогу; Безъ сапогъ не слуга; Купилъ сапоги, да не избылъ босоты[Даль, т. 4, с. 138]; укр. І червоніі чоботи мулять [Номис, с. 125]. Асиметріюспостерігаємо на прикладі вербалізації концептів Байдикувати, Пиячити,Інтригувати, Скупий в термінах концепту пол. buty: kiwać palcem w bucie; pić jakbut dziurawy; szyć komu buty; nogi drze, a buty na kiju nosi [SFJP, т. 1, с. 121]. Упольській мові функціонують фразеологізми з компонентом kaloszy: to inna para




kaloszy, włazić z kaloszami do duszy [SFJP, т. 1, с. 314] – пор. укр. лізти (залізти) зчобітьми в душу [ФСУМ, с. 437]. Польські спортивні вболівальники, незадоволенісуддею, використовують вираз sędziа kalosz [SFJP, т. 1, с. 314]. Асиметричнимивиявляються болгарські ФО: стиска ме ботушът (калеврата, цървулът,чепикът) [БРФС, с. 543], (зная) къде го стяга ботушът [БРФС, с. 549].Відсутність взуття або постоли (личаки) – символ бідності: укр. обути (озути) впостоли (в лапті) кого [ФСУМ, с. 576] – пор. біл. абуць у лапці каго ‘вучыць,настаўляць каго’ [СБНФ, с. 14] – пол. сhodzić bez butów [SFJP, т. 1, с. 121] – пор.англ. to wear bast shoes / sandals [Ling].

Концепт Однаковий у досліджуваних фразеологічних системах вербалізованоза допомогою різних метафор: метафора парних речей (укр. два чоботи – пара (наодну ногу) [ФСУМ, с. 949] – рос. два сапога пара [ФСРЯТих, с. 191]; укр. всі наодин копил зшиті (зроблені) [СУМ, т. 4, с. 280] – рос. все на одну колодку[скроены, сшиты, сделаны] [УРФС, с. 260]; метафора, пов’язана переважно зкруглими предметами: укр. як дві краплі води – рос. как две капли воды – пор. пол.dobrać się jak w korcu maku ‘zwykle o grupie lub parze: pasować do siebie,odpowiadać sobie pod każdym względem’ [SFWP, с. 109]. Вербалізація цьогоконцепту відбувається також через назву танцю, який танцюють парами (середросійських народних танців такий спосіб спостерігається не часто): рос. подкадриль ‘под пару, под стать кому, чему-либо’ [БАС, т. 5, с. 647].

Продовжують цю символічну ідею суперконцепту Взуття фразеологічніодиниці, побудовані на уявленні про примітивність такого взуття, як личаки(лапті): укр. впуталась як Настя в лапті [ССНП, с. 87] – пор. рос. нарядитьсякак вор на ярмарку [РГС, с. 119]. Окрім символіки бідності, фразеологізми заналізованим компонентом вербалізують концепти: Неуцтво, Відсталість – укр.дурний як лапоть [ССНП, с. 81] – рос. Лапоть. 2. О невежественном,некультурном, отсталом человеке [БАС, т. 6, с. 631]; рос. лаптем щи хлебать[ФСРЯ, с. 507] – пор. біл. аборай хлеб кроіць, вяроўкаю хлеб рэзаць [МРБСП];Невправність, Кострубатість – укр. ляпає як руський лаптем; як лапті в’яже[ССНП, с. 81] – рос. плести (плесть) лапти [ФСРЯ, с. 322]; Плутанина – рос.целы лапти наплести [РГС, с. 119] – біл. плесці кашы і лапці ‘гаварыць глупства’[СБНФ, с. 213]; ляпнуць як з пастала ‘недарэчы, не да месца сказаць’ [Янк]. Уросійській ФС за допомогою цього концепту вербалізовано концепт Байдикувати:въ лапоть звонить [Даль, т. 2, с. 237] – пор. біл. званіць у [разбітый] лапаць‘выяўляць паказную заклапочанасць, цікавасць, патрэбу’ [Юрч, с. 256], але уцьому випадку лапоть є лише факультативним знаком відповідного прототипу.Значення ФО, якщо йти за логікою фреймової інтерпретації, в лапоть звонить –ВИКОНУВАТИ РОБОТУ НЕВІДПОВІДНИМИ ЗАСОБАМИ. Під час вербалізаціївикористано фреймову інформацію про виготовлення такого взуття: укр. Як Цюк,Крюк і Лапоть [ССНП, с. 160]; рос. Только лапоть на обѣ ноги плетеся, а ирукавички розни; Это – какъ лапоть сплесть; Это не лапоть сплесть, не вдругъсдѣлаешь [Даль, т. 2, с. 237].

В. Копаліньський у символічному значенні взуття у світовій культурівиділяє декілька аспектів: користь, захист; любов, плідність; підлеглість, покора,




неволя, ганьба, глупота; добробут, визнання, шана; панування, чин, гідність,чоловіче начало, войовничість; швидкість, подорож, посол, мандрівник [Kopal,с. 259]. Отже, аналізовані фразеологічні символи досліджуваних мов, пов’язані зконцептом Взуття, мають багато спільного на концептуальному рівні та певнівідмінності, що стосуються субрівня концепту Взуття.

Українські фразеологічні словники не фіксують одиниць з компонентомґудзик (окрім Виштифтував сї на остатний ґудзик. Говорять про джигуна, щовистроїв ся парадно [Франко, т. 16, вип. 2, с. 503]), натомість у польській мові:guzik ‘nic, figa’; guzik z tego będzie; guzik z pętelką ‘wielkie nic’; zapiąć, wykonać coitp. na ostatni guzik ‘starannie’ [SFJP, т. 1, с. 271]. Російській фразеологічній системітакож не властива висока фразеотворча активність компонента (лише крутитьпуговицы кому [РГС, с. 99]; до (такой-то) пуговицы (осрамиться) [БАС, т. 11,с. 1655]).

Як зауважують дослідники, рушник відігравав значну роль в українськійобрядовості, про це свідчить і кількість ФО з названим компонентом, у якихрушник – символ одруження. Формальним еквівалентом українського рушника вросійській мові є полотенце (цікаво, як Д. Зеленін передає російською мовоюукраїнське слово рушник як вышитое полотенце [76, с. 334]), але в російськіймові цьому предмету також надавалося магічне значення, про що свідчатьвишивки або ткані узори на російських рушниках, які мають символічний зміст.Але символіки, аналогічної до українського рушника, в обряді весілля вросійській культурі рушник не розвинув: укр. брати рушники, вернутися зрушниками, готувати рушники, рушники дбати, побрати рушники, подавати(подати) рушники, посилати (слати, посилати) за рушниками, присилати(прислати) людей за рушниками, ставати (стати) на рушнику (на рушники)[СУМ, т. 8, с. 919]. ВТССУМ фразеологічну одиницю ставати на рушнику (нарушники) [ВТССУМ, с. 1091] подає як застарілу, з чим дозволимо собі непогодитися: на заході України рушник часто використовують в церемоніїреєстрації шлюбу (словосполучення – в прямому значенні) та у весільнихпривітаннях, тому цей фразеологізм мав би бути віднесений до урочистих.Російські відповідники вербалізовано через інші моделі: рос.: идти на сахар ‘идтина сватовство со сладостями, предназначенными невесте’ [РГС, с. 86]; запроситьневесту ‘обращаться с предложением к девушке или к ее родителям дать согласиена брак’ [РГС, с. 86]. Болгарській фразеології властиві такі вербалізації в термінахцього компонента: връзвам в кърпа някого, нещо ‘связать (завязать) узлом (в узел)кого-либо’; имам в кърпа вързан някого (в кърпа ми е вързан някой) ‘кто-либо уменя в руках, кто-либо в моей власти, кто-либо не уйдет, кто-либо связан по руками ногам’ [БРФС, с. 94]; сменям като носни кърпи (като носните си кърпи) някого,нещо ‘менять как перчатки’ [БРФС, с. 301]; опирам / опера (обирам / обера)пешкира ‘на меня все шишки валятся, на меня все собак вешают’ [БРФС, с. 428].Не має символічного значення рушник в англійській мові: AID фіксує лише однуФO з компонентом англ. throw in the towel to quit ‘doing something’ [AID, с. 330].

Фреймову інформацію, пов’язана зі словом рядно, використано під часвербалізації концепту Сварити: укр. мокрим рядном на кого ‘сердито, зсерйозними претензіями нападати на когось, лаяти, докоряти комусь’ [ФСУМ,




с. 777]; накрити (напнути, вкрити, напасти, обпасти, напастися, накинутися)мокрим рядном кого 1) ‘вилаяти кого-небудь (звичайно раптово, зненацька) абогостро висловити своє незадоволення’, 2) ‘піймати, захопити зненацька’ [ФСУМ,с. 527]; як з-за рогу (вугла) мішком прибитий ‘дуже вражений, приголомшенийчим-небудь, схожий на причинного, недоумкуватого; нерозумний’ [СУ] – бол.като ударен с мокър чорап (с мокър пещемал, с мокър парцал, с мокра кърпа) ‘какиз-за рога мешком прибитый (ударенный)’ [БРФС, с. 336]. Знову ж такипростежується певна пов’язаність концептів та символів (символічних дій), хочазначення фразеологізмів дещо відрізняються. Можливо, виникненняфразеологізмів ґрунтується на табуйованості певних дій, через те що вони можутьспричинити шкоду людині.

Вінок має символічне значення у багатьох мовах і культурах, що пов’язано зантичною традицією та християнством: концепт Страждання – укр. терновийвінок ‘символ страждання’ [СУМ, т. 1, с. 677] – рос. терновый венок [Уш, т. 1,с. 247]; концепт Слава, Пошана – укр. лавровий вінок ‘символ слави, перемоги,нагороди’ [СУМ, т. 1, с. 677] – рос. лавровый венок [Уш, т. 1, с. 247]. “Вінки неслисимволізм тієї рослини, з якої були сплетені” [Трес, с. 36]. Символіка вінка єважливим елементом українського симболарію. У російській народній культурівінок також використовють як річ, що має магічно-символічне значення(заплетать, завивать венки – связанный с обрядовыми пережитками обычайплести венки из веток березы и бросать их в воду с целью гадания, сопровождаяназванные обряды пением хороводами [БАС, т. 2, с. 161]). В українській культурісимволіка вінка розвинута по-іншому. В українській фразеологічній системі вінкуприписано атрибут гарний – укр. як у вінку ‘дуже гарно, чисто’ [СУМ, т. 1, с. 677].В українській фразеологічній системі вінок символізує дівочу цнотливість: укр.розвити вінець, калину стратити [Крим, т. 1, 61]; забрати (зірвати, зняти) віноку кого ‘позбавити незайманості’; загубити вінок [СУМ, т. 1, 677] – пор. пол.umrzeć w wianku ‘zakończyć życie w panieństwie, albo w nieżonatym stanie’ [Wójc,т. 1, 198]. У російській фразеології вінок пов’язаний з концептом Шлюб: житьбез венка ‘состоять в незаконном браке’ [РГС, с. 71]; изломать венец ‘разойтись смужем’ [РГС, с. 87].

Серед артефактних символів важливу роль відіграють знаки, об’єднанісуперконцептом Вмістище (чи, точніше, артефактне вмістище). Слова укр. торба /рос. сума є багатозначним символом. Так, цей компонент символізує бідність,старцювання у російській та українській фразеологічних системах154: укр.пускати / пустити з торбою (з торбами) [по світу (по миру)] кого ‘розоряти,доводити до зубожіння, злиднів’ [ФСУМ, с. 719] – рос. до сумы довести, с сумойпустить [БАС, т. 14, с. 1184] – пор. біл. пускаць (пусціць) з торбаю <па свеце>[РБФС, с. 130]; давесці да торбы каго [Янк]; адбіраць у старца кіёк (торбу)‘забіраць апошняе, што ўжо не мае каштоўнасці’ [Юрч, с. 22] – бол. довеждам /доведа (докарвам / докарам) до просяшка тояга (торба) някого ‘пускать / пуститьпо миру (с сумой) кого-л., доводить / довести до нищенской сумы кого-л., разорять/ разорить дотла кого-л.’ [БРФС, с. 472] – пол. doprowadzić kogo do kija i torby;puścić kogo z torbami [SFJP, т. 2, с. 379]; укр. начепити (почепити) торби ‘дійти дожебрацтва’ [ФСУМ, с. 538] – рос. дойти до сумы, пойти с сумой ‘разориться,




впасть в нищету’ [БАС, т. 14, 1184] – біл. дайсці да торбы [Янк] – бол. тръгвам /тръгна с просяшка тояга ‘идти / пойти по миру (с сумой) разоряться / разоритьсядотла’ [БРФС, с. 480]; укр. іти (ходити) / піти з торбами (з торбою) ‘жебрати,просити милостиню’ [ФСУМ, с. 356]; тинятися з торбами [ФСУМ, с. 883] – рос.идти, ходить с сумой [БАС, т. 14, с. 1184] – пол. chodzić z torbą (dziadowską), ztorbami [SFJP, т. 2, с. 379]155. Компонент асоціативно пов’язаний з концептомСтарцювання: укр. дітьми обсипався як старець торбами ‘багатодітний’ [ССНП,с. 46]; набрав як бідний у торбу ‘дуже побитий [ССНП, с. 15]; набрав як дід уторбу ‘наслухався лайки, зазнав побоїв’ [ССНП, с. 46]; набрав як убогий у торбу‘нічого не одержав’ [ССНП, с. 153]. Жаргонне: торба ‘складна ситуація’.Згаданий компонент ФО є прототипом чогось незначного: укр. носитися /розноситися як [дурень (чорт, циган, старець)] з писаною торбою з ким – чим‘приділяти велику або більшу, ніж треба, увагу тому, хто (що) її не вартий (варте),не заслуговує’ [ФСУМ, с. 558]; носиться як баба з торбою [ССНП, с. 11] – рос.носиться как (дурак, дурень) с писаной торбой [БАС, т. 15, с. 655]. Це прототипнезначення, можливо, лягло в основу й такої ФО, як укр. стара торба ‘людинапохилого віку; літня людина’, старе луб’я [ФСУМ, с. 891]. Однак, на нашу думку,переосмислення рос. Мешок 2. Перен. Разг. О неповоротливом, неуклюжемчеловеке [БАС, т. 6, с. 957] виникло на основі фреймової інформації (уявлення прорух та зорового сприйняття). А у польській мові: dziurawy worek ‘o człowiekuniezwykle rozrzutnym, wydającym uzyskane pieniądze na zaspokojenie swoichzachcianek’ [SFJP, т. 1, с. 210]. Символ торба та слова цієї ж тематичної групивербалізують концепт Багато.

Короб у російській фразеологічній системі символізує велику кількість чогось(є прототипом великого вмістища). З обрядодіями сватання, поширеними вЗахідній Європі, пов’язана польська фразеологічна одиниця siadać, siąść na koszu‘dostać odmowę na propozycję małżeństwa’ [SFJP, т. 2, с. 108] – англ. to give thebasket ‘відмовити тому, хто сватається’ [Ling]. Кошик – це аналогія материнськоготіла, яке захищає, кошик асоцієються як із народженням, так і з відродженням[Трес, с. 160]. Пор. англ. to be left in the basket ‘залишитися за бортом’; the pick ofthe basket ‘щось найкраще’; like a basket of chips amer ‘дуже мило’; to be in thewrong box ‘бути у незручному становищі’; to be in a (tight) box ‘бути у важкомустановищі’; to be in the same box ‘бути в однаковому становищі (з ким-небудь)’; tobe in one’s thinking box ‘серйозно думати’ [Ling].

У термінах концептосфери Вмістище вербалізовано концепт Кількість (фреймбагато): багато об’єктів – укр. мов мішок розв’язався з чим ‘дуже багато, цілазлива чого-небудь’ [СУМ, т. 4, с. 762] – пол. bania się z czymś , z kimś rozbiła[SFWP, с. 27]; укр. в п’ять лантухів не ввібрати чого ‘про надмірний прояв чого-небудь’ [СУМ, т. 4, с. 445]; хоч возом вози ‘дуже багато’ [ФСУМ, с. 143] – рос. Воз.Перен. Множество, куча; воз новостей, сплетен и т. п. [БАС, т. 2, с. 256]; хотьвозом вози, много; навоз возом, сахар кусом [ССРЛЯ, т. 2, с. 367]; Вагон 3) ‘оченьбольшое количество’ [Уш, т. 1, с. 218]156; вагон и маленькая тележка [ССРЛЯ, т. 2,с. 12] – біл. два вазы і цэбар [МРБСП] – пол. fura czego ‘wielka ilość, kupa’ [SFJP,т. 1, с. 226].




Однак розглянутий спосіб вербалізації не єдиний, якщо йдеться про концептКількість. Вербалізація відбувається в термінах: водних об’єктів – укр. море 4)‘велика кількість чогось’ [ВТССУМ, с. 540] – рос. море 2) ‘большое количествочего-н.’ [Уш, т. 2, с. 260] – бол. акъл-море ‘ума палата, да разума маловато’ [БРФС,с. 37]; укр. хоч (хоть) греблю (гать) гати ‘дуже багато, велика кількість кого-,чого-небудь’ [ФСУМ, с. 170]; невичерпне джерело [УРФС, с. 348] – рос.непочатый родник (источник) [УРФС, с. 348]; укр. плавом пливти (плисти,линути, іти) а) ‘іти, рухатися натовпом, безперервним потоком’ [СУМ, т. 6,с. 554]. Синоніми: сила (сила-силенна, тьма-тьмуща, тьма-тьменна) народу(людей) [УРФС, с. 350]; як плав (плавом) пливти (плисти); хмарою (як хмара)сунути (ринути, йти) й валом валити (повалити, точити) [УРФС, с. 224] – рос.валом валить [УРФС, с. 224]; непочатый край, угол (чего-либо) ‘нетронутый запасчего-либо, избыток, изобилие’ [БАС, т. 7, с. 1077] – біл. хмара хмараю ‘незлічонамнога, вялікая колькасць, многа-многа’ [Янк]; певних процесів – рос. из пушки непрошибешь (не пробьешь) а) ‘об очень большом скоплении народа, о тесноте’[БАС, т. 11, с. 1776]; нетолченая (непротолченая) труба народу ‘о большомскоплении людей’ [УРФС, с. 350] – укр. ніде й голки встромити; нема й де голкиштрикнути [УРФС, с. 394]; у термінах об’єктів, яких за прототипноюінформацією багато і, що дуже важливо, вони нецінні – укр. як за гріш маку ‘дужебагато’ [СУМ, т. 2, с. 171]; як собак [СУМ, т. 9, с. 430]; як у собаки бліх [ССНП,с. 16] – рос. (кто-либо) как (что) собак нерезанных [БАС, т. 14, с. 6]; что, как блохв овечьей, собачьей шкуре, шубе [ССРЛЯ, т. 1, с. 649]; как (что) песок морской,как (что) песку морского, паче песка морского [БАС, т. 9, с. 1084]; как коры насосне [РГС, с. 96] – біл. як пяску [ФСМТК, с. 435], як маку [МРБСП], грошай яктрэсак (як смецця, як мякіны, як пяску, як гразі) [МРБСП] – пол. jest czego jakbobu ‘jest bardzo dużo’ [SFJP, т. 1, с. 109].

Кількісний вимір можуть мати різні дії, явища, сутності, предмети тощо,концепт Кількість, фрейм багато виступає і як самостійна категорія, і як слотвходить до різноманітних фреймів (рухатися, їсти, працювати, говорити,приділяти увагу, готувати): багато новин – укр. цілий (повний) міх (мішок)[новин, вістей] [УРФС, с. 438] – рос. целый короб (коробы) чего ‘очень много (обизвестиях, новостях)’ [ФСРЯ, с. 208]; воз новостей, воз сплетен [БАС, т. 2, с. 566]– пол. torba nowin, plotek [SFJP, т. 2, с. 379]; багато говорити – укр. намолоти(наговорити, наказати) сім мішків (три мішки) гречаної вовни [і всі неповні];наказати (наговорити) на вербі груші [на осиці кислиці] [УРФС, с. 333] – рос. стри короба ‘очень много (наговорить, пообещать, наврать и т. п.)’ [ФСРЯ, с. 208];наплести целый короб ‘наговорить пустяков’ [РГС, с. 119]; наговорить с трителеги, наговорить с три кузова [ФРР, с. 321] – біл. наверзці сем карабоў [Янк];нагаварыць і мех і кайстру (торбу) ‘гаварыць многа пустога, лішняга, штонепасрэдна да справы не адносіцца’ [СБНФ, с. 153]; багато грошей – укр.грошовий (золотий) мішок 1) ‘капітал, багатство’ [ФСУМ, с. 498] – пол. bajońskiesumy ‘bardzo dużo pieniędzy’ [PSFJP, с. 28]; багато дітей – укр. дітьми обсипався якстарець торбами [ССНП, с. 46]; багато розуму – укр. макітра розуму в кого‘хтось дуже розумний’ [СУМ, т. 4, с. 602] – рос. Мозговина (голова) съ коробъ, а




ума съ орѣхъ [Даль, т. 2, с. 166]; Борода с воз, а ума с накопыльник [ССРЛЯ, т. 2,с. 367]; багато неприємностей – укр. торба лиха і мішок біди ‘дуже багатонеприємностей’ [ФСУМ, с. 891]; багато рухатися – укр. товктися (гасати), якМарко в пеклі (по пеклі, по пеклу) ‘дуже багато або безладно, без потребирухатися, пересуватися’ [СУМ, т. 6, с. 111] – рос. мечется, ровно цыган на торгу(на ярмарке) [УРФС, с. 187]; багато з’їсти – укр. укласти в копи [СУМ, т. 10,с. 416] тощо.

Прототипні уявлення про вмістища великої кількості абстрактних іконкретних сутностей в українській та російській мовних картинах світу – це: укр.торба, п’ять лантухів, мішок, роги вола; рос. воз, короб (три157 короба).Антропоморфне визначення великої кількості абстрактних сутностей: укр. потім’я ‘дуже багато (справ, клопоту і т. ін.)’ [СУМ, т. 10, с. 142], по [саме] горло 1)зі сл. бути мати [ФСУМ, с. 190] – рос. по горло [ФСРЯ, с. 117] (пор. рос. по уши[ФСРЯ, с. 501]). Сутності, яких за уявленнями соціумів багато і які нецінні,виступають еталоном великої кількості: укр. мак, собаки, блохи, рос. собаки,песок, кора, блохи.

Артефакт скриня, який, за логікою, мав би підпорядковуватися метафорісуперконцепту Вмістище, набуває відмінного символічного значення через своєфункціональне призначення. Символіка скрині близька до народного побуту,традицій, пов’язаних з одруженням, весіллям. У скрині зберігають дівочий посаг.На цій основі виникли такі українські ФО: укр. готувати (дбати) рушники(скриню) ‘збиратися одружуватися з ким-небудь (про дівчину, жінку)’ [ФСУМ,с. 193]; порожня скриня в кого ‘немає посагу’ [ФСУМ, с. 820] – пор. рос. глухойвоз (возок) ‘приданное невесты’ [РГС, с. 29].

Посуд і кухонне начиння, господарські речі у межах фразеологічних системтакож набувають символічного значення. Компонент глек (поряд із компонентамигорщик, макітра тощо) входить до фразеологізму, який вербалізує концептСварка: укр. розбити (побити) глек (глека, горщик, горщика, макітру) 1)‘розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися’, 2) ‘розірвати сімейні узи,розлучитися’ [ФСУМ, с. 743, 744]. ФО побудовано на основі уявлень про концептДружба, який містить тривіальну інформацію про наявність об’єктів чи суб’єктівдружби, дружба – це цінність. Отже, використано метафоричну модельПОСВАРИТИСЯ – ЦЕ РОЗ’ЄДНАТИСЯ, де символічною є дія – роз’єднання: біл.рассыпаць крупы ‘пасварыцца’ [СБНФ, с. 223]. Існує також поширена прикметапро розсипання солі, яке передує домашній сварці. Пор.: пол. mieć z kimś (z czymś)na pieńku ‘być z kimś, czymś w konflikcie, mieć do kogoś, urazę, żal, mieć z kimśporachunki’ [PSFJP, с. 286].

Глек є компонентом багатьох українських та російських ФО, протесимволічного значення не має: укр. Нате і мій глек на капусту ‘уживається якпримовка, коли хтось несподіваний чи непроханий втручається в справу чирозмову’ [ФСУМ, с. 536]; никає як сучка в глек ‘спідтишка робить що-небудь’[ССНП, с. 148]; страшний як на кілку глек ‘зовсім не страшний’ [ССНП, с. 66];Повадицця кухоль по воду ходить, поки ёму ухо одломлять [Номис, с. 207]; Грай,глечику підеш без ушка [Чабан, с. 28 ] – пор. англ. the pitcher goes often to the well




(but is broken at last) повадился кувшин по воду ходить (тут ему и голову сломить);little pitchers have long ears а) ‘маленькі діти люблять підслуховувати’, б) ‘стінимають вуха’ [Ling]. В англійській мові з посудом асоціюється ненадійність: weakvessel ‘ненадійна людина’ [Ling].

Слова макітра, макогін належать до безеквівалентної чи реалемної лексики.З компонентами макітра, макогін в українській фразеологічній системі існуєзначна кількість одиниць. Відповідна образність відсутня у російській мові. Словомакітра має переносне значення: укр. Макотиря, фам., ірон. Стрижена або голенаголова // Взагалі про голову людини [СУМ, т. 4, с. 603]. Часто вживається упорівняннях: укр. голова як пустий макотерт [ССНП, с. 88]; голова як макотра[ССНП, с. 87]. В основі інших ФО з цим компонентом – фреймова інформація(декларативна і процесуальна): гладкий → лисий (лисий як макогін, облисів якмакогін [ССНП, с. 87]); макогін, як непарне начиння (один як макогін у макітрі[ССНП, с. 87]); зовнішній вигляд (зорове сприйняття) (як макогін на ночви зі сл.схожий ‘зовсім не схожий’ [ФСУМ, с. 461]); образ руху (вертиться як м’яло помакітрі; мне язиком неначе баба лемішкою по макітрі тре [ССНП, с. 87];облизати макогін [макогона, м’яло] ‘зазнати невдачі’; як м’яло (макогона)облизати ‘хто-небудь у поганому настрої, невеселий після якоїсь невдачі’ [ФСУМ,с. 570]).

Щодо компонента макітра, то він входить до фразеологізмів, які побудованіза типовими метафоричними моделями, проте національну специфіку вноситьсаме це безеквівалентне слово: укр. макітра розуму в кого ‘хтось дуже розумний’[СУМ, т. 4, с. 602]; зварила макітра ‘хто-небудь зміркував, додумався,зорієнтувався’ [СУМ, т. 3, с. 461] – рос. Голова у него как пивной котел, с пивнойкотел – укр. Голова у нього як макітра (як казан, як у вола) [РУССВ, с. 418];розбити макітру ‘посваритися’ [СУМ, т. 4, с. 603]; голова макітриться(макітрилась) в кого, кому; у голові макітриться (замакітрилось) в кого а) ‘простан запаморочення в когось’, б) ‘про втрату здатності розумно, тверезо міркувати,сприймати щось’ [СУМ, т. 4, с. 603] – цю фразеологічну одиницю можна віднестидо одиниць із специфічною образністю.

Пляшка у досліджуваних мовах – це передусім символ пияцтва: укр.роздавити (роздушити) чвертку (пляшку, півлітру) ‘розпивати спиртне’ [ФСУМ,с. 748] – пол. zaglądać do butelki; dobry do butelki ‘może, lubi dużo wypić’; ująć,zniewolić kogo butelką ‘pozyskać, przekupić poczęstunkiem’ [SFJP, т. 1, с. 121] – пор.укр. дати шаньку158 кому ‘підкупити когось, добре почастувати з вигодою длясебе’ [ФСУМ, с. 223]. Як вже згадувалося, в українській фразеологічній системічерез залізання у пляшку вербалізовано концепт Гнів (лізти / полізти у пляшку), ау польській через засування когось у пляшку – концепт Обман: nabić kogoś wbutelkę [SJP].

Із “Сказки о рыбаке и рыбке” (1835 р.) О. С. Пушкіна походить вираз розбитекорито, яке використовують у значенні ‘утрата блестящего положения, разбитыенадежды’ [АА, с. 294] – укр. коло розбитого корита зі сл. зостатися, залишитися‘без того, на що розраховував, на що сподівався, чого домагався хто-небудь’[ФСУМ, с. 390]. В українській фразеологічній системі існує одиниця, ймовірно,пов’язана з обрядодіями та згодом переосмислена (вийти заміж раніше, ніж




старша сестра, – означає певним чином знеславити старшу сестру: підвернути підкорито кого 1) ‘позбавити кого-небудь привілеїв, влади’; 2) ‘вийти заміж раніше,ніж старша сестра’ [ФСУМ, с. 631]). Сьогодні символ корито вживають,наприклад, у ФО: укр. дорватися до корита ‘мати доступ до джереламатеріальних цінностей’ і загалом слово корито сьогодні символізує такеджерело.

Дж. Тресіддер пише про символ решето таке: “проникливість, совість,очищення, – біблійна емблема прийдешнього Божого Суду. Решето і сито з давніхчасів асоціюються з очищенням (відсіюванням відходів)” [Трес, с. 305]. Уфразеології актуалізовано різні атрибути компонента, основний з них – діряве, атакож – уявлення про решето як вмістище, хоча процес метафоризації в кожномуконкретному випадку використовує і процесуальні фрейми, які стосуютьсяпредмета: укр. носити (міряти, набирати) воду решетом ‘даремно робити що-небудь, марно витрачати час на що-небудь’ [ФСУМ, с. 557]; як у решеті водиприніс ‘зовсім нічого не приніс’ [ССНП, с. 126]; решетом у воді зірки ловити‘марно витрачати час; байдикувати’ [ФСУМ, с. 447] – рос. носить воду решетом‘делать что-либо заведомо впустую, без результата’ [ФСРЯ, с. 286]. КонцептБайдикувати, як свідчать дослідження, вербалізовано як дії, виконуваніневластивими засобами чи над невластивими об’єктами: укр. товкти воду в ступі‘займатися чим-небудь непотрібним, марно гаяти час’ [ФСУМ, с. 887] – рос.толочь воду (в ступе) [ФСРЯ, с. 478]; англ. to beat the air ‘бити повітря’; to mill thewind ‘молоти вітер’ [Ling].

Знову ж таки атрибут діряве мотивує фразеологізми: укр. пам’ять стала, якте решето у кого ‘хто-небудь безпам’ятний, забутливий’ [ФСУМ, с. 606] – рос.голова, память как решето, словно решето ‘о плохой памяти’ [БАС, т. 12,с. 1294]. Низка фразеологізмів, що належать українській фразеологічній системі,не має тотожностей і еквівалентів з аналогічним компонентом у російській мові,проте метафорична модель цих ФО є типовою, наприклад, укр. пройти крізь ситой решето ‘зазнати всіляких випробувань, набути чималого досвіду в чомусь’[ФСУМ, с. 706], тобто застосовано прототипне уявлення набувають досвіду,долаючи складні перешкоди, пов’язане з “біблійними мотивами випробувань”[див. про це: ФРР, с. 465 – 468]: укр. пройти [крізь] вогонь і воду [і мідні труби]‘зазнати всіляких випробувань, виявитися дуже спритним, мужнім, витриманим’[СУ]; пройти [і] Крим і Рим [і мідні труби] ‘побувати всюди, надивитися всього,зазнати різних випробувань (перев. стосується осіб з поганою репутацією,низькою культурою поведінки)’ [ФСУМ, с. 706]; Був і на коні, і під конем, і в ступій за ступою [Крим, т. 1, с. 90] – рос. пройти (сквозь) огонь и воду (и медныетрубы) [ФСРЯ, с. 363]. Це ж стосується і одиниці укр. брати на решето кого‘обмовляти кого-небудь’ [ФСУМ, с. 55] – тут основою концептуальногозмішування стала інформація про функціональне призначення речі(пересіювання), що асоціюється з перемиванням кісток, через який вербалізованоаналогічне значення. Етимологія ФО рос. чудеса в решете ‘невероятно,необыкновенно (о чем-либо поражающем своей необычностью)’ [ФСРЯ, с. 529],можливо, пов’язана з уявленнями про те, що може залишитися в решеті післяпересіювання. Як і інші предмети, начиння (напр. укр. макітра) решето оцінено




як велике: укр. решетом не накрити ‘дуже велике або товсте (про обличчя)’[ФСУМ, с. 528]. Цікаву образність має фразеологізм укр. возити / повозити попав решеті ‘говорити неправду, брехати під час сповіді’ [ФСУМ, с. 143], яка,можливо, сягає казки.

Компоненти тарілка чи блюдечко входять до афоризму з роману “Золотетеля” І. Ільфа та Є. Петрова [див.: АА, с. 460]: рос. “на блюдечке с голубойкаемочкой” – укр. “на тарелі з голубим берегом” [КВУЛМ, с. 182]. Л. Дядечкозазначає, що цей вираз “сягає біблійного принести на блюде” [Дяд, т. 3, с. 41]. Доремінісценцій з російської літератури (“Не в своей тарелке” [АА, с. 463])належить фразеологізм укр. не в своїй тарілці зі словосп. почувати себе ‘незручно,невпевнено, сором’язливо’ [ФСУМ, с. 878] – біл. не ў сваёй талерцы [РБФС,с. 93]. Фразеологізм укр. як на тарілочці (тарілці) 1) зі сл. викладати ‘дужедетально, до дрібниць, нічого не приховуючи (розказати щось)’, 2) зі сл. виднітися‘дуже добре, чітко’ [СУ] – побудовано за прототипним уявленням, можливо,тілесним досвідом (паралелі до якої знаходимо у казках): укр. як на долоні 1) зі сл.видно ‘дуже добре, чітко, виразно’, 2) ‘зрозумілий, виразний, чіткий’ [СУ] – рос.как на ладошке (ладонке); как на ладони [ФСРЯ, с. 220] – біл. як на далоні [РБФС,с. 68].

Тематичну групу музичні інструменти представлено у фразеології небагатьмасимволами, найяскравіший серед яких компонент балалайка, що в російській мовіє символом балакучості159: рос. бесструнная балалайка ‘очень болтливый человек,пустомолот’ [ФСРЯ, с. 32] – пор. укр. талалай, торохтій, пустомолот [УРФС,с. 232]; цимбале, цимбале дурний [Номис, с. 295]. У польській мові балакучістьтакож асоціюється з музичним інструментом, проте іншим: cymbał brzmiący‘człowiek, który dużo gada, a nic nie robi’ [SFJP, т. 1, с. 149]. У білоруській мові:давесці да балалайкі ‘збядніць, зрабіць слабай эканамічна (пра гаспадарку)’[СБНФ, с. 63]. ССНП фіксує порівняння: носиться як Мартин з балабайкою‘вихваляється чимсь незначним’ [ССНП, с. 39]. Можливо, у білоруській таукраїнській картинах світу балалайка є прототипом чогось незначного, що власневтілилося у наведених фразеологізмах.

Інформацію про професійну діяльність містять фразеологізми, до складу якихвходять компоненти-назви господарських інструментів, пристроїв, інвентарю.Фреймова інформація про артефакт граблі лягла в основу ФО: укр. як граблі‘задубілий, нерухомий від холоду і не здатний до виконання якої-небудь дії (проруки, пальці)’ [ФСУМ, с. 194]. Вживають слово також на означення великих рукабо як грубе називання рук; у складі ФО стати на граблі (“Таким чином,Гусинський став на граблі, які завбачували його одноплемінники ще 70 роківтому” (І. Слісаренко).

Фреймова інформація, пов’язана з професійною діяльністю, лежить в основіфразеологізмів з компонентом копил, який є факультативним знаком: рос. скопыльев (копылов) долой ‘упасть, а также умереть’ [БАС, т. 5, с. 1402]; задратькопылки 1) ‘высоко поднять, задрать ноги’, 2) ‘умереть’ [РГС, с. 76]; поднять всевверх копылом ‘взбудорожить’ [БАС, т. 5, с. 1402] – укр. шкереберть [УРФС,с. 242]; рос. под копыл ‘все до конца, абсолютно все’ [РГС, с. 96] – укр. добивати /добити до копила що ‘до краю занедбувати що-небудь’ [ФСУМ, с. 252].




Польський фразеологічний словник подає фразеологічну одиницю зкомпонентом пол. рiła: Ktoś a. coś jest, staje się itp. piłą a. nudną piłą ‘ktoś jestnudny, coś jest nudne, nieciekawe’ [SFJP, т. 1, с. 679], а також вважає“фразеологічним” дієслово пиляти: piłować kogo o co ‘naciskać o co’; piłować kogoczym, o co ‘zanudzać’; piłować komu co ‘dokuczać’ [SFJP, т. 1, с. 679]. В УФС таРФС дієслово пиляти має аналогічні переносні значення, а в неформальномумовленні людину, яка пиляє, називають електропила “Дружба”.

Компонент чіп виступає факультативним знаком, зокрема символізує пияцтво:укр. як чіп 1) зі сл. дурний, п’яний ‘дуже сильно, у великій мірі’, 2) зі сл. пити,напиватися ‘дуже багато’ [ФСУМ, с. 949] – біл. набрацца як чоп ‘з’есці і выпіцьмнога, звыш меры’ [СБНФ, с. 150] – англ. he is a blockhead ‘бовдур’ [Ling] (див.також концепт Глупота). Фразеологічна одиниця укр. головатий як чіп ‘чоловік звеликою головою’ [ССНП, с. 162], вірогідно, базується на зоровому сприйнятті. Убілоруській мовній картині світу: ад бочкі затычка (шпунт) ‘пра чалавека, з якімне лічацца, якога калі трэба і калі не трєба пасылаюць выконваць розныядаручэнні, просьбы’ [СБНФ, с. 15]; затычка ад (з) пустога двара (хлева),затычка ад (з) пустой бочкі (хаты) ‘зусім нявартаснае штосьці; няўмелы,няўдалы працаўнік’ [Янк]. В англійській мові компонентові приписується атрибутжиттєрадісний: англ. like a cork ‘життєрадісний’ [Ling].

У мовних картинах світу цвях – це, по-перше, нав’язлива думка: укр. “...ніби,цвях, встрягало в мозок”, “уп’явся цвяхом у серце сумнів”, “стриміти цвяхом вголові” [СУМ, т. 11, с. 189] – рос. засело гвоздем, как гвоздь, гвоздем невыколотить чего-либо и т. п. ‘о крепко засевшей, неотвязной мысли, решении ит. п.’ [БАС, т. 3, с. 52]. У Давньому Римі у храмі Юпітера існувала щорічнацеремонія забивання цвяхів [Трес, с. 54]. В італійській мові існує фразеологізм ilchiodo fisso di ql ‘идея фикс, навязчивая идея’ [ИРКФС, с. 22], можливо, тому: рос.Никаких гвоздей! ‘невзирая, несмотря ни на что, чтобы или как бы там ни было’[ФСРЯ, с. 101] – пор. укр. і ніякої гайки ‘не зважаючи ні на що, за будь-яких умов’[ФСУМ, с. 168]. Компонент є символом чогось, когось найголовнішого: рос.гвоздь вопроса, гвоздь сезона ‘наилучший номер; артист в концерте (в сезоне),производящий сенсацию’ [УРФТС, с. 244] – пор. укр. oкраса сезону [УРФТС,с. 244] – пол. gwóźdź sezonu, programu, widowiska itp. [SFJP, т. 1, с. 274]. Упольській мові постав фразеологізм з компонентом цвях на основі професійних уявлень: na pół gwizdka a) ‘nie angażując się maksymalnie, do końca, nie wkładając w coś, w robienie czegoś wszystkich si ł ’, b) ‘w odniesieniu do realiów przemysłowych: wykorzystując tylko część możliwości produkcyjnych’ [SFWP, с. 225].

Символіка компонентів–назв грошових одиниць виявляє високий ступіньзіставності у досліджуваних фразеологічних системах. Серед назв грошовиходиниць, як-от копійка, гріш, які найчастіше виступають еквівалентамимінімальної грошової суми, специфічною є російський компонент полушка: рос.(нет) ни полушки (денег), (ни) полушки (за душой) нет; (ни) полушки не давать, неполучать, не стоить и т.п. ‘не давать, не получать, не стоить никаких денег,совсем ничего’; ни на (ломаную) полушку нет ‘не имеется чего-либо’ [БАС, т. 10,с. 1128, 1129], хоча аналогічні метонімічні моделі представлено й в українськиймові, зазначені компоненти в таких моделях відіграють роль факультативних




знаків. Фрейм не мати грошей у польській фразеологічній системі вербалізуєфразеологізм: nie śmierdzieć groszem ‘nie mieć pieniędzy, być w biedzie’ [SFJP, т. 1,с. 264].

Серед компонентів, які належать до тематичної групи речовин та матеріалів,набувають символічності ті, що мають стосунок до ритуалу або їм властивийвідмітний атрибут у своїй групі. Ладан у досліджуваних фразеологічних системахсимволізує смерть: укр. дбати про ладан і (та) домовину ‘готуватися до смерті’[СУМ, т. 4, с. 433] – рос. еле дышать, на ладан дышать 1) ‘умирать,приближаться к смерти (о человеке)’; 2) ‘существовать последние дни,приближаться к концу (о предмете)’ [Уш, т. 1, с. 822] – пор. бол. мириша набосилек [БРФС, с. 59]. Велику кількість фразеологічних одиниць побудовано наоснові контекстної символіки ладану в опозиції ладан – чорт: укр. [і] ладаном невикуриш кого ‘ніяк не можна позбавитися когось’ [СУМ, т. 4, с. 433]; як чорт відладану (від кукуріку) зі сл. тікати ‘надзвичайно швидко і злякано’ [СУ] – рос. какчерт ладана; как черт от ладана [ФСРЯ, с. 519]. Образність одиниць (укр.підкурювати / підкурити ладаном кого ‘надмірно вихваляючи, підлещуватися’[ФСУМ, с. 634] – рос. курить [жечь] фимиам кому [ФСРЯ, с. 218]) пов’язана зхристиянськими обрядодіями.

Дж. Тресіддер вважає, що чавун – це метафора людини, що перебуває нанайнижчій стадії духовного розвитку [Трес, с. 324]. Компонент має реальнийатрибут важкий: укр. як свинцем налитий (чавуном) ‘надзвичайно важкий (прочастини тіла людини)’ [ФСУМ, с. 529] – рос. тяжелый, как чугун [БАС, т. 17,с. 1157]; чугунный сон ‘тяжелый сон без сновидений’ [БАС, т. 17, с. 1159]; свинецна душе (на сердце) ‘о тяжелом, гнетущем душевном состоянии’ [БАС, т. 13,с. 367]; чугунная голова, мозги ‘очень глупый человек, тугодум’ [БАС, т. 17,с. 1157]. Слово чавун використовують також як назву посудини із такого сплаву[ВТССУМ, с. 1369], тому укр. пика як чавун у кого ‘пикатий, круглолиций’[ССНП, с. 115]. У російській фразеологічній системі актуалізовано також атрибуттемний: как чугун. 2. Темный, черный. О лице частях тела человека [Оголь, с. 760].

Серед засобів пересування віз у досліджуваних ФС є прототипом уявленняпро велику кількість чогось, тобто оцінено як велике вмістище – великий; черезпроцесуальні фрейми, пов’язані з концептом Віз, вербалізовано концептНеприємність: укр. зачіпати / зачепити возом кого ‘робити кому-небудьнеприємність, ображати’ [ФСУМ, с. 259] – пор. рос. наступать (наступить) на[любимую] мозоль [УРФС, с. 339] – укр. підвезти візка кому ‘нишком зробитиприкрість кому-небудь’ [ФСУМ, с. 631]; підкласти свиню [ФСУМ, с. 631] – пор.рос. насыпать соли на хвост кому ‘сделать неприятность, сильно досадить’[ФСРЯ, с. 445]; подпихнуть свинью ‘подстроить втихомолку какую-либонеприятность, гадость и т.п.; подложить свинью’ [РГС, с. 140, 141] (вербалізаціявідбувається через метафору ЗРОБИТИ ПРИКРІСТЬ – ДАТИ ЩОСЬ НЕПРИЄМНЕ).В. Ужченко (з посиланням на працю С. Ісаєвича “Малорусские народные игрыокрестностей Переяславля” 1887 р.) пише про те, що фразеологізм підвести візкапоходить з мовлення картярів [див.: 221, с. 22]. Пор. рос. телега ‘письмо вофициальное учреждение, содержащее отрицательную характеристику кого-, чего-л.’; катить телегу (телеги) на кого ‘вредить репутации, доброму имени кого-л.,




выставляя в неблаговидном свете, строча анонимные, по преимуществу, “доносы”в соответствующие инстанции’ [СОЛСРЯ, с. 325]. Віз в українськійфразеологічній системі метафорично осмислюється як місце: укр. сидіти начужому возі ‘бути позбавленим чого-небудь свого або бути залежним від когось[ФСУМ, с. 801]; Бути на возі тай під возом [Франко, т. 16, вип. 2, с. 215] – пол.jechać na tym samym (na jednym) wózku (wozie) ‘być w podobnej sytuacji jak ktośinny, dzielić z kimś ten sam los’ [PSFJP, с. 180]. У російських говірках Сибіруфункціонує фразеологізм глухой воз (возок) ‘приданое невесты’ [РГС, с. 29].Звертає на себе увагу той факт, що слот функціональне призначення160 не виявляєособливої фразеотворчої активності, як можна було б сподіватися: укр. возом необ’їдеш ‘великий (про щось)’. Пика – возом не об’їдеш. Солодка така й нахабнаводночас (А. Крижанівський) [СУ], де віз – факультативний знак. Натомість уговірках: укр. возом їхати; возом не об’їдеш кого; возом переїханий; з воза впав,колесо переїхало; наїжджати возом на кого; не воза возити тощо [Ужчен, с. 48,49]. А власне слот функціональне призначення лежить в основі творенняфразеологізмів з компонентом лижі: рос. навострить лыжи ‘удрать, убежатькуда-либо или откуда-либо’ [ФСРЯ, с. 260]; направлять / направить лыжи куда‘уезжать, уходить, отправляться в каком-либо направлении’ [ФСРЯ, с. 267] – пор.укр. мазати (мастити, намазувати, намащувати) / намазати (намастити)п’яти (п’ятки) салом (смальцем, лоєм) 1) ‘готуватися до втечі або втікати звідки-небудь, 2) ‘відступатися від чогось наперед задуманого, організованого,вирішеного; боятися’ [ФСУМ, с. 459].

Отже, на прикладі артефактної символіки яскраво простежується “дія”базових метафор. Найголовнішим аспектом артефакту є його функціональність,залучення до певних сценаріїв, використовуваність у тій чи іншій культурі. Усе цезумовлює специфіку прототипних уявлень про артефакт (наприклад, укр. рушник).На основі моделювання прототипних атрибутів компонентів-артефактів можнаговорити про асиметрію прототипних уявлень про артефакти у досліджуванихмовах, про специфіку символіки цієї тематичної групи. У термінах артефактіввідбувається вербалізація концептів абстрактних понять, що і творить національнумовну картину світу, власне, унаочнює її.

Примітки до третього розділу




ВИСНОВКИСимболарій певної культури – це складно побудована ієрархічна система з

підсистемами, яким притаманна певна автономність, що не заперечуєвзаємопроникності елементів у синхронії. Розвиток символічних підсистем(міфології, жанрів усної народної творчості, літератури) “супроводжувався”формуванням фразеологічної символіки на основі прототипних уявлень, якіпостачалися з них. Фразеологічні одиниці та символи-компонети ФО, як відомо,позначають найрелевантніші для певного соціуму концептосфери, опосередковановказують на значимі концептуальні простори, однак переважно негативногорегістру. Різноманітність знань, залучених до символо- й фразеотворення, одна зпричин багатозначності символу, а тому й амбівалентності.

Специфіка фразеологічної символіки, передусім, полягає в її синтетичності,вона є за своєю суттю квінтесенцією всієї символіки культури. Джерелафразеологічної символіки сягають найрізноманітніших семіотичних систем, саметому фразеологічну символіку можна розглядати як самостійне утворення, іпереліки атрибутів фразеологічних символів частково відрізняються від такихпереліків знаків інших семіотичних підсистем. Тобто існує певна асиметріясимволіки фразеологічних знаків щодо інших систем символів, які витворилися урізних “текстах” культури. Збіг символіки фразеологічних знаків та знаків іншихсимволічних систем зумовлено їх спільними витоками. Фразеологічним символам,зокрема, властива багатозначність (багатоатрибутність). Тому, з огляду насимволічний потенціал компонента, його прототип може містити такі складові:власне символічне значення; мікросимволічне значення (на рівні фразеології, однезначення у декількох одиниць); факультативне символічне значення;контекстуальне символічне значення (здатність набувати певного символічногозначення, поєднуючись з іншим символом, інколи утворюючи опозицію).Фразеологічна символіка сформувалася на основі міфологічних, ритуальних(язичницьких), християнських уявлень, як і метафоричні й метонімічні принципи,через які вона постає (персоніфікація (антропоморфізм, істотоморфізм(зооморфізм та міфоморфізм); флороморфізм, речоморфізм тощо).

Фразеологічна вербалізація (як і вербалізація загалом) ґрунтується на базовихметафоричних та метонімічних принципах, які, своєю чергою, пов’язані зархетипними опозиціями. Специфіку метафоричних вербалізацій у межах певноїмовної картини світу зумовлено особливостями категоризації. Зв’язки міжконцептуальними просторами, спостережуваними на фразеологічному матеріалі, єтиповими для певного соціуму, вони підтримуються на глибинному когнітивномурівні. Власне, і сам об’єкт дійсності залежно від контексту (чи фону) отримуєпевні атрибути, на основі яких, своєю чергою, установлюється зв’язок із певнимикатегоріями. Прототип символу й прототип символізованого в ментальномупросторі не перебувають на відстані кроку чи, іншими словами, однієї когнітивноїпроцедури (особливо, коли йдеться про метафору у вузькому розумінні).

Символічну асиметрію наївних мовних картин світу здебільшого можнапояснити незбігом прототипних уявлень. У межах прототипного підходу Е. Рош і




теорій цього ж русла прототип розглядають як кращого представника категорії. Увипадку дослідження концептуальних просторів, що взаємодіють під часметафоризації, ми не можемо стверджувати, що існує кращий зразок. Уфразеологічному матеріалі натрапляємо на низку концептуальних просторів, утермінах яких вербалізовано той чи інший концепт (чи навіть концептосферу),власне тому на вербальному рівні маємо низку символів, які позначають цейконцепт. На наш погляд, особливо наочно існування різних способів вербалізаціїдемонструють порівняльні стратегії, які виявляють концептуальні простори, щотипово, регулярно взаємодіють у певній мовній картині світу. У порівняльнихстратегіях вбачаємо, з одного боку, ословлений етап метафоризації (бопогоджуємося з тим, що під час метафоризації відбувається процедура зв’язуваннячи асоціювання концептуальних просторів), а з іншого – експлікацію прототипнихуявлень.

Ще однією рисою фразеологічних символів є підпорядкуваннясуперконцептові символіки субконцепту (перелік символічних атрибутів,належних суперконцептові, є вужчим, однак саме таку символіку простежуємо вбагатьох символічних підсистемах у межах лінгвокультури). Змодельованіфразеологічні складові концептів (імена яких є компонентами фразеологізмів таякі на вербальному рівні перебувають у гіперонімічних відношеннях) свідчать прочастковий збіг символічних атрибутів.

Бінарність - це один із принципів організації символічної системи, якомупідпорядковується символотворення. Наприклад, архетипна опозиціясвітло - темрява організовує вербалізацію різних за темою концептів, особливопоказовою тут є концептуалізація інтелектуальних процесів та станів.

Високий ступінь зіставності в досліджуваних мовах, як було з’ясовано,демонструє вербалізація психічних станів, концептів морально-етичної сфери.Пропонована методика концептуального аналізу дала змогу зробити висновки проінтерлінгвальність у вербалізації низки концептів, на відміну від вищезазначенихпраць, у яких постульовано специфічність. Риси інтерлінгвальності спостереженоу вербалізації та культурній значимості концептів укр. Душа – рос. Душа, укр.Доля – рос. Судьба, укр. Туга – рос. Тоска, укр. Сором / Ганьба – рос. Стыд /Позор, укр. Любов / Кохання – рос. Любовь, укр. Земля – рос. Земля та ін.). Окрімтого, зіставлення вербалізацій психічних станів в українській та російській мовахіз даними про концептуалізацію психічних станів в англійській мові (лінгвістичністудії А. Вежбицької, Дж. Лакоффа та ін.) спростовує уявлення про виняткову“слов’янську емоційність” та “англійську стриманість”, саме про це свідчитьдискретизація психічних станів, що не заперечує, звичайно, й асиметрії певнихконцептуальних просторів. Показовим у цьому сенсі є порівнянняконцептуалізації такого психічного стану, як Гнів. Однорівневе зіставлення –зіставлення лише одиниць лексичного рівня або фразеологічного, чи зіставленнясловотворчих засобів із корпусом аналогічних засобів, не дасть реальної картини.За нашим глибоким переконанням, лише на основі інформації одного з мовнихрівнів не можуть ґрунтуватися твердження про специфіку менталітету. Та навіть заумови системного (багатомовного та міжрівневого) дослідження важливовраховувати явища кожного з рівнів, бо ж відсутність тотожних / аналогічних




мовних засобів чи настільки ж детальної дискретизації певного концептуальногопростору можуть компенсувати засоби інших мовних рівнів. Фразеологічнийматеріал спростовує твердження про “пасивізованість” і “фаталізм” російськоїлінгвоспільноти як такі, що можна зарахувати до виняткових, специфічних, якимнемає паралелей в інших мовних картинах світу. Одномовність як метод улінгвокультурології призводить до хибних висновків. Вона ж спотворює і перелікспецифічних культурно значимих концептів.

Не заперечуючи загалом факту існування культурно значимих концептів,необхідно визнати, що їх центральна, ядрова частина має архетипний характер.Особливий аспект зіставлення концептів – це аналіз їх асоціативного тасимволічного полів, що дає змогу дослідити концептуальну асиметрію. Важливоюзасадою концептуального аналізу з погляду фрагментування мовою дійсностівважаємо врахування всіх вербалізацій концепту, всіх синонімів. Власнесиноніміка (“символічна експансія”) свідчить про важливість, значимістьконцепту. Детально фрагментованими в українській та російській фразеології єконцептуальні простори: властивості характеру людини, інтелектуальні здібності,процеси, моральні категорії, Життя – Смерть, психічна, мовленнєва діяльність,поведінка, ситуація. Певну асиметрію виявляє поле Поведінка та Ситуація.Загальнолюдський характер має посилена увага фразеології до концептів Життя –Смерть, Щастя – Нещастя, емоційних та інтелектуальних концептів. Детальнодискретизовані в досліджуваних мовних картинах світу концептуальні просториОбман, Покарання тощо, що зумовлено сконцентрованістю фразеології навербалізації всього, що виходить за межі норми.

Спостережено, що певному абстрактному поняттю властиві концептуалізації,здійснені за різними принципами в межах тієї самої мови. Однакміфологізованість “найпростіших” чи первинних моральних понять глибоковкоренилася в концептуальних та мовних картинах світу. Власне йдеться провластивість язичницького світогляду персоніфікувати абстрактні моральнікатегорії. Персоніфіковано концепти Доля, Біда (Горе, Лихо, Злидні), Смерть,фізіологічні та емоційні стани. Персоніфікація не заперечує інших способіввербалізації (у термінах стихій чи артефактів).

Яскравих втілень у фразеологічних картинах набула архетипна опозиціясвій – чужий, що виявляється в оцінності етнонімів, існуванні етнічнихстереотипів. Натомість, як свідчить фразеологічний матеріал, найдавнішасоматична символіка демонструє достатньо високий рівень зіставності, асиметріяв межах цієї ідеографічної групи стосується символів серце, печінка, очі та ін.Міфологічну символіку зберігають імена-позначення стихій (вода, вогонь,повітря (вітер) і т. ін.), як і символи-елементи простору. Символіка елементівпростору визначається залученням до вертикальної (тричленної) (архетипнаопозиція верх – низ, де середина, людський світ є точкою відліку) чигоризонтальної схеми (архетипна опозиція ексклюзивне – інклюзивне), відповіднооцінність знову ж таки випливає з опозиції свій – чужий.

Як було показано, тваринні символи складають великі концентри вдосліджуваних симболаріях. Уся фразеологічна тваринна символіка пов’язана з




вербалізацією фізичних параметрів, фізіологічних, психологічних,інтелектуальних станів та процесів людини, поведінки.

Зоометафора й зоосимволіка лише частково зберігають своє міфологічнекоріння, що пояснюється розвитком релігійних уявлень: від зооморфізмупрапредків і богів до їх антропоморфізму, а це не могло не викликати відчуттявищості людини над тваринним світом. Рудименти зоопієтизму збереглися якпрототипні уявлення про силу, мудрість тварин (тотемних, вищих) тощо, однакпоряд із цим тварин наділено всіма негативними людськими рисами.Найголовніші суперконцепти-зооніми – це Звір, Птах, Гад (дещо відмінною відсимволіки холоднокровних є символіка Риби у фразеологічній системі), яківизначають ядрову частину декларативних фреймів субконцептів. Маркованістьзоосимволів зумовлено належністю тварини до певного міфологічного простору.Однак її визначає ще декілька факторів: належність до горизонтального (свого длялюдини) простору (свій – чужий: дикий (хижий – не хижий) – “домашній”).Щодо птахів негативною символікою наділено нечистих, болотяних птахів тасвійських (можливо, тому, що вони позбавлені волі, підпорядковані людині).Особливо важливий концентр символіки утворюють ведмідь, вовк, лис, заєць,тур. Серед “домашніх” тварин виразну символіку мають вівця, баран, віл, кінь(фразеологія утримує міфологічні ознаки дикості й одомашненості одночасно),кобила (давньої міфологічної символіки у фразеології не спостерігаємо), бик,корова (фразеологічна репрезентація також не містить архаїчних атрибутів), теля,козел (прототипні уявлення містять міфологічні рудименти, на відміну відфразеологічної прототиної репрезентації кози), віслюк, свиня, кабан, собака(пес), кіт (кішка), миша.

Величезну кількість вербалізацій здійснено в термінах концепту Птах(асиметрія в досліджуваних мовах полягає у використанні на вербальному рівніімені суперконцепту чи субконцептів). Типово в термінах концепту Птахвербалізовано концепти Душа, Воля. Атрибути, що приписують суперконцептовіПтах, переважно (якщо не всі) цілком позитивні, цей позитивізм властивий“вищим” представникам пташиного царства (сокіл, орел). До нечистих птахівналежить крук, ворон (негативна символіка якого є наскрізною у різних текстахкультури і відповідно семіотичних системах), сова, сич тощо. Часткову міжмовнуасиметрію спостережено в атрибутах, приписуваних компонентам гусак, качка,кулик, лунь.

Міфологічну символіку зберігають субконцепти концепту Гади (Плазуни,Земноводні) (змій (змія), жаба та ін.). Загалом символіці компонента рибавластива інтерлінгвальність, а імена субконцептів здебільшого не відіграють ролісимвола (виняток становить щука).

“Негативні” концепти (Надокучливість, Гнів, Пияцтво тощо) вербалізовано втермінах концепту Комаха та субконцептів, за винятком субконцептів Бджола таМураха (імена яких символізують концепт Працелюбність). В українській таросійських фразеологічних системах одиниці із зазначеним компонентомвербалізують концептосферу ‘наявність / відсутність чого-небудь’.

Важливою та відмітною складовою українського симболарію є рослиннасимволіка, яку також зумовлено належністю рослини до певних міфологічно




значимих елементів простору, а також залученням її до ритуальних дій. Особливоважливу роль у міфологічній моделі простору виконує центральне дерево світу, івідповідно антисвіту, що, певна річ, вплинуло на фольклорну рослинну символіку,лише рудименти якої залишилися у фразеології. Не відображає фразеологічнасимволіка шанобливого ставлення до дуба, берези, однак виразно простежуємонегативну модальність верби як дерева антисвіту. Збереглася позитивнафольклорна символіка калини, підтримана й розвинута в козацьку добу та пізнішіперіоди національних змагань, що піднесло її до національного символу.Асиметричною в українській та російській мовних картинах світу є символіка укр.тополі, маку, рожі, рути, барвінку, гарбуза, гречки, рясту тощо; рос. клюквы,репы тощо. Рослини як важлива складова харчування та джерело різноманітнихсмаків і кольорів традиційно виступають прототипами субконцептів концептівСмак та Колір. У рослинних термінах вербалізовано естетичні категорії, що можнапояснити уподібненням людини до рослини (Гарний, Стрункий, Високий), тадеяких соціальних (Самотній). Продукти харчування та страви – це такожпрототипи смаку, в яких через відповідні метафори, своєю чергою, вербалізованоабстрактні концепти Щастя – Горе, Багатство – Бідність, Задоволення, Лестощі,Неприємність (Неприємна ситуація), Бажане (Принадне), Неприємне(Набридливе), Настрій тощо. Низка “кулінарних” метафор вербалізує концептСитуація (Складна ситуація), серед яких особливо фразеологічно “опрацьованою”та розгалуженою є символіка каші. Асиметрію вербального рівня зумовленоспецифікою національних страв (укр. борщ, вареник, галушка тощо, рос. щи).

Символи групи Одяг частково зберігають давні уявлення, з одного боку, а зіншого – їхня оцінність та залучення до метафори також ґрунтується намаркованості елементів простору (головні убори – взуття). Ця простороваоцінність відобразилася у значимості шапки у традиції та метафорах, пов’язанихіз взуттям, через які вербалізовано концепт Влада. Використання в національнихобрядодіях позначилося на символіці укр. рушника, укр. та рос. вінка тощо.

Найнаочніші приклади асиметрії знаходимо на зіставлюваних вербальних рівнях (безеквівалентна лексика та фразеологія). Глибинна асиметрія полягає в нетотожності прототипів, специфічності асоціативних просторів навколо концептів, способах вербалізації концептів та ступенях дискретизації певних концептуальних просторів. Детально категоризовано й символізовано те, що має особливу значимість для лінгвоспільноти, тобто, окрім номінацій, культурно значимі концепти набувають і символьних позначень. Фразеологічний матеріал яскраво демонструє прототипну специфіку, збагачує лінгвістичні уявлення про обсяг концептів тощо, особливо коли йдеться про інтерлінгвальне та національне в концепті. Принциповим щодо лінгвокультурологічного аналізу є залучення різномовного фактичного матеріалу, що дає змогу робити коректні наукові висновки, а не множити міфологеми чи стереотипи наївного світогляду.

Розуміння терміна концепт у лінгвокультурологічному дослідженні, як це непарадоксально, певним чином програмує висновки дослідження. На нашу думку,коректно було би застосовувати і в лінгвокультурології термін концепт узагальнонауковому значенні ‘найбільша оперативна одиниця ментального рівня,яку на вербальному рівні може позначати слово, словосполучення чифразеологізм’. У процесі розумової діяльності відбувається актуалізаціяпринаймні однієї й згортання інших структурних частин концепту – фреймів.




Культурно значимий концепт – одиниця ментального рівня, яка у певній системі(картині світу) виконує роль стрижневого елемента. Погляд на концепти як наментальні конструкти, що “стоять” лише за “абстрактними” сутностями, не можназастосовувати в межах лінгвокультурології. Власне, етнічну чи національно-культурну специфіку також не варто вважати параметром, релевантним длязарахування тих чи інших одиниць до концептів. Широкий погляд на розуміннякультурно значимих концептів створює засади для пояснення взаємозв’язків мови,мислення та культури, дає змогу дослідити процеси фразеотворення. Передлінгвокультурологією сьогодні стоїть важливе завдання – вивчити принципивербалізації ментальних одиниць – концептів та їхнього функціонування вмегатексті, зіставивши їх з аналогічними одиницями інших мов із метоювиявлення культурно значимої інформації і культурно значимих концептів певноїмови, що в результаті повинно допомогти вичерпно описати мовні картини світута їх специф́̀іку.




ДЖЕРЕЛА 1. АА - Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова: Литературные цитаты; Образные выражения. – М.:

Художественная литература, 1988. – 528 с. 2. Антол - Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. – К.: Веселка, 1989. – 606 с.3. АРС - Англо-русский словарь / Сост. Г. И. Бункин, О. В. Буренкова, Т. П. Горбунова и др.; Под. ред. О. С. Ахмановой,

Е. А. М. Уилсон. – М.: Русский язык, 1985. – 572 с.

4. Арх. Н. - Архимандрит Никифор Библейская энциклопедия. – М.: Издание Свято-Троице-Сергиевой Лавры, 1990. –902 с.

5. АФСРЯ - Добровольский Д. О., Караулов Ю. Н. Ассоциативный фразеологический словарь русского языка. – М.:М. Помовский и партнеры, 1994. – 116 с.

6. БАС - Словарь современного русского литературного языка: В 17 т. – Москва; Ленинград, 1948 – 1960.

7. БРФС - Кошелев А., Леонидова М. Българско-руски фразеологичен речник. – Москва; София: Наука иискусство, 1974. – 635 c.

8. ВТССУМ - Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ;Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.

9. Горб - Горбачевич К. С. Словарь сравнений и сравнительных оборотов в русском языке. – М.: ООО“Издательство АСТ”; ООО “Издательство Астрель”; ЗАО НПП “Ермак”, 2004. – 285 с.

10. Гр - Словарь української мови / За ред. В. Д. Грінченка: В 4 т. – К.: Видавництво АН УРСР, 1958.

11. Гурин - Де живе жар-птиця?: Зб. / Записав І. І. Гурин; Упоряд. і передм. М. К. Дмитренка. – К.: Веселка, 1991.– 206 с.

12. Даль - Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – М.: Русский язык, 1989 – 1991.13. ДальП - Пословицы и поговорки русского народа. Из сборника В. И. Даля / Под общ. ред. Б. П. Кирдана. – М.: Правда,

1987. – 656 с.

14. Дяд - Дядечко Л. П. Новое в русской и украинской речи: Крылатые слова (материалы для словаря). – К.: Видавничийдім “Комп’ютерпрес”, 2002. – Ч. 3: М – Р. - 231 с.; 2003. - Ч. 4: С – Я. – 213 с.

15. ЕСУМ - Етимологічний словник української мови / Гол. ред. О. С. Мельничук: У 7 т. – К.: Наукова думка. – Т. 1. –1982. – 631 с.; Т. 2. – 1985 – 570 с.; Т. 3 – 1989 – 549 с.

16. Завад - Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. –К.: Орфей, 2002. – 448 с.

17. ИРКФС - Черданцева Т. З., Джусти Фичи Ф. Итальянско-русский и русско-итальянский краткийфразеологический словарь. – М.: Независимая газета, 1994. – 144 с.

18. Ільк - Галицкіи приповѣдки и загадки зобраніи Григорим Илькєвичом. У Вѣднию Напечатано ЧеренкамиО. О. Мехитаристов, 1841. – 124 с.

19. КВУЛМ - Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислові в українській літературній мові. – К.: Вища школа, 1975. – 335с.

20.Кибал - Кибалова Л., Гербенова О., Ламарова М. Иллюстрованная энциклопедия моды. – Прага: Артия, 1986. – 608 с.

21. КК - Казки Карпат: Українські народні казки / Упоряд. І. В. Хланта. – Ужгород: Карпати, 1989. – 418 с.22. КРАФС - Гуревич В. В., Дозорец Ж. А. Краткий русско-английский фразеологический словарь. – М.: Русский язык,

1988. – 544 с. 23. Крим - Російсько-український словник / Гол. ред. А. Е. Кримський. – К.: Червоний шлях, 1924. – Т. 1. – 290 с.; Т. 2. –

1056 с.; Т. 3. – 654 с. 24. КСЖЛУМ - Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови. – К.: Критика, 2003. – 336 с. 25. КТ - Казки про тварин. – К.: Наукова думка, 1979. – 574 с.

26. ЛатПП - Цимбалюк Ю. В. Латинські прислів’я і приказки. – К.: Вища школа, 1990. – 436 с.27. МРБСП - Малы руска-беларускі слоўнік прыказак, прымавак і фразем / Укл. Зьміцер Санько. – Менск: Навука і

тэхніка, 1991. - <http://www.slounik.org/s/8> 28. МС - Мифологический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. – М.: Сов. энциклопедия, 1990. – 672 с.

29. НАУС - Новий англо-український, українсько-англійський словник / Провід. ред. Л. І. Андрієвський. – К.: Аконіт, 1999.– 638 с.

30. Номис - Українські приказки, прислів’я і таке інше / Укл. М. Номис. – К.: Либідь, 1993. – 768 с.

31. НОССРЯ - Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. Первый выпуск / Под общ. рук.Ю. Д. Апресяна. – М.: Языки русской культуры, 1997. – 552 с.

32. Оголь - Огольцев В. М. Словарь устойчивых сравнений русского языка (синонимо-антонимический). – М.: ООО“Русские словари”; “ООО Издательство Астрель”; ООО “Издательство АСТ”, 2001. – 800 с.

33. ПазВ - Прислів’я та приказки: взаємини між людьми / Упоряд. М. М. Пазяк. – К.: Наукова думка, 1991. – 440 с. 34. ПазЛП - Українські прислів’я, приказки та порівняння з літературних пам’яток / Упоряд. М. М. Пазяк. – К.: Наукова

думка, 2002. – 392 с.




35. ПазПГ - Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність людини / Упоряд. М. М. Пазяк. – К.: Наукова думка,1989. – 480 с.

36. Плав - Плав’юк В.С. Українські приповідки. – Едмонтон: Асоціація Українських Піонерів Альберти, 1998. – Т. 1. – 353с.; Катедра української культури та етнографії ім. Гуцуляків; Альбертський університет; Асоціація УкраїнськихПіонерів Альберти, 1996. – Т. 2. – 297 с.

37. ПРУС - Польсько-російсько-український словник / Упор.: Левінська С. Й., Старак Т. В. – Київ; Львів: Радянська школа,1991. – 478 с.

38. ПС - Психологічний словник. – К.: Вища школа, 1982. – 215 с.

39. РАС - Русский ассоциативный словарь: В 2 т. / Ю. К. Караулов, Т. Я. Черносова, Н. В. Уфимцева, Ю. А. Сорокин,Е. Ф. Тарасов. – М.: ООО “Издательство Астрель”; ООО “Издательство АСТ”, 2002. – Т. 1: От стимула к реакции. - 784с.

40. РБФС - Киселев И. А. Русско-белорусский фразеологический словарь. – Минск: Народная асвета, 1991. – 192 с.

41.РГС - Словарь фразеологизмов и иных устойчивых словосочетаний русских говоров Сибири / Сост. Н. Т. Бухарева,А. И. Федоров. – Новосибирск, 1972. – 170 с.

42. РНЗ - Русские народные загадки, пословицы, поговорки / Сост. Ю. Г. Круглов. – М.: Просвещение, 1990. – 335 с.

43. РПМ - Баранов А. Н., Караулов Ю. Н. Русская политическая метафора (материалы к словарю). – М.: Институт русскогоязыка, 1991. – 193 с.

44. РУССВ - Вирган І. О., Пилинська М. М. Російсько-український словник сталих виразів. – Харків: Прапор, 2002. – 864 с.

45. САНУМ - Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм української мови. – Львів: Вища школа, 1979. – 120 с.46. САОІУМ - Бутенко Н. П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові. – Львів: Вища школа, 1989. –

325 с.

47. СБНФ - Мяцельская Е. С., Камароўскі Я. М. Слоўнік беларускай народнай фразеалогіі. – Мінск, 1972. – 320 с. 48. СЕУМ - Словник епітетів української мови / С. П. Бибик, С. Я. Єрмоленко, Л. О. Пустовіт; За ред. Л. О. Пустовіт. – К.:

Довіра, 1998. – 431 с. 49. СЛТХЛ - Макаров В. И., Матвеева Н. П. Словарь лексических трудностей художественной литературы. – К.: Радянська

школа, 1989. – 367 с. 50. СОЛСРЯ - Алексеенко М. А., Белоусова Т. П., Литвинникова О. И. Словарь отфразеологической лексики современного

русского языка. – М.: Азбуковник, 2003. – 400 с.

51. СС - Словник символів. – К.: Редакція часопису народознавства, 1997. – 154 с.

52. ССКУ - Словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка. – К.:Міленіум, 2002. – 260 с.

53. ССНП - Юрченко О. С., Івченко А. О. Словник стійких народних порівнянь. – Харків: Основа, 1993. – 176 с.

54. ССРЛЯ - Словарь современного русского литературного языка: В 20 т. – М.: Русский язык, 1991. – Т. 1. – 864 с.; Т. 2. –959 с.

55. СУ - Інтегрована лексикографічна система “Словники України” / НАН України, Український мовно-інформаційнийфонд, 2001. – Версія 1.0.

56. СУІ - Словник українських ідіом / Укл. Г. М. Удовиченко. – К.: Радянський письменник, 1968. – 462 с.

57. СУМ - Словник української мови: В 11 т. – К.: Наукова думка, 1970 – 1980.

58. СФС - Коломієць М. П., Регушевський Є. С. Словник фразеологічних синонімів. - К.: Радянська школа, 1988. – 200 с.

59. СЯП - Иванова Н. Н. Словарь языка поэзии (образный арсенал русской лирики конца XVIII – начала XX в.). – М.: ООО“Издательство АСТ”; ООО “Издательство Астрель”; ООО “Издательство «Русские словари»”; ООО “Транзиткнига”,2004. – 666 с.

60. Трес - Тресиддер Дж. Словарь символов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 1999. – 448 с.

61. Ужчен - Ужченко В., Ужченко Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу. –Луганськ: Альма-матер, 2002. – 262 с.

62. УЗ - Українські замовляння / Упоряд. М. Н. Москаленко; Авт. передм. М. О. Новикова. – К.: Дніпро, 1993. – 309 с.

63. УМСС - Український молодіжний сленг сьогодні / Уклад. С. Пиркало; За ред. Ю. Мосенкіса. – К.: Мова та історія,1999. – 88 с.

64. УРФС - Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. – К.:Радянська школа, 1978. – 400 с.

65. УРФТС - Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачнийсловник. – К.: Радянська школа, 1991. – 400 с.

66. Уш - Толковый словарь русского языка / Под ред. Д. Н. Ушакова: В 4 т. – М.: Государственное издательствоиностранных и национальных словарей, 1935 – 1940.

67. ФелМок - Фелицына В. П., Мокиенко В. М. Русские фразеологизмы: Лингвострановедческий словарь / Под ред.Е. М. Верещагина, В. Г. Костомарова. – М.: Русский язык, 1990. – 220 с.

68. ФЛук - Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: Словник-довідник / Укл. О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. – К.:Довіра, 2002. – 735 с.




69. Франко - Франко І. Галицько руські народнї приповідки // Етнографічний збірник. – Львів: Наукове Товариство імениШевченка. – Т. 1. – Вип. 1 (А – Відати). - 1901. - 200 с.; Т. 1. – Вип. 2 (Відати – Діти). - 1901. – 195 с.; Т. 2. – Вип. 1(Діти – Книш). – 1907.– 300 с.; Т. 2. – Вип. 2 (Кравець – Пять). - 1908. – С. 301 – 612; Т. 3. – Вип. 1 (Рабунок – Час). -1910. – 300 с.; Т. 3. – Вип. 2 (Час – Ячмінь). - 1910. - С. 301 – 541.

70. ФРР - Мелерович А. М., Мокиенко В. М. Фразеологизмы в русской речи. Словарь. – М.: Русские словари; Астрель,2001. – 856 с.

71. ФСМТК - Фразеалагічны слоўнік мовы твораў Я. Коласа / Уклад. А. С. Аксамітаў і інш. – Мінск: Навука і тэхніка,1993. – 655 с.

72. ФСРЯ - Фразеологический словарь русского языка / Под ред. А. И. Молоткова. – М.: Русский язык, 1986. – 543 с.

73. ФСРЯТих - Фразеологический словарь русского языка / Сост. А. Н. Тихонов (рук. авт. кол.), А. Г. Ломов, Л. А. Ломова.– М.: Высшая школа, 2003. – 336 с.

74. ФСУМ - Фразеологічний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1993. – 984 с.

75. Чабан - Мудре слово: Прислів’я та приказки в говірках Нижньої Наддніпрянщини / Зібрав і впорядкував В. Чабаненко.– Запоріжжя: ЗДУ, 1992. – Вип. ІІ. - 169 с.

76. Шейн - Шейнина Е. Я. Энциклопедия символов. – Москва: ООО “Издательство АСТ”; Харьков: Торсинг, 2003. – 591 с. 77. Юрч - Юрчанка Г. Ф. І коціцца, і валіцца: Устойлівыя словазлучэнні ў гаворцы Мсціслаўшчыны. – Мінск, 1972. – 288 с.

78. Юрч, 1974 – Юрчанка Г. Ф. І сячэ і паліць ( Устойлівыя словазлучэнні ў гаворцыМсціслаўшчыны). – Мн.: Навука і тэхніка, 1974. – 296 с.

79. Янк - Янкоўскі Ф. Беларуская фразеалогія. - <http://jankouski.by.ru/stpradm.htm> 80. AID - Spears R. A. American Idioms Dictionary. – М.: Русский язык, 1991. – 464 с. 81. Kopal - Kopalińskі W. Słownik symboli. – Warszawa: Wiedza Powszechna, 1997. – 512 s.

82. Ling - Система Электронных Словарей. ABBYY Lingvo 8.0. Software House, 2002.

83. PSFJP - Bba S., Dziamska G., Liberek J. Podręczny słownik frazeologiczny języka polskiego. – Warszawa: PWN, 1996. – 775s.

84. SFJP - Skorupka St. Słownik frazeologiozny języka polskiego. – Warszawa: Wiedza powszechna, 1985. – T. 1. –S. 788; T. 2. – S. 905.

85. SFWP - Bba S., Liberek J. Słownik frazeologiczny współczesnej polszczyzny. – Warszawa: PWN, 2001. – 1096 s.86. SJP - Słownik języka polskiego. - Wydawnictwo Naukowe PWN SA, 2003. 87. SJPDor - Słownik języka polskiego / Pod. red. W. Doroszewskiego. 1 – 11 т. – Warszawa: PWN, 1958 – 1969. 88. Wójcicki K. W. Przysłowia narodowe. Z wyjaśnieniem źrzódła początku, oraz sposobu ich użycia. – Warszawa:

Nakładem Hugues et Kermen, 1830. – T. 1. – 222 s.; T. 2. – 294 s.; T. 3. – 251 s.89. Цыганенко Г. П. Этимологический словарь русского языка. – К.: Радянська школа, 1989. – 511 с.90. РКП – Русское культурное пространство: Лингвокультурологический словарь: Вып. первый /

И. С. Брилева, Н. П. Вольская, Д. Б. Гудков, И. В. Захаренко, В. В. Красных. – М.: «Гнозис», 2004. – 318 с.

ЛІТЕРАТУРА1. Авалиани Ю. Ю. К сопоставительной стилистике ФЕ (на материале образно-символических заголовков

художественных произведений) // Вопросы фразеологии романских и германских языков. – Самарканд: Самаркандскийгосударственный университет им. А. Навои, 1981. – С. 4 – 12.

2. Ажнюк Б. М. Національна фразеологія в іншомовному зіставленні // Українська мова і література в школі. – 1990. –№ 5. – С. 82 – 87.

3. Айрапетян В. Русские толкования. – М.: Языки русской культуры, 2000. – 208 с. 4. Алексеенко М. Концепт культуры в языковом выражении // Słowo. Tekst. Czas: Materiały IV Międzynarodowej

konferencji naukowej. – Szczecin: WNUS, 2000. – S. 46 – 50.5. Алексеенко М. А. Диалингвальный фразеологический параллелизм и проблемы перевода на родственный язык //

Słowo. Tekst. Czas: Materiały V Międzynarodowej konferencji naukowej. – Szczecin: WNUS, 2001. – S. 11 – 16. 6. Апресян Ю. Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. – 1995. – №

1. – С. 37 – 65.7. Апресян Ю. Д. Лингвистическая терминология словаря // Новый объяснительный словарь синонимов русского языка /

Под общ. рук. Ю.Д. Апресяна. – М.: Языки русской культуры, 1997. – Вып. 1. - С. XVI – XXXIV. 8. Арутюнова Н. Д. Метафора // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1990. –

С. 296, 297. 9. Арутюнова Н. Д. Истина и судьба // Понятие судьбы в контексте разных культур. – М.: Наука, 1994. – С. 302 – 316. 10. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. – М.: Языки русской культуры, 1999. – 896 с. 11. Афанасьев А. Н. Древо жизни: Избранные статьи. – М.: Современник, 1983. – 464 с.12. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: В 3 т. – М.: Современный писатель, 1995. – Т. 1. – 416 с.;

Т. 2. – 400 с.13. Бабушкин А. П. Концепты разных типов в лексике и фразеологии и методика их выявления // Методологические

проблемы когнитивной лингвистики / Под ред. И. А. Стернина. – Воронеж: ВГУ, 2001. – С. 52 – 57.14. Байбурин А. К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. – Ленинград: Наука, 1983. – 188 с.15. Баранов А. Н. Очерк когнитивной теории метафоры // А. Н. Баранов, Ю. Н. Караулов Русская политическая

метафора (материалы к словарю). – М.: Институт русского языка, 1991. – С. 5 – 16.16. Баранов А. Н. Введение в прикладную лингвистику. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – 360 с.




17. Баранов А. Н., Добровольский Д. О. Структуры знаний и их языковая онтологизация в значении идиомы // Уч. зап.Тартуского ун-та. Исследования по когнитивным аспектам языка. – Тарту, 1990. – Вып. 903. – С. 20 – 36.

18. Баранов А. Н., Добровольский Д. О. Концептуальная модель значения идиомы // Когнитивные аспекты лексики.Немецкий язык: Сб. научн. трудов. – Тверь: ТГУ, 1991. – С. 13–31.

19. Баранов А. Н., Сергеев В. М. Когнитивные механизмы онтологизации знания в зеркале языка // Уч. зап. Тартускогогос. ун-та. Психологические проблемы познания действительности. – Тарту: Изд-во Тартусского гос. ун-та, 1988. – С. 21 – 41.

20. Барсук Л. В. Роль признака и значения слова в процессе психолингвистического отражения // Слово и текст впсихолингвистическом аспекте. – Тверь, 1992. – С. 6 – 12.

21. Белова О. В. “Другие” и “чужие”: представления об этнических соседях в славянской народной культуре //Признаковое пространство культуры / Отв. ред. С. М. Толстая. – М.: Индрик, 2002. – С. 71 – 85.

22. Бердяев Н. Судьба России. – М.: Философское общество СССР, 1990. – 240 с.23. Березовський І. П. Українські народні казки про тварин // Казки про тварин. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 9 – 44.24. Беркинблит М. Б., Чернавский А. В. Построение движения и метафора интеллекта // Компьютеры и познание:

Очерки по когитологии. – М.: Наука, 1990. – С. 22 – 41.25. Бєлова А. Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми // Мовні і

концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: Логос, 2001. – №5. – С. 15 – 22.26. Блэк М. Метафора // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – С. 153 – 172.27. Богданович А. Е. Пережитки древнего міросозерцанія у бѣлоруссовъ. Этнографическій очеркъ. – Гродна: Губернская

Типографія, 1895. – 186 с.28. Болдырев Н. Н. Концепт и значение слова // Методологические проблемы когнитивной лингвистики / Под ред.

И. А. Стернина. – Воронеж: ВГУ, 2001. – С. 25 – 36.29. Боровский Я. Е. Мифологический мир древних киевлян. – К.: Наукова думка, 1982. – 102 с.30. Брагина Н. Г. Фрагмент лингвокультурологического лексикона (базовые понятия) // Фразеология в контексте

культуры. – М.: Языки русской культуры, 1999. – С. 131 – 138.31. Бублейник Л. В. Типологічні співвідношення в лексиці української та російської мов. – К.: ІЗМН, 1996. – 84 с. 32. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.: Фірма “Довіра”, 1992. – 414

с.33. Булыгина Т. В., Шмелев А. Д. Перемещение в пространстве как метафора эмоций // Логический анализ языка: Языки

пространств. – М.: Языки русской культуры, 2000. – С. 277 – 288.34. Буслаев Ф. О эпических выражениях украинской поэзии // Буслаев Ф. О литературе: Исследования; Статьи. – М.:

Художественная литература, 1990. – С. 92 – 113.35. Вальденфельс Б. Своя культура и чужая культура. Парадокс науки о “Чужом”// Логос. – 1995. – №6. – С. 77 – 94.36. Вежбицкая А. Сравнение – градация – метафора // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – С. 133 – 152.37. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М.: Русские словари, 1997. – 416 с.38. Величковский Б. М. Когнитивная наука и психологические проблемы изучения интеллекта // Компьютеры и

познание: очерки по когитологии. – М.: Наука, 1990. – С. 6 – 21.39. Виноградов В. В. История слов / Российская академия наук. Отделение литературы и языка: Научный совет “Русский

язык”; Институт русского языка им. В. В. Виноградова РАН / Отв. ред. академик РАН Н. Ю. Шведова. – М.: ИРЯ РАН, 1999. –1138 с.

40. Виноградова Л. Н. Та вода, которая... (Признаки, определяющие магические свойства воды) // Признаковоепространство культуры / Отв. ред. С. М. Толстая. – М.: Индрик, 2002. – С. 32 – 60.

41. Воевудская О. М. Лексико-грамматическое поле концепта // Методологические проблемы когнитивной лингвистики /Под ред. И. А. Стернина. – Воронеж: ВГУ, 2001. – С. 11 – 113.

42. Воркачев С. Г. Национально-культурная специфика концепта любви в русской и испанской паремиологии //Филологические науки. – 1995. – №3. – С. 56 – 66.

43. Воркачев С. Г. Зависть и ревность: к семантическому представлению моральных чувств в естественном языке //Известия Академии наук. – 1998. – Т. 57. – № 1. – С. 39 – 45.

44. Воркачев С. Г. Концепт Счастья: понятийный и образный компоненты // Известия Академии наук. – 2001. – Т. 60. –№ 6. – С. 47 – 58.

45. Воркачев С. Г., Кусов Г. В. Концепт ‘оскорбление’ и его этимологическая память // Теоретическая и прикладнаялингвистика. Язык и социальная среда. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – Вып. 2. – С. 90 – 102.

46. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – К.: Оберіг, 1991. – Ч. 1. – 449 с.; Ч. 2. – 442 с.47. Гак В. Г. О контрастивной лингвистике // Новое в зарубежной лингвистике. Контрастивная лингвистика. – М.:

Прогресс, 1989. – Вып. XXV.– С. 5 – 17.48. Гак В. Г. Языковые преобразования. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 1998. – 768 с.49. Гак В. Г. Пространство вне пространства // Логический анализ языка: Языки пространств. – М.: Языки русской

культуры, 2000. – С. 127 – 134.50. Гачев Г. Национальные образы мира. – М.: Советский писатель, 1988. – 448 с.51. Гачев Г. Книга удивлений, или Естествознание глазами гуманитария, или Образы в науке. – М.: Педагогика, 1991. –

272 с.52. Гвоздарев Ю. А. Слова-символы как компоненты фразеологических единиц // Фразеологизм и слово в русском языке.

– Ростов-на-Дону, 1983. – С. 27 – 31.53. Глотова Г. А. Человек и знак: семиотико-психологические аспекты онтогенеза человека. - Свердловск: Изд-во Урал.

ун-та, 1990. – 256 с.54. Гнатюк В. Нарис української міфології. – Львів: Інститут народознавства Національної Академії наук України, 2000.

– 263 с.55. Голубовская И. А. Этнические особенности языковых картин мира. – К.: Издательско-полиграфический центр

“Киевский университет”, 2002. – 293 с.




56. Горды М. К вопросу о мотивационной функции соматизмов в составе фразеологической единицы // Słowo. Tekst.Czas: Materiały IV Międzynarodowej konferencji naukowej. – Szczecin: WNUS, 2000. – С. 120 – 123.

57. Грабович Г. Шевченко як міфотворець. Семантика символів у творчості поета. – К.: Радянський письменник, 1991. –211 с.

58. Гура А. В. “Мужской – женский” в народной зоологии: сотношение символики, пола и грамматического рода //Признаковое пространство культуры / Отв. ред. С. М. Толстая. – М.: Индрик, 2002. – С. 155 – 162.

59. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. – М.: Искусство, 1984. – 350 с.60. Даниленко Л. І. Національно-культурна семантика чеської фразеології. – Коломия: МББФ “Берег”, 2000. – 178 с.61. Джеймс К. Контрастивный анализ // Новое в зарубежной лингвистике. Контрастивная лингвистика. – М.: Прогресс,

1989. – Вып. XXV. – С. 205 – 306.62. Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. – К.: Редакція часопису “Народознавство”,

2001. – 576 с.63. Добровольский Д. О. Образная составляющая в семантике идиом // Вопросы языкознания. – 1996. – № 1. –

С. 71 – 93.64. Добровольский Д. О., Малыгин В. Т., Коканина Л. Б. Сопоставительная фразеология (на материале германских

языков). – Владимир, 1990. – 79 с.65. Добрушина И. Р. Воздух: вещество или пространство, материя или дух // Логический анализ языка: Языки

пространств / Отв. ред.: Н. Д. Арутюнова, И. Б. Левонтина. – М.: Языки русской культуры, 2000. – С. 217 – 226.66. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ: Типы фреймов // Вестник Черкасского университета, 1999. – Вып. 11. –

С. 3 – 20.

67. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ языка: фреймовые сети // Всеукраинская научно-практическаяконференция «Проблемы прикладной лингвистики». – Одесса, 2003. - (На правах рукопису).

68. Жайворонок В. В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення // Культура народовПричерноморья. – 2002. – №32. – С. 51 – 53.

69. Жолковский А. К., Мельчук И. А. О семантическом синтезе // Проблемы кибернетики. – М.: Наука, 1967. – Вып. 19. –215 с.

70. Жуйкова М. Роль ментальних образів базових ситуацій у процесах ідіомотворення // Слово. Фраза. Текст: Сб. науч.статей к 60-летию проф. М. А. Алексеенко. – М.: Азбуковник, 2002. – С. 171 – 182.

71. Зaбылин М. Русскій народъ, его обычаи, обряды, предания, суеверия и поэзия: Репринтное воспроизведение издания1880 г. – Симферополь, 1992. – 607+VIII c.

72. Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. – К.: Факт, 2001. – 160 с.73. Залевская А. А. Перевод как моделирование и моделирование перевода // Проблемы семантики:

Психолингвистические исследования. – Тверь, 1991. – С. 69 – 82.74. Залевская А. А. Введение в психолингвистику. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. – 382 с.75. Залевская А. А. Психолингвистический подход к проблеме концепта // Методологические проблемы когнитивной

лингвистики / Под ред. И. А. Стернина. – Воронеж: ВГУ, 2001. – С. 36 – 44.76. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография. – М.: Наука, 1991. – 507 с.77. Зинченко Т. Память в экспериментальной и когнитивной психологии. – СПб.: Питер, 2002. – 320 с. 78. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). – Львів: Вид-во при Львів.

ун-ті, 1989. – 216 с. 79. Зорівчак Р. П. Авторські фразеологічні новаторства як перекладознавча проблема (на матеріалі англомовних

перекладів творів Тараса Шевченка) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: Логос, 2001. – №5. –С. 68 – 72.

80. Зубрицька М. Структуралізм та семіотика // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. – Львів: Літопис,1996. – С. 343, 344.

81. Івченко А. Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія. – Харків: ФОЛІО, 1999. – 304 с.82. Иванов В. В., Топоров В. Н. Славянские языковые моделирующие семиотические системы (Древний период). – М.:

Наука, 1965. – 246 с.83. Иванов П. В. Народные рассказы о Доле // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К.: Либідь, 1991. –

С. 342 – 374.84. Ивашенко О. В. Эмоциональная составляющая русских интеллектуальных концептов // Методологические проблемы

когнитивной лингвистики / Под ред. И. А. Стернина. – Воронеж: ВГУ, 2001. – С. 106 – 111.85. Іванишин П. Вульгарний “неоміфологізм”: від інтерпретації до фальсифікації Т. Шевченка. – Дрогобич: Видавнича

фірма “Відродження”, 2001. – 174 с.86. Калиниченко В. Язык и трансценденция // Логос. – 1995. – № 6. – С. 7 – 46.87. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность. – М.: Наука, 1987. – 362 с. 88. Караулов Ю. Н. Ассоциативная грамматика русского языка. – М.: Русский язык, 1993. – 331 с.89. Касавин И. Т. Познание в мире традиций. – М.: Наука, 1990. – 203 с. 90. Кашкин В. Б. Бытовая философия языка и языковые контрасты // Теоретическая и прикладная лингвистика:

Межвузовский сб. науч. трудов: Аспекты метакоммуникативной деятельности. – Воронеж, 2002. – Вып. 3. -<http://tpl1999.narod.ru/>

91. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні дл гіпотези мовного релятивізму). – Львів:Літопис, 2002. – 304 с.

92. Кобозева И. М. Семантические проблемы анализа политической метафоры // Вестник МГУ. – 2001. – № 6. –С. 132 – 149. - (Серия 9 «Филология»).

93. Кон И. С. К проблеме национального характера // История и психология. – М.: Наука, 1971. – С. 122 – 158.94. Кононенко В. Словесні символи в семантичній структурі фраземи // Мовознавство. – 1991. – № 6. – С. 30 – 36.95. Кононенко В. І. Національно-мовна картина світу: зіставний аспект (на матеріалі української та російської мов) //

Мовознавство. – 1996. – № 6. – С. 39 – 46.




96. Кононенко В. І. Мова і народна культура // Мовознавство. – 2001. – №3. – С. 62 – 69.97. Костомаров М. І. Об историческом значении русской народной поэзии // Костомаров М. І. Слов’янська міфологія. –

К.: Либідь, 1994. – С. 44 – 200. 98. Костюхин Е. А. Типы и формы животного эпоса. – М.: Наука, 1987. – 269 с.99. Кочерган М. П. Зіставна лексична семантика: проблеми і методи дослідження // Мовознавство. – 1996. – №2 / 3. –

С. 30 – 55.100. Кочерган М. П. Контрастивна семантика на порозі нового тисячоліття // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук.

статей. – К.: КДЛУ, 2001. – Вип. 5.– С. 3 – 8. 101. Красавский Н. А. Русская и немецкая концептосферы эмоций (опыт лингвокультурологического анализа словарных

статей) // Методологические проблемы когнитивной лингвистики / Под ред. И. А. Стернина. – Воронеж: ВГУ, 2001. –С. 113 – 119.

102. Красных В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: Курс лекций. – М.: ИТДГК “Гнозис”, 2002. – 284 с.103. Крейдлин Г. Е. Некоторые пути и типы метафоризации слов в языке // Логический анализ языка: Тождество и

подобие. Сравнение и идентификация. – М.: Ин-т языкознания АН СССР, 1990. – С. 124 – 139.104. Крюков А. Н. Фоновые знания и языковая коммуникация // Этнопсихолингвистика. – М.: Наука, 1983. – 192 с.105. Кубрякова Е. С. Об одном фрагменте концептуального анализа слова память // Логический анализ языка:

Культурные концепты. – М.: Наука, 1991. – С. 85 – 91.106. Кубрякова Е. С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль

языка в познании мира. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – 560 с. 107. Кубрякова Е. С., Демьянков В. З., Панкрац Ю. Г., Лузина Л. Г. Краткий словарь когнитивных терминов. – М., 1996. –

242 с. 108. Кузнецов В. Г. Герменевтика и гуманитарное познание. - М.: Изд-во Московского ун-та, 1991. – 192 с.109. Кузнецова Л. И. Сопоставительно-семантический анализ сравнений как метод выявления национальной специфики

слова // Методы и приемы лингвистического анализа в общем и романском языкознании. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1988. –С. 50 – 59.

110. Кульчицький О. Світовідчування українця // Українська душа. – К.: МП “Фенікс”, 1992. – С. 48 – 68.111. Курикалов Ю. Л. От слов к логосу (этюд современной герменевтики) // Логос. Ленингр. межд. чтения по философии

культуры. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1991. - Кн. 1. – С. 178 – 198.112. Лагута О. Н. Логика и лингвистика. – Новосибирск, 2000. – 116 с. – <http://www.philology.ru/linguistics1/laguta-

00.htm>113. Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов // Новое в зарубежной лингвистике. Когнитивные аспекты

языка. – М.: Прогресс, 1988. – Вып. 23. – С. 12 – 51.114. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – С. 387 – 415.115. Лебединская В. А. Семантика процессуальных фразеологизмов с компонентами “входить – выходить” //

Фразеологическое значение в языке и в речи. – Челябинск: ЧГПИ, 1988. – С. 32 – 43.116. Леві-Строс К. Структурна антропологія. – К.: Основи, 2000. – 387 с.117. Левонтина И. Б., Шмелев А. Д. Родные просторы // Логический анализ языка: Языки пространств / Отв. ред.:

Н. Д. Арутюнова, И. Б. Левонтина. – М.: Языки русской культуры, 2000. – С. 338 – 347.118. Левченко Е. П. Когнитивный аспект анализа асимметрии фразеологических систем // Когнитивная лингвистика

конца ХХ века: Материалы международной научной конференции. – Минск: МГЛУ, 1997. – Ч. 2. – С. 95 – 97. 119. Левченко О. П. Концептуальний аналіз фразеологічної символіки // Матеріали міжнародної славістичної

конференції пам’яті професора Костянтина Трофимовича. – Львів: Літопис, 1998. – Т. 1. – С. 373 – 377.120. Левченко Е. П. Концептосфера цвета во фразеологических системах близкородственных языков // Национально-

культурный компонент в тексте и в языке. Материалы ІІ Международной научной конференции. – Минск: БГУ, 1999. – Часть 2.– С. 12 – 15.

121. Левченко Е. П. Прототипический аспект фразеологической символики // Русская филология: Украинский вестник. –1999. – № 3 / 4. – С. 27 – 32.

122. Левченко Е. П. Контрастивный анализ фразеологических концептов // Русская филология: Украинский вестник. –2000. - № 3 / 4 (17). – С. 56, 57.

123. Левченко О. П. Контрастивний аналіз фразеологічних символів (концепт ‘взуття’) // Семантика мови і тексту: Зб.статей IV Міжнародної наукової конференції. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С. 318 – 321.

124. Левченко О. П. Контрастивний аналіз фразеологічних символів (концепт ‘риба’) // Лінгвістичні дослідження: Зб.наук. праць. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 6.– С. 84 – 87.

125. Левченко О. П. Концептуалізація і символіка у фразеології // Słowo. Tekst. Czas: Materiały Konferencji Naukowej. –Szczecin: WNUS, 2001. – С. 216 – 219.

126. Левченко О. П. Принцип зооцентризму у фразеотворенні // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. статей. – К.:КДЛУ, 2001. – Вип. 5. – С. 206 – 209.

127. Левченко О. П. Етнічні стереотипи у публіцистичному тексті // Słowo. Tekst. Czas: Materiały MiędzynarodowejKonferencji Naukowej. – Szczecin: WNUS, 2002. – С. 147 – 152.

128. Левченко Е. П. Концепты и символы в лингвокультурологическом аспекте // Международная научно-методическаяконференция из цикла: “Новое в теории и практике описания и преподавания русского языка”. – Варшава: Artico, 2002. –С. 217 – 222.

129. Левченко Е. П. Метафорические принципы во фразеологии // Слово. Фраза. Текст: Сборник научных статей к 60-летию проф. М. А. Алексеенко. – М.: Азбуковник, 2002. – С. 242 – 249.

130. Левченко О. П. Фразеологічна репрезентація світу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.:КНУ, 2002. – № 7 – С. 307 – 315.

131. Левченко Е. П. Вербализация фразеологических значений в терминах концепта Насекомое // Наукові запискиВінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. праць. – Вінниця: Вид-во Вінницькогодерж. пед. ун-ту, 2003. – Вип. 6. – С. 68 – 72. – (Серія “Філологія”).

132. Левченко О. П. Лінгвокультурологія та її термінна система // Проблеми української термінології. – Львів:




Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2003. – № 490. – С. 105 – 113. 133. Левченко О. П. Метафоричні принципи та інтерлінгвальне й специфічне у мовних картинах світу // Міжнародна

конференція “Мова та культура”. – К., 2003. – Вип. 6.– Т. 3 / 1. – С. 190 – 198. 134. Левченко О. П. Метафоричні принципи у фразеології (Смак – концепт і метафоричний принцип) // Система і

структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В. І. Гончаров та ін. – К.: Товариство “Знання” України, 2003. –С. 212 – 220.

135. Левченко О. П. Інтерлінгвальне та національне у фразеологічних прототипах Глупоти // Вісник Луганськогопедагогічного університету ім. Т. Шевченка. – Луганськ: Альма-матер, 2004. – № 5 (73). – С. 169 - 174.

136. Левченко О. П. Атрибут, прототип, стереотип у фразеологічній картині світу // Мовні і концептуальні картини світу:Зб. наук. праць. - К.: КНУ, 2004. – № 10. - С. 338 – 346.

137. Левченко О. П. Дослідження вербальних символів у лінгвокультурологічному аспекті // Культура народовПричерноморья. – Сімферополь, 2004. - № 49. – Т. 1. – С. 27 – 29.

138. Левченко О. П. Лінгвокультурологія та її міфологеми // Вісник Харківського національного університету ім.В. Н. Каразіна. – Харків: ХНУ, 2004. – № 631. – Вип. 41. – С. 68 – 72. – (Серія “Філологія”).

139. Левченко О. П. Вербалізація концепту Покарання (лінгвокультурологічний аспект) // Лінгвістика. – Луганськ:Альма-матер, 2004. – № 2 (3). – С. 33 – 41.

140. Левченко О. П. Стійкі атрибутні порівняння з компонентом-зоонімом (на матеріалі української та російської мов) //Вісник Луганського педагогічного університету ім. Т. Шевченка. – Луганськ: Альма-матер, 2004. – № 11 (79). – С. 201 - 208.

141. Лихачев Д. С. Концептосфера русского языка // Известия Академии наук. – Т. 52. – 1993. – №1. – С. 3 – 9. - (Сериялитературы и языка).

142. Лихачев Д. С. Историческая поэтика русской литературы (Смех как мировоззрение и другие работы). – СПб:Алетейя, 1997. – 508 с.

143. Лосев А. Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. – М.: Искусство, 1976. – 376 с.144. Лосев А. Ф. Логика символа // Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. – М.: Издательство политической

литературы, 1991. – С. 247 – 274.145. Лосев А. Ф. Терминологическая многозначность в существующих теориях знака и символа // Collegium. – 1994. – №

1. – С. 13 – 28.146. Лотман Ю. М. О метаязыке типологических описаний культуры // Труды по знаковым системам. – Тарту: Изд-во

Тартуского ун-та, 1969. – С. 460 – 477.147. Малоха М. Обиходно-эмпирический опыт в фразеологии славян: острые огородные растения // Национально-

культурный компонент в тексте и языке: Материалы ІІ Международной научной конференции. – Минск: БГУ, 1999. – Ч. 2. –С. 20 – 25.

148. Мамардашвили M. K., Пятигорский А. М. Символ и сознание. Метафизические рассуждения о сознании, символикеи языке. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 1997. – 213 с.

149. Манакин В. Н. Основы контрастивной лексикологии: близкородственные и родственные языки. – Киев; Кировоград:Центрально-Украинское издательство, 1994. – 264 с.

150. Маслова В. А. Введение в лингвокультурологию. – М.: Наследие, 1997. – 205 с.151. Маслова В. А. Лингвокультурология: Учеб. пособ. – М.: Издательский центр “Академия”, 2001. – 208 с. 152. Маяцкий М. Некоторые подходы к проблеме визуальности в русской философии // Логос. – 1995. – № 6. –

С. 47 – 76.153. Метафора в языке и в тексте. – М.: Наука, 1988. – 175 с.154. Мечковская Н. Б. Трудно ли понимать переносные значения (когнитивные механизмы “мышления образами”? //

Когнитивная лингвистика конца ХХ века. – Минск: МГЛУ, 1997. – Ч. 1. – С. 64 – 69.155. Митрополит Іларіон Дохристиянські вірування українського народу. – К.: Акціонерне товариство “Обереги”, 1992. –

424 с. 156. Михайлова Г. И. Фразеологизмы с семантикой речевого воздействия и взаимодействия // Фразеологическое

значение в языке и в речи. – Челябинск: ЧГПИ, 1988. – С. 43 – 54.157. Мокиенко В. М. В глубь поговорки. – К.: Радянська школа, 1989. – 221 с. 158. Мокиенко В. М. Славянская фразеология. – М.: Высшая школа, 1989. – 287 с. 159. Мокиенко В. Украинская фразеология (resp. паремиология) и русская картина мира // Słowo. Tekst. Czas: Materiały

IV Międzynarodowej konferencji naukowej. – Szczecin: WNUS, 2000. – С. 25 – 33.160. Мыльников А. С. Язык культуры и вопросы изучения этнической специфики средств знаковой коммуникации //

Этническое изучение знаковых средств культуры. – Ленинград: Наука, 1989. – С. 7 – 37.161. Национально-культурная специфика речевого общения народов СССР. – М.: Наука, 1982. – 300 с.162. Неклюдов С. Ю. Вещественные объекты и их свойства в фольклорной картине мира // Признаковое пространство

культуры / Отв. ред. С. М. Толстая. – М.: Индрик, 2002. – С. 21 – 31.163. Неретина С. С. Понятие судьбы в пространстве Высшего блага // Понятие судьбы в контексте разных культур. – М.:

Наука, 1994. – С. 5 – 15.

164. Никитина Е. С. О концептуальном анализе в народной культуре // Логический анализ языка: Культурные концепты. – М.: Наука, 1991. – С. 117 – 123.

165. Николаева Е. К. К типологии фразообразования устойчивых сравнений (на материале польского языка) // Вопросыязыкознания. – 1996. – № 3. – С. 95 – 99.

166. Новикова М. Коментар // Українські замовляння / Упоряд. М. Н. Москаленко; Авт. передм. М. О. Новикова. – К.:Дніпро, 1993. – С. 199 – 306.

167. Огольцев В. М. Устойчивые сравнения в системе русской фразеологии. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та,1978. – 159 с.

168. Ольшанский И. Г. Когнитивные аспекты лексической многозначности (на материале современного немецкогоязыка) // Филологические науки. – 1996. – №5. – С. 85 – 93.

169. Опарина Е. О., Сандомирская И. И. Фразеология и коллективная культурная идентичность // Etnolingwistyka.




Problemy języka i kultury. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1996. – S. 372 – 379.170. Павлова Н. А. Значение времени у фразеологизмов модели “предлог + (согласуемый компонент) + существительное

в форме дательного падежа” // Фразеологическое значение в языке и в речи. – Челябинск: ЧГПИ, 1988. – С. 68 – 74.171. Панчишина Т. А. Модуляризм і холізм у когнітології // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності:

Матеріали Всеукраїнської наукової конференції / За ред. Ф. С. Бацевича і Р. С. Помірка. – Львів: Літопис, 1999. – С. 76 – 79.172. Пермяков Г. Л. К вопросу о структуре паремиологического фонда // Типологические исследования по фольклору. –

М.: Наука, 1975. – С. 240 – 256.173. Петренко В. Ф. Основы психосемантики: Учеб. пособ. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1997. – 400 с.174. Пинто де Лима Ж. Новый подход к прототипам: прагматический взгляд // Вестник Московского ун-та. – 1995. – №5.

– С. 117 – 126. – (Серия 9 «Филология»).

175. Подлесская В. И., Рахилина Е. В. “Лицом к лицу” // Логический анализ языка: Языки пространств. – М.: Языкирусской культуры, 2000. – С. 98 – 107.

176. Подосинов А. В. Символы четырех евангелистов: Их происхождение и значение. – М.: Языки русской культуры,2000. – 176 с.

177. Полюга Л. М. Українська абстрактна лексика XIV – першої половини XVII ст. – К.: Наукова думка, 1991. – 240 с. 178. Помыкалова Т. Е. Семантическая структура фразеологизмов генитивной модели времени // Фразеологическое

значение в языке и в речи. – Челябинск: ЧГПИ, 1988. – С. 60 – 68.179. Попова З. Д. Из истории когнитивного анализа в лингвистике // Методологические проблемы когнитивной

лингвистики / Под ред. И. А. Стернина. – Воронеж: ВГУ, 2001. – С. 7 – 17.180. Потебня А. А. Теоретическая поэтика. – М.: Высшая школа, 1990. – 344 с.181. Потебня А. А. Язык и народность // Потебня А. А. Мысль и язык. – К.: Синто, 1993. – С.158 – 185.182. Потебня А. А. О некоторых символах в славянской народной поэзии // Потебня А. А. Символ и миф в народной

культуре. – М.: Лабиринт, 2000. – С. 5 – 91.183. Почепцов Г. Г. Семиотика. – М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2002. – 432 с.184. Прохорова С. М. Сопоставительный анализ русских и белорусских фразеологизмов с компонентами душа, тоска,

судьба // Национально-культурный компонент в тексте и языке: Матер. II Междунар. науч. конфер. – Минск: Універсітэцкае,1994. – Ч. 2. – С. 31 – 36.

185. Радзієвська Т. Іменники думка, гадка, ідея: до проблеми опису концептів ментального поля // Лінгвістичнідослідження: Зб. наук. праць. – Харків, 2001. – Вип. 6. – С. 33 – 37.

186. Рахилина Е. В. Когнитивная семантика: История. Персоналии. Идеи. Результаты // Семиотика и информатика: Сб.науч. статей. – М.: Языки русской культуры; Русские словари, 1998. – Вып. 36. – С. 274 – 323.

187. Рахилина Е. В. О тенденциях в развитии когнитивной семантики // Известия Академии наук. – 2000. – Т. 59. – № 3.– С. 3 – 15. – (Серия литературы и языка).

188. Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира / Б. А. Серебренников, Е. С. Кубрякова,В. И. Постовалова и др. – М.: Наука, 1988. – 216 с.

189. Руткевич А. М. К. Г. Юнг об архетипах коллективного бессознательного // Вопросы философии. – 1988. – № 1. –С. 124 – 133.

190. Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. – М.: Наука, 1987. – 782 с.191. Рябцева Н. К. “Вопрос”: прототипическое значение концепта // Логический анализ языка: Культурные концепты. –

М.: Наука, 1991. – С. 72 – 77.192. Рябцева Н. К. Размер и количество в языковой картине мира // Логический анализ языка: Языки пространств. – М.:

Языки русской культуры, 2000. – С. 108 – 116.193. Свасьян К. А. Философия символических форм Кассирера. – Ереван: Изд-во АН Арм. ССР, 1989. – 237 с.194. Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология. – К.: Фитосоциоцентр, 2000. – 248 с.195. Селіванова О. О. Когнітивний аспект контрастивної ономасіології // Мовознавство. – 2001. – №1. – С. 71 – 74.196. Сендерович С. Ревизия юнговой теории архетипа // Логос. – 1995. – №6. – С. 144 – 163.197. Серебренников Б. А. Роль человеческого фактора в языке: Язык и мышление. – М.: Наука, 1988. – 242 с. 198. Серио П. О языке власти: критический анализ // Философия языка: в границах и вне границ. – Харьков: ОКО, 1993.

– С. 83 – 100.199. Скляревская Г. Н. Опыт системного описания языковой метафоры в словаре // Национальная специфика языка и

отражение ее в нормативном словаре. – М.: Наука, 1988. – С. 63 – 67.200. Сліпушко О. Давньоукраїнський бестіарій. – К.: Дніпро, 2001. – 144 с.201. Слухай Н. В. Сучасні лінгвістичні теорії концепту як мовно-культурного феномену // Мовні і концептуальні

картини світу: Зб. наук. праць. – К.: Логос, 2002. – №7. – С. 462 – 470.202. Смирнов С. Д. Психология образа. Проблема активности психического отражения. – М.: МГУ, 1985. – 230 с.203. Современная американская лингвистика: Фундаментальные направления / Под ред. А. А. Кибрика,

И. М. Кобозевой, И. А. Секериной. - Изд. 2-е. – М.: Едиториал УРСС, 2002. – 480 с. 204. Соловьева А. Д. Значение времени, выражаемое фразеологизмами модели “предлог + атрибут + существительное в

форме винительного падежа” // Фразеологическое значение в языке и в речи. – Челябинск: ЧГПИ, 1988. – С. 74 – 82.205. Солодуб Ю. П. Роль словесного комплекса прототипа в реализации коннотативных возможностей фразеологизма //

Филологические науки. – 1996. – №1. – С. 67 – 79.

206. Солсо Р. Когнитивная психология. – СПб.: Питер, 2002. – 592 с.207. Сопоставительное исследование русского и украинского языков. Лексика и фразеология / Г. П. Ижакевич,

П. Е. Гриценко, В. И. Кононенко и др. – К.: Наукова думка, 1991. – 384 с.208. Сорокин Ю. А. Антропоцентризм vs. Антропофилия: доводы в пользу второго понятия // Фразеология в контексте

культуры. – М.: Языки русской культуры, 1999. – С. 52 – 57. 209. Степанов Ю. С., Проскурин С. Г. Константы мировой культуры: алфавиты и алфавитные тексты в периоды

двоеверия. – М.: Наука, 1993. – 157 с.




210. Степанов Ю. С., Проскурин С. Г. Смена “культурных парадигм” и ее внутренние механизмы // Философия языка: вграницах и вне границ. – Харьков: ОКО, 1993. – С. 13 – 36.

211. Сукаленко Н. И. Образно-стереотипная языковая картина мира как отражение эмпирического объединенногосознания: Автореф. диссер. ... д-ра филол. наук. – Харьков, 1991. – 40 с.

212. Телия В. Н. Культурно-национальные коннотации фразеологизмов (от мировидения к миропониманию) //Славянское языкознание: IX съезд славистов: Доклады российской делегации. – М.: Наука, 1993. – С. 302 – 314.

213. Телия В. Н. Русская фразеология: семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. – М.:Школа “Языки русской культуры”, 1996. – 288 с.

214. Телия В. Н. Первоочередные задачи и методологические проблемы исследования фразеологического состава языкав контексте культуры // Фразеология в контексте культуры. – М.: Языки русской культуры, 1999. – С. 13 – 24.

215. Тернер В. Символ и ритуал. – М.: Наука, 1983. – 274 с. 216. Ткачук О. Наратологічний словник. – Тернопіль: Астон, 2002. – 173 с.217. Томенко М. Теорія українського кохання. – К.: Видавничий дім “Міжнародний туризм”, 2002. – 127 с.218. Топоров В. Н. Пространство и текст // Текст: Семантика и структура. – М.: Наука, 1983. – С. 227 – 285.219. Топоров В. Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ: Исследования в области мифопоэтического. – М.: Издательская группа

“Прогресс” – “Культура”, 1995. – 624 с. 220. Ужченко В. Д., Авксентьєв Л. Г. Українська фразеологія. – Харків: Основа, 1990. – 166 с.221. Ужченко В. Д. Історико-лінгвістичний аспект формування української фразеології: Автореф. дисертації ... д-ра

філол. наук. – Дніпропетровськ, 1994. – 34 с.222. Ужченко В. Д. Східноукраїнська фразеологія. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 362 с.223. Уилрайт Ф. Метафора и реальность // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – С. 82 – 109.224. Улыбина Е. В. Психология обыденного сознания. – М.: Смысл, 2001. – 263 с.225. Ульманн С. Семантические универсалии // Новое в лингвистике. – М.: Прогресс, 1970. - Вып. 5 (Языковые

универсалии). – 293 с. 226. Урынсон Е. В. Проблемы исследования картины мира: Аналогия в семантике. – М.: Языки славянской культуры,

2003. – 224 с.227. Успенский Б. А. Филологический разыскания в области славянских древностей (Реликты язычества в

восточнославянском культе Николая Мерликийского). – М.: Изд-во Московского ун-та, 1982. – 245 с. 228. Фразеологическое значение в языке и речи. – Челябинск: ЧГПИ, 1988. – 120 с.229. Фрай Н. Архетипний аналіз: теорія мітів // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. – Львів: Літопис,

1996 – С. 111 – 135.230. Франко І. Літературно-критичні праці (1890 – 1910) // Твори: В 50 т. – К.: Наукова думка, 1984. – Т. 41. – 683 с.231. Фрумкина Р. М. Концептуальный анализ с точки зрения лингвиста и психолога (концепт, категория, прототип) //

Научно-техническая информация РАН. – М., 1992. – № 3. – С. 1 – 8. – (Серия 2). 232. Фрумкина Р. М. “Теории среднего уровня” в современной лингвистике // Вопросы языкознания. – 1996. – №2. –

С. 55 – 67.233. Фрэзер Д. Д. Золотая ветвь: Исследование магии и религии. – М.: Политиздат, 1986. – 703 с.234. Хайруллина Р. Х. Фразеологическая картина мира: от мировидения к миропониманию. – Уфа: Изд-во БГПУ, 2000. –

285 с.235. Холодная М. А. Психология интеллекта: парадоксы исследования. – Москва; Томск: Изд-во Томского ун-та.;

Москва: Барс, 1997. – 392 с.236. Цивьян Т. В. Лингвистические основы балканской модели мира. – М.: Наука: 1990. – 207 с.237. Цимбалістий Б. Родина і душа народу // Українська душа. – К.: МП “Фенікс”, 1992. – С. 66 – 96.238. Цимбалюк Ю. В. Скарбниця мудрості народної // Латинські прислів’я і приказки. – К.: Вища школа, 1990. – С. 4 – 8.239. Человеческий фактор в языке: Язык и порождение речи / Отв. ред. Е. С. Кубрякова. – М.: Наука, 1991. – 240 с. 240. Ченки А. Современные когнитивные подходы к семантике: сходства и различия в теориях и целях // Вопросы

языкознания. – 1996. – № 2. – С. 68 – 78.241. Чепасова А. М., Ивашко Л. А Проблема структурности фразеологического значения // Фразеологическое значение в

языке и речи. – Челябинск: ЧГПИ, 1988. – С. 17 – 32.242. Черданцева Т. З. Язык и его образы: (Очерки по итальянской фразеологии). – М.: Международные отношения, 1977.

– 167 с.243. Черданцева Т. З. Метафора и символ во ФЕ // Метафора в языке и в тексте. – М.: Наука, 1988. – С. 78 – 92.244. Черданцева Т. З. Идиоматика и культура (Постановка вопроса) // Вопросы языкознания. – 1996. – № 1. – С. 58 – 70.245. Черданцева Т. З. Многозначность и синонимия идиом (на материале итальянского языка) // Известия Академии

наук. – 1998. – Т. 57. – № 4. – С. 48 – 55. – (Серия литературы и языка).246. Чередниченко Т. Россия 1990-х в слоганах, рейтингах, имиджах. Актуальный лексикон истории культуры. – М.:

Новое литературное обозрение, 1999. – 416 с.247. Чернейко Л. О., Долинский В. А. Имя Судьба как объект концептуального и ассоциативного анализа // Вестник

МГУ. – 1996. – № 6. – С. 20 – 41. – (Серия 9).248. Чеснов Я. В. Этнический образ // Этнознаковые функции культуры. – М.: Наука, 1991. – С. 58 – 85.249. Чесноков П. В. А. А. Потебня об общечеловеческих и национальных формах мышления в их отношении к языку //

О. О. Потебня і проблеми сучасної філології. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 5 – 26.250. Шаклеин В. М. Становление и развитие теории лингвокультурной ситуации в лингвокультурологических

исследованиях // Язык и культура. Культурологический компонент языка. – К.: Collegium, 1998. – Т. 2.– С. 137 – 140. 251. Шанский Н. М. В мире слов. – М.: Просвещение, 1985. – 255 с. 252. Шаховский В. И., Панченко Н. Н. Национально-культурная специфика концепта “обман” во фразеологическом

аспекте // Фразеология в контексте культуры. – М.: Языки русской культуры, 1999. – С. 285 – 288. 253. Шевчук В. Мисленне древо: Роман-есе про давній Київ. – К.: Молодь, 1989. – 360 с. 254. Шелестюк Е. В. Символ versus троп: сравнительный анализ семантики // Филологические науки. – 2001. – № 6. –

С. 50 – 58.




255. Шмелев А. Д. Русская языковая модель мира: Материалы к словарю. – М.: Языки славянской культуры, 2002. – 224с.

256. Шмелева Е. Я., Шмелев А. Д. Русский анекдот: Текст и речевой жанр. – М.: Языки славянской культуры, 2002. – 144с.

257. Шмелева Т. В. К проблеме национально-культурной специфики “эталона сравнения” (на материале английского ирусского языков) // Этнопсихолингвистика. – М.: Наука, 1988. – С. 124 – 129.

258. Шпет Г. Г. Сочинения. – М.: Правда, 1989. – 601 с.259. Эпштейн М. Н. “Природа, мир, тайник вселенной...”: Система пейзажных образов в русской поэзии. – М.: Высшая

школа, 1990. – 303 с.260. Этнолингвистический словарь славянских древностей. Проект словника. Предварит. материалы. – М.: АН СССР,

Ин-т слав. и балканистики, 1984. – 171 с.261. Юнг К. Г. Об архетипах коллективного бессознательного // Вопросы философии. – 1988. – № 1. – С. 133 – 152.262. Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова, культура, влада / НАН України, Ін-т мовознавства ім.

О. О. Потебні. – К., 2000. – 288 с.263. Ярцева В. Н. Контрастивная лингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов.

энциклопедия, 1990. – С. 239.264. Bartmiński J. O profilowaniu pojęć w słowniku etnolingwistycznym // Bartmiński J. O profilowaniu pojęć: Wybór prac /

Zestawił J. Bartmiński. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1993. – S. 7 – 17.

265. Bartmiński J. Punkt widzenia, perspektywa, językowy obraz świata // Językowy obraz świata / Pod. red. J. Bartmińskiego. –Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1999. – S. 103 – 120.

266. Bartmiński J., Niebrzegowska S. Profile a podmiotowa interpretacja świata // Profilowanie w języku i w tekście. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1998. – S. 211 – 224.

267. Brownell H. et al. Appreciation of metaphoric alternative word meanings by left and right brain-damaged patients //Neuropsychologia. – 1990. – №28. – P. 375 – 384.

268. Brzozowski P. Problemy analizy prototupowości pojęć (na przykładzie “uczciwości”, “komunizmu” i “nauczyciela”) //Etnolingwistyka. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1991. – S. 51 – 59.

269. Fauconnier G. Mapping in Thought and Language. – Cambridge University Press, 1997. – 219 p.270. Feyaerts K., Geeraerts D. Generalized Metonymy: The conceptualization of stupidity in German idiomatic expressions //

Workshop on Metonymy, Hamburg University, Germany June 23 – 24, 1996. – <http://www.psyc.leeds.ac.uk/cgi-in/search/metaphorAbstracts/index_main.pl>

271. Fillmore Ch. J. An Alternative to checklist theories of meaning // Berkeley Linguistic Society. – 1975. – Vol. 1. –P. 123 – 131.

272. Gibbs R. The Poetics of Mind: Figurative Thought, Language and Understanding. – Cambridge, Eng.: CambridgeUniversity Press, 1994. – <http://psywww.human.metro-u.ac.jp/metaphor/REF02046.htm>

273. Grzegorczykowa R. Profilowanie a inne pojęcia opisujące hierarchiczną strukturę znachenia // Profilowanie w języku i wtekście. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1998. – S. 9 – 17.

274. Grzegorczykowa R. Pojęcie językowego obrazu świata // Językowy obraz świata / Pod. red. J. Bartmińskiego. – Lublin:Wydawnictwo UMCS, 1999. – S. 39 – 55.

275. Johnson M. The Body in the Mind: The Bodily Basis of Meaning, Imagination and Reason. – Chicago: University ofChicago Press, 1987. – 242 p.

276. Keesing R. M. Radical cultural difference: Antropology’s myth? // Language contact and language conflict. Ed. by M. Pütz.– Amsterdam / Philadelphia, 1994. – Р. 3 – 23.

277. Lakoff G. Women, Fire and Dangerous Things: What Categories Reveal about the Mind. – Chicago; London: TheUniversity of Chicago Press, 1990. – 614 p.

278. Lakoff G. The Contemporary Theory of Metaphor // Metaphor and Thought / Ed. by A. Ortony. - 2nd edition. – Cambridge:Cambridge University Press, 1992. - <www.linguistics.berkeley.edu/lingdept/Current/people/facpages/lakoffg.html.>

279. Lakoff G., Turner M. More Than Cool Reason: A Field Guide to Poetic Metaphor. – Chicago: University of Chicago Press,1989. – 230 p. - <http://markturner.org/mtcrx.html>

280. Langacker R. W. Culture, Cognition, and Grammar // Language contact and language conflict / Ed. by M. Ptz. –Amsterdam; Philadelphia, 1994. – P. 25 – 53.

281. Langacker R. Cognitive grammar // Handbook of Pragmatics. – Amsterdam; Philadelphia, 1995. – P. 105 – 111.282. Langacker R. Consciousness, Construal, and Subjectivity // Advances in consciousness research. – Amsterdam;

Philadelphia, 1997. – Vol. 12. – P. 49 – 75. 283. Langacker R. Constituency, dependency, and conceptual grouping // Cognitive Linguistics. – Berlin; New York: Mouton de

Gruyter, 1997. – Vol. 8 (1). – P. 1 – 32. 284. Langacker R. Generics and habituals // Current issues in linguistic theory. – 1997. – Vol. 143. – P. 191 – 223. 285. Metaphor and Thought / Ed. by A. Ortony. - 2nd edition. – Cambridge: Cambridge University Press, 1993. – P. XVI + 678.286. Mikołajchuk A. Kognitywny obraz gniewu we współczesnej polszczyźnie // Etnolingwistyka. Problemy języka i kultury. –

Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1996. – S. 131 – 146.287. Muszyński Z. “Profilowanie” profilowania // Profilowanie w języku i w tekście. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1998. –

S. 35 – 52.288. Pajdzińska A. Wrażenia zmysłowe jako podstawa metafor językowych // Etnolingwistyka. Problemy języka i kultury. –

Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1996. – S. 113 – 130.289. Pajdzińska A. Jak mόwimy o uczuciach? Poprzez analizę frazeologizmόw do językowego obrazu świata // Językowy obraz

świata / Pod red. J. Bartmińskiego. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1999. – S. 83 – 101.290. Rosh E. Human categorization // Warren N. (Ed.) Advances in Cross Cultural Psychology. – 1977. – Vol. 1. – N. Y.:

Academic Press. – P. 1 – 49.




291. Skibińska E. Pojęcie stereotypu w badaniach francuskich. Przegląd najnowszych tendencji // Etnolingwistyka. – Lublin:Wydawnictwo UMCS, 2003. – S. 63 – 79.

292. Turner M., Fauconnier G. Conceptual Integration and Formal Expression // Journal of Metaphor and Symbolic Activity. –1995. – Vol. 10 (3). – P. 183 – 203.

293. Turner M. Death is the Mother of Beauty: Mind, Metaphor, Criticism. – Chicago: University of Chicago Press, 1987. – 208p. - <http://www.wam.umd.edu/~mturn/; http://www.wam.umd.edu/~mturn/WWW/dmb.html>

294. Wierzbicka A. Lexicography and conceptual analysis. – Ann Arbor, 1985. – 368 p.295. Wierzbicka A. “Cultural script’s”: A new approach to the study of cross-cultural communication // Language contact and

language conflict / Ed. by M. Ptz. – Amsterdam; Philadelphia, 1994. – P. 68 – 87.296. Wierzbicka A. Japanese cultural scripts: cultural psychology and “cultural grammar” // Ethos. – 1996. – Vol. 24 (3). –

P. 527 – 555.297. Wierzbicka A. Understanding Cultures Thought Their Key Words (English, Russian, Polish, German, and Japanese). – New

York; Oxford: Oxford University Press, 1997. – 317 p.298. Wierzbicka A. Anchoring linguistics typology in universal semantic primes // Linguistics Typology. – 1998. – Vol. 2. –

P. 141 – 194.299. Wierzbicka A. Angst // Culture and Psychology. – London, 1998. – Vol. 4 (2). – P. 161 – 188.300. Wierzbicka A. German ‘cultural scripts’: public sings as key to social attitudes and cultural value // Discourse and Society.

– London, 1998. – Vol. 9 (2). – P. 241 – 282.

Jakubowicz M. Motywacja semantyczna wybranych nazw wartości poszukiwania etymologiczne // Język w kręgu wartości / Pod redakcją J. Bartmińskiego. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2003. - S. 171 – 185.

Toporow W.N. Ewolucja rosyjskiej samoświadomości trwa // Etnolingwistyka. Problemy języka i kultury. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2000. – S. 11 – 24.



1 “Сучасні методи лінгвістичних досліджень: когнітивна лінгвістика, фреймова семантика, логічнийаналіз мови, а також семіотика, психоаналіз, постмодернізм – створюють цікаве поле, в якому власне іформуються принципи лінгвокультурологічного аналізу” [30, с. 137].

2 Питань національної психології торкаються у своїх працях М. Данилевський, О. Потебня, К. Леонтьєв,В. Соловйов, М. Бердяєв, І. Франко, О. Кульчицький та ін. На матеріалі мовних явищ проводив дослідженняетнічної психології Г. Шпет, на думку якого, такі студії можливі на іншому матеріалі (наприклад, культури),результати ж будуть зіставні [див.: 258, с. 488]. Підходи Г. Шпета до досліджуваного матеріалу корелюють зсучасними герменевтичними, семіотичними теоріями: сферу етнопсихології дослідник трактував як системузнаків, яка потребує розшифрування та інтерпретації [див.: 258, с. 560].

3 Ю. Степанов і С. Проскурін вважають, що “традиція аналізу мови та культури як феноменів, наділениходнією і тією ж концептуальною формою, зароджується у другій половині ХІХ ст. у працях Макса Мюллера йАдальберта Куна, які виходили з презумпції нерозмежованого ядра мовних і культурних (міфологічних) тем”, атакож зазначають, що цю лінію продовжують праці Е. Кассірера [210, с. 25].

4 Див. про завдання контрастивної лексикології [100, с. 4].5 “Сучасні теоретичні дослідження, спрямовані на системне відтворення “мовної картини світу”, які

стали в останнє десятиріччя однією з домінант русистики, мають, у кожному випадку, у нас у Росії – своїмпопередником лінгвокраїнознавство”, – зауважує В. Мокієнко, вважаючи засновниками лінгвокраїнознавства вРосії Є. Верещагіна і В. Костомарова та їх колег і послідовників [159, с. 25]. В. Шаклеїн серед етнолінгвістівназиває М. Толстого, Т. Цив’ян, О. Яковлєву [250, с. 137, 138].

6 Пишучи про співвідношення між мовою та культурою, К. Леві-Строс висловив “робочу гіпотезу”:“...між певними аспектами й на певних рівнях можна виявити деякі співвідношення, ...йдеться про те, щобвизначити, які ж це аспекти і де знаходяться ці рівні” [116, с. 80].

7 З. Попова слушно нагадує, що предмет когнітивної лінгвістики – “особливості засвоєння та обробкиінформації за допомогою мовних знаків – позначено вже в перших теоретичних працях з мовознавства у ХІХст.” [179, с. 7].

8 Польські лінгвісти надають перевагу термінові етнолінгвістика. Інколи лінгвокультурологіювизначають як науку, що вивчає взаємовідношення мови і культури, а лінгвоетнологію (етнолінгвістику) як таку,що орієнтує на розгляд мови, духовної культури народу, народного менталітету й народної творчості [188, с. 9].

9 В. Маслова [150; 151], Н. Мечковська [154], С. Прохорова [184] та ін.; Ю. Караулов [87], А. Баранов,В. Сергєєв [19], А. Баранов, Д. Добровольський [17; 18], Н. Рябцева [191], О. Кубрякова [105], С. Нікітіна [164],С. Воркачов [42; 43; 44], Л. Чернейко, В. Долинський [247], І. Ольшанський [168] та ін.

10 Т. Радзієвська [185]; О. Селіванова [194]; С. Жаботинська [66; 67]; М. Жуйкова [70] тощо.11 Див. про теорію концептуальної метафори Розділ 2.2.12 Наприклад, Р. Ленекер вживає термін когнітивний домен (cognitive domain) [280, с. 35].

С. Жаботинська пропонує розрізняти терміни концептосфера та домен, які мають різний ступінь узагальненості(домен використовувати на позначення конституента структури концептосфери (матриці)) [67].

13 Н. Сукаленко зауважує, що “у мовній картині світу... дуже велика значимість стереотипних уявлень, якіповторюються, вони відіграють головну роль у мовній картині первинного і вторинного означування дійсності”[211, с. 8]. Релевантна “частина” стереотипу – це присутність у його структурі оцінки.

14 “... 1) Концепт прирівнюється до логічного судження, представленого в мовній формі; 2) близьке допершого розуміння концепту як будь-якої одиниці колективної свідомості, що відображає предмет реального чиідеального світу і зберігається в національній пам’яті носіїв мови як вербальний субстрат..; 3) концепт в логіко-семіотичному аспекті як сукупність семантичних ознак під час компонетного аналізу лексики; 4) у дусісередньовічного концептуалізму і пізнішого репрезентаціоналізму концепт розглядається як абстракціясукупності предметів (гіперонім, родове поняття); 5) у ракурсі узагальнено-відображальної функції свідомостіконцепт є чуттєво-пізнавальною абстракцією предметів та явищ; 6) у психологічному аспекті концепт якрозумовий и психологічний образ об’єкта; 7) на основі інтегративного принципу концепт – це різносубстратнаодиниця свідомості, що містить уявлення, образи, гештальти, поняття” [194, с. 111].

15 Використовують також терміни: концепт культури (Cl. Geertz); ключовий культурний концепт(А. Вежбицька); культурний концепт (у межах проекту “Логический анализ языка” [45]; лінгвокультурнийконцепт (С. Воркачов, Р. Кісь); етноконцепт (О. Селіванова); лінгвокультурема (В. Воробйов); логоепістема(Є. Верещагін, В. Костомаров) тощо. Терміни культурний концепт чи концепт культури – це не зовсім вдалікальки з англійської; на наш погляд, точніший термін В. Телія – культурно значимий концепт [213, с. 221].

16 Уживання терміна лексема поряд з термінами когнітивної парадигми, власне, є яскравим свідченнямтого, що термінна система когнітивізму і лінгвокультурології зокрема перебуває у становленні.

17 Термін концептосфера у сучасній лінгвістиці вживають у значенні ‘система концептів’ [141; 25],синонімічний до нього – концептосистема [195], а також у дещо вужчому значенні – “для позначення фоновоїінформації, взятої в цілому”, наприклад, у С. Жаботинської – концептосфера Одяг [67].

18 У цитатах та ілюстративному матеріалі зберігаємо авторські орфографію та пунктуацію, виділенняіншим шрифтом.

19 На нашу думку, у цьому випадку доцільніше було би говорити про підходи до аналізу концептів.20 Пор. визначення, пропоноване Є. Бартміньським: “Під мовним образом світу розуміємо наявну в мові

інтерпретацію дійсності, яку можна визначити як групу суджень про світ. Це можуть бути погляди, закріплені в

самій мові, у її граматичних формах, словах, клішованих текстах (наприклад прислів’ях), чи через імпліцитніформи і тексти” [265, с. 104].

21 Моделі, використовувані в науці, часто є механістичними за своєю суттю, проте зручними,психологи ж наголошують на цілісності: “за характером психічної активності, що переважає (курсив мій –О. Л.) у діяльності, пам’ять поділяють на рухову, емоційну, образну та словесно-логічну” [77, с. 39].

22 Г. Пермяков вважає, що паремії виступають як знаки ситуацій або відношень між речами [172,с. 252].

23 Зокрема матеріал збірки “Латинські прислів’я і приказки” [ЛатПП] та словник В. Копалінського[Kopal, 1997] свідчить про те, що великим був вплив латинської мови на формування слов’янськихфразеологічних фондів [див.: 238, с. 4 – 8].

24 Фразеологічну одиницю вважають запозиченою з української мови, звичайно, у польській мовівідбувся розвиток значення.

25 Б. Ажнюк пише про те, що “формування української національної фразеології відбувалося головнимчином через суспільну свідомість соціальних низів, переважно селянства, а також ремісництва і козацтва...” [2,с. 84].

26 “Ця схильність розглядати й оцінювати явища та риси чужої культури, чужого народу через призмусвоїх культурних традицій і цінностей своєї власної групи називається в соціології й етнології етноцентризмом”[93, с. 127]. Не менш важливу роль у створенні етнообразів відіграють й історичні чинники: пам’ять того чиіншого етносу про ставлення до нього панівного етносу на певному відрізку історії тощо.

27 Про антропоцентричність людської свідомості див. [188, с. 173]; мовної картини світу [211, 5];метафори у фразеології [153, с. 4] та ін. О. Селіванова пише про дослідницький принцип антропоцентризму укогнітивній ономасіології, який втілено у зверненні до номінативних процесів і результатів як концентрованоїантропної проекції довкілля чи внутрішнього людського рефлексивного досвіду, у використанні номінативногоплану в діяльнісній сфері людини, у розгляді номінативної підсистеми мови як фіксованого сховища людськихзнань, досвіду, культури [194, с. 35].

28 Не справджується строга відповідність у роді на концептуальному рівні, про що свідчать такіприклади: “... саме в лоні Шевченкового міфа відбулося зародження того, що ми можемо з повним правомвизначити як українську національну ідею” (О. Забужко); “Між тим Кимпулунг і гадки не мав про те, що заособа дозрівала в його лоні” (В. Врублевська).

29 В. Ужченко та Л. Авксентьєв насобачитися ‘навчитися вправно що-небудь робити’ розглядають яквідфразеологічний дериват [220, с. 22]. Однак інші з наведених прикладів засвідчують існування “переносного”чи символічного значення на лексичному рівні (“лексичний” прототип містить відповідні атрибути, необхіднідля деривації), тому сьогодні складно говорити про їхню відфразеологічну деривацію. Хоча можна згадатипотебнянське “скорочення байки до слова”!

30 Огляд літератури із цього питання подано у монографіях [220], [213], а також у збірці “Metaphor andThought” [285], у якій вміщено дослідження про процес метафоризації.

31 У цій праці термін уживаємо в широкому значенні. Однак, з огляду на потреби дослідження,уточнюємо, про який саме тип метафори йдеться.

32 Д. Добровольський вважає, що у сучасній науці існують два погляди на природу фразеологічноїобразності: “концептуально-метафорична гіпотеза” та “гіпотеза інтерференції” [див. огляд літератури з цьогопитання в праці: 63].

33 Ж. Фоконьє вважає, що категоризація відбувається за такими принципами: INTEGRATION‘інтеграція’, UNPACKING ‘розподілення’, WEB ‘павутина’, TOPOLOGY ‘топологія’, BACKWARDPROJECTION ‘зворотна проекція, відображення’, METONYMY PROJECTION ‘метонімічне відображення’ [269,с. 189].

34 В англійській мові: reaper 1) жнець; жниця; the Great Reaper, Grim Reaper, Old Reaper – смерть (стара зкосою; переклад “стара” не зовсім правильний – англійською смерть чоловічого роду, пор. Oscar Wilde, “ThePicture of Dorian Gray”: “The Death himself had touched her”) [Ling].

35 Вивченню стійких, чи фразеологічних, порівнянь присвячено праці [167; 109; 220; 377; 165 та ін.]. 36 “У системі стійких порівнянь польської мови серед 15 найактивніших щодо фразеотворення

компонентів (собака – 177 СП, єврей – 79 СП, диявол – 64 СП, вовк – 56 СП, свиня – 55 СП, кіт – 48 СП, кінь –35 СП, віл – 39 СП, риба – 28 СП, заєць – 28 СП, муха – 28 СП, блощиця – 25 СП, жаба – 24 СП, ведмідь – 23СП, теля – 23 СП) 13 найменувань тварин і комах” [165, с. 95]. За даними ССНП: собака – 194 ФО, чорт (дідько)– 121, свиня – 98, кіт – 85, муха – 63, вовк – 60, жаба – 50, віл – 51, заєць – 37, ведмідь – 36, теля – 35, жид – 33,кінь – 32, блощиця (воша) – 24, риба – 23.

37 Термін знак уживаємо в максимально широкому значенні. «Ч. Пірос.., описуючи одну категорію –знак, – вважав тим не менше важливим виділити всередині неї три різні типи знаків – іконічні, індексальні ісимволічні, ніби імплікуючи цим, по-перше, що у складі однієї й тієї ж категорії можуть спостерігатися незовсім ідентичні величини, а, по-друге, що хоч принципи протиставлення і критерії розпізнавання знаків різноготипу цілком зрозумілі, жорстких меж між цими типами не існує. Як продемонстрував далі Р. Якобсон,відношення знака до об’єктів поза знаком можуть бути різними, а, отже, як вказував Ю. Степанов, знакамрізного типу притаманні “різні ступені знаковості”» [106, с. 43]. О. Улибіна зазначає: «Символ, займаючи

проміжне положення, має властивості і знака, й індексу. Символ є довільним і, порівняно з індексом, більшоюмірою є “штучним”» [224, с. 38].

38 “Поняття архетипу Юнг, за власним визнанням, увів услід за поняттям Канта Urbild – “первіснийобраз”. Кант вказав на існування трансцендентальних концептів, чий об’єкт не може бути знайдений у досвіді ів яких міститься праобраз усілякого практичного використання розуму (“Критика чистого розуму”, 1781); щераніше в листі до Герца від 24.2.1772 він увів поняття intellectus archetypus. Серед більш пізніх авторів Юнгпосилається на Шопенгауера, який говорив про трансцендентальні ідеї як візуальні першопочаткові образи(“Світ як воля і уявлення”, 1819). Подібні ж ідеї знаходить він й у Гегеля (“Логіка”, 1817), й у свого старшогосучасника Германа Когена (“Логіка чистого пізнання”). Проте, звичайно, засновником цієї лінії мислення бувПлатон…” [196, с. 149].

39 Ф. Вілрайт серед архетипних називає такі символи, як “небесний отець і земна мати”, “світло”,“кров”, “верх – низ”, “вісь колеса” [223, с. 182, 183]. Поряд з архетипами він перелічує і типові образи (світла,безодні тощо) [223, с. 98 – 107]. Ф. Вілрайта вважають представником символічної школи, яка “...значною міроюспирається на теорії символотворчості Е. Кассірера та С. Лангер... Кожен критик у межах цієї школи прагневисунути й обґрунтувати власну концепцію (звідси плутанина в термінології: символ, метафора, семантика іт. п.)” [85, с. 19].

40 В. Телія ставить поряд концепти, стереотипи, еталони, символи, міфологеми тощо, називаючи їхзнаками культури [213, с. 215].

41 Наприклад, у Ю. Лотмана – поняття “верх – низ”, “праве – ліве”, “концентричне – ексцентричне”,“інклюзивне – ексклюзивне” [146, с. 464]; В. Топоров, В. Іванов будують систему протиставлень: І. 1. щастя(доля) – нещастя (недоля); 2. життя – смерть; 3. парне – непарне; ІІ. 4. правий – лівий; 5. верх – низ; 6 – 6 а.небо – земля і земля – підземний світ; 7, 8. південь – північ, схід – захід; 9. море і суходіл та суходіл і море; ІІІ.10. день – ніч; 10 а. весна – зима; 11. сонце – місяць; 12. світлий – темний (12 а. білий – чорний, 12 в.червоний – чорний); 13. вогонь – волога; 13 а. сухий – мокрий; 13 в. земля – вода; IV. 14. свій – чужий; 14 а.близький – далекий; 14 в. дім – ліс; 15. чоловічий – жіночий; 16. старший – молодший; 16 а.головний – неголовний; 16 в. предки – нащадки; 17. сакральний – мирський [82, с. 63 – 185]; в А. Гуревича –поняття час, простір, зміна, причина, доля, число, відношення чуттєвого до надчуттєвого, відношення частин доцілого [59, с. 30].

42 “Лиса гора відома в багатьох народів і з дуже давнього часу, – уже в Біблії її згадується, пор. Числа23.3: “І Міл’ам пішов на Лису гору” (efi, нічим не покрита). Див. також Ісая 13.2: вилисіла гора, відкрита гора(har nipeh)” [155, с. 181]. В Україні Лиса гора стоїть “під Києвом”, у Польщі – під Сендомиром, у ПівнічнійНімеччині у Вальпургієву ніч відьми зліталися на Брокен [71, с. 77].

43 Огляд праць, присвячених вказаній проблемі, див. [143, с. 320 – 359; 62, с. 216 – 257].44 “Тенденція до економії скрізь породжує “ритуалізацію” мислення людини та її мовної поведінки.

Зусилля заощаджують лише там, де проблемну ділянку чітко структуровано, а поведінку регламентовано.Фрейми й прототипи фактично є одним зі способів заощадити зусилля, оскільки це “ідеалізовані когнітивнімоделі” [277] і зводять практично будь-яку унікальну ситуацію до стандарту, в якому втілено попередній досвідлюдини” [16, с. 301].

45 М. Епштейн зазначає, що у російській ліриці клен не має сформованого образного ядра, як-от дуб ітополь, власне через те, що у фольклорних традиціях, пов’язаних з язичницькими ритуалами, йому ненадавалося значної ролі [258, с. 50].

46 Звертаємося до словника В. Даля з огляду на те, що подані тлумачення у цьому словникуякнайповніше описують релевантні атрибути. Пор. рос. Кувшин. Глиняный высокий сосуд, суживающийсякверху, с ручкой [Уш, т. 1, с. 1539]; Глек. Висока, кругла перев. глиняна посудина, злегка розширена в нижнійчастині [ВТССУМ, с. 184].

47 Тричлен білий – червоний – чорний наділено особливою значимістю у багатьох символічнихсистемах. “У Стародавніх Греції та Римі три барви мали важливе сакральне значення – біла, чорна і червона...”[Kopal, с. 14, 15]. У замовляннях: “Іхав Юрій на білім коні, білі губи, білі зуби, сам білий у біло одягся, білимпідперезався и за собою хорти веде – один білий, другий сірий, третій червоний: білий злиже більмо, сірийслізу, а червоний кров (примовляють, промиваючи очі, хорі, Юровою водою) [Номис, с. 376]; “В темно-красномсвоем будет петь для меня моя Дали, в черно-белом своем преклоню перед нею главу...” (Б. Окуджава).

48 Р. Хайрулліна дійшла висновку, що у складі фразеологізмів на позначення розумових процесіввикористовуються слова: “назва частини тіла, яка містить орган, за допомогою якого відбувається формуваннядумок (голова), і назва самого цього органа (мозг), назва об’єкта розумової діяльності (мысль), матеріалізованаформа номінацій реалій світу (слово), назва інтелектуальної діяльності (ум, сознание, разум, память) [234, с. 82].“Окрім слів–назв процесів та об’єктів розумової діяльності, що мотивують безпосередньо семантикуфразеологізмів, у них описуються ситуації, у яких відбувається обдумування чи осмислення чого-небудь(ловить на лету, зарубить на носу / на стенке, мотать на ус)” [234, с. 83].

49 Невипадково укр. туга гнітить. Л. Полюга, аналізуючи розвиток значення слова туга в українськихписемних пам’ятках XIV – XVII ст., зазначає, що окрім значень ‘сум, смуток’, ‘печаль, скорбота’, ‘біль, жаль,мука’, ‘бажання, прагнення’, ‘страх, лихо, нещастя’, “в одному із контекстів XVI ст. туга вказує на силу,напругу” [177, с. 20]. Можливо, зіставна метафора лежить в основі творення слова мýка. “Основою утворення

цього слова (мукá – О. Л.) було дієслово *menk-, що означало “давити, м’яти щось намочене”... На основі цихзначень утворилося конкретне слово “тісто”, а згодом інше конкретне поняття мукá “борошно”. Важко заразвизначити послідовність виникнення із зазначеного дієслова слова мýка... Можна припустити, що в даномувипадку діяли певні асоціативні відношення, які були поштовхом для творення із КІ (конкретного іменника –О. Л) абстрактного значення” [177, 40, 41].

50 У фразеології символіка кольору набуває специфіки у вербалізації концепту Туга: рос. зеленая скука(тоска) ‘томительная скука, тоска’ [БАС, т. 4, с. 1190] – укр. страшна (нестерпна) туга (нудьга) [УРФС, с. 300]– англ. blue devils ‘туга’; have the blues ‘бути в поганому настрої, сумувати’; give smb. the blues ‘засмучуватикого-небудь’ [Ling].

51 СУ подає серед інших такі синоніми до слова білий: лебединий; молочний, крейдяний (матово-білий);мармуровий (звичайно про шкіру людини – білий і гладкий, як мармур); лілейний (звичайно про шкіру людини)[СУ] – рос. лилейный ‘нежный, белый, как лилия’ [СЛТХЛ, с. 160].

52 Саме такий підхід запропоновано, наприклад, у дослідженні Т. Цив’ян “Лингвистические основыбалканской модели мира” (1990 р.).

53 Поляки гніву дають такі означення: głuchy, gwałtowny, nagły, niepohamowany, niepowstrzymany, okropny,strogi, strashliwy, straszny, shalony, ślepy, tajony, tłumiony, wściekly [SFJP, т. 1, с. 249].

54 У «Словаре языка поэзии (образный арсенал русской лирики конца XVIII – начала XX в.).»зафіксовано метафори: рос. жар гнева, огнь гнева, буря гнева, дыханье гнева, елей гнева сладостный, отравагнева хмельная, фиал гнева, чаша гнева, река пламенная, мгла ночи, мрак гневу, точило гнева [СЯП, с. 116]; огньярости, вино яростное, яд ярости, сосуд ярости, фиял ярости, кипенье холодное, мечи ярости, ранаяростная, ...вепрь неистовства [СЯП, с. 610].

55 Укр. палений - вспыльчивый; гнѣвный [Гр, т. 3, с. 88]; мене спалило - я вспыльчивъ, меня взорвало [Гр,т. 4, с. 172].

56 Дихання як вияв того чи іншого емоційного стану: укр. дихати любов’ю ‘любити кого-небудь’[Теодоро:] Не думав я, що ти така завзята! Але як ти такі узори пишеш, то не любов’ю – ревнощами дишеш(Лопе де Вега) [ФЛук, с. 233].

57 Див. контекстуальне вживання ФО у сучасній прозі: “Натомість на Петербург герой “Сну”дивиться згори, з висоти пташиного польоту вниз, у метафізичний надир, у Петербург він спадає, впадає, як угріх (недарма Петербург зазвичай пов’язаний у Шевченка з марґінальними, затьмареними станами свідомости– сном, алкогольним сп’янінням, нечуственною втомою, нарешті, своєрідним насланням, чи, кажучи в термінахнародної демонології, опосілістю бісом блуду... “ (О. Забужко).

58 У римлян “було у звичаї оговорюватися й відпльовуватися, коли хто хвалив їх дорідність, красу, силу,чи інші тілесні якості” [71, с. 260].

59 С. Прохорова зіставила концепти рос. Душа, Судьба, Тоска з відповідними білоруськими і зробилависновок, що найбільші відмінності мають фразеологізми з компонентами туга, доля, найменші – зкомпонентом душа [184, с. 31].

60У Біблії серце пов’язується з розумом (3 Кн. Цар. 3.12). 61 Ще один опосередкований аргумент на підтвердження думки про те, що Душа культурно значимий

концепт не лише для російської культури.62 В авторському тексті – сочувствием и состраданием.63 Про це свідчать, зокрема, дані СЕУМ: доля – мудра, насмішкувата, невблаганна, глузлива, невірна,

неслухняна, підступна [СЕУМ, с. 110, 111], і спричинені такі уявлення міфологією (існують народні оповіданняпро Долю [див.: 83, с. 342 – 374]. Символ щасливої долі – сорочка: “На щасливого кажуть, що він у сорочці (вГаличині: в чепці) вродився” [155, с. 117]. Аналогічно в російській символіці. Проте в говірках НижньоїНаддніпрянщини зафіксовано прислів’я та приказки, де доля–льоля – це протиставлені символи, льолясимволізує достаток: Не дай, мамо, льолю, а дай долю [Чабан, с. 43]; Не йди з льольою, а йди з дольою [Чабан,с. 43]. Уявлення про персоніфіковану долю присутні і в сучасній українській літературі: “Ой ні, ще рано думатипро все. Багато справ ще у моєї долі...”; “В ті вечори задумані, чудові на золотих околицях села він, може,глянув у обличчя долі, а доля, може, очі одвела” (Л. Костенко).

64 “Самая страшная клятва для бѣлорусса – это клятва, произнесенная съ землею во рту или в рукѣ” [27,с. 20, 21].

65 Ймовірно, образ цієї фразеологічної одиниці сягає рос. пудрить голову (разг. устар.) – перен. делатьвыговор, давать нагоняй [Уш, т. 3., с. 1065].

66 У словнику Б. Грінченка подано, ймовірно, хибно кальковану фразеологічну одиницю окуляривтерти ‘провести, надуть’ [Гр, т. 3, с. 51].

67 А. Баранов зазначає, що “...актуальне значення російської ідіоми без царя в голове ‘легковажна,несерйозна людина’ породжується (не в етимологічному сенсі, а в сенсі можливості осмислення зв’язкувнутрішньої форми й актуального значення) на основі фреймів ДЕРЖАВА та ЛЮДИНА: вилучення слоту“керівна інстанція” з фрейму ДЕРЖАВА призводить до її дисфункції (послаблення контролю над діяльністютощо), що відтворюється в зворотному порядку у фреймі людина” [16, с. 293].

68 У словнику Ф. Янковського зазначено: “Параўн. з намінатыўным, звычайным значэннем “арацьдарогі”: рабіць шкоду (дарога трэба ўсім), рабіць цяжкую працу (убітае дарогі плуг не бярэ) [Янк].

69 Пор. укр. Мужик дурний, як ворона, а хитрий, як лис [Номис, с. 96].70 Т. Черданцева, аналізуючи фразеологізми італійської мови з компонентом fegato ‘печінка’, дійшла

висновку, що в італійській мові вмістищем хоробрості є fegato ‘печінка’: “Fegato santo (букв. “свята печінка”,“смілива, відважна людина”); di fegato (букв. “з печінкою”, значення – “хоробрий”); Gettare il proprio fegato oltreun ostacolo (букв. “викинути печінку туди, де є перешкода”, значення – “лізти на рожон”); (S) Mangiarsi il fegato(un’ala di fegato или di cuore) (букв. “їсти свою печінку (серце)”, значення “злитися”); Marcirsi il fegato (букв.“згноїти печінку”, значення – “довго страждати”); Sentirsi cuocere il fegato (букв. “почувати, що власна печінкавариться”, значення – “кип’ятитися, відчувати сильне роздратування); Che mi siafritto il fegato (букв. “нехай умене підсмажиться печінка”, пор. “нехай у мене язик відсохне” тощо)” [244, с. 63]. За твердженнямТ. Черданцевої, в російській мові стереотип хоробрості – це лев [245, с. 49]. Фразеологічний матеріал свідчитьпро те, що стереотипом чи символом хоробрості в російській мові є насамперед сокіл, вовк тощо. Якщо з левом іасоціюється хоробрість у сучасного носія російської мови, то це факт не розкриває власне національної мовноїкартини світу. Англійська мова також активно використовує компонент liver, він символізує “вмістище” чиджерело тих чи інших якостей людини: close liver ‘скупар’, free liver ‘той, який живе у своє задоволення, жуїр,бонвіван’, good liver ‘гарна, доброчесна людина’, ‘жуїр; гуляка’; loose liver ‘розпусна людина’ [Ling].

71 Із зіставними концептами цей символ пов’язано й в англійській мові: gall 1) б) ‘жовчний міхур’, 2)‘жовчність, злість, невдоволення, незадоволення; ворожнеча, ворожість (стосовно кого-н.)’, 3) ‘нерозсудливість,необачність, нерозважливість’, 4) амер., розм. ‘зухвалість, нахабство, безсоромність’; unmitigated gall ‘безмірненахабство’; gall and wormwood ‘щось ненависне, осоружне’ [Ling]. Символічні паралелі знаходимо і віталійській мові: bile 1. ‘желчь’, 2. ‘злость’, essere verde dalla bile ‘позеленеть от злости’ [ИРКФС, с. 15]. Вукраїнській та російській фразеологічних системах слово селезінка не має символічного значення. В українськійфразеологічній системі, як свідчить ФСУМ, фразеологізмів з таким компонентом немає, або їх не фіксуютьсловники. Дж. Тресиддер пише, що селезінку “колись вважали органом, який керує емоціями. На Заході буласимволом дошкульного сміху; на Сході – доброго гумору і сміху” [Трес, с. 327]. В англійській мові: spleen1) ‘селезінка’, 2) ‘злоба, недоброзичливість; гнів, роздратування, дратівливість’ [Ling].

72 Існують також відфразеологічні деривати укр. нерозмийвода, нерозлийвода [РУССВ, с. 118].73 Концепт Неспокій: укр. чвара 1) ‘гроза, буря’; 2) ‘смута, ссора, драка, война’ [Гр, т. 4, с. 448]; труса

‘тревога, смятеніе’ [Гр, т. 4, с. 290]; струс ‘суета, смятеніе’ [Гр, т. 4, с. 220]; куру підняти ‘завести ссору’ [Гр,т. 2, с. 499]

74 Про етимологію цієї фразеологічної одиниці див. [81, с. 189 - 191].75 Р. Гржегорчикова зауважує, що концепт Вода можна розглядати в різних аспектах: як очищувальний

засіб, як джерело життя, як символ еротичних відчувань тощо [273, с. 12].76 О. Афанасьєв пише, що цей міф є спільним для всіх індоєвропейських народів [12, т. 1, с. 185].77 “Швидка течія води, за народними уявленнями, могла, з одного боку, забезпечити певний прибуток в

господарстві.., а з іншого – сприяла видаленню з житлового простору предметів, що вийшли з ужитку, чишкідливих” [40, с. 35].

78 Цей образ вербалізує різні концептуальні простори у фразеологічних системах: бол. като че (сякаш)попарвам / попаря (поливам / полея, обливам, облея) с вряла (с гореща) вода някого ‘как будто (словно) (крутым)кипятком ошпарить (обдать) кого-л.’ [БРФС, с. 84]; укр. як линули (хто линув) кип’ятком (кип’ятку) на кого 1)‘хто-небудь зашарівся, почервонів, скрикнув від несподіваного впливу почутого, побаченого’; 2) зі сл. крикнути,зойкнути ‘дуже голосно, сильно, різко’ [ФСУМ, с. 424]; рос. Словно кипятком ошпаренный, я бежал, неслыша ног (Некрасов) [Уш, т. 2, с. 1038]; біл. у гарачай вадзе купаны – до трех не говори [РБФС, с. 46]; англ. toget one’s water hot ‘кип’ятитися’; to get into hot water ‘потрапити в біду’ [Ling].

79 Аналогічні атрибути Води знаходимо в замовляннях [див. про це: 40, с. 34]. 80 У БРФС: през девет села (морета), та в десето [през девет реки (планини, гори, земи), та в десета]

‘за тридевять земель, в тридевятое царство’ [БРФС, с. 156].81 Первісне значення межі світів належить морю-окіяну, що відображено у замовляннях, а такої

символіки у казці, вірогідно, ріка набула пізніше [див. про це: 166, с. 212].82 Л. Дядечко зазначає, що рос. сиреневый туман – це «розповсюджена назва й цитата з самодіяльної

пісні «Прощание» (1947)..: Сиреневый туман над нами проплывает, Над тамбуром горит полночная звезда,Кондуктор не спешит, кондуктор понимает, Что с девушкою я прощаюсь навсегда. Про щось романтичне,примарне (символ)» [Дяд, т. 4, с. 21].

83 Про діалектні фразеологічні одиниці з компонентом вітер див. [222, с. 253 - 257].84 Модель може заповнюватися практично всіма “тваринними” компонентами. Компонент вовк виступає

факультативним знаком у моделі розуміється як + символ + на чомусь (варіант: дивиться як + символ + куди):укр. як цап (вовк) у зорях розбиратися, розуміти, кумекати ‘зовсім не (розбиратися, розуміти, кумекати’ [ФСУМ,с. 938] – бол. гледа като мачка в календар [БРФС, с. 325]; гледам като крава в параклис [БРФС, с. 283] – пол.patrzyć jak wół na malowane wrota [SFJP, т. 2, с. 607]. Отже, атрибут дурний приписано представникамтваринного світу, це одна із типових моделей вербалізації вказаного концепту (див. концепт Глупота).

85 У Біблії: “Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали йому: “Вийди собі, і піди звідси, хоче боІрод убити Тебе”… А він відказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові…” (Євангеліє від св. Луки, 13, 31 – 32).

86 “У нас на Русі існує і до цього часу забобон, що коли зустрінуться: піп, монахиня, монах, жінка,дівиця, свиня, чи лиса кобила, то в розпочатому шляху успіху не буде” [71, с. 263]. Митрополит Іларіон пише,що “деяка звірина, особливо чорна, напр. чорна собака, чорний кіт, можуть сильно шкодити людині, бо в нихзвичайно сидить біс. Коли чорна собака, кіт, лис або заєць перебіжить кому дорогу, це зла ознака, і неповедеться цій людині” [155, с. 69]. За М. Гнатюком, недоля показується “чорною кіткою” [54, с. 163]. Такіміфологічні уявлення збереглися у фразеологічних системах (рос. черная кошка пробежала (проскочила) междукем – укр. чорний кіт пробіг між (поміж) ким [УРФС, с. 440] – бол. минава / мине (пресича / пресече) им котка(лисица, заек, бясно куче) път [БРФС, 485]. У польській фразеології: czarna owca ‘osoba odznaczająca się złymicechami charakteru, osoba piętnowana, prześladowana’ [SFJP, т. 1, с. 150]. Дж. Тресиддер зазначає, що “чорнийдрозд є християнським символом спокуси” [Трес, с. 410].

87 Детально функціонування символу у слов’янських культурах проаналізовано у праці“Этнолигвистический словарь славянских древностей” [див.: 259, с. 136, 137].

88 А. Івченко наводить низку фразеологізмів (укр. вовка вбити, лиса зловити, вишукати лиса, шпакавбити тощо), побудованих за моделлю “добути + мисливський трофей = зробити невдалий вчинок” [81, с. 199].

89 Пор. здоровий, як лось; здоровий, як корова [Номис, с. 383]. 90 Біблійна традиція: “Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою

їхньою – вудилом і вуздечкою...” (Псалом, 32, 9).91 “Мышиный жеребчик. Выражение, употребляемое в значении: старый волокита (мышиный – особой

конской масти; переносно: седеющий)” [АА, с. 215, 216]. Авторство цього виразу Ашукіни приписуютьМ. В. Гоголю, “Мертві душі” (1, 8).

92 У болгарській ФС функціонують такі факультативні знаки: здрав като челик [БРФС, с. 614]; здравкато камък [БРФС, с. 258] здрав като кон [БРФС, с. 278].

93 Асоціативні образні паралелі знаходимо у польській та англійській ФС: пол. byk językowy,ortograficzny a. w ortografii ‘bład’ [SFJP, т. 1, с. 125]; англ. амер. full of bull ‘full of nonsense; talking nonsense’[AID, с. 105].

94 Бик ‘здоровий неотесаний хлопець, переважно з села’, а також бичка 1) ‘здорова неотесана сільськадівка’ [УМСС, с. 7]. У жаргоні російськомовного населення бик, бичка – українець, українка.

95 “У багатьох культурах собака був одночасно символом зневаги і відданості, що і закріпилося всучасній ідіоматиці – ця суперечність відображена в походженні слова “цинік” від грецького слова “kuon”(собака) [Трес, с. 345]

96 У ССНП зафіксовано велику кількість фразеологічних одиниць з компонентом собака [див.: 377,с. 140 – 143].

97 Лише у словнику І. Виргана та М. Пилинської подано: Живуч, как кошка. – Живучий, як кішка (кіт)[РУССВ, с. 419]; у В. Даля: Онъ какъ кошка, все на ноги падаетъ [Даль, т. 2, с. 182].

98 Однак у словнику за редакцією Д. Ушакова, подано дефініцію ‘о худой, жалкого вида женщине’ [Уш,т. 1, с. 796].

99 З компонентом-омонімом: рос. гол как сокол ‘страшно беден, ничего не имеет’ [ФСРЯ, с. 111] – біл.гол як сакол (голы як бізун) [РБЛРФС, с. 40]; – пол. goły iak bizon ‘plagi i cięgi’ [Wójc, т. 1, с. 222].

100 “Орел через свою силу є символом війни і монаршої влади від часів вавилонських, одна з ознаквлади у Стародавньому Римі” [Kopal, с. 286]. Про походження гербу Польщі – білого орла – не відомо нічогопевного, герб той виник, вірогідно, у ХІІ – ХІІІ ст. [Kopal, с. 287]. “У мистецтві орел може траплятися також якатрибут алегоричного зображення Гордості” [Трес, с. 257]. Аналогічне значення символу знаходимо й вукраїнській поезії: “Де ж то гордість твого духа – Вільного орла?” (О. Олесь).

101 “Там, де українські пісні говорять про участь птахів та звірів у битвах та смерті воїнів, майже словов слово узгоджуються з піснями “Давньої Едди” і зі “Словом о полку Ігореві” [34, с. 102]. Ф. Буслаєв вважає“Слово” “російським твором ХІІ ст.” [34, с. 102]. На його думку, приклади зі скандинавської “Едди” свідчатьпро те, що значення “воювати, убити, бути вбитим” передано за допомогою “постійних епічних форм”: “кормилорлов – ел волчью пищу – лучше мне воронов кормить твоим трупом – лучше тебе попробовать боя даповеселить орлов, чем браниться бесполезными словами – где ты корму давал птицам сестер войны – как жепод шлемами есть будет сырое мясо – когда копьем кормил я орлиный род” [34, с. 103].

102 Наприклад, укр. Ворона і за море літала, а все чорна верталась [Чабан, с. 23].103 За даними ЕСУМ: псл. *galъ “темний” [ЕСУМ, т. 1, с. 203, 257]. Ймовірно, саме тому: укр. біла

ворона [ФСУМ, с. 145] – рос. белая ворона [ФСРЯ, с. 79] – бол. бяла врана ‘біла ворона’ [БРФС, с. 66] – англ.white crow [Ling], rara avis [НАУС, с. 392] тощо. В англійській мові функціонує варваризм, буквальний перекладякого “рідкісний птах” [Див.: 303, с. 300]. Однак у польській мові фразеологічна одиниця з аналогічноюобразністю має дещо асиметричне значення “rzadkość bibliofilska” [SFWP, с. 33].

104 У дужках подано частотність відповідної реакції.105 Пор. біл. на зязюлю; пра зязюлю ‘мала, крыху (пра дробныя грошы)’ [СБНФ, с. 155]; кату па пяту,

сабаку па хвост, раку па вусы, кавалер – кату па каўнер [МРБСП]; пол. żabi skok ‘bardzo blisko; bardzo krótki’[Kopal, с. 504].

106 Пор. рос. [как] выжатый лимон – укр. [як] видушений [вичавлений] лимон, видушена [вичавлена]цитрина [УРФС, с. 266].

107 Пор. рос. карачун пришел кому ‘кто-либо внезапно умер, скончался, погиб’ [ФСРЯ, с. 195];кондрашка хватил [стукнул] кого ‘кто-либо внезапно разбит параличом; кто-либо скоропостижно умер,скончался’ [ФСРЯ, с. 203].

108 С. Воркачов, Г. Кусов, аналізуючи концепт рос. Оскорбление, зауважують: “В язичницькійсвідомості вода, як царство Риби-праматері, урівнюється з мовленням (речью) та могилою: пор. рос. рекамовлення, давн.-рос. рака гробниця, серб.-хорв. рака могильник, склеп”. І далі: “Риба-праматір була верховнимбожеством у язичників, про що свідчать: рос. рось вода, волога, русалка міфічна дівчина з риб’ячим хвостом;кельт. dag риба, лат. deus бог, рос. дух, душа, і.-є. dhugh дух; і.-є. pauson божество.., але фр. poisson риба,зоолатрична істота, лат. piscis риба, лат. pius присвячений богам; давн.-англ. facg камбала, англ. faith віра...Таким чином, “Риба” – божество за індоєвропейською етнокультурною традицією – дала лев’ячу часткуодиниць, які використовують сьогодні як основу сучасного інвективного слововживання у низцііндоєвропейських мов...” [45, с. 90 – 102].

109 За М. та М. Ашукіними, вислів “змею на груди согреть” пов’язаний з античною казкою“Мандрівник і змія” і його “використовують для випадків, коли людина за зроблене їй добро відплачуєневдячністю” [АА, с. 438].

110 У фразеології негативні емоційні стани вербалізовано як вплив на орган почуттів істот: укр.черв’як точить серце кому [ФСУМ, с. 946]; коти шкребуть на серці [ФСУМ, с. 391]; на серці [наче] мишішкребуть (шкрябають, скребуть) / зашкребли (заскребли) [ФСУМ, с. 490] – рос. кошки скребут / заскребли надуше [на сердце] [ФСРЯ, с. 210].

111 Пор. англ. lobster ‘бовдур, простак, зануда’, ‘незграбна людина’ [Ling].112 Пор. рос. Букашка 2. Перен. Разг. О незаметном, маленьком человеке [ССРЛЯ, т. 1, с. 806].113 За фразеологічними уявленнями плаче ще й кіт (укр. як кіт наплакав [ФСУМ, с. 378] – рос. кот

наплакал [ФСРЯ, с. 210]).

114 ФО з компонентом ковтнути в українській, російській мові продукують інші значення, а впольській мові: połknąć bakcyla ‘zainteresowąć się czymś namiętnie, stać się gorącym zwolennikiem czegoś’ [SFWP,с. 27].

115 “Мертві мухи псують та зашумовують оливу миловарника, – так трохи глупоти псує мудрість іславу” (Еклезіаст, 10, 1).

116 За даними М. Епштейна, у російській ліриці XVIII – XX століть образ коня (з його варіантами –лошадь, кобылица, табун) має найбільшу частотність, далі – собака, змія, вовк і кицька, корова, олень, заєць,вівця, жаба, хробак, ведмідь, миша, тигр, верблюд, лось, слон, лев, білка, лисиця [259, с. 92]. У поетичнійтворчості порівняно рідко фігурували образи тварин, які вже набули виразної символічності у казках і байках[див.: 259, с. 92].

117 Пишучи про символіку рослинного світу, Н. Фрай зазначає: «У Біблії спустошена земля з’являється усвоїй конкретній універсальній формі як дерево смерти, дерево забороненого знання у Книзі Буття чинеплодюче фіґове дерево у Євангеліях або хрест. Паля та Єретик з каптуром, чорний чоловік або відьма,палаюче дерево і тіло – це пекельний світ. Ешафот, шибениця, палі, стовпи ганьби, бичі та березові прутиможуть бути варіантами того світу. Контраст між деревом життя та деревом смерти Єйтс чудово передав у поемі“Два дерева”» [229, с. 124].

Однак “для чеської фразеології характерним є порівняння юнака з буком або липою, а його стрункості –з вічнозеленою ялицею або березою” [60, с. 40, 41].

118 “Свій антисвіт є також у рослинних символів. Усі символи, пов’язані з вологими або багнистимимісцями: болота, луги, купина, очерет, – або з місцями сухими, безплідними: степи, суха верба, колюча груша, –або особливо дикими (ліс), – утворюють “лихе царство” замовлянь, володіння хвороб, “гадин”, хтонічних звірів,нечисті і шкоди. В сукупності своїй вони протистоять “нормальному” простору, в якому існують інші рослини”[166, с. 234].

119 “Відповідно до структури архетипної моделі світу, у міфологічний гербарій повинні увійти рослини,пов’язані з побутом і культурною діяльністю людини. Це рослини, які використовуються на їжу, у будівництвірізного роду будівель, зокрема сакральних; рослини, пов’язані з духовною культурою: з них виготовляютьсярізні предмети – прикраси, музичні інструменти, іграшки тощо; виділяється перелік рослин, використовуваниху магічній практиці, – медицина, ворожіння тощо. Над цією операційною сферою нарощується, так би мовити,теорія: рослини, що формують власне міфологічний фонд, пов’язаний із сюжетами про творення світу, про йогоструктуру, про його персонажний перелік, пор. метаморфози рослин (у рослину, з рослини), які виконують рольетіологічних легенд і тим самим указують на можливість переходу на інший код. Це – розділ сакральнихрослин” [236, с. 45].

120 Про етимологію ФО див. [81, с. 202 - 205].121 “У пізньому християнстві плющ був символом відданості, а також вічного життя (що було засновано

на тому факті, що він продовжує рости на деревах, які загинули” [Трес, с. 283].

122 Слово береза ‘дерево’ етимологічно пов’язують з іє.*bherəĝ- / *bhŗĝ- від *bherễĝ΄ – “блищати;світлий”, відображеним у бол. бряз “з білими плямами”, укр. березуна (кличка вівці); береза ‘ватажокколядників’ – “...очевидно, залишок давнього прикметника “строкатий, чорний з білим”..; це слово первісномогло означати строкатий образ ряженого під час зимових світ...” [ЕСУМ, т. 1, с. 171].

123“На першому місці за кількістю присвячених їй рядків російськими поетами йде береза, потім упорядку зменшення частоти – сосна, дуб, плакуча верба (ива), ялина і горобина, тополя, клен і липа. Інші дереваописують значно рідше: осика, пальма, кипарис, верба, бузина, в’яз, кедр. Часто трапляються образи квітучих іплодоносних дерев та кущів: бузок, черемха, виноград, яблуня, вишня, горіх, слива, лимон, апельсин” [259,с. 46]. На думку дослідників поетичних текстів, М. Лермонтов використовує березу як символ Росії [259, с. 57].“Поети першої половини ХІХ століття, наприклад Пушкін, частіше зверталися до дуба і сосни, а з другоїполовини минулого століття – від О. Фета і М. Огарьова – починається поетичний культ берези, який досягкульмінації у С. Єсеніна. ХХ століття несподівано розкрило поетичні можливості тополі…” [259, с. 46, 47].

124 Пор. укр. Як не даси з прозьби, то даси з принуки; а чого прозьба не докаже, то докажуть буки[Номис, с. 88]; Хто ходить поночі, шукає буковоі немочі [Номис, с. 278]; Наука не йде на бука [Номис, с. 284].

125 Цікаві спостереження знаходимо в “Дохристиянських віруваннях українського народу” митрополитаІларіона: “...Цвяхи для Хреста зробили з верби, і вона стягла на себе незадоволення, чому завжди ростеневибагливо, а в її вітах може ховатися нечиста сила. Але з другого боку, через свою невибагливість, вербанабула собі пошану. Шанування розвиненої верби дуже давнє, ще дохристиянське, і воно перейшло в нас увідомі вдари вербою в Вербну суботу... Верба відганяє від хати злі сили й хвороби. Верба (“під вербою”) –стародавнє місце сходин молодих, і відгомоном цього було може те, що Степан Разін (1671 р.), відомийповстанець проти Москви, позакривавши всі Церкви на Дону, наказав вінчати під Вербою” [155, с. 54, 55]. Пор.рос венчаться вокруг (ракитового, ракитова) куста, ели [ССРЛЯ, т. 2, с. 105].

126 Існують фразеологічні одиниці: укр. калину ламати – въ свадебныхъ пѣсняхъ: терять дѣвство;калину стратити – потерять дѣвственность [Гр, т. 2, с. 210] – рос. калинку ломать [Даль, т. 2, с. 78].

127 У ФСМТК фразеологізм як вішанька ў садзе подано як авторський [ФСМТК, с. 82]. 128 «“Явір” – прекрасне сумне дерево, присвячений у малоросійській поезії нещастю людському. Пісня

ясно говорить про це, розповідаючи, що “з-під явора вийшла біда” і пішла “на світ”. З явором, що нахилив вітиу воду, порівнюється козак, якого серце ниє, ніби підмитий корінь дерева: Стоїть явір над водою – в водупохилився; На козака невзгодонька – козак зажурився…» [97, с. 77].

129 Зелений та жовтий не входять до переліку архетипних символів, не набувають архетипногозначення, не лише у слов’янських мовних картинах світу: “Так, у давньоіндійській Kauśika-sūtra (120, 1) згаданочотири священні корови: три з них червоного, чорного та білого кольору, а четверта... – “добре збудована”(sūrupa)) [176, с. 146]. Жовтий етимологічно пов’язують із жовч [ЕСУМ, т. 2, с. 203]. Цікаво, що за данимиЕСУМ іє *ghel- – це “жовтий; зелений; сірий” [ЕСУМ, т. 2, с. 203, 257]. За ЕСУМ зєло “трава” споріднене з лит.žоlê «трава», двн. gelo “жовтий”, лат. helus, holus “зелень; овочі, капуста”, гр. χόλоς “жовч” [ЕСУМ, т. 2, с. 258].Дослідники пишуть про жовто-зелений (gelbgrüne) колір як такий, що визначився раніше, ніж жовтий і зеленийокремо [176, с. 145]. Еталоннами зеленого кольору виступають переважно рослини: укр. зелене, як рута[Номис, с. 576]; зелений, як муріг [Номис, с. 576]; зелена, як барвінок, трава; зелений, як огірок, як у сосни гілки[Гурин, с. 186, 187]; зелене, мов жито весною; зелене, як листя; зелене, як лоза над водою; зелене, як пастернак[ПазЛП, с. 101]; зелена, як жаба [Номис, с. 381] – рос. зеленѣй горькой полыни; зеленъ, какъ трава [Даль, т. 1,с. 677]; зеленый как изумруд, малахит, как ярь, как ярь-медянка, как трава, травка, хвоя, как неспелыйкрыжовник, как оливковое масло, как попугай, как лягушка, как морская вода [Горб, с. 90] – біл. Аж вока рве.Вельмі яркая, сакаўная (зеляніна, рунь) [Янк]. В. Копаліньский зауважує, що в європейській традиції зеленийколір має позитивну (життя, успіх, рослинність, плідність, невмирущість, надія) і негативну (ревнощі, заздрість)символічну навантаженість, аналогічно жовтий (оранжевий) колір символізує шлюб, гостинність,доброзичливість, вогонь, Святий Дух, земні знання, однак і – диявол, зло, нехіть [див: SS, с. 15, 16]. Еталонніуявлення про жовтий: укр. жовтий, як віск, як диня, як мертв’як [Гурин, с. 185, 186]; жовтий, як жовток[Номис, с. 576] – рос. Желтый – «цвѣта солнца или золота» [Даль, т. 1, с. 530]; Желтъ, какъ инбирь. Желтѣйжелта золота [Даль, т. 1, с. 530]; желтый как лимон, апельсин, как мед, воск, шафран, горчица, как охра,янтарь, как песок, солома, рожь, как канарейка, как у покойника, как померанец [Горб, с. 76]. Специфічнимвиявилася символіка жовтого в російській мові, де існують ФО з цим компонентом: Желтенькая жизнь;желтенькое житье. Устар. О серой, нерадостной жизни [БАС, т. 4, с. 63]. Желтый домъ, домъ умалишенныхъ,отъ желтой окраски обуховской больницы въ Петербургѣ [Даль, т. 1, с. 530]; желтый билет желтый → билет(9); билет → желтый (1) [АФСРЯ, с. 22]. В англійській мові прикметник yellow має значення ‘боязкий,боязливий’, а одне зі значень іменника – ‘боязкість’ [Ling]. Жовтий “зі всіх основних кольорів найбільшсуперечливий за своєю символікою – від позитивного до негативного, залежно від контексту та відтінку” [Див.про це: 360, с. 96, 97].

130 Цей фразеологізм має негативну модальність, але укр. ягідка, рос. ягодка використовують якпестливе звертання до дівчини [Гр, т. 4, с. 538; 312, т. 4, с. 672].

131 “Особливо шкідливі упирі..; коли розкопати могилу й заглянути до гробу, то упирі лежатьчервонощокі, звідки й наша поговірка: Червоний, як упир” [155, с. 236].

132 Фольклорну символіку маку знаходимо у поезії Т. Шевченка: “На розпутті кобзар сидить Та накобзі грає, Кругом хлопці та дівчата, Як мак процвітає...” (Т. Шевченко).

133 Пор. із символічним навантаженням компонентів чемериця, блекота, у цьому ряду мак –факультативний знак.

134 Описано звичай, який полягав у тому, що залицяльник повинен був обскубати каплуна. Якщо батькита дівчина були прихильні до хлопця, то він діставав уже непомітно розібраного каплуна. Небажаномузалицяльнику давали тупого ножа й твердого когута [Wójc, т. 1, с. 198].

135 Наприклад: укр. Святий Андрію, на тобі конопельки сію; Дай, Боже, знати з ким буду весілляграти [Номис, с. 49].

136 “Солома – знак слабкості, ефемерності, нікчемності. Те, що залишається після обмолоту колосся, щоне дає нового життя, приречене на знищення. Тому з соломи різні народи робили опудала і ляльки маслениці,зими, мору, карнавалу, самої смерті, які спалювали, топили у річці, рвали на шматки. Відомо також, що соломоюобв’язували чресла у люті холоди російські юродиві – ходячі ікони марності цього буття” [246, с. 240].

137 Дослідники відзначають амбівалентність символіки часнику: часник наділено захисною функцією,але й фігурує як бісівське зілля [Завад, с. 375].

138 У сучасному мовленні: рос. сладкая женщина 1. ‘об очень привлекательной (обычно нехудой)женщине’ [Дяд, т. 4, с. 27].

139 Походження значення російського слова сальность, сальный аналізує В. Виноградов, який вважає,що “під впливом фономорфологічного зближення зі словом мови, яка запозичує, іноземне слово неперекладають і не калькують, а ніби каламбурно схрещують з відповідним... російським словом і замінюютьним. Власне так французьке слово salite, а також, французьк. sale ‘брудний’ викликали до життя російське слово“сальность” у 20 – 40-х рр. XIX ст.” [39, с. 1001, 1002].

140 Пор. рос. Не сыпь мне соль на рану! Просьба не говорить о наболевшем, не расстраивать [Дяд, т. 3,с. 88].

141 В українській та російській ФС існують укр. сьорбнути лиха (горя) [ФСУМ, с. 874] – рос. хлебнутьгоря [ФРР, с. 172], які А. Мелерович та В. Мокієнко вважають контамінацією испытать (мыкать) горе табіблеїзму выпить чашу до дна [ФРР, с. 174].

142 Пор. пол. wiedzieć gdzie stoją konfitury ‘trafnie wyczuwać nadchodzące zmiany, umieć się dostosować doaktuałnej sytuacji’ [SFWP, с. 290].

143 У фразеологічних фондах досліджуваних мов існує фразеологічна одиниця укр. медовий місяць –рос. медовый месяц. В. Виноградов вказує на те, що цю одиницю запозичено: “…живий семантичний рух фразимедовый месяц у російській літературній мові XIX ст. свідчить про те, що вона повністю асимілювалась з чисторосійською літературною фразеологією і втратила вже до 30 – 40-х років XIX ст. усі ознаки свого закордонногопоходження. Внутрішню форму цього вислову цілком узгоджено з живим переносним вживанням словамедовый (пор. медовые уста, медовая речь тощо; пор. також каламбурно-іронічний образ: “Сахар МедовичПатокин”)” [39, с. 314].

144 Словники фіксують значну кількість українських фразеологічних одиниць з компонентом мед:облесливий, фальшивий – з медом на вустах [ФСУМ, с. 481]; з медом та [з] маком зі сл. промовити, сказати[ФСУМ, с. 481]; мазати медом речі (слова) [ФСУМ, с. 459]; говорить як медом мастить [ССНП, с. 90].

145 Проте не лише із сезонною обрядовістю пов’язаний ритуал приготування каші. Б. Рибаковвисловлює такі міркування: “В археологічних пам’ятках другої половини ІІ тисячоліття до н. е. нам відомісвоєрідні антропоморфні посудини-пічки, які могли бути втіленням ідеї Таргелоса, як “горщика для священноговарива” і одночасно ідеї предка-покровителя” [190, с. 84].

146 В. Виноградов зазначає: “Передовсім необхідно розкрити… всі фразеологічні контексти дієсловазаварить у цьому значенні: заваритъ дело, заварить музыку (пор. “кто заварил всю эту музыку?”), заваритьисторию, заварить кашу, заварить канитель – ось основний фонд стійких сполучень, у яких реалізується цезначення дієслова заварить <…> Тут усі назви об’єкта дії створюють одну, хоч і дуже строкату, низкуекспресивних синонімів розмовної мови. Це – все експресивні замісники метафоричного вживання слова каша(пор. расхлебывать кашу)” [39, с. 171].

147 Проте в польській фразеологічній картині світу chleb powszedni ‘rzecz zwykła, codzienna, niebudzącazdziwienia’ [SFWP, с. 62].

148 Можливий вплив російської мови (не зафіксовано ФО з компонентом млинці у ФСУМ тощо).149 Сценарне порівняння збудовано за схемою живе як хто де: як сир у маслі [ФСУМ, с. 807]; живе як

галушка в маслі [ССНП, с. 35]; як бобер у салі [ФСУМ, с. 36]; плаває, як пампух в олію; плаває, як вареник(пиріг) у маслі; валяєцця, як почка (нірка) в салі [Номис, с. 115].

150 Докладно аналізує цей символ В. Д. Ужченко [222, с. 262 - 271].151 SFWP етимологію пов’язує зі звичаєм шмагати в лазні березовими галузками [SFWP, с. 359].152 Існує дериват перцювати ‘дуже енергійно робити що-небудь; наполягати, вимагати’; ‘лаяти’

[ВТССУМ, с. 755].153 М. Забилін пише, що молода повинна зняти чоботи нареченому, що символізує “покірність, рабське

ставлення, навіть приниження”; “у Німеччині у часи Лютера був той самий звичай: у першу ніч шлюбу знімала

молода дружина чобіт і клала його на небо постелі (в голови), як знак владарювання чоловіка над дружиною...”[71, с. 117].

154 Символ функціонує і на лексичному рівні: Сума // Только ед. Употребляется как символ нищеты,нищенства [БАС, т. 14, с. 1184].

155 Пор. біл. дайсці да пугі ‘зусім збяднець, астацца без нічога, стаць пастухом праз неахайнасць,безгаспадарчасць, бесталковасць’ [Янк].

156 ВТССУМ не фіксує аналогічного переносного значення слова укр. вагон, однак в українськомусубстандарті слово вагон вживається у значенні ‘багато’ [УМСС, с. 11].

157 “Число сім від найдавнішого часу ритуальне в нас і часте в обрядах... У наших приповідках сім дужечасте, як наше національне й ритуальне, напр. у збірнику Плавюка: Зійшлося сім Бід на один обід.., Сім шкур зтебе здійму.., Мак сім літ не родив, а голоду не зробив.., Свято – сім баб розп’ято.., Того і в сімох водах необмиєш.., Як є сім, то буде всім… Три рідке в нас, і прийшло з Християнства. Десять неб було в гебрейськомусвітогляді, тому і в нас про щасливий стан кажуть: Він на десятому небі (хоч часто українізується: він насьомому небі)” [155, с. 217, 218].

158 Шанька 2) Котомка для съѣстныхъ припасовъ, которую даютъ мальчикамъ-пастухамъ и мѣшокъ урыболова [Гр, т. 4, с. 484].

159 “Балалайкин. Тип продажного адвоката-авантюриста, увлекающегося самым процессом враньясозданный М. Е. Салтыковым-Щедриным в очерках “В среде умеренности и аккуратности” (1877 – 1878) и в“Современной идиллии” (1877 – 1883)” [АА, с. 21].

160 Аналогічно і творення фразеологізму рос. загибать / загнуть салазки кому 1) ‘пригибать лежащемуна спине человеку ноги к голове’, 2) ‘жестоко расправляться, наказывать, притеснять’ [ФСРЯ, с. 161] пов’язанеіз фреймовою інформацію про зовнішній вигляд артефакту, його конструкцію.

levchenko.eulevchenko.eu/images/pobierz/gruden-monografia .pdf · Фразеологічна...

Documents