Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради

Методичний кабінет

Розробки занять для елективного курсу

«Підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання»

Старокостянтинів, 2011

Розробки занять для елективного курсу «Підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання»

Упорядник - методист міського методичного кабінету Каменюк С.М.

Рекомендовано радою методичного кабінету протокол № 4 від 29.12.2010

Підготували члени міської творчої групи вчителів української мови та

літератури з питань розробки занять для елективного курсу «Підготовка

до зовнішнього незалежного оцінювання» ( кер. Каменюк С.М.)

Гріга Ольга Вікторівна, вчитель загальноосвітньої школи I –III ступенів №6;Добродзей Неля Вячеславівна, вчитель загальноосвітньої школи I –III ступенів №7;Новікова Наталія Юріївна, вчитель загальноосвітньої школи I –III ступенів №1;Прудка Олена Миколаївна, вчитель загальноосвітньої школи I –III ступенів №5;Хвалибога Любов Михайлівна, вчитель загальноосвітньої школи I –III ступенів №3;Голота Алла Ярославівна, вчитель загальноосвітньої школи I –III ступенів №4;Макарчук Галина Василівна, вчитель загальноосвітньої школи I –III ступенів №8;Проказюк Лідія Іванівна, вчитель гімназії;Стельмах Світлана Степанівна, вчитель гімназії;Слободенюк Наталія Степанівна, вчитель ліцею.

Заняття апробовано на базі загальноосвітніх навчальних закладів

м. Старокостянтинова

Пояснювальна записка По закінченню загальноосвітньої школи на одинадцятикласників чекає

важливе й непросте випробування – зовнішнє незалежне оцінювання з

української мови та літератури.

Пропонований посібник містить розробки занять для елективного

курсу, який ви можете запропонувати як варіативну частину

навчального плану для учнів 11 класу з метою підготовки до ЗНО.

Розробки занять містять, на думку укладачів, найважливіші та

найважчі теми з української мови та літератури, що необхідно

повторити під час підготовки до ЗНО.

Курс розраховано на 12 – 14 годин залежно від умов закладу та рівня

підготовки учнів конкретного класу.

З української мови пропонуються для повторення теми:

- правопис іменників та прикметників;

- правопис службових частин мови;

- правопис числівників та займенників;

- правопис прислівників;

- правопис дієслів та дієслівних форм.

З української літератури пропонується повторити теми:

- мова художнього твору;

- роди та жанри літератури;

- система віршування;

- літературний процес, течії та напрямки.

Рекомендовано для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних

закладів.

Тема. Правопис іменників.Мета. Узагальнити й систематизувати знання про іменник як

самостійну частину мови. Удосконалювати вміння та навички правопису великої літери; повторити граматичні ознаки іменника, зокрема поділ іменника на відміни і групи. Звернути увагу на закінчення іменників ІІ дієвідміни в родовому відмінку однини. Вправляти учнів утворювати форми кличного відмінку однини іменників. Повторити творення чоловічих та жіночих імен по батькові.

Розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять, самостійність і швидкість при виконанні завдань, естетичний смак, творчість та активність.

Виховувати почуття національної самосвідомості, а також прищеплювати дітям бажання вивчати українську мову.

Тип уроку. Урок закріплення набутих знань, умінь та навичок.Обладнання: таблиці “Іменник“, “Правопис іменників“, картки із

завданнями

Хід урокуІ. Організація класу.ІІ Вступне слово вчителя.- Останнім часом в Україні існує тенденція щодо того, що всі люди повинні бути освідченими, розумними, здобувати вищу освіту. Тому потрібно постійно вчитися, зокрема досконало знати українську мову. При вивченні рідної мови є теми, на які треба звернути особливу увагу. Тому наше з вами завдання сьогодні на уроці повторити все про іменник, а також опрацювати найскладніші випадки правопису іменників.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку._ Отже, сьогодні ми повторимо вивчене про іменник як самостійну частину мови і правопис іменників.А тепер, будь ласка, запишіть дату і тему уроку.

IV. Основна робота на уроці.1. Бесіда за таблицею(усно).

- Яку частину мови називаємо іменником?- На які питання він відповідає?- Які іменники відповідають на питання хто? Які – на питання

що? Приклади.- Які іменники – загальні назви, а які – власні?- Наведіть приклади іменників з конкретним, абстрактним

значенням.- На що вказують збірні, речовинні, одиничні іменники?

Приклади.

2. Практична робота (колективна)-письмово. - Запишіть речення з дошки. визначіть у них іменники – назви

істот і неістот, власні та загальні назви, іменники з конкретними і абстрактними значеннями, одиничні та збірні іменники.

1- Дід максим привезе внучку Орисю до бабусі Марусі машиною “Таврія“ з міста Херсона у село Клини.

2- З міста Львова на канікули приїхала поїздом у Крим до Чорного моря біля Ялти студентка Львівського університету Марія Крячко.

- Як ви записали власні назви?-3. Бесіда за таблицею(усно). “Вживання великої літери“.

4. Практичне виконання завдання (з дошки самостійно).(Один учень біля дошки із карткою)

КарткаКам’янець - (п)одільський, (сузір’я) (в)еликої (в)едмедиці,

(а)андріївський (у)звіз, (с)атурн, (с)ело (к)ам’яний (б)рід , (з)ахідна (у)країна, (ц)ентральна (а)зія, (з)апорізька (с)іч, (с)хідна (є)вропа, (с)іверський (д)онець, (ч)орне (м)оре, (п)івденний (б)ерег (к)риму.(л)ьвівська (о)область, (н)аціональна (а)кадемія (н)аук, (ш)евченкознавець, (р)івненська АЕС, (є)євангеліє, (з)бройні (с)или (у)країни, (г)етьман (і)ван (м)азепа, (д)ень (н)езалежності, (д)емократична (п)артія (у)країни, (в)осьме (б)ерезня, 9 (т)равня.

(Пояснюють написання в словах апострофа, м’якого знака, подовжених приголосних).

5. Групова форма роботи(практично). - Наступне завдання ви виконуватимете по групах. У підготовці

до уроку ви об’єдналися у 4 групи, кожна з груп готуватиме відповідь на запитання.

- Спочатку пригадаймо: на скільки відмін поділяються іменники?

- За якою ознакою іменники поділяються на відміни? (Рід, закінчення)

(Групи готують завдання 5хв.)

1 групапро іменники

І відміниприклади

особливості відмінювання(суддя-суддів,

площа-площею, легень, легенів,

слізьми, сльозами)

2 групапро іменники

ІІ відміниприклади

(Харків-Харкову) (Київ- Києве; плечей, пліч,

коліньми, колінами, площа-площею)

3 групапро іменники

ІІІ відміниприклади

(сіль-сіллю, мати-матір’ю,

радість-радістю)

4 групапро іменники

IV відміниприклади

(ім’я-імені)(коліща-коліщати)

(ягня-ягняти)

(Групи відповідають).

6.Практичне завдання (усно)- Визначіть відміну і групу іменників.

Вода, мати, похід, земля, ягня, каменяр, груша, Ілля, мама, курча, суддя, твір, плем’я, Микола, любов, сіль, пустеля, сирота, корч, кава, верф, мрія, ім’я, міць, теля.

7. Запитання між групами.1гр. до 3: На які групи поділяються іменники І відміни? Наведіть

приклади. (тверда-вода, нива;м’яка-мрія, земля;мішана- суша, площа).

2гр. до 4: Як поділяються іменники ІІ відміни? Чому іменник ″каменяр″ відноситься до мішаної групи, хоча основа закінчується на твердий приголосний – р?(каменярем, вужем)

8. Дослідницьке завдання

- Так як 1 і 2 групи ставили запитання 3 і 4, то тепер учні 1 і 2 групи виступатимуть в ролі дослідників, а -3 і4 – в ролі творців.(На картках завдання)1 група: 1-Дослідити, у яких іменниках чоловічого роду ІІ відміни

потрібно писати закінчення –а, -я у родовому відмінку однини.2- Подані іменники поставити у формі родового відмінка однини. Пояснити правопис закінчень. Сад, ваучер, дебет, краков’як, індекс, жаль, ліс, хліб.

2 група :1- Дослідити, у яких іменниках чоловічого роду ІІ відміни потрібно писати закінчення –у, -ю у родовому відмінку однини.

2- Подані іменники поставити у формі родового відмінка однини. Пояснити правопис закінчень.

Київ, документ, папір, реквізит, борщ, міст, футбол, Крим.3 група: 1- Пригадайте, які квітки вплітають дівчата у вінок і що ці

квітки символізують, запишіть їх назви у формі родового відмінка однини. 2- Складіть невелику розповідь (3-4 реч.) про український віночок.

(Барвінок (у), мак (у), Бузок (у))4 група: 1- Визначте, у якому відмінку іменники мають паралельні

форми; позначте закінчення.Мам, мамів; губ, губів; легень, лененів; баб, бабів; сосон, сосен; воєн, війн; ворітьми, воротами; слізьми, сльозами; свинями, свинями.2- Складіть вірш (1-2 строфи), поданні слова (іменники ІІ відміни, щоб римувались.Нарис, ксерокс, гайок, вид, міст, пароплав, роман, стрибок, Казахстан, пліт, паркан, ривок.(Я напишу про Київ нарис,Потім зніму його на ксерокс.А ще також створю роман,І відішлю його у Казахстан.)

9. Практичне виконання завдання(усно).(Речення записані на дошці).

- Знайдіть помилки у вживанні форм кличного відмінка.1-Андрюша, дякую тобі!

2-Олег, про це не може бути й мови.3-Надієчка, ти помиляєшся.4-Моя лапочка, пробач мені, будь ласка!5-Дєвочки, як ви мене здивували!- Які закінчення мають іменники І відміни у Кличному відмінку? Приклади. (-о, -е, -є, -ю)(перемого, мріє, Олю)- ″–––––″ім. ІІв. ? (-е, -у, -ю) (друже, тату, краю)- ″–––″––––––––″ ім ІІІв. (-е) (любове)-

10. Практичне виконання творчого завдання (письмово).- Кожна група складатиме діалог (4-6 реплік). Записати в зошити (Роздати картки із завданнями.)1 група: Використовуючи звертання шановний пане, шановний

пасажире, юначе, дідусю. Складіть діалог, можливий у міському транспорті.

2 група: Використовуючи звертання дорогий друже, пане, добродію, тату складіть діалог, можливий під час телефоної розмови.

3група: Використовуючи звертання панове, шановна добродійко, громадянине, шановний абітурієнте складіть діалог, можливий при здачі документів до вишу.

4 група: Використовуючи звертання глибоко шановний пане, хлопче, Валентино Петрівно, шановні добродії складіть діалог, можливий під час написання державної підсумкової атестації.

11. Бесіда.- У правописі іменників одним з найважчих є творення чоловічих і

жіночих імен по бітькові. За допомогою яких суфіксів утворюються жіночі: (-івна), -ївн(а) та чоловічі (-ович, - йович) імене по батькові?

(Розглядають таблицю).Запам’ятайте!

Григорій- Григорович, Григорівна;Ілля- Ілліч, Іллівна;

Кульма- Кузьмич (Кузьмович), Кузьмівна;Лука- Лукич, Луківна;

Микола- Миколайович (Миколович), Миколаївна (Миколівна);

Сава- Савич (Савович), Савівна;Хома- Хомич (Хомович), Хомівна;

Яків – Якович, Яківна.

12. Практичне завдання (письмово, самостійно).- Запишіть по 3 чоловічих імен і жіночих імен по батькові своїх рідних чи знайомих , виділіть у них суфікси.- Які почуття охоплюють вас перед екзаменами? Складіть по реченню.- А тепер групи обміняйтеся зошитами і перевірте це завдання.(Учні 1 групи перевіряють зошити 4;2 групи––33 групи ––1 4 групи ––2).- Молодці!

13. Практичне виконання завдання (усно).Щодо написання іменників є ще багато правил, які потрібно повторити.(Кожна група отримує картки зі словами, правопис яких треба пояснити. Учень пояснює і записує на дошці).

Пояснювальний диктант1- Голубка, Києва, боротьба, щастя, різьбяр, багатство, вісник.2- Юннат, життя, Ілля, кров’ю, меливо, марево, краєзнавство.3- Батько-мати, тепловоз, пів’яблука, півгодини, купівля-продаж, прем’єр-міністр, прізвище.4- Пан’європейський, пів-Європи, президент, весна, прірва, зцілитель.

V . Підбиття підсумків уроку. - Що нового корисного ви сьогодні дізналися?- Чим вам запам’ятався сьогоднішній урок?Рефлексія(Учні отримують три види карток.На першій картці зображено крапку(.).На другій - знак питання.(?).На третій – знак оклику (!).Крапка (.) означає, що завдання зрозуміле і труднощів не виникає.

Знак запитання означає, що учень зазнав труднощів під час виконання завдання.Знак оклику означає, що завдання викликає інтерес і бажання повторити таку роботу, такого типу завдання.Після виконання кожного завдання вчитель записує, яких карток було. 4- д; завдання 1 . – 7 ? – 3 16 ! – 6 Це робиться для того, щоб визначити, які види робіт подобаються учням найбільше.

VI . Домашнє завдання. І. Повторити все про прикметникІІ. 1 рівень – утворити форми ступенів порівняння таких

прикметників – охайний, важкий, поганий.2 рівень – утворити від поданих слів прикметники і виділити

суфікси – освіта, Юля, клен, срібло, хвилина, дорога, життя, орел.

3 рівень - написати твір на тему ″Символи моєї Батьківщини″, підкреслити прикметники і визначити їх групу за значенням.

Тема. Контрольна тестова робота. Правопис іменників та прикметників.

Мета. Перевірити рівень здобутих знань, умінь та навичок з правопису іменників і прикметників; визначити рівень умінь і навичок учнів виконувати тести різних рівнів складності.

Розвивати спостережливість та самостійність, логічне мислення та уяву.

Виховувати бажання вивчати рідну мову.Тип уроку. Урок перевірки здобутих знань, умінь і навичок.Обладнання: картки із завданнями (або робота за комп’ютером).

Хід урокуІ. Організація класу.ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

- Сьогодні у нас контрольний урок. Запишіть дату і тему уроку у зошити для контрольних і творчих робіт.ІІІ. Інструктаж проведення контрольної роботи.

Правопис іменників Завдання з вибором однієї правильної відповіді (1-6):

1. Укажіть речення, яке містить власну назву: а) Місяць – це невелика планета. б) Земля парувала під променями сонця. в) Сонце лагідно цілувало зелені ниви. г) Над сонною землею зійшов молодий місяць.

2. Вкажіть ряд, у якому треба писати велику літеру в усіх випадках: а) (п)резидент (У)країни, (м)асляна, (д)ень (п)еремоги, (п)лоща

(п)еремоги;б) (л)ісовий горіх, (у)країнський народ, (с)офійський собор, (к)иївська вулиця;в) (л)ауреат Шевченківської премії, (д)епутат, (з)аслужений артист України, (а)хіллесова п’ята;г) (є)вангеліє, (н)аціональний медичний університет, (п)олтавщина, (д)онбас.

3. Вкажіть ряд, у якому всі іменники мають у родовому відмінку однини закінчення –а(-я):

а) вік, сантиметр, синтаксис, вітер, ніс, понеділок; б) центр, листопад, папір, камінь, вальс; в) пісок, рій, гай, автобус, гайок, гопак; г) Париж, трамвай, малюнок, відмінок, горбок, екран.

4. Визначте ряд іменників, які мають у родовому відмінку однини закінчення –у(-ю):

а) вік, Лондон, стіл, тиждень, учень, інститут; б) гараж, жаль, камінь, Ужгород, рік; в) мед, університет, вітер, розум, сміх, синтаксис; г) Дунай, сантиметр, кілограм, Донецьк, Донбас, коридор.

5. Вкажіть ряд правильно утворених імен по батькові: а) Геннадій Юрійович, Олена Віталіївна, Олександр Володимирович;

б) Людмила Олексіївна, Володимир Ілліч, Жанна Миколаєвна; в) Валентина Олександрівна, Світлана Анатоліївна, Андрій Савелієвич; г) Антоніна Яківна, Ніна Іллівна, Ольга Савівна, Ніна Миніївна.

6. Усі іменники у формі кличного відмінка однини мають закінчення –ю в рядку: а) Галя, школяр, Сергій, матуся; б) коваль, мудрець, учень, доня; в) Олексій, місяць, біль, хлопець; г) Валерій, обрій, тополя, дідусь.

Завдання з вибором кількох правильних відповідей (7-8).

7. Вкажіть ряди з іменниками, що належать до однієї відміни; а) пудель, корабель, дуель, табель, щавель; б) Ілля, староста, дочка, Марія, бабище; в) вітер, колосся, багаття, життя, дитя; г) небо, озеро, батько, сонечко, козенятко; ґ) ніч, піч, річ, біль, сіль; д) курча, дівча, лоша, козеня, плем’я.

8. Вкажіть ряди, де усі іменники написані правильно: а) стежинка, стежичка, півогірка, паливо, неприємність; б) суддя, попаддя, пів-Азії, ненависттю, Чернігівщина; в) печиво, статтею пів’яблука, піввіку, діжечка; г) пів-Європи, марево, негода, вічність, картоплиння; ґ) каміння, кошичок, священик, багаття, безсмертя; д) любов’ю, вуал’ю, радістю, подорожжю.Завдання на встановлення відповідності (9-12).

9. Установіть відповідність Відміна Іменники1 перша А ведмежа, зозуля, курча, плем’я;2 друга Б учителька, райдуга, плакса, сирота;

3 третя В доброта, жнива, мова, річка; 4 четверта Г вовчення, лоша, телятко, оленя; Д терпіння, орлятко, базис, дідуньо; Е сталь, мораль, розкіш, блакить.

А Б В Г Д Е1 Х2 Х3 Х4 Х

10. Установіть відповідність Відміна Іменники1 перша А дитятко, дар, листя, посміховище;2 друга Б плавні, вершки, ласощі, радощі;3 третя В коліща, ім’ я, дівча, зайченя; 4 четверта Г вороненя, суддя, полум’я, збіжжя; Д мережа, акація, комашня, надія; Е верф, мати, відповідь, кров.

А Б В Г Д Е1 Х2 Х3 Х4 Х

11. Установіть відповідність Відміна Іменники1 перша А камінь, промінь, осінь, кінь;2 друга Б розкіш, юність, лазур, печаль;3 третя В листоноша, староста, жінота, діброва; 4 четверта Г борщ, нехворощ, кущ, плащ; Д обличчя, повір’я, серце, прислів’я ; Е орля, хлоп’я, немовля, каченя.

12. Установіть відповідність Відміна Іменники1. природа, нива, дорога; А незмінювані іменники;2. далеч, могутність, жадібність; Б іменники І відміни;3. радіо, адажіо, манто; В іменники ІІ відміни; 4. жабеня, каченя, курча. Г іменники ІІІ відміни; Д іменники ІV відміни;

А Б В Г Д Е1 Х2 Х3 Х4 Х

А Б В Г Д Е1 Х2 Х3 Х4 Х

Правопис прикметниківЗавдання з вибором однієї правильної відповіді (1-8):1. Усі прикметники є якісними в рядку: а) рожевий альбом, кислий аґрус, вишневий джем; б) суворий погляд, дубовий гай, справжній друг; в) веселий карнавал, щасливий день, смачний обід; г) стрункий хлопець, блідий вигляд, особовий склад.

2. Усі прикметники є відносними в рядку а) паперовий літачок, молочна каша, медовий голос; б) людське співчуття, нічний сон, холодна війна; в) вступний іспит, шкільний дзвінок, холодний погляд; г) польові квіти, батьківське ставлення, цементний завод.

3. Усі прикметники є присвійними в рядку: а) Лукашева сопілка, братова допомога, батькова порада; б) лебедина вірність, зозулин голос, рибна юшка; в) материна настанова, голубина вдача, учнівські відповіді; г) солов'їні переливи, дніпрові береги, сусідів паркан.

4. Правильно утворено ступені порівняння всіх прикметників у рядку: а) більш гуманний, премудрий; б) лагідніший, найвідоміший; в) якнайширший, самий близький;

г) менш завзятіший, щонайдобріший.

5. Правильно утворено ступені порівняння всіх прикметників у рядку: а) ліпший, найменш прийнятніший; б) найбільш цікавіший, солодший; в) ближчий, самий милий; г) конкретніший, якнайщедріший.

6. Вкажіть ряд прикметників у формі найвищого ступеня порівняння: а) найрозумніший, найбільш вдалий, надзвичайно хоробрий; б) найменш корисний, якнайважчий, найглибший; в) найпотрібніший, найбільш високий, надміру темний; г) дуже смачний, ледве помітний, найсмачніший, якнайпомітніший.

7. Усі прикметники утворюються від іменників за допомогою суфікса -ев- (-єв-) у рядку: а) вишня, сіль, журавель, куниця; б) кахля, кущ, джміль, кефаль; в) зубець, марш, біржа, біль; г) кумач, кисень, вогонь, корабель.

8. Укажіть ряд географічних назв, від яких можна утворити прикметники, що закінчуються на –ськ(ий): а) Когарлик (район), Вана (берег), Бахмач (школа); б) Рига (вокзал), Прага (газета), Збараж (гімназія); в) Київ (райони), Париж (вежа), Онега (береги); г) Карпати (ліс), Чернігів (область), Одеса (вулиця).

Завдання з вибором кількох правильних відповідей (9-12).

9. Вкажіть ряди, де форми ступенів порівняння утворені правильно: а) простіший, найменш простіший, більш простий, щонайпростіший;

б) простіший, найменш простий, більш простий, щонайпростіший; в) важчий, більш важчий, найважчий, найменш важчий; г) розумніший, менш розумний, якнайрозумніший, найбільш

розумний; д) розумніший, менш розумний, якнайрозумніший, самий

розумний; е) важчий, більш важчий, надзвичайно важчий, найважчий.

10. Укажіть ряди словосполучень, в яких правильно написані відмінкові закінчення:

а) високою кручею, вужчою межею, гарячою кашею; б) заячою душею, лагідною тещею, родючою вишнею; в) боязкою мишою, телячою покірністю, ближчою дачею; г) просторою площею, пахучою грушею, осінньою пущею; д) щирою душею, вовчею пащею, нижчою поверхнею; е) лисячою посмішкою, ведмежою ходою, гарячею вдачею.

11. Укажіть ряди прикметників, які пишуться через дефіс: а) кисло...солодкий, техніко...економічний, криваво...червоний; б) кисло...молочний, зовнішньо...економічний,

червоно...гарячий; в) північно...західний, фізико...математичний, м’ясо...молочний; г) північно...український, радіо...фізичний, м’ясо...сирний; д) яскраво...червоний, сніжно...білий, всесвітньо...історичний; е) червоно...грудий, біло...сніжний, глухо...німий.

12. Визначте ряди прикметників, у яких буде використано суфікс -ев-:

а) сутт...вий, марш...вий, вермішел...вий, плеч...вий; б) плюш...вий, оранж...вий, груш...вий, перц...вий; в) ключ...вий, ясен...вий, марганц...вий, дощ...вий; г) промен...вий, емал...вий, свинц...вий, .... д) кварц...вий, вогн...вий, гутаперч...вий, раді...вий; е) квітн...вий, леген...вий, ....

IV. Здача контрольних робіт.V. Підбиття підсумків уроку.VI. Домашнє завдання

Скласти тези до виступу на тему: «Числівник як самостійна частина мови. Типи відмінювання числівників».

Тема. Правопис прикметників.Мета. Узагальнити й систематизувати знання про прикметник як

самостійну повнозначну частину мови. Повторити ступенювання прикметників та зміни приголосних перед – ш(ий) у вищому ступені порівняння.Удосконалювати вміння та навички прописання суфіксів –ов-,-ев-(-єв-). Повправляти учнів у правописі складних прикметників, а також написання прикметникових форм від географічних назв. Розвивати логічне мислення, спостережливість, активність і творчість.Виховувати любов до рідної мови, родини, Батьківщини. Виховувати повагу до творчості геніального поета України – Тараса Григоровича Шевченка.

Тип уроку. Урок закріплення набутих знань, умінь і навичок.Міжпредметні зв’язки: з українською літературою, музичним мистецтвом.Обладнання: таблиці «Прикметник», «Ступені порівняння

прикметників», картки із завданнями, портрет Т.Г.Шевченка, збірки творів Кобзаря, музика.

Хід урокуІ. Організація класу.

Ти живий, Кобзар, І пісні твої линуть по світу.

І тобі, Кобзар, зносять слави дар Твої вільні онуки і діти. Я. Колас(Епіграф записують в зошити)

ІІ. Вступне слово вчителя.- Наша українська мова – одна з наймилозвучніших мов світу і

саме завдяки прикметникам. Сьогодні на уроці ми повторюватимемо прикметник, використовуючи приклади із творчості Т.Г. Шевченка – геніального поета України.ІІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

- На сьогоднішньому уроці ви будемо працювати над вдосконаленням правопису прикметників, і всі тексти лексичного матеріалу дібрані з творчості видатного Кобзаря.

М.Т. Рильський

1 – Кобзарем його ми звемо,Так від роду і до роду,

Кожний вірш свій і поемуВін присвячував народу.

2 – Всі його ми батьком звемо,Так від роду і до роду.

Кожний вірш свій і поемуВін присвячував народу.

3 – Він любив усе прекрасне,Він ненавидщів потворне,-

І ім’я його не згасне,Світлий образ – неповторний.

4 – Чисту матір і дитинуВін прославив серцем чистим,

Всю осяяв УкраїнуПоглядом він променистим.

5 – Ясен досвіт ще не сходив, -А йому перед очима

Жружба радісна народівЯк зоря палала зрима.

6 – Ось чому в сім’ї великійІ цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовікиЯк безсмертний наш сучасник.

- А тепер, будь ласка, запишіть тему уроку.ІV. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок.

1. Гра «Мікрофон» (За таблицею «Прикметник»)Продовжити усно висловлення.- Прикметник – це ...- Він відповідає на запитання ...- Прикметники змінюються за ...- В реченні він виконує роль ...- Прикметники поділяються на розряди за значенням ...- Ступені порівняння мають лише ...

- Прикметники поділюються на такі групи ...2. Практичне завдання (колективно, біля дошки )Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма. (Підкреслити прикметники)

V. Основна робота на уроці.1. Практичне завдання (письмово, розподільний диктант) Розподіліть прикметники на групи за значенням (зачитую і відповідають)

Якісні Відносні Присвійнівеселийкислийбілийясний

кам’янийкиївський

деннийвечірній

дідівбабусина

татовасолов’їна

2. Робота в групах (практично) 1 група. 1- Як утворюються форми вищого ступеня порівняння

прикметників? Приклади. 2 – Записати речення. Підкреслити прикметники,

визначити розряд за значенням.

Не китайкою покрились козацькії очі,не вимили біле личко слізоньки дівочі.

2 група. 1- Як утворюються форми найвищого ступеня порівняння прикметників? Приклади.

2 – Записати речення. Підкреслити прикметники, визначити розряд за значенням.

Нащо мені чорні брови, нащо карі очі? Нащо літа молодії, веселі дівочі?

3 група. 1 – Які прикметники не можуть утворювати ступені порівняння?

(синюватий, круглий, карий, малиновий, червоногарячий) Приклади.

2 – Записати речення. Підкреслити прикметники, визначити розряд за значенням.

Отакий – то Перебендя, старий та химерний! Заспіває весільної, а на журбу зверне.

4 група. 1 – Які форми називаються суплетивними? Наведіть приклади суплетивізму при творенні простої форми вищого ступення порівняння. (Великий – більший; поганий – гірший; гарний – кращий, ліпший).

Поясніть зміну приголосних перед –ш(ий) у вищому ступені порівняння прикметників. (г, з, ж + ш –> жч)

вузький –> вужчийдорогий –> дорожчийдужий –> дужчий

с + -ш- –> щвисокий –> вищий

2 – Записати речення. Підкреслити прикметники, визначити розряд за значенням.

Наша душа, наша пісня не вмре, не загине ... От де, люди, наша

слава, слава України! Без золота, без каменю, без хитрої мови, а голосна та правдива, як Господа Слово.

( Кожна група відповідає. Також пояснює орфограми у словах.)

3. Практичне завдання (самостійно). (На дошці накреслена таблиця.)- Доберіть по три приклади на кожне правило, подане в таблиці.

Пишемо

-о- -е- -є-

Якщо

кінцевий приголосний твірної

основи твердий:гума –> гумовий

казковийсвятковийгайовий

стильовийдощовий

кінцевий приголосний твірної

основи м’який: січень –> січневий

шиплячий:груша –> грушевий

овочевийвзірцевийкобзареве

Ігореватоваришева

кінцевий приголосний –й:радій –> радієвий

подовжений м’який:мовлення –> мовленнєвий

життєвийчуттєвийОлексієва

дієвийсуттєвий

- Складіть три речення з практиком (на вибір).4.Запитання між групами (ланцюжком).(Всі учні записують в зошити утворені прикметники)Утворіть прикметники від слів: лісостеп, теплообмін, чорнозем. 1 група до 2: Як пишуться складні прикметники (утворені від

складних іменників? Чому? Наведіть подібні приклади). (радіофізичний, картоплесаджальний).

2 група до 3: Як пишуться прикметники (утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс, наприклад,

соціал – демократ (соціал-демократичний), унтер-офіцер (унтер-офіцерський). Наведіть приклади. ( дизель-моторний, віце-президентський).

3 група до 4: Як пишуться прикметники ( в яких першим компонентом виступає прислівник, наприклад) важкохворий, загальнодержавний;

(в яких другою складовою частиною є дієприкметник, наприклад,) новоутворений, свіжозрубаний, вище зазначений.

4 група до 1: Як потрібно писати складні прикметники (, які утворені від двох слів, між якими можна вставити сполучник і :)

аграрно-сировинний, мовно-літературний.

5. Пояснювальний диктант (колективно, біля дошки).

Правобережний, вузькодіалектне, історико-культурний, самохідний, норд-остівський, м’ясо-молочний, двадцятиповерховий, червоно-зелено-синій, волелюбний, нижчепідписаний, 125-річний, народно-визвольний, військозобов’язаний, блідолиций.

6. Завдання на картках:(2 учні біля дошки)

Картка № 1Утворити прикметники від поданих слів. Виділити суфікси. Тульчин, Кишинів, Біла Церква, Калуга, Запоріжжя, латиш, турок, Бахмач.(Тульчинський, кишинівський, білоцерківський, калузький, запорізький, латиський, турецький, бахмацький).

Картка № 2Утворити прикметники від поданих слів. Виділити суфікси. Таджин, Париж, Колгуєв, Кам’янець-Подільський, Нью-Йорк, П’ятихатки, Ніцца, чували.(Таджицький, паризький, колгуєвський, кам’янець-подільський, нью-йорський, п’ятихатківський, ніццький, чуваський.)Пояснюють, учні записують утворені прикметники в зошити.(Групи виконують завдання на картках) Виписати складний прикметник, пояснити його правопис.

1 група: Попід горою, яром, долом, мов ті діди височолі, дуби з гетьманщини стоять.

2 група: Отакий-то наш отаман. Орел сизокрилий!

3 група: І заплакала Лілея, а цвіт королевий схилив свою головоньку червоно-рожеву на білеє пониклеє личенько Лілеї.

4 група: Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Знущаються вами.

(Спочатку учні з груп пояснюють; потім ті учні, що працювали біля дошки).

VI. Розгадування кросворду.1. З ким вперше в літньому саду познайомився Т.Шевченко?

(Із Сошенком)2. Скільки років було Тарасу, коли померла його мати? (Дев ’ ять) 3. Яке прізвище було у дівчини, яку поховав у дитинстві малий Тарасик і згодом присвятив їй поему «Мар’яна – черниця»?

(Оксана Коваленко)4. З якого твору ці рядки:

«Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма».

(«Причинна»)

5. В якому місяці народився і помер Т.Г.Шевченко?

(Березень)

6. Т.Шевченко був не лише геніальним поетом, але він прославився ще й,

як талановитий … (художник).

7. У 1840р. вийшла відома збірка поезій Т. Шевченка,

книга невичерпна, книга – навіки.

(«Кобзар»)8. В якому вірші видатний Кобзар виразив своє прохання до українського народу?

(«Заповіт»)VII. Усне виконання завдання.Читаю речення, учні усно шукають прикметники.

1) Я не одинокий, є з ким в світі жить; у моїй хатині, як в степу безкраїм, козацтво гуляє, байран гомонить...

2) У темному гаю, в зеленій діброві на припоні коні отаву скубуть.

3) Рости, рости, моя пташино, мій маковий цвіте.4) Сімя вечеря коло хати, вечірня зіронька встає.5) Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть.6) Веселе сонечко ховалось в веселих хмарах весняних.

VIII. Підбиття підсумків уроку.1. Тарас Шевченко зумів відтворити духовність свого народу, його сутність, мову, культуру, історію, гідність за всіх умов, у кожному творі залишався українцем. Сьогодні на уроці ми не лише повторили правопис прикметників, а й помітили велику кількість цих слів у творах Т.Г.Шевченка, через що його поезії такі мелодійні та надзвичайні. Тож виконуймо, що заповідав видатний Кобзар: Учітеся, читайте, І свого научайтесь, Й чужого не цурайтесь!2. Продовжте речення.Сьогодні на уроці мені сподобалось ...Найбільше мені запам’яталось ...На наступний урок я хотів (би) (ла(б)) знову ...

IX. Домашнє завдання- Повторити правопис іменників та прикметників.- Підготуватись до контрольного тестування.

Тема. Дієслово, його форми.

Соціокультурна тема. Мова і нація.

Мета: активізувати мовну діяльність учнів, спрямовану на узагальнення знань, навичок, набутих у процесі вивчення теми « Дієслово як частина мови »; підвищувати культуру усного і писемного мовлення; виховувати повагу до рідної мови.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації вивченого.

Форма проведення уроку: урок – презентація.

Міжпредметні зв`язки: українська література, історія України.

Обладнання: комп`ютер, презентація зі слайдів до теми.

Перебіг уроку І. Мотиваційний етап. Актуалізація досвіду.Робота над поетичними рядками Миколи Адаменка « Жива вода », коментування, обмін думками щодо значення мови в житті людини. Я знаю: мова мамина – свята, В ній вічний, незнищенний дух свободи. Її плекали душі і вуста Мільярдів. Це – жива вода народу. Її зневажить – зрадити народ. Котрий до сонця зводився крізь муки, Це – забруднити плеса чистих вод, Це – потоптати материнські руки… Визначити у тексті дієслова. Обrрунтувати свій вибір.

ІІ. Повідомлення теми, мотивація навчальної діяльності. 1. Повідомлення теми і завдань уроку вчителем. 2. « Мікрофон ». Доповніть цілі уроку, продовжуючи висловлювання. - На уроці мені цікаво було б з`ясувати…

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу. 1. Прочитати текст. Визначити стиль та тип мовлення.

Лінгвоцид (мововбивство) - це свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як ознаки етносу – народності, нації. Кінцевою метою лінгвоциту є не геноцид, тобто фізичне винищення певного народу, а етноцид – ліквідація цього народу як культурно – історичної спільноти. Лінгвоцид щодо української мови має довгу історію, сторінки якої рясніють підступом, погордою, нахабством, лицемірством поневолювачів та щедро политі сльозами і кров`ю їхньої жертви – нашого народу.

- « Пошукова робота ». Виписати іменники, у яких є ознаки дії. - Визначити форми дієслів, використаних у тексті. - Перевірити правильність за таблицею « Форми дієслова ».

2. « Запустіть вітряк ». Уписати усі форми дієслів крутити, молоти, сипати в піктограму « Вітряк ».

3. Групова робота. Визначити морфологічні ознаки дієслова,

використовуючи історичні факти про лінгвоцид через заборону української мови чужою державою (церквою).

— 1690 р. Собор російської православної Церкви осудив «кіевскія новьія книги» С.Полоцького, П.Могили, К.Ставровецького,І.Галятовського, Л.Барановича, А.Радивиловського та інші, наклавши на них «проклятство й анафему, не точію сугубо й трегубо, но й многогубо».

--------------------------------------------------------------------------------------------------

— 1720 р. Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних, які потрібно «для повного узгодження з великоросійськими, з такими ж церковними книгами справляти..., щоб ніякої відмінності й окремого наріччя в них не було».------------------------------------------------------------------------------------------------------

— 1763 р. Вийшов указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

— 1769 р. Синод Російської православної Церкви заборонив друкування та використання українського «Букваря».------------------------------------------------------------------------------------------------------

— 1784 р. Було переведено викладання у Києво-Могилянській академії на

Форма дієслова

На яке питання відповідає

Як змінюєтьсяся

Яким членом речення виступаєНеозначена що робити?

що зробити?

незмінна форма

будь-яким

[Способові що роблю? що зроблю? що робив? що зробив? що буду робити? що зроблю? що робив би? що зробив би? що роби? що зроби? тощо

заспособами,часами,особамиабо родами,числами

присудками

[Дієприкметник який? за відмін-ками, родами й числами

означенням(узгодженим),присудком

Форма на -но, -то (безособова)

що роблено? що зроблено?

незмінна форма

присудком

Дієприслівник що роблячи? що зробивши?

незміннаформа

обставиною

російську мову.------------------------------------------------------------------------------------------------------

— 1786 р. Київський митрополит С. Миславський наказав, аби в усіх церквах дяки та священики читали молитви і правили службу Божу «голосомь, свойственньм-ь россійскому наречію». Те ж саме було заведено і в школах України.------------------------------------------------------------------------------------------------------

—1789 р. Р Едукаційна комісії Польського сейму видала розпорядження про закриття руських (українських) церковних шкіл та усунення з усіх інших шкіл руської мови. ------------------------------------------------------------------------------------------------------

—1808 р. Закриття Руського інституту Львівського університету, на двох факультетах якого (філософському і богословському) низка предметів викладалася українською мовою.------------------------------------------------------------------------------------------------------

—1817 р. Була видана постанова про викладання в школах Західної України лише польською мовою. ------------------------------------------------------------------------------------------------------

—1862 р. Було закрито українські недільні школи — безоплатні, для навчання дорослих.------------------------------------------------------------------------------------------------------

—1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою, якої «не бьіло, нет и бьіть не может». Цього ж року заборонено ввіз і поширення в російській імперії львівської газети «Мета».------------------------------------------------------------------------------------------------------

—1864 р. Статут початкової школи: навчання має провадитись лише російською мовою.------------------------------------------------------------------------------------------------------

—1876 р. Указ Олександра II (Емський указ) про заборону ввозу до імперії будь-яких книжок і брошур «малоросійським наріччям», заборону друкування оригінальних творів і перекладів, крім історичних документів та творів художньої літератури, в яких «не допускати жодних відхилень від загальновизнаного російського правопису». Заборонялися також сценічні вистави й читання та друкування текстів до нот українською мовою.------------------------------------------------------------------------------------------------------

— 1881 р. Заборонено викладання у народних школах тавиголошення церковних проповідей українською мовою.

1884 р. Заборонено українські театральні вистави у всіх губерніях Малоросії.

—1892 р. Заборона перекладати твори з російської мови на українську.------------------------------------------------------------------------------------------------------

—1895 р. Головне управління у справах друку заборонило видавати українською мовою книжки для дитячого читання, «хоча 6 за суттю змісту вони уявлялись би добромисними (благонамеренньїми)».

-------------------------------------------------------------------------------------------------

—1908 р. Указом Сенату Російської імперії українськомовна культурна й освітня діяльність оголошена шкідливою, бо «може викликати наслідки, що загрожують спокоєві і безпеці».------------------------------------------------------------------------------------------------------

—1914 р. Заборона в окупованій російською армією Галичині й на Буковині друкувати книги, газети і журнали українською мовою, розгром товариства «Просвіта», гоніння на Українську Церкву.------------------------------------------------------------------------------------------------------

— 1924 р. Закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, школі. Для порівняння: у 1922/23 навчальному році в Галичині було 2532 українські школи, в 1929/30—їх залишилось 749.------------------------------------------------------------------------------------------------------

— 1938 р. Було видано постанову «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».------------------------------------------------------------------------------------------------------

— 1958 р. Положення про вивчення другої мови «за бажанням учнів і батьків». Оскільки постанову 1938 року не було скасовано, то за цими двома документами російську мову в Україні треба було вивчати обов'язково, а українську — хто як захоче. «Можна було відмовитись від будь-якої мови, але відмова від російської — кримінал» (Є.Сверстюк).------------------------------------------------------------------------------------------------------

— 60-ті — 80-ті рр.Соціалістична Польща: кількість українських шкіл зменшилась із 152 до 29.-------------------------------------------------------------------------------------------------------60 –ті – 80-ті рр..

—Соціалістична Чехословаччина: кількість українських шкіл зменшилась із 300 до 20, а з 200 тисяч етнічних українців стали вважати себе українцями (русинами) лише 40 тисяч. До цього спричинився і той факт, що українці боялися признаватись до своєї національності, щоб не бути депортованими до СРСР.------------------------------------------------------------------------------------------------------ __- 60 –ті – 80 – ті рр.

—Соціалістична Румунія: закрито українські школи і ліцеї, заборонено Українську греко-католицьку Церкву, без румунського прізвища неможливо влаштуватись на добру роботу. З 840 тисяч українців у 1979 році визнали свою етнічну приналежність лише 159 тисяч. Крім національності «українець», румунський уряд запровадив ще інші «офіційні національності»: «гуцул», «русин», «хохол».------------------------------------------------------------------------------------------------------

—60-ті – 80-ті рр..—Соціалістичний Радянський Союз: кількість тих, хто вважає українську

мову рідною, за ці три десятиліття зменшилась на 10 мільйонів осіб.----------------------------------------------------------------------------------------------------

--1983 р. — видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови у школах і поділ класів на дві групи — російські і

українські, що привело до нехтування рідною мовою, навіть багатьма українцями. -----------------------------------------------------------------------------------------------1989 р. — видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну. Як загальнодержавну мову, українську мову було відсунено на третій план, що позначається ще й сьогодні.

4. Складіть узагальнюючу таблицю « Морфологічні ознаки дієслова ». 5. Прочитайте текст. Визначте смислове значення та стилістичне

забарвлення. Які форми дієслів у ньому використано? Якого значення надають текстові слова, вжиті в переносному значенні? Визначте синтаксичну роль дієслів.

Ось уже два століття ведеться свідома боротьба за мову в Україні. Протягом цих вісімдесяти тисяч днів мала коли світило лагідне сонце і йшли благодатні дощі над нашою мовною нивою. Не завжди було на ній багато трудівників, а ті, що були, не завше працювали ревно. Не дивина, що густо поросла вона бур`янами, що не всі її ділянки зеленіють, що чималими місцями вона не тільки витоптана, а й заасфальтована.

6. Колективне спостереження. Працюючи над твором «Для загального добра», М.Коцюбинський вніс

зміни в розмову адвоката Тиховича з селянами. Чим пояснити, що

книжний вислів погано володію вашою мовою виправлено на не дуже

знаю вашу мову?

— Добре, я говоритиму — Добре, я говоритиму

по-молдуванськи, тільки не по-молдуванськи, тільки не

знаю, чи зрозумієте гаразд, знаю, чи зрозумієте гаразд,

бо я погано володію вашою бо я не дуже знаю вашу

мовою. мову.

7. Культура мовлення. «Антисуржик». Розгляньте таблицю.

Відкривати – відчиняти – розкривати – розгортати – розплющувати –

відмикати

Російське слово «открывать» українською перекладається переважно як

відкривати. Проте існують усталені сполуки, де це слово перекладається по-

іншому.

Відкривати відкривати фірму

відкривати рахунок

відкривати шухляду

відкривати комусь очі на Відчиняти відчиняти (розчиняти, прочиняти)

двері відчиняти (розчиняти,

прочиняти) вікноРозкривати розкривати нові таланти

Розгортати розгортати

газету Розплющуват

и

розплющувати очі після сну

Відмикати відмикати замок

відмикати ключем

дверіСкладіть речення, використовуючи подані дієслова.

8. Інтерактивна вправа «Діалог». Робота в парах.

Скласти діалог на тему «Носієм яких скарбів є рідна мова?»

9. Інтерактивна вправа «2 - 4 – усі разом». Робота в групах.

Дібрати до запропонованих дієслів синонімічні фразеологізми.

Заплутатися —... (збитися з пантелику);

наздоганяти —... (на п'яти наступати);

набридати —... (кілком у горлі стояти);

порозумнішати —... (за розум узятися);

розвиднятися —... (благословлятися на світ);

не журитися —... (бити лихом об землю);

перебільшувати —... (робити з мухи слона);

мовчати —... (тримати язик за зубами; ні пари з уст);

швидко бігти —... (ніг під собою не чути);

знищити —... (стерти на порох);

10.«Орфографічна хвилинка».

Списати речення. Пояснити орфограми. Зробити морфологічний розбір

дієслів.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

V. Контрольно – оцінювальний етап.

Заповнити картку самоконтролю.

Дата Прізвище Ім`я

№ Як працював на уроці Коментар учня Оцінка1. Я повторив раніше вивчений матеріал

2. Я висловлював нові ідеї

3. Я плідно працював у групі

4. Я зможу скласти узагальнювальну

розповідь

5. Настрій на уроці, мої очікування

Тема. Складні випадки правопису дієслова.

Мета: систематизувати й узагальнити знання про дієслово, повторити складні орфограми в закінченнях дієслів; формувати й удоскона – лювати вміння й навички знаходити орфограми у правописі форм дієслова, пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з цими орфограмами; перевірити якість засвоєння вивчених

тем; виробляти навички взаємоконтролю; розвивати уважність,

спостережливість; виховувати пошану до рідного слова.

Тип уроку. Урок повторення і узагальнення вивченого.

Обладнання. Картки із завданнями, орфографічний словник, тест .

Перебіг уроку І. Актуалізація опорних знань. Складання плану уроку. Колективна робота. План уроку 1. Правопис особових форм дієслова. 2. Використання активних дієприкметників. 3. Побудова речень з дієприслівниковим зворотом. 4. Написання НЕ з дієсловами.

ІІ. Повідомлення теми, мотивація навчальної діяльності. Отже, сьогодні на уроці йтиметься про написання дієслова, які викликають труднощі. Ви розширите і поглибите свої знання про правила написання дієслів, навчитесь обґрунтовувати вибір даної орфограми, закріплюватимете навички роботи з орфографічним словником.

ІІІ. Узагальнення та систематизація вивченого. 1. Вставте пропущені букви. Колективна робота. Сп…ш, їс…ш, нес…ш, електрифіку…ш, кле…ш, вигра…ш, грим…ш. зустрін…ш, уми…шся, до…ш, єдна…ш, шуга…ш, сид…ш, крут…ш, диш…ш, вража…ш, кос…ш, маст…ш, організу…ш, лов…ш, єхидству…ш, напиш…ш, ірж…ш, доповіс…ш, сто…ш, ганя…ш, мовч…ш.

У дієсловах із вставними Е, Є підкресліть першу літеру і прочитаєте Закінчення українського прислів`я «В один чобіт…»

2. Групова робота. І група Поєднайте закінчення дієслів теперішнього часу з їх граматичними ознаками

-ать ІІ особа, однина, І дієвідміна; -еш ІІІ особа, множина, ІІ дієвідміна;

-емо І особа, множина, ІІ дієвідміна; -Їмо І особа, множина, І дієвідміна.

ІІ група Поставте дієслова в наказовому способі, а саме: у ІІ особі однини та множини, а також у І особі множини. Запишіть утворені форми.

Закреслити, сісти, скакати, дунути, пустити. ІІІ група Поставте подані дієслова у форму І особи однини. З`ясуйте, які чергування приголосних відбуваються при зміні.

Лазити, хотіти, купити, радити, мастити, пекти.

3. «Редактор». Виправити помилки у використанні дієприкметників.

Допомігший, посинівший, бувший, пожовтівший, завідуючий, командуючий,; навчаючий сина батько, поважаюча себе людина, говорячий промову депутат, виконуючий пісню співак. Нудьгуючими від пересичення очима дивився він на село. Не бійся гостя, сидячого за столом, а бійся стоячого біля дверей.

4. Творче конструювання. Групова робота. І група

Замініть прості речення складними і запишіть.1. Наштовхнувшись на незнайому людину, хлопці трохи зніяковіли. ль2.Увійшовши в воду, діти почали бризкати один на одного.

Чи можна подані складні речення замінити простими з дієприслівниковим

зворотом? Чому?1. Коли хмара наблизилась, почувся глухий грім. 2. Після того як брат

поставив перед собою мету вчитися краще, його не впізнавали у класі.

ІІ група

Прочитайте. Спробуйте замінити складні речення простимиз дієприслівниковими зворотами. Запишіть їх.

1. Андрійко змазував лижі, він готував їх до змагань. 2. Хлопець підходить до багаття, він кидає у вогонь оберемок хмизу. 3. Коли ми сиділи біля вогнища, до нас підійшли незнайомі хлоп'ята. 4. Мишко хворів цілий тиждень, і тепер йому доводиться надолужувати прогаяне. 5. Коли ми вийшли з кіно, почався сильний дощ.

Чому одні речення вдається перебудувати на прості, а інші — ні? Спишіть,

виправляючи помилки.1. Спускаючись з гори, у нього зламалась лижа. 2. Читаючи книгу, у нього

завмирало серце. 3. Проходячи повз будинок, з вікна почувся крик. 4.Протягнувши руку по ягоду, з куща почулося шипіння. Поясніть, у чому полягають помилки.ІІІ група

Чи можна подані речення замінити реченнями з дієприслівниками? Доведіть.

1.Метелик спить із складеними крилами. 2. Під час спостережень за рослинами будьте обережними. Серед них є дуже отруйні. 3. Коли пінгвіни повертаються з моря, вони розганяються у воді і легко вискакують на берег або лід.

5.Орфографічний практикум. Групова робота. І група

З`єднайте лінією, де потрібно, НЕ з дієприкметником. Не зловлений птах; не підтверджений факт; факти були не підтверджені; не внормований документ; не бачена ніким фортеця; не бачена краса; не скінчена розмова; не полита розсада; ще не замкнені двері; город залишився не политий; не осилене завдання; довго не стихаючий вітер; не стихаюча буря; не сказане, а написане привітання; не темніючий виріб; не захищений від вітру куточок; не аналізований випадок; отава знову не скошена; не скошена трава; не дозрілі яблука. У дієприкметниках, які пишуться разом із не, підкресліть четверту від початку букву і прочитаєте ім'я та прізвище автора рядків: Співає кожен, хто якої може. І так співає, як йому дано.

ІІ група Визначте дієслова, від яких можна утворити форми на –но, -то.

Радіти,віддалятися, прибити, крокувати, пережити, розпашіти, тонути, спорядити, завмерти, обледеніти, переконати, прогнати, змагатися, маринувати, височіти, шипіти, загнати, грати, досягати, надивитись.

У визначених дієсловах підкресліть четверту від початку букву і дізнаєтесь, як називають богиню сімейного затишку в Україні.

ІІІ група З`єднайте, де потрібно, НЕ з дієприслівниками.

Не волячи, не зчувшись, не задкуючи, не навидячи, не наважуючись, не стямившись, не здужаючи (хворіючи), не дзенькаючи, не продумавши, не славлячи (ганьблячи), не хтуючи, не зупиняючись, не дооцінюючи, не пробачаючи, не копаючи, не добачаючи.

У дієприслівниках, які пишуться з НЕ окремо, підкресліть четверту від початку букву і прочитаєте справжнє прізвище Олександра Олеся.

5. Творче завдання. Складіть висловлювання в публіцистичному стилі, вживаючи подані словосполучення. Використайте наказовий спосіб дієслів, визначте вид, час, особу, число їх. Поясніть наявні в дієсловах орфограми. При потребі використайте орфографічний словник.

Ставитись до людей; любити і шанувати працю; вважати себе щасливим; збагачуватися духовно; дорожити надбанням людства.

Прочитайте складені тексти. Визначте найкращі. Виправте допущені в решті робіт мовленнєві помилки.

ІV. Контрольно-оцінювальний етап. Взаємооцінювання. Робота в парах. Виконати тестове завдання.

І варіант 1. Позначте рядок, у якому всі дієслова мають одну і ту ж особову форму: а) належить, співає, пише, малює; б) ходиш, кажеш, робиш, опишу; в) світять, летить, можуть, скажуть; г) зшию, прочитаю, пересиплю, віщує; д) б`ється, в`є, сміється, подивлюсь. 2. Позначте рядок, у якому всі дієслова з часткою НЕ пишуться окремо: а) (не)можу, (не)знаєш, (не)скажу, (не)дізнаюсь; б) (не) малюю, (не)бачиш, (не)кричить, (не)навиджу; в) (не)варити, (не)співаєш, (не)волити, (не)знати; г) (не)хтувати, (не)щастить, (не)чути, (не)ставити;

д) (не)хворіти, (не)зчутися, (не)належати, (не)сварити. 3. Позначте рядок, у якому в закінченнях усіх дієслів треба писати літеру Е: а) скаж…те, жив..ш, крич…ш, гн…ш; б) хоч…ш, змож…мо, пиш…те, ріж…ш; в) їд…ш, бач…те, вийд…ш, в`ян…те; г) говор…те, в`яж…мо, буд…мо, пиш…мо; д) змаж…те, розчеш…ш, свідч…мо, тч…ш. 4. Позначте рядок, у якому в закінченнях усіх дієслів треба писати літеру И: а) говор…те, пиш…ш, лаз…ш, мус…ш; б) муч…те, сид…ш, каж…ш. нос…мо; в) грим…ш, повіс…ш, біж…мо, ріж…мо; г) сп…мо, чист…ш, хоч…ш, мож…ш; д) крич…те, сид…мо, бач…ш, крут…ш. 5. Позначте речення, у якому виділене дієслово є безособовим: а) Люблю, коли духмяно пахне акація; б) У небі зоріє Чумацький Шлях; в) У хаті щось загриміло; г) Загримів грім, і блискавка розрізала небо навпіл; д) У повітрі вже пахне весною. 6. Позначте рядок, у якому в усі слова потрібно вставити НН: а) незліче…ий, сказа…ий, здорове…ий; б) причепле…ий, нездола…ий, смире…ий; в) письме…ий, невблага…ий, виріза…ий; г) нерівня…ий, со…ий, несказа…ий; д) невпізна…ий. зробле…ий. страше…ий . 7. Позначте рядок, у якому всі дієслова належать до однієї дієвідміни: а) летіти, співати, сміятися; б) стелити, вішати, сидіти; в) поливати, садити, мазати; г) знімати, водити, танцювати; д) ходити, голосити, повідомити. 8. Позначте рядок, у якому всі дієслова стоять у майбутньому часі: а) зроблю, одягну, підемо, сидіти; б) підніму, знімемо, співала, будуть; в) спробують, склеять, будуть іти, ходили;

г) скажу, заспіваємо, намалюєш, писатимемо; д) читатиму, виросте, летять, линуть. 9. Позначте рядок, у якому всі дієслова доконаного виду: а) переїжджати, списати, ловити, оженити; б) сказати, вирости, стукнути, скочити; в) забити, замітати, залізти, заробити; г) піймати, сісти, заспівати, бродити;

д) гордувати, замилуватися, виробити, вписати. 10. Позначте рядок, у якому всі дієслова одного способу дії: а) покриши, кажуть, цвісти; б) принеси, запитай, бережіть; в) іди, читає, їхати; г) говори ж , скажи-но, співав би; д) грай же, впав би, хай кричить. 11. Позначте рядок, у якому всі слова є дієприслівниками: а) потерпівши, курячий, злітаючи; б) замовляючи, гнучи, підсумовуючи; в) вживаючи, зберігши, звітуючи; г) проводячи, потерпілі, побілівши; д) заквітчані, лежачи, випікши. 12. Позначте рядок, у якому всі слова є дієприкметниками: а) позолочений, співочий, пожовклий, сказаний; б) просвітлений, прочитаний, активний, зеленіючий; в) посивілий, духмяний, працюючий, зблідлий; г) літаючий, посаджений, написаний, вивчений; д) закоханий, вистражданий, опалий, полохливий.

ІІ варіант. 1. Позначте рядок, у якому всі дієслова мають одну і ту ж особову

форму: а) кричать, гудуть, розкажуть, важу; б) співаєш, кохаєш, пишу, копаєш; в) дивлюсь, бачу, розкажу, читала; г) танцюємо, кричимо, шануємо, чистимо; д) миє, чистить, малює, садять.

2. Позначте рядок, у якому всі дієслова з часткою НЕ пишуться окремо: а) (не)бачити, (не)волити, (не)пити, (не)плакати; б ) (не)пишу, (не)хочу, (не)знати, (не)кидати; в) (не)лити, (не)вити, (не)питати, (не)хтувати; г) (не)навидіти, (не)любити, (не)бажати, (не)кричати; д) (не)йти, (не)сидіти, (не)зчутися, (не)знати. 3. Позначте рядок, у якому в усіх дієсловах потрібно вставити літеру Е: а) від`їд…те, важ…ш, цвіт…ш; б) в`яж…те, пиш…мо, сид…мо; в) бер…мо, блідн…ш, гусн…те; г) крич…те, нес…ш, кисн…те; д) печ…мо, згіркн…те, сад…те. 4. Позначте рядок, у якому в усіх дієсловах потрібно вставити літеру И: а) твор…ш, товч…ш, в`яж…мо; б) ріж…те, сид..мо, пиш…мо; в) говор…ш, суш…ш, вар…мо; г) каж…ш, гратим…ш, занос…те; д) побіл…те, пол….мо, лов…мо. 5. Позначте речення, у якому виділене дієслово є безособовим: а) Хлопчик захоплено дивиться на крижини, що пливуть річкою; б) Лисеня війнуло хвостом і зникло за деревами; в) Синіє річка за селом; г) Водяне ревище прорвало греблю і вирвалось на луки; д) Зранку всі калюжі підморозило. 6. Позначте рядок, у якому в усі слова потрібно вставити Н: а) побаче..ий, здорове…ий, збереже…ий; б) заверше…ий. заклопота…ий, бездо…ий;

в) побіле…ий, засія…ий. витраче…ий; г) зора…ий, нездола…ий, скопа…ий; д) страше…ий. вида…ий. підписа…ий. 7. Позначте рядок, у якому всі дієслова належать до однієї дієвідміни: а) свистіти, говорити, спати; б) малювати, кричати, спати; в) свідчити, шити, писати; г) відміняти, копати, сидіти; д) клеїти, морочити, горнути. 8. Позначте рядок, у якому всі дієслова минулого часу:

а) сміялись, співав, казав, спить; б) знали, мріяв, світало, сяяли; в) рахували, гаптувала,мережить, кувала; г) читаємо, писали, передавало, зайти; д) розчиняли, вирізали, ростили, хотять. 9. Позначте рядок, у якому всі слова недоконаного виду: а) квасити, добути, оглядати, писати; б) учителювати, рости, стукати, чистити; в) бліднути, співати, набрати, набирати; г) холонути, копати, каркати, присвоїти; д) задуматися, нявкати, прощатися, сміятися. 10. Позначте рядок, у якому всі дієслова мають форму одного способу дії: а) сидить, говоріть, читає; б) напиши, співайте, робить; в) говорить, співаємо, сміються; г) намалюй, прочитав би, сміймося; д) говорімо, скажи ж, вивчив би. 11. Позначте рядок, у якому всі слова є дієприслівниками: а) кажучи, зробивши, міліючи; б) готуючи, намальовані, принісши; в) захищаючи, зробивши, співаючі; г) розчищений, сидячи, сумуючи; д) оголосивши, танцюючі, несучи. 12. Позначте рядок, у якому всі слова є дієприкметниками: а) освітлений, принесений, свіжий, посинілий; б) пожовклий, світлий, побілений, побачений; в) переможений, підбитий, танцюючий, вирощений; г) посвіжілий, піднятий, повеселілий, тихий; д) стишений, сказаний, працьовитий, відпочивши.

Тема уроку. Правопис числівниківМета: узагальнити знання учнів про числівник, як частину мови; навчити учнів правильно вживати ь при написанні числівників, писати складні та складені числівники разом і окремо;

- виробляти вміння і навички правопису числівників разом і окремо, з ь чи без ь,правильного вживання відмінкових форм числівників;

- виховувати культуру мовлення учнів.

Перебіг урокуІ.Актуалізація опорних знань.1)Евристична бесіда:- Дати визначення числівника.- На які розряди поділяються числівники за значенням?- Які особливості відмінювання числівників кількісних? - порядкових?- Наведіть приклади збірних і дробових числівників. Складіть з ними елементарні речення. Яка роль числівників у реченні?2)Усне виконання вправи. Прочитайте речення, визначте числівники, вкажіть відмінки числівників.Під одним ковпаком сімсот козаків.(Мак.) Шістдесят синів підперезано, а мати ні.(Копа снопів.) Шість ніг, дві голови, один хвіст,чотири ока, два носи.(Вершник на коні.) Двадцять сім років – з тисяча дев ятсот тридцятого до тисяча дев ятсот п ятдесят сьомого року – вірші Олександра Олеся не були надруковані в нашій країні.(М.Жулинський.)Запишіть числівники з поданого тексту, розподіливши за розрядами за будовою(прості, складні, складені).Проведіть спостереження, як ми пишемо складні числівники, а як складені?ІІ. Вивчення нової теми. Пояснення вчителя. Робота з теоретичним матеріалом.

Пишемо разом Пишемо окремоІІ.В а) Складні кількісні числівники: одинадцять,

шістдесят, триста.а)Складені кількісні й порядкові числівники: тисяча сімсот тридцять вісім, тридцять восьмий, одна друга, одна ціла три десятих.

б)Складні порядкові числівники й схожі з ними прикметники, останнім компонентом яких є – сотий, - тисячний, - мільйонний:Д ев ятисотий, п ятнадцятий, пятсоттридцятитисячний,багатотисячний, кількамільйонний.

б)Порядкові числівники, до складу яких уходять слова з половиною й подібні:три з половиною тисячі.

ІІІ.Закріплення вивченого.Робота над вправами.Запишіть числівники, розкриваючи дужки.(Тридцяти)тисячний, (сто)двадцяти(п яти)тисячний, (трьох)тонний, (шести)значний,(трьох)сотий, (семи)мільйонний, (сорока)(п яти)градусний, (шести)поверховий.

Прочитайте, запишіть цифри словами.

Сума чисел дорівнює 224; до 27 додати; від 397 відняти 123; від 3592768 відняти 127; до 125792 додати 63.І\/.Пояснення вчителя. Вживання ь у числівниках.

Ь пишемо Ь не пишемоа)На кінці числівників п ять, шість, від дев яти до двадцяти та числівника тридцять.

а)Перед закінченням у числівнику чотири в орудному відмінку: чотирма.

б)У непрямих відмінках після букв на позначення м яких приголосних, перед о та закінченням -ма, а також після с у числівнику восьми: трьох, чотирьох, сімдесятьом, вісімдесятьма.

б)У числівниках від п ятдесяти до вісімдесяти і від двохсот до дев ятисот, за винятком деяких непрямих відмінків, де м який знак пишеться в середині слова: дев ятьмастами, сімдесят, шістдесят.

\/.Тренувальні вправи на вживання ь у числівниках.1)Коментований диктант.Шіст.., шіст..ох, дев ят..ма, двадцят..ох, вісімнадцят..ма, тридцят.., п ят..десяти,дев ят..мастами, дев ят..сот, вісімдесят..ом, чотир..ма, п ят..ма, вос..меро, тр..ома, п ятдесят..ом.

2)Прочитайте і запишіть словосполучення з числівниками словами.Обід із 3 страв, будинок на 5 кімнат, шхуна з 2 щоглами, стіл на 3 ніжках, близько 40 років, 3 пучок, на 15 столах, у 4 тарілці, на 100 сторінці, 4 мовами, 70 випускникам.

Тестові завдання для перевірки вивченого на уроці1.За будовою числівники поділяються на:А прості, складні,складені;Б якісні, відносні, присвійні;В тверді, м які, мішані;Г кількісні, збірні, дробові.2.Позначте рядок, у якому всі числівники слід писати окремо.А трьох/сотень, тридцять/три, двадцять/один, шіст/десят;Б дві/п ятих, дев яносто/два, сто/три, двісті/ дванадцять;В чотириста/ тридцять, шіст/надцятеро, тисяча/двісті, сорок/ два;Г двадцяти/п яти/тисячний, двадцять/п ятий, сто/третій, триста/восьмий;Д триста/тисяч, сорок/вісім, мільйон/ вісім/тисяч, дев ят/сот.

3.У якому рядку всі числівники пишуть разом?А (сто)тисячний, (три)мільйонний, (двісті)сьомий, (шести)мільярдний;

Б (триста)перший, (чотирьох)тисячний, (шести)сотий, (десяти)мільйонний;В (півтора)тисячний, (семи)сотий, (п ятдесятитрьох)мільйонний, (шести)мільярдний;Г (двадцятишести)мільйонний,(чотири)тисячний, (сто)тридцятий, (двох)сотий;Д (сорока)мільйонний, (шістсот)двадцятий, (півтора)мільйонний, (трьох)сотий.

4.У якому рядку в усіх числівниках пишуть ь? А Дванадцят..ма, чотир..ох, дев ят..сот, п ят..ом;Б Дев ятнадцят.., п ятдесят.., п ятнадцят..ма, тр..ох;В Чотир..мастами, дев ят..ох, десят..ма, п ят..ома;Г Тринадцят..ом, шістнадцят.., п ят..ма, чотир..ох;Д Дев ят..ма, п ят...сот, с..омастами, шіст..ох.

5.У якому рядку правильно поєднано всі іменники з числівниками?А Чотири трактори, три стола, двоє курчат, два журнали;Б Дві гривні, три центнери, півтора десятків років, три брати;В Одна друга кілограма, два керівники, п ятеро кошенят, три фахівця;Г Чотири поверхи, три грами, півтора кілограма, два літри;Д Півтори тонни, троє телят, дві третіх урожаю, одна літра.

6. Встановіть відповідність.А Двохсотий, тридцятитисячний, шістдесят, двісті.Б Сто сороковий, тридцять п ять, семитисячний, сто.В Восьмий, четверо нуль, сороковий.ГСто п ятдесят шість, нуль цілих і три сотих, сорок перший, дві третіх.1. Прості. 2. Складні.3.Складені.

Тема уроку. Правопис займенниківМета: узагальнити вивчене про займенник як частину мови, пригадати поділ займенників на розряди, виробити вміння та навички правильно писати займенники з приставним н, заперечні та неозначені займенники;-навчати учнів користуватися займенниками при складанні речень, використовувати їх як засіб зв язку речень у тексті;-покращувати культуру мовлення учнів.:

Перебіг урокуІ.Організація класу. Актуалізація опорних знань.Гра «Інтерв ю». Двоє ведучих (за вибором учителя) задають питання учням відносно вивченого про займенник.-Яку частину мови ми називаємо займенником?-Які ознаки займенника співвідносні з іменником, прикметником, числівником?

-Яку синтаксичну роль виконують займенники?-Назвіть розряди займенників.

Ситуативне завдання.Складіть декілька речень, щоб займенник він виступав у різних синтаксичних ролях.Розподільний диктант. Згрупуйте займенники за розрядами.Скільки, ніхто, цей, себе, вона, хто, котрий,такий, кожний, твій, самий, інший, ніякий, воно, я, хтозна-скільки, інший, жоден, чий, що?,наш.ІІ. Повідомлення теми уроку та основних завдань, що потрібно виконати протягом заняття.

Пояснення вчителя До основних випадків складного написання займенників слід віднести такі:1.Поява приставного н при відмінюванні особових займенників.2.Написання разом і через дефіс неозначених займенників.3.Правопис заперечних займенників. Розглянути ці випадки нам допоможе дослідницько-пошуковий метод роботи на уроці.

Дослідження 1Провідміняйте за відмінками займенники він, вона, вони. Виділіть приставний н.Зразок: Н. він Р. його Д. йому З. його О. ним М. на ньомуВи побачили, що приставний н з являється при відмінюванні у орудному та місцевому відмінках. Взагалі, найчастіше це відбувається після давніх слов -янських прийменників, а вони вживаються у місцевому відмінку. Тому запам -ятайте цю позицію і правильно вживайте займенникові форми.

Дослідження 21)До поданих займенників приєднайте частки ні-, ані-.Хто, що, який, чий, скільки, котрий. Як ми напишемо утворені займенники?Зверніть увагу, що цю операцію ми проробили з питальними, відносними займенниками і утворили заперечні, які пишуться разом. 2) А тепер зробіть це ж саме з іншими займенниками:Ти, вона, вони, цей, той, мій ,його. Ви помітили, що утворені сполучення ми пишемо окремо, а саме – особові, вказівні, присвійні займенники - пишемо окремо з часткою ні: ні ти, ні вони… 3) Якщо до заперечного займенника додати прийменник, то всі три слова слід писати окремо: ні з ким, ні в якому, ні до чого.

ПОЯСНЮВАЛЬНИЙ ДИКТАНТ

Ні(хто), ні(куди), ні(звідки), ні(з)ким, ні(для)чого, ні(до)якого, ні(скільки).

Дослідження 3 1) До займенників хто, що, котрий приєднайте частки казна- ,хтозна-, бозна-, -будь, -небудь: казна-хто, хтозна-хто, бозна-хто, будь-хто, хто-небудь. Зверніть увагу , що утворені займенники пишемо через дефіс. А називається цей розряд – неозначені займенники. 2) До займенників що, хто, котрий, чий додайте частки аби-, де-, -сь.Утворені займенники : абищо, абихто,чийсь, деякий, декотрий – пишемо разом.

ІІІ. Закріплення вивченого. Обговорення особливостей правопису займенників за таблицею:

Разом Окремо Через дефіс1.Заперечні займенники з частками ні-, ані- :ніякий , анікотрий, нічий.

1.Складні займенники, до складу яких входять прийменники: до нього, будь з ким, ні з ким, ні в чому, казна в чому.

1.Складні займенники з частками казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь: казна-чий, хтозна-яка, що-небудь.

2.Неозначені займенники з частками аби-, де, -сь:абихто, абиякий, дещо, котрийсь.І\/. Виконання вправ на закріплення вивченого.Поставте потрібний знак чи з єднайте, де необхідно, подані займенники.Будь/хто, аби/який, чого/сь, казна/з/ким, якого/небудь, хтозна/кого, бозна/з/ким, який/ небудь, будь/котрий, аби/скільки, казна/чийого, бозна/з/котрим, де/на/чому, де/чим, будь/з/якою, казна/скількох.

Запишіть речення із займенниками. Поясніть їх написання.1.Вона летіла швидко, мов стокрила, за нею вслід співучії пташки!(Леся Українка). 2. Метеликові дуже хотілося спитати в нього, звідки він родом.(А.Шиян). 3.Спи,козаче,луша щира! Хто-небудь згадає. 4. Якби розказати про якого-небудь магната історію-правду, то перелякать саме б пекло можна.(Т.Шевченко). 5.Марко самостійно ставив паруси й вів шхуну в бажаному напрямі при будь-якому вітрі.(М.Трублаїні).

Тести для перевірки набутих знань, умінь та навичок1.Виділіть рядок, у якому всі неозначені займенники слід писати через дефіс.А хтозна/кого, казна/з/ким, якого/небудь, будь/котрий;

Б хто/небудь, аби/який,бозна/якому,казна/що;В де/чим, казна/чийого, бозна/скількох, будь/скільки;Г бозна/які, будь/котрими, хтозна/яких, що/небудь;Д де/котрі, будь/що, скільки/небудь, бозна/хто.

2.У якому рядку всі займенники написано правильно?А будь-чий, дечиїх, ні до кого, казна-хто;Б де-яких, будь з ким, який-небудь, дехто;В нічий, будь-кого, аби-що, що-небудь;Габи-кого, ніщо, де з ким, ніякими;Д будь-хто, дечиїх, ніскільки,казна-чим.

3.Уякому рядку ні із заперечними займенниками пишемо окремо?А ні/з/ким, ні/за/що, ні/хто, ні/в/кого;Б ні/у/скількох,ні/котрий, ні/до/якого,ні/в/чому;В ні/до/чого, ні/яким, ні/в/чому, ні/з/котрим;Г ні/за/що, ні/в/кого, ні/скільки, ні/до/якого;Д ні/з/яким, ні/до/кого,ні/в/котрому,ні/з/чим.

4.У якому рядку ні із заперечними займенниками пишемо разом?А ні/що, ні/з/чим, ні/чого, ні/якого;Б ні/ким, ні/чому, ні/для/кого, ні/скількох;В ні/чого, ні/який, ні/хто, ні/на/що;Г ні/чиїм, ні/котрого, ні/якими, ні/скільки;Д ні/до/кого, ні/чийого,ні/хто, у ні/чому.

5.Уякому рядку всі займенники пишемо через дефіс?А будь/з/якою, будь/хто, казна/чий, чим/небудь;Б казна/чого, чим/небудь, хтозна/чиї, будь/що;В ні/з/ким, хтозна/якою, казна/ що, будь/ким;Г будь/чим, хтозна/до/кого, казна/чий, скільки/небудь;Д казна/чиє, чим/небудь, де/з/кого, будь/кого.

6.У якому рядку всі займенники пишемо разом?А аби/хто, з ні/якого, де/котрим, ні/у/скількох;Б у ні/чиїх, ні/з/якого, де/чим, аби/кого;В ні/хто, у кого/небудь, з ні/котрим,у де/чому;Г ні/кого, аби/якими, з де/ким, ні/скількома;Д аби/котрий, в аби/якому, з будь/ким,ні/чиїм.

Мовна лінія. Правопис прислівників. Н і нн у прислівниках. Не і ні з прислівниками. И та і в кінці прислівників.Мовленнєва лінія. Культура мовлення. Складання діалогів.Соціокультурна лінія. «Слово до слова – зложиться мова».

Мета: пояснити правила написання прислівників з н та нн, не і ні, и та і в кінці прислівників; формувати вміння визначати в словах відповідні орфограми та обґрунтовувати вибір написання відповідним правилом; виховувати повагу до образного поетичного слова та його творців – письменників; розвивати увагу, пам»ять, логічне мислення.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Методи, прийоми і форми роботи: завдання – дослідження, фольклорна хвилинка, «Сюрприз», «Лінгвістичний тренінг», міні – театр, робота в групах, аналітичне завдання, конструктивна вправа, творчий проект.

Обладнання: інтерактивна дошка, таблиці та роз даткові матеріали.Епіграф: Та як зірка, що в небі сія, Добре слово сіяє у мові. Раїса Котик

Перебіг урокуІ. Організаційний момент.ІІ. Повідомлення теми уроку. Визначення очікуваних результатів.Запитання

Чого ви очікуєте від цього уроку? Які знання ви сподіваєтеся здобути? Які вміння й навички хотіли б удосконалити?

ІІІ. Повідомлення мети й завдань уроку. Мотивація діяльності Завдання – дослідженняПрочитайте і спробуйте пояснити в словах орфограми «Н і нн у прислівниках», «Не і ні з прислівниками», «И та і в кінці прислівників». При потребі скористайтеся пам»яткою «Правила виконання розумових дій».1. Червоний – червоно, старанний – старанно. 2.а) – невесело – сумно; - незрівнянний – незрівнянно; - недостатньо; б) – ніколи, нітрохи; - ні в сих ні в тих.Але: Без солі – не смачно. 3. а) – догори – вгорі, заради – ввечері; б) навкруги, настільки, нітрохи; в) по – українськи, по – грузинськи.

ІУ. Опрацювання навчального матеріалу.1. Конструктивна вправа Утворіть від прикметників прислівники. Поясніть написання н і нн у прикметниках і прислівниках. Червоний, ясний, старанний, широченний, позитивний, сонний, синій, законний,багряний,нездоганний.

2. Гра «Хто швидше ?» Робота в парахУтворіть прислівники поєднанням іменника з прийменником в. Поясніть правопис.В (ніч), в (осінь), в (три), в (купа), у ( два), в ( гора), в ( середина), в ( глибина).

3. Творче завдання До запропонованих слів доберіть прислівники, складіть із ними речення.

Радіти, схвилювати, загадати, виховувати, піднести, похвалити, віддати, ясніти, натомитися, кричати.

4. Гра «Сюрприз» Запам»ятайте!З двома н пишуться прислівникиСпросоння, попідтинню, зрання, навмання, попідвіконню.

5. Фольклорна хвилинка До кожної загадки доберіть із довідки потрібну відгадку. Поясність, чому для відгадок ви дібрали саме ті, а не інші слова. Знайдіть прислівники і поясність їх правопис.Двічі родиться, а раз умирає. Що за верхівець: сам сидить верхи, а ноги за вухами? Землю риє, говорить не вміє, з провожатим ходить, мовчки робить. Кругленьке, маленьке, впаде згори – не дзенькне, а тільки підскочить. Довідка : м’яч, окуляри, плуг, птах.

6. Культура мови. Розвиток мовленняСкладіть невелике усне оповідання про один із випадків, що трапився у вашому житті. Використайте прислівники з вивченими орфограмами.

7. Психологічна релаксація Звучить тиха й спокійна музика. Учні сідають рівненько, руки кладуть на коліна, заплющують очі і відпочивають…

8. «Лінгвістичний тренінг»Перепишіть, знімаючи риску. Підкресліть прислівники, виділяючи орфограму «Не і ні з прислівниками». Самій не/довго збитися з путі, та трудно з неї збитися у гурті. Не/ забаром музеї можуть стати музейною рідкістю.Без хліба – не/ситно. Вечоріє, але зір ще не/видно. Ні/коли не/пізно до праці. Не виходить ні/так ні/сяк.

9. Вибірково-розподільний диктант. Взаємоперевірка Запишіть слова в дві колонки:1)з буквою і в кінці; 2) з буквою и в кінці.

Навкру.., нітрох.., повол.., врешт.., позаочі.., настільк.., вноч.., восен.., по-вовч.., верх..

10. Пошукова робота Випишіть із художньої літератури 6 речень із прислівниками, в яких уживаються частки не і ні. Позначте і поясніть орфограми.

11. Весела перерва. Міні – театр Визначте, яка мелодія може супроводжувати читання народної усмішки. Розіграйте сценку в супроводі музики. Усміхніться й знайдіть прислівник.

- Хто скаже, від чого роса? – питає вчитель.- Я знаю! – підіймається Іванко. – Земля крутиться так швидко, що аж упріла.

12. Аналітичне завдання ( Слова розташовані на інтерактивній дошці)Перепишіть , на місці крапок уставляючи, де потрібно, літери. Позначте в словах орфограму «Н і нн у прислівниках».Натхне.. о, спросо.. я, духмя.. о, со.. о, безмеж.. о, вишука .. о, зра .. я, поваж .. о, невпи .. о, плід .. о, зоря .. о.

13. Робота в групах

Прочитайте крилаті вислови спочатку про себе, потім виразно уголос згідно з правилами української літературної вимови. Спробуйте довести їх істинність.

І –а група

І якщо глупота, навіть досягнувши того,чого вона жадала, все ж ніколи не вважає, що придбала достатньо, то мудрість завжди задоволена тим, що є, і ніколи не досадує на себе (Цицерон).

ІІ – група

Щоденно слід прослухати хоч одну пісеньку, подивитися на хорошу картину і, якщо можливо, прочитати хоч який – небудь мудрий вислів ( Й.Гете).

ІІІ – група

Гордість – це слизька похилість, внизу якої нас очікує пиха і марнослів»я (П.Декурсель).

Визначте прислівники і поясніть їх правопис.

У. Підбиття підсумків уроку. Оголошення результатів навчальних досягнень учнів.

УІ. Домашнє завдання.1. Запишіть 5 народних висловів, у яких уживаються прислівники; поясніть орфограми.2. Підготуйте 12 запитань для мовного диктанту за темою.3. Випишіть із творів письменників –земляків висловлювання про слово, укладіть

збірочку «Барви рідного слова». Обґрунтуйте вивчені орфограми.

Мовна лінія. Написання прислівників через дефіс та разом. Написання прислівникових сполучень. Мовленнєва лінія: Культура мовлення. Складання діалогів. Соціокультурна лінія. « Так і слово до слова – солов»їная мова».Мета: пояснити написання прислівників через дефіс та разом, прислівникових

сполучень; формувати вміння обґрунтовувати вибір написання відповідними правилами; виховувати повагу до образного слова;розвивати увагу, спостережливість, логічне мислення, закріплювати вміння застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці, навички колективної й самостійної роботи.

Тип уроку: комбінований ( вивчення нового матеріалу; перевірка й облік здобутих знань, умінь і навичок).

Методи, прийоми і форми роботи: робота у групах, у парах, «Експеримент», «Лінгвістичний тренінг», кодоване письмо, творче конструювання, брейн- ринг, поетична хвилинка, тести «Шанс» , творчий проект, «Мікрофон».

Обладнання : комп»ютер, інтерактивна дошка, картки для роботи в групах, виставка книжок про слово.

Епіграф: Проймає душу неповторний щем – Душа настояна на ріднім слові! Несем його в грядущі дні, несем – В ім »я добра, вселюдської любові. Микола Федунець

Перебіг урокуІ. Активізація уваги учнів, мотивація навчальної діяльності.ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку.ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Спостереження над мовним матеріалом.

Розгляньте схеми і розкажіть про написання прислівників через дефіс, разом, прислівникових сполучень. Схеми розміщені на інтерактивній дошці.

Разом

Прислівники, утворені за допомогою префіксів прийменникового походження: набік, зараз униз, повік

Прислівники з префіксами прийменникового походження, якщо в слові є – о, - е(є); - и, - ки; - у (-ю), - а (-я): напевно, втретє

Прислівники, утворені за допомогою злиття основ слів: мимохіть, ліворуч, голіруч.

Дефіс

після по у прислівниках з – е , - и, - ому, - ему: по – друге, по- армійськи, по –вашому.

Після будь-, казна-, хтозна - : будь – як, казна – де, хтозна – де.

Перед – небудь, - таки, - то, - от; де – таки, як – от, десь – то.

При складанні слів,однакових чи близьких за змістом: де – не – де, пліч – о – пліч, мало-помалу.

Прислівникові сполучення

в яких іменник зберігає своє лексичне значення і граматичну ф-му: через силу, до речі.

що складаються з двох іменників і мають значення прислівників: день у день, з дня на день.

Що складаються з прийменника та прикметника чи збірного числівника: по двоє, в цілому.

2. Гра «Експеримент» До поданих прислівників додайте префікси і суфікси, що в довідці. Утворені прислівники запишіть із префіксами і суфіксами так само, як пишуться неозначені займенники з такими ж префіксами і суфіксами ( за аналогією).

Небудь, як, куди, де , десь, якось, коли, що, чому, навіщо.

Довідка : таки, хтозна, казна, будь, небудь, то, от.

3. Гра «Визбирувач»Доберіть синоніми до поданих прислівників і запишіть їх поряд. Правопис прислівників

поясніть.

Нарешті, часом, байдуже, зовсім, погано, наодинці.

Синоніми: як- небудь, зрідка, цілком, коли – не – коли, кінець кінцем, однаково, зрештою, іноді, вряди – годи, все одно, абияк, геть – чисто, час від часу, сам на сам, недобре, сяк – так, інколи, врешті – решт, віч – на - віч.

4. Культура мови. Розвиток мовлення Складіть діалог із сусідом по парті, розкривши зміст епіграфа до уроку. Висловіть власні

міркування щодо порушеної проблеми. Вживайте прислівники та прислівникові сполучення.

5. Кодоване письмо

Виберіть і запишіть тільки цифри потрібних речень: у першу колонку – з прислівниками, що пишуться через дефіс, у другу – разом.

1. Прожити б так, по/людськи і піти, прибравши для онуків поле миле (Б.Олійник).2. Я все ж незгорблений пройду, на / півдорозі не впаду (Л.Дмитерко).3. Вранці/ рано на світанку я співав тобі веснянку (М.Вороний).4. Тепер усе по/іншому бринить (А.Малишко).5. Світить сонце ясно/ясно, непогасно на весь край (П.Усенко).6. Він знав життя і в/брід, і в/плав.

Перевірку роботи здійснюють за зразкомЧерез дефіс Разом

1; 3; 4; 5 2;6

6. Фізкультхвилинка Ми до сонечка тягнемось,Один одному всміхнемось,Як лозинка, ми прогнемосьІ на місце повернемось.Пальці тільки розімнемоЙ знову враз писать почнемо.

7. «Лінгвістичний тренінг»

На /гора, віч/на/віч, часто/ густо, по/геройськи, будь/ коли, де/таки, на/ бік, в/третє, горі/лиць, без/краю, на /чолі, рік / у/ рік.

8. Гра «Відчуй себе учителем» Учень розповідає про правопис прислівників. Інші учні ставлять йому оцінку за відповідь.

9. Творче конструювання До фразеологізмів доберіть із довідки й запишіть прислівники – синоніми, знімаючи скісну риску. З»ясуйте будову цих прислівників, поясніть їх правопис. Правду кажучи;скільки є сили; жодною мірою; ого скільки; жодним способом; де припало ; на живу нитку; на всі заставки; з бігом часу. Довідка : ані/ як, що / правда, що/ духу, аби/як,ані/трохи, що/ сили, де/далі, чи/мало, аби/де.

10. Комунікативне завдання (Робота в групах) Прочитайте прислів»я, поясніть значення кожного з них .Виберіть те, яке найбільше вам сподобалось. Запишіть його як заголовок невеличкого твору – роздуму. Складіть і запишіть сам твір. З / верху гарно та тихо, а в/середині ворушиться лихо. Всяк розумний по / своєму: один с/першу, а другий по/тім. Вовк по/вовчому і думає.

11. Брейн – ринг * Які прислівники пишуться через дефіс? Наведіть приклади. * Назвіть істотні ознаки прислівників, що пишуться разом. * Наведіть приклади прислівників, які за звучанням збігаються зі сполученням іменників, прикметників або числівників із прийменниками . Чи однакове написання таких співзвучних слів? * Як відрізнити прислівники від прислівникових сполучень? Доведіть це на прикладах.

12. Гра – естафета Запишіть прислівники в три колонки залежно від їхнього написання:

разом через дефіс двома і більше словами

Слова розташовані на інтерактивній дошці. У / бік, по/ друге, оче/видно, віч / на / віч, спід / лоба, що / сили, у / голос, хтозна / коли, на / зразок, з дня / на /день. 13. Поетична хвилинка Складіть одну строфу вірша на тему «Душа настояна на ріднім слові!», вживаючи прислівники.

14. Тести «Шанс». Робота за комп»ютером. Учні виконують тестові завдання за комп»ютерами й одразу отримують оцінки.

1. У якому рядку всі прислівники пишуться з –н-? а ) Сон..о, сумлін .. о, старан .. о, щоден .. о; б) доречн .. о, радісн .. о, активн .. о,розкішн .. о; в) відмін.. о, ден .. о, безупин .. о, сумлін.. о; г) позмін .. о, туман .. о, дитин .. о, сезон .. о.2. У якому рядку всі прислівники пишуться з –нн-? а) Відмін .. о, старан .. о, сумлін .. о, туман .. о; б) зелен .. о, блискавичн .. о, голодн .. о, очевидн .. о; в) невідступн .. о, передчасн .. о, нестямн .. о, недоречн ..о; г) нарізн .. о, вишукан .. о, виправдан .. о, кількісн .. о.3. У якому рядку всі прислівники – з кінцевою – и? а) Врешт .. , повол .. , укуп .., ввечер .., б) вгор .., іззовн .., навесн.. , удвіч ..; в) нітрох .., докуп .., навік .., навкруг ..; г) нахильц .., врешт .., ополудн .., трич … 4. У якому рядку всі прислівники – з кінцевою – і- ? а) По – французьк .., навскок .., завдовжки .., звідс ..; б) навтік .., навкруг .., верх .., докуп ..; в) повсюд .., навпрот .., навік .., звідс ,,; г) врешт .., ввечер .., вгор .., удвіч .. .5. Знайдіть рядок, у якому не з прислівниками пишеться окремо. а) (Не) весело, а сумно; (не) тихо, а голосно; (не) далеко, а близько; ( не) дорого, а дешево; б) не/ нароком, не/ довго, не/вимовно, не/високо; в) не/весело, не/далеко, не/ цікаво, не/ рідко.6. Знайдіть рядок, у якому ні з прислівниками пишеться окремо.а) Ні/защо, ні/трохи, ні/звідки, ні/як;б) ні/так ні/сяк, ні/туди ні сюди, ні/сіло ні/впало, ні/ в сих ні/ в тих;в) ні/коли, ні/нащо, ні/куди, ні/де;г) ні/ звідки, ні/де, ні/скільки, ні/защо.7. У якому рядку всі прислівники пишуться через дефіс? а) Ні/куди, ось/ось, з/дня/ на/день, до/побачення;б) по/твоєму, як/от, хоч/не/хоч, на/гора;в) в/друге, без/вісти, за/довго, поза/вчора;г) по/ братському, по/двоє, в/міру, без/угаву.8. Знайдіть рядок, у якому всі прислівники пишуться через дефіс. а) На/бік, за/раз, якось/то, де/таки;б) с/права, в/горі, у/низ, о/тут;в) часто/густо, віч/на/віч, сила/силенна, ледве/ледве;г) на/певно, за/між, по/перше, як/ небудь.9.У якому рядку всі прислівники пишуться разом?а) По/божому, тяжко/важко, рідно/рідно, по/людськи;б) ледь/ледь, коли/не/коли, вряди/годи, по/новому;в) по/українськи, якось/то, де/не/де, часто/густо;г) мимо/хідь, горі/лиць, на/ бік, на/певно.10.Знайдіть рядок, у якому всі прислівники пишуться разом. а) Долі/лиць, з/ненацька, в/зимку, по/шепки;б) по/кролячи, в/горі, по/китайськи, по/волі;в) мимо/хідь, у/гору, віч/на/віч, де/не/де;г) якось/то, хтозна/де, зроду/віку, на/певно.11. У якому рядку всі прислівникові сполучення пишуться окремо?

а) Босо/ніж, у/гору, на/жаль, в/міру;б) в/нагору, у/четверо, на/справді, на/радість;в) в/основному, аби/куди, як/раз, на/весні;г) в/міру, по/правді, з/дня/на/день, до/речі.12. Знайдіть рядок, у якому всі прислівникові сполучення пишуться окремо. а) На/жаль, на/завжди, в/міру, де/коли; б) що/далі, по/братськи, на/зад, од/разу; в) день/у/день, світ/за/очі, без/краю, на/чолі; г) на/стільки, що/ранку, в/міру, без/краю.

ІУ. Рефлексійно - оцінювальний етап. «Мікрофон»

Що ви з»ясували на сьогоднішньому уроці? Чи вдалося досягнути мети? Яким чином? Виконання яких завдань викликало труднощі? Що для вас виявилось найважливішим? Над чим варто ще попрацювати? Чи справдилися очікування від уроку?

У. Домашнє завдання 1. Гра «Сто слів» Складіть «100 слів» до кожного правила окремо за темою «Правопис прислівників».

2. Напишіть коментар із використанням прислівників до вислову Миколи Федунця «Душа настояна на ріднім слові!». Виконайте дослідницьку роботу «Особливості правопису прислівників

Тема уроку. Написання прийменників. Мета. Повторити та узагальнити вивчене з теми «Написання прийменників», формувати вміння в школярів правильно писати прийменники, пояснювати їх написання за допомогою вивчених правил, розвивати пам’ять, логічне мислення. Виховання любові до природи рідного краю.

Хід уроку І. Перевірка домашнього завдання.

Похідні та непохідні прийменники. Диктант – завдання. Розпізнати похідні прийменники від інших частин мови. І шумить, шумить навколо рідний мій край. Навколо хати ростуть різнокольорові квіти. Над рікою лине вечір, пил спадає край села. І сонця радіснеє коло світить нам буде з висоти, бо не могла іще ніколи зима весни перемогти. Коло річки на бережечку дівчинонька ходить. Ставні берези вздовж дороги обабіч стали в два ряди. Дрова складали вздовж. Незабаром машина під’їхала близько. Ми зустріли туристів близько лісу. ІІ. Повідомлення теми й мети уроку. ІІІ. Повторення та узагальнення вивченого матеріалу. Складні прийменники пишуться разом: Понад ( по + над )

Посеред ( по + серед ) Побіля ( по + біля ) Поміж ( по + між ) Попід ( по + під ) Задля ( за + для ) Хилить вітер жита понад шляхом. Похідні прийменники пишуться окремо: згідно з, залежно від, під час, в результаті, незважаючи на, на шляху до, у зв’язку з.Незважаючи на маленький вітерець, парило і робилося душно. Прийменники, які пишуться через дефіс: з – за, з – над, з – під, з - понад, з – посеред, з – поміж. З – під коріння липи било джерело погожої води. Пояснювальний диктант. Під ( час ) канікул я часто буваю у лісі. (По)за хатами тяглися виноградники. ( З ) над хмар часом прилине прощання з літом журавлине. Блиснуло сонце ( з ) поза гір в зеленому саду. Блискавки бігли з різних сторін ( до ) середини неба. Знов устає ( переді ) мною зелене дзеркало ріки. Дорога біжить ( по) між високих трав. Десна вирвалася ( з ) під зимової кори й дала собі волю. ( По) за хатою засівся густий вишняк. ( По ) під тинами кругом садочка неначе вилася гірлянда з бузкового цвіту.

Тестові завдання1. Немає прийменника в реченніА Гілля по землі звиса, — дим же в небеса (П. Тичина).Б На галявині біля струмка розташувались на привал бійці маршової роти (О. Гончар). В Хотів би я знати, про що той струмочок у мріях своїх гомонить між травою? (П. Тичина). Г Я не співець чудовної природи (П. Грабовський).

2. Прийменник є в реченніА Сирота Ярема, сирота убогий: ні сестри, ні брата, нікого нема! (Т. Шевченко).

Б Он верби розступилися від берега й розсипалися по зеленій траві (І. Нечуй-Левицький).В Дідусь став трохи недобачати й недочувати.Г Небо стало не сіре, не попелисте, а сиве (А. М'ястківський).

3. Прийменник є в реченніА Ніхто ніде не гомонів (Т. Шевченко).Б Ані горбика, ані корчика, ані сліду живої душі... (І. Франко).В Колоситься стигла пшениця, немає ж їй ні краю, ні кінця.Г Трансільванська осінь до самого обрію палахкотить ясними пожарами (О. Гончар).

4. Немає прийменника в реченніА Чує серце недоленьку, сказати не вміє (Т. Шевченко).Б Дівчина, вагаючись, швидко вихлюпує воду з відра на дерев'яну драбину (А. М'ястківський). В Чи є в світі така сила, щоб змагатись з нами сміла? (Прислів'я).Г Коли б я навчився працювати, як бджола, скільки міг би правди назбирати за життя! (П. Воронько).

5. Складний прийменник пишеться через дефіс у реченніА Хіба не вірите, що скоро день засвіте, що сонце наше вже з/за обрію встає, що хід його спинить ніщо не зможе в світі і цвіту нашого ніщо вже не уб'є (О. Олесь). Б З/ранку до вечора Кравчина в роботі (О. Довженко). В По/між небом і землею рухались два живі вогники (М. Стельмах). Г По/під лісом роздоріжжям прямує чоловік (М. Стельмах).

6. Помилку допущено при вживанні прийменника в реченніА 3 розповіді вчителя стало зрозуміло, що виховну робота в школі поставлено на належний рівень.Б Закупівлю продуктів харчування було здійснено за цінами товаровиробника. В На уроці географії ми знайомились з важливістю метеорологічних спостережень для сільського господарства. Г Моя подруга молодша за мене на два роки. Д Кожний з учнів відвідував гурток по вподобаннях.

7. Через дефіс пишеться прийменник в реченніА В/продовж усієї осені і напередодні зими ці яруги були обідрані і голі (Є. Гуцало).Б З/поміж усіх українських міст найбільшим і найславетнішим був Київ (М. Грушевський).В Грудьми ставай на/зустріч злій погрозі (М. Рильський).Г Вона вже зовсім у бугилі і подорожнику, о/біч неї на травах не сіріла курявичка, збита людськими ногами... (Г. Тютюнник)

8. З, зі, із є прийменниками в усіх словосполученнях рядкаА стрибнув з/висока, підштовхнув з/легка, підготувався з/вечора;Б стояв з/ліва, пригорів зі/споду, насварив з/гарячу;В пройти з/кілометр, залишитись зі/мною, дістати із/землі;Г берегти з/молоду, покласти з/верху, бачити з/далеку;Д підійшов з/заду, прокинувся з/рання, вийшов із/дому.

9. Виділену сполуку слів треба писати окремо в реченніА Круг вікон сад спинається на/вшпиньки.Б Людські надії, радощі та втрати бентежать мою душу до/тепер.

В У ясному безгомінні світ лежить, мов уві/сні. Г Все відгриміло, відгасло, відіграло до/вкруг.Д Добре йти з думками на/одинці у краю, де молодість пройшла.

10. Прийменник із треба писати в реченніА (3, із) вірним легко іти під грозою, брати вершини круті.Б Передвечір'я, передвечір'я... Чи ти (з, із) загір'я, чи ти (з, із) зазір'я?В Пісня (з, із) працею дзвінкою, як сестра живе із сестрою.Г Зараз оди вийшли (з, із) моди, але я собі дозволю оспівати бараболю.

11. Прийменник в треба писати в реченніА Десь (у, в) натхненні молодім Каменяр будує дім. Б Небо безхмарне, ніби виполоскане (у, в) синьці. В Не спитавши броду, не лізь (у, в) воду. Г Стоїть на видноколі мати — (у, в) неї вчись.

12. Прийменник у треба писати в реченніА Защемить, засвітиться (у, в) серці осіння тиша і печаль землі.Б Вечір приліг на зелені отави, руки (у, в) траві розметав.В Прозорий ранок розправляє крила і сипле срібло (у, в) синю далечінь.Г Але для мене — (у, в) святім союзі: душа і тіло, щастя з гострим болем.

ІV. Повідомлення домашнього завдання. Повторити правила про написання прийменників. Скласти шість речень, використовуючи складні випадки написання прийменників.

Тема уроку. Написання сполучників разом і окремо. Мета. Узагальнити й систематизувати вивчені правила про написання сполучників разом і окремо, удосконалювати вміння школярів правильно писати сполучники разом і окремо, пояснювати їх написання за допомогою вивчених правил, розвивати пам’ять , логічне мислення. Виховання поваги та пошани до слова рідної мови.

Хід уроку І. Перевірка домашнього завдання.

Укажіть речення, в якому ужито сполучник: а) Скраю росли соняшники, між рядочками моркви зеленіли шпильки

часнику. б) На галявині зійшов сніг, попід кущами верболозу вже блищала вода. в) Ще тільки початок осені, однак на березах уже жовкне листя. Вибірково – розподільний диктант (записати лише сполучники). Через, як, біля, довго, мовби, скільки, ось, але, проте, вони, наче, попід,

зовсім, якби, бо, за, або, там, щоб, нехай, якщо, й, однак, же, ще, чи, а, коли, що, на, та.

ІІ. Повідомлення теми й мети. ІІІ. Узагальнення і систематизація вивченого про написання сполучників.Пояснити написання сполучників і інших частин мови в реченнях. (Як ) би оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золоту арфу. У мене одна думка: ( як ) би нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні. Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, (що) б вільно по світі літати, (що) б вітер розносив луну. ( Що ) б не робив, роби тільки найкраще. Нагору доступитися нелегко, (за) те з гори зручніше боронитись. (Леся Українка). Спасибі вам не за (те), що грали, а за ( те), що перестали. (Народна творчість). Сонце зайшло, про( те) ще було видно. Сріблясті тополі з грушею і яблунею перемовляються про (те), як добре під зорею росою свіжою вмиватися. Пояснювальний диктант. ( Як ) би я міг мої дні подвоїти чи потроїти я б їх присвятив далині. ( П.

Дорошко). І синім вітром забринять простори ( про ) те як я давно люблю тебе.( К. Герасименко). Дощ був рясний ( про ) те йшов декілька хвилин. Всі позбирай в небесах бризки осіннього світла ( що ) б у привітних очах усмішка радості квітла. (К. Дрок). ( Що) б я не робив що служу цим скільки дозволяють мені сили передусім моїй батьківщині. ( І. Павлов). ( Як) що ви хочете (що ) б рідне слово назавжди ввійшло в духовне життя дитини стало її багатством не забувайте про рідну пісню. (Василь Сухомлинський). Життя не кінчається смертю ( як) що залишається сад. ( В. Терен).

Тестові завдання1. Виділені слова НЕ є сполучниками і пишуться окремо в реченніА Дарма що рудим називають, за/те ж серце в нього золоте (О. Гончар).Б Коли бачиш гідну людину, думай про/те, щоб дорівнятись їй, а коли бачиш негідника, досліди самого себе, щоб у тебе не виявилося таких самих вад (Конфуцій).В Як/би ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко).Г Що/б жить – ні в кого права не питаюсь (П. Тичина).Д Як/що узявсь іти, кінця ти доходжай (П. Тичина).

2. Виділені слова НЕ є сполучниками і пишуться окремо в реченніА Про/те час не ждав, листя що далі, то більше опадало (Д. Міщенко). Б Треба багато вчитися, що/б знати хоч трохи (Ш. Монтеск'є). В Ну що/б, здавалося, слова (Т. Шевченко).Г У природі ніч існує для того, що/б у тиші росло усяке зілля і відпочивала людина (М. Стельмах).Д Треба нахилитися, що/б з криниці води напитися (Народна творчість).

3. Виділені слова НЕ є сполучниками і пишуться окремо в реченніА Та пітьма не так уже мучила Соломію, про/те вогкий холод проймав її наскрізь (М. Коцюбинський).Б Вітру на морі не було, про/те клекотав сильний прибій (М. Трублаїні).

В Як/би йому, Данилові, хотілося зараз із веслом у руці сісти у свій вербовий човен (М. Стельмах).Г Що/б жить — я всі кайдани розірву (П. Тичина).Д Ми нові гаї посадим, що/б земля була весела (М. Рильський).

4. Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у реченні А Сад був невеликий, за/те густий і вигідний (Ю. Смолич).Б А за вікном щасливі люди про/те, що є, і те, що буде, поміж собою гомонять (В. Сосюра). В Як/би я хотів побачити, яким буде наше славне місто через сто або двісті літ! Г Що/б не сталось — ми будемо разом.Д Безстрашно битимусь, безтрепетно загину за/те, для чого жив (М. Бажан).

5. Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у реченні А Що(б) ми не робили, завжди з теплим почуттям згадуємо рідну школу. (Т. Шевченко)Б (Як) що зима без снігу, то літо без хліба. (Нар. творчість).В Що(б) тих щасливих днів не загубити, потрібно працювати цілий вік (Д. Павличко).Г Ми вірші пишемо про(те), як стати біля дум на варті (А. Малишко).

6. Помилку допущено при позиційному чергуванні і—й в реченні А Добро, як і любов загартовує людину (Ю. Мушкетик). Б Любив дід гарну бесіду й гарне слово (О. Довженко).В Семена викликали до князя в палац і наказали зачекати в челядницькій (П. Панч). Г Взимку, працюючи за завданням Ширяєва, Тарас знаходив час і малювати з натури, і робити копії з улюблених картин — набивав руку і око (Д. Красицький).

7. Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у реченніА Безстрашно битимусь, безтрепетно загину за(те), для чого жив (М. Бажан).Б Як(би) я тепер хотіла у мале човенце сісти і далеко на схід сонця золотим шляхом поплисти (Л. Українка).В Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав про(те), що мертва земля ожила знов (М. Коцюбинський).Г А зібравшись, вирушає в дорогу, кликнувши за собою малого, про(те) бідового песика Кузьку (Г. Тютюнник).Д Що(б) вам заграть? (Т. Шевченко)

8. Виділене слово є сполучником, і його треба писати разом у реченні А І сказала мати: «Як/би ти, сину, йшов в отаку погоду?»

Б Друзів люблю, за/те чванливих не терплю. В Що/б улітку не вродило, те взимку не завадить.

Г Ворон висміює свиню за/те , що чорна.

9. Виділене слово є сполучником, і його треба писати разом у реченніА Співай же за мною про/те , як весною усе оживає знов.Б Ніч колихала так ласкаво, про/те не спалося мені.В Каятись кайся, та за/те/ж не приймайся.Г Не за/те кобилу б'ють, що сіра, а за/те , що воза побила.

10. Виділену сполуку треба писати окремо в реченніА Про/те, щоб узяти перевал, не могло бути й мови. Б Біда помучить, за/те мудрості научить.В Коріння навчання гірке, за/те плід його солодкий. Г Що/б руки вміли, треба працювати головою.

11. Виділену сполуку треба писати окремо в реченніА Що/б лиха не мати, треба рано вставати.Б Дівча стояло і співало про/те , що радості замало.В Як/би прожить мені сто літ, пішов би в мандри в білий світ.Г Ще холодно, за/те кругом цвітуть калюжки переливні.

12. Виділене слово є сполучником і його слід писати разом в реченні А Як/ би не крутила хуртовина, блисне промінь – крига розтане. Б Гість говорив уже понад годину, про/те увага слухачів була великою. В На те/ ж і щука в морі, щоб карась не дрімав. Г Батько змалку розповідали про/ те, як берегти свою честь. Д Учитель біології повідомила учнів про/ те, що завтра вони виконуватимуть лабораторну роботу.

ІV. Повідомлення домашнього завдання. Повторити правила про написання сполучників. Скласти твір – мініатюру на тему: «Людина – коваль свого щастя».

Тема уроку. Написання часток. Мета. Повторити та узагальнити вивчене учнями з теми »Написання часток», удосконалювати знання і вміння школярів правильно писати частки, пояснювати їх правопис за допомогою вивчених правил, відрізняти частки від інших службових частин мови, розвивати логічне мислення, пам’ять. Виховання любові до слова рідної мови.

Хід уроку

І. Повідомлення теми й мети. ІІ. Узагальнення і систематизація вивченого про написання часток. Робота з підручником. Повторення правил про написання часток.

Записати спочатку слова, які пишуться з частками через дефіс, а потім ті, що пишуться окремо. Скиньте / но, скинути / б, вирушили / ж, домовились / таки, ще / й, відпочинь / бо, відгорніть / же / бо, таки / відбили, вдарили / ж / таки, ну / й, якось / то, як / от, та / й, записав / же, все / таки, принесіть / же, невже / сказав, саме / тому, майже / вчасно, наверстали / таки, схаменіться / же / бо, таки / виконали, навряд / чи справились, заспівайте / ж / бо, хоча / б / знати, доручив / би. Диктант з коментуванням. (Як) би з ким сісти, хліба з’їсти, промовить слово, то воно ( б), хоч і як – небудь на сім світі, а все ( б ) таки якось жилось. Та ( й) усміхнулася небога. Отаке ( то ) на сім світі роблять людям люди. Степаночку, голубчику! Чого ( бо ) ти плачеш? Та ( й ) знову думать заходивсь про те (ж ) таки, що ( й ) перше думав. Що ( ж ) діяти? На те ( й ) лихо, що ( б ) з тим лихом битись. Тільки ( но ) зійшло сонце. Навкруги рай та ( й ) годі. Скажи ( бо ), Степане! Хіба ( й ) справді я (не ) сестра. (З тв. Т. Шевченка). А я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за ( те ) ж її сестрицею взиваю… Ти ( б ) не хотів, що ( б ) день уже скінчився? ( З тв. Лесі Українки).

Тестові завдання1. У якому реченні частка пишеться через дефіс А Як / же вправно робив, який був дужий і чистий (О.Довженко).Б І не/ хай пливе за роком рік, буду, мамо горда і вродлива, з тебе дивуватися повік... (В. Симоненко).В Не так/ то робиться все хутко, як швидко оком ізмигнеш (І. Котляревський).Г Не/ спиться весні, бо така молода, в косі золотий молодик-гребінець (П. Воронько).Д Хотіла / б я піснею стати у сюю хвилину ясну…( Л. Українка).

2. Через дефіс пишуться всі слова з частками в рядкуА тільки/но, зробив/таки, іди/ж/бо; Б давай/но, як/от, з'явився/таки; В чим/би/то, замовлено/ж/бо, як/от; Г скажи/ж/бо, стривай/но, отож/бо; Д так/то, трудом/таки, мов/би.

3. У якому реченні частка пишеться окремоА Рання весна тільки/ но заходить у тихі села. Б Все/ таки мені хочеться бути щасливим у ріднім краю.В Можна все на світі вибирати, сину, вибрати /не/ можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).Г Ми/ то любимо і шануємо українське слово.

4. Виділену сполуку слів треба писати окремо в реченні

А Круг вікон сад спинається на/вшпиньки.Б Людські надії, радощі та втрати бентежать мою душу до/тепер. В У ясному безгомінні світ лежить, мов уві/сні. Г Все відгриміло, відгасло, відіграло до/вкруг.Д Добре йти з думками на/одинці у краю, де молодість пройшла.

5. Виділене слово з часткою не треба писати разом у реченніА І життя не/стоїть, а йде з гострим сміхом і гострим плачем.Б Перегоріла, перетліла ватра, і ворушити спогадів не/варто.В Не/спитавши броду, не лізь прожогом у воду.Г Довіряю скрипці, котра знає ще ніким не/мовлені слова.Д Даруй же людям слово не/вмируще і не жалій ні світла, ні тепла.

6. Частку не з усіма виділеними словами треба писати разом у рядкуА не/зареєстрована довідка; не/зрівнянний краєвид; не/спитавши дозволу; Б не/завершений проект; не/весела розповідь; не/хтувати правилом; В не/потрібно хвилюватися; не/забутня пригода; не/дожата нива; Г читав не/голосно, але виразно; це не/біла фарба; не/доречно сказав.

7. Частку не з усіма виділеними словами треба писати разом у рядкуА не/абиякий успіх; не/високе дерево; який він не/укБ не/щирі слова; не/схвалюючи поведінки; не/доукомплектувати деталямиВ з не/запам’ятних часів; не/відповідає дійсності; не/весела розмова Г не/запланована зустріч; постійно не/довиконувати ; не/врахувати обставини.

8. Усі слова з часткою не треба писати разом в рядку А не/ цікава історія, не/ прочитана книга, не/ слухати брата Б не/ здійснена мрія, ще не/ розгадана загадка, не/ привітно дивитисяВ не/ волити людину, не/ захищений від вітру сад, не/ грамотна стаття Г не/ дочувати змалку, не/ вибаглива людина, не/ абиякий талантД не/ легкі обов’язки, ніким не/ зірвані квіти, не/ доплетений вінок

9. Частки пишуться разом з усіма словами в рядку А аби/ який, чим/ скоріш, навряд/ чиБ хоч/ би, що/ хвилини, ні/ який

В ані/ де, будь/ з / ким, аби/ чийГ тільки/ но, чим/ дуж, таки/ все Д немов/ би/ то, чи/ мало, авже/ ж

10. Частки пишуться окремо з усіма словами в рядку А колись/ то, міг/ би, відпочила/ бБ коли/ ж / таки, таки/ сказали, скажи/ ж / боВ приніс/ таки, відповідальний/ же, говори/ боГ стояли/ б, не/ поспішаючи, як/ от Д напиши/ ж /но, комусь/ же/ таки, все/ таки

11. Частки пишуться через дефіс з усіма словами в рядку А коли/ ж/ таки, мріяв/ таки, виконуй/ боБ намалюй/ же, ні/ слова, навряд/ чиВ головний/ же, що/ за, отакий/ то, Г хотів/ от, кажи/ бо, попередь/ такиД не/ вертаючись, бажав / таки, подай/ но

12. Частки пишуться окремо з усіма словами в рядку А що/ за, зростай/ же, не/ мої Б таки /відзначили, хотіла/ б, якось/ тоВ нехай/ думає, не/ доповівши, стривай/ ноГ отакий/ то, могла/ б, скажи/ ж/ бо Д хай/ принесе, не / приходьте, співай/ но

ІІІ. Повідомлення домашнього завдання. Повторити правила про написання часток. Виписати з художніх творів шість речень на правила написання часток.

Тема уроку. Словесне мистецтво, його можливості. Слово в системі інших видів мистецтва. Логічне і образне мислення. Специфіка художньої мови. Художні тропи як різновид словесного мистецтва. Поетична семантика рідної мови.Мета: навчити учнів цінувати словесне мистецтво (художню літературу), як дорогоцінний скарб народу; ознайомити учнів із специфікою художньої мови; повторити поняття художніх троп; з’ясувати роль слова в системі інших видів мистецтва; розвивати образне мислення; з’ясувати роль поетичної семантики рідної мови; розвивати кмітливість, логічне та творче мислення; виховувати любов до краси рідного слова.

Хід уроку:I. Повідомлення теми та мети уроку.

II. Пояснення вчителя.

Словесне мистецтво... Згадаймо Шевченка:

Ну що б, здавалося, слова...Слова та голос – більш нічого.А серце б’ється, ожива,Як їх почує!..Слово – це найдивовижніший скарб, який створила людина за всю свою історію.

Вона ж навчилася його використовувати так, щоб слово приносило відчуття радості, краси, тобто ставало явищем мистецтва, образно відтворюючи життя. Найкращі зразки письменства збагачували культуру народу і залишалися жити в віках.

Книги – морська глибина:Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить,Дивнії перли виносить.Так сказав І. Франко про скарбницю духовної культури кожного народу. Шевченко

казав, що книга потрібна людині, як хліб насущний.Художня література – дорогоцінний скарб народу, яскраве втілення суспільного

духовного багатства, тисячолітнього морального досвіду людей. Література – то підручник життя. Вона за допомогою слова відтворює дійсність так, як образотворче мистецтво – за допомогою пензля та кольору, скульптура – з глини чи гіпсу та вправності рук, музика – за допомогою звуків.

Образотворчі функції слова відіграють найважливішу роль у художньому відображенні дійсності. Ще в сиву давнину первісна людина навчилася образно передавати свої думки і почуття у пісні, загадці, прислів’ї, казці. Отже, основним джерелом, з якого розвинулась література, був фольклор.

Художня література чи словесне мистецтво – це один з найпоширеніших видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова.

На наших заняттях ми і будемо вивчати красу і силу художньої літератури або Слова.

III. Закріплення вивченого матеріалу.

Питання:1. Чому художню літературу називають мистецтвом слова?2. Які ще види мистецтва ви знаєте? Як вони передають дійсність?

Коли вперше людина почала образно відтворювати дійсність? 3. Чому літературі притаманне більше образне мислення?

IV. Творчі завдання.

Робота в групах.Діти об’єднуються у три групи. Першій групі демонструється картина Леонардо да

Вінчі „Джоконда”; друга група прослуховує запис мелодії до пісні Богдана Лепкого „Видиш, брате мій, товаришу мій...”; третя – розглядає фоторепродукції статуї Давида Мікеланджело.

Завдання: за допомогою словесного мистецтва створити художній образ побаченого(почутого). ( Додаток 1) V. Практичне завдання.

Виписати афоризми про силу слова, роль книги в житті людини.(Додаток 1)

VІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Пояснення нового матеріалу вчителем.

1) Художня мова має свою специфіку. Уся художня література написана художнім стилем, котрому притаманні свої мовні особливості, форма реалізації, сфера спілкування і певна мета. Художній стиль реалізується в таких жанрах як трагікомедії, комедії, драмі, водевілі (драматичні); романі, повісті, оповіданні (епічні); поемі, вірші, байці, епіграмі (ліричні). Різнобічний вплив на думки та почуття людей за допомогою художніх образів э метою мовлення художнього стилю. Мистецтво слова – це сфера спілкування. У монолозі реалізується художній стиль. Усі мовні засоби застосовуються у даному стилі мовлення, а найширше – слова в переносному значенні. 2) Звідси й ведеться, що в художній творчості використовуються слова і звороти, що вжиті не в їх прямому, а в образному, переносному значенні. Вони стисло і влучно характеризують якусь важливу рису предмета, явища, події, чітко виявляють до них своє ставлення. Це тропи, що з грецької означає „зворот мови”. Отже, троп – це слово або мовні звороти, вжиті в переносному значенні. Для прикладу візьмемо слово алмаз. Воно означає коштовний камінь. Основні ознаки цього мінералу такі: він найтвердіший, рідкісний, дорогоцінний, вражає переливами кольорів, красою. Порівнюючи чи зіставляючи, звертають увагу саме на потрібну нам його властивість.Шевченко мав на увазі красу очей, коли писав: Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії...

У російському прислів’ї „Свой глаз – алмаз, а чужой – стекло” використана така властивість алмазу, як дорогоцінність. Коли ж літнім людям, що відзначають золоте весілля (50 років подружнього життя), бажають дожити до алмазного (75 років), тут на перший план виступає така властивість алмазу, як рідкісність у природі.

Вживання троп збагачує мову, уяскравлює її, дає змогу особливо виділити в зображуваному потрібну рису. Особливо багато їх у романтиків.

Розрізняють прості та складні тропи. Прості: епітет, порівняння, а складні – метафора, алегорія, метонімія, синекдоха, перифраз, гіпербола, літота, іронія та інші.

2. Тренувальні вправи.З’ясувати, на яку властивість звернено увагу Шевченком, коли той використав слово

„сіять”.1) Роботящим умам,

Роботящим рукамПерелоги орать, Думать, сіять, не ждатьІ посіяне жатьРоботящим рукам.

(Шевченко переніс засівання зораного поля зерном селянами на свою поетичну творчість).

2) ...ОрюСвій переліг – убогу ниву!Та сію слово. Добрі жниваКолись – то будуть.

(Мріючи про світле майбутнє, Кобзар знову звертається до картини орання, засіву ниви для багатого врожаю).

VІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Запитання до учнів:1) Що називається тропом?2) Які особливості художнього стилю мовлення?3) Де він використовується?4) Які жанри художнього стилю мовлення?5) Наведіть приклади троп.

6) Які ви знаєте прості тропи? А які складні?Оцінювання.

V. Домашнє завдання: виписати 5 троп, пояснити їх (усно).

Тема уроку. «Епітет б’є стрілою.” Види епітетів. Аналіз художніх означень у художніх текстах, створення власних. Знайомство зі словником епітетів. «Багато важать порівняння...» Види порівнянь (сполучникові і безсполучникові). Способи їх творення. Аналіз порівнянь у художніх текстах, створення мікротексту з порівняннями.»

Мета: поглибити знання про епітети як вид троп; формувати вміння визначати види епітетів; дати відомості про поділ епітетів на види; познайомити зі словником епітетів та навчити користуватися ним; дати поняття про порівняння, їх види, способи творення; розвивати творчі здібності учнів; виховувати любов до краси поетичного слова. Обладнання: тексти, в котрих використані епітети, словник епітетів.

Хід уроку:I. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда:1) Що називається тропом?2) Назвіть, на які два види поділяються тропи?3) Наведіть приклади простих троп. А складні?4) Зачитайте 5 троп, котрі виписали вдома. Поясніть їх.

Робота з картками.Картка 1

Назвіть тропи у цьому уривку.Найкращий цвіт свого життяЯ віддала отій країні,Де стільки мрій живе в пісняхІ в січовій вита руїні... Христя Алчевська

Картка 2Порівнюючи чи зіставляючи, зверніть увагу на різних властивостях золота, складіть речення із тропами.

II. Повідомлення теми і мети уроку.

III. Підготовка до сприйняття та усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.

Спостереження над мовним матеріалом. Новий матеріал пояснюємо, використовуючи записаний на дошці вірш Христі Алчевської „Милому”.Думонька ніжна, обвіяна ласкою,Тихо най лине до милого казкою,

Хмаркою білою, повнії задумиВ морі рожевім зорі вечорової...Ласки любові і мрії чудовоїЦе – мої квіти і трави шовковії,Сльози-алмази, а пісня журливаяЦе – моя чайка й душа полохливая,Пісню – цю мову мою білокрилую,Стрінь ти як рідну, як матір, як милую!..-Всі свої скарби і назви ласкавії,Всі почування і думи яскравії,Всю свою силу, принаду духовнуюЗложить вона тобі в казку чудовую!..

Знайдіть у вірші означення. Чи всі вони художні? ( Ні. До художніх означень не відносимо займенники, присвійні прикметники). Як називають художні означення? (Епітетами.)

IV. Пояснення вчителя.

Дійсно, в даному вірші „епітет б’є стрілою”. Взагалі, українська мова багата на епітети. Сьогодні ми поговоримо про простий троп – епітет.

З грецької мови означає „прикладка” або „прикладений”. Як ми вже з’ясували, епітет – це художнє означення. За його допомогою автор підкреслює певну властивість чи рису зображуваного об’єкта.

Найчастіше виражаються прикметниками (зелені сади, залізний грім, втомлена пісня), а також іменниками (хлопці-молодці, трепет щастя, вечора синь), прислівниками (говорив урочисто, пес доброзичливо скривився), дієприкметниками (захриплий голос, стежки скриті), дієприслівниками (жити розкошуючи).

Стійкі образно-поетичні означення предметів і явищ особливо часто вживані в уснопоетичній творчості, називаються постійними епітетами. Н-д: буйнесенький вітер, карі очі, кінь вороний, зеленеє жито.

Багато епітетів належать до авторських: яблуневоцвітно (Тичина), тупорилі віршомази (Шевченко), гнилі серця (Шевченко).

V. Тренувальні вправи.

1.Знайти та проаналізувати епітети.Квіти веснянії...Квіти веснянії, квіти сріблянії,Квіти рожевими мріями п’янії,Де узялися ви, ким ви посіяні,Нащо рум’яними снами обвіяні?

Де ви родились, кому розцвітаєте, Що ви у ясного неба питаєте?.. Квіти сріблянії, квіти веснянії, Літа блакитного діти коханії... Валеріан Тарноградський2. Підберіть епітети до слів море, ніч, дощ.Море (синє, брудне, каламутне, чорне, ревуче, грізне, ласкаве, зеленаве, могутнє, неозоре, бурхливе, страшне, посивіле).Ніч (чорна, тепла, мила, сліпа, місячна, зоряна, тиха, грозова, зачарована, налякана.)Дощ (нестримний, тихий, теплий, літній, сивий, проливний, сірий, холодний, танцюючий, дощ-музика, дрібненький, осінній).

3. Складіть невеликий твір-опис весняної ночі, використовуючи епітети. (Додаток 2)

VI. Ознайомлення зі словником епітетів та правила користування ним.VII. Закріплення вивченого матеріалу.

1) Що називається епітетом?2) Які види епітетів ви знаєте? Наведіть приклади.3) З якою метою в художніх творах їх використовують?4) В яких стилях мовлення можна використовувати епітети?

VIII. Практичне завдання:

- початковий рівень: виписати текст із епітетами, підкресливши їх;- середній рівень: виписати 5 речень з епітетами. Виписати та проаналізувати їх;- достатній рівень: підібрати епітети до слів щастя, життя, мрія;- високий рівень: написати твір-опис зимової ночі з використанням епітетів.

(Додаток 2) ІХ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Пояснення вчителя.(На дошці вірш „Зів’яле листя”).Зів’яле листя, неначе бажання,Що в душах умерлих на мить ожили,Де сльози і горе, і щастя, й коханняПід співи осінні гніздечко звили.Червоні, як щастя, і чорні, як горе,І жовтогарячі, мов сни золоті, Летіли в повітря, як чайки на море,Як думки поета – і грімні, й святі.Засніть, мої думи! Нащо вас збудили?То вітер глумливий вас хоче дурить:І листя в повітря пташками летіло,А бачте, мов мертве укупі лежить.Одарка РомановаМеланхолійно звучить поезія Одарки Романової „Зів’яле листя”. Тут присутні

чаруючі епітети зів’яле, осінні, червоні, чорні, жовтогарячі, грімні, святі, глумливий, золоті, мертве. Але авторка не досягла б такого неперевершеного тріумфу, якби не використала порівняння: неначе бажання, як щастя, як горе, мов мертве укупі лежить, мов сни золоті, як чайки на море, пташками летіли. Завдяки порівнянням, в уяві читача виникають казкові картини осіннього листопаду.

Що ж називаємо порівнянням? В його основі – предметна або смислова подібність, схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим. Порівняння увиразнюють зображуване, виявляють до нього ставлення, концентрують увагу на найхарактернішому:

Зоря подібна до жоржини,Кривавить рвані хмар кінці...І срібно котяться градини,Й підскакують, як горобці. В. СосюраІ порівняння 2 члени: те, що порівнюється (предмет порівняння), і те, з чим

порівнюється (предикат порівняння). У наведеному прикладі поет порівняв зорю з червоною жоржиною, а підскакування градин, які падають на землю, із скаканням горобців.

Порівняння часто висловлюються за допомогою слів як, ніби, наче, мов та інших: „круглі хмари, білі, як сніг, жваві, ворушливі, мов живе срібло”, „мов зачарований, стоїть Бахчисарай”.

Іноді ж сполучні слова пропускаються:

Книги – морська глибина...(І. Франко).Порівняння може бути висловлене іменником в орудному відмінку: „Гадюкою тече

Роставиця”. (І. Нечуй-Левицький).Порівняння можуть висловлюватись у прямій стверджувальній формі:”...дівчинонька

така гарна, як зіронька”. А також можуть у формі заперечення: „ой то не зоря – то дівчина моя”.

Поширеними чи розгорненими називають порівняння, у яких докладно зіставляються події, предмети, явища, виділяється ряд ознак:

Мов водоспаду рев, мов битви гук кривавий,Так наші молоти гриміли раз у раз...(І. Франко).2.Тренувальні вправи (робота у групах).У наведених уривках із повісті Нечуя-Левицького „Микола Джеря” знайти

порівняння, охарактеризувати їх.

Перша групаОт стеляться розложисті, як скатерть зелені левади. Густа, як руно, трава й

дрібненька, тонісінька осока доходить до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки. Між м’якими зеленими, неначе оксамитовими берегами в’ється гадюкою Роставиця, неначе, передражнює здорові річки, як часом маленькі діти передражнюють старих.

Друга групаВсе синє небо було ніби засноване білим, як пух, легким, мов шовкові нитки,

павутинням. Проти сонця павутиння лисніло, наче легка літня біла хмара порвалась на небі, розпалась на нитки, на тонкі пасма та й полетіла на землю. Павутиння летіло пучками, нитками, ніби клубочками, починками, то гнулося великими дугами, то місцями стояло просто рівними, як очерет, стеблами.

Третя групаПо самому краю од поля горів довгий ожеред соломи. Над ожередом стояло полум’я,

неначе кучерява вогняна квітка, однизу вузенька, вгорі широка з позакручуваними листками. Полум’я стояло рівно, наче свічка палала. Надворі було тихо й поночі. ...З десять скирт хліба палало заразом, наче десять ставників горіло, а од їх піднімався густий дим, то чорний, як смола, то білий, як осінній туман.

Х. Закріплення вивченого.Скласти план відповіді з даної теми.

ХІ. Домашнє завдання: написати твір-мініатюру „Моя мила Україно” або „Моя мила матуся”, використовуючи порівняння та епітети. (Додаток 3)

Тема уроку. Від порівняння до метафори. Міфологічне мислення як спосіб переходу до метафоричності. Етапи утворення метафори. Види метафор. Метонімія і синекдоха, їх стилістична роль у текстах.

Мета: повторити поняття метафори, її види, етапи утворення метафори; повторити вивчене про метонімію та синекдоху, з’ясувати їх стилістичну роль у текстах; розвивати логічне мислення та творчу уяву; виховувати любов до рідного слова, його краси і сили.

Хід уроку:I. Оголошення теми та мети уроку.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Розповісти за складеним на минулому занятті планом про порівняння.2. Перевірка домашнього завдання.

III. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Пояснення вчителя.Метафора – один із основних тропів, який полягає в уподібненні й перейменуванні

явищ у перенесенні властивостей і ознак даного явища на інше на основі подібності. Корені метафори сягають у давнину, коли наші предки були язичниками і вірили в те, що будь-який предмет, рослина живі, у них є душа, поклонялися їм. Неживі предмети в їх уяві поставали живими (Ярило, Дажбог, Весна, Юпітер, Венера і т. д.)

Метафора близька до порівняння. Її інколи називають прихованим порівнянням. Але коли в порівнянні є 2 члени, то метафора одночленна – називають тільки те, з чим порівнюють, а мають на увазі те, що порівнюється (сонце сипало на землю своє золото). Що це „золото” є „ясними променями”, ми здогадуємося. Метафора вимагає глибшого видумування, лету уяви. Тичина пише:

Хрипкий далекий пароплавСигару закурив.І читач уявляє, як у печах пароплава почало горіти вугілля, запрацювали машини, а з

пароплавної труби, що здаля нагадує сигару, пішов дим...Метафора може бути простою, як в наведених вище прикладах, а буває й

розгорнутою, коли картина постає з ряду метафоричних висловів . Наприклад:Похилились Ігореві стяги!Тут брати розлучилисьНад річкою Каялою бистроюНе стало вина кривавого,Закінчили своє погуляння русичі,Сватів своїх добре напоїли,Самі полягли за землю Руську.(Переклад М. Рильського)Різновидом метафори є уособлення (оживлення предметів, явищ природи,

абстрактного поняття). Іноді як підвид уособлення розглядають персоніфікацію (олюднення предметів і явищ). Наприклад: „На човнику й веслі від нас від’їхав травень, він прихопив із собою сині дощі, зелений шум та солов’їний спів, і в село через тини заглянуло літо” (М. Стельмах).

Метафори є одним з основних засобів створення образності в художньому стилі, особливо активно вони використовуються в поезії. Наприклад: гризуть сумніви, соковита мова, порожні обіцянки, підтасовка фактів).

2. Тренувальні вправи.Гра „Хто більше?”Назвати метафори за подібністю форми(гірський хребет, кільце ковбаси, голова

капусти), розміщення у просторі (голова колони, хвіст комети, крило будинку), кольору (золоте листя, шоколадна шкіра, лисички (гриби), розміру, кількості (море радості, крапля

співчуття, купа неприємностей), міцності (залізне здоровя, сталеві нерви, дуб (сильна людина), звучання (вітер виє, Дніпро стогне, буря реве).

IV. Закріплення вивченого.

Брейн-ринг (клас поділений на 2 команди).Питання:1.Що називаємо метафорою?2. Чому метафору називають прихованим порівнянням?3. Які витоки метафори?4. За якою подібністю утворено метафори: крижаний погляд, перо (ручки), час іде,

мяка усмішка, крило літака, цвіт нації, сіль анекдоту, ніжка столу.V. Практичне завдання: з наведеної поезії виписати метафори і проаналізувати їх.Блідий місяць гуляє в просторі...Спить мовчазна та чорна земля;Зжовкле листя полохає вітер,Срібна ночі здригається мла.

Головою хитають дерева,Якусь казку сумну гомонять,А листочки, що тихо злітають,Темна тінь поспіша зустрічать.Михайло Жук

VІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Пояснення вчителя.Метонімія – троп, коли назва одного предмета замінюється назвою іншого предмета,

що перебуває з ним у якомусь зовнішньому чи внутрішньому зв’язку (часто це суміжність), а не за подібністю, як у метафорі.

Янко Купала ще змолоду захоплювався Пушкіним (йдеться про його твори). Гомоніла Україна, довго гомоніла...(маємо на увазі людей, що там проживали). До армії йде 74-ий рік (хлопці 74-ого року народження).

Розрізняють власне лексичну й синтаксично зв’язану метонімію. При власне лексичній метонімії у слова виникає нове значення: вхід, золото, вишивка. Синтаксична ж є результатом скорочення висловлення: таблетка від голови, купити Тичину.

Окремим видом метонімії є синекдоха. Це особливий вид метонімії, заснований на кількісній заміні понять. Найчастіше ця заміна одним предметом сукупності їх, вживання однини в значенні множини. Наприклад, у фразах: пілот веде машину, танкіст веде машину, шофер веде машину – родове поняття машина виступає у значенні видових літак, автомобіль, танк.

Зовсім не копійку, а важко зароблені дрібні гроші бідняка мала на увазі Марко Вовчок, коли писала: „Що наша копійка? Кров’ю обкипіла.” („Інститутка”).

2. Тренувальні вправи.За 5 хвилин записати якнайбільше метонімій та синекдох.Наприклад, мати руку, сто шабель, сто голів худоби, Червоний Капелюшок, побілити

кімнату, заклеїти вікно (синекдохи); в квітках усі вулиці кричать, ми сталлю з гармати розтрощимо ворогів,- усе то були животи, що бажали їсти і пити; випив чашку молока, читав Франка, то були розумні голови, вийшов на мітинг увесь Старокостянтинів (метонімії).

VІІ. Закріплення вивченого.Записати послідовно питання до вивченої теми.

VІІІ. Домашнє завдання.Скласти самостійно 10 метонімічних висловів та 5 синекдох.

Тема уроку. Художня символіка. Фольклорні і авторські символи. Зіставлення і аналіз текстів. Діалектизми, їх природа. Стилістичне використання діалектизмів відомими майстрами слова. Доцільність їх використання у мовленні

Мета: ввести поняття символів, їх видів; з’ясувати задум автора на основі використання художньої символіки; повторити, поглибити та узагальнити теоретичні та практичні знання про діалектизми; розвивати творчі здібності,творче та логічне мислення; виховувати любов до рідної мови, художнього мистецтва слова.

Хід уроку:

I. Оголошення теми та мети уроку.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Розповісти про метонімію та синекдоху.2. Зачитати приклади синекдохи та метонімії (домашнє завдання).

III. Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу.

1. Пояснення вчителя.Ви часто бачили емблему, на якій зображено стискання білої, жовтої та чорної рук.

Що це? Це символ єднання всіх трудящих світу.Символ – предмет чи слово, що умовно виражає сутність якогось явища. Так, серп і

молот у гербі колишнього Радянського Союзу – символ єднання робітників і селян. Прометей у поемі „Кавказ” Шевченка – це нескоримість, вільнолюбство і безсмертя народу. Берізка – символ Росії, калина – України, клен – Канади і т. д.

Символи поділяються на фольклорні та авторські. В українському фольклорі образ дівчини – тополя, юнака –дубок, весна, літо, осінь та зима – це життя людини, його віхи, сива горлиця – ненька і т. д.

Нахил до авторської символіки був помітний і в Гончара, Маланюка, Шевченка, Лесі Українки та ін.

Наскрізним символом у романі Гончара „Твоя зоря” є образ зорі. „І ніколи не втратить той вранішній світ для нас своєї росяної, світлоносної сили та свіжості, ніде й ніщо не погасить в душі тієї ранкової зорі, що цвіте нам із-за тернівщанської, з байраками-глинищами гори, що тоді здавалась тобі малому такою високою.” Цей образ-символ першопочатків людського життєвого шляху, його першооснов. Тут „видобуваються” автором і переплітаються різні значення: „зоря” – рідний край, Батьківщина. У романі й народна пісня:

Ой я знаю, ой я знаю,Чого мила красна.Перед нею й поза неюВпала зоря ясна!

Тут же і народні примовки: „Буде тобі провідниця – ясная зорниця”, „дитиночка – як зориночка” „працюють” на провідну ідею.

Збірка Євгена Маланюка „Стилет і стилос” теж має символічну назву. Стилет – це символ одвічної борні, це свідомий вибір боротьби за ідеали народу. Стилос – це світ мистецтва у його витонченій гармонії, це музика тонів і півтонів, це магія краси і добра.

2. Тренувальні вправи.1) Пригадайте символи-емблеми.Голуб – символ миру, лелека – поява новонародженого в сім”ї, шлюб, чаша зі змією

– аптека, шкільний дзвоник – початок чи завершення навчального року, колосся пшениці – достаток і т. д.

2) З’ясувати символіку даних слів.Весна, листопад, захід, сонце, орел, зозуля, Мадонна, маяк, підсніжник, ранок,

коршун, калина, спрага.

ІV. Закріплення вивченого.Бесіда:1) Що називається символом?2) Назвіть фольклорні символи.3) Наведіть приклади авторських символів.

V. Актуалізація опорних знань.

1. З’ясуйте значення виділених слів.Вуйко пас маржину неподалік. Буду ходив до школи на той рік. На обійсті у бабці

була глибока кирниця.Як називаються такі слова?(Діалектизми).

VІ. Пояснення вчителя.Діалектизми з грецької „розмова, говір”. Це слова, звороти, форми слів і синтаксичні

конструкції, яких немає в літературній мові, але які побутували чи й побутують ще в розмовній мові людей певної території чи якоїсь групи населення.

В українській мові виділяються південно-східні, південно-західні та північні говори.Діалектизми бувають лексичні (вуйко – дядько, кибель – відро), фонетичні (керниця

– криниця, зора – зоря), морфологічні (руков –рукою, ногов – ногою), синтаксичні ( е нас штирох братів – нас четверо братів), фразеологічні (файна мода, та пси не їдять – тільки з виду гарний).

Лексичні діалектизми поділяються на 3 групи:- власне лексичні – діалектні синоніми до загальнонародних слів: конопляник

горобець, шаркан – буря;- етнографічні – це назви місцевих реалій, що не використовуються на решті

національної території: крисаня (різновид чоловічого капелюха);- семантичні – слова, що в діалекті мають значення відмінне від загальнонародного:

пироги (вареники).Діалектизми використовуються в літературі для мовної характеристики персонажів,

для відтворення особливостей їхнього побуту, для створення місцевого колориту. Зустрічаються діалектизми і в авторській мові твору. Особливо це було характерне для українських письменників минулого на західноукраїнських землях, де літературна мова українського народу була ще слабо розвинена. У своїх творах використовували діалектизми Коцюбинський, Франко, Гончар та інші.

Проте надмірне їх використання у творах недоцільне, бо текст для широкого загалу стає незрозумілим.

VІІ. Тренувальні вправи.

Пояснити значення діалектизмів.Вуйна, газда, стрих, гостинець, фурити, плай, габа, ненатля, перетика (дядько,

господар, горище, шлях, жбурлити, стежка, в горах, покривало, ненажерливість, перелісок).

VІІІ. Закріплення вивченого.

2) Що називається діалектизмами?3) Які є їх види?4) Для чого письменники використовують діалектизми?5) Чи доцільне надмірне використання їх у творах?

ІХ. Домашнє завдання.Прислухаючись до мови дорослих, запам’ятайте діалектизми, котрі почуєте.(Наприклад: фіртка, безман, балія, когут, комин, слоїк, горнєтко, чувал, пательня,

льошка, хвізика, фатка).Додаток 1

Усмішка ДжокондиКидали в посмішку цю камінь,Втикали лезо гострого ножа,Та все дарма.Подивиться прекрасними очимаІ усміхнеться всім вона.Із Лувра викрали. І навітьНа Пікассо упала тінь,Та знов на вернісажіЇї показують усім.Сміялись флейти, скрипки гралиНа всіх сеансах цілий рік –Так мить усмішки викликалиІ дивний погляд з-під повік.Та змовкло все,Все притаїлосьНа всіх гілках, на всіх кущах,Коли ця усмішка з’явиласьУ Монни Лізи на устах.Нам зрозуміти б її варто,Щоб розпізнать у тім вінціЗамученого ЛеонардоІз посмішкою на худім лиці.Лівша, він сам зробив їй раму,Сам вирізав там вензелі,І з того часу посмішку цю самуРозгадують митці Землі. Джоконда владно й вільноЧерез чотири склаЗавжди з усмішкою спокійноЙ магічно дивиться вона.Сміється флейта,Плаче скрипка –

Не розлучались ніби більше,А легендарна ця усмішкаСяє з роками ще ясніше.Не меркне й не згасає,Світліш за день, сильніша від пітьми.Джоконда, мабуть, таємницю знає,Яку не в силах розгадати ми. М. Лисянський

Відгук на пісню Б. Лепкого „Чуєш, брате мій...”

Прекрасний твір,Бо й задум гарний.У нім і відчай, сльози й біль.Цікавий, ніжний... І немарноТут лине смуток звідусіль.Мене захоплює одразуЙого сміливий виклад слів.І не буває тут поразок,І просто людям зрозуміть:Поезія залишить нам натхнення,І житиме, мабуть, завжди.Із покоління в поколінняВ серцях лишатиме сліди.

Верескун Антоніна

Слово – не горобець: вилетить – не піймаєш. Народна творчість

Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, - це джерело мудрості.Книги – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла й душі.З книжних слів набираємося мудрості й стриманості.Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами. Нестор

Літописець

Додаток 2

Весняна ніч

Суне нічка-чарівничка в сивій свиті здалеку. У віночку-місяченьку, вся в узорах ясних... Розсіває сни, примари, млості, чари. Місяць косий чеше їй коси. Неподалік гай високий на роздоллі стоїть одинаком. Лист дубовий і шовковий чуб підняв угору, дрімає-спочиває. А річечка булькає щось йому. Гай і задивився в чисту річку. А із-за гір та борів ізнизу день спливає та надіває золоту ризу...

К. Мельничук

Зимова ніч

Дивна ніч! Місяць горить срібним вогнем, сонну землю сріблить. Дрібненькі зорі миготять де-не-де ніжно. Тихо. Лютий-прелютий морозище. Заніміле все. Спить... Тільки сніжок порипує, мов старий дідуган покахкує. Побілілі поля, посивілий ліс, замерзла мовчазна земля. Велично пливе срібний місяць... Зимова ніч...

Н. Миропольський

Додаток 3

Моя мила Україно

Україна... Співом чулим солов’їним ллється мила серцю вкраїнська мова. Місяць, зорі, чисте небо приковують зір до себе, як магніт.

То остовпієш біля гаю, наче вкопаний. Кинеш оком – і немає йому краю, як зеленавому океану. Та й чуєш серцем, що і не треба... Нема сил охопити даль блакиті, що прозора і глибока розпростерлася світом, наче огорнула покривалом. Дрібні, тихосяйні зорі мовчки перепиняють думки мої, що летять за межі безкрайні. Це моя Україна чарує красою, мов чарівниця-конвалія п’янить своїми пахощами... І я розумію, що це моя Батьківщина, Вітчизна. Моя, моя, моя...

А. Якір

Моїй милій матусі

Очі твої, немов зорі на небі.Усмішка сонцем сіяє твоя.Як не любить тебе, рідная мамо?Постать граційна і тиха хода...Знову сумуєш... Заплакані очі...Котить гаряча сльоза по щоках.Чим догодити, коханая нене?Боляче бачити сум на вустах. Марія Строгаль.

Тема уроку. Жанри мішаної формиМета: поглибити знання учнів про жанри мішаної форми, викликати

інтерес до вивчення української літератури; розвивати навички вибору художніх творів відповідно до зацікавлень; виховувати любов до літератури як важливої складової духовного життя людини.

Хід урокуI. Організація класуII. Повідомлення теми, мети урокуIII. Мотивація навчальної діяльностіIV. Актуалізація опорних знань учнів Які ви знаєте літературні роди? Назвіть особливості ліричних творів. Які ви знаєте особливості епічних творів? Що вам відомо про побудову драматичного твору?V. Сприйняття матеріалу1. Пояснення вчителя.

На сьогоднішньому уроці ми з вами пригадаємо жанри мішаної форми: ліро-епічні та ліро-драматичні.

Ліро-епічні твори — художні твори, в яких поєднується епічне й ліричне зображення життя. У ліро-епічних творах знаходимо розгорнутих сюжет, що характерно для епічних творів, а зображення переживань головної дійової особи та думки й почуття самого автора, які теж мають місце в таких творах і, як правило, розповідають про його ставлення до зображуваних подій, є ознаками ліричних творів.

До ліро-епічних творів відносяться:співомовка — невеликий сюжетний вірш гумористичного або сатиричного змісту,

в основі анекдот з одним комічним або трагікомічним випадком, закінчення несподіване, вражаюче;

поезія в прозі — лірична мініатюра, є сюжет, в основі якого одна подія; мова піднесена, іноді ритмічна;

балада — віршовий твір з описом незвичайних ситуацій, незвичайних людей, героїчних вчинків, часто створюється на основі народних легенд, історичних переказів;

поема — віршований твір з розгорнутим сюжетом і широким розвитком образу ліричного героя, який активно включається в характеристику персонажів, оцінює їх, співчуває їм;

роман у віршах — найбільш розгорнута і об’ємна форма ліро-епічного жанру, що з’явилась в період переходу від романтизму до реалізму, відзначається широко розвиненим сюжетом, який містить ряд людей і подій і одночасно ніби пронизаний ліричними відступами, які в цілому створюють образ ліричного героя.

До ліро-драматичних жанрів відносяться драматичні поеми та кінодраматургія.Найдовершенішим є жанр драматичної поеми. Це п’єса, написана поетичною

мовою. Цей твір поєднує лірику, розповідь, драматичний конфлікт і порушує важливі суспільно-моральні й етичні проблеми. Цей твір не розрахований на сценічне втілення. Прикладом таких творів можуть бути драматичні твори Лесі Українки «Кассандра», «В катакомбах».

У кінодраматургії збережені основні ознаки п’єси (діалог, монолог, полілог) з урахуванням специфіки кіномистецтва: діалоги і монологи поєднуються з поетичною розповіддю і музикально-звуковим супроводом; вільне переміщення в просторі і часі. Прекрасним прикладом цього жанру є твори Олександра Довженка «Повість полум’яних літ», «Поема про море».

2. Робота біля дошкиУчні складають схему жанри мішаної форми

Жанри мішаної форми

Ліро-епічні жанри

Ліро-драматичні жанри

Співомовки

Поезія в прозі

Роман у віршах

Балада

Поема

Кінодраматургія

Драматичні поеми

кіноповість

кіноепопея

кінопоема

3. Робота в

Робота в групахУчні заповнюють таблицюСпівомовкиПоезії в прозіБаладиПоемиРомани у віршах

С. Руданський «Добре торгувалось», «Понизив»; В. Самійленко «Божий приклад»; О. Кобилянська «Рожі»; В. Стефаник «Акорди», «Дорога»; Т. Шевченко «Лілея», «Тополя», «Русалка», «Причинна»; А. Малишко «Балада про танкіста»; І. Драч «Балада про соняшник»; Леся Українка «Роберт Брюс»; Т. Шевченко «Гайдамаки», «Сон», «Кавказ», «Наймичка», «Катерина»; І. Франко «Іван Вишенський»; В. Сосюра «Мазепа»; Ліна Костенко «Маруся Чурай»; Іван Багряний «Скелька».

VI. Підсумок уроку Які ви знаєте жанри мішаної форми? Назвіть особливості ліро-епічних жанрів. Чим роман у віршах відрізняється від поеми? Що називається співомовкою? Назвіть особливості драматичної поеми.VII. Домашнє завдання

Опрацювати конспект, дібрати по два-три приклади художніх творів ліро-епічних та ліро-драматичних жанрів, прокоментувати їх.

Тема уроку. Літературні роди і жанри.Мета: стисло подати теоретичний матеріал про літературні роди і

жанри, тобто сконцентрувати найголовніше, зблокувати, мотивувати навчально-пізнавальну діяльність, забезпечити психологічну настроєність учнів на засвоєння матеріалу, що вивчається.

Хід урокуI. Організація класуII. Повідомлення теми, мети урокуIII. Мотивація навчальної діяльності школярівIV. Сприйняття матеріалу

1. Пояснення учителяСьогодні на уроці ви пригадаєте усе про літературні роди і жанри.Суспільне життя надзвичайно складне і багатогранне. Його розмаїтість яскраво

відображають різноманітні художні твори.Спосіб художнього зображення — головний критерій класифікації літературних

творів. Ще славетний античний філософ Арістотель (384—322 рр. до н. е.), осмислюючи художній досвід, нагромаджений давньогрецькою поезією, театром, образотворчим

мистецтвом, не тільки показав відмінність словесності (літератури) від інших видів художньої творчості, а й відзначив неоднаковість підходів авторів словесних творів до моделювання дійсності. Він вказав на три способи зображення — епічний, ліричний і драматичний, і виділив три літературні роди — епос, лірику і драму.

Широкі картини соціального та побутового життя з достатньою повнотою відтворюються в повісті чи романі; негативні явища чи вади людського характеру викриваються в байці або гуморесці; почуття та переживання людини передаються в ліричному вірші. Кожна з літературних форм має свої особливості, свої засоби відтворення дійсності.

Літературні твори діляться на роди за своєрідністю зображення дійсності, що виявляється в способах викладу художнього матеріалу, особливостях композиції, прийомах творення характерів, у мові. Основних літературних родів три — епос, лірика, драма.

Епос (від. гр. — слово, розповідь) — літературний рід, що об’єднує твори, в яких автор, користуючись словом чи то безпосередньо від себе (форма розповіді), чи від імені вигаданої особи (оповідь) показує життя, його події та явища розвитку. Епос дає можливість широко охоплювати дійсність, показувати її рух від минулого до теперішнього, навіть прозирати в майбутнє, висвітлювати життя людини в найрізноманітніших суспільних зв’язках і суперечностях. Уже в фольклорі виділилися такі епічні види, як казка, переказ, легенда, історична пісня, дума. Аналогічна диференціація відбулася й у літературі.

Засоби показу характеру в епічному творі — це: показ персонажа у діях і вчинках, у безпосередніх стосунках з іншими персонажами, у його реагуванні на життєві події; авторська характеристика персонажа безпосередньо від себе або від імені іншого персонажа; змалювання зовнішності героя (портретна характеристика); індивідуалізація мови персонажа через використання характерних елементів різних лексичних шарів — діалектизмів, жаргонізмів, професіоналізмів, вульгаризмів тощо; розкриття внутрішнього світу персонажа через показ його почуттів, переживань, настроїв, роздумів. Усі ці прийоми індивідуалізації характеру майстерно використано Панасом Мирним та Іваном Біликом у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», в якому створені яскраві образи Чіпки, Грицька, Максима Ґудзя, Мотрі.

Епічні твори діляться на види (жанри) за двома ознаками: за обсягом викладеного в них матеріалу та за докладністю зображення. Є малі епічні форми (байка, оповідання, гумореска, літературна казка), середні (повість), великі (роман).

Оповідання — невеликий за обсягом епічний твір, де йдеться. Як правило, про кілька подій у житті одного персонажа, характер якого або вже сформований («Екзамен» Бориса Грінченка), або ще не визначився («Морозенко» Панаса Мирного). Оповідання в українській прозі знайшло вираження у формах фольклоризованого («Салдацький патрет» Григорія Квітки-Основ’яненка), етнографічно-побутового («Сирітський жаль» Ганни Барвінок), соціально-проблемного («Козачка» Марка Вовчка), ідилічного («Орися» Пантелеймона Куліша), виробничого («На роботі» Івана Франка), політичного («Свинська конституція» Івана Франка) жанрів. На грані XIX і XX століть виникла суспільно-психологічна студія («На дні» Івана Франка), в якій акцент ставився на розкритті процесу мислення людини.

Новела — окремий епічний вид малої форми, в якому, на відміну від оповідання, замість численних описів головну роль відіграють, за висловом Франка, «внутрішні, душевні конфлікти та катастрофи». Василь Стефаник («Новина»), Михайло Коцюбинський («На камені») у новелах відбивають насамперед динаміку почуттів, переживань, роздумів людини. Захоплення письменників засобами суміжних мистецтв — малярства, графіки, музики — позначається на жанровій диференціації української малої прози перших десятиріч XX століття. Авторські дефініції жанру вказують на близькість новел до музики (імпровізація, ноктюрн, фантазія, арабеска) та живопису (етюд, ескіз,

шкіц, фрагмент, бризки пензля, акварель, образок, малюнок, картина). З’являються й такі жанрові визначення, як настрій, враження.

Художній нарис як епічний вид відбиває справжні життєві факти за допомогою описів зовнішності персонажів, зовнішнього — соціального чи природного — тла, з’ясування причин, що обумовили вчинки героїв. Панас Мирний у нарисі «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» не тільки розповів про розбишаку Василя Гнидку, а й торкнувся болючих питань безземелля, напівголодного існування селян, утисків їй з боку «п’явок», які й штовхнули хлібороба на злочини.

Повість як епічний вид посідає поважне місце у східнослов’янських літературах. Це епічний твір, в якому висвітлюється доля кількох персонажів («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького). Як правило, характеризується однолінійним сюжетом. Розвиток повісті як виду значною мірою був зумовлений давньою традицією, коли ще в часи Київської Русі так називалися літописи («Повість временних літ»), а також перекладні твори («Александрія»). У жанровій структурі повісті значна роль відводиться оповідачеві («Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка) чи самому авторові, який не приховує свого ставлення до зображуваного у творі («Страчене життя» Архипа Тесленка).

Роман — великий і складний за будовою епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

За змістом роман може бути: соціальний; соціально-побутовий; історичний; психологічний; філософський; сатиричний; пригодницький; біографічний; фантастичний (науково-фантастичний і фентезі); автобіографічний; готичний; химерний; детективний.

Жанрові різновиди роману: роман виховання (присвячений проблемі виховання особистості); роман із ключем (персонажу відповідає конкретний прототип у житті); роман-подорож (різновид пригодницького чи сенсаційного романів, сюжет

якого побудований на розповіді про подорож); роман у новелах (не має цілісної композиції, складається з кількох

автономних новел, об’єднаних спільною ідеєю або темою); роман-епопея (розповідь про масштабні події всенародного значення,

створення сильних характерів, зображення не одного, а кількох поколінь); роман-хроніка; роман у листах; роман-ріка; роман-балада — жанровий різновид роману, який містить ознаки балади

(зокрема, домінування мотиву кохання жінки з демонічним єством у чоловічій подобі тощо).

Лірика (від гр. lyra — назва музичного інструмента) — рід літератури, в творах якого відображуються почуття, думки людей, викликані певними подіями чи обставинами життя. Для лірики характерні такі основні особливості: зображення людини через відтворення її почуттів, переживань, роздумів; висока емоційність зображеного; інтенсивне використання образотворчих засобів; стислість викладу художнього матеріалу; віршова форма, малий обсяг.

Умовна класифікація за мотивами та основним ідейним спрямуванням: громадянська лірика — лірика із соціальною та національною

проблематикою, у якій представлено глибоке розуміння поетом сучасного життя і ставлення до нього: суспільно-політична, патріотична (В. Симоненко «Лебеді материнства»);

філософська лірика — лірика, спрямована на філософське осмислення світу (творчість Ліни Костенко, збірка Б.-І. Антоновича «Зелена Євангелія»);

пейзажна лірика — зображення природи, настрій ліричного героя, викликаний її спогляданням, філософськими та медитативними міркуваннями з приводу художнього осмислення світу; характерним є принцип паралелізму, що будується на контрастному зіставленні або гармонійній єдності внутрішнього світу людини з природою (Т. Шевченко «Зоре моя вечірняя…»);

інтимна лірика — поетичні твори, у яких ідеться про сердечні переживання, прояви любові ліричного героя тощо (В. Сосюра «Так ніхто не кохав»);

релігійна лірика — поетичне звернення до Бога, вираження релігійних почуттів і переживань (В.Стус «В мені уже народжується Бог»);

сатирична лірика — викриття, осмислення засобами сатири вад суспільства і людини (Т. Шевченко «Кавказ»).Традиційна жанрова класифікація:

Гімн — урочистий твір символічно-програмового змісту (І. Франко «Гімн»).

Сонет — старовинна канонічна форма вірша, складається з чотирнадцяти рядків 5-стопного або 6-стопного ямба, двох чотиривіршів (катренів) і двох (терцетів) (М. Рильський «Чернігівські сонети»).

Елегія — вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, задуми, меланхолії (П. Тичина «Похорон друга»).

Ода — хвалебна пісня або вірш про якусь видатну особу чи подію (І. Драч «Ода совісті»).

Пісня — невеликий поетичний твір, призначений для співу. Епіталама — весільний вірш на честь молодих. Епітафія — надмогильний поетичний напис, що вшановував

покійного. Епіграма — невеликий дотепний вірш з несподівано, граційно

завершеною кінцівкою, у якому висміювали певні вади людей чи суспільства. Ідилія — невеликий віршовий твір, у якому поетизується сільське

життя (Т. Шевченко «Садок вишневий коло хати»). Курйозні вірші — мають незвичайний зовнішній вигляд (акровірші,

азбучний вірш, фігурний вірш, тощо).

Лірична поема — великий поетичний твір, у якому розгортається широка панорама почуттів, переживань і думок ліричного героя, з відсутністю епічного сюжету(М. Рильський «Слово про рідну матір»).

Медитація — вид лірики, в якому йдеться про проблеми людського життя, місце людини у світі («Думи мої, думи мої», «Заповіт» Тараса Шевченка).

Драма (від гр. — дія, дійство) — літературний рід, характерними особливостями якого є те, що життєві події і характери персонажів розкриваються не описово, як в епосі, а через показ їхніх дій, вчинків та розмов, що ведуться між ними.

Драматичний твір — це літературний твір, побудований на основі дій персонажів та їхніх висловлювань у діалогах, монологах, полілогах героїв безпосередньо перед глядачами (читачами) у теперішньому часі (у ремарках зазначається: «виходить», «закривають вікна» тощо). Авторська характеристика й оцінка подій і героїв незначна й міститься лише в коротких ремарках. П’єси призначені здебільшого для постановки на сцені, хоча мають художню цінність і як твори для читання.

Сюжет драматичного твору розгортається послідовно. Йому властиві такі елементи: експозиція, зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв’язка. У п’єсі, крім вчинків персонажів, особливе значення має внутрішня дія — зіткнення поглядів, ідей і життєвих позицій, виражених у діалогах, суперечках. Драматичні твори будуються на гострих конфліктах.

Основним зображально-виражальним засобом драматичного твору є мова персонажів, у висловлюваннях яких виявляються риси характеру героя, його душевний стан, характеристика інших дійових осіб.

Композиція драматичного твору полягає в тому, що основу п’єси становлять монологи, діалоги, полілоги, які передаються через репліки персонажів та авторські ремарки. Драматичний твір складається з декількох великих частин — дій або актів. Дія поділяється на яви або сцени, картини — частини драматичного твору, пов’язані з появою на сцені або виходом з неї дійової особи.

Найхарактерніші жанри драми:Трагедія — драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий,

непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, незвичайний герой потрапляє у безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними в даній ситуації силами і часто гине (І. Карпенко-Карий «Сава Чалий»).

Комедія — драматичний твір, у якому сатиричними й гумористичними засобами відображається смішне в житті, висміюються потворні суспільні й побутові явища, негативні риси людей (М. Кропивницький «Пошились у дурні»).

Власне драма — драматичний твір, в основу якого покладено гострий життєвий конфлікт, напружену боротьбу й складні переживання персонажів, але розв’язка не має трагічного характеру, відсутня свідома настанова на комічне (Т. Шевченко «Назар Стодоля», І. Франко «Украдене щастя»).Жанрові різновиди драматичних творів:

Мелодрама — повчально-моралізаторський, підкреслено емоційний драматичний твір з гострою фабулою, в якому персонажі різко діляться на добрих і лихих; незвичайна доля позитивних персонажів, виняткові почуття і страждання викликають розчулення, щаслива кінцівка — почуття радості (М. Кропивницький «Дай серцю волю…»).

Водевіль — невелика, часто одноактна весела п’єса, в основу якої покладено анекдотичну подію і в якій розмови героїв чергуються з жартівливими піснями, танцями; характерні проста композиція, динамічний сюжет, дотепність, гострота реплік.

Трагікомедія — драматичний твір, у якому поєднані риси трагедії і комедії (І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля»).

Містерія — масова драматична вистава на сюжети релігійних легенд. Драма-феєрія — драматичний твір з казково-фантастичним сюжетом і

персонажами (Леся Українка «Лісова пісня»). 2. Колективне опрацювання таблиці «Роди художньої літератури. Основні жанри».

Роди художньої літератури

Епос Лірика Драма

Зображальний рід літератури. Об’єктивне зображення людини у взаємодії з іншими людьми, подіями, явищами. Прозова форма.

Виражальний рід літератури. Зображення людини через відтворення її почуттів, переживань, роздумів. Здебільшого віршова форма.

Зображальний рід літератури. Зображення людини в дії, в конфлікті, в розмові. Здебільшого прозова форма.

Основні жанриМалі формиОповідання (розповідь про якусь подію з життя людини, важливу роль відіграє підтекст)П. Мирний. Морозенко.М. Коцюбинський. Дорогою ціною.О. Довженко. Воля до життя.Нарис(художньо-публіцистичний жанр на актуальну тему сучасності, в якому розповідається про справжні події (часто на документальній основі))П. Мирний. Подоріжжя од Полтави до Гадячого.С. Васильченко. Мій шлях.М. Черемшина. На Купала на Івана.Новела(розповідь про незвичайну подію із стрімким розвитком сюжету із різними зламами)М. Коцюбинський. Коні не винні; Intermezzo.В. Стефаник. Новина; Камінний хрест.М. Хвильовий. Кіт у чоботях.

Філософська лірика(роздуми про сенс людського життя)А. Малишко. Роздум; Медитація; Дума.Л. Костенко. Вже почалось, мабуть, майбутнє.І. Драч. В оркестрі мікрочастин.Громадянська (суспільно-політична) лірика(розуміння поетом сучасного йому суспільного життя і ставлення до нього)Т. Шевченко. Мені однаково, чи буду…П. Грабовський. До українців.І. Франко. Сідоглавому.Пейзажна лірика(ставлення до природи, описи природи допомагають у розкритті думок і почуттів, психологічного стану героїв)П. Тичина. Арфами, арфами; Хор лісових дзвіночків.М. Рильський. Дощ; На білу гречку впали роси.М. Вороний. До моря; Хмари.В. Сосюра. Люблю весну; Зима; Літо.

Трагедія(в основі дуже гострі і непримиренні життєві конфлікти, напружена боротьба сильних характерів, пристрастей, що закінчується смертю головного героя або герой попадає в безвихідне становище)І. Карпенко-Карий. Сава Чалий.М. Старицький. Оборона Буші.Драма(п’єса, побудована на серйозному і гострому конфлікті, показує драматичні стосунки особистості з суспільством і тяжкі переживання)М. Кропивницький. Доки сонце зійде, роса очі виїсть.І. Франко. Украдене щастя.Л. Українка. Блакитна троянда.І. Котляревський. Наталка Полтавка.Комедія(сатиричними і гумористичними засобами відображається смішне в житті (потворні суспільні і побутові явища))І. Карпенко-Карий. Хазяїн; Сто тисяч.О. Коломієць. Фараони.

Середня формаПовість

(вся дія концентрується навколо певної соціальної групи людей, однієї родини або одного персонажа протягом значного періоду)І. Нечуй-Левицький. Микола Джеря; Кайдашева сім’я.І. Франко. Захар Беркут; Перехресні стежки.М. Коцюбинський. Тіні забутих предків.Велика форма

Роман(розповідь про важливі і складні суспільні процеси, багатогранно і в розвитку зображена значна кількість персонажів ).П. Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні?П. Куліш. Чорна рада.М. Хвильовий. Вальдшнепи.О. Гончар. Собор; Циклон.

Роман-епопея(розповідь про події всенародного значення , створення сильних характерів, зображення життя не одного, а кількох поколінь, масштабність).П. Панч. Гомоніла Україна.І. Ле. Хмельницький.А. Головко. Мати; Артем Гармаш.У. Самчук. Волинь.

Трагікомедія(переплетення трагічних і комічних ситуацій, подій)І. Карпенко-Карий. Мартин Боруля.

Мелодрама(повчально-моралізаторський зміст, неправдоподібні ситуації та події, зовнішні ефекти; головні герої: благодійники і жорстокі лиходії)М. Старицький. Циганка Аза; Ой не ходи Грицю…

Драма-феєрія(казково-фантастичний сюжет і персонажі)Л. Українка. Лісова пісня.Водевіль(жартівлива п’єса, побудована на комічному випадку чи анекдоті, наявність дотепних реплік, пісень, танців)І. Котляревський. Москаль-чарівник.М. Кропивницький. По ревізії.Л. Глібов. До мирового.МістеріяТ. Шевченко. Великий льох.

Інтимна (любовна) лірика(почуття і переживання, зв’язані з особистим життям людини)І. Франко. Чого являєшся мені у сні?; Ой ти, дівчино, з горіха зерня.В. Сосюра. Так ніхто не кохав.П. Тичина. О панно Інно…Основні жанри

ОдаГ. Сковорода. Похвала в бідності; De libertate (Про свободу).

ПанегірикиГ. Сковорода. Іде, хоче нас лишити; На день народження Василя Томари.

ВіршіТ. Шевченко. Думи мої, думи мої…П. Грабовський. Я не співець чудовної природи.О. Олесь. Айстри.Б. Олійник. Сива ластівка.

ГімнІ. Франко. Гімн (Вічний революціонер).

СонетА. Метлинський. Бандура.І. Франко. Тюремні сонети.М. Рильський. Чернігівські сонети.

ЕлегіяІ. Франко. Маєві елегії.Л. Глібов. Журба.В. Сосюра. Заснуло сонце в павутинні.

ЕпіграмаФ. Прокопович. Епіграма на зволікання лікаря Стеллера. Епіграма на кравця.І. Франко. Слово — чудний дар природи

3. Робота біля дошки.Учні будують схему

Література

Лірика ДрамаЕпос

ода

послання

епіграма

елегія

романс

ідилія

медитація

акростих

вірш

Поезія в прозі

Малі прозові жанри

новела

Середні прозові жанри

Великі прозові жанри

нарис

есе

оповідання

повість

кіноповість

роман

епопея

комедія

драма

трагедія

V. Підсумок уроку Які ви знаєте літературні роди? Назвіть основні жанри епосу? Назвіть основні жанри лірики? До якого літературного роду відноситься драма? Які ви знаєте особливості драматичних творів?

VI. Домашнє завданняОпрацювати конспект, скласти тестові завдання.

Контрольний тест1.Виберіть жанр, характерною ознакою якого є глибокий психологізм:А) роман;Б) повість;В) оповідання;Г) новела;Д) есе.2. Виберіть назву ліричного жанру роздуму, самозаглиблення:А)медитація;Б)верлібр;В)пастораль;Г)експресія;Д)філософська лірика.3. Виберіть жанр, який є ліричним:А)роман;Б)пісня;В)новела;Г)дума;Д)поема.4. Виберіть жанр, який належить до ліро-епосу:А)балада;Б)новела;В)повість;Г)есе;Д)роман.5. Назвіть письменника улюбленим жанром якого є балада:А)Д. Павличко;Б)Б. Олійник;В)В. Симоненко;Г)А. Малишко;Д)І. Драч.6. Укажіть твір, жанр якого можна визначити як роман у новелах:А) «Собор» О. Гончара;Б) «Чорна рада» П. Куліша;В) «Вершники» Ю. Яновського;Г) «Маруся Чурай» Ліни Костенко;Д) «Я (Романтика)» М. Хвильового.7. Виберіть роман , який можна назвати пригодницьким:А) «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного;Б) «Вершники» Юрія Яновського;В) «Тигролови» Івана Багряного;Г) «Вир» Г. Тютюнника;

Д) «Собор» О. Гончара.8. Назвіть письменника, улюбленим жанром якого є сонет:А)Б. Олійник;Б)А. Малишко;В)Д. Павличко;Г)І. Драч;Д)В. Симоненко.9.Жанр твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»:А)гумористичне оповідання;Б)історична повість;В)побутова комедія;Г)соціально-побутова повість;Д)соціально-психологічна повість.10.Жанр роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного:А)соціально-історичний;Б)пригодницький;В)епопея;Г)історичний;Д)соціально-психологічний.11.Іван Франко є творцем жанру:А)сонету-притчі;Б)політичного сонету;В)тюремного сонету;Г)білого (неримованого) сонету;Д) «панцерного» сонету.12.Жанр збірки «Зів’яле листя» І. Франко визначив як:А)ліричний щоденник;Б)лірична трагедія;В)лірична драма;Г)лірична комедія;Д)драма серця.13. «Лісова пісня» Лесі Українки за жанром:А)драма-феєрія;Б)побутова драма;В)містерія;Г)мелодрама;Д)драматична поема.14.Твір «Золотий гомін» П. Тичини за жанром:А)поема-симфонія;Б)послання;В)містерія;Г)драматична поема;Д)поема-ораторія.15.Вид легкої комедії, невелика, часто весела п’єса, у якій розмови героїв чергуються з жартівливими піснями і танцями, називається:А)комедія;Б)усмішка;В)гумореска;Г)водевіль;Д)інтермедія.16.В основі драми як літературного роду знаходиться:А)образ ліричного героя;

Б)об’єктивне зображення подій;В)змалювання характеру людини безпосередньо через дію;Г)медитативність;Д)розповідь та опис як основний спосіб викладу художнього матеріалу.17.В основі лірики як літературного роду знаходиться:А)образ ліричного героя;Б)об’єктивне зображення подій;В)змалювання характеру людини безпосередньо через дію;Г)часова віддаленість між подією і розповіддю про неї;Д)діалогічна форма побудови твору.18.Жанр твору «Маруся Чурай» Ліни Костенко:А)драматична поема;Б)соціально-психологічний роман у віршах;В)соціально-побутова поема;Г)історичний роман у віршах;Д)проза у віршах.19.Твір «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника за жанром:А)новела; Б)оповідання;В)нарис;Г)есе;Д)повість.20.Улюблений жанр Г. Тютюнника:А)новела;Б)оповідання;В)нарис;Г)есе;Д)роман.21.Із зазначених жанрів до епосу не належить:А)повість;Б)байка;В)мадригал;Г)новела;Д)нарис.22.Специфічна жанрова ознака, яка відрізняє новелу від оповідання:А)сформованість особистостей головних героїв;Б)детальні пейзажні описи;В)невелика кількість дійових осіб;Г)великий часопростір;Д)несподівана розв’язка .

Тема: Літературні напрямки, течії в українській літературіМета: Поглибити поняття, літературні напрямки, «літературні течії»; навчити вирізняти характерні ознаки названих понять та вміти їх визначати в запропонованих літературних творах; визначити в запропонованих літературних творах; формувати вміння розрізняти жанрові різновиди різних літературних напрямків та течій; розвивати вміння самостійного написання невеликих творів, який мав би ознаки різних літературно-мистецьких течій; прищеплювати любов до мистецтва, зокрема літератури.Тип уроку. Вивчення нового матеріалу.Обладнання: записи на дошці; таблиці.

Хід уроку

І. Оргмомент.ІІ. Повідомлення теми, мети, розумового завдання.ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Актуалізація опорних знаньВступне слово вчителя.Літературні напрямки – творча єдність значної групи письменників певного історичного періоду, країни, близьких один до одного своїм світоглядом, художньою манерою, проблематикою творів.Течія – творчість ряду споріднених письменників певного часу і країни, близьких проблематикою своїх творів і способом її художнього розкриття. Течія – вужче поняття, ніж напрям літератури.Учні у групах підготували розповіді про літературні напрямки. Основні ознаки запишемо в зошит.Виступи учнів у групах

Група «Літературознавці» Основні особливості літературних напрямків і течій

Класицизм у європейській літературі: раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування

особистих почуттів автора й персонажів); наслідування зразків античного мистецтва; обов’язкове дотримання канонічних правил написання творів (різкий поділ дійових

осіб на позитивні й негативні, наділення їх лише однією-двома рисами – чесність, вірність, діловитість, доблесть, талановитість або хитрість, підступність, недоумкуватість, ледачість та ін., правило «трьох єдностей» для драматичних творів, «єдність почуття» - для лірики тощо);

розробка тем з античної або вітчизняної історії; позитивні дійові особи – герої давньої греко-римської або національної історії,

представники панівної верхівки; негативні персонажі – вихідці із соціальних «низів»;

суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції; чіткість, ясність, простота викладу;

пейзажі та інтер’єри переважно урбаністичні (фортеця, палац, міська вулиця або площа, парадний зал);

активна розробка драматичних і ліричних форм; поділ жанрів на «високі» (трагедія, ода, героїко-дидактична поема, гімн, панегірик та ін.) й «низькі» (комедія, інтермедія, сатира, епіграма тощо);

абстрактність, умовність, схематизм, не типовість події, ситуації, обставин, характерів;

велика кількість (близько 40) мовних стилів (високий, низький, середній, суворий, жартівливий тощо), використання слів-символів (війна – Марс, любов – Венера).

Класицизм в українській літературі: наслідування правил та канонів європейського класицизму як художнього

напрямку (дотримання вимог «трьох єдностей» у драматургії, «єдності почуття» - в ліриці, суворої пропорційності всіх частин твору, структурність композиції, ясність, простота викладу художнього матеріалу; виведення поруч з образами реальних людей міфічних та персоніфікованих дійових осіб; абстракціонізм, умовність, не типовість характерів тощо);

тісніший, ніж у європейській літературі, зв'язок з національним життям (теми й образи бралися переважно з вітчизняної історії та історії православної церкви; порушувалися актуальні проблеми сучасного авторові суспільного життя; певною мірою відображено давній народний побут і національні характери);

пристосування староукраїнської книжної мови до потреб класицизму, зокрема використання архаїзмів та слов’янізмів, дедалі ширше введення слів народної мови, що є однією з рис перехідної доби;

піднесеність викладу художнього матеріалу, яка досягається використанням слів-символів, тропів і риторичних фігур;

поєднання стильових особливостей класицизму з бурлеском і травестією; становлення й розвиток силабічного віршування.Елементи класицизму в українській літературі представлені у творах таких жанрів:Поеми:Енеїда І.Котляревського (сцена героїчного подвигу Низа і Евріала)

Байки Г.Сковороди Сатирична пісня «Всякому городу нрав і права» І.П.КотляревськогоКомедія «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка.

Бурлеск і травестія в європейській літературі: вираження опозиційних настроїв «третього стану» до абсолютизму і його

мистецтва – класицизму та бароко; зображення в зниженому, приземленому плані всього того, що в мистецтві

панівних класів було звеличене, уславлене, освячене віками – тем, сюжетів, героїв («світ навиворіт»);

створення комічного ефекту двома способами:1) серозний, нерідко героїчний зміст викладається в навмисно зниженому,

пародійному плані простонародним, часто вульгаризованим стилем (використання грубих слів, прислів’їв та приказок, жартівливих висловів тощо);

2) буденне, звичайне зображується урочисто, піднесено за допомогою високого стилю (слів-символів, риторичних фігур патетичного забарвлення і т. д.);

переробка («переодягання», «перелицювання») якогось широко відомого твору серйозного змісту в гумористичному або сатирично-пародійному ключі з використанням засобів бурлеску;

зв’язка бурлеску і травестії з жартівливими творами фольклору; основні жанри – віршована або прозова пародія, героїко-комічна поема, побутово-

гумористична п’єса (інтермедія).Яскравим представником в українській літературі є І.П.Котляревський .Бурлескно-травестійна поема «Енеїда»

Бароко: поєднання світоглядних і художніх досягнень Відродження (гуманізм, право

людини на земле щастя, увага до природи, гармонія змісту й форми тощо) з набутками середньовічної культури з її геоцентризмом, що виявляються в релігійному забарвлені творів, прагненні підкорювати людину державі та церкві;

відображення постійної змінності, неусталеності форм життя, динамічності подій, мінливості ситуації; перебільшення трагізму становища людини, нервової напруженості взаємин між співгромадянами, протистояння антагоністичних сил у суспільстві; загострення уваги до смерті, небуття;

штучне підкреслення нерозв’язаності конфлікту між беззахисною людиною і тиранічною дійсністю;

основні герої – вихідці з різних станів суспільства, часто позначені психічною неврівноваженістю, хворобливими або низькими пристрастями, схильністю до авантюризму;

ускладненість сюжету, слабкість зв’язків між його частинами, раптові (часто маловмотивовані) повороти дії, прагнення сполучити не сполучуване (реальне й

фантастичне, високе й низьке, прекрасне й потворне, містичні алегорії й натуральні описи);

зображення природи в її суворих, переважно грізних виявах; велика перевага елементів форми над внутрішнім змістом, що приводило до

надмірного захоплення словесними прикрасами, до інтенсивного використання загострено-емоційних засобів поетичної лексики (вигадані епітети й порівняння, вражаючі парадокси, ускладнені метафори, інтригуючи алегорії, багатозначні символи, монументальні гіперболи, химерні авторські неологізми) та поетичного синтаксису (пишні риторичні фігури, зумисні інтерверсії, різкі антитези, багатослівні перерахування тощо);

збагачення національних літературних мов введенням нових слів з різними живомовних джерел, створенням нерідко влучних, барвистих авторських неологізмів та винаходженням ще незнаних синтаксичних конструкцій, оригінальні й досконалі з яких закріпилися в практичному вжитку дотепер;

використання найрізноманітніших літературних родів і жанрів, але найчастіше – «рокованої» трагедії жахів та песимістичної сатири переважно трагічного змісту.

В українській літературі прояви барокового стилю маємо у вертепних драмах, різдвяних та великодніх віршах ХVІІ-ХVІІІ ст., у поезії Лазаря Барановича,Григорія Сковороди, у літописах Самійла Величка.

Група «Дослідники» Романтизм в українській літературі:

вираження в художній формі ідей Просвітництва; зображення виняткових героїв у незвичайних ситуаціях, їх не типовість; розробка тем переважно з вітчизняної історії, відтворення національно-визвольних

рухів; протиставлення героїчного минулого безславному сьогоденню; розуміння єства нації як цілісного організму («особи вищого ступеня»), життя

якого випливає з одного джерела – людського серця, вираження прагнень до національного відродження («воскресіння нації»);

відстоювання права українців на свою літературну мову та культуру, на саме існування рідної нації серед інших націй світу, - як рівної серед рівних, вільної серед вільних;

викриття й осуд вад соціально несправедливого устрою, протест проти гноблення людини людиною, відстоювання права кожного громадянина суспільства на особисту свободу, вільний розвиток – фізичний і духовний;

основні герої – гетьман, козак-запорожець, кобзар, народний месник (гайдамака, опришок, варнак); порушення проблеми обов’язку героя перед народом;

заперечення бурлескно-травестійного стилю; інтенсивне використання фольклорних тем, сюжетів, образів, жанрів, художньо-

технічних прийомів, зокрема версифікації; фантастика (фантастичні події, незвичайні ситуації, казкові герої, надприродні

обставини, чудодійні предмети); урочистість або елегійність художнього викладу;В українській літературі цей напрям представлений різними жанрами. У раннній творчості Т.Г.Шевченка переважають романтичні твори .Це – «Причинна», «Гамалія», «Гайдамаки». Наприклад, у романтичній поемі героїчного змісту «Гайдамаки» природу автор змалював у романтичному дусі,вона ніби живе разом з людьми,її стан гармонує з подіями, вчинками повстанців, з їхніми почуттями:…Дніпр мов підслухав: широкий та синій,

Підняв гори-хвилі; а в очеретах Реве ,стогне, завиває,

Лози нагинає;

Грім гогоче, а блискавкаХмару роздирає…

Група «Науковці»Сентименталізм як художній напрям.Від французького слова, що означає «почуття», «чутливість».Свою назву одержав від заголовка твору англійського письменника Лоренса Стерна

«Сентиментальна подорож Францією та Італією» (1768).Сентименталісти заперечували літературні традиції класицизму. Персонажами

творів уже стали не царі, полководці, а прості люди – селяни, ремісники, купці,; у творах висвітлювалися не історичні і міфологічні теми, що було притаманне класицизму, а повсякденне життя, побут, звичаї людей нижчого стану. Сентименталісти змальовували простих людей скромними, щирими, працьовитими, але покірними долі, пасивними.

Побудова творів була вільна, часто розповідь велася від першої особи або у формі щоденників, листів, дорожніх нотатків. Мова творів – жива, розмовна, у ній багато пестливих слів,епітетів, порівнянь, характерних для фольклору.

Сентименталісти багато уваги приділяли змалюванню пейзажу (насамперед сільського) як засобу передачі почуттів і настроїв персонажів твору. Вони ставили своїм завданням розчулити читача, викликати у нього співчуття до долі простих людей, тому часто перебільшували почуття персонажів, доходили до надмірної слізливості, а своїх героїв ідеалізували, вони були зразком досконалості, без жодної вади.

З’явились нові жанри: психологічний роман, сімейно-побутова повість, «слізна комедія», «міщанська драма» тощо.

Представниками сентименталізму були: Л. Стерн, С. Річардсон – в Англії, Ж.-Ж. Руссо – у Франції, Й.-В. Гете – в Німеччині, М. Карамзін – у Росії, Г. Квітка-Основ’яненко – в Україні («Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Щира любов», «Маруся»).

Наприклад, у повісті «Маруся» сюжет розробляється в сентиментальному дусі: герої закохуються з першого погляду, не можуть жити одне без одного, Василь помирає з туги за коханою.

Характери героїв (Марусі, Василя, Наума Дрота) ідеалізовані, портрети подаються без індивідуалізації, дуже близькі до фольклорних описів. Вияв почуттів героїв перебільшений.

Реалізм (від латинського слова, що означає «суттєвий», «дійсний») – художній метод, що полягає у правдивому, об’єктивному і всебічному відображенні дійсності засобами, властивими тому чи іншому видові мистецтва.

Мета реалізму – глибоке пізнання світу і художнє відображення його. Основним принципом реалістичного мистецтва є типізація – художнє узагальнення життєвих явищ і людський характерів. Для реалізму характерний конкретно-історичний підхід до явищ життя – історизм. Образ людини митець-реаліст подається як явище соціальне, що розвивається залежно від змін суспільного життя.

Як художній метод реалізм сформувався в Європі в епоху Відродження (ХІV–XVI ст.), хоча термін цей почали вживати з середини ХІХ ст.

Реалізм пройшов у своєму розвитку низку етапів, а корінням своїм сягає аж до античного світу.

Еволюція українського реалізму

Просвітительський реалізм І. П. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко,

Є. ГребінкаСинкретичний реалізм – поєднання

реалістичних і романтичних мотивів з домінантою реалістичного

Ранній Т. Шевченко, П. Куліш, М. Вовчок, М. Старицький

Використання традицій «натуральної школи»

І. Є. Гребінка, Квітка-Основ’яненко, М. Нордега, Т. Шевченко (деякі повісті

російською мовою), М. ВовчокКритичний реалізм Т. Шевченко, П. Мирний, Л. Глібов,

І. Франко, І. Карпенко-Карий, П. Грабовський

Соціальний реалізм (ХХ ст.) основоположник теорії – М. Горький

ІV. Закріплення вивченого. 1. Заповніть таблицю за схемою

Напрям Основні ознаки Художні твори

2. Створити власне висловлювання Завдання в парах:

1.Розповідь про себе у класичному стилі.2. Розповідь про себе у романтичному стилі.3. Розповідь про себе у стилі бароко.4. Розповідь про себе у сентиментальному стилі.5. Розповідь про себе у стилі реалізму.

Тестові завдання1.Провідним жанром у літературі класицизму є:а) трагедіяб) комедіяв) драмаг) романд) сонет.2. Сентименталізм як художній напрям формується у:а) ІІ половині ХVІІІ ст..б) 30-х роках ХІХ ст..в) Х\/ІІІ ст..г)80-х роках ХІХ ст.д) другій половині ХХ ст.3. Значення романтизму для розвитку української літератури полягає у :а) зверненні до національної самобутності народу, народної творчості та історичного минулого;б) зміні тематики та сюжетів літературних творів;в) відмові від традицій давнього письменства;г)зображенні емоцій і переживань;д) замилуванні героїчною красою і величчю стихії народних повстань.4. Представниками просвітительського реалізму в українській літературі є:а) Г.Сковорода;б) Т.Шевченко;в) І.Франко;г) Панас мирний;д) І.П.Котляревський.5. Яскравою ознакою сентименталізму як ідейно-художнього напряму є зображення:а) типового героя в типових обставинах;б) незвичайного героя в незвичайних обставинах;в) мінливості відчуттів і вражень героя через слухові та зорові образи;

г) подій і характерів, які розкриваються через діалог дійових осіб;д) переживань і почуттів простих людей, їхнього внутрішнього світу.6. Найсуттєвішою ознакою літератури бароко є:а) зосередження на переживаннях героя;б) повчальне спрямування творів;в) зображення нетипового героя в надзвичайних ситуаціях;г)часте використання метафор, символів, алегорій;д) викривальне спрямування творів.

V. Підсумки уроку.Бесіда з учнямиЧи допоможе матеріал цього уроку при ЗНО?VI. Повідомлення домашнього завданняВивчити конспект.

Тема Модернізм та його течії в українській літературі.Мета: розширити поняття «модернізм», його течії; навчити вирізняти характерні ознаки цього напряму; вміти визначати їх у літературних творах; розвивати вміння самостійно створювати власне висловлювання, яке б мало ознаки певної течії модернізму; прищеплювати любов до мистецтва.Тип уроку: вивчення нового матеріалуОбладнання: записи на дошці, таблиці, тести.

Хід урокуІ. Організаційний момент.ІІ. Повідомлення теми, мети, розумового завдання.III. Вивчення нового матеріалу.Вступне слово вчителя.(учні записують визначення у зошит)

Модернізм Загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні

формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму. Модерністи, на відміну від раціоналізму попередників, на перше місце ставили творчу інтуїцію, втаємничення у трансцендентну (за філософією І. Канта ту, що лежить поза межами свідомості і пізнання, тобто не може бути пізнаною) сутність буття. Вищим знанням проголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на її феноменальну здатність одуховнювати світ, проникати в найінтимніші глибини буття. Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною.

Визначальні риси модернізму: - новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із

літературною традицією цілком ); - у творах затверджується перевага форми над змістом; - заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із

логічним шляхом пізнання; - індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача; - психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої

боротьби роздвоєного людського «Я»; - широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та

монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва; - використання символу як засобу пізнання і відтворення світу; - ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);

- естетизм. Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед

найвизначніших: неокласицизм імпресіонізм неоромантизм символізм імажинізм футуризм акмеїзм експресіонізм сюрреалізм

Одним з найперших виявів модернізму, точніше його провісником в Україні був декаданс.

Група «Імпресіонізм»Художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень,

спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції в другій половині XIX ст., насамперед у малярстві. Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця» («Impression. Soleil levant», 1873). Наприкінці XIX ст. імпресіонізм поширився в європейському письменстві. Засновниками літературного імпресіонізму вважаються брати Ґонкури. Виявився він також у творчості Ґі де Мопассана, М. Пруста, К. Гамсуна, О. Уайльда, Р. Л. Стівенсона, А. Шніцлера, А. Чехова, І. Буніна, І. Анненського та ін.

Визначальні риси імпресіонізму: - зображується не сам предмет, а враження від нього («Бачити, відчувати,

виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували Едмонд і Жуль Ґонкури); - імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;

- відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній в конкретній реальності;

- часопростір ущільнюється і подрібнюється, предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа;

- герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю активністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень;

- найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела. Український імпресіонізм на тлі західноєвропейського мав яскравіше лірико-романтичне забарвлення, що зближувало його (а нерідко й змішувало зовсім) з неоромантизмом та символізмом.

Поетика імпресіонізму відбилася у творчості М. Коцюбинського, B. Стефаника, М. Черемшини, частково О. Кобилянської, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового, Є. Плужника та ін.

Група «Експресіонізм» Напрям, назва якого походить від французького ixpressio (вираження). Як і

імпресіонізм, постав у творчості західноєвропейських художників (В. Ван Гог, Е. Мунк, П. Сезанн, П. Гоген, А. Матісс та ін.). Згодом експресіоністичний стиль засвоює німецька література (С. Георге, Г. Тракль, Ф. Кафка, Б. Брехт та ін.), а далі й інші європейські літератури.

Визначальні риси експресіонізму: - зацікавленість глибинними психічними процесами;

- заперечення як позитивізму, так і раціоналізму; - оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та

виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос; - суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою. Український експресіонізм започаткував В. Стефаник, який від декадентських

поезій у прозі перейшов на засади експресіонізму. Класичний експресіонізм утвердив О. Туринський повістю «Поза межами болю». У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість М. Куліша («97»), частково — М. Бажана (збірка «17-й патруль»), а особливо проза М. Хвильового, І. Дніпровського, Ю. Липи, Т. Осьмачки.

Група «Символізм» Одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а

в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.

Теоретиком символізму вважається Ш. Бодлер. Він висунув теорію «системи відповідностей», за якою всі предмети і явища, всі чуття і почуття невидимо зв'язані в одну невиразну, містичну цілість. Завдання митця — побачити ці зв'язки, розплутати їх, показати таємничу залежність усього на світі. У 1880—90-х pp. у Франції з'являється ряд послідовників Бодлера — символістів. Найталановитіші його продовжувачі — П. Верлен, А. Рембо, C. Малларме. Символізм поширювався також в Італії (Г. д'Аннунціо), Бельгії (Е. Верхарн, М. Метерлінк), Німеччині (С. Георге, Ф. Ніцше), Англії (О. Уайльд), Польщі (М., С. Пшибишевський, К. Пшерва-Тетмаєр), Росії (Д. Мережковський, О. Блок, А. Бєлий, В. Іванов).

Визначальні риси символізму: - войовничий бунт проти надто консервативної і регламентованої суспільної

моралі; - підкреслене естетство (захоплення витонченою поетичною формою і

недооцінка змісту); - культ екзотичних і заборонених тем, хвороблива увага до позасвідомого,

садо-мазохістських виявів тощо; - спроби вирватися за рамки повсякденного, прив'язаного до матеріальності

буття, зазирнути до «світу в собі». В українську літературу символізм прийшов через австро-німецьку та польську

літератури. Засновницею цього стилю у вітчизняному письменстві стала Ольга Кобилянська. Серед помітних українських символістів можна назвати П. Карманського, В. Пачовського, Б. Лепкого, М. Яцківа, Д. Загула, Я. Савченка, О. Слісаренка, Т. Осьмачку (у ранній поезії), М. Євшана, М. Сріблянського, Г. Чупринку. Водночас слід наголосити, що український символізм міцно переплетений з неоромантизмом, практично неможливо визначити, який з двох стилів домінує у тому чи іншому творі.

Група «Неокласицизм» Європейський неокласицизм XIX ст. поставив завданням покласти в основу

творчості певні канони, витворені на основі естетизму, що мав тривалий досвід, починаючи від античності, гармонійно поєднувати чуттєву красу і культурно-мистецькі ідеали. Неокласицизм заперечував модне, злободенне, мелодраматично-сентиментальне, бунтарське, примітивно-побутове. Французький неокласик А. Шеньє висунув гасло: «На теми, що нові, античний вірш складаймо!» Це стало нормою для французьких неокласиків XIX ст., які відомі більше під назвою «парнаської школи» (Ш. Леконт де Ліль, T. де Бонвіль, Л. Дьєрке, Ф. Сюллі-Прюдом та інші).

Визначальні риси неокласицизму: - використання античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів; - проголошення гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного

змісту художньої форми; - оспівування земних насолод;

- прагнення наслідувати мистецтво минулих епох; - віддання переваги історико-культурній та морально-психологічній

проблематиці. До українських неокласиків традиційно відносять М. Зерова, М. Драй-Хмару,

П. Филиповича, Юрія Клена (О. Бургардта), М. Рильського. Окрім того, В. Домонтовича (В. Петрова), М. Могилянського, А. Ніковського, Б. Тена, Г. Кочуру.

Група «Неоромантизм»Так називала Леся Українка та інші творчий метод тих письменників кінця ХІХ

початку Ххстоліття, які поєднували у своїй творчості реалістичне зображення з романтизмом.

Основні ознаки в українській літературі: художнє відтворення воскреслих на початку ХХ ст. надій українського

народу на національне відродження, перспектив нових політичних та культурних можливостей;

пошуки нових тем, засобів та прийомів художнього творення; змалювання незвичних характерів у виняткових обставинах та ситуаціях; напружений сюжет із сутичками між непримиренними соціальними силами,

небезпеками, фантастичними подіями; багата образність, замилування красою природи і людини, символіка і

гіперболізація, гумор і сатира, найрізноманітніші (часто несподівані) композиційні ходи;

поєднання засобів художнього творення, характерних для романтизму, реалізму, модерністських напрямів і течій;

емоційність і милозвучність віршованого тексту, ритмічна й строфічна різноманітність, інтенсивне використання засобів евфонії (зокрема звукозаписів в усіх його різновидах)

В українській літературі неоромантизм пов'язаний передусім із творчістю Лесі Українки, яка осмислювала його теоретично, називаючи «новоромантизмом», і «незрікалась прапора новоромантичного» у власній художній практиці. Неоромантизм позначився також на доробку О. Кобилянської, О. Олеся, С. Черкасенка, О. Влизька, М. Йогансена, М. Хвильового, Ю. Яновського, Н. Лівицької-Холодної, О. Ольжича, О. Теліги та ін.

Група «Постмодернізм» Світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття XX ст. приходить на

зміну модернізмові. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Вперше термін «постмодернізм» згадується у 1917 p., але поширився він лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, «новий реалізм», гепенінг та ін.).

Популярності постмодернізму сприяли міркування філософів Ж. Дерріди, Ж. Батая, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко. Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію.. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття. Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування

мистецтва у попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення та тиражування.

Визначальні риси постмодернізму: - культ незалежної особистості; - потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; - прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні)

багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій; - бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного

карнавалу; - використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на

ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; - зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий

класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);

- суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; - сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети

літератури попередніх епох; - запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному,

а й на образному, мовному рівнях; - як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача; - іронічність та пародійність. Серед перших виразно постмодерністських творів — романи У. Еко «Ім'я

троянди» (1980), П. Зюскінда «Запахи» (1985), Д. Апдайка «Версія Роджерса» (1985). Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості

Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, О. Ульяненка, С. Прощока, В. Медведя, О. Забужко та інших.

ІV. Закріплення вивченогоТестові завдання1. Повість «Людина» О.Кобилянської – зразок літературного напрямку:а) класицизму;б) сентименталізму;в) романтизму;г) реалізму;д) модернізму.2. Драма-феєрія « Лісова пісня» Лесі Українки – зразок літературного напрямку:а) сентементалізму;б) бароко;в) класицизму;г) реалізму;д) неоромантизму.3. Багатство зорових і слухових образів, мінливість відчутів і вражень у новелі «Я (Романтика) є ознаками творуа) романтичного;б) реалістичного;в) імресіоністичного;г) експріоністичного;д) сентиментального.4. До неокласиків належитьа) Володимир Сосюрв;б) Павло Тичина;в) Максим Рильський;г) Євген Маланюк;

д) Леся Українка.5.Миттєві враження, багатство зорових і слухових образів, заглиблення у внутрішній світ героя - типові ознакиа) реалізму;б) романтизмув) символізму;г) імпресіонізму;д) експресіонізму.6. Елементи експресіонізму наявні у творіа) «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького;б) «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого;в) «Мойсей» Івана Франка;г) «Intermezzo» Михайла Коцюбинського;д) « Камінний хрест» Василя Стефаника.V. Підсумки уроку.Роблять учніVI. Повідомлення домашнього завдання.Написати твір-мініатюру «Я» в одному з модерністських течій.

ТЕМА: Літературний процес першої-третьої чвертей 19-го ст. Становлення нової української літератури.МЕТА: Закріпити поняття «літературний процес» та його складові, систематизувати знання про творчі напрями, стилі цього періоду, визначальні твори, їх авторів та творчу манеру. Розвивати аналітичне мислення; викликати гордість за народ,що явив геніїв слова. Основний перебіг роботи на уроці:1. Мотиваційний етап: - забезпечення емоційності уроку; - актуалізація опорних знань; - аналіз епіграфа: «Треба дуже багато історії, щоб одержати трохи літератури (Генрі Джойс). Узагальнюючи відповіді учнів, учитель скаже, що хоча література не є ілюстрацією до історії, однак кожен письменник - син свого часу і завжди порушує проблеми, притаманні його добі. Тому, коли ми говоримо про літературний процес певного історичного періоду, нам необхідно пригадати історичні обставини, в яких жили і творили його найяскравіші представники. До вашої уваги – коротка історична довідка (Виступає підготовлений учень, решта учнів робить короткі записи у вигляді тез). Повідомлення може бути таким:2.Кінець 18-го. – поч. 19-го.ст. – надто важка доба в історії України. У 1764р. скасовано гетьманство, через дев’ять років – Запорізьку Січ – цей форпост волі народної, а незабаром повністю зліквідовано автономію на Лівобережжі. Замість України постали «новороссийские» і «юго- западные губернии». І, найстрашніше,- запровадження кріпацтва. А разом з кріпацтвом на нашу землю прийшло неуцтво: царат масово закриває школи, які були до того в кожному селі, нищить Києво-Могилянську академію, перетворюючи її на заклад, де вчаться російські попи. Зліквідовано друкарство. Настав жахливий занепад освіти. До того ж значна частина українсь кої інтелігенції, зросійщившись, ополячившись, кинула свій народ напризволяще. Багато хто вже поставив хрест на Україні і думав, що все українське загине. Постало тривожне питання:

бути чи не бути українській культурі та й самому українському народові? Однак у цей часпосилюється опір народних мас, що виступають проти національного та соціального гніту (пригадаймо повстання в селі Турбаях на Полтавщині, дії загонів Кармелюка на Поділлі). Антикріпацьке спрямування мала і Київська організація «Кирило-Мефодіївсье братство», куди входили передові, мислячі люди свого часу – Т.Шевченко, М.Костомаров, П. Куліш та інші. Однак російський імперіалізм робить усе для повного упокорення українського волелюбного духу. Страхітливим зашморгом на шиї України став таємний Валуєвський циркуляр 1863р., за яким україномовні праці – наукові, релігійні – були суворо заборонені. Духовний геноцидукраїнців доповнюють і такі історичні факти: (на екрані висвітлюється список ганебних заборон українського друкованого слова, святку вання річниць відомих українських діячів і таке інше. Дані містяться в підручнику «Українська література .9 клас» Б.Степанишина.-К.: Арт-освіта, 2004.- с.82). Якщо Польща хотіла сполонізувати Україну, але не мала для цього сили, то Росія не тільки хоті ла зруйнувати її, але й мала для цього, як бачимо, багато можливостей. Утиски й денаціоналіза ція української інтелігенції примусили її працювати на ниві російської культури.3.Учитель: Ось у таких украй несприятливих умовах проходить процес становлення нової української літератури. Що ж являє собою цей процес і які його особливості, ми й спробуємо сьогодні пригадати. Далі – запитання: - Хто стояв біля колиски нової української літератури?(І.Котляревський). - Чому твори І.Котляревського(«Енеїда», «Наталка Полтавка») вважаються першими творами нової української літератури?(Тому що ці твори написані живою розмовною мовою. П’єса «Наталка Полтавка» поклала початок новому українському театру).

- Так, «праматір’ю українського театру» назвав цей твір І.Карпенко-Карий.Хто завершив процес становлення нової української літератури?( Літературознавці вважають, що цей процес завершився виходом «Кобзаря» Т.Шевченка у 1840р.)

- Яка основна тематика творів цього періоду?( Тема національної та соціальної неволі, боротьби поневоленого люду проти царату, запроданства окремих представників козацької старшини, потоптаного материнства(образ жінки-страдниці), сатира на царів, панів-лібералів, що зрадили свій народ).

4.Узагальнюючи відповіді учнів, учитель підкреслює, що тематика творів досліджуваного періоду і порушені проблеми в них свідчать про великі якісні зміни в літературі порівняно з попереднім періодом. Ці зміни позначилися і на жанро -видовій структурі творів. Зокрема, появилися ліро-епічні твори(поема,балада), ліричні – думка, соціальна й соціально-побутова повість, оповідання, історичний роман, соціально-побутова драма, водевіль. В ліричних творах виразно зазвучали громадянські та інтимні мотиви.5.Далі вчитель пропонує заповнити таблицю, групуючи дані твори за літературними родами: Епічні(прозові)твори; ліричні та ліро-епічні; драматичні. Самостійна робота: заповнення таблиці.

- Прозу нашої літератури збагачують Г. Квітка – Основ’яненко ( сентиментально-реалістична повість «Маруся», сатирично - фантастична повість «Конотопська відьма»), Марко Вовчок («Народні оповідання» та соціально-побутова повість «Інститутка»), Анатолій Свидницький (повість «Люборацькі»);- Поезія (ліричні та ліро-епічні твори): Михайло Петренко («Дивлюсь я на небо та й думку гадаю»), Віктор Забіла («Гуде вітер вельми в полі»), Є.Гребінка («Човен»),байки «Ведмежий суд», «Пшениця», Леонід Глібов («Журба»), байки «Щука», «Мірошник» та інші.- Драматичні твори: Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» І.Котляревського, соціально-побутова комедія «Сватання на Гончарівці »Г.Квітки-Основ’яненка, історична драма «Назар Стодоля» Т.Шевчен-ка.6.Учитель: Слід зазначити, що нова українська література розвивалась шляхом народності . До Т.Шевченка народність розуміли вузько: як насичення літературних творів фольклорними мотивами, народнопоетичними художніми засобами, розмовною лексикою, як докладне зобра ження побуту народу. Творчість Т.Шевченка виявила істинну народність, що виразилася не стільки в зовнішніх етнографічних атрибутах, а в відображенні всієї правди про народ, його духовного життя, прагнень і мрій, психологічних особливостей і світобачення. Кінець 18-го - поч.19-го ст. в літературі позначився просвітницьким реалізмом та елементами класицизму. Однак утверджуються нові напрями: романтизм, сентименталізм. У творах Т.Шев ченка започатковуються ознаки критичного реалізму. Перед вами – аркуші - пам’ятки, які допоможуть пригадати вам ознаки названих напрямів. Пам’ятки Сентименталізм як творчий метод характеризують такі ознаки:

- відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення;- позитивні герої – представники середніх і нижчих класів суспільства(ремісники,

купці, заможні селяни), негативні – розбещені аристократи;- підвищена емоційність зображення подій та характерів, нетиповість їх;- інтенсивне використання пестливої форми та слів, що означають почуття й настрої;

Романтизм як творчий метод характеризують такі ознаки:- зображення виняткових людей у незвичайних обставинах;- відтворення національно-визвольних і революційних рухів;- інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-

технічних прийомів (народної символіки, сталих порівнянь тощо);- фантастика (фантастичні події, казкові герої, чудодійні предмети, надприродні

обставини та ситуації);- пейзажі екзотичні (дикі гори, глибокі ущелини, безкрайні пустелі чи моря, занедбане

кладовище й таке ін.) в час бушування стихій чи надприродного спокою;- розробка переважно ліричних і ліро-епічних форм, створення нових жанрів

(історико-героїчна поема) та перенесення в літературу фольклорних (пісня, дума, думка, балада, легенда, казка);

- емоційність, піднесеність мови, інтенсивне використання риторичних фігур, інверсій, гіперболічних тропів, символів.

Критичний реалізм як творчий метод характеризують такі ознаки:- правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у

типових обставинах при правдивості деталей;- розробка тем з усіх сфер людського життя і діяльності, минуле й сучасне;- викриття й засудження пороків поміщицько-буржуазного устрою, вираження

співчуття важкому становищу трудящих, виведення образів борців за їх визволення;- використання всіх літературних родів та видів, створення нових жанрів(сатирична

поема, роман у віршах, роман- епопея, співомовка, поезія в прозі, гумореска). Ознайомившись із пам’ятками, учні отримують завдання для роботи в групах.7.Робота в групах: аналіз текстів – уривків із творів Т.Шевченка, М.Вовчка, Г.Квітки-Основ’яненка. Визначення ознак романтизму, сентименталізму, критичного реалізму. Обмін інформацією. Завдання:1.З якого твору ці уривки?2.Хто їх автор?3.Риси якого творчого методу позначені у творі? Довести на прикладах. Тексти для досліджень:1-ша група.Реве та стогне Дніпр широкий, « Минають дні,Сердитий вітер завива, Минає літо, Додолу верби гне високі, А Україна, знай, горить:Горами хвилю підійма. По селах голі плачуть діти - *** Батьків немає… Шелестить« Ще треті півні не співали, Пожовкле листя по діброві; Ніхто ніде не гомонів, Гуляють хмари, сонце спить. Сичі в гаю перекликались, Ніде не чуть людської мови; І ясен раз у раз скрипів. Звір тілько виє по селу,В таку добу попід горою, Гризучи трупи.»Понад самим гаєм ,Що чорніє над водою,Щось біле блукає.Може, вийшла русалонькаМатері шукати,А може, жде козаченька,Щоб залоскотати?Не русалонька блукає -То дівчина ходить…» ***2-га група.«У нас! Чого то ми не вмієм! « Он глянь, - у тім раї, що ти покидаєш,І зорі лічим, й гречку сієм, Латану свитину з каліки знімають, Французів лаєм. Продаєм З шкурою знімають, бо нічим обуть Або у карти програєм Княжат недорослих, а он розпинають Людей… не негрів, а таких, Вдову за подушне, а сина кують,Таки хрещених…но простих… Єдиного сина, єдину дитину, У нас же й світа як на те – Єдину надію! В військо оддають!» Одна Сибір несходима.

А тюрм! а люду!...Що й лічить!Од молдованина до фінаНа всіх язиках все мовчить,Бо благоденствує!...»

«Я зосталась при панії, як і була. Ще гірш надо мною каверзує вона, ще гірш варить з мене воду та примовляє:- А що? Яково тобі у замужжі? Покращало?»«Коли це зненацька як гримне пані:-А то що?Перелякались діти. Котрі в плач, а хто в ноги, - тільки залопотіло. А в мене серце заколотилось.Бабуся спокійненько одповіщає:- Се, - каже, - я по яблучку діткам дала.- Ти дала? Ти сміла? –заверещить пані(сама аж труситься). – Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. Злодійко! - Я – злодійка?! – вимовила стара… .зблідла, як хустка, і очі її сяяли…» 3-я група. «Наум Дрот був парень на все село, де жив. Батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, меж товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь і п’яниць ніколи не терпів, з ледачими не водивсь, а до церкви? Так хоч і маленький празник, тільки піп у дзвін – він уже й там: свічечку обмінить, старцям грошенят роздасть і приньметься за діло: коли почує яку бідність, наділить по своїй силі й совіт добрий дасть».

«- Як ти вернешся, Василечку, то, може, мене на сім кладовищі будеш отак поминати. Василь аж іздригнув після такого слова і хотів її запинити, щоб викинула таку думку з голови, так і у самого сльоза так і б’є, а на серці туга така пала, що йому дух так і захватує, і сам не зна, од чого йому так є…Ледве промовив, що вже пора йому йти до хазяйства. Батечки, як заголосить вона...!» Після роботи в групах учні обмінюються інформацією про результати літературознавчого аналізу. 8.Підсумок уроку.- Незрозумілі раніше поняття стали вам більш зрозумілими і доступними для сприймання?- Чи є ще нез’ясовані питання?

9. Домашнє завдання.Повторити ознаки творчих методів за розданими картками.Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення «Історичні передумови розвитку української літератури в другій половині 19-го ст.».

Тема: Українська література другої половини ХІХ століття: від реалізму до

модернізму.

Мета: узагальнити вивчене з літератури означуваного періоду, розкрити зв’язок літератури з провідними суспільними тенденціями доби; систематизувати знання з отриманих раніше відомостей з теорії літератури даного періоду. Удосконалювати вміння

аналізувати твори на новій інтерпретаційній основі, виховувати інтерес до українського художнього слова.

Обладнання: галерея портретів (Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, І.Карпенко-Карий, Б.Грінченко, В.Винниченко, В.Стефаник); схема-таблиця «Літературний процес».

Хід уроку:І. Мотиваційний етап.1. Забезпечення емоційної готовності до уроку (привітання, обмін побажаннями).2. Визначення завдання уроку, мотивація.ІІ. Організація роботи над реалізацією поставлених завдань. 1.Слово вчителя.Ми продовжуємо повторення, систематизацію, узагальнення вивченого раніше

матеріалу про літературний процес ХІХ ст. Сьогодні більш детально зупинимося на його особливостях, характерних для 2-ї половини Х1Х ст.. Разом з вами прослідкуємо, як творився духовний фундамент нації, бо саме видатні письменники і визначають духовне обличчя держави і народу, до яких вони належать. Дивлячись на ці знайомі вам обличчя на портретах, пригадайте найпосутніше, створене ними у нелегкий для України час. Як уже було зазначено раніше, література – не ілюстрація до історії, однак історичні події значною мірою впливають на розвиток літературного процесу, його провідних традицій. Тому нам знову не обійтися без короткої історичної довідки.

2. Довідку надає підготовлений учень невеликими частинами, роблячи паузи, щоб інші учні встигли записати тези лекції.

Теза 1. Література другої половини ХІХ ст. існувала в умовах бездержавності України, колоніального іі поневолення. Тому мистецтво задля краси поступається місцем мистецтву заради боротьби; головне завдання – пробуджувати національну свідомість.

Теза 2. Аналізований період – час піднесення визвольних рухів ( виникнення громад – напівлегальних суспільно-політичних культурних організацій національно-свідомої інтелігенції, братства тарасівців, «Просвіта». Водночас – це період ганебних заборон української мови і культури (1863 - Валуєвський циркуляр, 1876 – Емський указ).

Теза 3. Центром українського життя стає Львів. Неоціненне значення у формуванні української свідомості мала діяльність Івана Франка; «Шевченко народив, а Франко виховав українську націю». (Д.Павличко).

Теза 4. Досягнення науки, зміна картини світу приваблювали і літературу. За філософією Памфіла Юркевича, серце є основою духовного життя людини, а художні знання про людину і світ завжди точніші і глибші.

3. Після повідомлення учня і запису тез учитель наголосить на тому, що провідним методом у ІІ половині ХІХ ст.. стає критичний реалізм, ознаки якого опрацьовували на попередніх уроках і для нагадування яких можна скористатися пам’яткою . Однак у кінці ХІХ ст.. все помітнішими стають риси модерністських течій.

Учитель пропонує розглянути й прокоментувати схему-таблицю «Літературний процес».

4. Доповнюючи коментарі учнів, учитель додасть, що романтизм зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, а основою для реалізму є проблема взаємин людини і середовища, впливу соціальних обставин на формування характеру особистості. Найяскравіші представники цього напряму – відомі письменники: Марко Вовчок, І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І.Карпенко-Карий, М.Старицький, Б.Грінченко, ранній І.Франко, М.Коцюбинський. Проте реалізм в Україні мав свою особливість: він був значно ліричніший, ніж європейський, наділений романтичними рисами, для нього характерний психологізм. На цьому ґрунті в останні десятиліття ХІХ ст.. й виріс український модернізм, імпресіонізм, експресіонізм, неоромантизм, неореалізм. Вперше про модерністське спрямування заявило угруповання «Молода муза», що діяло у Львові протягом 1906-1909 рр. Найяскравіші представники – Б.Лепкий, В.Пачевський,

С.Твердохліб, П.Карманський та інші. Друкований орган – журнал «Світ», пізніше – «Молода муза». Вони започаткували орієнтацію на модерністські тенденції в західноєвропейській літературі, заперечували надмірну заангажованість літератури, сповідували ідею краси української душі. Близькими до «молодомузівців» були М.Вороний, О.Олесь, які гуртувалися біля журналу «Українська хата». Ідеї молодомузівців, зокрема її символістської платформи, мали вплив на розвиток української поезії початку 20-х років. У модернізмі в порівнянні з іншими стилями і напрямками «була більша доза мистецтва» (М.Наєнко).

Теза 5. Провідним напрямом у літературі ІІ половини ХІХ ст.. стає реалізм, для якого характерні романтичні риси, ліричність і психологізм. На його грунті в кінці ХІХ – початку ХХ ст. Розвиваються модерністські течії.

5. Перевірка складених учнями тез.

6. Заповнення таблиці «Найяскравіші представники українського літературного процесу ІІ половини ХІХ ст.»

№ Прізвище,ім’я письменника, псевдонім

Жанри,в яких працював

Назви творів Творчий метод

1.

І.Нечуй-Левицький Оповідання, повість, проблемний роман

«Баба Палажка і баба Параска», «Кайдашева сімя», «Микола Джеря», «Хмари»

реалізм

2.

Панас Мирний Соціально-психологічний роман ,повість

«Хіба ревуть воли, як ясла повні», «Лихі люди»

реалізм

3.

І.Карпенко-Карий Соціальна комедія, трагедія

«Хазяїн», «Сава Чалий»

реалізм

4.

Іван Франко Поезія, філософська поема, драма, повість

Збірка «З вершин і низин», «Мойсей», «Украдене щастя», «Перехресні стежки»

Реалізм, неоромантизм, елементи натуралізму

5

6

Борис Грінченко

Леся Українка

Оповідання,Повість

Поезії, драматичні поеми, драма-феєрія

«Украла», «Каторжна», «Під тихими вербами»«Contra spem spero», «Давня казка», «В катакомбах», «Лісова пісня»

Реалізм

Неоромантизм

7.

М.Коцюбинський Оповідання, повість, новела

«Ялинка», «Дорогою ціною»,

Реалізм

«Intermezzo»«Тіні забутих предків»

Іпресіонізм

ІІІ. Підсумок уроку«Мікрофон»:- Чи вдалося виконати поставлені завдання? Наскільки?- Чи вдалося зліквідувати прогалини в знаннях про літературний процес цього

періоду?І\/. Повідомлення домашнього завдання:Повторити ознаки літературних течій і методів за поданими пам’ятками і

конспектами попередніх занять.

Тема: Літературний процес початку ХХ ст. в Україні.

Мета: Узагальнити й систематизувати знання учнів про історичні та суспільні умови розвитку літератури ХХ ст., стильові напрямки та стильове розмаїття мистецтва 20-х рр., основні літературні організації, угруповання; закріпити поняття «Розстріляне відродження», розвивати допитливість, формувати високі естетичні смаки, викликати осуд тоталітарної системи як антигуманної, злочинної і вкрай несприятливої для самореалізації таланту.Обладнання: портрети письмеників, пам’ятки «Імпресіонізм», «Експресіонізм», «Неоромантизм», «Неореалізм», «Символізм», «Соцреалізм». Епіграф: Нема епохи для поетів, Та є поети для епох. Л. Костенко

Основний зміст роботиІ. Мотиваційний етап. 1. Емоційне налагоджування на роботу. 2. Мотивація запропонованого кола завдань, ознайомлення з планом уроку (план може бути записаний на дошці, висвітлений на екрані або розданий як картка). 1) Складні суспільно-історичні умови розвитку української літератури початку ХХ ст. 2) Основні стильові напрямки: модернізм (імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм, символізм, неореалізм), соцреалізм. 3) Актуалізація проблеми: митець і влада, свобода творчості. 4) Стильове розмаїття мистецтва 20-х рр. 5) Поняття «Розстріляне відродження», домінування соцреалістичної естетики в 30-і рр.

6) Пробне тестування-узагальнення.

ІІ. Слово вчителя.Як ми вже помітили, українська література завжди тісно пов’язана з національним буттям народу. Особливо міцними були ці зв’язки в революційну або переходову добу, коли між новим і старим точилася запекла боротьба. Тоді гостро поставали проблеми гуманізму, сенсу життя людини, свободи, прогресу і справедливості. У передреволюційні роки культура українського народу, мова якого жорстоко переслідувалася, забуяла суцвіттям яскравих талантів. Про це йшлося минулого заняття.Початок ХХ ст. Приніс бурхливі події, кардинальні зміни в буття багатьох народів. Перша світова війна, Лютнева революція і Жовтневий переворот, громадянська війна, спровокована більшовиками, загибель УНР і перший голодомор (20-х рр.) – історичне тло, на якому замість Української Народної Республіки постала Українська Совєцка Соціальстична Республіка.Слід зазначити, що значна частина українських письмеників, особливо молодих, щиро вірила, що нова робітничо-селянська влада створила всі умови для їхнього таланту і

дозволить творити за велінням серця. Тому в перші десятиліття ХХ ст. українська культура позначилася справжнім переворотом в естетичній свідомості, справжнім мистецьким вибухом. Ці зміни були масштабні й навіть радикальні. Вони витворили нові засади й структуру художнього мислення, нову систему напрямів і стилів, покликали до життя нові жанри. Наша література стає модерною за змістом і за формою, впевнено йде по шляху духовного оновлення.Літературі цього періоду притаманне справжнє стильове розмаїття модерністських напрямків (далі йде повторення стильових напрямків, їх особливостей та найяскравіших представників за таблицями, висвітленими на екрані).

Неореалізм- виник на осонові класичного реалізму;- документальна достовірність поєднується з філософською заглибленістю та

ліричною стихією;- деталь важить більше, ніж розгорнутий сюжет.

Представники: П. Косинка, Є. Плужник, В. Підмогильний. Пізніше – Б. Антоненко-Давидович, Г. Тютюнник.

Неоромантизм (за Лесею Українкою – новоромантизм)- спроба подолати протистояння між ідеалом та дійсністю;- могутня сила волі допоможе зробити сподіване дійсним;- могунтій життєлюбний заряд.

Започаткувала Леся Українка. У 20-і рр.: Ю. Яновський, М. Йогансен. 30-і – 40-і рр.: «пражани» О. Ольжин, О. Теліга.

Неокласика- «аристократизм духу» і творчий інтелект;- гармонія між раціональним та почуттєвим;- висока культура мислення та поетичного мовлення;- захоплення досконалістю античної лірики, творів французьких «парнасців» та

російського «срібного віку», що поєднувалося з інтересом до української класики.Представники: М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський.

Імпресіонізм- виточене вираження особистісних вражень, мінливих відчутів та переживань;- музичне оформлення вірша;- ліризація оповіді;- світ змальовуєтсья таким, який видався в момент сприйняття.

Предствавники: Я. Коцюбинський, 20-і рр.: М. Хвильовий («Сині етюди»), П. Тичина, В. Чумак.

Екзистенціалізм- митець – єдине джерело твору;- мистецтво треба переживати, а не інтерпретувати;- свідоме і підсвідоме у митця активно виражені;- абсурдність буття і пошук причин трагічної невлаштованості людини в ньому.

Предствавники: В. Підмогильний, пізніше – І. Багряний, В. Барка, В. Шевчук, В. Стус, «нью-йоркська» група митців.Після повторення стильових течій і напрямків та їх представників учитель зауважить, що до 20-х рр. в Україні виникли літературні угрупованя, які засвідчили про бажання творчих сил консолідуватися, поставити письменницьку діяльність смислом свого життя.

Ці угруповання мали різні, часом протилежні, навіть вульгаризаторські погляди на мистецтво і його завдання, були неоднаково насичені талантами.Угруповань було багато, тому назвемо найвідоміші.(Далі – рольова гра: в групи учнів представляють угруповання «Вапліте», «Гарт», «Плуг», «Молодняк», «ВУСПП», «неокласиків», «Фламінго». Матеріал досить непогано представлений у підручнику «Українська література. Підручник для 11 кл. загальноосвітніх навчальних закладів// заг. ред. Г. Селянюка. К.: Освіта, 2006 – с. 5-11.»До прикладу представлення групи «Вапліте»:Наше угруповання постало на основі групи «Урбіно» - об’єднання пролетарських письменників. Наш лідер – М. Хвильовий. ВАПЛІТЕ – це абревіатура, яка означає Вільну академію пролетарської літератури.Ми – проти політизації літератури, за високу мистецьку майстерність. Письменик повинен глибоко освоювати класику, бути непримиренним до неуцтва, халтури, графомантсва, проти втручання політичного керівництва в літературні процеси. Академія пролетарської літератури – це висока відповідальнсть письменника перед народом. Письменником може стати лише талановита людина. У рядах ВАПЛІТЕ саме такі письменники: Микола Яловий, Олесь Досвітній, П. Тичина, В. Сосюра, О. Довженко, М. Куліш, Ю. Смолич та ін. Наш друкований орган – журнал «Вапліте».Після представлення угруповань та їхної ідейної та естетичної платформи вчитель ще раз підкреслить, що різні погляди на мистецьку й творчу особистість (наприклад: «плужани» вважали, що письменником може стати кожен, хто вміє більш-менш грамотно писати і висували гасло «Всі в літературу!», «панфутуристи» заперечували значення класики і т. ін.) не могли не привести до літературної дискусії. Така дискусія і почалася 1925 р. 30 квітня з виходом памфлета М. Хвильового «Про сатану в бочці, або про графоманів та інших «просвітян!».

Бесіда з учнями.Чому саме цю дату я називаю початком дискусії? Що вам відомо про літературну дискусію 1925-1928 рр.?Орієнтовні відповіді учнів:Це була відповідь тим силам, що дискредитували мистецтво слова, пишучи примітивні й банальні твори. Оскільки на пролетарську літературу мали вплив російські організації ЛЕФ (Лівий фронт), РАПП, насаджуючи антиестетичні тенденції, антиукраїнські настрої, М. Хвильовий висунув тезу: «Геть від Москви!» і не радив митцям орієнтуватися на російську комуністиіну культуру. Україна тепер, на думку Хвильового, самостійна і вправі сама вирішувати долю своєї культури на засадах вітаїзму та активного романтизму.Слово вчителяЯк бачимо, виступи Хвильового (цикли памфлетів «Україна чи Малоросія?», «Думки проти течії», «Апологети писаризму») виходили за рамки літературних проблем, а стосувалися не лише культури: як вижити українській нації в межах СРСР і зберегти свою самобутність. Його підтримали науковці, вчителі, студенти, митці.Однак в дискусію втрутився сам Й. Сталін, звинувативши М. Хвильового в націоналізмі. Появились розгромні статті «вірноподданих», ВАПЛІТЕ було ліквідовано. Не маючи естетичних та ідеологічних аргументів, компартія вдалася до тотального терору українців, репресій, голодомору. Гинула інтелігенція, гинуло селянство. Відбувався безпрецедентний у світі геноцид. Із 259 письменників, які друкувалися до 1937 року, після 37-го залишило 36. «Хто пішов під кулю, хто – в полярне сяйво», - писав про них Б. Стельмах. Нищилися також наші святині – золотоверхі памя’яток – собори ХІ–ХІІ ст., нищилися центри науки та культури. Література стала «колішатком і гвинтиком загальної пролетарської справи», а тих, хто мав іншу ідейно-естетичну позицію, було або знищено, або приручено системою. Тому покоління митців, яке так яскраво заявило про себе у 20-і, а в 30-і було понищено або зламано, прийнято називати «Розстріляним відродженням». У мистецтві, в тому числі в літературі, утвердився на місці стильового розмаїття

«соціалістичний реалізм» - штучно вигаданий творчий метод, покликаний оспівувати соціалістичний лад, Компартію та її вождів за жорсткими ідеологічними стандартами.Завершуючи огляд літературного процесу перших десятиліть ХХ ст., вчитель ще раз зверне увагу на епіграф, запропонує прокоментувати його, поставити запитання: «Хто ж, на вашу думку, з митців 20-х – 30-х років був поетом для епохи»? Чому? «Які умови необхідні для самореалізації мистецького таланту?»Узагальнюючи відповіді, вчитель наголосить на тому, що тоталітарна система нівечить таланти і не сприяє їх розквіту. Тільки вільна по-справжньому людина може зреалізувати свій талант.Однак епоху не вибирають, і до честі нашого красного письменства слід сказати, що переважна більшість українських митців згідністю вистояла і навіть під загрозою знищення з останіх сил оберігала духовну ауру нації.Далі вчитель пропонує перевірити здобуті знання за допомогою тестів.

Пробне тестування на закріплення вивченого протягом останніх уроків.1. Який творчий метод можна схарактеризувати словами: «Особливі характери в особливих обставинах»?А. Реалізм.Б. Сентименталізм.В. Класицизм.Г. Романтизм.2. Установіть відповідність між назвою твору, його автором і творчим методом:1) Леся Українка, «Лісова пісня» А. Реалізм2) М. Коцюбинський, «Intermezzo» Б. Неоромантизм3) В. Стефаник, «Новина» В. Імпресіонізм4) В. Винниченко, «Салдатики!» Г. Експресіонізм5) Панас Мирний Д. Неореалізм3. Який художній метод був провідним у ІІ половині ХІХ ст.:А. Романтизм.Б. Реалізм.В. Сентименталізм.Г. Екзистенціалізм.4. Установіть відповідність між прізвищем митця і угрупованням, до якого він належав у 20-і рр.:1) М. Хвильовий «Нова генерація»2) М. Семенко МАРС3) С. Пилипенко ВАПЛІТЕ4) В. Підмогильний «Плуг»5) Ю. Яновський «Ланка»5. Укажіть письменників доби «Розстріляного Відродження»:А. В. Підмогильний, М. Семенко, М. Куліш.Б. А. Малишко, О. Гончар, М. Стельмах.В. П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан.Г. М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Хвильовий.6. Який творчий метод був провідним у літературі радянських часів?А. Неоромантизм.Б. Критичний реалізм.В. Імпресіонізм.Г. Соцреалізм.7. З яким видом мистецтва найбільше споріднена збірка П. Тичини «Сонячні кларнети»?А. Живописом.

Б. Скульптурою.В. Театром.Г. Музикою.8. Розмістіть літературно-мистецькі напрямки (течії) у порядку їх виникнення:А. Сентименталізм 1.Б. Футуризм 2.В. Постмодернізм 3.Г. Реалізм 4.Д. Імпресіонізм 5.9. Сформуйте логічні пари:1) Неокласика А. П. Тичина2) Імпресіонізм Б. М. Семенко3) Футуризм В. М. Драй-Хмара4) Неоромантизм Г. М. Хвильовий5) Кларнетизм Д. Ю. Яновський10. Укажіть, хто з митців не належить до угруповання ВАПЛІТЕ:А. М. Хвильовий.Б. О. Досвітній.В. О. Довженко.Г. П. Тичина.Д. Є. Маланюк.11. Пейзаж, яким починається балада «Причинна» Т. Шевченка, виписаний у стилі:А. Реалізму.Б. Сентименталізму.В. Романтизму.Г. Бароко.12. Який творчий метод характеризується такими ознаками: витонченість вираження особистісних вражень, мінливих відчутів та переживань; звукове настроєве оформлення вірша; ліризація оповіді?А. Екзистенціалізм. Б. Романтизм.В. Експресіонізм. Г. Імпресіонізм. Д. Неореалізм.

Перевірка результатів тестування. Домашнє завдання.