1

Створення соціально-зорієнтованого виховного середовища гімназії

Сєдова Т.Д. директор, Чепіга І.В., заступник

директора з навчально-виховної роботи,

Ампілогова Л.П., методист Харківської

гімназії №46 ім. М.В. Ломоносова

(Схвалено науково-методичною радою

гімназії (протокол №6 від 20.04.2017р)

Проблема, що порушується. Ми живемо в час, коли в суспільстві

постійно виникає щось нове або зникає раніше існуюче. Якщо людина

знаходиться безпосередньо в соціальному середовищі, у взаєминах із

суспільними умовами, то пристосування до нього відбувається природно,

інколи непомітно. Соціалізація ж випускників, за традицією, розглядається як

їх реакція на зміни, викликані соціальними ситуаціями, що відрізняються від

шкільних. У силу несформованості соціально зорієнтованих навичок, життєвих

установ організації соціального життя, молодь усе частіше опиняється у важкій

життєвій ситуації. Стан дискомфорту, який при цьому в неї виникає,

сприймається по-різному, але в більшості випадків, як негативний, без аналізу

власних якостей, можливостей, здібностей, яких не вистачає для вирішення

проблем реального соціуму. Учень, поки навчається у школі, не відчуває

ніякого дискомфорту, тому що його соціумом виступає шкільне середовище. І

до того часу, поки дитина знаходиться у школі і не позбавиться цього

середовища, вона навіть не підозрює, що її чекає в житті.

Проблема соціалізації виховного середовища у навчальному закладі є

однією з найважливіших, оскільки «пов′язана» з успішним або з неуспішним

життєвим стартом молодої людини. Тому зорієнтованість виховної системи

навчального закладу на соціалізацію особистості є конче важливою у сприянні

успішному та мобільному входженню випускника в інформаційне й культурне

соціальне оточення.

У досвіді представлені ознаки соціально зорієнтованої системи

виховання, моделі управління процесами розвитку соціально зорієнтованих

2

навичок в учнів, інформування їх про життєві установки соціального устрою та

значення соціалізації в подальшому житті.

Ключові слова: ознаки соціально зорієнтованого виховного середовища,

соціалізація, шкільне середовище, соціальне середовище

Наукові ідеї соціально зорієнтованого виховання школярів.

Проблема соціалізації всебічно освітлена багатьма вченими. Але в той же час

не створена єдина чітка концепція та критерії оцінювання рівня соціалізації

особистості, вони розмиті або зовсім не визначені.

О. Кузьменко трактує соціальне виховання як «...створення умов та

заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння підростаючим поколінням

загальнолюдських і спеціальних знань» [13].

А. Мудрик до соціального відносить виховання, яке «…здійснюється

суспільством і державою у створених для цього організаціях» [9].

О. Безпалько зазначає, що соціальне виховання – це «…створення умов

та заходів, спрямованих на формування соціально позитивних ціннісних

орієнтацій» [2].

А. Мудрик процес соціального виховання представляє у вигляді схеми:

включення індивіда в систему життєдіяльності виховних організацій,

накопичення знання та інших елементів соціального досвіду [9].

Л. Виготський вводить поняття «соціальна ситуація розвитку», в основі

якого лежать специфічні для кожного віку взаємини між дитиною і соціальним

середовищем [3]. Л. Виготський виділяє дві одиниці аналізу соціальної ситуації

– діяльність і переживання.

До діяльнісної концепції соціалізації особистості також можна віднести

визначення Е. Коваленка «…соціальна діяльність (праця, спілкування, пізнання,

гра, навчання) є головним чинником соціалізації…» [6].

За дослідженнями українського вченого В. Циби соціалізація – це

«..набуття людиною соціогенних параметрів, соціальних настанов, рис

характеру, під впливом життєдіяльності особистості в умовах, у яких вона

перебуває» [15].

3

Між вченими немає єдності, насамперед, у визначенні поняття

«соціальний досвід особистості» і «соціалізація». Л. Виготський стверджував,

що соціальна взаємодія має багато в чому суб'єктивний, особистісний характер

«…від спрямованості, характеру й організації спілкування людини залежить

оволодіння нею культурою, формування ціннісного ставлення до себе і світу,

до культури, до творення її й себе…». Суб'єктність людини виражається у

виборі конкретних форм реалізації спілкування, в особливостях психічної

взаємодії (взаєморозуміння, співпереживання, взаємини та ін.). У цьому сенсі

діяльність є сферою виховання.

Виходячи з наведених теоретичних положень, можна зробити висновок,

що соціалізація не є пасивним продуктом оточення особистості. Маючи навіть

наявні розбіжності у тлумаченнях соціалізації особистості, можна все ж таки

визначати, що це явище є процесом набуття, засвоєння й активного відтворення

індивідуумом соціального досвіду, знань, цінностей, рис характеру,

спеціальних навичок, норм соціальних ролей, стосунків у соціальних умовах. І

відбуватися це може в середовищі, в якому наявні соціально значущі норми

життя, соціальні обставини, які створюються виховною системою класу, школи,

шкільним життям. Мова не йде про формування якогось заданого стандарту

особистості, а про створення умов для становлення поведінкових якостей

підлітка на основі «наповнення» шкільного життя етичними категоріями,

соціально значущою діяльністю. Характерні ознаки соціалізації особистості

покладаються в основу створення соціально зорієнтованого виховного

середовища гімназії.

Ознаки соціально зорієнтованого виховного середовища гімназії.

Випускник, який вступає у взаємини із соціальним середовищем після

шкільного, сприймає його по-різному, в залежності від рівня готовності до

діяльності в нових умовах.

4

Потребою сучасної молодої людини, а значить і завданням шкільного

виховання, є усунення протиріччя між шкільним і соціальним середовищем

(схема 1)

Адаптуватися до суперечливого зовнішнього світу, прийняти його,

зайняти в ньому належне своє місце, значною мірою залежить від тих якостей,

рис, умінь і навичок, яких набуде молода людина в сім'ї та шкільному

середовищі. Якщо воно обмежується вимогами навчально-виховного процесу і

домінують тут лише специфічні норми, правила поведінки та діяльності й

відсутні ознаки соціального життя, яке вимагає повної самостійності у

прийнятті рішень, володіння комунікативними вміннями, інформаційно-

комунікаційними технологіями та іншими вміннями та способами діяльності,

то в соціумі молода людина буде відчувати страх, невпевненість

Соціально зорієнтоване середовище в гімназії формується на основі

Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття),

Національної доктрини розвитку освіти в Україні ХХІ століття, закону «Про

освіту», «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку

української державності», програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-12

класів загальноосвітніх навчальних закладів», «Концепції національно-

патріотичного виховання молоді», у яких пріоритетним вектором проголошено

виховання особистості з ціннісним ставленням до навколишньої дійсності та

самої себе, активної за формою та моральною за змістом життєвою позицією. У

цих документах зазначено, що головне завдання сьогоднішньої практики – це

створення виховного середовища, у якому наявними є:

відкритість до соціуму:

5

залучення дітей до розв'язання суспільно значущих і особистісних життєвих

проблем, формування досвіду громадянської поведінки;

розвиток творчого потенціалу всіх суб'єктів навчально-виховного процесу;

спонукання школярів до самостійного розв'язання власних життєвих

проблем у нестабільному суспільстві;

життєтворчість як здатність забезпечити дитині можливість облаштувати

власне життя, творити колективні й міжособистісні взаємини.

Орієнтирами щодо створення умов соціалізації учнів гімназії на всіх

рівнях і в усіх сферах педагогічної діяльності виступають ознаки соціально

зорієнтованого середовища, які представлені у вигляді моделі «Соціально

зорієнтований виховне середовище гімназії» (схема 1).

Соціально зорієнтоване виховне середовище

Схема 1

В ідеалі вся система «сім'я-школа», в якій відбувається соціальне

становлення особистості, повинна відповідати вимогам суспільства. Проте в

багатьох сім′ях виховання зорієнтовано в основному на вироблення

поведінкових якостей у дитини, що забезпечують їй пристосування до освітніх

потреб. Зустрічаються сім'ї, які прагнуть уберегти дитину від труднощів,

створити «тепличні» умови, в яких ініціатива й самостійність не потрібні, і така

сімейна соціалізація має розходження зі шкільною та суперечить їй. Найбільш

виражені недоліки сімейного виховання відображені на схемі 2

6

Схема 2

Крім того, ще до школи дитина вступає у відносини з усім складним

світом навколишньої дійсності, які переплітаються та позитивно або негативно

впливають на моральний і фізичний розвиток. Важливими соціальними

чинниками впливу на дитину в позашкільну житті є:

те, що кажуть авторитетні люди;

те, що вони роблять;

конкретна життєва ситуація;

життєвий простір дитини (музеї, театри, навчальні заклади культури,

інтернет, медіа, ЗМІ (схема3).

Схема 3

Входження учнів у ритм гімназійного життя відбувається мобільно

завдяки вчителям, класним керівникам, психологам, соціологам гімназії, які

забезпечують адаптаційні умови на всіх етапах навчання. У виховній системі

гімназії приділяється увага збалансуванню шкільної, сімейної та позашкільної

Навчальні заклади культури

Музеї

Театри

Батьки, родичі

Дорослі, друзі

ЗМІ

Медіа Інтернет

7

соціалізації, з метою зменшення деструктивних поведінкових ознак соціально

зорієнтованої особистості.

Механізмом збалансування сімейного та шкільного виховання виступають

ознаки сучасного соціального середовища, які доводяться до батьків та

вчителів:

інформатизованість;

динамічність;

невизначеність майбутнього:

пріоритетність ідеології індивідуалізації;

наявність конкуренції;

глобалізованість процесів;

безробіття;

постійна зміна умов існування.

Важливим механізмом також є блок адаптаційних якостей, які учні мають

можливість набути в навчально-виховному середовищі гімназії:

навички роботи з комп'ютером;

уміння працювати з інформацією;

готовність сприймати нове як умову можливого задоволення своїх потреб;

уміння самостійно приймати рішення та виконувати поставлені завдання;

навички самовизначення (хочу і можу, хочу, але не зможу), самооцінки

(чого досягаю, не досягаю та чому);

відповідальність за власні дії;

вміння оволодівати новими знаннями;

вміння пристосовувати досягнення до нових умов.

Суттєвою ознакою соціально зорієнтованого виховного середовища

гімназії є умови реалізації інтелектуального, творчого потенціалу на

доступному рівні кожної дитини. Для їх створення педагоги працюють над

виконанням таких завдань:

забезпечення діяльності дитини в умовах, наближених до реального

життя;

8

налагодження спілкування в шкільному середовищі і за його межами;

формування самосвідомості дитини.

Становлення соціально зорієнтованої особистості вимагає подолання

застарілих, традиційних форм виховання. Ефективність виховання соціально

зорієнтованої особистості значною мірою визначається діяльнісним підходом,

якому треба надавати перевагу. Перетворення традиційних форм виховання на

сучасні вимоги неможливе без управління цим процесом. Управління виховною

системою гімназії забезпечується моделлю «Управління виховною системою

гімназії».

Схема 5

Організаційна функція управління спрямовується на створення умов

взаємодії із соціальним оточенням для набуття учнями соціального досвіду

самоорганізації, самоуправління, самовдосконалення, відповідальності.

Корекційна функція управління спрямовується на внесення змін у

форми й методи виховання, яких потребує час, усунення недоліків

позашкільної та родинної соціалізації.

Зорієнтованість виховання на соціалізацію особистості здійснюється

також в учнівських угрупуваннях, які створюються в гімназії, враховуючи

потреби учнів, батьків, вимоги часу. Діючі угрупування об’єднується в модуль

«Виховання ціннісних ставлень» і зміст діяльності педагогів у цих

Заступники директора з НВР

МО класних керівників

Рада гімназії

Заступник директора з ВР

Практичні психологи

Соціальні психологи

Методична рада

Педагогічна рада Директор

Проблема гімназії: Соціалізація особистості в процесі навчання і виховання

Організаційно-змістова система виховання ціннісних орієнтацій

9

угрупуваннях зорієнтований на дотримання інтегрованої загальної ознаки

«цінності» (схема 6).

Модель ціннісних орієнтацій спрямована на виховання віри у власні

здібності, стимулювання активності та творчості. Школярів навчають

партнерству та взаєморозумінню, лідерству та повазі до інших, ініціативності у

прийнятті рішень, висловлюванню думок, відповідальності в реалізації

індивідуальних і колективних справ.

Схема 6

Усі складові цієї системи спрямовуються на

Зорієнтованість класних керівників на створення соціально

зорієнтованого виховного середовища в класному колективі забезпечується

моделлю, у якій згруповані поведінкові характеристики соціалізованої

особистості. Вона для них є орієнтиром ознак, яких повинні набути учнів у

процесі виховної взаємодії «класний керівник – учень».

ЦЕВ «Натхнення»

Гуртки, секції

Соціальні проекти

Класні керівники

Бібліотека

Батьки Акції

Літній табір

Учнівське самоврядування

Учителі-предметники

Ціннісне ставлення до суспільства і держави

Ціннісне ставлення до праці

праці

Ціннісне ставлення до сім´ї, родини

Ціннісне ставлення до культури і мистецтва

Ціннісне ставлення до природи

Ціннісне ставлення до себе

10

Схема 7

Модель соціалізованої особистості

Інтелектуальну

зрілість

Особистісну зрілість

Соціальні, життєв

і цінності

Реалізувати позивні

ініціативи

Пізнавальні інтереси

Знаходити конструктивні

рішення

Відповідальність

за оточення

Самостійність

Себе

Готовність до співпраці

Розвинена

вм

іє

Має

Крім цього, вихована система гімназії спрямовується на вироблення в

учнів стійкої позиції протистояння медіасередовищу та збереження відчуття

психологічного спокою при споживанні медіапродукції.

З 2012 року Харківська гімназія № 46 ім. М.В. Ломоносова бере участь у

всеукраїнському експерименті «Науково-методичні засади впровадження

медіаосвіти в систему навчально-виховної роботи закладів освіти Харківської

області» під керівництвом наукового консультанта Найдьонової Л.А.,

канд. психол. наук, завідувача лабораторії психології масової комунікації та

медіаосвіти, заступника директора з наукової роботи Інституту соціальної та

політичної психології Національної академії педагогічних наук України та

координатора експерименту Коченгіної М.В., канд. пед. наук, доцента кафедри

методики дошкільної і початкової освіти Комунального вищого навчального

закладу «Харківська академія неперервної освіти» відповідно до програми

експерименту організовувала національно-патріотичне виховання молодших

школярів із використанням медіаресурсів.

11

Виховання у школярів основи медіакультури здійснюється за такими

напрямами, представленими на схемі 9.

Схема 9

Висновки. Становлячись на шлях соціалізації виховного середовища, слід

мати на увазі, що процес формування в учнів життєвих, соціальних навичок є

довготривалим і непростим і участь у вирішення цієї проблеми повинні брати

педагоги, батьки, учні. Об’єднуючими чинниками можуть виступати ознаки

соціального та соціально зорієнтованого шкільного середовища, якості

особистості, які цінуються сучасним суспільством. Важливим на цьому шляху є

подолання догм, шаблонів, характерних для традиційного виховання та

внесення змін, які постійно висуває соціум із швидкоплинними змінами

Виховна система гімназії з ознаками соціально зорієнтованого виховного

середовища, яка створена й розвивається, надала можливість покращити рівень

активності учнів у житті гімназії, задоволенння батьків рівнем підготовки учнів

до життя й навчання у ВНЗ та рівень сформованості соціально зорієнтованих

якостей особистості.

Формування в учнів умінь працювати з інформацією

Інтегрування медіапродукції в ігри, проблеми, проблемні ситуації

Використання медіапродукції в

позакласній діяльності

Організація виставок учнівської

медіапродукції

Відбір медіапродукції, підпорядкованій певному аспекту виховання

Прсвітницька робота з батьками

12

Використані джерела:

1. Жерносек І. Л. Деякі ціннісні орієнтації учнівської молоді // Нова пед.

думка. -2002.- №3 - 4.- С . 48-152.

2. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: навч. посібник /

О. В. Безпалько. – К. : Центр навч. літератури, 2003. - 134 с.

3. Виготський Л.С. Психология развития человека. М.Смисл; Эксмо, 2004 –

1136с.

Задоволені Не задоволені Байдужі Лише торохи задоволені

78

3 5 10

86

3 4 7

Задоволення батьків рівнем підготовки учнів до життя й навчання і ВНЗ

2015

2016

Залишилась на тому ж рівні

Зросла Знизилась Зникла

35

58

5 2

Рівень активності учнів у житті гімназії з 2015 по 2016 (9-11кл.)

Вміння вчитися

Вміння працювати

Шукати комп. рішення

Розв'язувати кофлікти

Самостійність

68

87

41 45

35

82 89

69 71 81

Рівень сформованості в учнів соціальних якостей (9-11 класи) 20152

2016

13

4. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) – К.:

Райдуга, 1994.

5. Закон України «Про загальну середню освіту» // Інформаційний збірник

Міністерства освіти і науки України. – 1999. – № 15.– С. 6-31.

6. Коваленко Е.А. Самовиховання особистості: філософсько-етичний аспект

// Філософія. Науковий вісник. – Харків: ХДПУ. – 1998. – Вип. 1. –

С. 122-125.

7. Концепції національно-патріотичного виховання молоді» електронна

версія mil.gov.ua›diyalnist atriotichnogo molodi.html

8. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку

української державності // Джерело педагогічної майстерності.

Громадянська освіта школярів / Науково-методичний журнал. Випуск 1

(33). Ч. 1-2. – Харків: ХОНМІБО, 2005. – С. 35-45.

9. Мудрик А.В. Социальная педагогика. – М.: Академия, 1999. – 184 с.

10. Національна доктрина розвитку освіти в Україні ХХІ століття, затверджена

Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 334/94 Дошкільне

виховання. – 2002. – № 7.

11. Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх

навчальних закладів»: електронна версія Skrynka/osnovni_orientiri doc

12. Сорока Г.І. Сучасні виховні системи і технології: [навчально-методичний

посібник для керівників шкіл, вчителів, класних керівників, вихователів,

слухачів ІПО] / Г.І. Сорока. – Харків: Веста: «Ранок», 2002. – 128 с. –

«Управління школою».

13. Соціальна педагогіка: навч. посібник/ Капська А. Й., Міщик Л. І.,

Зайцева З. І., Безпалько О. В, Вайнола Р. Х., Ковчина І. М, Кузьменко О. А,

Пінчук І. М., Пихтіна Н. П.; К.: 2000. – 264 с.

14. Циба В.Т. Системна соціальна психологія. Навч. посіб. – К.: Центр

навчальної літератури, 2006. – 328 с.

15. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. –

К.: Либідь, 1997. – 206 с.2.