X X I - è é Ð І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - ð 1 1 - 1 2 / ÷ е ð â е í ü 2 0 1 0 ð . / Г А З Е Т А З А Ñ Н О В А Н А 1 9 4 9 ð .X X I - è é Ð І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - ð 1 1 - 1 2 / ÷ е ð â е í ü 2 0 1 0 ð . / Г А З Е Т А З А Ñ Н О В А Н А 1 9 4 9 ð .

Kóëüòóðíî-ïðîñâ³òíèöüêèé ÷àñîïèñ Ñîþçó óêðà¿íö³â Ðóìóí³¿

НА КУПАЛАНа Купала на Івана сонце сходить, без пісень, та і з піснями, трави бродять, бо й без вихвату вони мені народять неозорість-втаємниченість народу...

Іван КОВАЧ

• Deny Rahova

• Perlãna dialektologiî

• Prof. I. Reboºapþi – 75

• �erniveþykãc u™ãtely

• 170-ri™™x «Kobzarx»

• «U koli druziv»

• Do uvagã vãpusknãkiv

• 2010 r. ta îh batykiv

• Ne zrozumiq

• Xk bude z liþexmã?

• «Rumunsyki slov'xnizmã»

• Gramota – I. Bodnaru

• Festãvaly-konkurs

• Nata i ªev™enko

• Smih – ne grih

U nomeri:U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16

�ERVENY 2010 r.2

ММіський голова Ярослав Думиннадіслав мені запро шеннябрати участь з нагоди 563річниці від дня заснування

чудового і славного міста Рахова, що наЗакарпатті в Україні. Це місто для мене єдругим поселенням після мойого рідного села.Ще перший раз, коли я його відвідував, товідбулося 1997 року, воно мене зачарувало, і явідчувався тоді там, немов в моїм ріднім селіРусь-Поляни, що на Мараморощині. Подібнігори, які окружають місто Рахів, а ще і Тиса,яка перетинає його, немов наша ріка Рускова,моє рідне село. То я там відчуваюся, як вдома.Щось мені там шепоче, що колись мої прадідитам проживали, чи з мойого села вони тампереселилися, тому що моє село письмоводоказує своє заснування ще з 1353 року.

Відвідувати місто тоді мені вдалосязавдяки тодішніх керівників районної держад -міністрації, районної ради, а також закар -патського Заповідника, тобто завдякиМихайла Даскалюка, Миколи Беркала таФедора Гамора. Відтоді голови держад -міністрації та районної ради перемінялися,але я мав нагоду їх стрінути 5 червня навідкритті екологічно-освітнього центруКарпатсь кого Біосферного Заповідника в

геогра фічному центрі Європи, директор якогоє і тепер академік Федір Гамор.

З цієї нагоди мене нагородили від знакоюКарпатського біосферного заповідника імедаллю «За заслуги у розвитку КарпатськогоБіосферного Заповідника», тому що ми разом– Ма рамороська філія Союзу українців Румунії,Екологічне товариство Марамо рощини таКарпатський Біосферний Заповідник – робилидослідження та видали книгу «Бази даних

щодо ство рення Біосферного заповідникаМара мороських Карпат» ще з 1998 року, заЄвропейською програмою що до кінцядовелося проголосити і створити ПрироднийПарк в Мара мороських Горах з центром вмісті Вішеу де Сус.

Перший день Рахова завершився післякруглого столу «Прикордонна співпраця тасталий розвиток у Карпатах» з святковимприйомом «Рахів скликає друзів».

На другий день, 6 червня, після роз -гортання експозицій-виставок в амфітеатрі«Буркут» і конкурсу дитячих малюнків наасфальті «Моє рідне місто» (вул. Миру)відбулася святкова хода, марш-парад духових

оркестрів – від площі О. Борканюка доамфітеатру «Буркут», де відбулосяУрочисте відкриття свята «День міста»і третій обласний відкритий фестивальдухової музики після чого продовжувавсяМіжнародний фестиваль національнихкультур у центрі Європа, гала-концерт заучастю естрадних виконавців, а після 22години... масові гуляння, святковийфеєрверк.

ЗЗакарпатська Україна –це рідна земля нашихбанатських предків. Азавдяки нових друзів

з м. Львова, котрі минулого рокуна короткий час загощали дофілії Союзу українців в м.Тімішоарі, п. Юрій Атаманюк,його дружина Доротея Ата -манюк і п. Марта Згоба, п. ЮрійГлеба, голова філії СУРТіміського повіту отримавзапрошення взяти участь на

прекрасному фестивалі, якийвідбувся з 7-го по 10-е травня2010 р.

І так, колектив «Калина» с.Щука Тіміського повіту мавнагоду побути в Україні.Вимоги фестивалю були такі,щоб колектив виконаврумунські пісні і танці, щобвідчути ру мунську культуру.Запро шення і перебування вУкраїні вселили в серця дітейколективу «Калина» великурадість, яка залишиться надовгов їх пам'яті.

Згадаю, що під час пере -бування у Львові п. ЮрійАтаманюк, кореспондент вЗахідній Україні і за кордоном, увсі дні був нашим провідником.Ми відвідали найважливішібудинки, церкви, музеї, ринок,різні установи (разом із нами

був і делегат із Словенії). Іпрограма перебування учас -ників V міжнародного фести -валю була дуже гарно про -думана, а оргкомітет та орга -нізатори – на високому рівні.Всіх учасників приймалитрадиційно з хлібом і сіллю. Цев ЦДТ «Веселка» (Центрідитячої творчості).

Як відбувся цей фестиваль? –

все не можна описати, треба

очима побачити.

Перший день – заїзд учас -ників фестивалю, а вечoром –нарада керівників колективів уЦДТ «Веселка», в якому керів -ник – п. директор Ольга В.Когут.

Як делегат разом з п.Ліліаною Цімбота, секретарем в

Союзі українців Тімішоари, іМаріaною Брашов'яну, інструк -тором колективу «Калина»,думаю висловити кілька вра -жень про наше перебування вУкраїні. Під час наради з щиримпривітанням до всіх присутніхкругом довгого столу, накритогоспеціальними закусками ірізними начинками у залі«Веселка» п. Ольга В. Когут зповагою і щирістю зверталася,виражала свої почуття шани догостей, з радістю, що колодрузів розширяється. Присутніобміня лися думками, кожен

сказав, що відчував про укра -їнські справи, культурні заходи.Гарні думки вплинули на всіх вцей момент, і ми зрозуміли, щогосподарі прагнули зробити чимбільше для дітей, створити дляних теплу обстановку. Пра -цівники центру мають як го -ловну мету виховувати в серцяхдіточок красу пісні і танцю. А втакому чудовому колективі – всіпро фесіонали. Їх досвідговорить про це, адже п.

директор ЦДТ зібрала кругомсебе таких людей, як: п. ОльгаВ. Павлик – заступник іхореограф, п. Степан Будз –проф.д-р. математики, радник уміській раді і великий скрипач,п. Василь Мотрюк – цимбаліст воркестрі, п. Марта Згоба –хореограф, діти, сини, дочки,вся їхня сім'я дарують щастядітям і молодим, всіма вонитворять чудеса.

«У КОЛІ ДРУЗІВ» «У КОЛІ ДРУЗІВ»

Анна БЕРЕҐІЙ

(Продовження на 7 стор.)

ДЕНЬ РАХОВАДЕНЬ РАХОВА

Степан БУЧУТА,депутат Румунського Парламенту,

голова СУР

(Продовження на 3 стор.)

Біля статуї Станіслава Людкевича

Урочисте відкриття свята

Танцюристи с. Щука Тіміського повіту

�ERVENY 2010 r. 3

Для україномовного читачакорисним буде дізнатися, що зарумунсь кими етичними джере -лами укра їнські села Марамо -

рощини та Сучавщини вже засно вуються вXIV-XV ст., зокрема, знамените селоВерхня Рівна (Rona de Sus) – з 1335/1360рр. У ньому, до речі, народився видатнийсучасний под вижник укра їнського куль -турного Відро дження в Румунії ІванСеменюк, віце-президент Культурноготовариства “Ру мунія-Укра їна”, перу якогонале жить чудова розвідка „Українськашкола в повіті Марамуреш (Румунія) удругій половині XX ст.”, з якою вченийвиступав на Міжнародній науковійконференції з нагоди 75-річчя наро дженнявченого С. В. Семчинсь кого, органі зованоїка федрою класичної філології Інститутуфілології Київсь кого націо нальногоуніверситету імені Тараса Шевченка.

Так, про школу в українських селахМараморощини можна говорити, почи -наючи від 18-го – 19 століть, але укра -їнського навчання не існувало до кінцяДругої світової війни 1939-1945 рр. Неіснувало української школи ні в іншихрегіонах Румунії, де компактно про -живають українці. Справ жній початокукраїнської школи пов’язаний із зас -нуванням Українського ліцею 1945-го рокув місті Сігеті-Мармації (Північна Румунія).

Відомо, що в жовтні 1944-го рокуМараморощину визволив від хортистської

Угорщини (передану Гітлером і Муссолініугорським фашистам 30 серпня 1940 р.)Четвертий український фронт ЧервоноїАрмії (до речі, начальником політуп -равління фронту був Л.І.Брежнєв). Іншимисловами, Україна, в першу чергу дляжителів Закарпаття, але й для мара -морошців, стала живою реальністю, цієюісторичною подією відкрилися новіперспективи для розвитку українціврегіону. Українські (радянські) бійцівідкрили для себе ту історичну правду, щотут (на лівому боці Тиси) проживаютьукраїнці. Наслідок - швидко з’являютьсябратерські стосунки між селянами тавоїнами. Так пояснюється й те унікальнеявище, яке відбулося тоді в українськихселах Мараморощини, а саме - великечисло представників молодого поколінняпросять зачислити їх до лав Радянської (до1946 р. - Червоної) Армії, разом з якоювоюють аж до кінця війни, визволяючи віднімецько-фашистських загарбників Угор -щину, Австрію, Чехо-Словаччину. Цейтісний контакт з українцями-воїнами бувпоштовхом для усвідомлення прина -лежності українців Мараморощини довеликої сім’ї української нації. Це, в своючергу, призводить до пробудження на -ціональної свідомості та необхідностізберегти і розвивати свою національнуідентичність. Нові історичні перспективидля Мараморощини, а саме - її поверненняв березні 1945 р. (у жовтні 1944 – березні1945 р. Мараморощина, як і ПівнічнаТрансільванія, перебували під тимчасовимконтролем радянської військової адмі -ністрації) до складу Румунії (6 березня1945 р. тут прийшов до влади уряд П.Гроза), що примушує шукати розв’язаннясправи українців на терені цієї країни. Зініціативи групи українських патріотіввиникає ідея заснування в Сігеті Укра -їнського ліцею, який, очевидно, підтри -мувала радянська військова адміністрація.Заснування Українського ліцею в Сігеті(функціонував до 1965 р., відроджений1997 р.) стало великою історичною подією

для українців Мара морощини і для усіхїхніх однона ціональців з Румунії, бо вінстав основою основ українського наці -онального відро дження, яке тривало до1965 р., коли з приходом до влади НіколаєЧаушеску в Румунії розпочалася політика“націонал-комунізму” з нівелюванням іно -націо нальних культур та їхніх мов. Цетривало аж до грудня 1989 р., коли післяпадіння його режиму в новій демокра -тичній Румунії вивчення української мовинабагато поліпшилося, як і румунськоїмови та літератури - в незалежній Україні.

Автори - Микола Павлюк (народився наМараморощині) та Іван Робчук (виходець ізСучавщини) - показують, що до новос -творених українських сіл в Румуніїналежать добруджанські села, які постали вкінці XVIII ст. у зв’язку з ліквідацієюЗапорізької Січі (саме там розгортається діяславнозвісної опери Семена Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”),та банатські села, жителі яких прибулипереважно із Закарпаття наприкінці ХІХ –на початку XX ст.

Вдало доповнюють ґрунтовну книгу“Словник діалектних текстів” (с. 633-718),“Селективна бібліографія” (с. 719-724), атакож додатки - список населених пунктівта інформаторів, три карти (цінне джерелодля лінгвогеографії).

Переконані, що авторів фунда мен -тальної праці - професора Бухарес тсь кого іТоронтського університетів Миколу Пав -люка та старшого наукового співро бітникаІнституту мовознавства імені Йоргу Йор -дана Румунської Академії, про фесораПлоєштського університету Івана Робчука– слід обов’язково відзна чити з бокунаукової громадськості України. Аджевидання і детальний аналіз текстів діа -лектної української мови в Румунії зберігаєдля історичної пам’яті особливості мовноїеволюції українських говорів в умовахдомінування іншої мови, вводить бага -тющий фактичний матеріал в обіг укра -їнської діалектології, перлиною якої і сталовидання “Українські говори Румунії”.

РЕЦЕнЗІЯ Сергія ЛУЧКАнинА,

канд. філол. наук, до виходу праці:

МиКОЛА ПАВЛюК, ІВАн РОБ -

ЧУК. УКРАЇнСЬКІ ГОВОРи

РУМУнІЇ. Діалектні тексти. –

Едмонтон; Львів; нью-Йорк; То -

ронто, 2003 -784 с.

«Тексти як джерело дослідження українських говірок Румунії»«Тексти як джерело дослідження українських говірок Румунії»Сергій ЛУЧКАнин: «Перлина сучасної української діалектології»

(Початок в н-р 9-10 / 2009 р.)

УУсвоїх урочистих словах міськийголова Ярослав Думин сказав:«Приємно, що наше місто сталорідним та близьким не лише тим,

хто народився і виріс у ньому, але і тим, хтотут живе, працює і навчається, прибув сюдиіз інших місць. Нехай древнє і в той час вічноюне місто по обидва боки Тиси живе іпроцвітає...

Від щирого серця вітаю всіх Вас з Днемміста!

Бажаю всім Вам доброго здоров'я,справжнього людського щастя, родин ногозатишку, любові і злагоди у ваших домівках,достатку і Божого бла гословління»...

А я бажаю керівникам держад мініс -трації, районної ради особисто міськомуголові Ярославу Думину та дирек торуКарпатського Запо відника Федору Гаморуі всім моїм друзям рахівчанам, щобздобули доброї слави у своїм ріднім містіРахові, щоб їхнє життя розцвітало разоміз містом так, як розцвітають навесні наберегах Тиси ліси, щоб розвивалися разоміз містом, надаючи йому євро пейськоговигляду, шлях, якого прагне весь євро -пейсь кий народ.

Хочу запевнити, що Рахів пишнорозвивається, створює зручні і комфортніумови життя для своїх тала новитих іпрацелюбних людей, це вам розказує ваш

побратим, який упізнав це місто тому 14років.

Нехай розцвітає Рахівський край разом ізукраїнським народом у єдиній і міцній державіУкраїні.

ДЕНЬ РАХОВАДЕНЬ РАХОВА(Zakin™ennx. Po™. na 2 stor.)

Ст. Бучута: «Вітаю всіх з Днем міста»

�ERVENY 2010 r.4

ММайже вчора, а саметому 17 років, вМа ри цеї, що нале -жить громаді Дар -

ма нешти Сучавського повіту,відбувся І-ий фестиваль «Спів -життя». Ідея зорганізувати Фести -валь меншин пішла від ниніпокійного журналіста Мірчі Мот -рича (який довгий час друкувався вчасописі «Новий вік»).

Зустрівся я з ним в травні 1993р. в місті Сучава. Там мирозговорилися про те, про се,навіть втрутилися в політику!Раптом він мені сказав: – Мой Коля,чому б ти не зорганізувавФестиваль меншин? Я пообіцявобдумати пропозицію...

Бродив я з паном ВікторомКозарюком по селах, де про -живають українці і де викладаласяукраїнська мова (нині у багатьох

тих школах українська мова вже незвучить і, здається, новий законмайже знищить викладання укра -їнської мови), та говорили профестиваль, який мав відбутися уМарицеї 1994-го року (у квітні).

Ідея дати йому назву «Спів -життя» належить мені, скромнокажучи...

Так сталося, що перші 7 фести -валів відбулися в Мари цеї. Брали

участь: укра їнці, поляки, росіяни-липовани, німці, греки, ромми ірумуни. А після 7-ого фестивалю вМарицеї покійний Степан Ткачук (іне тільки він) сказав: «Цю іграшкутреба взяти із рук Колі, бо він тутрозбагатів (між іншим, требанагадати, що кошти на 7-ий фес -тиваль 2000 року й донині мені невернули!). І так, «Співжиття» пішовпо маршруту: Шербівці, Мілішівці,Палтіну, Калинешти-Купаренко,

Кирлібаба, Негос тина, Балківці(2001-2007 рр.).

А в 2008 році голова Сучавськоїфілії СУР пан Іван Боднар сказав,щоб ХV-ий фестиваль відбувся вМарицеї. Сказано - зроблено!

В 2009 році ХVІ-ий Фес тивальорганізували в Сереті (22-23.05), ітут треба подякувати СУР запідтримку фінансову, наданупанами Іваном Бод нарем та

Адріаном Попою, за їх втручання ворганізуванні Фес тивалю.

Багато про цей Фестиваль я неможу сказати, тому що Мари -цейський «Барвінок» вис тупавдругого дня, коли виступали імолоді артисти із Мілішівців,Калинешт-Купа ренко та Вашківців.

Дещо про виступ «Барвінка»:солістки Аліна Сав'юк та МаріяХом'юк виконали такі пісні: «Був ясночі у тебе під віконцем»,

«Дівчино-пташко», «Прийшов лис -ток від татка», «Сумно мені,сумно», «Через лаз, перелаз» та«Якби я мала крила орлині». Крімостанньої пісні, решта пісень булизібрані в Марицеї та Дарманештах.Підготовив солісток слав нозвіснийпроф. диригент Дмитро Шведуняк,аком па нованих Дануцем Пітіком.

Микола КУРиЛюК

П.С. Та де телебачення? Ніхтоне знімає, то як про нас будутьзнати? Хто цим повинен займатися?

До того, всі фестивалі орга -нізували тільки українці, на їхкошти. Інші меншини, де булищодо цього (фінан су вання)?

Поляки могли б організувати«Співжиття» в Сучаві!

Добре було б, щоб і в Ґура-Гуморулуй та в Кимпулунзі відбу -валися деякі випуски Фес тивалю.Така моя думка... (М.К.)

«БАРВІнОК», ЩО В СЕРЕТІ«БАРВІнОК», ЩО В СЕРЕТІ

ППисати або гово ри -ти про Івана Ребо -шапку не дуже лег -ко. Можливо, лег -

ше мало бути тоді, коли він бувіще студентом і я його впізнав.Це сталося наприкінці 1958-го іпочатку 1959-го років, колиневеличка група українськихучителів із Румунії разом іздвома студентами в особі ІванаРебошапки та Івана Робчука,на запрошення України, поле ті -

ли до Києва з метою вдос -коналення своєї праці, обмі нудосвідом, ознайомлення з Укра -їною, її природою, багат ством,культурою і наукою.

Можна б цілий роман напи -сати про все побачене на тери -торії Києва та його нав -колишності.

Інша нагода, коли я поповнивсвої враження про Івана Ребо -шапку, це були часи, коли вінразом із Іваном Робчуком, підкерівництвом їхнього про -фесора Миколи Павлюка, від -відали банатські плаї з метоюзібрати українську народнутворчість.

Із тих часів мої стосунки зІваном Ребошапкою сталиближ чими, зустрічі частішимиі обмін думками почав відігра -вати свою роль.

Наполеглива підготівка Іва -

на Ребошапки довела його допосади в Бухарестському уні вер -ситеті, де він продовжувавсвою підготівку в галузі педа -гогіки, літератури та дослі -джень, особливо на полі на -родної творчості.

Він стає першим в Румуніїупорядником української на -родної пісні в збірнику «Народніспіванки», потім побачила світйого друга збірка українськихнародних пісень Румунії знотним записом під назвою«Відгомони віків», у якій вкла -дає свої знання і навичкисправжнього фолькло риста.Паралельно із цим скла даєпідручники з укра їнської мовидля учнів, зай мається іншимигалузями української літе -ратури.

Наукові роботи, фольклорнідослідження, праця із студен -

тами довели Івана Ребошапкудо отримання звання д-ра іуніверситетського професора.

Сьогодні ми гордимося, щоуніверситетський професор д-рІван Ребошапка працює і ре -дактором у літературно-куль -турному журналі укра їнськихписьменників Румунії «Нашголос», у якім друкує лишечастину своєї творчості наполі літератури і фольклору.

Не можна в кількох рядкахчи сторінках охопити всютворчість д-ра Івана Ребо шап -ки, але можна йому побажатиз нагоди 75-річчя від днянародження міцного здоров'я,щастя, радості, наснаги і по -дякувати за все, що здійснивдля українського народу.

На многії і благії літа!Щирий другІван ЛІБЕР

ІВАНУ РЕБОШАПЦІ – 75ІВАНУ РЕБОШАПЦІ – 75

Адріан Попою – мер міста Серету – дякує учасникам.Співають Марія Хом'юк і Аліна Сав'юк.

Фото автора

�ERVENY 2010 r. 5

Вчителює педагог із 50-річним стажем Іван Ковач

У біографії багатьох співаків, акторівзазвичай можна прочитати: «Його шляхдо сцени був довгим і тернистим, довелосядокласти багато зусиль, працювати надсобою». натомість про педагогів такого непишуть. І справді, здавалося б, що тутскладного? П’ять років університету - івчителюй собі. Але так було не завжди.Про те, як йому вдалося втілити дитячумрію про вчителювання, «Погляду»напередодні свого ювілею розповів ІванКовач.

Уся педагогіка –на кінчику лінійки

Він народився у Західній Румунії - вукраїнському селі Мала Черешня, щонеподалік від Тімішоари. Українці тодінаселяли мало не цілий район, каже ІванМихайлович - 1918-го сюди пере їхалимешканці понад десяти великих гірськихзакарпатських сіл, серед них і його предки.на батьківщині не було землі, лише ліси йгори, тож горяни шукали кращої долі уКанаді, Бразилії і Румунії. Довелося важкопрацювати, викупати наділи у помі щика,до того ж - вчити незнайому мову, однакукраїнцям вдалося закріпитися на новомумісці і зберегти свою культуру.

У другий клас -в 13 років

У Румунії українці (лише деякі – н. р.)прожили до 1947 року. Після війни тутз’явилися радянські солдати, котрі йрозповіли, що в Україні зараз є багатовільної землі і порожніх будинків.Вирішили повер татися на батьківщину,новим домом обрали Буковину.

– нас везли ешелонами цілих дватижні, - розповідає Іван Ковач. - Людиперевозили на нове місце усе - корів,свиней, коней, овець, плуги, борони,збіжжя. – Моя родина оселилася у селінижні Станівці Кіцманського району.Після війни тут панував голод, тож миздавалися місцевому населеннюбагатіями. Звісно, багато чого в насукрали.

Ще однією бідою став колгосп, у котрийусіх змушували вступати, забираючихудобу й реманент. За роботу не платили -працювати доводилося за трудодні.

Зате Іван Михайлович отримав змогуходити до української школи, 13-річнийхлопчик не знав навіть літер, тож пішов удругий клас. Зате тут не били. Мабуть,

саме тоді й зрозумів, що хоче бутипедагогом - як тільки вчителька кудисьвиходила, одразу сідав за її стіл і починав«вести урок», сміючись, пригадує чоловік.

Освіта вартувала150 рублів на рік

1951 року родина Ковачів зновусхопилася з місця і в пошуках кращої долівирушила у вільні херсонські степи. Туттакож довелося вступити у радгосп, алеситуація була трохи кращою, ніж наБуковині, – платили зарплатню, можнабуло заробити пшениці.

Звісно, нащадкам горян-закарпатцівнепросто прижитися у степу. Важкозвикали до спеки, суховіїв, пилюки,солоної води. Прісна вода була лише водному колодці за селом, до котрого завшестояла величезна черга. Хати обігрівалисоломою і засушеними кізя ками, – звідки встепу дрова й вугілля? Однак навесні степзача ровував, каже Іван Ковач. Довколабула цілина, запам’яталася високаковила, на котру можна було лягти іслухати спів жайворонків.

У школу довелося ходити за 10кілометрів. О четвертій ранку хлопційшли на колгоспну конюшню, зап рягаливолів у великого воза і рушали в дорогу,якраз устигали на перший урок, котрийрозпочинався о 8.30. Кермували возомстаршокласники. Доки діти опановувалинауку, «транспорт» чекав їх під школою,жуючи солому.

Іван Михайлович розповідає, що до1953 року школа була платною. Вартувалаосвіта 150 рублів на рік. У батьків не булотаких грошей, тож доводилося заробляти

їх самотужки. З четвертої ранку і доодинадцятої ночі збирав бавовну, яку тодіще сіяли у херсонських степах. Згодомпрацював водовозом, скиртоправом,трактористом, поміч ником комбайнера.

Від директораклубу до філолога

Попри всі труднощі, Івану Михай -ловичу таки вдалося закінчити семи річкуі Мелітопольський культурно-освітнійтехнікум. З 1955 року почав працюватизавклубом села нижні Тор гаї. А за двароки збулася найзаповітніша мрія - йоговзяли на роботу до школи учителеммузики. Щоправда, особливого пе -дагогічного таланту ро бота не вимагала,основним завданням було розповістидітям про композитора та дати їмпослухати платівки з його творами.Хотілося ж стати справжнім учителем.Тому й вирішив здобувати вищу освіту -вступив у Херсонський педагогічнийінститут на філологічний факультет, наякому другою спеціаль ністю була музика.

Було матеріально важко, батьки по -мерли, а стипендії не вистачало навіть наелементарне. Іван Ковач вирішивпереїхати до Чернівців, тут жили брат тасестра, тож можна було сподіватися хоч наякусь підтримку. Вдалося перевестися натретій курс філ-факу Чернівецькогодержавного університету. 1964 року ІванМихайлович став дипломованим педа -гогом і з того часу не полишає шкільнихстін.

За вчительським За вчительським столом – із третього класустолом – із третього класу

надія КАРБУнАР

За свою піввікову педагогічну кар'єру Іван Ковач отримав близько сотні грамотФото Іллі Перогана

Портрет уродженця банатського села Мала Черешня учителя Івана Ковача за чернівецькою газетою «Погляд»

(Далі буде)

�ERVENY 2010 r.6

УУк в і т н і1840 рокув дру кар -ні Є. Фі -

шера з’явилось першевидання збірки віршівТараса Шевченка підназвою «Коб заръ». Ви -дання вийшло в Пе -тербурзі накладом у1000 примірників іціною по 1 карбованцюсріблом за примірник.

«Кобзар» мав привабливий зовнішній вигляд:хороший папір, зручний формат та чіткийшрифт. Книжка відкривалась офортомхудожника В.Штернберга: народний співак-кобзар з хлопчиком-проводирем. Нині в світізберігається тільки декілька екземплярів«Кобзаря» 1840 року. Наступні збірки вийшлиу 1844 та 1860 роках, тобто ще за життя ТарасаШевченка.

Безперечно, що для українського народу цебула непересічна подія. За словами гене -рального директора Національного музеюТараса Шевченка Наталі Клименко ця збірка«…оголосила собою тріумфальну ходуукраїнського слова. Слово, яке тоді сприй -малось як екзотика, водночас стало всімзрозуміле. Саме вихід у друкарні Фішера цієїкниги сповістив про прихід нового

українського слова, нового зву чання». За 170років «Кобзар» переви давався неодноразово урізних форматах. Вірші Тараса Шевченкаперекладені більш як на 140 мов світу, навітьна роммську, удмуртську, якутську, тамільську.Для укра їнців «Кобзар» став квінтесенцієюдуховної сутності української нації, тому доспад щини Тараса Шевченка повертаємосязнову і знову.

Союз українців Румунії (СУР) щорокувідзначає Дні Тараса Шевченка, влаш товуючирізноманітні заходи, присвячені ВеликомуКобзареві. До прикладу, минулого року, 1липня, в місті Сату Маре відбулося відкриттяпогруддя Тараса Шевченка, де була присутня йделегація Ужгородського національногоуніверситету. Цього року СУР теж порадувавнаціонально свідому українську громаду. Убухарестському видавництві «RCR Editoral»вийшов у світ черговий формат «Кобзаря»,присвячений 170-річчю від першого виданнязбірки Великого Поета.

Відзначимо, що 524 сторінкове видання«Кобзаря» побачило світ завдяки копіткій,невтомній праці редактора Миколи Корсюка татехноредактора Ірини Мойсей. На третійсторінці зображено автопортрет молодогоТараса Шевченка та чотирирядкове «І мене всім’ї великій…» за його ж підписом. Збіркаскрупульозно звірена за київським виданням2003 року «Зібрання творів у шести томах».

У вступній статті під назвою «Виквіт нації»висвітлюються цікаві обставини, за якихвідбулося видання «Кобзаря» у квітні 1840року. Микола Корсюк підкреслює важливезначення появи в українській літературізразків досконалого володіння поетичноюформою, осмисленої компози ційно-тема -тичної структури, жанрової кон цепції ТарасаШевченка. Згадує дослідник й про високуоцінку поетичного слова Кобзаря МиколоюКостомаровим, Григорієм Квіткою-Осно -в’яненком, Олександром Афа насьєвим-Чуж -бинським, Іваном Франком, Симоном Петлю -рою. Без долі сумніву, можна погодитись ізтакою загальною оцінкою творчої спадщиниВеликого Поета: «Ввібравши в себе бурхливу,позначену мечем і ралом, історію українськогонароду, його незавидну стражденну долю іволелюбні прагнення, його біль і сльози,помножені на безмірну поетову любов і йогомученицьке життя, «Кобзар» як виквітнаціональної свідомості й поетичногообдарування був, є і залишиться настільноюкнигою для українців усього світу, виразомїхнього національного єства й прина леж ностідо великого народу, велика історична місіяякого ще не закінчилася навіть у своїхосновних параметрах».

Михайло ЗАн,доцент УжНУ

ДО 170-РІЧЧЯ ВІД ПЕРШОГО ВиДАннЯДО 170-РІЧЧЯ ВІД ПЕРШОГО ВиДАннЯ«КОБЗАРЯ» ТАРАСА ШЕВЧЕнКА«КОБЗАРЯ» ТАРАСА ШЕВЧЕнКА

ЦЦього року випов -нюється 200 роківвід народження зна -ме ни того ученого і

хірурга Миколи Пирогова, одногоз основопо ложників хірургії якгалузі медичної науки, видатногопатолога і анатома, засновникавоєнно-польової хірургії.

Народився Микола ІвановичПирогов у Москві. Закінчив ме -дичний факультет Московсь когоуніверситету. Працюючи на нивімедичного дослідження, вінзвернув особливу увагу нахірургію, без якої, як він вважав,немає медицини, а без вивчанняанатомії немає хірургії. Отож вінневтомно працював, займа ючись ванатомічному театрі, оперуючи вгоспіталі (під час воєнних дій – впольовому). Лікаря Миколу Пиро -гова вва жають засновникомвоєнно-польової хірургії.

М. Пирогов ретельно опра -цьовував проблеми нар козу: за -пропонував ректальний нар коз,застосував ефірний наркоз уклініці і наркоз у воєнно-польовій

хірургії. Також запро понувавгіпсову пов'язку і збагатив ме -тодику хірургічних втручань.

Новаторські наукові праціПирогова заклали фундаменттопографічної анатомії та опера -тивної хірургії.

Першим серед вітчизнянихучених, М. Пирогов виступив зідеєю пластичних операцій, ви -сунув ідею кісткової плас тики,розробив методи кістково-плас -тичних операцій.

Талановитий педагог, у 26років учений очолив кафедрухірургії Дерптського (Тартусь -кого) університету, згодом –кафедру госпітальної хірургії Пе -тербурзької медико-хірур гічноїАкадемії. Водночас був дирек -тором Інституту прак тичної ана -томії, створеного при Академії зайого ініціативою.

Діяльність М. Пирогова під часКримської війни (1854-1855) слав -нозвісна. Учений сам брав участь ворганізації медич ного забез -печення бойових дій і в лікуванніпоранених, здійснив важливу ре -фор му військово-медичної служ би.

М. Пирогов – ініціа тор рухумедсестер. За його про по зицією,була створена Хресто воздви -женська община сестер мило -сердя. Великий хірург сам навчав

жінок, як доглядати за пора -неними.

Як видатний діяч народноїосвіти М. Пирогов з 1865 р.працював попечителем Одесь когоі Київського навчальних округів.Він сприяв організації недільнихшкіл, був одним з ініціаторівстворення Універ ситету в Одесі тамедичного факультету Київськогоунівер ситету.

Член-кореспондент Петер -бурзької Академії Наук (1847), М.Пирогов став почесним членом іпочесним доктором багатьохунівер ситетів, науко вих і медич -них товариств світу.

Останні роки життя ученогопройшли в його маєтку в селіВишня (тепер у межах Вінниці),де він продовжував лікувати і денаписав свій «Щоденник ста роголікаря». Збудував лікарню, аптеку,був обраний мировим судеюПолтавського земства.

Над склепом, де було по хованойого забальзамоване тіло, буланадбудована церква. Нині натериторії маєтку відкрито музейгеніального хірурга.

Ольга АнДРиЧ

Славні ювілеї 2010 року

МИКОЛА ПИРОГОВМИКОЛА ПИРОГОВ1810-1881

Іван КОВАЧ

нА КУПАЛАНа Купала на Івана сонце сходить, без пісень, та і з піснями, трави

бродять, бо й без вихвату вони мені

народять неозорість-втаємниченість народу.

Як займеться сонце заходом, не сходом,

я укрию маком-зіллям твою вроду, бо без тебе ані тіла, ані роду -лиш недобор. Та ще й заморочі

броду.

Хоч і буде серед ока буревійний,хоч і звабить липень спрагу

вименами,я пектиму на собі лиш круглолиций

(не у небі одгримілих чарівмрійних,

а ув шовку молодиними винами!)хліб, що знає снажну-спрагнену

пшеницю.

�ERVENY 2010 r. 7

ССимвол моста чи кладки, щоз'єднує два береги дужепоширений в усіх культурах.Один з найпоширеніших сим -

волів – це перехід з землі до неба, знормального реального стану до над -природного, та ще й... «перехід до безмертя(Р. Ґвенон).

В давній грецькій міфології містпредставлений райдугою (веселкою), якуперекинув Зевс для єднання двох світів. Порайдузі-мості переходить Ірис, колиприносить добрі вісті для людей від Зевса.

Переважна більшість мостів на Сходіпобудована у формі Арки. А в Ірані існуєлегенда мосту у формі списа. По широкійчастині проходять праведні, а по самому лезушаблі проходять грішники. А металевийвузенький міст символізує шлях, по якомупроходять один за другим в небесне царствогерої.

Міст ще може символізувати вузькудорогу, яка зобов'язує людину зупинитисяперед ним (мостом) і вибирати, чи ні, перехід,а вибір може людину засудити чи врятувати.

Кожна місцевість (велика чи мала, тобтомісто чи село), що розташована на обидвохберегах ріки має свої кладки чи мости.Тімішоара може похвалитися своїми 14-мамостами. А почали вони будуватись ще з 14ст. на річці Тіміш, а потім на каналі Бега. Напочатку канал Бега мав кілька рукавів, які

поступово були висушені і через канал почалибудувати мости з дерева й цегли. В 1728 р. бувстворений перший канал (Бега) в Румунії, а з1869 р. почалась торгівля по судноплавномуканалу Бега і маршрути пасажирські.

Так що Тімішоара – перше місто в Румунії,що користувалось цим способом кому -нального транспорту.

На початку 20 ст. через канал Бега почалибудувати нові мости. За короткий часТімішоара мала 7 нових мостів: міст білябазару Бадя Кирцан, міст біля площі Марія,міст біля Алеї Парку (міст Децебал), міст

Єпископії (на бульварі М. Вітязу), містГуніаде (тепер Траян), Королівський міст іметалевий міст, що біля церкви Бетел. Зі всіхцих мостів 4 ще й тепер діючі.

Найвідоміший з усіх мостів Тімішоари – цеміст Ейфорел, який ввійшов в історіюбудування металевих мостів з басейну Карпат.

Сьогодні через канал Бега існують 11мостів і 3 пішоходні; 9 з бетону шириноюблизько 30 м, а довжиною 46-60 м.

Міст на бульварі М. Вітязу, щопобудований в 1909 р., прикрашений 4вежами, а на кожній з них знаходитьсякамінний базорельєф. На одному зображенажінка, в руках якої герб міста Тімішоари, а наінших: мельник, кожум'яка і грузчик з човном.Колись через міст Децебал переїжджали ітрамваї, і поїзд, бо зв'язували квартал Фабрікз вокзалом. Цей міст був ремонтований в 1984р., а змодернізований недавно.

Велику роль в будуванні тімішоарськихмостів відіграв головний інженер міста ЕмілЗілард, який задумав і запланував всюгідротехнічну систему міста і його помічникСтан Відрігін.

Мости Тімішоари не мають лишеекономічне значення, вони ще й чудові зразкимистецтва. Мерія приділяє мостам відповіднуувагу і час від часу на них проводитьсяремонт, так що наші мости в доброму станівесь час.

Канал Бега довжиною 120 км ставсудноплавним ще на початку 20 ст. По каналудо 1945 р. вивозилось збіжжя в ЗахіднуЄвропу. Тепер канал чистять і приготовляютьйого для судноплавства. А поки що по каналутренуються спортсмени і відбуваютьсяспортивні змагання; спо діваємось, що докінця року почнуться екскурсії на кораблику.

Василь АРДЕЛЯн

МОСТи ТІМІШОАРиМОСТи ТІМІШОАРи

ССубота – 8-го травня– свято дня містаЛьвів. Відбуласясвяткова хода цен -

тром (парад костюмів-строїв),здавалось, що все містозапалилось різними барвами.

Після обіду відбулося уро -чисте прийняття в Палацікультури, з нашої делегації булап. Ліліана Цімбота, багатозапрошених, друзів міста Львів,добірні люди, які вкали внескидля розвитку міста, потім –мистецький вернісаж.

Неділя – 9-го травня. ПісляЛітургії, через дощову погоду,на жаль, не можна було вклю -читися до складу програми.

Понеділок, 10-го травня, –урочистий концерт у Львівськійдержавній філармонії ім. С.Людкевича, відкриття V Міжна -родного дитячого фести валю.Організатор фести валю ЦДТ«Веселка», п. Ольга В. Когуттеплими словами, радісно віталавсі колективи, делегатів, під -кресливши роль і значенняфестивалю. Відкрили фестивальхудожній колектив Центру «Ве -селка», інструментальний ор -кестр, танці, пісні: хореог рафіяна високому рівні. Виступали всіучасники. Колектив з Румунії, зс. Щука, виконав народниймарамороський танець, ру -мунські пісні, здобувши сильніоплески. Престижний колектив з

Польщі – м. Краків, «Stopnice»оркестр інструментальних, ма -ючи досконалий репертуар,гарні костюми, керівника дос -відчену людину, доказав свійпрофесіоналізм.

Були і малі stopnieczanie, дітиз гарними танцями. Згадаю ічудовий виступ великого ко -лективу м. Львів «Писанка»,потім «Золоте левeня» з гарнимтанцем «Рута» – хореограф п.Марта, народний ансамбль «Да -на» з міста Іллічівськ: багатоколективів виступало з великим

успіхом, зокрема, танцювальніколективи з різних регіонівУкраїни. Весь зал і сцена Фі -лармонії перетворились на ди -тячий сад, один квітник, са -дівники його досягли великогоуспіху.

Після концерту всім учас -никам були вручені почесніграмоти, дипломи, організаторивисловили душевну подяку всімколективам, спонсорам, всімвключеним в згаданій справі.Так само після концерту від -булася прощальна вечеря з

керівниками колективів і вбудинку «Веселки» майстер-класи; цей момент певно за -лишився в пам'яті дітей, до -рослих, всі мали можливістьпознайомитися, знайти друзів,вивчати танці, панувала радість,веселість, у такому гар моній -ному середовищі всі діти,батьки, друзі відчувались при -ємно, – це був щасливий вечір.

Колектив ЦДТ – це такий,який розкрилює свою творчість,завдяки майстерності і роз -ширеної діяльності в такі тяжкічаси, невтомною працею. Доколективу включились видатні,талановиті працівники, яківіддають всі свої душевні сили іяких характеризує велика щи -рість і... скромність.

Бажаю колективу, який тво -рить чудеса, всім міцногоздоров'я, щастя, творчої наснаги,хай Бог Вам допоможе, щобздійснилися всі ваші мрії. Нашазустріч буде на благо нашійсправі українській з нашогоповіту. Треба висловити спо -дівання, що наша зустрічпродовжиться далі в Румунії,можливо, в нашому повіті.Щиру подяку – шановнимдрузям за їх ініціативу вислатизапрошення, за тепле прийняття.Одним словом, за все. Длятранспорту потрібна булафінансова підтримка, за якущира подяка п. депутату, головіСУР Степану Бучуті.На фестивалі: парада хода Львовом.

Міст Децебала

(Zakin™ennx. Po™. na 2 stor.)

«У КОЛІ ДРУЗІВ» «У КОЛІ ДРУЗІВ»

�ERVENY 2010 r.8

ППовідомляємо, що на ви ко -нання постанови Ка бінетуМіністрів Укра їни від26.07.2006 р. №1034 «Про

затвердження Дер жавної програмиспівпраці із закордонними українцямина період до 2010 року» та статті 5Протоколу про співробітництво міжМініс терством освіти і науки Українита Міністерством виховання, дос -ліджень та молоді Румунії на 2008-2009, 2009-2010 та 2010-2011 роки,Міністерство освіти і науки Українивиділило у 2010 році 20 державнихстипендій для прийому громадянРумунії українського похо дження на Ікурс вищих навчальних закладівУкраїни.

Квота прийому у 2010 роцігромадян Румунії українськогопоходження до ВНЗ в межах обсягівдержавного замовлення за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра(таблиця н-р 1).

Крім того, Міністерство освіти інауки України готове розглянути,відповідно до потреб румунськоїсторони, пропозиції щодо кількостістипендій та переліку спеціаль ностейдля навчання громадян Румунії

українського походження у вищихнавчальних закладах України, під -порядкованих Міністерству ос віти інауки, за освітньо-квалі фікаційнимрівнем магістра. Від повідні про -позиції необхідно на діслати до 1травня 2010 року. Пропозиції щодонавчання в аспірантурі необхіднонадіслати до 1 квітня 2010 року.

Представники української гро мади,кандидати на навчання у вищих нав -чальних закладах України за ра хунокдержавних стипендій повинні матиповну загальну се редню освіту,відмінні та добрі оцінки з усіх нав -чальних дисциплін, володіти укра -їнською мовою на рівні, достатньомудля здобуття освіти.

Більш детальну інформацію щодоорганізації відбору абітурієнтів нанавчання до України можна знайти насайті Посольства України в Румунії врубриці «Співробітництво у галузіосвіти».

Контактна особа в Посольстві І-йсекретар – Заболотнюк Василь Андрі -йович, роб. тел. 230 36 30 (з 9.00 до 18.00).

ДО УВАГи ВиПУСКниКІВ – ДО УВАГи ВиПУСКниКІВ –

Загальна інформаціяЧернівецький національний універ ситет - один із

провідних вузів України - засновано 4 жовтня 1875 року.Рішенням Державної акреди таційної комісії від 7 квітня

2008 року університет визнано акредитованим за статусомвищого закладу освіти IV рівня акредитації.

На засіданні Ради Європейської асоціації університетів15 січня 2009 р. у Брюсселі прийнято рішення проприйняття Чернівецького національного університетуімені Юрія Федьковича до асоціації на правахіндивідуального повного членства.

Контактна інформація: 58012, Україна, м. Чернівці, вул. Коцюбинського 2тел. +38 (0372) 52 62 35, факс +38 (0372) 55 29 14E-mail: office@chnu.edu.uaФілологічний факультет58012, Україна, м.Чернівці, вул.Коцюбинського, 2телефон Деканату: +38 (0372) 58 48 46E-mail: clg-phil@chnu.edu.ua Факультет педагогіки, психології та соціальної роботи58000, м. Чернівці, вул. Стасюка, 2тел. + 38 (0372) 23 52 80E-mail: clg-edu@chnu.edu.ua

Економічний факультет58000, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2тел. +38 (0372) 52 59 97, +38 (0372) 52 43 05E-mail: clg-econ@chnu.edu.ua

ЧернівецькийЧернівецькийнаціональний університетнаціональний університет

№ Спеціальність Кількість місць1. Чернівецький національний університет

6.020303 Філологія (Українська мова і література) 26.010102 Початкова освіта (Початкове навчання) 26.010106 Соціальна педагогіка 26.030102 Психологія 16.030504 Економіка підприємства 1

2. Закарпатський державний університет6.050101 Комп‘ютерні науки (Інформаційні управляючі системи та технології) 16.030509 Облік і аудит 16.030201 Міжнародні відносини 1

3. Ужгородський національний університет6.020303 Філологія (Українська мова і література) 26.030301 Журналістика 16.050102 Комп‘ютерна інженерія(Комп‘ютерні системи та мережі) 16.050502 Інженерна механіка (Технологія машинобудування) 16.060101 Будівництво (Міське будівництво та господарство) 16.020303 Філологія ( Мова та література (англійська)) 1

4. Львівський національний університет6.030601 Менеджмент (Менеджмент організацій) 16.020302 Історія 1

Всього 20

АНОНСАНОНСУ відповідності до статті 5 (пункт 1) та 17 (пункт 3)

Протоколу про співробітництво у галузі освіти міжМіністерством освіти і науки України та Мініс -терством виховання, досліджень та молоді Румунії на2008-2009, 2009-2010, 2010-2011 навчальні роки,Міністерство освіти і науки України підтрималопропозицію Румунської сторони провести відбіркандидатів з числа етнічних українців з Румунії длянавчання в Україні 12 липня 2010 року в м. СігетуМармацієй та 14 липня 2010 р. в м. Сірет.

�ERVENY 2010 r. 9

2 0 1 0 ТА Ї Х Б АТ Ь К І В2 0 1 0 ТА Ї Х Б АТ Ь К І В

Загальна інформаціяЗакарпатський державний універ -

ситет – вищий навчальний заклад

IV рівня акредитації, дер -жавної форми власності,створений на базі Ужго -родського державного ін -сти туту інформатики, еко -но міки і права, який

розпочав свою діяльність у 1995 році.Закарпатський державний універ -

ситет поєднує у собікласичні та сучаснітрадиції навчання тавиховання молоді,педаго гічні набуткирізних поколінь, щотворили і творятьйого історію. За ко -рот кий час універ -ситет зумів здобутивизнання й повагуколег-освітян, сту -дентів і населеннякраю та став відо -мим далеко за межа -ми області.

Приймальна комісія:88015, Україна, Закарпатська обл., м.

Ужгород, вул.Заньковецької, 89 ател.: (0312) 65-14-34http://www.zakdu.edu.ua

Факультет інформатиким. Ужгород, вул. Заньковецької, 89 ател. деканату: (0312) 65-52-50сайт кафедри інформаційних управ -

ляючих систем та технологій:http://www.zakdu.edu.ua/index.php?lg=

ua&mmenu=struct&smenu=inf&page=12

Факультет економіким. Ужгород, вул. Українська, 19тел. деканату: (0312) 61-58-68тел. кафедри обліку і аудиту: (0312)

61-33-45; (0312) 61-58-68

Факультет міжнародних відносинм. Ужгород, вул. Заньковецької, 89тел. деканату: (0312) 66-47-04тел. кафедри міжнародного права та

міжнародних відносин: (0312) 65-08-00.

Ужгородський національний університет, заснований в1945 році, є одним із класичних університетів України,акредитованих за IV (вищим) рівнем акредитації

Гордість університету – могутній кадровий потенціал:152 докторів наук, професорів, 500 кандидатів наук тадоцентів, 11 лауреатів Державної премії України в галузінауки і техніки, 30 заслужених діячів науки,

КонтактиФілологічний факультетБідзіля Юрій Михайлович88000, Україна, м. Ужгород, вул. Універ ситетська, 14, кімната 437Інженерно-технічний факультетТуряниця Іван Іванович88000, Україна, м. Ужгород, вул. Університетська, 14, кімната 309

Львівський національний університет імені Івана Франка —один із найстаріших у Східній Європі. Його засновано в 1661 р.

Протягом 2000-2001 н. р. Університет відвідали понад 800іноземців. Зараз в Університеті навчається 66 іноземних студентівта стажистів.

За десятиріччя незалежності України Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка став одним із найпрестижнішихзакладів нашої держави, здобув високий міжнародний авторитет.

Контактна Інформація79000,Україна, Львів, вул. Університетська 1E-mail: webmaster@franko.lviv.uaІсторичний факультет79000,Україна, Львів, вул. Університетська 1Тел.: 032 239-45-32 e-mail : m_lozynskyj@franko.lviv.uaЕкономічний факультет79000,Україна, Львів, вул. Університетська 1Тел.: 032 239-41-94e-mail : kyrylych@franko.lviv.ua

Закарпатський державний університет

Львівський національний Львівський національний університетуніверситет

Ужгородський національнийУжгородський національнийуніверситетуніверситет

ПОСОЛЬСТВО УКРАЇни В РУМУнІЇ

�ERVENY 2010 r.10

= Оксана БРиЗГУн-СОКОЛиК,– почесний голова Світової Фе де раціїУкра їнських Жіночих Орга нізацій

ББагато різних подій у світі нерозумію. Але вони мене абоменше, або й зовсім не турбують іне болять. А події в Україні так би

хотіла зрозуміти, і не вмію.Наприклад: не розумію, як у державі

іґнорують державну мову і дозволяють собі невживати її в офіційних ситуаціях. Чи можнасобі уявити, щоб у Франції в парламенті хтосьговорив німецькою мовою чи в Польщімосковською?

Не розумію, як взагалі в державі можнадискутувати про другу державну мову. Чи вМоскві хтось би відважився порушити такепитання? Ачей же в теперішній “великій”Росії не живуть самі москалі?

Не розумію, як люди, вибрані на високіпозиції, вживають при офіційних подіях мовусусіда... І треба мати глибоко закоріненийкомплекс меншевартости, щоб до посадовоїособи, яка настільки нездібна, що за майже 20років незалежности не вивчила державнумову, ...в розмові переходити на чужоземнумову.

Не розумію. Чи Україна прогресує, а чи?.. У мене в руках словник. Українсько-

російський словник Дубровського. Виданийвидавництвом “Час” у Києві 1914 року (другевидання). Так, тисяча дев’ятсот чотир -надцятого року. На пожовклому папері читаю

слова автора у вступі: “...Випускаючи вдругеукраїнсько-російський словник, автор хотівбидо певної міри задовольнити пильну потребутакого видання...”.

У 1914 році була “пильна потреба” насловник. Було зрозуміло, хоч незалежноїдержави ще не було, що є дві різні мови,якими можна володіти. Що не “всьо равно”,якою говориш, що не “какая разніца”, а великарізниця є поміж ними. Незадовго буде стороків цьому виданню. А за тих сто років так“прополоскали мозґи” добродушному насе -ленню України, що сьогодні “всьо равно”,причім, це неправда. Бо якби “всьо равно”, тоукраїнською мовою так само володілося б, якмосковською. Отже, виходить, не “всьоравно”, а, з одного боку, нахабне іґноруванняКонституції, а з другого – “блаженне” почуттявищости при вживанні московської мови.

У 1919 році накладом УкраїнськоїВійськової Місії в Берліні вийшла невеличкакнижечка “Як стати по-українськомуграмотним” (друге доповнене і розширеневидання). Автор Василь Верниволя. У вступіавтор пише: “...Ця книжечка призначена длялюдей уже грамотних, але таких, що вчилисяу російській школі й тільки по-московськомузнають читати та писати. ... Тепер, як знаєте,часи перемінились. Наш народ здобув собіволю, поволеньки стає хазяїном на своїйземлі. То й наша мова, з якої колись москаліглумились і свої перекінчики підсміш -кувались, як із простої, мужицької, – нашамова дійшла до своїх прав. Нею тепербалакають, нею учать по школах, віднайнижчих до університетів...”.

Це у 1919 році, 90 років тому. А сьогоднічитаю у пресі (цитую): “...13-14 березня уКриму проросійські активісти викинулиукраїнські підручники з історії України,української літератури до підніжжяпам’ятника імператриці Катерині ІІ...”. А уВеликодньому листі від ВсеукраїнськогоТовариства “Просвіта” – Запорізьке Обласне

Об’єднання, між іншим, читаємо: “...За часперебування на посаді міністр освітиТабачник встиг наробити немало шкоди.Наслідком його дій стало в тому числі й те, щоу державних вузах Запоріжжя стали звільнятивикладачів української мови...”.

Чи це можна зрозуміти? Чи це логічно? Чив Канаді хтось міг би придумати, шобвикидати підручники англійської мови таісторії Канади? Чи яка-небудь держава у світідодумалась би звільняти викладачів своєїдержавної мови?

В діаспорі не набагато краще. Ми, давнімешканці різних країн, переходимо “безнадуми” на мову держави, в якій живемо.Наші часописи та журнали чимраз більшевживають цю мову, щоб задовольнити та невтратити “неукраїномовних” українців. Нашіукраїнські установи висилають обіжникидвомовно, а, на жаль, деколи й без укра -їнського слова. Поміж поселенцями четвертоїхвилі чути зачасто московську мову. Яка жмайбутність української мови тут і там? Чи,запланована Москвою і несвідомо підтримананашим недбальством у діаспорі та Україні,українська мова мала б стати мертвоюлатиною?

Як Україна відроджувалася для від з на -чення історичного 22 січня 1918 і 1919 років,у 1990 році створився неймовірний живийланцюг єдности і однодумности українців зізаходу на схід України. Вірю, що такийсимволічний ланцюг однодумностиствориться і тепер, і добродушна “моя хатаскраю” Україна встане не в обороні рідноїмови, а в наступі на чужинецьке насилля табезправ’я, і нарешті Шевченкові слова “всвоїй хаті своя правда, і сила, і воля” станутьдійсністю. А діаспора з гордістю будеговорити: Мої діти здібні! Вони двомовні, анавіть багатомовні! Дай Боже!

Не розуміюНе розумію

ККожна дитина лю -бить свого батька.Копіює його в усьо -му, гордиться ним

перед своїми друзями. Правда,якщо батько справді та особа,на кого дитина може покла -датися, може з ним пора -дитися, попросити допомоги.

Бувають випадки, колидитині ближчий не рідний,біологічний батько, а той,який його ростить, дбає пронього, не ранить його дитячоїчутливої душі, дає відчуттяпевності. То для тієї дитини -це справжній батько.

Тому вважалося, що неспра -ведливо, щоб святкувати лишедень матері, адже бувають івипадки, правда рідші, колибатько сам ростить, доглядаєсвоїх дітей.

Цим батькам і був присвя -чений «День батька».

А сталося це вже 100 роківтому в Америці, де післясмерті матері батько доглядаві виростив своїх п'ятеро дітей.

Щоб віддячитись своємутатові, Уільяму Смарту, занелегку батьківську працю,Сонора Додд вирішила зверну -тися до місцевої влади зпетицією про запровадженнясвята на честь усіх батьків.

На її прохання, 19 червня1910 р. мер Спокейна заснувавтаке свято.

Цього року на честь 100-річчя «Дня батька» будутьсвяткувати цілий тиждень.

Першим президентом, що

офіційно відзначив «Деньбатька», був Ліндон Джонсон в1966 р., а постійний статусйому надав Річард Ніксон в1972 р.

День батька відзначаєтьсявже майже в 50 країнах світу.

І в Румунії почали відзна -чати цей день. Цього року«День мужчини» в насвідзначали 5 червня. Але цесвято в нас більш пов'язане змаркою якогось там пива і зтим, щоб батько мав ще«один» вільний день. Хоч неможна б сказати, що не буває ів нас гарних, справжніх бать -ків. Найприємніше буває, колизустрінеш молодого батька зісвоїм синочком чи донечкою на

прогульці, коли бачиш в йогоочах дуже багато любові,терпіння до маленького «чоло -вічка», що коло нього.

Отаким батькам і слід прис -вятити «ДЕНЬ БАТЬКА».

І.П.-К.

СВЯТО БАТЬКАСВЯТО БАТЬКА

Оксана БРиЗГУн-СОКОЛиК

�ERVENY 2010 r. 11

ВВгазеті «Curierul ucrainean» закві тень 2010 появи лось пові -домлення Генерального Кон -сула України в Румунії пана

Юрія Вер бицького про заснування Укра -їнського ліцею в селі Поляни, це для учнів зПолян і сусідніх до нього сіл: Рускови іКривого. Ця справа зала годилась з нагодивід відування Його Ексцеленції Юрія Вер -бицького Марамо рощини, при зустрічі зПрефектом Мара морощини паном СандуПоколом. Була присутня при договоріінспектор по спеціальності пані ЕльвіраКодря.

Читаючи повідомлення, я пригадала,що упродовж ос тан ніх двох десятилітьпрова дилась дискусія навколо питаннязаснування укра їнського ліцею в селіВерхній Рівні, а іншим разом в селіРусково. Були позиції за і проти.

Прихильники ідеї зас ну вання Укра -їнського ліцею в одному з наших великихсіл доводили те, що село – це простір, деукраїнська мова утвердилась у всіх сферахїї використання, що в такий спосібдається змога майже всім учням з сіл іселищ закінчити ліцей. Адже дуже малачастина сільських та селищних дітейможуть податися до міста, бо навчаннядалеко від дому коштує дорого. Хоча щебіблійний Сирах писав: «набувайте освітуй великим коштом, в ній собі придбаєте

золота чимало». Але одне думали йдумають мудреці, а інша наша дійсність.Діти, навчаючись в рідному, чи сусідньомуселі, можуть й учитись, й помагатибатькам при господарсвті і т.д.

Не можна заперечити все, що доводятьприхильники такої ідеї.

Треба признати, що існує і ряд основнихнегативів цієї справи, які треба взяти підувагу тими, що вирішу ва тимуть цепитання.

Основною причиною, поки що, незасновувати ліцей в Полянах є та, що вСігетсь кому ліцеї навчаються діти зПолян, Кривого й Рускови, а брак дітей зцих сіл може привести до йогорозснування, бо за новими законамиМоністерства Виховання класи повинніналічувати велике число учнів. Не слідзабувати, що ліцей в Сиготі заснувався в1949 р. і має вже добрі традиції. Правда,що між роками 1961-1990 р. він проіснувавлише як секція при ліцеї «Драгош Воде» іпри Педагогічному ліцеї, але все жзатримав свої традиції, якізапочаткували викладачі попе редники.

Не забуваймо, що, нав чаючись в місті,хоча неве ликому, але з видними куль -турними традиціями, молодь, прибувша зсіл, фор мується позитивно, коли єбажання і добрі викладачі.

Таке місто і школа, біблі отека, ла -

бораторії фізики, хімії і приро дознавства,які завжди існували при нашому ліцеї,авторитетні викладачі можуть пози -тивно вплинути на розвиток молоді. Незабуваймо, що Український ліцей в Сиготіє і нашим культурним добром.

Краще б зробити більш оптимальніумови для учнів, що навчаються в Укра -їнському ліцеї, що навчаються в Укра -їнському ліцеї в Сиготі. Це залежить відвідповідальних чинників, які могли бподумати про необхідний гуртожиток.Можна б дістати поміч з боку українськоїгромади, щоб хоч ті 2% свого податкуспрямувати на українську школу.

Думаю, що в Полянах спо чаткупотрібно б засну вати Український садик іУкраїнську 8-річну школу. З розмови Л.Дорош з студен ткою Клузького Універ -ситету «Бабеш-Бояй» Ярославою Клем -пуш діз наємося, що тепер в Полянах лишев одному з присілків вивчаються всі пред -мети українською мовою, а ще донедавнабули 3 школи. (Ця розмова велася в «Укра -їнському віснику» за квітень 2010 р.).

Висловила я про заснування Укра -їнського ліцею в Полянах лише суто своюдумку, а краще було б, щоб про такусерйозну справу висловилось більше викла -дачів і причетних до неї людей!

юлія ГРІнЬ-АРДЕЛЯнюлія ГРІнЬ-АРДЕЛЯн

Б у д е л і ц е й в П о л я н а х . Щ о с т а н е т ь с я з С і г е т с ь к и м ?Б у д е л і ц е й в П о л я н а х . Щ о с т а н е т ь с я з С і г е т с ь к и м ?

КОЛИСКОВАКОЛИСКОВАСлова Івана КОВАЧА Музика Василя БАРШАЯ

Гори напилися неба й роси,Шепотом, ноче, склепіння знеси,Вкрий ти і очі, тини й траву,Глухо спустися в денну красу.

Вийди ти з лісу на місяць ясний, Сядь, поколишся і стріхами ний, Листям обвійся й кров’ю небес, Стогін пташиний скинь ти увесь.

Клени скрепочуть болінням вогню, Зморшки тополі труть стелю нічну, Вітер надувся густо, мов клич, Блиски розбилися хмарами пріч.

Хиляться вікна скрізь сонні в очах, Дзенькіт розлився водою в ярах, Котик муркоче, стелиться тьма, Спи, мій маленький, спи, бо пора...

�ERVENY 2010 r.12

ППісля них у звиклому порядку ті жправа народних радників нехаймають городові пол ковники; крімтого, з кожного полку необхідно

вибрати зі згоди гетьмана до Генеральної радияк генеральних радників по одному виз -начному вис луженцю із людей розва жливих ізаслужених.

З тими генеральними старшинами, пол -ковниками і генеральними радниками по -винен теперішній ясновельможний гетьман, атакож його наступники радитися про безпекуВітчизни, про спільне благо і про всі гро -мадські справи і немає права нічого ви -рішувати, розпочинати і здійс нювати своєюволею без попереднього розгляду і схваленняними.

Тому-то тепер, на виборах гетьмана,призначаються одностайною ухвалою трисесії Генеральної ради, які повинні кожногороку проводитися у гетьманській резиденції:перша - на Різдво Христове, друга - наВеликдень і третя - на празник ПокровиПресвятої Богородиці. На ті сесії повинніприбути не лише полковники зі своєюстаршиною і сотниками, не лише генеральнірадники з усіх полків, але також посли відВійська Запорозького Низового для участі ідораджування; по одержанні універсалу відгетьмана вони зобов’язані бути присутніми іприбути точно у визначений час. І колиясновельможний гетьман запропонує якісьпитання для спільного розгляду, то всі вони

повинні чесно й щиро, не дбаючи про жоднийзиск - свій власний чи інших осіб, -відкинувши лихі заздрощі і мстиві намисли,давати слушні поради в такий спосіб, щоб незаподіяти тим ані урази честі гетьмана, анішкоди справам Вітчизни, - нехай обминуть їїлихо і згуба!

Якщо ж поза тими згаданими сесіямиГенеральної ради, що для них визначеноспеціальні терміни, траплятимуться якісь

справи, котрі треба невідкладно роз глянути,вирішити і залагодити, то ясновельможнийгетьман може вжити всієї повноти влади івпливу для владнання і попровадження такихсправ з відома генеральної старшини. Такожякщо прибудуть якісь листи з чужоземнихдержав чи сторін, призначені ясновель -можному гетьманові, то їхній зміст належитьйого ясновельможності обговорити з гене -ральною старшиною і повідомити своївідповіді на них, щоб не лишалось у тайнілистування, в першу чергу - з чужи нець кимикраїнами і таке, що могло б завдати шкодибезпеці Вітчизни і гро мадському благу.

А щоб постало щире обопільне довір’япоміж гетьманом і генеральною стар шиною,полковниками і генеральними радниками,необхідне для проведення таємних іпублічних нарад, то кожен з них повинен,перш ніж приступити до ви конання обов’язківсвоєї посади, особисто присягнути на вірністьВітчизні, на щиру відданість гетьманові, атакож на сумлінне виконання обов’язків своєїпосади схва леною публічно присягоювідповідної форми.

Якщо ж у діях ясновельможного геть манабуде спостережено щось незгідного спра -ведливості, хибного щодо військових прав івольностей чи зловорожого Вітчизні, тогенеральні старшини, полковники і гене -ральні радники владні використати свободуголосу, щоб особисто або ж - якщо тоговимагатиме крайня і невідклична потреба -публічно на нараді висловити докір йогоясновельможності і рішуче стримати відзневаги отчистих прав і вольностей, незавдаючи при тому ані найменшої образивисокій гетьманській честі. На ті докориясновельможний гетьман не повинен аніображатися, ані не має права за них мстити, -навпаки, повинен постаратися виправитипереступи.

П Е Р Ш А К О н С Т и Т У Ц І Я У К РА Ї н иП Е Р Ш А К О н С Т и Т У Ц І Я У К РА Ї н иГ Е Т Ь М А н А П и Л и П А О РЛ и К АГ Е Т Ь М А н А П и Л и П А О РЛ и К А

1710 рік: Герб гетьмана Пилипа Орлика та Українські прапори часів Орлика

300-річчя КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА ОРЛИКА• 5 квітня ц.р. виповнюється 300 років з дня прийняття Консти -

туції України гетьмана Пилипа Орлика. Конституція Пилипа Орлика побачила світ на 77 років раніше

американської і на 81 рік раніше польської Конституції.Подаємо текст Конституії:

9 квітня 2010 р. в Бендерах, де булапідписана Конституція Пилипа Орлика

тому 300 років, було відкрито пам'ятник увигляді книги, на якій викарбуваноінформацію про історію написання

Конституції

(Далі буде)

(Продовження. Поч. в н-р 7-8/2010.)

= 11 червня 2010 року у11 червня 2010 року уРосійському культурномуРосійському культурномуцен трі міста Бухарест від цен трі міста Бухарест від --булася презентація книгибулася презентація книгиІвана Євсеєва «Івана Євсеєва «SlavismeleSlavismelero mâneşti»ro mâneşti» (Румунські сло (Румунські сло --в’я нізми), упорядкована Іл в’я нізми), упорядкована Іл --лею Даніловим та Сти вомлею Даніловим та Сти вомПе рінацом.Пе рінацом.

ККнига має дві го лов -ні частини. У пер -шій частині по -даються, у струк -

турі словника, понад три тисячіслов’янських слів, вживаних урумунській мові. У складі слов -ника інформація струк турованакомпактно. За перед нім словомслідують лексично-граматичніпояснення (рід, число для імен -ників і прик метників, пер шаособа, дієвід міна, спосіб у дієс -ловах). Про довжується з пояс -нен ням слова, його значенням таінколи прик ладом із літе ратури.В кінці подається ети мологіяслова.

Приклади:Turbincă, turbinci, s. F. (Înv.)

Sac soldăţesc pentru merinde. Dinucr. torbynka. DEX ’98.

Vajnic, -ă, vajnici, -ce, adj. 1.Energic, viguros, puternic; aprig,dârz grozav, cumplit. 2. Important,grav, serios, de seamă; marcant,ilustru. Din rus. vajnâi, ucr.vajnyi. DEX ’98.

Vorovi, vorovesc, vb. IV. Intranz.Şi tranz. (Înv. şi reg.) A vorbi. – Cf.ucr. hovoryty. DEX ’98.

Друга частина охоплює тема -тичне групування сло в’янськихслів у таких сферах: сільськегосподарство, тради ційне гос -по дарство, при рода, соціальністосунки, духов ність і т. д.

Автор вважає румунськимислов’янізмами ті слова, які булизапозичені із старослов’янськоїі сучасних слов’янських мов(болгарської, сербської, укра -їнської та російської), а також ірумунські запозичення не тіль -ки зі слов’янських, а й нес ло -в’янських мов.

Можна вважати словник до -повненням до книги СтанкаВойводича (Сербія) Речник сла -визама у румунском jезику. Вінважливий для науковців тим, щопредставляє список слів сло -в’янського походження в ру -мунській мові.

Роман ПЕТРАШУК

«РУМУнСЬКI СЛОВ’ЯнІЗМи»«РУМУнСЬКI СЛОВ’ЯнІЗМи»

�ERVENY 2010 r. 13

ММова є водночас генетичним кодомсуспільства. Саме мова дозволяєпідтримати історичну тяглістьпоколінь. Саме мова дозволяє

кожному новому поколінню спиратися на весьдуховний набуток предків, а не щоразурозпочинати все з нуля.

Не можу оминути очевидної проблеми, якатут виникає.

Безумовно, національні меншини по-інакшому сприймають мову нації, яка даладержаві назву. Одна справа, коли мова пустилакоріння на всю глибину тисячолітньої історії,виросла й визріла разом із народом. Зовсім інша— коли мова прийшла до тебе уже в готовомувигляді.

Це слід розуміти. І не потрібно — навітьшкідливо! — вимагати для представниківнаціональних меншин такого ж рівнясприйняття мови нації, що дала державі назву.

Представники меншин повинні оволодіватицією мовою насамперед для того, щоб уникнутиконфліктів нерозуміння логіки розвитку йособливостей цієї держави, щоб мати змогусвідомо солідаризуватися в процесідержавотворення.

Адже конфліктують не мови. Конфліктуютьносії мов — від нерозуміння вищесказаного.

Поки я не говорив, що мова, про яку йдеться —українська. Цей підхід — спільний для всіх мові всіх держав. І проблему російської мови в Росіївирішують, спираючись на точнісінько такі жтеоретичні засади.

Але ж повернімося до нашої рідноїукраїнської мови.

Немає потреби докладно пере повідати, якретельно нищи лася вона за імперських часів — ідавніх, і новітніх. Не хочу ще раз тавруватиРосію чи СРСР. Така політика була природноюдля імперії. Адже саме так — трохиліберальніше чи, навпаки, ще нещадніше —чинили всі імперії щодо мов своїх меншин.

ААле хочу наголосити на іншому. В такихумовах, у які було поставлено українців, нездатне було б вижити жодне “наріччя”. У такихумовах неминуче загинула б і мова нації слабкої,щойно народженої, ще недостатньо сфор -мованої.

Не тільки вистояти, а ще й розвиватися підстрашним гнітом здатна була тільки мова народуз дуже древнім і дуже потужним корінням. Цейвисновок роблю, опонуючи всіляким шовіністамі невігласам, які прагнуть переконати нас упротилежному. Як це, скажімо, робить редакторгазети “Крымская правда” Михайло Бахарєв(цитую мовою оригіналу його слова з газети з 13грудня 1997 року): “Heт никакого украинскогоязыка. Это придуманный язык, язык черни. ...то,что сегодня считают украинским язиком, — это

язык, искусственно придуманный Шевченко идругими авантю ристами. Так запомните: неттакой нации — украинцы, как нет никакогобудущего и у обреченного украинского го -сударства”.

Не знаю, хто за національністю пан Бахарєв.Але, говорячи так, він ганьбить насампередсвою власну націю.

Але якою є мовна політика сучасноїнезалежної України? І чи існує така політикавзагалі?

На жаль, мусимо визнати: вона є такою жсірою і невизначеною, як і та влада, що їїздійснює. В кращому разі, маємо погану мовуполітиків, і зовсім не маємо політики мови.

Вважаємо, що в мовній політиці не маємоправа на головну помилку: на приниження забудь-яких обставин будь-чиєї гідності. Хоча йрозуміємо: агресивність в утвердженні ранішепринижуваної мови — це зворотній бік колиш -нього приниження.

Але не можемо заплющувати очі й на те, щоза рядом показників (книговидання, преса тощо)становище з українською мою стало гіршим,аніж за колоніальних часів. Більше того,українська мова активно перестає бутирозмовною мовою молоді.

Час кричати “SOS”, бити на сполох!

«Час кричати „SOS”, бити на сполох!»Політика мови проти суспільства невдахПолітика мови проти суспільства невдах

А. МАТВІЄнКО

(Prodovjennx. Po™. v n-r 9-10/ 2010 r.

= Голову СучавськоїГолову Сучавськоїфілії СУР, радника в пи філії СУР, радника в пи --таннях нацменшин в Су таннях нацменшин в Су --чавській префектурі паначавській префектурі панаІвана Боднара наго ро Івана Боднара наго ро --джено Почесною гра мо джено Почесною гра мо --тою Міністерства за кор тою Міністерства за кор --донних справ України.донних справ України.

В Грамоті зазначається: «Мі -ністерство закордонних справУкраїни нагороджує Почесноюграмотою Боднара Івана, голову

філії Союзу українців Румунії повіту Сучава (Румунія) заактивну участь у підготовці та проведенні міжнародноїакції «Незгасима свічка», плідну роботу на благорозвитку української держави та зміцнення її авто -ритету у світі».

Грамоту підписав Т.в.о. м. В. Д. Хандохі 02.03.09 р. в м.Києві.

Нещодавно Почесна грамота була вручена ІвануБоднару Його Ексцеленцією Надзвичайним і Пов -новажним Послом України в Румунії паном МаркіяномКуликом в присутності дипломатичних представниківу Сучаві Їх Ексцеленцій генерального консула ЮріяВербицького та консула Василя Неровного, а такожпредставників української нацменшини в південнійБуковині.

Посол України в Румунії, який перебував у Сучавськомуповіті на запрошення Голови Сучавської повітової радипана Георге Флутура як учaсник засідання РадиЄврорегіону «Верхній Прут», висловив з цієї нагодиприємність зустрітися з представниками українськоїгромади Сучавського повіту.

Вітаємо, п. Іване!

Чи не наймолодший з-між наших пись менників, Михайло Трайстасповнив 45 років. Він самотужки відзначив свою річницю в приміщенніСУР. Було людно, було тепло та не величаво, як і годиться в... молоді роки.Чи не так?

Як правило, без подарунків!.. Та нічого, боподарунки – лиш від Бога.

Народився Михайло Трайста 15 червня 1965 р.в селі Верхня Рівна, що на Мараморощині.Початкову і загальну освіту здобув у рідномуселі. У 1998 році закінчив Сігетський про -мисловий ліцей, а 2009 року став випускникомФакультету журналістики і філософіїБухарестського університету ім. Спіру Гарет.Зараз – студент українського відділенняБухарестського університету.

З 1999 року – штатний кореспондент видань СУР, а з 2008 р. – секретарредакції літературного журналу «Наш голос». В період 2005-2008 рр. –кореспондент марамороської газети «Informatia Zilei».

Поетичний дебют М. Трайсти стався 1979 року в часописі «Новий вік».Друкувався також в румунській пресі і в деяких зарубіжних українськихчасописах: «Незборима нація», «Гуцульський календар», «Верховина»(Україна), «Громада» (Угорщина), «До світла» (Італія).

Видавничий дебют М. Трайсти відбувся 2001 року збіркою поезій«Симфонія шовкових трав». Цим же роком позначені перші його прозовітвори, які були надруковані на сторінках журналу «Наш голос».

У 2004 р. вийшла в світ його збірка оповідань і казок для дітей«Калинові ранки». Далі були збірка короткої прози «Гуцульська душа»(2008), збірка гуморесок «Не вір очам своїм» (2009) та збірка оповідань іказок для дітей «Малинові стежки» (2009).

Михайло Трайста - член ряду літературних гуртків.Намічається також, внаслідок появи такого числа книжок, і прийняття

талановитого письменника до Спілки письменників Румунії та доНаціональної спілки письменників України.

З роси-води, п. Михайле! На многії і благії літа, поет-прозаїку,гумористе! До нових плідних звершень!

ІВАНУ БОДНАРУ –ІВАНУ БОДНАРУ –ПОЧЕСНА ГРАМОТАПОЧЕСНА ГРАМОТА

МЗС УКРАЇНИМЗС УКРАЇНИ

МиХАЙЛОВІ ТРАЙСТІ – 45МиХАЙЛОВІ ТРАЙСТІ – 45

(Далі буде)

�ERVENY 2010 r.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

В цей день редакціягазети «Вільне слово»бажає вам, дорогі діти,багато успіхів, щастя,затишку, мирного неба,щасливого дитинства!

******

ММіжнародний деньзахисту дітей буввстановлений 1949 р.

Радою Міжнародної демокра -тичної федерації жінок для того,

щоб нагадувати дорослим, сус -пільству про те, що діти маютьпостійну потребу в їх турботі тазахисті. Перший Міжнароднийдень захисту дітей був проведенийв 1950 році.

Конвенція ООН про правадитини була одноголосно прий -нята Асамблеєю ООН 20 листо -пада 1989 р. – після 30 років відприйняття Декларації правдитини та через 10 років післяМіжнародного Року Дитини.

А 4 червня – Міжнародний деньбезневинних дітей – жертв агресії.

Започаткований ГенеральноюАсамблеєю ООН в 1982 р. наспеціальній сесії з питання проПалестину, Генеральна АсамблеяООН, «будучи приголомшеною вели -чезною кількістю безне винних па -лестинських та ліванських дітей –жертв актів агресії Ізраїлю», пос -тановила відзначати 4 червнякожного року як Міжнародний деньбез невинних дітей – жертв агресії.

З 1 ЧЕРВНЕМ ВАС, ДОРОГІ ДІТИ!З 1 ЧЕРВНЕМ ВАС, ДОРОГІ ДІТИ!

ВВже пролетіло 11 років від запо -чаткування І-го учнівського фестивалю-конкурсу з читання української поезії в

Румунії з ініціативи голови Марамороської філіїСУР п. Мирослава Петрецького, який бувсвоєрідним святом української мови і поезії. Цейфестиваль насамперед був повітовим і проходив вс. Верхня Рівна з 2001 р.

З кожним роком фестиваль набував всебільшого значення і таким чином був поширенийдля всіх учнів-українців Румунії, ставшиНаціональним учнівським фестивалем-конкурсомздекламування укра їнської поезії в Румунії.

Національний фестиваль-конкурс дійшов цьогороку до IV-ого і пройшов він 12 червня в м. Сігеті,що на Мараморощині. Організований Мара -мороською філією СУР, його головою п. М.Петрецьким і фінансований Союзом українцівРумунії, Фестиваль-конкурс охопив учнів V-VІІІкласів шкіл повітів Мараморощина, Сучавщина,Тіміш, Карашсеверин, Ботошань і Сату Маре.

На відкритті Фестивалю були присутніГенеральний консул України в Сучаві п. ЮрійВербицький, депутат в Румунському Парламентіі голова Союзу українців Румунії п. СтепанБучута, радник префектури Марамороськогоповіту п. І. Ботезан, голови повітових філій,художник Аурел Дан, який подарував Союзупортрет Т. Шевченка, викладачі, батьки, учні тагості.

Головою цьогорічного Національного учнівсь -кого фестивалю-конкурсу була викладач Сі -гетського ліцею ім. Фердинанда, д-р ОдаркаБовт.

Бажаємо, щоб цей учнівський фестиваль мав інадалі успіхів і щирих прихильників. (І.П.-К.)

...ще Аристотель відзначив, що багатство –...ще Аристотель відзначив, що багатство –це не володіння майном на основі права влас це не володіння майном на основі права влас --ності, а користування ним (майном).ності, а користування ним (майном).

...лізинг був відомий ще задовго до того, як...лізинг був відомий ще задовго до того, якжив Аристотель: англійський автор Т. Кларкжив Аристотель: англійський автор Т. Кларкстверджує, що він знайшов декілька положеньстверджує, що він знайшов декілька положеньпро лізинг в законах Хаммуралі, які булипро лізинг в законах Хаммуралі, які булиприйняті у 1760 р. до нашої ери.прийняті у 1760 р. до нашої ери.

А ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...

< ВІДПОВІДІ на запитання з минулого чис ла:ПАЛКА, МУЗИЧНА ГАМА, ДИМ, МЛИН.

ХІ-ий УЧНІВСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ-КОНКУРСХІ-ий УЧНІВСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ-КОНКУРСУКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ (ПОВІТОВИЙ) І УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ (ПОВІТОВИЙ) І IVIV-ий-ий

НАЦІОНАЛЬНИЙ УЧНІВСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ-КОНКУРСНАЦІОНАЛЬНИЙ УЧНІВСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ-КОНКУРСІЗ ЧИТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ В РУМУНІЇІЗ ЧИТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ В РУМУНІЇ

Виступ генерального консула п. ю. Вербицького

�ERVENY 2010 r. 15

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

ТТо було давно,ко ли недобрийцар наказавзас лати слав -

ного українського поетаТараса Шевченка далеко-далеко від рідної України,у відлюдні степи. Нічоготам не було, тільки піс -ки, порослі рідкою тра -вою, кілька дерев і сірийбудинок-казарма, де меш -кали солдати. Така булакара Тарасові за те, щолюбив свій народ і не да -вав чужому цареві крив -дити його.

Сумно, дуже сумнобуло солдатові Тарасові.Сумно світило там сон -це, сумно гуділи вітри постепах, сумно дивилисьсолдати з-під насупленихбрів. А Тарасові так хо -тілося з кимось щиропороз мовляти. Та звідкивзяти друга?

Одного разу на подвір'їз'явилась дівчинка. То

була Наталочка, п'яти -річна доня нового комен -данта майора Ускова.Там вона поба чила ву -сатого солдата, що лас -каво її привітав. Усмішкасолдата була така при -язна, а голос такий лас -кавий, що дівчинка зразуйого по любила. З тогочасу обоє стали щиримиприятелями.

Побачив це майорУсков, покликав солдатадо себе і запитав, хто він.

– Рядовий Тарас Гри -горович Шевченко! – від -повів Тарас, випря ми -виись по-військовому.

– То ви Шевченко! –здивувався Усков. Він чув,що тут живе якийсьШевченко, що писав вір -ші проти царя, і тепер невільно йому ні писати, німалювати. Але той Шев -ченко виглядав на добру,ласкаву людину, і майорсам його вподобав.

Дружба малої дівчинкиз Тарасом полегшила до -лю славного поета. Ма -йор Усков дозволив Тара -сові писати й малю вати,аби ніхто не бачив. Увільні від військової служ -би години «дядько Тарас»бавився з дівчинкою, роз -

казував їй казки, співавпісні і при думував їй нарадість усякі несподі -ванки. Од но го вечора наНатині іменини в садкубіля дому майора Усковазаясніли в темряві великібукви: «НА ТА». Вони ви -сіли в по вітрі, ніби чоти -ри зір ки. То Тарас завісивна шнурку ви різані зпаперу літери і при -мостив за ними ліх та -рики. Ната дуже зра діла.

П'ять літ осоло джу -вала приязнь малої ди -тини гірку неволю ТарасаШевченка. Тарас і Натабули друзі, яких мало. Іпісля розстання писалиодне до одного сердечнілистки. Коли Ната ви -росла, описала свої спо -мини про слав ного наувесь світ поета в книж -ці «Спо мини Нати продядька Тараса».

Подивись, ось перед нами –Знак трикутний з дітлахами.Знак цей, брате, застережний,Треба бути обережним.

Малюнки Віктора КОНОНЕНКА

Вранці я іду до школи,А зі мною в дитсадокЙде молодший брат Микола,Я йому даю урок:– Незалежно від погоди,Ми з тобою – пішоходи.А тому нам у дорозіЗнаки будуть в допомозі.Різних знаків є багато –Обереги, остороги.Малюкам потрібно знатиМУДРУ АЗБУКУ ДОРОГИ!

Олексій КОнОнЕнКО

А З Б У К АА З Б У К АД О Р О Г ИД О Р О Г И

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

Роман ЗАВАДОВиЧ

н А Т Ан А Т А(Оповідання)

�ERVENY 2010 r.16

Z A S T E R E J E N N XZ A S T E R E J E N N X= Za dostovirnisty faktiv, þãtat, vlasnãh imen ta inºãh vidomostec

vidpovidaqty avtorã pidpãsanãh materialiv.

= Redakþix moje ne podilxtã to™kã zoru avtoriv.

= Nadislani do redakþiî materialã ne reþenzuqtysx i ne povertaqtysx.

= Redakþix zalãºaw za soboq pravo skoro™uvatã i redaguvatã nadislani

materialã, ne poruºuq™ã îhnyogo osnovnogo zmistu.

= Z qrãdã™noî to™kã zoru za zmist materialiv vidpovidaqty îh avtorã.

Культурно-просвітницький часопис

Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Вик. об. гол. ред. – Іван КОВАЧ

Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

ХТО Є ХТО

Ті, що не мають ні хліба, ні сала -ледацюги.

Ті, що мають хліб, але не мають сала- середній клас.

Ті, що мають хліб і сало, - багаті. Ті, що мають щось, окрім хліба і

сала, - олігархи. Ті, що дають хліб, а хочуть взяти

сало, - банкіри. Ті, що збирають сало, а дають хліб, -

бюджет. Ті, що стережуть сало за хліб, -

міліція. Ті, що возять хліб, а вивозять сало, -

інвестори. Ті, що давали нам трохи хліба,

трохи сала, яке ми проїли, - МВФ.

ЕГОЇСТи?

Усі нації егоїстичні, примітивні імислять дуже простими категоріями:німців турбує, у якому магазиніпродається найсмачніша ковбаса;француз думає, кого б ще тарахнути;росіянин - що б ще поцупити...

І тільки американці мислятьабстрактними категоріями в масштабахусього людства: їх хвилює, на кого бще кинути бомбу.

Чи ПОВІРиТЕ?

Чоловік у дорозі. Вдома дружина ітой третій. Дзвінок!.. Обоє збентежені.Він зі швидкістю ракети зник підліжком. Входить чоловік і швидкоорієнтується в ситуації. Нахиляється ізапитує:

- Пане, що ви там робите? Він: “А як я вам скажу, що чекаю тут

на автономію Галичини, то ви по -вірите?”

БЕРІЗКА

- Вуйку Стефане, вуйку Стефане!Що то ви робите?! Навіщо ви берізкурубаєте? Така струнка, молоденька, такоко зеленими листочками милувала, ави її геть!

- Ой, сусіде, й не кажіть, в самогосерце кров’ю обливається, але мушу тезробити - прийдуть москалі, побачатьберізку і скажуть: “Ето ісконно русскаятєріторія!”

ДинАСТІЯ

Дід Василь Іванович - куркуль,ворог народу.

Син, Іван Васильович - інтелігент,ворог народу.

Онук Василь Іванович - податковийінспектор...

КРУТиСЯ, ЯК ХОЧЕШ!

Влаштувався чоловік на роботу вміліцію. Місяць служить, другий, усе

нібито нормально, аж на початкутретього місяця його термінововикликає до себе начальник.

- Іванов, ти чому це зарплату вжедва місяці отримувати не приходиш?

- А у вас що, ще і зарплату платять? - Ну, звичайно! - А я думав, дали пістолет - і

крутися, як хочеш!

ПРОДАЖ І ПОДАТКи

- Продав Батьківщину?! Заплатиподатки і спи спокійно...

СТАнОВиЩЕ ПАСКУДнЕ

Прем’єр міністр доповідає щойнообраним депутатам Верховної Ради:

- Панове депутати, тепер, повиборах можу сказати усю правду!Становище Вкраїні препаскудне...

- А ви часом не прикрашаєте?

ЖЕРТВА

Запитують голову однієї з“розкручених партій”.

- Чим ви пояснюєте нуль голосів за

вашу партію на ни -нішніх перегонах?

- Ми стали не -винною жертвою...

- Жертвою чого?! - Чесного під ра -

хунку, холера!..

У КОСМОСПОЛЕТІЛи

На полонині: - Вуйку ! - Що! - Чули, москалі у космос полетіли! - Що, всі? - Та ні, тільки один! - То чого ж ти тоді кричиш?

ЗА МЕнЕ

- Тато, а правда, що казки починаються зі слів:“Жили собі старий із старою”?

- Ні, синок. Справжні казки розпочинаються сло -вами: “Якщо ви проголосуєте за мене на виборах...”

КРАСОТУЛЬКи

У крамницях, у пивницях -Дуськи, Муськи, Люськи.Ти до них - по-українськи,А вони - по-руськи.

Станеш, глянеш: мамо рідна,Господи мій, Боже!Наяложене, патлате,На чортяку схоже,

Стан свинячий, погляд вовчийІ усмішка кінська...Нащо таким красотулькамМова українська?

П р а в д а ж , щ о с м і х – н е г р і х ?П р а в д а ж , щ о с м і х – н е г р і х ?