v i s n y k В І С Н И К of the lviv ЛЬВІВСЬКОГО ...3 РЕЦЕНЗІЇ ТА...

1

РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ

V I S N Y K OF THE LVIV UNIVERSITY

В І С Н И К ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Series History

Серія історична

ISSUE 46

ВИПУСК 46

Scientific journal

Збірник наукових праць

Published 1–2 issues per year

Виходить 1–2 рази на рік

Published since 1962

Видається з 1962 року

Ivan Franko National University of Lviv

Львівський національний університет імені Івана Франка

Львів 2011

2

Леонтій ВОЙТОВИЧ

3

РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУСер. істор. 2011. Вип. 46. С.

VISNYK LVIV UNIV.Ser. Histor. 2011. Vol. 46. P.

ISSN 2078-6107

В І С Н И КЛ Ь В І В С Ь К О Г ОУ Н І В Е Р С И Т Е Т У

Серія історична

ВИПУСК 46

Львівський національний університет імені Івана ФранкаЛьвів 2011

4


ISSN 2078-6107ЗАСНОВНИК: ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКАДрукується за ухвалою Вченої Ради Свідоцтво про державну реєстраціюЛьвівського національного університету друкованого засобу масової інформації імені Івана Франка серія КВ № 14614-3585 Р від 28 жовтня 2008 р.

Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011.– Випуск 46 / За редакцією Руслана Сіромського. – 526 с.До збірника включено статті, повідомлення, публікації документів, огляди та рецензії з актуальнихпроблем української і зарубіжної історії, історіографії та етнології. У науковий обіг вводитьсянизка невідомих або ж маловживаних джерельних матеріалів.Для викладачів, науковців, студентів.

Visnyk of the Lviv University. Series History. – Lviv: The Ivan Franko National University ofLviv, 2011. – Issue 46 / Edited by Ruslan Siromskyi. – 526 p.The volume comprises articles, communications, documentary publications, surveys, and book reviewsdealing with the urgent problems of Ukrainian and World history, historiography and ethnology. Someunknown or scarcely used source materials are introduced into scientific practice.It is for teachers, scholars, and students.

Редакційна колегія:д-р іст. наук, проф. Костянтин Кондратюк (головний редактор); канд. іст. наук., доц. РусланСіромський (заступник головного редактора); канд. іст. наук., доц. Богдан Чума (відповідальнийсекретар); д-р іст. наук, проф. Валентина Борисенко; д-р іст. наук, проф. Леонтій Войтович; д-ріст. наук, проф. Михайло Глушко; д-р іст. наук, проф. Віктор Голубко; д-р іст. наук, проф. ЯрославГрицак; д-р іст. наук, проф. Леонід Зашкільняк; д-р іст. наук, проф. Степан Качараба; д-р іст.наук, проф. Микола Крикун; д-р іст. наук, проф. Михайло Кріль; д-р іст. наук, проф. Іван Крупський;д-р іст. наук, проф. Степан Макарчук; канд. іст. наук, доц. Юрій Овсінський; д-р іст. наук, проф.Степан Павлюк; канд. іст. наук., доц. Григорій Рачковський; д-р іст. наук, проф. МирославРоманюк; канд. іст. наук, доц. Роман Сілецький; д-р іст. наук, проф. Олексій Сухий; д-р іст. наук,проф. Михайло Тиводар; д-р іст. наук, доц. Оксана Франко; д-р іст. наук, проф. Михайло Швагуляк;канд. іст. наук, проф. Роман Шуст.

Dr. Hist. Sci., Professor Kostiantyn Kondratiuk – Editor-in-chief,Ph.D. Hist. Sci., Assistant Professor Ruslan Siromskyi – Assistant Editor,Ph.D. Hist. Sci., Assistant Professor Bohdan Chuma – Managing Editor.

Адреса редколегії: Editorial office address:Львівський національний університет Ivan Franko National University of Lviv,імені Івана Франка, історичний History Faculty,факультет, вул. Університетська, 1, 1 Universytetska str.,Львів 79000, Україна. Lviv 79000, Ukraine.тел.: (032) 239-13-26, (032) 239-41-03 tel.: (032) 239-13-26, (032) 239-41-03E-mail: [email protected]://www.lnu.edu.ua/faculty/webhistory/publ.html

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців,виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції. Серія ДК № 3059 від 13.12.2007 р.

© Львівський національний університет іменіІвана Франка, 2011© Л. Войтович, І. Папа, О. Заяць та інші, 2011

mailto:[email protected]

http://www.lnu.edu.ua/faculty/webhistory/publ.html

5



ЗМІСТ

СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯСередньовічна та ранньомодерна історія

Леонтій ВОЙТОВИЧПольський король Казимир ІІІ і боротьба за спадщину Романовичів .................17

Іванна ПАПАЗагадка походження князя Федька Несвіцького: давні та новітнідискусії ......................................................................................................... 42

Орест ЗАЯЦЬМіські урядники Львова у реєстрах прийняття до міського праваXV–XVIII ст. ................................................................................................ 65

Новочасна історія

Василь ГЕРУНІван Наумович і товариство “Просвіта”: дискусії надпросвітницьким проектом в Галичині (1868–1874) ......................................... 89

Степан КАЧАРАБА, Ірина ФРАНКІВГреко-католицька церква у ставленні до української еміграції зГаличини наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. ………………....................... 116

Уляна УСЬКАУкраїнське національне питання у відносинах між Австро-Угорщиною та Ватиканом в роки Першої світової війни ……...................... 131

Андрій ЖИВ’ ЮКТехнологія і наслідки ідеологічних кампаній номенклатури КПУ іКДБ проти “українського буржуазного націоналізму” (на прикладісела Дермань Рівненської області) …………………………….................... 152

Галина БОДНАР“Люди в основному були приїжджі”: мешканці вулиці О. Богомольцяу Львові другої половини ХХ століття ……………........................................ 171

Ігор ПІДКОВА“Замах на президентство”: участь демократичних сил упрезидентській кампанії 1991 року …......................................................... 198

6


ІсторіографіяОлена ЛУКАЧУКОсновні напрямки досліджень історії Великого князівстваЛитовського в сучасній українській історіографії ……................................. 235

Богдан ЧУМАВлада і касикізм в Іспанії часу Реставрації (1875–1923) усвітлі сучасної іспанської історіографії ........................................................... 252

Наталія НАДУРАКСтановлення ОУН в українських зарубіжних дослідженнях:історіографічний огляд ………………........................................................... 273

Етнологія

Роман СІЛЕЦЬКИЙБудівельна жертва в українців: нова інтерпретація …………………............. 291

Володимир ГАЛАЙЧУКЗ народної демонології Богородчанщини: традиційні вірування продуші “безпірних дітей”………...................................................................... 321

Роман ТАРНАВСЬКИЙСемантика терміна “толока” в заняттях і звичаєвості українців …............... 346

ДОКУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИМикола КРИКУНДокументи Брацлавського воєводства 1566–1605 років……………............. 375

Богдан ЛАЗОРАКДекрет Антонія Левинського 1777 року для Братства ЧесногоХреста у Львові ………………………......................................................... 411

Михайло КРІЛЬ, Наталя ЛЕШКОВИЧТовариство українських наукових викладів імені Петра Могили(1908–1939) ………………………................................................................ 430

Дмитро АРХІРЕЙСЬКИЙПротоколи засідань Української економічної наради якджерело з історії зовнішньої торгівлі та митної діяльностіРадянської України (серпень–грудень 1922 р.) ........................................... 453

7



Костянтин КОНДРАТЮКФедевич К. Галицькі українці у Польщі 1920–1939 (інтеграціягалицьких українців до Польської держави у 1920–1930-і роки).Київ: Основа, 2009. 280 с. ………………………………………….............. 467

Алла КИРИДОН, Сергій ТРОЯНВахудова А.М. Нерозділена Європа: демократія, важелі впливу таінтеграція після комунізму / Анна Мілада Вахудова / Пер. з англ.Тараса Цимбала. Київ: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”,2009. 379 с. ................................................................................................ 474

Володимир КАЧМАРКріль М. М. Старосамбірщина: історія і культура. Львів: Піраміда,2009. 600 с. ……………………….............................................................. 478

НАУКОВЕ ЖИТТЯ

До ювілею професора Львівського університету ОксаниОмелянівни Франко ………………………................................................... 487

Олексій СУХИЙІнформація про захист кандидатських дисертацій у спеціалізованійвченій раді К 35.051.12 історичного факультету Львівськогонаціонального університету імені Івана Франка за період з червня2009 р. до грудня 2011 р. ……………………………………….................... 489

Богдан ЧУМАМіжнародний науковий семінар іспаністів “Іспанія – Східна Європа.Географічна віддаленість і культурна близькість” (Львів,22 жовтня 2010 р.) ………………………………………………………........... 499

Олексій СУХИЙ, Ганна СКОРЕЙКОПрезентація видання “Від депортації до депортації”: суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915–1947).Дослідження. Спогади. Документи” у Львівському університеті ................. 503

Sic fata voluerunt (Світлої пам’яті Геннадія МиколайовичаКипаренка) ……………………………….................................................... 507

Світлої пам’яті Василя Олексійовича Шеремети ...................................... 508

8


CONTENTS

ARTICLES AND REPORTS

Medieval and Early Modern History

Leontiy VOYTOVYCHPolish King Kazymyr IІІ and the struggle for the Romanovychi’sinheritance ………………………………........................................................ 17

Ivanna PAPAThe enigma of the origin of Prince Fed’ko Nieswitski: ancient andmodern discussions ……………………........................................................... 42

Orest ZAYATSMunicipal officials of Lviv in the registers of new burghers in theXVth–XVIIIth centuries ………………….......................................................... 65

Modern History

Vasyl’ HERUNIvan Naumovych and the society “Prosvita”: the discussions about anenlightenmental project in Galicia in 1868–1874………………………................ 89

Stepan KACHARABA, Iryna FRANKIVGreek-Catholic church in attitude toward Ukrainian emigration fromGalicia in the end of the XIXth – the early XXth centuries …............................. 116

Ulyana USKAThe Ukrainian national issue in context of relations Austria-HungarianEmpire and Vatican during the World War I …………………………….......... 131

Andriy ZHYVJUKTechnologies and implications of ideological campaigns of KPU andKGB nomenclature against “Ukrainian bourgeois nationalism” (on theexample of Derman’ village in Rivne region)……………………..................... 152

Halyna BODNAR“They were mostly new arrivals, […] no locals”: residents ofO. Bohomoltsia Street in Lviv in the second half of the XXth century…............... 171

9


Ihor PIDKOVA“Strivings for the presidency”: democratic forces in the presidentialcampaign 1991 ………………………........................................................... 198

Historiography

Olena LUKACHUKMain researcher’s trends of the history of the Grand Duchy of Lithuaniain modern Ukrainian historiography ................................................................ 235

Bohdan CHUMAThe authority and Caciquism in Spain under the Restoration (1875–1923)in the light of modern Spanish historiography ………….................................... 252

Natalia NADURAKFormation of OUN in Ukrainian foreign investigations: historiographicalreview ……………………………................................................................. 273

Ethnology

Roman SILETSKYIUkrainian immolation in building: new interpretation …………………….......... 291

Volodymyr GALAYCHUKFrom folk demonology of Bogorodchany: traditional beliefs of the soulof “bezpirni” children ……………….............................................................. 321

Roman TARNAVSKYISemantics of the term “toloka” in the activities and customs ofUkrainians ………………………………...................................................... 346

DOCUMENTS AND MATERIALSMukola KRYKUNDocuments of the Bratslav Voivodeship, 1566–1605 …………………............. 375

Bohdan LAZORAKThe decree of Antoniy Lewynskyi for the Fraternity of the Holy Crossin Lviv in 1777 ………………………............................................................. 411

Mykhajlo KRIL, Natalia LESHKOVYCHPetro Mohyla scientific statement Association (1908–1939) …………............. 430

10


Dmytro ARKHIREISKYIProtocols of the meetings of Ukrainian economic conference as asource for the history of foreign trade and customs activities of SovietUkraine (August–December 1922) ................................................................ 453

REVIEW ARTICLES AND BOOK REVIEWS

Kostiantyn KONDRATIUKФедевич К. Галицькі українці у Польщі 1920–1939 (інтеграціягалицьких українців до Польської держави у 1920–1930-і роки).Київ: Основа, 2009. 278 с. ………………………………………….............. 467

Alla KYRYDON, Sergij TROJANВахудова А.М. Нерозділена Європа: демократія, важелі впливу таінтеграція після комунізму / Анна Мілада Вахудова / Пер. з англ.Тараса Цимбала. Київ: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”,2009. 379 с. ……......................................................................................... 474

Volodymyr KACHMARКріль М. М. Старосамбірщина: історія і культура. Львів: Піраміда,2009. 600 с. ………………………............................................................... 478

SCIENTIFIC LIFE

To the anniversary of professor of the Lviv University OksanaOmeljanivna Franko …………………………............................................... 487

Oleksiy SUKHYIInformation about candidate dissertation defenses at the specialacademic council K 35.051.12 of the Historical Faculty of the IvanFranko National University of Lviv for the period from June 2009 toDecember 2011 ............................................................................................ 489

Bohdan CHUMAInternational scientific seminar of researchers of Spain “Spain isEastern Europe. Geographical remoteness and cultural closeness” (Lviv,October 22, 2010) ……………………………………………………............... 499

Oleksiy SUKHYI, Anna SKOREJKOThe presentation of the edition “Від депортації до депортації”:суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців(1915–1947). Дослідження. Спогади. Документи” in Lviv University ........... 503

11


Sic fata voluerunt (To the blessed memory of Hennadiy MykolajovychKyparenko) ................................................................................................. 507

To the blessed memory of Vasyl’ Oleksijovych Sheremeta .............................. 518

12


13



СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ¨

ARTICLES AND REPORTS

14


15



СЕРЕДНЬОВІЧНА ТАРАННЬОМОДЕРНА ІСТОРІЯ

&MEDIEVAL AND EARLY

MODERN HISTORY

16


17

ПОЛЬСЬКИЙ КОРОЛЬ КАЗИМИР ІІІ І БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ

© Войтович Л.., 2011

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУСер. істор. 2011. Вип. 46. С. 17–41

VISNYK LVIV UNIV.Ser. Histor. 2011. Vol. 46. P. 17–41

УДК 94-057.341 (438) “13”Казимир III: 94 (477)

ПОЛЬСЬКИЙ КОРОЛЬ КАЗИМИР ІІІІ БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ

Леонтій ВОЙТОВИЧЛьвівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра історії середніх віків та візантиністикивул. Університетська 1, Львів 79000, Україна

У статті проаналізовані значення терміну “королівство Русі” як спадщини Романовичіві назви Галицько-Волинської держави та усталена практика успадкування престолів у ційдержаві. Розглянуто династичні підстави претендентів на цю спадщину, зокремаКазимира ІІІ. Показано, які політичні обставини і реалії штовхнули польського короля наборотьбу за спадщину Романовичів. Також звернено увагу на причини формування“Казимирівської легенди” та її реалії.

Ключові слова: Казимир ІІІ, спадщина Романовичів, королівство Русі, Любарт-ДмитроҐедимінович, “Казимирівська легенда”.

В історіографії українсько-польських стосунків накопичилося чималостереотипів, викликаних періодами жорсткого політичного чи ідеологічногопротистояння. Діяльність одного з найвидатніших польських королівКазимира ІІІ, якого польська історична традиція нагородила величним титуломКазимира Великого, належить саме до таких дискусійних проблем. Удослідженнях вітчизняних істориків Казимир ІІІ виступає переважно як агресор,який підступно напав на Львів після загибелі останнього галицько-волинськогокнязя Болеслава-Юрія Тройденовича, захопив скарбницю галицьких князів, апотім виступив організатором польсько-угорського загарбання галицьких земель.При цьому більшість дослідників далі повторюють одну з численних“Казимирівських легенд”, датуючи це загарбання 1340 чи 1349 роком1. Тоді як

1 Зубрицкий Д. И. История древнего Галицко-Руского княжества / Д. Зубрицкий. Ч. 3. Львовъ,1855; Його ж. Хроніка міста Львова / Переклад І. Сварника, коментар М. Капраля. Львів, 2002.С. 29–38; Шараневич И. История Галицко-Володимирской Руси от найдавнейших времен дороку 1453 / И. Шараневич. Львовъ, 1863. С. 148–160; Bинниченко И. Замечания И. А. Линниченкона статью Г. Режабка “О последнем князе всей Малороссии Юрие ІІ” / И. Bинниченко. Санкт-Петербург, 1885; Лонгинов А. В. Грамоты малорусского князя Юрия ІІ и вкладная запись князяЮрия Даниловича Холмського XIV в. / А. Лонгинов // Чтения в об-ве истории и древностейроссийских при Московском ун-те. Москва, 1887. Кн. 2. С.25–32; Филевич И. П. Борьба Польшии Литвы-Руси за Галицко-Владимирское наследие / И. Филевич. Санкт-Петербург, 1890;Линниченко И. А. Критический обзор новейшей литературы по истории Галицкой Руси /И. Линниченко // Журнал Министерства народного просвещения. 1891. Июнь. С. 460–470;

18


про анексію галицької частини королівства Русі можна говорити лише з 1387 р.2 Вчисленних працях польських істориків, присвячених Казимиру ІІІ Великому3,входження “руської землі” до складу Польщі відноситься однозначно до 1340 р. ітрактується як успадкування Казимиром ІІІ цієї землі внаслідок рішенняВишеградського з’їзду 1338 р.Довнар-Запольский М. В. Из истории литовско-польской борьбы за Волынь / М. Довнар-Запольский. Договоры 1366 г. Киев, 1896; Грушевський М. Історія України-Руси /М. Грушевський. Т. 3. Львів, 1905. С. 126; Т. 4. Київ-Львів, 1907. С. 22–24, 39–44, 81, 89–94,101, 241; Кордуба М. Болеслав-Юрій ІІ. Останній самостійний володар Галицько-Волинськоїдержави з нагоди 600-ліття його смерти / М. Кордуба // Минуле і сучасне. Краків. 1941. Ч. 7;Мазур О. “Лотка князь руський, прибув до Вишеграда”: гіпотетична ідентифікація особи /О. Мазур // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Вип. 7. Дрогобич, 2003. С. 72–79.

2 Крип’якевич І. Галичина // Українська Загальна Енциклопедія / І. Крип’якевич. Т. 3. Львів-Станіславів-Коломия, 1935. С. 641–642; Його ж. Галицько-Волинське князівство. Львів, 1984.С. 111–115; Вид. 2. Львів, 1999. С. 140–146; Ісаєвич Я. Д. Загарбання земель Галицько-Волинськогокнязівства іноземними державами / Я. Ісаєвич // Торжество історичної справедливості. Львів, 1968.С. 74–80; Його ж. Галицько-Волинське князівство після навали Батия // Історія українськоїкультури. Т. 2. Київ, 2001. С. 219; Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ –початок ХVI ст.): склад, суспільна і політична роль / Л. Войтович. Львів, 2000. С. 437–439; Його ж.Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква, 2006. С. 38–39, 73, 486, 613–614, 668–670;Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний час: 1349–1387 / Я. Ісаєвич, Л. Войтович // Історія Львова.Редколегія: Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. Т. 1. Львів, 2006. С. 63–71.

3 Gorzycki K. Polączenie Rusi Czerwonej z Polską przez Kazimierza Wielkiego / Ę. Gorzycki. Lwów,1889; Prochaska A. W sprawie zajęcia Rusi przez Kazimierza Wielkiego / А. Prochaska // KwartalnikHistoryczny. Warszawa, 1892; Świeżawski E. S. Esterka i inne kobiety Kazimierza Wielkiego / E. Świeżawski.Warszawa, 1894; Balzer O. Kazimerz III Wielki // Balzer O. Genealogia Piastów / O. Balzer. Kraków,2005 (1895). S. 60–682; Semkowicz A. Adelajda, Krystyna i Jadwiga, żony Kazimierza Wielkiego /А. Semkowicz // Kwartalnik Historyczny. T. 12. 1898. S. 561–566; Zakrzewski S. Wpływ sprawyruskiej na państwo polskie w XIV wieku / S. Zakrzewski // Przegląd Historyczny. T. 23. 1922. S. 97–110; Paszkiewicz H. Polityka ruska Kazimierza Wielkiego / H. Paszkiewicz. Warszawa, 1925; Kętrzyński S.Ze studiów genealogicznych. 1. Nieznany document Kazimierza Wielkiego z r. 1344 / S. Kętrzyński //Mięsięcznik Heraldyczny. N. 13. 1934. S. 48–51; Kaczmarczyk Z. Kazimierz Wielki / Z. Kaczmarczyk.Warszawa, 1948; Sieradzki J. Polska wieku XIV. Studium z czasów Kazimierza Wielkiego / J. Sieradzki.Warszawa, 1959; Kozłowska-Budkowa Z. Z ostatnich lat Kazimierza Wielkiego / Z. Kozłowska-Budkowa// Małopolskie Studia Historyczne. 1963. T. 6. Z. 3–4. S. 17–26; Samsonowicz H. Kazimierz III Wielki// Poczet królów i książąt polskich / H. Samsonowicz. Warszawa, 1980. S. 247–253; Śliwiński J.Mariażmierza Wielkiego / J. Śliwiński // Studium z zakresu obyczajowości i etyki dworzu królewskiegow Polsce XIV wieku. Olsztyn, 1987. S. 44–46; Ibid. Kazimierz Wielki. Kobiety a polityka. Olsztyn,1994; Jasiński K. Małżeństwa i koligacje polityczne Kazimierza Wielkiego / K. Jasiński // StudiaŻródłoznawcze. 1990. N. 32–33. S. 58–65; Ibid. Dzień koronacji Kazimierza Wielkiego w świetlewspólcesnych żródeł // Opuskula minora in memoriam Iosepho Spors / Pod red. J. Hauzińskiego.Słupsk, 1993. S. 171–182; Ibid. Przydomek Kazimierza Wielkiego – czas powstania i geneza //Genealogia. Studia ł materially historyczne. T. 5. 1995. S. 25–43; Ibid. Kazimierz Wielki // Jasiński K.Rodowód Piastów małopolskich ł kujaskich. Poznań–Wrocław, 2001. S. 163–171; Kіryk F. Wielki króli jego następca / F. Kіryk. Kraków, 1992; Szczur S. Historia Polski średniowiecznej / S. Szczur.Kraków, 2002. S. 365–380; Elmonowski J. Stosunki polityczne między Piastami a Luksemburgami łWitelsbachami w pierwszej polowie XIV wieku / J. Elmonowski. Toruń, 2002; Nowakowski T. KazimierzWielki a Bydgoszcz / T. Nowakowski. Toruń, 2003; Wyrozumski J. Kazimierz Wielki / J. Wyrozumski.Wrocław, 2004; Barański M. K. Dynastia Piastów w Polsce / M. Barański. Warszawa, 2006. S. 484–489; Jasienica P. Polska Piastów / P. Jasienica. Toruń, 2007. S. 291–299; Dąbrowski J. KazimierzWielki: twórca korony Królestwa Polskiego / J. Dąbrowski. Kraków, 2007.

19


Таким чином, залишається актуальним питання продовження дискусії щодопроблем боротьби Казимира ІІІ за спадщину Романовичів. Перш за все воностосується наступних питань: чому до складу Польщі була включена тількигалицька частина Галицько-Волинської держави під назвою королівства Русіабо руських земель (тобто значення терміну “королівство Русі” як спадщиниРомановичів і назви Галицько-Волинської держави або тільки її частини), чивиступав Казимир ІІІ як законний спадкоємець Романовичів (тобто чи існувалаусталена практика успадкування престолів в Галицько-Волинській державі, хтовиступав претендентом і які династичні підстави мав на цю спадщину), якіполітичні реалії штовхнули Казимира ІІІ на боротьбу за спадщину Романовичіві якими були реалії “Казимирівської легенди”.Як вірно звернув увагу польський дослідник К. Мисліньский, від часу

утвердження Данила Романовича і до вигасання Романовичів між польськимита галицько-волинськими князями зберігалися переважно союзницькі відносини,скріплені матримоніальними зв’язками, інтенсивність яких зросла з кінцяХІІІ ст.4. Навіть претензії Льва Даниловича на краківський престол по смертіБолеслава Стидливого у 1279 р. були не проявом експансії, а звичноюєвропейською практикою успадкування (дружина бездітного Болеслава Св. Кінґабула рідною сестрою Констанції, дружини Лева Даниловича)5. Можнастверджувати, що з другої половини ХІІІ ст. польські, угорські та галицько-волинські володарі спільними зусиллями долали політичні проблеми, які виникалиу них з іншими сусідами.Назва “королівство Русі” за Галицько-Волинською державою закріпилася з

другої половини ХІІІ ст., після коронації Данила Романовича. В українськійісторіографії досі можна зустріти найрізноманітніші підходи до коронації ДанилаРомановича: від надмірної апологетики до повного ігнорування, написаннякоролівського титулу в лапках або твердження, що королівський титул не мавжодного значення і сам Данило Романович ним не користувався. Подібні

4 Mysliński K. Polska a księstwo Halicko-Włodzimierskie na przełomie XIII i XIV wieku /K. Mysliński // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції.Львів, 1993. C. 7–8.

5 Войтович Л. Де була столиця Лева Даниловича? (Джерелознавчий аспект проблеми) /Л. Войтович // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його70-річчя. Т. 1. Київ–Львів, 2004. С. 712–720; Його ж. Військове мистецтво Галицько-Волинськоїдержави: князь Лев Данилович // Вісник Національного Університету “Львівська політехніка”.Держава та армія. Львів, 2004. № 502. С. 13–18; Його ж. Штрихи до портрету князя ЛеваДаниловича // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до ХVIII ст.). Вип. 5.Київ, 2005. С. 143–156; Його ж. Княжа доба на Русі: Портрети еліти. Біла Церква, 2006. С. 497–501; Його ж. Реформи армії князями Данилом Романовичем та Левом Даниловичем у серединіХІІІ ст. // Вісник національного університету “Львівська політехніка”. Держава та армія. Львів,2006. № 571. С. 89–93; Його ж. Князь Лев Данилович – полководець і політик // Confraternitas.Ювілейний збірник на пошану Ярослава Ісаєвича [Україна: культурна спадщина, національнасвідомість, державність. Вип. 15]. Львів, 2006–2007. С. 115–124.

20


висновки суперечать джерелам, автентичність яких не викликає сумнівів, томунемає потреби їх спростовувати. Більш цікавою залишається дискусія, розпочатаукраїнськими істориками на еміграції6: чому саме у 1253 р. галицько-волинськийкнязь Данило Романович коронувався як “король Русі”, що тоді розумілося підназвою “королівства Русі” та чому Лев Данилович не був коронований королем,а його син Юрій Львович прийняв цю корону?

“Світлійшим королем Русі” – титулував Данила Романовича Папа РимськийІнокентій IV7, “світлому мужеві Данилові І, королеві русинів” писав у 1254 р.віце-магістр Тевтонського Ордену Бургард фон Ґорнгаузен8. Чи означав цейтитул просто перетворення Галицької землі з князівства у королівство? Подібнийвисновок можна було б зробити на підставі титулу короля Юрія Львовича: “корольРусі (regis Russiae), князь Лодомерії (principis Ladimiriae)”, тобто “корольгалицький і князь володимирський (волинський)”, тим більше, що подібнийтитул прийняли трохи раніше угорські королі.Титул короля Галицької землі (rex Galiciаe), судячи з грамоти від 2 травня

1189 р., носив ще угорський король Бела ІІІ9. Зауваження М. Грушевського щодонепевності цього факту – так як цей документ не королівський, а єпископський,а інші документи відсутні10 – в контексті подальшої угорської політики не виглядаєпереконливим. Далі Угорщина при кожній нагоді намагалася об’єднати Галицькуземлю з Угорщиною на підставі особистої унії, визнаної галицьким боярством,як це вдалося з Хорватією11. Королями Галичини титулувалися Андрій ІІ (1205–1235) та його син Калман (1215–1222), причому останній був коронований уГаличі, що було визнано Папою (посідав галицький престол у 1215–1219, 1220–1221 рр.)12. Якби у Римі вирішили просто коронувати Данила Романовича

6 Войнар М. М. Корона Данила в правно-політичній структурі Сходу / М. Войнар // Analectaordinis S. Basilii Magni. Vol. 2 (8). Fasc.1–2. Romae, 1954. С. 105–118; Камінський І. Корона Данилав правно-політичній структурі Заходу / І. Камінський // Там само. С. 119–125; Ждан М. Допитання про залежність Галицько-Волинської Русі від Золотої Орди / М. Ждан // Українськийісторик. 1967. Ч. 1–2; 1968. Ч. 1–4.

7 Тургенев А. И. Акты исторические, относящиеся к России / А. Тургенев. Т. 1. Санкт-Петербург, 1841. № 62–65, 74, 76–77; Большакова С. А. Папские послания галицкому князю какисторический источник / С. Большакова // Древнейшие государства на территории СРСР.Материалы и исследования. 1975 г. Москва, 1976. С. 122–129.

8 Цит. за: Дашкевич Я. Проблема державності на Галицько-Волинських землях (кінець Х –середина XIV ст.) / Я. Дашкевич // Король Данило Романович і його місце в українській історії /Матеріали Міжнародної наукової конференції (Львів, 29–30 листопада 2001 р.). Львів, 2003.С. 19.

9 Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis / Ed. G. Fejer. T. 2. Buda, 1829. P. 247.10 Грушевський М. Історія України-Руси / М. Грушевський. Т. 2. Львів, 1905. С. 449.11 Шушарин В. П. Складывание и оформление феодальних отношений. Раннефеодальная

монархия (ХI – середина XIII вв.) / В. Шушарин // История Венгрии. Т. 1. Москва, 1971. С. 143.12 Крип’якевич I. Галицько-Волинське князiвство / І. Крип’якевич. Львiв, 1999. С. 114–118;

Theiner A. Vetera Monumenta Poloniae et Lithuniae... ex tabularis vaticanis / À. Theiner. T. 1. Romae,1860. N. 65; Codex diplomaticus Arpadianus continuates / Ed. C. Wenzel. T. 4. Pest, 1864. N. 227;Wertner M. Az Árpádok családi története / М. Wertner. Nagybecskerek, 1892.

21


галицькою короною, його іменували б “rex Galiciae” чи “rex Galiciae etLodomeriae” як титулувався з 1206 р. Андрій ІІ13. Людовик Анжуйський,претендуючи на Галицьку спадщину по вигасненні Романовичів як спадкоємецьАрпадовичів, спочатку прийняв перший титул, замінивши його у ході війни зЛюбартом-Дмитром Ґедиміновичем титулом “rex Galiciae et Lodomeriae”(1370–1382). Угорські королі зберегли цей титул і від них він перейшов доавстрійських цісарів. Угорщина не визнала остаточної анексії Галицької земліПольщею у 1387 р. (спираючись на те, що Казимир ІІІ визнав права Анжуйськоїдинастії за угодою 1350 р.) і у польсько-угорських угодах 1412, 1415 та 1423 рр.вирішення долі Галичини відкладалося на пізніше14. Отже, зважаючи на різніпричини, угорські королі не успадкували титулу Данила Романовича та ЮріяЛьвовича, а продовжили носити титули своїх попередників.Зрозумiло, що держави, яка офіційно називалася “Київська Русь”, “Древня

Русь” чи “Давня Русь” нiколи не iснувало. У джерелах сучасники називалидержаву Русь15 або Руська земля16. При цьому останнiй термiн вживався як уширокому значеннi для всiєї держави, так i у вузькому значеннi – для територiїКиївської, Чернiгiвської та Переяславської земель чи лише Київської землi17.Схоже, що саме ця територія складала початково Київський каганат (Русь) уІХ ст. Iноземнi джерела подають назви Rus, Rus(s)ia, Rucia, Ruscia, Ruzzi,Ruzzia ar-Rus, Rutzeland, Ryscaland, Ryssland, Rusco, Ros i т.д.З похiдних назв джерелам вiдомi тiльки три: Мала Русь – вперше у 1334 р. в

титулi галицько-волинського князя Болеслава-Юрiя: “Dei gratia natus dux totiusRussae Minoris” (“З Божої ласки природжений князь всiєї Малої Русi”)18, ВеликаРусь – вперше у 1542 р.19 (в тексті московських книжників, які намагалисядовести претензії Москви на всю спадщину давньої Русі) та Бiла Русь – під1305 р., але у такому пiзньому джерелi як Густинський лiтопис20. У Житії св. Кінґи,одним з джерел якого була незнана угорська хроніка21, галицький король Калман

13 Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis / Ed. G. Fejer. T. 3. V. 1. Buda, 1829.P. 31–32.

14 Ісаєвич Я. Д. Загарбання земель Галицько-Волинського князівства іноземними державами/ Я. Ісаєвич // Торжество історичної справедливості. Львів, 1968. С. 78–79.

15 Полное собрание русских летописей [далi ПСРЛ]. Т. 1. Москва, 1962. Стб. 7, 11, 28–29, 31,338, 341–345; Т. 2. Москва, 1962. Стб. 6, 8, 20, 22–23, 36, 455; Т. 4. Ч. 1. Вып. 1. Петроград, 1915.С. 4; Т. 9. Москва, 1965. С. 3–4, 17.

16 ПСРЛ. Т. 1. Стб. 1, 17, 19–20; Т. 2. Стб. 2, 12; Т. 4. С. 11.17 Насонов А. Н. “Русская земля” и образование территории древнерусского государства /

А. Насонов. Москва, 1951.18 Болеслав-Юрий II, князь всей Малой Руси / Сборник материалов и исследований, собр.

О. Гонсиоровским, А. А. Куником, А. С. Лаппо-Данилевским, И. А. Линниченко, С. П. Пташицкими И. Режабком. Санкт-Петербург, 1907. С. 153–154.

19 ПСРЛ. Т. 20. Ч. 2. Санкт-Петербург, 1914. С. 460.20 ПСРЛ. Т. 2. Санкт-Петербург, 1843. С. 227, 236.21 Войтович Л. Де була столиця Лева Даниловича? (Джерелознавчий аспект проблеми) /

Л. Войтович // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його70-річчя. Київ–Львів, 2004. С. 712–720.

22


названий королем русинів білих (Ruthenorum Alborum)22. Термін “Червона Русь”,досі популярний у польській історіографії, вперше з’являється в Хроніці Констанцькогособору 1414–1418 рр. Ульріха фон Ріхенталя (бл. 1366 – бл. 1437), де згадується“посольство королівства Червоної Русі” (“das küngrich von rot Rusen”)23, пізніше –в книзі Вілібальда Піркгеймера (1470–1530), виданій у 1610 р.24 Термін “ЧорнаРусь” (“Rusia negra”) вперше з’явився на карті світу відомого венеційськогоавтора портуланів і карт Фра Мауро (†1460), створеній для португальськогопринца Генріха Мореплавця (1459), яка зберігається у бібліотеці Маріана уВенеції25. Дослідники відзначають високу точність карти Фра Мауро, особливопередачу території Золотої Орди26. Наступні згадки цього терміну більш пізні,часто плутані і всі відносяться до західноєвропейських джерел27.Від китайців, які кольорами позначали сторони світу (чорний – північ, червоний

– південь, білий – захід, синій – схід), через гунів та аварів ця традиція досяглаЦентрально-Східної Європи28. Термін “Біла Русь” цілком очевидно означавзахідну частину Русі, “Червона Русь” – південну, “Чорна Русь” – північну29.Отож, у ХІІІ ст. королівство Русі могло означати тільки всю державу, якуісторики назвали Київська Русь.Данило Романович, як i його батько, дiд та прадiд, намагався стати

сюзереном всiєї Русi, тобто князем київським. Це йому вдалося післявідновлення батьківської спадщини і повторного об’єднання галицьких іволинських земель перед самим монгольським наступом на столицю. ОборонявКиїв перед військом Бату восени 1240 р. тисяцький Дмитро із галицько-волинською дружиною30.

22 Vita sanctae Kyngae ducissae Cracoviensis // Monumenta Poloniae Historica. T. 4. Lwów, 1884.P. 683.

23 Richental von U. Chronik des Constanzer Concils 1414. bis 1418 / U. Richental von / Hrsg. vonM. R. Buck // Bibliothek des litterarischen Vereins in Stuttgart. Tübingen, 1882. Bd. CLVIII. S. 50–51.

24 Pirckheimer P. Opera politica, historica, philological et epistolica / P. Pirckheimer / Ed. M. Goldast.Francofurti, 1610. P. 105.

25 Fra Mauro’s World Map / Piero Falchetta. Brepols, 2006.26 Пачкалов А. В. К вопросу о локализации топонима Calmusi Saro на карте Фра-Мауро

(1459 г.) / A. Пачкалов // Annali di ca’Foscari Rivista della facolta di lingue e literature stranieredell’universita ca’Foscari di Venezia. T. 46 / 1. Venezia, 2007. P. 311–318.

27 Ширяев Е. Е. Беларусь: Русь Белая, Русь Черная и Литва в картах / E. Ширяев. Минск,1991; Мыльников А. С. Картина славянского мира: взгляд из Восточной Европы. Представленияоб этнической номинации и этничности XVI–XVIII века / A. Мыльников. Санкт-Петербург, 1999.

28 Bačię J. Red Sea – Black Russia: Proligomena to the History of North Central Russia in Antiquityand the Middle Ages / J. Bačię. New York, 1995. P. 112–273

29 Mańczak W. Biała, czarna i czerwona Ruś / W. Mańczak // International Journal Slavic Linguisticsand Poeticz. Vol. 19. 1975. N 2.

30 Див: Березин И. Н. Нашествие Батыя на Россию // Журнал Министерства народного просвещения/ И. Березин. 1885. Май. № 86; Иванов А. И. Походы монголов в Россию по официальной китайскойистории Юань-ши / А. Иванов // Записки разряда военной археологии и археографии Русского

23


Після монгольського завоювання Галицько-Волинське князівство опинилосяу залежності від Причорноморського улусу, який охоплював Північне і ЗахіднеПричорномор’я, Пониззя Дунаю і межиріччя Пруту і Дністра. Його тримав Мауці(Moucy) – Могуцій наших літописів, другий син Чагатая і зять Бату31. Коренца(Куремса) просто був його еміром. Побачивши спроби Данила Романовичаповернути собі Київ, Мауці зажадав у нього Галич.З цим, значною мiрою, була пов’язана поїздка Данила Романовича в ставку

Бату. Але “князю бувшому великому, володiвшому Руською землею, Києвом,i Володимиром, i Галичем”32 не вдалося отримати вiд монгольського владикиярлика на столицю. Не випадково князiвський лiтописець записав: “Ой, гiршезла честь татарська”. Галицького князя приймали значно краще за iнших i незачепили його основних володiнь, але “його ж отець був цезарем у Руськийземлі [...] син того не дiстав честi”33. Бату відмінив вимогу Мауцi, але давзрозуміти, що монголи не бажають відродження Київської Русі навіть яквасальної держави.Саме з цього перiоду розпочався рiзкий поворот у полiтицi Данила

Романовича, якому надали ярлик на Галицьку та Волинську землі, у бік тiснихконтактiв iз Захiдною Європою i боротьби з ординською зверхнiстю34. Тодi жпочалося гарячкове укрiплення мiст i перенесення столицi у Холм на захiдномукордонi. Одночасно велися пошуки союзникiв проти Орди. У 1251 р. такий союзбуло скрiплено шлюбом дочки Данила з володимиро-суздальським княземАндрiєм Володимировичем, який незабаром виступив проти ординцiв35.Ці заходи завершилися вiдкритим викликом Золотiй Ордi у 1253 р., коли Данило

Романович прийняв вiд Папи Римського Iнокентiя IV королiвську корону. Яквасал хана Золотої Орди він не мав права цього робити. Такий акт мiг означатитiльки одне: повну вiдмову вiд ординської залежностi. У середньовіччі, як і майжедо початку ХХ ст., не допускалося випадковостей із титулами. Тому і московськадипломатія у стосунках з усіма сусідами так вперто добивалася визнання

военно-иторического об-ва. Т. 3. Петроград, 1914; Насонов А. Н. Монголы и Русь / А. Насонов.Москва-Ленинград, 1940; Каргер М. К. Киев и монгольское завоевание / М. Каргер // СоветскаяАрхеология. Т. 11. 1949. С. 55–102; Толочко П. П. Древний Киев / П. Толочко. Киев, 1977. С. 191–204; Черепнин Л. В. Монголо-татары на Руси (ХIII в.) / Л. Черепнин // Татаро-монголы в Азии иЕвропе. Москва, 1977; Довженок В. О. Среднее Поднепровье после татаро-монгольскогонашествия / В. Довженок // Древняя Русь и славяне. Москва, 1978. С. 76–82; Беляева С. А.Южнорусские земли во второй половине ХIII–XIV в. (По материалам археологическихисследований) / С. Беляева. Киев, 1982; Ивакин Г. Ю. Киев в ХIII–XIV веках / Г. Ивакин. Киев,1982; Феннел Д. Кризис средневековой Руси / Д. Феннел. 1200–1304. Москва, 1989. С. 110–128;Войтович Л. В. Нащадки Чингіз-хана: Вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів / Л. Войтович.Львів, 2004. С. 97–103.

31 Там само. С. 99–100.32 ПСРЛ. Т. 2. Стб. 807–808.33 ПСРЛ. Т. 2. Стб. 808.34 Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство / І. Крип’якевич. Львів, 1999. С. 128.35 ПСРЛ. Т. 10. С. 137–138.

24


найдрібніших частинок титулу своїх правителів. Самочинне коронуванняпотребувало довгого шляху до його визнання, як це було з тими ж московськимицарями. Не випадково великий князь литовський Вітовт Кейстутович не надівсам королівську корону, а чекав офіційної коронації, яку б визнали всі. Бату бувханом (тобто королем) Золотої Орди і васалом каана (імператора) Монголії.Прийняття його васалом королівської корони від Папи римського не тількиозначало розрив васальних стосунків, а зрівнювало колишнього васала з йогосюзереном36. Титул “король Русі” означав також, що король Данило претендуєна звільнення всієї території колишньої Русі37.Можна стверджувати, що Данило Романович добре володiв iнформацiєю про

подiї в Ордi. Час виступу було обрано вдало. Батий хворiв, а у 1255 р. вiн померу вiцi лише 48 рокiв. Передчуваючи смерть, вiн вiдправив сина Сартака уКаракорум до Менгу-каана. Зобов’язаний своїм престолом Батиєвi, Менгузатвердив Сартака щойно прийшла звiстка про смерть його батька. Але Сартакне доїхав до столицi, вiн помер вiд отрути у 1256 р. За цiєю загибеллю стоявБерке, який по смерті Орду був найстаршим серед Джучидів38. По смертiСартака Менгу затвердив ханом Улакчi, доручивши Боракчин-хатун, вдовi Батия,опiкуватися сином до його повнолiття. Але i цей юний хан помер у 1257 р. небез допомоги Берке. За цей час війна проти Коренци закінчилася перемогою.Були приборкані васали, які поспішили перейти на службу до ординців, у т. ч. іболохівські князі.У 1258 р. Берке нарештi став ханом Золотої Орди. Коренца був змiщений i

замiнений темником Бурундаєм, одним із кращих монгольських полководцiв.Після його походів у 1258–1259 рр. було відновлено ординське панування ізруйновано укрiплення Володимира, Луцька, Крем’янця та Львова39. КорольДанило пiд час походiв Бурундая пробував організувати опір, але змушений бувемігрувати40. Очевидно, що монголи його змiстили, а брат i сини скорилися пiдзагрозою плюндрування краю. Монголи не змогли здобути столицю Данила Холм,але й він не змiг пiдняти на боротьбу своїх захiдних союзникiв. Король повернувсялише після того, як Золота Орда вступила в довгу і кровопролитну війну зХулагуїдами за Азербайджан. Ця війна розпочалася у 1262 р. і з перервамитривала майже до кiнця XIV ст.*

36 Войнар М. М. Корона Данила в правно-політичній структурі Сходу / М. Войнар. C. 105–118.37 Войтович Л. Королівство Русі: реальність і міфи / Л. Войтович // Дрогобицький краєзнавчий

збірник. Вип. 7. Дрогобич, 2003. С. 63–71; Його ж. Княжа доба на Русі: Портрети еліти. БілаЦерква, 2006. С. 492–494.

38 Патканов К. П. История монголов по армянским источникам / К. Патканов. Вып. 1. Санкт-Петербург. 1874. С. 87.

39 Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство / І. Крип’якевич. Львів, 1999. С. 133–134.40 Войтович Л. В. Остання еміграція короля Данила Романовича / Л. Войтович // Науковий

вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. № 13.Луцьк, 2009. С. 89–96.

* Перша велика битва на лiвому березi р. Кури (1263) закiнчилася повною поразкою Хулагу.“Якщо б ми дiяли спiльно, то пiдпорядкували б увесь свiт” – сказав з цієї нагоди хан Берке, стоячи

25


Данило Романович повернувся з Угорщини у 1262 р. До його смерті монголамбуло не до Русі. Отже, можна стверджувати, що король Данило помер у своїйстолицi Холмi не ординським васалом, а незалежним володарем, до кiнцязалишаючись вiрним своїй полiтицi відродження Русі.Причорноморський улус отримав Ногай, який відзначився на війні з

Хулагідами. Це був вмілий і твердий політик, який протягом короткого періодупідпорядкував собі Тирновське царство, Видинське і Бранічевське князівства,змусив Візантію та Сербію зважати на кожен його крок, карбував власну монетуі зміщав ханів Золотої Орди. Князь Лев Данилович теж став його васалом. Зодного боку він мусив зважати на реалії та не загострювати стосунків з Ордою.З іншого – саме з допомогою Ногая він приборкав потяг своїх рідних братів, атакож Володимира Васильовича до роздроблення королівства. Лев Даниловичвикористовував допомогу Ногая і в боротьбі за литовську, польську та угорськуспадщину41. Не без допомоги Ногая саме за правління Лева ДаниловичаГалицько-Волинська держава досягла найбільшого територіального зросту42,включивши Закарпаття, Люблінську землю та Київ43.Стосунки Ногая та Лева Даниловича, напевно, були вигідні обом сторонам.

Через це, вірогідно, Лев Данилович, якого західні джерела титулують “королем”,так цього титулу і не прийняв. Подібна ситуація тривала до походузолотоординського хана Телебуги у 1287 р.44, який першим зрозумів небезпекуполітики Ногая і спробував зробити галицько-волинських князів своїмибезпосередніми васалами. Можливо, що саме через це Ногай доклав зусиль дозагибелі Телебуги, після чого його старі стосунки з галицько-волинськимикнязями відновилися. Галицько-волинські дружини були у складі війська Ногаяв битві, яка відбулася 15 вересня 1300 р. у місцевості Куканлик десь у низів’яхПівденного Бугу чи Дністра45.Ногай загинув, а хан Тохта був змушений продовжувати війну за

Азербайджан. Його родичі спустошили улус Ногая, але самі втягнулися вусобицю з сином останнього Джуке та внуком Кара-Кішеком. Це дозволило

на полі бою, всіяному трупами монгольських воїнів, які билися між собою (Тизенгаузен В. Г.Сборник материалов, относящихся к историии Золотой Орды / В. Тизенгаузен. Т. 1. Извлеченияиз сочинений арабских. Санкт-Петербург, 1884. С. 75).

41 Войтович Л. В. Улус Ногая і Галицько-Волинське князівство / Л. Войтович // Україна –Монголія: 800 років у контексті історії. Київ, 2008. С. 71–78.

42 Войтович Л. Кордони Галицько-Волинської держави: проблеми та дискусії / Л. Войтович // Записки НТШ. Т. 252. 2006. С. 187–205.

43 Войтович Л. Штрихи до портрета князя Лева Даниловича / Л. Войтович // Україна вЦентрально-Східній Європі. Вип. 5. Київ, 2005. С. 43–156; Його ж. Князь Лев Данилович –полководець і політик // Confraternitas. Ювілейний збірник на пошану Ярослава Ісаєвича [Україна:культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 15]. Львів, 2006–2007. С. 115–124.

44 ПСРЛ. Т. 2. Стб. 894.45 Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого Княжества Литовського /

Ф. Шабульдо. Киев, 1987. С. 71–72.

26


Галицько-Волинському королівству відновити свою незалежність від Орди, щобуло задекларовано коронацією Юрія Даниловича. Більше того, у 1303 р. він добивсяутворення окремої Галицької митрополії, на що пішла константинопольськапатріархія, яка опиралася утворенню нових діоцезій (досить згадати спроби АндріяБоголюбського чи великих князів литовських). Ця митрополія об’єднала єпископії,які знаходилися на територіях поза межами ординського контролю, включаючи інепідвладні королю Юрію, наприклад турівську (митрополит київський перебуваву Володимирі на Клязьмі під ординським контролем)46.Князь Андрій Юрійович та його брат Лев мали поважні проблеми з ординцями.

Вони не випадково пропонували Тевтонському Ордену захист від ординців47,підкреслюючи, що саме їх землі знаходяться на межі фронту християнськоїЄвропи проти Орди, яка з часів Узбека повністю перейшла у мусульманськийтабір. польський король Владислав Локєток в листі до папи Івана ХХІІ від21 травня 1323 р. назвав їх військо нездоланним захистом від ординців. Мабутьтому Андрій Юрійович не прийняв королівського титулу, а брати так і недопомогли закарпатським феодалам, які закликали їх поборотися за угорськуспадщину. У світлі цих фактів мотивованим виглядає припущення про загибельобох князів у боротьбі з Ордою48.Компроміс, який привів до влади Болеслава-Юрія Тройденовича, тобто не

дозволив опанувати трон королівства литовському чи польському претендентам,був укладений за участі хана Узбека49. Допоміг Узбек і пізніше Любартові-Дмитру Ґедиміновичу та Дмитрові Детькові у боротьбі проти Казимира ІІІ.Ординці змагалися за повернення свого впливу на королівство до смерті Узбекау 1342 р. Напевно тому у 1334 р. галицько-волинський князь Болеслав-Юрiйстав титулуватися “з Божої ласки природжений князь всiєї Малої Русi”,віддаючи данину реаліям часу і підкреслюючи відмову галицько-волинськихволодарів від усієї Русі, хоча перед тим використовував титули “Nos GeorgisDei gratia dux Russiae”, “Ceorgius Dei gratia dux Terrae Russiae, Galiciae etLadimere”, “Georgius, ex dono Dei natus dux et dominus Russiae”. “Мала Русь”тут виступає в значенні тієї частини Русі, яка не була підвладна монголам.Можливо це стало також однією з причин виступу польської еліти проти планів

Казимира ІІІ прямої унії Польщі з королівством Русі. У Кракові моглипобоюватися війни з Золотою Ордою, яка в середині ХІV ст. переживала періодостаннього піднесення. Унія з королівством Русі була б одночасною декларацією

46 Войтович Л. Юрій Львович і його політика / Л. Войтович // Інститут українознавстваім. І. Крип’якевича НАН України: Історичні та культурологічні студії. Т. 3. Галичина і Волинь удобу середньовіччя. До 800-річчя з дня народження Данила Галицького. Львів, 2001. С. 70–78;Паславський І. Галицька митрополія / І. Паславський. Львів, 2007.

47 Болеслав-Юрий ІІ, князь всей Малой Руси. Сб. мат. и исслед. Санкт-Петербург, 1907.С. 149.

48 Мацяк В. Галицько-Волинська Держава 1290–1340 рр. у нових дослідах / В. Мацяк. Авсбург,1948. С. 18.

49 Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси… С. 19–26.

27


претензій на всю Русь, тоді як приєднання частини земель Русі, які вже довшийчас не належали до Русі, рівно ж як і відмова Болеслава-Юрія від таких претензій,мали зовсім інший характер. Подібні мотиви могли вплинути і на рішенняЛюдовика Анжуйського, який вдовольнився більш надійним і “земним” титулом“короля Галіції і Лодомерії”. Тим самим він презентував відмову від тих земельРусі, які знаходилися під ординським пануванням. Титул “князів Русі” взялисобі пізніше мазовецькі князі, які володіли Белзьким та Жидачівськимикнязівствами, але це було вже тоді, коли Орда агонізувала і не могла їмзагрожувати. І сам титул на той час перетворився на порожній звук.Передчасна загибель князя Юрiя-Болеслава II у 1340 р. не привела до

ліквідації Галицько-Волинської держави. Попри те, що вже наприкінці квітня1340 р. Львів був захоплений військом польського короля Казимира ІІІ, якийвивіз до Кракова скарбницю Романовичів з усіма коронаційними регаліями50

(серед польських коронаційних регалій збереглися речі візантійського походження,що могли потрапити туди із львівської скарбниці, свого часу ці регалії булипривезені у Галицько-Волинську державу з Візантії одночасно з прибуттямдружини Романа Мстиславовича51), на цьому все закінчилося. Вже у березні –не пізніше 27 червня 1341 р. – “управитель або староста землі Русі” ДмитроДетько повідомив громаду Торуня що “ми усунули суперечку, посіяну з намовидиявола, між польським королем Казимиром і нами й натхненіживотворним духом, подолавши спокусника людського роду, уклали союззгоди*”52.У 1340 р. Галицька земля не була приєднана до Польщі; відтоді тільки

почалася боротьба Казимира ІІІ за цю землю. І основним суперником у ційборотьбі виступив князь Любарт-Дмитро Ґедимінович. Хто з претендентів мавбільше прав на спадщину Романовичів і на чому ці права базувалися?Я не бачу жодної можливості погодитися з iсториками, якi вважають, що у

Київськiй Русi не було усталеної традицiї успадкування князiвських престолiв53,в той час як пам’ятки, що збереглися (раннi угоди з Вiзантiєю, рiзнi редакцiї

50 Joannis Dlugossi seu Longini canonici cracoviensis historiae Polonicae. Cracoviae, 1876. Libr. 12.P. 196–197.

51 Dąbrowska E. Królów polskich relikwiarz koronacyjny Krzyża Świętego / Е. Dąbrowska //Kultura średniowieczna i staropolska. Studia ofiarowane Aleksandrowi Gieysztorowi wpięćdziesięciolecie pracy naukowej. Warszawa, 1991. S. 81–83.

* […] discor diam a diabolica suggestione seminatam inter d[omin]um Kasimirum regem Poloni[a]eet nos, ex inspiracione almi pneumatic post[er]gantes temptatorem humanu[m], c[on]cordi[a]ei[n]ivimus unionem.

52 Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої половиниХІV століть. Дослідження. Тексти / О. Купчинський. Львів, 2004. С. 194–200.

53 Фроянов И. Я. Киевская Русь. Очерки социально-политической истории / И. Фроянов.Ленинград, 1980. С. 45–46; Толочко О. П. Особливості міжсеньйоріальних відносин у періодфеодальної роздробленості Давньої Русі ХІІ–ХІІІ ст. / О. Толочко // Феодалізм в Україні. Київ,1990. C. 30.

28


“Руської правди”, деякі статутні грамоти), свiдчать не тiльки про наявнiсть,але й про строгу регламентацiю спадкового права, наприклад, у купцiв, смердiвчи дружинникiв. Крiм того спадкове право iснувало практично у всiх правлячихдинастiях, з якими Рюриковичi були спорiдненi. Перш за все Русь принциповоне відрізнялася від сусідніх держав, подібно як династія Рюриковичів від сусідніхпануючих династій. Взаємини всередині династії Рюриковичів базувалися натрадиційному родовому праві старшого, тобто того, хто був ближчим дозасновника роду за родовим рахунком. Ця проблема достатньо повно висвітленаяк у давнішій так і в новішій літературі54. Модерна концепція колективногосюзеренітету Рюриковичів у Київській Русі, висунена О. Назаренком55, непідтверджується жодними джерелами і не знаходить аналогій в інших тогочаснихдержавах, застережень стосовно неї значно більше ніж аргументів на їїпідтримку56. Сама природа виконавчої влади (середньовічні правителі булиправонаступниками військових вождів) не допускає поняття колективногосюзеренітету. Така влада завжди була персональною. Колективна влададопустима тільки в суспільствах демократичних і, при цьому, виключно, як владазаконодавча. Не були винятком у цьому плані і Рюриковичі.Спостереження за практикою успадкування княжих престолів, відображеною

в джерелах, у співставленні з практикою успадкування у скандинавських, звідкипоходили Рюриковичі, та сусідніх державах, дозволило виявити такізакономірності:

1. Головним критерієм було родове право, згідно якого старший у родіРюриковичів успадковував київський престол і сюзеренітет (фактичний чиномінальний) над Київською Руссю. На практиці це означало, що син не мігуспадкувати батьківський престол, якщо живими залишалися його дядьки,молодші брати померлого володаря. Саме тому старенький СудиславВолодимирович залишався небезпечним для його племінників – Ярославичів івони змусили його прийняти чернецтво. Але діти старшого брата зберігалиперевагу над своїми двоюрідними братами. Теж саме правило діяло і в різнихземлях та удільних князівствах. Володимир Мономах першим порушив його,коли, скориставшись уже архаїчним апаратом віча, після смерті СвятополкаІзяславича провів своє “закликання” на князівський престол, після чого до самоїмонгольської навали протистояння Мономаховичів з Ольговичами стали

54 Соловьев С. М. История России с древнейших времен / С. Соловьев. Кн. 2. Т. 3–4. Москва,1998. С. 7–32; Грушевський М. С. Історія України-Руси / М. Грушевський. Т. 3. Київ, 1993. С. 222–227; Пресняков А. Е. Княжое право в Древней Руси. Очерки по истории Х–ХІІ столетий. Лекциипо русской истории. Киевская Русь / Е. Пресняков. Москва, 1993. С. 7–135, 181–184, 386–470;Свердлов М. Б. Генезис и структура феодального общества в Древней Руси / М. Свердлов. Ленинград,1983. С. 194–199; Толочко А. П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология / А. Толочко.Киев, 1992.

55 Назаренко А. В. Родовой сюзеренитет Рюриковичей над Русью (Х–ХІ вв.) / А. Назаренко //Древнейшие государства на территории СРСР. Мат. и исслед. 1985 г. Москва, 1986. С. 149–156.

56 Толочко А. П. Князь в Древней Руси... С. 57–66.

29


стрижнем міжкнязівських стосунків. Значення права найстаршого за родовимрахунком прямого спадкоємця “по мечу” демонструє доля Ростислава Iвановича,сина Iвана Берладника, якому угорцi поспiшили прикласти до ран отруту.

2. Вже сини Володимира Святославича порушили це правило, виключивши зчисла претендентів на київський престол нащадків старшого брата Ізяслава.Цей прецедент і народив пізнішу практику ізгойства серед князів, за якою внуквтрачав право на князівський престол, якщо його батько помер раніше за діда.Можливо, що це перше обмеження числа спадкоємців походить ще із звичаєвогоправа доби племінних князівств і об’єднань, коли спадкоємець князя-вождя мусивопиратися на його авторитет і славу. Напевно ця практика успадкування булазакріплена у т.зв. “заповіті Ярослава Мудрого”, який дійшов до нас в обробцікнижників Володимира Мономаха та його сина Мстислава. Це правилозберігалося довго. Згідно цього князі Острозькі, чий предок Роман Даниловичзагинув бл. 1260–1261 рр. (за життя батька), вилучалися з числа спадкоємцівкороля Данила, а син Романа – Василько мусив вдовольнитися Слонімськимкнязівством у володіннях батька та діда по материнській лінії57.

3. З”їзд князiв – Любецький снем у 1097 р. – закріпив за кожною гілкоюбатьківські володіння. З того часу снем перетворюється на державний iнститут(на зразок рейхстагу сусiдньої Священної Римської iмперiї германської нації).Це нерегулярне зiбрання Рюриковичiв пiд головуванням київського князя (апiзнiше в окремих землях старших князiв цих земель) займалося врегулюванняммiжкнязiвських вiдносин. Рiшення снему скрiплювалося клятвами його учасникiв,як i мiжнароднi угоди, i на перших порах мали силу загальнодержавних законiв.Так проти порушника рiшень снему 1097 р. волинського князя Давида Iгоревичавиступила коалiцiя, яку мусив, навiть всупереч власним бажанням, зiбратикиївський князь Святополк Iзяславич. Порушника було покарано, а ухвалиЛюбецького снему пiдтверджено на снемi 1100 р. у Витичевi. Витичівськийснем, здається, навiть вiдновив у Смоленську нащадка Iгоря Ярославича, такимчином визнавши рішення Ярославичів незаконним і декларуючи право кожноїгiлки володiти батькiвським спадком58.

4. Всерединi земель князi продовжували перемiщатися з “молодшого” столуна “старший”, подiбно до того як це було загалом на Русi до Любецького снему,коли Ярослав Мудрий починав княжити в Ростовi, пiзнiше перейшов у Новгородна мiсце померлого старшого брата Вишеслава, а вже звiдти потрапив до Києва.При кожнiй змiнi князя в Чернiговi проходив перерозподiл престолiв у всiйЧернiгiвськiй землi. Так князь Iгор Святославич княжив у Путивлi (1161–1164),перейшов у Курськ (1164–1178), звiдти у Новгород-Сiверський (1178–1198) i,нарешті, у Чернiгiв (1190–1202). Напевно був правий В. Сергеєвич, вважаючи,

57 Baumgarten N. de. Genealogies et mariages occindentaux des Rurikides Russes du X au XIII siecle /N. de Baumgarten // Orientalia Christiana lod., 10. N 35, maio. Roma, 1927. Р. 50–51.

58 Янин В. Л. Междукняжеские отношения в эпоху Мономаха и “Хождение игумена Даниила” /В. Янин // Труды Отдела Древнерусской Литературы. Т. 16. Москва, 1960. С. 112–131.

30


що такий перерозподіл закріплявся відповідними угодами59. Принаймі збиравсяснем і давалися відповідні клятви та присяги. Ольговичі у 1206 р. поширилипринципи Любецького снему на Чернігівську землю, тобто кожен пагінець обохгілок Ольговичів отримав свою “отчину”. Подібне було здійснено у Полоцькійземлі після повернення місцевої династії із заслання, у Волинській землі у 1170 р.,коли вмираючий Мстислав Ізяславич з братом Ярославом розділили Волинь надві частини: Луцьку (Східну) та Володимирську (Західну), у Туровській землі –наприкінці ХII–ХIII ст.

5. З візантійської практики, напевно, перейшло право успадкування зазаповітом. Заповiт померлого князя мав незаперечний авторитет. ВолодимирВасилькович заповiв Володимирське i Берестейське князiвства молодшому здвоюрiдних братiв – Мстиславові, i тому навiть такий рiшучий князь як ЛевДанилович не наважився порушити цього заповiту. За подiбної ситуацiїмосковськi князi отримали Переяслав-Залiський. Як і у Візантії, успадкуванняза заповітом відкривало дорогу до влади бастардам, тобто синам вiд коханокабо наложниць. Прикладом може служити Олег Ярославич, син ЯрославаОсмомисла вiд Настi з Чагрович.

6. Претенденти з числа дальніх родичів (двоюрідних, троюрідних)розглядалися тільки при відсутності спадкоємців по материнській лінії, тобто“по кужелю”.

7. Успадкування “по кужелю” могло бути запозиченим із скандинавськоїпрактики. Причому успадковувати можна було навіть за мачухою, яка зацерковними канонами вважалася матір’ю. Так отримали Галицьку землюІгоревичі. Але Роман повів боротьбу з старшим Володимиром, вважаючи себепрямим спадкоємцем Ярослава Осмомисла, тоді як Володимир та Святославбули синами від першої дружини. В успадкуванні “по кужелю” першість малидочки останніх володарів в порядку старшинства (тобто їх мужі), а далі дітинайближчих родичок останнього володаря (дочок, сестер в порядку старшинстваі т. д.). Саме тому претензії Мстислава Мстиславича Удатного на Галицькуспадщину визнали всі без вагань, а інші претенденти – Данило Романович чиугорський принц Андрій – спішили закріпити свої претензії одруженням з йогодочками. Підстави іншого принца Калмана, який був лише правнуком ЄфросиніїМстислави в порівнянні з Андрієм були мізерними, тому угорський корольпідтримав останнього, незважаючи на те, що Калмана коронував Папа. Пізнішеі Ґедиміновичі закріплялися на руських престолах через одруження з дочкамиостанніх володарів.

8. Важливе значення мали легітимність розлучення і шлюбу. Так РостиславРюрикович міг претендувати на Галицьку спадщину лише як старший братдружини Романа Предслави, в якої не було синів, за умови, що розлученняРомана Мстиславича його тесть Рюрик Ростиславич вважав нелегітимним

59 Сергеевич В. И. Вече и князь. Русское государственное устройство и управление во временакнязей Рюриковичей. Исторические очерки / В. Сергеевич. Москва, 1867. С. 122–272.

31


(другий шлюб Романа відбувся до насильного постригу його першої дружини),а, значить, і дітей від цього шлюбу – бастардами. Подібні підстави могливикористати i Михайло Всеволодович, одружений з дочкою Романа таПредслави, та його син Ростислав.

9. Зміни у практиці успадкування під ординським впливом почалазапроваджувати московська династія лише з кінця ХІV ст.60

У 1323 р., коли померли чи загинули Андрiй та Лев Юрiйовичi61, не залишившиспадкоємцiв, найбільше прав на галицько-волинську спадщину мав Любарт-Дмитро Ґедимiнович, як зять Лева Юрiєвича62.* Ця непересічна особистістьне отримала належної оцінки як у працях українських так і зарубіжних істориків63.

60 Войтович Л. Княжа доба на Русі… С. 27–42.61 Загибель Андрія та Лева Юрійовичів сталася до 21 травня 1323 р., коли польський король

Владислав Локєток сповістив про цю подію папу Іоанна ХХІІІ, одночасно прохаючи оголоситихрестовий похід проти ординців, щоб запобігти окупації земель Романовичів [Monumenta PoloniaeVaticana. T. 1. Kraków, 1913. S. 83]. Князі загинули на війні з ординцями або були вбиті ординськимиагентами [Paszkiewicz H. Połityka ruska Kazimierza Wielkiego / H. Paszkiewicz. Warszawa, 1925.S. 7–11; Długopolski E. Władysław Łokietek na tle swoich czasów / Е. Długopolski. Wrocław, 1951.S. 22; Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского /Ф. Шабульдо. Киев, 1987. С. 22; Wyrozumski J. Polska, Węgry i sprawa Rusi halicko-włodzimierskiejza Kazimierza Wielkiego / J. Wyrozumski // Europa środkowa i wschodnia w polityce Piastów. Toruń,1997. S. 1113). Причиною цього могло бути і волинсько-литовське зближення після довгоїконфронтації, яке Орду не влаштовувало.

62 Войтович Л. Князiвська верства у Галицькiй землi / Л. Войтович // Четвертий мiжнароднийконгрес українiстiв. Одеса, 26–29 серпня 1999 р. Доповiдi та повiдомлення. Iсторiя. Ч. 1. Одеса–Київ–Львiв, 1999. С. 82–83.

* Після того як відпали сумніви в існуванні київського князя Станіслава [Русина О. Київськавиправа Гедиміна (Текстологічний аспект проблеми) / О. Русина // Записки НТШ. Т. 231. 1996.С. 182–188]; крім білорусько-литовських літописів сам князь під таким нехарактерним дляРюриковичів іменем записаний у переліку “ктиторів і опікунів монастиря Печерського”А. Кальнофойського, а його син Іван Станіславович – Любецькому пом’янику; подібні потрійнізбіги просто виключені [Войтович Л. Княжа доба на Русі… С. 415], можна не сумніватися і вучасті луцького князя Лева Юрійовича в битві на р. Ірпінь на боці київського князя проти Ґедиміна.Сам похід Ґедиміна і битву можна датувати зимою 1322/1323 р. [Войтович Л. Князь Лев Юрійович:спроба портрета / Л. Войтович // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Вип. 10. Дрогобич, 2006.С. 129]. Зимою 1322/1323 р. під Берестям стояло литовське військо [Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси. С. 26–27]. Це, очевидно, було наслідком союзу волинського князя з київським.Мир, укладений після цієї війни (а Ґедимінові, який посадивши свого васала в Києві, мав тепермогутнього ворога в особі золотоординського хана Узбека, вигідно було швидко помиритися згалицько-волинськими князями і навіть вступити з ними в союз), було скріплено шлюбом дочкиЛева Юрійовича з Любартом-Дмитром Ґедиміновичем. М. Андрусяк пропонував вважати дружинуЛюбарта внучкою князя Володимира Івановича або дочкою острозького князя Данила Васильовича[Андрусяк М. Останні Романовичі (нащадки Мстислава і Романа Даниловичів) / М. Андрусяк //Науковий збірник Українського Вільного Університету. Т. 5. Мюнхен, 1948. С. 4]. Останнє доводивтакож Г. Ґраля, вважаючи, що саме на честь тестя Любарт прийняв хресне ім’я [Grala H. Chresneimię Szwarna Daniłowicza. Ze studiów dyplomatyką południowo-ruską XIII i XIV w. // Słowiańszcyznai dzieje powszechne. Warszawa, 1985. S. 201, 204–208]. З певними застереженнями цю версію прийнявЯ. Тенговський, зазначивши, що Любарт не міг мати дружину з більшими правами на спадщинуРомановичів, ніж Болеслав Тройденович [Tęgowski J. Małżeństwo Lubarta Gedyminowicza,

32


Останнiй прямий нащадок Романовичiв острозький князь Данило Васильковичпоходив з гiлки, яка втратила право на успадкування найстаршого престолу зiсмертю Романа Даниловича, який помер за життя батька, на що слушно звернувувагу М. Баумґартен64. Вiн мiг претендувати тiльки як близький родич, тобтопiсля претендентiв “по кужелю”, яких було багато.Польському королевi Владиславові Локєтку Юрiйовичi доводилися

племiнниками. Вони були правнуками i угорського короля Бели IV. Тобто iпольський i угорський королi були претендентами також як близькi родичi. Своїпретензiї на Галицьку спадщину заявили навiть глоговськi князi Генрiх II таЯн65. Позаяк їх претензiї визнав Папа, вони мусили бути підставовими. Глоговськiкнязi пов’язувалися ще з першою галицькою династiєю як правнучатi племiнникиЯрослава Осмомисла. Їх дiд Конрад I був одружений із Саломеєю, дочкоюВладислава Одонича, чиєю матiр’ю була Вишеслава, дочка ВолодимиркаВолодаревича. Але ця надто далека спорiдненiстьне могла дати підстави дляпретензій на Галицьку спадщину. Сестра глоговських князiв Аґнеса була виданаза баварського герцога Отто III, який претендував на угорську корону i бувсвого часу союзником короля Юрiя Львовича. Цей союз, схоже, скрiплювавсяшлюбом. Я. Яблоновський, посилаючись на Кромера, назвав дружину Любарта

Przyczynek do genealogii dynastów halicko-wołyńskich w XIV wieku / J. Tęgowski // Genealogia. T. 6.1995. S. 17–26], що, звичайно, не може бути прийнятим [Мицько І. Правові підстави володіннякнязем Любартом спадщиною Романовичів. С. 38]. За таких умов Любарт-Дмитро взагалі не міг бипретендувати на спадщину Романовичів.

63 Stadnicki K. Lubart xięże Wołyński / K. Stadnicki. Lwów, 1853; Лукомский Г. Луцкий замок /Г. Лукомский. Петроград, 1917; Маслов Л. Любартів замок у Луцьку / Л. Маслов // Наша культура.Львів, 1937. № 8–9. С. 348–354. № 12. С. 484–494; Войтович Л. Удiльнi князiвства Рюриковичiв iГедимiновичiв у ХII–ХVI ст. / Л. Войтович. Львів, 1996. С. 101–104; Його ж. Етапи полiтичноїiсторiї Волинi XIV–XV ст. Державнiсть. Васалiтет. Iнкорпорацiя // Україна: культурна спадщина,нацiональна свiдомiсть, державнiсть. Т. 5. Iсторичнi та фiлологiчнi розвiдки, присв. 60-рiччю акад.Я. Iсаєвича. Львів,1998. С. 153–168; Його ж. Князівські династії Східної Європи. С. 18, 37, 40, 74–76, 109, 138, 230–231, 263, 295, 299–300, 310, 345–347, 352–353, 426, 437–438, 440–443, 446–447,449–450, 463, 474, 476, 485–486, 499–501, 504; Його ж. Княжа доба на Русі. С. 37–42, 75, 511–512,562, 614, 618–619, 636, 668–672, 678–679; Флоря Б. Н. Две грамоты князя Любарта (о луцкойепископской кафедре первой пол. ХIV в.) / Б. Флоря // Древнейшие государства Восточной Европы.Москва, 2000. С. 250–254; Його ж. О грамоте Любарта Гедиминовича Луцкой епископской кафедре// От Древней Руси к новой России: Юбилейный сборник, посвященный члену-корреспондентуРАН Я. Н. Щапову. Москва, 2005. С. 177–181; Троневич П. Волинь у сутінках історії УкраїниХІV–XVI ст. / П. Троневич. Луцьк, 2003; Його ж. Луцький замок. Луцьк, 2003; Мицько І. КнязьЛюбарт та його родина / І. Мицько // Старий Луцьк. Вип. 2. Луцьк, 2005. С. 43–48; Його ж.Правові підстави володіння князем Любартом спадщиною Романовичів // Старий Луцьк. Вип. 5.Луцьк, 2009. С. 34–40; Терський С. Луческ Х–ХV ст. / С. Терський. Львів, 2006.

64 Baumgarten N. Halich et Ostrog / N. de Baumgarten // Orientalia Christiana Periodica. Roma, 1937.T. 3. P. 166.

65 Skarbec dipłomatów papeszkich, cesarskich, królewskich do krytycznego wyjasnienia dziejówLitwy i Rusi słuząjącie // Zebral J. Daniłowicz. Т. 1. Wilno, 1860. N 314. S. 161–162; Rżreżabek J.Juri II posledni kniże veskere Male Rusi / J. Rżreżabek. Praha, 1883. S. 50.

33


Бучою (Бушою)66. У Кромера iменi княгинi не приведено. Б.Зiморович назвав їїЄвфимiєю (чи не сплутавши з Офкою-Євфимiєю, дружиною Болеслава-Юрія?).Вiд Я.Яблоновського це iм’я запозичили Т. Нарбут та М. Карамзiн. Якщо це непомилка, то Буша скорочення вiд Богуслави. Отже, її мати могла бути полькою,незнаною з iнших джерел сестрою глоговських князiв. У такому разi Агрипина –хресне iм’я Богуслави67. Лише таке родинне пов’язання висувало глоговськихкнязiв у число серйозних спадкоємцiв Романовичів “по кужелю”.Вагомими, з огляду права, були претензiї добжинського князя Владислава

Земовитовича, сина молодшого брата Владислава Локєтка та Анастасiї, дочкиЛева Даниловича. Польський король теж спочатку пiдтримував племiнника.Подібними виявилися й претензiї Болеслава Тройденовича, сина удiльногомазовецького (сохачевсько-черського) князя Тройдена i Марiї, дочки короля ЮрiяЛьвовича.Нещодавно львівський дослідник І. Мицько впровадив в науковий обіг

пом’яник Преображенського кафедрального монастиря (с. СпасСтаросамбірського р-ну Львівської обл.)68. За цим пом’яником дружиноюҐедиміна-Прокопія і матір’ю Любарта-Дмитра була Леоніда, яку дослідниквважає дочкою Лева Юрійовича, названою так на його честь69. А за таких умовпідстави Любарта Ґедиміновича на спадщину Романовичів були найбільшвагомими.Любарт-Дмитро був наймолодшим серед головних претендентів (йому було

11–12 років)70. Литва спізнилася підтримати претензії Любарта, хоча восени1323 р. її військо виступило на Волинь і зимувало біля Берестя71. Складніпереговори між угорською, польською і мазовецькою сторонами (які

66 Tabulae Jablonovianae ex arboribus genealogicis familiarum Slavicarum regni Poloniae etc. / Ed.J. A. Jablonowski. Nörimberg, 1748. Tabl. 10.

67 Мицько I. Монастирськi пом’яники про походження ктитора Унiвського монастиря князяФедора Любартовича / I. Мицько // Лавра. 1998. N.2. С. 52.

68 Мицько І. Князь Любарт та його родина… С.43–48.69 Мицько І. Правові підстави володіння князем Любартом спадщиною Романовичів… С. 34–40.70 Смерть галицько-волинських князів заскочила зненацька і юного Любарта і його оточення.

Про спробу Любарта успадкувати престол Романовичів свідчить грамота від 8 грудня 1322 р.,де він титулується як “луцький і володимирський князь”. Навколо автентичності цього документу,підтвердженого у 1492 р., триває полеміка, однак навіть прихильники версії щодо фальсифікату,вважають, що його створення могло бути близьким в часі від вказаної дати і принаймні першачастина грамоти списана з автентичної [Флоря Б. Н. Две грамоты князя Любарта... С. 250–254;Його ж. О грамоте Любарта Гедиминовича... С. 177–181; Купчинський О. Акти та документиГалицько-Волинського князівства. C. 384, 683–697]. Стосовно помилки датування документу,яка “тим більше можлива… у грамоті, яка дійшла до нас не в оригіналі, а з третіх рук”[Щербаковский Д. М. Фундушевая запись кн. Любарта луцкой церкви Иоанна Богослова 1322 г./ Д. Щербаковский // Чтения в Историческом об-ве Нестора-летописца. Кн. 18. Киев, 1905. Вып.3–4. С. 66–67], то 8 грудня сьомого індикту припадало на 1324 р. і сплутати 6830 р. з 6832 р.могли легко при переписуванні у 1492 р. [Войтович Л. Етапи полiтичної iсторiї Волинi XIV–XV ст. C. 154].

71 ПСРЛ. Т. 35. С. 95.

34


претендували на спадщину Романовичів) з одного боку та Литвою з другогобоку, за участі хана Узбека72 і згодою місцевого боярства73, привели до владивнука короля Юрія – Болеслава-Юрія Тройденовича. Остаточно польсько-литовське порозуміння було скріплено шлюбом дочки Ґедиміна Альдони-Анниз сином і спадкоємцем Владислава Локєтка – Казимиром (16.10.1325). Алехрестилася дочка Ґедиміна ще 30 квітня 1325 р., отже домовленості досяглираніше74. Перша грамота Болеслава-Юрія, яка дійшла до нас, датована 1325 р.(схоже восени)75, текст грамоти вказує на початок правління76. Появі Болеслава-Юрія передували, очевидно, ряд угод, однією з яких Любарту Ґедиміновичупередавалася східна частина Волині з Болеховим, де він розмістив свою столицю,відновивши таке місто як Любартів (Любар)77.Існує версія, що результатом порозуміння Польщі та Литви у 1325 р. було

приєднання до Литви Берестейської землі та Підляшшя. Така угода нібивикликала невдоволення Мазовії, що зблизило останню з Тевтонським Орденомі стало причиною військових дій у Куявії в 1326 р.78 Але пізніші події дозволяютьстверджувати, що до поділу волинських земель тоді ще не дійшло. З листакомтура Тевтонського Ордену від 14 жовтня 1325 р. довідуємося, що замокВізна на далекому мазовецько-волинському кордоні продовжував утримуватисяволинським гарнізоном, а його воїни перебували у складі союзного литовськоговійська під Ґродном79. Невдовзі у 1331 р. відновлення волинсько-литовськогосоюзу було скріплено шлюбом Болеслава-Юрія з Офкою-ЄвфимієюҐедимінівною, сестрою Любарта-Дмитра80. Навіть за угодою 1352 р.Берестейська земля залишалася частиною Волині81.По смертi Болеслава-Юрiя волинська елiта визнала князем Любарта-Дмитра

Ґедимiновича. Його признання галицьким боярством також засвiдчено вiдомимнаписом на дзвонi собору св. Юрiя з 1341 р.82 Хан Узбек надав Любартові-

72 Monumenta Poloniae Historica. T. 2. Lwów, 1872. P. 623.73 Ibid. P. 629.74 Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси. С. 33–34.75 Куник А. А. Объяснительное введение к правилам и летописным сказаниям, касающимся

истории Червонной Руси ХIV в., с приложением подлинных текстов / А. Куник // Болеслав-Юрий ІІ, князь всей Малой Руси. Санкт-Петербург, 1907. С. 117.

76 Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства… С. 189–190.77 Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси... С. 34, 159; Войтович Л. Етапи полiтичної

iсторiї Волинi XIV–XV ст. ... С. 157.78 Zajączkowski S. Przymierze polsko-litewskie 1325 r. / S. Zajączkowski // Kwartalnik Historyczny.

R. 40. Lwów, 1934. Z. 4. S. 603–608.79 Paszkiewicz H. Jagiełłonowie a Moskwa / H. Paszkiewicz. Warszawa, 1933. S. 272–273.80 Кордуба М. Болеслав-Юрій ІІ. Останній самостійний володар галицько-волинської держави:

з нагоди 600-річчя його смерті / М. Кордуба // Минуле і сучасне. Ч. 7. Краків, 1941. С. 23–30.81 Акты, относящиеся к истории Западной Руси, собранные и изданные Археографической

комиссией. Т. 1. Санкт-Петербург, 1846. № 1. С. 1.82 Болеслав-Юрий II, князь всей Малой Руси. Сб. мат. и исслед. собр. О. Гонсиоровским,

А. А. Куником, А. С. Лаппо-Данилевским, И. А. Линниченко, С. П. Пташицким и И. Режабком.Санкт-Петербург, 1907. С. 79.

35


Дмитру необхiдну допомогу. Отже i Орда розглядала Любарта-Дмитра якпершого легiтимного спадкоємця, що могло бути зафiксованим в угодi 1331 р.мiж Болеславом-Юрієм та Ґедимiном. Староста руської землі Дмитро Детькоразом із князем Данилом Острозьким* зустріли у 1340 р. ординські війська, щодопомогли відтіснити поляків з галицьких земель83.Те, що Любарт Ґедиміновичтак легко опанував Волинську та Галицьку землі у 1340 р. свідчить на користьверсії, що він вважався спадкоємцем ще за життя Болеслава-Юрія84.Немає жодних доказiв того, що ставши галицько-волинським князем, Болеслав-

Юрій перетворився на польського сателіта і рухався у фарватері політикиВладислава Локєтка та його сина Казимира ІІІ. Так само немає жодних доказівучастi Болеслава-Юрiя або його посла у Вишеградських зустрiчах 1335 р. i 1339р., де було закладено основи польсько-угорської унiї85. Перш за все, сам польськийкороль Казимiр III нiде не посилався на цю угоду, яка нібито зробила його легiтимнимспадкоємцем галицько-волинського престолу. Галицько-волинський князьБолеслав-Юрій Тройденович, навпаки, демонстрував самостійну політику вінтересах свого краю. Зміцнивши власне становище союзом із Литвою у 1331 р.,1334 р. він підтвердив союз із Орденом, антипольська спрямованiсть якогоочевидна. Зміни в титулатурі (князь “підкорегував” титул, увівши Малу Русь взамінРусі) означали внормування стосунків із Золотою Ордою. У 1337 р. разом ізординцями він напав на Люблiнську землю i тримав Люблiн в облозi 12 днiв. Лишепiсля загибелi ординського воєначальника облогу було знято86.Очевидно, що саме галицько-литовське та галицько-ординське зближення

вплинули на зміну польсько-галицьких стосунків. У результаті 29 червня 1338 р.до Вишеграду прибув “Лотко, князь руський” [за Дубницькою хронікою “Lothkadux Rutenorum”87, спроби перетворити “Лотко” в “Болько”, ототожнивши йогоз Болеславом-Юрієм88, не витримують критики89], тобто князь Владислав

* Про різночитання в джерелах “Daniele Ostrogio” i “de Ostrov” див.: Войтович Л. Удiльнiкнязiвства Рюриковичiв i Гедимiновичiв у ХII–ХVI ст… С. 126.

83 Шараневич И. История Галицко-Володимирской Руси / И. Шараневич. Львовъ, 1863. С. 158–159.

84 Грушевський М. С. Історія України-Руси… Т. 3. С. 127.85 Dąbrowski J. Ostatnie lata Ludwika Wielkiego / J. Dąbrowski. Kraków, 1918. S. 111–112;

Włodarski B. Polska i Ruś, 1194–1340 / В. Włodarski. Warszawa, 1966. S. 287–289; Dowiat J. Polska –państwiem średniowiecznej Europy / J. Dowiat. Warszawa, 1968. S. 323; Wyrozumski J. Historia Polski do1505 r. / J.Wyrozumski. Warszawa, 1973. S. 227.

86 Monumenta Poloniae Historica. T. 3. Lwów, 1874. P. 78.87 Historiae Hungaricae Fontes Domenici / Ed. M. Florianus. V. 3. Lipsiae, 1884. P. 128.88 Dąbrowski J. Ostatnie lata Ludwika Wielkiego. S. 112; Abraham W. Powstanie kościoła łacińskiego

na Rusi / W. Abraham. T. 1. Lwów, 1904. S. 206; Balcer O. O następstwie tronu w Polsce / O. Balcer //Rozprawy Akademii Umiejętności. Wydz. Hist.-Filoz. Ser. 2. T. 11. 1905. S. 430; Zakrzewski S. Wpływsprawy ruskiej na państwo polskie w XIV wieku / S. Zakrzewski // Przegląd Historyczny. T. 23. 1922. S.99; Włodarski B. Polska i Ruś / B. Włodarski. Warszawa, 1966. S. 288; Wyrozumsi J. Kazimierz Wielki /J. Wyrozumsi. Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk–Łódź, 1986. S. 80–81.

89 Мазур О. “Лотка князь руський, прибув до Вишеграда”: гіпотетична ідентифікація особи /O. Мазур // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Вип. 7. Дрогобич, 2003. С. 72–79.

36


Земовитович, син добжинського князя Земовита І та Анастасії Львівни, якогопольська сторона готова була протиставити Юрію-Болеславу Тройденовичу90

(здогадка О. Мазура щодо існування князя Володимира Андрійовича цілком вдусі здогадок польських істориків стосовно тотожності “Лотка” в “Болька”)91.Схоже, що і сама смерть Болеслава-Юрiя у 1340 р. могла бути пов’язана з

Вишеградською угодою 1338 р. та невдалими спробами ВладиславаЗемовитовича претендувати на трон володаря Русі. Версiя отруєння князяБолеслава-Юрія боярами за його прихильнiсть до католицького обряду таiноземцiв не преконлива. Нiмецький патрицiат в мiстах був з часiв ДанилаРомановича. У сім’ї Лева Даниловича та Юрія Львовича не було жодногопротистояння з католиками. Його дочка стала черницею в монастирi кларисок.Польський король, якому смерть Болеслава-Юрія була найбільш вигідною,виявився добре пiдготованим до загибелi Юрiя i на першу звiстку зумiв зiбративiйсько (подібні заходи потребували декількох місяців) та оволодiти Львовом.Схоже, що не тільки невдачі Владислава Земовитовича, але й побоювання,

що останній, сівши у Львові, продовжить політику попередника, штовхнули короляКазимира ІІІ до спроби самому виступити претендентом на спадщинуРомановичів. У 1340 р. він не ризикнув воювати з русько-ординськими військами.Король зробив ставку на галицьку еліту, яка змусила його суперника князяЛюбарта-Дмитра піти на значні поступки галицькому боярству, надавши йоголідеру Дмитрові Детьку високий сан управителя (provisor чи proconsul) абостарости (capitaneus) Руської землі92. В середовищі галицьких бояр Казимир ІІІмав прихильників, яких використав у своїх спробах оволодіти Галицькою землеюв 1340–1350 рр. (боярин Вовчок з Дроговижа, брати Ходко, Петро і ОсташокКорчаки та інші93). Вже близько 1343 р. з допомогою місцевих бояр корольоволодів Сяноцькою землею. З 1346 р. Казимир ІІІ титулувався паном і дідичемРусі. В грамоті з 1361 р., якою підтверджувалися маєтки галицького бояринаХодка з Бібла, надані його предкам князем Левом Даниловичем, цей титулподаний так: милістю Божою король Краківської землі, Судомирської землі,Серадської землі, Польської землі, Куявської землі, Добрянської землі,Руської землі, господар і вічний дідич землям тим володар, корольвелебний94. На перших порах Казимир ІІІ намагався декларувати унійнеоб’єднання королівства Русі з Польщею95. Слід звернути увагу, що для ХІV ст.це була звична практика європейської династичної політики.

90 Кордуба М. Болеслав-Юрій ІІ. Останній самостійний володар Галицько-Волинської держави...С. 19–20.

91 Мазур О. “Лотка князь руський, прибув до Вишеграда”... С. 77–79.92 Войтович Л. В. Часи старости Дмитра Детька і князя Любарта / Л. Войтович // Історія

Львова. Редколегія: Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. Т. 3. Львів, 2007. С. 60–62.93 Sikora F. Krąg rodzinny і dworski Dymitra z Goraja і jego rola na Rusi / F. Sikora // Genealogia: Kręgi

zawodowe i grupy interesu w Polsce średniowiecznej na tle porównawczym. Toruń, 1989. S. 55–90.94 Акты истории Южной и Западной Руси. Санкт-Петербург, 1863. С. 1.95 Исаевич Я. Д. “Королевство Галиции и Володимирии” и “Королевство Руси” / Я. Исаевич //

37


Лише, коли процес оволодіння землями королівства Русі затягнувся, а війнапроти Любарта-Дмитра Ґедиміновича не принесла швидкого успіху, в 1350 р.польський король визнав право Угорщини на спадщину Романовичів. Родиннiзв’язки Арпадiв, спадкоємцями яких виступала Анжуйська династiя, з другоюгалицькою династiєю були ближчими вiд родинних зв’язкiв Казимира III з цiєюдинастiєю. Схоже, що перша дружина угорського короля Карла Роберта такипоходила з династії Романовичів96 і його син Людовик виступав як спадкоємецьРомановичів “по кужелю”. Рiвночасно він був i спадкоємцем Казимира III, сестраякого Єлизавета була його матiр’ю. За польсько-угорською угодою 1350 р.Польща визнала за Людовиком “спадкове право” на королівство Русі, яке вінпередавав у довічне володіння Казимирові ІІІ.У ході війни з Польщею та Мазовією в 1349–1351 рр., втративши значні

території, Любарт-Дмитро повернув собі назад Володимир, Белз, Берестейськуземлю та Холмщину. У 1352 р. у війну вступили угорські війська. При облозіБелза короля Людовика було поранено і, зазнавши великих втрат, він відступив.На допомогу Любартові прийшли литовські дружини Кейстута і ЄвнутаҐедиміновичівта інших князів, яким Любарт почав роздавати на Волині уділи.За угодою 1352 р. за ним залишилася вся Волинь97. У 1353 р. Любарт-ДмитроҐедимінович здійснив кілька походів на захід. Зокрема, у травні того ж року вінбув під Львовом, але не зміг втримати столицю краю і лише зруйнував міськіукріплення, напевно, щоб полегшити оволодіння містом у майбутньому98.Перманентна війна не припинялася. Любарт-Дмитро послідовно боровся за

відновлення Галицько-Волинської держави. На початку жовтня 1366 р. він уклавмирну угоду з Казимиром ІІІ, яка уточняла волинсько-галицький кордон. Одниміз свідків зі сторони Любарта виступав князь Данило Острозький99.По смерті Казимира ІІІ, приступивши до анексії Руського королівства,

Людовик Анжуйський використав одного зі своїх найближчих соратниківопольського князя Володислава, внука дочки белзького князя ГремиславиВсеволодiвни. Саме йому в 1372 р. було передано в лен відділене від Польщі“королівство Руське з містами і населенням”. Володислав відразу поспiшив

Древнейшие государства на территории СССР. Материалы и исследования. Москва,1986. С. 63;Sieradzki J. “Regnum Russiae”. Polityka ruska Kazimierza Wielkiego: Krytyka dotychczasowychpoglądóizarys nowej konstrukcji / J. Sieradzki // Kwartalnik Historyczny. 1958. N 2. S. 498.

96 Войтович Л. В. Ще одна загадка генеалогії Романовичів: Чи існувала королева Марія Львівна? /Л. Войтович // А сє єго срєбро: Збірник праць на пошану члена-кореспондента НАН УкраїниМиколи Федоровича Котляра з нагоди його 70-річчя. Київ, 2002. С. 161–164; Його ж. Загадкакоролеви Марії Львівни // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. Вип. 4.Львів, 2004. С. 7–10.

97 Грамоти XIV ст. / Упорядкування, вступна стаття, коментарі і словники-покажчикиМ. М. Пещак. Київ, 1974. С. 29–32.

98 Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний час: 1349–1387 / Я. Ісаєвич, Л. Войтович // ІсторіяЛьвова. Редколегія: Я. Ісаєвич, М. Ливтин, Ф. Стеблій. Т. 1. Львів, 2006. С. 65.

99 Грамоти XIV ст… С. 38–39.

38


прийняти титул “господаря Руської землi, вiчного дiдича i самодержця” та почавкарбувавати власнi грошi100. Любарт не мiг визнати цього титулу, що й привелодо вiдновлення вiйни. Умови для початку вiйни були не вигiдними, але волинськийкнязь мусив реагувати на такi дiї. У 1370–1371, 1372, 1376–1377 рр. Любарту-Дмитру Ґедиміновичу вдавалося зайняти частину Галицької землі, алевтриматися тут він не зміг101.До самої смерті 4 серпня 1383 р. (дату смерті дозволяє уточнити запис Івана,

священика церкви св. Катерини, на переписаному ним Псалтирі в річницю смертівеликого-князя Любарта-Дмитра Ґедиміновича, що зберігається у Флоренції вбібліотеці Лоренцо Медичі102) Любарт-Дмитро Ґедимінович не тільки зберігпід своїм правлінням Волинську землю (1340–1383), але й в умовах боротьби зпотужним польсько-угорським союзом намагався відстояти Галицьку землю(1340–1349, 1353–1354, 1376–1377). Він прийняв титул великого князя, який уХІV ст. означав суверенного володаря103. Вартує більш глибоко застановитисяна питанні відновлення у 1347 р. Галицької митрополії, на яке пішли імператорІоанн VI Кантакузен та патріарх Іоанн ХІV Каліка: митрополитом ставставленик Любарта-Дмитра – Феодор104.Як суверенний володар Любарт-Дмитро Ґедимінович карбував власну

монету105. Впродовж 2006 р. на стику Волинської, Львівської і Рівненськоїобластей разом з монетами великого князя литовського Вітовта Кейстутовича

100 Научно-литературный сборник Русско-Галицкой Матицы. Т. 8. Львовъ, 1895. С. 53;Pieradzka K. Władysław książe opolski 1330–1401. Monografia historyczna / K. Pieradzka. Kraków,1945 // Archiwum Uniwersytetu Jagiełłonskiego, syng. WF II 122; Sroka S. A. Itinerarium księciaWładysława Opolczyka z lat 1372–1378 / S. Sroka // Rocznik Przemyski. T. 28. 1993. S. 147–154; Ibid.,Kariera Władysława Opolczyka na dworze węgierskim w drugiej połowie XIV wieku // Europa śródkowai wschodnia w polityce Piastów. Toruń, 1997. S. 265–274; Wyrozumski J. Polska, Węgry i sprawa Rusihalicko-włodzimierskiej. S. 111–119; Władysław Opolski, jakiego nie znamy. Próba oceny w sześćsetlecieśmierci // Red. A. Pobóg-Lenartowicz. Opole, 2001; Крижанівський А. Львівський монетний двір уХІV–XV століттях / A. Крижанівський. Львів, 2007. С. 27–31, 74–93.

101 Войтович Л. Етапи полiтичної iсторiї Волинi XIV–XV ст… C. 153–168.102 Столярова Л. В. Свод записей писцов, художников и переплетчиков древнерусских

пергаменных кодексов XI–XIV веков / Л. Столярова. Москва, 2000. С. 349.103 Були періоди, коли польсько-угорські війська займали навіть Володимир і Луцьк. У цих

умовах князь Любарт-Дмитро мусив звертатися по допомогу до Литви, яка була його єдинимприроднім союзником. Але, послідовно борючись за відновлення Галицько-Волинської держави,Любарт-Дмитро не міг просто стати литовським васалом. Через це й Литва офіційно не воювала зПольщею та Угорщиною. Старші брати Любарта – Кейстут та Євнут Ґедиміновичі отримали віднього відповідно Берестейське та Дорогичинське князівства, що давало їм підстави на участь у ційвійні. Також молодші Ґедиміновичі отримали дрібні уділи на Волині, зокрема Юрій Наримунтовичспочатку Крем’янець (бл.1350 – до 1352), а потім Белз (1352–1377, 1383–1387), його брат Семен –Белз (1350–1352), Олександр Корятович – Теребовлю (бл. 1341 – бл. 1380), його брат Дмитро –Боброк (після 1352–1366?) [Войтович Л. Удiльнi князiвства Рюриковичiв i Ґедимiновичiв… С.107–110; Його ж. Етапи полiтичної iсторiї Волинi... С. 158–161).

104 Русская историческая библиотека. Т. 6. Санкт-Петербург, 1880. Приложение № 3.105 Савицький В., Чобіток В. Монети Дмитрія-Любарта / В. Савицький, В. Чобіток // Старий

Луцьк. Вип. 5. Луцьк, 2009. С. 152–159.

39


(1392–1430) випадково знайдено шість срібних монет із зображенням хреста талева106. Монети незначно відрізнялися по різному скерованими головами лева ійого реалістичними іконографічними особливостями. У 2006–2008 рр. близько20 подібних монет було знайдено у Луцьку та Володимирі Волинському107.Атрибутацію монет побіжно підтверджують знахідки основної кількості монетна Волині, використання князем Любартом-Дмитром печатки із зображеннямкрокуючого лева108, використання зображення рівностороннього хреста нагербах Волині, яке відоме з початку XIV ст.109, а також наявність такої монетиу складі Сосновського скарбу110 (Федір Любартович, син Любарта-Дмитра, бувкнязем Сіверським у 1393–1405 рр.111). Різноманітність штемпелів (не меншеп’яти) вказують на тривалий час карбування цієї монети112.Таким чином, поступово звільняючись від “Казимирівської легенди”,

сформованої давньою польською історіографією і некритично сприйнятоючастиною українських та російських істориків, можна стверджувати, щоприєднання галицької частини Королівства Русі до Польщі відбулося не у 1340 р.після смерті князя Болеслава-Юрія Тройденовича і навіть не в 1349 р. Зіткнувшисьз провалом попередньої політики, коли підтриманий польською стороноюБолеслав-Юрій Тройденович не тільки став самостійним володарем, але йпоступово дійшов до політики конфронтації з Польщею, Казимир ІІІ спочаткупідтримав претензії на руський престол племінника Владислава Земовитовича,а потім і сам втрутився в боротьбу за спадщину Романовичів, пробуючи напочатку домовитися з місцевим боярством. Будучи розумним і далекогляднимполітиком, польський король використав весь арсенал доступних засобівпривернення на свій бік місцевої еліти: декларування унії та збереження правкоролівства Русі, карбування окремої монети, надання чи підтвердженнямагдебурзьких привілеїв і земельних володінь галицькому боярству, підтримкавідновлення православної Галицької митрополії. Його суперник Любарт-ДмитроҐедимінович виявився достойним і не менш розумним, він навіть пішов на такийсміливий крок, як передачу лідерові галицького боярства Дмитрові Детьковіреальної влади над галицькою частиною королівства Русі в ранзі старостируського. В цих умовах Казимир ІІІ визнав право угорських королів на спадщинуРомановичів, чим добився залучення ресурсів потужного Угорського королівствадо боротьби за цю спадщину. Дмитро-Любарт у цій боротьбі зумів зберегти

106 Барэйша Ю. Аб атрыбуцыі, сімволіцы і датаванні манет ВКЛ зі львом і крыжам /Ю. Барэйша // Банкаускі веснік. 2007. Червень. C. 59–61.

107 Савицький В., Чобіток В. Монети Дмитрія-Любарта... С. 154.108 Киричук М. Волинь – земля українська / М. Киричук. Луцьк, 2000. С. 129.109 Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся / О. Цинкаловський. Т. 1. Вінніпег,

1984. С. 29.110 Котляр Н. Ф. Клад монет Владимира Ольгердовича / Н. Котляр // Нумизматика и

эпиграфика. Т. 8. Москва, 1970. С. 88–100.111 Войтович Л. Княжа доба на Русі… С. 679.112 Савицький В., Чобіток В. Монети Дмитрія-Любарта… С. 155.

40


більшу частину Волині та навіть спробував з допомогою литовців потіснитисуперників у галицькій частині, але більших успіхів він не досягнув. Боротьбазакінчилася вже по смерті Казимира ІІІ у 1387 р. приєднанням всієї галицькоїчастини Королівства Русі (крім Поділля) та Холмщини до Польщі. Спочаткуцими землями управляли польські урядовці в ранзі генеральних старост,продовжувалося карбування руських грошей, тобто йшло продовження розумноїказимирівської політики. У 1434 р. з цих земель утворили Руське воєводство,завершивши, таким чином, їх анексію.

“Казимирівська легенда” розпочала творитися ще за життя цього короля.Можливо певною мірою вона відображала його плани. Це стосується розповідейпро гігантське кам’яне будівництво: Високий і Низький замок у Львові, замок уГаличі, катедра у Львові та ін. Перевірка цих легенд, якими заповненіенциклопедії і путівники, показує, що у більшості випадків Казимир ІІІ не приймавреальної участі у цих будовах. Так костел Вознесіння Діви Марії у Львові почализводити лише у 1380-х роках з ініціативи львівських міщан-католиків, цимбудівництвом опікувався Петро Штекер, син львівського війта БертольдаШтекера. Лише, коли костел став кафедральним, від 1412–1414 рр. допродовження будівництва долучився королівський уряд, але основні витрати ідалі несли міщани113. Але сама поява цих легенд є певним свідченням активноїполітики короля Казимира ІІІ на цих територіях, спрямованої на завоюванняприхильності не тільки місцевого боярства, але й католицького патриціатубільших міст, на той час переважно німецького, який до польського володаряставився без жодних сентиментів, враховуючи відсутність релігійногопротистояння. Водночас аналіз документів, виданих канцелярією Казимира ІІІ,дозволяє стверджувати, що на галицьких теренах було видано не більше двохвідсотків всіх відомих документів114.

Загалом, звільнюючись від стереотипів минулого, які ще залишаються вісторіографії, слід відзначити, що відмова від твердження щодо “легітимного”приєднання Казимиром ІІІ Галицької землі (Королівства Русі) у 1340 р. та іншихелементів “Казимирівської легенди”, яка почала формуватися ще в ході анексіїкраю у кінці XIV – на початку XV ст., зовсім не применшує особи короляКазимира ІІІ та його заслуг перед історією Польщі. Так само не грішить проти

113 Козубська О. Латинська катедра у Львові: спроба нової інтерпретації відомих фактів /О. Козубська // Народознавчі зошити. Львів, 2000. № 1. С. 252–261; Її ж. Катедральний костелфундації Казимира Великого: Львів чи Володимир? // Пам’ятки сакрального мистецтва Волині.Науковий збірник. Вип. 8. Луцьк, 2001. С. 108–110; Її ж. Львівський кафедральний костел вісторіографії // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Вип. 5. Дрогобич, 2001. С. 140–152.

114 Kętrzyński S. O elementach chronologicznych dokumentów Kazimierza Wielkiego / S. Kętrzyński //Rozprawy Akademii Umiejętności. Widział Hist.-Filozoficzny. T. 56. 1913; Rutkowski A. Objazdy isystem rzązenia państwem przez Kazimierza Wielkiego / A. Rutkowski // Kwartalnik Historyczny.1978. N 3. S. 605–26; Gąsiorowski A. Nad itinerarium Kazimierza Wielkiego / A. Gąsiorowski // KwartalnikHistoryczny. 1979. N 3. S. 733–740.

41


істини і відмова від оцінки Казимира ІІІ як відвертого агресора, який не мавжодних підстав на спадщину Романовичів. Польський король серед іншихродичів мав певні підстави на спадщину Романовичів, а його політика була цілкомв дусі тодішньої європейської династичної політики. При цьому Казимир ІІІпроявив себе не тільки далекоглядним і вмілим дипломатом, але й добревикористав амбіції галицького боярства.

POLISH KING KAZYMYR IIIAND THE STRUGGLE FOR THE ROMANOVYCHI’S INHERITANCE

Leontiy VOYTOVYCHThe Ivan Franko National University of Lviv,

the Chair of the Medieval History and Byzantine Studies1 Universytetska str., Lviv 79000, Ukraine

The attempt of overcoming the set stereotypes conceding the entering of Galycia into thePolish kingdom is made in the article. The analysis of the political situation alter the dying outof Romanovychi’s dynasty, of the competitor’s rights and grounds for their inheritance, of theprocess of struggling for this inheritance and participation of Poland, Mazovia, Lithuania endHungary in this struggle is offered.

Key words: Kingdom of Rus’, Romanovychi’s dynasty, Kazymyr III, Lubart-DmytroGedyminowycz, practice of inheriting of princely thrones.

ПОЛЬСКИЙ КОРОЛЬ КАЗИМИР ІІІ И БОРЬБАЗА НАСЛЕДСТВО РОМАНОВИЧЕЙ

Леонтий ВОЙТОВИЧЛьвовский национальный университет имени Ивана Франко,

кафедра истории средних веков и византинистикиул. Университетская 1, Львов 79000, Украина

В статье проанализированы содержание термина “королевство Руси” как наследстваРомановичей, названия Галицко-Волынского государства и принятая практиканаследования престолов в этом государстве. Рассмотрены династические правапретендентов на это наследство, в частности Казимира ІІІ. Показано, какие политическиеобстоятельства и реалии толкнули польского короля на борьбу за наследствоРомановичей. Также обращено внимание на причины формирования “Казимировскойлегенды” и ее реалии.

Ключевые слова: Казимир ІІІ, наследство Романовичей, королевство Руси, Любарт-Дмитрий Гедиминович, “Казимировская легенда”.

Стаття надійшла до редколегії 12.03.2011Прийнята до друку 30.06.2011

42

Іванна ПАПА

© Папа І., 2011

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУСер. істор. 2011. Вип. 46. С.42–64


УДК 929.52:929.73.031.Ф. Несвіцький

ЗАГАДКА ПОХОДЖЕННЯ КНЯЗЯ ФЕДЬКА НЕСВІЦЬКОГО:ДАВНІ ТА НОВІТНІ ДИСКУСІЇ

Іванна ПАПАЛьвівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра історії середніх віків та візантиністикивул. Університетська 1, Львів 79000, Україна

Питання походження князівських родів Збаразьких, Вишневецьких, Порицьких,Воронецьких є досі відкритим. Протопластою цих родів був Федько Несвіцький, однакйого походження теж не до кінця з’ясоване. Це зумовлено скупим і суперечливим змістомджерел XIV – поч. XV століть. Дискусія навколо походження Федька Несвіцького перерослау “генеалогічну війну” (“bellum genealogicum”), яка бурхливо відбувалася у першійтретині ХХ ст. і триває досі. Ця проблема є загадкою, на яку досі не знайдено переконливоївідповіді. Тому аналіз дискусії допоможе краще зрозуміти проблему, виявити помилковіверсії та наблизитися до остаточного її вирішення.

Ключові слова: Федько Несвіцький, Федір Корибутович, “генеалогічна війна”,Збаразькі, Вишневецькі.

Князі були носіями державницьких традицій упродовж всього удільногоперіоду. Тому питання походження князівських родів виходить за межі власнегенеалогічних проблем і залишається актуальним для дослідження політичноїта загальної історії. Питання походження князівських родів Збаразьких,Вишневецьких, Порицьких і Воронецьких досі відкрите.Протопластою цих родів, на думку більшості дослідників, був князь Федько

Несвіцький1. Але суперечливий характер джерел ХІV – першої половини ХV ст.не дозволяє остаточно розв’язати загадку походження самого князя Федора.Дискусію підживлює версія тотожності Федора Несвіцького з ФедоромКорибутовичем. При цьому Корибутовичів вважають чи не найзагадковішимвідгалуженням роду Ґедиміновичів2.

З 1911 р. на сторінках періодичного органу Геральдичного товариства уЛьвові – “Miesięcznik Heraldyczny” – почалося активне обговорення походженнякнязя Федька Несвіцького. Постановка цього питання стала вихідною точкою

1Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od konca czternastego wieku / J. Wolff. Kraków, 1895.S. 179, 275–276.

2 Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти / Л. Войтович. Біла Церква, 2006. С. 648.

43

ЗАГАДКА ПОХОДЖЕННЯ КНЯЗЯ ФЕДЬКА НЕСВІЦЬКОГО

у гострій науковій дискусії, яку окреслюють як “генеалогічна війна” (“bellumgenealogicum”)3. Владислав Семкович узагальнив головну причину названоїдискусії як вирішення проблеми: “[…] Чи вигасла гілка роду Ґедиміна, тобтокнязів Корибутовичів на Федорі, синові Корибута-Дмитра, внуку ОльґердаҐедиміновича, чи вони далі продовжували процвітати у своїх потомках – князяхЗбаразьких і родах, які з них виходили – Вишневецьких, Воронецьких,Порицьких”4. Наталя Яковенко виокремлює “позанаукову” причину дискусій,яка передбачала не лише встановлення факту походження Федька Несвіцького,а мала на меті “визнавати зв’язок могутніх князівських відгалужень із домомРюриковичів і тим самим ствердити безперервність династичної традиції вУкраїні-Русі (що відповідало б офіційній ідеології Російської імперії), а чи доводити,що цю традицію було перервано”5.Таким чином знову виникає необхідність детально проаналізувати аргументи

учасників “генеалогічної війни” стосовно походження Федька Несвіцького, щобз’ясувати, наскільки тоді дослідники наблизилися до розв’язання проблеми і чизробили поступ вперед їхні наступники – дослідники ХХ ст. і сучасні вчені.За родинною традицією представники князівських родин Збаразьких,

Вишневецьких, Порицьких і Воронецьких виводили своє походження відКорибута-Дмитра Ольґердовича. Ця традиція була передана у польськихгербівниках Симеона Окольського6, Каспера Несецького7, БартошаПапроцького8 та хроніці Мацея Стрийковського9.У Яна Длуґоша знаходимо згадку про Федька Несвіцького як князя Федька

Подільського (dux Fedko Podolie)10. Водночас Длуґош вирізняє інших Федорів– князя Федька Острозького, Федька Фридерікуса Острозького, ФедораДаниловича, Федора Ольґердовича.Вперше родову традицію згаданих князівських династій піддав сумніву

Казимир Стадніцький11. Він зазначив, посилаючись на “Родовід князів

3Semkowicz W. Łosk i wygaśnięcie Korybutowiczów / W. Semkowicz // Rocznik PolskiegoTowarzystwa Heraldycznego we Lwowie [Далі RH] 1924–1925. R. 7. S. 197–209.

4 Ibid. S. 197.5 Яковенко Н . М . Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і

Наддніпрянщина) / Н. Яковенко. Київ, 2008. С. 91.6 Okolski S. Orbis Polonus in quo antiqua Sarmaturum gentilitia et arma delucidantur / S. Okolski.

Cracowiae: In Officina Typographica Francifci Cefarij, 1641. T. I. S. 524–532.7 Niesiecki K. Herbarz Polski / K. Niesiecki. Lipsk. Т. І. – 1839. S. 11–12.; Т. 7. – 1841. S. 424.;

T. 9. – 1842. S. 345–363; S. 430–431.; T. 10. – 1845. S. 115–121.8[Paprocki B.] Herby rycerstwa Polskiego, przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r. p.

1584. Kraków, 1858. S. 832–835.9 Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, Żmódska i wszystkiej Rusi etc. Warszawa, 1846. T. II.

S. 57–59.10 Długosz J. Annales seu cronicae incliti regni Poloniae. Liber 11. Liber 12. 1431–1444. T. 8 /

J. Długosz. Varsaviae, 2001. S. 108–109, 116–117.11 Stadnicki K. Bracia Władysława Jagiełły / K. Stadnicki. Lwów, 1867. S. 50–109.

44


литовських”, що сини Корибута-Дмитра – Іван, Жигмонт і Федір – померлибездітними12. Дослідник також звернув увагу на відсутність прямих джерел, якіб підтверджували походження цих князівських родів від Федора Корибутовича,тому, на його думку, таке походження є вигаданим13. К. Стадніцький упершепіддав сумніву тотожність Федька Несвіцького та Федора Корибутовича14.Інший польський дослідник Антоній Яблоновський виводив вищезгаданікнязівські роди з роду Мукосійовичів15.Один з найавторитетніших польських генеологів Юзеф Вольф також

розглядав окремо Федька Несвіцького і Федора Корибутовича, але не відкидавможливості походження князівських родин Збаразьких, Вишневецьких,Порицьких і Воронецьких від Федора Корибутовича, зважаючи на вживання нимипридомку “Корибут” чи “Корибутович” з кін. ХVI ст.16.Модний у європейській науці кінця ХІХ ст. гіперкритицизм призвів до того,

що сумнівним вважалося походження від Ґедиміна князівських родівКобринських, Корецьких, Санґушків, Чарторийсьих, Ружинських, а князівськіроди Вишневецьких, Воронецьких, Порицьких, Збаразьких та Курцевичів, якихвважали Ґедиміновичами, також ніби були зовсім іншого походження17.Розпочав дискусію про походження князя Федька Несвіцького на сторінках

“Miesięcznikа Heraldycznego” польський історик і літератор князь ЮзефПузина18. Він розкритикував доробок своїх попередників – К. Стадніцького,Ю. Вольфа і дуже енергійно намагався довести тотожність князів Івана і ФедораНесвіцьких з Іваном і Федором Корибутовичами. Ще до нього на цій тотожностінаполягали український дослідник Микола Молчановський19 та відомийросійський генеолог Ніколай фон Баумґартен20, але їхні праці були польськомудосліднику невідомі.

12 Полное собрание руских летописей. [Далі ПСРЛ] Т. 7. Летопись по Воскресенскому списку /изданное по высочайшему повелению Археографическою коммиссиею. СПб., 1856, РепринтDüsseldorf, 1973. С. 253–256.; Stadnicki K. Bracia Władysława Jagiełły... S. 105.

13 Stadnicki K. Bracia Władysława Jagiełły… S. 105.14 Ibid. S. 107–108.15 Jabłonowski A. Rewizja zamków ziemi wołyńskiéj w półowie XVI wieku /A. Jabłonowski. //

Źródła dziejowe. T. 6 Warszawa, 1877. S. LXIX.16 Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy… S. 179, 275–276.17 Гедиминовичи // Энциклопедический словарь / [издатели Ф. Брокгауз, И. Ефрон. Т. 15.

[Москва], 1992. С. 232.18 Puzyna J. O pochodzeniu kniazia Fed’ka Nieswizkiego / J. Puzyna // Miesięcznik Heraldyczny

[Далі MH]. 1911. № 1–2. S. 6–15; № 3–4, S. 43–47; № 5–6, S. 74–82.19 Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г. преимущественно по

летописным источникам / Н. Молчановский. Киев, 1885. С. 378.20 Баумгартен Н. А. фон. Происхождение князей Вишневецких, Збаражских и Воронецких /

Н. А. фон Баумгартен // Летопись Историко-родословного общества в Москве. 1910. Вып. 4.С. 27–32.

45


На статті Ю. Пузини відразу з’явилися відповіді його опонентів ЗиґмунтаЛюби Радзимінського та Антонія Прохаски21. Ю. Пузина не забарився звідповіддю22. Його опонент З.-Л. Радзимінський теж не змусив чекати на своювідповідь, у якій підвів підсумки полеміки та оголосив її закритою, у зв’язку зпереходом дискусії на з’ясування особистих питань23. Але дискусія незабаромвідновилася через появу нового джерела – листа війта з Братуні до великогомагістра Ордену від 8 лютого 1432 р.24. Ю. Пузина розгорнув свою аргументаціюна основі цього джерела25. На цей раз йому вдалося переконати одного зопонентів – А. Прохаску26. Але З-Л. Радзимінський, до якого приєднавсяВ. Семкович, залишилися у своїх поглядах непохитними27. За геральдичнийаспект проблеми взявся Казимир Соханєвич28. Згодом до позиції Ю. Пузиниприєднався Оскар Галецький29. Цей другий етап дискусії відзначився новимипідходами та залученням сфрагістичних і геральдичних джерел.Перша світова війна перервала дискусію, але у міжвоєнний період вона і далі

латентно продовжувалася. Однак, публікації, пов’язані з походженням ФедькаНесвіцького, розширили свою географію – зокрема на сторінках віленськогожурналу “Ateneum Wileńskie” з’явилися статті Яна Якубовського30 таФранцішека Равіти-Ґавронського31. В. Семкович у статті “Блиск і занепадКорибутовичів” проаналізував хід дискусії і повернувся до ідеї про правильністьтверджень Ю. Вольфа32. Резонансу ця стаття не викликала і гострого

21 Radzimiński Z. L. W sprawie pochodzenia Fed’ka Nieswizkiego / Z. L. Radzimiński // MH.1911. № 9–10. S. 142–150; № 11–12, S. 182–185; Prochaska A. Czy możliwa jest identycznośćkniaziów Nieswizkich z Korybutowiczami / A. Prochaska // MH. 1912. № 5–6. S. 88–92.

22 Див. його статтю: Puzyna J. W sprawie Fed’ka Nieswizkiego / J. Puzyna // MH. 1912. № 1.S. 18–26; № 2. S. 58–65.

23 Radzimiński Z. L. Jeszcze w sprawie Fedka Nieswizkiego / Z. L. Radzimiński // MH. 1912.№ 5–6. S. 93–95.

24 Redakcya. Spór o Fedka Nieświzkiego. MH. 1913. № 11–12. S. 190–191; List wójta z Bratianydo Wielkiego Mistra z 8 lutego r. 1432 // MH. № 11–12. S. 191–192.

25 Див. Puzyna J. Nieco faktów do sprawy Fed’ka Nieswizkiego / J. Puzyna // MH. 1913. № 9–10.S. 145–151.

26 Prochaska A. O identyczność ks. Fed’ka Nieswizkiego z Fedorem Korybutowiczem / A. Prochaska //MH. 1913. № 11–12. S. 192–194.

27 Radzimiński Z. L. Itinerarze ks. Fedora Korybutowicza i ks. Fed’ka Nieswizkiego /Z. L. Radzimiński // MH. 1913. № 11–12. S. 194–200; Semkowicz W. Korybutowicze i Nieświzcy wświetle sfragistyki / W. Semkowicz // MH. 1913. № 11–12. S. 200–204.

28 Sochaniewicz K. Przyczynek do rozwoju herbu książąt Zbarazkich / K. Sochaniewicz // MH.1914. № 5–6. S. 118–120.

29 Halecki O. Ostatnie lata Swidrygielly i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiełłończyka /O. Halecki. Kraków, 1915. S. 115; Halecki O. Z Jana Zamojskiego inwentarza archiwum koronnego /O. Halecki // Archiwum Komisji Historycznej. 1919. Т. 12, cz. II. S. 201.

30 Jakubowski J. Czy istnieli kniaziowie Nieswizcy? / J. Jakubowski // Ateneum Wileńskie. 1923.№ 1. S. 1–9.

31 Rawita-Gawroński Fr. Ksiaźęta Nieświeccy, Zbarascy i Wiśniowieccy do kónca ХVI w. /Fr. Rawita-Gawroński // Ateneum Wileńskie. 1930. № 7. S. 111–144.

32 Semkowicz W. Łosk i wygaśnięcie Korybutowiczów / W. Semkowicz // RH. 1926. № 7. S. 197–209.

46


обговорення також. Але Ю. Пузина не залишив її без відповіді та красномовноназвав цю відповідь “останньою”33, пiсля чого на сторінках “MiesięcznikаHeraldycznego” висвітлювалися різні аспекти пов’язані з родом Ґедиміновичів.До продовження полеміки, крім Й. Пузини34, долучилися Владислав Томкевич35,Міхаель Пйотровський36, князь Kароль Четвертинський37, ГенрікЛовм’янський38. Попри різні погляди на проблему, домінуючою в польській39 іукраїнській історіографії40 до останнього часу залишалася позиція Ю. Пузини.Михайло Грушевський зайняв нейтральну позицію і залишив питання відкритим41.У 1990-х рр. польський дослідник Ян Тенґовський заявив про руське

походження князів Несвіцьких42. Сучасні ж українські дослідники ОлегОднороженко43 та Станіслав Келембет44 теж піддають сумніву висновкиЮ. Пузини і його послідовників. Однак львівський історик Леонтій Войтович

33 Puzyna J. Korybutowicze Nieswizcy. Moje ostatnie słowo w odpowiedzi prof. Semkowiczowi /J. Puzyna // MH. 1930. № 6. S. 105–119.

34 Див. наприклад: Puzyna J. Narymunt Gedyminowicz / J. Puzyna // MH. 1930. № 1. S. 4–6;№ 2. S. 26–28; № 3. S. 33–38; MH. 1931. № 2. S. 35–38; № 5. S. 105–111; № 9, S. 193–199; Puzyna J.Daniło, xs.Turowski, Ostrogski i Chełmski i jego potomstwo / J. Puzyna // MH. 1931. № 11. S. 251–258; № 12. S. 269–275; Puzyna J. W sprawie pochodzenia ks. Oleny Fedkowny Iwanowey Zaslawskiey /J. Puzyna // MH. 1935. № 6. S. 88–91.

35 Тomkiéwicz W. Testament Jeremiego Wiśniowieckiego / W. Тomkiéwicz // MH. 1930. № 4.S. 67–77.

36 Piotrowski M. W sprawie Biblioteki i Archiwum Zamku Wiśniowieckiego / M. Piotrowski //MH. 1930. № 7. 146–147.

37 Czetwertyński K. Olena Fedkowna ks. Zaslawska i jej rodzina / K. Czetwertyński // MH. 1935.№ 3. S. 38–40.

38 Łowmiański H. Wykaz wywodów szlachectwa na Litwie, przeważnie z lat 1773–1799 /H. Łowmiański // MH. 1939. № 1. S. 1–7; № 2. S. 17–23; № 3. S. 33–39; № 4. S. 49-55; № 5. S. 65–70;№ 6. S. 88–92; № 7–8. S. 115–118; № 9. S. 129–131.

39 Kuczyński S. Ziemie czernihowsko-siewirskie pod rządami Litwy / S. Kuczyński // PraceUkraińskiego instytutu naukowego. Warszawa, 1936. T. 33. S. 350–351; Wdowiszewski Z. GenealogiaJagiellonów / Z. Wdowiszewski. Warszawa, 1968. 488 s.; Wasilewski T. Pochodzenie i początekkariery domu Czartoryskich / T. Wasilewski // Litwa i jej sąsiedzi od XII do XX wieku. Poznań. 1994.S. 43–65

40 Яковенко Н. М. Українська шляхта... С. 91.41 Грушевський М. С. Історія України-Руси / М. Грушевський. Київ, 1993. Т. 4. С. 479–480,

510–516.42 Tęgowski J. Pochodzenie kniaziów Iwana i Fiodora Nieswickich / J. Tęgowski // Genealogia.

Studia i Materiały Historyczne. 1996. Тom 7. S. 125-135; Tęgowski J. Jescze o pohodzeniu kniaziaFiodora Nieświckiego / J. Tęgowski // Genealogia. Studia і Materiały Historyczne. 1996. Tom. 8.S. 87–90.

43 Однороженко О. Князівська геральдика Волині середини XIV–XVIII ст. / О. Однороженко.Харків, 2008. С. 76.

44 Келембет С. М. Князі Несвізькі, Збаразькі та Вишневецькі – Гедиміновичі чи ні? /С. Келембет // Культура народов Причерноморья: Научный журнал, 2009. Вип. № 162. С. 111–118.; Келембет С. М. Походження князів Несвізьких, Збаразьких та Вишневецьких / С. Келембет //Культура народов Причерноморья: Научный журнал, 2009. Вип. № 164. С. 75–77.

47


вважає, що “[…] гіпотез істориків, при відсутності джерел, які могли би їх суттєвопідтримати, явно мало, щоби відкинути традицію відомих князівських родин, некажучи про ті джерела, які дозволяють її підтримати”45.Всі учасники дискусії торкалися у своїх дослідженнях таких моментів:– де знаходився уділ князя Федька – у Несвіжі чи Несвічі?– чи були Несвіцькі князями?– скільки було Федорів, і хто є хто?– чи ідентичними є постаті Федька Несвіцького та Федора Корибутовича?Ще в перших статтях Ю. Пузина наголошував на важливому питанні

існування двох різних родів, які часто плутали між собою – Несвізьких (відміста Несвіж над р. Уж, нині Білорусь) і Несвіцьких (від м. Несвіч, над р. Полянка,нині село Луцького району Волинської області46). З роду Несвізьких найвідомішимє князь Юрій, який загинув у 1223 р. у битві з татарами на р. Калці47. ІншіНесвіцькі, Григорій та Іван, складали присягу Польській Короні у 1388 р. уЛещиці, як ленники Дмитра-Корибута48. Подальші учасники дискусії інколи невраховували цей момент і пов’язували князів Несвіцьких із Несвіжем49. Самевід Несвіча виводить князів несвіцьких Ю. Вольф50. На думку Й. Пузини, ФедірКорибутович походив з Несвіжа, а не Несвіча, бо не міг Федько, який володівЗбаражем, Сокольцем та іншими містами, взяти свій придомок від маленькогоселища на Волині51. Несвіж був укріпленим містом, на відміну від Несвіча(А. Яблуновський датував перше укріплення тут не раніше початку ХVІ ст.)52,що давало право стверджувати, про зв’язок князів Несвіцьких саме з цим містом.Але ґрунтовні археологічні дослідження в Несвічі не проводилися і ця проблематеж залишається відкритою.

У титулатурі Корибутовича зустрічаємо терміни Nieświеzski чи Nieświzcki,а от терміни Nieświecski чи Nieświcki з’явилися пізніше і, як вважає Ю. Пузина,були спотвореним варіантом перших форм53. Дослідник наголошував, що

45 Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти... С. 650.46 Puzyna J. Rec. Fr. Rawita-Gawronski Кsiageta. Nieswieccy, Zbarascy i Wiszniowiecce do konca

ХVI w. // Ateneum Wileńskie. 1930. № 7, cz. 1–2. S. 111–144. w MH. 1931. № 6. S. 140–141.47 Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od końca czternastego wieku... S. 275.48 Archivum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie [Далі Archiwum XX Sanguszków].

Lwów, 1886. T. 1. S. 8–9. № ІХ.49 Prochaska A. Czy możliwa jest identyczność kniaziów Nieswizkich z Korybutowiczami /

A. Prochaska // MH. 1912. № 5–6. S. 88–92.50 Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od końca czternastego wieku... S. 275.51 Puzyna J. O pochodzeniu kniazia Fed’ka Nieswizkiego... S. 13.52 Jabłonowski A. Rewisia zamków ziemi wołyńskiéj... S.71.53Puzyna J. O pochodzeniu kniazia Fed’ka Nieswizkiego. S. 13; [Krupowicz M.] Zbiór dyplomatów.

Т. I. S. 18–20. № XVI–XVII.; [Danilowicz J.] Skarbec dyplomatów papieskich, cesarskich, królewskich,książęcych i urzędów posługujących do krytycznego wyjaśnienia dziejów Litwy, Rusi Litewskiej iościennych im krajów słuzającię / Zebrał. J. Danilowicz. Wilno, 1862. T. 2. S. 123–126, 133. № 1562,№ 1603; Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy... S. 275–276.

48


необхідно розрізняти князівські роди Несвіцьких і Несвізьких. У цьому з нимпогодився один з його головних опонентів – З.-Л. Радзимінський, який слушно вважав,що існування князів Несвізьких у ХІІІ ст. не доводить, що Федько був вихідцемсаме з їхнього роду54. Несвізькі – нащадки турово-пінських Рюриковичів володілим. Несвіж і швидше за все вигасли на межі ХІV–XV cт. Що ж до Несвіцьких, тодосі спірним є питання яким чином їх нащадки отримали володіння на Волині таПоділлі. Дискусійним є не лише питання – Несвіж чи Несвіч, але й – НовогрудокЛитовський чи Новогродок Сіверський був у володіння Несвіцьких.

Ю. Пузина опирався у своїх аргументах на “Хроніку Стрийковського”, атакож документ від 26 квітня 1388 р., в якому окремо згадуються як воєводасіверський, так і воєвода новогродський55. На його думку, після полону і втратиДмитром-Корибутом у 1392–1393 рр. Новогрудка і земель сіверських, землюСіверську надано Федорові Любартовичу, а Новогрудок – Вітовтові, протеНесвіж і Лоск залишилися за Дмитром-Корибутом, а згодом ці землі буличастиною посагу його дочки Марії, яку видали заміж за князя Федора ЛьвовичаВоротинського. Далі, як вважає Ю. Пузина, Дмитру Корибутовичу взамін завтрачені землі надано Брацлав, Вінницю, Соколець і Кременець, а також, напевно,Збараж, яким згодом володів його син56. Ю. Пузина, беручи до уваги свідченняМ. Стрийковського, відкинув думку Ю. Вольфа, який опирався на ЛітописецьДаниловича, про неможливість розгортання подій у такому руслі, у зв’язку зтим, що Вітовт завоював Поділля в 1393 р. за Федора Коріатовича, і відступивчастину королеві, а на решті земель поставив своїх старост57. НатомістьЮ. Пузина апелював до А. Прохаски, який також відкидав версію Ю. Вольфа,звертаючись до документу, в якому Федір Корибутович окреслював згаданіволодіння батьківщиною58.У 1923 р. до питання придомку князів Несвіцьких звернувся Я. Якубовський,

який пов’язував їх володіння з Несвічем на Волині, погоджуючись ізК. Стадніцьким та Ю. Вольфом і, підкріплюючи свої висновки картою володінькнязівства Несвізького ХVI cт. за Радзивилів59. Порушив цю проблему в 1926 р.

54 Radzimiński Z. L. W sprawie pochodzenia Fed’ka Nieswizkiego... S. 143.55 Archiwum XX Sanguszków. T. I. S. 8–9. Nr. IX.56 Puzyna J. O pochodzeniu kniazia Fed’ka Nieswizkiego. С. 14.; Stryjkowski M. Kronika polska,

litewska, Żmódska i wszystkiej Rusi etc. T. II. S. 101.57 Wolff J. Ród Gedymina. Dodatki i poprawki do dzieł gr.K.Stadnickiego “Synowie Gedymina”,

“Olgierd i Kiejstut”, “Bracia Władysława Olgierdowicza Jagiełły” / J. Wolff. Kraków, 1886. S. 153;[Danilowicz I.] Latopisiec Litwy i Kronika Ruska: z rękopisu słowiańskiego przepisane; wypisami zWremiennika Sofiyskiego pomnożone, przypiskami i objaśnieniami dla czytelników polskichpotrzebnemi opatrzone. Staraniem i pracą Ignacego Danilowicza. Wilno, 1827. S. 51–52; Stryjkowski M.Kronika polska, litewska, Żmódska i wszystkiej Rusi. T. II. S. 100–101.

58 Prochaska A. Podole lennem Korony / A. Prochaska // Rozprawy Wydziału Historyczno-Filozoficznego / Polska Akademia Umiejętności. Serya II. Kraków, 1895. T.VII. S. 256–279.

59 Jakubowski J. Czy istnieli kniaziowie Nieswizcy? S. 1–9.

49


і В. Семкович60. Але він доводив відсутність синів у Федора Корибутовича, прощо нібито свідчило надання його земель у володіння зятю, та й згодом занепадуроду Корибута на його дочках. Зважаючи на це, він вважав неможливоюідентичність обох Федорів, до того ж Федора Несвіцького і його нащадків вінвважав узурпаторами придомку “Корибутович”61.На думку Л. Войтовича, після втрати сіверської землі з Новгород-Сіверським

і повернення з полону, Дмитро-Корибут отримав саме м. Несвіч під Луцьком,яке згодом успадкував його наймолодший син Федько62. Володіючи невеличкимуділом, Федько Несвіцький отримав від Свидриґайла значніші землі (Збараж і т.д.), де і були закладені основні родові гнізда його нащадків.Складність у встановленні істини зумовлена тим, що в тому районі було

декілька володінь Коріатовичів та інших родів й історичних постатей на ім’яФедір (Федір Коріатович, Федір Любартович, Федір Острозький). Саме цеймомент викликає плутанину. Несвіцьке князівство було малесеньким, томустарший із синів Федора писався князем Передільницьким – за володіннямидружини на Самбірщині. Якби володіння князя Федька знаходилися у Несвіжі,то він не міг би відразу перебратися до Збаража і на Поділля, а його син Іван –одружитися з дідичкою з Бібла. Таким чином, бачимо складність і заплутаністьу встановленні уділу Федора Несвіцького, а за відсутності археологічнихдосліджень на території Несвіча (Волинь) не можемо остаточно підтвердитичи відкинути, що саме це місто було центром уділу Федора Несвіцького.Питання, чи були Несвіцькі князями, Ю. Пузина підняв ще у першій своїй

роботі в ході критики поглядів К. Стадніцького, зокрема його аргументів проможливість узурпації князівського титулу заможними боярами або ж квапливогоприписування князівським родами собі походження від династії Ґедиміна63. Якодин з аргументів він навів документи, в якому брати Федька Несвіцького –Григорій та Іван згадуються без князівського титулу64. Вперше з цим титуломвони з’являються в Інвентарі Рукашевського65. Також зберігся документ іззгадкою князя Івана Несвіцького від 1403 р.66 За Ю. Пузиною Несвізькі були

60 Semkowicz W. Łosk i wygaśnięcie Korybutowiczów… S. 197–209.61 Ibid. S. 201–209.62 Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти… С. 650.63 Puzyna J. O pochodzeniu kniazia Fed’ka Nieswizkiego… S. 7.64 Codex epistolaris saeculi decimi quinti. [T. 1], 1384–1492: ex antiquis libris formularum, corpore

Naruszeviciano, autographis archivistique plurimis collectus opera Augusti Sokołowski, Josephi Szujski.Pars 1, Ab anno 1384 ad annum 1444 // Monumenta Medii Aevi. T. II., Pars I. S. 12. № XI; ArchiwumXX Sanguszkow. T. I. S. 8. № IX.

65 [Rykaczewski E.] Inventarium omnium et singulorum privilegiorum, litterarum, diplomatum,scripturarum et monumentorum quaecunque in Archivo Regni in arce Cracoviensi continentur per commissariosa Sacra Regia Majestate et Republica ad revidendum et connotandum omnes scripturas in eodem Archivoexistentes deputatos confectum Anno Domini MDCLXXXII cura Bibliotecae Poloniae editum / [wyd.E. Rykaczewski]. Lutetiae Parisiorum: Typis L. Martinet; Berolini; Posnaniae, 1862. S. 375.

66 Codex epistolaris Vitoldi Magni Ducis Lithuaniae 1376–1430 / A. Prochaska // MonumentaMedii Aevi. T. VI. S. 92.

50


псевдокнязями руського походження67. На його думку князівський титулНесвіцьких засвідчили прямі згадки в гербовниках Б. Папроцького68 таВ. Кояловича69. В перших статтях історик так і не зумів пояснити чому вчотирьох документах Іван та Григорій Несвіцькі виступають без князівськоготитулу. Однак уже в наступних статтях Ю. Пузина пояснює це в той спосіб, щокнязь Федько був добре відомою людиною (Свидриґайло пише про нього доВеликого магістра Тевтонського ордену просто – князь В’ятко) і тому не булопотреби задокументовувати усі його регалії70. Саме це стало предметомподальшої критики його опонентів. Правда, А. Прохаска зазначив, що у руськихдокументах титул князь часто пропускають, тому не можна остаточностверджувати, що Несвізькі князями не були71.Найдраматичнішим є питання ідентичності постаті Федька Несвіцького і

Федора Корибутовича. Ю. Пузина рішуче виступив проти версії К. Стадніцькогопро походження князів Збаразьких від Дениски Мукосійовича і заперечення, забраком джерел, можливості походження цього роду від Федька Несвіцького72.До К. Стадніцького ніхто не піддавав сумніву думку походження князів Збаразькихвід Ґедиміна. Ще А. Котцеба ототожнював Федька Несвіцького з ФедоромКорибутовичем73. Ю. Вольф пов’язував рід Збаразьких із Федьком Несвіцьким,не ототожнюючи останнього з Федором Корибутовичем74. Версію Ю. Вольфапро походження князів Збаразьких підтримав і З.-Л. Радзимінський – це був тойрідкісний випадок коли його погляди співпали з позицією Ю. Пузини (вважалихибним твердження про походження цього роду від Дениски Мукосійовича)75.К. Стадніцький, Ю. Вольф і З.-Л. Радзимінський у своїх висновках опиралися

на “Родовід князів литовських”, за яким князі Корибутовичі вигасли ще на синахДмитра Корибутовича76. Натомість Ю. Пузина вважав інформацію “Родоводу”недостовірною, а зауваження Й. Вольфа про існування князів Несвізьких ще уХІІІ ст. – не врахуванням тонкощів у розрізненні князівських родів Несвіцьких і

67 Puzyna J. O pochodzeniu kniazia Fed’ka Nieswizkiego… S. 12.68 [Paprocki B.] Herby rycerstwa Polskiego... S. 832.69 Kojalowicz-Wijuk W. Herbarz Rycerstwa W. X. Litewskiego tak zwany COMPENDIUM O

Klejnotach albo Herbach ktorych Familie Stanu Rycerskiego w Prowincyach Wielkiego XiestwaLitweskiego Zazywaja // Неrold Polski / Red. F. Piekosiński. Kraków, 1897. S. 96.

70 Puzyna J. W sprawie Fed’ka Nieswizkiego. Odpowiedź P. Z. L. Radzimińskiemu... S. 22.71 Prochaska A. Czy możliwa jest identyczność kniaziów Nieswizkich z Korybutowiczami...

S. 90.72 Stadnicki K. Bracia Władysława-Jagiełły Оlgierowicza króla Polski, wielkiego xięcia Litwy /

K. Stadnicki. Lwów, 1867. S. 105–10973 Kotzebue A. Switrigaіl. Ein Beitrag zu den Geschichten von Litthauen, Russland, Polen, Preus-

sen. Leipzig, 1820. S. 71.74 Wolff J. Ród Gedymina... S. 157–158.75Radzimiński Z. L. W sprawie pochodzenia Fed’ka Nieswizkiego... S. 142.76ПСРЛ. Т. 7. С. 253–256.

51


Несвізьких77. Висуваючи аргументи для обґрунтування тотожності двох Федорів– Несвіцького і Корибутовича, Ю. Пузина звернув увагу на схожістьсфрагістичних знаків Івана Корибутовича й Івана Передільницького (Несвіцького)– його сина78. Головні аргументи Ю. Пузини зводилися до наступного:співпадіння володінь Дмитра-Корибута з володіннями Федька Несвіцького(Брацлав, Кременець, Вінниця, Хмільник і Соколець); Федір Корибутович і ФедірНесвіцький не зустрічаються одночасно у документах; обоє були прихильникамиполітики Свидриґайла; обидва Федори одночасно зникають з історичної арени;традиція князів Збаразьких і Вишневецьких з кінця XVI cт. засвідчила вживанняпридомку “Корибутович”79.Особливу увагу Ю. Пузина відводив обґрунтуванню достовірності родової

традиції Корибутовичів, яка з’явилася відразу після Люблінської унії тавідобразилася в документах повсякденного вжитку. На його думку, фальшивіродовідні традиції з’являються пізніше – в кінці XVIІ cт., вони не подаються впублічній документації, а якщо й трапляються, то їх неважко виявити80. Своюпопередню аргументацію Ю. Пузина підкріпив сфрагістичними тагеральдичними джерелами81. Тут він систематизував особливості графічнихсимволів дому Рюриковичів і Ґедиміновичів. На його думку, свідченнямприналежності до династії Ґедиміновичів є не лише вживання “Погоні Литовської”,а хреста на півколі та стріли з вістрями з обох боків і помітним потовщеннямпосередині82. Подібні знаки могли бути різновидами як Тризуба так і давньоїлитовської Колюмни. Також Ю. Пузина звернув увагу на те, що до серединиХV ст. у литовських князів не було гербів, а лише особисті знаки, з чим можнапогодитися.Опонент Ю. Пузини З.-Л. Радзимінський побудував свої аргументи на

критичному розгляді тих самих джерел, на які посилався Ю. Пузина. Зокремавін піддав сумніву інформацію “Хроніки Стрийковського”, бо вона була створена,коли Збаразькі вже були впливовими і називали себе “Корибутовичами”83. Також,на його думку, печатки Івана Корибутовича і Федька Несвіцького свідчать, щонемає підстав говорити про те, що вони брати, а також немає підстав вбачати вІванові Передільницькому сина Івана Корибутовича84. Останній аргумент доволіхиткий, так як княжі герби ще не були сформовані і не стали спадковими.З.-Л. Радзимінський також звернув увагу на надто швидку в часі зміну в

титулатурі (з Федора Корибутовича у Федька Несвіцького) та статусі (що видно

77 Puzyna J. O pochodzeniu kniazia Fed’ka Nieswizkiego... S. 9.78 Ibid. S. 43.79 Ibid. S. 46–47.80 Ibid. S. 47.81 Ibid. S. 74.82 Ibid. S. 75–76.83 Radzimiński Z. L. W sprawie pochodzenia Fed’ka Nieswizkiego… S. 143.84 Ibid. S. 143.

52


у порядку розміщення осіб, які підписують документ) і привів приклад літа1432 р.85 Тут можна заперечити, що події також розвивалися надто стрімко.Не виглядає переконливим і аргумент З.-Л. Радзимінського щодо згадок

Федька у Длуґоша без зазначення “Корибутович”. Адже під 1432 р. Длуґошзгадує Федора Корибутовича (Phedor Koributhowicz)86 і під 1440 р. – “СhothkoKorybuth duces”87.Слабким аргументом є також висновок з аналізу поведінки Федька

Несвізького, який непостійно виступав на стороні Свидриґайла, а зраджувавйого і повертався назад88. Боротьба Свидриґайла Ольґердовича протиузурпатора і польського ставленика Зиґмунта Кейстутовича, яку польськаісторіографія назвала “повстанням” (ніби легітимний великий князь міг повстатиу своїй країні проти узурпатора, а не навпаки), розвела удільних князів в різнітабори, хоча більшість із них (і у тому числі Федько Несвіцький) врешті сталана сторону Свидриґайла. У битві на р. Святій під Вількомиром 29–30 серпня1435 р.серед інших 42 князів у полон до Зиґмунта потрапив і Федько Несвіцький,який звільнився з полону вже після загибелі узурпатора у 1440 р.89.Відповідаючи на критику, в наступних публікаціях Ю. Пузина звернув

увагу, що зменшене вживання імені “Федько” (як у 1440 р. в Длуґоша)свідчить про неусталеність у тогочасному суспільстві вживання імен, бо цене єдиний такий випадок90. Вказівку З.-Л. Радзимінського про втрату статусу,Ю. Пузина спростовує пізнішим документом від 15 жовтня 1432 р., де ФедірКорибутович виступає після князя Семена Івановича Гольшанського, алеперед паном віленським91. Відсутність титулу і придомку в деякихдокументах Ю. Пузина пояснює тим, що Федько був добре відомою людиноюі достатнім було знати, про кого йдеться92. Також на свій захист Ю. Пузиназвертає увагу З.-Л. Радзимінського, на той момент, що Федько називав Поділлясвоєю батьківщиною і це зафіксовано у документі про складання ним присягикоролю Польському93. Відкидаючи можливість руського походження ФедькаНесвіцького і його приписання до Ґедиміновичів, Ю. Пузина підкреслює, щоРюриковичі вважали Ґедиміновичів нижчими за себе, неблагородногопоходження, і у Ґедиміні та його нащадках вбачали узурпаторів94.

85 Radzimiński Z. L. W sprawie pochodzenia Fed’ka Nieswizkiego… S. 145.86 Długosz J. Annales seu cronicae incliti regni Poloniae… T. 8. S. 71.87 Ibid. S. 252.88 Radzimiński Z. L. W sprawie pochodzenia Fed’ka Nieswizkiego... S. 146–149.89 Войтович Л. В. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ – початок ХVI ст.). Склад,

суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження / Л. В. Войтович. Львів, 2000.С. 448–449, 475–476.

90 Puzyna J. W sprawie Fed’ka Nieswizkiego. Odpowiedź P. Z. L. Radzimińskiemu... S. 22.91 Ibid. S. 22.92 Ibid. S. 22.93 Ibid. S. 25.94 Ibid. S. 61–62.

53


А. Прохаска, який також втрутився в цю суперечку, більше схилявся допозиції З.-Л. Радзимінського95. На підтримку своїх поглядів він навів рядаргументів: – Федір Корибутович володів Новгород Сіверським, що підтверджуєне лише Літописець Литовський, а й два незалежні джерела Тевтонського ордену,описані проф. С. Смолькою, тоді як твердження Ю. Пузини про володіння ФедораКорибутовича Новогродком-Литовським, потім Несвіжем, Лоском, і згодомтериторіями на Поділлі не мають під собою джерельної основи96;

– Королівський акт надання Вінниці Спиткові у 1395 р. свідчить про відсутністьінших володарів міста у той час97;

– Не міг автор літописця Литовського сплутати Федора Корибутовича зФедором Коріатовичем, який ще до 1392 р. отримав від Ольґерда подільськіземлі у володіння [від Ольґерда ці володіння отримали старші брати ФедораКоріатовича – І. П.];

– Хибною є інформація, що Федір Коріатович з Мукачева приїхав на Поділля98.Відзначаючи слушність цих аргументів під час дискусії з Ю. Пузиною, варто

відзначити, що вони дозволяють відкинути тільки надуману версію щодоволодіння Несвіжем. Корибут та його син Федір справді володіли Новгород-Сіверським, а не Новогрудком, який належав Коріату Ґедиміновичу, а після нього,тобто після 1358 р. – Войдату Кейстутовичу та його синові Юрію (помер до1401 р.)99. А подільські володіння (в т. ч. і Вінницю) князь Федько отримав після1432 р., коли Коріатовичі вже втратили Поділля. Останнє також дозволяєспростувати і аргументацію З.-Л. Радзимінського стосовно подільських володіньКоріатовичів (де він апелює до Стадніцького100).А. Прохаска також був переконаним, що не міг Федір Несвіцький, якщо він

був Корибутовичем, впродовж жовтня – кінця листопада 1432 р. зрадитиСвидриґайла, підписати угоду з Зиґмунтом, зрадити Зиґмунта і повернутися насторону Свидриґайла101. Тому він прийшов до висновку, що версія їх ідентичностіє гіпотезою, яка немає джерельної основи102. Тут знову можна заперечити цейаргумент, зіславшись на подібну поведінку англійських баронів під час війни

95 Prochaska A. Czy możliwa jest identyczność kniaziów Nieswizkich z Korybutowiczami…S. 88–92.

96 Ibid. S. 88–90.97 Див. Codex epistolaris Vitoldi. S. 37–39. № 115.98 Prochaska A. Czy możliwa jest identyczność kniaziów Nieswizkich z Korybutowiczami…

S. 90.99 Войтович Л. В. Княжа доба на Русі… С. 662, 666.100 Stadnicki K. Korijat Gedyminowicz i Korijatowicze / K. Stadnicki // Rozprawy i Sprawozdania

z Posiedzeń Wydziała Historyczno-Fiłozoficznego Akademii Umiejetności. Kraków, 1877. T. 7. S. 1–146.

101 Prochaska A. Czy możliwa jest identyczność kniaziów Nieswizkich z Korybutowiczami…S. 91.

102 Ibid. S. 92.

54


103 Kotzebue A. Switrigail. S.71; [Danilowicz J.] Skarbec dyplomatów. Т. 2. S. 131. № 1592.104 Puzyna J. Nieco faktów do sprawy Fed’ka Nieswizkiego… S. 145–151.105 Redakcya. Spór o Fedka Nieświzkiego… S. 190–191.106 Prochaska A. O identyczność ks. Fed’ka Nieswizkiego z Fedorem Korybutowiczem… S. 192–

194.107 Radzimiński Z. L. Itinerarium ks. Fedora Korybutowicza i ks. Fed’ka Nieswizkiego... S. 194–

200.108 Semkowicz W. Korybutowicze i Nieświzcy w świetle sfragistyki… S. 200–204.109 List wójta z Bratjanu do Wielkiego Mistrza Zakonu z dnia 8 lutego 1432 r. // MH. 1913. № 11–

12. S. 191–192.110 Prochaska A. O identyczność ks. Fed’ka Nieswizkiego z Fedorem Korybutowiczem. S. 194.

Кн. Федір Корибутович Кн. Федько Несвіцький 1422. 22/IX. Над озером Мельно при великому князі Вітовті, після трьох синів Володимира Ольґердовича ставить підпис “Федір Корибут” (Fedor Korybut) (Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. № 1359)

Червоної та Білої троянд. Одним із найсильніших аргументів Ю. Пузини бувлист Свидриґайла Ольґердовича до великого магістра Тевтонського Орденувід 8 лютого 1432 р., у якому Федір Корибутович згадується як старостаподільський103, мало би незаперечно свідчити на користь тотожності обохФедорів104

Ця публікація Ю. Пузини спричинила поновлення дискусії, яку редакціяокреслила як “Спір про Федька Несвіцького”105, і до якої долучилися зновуА. Прохаска106, З.-Л. Радзимінський107 та В. Семкович108. Цей другий етапдискусії відбувався на “вищому” рівні, про що свідчить особлива скрупульозністьдо джерел, перевірка їх автентичності – зокрема віднайдення оригіналівпідставових документів – листа від 8 лютого 1432 р., але авторства неСвидриґайла, а війта з Братяну і листа Федора Корибутовича до Свидриґайла109.Цей аргумент Ю. Пузини переконав А. Прохаску в ідентичності ФедькаНесвіцького і Федора Корибутовича110, однак З.-Л. Радзимінський не змінивсвоїх поглядів, а навпаки підтвердив їх у порівняльній схемі уривків з джерел,які стосуються обох Федорів. Для кращого розуміння цієї проблеми нижчеприводимо цю схему.

Порівняльна інформація з джерел про Федька Несвіцького і ФедораКорибутовича. (Radzimiсski Z. L. Itinerarium ks. Fedora Korybutowicza i ks.Fed’ka Nieswizkiego // MH. 1913. № 11–12. S. 195–199.)

55


1431. 19/VI. В Хрістмемлю (Сhristmemlu) при вел. кн. Свидриґайлу, після княжат Симеона (Лінгвеня / Lingweniu) Ольґердовича, Жигмонта Кейстутовича, Олельки Володимировича (Ольґердовича) ставить підпис “Федір Корибутович” (Fedor Korybuthowicz) ([Hildebrand H.] Liv- Est- und Curländisches Urkundenbuch, Bd. VIII, begründet von F. G. v. Bunge, im Auftrage der baltischen Ritterschaften und Städte fortgesetzt von H. Hildebrand. [Далі Hildebrand ] . Riga-Moskau, 1884. VIII. № 462; Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. № 1545)

1431. 1/IX. У Чарторийську перемир’я між королем Владиславом Яґайлом і вел. кн. Свидриґайлом у переліку княжат підписується останній перед Остіком, каштеляном віленським, як “Федько Несвіцький” (Fed’ko Nieświeżski) (Hildebrand. VIII. № 501; Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. № 1562) 1431. 22/X. Владислав Яґайло пише до Свидриґайла і повідомляє, що “кн. Федько” забороняє повернути старості подільському Теодорикові Бучацькому Ольчидай (Оlczydajów) і Явтушків (Jałtuszków), які належали до Кам’янця (Codex epistolaris saeculi decimi quinti. [T. II]. № 198)

1432. 8/ІІ. У листі війта з Брятану з Волковиська до Великого Магістра, згадується “кн. Федір Корибутович” як староста подільський (List wójta z Bratjanu do Wielkiego Mistrza Zakonu z dnia 8 lutego 1432 r. // MH. 1913. № 11–12. S. 191–192.; Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. № 1592)

56


1432. 15/V. У Крістмемлю як останній серед княжат, які підтверджують дотримання пере-мир’я, укладеного Свидриґайлом з Орденом, ставить підпис як “Федько Несвіцький” (Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. № 1603) 1432. 28/VII. З Ґродна у листі Свидриґайла до Вел. Магістра згадується “кн. В’ятко” (Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. № 1613) 1432. 3/IX. З Полоцька у листі Свидриґайла до Вел. Магістра згадується вірний подільський староста “герцог В’ятко” (hertczog Vetko) (Hildebrand. VIII. № 624)

1432. 15/X. В Ґродні акт унії литовсько-польської і її дотримання через Вел. Кн. Жигмунта підтверджує і після княжат Олександра і Івана Володимировичів (Ольґердовичів) і Симеона Івановича ставить підпис “Федір Корибутович” (Fedor Korybuthowicz) (Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. № 1630)

1432. 30/IX. Над Морахвою біля Копистирина на Поділлі завдає полякам поразки “князь Федько з Острога” (dux Fethko de Ostrog) (Długosz J. Annales seu cronicae incliti regni Poloniae.T. 8. S. 73–77.) 1432. 26/XII. З Вейтвіщек (Wejtwiszek) Ludwik von Lansee comtur von Mewe доносить про поразку поляків, яку їм звитяжно завдав “герцог В’ятко гауптман подільський” (Hertczog Vetko houptmanus der Podolie) (Hildebrand. VIII. № 611)

57


1433. 20/I. У Троках акт унії Вел. Кн. Жигмунта з Польщею , який закріплював залежність Поділля і Волині від Корони i після князів: Михайла (Зиґмунтовича), Олелькa, Івана і Андрія Володимировичів, ставть підпис “Федір Корибутович” (Fedor Koributhowicz) (Barwiński В. Zygmunt Kejstutowicz W. Ks. Lit. Rus. S. 155)

1433. po 9/II. В дописці до рапорту про виправу тевтонськго магістра на Литву йде мова про відвагу у битві з поляками на Поділлі (30. 11. 1432) “герцога Федька Свидриґайлового гауптмана Поділля” (herczog Fetke in Podilian Swidrigals houptman) (Hildebrand. VIII. № 663) 1433. 18/II. З Венден Магістр Тевтонський доносить Вел. Магістрові, що “гауптман подільський” (hovetman us der Podolyen) продовжує допомагати Свидриґайлові (Hildebrand. VIII. № 662) 1433. 22/III. У Вітебську після всіх князів, але перед панами безпосередньо “Федір Несвіцький капітан подільський” підписує лист до Базельського собору, підтверджуючи правовірність і римо-католицькі почуття Вел. Кн. Свидриґайла (Marténe et Durand. VIII. S. 575–576.) 1433. 11/IV. У Марієнбурзі Вел. Магістр радить Свидриґайлові доручити кн. Михайлові, “герцогу В’яткові” (mit herczog Vetko) і іншим вдарити на поляків з тилу (Hildebrand. VIII. № 677)

58


1433. 23/IV. З Ілави командoр в Остероде доносив Вел. Магістрові, що після захоплення Луцька Свидриґайлом на початку квітня відразу було доручено головнокомандування кн. Носові і В’яткові (Wiatkowi) (Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. S. 150. № 1661) 1433. 3/V. Зі Смоленська Свидриґайло сповіcтив Вел. Магістра, що “герцог В’ятко” (hertogh Vetkoe) має ударити з подільської землі з усіма своїми людьми і з татарами на поляків (Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. № 681) 1433. 25/V. З Солдау командор в Ocтероде у листі до Вел . Магістра заперечував вісті про прийняття в тому часі кн. Носа і В’ятка (Wiatka) на стороні поляків (Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. S. 151. № 1663) 1433. травень. Кн. Федько (Fed’kо) підступивши під Кам’янець, взяв у полон Теодорика Бучацького, старосту кам’янецького, тоді об’єднав свої сили з силами кн. Носа і підступив під Брест (Литовський), замок якого взяв в облогу, але через підмогу, яканаближалася, змушений був відступити (Lewicki. Powstanie Świdrygiełły. S. 202.) 1433. червень. Комтур Людвік Лансі доносить Вел. Магістрові про союз кн. Федька (Fed’kо) і кн. Александра Носа і про їх рух у поля (Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. № 1667)

59


1433. 17/VI. З Марієнбурга Вел. Магістр радить Свидриґайлові добре спланувати напал на поляків, наголошуючи на “герцого В’ятка” (hertog’a Vedko) (Hildebrand. VIII. № 693) 1434. 11/IV. З В’язьми Свидриґайло доносить Вел . Магістру, що хан татарський вже подався в київську землю, долучено тут також нотатки, що взяв кн. Федько (Fed’kо) до неволі відділ поляків і якусь пані, яка була в лісках біля двору (Lewicki. Powstanie Świdrygiełły. S. 202.; Danilowicz J. Skarbec dyplomatów. T. 2. № 1684) 1434. 23/VIII. З Лібави старий лендмаршалок тевтонський Werner von Nesselrod у листі до Вел . Магістра пише про взяття кн. Федьком (Fed’kom) Детріха (Теодорика) Бучацького у полон (Hildebrand. VIII. № 848) 1434. 7/IX. В Крем’янцю “А це я кн. Федько Несвіцький (Fed’ko Neswidiskij) староста крем’янецький, брацлавський…”. Лист-присяга польському королю та прохання зберегти за ним батьківські володіння – Збаразьку, Вінницьку, Хмельницьку землі та вислугу Соколець, у протилежному разі – вважатиме себе вільм від присяги. ([Krupowicz M.] Zbiór dyplomatów. № XVI) 1435. 23/III. В Черняхові (Волинь) кн. Федько Несвіцький (Fed’ko Neswid’skij) староста крем’янецький і брацлавський підтверджує попередній акт присяги з тими самими умовами, але без жодних застережень для себе ([Krupowicz M.] Zbiór dyplomatów. № XVIІ)

60


В. Семкович аналізував проблему ідентичності двох Федорів на основісфрагістичних джерел, які, на його думку, є досить цінними і хоча й розглядалисяу попередніх статтях, не були критично проаналізовані та залучені у повномуобсязі111.

1 2 3 4 5

Рис. Печатки князів: 1 – Івана Корибутовича112; 2 – Івана Несвіцького113;3 – Федька Несвіцького114; 4 –роду Збаразьких115; 5 – Федора Корибутовича116.

111 Semkowicz W. Korybutowicze i Nieświzcy w świetle sfragistyki… S. 200.112 Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne // Piekosinski F. Studya, rozprawy i

materyały z dziedziny historyi polskiej i prawa polskiego / F. Piekosiński. Krakow, 1907. T. VII. Z. 2.S. 47. № 381.

113 Ibid. S. 61–62. № 536, № 544.114 Ibid. S. 63. № 555.115 Paprocki B. Gniazdo cnoty: zkąd herby rycerstwa sławnego Krolestwa Polskiego, Wielkiego

Księstwa Litewskiego, Ruskiego, Pruskiego, Mazowieckiego, Zmudzkiego y inszych Państw do tegoKrolestwa nalezacych Książąt y Panow poczatek swoy maią / B. Paprockі. Kraków, 1578. F. 1147.

116 Piekosiński F. Heraldyka polska wieków średnich / F. Piekosiński. Kraków, 1889. S. 234.

1435.1/ІХ. У битві під Вілкомиром над р . Світа кн. Федір Корибутович , а також кн. Іван Володимирович і багато інших князів чисельністю разом 42 потрапили у мстиві і тверді руки Вел. Кн. Жигмунта Кейстутовича (Danilowicz J. Latopisiec Litwy i Kronika Ruska. S. 59)

1440. Над берегом Німану княжата, пани і шляхта литовська вітали Вел . Кн. Казимира Яґеллончика, який мав обійняти великокнязівський трон у Вільно, серед них був і кн. “Хотко Корибут” (Сhothko) Chwod’ko–Fed’ko–Fedor) Koributh duces) (Długosz J. Annales seu cronicae incliti regni Poloniae. T. 8. S. 252.)

61


117 Semkowicz W. Korybutowicze i Nieświzcy w świetle sfragistyki… S. 202–204.118 Ibid. S. 204.119 Sochaniewich K. Przyczynek do rozwoju herbu ksiąźąt Zbarazkich / K. Sochaniewich // MH.

1914. № 5–6. S. 118–120.120 Rawita-Gawroński Fr. Ksiażęta Nieświeccy, Zbarascy i Wiszniowieccy do kónca XVI w…

S. 117.121 Puzyna J. Recenzja. Rawita-Gawroński Fr. Ksiażęta Nieświeccy, Zbarascy i Wiszniowieccy do

kónca XVI w... S. 140–141.122 Puzyna J. Korybutowicze Nieswizcy… S. 105–119.123 Kuczyński S. Ziemie czernihowsko-siewirskie pod rządami Litwy... S. 350–351; Wasilewski T.

Pochodzenie i początek kariery domu Czartoryskich... S. 43–65124 Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст… C. 91–92;

Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти… C. 648–650.125 Tęgowski J. Pochodzenie kniaziów Iwana i Fiodora Nieswickich… S. 125–135.; Tęgowski J.

Jescze o pohodzeniu kniazia Fiodora Nieświckiego... S. 87–90.

Він порівняв відбитки печаток Івана Корибутовича (Рис. 1.) та ІванаНесвіцького (Рис. 2.), Федора Корибутовича (Рис. 5.) та Федора Несвіцького(Рис. 3), прийшовши до висновку про неможливість тотожності між цимипостатями, а також зробивши припущення, що князь Федько Несвіцький був небратом, а сином Івана Несвіцького117. Ще раз зазначимо, що князівські печаткиз огляду на їх якість та відсутність сталих гербів можуть мати тільки допоміжне,а не визначальне значення.Малоаргументованою, на наш погляд, була спроба представити свідчення

листа війта з Братуні від 8 лютого 1432 р. про Федора Корибутовича помилкоюпереписувача118. Це типовий хід дослідників при неможливості заперечитиаргументацію джерела. Водночас К. Соханєвич, аналізуючи розвиток гербукнязів Збаразьких, наголосив на тяглості зв’язку між Іваном і ФедоромНесвіцькими119.Спроба Ф. Равіти-Ґавронського представити походження Федька Несвіцького

з Рюриковичів, зокрема Ольговичів, відкинувши його тотожність із ФедоромКорибутовичем120, викликала розгромну критику Ю. Пузини121. Ставширедактором часопису “Miesięcznik Heraldyczny”, Ю. Пузина рішуче відкинувусі закиди і далі наголосив на ідентичності обох Федорів122.

Погляди Ю. Пузини усталилися у польській (М. Кучинський,Т. Василевський123) та українській історіографії (Н. Яковенко124, Л. Войтович) ібули домінуючими до недавнього часу. Як уже зазначалося, зі серйознимпереглядом версії Ю. Пузини у 1990-х рр. виступив Ян Тенґовський125. Він вважаєФедька Несвіцького неідентичним Федору Корибутовичу, та приписує йомуруське походження. З останнім важко погодитися: з нащадків Романовичів окрімОстрозьких не було інших князів, які могли мати у той час на Волині якісьволодіння, першим інших князів почав запрошувати і надавати їм землі в цьомурегіоні Дмитро-Любарт Ґедимінович. Продовжив цю практику згодомСвидриґайло Ольґердович після 1435 р., коли Рюриковичі та Ґедиміновичі з інших

62


земель, які втратили свої уділи, відібрані Зиґмунтом Кейстутовичем, почалиотримувати тут дрібні уділи як компенсацію. Шлюб Івана Несвіцького з ЯрохноюБібельською слід датувати часом бл. 1410 р. На підставі грамоти подільськогота теребовлянського старости Петра Влодковича від 9 березня 1410 р., в якійзгадується “Iwan ducis Nieswieczensis Bibelski”, Я. Тенґовський переніс датушлюбу до часу перед 1410 р., але король Яґайло в час підписання цієї грамотизгідно краківських Ґродських книг, перебував у Львові, а не в Теребовлі. Одні йінші невідповідності змушують критично віднестися до версії Я. Тенґовського126.

Українські історики О. Однороженко127 та С. Келембет128, а віднедавна йН. Яковенко129, також відкидають версію Ю. Пузини. Для їх аргументаціїсерйозним підґрунтям можуть послужити знахідки українських нумізматівР. Саввова та О. Погорільця, яким вдалося віднайти подільські монетиКоріатовичів. Вони ж звернули увагу на схожість гербових знаків князя ФедораКоріатовича з князями Збаразькими (Рис. 6. 1, 6. 2.)130.

Рис. 6. 1 – монета (денарій, обол?) подільського князя Федора Коріатовича (1388–1394); 6. 2 – зображення штрихового знаку на печатці Федора Коріатовича з йогограмоти від 1403 р.

Питання скільки було Федорів, як і те, хто є хто, видається дещодругорядним. Тоді ж, наприкінці ХІV – на початку ХV ст. на території Волиніта Поділля фігурують кілька осіб з династії Ґедиміновичів і Рюриковичів, якімали там володіння і носили ім’я “Федір” – Федір Корибутович, ФeдірКоріатович, Федір Острозький, нарешті Федько Несвіцький. Проте мав рацію,зокрема, З.-Л. Радзимінський відзначаючи, що Ю. Пузина занадто легкостверджував, що через наявність кількох впливових осіб з одним іменем хроністїх плутав131.

126 Войтович Л. В. Княжа доба на Русі... С. 651.127 Однороженко О. Князівська геральдика Волині середини XIV–XVIII ст… C. 74–76.128 Келембет С. М. Князі Несвізькі, Збаразькі та Вишневецькі – Гедиміновичі чи ні?… С. 117;

Келембет С. М. Походження князів Несвізьких, Збаразьких та Вишневецьких… С. 75.129 Яковенко Н. М. У пошуку меценатів та патронів... С. 4–15.130 Погорілець О., Саввов Р. Про нові знахідки монет Подільського князівства / О. Погорілець,

Р. Саввов // Нумізматика і фалеристика. 2007. № 4. С. 28–31.131 Radzimiński Z. L. W sprawie pochodzenia Fed’ka Nieswizkiego… S. 144.

63


Таким чином, мусимо константувати, що й надалі після того, як відгримілибаталії “генеалогічної війни”, проблема походження князя Федька Несвіцького,а разом з нею і походження князів Збаразьких, Вишневецьких, Порицьких іВоронецьких залишається дискусійним.Можна, однак, стверджувати, що родина князів Несвізьких, зокрема князі

Юрій і Григорій, діяльність яких відноситься до періоду напередодні 1388 р.,могли бути Рюриковичами132. Але немає жодних натяків на їх зв’язок із ФедькомНесвіцьким. До того ж ці князі не могли мати до 1432 р. жодних володінь наВолині. Так само безпідставні спроби довести, що Федір Корибутович колисьволодів Новогрудком та Несвіжем. Автентичність грамоти війта з Братуні від8 лютого 1432 р. залишається великою, що дозволяє, поряд з авторитетом родовоїтрадиції, серед інших версій надавати перевагу версії Ю. Пузини. Темпераментостаннього, яким часто сам заплутував власні аргументи, досі дозволяєдослідникам сумніватися у правильності цієї версії.Чи існує можливість іншого розв’язання проблеми? На наш погляд, якщо

відкинути родову традицію (як це роблять більшість сучасних дослідників, хочапояснити, для чого це було потрібно, наприклад, князям Збаразьким абоВишневецьким, важко), існує можливість пов’язання особи Федора Несвіцькогоз князями Коріатовичами. Крім подібності гербових знаків, на що прямо вказуютьмонети Федора Коріатовича, на користь такої версії може свідчити наступне:

– Коріат Ґедимінович володів Новогрудком; його нащадки могли зберегти вцьому регіоні якісь володіння і навіть отримати сусідній Несвіж після занепадуРюриковичів-Несвізьких;

– Олександр і Дмитро Коріатовичі мали володіння на Волині. У володінняОлександра, напевно, входив Несвіч, який міг залишитися за його нащадками;

– Федько Несвіцький міг бути нащадком Олександра або Василя Коріатовича(останній був бузьким князем до 1405 р., в його уділ схоже входили також Збаражта інші міста, які стали родовими гніздами нащадків Федора Несвіцького), томуз допомогою Свидриґайла сподівався повернути собі Поділля, яке довший часналежало Коріатовичам.Зрозуміло, що запропонована версія залишається гіпотезою, а дослідження

цієї заплутаної проблеми потребує продовження.

132 Войтович Л. Княжа доба на Русі… С. 365.

64


THE ENIGMA OF THE ОRIGIN OF PRINCE FED’KO NIESWITSKI:ANCIENT AND MODERN DISCUSSIONS

Ivanna PAPAThe Ivan Franko National University of Lviv,

the Chair of the Medieval History and Byzantine Studies1 Universytetska str., Lviv 79000, Ukraine

The question of origin of princely families (Zbaraz’ki, Vyshnevetski, Porytski, Voronetski)is still open. Fed’ko Neswitskyy was protoplasts of these families. But the debate on hisorigin is still unfinished. It was caused by the contradictory nature of the sources from XIVth– early XVth century. Discussion of the origin of Fed’ko Nesvitskyy turned into a real“genealogical war” (“bellum genealogicum”), which is strongly held in the first third of theХХ century and permanently continue now days. This problem is an enigma which has notyet found a legitimate response. Therefore, an analysis of the discussion helps us tounderstand the problem and at least reject the false version and come closer to the finalsolution.

Key words: Fed’ko Neswitskyy, Fed’ko Korybutovycz, “genealogical war”, Zbaraz’ki,Vyshnevetski.

ЗАГАДКА ПРОИСХОЖДЕНИЯ ФЕДЬКА НЕСВИЦКОГО:СТАРЫЕ И НОВЫЕ ДИСКУССИИ

Иванна ПАПАЛьвовский национальный университет имени Ивана Франко,

кафедра истории средних веков и византинистикиул. Университетская 1, Львов 79000, Украина

Вопрос происхождения княжеских родов Збаражских, Вишневецких, Порицкий,Воронецкий все еще открыт. Протопластой этих родов был Федько Несвицкий, однаковопрос его происхождения также не до конца выяснен. Это обусловлено скупым ипротиворечивым содержанием источников XIV – нач. XV веков. Дискуссия опроисхождении Федька Несвицкого переросла в “генеалогическую войну” (“bellumgenealogicum”), которая имела место в первой трети ХХ в. и продолжается сегодня. Этапроблема является загадкой, на которую до сих пор не найдено убедительного ответа.Поэтому анализ дискуссии поможет лучше понять проблему, вскрыть ошибочные версиии приблизиться к окончательному ее решению.

Ключевые слова: Федько Несвицкий, Федоp Корибутович, “генеалогическая война”,Збаражские, Вишневецкие.

Стаття надійшла до редколегії 20.04.2011 р.Прийнята до друку 16.06.2011 р.

65

МІСЬКІ УРЯДНИКИ ЛЬВОВА У РЕЄСТРАХ ПРИЙНЯТТЯ ДО МІСЬКОГО ПРАВА

© Заяць О., 2011



УДК 94:347.131 “14–17”

МІСЬКІ УРЯДНИКИ ЛЬВОВА У РЕЄСТРАХ ПРИЙНЯТТЯДО МІСЬКОГО ПРАВА XV–XVIII ст.

Орест ЗАЯЦЬІнститут української археографії та джерелознавства

імені М. С. Грушевського НАН Українивул. Трьохсвятительська 4, Київ 01001, Україна

У статті проаналізовано списки міських урядників та новоприйнятих міщан, внаслідокчого було з’ясовано, що в реєстрах громадян вписані далеко не всі особи, які вважалисяміщанами, у т.ч. міські урядники. Частка виявлених урядників була незначною (близькочверті) у середньовіччі, але потім поступово зросла і сягнула максимуму (понад двітретини) у 60–80 рр. XVIII ст. Від моменту набуття львівського громадянства і до початкуурядницької кар’єри упродовж 1461–1604 рр. минало в середньому майже десятиліття,але в 1627–1727 рр. цей показник зменшився до шести з половиною років, а в другійполовині XVIII ст. – до 4,6 р. Загальною була тенденція: що вище в ієрархії стояв міськийуряд, то менше вдається знайти для нього записів про прийняття до міського права, адеякі уряди, можливо, взагалі не потребували прийняття до міського права. Крім того,виявлено, що вірменські старші до 70 х рр. XVII ст. практично не згадуються серед осіб,що набули громадянство, однак жодного аргументованого пояснення цьому факту наразі запропонувати не вдається. Натомість непогано віднотовані у реєстрах громадянруські старші (у другій половині XVII – початку XVIII ст.). З’ясовано, що з числа львівськихгромадян обиралися підвійти львівських передмість. До середини XVI ст. траплялисявипадки, що рурмистри, воскобійники, воскотопники та міські слуги приймалися доміського права, вже перебуваючи на уряді.

Ключові слова: міські урядники, міське громадянство, реєстри прийняття до міськогоправа, райці, лавники, колегія сорока мужів.

Реєстри прийняття до міського права пізньосередньовічного таранньомодерного Львова становили своєрідні списки привілейованих жителівміста. Звичайно, існували значні категорії міського населення, не охопленігромадянськими правами – шляхта, духовенство і т. зв. плебс, що постійнопроживали в межах міста, а також різного роду авантюристи, які провадилижваву економічну діяльність і заробляли значні статки, уникаючи при цьомуприйняття міського права. Усі вони, звичайно ж, становили міське суспільство уширокому значенні, але властивими міщанами “з великої літери” були лишегромадяни міста, вписані до реєстрів. Прийняття міського громадянствастановило початок легітимної діяльності тієї чи іншої особи в місті, її визнанняяк повноцінного і повноправного суб’єкта міської громади. Однією з основних

66

Орест ЗАЯЦЬ

прерогатив, що виникали внаслідок набуття міського громадянства, буламожливість кар’єри в межах міських урядів (раєцькі та лавничі уряди довгобули недоступні для некатоликів). Тобто міські урядники, перш ніж розпочатисвою кар’єру, повинні були, принаймні теоретично, спершу стати громадянамисвого міста.Пошук імен львівських міських урядників у реєстрах новоприйнятих міщан

певною мірою проливає світло на окремі аспекти функціонування міськогогромадянства як інституції та дозволяє зробити деякі спостереження щодоповноти реєстрів як джерела. Опрацювання автором статті реєстрів прийняттядо міського права1, видання цих джерел А. Янечеком2 та опублікуванняМ. Капралем списку міських урядників Львова3 суттєво полегшують цезавдання.Перш ніж перейти до безпосередніх результатів дослідження, варто висловити

кілька зауваг. Для того, щоб результати зіставлення реєстрів міщан зі спискамиурядників могли допровадити до якихось вірогідніших висновків, потрібноврахувати специфіку тих джерел – передовсім те, що з багатьох років записиприйнятих міщан просто не збереглися. Детальніше це питання розглянувА. Янечек та автор цієї статті у дисертаційному дослідженні4, однак вважаємоза доцільне нагадати, що реєстри мають великі прогалини (1427–1460, 1515–1521, 1605–1626, 1728–1749), які фактично розділяють цей джерельний комплексна кілька частин (1404–1426, 1461–1514, 1522–1604, 1627–1727, 1750 – після1783). Тому пошук імен урядників доцільно проводити лише за час, коли булизбережені записи про надання міського громадянства. Але і з цих періодів длядослідження не підійдуть 1404–1426 рр. як надто малий часовий відтинок.Документи 1627–1727 рр. збереглися з дрібними прогалинами всередині(втрачено реєстри з років 1629, 1637, 1653, 1656–1657, 1676, 1713–1714, 1725, аотже, сумарно – це ціле десятиліття). Тому необхідно пам’ятати, що дані,отримані з тих років можуть дещо спотворювати загальну картину. Проте оглядцього періоду є потрібним, щоб зберегти бодай відносну протяжністьспостережень, інакше утвориться більш ніж столітня прогалина. Отже, упродовждослідження матимемо справу з чотирма періодами: I (1461–1514), II (1522–1604), III (1627–1727) і IV (1750–80 і / 90 і рр. XVIII ст.)*.

1 Заяць О. Міське громадянство Львова XV–XVIII ст. (за реєстрами прийняття до міськогоправа) / Заяць Орест Андрійович: Автореф. дис.[…] канд. іст. наук. 07.00.01 / Львівськийнаціональний університеті імені Івана Франка. Львів, 2005.

2 Album civium Leopoliensium: Rejestry przyjęć do prawa miejskiego Lwowa (1388–1783) /Wyd. A. Janeczek. Poznań; Warszawa, 2005.

3 Kapral M. Urzędnicy miasta Lwowa w XIII–XVIII wieku / M. Kapral. Toruń, 2008.4 Детальніше це питання розглянуте А. Янечеком у передмові до: Album civium... T. 1. S. XIX–

XX; Заяць О. Міське громадянство Львова XV–XVIII ст... С. 22–28.* Останній період не має чіткого завершення. Датовані реєстри львівських громадян велися до

1783 р., однак існує ще так званий “Список присяглих міщан [починаючи] з 1781 р.” без дати закінчення.Роком припинення прийняття до міського права можна було б вважати 1786/1787 рр. – через скасування

67


За вихідний пункт у відборі урядників візьмемо рік початку їхньої кар’єри(незалежно від того, з якого саме уряду вона почалася). Це пов’язано з тим, щоформально на міські уряди повинні були обиратися лише громадяни міста, авідповідно початкові урядницької кар’єри повинен (в ідеалі) передувати записпро прийняття до міського права. Це міг бути той самий рік, кілька років передтим або й кілька десятиліть. Зрештою, бували й винятки, коли громадянствоприймалося під час перебування на уряді. У будь-якому разі, найдоцільніше, нанашу думку, брати для розгляду лише тих урядників, які розпочали кар’єру вроки, з яких збереглися реєстри. На жаль, навіть тоді отримані результатизавідомо будуть мати певну похибку – особи, котрі розпочали урядницькудіяльність у перше ж десятиліття котрогось з періодів, зі значною ймовірністюмогли бути прийнятими до числа міщан у попередні роки, з яких реєстри незбережені. І все ж про цю похибку просто варто пам’ятати, адже її не уникнути.Для зіставлення за згаданим принципом було відібрано 1005 урядників, після

чого проведено пошук записів про отримання ними громадянства. Тому, вподальшому, коли йтиметься про те, що якихось урядників вдалося віднайти уреєстрах громадян, то під цим потрібно розуміти наявність запису про прийняттядо міського права (а не просто принагідну згадку про особу як поручителя чиродича) і переважно мається на увазі, що особа, ще не була урядником на моментприйняття (наприклад, вираз “певна кількість лавників знайдена у реєстрах”має означати, що особи, які в подальшому увійшли до складу лави, булипопередньо вписані до переліку львівських громадян).Порівняння списків дозволило виявити, якою була частка урядників, знайдених

у реєстрах; встановити, скільки в середньому минало часу від моменту здобуттягромадянства до початку урядницької кар’єри та якою була тривалість соціально-політичної активності львів’ян, що посіли міські уряди; з’ясувати специфікупредставленості різних категорій урядників у реєстрах громадян та простежити,для яких урядів могло бути необов’язковим прийняття до міського прав та зробитинизку інших спостережень.Отож, у реєстрах 1461–1514 рр. виявлено досить незначну частку урядників

– ледь більше чверті тих, хто в той час почав кар’єру. Можливо, тут великийвідсоток тих, кого не вдається ідентифікувати через лаконічність середньовічнихзаписів та неусталеність особових означень міщан. Вартий уваги також факт,що мала частка урядників спостерігається не тільки у першому десятилітті (якуже згадувалося, вони могли прийняти громадянство раніше – в роки, з якихреєстри не збереглися), але й наприкінці цього періоду (тобто на початкуXVI ст.).

маґдебурзького права. Однак вивчення інтенсивності прийняття до міського громадянства (якщоприпустити, що у 80 х роках продовжувалися темпи, задані від 1772 р., то згаданий “Список” мав биохоплювати 9–11 років) та збережена присяга нових громадян з часів цісаря Леопольда ІІ даютьпідстави припустити, що інститут міського громадянства існував щонайменше до початку 90 х рр.XVIII ст., які й вважаємо верхньою межею дослідження.

68


У 1522–1604 рр. записи в реєстрах міщан (як і загалом у міських книгах)стають все більш інформативні. Частка урядників, ідентифікованих у реєстрахприйняття до міського права, за ці роки зросла до 43 %. Кількість урядників,знайдених у реєстрах, почала перевищувати тих, про кого не вдалося відшукатизаписів про прийняття громадянства, в 1592–1604 рр. Подібно склалася ситуаціяі для 1627–1727 рр. – упродовж перших п’яти десятиліть кількість знайденихурядників є меншою за половину і лише з кінця 70 х рр. починає переважати.Загалом дані з цих років можуть давати суттєві похибки, оскільки упродовждесяти втрачених з того періоду років львівське громадянство могли набутибагато осіб – саме у той час практикуються “групові прийняття” – інколи аж подва десятки міщан в один день. Натомість у другій половині XVIII ст. застаємовже значно кращу картину – кількість ідентифікованих у реєстрах міщан суттєвопереважає число тих, кого не вдалося віднайти5.Чим пояснити таку недостатню представленість міських урядників у списках

громадян до початку XVII ст.? Можна припустити, що деякі вихідці зпатриціанських родин були знаними у місті змалку й автоматично сприймалисяяк міщани. А отже, значна частина з них, опинившись на лавничих чи раєцькихурядах, відповідно не була відображена у списках міщан. Про це свідчить прикладЯкуба Шольца, який з’явився у реєстрах уже як лавник і то лише тому, що вирішивскласти присягу громадянина, щоб повноправно займатися торгівлею. У записівиразно вказано, що він уже раніше, з огляду на певні причини, а особливо черезсвоє патриціанське походження, “перебував у міському праві” (hactenus in ius civilepropter certas causas maxime vero patritius existens)6.Отже, припущення, що патриції могли упускати акт прийняття міського права

(правда, радше як поширений виняток, але не як правило), є цілком вірогідним.Однак, до реєстрів не потрапляли не лише райці і лавники (як вихідці переважноз патриціату), але й представники поспільства (40 мужів), для яких часткаідентифікованих у реєстрах урядників приблизно така ж, як і в лавників. У записахбракує й інших урядників, про що йтиметься далі.Але чи не було так само з іншими міщанами – рядовими громадянами, не

обраними на міські уряди? Відповідь на це може дати ще одне зіставлення. Дляцього варто взяти актову книгу з 1604 р. – як останнього року, якому передують82 роки реєстрів прийняття до міського права, що збереглися без жодних прогалинта перерв (це найдовший такий період). І якщо спробувати відшукати вибранихз цієї книги міщан (не урядників), чітко окреслених у тексті як cives / suburbaniLeopolienses (адже було ще й передміське громадянство)*, то результати

5 Детальніші результати за всі досліджувані роки наведено у Таблиці 1.6 Album civium... T. 1. № 3289 (1592 р.).* Окрім “передміських громадян”, існували й звичайні передміщани, які не володіли

громадянством. У джерелах вони називалися “incolae suburbii”. Зрештою, як показали зіставленняактової книги і реєстрів, в останніх статус передміщанина нотувався далеко не у всіх випадках.Ймовірно, це було пов’язано з тим, що він залежав від того, де знаходилася основна посілістьльвів’янина – “в мурах” чи на передмісті. А оскільки, стан володіння нерухомістю міг час від

69


виявляться ще більш невтішними, ніж у випадку з урядниками. Із загалу цихгромадян (327 осіб) у реєстрах вдалося виявити лише 116 (тобто 35 %)*. Такідані вказують на досить обмежену репрезентативність реєстрів прийняття доміського права**.Однак тут варто наголосити ще й на специфіці записів з тих часів. На відміну

від лаконічного XV ст., у XVI ст. відбувається процес усталення міщанськихпрізвиськ, у деяких родинах вони вживаються вже майже як прізвища(спадкуються за принципом філіації тощо). Але це ще рідкість. Насправді, дляосновної маси міщан цей процес ще незавершений. У різний час і в різних умовахщодо однієї і тієї ж особи могли використовуватися різні означення – місцевікорпоративні чи особистісні прізвиська, патронімію. Особа у списках урядниківмогла бути описана за прізвиськом, отриманим по кількох роках проживання умісті, а при прийнятті до міського права – лише за іменем і фахом, чи іменем імісцем походження (таких варіантів “неспівпадіння” ідентифікацій може бутидекілька). Також прізвища могли писатися по-різному. Ось кілька прикладів такоїситуації: Пищимухи і Мусковії є одною і тією ж родиною, Леонард Фічкович і ЛєнартЛомєнський є однією особою7, так само – Крістоф Фічек і Христофор Фокс8, ЯнСлюсар (Хромібарвєж) і Ян Львовчик9 тощо.Окрім того, до середини XVI ст. зустрічаються випадки полонізації німецьких

прізвищ / прізвиськ (наприклад, Ганус Бар і Йоан Нєдзвєдзь10), хоча, наприклад, уXV ст. можна говорити радше про зворотній процес. У другій половині того жстоліття з’являється гуманістична мода на латинізацію прізвищ11. Усе цеускладнює ідентифікацію міщан – одна й та ж особа може інколи сприйматисяу джерелі як дві різні людини (але бувають і протилежні ситуації). Так міщаничасто “губляться” у реєстрах, але інколи також і “винаходяться” зайві.

часу змінюватися, то це автоматично спричиняло і зміну статусу. Одним із прикладів є членКолегії 40 мужів Бартоломій Тацік, який згадується упродовж одного року (1604) і як міщанин,і як передміщанин (ЦДІА України у Львові, ф. 52, оп. 2, спр. 27, арк. 92, 324).

* Якщо розподілити отримані дані за міщанами і передміщанами, то результат знайдених уреєстрах виглядатиме відповідно 52 і 20 %. Писарі лише зрідка уточнювали, що приймаєтьсяпередміське право. Абсолютна більшість передміщан з книги 1604 р. в реєстрах приймають iuscivile або civitatis, і лише щодо чотирьох осіб виразно зазначено, що йдеться про ius suburbanum.

** Загалом, неповнота реєстрів новоприйнятих громадян у давніх містах є загальновідома(Janeczek A. Wstęp. Rejestry przyjęć i ich znaczenie badawcze / Janeczek A. // Album civium...S. XIV). Але власне зіставлення реєстрів зі списками урядників та згадками про міщан в раєцькихактах дає можливість уточнити згадану тезу, представивши її у кількісному вимірі. Ідеєю такихзіставлень завдячуємо М. Капралеві.

7 Album civium... T. 1. № 2294; 2406.8 Ibid. № 2376; 2678.9 Ibid. № 2887; 2913.10 Ibid. № 2460; 2508; 2735.11 Bystroń J. Nazwiska polskie / Jan Bystroń. Warszawa, l993. S. 161–162; Szymański J. Nauki

pomocnicze historii od schgyłku IV do końca XVIII w. / J. Szymański. Warszawa, 1976. S. 88.

70


Одним із прикладів такої плутанини є Андрій Шимонович (Сімонідес). Прикладє достатньо показовим для розуміння типових проблем, з яким стикаєтьсядослідник при роботі з реєстрами (та й іншими джерелами) XVI – початкуXVII ст. Труднощі тут виникають з того, що у Львові жило кілька АндріївШимоновичів приблизно в один час. М. Капраль розрізняє таких урядників, якAndreas magistri Simonis [filius] (тобто син відомого міщанина магістра Сімоназ Бжезін), що був членом квадраґінтавірату в 1581–1584 рр., і AndreasSzymonowicz (Simonis, Simoniades, Simonowicz), лавник у 1571–1606 рр.12. ЗаА. Янечеком, це одна і та ж людина13, в якої був ще й син, що теж звався АндріємШимоновичем (Сімонідесом)14. Насправді ж було три покоління родуШимоновичів, які виглядали так: син магістр з Бжезін (міське право у 1547),Андрій Шимонович-старший (1574) і Андрій Шимонович-молодший (1604)15.Однак тут є певна неузгодженість щодо Шимоновича-середнього, адже

виникає запитання, чому вже будучи упродовж десятиліття лавником, у 1581 р.він, як уже згадувалося, з’являється серед колегії 40 мужів? І як він міг бутилавником від 1571 р., якщо львівське громадянство отримав щойно у 1574 (а цетаки безсумнівно він – Andreas spectabilis domini Simonis magistri consulisfilius)16. Можна би, звичайно, знову припустити винятковість ситуації, коли вже потрьох роках урядування лавник вирішив чи просто був змушений прийняти міськегромадянство. Але це не вирішує проблеми його подальшої участі в колегії “сорокамужів”, оскільки “пониження” після лави в квадраґінтавірат було неможливим.І тут інтриги додає ще один міщанин – його тезка Андрій, також син Симона

(але цим разом – різника). І міське право він прийняв якраз у 1571 р.17. Чи мігвін того ж року увійти до складу лави? Можна дати радше ствердну відповідь –це був корінний львів’янин, а до того ж міське право він прийняв за протекції ажсімох лавників (один з яких одночасно був війтом)18. Отже, мабуть таки,лавником від 1571 р. був син Симона різника, а от син магістра з Бжезін авансувавна цей уряд щойно 1584 р. чи пізніше або й взагалі ніколи лавником не був19.

12 Kapral M. Urzędnicy... S. 373 (№ 1061), 412 (№ 566).13 Album civium... T. 2. S. 210.14 Власне цей Андрій Шимонович-молодший, очевидно, увійшов до складу квадраґінтавірату

в 1607 р.: Kapral M. Urzędnicy... S. 272, № 1103.15 Album civium... T. 1. № 2191, 2925, 3633.16 Album civium... T. 1. № 2925. Перегляд реєстрів показує, що ще за кілька місяців перед

отриманням ним громадянства, він чи якийсь інший Andreas Simonis спільно зі старим магістромСимоном рекомендує до міського права українського шляхтича Яцька Розпутинського (Ibid.№ 2099). Видається дещо незвичним факт, що рекомендацію міг складати той, хто ще сам неотримав міського громадянства (хай навіть він фігурує зі своїм гіпотетичним батьком).

17 Album civium... T. 1. № 2826.18 “Àd intercessionem famatorum d[ominorum] Stanislai Craizer advocati, Stanislai Haz Hanussy

Scholcz, Mathiae Socha, Wolph iunioris, Stanislai Smiessek et Pauli Jelonek scabinorum huius civitatis”(Ibid.).

19 При прийнятті до громадянства його сина, уже покійний Андрій Шимонович (Сімонідес)згадується просто як сукнар (pannicida) без жодних вказівок про те, що він був колись лавником(Album civum... № 1763).

71


Подібна ситуація склалася з представником одного з виданих патриціанськихродів Львова – Вольфґанґом Шольц-Вольфовичем. Із цим іменем в літературівиникла певна плутанина, хоча так насправді ніхто особливо і не намагався їїрозв’язати. Від часу виходу відомої праці В. Лозінського про львівський патриціаті міщанство20, дослідники та аматори історії Львова знали про існування численноїі славної родини Шольц-Вольфовичів, нащадків вихідця з Вроцлава. Але щодойого наступників з іменем Вольфґанґ В. Лозінський виявив певну обережність(очевидно, маючи на увазі той факт, що самих лишень синів у протопласта було12) і при згадці про них не поспішав уточнювати, хто саме за цим іменем стоїтьі ким кому приходиться (однак все ж трохи “назмішував” їх в іменномупокажчику)21. Ця неясність збереглася в науковій літературі надовго і традиційновели мову про існування двох Вольфґанґів – протопласта і його однойменногонащадка22. Насправді ж серед урядників осіб з таким іменем у цій родині булотри – перший (виходець з Вроцлава), прийняв міське право у 1531 р., займавміські уряди у 1529–1568 рр., другий – його син – Вольфґанґ Шольц, званийМолодшим, зять Вільчків, прийняв громадянство 1555 р., а на різних урядахперебував 1557–1591 рр., і врешті третій, громадянин від 1590 р., чия урядницькадіяльність тривала у 1590–1626 рр.23.Уточнення цих фактів є важливим не лише з огляду на кількісні підрахунки,

які страждають від “об’єднання” чи “роздвоєння” міщан, але також і тому, щотут йдеться про впливових у тогочасному Львові осіб, адже така інформаціяможе придатися при подальшому вивченні патриціанських родів міста. І якщотака плутанина виникає з патриціями, які активно фігурують у джерелах, то нащо можна сподіватися у випадку з посполитим загалом? Тому зіставлення двохсписків допомагає усунути неточності, які часто виникають при роботі лише зодним джерелом.Отже, можна припустити, що певну частину урядників та й загалом простих

cives, яких ми не можемо віднайти у реєстрах, становили особи, вписані до нихінакше, ніж згадуються у пізніших записах. Однак якою була частка таких“загублених” міщан навіть приблизно не можемо стверджувати. Тому, попри цеявище, мусимо констатувати, що у XV – початку XVI ст. реєстри прийняття до

20 Див. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI–XVII wieku / W. Łoziński.Lwów, 1890.

21 Ibid. S. 43–45; 95; 135; 208; 233.22 М. Капраль, видаючи “Привілеї міста Львова”, об’єднав в одну особу Вольфґанґів Шольців

з 1567 і 1577, хоча це батько і син (див.: Привілеї міста Львова ХІV – ХVІІІ ст.: зб. док. / Упор.М. Капраль. Львів, 1998. С. 376 (№ 162, привілей 1574 р., підтвердження акту 1567 р.), 377(коментар), 392 (№ 166. – 1577 р.), 592), однак виправив уже цю ситуацію у списку урядників(правда, син усе ж потрапив просто до групи Шольців, а не Шольц-Вольфовичів) (див.: Kapral M.Urzędnicy... S. 407). Натомість А. Янечек об’єднав в одну особу сина і внука першого (Albumcivium... T. 2. S. 184).

23 Album civum... № 1763. – 1531 р.; № 2380. – 1555 р.; № 2380. – 1590 р.

72


міського права є далекими від повноти. Та й невідомо, коли писар просто забуваввнести до чистових списків імена прийнятих міщан, а коли йдеться про униканняльвів’янами самого акту набуття громадянства24. Загалом, можна лишепідтвердити уже відому думку, що реєстри далеко не повністю відображаютьусіх, хто трактувався як громадянин Львова, а також припустити, що збільшеннячастки урядників, стосовно яких вдалося знайти записи про прийняття доміського права, певною мірою завдячує поступовому покращенню веденняписарями реєстрів.Зіставлення списків урядників та громадян дає можливість зробити ще багато

цікавих спостережень. Так, наприклад, можна простежити, скільки часу миналоміж моментом прийняття громадянства і початком кар’єри урядника. Для 1461–1514 і 1522–1604 рр. цей показник був однаковий і пересічно становив 9,9 років.У подальшому він зменшується і це виглядає схожим на певну тенденцію. У1627–1727 рр. між прийняттям до міського права та початком урядницької кар’єриминало в середньому 6,5 років, а в другій половині XVIII ст. – 4,6. Чому таквідбувалося важко з упевненістю сказати, але, видається, однією з головнихпричин тут стала демократизація міського управління, що виявилася у створеннінових органів та урядів, передовсім колегії сорока мужів (1577). Власне вже уперший рік діяльності квадраґінтавірату – 1579 р. – до нього увійшло 40 міщан,як і належиться установі з такою назвою. І якби не ця нагода, більшість із них,очевидно, ніколи б не розпочали урядницької діяльності.Завдяки тому, що для урядників з 1522–1604 рр. майже ідеально (а для 1627–

1727 рр. відносно добре) фіксувалося місце їхнього походження, то можнавиявити, чи була якась відмінність у кар’єрі між місцевими та прибулими*. Аджезвична логіка підказує, що місцевому легше було б зайняти посаду через більшуінтегрованість у місцеве життя, родинні зв’язки тощо. Однак, виявляється, щорізниці між прибулими і місцевими громадянами практично немає. У 1522–1604 рр. прибулі діставалися на уряди навіть дещо швидше, ніж місцеві (всередньому 9,8 супроти 10 років), а в 1627–1727 – навпаки, корінні львів’яни –за шість років, а прибулі – за шість з половиною.

24 Випадки, коли міщани вперто уникали набуття міського громадянства, ймовірно, все ж булирідкістю – принаймні сприймалися як винятки, хоча б з огляду на високе символічне і правовезначення присяги міщанина. Загалом визнається виняткова важливість присяги для міськогогромадянства (Janeczek A. Wstęp. Rejestry przyjęć i ich znaczenie badawcze / A. Janeczek // Albumcivium... S. IX). Водночас, бували випадки, коли міщани все ж легковажили цим процедурнимелементом і зволікали з принесенням присяги досить тривалий час – напр., Станіслав Смєшек –прийнятий до міського права у 1553 , а присягнув щойно через п’ять років. Album civium... T. 1.№ 2332; 2410.

* Для давнішого періоду (1460–1514 рр.) майже усі урядники (20), про яких вдалося знайтизаписи прийняття до міського права, були прибулими і лише один Андрій Берґер був уродженцемЛьвова.

73


Якщо вирахувати часовий проміжок між часом набуття львівськогогромадянства і часом завершення кар’єри львівських урядників25, то отримаємотривалість їхньої соціально-політичної активності. Переважно урядницькадіяльність припинялася разом з життям урядника*, а отже, ми можемо бодайорієнтовно визначити тривалість діяльності особи в місті як громадянина.Найкраще це робити для 1522–1727 рр., оскільки дані як давнішого, так і пізнішогоперіодів мають суттєві хиби, про що йтиметься нижче.У 1522–1604 рр. соціально-політична активність міщан пересічно становила

24,8 роки. Але цей показник різниться для місцевих – 27,6 і прибулих – 23,2 роки.Це можна спробувати пояснити тим, що прибулі могли приймати громадянствоу Львові у дещо старшому віці, ніж місцеві уродженці, тож віковий фактор тутцілком міг позначитися на тривалості їхньої соціально-політичної активності. У1627–1727 рр. часовий відтинок між моментом прийняття львівськогогромадянства та кінцем урядницької кар’єри становив у середньому 21,8 роки,а відмінність у цьому показнику між місцевими і прибулими вже не була такоюсуттєвою, як раніше (відповідно 22,6 і 20,1 роки).Тривалість соціально-політичної активності міщан можна спробувати

визначити і для давнішого періоду – 1461–1514 рр., але його недоліком є те, щоу численних випадках маємо справу не з повною інформацією про перебуванняміщан на урядах, а лише з поодинокими згадками про те, що та чи інша особа вкотромусь році перебувала на якомусь із міських урядів. Якщо не брати доуваги в обрахунках міщан з такими неповними даними, то в такому випадку цейпоказник становитиме 21,2 роки.

Що ж стосується другої половини XVIII ст., то вадою цього періоду є те, щокрай міським урядам (у колишньому розумінні слова) покладено 1787 р. черезліквідацію маґдебурзького права рік перед тим. Власне тоді й обірвалася кар’єра29 урядників. Тому проблематичною для тих часів була б спроба вирахуватисередній час перебування міщан на урядах чи тривалість соціально-політичноїактивності (якщо ж усе таки спробувати це зробити, то ці показники були бвиразно занижені і становили б відповідно 10, 5 і 14, 9 роки).Можна зауважити, що у деяких міщан соціально-політична діяльність

становила сорок і більше років. Для 1461–1514 серед таких урядників були лишеГеоргій Войнар (40 р.) та Андрес Берґер (53 р.), а от у 1522–1604 можна зустрітицілу плеяду: Йоан Вайс (41 р.), Мельхер Шольц-Вольфович (43 р.), Йоан Шольц(45 р.), Йоан Шольц-Вольфович (46 р.), Себастьян Лобжинський (47 р.), магістерСімон з Бжезін (48 р.), ще один Йоан Вайс (49 р.), Мельхіор Осмольський (51 р.)

25 Тривалість кар’єри урядників згідно реєстрів новоприйнятих міщан у 1461–1512 рр.становила 11, 6, у 1522–1604 рр. – 14, 3, у 1627–1727 рр. – 15, 4 і в другій половині XVIII ст. –10, 5 роки. Перші і останні показники, очевидно, занижені.

* Звичайно, могли бути й інші причини припинення перебування особи серед міських урядників(наприклад, виїзд зі Львова в інше місто), але це були значно рідші випадки.

74


і, можливо, Торос Іванисович (53 р.). У 1627–1727 кількість таких осіб зростаєще більше – до двадцяти (найдовшою активністю відзначився цирульник ЛукаПукачевський – 57 років, з них 39 в колегії “сорока мужів” і лаві).Такі відомості можуть здивувати, оскільки поширеною є думка про те, що у

Середньовіччі та ранньому Новому часі люди помирали рано, а літні люди булирідкістю26. Так, для першої половини XVI ст. середню тривалість життявизначають як несповна 34 роки27. Як же тоді бути з фактом значно довшогоурядування чи просто діяльності львівських міщан? Адже до цих показниківслід би ще й додати щонайменше 16–20 років, оскільки міське громадянствоприймалося лише повнолітніми28. Виходило б, що у місті серед самої лишеньгрупи урядників було чимало осіб, що доживали сімдесяти років і далі. І цетільки мінімальні показники – далеко не всі, очевидно, приймали міське правоодразу по досягненні повноліття.У цьому контексті варто виокремити дві складові. По-перше, останнім часом

в історіографії спостерігається відхід від надто песимістичних оцінок у питанняхжиття і смерті у давні часи – деякі дослідники наводять більш оптимістичнідані29. По-друге, тут не слід змішувати поняття середньої тривалості життя зіндивідуальними випадками довголіття, які цілком вкладаються в рамкибіологічних можливостей людського організму. Не варто забувати, що видатнийхудожник епохи Відродження Тиціан (1477–1576), сучасник досліджуваних намильвівських урядників, не лише прожив 99 років (померши від чуми, а не старості),але й написав у дев’яносто п’ять відому картину “Христос у терновому вінку”.

26 Блок М. Феодальне суспільство / Марк Блок. Київ, 2002. С. 88–89; Ле Гофф Ж., Трюон Н.История тела в средние века / Ж . Ле Гофф , Николя Трюон. Москва, 2008. С. 100;Ястребицкая А. Л. Западная Европа XI–XIII веков / А. Ястребицкая. Москва, 1978. С. 112.

27 Лахманн Р. Капиталисты поневоле: конфликт элит и экономические преобразование в Европераннего Нового времени / Р. Лахманн. Москва, 2010. С. 22.

28 Скільки саме років передбачало повноліття, необхідне для прийняття львівськогогромадянства невідомо (у давні часи для різних цілей було різне уявлення про повні літа).Скоріш за все, це мав би бути період від 16 до 20 р. Див.: Helcel A. Z. Prawo prywatne polskie /A. Helcеl. Kraków, 1874. T. 1. S. 43–44; Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie / P. Dąbkowski.Lwów, 1910. T.1. S. 216–219; Gloger Z. Encyklopedia Staropolska ilustrowana / Z. Gloger. Warszawa,1972. T. 3. S. 182. Водночас, Я. Кісь (не зовсім обґрунтовано) стверджував, що повноліття длянабуття міського громадянства мало б становити аж 24 роки – Кісь Я. Промисловість Львова уперіод феодалізму (ХІІІ – ХІХ ст.) / Я. Кісь. Львів, 1968. С. 39.

29 Детальніше див.: Бессмертный Ю. Жизнь и смерть в Средние века / Ю. Бессмертный.Москва, 1991. С. 113 і далі. На думку російського вченого, вже у XII–XIII ст. спостерігалосязбільшення частки 50–60 літніх людей, на підтвердження чого наводяться дані французькогоісторика Г. Мінуа, який критикував песимістичні погляди на цю проблему М. Блока і стверджував,що в певних категоріях населення не були рідкістю 60-літні і навіть 70-літні люди. Також, див.:Арьес Ф. Человек перед лицом смерти / Ф. Арьес. Москва, 1992. С. 183; 205. У XVI–XVII ст. увеликих європейських містах вже проживало навіть багато дев’яностолітніх (Wółkiewicz E. Starośćw pamiętnikach śląskich z XVI w. / E. Wółkiewicz // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. Warszawa,2010. R. 58. Nr 1. S. 58).

75


Іншим важливим моментом є те, що середня тривалість життя вираховуєтьсяз урахуванням різних екстремумів, наприклад, ранньої смертності у дитячомувіці. Зрештою, якщо порівнювати не індивідуальні випадки довголіття, а власне“середні показники”, то, додаючи час повноліття до усередненої тривалостісоціально-політичної активності, тобто (18±2)+25, отримаємо результат, за якимтривалість життя коливалися, як мінімум, в межах 41–45 років. А щодо львівськихурядників, то тут ідеться про дорослу соціальну групу, достатньо добрезабезпечену матеріально (зокрема, в плані харчування), а її діяльність не булапов’язаною з регулярним нараженням на якісь поважні небезпеки, як наприклад,шляхта, що брала участь у військових діях30. Тому значний відсоток літніх людейсеред львівських урядників не є чимось надзвичайним і загалом відповідаєтогочасним історичним умовам.Зіставлення списків міщан і урядників дає також можливість з’ясувати, якою

мірою представлені у реєстрах міщан різні категорії міських урядників. Тутнеобхідно пам’ятати, що одна і та ж особа, могла посідати по черзі, а інколи йодночасно, кілька урядів. Були, звичайно, типові моделі руху по урядах, але дужеумовні і з часом вони могли змінюватися. Наприклад, звичним був порядоккар’єри від лавника до райці. З 1579 р. перебуванню у лаві часто передувало щей членство у колегії 40 мужів, але і тоді багато міщан, особливо добре освіченихабо вихідців зі значних родів, могли починати свою кар’єру відразу з лави. Зраєцького уряду (принаймні, в досліджуваних нами випадках) не було прийняторозпочинати урядницьку діяльність31. Ці базові міські уряди не могли суміщатисяі посідалися львів’янами почергово. Натомість уряди писарів могли займатисяпаралельно з основними урядами. Наприклад, лавник міг бути одночасно ілавничим або навіть раєцьким писарем, а квадраґінтавір – лонгерським.Суміщення урядів синдика та інстигатора з іншими урядами очевидно потрібновважати радше винятковим32. Порядок займання урядів, якоюсь мірою, очевидно,пов’язаний з уявленнями про їхню престижність, міг все ж змінюватися.Наприклад, у XVI – на початку XVII ст. урядові синдика передувало, як правило,писарство або навіть перебування у лаві, а в XVII – на початку XVIII ст. навпаки– синдики ставали у подальшому писарями або лавниками. Порядок, у якомутой чи інший міщанин діставався на уряди, часто є важливий для виясненнязв’язку між прийняттям до міського права та можливістю кар’єри на тій чиіншій посаді.

30 Про поступове зростання кількості літніх людей у заможніших колах міського населення див.:Kwiatkowska B. Starość w średniowieczu i dziś / B. Kwiatkowska // Kwartalnik historii kulturymaterialnej. Warszawa, 2010. R. 58. Nr 1. S. 10.

31 Як виняток, можна згадати лише Станіслава Барча, який став райцею 1708 р. (Kapral M.Urzędnicy... S. 375). У реєстрах не знайдений.

32 Станіслав Ансерін у 1586–1588 рр. одночасно був райцею і синдиком, а СтаніславКарвовський у 1690–1694 рр. – інстигатором та квадраґінтавіром (Kapral M. Urzędnicy... S. 373;391). Обидва урядники в реєстрах не виявлені.

76


Розглянемо спершу райців, лавників та квадраґінтавірів як найголовніші міськіуряди. У 1461–1514 рр. лавників вдалося віднайти у реєстрах лише 32,7 %, арайців – 34 %. У 1522–1604 частка ідентифікованих у реєстрах головних урядниківзросла відповідно до 58,2 % для лавників і 55,6% для райців. Цікаво, що в обохперіодах лавники і райці мають майже рівні частки знайдених записів про наданнягромадянства – спочатку це третина, а потім трохи більше половини. Але вжев 1627–1727 рр. відмінність у цих показниках зростає – райців вдається відшукатив реєстрах міщан дедалі менше, ніж лавників (відповідно 44,5 % проти 34,8 %),а в 1750-х – і особливо після 1780 х рр. ця тенденція поглиблюється ще більшоюмірою (лавників знайдено 56%, а райців – 36%). На жаль, достеменно невідомо,чому співвідношення так змінилося. Можливо, з часом вихідці з патриціанськихльвівських родин все менше переймалися тим, чи є їхнє прізвище у реєстрахприйняття до міського права, адже їхня приналежність до числа громадян Львовабула надто очевидною. І непрямим доказом цьому є те, що представникиквадраґінтавірату від самого початку свого існування ідентифікувалися уреєстрах досить добре: у 1579–1604 рр. – 58,4 %, в 1627–1727 – 54,8 %, а вдругій половині XVIII ст. – 75,7 %.Отже, що значнішим був міський уряд, то менше вдається знайти для нього

записів про прийняття до міського права. Особливо показовими у цьому плані єдані для 1627–1727 рр. З тогочасних райців приблизно половина починали своюкар’єру як члени колегії “сорока мужів”. І власне для колишніх квадраґінтавірів,які дісталися до раєцьких урядів, вдається знайти найбільше записів проприйняття до міського права (19 з 34). Тобто це були особи, які пройшли цілкомусю міщанську кар’єру (сорок мужів → лава → рада). А от райців, які оминуликвадраґінтавірат, у реєстрах вдалося знайти лише 5 із 35, і то, троє з них вписалисядо реєстрів громадян уже перебуваючи на уряді лавника (Бенедикт Вільчек,1684 р.; Михайло Боїм, 1684 р.; Людовик Алембек, 1690 р.)33 Очевидно, їм“нагадували” про потребу таки пройти офіційну процедуру прийняття до міськогоправа. У контексті “запізнілого” оформлення міського громадянства уже налавничому уряді варто згадати також Йозефа Крауза (1690 р.)34 (до ради вінтак і не дійшов). Ці приклади досить яскраво ілюструють відхід від усталенихнорм і уявлень, за якими на головні міські уряди можуть бути обрані лишегромадяни міста. Але з іншого боку, вони позначені і певною винятковістю –йдеться лише про чотири випадки – два в 1684 р. і два в 1690 р., а спізненнябуло незначним (громадянство прийняте того ж року, що й обрання на уряд, абонаступного)35.

33 Album civium... T. 1. № 4070; 4075; 4161.34 Ibid. № 4161.35 Правда, на цьому тлі контрастують згадуваний уже Якуб Шольц, що прийняв міське

право, пробувши вже два роки членом колегії 40 мужів та ще два роки лавником і, особливо,Каспер Юзефович, що на момент прийняття громадянства уже був протягом шести роківквадраґінтавіром, і Ян Добромирський, який пробув на цій посаді аж десять років, перш ніж

77


Зовсім інакше, ніж з основними міськими урядами виглядає ситуація з такимиурядниками, як писарі, тлумачі, синдики та інстиґатори (останні з’явилися доситьпізно – щойно в середині XVII ст.). У 1461–1514 у реєстрах взагалі нема нікогоз міщан, які б потім посіли ці уряди. У 1522–1604 чотири писарі були прийняті доміського права, а про п’ять немає інформації (зокрема, невідомо, коли сталигромадянами такі видатні нотарії того часу, як Павло Щербич чи СтаніславАнсерін). Характерно, що писарі нерідко приймали міське громадянство,перебуваючи вже тривалий час на уряді. Так, Андрій Мондрович з Бєча, прийнявгромадянство як раєцький писар і міський синдик. Про це прямо зазначається узаписі про надання громадянства – qui aliquot annis praeteritis syndicatumcivitatis huius cum notariatu insigni cum laude gessit, ius civile cum iuramentosuscepit36. Також, Альберт Мусковій (Пищимуха) уже щонайменше дев’ятьроків був писарем. І про це також зазначається безпосередньо у записі пронадання йому міського права37.У 1627–1727 рр. ситуація з писарями дещо змінилася. Раєцьких чи лавничих

писарів у реєстрах громадян знайти взагалі не вдається. А от писарів лонгерії –навпаки38. Половина з них (6 з 12) мають збережені записи про прийняття доміського права. Однак тут пояснення варто шукати радше в тому, що вони,перш ніж посісти писарський уряд, побували у складі квадраґінтавірату. Винятокстановить лише Йозеф Чехович, який став спершу писарем лонгерії, а через рікувійшов до складу 40 мужів і власне з цієї нагоди вписався до числа громадян(у записі про прийняття до міського права виразно зазначено, що він уже писар)39.У другій половині XVIII ст. є три писарі, внесених до реєстрів. Один з них –Казимир Чечевич – став громадянином, радше за все, через обрання на урядлавника (1757), другий – Франц Ксаверій Яськевич – згадав про потребувписатися до числа міщан аж по чотирнадцяти роках перебування написарському уряді (1770). І лише Гіларій Сіґніо був прийнятий до міського правазавчасно – за рік до початку кар’єри лонгерського писаря і лавника (1768)40.

вписався до реєстрів (Album civium... T. 1. № 3289. – 1592 р.; № 3677. – 1633 р.; № 3845. –1659 р.). Характерно, що у випадку, коли міське громадянство приймала особа, що вже на тоймомент булла членом колегії “сорока мужів”, то (на відміну від лавників) у реєстрах про це незазначалося.

36 Album civium... T. 1. № 3129.37 Ibid. № 3344.38 Лонгерських писарів (notarii oeconomiae vel proventuum civitatis), як прийнято вважати,

почали вибирати щойно з 1608 р. (Kapral M. Urzędnicy... S. 30). Але серед реєстрів міщан,вкраплено обрання на уряд лонгерського писаря Йоана Кліса ще в 1595 р. Оскільки це не є актприйняття до міського права, то цей запис не був опублікований А. Янечеком, як і решта подібнихнотаток. Тому наведемо його повністю: Famatus Joannes Klis civis in notarium proventuum civitatiseiusdem noviter electus super eiusmodi munus iuxta formam iuramenti infrascriptam iuravit. ActumLeopoli Sabbato post festum Omnium Sanctorum proximo. A[nno] D[omini] 1595. (ЦДІА України уЛьвові, ф. 52, оп. 2, спр. 648, арк. 267). З цього випливає, що посада лонгерського писаря існувалараніше, ніж 1608. У записі він названий уже міщанином, але в реєстрах його немає.

39 Album civium... T. 1. № 4170. – 1691 р.40 Ibid. № 4721; 5207; 5284.

78


Можна припустити, що рідкість вписаних до реєстрів осіб, що стали писарями,може свідчити про необов’язковість прийняття міського права для них. Хоча,це досить дивно, адже писаря повинна була зв’язувати із містом присяга, як цевиразно сформулював Б. Ґроїцький41. Якщо вже писар мав складати містовісвою писарську присягу (як, зрештою, і будь-який інший тогочасний міськийурядник мав присягати), то чому він міг обійтися без присяги громадянина?Зрештою, можливо, якраз вистачало лише писарської присяги.Це ж стосується і уряду синдика, що був також представником міської

громади поза межами міста42. З самої суті його заняття та й з його присягивипливало, що він (як і писарі) володів міськими таємницями43. Тож було б дивним,якби він не був осілим у місті громадянином. У 1522–1604 рр. середновоприйнятих міщан знайдено чотири з дев’яти імен синдиків. Ці особи почалисвою діяльність не з синдицтва, а з лави (Григорій Доброцький) чи писарства(решта). Тобто, якщо вони вписувалися до реєстрів громадян, то вочевидь не вконтексті призначення на уряд синдика. У подальші часи взагалі не вдаєтьсязнайти записів про прийняття до міського права, осіб, що були синдиками.Рідкістю у списках громадян були й інстигатори. З 13 інстигаторів за 1627–

1727 рр. не знайдено жодного, який би отримав львівське громадянство44. А вдругій половині XVIII ст. знайдено лише двох – Дмитра Очавського (1765) іСимона Левицького (після 1780).Екзотичний і суто львівський уряд тлумача очевидно зобов’язував до

прийняття міського громадянства з огляду на відповідальність, яка лежала наньому45, але також напевно і те, що особи, які бралися за тлумацтво (часто цебули некатолики – вірмени та греки), уже перед тим займалися торгівлю, длячого їм також потрібно було громадянство46. Два тлумачі, які відомі з періоду

41 Groicki B. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego w Koronie Polskiej /Bartłomiej Groicki. Warszawa, 1953. S. 40.

42 Góralski Z. Urzędy i godności w Dawnej Polsce / Z. Góralski. Warszawa, 1998. S. 234.43 Czołowski A. Pogląd na organizacyę i działalność dawnych władz miejskich do 1848 r. /

A. Czołowski // Miasto Lwów w okresie samorządu (1870–1895). Lwów, 1896. S. LXI.44 Що ж стосується Йоана Вишенського (інстигатор у 1707–1716 рр.), то хоча в тогочасних

реєстрах збереглося троє міщан з такими популярними іменем та прізвищем, але це були простіремісники – кравець, кушнір і швець, і навряд чи потрібно сподіватися, що хтось із них став потімінстигатором. Див.: Album civium... № 4048 (1681 р.); № 4271 (1697 р.); № 4383 (1707 р.).

45 Зубрицький Д. Хроніка міста Львова / Денис Зубрицький. Львів, 2002. С. 92.46 Загалом впадає у вічі відмінність між писарями, синдиками чи інстигаторами з одного боку,

і тлумачами з іншого. Перші фактично винаймалися містом, яке забезпечувало їх платнею танавіть помешканнями (щодо інстигаторів відомо лише про платню), а тлумачі ж навпакисплачували місту певну суму, зібрану від приїжджих купців, що за А. Чоловським, нагадувалоорендування частини міських доходів (Czołowski A. Pogląd na organizacyę... S. LX–LXII). Писаріта синдики переважно бували освіченими людьми, бакалаврами чи докторами (з другої половиниXVII ст. обов’язково докторами права). Тому для багатьох з них не було гострої потребилегалізувати заняття торгівлею, якщо вони взагалі нею займалися. Можливо, почавши кар’єру,з писаря чи синдика, міщанинові вистачало присяги при обранні на уряд, щоб його вважали

79


1461–1514, не були відображені у реєстрах громадян, а з п’ятнадцяти тлумачів,які розпочали кар’єру в 1522–1604, – вдалося знайти лише чотирьох. Один з нихбув призначений на уряд одночасно з прийняттям до міського права47. За 1627–1727 у реєстрах згадано тільки п’ять тлумачів з дванадцяти.Суттєвою специфікою позначена присутність у реєстрах громадян

вірменських старших (від 1686 під назвою “ суддів ”), що викликає чималозапитань, на які складно відповісти. Справа в тому, що до середини XVII ст. їхтам практично нема. У 1461–1514 рр. з восьми старших в реєстрах знайденолише одного, в 1522–1604 рр. – тільки двох із 43. Після 1627 р. ця тенденція щетривалий час продовжувалася. У 1631 р. громадянство набув Ян Торосович48, ав 1641 р. – Ян Кшиштофович49. Активізується цей процес щойно у другій половиніXVII ст., особливо з 70-х рр.50 А до того часу, можна стверджувати, що ситуаціяз вірменськими старшими виглядала досить специфічно і незрозуміло – надтомало цих урядників вдається знайти у реєстрах львівських міщан51. Можна биприпустити, що сеньйори вірменської нації могли за спеціальними королівськимидекретами приймати повне громадянство (ius completum civitatis), а необмежене, “вірменське”52. Але тут виникає суперечність, оскільки прийняттягромадянства (бодай теоретично) повинне передувати обранню на уряд. Тодікотрийсь вірменин мав би знати наперед, що він стане сеньйором у своїй громаді,і починав би шукати собі окремих способів набути більш вигідне громадянство.Така версія була б нелогічна. Незрозуміло, отже, чому на уряд вірменськихстарших практично не потрапляли вірмени, вписані до реєстрів львівських міщан.

“особою, в місті осілою”, і не обов’язково було присягати на громадянство. А, коли в подальшомуцей міщанин робив кар’єру лавника чи райці, то про потребу прийняти міське громадянство вжемогли й не згадувати. А от тлумачів обирали з професійних купців, які для легального заняттяторгівлею таки мусили бути прийнятими до міського права. Тому хоча тлумачів знайдено уреєстрах лише несповна третину, все ж це відсотково більша частка, ніж у писарів, синдиків таінстигаторів (16 %).

47 Album civium... T. 1. № 2172 – 1546 р. Йдеться про Якуба Дідірковича з Вільна. У спискуурядників М. Капраля це, ймовірно, тлумач Jacobus (без прізвища й інших означень) з датамиперебування на уряді 1551–1559 рр. У такому випадку варто перенести початок його урядуванняп’ятьма роками раніше.

48 Album civium... T. 1. № 3648.49 Ibid. № 3753.50 За 1676–1727 рр. вдалося знайти у реєстрах 18 з 30 вірменських старших (близько 60 %).51 Це при тому, що вірменські міщани, звичайно ж, приймали львівське громадянство.

Водночас, у реєстрах, напевно, опинялися далеко не всі вірмени. Для порівняння можна звернутисядо ще однієї етнічної групи, яка також займалася у Львові переважно торгівлею, – до греків.Вони часто діяли в місті у значно більшій кількості, ніж це видно з реєстрів. Наприклад за нашимипідрахунками, до початку XVII ст. у реєстри міщан було вписано тільки вісім греків, тоді як запідрахунками В. Кривоноса в одних лишень 80 х рр. XVI ст. тут нараховувалося 32 грецьких поселенці(Кривонос В. До питання про діяльність середземноморських греків у Львові в ХVІ – серединіХVІІ ст. / В. Кривонос // Lwów – Miasto, społeczeństwo, kultura. Kraków, 1998. T. 2. S. 60). Схожоюмогла бути ситуація і з вірменами.

52 Див.: Капраль М. Національні громади Львова ХVІ – ХVІІІ ст. (соціально-правові взаємини) /М. Капраль. Львів, 2003. С. 75–76.

80


Що стосується королівських мандатів чи декретів про повне громадянство,то вони могли видаватися королем хіба що як виняток – адже сам король видававі привілеї, які засуджували практику уникання вірменами юрисдикції своєї етнічноїгромади (наприклад, Владислав III (1440), Казимир IV (1469) чи СиґізмундАвґуст (1561)53. Поза тим, з одного з мандатів Владислава III (1436) довідуємося,що він не переводить самостійно вірмен на міське право, а лишерозпоряджається, щоб це зробили райці (і то без шкоди для такого права, тобтобез жодних податкових звільнень)54. Інші відомі випадки, коли некатоликаминабувалося повне міське громадянство (наприклад, вірменин Руссек у 1464 р.чи українець Прокопій Федорович у 1591 р.)55, все одно супроводжувалисязвичним актом прийняття до міського права і вписанням до реєстрів. Тобто, чиз мандатом, чи без нього, громадянство надавала лише міська рада (це йочевидно навіть з огляду на саму природу міської громади і громадянства). Аякщо й були якісь королівські документи, які діяли в обхід міської ради, то це,скоріш за все, могли бути привілеї окремим визначним особам на т. зв.сервіторат. Вони за своєю суттю не заміняли акту надання міськогогромадянства, а лише дозволяли особі, що їх отримувала жити і займатисяповноцінною професійною чи господарською діяльністю на території міста (і цебули радше виняткові випадки). При бажанні, навіть маючи сервіторат, можнабуло набути ще й громадянство міста56.Зрештою, основні нарікання на “втечу” з вірменського права виходили власне

з уст самих вірменських старших (яких, якраз, майже не видно у реєстрах)57.Тут варто згадати також і про те, що вірменські старші настійливо вимагали,щоб міське громадянство у Львові приймалося вірменами виключно за їхньоюрекомендацією58. Так, створювалася парадоксальна ситуація – вірменські старшіпрагнули контролювати прийняття до міського права представників своєїнаціональності, а самі опинялися здебільшого якщо не поза громадянством, топринаймні поза реєстрами громадян. І цей парадокс на разі важко обґрунтовано

53 Привілеї національних громад міста Львова ХІV – ХVІІІ ст.: зб. док. / упор. М. Капраль.Львів, 2000. С. 130–131; 147–147; 274–276.

54 Badecki K. Zaginione księgi średniowiecznego Lwowa. Studjum rekonstrukcyjne / K. Badecki.Lwów, 1927. S. 29–30.

55 Album civium... № 642; 3275.56 Наприклад, так учинив маляр Ян Шванковський. Album civium... T. 1. № 3381 (1591 р.);

Александрович В. Львівські малярі кінця ХVІ ст. / В. Александрович. Львів, 1998. С. 170.57 Вони переважно акцентували на шкідливості цих втеч для цілої громади з огляду на

несправедливе розподілення податків – див.: Капраль М. Національні громади Львова ХVІ –ХVІІІ ст. (соціально-правові взаємини) / М. Капраль. Львів, 2003. С. 76.

58 За королівським декретом 1607 р. (ЦДІА України у Львові, ф. 52, оп. 2, спр. 667, арк. 191)та привілеями 1654 і 1686 рр. (Привілеї національних громад міста Львова ХІV – ХVІІІ ст.: зб.док. / Упор. М. Капраль. Львів, 2000. С. 342; 365–366; №№ 99 і 105). Детальніше про це див.також: Заяць О. Умови та процес надання львівського міського громадянства у XV–XVIII ст. /О. Заяць // Записки НТШ. Львів, 2008. Т. 256. С. 127.

81


пояснити*, як теж і причину зміни цієї ситуації в останні третині XVII ст., відколимайбутні вірменські старші досить сумлінно нотувалися у реєстрах львівськихгромадян.Варто також коротко охарактеризувати присутність у реєстрах руських

старших, хоча дані про них далеко не є повні. Деякі згадки про існування цихурядників трапляються уже в першій половині XVI ст.** У 1560 р. зазаступництвом “руських старших” Львова (ad intercessionem seniorumrutenorum huius civitatis) приймає міське громадянство українець Костянтин(син Антонія з Городка)59. Відомо також, що видатний діяч української громадиДавид Русин називався в актах senex60 або senior61. Правда, не відомо, якийправовий та адміністративний сенс вкладався у термін “руські старші” в XVI ст.Натомість списки чільників української громади Львова у виданні М. Капраля

наводяться щойно з третього десятиліття XVII ст. (відколи вони збереглисясеред протоколів виборів Львівського Ставропігійного братства та протоколів укнигах декретів всіх станів і національностей)62 і завершуються разом із першоюполовиною XVIII ст. На період 1627–1727 рр. припав початок кар’єри лише27 руських старших. З них знайдено в реєстрах лише 11 імен, тобто 40,7 % і цевидається цілком звичною часткою урядників у реєстрах, на відміну відвірменських старших. Правда, це переважно записи від середини XVII ст., коливже й вірменські сеньйори відносно справно вписувалися до реєстрів львівськихгромадян.Окрім згаданих міських урядників, списки яких опубліковано М. Капралем,

у Львові існувало ще багато дрібніших урядів. Так, А. Чоловський зараховує їхдо двох груп: “допоміжних урядів” та “виконавчої служби”. До першої групи,крім уже розглянутих писарів, синдиків, інстигаторів та тлумачів, історик відносив

* Можна би ще припустити, що лави вірменських старших поповнювалися представникаминайзначніших родів своєї етнічної громади, а такий вірменський патриціат міг би вважатисяавтоматично львівськими міщанами. Але таке припущення було б надто ризиковане за бракомбодай якихось фактів, що могли б його підтвердити. Правда, деякі вірмени у XVII–XVIII ст. підчас прийняття до міського права уже називаються громадянами – наприклад, Minas MuradowiczArmenus civis Leopoliensis... praestito corporali iuramento ius civitatis suscepit atque in numerumaliorum civium relatus est (Album civium... T. 1. № 3698, 1634 р.) або Andreas Derwaszkiewic civisArmenus mercator Leopoliensis... paevio iuramento corporali mercatoribus descripto ius civitatispraesentis suscepit (Ibid. № 4379, 1707 р.). Але це одиничні випадки, і то досить парадоксальні –якщо особа вже “civis”, то для їй чого приймати “ius civitatis”? Тому на них важко вибудуватиякусь переконливу гіпотезу.

** Описана І. Крип’якевичем історія про “руську змову” – коли міщанин Курило поширювавчутки про таємні сходини українців, які обирали “ з-поміж себе бурмистрів і радних руських ”(Крип’якевич І. Львівська Русь в першій половині ХVІ ст.: дослідження і матеріали /І. Крип’якевич. Львів, 1994. С. 63).

59 Album civium... T. 1. № 2506.60 Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo ... S. 229.61 Album civium... T. 1. № 2844. – 1571 р.62 Kapral M. Urzędnicy... S. 25, 335.

82


ще й речників та підвійтів (ландвійтів) передмість і міських сіл, а до другої –возного, нічного бурмистра, одвірного ратуші, ключників міських брам, трубача,наглядача ваг, рурмистра, пушкаря та інших. Оскільки їхні списки неопубліковані,а їх пошук становив би предмет окремого дослідження, то обмежимося лишедо принагідного розгляду окремих питань, передовсім, чи на ці посади обиралисягромадяни Львова. Деяку інформацію дають нам самі реєстри міщан – одніурядники вписані до них з нагоди прийняття до міського права, а інші –згадуються як поручителі, рекомендатори чи родичі новоприйнятих міщан. Так,відомо, що міське громадянство було надане двом речникам, або ж заприсяженимоборонцям (ferendarii iurati), завданням яких, за твердженням А.Чоловського, буловиступати в судах від імені і на захист якоїсь із сторін, яка і оплачувала їхню роботу63.Це Андрій Мосціцький з Бабимосту64 і Ян Святович, син львівського аптекаряАдама Святовича65.У реєстрах міщан часто згадуються підвійти передмість, але вони фігурують

переважно поручителями чи рекомендаторами при прийнятті до львівськогогромадянства. Але багатьох з них вдається віднайти вписаними до реєстрів кількомроками раніше, коли ще вони не перебували на уряді66. Ще кілька підвійтів в записахзгадуються як “cives”. У 1701 р. до міського права був прийнятий КазимирГлущевський вже як підвійт Галицького передмістя67. Отже, скоріш за все, цейуряд надавався таки львівським громадянам, очевидно передміським (натомістьпідвійти міських сіл у реєстрах не згадуються).Із т. зв. “виконавчої служби” у реєстрах згадуються рурмистри, воскобійники і

воскотопники, а також міські слуги. Імен рурмистрів (Rormeister, aquaeductores,magistri canalium), які займалися постачанням міщанам води, знайдено чотири68.Поза ними в реєстрах поміж основними записами подекуди вкраплені випадковінотатки про вступ на уряд міського рурмистра (наприклад, родини самбірчанБуґнарів69 та ін.), але не вдається віднайти, чи приймали вони громадянство.Наглядачів за воскобійнею (ceraepressores, Wachslegir) та воскотопнею(ceraefrixores) серед новоприйнятих міщан знайдено лише п’ять70. Міських слуг

63 Czołowski A. Pogląd na organizacyę... S. LXII.64 Album civium... T. 1. № 3491. – 1600 р.65 Album civium... T. 1. № 4421. – 1709 р. Цей міщанин названий causarum civilium Leopoliensium

ferendarius iuratus, що можливо, вказує на загальноміські, а не лише приватні справи.66 Це Станіслав Рак (прийнятий 1526 р., Галицьке передмістя), Каспер Сідляр з Вєлюня (1543 р.,

Краківське), Каспер Пастернак (1590 р., без вказівки), Альберт Зичливий (1632 р., Галицьке). Albumcivium... T. 1. № 1676; 2087; 3221; 3552.

67 Album civium... T. 1. № 4318.68 Нікльос з Кракова (1422), майстер Петро, названий canalium nostrarum rector (1461), Йоган

Гохварт з Реґенсбургу, який одночасно був ще й столяром (1469) і Ганус Гинча, що був одночаснопекарем (1505) (Album civium... T. 1. № 445, 560, 790, 1494).

69 ЦДІА України у Львові, ф. 52, оп. 2, спр. 648, арк. 283 (1596 р.).70 Три воскобійники – Петро “з Флоренції”, тобто Клєпажа під Краковом (1412), Томаш з

Рацібожа у Верхній Сілезії (1412), Петро з Шуфнарової (Сандомирщина) (1478) і один витоплювачвоску – Валентин (1542) (Album civium... T. 1. № 143; 987; 2048).

83


або ж пахолків (dimicatores, Statdiner), які повинні були виконувати поліційні функціїта різнорідні розпорядження ради, прийнято до міського права тільки двоє71. Певніпрофесії, які А. Чоловський відносить до “міської виконавчої служби”, зокремапушкарів, годинникарів, цегельників і навіть мулярів, столярів, тесль чи каменярів72.Але це радше ремісничі професії з елементами міської служби і їхня присутність уреєстрах уже висвітлена в літературі73. Заняття допоміжної міської служби небуло престижним (особливо, що стосується пахолків) і не дуже характерним дляміщан, тож серед новоприйнятих громадян вони зустрічаються рідко – переважно уXV ст., рідше – у першій половині XVI ст. Далі, очевидно, міська виконавча службавтратила ту відносну престижність, яку мала раніше. Зрештою, тут ідеться лишепро тих дрібних міських функціонаріїв, які приймали громадянство, уже перебуваючина уряді. Натомість, існувала ще низка урядників, щодо яких в реєстрах немаєжодної згадки про прийняття їх до міського права. Це, наприклад, нічний бурмистр,одвірний ратуші, наглядачі над каменоломнями, лісник (ці – ймовірно, черезнедостатню престижність), а також кат (з огляду на його відособленість відсуспільства) тощо.Отже, зіставлення двох списків – міських урядників та новоприйнятих міщан,

а також пошук згадок про деяких міських урядників у реєстрах громадян –дали можливість зробити низку спостережень та висновків, які спробуємопідсумувати. У реєстрах громадян вписані далеко не всі особи, які вважалисяміщанами, у т.ч. міські урядники. Проте, ймовірно, до початку XVI ст. цяпроблема змішується з труднощами ідентифікації особи, що спричиняютьсянеусталеністю написання імені та прізвища міщан. Частка урядників, якихвдається віднайти серед новоприйнятих громадян, незначна (близько чверті) усередньовіччі, поступово зростає і сягає максимуму (понад дві третіх) у 60–80 рр. XVIII ст. Від моменту набуття львівського громадянства і до початкуурядницької кар’єри у 1461–1604 рр. минало в середньому майже десятиліття,але в 1627–1727 рр. цей показник зменшився до 6, 5 років, а в другій половиніXVIII ст. – до 4, 6 роки, що зокрема пояснюється створенням колегії “сорокамужів”, а отже й збільшенням кількості урядницьких місць. Встановлено, щоміж місцевими та прибулими міщанами у швидкості доступу до урядів суттєвихвідмінностей не було. Для періоду 1522–1727 рр. виявлено середній мінімумтривалості соціально-політичної діяльності міщан, які стали міськимиурядниками. До початку XVII ст. він становив майже 25 років, а в подальшомузнизився до неповних 22-х. Опосередковано цей показник вказує на досить довгутривалість життя львівських урядників. Пошук окремих груп урядників дозволиввиявити загальну тенденцію, відповідно до якої, що вище в ієрархії стоїть міський

71 Кушнір Микола Лоркович (1464) і Раб (1466) (Album civium ... T. 1. № 635; 697).72 Czołowski A. Pogląd na organizacyę... S. LXV.73 Див.: Заяць О. Професії виробничої сфери львівського міщанства (За реєстрами

новоприйнятих громадян XV–XVIII століть) / О. Заяць // Записки НТШ. Львів, 2006. Т. 252.С. 320–370.

84


уряд, то менше вдається знайти для нього записів про прийняття до міськогоправа, а деякі уряди (такі, як писарі, синдики та інстигатори, але не тлумачі),можливо, взагалі не потребували прийняття до міського права. Крім того,виявлено, що вірменські старші до 70 х рр. XVII ст. практично не згадуютьсясеред осіб, що набули громадянство, однак жодного аргументованого поясненняцьому факту на разі запропонувати не вдається. Натомість непогано віднотованіу реєстрах громадян руські старші, але переважно для другої половини XVII –початку XVIII ст. Щодо інших урядів, то вдалося з’ясувати, що з числальвівських громадян обиралися підвійти львівських передмість. До серединиXVI ст. такі уряди, як рурмистри, воскобійники, воскотопники та міські слугимогли прийматися до міського права, вже перебуваючи на уряді. Певні урядибули несумісні з громадянством (кат), а для деяких інших міське право, можливо,не було обов’язковим.

Таблиця 1.Відображення урядників у реєстрах львівських громадян

Роки Всього

урядників почало кар’єру

Знайдено записів про прийняття до міського права

Відсоток знайдених до загалу

1461–1470 6 0 0,00 % 1471–1480 29 9 31,03 % 1481–1490 24 4 16,67 % 1491–1500 10 5 50,00 % 1501–1510 7 3 42,86 % 1511–1514 5 0 0,00 %

Без першого 10-ліття 75 21 28,00 %

Всього з 1461–1514 81 21 25,93 %

1522–1531 14 5 35,71 % 1532–1541 16 3 18,75 % 1542–1551 27 11 40,74 % 1552–1561 22 9 40,91 % 1562–1571 15 5 33,33 % 1572–1581 65 31 47,69 % 1582–1591 42 19 45,24 % 1592–1601 21 12 57,14 % 1602–1604 17 10 58,82 %

Без першого 10-ліття

225

100 44,44 %

85


MUNICIPAL OFFICIALS OF LVIV IN THE REGISTERS OF NEWBURGHERS IN THE XV–XVIIIth CENTURIES

Orest ZAYATSM. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies, NAS of Ukraine

4 Triokhsviatytelska str., Kyiv 01001, Ukraine

Lists of municipal officials and new burghers have been compared in the article. It hasbeen found out as a result of this comparison that not nearly all the persons regarded asburgers, including the municipal officials had been introduced in the registers of citizens. Partof municipal officials was insignificant (about a quarter) in the Middle Ages, but then it wasgradually increasing and peaked (over two thirds) in 60s-80s of the XVIIIth century. In 1461–1604 approximately a decade has been passing from the date of acquiring of Lviv residentstatus until the beginning of official’s career, but in 1627–1727 this index has decreased to six

Всього з 1522–1604 239 105 43,93 %

1627–1636 60 7 11,67 % 1637–1646 55 12 21,82 % 1647–1656 53 17 32,08 % 1657–1666 47 20 42,55 % 1667–1676 62 29 46,77 % 1677–1686 46 28 60,87 % 1687–1696 64 45 70,31 % 1697–1706 51 30 58,82 % 1707–1716 53 29 54,72 % 1717–1727 42 23 54,76 %

Без першого 10-ліття 473 233 49,26 % Всього з 1627–1727 533 240 45,03 %

1750–1759 50 24 48,00 % 1760–1769 46 33 71,74 % 1770–1779 39 27 69,23 % 1780 і далі 17 13 76,47 %

Без першого 10-ліття 102 73 71,57 % Всього з 1750–1787 152 97 63,82 %

Без перших 10-літь 885 427 48,25 % Всього разом 1005 463 46,07 %

86


years and a half, and in the second half of the XVIIIth century it comprised 4,6 years. Therewas a following common tendency: the higher was the local government in the hierarchy, theless entries about registers of new burghers could be found, and some governments did notrequire registers of new burghers at all. Moreover, it has been found out that Armenianseniors had not practically been mentioned among the persons acquiring resident statusbefore 70s of the XVIIth century, and no reasonable explanation to this fact may be suggestedas of the day. Russian seniors, however, are quite well registered in the registers of citizens (inthe second half of the XVIIth – beginning of the XVIIIth century). It has been established thatjunior mayors of Lviv outskirts had been elected from among Lviv burghers. There wereincidents when water-drawer, beeswaxers, wax stokers and municipal servants were registeredas new burghers, having already served in the government.

Key words: municipal officials, municipal citizenship, registers of new burghers, councillors,scabinal judges, Forty Men Board.

ГОРОДСКИЕ ЧИНОВНИКИ ЛЬВОВА В РЕЕСТРАХ ПРИЕМА ВГОРОДСКОЕ ПРАВО XV–XVIII вв.

Орест ЗАЯЦИнститут украинской археографии и источниковедения

имени М. С. Грушевского НАН Украиныул. Трехсвятительская 4, Киев 01001, Украина

В предложенной статье, сравнивая списки городских чиновников и новопринятыхмещан, было установлено, что в реестры граждан были внесены далеко не все лица,которые считались полноправными горожанами, в т.ч. и городские чиновники. Долянайденных чиновников была незначительной (около четверти) в средневековье, но затемпостепенно их количество возрастает и достигает максимума (более двух третей) в 60–80 гг. XVIII в. Период с момента получения львовского гражданства и до началачиновничьей карьеры в 1461–1604 гг. длился в среднем почти десятилетие, но в 1627–1727 гг. этот показатель уменьшился до шести с половиной лет, а во второй половинеXVIII в. и вовсе до 4,6 года. Общей была такая тенденция: чем выше в иерархии находиласьта или иная должность, тем труднее удается найти записи о принятии ее представителейв число полноправных граждан города, а некоторые должности, возможно, вообще ненуждались в приеме в городское право. Кроме того, установлено, что армянскиестарейшины 70 х гг. XVII в. практически не упоминаются среди лиц, получившихгражданство, однако аргументированного объяснения этому факту предложить неудается. В то же время неплохо представлены в реестрах граждан старейшины украинскойобщины (во второй половине XVII – начале XVIII вв.). Выяснено, что из числа львовскихграждан избирались подвойты львовских пригородов. К средине XVI в. случалось, чторурмистры, воскобойники, воскотопы и городские слуги принимались в городское право,уже находясь на муниципальной службе.

Ключевые слова: городские чиновники, городское гражданство, реестры приема вгородское право, радцы, лавники, коллегия сорока мужей.

Стаття надійшла до редколегії 25. 02. 2011 р.Прийнята до друку 27. 05. 2011 р.

87



НОВОЧАСНА ІСТОРІЯ&

MODERN HISTORY

88


89

ІВАН НАУМОВИЧ ТА ТОВАРИСТВО “ПРОСВІТА”

© Герун В., 2011



* Іван Наумович – лідер галицьких русофілів, народився 14 січня 1826 р. у с. Кізлів Кам’янка-Струмилівського повіту в Галичині (нині Кам’янка-Бузький район Львівської області).

** В статті для характеристики процесу поширення інтелігенцією знань серед широких верствнаселення у Галичині у другій половині ХІХ ст. використовується термін “просвітницький рух”,“просвітницький проект” і т. д. Іншим відповідником цього терміну у історіографії є термін“просвітній рух”, “просвітній проект”.

УДК 94:061.2:329.11(477.83/86) “1868/1874” (092) І.Наумович

ІВАН НАУМОВИЧ І ТОВАРИСТВО “ПРОСВІТА”:ДИСКУСІЇ НАД ПРОСВІТНИЦЬКИМ ПРОЕКТОМ В ГАЛИЧИНІ

(1868–1874 рр.)

Василь ГЕРУНЛьвівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра давньої історії України та архівознавствавул. Університетська 1, Львів 79000, Україна

Наприкінці 60-х – на початку 70-х рр. ХІХ ст. у Галичині відбувалося формуванняголовних основ просвітницького проекту, мета якого полягала у забезпеченні культурногорозвитку галицької спільноти. Зміст просвітницького руху значною мірою визначивсязавдяки діяльності І. Наумовича, котрий був одним з найбільш активних галицьких діячів,що працювали в цьому напрямку, та товариства “Просвіта”. Тривалий час суспільнідискусії у Галичині відбувалися саме довкола проблем просвітницьких завдань галицькоїінтелігенції. Ці дискусії головним чином зосередилися над питаннями видання популярноїлітератури та забезпечення організаційної основи просвітницького руху.

Ключові слова: просвітницький проект, “Просвіта”, Товариство ім. М. Качковського,популярна література, русофіли, народовці.

У другій половині ХІХ ст. культурно-просвітницькі організації в Галичинівідіграли визначальну роль у поширенні знань від інтелігенції до селян. Середтаких організацій особливе місце належало товариству “Просвіта” (засноване1868 р.) та Товариству ім. М. Качковського (засноване з ініціативи ІванаНаумовича* 1874 р.). Товариства мали свою мету, використовували для їїдосягнення певні засоби, їхня робота була спрямована на формування усуспільстві визначеної системи цінностей. Можна говорити про те, що все цезагалом являло собою співіснування/конкуренцію певних просвітницькихпроектів**. Співіснування – через те, що ці проекти часто були подібними засвоїм характером; конкуренцію – бо часто розумілися та й, зрештою, виступалияк проекти різного культурного спрямування. Сформувалися вони не одразу зутворенням товариств, хоча утворення “Просвіти” значно активізувало дискусію

90

Василь ГЕРУН

над цими проектами. Так само перебували вони у динаміці та розвитку і в часіснування цих товариств. У статті показано характерні риси формування такихпроектів діячами “Просвіти” та І. Наумовичем, який був найбільш виразноюособистістю в русофільському таборі, а також їх дискусію щодо розвиткупросвітницького руху у Галичині. Хронологічно проблема охоплює час відутворення товариства “Просвіта” – до заснування Товариства ім.М. Качковського: 1868–1874 рр., період, коли ці проекти значною міроюформувалися, а обговорення просвітницьких заходів виходить на перший планпублічних дискусій.У другій половині 60-х рр. ХІХ ст. зміна суспільно-політичних умов та розвиток

національного руху в Галичині дозволили пожвавити просвітницькі заходигалицької інтелігенції. Імпульси були надані конституційними реформами, а згодомзатвердженням у листопаді 1867 р. “Закону про товариства”1. Просвітницькийрух в нових умовах одержав шанс стати самодостатнім процесом, а не простимчинником / засобом політичних дій галицьких патріотів. І хоча його політичнийхарактер був часом надто помітним, цей проект не варто розглядати виключноз прагматизму громадсько-політичного руху. До просвітницької роботизалучилася велика кількість польської та української інтелігенції у краї. Польськігромадські діячі після 1863 р. поступово перейшли на засади “органічної праці”*.До 1867 р. вони вже зуміли виробити основні форми такої роботи і 1868 р.заснували краківське “Товариство друзів освіти” і львівське “Товариство друзівосвіти народу”.Найбільш помітними просвітницькими заходами руської інтелігенції у 1860-х

рр. стало видання популярних газет та брошур, що були орієнтовані на селян2.Так, довгий час друкував часопис “Письмо до громади” Северин Шехович.Важливе значення мав часопис “Неділя”, яку редагував Маркел Попель, і взаснуванні якої чи не найбільша заслуга належала І. Наумовичу. Тоді ж уперіодичних виданнях “Вечерниці”, “Мета”, “Ниваі” та “Русалка” народовцітеж задекларували прихильність до ідеї просвіти народу, яка стала основноюланкою їхньої політичної концепції3. Все ж протягом 1860-х рр. просвітницький

1 Див. про значення “Закону про товариства” для справи просвіти: Пашук В. “Закон протовариства” від 15 листопада 1867 року і його вплив на розвиток українського національногоруху в Галичині / В. Пашук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.№ 9. Львів, 2001. С. 370–377.

* Термін “органічна праця” використовується для означення широкого громадського руху,який основну увагу зосередив на розповсюдженні освіти та підвищенні інтелектуального рівнянаселення.

2 Вушко І. Видання популярної літератури для народу в Східній Галичині у другій половиніХІХ ст. / І. Вушко // Наукові зошити історичного факультету. Львівський національний університетімені Івана Франка. Вип. 5–6. Львів, 2003. С. 142–143.

3 Пашук В. Ідея просвіти в політичній концепції галицьких народовців / В. Пашук // Четвертийміжнародний конгрес україністів. Історія. Ч. 1. Одеса–Київ–Львів, 1999. С. 341–347.

91


рух ще існував на рівні ідей і не давав помітних результатів. Але вже буввироблений певний механізм спілкування із суспільством, що стало основоюдля подальшого розгортання цього руху4.Пожвавлення просвітницької роботи значною мірою ознаменувала дискусія

про характер популярних видань для селян. Її ініціатива належала “старимрусинам”*. Народовці ж долучилися до неї головним чином вже з утвореннямтовариства “Просвіта”. Обговорення цього питання заклало основу тогопросвітницького проекту, який запрацював щойно з початком 1870-х рр. До цьогообговорення чи не найбільше долучився І. Наумович, котрий у другій половині1860-х рр. почав розробляти програму видання популярної літератури для селяну формі часописів. У 1864 р. у статті “Еще о читанкахъ и часописяхъпростонародныхъ”, надрукованій у “Слові”, він виклав головні засади такоїпрограми. У ній І. Наумович нагадав про зростаючу потребу просвітницькоїроботи, яка в інших народів вже досягла значних успіхів саме завдяки публікаціямцікавої та корисної літератури для простого народу5. Основне завдання руськоїінтелігенції, на його думку, теж полягало у необхідності видання таких часописівта читанок. Книги змогли б докорінно змінити світогляд селян, сприятипоширенню моральності та добробуту в краї. А головне, – через утворення поселах читалень та бесід “розвивала бы ся наша руска сельска интелигенція[…] и Русь стала бы на степень просвhщенныхъ народовъ”6.

Щоб реалізувати таке завдання недостатньо було праці однієї людини. За цемало би взятися окреме товариство, зазначав у статті лідер русофілів. На тойчас заява І. Наумовича про нове товариство виглядала не зовсім зрозумілою.Адже справою просвіти з 1848 р. опікувалася Галицько-Руська Матиця. Самена її зборах у 1864 р. І. Наумович і висунув ідею популярного видання. Хоча, якзгодом зазначав у “Слові”, і не мав великої надії, що Матиця, яка готуваласявидавати літературний часопис, змогла б знайти кошти на таке популярневидання7. Можливо, якраз через це І. Наумович і мав план заснувати окреметовариство, метою якого була б виключно просвіта народу через видання дешевоїта популярної літератури.Серед популярних видань на той час для селян у Галичині виходили “Письмо

до громади”, “Дім і школа” та “Ластівка”. Але їхній зміст І. Наумовича незадовольняв. Керуючись просвітницькою метою, якій мали відповідати ці газети,він запропонував змінити їхній зміст відповідно до запропонованих тематичних

4 Пашук В. Зародження українського та польського просвітніх рухів. Порівняльний аналіз /В. Пашук // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Вип. VІ. Київ, 2003. С. 231.

* Термін “старі русини” використовується на позначення групи галицьких патріотів, якідомінували у галицькому суспільно-політичному житті до 70-х рр. ХІХ ст. “Старі русини”вважали українське населення Галичини східнослов’янською русинською нацією.

5 Наумовичъ И. Изъ Перемышлянъ. Еще о читанкахъ и часописяхъ простонародныхъ /И. Наумовичъ // Слово. Львовъ, 1864. Ч. 67. 22 серпня (3 вересня).

6 Там само.

92


рубрик, за структурою яких можна було б подавати селянам знання та формуватиу них головні ціннісні орієнтири: 1) релігійно-моральні твори; 2) життєписи святих;3) астрономія, географія, історія, фізика та ін.; 4) відомості про землеробство,городництво, тваринництво та бджільництво; 5) байки, повісті і пісні для дітей;6) повісті, поезія та гумористичні твори; 7) народна філософія: притчі і проповіді;8) біографії відомих “руських” людей8. Найкраще про всі ці речі можна було бписати на сторінках популярного часопису, де за кожною рубрикою мав бутизакріплений фахівець. І. Наумовичу йшлося також про те, щоб змінити основивидавничої діяльності у Галичині. Книжки виходили тоді, як правило, у Львові, іза відсутності мережі поширення їх по повітах, навіть ті селяни, які вміли читати,нічого про них не знали. Часопис мав перевагу у такій ситуації, адже поштоюйого можна було відправляти у найвіддаленішу провінцію.

Просвітницькі заходи, які були задекларовані у формі видань популярноїлітератури, визначили за мету творення з селян суспільно значущої сили.Насамперед йшлося про зміни побуту та умов життя селян, що, звичайно, малоцивілізаційне значення. Просвітницький проект, реалізований через виданняпопулярної літератури, був розрахований на те, щоб внести зміни у масовусвідомість селянства. Ця сформована програма видання популярної літературибула реалізована І. Наумовичем лише з виходом “Науки” наприкінці 1871 р., алеїї основи та змісту почали дотримувалися і інші видання, які були розраховані нашироку публіку. Схвально обговорювали подібні речі згодом і в “Просвіті”.До справи видання популярної літератури для селян І. Наумович приступив,

будучи відомим громадсько-політичним діячем. На той час він був знаний нелише як політик, головний організатор “обрядового руху”*, але й як авторбагатьох популярних видань та художніх творів. Ці його заслуги пізніше визналочимало діячів українського національного руху. Зокрема, високо оцінив заходиІ. Наумовича Євген Олесницький. Він зазначав у спогадах, що вже з 1860-х рр.багато селян його рідного Говилова читали популярні часописи та книжки, атрохи пізніше охоче перечитували “Зорю” “Просвіти” та, зокрема, видання“Науку” і “Русску Раду”, які видавав І. Наумович. Не в останню чергу схвальнийвідгук Є. Олесницького про публікації І. Наумовича зріс на переконанні, що вонине були тоді “розсадниками москвофільства” і значною мірою спричинилися допіднесення освіти народу: “Взагалі в тих часах (60-х рр.) москвофільство населі не прокидувалося. Про партійні ріжниці нарід не знав, а й між інтелігенцієюна провінції не було ще партійних спорів”9.

7 Наумовичъ И. Изь Перемышлянь. Еще о читанкахъ и часописяхъ простонародныхъ...8 Там само.* “Обрядовий рух” – рух за обновлення літургійної практики в умовах латиніцізації в Галичині

у 50-х–60-х рр. ХІХ ст.9 Олесницький Є. Сторінки з мого життя / Є. Олесницький / Передрук вид. 1935 р. з дод.

матер. Стрий, 2007. С. 55.

93


Є. Олесницький, як і багато відомих пізніше діячів українського руху,виховувалися на виданнях І. Наумовича. Навіть Іван Франко згадував, як самвітав кожне коломийське видання і навіть гордився таким письменником якІ. Наумович, а його повісті “Крислаті тополі” та “Онуфрій Грушкевич” разом зсвоїми товаришами вважав творами великої літературної вартості, які “писанібули живо, з теплим чуттєм і здоровим розумом”10. Подібну оцінку розпочатійпросвітницькій праці І. Наумовича дав і Михайло Павлик:

Знаючи гарно мову й житє нашого народу в Галичині і зачіпаючи в своїх дужепопулярних, живих і талантливих простомовних писанях майже всі справи, що тодіінтересували народ, – Наумович скоро вспів притягнути до письменства широкікруги нашого народу в Галичині, особливо єго письменну частину, котра від тогочасу вже не переставала читати й займатися публичними справами11.

Члени новоутвореного народовецького товариства теж здебільшого позитивнопоставилися до просвітницької роботи лідера русофілів. Із заснуванням“Просвіти” для багатьох з них постало питання про формат майбутньоїпросвітницької роботи. Адже й І. Наумович, і “Просвіта” визначили її головноюметою своєї діяльності. Одним з основних завдань, яке намагалася втілитигалицька інтелігенція, стала спроба підвести під ідеї просвітницьких заходівхорошу організаційну основу. Це питання стало наступним у спробах формуванняпросвітницького проекту в краї, до якого долучилися практично всі ті, хто поділявідею праці з народом/селянами. Нові амбітні плани просвітницьких заходів невідповідали можливостям Галицько-Руської Матиці, на яку досі покладаласяосновна вага у просвітницькій роботі. Природно, що реформувати її намагалисяй активніші русофіли, і народовці. Лише остаточне організаційне оформленняпросвітницьких заходів народовців у формі “Просвіти” поклало край їхній боротьбіза Галицько-Руську Матицю. Адже довший час вони планували змінити принципиїї роботи, постійно критикуючи керівництво Матиці за те, що та не хоче включатидо свого складу нові молоді патріотичні сили. Про те, що ці надії народовці незалишали навіть перед самим утворенням “Просвіти” свідчить лист ОсипаБарвінського до Данила Танячкевича від середини 1868 р., де він заявляє проте, що саме зараз є хороший момент, щоб взяти Матицю в свої руки. В той часголова Матиці Михайло Куземський готувався переїхати на єпископство доХолма, а отже з’явився шанс для народовців, якщо б, як писав Барвінський,“було нашихъ відповідне число вписане до Матиці, тобто легко було посадитина предсідателя й єго заступця нашихъ людей”12. Ці плани не були реалізовані, і

10 Франко І. Іван Наумович / Франко І. Зібрання творів. Том 53. Літературознавчі,фольклористичні, етнографічні та публіцистичні праці 1876–1895. Київ, 2008. С. 261.

11 Павлик М. Іван Наумович // Народ. Львів, 1891. Ч. 19. 15 вересня.12 Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. / К. Студинський. Харків–

Київ, 1931. С. 85 (лист О. Барвінського до Д. Танячкевича).

94


в кінці цього ж 1868 р. уже нове товариство почало працювати над програмнимпросвітницьким проектом своєї діяльності. Розуміючи просвіту народу як справуз чималою історичною традицією діяльності просвітніх товариств (Ставропігії,церковних братств, Народного Дому та Галицько-Руської Матиці), і, намагаючисьзосередити просвітницьку роботу у своїх руках, новозасноване товариствозадекларувало себе як послідовника Матиці, але не Матиці 1860-х рр., яка стала“збиватися зъ витиченоі народноі програми”, а Матиці з 1848 р.13

Заснування товариства “Просвіта” негативно зустріли члени Матиці та тідіячі, які об’єднувалися довкола редакції “Слова”. Принаймні, на сторінках цієїцентральної русофільської газети з’явилося декілька статей, які загаломзасвідчували неприйняття такого заходу народовців14. Так, один з дописувачівпоспішив нагадати про давні спільні погоджені дії народовців з поляками15, аінший ще раз підкреслити, що метою галицьких патріотів є “держатися всhмънамъ купы и цhлости литературной, а именно основанhя “Матицh”16.Натомість І. Наумович привітав перші кроки товариства17. В одному з листів,

адресованих до “Просвіти”, він підкреслив велике значення її популярних виданьі запевнив, що теж буде надсилати їй свої статті для публікації:

З сердечною радостю повітав я перший плід вашого товариства “Просвіти” [...].Єслі би ми через тих 20 літ свободи були употребили всі наші сили на такії популярнівиданя (як “Зоря”), ми стояли би нині далеко вище, і чувство народності переймилоби вже весь народ. Для того не могу відказати Вам мого соучастя в так великім іблагороднім ділі […]18.

Пізніше І. Наумович так само вітав і польську просвіту, адже просвіта, зайого словами, ким би вона не здійснювалася, може наповнювати лишенайкращими надіями19. Заходи народовців, зокрема, видання “Зорі”, крімІ. Наумовича, хоча й стриманіше, однак все ж привітало також багато активнішихстарорусинів та русофілів. Хоча немало причинився до тих схвальних відгуківтой чинник, що збірник, як і інші подальші видання “Просвіти”, друкувалися звикористанням етимологічного правопису, русофіли все ж погодилися зважливістю роботи народовців.

13 Вісті // Правда. Львів, 1868. Ч. 38. 15 жовтня.14 Див. про критику дій народовців щодо заснування товариства “Просвіти”: Пашук В.

Товариство “Просвіта” крізь призму “Слова”. Львів, 1999. С. 15–17.15 Див.: Изъ Стриыйского. О обществh “Просвhта” // Слово. Львовъ, 1868. Ч. 102. 24 грудня

(5 січня)16 Боднаръ Г. Изъ Золотого-Потока. Отвертый листъ до Вид~ла ново-зав’язавшогося общества

“Просвhты” во Львов~ // Слово. Львовъ, 1868. Ч. 4. 16 грудня.17 Див. про це: Павлик М. Про русько-українські читальні / Павлик М. Твори. Київ, 1959.

С. 487.18 Цит. за: Павлик М. Про русько-українські читальні… С. 487.19 Наумовичъ И. Изъ Стрhльча. Просвhщеніе народа // Слово. Львовъ, 1872. Ч. 5. 15 (27)

січня.

95


Тішив просвітня і той факт, що такі відомі популяризатори науки, якІ. Наумович, погодилися надсилати їй свої праці20. Традиційно при згадці йогопрізвища друкований орган народовців “Правда” повторював, що головна ціль –спільними зусиллями працювати над просвітницькою роботою. Мета “Просвіти”– стати для руського народу тим, чим була Матиця люду для чеського. З цихмотивів товариство відхилило також пропозиції про співпрацю з польськимипросвітницькими товариствами. Перші кроки співпраці з лідером русофілів буливдалими: Олександр Партицький, редактор популярних видань “Просвіти”,помістив у “Зорі. Читаночці для сільських людей” один з творів І. Наумовича:байку “Ворона, сорока і сова”. Характерно, що у “Зорі” були надруковані такожоповідання Якова Головацького. Це є додатковим свідченням того, що “Просвіта”намагалася залучити активніших діячів з русофільського табору до своєївидавничої діяльності. І. Наумович навіть погодився відсилати “Просвіті” своїпопулярні, присвячені для селян, праці. Однак, його твори у виданнях “Просвіти”з’явилися лише 1871 р., коли декілька його віршів та прозових творів булонадруковано у “Руській читанці для нижчих клас середніх шкіл” і поміщеноразом з творами Т. Шевченка, І. Вагилевича, М. Шашкевича, Ю. Федьковичата інших відомих українських письменників21.З утворенням народовецького товариства вперше за останні декілька років

могло відбутися об’єднання патріотичних сил довкола завдань просвіти. Проте, що І. Наумович згодився працювати спільно з “Просвітою” зазначали навітьу “Петербурзьких відомостях”. Автор статті “Замітки о Галиціи” П. Колодськийписав, що справа у Галичині йде до примирення обидвох партій: святоюрськоїта української. Посприяла цьому “Просвіта”, яка заради цього згодиласявикористовувати у своїх виданнях етимологічний правопис22.Варто наголосити на тому, що “Просвіта” від часу утворення ще не мала

достатніх сил, щоб максимально розширити просвітницьку роботу23. З початкомдіяльності товариство опинилося перед проблемою: хто має писати популярнікнижечки. До справи взявся О. Партицький, який, однак, більше зробив власнеу справі редакційної роботи. Саме він редагував видані “Просвітою” популярнівидання “Зорі”. Товариство мало амбітні плани зосередити просвітницькі заходи

20 Всячина // Правда. Львів, 1869. Ч. 26–27. 22 липня.21 Товаритсво “Просвіта” у Львові: покажчик видань. 1868–1939. Львів, 1996. С. 29–33.

Пізніше “Просвіта друкувала праці І. Наумовича у 1874 р. у виданні “Мотыль. Читанка дляруского народу уложена русинами перемыскими: Письмо для науки и забавы”, у 1888 р. увиданні “Рускій співаникь”.

22 Див. про це: Верхратський И. Що пишуть газети в Россиі про Галичину // Правда. Львів,1870. Ч. 5. С. 240.

23 Успіх націотворчих процесів залежав від залучення до них жителів села. А з села на першізбори товариства прибув лише священик Заячківський, решта ж присутніх були зі Львова.Звідси і потреба етнографічних досліджень, яка спочатку була означена як завдання товариствапоряд з просвітницькими заходами, мала ще одну ціль: сформувати свідому своєї роботи численнусвітську інтелігенцію, яка працювала б на наукових засадах для народу і сприяла його просвіті.

96


у своїх руках. А для цього “Просвіті” потрібно було звернути погляд в бікактивніших і популярніших на той час у краї та серед селянства діячів. Напершому місці серед таких був І. Наумович. Ще в 1867 р. вже згаданийО. Партицький, обдумуючи питання видання “Правди”, пропонував залучитиІ. Наумовича разом з Левом Трещаківським до спільних нарад над статтямипро господарські справи у краї24.Роздумуючи над програмою просвітницької роботи, члени народовецького

товариства в першу чергу підкреслили пріоритет популярної літератури у справіпоширення просвіти. Тому не дивно, що на цьому питанні вони зупинялисядетальніше: часто дискутували над тим, як зробити так, щоб видані ними книгиселяни могли читати (йшлося про подолання неписьменності в краї та піднесеннядобробуту) та хотіли читати (йшлося про зміст популярних книжечок, які малиб писатися на цікаві та корисні теми: про господарство, релігійні оповіді, мораль,державні та господарські справи та ін.). Саме засобами друкованого слованародовці задекларували бажання формувати в дусі патріотизму просвічену тазаможну спільноту. В цьому характер діяльності товариства був схожий зпросвітницькою діяльністю І. Наумовича. Розуміння ним та “Просвітою” змістуроботи з селянами мало в багатьох аспектах однакове спрямування. Зокрема,навіть і у такому питанні, як значення духовенства у справі просвіти. Упросвітницькому проекті як І. Наумовича, так і “Просвіти” все ж важливе місцезаймала оцінка просвітницької ролі цієї суспільної верстви у галицьких умовах.Один з дописувачів “Правди”, обговорюючи потребу науки у господарськихсправах, вважав, що найбільш ефективною вона буде тоді, коли нею займутьсясвященики на місцях, у своїх парафіях, безпосередньо навчаючи селян важливихсправ25. Подібну думку значно частіше висловлював І. Наумович, покладаючинадію на роль духовенства в справі просвіти через активну діяльність вбратствах, громадських радах, тощо26. Народовці розуміли, що селян дужецікавили питання релігійної науки, з якої бажано було б розпочати просвітницькізаходи. Додатковим аргументом для народовців були листи від селян до“Правди”. Так, один з дописувачів писав, що шкільну науку викладають нецікаво,а “отъ кобы она [дитина, учень – В. Г.] въ школh молитвы выучилася, та якъ тотреба зъ людьми жити, то мы и охочо дhтей туды посилалы бы”27. Спосібнавчання “з Псалтиря та Апостола” хоч і не відповідав потребам часу, алепродовжував бути доволі популярним. Духовенство могло легко поширювати

24 Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. / К. Студинський. Харків;Київ, 1931. С. 63. (лист О. Партицького до О. Барвінського). Л. Трещаківський також був відомимсвоїми заходами над просвітою народу. Сам І. Наумович неодноразово згадував про нього,зазначаючи, що у справі просвіти йде за прикладом Л. Трещаківського. Див.: Письмо до старшихъгосподарей нашихъ // Наука. Коломыя. 1873. Ч. 4. С. 171–173.

25 Гадки за читаннємъ уставу товариства “Просвіта” // Правда. Львів, 1868. Ч. 40. 30 жовтня.26 Наумовичъ И. Честни и любезни братя Русины! // Наука. Коломыя, 1874. Ч. 1. С. 7.27 Вісті // Правда. Львів, 1868. Ч. 39. 22 жовтня.

97


книжечки по громадах. Цьому сприяв і їх авторитет. Тому з початком існуваннятовариства церковно-релігійна тематика вважалася народовцями одною зпріоритетних: “Просвіта” вже в перший рік почала працювати над виданням“Катехизиса” о. К. Селецького, а також закупила та розповсюджувала“Молитовникь народній”.Звернення до селян найбільш ефективним було тоді, коли книжкова продукція

укладалася на народній мові. Серед старорусинів та русофілів панував, засловами Ю. Шевельова, старокнижний доромантичний погляд на мову талітературну творчість28. Звичне протистояння народовців та русофілівбазувалося на уявній в середовищі останніх різниці між “високою” книжноюмовою та “низькою” народною, які ті використовували. І. Наумович самкористувався у своїх публіцистичних статях так званим галицьким “русскимь”варіантом церковнослов’янської мови, який максимально намагався наблизитидо великоруської літературної. Однак, власне на творах І. Наумовича найкращевідобразився двомовний принцип, який застосовували старорусини29. І коли вінпрацював із селянами, то писав тією мовою, на якій розмовляли у Галичині.Такою мовою почала виходити його “Наука” у кінці 1871 р. Щодо мови видань,то “Просвіта” подібно Наумовичу теж не хотіла бути поступливою. Коли йшлосяпро можливість зближення з Галицько-Руською Матицею, товариство помістилоу “Правді” заяву, яка найкраще розкриває цю думку:

Просвіта від свого настаня одного язика и одноі правописи держиться, не могла ботже того, що у неі єсть майже засадничим и до чого привикла єі численна публика,нараз без естественноі причини зрікатися30.

Використовуючи народну мову, товариство все ж звернулося доетимологічного правопису. І причин тут декілька: селяни читали церковні книгиі тому були пристосовані саме до етимологічного правопису. Зрозуміло, щовикористання саме такого правопису розширювало читацьку публіку у селі.Шкільні підручники теж писалися етимологічним правописом, а оскільки“Просвіта” одним з головних завдань визначила написання шкільних підручників,то її такий підхід був на той час теж виправданий. Зрештою, етимологіядозволяла залучити до праці і багатьох русофільських лідерів, в першу чергуНаумовича, який попри свій гнучкий характер, був доволі впертим в мовнихсправах і в справах правопису зокрема31.

28 Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної мови / Ю. Шевельов.Київ, 2003. С. 17.

29 Magocsi P. R. The Roots of Ukrainian Nationalism. Galicia as Ukraine’s Piedmont / P. R. Magosci.Toronto. London. Buffalo. 2002. P. 94.

30 Просвіта, Матиця и Слово // Правда. Львів, 1873. Ч. 8. 1 (13) червня.31 Про основні засади діяльності “Просвіти” на початковому етапі її існування див: Перський

С. Популярна історія товариства “Просвіта” у Львові / С. Перський. Львів, 1932; Дорошенко В.“Просвіта”, її заснування й праця / В. Дорошенко. Філадельфія, 1959.

98


Мета просвітницьких заходів у І. Наумовича – творення спільноти, яка бскладалася з свідомих свої прав освічених громадян. В його випадку йшлосяпро зміни у масовій свідомості, що звичайно мало велике культурне значення.Ось, що про це він писав у “Науці”: “Такимъ способомь [завдяки просвіті –В. Г.] кругъ образованыхъ, лучше жіющихь людей розширився, большая свобода,поступъ образованія и науки, або якъ кажутъ: цивілізація або культура сталасявс~мъ доступною, що впередъ було лишь привилеемъ одного стану: шляхты”32.І. Наумович часто пояснює у своїх статтях, що він розуміє під поняттям“просвітництво”. Воно у нього виступає процесом великого масштабу, аджездатне привести суспільство “до познанія правды, до выкорененія безъумныхъзабобоновъ, до щастья и свободы духа и т~ла, словомъ, до всевышноицивилізаціи и культури”33. Одразу зазначимо, що на відміну від І. Наумовича,багато русофілів розуміли просвітницькі заходи досить вузько – як можливістьналагодити відносини інтелігенції з селянством. Добре узагальнюють цю метуслова одного з дописувачів центральної русофільської газети:

Тогда народъ сей, такимъ способомъ просвhщенный и загрhтый, приляжетъсовсhмъ кь намъ, тогда будетъ ему гараздъ, а гараздъ будетъ и намъ, – тогда нерозлучить насъ ніякая вражая сила, ибо той народъ, видя, что искренно дбаемъ оего добро, совсъмь намь отдастся и будеть нашъ34.

Головний засіб досягнення просвітницької мети, на думку лідера русофілів, –створення у Галичині якомога чисельнішої читацької публіки. І. Наумовичзазначав, що рівень розвитку народу вимірюється за кількістю газет та їхніхпередплатників. Він сам показав приклад такої видавничої роботи і вірив, щокнига зможе змінити становище русинів: “Еслибы письма наши розойшлися вътысячахъ екземпляровъ, народъ нашъ въ нhсколько лhтахъ сталъ бы совсhмъдругимъ народомъ”35. Ця думка присутня фактично у кожній статті Наумовича,яка присвячувалася роздумам над справою просвіти. Можливо дивно, але вцих статтях І. Наумович не згадує власне товариства “Просвіта”. В цьому вінсхожий до інших русофілів, які свідомо ігнорували у своїх часописах народовецькетовариство. З іншого боку це можна пояснити тим, що результат роботи“Просвіти” І. Наумович оцінював за кількістю друкованих книг. І можливо нетак книг, як періодичних видань для селян. “Просвіта” ж такого видання довгийчас не мала. Інколи І. Наумович надто покладався на свої власні сили і щировірив, що вся справа залежить від рішення та праці однієї людини36. В одній ізстатей зазначав:

32 [Наумович І.] О машинахъ // Наука. Коломыя, 1874. Ч. 2. С. 71.33 Там само. С. 178.34 Изъ села. “Наука” о. Наумовича // Слово. Львовъ, 1873. Ч. 16. 6 (18) лютого.35 Наумовичъ И. Изъ Стр~льча. Просв~щеніе народа // Слово. Львовъ, 1872. Ч. 5. 15 (27) січня.36 [Наумович І.] Сама своя помоч – (Self-help) // Русская рада. Коломыя, 1873. Ч. 7. 1 (13)

квітня.

99


Мы возмемся до просвhщенія народа, хотя не офиціально, якъ то дhялося заревного и мудрого правленія школами нашихъ консисторій, но приватно, якъединственно намъ нынh возможно37.

Важливо писати і друкувати книги, адже в суспільно-політичній ситуації, вякій опинилися русини слово виступало чи не єдиною великою зброєю38. Лишеним можна було досягти успіху у просвітницькій роботі. Особливо наголошує натому, що цей успіх буде видно тоді, коли популярне, присвячене для народу,видання матиме кожна громада. Не лише вибори – спосіб перевірити, як працюєпросвітницький проект. Крім цього найпростішого математичного способу, бувще й інший, найбільш переконливий: кількість передплатників популярних книг зсела.Найбільш гострим питанням у тих суспільних дискусіях, які стосувалися

просвітницького проекту у цей час все ж залишалася справа етнічної ідентифікаціїнаселення Галичини. “Просвіта” виразно задекларувала інший, аніж у русофіліві старорусинів, шлях розвитку галицької спільноти – як складової і невід’ємноїчастини української національної культури. Члени товариства визначили цезавдання у необхідності творення з етнографічної маси селян нації, свідомоїсвоїх цілей та завдань. І саме цій головній меті мав відповідати весь характерпросвітницького руху. Ось, як про це, наприклад, заявляв А. Січинський вже наперших зборах товариства “Просвіта”: потрібно в першу чергу дбати про те,щоб:

Низші верстви товариства, масу народу піднести до такоі степени просвіти, абитая маса народу пізнала себе членомъ народнёго организму, почула своєобивательске и национальне достоинство, и узнала потребу истнування своєі нациіяко окремішнёі народнёі индивидуальности39.

У текстах І. Наумовича з цього приводу присутні дуже різні думки, щошвидше можна пояснити, як постійне намагання ним віднайти свій рецептрозвитку галицької спільноти40. Важливо, що у тих працях, які призначалисяселянам і які працювали власне на просвітницький проект, не бачимо декларацій,які б засвідчували виразну русофільську орієнтацію автора. У лідера русофілів– більше запевнень у локальному підданстві австрійському уряду. І якщо вже

37 [Наумович І.] Изъ Стр~льча. Oświata ludowa Gazeta Narodowa // Слово. Львовъ, 1872.Ч. 67. 11 (23) липня.

38 Наумовичъ И. Изъ Стр~льча. Просв~щеніе народа // Слово. Львовъ, 1872. Ч. 5. 15 (27)січня.

39 Справозданнє зъ першихъ загальнихъ зборівъ товариства “Просвіта” // Правда. Львів,1868. Ч. 44. 8 грудня.

40 Див. про еволюцію національно-політичних поглядів Івана Наумовича: Шпирка Г. Еволюціянаціонально-політичних поглядів Івана Наумовича // Наукові записки. Серія Історія. Вип. 2.Тернопіль: Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, 2006. С. 108–114.

100


йшлося про якісь кордони, то вони означалися межами українських земельАвстрійської імперії. Так, статті про народність у “Русскій Раді”, головнимпомічником якої був І. Наумович, як правило, зводилися до тверджень: “Мызовемся Русинами, наша земля Русь, нашь край Галицкая або Червона Русь,нашь языкъ русскій, наше письмо русское, наше набоженьство русское […]”41.З цієї ж газети, яка була політичною за змістом і перебувала у руках русофілів,галицький селянин міг прочитати: “мы [є] Русины душею и т~ломъ”42.Просвітницький проект у І. Наумовича – створити свідому своїх прав галицькуспільноту, сила якої у єдності43. Тільки така от спільнота, яка виступає як “одинънародъ, одна душа, одно сердце”, зможе бути дієвою силою в складенихісторичних умовах протистояння з сильнішими. А сильнішими, за означеннямІ. Наумовича, були у краї саме поляки. Поширення у Галичині великої кількостіпольських книг було додатковим свідченням ефективності їх просвітницькихзаходів. Тому проект І. Наумовича мав більше антипольське спрямування:виробити сили для протидії спробам польських патріотів виступати від іменівсієї галицької спільноти. Поляки не виступатимуть тепер уже проти Росії, як цевони робили ще 1863 р., тепер уже oświata ludowa, зазначає в одній із статейІ. Наумович, піде “походомъ на русскую азбуку и русскую народность”44.Прикметно, що нове посилення позиції поляків у краї змушувало І. Наумовича вчерговий раз порушувати тему історичного зв’язку галицького народу з “русским”народом Російської імперії45. Такі заяви, а особливо ті, в яких були натяки нарадикальне русофільство, не могли подобатися народовцям. За симпатії до росіянвони часто критикували І. Наумовича. Якщо він писав, скажімо, проМ. Ломоносова, то на сторінках “Правди” дивувалися, як можуть подібні статтіпринести користь руському народу46. Позитивна характеристика росіян частоприсутня і у інших статтях І. Наумовича у “Науці”. За це, наприклад, критикувавлідера русофілів М. Драгоманов:

41 Народность // Русская Рада. Коломыя, 1872. Ч. 7. 1 (13) квітня.42 Що то есть народность // Русская Рада. Коломыя, 1871. Ч. 16. 15 (27) серпня.43 При законченю року 1873 // Русская рада. Коломыя, 1873. Ч. 24. 15 (27) грудня.44 Н[аумович] И. Изъ Стр~льча. Наука для насъ изъ польскихъ фіасковъ // Слово. Львовъ,

1872. Ч. 59. 22 червня (4 липня).45 Там само.46 Огляд на рік 1873 // Правда. Львів, 1874. Ч. 1. 6 (18) лютого. Стаття І. Наумовича була

написана більше для того, щоб підкреслити моральні якості російського науковця. Лише однатеза там могла не сподобатися редакції “Правди”: “Бувъ то чолов~къ розумный, честный итрудолюбивый, и якъ вс~ Москал~, религійный и побожный”. Однак саме такі деталі інколи буливирішальними, коли мова йшла про можливість співпраці між обома силами. Див. згадана стаття:[Наумович І.] Михаилъ Ломоносовъ // Наука. Коломыя, 1873. Ч. 9. С. 384–392.

101


Окрім енергіи у Н[аумовича] видно скрізь не малий талант популяризаціи і агітаціі.Тим жальче, що “философія” його така старосвітцька і попівська. У нас будутьдуже сміятися їй, а особливо тим райским краскам, которими він малюе Россію,особенно Великороссію47.

Однак, варто наголосити, що статті І. Наумовича, які були призначені дляширокої публіки не мали на меті поширювати у суспільстві русофільські ідеї. Уних лідер русофілів також далеко привабливішими словами, аніж росіян, описує,скажімо, німців: “якіи нын~ […] Н~мц~ богати, яки порядни, яки чесни, якирозумни”, і не від росіян, а від німців, чехів, поляків і інших європейських народівкаже вчитися способів, якими можна прийти до багатства і до народної слави48.Не зважаючи на відмінності між просвітницькими проектами І. Наумовича

та “Просвіти”, було багато передумов для того, щоб реалізувати їх як єдинупрограму суспільної праці. Були випадки, коли окремі люди, розуміючи це, збиралидобровільні внески на справу просвіти одночасно і для І. Наумовича, і для“Просвіти”. Так, зібрані 24 зол. рин. у громади села Ходачкова Малого МиколаСічинський розділив між “Просвітою” та І. Наумовичем49.Як надалі розгорталися відносини між лідером русофілів та товариством

“Просвіта”? Сумніви про можливість співпраці з І. Наумовичем у членівтовариства виникли вже в другій половині 1869 р. Тоді народовці намагалисяотримати від уряду фінансову допомогу для видання популярної літератури.Звернення-прохання Виділу “Просвіти” до Галицького сейму про допомогу навидавання популярних книжок вніс до розгляду віце-маршалок сейму та членКраєвого Виділу Юліан Лаврівський. Питання це вирішувала спеціально створенакомісія, куди крім двох поляків входив також І. Наумович50, на допомогу якоготовариство очікувало. Однак, справа про надання Краєвим Виділом грошейдля “Просвіти” дещо затягнулася, що дало підстави товариству звинувачуватиІ. Наумовича, адже саме він мав пояснити бюджетній комісії сейму завданнята характер діяльності товариства. Бюджетна комісія відмовилася надаватигроші через те, що “ій […] не досить ясна ціль сёго товариства”51. Правда,згодом Сейм передав справу Краєвому Виділові, а він вже призначив длятовариства 1000 ринських. Допоміг у цій справі уже згаданий Ю. Лаврівський52.А от думка про І. Наумовича після того, як він не вияснив добре цілі товариствасеред членів “Просвіти” змінилася53. Водночас він активно бере участь в справі

47 Переписка Михайла Драгоманова з Мелітоном Бучинським / За ред. М. Павлика. Львів,1910. С. 186 (лист М. Драгоманова до М. Бучинського).

48 [Наумович І.] Честный и любезный русскій народе! // Наука. Коломыя, 1874. С. 189–190.49 Новинки // Правда. Львів, 1873. Ч. 13. 16 (28) серпня.50 Вісті // Правда. Львів, 1869. Ч. 36. 30 вересня.51 Вісті // Правда. Львів, 1869. Ч. 39. 22 жовтня.52 Перський С. Популярна історія товариства “Просвіта” у Львові. Львів, 1932. С. 34.53 Вісті // Правда. Львів, 1869. Ч. 42. 15 листопада.

102


українсько-польського примирення в Галичині. Будучи спочатку однодумцемЮ. Лаврівського, голови “Просвіти” (1870–1873 рр.), він згодом змінює своюдумку і виступив проти акції примирення польських і українських політиків.“Просвіта” з початком головування Ю. Лаврівського відігравала велику рольвласне у політичних справах, будучи загальною репрезентацією народовців украї. Такою вона була в час українсько-польського порозуміння наприкінці 1869 р.,а згодом під час спроб примирення різних таборів українського руху в кінці 1870– на початку 1871 рр. І. Наумович на сторінках “Слова” в цей час теж немаловиступав з політичними гаслами, зокрема заявляв, що “украинофильство […]не пріобр~вши въ народ~ и вообще въ интелигенціи русской ніякой подставы,розбилося совершенно”54. Товариство “Просвіта”, переконаний лідер русофілів,не має достатніх сил, щоб відстоювати свої принципові переконання, а томувидає свої твори саме етимологічним правописом55. Через подібні заявизмінюється оцінка діяльності І. Наумовича і на сторінках “Правди”. На запитанняодного з дописувачів до часопису, чому нема відповіді на “виходки” авторастаттей у “Слові”, редакція відповіла, що керується засадою “De mortuis nihil,nisi bene”. Називаючи І. Наумовича “політиком з ремесла”, редакція дивується,як можна було аж три місяці виробляти чітку позицію щодо угодових заходів усеймі. Не хвилює і те, що І. Наумович про них висловлювався не дуже позитивно:“Єсли він в часі 3-х місяців своє мніннє о згоді с поляками основно змінити зміг,то є надія, що и о нас він ще перемінить с кілька разів”56. Що, зрештою, і сталося.Треба сказати, що дискусія народовців з Наумовичем-просвітником виглядалазавжди привабливіше, аніж з Наумовичем-політиком. А що це дійсно так, виднозі слів автора цієї ж статті, де він пише, що публікації І. Наумовича прогосподарські справи, зокрема, бджільництво у популярній газеті “Учитель”мають набагато більше значення, аніж його роздуми про політику на сторінках“Слова”57.Яке місце у цей час І. Наумович відводив товариству “Просвіта” можуть

свідчити його статті у цій центральній русофільській газеті. В одній з статей“Слова” він виклав свою думку щодо ініціативи о. Якимовича, який на одномуіз засідань Галицько-Руської Матиці у 1870 р. вніс пропозицію щодо виборуодного діалекту як основи для розвитку “вищої” літератури. “Книжну” мову і“простонародну” літературу І. Наумович називає “питомымъ и дорогимънароднымъ достояннемъ”58. При цьому він зазначає, що у більшості народів

54 [Наумович І.] Изъ Стр~льча. Коли будетъ миръ и сгода съ Поляками? // Слово. Львовъ,1869 (1870). Ч. 100. 24 грудня (5 січня).

55 [Наумович І.] Изъ Стр~льча. Коли будетъ миръ и сгода съ Поляками? // Слово. Львовъ,1869 (1870). Ч. 100. 24 грудня (5 січня).

56 Переписка // Правда. Львів, 1870. Ч. 1. С. 56.57 Там само.58 [Наумович І.] О внесеніи О. Якимовича на посл~днемъ зас~даніи Матицы русской что-до

выбора одного діялекта русского для высшой литературы // Слово. Львовъ, 1870. Ч. 82. 17 (29)жовтня.

103


існує дві літератури: література народна і література “вища”. До “вищої” требапрагнути, вона має бути метою діяльності інтелігенції. Приховані ноти в сторону“Просвіти” звучать у наступній думці І. Наумовича:

Не узнано ли бы Поляка съумасшедшимъ, который предложилъ бы якомупольскому обществу залишити книжный польскій языкъ, а идти до мазурскихъкорчемъ, учитися чисто народного59.

І водночас він твердить, що розвиток народної мови теж дає позитивнийрезультат. Часто і на народній мові з’являються прекрасні твори, а головне,лише мова, якою говорить народ, може бути засобом просвіти цього народу:

Такъ если кому, то мен~ не можно сд~лати упрека недоброго росположенія къпростонародной р~чи, им~етъ бо она свою огромную ц~ну для розширеніяпервыхъ в~домостей, для розбудженія охоты къ читанью въ нашомъ простомънарод~60.

Проте існування готової “великорусскої” мови, яка виробилася на “народномъчисто-славянскомъ малорусскомъ началі” підказувало Наумовичу і шляхрозвитку руської мови в Галичині.Таке от радикальне русофільство І. Наумовича, висловлене у мовних

питаннях, було головною перешкодою в подальшій його співпраці з народовцямиу просвітницьких справах. Про енергію та ентузіазм І. Наумовича знали усі.Правда, не всі з народовецького середовища і середовища товариства“Просвіти” стали однаково схвально ставитися до його просвітницьких заходів.(Подібні статті І. Наумовича, як-от наведена вище, часто ставали основноюпричиною конфлікту). Тому в публічних дискусіях характеризували йогодіяльність часто негативно. Так, Мелітону Бучинському надто помітнаактивність І. Наумовича видавалася щонайменше підозрілою. У листі доМ. Драгоманова він розповів, як бачився з Наумовичем на одному зі свят наКоломийщині. Там І. Наумович, за словами М. Бучинського, поводився дужеобережно у висловлюваннях і часто говорив зовсім нещиро. А на запитанняодного з учасників свята: “Котроі політики […] держатись би нашимдепутатам?”, відповів надто дипломатично: “Кожда […] тая політика добра,котра єсть розумна”. Нібито на цьому святі також підіймали тост за те, “щобинаша Русь – животіла!”61. Висновок для нього був один – атмосфера цьогозаходу яскраво розкривала всю прагматичність і хитрість політики русофілів і

59 [Наумович І.] О внесеніи О. Якимовича на посл~днемъ зас~даніи Матицы русской что-довыбора одного діялекта русского для высшой литературы // Слово. Львовъ, 1870. Ч. 84. 24 жовтня(5 листопада).

60 Там само.61 Переписка Михайла Драгоманова з Мелітоном Бучинським / За ред. М. Павлика. Львів,

1910. С. 193 (лист М. Бучинського до М. Драгоманова).

104


самого І. Наумовича, зокрема. Тому М. Бучинський не міг зрозуміти, якМ. Драгоманов знайшов у “сего Бисмарка галицького момент моральний хотьсей: просвітою приготовити людей яко вольних и самоумних, а немарйонеток?”62. З іншого боку спрямованість тексту листа можна прочитуватипо-іншому: М. Бучинський хотів переконати М. Драгоманова, щоб той змінивсвою думку про І. Наумовича. Сам М. Драгоманов, критикуючи часто діяльність“Просвіти” і, водночас, високо оцінюючи діяльність І. Наумовича, мав великийвплив на формування суспільної думки в Галичині, а в першу чергу на багатьохдіячів з народовецького табору, які працювали над просвітницькими заходами.Найбільш гостра оцінка діяльності І. Наумовича на сторінках “Правди” за

період 1867–1874 рр. належала прихильній до народовецького руху руській молоді.У відповідь на статті І. Наумовича, де той негативно оцінює діяльністьнародовецького табору, львівські, краківські та віденські студенти написали лист,який надрукувала “Правда”. Тут вони зазначають, що агітація, яку проводитьІ. Наумович, не гідна його великої слави. Ця агітація, виконана в чисторусофільській манері, сприяє розколу не лише між інтелігенцією, а й поміжнародом. Вони закликають не згадувати про цей розкол у книжечках,присвячених для селян, а працювати виключно у тій сфері, яка може принестинайбільшу користь для народу, маючи на увазі просвітницьку роботу. Цікавою єще одна думка цього листа. Народовці вважали, що політичні заяви І. Наумовичане розкривають його справжньої позиції, а використані як звичайний інструментдосягнення тимчасового успіху русофілів: “Ви переконані о наших патріотичнихи чесних замірах […]. Ви прихильні нам навіть часами, чого доказом новійшіВаші розмови и декотрі листи приватні”63. Студенти, які симпатизувалидіяльності І. Наумовича, стали на захист лідера русофілів. У “Слові” булонадруковано їх лист, в якому вони, полемізуючи зі своїми колегами, підкреслюваливеликі заслуги І. Наумовича в народній справі 64. Така дискусія є додатковимсвідченням того, що політична риторика, до якої однаково зверталися іІ. Наумович, і народовці була важливим чинником, який впливав на формуванняпросвітницького проекту/просвітницьких проектів.Однак не на ґрунті політичних заяв могло відбутися порозуміння. Питання

про згоду/примирення між народовцями з одного боку та русофілами істарорусинами з іншого майже постійно виголошувалося на сторінках галицькоїпреси. Цікаво, що саме особа І. Наумовича, однаково шанована у двохполітичних таборах, часто опинялася у центрі таких розмов про примирення. В

62 Переписка Михайла Драгоманова з Мелітоном Бучинським / За ред. М. Павлика. Львів,1910. С. 193 (лист М. Бучинського до М. Драгоманова).

63 Отвертий лист руских академиків до отця Наумовича, видавателя “Науки” // Правда.Львів, 1873. Ч. 2. 15 (27) лютого.

64 Открытое письмо русскихъ академиковъ къ Отцу Ивану Наумовичу // Слово. Львовъ,1873. Ч. 33. 17 (29) березня.

105


той час як “Слово” писало про “Просвіту” дуже однотипно, що вона не стоїтьна основах науки та моральності, І. Наумович писав свої схвальні відгуки провидання “Просвіти”. Особливо число таких заяв про спільні погоджені дії у справіпросвіти зросло у 1873 р. На п’ятих загальних зборах “Просвіти” у травні 1873 р.було поставлено питання про можливість співпраці з І. Наумовичем. Однак,справа продовження не знайшла, бо як було зазначено далі, І. Наумович “внайновійших часах станув на становищи дуже дражливім до нашогосторонництва”65. У своїй програмній статті з початком 1873 р. “Русска Рада”теж повторювала заклик, щоб між русинами була єдність і згода66. Частішеініціатива йшла все ж з народовецького табору. Напевно, найбільші шанси такепоєднання зусиль могло відбутися саме довкола просвітницьких питань. Однакзаклики про примирення часто звучать тоном політичної риторики. Політичноозначене просвітницьке питання не мало шансу: приводило до безпліднихдискусій, які зазвичай закінчувалися образами. Тому здебільшого відносиниміж І. Наумовичем та “Просвітою” розгорталися між протилежними полюсами:примиренням, співпрацею, конкуренцією та ворогуванням.Цікаво, що ближчі відносини І. Наумовича з “Просвітою” завжди досягали

своєї вершини при виборі нового голови товариства: так було при А. Вахнянину,коли І. Наумович задумував співпрацювати з “Просвітою”, так було приЮ. Лаврівському, коли лідер русофілів разом з ним брав активну участь у справіпольсько-українського примирення, так, зрештою, було і при В. Федоровичу, колиІ. Наумович виступив з ініціативою створення спільного проекту: “Матиці люду”,– в якому “Просвіті” відводилася важлива роль. Це є додатковимпідтвердженням того, що не лише політичні ідеї, чи політичні сили між собоювизначали характер відносин, а часом вирішення важливих питань йшло у виміріособистих стосунків.Власне, пожвавлення у відносинах між “Просвітою” та І. Наумовичем і

відбулося на такому ґрунті. З вибором третього голови товариства, яким ставуже згаданий В. Федорович, дискусія над просвітницьким проектом стаєдомінуючою темою. В. Федорович мав довіру серед людей різних груп. Нанього прихильники поєднання сил покладали надію, що зможе зосередити всіпросвітницькі сили, між якими нема великої різниці, і які лише в “доборі средстврозходяться”67. Сам І. Наумович схвально відгукувася про його діяльність:“мужъ св~тлый и народъ русскій любящій […] выработавшій въ себ~ доброепонятіе и почувствіе русской народности”68. Тут додає також і те, що його погляди

65 П’яті загальні збори “Просвіти” // Правда. Львів, 1873. Ч. 7. 6 (28) травня.66 “Могущіи покаряйтеся, яко съ нами Богъ” // Русская рада. Коломыя, 1873. Ч. 1. 1 (13)

січня.67 Теперішня ситуація “Просвіти” // Правда. Львів, 1873. Ч. 7. 6 (28) травня.68 [Наумович І.] Изъ Скалата. Въ д~л~ “Матицы люду” // Слово. Львовъ, 1873. Ч. 101.

28 серпня (9 вересня).

106


та погляди В. Федоровича на руське діло є подібними69. В. Федорович одним зперших серед галицької інтелігенції під просвітницькі заходи підводить певнуфілософську та ідейну основу. Просвіту народу він визначає як головний процес,що зможе докорінно змінити стан розвитку суспільства70. Заклик В. Федоровича:нехай політикою нашою буде праця над просвітою народу, – захопила тоді чималогромадсько-політичних діячів. І. Наумович, поділяючи ідейні поглядиВ. Федоровича, тоді друкує серію статтей у “Русскій Раді” під заголовком“Сама своя поміч. – (Self-help)”, де висловлює подібні думки про важливістьсаморепрезентації в народних справах71.Водночас І. Наумович продовжує працювати в рамках свого проекту.

Успіх його ознаменувався у випуску популярних часописів. З початком 1871р. І. Наумович був головним помічником редакції русофільського видання“Русская Рада”, а в кінці цього ж року сам почав видавати найбільш відомийпопулярний часопис для селян у Галичині – “Науку”. Така форма праці з широкоюпублікою базувалася на вже аналізованій у цій статті програмі видання популярноїлітератури і зросла з переконання, що саме періодичні видання найбільш кориснідля селян. Часопис – безкінечний, так як і самі знання є безкінечними, а откнижечка – це щось завершене, ціле. Саме часопис тримає людину в постійнійцікавості72. У “Науці” І. Наумович писав селянам фактично про всі важливішісправи. Вона була свого роду енциклопедичним виданням, з якого селяни такожмогли прочитати про ті речі, які були необхідні у їх щоденному житті. “Науку”оцінювали дуже позитивно. Так, М. Драгоманов від кінця 1872 р. завдяки

69 Там само. Про це пише також Н. Вахнянин у листі до Навроцького. Див.: Львівськанаціональна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України (далі – ЛННБ НАН України),відділ рукописів, ф. 11 (О. Барвінський), спр. 3458, арк. 2.

70 В. Федорович звертається за аргументами до ідей відомих філософів, зазначаючи, що щевід Адама Сміта мислителі твердять, що від просвіти люду залежить розв’язання соціальнихпитань. Проблемою, над якою треба працювати, є проблема державного уконституювання напідставі Self-government-у. Цей принцип означав опору на репрезентації інтересів за ієрархічноюособливістю: репрезентація державна в справах державних, провінційна в справах провінційних,департаментна в справах департаментних і врешті народна в справах народних. НаводитьВ. Федорович в цьому контексті і слова Стюарта Міля про важливість кожного репрезентаційногоряду. З цього напрошується висновок – репрезентація громадська є підвалиною системи інайважливішим її елементом. А щоб запрацювала ця ланка народ має бути свідомим своєїсуспільної ваги, має бути “просвіченим”: “Хотячи уформувати ряд репрезентацийний, требавиплекати собі репрезентантів, а виплекає їх тілько просвіта”. Економічне, соціальне і політичнезначення просвіти є очевидним. Слідом за Монтеск’є В.Федорович стверджує, що країкультивовані не в міру родючості землі, а в міру просвіти її власників. Див.: Бесіда Вол.Федоровича // Правда. 1873. Ч. 8. С. 301–302.

71 [Наумович І.] Сама своя помоч. – (Self-help) // Русская Рада. Коломыя, 1873. Ч., 1 (13)березня; ч. 6. 27 (15) березня; ч. 7. 1 (13) квітня; ч. 8. 15 (27) квітня; ч. 9. 1 (13) травня; ч. 10.15 (27) травня; ч. 11. 1 (13) червня; ч. 12. 15 (27) червня; ч. 13. 1 (13) липня; ч. 14. 16 (28) липня;ч. 15. 4 (16) серпня.

72 Наумовичъ И. Изъ Перемышлянъ. Еще о читанкахъ и часописяхъ простонародныхъ // Слово.Львовъ, 1864. Ч. 67. 22 серпня (3 вересня).

107


М. Бучинському отримував цей журнал І. Наумовича. В листопаді 1872 р. водному з листів М. Драгоманов писав: “один чоловік, Наумович, для народноїлітератури робить більш, ніж уся “Просвіта”73. Активно працював у цей часІ. Наумович також над створенням у краї читалень, братств тверезості,позичкових кас. Все це мало на меті підняти економічне становище селян,покращити їх добробут.Ці заслуги І. Наумовича не могла не оцінити “Просвіта”, яка тоді ще не мала

періодичного видання і не могла похвалитися помітними кроками у просвітницькійроботі. Так, в одній із статей “Правди” було сказано, що, хоч І. Наумович іслабкий політик та не щирий зі своїми противниками, однак є непересічнимписьменником, має великий талант і для справи просвіти зробив набагато більше,ніж вся його партія74. Яке місце тієї “партії” було у просвітницькій дискусії?Спосіб праці з селянами, вироблений і запропонований І. Наумовичем, прийнялиті з кола русофільського табору, які заопікувалися народною просвітою. Алеразом з тим вони залишалися байдужими до заходів “Просвіти”, яка ними інадалі розумілася силою, яку використовують у своїй боротьбі польські діячі.Багато з русофілів добре розуміли в чому суть просвітницького проекту і в якомустановищі знаходяться діячі, які взялися до цієї роботи. Як писав один здописувачів “Слова”, “нашъ народъ […] не им~лъ ніякого образованія, ниполитического, ни народного, въ его голов~ существовалъ хаосъ понятій ивоображеній блудныхъ и помотанныхъ”75. Виправити таке становище могла бпопулярна газета для народу, яка в першу чергу змогла б політично змобілізуватиселян. Але не лише політичні розрахунки бралися тут ним до уваги. Такі думкиу автора не в останню чергу зумовлювалися потребою протистояти полякам упросвітницькій роботі76. Він пропонував “Науку” І. Наумовича використовуватидля безпосереднього навчання селян, бо газета містила все необхідне, щосвященики мали розказати/пояснити своїм парафіянам77, а головне – змогла бподолати, той хаос, який існував у поглядах на суспільно-політичне становищеу самих священиків. Просвітницькій діяльності вони намагалися надати більшчи менш виразної етнополітичної спрямованості. Разом з тим велика група діячівпрацювала з громадами над покращенням їх добробуту, не виходячи на ширшідискусії про етнічний характер руської спільноти у Галичині. За І. Наумовичемнамагались йти його однодумці: о. Іван Гушалевич, популярний письменник і

73 Переписка Михайла Драгоманова з Мелітоном Бучинським / За ред. М. Павлика. Львів,1910. С. 186 (лист М. Драгоманова до М. Бучинського).

74 Огляд на рік 1873 // Правда. Львів, 1874. Ч. 1. 6 (18) лютого.75 Изъ Долинского. Роспространеніе русскихъ популярныхъ часописей // Слово. Львовъ,

1874. Ч. 9. 22 січня (3 лютого).76 Изъ Долинского. Роспространеніе русскихъ популярныхъ часописей // Слово. Львовъ,

1874. Ч. 11. 26 січня (7 лютого).77 Изъ Долинского. Роспространеніе русскихъ популярныхъ часописей // Слово. Львовъ,

1874. Ч. 13. 1 (13) лютого.

108


композитор, редактор Богдан Дідицький, авторитетний тоді на Галицькій Русілітературний критик та ін. Характерно, що всі вони займалися народною освітоюнезалежно від Галицько-Руської Матиці. При цьому варто зазначити, що якогосьпомітного конфлікту між Матицею і І. Наумовичем не було. Відносини з неюдещо загострилися лише тоді, коли громадський діяч виступив з проектом простворення “Матиці люду”.Просвітницький проект залучив багатьох русофілів до праці з селянами.

Підважений авторитет священників у громаді, економічна криза галицького селастали додатковими аргументами, які переконали у необхідності працювати згромадою на нових просвітницьких засадах78. Центральна русофільська газета“Слово” ще 1868 р. публікувала статті С. Качали, де той пропагував як саміпросвітницькі ідеї, так і потребу створення нового товариства79. Тим самим,справа стала доволі обговорюваною на сторінках преси. Зрозуміло, що редакціяне так хотіла підтримати народовців у їх заходах, як долучитися до обговоренняідеї просвіти, певного просвітницького проекту. Цей проект необхідно було щесформувати, а головне визначити хто і на яких засадах розпочне працю надпоширенням знань до селян. Не дивно, що коли справа дійшла до того, щонародовці утворили товариство “Просвіта”, у “Слові” з’являлися статті, якізагалом засвідчували вороже ставлення до новоствореного товариства80. Частосправа розумілася виключно як політична затія. А політична полеміка не сприяларозумній оцінці того, на якій ідейній основі і якими методами проводитипросвітницькі заходи. Тому спрямованість матеріалів “Слова” (йдеться проперіод 1868–1874 рр.) можна розуміти як свідоме бажання побороти політичнихопонентів, для чого і використовувалися наклепи та звинувачення81. Проте позацією риторикою не залишалися осторонь просвітницькі заходи та ідеали. Ідеяпросвіти народу – одна з найбільш обговорюваних тем на сторінках “Слова”цього періоду. Якщо висловитися про загальну спрямованість цих статей, тобільшість подавало розумні заходи того, як можна працювати над освітою селян.В тих чи інших статтях вага підносилася різним формам такої праці. Проте,приклад діяльності І. Наумовича, який почав видавати популярну літературудля народу, змушував авторів статей робити висновок, що заможну і свідомусвоїх прав спільноту можна сформувати засобами друкованого слова. Так, одинз дописувачів “Слова” у статті “Просвіщеніе народа” висловлює радість зприводу успіху у справі просвіті громади с. Велдіж. Там місцевий священик ігромадська старшина зуміли залучити селян до відзначення свят, присвяченихпам’яті скасування панщини і з успіхом боролися проти п’янства. Однак при

78 Заярнюк А. Руські патріоти в галицькому селі 1860–1870-х років: святоюрці, обрядовці,патерналісти і популісти (на прикладі Самбірської околиці) // Україна модерна. 2003. Ч. 8. С. 107–126.

79 Див. про це: Пашук В. Товариство “Просвіта” крізь призму “Слова”… С. 15.80 Там само. С. 1681 Там само. С. 26.

109


всіх цих успіхах автора дивує, як у цій громаді ще досі не постаралися про руськучитальню, яка могла б привести народ до самопізнання і просвіти, і не знайшликоштів, щоб виписати народні газети82. Оскільки роль І. Наумовича визнаваласяяк центральна у цьому, то й обговорюваний проект закінчувався частосхвальними словами на адресу І. Наумовича. Для русофілів “Просвіта”залишалася в тіні активності русофільського лідера . Як розуміли/висловлювалися про мету просвітницьких заходів на сторінках “Слова”?Прикметною є у цьому плані стаття священика з Серафинців М. Дебельського.Він зазначає, що справа просвіти дасть свій політичний капітал. Вибори до сеймуі Віденського парламенту навряд чи видадуться успішними, бо “народъ нашъ,якъ тая трость в~тромъ колебана, прихиляется на тую сторону, откуда большаясила ложи […]”83. Періодичні видання потрібні для того, щоб виховати політичноосвіченого селянина, а видання Наумовича якраз до того добре придадуться ітоді політика русинів не буде залежати “отъ в~тр~въ цис- или транслейтанскихъ”.Однак вказані мотиви зовсім не виключали того, що багато громадських діячівальтруїстично трудилися для народної справи. До таких і відносилися такіпредставники “народних священиків” як І. Наумович. Приклад Наумовичанаводиться постійно, жодної критики у його сторону нема, крім хіба несхвальнихвідгуків щодо ініціативи про створення нового об’єднаного просвітницькоготовариства. Найбільше русофіли привітали вихід у світ “Науки” І. Наумовича.Так, дописувач “Слова” із Перемишля зазначав, що просвіта простого народу,власне, і має проводитися подібними книжечками. Високо оцінюючи зміст“Науки” та цікавий дуже зрозумілий спосіб викладу матеріалу він також не зовсімзадоволений мовою, яку використовує І. Наумович, зазначаючи: “Хот~ли бъ мыпочт. сочинителя обратити вниманіе, а то, чтобы народомъ вправд~употребляемыхъ, однакожъ нам чужихъ выстерегался вираженій”84. Загалом,залучення русофілів до просвітницької роботи показало, що просвітницькийпроект був складним, часто суперечливим явищем. Він включав сюди також імодернізовану шляхетську доктрину “злагоди станів”85.Останній в проміжку 1868–1874 рр. етап відносин І. Наумовича та “Просвіти”

розпочався з найбільш помітної і водночас найбільш публічної дискусії міжтовариством та лідером русофілів, яка відбулася у середині 1873 р. ТодіІ. Наумович помістив у “Науці” статтю “Мир вам братя!”86, яка адресувалася“Просвіті” і була названа так, як і добре відомий в той час у Галичині вірш

82 Изъ Стрыйского. Просв~щеніе народа // Слово. Львовь, 1873. Ч. 65–66. 5 (17) червня 1873.83 Изъ Серафинецъ. О Галицко-русскомъ “поздномъ Иван~”, о выборахь и о необходимости

популярныхъ газетъ и сочиненій // Слово. Львовь, 1871. Ч. 90. 13 (25) листопада.84 Отъ Перемышля. Просв~щеніе народа и “Наука” о. Наумовича // Слово. Львовъ, 1872.

Ч. 9. 29 січня (10 лютого).85 Пашук В. Зародження українського та польського просвітніх рухів. Порівняльний аналіз.

С. 227.86 [Наумович І.] Миръ вамъ братя! // Наука. Коломыя, 1873. Ч. 6. С. 255–259.

110


Івана Гушалевича, написаний 1848 р. У відповідь на сторінках виданнянародовців “Правда” з’явилася стаття під таким самим заголовком87. Змістцих статей добре розкриває характер відносин обидвох сторін. По-перше,необхідно вказати на символічність самої назви статті І. Наумовича. Уоднойменному вірші провідною була тема згоди: “І як браття ся любім, однидругим помагаймо, к общой меті поспішім”. Ця ж тема, тема об’єднання силдля спільної мети, – і в статті І. Наумовича. І ця мета – праця галицькоїінтелігенції над справою порятунку народу від матеріального та моральногозанепаду88. І. Наумович наголошує, що ціль видань “Просвіти” така ж, як і йогопопулярних видань, зокрема, “Науки”. Правда, до товариства народовцівприєднуватися не хоче. І на заклик про таке приєднання пише, що до товаристваприступити не може, бо фонетику, якою видається орган “Просвіти” “Правда”,вважає за “найтяжшую язву, якою Господь могъ покарати Русь нашу”. І додає,що поки “Просвіта” буде признаватися до фонетики, доти буде покладатисявиключно на власні сили: “[буду] исполняти задачу мою образованія народапопулярными письмами на якъ довго и на сколько мен~ слабыхь моихь сильстане”89. Русь перестане нею бути, за словами автора, якщо відірветься відсвоєї церкви і кине камінь на те, що було святим її батькам, дідам та прадідам.Разом з тим зазначає, що значення “простонародної” літератури, про яку чомусьзабула інтелігенція, є дуже великою. Головний висновок – потрібно працюватиспільними зусиллями над просвітницьким проектом, який поки має слабкірезультати. В такій ситуації звинувачувати можна всіх, бо далеко відійшли одинвід другого. Непрямо він дає зрозуміти, що зараз працює на таких засадах, якіможуть об’єднати інтелігенцію. І для цього пише мовою, яка не здатна до високоїлітератури. Дуже позитивно оцінює І. Наумович роль “Просвіти”:

Не можемъ не признати товариству “Просвіта” великихъ заслугъ. Книжочки неюиздани отличаются хорошими основно оброблеными статями, прекраснымъязыкомъ и слогомъ, превосходною корректою и дешевостію по прим~ру ческихъи н~мецкихъ популярныхъ сочиненій90.

І. Наумович засуджує тих, які вже за саму мовну форму книг “Просвіти” їхне читають і відкидають. Нема коли сваритися за такі речі, як букви і слова,підсумовує лідер русофілів, треба спільно працювати над поширенням знань усуспільстві.Статтю І. Наумовича у редакції “Правди” назвали такою, яка відзначається

більшою безсторонністю, аніж подібні статті про “Просвіту” інших русофілів91.

87 Мир вам братя! // Правда. Львів, 1873. Ч. 12. 1 (13) серпня 1873.88 [Наумович І.] Миръ вамь братя! // Наука. Коломыя, 1873. Ч. 6. С. 255.89 Там само. С. 256.90 Там само. С. 257.91 Новинки // Правда. Львів, 1873. Ч. 11. 16 (28) липня.

111


Відповідь “Правди” І. Наумовичу теж починається з нагадування, що лишеоб’єднаними зусиллями інтелігенція зможе досягти успіху у тій роботі, яку вонадля себе визначила головною – просвіті простого народу. Автор ще раз зазначає,що попередні заклики народовців було чомусь ігноровано, а “перед ширшоюпублікою укривано”. Очевидно, між Наумовичем і членами товариства“Просвіти” були часті розмови про просвітницькі заходи та про спільну роботунад ними. Однак, І. Наумович про них вважав за необхідне не писати у “Слові”,де про “Просвіту” він висловлювався дуже неохоче. І. Наумович, пише автор,має велику повагу в краї серед двох партій, а його праці є найбільш поширенимисеред народу. У них видно і щирість лідера русофілів і водночас присутні всіголовні вже добре відомі закиди на адресу народовців. У статті знову підкресленопринципові речі, яких дотримується “Просвіта” щодо мови та письма. Народналітература багато втрачає через те, що “донедавна майже виключно, а и теперєще в значній части займаються нею священики. Сі, привикши до церковно-славянского язика, не мають належитого почутя для прекрасного […] нашогонародного язика”92. Народовці стараються працювати за аналогією до іншихслов’ян, беруть приклад з формування літературної мови В. Караджичем у сербів.Народна мова, супроти прогнозів І. Наумовича, входить до використання улітературних і наукових працях, доказом чого є публікації у “Правді”.А І. Наумович з своїм розумінням народної мови може згодом опинитися “хибасам оден”. Головний позитив у мові Наумовича – це вміння дуже зрозумілим тацікавим способом розповідати про різні речі селянам і коли б він писав заправилами малоруської граматики був би не менше зрозумілий народу. Авторзапропонував свій варіант згоди: “Нехай всі люде з другого сторонництвавступають до Просвіти!”93. І навів приклад: так зробив уже священик зПідволочиськ Лукашевич. А вступ відомих діячів, таких як Наумович, покажеприклад до хорошого кроку і для інших.Варто наголосити, що стаття І. Наумовича стала першим помітним

публічним закликом до примирення обидвох партій від початку 1871 р., колипереговори між різними політичними силами у Галичині ініціював митрополитЙосиф Сембратович. Характерно, що статтю І. Наумович опублікував не у“Слові”, де вона, мала б виразний політичний зміст та програмовий характер, ау “Науці”, де вона розумілася, як намагання спільно працювати надпросвітницькими заходами. Видавець “Науки” мав готову формулу для такоїпраці – утворення нового товариства – “Матиці люду”.Хороша нагода використати розумні зерна цієї дискусії з’явилася в

І. Наумовича і в “Просвіти” в наступному проекті, властиво, задумові цьогогромадського діяча щодо створення “Матиці люду” на базі “Просвіти” і Галицько-Руської Матиці. І. Наумович постійно перебував у пошуку такого просвітницького

92 Мир вам братя! // Правда. Львів, 1873. Ч. 12. 1 (13) серпня 1873.93 Там само. С. 443.

112


проекту, який би діяв ефективно у галицьких умовах. Нове товариство мало впершу чергу вирішити питання щодо порозуміння різних політичних партій:народовців, русофілів та старорусинів. Тому вже з середини 1873 р. І. Наумовичактивно працює над тим, щоб переглянути/змінити організаційну основупросвітницького руху. Для цього він пропонує декілька проектів: об’єднанняГалицько-Руської Матиці та “Просвіти” в одне товариство, реформуванняГалицько-Руської Матиці, пожвавлення праці “Просвіти” та утворення новогопросвітницького товариства “Матиці люду”94. Характерним є те, що І. Наумовичці проекти висуває одночасно, інколи навіть згадуючи в одній статті.Виступаючи на сторінках “Слова” з проектом створення, за прикладом чехів,

“Матиці люду”, він намагався в черговий раз переконати, що жодні політичнісоюзи чи то з центральною владою у Відні, чи то з поляками у Галичині неможуть виправити реального становища у краї. Звідси й вихід: замінити політикупросвітницькою роботою. А щоб був помітний результат останньої, необхідноналагодити систему такої роботи, розпочавши з оформлення міцної організаційноїоснови. Існуюча Матиця діяла дуже мляво, що дало підставу І. Наумовичу ужевдруге активно виступити з критикою її діяльності95. Майбутнє просвітнєтовариство також, на думку лідера русофілів, не може базуватися лише на однійпартії, та ще й такій, яка не має популярності у суспільстві. Зрозуміло, що там,де мова йшла про організаційну основу просвітницького руху, він не міг невключити до дискурсу “Просвіту”. Про те, що І. Наумович звертався до членів“Просвіти” видно, наприклад, з листа А. Вахнянина: “звернувся він и до Просвітиз жадобою, щоб она змінила назву Просвіта на “Мат[ицю] люду”, а тогді, каже,товариство то зацвите новим життям”96. Потреба об’єднаного просвітницькоготовариства була очевидною в силу зростаючої позиції поляків у Галичині. Польщаневтомно продовжувала роботу для поширення своєї “цивілізації”, і для цього внеї є всі необхідні засоби, переконаний І. Наумович. А у галицьких патріотівпроти неї – лише один: свобода слова, – з якого інтелігенція так і не може вдалоскористатися. Хоча всі пишуть про читальні, але лише мала частина з тих, хтотак голосно заявляє, пише потрібні для народу книги, – зазначає лідер русофілів.Видання Галицько-Руської Матиці не були тим матеріалом, з яким можна булойти в народ з просвітницькою метою. На той час її видання – це або лише книгирелігійного змісту, або виключно наукового, до чого народ інтересу не проявляв.Нове товариство має врахувати ці недоліки, а, головне, має бути позбавленимбудь-якої політичної мети, до його складу мають входити люди, мета яких –служити працею своєму народу. Інтелігенція має в цій справі залишити політичні

94 Ці проекти перераховує редакція “Правди”. Див. про це: Матиця люду // Правда. Львів,1873, Ч. 13. 16 (28) серпня.

95 [Наумович І.] Изъ Скалата. О необходимой потреб~ основанія у насъ по прим~ру Чеховъ“Матицы люду” // Слово. Львовъ, 1873. Ч. 87. 24 липня (5 серпня).

96 ЛННБ НАН України, відділ рукописів, ф. 11 (О. Барвінського), спр. 3458, арк. 2.

113


інтереси97. Вже в першій цій статті про “Матицю люду” І. Наумович заявив, щодіє також і комітет, який має розробити все необхідне для того, щоб новетовариство запрацювало. Протягом декількох місяців обговорення ініціативиІ. Наумовича опинилося в центрі суспільних дискусій. Негативно поставилисядо ідеї нового товариства в середовищі русофілів, наближених до редакції газети“Слово”. На сторінках цього центрального друкованого органу русофілівз’явилася стаття, яка загалом заперечила будь-яку необхідність змінорганізаційних засад просвітницької роботи. Називаючи ініціативу позитивноюдумкою, автор цієї статті однак підкреслив, що існуюча Матиця ставить передсобою такі ж завдання, а об’єднання довкола неї всіх політичних сил неможливе,так, як “соединеніе вс~хь языкословныхь мн~ній и стремленій не естьвозможно”98. Автор також підкреслює важливість того, що існуюча Матиця,видаючи популярні видання, легко може контролювати як їх тематику, так ірозвиток мовного питання. Зрозуміло, що жодних конкретних пропозицій, крімуже відомого заклику не приєднувати “Просвіту”, бо то польський проект, якийпрацює, щоб puścić rusina na rusina, він не вносить. Зате, звучать традиційніабстрактні заклики, щоб “ревно взятись до обученія грамотности нашегонарода”99. Згодом після цієї статті “Слово” помістило інформацію про те, щоІ. Наумович прислав до Галицько-Руської Матиці рукопис “Золотої книжечкидля дітей”100. Цим, очевидно, редакція хотіла показати своїй публіці, щоІ. Наумович відмовився від попереднього свого проекту і буде співпрацювати зМатицею в справі видання літератури для народу.Коли зайшла мова про можливість спільних дій з Матицею, “Просвіта”

заявила, що ця справа цілком може зреалізуватися, але Матиця має погодитисяна мову і правопис “Просвіти”. Це пішло би на користь і самій Матиці, яка невикористовує ані постійної мови, ані одного якогось визначеного правопису101.А щодо “Матиці люду”, то “Просвіта” цілком могла і сама досягти тих цілей,

особливо тоді, коли до неї приєднаються представники другої політичної сили вкраї102. “Просвіта” не мала якоїсь певності в тому, як буде працюватиновозасноване товариство і взагалі, чи цей проект якось реалізується, адже вінвиглядав як виключно ініціатива однієї людини. Необхідно зазначити, що“Просвіта” не могла розібратися в тому, чого хоче І. Наумович: чи об’єднатиМатицю і “Просвіту”, чи “Просвіту” перетворити на “Матицю люду”, чи,можливо, створити третє окреме товариство. Він висловлював то одну, то другудумку, перевіряючи як на це будуть реагувати в краї. Найкраще діяльність

97 [Наумович І.] Изъ Скалата. О необходимой потреб~ основанія у насъ по прим~ру Чеховъ“Матицы люду” // Слово. Львовъ, 1873. Ч. 87. 24 липня (5 серпня).

98 Въ д~л~ Матицы люду // Слово. Львовъ. 1873. Ч. 91. 2 (14) серпня.99 Там само. С. 2.100 Новинки // Слово. Львовъ, 1873. Ч. 104. 4 (16) вересня.101 Новинки. Просвіта, Матиця и Слово // Правда. Львів, 1873. Ч. 8. 1 (13) червня.102 Матиця люду // Правда. Львів, 1873. Ч. 13. 16 (28) серпня.

114


І. Наумовича оцінив один з дописувачів “Правди”. Наведемо повністю цю цитату,оскільки вона найкраще розкриває характер діяльності громадського діяча:

“Від довшого часу о. Наумович мовби за кождою зміною воздуха дістає зовсіминший гумор и цілком зміняється. Раз хвалить о. Наумович народню партию,підносить іі заслуги для просвіти народа, виказує, що книжки “Просвіти” писанівластиве таким язиком и правописю як ёго виданя, – аж незабаром вже голосить,що народня партия удержується и протегується Поляками, язик в книжках неювидаваних народови незрозумілий(!), а правопись – якась какографія. За якийсьчас зміняє о. Наумович знов своє пересвідченє або забуває, що писав недавно, изачинає знов з узнанєм виражатись о народній партиі – щоби за кілька місяцівопять против неі виступити”103.

І. Наумович постійно перебував у пошуках відповідей на питання, пов’язані зрозвиток галицької спільноти, беручись з великим ентузіазмом за важливі справи.Не відчуваючи підтримки у справі створення “Матиці люду”, І. Наумовичзалишив і цей проект. Він та його обговорення стало останнім в часі відносинІ. Наумовича та “Просвіти” за аналізований період 1868–1874 рр. І. Наумовичзгодом таки реалізував частину своїх задумів, створивши у 1874 р. за зразкомсловенського Товариства святого Магора – Товариство імені МихайлаКачковського, що змінило загальний характер дискусій навколо просвітницькихпитань в середовищі “Просвіти” та русофілів.Отже, як бачимо, протягом 1869–1874 рр. у Галичині активно обговорюється

та реалізується просвітницький проект, який стає в центрі багатьох публічнихдискусій. Якщо тексти на політичні теми у великій кількості з’являлисябезпосередньо перед виборами, то поняття просвіти було постійнообговорюваним у суспільній думці. Багато громадських діячів захопилосяреалізацією цього проекту. Значною мірою його формування відбувалося завдякидіяльності І. Наумовича та “Просвіти”. І. Наумович опинився в центрі дискусійнад просвітницьким проектом. Дискусії головним чином велися довкола питаньпопулярної літератури та організаційної основи просвітницького руху.

103 Новинки. О. Наумович и руські народовці // Правда. Львів, 1877. Ч. 21. 15 (3) листопада.

115


IVAN NAUMOVYCH AND THE SOCIETY “PROSVITA”: THEDISCUSSIONS ABOUT AN ENLIGHTNEMENTAL PROJECT

IN GALICIA IN 1868–1874

Vasyl’ HERUNThe Ivan Franko National Universіty of Lviv,

the Chair of Ancient Ukrainian History and Archival Studies1 Universytetska str., Lviv 79000, Ukraine

In the end of 1860s and the beginning of 1870s in Galicia the main contents of anenlightenmental project was formed. The goal of this project was a cultural development ofGalicians. And the activities of Ivan Naumovych, one of the most famous Galician leaders,and the Society “Prosvita” had defined the contents of this project considerably. For a longtime social discussions in Galicia were occurred about the question of the enlightenmentalwork. They were concentrated on the problem of publication of popular literature andorganization of the enlightenmental work.

Key words: enlightenmental project, Galicia, “Prosvita”, Kachkovskyi Society, popularliterature, rusophiles, narodovtsi.

ИВАН НАУМОВИЧ И ОБЩЕСТВО “ПРОСВИТА”:ДИСКУССИИ НАД ПРОСВЕТИТЕЛЬСКИМ ПРОЕКТОМ В

ГАЛИЦИИ В 1868–1874 гг.

Василий ГЕРУНЛьвовский национальный университет имени Ивана Франко,

кафедра давней истории Украины и архивоведенияул. Университетская 1, Львов, 79000, Украина

В конце 60-х – начале 70-х гг. XIX в. в Галиции происходит формирование главныхоснов просветительского проекта, цель которого заключалась в обеспечении культурногоразвития галицкого общества. Содержание просветительского движения во многомопределился благодаря деятельности И. Наумовича, который был одним из наиболееактивных галицких деятелей, работавших в этом направлении, и общества “Просвита”.Долгое время общественные дискуссии в Галиции происходили именно вокруг проблемпросветительских задач галицкой интеллигенции. Эти дискуссии главным образомсосредоточились над вопросами издание популярной литературы и обеспечениеорганизационной основы просветительского движения.

Ключевые слова: просветительский проект, “Просвита”, Общество им. М. Качковского,популярная литература, русофилы, народовцы.

Стаття надійшла до редколегії 18.10.2010 р.Прийнята до друку 3.02.2011 р.

116

Степан КАЧАРАБА, Ірина ФРАНКІВ

© Качараба С., Франків І., 2011



УДК 271.4 ГКЦ: [314.151.3-054.72 (477.83 /.86)] “18/19”

ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА У СТАВЛЕННІ ДОУКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ З ГАЛИЧИНИНАПРИКІНЦІ ХIХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Степан КАЧАРАБА, Ірина ФРАНКІВЛьвівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країнвул. Університетська 1, Львів 79000, Україна

Греко-католицька церква у ставленні до еміграції пройшла тривалий період еволюції.Майже цілковите несприйняття еміграційного руху на початковому етапі поступовозмінилося його визнанням як доконаного факту. Як наслідок, духовенство під проводоммитрополита А. Шептицького докладало значних зусиль для організації опіки надемігрантами, вело значну інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення,протидіяло впливам агентів мореплавних компаній. Усе це певною мірою впливало наперебіг, масштаби та напрями еміграції.

Ключові слова: Галичина, Греко-католицька церква, українська еміграція.

Остання чверть ХIХ ст. в Галичині пройшла під знаком масової еміграціїукраїнського селянства до США, Канади, Бразилії, Аргентини, Боснії іГерцеговини. Така ситуація викликала занепокоєння у широких колахгромадськості і, в першу чергу, галицького греко-католицького духовенства.Однак, на початку 80-х років XIX ст. їхнє ставлення до еміграційного руху невирізнялися оригінальністю. Найпоширенішим було переконання, що еміграція єтрагедією в індивідуальному та національному вимірах. З цього приводу відомийзнавець еміграційної проблематики Юліан Бачинський писав:

[…] загал української суспільности в Галичині [...] дивився на еміграцію як на лихо,з котрим треба боротися, а на самих емігрантів як на мало що не “виродних синів”,що покидають свою рідну матір – свій край і землю1.

Більше того, ієрархія Греко-католицької церкви закликала духовенствопоборювати “еміграційне лихо” всіма можливими засобами2. Тим не меншееміграційний рух продовжував наростати. У період з 1881 по 1884 рр. із СхідноїГаличини до США щорічно емігрувало понад 1000 осіб3. За підрахунками

1 Бачинський Ю. Українська імміграція в З’єдинених Державах Америки / Ю. Бачинський.Львів, 1914. С. 474.

2 Там само.3 Rocznik statystyki Galicji. Lwów, 1887. S. 38.

117

ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА У СТАВЛЕННІ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ

дослідників, станом на 1884 р. там проживало 50 тис. українців4. Більшість зних походила із Закарпаття та лемківських повітів Галичини. “Лемки перші знаших земляків почали емігрувати до Америки, перші осіли там і перші діломвисловили свою правдиву побожність. Стали організовувати свої релігійнігромади-парохії”5, – згадував священик Олекса Пристай. Однак дляповноцінного духовного життя українських емігрантів за океаном не вистачалосвящеників. За таких обставин у 1884 р. українські шахтарі із м. Шенандоа, щоу штаті Пенсильванія, звернулися до адміністратора Галицької митрополії ільвівського архієпископа Сильвестра Сембратовича з проханням надатисвященика і благословити “[…] на будову церков, най на чужині маємо все, чимсвята наша Русь”6. С. Сембратович, з огляду на своє походження (народився ус. Дошниці Новосандецького повіту) і тісні зв’язки з Лемківщиною, усвідомлювавмасштаби еміграційної проблеми та її соціальні наслідки7. За йогорозпорядженням у грудні 1884 р. до м. Шенандоа прибув священик ІванВолянський, котрий душпастирював у Пенсильванії до 1889 р. Однак, з оглядуна конфлікт з місцевим римо-католицьким єпископатом на тлі справи целібату(І. Волянський, як і більшість греко-католицького кліру в Галичині, буводружений) його відкликали до Галичини8. Праця І. Волянського у СШАпривернула увагу української громадськості, але на позицію Греко-католицькоїцеркви в еміграційному питанні значного впливу не справила, якщо не зважатина відозву Митрополичого Ординаріату до духовенства від 1 грудня 1891 р. Уній, зокрема, відзначалося:

Еміграція є сьогодні одним із життєво важливих питань, особливо для нижчихверств населення, а тому докладне її розслідування є необхідним як під оглядомекономічним, так і етнографічним. […] Комісія задумала звернутися до людейдоброї волі і знаючих відносини народу і просить всіх обзнайомлених з тоюсправою, щоби зволили достарчити її подробиці, що стосуються еміграції нашоїлюдності”9. До відозви додавався “питальник”, у якому були рубрики: “1) якірозміри еміграції? 2) чи еміграція збільшується чи зменшується за останніх 10 років?3) які люди під оглядом матеріальним емігрують? 4) які причини еміграції? 5) чиемігранти заохочують своїх близьких до еміграції?10.

4 Качараба С., Рожик М. Українська еміграція. Еміграційний рух зі Східної Галичини таПівнічної Буковини у 1890–1914 рр. / С. Качараба, М. Рожик. Львів, 1995. С. 51.

5 Пристай О. З Трускавця у світ хмародерів. Спомини з минулого й сучасного / О. Пристай/ Під ред. Л. Мидловського. Львів; Нью-Йорк, 1936. Т. III. С. 81.

6 Лужницький Г. Єпископ-піонер Кир Сотер з Ортинич Ортинський ЧСВВ / Г. Лужницький.Філадельфія, 1963. С. 49.

7 Сохоцький І. Українська Католицька Церква візантійсько-слов’янського обряду / І. Сохацький // Українська митрополія в Злучених Державах Америки. Філадельфія, 1959. С. 200.

8 Himka J-P. Ivan Volians’kyi. The Formative Years of the Ukrainian Community in America /J-P. Himka // Український історик. 1975. № 3 / 4. С. 61–72.

9 Центральний державний історичний архів України у Львові (далі – ЦДІА України у Львові),ф. 408 (Греко-католицький митрополичий Ординаріат, м. Львів), оп. 1, спр. 2, арк. 1.

10 Там само. Арк. 2.

118


Попри деклароване зацікавлення еміграцією, ставлення до неї Греко-католицької церкви було ситуативним і значною мірою залежало від еміграційноїкон’юнктури. Таку позицію цілковито підтвердила недозволена еміграціягалицьких селян до Росії 1892 р. Приводом до неї стало обмеження царськимурядом прав німецьких колоністів на території Волинської губернії та поширенняу прикордонних повітах Галичини розповідей про роздачу селянам залишенихіноземцями земельних угідь11. Як наслідок, впродовж серпня–листопада 1892 р.з Галицького Поділля і суміжних з ним повітів до Росії переселилося 6 111 осіб12.Найбільше селян перейшло на територію сусідньої держави із Збаражчини –2 314, Борщівщини – 1 720, а також із Скалатщини – 665 та Гусятинщини – 445осіб13. Галицька адміністрація в особі намісника Казимира Бадені у пошукахвинуватця недозволеного переселення українського селянства до Росії, переклалавідповідальність на греко-католицьке духовенство, яке було звинувачено упроросійських настроях і занедбанні роботи з вірними. Про це намісникстверджував у листі до руських ординаріїв. У ньому, зокрема, відзначалося:

В тім русі, безперечно, відіграла не малу роль і квестія (питання – С. К., І. Ф.)хліба, але вона не була би викликала руху в таких масштабах, ані проявів такоголегковаження віри і обрядів, коли б моральний ґрунт люду був інший, коли б йогонайближчі духовні провідники настроїли були інакше14.

За таких обставин митрополит С. Сембратович видав пастирське послання,яким закликав до зупинення еміграції і звинуватив селянство в лінивстві “[…]браку вирахованя, недостатку оглядної ощадности і похопности до забав [...]”15.Такі висловлювання кардинала преса розцінила як приниження національноїгідності українського селянина. На наше переконання, вони засвідчили, щопозиція греко-католицької ієрархії в еміграційному питанні була близькою допозиції польської адміністрації Галичини. Більше того, вона прагнула відстоюватисвої вузькостанові інтереси, нехтуючи при цьому інтересами селянства. З цьогоприводу у одному з дописів церковної газети “Душпастыръ” відзначалося:

[…] накинулась преса польска на руске духовеньство, що будьто воно винноеміграції і підносить ріжні заміти супротив того духовенства, так, що коли би хтонесвідущий все то перечитав, мусів би набрати переконання, що духовенстворуске зовсім здеморалізоване, а мусів би дуже здивуватися, яким то чудом нарідруский під руководством таких священиків ще не стратив релігії і почуттясправедливости, для чого він не розпився, не зледачів, не нападає на чужувласність16.

11 Державний архів Рівненської області (далі – ДАРО), ф. 278 (Костопольське волоснеуправління), оп. 1, спр. 3, с. 38.

12 ЦДІА України у Львові, ф. 165 (Крайовий комітет, м. Львів), оп. 5, спр. 652, арк. 35.13 ЦДІА України у Львові, ф. 146 (Галицьке намісництво, м. Львів), оп. 4, спр. 2968, арк. 27 зв.14 Діло. 1892. 23 листопада.15 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1892. С.109.16 Душпастыръ. 1893. 3 січня.

119


Після закінчення дискусії щодо недозволеної еміграції до Росії вибухнула“бразильська еміграційна гарячка”, яка охопила більшість повітів СхідноїГаличини17. За підрахунками дослідників впродовж двох її років (1894–1896 рр.)край покинуло понад 10 тис. українських селян18. Такі показники не моглизалишити байдужими як громадські, так і релігійні кола. За таких обставинМитрополичий Ординаріат, рекомендував духовенству:

[...] встримуватися с виданєм метрик для емігрантов, а противно впливатиблагорозумно на людей, щоби не давались уводити ложним і безсовісним агітаціям,обіцяючи їм за морем золоти гори, а в действительности виставляючи їх на крайнюнужду і марну загибель19.

Окрім цього, митрополит С. Сембратович доручив деканальним урядамобговорити справу еміграції на соборчиках і:

[...] зосередити увагу на тому, чи не вдалося б запобігти еміграції шляхом створеннязапомогових кас при кожній церкві під зарядом місцевого душпастиря іздобровольних складок, які мали б головну мету помочи в першій хвилі бідним іпідупавшим селянам матеріально20.

До цього варто додати, що Митрополичий Ординаріат звернувся додуховенства з відозвою “[…] зголоситися обняти посаду душпастиря вбразильсько-руській осаді “Rio Claro”21. Однак бажаючих не виявилося.Незважаючи на вжиті заходи, ситуація в еміграційному русі продовжувала

ускладнюватися. Тим більше, що з-за океану почали надходити тривожніповідомлення про невідрадне становище українських емігрантів. У 1896 р.австрійський віце-консул у Піттсбурзі (США) Александр фон Нубер інформувавміністерство внутрішніх справ Австрії про проблеми релігійного характеруукраїнських емігрантів у США і Канаді22. Як наслідок, австрійський уряднаправив наміснику Галичини Євстахію Санґушку, котрий змінив на цьому постуК. Бадені23, інструкцію щодо організації духовної опіки над українськимиемігрантами. У ній також наголошувалося на необхідності заснуванняукраїнського еміграційного товариства24. Усі ці фактори справляли значний вплив

17 Groniowski K. Polska emigracja zarobkowa w Brazylii 1871–1914 / K. Groniowski. Wrocław,1972. S. 74–117.

18 Качараба С., Рожик М. Українська еміграція... С. 70–80.19 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1895. 25 марта.20 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1896. 30 червня.21 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1896. 28 цьвітня.22Borys W. Kościół katolicki wobec problemów życia religijnego społeczności ukraińskiej w Ameryce

w końcu XIX i na początku XX w. / W. Borys // Przemyskie Zapiski Historyczne. 1988–1989. № VI–VII. S. 268.

23Мудрий М. Галицькі намісники в системі українсько-польських взаємин (1849–1914) /М. Мудрий // Вісник Львівського університету. Серія історична. 1998. Вип. 33. С. 91.

24 ЦДІА України у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 2487, арк. 11.

120


на ієрархію греко-католицької церкви, а через неї і на загал духовенства.Зрештою, воно почало усвідомлювати, що послаблення контролю надеміграційним рухом може спричинитися до виходу вірних з-під опіки церкви і, якнаслідок, з’являться значні симпатії до схизми.Такі побоювання мали під собою серйозні підстави, оскільки Російська

православна церква мала на американському терені досвід багаторічної праці.Спочатку вона концентрувала свою діяльність навколо Аляски, де існувавАлеутсько-Аляскінський вікаріат. Після продажу царськими урядом Аляски таАлеутських островів США (1867 р.) осідок Російської православної місіїперенесено до Сан-Франциско, а вікаріат у 1870 р. підвищено до гідності єпархії.Впродовж 1891–1898 рр., коли єпископом Алеутським і Аляскінським був Ніколай(в миру – Зіоров Михаіл Захарович) на православ’я перейшов цілий ряд греко-католицьких парохій у США. Цей процес започаткував священик із ЗакарпаттяОлексій Товт, котрий, через незгоду з римо-католицьким єпископатом у 1889 р.з усією греко-католицькою парохією у Міннеаполісі, що у штаті Міннесота,перейшов на православ’я25. Як зазначав Михайло Марунчак:

Це був важливий здобуток для Російської православної церкви з уваги на те, щоМіннеаполіс був недалеко теренів Канади з одної сторони, а з другої сторони самОлексій Товт був здібним організатором і мав впливи серед багатого числа греко-католицьких священиків зі Закарпаття в ЗСА, як колишній професор Греко-Католицької семінарії в Пряшеві26.

Згодом на православ’я перейшов цілий ряд священиків, зокрема: ГригорійГрушка, Михайло Балог, Олександр Дзубай, Тимофій Обушкевич та інші. Такаситуація викликала занепокоєння у Відні, оскільки схизма разом з реемігрантамимогла проникнути в Галичину, а це в свою чергу, створювало можливості дляросійської диверсії у північно-східній частині монархії.Суттєвим моментом було також те, що подібно до США складалася ситуація

і в Канаді, де римо-католицький єпископат (представлений здебільшогофранцузами, що належали до Ордену місіонерів облатів Найсвятішої і НепорочноїДіви Марії)27 зі своїм митрополичим осередком у м. Сент-Боніфас (провінціяМанітоба), викликав недовіру українських іммігрантів. “[…] Латинськесвященство не може руско-католицьких священиків русинів заступити, бо русини-українці привикли до свого рідного русько-католицького обряду, котрий всімсерцем люблять і котрий не покинуть за для латинського”28 – вказується удокументах.

25 Кравченюк О. Початки Української Католицької Церкви в Америці / О. Кравченюк.Дитройт, 1984. С. 23.

26 Марунчак М. До організаційних початків української католицької церкви в Канаді і ЗСА /М. Марунчак. Вінніпег, 1974. С. 16.

27 Облати в світі // Режим доступу: // http://omi.org.ua /index.php?option=com_content&view=article&id=5&Itemid=37 [14.11.2009].

28 ЦДІА України у Львові, ф. 408, оп. 1, спр. 796, арк. 29 зв.

http://omi.org.ua

121


Окрім цього, за інформацією австрійського консула в Монреалі ЕргардаШульце, з огляду на величезні простори Канади і недостатню кількість греко-католицьких священиків існувала загроза “[...] розриву емігрантами зв’язків зцерквою”29 i це дало б “[...] привід єпископу Російської православної церкви уСан-Франциско направити своїх місіонерів у Канаду, щоб взяти цих мешканцівпід покровительство Руської (фактично Російської – С. К., І. Ф.) православноїцеркви”30. Далі у документах наголошується:

З нечуваною силою Росія старається розширити свою урядову церкву, тобтосхизму. Вкладає на то великі суми грошей, бо майже 3 млн. рублів, щоб місіонерисхизматицькі могли якнайуспішніше ділати на користь свого батюшки-царя31.

До цього варто додати, що серед українських емігрантів у Канаді значнуагітаційну діяльність розгорнули і пресвітеріани32. Вони розпочали свою працюв Манітобі під патронатом російського православного єпископа Серафима (вмиру – Степан Уствольський), який став організовувати Грецьку незалежну церквув Канаді.

Той то митрополит Серафим, правдоподібно за радою наших патріотів зіСполучених Держав, приїхав до Канади. Прибувши до Вінніпегу, зараз почавшукати за кандидатами до стану духовного. Не довго шукав, бо першої неділівисвятив одного слюсара, що працює при колії. А в слідуючі дві неділі насвятив аждев’ять і то двох таких, що не вміють добре писати і читати і по-англійски і по-руски”33.

Як наслідок, 1898 р. створено організаційний комітет Грецької незалежноїцеркви, який очолили учителі Іван Бодруг та Іван Негрич34. Згодом до нихприєднався і письменник Зиґмунт Бичинський35. Невдовзі ця церква стала доволіпопулярною серед канадських українців і мала численні громади у провінціяхМанітоба, Альберта і Саскачеван36.

Ще складнішою виглядала релігійна ситуація на українських поселеннях вБразилії та Аргентині. У цих країнах греко-католицьких священиків тривалийчас взагалі не було. Як наслідок, існувала загроза латинізації українців, оскількивони потрапляли під вплив польського римо-католицького духовенства37.

29 ЦДІА України у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 2487, арк. 25 зв.30 Ботушанський В., Чайка Г. Еміграція з Буковини (60-ті рр. XIX ст. – початок ХХ ст.) /

В. Ботушанський, Г. Чайка. Чернівці, 2009. С. 236.31 ЦДІА України у Львові, ф. 358 (Шептицький Андрей, митрополит Галицький греко-

католицької Церкви), оп. 2, спр. 154, арк. 16.32 ЦДІА України у Львові, ф. 358, оп. 2, спр. 154, арк. 34.33 ЦДІА України у Львові, ф. 358, оп. 2, спр.155, арк. 16.34 ЦДІА України у Львові, ф. 408, оп. 1, спр. 800, арк. 116.35 Домбровський О. Нарис історії Українського євангельсько-реформованого руху /

О. Домбровський. Нью-Йорк–Торонто, 1979. С. 206.36 Марунчак М. До організаційних початків... С. 18.37 ЦДІА України у Львові, ф. 358, оп. 2, спр. 58, арк. 107 зв.

122


За таких обставин митрополит С. Сембратович звернувся до президіїГалицького намісництва за фінансовою допомогою для емігрантів, оскільки їм(емігрантам – С. К., І. Ф.) “[...] загрожує моральна смерть”38. З листівМитрополита також видно, що емігранти жили в надзвичайно важкихматеріальних умовах і не могли утримувати церкву і священиків39.У 1898 р. з Канади до Європи відряджено єпископа провінції Саскачеван

Альберта Паскаля, котрий відвідав Відень, Львів, Рим. В Галичині він намагавсязнайти греко-католицьких священиків, бажаючих виїхати на місійну працю доКанади. Він також прагнув відшукати джерела фінансування будівництва греко-католицької церкви у Вінніпезі40. Однак місія А. Паскаля закінчиласябезрезультатно, якщо не рахувати, що перемиський єпископ Констянтин Чеховичпереказав на будівництво вказаної церкви 200 корон41. Зрештою, очікувати чогосьбільшого від поїздки А. Паскаля було не варто, оскільки у серпні 1898 р. помермитрополит С. Сембратович42. Результати його діяльності в еміграційномупитанні були незначними: два священики в Канаді (Нестор Дмитрів, ПавлоТимкевич)43, 10 священиків у США44, один священик в Бразилії (НиконРоздольський) і цілковита відсутність греко-католицького духовенства вАргентині45. Однак найголовнішим було те, що греко-католицька ієрархія незуміла виробити конструктивної позиції в еміграційному питанні.Після смерті С. Сембратовича Галицьким митрополитом у січні 1899 р.

австрійський цісар Франц Йосиф I номінував станіславівського єпископа ЮліанаСас Куїловського46. Трохи згодом (лютий 1899 р.) станіславівським єпископомпризначено графа Андрея Шептицького47.Тим часом релігійне становище українських емігрантів за океаном

продовжувало ускладнюватися. “Якщо в користь русинів відповідні кроки вкороткім часі переведені не будуть, заходить оправдана обава, що всі виречутьсякатолицької віри”48, – інформував Апостольську столицю черговий посланецьканадського католицького єпископату Августин Дентевілль. Він прибув у червні1900 р. до Європи разом з генеральним вікарієм Альбертської римо-католицької

38 ЦДІА України у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 2487, арк. 32.39 ЦДІА України у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 2487, арк. 32 зв.40 ЦДІА України у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 2487, арк. 38.41 Казимира Б. Митрополит Андрей Шептицький та канадійські українці / Б. Казимира.

Торонто, 1955. С. 99.42 Діло. 1898. 5 серпня.43 Свобода. 1903. 16 липня; Казимира Б. Перші осяги (Духовна опіка над українцями в

Канаді) / Б. Казимира. Йорктон, 1956. С. 6.44 Лужницький Г. Єпископ-піонер Кир Сотер з Ортинич Ортинський... С. 50.45 Бурко В. Отці Василіяни в Бразилії / В. Бурко. Прудентопіль, 1984. С. 5.46 Діло. 1899. 23 січня.47 Баран С. Митрополит Андрей Шептицький. Життя і діяльність / С. Баран. Мюнхен, 1947.

С. 12.48 ЦДІА України у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 2487, арк. 57 зв.

123


єпархії Альбертом Лякомбом49. Під їхнім впливом австро-угорський посол уВатикані Фрідріх Ревертера розпочав консультації з відповідними чинниками вРимі на предмет номінації двох асистентів до справ греко-католицького обрядуу Канаді та США при Апостольських делегатурах у цих країнах50. Як наслідок,тимчасовий адміністратор Галицької митрополії, папський прелат АндрійБілецький (митрополит Ю. Куїловський помер 4 серпня 1900 р.) за порозуміннямзі станіславівським владикою А. Шептицьким і перемиським єпископомК. Чеховичем, запропонував відрядити до Канади професора Руської колегії вРимі, священика Василя Левицького (вільно володів французькою мовою), а доСША – адміністратора Стрийського деканату Амброзія Полянського (впродовж1893–1894 рр. душпастирював у Піттсбурзі (США) і володів англійськоюмовою)51. Щодо коштів на утримання обох священиків, то у Відні на це виділяли20 тис. корон щорічно52. Інша справа, що до їхнього виїзду за океан, черезнезадовільний стан здоров’я, не дійшло53.В часі європейської подорожі А. Лякомб був на аудієнції у австрійського цісаря

Франца Йосифа I, а той порекомендував йому зустрітися у Станіславові звладикою Андреєм Шептицьким54, котрого 31 жовтня 1900 р. призначеноГалицьким митрополитом55. Зміст розмови А. Лякомба і А. Шептицькогозасвідчив значне зацікавлення останнього еміграційною проблематикою. Віннавіть планував відвідати українські поселення в Канаді. Однак, до реалізаціїцього задуму тоді не дійшло56. Зрештою, Станіславівський владика був добрепоінформований про релігійну ситуацію серед канадських українців єпископоміз м. Сент-Альберт (провінція Альберта) Емілем Леґалем, котрого вважаютьодним з найбільших прихильників українства серед католицького єпископатуКанади57.Із вступом А. Шептицького у 1901 р. на Галицьку митрополичу кафедру

питання еміграції поступово стає в центрі уваги греко-католицькогодуховенства58. На переконання митрополита Андрея:

49 Казимира Б. Перші осяги... С. 12.50 Zięba A. Ukraińcy w Kanadzie wobec Polaków i Polski (1914–1939). Kraków, 1998. S. 44.51 ЦДІА України у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 2487, арк. 63.52 ЦДІА України у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 2487, арк. 69.53 ЦДІА України у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 2688, арк. 25.54 Митрополит Андрей Шептицький: Життя і Діяльність // Церква і церковна єдність.

Документи і Матеріали. 1899–1994. Львів, 1995. Т. 1. С. 27.55Цигельський Л. Митрополит Андрій Шептицький. Короткий життєпис і огляд його церковно-

народної діяльности / Л. Цигельський. Філадельфія, 1937. С. 15.56 Пастирське послання Митрополита Андрея Русинам, осілим у Канаді // Митрополит Андрей

Шептицький. Пастирські послання. 1899–1914. Львів, 2007. Т. 1. С. 240.57 ЦДІА України у Львові, ф. 408, оп. 1, спр. 800, арк. 54 зв.58 Митрополит Андрей Шептицький: Життя і Діяльність // Церква і церковна єдність.

Документи і Матеріали. 1899–1994. Львів, 1995. Т. 1. С. 27.

124


[…] еміграція, розумно і планово ведена, навіть може бути дуже корисна, але лихов тім, що нездорова і нехоронена еміграція зарібкова є причиною, що нашіпарохіяне, не доробившися нічого, вертають бідні і зіпсуті морально до парохіїназад і, не маючи вже нічого до страченя, стають крайньо нездоровим елементомгромади, сходять на апостолів заграничного зопсутя і недобровольних агентівдальшої хоробливої еміграції […]59.

Відповідно, щоб душпастирська опіка над емігрантами була ефективною,вона мала набути комплексного характеру і бути в центрі уваги усьогодуховенства. Така постановка питання була цілком виправданою, оскільки начас приходу Андрея Шептицького на Галицьку митрополичу кафедру до постійнозростаючого переселення у США, Канаду, Бразилію та Аргентину додаласясезонна еміграція до Німеччини. У 1900 р. на заробітках у німецьких земляхперебувало 9 494 галицьких українців60. За таких обставин нехтування еміграцієюмогло мати непередбачувані наслідки. Однак, перш за все, необхідно буловикорінити у свідомості священників негативне ставлення до еміграції та усунутитакі явища, як відмова емігрантам перед виїздом у святій сповіді та святомупричасті, непомірно високі оплати за надання емігрантам метрик таметрикальних витягів61. З цього приводу церковна преса повідомляла:

В самих починах духовенство наше чулося оправданим заняти становиськопротивне еміграції і спиняти її можливими чесними способами, але показалося,що є безсильним супроти сеї елементарної струї; то ж належиться з тим погодитисяі поступати як слід по-Божому і людски62.

У Пастирському посланні “Пам’ятка для руських робітників в Німеччині,Франції, Сполучених Державах, Канаді, Бразилії і Аргентині” Митрополитвідзначав:

За границею маєте можність і нагоду просвітитися; научитися не одного хосенногоі вертати домів з просвітою і культурою, котру опісля можете браттям, що домалишилися, свому народови передати. Бачте лишень, щобисьте дійсно лишеньдобро принесли. Умійте розріжнити здорове зерно від полови; принимайте добрийпримір чужих, а відкидайте лихий63.

Підготовка населення до еміграції започатковувала увесь процесдушпастирського опікунства. З цього приводу у посланні Галицького Єпископатувід 31 березня 1910 р. відзначалося: “[…] ми [...] зарядили, щоби Всеч[есні]Отці-парохи совісно, під св[ятим] послухом канонічним, занималися своїми

59 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1911. 15 мая.60 Качараба С., Рожик М. Українська еміграція... С. 97.61 Емігрант. 1914. Марець.62 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1911. 25 лютого.63 Пастирське послання Митрополита Андрея. Пам’ятка для руських робітників в Німеччині,

Франції, Сполучених Державах, Канаді, Бразилії і Аргентині // Митрополит Андрей Шептицький.Пастирські послання. 1899–1914. Львів, 2007, Т. 1. С. 816.

125


емігрантами і приготовляли їх між іншими через відбирання публічногоприречення, що від віри своєї католицької ніколи не відступлять”64. На виконанняцього розпорядження передбачалося:

1) В часі зимових місяців, коли емігранти по найбільшій части є дома, кожнийдушпастир повинен виголосити для них в церкві в часі вечірні цикл проповідей натеми: “О католицькій вірі”; 2) Рівночасно душпастир повинен чи то через дяка, чикого іншого, розвідати про тих, котрі на весну задумують виїхати на роботу, іпостаратися о їх точний спис, а також о адреси робітників, що їх поведуть нароботу; 3) На весну, коли робітники вже вибираються на роботу, треба в наміріробітника відправити торжественну Службу Божу […]65.

Окрім вищевказаного кожному священику рекомендовано вести книгу облікуемігрантів, “[…] яка давала би йому в кожнім часі ясний перегляд вірних,остаючих за границями парохії, а також образ їх морально-релігійного життя”66.Окрім вказаних заходів галицьке духовенство було зобов’язане обговорювати

еміграційні проблеми на деканальних соборчиках, які, як відомо, сталитрадиційними з початком ХХ ст.67. До участі в них мала бути залучена значначастина духовенства. Тим самим еміграція ставала однією з важливих проблемцерковного і громадського життя. Окремо варто наголосити на тому, що з числасвящеників на вказаних соборчиках обирали еміграційних референтів. До їхніхобов’язків, зокрема входило:

[...] провадити на соборчику наради над опікою емігрантів, і зібрати від всіхкондеканальних Отців статистику еміграції з їх сіл, і по соборчику зіставитистатистику еміграції з деканату в двох напрямах: 1) який є стан еміграції впоодиноких парохіях і цілому деканаті; куди виемігрували; 2) що зроблено і щозаряджено зробити через поодиноких і спільно на соборчику для несення помочиемігрантам в справах релігійно-моральних. Кождий Всеч[есний] Отець Душпастирмає вести виказ виемігрувавших з єго парохії: осібно – до Прус, осібно – доАмерики і інших країв, і ту статистику передати на соборчику референтови справеміграційних, котрий по зіставленню пересилає її впрост до Ординаріяту. В актахсоборчика має бути справозданє (звіт – С. К., І. Ф.), що на соборчику в справінесення помочи емігрантам зроблено68.

У душпастирській опіці над емігрантами ієрархія Греко-католицької церквиважливого значення надавала еміграційній статистиці. Згідно із розпорядженнямитрополита А. Шептицького від 15 травня 1911 р. вона мала включати наступнірубрики: 1) емігранти до Німеччини, Америки, Канади, Бразилії і інших країв;2) ім’я, прізвище; 3) сам чи з родиною; 4) на стале чи на час; 5) чи приступав до

64 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1911. 15 мая.65 Емігрант. 1914. Марець.66 Там само.67 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1896. 30 червня.68 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1896. 15 мая.

126


Святих Тайн і чи зложив приреченє; 6) вернув в якому стані; 7) місце перебування;8) чи взяв метрики69. Статистичні інформації щорічно до 15 грудня еміграційніреференти подавали Митрополичому Ординаріату70.Окрім цього важливе значення мала переписка священиків з емігрантами.

“Нічого не є в силі так успішно охоронити нашого вірного від зіпсуття […], якслова співчуття і потіхи, висказані його духовним вітцем, котрий уже не раз вжиттю служив йому доброю радою. А коли то слово зістало йому присланелистом, так той лист має для него ту ж саму вартість, що колись для першиххристиянських громад апостольське послання”71 – вказувала преса. Ілюстрацієюцих слів можуть служити листи священика із с. Фраги Бібрського повіту ІванаКмицикевича, котрий вів переписку з емігрантами впродовж 1897–1912 рр.72.Однак загалом греко-католицьке духовенство не приділяло значної увагилистовному спілкуванню з емігрантами. Як повідомляв редактор “Емігранта”М. Щепанюк із 63 місцевостей у Сілезії, де працювало 1834 галицькихзаробітчан, жоден не отримував листів від свого пароха73.Важливою функцією духовенства в часі підготовки емігрантів до виїзду була

протидія агентам німецьких роботодавців та мореплавних компаній. З цьогоприводу у розпорядженні митрополита А. Шептицького від 15 травня 1911 р.відзначалося:

Еміграція наша заскочила державу, бо держава, що до тепер не управильнилаопіки над емігрантами, заскочила і нас, бо коли сотки тисяч нашого народу шукаєліпшої долі за границями і за морем, нема у нас стремління до несення відповідноїпомочи і опіки тим нещасним нашим землякам. Скористали з того всякого родаагенти, і они одні взяли по наших селах опіку емігрантів в свій монополь і гонятьлюдей з дому безлично пересадними обіцянками, а відтак ще їх визискують. Колив селі агенти господарять і людьми торгують – то се і встид, і шкода для народу ісела, а передовсім для всіх опікунів села, зосібна для душпастиря74.

До цього варто додати, що таємна агентура різними способами заохочуваласелян емігрувати, а у випадку потреби навіть проводила їх таємно через кордонвеликими або малими групами. Це, зокрема, стосувалося емігрантів доНімеччини. На німецькому боці кордону завербовані робітника потрапляли донімецьких агентів, які направляли їх роботодавцям. Сума винагороди агентовіза посередництво залежала від попиту на робочу силу і в середньому становила25–33 марки75. У Саксонії були випадки, коли вербувальники отримували від

69 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1912. 26 лютого.70 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1912. 25 листопада.71 Емігрант. 1913. Марець.72 Там само.73 Емігрант. 1914. Марець.74 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1911. 15 мая.75 Воблый К. Отход на зароботки в Германию и русско-германский торговый договор /

К. Воблый // Труды Юго-Западного отделения Российской экспортной палаты. Киев, 1914. С. 12.

127


поміщика на початку року 70 марок за особу76. Загалом варто наголосити, щогреко-католицьке духовенство не змогло належним чином протистояти згубномувпливові агентури, а обмежувалося лише рекомендаціями звертатися за порадамидо еміграційних товариств77.Практичним кроком у плані організації опіки над емігрантами стало намагання

греко-католицької ієрархії заснувати каси взаємодопомоги. Питання про нихвперше було підняте Митрополичим Ординаріатом ще у червні 1896 р. Однак,наявні документи не дають підстав стверджувати, чи цей захід мав тоді позитивнінаслідки.

З огляду на швидке зростання масштабів сезонної еміграції до НімеччиниМитрополичий Ординаріат порушив це питання у черговий раз. З цього приводуу розпорядженні митрополита А. Шептицького від 28 жовтня 1911 р.наголошувалося:

На цілі духовної помочи для переселенців місійні і видаваннє відповідних поучуваньзаряджуємо, щоби в кожній парохії на празник Благовіщення Преч[истої] Діви бувз відповідною промовою відспіваний соборний акафіст до Преч[истої] Діви-путеводительки на інтенцію наших нещасливих емігрантів і була заряджена складкапо церквах, а лепти належить передати на соборчику референтови справеміграційних, щоби разом переслав до Ординаріяту. Виказ жертв буде всеоголошений в Відомостях. Такі складки мають всі народи, дбаючі про своїх земляків-емігрантів, і з них мають десятки тисяч на утримування сталих місіонерів для нихна чужині78.

Трохи згодом дату проведення збірки було перенесено на один із святковихднів від Різдва Христового до Богоявлення, тобто після повернення сезоннихемігрантів з Німеччини. Результатом цих заходів стало видання у Львові 1912 р.заходами Товариства святого Рафаїла уже згадуваної “Пам’ятки для руськихробітників в Німеччині, Франції, Сполучених Державах, Канаді, Бразилії іАргентині”, авторства митрополита А. Шептицького. На її сторінках окрімповчань про умови праці на еміграції, способів використання зароблених коштівмістився виклад християнських обов’язків і тексти щоденних молитов. Пропопулярність цієї книги свідчить її друге видання у 1914 р.79.Окремо варто наголосити на тому, що на початку ХХ ст. греко-католицьке

духовенство брало активну участь у товариствах опіки над емігрантами,зокрема у заснованому 1901 р. Паранському комітеті для опіки над українськимиемігрантами в Бразилії. До складу його керівництва входили: катехит і радникмитрополичої консисторії Теодозій Лежигубський, директор Кредитного

76 Рубинштейн Е. Политика германского империализма в западных польских землях / Е. Рубинштейн. Москва, 1953. С. 129.

77 Емігрант. 1911. Цьвітень.78 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1911. 24 листопада.79 Bakalarz J. Opieka duszpasterska nad emigrantami z diecezji premyskiej obrządku

grzekokatolckiego w latach 1890–1914 / J. Bakalarz // Biuletyn polonijny [w:] Collectanea Theologica,1982. № 3. S. 160.

128


товариства урядовців і священиків Григорій Грозан, відомий галицький церковнийдіяч і письменник Євген Гузар та інші. Головою Паранського комітету був ТитРевакович, котрий тісно співпрацював з ієрархією греко-католицької церкви взагаліта митрополитом Андреєм Шептицьким, зокрема80. Попри значні завдання, якіставив перед собою Паранський комітет, він не переріс у значну еміграційнуінституцію. Цілком інакше виглядала ситуація із заснованим у березні 1907 р.Товариством св. Рафаїла для охорони руських емігрантів з Галичини і Буковини,як філії загальноавстрійського товариства під такою ж назвою (останнє входилодо складу загальноєвропейського Товариства св. Рафаїла з центральноюсадибою у м. Майнц)81. Ініціаторами його утворення був ряд відомих церковнихдіячів, таких як Йосиф Боцян, Никита Будка, Володимир Ганицький, Йосиф Жукта інші82 З нагоди заснування товариства Греко-Католицький МитрополичийОрдинаріат оприлюднив спеціальне звернення, де, зокрема, відзначалося:

[…] визнаючи хосенність такого товариства, (Митрополичий Ординаріат – С.К.)препоручає його гарячо всім всечесним урядам парохіяльним і всім щирим прихильникамруского народу, завзиваючи їх, щоби вступали в його члени і у всіх справах еміграційнихвідносилися з повним довірям до нього83.

На перших загальних зборах Товариства обрано його Виділ у складі 15 осіб,який очолював Т. Ревакович84. Він беззмінно обіймав цю посаду до 1914 р.Заступником голови обрано ректора Духовної семінарії Й. Жука85, скарбником– Н. Будку. Фінансовий стан організації контролювала ревізійна комісія до складуякої входили священики Василь Лициняк та Й. Боцян86. З березня 1910 р.Товариство почало видавати газету “Емігрант”. Її засновником і першимредактором був префект духовної семінарії у Львові Н. Будка87, а після йогопризначення у 1912 р. греко-католицьким єпископом для українців Канади,редакцію очолив священик Микола Щепанюк88. До цього варто додати, щодіяльність Товариства св. Рафаїла, значною мірою спричинилася до перетворенняеміграції на об’єкт громадського зацікавлення.

80 ЦДІА України у м. Львові. Ф. 664 (Ревакович Тит – радник Крайового суду у Львові),оп. 1, спр. 4, арк.1 зв.

81 Zięba A. Ukraińcy w Kanadzie... S. 44.82 Нива. 1908. 15 червня.83 Львôвско-Архіепархіяльнû Вhдомости. 1907. 5 мая.84Див.: Мудрий М. “Згадки з життя свого і своєї родини”. Спогади Тита Реваковича як джерело

до історії Галичини XIX ст. / М. Мудрий // Записки наукового товариства імені Шевченка. Праціісторично-філософської секції. Львів, 2006. Т. ССLII. С. 708–762.

85 Див.: Глистюк Я. Від Бохенського до Боцяна: ректори Генеральної Греко-католицькоїсемінарії у Львові (1848–1914) / Я. Глистюк // Вісник Львівського університету. Серія історична.2003. Вип. 38. С. 148–170.

86 Діло. 1907. 1 цьвітня.87 Бала О. Перший Український єпископ Канади Кир Никита Будка. В сороколітній ювілей

оснування українсько-католицької ієрархії в Канаді / О. Бала. Вінніпег, 1952. С. 11.88 Емігрант. 1914. Май.

129


Загалом, у ставленні до еміграції, Греко-католицька церква пройшла тривалийперіод еволюції. Майже цілковите несприйняття еміграційного руху напочатковому етапі, поступово змінилося його визнанням як доконаного факту.Як наслідок, духовенство під проводом Митрополита А. Шептицького докладалозначних зусиль для організації опіки над емігрантами, вело значну інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення, протидіяло впливам агентівмореплавних компаній. Усе це певною мірою впливало на перебіг, масштаби танапрями еміграції.

GREEK-CATHOLIC CHURCH IN ATTITUDE TOWARD UKRAINIANEMIGRATION FROM GALICIA IN THE END OF THE XIXth – THE

EARLY XXth CENTURIES

Stepan KACHARABA, Iryna FRANKIVThe Ivan Franko National University of Lviv,

the Chair of Modern and Contemporary History of Foreign Countries1 Universytetska str., Lviv 79000, Ukraine

A Greek-Catholic Church in attitude toward emigration passed the protracted period ofevolution. Almost complete unperception of emigrant motion on the initial stage graduallychanged his confession as a perfect fact. As a result, clergy under the direction of metropolitanAndrey Sheptytsky gave report considerable efforts for organization of guardianship aboveemigrants, conducted considerable informative work among a population, counteracted toinfluences of agents of the navigated companies. It up to a point influenced on motion, scalesand directions of emigration.

Key words: Galicia, Greek-Catholic Church, Ukrainian emigration.

ГРЕКО-КАТОЛИЧЕСКАЯ ЦЕРКОВЬ В ОТНОШЕНИИ КУКРАИНСКОЙ ЭМИГРАЦИИ ИЗ ГАЛИЦИИ

В КОНЦЕ ХІХ – В НАЧАЛЕ ХХ СТ.

Степан КАЧАРАБА, Ирина ФРАНКИВЛьвовский национальный университет имени Ивана Франко,кафедра новой и новейшей истории зарубежных стран

ул. Университетская 1, Львов 79000, Украина

Греко-католическая церковь в отношении к эмиграции прошла длительный периодэволюции. Почти полное невосприятие эмиграционного движения на начальном этапе свременем изменилось его признанием как свершившегося факта. Как следствие,духовенство под руководством митрополита А. Шептицкого докладывало значительныхусилий для организации опеки над эмигрантами, вело значительную информационно-

130


разъяснительную работу среди населения, противодействовало влияниям агентовмореходных компаний. Все это в определенной степени влияло на ход, масштабы инаправления эмиграции.

Ключевые слова: Галиция, Греко-католическая церковь, украинская эмиграция.


131

УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ В КОНТЕКСТІ ВІДНОСИН

© Уська У., 2011



УДК: 94(439.5:456.31)“1914/1918”

УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ У ВІДНОСИНАХАВСТРО-УГОРЩИНИ ТА ВАТИКАНУ В РОКИ ПЕРШОЇ

СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Уляна УСЬКАНаціональний університет “Львівська Політехніка”,кафедра історії України та етнокомунікації

вул. Степана Бандери, 12, Львів 79013, Україна

На основі неопублікованих матеріалів Австрійського державного архіву у м. Відні таЦентрального Державного Архіву України у м. Львові в статті зроблено спробу розкритивзаємини Австро-Угорщини та Ватикану з приводу перспективи розвитку українськогонаціонального руху крізь призму можливого поширення Унії на Схід, заходи боротьбидержавних та церковних чинників з русофільством та їх протидію переходу греко-католиківГаличини на православ’я в роки Першої світової війни.

Ключові слова: Австро-Угорщина, Ватикан, Українська Греко-Католицька Церква,українське питання, русофільство.

Упродовж останніх десятиліть українське національне питання в роки Першоїсвітової війни стало предметом досліджень багатьох українських учених, якіздебільшого займалися розробкою теоретичної моделі національноговідродження1, зосереджувались на проблемах становлення світоглядних таполітичних орієнтирів українців2, або вивчали політику австрійського уряду щодоукраїнського питання3 тощо. Незважаючи на різноманітність та різноплановість

1 Hrycak J. Die Formierung der modernen ukrainischen Nation / J. Hrycak // ÖsterreichischeOsthefte: Ukraine. Wien, 2000. Jahrgang 42 / 2000, Heft 3 / 4; Магочій П. Українське національневідродження. Нова аналітична структура / П. Магочій // Український історичний журнал. 1991.№ 3; Химка І.-П. Український національний рух у Галичині в світлі нових теоретичних праць пронаціоналізм і національні рухи / І.-П. Химка // ІІ-й Міжнародний конгрес україністів (Львів, 22–28 серпня 1993 р.). Доповіді і повідомлення. Історія. Львів, 1994. Ч. 1.

2 Сухий О. Галичина: між Сходом та Заходом. Нариси історії XIX–XX ст. / О. Сухий. Львів,1997; Расевич В. Зовнішньополітичні орієнтації австрійських українців (1912–1918 рр.) /В. Расевич // Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісії НТШ в Україні. Львів,1999. Вип. 2.

3 Лисяк-Рудницький І. Українці в Галичині під австрійським пануванням / І. Лисяк-Рудницький // Історичні есе / Центр досліджень історії імені Петра Яцика Канадського інститутуукраїнських студій Альбертського університету. В 2-х томах. Київ, 1994. Т. 1; Попик С. Українців Австрії. 1914–1918. Австрійська політика в українському питанні періоду великої війни /С. Попик. Київ-Чернівці, 1999.

132

Уляна УСЬКА

існуючих праць, досі залишаються не висвітленими ряд детальних аспектів даноїпроблеми через відсутність широкого доступу вітчизняних істориків до пластуджерельного матеріалу, який зберігається в закордонних архівах. Зокрема,йдеться про дослідження динаміки відносин Австро-Угорщини зі СвятимПрестолом стосовно політичних, міжконфесійних відносин у Галичині та наНаддніпрянщині в роки Першої світової війни.

Мета статті – окреслити проблемні питання взаємин Австро-Угорщинита Ватикану стосовно розвитку українського питання, висвітлити оцінкуукраїнськими політичними силами можливості поширення Унії на Схід, а такожзаходи боротьби державних та церковних чинників з русофільством та їх протидіюпереходу греко-католиків на православ’я. Під цим кутому зору досліджуютьсятакож різнопланові фактори, які спровокували розгортання кризової ситуації всередині Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) у роки Першої світовоївійни.Намагаючись посилити контроль за політичними та міжконфесійними

відносинами в Галичині, австрійський уряд напередодні війни вимагав від органівкрайової адміністрації регулярних та детальних звітів щодо боротьби зрусофільською ïропагандою, одним із елементів якої вважалася протидіяпереходу греко-католиків на православ’я. Під тиском владних чинників у травні1910 р. митрополит та львівський архиєпископ Андрей Шептицький (1865–1944),станіславівський єпископ Григорій Комишин (1867–1947), перемишльськийєпископ Костянтин Чехович (1847–1915) видали “Пасторський лист до всьогогреко-католицького духовенства”, в якому достатньо чітко окреслили заходиборотьби з православною агітацією в середині УГКЦ. Зокрема, на священиківпокладалося канонічне зобов’язання проводити просвітницьку роботу тазмушувати парафіян перед від’їздом за межі держави присягати на довічнувірність УГКЦ. Крім цього, санкціонувалася зміна статутів місіонерськихтовариств Св. Сакраменту в напрямку запровадження для їх членів обов’язковоїприсяги на довічне дотримання католицьких догм. На деканів покладавсяобов’язок повідомляти єпархіальні Ординаріати про випадки православноїпропаганди, інформувати парафіяльні читальні про вихід нових брошурвіростверджуючого змісту, а на парохів – регулярно подавати списки мирян, якіперед виїздом до Америки присягнули на вірність УГКЦ та списки осіб, які наеміграції відступили від обряду або вже як православні повернулися набатьківщину4.Перераховані в пасторському листі заходи мали невідкладний характер. Згідно

з інформацією, викладеною у меморіалі командування крайової жандармерії“Російська небезпека на австрійському Східному кордоні” за червень 1910 р.,

4 Центральний державний історичний архів України у м. Львові (далі – ЦДІА України ум. Львові), ф. 146 (Галицьке намісництво), оп. 6, спр. 1334, арк. 302–303.; ф. 358 (ШептицькийАндрей Олександр), оп. 2, спр. 7, арк. 59–61.

133


ситуація в Галичині щодо православної пропаганди набувала загрозливогохарактеру. Зокрема, у Перемишльській єпархії перехід на православ’япідтримувала половина греко-католицьких священиків (найбільше в повітах Ясло,Кросно, Горлиці5), у Львівській – третина (найбільше в повіті Бібрка, де розгорнувдіяльність парох с. Борусів Андрій Яворський6, та в громадах Цілож, Конотопи,Ульвувек, Гордловиці, Скоморохи, Ільковичі, Барані Перетоки, Доброчин, Сілець,Приводів, Ліски, Костяшин, Снятин і Лучиці Сокальського повіту7). Загалом, уЛьвівській єпархії налічувалося близько 200 сіл, де 5–10 родин офіційно вийшлиз греко-католицького обряду8. Лише у Станіславівській єпархії таких випадківмайже не спостерігалося9. У Західній Галичині та на східних схилах Карпатмайже всі громади лемків (близько 200 сіл) перейшли православ’я10.Зміцнюючи зв’язки ієрархів УГКЦ з Австро-Угорщиною та Ватиканом,

австрійський уряд наприкінці 1911 р. ініціював обрання митрополитаА. Шептицького кардиналом11, а з іншого боку – розпочав співпрацю з греко-католицькими владиками в напрямку усунення зі займаних посад парохів-відступників. Як правова підстава для здійснення таких заходів використовувавсядекрет Папи Пія VІ “Rescriptum Declarotorium Illyricae Natіonis” від 16 липня1779 р., який містив норму про те, що священиками на території австрійськоїдержави можуть бути лише її громадяни12. Згідно австрійського законодавствапроти парохів-відступників були порушені кримінальні справи за звинуваченняму державній зраді, внаслідок чого вони автоматично вибували з громадянствата втрачали парафію. Законом про паспорти від 1901 р. (§ 227) додатковообмежувались міждержавні подорожі духовенства, а саме: 1) духовним особамросійського походження, які висвятилися в Росії, в’їзд на територію Австро-Угорщини був категорично заборонений; 2) термін перебування священикаавстрійського громадянства на території Росії не міг перевищувати 3-х місяців;3) кожна духовна особа, яка претендувала на в’їзд у Росію, повинна була спочаткуодержати відповідний дозвіл оберпрокурора Синоду та у письмовій формівідмовитися від збору пожертв на її території13.

5 ЦДІА України у м. Львові, ф. 146, оп. 6, спр. 1346, арк. 787.6 Там само.7 Там само. Арк. 791.8 Österreichisches Staatsarchiv (далі – ÖStA), Haus- und Hof Staatsarchiv (далі – HHStA),

Politisches Archiv (далі – PA) I, XL Interna, Liasse XLV/9(1914): Russophile Propaganda in Galizienund Bukowina, Karton 224, Z. 727, indiziert am 30. November 1914.

9 ЦДІА України у м. Львові, ф. 146, оп. 6, спр. 1339, арк. 907.10 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV/9(1914), K. 224. Ohne Zahl. Bedeutung des

ukrainischen Problems in Galizien für die allgemeine äußere Politik, vom 2. April 1914.11 Weinzierl-Fischer E. Die letzten Ernennungen österreich-ungarischer Kardinäle // Österriech und

Europa. Festgabe für Hugo Hantsch zum 70. Geburtstag. Graz–Wien–Köln, 1965. S. 412.12 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV/9(1914), K. 224, Z. 1. B., indiziert am 16. Februar

1914.13 Ibid.

134


Рішучі заходи австрійського уряду виглядали виправданими та своєчасними,оскільки представники російських духовних навчальних закладів проводилиактивну агітацію серед галицької молоді, пропонуючи безкоштовну освіту тапроживання в Росії. Чи не в кожній духовній семінарії налічувалось по 12–20слухачів з Галичини, яких Російська Православна Церква у майбутньомупланувала використати як місіонерів14. Відомі випадки, коли такий план успішноспрацьовував. Так, за підтримки деяких членів митрополичої капітули кількомвипускникам Житомирської духовної семінарії вдалося розпочати пастирськудіяльність у Галичині, зокрема Максиму Сандовичу – в парафії с. Ґраб’є повітуЯсло, Івану Іллєчку – в парафії с. Цілож Сокальського повіту15. Парафії одержалитакож висвячені в православ’ї священики Гнат Гудима в с. Залуччя Снятинськогоповіту, Кипріан Цимбала в с. Лядське Золочівського повіту та Іван Соловій ус. Довге Горлицького повіту16. Проти згаданих священиків порушили кримінальнісправи за ведення православної пропаганди. Намагаючись на майбутнє уникатитаких прорахунків, австрійський уряд вимагав від греко-католицьких владикздійснювати призначення парохів лише після узгодження їх кандидатур ізгалицьким намісництвом17.Австрійська влада переслідувала не лише священиків-відступників, а й

постійно спонукала єпископів очолити боротьбу з русофільською ідеологією середгреко-католицького кліру. Відомо, що декілька членів митрополичої консисторіїта капітули вважалися симпатиками русофільства, а саме: архиприсвітер таінфулят Андрій Білецький, який за відсутності митрополита здійснювавкерівництво Львівською архиєпархією, крилошанин львівської капітулиОлександр Бачинський, кустош львівської капітули Антоній Петрушевич, парохильвівських храмів Мартин Пакіз, Гаврило Кришановський. Вони впливали напризначення деканів та радників консисторії, священиків та вікаріїв храмівЛьвова, надаючи при цьому перевагу духовенству русофільського спрямування18.Офіційна кількість справжніх прихильників русофільства серед кліру не була

встановлена, а тому до Відня надходила суперечлива інформація на основіприватних підрахунків. Так, настоятель Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ)о. Платонід Філас уважав, що станом на квітень 1914 р. у Галичині приблизно з3000 греко-католицьких священиків 800 осіб підтримують відступництво відобряду. Глава Християнсько-суспільної партії, придворний радник, експерт зпитань обрядовості при галицькому намісництві Олександр Барвінський цю цифру

14 Ibid. O. Z. Bedeutung des ukrainischen Problems in Galizien für die allgemeine äußere Politik,vom 2. April 1914.

15 ЦДІА України у м. Львові, ф. 146, оп. 6, спр. 1347, арк. 51.16 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV/9(1914), K. 224, Z. 727, indiziert am 30. November

1914.17 Ibid. O. Z. Elaborat von Baron Andrian, vom 2. April 1914: Bedeutung des ukrainischen Problems

in Galizien für die allgemeine äußere Politik.18 ЦДІА України у м. Львові, ф. 146, оп. 6, спр. 1339, арк. 907.

135


зводив до третини, а голова української фракції австрійського парламенту КостьЛевицький – до чверті від загальної кількості греко-католицького духовенства19.Остання інформація збігається з даними редакції газети “Руслан” про те, щочверть греко-католицького кліру передплачувала русофільську газету“Прикарпатская Русь”20.При цьому виникає питання, чи все русофільськи налаштоване греко-

католицьке духовенство слід уважати відступниками та зрадниками? Очевидно,що політичні симпатії частини кліру до русофільства та перехід на православнийобряд не можна трактувати як тотожні речі. Законодавство австрійської державине передбачало кримінального переслідування за політичні погляди, у той часяк юридична відповідальність могла наступати внаслідок конкретних дій, якнаприклад, православної агітації серед населення, використання російськихправославних книг під час богослужіння, проведення несанкціонованих зборівгромади чи літургій під відкритим небом тощо. У цьому контексті слід зазначити,що священики-русофіли у своїй більшості залишалися законослухнянимигромадянами та не наважувалися офіційно змінювати обряд, чим поставили бимайбутнє своїх родин під загрозу. Австрійське законодавство однозначнотрактувало злочином діяльність місіонерів-одинаків, які після відповідноговишколу в Росії, користуючись австрійським громадянством, здійснювалиправославну пропаганду в Галичині.Напередодні війни австрійський уряд намагався не лише придушити

локалізовані вогнища православної пропаганди в Галичині, а й за допомогоюієрархів остаточно викорінити русофільство в УГКЦ. Проте митрополитА. Шептицький особисто не підтримував радикальних заходів щодо масовогоусунення з посад священиків русофільського спрямування, оскільки намагавсяне допустити розколу серед кліру. Він був прихильником поступових еволюційнихзмін чи радше створення якісно нових обставин, за яких частина духовенствасама повинна була свідомо відмовитися від русофільства. Митрополит трактуваврусофільство як імпортоване ззовні явище, прогнозуючи його самостійнезникнення “через 15 чи 20 років […], якщо не відбудеться інтервенція ззовні”21.Такі твердження А. Шептицького не були безпідставними, зважаючи на

тенденції, які спостерігалися в середовищі молодого покоління священиків.Вдаючись до протестів, українофільські студенти Львівської греко-католицькоїсемінарії вимагали відрахувати із навчального закладу 11 русофілів22. Зокрема,

19 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV / 9(1914), K. 224, O. Z. Elaborat von BaronAndrian, vom 2. April 1914.

20 Ibid. Z. 16 B / P. Die schismatische Bewegung in unierten Clerus Galiziens, vom 25. Mai 1914.S. 702–706. (Die kahholischen Geistlichen als Abonenten der “Przykarpatskaja Rus” // Ruslan. 92.vom 16 / 29.04.1914. S. 704–705).

21 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV / 9(1914), K. 224, O. Z. Elaborat von BaronAndrian, vom 2. April 1914.

22 ЦДІА України у м. Львові, ф. 358, оп. 1, спр. 103, арк. 10–11

136


14–16 квітня 1912 р. українофіли вдалися до голодування23. Через їхні погрозирозправитися з русофілами австрійська влада тимчасово закрила семінарію24,а після відновлення її роботи в закладі практично було покінчено з русофільськоюагітацією. Навесні 1914 р. серед слухачів семінарії митрополит особистонарахував заледве 6 студентів-русофілів25.Напередодні воєнного конфлікту з Росією влітку 1914 р. австрійські державні

чинники через ватиканських достойників шукали можливість вплинути на греко-католицьких ієрархів з метою активізації їхньої боротьби з русофільством.Збираючи у Ватикані інформацію стосовно особи А. Шептицького, посол Австро-Угорщини в Римі барон Каєтан Меррей фон Карос-Мере потрапив під впливдуховенства польського походження, яке нещадно критикувало митрополита заполітичну заанґажованість та відверту підтримку народовецького табору вукраїнському русі, що вважалося неприпустимим для глави Церкви. У своємузвіті від 16 липня 1914 р. К. Меррей доповідав австро-угорському мініструзакордонних справ графу Леопольду Берхтольду фон Унґарешітцу про те, що:“Монсеньйор Шептицький, як людина та духовна особа, є так само шанованийв Римі, як і в Галичині, але виглядає, що він є мало впливовим при Курії. З інших,безпосередньо не з ватиканських джерел*, маловпливовим почув я судженняпро монсеньйора Шептицького як про “ідеаліста”, при цьому спонтанно спадаєна думку часто цитований вислів щодо методів премудрого єпископськогоправління: “Sancti arent, sapientes doceant, prudentes regant*”26.Польські достойники виступали противниками відродження східного

чернецтва під егідою УГКЦ, а тому не схвалювали спроби митрополита зміцнитиіснуючий орден ЧСВВ, заснувати Чин Святого Теодора Студита (ЧСТС), ЧинНайсвятішого Ізбавителя (ЧНІ)**. З приводу цього у наступному звіті від 25 липня1914 р. К. Меррей виклав сумніви асистента єзуїтського генерала длянімецькомовних земель Володимира Лєдуховського так: “Чи здатні принестипо справжньому добрі плоди чужоземні насадження, які львівський архієпископхоче імпортувати та на тамтешніх територіях акліматизувати”27? Розбудовуючи

23 Allgemeines Verwaltungsarchiv (далі – AVA), Ministerium des Innern, Präsidiale (далі – MI,Präs.), Faszikel 22/Galizien, Jahre 1912–1913, K. 2115, Z. 6778.

24 ЦДІА України у м. Львові, ф. 358, оп. 1, спр. 103, арк. 9.25 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV / 9(1914), K. 224, O. Z. Elaborat von Baron

Andrian, vom 2. April 1914.∗ З польських джерел.* Святі засівають, мудреці навчають, негідники керують (лат.).26 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV/9 (1914), K. 224, Z. 29–D. / P. vom 16. Juli 1914.∗∗ У 1904 р. А. Шептицький утворив ЧСТС, який діяв на засадах колишніх статутів Київської

лаври та ордену бенедиктинів з Монте Кассіно. Вражений активною місіонерською діяльністюбельгійських редемптористів серед українських емігрантів під час візиту в 1910 р. до Канади,А. Шептицький домігся згоди Провінціала редемптористів у Бельгії утворити східну гілку ордену,яка одержала назву ЧНІ.

27 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV / 9(1914), K. 224, O. Z. , indiziert am 21. August1914.

137


існуючий та створюючи нові монаші чини, А. Шептицький прагнув зміцнитицерковну структуру УГКЦ, покращити фахову підготовку душпастирів, поглибитироль Церкви як морального авторитета серед віруючих, що також можнарозглядати в контексті заходів боротьби з русофільством та відступництвомвід обряду.Проте у реформаторській діяльності митрополита австрійська влада не

розгледіла бажаних для держави заходів, а тому продовжувала осуджувати йогоза толерантне ставлення до священиків-русофілів. На цьому ґрунті у віденськихдипломатичних колах сформувалася хибна думка про те, що “[…] ГрафШептицький переважно покладається на один напрямок, особливо на молодемоскалофільськи [moskalophil] налаштоване духовенство, яке за переконаннямє католицьким, та мріє навернути на католицизм усю Росію […]”28. З іншогобоку, митрополита називали “шефом офіційного русинського патріотизму”,вважали залежним від українофільських політичних кіл, критикували за те, щовін не може від них дистанціюватися та вільно виступити справжнім рушієм чирадше ініціатором чисток у середовищі греко-католицького духовенства29.На тлі різнопланової та суперечливої інформації про митрополита більш

схвальні відгуки у Ватикані здобув станіславівський єпископ Г. Хомишин, якийзалишався політично індиферентним та неодноразово демонструвавпревалювання християнських цінностей над національними інтересами. Уватиканських кулуарах польське духовенство характеризувало владику так:“Монсеньйор Хомишин […] у політичному відношенні є не такий пристраснийяк монсеньйор Шептицький […]”, хоча він теж не підтримував чисток середгреко-католицького духовенства30. В українофільському середовищі єпископнабув реноме опозиціонера та ультраклерикала31 через заборону духовенствустаніславівської єпархії передплачувати партійний орган УНДП – газету “Діло”32,а також завдяки вимозі бойкотувати будь-які інші національно-демократичніабо радикальні видання та заходи33.Поширення русофільської ідеології в середовищі греко-католицького

духовенства в Галичині та високий рівень його політизації викликали занепокоєнняСвятого Престолу. Зокрема, К. Меррей у звіті до міністерства закордонних справвід 16 липня 1914 р., характеризуючи ставлення наближених до Папи кардиналівщодо православної пропаганди в Галичині, вказував на занепокоєння достойниківз приводу загрозливої ситуації стосовно збереження Унії на сході Австро-Угорщини. Державний секретар Ватикану кардинал П’єтро Ґаспаррі висловив

28 Ibid. O. Z. Elaborat von Baron Andrian, vom 2. April 1914.29 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV/9 (1914), K. 224, Z. 29–D. / P.30 Ibid.31 Див.: Єгрешій О. Єпископ Григорій Хомишин: портрет релігійно-церковного і громадсько-

політичного діяча / О. Єгрешій. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. С. 39.32 ЦДІА України у м. Львові, ф. 146, оп. 6, спр. 1346, арк. 779.33 Там само. Арк. 782.

138


припущення про те, що “одного ранку всі русофіли виявлять бажання перейтина православний обряд”34. Його застереження підтримували декан Святоїкардинальської колегії кардинал Серафін Ваннутеллі та запеклий поборник Уніїмонсеньйор Ієронім Роллері Секріно.Згідно з твердженням довіреної особи австро-угорського посла у Ватикані

кардинала С. Ваннутеллі, Папа Пій Х (1903–1914) не мав чіткої уяви проміжнаціональні та міжконфесійні відносини у Східній Європі. Він не прагнуврозширення впливу Католицької Церкви на цих територіях чи залучення іншихправославних народів до Унії, оскільки це виглядало дуже проблематично,зважаючи на загострення протистояння між Антантою та Троїстим союзом.Ставлення Пія Х до об’єднавчого діалогу між західною та східною гілкоюхристиянства було прохолодним і детермінувалося його боротьбою змодерністськими тенденціями в самій Церкві35. Проте він схилявся до думкипро те, що православні, які переходять на догми католицизму, повинні залишатисяв східному обряді та дотримуватися своїх традицій. Розвиток КатолицькоїЦеркви Святий Отець убачав у ліквідації модерних впроваджень, які вкоренилисяв латинському обряді, в інтенсифікації внутрішнього релігійного життя,запровадженні суворо регламентованої церковної організації та розширеннідушпастирської діяльності36.Зважаючи на такі настрої у Ватикані, кардинал С. Ваннутеллі наважився

висловити австро-угорському послові особисте припущення щодо можливогорозвитку ситуації на східних окраїнах Австро-Угорщини такого змісту:

Якщо навернені схизматики будуть доставлені Церкві як дозрілий плід, то Пій Хприйме їх з радістю. Оскільки немає багато часу на процес дозрівання, то СвятийОтець довго не вагатиметься у своєму рішенні. Він особисто не вбачає жодноїнебезпеки у стрімкому зростанні впливу українського елемента за умови, якщоцей елемент, принаймні більша його частина, ще перебуватиме під габсбурґськимскіпетром37.

Співзвучні ідеї щодо майбутнього України під протекторатом Габсбурґіврозвинув А. Шептицький у своїй “Pro memoria” від 15 серпня 1914 р., скерованійдо австрійського уряду. Формулюючи першочергові завдання австрійськоїполітики на захоплених союзниками українських територіях у майбутньому, вінпропонував здійснити негайну реорганізацію існуючих військових структур,реформувати правову систему та церковні відносини. Зокрема, митрополитнаполягав на створенні єдиної Української Церкви, усуненні з посад усіх єпископів

34 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV/9 (1914), K. 224, Z. 29–D. / P.35 Див.: Гентош Л. Ватикан і виклики модерності: східноєвропейська політика папи

Бенедикта ХV та українсько-польський конфлікт у Галичині (1914–1923) / Л. Гентош. Львів,2006. С.182–183.

36 ÖStA, HHStA, PA I, XL Interna, Liasse XLV/9 (1914), K. 224, Z. 29–D. / P.37 Ibid.

139


російського походження, заміні їх проукраїнськими та проавстрійськимиієрархами, на забороні молитви за царя чи імператора тощо. Він вважав, щопісля апробації відповідних розпоряджень у Відні та Ватикані

“Митрополит галицький (“і всієї України”) зміг би все це декретувати, що відповіднодо принципів східної церкви та традицій Митрополії було б природним та легальним[…]. Канонічні підстави таких дій є прийнятними для католицької сторони, дляправославно-східної сторони вони є легально-логічними та самі по собізрозумілими […]. Східний обряд Церкви взагалі не змінюватиметься. Східний обрядповинен бути добросовісно збережений та докорінно очищений від московітськихвпливів”38.

Розвиваючи ідею зміцнення авторитету УГКЦ у Східній Європі, у меморіаліневстановленого автора “Українська католицька церква в Галичині як факторвпливів Австро-Угорщини на народи грецького обряду та їхні потреби”*

детальніше обґрунтувалася доцільність прилучення українського православногонаселення до католицької пастви. У цьому контексті підкреслюваласявирішальна роль австрійського фактора, діяльність якого повинна виявлятися вповсякденних турботах про об’єднання “східних церков з католицькою церквою,а також про поширення впливів австрійської держави, в чиїх кордонахрозвивається українська церква, на народи Росії, Балкан та Азії”39. Одночаснозазначалась унікальність історичної ролі УГКЦ, чим автор обґрунтовував потребуїї організаційного зміцнення та розбудови структури. На його думку, потрібнобуло створити відповідне правове підґрунтя щодо місійної діяльності середправославних українців Наддніпрянщини, запобігати латинізаційним процесам,приєднати до Галицької-Подільської митрополії всі греко-католицькі громадиУгорщини та Хорватії, саму Митрополію перетворити на Патріархат, а патріархунадати право висвячувати єпископів-суфраганів. У меморіалі висувалася вимогазабезпечити належне “виховання кліру та їхнього наукової вишколу”, надаватиматеріальну допомогу ЧСВВ для закладення нових монастирів та облаштуваннядуховних семінарій, подбати про створення окремого представництва ОтцівВасиліан у Римі та Палестині40.Проте в перші місяці війни масштабні поразки австро-угорської армії на

Східному фронті відсунули згадані плани на далеку та практично нездійсненнуперспективу. Військові чинники та галицька адміністрація списували свої невдачіна “зраду” українського населення Галичини та Буковини. Польська влада краючасто трактувала українців як ворожий до держави русофільськи налаштований

38 ÖStA, HHStA, PA I, Bd. 523, Liasse XLVII / 11: Speziell über das ukrainische Problem.Promemoria. S. 104.

∗ Ймовірно, що документ був укладений ченцями ЧСВВ.39 ЦДІА України у м. Львові, ф. 527 (Греко-католицький генеральний вікаріат, м. Відень),

оп. 1, спр. 13, арк. 2.40 ЦДІА України у м. Львові, ф. 527, оп. 1, спр. 13, арк. 7–13.

140


елемент, який заповзято дотримується східного обряду, юліанського календарята кирилиці. А це, на думку керівних військових кіл, могло ментально та духовноєднати їх з Російською імперією41.Наприкінці серпня 1914 р. подібними твердженнями обґрунтовувались

політичні підстави масових арештів не тільки українських селян, а й греко-католицьких священиків, більшість яких підозрювались у симпатіях доправослав’я та русофільства. Про масштаби арештів свідчать дані президіїштирійського намісництва, згідно з якими на початку листопада 1914 р. у таборахТалерґоф (Штирія) налічувалося близько 5700, у Терезієнштадті (Богемія) –890, Шварці (Тіроль) – 40, Куфштайні (Тіроль) – 50, у таборах Верхньої таНижньої Австрії – загалом 20 “інтернованих русофілів”42.На захист греко-католицьких священиків виступило створене в жовтні 1914 р.

клерикальне товариство у Відні, яке першим звернулося до центральних органіввлади з протестом щодо невиправданого звинувачення духовенства у державнійзраді та русофільстві43. Згодом подібні письмові заяви склали політичнеоб’єднання – Головна Українська Рада, українські парламентські та сеймовіпосли, а також ряд українських громадських організацій.Численні скарги до австрійського уряду та реванш австро-угорської армії

під час зимової кампанії 1914–1915 рр. спонукали військових чинників переглянутидискримінаційне ставлення до українського населення Галичини та Буковини.На початку листопада 1914 р. в австрійських намісництвах розпочали роботуспеціальні комісії, які створювались для розгляду справ стосовно поспіхомарештованих осіб. Внаслідок об’єктивно проведеного дізнання, комісії частовиносили рішення про реабілітацію безпідставно ув’язнених українців.Проте масові арешти греко-католицького духовенства, що в серпні – вересні

1914 р. здійснювалися австрійськими військовими чинниками, не завдали такоїшкоди УГКЦ, як заходи російської влади під час першої окупації Галичини, якатривала з вересня 1914 р. по червень 1915 р. включно. Протестуючи противтручання російського православного духовенства у внутрішні справи Церквита змушування греко-католицького населення переходити на православ’я, членмитрополичої капітули у Львові о. Тит Войнаровський, єпископський генеральнийвікарій українських католицьких єпархій Львова та Перемишля о. П. Філас тапочесний член Перемишльської капітули о. Кипріан Хотинецький у “Меморандуміукраїнського католицького духовенства” від 24 березня 1915 р. вимагали відавстрійської влади “вжити відповідні кроки та заходи” для повернення з

41 Див.: ÖStA, Kriegsarchiv (далі – KA), Milatärkanzlei Seiner Majestät (далі – MKSM), F. 69-8 / 9-3 de 1914. (Die russische Propaganda und ihre politischen Gönner in Galizien. Wien, September1914. S. 1–30.; F. 28-3 / 2 de 1915. Cehelskyj L. Die Wahrheit über den Verrat in Ostgalizien. (Promemoria,vom 6. Jänner 1915.). S. 2–18).

42 Талергофскій альманахъ. Памятная книга австрійскихъ жестокостей, изувhрств и насилійнадъ карпато-русскімъ народомъ во время всемирной войны 1914–1917 гг. Львовъ, 1932. Вып. 4,Ч. ІІ. С. 138.

141


російського полону митрополита А. Шептицького, якого 19 вересня 1914 р.вивезли зі Львова, а також звільнення безпідставно арештованих та інтернованихгреко-католицьких священиків, усунення перешкод для повернення їх додому.При цьому церковні достойники постійно наголошували на тому, що греко-католицьке духовенство залишається “безумовно вірним та відданимГабсбурзькій династії”, а всі священики є “лояльними австрійськимипатріотами”44.Оскільки навесні 1915 р. повернення в Галичину колишніх інтернованих

відбувалося лише на підставі персоніфікованих дозволів, одержаних від Вищогокомандування армії, то представники української інтелігенції були змушенізнаходити прихисток не тільки в місцях тимчасового утримання, як Вольфсберґу Каринтії чи Брук на р. Ляйті, а й у Відні45. Демонструючи свою лояльність доавстрійської держави, колишні арештанти неодноразово декларували своювідданість династії, патріотизм та готовність боротися проти спільного ворогаразом з населенням усіх австрійських земель. Подібні заяви вимагалипрактичних доказів, а тому клерикали, що гуртувалася довкола Греко-католицького вікаріату у Відні, досить швидко перетворилася на поборниківзапровадження григоріанського календаря у церковне життя українців.Так, 15 квітня 1915 р. Репрезентація українських католицьких священиків-

емігрантів у Відні одноголосно ухвалила підтримати перехід УГКЦ на новийкалендар, але при цьому “не віддавати справи в руки світських людей […]”.Учасники зборів чітко усвідомлювали існуючі перешкоди у реалізації такогорішення: “Наш народ є консервативний […], уважав-би проте зміну календараза замах на свої церковні святощі і народню окремішність” та “заміна календарабула-би промахом проти нашої традициї і паралізувала проте нашу місію внаверненю сходу”46. Але, зважаючи на політичну доцільність, аргументи накористь реформи видавалися священикам-емігрантам переконливішими: “Череззміну календара ми як-раз зазначимо нашу відрубність церковну від схизми іполітичну від Росиї”47.Учасники зборів уважали, що і без скликання Синоду, єпископський

Генеральний вікаріат Львівської та Перемишльської єпархій має достатньоповноважень для того, щоб ухвалити рішення про тимчасове запровадженнягригоріанського календаря в межах Галицької митрополії. Священики-емігрантивиправдовували навіть такий безпрецедентний крок, оскільки вбачали в ньомудієвий засіб протидії переходу греко-католиків на православ’я, особливо за умовросійської окупації Галичини.

43 ЦДІА України у м. Львові, ф. 527, оп. 1, спр. 1, арк. 6.44 Там само. Ф. 527, оп. 1, спр. 1, арк. 1–6.45 ÖStA, AVA, М.І., Präs., F. 19 / 3 de 1915, Z. 10491.46 ЦДІА України у м. Львові, ф. 527, оп. 1, спр. 3, арк. 1.47 Там само. Арк. 3.

142


Проте проблема рецепції григоріанського календаря розділила українськесуспільство на непримиренних прихильників та противників реформи.Незважаючи на критику українським політичним проводу, 15 лютого 1916 р.Г. Хомишин самостійно, без узгодження церковними інституціями та з іншимиієрархами, наважився оприлюднити пасторський лист “О післанництвіукраїнського народа в католицькій Церкві”*, у якому повідомлялося прозапровадження з 25 березня 1916 р. у Станіславівській єпархії григоріанськогокалендаря та усунення в такий спосіб розбіжності між старим та новим стилямив 13 днів48. Своє рішення владика обґрунтовував так: “Сим актом бажав япіднести прапор католицької церкви в нашім народі, хотів звернути увагу нависоку ідею, яку маємо сповнити, а заразом дати притоку до скристалїзованя унас не тілько справи віри і католицької церкви, але також і справи народної”49.Розкол української громадськості Галичини, спричинений поспішними діями

Г. Хомишина, значно поглиблювали австро-угорські державні чинники, а самевійськові кола, які були дуже зацікавлені в швидкому здійсненні календарноїреформи. Ще на початку війни Вище командування армії виступило ініціаторомліквідації у війську часової різниці між двома календарними стилями тазапропонувало уніфікувати релігійні свята УГКЦ з циклом святкуваньКатолицької Церкви, оскільки для військовослужбовців обох обрядів це об’єдналоби святкові дні. Тому 29 лютого 1916 р. Вище командування армії схвальнопідтримало дії станіславівського владики та наказало галицькому намісниковігенералу піхоти Герману фон Колярду, посада якого на час воєнних дійпередбачала одночасне здійснення військової та цивільної влади у краї, офіційнозвернутись до вікаріатів Перемишльської та Львівської єпархій з проханнямздійснити рецепцію календаря на ввіреній їм території50.Оскільки політичні рішення загальнодержавної ваги в роки війни

відпрацьовувалися в Міністерстві закордонних справ, то Міністерство війнинегайно повідомило згадане відомство про своє бачення справи. Військовітрактували рецепцію нового календаря на сході імперії як захід державної ваги,який міг припинити перехід греко-католиків на православ’я, перетворитися надієвий метод боротьби з русофільською ідеологією, а також по справжньомузасвідчити лояльність духовенства УГКЦ та віруючих до австрійськоїдержавності.

∗ Необхідність реформи календаря та своє бачення напрямків розвитку УГКЦ владикаобґрунтував у трьох Пастирських посланнях: “О подвигах за добрі і святі справи”, “О післанництвіукраїнського народа в католицькій Церкві”, “О послусі канонічнім”.

48 Див.: Посланіє Пастирське Григорія Хомишина Епископа Станіславівського до Духовеньстваі Вірних своєї Епархії о післанництві українського народа в католицькій Церківі. Станіславів,1916.

49 Діло. 1916. 17 мая.50 ÖStA, KA, K. u. k. Kriegsministerium, Präsidialregistratur (далі – KM, Präs.), F. 52–11/2 J. /

1916.

143


Підтримавши позицію міністерства війни, 13 березня 1916 р. новий міністрзакордонних справ барон Стефан (Іштван) Буріан фон Раєч скерувававстрійському міністру освіти та віросповідань, колишньому професоруканонічного права Віденського університету Максу Гуссареку фон Генляйнузаписку під грифом “суворо конфіденційно”, в якій йшлося про те, що“Міністерство закордонних справ може зі свого становища тільки схвально вітати[…] запровадження григоріанського календаря; звичайно, було б дуже бажано,якщо реформа не обмежилася б лише Станіславівською єпархією, а такожодночасно, по можливості, була запроваджена в обох інших греко-уніатськихдієцезіях Галичини”51. С. Буріан рекомендував міністру ознайомити з текстомзаписки владику Г. Хомишина, президію Загальної Української Ради (ЗУР),галицького намісника для того, щоб підкреслити особливий державний інтересу цій справі.Активна зацікавленість щодо проведення календарної реформи, яку

демонстрували Міністерство закордонних справ та особисто М. Гуссарек,занепокоїла ЗУР. Тому члени її президії К. Левицький та Микола Василько 19–20 березня 1916 р. під час візиту до ставки верховного командування армії вТешені (Цєшені) висловили фельдмаршалу ерцгерцогу Фрідріху та шефугенерального штабу генерал-майору Францу Конраду фон Ґетцендорфу протестукраїнської громадськості щодо запровадження григоріанського календаря52.При цьому К. Левицький звинуватив Вище командування армії в прагненніреалізувати реформу насильницькими методами без врахування думкиукраїнського загалу, навів аргументи щодо шкідливості такого кроку дляукраїнського національного питання на даному етапі війни53. Українськіпредставники трактували рішення владики Г. Хомишина як шкідливе, оскількинове завдання Церкви вбачали в роботі з православним населенням Холмщини,Підляшшя, Волині, наріжними каменями якої вважалися непорушність традиційсхідного обряду та збереження юліанського календаря.Офіційний Відень, хоч і не розраховував на рішучий опір українського

політикуму, але при цьому чітко усвідомлював наявність певних юридичнихперешкод для негайного здійснення реформи. Ситуація значно ускладнюваласьвідсутністю митрополита А. Шептицького, який за рішенням російського Синодуперебував у “духовній тюрмі” в Спасо-Єфиміївському монастирі в Суздалі54.За таких обставин єдиним легітимним єпископом був Г. Хомишин. Незважаючи

51 Ibid. HHStA, PA I, Bd. 251, Interna LXXIII: Kalenderreform (Einführung des gregorianischenKalenders in den griechisch-katholischen Diözesen Österreich-Ungarns), 1916, Z. 1416 ad 1916.

52 Діло. 1916. 23 марта.; Вісти // Вістник Союза Визволення України. Відень, 1916. 2 квітня.С. 229.; Крівавового року. Віденський ілюстрований альманах на 1917 рік. Зладив Я. Весоловський.Відень, 1917. С. 25.

53 ЦДІА України у м. Львові, ф. 201, оп. 4, спр. 447, арк. 7.54 Весоловський Я. Митрополит Андрій Шептицький в духовній тюрмі / Я. Веселовський //

Вістник Союза Визволення України. Відень, 1916. 8 жовтня. С. 649–650.

144


на обмежену компетенцію львівського та перемишльського вікаріїв*, військовімали намір спонукати їх самостійно ініціювати запровадження календарноїреформи. А потім просити Святий Престол через Апостольську нунціатуру уВідні санкціонувати таке нововведення у ввірених їм єпархіях post factum, безвідповідних ухвал Синоду УГКЦ.Розробивши алгоритм реалізації реформи, 18 березня 1916 р. Міністерство

війни ознайомило з ним міністра закордонних справ. Відповідно до плану,галицький намісник повинен був ще раз негайно “вплинути на греко-католицькийвікаріат у Перемишлі для того, щоб цього церковного року з боку церковнихорганів хоча б тимчасово був запроваджений згаданий захід також у Львівськійта Перемишльській греко-католицьких діє цезіях […]”55. На вимогузагальноімперського Міністерства війни та австрійського Міністерства освітита віросповідань Г. Колярд звернувся 18 березня 1916 р. до Генеральноговікаріату у Львові та Капітульного вікаріату в Перемишлі з вимогою підтриматикалендарну реформу56.Зі свого боку, міністр закордонних справ уповноважив міністра освіти та

віросповідань особисто зайнятися питанням реформи. Активно долучившисьдо справи, М. Гуссарек 18 березня 1916 р. переконав С. Буріана розгорнутидипломатичну акцію сприяння календарній реформі. Своє бачення справиМ. Гуссарек, як фахівець з канонічного права, викладав так:

“Оскільки цей захід ще у мирний час неодноразово відображав господарські, атепер особливо актуальні військові потреби, то він відповідає усталеній точці зорущодо майбутніх нововведень на сході Галичини, тим більше, що ініціативакалендарної реформи виходить з церковного боку […]. Я смію припускати, щоСвятий Престол не виступить проти запровадження григоріанського календаря,яке ініціювали б окремі керівні органи єпархій. З іншого боку, не сліднедооцінювати те, що тимчасовий захід, який стосується Львівської таПеремишльської дієцезій, вимагає вагомої преюдиції для дефінітивноговрегулювання питання на відповідних територіях, а тому церковні керівні органицих дієцезій, які діють на основі sede impedita**, точніше sede vacante***, повинніз вдячністю приєднатися до заходів станіславівського єпископа”57.

Зважаючи на невідкладність справи, до запланованої акції міністр закордоннихсправ залучив високо фахових дипломатів, зокрема секретаря канцеляріїміністерства закордонних справ барона Александра Музуліна де Комірже,

∗ У період відсутності митрополита А. Шептицького та внаслідок смерті перемишльськогоєпископа К. Чеховича в 1915 р. Львівською архиєапархією та Перемишльською дієцезієютимчасово управляли вікарії, які не мали належної повноти влади.

55 ÖStA, HHStA, PA I, Bd. 251, Interna LXXIII, Z. 1089 / K. u. M.56 Ibid. KA, KM, Präs., F. 52–11/2 J. / 1916.** Посада з правовими обмеженнями (лат.).*** Вакантна посада (лат.).57 ÖStA, HHStA, PA I, Bd. 251, Interna LXXIII, Z. 1089 / K. u. M.

145


колишніх австро-угорських представників у Римі посла барона Карла фон Маччіота посланника Генриха Поґачера, здібних дипломатів-початківців графа Яна(Яноша) Форґача фон Ґумеса–Ґача та Стефана (Іштвана) фон Уґрона. Інтересисоюзника представляв колишній посол Німецької імперії в Римі барон Людвікфон Флотов.Залучення до справи висококласних кадрів пояснювалося тим, що паралельно

з лобіюванням у Ватикані справи календарної реформи дипломати центральнихдержав шукали можливості для початку мирних переговорів з країнами Антантичерез посередництво Папи Бенедикта ХV (1914–1922). Проте реалізація такихпланів ускладнювалася відсутністю в Римі дипломатичних представництвАвстро-Угорщини та Німеччини, які були відкликані в квітні 1915 р. внаслідоквиходу Італії з Троїстого союзу. За цих умов роль посередників між Ватиканомта Австро-Угорщиною виконували апостольські нунції у Відні кардинал РаффаельСкапінеллі ді Леґвіґно (1912–1916) та його наступник кардинал Теодор Вальфреді Бонцо (1916–1919)58, також до переговорів залучалися Апостольськінунціатури в Берні та Мюнхені59.На міждержавному рівні активне обговорення справи рецепції григоріанського

календаря розпочалося 27 березня 1916 р. зі звернення уповноваженого австро-угорського міністерства закордонних справ барона Йозефа ді Паулі фон Тройгаймадо австро-угорського посла в Берні графа Фердинанда Палффі. У листі містиласячітка вказівка: під час переговорів з церковними достойниками “знайти такіакценти”, які б справили потрібне враження на представника Ватикану в Берніархиєпископа Франческо Марчетті-Сельваджіані, а потім через йогопосередництво одержати згоду Римської курії санкціонувати календарну реформув греко-католицьких єпархіях Галичини. Спираючись на М. Гуссарековетрактування обставин справи, Й. ді Паулі виклав кардиналу суть правової колізіїтак: Львівська та Перемишльська дієцезії “управляються sede vacante вікаріями,чиї повноваження та компетенція у канонічному відношенні є обмеженими упорівнянні з юрисдикцією повноправного єпископа sede plenu*, а тому вікарії єне готові захистити своєю відповідальністю цей значимий захід (або лише йоготимчасову реалізацію), а точніше їхні дії будуть визнані неправомірними”60.

58 Squicciarini D. Die Apostolische Nuntien in Wien von 1529–2000 // Österreich und der HeiligeStuhl im 19. und 20. Jahrhundert / D. Squicciarini / Veröffentlichtungen des internationalenForschungszentrums für Grundlagenforschungen der Wissenschaften, Salzburg, Neue Folge, 78 /Paarkammer H., Rinnerthaler A. (Hrsg.). Frankfurt am Mein; Berlin; Bern; Bruxelles; New York; Oxford;Wien, 2001. S. 29.

59 Brenner A. G. Der Vatikan und die Friedensbemühigungen Österreich-Ungarns im Ersten Weltkrieg– Papst Benedikt XV und Kaiser Karl I / A. G. Brenner. Schwadorf bei Wien, 1990. S. 12–13.

* На займаній посаді (лат.).60 ÖStA, HHStA, PA I, Bd. 251, Interna LXXIII, Z. 1416 ad 1916.

146


Виконуючи згадане доручення, 8 квітня 1916 р. Ф. Палффі з Берна телеграфомповідомляв у Відень новину про те, що кардинал “Мархетті є переконаний утому, що Святий Престол симпатизує рецепції календаря та винесе бажанерішення у тому випадку, якщо у питанні не бракуватиме ініціативи […], якщодипломатичним шляхом буде здійснений поштовх”61. Він запропонував дваваріанти подолання існуючої правової колізії: 1) ініціювати реформу може самаРимська курія, виславши відповідний запит до Львівського та Перемишльськоговікаріатів, але при цьому вирішення справи затягнеться щонайменше на місяць;2) набагато швидше можна досягнути результату, коли самі вікарії визнаютьдоцільність рішення станіславівського єпископа та самостійно запровадятьгригоріанський календар у своїх дієцезіях, після чого звернуться доАпостольського Престолу з проханням санкціонувати таке нововведення.Намагаючись забезпечити успішність багаторівневих переговорів, австро-

угорський посол у Берні Ф. Палффі спробував “спрясти з Ватиканом нитки, якізв’язували б на пряму з Папою”62. У якості посередника він задіяв наближеногодо Святого Отця монсеньйора Рудольфа Ґерлаха, якого у ватиканських колахвважали прихильником Австро-Угорщини63. Посол переконував своїх довіренихосіб у Ватикані негайно інспірувати звернення керівників греко-католицькихєпархій Галичини до Святого Престолу з проханням санкціонуватизапровадження григоріанського календаря64. Проте, не погоджуючись ізнасильницькими методами здійснення реформи, найвищі церковні достойникипомітно зволікали з прийняттям відповідних рішень.Вочевидь, справа навмисно затягувалася як Святим Престолом, так і вищим

греко-католицьким кліром. Папська курія самостійно не поспішала ініціювативідповідний запит до Львівського та Перемишльського вікаріатів. З іншого боку,від галицьких вікаріатів до Ватикану також не надходило прохань санкціонуватиреформу. Усвідомлюючи безвихідь, Ф. Палффі 1 травня 1916 р. інформуваввідповідального за переговори щодо календарної реформи в Міністерствізакордонних справ А. Музуліна про те, що у Ватикані “настрої є хиткі, тому я неможу гарантувати, що впродовж тривалого часу в Римі зберігатиметься такаж зручна ситуація”65. Зважаючи на непередбачувані обставини, 11 травня 1916 р.А. Музулін був змушений доповідати С. Буріану про те, що запровадженнягригоріанського календаря наштовхнулося на пасивний опір церковних ієрархів66.

61 Ibid. Telegramm N. 3948.62 Ibid. Î. Z. An Seiner Hochwohlgebohrenen Freiherrn Musulin de Comirje, k.u.k. Gesandten.

Bern, den 1. Mai 1916.63 Ibid.64 Ibid.65 ÖStA, HHStA, PA I, Bd. 251, Interna LXXIII, Î. Z. Bern, am 1. Mai 1916.66 Ibid, KA, KM, Präs., F. 52–11/2 J. / 1916.

147


Наявність тиску на вікаріїв з боку австрійської влади підтверджував у своємузвіті від 1919 р. член митрополичої консисторії А. Білецький67, який упродовж1914–1917 рр. відповідав за діловодство Львівської архиєпархії. Саму реформумітрат кваліфікував як “спробу нищення української народності”, а обставинисправи описував так:

До […] запровадження григоріанського калєндаря стреміло австрійськеправительство і жадало через намісників Колярда, Ділєра, Гуйна і міністра просвітидр. Гуссарека, щоби я згодився на се. В тій цїли хотіла наперед найвисша військовакоманда (Armeeoberkommando*) запровадити сей калєндар для всіх наших греко-католиків, котрі служили при війську. Вже навіть виготовлений був проєкт писемнийрозпорядження зі сторони Armeeoberkommando. Я, довідавшись о тїм проєкті уВідни, відніс ся письмово до Св. Ап. Престола з прошенєм і інструкцію як маю я втій справі поступати. Повернувши з Відня до Львова, одержав я від військовогоеписопа Бєлїка письмо, в котрім було виражено, що найвисша військова команда(AOK), наміряє для військових греко-католиків запровадити григоріанськийкалєндар, а заразом чекають моєї згоди. Я, маючи на руках письмо митрополита,що на запровадженє григоріанського калєндаря не годиться, відповів я епископовиБєлікови, що на заповадженє сего калєндаря через AOK не годжуся, бо о рішенєтої справи віднісся до Св. Ап. Престола. Той самий мотив навів я також міністровиГуссарекови при догожаданю на мою згоду, а він відповів мені, що також віднесеся в тій справі запровадження григор. калєндаря до Св. Ап. Престола68.

Зважаючи на опір української політичної еліти, а також на недостатні канонічніпідстави для прийняття доленосних для УГКЦ рішень, позиція Львівського таПеремишльського вікаріатів у справі календарної реформи залишиласьнепохитною, що взагалі унеможливило запровадження григоріанського календаря.Місія австро-угорської дипломатії у Ватикані стосовно початку мирних

переговорів виявилася успішнішою, ніж справа календарної реформи. Австро-Угорщина користувалася прихильним ставлення Святого Престолу до себе, якдо держави, що вважалася оплотом Католицької Церкви у Центральній таПівденно-Східній Європі. Дипломати центральних держав прагнули схилити насвій бік Бенедикта ХV, моральний та наднаціональний авторитет якого вважавсянезаперечним, з метою переконати Ватикан ініціювати мирні переговори зАнтантою. Як аргументи у цьому відношенні розглядалися неодноразові закликиСвятого Отця до ворогуючих сторін щодо негайного припинення війни, вимогидотримання прав людини, зменшення жертв серед цивільного населення,організація допомоги Католицької Церкви нужденним військовополоненим табіженцям тощо69.

67 ЦДІА України у м. Львові, ф. 146, оп. 6, спр. 1339, арк. 907.* Вище командування армії.68 ЦДІА України у м. Львові, ф. 408 (Греко-католицький митрополичий ординаріат, м. Львів),

оп. 1. спр. 672, арк. 7–8.; спр. 995, арк. 7–8.69 Vurglics Ch. Der Heilige Stuhl als Völkerrechtssubjekt und sein Beitrag zum Frieden in der

internationalen Gemeinschaft / Ch. Virglies. Wien, 1999. S. 107–110.

148


Особисто Бенедикт ХV симпатизував Австро-Угорщині, яка вважаласяоплотом католицизму в Центральній Європі, та підтримував дружні відносини зродиною Габсбурґів70. Ставлення Папи до ворогуючих блоків держав Р. Ґерлах22 квітня 1916 р. розкрив у повідомленні до Ф. Палффі так: “[…] Цілком ясно,що найближче до Святішого Отця стоять ті уряди, які захищають та плекаютьнайвищі інтереси Церкви, ніж ті, які у несправедливий спосіб засуджуютьдіяльність Святого Престолу та які у своїх країнах жорстоко утискають БожуЦеркву або вона помітно потерпає через несприятливі обставини”71. Зважаючина ухвалення Францією “нечуваних антицерковних законів”, “[…] неважкозрозуміти, що французи прагнуть відновити своє представництво при СвятомуПрестолі, оскільки вони розуміють, що про це годі буде думати після війни,через те, що вони знову зміцнюють свою присутність та вплив на Сході. Сюдивже підтягуються німецькі та австрійські місіонери, які останнім часомрозгорнули широку діяльність із заснування шкіл під егідою Німеччини, особливонімецьких католиків, на територіях, де перед війною одноосібно панувалифранцузи”72.У цих твердженнях наближеної до Папи особи однозначно проглядається

прихильне ставлення Бенедикта ХV до центральних держав. Проте Австро-Угорщина та Німеччина все ж побоювалися можливості налагодження тіснішихдипломатичних відносин Ватикану з Великобританією. Зокрема, 3 квітня 1916 р.кілька пресових агентств повідомляли про те, що під час візиту англійськогопрем’єр-міністра Герберта Генрі лорда Асквіта та Оксфорда до ВатикануБенедикт ХV продемонстрував свої політичні вподобання на користь Антанти.Спростовуючи таку інформацію, Р. Ґерлах спирався на негативні враження Папивід зустрічі з прем’єр-міністром, які не давали “жодної надії на близький мир”.Святий Отець не сприйняв заяву лорда Асквіта про те, що англійський урядпланує ще впродовж щонайменше п’яти років здійснювати воєнні дії73.Коментуючи візит англійського прем’єр-міністра, Ф. Палффі 1 травня 1916 р.

надіслав А. Музуліну повідомлення такого змісту: “Бенедикт ХV по справжньомупрагне […] виконувати таку ж високу, як і важку свою місію позапартійногополітичного арбітра, і вже з цих причин він не може нікому заборонити доступдо свого Престолу”, проте він “не відступить від “середньої лінії”74. Така позиціяСвятого Отця тільки частково влаштовувала Відень, оскільки тодішні сподіванняавстро-угорської дипломатії на негайне припинення війни та укладення швидкогомиру набували ілюзорного характеру.

70 Див.: Гентош Л. Ватикан і виклики модерності… С. 125.71 ÖStA, HHStA, PA I, Bd. 251, Interna LXXIII, Î. Z. Abschrift eines Schreibens Monsignor von

Gerlachs an dem k.u.k. Gesandten Pálffy d. d. Vatikan, den 22.IV.1916.72 Ibid.73 Ibid.74 Ibid. Î. Z. An Seiner Hochwohlgebohrenen Freiherrn Musulin de Comirje, k.u.k. Gesandten.

Bern, den 1. Mai 1916.

149


У цій ситуації країни Антанти не могли розраховувати на дипломатичнупідтримку Росії, оскільки її відносини з Ватиканом характеризувалися значноюнапруженістю. Святий Престол обурювала політика російського уряду, яка буласпрямована на переслідування Католицької Церкви в Царстві Польському. Крімцього, російська влада та Російська Православна Церква трактували католиків-поляків як ворожий до держави елемент, а саму Католицьку Церкву – як силу,що становить загрозу територіальній цілісності Російської імперії75.Незважаючи на неприязні відносини з Росією, Бенедикт ХV у травні 1916 р.

особисто звернувся з письмовим проханням до імператора Миколи ІІ щодозвільнення митрополита А. Шептицького76. Російський самодержець не вважавза доцільне розглядати жодної можливості в цій справі, навіть пропозиціюавстрійського уряду щодо екстрадиції російського шпигуна колишньогокореспондента “Нового времени” в Австро-Угорщині Дімітрія Янчевецького вобмін на повернення глави УГКЦ до Галичини77. Проте наприкінці 1916 р.митрополита все ж звільнили з ув’язнення та дозволили проживати у приватномупомешканні в Ярославлі78. Лише події Лютневої революції уможливили йогоостаточне звільнення та повернення 10 вересня 1917 р. до Львова.У роки Першої світової війни Святий Престол офіційно не сформулював свого

ставлення до українського питання. Спочатку ватиканські достойники булисхильні розглядати майбутнє України під скіпетром Габсбурґів, але післяукладення Берестейського мирного договору її сприймали вже як самостійнудержаву, яка за жодних обставин не повинна була повернутися під вплив Росії.При цьому питання про приналежність Східної Галичини та Північної Буковинивзагалі не порушувалось, оскільки ці українські землі належали Австро-Угорщині,територіальна цілісність якої вважалася недоторканою. Тому Святий Престолвзагалі не допускав навіть можливості реалізації ідеї соборності українськихземель у будь-якій комбінації.У роки Першої світової війни у Ватикані домінувало толерантне ставлення

до розвитку в Австро-Угорщині українського національного руху, якийздебільшого базувався на засадах українофільської ідеології. Складна ситуаціяна Східному фронті спонукала католицьких достойників замислитися надпричинами живучості русофільської ідеології серед греко-католицького кліру танаселення, яка могла вилитися у стрімке зростання політичних симпатій галичан

75 Гентош Л. Ватикан і виклики модерності. С. 144–145.76 Вісти // Вістник Союза Визволення України. Відень, 1916. 7 мая. С. 310.77 Весоловський Я. Митрополит Андрій гр. Шептицький в духовній тюрмі / Я. Веселовський //

Вістник Союза Визволення України. 1916. 8 жовтня. С. 649–650.; Левицький К. Історія визвольнихзмагань галицьких українців з часу світової війни. 1914–1918. З ілюстраціями. На підставі споминіві документів / К. Левицький. Львів. 1929. С. 324.

78 Цвенгорш Г. Апостольський Престол і Митрополит Андрей Шептицький (невідомі взаєминиміж Апостольським Престолом і Митрополитом А. Шептицьким у 1918–1919 рр. (у контекстісхідногалицької політики Франції) / Г. Цвенгорш. Львів, 1991. С. 12.

150


до Російської імперії, а відтак до російського православ’я. З цього погляду СвятийПрестол схвалював рішучі кроки австрійського уряду в боротьбі з православноюпропагандою. Проте демонструючи гнучку та обережну політику стосовноУГКЦ, ватиканські достойники не підтримували вимог австрійського уряду щодопроведення ідеологічних чисток у середовищі греко-католицького духовенства.Відповідальність за вирішення внутрішніх адміністративних проблем в УГКЦпокладалась особисто на митрополита, який мав власну візію розбудови Церквита розвитку міжконфесійних відносин не лише в Галичині, а й на Наддніпрянщині.І навіть за його відсутності Ватикан не допустив будь-якого втручання світськоївлади у церковні справи, що найяскравіше проявилося під час наполегливоїспроби австрійських чинників запровадити у 1916 р. григоріанський календардля українців Галичини. Незважаючи на приязні відносини з Австро-Угорщиною,Святий Престол свідомо уникав офіційної підтримки у реалізації австрійськихдержавних інтересів не тільки на міжнародній арені, а й у церковних справах.Виступаючи гарантом збереження чистоти східного обряду та традицій, Ватикансвоїм невтручанням та незаанґажованим ставленням до галицьких проблемзапобіг розколу серед греко-католицького кліру, відвернув руйнування церковноїструктури та забезпечив дотримання існуючих канонічних норм у період складнихдоленосних випробувань для УГКЦ, які були спричинені відсутністю главиЦеркви та пов’язаною з нею управлінською кризою, а також гострою політичноюта правовою дискримінацією українського населення в Австро-Угорщині напочатку війни.

THE UKRAINIAN NATIONAL ISSUE IN CONTEXT OF RELATIONSAUSTRIA-HUNGARIAN EMPIRE AND VATICAN

DURING THE WORLD WAR I

Ulyana USKALviv Polytechnic National University,

The Department of the Ukrainian History and Ethnocommunication12 St. Bandery str., Lviv 79013, Ukraine

On the basis of unpublished documents of Austrian State Archives in Vienna and CentralState Historical Archives of Ukraine in Lviv the author has made the attempt of illustrating therelations between Austria-Hungarian Empire and Vatican about perspective of developmentof Ukrainian national movement through the prism of possible advance the union to the east,methods of struggle of state and church figures with the Russophilism and their counteractionof the Greek-catholic population in Galicia transition into orthodoxy during the World War I.

Key words: Austro-Hungarian Empire, Vatican, Ukrainian Greek-Catholic Church, Ukrainianissue, Russophilism.

151


УКРАИНСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ВОПРОС В КОНТЕКСТЕОТНОШЕНИЙ АВСТРО-ВЕНГРИИ И ВАТИКАНА В ГОДЫ

ПЕРВОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ

Уляна УСЬКАНациональный университет “Львовская Политехника”,кафедра истории Украины и этнокоммуникацииул. Генерала Чупринки 130, Львов 79057, Украина

На основании неопубликованных материалов Австрийского государственного архивав г. Вена и Центрального Государственного Архива в г. Львове в статье сделано попыткураскрыть взаимоотношения Австро-Венгрии и Ватикана относительно перспективыразвития украинского национального движения сквозь призму возможногораспространения Унии на Восток, мероприятия борьбы государственных и церковныхфакторов с русофильством, а также противодействие переходу греко-католиков Галициив православие в годы Первой мировой войны.

Ключевые слова: Австро-Венгрия, Ватикан, Украинская Греко-Католическая Церковь,украинский вопрос, русофильство.


152

Андрій ЖИВ’ЮК

© Жив’юк А., 2011



УДК 323.281.321.74 [с. Дермань] (477.81) “19”

ТЕХНОЛОГІЯ І НАСЛІДКИ ІДЕОЛОГІЧНИХ КАМПАНІЙНОМЕНКЛАТУРИ КПУ І КДБ

ПРОТИ “УКРАЇНСЬКОГО БУРЖУАЗНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ”(НА ПРИКЛАДІ СЕЛА ДЕРМАНЬ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Андрій ЖИВ’ЮКМіжнародний економіко-гуманітарний університет ім. Степана Дем’янчука,

кафедра історії Українивул. акад. С. Дем’янчука 4, Рівне 33027, Україна

На прикладі села Дермань у статті аналізуються ідеологічні кампанії, які проводиланоменклатура КПУ і КДБ проти т.зв. “українського буржуазного націоналізму” (“УБН”),через розкриття їх технології й наслідків. Зроблено висновок, що боротьба з “УБН” булажиттєво необхідною, іманентною складовою комуністичного режиму, а її концептипродовжують слугувати інструментом для конструювання історичної пам’яті вукраїнському суспільстві.

Ключові слова: компартійна номенклатура, ідеологічні кампанії, українськийбуржуазний націоналізм, Дермань, Рівненська область.

Ідеологічні кампанії, які здійснювалися компартійною номенклатурою УРСР зметою викриття злочинів “українських буржуазних націоналістів” у 1940–1980-х рр.,стали іманентною складовою тодішнього правлячого режиму. Дефініція“український буржуазний націоналізм” (УБН) упродовж майже як півстоліттявизначала основний орієнтир для ведення пропагандистського наступукомпартійною номенклатурою: українська самостійність як ідея, українськінаціоналістичні сили як її оборонці, правлячі кола “буржуазних країн” як союзникиукраїнських націоналістів. Головний тактичний прийом, застосований радянськоюпропагандою, полягав у дискредитації самостійницької ідеї та її носіїв, що малодосягатися через викриття “кривавих злочинів” і цілковитого “моральноговиродження” націоналістів.Ідеологічні кампанії проти “УБН” в різний час були розраховані на вирішення

комплексу практичних завдань: з їхньою допомогою компартійна номенклатуранамагалась усунути зі сфери публічного життя в УРСР своїх політичних опонентів– націоналістичні партії, групи та їхніх лідерів; завоювати маси, сформувавшистійку відразу до націоналізму, найперше в молодого покоління українців;розкручувати маховик “холодної війни”, звинувачуючи уряди західних країн употуранні та пособництві українській націоналістичній еміграції; створити заслінпроникненню в Україну антикомуністичних ідей із сусідніх до неї країн “народноїдемократії”.

153

ТЕХНОЛОГІЯ І НАСЛІДКИ ІДЕОЛОГІЧНИХ КАМПАНІЙ НОМЕНКЛАТУРИ КПУ І КДБ

Задля реалізації цих планів були задіяні різноманітні структури: партійнікомітети, комсомол, держбезпека, преса, радіо, школа, вищі навчальні заклади,місцеві органи влади, громадські організації, наукові установи. З’явився великийпласт псевдонаукової літератури та політичної публіцистики, який до сьогодністановить безальтернативний дискурс проблеми “УБН” і продовжує живитивикривальний пафос послідовників її “ідеолога” Дмитра Мануїльського1.На зламі ХХ–ХХІ ст. українська історична наука збагатилася десятками й

сотнями досліджень, у тому числі дисертаційних і монографічних, тисячамиінших публікацій, в яких відображено український національно-визвольний рух40–80-х років ХХ ст., зокрема збройне протистояння національних і радянськихформувань в західних областях України. Водночас, дослідження і публікації, якіб вирішували проблему започаткування, технології розкручування, наслідківідеологічних кампаній щодо викриття “УБН” як історичного явища, характерногодля післявоєнної української радянської дійсності, відсутні в сучасній українськійісторіографії. Фактично ця проблема віддана істориками політичній публіцистиці,яка продовжує експлуатувати минулі ідеологічні міфи. Власне, відсутністюсучасного історіографічного дискурсу проблеми “УБН” й зумовленаактуальність нашої статті.

Джерельна основа статті складається з документів Центральногодержавного архіву громадських об’єднань України, Архіву управління Службибезпеки України в Рівненській області, ряду опублікованих документальнихзбірок. Як джерела використані матеріали періодичних видань, що виходили вУРСР і твори радянських публіцистів і письменників.

Метою статті є розгляд складових, специфіки, технології викривальнихідеологічних кампаній, спрямованих проти “УБН” з боку номенклатури КПУ-КДБ, на прикладі села Дермань Рівненської області. Вибір об’єкта розглядузумовлений предметом (суб’єктом) дослідження, тобто використаннямнатхненниками ідеологічних кампаній супроти “УБН” топоніма “Дермань” якзнакового в цьому контексті (історія з “германськими криницями” стала“символом віри” для всіх поборників “буржуазного націоналізму”). Зважаючина особливості свого національно-культурного й суспільно-політичного розвитку,Дермань був приречений перетворитись на об’єкт для проведення владоюжиттєво необхідного їй соціального експерименту шляхом конструювання новоїісторичної ідентичності села.

* * *Отже, чому саме Дермань виявився в епіцентрі ідеологічної боротьби, яку

провадила влада проти “УБН”?Якщо не вичерпну, то суттєву відповідь на це питання ми знайшли в “Довідці

на села Устенське 1 і 2 Мізоцького району Рівненської області”, підготовленій

1 Див. Мануїльський Д. Українсько-німецькі націоналісти на службі у фашистської Німеччини /Д. Мануїльський. Київ, 1946.

154


15 червня 1950 р. заступником начальника відділу 2-Н УМДБ Рівненської областімайором Н. Журавльовим. У 1957 р. оригінал довідки знаходився в Мізоцькомурайапараті УКДБ і, очевидно, слугував для його працівників практичнимкерівництвом в оперативній роботі. Згаданий документ достатньо промовистийдля того, щоб цитувати його дослівно:

Села Устенське 1 і 2, які раніше мали назву Дермань, Мізоцького району доостаннього часу є найбільш ураженими бандоунівським підпіллям в Рівненськійобласті (тут і далі курсив наш – авт.). Ці села є суміжними.

У названих селах нараховується до 1000 селянських господарств, які в своїй більшостіє середняцькими. В селі Устенське 2 є жіночий монастир*, за Польщі булаукраїнська гімназія, а з возз’єднанням Західних областей України з УРСР на базігімназії створена середня школа.

Наявність гімназії в селі Дермань за Польщі, де серед учнів проводилась великавиховна робота в дусі українського націоналізму, дала значну кількість інтелігенціїз числа місцевих жителів, багато з яких стали активними учасниками ОУН.У перший період окупації німцями території України, коли діяльність ОУН набулаширокого розгортання, багато жителів сіл Устенське 1 і 2, в тому числі й місцеваінтелігенція, пішли в бандитські формування ОУН-УПА, де зайняли керівнестановище.З сіл Устенське 1 і 2 в різний час, за далеко неповними даними, починаючи з 1941року, пішло в підпілля ОУН і банди УПА понад 600 чол., в тому числі: з селаУстенське 1 – до 300 чоловік і з Устенське 2 – 350 чоловік.З числа жителів сіл Устенське 1 і 2 була велика кількість керівників оунівськогопідпілля.В селі Устенське 2 в 1941 році** тривалий час знаходився член Головного “проводу”ОУН – Кук під кличкою “Леміш”, а також систематично там знаходились т.зв. зам.командуючого південної групи УПА під кличкою “Докс”, ліквідований в 1944році***. Останній був одружений з місцевою жителькою Шавронською ЛідієюГаврилівною (арештована), і т.зв. командир дивізії УПА під назвою “ХолоднийЯр” – “Ясен” (вбитий в кінці 1944 року)****.В селах Устенське 1 і 2 і в прилеглих до них Верхівському й Бущанському лісах в1944 і 1945 роках дислокувались крупні бандитські формування УПА – дивізії“Холодний Яр” та ін., учасникам яких жителі названих сіл надавали всебічнудопомогу.В результаті проведених заходів з розгрому бандформувань УПА і оунівськогопідпілля, дислокованих у районі сіл Устенське 1 і 2 і прилеглих до останніх лісах, з1944 року до 1950 р. ліквідовано понад 700 активних учасників ОУН-УПА.За цей же час бандитами здійснено цілий ряд зухвалих проявів по селах Устенське

* До 1946 р. монастир був чоловічим.** Тут, очевидно, описка; насправді йдеться про 1944 р.*** Семен Котик, уродженець с. Дермань Другий, загинув у грудні 1945 р. в с. Буща Мізоцького

району.**** Йдеться про командира з’єднання УПА “Холодний Яр” Миколу Свистуна

155


1 і 2, в результаті яких вбито до 200 чоловік з числа партійно-радянського ісільського активу, військовослужбовців і місцевих жителів, які лояльноставились до Радянської влади; знищено 2 будівлі сільрад, молочний пункт,неодноразово здійснювались напади на сільради і зазнавали пограбування сільськікооперативи 2.

Наголосимо головний месидж процитованого документа: кількість і якістьоунівських і упівських кадрів у Дермані – найвища в області, плюс всебічнадопомога їм з боку місцевого населення. Імперативний випадок для проведення“соціальної хірургії”: всі покази “суспільної хвороби” наявні, стан суб’єкта такий,що без “хірургічного втручання” просто не обійтисьУ 1946 р. компартійна влада вирішила, що нова історія села має розпочатися

з нової назви, перейменувавши Дермань в Устенське. Перейменування малодати множинний ефект, усунувши з вербального дискурсу небажані длякомпартійних функціонерів асоціації з Дерманським монастирем,націоналістичним підпіллям і творчістю уродженця Дерманя Уласа Самчука.Попри задум авторів, ефект перейменування не спрацював, оскільки в побутідерманці вперто продовжували триматися попередньої назви.Упродовж другої половини 1940-х – першої половини 1950-х рр. в Дермані-

Устенському і навколишніх селах розпочалось будівництво “нового радянськогожиття”, яке йшло поруч із “зачисткою” терену від підпілля ОУН. З метоюзабезпечення належного ідеологічного впливу на місцеву молодь у 1947 р.директором Устенської середньої школи призначений Андрій Демченко,випускник Харківського інституту соціального виховання3.Новий директор негайно взявся до справи. На будівлі школи з’явились

п’ятикутна зірка і гасло “Хай живе партія!”4. Впродовж двох років зі школизвільнено всіх учителів, які працювали там з довоєнних чи окупаційних часів. Зметою демонстрації учням переваг соціалістичного способу життя А. Демченкоорганізував декілька екскурсійних поїздок старшокласників до Києва. У школістворено піонерську дружину імені Олександра Матросова, яку очолила ЄвгеніяШавронська5.Складніше виявилося утворити шкільну комсомольську організацію – учні-

старшокласники вперто не бажали до неї вступати. Навесні 1950 р. за відмовустати членами ВЛКСМ зі школи виключено 24 учні 8–10-х класів (зформулюванням “за порушення трудової дисципліни” та “як недисципліновані і

2 Архів управління Служби безпеки України в Рівненській області (далі – Архів управлінняСБУ РО), спр. 19120 (Архівно-слідча справа Шевчука Василя Сидоровича), т. 1, арк. 16–17.

3 Єфімчук Ф. Нариси історії дерманських шкіл: до 400-ліття дерманської школи та друкарні/ Ф. Єфімчук. Рівне, 2002. С. 54.

4 Зірка. Київ. 1951. 10 травня.5 Перемога. Мізоч. 1952. 14 лютого.

156


політично ненадійні”). Коли й це не вплинуло, восени 1950 р. було розформовановипускний 10-й клас (у 1951 р. в Дерманській школі випуску не було, окремим звиключених учнів удалося здобути атестат у райцентрі Мізоч)6.Водночас, намагання місцевої компартноменклатури привнести в життя

Дерманя нові форми соціалістичного господарювання і співжиття до кінця 1940-х років бажаних результатів не дали. З матеріалів комісії ЦК КП(б)У на чолі зсекретарем ЦК К. Литвином, яка фронтально вивчала ситуацію в Рівненськійобласті після усунення восени 1949 р. з посади секретаря обкому КП(б)УВ. Бегми, випливає, що на початку 1950 р. колгосп імені Шевченка існував лишев Устенському Першому. Він був створений 19 січня 1949 р. і об’єднував 60 з509 селянських господарств (11, 7%). У доповідній записці першому секретаревіЦК КП(б)У Л. Мельникову К. Литвин зазначив: “Головою колгоспу працює 63-х річний старий Рудий Кіндрат, який у часи панської Польщі був старостою вцьому ж селі. Робота в колгоспі запущена, трудова дисципліна низька, худобана зиму не забезпечена кормами. Прийом у колгосп нових членів відсутній”. ВУстенському Другому колгоспу взагалі не було7.Паралельно із зусиллями компартійного керівництва щодо перевиховання

молоді й нав’язування селянам нових форм господарювання здійснювалась“зачистка” села оперативними підрозділами МДБ. У 1949–1950 рр. у приміщеннімедпункту с. Дермань базувалась оперативна група МДБ УРСР, до якої входилипрацівник УМДБ Київської області Ворона, працівник УМДБ Вінницької областіЯтченко, працівник МДБ УРСР, учасник багатьох спецоперацій органів радянськоїдержбезпеки Святогоров та ін. Разом із прикріпленими солдатами внутрішніхвійськ, діючи, як правило, в нічний час, опергрупа проводила роботу з виявленняоунівського підпілля в селі Дермань та інших селах Мізоцького району. Опергрупазатримала групу дерманської молоді (7 чоловік), яких звинуватили у поширеннів селі протягом 1948–1950 рр. антирадянських листівок, вивішуванні синьо-жовтого прапора, підготовці терористичних актів. Згодом ці юнаки були ув’язненіна різні терміни – від 10 до 25 роківПопри зусилля номенклатури КПУ і КДБ, до середини 1950-х їй не вдалося

“ідеологічно завоювати” Дермань-Устенське. Докази знаходимо в Г. Саннікова,який брав участь у здійсненні органами КДБ агентурної розробки І. Довбенка(“Мисливця”), уродженця Дерманя, охоронця Рівненського окружного провідникаОУН А. Маєвського (“Уліяна”). У березні–травні 1956 р. спецгрупа центральногоапарату КДБ у Києві провела “вилазки” по колишніх зв’язках І. Довбенка–”Мисливця” селами Рівненщини з метою пошуків йому молодого напарникадля здійснення кур’єрської місії на Захід8.

6 Єфімчук Ф. Нариси історії дерманських шкіл... С. 55–56.7 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГОУ), ф. 1

(Центральний Комітет КПУ), оп. 24, спр. 4, арк. 68.8 Санников Г. З. Операция “Рейд”, или История одной любви: Спецслужбы в борьбе за

Украину (1946–1956) / Г. Санников. Москва, 2007. С. 275.

157


Г. Санніков, який у 1950-х рр. забезпечував оперативне прикриття“Мисливця”, претендує у своїх спогадах на досить ретельний, навіть проникливийаналіз тодішньої західноукраїнської дійсності:

Незабаром з’ясувалося, що від бажаючих піти разом з “Мисливцем” на Захід небуло, як мовиться, відбою. Він зустрівся з десятками молодих хлопців, з яких мивибрали декілька “кандидатів” на роль напарника–кур’єра. На час описуванихподій їм було по 20 та більше років. Вони відучилися в радянській школі на своїйрідній українській, багато з них стали комсомольцями. Деякі мали середню освіту,планували навчання у вузах. Майже всі пройшли службу в Радянській армії. Чесноі добросовісно працювали в колгоспах. […] І все ж десь щось ми прогледіли, десьі щось не врахували, недопрацювали, якщо навіть така молодь, як мовиться, кращана селі, комсомольці, що пройшли армійську службу, все ще тяжіли до оунівськогопідпілля, все ще заражені націоналістичною ідеологією “незалежної” України. Йнайнеприємніше, чого я ніяк не міг зрозуміти: ні один з тих, з ким обговорювавтему відходу на Захід “Мисливець”, наш агент Андрій, не повідомив, не доніспро це. Ні одного сигналу! Саме це вразило мене і моїх товаришів (виділеннянаше. – А. Ж.)9.

У 1956 р. західноукраїнська компартійна номенклатура опинилась передвикликом, від адекватної відповіді на який, по суті, залежало успішне завершенняпроцесів радянізації в цьому регіоні, а значить її подальша доля. Внаслідокзвільнення з таборів, відбулося масове повернення до попереднього місцяпроживання засуджених за націоналістичну і антирадянську діяльність. Усьогов області Західної України повернулося до 100 тис. осіб.Таким чином, на початок 1957 р. сформувався комплекс причин, які вимагали

від рівненської компартійної номенклатури вжиття негайних дієвих засобів длянормалізації суспільно-політичної ситуації в області. Тоді й був запущений маховикпотужної пропагандистської кампанії під назвою “Дерманська трагедія”.Як зазначено в акті, складеному 10 березня 1957 р. й підписаному головою

Устенської Другої сільської ради, головним лікарем Устенської сільськоїлікарської дільниці, головою і парторгом місцевого колгоспу, вісьмомапосадовцями МВС, КДБ, прокуратури обласного і районного рівнів, двомадепутатами сільради і одним вчителем, 6–8 березня того ж року, під часочищення селянами колодязя на кутку Нагорянці, на глибині 60 метрів буловиявлено 16 людських черепів і фрагменти скелетів, окремі з яких були нібитоопізнані місцевими жителями як “рештки жертв оунівського терору”. В актійдеться про жорстокість убивць, наводяться псевдоніми керівників оунівськихбанд, які нібито діяли в селі та вчиняли подібні розправи. Зазначено, що людськірештки в трьох трунах поховані 10 березня 1957 р. на сільському цвинтарі вприсутності трьох тисяч людей, траурна процесія “перетворилась у демонстраціюнечуваної ненависті” до дій українських націоналістів10.

9 Санников Г. З. Операция “Рейд”... С. 279.10 Архів управління СБУ РО, спр. 19120, т. 1, арк. 19–22.

158


Водночас, акт не засвідчувався підписом жодного селянина, що брав участьв очищенні криниці, як також будь-кого із судмедекспертів чи експертів-криміналістів. Натомість, у ролі таких експертів виступили головний лікарУстенської сільської лікарської дільниці Хрипко і медсестра Хомич, які склали8 березня 1957 р. акт про обстеження людських решток, піднятих з колодязя11.Постанови про затвердження Хрипка і Хомич в якості експертів у матеріалахслідства і судового розгляду в справі про “дерманську трагедію” немає. Навпаки,саме складений ними акт став однією з підстав для початку провадженняслідства.Дивує й оперативність, з якою були проведені розкопки і поховання: впродовж

п’яти (!) днів знайдені й підняті людські рештки, обстежено та ідентифіковано,організовано і проведено їх перезахоронення за участі представників обласногой районного компартійного керівництва, журналістів республіканських і місцевихвидань, письменників, трьох тисяч мешканців з навколишніх сіл. Усе це виглядаєяк наперед спланована і ретельно підготовлена акція.Негайно була розпочата й пропагандистська атака на ОУН і УПА. Про

викритий злочин “українських буржуазних націоналістів” в Устенському Другому– криницю зі знайденими рештками сім’ї Довбенків та ін. (всього – 16 осіб) –вже в день перепоховання цих решток розповіла районна газета “Перемога”. Упублікації йшлося, що впродовж 1944–1949 рр. у селі оунівці вбили понад“450 селян, вчителів, лікарів, жінок, стариків і немовлят”12.

13 березня 1957 р. розлогий нарис під назвою “Це більше не повториться”з’явився в обласній компартійній газеті “Червоний прапор”. У ньомуповторювалася цифра оунівських жертв у Дермані – понад 450 чоловік, івказувалися конкретні винуватці злочинів – комендант боївки СБ Сергій Турчині надрайонний провідник ОУН Василь Тибенко. Автор статті А. Свистун чіткозазначив причини розгортання кампанії проти “УБН”, наголосивши: “Оунівці [...]заворушились були, підняли нікчемні свої голови в дні, коли західні імперіалістиорганізували фашистський терористичний заколот в Угорщині і здійснилиінтервенцію в Єгипті”13. Далі подавалася ідеологічна настанова для загалу вформі більшовицького закляття проти “УБН”: “Народ не забув і ніколи не забудепро те горе, яке несли покидьки без Батьківщини українському народу, вікамипроклинатиме він тих, хто вогнем і кров’ю перешкоджав приходу нового, хто вчаси панування шляхетської Польщі отрутою наклепів, а в роки тимчасовоїнімецької окупації – вогнем і мечем намагався вбити в західноукраїнськихтрудящих любов до Радянської держави, до великого російського народу,прагнення до нового соціалістичного життя”14.

11 Архів управління СБУ РО, спр. 19120, т. 1, арк. 23–24.12 Конончук І. Народ обвинувачує // Перемога. Мізоч. 1957. 10 березня.13 Свистун А. Це більше не повториться // Червоний прапор. Рівне. 1957. 13 березня.14 Там само.

159


Керівництво рівненського обкому КПУ і управління КДБ тепер мало чимрапортували перед ЦК. Повідомлення про події в с. Устенське Друге секретарРівненського обкому КПУ А. Денисенко скерував секретареві ЦК КПУО. Кириченку. В ньому констатувалося, що вказане село “під час німецькоїокупації і в перші роки після визволення його від окупантів Радянською Армієюбуло одним з центрів українських буржуазних націоналістів”. Під час розчищенняоднієї з криниць виявлено “останки приблизно 16 чоловік”, “по прикметах”впізнано 2 чол., вбитих у 1944 р., “розслідуванням встановлено 8 осіб бувшихмешканців села, які були вбиті і закинуті в цю криницю”. Всього в селі в 1944–1948 рр. “оунівськими бандитами замучено і вбито понад 450 чол.”15. Зауважимо,що розслідування “Дерманської трагедії” розпочалося лише у квітні 1957 р. Дотого ж, у згаданій публікації в “Червоному прапорі” її віднесли не до 1944–1948 рр.,а до 1944–1949 рр.Інформація начальника УКДБ при Раді Міністрів УРСР у Рівненській області

П. Арнаутенка секретареві ЦК КПУ О. Кириченку від 14 березня 1957 р.висвітлювала “реагування населення у зв’язку з похоронами решток жертвбандитського терору в селі Устенське II, Мізоцького району”. Достовірністьфактів, викладених у цій інформації, вже ставилась під сумнів в історичнійлітературі16, тому ми теж уважніше зупинимося на її змісті.

Начальник УКДБ повідомляв, що шляхом перелюстрації кореспонденції“отримано матеріали про позитивне реагування населення з нагоди похоронрешток жертв, які загинули від рук українських націоналістів”. На підтвердженняцього цитувалися уривки з чотирьох листів жителів села. Однак троє з них небули мешканцями Дерманя, а ще один чомусь “переплутав” імена та прізвищавиступаючих, в результаті чого з Євгенії Шавронської та ВолодимираШепельчука вийшла така собі “Євгенія Шепельчук”, під час промови якої “людитак кричали, що в небі було чути, й вона сама також плакала, розповідала і провбивство нашого Колі і своїх сестер”. Інший автор нібито писав, що “дуже добреховали, грав духовий оркестр, а тих, хто кидав до колодязя, забрали й арештувалиі вивезли, ви самі будете читати в газетах про це і в кіно будете дивитись”. Щеінший автор повідомляв, що “на цій трагедії був якийсь письменник з Києва,напевно, буде писати книгу”. Такі “обмовки” про майбутні арешти винуватців,публікації в газетах і книгах та кінозйомки мали, на нашу думку, прозондуватиреакцію ЦК КПУ на сценарій наступних кроків режисерів кампанії.Окрім того, від голови сільради співробітники КДБ довідалися, що

незадоволеним траурною процесією виявився лише священик Афіноген Павлюк,який “заявив, що рештки трупів треба було поховати за церковним обрядом”.Оперативникам КДБ місцеві жителі назвали ряд імен мешканців села,

15 ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 24, спр. 4532, арк. 5–7.16 Гончарук Г. И., Нагайцев А. Е. Расправа: Украинское повстанчество в советских документах

1954–1964 годов: Монография. Ч. 2. / Г. Гончарук, А. Нагайцев. Одесса, 2006. С. 152.

160


“запідозрених у вбивстві радянських громадян”. Серед названих в інформаціїП. Арнаутенка таких осіб знаходимо двох із тих, хто згодом постане передсудом – Василя Шевчука й Івана Бухальського. При цьому останнього по-батькові вказано як Наумовича, хоча насправді він був Романовичем, помилкаж вкралася під час його першого арешту і слідства, про що односельчани наврядчи могли знати. Окремі мешканці вимагали від влади “жорстокіших мір”,“виявляли прагнення особисто розправитися з активними учасниками бандиОУН”, а звинувачення і погрози одного з них дослівно (!) збігаються із записанимзгодом за ним на слідстві та суді.Незабаром статті про “Дерманську трагедію” вийшли у львівській “Вільній

Україні”17 і київській “Правді України”18. Остання зменшила кількість “оунівськихжертв” у Дермані до 400 громадян, водночас розширивши хронологічні рамкиїх здійснення до 1942–1949 рр.Упродовж квітня–серпня 1957 р. УКДБ при Раді Міністрів УРСР по

Рівненській області провело розслідування справи про “дерманські криниці” тавіднайшло “винних” у масовому знищенні людей. Зважаючи на вагу і розголоссправи, слідчі мали працювати водночас оперативно й обачно. Найкраще нароль головних підсудних годилися б останній головнокомандувач УПА ВасильКук і керівник проводу ОУН на ПЗУЗ Василь Галаса, які в 1953–1954 рр.потрапили до рук органів МДБ і, до того ж, були безпосередньо пов’язані зДерманем. Однак, їх як можливих підслідних навіть не розглядали, очевидночерез потребу подальшого оперативного використання і ризикованість виведенняна публічний судовий процес фігур такого рівня.Аналогічні, на нашу думку, міркування змусили керівництво й слідчий апарат

УКДБ відмовитися від використання в ході розслідування й слухань у суді двохоунівських керівників середньої ланки, які вийшли з підпілля з повинною в 1944 р.,викривши організаційну мережу в Дермані. Внаслідок цього, як подавав наркомвнутрішніх справ УРСР Василь Рясной Лаврентію Берії, 13–15 листопада 1944р. органами НКВС і внутрішніми військами проведено операцію, під час якої вДермані вбито 99 і заарештовано 145 чоловік. Обидва колишні оунівськіфункціонери згодом закінчили львівські вищі навчальні заклади – університет імедінститут: у 1957 р. один працював викладачем в університеті, інший бувлікарем у Дрогобичі. Вочевидь, слідство спочатку відводило їм якусь роль усправі, тому обом надіслали виклик на допит. Проте незабаром пріоритетислідства змінились і у справі з’явилися дві подиву гідні відписки: в одній йшлося,що в адресному бюро міліції м. Львова потрібний адресат не значиться19; в

17 Мельничук Ю. Дерманська трагедія // Вільна Україна. Львів. 1957. 25, 26 березня.18 Правда України. Київ. 1957. 20 березня, 24 жовтня.19 Архів управління СБУ РО, спр. 435 (Архівно-слідча справа Дрозда Венедикта Дем’яновича

і Кальчука Василя Івановича), т. 3, арк. 374.

161


іншій повідомлялося, що адресат відбув з Дрогобича із сім’єю у відпустку ійого місцеперебування наразі невідоме20. УКДБ готувало арешти також іншихжителів Дерманя, зокрема Івана Кальчука21, однак з якихось міркувань їх непровели.Зрештою, на роль підсудних були знайдені ”призначені” Василь Шевчук,

Василь Кальчук, Венедикт Дрозд і Іван Бухальський. Вибір слідчих УКДБможна розцінити як випадковий і невипадковий водночас. Випадковий, бовизначений склад злочину і вага справи передбачали притягнення довідповідальності зовсім не рядових виконавців, та де їх було взяти – переважнабільшість вже не жила, а інші були далеко. Тому слідство було змушенезадовольнитися тими, хто виявився близько. Після прочитання дев’ятитомноїслідчої справи виникає стійке переконання, що якби В. Шевчук, В. Кальчук,В. Дрозд, І. Бухальський навесні 1957 р. не перебували в селі, звинуватили бінших, хто знайшовся б поруч. Однак зовсім випадковим вибір назвати не можна.Кожному зі звинувачених було відведено свою роль у схемі “злочинної групи”,сконструйованої слідством: есбіст В. Шевчук, пропагандист В. Кальчук, рядовівиконавці В. Дрозд та І. Бухальський, усі уродженці Дерманя.Василь Шевчук у 1945–1947 рр. перебував у місцевій боївці СБ. У липні

1947 р. з’явився з повинною до Мізоцького РВ МДБ, після чого три роки мешкаву селі, вступив до колгоспу, пізніше виїхав до Сталіно (нині Донецьк), повернувся,працював на цементному заводі в Здолбунові, згодом в Бущанському лісництві,на момент арешту – робітник будівельної бригади в колгоспі с. УстенськеДруге22. Зрозуміло, що весь цей час знаходився під контролем органів МДБ-КДБ й змушений був співпрацювати з ними. Важлива деталь: рідний братВ. Шевчука – Йосип – упродовж передвоєнних, воєнних і перших післявоєннихроків учителював у Дерманській школі, звідки його звільнив директорА. Демченко (Йосип Шевчук помер ще перед 1957 р.).Василь Кальчук у 1944 р. належав до пропагандистської ланки крайового

проводу ОУН, що діяла під керівництвом функціонера, який згодом опинився навикладацькій роботі в Львівському університеті. В березні 1945 р. В. Кальчукз’явився з повинною, через рік, “будучи секретним співробітником органів МДБ”,“знову пішов на нелегальне становище”23. Легалізувався у серпні 1947 р. Згодом,у листі до Генерального прокурора СРСР В. Кальчук визнав: “Мені дозволялиробити все (тобто антирадянські дії), щоб тільки викрити підпіллянаціоналістів”24. Нове керівництво Мізоцького РВ МДБ запідозрило В. Кальчука

20 Там само. Арк. 376.21 Архів управління СБУ РО, спр. П-12329 (Архівно-слідча справа Кальчука Івана Хомича),

арк. 29.22 Детальніше див.: Архів управління СБУ РО, спр. 19120, т. 1.23 Архів управління СБУ РО, спр. 435, т. 1, арк. 83, 128.24 Там само. Арк. 132 зв.

162


в нещирості; у 1949 р. його заарештували і за вироком Особливої нарадиув’язнили на 10 років Виправно-трудових таборів (ВТТ) “за участь вантирадянській націоналістичній банді”. Покарання відбував у Степлазі, вДжезказгані, звільнився в травні 1956 р.25.Венедикт Дрозд затриманий як вояк УПА в листопаді 1944 р. Військовим

трибуналом військ НКВС Рівненської області засуджений до розстрілу, Військоваколегія Верховного суду СРСР замінила розстріл на 25 років каторжних робіт.Покарання відбував на руднику в Джезказгані, в 1955 р. комісія Верховної РадиСРСР знизила термін покарання до 10 років. Звільнений у листопаді 1956 р., влютому 1957 р. повернувся в Дермань26.Іван Бухальський затриманий у грудні 1944 р., звинувачений в приналежності

до УПА, засуджений військовим трибуналом військ НКВС Рівненської областіна 15 років каторжних робіт. У 1955 р. комісія Верховної Ради СРСР знизилатермін покарання до 10 років. Звільнений із Сєввостлагу в березні 1956 р., тодіж почав оскаржувати свій вирок27.Долі В. Дрозда та І. Бухальського виявилися подібними не тільки обставинами

першого арешту й ув’язнення. На лаву підсудних у 1957 р. їх привели загостренепочуття справедливості й незговірливість з місцевою владою. І. Бухальський,окрім протестів на адресу Верховної Ради й прокуратури СРСР, “завинив” передголовою колгоспу, якого підлітком, під час війни, відлупцював по-сусідськи занебезпечні забави з вибухівкою28. В. Дрозд наважився після повернення в селозвернутися до голови сільради з вимогою “звільнити його колишнє обійстя віджитлової забудови”, оскільки він на цьому місці хотів “проводити розкопку ранішесхованого майна”, що було розцінено як погрозу і злісне порушення громадськогоспокою29.Якщо узагальнити, то слідчі мали справу з двома колишніми низовими

функціонерами ОУН, які стали секретними співробітниками МДБ, та ще з двомалюдьми, затриманими й засудженими підчас повальних арештів і розправ 1944 р.,які відтоді в селі були відсутні. Проте це аж ніяк не вплинуло на результат роботислідства – поспіхом, впродовж квітня–серпня 1957 р. , “докази” винизаарештованих були зібрані та запротокольовані. Звинувачувальний висновоквсуціль опирався на суб’єктивні покази односельців підслідних, які, отримавшивиразне застереження від влади, всіляко намагалися відвести від себе підозрув нелояльності – вигадками, обмовами, відмовчуванням. Як видається, селопоринуло в страх, підозрілість і недовіру більші, ніж це було в 1940-х роках.

25 Детальніше див.: Архів управління СБУ РО, спр. 435, т. 1.26 Детальніше див.: Архів управління СБУ РО, спр. 435, т. 3.27 Архів управління СБУ РО, спр. 436 (Архівно-слідча справа Бухальського Івана Романовича),

т. 1.28 Там само. Т. 3, арк. 252.29 Архів управління СБУ РО, спр. 435, т. 3, арк. 444.

163


Виїзна сесія Рівненського обласного суду під головуванням А. Симонця, яказасідала у Мізочі 28 серпня – 10 вересня 1957 р., розглянула справу “активнихучасників банди ОУН” Дрозда В. Д., Кальчука В. І., Бухальського І. Р.,Шевчука В. С., які “протягом 1942–1949 рр. в сс. Устенське І і Устенське ІІзакатували 400 громадян, 28 солдатів і офіцерів Радянської Армії”, заслухавши120 свідків обвинувачення, але ні одного свідка оборони чи експерта.Промовистими щодо характеру судового розгляду є покази свідків у справі

В. Шевчука. Жодного епізоду, пов’язаного з вбивствами, які він ніби особистоздійснював, судом, по суті, доведено не було. Єдиним доказом його участі вцих вбивствах стали суперечливі й плутані покази свідків, які доводилисяблизькими родичами вбитих. Один з них показав про зустріч з В. Шевчуком:“У 1946 році, після демобілізації, до мене до хати приходив Шевчук і говорив: небійся, я український повстанець. Казав, що треба боротися за самостійну Україну.Хотів помінятися зі мною годинником, я не захотів, і на цьому ми розійшлися”.Далі, без будь-якого переходу, цей же свідок продовжував: “Я хочу запитатипідсудного Шевчука, де він дів мого батька, він же вдушив мого рідного батька,а якщо не він, то нехай вкаже хто, можливо ходять вони на волі, то їх тожетреба судити за те, що катували невинних людей”30. Інший свідок заявив:“Шевчук приходив до хати, давав мені свою зброю і говорив: на зброю, забиймене, ти ж казав, що мене заб’єш. А потім каже, коли ти нам будеш робити, тиж робиш Сталіну”31. Висунуті звинувачення у вбивствах В. Шевчук заперечив,сказавши: “Я ходив до людей, їв у них, брали хліб, худобу, але брали по просьбі.Чому зараз всі свідки так говорять, я не знаю”32.Виїзна сесія обласного суду обрала всім звинуваченим найвищу міру

покарання – розстріл. Із проханням ухвалити саме такий вирок звернулися досуду “громадяни села Устенське”, які представляли правління колгоспу,комсомольську організацію, вчительський колектив, депутатів сільради33.19 вересня 1957 р. районна газета “Перемога” повідомила про завершення суду,поспішивши додати, що “вирок виконано”34. Насправді ухвала обласного судуна той час перебувала на розгляді в судовій колегії Верховного Суду УРСР, яказалишила її в силі. 30 січня 1958 р. Президія Верховної Ради УРСР прийнялапостанову про відхилення клопотання засуджених про помилування. Вирок щодоВ. Шевчука і І. Бухальського виконано 11 лютого 1958 р.35, щодо В. Кальчука іВ. Дрозда – 18 лютого 1958 р. в Києві36.

30 Архів управління СБУ РО, спр. 19120, т. 3, арк. 275 зв.31 Там само. Арк. 288.32 Там само. Арк. 298.33 Архів управління СБУ РО, спр. 436, т. 2, арк. 241–243.34 Сидорук П. Викидні української землі // Перемога. Мізоч. 1957. 19 вересня.35 Архів управління СБУ РО, спр. 19120, т. 3, арк. 333–334.36 Архів управління СБУ РО, спр. 435, т. 3, арк. 480.

164


Додамо, що справа В. Кальчука і В. Дрозда за поданням заступникаГенерального прокурора переглядалася 27 лютого 1998 р. пленумом ВерховногоСуду України під головуванням В. Бойка. Верховний Суд України скасував вирокРівненського обласного суду і Верховного Суду УРСР 1957 р. у частинізасудження їх за ст.ст. 54-1 а, 54-10 ч.2, 54-11 КК УРСР, а справу закрив завідсутністю в їх діях вказаних складів злочину. Водночас, звинуваченняВ. Кальчука і В. Дрозда за ст.54-8 (тероризм) було перекваліфіковане на ст. 56-17 (бандитизм) КК УРСР й вирішено “вважати їх засудженими до мірипокарання, визначеної судом”37. Маємо парадокс: всі політичні звинувачення,висунуті радянським правосуддям, з підсудних зняті, однак перекваліфікаціяскладу інкримінованого їм злочину на звичайну кримінальну статтю цілковитозакрила можливість для їх реабілітації як жертв політичних репресій. Не зрозумілотакож, яким чином залишення обраної міри покарання узгоджується з тим, що в1957 р. її було обрано за санкції Указу Президії Верховної Ради СРСР від 12 січня1950 р. “Про застосування смертної кари до зрадників батьківщини, шпигунів,підривників-диверсантів”.Кампанія з викриття злочинів “українських буржуазних націоналістів” і

перезахоронення решток “жертв оунівського терору” була продовжена вМізоцькому районі у 1958 р. Так, 3 серпня 1958 р. газета “Перемога”опублікувала статтю О. Демиденка “Народ проклинає мерзенних виродків –українських буржуазних націоналістів”. У ній повідомлялося про велелюднийпохорон решток “жертв оунівських бандитів” із сіл Півче, Стара Мощаниця,Нова Мощаниця у райцентрі Мізоч. На траурному мітингові виступили головаМізоцької райради О. Користін, секретар райкому КП(б)У Мандрик, дружиназагиблого лейтенанта МДБ В. Студнєва, завуч Старомощаницької семирічноїшколи Любименко, голова Старомощаницької сільради Клиновий, головаНовомощаницької сільради Павлюк, секретар райкому ЛКСМУ Харченко. Вониповідомили, що внаслідок терору ОУН в с. Півче загинуло 70 чол., в с. СтараМощаниця – 100 чол., в с. Нова Мощаниця – 120 чол., а також назвали іменаокремих “винуватців”38.

3 жовтня 1958 р. газета “Перемога” проінформувала жителів району про те,що “терористів і вбивць покарано”: виїзна сесія обласного суду в Мізочірозглянула кримінальну справу щодо обвинувачення П. О. Мельника іМ. А. Пилипчука зі Старої Мощаниці (їх імена фігурували в газетній публікаціївід 3 серпня), засудивши першого на 25, а другого на 10 років ув’язнення зподальшим обмеженням в правах на 5 років39.

37 Архів управління СБУ РО, спр. 435, т. 3, арк. 493–506.38 Демиденко О . Народ проклинає мерзенних виродків – українських буржуазних

націоналістів // Перемога. Мізоч. 1958. 3 серпня.39 Перемога. Мізоч. 1958. 3 жовтня.

165


Пізніше начальник УКДБ при Раді Міністрів УРСР по Рівненській областіП. Арнаутенко назвав підпорядкований йому підрозділ одним з першопрохідціву проведенні ідеологічних кампаній проти “УБН” і “реакційних церковників”.Задля їх розгортання рівненські чекісти, очевидно із відома вищих партійнихінстанцій, реалізували своє “ноу-гау” – відкриті судові процеси, які фільмувалисядокументалістам40. Не відзнятими на плівку виявилися лише перші процеси вМізочі 1957–1958 рр. Проте вже в 1959 р. у кіножурналі “Радянська Україна” таокремими фільмами вийшли сюжети і стрічки кінодокументалістів – “Ось яківони, “мурашківці” (про діяльність релігійної секти “мурашківців” у с. БерестяДубровицького району)41, “Про справи сектантські” (про п’ятидесятниківс. Городок Рівненського району)42, “Народ звинувачує” (про судовий процес надколишніми вояками УПА в м. Червоноармійську)43, “Піп з Голубно” (про судовийпроцес над священиком з с. Голубно Березнівського району)44, “Справа отцяПамфілія” (про судовий процес над священиком в с. Синів Гощанського району)45.Досвід рівненської компартноменклатури досить швидко поширився в інших

областях Західної України: в 1960 р. відзняті документальні фільми “Низівськатрагедія” (про судовий процес в Белзі Сокальського району Львівської областінад членами ОУН, які в 1943 р. “знищили” 200 жителів с. Низи Бузького районуцієї ж області)46, “Суд над ієговістами” (Закарпатська область)47, “Суд надоунівцями” (про судовий процес над членами ОУН у м. Ковелі Волинськоїобласті)48 та ін.Загалом, як видно з доповідної записки відділу адміністративних органів ЦК

КПУ “Про стан роботи органів державної безпеки Української РСР”, уРівненській, Львівській, Станіславській, Волинській і Тернопільській областях уцей час було проведено 14 відкритих судових процесів над 51 “колишнімоунівським терористом”, з них 24 особи засуджені до вищої міри покарання.Зупинена нелегальна діяльність 150 церковно-сектантських груп, в яких бралиучасть понад 860 чоловік, з них близько 2000 чоловік “відійшли від релігії”49.

40 Арнаутенко П. Щит і меч революції // Червоний прапор. Рівне. 1967. 20 грудня.41 Кінолітопис: анотований каталог кіножурналів, документальних фільмів і кіно- і телесюжетів

(червень 1956 – 1965) / Упорядники: Л. Б. Пількевич, О. І. Селіфонов, Н. М. Слончак,Н. О. Топішко. Державний комітет архівів України, Центральний державний кінофотофоноархівУкраїни ім. Г. С. Пшеничного. Київ, 2003. С. 143.

42 Там само. С. 144.43 Там само. С. 174.44 Там само. С. 176.45 Там само. С. 177.46 Там само. С. 238.47 Там само. С. 245.48 Там само. С. 248.49 Літопис УПА. Нова серія. Т. 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні

документи ЦК Компартії України. 1943–1959. Київ–Торонто, 2001. С. 582.

166


В українській діаспорі розгорнута з 1957 р. в УРСР ідеологічна кампаніяпроти “УБН” отримала назву “чекістської пропаганди жахіть”. На думкуЛ. Шанковського, вона включала звинувачення “бійців ОУН-УПА у підломувислуговуванні гітлерівським окупантам, а також у несамовитому садизмі: умученні й катуванні людей, у киданні живих людей у палаючі хати, у розрізуваннілюдей на дві половини іржавими пилами, у вішанні дітей на піонерських галстуках,у заповнюванні трупами криниць тощо”. У всіх цих обвинуваченнях у “садизмі”,“мордах” і “жорстокостях” – “криниці” займали особливе місце. “Для людини,яка знає українське світовідчування, – зазначав Л.Шанковський – мотив“криниць” у “чекістській пропаганді жахіть” повністю зрозумілий. Московсько-совєтські пропагандисти, не без допомоги меншого українського брата, добрезнають, що оспівана в українських піснях “криниця” з чистою, прозорою водою,– це для українського народу символ життя, символ святого і недоторканого.Отже совєтські “геббельси” стараються переконати український народ, що цейсимвол недоторканого життя “націоналістичні вовкулаки” з ОУН чи УПА зумілиперемінити на страхітливі братські могили”50.Таке міркування не позбавлене сенсу, особливо коли зважити на добре відомі

керівництву УРСР факти використання криниць, як місць заховання своїх жертв,співробітниками органів МДБ, зокрема в Рівненській області. Наприклад,31 грудня 1948 р. під час допиту в приміщенні Острожецького РВ МДБ, якимкерував начальник РВ МДБ, сталося вбивство секретаря Терешівської сільськоїради П. Романюка. Його обезголовлений труп вкинули в криницю, щознаходилась у колишній поміщицькій садибі Лядуховського (трупи кидали тудий раніше). За посередництва депутата ВР СРСР Г. Олійник, винуватці оформилифальшиву довідку про смерть вбитого. Факт набув розголосу через місяць, колижінка П. Романюка знайшла в криниці та впізнала його тіло. Справа доповідаласясекретарем Рівненського обкому КП(б)У В. Чучукалом, прокурорамиГ. Кошарським і Р. Руденком секретарям ЦК М. Хрущову, Л. Мельникову,З. Сердюкові51. Винних покарали, однак скоріше через те, що цей випадок, якобурювався прокурор Г. Кошарський, “став відомий місцевому населенню, афакт заховання вбитих бандитів у колодязі” використовувався “для всякихантирадянських вигадок”52.

“Дерманська трагедія” набула надзвичайного розголосу завдяки зусиллямписьменників, які побували на похороні 10 березня 1957 р. – головного редакторажурналу “Жовтень”, органу Спілки письменників УРСР, що видавався у Львові,Юрія Мельничука і поета Дмитра Павличка.

50 Шанковський Л. “Спогади Д. Шумука” у світлі фактів // Визвольний шлях. 1975 / Кн. 3.С. 330–331.

51 ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 23, спр. 5728, арк. 40–46.52 Там само. Арк. 34.

167


Цикл віршів Д. Павличка “Убивці” написаний і опублікований незабаром післяпохорону в Дермані. Як зазначала районна газета “Перемога”, “під враженнямбаченого він написав цикл віршів, в яких викривав звіряче обличчя українськихбуржуазних націоналістів”53. Цикл включав шістнадцять віршів (“На Волині, уДермані сталося”, “Із криниць витягали побитих людей”, “Писав хлопчинавірші”, “Дівчина ішла по воду”, “Пили з криниці воду”, “Українці ми оба”, “О ви,“борці” за Україну!“,“Коли від Збруча по високі Бескиди”, “Ваша Україна –вілли”, “Між нами не лишень кордон”, “Це неправда, що за волю”, “БудешУкраїно, довго пам’ятати”, “Ой у полі три криниченьки”, “Боялися плакатинавіть”, “Плачуть на Волині”, “В могилі правда не згниє”)54. Антинаціоналістичнівикривальні інвективи, втілені в поетичних рядках Д. Павличка – “На Волині, уДермані сталося / Із землі просочилася кров!..”; “…Як судитимуть Бандеру /За його вину тяжку / З Дермані покличуть свідків”; “Будеш, Україно, Довгопам’ятати / Виколені очі, Очі-зоряниці / Будеш пам’ятати Дерманські криниці”– до сьогодні використовуються на доказ злочинів ОУН55.Ю. Мельничук упродовж 1957 р. у різних виданнях видрукував цикл

політичних памфлетів під загальною назвою “Дерманська трагедія” (“Королеваволинських сіл”, “Криниця смерті”, “В останню путь”, “Над братськоюмогилою”, “Гайвороння над монастирем”, “Оптимізм отця Афіногена”, “Суддянародний”)56, вміщених згодом у численних збірках його політичноїпубліцистики57. В передмові до однієї з книг Ю. Мельничука кількість “оунівськихжертв” у Дермані виросла до 500 жителів, “між якими були старики йнемовлята”58.В ідеологічну кампанію другої половини 1950-х рр. органічно вписалося

закриття монастирів і церков, що розпочалося з 1958 р. В 1959 р. був закритийКрем’янецький жіночий монастир,а ігуменя й 53 черниці переселені в Корецькуобитель. Через рік закрили Свято-Троїцький Дерманський монастир, ігуменя й45 сестер якого також переведені в Корецький монастир. Як один із приводів доцього влада використала хресний хід “леонтіївців” (на чолі релігійного угрупування

53 Перемога. Мізоч. 1958. 12 січня.54 Павличко Д. Бистрина / Д. Павличко. Київ, 1959. Павличко Д. Пелюстки і леза. Вибрані

поезії / Д. Павличко. Київ, 1964. Павличко Д. Вибрані твори. Т. 1 / Д. Павличко. Київ, 1979.С. 115–125.

55 Дерманська трагедія // http://novoross-73.livejournal.com/30880.html. [11. 05. 2010].56 Мельничук Ю. Дерманська трагедія // Вільна Україна. Львів. 1957. 25, 26 березня.

Мельничук Ю. Дерманська трагедія // Жовтень. Львів. 1957. № 5. С. 96–113.57 Мельничук Ю. Вибране. Памфлети, статті, літературні портрети / Ю. Мельничук. Київ,

1965. С. 210–226, 258–264. Мельничук Ю. Вирване серце / Ю. Мельничук. Київ, 1966. С. 9–39,147–157. Мельничук Ю. Під чужим порогом / Ю. Мельничук. Київ, 1974. С. 128–165, 207–230.Мельничук Ю. Продай-душі / Ю. Мельничук. Львів, 1967. С. 39–69. Мельничук Ю. Сонцю світитивічно. Статті, памфлети, нариси / Ю. Мельничук. Київ, 1974. С. 50–73, 172–179, 215–237.

58 Мельничук Ю. Плем’я упирів. Нариси, памфлети, фейлетони / Ю. Мельничук. Київ, 1963.С. 6.

http://novoross-73.livejournal.com/30880.html

168


стояв уродженець с. Нова Мощаниця Мізоцького району Леонтій Грицан) відКорця до Почаєва, під час якого, за твердженням радянської преси,здійснювалася антирадянська агітація – лунали заклики не підкорятисярадянським законам, не працювати в колгоспах, не брати участь у виборах.Мало місце читання “снів” “пророка” та спілкування з віруючими біляДерманського монастиря59. Наприкінці квітня 1958 р. Рівненський обласний судвиніс вирок про позбавлення Леонтія Грицана волі на тривалий час60.Ідеологічна кампанія проти “УБН” набула стрункості та завершеності після

того, коли були вказані “ідейні натхненники” оунівців, які вчинили “дерманськутрагедію” та інші злочини – Улас Самчук і Степан Скрипник (митрополитМстислав)61. Щоб затерти пам’ять про У. Самчука, радянські ідеологи створилиміф про поета-комсомольця Миколу Максися, жертву оунівського терору вДермані.62 Аналіз цього міфу потребує окремого розгляду63. На противагуСамчуковій трилогії “Волинь” Борис Харчук написав однойменну тетралогію,негайно розтиражовану київськими і московськими видавництвами64. З нагодиїї виходу У. Самчук в інтерв’ю радіо “Свобода” доречно зауважив, що “на цюсправу треба б дивитися не конче як на бажання написати літературний твір, аскорше як на бажання заперечити мою “Волинь”. Це не так творчість, якпропаганда”65.Таврування У. Самчука радянською публіцистикою з часом набрало

фантасмагоричних форм66. У В. Микитася знаходимо, що “натхненні писаннямСамчука, націоналістичні банди разом з гітлерівцями під час тимчасової окупаціївчинили жорстоку розправу і звірства над непокірним мирним населенням,

59 Тищенко І. Що криється під назвою “істинно-православна церква” або сектою “леонтіївців” //Перемога. Мізоч. 1958. 25 травня; 29 травня.

60 Перемога. Мізоч. 1958. 17 грудня.61 Мельничук Ю. Викидні української землі // Жовтень. Львів. 1957. С. 109–127.62 Максись М. Живу і буду жити / М. Максись. Львів, 1970. Мельничук Ю. Поета розстріляли

надвечір // Червоний прапор. Рівне. 1963. 12 червня. Мельничук Ю. Поета розстріляли надвечір //Жовтень. Львів. 1963. № 7.

63 Див.: Жив’юк А. Анатомія міфу // Молодь України. Київ. 1995. 23 лютого. Надюк В. Щераз про біографію Миколи Максися // Зміна. Рівне. 1990. 10 лютого.

64 Харчук Б. Волинь. Роман. Кн. 1. / Б. Харчук. Київ, 1959. Харчук Б. Волинь. Роман. Кн. 2. /Б. Харчук Київ, 1961. Харчук Б. Волынь. Роман. Кн. 3. / Б. Харчук. Москва, 1966. Харчук Б.Волинь. Роман. Кн. 4. / Б. Харчук. Київ, 1966. Харчук Б. Волинь: Роман: Тетралогія. Кн. 1–2. /Б. Харчук Київ, 1988. Харчук Б. Волинь: Роман: Тетралогія. Кн. 3–4. / Б. Харчук. Київ, 1988.

65 Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури НАН України, ф. 195(Самчук У. О.), спр. 265, арк. 13.

66 Войтович А. Виродки // Червоний прапор. Рівне. 1967. 14 листопада. Дрозюк В. Пам’яті незаслуговує // Шлях Ілліча. Здолбунів. 1988. 18 червня. Омельчук Ю. Змова / Ю. Омельчук.Львів, 1967. С. 27–51. Ті, що канули в пітьму. Львів, 1964. С. 10–28. Харчук Б. Слово проДермань / Б. Харчук. Київ, 1959. Харчук Б. Розстріляні ночі. Нариси / Б. Харчук. Київ, 1979.Цмокаленко Д. Сповідь людомора // Літературна Україна. Київ. 1965. 23 листопада.

169


втопивши понад 450 чоловік у криницях”. Тобто, тут уже українські повстанцідіють у спілці з гітлерівцями, причому всіх жертв вони топлять у криницях67.Висновки, що вочевидь випливають зі здійсненої нами реконструкції,

сформулюємо так: боротьба з “УБН” була життєво необхідною, іманентноюскладовою комуністичного режиму; ідеологічні кампанії проти “УБН” базувалисяна класичних маніпулятивних технологіях; основні концепти цих кампанійпродовжують слугувати інструментом для конструювання історичної пам’яті вукраїнському суспільстві.

TECHNOLOGIES AND IMPLICATIONS OF IDEOLOGICALCAMPAIGNS OF KPU AND KGB NOMENCLATURE AGAINST

UKRAINIAN BOURGEOIS NATIONALISM(ON THE EXAMPLE OF DERMAN’ VILLAGE

IN RIVNE REGION)

Andriy ZHYVJUKStepan Demjanchuk International Economic-Humanitarian University

the Chair of the Ukrainian History4 Acad. S. Demjanchuk str., Rivne 33027, Ukraine

Ideological campaigns conducted by the nomenclature of the Communist Party of Ukraineand KGB against “Ukrainian bourgeois nationalism” (“UBN”) through disclosure of theirtechnologies and implications are analyzed in the article on the example of Derman’ village.The conclusion that the struggle against “UBN” was vital, immanent component of thecommunist regime, and the concepts of this strife continue to serve as a tool for the constructionof historical memory in Ukrainian society was done.

Key words: Communist nomenclature, ideological campaigns, “Ukrainian bourgeoisnationalism”, Derman’, Rivne region.

67 Микитась В. Заангажований фашизмом // Іудине поріддя: Збірка нарисів, оповідань, поезій.Київ, 1975. С. 268.

170


ТЕХНОЛОГИЯ И ПОСЛЕДСТВИЯ ИДЕОЛОГИЧЕСКИХКАМПАНИЙ НОМЕНКЛАТУРЫ КПУ И КГБ

ОТНОСИТЕЛЬНО “УКРАИНСКОГО БУРЖУАЗНОГОНАЦИОНАЛИЗМА” (НА ПРИМЕРЕ СЕЛА ДЕРМАНЬ

РОВЕНСКОЙ ОБЛАСТИ)

Андрей ЖИВЮКМеждународный экономическо-гуманитарный университет им. Степана Демьянчука

кафедра истории Украиныул. акад. С. Демьянчука 4, Ровно 33027, Украина

На примере села Дермань в статье анализируются идеологические кампании(технологии и последствия), проводимые номенклатурой КПУ и КГБ относительно такназываемого “украинского буржуазного национализма” (“УБН”). Сделан вывод, чтоборьба с “УБН” была жизненно необходимой, имманентной составляющейкоммунистического режима, а ее концепты продолжают служить инструментомконструкции исторической памяти в украинском обществе.

Ключевые слова: компартийная номенклатура, идеологические кампании,украинский буржуазный национализм, Дермань, Ровенская область.

Стаття надійшла до редколегії 20. 01. 2011 р.Прийнята до друку 16. 05. 2011 р.

171

“ЛЮДИ В ОСНОВНОМУ БУЛИ ПРИЇЖДЖІ, […] НЕ БУЛО МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ”

© Боднар Г., 2011



УДК 94:911.375.64:314.117.1(477.83-25) “195”

“ЛЮДИ В ОСНОВНОМУ БУЛИ ПРИЇЖДЖІ, […] НЕ БУЛОМІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ”:

МЕШКАНЦІ ВУЛИЦІ О. БОГОМОЛЬЦЯ У ЛЬВОВІДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.

Галина БОДНАРЛьвівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра новітньої історії Українивул. Університетська 1, Львів 79000, Україна

Населення Львова кардинально змінилося у воєнні та повоєнні роки – євреї загинулив роки війни, поляків виселили в 1944–1946 рр., місто заселили “радянські” мігранти зіСходу. У будинках центральної частини Львова проживали різні мешканці – приїжджі зіСходу росіяни, євреї та українці, які обіймали високі посади й отримували ліпшіпомешкання, військовослужбовці, які поверталися зі Заходу й залишалися у Львові,українці-переселенці з Польщі, поодинокі довоєнні жителі, українці-мігранти з галицькихсіл. У непристосовані для масового заселення будинки підселяли нових мешканців, твориликомунальні квартири. На прикладі вулиці О. Богомольця за допомогою усної історіїдосліджено середовище мешканців однієї з вулиць центральної частини Львова другоїполовини ХХ ст.; зміни, яких зазнали будинки і вулиця загалом; особливості історичноїпам’яті мешканців вулиці.

Ключові слова: мешканці вулиці О. Богомольця, Львів, усна історія, історична пам’ять.

Вулиця Олександра Богомольця – невеличка вулиця центральної частиниЛьвова, яка з’єднує вулиці Івана Франка і Себастьяна Кльоновича. Складнаселення вулиці, як і населення Львова загалом1, кардинально змінився у рокиДругої світової війни й післявоєнні роки. В 1939–1941 рр. вулицю частковозаселили радянські, а в 1941–1944 рр. – німецькі військовослужбовці й державніпосадовці. У роки війни загинули львівські євреї. У 1939 р. частково і в 1944–1946 рр. масово виїжджали поляки2. Повоєнне виселення поляків відбувалося

1 У Львові 1944 р. проживало 149 тис. осіб, 1959 р. – 411 тис., 1970 р. – 553 тис., 1979 р. –665 тис., 1989 р. – 787 тис., 2001 р. – 759 тис. осіб (Державний архів Львівської області (далі –ДАЛО), ф. Р–335 (Планова комісія Львівського облвиконкому), оп. 1, спр. 1342, арк. 11–13;спр. 3629, арк. 8; Архів і Відділ демографічної статистики Управління статистики у Львівськійобласті, матеріали Всесоюзних переписів населення 1970, 1979, 1989 рр. і Всеукраїнськогоперепису населення 2001 р.; Сусак В. Етнічні та соціальні зміни в населенні Львова в 1939–1999 роках / В. Сусак. Магістерська робота. Львівський національний університет імені ІванаФранка. Львів, 2000. С. 81).

2 Польська етнічна група у Львові перетворилася з домінуючої більшості (62,1% (92,5 тис.осіб) у 1944 р.) на не чисельну меншість (2,3 % (8,5 тис. осіб) у 1955 р.). Протягом 60–80-х

172

Галина БОДНАР

внаслідок виконання угоди від 9 вересня 1944 р. між Польським КомітетомНаціонального Визволення і урядом Української РСР про взаємний обміннаселенням. В умовах протегованої радянською владою повоєнної міграційноїполітики, численним був наплив до Львова росіян, євреїв, українців зі східнихобластей України та Росії3. З 50-х років у національному складі мешканцівЛьвова, на відміну від усієї попередньої історії міста, почали переважати українці4.Більшість післявоєнних мешканців вулиці О. Богомольця були приїжджими зісхідних областей України і Росії. Вулицю частково заселили також українці-переселенці з Польщі, мігранти з галицьких сіл, поодинокі довоєнні поляки йукраїнці. На зменшенні кількості українців-мешканців вулиці позначилися повоєннірепресії радянської влади. Різним за національною приналежністю, політичними

років кількість поляків у кожному міжпереписному періоді зменшувалась у середньому на2 тис. осіб: 1959 р. було 16 тис. осіб (4 %), у 1970 р. – 13, 7 тис. (2,5%), у 1979 р. – 11, 9 тис.(1,8%), у 1989 р. – 9,8 тис. (1,2 %), у 2001 р. – 6,5 тис. поляків (0,9 %) (Там само).

3 У повоєнні роки кількість росіян у Львівській області була навіть вищою, ніж у сусідніх ізРосією Сумській та Чернігівській областях (Терлюк І. Росіяни західних областей України (1944–1996 рр.) (Етносоціальне дослідження). Львів, 1997. С. 25). У наступних десятиліттях відсотковачастка російського населення у Львові зменшувалася: у 1955 р. було 135 тис. росіян (35,6%), у1959 р. – 111 тис. (27 %), у 1970 р. – 123 тис. (22 %), у 1979 р. – 128 тис. (19 %), у 1989 р. –126 тис. (16 %), у 2001 р. – 65 тис. (8,9 %). За десять повоєнних років різко (більше, ніж у 20разів) збільшилась кількість осіб єврейської національності: в 1944 р. у Львові проживало 1,3 тис.євреїв (0,9 %), у 1955 р. – 27,7 тис. (7 %). Однак упродовж другої половини 50-х – у 60-х рокахкількість євреїв зменшилася на 3,3 тис. осіб (у 1959 р. було 25,8 тис. осіб (6,3 %), у 1970 р. –24,3 тис. (4,4 %)), а в 70–80-х роках – на 11,5 тис. осіб (у 1979 р. було 17,9 тис. осіб (2,7 %), у1989 р. – 13 тис. (1,6 %)). У 2001 р. у Львові проживало 2 тис. євреїв (0,3 %) (ДАЛО, ф. Р–335,оп. 1, спр. 1342, арк. 11–13; спр. 3629, арк. 8; Архів і Відділ демографічної статистики Управліннястатистики у Львівській області, матеріали Всесоюзних переписів населення 1970, 1979, 1989 рр.і Всеукраїнського перепису населення 2001 р.; Сусак В. Етнічні та соціальні зміни… С. 81).

4 У 1944 р. українці у Львові становили 52,1 тис. осіб (35 %), у 1955 р. – 168 тис. (44,2 %), у1959 р. – 247 тис. (60,2 %), у 1970 р. – 378 тис. (68,2 %), у 1979 р. – 492 тис. (74 %), у 1989 р. –623 тис. (79,1 %), у 2001 р. – 639 тис. (88,1 %). Лише в 1955–1959 рр. до Львова прибулоблизько 79 тис. українців. Кожні десять років склад населення міста поповнювався на 130–140 тис.українців (Там само). Частка українського населення у Львові в 60–80-х роках збільшувалася восновному за рахунок міграції сільського населення Львівської й меншою мірою іншихзахідноукраїнських областей. Ріст населення Львова в 50–80-х роках за рахунок міграції з сілстановив близько 60 % (230 тис. осіб) всього приросту (376 тис. осіб) (Підраховано за: ДАЛО,ф. Р–335, оп. 1, спр. 1342, арк. 11; спр. 1689, арк. 4, 9–10; ф. Р–2904 (Інспектура державноїстатистики м. Львова), оп. 1, спр. 1, 3, 14, 22, 33, 40, 45, 54, 63, 70, 101, 125-а, 126-а, 139, 144;Архів Управління статистики у Львівській області, матеріали Відділу демографічної статистики,Архів матеріалів Всесоюзних переписів населення 1970, 1979, 1989 рр.). Найбільше мігрантівприбували до Львова з Львівської області – щорічно кілька тисяч осіб; з інших західноукраїнськихобластей – близько однієї тисячі щороку. Другою за чисельністю мігрантів до Львова булаТернопільська область, далі – Івано-Франківська, Волинська, Хмельницька області. Чернівецькай Закарпатська області мали незначний показник міграції до Львова, а в деякі роки цей показникнабував навіть від’ємного значення (ДАЛО, ф. Р–1350 (Відділ організованого набору іпереселення), оп. 1, спр. 208, арк. 3–4; спр. 232, арк. 1–2; спр. 256, арк. 2–3; спр. 276, арк. 3–4).Не облікованим, але суттєвим джерелом поповнення українського міського населення булимаятникові мігранти з галицьких сіл, які доїжджали до Львова, але мешканцями міста не були.

173


поглядами, особистими вподобаннями “новим” мешканцям вулиці доводилосязживатися разом у непристосованих для великої кількості жителів будинкахпочатку ХХ ст. Щоб покращити побутові умови проживання, повоєнні мігрантиробили ремонти і перепланування помешкань, що змінювало їхній первіснийвигляд; привносили в місто елементи звиклого їм побутового укладу життя.

Мета дослідження – на матеріалах усної історії дослідити середовищемешканців вулиці О. Богомольця другої половини ХХ ст., простежити зміни, щоїх зазнали будинки й вулиця. Завдання дослідження наступні: з’ясувати коли і заяких обставин оповідачі переїхали на вулицю О. Богомольця, які переплануванняпроводили, які речі залишилися у помешканні від попередніх / довоєннихмешканців, яким було співжиття мешканців будинку і вулиці, чи помічаливідмінності помешкання / будинку на фоні інших будівель вулиці / району, щовідомо про довоєнних мешканців будинку / вулиці, яких змін зазнали будинки івулиця упродовж другої половини ХХ ст., наскільки життя мешканців вулиціпов’язане з будинком / вулицею / районом міста, як часто бували за межамибудинку / вулиці / центру / міста тощо.Інтерв’ювання мешканців вулиці О. Богомольця проводилося в серпні 2008 р.

– червні 2009 р.5 Зібрано свідчення 25 осіб, різних за віком і причинами переїзду.Акцент робився на інтерв’юванні людей, які проживали на цій вулиці до 90-х роківі мали змогу простежити зміни, що їх зазнали вулиця і будинки впродовж останніхдвадцяти-тридцяти й більше років. Інформативними були свідчення найстаршихоповідачів, які довший час проживають на цій вулиці: одна з оповідачок переїхалаще дитиною з батьками в 1936 р., інша народилася в одному з будинків на вулиців 1938 р., з 1947 р. тут проживає українка-переселенка з Польщі. Опитуванняпроводилось із застосуванням принципу соціологічного поглибленого інтерв’ю.Спеціальна програма інтерв’ювання містила кілька блоків тем і перелік головнихзапитань у межах кожної з них. Головними тематичними рубриками булиосвоєння “власного” простору (квартира / будинок / вулиця) (заселення, враження,облаштування), проживання “власного” простору (контакти з сусідами, новімешканці, побут, комфортність проживання), комунікації з рештою міста(освоєння і проживання міського простору).Вулиця О. Богомольця побудована і заселена на початку ХХ ст. У 1906 р.

новостворена вулиця отримала назву Асника*, в 1943 р. – Пергенґассе, в липні

5 Матеріали інтерв’ювання зберігаються в Архіві усної історії Центру міської історіїЦентрально-Східної Європи на вул. О. Богомольця, 6.

* Асник Адам (1838–1897) – польський поет і драматург. Народився 11 вересня 1838 р. ум. Каліш (тепер Великопольське воєводство, Польща). У 1849–1853 рр. навчався у вищій реальнійшколі в Каліші. Здобув ґрунтовну домашню освіту – вивчав іноземні мови, хімію і ботаніку. У1856 р. вступив до Рільничої школи поблизу Варшави, в 1857 р. записався до щойно відкритоїМедико-хірургічної академії у Варшаві. Активний учасник польського національного руху. В1859 р. вимушено виїхав до Вроцлава, де продовжив вивчати медицину. Тимчасово проживав уПарижі й Гейдельберзі. Наприкінці 1862 р. (за іншими даними на початку 1863 р.) повернувся

174


1944 р. – знову Асника, а з 1950 р. і до сьогодні – О. Богомольця*6. Вулицяналічує 15 кам’яниць, які будувалася впродовж 1905–1908 рр. Забудовуздійснювали одні з кращих архітекторів Львова: Іван Левинський (будинки № 3–

до Варшави, брав активну участь у польському повстанні 1863 р., член революційного уряду.Глибоко перейнятий поразкою повстання у 1864–1865 рр. подорожував Європою – побував уНімеччині, Голландії, Італії, Швейцарії. Продовжив навчання в університеті Гейдельберга, де в1866 р. отримав дипломи доктора філософії і магістра вільних мистецтв. У 1867–1870 рр.жив у Львові. Восени 1870 р. переїхав до Кракова. У 1875 р. одружився з Софією Качоровською.До року часу дружина раптово померла, залишивши новонародженого сина Володимира. Сімейнадрама й схильність до релігійно-філософських роздумів позначилися на творчості поета.Наприкінці свого життя багато подорожував, особливо часто бував у Італії. Незважаючи наслабке здоров’я, брав участь у громадсько-політичному житті. Посол до Крайового сейму(1889). Один з організаторів і керівник Товариства народної школи в Кракові (1891). Праціпублікував у журналі “Przegląd Polski”. З 1882 р. був видавцем, а в 1889–1895 рр. – відповідальнимредактором журналу “Reforma” (перейменованого в 1882 р. на “Nowa Reforma”). На сторінкахжурналу публікував ліричні поезії, драматичні твори і політичні статті. Користувався великоюпопулярністю як поет і палкий патріот Польщі. У 1894 р. побував у Індії й на острові Цейлон.Узимку 1897 р. подорожував Італією. Після повернення до Кракова в квітні 1897 р. виявився хворимна тиф. Помер 2 серпня 1897 р. у Кракові (Chrzanowski I. Asnyk Adam / І. Chrzanowski // PolskiSłownik Biograhiczny. Kraków, 1935. T. 1. S. 171–173).

* Богомолець Олександр (1881–1946) – український патофізіолог. Народився 12 (24) травня1881 р. у Лук’янівській в’язниці в Києві, де відбувала ув’язнення його мати за участь у революційномурусі. Батько працював земським лікарем. У 1906 р. закінчив медичний факультет Новоросійськогоуніверситету в Одесі, захистив докторську дисертацію “До питання про мікроскопічну будову іфізіологічне значення надниркових залоз у здоровому і хворому організмі” (1909). Приват-доцентНоворосійського університету в Одесі (1909), професор Саратовського (1911–1925) таМосковського (1925–1931) університетів. Директор Інституту гематології і переливання кровів Москві (1925–1931). Академік (з 1929) і президент (з 1930) АН УСРР. У 1931 р. переїхав доКиєва, де створив Інститут експериментальної біології й патології Наркомздрову УСРР таІнститут клінічної фізіології АН УСРР (на базі цих інститутів у 1953 р. було створено Інститутфізіології ім. О. Богомольця АН УРСР). Академік (з 1932) і віце-президент (з 1942) АН СРСР.Заслужений діяч науки РРСФР (1935) та УРСР (1943). Герой Соціалістичної Праці (1944). Підйого керівництвом було здійснено реорганізацію Академії наук – замість розрізнених кафедр,комісій і комітетів встановлено систему інститутів. Основоположник школи патологічноїфізіології, що працювала над проблемами патофізіології, ендокринології, вегетативної нервовоїсистеми, переливання крові, онкології, фізіології й патології сполучної тканини, старінняорганізму й ін. Розробив положення про залежність перебігу хвороби і видужання не тільки відпричини виникнення хвороби, а й від здатності організму до опору, яка зумовлюється насампередстаном нервової системи й сполучної тканини. Створив вчення про фізіологічну систему сполучноїтканини; встановив, що сполучна тканина виконує в організмі захисні функції, бере участь уживленні організму. З метою посилення функції сполучної тканини запропонував і запровадив упрактику антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС), яка широко застосовувалася вроки Другої світової війни для прискорення зростання переломів і заживання ран. Останні рокижиття посилено працював над проблемами старіння організму. Автор численних праць з біології,фізіології й патології, зокрема, “Криза ендокринології”, “Про вегетативні центри обміну”,“Продовження життя”, “Основи патологічної фізіології” (2 томи, в співавторстві). Помер19 липня 1946 р. в Києві (Кавецький Р. Є. Богомолець Олександр / Р. Кавецький // Українськарадянська енциклопедія. Київ, 1977. Т. 1. С. 502–503; Г. Ш. і І. Р. Богомолець Олександр //Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. Львів, 1993. Т. 1. С. 144).

6 Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХIII–XX століття / Б. Мельник.Львів, 2001. С. 9.

175


9, 11 зведені за проектами архітектурного бюро І. Левинського), Ян Шульц (№ 1),Казимир Жечицький (№ 2), Юліуш Цибульський (№ 10, 15), Генрик Сальвер іСаломон Рімер (№ 11а)7. У 1928–1929 рр. добудували четвертий поверх будинку№ 10 (архітектор Генрик Орлєан)8. Вулиця не є традиційної периметральноїзабудови, а приблизно по центрі з лівої сторони має заглиблений дворик (скверик)і, таким чином, має шість наріжних будинків – № 1, 2, 3, 10, 11а, 15.У першій половині ХХ ст. власниками кам’яниць на вулиці Асника були

громадський діяч і педагог Станіслав Якуб Баль (№ 1), лікар Ян Тадеуш Папе(№ 3), фотограф Маурицій Фрухтман (№ 4), інженер Бернард Пордес (№ 5), купціЛеон Штаубер (№ 6) і Якуб Позамент (№ 7), підприємці Саломон та ІзраельЕльстери, Леон Топф, Стефан Вєруш Нємойовський, Ян Єжи Рюкер, ТадеушҐефлінґер (№ 9), адвокат Альфред Котвіч Зґурський (№ 10) та ін. Мешканцямивулиці були відомі у Львові й за його межами медики Адольф Бек і СтаніславПрогульський, адвокат Євген Олесницький, архітектори Леон Шелевич і АдамОпольський, фотографи Давид Мазур і Олег Лужицький9. Житлові будинкизаселяли лікарі, правники, службовці, професори гімназій, вчителі, директорибанків, інженери, підприємці, купці, кравчині, а також відставні військові, вдови.У будинку № 9 почергово розташовувалися фабрики паперових туток (гільз дляцигарок), консервів і шоколаду, в будинку № 10 – фабрика паперових виробів іелектромеханічний заклад, у будинках № 4 і № 8 – фотоательє. Поодинокимина вулиці були представництва різних підприємств і фабрик, бюро (архітектурно-будівниче, перекладів)10.За свідченнями найстарших мешканців вулиці О. Богомольця, після вступу

радянських військ до Львова влітку 1944 р. будинки на вулиці пустували.Частково їх ще заселяли поляки, які не емігрували в 1939 р., й українці, якіпереїхали ще до війни. Українці здебільшого проживали в гірших квартирах інапівпідвальних помешканнях, боялися перейти в ліпші вільні квартири надругому і вище поверхах. У повоєнні роки до Львова мігрували поодинокі галицькіселяни, які відважувалися заселити помешкання на перших поверхах:

Пам’ятаю, що він весь був пустий той будинок, що ми бігали дітьми і бавилися,ляльки там були […]. А ми мешкали внизу і боялися переходити. Такі часи були,що ми могли зайняти любу квартиру з меблями, всім, чим хочете […], ми моглидійсно перейти, бо все пусто було […]. Ну ми так і залишилися в тому підвалі, такми там жили […]. Люди в основному були приїжджі, воєнні, там не було місцевогонаселення, там були з прокуратури люди, […] в міськраді працювали, одна сім’я

7 Харчук Х. Архітектурно-містобудівний ансамбль вулиці Богомольця / Х. Харчук // Галицькабрама. Львів, 2008. № 7–9 (163–165): Львів і львів’яни. С. 4–13.

8 Там само. С. 11.9 Детальніше див.: Котлобулатова І. Мешканці вулиці Асника / І. Котлубатова // Галицька

брама. Львів, 2008. № 7–9 (163–165): Львів і львів’яни. С. 14–22.10 Там само. С. 14–22.

176


була євреїв, вони потім виїхали, такого місцевого населення, українців, то тількими були, тільки на першому поверсі був ще мій вуйко, він зі села приїхав, булопусто і він зайняв […]11*.

У післявоєнні роки квартири на ліпших другому і третьому поверхах заселилирадянські посадовці, військовослужбовці, юристи, лікарі й інші непересічні мешканціЛьвова. Звичним було почути від людей, що в будинках на вулиці проживалипрокурор і працівники прокуратури, високі чини КДБ, юристи, лікарі, службовці,викладачі, військовослужбовці, працівники спецдивізіону по охороні Львівськогообкому й ін12. Відразу після закінчення війни колишні військові зупинялися у Львові,заселяли пусті квартири і перевозили сюди свої сім’ї та родини:

В нашому будинку поселилися сім’ї тих, хто верталися з Німеччини […]. Вониосідали тут, другий-третій поверх […]13.

[…] Народилася я тут, повністю в тій хаті. Батьки мої переселенці – мама з СхідноїУкраїни, тато якраз переселенець з Польщі. […] Моєї баби рідний брат воював.Коли вертався з війни […]. Ну той поверх був вільний, він його заселив, одружився,привіз дружину […], привіз свою сестру. Ну і тут оселилися всі […]14.

Я тут народилася […]. Після війни (батьки. – Г. Б.) тут залишилися, тут їх заставкінець війни […]. Мама була військовим лікарем і тут так і лишилася, відповіднотут їй призначили роботу […]. (Батьки. – Г. Б.) зі Східної України […]. Виписувалитоді ордери і люди займали хату, хто яку хотів. Давали до вибору […], квартирувибирав любу […]15.

Мігранти, які вперше поселилися на вулиці О. Богомольця в 1939–1941 рр.,поверталися з евакуації навіть у свої колишні помешкання:

Батьки чоловіка прийшли сюди в [19]39 році. Моєму чоловікові татові дали цекрило на цьому поверсі в [19]39 році, він був воєнним, майор в якомусь там чині.І дали йому тут п’ять (кімнат. – Г. Б.), но воно йде по убилі – то велика, меньша,

11 Записано 23. 04. 2009 р. у м. Львові від Очерклевич М. Г., 1938 р. народж . (навул. О. Богомольця проживає від народження).

* Мову респондентів відтворено без змін.12 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж. (на

вул. О. Богомольця проживає з 1960 р.); Записано 19. 09. 2008 р. у м. Львів від Мусієвської І. М.,1935 р. народж. (на вул. О. Богомольця проживає з 1962 р.); Записано 28. 03. 2009 р. у м. Львовівід Сацуро Н. Н., 1922 р. народж. (на вул. О. Богомольця проживає з 1966 р.); Записано 22. 08. 2008р. у м. Львові від Долгополової Г. О., 1958 р. народж. (на вул. О. Богомольця проживає з 1980 р.).

13 Записано 23. 04. 2009 р. у м. Львові від Очерклевич М. Г., 1938 р. народж.14 Записано 10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж. (на вул. О. Богомольця

проживає від народження).15 Записано 6. 05. 2009 р. у м. Львові від п. Лариси, 1957 р. народж. (на вул. О. Богомольця

проживає від народження).

177


меньша і ще меньша. Потом прийшла радянська влада, уже після війни […]1945 році, їм дали в [19]39 році, а в них було троє дітей, він (батько. – Г. Б.) був нафронті, а вона (мати. – Г. Б.) евакуировалась в Харків […]. А вже після війнивернулись, то хата за нею була […]16.

До 70-х років на розі вулиць О. Богомольця та С. Кльоновича був прохід навулицю Пекарську17. У повоєнні роки на вулиці збереглися два довоєнні магазиниі кондитерська фабрика. Магазини розташовувалися на першому поверсі будинків№ 4 і 11а. За словами однієї з оповідачок, на розі будинку № 11а була приватна“булочна”18. У 1940 р. в будинку № 9 знаходилася кондитерська фабрика19. Післявійни реорганізований цех кондитерської фабрики відновив свою діяльність іприємними спогадами закарбувався в пам’яті найстарших мешканців вулиці:

[…] була шоколадна фабрика, то вранці так кава, чоколяда так пахли […]. То навітьне фабрика, то був цех від шоколадної фабрики […]20.

Колись була кондитерська, там на площадці (в сквері. – Г. Б.). Зараз там прокуратураесть […], а там был кондитерский цех […]. У нас тут вийдеш на балкон –карамельками пахло […]21.

Наприкінці 40-х років українці-мешканці вулиці зазнали репресій радянськоївлади. Як зазначила уродженка вулиці Асника, більшість довоєнних українціврепресували:

З нашої вулиці дуже багато повивозили людей, місцеві люди українці, які тут жили,то їх всіх повивозили. От в ночі, десь друга-третя година, знаєте як на Сибір вивозили.Так, що дуже повивозили. І практично всі українці жили партер або підвал. Другийі третій поверх, то ніхто не занімав тому, що там в основному були воєнні люди.[…] То десь так був, наскільки я пам’ятаю, 1947, 1948 рік. Кожну ніч. Ми малинапоготові мішки (з пожитками. – Г. Б.) […]. І тільки машина приїхала, людейзагрузили, а нас ні. […] Діти лягайте спати” (говорили батьки. – Г. Б.). По прізвищахнавіть пам’ятаю, але їх повивозили всіх”[…]22.

Гірші квартири чи кімнати в комунальних квартирах на перших поверхахотримали українці-переселенці з Польщі. В повоєнний час у будинку № 11а напершому поверсі в однокімнатній квартирі знаходився гуртожиток одного зльвівських підприємств. У 1947 р. гуртожиток ліквідували, а квартиру передалисімейному працівнику-переселенцю з Польщі:

16 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.17 Там само.18 Там само.19 Детальніше див.: Котлобулатова І. Мешканці вулиці Асника… С. 21.20 Записано 23. 04. 2009 р. у м. Львові від Очерклевич М. Г., 1938 р. народж.21 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.22 Записано 23. 04. 2009 р. у м. Львові від Очерклевич М. Г., 1938 р. народж.

178


В тій хаті я застала, що тут був гуртожиток. […] були жінки, було їх чотири. Не булоніяких меблів, ніякого нічого. Як ми прийшли, то було в маю (травні. – Г. Б.) […],хата була страшна […], були блощиці, що я сі намучила, пока я їх вивела, Божекоханий […]23.

У радянський час заселеними були напівпідвальні й підвальні приміщеннявулиці, в яких проживали здебільшого українці-мігранти з сіл. Переселеннюсприяли: з одного боку, промисловий розвиток Львова, а з іншого – зростаюченевдоволення життям у селі, безперспективність праці в колгоспах на тліпривабливих міських стандартів. Про заселення напівпідвальних приміщеньнайбільше розповідали мешканці перших поверхів. Їхні квартири були значнотеплішими за рахунок проживання сусідів знизу24. Внаслідок протегованоїрадянською владою політики відселення людей з підвалів частина мешканціввулиці О. Богомольця виїхала до новобудов на околицях Львова:

[…] раніше, то ще й в підвалі […]. В нас ще весь підвал занят был жителями. Нанашей стороне подвал был, таксист жил, там жила, она дворничкой працювала,діти ещо были […]. Весь подвал был занят людьми […]25.

Як я тут (до Львова. – Г. Б.) прийшла […], в центрі жили всі жиди, маскалі. Декраща хата, краще всьо, то було для них […]. А наша вулиця в центрі, тут жили саміжиди, енкаведисти, судді, прокурор тут ще до нині живе […]. Там в тому будинкужили самі рускі, там батько льотчик, там ще щось […]. І там вони всі мали кількакімнат. Де що краще було, то всьо було для них – для москалів і для жидів, нашимлюдям не давали нічого. Скрізь, скрізь, їх напхали так […]. Вони воювали […], івсюди, де би не пішли, то було для них […], а наші люди жили в півницях, де щурібули, там жили люди, йшли зі села і йшли в ту півницю жити […]. Жінка з двомадітьми жила тут […]. Тут в підвалі жило дві сім’ї […]26.

Через відчутний брак вільного житла проводили “ущільнення” тих, хто мавпонаднормову житлову площу – у вже заселені квартири підселяли новихмешканців і творили комунальні квартири. На одному поверсі навіть мешкалодо десяти сімей, по дві-чотири сім’ї у комунальній квартирі. Як зазначила одназ оповідачок: “[…] Було уплотнєніє, таке сильне […]: кімната – сім’я, кімната –сім’я […]”27. Від “ущільнення” звільняли осіб, які посідали керівні посади вдержавних і партійних органах, керівників підприємств, установ і організацій,науковців й ін. З часом мешканців у комунальних квартирах меншало –

23 Записано 3. 09. 2008 р. у м. Львові від п. Марії, 1922 р. народж. (на вул. О. Богомольцяпроживає з 1947 р.).

24 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.; записано3. 09. 2008 р. у м. Львові від п. Марії, 1922 р. народж.; записано 19. 09. 2008 р. у м. Львові відМусієвської І. М., 1935 р. народж.

25 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.26 Записано 3. 09. 2008 р. у м. Львові від п. Марії, 1922 р. народж.27 Записано 10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.

179


обмінювали кімнати на окремі квартири, стояли в чергах на житло й отримуваликвартири в новобудовах, самотні літні особи помирали й сусіди приєднуваливільні кімнати.Одна з оповідачок переїхала проживати на вулицю О. Богомольця у

двокімнатну квартиру після відселення самотньої попередньої жительки:

На ту вулицю ми приїхали в [19]64 році, ми жили на другій вулиці у Львові, алеми […] там знімали квартиру, чоловік стояв на черзі, а в [19]64 році він отримавквартиру і ми переїхали на вулицю Богомольця […]. Ми на першому поверсіпроживали […]. Ну приїхали на перший поверх, там жила значить одна дівчинамолода […]. Як то знаєте після війни, вона зайняла, можливо, ту квартиру або як,але чоловік, як кажуть, працював в організації, у ті, де квартира відносилася, і намяк по черзі дали […]. Ту дівчину, десь її дали як одинока, а ми ту квартируотримали […]. Жила одинока дівчина […], працювала в [Львівській] картиннійгалереї […], не мала жодного відношення до тої квартири, яким чином вона тамзайняла невідомо […]28.

Респонденти розповідали про довоєнних власників будинків, у яких вонипроживали, і рідше про інших давніх мешканців вулиці О. Богомольця. Інформаціюпро життя вулиці в довоєнний час вони почерпнули з розповідей сусідів, батьків,родичів, літніх мешканців навколишніх вулиць. Оповіді були фрагментарні, неточніна деталі, найчастіше стосувалися професійної зайнятості колишніх власниківбудинків, їхньої національної приналежності:

[…] Пан, шо тут жив, побудував себе […]. Мені сусідка розказувала з другоїквартири […]. Її сестра тут зразу жила і віддала її перед війною, вони (сім’я сестри.– Г. Б.) виїхали в Німеччину. […] Сестра вийшла заміж за німця, вони винаймалидві кімнати і кухню […]. В кімнаті мої сусідки був кабінет, а в мої рентген робили […].А весь дім він (власник. – Г. Б.) віддавав людям в оренду. Він був рентгенолог.Навіть та бабка, з якою ми поміняли, лишила мені два шкафи з такими полочками,[…] документи складав […]. Коли началася війна, вона (сусідка. – Г. Б.) каже: “Янавіть не знаю, коли він (господар. – Г. Б.) звідти поїхав. І мій шваґер тоже втік”. Авона […] прийшла з чоловіком і так тут жили […]. Як вона тут прийшла, то вонавже того пана не бачила, всі почали втікати […]29.

Тут жив лікар, тут було його приватне помешкання, тут був його кабінет […]. ТутВи (пацієнт. – Г. Б.) зайшли, тут роздягалися. […] Жив господар з правої і лівоїсторони, господар того будинку, то був єврей […]. Там був чоловік і жінка, він бувфризієром (перукарем. – Г. Б.), мали дві дочки […]. Прийшла війна, їх до гетто, шедобровільно було спочатку […]30.

28 Записано 25. 04. 2009 р. у м. Львові від Михайлової К. М ., 1935 р. народж. (навул. О. Богомольця проживає з 1964 р.).

29 Записано 13. 08. 2008 р. у м. Львові від Губицької Я . Г., 1950 р. народж . (навул. О. Богомольця проживає з 1975 р.).

30 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Світенко А. І., 1928 р. народж. (на вул. О. Богомольцяпроживає з 1936 р.).

180


[…] Цей будинок був австрійського єврея, адвоката […]. Тут (третій поверх. –Г. Б.) адвокат жив, на другому поверсі його батьки, а внизу прислуга […]31.

На цьому (третьому. – Г. Б.) поверсі жив головний суддя міста Львова, а пізнішетут жив директор опери львівської […]. Я не думаю, що це був хтось з тихдиректорів, які залишили слід в історії львівської культури […]. Це була однаквартира, він (господар. – Г. Б.) займав увесь поверх. І в цій кімнаті зліва був йогокабінет32.

[…] Жил врач […]. Он занимал целый этаж […], он занимал со своей семьей, этосамое лучшее […].Такой врач хороший был. У него прислуги были, и вот этиприслуги жили вот в этой квартире (квартирі оповідачки. – Г. Б.) […]. И ещехудожник жил […], он жил там наверху, там лестница была, сейчас там все убрали,там жил художник, вот так, ну а когда весь этот переполох был (мабуть, 1939 р. –Г. Б.), эти люди выехали […]. Отзывы о них (власниках. – Г. Б.), старушки были,знали их, отзывы как врач добрый был, хороший, они все вспоминали: “Вот врачибыли, вот врачи были” […]. Эта семья была еврейская […]. У них же лошадь была,на этой лошади они в театр ездили […], очень хорошая за городом была дача […],сейчас говорят дача, а тогда было целое поместье […]33.

[…] Власником була чеська єврейка. […] Весь будинок був її, жила в квартирі застінкою, а решту здавала […], по тій стороні значить були кавалєрки без вигод,наші квартири ліпші, ну а з тої першої сходової клітки, то найліпші були квартири,чотирикімнатні […]. Хресна мені розповідала, вона […] працювала у військовійкомендатурі перекладачем і знала то всьо34.

Там був нагорі такий польський жид Гофман […], він був жид, але польськийжид і вони жили на останньому поверсі, їх дуже поважали […]. Тарганова такабула, то вона була полька, потім виїхала […]. Він (будинок. – Г. Б.) був цілийпустий після війни […]35.

[...] звичайно говорили, шо тут жив якийсь пан, тут був його, повністю його будинок,а хто він, то ми вже звичайно не можем знати, бо ми вже не застали нікого, всіжильці фактично вже були вселені після війни […]. Не знати хто тут точно жив,якийсь пан жив, як і у багатьох каменицях […]36.

Вулиця Асника, за словами найстарших мешканців, була “панською”.Більшість довоєнних жителів вулиці були за національністю євреями. Багато жило

31 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.32 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж . (на

вул. О. Богомольця проживає з 1980 р.).33 Записано 28. 03. 2009 р. у м. Львові від Сацуро Н. Н., 1922 р. народж.34 Записано 6. 05. 2009 р. у м. Львові від п. Лариси, 1957 р. народж.35 Записано 23. 04. 2009 р. у м. Львові від Очерклевич М. Г.,1938 р. народж.36 Записано 25. 04. 2009 р. у м. Львові від Михайлової К. М., 1935 р. народж.

181


поляків. Оповідачі наводили приклади національної приналежності колишніхвласників окремих будинків і відповідно до неї ідентифікували ці будинки як“єврейський” чи “польський”:

[…] Власники тих всіх домів були дуже богаті люди. […] Шостий номер (будинок№ 6. – Г. Б.), то був польський […]. Там була дочка така нефайна, але вийшла заодного лікаря, терапевта, і вони зразу відпустили йому ту квартиру внизу, то бувкабінет і рентген кабінет […]. А тут кругом переважно жили євреї. Прийшов приказ,так, як нашим господарям, всім до гетта. І вони спочатку самі їхали […]. Нашавулиця, казали, за Польщі була панська. А де гірший район, то за Оперним театром[Театр опери і балету ім. С. Крушельницької] […].То була така панська вулиця.[…] Під п’ятнадцятим (будинок № 15. – Г. Б.), то була друга кам’яниця, там булатака полька власниця, то вона мала дочку лікара, зятя лікара, а друга дочка заякогось інженера вийшла замуж, то таке всьо панство […]37.

Сьомий будинок (будинок № 7. – Г. Б.) тут в куті на Богомольця, […] то бувєврейський будинок і єврей то будував, і єврей двориком робив, і жили […]38.

Зацікавлення в оповідачів викликав довоєнний устрій життя будинків і їхніхмешканців. Вони здогадувалися про призначення ліпших і гірших приміщень у будинку,залишків різних пристосувань і механізмів. Оповідачі логічно розмірковували, що зголовного входу до будинку були ліпші помешкання, колись об’єднані в одне великена кожному поверсі, коли весь поверх був між собою поєднаний. Підтвердженнямцього були центральні двері на сходових площадках і численні, розміщені півколом,прохідні кімнати. На одному з поверхів (другому / третьому), припускали оповідачі,жив власник будинку. Інші помешкання винаймали. З двору був чорний хід дляприслуги. Тема слуг популярна серед оповідачів. Вони жваво описували ніші в кухняхдля прислуги, які зараз майже всі зруйнували:

[…] то будинок австрійський, старий, всі ці квартири, які є над нами […]. Ну подвір’я –ні, там жили такі, знаєте, люди бідніші, там, бачите, невеличкі квартири, вхід здвору, то самі розумієте, що в старі часи там не міг жити хтось. Тут же (головнийвхід. – Г. Б.) були всі п’ятикімнатні квартири […]. Ну, коли прийшла радянська влада,вона розділила […]39.

[…] Була п’ятикімнатна (квартира. – Г. Б.) і був центральний вхід, вінзамурований […]. Господарі заходили в той центральний вхід. А тут (в кухні. –Г. Б.) була така ніша, там, напевне, спали служанки […]. Ось десь на такій висоті(близько 1 м від підлоги. – Г. Б.), таке було перекриття, мало перегородку, напевне,там спали. […] Я зрозуміла, що тут господарі жили […]40.

37 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Світенко А. І., 1928 р. народж.38 Записано 13. 08. 2008 р. у м. Львові від Губицької Я. Г., 1950 р. народж.39 Записано 19. 09. 2008 р. у м. Львові від Мусієвської І. М., 1935 р. народж.40 Записано 27. 03. 2009 р. у м. Львові від Лобойко Т. Я ., 1972 р. народж . (на

вул. О. Богомольця проживає з 1991 р.).

182


На чердаку була прачочна. Він (власник – Г. Б.) мав і слюсара, і дворника. І коженжитель за Польщі […] мав служницю. Він (власник. – Г. Б.) займав цілий поверх […].Пан тут жив і працював. В нього були слуги […]. Тут в куті там таке було, як Вамсказати, така ніби стеля зроблена, така загорожа. І там служниця спала. Таке ябачила ще в другій квартирі, там таке було. Я питаю: “Що Ви там таке маєте, такийніби піднавіс?” А вона каже: “Так було зроблено в кожній кухні, бо там служницяспала”. […] Наприклад, була кухня і то ніби не знаю з чого зроблено, з дощок ніби,чи може ше з якоїсь цегли. А потім так, як на балконі обгороджене, но нижче, івона там спала. […] І вона видно приставляла собі стільчик чи драбинку. Бостільчиком не залізеш так високо. Таке залізне поруче було, вона там зверху спала,а знизу шось собі складала […]41.

У післявоєнні роки в будинках на вулиці О. Богомольця проживали ще окремідовоєнні мешканці – поляки, що уникнули виселення, українські сім’ї, двірники,колишня прислуга. В оповідачів збереглися приємні спогади про довоєннихмешканців, які були сусідами по комунальній квартирі. Самотні поляки (переважножінки) й рідше українці доживали свого віку у виділеній їм кімнаті, яку післясмерті приєднували сусіди по комунальній квартирі:

[…] в одній кімнаті жила пані Чеся, полька, потім померла і об’єднали кімнату донас42.

Жила така старенька полька […] і жила з нею така монашка, дві старенькі. […] Вонибули багатими людьми, їх так десь до нас притикнули […], потім вони померли і миприєднали ту кімнату […]43.

На першому поверсі, як я прийшла, паня одна польська жила […]44.

[…] бабулька під 10 (будинок № 10 – Г. Б.) померла, […] сусіди зайняли. Вона булапанна. Там було шість кімнат на поверсі і кухня, вони (радянська влада. – Г. Б.)потім то порозділювали. […] Катерина, но вона по-польськи по-іншому називалася.[…] Була сама, дітей не мала, в дітдомі виросла, родичі повмирали, по службахходила, брат віддав її в дітдом ще за Польщі […]45.

[…] В боковій кімнаті жив якийсь професор […], він просто доживав віку, вінукраїнець, наскільки я пам’ятаю, бо він доживав, він, по-моєму, так і помер. […] Атам жила полячка, яка ще чомусь не виїхала, але потім її заставили виїхати. А тут (уквартирі. – Г. Б.) під час війни я не знаю, що було, бо в туалеті було повно паперівзабито, прямо писанини […]46.41 Записано 13. 08. 2008 р. у м. Львові від Губицької Я. Г., 1950 р. народж.42 Записано 22. 08. 2008 р. у м. Львові від Долгополова А. П., 1957 р. народж. (на

вул. О. Богомольця проживає з 1980 р.).43 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Світенко А. І., 1928 р. народж.44 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.45 Записано 13. 08. 2008 р. у м. Львові від Губицької Я. Г., 1950 р. народж.46 Записано 10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.

183


Довоєнні мешканці вулиці вирізнялися серед своїх нових сусідів способомжиття і зовнішнім виглядом:

На першому поверсі жила родина, пані Надя, такі старші люди […]. Вони жили щез передвоєнних часів. У них було своє розуміння і свій уклад […]. Старий двірникбув […]. Він якось так більш-менш доглядав ту дорогу і що від нього залежало, товін старався робити, такий був надзвичайно порядний чоловік, старої школи. ПаніНадя, яка співала в хорі на вулиці Руській, її чоловік був надзвичайно цікавий.Звичайний собі швець, але з таким надзвичайно інтелігентним виглядом, борідкою.І особливістю їхньою було те, що в цьому будинку абсолютно був газ, він непризнавав газ і тримав собі спеціально дрова, і палив собі дровами, і вважав, що цездоровіше47.

Від довоєнних мешканців новосели переймати традицію прогулюватися помісту у вільний час:

Гуляли […], йшли на Високий замок, Кайзервальд, Шевченківський гай і потімвийшли аж тут біля школи, другого інтернату [інтернат № 2 м. Львова навул. В. Короленка]. Так мене сусідка з десятого будинку так навчила, казала вонатак з чоловіком гуляла, з коліжанками і мене так навчила48.

Довоєнні двірники сумлінно ставилися до своїх обов’язків, зберігали звичнийповсякденний устрій життя будинків і по змозі привчали до нього новихмешканців. Двірники проживали на перших поверхах, мали ключі до вхіднихдверей будинку і зачиняли їх на ніч. Коли жильці приходили додому пізно, тостукали й їм відчиняли. Негативні спогади про двірників стосувалися їхньоїспівпраці з владними структурами: “На першому поверсі п’ятого будинку […]була така баба […]. Ніби була дворником […]. Видавала українськуінтелігенцію […]. Німці прийшли, вона здавала […]”49; “Під шостим (будинок№ 6. – Г. Б.) сиділи у вікні і тільки казали кого вивозити […]”50. Після смертідвірника або його виселення з родиною до новобудов довоєнний устрій життябудинку втрачався.У 50–80-х роках ротація населення вулиці О. Богомольця відбувалася

внаслідок надання окремого житла мешканцям комунальних квартир, обмінуквартир (з’їзд / роз’їзд), виселення з напівпідвальних приміщень і надання житлав радянських новобудовах на околицях міста. Купівлю / продаж житлазабороняли, тому часто його обмінювали. Зазвичай обміняти квартиру булоскладно – задоволеними з обміну мали бути всі сторони. Звичною причиноюобміну був з’їзд / роз’їзд сімей:

47 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.48 Записано 13. 08. 2008 р. у м. Львові від Губицької Я. Г., 1950 р. народж.49 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Світенко А. І., 1928 р. народж.50 Записано 23. 04. 2009 р. у м. Львові від Очерклевич М. Г., 1938 р. народж.

184


По обміну і дуже великому обміну, восьмикратний, здається […]. Дуже складнийбув обмін. Дуже складний, дуже тяжко було знайти щось таке, щоб нампідходило […]51.

Проживала на [вулиці] 700-річчя. По обміну […]. Було бюро обміну. Я ходила біляОперного [театру], шукала по обміну. Там можна було знайти більшу, меншу,обмін. То було законно. Ти йшов на Жовтневу (сучасна вул. Д. Дорошенка), тамбуло обмінне бюро, спочатку було на Леніна (сучасна вул. Личаківська). Миоформляли документа там […]52.

У 80–90-х і особливо в 2000-х роках довоєнних жителів практично незалишилося. Зараз важко знайти серед мешканців вулиці не те, що довоєнних, аповоєнних старожилів-мігрантів. Як зазначив один з оповідачів: “Багато людейна вулиці змінилося – частина з них виїхала, частина померла, а частинапродала […]”53. З довоєнних сучасних мешканців вулиці в ході інтерв’юваннявдалося виявити тільки три родини – одну польську і дві українські. Іншаособливість демографічного і національного складу вулиці 70–90-х років – великакількість євреїв-мешканців вулиці виїхала за кордон. У 90-х роках виїжджалимасово цілими родинами і навіть одночасно кілька сусідів будинку54. Ті, хтозалишалися, болісно сприймали еміграцію сусідів: “Когда стали уезжать, намбыло жалко всех […], уедут, я прямо ночью спать не могла, как-то темно, сокон света нет […]”55. На початку 90-х років окремі квартири на вулиціпустували:

Переїхали в 1991 р. з [міста] Стрия Львівської області. То була пуста квартира, ми їх(попередніх мешканців. – Г. Б.) не застали, ми в них не купляли […]. Житло не булоздане навіть в ЖЕК, і ми її просто […], нам в ЖЕКу на обмін дали цю квартиру, миїх не застали, я знаю, що вони виїхали, по-моєму, в Ізраїль56.

У 90-х і 2000-х роках “радянський” склад мешканців вулиці остаточнозмінився шляхом продажу / купівлі житла. На перших поверхах будинків відкрилиприватні офіси, магазини, стоматологічну клініку, Мальтійську службу допомоги,Почесні консульства Канади і Мексики й ін. Окремі офіси приватних фірмрозміщені на другому-третьому поверхах серед житлових квартир57. У будинку№ 9 знаходиться прокуратура Львівської області. Житлом на вулиці й далі

51 Записано 6. 04. 2009 р. у м. Львові від Кушплер А. І., 1946 р. народж. (на вул. О. Богомольцяпроживає з 1980 р.).

52 Записано 13. 08. 2008 р. у м. Львові від Губицької Я. Г., 1950 р. народж.53 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.54 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.55 Записано 28. 03. 2009 р. у м. Львові від Сацуро Н. Н., 1922 р. народж.56 Записано 27. 03. 2009 р. у м. Львові від Лобойко Т. Я., 1972 р. народж.57 Записано 16. 10. 2008 р. у м. Львові від Кириченко Л . Н ., 1956 р. народж . (на

вул. О. Богомольця проживає з 1988 р.).

185


активно торгують. За свідченням однієї з оповідачок, два поверхи одного збудинків викуплені, ведуться переговори про продаж житла іншими мешканцямицього будинку58. Добротні підвальні приміщення з високими стелями тежпретендують стати об’єктами операцій з нерухомістю. Власники окремихквартир за останні двадцять років змінювалися кілька разів:

Ті знизу при мені виїхали. Ці навпроти тоже виїхали в Німеччину. Ті знизу виїхали вІзраїль. То куплена квартира років сім. Ця навпроти на другому поверсі тоже купленароків три, там помінялася купа власників […]. Ті, що виїхали в Німеччину, там тожечетверті власники міняються […]. Вже перші поверхи всі викуплені, ми як приїхали,то це ще був житловий район. То вже […] десь під кінець 90-х – у 2000-х роках, товсьо почалось скуплятися […]59.

Після переїзду на вулицю О. Богомольця перші враження новоселів булирізними. Для одних будинки на вулиці особливо не вирізнялися між собою, “булиоднакові, жовтуваті, сіруваті”60. Інших дивувало планування вулиці з зовнішнімдвориком / сквером, відмінне від традиційної периметральної забудови,оригінальні вхідні двері будинків й ін.61 Приємні відгуки про вулицю змінювалисяне найліпшими враженнями від будинків і помешкань. Новосели 70–80-х роківбули неприємно вражені станом помешкань своїх попередників. Занедбаний станбудинків пов’язували з недбалістю радянських комунальних служб, а такожбайдужістю і різнорідністю людей, які в них проживали. Один з оповідачів давтаку загальну характеристику побутового життя післявоєнних мешканців: “Такевраження, що ці люди жили тут тимчасово […]”62:

[…] постійно відкриті (вхідні – Г. Б.) двері. Другі подвійні двері в під’їзді половинкабула відкрита, половинка закрита, були перекошені. Ті вітражі по вікнах, то половиниїх не було. Таке прозоре було скло, а то й взагалі не було […]. Стіни були обдерті.[…] Перила на балконі підійдеш, порухаєш, а воно всьо рухається, страшно булостояти63.

Так застали, як і жили (попередні мешканці – Г. Б.). Плитка на кухні, молоко збіглоі отак в баняку всьо так і було […]. Весь мусор, всі туалети позаклеювані такими отфотографіями Леніна, такими фотографіями, вирізками з газет […]64.

Як на мене цей будинок був вже у такому занедбаному стані. Ремонтів не робилося.Тут жили люди, не хочу їх ображати, але вони не дбали за помешкання […]. Вхіднідвері були не в порядку, погано закривалися, та їх зрештою ніхто і не закривав.

58 Записано 10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.59 Записано 27. 03. 2009 р. у м. Львові від Лобойко Т. Я., 1972 р. народж.60 Записано 22. 08. 2008 р. у м. Львові від Долгополова А. П., 1957 р. народж.61 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.62 Там само.63 Записано 22. 08. 2008 р. у м. Львові від Долгополова А. П., 1957 р. народж.64 Записано 27. 03. 2009 р. у м. Львові від Лобойко Т. Я., 1972 р. народж.

186


Вікна, ці шиби були порозбивані, двірники, на превеликий жаль, їх перед святамитак, як-небудь малювали і та фарба по стінах розтріскана. Сходова клітка поганоприбиралася. Двір – половина плитки було знищено. В підвалі було повно щурів.Тобто я не можу сказати, що цей будинок мене якось привабив. І самі квартири,багато тріщин було, недоглянутих, в кожній кімнаті жила якась інша сім’я. Тут жилаодна сім’я, там жила інша сім’я, поруч (квартира справа – Г. Б.) одна сім’я, друга,третя, четверта. Чотири сім’ї в спільному коридорі […]. Там (квартира справа – Г. Б.)була комунальна квартира, а тут жило дві сім’ї […]. В той час не було такої тенденціїі бажання привести будинок до якогось належного стану […], якась різна публікатут жила […]65.

У 1939–1944 рр. і відразу після закінчення війни, за свідченнями найстаршихмешканців вулиці, квартири були умебльовані, з килимами, посудом й іншимипредметами побуту. Поляки, що виїжджали після війни, частково розпродувалисвоє майно66. У ході інтерв’ю однак не вдалося здобути жодного свідченняповоєнних мешканців, у якому б детально описувалося помешкання і речі, щозбереглися. Новосели 70–80-х років знаходили в помешканнях вже поодинокістарі речі довоєнних мешканців. Ідентифікувати чи ці речі саме з цьогопомешкання важко, їх могли купити або перевезти з попереднього місцяпроживання. У більшості випадків збереглися меблі, люстри, килими, посуд:

Були, але тільки собі ковйор залишили той один, він в нас висить […]. Він вже негарний, но я шось як реліквію […], а мебель всю поміняли, була мебель, була […].Під березу була, спальня була […], а в цій кімнаті була люстра і така мраморнапідставочка […]. Було, було. А от лишилось (люстра. – Г. Б.), тільки плафониінші […]67.

[…] одна хазяйка говорит: “Мне дали эту квартиру, так в доме все оставили, золотыеложки, поварешки, все, все, все […]”. Люди уехали както, я не понимаю как онитак уехали […]. Ну жить им здесь нельзя было, тоже евреи […]68.

Особи, що переїхали на вулицю О. Богомольця в 70–80-х роках, спостерігализалишки різних побутових пристосувань, вітражі, ліпнину на стінах і стелі, давнюстолярку (вікна, вхідні та міжкімнатні двері) й сантехніку. У кімнатах на стінахвисоко під стелею збереглися “гачки”, яких було по кілька на кожній стіні.Оповідачі міркували про різне призначення цих “гачків”: “[…] Такі спеціальніпристрої […], такі гачки для килимів, напевне, для картин”69, “Такі штилі були,напевне затягувалися тканиною, атласом, чи якоюсь тканиною, […] і такі рейки

65 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.66 Записано 10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.67 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.68 Записано 28. 03. 2009 р. у м. Львові від Сацуро Н. Н., 1922 р. народж.69 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.

187


були […]”70. Новосели 80-х років застали на верхніх частинах (кватирках) віконзі сторони вулиці давні кольорові вітражі71. До кінця 80-х років практично незмінювали столярки і сантехніки. Довший час автентичними були вхідні доквартир та міжкімнатні двері. Довоєнні добротні меблі з роками виходили змоди, зношувалися, їх відвозили на дачі або викидали і замінювали новимирадянськими. Сучасні мешканці серед залишків довоєнного інтер’єру моглиназвати хіба що печі. Більшість довоєнних печей уже перекладені й дещо відміннівід первісних, але не втратили свого естетичного вигляду. Мешканці вулиціназивали печі окрасою своїх помешкань. “Радянські” печі швидшепогоджувалися демонтувати, ніж старі “австрійські”. Особи, які робили капітальніремонти помешкань, дивувалися наскільки міцню є “австрійська” цегла, “кожнамає таке австрійське клеймо”72. Під кількома шарами повоєнних побілоквіднаходили фрагменти первісних візерунків: “[…] Були лілії. Такий квадрат,рівнесенько, фарба […]. Малюнок був […] і лілії, контури такі гарні […]”73.При вході в будинки й на сходових площадках збереглася плитка, на вікнах

між поверхами – фрагменти вітражів, на сходах – гачки для кріплення килимів.Автентичними були поручні на сходових клітках, окремі елементи яких незбереглися до сьогодні:

[…] такі поруччя у під’їзді були литі, такі квіточки […], хтось їх вночі відпиляв усі […],лишилося буквально пару […]74.

Були мідні поручні, їх поспилювали, жовті такі […], мідні були, поспилювали […],гарні такі були […], старі були75.

Упродовж радянського часу мешканці вулиці О. Богомольця не робилисуттєвих перепланувань у помешканнях. Найчастіше ділили спільні кухні вкомунальних квартирах, обладнували ванні кімнати і туалети, рідше замуровувалиміжкімнатні двері. Якщо сусіди комунальної квартири не могли знайти спільноїмови, то кухні самовільно ділили на власний розсуд – поздовж так, щоб в обохбув доступ до вікна чи виходу на балкон, або поперек, коли одна з кухонь булабез вікна. Стіни перемуровували на всю висоту або зводили фанерну перегородкуна 2/3 висоти з вільним простором або скляним вікном зверху, щоб був доступденного світла. У перемурованих кухнях стіни були тонкими і було чути розмови

70 Записано 27. 03. 2009 р. у м. Львові від Лобойко Т. Я., 1972 р. народж.71 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.; записано

6. 04. 2009 р. від Кушплер А. І., 1946 р. народж.72 Записано 27. 03. 2009 р. у м. Львові від Лобойко Т. Я., 1972 р. народж.73 Записано 10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.74 Записано 23. 04. 2009 р. у м. Львові від Очерклевич Н . Б., 1969 р. народж. (на

вул. О. Богомольця проживає від народження).75 Записано 26. 04. 2009 р. у м. Львові від Заліської І. І., 1978 р. народж. (на вул. О. Богомольця

проживає від народження).

188


сусідів. Кухні не завжди ділили за обопільною згодою сусідів. В одному зінтерв’ю говорилося про те, що сусідів поставили перед фактом поділеної кухні,коли ті повернулися ввечері з роботи76. Не було змоги ділити кухню, коли булобільше двох сімей у комунальній квартирі. Кухні розширювали за рахунок нішдля прислуги. Нішу повністю приєднували до кухні або з частини робиликомірчину, ставили ванну. Інколи частину кухні відводили для ванної кімнати.Кухні облаштовували в одній з кімнат. У квартирах, де кімнати йшли по колу івсі були прохідними, замуровували двері в одній із середніх кімнат, а частіше їхпросто зачиняли і завішували килимами або заставляли меблями. Не відразузамуровували двері у стінах сусідніх квартир. Сучасні новосели здогадувалисяпро колись існуючі у стінах двері по відповідній кладці паркету. Кардинальніперепланування здійснили за останні двадцять років, часто не перемуровували,а, навпаки, руйнували міжкімнатні стіни, щоб зробити кімнати більшими77.Капітальних ремонтів будинків не проводили. У занедбаному стані були й

залишаються скляні склепіння сходових кліток. Через неполагоджені склепіннядощова вода проникала в під’їзди. В кількох будинках протікали дахи.Здебільшого раз (у більшості випадків уже після 1991 р.), а то й жодного разуне ремонтували / фарбували фасадів будинків. Кілька разів комунальні службибілили сходові клітки. Весною (в радянський час у переддень травневих свят, аз 90-х років напередодні Великодня) працівники ЖЕКу фарбували вхідні двері.В одному з будинків вулиці внутрішні вхідні двері залишалися автентичними донедавнього часу, доки їх не пофарбували працівники ЖЕКу. У квартирах жителіперіодично робили побілки, рідше перекладали печі.Мешканці будинку зналися між собою, але особливо дружніх відносин між

ними не складалося. Як зазначив один з оповідачів: “Не було так, як в Одесі, щовесь двір всіх знає”78. Найбільше контактували з найближчими сусідами, зокремими бачилися рідко й тільки віталися при зустрічах. За свідченнямиоповідачів, соціальна нерівність у радянський час не була такою відчутною ілюди більше поважали один одного. Мешканці будинків були різними за віком інаціональною приналежністю. Національним відмінностям не надавали великогозначення. Як і в довоєнний час, багато на вулиці було єврейських сімей:

На нашій вулиці було дуже багато євреїв […]. Але все рівно вони переселенці […],вже заселювалися […]. Одного називали білоруський єврей, тобто корінних небуло79.

76 Записано 26. 04. 2009 р. у м. Львові від Заліської І. І., 1978 р. народж. (на вул. О. Богомольцяпроживає від народження).

77 Записано 10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.; записано 23. 04. 2009 р.у м. Львові від Очерклевич М. Г., 1938 р. народж.

78 Записано 22. 08. 2008 р. у м. Львові від Долгополова А. П., 1957 р. народж.79 Записано 10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.

189


[…] Жили євреї. Він працював м’ясником, вона не працювала, її батьки були, євреїжили, вони в Ізраїль поїхали […]. На другому поверсі тоже жили, с этими в Ізраїльпоїхали […]. Він бухгалтером був на базі, а вона, як єврейська жінка, була вдома […]. А со двора тоже жили євреї […]. Все помінялося, кто помер, ктоуехал […]80.

Наш будинок, не знаю чому, майже всі були євреї […]81.

На запитання: “Де Ви почуваєте себе вже вдома, коли повертаєтеся знавчання / роботи?” – практично всі оповідачі відповіли, що в своїй квартирі.Тоді як колись більшість з опитаних не задумуючись назвали б вулицю, на якійпроживали, коли “[…] однин одного знав, це вже був свій район, своєсередовище […]”82. Старожили помітили зміни взаємин між сусідами – колисьсусіди більше зналися між собою, “були як одна сім’я, як село”, а зараз практичновсі змінилися, “вийдеш і добрий день нема кому сказать”83.На вулиці вирізнявся будинок № 1, який, за словами одного з оповідачів,

належав до штабу Прикарпатського військового округу і мешканці там частозмінювалися84. Дітвора цього будинку проводила вільний час у великомувнутрішньому дворі й мало контактувала з іншими дітьми на вулиці85. Одна зоповідачок помітила національну різницю серед дітей на вулиці, коли єврейськідіти уникали спілкування з дітьми росіян і українців86. Загалом молодь дружиламіж собою, знала всі дворики вулиці, ліпші з яких обирала для спільних розваг87.Мешканці будинку № 10 розповідали про добудований у міжвоєнні роки четвертийповерх будинку. Планування квартир на цьому поверсі зовсім інше, ніж рештибудинку88. Люди зазначали про візуальну схожість наріжних будинків №10 і 15,на початках не здогадуючись про спільного архітектора цих будинків:

Ми випадково зустрілися з поляком, який попросив його сфотографувати білябудинку […], і він почав розмову, що він взагалі приїхав десь із-за кордону […], абатьки його в Кракові живуть і сказав, що ці будинки будував його дідо. І тато

80 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.81 Записано 19. 09. 2008 р. у м. Львові від Мусієвської І. М., 1935 р. народж.82 Записано 29. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгонія Ю. В ., 1967 р. народж . (на

вул. О. Богомольця проживає від народження).83 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.84 Записано 29. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгонія Ю. В., 1967 р. народж.85 Записано 10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.86 Записано 3. 09. 2008 р. у м. Львові від п. Марії, 1922 р. народж.87 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Світенко А. І., 1928 р. народж.; записано

10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.88 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.; Кушплер А. І.,

1946 р. народж.89 Записано 6. 04. 2009 р. у м. Львові від Кушплер А. І., 1946 р. народж.

190


попросив його, тато тут жив у будинку навпроти (будинок № 15 – Г. Б.),[…] сфотографував, у якому стані будинки […]. Саме він сказав, що ці два будинки(будинок № 10 і 15 – Г. Б.) були абсолютно однакові, по одному проекту збудовані89.

Внутрішні дворики будинків різні за розмірами і виглядом. Великийзаасфальтований двір з в’їздом для автомобілів знаходиться у будинку № 1.Дворики інших будинків невеликі за площею, у більшості випадків заасфальтованіабо з поодинокими зеленими насадженнями. Невеликі дворики видавалисябільшими за рахунок поєднання з дворами сусідніх будинків або будинків сусідніхвулиць. Такі суміжні дворики переділені невисокою суцільною загорожею,непомітною на верхніх поверхах. У кількох інтерв’ю згадувалося про засадженнядерев повоєнними мешканцями у дворах будинків № 2, 5 і 690. У вимощенихплиткою дворах післявоєнні мешканці насипали ґрунт й облаштовували клумбидля квітів91. Однак у більшості двориків відчутний брак сонячного проміння.Долівки таких дворів мокрі від сирості, вкриті мохом, за словами однієї зоповідачок, є просто “ямою”92. Новинкою облаштування дворів у повоєнний часстали мотузки на балконах або між балконами, на яких розвішували випранийодяг. Ремонти балконів, що виходять у двори, супроводжувалися демонтажемстарих металевих пристроїв для підйому вантажів93. Колись дворики буливикладені керамічною плиткою, ідентичною або схожою до плитки на сходовихплощадках будинку. На сучасному етапі керамічна плитка вже заміненатротуарною або просто заасфальтована:

[…] двір був виложений спеціальною плиткою. Зараз цієї плитки немає, мизамінили її на іншу, бо вона була вже непригодна, але все це дуже було так вимощенов стилі саме цього будинку і цієї плитки, яка є в коридорі на підлозі на сходовійклітці, площадках, така сама приблизно плитка була вимощена в дворі94.

Жодних (змін. – Г. Б.), тільки поасфальтували […], а там була така кафльова плиткадрібна і все […], не зняли, а поверх того залили асфальт […]95.

“Внутрішній дворик” вулиці О. Богомольця – невеликий заглиблений дворик /скверик по лівій стороні вулиці, засаджений деревами і засіяний травою, –впродовж ХХ ст. змінював свій вигляд. Після забудови вулиці на початку ХХ ст.це був вкритий травою дворик, “відкритий з однієї сторони для в’їзду”96. За

90 Записано 28. 03. 2009 р. у м. Львові від Сацуро Н. Н., 1922 р. народж.; записано 10. 06. 2009 р.у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.; записано 13. 08. 2008 р. у м. Львові від Губицької Я. Г.

91 Записано 6. 05. 2009 р. у м. Львові від п. Лариси, 1957 р. народж.92 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р.народж.93 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Світенко А. І., 1928 р. народж.; записано

26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.; записано 6. 04. 2009 р. у Львовівід Кушплер А. І., 1946 р. народж.

94 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.95 Записано 6. 05. 2009 р. у м. Львові від п. Лариси, 1957 р. народж.96 Харчук Х. Архітектурно-містобудівний ансамбль… С. 13.

191


свідченнями очевидців, дерева у сквері засадили в 1939 р. (очевидно зарадянської влади. – Г. Б.): “Тих дерев не було, був такий скверичок, травниклежав. А ті дерева вже посадили в [19]39 році”97. Новосели кінця 40-х роківпригадували, що у сквері росла липа, а інші дерева посадили вже у повоєнніроки98. На клумбах висаджували квіти. Зараз у сквері залишилося лише тридерева, спилювання дерев виразно закарбувалося в пам’яті мешканців вулиці99.Стара липа й досі росте на вулиці, є її окрасою100:

[…] саме оцей рукав (скверик – Г. Б.) і ця липа, вона мене настільки вразила.Мені цей куточок дуже сподобався. Якби її (липи – Г. Б.) не було, то було б якосьпусто. А ця липа, вона, як наречена, цвіте, красуня така […]101.

Німецька влада залишила свій слід на вулиці – криницю у сквері: “[…] німціпоставили перед відступом, німці були окупанти і то думали […]”102. Криницябула діючою до початку 90-х років. Коли воду подавали лише у визначені годиниабо з якихось причин не було води у водопроводі, то мешканці вулиці набираливоду з криниці. У радянський період в сквері облаштували дитячий майданчик,де “діти мали пісочок […], була качель”103. На лавочках в сквері збиралисястарші мешканці вулиці: “Старушечки там сиділи […], воду собі накачають,поп’ють”104. За свідченням мешканки будинку № 11а, в підвалі цього будинкубуло бомбосховище: “Ще в [19]39 році, коли бомби падали ми там сиділи. […] Впивницях нашого будинку були ліжка […], полиці. Вони (владні структури. –Г. Б.) забрали майже всі підвали, воно всьо таке монументальне було […]”105.Вихід з бомбосховища / підвалу будинку № 11а був у сквері. Бомбосховищедовгий час ще зберігалося після війни. Упродовж останніх років скверупорядкували106, однак зелену частину звузили й заасфальтували, зробили більшемісця для проїзду транспорту107:

[…] самі качелі, то була дитяча площадка […], а тепер, то проїздна частина, воноповністю змінилося, стала проїздною частиною і всьо […]. Колись був столик зкріслами, де шахмати грали […], лавочки були […], дві качелі, була горка, ну

97 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Світенко А. І., 1928 р. народж.98 Записано 3. 09. 2008 р. у м. Львові від п. Марії, 1922 р. народж.99 Записано 27. 03. 2009 р. у м. Львові від Лобойко Т. Я., 1972 р. народж.; записано

16. 10. 2008 р. у м. Львові від Кириченко Л. Н., 1956 р. народж.100 Записано 6. 05. 2009 р. у м. Львові від п. Лариси, 1957 р. народж.101 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.102 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Світенко А. І., 1928 р. народж.103 Записано 3. 09. 2008 р. у м. Львові від п. Марії, 1922 р. народж.104 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.105 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Світенко А. І., 1928 р. народж.106 Записано 26. 03. 2009 р. у м. Львові від Кушплера І. Ф., 1949 р. народж.; записано

6. 05. 2009 р. у м. Львові від п. Лариси, 1957 р. народж.107 Записано 27. 03. 2009 р. у м. Львові від Лобойко Т. Я., 1972 р. народж.

192


колонка, колонка працювала, вода була, пісочниця, ну звичайна така площадкабула, просто кругом така […], і по боках ми бамбінтон грали, не було проїзду […],то була всьо площадка […]108.

[…] раніше тут було гарне подвір’я, діти тут і бамбінтон грали […]. Зараз туттаксопарк […]. Тут проживаючі так багато машин не мають, тут на роботуприїжджають […]109.

За словами однієї з оповідачок, вулиця О. Богомольця була маловідомою уЛьвові, на початку 90-х років “таксисти такої адреси не знали, […] вони як не[вулицю Є.] Коновальця, то ще щось плутали”110. Вулиця розміщена в центральнійчастині Львова, але довший час залишалася “затишною”, “спокійною”:

Чим вона (вулиця – Г. Б.) мені подобається? Тим, що то є і центр, і тим, що нашбудинок якраз тут такий закамарок, закаулочок, шо тут і подвір’ячко є, і спокій111.

У 50–70-х роках за весь день вулицею проїжджало кілька автомобілів.Стандартними були коментарі оповідачів: “[…] Як проїхала машина раз в день,то було добре”112, “Кіньми переїхали раз в тиждень чи в день”113, “Машининіколи не їздили […]”114. Мешканці вулиці не переймалися дозвіллям дітей.Цілими днями діти забавлялися на вулиці, навіть на проїжджій частині115:

[…] були малі діти, ми з ними ніколи не гуляли, вони собі самі, бо ми знали, шо тутнічого не станеться, випустили дітей на площадку і діти бавилися […]116.

Діти росли […], бавився на мостовой, я вигляну у вікно, тільки його (сина – Г. Б.)їсти покличу […]117.

Та ми на тому п’ятачку (сквері. – Г. Б.) гуляли з ранку до вечора, не було (рухутранспорту. – Г. Б.), ті, що жильці жили, то запорожець стояв і ще якась машина, ото, що були машини […]118.

108 Записано 10. 06. 2009 р. у м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.109 Записано 16. 10. 2008 р. у м. м. Львові від Кириченко Л. Н., 1956 р. народж.110 Записано 27. 03. 2009 р. у м. м. Львові від Лобойко Т. Я., 1972 р. народж.111 Записано 16. 10. 2008 р. у м. м. Львові від Кириченко Л. Н., 1956 р. народж.112 Записано 25. 04. 2009 р. у м. м. Львові від Михайлової К. М., 1935 р. народж.113 Записано 3. 09. 2008 р. у м. м. Львові від п. Марії, 1922 р. народж.114 Записано 28. 08. 2008 р. у м. м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.115 Записано 10. 06. 2009 р. у м. м. Львові від Кушнір О. І., 1965 р. народж.116 Записано 25. 04. 2009 р. у м. м. Львові від Михайлової К. М., 1935 р. народж.117 Записано 28. 08. 2008 р. у м. м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.118 Записано 26. 04. 2009 р. у м. м. Львові від Заліської І. І., 1978 р. народж.

193


Упродовж останніх років зі затишної периферійної вулиця перетворилася унасичену транспортним рухом і заставлену автомобілями, “що пройти немаєде”119. Запахи і повітря в центральній частині Львова, за спогадами оповідачів,колись були інші:

Років 30–25 (назад – Г. Б.) запах в центрі Львова був інакший. Особливий запахЛьвова, особливо зранку. А осінню пахло жовтим листям, яке палять […]120.

Повітря було зовсім інше, чисте […], тут (у сквері на вул. О. Богомольця – Г. Б.)[ще] два дерева було, а тепер, то гірше […]121.

Різним у розповідях оповідачів було окреслення центру Львова – від кількохцентральних вулиць і площ до цілих районів міста. Проживання або тісні контактиз близькими до центру вулицями / районами дозволяли оповідачам ототожнюватиїх з центром Львова:

Центр […]. [Вулиця] Академічна (сучасний проспект Т. Шевченка), проспектСвободи. Ну і ми (вул. О. Богомольця. – Г. Б.) в самому центрі […]122.

[…] центр, Підвальна і туди Кайзервальд, от для мене то був Львів. […] Ну щеПривокзальна – Львів, там бруківка, ну шось таке рідне, своє, а дальше ні123.

Ну тут важко, навіть Погулянка не можна сказати, що то не центр Львова […]124.

Мешканці вулиці О. Богомольця відмовлялися від можливості змінитипроживання з центральної частини Львова на радянський житловий квартал наоколицях125. Вони відмовлялися від більших за площею помешкань з думкою:“Що я піду туди, тут в центрі лишу […]. А там шо, ті дві каютці”126. Радянськіновобудови асоціювалися у них здебільшого з Сиховом, до якого була неприхованаантипатія. Особливо сильним почуття прив’язаності до вулиці було в мешканців,що тут народилися. Одна з оповідачок-уродженка вулиці О. Богомольця в ходірадянської політики відселення з напівпідвальних помешкань уникнула виселенняз вулиці – переїхала з окремої напівпідвальної квартири у комунальну квартиру

119 Записано 26. 04. 2009 р. у м. Львові від Заліської І. І., 1978 р. народж.120 Записано 22. 08. 2008 р. у м. Львові від Долгополова А. П., 1957 р. народж.121 Записано 16. 10. 2008 р. у м. Львові від Кириченко Л. Н., 1956 р. народж.122 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.123 Записано 22. 08. 2008 р. у м. Львові від Долгополова А. П., 1957 р. народж.124 Записано 29. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгонія Ю. В., 1967 р. народж.125 Записано 13. 08. 2008 р. у м. Львові від Губицької Я. Г., 1950 р. народж.; записано

3. 09. 2008 р. у м. Львові від п. Марії, 1922 р. народж.; записано 23. 04. 2009 р. у м. Львові відОчерклевич М . Г., 1938 р. народж.; записано 6. 05. 2009 р. у м. Львові від п. Лариси,1957 р. народж.

126 Записано 3. 09. 2008 р. у м. Львові від п. Марії, 1922 р. народж.

194


в сусідньому будинку127. Люди, що все життя прожили в центрі Львова, не бачилисвого життя поза ним: “Я себе добре почуваю тільки в центрі Львова. Околиці,то для тих, хто пізніше приїхав. А для львів’ян – то центр”128.Поїздки на околиці для жителів центральної частини Львова є нечастими і

являються “виїздом з центру”. Від мешканців вулиці О. Богомольця можнапочути: “На Сихові я вже забув, коли був […]”129. Нечасті поїздки за межі центрумотивувалися відсутністю потреби кудись їздити. Мешканців центру зоколицями пов’язують хіба що місце праці або потреба купівлі продуктів усупермаркетах. Поїздки були вмотивованими, коли “напевне би там загубиласяв тих нових мікрорайонах. […] От як сяду в яку маршрутку і так доїду в туточку, де мені потрібно”130. Старші мешканці вулиці практично не бували абомало бували в інших частинах міста, околиці Львова асоціюються у них з минулимїхнім виглядом:

Сихів – то було село, і там було красиво […]. Ліси […]. Особнячки були. І на [вулиці]Науковій були особнячки […]. Тоже ж всьо позносили і почали от ті хрущовкиставити […]. [Вулиця] Стрийська, там тоже були будиночки, особнячки […]131.

[…] спальний район […]. Я приїжджав на Сихів, то я не відчував, що то був Львів.Ті будинки-коробки […]. Так він біля Львова, але то не є Львів. […] Левандівка,колись були хатки-мазанки, тепер розбудували […], Збоїща тоже. Я не вважаю, щоце є Львів132.

Натомість, мешканців вулиці-мігрантів з сіл утомлював насиченийтранспортний рух у центральній частині Львова і хотілося спокою, що, на їхнюдумку, властивий околицям міста133.Вулиця О. Богомольця типова невеличка вулиця центральної частини

Львова, доля мешканців і будинків якої схожа до більшості інших у центріміста. У 40-х роках населення вулиці кардинально змінилося – євреї-довоєннімешканці вулиці загинули в роки війни, поляки частково виїхали в 1939 р. іпримусово були депортовані в 1944–1946 рр., у післявоєнні роки вулицю вдругезаселили “радянські” мігранти. Ліпші квартири отримали радянські чиновники,військовослужбовці, лікарі, юристи, гірші – вихідці з сіл, які втікали до міста відколгоспних буднів. Як і до 1939 р., у повоєнні роки серед мешканців вулиці булобагато євреїв (уже не галицьких, а приїжджих). Удруге населення вулиці докоріннозмінилося в 90-х роках – євреї емігрували за кордон, житлом на вулиці активно

127 Записано 23. 04. 2009 р. у м. Львові від Очерклевич М. Г., 1938 р. народж.128 Записано 6. 05. 2009 р. у м. Львові від п. Лариси, 1957 р. народж.129 Записано 29. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгонія Ю. В., 1967 р. народж.130 Записано 22. 08. 2008 р. у м. Львові від Долгополової Г. О., 1958 р. народж.131 Записано 28. 08. 2008 р. у м. Львові від Торгоній Н. М., 1930 р. народж.132 Записано 22. 08. 2008 р. у м. Львові від Долгополова А. П., 1957 р. народж.133 Записано 25. 04. 2009 р. у м. Львові від Михайлової К. М., 1935 р. народж.

195


торгували, будинки заселили нащадки мігрантів зі Сходу і західноукраїнськихобластей. На сучасному етапі практично не залишилося мешканців, якіпроживали на цій вулиці до 1939 р., і післявоєнних мігрантів. До “старожилів”можна віднести навіть тих, хто переїхали в 80-х – на початку 90-х років, ічастково ще застали атмосферу “радянського” життя. Мешканці вулиціцікавилися довоєнною історією вулиці й будинків, про що вони дізнавалися зрозповідей старших родичів і сусідів. Найбільше розповідали про колишніхвласників будинків, національну приналежність, їхню життєву долю і довоєннийустрій життя. Фантастичні розповіді з довоєнного, незнаного повоєнниммешканцям життя, жваво переповідали мігранти зі Сходу. Оповідачі здебільшогосхвально відгукувалися про сусідів і мешканців вулиці, уникали оціночнихсуджень. Особи, які народилося або довгий час проживали на цій вулиці,прив’язані до неї й центральної частини Львова загалом, рідко, без особливої нате потреби не виїжджали на околиці міста.Будинки на вулиці, крім кількох, перебували у занедбаному стані, помешкання

через перепланування втратили свій первісний вигляд. Повоєнні мігранти зі Сходуне проводили суттєвих перепланувань, крім хіба що переділу спільних кухонь укомунальних квартирах. На відміну від “радянських” мешканців, сучасніновосели здійснюють кардинальні перепланування помешкань, добудовуютьостанні та перші поверхи в дворах будинків. Практично не збереглися, за виняткомкількох, старі речі довоєнних мешканців. У квартирах залишилися довоєнні печій столярка, у під’їздах – вхідні й внутрішні двері, поручні сходових кліток,фрагменти вітражів. Змінилося призначення окремих будинків і особливо першихповерхів будинків: схоже як і до 1939 р., вулиця О. Богомольця перетворилася зпереважно житлової у радянський період у житлово-підприємницьку на сучасномуетапі. Негативною новинкою сучасного життя вулиці став інтенсивнийтранспортний рух, перетворення тротуарів і особливо скверика, який значнозвузили й пристосували для проїзду транспорту, на стоянку автомобілів. Урадянський час квартира, будинок (сусіди зналися роками) і вулиця (втручанняз зовні було мінімальним) становили “власний” простір мешканців вулиці, зараз“власний” простір обмежився виключно до приватних помешкань.

196


“THEY WERE MOSTLY NEW ARRIVALS, […] NO LOCALS”:RESIDENTS OF O. BOHOMOLTSIA STREET IN LVIV

IN THE SECOND HALF OF THE TWENTIETH CENTURY

Halyna BODNARIvan Franko National University of Lviv, the Chair of Contemporary History of Ukraine

1 Universytetska str., Lviv 79000, Ukraine

The war and postwar years brought about radical changes in Lviv’s population. The Jewswere annihilated during the war, the Poles were deported in 1944–1946, and the city wasflooded with “Soviet” migrants from the East. The buildings of downtown Lviv were home tovarious residents – Russians, Jews, and Ukrainians, who arrived from the East, held highposts, and were given better quarters; military servants returning from the West and stayingin Lviv; Ukrainian deportees from Poland, as well as occasional prewar residents, and Ukrainianmigrants from surrounding Galician villages. New residents moved into buildings not fit formass occupation, and communal apartments were created. Taking the case of O. BohomoltsiaStreet and employing oral history methodology, the present paper researches the environmentof the residents of one of the streets in downtown Lviv in the second half of the twentiethcentury, highlighting the changes the buildings and the street went through. The paperelucidates the peculiarities of the residents’ historical memory.

Key words: residents of O. Bohomoltsia Street, Lviv, oral history, historical memory.

“ЛЮДИ В ОСНОВНОМ БЫЛИ ПРИЕЗЖИЕ, [...] НЕ БЫЛОМЕСТНОГО НАСЕЛЕНИЯ”: ЖИТЕЛИ УЛИЦЫ А. БОГОМОЛЬЦА

ВО ЛЬВОВЕ ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ ВЕКА

Галина БОДНАРЛьвовский национальный университет им. И. Франко,

кафедра новейшей истории Украиныул. Университетская 1, Львов 79000, Украина

Население Львова существенно изменилось в военные и послевоенные годы – евреипогибли в годы войны, поляков выселили в 1944–1946 гг., город заселили “советские”мигранты с Востока. В домах центральной части Львова проживали различные жители –приезжие с Востока русские, евреи и украинцы, занимавшие высокие должности,получали лучшие квартиры, военнослужащие, возвращавшиеся с Запада, оставались воЛьвове, украинцы-переселенцы из Польши, единичные довоенные жители, украинцы-мигранты из галицких сел. В неприспособленные для массового заселения домаподселяли новых жителей, создавали коммунальные квартиры. На примере улицыА. Богомольца с помощью устной истории исследованы среда жителей одной из улиццентральной части Львова второй половины ХХ века; изменения, которым подверглисьдома и улица в целом; особенности исторической памяти жителей улицы.

197


Ключевые слова: жители улицы А. Богомольца, Львов, устная история, историческаяпамять.


198

Ігор ПІДКОВА

© Підкова І., 2011



УДК 324-057.177.1 (477) “1991”:321.7

“ЗАМАХ НА ПРЕЗИДЕНТСТВО”:УЧАСТЬ ДЕМОКРАТИЧНИХ СИЛ У ПРЕЗИДЕНТСЬКІЙ

КАМПАНІЇ 1991 року

Ігор ПІДКОВАЛьвівський національний універститет імені Івана Франка, кафедра давньої історії

України та архівознавствавул. Університетська 1, Львів 79000, Україна

Найважливішими подіями 1991 р. в Україні стали проголошення Верховною РадоюУкраїнської РСР державної незалежності, затвердження цього рішення на Всеукраїнськомуреферендумі та перші в історії незалежної країни президентські вибори. Розцінюючивсенародне обрання глави держави як реальний шанс змінити політичну владу і домогтисярадикальних перетворень у всіх сферах суспільного життя, демократичні сили взялиактивну участь у президентській кампанії. Опозиційні кандидати – члени парламентськогооб’єднання Народна Рада – запропонували виборцям масштабну програмуреформаторських ідей, які мали забезпечити становлення України як незалежної тадемократичної держави. Проте, нездатність демократичних сил об’єднатись для спільноїборотьби за президентський пост була однією з головних причин поразки опозиційнихкандидатів, свідченням розколу у демократичному русі, який не вдавалося подолативпродовж багатьох наступних років.

Ключові слова: президентські вибори, Народна Рада, передвиборчі програми,всеукраїнський референдум.

“На наступний день” (англ. The Day After) – таку назву мала кінострічкаамериканського режисера Ніколаса Мейєра, що вийшла в світовий прокат урозпал “Холодної війни”. Це був чи не єдиний американський фільм, який, невписуючись у комуністичну ідеологічну доктрину, все ж демонструвавсятелебаченням країн соціалістичного табору (зокрема, Польщі), і котрий моглибачити тисячі глядачів західних областей радянської України. Моторошні картинижиття американського суспільства на наступний після початку ракетно-ядерногоконфлікту день змушували холонути кров у глядацьких жилах – страх, зневіра,голод і хвороби. Майже такі ж апокаліптичні сценарії розвитку подій в Україніпісля проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України, малювали у своїхпрогнозах різні політичні сили – від Всесоюзної комуністичної партії більшовиківНіни Андрєєвої до київської організації Вітчизняного Форуму. Голод, холод,криваві конфлікти на національному і релігійному ґрунті стануть повсякденноюреальністю для громадян України – твердили у своїх політичних заявахприхильники збереження статус-кво на теренах колишнього Радянського Союзу.

199

“ЗАМАХ НА ПРЕЗИДЕНТСТВО”: УЧАСТЬ ДЕМОКРАТИЧНИХ СИЛ

Визначення України як суверенної держави висунуло на перший плансуспільно-політичного життя республіки дві найнагальніші проблеми: обранняпрезидента і проведення загальнонаціонального референдуму на підтвердженняАкту незалежності. В одному із інтерв’ю лідер львівських республіканців БогданГоринь саме так і окреслив завдання демократичних сил після серпня 1991 р.:“Перед нами два найважливіші питання: незалежність мусить бути підтвердженарезультатами референдуму 1 грудня. Тільки тоді Україна може претендуватина визнання країнами світу [...]. Наступне – підготовка і проведенняпередвиборчої кампанії і виборів Президента”1. У розв’язанні цихнайактуальніших проблем політичного життя України на членів демократичногопарламентського блоку покладалася особливо відповідальна роль.Процеси розгортання демократичного руху в Українській РСР у період

“Перебудови” і боротьба опозиційних сил за національну державність висвітленіу науковій літературі нерівномірно. Окремим питанням діяльності народноїопозиції й обставини проголошення незалежності України присвячено низкуспеціальних досліджень2. Проблеми ж формування нової системи влади напочатковому етапі державотворення, пов’язані, зокрема, із встановленням постаПрезидента, обранням глави держави та місце і роль демократичних сил у цихтрансформаційних змінах, у наукових дослідженнях не розглядалися взагалі.

Мета статті – з’ясувати передумови запровадження поста Президента вУкраїнській РСР, участь Народної Ради як опозиційного парламентськогооб’єднання в цьому процесі; простежити хід президентської виборчої кампанії1991 р.; порівняти виборчі програми кандидатів від демократичного тапровладного таборів; проаналізувати причини поразки демократичних сил танаслідки виборчої кампанії 1991 р. для розвитку політичного процесу в незалежнійУкраїні.Джерелами роботи стали матеріали з державних архівних установ Києва,

Львова і Тернополя, а також архівний фонд Львівської обласної організаціїУкраїнської республіканської партії (УРП) у Львові*.

1 Цит. за: Гулик І. Чуєш голос наш, Україно? // За вільну Україну. 1991. 3 вересня.2 Бойко О. Україна в 1985–1991 рр.: основні тенденції суспільно-політичного розвитку /

О. Бойко. Київ, 2002; Гарань О. Убити дракона. З історії Руху та нових партій України / О. Гарань.Київ, 1993; Гончарук Г. Народний Рух України. Історія. Одеса, 1997; Литвин В. Політична аренаУкраїни. Дійові особи та виконавці / Г. Гончарук. Київ, 1994; Литвин В. Украина: политика,политики, власть. На фоне политического портрета Л. Кравчука / В. Литвин. Киев, 1997;Михальченко Н., Андрущенко В. Беловежье. Л. Кравчук. Украина 1991–1995 / Н. Михальченко,В. Андрущенко. Киев, 1996; Виттковски А. Пятилетка без плана. Украина 1991–1996.Формирование национального государства, экономики, элиты / А. Виттковски. Киев, 1998. та ін.

* Архів Української республіканської партії (далі – Архів УРП) знаходиться у Львівськійобласній організації Української республіканської партії “Собор” і упорядкований автором здопомогою студентів історичного факультету Львівського національного університету іменіІвана Франка.

200


Питання реорганізації державної влади в СРСР, і зокрема в УРСР, зособливою гостротою постало наприкінці 1980-х років. Зміни в радянськійполітичній системі, пов’язані з розбалансуванням командно-адміністративнихструктур, поступовим послабленням контролю Комуністичної партії України надвиборними органами (юридично закріплено скасуванням 6-ї статті Конституції),а отже, і втратою впливу на частину державно-владних функцій, значнопідвищило роль Рад народних депутатів. Помітне представництво опозиційнихсил у вищому законодавчому органі республіки й місцевих Радах після виборів1990 р. вселяло у суспільстві надію на швидкий перехід до демократичнішогополітичного режиму.Незабаром з’ясувалося, що через низку політично-організаційних, правових,

фінансових та інших причин, Радам не вдавалося оволодіти функцією координаціїдіяльності державних структур. Кризовий стан економіки, політичнанестабільність, боротьба нових форм управління зі старими, низький рівеньвиконання законів – ці характерні ознаки перехідного періоду поставили передРадами всіх рівнів надскладні завдання в організації системи державного влади.Неабияку роль у наростанні негативних явищ відіграли й особливостіфункціонування представницьких органів влади. Виборність Рад, з одного боку,забезпечила прозорість і демократичність формування цих органів, з іншого,привела до різкого зростання рівня непрофесіоналізму, посилення дезорганізаціїй некерованості всієї системи влади. Голова Верховної Ради Володимир Івашкотак характеризував діяльність органів народовладдя на місцях у перші місяціпісля виборів: “Є голова Ради, голова виконкому. А довідку видати, виходить, вцій плутанині нікому”3.У діяльності демократично обраних Рад, у руках яких тепер зосереджувалася

реальна законодавча і виконавча функції, без чіткого механізму організаційно-правового регулювання їх діяльності, дуже швидко проявилися негативні тенденції– корупція, лобізм, слабкий контроль за виконанням рішень тощо. В’ячеславЧорновіл, який, як голова обласної Ради, безпосередньо зіткнувся із труднощамив організації діяльності Рад обласного рівня, згодом зізнавався, що “на хвиліпередвиборчої кампанії у депутатські корпуси, а потім і у виконавчі органипотрапляли часто люди випадкові – без належного політичного гарту і безвисоких морально-етичних принципів, які швидко перехопили гірші звички своїхпопередників і компрометують демократію”4.

Ще одним “каменем спотикання” для Рад стала їх політична неоднорідність.Ради, де вперше під одним дахом зустрілись люди з різними ідейно-політичнимиуподобаннями, на довгі місяці стали епіцентром політичного протистояння. Всюскладність ситуації, що склалася, відзначали делегати 2-го з’їзду Партії

3 Виступ В. Івашка під час балотування на посаду Голови Верховної Ради Української РСР28 травня 1990. Перша сесія Верховної Ради УРСР 12-го скликання // Бюлетень № 21. С. 41.

4 Цит. за: Гарань О. Убити дракона... С. 95.

201


демократичного відродження України (червень 1991 р.): “Ради розриваютьполітичні суперечності і через “параліч” виконавчої влади страждає народ,зростає соціальна напруженість”5.У цих умовах об’єктивно визріла потреба в інституті влади, який би

координував діяльність представницьких, виконавчих, правоохоронних органів,сприяв узгодженню і врегулюванню інтересів різних економічних, національних,політичних та інших груп у республіці. Таким центром, на думку і вчених-суспільствознавців, і суспільства в цілому, мав стати інститут президентства.Президентська форма правління могла забезпечити реальний розподіл владина законодавчу, виконавчу і судову гілки (необхідність чого неодноразовозаявляли всі сторони політичного процесу в Україні6), а також врегулювати певнуасиметричність у формуванні владних інститутів на рівні Центру і республік7, убільшості з яких 1990–1991 рр. вже було встановлено президентський пост*.Українське суспільство на момент прийняття відповідних законодавчих актів,

на загал, схилялося до президентської форми організації виконавчої влади. Так,за даними соціологічних досліджень, у середині 1991 р. президентську республікупідтримувало 50,2 % респондентів, а 26,7 % і 2,8 %, відповідно, віддавалиперевагу парламентській республіці й республіці Рад (16,9 % висловилася затаку суто національну форму організації влади як Гетьманська держава)8. Даніпо регіонах суттєво різнилися, однак більшість опитаних виявиласяприхильниками президентства. Так, за організацію президентської владноївертикалі висловлювалися 58 % одеситів і 78 % львів’ян9.Ідея запровадження президентського поста не викликала принципових

заперечень ні у влади, ні в опозиції. Більше того, члени Народної Ради виявилисяпалкими прихильниками зміни політичного устрою, вбачаючи в цьому шансдемократичних сил обрати свого кандидата на найвищу державну посаду й

5 Скачко В. ПДВУ дивиться в майбутнє // Голос України. 1991. 5 липня.6 Див. наприклад: Програма Народного Руху України. Другі Всеукраїнські збори Народного

Руху України (25–28 жовтня 1990). Київ, 1990. С. 7–10; Виступ Л. Лук’яненка під час балотуванняна посаду Голови Верховної Ради Української РСР 29 травня 1990. Перша сесія Верховної РадиУРСР 12-го скликання // Бюлетень № 22. С. 16; Виступ В. Яворівського під час балотування напосаду Голови ВР УРСР 30 травня 1990. Перша сесія Верховної Ради УРСР 12-го скликання //Бюлетень № 23. С. 8; Виступ І. Салія під час балотування на посаду Голови Верховної РадиУкраїнської РСР 30 травня 1990. Перша сесія Верховної Ради УРСР 12-го скликання // Бюлетень№ 24. С. 5 та інші.

7 Скуратов Ю., Шафир М. Президентство: генезис и перспективы // Народный депутат. 1991.№ 9 (554). С. 6–12.

* У 1990 р. президентами стали Н. Назарбаєв (Казахська РСР), М. Снєґур (МолдавськаРСР), А. Муталібов (Азербайджанська РСР), І. Карімов (Узбецька РСР), С. Ніязов (ТуркменськаРСР), К. Махкамов (Таджицька РСР), А. Акаєв (Киргизька РСР); до грудня 1991 р. – Б. Єльцин(Російська Федерація), З. Ґамсахурдія (Грузинська РСР), Л. Тер-Петросян (Вірменська РСР).

8 Бебик В., Полохало В. Дума про Україну. Частина перша // Літературна Україна. 1991.4 липня.

9 А обирати доведеться // Вечірній Київ. 1991. 26 червня.

202


забезпечити перехід республіки від декларативного до реального суверенітету. Щена етапі парламентських виборів 1990 р. деякі кандидати, наприклад Ірина Калинець,заявляли про особливе значення президентської влади для майбутнього України10.Гаряче підтримав цю ідею у травні 1990 р. під час балотування на посаду ГоловиВерховної Ради УРСР один із лідерів Демократичного блоку В. Чорновіл: “Вважаюабсолютно необхідним введення, якщо не сьогодні, то завтра, президентства Україниі ліквідацію президентства СРСР до остаточного вирішення долі Союзу [...]”11. Невисловився проти запровадження президентської посади ще один кандидат на посадуспікера парламенту, на цей раз від влади, перший секретар ЦК КПУ В. Івашко(невдовзі саме він очолив Верховну Раду)12. Наступний ж голова парламенту –Леонід Кравчук, стверджував, що особисто не був переконаний у готовності Українидо такої форми правління, однак “наші депутати, особливо демократична частина,весь час наполягала на тому, щоб і Україна мала свого президента”13. Правда,відсутність такого переконання не завадила йому одному з перших задовго до виборівзаявити свої претензії на президентство: “Я надіюсь стати президентом”, – прямосказав Л. Кравчук кореспонденту французької газети “Лє Монд”14.Саме обговорення ідеї про запровадження поста президента та її законодавче

оформлення розпочалося ще на етапі становлення суверенітету республіки, а їїпрактична реалізація – після проголошення незалежності, коли перед Україноюпостали вже зовсім нові завдання. Тож, на першому етапі обговорення цьогопитання (до серпня 1991 р.) частина членів Народної Ради, не заперечуючи, посуті, проти такої форми правління, вважала її запровадження за умов існування“паперового” суверенітету, передчасним. Категорично проти інститутупрезидентства виступали депутати радикальної фракції Народної Ради й окреміцентристи, які вбачали у цьому спробу Компартії законсервувати існуючийполітичний режим. З притаманною йому емоційністю і образністю висловлюваньголова Народного Руху України Іван Драч зазначав: “Вона (КПРС – І. П.) зміцнюєсвою владу, узаконюючи її модерно: запроваджується посада президента(президентів) і партбоси лише надягають нову дволику маску, а ховаючись засуміщенням посад, проводять ще жорсткішу політику. І багато демократівнаввипередки поспішають проголосити це своєю перемогою”15.

10 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО). ф. П.-3 (Львівський обком КПУ),оп. 62, спр. 804, арк. 119.

11 Виступ В. Чорновола під час балотування на посаду Голови Верховної Ради УкраїнськоїРСР 29 травня 1990. Перша сесія Верховної Ради УРСР 12 скликання // Бюлетень № 23. С. 59.

12 Виступ В. Івашка під час балотування на посаду Голови Верховної Ради Української РСР29 травня 1990. Перша сесія Верховної Ради УРСР 12 скликання // Бюлетень № 21. С. 33–34.

13 Чемерис В. Президент. Київ, 1994. С. 226.14 Литвин В. Украина: политика, политики, власть. На фоне политического портрета

Л. Кравчука / В. Литвин. Киев, 1997. С. 229.15 “Від ілюзій до реальності”. Інтерв’ю народного депутата УРСР І. Драча // Народна газета.

1991. Червень.

203


Забігаючи дещо наперед, зазначимо, що й після ухвалення Акту проголошеннянезалежності України найрадикальніше налаштовані депутати Народної Радизалишились на своїх позиціях. “Україна не готова до президентської формиправління”, – наголошував Степан Хмара у вересні 1991 р.16 Цієї ж думкидотримувалась і Лариса Скорик. Погляди цих політиків були співзвучні заявамкрайнє лівого крила групи “За радянську суверенну Україну”, яка розглядалапрезидентство як крок до встановлення “націоналістичної” диктатури уже внезалежній Україні. Політичним ідеалом цих сил, які представляли депутатиВолодимир Желіба, Михайло Гришко та інші, було збереження радянської формивлади з посиленням вертикальної підпорядкованості низових Рад вищим17.Політики-центристи з Народної Ради (зокрема члени фракції ПДВУ), хоча і

відзначали доцільність існування поста президента, однак висловлювали деякізастереження щодо його обрання, доки республіканський суверенітет не набравреальних обрисів, і щодо процедури обрання – виключно загальнонароднимголосуванням. Олександр Ємець підкреслював, що “обирати президента – васала– це не тільки комічно, але й принизливо. Для виходу з кризи потрібна сильнавиконавча влада [...]. Саме обрання президента всім народом Україниуможливило б перехід на новий, принципово якісний рівень управління”18.Соціологи підтверджували абсолютну прихильність населення республіки дообрання президента всіма виборцями, за що висловлювалися 90,7 % опитаних19.Правову базу перетворення України на президентську республіку закладала

Концепція нової Конституції УРСР і пакет законодавчих актів, підтриманих5 липня 1991 р. депутатами від Народної Ради20. У ході обговореннязаконопроектів серйозні дебати викликала норма майбутнього закону щодонереєстрації кандидатів у президенти, які мають судимість. Народна Радарозцінила подібну ініціативу розробників проекту як спробу усунути з виборчогопроцесу його потенційних учасників, зокрема колишніх політичних в’язнів(М. Гориня, Л. Лук’яненка, В. Чорновола), й вдалася до активного протесту.Наслідком тривалих парламентських дебатів стало компромісне формулювання– кандидати публікували біографічні довідки, в яких мали вказувати про наявністьсудимості. У такій редакції ця стаття закону все ж містила певний підтекст йзберігала можливість для політичних спекуляцій. Вже під час президентської кампанії

16 Логвиненко О. З мандатом на незалежність. Нотатки з Форуму // Літературна Україна.1991. 26 вересня.

17 Скачко В. Орлики, Вашінгтони чи... Бурбони? // Голос України. 1991. 16 травня.18 “У нас чітка позиція”. Інтерв’ю народного депутата Української РСР О. Ємця // Літературна

Україна. 1991. 7 березня.19 Бебик В., Полохало В. Дума про Україну. Частина друга // Літературна Україна.

1991. 11 липня.20 Закон Української РСР “Про заснування поста Президента і внесення змін та доповнень до

Конституції (Основного закону) Української РСР” // Відомості Верховної Ради Української РСР.1991. 13 серпня. С. 925–927; Закон Української РСР “Про Президента Української РСР” // Тамсамо. С. 928–929; Закон Української РСР “Про вибори Президента Української РСР” // Там само.С. 931–938 та ін.

204


в офіційній пресі обговорювалося питання про те, чи може були президентом колишнійполітв’язень. Очевидно, що вістря таких політичних інспірацій спрямовувалося протикандидатів від опозиції – В. Чорновола і Л. Лук’яненка. У публікаціях вибудовувавсяпевний логічний ряд (Володимир Ленін, Йосиф Сталін, Звіад Ґамсахурдія тощо),який, за задумом авторів, мав переконати читача у потенційній загрозі для демократіївід політиків, що відбули ув’язнення, нехай і з політичних мотивів. Правда, при цьомужурналісти чомусь забували приклади іншого плану – Нельсона Мандели, ВацлаваГавела, Леха Валенси та інших президентів – колишніх політв’язнів, які після приходудо влади провели глибокі суспільні реформи, утверджуючи принципи у своїй країнісвободи і демократії.Президентська кампанія 1991 р. в Україні офіційно стартувала 1 вересня.

Правом висунення претендентів у кандидати в Президенти скористалися12 політичних партій, громадських об’єднань і рухів, 97 трудових колективів (зних 50 висунуло претендентом у кандидати Л. Кравчука)21. Водночас близько100 громадян України подали заяви до Центрвиборчкому як самовисуванці22.Серед них майже третину складали пенсіонери і непрацюючі. Претендентами укандидати в Президенти стали 16 народних депутатів УРСР, 5 народнихдепутатів СРСР, 2 керівники Верховної Ради УРСР (Леонід Кравчук і ВолодимирГриньов), 5 керівників постійних комісій Верховної Ради УРСР, 10 робітників,3 колгоспники. Серед усіх претендентів була тільки одна жінка23.Драматично відбувалося висунення кандидатів від демократичного табору.

Із початком президентської кампанії, як виявилося, Народна Рада поступововтрачала значення координуючого центру опозиції, оскільки лідери депутатськихгруп у ній тепер опиралися на партійні структури й наввипередки розпочалипрезидентську кампанію. Так, ще на початку серпня 1991 р. Провід НародногоРуху практично одноголосно схвалив кандидатуру В. Чорновола на постпрезидента24. Одночасно Рух звернувся до всіх демократичних громадсько-політичних організацій і трудових колективів із закликом висунути та підтриматиєдиного кандидата від опозиційних до КПРС–КПУ сил і провести консультативнунараду для утворення передвиборчого блоку. Однак, вже на цьому ж засіданнілідер Руху І. Драч фактично висловився за підтримку на виборах голови УРПЛ. Лук’яненка, а не В. Чорновола. Особливу позицію зайняла і Л. Скорик,заявивши про недоцільність проведення президентських виборів, як таких, що“суперечать інтересам України”25.

21 Досить претендентів? // Голос України. 1991. 4 жовтня.22 Залишився місяць. Інтерв’ю з членом Секретаріату ЦВК В. Грабом // Урядовий кур’єр.

1991. Листопад.23 Центральний державний архів вищих органів влади і управління (далі – ЦДАВО). Ф. 1,

оп. 28, спр. 128, арк. 99.24 Ухвала Центрального проводу Народного Руху України про участь НРУ у виборах

Президента України // Ухвали, заяви, звернення та інші документи Народного Руху України.Тернопіль, 1992. С. 11.

25 Там само.

205


Події, що розгорталися протягом кількох днів середини серпня 1991 р.,відсунули питання президентства на другий план. Проте, вже у день схваленняАкту проголошення незалежності України виборча кампанія знову вступила всвою активну фазу. 24 серпня 1991 р. Всеукраїнські збори Асоціаціїдемократичних Рад України (АДРУ) підтримали кандидатуру В. Чорновола(набрав уп’ятеро більше голосів, ніж В. Гриньов, який посів друге місце)26.1 вересня 1991 р. кандидатуру В. Чорновола схвалила і сесія Великої РадиРуху27. На цій же сесії було прийнято пропозицію В. Чорновола про добровільнувідмову на прикінцевому етапі президентської кампанії від подальшої боротьбиі зняття кандидатур на користь того висуванця від демократичних сил, в якоговиявляться найбільші шанси перемогти. Численні ж опитування громадськоїдумки (незважаючи на ймовірну політичну заанґажованість соціологічних служб)свідчили – головна боротьба за президентство розгорнеться між Л. Кравчукомі одним із опозиційних лідерів – або В. Чорноволом, що було найреальніше, абоЛ. Лук’яненком (на початок кампанії утримував третій результат запопулярністю), або головою Народної Ради академіком Ігорем Юхновським.Газета “Літературна Україна”, яка довгий час була напівофіційним органомдемократичних сил і, у значній мірі, відбивала погляди близькі до Народної Ради,неодноразово публікувала динаміку рейтингів потенційних кандидатів напрезидентський пост. Так, якщо у травні 1991 р. список найавторитетнішихполітиків республіки очолювали І. Юхновський (39,79 %) і Л. Лук’яненко(32,16 %)28, то вже в жовтні 1991 р. – на провідні позиції висунувся В. Чорновіл(67,32 %), і, що особливо цікаво, зважаючи на коло читачів “ЛУ”, на друге місцевийшов Л. Кравчук (10,31 %), випередивши таким чином, І. Юхновського(8,75 %) та Л. Лук’яненка (8,37 %)29. Ймовірно, що таке швидке зростання впливулідерів опитування, порівняно з іншими кандидатами, було пов’язано з оцінкоюїхніх дій у дні путчу30, особистої ролі у проголошенні незалежності України, атакож із розгортанням агітаційної кампанії претендентів. Соціологічні викладкиагентства “Інтелект” (червень 1991 р.) у виданні, яке позиціонувало себе якнезалежна газета – “Вечірній Київ”, свідчили про відносну перевагу В. Чорновола

26 Гончарук Г. Народний Рух України. Історія / Г. Гончарук. Одеса, 1997. С. 124.27 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГОУ), ф. 270,

оп. 1, спр. 123, арк. 2.28 Бебик В., Полохало В. Дума про Україну. Частина третя // Літературна Україна. 1991.

19 липня.29 Бебик В., Полохало В. Дума про Україну. Частина п’ята // Літературна Україна. 1991.

21 листопада.30 Попри заяви лідерів Народної Ради про дуже обережну позицію Л. Кравчука у дні путчу,

він, за даними Центрально-Українського відділення Всесоюзного центру вивчення громадськоїдумки (ВЦВГД) із 39 % продовжував займати третю сходинку у рейтингу популярності політичнихдіячів СРСР після Б. Єльцина (75 %) і М. Горбачова (44 %), але значно випереджав А. Собчака(31 %), О. Руцького (12 %), О. Яковлєва (4 %) // Лановська І. Від політики до наркоманії // ГолосУкраїни. 1991. 25 жовтня.

206


(21 % голосів) як потенційного кандидата на президентство у Львові (при 17 %у Л. Кравчука) і абсолютну перевагу Л. Кравчука (40 %) над В. Гриньовим (4 %)та іншими демократичними кандидатами (2 %) в Одесі31.

Ще до початку офіційного старту виборчої кампанії почали формуватисьвиборчі штаби кандидатів, створюватись громадські комітети й групи підтримки.Перші два кандидати від демократичних сил намагалися залучитися підтримкоюякнайбільшого числа союзників-симпатиків серед громадсько-політичнихорганізацій, професійних об’єднань, діячів культури і науки, окремих групнаселення. Зокрема, кандидатуру В. Чорновола підтримали АДРУ, Провід Руху,сесія Великої Ради Руху, а також Координаційна Рада Галицької Асамблеї32,Української селянсько-демократичної партії33, Українського національно-патріотичного визвольного фронту34, обласні організації Демократичної партіїУкраїни західних областей республіки35, Соціал-демократичної партії України36

тощо. Л. Лук’яненка висунули і підтримали, крім УРП37, Всеукраїнськетовариство репресованих, Товариство української мови ім. Тараса Шевченка“Просвіта”, Рух Спілки письменників України, Політична Рада НРУ, Спілкаукраїнських студентів, Українська молодіжна асоціація, Київська організаціяУкраїнської християнсько-демократичної партії, низка громадських діячів іполітиків (Микола Руденко, Іван Драч, Михайло Горинь, Павло Мовчан, МиколаПоровський, Світлана Лі)38. Інколи доходило до абсурду, оскільки керівні органиоднієї і тієї ж організації заявляли про підтримку різних кандидатів. Особливодраматично це виглядало тоді, найавторитетніша опозиційна сила – НРУ, незмогла висунути єдиного кандидата. Так, Провід Руху і сесія Великої Ради Рухусхвалили кандидатуру В. Чорновола, а Політична Рада Руху (орган, створенийдля консолідації та координації (!) дій демократичних сил)39 назвав своїмкандидатом Л. Лук’яненка. Більше того, керівники Руху (І. Драч, М. Горинь,М. Поровський) не прислухалися до рішення вищого органу організації у періодміж засіданнями Всеукраїнських Зборів НРУ – сесії Великої Ради Руху, й

31 А обирати доведеться // Вечірній Київ. 1991. 26 червня.32 Admowych S. Zgromadzenie Halickie. Kwestia jednosci regionu i panstwa. 1990–1991. Nowa

Ukraina / S. Admowych. Kraków, 2006. S. 51.33 Меншун В. “...Ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось таки

колись”. Штрихи до портрета В. Чорновола // Трибуна. 1991. № 10; Інформація “ГолосуУкраїни” // Голос України. 1991. 21 вересня.

34 Резолюція установчої конференції Українського національно-патріотичного визвольногофронту з приводу виборів Президента України // Ратуша. 1991. 20–21 вересня.

35 Болтарович Є. Львівщина: політичні сили і політичний спектр // Республіканець. 1991. № 2.С. 28.

36 Відбувся II позачерговий з’їзд СДПУ // Ратуша. 1991. 30–31 жовтня 1991.37 Державний архів Тернопільської області (далі – ДАТО), ф. Р-3447 (Тернопільська обласна

організація УРП), оп. 1, спр. 1, арк. 9.38 Інформація УРП-Інформу // Літературна Україна. 1991. 26 вересня.39 Статут Народного Руху України // Другі Всеукраїнські Збори Народного Руху України.

25–28 жовтня 1990 року. Документи. Київ, 1990. С. 36–37.

207


підтримали потенційного суперника В.Чорновола – Л. Лук’яненка. Коментуючитакий вибір, І. Драч заявив: “Проти Чорновола, я в принципі не заперечую, алевже пообіцяв Лук’яненкові, який мене про це просив”40. Своє пояснення причин,які вже зі старту президентської кампанії започаткували протистояння двохсильних кандидатів від демократичних сил, дав В. Чорновіл: “Розкол Руху зДемПУ та УРП назрівав. ДемПУ і УРП не тільки виставили своїх кандидатівна посаду Президента, але й розгорнули боротьбу проти кандидата Руху [...],посилаючись на те, що рішення Великої Ради Руху для них має рекомендаційнезначення, а рішення партій, членами яких вони є, – обов’язкові для виконання”41.Таке рішення, а згодом і дії керівників найвпливовішої опозиційної організаціїдезорієнтовувало і членів низових осередків, і його прихильників серед виборців,тим більше, що на виборчій арені почали з’являтися нові політичні гравці, якітеж розраховували на підтримку демократично зорієнтованого електорату.В останні дні серпня і на початку вересня 1991 р. преса майже щодня

повідомляла про висунення кандидатами на пост президента членів НародноїРади. Зокрема, Координаційна рада ПДВУ 30 серпня підтримала кандидатуруакадемік І. Юхновського, сесія національної Ради ДемПУ офіційно назвала своїмкандидатом у президенти голову Комісії з питань економічної реформиВолодимира Пилипчука42. Незабаром претендентами стали ВолодимирЯворівський (висунений Союзом ”Чорнобиль”), Леопольд Табурянський (відНПУ), Володимир Гриньов, а також відомі громадсько-політичні діячі ЮрійЩербак (від ПЗУ), Олесь Бердник (від Української Духовної Республіки), ЮрійШухевич-Березинський (від Української міжпартійної асамблеї), ГригорійПриходько (від Української національної партії) та інші представникидемократичного середовища43. Про повну неузгодженість, неконтрольованістьі спонтанність процесу висунення кандидатів від демократичних сил через рокизізнавався лідер парламентської опозиції. “Треба сказати, що для мене як головиНародної Ради”, – згадував І. Юхновський, – “було повною несподіванкоювисунення В. Чорновола та інших людей з нашого табору. Тому ті люди, які булинавколо мене сказали, що я також мушу балотуватися на президента”44.Реєстрація кандидатів відбувалася за умови підтримки їхніх кандидатур

100 тисячами підписів громадян України, які мали право голосу45. Найшвидшесправилися із цим завданням Л. Кравчук, В. Чорновіл та Л. Лук’яненко46. У

40 Цит. за: Гончарук Г. Народний Рух України… С. 125.41 Чорновіл В. Народний Рух України (коротка соціально-політична та історична довідка).

Народний Рух України місце в історії та політиці / В. Чорновіл. Київ, 1993. С. 11.42 Паришкура К. Хто стане Президентом? // Голос України. 1991. 4 вересня.43 У Центральній виборчій комісії по виборах Президента України // Голос України. 1991.

3 вересня.44 “Леонід Кучма був мирним і гостинним чоловіком”. Інтерв’ю І. Юхновського 4 грудня

2006 // Режим доступу: //www.gpu-ua.info/index.php? [17. 04. 2011].45 ЦДАВО, ф. 1, оп. 28, спр. 121, арк. 70.46 Там само. Арк. 100–101.

http://www.gpu-ua.info/index.php

208


цьому не було нічого непередбачуваного, оскільки за цими кандидатами стоялиабо владні структури, або дієві громадсько-партійні організації. Несподівано зтруднощами на етапі реєстрації зіткнувся І. Юхновський. Незважаючи напідтримку саме цього кандидата впливовими партійними силами (ПДВУ, ДемПУ,“Нова Україна”) та низкою чільних громадських-політичних і господарськихдіячів (наприклад, до групи підтримки входив Олесь Гончар, а серед довіренихосіб був директор “Південмашу” – Леонід Кучма47), у голови Народної Радивиникли серйозні проблеми зі збором 100 тис. підписів виборців48. У цій ситуаціїнизка громадських і політичних організацій, зокрема УРП, звернулася догромадян західних областей України із закликом допомогти І. Юхновському49.Завершив реєстраційний етап кампанії В. Гриньов, який позиціонував себе як

незалежний кандидат, проте, не заперечував свою близькість до Демблоку50.Наймолодший (46-річний) кандидат у президенти із Харкова представив достатнідля реєстрації 102 тис. 282 підписів виборців51. З подібним результатом напередодніофіційно зареєструвався ще один член Народної Ради – Л. Табурянський. Такимчином, до закінчення реєстрації Центрвиборчком вручив посвідчення кандидатіву Президенти членам Народної Ради – В. Чорноволу, Л. Лук’яненку,І. Юхновському, Л. Табурянському і В. Гриньову, а також двом незалежнимкандидатам – Л. Кравчуку та О. Ткаченку, хоча останній, на думку деякихспостерігачів, був представником колишніх партійно-державних структур52.Після того, як на старті президентської кампанії опинилося п’ятірка політичних

союзників, гостро постало питання тактики демократичних сил у боротьбі запрезидентський пост. Для всіх учасників перегонів було зрозумілим, що реальнопротистояти провладному висуванцю зможе лише узгоджений кандидат відопозиції, який опиратиметься на широку демократичну платформу. Однак,всупереч логіці передвиборчої боротьби, незважаючи на прогнози соціологів,які вказували на перевагу Л. Кравчука, демократи не створили ні єдиногопередвиборчого блоку, ні консультаційного центру для оцінки поточної ситуаціїчи врегулювання можливих виборчих колізій.

47 Луканов Ю. Третій президент. Політичний портрет Леоніда Кучми / Ю. Луканов. Київ,1996. С. 20.

48 Незважаючи на потужне представництво ПДВУ і ДемПУ у парламенті й серйознийінтелектуальний ресурс, структурно ці партії перебувала у зародковому стані (кожна з нихналічувала бл. 3 тис. членів) й не могли надати серйозної допомоги своєму кандидатові в проведенніорганізаційно-пропагандистської роботи.

49 Архів Української республіканської партії (далі – Архів УРП; Архівні матеріали знаходятьсяв Львівській обласній організації Української республіканської партії “Собор” і впорядкованіавтором), спр. 36, арк. 258.

48 Виступ В. Гриньова під час балотування на посаду Голови Верховної Ради УкраїнськоїРСР 28 травня 1990. Перша сесія Верховної Ради УРСР 12 скликання // Бюлетень № 23. С. 39.

50 Литвин В. Політична арена України. Дійові особи та виконавці / В. Литвин. Київ, 1994. С. 287.51 ЦДАВО, ф. 1, оп. 28, спр. 126, арк. 71.52 Заява ініціативної групи об’єднання “Демократичні реформи України” // Голос України.

1991. 5 вересня.

209


Одну з нечисленних спроб сформувати широку коаліцію центристських силініціювала група депутатів, серед яких були І. Юхновський та В. Гриньов. 3вересня з’явилася відозва “Демократичні реформи України”, яку підписалинародорадівці Ігор Юхновський, Олександр Ємець, Михайло Голубець,Володимир Гриньов, Володимир Крижанівський та інші, народні депутати ВадимГетьман, Василь Євтухов і Леонід Кучма, письменник Олесь Гончар, а такожзаступник Голови Верховної Ради Іван Плющ. У зверненні наголошувалося пропрагнення побудови “шляхом реформ незалежної, демократичної, правовоїукраїнської держави з ефективною ринковою економікою і соціальноюзахищеністю громадян”. Автори документу відкидали радянську модельсоціалізму; виступали проти пропагування ідеї вищості класових чи партійнихінтересів над загальнолюдськими; визнавали право українського народу нанаціональний розвиток; засуджували організаторів русифікації, руйнівниківукраїнської культури53.Заяву, яка містила елементи ліберальних і національно-демократичних

підходів до вирішення суспільних проблем, можна було розглядати, якщо не якплатформу для майбутнього кандидата, то принаймні, як привід до ширшихконсультацій щодо передвиборчої ситуації у демократичних колах. Однак,незважаючи на неодноразове декларування демократичними організаціями(зокрема НРУ54) нагальної потреби в об’єднавчому процесі, це звернення невикликало зацікавлення реакції жодної політичної сили чи претендента.Натомість, один із лідерів республіканців Б. Горинь (голова ЛОО УРП) заявив,що вбачав у великій кількості демократичних кандидатів можливість ширшоїагітаційно-пропагандистської роботи на підтримку населенням Акта55.

“Політичні маневри” кандидатів від Народної Ради через неспроможністьвизначитися на користь одного з них, викликали нерозуміння серед виборців.Свою стурбованість таким перебігом виборчої кампанії висловлював до редакціїрухівської газети читач Г. Зімін із Нікополя (серед десятків інших дописувачів),який писав: “Панове-демократи, якщо ви так будете вести вибори Президента,то партократи знову всіх одурять. Це говорить росіянин зі Сходу для того, щобви не боролися між собою, а поєднали всі демократичні сили і висунули віддемократичного блоку одну кандидатуру [...]. Тоді на Сході виборцям буделегше зробити вибір”56.

54 Ухвала Центрального Проводу Народного Руху України про участь НРУ у виборахПрезидента України // Ухвали, заяви, звернення та інші документи Народного Руху України.Тернопіль, 1992. С. 11; Ухвала Центрального Проводу Народного Руху України // Там само.С. 15 та ін.

55 Батенко Т. Опозиційна особистість: друга половина XX ст. Політичний портрет БогданаГориня / Т. Батенко. Львів, 1997. С. 222.

56 “Ваша думка”. Листи читачів // Народна газета. 1991. Жовтень.

210


Однак, Народна Ради у період очевидної кризи у середовищі опозиції, так іне спромоглася виробити єдиної виборчої платформи демократичних сил,ініціювати конкретні кроки по згуртуванню партнерів по блоку. Вже згодомІ. Юхновський визнав власний прорахунок у ході президентської кампанії як лідерадемократичних сил у парламенті. “Міг би сказати і зробити так, що був биєдиний кандидат. Але я цього чомусь тоді не зробив [...]. Не повів себе яклідер, який би мав прийняти вольове, жорстке рішення. В мене цього вміння небуло [...]”, – згадував І. Юхновський57.Нездатність демократичних кандидатів до компромісних рішень на тлі

постійних заяв лідера радикального крила Народної Ради С. Хмари, як от:“президентство в Україні є зараз абсолютно недоречне”, оскільки президентськакампанія “відвернула увагу від оновлення, від кадрових змін у державнихструктурах”58, породжувало відчуття розгубленості та зневіри у частинивиборців. Показові у цьому плані рядки із листа читачки К. Агеєвої з Каховки(Херсонська обл.) до однієї з республіканських газет, яка писала: “Сьогодні [...]о 8-й годині демократи агітували за В. Чорновола, о 9-ій – за Л. Лук’яненка, а о12-ій – за В. Яворівського на посаду Президента України. Схаменіться!Висунення демократичними організаціями не одного, а кількох кандидатів уПрезиденти не є позитивним фактом, бо дає виграш в руки команди Кравчука.Це ж елементарно [...]”59. Виборча тактика лідерів демократичного таборувикликала глибоке розчарування у їхніх потенційних прихильників. Те, щодемократами не було зроблено й спроби створити координаційну структуру ніна міжпартійному рівні, ні в рамках Народної Ради, невдовзі призвело досерйозних наслідків для демократичного руху загалом.В активну фазу президентських виборів — ведення агітаційно-

пропагандистських кампанії, вступило п’ятеро кандидатів-народорадівців. Своїпогляди на майбутнє України як суверенної держави, шляхи подоланняекономічної кризи, реформування державного механізму й розбудовудемократичного суспільства вони презентували і в офіційних виборчих програмах,і у ході передвиборчих зустрічей, прес-конференцій та інтерв’ю у засобах масовоїінформації.Огляд політичних платформ кожного з демократичних кандидатів вимагає

окремого ґрунтовного дослідження. Тому зупинимось на короткому співставленніосновних положень офіційних програм претендентів60, доповнюючи їх

57 “Леонід Кучма був мирним і гостинним чоловіком”. Інтерв’ю І. Юхновського 4 грудня2006 //www.gpu-ua.info/index.php? [17. 04. 2011].

58 Інтерв’ю С. Хмари телеканалу “К 1”, 19 липня 2005 р. // Режим доступу: www.k.tv/announce/296 [23. 03. 2011].

59 “Ваша думка”. Листи читачів // Народна газета. 1991. Жовтень.60 Див. Архів УРП, спр. 39, арк. 53, 56–57, 62, 64 (“Україна. Шлях до свободи” Основні

принципи програми кандидата на пост Президента України В. Чорновола; “5 років достатньо,що Україна стала розвиненою європейською державою. Я знаю, як цього досягти”. Основні


http://www.k.tv/announce/

211


матеріалами з публічних виступів кандидатів, а також співставляючи їх зключовими тезами програм опонентів61.Порівняльний зріз виборчих програм дає підстави стверджувати, що всі, без

винятку, кандидати у президенти виступали за утвердження і розбудовунезалежної Української держави, реформування системи органів державногоуправління й місцевого самоврядування, запровадження ринкової економіки,дотримання засад політичного плюралізму, збереження національного йміжконфесійного миру в республіці, налагодження рівноправних добросусідськихвідносин з усіма державами, сприяння національно-культурному розвитку всіхнаціональностей України, державну підтримку національної освіти і науки тощо.Аналіз програмних викладок найактивніших демократичних кандидатів щодо

розв’язання головних суспільних проблем (в галузі економіки, державногобудівництва, соціально-культурної проблематики тощо) свідчить, що вони немістили принципових протиріч. Більше того, між основними положеннямипрограм І. Юхновського, В. Чорновола і Л. Лук’яненка, з одного боку, та їхньогоголовного суперника Л. Кравчука, з іншого, не існувало антагоністичнихрозбіжностей. Інколи навіть складалося враження, що програми кандидатів булинаписані під своєрідну “політичну копірку”, оскільки містили приблизнооднотипний набір політичних кліше у сфері суспільних трансформацій (наприклад,“соціально орієнтована ринкова економіка”, “відродження села”, “становленняреальної багатопартійності” тощо) й оперували практично ідентичним економіко-політичним інструментарієм їхньої реалізації (демонополізація, приватизація,лібералізація, демократизація тощо). Зокрема, В. Чорновіл єдину відмінністьсвоєї програми від програмних викладок Л. Кравчука вбачав у тому, що “моїйпрограмі років тридцять, а його – три дні. Або три неділі”62. Отже, можнаконстатувати, що абсолютна більшість програмних засад цих чотирьохкандидатів ґрунтувалися на близьких ідейно-політичних принципах, а підходидо вирішення суспільних проблем різнилися (і то несуттєво!) тільки механізмами

положення програми кандидата в Президенти України Л. Лук’яненка; “Народ і Президент повиннірозуміти один одного...”. Тези програми кандидата в Президента України І. Юхновського;); “Засуверенну, економічно міцну, незалежну демократичну Україну!”, Основні положення програмикандидата в Президенти України О. Ткаченка; Економічне чудо Володимира Гриньова. Основніположення програми кандидата в Президенти України // Голос України. 1991. 30 листопада;Програма кандидата у Президенти України Л. Табурянського // Урядовий кур’єр. Інформаційно-рекламний додаток “Орієнтир”. 1991. Листопад; “Нова Україна”. Програма кандидата уПрезиденти України Л. Кравчука // Голос України. 1991. 31 жовтня.

61 Детальний огляд програм учасників президентських виборів від Народної Ради див. устатті: Підкова І. Президентські вибори 1991 р.: порівняльний аналіз виборчих програм кандидатів– членів Народного Руху України // Народний Рух України: місце в історії та політиці. МатеріалиVIII Всеукраїнської наукової конференції, присвяченій 20-річчю незалежності України. Одеса,2011. С. 342–349.

62 Дребот Н. В’ячеслав Чорновіл на тлі доби українського відродження // III Міжнароднийнауковий конгрес українських істориків “Українська історична наука на шляху творчого поступу”.Збірник доповідей і повідомлень. Луцьк, 2007. С. 320.

212


та інструментарієм їхньої реалізації. Наприклад, такі тези передвиборчоїпрограми Л. Кравчука як державна незалежність і цілісність України,самоврядність територій при визначальності ідеї соборності України, прямівибори керівників територіально-адміністративних одиниць, професійнийдвопалатний парламент і сильна президентська влада, соціально орієнтованаекономіка на ринкових засадах, повністю, або в значній мірі, співпадали ізпрограмними вимогами В. Чорновола та І. Юхновського; роздержавлення іприватизація власності, рівноправність всіх її форм, демонополізація економіки,її демілітаризація і конверсія, загальні принципи проведення аграрної реформи(безоплатна передача селянам землі у власність, підтримка виробника, пільгиселянам тощо), захист іноземних інвестицій та інші – ці першочергові завданнямайбутнього президента відображені у програмах всіх основних кандидатів (крімОлександра Ткаченка); намагання поєднати президентську форму правління йРади як органи народовладдя відстежується в програмах і Л. Лук’яненка,І. Юхновського, Л. Кравчука. Питання вирішення соціальних та екологічнихпроблем України (соціальні гарантії та державна допомога малозабезпеченимгрупам населення, захист населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,відновлення рекреаційного потенціалу окремих регіонів – Донбасу, Придніпров’я,Карпат тощо) були присутні у програмних документах усіх кандидатів.Певні розбіжності демонстрували кандидати у підходах до розв’язання питань

державного устрою і національно-культурної політики, відношення до ядерноїзброї та характеру майбутніх міждержавних відносин із колишніми радянськимиреспубліками СРСР. Так, В. Чорновіл у сфері національно-культурної політики ідержавного устрою допускав запровадження статусу національно-культурнихавтономій для національних меншин (особливо акцентував на цьому під часзустрічей із виборцями південно-східних областей), однак, при цьомупідкреслював, що “моя ідея федеративного устрою полягає лише в ширшомумісцевому самоврядуванні з підпорядкуванням центру, центральному уряду [...].Перехід до такого устрою зараз не на часі. Спершу слід збудувати міцнуУкраїнську державу”63. Що ж до федералізації України, кандидат бувкатегоричним: “Я відкидаю ті ідеї федерального устрою, що передбачають поділУкраїни на окремі автономні республіки. Наша держава має бути єдиною,неподільною [...]”64, хоча допускав, за певних умов, можливість відтвореннянаціональної кримсько-татарської автономії65.Незважаючи на заперечення В. Чорноволом, на цьому історичному етапі,

ідеї федералізації України, його найсерйозніший опонент із демтаборуЛ. Лук’яненко піддав різкій критиці погляди рухівського кандидата. Голова УРП

63 Чорновіл В. “Компартія фактично існує” // Літературна Україна. 1991. 19 вересня.64 Воротнюк Г. “Я не програю ці вибори...” // Голос України. 1991. 22 жовтня.65 “Не хочу бути злим пророком...”. Інтерв’ю з В. Чорноволом // Народна газета. 1991.

Вересень.

213


відзначав, що він чи не єдиний з кандидатів виступає проти федеративногоустрою України – за неподільну демократичну соборну державу66. Подібнетвердження не відповідало дійсності, оскільки серед усіх кандидатів тількиВ. Гриньов заявив про доцільність реформування державного устрою на засадахфедерації67. Всі інші кандидати допускали існування різних форм місцевогосамоврядування, при збереженні унітарної держави. Так, І. Юхновський непіддавав сумніву соборність України, але пропонував запровадити широкерегіональне (крайове) самоврядування68. “Я прибічник розумної децентралізації[...]. Свобода людей і свобода націй є та необхідна умова, щоб коефіцієнт корисноїдії у держави був максимальним”, – заявляв він69. Не торкалися цієї проблемиу своїх програмних викладках Л. Табурянський70 та О. Ткаченко71. Головнийопонент демократичних кандидатів Л. Кравчук, підкресливши визначальністьідеї соборності та цілісності України, представив концепцію створеннясамоврядно-територіальних одиниць (самоврядних територій) зі своїми органамиуправління, функції яких мали виконувати “місцеві Ради в їх нинішньому складі”72.Що ж до проблеми державного устрою України, Л. Кравчук був граничнокатегоричним: “Я виступав, виступаю і виступатиму проти федерального устрою.Той, хто сьогодні за федеральний устрій, той за розшматування України, які бцілі він не переслідував, а цього ми допустити не можемо, не маємо права”73.У сфері зовнішньої політики кандидати-народорадівці висловлювали

прихильність до збереження дружніх взаємовигідних відносин зі всіма державамина терені колишнього СРСР, активну участь України у твореннізагальноєвропейської політики миру і співробітництва, приєднання України доосновних міжнародних договорів, декларували готовність визнати існуючі кордони.Невиразною залишалась позиція кандидатів-опозиціонерів щодо ядерної зброї

на території України, і це у той час, коли уряди західних держав найпершоюпередумовою майбутньої співпраці з незалежною Україною ставили питаннянерозповсюдження ядерних арсеналів74. В. Чорновіл розглядав ядерний потенціал

66 Доценко Ю. Вийшов на майдан // Голос України. 1991. 28 листопада.67 “Економічне чудо” Володимира Гриньова. Основні положення програми кандидата в

Президенти України // Голос України. 1991. 30 листопада.68 “Вихід з кризи”. Програма кандидата в Президенти України І. Юхновського // Голос України.

1991. 27 листопада.69 Юхновський І. “Цей уряд на самостійність не розрахований” // Літературна Україна. 1991.

3 жовтня.70 Табурянський Л. “До влади прийдуть ті, хто спроможний піднести економіку і добробут

кожного” // Голос України. 1991. 23 листопада.71 Архів УРП, спр. 39, арк. 53.72 “Нова Україна”. Програма кандидата у Президенти України Л. Кравчука // Голос України.

1991. 31 жовтня.73 Кравчук Л. “Народ доріс до незалежності...” // Голос України. 1991. 12 листопада.74 Геншер Г.-Д. “Я радий візитові на Україну” // Голос України. 1991. 19 жовтня; Очима

зарубіжних колег // Голос України. 1991. 6 листопада.

214


як своєрідний стимул того, щоб Україну “скоріше визнавали як державу [...]”75.Співзвучну позицію займав і Л. Лук’яненко, який пропагував ідею т.зв. поетапногоперетворення України на без’ядерну зону. “Ми прагнемо її (атомної зброї – І. П.)знищення згідно з Декларацією. Але українська дипломатія повинна вестипереговори про паралельне ядерне роззброєння і Росії, і інших ядерних держав”,– заявляв лідер республіканців на зустрічах із виборцями76. Не поспішати ізвивезенням ядерної зброї з України радив і В. Гриньов, однак, цей політикумотивовував таке рішення перспективою створення спільної стратегічноїоборони колишніх республік СРСР77. Подібні висловлювання з великоюнасторогою сприймалися на Заході й давали привід для широкої інтерпретаціїпозиції цих кандидатів їхнім головним опонентом.Основний ж суперник кандидатів-народорадівців Л. Кравчук питання ядерного

роззброєння зробив наріжним каменем майбутньої зовнішньополітичної лініїУкраїни, відкидаючи всі двозначності у трактуванні своєї позиції: “Україна маєнамір стати без’ядерною державою”, – заявив Л. Кравчук в інтерв’ютелекомпанії Сі-Ен-Ен у перший день виборчої кампанії, – “Україна не бажає,щоб на карті світу з’явилося ще кілька ядерних держав”78. Така позиція Головипарламенту щодо атомних арсеналів, а також його повідомлення про намірУкраїни приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї,закріплювало за Л. Кравчуком у світовому співтоваристві образ послідовного іпередбачуваного політика79.Якщо політичні погляди претендентів від Народної Ради з більшості питань

співпадали, то ще один представник демократичного табору – В. Гриньов знизки проблем мав діаметрально протилежну позицію, ніж його колеги. У ходікампанії він заявив про себе як про прихильника “третього шляху” розвиткуУкраїни – між національною і соціалістичною тенденціями. У його програмізазначалося: “Загальним для обох тенденцій є перебільшення значення, якенадається питанням державності поза зв’язком з її цілями і завданнями.Загальним є і те, що обидві приведуть Україну до безвиході. Вибратися з неї мизможемо лише йдучи шляхом, неодноразово перевіреним і випробуваним іншимикраїнами [...]”80. Віце-спікер парламенту виступав за негайну перебудовустосунків між Києвом і регіонами на принципах федеративності. “Я розумію,що ця ідея сприймається багатьма дуже погано, за нею вони бачать спробурозколу України, а я – єдиний спосіб створити стабільну Україну”, –

75 Луканов Ю. Президентські вибори у дзеркалі преси // Народна газета. 1991. Жовтень.76 Третій кандидат партійний // Голос України. 1991. 19 жовтня.77 Петрів В. Незалежність потребує підтримки народу // Голос України. 1991. 12 вересня.78 Інтерв’ю Л. Кравчука телекомпанії Сі-Ен-Ен // Голос України. 1991. 12 вересня.79 Виступ Голови Верховної Ради України Л. Кравчука на 46-й сесії Генеральної Асамблеї

ООН // Голос України. 1991. 2 жовтня.80 “Економічне чудо” Володимира Гриньова. Основні положення програми кандидата в

Президенти України // Голос України. 1991. 5 листопада.

215


проголошував претендент81. Дисонувала з позицією всіх кандидатів й концепціяВ. Гриньова щодо майбутніх відносин на терені колишнього СРСР, оскільки вінвідстоював ідею “гнучкої форми” військово-політичного союзу України, Росіїта Білорусі.Кандидат від радикального крила Народної Ради Л. Табурянський практично

не вів передвиборчої кампанії, за що отримав від журналістів прізвисько “ВеликийМовчальник”. Зокрема, першу свою прес-конференцію він дав за 9 днів до днявиборів, а інформаційно-агітаційні поїздки не здійснював узагалі. “Це моя тактикаведення боротьби. Я вважаю, що не словами треба агітувати за свої програми,а справами [...]. Ото й уся тактика і програма”, – заявляв Л.Табурянський.Майбутнє стабільного економічного розвитку кандидат вбачав у швидкомупроведенні радикальних реформ, попереджав про їх болісність і застерігав, щоїх неефективне і несправедливе втілення призведе тільки до поглибленнясоціальної нерівності у суспільстві. “Втратимо час у приватизації – станемотакими рабами нових власників, що всім рабам раби”82, – таким було основнегасло концепції роздержавлення і приватизації Л. Табурянського. Пункти йогопрограми, в основному, стосувалися соціально-економічних проблем, тапознайомитися з ними загальноукраїнський авдиторії було проблематично,оскільки перше і єдине інтерв’ю з цим претендентом було опубліковано лише закілька днів до виборів.Низка важливих політичних проблем, навколо яких у суспільстві точилися

гострі дискусії, отримали в офіційних програмах кандидатів поверхове,формальне висвітлення, але уникнути їх деталізації під час зустрічей ізжурналістами, або виборцями кандидатам не вдалося. Ці питання стосувалися,зокрема, регіональної мовної політики (у першу чергу, статусу російської мови),ставлення до членів забороненої Компартії та можливого люстраційного процесу,відносин між Центром, який ще надіявся відновити свій контроль над ситуацією,та колишніми союзними республіками, автономного статусу Криму й низки іншихрегіонів тощо.Протягом всієї виборчої кампанії однією з головних “больових точок”

залишалася проблема мовної політики у державі, яку, проте, не підіймав вофіційних програмах жоден із кандидатів. Ця непроста для українськогосуспільства тема постійно дискутувалася на зустрічах із виборцями (особливона Сході і Півдні республіки), котрих особливо цікавили питання статусуросійської мови і мовного режиму в державних й освітніх установах. Кардинальназміна політичної ситуації в країні зумовила й зміну акцентів у суспільних поглядахна мовно-культурні питання. Зокрема, якщо під час парламентських виборів1990 р. для виборців, особливо на Заході республіки, важливим було подолання

81 Гриньов В. “Перший Президент має “згоріти” // Голос України. 1991. 5 листопада.82 “Не обдурити б народ”. Нотатки з прес-конференцій В. Чорновола й Л. Табурянського

20–21 листопада // Голос України. 1991. 23 листопада.

216


“мовного Чорнобиля” через розширення сфери функціонування української мови,то тепер питання постало в іншій площині – частина населення очікувала гарантійвільного функціонування російської мови й недопущення адміністративноїукраїнізації. Про особливу увагу мешканців східних областей республіки домовно-культурних питань свідчили соціологічні опитування. Наприклад, середопитаних луганчан 34 % виступали за двомовність, і ще 33 % вважали, що всімовні питання повинні вирішуватися за регіональним принципом83. Тож,володіючи подібною статистикою, кандидати-народорадівці у публічних виступахнамагалися виходити з реалій мовної ситуації у республіці. Якщо Л. Лук’яненкоу цьому питанні керувався програмою його партії (УРП вимагала неухильногодотримання виконання Закону про мови84), то, на думку В. Чорновола, майбутнійземельний устрій України передбачав, що “землі можуть самі визначати принциписвого внутрішнього життя, мову тощо”85. Голова Народної Ради І. Юхновськийдопускав використання у деяких регіонах російської мови поряд із державною ізаявляв: “Якщо в деяких областях зараз будуть дві мови – і українська, йросійська, – немає в тому ніякої біди. Якщо в Криму додасться й третя,татарська, це теж буде правильно”86. В. Гриньов дотримувався концепціїсвоєрідного мовного “триалізму” на Кримському півострові, тобто рівноправногофункціонування української, російської, кримсько-татарської мов, а щодо всієїУкраїни, то цей кандидат ще з часів “спікеріади” 1990 р. небезпідставно вважавсяприхильником двомовності87. Як один із варіантів демократичного підходу доудосконалення національних відносин в Україні всі основні кандидати (крімприхильника федералізації В. Гриньова) допускали запровадження культурно-національних автономій (у вигляді національно-культурних районів, національно-територіальних округів тощо). Назагал, як і весь український політикум,претенденти на президентську посаду максимально виважено ставилися донаціональних проблем, особливо напередодні референдуму 1 грудня. Відзначимохоча б такий незначний, але промовистий факт – найпослідовніші борці заукраїнську національну державність Л. Лук’яненко й В. Чорновіл у своїхпрограмах жодного разу (!) не звернулися до своїх виборців за мовно-етнічноюознакою – “український народ” чи “українці”, а застосовували виключно політичнітерміни – “громадяни України”, “населення України”, “народ України”, ймовірно,упереджуючи можливі звинувачення у націоналістичних устремліннях. Колишнійж головний ідеолог Компартії Л. Кравчук, якому подібні закиди не загрожували,

83 Революція на Луганщині непопулярна // Голос України. 1991. 7 листопада.84 Програма дій Української республіканської партії // Республіканець. 1991. Ч. 2. С. 18.85 “Не обдурити б народ”. Нотатки з прес-конференцій В. Чорновола й Л. Табурянського

20–21 листопада // Голос України. 1991. 23 листопада.86 Юхновський І. “Цей уряд на самостійність не розрахований” // Літературна Україна. 1991.

3 жовтня.87 “Економічне чудо” Володимира Гриньова. Основні положення програми кандидата в

Президенти України // Голос України. 1991. 5 листопада.

217


оперував у своїй програмі такими визначеннями як “українська нація”,“український народ”, “українці”88, а торкаючись мовного питання, підкреслював,що він не проти двомовності тих регіонів, де компактно проживає конкретнанаціональність89.Дражливе для частини українського суспільства питання про ставлення до

комуністів і можливість політичної люстрації у жодній із офіційних програмкандидатів-демократів не розглядалося. У своїх виступах на питанні майбутньогоКомпартії України та її членів акцентували тільки двоє кандидатів –Л. Лук’яненко і В. Чорновіл. Лідер республіканців на прес-конференції наХарківщині заявив, що у випадку перемоги на виборах він “проведе останній, ісподіваюсь, успішний наступ на партію – вбачаю в цьому головне завданнямайбутнього Президента України”90. Одночасно, Л. Лук’яненко напередвиборчих зустрічах вказував на неприпустимість переслідуванняполітичних опонентів, і, у випадку обрання його президентом він довершить“демократичне зміщення партократів, в результаті якого жоден комуніст непотрапить до тюрми [...]”91. Колишній політв’язень Л. Лук’яненко розцінювавяк неприйнятний для України приклад радикальної декомунізаційної політикипрезидента Грузії З. Ґамсахурдія. Подібну позицію щодо комуністичної спадщинив Україні займав і В. Чорновіл. Рухівський кандидат зазначав, що Компартіязберігає свій вплив у суспільстві через т.зв. незалежні друковані видання, які йдалі дотримуються колишньої ідеологічної спрямованості, через контроль надтисячами підприємств, на яких сконцентрувалися фінансові фонди колишньоїКПУ, й формально заборонені, а фактично існуючі партійні структури92. Тож, найого думку, тотальна декомунізація всіх владних і господарських структур єпершочерговим завданням. “Зараз у нас відбувається ліквідація діяльностікомпартії [...]”, – парирував В. Чорновіл гострі звинувачення у переслідуванняхкомуністів на Львівщині, – “Рядових комуністів ніяким чином переслідувати небудемо. А злочинців законним порядком садовитимемо на лаву підсудних”93.Очевидно, така тональність заяв кандидата не могла не насторожувати тих24 % громадян94, що виступали проти заборони Компартії (з них – члениКомпартії складали тільки 6 %); противників “жорсткої” лінії проти колишніхкомуністів, хай навіть і партноменклатури, могло бути ще більше. Недаремнолідер НРУ І. Драч закликав до толерантності задля підтримання громадянського

88 “Нова Україна”. Програма кандидата у Президенти України Л. Кравчука // Голос України.1991. 31 жовтня.

89 Доценко Ю. Ніякого центру над союзами // Голос України. 1991. 14 листопада.90 Лук’яненко Л. “Я проведу останній, і сподіваюсь, успішний наступ” // Голос України. 1991.

28 листопада.91 Лук’яненко Л. “Я стану президентом” // Голос України. 1991. 23 жовтня.92 Чорновіл В. “Компартія фактично існує” // Літературна Україна. 1991. 19 вересня.93 Прапор волі – у парламенті // Літературна Україна. 1991. 29 серпня.94 Оссовський В. Як оцінили путч наші громадяни? // Голос України. 1991. 27 вересня.

218


миру в суспільстві: “Тоталітарна система розпадається, й треба мудро, тактовноставитися до всіх її кращих, розумніших сил. Не слід навмисне створювати собіворогів [...]”95.Питання нового Союзного договору і майбутнього Союзу після серпневого

путчу і проголошення незалежності України вже не становило політичної дилемидля більшості її громадян. І хоч у публічних заявах кандидати-демократинеодноразово висловлювали стурбованість щодо результатів майбутньогореферендуму96, всі соціологічні опитування того часу свідчили – статус Українияк незалежної держави готова підтримати більшість населення у всіх регіонахУкраїни97 (можливо, за винятком Криму98). Залишалось, однак, відкритимпитання, про форму і ступінь майбутньої співпраці з незалежними державамипострадянського простору. Позиція Л. Лук’яненка і В. Чорновола щодоперспектив укладення Союзного договору і створення Співдружності колишніхреспублік у будь-якому вигляді була однозначною й безкомпромісною – жоднихполітичних чи економічних стосунків на багатосторонній основі за участюмосковського Центру. Зокрема, В. Чорновіл категорично висловлювався протит.зв. єдиного економічного простору у межах колишнього СРСР99.Поміркованішу позицію займав І. Юхновський, оскільки в його команді були

директори великих заводів, для яких економічна співпраця з підприємствами-партнерами з інших республік СРСР мала важливе значення. То ж головаНародної Ради висловлювався за збереження єдиного економічного простору зколишніми республіками, принаймні на перехідний період, й формування спільногоконсультаційно-координаційного органу – Міждержавного координаційногоекономічного комітету. В. Гриньов теж був прибічником ідеї формування єдиногоекономічного простору на терені колишнього Союзу (збереження в обігукарбованця, узгодженя з Центром емісійної політики, заходів з лібералізації цін,приватизації тощо) й розбудову політичного союзу України, Росії та Білорусі100.

95 Драч І. “Повернутися до тюрми – неможливо” // Літературна Україна. 1991. 12 вересня.96 Див. висловлювання з цього приводу І. Драча (Інтерв’ю з І. Драчем // Режим доступу:

www.dialogs.org.ua/issue-full [17. 03. 2011]. І. Драч: “Зізнаюся, спершу я не підтримував ідеюреферендуму” // Україна молода. 2006. 1 грудня), В. Чорновола (“Не хочу бути злим пророком...”.Інтерв’ю з В. Чорноволом // Народна газета. 1991. Вересень), В. Яворівського (Яворівський В.“Треба йти” // Голос України. 1991. 12 жовтня) та інші

97 У жовтні 1991 р., за даними групи соціологічних досліджень при Секретаріаті ВерховноїРади, за підтвердження Акта проголошення незалежності України готові були висловитися 84,35 %тих громадян, які хто мав намір взяти участь в референдумі // Оссовський В. До референдумузалишилося 17 діб // Голос України. 1991. 13 листопада.

98 У вересні 1991 р., за даними ВЦВГД Севастопольської філії Радянської соціологічної асоціаціїАН СРСР, за підтвердження Акта державної незалежності України висловлювалися 41,3 % жителівСевастополя (“проти” – 30,0 %), 42,7 % мешканців Севастополя (“проти” – 34,3 %, решта “байдуже”,або “не визначилися”); у Ялті – “за” – 33,3 % (“проти” – 20,0 %); у селах – “за” – 37,1 % (“проти”– 22,2 %) // Народна газета. 1991. Жовтень.

99 Монченко Ф. Незалежній Україні – гідного лідера // Народна газета. 1991. Жовтень.100 Гриньов В. “Перший Президент має “згоріти” // Голос України. 1991. 5 листопада.

http://www.dialogs.org.ua/issue-full

219


Не деталізував своєї позиції з цієї проблеми Л. Табурянський, обмежуючисьзагальними висловлюваннями про необхідність співпраці. Невизначену позиціюзаймав і О. Ткаченко. В одному інтерв’ю щодо перспектив укладення Союзногодоговору він заявив, що “договору взагалі не повинно бути, бо Союзу як такогопрактично не існує [...]”101, а в через два дні вже твердив, що “зовсім не виключаєпідписання Союзного договору”, оскільки з біди, в яку колишні республікипотрапили, потрібно вибиратися всім разом102.Л. Кравчук схилявся до збереження єдиного і економічного, і інформаційного

простору колишніх республік. У рамки цієї політичної конструкції вкладалося йпідписання ним Договору про Економічне співтовариство, і його висловлюванняна засіданні Держради у Москві (жовтень 1991 р.) про намір України братиучасть у реалізації й фінансуванні спільних програм у галузі космічних досліджень,стратегічної оборони, екології, ядерної зброї та ще двох-трьох видів головнихнапрямків діяльності103. Однак, рішучі застереження Л. Кравчука щодоутворення будь-яких структур “навіть з найменшим натяком, на центральніоргани”, та його заяви про те, що Україна не підпише “ніякої угоди, коли за неюстоятимуть центральні органи будь-якого обсягу”104, – свідчили про усвідомленняцим кандидатом необхідності формування стосунків на пострадянськомупросторі на принципово нових засадах105.У виборчих маніфестах претендентів була озвучена проблема, якій усі, без

винятку, кандидати приділяли постійну увагу від першого дня президентськихперегонів. Визначаючи стратегічні пріоритети своєї кампанії, претенденти увиступах у ЗМІ, промовах на мітингах і зборах постійно підкреслювали, що ніна хвилину не можна упустити найважливішу мету – домогтися схвалення навсеукраїнському референдумі 1 грудня Акта державної незалежності України.Одночасно і пересічні громадяни України, і осередки політичних партій закликаликандидатів від демократичних сил досягти єдності й “зосередитипропагандистську й агітаційну роботу за незалежну Україну для проведенняреферендуму, особливо на Сході і Півдні України, що є може більш важливоюакцією, ніж саме обрання Президента України”106. Схильність до такоготрактування поточного моменту виказували й кандидати від демократичних

101 Ткаченко О. “Я сповідую марксизм...” // Голос України. 1991. 5 листопада.102 Пілат О. “Дружба народів” дає прибутки // Голос України. 1991. 7 листопада.103 Сканя В. До зірок – через земні проблеми // Голос України. 1991. 15 жовтня.104 Кравчук Л. “Народ доріс до незалежності” // Голос України. 1991. 12 листопада.105 Подібна політична лінія отримала схвальну оцінку окремих груп виборців, особливо у

східних і південних областях України. Саме у цьому регіоні значна частина населення і регіональноїеліти, передусім господарської, підтримувала збереження тісних економічних відносин ізколишніми радянськими республіками. Так, наприклад, за економічний союз при політичнійнезалежності України виступало 52 % луганчан, а ще 24 % опитаних – за єдину з іншимиреспубліками державу. Див. Революція на Луганщині непопулярна // Голос України. 1991.7 листопада.

106 Павлів І. Хто поступиться? // Голос України. 1991. 18 жовтня.

220


сил. Так, І. Юхновський підкреслював: “З однієї сторони вона (президентськакампанія – І. П.) мала вибрати президента, з іншого боку вона мала привестисуспільство до підтримки референдуму щодо незалежності. Референдум і йогорезультати були важливішими, ніж вибори президента”107. Така налаштованістьчільних претендентів на президентський пост, з одного боку, відображалапереважаючі тогочасні настрої в українському суспільстві, в якомузагальнонаціональна ідея здобуття державної незалежності домінувала надполітичними пріоритетами окремих політичних сил, з іншого, – програмувалагромадян на вторинність суспільної значимості результатів президентськихвиборів, очевидно, з відповідними наслідками для демократичних кандидатів.Одним із головних принципів демократичної виборчої кампанії є забезпечення

рівних можливостей доступу учасників виборчого процесу до засобів масовоїінформації, що і є гарантією отримання виборцями максимально повної,неупередженої інформації й формування їх свідомої позиції при голосуванні. Уході президентських виборів 1991 р. результати опитувань громадської думкифіксували, що на середині виборчої дистанції від 20–43 %(!) виборців ще незнали за кого віддадуть свій голос108. Кількість респондентів, які не змогливизначитися зі своїми політичними уподобаннями, свідчила про відсутністьчітких ідеологічних орієнтирів у значної частини виборців, тож ефективнаінформаційна кампанія могла суттєво вплинути на остаточний результат.Порівняльний аналіз матеріалів, присвячених виборам у всеукраїнських

періодичних виданнях, які були головними джерелами інформації про кандидатівта їх програми (наприклад, у Херсоні для половини виборців109), свідчить, щоопозиційні претенденти, на відміну від провладного кандидата мали обмеженіможливості для агітаційної роботи серед населення110. Так, у “Голосі України”(тираж 156 тис. прим.) упродовж виборчої кампанії інформація про Л. Кравчука(інтерв’ю, звіти про прес-конференції, відвідування регіону тощо) на передовицяхзустрічається 79 (!) разів, про І. Юхновського – 7, В. Чорновола – 11,Л. Лук’яненка – 7, В. Гриньова – 11, Л. Табурянського – 2, О. Ткаченка — 7 (ізних 3 негативні згадки із критикою основних тез його програми кореспондентамигазети, чого не допускалося стосовно програм жодного іншого кандидата)111.

107 “Леонід Кучма був мирним і гостинним чоловіком”. Інтерв’ю І. Юхновського 4 грудня2006 // Режим доступу: www.gpu-ua.info/index.php? [11. 02. 2011].

108 Оссовський В. До референдуму залишилося 17 діб // Голос України. 1991. 13 листопада;Павленко С. Симптоми байдужості // Голос України. 1991. 24 жовтня; Черніга Р. За когоголосуватиме Полісся // Народна газета. 1991. Жовтень.

109 Коробов В. За кого голосуватимуть у Херсоні? // Голос України. 1991. 26 листопада.110 Висновки зроблено на основі аналізу газет “Голос України”, “Демократична Україна” –

колишня “Радянська Україна” і “Літературна Україна”, наймасовіших і найпопулярніших виданьу досліджуваний період.

111 Хаустов Г. “Чи треба бігти марафон” // Голос України. 1991. 13 листопада; Усікова А.Втрачені ілюзії // Голос України. 14 листопада; Василашко М. Голосуємо за валянки? // ГолосУкраїни. 1991. 19 листопада.


221


Приблизно така ж дискримінаційна ситуація спостерігалась і з популяризацієюпрограм і виборчих заходів демократичних кандидатів на республіканськомутелебаченні та радіо. Висвітленню кампанії якого кандидата присвячувалася“левова частка” ефірного часу можна сьогодні лише здогадуватись, але те, щодепутати-народорадівці (зокрема, І. Заєць, В. Філенко та інші) неодноразовозаявляли свій протест з приводу такого стану справ, говорить вже само за себе112.І тут постає питання про використання у ході передвиборчої кампанії т.зв.

адмінресурсу та оцінки його впливу на результати виборів. Президентськакампанія стартувала, коли ще дуже свіжими у пам’яті виборців залишалисьподії парламентських виборів 1990 р., на яких влада використала всі доступнізасоби для перемоги провладних кандидатів — від протидії у їх реєстрації іперешкод у веденні агітаційної роботи до силового тиску із залученнямправоохоронних органів. Після заборони Компартії України у системі владнихорганів спостерігалася певна розбалансованість. “Партія влади”, яка тількипочала складатися на позаідеологічній основі, була слабкою й до певної міриперебувала у невизначеності, а її рядові представники (ще й навчені досвідомперших післяпутчівських місяців) вже не схильні були діяти так безоглядно вінтересах кандидата від влади. У цій ситуації системне використання владнихорганів задля забезпечення перемоги одного з кандидатів було неможливим,тим більше, що демократичні сили самі вже становили частину цієї влади ймали певні ресурси для контролю за її діяльністю. Тож влада спробувалазастосувати своєрідну “м’яку форму” адмінресурсу для підтримки свогокандидата. У ході виборчої кампанії демократичні кандидати неодноразовозвертали увагу ЦВК на інформаційну блокаду кандидатів-демократів113, спробидискредитувати опонентів в офіційних друкованих виданнях (те, що теперназивають “чорний PR”114), перешкоджання діяльності активістів і членів командопозиційних кандидатів (навіть із застосуванням фізичної сили115), залученнянез’ясованих (можливо незаконних) джерел фінансування виборчих штабівпровладного кандидата (тільки офіційний республіканський штаб Л. Кравчукау складі відомих правознавців, політологів, філософів, соціологів тощо офіційноналічував близько 100 осіб)116. І хоч можна погодитися з думкою голови НародноїРади І. Юхновського про те, що президентські перегони 1991 р. були

112 Туглук В. Не втратити шанс // Голос України. 1991. 28 листопада.113 Відкритий лист Голові Української державної телерадіокомпанії М. Ф. Охмакевичу групи

народних депутатів (Я. Кендзьор, Г. Алтунян, О. Сугоняко, Л. Танюк) // Народна газета. 1991.17–24 листопада.

114 Див., зокрема: Стасенко М. Соромно за земляків // Голос України. 1991. 30 листопада;Струхова Н. Одних і хороших задумів мало // Голос України. 1991. 30 листопада; Костенко Ю.“Мене дивує в людях жадоба влади” // Політика. 2007. 29 березня – 4 квітня. С. 3.

115 Див.: УРП-інформ. Листівки не сподобались // Голос України. 1991. 28 листопада.116 Михальченко Н ., Андурущенко В. Беловежье. Л. Кравчук . Украина 1991–1995 /

Н. Михальченко, В. Андурущенко. Киев, 1996. С. 80.

222


найчистішими і найчеснішими з усіх коли-небудь проведених в Україні117, все ждо демократичних стандартів і цій виборчій кампанії було далеко. Судячи знаведених фактів, провладний кандидат мав істотні переваги над своїмиконкурентами, що, назагал, вписувалося у теорію виборчої практики упосттоталітарних суспільствах*.Очевидно, що інформаційні, організаційні та й інтелектуальні ресурси

демократичних кандидатів були набагато скромніші. Так, В. Гриньов заявив,що не створював комітетів для ведення президентської кампанії, а допомогу ворганізаційних заходах йому надавали громадські структури118. КандидатІ. Юхновський міг розраховувати лише на серйозну підтримку в інтелектуально-інформаційному плані. Цього претендента, який послідовно відстоювавцентристські позиції в демократичному русі, підтримало новостворенегромадське об’єднання “Нова Україна” і центристські партії (ПДВУ і ДемПУ119),а також велика група колег-депутатів із Народної Ради120. Однак, єдиноїорганізаційної структури, яка б працювала на перемогу І. Юхновського, створеноне було, що й позначилося на остаточних результатах виборів. У кращомустановищі перебували Л. Лук’яненко і В. Чорновіл, які у своїй боротьбі опиралисяна структури, відповідно, УРП і Руху. Проте і вони усвідомлювали, що реальнопротиставити щось провладному кандидатові буде надзвичайно складно. З цьогоприводу В.Чорновіл слушно зазначав: “Маємо справу з ейфорією: ось, мовлявстала можливою багатопартійна боротьба, як в демократичному світі [...]. Анасправді в Україні є лише ембріони майбутніх демократичних партій. Хіба ціорганізаційні структури, спроможні “потягнути виборчу кампанію?”121. Цівисловлювання рухівського кандидата зайвий раз підтверджували тезу –розрізнених зусиль демократичних організацій буде замало для протиставленняінформаційному тиску команди Л. Кравчука. За цих умов єдиним тактичнихкроком, який зберігав демократичним кандидатам шанс на продовженняборотьби у другому турі виборів, було висунення узгодженого кандидата відопозиції. Проте, жоден із демократичних кандидатів не зняв своєї кандидатури,

117 “Леонід Кучма був мирним і гостинним чоловіком”. Інтерв’ю І. Юхновського 4 грудня2006 // Режим доступу: //www.gpu-ua.info/index.php? [17. 04. 2011].

* Політолог В. Бебик, аналізуючи можливості політичного лідера, який перебуває при владіна початковій стадії становлення демократичних інститутів суспільства, вказуючи на його здатністьманіпулювати виконавчою, законодавчою і судовою владою, контролювати виборчі комісії іЗМІ, мати набагато більше прихованих матеріальних і фінансових ресурсів для передвиборногозмагання// Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматися на політичномуОлімпі: Соціальна психологія і технологія політичної боротьби / В. Бебик. Київ, 1993. С. 103.

118 Гриньов В. “Перший Президент має “згоріти” // Голос України. 1991. 5 листопада.119 Типологія політичних партій наводжу за статтею Гараня О. Багатопартійність на Україні:

Формування, проблеми, перспективи // Україна багатопартійна. Програмні документи новихпартій. Київ, 1991. С. 23.

120 Звернення депутатів Верховної Ради до українського народу // Голос України. 1991.13 листопада.

121 Чорновіл В. “Компартія фактично існує” // Літературна Україна. 1991. 19 вересня.


223


і ні претенденти, ні їх виборчі команди не могли знайти прийнятних рішень длязгуртування зусиль. Гіркою іронією і політичною прозорливістю сповнені слова,сказані В. Чорноволом напередоні виборів: “А наші демократи, чи радше групипідтримки вже одне одного поборюють [...]. Ідуть взаємні звинувачення. Великамалоросійська комедія може статися з цих виборів [...]”122.Розділилися у своїх виборчих симпатіях і члени Народної Ради, що

сигналізувало про політичний розкол у цій структурі. Майже половинанародорадівців підтримала свого лідера – І. Юхновського, інші – розпорошилисимпатії між усіма претендентами, і не тільки з демократичного блоку. Деякінародорадівці ще до початку президентської кампанії висловлювалися на користьЛ. Кравчука як майбутнього президента. Так, у ході “круглого столу” щодополітичної ситуації у республіці Михайло Швайка, один із чільних економістів зіскладу Народної Ради, на питання про перспективи президентської влади вУкраїні розмірковував: “Хто б зараз міг би ним (президентом – І. П.) стати?Можливо, Леонід Кравчук? Його кандидатуру я особисто буду підтримувати”123.Однозначно, виборчих “дивідендів” Л.Кравчуку додав і один із неформальнихлідерів Народної Ради Д. Павличко, котрий не міг не розуміти, що будь-яка формаактивної співпраці із цим кандидатом у період виборчої кампанії можерозглядатися виборцями як схвалення його політичної лінії. Як же по-іншомуможна розцінити виступ Д. Павличка із зверненням від імені Голови парламентудо учасників Всеукраїнського міжнаціонального конгресу в Одесі. Пізніше і самД.Павличко відверто заявив: “На референдумі 1 грудня 1991 року виграв Рух.Але, вигравши державу, Рух не виграв у ній президентський пост. І це була воляБожа, яка врятувала Україну від політичних землетрусів і зіткнень”124. Черезбагато років “політичну гру” проти рухівського кандидата підтвердить і самЛ. Кравчук: “Уявіть собі президентом України стає В. Чорновіл з йогорадикальними поглядами змін. Серйозне політичне загострення було б реальнимфактом [...]. Це розуміли лідери Руху. В 1991-му не можна було обиратиВ’ячеслава Чорновола”125. Невідомо, чи подібними мотивами керувався одиніз найавторитетніших політиків не тільки Народної Ради, але і всього українськомуполітикуму, М. Горинь, але і його виступ по українському телебаченнюнапередодні виборів також “зіграв на руку” провладному кандидатові126.То ж, не дивно, що у ситуації тотальної роз’єднаності й, навіть, протистояння,

а у деяких випадках, і свідомої чи неусвідомленої підтримки провладногокандидата, демократичні сили наближалися до своєї чергової поразки, на цейраз уже в президентських перегонах. Є всі підстави стверджувати, що через

122 Там само.123 “На краю прірви”. Матеріали круглого столу у журналі “Трибуна”: перспективи виходу

республіки з економічної кризи // Трибуна. 1991. № 6, С. 20.124 Павличко Д. Ми ніколи не віддамо нашої свободи // Голос України. 1991. 8 червня.125 “Повноліття”. Інтерв’ю Л. Кравчука // За вільну Україну плюс. 2009. 27 серпня.126 Див.: Гончарук Г. Народний Рух України… С. 130.

224


тактичні прорахунки команд демократичних кандидатів, у першу чергу,небажання порозумітися та їх взаємне поборювання, справдилися слова, сказаніВ. Чорноволом під час виступу на Всеукраїнському форумі інтелігенції за двамісяці до виборів: “Не хочу бути злим пророком, але не важко передбачити, щомаса не надто політизованих виборців десь із глибинки, дезорієнтованапередвиборчим перетягуванням канату, махне на нас рукою і проголосує закогось із наших опонентів із вчорашньої компартії і апарату, які вміло взяли наозброєння наші ідеї, ті, які вони ще недавно поборювали”127.Прогнозованою була активність і наполегливість, з якою В. Чорновіл

домагався визначення єдиного кандидата на президентську посаду, оскількивін об’єктивно був найрейтинговішим претендентом і мав підстави розраховуватина підтримку його кандидатури всіма демократичними силами. У той же час,непослідовною й нелогічною виглядала позиція інших кандидатів-демократів.Публічно підтримуючи ідею узгодження єдиної кандидатури на останньому етапіперегонів, вони уникали прийняття остаточних рішень і, зрештою відмовилисядостроково зійти з виборчої дистанції (зокрема, Л. Лук’яненко ухилився відвиконання своєї обіцянки зняти кандидатуру). Не надто вірячи у свою перемогуна виборах (зрештою, не вірили в успіх і провідні аналітики їх штабів128, і колеги-депутати по Народній Раді129), лідери демократичного табору не змогли критичнооцінити ситуацію, приборкати особисті амбіції та політичні апетити своїх командй за довго до фінальної стадії виборчого марафону практично розвалили єдинийфронт боротьби за президентство. І це було фатальною помилкою, оскількиконсолідація сил навколо єдиного кандидата давала йому шанс виходу до другоготуру виборів, що значно б підсилило суспільний авторитет і політичну вагу опозиціїна політичній арені вже у незалежній Україні.Така виборча стратегія лідерів опозиційного блоку викликала глибоке

розчарування їх потенційних прибічників. За цих обставин, цілком закономірно,що соціологи протягом всієї виборчої кампанії фіксували повільне падіннярейтингів головних кандидатів на президентство від демократів, й зростання у

127 “Не хочу бути злим пророком...”. Інтерв’ю з В. Чорноволом // Народна газета. 1991.Вересень.

128 Наприклад, Є. Болтарович, керівник теоретичного відділу ЛОО УРП у своєму виступі напартійному семінарі в жовтні 1991 р. зазначив: “Не так важливо, хто стане Президентом, хочанайбільш ймовірно, що це буде Кравчук” // Болтарович Є. Проблеми становлення УРП як партіїпарламентського типу, її місце в політичному спектрі України та на міжнародній арені //Республіканець. 1991. Листопад-грудень. С. 99.

129 Про парі з І. Юхновським (на ящик коньяку – І. П.) щодо результатів виборчих перегонівзгадує і С. Хмара, який, за його словами, намагався переконати Л. Лук’яненка, І. Юхновського іВ. Чорновола зняти свої кандидатури, щоб уневажнити вибори // Інтерв’ю С. Хмари телеканалу“К 1”, 19 липня 2005 р. // Режим доступу: www.k1.tv/announce/296 [23. 03. 2011]. Див. такождумку В. Гриньова про його переконаність у перемозі Л. Кравчука // Гриньов В. “ПершийПрезидент має “згоріти” // Голос України. 1991. 5 листопада.

http://www.k1.tv/announce/296

225


провладного кандидата. Так, у вересні 1991 р. Л. Кравчуку віддавали перевагуяк майбутньому президентові України 32,7 % опитаних, В. Чорноволу – 8,1 %,І. Юхновському – 6,8 %, Л. Лук’яненку – 2,6 %, В. Гриньову – 3,4 %. Протягомжовтня-листопада 1991 р. соціологи продовжували спостерігати зниженнярейтингів у демократичних кандидатів, й підвищення у провладного кандидата.Так, під час анкетного опитування від 10–15 листопада 1991 р. голосиреспондентів розподілилися наступним чином: В. Гриньов 4,6 %, Л. Кравчук –47,5 %, В. Чорновіл – 17,3 %, Л. Лук’яненко – 3,6 %, О.Ткаченко – 2,4 %,Л.Табурянський – 0,9 %, І. Юхновський – 4,6 %; наступне ж соціологічнедослідження 16–22 листопада (Центрально-українське відділення ВЦВГД)відстежило такий розподіл переваг опитуваних: за В. Гриньова – 5 % голосів, заЛ. Кравчука – 52 %, за Л. Лук’яненка – 5 %, за Л. Табурянського – 0,8 %, заВ. Чорновіла – 23 %, за І. Юхновського – 4 %130. Як з’ясувалося вже черезкілька днів після публікації цих матеріалів офіційні результати виборів практичноповністю співпали із прогнозами соціологічних служб.Вибори Президента України відбулися 1 грудня 1991 р. До виборчого

бюлетеня було включено прізвища шести претендентів на президентську владу(О. Ткаченко 25 листопада зняв свою кандидатуру на користь Л. Кравчука131).У голосуванні взяли участь 31 892 415 виборців, або 84,18 % від загальноїкількості внесених у списки. Офіційні результати голосування на виборахПрезидента були такими: за Л. Кравчука віддали свій голос 61,59 % виборцівВ. Чорновола підтримали 23,27 %, Л. Лук’яненка – 4,49 %, В. Гриньова – 4,17 %,Л. Табурянського – 0,57 %. Єдиним кандидатом, результат якого не збігся зпрогнозами соціологів виявився голова Народної Ради І. Юхновський, за якогопроголосувало лише 554 719 громадян (1,74 %)132. Такий низький результатлідера народорадівців був пов’язаний, як уже зазначалося, із відсутністюефективної організаційної підтримки кандидата, так і з індивідуальнимиособливостями його характеру. “Якщо чесно”, – зізнався І. Юхновський черезбагато років, – “я не був готовий стати лідером держави. Мене вела команда ія слухняно виконував їх побажання”133.

130 Оссовський В. Останні кроки марафону // Голос України. 1991. 30 листопада.131 ЦДАВО, ф. 1, оп. 28, спр. 121, арк. 229; деякі історики (зокрема В. Литвин і самі фігуранти

президентської кампанії, наприклад, О. Ткаченко, стверджують, що Л. Кравчук наполегливошукав союзу з О. Ткаченком, оскільки власне голосів його виборців провладному кандидатовібракувало для переконливої перемоги. На нашу думку, висновки щодо електоральних ресурсівО. Ткаченка є перебільшеними. За оцінками соціологічних служб, за тиждень перед виборамиО. Ткаченко міг розраховувати на підтримку 1,5–3 % виборців (тобто, у межах статистичноїпохибки), що, очевидно, жодним чином не могло мати вирішального впливу на остаточний рейтингЛ. Кравчука.

132 Відомості про результати виборів Президента України // Урядовий кур’єр. 1991. Грудень.133 “Леонід Кучма був мирним і гостинним чоловіком”. Інтерв’ю І. Юхновського 4 грудня

2006 // Режим доступу: //www.gpu-ua.info/index.php? [17. 04. 2011].


226


Згідно із статтею 17 “Закону про вибори Президента Української РСР”Центральна виборча комісія утвердила: вважати обраним Президентом УкраїниКравчука Л. М., який одержав на виборах більше половини голосів виборців,що взяли участь у голосуванні134. Нескладні підрахунки дозволяютьконстатувати, що за всіх кандидатів від демократичних сил віддали свої голоси34,24 % виборців, які взяли участь у голосуванні, що становило трохи більшеполовини електорального здобутку переможця президентської кампанії –Л. Кравчука. Результати представників демократичних сил – В. Чорновола іЛ. Лук’яненка, які показали другий і третій результати у президентськихперегонах й відстали від переможця відповідно на 38 % і 57 %, буликрасномовними.

5 грудня 1991 р. на урочистому засіданні Верховної Ради України Л. Кравчуксклав присягу Президента України, висловив програмні орієнтири своєї політикив новій якості. Демократичні претенденти привітали новообраного президента ізаявили про вибіркову підтримку його ініціатив.Наслідком виборчої кампанії стала фактична втрата Народною Радою

значення координаційного центру демократичних сил, відновити ефективнуроботу якого не вдалося вже до кінця повноважень Верховної Ради 12 скликання.Проте, чи не найдраматичнішим результатом програної президентської кампаніїстало остаточне оформлення розколу демократичного руху на кілька ідеологічноблизьких, але часто політично непримиренних течій. Головні фігурантипрезидентської кампанії, прагнучи зміцнити свій політичний авторитет,спричинили подальше ідейне та інституційне розмежування у демократичномутаборі, активізували процеси дроблення і періодичного перегрупування йогополітичних сегментів, чим зменшували вплив демократичних сил на політичнійарені й відсували на дальшу перспективу масштабне реформування життясуспільства, становлення України як демократичної держави.Підсумовуючи результати президентської кампанії для кандидатів від

демократичних сил, слід зазначити:1) Поразка демократів на президентських виборах 1991 р. була закономірною

і прогнозованою. Однією з головних причин невдачі кандидатів від НародноїРади у боротьбі за найвищу посаду в державі була нездатність ідеологічноспоріднених претендентів (Л. Лук’яненка, І. Юхновського, Л. Чорновола,Л. Табурянського) подолати несуттєві політичні розходження, а головне,протиріччя особистісного характеру, й прийняти узгоджене рішення про спільнувиборчу стратегію з виходом на єдиного кандидата. Певну дезорієнтацію у рядиприхильників демократичних сил вносила і позиція радикальної частини НародноїРади, зокрема таких впливових лідерів як С. Хмара і Л. Скорик, які вважалипередчасним інституцію президентства. “Для мене було це очевидно, що

134 Протокол Центральної виборчої комісії по виборах президента України та Всеукраїнськогореферендуму 1.12.1991 р. (ЦДАВО, ф.1, оп. 28, спр. 123, арк.1).

227


номенклатура свого президента поставить. Ви знаєте, не можна було переконати(В. Чорновола, І. Юхновського – І. П.)”135, – аргументував свої безкомпроміснупозицію С. Хмара. Відсутність єдності серед лідерів опозиції, випадки взаємнихзвинувачень і нападок їх груп підтримки, викликало розгубленість і хитаннячастини громадян, які були готові проголосувати за єдиного кандидата відНародної Ради, а на фініші кампанії завагалися з вибором, що сприяло залученнюна бік провладного висуванця розчарованих у політиці виборців.

2) У ході президентських виборів відбулася подальша ідеологічнакристалізація окремих течій демократичного руху. Головні претенденти напрезидентську владу позиціонували себе як прихильники двох найвпливовішихнапрямів у демократичному таборі – національно-демократичного (національно-державницького) і загальнодемократичного (ліберального). Якщо ідеї чільногопредставника ліберально-демократичної течії В. Гриньова щодо побудовиринкової економіки (зокрема, через “шокову терапію”) могли толеруватисянаціонал-демократами, то програмні заяви кандидата про “тупиковістьнаціональної ідеї”, військово-політичний союз з колишніми радянськимиреспубліками, чи федеративний устрій України виключали можливістьформування єдиної політичної платформи на цих засадах. Ідейно-політичнийрозлам після виборів поступово трансформувався в організаційно-партійнийпроцес й появу цілої плеяди нових політичних лідерів, що знаменувало собоюзакінчення початкового періоду формування нової політичної структуриукраїнського суспільства.

3) За півтора роки, що минули після парламентських виборів 1990 р., політичніорієнтації електорату у більшості регіонів країни не зазнали кардинальних змін(за винятком питання державного суверенітету України136), чого не врахуваликандидати від Народної Ради. І хоча В. Чорновіл констатував, що в останнімісяці змінилася політична ситуація в Україні, “демократичні процеси вийшли з-під тиску і певного контролю Компартії”137, неупереджений аналіз ситуації свідчивщонайменше про проблемність виборчих перспектив демократів на Сході, Півдній навіть у Центрі країни*. Політичні мобілізаційні ресурси національно-демократичних сил у цих регіонах були вичерпані. Принципово нових,нестандартних підходів у вирішенні гострих соціально-політичних проблемдемократичними кандидатами не було запропоновано, а радикальність деякихзаяв цих кандидатів (тепер уже і в соціальному плані) викликала невпевненість

135 Інтерв’ю С. Хмари телеканалу “К 1”, 19 липня 2005 р. // Режим доступу: www.k1.tv/announce/296 [23. 03. 2011].

136 Див. Михальченко Н., Андрущенко В. Беловежье... С. 79.137 Луканов Ю. Президентські вибори у дзеркалі преси // Народна газета. 1991. Жовтень.* Зокрема, не додав оптимізму виборцям східного регіону виступ на Харківщині головного

опонента Договору про Економічну Співдружність Л. Лук’яненка, який заявив: “Не виключенаситуація, що найближчим часом внаслідок енергетичної кризи, відсутності замовлень підприємствавашої галузі (оборонної – І. П.) можуть припинити свою роботу. Люди вийдуть на вулиці. Будьтемудрими, не допустіть перевороту, збережіть демократію” // Лук’яненко Л. “Я проведу останній,і сподіваюсь, успішний наступ” // Голос України. 1991. 28 листопада.

http://www.k1.tv/

228


і тривогу серед певних категорій виборців. Незважаючи на те, що рішучі крокидля подолання системної кризи в Україні були вкрай необхідні, суспільство іззастереженням ставилося до ідеї радикальних змін і, у цілому, не було готовеактивно підтримати їх ініціаторів138. Продовжуючи використовувати образ “борцяз режимом”, штабні команди В. Чорновола і Л. Лук’яненка, з одного боку, немогли за короткий час подолати нав’язані ще радянською пропагандою негативністереотипи про цих кандидатів, з іншого, в частини населення подібний образпрогравав у порівнянні з іміджем висококваліфікованого фахівця і успішногокерівника139. У виборців південно-східного регіону національно орієнтованаконцепція розбудови Української держави викликала серйозні застереження, абез їх голосів кандидатам-демократам розраховувати на суттєве нарощенняелекторальної підтримки було нереально. Після спаду виборчих пристрастей цепідтверджували й самі демократичні лідери. Зокрема Л. Лук’яненко зазначав:“Українське суспільство зразка 1991 р. не могло обрати президентом ніЧорновола, ні мене [...]. Суспільство трохи очуняло від комуністичного чаду,але не на стільки, щоб могло обрати націоналіста”140. Такої ж точки зорудотримувався й І. Драч: “[...] На парламентських перегонах 1990 р., і напрезидентських 1991 р. ця підтримка (демократичних сил – І. П.) становиладесь 25 %. Можна сказати, що наше суспільство було націонал-демократичнимна чверть”141.

4). Виборча кампанія демократичних кандидатів у Президенти черезрозпорошення сил, відсутність досвіду, матеріальних і фінансових ресурсів, атакож згуртованість і професіоналізм провладних сил від самого початкуперебувала під загрозою поразки. Великим шансом для демократів переломитиситуацію могло стати залучення на свій бік виборців, які, як показувалидослідження, до останніх днів виборчої кампанії вагалися із прийняттямостаточного рішення. Вибори 1991 р. мали всі підстави деконструюватинайбільший міф українського політикуму після парламентських виборів 1990 р.(у т.ч. й у середовищі Народної Ради) про неспроможність демократичних силреально претендувати на перемогу на позачергових парламентських, чи першихпрезидентських виборах в Україні. За висновками соціологів, за два тижні до

138 Один із найпалкіших прихильників швидких економічних реформ В. Гриньов зазначав, щонайбільшою проблемою на шляху трансформаційних процесів є те, що “економічні перетвореннянаштовхнуться на найпотужніший опір – психологію людини” // Гриньов В. “Перший Президентмає “згоріти” // Голос України. 1991. 5 листопада.

139 За даними соціологічного дослідження проведеного у Херсоні, мешканці міста вважалинайкращим кандидатом на посаду Президента вважали економіста за фахом, при цьому, визначаючиза п’ятибальною шкалою такі необхідні для претендента якості як хороше здоров’я (середній бал –4,6), вік (4,0), судимість (3,3), сімейний стан (3,0), релігійність і приналежність до партії (2,1) //Коробов В. За кого голосуватимуть у Херсоні? // Голос України. 1991. 26 листопада.

140 Лук’яненко Л. Про десять літ минулих // Режим доступу: www.rius.kiev.ua/journal/3/lukyanenko [19. 02. 2011].

141 Інтерв’ю з І. Драчем // Режим доступу: www.dialogs.org.ua/issue-full [17. 03. 2011].

http://www.rius.kiev.ua/journal/3/

http://www.dialogs.org.ua/issue-full

229


виборів кількість громадян, що ще не визначилися, сягала у різних регіонах 20–40 %. Проте, демократичним кандидатам не вдалося кардинально схилити насвою сторону виборчі симпатії цього пласту електорату, у першу чергу, черезвідсутність єдиного кандидата, обмеженість доступу до медіаресурсу, коштівта досвіду ведення інформаційно-агітаційної та пропагандистської роботи.Наприклад, І. Юхновський відзначав деяку прямолінійність власних виборчихзаходів і зізнавався, що “можливо мені й треба було бути більш гнучким у своїйпередвиборчій кампанії, тоді б набрав більше відсотків”142. У поразці демократіввідіграв певну роль й такий суб’єктивний фактор, як схильність населеннявіддавати перевагу офіційним особам, особливо високого посадового рівня.Зняття кандидатури О. Ткаченка на користь Л. Кравчука не додало останньомусуттєвого електорального приросту, однак, і це набагато важливіше, забезпечилойому підтримку у ході виборів великої частини старого партійно-державногоістеблішменту на всіх владних рівнях і, як наслідок, багатоплановеадміністративне сприяння веденню кампанії провладного кандидата.

5) У ході президентських виборів під тиском демократичних сил остаточнозавершився процес засвоєння прагматичною частиною правлячої елітидержавницької ідеології. Проголошення незалежної України відкривало для староїпартійно-державної номенклатури нові політичні перспективи, то ж збереженнявладних повноважень, навіть ціною колишніх ідейних переконань (якщо такі йбули), стало її головним завданням. В.Чорновіл, який володів непересічноюполітичною інтуїцією (як, зрештою, і його опонент від влади) задовго до фінішувиборів прогнозував: “Вони (колишні партійні лідери – І. П.) мають величезнийінстинкт самозбереження. Вони візьмуть на озброєння всі наші ідеали, всі нашідумки, всі наші мрії тільки для того, аби утриматися при владі [...]”143.Безперечно, хиткий політичний компроміс між опозицією і “партією влади”,

укладений у серпневі дні 1991 р., не міг тривати довго, оскільки дуже вжерізнополюсними були інтереси його учасників. Проте, запасу міцності цьомуальянсу, попри гарячі політичні баталії за президентське крісло, виявилосядостатньо для здійснення перших кроків національного державотворення йвтілення найважливішої місії демократичних сил на цьому історичному етапі –становлення незалежної Української держави.

142 “Леонід Кучма був мирним і гостинним чоловіком”. Інтерв’ю І. Юхновського 4 грудня2006 // Режим доступу: //www.gpu-ua.info/index.php? [17. 04. 2011].

143 “Не хочу бути злим пророком...”. Інтерв’ю з В. Чорноволом // Народна газета. 1991.Вересень.


230


“STRIVINGS FOR THE PRESIDENCY”:DEMOCRATIC FORCES IN THE PRESIDENTIAL CAMPAING 1991

Ihor PIDKOVAThe Ivan Franko National University of Lviv,

the Chair of the Ancient History of Ukraine and the Archival Studies1 Universytetska str., Lviv 79000, Ukraine

The most important events of the year 1991 became the Declaration of the Independenceby Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR, the following approval of this act on the Ukrainianreferendum and the first presidential elections in the history of Ukraine. The democraticforces actively participated in the presidential campaign in 1991 by considering the nationwideelection of the head as a real chance to change the political authorities in Ukraine, to achieveradical transformations in all the spheres of social life.

Candidates represented by the most authoritative oppositional structure, that played therole of parliamentary opposition and a kind of coordinating center of democratic forces –Narodna Rada (National Council), offered voters the program of reforms – from nationally anddemocratically oriented to liberally and democratically oriented. They had to ensure theinception of Ukraine as an independent and democratic state. The incapacity of the oppositionalforces to strengthen joint efforts in the struggle for the presidential post caused the split inthe democratic movement which was impossible to overcome for many years.

Key words: presidential elections, Narodna Rada (National Council), pre-election programs,nationwide referendum.

“ПОСЯГАТЕЛЬСТВО НА ПРЕЗИДЕНТСТВО”:УЧАСТИЕ ДЕМОКРАТИЧЕСКИХ СИЛ В ПРЕЗИДЕНТСКОЙ

КАМПАНИИ 1991 г.

Игорь ПИДКОВАЛьвовский национальный университет имени Ивана Франко,

кафедра древней истории Украины и архивоведенияул. Университетская 1, Львов 79000, Украина

Важнейшими событиями 1991 года в Украине стало провозглашение Верховной РадойУкраинской ССР государственной независимости с последующим утверждением этогорешения на декабрьском Всеукраинском референдуме, и первые в истории Украиныпрезидентские выборы. Рассматривая всенародное избрание главы государства, какреальный шанс добиться радикальных преобразований во всех сферах общественнойжизни демократические силы взяли активное участие в президентской кампании 1991года. Кандидаты от самой влиятельной оппозиционной структуры и координационногоцентра демократических сил – Народной Рады – предложили избирателям масштабнуюпрограмму реформаторских преобразований – от национально-демократического долиберально-демократического направления, которые должны были обеспечитьстановление Украины как независимого и демократического государства. Неспособность

231


оппозиционных сил объединится для борьбы за президентский пост продемонстрировалораскол в демократическом движении, который не удалось преодолеть на протяжениимногих последующих лет.

Ключевые слова: президентские выборы, Народная Рада, предвыборные программы,всеукраинский референдум

232


233



ІСТОРІОГРАФІЯ&

HISTORIOGRAPHY

234


235

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ ІСТОРІЇ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО

© Лукачук О., 2011



УДК 930.1:94(477) “13/15”

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ ІСТОРІЇ ВЕЛИКОГОКНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ

ІСТОРІОГРАФІЇ

Олена ЛУКАЧУКЛьвівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра новітньої історії Українивул. Університетська 1, Львів 79000, Україна

У статті аналізуються публікації українських науковців з історії Великого князівстваЛитовського, опубліковані в 1991–2009 рр. Акцентується увага на сюжетах про політичний,правовий, соціально-економічний, культурний аспекти перебування українських земельу складі Великого князівства Литовського. Простежуються особливості формуваннялитуаністичного напряму сучасної української історіографії.

Ключові слова: Велике князівство Литовське, українсько-литовські відносини,українська історіографія, Середньовіччя, литуаністика.

Українсько-литовські відносини мають багатовікову історію. Вонирозпочалися ще в давньоруські часи, у XIV ст. стали дуже тісними, а на зламіХХ–ХХІ ст. набули характеру рівноправного партнерства. Тривалі відтинки часуукраїнці й литовці перебували у складі одних і тих самих держав: ВеликогоКнязівства Литовського, Речі Посполитої, Радянського Союзу. Спільна історичнатрадиція та геополітична орієнтація на Європу змушують обидві країни шукативектори співпраці в різних галузях та постійно поглиблювати їх. Сьогодні дляукраїнців Литва є цікавою з огляду на досвід цієї країни в процесі інтеграції допровідних європейських структур та побудови напрямів успішної державотворчоїполітики від радянської республіки до європейської держави.Досягнення Литовської Республіки в тих напрямах зовнішньої політики, які є

менш успішними для України, зумовили збільшення інтересу її громадян долитовської проблематики. В українській періодиці та фаховій літературі з’явилосячимало публікацій, що започаткували окремий напрям досліджень з історії Литви.Для їх окреслення в науковий обіг введено спеціальний термін “литуаністика”*.Литуаністика в українській історіографії представлена переважно розвідками

про перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського(далі ВКЛ) – складного конгломерату земель Центрально-Східної Європи у XІV–

* Цей термін окреслює наукові студії, присвячені історії Литовської Республіки. Визначитихто із науковців ввів цей термін в сучасну українську історіографію неможливо, однаквикористовують його у своїх розвідках про Литву більшість дослідників.

236

Олена ЛУКАЧУК

XVI ст. Ця держава поступово розширювалася за рахунок слов’янських земельчерез складну геополітичну ситуацію, що зумовлювалася впливами ТевтонськогоОрдену та Золотої Орди. Великі князі литовські проводили прийнятну длянаселення тогочасних українських земель внутрішню політику. Основнимипідвалинами її були: збереження руських політичних порядків, надання руськіймові статусу державної, релігійна толерантність литовців. Важливим здобуткомВКЛ була реалізація кодифікації норм звичаєвого права у Литовські статути,положеннями яких визначалися напрями державної політики, формувалися основисудочинства.

Метою статті є аналіз основних тенденцій в дослідженнях сучаснихукраїнських істориків ВКЛ, визначення ступеню вивченості цієї проблеми. Дляаналізу обрано як ґрунтовні монографічні дослідження, так і наукові статті,опубліковані у фахових історичних виданнях: “Український історичний журнал”(Київ), “Київська старовина” (Київ), “Україна в Центрально-Східній Європі”(Київ), “Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка” (Львів), “ВісникЛьвівського університету. Серія історична” (Львів), “Rutheniсa” (Київ), “Соціум”(Київ), “Бористен” (Дніпропетровськ), “Архіви України” (Київ) у 1991–2009 рр.,тощо.Актуальними в українській історіографії залишилися два підходи до

висвітлення литовської теми, які сформувалися протягом ХІХ–ХХ ст. Один зперших дослідників історії ВКЛ Володимир Антонович стверджував, що Великекнязівство Литовське за правління династії князів Гедиміновичів було дляукраїнської державотворчої традиції продовженням князівського періоду тазасобом збереженням спадщини Київської Русі та Галицько-Волинськогокнязівства, зазначивши, що наші терени до укладення союзу з Польщеюперебували у складі рівноправного литовсько-руського державного утворення 1.Другий підхід окреслює позиція Михайла Грушевського про розгляд ВКЛ якокупанта українських територій, хоч він і доводить у своїй праці, що Великекнязівство Литовське зберегло традиції, укладені в часи Київської Русі, на відмінувід Московського царства2. В радянській історіографії литуаністичні студії небули популярними, нових понятійних та методологічних підходів до цієї темивироблено не було, тому політична історія перебування українських земель ускладі ВКЛ досліджується у руслі концепцій, сформованих на зламі ХІХ–ХХ ст.і сьогодні.

1 Антонович В. Б. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / В. Антонович / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. Київ, 1995. С. 623–652.

2 Грушевський М. Історія України–Руси / М. Грушевський. Т. 4. XIV–XVI ст. Київ, 1993.С. 3–19.

237


Основні проблеми вивчення історії ВКЛ привертали увагу українськихдослідників, наприклад, на сторінках Українського історичного журналу. Вонианалізували наукові розвідки про політичні, соціально-економічні, культурні таміжконфесійні особливості перебування українських земель у складі ВКЛ(А. Блануца, Д. Ващук, А. Гурбик, В. Поліщук, О. Русина, Т. Вілкул)3.Найповніший огляд робіт з литуаністики за 1991–2003/4 рр. зробила

Катерина Кириченко. Авторка висвітлила проблеми і здобутки методологічнихпідходів та джерельної бази литуаністики, виокремила пріоритетні напрямидосліджень з історії ВКЛ, а саме: політична історія українських земель у складіцієї держави та правові відносини, історія церкви та суспільства; наголосила наїхньому нерівномірному висвітленні в роботах українських істориків4.Колективна праця “Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ ст.: здобутки

і проблеми” продемонструвала фрагментарність литуаністичних досліджень вУкраїні5. Праці про спільне українсько-литовське минуле проаналізовано у двохрозділах. У першому з них – “Стан вивчення давньої історії України (до кінцяXV ст.)” йдеться про праці О. Русиної та перспективи розширення сферидосліджень6. У розділі “Дослідження проблем середньовічної європейськоїісторії”(О. Вінниченко)7 литуаністичні розвідки розглядаються автором уконтексті подій з історії Центрально-Східної Європи: аналіз зовнішньої політикиЧеського королівства щодо завоювання Литви(І. Ліхтей )8, розвиток династичнихзв’язків як важливий атрибут середньовічної дипломатії на прикладі литовсько-тиверських контактів у ХІІІ–XV ст. (К. Орлов)9, соціально-економічні відносиниторговельно-політичних конгломератів ХІІІ–ХVІ ст.10

3 Капітан Л. Литовсько-польська доба на сторінках “Українського історичного журналу” (1985–2000 рр.) / Л. Капітан // Український історичний журнал (далі УІЖ). Київ, 2000. № 3. C. 53–60;Матях В. Національний історичний процес за доби середньовіччя і раннього нового часу: тематичнарепрезентативність на сторінках “Українського історичного журналу” (1987–2007) / В. Матях // УІЖ. Київ, 2007. № 6. С. 67–82; Гурбик А. Огульний гіперкритицизм чи фаховий конструктивізм:альтернативи поступу сучасної литуаністики / А. Гурбик // УІЖ. Київ, 2000. № 2. С. 69–82.

4 Кириченко К. Історія ВКЛ в українській історіографії 1991–2003/4: основні тенденції /К. Кириченко // Rutheniсa. Київ, 2005. Т. 4. С. 215–229.

5 Українська історіографія на зламі ХХ та ХХІ ст.: здобутки і проблеми. Львів, 2004. – 405 с.6 Щодра О. Стан вивчення давньої історії України (до кінця XV ст.) / О. Щодра // Українська

історіографія на зламі ХХ та ХХІ ст.: здобутки і проблеми. Львів, 2004. С. 118–136.7 Вінниченко О. Дослідження проблем середньовічної європейської історії / О. Вінниченко //

Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ ст.: здобутки і проблеми... С. 280–295.8 Ліхтей І. Універсалістські тенденції в зовнішній політиці чеського короля Пршемисла

Отакара ІІ (1253–1278) / І. Ліхтей // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія історія.Ужгород, 2000. Вип. 5. С. 67–75.

9 Орлов К. Литовсько-тиверські династичні зв’язки у політиці держав Східної Європи у ХІІІ–XV ст. / К. Орлов // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 1997. Вип. 32.С. 182–187.

10 Вінниченко О. Дослідження проблем середньовічної європейської історії… С. 288.

238


Джерельна база української литуаністики представлена інформацією з фондів25–28, 49, 256 Центрального державного історичного архіву України в м. Києвіта Луцької замкової книги щодо організації та реалізації внутрішньої політикилитовських правителів на українських землях. Інформація про зовнішню політикуВКЛ, зокрема контакти з Польським Королівством міститься у матеріалахпольських архівів (Arhiwum Glówne Akt Davnych, Arhiwum Radziwiłłów),побіжно представлена в українських розвідках. Щодо джерел литовськогопоходження, то вони представлені лише документами з книг Lietuvos Metrika,як єдиного доступного і найбільш інформативного джерела з литуаністики дляукраїнських дослідників. Серед доступних опублікованих документівпереважають російські збірники: “Архив Юго-Западной России”, “Полноесобрание русских летописей”, “Акты о копных и панских судах”, менше польські(Starożytności historyczne polskie). Це засвідчує брак матеріалівлитовськомовних джерел в українських роботах з історії ВКЛ та певнуоднобічність тематики цих студій, її зорієнтованість на наявну в Україніджерельну базу та використання доступних документів, опублікованихросійською, польською чи білоруською мовами. Отож, для повноцінного розвиткуукраїнської литуаністики потрібно поступово впроваджувати в науковий обіглитовські джерела, принаймні для висвітлення особливостей перебуванняукраїнських земель у складі ВКЛ у контексті історії Центрально-Східної Європи.Дослідження медієвістичної проблематики вважають одним із найбільш

розвинених в історіографії напрямів і водночас багатим на литуаністичні розвідки.Спостерігається навіть певна динаміка у збільшенні кількості зацікавлених увивченні литовської теми науковців. У 1992 р. в українській історіографії, за оцінкоюНаталії Яковенко, литовською добою займалися Фелікс Шабульдо таОлена Русина11. Протягом 2000–2009 рр. дослідників у цій галузі побільшало12.Окреме місце займають науковці, праці яких присвячені висвітленню різноманітнихаспектів історії українських земель у литовський період13.

11 Яковенко Н. У пошуках витоків: проблеми білоруської історіографії Великого князівстваЛитовського з перспективи 1991–1992 рр. / Н. Яковенко // Історія, історіософія, джерелознавство(Статті, розвідки, замітки, есе). Київ, 1996. С. 113.

12 Черкас Б. Україна в політичних відносинах ВКЛ з Кримським ханством (1502–1540) / Б. Черкас:Дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України, Інститут історії України. Київ, 2006. – 18 с.; Ковальова С.Еволюція судової системи і судочинства на українських землях ВКЛ / С. Ковальова: Дис. канд.юрид. наук: 12.00.01 / Одеська національна юридична академія. Одеса, 2004. – 20 с.; Василенко В.Політична історія ВКЛ (до 1569 р.) в східнослов’янських історіографіях ХІХ – першої третиниХХ ст. / В. Василенко: Дис. доктора іст. наук: 07.00.06 // НАН України, Інститут українськоїархеографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ, 2007. – 36 с.

13 Блануца А. Обіг земельних володінь волинської шляхти у другій половині XVI ст. (наматеріалах Луцьких актових книг 1566–1599 рр.) / А. Блануца: дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України, Інститут історії України. Київ, 2005. – 18 с.; Поліщук В. Офіційні свідки в структурілуцького замкового уряду до реформ 1564–1566 рр. (службове підпорядкування і правовіпослуги) / В. Поліщук: Дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України, Інститут європейських

239


В українській історіографії історія ВКЛ не є представлена багатьмамонографічними дослідженнями. Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. вийшла першаґрунтовна праця київського дослідника Фелікса Шабульдо “Земли Юго-ЗападнойРуси в составе Великого княжества Литовского”, в якій були окресленіособливості входження частини українських земель, а саме – Київської,Волинської, Подільської та Чернігово-Сіверської до складу ВКЛ14. У роботіосновна увага зосереджувалась на аналізі джерельних матеріалів про тогочаснуміжнародну ситуацію та внутрішньополітичний розвиток Литовської держави вумовах протистояння з Польським Королівством та Золотою Ордою за володіння“руською територією”. Книга певний час вважалася одним із найкращихдосліджень вітчизняної литуаністики.З часом Ф. Шабульдо звузив коло своїх наукових зацікавлень з даної тематики

до вивчення проблеми битви на Синіх Водах, результати якої були зібрані внаукових розвідках автора останніх років15. Ці публікації стосувалися аналізурізних підходів до трактування перебігу та значення битви, організованої великимкнязем литовським Ольгердом у 1362 році, на основі нової інтерпретації джерел.Водночас ці роботи репрезентують фаховий підхід дослідника до висвітленняпроблеми із галузі воєнної історії ВКЛ16.Своєрідною “енциклопедією литуаністичних розвідок” в незалежній Україні

стало науково-популярне видання Олени Русиної “Україна під татарами іЛитвою”17. На трьохстах сторінках авторка презентувала читачу ґрунтовнийаналіз історії українських земель у складі Великого князівства Литовського. Уроботі представлено політичне життя українських земель за правління великихлитовських князів: Вітовта, Свидригайла, Казимира Ягелончика, Сигізмунда,подано основні тенденції економічно-соціального, культурного та церковногожиття на українських теренах у цей період. Дане дослідження О. Русиної певноюмірою вплинуло на подальший розвиток литуаністичних студій в Україні. Адже

досліджень. Київ, 2003. – 19 с.; Ващук Д. Обласні привілеї Волині і Київщини: ґенеза іфункціонування в другій половині XV – першій половині XVI ст. / Д. Ващук: Дис. канд. іст. наук:07.00.01 / НАН України, Інститут історії України. Київ, 2005. – 18 с.

14 Шабульдо Ф. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. Киев,1987. – 183 с.

15 Шабульдо Ф. Битва біля Синіх Вод 1362 р.: маловідомі та незнані аспекти / Ф. Шабульдо //УІЖ. Київ, 1996. № 2. С. 3–15; Шабульдо Ф. Синьоводська проблема: можливий спосіб їїрозв’язання / Ф. Шабульдо. Київ, 1998. – 84 с.; Шабульдо Ф. Наративні джерела й перші дослідникипро похід Ольгерда на Сині Води і Білобережжя / Ф. Шабульдо // Україна в Центрально-СхіднійЄвропі (з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.). Київ, 2000. № 1. С. 57–74; Синьоводська проблемау новітніх дослідженнях: Зб. статей / Ф. Шабульдо (наук. ред.), О. Д. Брайченко (упоряд.). Київ,2005. – 172 с.

16 Матях В. Національний історичний процес за доби середньовіччя і раннього нового часу:тематична репрезентативність на сторінках “Українського історичного журналу” (1987–2007) /В. Матях // УІЖ. Київ, 2007. № 6. С. 70.

17 Русина О. В. Україна під татарами і Литвою / О. Русина. Київ, 1998. – 319 с.

240


вона першою визначила ВКЛ як “конгломерат земель, які протягом XIV–XVII ст.зберігали значні локальні особливості, генетично пов’язані з більш раннімиконтактами їхнього історичного розвитку”18, що зумовило підхід українськихдослідників до вивчення історії ВКЛ крізь призму української історичної традиціїлитовського періоду, репрезентований у її ж праці “Сіверська земля у складіВеликого князівства Литовського”, яка займає вагоме місце у дослідженнях зісторії Сіверщини.У монографії Віталія Василенка “Політична історія ВКЛ (до 1569 р.) в

східнослов’янських історіографіях ХІХ – першої третини ХХ ст.” проаналізованолитуаністичні дослідження в білоруській, російській та українській історіографіяхХІХ – першої третини ХХ ст.19 В. Василенко окреслив у роботі основну тематикулитуаністичних студій на теренах східнослов’янського світу, підмітивши, щопротягом ХІХ ст. основні публікації були присвячені висвітленню політичної історіїукраїнських та білоруських земель у складі ВКЛ, а на зламі ХІХ–ХХ ст. у працяхпереважали соціально-економічні аспекти20 та сюжети з історії права21. Авторзапропонував ряд коректив щодо трактування основних підходів до дослідженнялитовського питання як у джерелах, так і в авторських роботах. Зокрема вінакцентував увагу на розгляді політичної історії українських земель як єдиногополітичного цілого у контексті геополітичної ситуації не лише у ВКЛ, а й загалому Центрально-Східній Європі. В. Василенко зазначив, що литовська добавиступає підґрунтям для більшості національних історичних міфологембілоруської, російської та певною мірою української історіографії22. Аджедослідники кожної з країн, державотворча традиція яких пов’язана з історичноюспадщиною ВКЛ, описують ці події у вигідному для них історичному контексті,який не завжди співпадає з підтвердженою джерелами історичною дійсністю.Дослідження Бориса Черкаса “Україна в політичних відносинах ВКЛ з

Кримським ханатом (1515–1540)” подає причини та умови розвитку конфліктуміж ВКЛ та Кримом, предметом якого стали українські території, поєднавши всобі роль як приводу, так і вирішення міждержавної суперечки23. Авторвідобразив вплив зовнішньої політики Польського Королівства та Золотої Ордина розвиток цих дипломатичних контактів.

18 Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського / О. Русина. Київ,1998. С. 5.

19 Василенко В. Політична історія Великого князівства Литовського (до 1569 року) всхіднослов’янських історіографіях ХІХ – першої третини ХХ ст. / В. Василенко. Донецьк, 2006.– 659 с.

20 Там само. С. 29.21 Там само. С. 281.22 Там само. С. 286.23 Черкас Б. Україна в політичних відносинах ВКЛ з Кримським ханатом (1515–1540) /

Б. Черкас. Київ, 2006. – 284 с.

241


Певним узагальненням досліджень у галузі литуаністики стало видання“Україна: литовська доба 1320–1569 рр.”, в якому показано розвиток українськихземель, зокрема Київської, Волинської, Галицької, Подільської, Сіверської,Закарпатської та Кримської, у литовсько-руський період24. Автори книги подалинайновіші підходи до проблеми та доповнили тексти різноманітнимиілюстративними матеріалами, маючи на меті зацікавити читача проблемами історіїукраїнських земель в той час і показати “сліди литовців” в ряді українських міст.У 2009 р. вперше був опублікований рукопис видатного дослідника Юхима

Сіцінського, присвячений перебуванню Подільської землі у складі ВКЛ. У роботіакцентовано увагу на політиці князів Коріятовичів у краї та перебігу боротьбиміж Ягайлом та Вітовтом за панування на Поділлі25. Даним нарисом введено внауковий обіг значну кількість джерельних матеріалів про події XIV–XV ст.Дмитро Ващук у праці “Абыхмо деръжали ихъ пωдлъ права ихъ земъли”

(Населення Київщини та Волині великокнязівська влада в XV–XVI ст.)”проаналізував правову ситуацію на українських землях ВКЛ до видання ПершогоЛитовського Статуту на основі функціонування уставних земських грамот, щобули надані Київщині та Волині26. У роботі представлено не лише результатитекстологічного аналізу цих документів, а й порівняльний аналіз правових нормобласних привілеїв з Руською Правдою і Першим Литовським Статутом та їхвплив на судову і податкову системи, розвиток соціальних відносин.Литовська тема представлена і на сторінках наукової періодики. Ці публікації

можна узагальнити за тематичними блоками: політична історія, історіясуспільства та економічного життя, церковні та культурні зв’язки, право та судовапрактика, урбаністичні, нумізматичні, генеалогічні та геральдичні студії.

Щодо політичного блоку, то він репрезентований проблемами входженняукраїнських земель до складу ВКЛ, зокрема Київського та Галицько-Волинськогокнязівств, боротьбою за “руські землі” між ВКЛ та Московським князівством,уніями між Литовською та Польською державами того часу27. Кожна з

24 Україна: литовська доба 1320–1569 / О. Русина, І. Сварник, Л. Войтович [та ін.]. Київ,2008. – 176 с.

25 Сіцінський Ю. Поділля під владою Литви / Ю. Сіцінський / Упорядники Д. Ващук,М. Мошак. Кам’янець-Подільський, 2009. – 160 с.

26 Ващук Д. Абыхмо деръжали ихъ пωдлъ права ихъ земъли (Населення Київщини та Волинівеликокнязівська влада в XV–XVI ст.) : Монографія / Д. Ващук. Київ, 2009. – 320 с.

27 Борисенко В. Тернистий шлях державотворення (історичний досвід XІV ст.) / В. Борисенко // Київська старовина. Київ, 1994. № 1 (304). Січень–лютий. С. 2–4; Бодрухін В. М. До питання прохарактер державності ВКЛ / В. Бодрухін// Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії.Луганськ, 2001. С. 3–5; Киридон А., Киридон П. Особливості інкорпорації українських земельдо складу ВКЛ / А. Киридон, П. Киридон // Там само. С. 39–41; Василенко В. “Руська політика”ВКЛ часів Витяніса і Гедімінаса у східнослов’янських історіографіях ХІХ – першої третиниХХ ст. В. Василенко // Історичний журнал. Київ, 2005. № 5. С. 57–67; Блануца А. Земельні наданнята підтвердження Казимира Ягелончика на українські землі ВКЛ / А. Блануца // Україна вЦентрально-Східній Європі. Київ, 2007. Вип. 7. С. 124–141; Блануца А. Земельні наданняСигізмунда І Старого на українські землі ВКЛ / А. Блануца // Україна в Центрально-СхіднійЄвропі. Київ, 2008. Вип. 8. С. 60–72.

242


окреслених тем не є рівномірно досліджена. Деякі статті стосуютьсяфрагментарних питань, а інші – загальновідомих.Дослідники відображають перебування українських і литовських територій у

складі ВКЛ у наступних сюжетах: аналіз відносин між литовськими князями,суперечки щодо володіння руськими землями та особливостями їх вирішення28.Зокрема О. Русина охарактеризувала політичні симпатії тогочасних жителівВКЛ на основі їх ставлення до суспільної верхівки князівства29.Історія Київської землі в цей період представлена різними публікаціями, які

стосуються переважно військових походів, пов’язаних з територіальнимрозташуванням князівства30 та політичної діяльності його правителів31.Сергій Климовський, обравши за критерій повноти маґдебургії ступіньсамостійності міста відносно держави в певні періоди, стверджував, що назагалправовий статус Києва нічим не відрізнявся від більшості тогочаснихєвропейських міст, і спростував думку про “обмеженість” маґдебурзького правасередньовічного Києва32.Микола Котляр окреслює контакти ВКЛ та Галицько-Волинського князівства

через джерельний аналіз договірних домовленостей між обома сторонами,поставлених автором у залежність від переваги руських військових формуваньнад литовськими та навпаки33.

28 Виноградов Г. Князівська змова 1480–1481 рр. у контексті політичних та династичнихвідносин у Східній Європі доби пізнього середньовіччя / Г. Виноградов // Наддніпрянська Україна:історичні процеси, події постаті. Дніпропетровськ, 2003. С. 5–21; Василенко В. Чи йшов брат набрата? (один спірний епізод литовсько-руської історії) / В. Василенко // Історія і особистістьісторика: Збірник наук. праць, присвячених 60-річному ювілею проф. Г. К. Швидько.Дніпропетровськ, 2004. С. 47–54; Василенко В. До питання про ґенезу одного історіографічногоміфу Литовсько-Руської історії / В. Василенко // Література та культура Полісся. Ніжин, 2004.Вип. 27. С. 39–45.

29 Русина О. Проблеми політичної лояльності населення ВКЛ у XIV–XVI ст. / О. Русина // УІЖ. Київ, 2003. № 6. С. 3–16.

30 Русина О. Київська виправа Гедиміна / О. Русина // Записки наукового товаристваім. Т. Шевченка (далі ЗНТШ). Львів, 1996. Т. ССХХІ. С. 147–157; Шабульдо Ф. Наративні джерелай перші дослідники про похід Ольгерда на Сині Води і Білобережжя // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.) / Ф. Шабульдо. Київ, 2000. № 1. С. 57–74;Нерушимцева О. Приєднання Київської землі до ВКЛ / О. Нерушимцева // Актуальні проблемивітчизняної і всесвітньої історії… С. 7–9; Гурбик А. Вторгнення військ ВКЛ в Україну та оборонаКиєва (1651 р.) / А. Гурбик // УІЖ. Київ, 2006. № 6. С. 35–56.

31 Русина О. До питання про київських князів татарської доби / О. Русина // ЗНТШ. Львів,1993. Т. ССХХV. С. 194–200; Русина О. Про князівську традицію на Київщині у ХІІІ–XІV ст. /О. Русина // Київська старовина. Київ, 1997. № 3–4. Травень–червень. С. 82–93.

32 Климовський С. До питання про “обмеженість” магдебурзького права середньовічногоКиєва / С. Климовський // УІЖ. Київ, 1997. № 4. С. 76–81.

33 Котляр М. З історії дипломатії Галицько-Волинської Русі ХІІ–ХІІІ ст. / М. Котляр // Київська старовина. Київ, 1996. № 6 (314). Листопад–грудень. С. 17–18; Котляр М. Дипломатіягалицьких і волинських князів у ХІІ–ХІІІ ст. / М. Котляр // Київська старовина. Київ, 2000. № 6.Листопад–грудень. С. 9–20.

243


Боротьба за права на тогочасні українські землі між ВКЛ та Московськимкнязівством досить детально висвітлена у публікаціях Олександра Казакова34,які ознайомлюють з особливостями перебігу воєнних кампаній у XV–XVІ ст.Політичний аспект укладення литовсько-московських угод окреслив окремоюстаттею В. Василенко35.Висвітлення еволюції литовсько-польських унійних взаємин 1385–1569 рр. є

одним із найбільш дискусійних. Основна увага акцентується на політиці великихкнязів литовських щодо розширення їхніх владних повноважень та задоволенняособистих потреб за рахунок інтересів місцевого населення. Найяскравіше цевиражено через поширення в усіх державних установах польської мови замістьруської, надання привілеїв шляхтичам католицького віросповідання на противагуправославного36. Огляд уній між Польщею та Литвою зводиться до публікаційпро особливості укладення Люблінської унії та її наслідки, зокрема утвореннянового польсько-литовського державного утворення – Речі Посполитої37.Кілька розвідок присвячені литовсько-білоруським відносинам. Зокрема

статусу ВКЛ як Білорусько-Литовської держави в середньовічній історії,визначальним фактором утворення якої, на думку білоруських істориків, сталаслов’янська колонізація балто-литовських земель38. Дослідники виділяють кількапроблем, пов’язаних з литовською історією, зокрема питання локалізації давньоїЛитви (дискусія навколо території між Мінськом та Новгородком), етимологія їїназви, визначення середньовічного литовсько-білоруського етнічного кордону(приналежність литвинів)39. Поступово, та досить обережно науковці почали

34 Казаков О. Битва на р. Ведроші 14 липня 1500 року / О. Казаков // УІЖ. Київ, 1998. С. 52–63; Казаков О. Встановлення російсько-литовського кордону перемирною грамотою 1503 року / О. Казаков // Вісник Київського інституту “Слов’янський університет”. Київ, 1998. Вип. 1. С. 169–176.

35 Василенко В. Литовсько-московські угоди 70–80-х рр. XIV ст. (спірні проблеми історіїСхідної Європи) / В. Василенко // УІЖ. Київ, 2005. № 6. С. 177–190.

36 Пасічник М. С. Політичні унії між Польщею і Литвою в історичній долі українськогонароду (XVІ ст.) / М. Пасічник // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 1992.Вип. 28. С. 13–19.

37 Розумна Є. Люблінський унійний сейм: проблема прилучення Київського воєводства /Є. Розумна // Мандрівець. Тернопіль, 1999. № 4. С. 43–45; Яковенко Н. Здобутки і втратиЛюблінської унії / Н. Яковенко // Київська старовина. Київ, 1993. № 3. Травень–червень. С. 77–85; Василенко В. Унійне питання за часів Жигімантаса ІІ і Жигімантаса Аугустаса (до початку1560-х рр.) в східнослов’янських історіографіях ХІХ – першої третини ХХ ст. / В. Василенко // Бористен. Дніпропетровськ, 2005. № 10. Жовтень. С. 10–12.

38 Шевченко Н. Білорусько-Литовська держава: нові концептуальні засади сучасноїбілоруської історіографії / Н. Шевченко // УІЖ. Київ, 1997. № 2. С. 55–67; Блануца А. Метрикіанав Білорусі / А. Блануца // Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського.Київ, 2009. Т. 1. С. 216–219; Блануца А. Білоруські ювілейні збірники / А. Блануца // Там само.С. 505–506.

39 Насевіч В. Початкі Вялікага князства Літоускага. Падзеї і асобы / В. Насевіч. Минск, 1993.С. 4–8; Єрмаловіч М. Старожитная Беларусь. Віленскі перыяд / М. Єрмаловіч. Минск, 1994.С. 86–87.

244


звертати увагу на руський елемент у формуванні та становленні ВКЛ,схиляючись до думки про добровільне входження українських територій до йогоскладу40. Це засвідчує, про подання заявок на історичну спадщину ВКЛ не лишелитовцями, а й українцями та білорусами, які розвинули особисті концепціїнаціональної історії з безперервною державотворчою традицією, в яку ввійшлоВелике князівство Литовське, як слов’янське, а не виключно литовське державнеутворення за етнічною ознакою.Публікації про історію суспільства та економічного життя є дуже

деталізованими. Формування українсько-литовського суспільства висвітленочерез процес становлення національної еліти у наукових розвідках НаталіїЯковенко41. Окремо розглянуто зародження прошарку литовських князів усоціальній структурі українсько-литовського суспільства та формування йогоправової бази42. Вагоме місце займають публікації, присвячені запровадженнюнової аграрної реформи на українських землях в литовські часи та її впливу нашляхетське, церковне і селянське землеволодіння у ВКЛ43, аналізу економічногожиття окремих регіонів44 та розвитку міжнародної торгівлі45. У статті “Інститут“старини” і “новини” в правових та економічних джерелах ВКЛ (друга половина

40 Насевіч В. Початкі Вялікага князства Літоускага... С. 63–64.41 Яковенко Н. Українська шляхта з кінця ХІV ст. до середини XVII ст. (Волинь і Центральна

Україна) / Н. Яковенко. Київ, 1993. 240 с.; Яковенко Н. Родова еліта – “носій континуїтету реалій”між княжою Руссю та козацькою Україною (до проблеми існування меншини елітарного типу вУкраїні між моментом входження руських земель до складу чужих держав (ХІV ст.) іХмельниччиною (середина ХVІІ ст.) / Н. Яковенко // Сучасність. Київ, 1994. № 1. С. 118–124;Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVII ст. / Н. Яковенко. Київ, 2002. 416 с.

42 Собчук В. Крем’янецька волость у ХVІ ст.: територія і поселення / В. Собчук // ЗНТШ. Львів,1996. Т. CCXL. С. 380–399; Собчук В. З історії землеволодінь шляхетських родів із князівськимититулами у Південній Волині XV – першій половині XVI ст. / В. Собчук // ЗНТШ. Львів, 2000.Т. CCXL. С. 333–360; Поліщук В. Князь Богуш Корецький як землевласник та урядник (1510–1576) / В. Поліщук // Київська старовина. Київ, 2001. № 3. Травень–червень. С. 56–72.

43 Гурбик А. Волочна поміра в українських землях у складі ВКЛ у ХVІ ст. / А. Гурбик // УІЖ.Київ, 1996. № 4. С. 49–62; Гурбик А. Аграрна реформа в Україні XVI ст. / А. Гурбик. Київ, 1997.С. 9–18; Блануца А. Соціально-станова зумовленість шляхетських наїздів на Волині у другійполовині XVI ст. / А. Блануца // УІЖ. Київ, 2003. № 4. С. 103–111; Поліщук В. Городенська гілкакнязів Масальських на Волині у XVI ст. (Руська титулована знать ВКЛ у структурі шляхетськогоземлеволодіння) / В. Поліщук // УІЖ. Київ, 2008. № 2. С. 4–16.

44 Русина О. Тенденції соціально-економічного розвитку Сіверської землі / О. Русина // Історія,історіософія, джерелознавство... С. 21–37; Блануца А. Земельні контракти волинської шляхти вдругій половині XVI ст. / А. Блануца // УІЖ. Київ, 2005. № 6. С. 33–50; Блануца А. “Княжата-головні” та “княжата-повітники” на Волині в XVI – першій половині XVII ст. / А. Блануца // Україна в Центрально-Східній Європі. Київ, 2006. Вип. 6. С. 227–238.

45 Русина О. В. Українські землі у московській зовнішній та внутрішній політиці кінця XV –початку XVIІ ст. / О. Русина // УІЖ. Київ, 1996. № 4. С. 62–75; Подоляк Н. “Битва за Балтику”:зміни в торговій політиці Ганзи в XV–XVI ст. / Н. Подоляк // УІЖ. Київ, 2002. № 2. С. 27–36;Моця О. Київська Русь і країни Європи: характерні риси східнослов’янської державності, рівніміжнародних відносин та напрями контактів / О. Моця // УІЖ. Київ, 2007. № 1. С. 4–49.

245


XV–XV ст.)” змодельоване маніпулювання відомим гаслом литовців “Мистарого не рушимо, а нового не вводимо” в інтересах тогочасних представниківлитовських та польських шляхетських родів46.У працях, присвячених юридичним аспектам та особливостям судової

практики, проаналізовано правовий розвиток тогочасних українських містечок,який базувався на нормах ВКЛ. Кілька публікацій стосувалося окресленняправового становища тогочасної еліти – князів і шляхтичів українськихмістечок47. У статті Н. Старченко “Правова ситуація на Волині у ХVI ст.”висвітлено процес зародження адвокатської практики та прокурорського наглядуна українських теренах під впливом аналогічного процесу у ВКЛ, наголошенона обмеженні дієздатності волинського шляхтича інститутом осілості, а дляілюстрації подано ряд правових суперечок локального характеру, доповненихцитатами із джерельних матеріалів судової практики на Волині48. У науковійрозвідці Д. Ващука зроблено порівняльний аналіз представництв місцевої судовоїпрактики на Київщині та Волині як перших інстанцій розгляду судових позовівжителів регіону49.Окремою розвідкою проаналізовано право подавання литовських князів

монастирям і церквам, які знаходилися у їх володіннях, від імені єдиного володаряусіх не приватновласницьких земель на прикладі Волинського регіону з точкизору конструювання відносин між патроном та власне монастирем щодомайнових питань в межах дії права подавання50. Декілька робіт, присвячениханалізу кодифікації норм звичаєвого права в Литовські статути, зокрема, щостосується порівняння укладення правочинів за правовими звичаями ідокументами51, а також окреслення через аналіз джерел державно-правового

46 Блануца А., Ващук Д. Інститут “старини” і “новини” в правових та економічних джерелахВКЛ (друга половина XV–XV ст.) / А. Блануца, Ващук Д. // УІЖ. Київ, 2006. № 2. С. 11–23;Ващук Д. Непорушність “старини”: державна політика ВКЛ чи історіографічна традиція кінцяХІХ – першої третини ХХ ст. / Д. Ващук // Україна в Центрально-Східній Європі. Київ, 2006.Вип. 6. С. 423–438.

47 Поліщук В. Врядове вижіство красносільських бояр у контексті замкових служб (Луцькестароство в 1545–1567 рр.) / В. Поліщук // Молода нація. Київ, 2001. № 3. С. 196–239; Блануца А.Правові основи шляхетського землеволодіння за Другим литовським статутом 1566 року / А. Блануца // Україна в Центрально-Східній Європі. Київ, 2003. Вип. 3. С. 129–138.; Ващук Д.Вплив обласних привілеїв Київщини та Волині на формування Першого Литовського статуту / Д. Ващук // Україна в Центрально-Східній Європі. Київ, 2004. Вип. 4. С. 517–519.

48 Старченко Н. Правова ситуація на Волині у ХVI ст. / Н. Старченко // Київська старовина.Київ, 1999. № 5 (329). Вересень–жовтень. С. 26–31.

49 Ващук Д. Судова діяльність “старости” на Волині та “воєводи” на Київщині в кінці XIV –першій третині XVІ ст. / Д. Ващук // Україна в Центрально-Східній Європі. Київ, 2005. Вип. 5.С. 157–172.

50 Горін С. Право подавання (на прикладах волинських монастирів XVI – першої половиниXVII ст.) / С. Горін // Київська старовина. Київ, 1998. № 4 (322). Липень–серпень. С. 3–10.

51 Поліщук В. Свідки у литовсько-руському праві до судово-адміністративної реформи 1564–1566 рр. / В. Поліщук // Молода нація. Київ, 2000. № 1. С. 123–164; Ковальова С. Судові чиновникив українських судах XIV–XVI ст. / С. Ковальова // Юридический весник. Одесса, 2000. № 1. С. 110–

246


характеру дії на практиці норм сімейного права52. Андрій Гурбик у статті прогромадське судочинство визначив одним із головних джерел формуваннянародної правосвідомості у ВКЛ правові звичаї та норми копного права на основіаналізу справ, що розглядалися в копних судах53.В українській історіографії представлені розвідки і про церковні та культурні

зв’язки у литовсько-руську добу. Я. Ісаєвич у статті “Перші українські академії”позитивним відгуком оцінив діяльність Львівської братської школи, яка на тойчас забезпечувала вчителями не тільки українські, а й литовські школи, зокремаджерелами підтверджено діяльність її вихованців у Вільно (сучасномуВільнюсі)54. Певний вплив, як зазначає автор, на розвиток мережі єзуїтськихшкіл в тогочасній Україні мала заснована представниками товариства Ісуса у1570 р. єзуїтська школа у тому ж Вільно55, яка певною мірою зміцнила позиціїкатолицизму в Литві і стала на перешкоді розвитку українських православнихшкіл через високий рівень викладання різних предметів56.Міжконфесійні взаємини зображуються крізь призму церковних уній57, з яких

виділяються праці історика Наталії Кочан про толерантне ставлення руськогонаселення до запровадження Флорентійської унії на противагу обуреннялитовців58. Спробував відійти від усталених тенденцій висвітлення духовногожиття науковець Володимир Пуцько, висловивши міркування щодообґрунтованості використання положення про візантійсько-київську спадщину вкультурному розвитку ВКЛ59, а дослідник Володимир Кузьменко розглянув данепитання на основі аналізу тогочасного приватного листування60.

117; Брицин М. Юридичні терміни зобов’язального права у східних слов’ян до XVI ст. / М. Брицин // Київська старовина. Київ, 2002. № 6. Листопад–грудень. С. 3–17; Білецька О. “Казус-питка”: до історії вивчення середньовічного Поділля (друга половина XIV – перша половина XV ст.) / О. Білецька // Київська старовина. Київ, 2005. № 2. Березень–квітень. С. 23–33.

52 Старченко Н. Шлюбна стратегія вдів і кілька проблем навколо неї (шляхетська ВолиньXVI ст.) / Н. Старченко // Київська старовина. Київ, 2000. № 6. Листопад–грудень. С. 58–74.

53 Гурбик А. Устроєві засади громадського судочинства й народна правосвідомість наукраїнських землях у складі ВКЛ / А. Гурбик // Україна в Центрально-Східній Європі. Київ,2007. Вип. 7. С. 102–123.

54 Ісаєвич Я. Перші українські академії / Я. Ісаєвич // Київська старовина. Київ, 1998.№ 6 (324). Листопад–грудень. С. 6.

55 Там само. С. 7.56 Потульницький В. Інтелектуальні впливи Заходу на духовне життя української еліти в

XVII–XVIII ст. / В. Потульницький // Київська старовина. Київ, 2001. № 2. Березень–квітень.С. 3–11.

57 Русина О. Міжконфесійні взаємини й суспільно-політичні рухи XV – початку XVI ст. натеренах України / О. Русина // УІЖ. Київ, 2006. № 3. С. 4–16.

58 Кочан Н. Прелюдія Берестя: Флорентійська унія і київське православ’я / Н. Кочан // Людинаі світ. Київ, 1993. № 10–12. С. 20–25; Кочан Н. Флорентійська унія і Київська митрополія: дохарактеристики розвитку та втілення ідеї унії церков / Н. Кочан // УІЖ. Київ, 1996. № 1. С. 28–44.

59 Пуцько В. Візантійсько-київська спадщина в культурному розвитку ВКЛ / В. Пуцько // УІЖ. Київ, 1998. № 5. С. 118–122.

60 Кузьменко В. Генеза європейської приватної кореспонденції та візантійська епістолярнатрадиція / В. Кузьменко // Київська старовина. Київ, 2003. № 3. Травень–червень. С. 3–21.

247


Урбаністична течія розвивається на основі аналізу джерельної бази правовихнорм литовського законодавства щодо діяльності органів місцевогосамоврядування у регіонах61. Львівський дослідник Андрій Заяць проаналізувавправовий аспект дії локаційного привілею на українських теренах, виокремившидва різних його варіанти для державних та приватновласницьких волинськихміст62. А Д. Ващук на основі архівних матеріалів проаналізував проблемидатування обласних привілеїв Київщини та Волині63. Це стало поштовхомдослідження особливостей функціонування судової практики на місцях та діїнорм Литовських статутів на українських землях.Нумізматичні студії представлені на основі здобутків археологічних

досліджень. Пріоритетом у даному тематичному блоці користуються розвідкигрошового обігу на українсько-литовських теренах у ті часи64. Дослідження згенеалогії литовських та українських династій представлені у монографічномудослідженні Леонтія Войтовича65. Марія Дмитрієнко та Юрій Савчукпроаналізували рівень литовського впливу на геральдичні процеси Поділля уXIV–XVII ст., визначивши основні тенденції їх розвитку відповідно до наявногоемблематичного матеріалу66.Окремою групою наукових статей представлений джерелознавчий аналіз

документів литовсько-руського періоду із залученням здобутків текстології таінтерпретації джерел відповідно до археологічних розкопок та архівних знахідокв умовах сучасної історіографічної ситуації. Зокрема М. Котляр у статті“Галицько-Волинський ізвод у колі давньоруських літописів” відводить другійчастині ізводу – Волинському літопису, який охоплює події 1258–1289/90 рр.другорядну роль порівняно з його Галицькою частиною, наголосивши на

61 Білоус Н. Привілеї на війтівство київським міщанам Черевчеям / Н. Білоус // АрхівиУкраїни. Київ, 2002. № 4–6. С. 239–242; Поліщук В. Луцький замковий уряд в адміністративнійсистемі ВКЛ від початку XV ст. до реформ 1564–1566 рр. / В. Поліщук // УІЖ. Київ, 2003. № 2.С. 3–14. Білоус Н. Київські війти XVI – першої половини XVII ст. / Н. Білоус // Київська старовина.Київ, 2002. № 3. Травень–червень. С. 32–52.

62 Заяць А. До історії правової локації волинських міст XVI – першої половини XVIІ ст.:локаційні привілеї у Литовській і Волинській метриках / А. Заяць // Архіви України. Київ, 2001.№ 4–5. С. 83–98.

63 Ващук Д. Обласні привілеї Київщини та Волині: проблема походження, датування тахарактеру (друга половина XV – початок XVI ст.) / Д. Ващук // УІЖ. Київ, 2004. № 1. С. 90–101.

64 Шуст Р. Формування грошової системи Польсько–Литовської держави в першій третиніXVI ст. / Р. Шуст // Проблеми слов’янознавства. Львів, 1992. С. 15–25; Іванкін Г., Козубовський Г.Золотоординські монети з литовськими контрмарками / Г. Іванкін, Г. Козубовський // ЗНТШ.Львів, 1996. Т. CCXL. С. 290–298; Шуст Р. Нумізматика: історія грошового обігу та монетноїсправи в Україні / Р. Шуст. Київ, 2007. С. 90–108.

65 Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ – початок XVI ст.): склад,суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження / Л. Войтович. Львів, 2000. С. 283–284.

66 Дмитрієнко М., Савчук Ю. З історії гербової традиції міст Поділля (XIV–XVIII ст.) / М. Дмитрієнко, Ю. Савчук // УІЖ. Київ, 1993. № 11–12. С. 50–56.

248


однобічності висвітлених у ньому подій волинською територією та міжнароднимивідносинам з Литовським князівством і Золотою Ордою. Окремо виділено вГалицько-Волинському ізводі “Повість про відносини з Литвою”, яка насиченарізноманітними сюжетами про події того часу в самому Волинському князівстві,однак у ній зовсім не має виписок із литовських літописних зведень67. Це свідчитьпро те, що дане джерело можна розглядати як “внутрішнє”, побудоване наматеріалах лише української сторони.Використавши текстологічний та порівняльний методи, Микола Жарких у

статті про Трактат Михалона Литвина визначив джерельну базу написання цьогодокументу та запропонував вважати його “утопічним реформаційнимпроектом”68. Олена Русина у своїй розвідці змоделювала замахи на життялитовського князя Свидригайла на основі аналізу матеріалів Хроніки Биховця69.В іншій статті дослідниця проаналізувала проблеми інтерпретації Послання ПапіРимському Сиксту IV як літературного джерела70. Київські дослідникиА. Блануца та Д. Ващук за матеріалами Литовської метрики сконструювалиокрему гілку життя та діяльності князівського роду Масальських71.Окреме місце займають публікації про матеріали “круглих столів”, наукових

та науково-практичних конференцій, присвячених литовській проблематиці.Досить компактно вони представлені у розділі “Хроніка та інформація” насторінках УІЖу72. Ці невеликі за обсягом нариси свідчать про принципові зміниакцентів та методологічних засад у розробці даної теми і підтверджуютьзростаючий рівень її вивченості та актуальності в українському науковомусередовищі.

67 Котляр М. Галицько-Волинський ізвод у колі давньоруських літописів / М. Котляр // Київська старовина. Київ, 1999. № 1 (325). Січень–лютий. С. 13–21.

68 Жарких М. Трактат Михалона Литвина 1615 року як соціальна утопія та історичнеджерело / М. Жарких // ЗНТШ. Львів, 2000. Т. CCXL. С. 7–42.

69 Русина О. Від Кузьмиці-киянина до киянина Скобейка (моделювання смерті в ХроніціБиховця) / О. Русина // Соціум. Альманах соціальної історії. Київ, 2002. Вип. 1. С. 37–53.

70 Русина О. Послання Папі Римському Сиксту IV і проблема інтерпеляції літературнихпам’яток ХV ст. / О. Русина // УІЖ. Київ, 2008. № 2. С. 16–34.

71 Блануца А., Ващук Д. Князівський рід Масальських за матеріалами Литовської метрики(середина ХV – перша половина ХVІ ст. / А. Блануца, Д. Ващук // УІЖ. Київ, 2007. № 4. С. 37–51.

72 Зашкільняк Л. Крикун М. Міжнародний науковий семінар “Центрально-Східна Європа наетапі трансформації: економіка і суспільство в період від середньовіччя до модернізації (XV–XVIII ст.)” / Л. Зашкільняк, М. Крикун // УІЖ. Київ, 1998. № 1. С. 157–159; Блануца А.,Жеребцова Л. Актуальні проблеми історії ВКЛ та Корони в дослідженнях молодих вчених / А. Блануца, Л. Жеребцова // УІЖ. Київ, 2005. № 4. С. 224–226.; Блануца А., Жеребцова Л.Міжнародна наукова конференція “Історія та культура Балтійського регіону: Литва та Польща” / А. Блануца, Л. Жеребцова // УІЖ. 2006. № 6. С. 225–226; Блануца А., Ващук Д. Міжнароднанаукова конференція “Литовська метрика і Литовський статут як джерелознавча база дляславістики й балтистики / А. Блануца, Д. Ващук // УІЖ. Київ, 2007. № 1. С. 228–230.

249


Свідченням зростання інтересу до литуаністичних студій в середовищіукраїнських науковців є заснування спеціального академічного видання,присвяченого публікаціям матеріалів з історії ВКЛ “Ukraina Lithuanica: студії зісторії Великого князівства Литовського”, перший номер якого вийшов у 2009 р.73

У роботі висвітлено найновіші здобутки українських істориків у цій галузі затакими напрямами, як політика і право, соціально-економічні відносини,історіографічні розвідки, рецензії та огляди. Зокрема вперше подано розвідкупро політичні плани Б. Хмельницького щодо ВКЛ74 та особливості рівноправнихміждержавних взаємин козацької України з іншими державами у XVII ст.75 Цимипублікаціями започатковано розширення хронологічних рамок литуаністичнихдосліджень ще на одне століття та їх оформлення в сучасній українськійісторіографії. У перспективі дане видання зможе зосередити навколо себеукраїнських науковців з історії ВКЛ, і перетворитися на перший потужний центрукраїнської литуаністики в незалежній Україні.Велике князівство Литовське та історія українських земель у його складі

користуються незмінною увагою українських дослідників. Українськаісторіографія на зламі ХХ–ХХІ ст. збагатилася значною кількістю наукових праць,у яких досліджуються політичні, правові, соціально-економічні та культурніаспекти перебування українських земель у складі ВКЛ. Автори в своїх розвідкахпочали звертати увагу не на характер та особливості входження українськихземель до складу ВКЛ та публікацію текстів Литовських статутів, що булопопулярним в історіографії ХІХ ст., а на аналіз функціонування правових нормна практиці, особливості їх застосування в різних політичних та судовихінстанціях, формування культурних осередків того часу. Водночас помітною єфрагментарність литуаністичних досліджень, обумовлена особистими науковимиінтересами істориків-литуаністів.Найповніше дослідженим є політичне та правове становище тогочасних

українських земель у ВКЛ, висвітлене у спеціальних монографіях. В останнєдесятиріччя побільшало робіт з історії соціально-економічних та церковнихміждержавних відносин у ті часи. Поступово виділяються урбаністичні,текстологічні, нумізматичні та генеалогічні студії з історії ВКЛ. Ці публікаціїдозволяють показати життя литовсько-руського суспільства за межамиполітичної площини, водночас допомагаючи зрозуміти функціонуваннянормативно-правової бази діяльності литовських правителів щодо тогочаснихукраїнських територій на практиці.

73 Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського. Київ, 2009. Т. 1. – 224 с.74 Степанков В. Велике князівство Литовське у політичних планах Богдана Хмельницького

(1648 – перша половина 1649 рр.) / В. Степанков // Ukraina Lithuanica: студії з історії Великогокнязівства Литовського. Київ, 2009. Т. 1. С. 89–96; Перрі М. Богдан Хмельницький та питанняпро видачу московському уряду самозванця Тимофія Анкудінова (1650 р.) / М. Перрі // Тамсамо. С. 97–105.

75 Газін В. Литовська еліта між Швецією, Московською державою, Польщею та козацькоюУкраїною в середині 50-х рр. XVII ст. / В. Газін // Ukraina Lithuanica… С. 106–120.

250


Здобутком українських дослідників у галузі литуаністики є детальний аналізюридичних джерельних матеріалів, що дозволило окреслити ґрунтовну картинудії офіційних правових документів на місцях у тогочасних державних структурахі судах українських земель. Ці матеріали є цікавими не лише вітчизняним талитовським фахівцям, а й зарубіжним дослідникам.Перспективи подальших литуаністичних досліджень пов’язані із

налагодженням інтенсивного діалогу між литовськими та українськимидослідниками щодо більш ґрунтовного вивчення аспектів спільної історії.Публікації на окреслену тематику свідчать про наявність пізнавального

інтересу до неї у середовищі українських істориків. Зокрема щодо вивченняпроблем національної історії, міждержавних взаємин у XIV–XVІ ст. таформування геополітичної стратегії і правової традиції Центрально-СхідноїЄвропи з урахуванням литовсько-руського елементу. Дослідження окресленихпитань та близьких за змістом до них у перспективі можуть розширитилитуаністичні здобутки сучасної української історіографії.

MAIN RESEARCHER’S TRENDS OF THE HISTORY OF THE GRANDDUCHY OF LITHUANIA IN MODERN UKRAINIAN

HISTORIOGRAPHY

Olena LUKACHUKThe Ivan Franko National University of Lviv,the Chair of the Modern History of Ukraine1 Universytetska str., Lviv 79000, Ukraine

In the article the publications of the Ukrainian researchers are analyzed from history of theGrand Duchy of Lithuania and published in 1991–2009 years. Attention is accented on subjectsabout political, legal, socio-economic, cultural aspects of the Ukrainian earth’s sojourn in theGrand Duchy of Lithuania’s composition. The features of forming Lithuanic direction in modernUkrainian historiography are traced.

Key words: the Grand Duchy of Lithuania, Ukrainian-Lithuanian relations, Ukrainianhistoriography, the Middle Ages, Lithuanicà.

251


ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ ИССЛЕДОВАНИЙ ИСТОРИИВЕЛИКОГО КНЯЖЕСТВА ЛИТОВСКОГО В СОВРЕМЕННОЙ

УКРАИНСКОЙ ИСТОРИОГРАФИИ

Елена ЛУКАЧУКЛьвовский национальный университет имени Ивана Франко,

кафедра новейшей истории Украиныул. Университетская 1, Львов 79000, Украина

В статье анализируются публикации украинских ученых по истории Великогокняжества Литовского, опубликованные в 1991–2009 гг. Акцентируется внимание насюжетах о политических, правовых, социально-экономических, культурных аспектахпребывания украинских земель в составе Великого княжества Литовского.Прослеживаются особенности формирования литуанистичного направлениясовременной украинской историографии.

Ключевые слова: Великое княжество Литовское, украинско-литовские отношения,украинская историография, Средневековье, литуанистика.


252

Богдан ЧУМА

© Чума Б., 2011



УДК 94(460) “18/19”: 930(430)

ВЛАДА І КАСИКІЗМ В ІСПАНІЇ ЧАСУ РЕСТАВРАЦІЇ (1875–1923 рр.)У СВІТЛІ СУЧАСНОЇ ІСПАНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ

Богдан ЧУМАЛьвівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країнвул. Університетська 1, Львів 79000, Україна

Сучасна іспанська історіографія зробила значний крок уперед в дослідженні політичноїісторії Іспанії часу Реставрації (1875–1923 рр.). Через поєднання антропології, соціології,економіки та соціальної психології їй вдалося охопити широкий спектр проблем, якістосуються досягнення, утримання та здійснення влади. Внаслідок цього відбувся якіснийперехід від традиційного вивчення політичних тем до “нової політичної історії”. З їїдопомогою значно розширилося вивчення проблеми касикізму. Тепер вона розглядаєтьсяне як простий механізм здобуття влади, а як складний економічний і соціально-культурнийфеномен, в якому політична складова є лише найбільш видимою стороною.

Ключові слова: Іспанія, Реставрація, історіографія, “нова політична історія”, влада, касикізм.

Політичний розвиток країн Західної Європи в другій половині XIX – початкуXX ст. досі залишається однією з проблемних сторінок всесвітньої історії танайбільш дискусійних тем історіографії. Важливі причини цього криються,зокрема, в суперечностях між теорією та практикою лібералізму, що в окресленийперіод перетворився на домінуючу ідейно-політичну концепцію. Хоча ліберальнийвзірець політичної системи ґрунтувався на ідеї вільної людини-громадянина, праваі свободи котрої мали б не лише гарантуватися законом, але й статинезаперечною нормою повсякденного життя, практичне втілення лібералізмупозначилося численними порушеннями задекларованих принципів, серед якихобмеження особистих прав і свобод, викривлення волевиявлення громадян іпідміна громадського інтересу партійним виявилися його найтиповішиминедоліками. Одним із найяскравіших прикладів такої суперечності була системаРеставрації в Іспанії та безпосередньо пов’язане з нею поняття касикізму.

Мета статті – представити найновіші здобутки іспанської історіографії щодорозуміння політичної історії взагалі та конкретного історичного періоду –Реставрації. У центрі дослідження покладено висвітлення таких понять як влада,котру, в ширшому розумінні цього терміну, можна позначити словосполученням“політичне панування”, та касикізм*, що, в іспанському варіанті, ставнайяскравішим проявом незаконного досягнення і здійснення влади.

* Під терміном “касикізм” розуміється викривлена форма місцевої влади, за якої локальнийлідер – “касик” (назва походить від означення вождя корінного населення Антильських островів,з якими іспанці зіткнулися на початку завоювання Америки) володіє всією повнотою влади в

253

ВЛАДА І КАСИКІЗМ В ІСПАНІЇ ЧАСУ РЕСТАВРАЦІЇ (1875–1923 рр.)

Попри різноманітні підходи щодо хронологічних меж Реставрації в Іспаніїнайбільш відповідними видаються твердження тих істориків, які встановлюютьрамки цього періоду як 1875–1923 рр. – від часу відновлення династії Бурбонівв особі Альфонсо XII Бурбона (1875–1885 рр.) і під фактичним керівництвомАнтоніо Кановаса дель Кастильйо (1828–1897 рр.) до державного переворотута встановлення диктатури Міґеля Прімо де Рівери (1923–1930 рр.).Визначальною передумовою такого вибору є той факт, що Реставрацію потрібнорозуміти, у першу чергу, як політичну систему, котра проіснувала без значнихзмін упродовж окресленого етапу. Її характерною ознакою було поєднаннявідносної політичної стабільності з економічним поступом країни, що дозволивпомітно скоротити економічне відставання Іспанії від передовихзахідноєвропейських держав.Водночас, касикізм розглядається як складова цієї політичної системи або,

навіть, як самостійна політична система, в якій особливо проявляєтьсясуперечність між легальними структурами, що опираються на ліберальні йдемократичні принципи, та їхнім утіленням в життя представниками еліт, котрі,передусім, шукають можливостей гарантувати дотримання політичного йсоціального порядку, сприятливого, насамперед, для самих себе.Традиційне пояснення виникнення касикізму в Іспанії виводить його з

необхідності вирішення політичної кризи, що проявилася у суспільних суперечкахвід часу утвердження ліберального режиму в 1830-х рр. і досягла кульмінації в“революційному шестиріччі” (1868–1874 рр.). Тому прихильники Реставраціїнамагалися віднайти й утвердити ті політичні чинники – монархія, соціальнаієрархія та порядок – які б змогли забезпечити відносну стабільність системи,але, водночас, пов’язувалися з такими недоліками як політичні репресії,усуненення політичних противників і виборчий обман.Відтак, Реставрація розумілася як, відносно, нова політична система, автором

якої вважається А. Кановас дель Кастильйо, що в 1874–1897 рр. тринадцять ізполовиною років очолював уряд Іспанії*. Як уже говорилося раніше, її головноюметою було досягнення й дотримання стабільності, котра, однак, проявилася внеможливості логічного завершення будь-якої прогресивної реформи1.Реставрація також виявилася синтезом лібералізму і традиційного консерватизму,

певному, як правило, сільському регіоні та використовує її з політичною метою: контролюєвиборчий процес, впливає на місцеві осередки політичних партій і відстоює свої інтереси передцентральним урядом.

* Докладніше про принципи політичної системи Реставрації див.: Чума Б. Політична системачасу Реставрації в Іспанії: концепція лібералізму Антоніо Кановаса дель Кастильйо / Б. Чума //Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. Чернівці, 2005. Т. 10–11.С. 462–473.

1 Milán García J. R. Orden y progreso. Los límites del liberalismo sagastino / J. R. Milán García // Lasmáscaras de la libertad. El liberalismo español (1808–1950) / Suarez Cortina M. (ed.). Madrid, 2003.Р. 229–264.

254


що стало причиною слабкості ліберальної системи Іспанії, процес утвердженняякої позначився неприйняттям у європейському середовищі та обмеженням усоціальній підтримці, внаслідок чого поступки “старому режимові” значноюмірою суперечили суспільній, не лише політичній, а й ідеологічній модернізації2.Утвердження основ нової системи відбувалося на засадах нової конституції

1876 р., що проголосила Іспанію конституційною монархією, за якою суверенітетналежав одночасно парламенту та монархові. Іншою точкою опори буладвопартійність, що об’єднала в рамках двох так званих “династичних” партій –ліберальної і консервативної – різноманітні політичні групи, які погоджувалися зєдиною умовою – визнати політичну систему. Дві політичні партії почерговостворювали уряди – так зване “мирне чередування” кабінетів – що змусило їхвідмовитися від державного перевороту як засобу досягнення влади. Такимчином, стабільність політичної системи забезпечувалася шляхом недопущенняутвердження при владі однієї партії, хоча альтернатива допускалася лише в межахсистеми. Ціною цієї стабільності стали право- і ліворадикальні “вороги” системи– карлісти та республіканці, відповідно – котрі після поразок у першій половині1870-х рр. опинилися на марґінесі політичного життя і щодо яких, у першу чергу,використовувалися незаконні методи політичної боротьби.Також важливо зауважити, що Реставрація, як спроба запровадження мирного

політичного розвитку країни, з’явилася не з ініціативи однієї людини – Кановасадель Кастильйо – а була усвідомленою необхідністю для більшості політичноїеліти Іспанії, котра прагнула покінчити з втручанням військових у політику3.Практичне втілення “мирного чередування” партійних кабінетів стало

можливим після створення першого ліберального уряду в 1881 р. Опісля цьогодвопартійна система проіснувала без радикальних змін до 1913 р. Але водночассеред політичної еліти зростало переконання, що зміна влади є не результатомнародної волі, а складної рівноваги політичних сил і виборчого обману*. Головнапричина кризи Реставрації крилася в самій політичній доктрині Кановаса дельКастильйо, в якій теорія суттєво відрізнялася від практики. У першому випадку

2 González Cuevas P. C. El pensamiento político de Antonio Cánovas del Castillo / P. C. GonzálezCuevas // Antonio Cánovas del Castillo y el sistema político de la Restauración / Tussel J., Portero F.(eds.). Madrid, 1998. Р. 46–47.

3 Varela Ortega J. Sobre la naturaleza del sistema político de la Restauración / J. Varela Ortega //Nación y Estado en la España liberal / Gortazar G. (ed.). Madrid, 1994. Р. 178.

* Уже в 1884 р. термін “касикізм” було внесено до “Словника іспанської мови Королівськоїакадемії Іспанії”. Для його визначення подавалося два твердження: панування або вплив касикана певний населений пункт чи округ і незаконне втручання окремої особи або представникавлади в різноманітні справи, шляхом використання своєї влади чи впливу. – Див.: Diccionario dela Lengua Española. Vigésima segunda edición. Режим доступу: http://buscon.rae.es/draeI/SrvltConsulta?TIPO_BUS=3&LEMA=cultura [06.04.2011]. Перші критичні наукові праці щодосистеми Реставрації та касикізму з’явилися в Іспанії вже на початку XX ст. Наприклад, див.:Costa Martínez J. Oligarquía y caciquismo como la forma actual del gobierno en España: Urgencia ymodo de cambiarla / J. Costa Martínez. Madrid, 1901.

http://buscon.rae.es/draeI/

255


домінували об’єднавчі гасла й ідея терпимості, покликані формувати уявленняпро “ліберальну згоду”. У другому – навпаки, найважливішою проблемоювиявилася консолідація системи влади, “єдиним виходом для якої сталовиключення будь-якої демократичної альтернативи, що вважалася небезпечноюдля блоку економічної та політичної влади”4. Така ненадійність системи моглазумовлюватися, наприклад, “зростаючою організаційною дієздатністю івимогливістю пролетаріату”, потреби якого не були задоволені “тріумфуючоюбуржуазією” в період революції 1868–1874 рр.5.Важливе місце в політичній системі Реставрації також займала корона. Саме

король, через розпуск парламенту, оголошення позачергових виборів іпризначення нового уряду, надавав владу політичній партії, котра, в кращомувипадку, використовувала її для забезпечення політичної стабільності. Однак, зіншого боку, вказані функції наділяли монарха автократичними повноваженнями,а його роль миротворця політичних сил спотворювалася щоденною динамікоюпартійно-політичної боротьби, роблячи корону відповідальною за урядові кризи6,оскільки національні лідери спершу намагалися добитися прихильності короля ілише згодом – підтримки громадян, свідомих звідки походить справжня влада7.Опісля зміни уряду організовувалися нові вибори, на яких, за допомогоюрізноманітних механізмів фальсифікації результатів, незмінно перемагала урядовапартія. Таким чином парламент перетворювався в простий інструмент у рукахвиконавчої влади за умови, що існували й інші легальні засоби, які дозволялиуряду діяти без парламентського контролю, зокрема, при відсутності останнього.Власне такими є основні риси традиційного викладу політичної історії Іспанії

1875–1923 рр., який домінував у історіографії до початку 1990-х рр. Протесучасна іспанська історична наука значно розширила межі досліджень періодуРеставрації, зосередившись на механізмах функціонування влади.Більшість теперішніх науковців виходять із відмінної методики історичного

дослідження, сформованої на основі так званої “нової політичної історії”. Вонаперевершила звичайну політичну історію, що ґрунтувалася “виключно нахронологічному описі подій, які визначаються як політичні”8. Зберігши найціннішіелементи традиційних політичних досліджень – нарративний дискурс іхронологічний підхід – історики запозичили складові інших наук, зокрема,соціологічної та економічної, у той спосіб, що сфера їхнього вивчення не

4 Elorza A. La modernización política de España / A. Elorza. Madrid, 1984. Р. 259.5 Seco Serrano C. Alfonso XIII y la crisis de la Restauración / C. Seco Serrano. Madrid, 1979.

Р. 21–22.6 Carasa Soto P. Castilla y León / P. Carasa Soto // El Poder de la Influencia (1875–1923) / J. Varela

Ortega (ed.). Madrid, 2001. Р. 175–235.7 Lario González M. A. La Corona en el régimen político de 1876 / M. A. Lario González // Espacio,

Tiempo y Forma. Historia Contemporánea. 1993. № 6. P. 207–213.8 Nieto Soria J. M. La renovación de la historia política en la investigación medieval: Las relaciones

del poder / J. M. Nieto Soria // Relaciones del poder en Castilla: El ejemplo de Cuenca / J. S. Garcia,A. L. López Villaverde (coords). Cuenca, 1997. P. 37–64.

256


торкається політичних подій, а досліджує їх із точки зору “інших дійсностей”.Відтак, сучасним іспанським дослідникам вдалося сформувати так звану“соціальну історію політики”.Внесок інших гуманітарних наук було синтезовано, наприклад, Хосе Мануелем

Ньєто. У тому, що стосується сфери дослідження, він вказав на важливістьантропології для аналізу засобів політичного впливу, відносин із владою тасимволічних аспектів вираження останньої; соціології – для визначення концептівеліти і влади; економіки – для введення кількісних методів аналізу; і суспільноїпсихології – для вивчення механізмів політичної легітимізації9. Поєднаннявказаних елементів у єдиній системі історичного дослідження мало б, на думкуіспанських дослідників, привести до перетворення політичного з привілейованогостановища “ловця дійсності” у “конкретний історичний момент”. Унаслідок цього“політичне” розширювалося б на всі сфери – культурну, соціальну, економічну –людського життя та мало б вивчатися як складний феномен, в якому присутніці та інші чинники10; від самого початку дослідження політичної історії повиннедосягати “компромісу щодо споглядання політичного” й “погляду крізьполітичне”, розуміючи політичну діяльність і циркуляцію влади як “зв’язуючийпрояв інших проблем – ідеологічних, соціальних, економічних – котрі в нійпроектуються”11; а політична складова в історичних дослідженнях мала бперетворитися “в домінуючу сторожову вежу історичного аналізу суспільств нелише завдяки зростаючим досягненням цивільної влади, але й тому, що політичнідії різноманітних соціальних груп відображають матеріальні інтереси і розумовінастрої мало зрозумілі в інших сферах”12.Зміна значення політичної історії в сучасній іспанській історіографії яскраво

спостерігається в дослідженнях влади. Автори шукають пояснень такихпроблем, як природа влади, механізми її утримання, використання, визначення їїмети та інше, намагаючись аналізувати суспільства через дії осіб або груп, якінезаконно утримували владу в певному історичному контексті.Іспанська історіографія подолала бачення влади як гомогенної, монолітної

та монополізованої однією інституцією цілості. Так, що деякі автори вважаютьза потрібне говорити про “влади”, аби виділити існування відмінних проявів тогож поняття в контексті його природних функцій – економічна, культурна, політична– котрі діють у відносно автономний спосіб, а в окремих епізодах навітьсуперечать одна одній13. Відтак, іспанська історіографія відійшла від

9 Nieto Soria J. M. La renovación de la historia política... P. 48–53.10 González Hernández M. A. En torno a la recuperación de la historia política. Un analisis concreto:

El conservadurismo maurista en la Restauración / M. A. González Hernández // Doce estudios dehistoriografía contemporánea / G. Rueda (ed.). Santander, 1991. P. 211–240.

11 Peña Guerrero M. A. Clientelismo político y poderes periféricos durante la Resturación /M. A. Peña Guerrero. Huelva, 1998. Р. 12.

12 Sierra M. La política del pacto / M. Sierra. Sevilla, 1996. Р. 19.13 Toscas E. L’Estat і els poderes a la Catalunya del segle XIX. Una visió desde Sarriá (1780–1860) /

E. Toscas. Barcelona, 1997. Р. 39.

257


централістської концепції політичної історії, що уникає важливості місцевої історіїв історії загальній. У випадку історіографії, присвяченої Реставрації, такий підхідсприяє виживанню старої парадигми, згідно з якою, наприклад, касикізм бувможливий виключно завдяки місцевій владі14.Дослідження останніх років показують, що “місцеве” не повинне розумітися

як пряме відображення національного, воно існує у відносно автономний спосіб.Найновіша історіографія довела, що в період Реставрації влада функціонувалаяк дійсність, “що осягається зверху до низу, але побудована і функціонує знизудо верху”15. Держава прагне до централізації влади, наштовхуючись на обмеженуздатність встановлювати чітку вертикальну систему. Внаслідок цьоговідбувається розподіл влади – як політичної, так і економічної – на “феоди” чи“касикати”, які різняться своєю величиною, але завжди є наслідкамифраґментації. Таке становище зобов’язує “охоронців влади”, найперше владиполітичної, дотримуватися складної рівноваги між вимогами (інтересами) вищихвладних інстанцій і місцевих інституцій або, точніше, представників знаті, котріконтролюють місцеву владу. А це, у свою чергу, допомагає пояснити стабільністьполітичної системи, що можлива завдяки “притягувальній здатності” місцевихеліт і частини центральної політичної влади16. Відтак, з’являється потреба вспеціальному пакті – неписаній угоді, котра б гарантувала місцевим елітамзбереження їхніх позицій за умови, що вони не підтримуватимуть жодногоальтернативного руху і дотримуватимуться встановлених норм, наприклад“мирного чередування” влади. Відповідно, центральна влада будується на основіпериферійних інстанцій, а локальні інтереси реалізуються на державному рівні17.Окрім цього, вивчення влади з точки зору місцевого середовища дозволяє

охопити більшу кількість джерел влади, уможливлюючи, таким чином, ширшебачення, включно з вивченням влади “найбезпосереднішим чином пов’язаної зокремими особистостями”, до тієї міри, що деякі автори вважають місцеву владу“справжньою владою” – “конкретною владою, яка діє від імені конкретних осіб”18.Традиційно влада ідентифікувалася політико-інституційним шляхом, що

проявлявся як результат економічної ваги. Але це приводило до обмеженогобачення груп влади. На противагу такому підходові, сучасною історіографієювикористовується бачення влади як складної та багатосторонньої дійсності, щодозволяє побачити всі прояви влади, зводячи до мінімуму економічні чи політичні

14 López Rodríguez P. Elites y poder. Cambio electoral y dinámica política bajo el caciquismoliberal: La Rioja, 1890–1923 / P. López Rodríguez. Logroño, 2001. Р. 590.

15 Carasa Soto P. Castilla y León... P. 176.16 Cabrera M., Rey Reguillo F. El poder de los empresarios. Política y económica en la España

Contemporánea (1875–2000) / M. Cabrera, F. Rey Reguillo. Madrid, 2002. Р. 76–77.17 Sierra M., Peña Guerrero M. A. Los fundamentos del sistema político de la Restauración en

Andalucía / M. Sierra, M. A. Peña Guerrero // Historia Contemporánea de Andalucía / Lemus López E.,Álvarez Rey L. (coords.). Huelva, 1998. Р. 240.

18 Salas Vives P. El poder y els poderosos a las viles de Mallorca (1868–1898) / P. Salas Vives.Palma, 1997. Р. 25–26.

258


елементи. Тому аналіз влади потребує осягнення більшого числа можливихчинників, які втручаються в її формування. Вони можуть бути матеріальними,тобто, представляти різностороннє економічне володіння – земельна власність,виробнича і фінансова справи, професійна діяльність – або інституційними, якщоце стосується контролю над органами політичної влади. Ці прояви є відноснолегкими для визначення й аналізу. Значно складніше опрацьовувати нематеріальні– символічні – чинники, серед яких важливе місце займають механізмилегітимізації влади.Для дослідження нематеріальних проявів влади іспанські історики широко

послуговуються доробком французького соціолога П’єра Бурдьє (1930–2002 рр.),зокрема, його концепцією “символічної влади”. Влада не є результатом бажанняосіб, які її здійснюють, ані наслідком її сприйняття частиною суспільства –твердив П. Бурдьє – вона постає як невидима дійсність, здатна реалізовуватися“за співучасті тих, хто не хоче знати, що вони терплять”. За допомогою такихзнарядь як мистецтво, мова й релігія, котрі легітимізують соціальний устрій,який відповідає інтересам пануючих класів, досягається “фіктивної єдності”всього суспільства в одній системі, в якій лише “решта суспільства” є насправдіінтеґрованою, в той час, як “пануючі класи” уникають будь-якого руху у відповідьсистемі, вважаючи її чимось власним19.Водночас, наголошується й на іншому аспекті здійснення влади, який можемо

визначити як “людський чинник”, яскраво продемонстрований дослідженнямпівнічноамериканського вченого Ґарі Макдоноґа, що вивчав пануючі класиБарселони періоду Реставрації. У своїй праці Ґ. Макдоноґ показав як утриманнявлади походить із тривалого змішання різних і численних точок дотику:“наприклад, двоє чиновників є водночас двоюрідними братами: один із них –політик, одружений із донькою фабриканта; банкір може бути шкільнимтоваришем торговця, котрий потребує позики, а їхні дружини, у той самий час,також перебувають у добрих стосунках, бо ходять до однієї церкви”, томуговорити про чіткий і зрозумілий розподіл соціального, політичного чи культурногожиття, означає суперечити основоположним принципам еліти20.З огляду на сказане, не можна говорити про роз’єднані еліти, а лише про

одну владну верхівку, що охоплює різноманітні сфери впливу з кінцевою метоюутриматися при владі. А це безпосередньо суперечить наведеному ранішетвердженню про існування множинності влад (зокрема, в їх місцевому вимірі) іприводить до необхідності віднайти формулу, придатну для аналізу відносин міжвладами, які не завжди набувають інституційного вираження: “Пов’язаністьодного класу залежить від зв’язків, які єднають представників цього класу.Класова свідомість походить із внутрішнього обміну ідеями і досвідом вособистих відносинах, що дозволяють відновлювати близькість інтересів. Спільна

19 Bourdieu P. Poder, derecho y clases sociales / P. Bourdieu. Bilbao, 2000. Р. 87–99.20 McDonogh G. W. Las buenas familias de Barcelona / J. W. McDonogh. Barcelona, 1989. Р. 271.

259


класова культура стосується спільного набору цінностей, які сприймаютьсяшляхом прямого спілкування, так, що турбота батьків, друзів і сусідів служитьдля дотримання відповідної індивідуальної поведінки. Клас не з’являєтьсяспонтанно, відповідно до подібних економічних умов, ані з автоматичної вигодив умовах конфлікту. Аби протистояти небезпеці спільним інтересам мобілізуєтьсяресурс взаємовідносин. Унаслідок цього, сім’я і дружба відіграють першочерговуроль, об’єднуючи кожного окремого індивіда з іншими…”21.Отож, особисті зв’язки визначаються як важливий елемент функціонування

еліт, настільки важливий, що самі еліти могли б цілковито втратити своюдієздатність у випадку конфлікту між її членами, який міг би бути настількивеликим, аби переважити інші чинники, зокрема економічні інтереси. Такий типвідносин становить так званий “соціальний капітал”, згідно з яким кожен індивідотримує вплив, співрозмірний із здатністю вступати у відносини з іншимиіндивідами чи групами, котрі становлять певний різновид капіталу і від яких вінотримує матеріальну чи символічну винагороду22.Іншою важливою точкою аналізу влади є вивчення її протаґоністів – осіб і

груп, які визначають владу, але щодо визначення яких існує глибока дискусіяміж істориками, зумовлена недостатністю термінів або впливом застарілогозначення таких слів як “аристократія” чи “буржуазія”. Так, Хуан Про пропонуєтермін “знать”, переймаючи його з французької історіографії, аби позначитипротаґоністів ліберальної Іспанії: “йдеться про однорідну групу, а, отже цейфактичний вплив може походити як від багатства, так і від престижу, як запоходженням, так і за соціальним (посадовим) становищем. У будь-якомувипадку, мала б існувати спільна риса, котра проявлялася б у посередницькомустановищі, яке займає знать, регулюючи відносини між місцевою (локальною)спільнотою та зовнішнім світом”23. Ще одну цікаву формулу визначенняпротаґоністів влади подала Марія С’єрра: “будь-яка група, котра, відповідно досвого політичного, економічного, соціального чи культурного становища, здатнавтручатися в різноманітні владні інституції та середовища”24.Подібним чином аналізуються й інші чинники нематеріального порядку,

пов’язані з тими символічними аспектами, котрі решта населення визнає тацінує як достатні для визнання вищості певних осіб, груп чи класів. Наприклад,Х. Салас Вівес чинником подібного сприйняття вважає “особисту діяльність”,а його визначення терміну “знать” є наступним: ті, “що не володіють жоднимофіційним титулом, але визнаються рештою населення за різноманітні якості”25.У свою чергу, Едуардо Кабесас використовує більш експресивний термін “ті,

21 Pro Ruíz J. Las elites en la España Liberal: Clases y redes en la definición del Espacio Social(1808–1931) / J. Pro Ruíz // Historia Social. 1995. N. 21. P. 60.

22 Bourdieu P. Poder, derecho y clases sociales... Р. 148–163.23 Pro Ruíz J. Las elites en la España Liberal... Р. 56.24 Sierra M. La política del pacto… Р. 25.25 Salas Vives J. L. El poder y els poderosos... P. 35–38.

260


що завжди”, аби визначити в Авілі групу, котра впливає на владу, опираючись натакі елементи як багатство, контроль над місцевою політичною владою, сімейнийріст, ендогамію або соціальний престиж26.Саме на основі такого аналізу влади періоду Реставрації, історики

зосереджуються на вивченні касикізму, спершу на національному, а, згодом, намісцевому чи регіональному рівнях*. Першим важливим наслідком “нових ліній”історичного дослідження стало те, що поняття касикізму пересталоототожнюватися лише з його найпомітнішою якістю – виборчим обманом.Сучасна іспанська історіографія продовжує аналізувати й вивчати штучнеспотворення волевиявлення громадян, але подає його в світлі нових інтерпретаційі формул, які дозволяють розглядати касикізм у межах значно ширшої дійсності,якою є влада.Не заперечуючи всього вартісного в традиційному аналізі, співставлення

касикізму з владою зумовило появу досліджень зорієнтованих на протаґоністіввлади, а, конкретніше, на еліти, внаслідок чого в іспанській історіографії з’явиласянизка праць, присвячених локальному чи регіональному аналізові касикізму, вяких значно ширше охоплено передумови його виникнення**.Ці дослідження обходяться без надмірного перерахунку та співставлення

цифр голосування, обмежуючись тими величинами, які мають визначальнийхарактер, наприклад, розрізняють міські та сільські середовища абовстановлюють відмінні результати голосування в окремих округах. У періодРеставрації вибори вважалися, більшою чи меншою мірою, актом обману, томунайважливішим у їхніх дослідженнях було, по-перше, якнайповніше визначитисправжню величину обману та, по-друге, відтворити відносини влади, якіприховувалися під виборами27. Унаслідок цього більше уваги звертається на

26 Cabezas Ávila E. “Los de siempre”. Poder, familia y ciudad (Ávila, 1875–1923) / E. CabezasÁvila. Madrid, 2000. Р. XXIX–XXXI.

* Найвідомішим дослідженням із цієї проблематики є робота Хосе Варелі Ортеґи, див.: VarelaOrtega J. Los amigos políticos. Partidos, elecciones y caciquismo en la Restauración (1875–1900) /J. Varela Ortega. Madrid, 1977; а також редагований ним збірник статей: El poder de la influencia:Geografía del caciquismo en España (1875–1923) / J. Varela Ortega (director). Madrid, 2001. Йогонаслідують інші, не менш знані іспанські історики сучасності: Tussel J. La política y los políticos entiempos de Alfonso XIII / J. Tussel. Barcelona, 1976; Idem. Oligarquía y caciquismo en Andalucía(1890–1923). Madrid, 1976; Barreda Fontes J. M. Caciques y electores / J. M. Barreda Fontes. CiudadReal, 1980; Merinero M. J. Comportamiento político de Cáceres 1891–1931 (Desmovilización ydependencia) / M. J. Merinero. Cáceres, 1980.

** Важливим винятком із цього переліку є праці, присвячені комплексному вивченнюпарламентських діячів: Cabrera M. Con luz taquígrafos. El parlamento en la Restauración (1913–1923). Madrid, 1997; Acosta Ramírez F. La Cámara elitista. El Senado español entre 1902 y 1923.Córdoba, 1999.

27 Romero Salvador C. Estado débil, oligarquías fuertes: o “las palabras para el gobernador, losvotos para el obispo” / C. Romero Salvador // Poder local, elites e cambio social na Galicia non urbana(1874–1936) / Fernández Prieto L. (coord.). Santiago, 1997. Р. 155.

261


представників політичної влади, вводячи в дослідження політичного життя окремірозділи присвячені аналізу еліт як синтезу традиційних життєписів їхніхпредставників.Першим важливим кроком на цьому шляху став аналіз політичних еліт уже

не в індивідуальній формі окремих біографій ключових очільників*, а в колективній,починаючи з парламентських представників, які складали вищий рівень еліти ідозволили розширити такий аналіз на всі політичні інституції, у тому числі йполітичні партії. З допомогою життєписного методу, в якому докладновідображаються індивідуальні, сімейні, економічні, культурні, політичні та іншіриси представників еліти, шукається пояснень їхньої здатності впливати наполітику. Це дозволяє переглянути бачення традиційної історіографії тавстановити чинники, які впливали на конфігурацію політичної влади. Наприклад,відтворити прямий зв’язок між економічною та політичною елітами, що згодомрозширюється на питання набуття й утримання влади, тобто, на політичні,культурні, ідеологічні та інші чинники її функціонування28.Таким чином іспанській історіографії вдалося досягти нового рівня в

дослідженнях політичних партій періоду Реставрації, котрі не формувалися наоснові широкої підтримки населенням певних ідеологічних засад, а були, згідноз визначенням Карлоса Дарде, “партіями знаті”: “Партіями, які намагалисязалучити до своїх лав не маси, а горстку впливових осіб, які булималочисельними, будувалися на основі місцевих комітетів, а їхня діяльність

* Упродовж останніх десятиліть біографічний метод дослідження історії також набув значногорозвитку. Якщо говорити про конкретний випадок Реставрації, то цю форму дослідження можемоспостерегти на вивченні перших осіб політичної системи, які розширили класичні праці з даноїпроблематики, див.: Álvarez Junco J. El emperador del Paralelo. Lerroux y la demagogía populista /J. Álvarez Junco. Madrid, 1990; Marín Arce J. M. Santiago Alba y la crisis de la Restauración / J. MarínArce. Madrid, 1990; Almuiña C. Santiago Alba, paradigma de político regenerador / C. Almuiña //Investigaciones Históricas. 1995. Núm. 15; Comellas J. L. Cánovas del Castillo / J. L. Comellas.Barcelona, 1997; Tussel J. Antonio Maura. Una biografía política / J. Tussel. Madrid, 1994; SánchezIllán J. C. Prensa y política en la España de la Restauración: Rafael Gasset y El Imparcial / J. C. SánchezIllán. Madrid, 1999; Milán García J. R. Sagasta o el arte de hacer política / J. R. Milán García. Madrid,2001; Ferrera C. La frontera democrática del liberalismo: Segismundo Moret (1838–1913) / C. Ferrera.Madrid, 2003.

28 Barreda Fontes J. M. Casiques y electores... P. 289–351; Peña Guerrero M. A. El sistema casiquilen la provincia de Huelva. Clase política y partidos (1898–1923) / M. A. Peña Guerrero. Córdoba,1993. P. 65–108; Larraza Micheltorena M. Aprendiendo a ser ciudadanos. Retrato sociopolítico dePamplona (1890–1923) / M. Larraza Micheltorena. Pamplona, 1997. P. 265–306; Forner S., García M.Cuneros y casiques / S. Forner, M. García M. Alicante, 1990. Р. 57–112; Cañellas C., Toran R. La elitepolítica de Barcelona bajo el signo caciquil / C. Cañellas, R. Toran // Historia Social. 1991. Núm. 11.Р. 31; López Rodríguez P. Sociedad riojana y crisis del caciquismo liberal, 1903–1923 / P. LópezRodríguez. Logroño, 1993. Р. 122–126; Garrido A. Favor e indiferencia. Caciquismo y vida política enCantabria (1902–1923) / A. Garrido. Santander, 1997. Р. 207–242; Pastrana Morilla H. La DiputaciónProvincial de Valladolid, (1875–1930). Política y gestión / H. Pastrana Morilla. Valladolid, 1997. P. 96–113.

262


обмежувалася виключно виборчими періодами”29. Такі партії об’єднувалися довколазагальнонаціональних лідерів, що сподівалися прийти до влади, аби використатидержавні ресурси для сприяння своїм “прибічникам” і на шкоду “ворогам”. У такийспосіб партії могли рахуватися з появою народної підтримки, але йшлося пропідтримку викликану прямими благами, котрі можна отримати завдяки контролюнад державною адміністрацією та її використання в незаконний спосіб.Відтак, все більшого поширення набуло твердження, що впродовж Реставрації

пануючою була система “олігархічного лібералізму”30, відповідно до якоїполітична влада здійснювалася певною елітою – “династичними” ліберальноюта консервативною партіями – котра використовувала внутрішні механізмиліберальної системи для узаконення власної діяльності. Навіть у тому випадку,коли учасники політичної системи застосовували легальні засоби для досягненнята здійснення влади, що, зрештою, не було надзвичайною екзотикою для періодуРеставрації, еволюція ліберальної політичної системи до справді демократичноїформи правління була, принаймні, дуже повільною31.Нездатність досягти трансформації системи шляхом ліквідації олігархічного

компоненту стала причиною поступової втрати престижу. До певного часу однієюз рис виживання політичної системи Реставрації була можливість досягатипринципової згоди між головними опонентами. Але з моменту утруднення такоїздатності (особливо на початку XX ст., коли позначився процес розпаду старихпартій і значно посилилися нові політичні групи – соціалісти, каталонські табаскські реґіоналісти – що користувалися все більшою підтримкою у великихмістах) Реставрація ввійшла в період кризи. Відсутність великої парламентськоїбільшості зумовлювала нестабільність уряду, що, в поєднанні з бракомавторитету правлячої еліти, полегшило прийняття “військового розв’язання”проблеми і встановлення авторитарної влади М. Прімо де Рівери в 1923 р.32

Головна перешкода на шляху демократичної трансформації системи, напереконання Мануеля Суареса, полягала в збереженні на більшості територіїІспанії закритих для новацій, архаїчних форм і моделей життя, котрі такожперешкоджали реформістським прагненням правлячих еліт33. У свою чергу,Тереса Карнеро пояснює причину кризи впертістю правлячої еліти щодонедопущення жодної реальної опозиції34.

29 Dardé C. La vida política: elecciones y partidos / C. Dardé // Visperas del ’98. Orígenes yantecedentes de la crisis del ’98 / Fusi J. P., Niño A. (eds.). Madrid, 1997. Р. 71–72.

30 González Cuevas P. C. El Pensamiento político... Р. 44–45.31 Varela Ortega J., Medina Peña L. Elecciones, alternancia y democracia. España-México, una

reflección comporativa / J. Varela Ortega, L. Medina Peña. Madrid, 2000. Р. 239.32 Tusell J. Dos formas de liberalismo oligárqiuco: Rotativismo y turnismo / J. Tusell // Los ’98

Ibéricos y el mar. Lisboa, 1998. Р. 66.33 Suárez Cortina M. La Restauración entre el liberalismo y la democracia / M. Suárez Cortina.

Madrid, 1997. P. 16.34 Carnero Arbat T. Democratización limitada y deterioro político en España, 1874–1930 //

Democracia, elecciones y modernización en Europa. Siglos XIX y XX / T. Carnero Arbat. Madrid,1997. P. 210.

263


Загалом, як свідчать сучасні дослідження, в середині політичної еліти часуРеставрації існував страх перед участю народних мас у політичному житті,котрі вважалися “легкою здобиччю” для радикальних політичних груп – карлістів,республіканців, соціалістів, анархістів – що було рівнозначним повтореннюполітичного насильства часу “революційного шестиріччя”. Йшлося про зневірувсієї політичної еліти (незалежно від партійної приналежності) в тому, що виборцізможуть відстоювати врівноважені й мирні політичні зміни35.Тому виборчі результати завчасу визначалися шляхом укладення списку

кандидатів [encasillado], на основі якого уряд (за посередництвом Міністерствавнутрішніх справ, яке й займалося організацією виборів) визначав, які кандидати,власні чи опозиційні, мають пройти до парламенту, згідно наперед встановленогоплану створення виразної парламентської більшості з представників урядовоїпартії та формування “послушного парламенту”36. Муніципальні та провінційнівибори, котрі проводилися кожні два роки, також фальсифікувалися, оскількимісцеві органи влади були важливими для остаточного тріумфу на національнихвиборах. Це давало уряду можливість контролювати всю адміністративнувертикаль. Найпоширенішим способом фальсифікації було використанняполітичної абстиненції, головним чином, саме цим пояснюється вперта участьопозиційних партій на виборах із закликами до виборців прийти на голосування,щоб не віддавати свої голоси на користь фальсифікації37.Приготування списків потребувало великої спритності, тому що вибори

мусили задовольнити велику кількість вимог і не завжди вдавалося узгодитиурядові потреби з інтересами місцевої знаті. У такому випадку, щоб запобігтитріумфу суперників, касики вдавалися до різноманітних методів фальсифікації,починаючи від незаконного затримання виборців і ревізорів, поширеннянеправдивої інформації про час і місце голосування, купівлю голосів чи підробкуактів про результати волевиявлення. Усе це було дещо звичним для Іспанії відпочатків ліберального режиму, але в період Реставрації, як вказала Т. Карнеро,втручання партійних урядів набуло “інституційної досконалості”, “примусової табрехливої” досконалості для проведення до парламенту наперед визначеноїбільшості та меншості, шляхом використання “династичними” партіями міцної“регіональної сітки касиків і клієнтури”38. Водночас цей процес не залежаввиключно від урядової волі, а, навпаки, досить часто виливався в конфлікти на

35 Varela Ortega J., Medina Peña L. Elecciones, alternancia y democracia... P. 241.36 Varela Ortega J. Los amigos políticos... P. 427; Tussel J. La política y los políticos... P. 24–31.37 “Чому нам так важливо, щоб виборці прийшли до урн і виконали свій священний обов’язок?

Тому, що виборчий корпус демонструє злочинну апатію, котра виправдовує та підтверджуєзаслужене покарання… Про це вже говорилося та повторювалося багато разів: кожна країна маєтакий уряд, на який заслуговує. Тож коли іспанський виборчий корпус демонструє таку великубайдужість […] він не має права засуджувати помилки наших урядовців.” – La Libertad. Madrid,1898. 28 de marzo.

38 Carnero Arbat T. Democratización limitada… P. 204.

264


місцях, де локальна еліта не погоджувалася з угодами укладеними нанаціональному рівні. Такі конфлікти, як правило, провокувалися особами з власнеурядової партії або ж представниками позасистемних партій, якщо останніволоділи достатньою популярністю в регіоні. У такому випадку, виникаланеобхідність залучати останніх до згаданих угод за умови дотримання нимипоміркованих позицій39.У випадку загострення суперечок щодо результатів виборів у конкретному

окрузі перемога віддавалася, як правило, кандидату від урядової партії. Хоча вокремих випадках уряд був зацікавлений підтримати кандидата від іншої партіїчи, краще сказати, попередити, щоб не переміг хтось із власної партії, хто непогоджувався з діяльністю уряду. В іншому випадку, динаміка системи робиламожливою появу вільних від урядового впливу зон, що проявлялося в так званому“звільнені виборців”. Також стверджується, що в деяких містах виборці булиздатними самостійно звільнитися з-під тиску касиків, але вага “вільнихдепутатів” у парламенті була мінімальною, позаяк виборче законодавствонадавало перевагу сільським округам, маніпулювати результатами в яких булозначно легше. Хоча можливість виходу із системи все-ще допускалася завдякипояві сильного лідера, якого підтримувала місцева знать і який, відповідно, мігпротистояти урядовому тискові40.Саме тому, аналізуючи динаміку політичного розвитку, сучасна історіографія

не обмежується боротьбою “династичних” партій, а широко досліджує діяльністьрізних політичних угруповань – як боротьбу між ними, так і їхні суперечки зцентральним урядом – що в багатьох випадках також виявлялися розділенимина різні групи впливу, дозволяючи незрозумілі, з точки зору однопартійної логіки,угоди.Особливо цікавими для уряду були так звані “пасивні” виборчі округи, в яких

бракувало сильних місцевих лідерів та які використовувалися для обрання“підкидних” кандидатів, котрих уряд потребував у парламенті, виходячи звласного розуміння національної політики і котрих не міг провести в округахїхнього походження41.Нав’язування “підкидних” кандидатів розумілося як одна з найбільш

негативних рис касикізму, оскільки це були невідомі для округу особи, котрі,відповідно, не знали його потреб і, як правило, такий “підкидьок” не потребувавпідтримки виборців округу на нових виборах42. Брак визначних місцевих політиківвідкривав дорогу для “заїжджих” осіб, здатних поєднати інтереси і пообіцяти

39 Tussel J. La política y los politicos... P. 31.40 Ibid. P. 31.41 Pro Ruíz J. La política en tiempos de Desastre / J. Pro Ruíz // Más se perdió en Cuba. España,

1898 y la crisis de fin del siglo / J. Pan-Montojo (coord.). Madrid, 1998. P. 178.42 Barreda Fontes J. M. Caciques y electores... P. 232; García Encabado C. El voto peregrino.

Elecciones y partidos políticos en la provincia de Soria, 1875–1907 / C. García Encabado. Soria, 1998.P. 218.

265


вирішення проблем населення, встановивши єдину сітку клієнтів у своємуокрузі43. В іншому випадку, відзначається, що присутність “підкидних” кандидатівсприяла певному оновленню політичних відносин, оскільки такі кандидативідчутно послаблювали традиційну знать, влада якої трималася на чіткійсоціальній субординації, тому поява “професійних політиків” дозволяласподіватися політичної модернізації округу44.

“Підкидання” також могло зумовлюватися ідеологічною складовою, коликандидат з’являвся в окрузі, в якому його партія користувалася традиційноюпопулярністю. Типовим прикладом цього була Наварра, де обиралися національнілідери карлізму, котрі не мали жодного іншого зв’язку з провінцією, окрім партійноїпопулярності45.Урядові партії сподівалися не тільки на виборчий обман, але й на виборче

законодавство, що дозволяло обмежити можливість участі у виборах“антидинастичних” партій46. Ці обмеження стосувалися, найперше, географічнихособливостей округів. Поширеним явищем було приписування міст малого абосереднього розмірів до переважно сільських округів47, хоча, як доводять окреміісторики, така практика не досягала особливого успіху48.Прийняття в 1890 р. закону про загальне виборче право для чоловіків, за

окремими, дуже незначними винятками, також не привело до бажаноїдемократизації системи. Більшість “обдарованих” правом голосу були не в станівиконувати це право з правдивою свободою через свою інтелектуальнунеповноцінність або економічну залежність. Тому цей закон сприяв, передусім,зміцненню місцевої еліти, оскільки значно зріс відсоток виборців, які перебувалипід їхнім впливом49.Т. Карнеро, наприклад, пов’язує запровадження загального виборчого права

з процесом поступового наростання впливу нових суспільно-політичних сил,зокрема соціалістів, які були відсутніми на початку Реставрації, а в 1880-х рр.заявили про себе в політичному житті50. Аби втриматися при владі, правлячаеліта погодилася на окремі, на перший погляд демократичні, зміни, котрі лишедозволили їй посилити контроль над виборцями51. Дійшло до спроби покінчити з

43 Forner S., García M. Cuneros y casiques… P. 17.44 Ibid. P 69–70.45 Larraza Micheltorena M. Aprendiendo a ser ciudadanos... P. 272.46 Ibid. P. 207–208.47 Varela Ortega J., Medina Peña L. Elecciones, alternancia y democracia... P. 46–47; Peña

Guerrero M. A. El papel político de la división electoral: la práctica de gerrymandering en la provinciade Huelva // Democracia, elecciones y modernización... P. 469.

48 Zurita Aldeguer R. Notables, políticos y clientes: La política conservadora en Alicante. 1875–1898 / R. Zurita Aldeguer. Alicante, 1996. P. 67.

49 Dardé C. El Sufragio universal en España: Causas y efectos / C. Dardé // Anales de la Universidadde Alicante. Alicante. № 7. 1989.

50 Carnero Arbat T. Democratización limitada... P. 238.51 Sierra M. La política del pacto... P. 299.

266


“чистими виборами”, тобто, з виборами без урядового втручання, які мали замету залишити вільне поле для діяльності місцевих касиків, що зберігали свійвласний вплив навіть за відсутності урядового тиску. Хуан Про вказує, що такимбув загальний тон виборів після 1898 р., коли дійшло до утворення усталенихкасикатів52.Відтак, термін “касикізм” перетворився в ключове поняття, за допомогою

якого надавалося загального визначення всій політичній системі Реставрації вІспанії. Він надзвичайно часто використовувався в політичному житті тієї епохи:звинувачення в касикізмі конкретної особи чи партії переповнювали газетністорінки та політичну літературу, головним чином після “краху” 1898 р.,викликаного поразкою Іспанії в колоніальній війні зі США. При цьому,звинувачення в касикізмі настільки широко застосовувалося щодо всіхполітичних класів і партій, що це суттєво ускладнило аналіз цього феномену тайого протаґоністів53.Сучасна історіографія зберегла традиційне визначення касикізму, який

ототожнювався з виборчим обманом. У такому розумінні касик – це особа,здатна забезпечити виконання складного процесу надання депутатських посадМіністерством внутрішніх справ тим політичним силам, які були основоюполітичної системи Реставрації. Касиками ставали особи, котрі використовувалинелегальну владу в середовищі своєї діяльності – від провінції до малогопоселення – в якому вони повністю домінували. Їхня пов’язаність із центром івірність національним політичним лідерам уможливила створення “ленних”округів, що зберігалися в руках особи чи родини впродовж десятиліть. Касикискладали основу політичних партій, головним чином “династичних”, хоча їх небракувало й серед республіканців і карлістів. На місцевому рівні партіїорганізовувалися на основі мережі впливів, що здійснювалися касиками, томуполітики шукали можливості встановити прямий зв’язок із касиками, абискористатися їхнім контролем над виборчим округом або провінцією. Такаможливість з’являлася завдяки самій політичній владі в Іспанії часу Реставрації,що, на практиці, виявлялася місцевою (локальною) владою54.Водночас, сучасні історики визнають, що ототожнення касикізму з виборчим

обманом обмежує правдивий обсяг цього явища, котре поширилося значно далі“політичної гри”, проникнувши в усі сфери суспільного життя. Як вказує Туньйонде Лара касикізм “відігравав роль посередника на місцевому рівні, виправляючиписані закони і перерозподіляючи виборчі, судові та адміністративні функції”,

52 Varela Ortega J. Los amigos políticos... P. 353; Pro Ruíz J. La política en tiempos de Desastre...P. 185–186.

53 Garrido A. Favor e indiferencia... P. 226–227.54 Garrido A. Favor e indiferencia... P. 229; Moreno Luzón J. El poder público hecho cisco.

Clientelismo e instituciones políticas / J. Moreno Luzón // Política en penumbra. Patronazgo yclientelismo político en la España contemporánea / A. Robles Egea (ed.). Madrid, 1996. P. 183–186.

267


тому потрібно пам’ятати, що роль касика і касикізму не вичерпується виборами,а проявляється в щоденному житті сільської Іспанії, опираючись на певнийсоціальний порядок55. Відтак, згідно з Кармело Ромеро, касикізм став логічнимнаслідком несправедливого суспільного устрою, як такого56.Необхідність розтлумачити спосіб здійснення влади з допомогою касикізму

залишалася незмінною впродовж десятиліть для іспанської історіографії, щовитворила протилежні теорії. Сучасна історіографія не відкидає старої традиції,котра говорила про особливий “іспанський характер” розвитку ліберальноїдержави як сукупності спеціальних політичних, культурних, соціальних іекономічних елементів. Дана особливість була притаманною всімсередземноморським народам і ґрунтувалася, зокрема, на протиставленнікатолицизму протестантизмові, що став причиною “вищості англосаксонськихнародів, краще підготовлених для змін, зумовлених утвердженням ліберальногорежиму і сучасного парламентаризму”57. Великий вплив на появу цього підходумала поразка або “крах” 1898 р., що співпала в часі з поширенням расовоївидозміни дарвіністської теорії, котра, опосередковано, передбачала ідею вищихнародів або рас58.Усі ці, на перший погляд, недоречні теорії походили з ототожнення касикізму

з певною моделлю розвитку спільнот, в яких модернізація, що супроводжуваласявтіленням ліберальної політичної системи, не відповідала паралельномурозвиткові соціальних структур і сприйняттю більшості населення. Тому касикізмі касики слугували ніби сполучною ланкою між суспільством і центральноюполітичною владою.Уперше таке поєднання касикізму і дарвінізму поставив під сумнів Хав’єр

Туссель, в дослідженні андалуського касикізму, а згодом і в інших працях, вяких іспанська реальність порівнювалася з іншими країнами. Унаслідок цьогопроблему касикізму було узагальнено до особливого явища більшості ліберальнихсистем і узалежнено від соціально-економічного розвитку держав, що, у випадкуІспанії, значно відставав від політичного поступу59.Двома головними передумовами касикізму також визнаються економічний

тиск і корупція серед чиновників, що становили основу соціального та політичногоконтролю. Перша передумова визначала касикізм як економічне явище, згідноякого представники економічної еліти використовували контроль над засобамиіснування для нав’язування політичної поведінки, а великий розрив у доходахсоціальних верств і відсутність незалежного середнього класу, полегшували

55 Tuñón de Lara M. Poder y Sociedad en España, 1900–1931 / M. Tuñón de Lara. Madrid, 1992.P. 119.

56 Romero Salvador C. Estado débil... P. 152.57 Pro Ruíz J. La política en tiempos de Desastre... P. 190.58 Serrano C. Castilla en cuestión / C. Serrano // Castilla y León. Historia de una cultura. T. III: Las

castillas que no fueron. Valladolid, 1995. P. 417–422.59 Tussel J. Oligarquía y caciquismo... P. 507.

268


контроль з боку тих, хто був власником засобів виробництва. В іншому випадку,особи, котрі контролювали політичне волевиявлення виборців такожбезпосередньо впливали на управлінську еліту, якій нав’язували свої економічніінтереси, наприклад у сфері колоніальної політики60. Особливо виразно цей процеспроявився на місцевому рівні, де влада й економічна еліта діяли як єдинацілість61.Найпростіше економічне підґрунтя касикізму набувало практичного втілення

на селі. Хав’єр Морено пов’язує його з нужденним становищем селян – не лишебезземельних наймитів і дрібних орендарів, але й доброї частини самостійнихвласників, які так чи інакше залежали від великих землевласників. Тому не дивно,що в сільських виборчих округах, які складали абсолютну більшість округівчасу Реставрації, існував нерозривний зв’язок між головою місцевого осередкуправлячої партії та головним землевласником62.Появі нових касиків, здатних впливати на велику кількість виборців – власників

фабрик щодо робітників і банкірів щодо дрібних торговців – сприяла такожіндустріалізація63. Це доводить можливість касика пристосовуватися до новихреальностей, а його роль полягала в посередництві між державною владою йекономічним тиском64. До цього потрібно додати ще один різновид економічногокасикізму, що не походив від великих земельних чи промислових власників, а,наприклад, від дрібних і середніх торговців, від котрих безпосередньо залежаладоля невеликих поселень, до яких вони постачали товари або яким надавалиневеликі позики. А зважаючи на те, що економічний тиск останніх не базувавсяна власній ініціативі та кінцевій вигоді, а залежав від економічної еліти вищогорівня, стверджується про існування розгалуженої системи клієнтельськихвідносин на службі в касикізму.Інше важливе визначення касикізму полягає в його розумінні як, у першу

чергу, політичного феномену, що вважався центральним урядом єдиним або жголовним джерелом влади, опанованої професійними політиками, котрівикористовували багаторівневу адміністративну систему на користь своїх вищиходнопартійців – “політичних друзів”. У свою чергу касики, які контролювалидержавну адміністрацію, вдавалися до обмеження своїх опонентів на нижчих

60 Rodrigo y Altabilla M. Colonias, negocio y poder en la Restauración (1875–1898) // Podereconómico y poder político / J. Paniagua, J.A. Piqueras (coords.) / M. Rodrigo y Altabilla. Valencia,1998. P. 111.

61 Tuñón de Lara M. Poder y Sociedad en España... P. 124; Cruz Artacho S. Caciques y campesinos.Poder político, modernización agraria y conflictividad rural en Granada, 1890–1923 / S. Cruz Artacho.Córdoba, 1994. P. 45–46; Pérez Ricaso M. T. Oligarquía urbana y campesinado en Murcia (1875–1902) / M. T. Pérez Ricaso. Murcia, 1986. P. 130–131.

62 Tuñón de Lara M. Poder y Sociedad en España... P. 120; Moreno Luzón J. Romanones, caciquismoy política liberal. Madrid, 1998. P. 153.

63 Garrido A. Favor e indiferencia... P. 206.64 Marín M. El cacique protector / M. Marín // Historia Social. Madrid. № 36. 2000; Peña

Guerrero M.A. Clientelismo político... P. 515.

269


рівнях, створюючи сприятливий клімат для просування своїх “локальних друзів”.Усталення таких відносин сприяло перетворенню касикізму в основоположнийчинник політичної системи, оскільки успішна реалізація будь-якої приватноїініціативи залежала від протекції з боку державної адміністрації. Як наслідок,адміністративна вертикаль стала ще одним джерелом клієнтелізму65. Алерозглядати її відокремлено від економічного тиску не доцільно, позаякприналежність до економічної еліти і розподіл політичних посад у періодРеставрації були настільки взаємопов’язаними, що велика економічна власністьвважалася обов’язковою умовою успішної політичної кар’єри66. Хоча, звичайно,не бракувало представників економічної “знаті”, яким не вдалося досягти успіхув політиці.З іншого боку, вивчення проблеми касикізму в сучасній іспанській історіографії

перевершило межі економічного й політичного тлумачення цього явища ірозширило їх до глобальності культурного рівня. Для цього використовуютьсякомпаративістські дослідження, котрі показують, що касикізм не був виключноіспанським феноменом часу Реставрації. Він існував раніше (від початківліберального режиму), зберігся у XX ст. і відомий в інших країнах. Як відзначивХ. Туссель: “Традиційний характер іспанського життя, існування напівфеодальнихвідносин на селі, домінування економічної олігархії чи наявність клієнтельськоїзалежності в промислових центрах країни не були єдиними чинниками, щодозволяють пояснити існування касикізму. Такий різновид політичного життяпояснюють усі ці чинники разом узяті та ще дещо більше”67. Звідси з’явилосятвердження, що касикізм, у його ширшому розумінні, проявлявся саме там, дезапроваджувалася ліберальна політична система і законодавчо закріпленатеоретична рівність громадян, котра протиставлялася традиційному суспільству,з його культурними, політичними й економічними поділами і привілеями68.Запровадження ліберального порядку в Іспанії, а саме політичного лібералізму

та економічного капіталізму – незалежно від того, чи це сталося з прийняттямконституції 1812 р., а чи з утвердженням конституційної монархії після 1833 р. –відбулося в той період, коли більшість населення країни все-ще перебувала підвпливом ментальних традицій “старого режиму”. Відтак, в умовах формальноліберальної держави і керуюча еліта, і кероване суспільство сприймали владу

65 Sierra M. La política del pacto... P. 63; Moreno Luzón J. El poder público hecho cisco... P. 169–190; Varela Ortega J. Sobre la naturaleza del sistema político... P. 186.

66 Peña Guerrero M.A. Clientelismo político... P. 41–42; Peñarrubia I. Carnaval, codelades y teatrepopular. La disidencia a la Mallorca caciquiste (1875–1923) / I. Peñarrubia. Palma, 1999. P. 17; Montañes E.Transformación agrícola y conflictividad campesina en Jerez de la Frontera (1880–1923) / E. Montañes.Cádiz, 1997. P. 171.

67 Tussel J. El sufragio universal en España (1891–1936): un balance historiográfico / J. Tussel //Ayer. Madrid. № 3. 1991. P. 23.

68 Carasa Soto P. Una aproximación al poder político en Castilla / P. Carasa Soto // Elites castellanasde la Restauración. Valladolid, 1997. T. II. P. 27; Varela Ortega J. Sobre la naturaleza del sistemapolítico... P. 174.

270


не як політичну необхідність, а як успадкований привілей, що традиційнопідтверджувався економічним статусом і такими чинниками як “кровнаспорідненість, заступництво та особиста відданість”69. Тому, вказуючи навідмінність клієнтельських відносин в Іспанії часу Реставрації від звичайноїекономічної експлуатації, в науковий обіг вводиться поняття суспільного“консенсусу”, що існував поруч із політичною та економічною залежністю70.Більш докладно цю теорію розвинув П. Лопес Родріґес, заявивши: “Незважаючина прояви нерівності між покровителем і клієнтом щодо покладених на нихобов’язків і владних можливостей, у взаєминах між ними існував такий-собітихий компроміс, який ґрунтувався на певному моральному кодексі дружби, воснові котрого лежав набір таких моральних цінностей як гідність, чесність івідданість, без яких неможливо зрозуміти клієнтельські відносини як основувлади в період Реставрації. У клієнтельських взаєминах не все можна звестидо простої владної залежності чи економічної експлуатації”71.Знову ж таки політична культура касикізму ґрунтувалася, з одного боку, на

сприйнятті ліберальної політичної системи, а, з іншого, на страху перед тим, щоповноцінна участь громадян у політичному житті приведе до революційногоповалення усталеного соціально-економічного порядку, як це вже відбувалосяпід час революції 1868–1874 рр. Тому касикізм розумівся також як “політичнийфільтр”, встановлений для недопущення нової революції72.Зрештою культурний вимір касикізму пояснює його поширення у великих

містах країни. В іспанській історіографії неодноразово з’являлося твердження,що політична модернізація часу Реставрації обмежувалася зонаминайрозвиненіших і найбільших міст – Мадрид, Барселона, Більбао – та проявиласяв опозиційних рухах, які підважували монополію династичних партій. Однак,іспанські міста часу Реставрації на жили відірваним життям від решти країни,тут поширенню касикізму сприяла виборча культура тих багатьох іспанців, які,в пошуках кращої долі, переселялися із села до міста73.Отож, іспанська історіографія останніх двадцяти років зробила значний крок

уперед у вивченні політичної історії, взагалі, та періоду Реставрації, зокрема.Аби відповісти на питання щодо досягнення, збереження та функціонування владиіспанські історики вдалися до залучення нових методів дослідження, більшістьіз яких до цього часу належала до дослідницького інструментарію інших наук.Із багажем нових знань і методів історіографія по новому підійшла до вивчення

69 Pro Ruíz J. Las elites en la España Liberal... P. 47–69.70 Sierra M. Una cultura política preciudadana: Sevilla 1898 / M. Sierra // Antes del “desastre”:

Orígenes y antecedentes de la crisis del 98 / J. P. Fusi, A. Niño (eds.). Madrid, 1997. P. 81–87.71 López Rodríguez P. Elites y poder... P. 590.72 Peña Guerrero M.A. Clientelismo político... P. 133.73 Larraza Micheltorena M. Aprendiendo a ser ciudadanos... P. 153–154; Luengo Teixidor F. La

crisis de la Restauración. Partidos, elecciones y conflictividad social en Guipúzcoa, 1917–1923 /F. Luengo Teixidor. Bilbao, 1991. P. 22.

271


найбільш складних сторінок політичної історії, таких як касикізм, вивівши їх позамежі традиційного соціально-економічного та політичного дослідження, ізапропонувавши значно ширше розуміння політичного явища.

THE AUTHORITY AND CACIQUISM IN SPAIN UNDER THERESTORATION (1875–1923) IN THE LIGHT OF MODERN SPANISH

HISTORIOGRAPHY

Bohdan CHUMAThe Ivan Franko National University of Lviv,

the Chair of the Modern and Contemporary History of Foreign Countries1 Universytetska str., Lviv 79000, Ukraine

Contemporary Spanish historiography has made a significant step forward in the study ofpolitical history of Spain of the Restoration (1875–1923). Through a combination ofanthropology, sociology, economics and social psychology, she managed to cover a widerange of issues on achieving, retaining and exercising power. As a result, there was a qualitativeshift from the traditional study of political topics to the “new political history”. With it hasexpanded to study the caciquism problem. Now he is regarded not as a simple mechanism forgenerating authority, but as a complex economic and socio-cultural phenomenon, in whichthe political component is just the most visible side.

Key words: Spain, Restoration, historiography, the “new political history”, authority,caciquism.

ВЛАСТЬ И КАСИКИЗМ В ИСПАНИИ ВРЕМЕН РЕСТАВРАЦИИ(1875–1923 гг.) В ОСВЕЩЕНИИ СОВРЕМЕННОЙ ИСПАНСКОЙ

ИСТОРИОГРАФИИ

Богдан ЧУМАЛьвовский национальный университет имени Ивана Франко,кафедра новой и новейшей истории зарубежных стран

ул. Университетская 1, Львов 79000, Украина

Современная испанская историография сделала значительный шаг вперёд в исследованииполитической истории Испании времён Реставрации (1875–1923 гг.). Благодаря сочетаниюантропологии, социологии, экономики и социальной психологии ей удалось охватить широкийспектр проблем относительно достижения, удержания и реализации власти. Вследствие этогопроизошел качественный переход от традиционного изучения политических тем до “новойполитической истории”. С ее помощью значительно расширилось изучение проблемыкасикизма. Теперь он рассматривается не как простой механизм получения власти, а каксложный экономический и социально-культурный феномен, в котором политическаясоставляющая является только наиболее видимой стороной.

272


Ключевые слова: Испания, Реставрация, историография, “новая политическаяистория”, власть, касикизм.


273

СТАНОВЛЕННЯ ОУН В УКРАЇНСЬКИХ ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

© Надурак Н., 2011



УДК 930.1: 94(477)

СТАНОВЛЕННЯ ОУН В УКРАЇНСЬКИХ ЗАРУБІЖНИХДОСЛІДЖЕННЯХ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД

Наталія НАДУРАКПрикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

кафедра історіографії та джерелознавствавул. Шевченка 57, Івано-Франківськ 76025, Україна

У статті аналізуються основні особливості та рівень дослідження українськоюзарубіжною історіографією процесу становлення Організації Українських Націоналістів.Автор визначає найбільш складні, дискусійні та найменш досліджені питання процесуформування українського націоналістичного руху і творення ОУН, робить висновок, щосаме українські зарубіжні дослідження стали базою всіх сучасних вітчизняних розробокцієї проблеми.

Ключові слова: українська зарубіжна історіографія, Українська військова організація,Організація Українських Націоналістів, український націоналістичний рух, українськийнаціоналізм.

Зростаюче зацікавлення історією української національно-визвольної боротьбиміжвоєнного періоду та діяльності Організації Українських Націоналістів (даліОУН) від початку 90-х рр. ХХ ст., знаменувало новий етап у їхньому дослідженнісучасною українською історіографією. Однак великий інтерес суспільства доісторії ОУН не став запорукою об’єктивного та всебічного висвітлення проблеми,а навпаки сприяв появі численних видань ненаукового характеру, якимпритаманні емоційність, упередженість, гіперболізація та суб’єктивність оцінок,котрі беруть свій початок з української зарубіжної та радянської історіографій.Перші вагомі дослідження процесу становлення ОУН належать саме

українським зарубіжним авторам, тому історіографічний огляд і осмислення їхніхпраць є особливо актуальним. Окремі аспекти досліджуваної проблеми піднімалиу своїх розвідках сучасні дослідники Анатолій Кентій, Людмила Гриневич,Анатолій Русначенко, Дмитро Вєдєнєєв та ін.1 Однак досі відсутнє комплекснедослідження, яке б відобразило особливості української зарубіжної історіографіїстановлення ОУН.

1 Кентій А. В. Збройний чин українських націоналістів. 1920–1956: Історико-архівні нариси.Т. 1. Від Української Військової Організації до Організації Українських Націоналістів. 1920–1942 / А. Кентій. Київ, 2005; Гриневич Л. В. Історія ОУН, УПА на тлі політичної боротьби всучасній Україні / Л. Гриневич // Протистояння. Звернення, заяви, листи громадських організацій,політичних партій, громадян України до Комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА – 1996–1998 pp.Київ, 1999. С. 4–61; Русначенко А. М. Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка1940–1980-х років / А. Русначенко. Київ, 1999; Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Меч і тризуб.Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА. 1920–1945 / Д. Вєдєнєєв,Г. Биструхін. Київ, 2006. С. 22–94.

274

Наталія НАДУРАК

Ще до початку 90-х рр. ХХ ст. вивчення історії ОУН було центральним вукраїнській зарубіжній історіографії, адже в часперебування України в складіСРСР лише українські дослідники закордоном мали можливість відкрито вивчатипроцес становлення ОУН. Потрібно, водночас, зауважити, що значна частинацих досліджень мають певні недоліки і також несуть на собі відбиток ідеологічнихпереконань авторів, які зазвичай були учасниками націоналістичного руху. Писаніпереважно на основі спогадів і повідомлень пресових органів, вони не позбавленісуб’єктивізму, ґрунтуються на вузькій джерельній базі, є досить політизованимитворами. Водночас, ці праці стали базою для вивчення націоналістичного рухусучасною історіографією.Українську зарубіжну історіографію зазначеної проблеми хронологічно можна

розділити на історичну науку середини XX ст., представлену переважноучасниками і прихильниками руху, та історіографію останньої чверті XX ст., щохарактеризувалась більшою об’єктивністю. При аналізі діаспорних дослідженьсередини XX ст. важливо враховувати приналежність або прихильність авторадо ОУН(м) чи ОУН(б), що дозволяє виокремити “мельниківський” і“бандерівський” напрями історіографії. Ще одну – окрему гілку українськоїзарубіжної історіографії становлять праці прорадянських авторів2.Найґрунтовніше вивчення всіх аспектів становлення ОУН в українській

зарубіжній історіографії пов’язане з іменами Володимира Мартинця,Зиновія Книша та Петра Мірчука, в працях яких зібрано й узагальнено значнийфактичний матеріал3. Серед недоліків даних досліджень варто назвати їхнюзаполітизованість, суб’єктивність оцінок, а також романтизацію руху українськихнаціоналістів та героїзацію його учасників. Уперше передумови, процес таобставини становлення українського націоналізму й ОУН дослідив один ізпровідних ідеологів українського націоналізму та член Проводу УкраїнськихНаціоналістів (далі ПУН) Володимир Мартинець*. Варто зважати, що принаписанні праці “Українське підпілля. Від УВО до ОУН”, автор зіткнувся з

2 Косач Ю. Від феодалізму до неофашизму: нариси / Ю. Косач. Нью-Йорк, 1962; Поліщук В.Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА (сповідь українця) / В. Поліщук. Торонто; Варшава; Київ,1995.

3 Мартинець В. Українське підпілля: Від У.В.О. до О.У.Н.: Спогади і матеріяли до передісторіїта історії українського організованого націоналізму / В. Мартинець. Вінніпег, 1949; Книш З. Приджерелах українського організованого націоналізму / З. Книш. Торонто, 1970; Мірчук П. Нарисісторії Організації Українських Націоналістів: в 2 т. Т.1: 1920–1939 / П. Мірчук. Мюнхен; Лондон;Нью-Йорк, 1968.

* Мартинець Володимир (15.VII.1899, Львів – 27.ХІ.1960, Вінніпег, Канада) – українськийполітичний діяч, журналіст, редактор. Підчас національно-визвольних змагань 1917–1920 рр.був вояком корпусу Січових Стрільців. З 1920 р. – економічний референт Української крайовоїстудентської ради у Львові. Один із організаторів Таємного українського університету у Львові.Із 1925 р. – член ГУНМ. У 1927–1933 рр. – референт пропаганди в Начальній команді УВО.Учасник 1-ої та 2-ої Конференцій Українських Націоналістів (1927; 1928). На 1-ій Конференціїбув обраний до ПУН як керівник секретаріату та референт преси й пропаганди (обіймав цю

275


проблемою нестачі джерельних матеріалів, які не збереглися або булинедоступними, тому джерелами дослідження стали передусім спогади авторай учасників згаданих подій, програмні документи і пресові органинаціоналістичних організацій. Дослідник розглянув перебіг подій тільки домоменту створення ОУН, а значну частину праці присвятив висвітленнюдіяльності Начальної Команди Української Військової Організації та передісторіїорганізованого націоналізму протягом 1927–1929 рр. В. Мартинець, як учасникнаціоналістичного руху, не уник суб’єктивності в оцінці певних подій з передісторіїОУН, ідеалізуючи або ж емоційно критикуючи провідних учасників руху.Аналізуючи історію творення ОУН, В. Мартинець підкреслив вагомий вклад

у цей процес політичних українських молодіжних еміграційних організацій – ГрупиУкраїнської Національної Молоді (ГУНМ, створена 1922 р.), Легії УкраїнськихНаціоналістів (ЛУН, створена 1925 р.) та галицького Союзу УкраїнськоїНаціоналістичної Молоді (СУНМ, створений 1926 р.), які автор назвавнаціоналістичними і відзначив, що “хоч були це майже одночасні спонтанні твори,незалежні одне від одного, а все ж однородні, це були твори доби, плід певногосуспільного процесу, що відбувався в повоєнні роки”4. В. Мартинець підкреслив,що саме молодий елемент СУНМ та УВО, а також ініціативна група“Академічного Дому” у Львові стали базою створення ОУН і здійснення політикиорганізованого націоналізму на західноукраїнських землях. Ключову роль уформуванні ідеології українського націоналізму дослідник відвів провідним членаммолодіжних націоналістичних організацій Юліяну Вассияну,Дмитру Андрієвському, Володимиру Мартинцю та Миколі Сціборському.Фактично ж остаточне оформлення ідеології як цілісної системи та ухваленняпрограми націоналістичного руху, за твердженням автора, належало І КонгресуУкраїнських Націоналістів (Відень, 28 січня – 3 лютого 1929 р.)5. Основну вагу впроцесі створення нової єдиної націоналістичної організації – ОУН-В. Мартинецьвідвів еміграційним націоналістичним осередкам, в яких були сприятливіші умовидля цього, однак головним тереном діяльності та розвитку організованогонаціоналізму назвав саме західноукраїнські землі, оскільки еміграційні осередкивідігравали лише допоміжну роль, виконуючи функції, які не можливо буловиконувати в краї – опрацьовувати ідеологічні проблеми, дбати про фінанси, вишкілчленства, видання матеріалів пропаганди та проводити зовнішньополітичні акції6.

посаду до 1954). На Конгресі виконував обов’язки головного секретаря Президії, брав участь уроботі соціально-економічної комісії. У 1929–1941 рр. – прокурор ОУН. Після розколу вукраїнському національно-визвольному русі приєднався до ОУН(м), провідник ОУН(м) на ЗУЗ(1941–1942). Редагував часописи “Наш шлях” (1922–1923; Львів), “Національна думка” (1926–1927; Прага), “Розбудова нації” (1928–1934; Прага), “Сурма” (1927–1933), “Українське слово”(1934–1940; Париж). Автор 18 монографій, понад 4 тис. статей.

4 Мартинець В. Українське підпілля: Від У.В.О. до О.У.Н.: спогади і матеріяли до передісторіїта історії українського організованого націоналізму / В. Мартинець. Вінніпег, 1949. С. 152.

5 Мартинець В. Українське підпілля: Від У.В.О. до О.У.Н… С. 317.6 Там само. С. 217.

276


Велике значення, як вважав В. Мартинець, мала І Конференція УкраїнськихНаціоналістів (Берлін, 3–7 листопада 1927 р.), яка стала початком відлікупершого періоду діяльності централізованого націоналістичного руху підкерівництвом ПУН. Серед найважливіших проблем, розглянутих на конференції,дослідник виділив існування двох точок зору щодо питань влиття УВО вновостворену націоналістичну організацію та головування в ній Є. Коновальця.Основними здобутками Конференції громадсько-політичний діяч назвав:створення ПУН, ухвалу скликання Конгресу, що мав “покликати до життя ОУН”,заснування у Празі місячника “Розбудова нації”, який мав стати центромпідготовки Конгресу, бути “магнітом для всіх націоналістичних елементів”,поширювати ідеї українського націоналізму7. Характеризуючи момент створенняПУН, автор зазначив, що “це був не тільки новий факт сам по собі, але спосіб –форма його виникнення була новою. Бо ж повстало поза існуючиминаціоналістичними гуртами тіло, що мало стояти понад ними, як найвищий органусього націоналістичного руху, при чому створення його не прийшло здолу, знизів, шляхом виборів, а згори, без виборів, на підставі зговорення кількоходиниць. Отже ніхто не вибирав ПУН але важливе було що інше: визнання йогозагалом націоналістів”8.Висвітлюючи всі етапи процесу творення ОУН, В. Мартинець підкреслив

значення прийняття двох надзвичайно важливих постанов ІІ КонференціїУкраїнських Націоналістів (Прага, 8–9 квітня 1928 р.) про “перебрання Проводомзаступництва організованого націоналізму назовні” та відмежування ПУН тавсіх націоналістичних організацій підлеглих йому від усіх існуючих партій,політичних груп і центрів. Ці постанови сприяли консолідації українськихнаціоналістичних організацій і їх перетворенню на “самостійний окремий чинникполітичного життя”9. Автор описав усі аспекти підготовки та проведенняІ Конгресу (28 січня – 3 лютого 1929 р.), який “закінчував перший, підготовчий,майже дворічний, період діяльности українського організованого націоналізму,період безперервних шукань, період із перевагою теоретизування в тому часі,коли практична чинність обмежувалася здебільшого до творення основи-відскочні для майбутньої діяльности О.У.Н.”10. На переконання В. Мартинця,український організований націоналізм під керівництвом ПУН ще до створенняОУН вже творив “монолітну основу” майбутньої організації та був вагомимполітичним чинником, тому І Конгрес і створена ОУН були не початком, а“еволюційним продовженням вже існуючого твору”11.

7 Мартинець В. Українське підпілля: Від У.В.О. до О.У.Н… С. 202–215.8 Там само. С. 208.9 Там само. С. 255.10 Там само. С. 333.11 Там само. С. 334.

277


Важливу роль у висвітленні становлення ОУН відіграв один з провіднихдослідників українського націоналістичного руху “мельниківського” спрямуванняЗиновій Книш*. У своїй праці “При джерелах українського організованогонаціоналізму” автор ґрунтовно розкрив передумови становлення ОУН,формування ідеології майбутнього утворення, участь у цьому процесі молодіжнихнаціоналістичних організацій, у додатках подав матеріали й документи, виданіпісля проведення двох конференцій та І Конгресу12. Однак, описавши великийвнесок ГУНМ, ЛУН та СУНМ у творення ОУН, З. Книш скупо висвітлив участьУВО у цьому процесі. Виклад матеріалу в цій праці надто емоційний таполітизований, а основними джерелами дослідження були преса, спогади та працідовоєнних авторів, що й стало причиною окремих фактологічних помилок.З. Книш вважав, що національно-визвольні змагання 1914–1920 рр., їх поразка

та переоцінка цінностей ідейного і практично-політичного порядку, прискорилипроцес визрівання націоналістичної ідеології, викликавши реакцію українськогосуспільства, спричинили до її широкої популяризації й творення ОУН13. Дослідниквиділив чотири причини зростання популярності націоналістичних настроїв іактивного розвитку націоналістичного руху на західноукраїнських землях: бойовудіяльність УВО, яка романтизувала збройну боротьбу; створення та боротьбуза підпільний український університет у Львові, з якого вийшли перші кадриорганізаторів руху; публіцистичну діяльність Д. Донцова, яка наповнила боротьбуідеологічним змістом; “свіжий і живий” приклад націоналістичного руху закордоном і загальноєвропейська й світова ідеологічно-світоглядна дискусія, щовиникла внаслідок його реальних політичних здобутків14.Автор вважав, що перші гуртки ідеологічно близькі до націоналізму

створювались спонтанно майже в кожному осередку, де скупчувалися колишнівояки українських армій, та в університетських містах, де студіювала молодь,а от процес інтеграції націоналістичного руху завершився створенням осередківчотирьох організацій: УВО, ГУНМ, ЛУН та СУНМ, які й стали “фундаментоморганізованого націоналізму”15. Перше місце у творенні ОУН дослідник відвів

* Книш Зиновій (16. VI. 1906, Коломия – 14. ІХ. 1999, Торонто, Канада) – українськийполітичний діяч, історик, журналіст. З 1924 р. – член Окружної команди УВО у Коломиї, згодом– член Бойової референтури. 1930 р. призначений бойовим референтом Крайової Команди УВО.Брав участь у роботі першої конференції ОУН на західноукраїнських землях весною 1930 р., дебула створена КЕ ОУН. Був тричі ув’язнений польською владою за приналежність до УВО-ОУН. З 1940 р. – член Проводу і секретаріату ПУН, брав безпосередню участь в організаціїПохідних груп ОУН. В 1940–1941 рр. – начальник канцелярії Українського центрального комітету(УЦК). Після розколу в українському національно-визвольному русі приєднався до ОУН(м).Обіймав посади першого заступника Голови ПУН і генерального судді ОУН. Автор численнихпраць з історії УВО-ОУН.

12 Книш З. При джерелах українського організованого націоналізму / З. Книш. Торонто,1970.

13 Книш З. При джерелах українського організованого... С. 8–9.14 Там само. С. 38.15 Там само. С. 17.

278


УВО, як організації, яка, вбираючи в себе націоналістичний елемент, під йоговпливом, почала політично орієнтуватися на ще неоформлений українськийнаціоналізм. На думку автора, заснування 1922 р. “Літературно-НауковогоВістника”, Української Партії Національної Революції у 1923 р. та газети “Новийчас” у 1924 р. були невдалими спробами УВО заснувати осередки, які бзаймалися розробкою та пропагандою ідеології, творенням політичних програмїї діяльності16. Також З. Книш докладно розкрив процес створення ГУНМ таСУНМ, їх велику організаційну, публіцистичну діяльність, проведення пропаганди,виховання провідних ідеологів та керівників руху. Наступною хронологічноохарактеризована ЛУН (створена 1925 р.), яка першою безпосередньо вжиланазву “націоналіст” і через свої осередки по світу (Прага, Берлін, Відень, Париж,Стамбул) проводила пропаганду націоналізму17.Аналізуючи об’єднання у червні 1927 р. ГУНМ та ЛУН в Союз Організацій

Українських Націоналістів, автор підсумував, що факт його постання маввеликий моральний вплив на загал націоналістів й вважався першим кроком доздійснення задуму спільної для всіх націоналістичної організації. Продовженнямпроцесу об’єднання, на думку З. Книша, стала підготовка до І Конференції, яка“завершила первісний невизначений, хаотичний і нескоординовании станнаціоналістичного руху і була великим кроком вперед на шляху до створенняєдиної націоналістичної організації”, а її головним наслідком було створення ПУН,який взяв на себе керівництво зовнішньою пропагандою та проведеннязовнішньополітичних акцій, підтримку контактів з різними українськимиполітичними проводами, а також керував подальшою працею ідеологічної йорганізаційної інтеграції націоналістичного руху18. Головними перешкодами уроботі ПУН З. Книш назвав особисті амбіції деяких осіб, відокремленістьпоодиноких націоналістичних організацій, а також “організаційний егоїзм” і“місцевий патріотизм”19.Результатом ІІ Конференції стала постанова про відмежування

націоналістичного руху від партій і політичних центрів, яка, на думку автора,була не тільки наслідком засадничих, принципових основ націоналістичноїідеології, а ще й тактичним маневром, метою якого було наблизити до себенаціоналістів у краї та на еміграції. З. Книш розумів важливість кількарічноїпідготовки до І Конгресу і стверджував, що “нова націоналістична організаціянаростала органічно, через перетоплення і злиття, а не механічне поєднання їїкомпонентів”20. Характеризуючи процес творення її ідеології, дослідник відзначив,що український націоналізм не залежав від ідеологічних настанов якоїсь однієїособи, а ідеологія націоналізму “досить яскраво рисувалася вже як витвір збірної

16 Книш З. При джерелах українського організованого... С. 22.17 Там само. С. 25–28.18 Там само. С. 52–58.19 Там само. С. 69.20 Там само. С. 70.

279


праці націоналістичних організацій та їхньої преси”. Тому праця ідеологічноїкомісії І Конгресу полягала у кодифікації уже витворених ідеологічних цінностейі тих, що вимагали доопрацювання. Цікавим є наведений З. Книшем факт, щоще перед Конгресом ПУН видав мораторій на творення нових націоналістичнихорганізацій з рекомендацією ще неорганізованим націоналістам вступати віснуючі націоналістичні гуртки та організації. З іншого боку, автор підкреслив,що ухвали і постанови Конгресу для існуючих організацій мали тільки значенняморального орієнтиру, а для їх злуки потрібна була ратифікація рішень Конгресузагальними зборами чи іншими верховними керівними органами цих організацій,що вимагало деякого часу21.Не уник автор, як Крайовий Комендант УВО, суб’єктивності й емоційності у

висвітленні взаємин новоствореної ОУН та УВО, а також в огляді проблем їхзлиття. Помилковим вважав твердження, що із створенням ОУН УВО припиниласвоє існування, ставши бойовою референтурою ОУН, як і те, що НачальнаКоманда передала свої функції ОУН. На переконання З. Книша, джерелом цієїлегенди було намагання “деяких галицьких націоналістів наймолодшогопокоління” виводити історію революційного націоналістичного руху від себе,мінімізуючи значення і роль УВО22. Вагоме місце у дебатуванні злиття УВО зОУН дослідник відвів Крайовій Конференції ОУН, що відбулася весною 1930 р.у Львові. Щодо питання наявності конфлікту між УВО і ОУН, авторпритримувався твердження, що стосунки між ними ніколи не входили в фазунапруження чи конфлікту23.Багато уваги З. Книш присвятив висвітленню злиття УВО і ОУН та огляду

їх взаємин у книзі “Дрижить підземний гук: Спогади з 1930–1931 років уГаличині”24. Для автора, станом на 1930 р., УВО і ОУН – дві окремі організації,з різними завданнями та методами дій. І якщо УВО, будучи військово-бойовою,законспірованою організацією, яка готувала кадри для боротьби, не моглаприйняти у свої лави такої великої кількості бажаючих, не знала, які політичніцілі перед ними ставити, то саме ці завдання мала вирішити ОУН. А процесвлиття УВО в ОУН, як вважав дослідник, розпочався вже у 1931 р.25.

Ще один український зарубіжний автор П. Боярський у своїй праці “Внутрішняполітика ОУН”, що вийшла друком у 1947 р., також висвітлив основні моментистворення ОУН26. Дослідник – прихильник ОУН(м), що помітно вплинуло найого оцінку окремих подій історії ОУН. Головну роль у процесі становлення

21 Книш З. При джерелах українського організованого... С. 78.22 Там само. С. 80.23 Там само. С. 88.24 Книш З. Дрижить підземний гук: спогади з 1930–1931 років у Галичині / З. Книш. Вінніпег,

1953.25 Там само. С. 38–41.26 Боярський П. К. Українська внутрішня політика Організації Українських Націоналістів /

П. Боярський. Женева, 1947.

280


ОУН він відвів закордонним націоналістичним угрупованням ГУНМ й ЛУН,західноукраїнському СУНМ і УВО, яких поєднали спільні ідеї майбутньогостворення політичної організації націоналістів27. Автор розкрив практичнізавдання українського націоналістичного руху, центральним з яких булареволюційна боротьба за Українську Самостійну Соборну Державу. Напереконання П. Боярського, гучні акції ОУН, які повертали національні амбіції,розуміння, що лише чинна визвольна боротьба завершена національноюреволюцією, може відновити УССД, й духовна соборність українства вже булип’ятдесяти відсотковим успіхом ОУН28. У праці помітні моменти політично-психологічного протистояння радянській ідеологічній системі, деякий популізму оцінках ідейних опонентів з українського еміграційного політичного табору,критика їхніх “неконструктивних” дій щодо консолідації українських політичнихсил та створення координаційного центру, а також гостра критика ОУН(б).Головним представником історіографії “бандерівського” напрямку є

Петро Мірчук*, який у своїй монографії “Нарис історії ОУН” зробив першу спробуузагальнення й систематизації історії УВО-ОУН від створення і до кінця 1939 р.29

Значним досягненням дослідження стала спроба показати особливостістановлення ОУН на широкому тлі політичних подій даного періоду. Однак, упраці присутні елементи політизації та пропагандизму, а її головним джереломбула міжвоєнна преса, програмові документи націоналістичних організацій татвори її діячів, що стало причиною певних фактологічних неточностей. П. Мірчуквиокремив три складові, що відіграли вирішальну роль у формуванні майбутньоїОУН: УВО, українські націоналістичні осередки на західноукраїнських землях(Українська Партія Національної Роботи, Український університет в підпіллі,Група Української Державницької Молоді, Організація Вищих Кляс УкраїнськихГімназій, СУНМ) та українські націоналістичні організації за кордоном (ГУНМ,ЛУН, Союз Організацій Українських Націоналістів, Союз УкраїнськихНаціоналістів)30. Аналізуючи виникнення та популяризацію українського

27 Боярський П. К. Українська внутрішня політика… С. 33–35.28 Там само. С. 40.* Мірчук Петро (26. VI. 1913, с. Добрівляни, Стрийського р-ну Львівської обл. – 16. V. 1999)

– український політичний діяч, історик, журналіст. В 1930-х рр. навчався на юридичному факультетіЛьвівського університету. Член ОУН. Брав участь у виданні “Бюлетня крайової екзекутиви ОУНна ЗУЗ”, редагував періодичні націоналістичні видання “Молоде Село”, “Наш світогляд”. Бувреферентом КЕ ОУН. У 1933–1939 рр. декілька разів заарештовувався польською поліцією заучасть у національному русі. 1939 р. емігрував до Праги, де продовжив навчання в Українськомувільному університеті (1941). В 1941 р. був зв’язковим легіонів ДУН у Відні. У 1945–1946 рр.очолював Центральний еміграційний союз українського студентства. У 1948–1952 рр. – членПроводу ЗЧ ОУН, співредактор ряду націоналістичних видань. З 1950 р. жив у США. 1969 р.отримав звання доктора філософії УВУ в Мюнхені. Автор ряду праць з історії ОУН і УПА.

29 Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів: В 2 т. Т.1: 1920–1939 /П. Мірчук. Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк, 1968.

30 Мірчук П. Нарис історії Організації… С. 515.

281


націоналізму, історик назвав його першим і найвизначнішим ідеологом Д. Донцова,який, завдяки своїм творам “Підстави нашої політики” та “Націоналізм”,привертав увагу молоді до УВО, яка й запозичила його ідеї. Ще одним важливимфактором у формуванні українського націоналістичного руху автор назвавстудентство, що об’єднувалось у Західній Україні в нелегальні націоналістичніорганізації (СУНМ)31. Щодо причин формування націоналістичних організаційза кордоном, то П. Мірчук дотримувався думки, що криза діяльності українськихполітичних партій та прагнення протиставити себе українським соціалістичнимпартіям, сприяли виникненню організацій з ідеологією “державницького,соборницького і понадпартійного українського націоналізму”, до яких входилистуденти, інтелектуали, військовики та робітники-емігранти із Західної (ГУНМ)та Східної (ЛУН) України32. Історик підтримав тезу, що саме на з’їзді ГУНМ уПразі весною 1924 р. “порушено думку про доцільність об’єднання всіхнаціоналістичних організацій”33. Першість в ініціюванні творення ОУН авторвідвів саме закордонним націоналістичним організаціям.П. Мірчук докладно висвітлив події двох конференцій, конгресу українських

націоналістів та їх рішення. Аналізуючи спосіб організаційного оформленняукраїнського націоналістичного руху, автор виокремив дві концепції, що викликалигостре протистояння на І Конференції. Згідно першої – всі вже існуючі українськінаціоналістичні організації мали самоліквідуватися й влитись в нову і єдину ОУН,а от за другою концепцією – всі організації мали підпорядковуватись одномукоординаційному центру, залишаючись надалі окремими та самостійними,зокрема мали продовжувати існувати дві, одна з одною організаційно не пов’язаніорганізації: ідеологічно-політична ОУН, як легальна партія, з одного боку, а здругого – підпільна, законспірована, військово-бойова організація УВО.Критикуючи застереження прихильників другої концепції (Л. Макарушка, Д. Паліївта ін.) про те, що таке злиття автоматично спричинить переслідування з бокупольської окупаційної влади новоствореної організації, як нелегальної, П. Мірчукпідтримав твердження СУНМ, що в час ворожої окупації України не можливелегальне існування української націоналістичної організації. Ще однією причиноюіснування другої концепції автор вважав членство деяких представників КЕ УВОв УНДО та прихильності до іншої ідеології. Ця проблема, на думку П. Мірчука,й стала головною причиною відкладення Конгресу та скликання ІІ Конференції,головною темою якої стало визначення ставлення українського націоналістичногоруху взагалі, і майбутньої ОУН зокрема, до українських політичних партій,насамперед до легально існуючих на західноукраїнських землях34. П. Мірчукдав позитивну оцінку рішенню відмежуватися від легальних політичних партій

31 Мірчук П. Нарис історії Організації… С. 58.32 Там само. С. 64–67.33 Там само. С. 67.34 Там само. С. 86.

282


та підкреслив, що це стало новим етапом в історії УВО і вирішальним крокомдо створення ОУН. Автор досить ґрунтовно висвітлив перебіг І Конгресуукраїнських націоналістів, склад учасників, головні питання і постанови, устрійОУН.Аналізуючи процес злиття в ОУН усіх націоналістичних організацій, П. Мірчук

відзначив, що він відбувся швидше за кордоном, ніж на Західній Україні. Автортвердив, що на території Середньої та Західної Європи вже від квітня 1929 р.почали існувати й діяти відділи ОУН, як клітини єдиної організації35.Організаційним ядром ОУН на західноукраїнських землях історик визначивСУНМ. Досить коротко автор подав організаційну структуру ОУН, відзначившилише проблемність і невідповідність передбаченої Конгресом структури, щодоумов функціонування ОУН на західноукраїнських землях, внаслідок чого й булоперейнято організаційну схему УВО.Розглянув П. Мірчук й проблему влиття УВО в єдину ОУН. Історик визнав,

що воно виявлялося не такою простою справою через позицію ПУН продоцільність, з мотивів пропаганди, збереження ще на деякий час “фірми УВО”,та настороженість і небажання самоліквідації УВО, що виникли серед її керівнихкіл у Західній Україні36. П. Мірчук вважав, що справжнє злиття УВО й ОУН водну формацію успішно започаткував Крайовий Провідник ОУН і одночасноКрайовий Комендант УВО Юліан Головінський, а фактичне злиття відбулосядо 1931 р., адже саме тоді, на думку автора, Є. Коновалець зробив “засадничузміну” характеру УВО, згідно з якою “фірму УВО належало зберігати далі, алелише формально, для політично-пропаґандивних цілей, а в дійсностізатверджувалося стан, що УВО, як окрема організація, фактично вже пересталаіснувати, її кадри повністю перейшли до складу ОУН, переважно до її бойовоїреферентури”37. Однак П. Мірчук вказав, що в українській та іноземній пресіпри оглядах судових процесів проти членів ОУН ще довший час ішла мова проУВО. Історик вважав, що в 1932 р. процес злиття УВО-ОУН вважався вжезавершеним, тому бойова референтура ОУН проводила свою діяльність під“фірмою ОУН”38.Розглядаючи українське політичне життя в час постання ОУН, історик

розкритикував діяльність численних українських політичних партій та центрів іпідкреслив важливість орієнтації ОУН на власні сили та її вороже ставлення долегальних парій, політика яких, на думку автора, була наскрізь шкідливою дляукраїнської визвольної справи39. Проаналізувавши виникнення й діяльністьукраїнських націоналістичних організацій, П. Мірчук прийшов до висновку, що

35 Мірчук П. Нарис історії Організації… С. 116.36 Там само. С. 142–146.37 Там само. С. 222–267.38 Там само. С. 273.39 Там само. С. 107.

283


український націоналістичний рух – це “органічний природний процес, якийпротиставився партійному розгулові, що анархізував політичне життя українськоїеміграції”40.Також достатньо уваги питанню створення організації присвятив у своїй праці

“Світла і тіні ОУН” один із її керівників Лев Ребет*, який дав критичний аналізрозвитку українського націоналістичного руху41. І хоча у дослідженні, він не уникдеяких особистих упереджень, зокрема в оцінці дій деяких керівників організації,наприклад Степана Бандери, та політичних груп, як то західноукраїнські політичніпартії міжвоєнного часу, все ж висвітлення окремих питань є досить об’єктивним.Переломними моментами у процесі творення організації Л. Ребет назвав

висунення ідеї нації та визначення ОУН як понадпартійної, загальнонаціональноїорганізації, яка буде політично і збройно боротися за державну самостійність.Автор ствердив, що вже на І Конгресі “не деталізована соціальна, культурна,економічна і т. д. програма, а саме стратегія і тактика підпільної боротьби задержавність були для ОУН найсуттєвіші”42.Аналізуючи характер майбутнього утворення, Л. Ребет відзначив, що ще в

процесі творення ОУН виявились тертя між двома групами: старшою(військовою) і молодшою (студентською). Проте на початку 1930-х рр. чисельноменша і політично слабша група старих “увістів” здала свої позиції43. Щодосоціальної бази організації, на думку Л. Ребета, вона черпала свої кадри з членівУВО та західноукраїнської студентської молоді44. Залишивши поза полем зорудослідження еміграційного середовища організації та ПУН, Л. Ребет багатоуваги зосередив на висвітленні діяльності КЕ ОУН.

40 Мірчук П. Нарис історії Організації… С. 75.* Ребет Лев (3. ІІІ. 1912, Стрий – 12. Х. 1957, Мюнхен) – український політичний діяч,

публіцист, один з ідеологів українського націоналізму. 1927 р. вступив до УВО, згодом – доОУН. З 1930 р. очолював провід ОУН у Стрийському повіті. 1934–1938 рр. – керівник КЕ ОУНна західноукраїнських землях. Після розколу в українському національно-визвольному русіприєднався до ОУН(б). У червні 1941 р. був одним із організаторів Акта проголошенняукраїнської державності (30.06.1941 р.), заступник голови Українського державного правлінняЯ. Стецька. Належав до Закордонного Центру в ОУН, головний суддя ЗЧ ОУН. У грудні 1953 р.разом із С. Бандерою і З. Матлою створили Колегію уповноважених, яка повинна булареорганізувати ОУН і накреслити завдання організації в повоєнних умовах. У лютому 1954 р.Л. Ребет і З. Матла, не досягши компромісу із С. Бандерою в поглядах на майбутнє ОУН, створилинову організацію під тією ж назвою – ОУН ЗЧ (з 25.12.1956 р. – ОУН за кордоном; ОУНз; т. зв.двійкарі), в якій Л. Ребет став головою Політичної Ради. 1955–1957 рр. – головний редакторжурналу “Український самостійник”. У 1949 р. захистив докторську дисертацію на тему “Державаі нація”. У жовтні 1957 р. вбитий агентом радянських спецслужб Б. Сташинським. Автор праць,в яких ґрунтовно розробляв теоретичні засади українського демократичного націоналізму.

41 Ребет Л. Світла і тіні ОУН / Л. Ребет. Мюнхен, 1964.42 Там само. С. 9.43 Там само. С. 44.44 Там само. С. 15.

284


Також цікавими виданнями, де в окремих статтях висвітлювались деякіаспекти створення ОУН, є збірки “Організація Українських Націоналістів 1929–1954” і “Євген Коновалець та його доба”45. Процес зародження ідеологіїукраїнського націоналізму, постання молодіжних націоналістичних організацій,їх діяльність, організаційне оформлення українського націоналістичного руху вОУН та перші акції останньої на західноукраїнських землях і закордономвисвітлено в статтях Олександра Бойківа, Осипа Бойдуника, Юрія Артюшенка,Степана Ленкавського, Дарії Ребет, Зенона Пеленського, Лева Ребета ,ідеологічні основи українського націоналізму обґрунтовано в статтяхЮліяна Вассияна, Юрія Бойка, Осипа Бойдуника, діяльність українськоїнаціоналістичної преси проаналізовано в статті Володимира Мартинця46.Надзвичайно цінним виданням є збірка документів “ОУН в світлі постановВеликих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929–1955” виданау 1955 р.47

Щодо досліджень українських зарубіжних авторів останньої чверті ХХ –початку ХХІ ст. з досліджуваної проблеми, можна відзначити праціТараса Гунчака, Анатоля Бедрія та ін.48 Т. Гунчак у своїй праці підтримав тезустихійного характеру творення різних націоналістичних груп як в Західній Українітак і на еміграції в 20-х рр. ХХ ст.49. Важливим етапом у творенні нової організаціїавтор вважав рішення ІІ Конференції українських націоналістичних організацій

45 Організація Українських Націоналістів 1929–1954: Збірка статей у 25-ліття ОУН. Париж,1955; Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 1974.

46 Бойків О. Командир – Державний Муж – Творець організованого націоналізму / О. Бойків //Організація Українських Націоналістів 1929–1954: Збірка статей у 25-ліття ОУН. Париж, 1955. С. 49–68; Бойдуник О. Як дійшло до створення ОУН / О. Бойдуник // Євген Коновалець та його доба.Мюнхен, 1974. С. 359–379; Артюшенко Ю. Легія Українських Націоналістів / Ю. Артюшенко //Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 1974. С. 380–394; Ленкавський С. Націоналістичнийрух на ЗУЗ та 1-ий Конгрес / С. Ленкавський // Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 1974.С. 395–425.; Ребет Л. Націоналістична молодь і молодечий націоналізм / Л. Ребет // ЄвгенКоновалець та його доба. Мюнхен, 1974. С. 482–501; Пеленський З. Між двома конечностями //Євген Коновалець та його доба / З. Пеленський. Мюнхен, 1974. С. 502–524; Ребет Л. ОУН наЗУЗ у половині 1930-их років / Л. Ребет // Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 1974. С. 525–536; Вассиян Ю. Ідеологічні основи українського націоналізму / Ю. Вассиян // ОрганізаціяУкраїнських Націоналістів 1929-1954: Збірка статей у 25-ліття ОУН. Париж, 1955. С. 69–80;Бойко Ю. Ідеологія українського націоналізму / Ю. Бойко // Організація Українських Націоналістів1929–1954: Збірка статей у 25-ліття ОУН. Париж, 1955. С. 81–88; Бойдуник О. ОрганізаціяУкраїнських Націоналістів і засада власних сил народу / О. Бойдуник // Організація УкраїнськихНаціоналістів 1929–1954: Збірка статей у 25-ліття ОУН. Париж, 1955. С. 421–443; Мартинець В.Українська національна преса / В. Мартинець // Організація Українських Націоналістів 1929–1954: Збірка статей у 25-ліття ОУН. Париж, 1955. С. 229–246.

47 ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929–1955: Збірка документів. Б.м., 1955.

48 Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст.: Нариси політичної історії / Т. Гунчак. Київ,1993; Бедрій А. ОУН і УПА / А. Бедрій. Нью-Йорк; Лондон; Мюнхен; Торонто, 1983.

49 Там само. С. 215.

285


про передання повноважень ПУН представляти всі українські націоналістичніформації. Однак, дослідник дещо ідеалізує український націоналістичний рух, незаглиблюється в різноманітні аспекти процесу творення ОУН.Також вагомим є документальне видання “Українська суспільно-політична

думка в 20 столітті: документи і матеріяли” підготоване Тарасом Гунчаком іРоманом Сольчаником, в якому, з допомогою матеріалів міжвоєнного періоду,розкриваються питання формування ідеології українського націоналізму, ситуаціїнапередодні створення ОУН та сам процес становлення останньої50.Окрему групу українських зарубіжних авторів представляють прихильники

лівої, прорадянської орієнтації Юрій Косач та Віктор Поліщук51. Їхні праці маютькритичний та політизований характер, нагадують художній, публіцистичний твір,де немає місця науковості. В. Поліщук український націоналізм вважаврізновидом фашизму, який носив антихристиянський, імперіалістичний,тоталітарний характер і мав на меті побудову української імперії, а ОУН – узагаліорганізацією “мафійного типу”52. Автор говорить: “Імперіалістичні плани ОУНне повинні нікого дивувати: ОУН постала як репліка італійського фашизму,котрий, як і німецький націонал-соціалізм, дав приклад територіальногоекспансіонізму”53. Наскрізь розкритикував він і організаційну структуру ОУН.Намагання УВО-ОУН боротися за самостійність проти польської владидослідник вважав політичною помилкою, а методи її діяльності – злочинними.На думку В. Поліщука, ОУН “постала з метою перманентно чинити злочини:шляхом терору, вбивствами намагатися до побудови й розширення українськоїдержави”54. Автор не бачив жодних позитивів в існуванні й діяльності УВО-ОУН, для нього вона – ворог з перших сторінок праці. Дослідник часто вступаєу суперечність, наприклад: “Вона (ОУН – Н. Н.) репрезентувала дуже вузькеколо українців, що не перечить твердженню, що обманом, підступом, фальшивоюпропагандою, заграванням на низьких інстинктах, часто погрозами, теж тероромОУН зуміла втягнути до своєї злочинної діяльності сотні тисяч українців”55.Також, не заглиблюючись у деталі, в публіцистичній формі у праці “Від феодалізмудо неофашизму” гостро розкритикував діяльність УВО-ОУН та ідеологіюукраїнського націоналізму і Ю. Косач. Злочином він вважав залучення доборотьби несвідомої молоді56. Для автора неважливі причини виникнення тацілі організації, відсутні в праці й посилання на джерела.

50 Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: документи і матеріяли / Упоряд.Т. Гунчак і Р. Сольчаник. Т. 1–3. Мюнхен, 1983.

51 Косач Ю. Від феодалізму до неофашизму: Нариси / Ю. Косач. Нью-Йорк, 1962; Поліщук В.Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА (сповідь українця) / В. Поліщук. Торонто; Варшава; Київ,1995.

52 Поліщук В. Гірка правда… С. 74, 82, 90, 117, 139.53 Там само. С. 83.54 Там само. С. 138.55 Там само. С. 157–158.56 Поліщук В. Гірка правда… С. 36.

286


Таким чином, до здобутків української зарубіжної історіографії даної проблемиможна віднести впровадження до наукового обігу великого масивудокументальних матеріалів, підпільних видань, мемуарної літератури, першепоглиблене вивчення різних аспектів формування українського націоналістичногоруху, створення наукового доробку та узагальнюючих праць з проблеми, щостали базою для сучасної української історіографії, викриття на міжнародномурівні антиукраїнської політики польського та радянського режимів, інформуваннясвітової спільноти про прагнення української нації до створення власної держави.Разом з тим, брак достатньої кількості архівних матеріалів, намагання

глорифікувати український націоналістичний рух та його учасників знижує їхнюнаукову цінність. При аналізі цієї групи праць потрібно враховувати притаманніїм ідейно-політичну заангажованість, відчутне пропагандистське забарвлення,емоційно-описовий характер, вплив політичної диференціації, нестача серйозногоаналізу історичних обставин, у яких організовувався та функціонував українськийнаціоналістичний рух, і виважених узагальнень історичного матеріалу. На науковійцінності цих робіт позначилися як вузька джерельна база, так і намаганнягіперболізувати місце і роль українського націоналізму в українськомунаціонально-визвольному русі XX ст. Розглядаючи особливо гострі проблемидіяльності ОУН, набагато менше уваги звернено дослідниками на причини,передумови та обставини творення ОУН, реакцію на цю подію української тасвітової громадськості, соціальний та чисельний склад членства новоствореноїорганізації.Та попри сумнівний науковий рівень багатьох робіт, внесок української

зарубіжної історіографії у вивчення процесу творення ОУН має неперехіднезначення, оскільки саме вона окреслила головні напрями дослідження проблеми,стала базою всіх сучасних вітчизняних розробок даної теми. У той же час, усучасній українській історіографії піднятої нами проблеми спостерігаєтьсяпозитивний процес активного критичного переосмислення концепцій діаспорнихавторів.

287


FORMATION OF OUN IN UKRAINIAN FOREIGN INVESTIGATIONS:HISTORIOGRAPHICAL REVIEW

Natalia NADURAKVasyl Stefanyk Precarpathian National University,

Chair of historiography and source science57 Shevchenko str., Ivano-Frankivsk 76025, Ukraine

The main features and the level of investigation of the process of formation of theOrganization of Ukrainian Nationalists by Ukrainian foreign historiography, are analyzed inthe article. The author determines the most complicated, debatable and the least investigatedissues of the process of formation of the Ukrainian nationalist movement and the creation ofthe OUN. He concludes that Ukrainian foreign studies have been the basis of all moderndomestic elaborations of this theme.

Key words: Ukrainian foreign historiography, Ukrainian Military Organization, Organizationof Ukrainian Nationalists, Ukrainian nationalist movement, Ukrainian nationalism.

СТАНОВЛЕНИЕ ОУН В УКРАИНСКИХ ЗАРУБЕЖНЫХИССЛЕДОВАНИЯХ: ИСТОРИОГРАФИЧЕСКИЙ ОБЗОР

Наталья НАДУРАКПрикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника,

кафедра историографии и источниковеденияул. Шевченко 57, Ивано-Франковск 76025, Украина

В статье анализируются главные особенности и уровень исследования украинскойзарубежной историографией процесса становления Организации украинскихнационалистов (ОУН). Автор указывает на наиболее сложные, дискуссионные и наименееисследованные вопросы формирования украинского националистического движения иоснования ОУН, делает вывод, что как раз украинские зарубежные исследования сталибазой всех современных отечественных разработок этой проблемы.

Ключевые слова: украинская зарубежная историография, Украинская военнаяорганизация, Организация украинских националистов, украинское национальноедвижение, украинский национализм.

288
