vozrozhdenie zhitomira #2 vid 09/02/2010

Городской дозор Житомирский глобус Городской дозор

«Неразрешимыхпроблем нет»

Булгаківські стежки в Житомирі:реальні прототипи героїв Майстра

Гастролі польського театру

«Teatr NN» презентував «Розповіді з Брами»«BRAMA GRODZKA – Teatr NN» на запрошення Благо-дійного фонду Михайла За-славського побував у Жито-мирі та презентував глядачеві музичну виставу за мотивами оповідань Нобелівського ла-уреата ісака Зінгера. На ма-лій сцені актор і музикант-акомпаніатор роз повідають історії з життя звичайних людей. Прості на перший погляд розповіді виявляють-ся глибокими і універсаль-ними, їх доповнюють лірич-ні звуки кларнета та скрипки у виконанні Я.Адамова та Р.Красновида.

×итаéте на стр 6

Свалка мусорана Крошне– угроза для ЖитомираЭКОЛОГИЯ: ситуация в мире с каждым годом ухуд-шается. В связи с этим мно-гие жители нашей планеты пытаются быть ближе к природе. Но есть люди, которые в силу обстоя-тельств вынуждены жить в местах, особо опасных для жизни. К их числу относят-ся и жители района Крошня в Житомире, где на огром-ной территории раскинулась отравляющая все живое во-круг городская свалка.

Фотоконкурс «Посмотри на Житомирпо-новому!»У ЖИТОМИРі оголо-шено відкритий конкурс фотографій. Протягом двох

місяців будуть збиратися знімки, які віддзеркалюють дух нашого міста, вшанову-ють його історію, передають характер житомирян.

Питна водав місті:жива чи мертва?ВОДА – джерело життя. Але таку характеристику важко дати тий воді, яку ми п’ємо. Сьогодні в більшості житомирських криниць вода є непридатною для пиття. Причина – вміст в ній нітратів, які практич-но не підлягають очистці. Більш як 20% водопроводів в Житомирській області не відповідають санітарним нормам, а 502 кілометри водопровідних мереж знахо-дяться в аварійному стані.

×итаéте на стр 2 ×итаéте на стр 7 ×итаéте на стр 2

стр 7

2010 год

#2 0902

«НеразрешимыхИнтервью Михаила Заславского газете «Возрождение Житомира»

«Житомир має стати містом шарму, любові та комфорту», – вважає французький архітектор Метью Тіссерон, підсумову-ючи поїздку до міста, яка була організована Благодійним фон-дом Михайла Заславського. На його погляд, городянам варто об’єднати свої зусилля задля того, щоб Житомир знову став містом-садом, світлим і приємним для життя.

«Відродження Житомира» на розі Глиняноїта Зеленої стр 7

О подвиге афганцевнужно говоритьгромко и открыто стр 8

«Живая история»: свидетельства прошлого века стр 8

Метью Тіссерон: «Житомир вартий того, щоб йогопобачити» ГЕРО¯В БУЛГАКОВА,

реальні прототипи яких жили і працювали у на-шому місті, ще за їх жит-тя бачили на театральних сценах Парижа, Гааги, Білостока, Мадріда, Пра-

ги, Варшави, Кракова, Лодзя, Бреслава.

Тільки нещодавно в Росії віднайшлися правнуки «Ларіосіка із Житомира», і тепер ми знаємо про його трагічну долю (розстріляний у Криму військами Фрун-зе). Сьогодні ми вперше друкуємо його фотознімки, на які тепер можете погля-нути і ви!Микола Судзіловський з дружиною Маріамною. 1917 рік.

МИХАИЛ ЗАСЛАВСКИЙ рассказал нашей газете, что Житомир имеет возмож-ность привлечь бизнесме-нов, финансовые институты для того, чтобы осуществить проекты, которые сегод-ня жизненно необходимы

городу. Нам нужно избав-

ляться от провинциальных комплексов. Житомир – это большой город по лю-бым стандартам. Триста ты-сяч жителей – это сравнимо с населением Страсбурга, столицы объединенной Европы. Потенциал, люди, идеи – все это в Житомире есть. Нужно только скон-центрировать их для до-стижения стратегически

важных для города целей и решения самых насущных проблем.

стр 3

стр 4-5

2 # 2 | 9 февраля Возрождение Житомира

Газета фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

Татьяна Годовская,ýêñïåðò ïî âîïðîñàì ýêîëî-ãèè Æèòîìèðñêîãî ãîðîäñêî-ãî áëàãîòâîðèòåëüíîãî ôîíäàÌ.Çàñëàâñêîãî:

«Рассчитанная санитар но-защитная зона полигона на-много превышает норматив-ную. К этому можно добавить неудовлетворительное состо-яние санитарно-защитной зоны, отсутствие положенно-го ограждения территории и нарушение правил доставки мусора на полигон, в частно-сти, отсутствие дезинфекции

мусоросборочных контейне-ров и специализированного автотранспорта, нарушение сроков вывоза мусора.

Решить проблему ТБО мог бы мусороперерабаты-вающий завод, который, возможно, появится в ско-ром времени в Житомире. Понимая важность этой проблемы, по инициативе фонда Михаила Заславского 17 февраля начнутся пере-говоры между голландской фирмой NextCare Invest B.V. и житомирской облгосад-министрацией о проекте строительстве такого завода. В переговорах примет уча-стие председатель правления фон да – Эдуард Кругляк. Представители голландской фирмы располагают банков-скими гарантиями на сумму 80 млн. евро, которые при успешном проведении пе-реговоров станут инвести-циями в строительство та-кого завода.

ЭколоГИяКрошненский полигон уже давно превратился в экологическуюкатастрофу

На территории Житомир-ской области ежегодно об-разуется около 400 т отходов, львиная доля которых оседает на полигонах, в т.ч. и на Крош-ненском. Всего в области на-коплено более 11 млн. т твер-дых бытовых отходов (ТБО). Нормативные документы в области проектирования и строительства полигонов ТБО рекомендуют создавать их за чертой города. Но для этого необходимо найти подходя-щую территорию, обустроить ее и решить проблему вывоза мусора. Сельские хозяйства не спешат отдавать свои зем-ли для этих целей, а с вывозом мусора возникают проблемы

и в пределах города. В такой ситуации происходит следую-щее – из маленькой свалки вырастает гигантский монстр, способный отравить окружаю-щую среду на несколько кило-метров вокруг.

Масштабная свалка, рас-положенная на Крошне, не

соответствует нормативам и представляет серьезную угро-зу экологии окружающей среды. По принятым в Укра-ине нормам полигоны ТБО должны функционировать не более 40 лет, Крошненскому полигону уже почти 70 лет. Страшно представить, какое

количество фильтрата за эти десятилетия ушло в землю, попало в грунтовые воды и даже в воду, используемую в быту. За эти годы на полигоне проводились многочислен-ные проверки, проходили совещания разных уровней. В 2008 г. Житомирская меж-районная природоохранная прокуратура подала иск в окружной административ-ный суд Житомира о запре-щении эксплуатации поли-гона, но иск был отклонен, апелляционный суд также ничего не решил.

В Европе на захоронение направляются до 10% ТБО, остальные отходы идут на переработку или сжигаются, в Украине происходит наобо-рот – около 80% отходов под-вергают захоронению, сжига-ется малая часть.

диана николаеВа

Городской доЗор

больова точкаОсновні проблемипостачання водиу Житомирі – її якість і зношеність комунікацій

Вода до житомирських квартир потрапляє з річки Те-терів, яка сьогодні є замуле-ною і засміченою. За словами місцевих мешканців, в річку щодня зливають нечисто-ти. Основними причинами за-бруднення вод-них об’єктів є саме викид не-достатньо очи-щених стічних вод через систе-ми каналізації, а також потра-пляння в річки забруднюючих речовин із ка-налізації

У житомирській воді ба-гато радону та заліза. За сло-вами лікарів, неякісна вода є причиною ряду захворювань, таких, як виразка шлунку, жовчокам’яна хвороба, хво-роби органів дихання, сте-

нокардія, інфаркт міокарда, холецистит, черевний тиф, вірусний гепатит А.

«Ще зовсім нещодавно ми з подругою пили воду з кра-ну, – розповідає мешканка студентського гуртожитку Олена. – Але в останній мі-сяць після кип’ятіння в чаш-ці почала плавати густа біла піна, як від капучіно. В мене почалися систематичні болі в животі та постійний непри-ємний присмак в роті. Ми з подругою перейшли на бу-тильовану воду, а з-під крана лише вмивалися. Після цього болі зникли».

Продавець Житнього рин-ку Микола їздить за водою до джерела в селі Левків. «Вода в квартирі – ніяка, – каже пан Микола. – Не допомагає на-віть кип’ятіння. Поблизу, на Смолянці, є криничка, але та вода теж не найкраща».

Сьогодні КП «Житомир-водоканал» не в силах само-стійно вирішити проблему

очищення води в місті. Про це свідчить звер-нення в трав-ні 2009 року міської влади до спеціаліс-тів – науковців і практиків – про допомогу у ви-рішенні пробле-

ми очищення питної води для населення.

Житомир не єдине місто, яке живе з цією проблемою, що стала наслідком загаль-ної несприятливої еколо-гічної ситуації та суцільної руйнації системи водопос-тачання. Відстало від життя

чи прийшло в занепад бук-вально все: норми якості питної води, мережі, які не захищають від проникнення в них шкідливих речовин, реагенти, якими знезаражу-ють воду. Більш як 20% во-допроводів в Житомирській області не відповідають са-

нітарним нормам, а 502 кі-лометри водопровідних мереж знаходяться в аварій-ному стані.

Поки що всі намагання чиновників змінити ситуа-цію залишаються лише на папері, а житомиряни про-довжують «здобувати» питну

воду хто як може, адже жи-телі міста вже давно засвоїли правило, що пити воду з-під крана лише собі на шкоду. Переважна більшість жите-лів міста купує бутильовану воду або користується по-бутовими фільтрами, дехто набирає її з джерел чи нама-

гається хоча б якось очисти-ти відстоюванням. Як дов-го триватиме така ситуація, спрогнозувати важко, але зрозуміло, що пити воду з-під кранів, як це роблять герої західних фільмів, ми зможемо ще не скоро.

андрій коза÷енко

Вода в Житомирі: жива чи мертва

Житомиряни вже давно не вживають водопровідну воду

За словами лікарів, неякісна питна вода є причиною багатьох небезпечних захворювань

Ýдуард Кругляк,ïðåäñåäàòåëü ïðàâëåíèÿ Æè-òîìèðñêîãî áëàãîòâîðèòåëü-íîãî ôîíäà Ì.Çàñëàâñêîãî:

«Украина является не толь-ко самой малообеспеченной по части питьевой воды стра-ной, но также лидером по низ-кому ее качеству. Особенно это касается состояния дел с водо-снабжением в Житомире.

По течению реки Тетерев, уже несколько лет практи-чески не работают очистные сооружения, все бытовые и промышленные отходы на-прямую сбрасываются в реку, и в конечном итоге попада-ют в водозабор. В 2008 году в

Житомире приступили к реа-лизации проекта по очист-ки водохранилища, бюджет проекта составлял около 80 млн.грн. Но за весь истекший период из государственного бюджета на эти цели посту-пило не более 1 млн.грн.

К сожалению, финансо-вое состояние житомирского водоканала не позволяет ему качественно осуществлять очистку воды. С 2001 года по 2010 долг бюджетов всех уровней перед водоканалом

по разнице в тарифах соста-вил около 30 млн.грн.

Фонд Михаила Заславского в процессе разработки Страте-гии развития Житомира уде-ляет значительное внимание проблеме снабжения города качественной водой. В част-ности, важнейшими пробле-мами, над которыми работа-ют эксперты фонда, являются загрязненность речной воды в водохранилище, откуда ведет-ся водозабор, и изношенность систем очистки воды».

«проблема пИтьевой водЫ – одИн ИЗ прИотрИтетов работЫ Фонда»

Водозабір у Житомирі відбувається з відкритих джерел, якість води в яких останнім часом стрімко погіршується.

Вопросы переработки вторсырья в Украине до сих пор ка-зались призрачными перспективами.

Крошненская свалка– угроза для города

Инвестиции решат проблему бытовых отходов в Житомире

Фот

о С

ергі

й Р

озду

м

3# 2 | 9 февраля Возрождение Житомира


ИнтервьюМихаил Заславский считает, что у Житоми-ра есть потенциал

– Михаил Витальевич, для чего Вы создали благотвори-тельный фонд в Житомире? Кому Вы хотите помочь?

– Городу. Людям. Мне больно смотреть на упадок областного центра с трех-соттысячным населени-ем, города с многовековой историей. Ведь большин-ство житомирян сегодня вынуждены думать лишь о своем выживании. У меня есть возможность привлечь бизнесменов и финансовые институты и осуществить проекты, которые сегодня жизненно необходимы Жи-томиру. Я знаю, с чего нужно начинать воз-рождение горо-да и как повы-сить качество жизни жито-мирян. И я это сделаю.

– Как Фонд Михаила За-славского со-бирается повышать каче-ство жизни житомирян? Неужели будете раздавать деньги? Или гречку, как мэр Киева Леонид Черно-вецкий?

– Давайте сразу опреде-лимся: никаких подачек не будет. Это унижает людей. Надеюсь, что Вы это пони-маете.

– Я шучу… – А я – нет. За последние

годы власть имущие много сделали для того, чтобы по-давить в людях чувство соб-ственного достоинства. За-брали у людей буквально все – и теперь раздают то гречку, то картошку. «Бла-годетели», что называется. Я же ставлю другие цели. Фонд Михаила Заславского поможет житомирянам, во-первых, осознать свои инте-ресы, а во-вторых, научиться их защищать. Почему в свое время позволили уничто-жить, распилить на металл практически все крупные предприятия города – «Элек-троизмеритель», «Промав-томатику», «Химволокно», «Мебельный комбинат» и

дальше по спи-ску? Потому что кто-то не знал, не умел и не по-нимал, а кто-то другой в это вре-мя безнаказанно воровал. Так что сейчас, по боль-шому счету, нам приходится гово-рить уже о воз-рождении Жито-

мира, восстановлении того, что город имел раньше.

– А есть ли потенциал для восстановления? По сути, Житомир сегодня является сателлитом Киева. Столица, как пылесос, вытягивает из города лучшие кадры и ре-сурсы…

– Давайте будем избав-

ляться от провинциальных комплексов. Житомир – это большой город по любым стандартам. Триста тысяч жителей – это сравнимо с населением Страсбурга, сто-лицы объединенной Европы. Потенциал, люди, идеи – все это в Житомире есть. Нужно только сконцентрировать их для достижения стратегиче-ски важных для города целей и решения самых насущных проблем.

– Какой же проблемой нужно заняться в первую очередь?

– Коммунальной инфра-структурой. Я это говорю не потому, что по долгу службы занимаюсь в основном ин-фраструктурными вопросами (Михаил Заславский в насто-ящее время является одним из руководителей компании «Газ Украины»). Я хорошо знаю, что коммунальные сети Житомира не обновлялись на протяжении двух десятиле-тий. Если хотите, чтобы зав-тра из крана все так же текла вода, а зимой все так же было централизованное отопле-ние, заниматься этим нужно уже сегодня.

– Да, и некоторые люди устанавливают у себя дома автономное отопление…

– И их можно понять. Они не верят, что коммунальные службы смогут обеспечить нормальный уровень услуг. Скажу даже больше: они не верят, что коммунальные службы вообще что-то могут. Однако в масштабах горо-

да – это неправильно. Ведь в большой системе, какой яв-ляются коммунальные сети, можно добиться значительно более высокой эффективно-сти и значительно шире при-менять энергосберегающие технологии.

– Ну, в той же Европе, на-оборот, делается акцент на использование энергосбере-гающих технологий в рамках каждого отдельного дома.

– Скажу Вам по секре-ту, что европейские стра-ны только сейчас подходят к реализации такого давно знакомого нам энергосбере-гающего проекта как тепло-электроцентраль. Вы знаете, что это такое?

– В общих чертах. – ТЭЦ – это электро-

станция, которая, помимо электроэнергии, дает тепло-

вую энергию. Это бесплат-ное тепло, которое при дру-гих условиях просто уходит в атмосферу. А в теплоэлек-троцентрали это тепло дает горячую воду и отопление для жилых домов. У нас та-кие системы в масштабах целых городов существовали уже в 70-е годы. Так что не стоит заискивать перед ино-странными технологиями. У нас есть свои специалисты и свои технологии. От себя еще скажу, что в компании «Газ Украины» мы внедряли энер-госберегающие технологии – и добились очень хороших результатов.

– У Вас богатый жизненный опыт.

– Даже богаче, чем Вы ду-маете. Было время, я считал себя уже состоявшимся в фи-нансовом плане человеком, имел в Харькове свой биз-

нес – и потерял все в одноча-сье. После этого год работал таксистом. А что делать? Я мужчина, у меня семья, трое дочерей. Это ответствен-ность, от которой я не имею права отказываться при лю-бых обстоятельствах. Нераз-решимых проблем нет – для себя я это давно понял.

– Так Вы из Харькова? Как же Вы оказались в Житомире?

– Вообще-то, Заславские с деда-прадеда жили в Во-лынской губернии, центром которой раньше был Жито-мир. Это я уже учился и делал карьеру в Харькове. Можете считать, что сейчас я вернул-ся на родину.

– Именно так нужно расце-нивать создание Фонда Ми-хаила Заславского?

– Именно так. Валентин Жаронкин

Глас народаИзбиратели Украины сделали свой выбор

Результаты президент-ских выборов–2010 не стали неожиданностью – Украина по-прежнему расколота на два противоборствующих лагеря. Скоро нашим чита-телям уже будут известны точные данные Центриз-биркома, сейчас же на мо-мент выхода газеты в печать

известны данные экзит-полов, которые показывают, что Виктор Янукович по-беждает Юлию Тимошенко с отрывом 3,1–6,2%. В лю-бом случае, кто бы ни стал новым Президентом Украи-ны, перед ним будет стоять первоочередная задача объ-единения страны.

Данные экзит-полов так-же свидетельствуют о вы-соком проценте тех, кто проголосовал против всех. Таковых среди избирателей

оказалось более 5%. И для Виктора Януковича, и для Юлии Тимошенко это долж-но стать тревожным сигна-лом, свидетельствующим о высоком уровне разочаро-вания в политике власти в целом. Обоим ведущим по-литикам Украины предсто-ит понять, что продолжение их противостояния разру-шает страну. Мы надеемся, что президентские выбо-ры–2010 станут шагом хотя бы к мирному сосущество-

ванию двух противоборству-ющих сил.

К счастью, для этой на-дежды у нас есть вполне се-рьезные основания. Второй тур президентских выборов прошел без значительных нарушений как по Украине в целом, так и в Житомире. Рано или поздно, все поли-тические силы должны осо-знать, что законность изби-рательных процедур важнее их результата.

Сергей леоноВ

прямая речь

«Давайте будем избавляться от провинци-альных комплексов. Житомир – это большой город по любым стандартам»

Результаты выборов станут известны в середине февраля

День выборов: станет ли он шагом к объединению Украины?

Михаил Заславский: «Неразрешимых проблем нет...»

Михаил Заславский: «Я знаю, с чего нужно начинать возрождение города.»

Фот

о О

ксан

а Го

нчар

ова

Фот

о С

ергі

й Р

озду

м



європейськИй контекст

арХітектУраМетью Тіссерон сформував свій погляд на Житомир під час прогулянок містом та спілкування з колегами

МЕТьЮ ТіССЕРОН – французький архітектор-кон-цеп туаліст, який працював в багатьох країнах Європи і світу – Швейцарії, Таіланді, Марокко, Росії. Як колиш-ній міський забудовник, він має великий практичний і теоретичний досвід облашту-вання міст і міської архітекту-ри. Метью приїхав на запро-шення Благодійного фонду Михайла Заславського, аби взяти участь у розробці Стра-

тегії розвитку Житомира і дати свою фахову незалежну оцінку спеціаліста «зі сторо-ни». Фіналом цього візиту стала творча зустріч француза із житомирськими архітекто-рами, яка відбулась минулого тижня в конференц-залі готе-лю «Житомир».

Метью поділився зі свої-ми колегами думками щодо перспектив і можливих на-прямків розвитку міста та вирішення його основних проблем. Головна ідея фран-цуза – повернути місту ро-мантику і той блиск, який мав Житомир в XIX сторіччі.

– Кінець XIX сторіччя – ключовий період для Жито-мира, період його найбіль-шого розквіту. Тоді це було справжнє місто-сад, світле і приємне для жит-тя, з різноманіт-ною архітектурою. і разом з тим – сучасне, мало одну з перших в Царській Росії трамвайних ліній, теле-фон, водопровід. Зараз це все зникло. Цей шарм варто по-вернути, – вважає Метью. – Житомир потрібно відроджу-вати.

Звісно, всі ці ідеї з’явились у Метью не одразу. Більше тижня від вивчав Житомир і його архітектуру, їздив на екс-

курсії околицями міста, знайо-мився із житомирянами.

– Найперша проблема, яку я помітив – «картинка» міста дуже розмита, мало-презентативна. Місту не ви-стачає рельєфності. Не зна-ючи нічого про Житомир, його можна просто проїхати і так само просто потім за-бути. Або навіть не помітити – згадує Метью. – Насправді Житомир вартий, щоб його побачити.

Але це Метью зрозумів, лише дізнавшись історію міста від краєзнавця Георгія Мокрицького і поблукавши з ним визначними місцями.

– Мене, як архітекто-ра, вразила водонапірна ба-

шта. Насправді, це маленька Ейфе лєва вежа Житомира. Зараз в неї змінилось при-значення, вона вже не вико-нує свою технічну функцію. Але вона втратила і свій сенс як символ міста. Там є кафе, але це не той заклад, який мав би знаходитись в такому історичному місці. Адже там можна було б розташувати ту-ристичний центр, галерею, або

інший культурний осередок.і подібних прикладів мож-

на навести ще багато.Виявилось, що погляди

французького і житомир-ських спеціалістів в багатьох питаннях схожі. Але сам під-хід до проблеми різниться. Наші архітектори вважали, що на зустрічі мали б бути представники влади, а Метью наголошував, що головним рушієм розвитку міста є його мешканці:

– Городяни повинні чути про всі озвучені сьогодні про-блеми. Люди мають розуміти, про що йде мова, що і чому потрібно змінити, що це їм дасть. Зараз, я так розумію, проблема навіть не в законі,

владі чи архітекто-рах, проблема в іде-ології. Житомиряни мають розуміти, що їм потрібно. Чому в європейських міс-

тах є динаміка, є розвиток? Бо городяни там пишають-ся своїм містом, вони хочуть його змінити на краще.

Тож і головна мета творчої зустрічі – задати певний на-прямок роботи і архітекторам, і скульпторам, і журналістам.

– Кожна людина в місті має значення, в кожного є своя важ-лива суспільна роль. Тому лише городяни можуть змінити своє

життя, змусити владу щось ро-бити для себе. Для цього всі ма-ють об’єднати свої зусилля, го-ворити про проблеми міста, про архітектуру, про зміни.

Звісно, один архітектор і один міський забудовник не можуть виконати всю роботу

самі. Має бути сценарій роз-витку міста. Це має бути полі-тичне рішення. Тож попереду багато роботи, а нагородою стане майбутнє нашого міс-та – відродження блиску і краси Житомира.

Сергій роздум

карьераМэтью Тиссерон управляет отделом дизайна «Design Architectural-Moscow company»

Мэтью Тиссерон уча-ствовал в реализации про-ектов в России, Франции, Швейцарии, Таиланде. Среди них – строительство одно-го из комплексов аэропорта Домодедово в Москве (комп-лекс будет открыт в 2011 году и включает в себя 150 тыс. кв. м). В 2015 году будет введен в эксплуатацию ми-крорайон Nature City в Уфе (Россия), в котором на пло-щади более 300 тыс. м2 бу-дут размещены объекты со-циальной инфраструктуры, дома эконом-, бизнес и VIP-класса.

По всему миру раз бро-саны отели, в проекти-ровании и строительстве

которых принял участие г-н Тиссерон. Так, напри-мер, отель V Villas Hua Hin, расположенный в 200 км от Бангкока (Таиланд), сла-вится своим поистине ко-ролевским комфортом и уникальным дизайном каж-дого строения и номера.

Одним из характерных примеров проектов Мэтью Тиссерона является, на-

пример, торговый центр Esplanade в Бангкоке. В отличие от многих других торговых центров, разработ-чики Esplanade впервые со-средоточились на комфорте для людей, а только потом – для торговли. Разработчи-ки справедливо считают, что это сделает проект более успешным. Торговый центр Esplanade включает в себя

множество магазинов, бути-ков, каток, 12 кинотеатров, а его посетители относят-ся к различным возрастным категориям – начиная от подростков и заканчивая пожилыми людьми.

Мэтью Тиссерон на протя-жении последних шести лет управ-ляет отделом ди-зайна «Design A r c h i t e c t u r a l -Moscow com pa-ny», специали-зирующейся на с т р о и т е л ь с т в е торговых центров и высо-коэтажных строений, и в его обязанности входит фор-ми рование концепции и эстетики проектов.

По словам архитектора, предыдущие проекты дали ему огромный опыт работы: «Я очень настойчив в отста-ивании своей точки зрения, если она оправдана професси-

онально», – подчеркивает мо-лодой архитектор. Кроме того, Мэтью Тиссерон активно изу-чает историю архитектуры.

Но Мэтью, как любой творческий человек, не ограничивается в своей жиз-ни только работой. Среди

его увлечений – пение в хоре, изучение твор-чества русских к о м п о з и т о р о в ХіХ-ХХ веков, коллекцио ни ро-вание предметов а ф р и к а н с к о г о

примитивного искусства. Мэтью много путешеству-ет, несмотря на колоссаль-ную занятость. А с недавне-го времени активно изучает русский язык, что, по его мнению, должно помочь ему понять страну, где он живет, и которой он помогает стать красивее…

анна Журба

Головна ідея архітектора – повернути місту романтику

і блиск ХіХ сторіччя

Метью Тіссерон: Житомир вартий, щоб його побачити

На пути к городу своей мечты

Г.Мокрицький провів для французького гостя незабутню екскурсію містом.

Отель V Villas Hua Hin, расположенный в 200 км от Багкока (Та-иланд), славится своим поистине королевским комфортом.

Метью Тіссерон: «У Житомира значима і еклектична архітек-тура, багаті та різноманітні релігійні традиції».

«Я очень настойчив в отстаивании своей точки зрения, если она оправдана»

Март 2003 года – Диплом архитектора, подтвержденный фран-цузским правительством (D.P.L.G) – Парижская школа архитектуры Malaquais

Июнь 2002 года – Ди-плом T.P.F.E – Париж-ская школа архитектуры Malaquais

Июнь 2000 года – Диплом бакалавра архитектуры с отличием – Университет Северного Лондона (Англия)

Июнь 1998 года – Ди-плом D.E.F.A – Париж-ская школа архитектуры La Seine

Июнь 1996 года – Ди-плом бакалавра эконо мики

School of Brunoy-Talma (Франция)

DIPLOMаS

Фот

о К

онст

анти

н К

ошки

н

Фот

о О

ксан

а Го

нчар

ова



точка ЗорУФранцузький архітектор сформулював кількапорад щодо покращення зовнішнього вигляду Житомира

Ворота містаДля архітектури важливим

є в’їзд в місто. Це його «две-рі», за якими, ще не бачивши місто, вже можна сформувати про нього попереднє вражен-ня. Коли я вперше потрапив до міста Житомира, то вза-галі не зрозумів, де воно по-чинається і закінчується. Так його можна просто проїхати. В кінці XIX століття існували такі споруди, які називались лорієттами. Сьогодні, з точ-ки зору архітектури і міської романтики, вони є символом в’їзду в місто в багатьох єв-ропейських містах. Таке рі-шення було б і для Житоми-ра актуальним архітектурним рішенням. і ще одним кроком до повернення блис-кучого минулого. Та й взагалі було б корисно зро-зуміти, які будівлі у вашому місті є його символами, які будівлі можуть символізува-ти його початок. При в’їзді в місто варто додати трохи «бо-

жевілля». Можна поставити якусь символічну скульптуру, додати парків, скверів. Там можуть бути стилізовані під старовинну митницю будівлі, це зараз популярно в Євро-пі. Над цим варто подумати. В багатьох містах Франції, в тому числі і в Парижі, є спе-ціальні будівлі чи добудови. Вони ставляться не лише на в’їздах у міста, а також при входах у парки, сквери і сим-волізують початок якоїсь но-вої зони. Таке рішення можна використати і в Житомирі.

Соборний майдан– це велика і значима час-

тина міста, його центр. Май-дан має цікаві архітектурні фасади й історичні будівлі, театр, суд, але в центрі – пуст-ка. Складається враження, що людині тут немає місця, воно не створене для людей. Скрізь – лише машини. В ба-

гатьох європейських містах є такі великі майдани і там ви-користовують різні підходи, як організувати такий вели-кий простір. Можна змінити

покриття площі – замінити асфальт на інший матеріал. Можна додати декілька деко-ративних елементів на пери-

ферії, аби було на що подивитися, щоб пріоритетом була не машина, а людина. Варто подумати, чи на-

справді важливо, щоб в цен-трі навпроти будівлі суду була аптека. Можливо, там варто зробити затишну кав’ярню, із вікон якої відкривався б чу-

довий вид на майдан. Все це просто ідеї, один з варіантів, можливі й інші.

Михайлівська вулиця– також романтичне міс-

це, розташоване в історично-му центрі, де є гарні будівлі, дерева. Разом з тим саме тут виникає відчуття плоскості міста. Варто подумати над встановленням декоративних елементів, які б формували рельєфність Михайлівської. Це можуть бути різні рівні

покриття вулиці, ті ж тротуа-ри. Потрібно продумати вза-ємодію фасадів з людиною. Можна створити тераси, змі-нити конструкції площі, яка знаходиться поруч. і звісно ж, додати різноманітності в освітленні та підсвітити самі фасади.

Дрібні елемен ти містаЯ звик в будь-якому міс-

ті звертати увагу на дрібні деталі. Тому під час про-гулянок містом мене зди-

вувала величезна кількість розкиданих в різних місцях кіосків, вагончиків, старих дерев чи пеньків. Незрозу-міло, чому вони знаходять-ся в тому чи іншому місці і чи існує якась служба, яка ними займається. Це просто величезна кількість зайвої візуальної інформації, яку отримують люди, до того ж це засмічує місто. Варто оцінити потребу міста у всіх цих елементах і якось їх мі-німізувати. Чи замінити на щось сучасне.

ОсвітленняОсвітлення вулиць на-

справді дуже сумне і похму-ре. А це один з тих елемен-тів, який додає місту блиску. Одним з можливих напрямів роботи може бути повна змі-на структури міського освіт-лення. Звісно, я розумію, що в міста можуть бути свої труднощі з отриманням елек-трики. Але щоб вписатись в сучасність, недостатньо мати лише кілька ліхтарів з кожно-го боку вулиці. Варто поєдну-вати освітлення із землі, зви-чайних ліхтарів і освітлення з верхньої точки. Плюс освіт-лення фасадів найбільш зна-чимих будівель, парків.

Сергій роздум

Тарас Борис, Голова прав-ління житомирської облас-ної організації Національної спілки архітекторів України

Метью відкрив архітек-турній спільноті міста те, що

було вже десятиліттями за-буте, на що сьогодні рядовий архітектор просто не звертає увагу. Я кажу про концепції розвитку міста, які зараз за-буті як такі. Метью закцен-тував увагу саме на спільноті, на громадянах, адже архітек-тура в першу чергу потрібна їм, а не владі чи тим же ар-хітекторам. Спільнота може запобігти хаосу, хаотичній забудові, хаотичному розмі-щенню павільйонів і торго-вих точок, які руйнують те, що створювалось сторіччями.

В. Головатенко, архітекторЗдивувало, що Фонд, не

маючи ніяких преференцій в місті, звернув увагу на ар-

хітектуру, обличчя міста і за-просив сюди сторонню лю-дину. Я намагався робити те саме раніше, запрошуючи київських колег для аналізу ситуації в Житомирі.

Приємно, що ми дуже швидко відійшли від негати-ву, політики і скарг на життя та знайшли позитив. Мені сподо-балась ідея з феноменом ХіХ сторіччя. і дійсно, потрібно якось виховувати і активізува-ти самих житомирян.

європейськИй контекст

Найпоетичніші місцяЖитомира – Замкова гора та

краєвид з мосту в парку

²деї та поради французького архітектора

Глас народа

Влада давно забула про глобальні концепції розвитку міста

ідеологія в розвитку Житомира має бути на першому місці

Місто не є табула раса, не потрібно все робити заново. Пан Тіссерон підготував презентацію і показав те, що на його по-гляд, слід змінити, а що – залишити. На сторінках презентації Метью намагався вирішити одне надзвичайно важливе за-вдання –додати Житомиру поетичності та шарму.

Французький архітектор провів зустріч зі своїми житомирськими колегами, де вони обмінялись ідеями щодо благоустрою міста.

Під час зустрічі Метью Тіссерона із засновником благодійного фонду Михайлом Заславським вони обговорили основні концепції містобудування у сучасних умовах.

Водонапірна башта, яка є символом міста – це своєрідна «Ейфелєва вежа» Житомира

Такою в майбутньому має стати набережна річки Тетерів

Фот

о К

им С

тецю

к

Фот

о О

ксан

а Го

нчар

ова



поЭЗИяВ Житомире был презентован сборник «Оксия-2009» – книга, написанная житомирскими литераторами

30 января в Городском дворце культуры под эгидой Благотворительного фонда Михаила Заславского состоя-лась презентация альманаха «Оксия-2009». Книга знако-мит ценителей художествен-ного слова с поэтическим авангардом нашего города.

Житомир всегда славился поэтическими талантами, а души житомирян искрен-не открывались навстре-чу настоящей поэзии. До-статочно вспомнить имена Бориса Тена, Вадима Кри-щенко, Михаила Климен-ко. Сегодня, согласно не-официальной статистике, в Житомире под крылом Пегаса находится не менее сотни поэтов – как опыт-ных, так и начинающих. Большинство из них – мо-дерная молодежь, которая высоко держит художе-ственную планку. В Жито-мире действует несколь-ко поэтических студий: «Неабищо», литературно-художественная студия им. М.Клименко. Одной из ве-дущих является обществен-ная организация «Оксия».

С 1 сентября по 30 ноя-

бря 2009 года в четвертый раз прош¸л Городской поэ-тический марафон «Оксия». В фестивале приняли уча-стие более 40 учебных заве-дений Житомира. Вместе с житомиряна-ми также со-ревновались поэты из дру-гих городов Украины и СНГ. Лучшие поэтические произведения участников марафона были представле-ны на страницах альманаха, пре зентованного 30 янва-ря. Послушать авторов со сце ны в Городской дворец культуры пришли как моло-дежь, так и люди солидного возраста.

Сегодня литературное объединение «Оксия» явля-

ется одним из лидеров жито-мирской поэтической среды. Признанием авторитета «Ок-сии» стало присутствие на презентации лидеров «кон-курирующих лагерей». Соуч-

редитель Художе-ственной гильдии «Неабищо» Олег Лев ченко пришел на поэтический ве-чер с сыном Рости-славом, который с малых лет зна-

ком с поэтическим словом и вместе с отцом посещает подобные художественные форумы. Также среди гостей были замечены председатель Литературно-художест вен-ной студии имени Михаила Клименко Светлана Штат-ская и писатель, критик В’ячеслав Шнайдер.

Всем авторам альманаха

свежеотпечатанные экзем-пляры вручил координатор гуманитарных программ бла-готворительного фонда Ми-хаила Заславского Николай Гоманюк. Он отметил важ-ность творческого братского единения житомирян, при-звал каждого оглянуться во-круг и увидеть прекрасное во всем, что еще вчера не замечал, что воспринимал как привычное и будничное. Книги были переданы всем библиотекам Житомира.

Участники творческого объединения «Оксия» по-благодарили представителей фонда Михаила Заславско-го за поддержку творческой жизни родного города. Од-ним из проявлений совмест-ных стремлений фонда и житомирских поэтов стало рождение альманаха.

Дружественная команда «Оксии» продолжает движе-ние в творчестве. Сегодня уже готов поэтический спек-такль, собраны материалы для записи дисков бардов-ской песни. Вскоре житоми-рян ожидает бардовский кон-церт, при участии известных на всем постсоветском про-странстве музыкантов. На протяжении ближайших двух месяцев камерные презента-ции «Оксия» будут проходить в учебных заведениях и ху-дожественных институциях Житомира.

Виктор мельни÷енко

вИставаЦентр «Teatr NN» презентував музичну виставу за мотивами оповідань ісака Зінгера

На сцені житомирської філармонії жодної декорації. Лише один-єдиний стілець, актор та музикант-аком по-ніатор. Натомість у залі пе-ред виставою справжній ан-шлаг. Вперше до Житомира завітали гості з польського Центру «Brama Grodzka — Teatr NN». Театральний ко-лектив презентував глядачеві музичну виставу за мотивами оповідань Нобелівського лау-реата ісака Зінгера.

Вистава, яка тривала майже півтори години, йшла

польською мовою. Глядач міг прочитати переклад ви-стави російською з вели-кого монітора, який було розміщено на сцені. Прості та невибагливі на перший погляд розповіді вияви-лися глибокими і універ-сальними, як-от містично-лірична love story Тойбеле та її демона, неймовірно ку-медна поведінка чоловіка, що жив у незвичному місті Холм. Розповіді Вітольда Дом бровського доповнюва-ли ліричні звуки кларнета та скрипки, які демонстрували Ярослав Адамов та Родіон Красновид.

По закінченні вистави Вітольд Домбровський вика-зав захоплення житомирсь-

ким глядачем. і хоч актор має досвід гри перед тисячною публікою, все ж частіше грає в невеличких люблінських театрах, які набагато менші за житомирську філармонію. «Опанувати хвилювання мені допоміг глядач, і за це вам ве-лике спасибі», – схвильовано говорить митець.

«Головна місія нашого театру — повернути пам’ять цій місцині, про яку вже ба-гато хто забув. Ми звикли сприймати жертв війни як статистику, та це неправиль-но, тому ми і займаємося відродженям історії, без якої неможливий розвиток сучас-ного покоління», – переко-наний пан Вітольд. А коорди-натор гуманітарних програм

житомирського міського благодійного фонду розвитку громади Михайла Заславсь-кого Микола Гоманюк до-дав: «Те, що робить Театр NN

у Польщі — дуже схоже на проект нашого Фонду «Жива історія». Тому для нас Те-атр NN — не лише друзі, а й партнери».

Вистава завершилася, а глядачі ще довго не розхо-дилися: одні спілкувалися із польськими гостя-ми, інші – обмінювалися між собою враженнями. Відомий у Житомирі пись-менник В’ячеслав Шнай-дер сказав: «Фонд Михайла Заславського робить гарну і потрібну справу. Жито-мир повинен подолати свою провінційність, та при цьо-му достойно зберегти кращі традиції. і Михайло За-славський розуміє, що зро-бити це можливо завдяки підтримці яскравих та тала-новитих людей, як з самого Житомира, так і з інших міст та країн. Що він і робить».

окСана кроÏиВницька

кУльтУрнЫй слой

Альманах «Оксия-2009» – авангард современной поэзии

«Розповіді з Брами» Нобелівського лауреата

Уже в следующий вторник, 9 февраля в 18.00, в книжноммагазине «Книгомания» пройдет вторая презентацияпоэтического альманаха «Оксия-2009».

«Дважды в неделю мы прово-дим литературные собрания и анализируем каждое произ-ведение, все преимущества и недостатки. В результате, че-рез месяц начинающие авто-ры уже пишут хорошие стихи. Они имеют возможность оце-нить свое творение на фоне других. Тем самым огражда-ют себя от ошибок, которые когда-то допускали мы из-за отсутствия своевременной оцен ки и подсказки».

ЦИтата

Константин Куликов,лидер ГО «Оксия»

«Оксия» – один из лидеров поэтической среды Житомира

ФестИваль. Если вы ду-маете, что Казантип может быть только летом — вы за-блуждаетесь. Морозы и снег не помеха желанию делать качественные и феерические вечеринки. Для этого совсем

не обязательно ехать в Киев или Крым. Для всех, кто со-скучился по качественным вечеринкам, – в Житомире открылось Посольство Ре-спублики Z.

Люди, решившие посетить

это событие, были готовы к взрыву эмоций и музыкаль-ной эйфории. Пришедшие показали высокий уровень клубной культуры Житоми-ра, не посрамив родной город перед важными послами.

Казантипу в Житомире бытьмУЗЫка. Международная Пасхальная Ассамблея-2010 «Господи, Господи, силой Твоей» пройдет в Украине с 5 по 18 апреля. В этом году участники ассамблеи вы-

полнят пять Божественных Литургий в кафедральных соборах городов Украины. В ассамблее примет участие академическая хоровая ка-пелла «Орея» из Житомира.

вечер памятИ. 26 января (после Дня рождения В.С. Вы-соцкого) в спорткомплексе «Авангард» под руководством В.Э. Матковского был прове-ден вечер памяти поэта. Цени-тели творчества прослушали ранее неизвестные песни.

Пасхальная хоровая ассамблея-2010

Новости культуры

«Розповіді з Брами» — це лише одна частина великого проек-ту, над яким вже працює польський «Teatr NN».

Фот

о О

ксан

а Го

нчар

ова



Посмотри на Житомир по-новому!

ім’я безсмертного Май-с тра не потребує ко-мен тарів. Але, якби по-над 30 років тому мені не вдалося б з’ясувати,

де саме на зламі ХіХ і ХХ століть мешкав у Житомирі академік Лев Тарасєвіч, сьо-год ні ми так і не дізналися б, за якою адресою у нашому місті жив Міхаїл Булгаков.

Починаючи з 1899 року, знаменитий вчений-лікар з Москви – Лев Олександро-вич Тарасєвіч – приїжджав на Волинь щоліта. і за-мість того, щоб спокійно від почивати на своїй дачі (на Богунії), присвячував свої тримісячні канікули (як тоді називалися літні відпустки вчених) боротьбі з епідеміями – безкоштовно лікував сотні хворих.

Рішенням окрвиконкому 13 вересня 1927 року дачу по-вернули доньці Тарасєвіча – Юлії Львіні Степун. Але наприкінці 30-х років вона мусила продати дачу, бо в 1939 році чоловік Юлії Львівни був заарештований.

На листику календаря третьої дружини Міхаїла Бул-гакова – Олени Сергіївни – зберігся запис (датований 20 жовтня 1955 року): «На вулиці зустріла Володими-ра Августовича Степуна. Був у засланні 16 років. На до-питах били і примушували підписати казна-що. Зокре-ма, що у 37 р. М.А. (Булга-ков – Г.М.) жив у нього на дачі (у Житомирі – Г.М.) й за-ймався контрреволюційною діяльністю, пропагандою».

Цей документ, як і ряд-ки щоденника Олени Бул-гакової, підтверджують факт проживання Булгакових в Житомирі:

«14 серпня. Сьогодні по-вернулися із Житомира. Жит-тя в Богунії спочатку було чу-довим. Місця там дуже гарні, купалися. Ми з ним через день ходили пішки в Жито-мир за закусками, приносили сир, ковбаси, ікру, ветчину,

звичайно масло і хліб, горілку теж. Але потім надоїло нам, і ми через три тижні уїхали».

Отож, у Житомирі, на Богунії, мешкав з дружиною Міхаїл Булгаков. Але чому Булгаков потрапив на дачу до Степуна аж у Житомир? Звідки він знав цю родину?

Справа в тому, що Воло-димир Степун був актором МХАТу, і першим виконував роль лікаря у прем’єрі «Дні Турбіних», що пройшла у МХАТі 5 жовтня 1926 року.

Від дня прем’єри у Бул-гакова з Володимиром Степуном склалися гарні стосунки, що пізніше пе-реросли у приязнь. Саме Степун разом із дружиною Юлією Львівною у їхній квартирі в провулку Сівцев Вражек органі зували бен-кет з приводу успішної по-становки МХАТом «Днів Турбіних», де були присутні усі виконавці ролей.

…Житомир. Тиха зелена Богунія. і вулиця з назвою «Зелена». Будинки під но-мерами 68 та 63, що нале-жали колись дачі академіка Тарасєвіча. У 1986 – 1990 ро-ках встановити цю адресу до-помогли місцеві старожили – Е. В. Шефлінська (мати якої працювала домогосподар-кою на дачі), та представни-ки родини А. П. Тильного – садівника дачі. Згадували, що дача складалася з двох будинків. До річки Лісової вели гранітні сходи.

Сьогодні дача, де мешкали дві видатні особи, зникла.

Хоча, як пригадували ста-рожили, до війни тут навіть мали намір відкрити музей академіка Тарасєвіча. Що ж, якби такий був, сьогодні у ньому могла б з’явитися меморіальна кімната пись-менника Булгакова… Адже з нашим містом письменника пов’язувало не лише пере-бування на дачі, але і його родичі – прототипи героїв «Білої Гвардії».

георгій мокрицький

ЖИтомИрскИй ГлобУс

Родина Юлії та Володимира Степун (в центрі) з дітьми на території Кремля в Москві. Початок 1950-х років. З архіву краєзнавчого видавництва «Волинь». (Друку ється вперше)

історія В 1937 році в Житомирі гостював Міхаїл Булгаков. Майстер милувався місцевими краєвидами, а мешканці міста

стали прототипами його безсмертних творів

Булгаківські стежки в Житомирі

«Відродження Житомира» на розі Глиняної та Зеленоїна мапі містаВулиця Пушкінська, 25 200 років тому була далеким предмістям

Редакція газети «Від род-ження Житомира» знаходить-ся на розі вулиць Глиняної та Зеленої. «Звідки ви таке взя-ли?», – спитає мене читач. Відповім: з мапи Житомира 1781 року. Саме так тоді нази-валися Театральна (частина її тепер – вул. Адмірала Щаст-ного) та Пушкінська. Зеленою, тому що наприкінці XVIII ст. район нинішньої водонапірної вежі на Петровській горі був нічим іншим як далеким (!) передмістям, що потопало у садках, де подекуди виднілися

перші будиночки. Потім назва «Зелена» «переїхала» у завок-зальну частину міста, а у 1950-х роках аж на Богунію. Глиняна, за 70 років перед тим, як под-ружити з Мельпоменою, явля-ла собою вузенький путівець від передмістя на Петровській

горі до Бердичівської дороги, що пролягав через в’юнкий безіменний струмок. Його бе-реги були справжнім «глиня-ним клондайком». Тепер на руслі струмка стоять кінотеатр «Жовтень» і гімназія № 25...

георгій мокрицький

Так виглядало перехрестя вулиць 100 років тому.

Капітан генерального штабу Сергій Тальберг – це чоловік сестри Булгакова Варвари (у спектаклі Олені Турбіної), справжнє прізвище якого Леонід Сергійович Карум. Він із золотою ме-даллю закінчив гімназію в Житомирі, а згодом слу-жив тут у 19 Костромському піхотному полку (сформова-

ному, до речі, ще у 1700 році князем Репніним). У роки сталінізму Л.С.Карум був ре-пресований.

«Кузен із Житомира Ларіосік» (або ще Ларіон Ларіонович Суржанський) – це ніхто інший як Микола Судзіловський – двоюрідній брат Л.С. Карума. Він теж закінчив в Житомирі гімназію

(як з’ясував краєзнавець Р.Ю. Кондратюк).

Біля кінотеатру «Україна» гості міста можуть побачити пам’ятник незабутньому «ку-зену з Житомира».

У невеличкому будинку на вулиці Довженка, 35, меш-кала ще одна представниця родоводу Судзіловських – Євгенія Сергіївна.

З ЖИтомИром бУлГакова пов’яЗУвалИ Герої «білої Гвардії»

природа Житомира и его окрестностей

архитектура, исторические места Житомира

жизнь города и репортажные фотографии

жанровый портрет людей нашего города

Фонд Михаила Заславского вместе с Житомирским клубом фотогра-фов «Фотосфера» и ЖОО НСФУ объявляют конкурс фотографий

«Посмотри на Житомир по-новому!»

Мы ждём ваши яркие, непринуждённые, позитивные

и оригинальные работы!

Условия конкурса:Фотографии принимаются в цифровом виде на e-mail: [email protected],либо в бумажном варианте по адресу ул. Пушкинская, 25.Приём работ – по 15 марта 2010 года включительно.

Если на минуту остановиться и посмотреть вокруг, можно увидеть, как прекрасен наш город и его люди. Архитектура, природа и пейзажи Житомира, исторические места, интересные лица житомирян – всё это нужно запечатлеть. В течении двух

месяцев мы будем собирать снимки, которые отражают дух нашего города, чтят его историю, передают характер его жителей. Конкурс проводится в четырех номинациях:

Микола Судзіловський, який став прототипом «Ларіосіка з Житомира» у романі Бул-гакова «Біла гвардія». Фото зроблено під час навчан-ня у військовому училищі. Квітень 1917 року. (Друку-ється вперше)

Фот

о из

арх

ива

авто

ра

Фот

о из

арх

ива

авто

ра

Фот

о из

арх

ива

авто

ра



проектФонд М.Заславского продолжает собирать воспоминания людей, на глазах которых творилась история

Что такое – живая история? Само понятие пришло к нам из Европы, и является каль-кой с английского living history. Оно тесно связано с направ-лением исторической рекон-

струкции, превратившейся в мощное движение, как во всем мире, так и в Украине.

Вся Житомирщина – это живая история и живая куль-тура. Революции, первая и вторая мировые войны, го-лодомор, сталинские репрес-сии, распад СССР – через все это прошел Житомир.

Сегодня все чаще у людей, даже не имеющих историче-ского образования, возни-

кает интерес к своему про-шлому. Именно благодаря таким людям до наших дней дошло огромное количество уни-кальных материа-лов об исторически значимых событи-ях. Иногда такие свидетельства становятся ос-но вами научных трудов и се-рьезных аналитических ис-следований, но в основном

остаются в столах и попросту пропадают.

Сегодня осталось очень мало людей, за-ставших историче-ские события XX века, помнящих и желающих пере-дать свои знания

другим. Чтобы сохранить то, что сегодня-завтра навсег-да невосполнимо исчезнет, Житомирский благотвори-

тельный фонд Михаила За-славского осуществляет в Житомире уникальный про-ект «ЖИВАЯ ИСТОРИЯ».

По итогам этих исследова-ний планируется издать кни-гу, авторами которой станут наши земляки, и поставить спектакль, в котором в каче-стве сюжета будут использо-ваны фрагменты из интер-вью, взятых у житомирян.

анна СмирноВа

ЖИЗньДля полковника Прушковского национальная идея – это любовь к Отечеству

Говорят, что на долю каж-дого поколения приходится как минимум одна война. На долю тех, кто родился в 50-60-е годы ХХ века, пришлась, пожалуй, самая крупная из послевоенных войн – война афганская.

15 февраля мы празднуем день памяти воинов-интер на-циона лис тов. Именно в этот день в 1989 году произошел вывод советских войск из Аф-ганистана.

Около 5000 житомирян по-бывали на той войне. Один из них – полков-ник запаса Владимир Ста-ниславович Прушковский. В 1980 году после окончания военного училища он был на-правлен на службу в Туркме-нию. Это одна из самых юж-ных точек СССР, где даже в тени около 40 градусов, да и где взять эту тень, если она падает только от вас? Через несколько месяцев он уже в Афганистане. Первое бое-вое крещение: от колонны из 120 машин, в которой он на-

ходился, осталась только по-ловина. Спустя еще несколь-ко месяцев Владимир уже в Кабуле, в легендарном 180-м полку. Еще один бой с пре-восходящими силами про-тивника: серьезное ранение, полевой госпиталь, долгих 12 часов операции, борьба воен-ных врачей за его жизнь. Ин-валидность. Слепота.

После была долгая дорога в мирную жизнь...

Говорят, Бог посылает ров но столько испытаний, сколько может вынести чело-веческая душа.

1988 год – рапорт Ми-нистру обороны. И приказ

н а ч а л ь н и к а Главного по-литуправления с у х о п у т н ы х войск генерал-п о л к о в н и к а

Поп кова, «в виде исклю-чения, за проявленные му-жество и героизм, оставить В.С. Прушковского в Воору-женных Силах СССР».

С 1992 года Владимир Станиславович становится управляющим Фонда соци-альной защиты инвалидов. В составе агитбригады он ездит по районным центрам Жито-мирской области. Занимает-ся военно-патриотическим воспитанием молодежи и

ЖИвая ИсторИя

Газета «Возрождение Житомира»Выходит каждый вторник

Тираж 45 000Свидетельство о регистрации:

серия ЖТ №61/438РУчредитель: Житомирский городскойблаготворительный фонд развития

громады Михаила ЗаславскогоАдрес редакции-издателя:

10014, Житомир, ул. Пушкинская, 25Телефон: (0412) 42-06-08

Главный редактор: Байша И.В.Заместитель главного редактора: Журба А.Г.

Дизайн та верстка: Садковський М.В.Друк ТОВ «Мега-Поліграф», 04073, Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14, тел: (044) 581-68-15, зам №

Контакти:До нас Ви можете завітати у робочі дні за адресою: вул. Пушкінська, 25.У Фонді на Вас завжди чекаютьгарячий чай та наша гостин-ність.

Телефони гарячої лінії:42-06-08, 097 07-03-888

Інтернет-сайт:http://zaslavskiy.com.ua

Поколение60-х выполнило свой долг в Афганистане сполна

Каждому из нас есть что рассказать о ХХ веке

О подвиге афганцевнужно говоритьгромко и открыто

возрождением казачества в Житомире.

Тот, кто не знает своего прошлого, не имеет будуще-го. Именно ради будущего в эти дни мы вспоминаем тех, кто творил историю ХХ века. Как говорит сам Владимир Станиславович, «мы воспи-тывались на идеалах добра, мира, добрососедства и взаи-мопомощи. Для нас нацио-нальная идея заключается в любви к Отечеству и готовно-сти его защищать.»

Валерий городни÷ий

«Живая история Житомира»: свидетельства прошлого века

В бою человек проверяется, как в чистилищеНаш полк почти ни дня не провел без боевых действий. Ценой беспечности или просто отдыха могла стать жизнь. Единственным раз-влечением были приезды наших артистов. Розен-баум и Кобзон однажды, приехав к нам, попали под обстрел и приняли непо-средственное участие в бою, за что впоследствии были награждены. В бою человек проверяется, как в чистилище. Мне особенно запомнился мой последний бой, да и то – урывками.

Обезьянка – дочь полкаЕще у нас в полку жила приблудившаяся к нам обе-зьянка. Она невзлюбила ка-питана авиаразведки. И вот однажды, когда мы попа-ли под артобстрел, вышло так, что она оказалась бли-же всего именно к нему. Весь обстрел обезьянка провела, прижавшись к капитану, правда, первое, что она сделала после об-стрела – укусила его. Обе-

зьянка эта позднее погибла, подорвав-шись на мине.

память

Фонд, возглавляемый В.Прушковским, оказывает помощь 84 тысячам инвалидов области.

Генерал-полковник В.Прушковский в кругу казачества.

Житомир. Фото 1959 года.

Фот

о ав

тора

Фот

о ав

тора

vozrozhdenie zhitomira #2 vid 09/02/2010

Documents