Комунікація №3 / 2013

Спілкуйся з тим

и, хто

зробить тебе кр

ащим Сенека 1

1 Крылатые латинские выражения / авт.-сост. Ю. С. Цыбульник; худож.-оформители Б. Ф. Бублик, В. А. Мурлыкин. — Харьков: Фолио; М.: Эксмо, 2008. — С. 22.

КОМУНІКАЦІЯ Науково-практичний збірник

Надмірні офіційні обмеження на розповсюдження інформації невід-воротно призводять до самообману і слугують причиною головного болю

всіх зацікавлених посадових осібДжон Фіцджеральд Кеннеді

Ми створені для взаємодії, як ноги, руки, очіМарк Аврелій

Слово є образом справиСолон

Навчаючи інших, ми вчимося саміСенека

Ми можемо стільки, скільки знаємоФренсіс Бекон

Часто переконання буває більш дієвим, ніж силаЕзоп

Багато говорити та багато сказати — це різні речіСофокл

У навчанні немає більш зручного способу, ніж особисті зустрічі з Учителем

Сюнь-Цзи

Для вивчення мови важливіша вільна цікавість, ніж сувора необхідність

Августин Блаженний

КОМУНІКАЦІЯ Науково-практичний збірник

№3/2013 Березень

Збірник видається відповідно до Угоди про співпрацю між Секретаріатом Ка бі нету Міні-стрів України та Уні верситетом штату Огайо – ви конавцем проекту Агентства США з між-народного розвитку «Програ-ма сприяння парламенту ІІ» від 29.08.2010.

Збірник видано за підтримки Місії USAID в Україні, Молдові та Білорусі відповідно до умов угоди № AID 121-A-00-03-00008 (Програма сприяння парла-менту II: Програма розвитку законотворчої політики).Думки і твердження, вислов-лені в публікаціях, відобража-ють особисту позицію авторів і можуть не збігатись з позицією USAID, ПСП II, Університету штату Огайо та редакції.Електронна версія видання розміщена на сайтах: ПСП II pdp.org.ua, «Громадянське сус-пільство і вла да» civic.kmu.gov.ua та Уря дового контактного центру www.ukc.gov.ua.

Поштова адреса: 01021м. Київ, вул. Інститутська, 7

Телефон: 044 256-62-83 (84)

Електронна адреса:[email protected]

ПрограмасприянняПарламенту II

Програма розвитку законотворчої політикиII

__________________________________________________________________________________________________

Видавництво «ВПК Експрес-Поліграф», 04080, Київ, вул. Фрунзе, 47, корпус 2, тел. (044) 239 19 86Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК № 2264 від 17.08.2005 р.

Замовлення 13-0076. Наклад 1500 прим.

влада — медіа — суспільство

РЕДКОЛЕГІЯ

Авксентьєв Юрій, кандидат економічних наук, заступник Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України

Бакіров Віль, доктор соціологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України та Національної академії педагогічних наук України, ректор Харківського наці-онального університету імені В.Н. Каразіна

Батанов Олександр, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, професор

Гончарук Наталія, доктор наук з державного управління, професор

Грицяк Ігор, завідувач кафедри європейської інтеграції На-ціональної академії державного управління при Пре-зидентові України

Дніпренко Наталія, кандидат наук з державного управлін-ня (головний редактор)

Култаєва Марія, доктор філософських наук, професор, за-відувач кафедри філософії Харківського національно-го педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Мотренко Тимофій, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогіч-них наук України

Оніщенко Наталія, доктор юридичних наук, професор, За-служений юрист України, член-кореспондент НАПрН України, завідувач відділу теорії держави і права Інсти-туту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Почепцов Георгій, доктор філологічних наук, професор Національної академії державного управління при Президентові України

Різун Володимир, доктор філологічних наук, професор, ди-ректор Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шев-ченка

Смєлкова Зінаїда, доктор педагогічних наук, професор ка-федри риторики та культури мови Московського педа-гогічного державного університету

Стародубцева Лідія, доктор філософських наук, професор

Толстоухов Анатолій, доктор філософських наук, акаде-мік Національної академії педагогічних наук України (шеф-редактор)

Широков Володимир, доктор технічних наук, кандидат фізико-математичних наук, член-кореспондент НАН України, директор Українського мовно-інформаційно-го фонду НАН України

Лебедєва Олена, магістр права (відповідальний секретар)

63/2013

ВІД РЕДАКТОРА

Комунікативна парадигма змінила світ. Ця аксіома зрозуміла кожному. І це відбулося так швидко, в межах не просто одного життя, а не-великого періоду нашого життя. Чи виявилися ми готові до цього?

Але ми могли б самі свідомо робити кроки до гідного виживання в нових умовах.

потрібна сучасній людині для повноцінної діяль-ності в соціальних системах.

А хто має взяти на себе відповідальність за стратегію її формування? Зрозуміло, що ця тема для дискусії не одного десятка років, але чим скоріше ми інституціалізуємо цей процес, тим скоріше адаптуємося до нових реалій. Можливо і держава не залишиться осторонь, бо сьогодні саме вона, при усіх складностях функціонуван-ня, залишається найпотужнішим «гравцем» та законодавцем суспільних дискурсів.

Наталія ДНІПРЕНКО

ЗМІСТ

ТЕОРІЯ

КОМУНІКАЦІЯ ЯК НАУКА

Комунікація як предмет філософської рефлексії: пошуки методологічних можливостей Марія Култаєва

8

Соціальні комунікації і нові комунікативні технології Георгій Почепцов

19

До питання про соціальнокомунікаційний підхід у науціВолодимир Різун

27

Запровадження комунікативної політики – об’єктивний виклик часу Наталія Дніпренко

38

ПРАКТИКА

ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

Перспективні практики використання інтернету Скотт Бітл, Кріс Халлер і Елісон Кадлек

48

Веб 2.0 та соціальні програмиД. Шредер, Д. Жубер, П. Меєр, Л. Стейнхаузер, А. Волкер

70

ОСОБЛИВИЙ ПОГЛЯД

Про що мовчать медіа? Cергій Правденко

80

Проект «By the way» Гжегож Клятка

85

ПАРТНЕРИІнститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Український інститут підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Усі права захищені. Жодна частина, елемент, ідея, композиційний підхід цього видання не можуть бути копійованими чи відтвореними у будь-якій формі та будь-якими засобами – без посилання на видання.

За достовірність фактів, дат, назв та точність цитування відповідають автори. Рукописи не рецензуються і не повертаються.

© Секретаріат Кабінету Міністрів України, 2010

© Програма сприяння парламенту ІІ, 2010

комунікативна культура

7 3/2013

ЗМІСТ

ТЕОРІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Деякі підходи до вивчення комунікативних властивостей права Наталія Оніщенко

8

Комунікативна функція у системі функцій сучасної держави Олександр Лощихін

18

Комунікації як складова підвищення ефективності роботи керівників органів державної влади

Клавдія Мельникова, Юлія Боковикова

27

Політична комунікація як основа становлення інфор маційного суспільства та чинник розвитку зовнішньої політики держави Олександр Лозовицький

42

Формування та використання трудових ресурсів – фактор розвитку інформаційного суспільства

Руслана Ткачук

57

Європейський Союз як комунікативна спільнотаМарина Шульга

65

ЗАКОНОДАВСТВО З ПИТАНЬ КОМУНІКАЦІЇ

Нормативно-правові основи державної інформаційної політики України в умовах розвитку інформаційного суспільства Юрій Нестеряк

73

ІСТОРІЯ КОМУНІКАЦІЇ «Політика щастя» Світлана Уварова 89

КОМУНІКАТИВНІ ПРАКТИКИ

Екологічна інформація та участь громадськості у прийнятті екологічних рішень Наталія Малиш

97

Пріоритети держави в формування інститутів ринкової інформаційної інфраструктури на регіональному рівні Ольга Зінченко

107


Проект «Будь молодим та замовкни!» Наталія Дніпренко

124

ПАРТНЕРИІнститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка,Український інститут підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси,Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна.

Усі права захищені. Жодна частина, елемент, ідея, композиційний підхід цього видання не можуть бути копійованими чи відтвореними в будь-якій формі та будь-якими засобами – без посилання на видання.За достовірність фактів, дат, назв та точність цитування відповідають автори. Рукописи не рецензуються і не повертаються.

© Секретаріат Кабінету Міністрів України, 2013 ISBN 978-966-2530-40-7


83/2013

Про автора:Наталія Миколаївна Оніщенко, завідувач від-

ділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, член-кореспондент НАПрН України.

Останнім часом увага гуманітарного видав-ничого простору зосереджена на проблемах ко-

ДЕЯКІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПРАВА

Наталія ОНІЩЕНКО

Комунікативні властивості належать багатьом інститутам, що можна віднести до загальнолюдських надбань: державі, культурі, моралі, пра-ву як явищам соціальної дійсності. В запропонованій публікації вико-ристано два підходи (історичний та теоретико-функціональний) для ви-світлення природи, сутності та потенційних можливостей комунікативної складової права.

Онищенко Н. Н. Некоторые подходы

к изучению коммуникативных свойств права

Коммуникативные свойства принадлежат многим институтам, которые можно отнести к общечеловеческим ценностям: государству, культуре, морали, праву как явлениям социальной действительности. В предлага-емой публикации использованы два подхода (исторический и теоретико-функциональный) для освещения природы, сущности и потенциальных возможностей коммуникативной составляющей права.

Ключевые слова: право, функция, коммуникация, свойства права, исторический подход, теоретико-функциональный подход.

Onishchenko N. Approaches to the study

of the communicative properties of the law

Communicative properties owned by many institutions, can be attributed to the universal values: the state, culture, morality, law, as phenomena of social reality. In this publication we used several approaches (historical, theoretical and functional) to illuminate the nature, essence and potential of the communicative component of law.

Keywords: law, function, communication, property rights, the historical approach, theoretical-functional approach.

Ключові слова:право, функція, комунікація, властивості права, історичний підхід, теоретико-функціональний підхід

УДК 340.1

9


3/2013

мунікації в найширшому сенсі та значеннях цієї категорії. Це питання обговорюють філософи, соціологи, історики, політологи, юристи тощо. Про підвищену увагу до комунікативної складо-вої суспільного розвитку свідчить, наприклад, круглий стіл «Науковий світ та влада: міждисци-плінарний діалог», що відбувся в Клубі Кабіне-ту Міністрів України 24 травня 2012 р., на якому шеф-редактор журналу «Комунікація» А. Тол-стоухов наголошував на важливості комуніка-тивних зв’язків для того, щоб «діалог влади та науки став повсякденною практикою » [3, с. 4].

У свою чергу, заступник керівника Секрета-ріату Кабінету Міністрів України Ю. Авксентьєв висловив переконання, що кожен державний діяч, кожен чиновник має усвідомлювати, що наука – найважливіший рушій економічного та соціального зростання. Також ця проблематика продовжується у виступах представників різних галузевих наукових спрямувань (Дніпренко Н., Оніщенко Н., Почепцова Г., Стародубцевої Л. та ін.). Слід зазначити, що до комунікативного ін-струментарію належать загальнолюдські ціннос-ті, притаманні людству в цілому, – це інститути держави, права, моралі, культури тощо.

Отже, розуміючи важливість зазначеної про-блематики, хочемо зосередити увагу на кому-нікативній функції права як явища соціальної дійсності. Для цього пропонуємо застосувати, принаймні, два підходи: 1) історичний та 2) тео-ретико-функціональний.

Не буде перебільшенням зазначити, що кому-нікативні елементи суспільства з давніх-давен відомі певним соціокультурам в різних просто-рово-часових координатах. Нам видається, що історія розвитку комунікативних засад неви-правдано залишена поза увагою сучасних до-слідників.

Зупинимося на прикладному, ілюстративному аналізі, пов’язаному з просторово-темпоральни-ми характеристиками. Заглибимося в історич-ну ретроспективу. Ще в Законнику Хаммураппі (18 ст. до н.е.), що являв собою виставлений на площі чорний базальтовий стовп, зазначалося, що призначення права в тому, щоб «сильні» не ображали «слабшого» [6, с. 43].

Для тих, хто був позбавлений можливості чи-тати тексти Законника, біля нього цілодобово їх

УВАГА СУЧАСНОГО ГУМАНІТАРНОГО ВИДАВНИЧОГО ПРОСТОРУ ЗОСЕРЕДЖЕНА НА ПРОБЛЕМАХ КОМУНІКАЦІЇ В НАЙШИРШОМУ СЕНСІ

АНАЛІЗ КОМУНІКАТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ПРАВА ПЕРЕДБАЧАЄ, ПРИНАЙМНІ, ДВА ПІДХОДИ: ІСТОРИЧ НИЙ ТА ТЕОРЕ ТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ

10


3/2013

декламував спеціальний оповісник – своєрідний комунікатор. Про демонстрацію демократично-го розвитку права свідчить також норма Закон-ника Ешнунни (20 ст. до н.е.), яка встановила мінімальну місячну заробітну плату, – приблиз-но 50 г. срібла [16, с. 9]. Цікаві прикладні ха-рактеристики вищезазначеного можна віднайти в праві Стародавньої Греції.

Розвиток права в Стародавній Греції деякі на-уковці називають «розквітом права» [6, с. 86]. За законом 410 р. до н.е. кожного, хто намагав-ся скинути демократію в Афінах, оголошували поза законом і його можна було безкарно вбити [11, с. 167]. «Обман народу», що виражався, на-приклад, у нечесній поведінці оратора на народ-них зборах, міг спричинити процес про «ейсан-гелію» [1, с. 129]. Помилковий наклеп у справах про політичні злочини давав підстави притягти правопорушника до суду за обвинуваченням у сикофантії [14, с. 224].

Серед демократичних настанов афінсько-го права: обов’язкова ротація посадових осіб, неможливість обіймати одночасно дві й більше посад, обов’язкова фінансова підзвітність по-садовців тощо. Ще один прояв демократизму права Стародавньої Греції , пов’язаний із запро-вадженням інституту захисників (логографів)1. Представники логографії, вивчаючи психологіч-ні особливості підзахисного і застосовуючи зна-ння права, писали промови, які використовували підзахисні в суді. Серед прикладів демократич-них засад у розвитку римського права хотілося б згадати про відміну оплати заборгованостей своєю «кров’ю та плоттю», відшкодування боргу з 321 р. до н.е. здійснювалося виключно майном боржника.

Ще одним етапом на шляху демократичного розвитку права можна вважати його демістифі-кацію. Право поступово з площини «небесно-го» переходить у площину «людського»: таким чином посилюється його комунікативна потен-ція. Поступово припиняються процеси проти «винних» тварин, «травневих» жуків, неживих предметів.

Можна було б продовжити аналізувати про-сторо-часові виміри демократизації права, проте

1 Логограф у перекладі з грецької мови означає – той, що пише промови.

комунікативні властивості права

демократія і право

11


3/2013

нам здається, що в рамках цієї статті важливі-шим буде не стільки і не тільки ретельний хро-нологічний аналіз, скільки саме демонстрація сукупності підходів до визначення як процесу демократизації права, так і його природи, змісту, сутності та комунікативної здатності.

Єдиний засіб реалізації права – його універ-салізація, поширюваність на всіх: адже, якщо правові норми не визначені як спільні правила взаємовідносин, то їх взагалі ігнорують, як по-збавлених статусу суспільно-необхідних нор-мативних засад [15, с. 178]. Водночас, така «універсалізація» передбачає відповідну «фор-малізацію» правової нормативності: «формула – це мова права, спосіб його існування й розви-тку». Хоча «… право не вичерпується формулою. Але воно завжди намагається відобразитися у формулі й відобразити у ній певні соціальні від-носини, як чіткі, ясні й однозначні правовідноси-ни». Тому без формул, по суті, не має й права, залишається тільки абстрактна ідея справедли-вості, яка не має конкретних форм застосування [8, с. 32–44].

«… Існує закономірність кореляції образу лю-дини та образу права». Суть її полягає в тому, що той чи інших образ права чи картини світу права, праворозуміння, а також визначувана ним правова система орієнтуються на певний образ людини (або концепцію сутності, природи людини) і від нього ведуть свій відлік як від по-чаткової точки [9, с. 195–196].

З розвитком і зміцненням демократичних ін-ститутів право, що їх віддзеркалювало, набувало все більшої якості та формальної визначеності, а отже, стабільніших правових форм свого ви-разу. Від архаїчних норм, звичаєвого правово-го регулювання до нормативно-правових взі-рців регулювання суспільних відносин. Історія нормативно-правового акта, зокрема закону, як явища правової дійсності, з упевненістю можна розглядати як історію демократичного права.

Юридична передумова дії джерел права – їх чинність, яка означає наявність у них юридичної сили, нормативності та загальнообов’язкового значення до виконання [4, с. 177].

Цікавим підходом до зазначеного розгляду можна вважати також насиченість правової тка-нини спочатку проголошеними, а згодом забез-

УНІВЕРСАЛІЗАЦІЯ ПЕРЕДБАЧАЄ ВІДПОВІДНУ «ФОРМАЛІЗАЦІЮ» ПРАВОВОЇ НОРМАТИВНОСТІ: «ФОРМУЛА – ЦЕ МОВА ПРАВА, СПОСІБ ЙОГО ІСНУВАННЯ Й РОЗВИТКУ»

історичний аналіз

12


3/2013

печеними, гарантованими правами, свободами та законними інтересами суб’єктів певного де-мосу. Історія демократизації права – це історія боротьби за певні права. Починаючи з вчень стародавніх мислителів (Платона, Аристотеля, Полібія та ін.) і до наших часів філософи, соціо-логи, політики, правознавці намагалися осягну-ти сутність, проблеми реалізації та захисту прав людини, окреслити її історичні межі та сучасні параметри, а отже, можливості служіння права людині та суспільству.

Не вдаючись до хрестоматійного переліку іс-торико-правових документів (декларацій, біл-лів, хартій, маніфестів), хочемо зазначити, що їх об’єднують спільні риси щодо захисту прав і свобод, а отже, спільний демократичний право-вий розвиток, що об’єднує окремих індивідів та соціуму загалом.

Спробуємо розглянути деякі питання, пов’язані з комунікативними потенціями кате-горії «право», застосувавши формат теоретико-функціонального аналізу.

Юридична наука звернула увагу на соціальне призначення права і, відповідно, на його соці-альні функції ще на початку ХХ століття. Влас-не проблема функцій права спершу виникла як проблема функцій соціальних.

Відомий французький юрист Леон Дюги 1901 року видав книжку «Держава, об’єктивне право і позитивний закон», в якій зазначав, що право, маючи суспільну природу, виконує певні соціальні функції. 1905 року Карл Реннер в Ав-стрії видає роботу «Правові інститути приватно-го права і їх соціальні функції», в якій доводить наявність у права приватної власності багатьох соціальних функцій, зокрема економічної, орга-нізаційної, виробничої, розподільчої тощо.

1907 року в Росії виходить книжка одного з фундаторів психологічної школи права, профе-сора Л. Петражицького, «Теорія права і держа-ви – у зв’язку з теорією моралі», в якій обґрун-товувалася наявність у праві двох соціальних функцій: розпорядчої і організаційної.

Інший відомий російський юрист М. Коркунов зазначав, що право виконує головну розподіль-чу функцію, оскільки в суспільстві живуть і діють особи з різними потребами і бажаннями, урегу-

теоретико-функціональний аналіз

13


3/2013

лювати які можливо лише засобами розмежуван-ня їх правом.

Відомо, що соціальне призначення права ви-значається закономірностями суспільного роз-витку, воно є їх «продовженням», що, власне, виражено в юридичній формі. Виходячи із за-кономірностей, внутрішніх причин розвитку сус-пільства, формулюються правові положення, що закріплюють певні відносини та охороняють цін-ності, які в певний історичний момент найважли-віші та найнеобхідніші [12, с. 499, 503].

Урегульованість суспільних відносин, їх закрі-плення і охорона – найважливіше соціальне за-вдання і призначення права. Реалізація саме цієї функції, вирішенняцих важливих завдань за-безпечує різноманітним (досить суперечливим) соціальним відносинам необхідну стабільність, створює умови для успішного прогресивного розвитку особи, держави і суспільства.

Соціальні функції – це специфічний ракурс права, де регулятивна і охоронна функції «по-єднуються» у відокремленій якісно однорідній сфері соціальних відносин, економіці, політиці, ідеології.

Наукове дослідження права передбачає ви-вчення не тільки його статики, а й динаміки, того, як воно функціонує, змінюється, як вико-нує своє соціальне призначення. Зрозуміло, що виділення статичних чи динамічних компонен-тів права має суто теоретичний характер, адже вони перебувають у тісному взаємозв’язку і від-окремлено, без взаємодії втрачають свої якісні характеристики.

Функціонування права залежить від усієї су-купності суспільних відносин, економічних, полі-тичних, соціальних і духовних факторів. Термін «функціонування права» відображає його дію в соціальній системі. Дати функціональну харак-теристику права означає встановити й описати способи його дії, шляхи і форми впливу на сус-пільні відносини. Стабільність, динамізм і сис-темність суспільних відносин – необхідні умови прогресу суспільства.

Соціальне призначення права полягає в урегулюванні, упорядкуванні суспільних від-носин, створенні необхідних умов для реаліза-ції прав громадян і нормального існування гро-мадянського суспільства в цілому. Як зазначає

КОМУНІКАТИВНА ПОТЕНЦІЯ КАТЕГОРІЇ «ПРАВО» ПОВ’ЯЗАНА З ТИМ, ЩО, ВИХОДЯЧИ ІЗ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ, ВНУТРІШНІХ ПРИЧИН РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА, ФОРМУЛЮЮТЬСЯ ПРАВОВІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ЗАКРІПЛЮЮТЬ ПЕВНІ ВІДНОСИНИ ТА ОХОРОНЯЮТЬ ЦІННОСТІ, ЯКІ В ДАНИЙ ІСТОРИЧНИЙ МОМЕНТ Є НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВИМИ І НЕОБХІДНИМИ

ДАТИ ФУНКЦІОНАЛЬНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ ПРАВА ОЗНАЧАЄ ВИЗНАЧИТИ Й ОПИСАТИ СПОСОБИ ЙОГО ДІЇ, ШЛЯХИ І ФОРМИ ВПЛИВУ НА СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ

14


3/2013

Ю. Єршов, право виступає насамперед як система відтворення загальних умов існуван-ня суспільства, його стабільності, впорядко-ваності та комунікативної здатності [5, с. 33]. Існує багато форм, способів впливу права на суспільні відносини. До них належить і реалі-зація правових принципів, настанов, заборон, приписів і норм у суспільному житті, діяльнос-ті держави, її органів, громадських об’єднань і окремих громадян.

Для характеристики, пояснення і прогнозу-вання діяльнісного аспекту права використову-ють поняття «функція» (від лат. functio – здій-снення, виконання). Воно означає напрям, предмет і зміст діяльності. Саме у функціях пра-ва, в т.ч. у комунікативній, реалізуються потре-би суспільного розвитку, яким надають норма-тивного вираження в правових нормах.

Поняття «функція» у дослідженні права дає змогу осмислити її динаміку, діяльнісний харак-тер. Саме динаміка відображає ті процеси, які характеризують цілеспрямованість і ефектив-ність правової системи (правотворчість, право-реалізацію, правове мислення).

Термін «функція» використовують у різних значеннях. Одні автори відзначають, що це по-няття виражає взаємозалежність різних фак-торів. Інші під функцією розуміють сукупність процесів, що відбуваються в рамках об’єкта дослідження, її також можна визначити як ре-зультат певної соціальної дії, процесу, явища. Слово «функція» означає сукупність усіх (як очікуваних, так і непередбачуваних) наслідків, процесів, явищ, їх роль у суспільній системі [7]. Найчастіше це поняття застосовують для позна-чення основних, найважливіших для соціальної системи процесів [2, с. 25–27].

Функції права виражають його сутність, на-прям впливу на суспільні відносини, потреба у здійсненні яких зумовлена існуванням права як соціального явища. Функція виражає най-суттєвіші риси правової системи і спрямована на виконання головних завдань на цьому ета-пі розвитку. Вона являє собою зазвичай напрям активного впливу правової системи, що впо-рядковує певний вид суспільних відносин. Тому одна з найважливіших ознак функцій права – їх динамізм. З останнім пов’язана постійність як

САМЕ У ФУНКЦІЯХ ПРАВА, В Т.Ч. У КОМУНІКАТИВНІЙ, РЕАЛІЗУЮТЬСЯ ПОТРЕБИ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ, ЯКИМ НАДАЄТЬСЯ НОРМАТИВНЕ ВИРАЖЕННЯ В ПРАВОВИХ НОРМАХ

функція

15


3/2013

необхідна ознака, що характеризує стабільність, безперервність, тривалий строк дії [13, с. 53].

Запропонований теоретико-функціональний підхід до дослідження комунікативної функції права значною мірою сприяє розв’язанню пізна-вальних і практичних завдань у державно-пра-вовій сфері. Його сутність полягає у виявленні цільових засад у формуванні функцій права. При цьому мета – це причина, яка формує засоби ре-алізації системи функцій.

Наш навколишній світ, пізнає не тільки науко-вець, а й письменник, скульптор, законодавець. Останній відображає результати свого пізнан-ня в правових нормах, в яких закладена певна інформація про життя. Певні законодавчі доку-менти можуть надавати відомості про державу не менші, ніж окремі наукові трактати. Напри-клад, в Конституції України сказано, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, со-ціальною, правовою державою (ст. 1); систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, облас-ті, райони, міста, райони в містах, селища і села (ст. 133) тощо. Таку інформацію може надати тільки Конституція держави.

Дійсно, право вбирає в себе, а потім видає величезну інформацію про різнобічні явища гро-мадянського життя, оскільки в ньому міститься величезна кількість наукових дефініцій, юридич-них формул, історичних і життєвих відмінностей, політичних і правових оцінок, юридичних реко-мендацій, заборон, дозволів тощо.

Завдяки правовим актам люди знайомлять-ся зі структурою органів влади і управління; з тим, що правомірно, що заборонено тощо. Отже право – це, крім усього, і один з важливіших за-собів соціальної інформації, який використовує держава. До того ж ця інформація розрахована не тільки на пасивну поведінку суб’єктів права, вона передбачає і активну поведінку, приводить до досягнення позитивного результату, задово-лення інтересів учасників правовідносин (грома-дян, посадових осіб, організацій).

Крім того, правова інформація – це владна ін-формація, за її допомогою виражається (і відпо-відно формулюється) певний світогляд. Інфор-маційна здатність права – це один із суттєвих факторів, що дозволяє віднести його до елемен-

ЗАПРОПОНОВАНИЙ ТЕОРЕТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ПРАВА ЗНАЧНОЮ МІРОЮ СПРИЯЄ РОЗВ’ЯЗАННЮ ПІЗНАВАЛЬНИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ У ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІЙ СФЕРІ

засоби інформації

16


3/2013

тів духовної культури суспільства [10, с. 50–51] Не викликає сумніву, що право передусім вини-кає не як інформатор, а як регулятор суспіль-них відносин. У держави і суспільства досить каналів засобами яких відбувається інформу-вання суб’єктів права. Проте право як регуля-тор суспільних відносин одночасно виконує роль інформатора їх суб’єктів. Отже, право виконує інформаційну функцію поряд зі своїми суто юри-дичними завданнями, набуваючи також інфор-маційної якості. В цьому знаходить прояв його соціальна природа, здатність впливати на волю, свідомість і психіку людини, реалізуватися через сприйняття людьми.

Реалізація функцій права в інформаційній формі забезпечує доведення до широкого за-галу державних дозволів та заборон, інформу-вання про методи, засоби досягнення суспільно корисних цілей. Правова інформованість членів суспільства – необхідна умова функціонування правової системи.

Одна з форм реалізації функцій права – їх орі-єнтаційний вплив. Останній сприяє виробленню у громадян позитивних правових настанов, які формують правову орієнтацію. Правова наста-нова – це схильність особи до сприйняття норм права, його оцінки, готовність до дій, що мають юридичне значення, схвалення більшості членів різних соціумів.

Комунікативна функція права забезпечує одержання учасниками правовідносин інформа-ції про те, яка позиція держави щодо необхід-ної, дозволеної чи забороненої поведінки. Со-ціальна життєдіяльність індивідуумів органічно пов’язана з одержанням, сприйняттям, засвоєн-ням і використанням такої інформації. Правова інформація – один з різновидів соціальної інфор-мації. За допомогою юридичних норм держава сповіщає учасників суспільних відносин про по-зицію держави щодо необхідної, дозволеної або забороненої поведінки.

У такий спосіб, дійсно, можна говорити про комунікативні потенції права та обмін необхід-ними стандартами, що встановлені правом, між суспільством, державою, окремими соціумами та індивідами. Безумовно, перераховані підходи до вивчення комунікативної складової права не можуть вичерпати всієї багатоманітності пробле-

ПРАВО ВБИРАЄ В СЕБЕ, А ПОТІМ ВИДАЄ ВЕЛИЧЕЗНУ ІНФОРМАЦІЮ ПРО РІЗНОБІЧНІ ЯВИЩА ГРОМАДЯНСЬКОГО ЖИТТЯ, ОСКІЛЬКИ В НЬОМУ МІСТИТЬСЯ ВЕЛИЧЕЗНА КІЛЬКІСТЬ НАУКОВИХ ДЕФІНІЦІЙ, ЮРИДИЧНИХ ФОРМУЛ, ІСТОРИЧНИХ І ЖИТТЄВИХ ВІДМІННОСТЕЙ, ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ ОЦІНОК, ЮРИДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ, ЗАБОРОН, ДОЗВОЛІВ ТОЩО

інформаційна здатність права

17


3/2013

ми, втім її аналіз, безперечно, слугуватиме під-вищенню ефективності комунікативної здатності права щодо відповідного регулювання суспіль-них відносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Бостан Л. М. Історія держави і права зарубіжних країн:

навч. посіб. / Л. М. Бостан, С. К. Бостан. – [2 е вид. пе-рероб. й доп.]. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 730 с.

2. Введение в теорию государственно-правовой органи-зации социальных систем / [под общей ред. Е. Б. Куб-ка]. – К.: Юринком, 1997. – 224 с.

3. Діалог влади та науки має стати постійним // Урядовий кур’єр. – 29 травня 2001. – С. 4.

4. Дія права: інтегративний аспект: [монографія] / [Кол. авторів]; [Відп. ред. Н. М. Оніщенко]. – К.: Юридична думка, 2010. – 360 с.

5. Ершов Ю. Г. Философия права (материалы лекций) / Ю. Г. Ершов. – Екатеринбург, 1995. – 392 с.

6. Ильин А. В. Из истории права: [учеб. пособ.] / И. В. Ильин, С. А. Морозова. – СПб.: Специальная лите-ратура, 1996. – 607 с.

7. Правовая система социализма: В 2-х кн. / [Авт. кол.: А. М. Васильев, В. Н. Кудрявцев, В. П. Казимирчук и др.]; [Ред. кол.: А. М. Васильев (отв. ред.) и др.]. – М.: Академия наук СССР, 1987. – Кн. 2. – 368 с.

8. Козловський А. А. Гносеологічні принципи права / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – 2005. – Т. ІІІ. – № 1–2. – С. 32–44.

9. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философ-ского осмысления. – Х.: Право, 2002. – 328 с.

10. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії: [мо-нографія] / Н. М. Оніщенко. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002–352 с.

11. Інститут юридичної відповідальності у демократич-них правових системах / Н. М. Оніщнко, Т. І. Тарахо-нич, Н. М. Пархоменко, Л. О. Макаренко; [за заг. ред. Н. М. Оніщенко]. – К.: Юридична думка, 2009. – 216 с.

12. Проблемы теории государства и права: [учеб. пособ.] / [под ред. М. Н. Марченко]. – М.: Юрист, 2001. – 656 с.

13. Теория государства и права: Хрестоматия / [под ред. Т. Н. Радько]. –М.: Интерстиль, 1999. – 944 с.

14. Сикофанты в Афинах в период расцвета демократии – многочисленный класс профессиональных клеветни-ков // Иллюстративный енциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Эфрона. – М., 2009.

15. Тімуш І. С. Інтегральний погляд на право / І. С. Тімуш. – К.: Атіка, 2009. – 284 с.

16. Черниловский З. М. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / З. М. Черниловский. – М.: Гарда-рика, 1996. – 770 с.

183/2013

Про автора:Олександр Миколайович Лощихін, доктор

юридичних наук, професор, завідувач кафедри теорії, історії держави і права та конституційного права Академії муніципального управління.

Проблема функцій держави – одна з найваж-ливіших у теорії та практиці державного будів-ництва і права. Адже діяльність держави широ-ка і багатогранна. Початок третього тисячоліття характеризується важливими змінами в політич-ному, економічному, соціально-культурному та екологічному житті, що проявляється у своєрід-ності та неповторності розвитку кожної держави, зокрема її функцій. Усе більше стає очевидною

КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ У СИСТЕМІ ФУНКЦІЙ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ

Олександр ЛОЩИХІН

Розглянуто теоретичні питання становлення та розвитку як самостій-ної правової категорії «комунікативної функції держави».

Лощихин А. Н. Коммуникативная функция в системе функций

современного государства

Рассматриваются теоретические вопросы становления и развития как самостоятельной правовой категории «коммуникативная функция госу-дарства».

Ключевые слова: функции государства, информационные правоот-ношения, информационная сфера, коммуникативная функция государ-ства, информационная функция государства, органы государственной власти и управления в информационной сфере.

Loschihin А. Communicative Function

in the System Functions of the Modern State

Theoretical issues of formation and development are considered as independent legal category «communicational function of the State».

Keywords: function of state, information legal relation, information sphere, communicational function of state, information function of state, body of state authority, management of information sphere.

Ключові слова:функції держави, інформаційні правовідносини, інформаційна сфера, комунікативна функція держави, інформаційна функція держави, органи державної влади та управління в інформаційній сфері

УДК 340.1

19


3/2013

необхідність удосконалення форм, методів, за-собів реалізації державою своїх завдань, цілей, функцій.

Особливо актуалізується питання щодо сут-ності, змісту, механізму реалізації державних функцій в умовах сьогодення для постсоціаліс-тичних держав, у тому числі й сучасної України. Адже українське суспільство перебуває у стані глибокого реформування.

В останні десятиліття функції держави ста-ли об’єктом інтенсивного впливу з боку глоба-лізаційних процесів. Згаданий вплив настільки глибокий, що йдеться про формування нової реальності, позначеної як сучасна держава, з оновленим розумінням як її інституційної ор-ганізації, так і ефективного функціонування. З урахуванням геополітичного розташування, з одного боку, нестабільного національного пра-вопорядку за нестійкої правової традиції – з іншого. Українська держава опинилася в зоні такого впливу в надто вразливому становищі. Потреба виявити вплив глобалізації на функції Української держави, раціоналізувати останні з урахуванням нової реальності також зумовлює актуальність дослідження з окресленої пробле-ми.

Зазначимо, що події, які відбувалися у ХХ ст. істотно вплинули на всі процеси та механізми функціонування держави, зокрема суттєві транс-формації відбулися як в наборі функцій держави, так і в їх сутності та змісті. Такі зміни характерні для функцій, які виконує держава як у «тради-ційних» сферах громадського життя: політичній, соціальній, культурній, так і в «новоявлених», обумовлених глобальними проблемами сучас-ності: демографічній, екологічній, сировинній, космічній, в галузі творення та використання ін-формаційних технологій, захисту прав і свобод людини тощо.

Про актуальність науково-теоретичного до-слідження функцій сучасної держави, форм і методів державного регулювання та управлін-ня різними сферами суспільного життя в умовах глибоких суспільних трансформацій перехідного періоду свідчать численні гострі дискусії навко-ло них. Останнім часом проблема формування та генези державного регулювання суспільними

ПРОБЛЕМА ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ – ОДНА З НАЙВАЖЛИВІШИХ У ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА І ПРАВА

глобалізаційні процеси

методи державного регулювання та управління

20


3/2013

процесами закономірно привертає увагу фахів-ців як у нашій країні, так і за кордоном.

Сьогодні чимало проблем не мають достат-нього теоретичноговирішення. Зміна сутності та змісту функцій держави в сучасних умовах, трансформація політичних та соціально-еко-номічних систем у світі, зокрема в постсоціа-лістичних країнах, надзвичайно посилили роль правової теорії, яка б адекватно відображала складність перетворень, що відбуваються в дер-жаві та суспільстві. Нагальна потреба вивчення та адаптації позитивного зарубіжного досвіду стосовно функціонування держави та її інсти-тутів в умовах глобалізації, ринкових відносин, врахування трансформації політичних та соці-ально-економічних систем, формування інфор-маційного суспільства та ефективного механізму державного управління економікою вимагають комплексного дослідження цих проблем, підви-щують їх актуальність та прикладну значущість.

Доводиться констатувати, що сьогодні фак-тичновідсутні наукові праці , в яких би комплек-сно, з сучасних позицій юридичної науки, роз-глядалися б функції сучасної держави, сутність, значення та система державного регулювання суспільних відносин і процесів. Серед сучас-них дослідників функцій держави насамперед варто назвати В. В. Анцупова, Г. Ю. Атаяна, С. В. Бабаєва, Ф. Д. Байрамова, О. П. Баринова, О. В. Бермічеву, А. М. Буховця, М. О. Бухтєрє-ву, О. Г. Варич, В. А. Владимирова, О. О. Джу-раєву, А. Є. Кадомцеву, С. В. Калашникова, Т. А. Ка лєн тьєву, В. М. Ковальчук, О. Б. Купцо-ву, М. А. Ла піну, Є. С. Мазаєва, М. М. Меркулова, Л. А. Мо розову, С. І. Нефєдова, П. В. Онопенка, З. Ф. Хусаїнова, Е. К. Утяшова та ін.

Слід відзначити, що в сучасній теорії дер-жави існують різні підходи щодо класифікації її функцій. Проблема систематизації (класифікації, диференціації) функцій держави –важлива для теорії функцій держави і теорії держави в ціло-му. Водночас вона доситьскладна. Адже багато-гранні функціональні та компетенційні відносини в суспільстві «втягують» та пов’язують між со-бою різноманітні суб’єкти. Свого роду первин-ним джерелом цих відносин виступає держава як важливіший та найміцнішій публічно-право-вий інститут.

систематизація функцій держави

21


3/2013

Система функцій сучасної держави охоплює низку функцій (політичних, економічних, соці-альних, культурних, екологічних тощо) і кожна з них займає певне місце у процесі вирішення державних та суспільних справ, обумовлене їх характером, суттю, змістом чи формою. Осно-вні напрями і види діяльності держави у сфері внутрішньої та зовнішньої політики, економіки, культури, оборони тощо є лише складовою час-тиною системи функцій сучасної держави, що, природно, вимагає їх розгляду в органічній єд-ності та взаємозв’язку.

Також до числа критеріїв диференціації мож-на віднести принцип поділу влади і класифіку-вати функції держави на основі цього принципу. Відповідно, функції поділяються на законодавчі (правотворчі), управлінські, правоохоронні, у тому числі судові, й інформаційні. Особливість цієї класифікації полягає в тому, що вона відби-ває процес реалізації державної влади. Ця кла-сифікація, прив’язана до сукупності галузей дер-жавної влади законодавчої (представницької), виконавчої, судової, дуже часто використовува-на в наукових і практичних цілях [1]. Критерієм цієї групи функцій є способи діяльності держави. Їх умовно можна називати «владними», «органі-заційними», «технологічними», «процесуальни-ми» функціями [2].

Традиція виділяти функції держави та дер-жавних органів за формами діяльності походить від класиків юридичної науки другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (таких як А. С. Алексєєв, В. В. Івановський, Ф. Ф. Кокошкін, М. М. Корку-нов, М. І. Палієнко та ін.), які під впливом теорії Ш. Монтеск’є виділяли три функції державної ді-яльності: законодавчу, виконавчу і судову.

Слід зазначити, що тривалий час зазначені функції розглядали як форми здійснення функ-цій держави, зокрема її основних внутрішніх і зо-внішніх, до яких фактично зводилася вся система функцій держави. У сучасній західній науковій правовій і політологічній літературі ці функції загально визнані і розглядаються практично як єдині або, у крайньому випадку, головні функції держави, перелік яких іноді доповнювався ро-динними з ними – фінансовою, військовою, ди-пломатичною й ін. На сьогодні подібні невідпо-відності в цілому подолано.

критерії диференціації функцій держави

22


3/2013

Попри відсутність однозначної позиції з цього питання [3], конституційна практика більшості держав підтверджує існування в сучасної держа-ви технологічних (владних) функцій. Критерієм їх виділення виступають способи діяльності дер-жави. Крім законодавчої, виконавчої і судової функцій, до цього класу іноді відносять інфор-маційну, фінансову, територіальну, оборонну, функцію програмування і планування й інші, хоч і визнають відсутність системи чітких критеріїв такої класифікації [4].

Загалом, погоджуючись із запропонованою диференціацією, доцільно звернути окрему ува-гу на інформаційну або так звану комунікатив-ну функцію, яка характеризує напрями та види діяльності так званої четвертої влади – засобів масової інформації. Адже в сучасному світі ви-значальним фактором практично всіх державот-ворчих процесів стала інформація, що приско-рила процеси глобалізації та інтернаціоналізації. Специфіка інформації як ресурсу впливає на «розосереджуваність» елементів інформаційної функції й змішування її з іншими напрямками державної діяльності.

У науці чітко виділилася тенденція оформ-лення і доктринального визнання інформації (комунікації) як самостійного напрямку держав-ної діяльності. Втім лише в останні роки поча-ли з’являтися наукові публікації, присвячені до-слідженню інформаційної функції держави [5]. Однак серед науковців-правознавців сьогодні немає єдності думки не тільки щодо її історії ви-никнення, сутності, змісту, суб’єктно-об’єктного складу та механізму реалізації, а й щодо її іме-нування. Зокрема, використовують терміни «інформаційна функція держави», «інформа-ційно-комунікативна функція держави», «кому-нікативна функція держави».

Попри дискусійність цього питання, категорія «комунікативна функція держави» – оптималь-на. Адже комунікація – це власне обмін інформа-цією, що має на увазі суб’єкт-об’єктні відносини й обов’язкове застосування принципу зворот-ного зв’язку. А саме це сьогодні й стає метою всієї системи публічної влади та управління, на-самперед у контексті перспективи проведення в Україні конституційної, адміністративної, му-ніципальної та інших реформ, потреба в яких

ІНФОРМАЦІЙНА АБО КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ ХАРАКТЕРИЗУЄ НАПРЯМИ ТА ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТАК ЗВАНОЇ ЧЕТВЕРТОЇ ВЛАДИ – ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

23


3/2013

сьогодні вже не викликає сумніву. Для забезпе-чення курсу на формування так званої сервіс-ної держави, що має швидко та якісно надава-ти громадянам і організаціям публічні послуги, необхідно налагодити взаємодію публічно-влад-них структур із громадянами та організаціями, тобто комунікацію, взаємний обмін інформаці-єю, що сьогодні має нерівноправний, далеко не партнерський і зовсім нерівний характер, як того вимагають принципи розвитку демократичної, соціально-правової держави та громадянського суспільства.

Комунікативна функція має свій зміст, спо-соби і структури, своє забезпечення. Специфі-ка цієї функції полягає у способах її впливу на суспільство: цілеспрямована інформованість населення, а часом маніпулювання суспільною свідомістю, інші способи передання інформа-ції створюють необхідні умови для існування та функціонування інших галузей влади, усієї дер-жави.

На думку В. І. Червонюка, сучасне суспіль-ство, де основний предмет праці більшої частини людей – інформація та знання, а знаряддя пра-ці – інформаційні технології, з повною впевне-ністю можна називати інформаційним. Вступ сус-пільства у нову, інформаційну, стадію розвитку одночасно означає появу удержави інформацій-ної функції. Її зміст охоплює утворення єдиного інформаційно-комунікативного простору держа-ви як частини світового інформаційного просто-ру, забезпечення вільного доступу користувачів до інформації шляхом постійного її накопичен-ня, оновлення та розповсюдження; створення ефективної системи реалізації прав громадян та соціальних інститутів на вільне отримання, роз-повсюдження та користування інформацією; ор-ганізацію єдиної системи забезпечення захисту інформації та інформаційної безпеки; сприяння подальшому розвитку ринку інформації, фактич-ному задоволенню потреб суспільства в інфор-маційних продуктах та послугах тощо [6].

На інформації заснована діяльність законо-давчої влади – ухваленню законів передує збір і обробка інформації (соціальної, економічної, політичної). Адже сам текст закону – правова інформація, яку держава поширює насамперед офіційно, а також «популяризує». Але показово

КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ МАЄ СВІЙ ЗМІСТ, СПОСОБИ І СТРУКТУРИ, СВОЄ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ІНФОРМАЦІЇ ЗАСНОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ

24


3/2013

і масштабніше комунікативна функція держави проявляється в діяльності органів виконавчої влади, які перманентно здійснюютьінформацій-ну діяльність, часто не надаючи їй самостійного значення.

По суті, комунікативна функція держави ви-являється в діях усіх гілок державної влади і реалізується в таких напрямках, як створен-ня інформації (держава безпосередньо створює нормативні акти, інформацію для яких беруть за-звичай ззовні); супровід інформації, що має дер-жавне значення (насамперед похідні функції об-ліку, контролю, моніторингу); транспарентність діяльності органів державної влади; збирання, обробка, охорона і захист інформації, необхідної для реалізації усіх функцій держави; створення спеціалізованих структур у сфері інформації й регулювання їхньої діяльності (ЗМІ, архіви, бі-бліотеки, музеї, установи культури, освіти); ін-формаційний обмін усередині державного апа-рату; використання інформації для реалізації усіх інших функцій держави; зберігання інфор-мації на різних стадіях інформаційного процесу; переробка і створення нової інформації; забез-печення реалізації конституційного права грома-дян на доступ до інформації тощо.

З урахуванням цього можна дійти висновку, що комунікативна функція держави – це один з кардинальних напрямів і видів її діяльності щодо свого інформаційного забезпечення в цілому, своїх органів, установ, посадових осіб та інфор-маційного обслуговування громадян.

Оскільки специфіка інформації як ресурсу впливає на розосереджуваність елементів кому-нікативної функції й поєднання з іншими напря-мами і видами державної діяльності, то ця функ-ція похідна від функції держави щодо захисту прав і свобод людини, а також політичної, еко-номічної, соціальної та інших об’єктних функцій держави, тому що виконання будь-якої з них не можливе без інформаційного компонента.

Отже, можна стверджувати, що комунікатив-на функція має всі істотні ознаки функцій дер-жави, що виділяються в сучасній теорії держави. Ця функція – цілісний і самостійний напрям та вид діяльності держави в інформаційній сфері, важливість правового регулювання якої зумов-лена об’єктивними процесами інформатизації

КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ ВИЯВЛЯЄТЬСЯ В ДІЯХ ВСІХ ГІЛОК ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ – ЦЕ ОДИН З КАРДИНАЛЬНИХ НАПРЯМІВ І ВИДІВ ЇЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО СВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ЦІЛОМУ, СВОЇХ ОРГАНІВ, УСТАНОВ, ПОСАДОВИХ ОСІБ ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ГРОМАДЯН

25


3/2013

державно-правових процесів, політичних та со-ціально-економічних відносин. Вона безпосеред-ньо виражає і предметно конкретизує сутність сучасної держави – надання публічних послуг громадянам та суспільству в цілому.

На сьогодніне викликає сумнівів необхідність проведення детального аналізу проблем, безпо-середньо пов’язаних з поняттям і змістом кому-нікативної функції держави у світлі трансфор-мації природи державних функцій, збільшенням їхнього каталогу та у зв’язку з проголошенням ідей субсидіарності, демілітаризації, деконцен-трації державно-владних структур і методів при збереженні ідеї правової держави і народжен-ні нової теорії сервісної й ефективної держави, покликаної задовольняти потреби суспільства і кожного окремого його члена за принципом надання публічних послуг, що, у свою чергу, об’єктивно вимагає ефективного інформаційного забезпечення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Морозова Л. А. Функции российского государства на со-

временном этапе / Л. А. Морозова // Государство и пра-во. – 1993. – № 6. – С. 101.

2. Погорілко В. Ф. Функції української держави та їх пра-вові основи / В. Ф. Погорілко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 1. – С. 10.

3. Жигуленков М. В. К вопросу о классификации функ-ций государства / М. В. Жигуленков // Право и полити-ка. – 2002. – № 8. – С. 18.

4. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і прак-тика / [відп. ред. В. Ф. Погорілко]. – К. : А.С.К., 2003. – С. 48–49.

5. Васенина А. Н. Информационная функция современного российского государства: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Те-ория и история права и государства; История учений о праве и государстве» / А. Н. Васенина. – Н. Новго-род, 2007. – 36 с.; Костецька Т. А. Інформаційна функ-ція держави: конституційні та інституційні аспекти / Т. А. Костецька // Держава і право: Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. – 2010. – Вип. 47. – С. 113–119; Никодимов И. Ю. Информационно-коммуникатив-ная функция государства и механизм ее реализации в современной России (теоретический и сравнительно-правовой анализ): автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых уче-ний» / И. Ю. Никодимов. – СПб., 2001. – 40 с.; Пав-ленко Ж. О. Поняття інформаційної функції держави / Ж. О. Павленко [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Національного університету «Юридична академія Укра-їни імені Ярослава Мудрого». – Електронний ресурс // Режим доступу: http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/

КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ВИРАЖАЄ І ПРЕДМЕТНО КОНКРЕТИЗУЄ СУТНІСТЬ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ – НАДАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ ГРОМАДЯНАМ ТА СУСПІЛЬСТВУ В ЦІЛОМУ

26


3/2013

index.php?option=com_content&task=view&id=270&Itemid=210&lang=uk; Яременко О. Інформаційна функція української держави: поняття, мета та форми здійснен-ня // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 66–69 та ін.

6. Червонюк В. И. Теория государства и права: учебник / В. И. Червонюк. – М.: ИНФРА-М, 2006. – С. 125.

27 3/2013

Про авторів:Клавдія Іванівна Мельникова, к.е.н., проф.,

професор кафедри управління персоналом і еконо міки праці Харківського регіонального ін-ституту державного управління НАДУ при Прези-ден тові України,

КОМУНІКАЦІЇ ЯК СКЛАДОВА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Клавдія МЕЛЬНИКОВА, Юлія БОКОВИКОВА

Розглянуто поняття «комунікація», форми та типи комунікації. Ви-значено вимоги до побудови ефективних комунікацій, причини погано організованої комунікації. З’ясовано можливості підвищення ефектив-ності роботи керівників органів державної влади за рахунок удоскона-лення комунікативного процесу.

Мельникова К. И., Боковикова Ю. В. Коммуникации как составляющая повышения

эффективности работы руководителей органов государственной власти

Рассмотрено понятие коммуникации, формы и типы коммуникаций. Определены требования к построению еффективних коммуникаций, при-чины плохо организованой коммуникации. Определены возможности по-вышения еффективности работы руководителей органов государствен-ной власти за счет усовершенствования коммуникативного процесса.

Ключевые слова: коммуникация, органы государственной власти, эффек тивность управления, обмен информацией, оптимальные управ-ленческие решения.

Melnikov K., Bokovikova Y. Communication as a Factor for Improving the Efficiency of the Heads of Government

The term «communications», forms and kinds of communications have been examined. The requirements for building effective communication and reasons for poorly organized communications have been determined. The capabilities of increasing the efficiency of a leader’s work in state government bodies have been determined by improving the communication process.

Keywords: communication, public authorities, management efficiency, information exchange, management decisions.

УДК 35–027.21.22

283/2013

Клавдія МЕЛЬНИКОВА Юлія БОКОВИКОВА

Юлія Володимирівна Боковикова, к.держ.упр., доц., доцент кафедри державного управ-ління та менеджменту Харківського регіональ-ного інституту державного управління НАДУ при Президентові України.

Комунікація – невід’ємна складова будь-яких форм суспільних відносин і людської діяльності. Сучасний науковий розвиток державного управ-ління, проведення реформ, запровадження нової клієнт – орієнтованої парадигми функціонування органів державної влади потребує переосмислен-ня підходів до комунікативної діяльності органів влади та їх керівників, забезпечення надійного зворотного зв’язку з громадськістю. Для органів державної влади ці питання набувають особливої актуальності, оскільки формування цілей орга-нізації та забезпечення їх досягнення взагалі не можливе без застосування комунікацій.

Ґрунтовні дослідження теорії комунікації пред-ставлені у працях М. Альберта, Д. Белла, М. Ва-силика, М. Мескона, В. Комаровського, К. Кро-са, Г. Саймона, Ю. Габермаса, К. Ясперса та ін. Серед українських авторів праць з цієї тематики слід назвати В. Бебика, Р. Войтович, М. Голова-того, А. Серанта та ін.

Попри певну кількість наукових робіт з питань комунікативних процесів у суспільстві, управлін-ські аспекти діяльності органів виконавчої влади у цьому напрямі залишаються недостатньо до-слідженими, особливо щодо роботи керівників органів влади. Виходячи з того, що в програм-них документах Президента та Уряду України [1, 2] останнім часом багато уваги приділяється саме підвищенню ефективності діяльності орга-нів державної влади, означена тема дослідження своєчасна й актуальна.

Мета статті: дослідити роль комунікацій в за-безпеченні ефективної діяльності керівників ор-ганів державної влади.

Як відомо, комунікація (лат. communicatio, від communiko – роблю спільним, пов’язую, спілку-юсь) – це процес обміну інформацією.

Розрізняють два аспекти комунікації – фізич-ний і соціальний. Комунікацію в її фізичному аспекті називають також зв’язком. Зв’язок охо-плює процеси передання інформації між точками

Ключові слова:комунікація, органи державної влади, ефективність управління, обмін інформацією, оптимальні управлінські рішення

КОМУНІКАЦІЯ Є НЕВІД’ЄМНОЮ СКЛАДОВОЮ БУДЬ-ЯКИХ ФОРМ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН І ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

фізичний і соціальний аспекти комунікації

29


3/2013

простору, пристроями або особами відповідними каналами зв’язку [3, с. 460].

У створюваних людиною технічних системах розрізняють чотири основні типи комунікації: людина – людина; людина – машина; маши-на – людина; машина – машина. У процесах ко-мунікації на технічному рівні широко використо-вують штучні мови (наприклад, мови, призначені для автоматизованої переробки інформації).

Комунікація в її соціальному аспекті охоплює процеси обміну інформацією між окремо взя-тими особами, всередині групи чи організації, в рамках суспільства в цілому. Комунікації та-кого роду здійснюється за допомогою природ-ної мови. На індивідуальному рівні комунікацій важливе значення мають процеси розпізнаван-ня і сприймання людиною інформації тощо. Для комунікації всередині групи чи організації пер-шочергову роль відіграє розподіл стосунків (під-порядкованість, співробітництво тощо) між чле-нами групи чи організації, сумісність і взаємність їхніх намірів і потреб в комунікації, особливості прийнятих правил комунікації. На рівні організа-ції комунікація виконує інформаційну, командну, інтеграційну (що забезпечує цілісність організа-ції) та переконуючу функції.

В масштабі всього суспільства велику роль відіграє масова комунікація. Масова комуніка-ція – це спосіб спілкування людей за допомо-гою засобів масової інформації і пропаганди. Масова комунікація – дієвий механізм соціаль-ного управління, могутній засіб формування громадської думки, світогляду людей, впливу на їхню соціальну орієнтацію й поведінку, розвиток культури, освіти тощо.

В Конституції, Основному Законі України, (стаття 34) кожному гарантується право на сво-боду думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. «Кожен має право віль-но збирати, зберігати, використовувати і поши-рювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір» [4, с. 14].

Обмін інформацією пронизує усі управлінські функції, тому комунікації розглядають як спо-лучний процес у менеджменті державної уста-нови. Якщо вони налагоджені погано, рішення можуть бути помилковими, персонал може не-правильно розуміти керівні команди, міжособові

КОМУНІКАЦІЯ В ЇЇ СОЦІАЛЬНОМУ АСПЕКТІ ОХОПЛЮЄ ПРОЦЕСИ ОБМІНУ ІНФОРМАЦІЄЮ МІЖ ОКРЕМО ВЗЯТИМИ ОСОБАМИ, ВСЕРЕДИНІ ГРУПИ ЧИ ОРГАНІЗАЦІЇ, В РАМКАХ СУСПІЛЬСТВА В ЦІЛОМУ

303/2013


стосунки можуть деформуватися. Західні спеціа-лісти стверджують, що керівники від 50 до 90 % всього робочого часу витрачають на комунікації [5, с. 166]. Це стає зрозумілим, коли врахувати, що керівники обмінюються інформацією для реа-лізації своєї ролі в міжособових стосунках, в про-цесі прийняття управлінських рішень, а також для виконання функцій планування, організації, мотивації та контролю [6, с. 264].

Для ефективного функціонування будь-якої організації необхідно забезпечити належні кому-нікації. Однак управлінська практика дає мож-ливість констатувати, що створення ефективної, надійної системи обміну інформацією, яка відпо-відала б вимогам повноти, достовірності , опера-тивності, гнучкості, – це одна з найскладніших проблем в організаціях. Тому цілком зрозуміло, що ефективний керівник – це той, хто ефектив-ний у комунікаціях.

Під ефективністю розуміється зіставлення до-сягнутих результатів із зусиллями (витратами). Ефективність в комунікаціях – це співвідношення між виходом системи, її результатом, та входом. Разом з цим відомо, що ефективна система – це відкрита система, яка пристосовується до змін середовища, появи нових потреб та характери-зується трансформацією управління відповідно до визначення нових пріоритетів.

Комунікації – складний процес, який охоплює низку взаємозв’язаних кроків, кожен з яких ві-діграє суттєву роль у забезпеченні розуміння і сприйняття інформації іншою особою. Найчасті-ше причиною низької ефективності комунікації є ігнорування факту, що комунікація – це обмін, в якому кожному належить активна роль.

Якщо розглядати суспільство як соціальну систему, то ефективність діяльності держави полягає в забезпеченні реалізації прав і свобод людини і громадянина, своєчасному прийнят-ті потрібних громадянам рішень, наближенні управлінських послуг до їх споживачів та надан-ні їх у повному обсязі, створенні умов для стало-го розвитку суспільства тощо.

Управлінська праця належить до найсклад-ніших видів людської діяльності, її не завжди можна оцінити прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи.

ЕФЕКТИВНО ПРАЦЮЮЧИЙ КЕРІВНИК – ЦЕ ТОЙ, ХТО ЕФЕКТИВНИЙ У КОМУНІКАЦІЯХ

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМУНІКАЦІЇ – ЦЕ ЗІСТАВЛЕННЯ ДОСЯГНУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ІЗ ЗУСИЛЛЯМИ (ВИТРАТАМИ)

комунікація – це обмін

31


3/2013

Керівники органів державної влади – це пе-редусім представники держави, що працюють в органах державного управління. Тому ефек-тивність їх діяльності визначається, виходячи з розуміння ефективності державного управління і з огляду на те, що органи державної влади не прибуткові організації. Як зазначає С. О. Бори-севич, «ефективність роботи системи державно-го управління визначається трьома складовими: ефективністю взаємодії з громадянами і підпри-ємствами; ефективністю внутрішньої роботи кожної установи окремо; ефективністю взаємодії органів влади між собою»[7, c. 247].

Ефективність взаємодії з громадянами в ці-лому можна визначати ступенем залучення гро-мадян до вирішення суспільних проблем, тобто участю громадських організацій, активістів, гро-мадських контролерів у прийнятті управлінських рішень.

Динамізм, змінність і невизначеність політич-ної та економічної сфер обумовили для держав-них органів влади необхідність встановлення і супроводу стійких інформаційних зв’язків з гро-мадськими організаціями, політичними партіями. Такі двосторонні інформаційні зв’язки, необхідні державним органам та їх керівникам для моні-торингу і прогнозування подій, стають суттєвим засобом стратегічного управління зовнішньою та внутрішньою сторонами діяльності державного органу, інструментом його впливу на ситуацію за допомогою інформаційної взаємодії [8, c. 5].

Рішення, що приймають керівники органів державної влади апріорі не можуть задовольни-ти всіх громадян, тому і керівники не ставлять перед собою такі завдання. Необхідно з’ясувати інтереси потужних різноспрямованих груп на-селення, постійного електорату та користувачів мережі Інтернет, і, по суті, можуть виступати надійною опорою владі, або, навпаки, активно підтримувати опозиційні сили. Отже, для побу-дови системи ефективної взаємодії необхідно визначити усіх можливих суб’єктів комунікацій-них зв’язків у суспільному середовищі. Склад-ність діяльності керівників полягає в тому, що ці суб’єкти можуть постійно трансформуватись, варіювати їх чисельність. Тому, щоб знати, про що думають люди, вміти формувати громадську думку, управляти цими процесами, в кожному

323/2013


органі державної влади має бути спеціальний структурний підрозділ, який займається питан-нями зв’язків з громадськістю.

Крім того, можна виокремити і такі критерії успішності діяльності керівника у взаємодії з гро-мадянами і підприємствами, як: справедливість (неупереджене ставлення незалежно від стату-су, кількості сплачених податків, статків тощо); прозорість і відкритість діяльності; відповідаль-ність за будь-яку дію чи бездіяльність; своєчас-ність і якість прийняття управлінських рішень; задоволення потреб клієнтів тощо.

Якщо розглядати ефективність внутрішньої роботи державної установи, то окрему увагу тут слід приділити комунікаціям типу керівник – під-леглий.

Комунікації в органах влади – це акт спілку-вання, зв’язок між двома або більше індивідами, заснований на взаєморозумінні, повідомленні ін-формації однієї особи іншій або ряду осіб.

В органах державної влади та її підрозділах розрізняють два типи комунікацій: формальні та неформальні.

Формальні комунікації передбачені організа-ційною структурою (вертикальні, горизонтальні та діагональні).

Вертикальні комунікації здійснюються у двох напрямах: згори вниз (низхідному) і знизу вгору (висхідному).

Комунікації згори вниз вирішують п’ять осно-вних завдань:

– ознайомлення працівників з цілями орга-нізації для усвідомлення ними важливості виконуваної роботи;

– викладення конкретних інструкцій щодо виконання робіт;

– забезпечення розуміння роботи та її зв’язку з іншими завданнями організації;

– надання інформації про процедури і мето-ди виконання роботи;

– забезпечення підлеглих інформацією зво-ротного зв’язку про результати діяльності організації.

Отже, комунікації згори вниз допомагають пов’язувати різні рівні організації, координувати їх діяльність. Поряд з тим ці комунікації мають низку недоліків, а саме:

В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛАХ РОЗРІЗНЯЮТЬ ДВА ТИПИ КОМУНІКАЦІЙ: ФОРМАЛЬНІ ТА НЕФОРМАЛЬНІ

33


3/2013

– створення умов для формування автори-тарної системи;

– значне завантаження підлеглих;– постійні втрати інформації внаслідок ви-

кривлень, помилкової інтерпретації.Один із методів подолання цих проблем – ор-

ганізація потоків інформації знизу вгору. Кому-нікації знизу вгору вирішують такі завдання: налагодження зворотного зв’язку; передача ін-формації від підлеглих до керівників.

Найпоширеніший вид вертикальних комуніка-цій в органах державної влади – відносини між керівником і підлеглим. Найчастіше ці відносини стосуються:

– з’ясування завдань, пріоритетів і очікува-них результатів;

– залучення до невирішення завдань відді-лу;

– досягнення визнання і винагороди з ме-тою мотивації;

– удосконалення і розвиток здібностей під-леглих;

– збору інформації про вже близькі чи ре-альні проблеми;

– оповіщення підлеглого про наступні змі-ни;

– одержання відомостей про ідеї, удоскона-лення і пропозиції від підлеглих.

В індивідуальних бесідах з підлеглими керів-ник найчастіше віддає розпорядження, дає якісь рекомендації, намагається шляхом зворотного зв’язку дізнатися про хід і результати виконання завдань, оцінити роботу підлеглих.

Найбільші непорозуміння між керівником і під-леглим виникають через неоднакове розуміння однієї й тієї ж інформації, різного ставлення до виконання поставленого завдання і досягнення мети. Щоб цього уникнути, треба чітко виклада-ти свої вимоги, спілкуватися спільною професій-ною мовою, стимулювати в підлеглого бажання виконати розпорядження.

Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які перебувають на одному рівні ієрар-хії. Такий обмін інформацією забезпечує коор-динацію діяльності (наприклад, між керівниками різних структурних підрозділів апарату рай-держадміністрації). Як показують дослідження, ефективність горизонтальних комунікацій дося-

потоки інформації

343/2013


гає 90% і пояснюється значним рівнем розумін-ня працівниками характеру роботи своїх колег і проблем, що виникають при функціонуванні су-міжних підрозділів [9, с. 2].

Діагональні комунікації здійснюються між осо-бами, які перебувають на різних рівнях ієрархії (наприклад, між відділами, управліннями рай-держадміністрації та керівником апарату рай-держадміністрації). Такі комунікації характерні також для зв’язків між структурними підрозділа-ми, якщо один із них головний з певної функції (наприклад, відділ контролю апарату райдер-жадміністрації – щодо функції контролю).

Неформальні комунікації – це комунікації, які не передбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комуні-кацій здійснюється неформально, за допомогою не запланованих керівництвом способів. У тео-рії та практиці менеджменту зарубіжних країн часто використовують термін «grape-vine»тобто система розповсюдження чуток, неофіційних да-них. Особливо слід підкреслити, що неформаль-ними каналами комунікацій передається значна частина достовірної інформації. Неформальна інформація буває досить корисною для допо-внення інформації, отриманої через формальні канали комунікації. Ця інформація цінна для ке-рівника, однак не можна допускати, щоб систе-ма розповсюдження чуток виступала замінником формальних каналів комунікації. Кожен праців-ник апарату управління повинен пам’ятати, що він теж бере участь у розповсюдженні чуток (на-приклад, мовчання у відповідь на запитання під-леглого – це теж реакція, яку відповідно інтер-претують підлеглі).

Неформальні канали, як і формальні, переда-ють інформацію у чотирьох напрямках: вгору, вниз, горизонтально, по діагоналі.. Особливість неформального каналу – швидкість виникнення та швидкість зникнення. Крім того, неформаль-ний канал комунікації відрізняється змінюва-ністю суб’єктів розповсюджування інформації, на відміну від формальних каналів. Позитивні характеристики системи неформальних комуні-кацій:

– швидкість передавання інформації;– потенційна можливість доповнювати фор-

мальні канали комунікацій;

НЕФОРМАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ – ЦЕ КОМУНІКАЦІЇ, ЯКІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЮ СТРУКТУРОЮ

35


3/2013

– передбачливий характер неформальних комунікацій;

– оперування зазвичай останніми новинами тощо.

Для вироблення оптимальних управлінських рішень керівники органів влади або організа-цій та їх підрозділів повинні використовувати не лише формальні, а й неформальні канали кому-нікацій, хоч останні не завжди піддаються впли-ву та контролю. Слід пам’ятати, що неформальні канали комунікацій – невід’ємна частина органі-зації, і їх необхідно використовувати для досяг-нення формальних цілей.

Не слід забувати і про комунікації в підроз-ділах органу влади, між підрозділами і керів-ником – це різного роду повідомлення, обгово-рення, збори, телефонні переговори, накази, службові записки, звіти та ін., що циркулюють усередині організації. Їх найчастіше передають за допомогою мови, зображення, дій. Найпрості-ший, найдоступніший засіб комунікацій – мова, яка реалізує усні та письмові комунікації. Зобра-ження використовують як доповнення до мовних комунікацій (наприклад, графіки, плакати). Дії підтверджують словесні висновки керівника.

Письмові комунікації виступають у формі пла-нової та звітної документації, пам’ятних записок, доповідей, оголошень, довідників, інформацій-них бюлетенів тощо, та мають окремі переваги та недоліки. Зокрема, до переваг можна віднести добре збереження інформації, можливість ви-вчення, багаторазове прочитування інформації, ґрунтовність підготовки , можливість доведення інформації до багатьох працівників. Суттєві не-доліки письмових комунікацій – об’ємність ін-формації та складність її поновлення.

Усні комунікації – це телефонні розмови, пу-блічні виступи, наради, безпосереднє спілку-вання тощо. Позитивний аспект таких комуні-кацій – економія часу, забезпечення глибшого взаєморозуміння між керівником та підлеглим.

Обмін інформацією між керівником і робочою групою повинен бути організований таким чи-ном, щоб підвищити ефективність дії групи.

Підвищенню зацікавленості співробітників своєю роботою сприятиме довіра, з якою ке-рівник ставиться до своїх підлеглих, увага до їх проблем, вміння підкреслити особистий внесок

ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ МІЖ КЕРІВНИКОМ І РОБОЧОЮ ГРУПОЮ ПОВИНЕН БУТИ ОРГАНІЗОВАНИЙ ТАКИМ ЧИНОМ, ЩОБ ПІДВИЩИТИ ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЇ ГРУПИ

363/2013


кожного працівника в загальну справу, дотри-мання етичних норм поведінки тощо.

Для побудови ефективної комунікації з робо-чою групою необхідно сформувати оптимальні інформаційні потоки, які передбачають опера-тивне проходження документів найкоротшим шляхом з мінімальними витратами часу та праці.

Керівник органу державної влади повинен знати переваги та недоліки кожної форми кому-нікацій, вміти знаходити оптимальні шляхи їх за-безпечення та уникати можливих проблем.

Для вдосконалення письмових і усних повідо-млень рекомендується використовувати «п’ять» С» комунікації, а саме [10, с. 86]:

– ясність (Clarity). Якщо використати сто-совно комунікаційного процесу закон управління, сформульований Мерфі («Якщо що-небудь може зіпсуватися, то воно зіпсується»), то це звучатиме при-близно так: «Якщо у вашому повідомлен-ні що-небудь може бути неправильно сприйнятим, то воно і буде неправильно сприйняте». Повідомлення повинне бути настільки однозначним і логічно витрима-ним, наскільки це можливо;

– повнота (Completeness). У спробах спрос-тити і пояснити ситуацію ми можемо по-трапити у пастку неповноти;

– лаконічність (Conciseness). Більшість ко-мунікацій удосконалюється, коли кілька добре підібраних слів замінюють багато-слівні повідомлення з недбало підібрани-ми словами. У випадку формування довгих послань проблема рідко пов’язана з об-ширністю теми. Частіше справа в неспро-можності комунікатора скласти конкретне повідомлення, яке він хоче передати;

– конкретність (Concreteness). Часто кому-нікатори вдаються до абстракцій та уза-гальнень, коли вони не зовсім впевнені в реальностях, конкретних фактах;

– коректність (Correctness). Вміле вико-ристання методів комунікації буде зовсім непотрібним, якщо повідомлення неко-ректне. Однак некоректні повідомлення не завжди викликані намірами викриви-ти інформацію. Незначні перебільшення, а також необґрунтовані узагальнення та

37


3/2013

припущення спроможні перерости у вели-кі комунікаційні бар’єри.

Перелічені вимоги щодо якості повідомлення корисні при оцінюванні будь-яких комунікацій, і керівники органів державної влади повинні вмі-ло реалізовувати ці вимоги.

При проектуванні та експлуатації комуніка-ційних систем необхідно враховувати наявність багатьох джерел деформації інформаційних по-токів (мову, сприйняття, статус керівника та під-леглого тощо). У теорії передачі інформації це явище називається шумами, до яких належить все те, що спотворює суть повідомлення. Керів-ники державних установ повинні пам’ятати, що шуми наявні завжди, і на кожному етапі процесу обміну інформацією відбувається певне викрив-лення суті повідомлення. Тому необхідна умова ефективних комунікацій в організації – забезпе-чення надійного зворотного зв’язку, адже будь-яка система, в тому числі й комунікаційна, може ефективно функціонувати лише за умови наяв-ності ефективного зворотного зв’язку.

Зворотний зв’язок (реакція) можна розгля-дати з таких позицій. По-перше, це інформація, яку надають особі стосовно її поведінки (або від-сутності поведінки). По-друге, це процес одер-жання системою інформації про наслідки рішень і дій системи таким чином, щоб у разі необхід-ності змінити її поведінку і наблизити до мети. Зворотний зв’язок часто залишається поза ува-гою, а одностороннє спілкування зазвичай мало-ефективне, адже загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існу-вання налагодженого зворотного зв’язку. Засо-би надання зворотного зв’язку:

– заохочення, підтримка ;– питання з метою роз’яснення отримуваної

інформації;– повторення поданої інформації без додан-

ня нової;– переформулювання слів того, хто гово-

рить;– відображення почуттів того, хто говорить.

Основні напрямки надання та отримання зворотного зв’язку запропоновані в роботі [11, c. 13] Надання зворотного зв’язку від керівника стосується:

– перевірки особистої мотивації;

зворотний зв’язок

383/2013


– поваги до конфіденційності особистості;– щирості у спілкуванні;– зосередженості на специфічній поведінці;– довір’я до отримувача інформації;– допомоги, якщо її потребують, тощо.

Незадовільний стан комунікаційного процесу призводить до серйозних непорозумінь у керів-ництві. Існують певні вимоги до правильно ор-ганізованого комунікативного процесу, або до правильного подання інформації. Вона має бути:

– логічною, систематизованою;– доступною (без зайвої секретності);– своєчасною (поданою згідно з потребою

або замовленням того, кому вона необхід-на);

– адекватною (такою, що відповідає дійсно-му стану речей);

– актуальною (пов’язаною з найважливіши-ми питаннями, проблемами часу);

– достатньо повною за обсягом і насиченіс-тю (вичерпно повна інформація нерідко виявляється надто ускладненою іоб’ємною );

– обґрунтованою і вмотивованою;– зрозумілою учасникам комунікаційного

процесу (у документах, роз’ясненнях та інструкціях недопустимі багатозначність, різні тлумачення, вони не повинні бути переобтяжені спеціальними термінами ).

Якщо державні працівники мають справу з громадянами, то необхідну інформацію слід по-давати мовою запрошувача.

До причин погано організованої комунікації можна віднести:

– недостатнє зрозуміння керівниками важ-ливості інформаційного обміну, коли представники вищої управлінської ланки вважають непотрібним інформувати під-леглих;

– недостатня відповідальність тих органів і працівників, які мають передавати інфор-мацію;

– незадовільна структура інформації (ускладнена або заплутана лексика, по-гана структурованість тексту, недостатня достовірність і конкретність інформації);

– відсутність зворотного зв’язку або його недооцінка.

організація комунікації

39


3/2013

Обов’язок керівника органу влади – зробити так, щоб одержувач (підлеглий) зрозумів зміст наданої інформації і пересвідчитися в цьому.

Для побудови ефективної комунікації обов’язкове формування оптимальних інформа-ційних потоків, що передбачає оперативне про-ходження документів найкоротшими шляхами з мінімальними затратами часу та праці.

Орган державної влади оточує зовнішнє се-редовище, яке своїми змінами впливає на його роботу. Керівники державних органів влади по-винні враховувати мінливе зовнішнє середови-ще, його вплив на зовнішню структуру органі-зації, оскільки державна організація – відкрита система.

Значення факторів зовнішнього середовища змінюється від однієї до другої організації, від одного до другого підрозділу однієї й тієї ж орга-нізації. Фактори, які швидко впливають на орга-нізацію, належать до середовища прямого впли-ву, всі інші – до середовища непрямого впливу. Зокрема, середовище прямого впливу станов-лять постачальники ресурсів, споживачі управ-лінських послуг (організації, громадяни), нефор-мальні організації, законодавчі та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, вищі державні органи влади. Середовище непрямого впливу – це міжнародні події, стан економіки, науково-технічний прогрес, політичні фактори, соціально-культурні фактори.

Всі фактори зовнішнього оточення взаємоза-лежні та взаємодіють між собою.

Під складністю зовнішнього оточення розу-міють кількість і різноманітність зовнішніх фак-торів, на які організація повинна реагувати. Рухливість середовища характеризується швид-кістю, з якою в середовищі відбуваються зміни. Невизначеність середовища – функція кількос-ті інформації, яка є щодо кожного з факторів, і впевненості в достовірності цієї інформації.

Державні організації повинні користувати-ся різноманітними засобами для комунікацій зі складовими свого зовнішнього середовища, ефективно реагувати і пристосовуватися до змін зовнішнього оточення, щоб забезпечити досяг-нення поставлених цілей.

Висновки. Ефективне функціонування будь-якої організації не можливе без добре налаго-

403/2013


джених комунікацій. Важливу роль в процесах комунікації відіграють керівники органів дер-жавної влади. Підвищення ефективності роботи керівників органів державної влади через кому-нікації можливе за рахунок:

– визначення усіх можливих суб’єктів кому-нікаційних зв’язків у суспільному серед-овищі для побудови системи ефективної взаємодії між ними та органами влади;

– врахування активної ролі в комунікатив-ному процесі кожного суб’єкта комуніка-цій;

– використання як формальних, так і не-формальних каналів комунікацій для ви-роблення оптимальних управлінських рі-шень;

– вміле використання таких вимог до ефек-тивних комунікацій, як ясність, повнота, конкретність, лаконічність, коректність, за-безпечення надійного зворотного зв’язку;

– формування оптимальних інформаційних потоків, що передбачають оперативне проходження документів найкоротшими шляхами з мінімальними затратами часу та праці;

– врахування соціально-психологічних ас-пектів поведінки підлеглих;

– використання сучасних інформаційних за-собів для створення ефективних комуні-каційних мереж.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Модернізація України – наш стратегічний вибір: щорічне

Послання Президента України до Верховної Ради Украї-ни. – К.: НІСД, 2011. – 432 с.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 люто-го 2011 р. N 389 «Про затвердження Програми розви-тку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : kmu.gov.ua.

3. Осовська Г. В. Основи менеджменту: навч. по-сіб. / Г. В. Осовська, О. А. Осовський. – К.: Кон-дор, 2006. – 664 c.

4. Конституція України. – К.: Вікар, 1997.5. Збірник досліджень з ефективності роботи держав-

них організацій України / Шведське нац. бюро аудиту; Шведський ін-т держ. упр.; Кол. авт. – К., 2001. – 280 с.

6. Егоршин А. П. Управление персоналом / А. П. Егор-шин. – 2-е изд. – Н. Новгород: НИМБ, 1999. – 624 с.

7. Борисевич С. О. Ефективність державного управління / С. О. Борисевич, Л. Л. Приходченко // Енцикл. держ. упр. Т. 2: Методологія держ. упр. – К., 2011. – С. 158–161.

ЕФЕКТИВНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ БУДЬ-ЯКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НЕ МОЖЛИВЕ БЕЗ ДОБРЕ НАЛАГОДЖЕНИХ КОМУНІКАЦІЙ

41


3/2013

8. Участь громадськості у забезпеченні сталого розви-тку територіальної громади: наук.-метод. розробка / кол. авт.: А. Й. Серант, П. І. Шевчук, В. І Карпук та ін.; за заг. ред. П. І. Шевчука, А. Й. Серанта. – К.: НАДУ, 2009. – 72 с.

9. Основы теории коммуникации: учебник / [под ред. М. А. Василика]. – М.: Гардарики, 2003. – 615 с.

10. Савченко В. А. Управління розвитком персоналу: навч. посіб. / В. А. Савченко. – К.: КНЕУ, 2002. – 352 с.

11. Основи професійної підготовки державних службовців: навч посіб. [за заг. ред. Є. І. Бородіна та ін.] / С. К. Ха-джирадєва, С. А. Яромич. Комунікації, ділове спілкуван-ня та управління конфліктами в колективі. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – 100 с.

423/2013

ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ОСНОВА СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ЧИННИК РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Олександр ЛОЗОВИЦЬКИЙ

У статті теоретично обґрунтовано актуальні напрями розвитку законів

і закономірностей сучасних міжнародних відносин. Автор систематизу-вав історичний та емпіричний досвід розвитку інформаційного суспіль-ства та його роль у процесі здійснення зовнішньої політики держави. Це наукове завдання вирішується на основі комплексного аналізу ре-зультатів останніх досліджень і публікацій, присвячених характеристи-кам формування життєво важливих механізмів розвитку держав та умов їх реалізації, зокрема невизначеностей та суперечностей глобалізації.

Лозовицький А. С. Политическая коммуникация как основа становления

информационного общества и фактор развития внешней политики государства

В статье теоретически обоснованы актуальные направления развития законов и закономерностей современных международных отношений. Ав-тором систематизировано исторический и эмпирический опыт развития информационного общества и его роль в процессе осуществления внеш-ней политики государства. Данная научная задача решается на основе комплексного анализа результатов последних исследований и публика-ций, посвящённых характеристикам формирования жизненно важных ме-ханизмов развития государств и условий их реализации, в частности, не-определённостей и противоречий глобализации.

Ключевые слова: информационное общество, внешняя политика, гло-бализация, международные отношения, государственное управление.

Lozovitsky A. Political Communication as the Basis of the Information

Society and the Factor of the Development of Foreign Policy

The paper is theoretically grounded in current trends of laws and patterns of international relations. The author systematically examines empirical and historical experience of Information Society communities and their role in the implementation of foreign policy. This scientific problem is solved in an integrated analysis of recent research and publications on the characteristics of the vital mechanisms of development and conditions for their implementa-tion, including the uncertainties and contradictions of globalization.

Keywords: Information Society, foreign policy, globalization, international relations, public administration.

УДК 35–027.21.22

43


3/2013

Про автора:Олександр Станіславович Лозовицький, кан-

дидат політичних наук, здобувач кафедри дер-жавної політики та управління політичними про-цесами НАДУ.

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими завданнями теорії і прак-тики реалізації механізмів державного управлін-ня. Проблема процесів розвитку політичної ко-мунікації у формуванні та реалізації зовнішньої політики держави набула особливої актуальнос-ті та перебуває в центрі уваги провідних країн світу, а обґрунтування напрямів і способів її ви-рішення є наріжний камінь державотворення. Це зумовлено низкою чинників, які генерують загрози прогресивному розвитку як на націо-нальному, так і на міжнародному рівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано вирішення цієї проблеми, свідчать, що сьогодні така тема досить попу-лярна у вітчизняних і закордонних дослідни-ків. Однак робіт, що стосуються аналізу підходу суб’єктів інформаційного суспільства до зазна-ченого питання, а особливо з погляду наук дер-жавного управління,відсутні. В попередніх дослідженнях головну увагу приділено лише певному спектру проблем і питань цієї пробле-матики, а серед наукових публікацій доступних широкому загалу дослідників привертають увагу роботи I. M. Валлерстайна, П.-М. Галлуа, Д. Єат-сона, Р. Жирардета, І.Лакоста, Д.-Ж. Маннинга, Г.O’Tуатлі, Ж. Фреунда. Проте всі вони лише по-біжно торкаються зазначеної проблеми. Тому це дослідження викличе значну зацікавленість як професійних науковців, так і громадськості й може становити суспільну користь за нинішніх складних умов перехідного періоду українського державотворення.

Виділення невирішених раніше частин загаль-ної проблеми, якій присвячена стаття. Врахову-ючи сучасні теоретико-методологічні підходи, наукова новизна роботи – вивчення формування та реалізації зовнішньої політики держави в про-цесі розвитку інформаційного суспільства. Необ-хідність подальшого дослідження цієї проблеми зумовлюється змінами ролі держав у процесах реформування механізмів державного управлін-

Ключові слова:інформаційне суспільство, зовнішня політика, глобалізація, міжнародні відносини, державне управління

44


3/2013

ня та вдосконалення відповідного законодав-ства з урахуванням національних особливостей. Аналіз наукової розробки теми дослідження по-казує, що в сучасній вітчизняній науковій думці погляди на цю проблему тільки починають скла-датися, і тому вона потребує поглибленого до-слідження.

Формулювання мети та завдань статті. Мету дослідження становить: визначення особливос-тей, напрямів і параметрів зовнішньої політики держави в процесі розвитку міжнародних від-носин доби становлення інформаційного сус-пільства; вивчення досвіду формування та реа-лізації загальнонаціональної стратегії розвитку державної системи України; аналіз, на основі вже накопиченого багажу в науках державно-го управління, відповідного процесу в глобаль-ній перспективі. Зазначена мета конкретизова-на через постановку й вирішення завдань: на основі аналізу відповідних концепцій уточнити природу формування та реалізації зовнішньої політики держави часів інформаційного сус-пільства; показати сутність і розкрити основний зміст зовнішньої політики держави як рушійної сили основних тенденцій сучасних комунікацій-них процесів ; визначити шляхи формування державного курсу України в контексті розвитку суб’єктів діяльності держави в зовнішньому се-редовищі.

Викладення основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих результатів. По-літична комунікація виступає як специфічний різновид зовнішньополітичних відносин , за до-помогою якого домінантні в політиці суб’єкти регулюють виробництво й поширення суспіль-но-політичних ідей свого часу. Її також можна визначити як процес цілеспрямованої взаємодії різних політичних акторів , у ході якого відбу-ваються трансляції політичної інформації. Полі-тичні актори сигналізують про своє існування, встановлюють необхідні контакти й зв’язки, що дозволяють їм виконувати різні політичні ролі. З іншого боку, політичну комунікацію визначають як функцію, що забезпечує циркуляцію інфор-мації між політичною й соціальною системами й усередині них, сприяє встановленню згоди між різними елементами політичної системи і стано-вить основу її життєздатності. Енциклопедичне

сучасні комунікативні процеси

політичні акторитрансляція політичної інформаціїполітична комунікація

ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ ВИСТУПАЄ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ РІЗНОВИД ЗОВНІШНЬО-ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН

45


3/2013

тлумачення комунікації (communication – робити спільним, пов’язувати; спілкуватися) – це:

1) шлях повідомлення;2) форма зв’язку;3) акт спілкування, зв’язок між двома й біль-

ше індивідами, заснований на взаєморо-зумінні; повідомлення інформації особою іншій особі або ряду осіб;

4) масова комунікація – процес повідомлен-ня інформації за допомогою технічних за-собів [1, с. 349].

А також комунікація – діяльність, яка має мету, що припускає одного або більше учасників і полягає в посиланні й одержанні різного роду повідомлень (використовуючи для цього різні канали), що можуть спотворюватися під впли-вом шуму, існують у деякому контексті, справ-ляють певний ефект на адресата й залишають можливості для зворотного зв’язку. Відома теза «хто володіє інформацією, той володіє світом» сьогодні набуває найважливішого значення – ін-формація стає не тільки технологічною основою комунікації, але й концентрованим вираженням суспільних відносин , у тому числі й у політиці. Політична комунікація виконує важливу функцію для політичної системи – «це те ж, що кровообіг для організму людини» [2, с. 369]. Про детермі-нованості соціальних процесів фактором інфор-матизації писали Д. Белл, Е. Гіденс, М. Кастельс, О. Білорус. Представники цієї наукової традиції приділяли увагу інформаційному суспільству, яке вони трактували як постіндустріальне сус-пільство послуг, де інформація виступає базовим ресурсом для взаємодії між людьми, і де рефлек-тивність приводить до розуміння розширення доступу до інформації, коли потрібна інтенсифі-кація розвитку ЗМІ й інформаційної супермагі-стралі. Так, праці західних (Н. Вінера, У. Ешбі), російських (В. Коган) та українських (В. Глуш-ков, М. Амосов) дослідників показали значення інформаційної місткості управлінської системи та можливість кібернетичного методу стосовно со-ціальних систем [3].

Сутнісна сторона політико-комунікаційних процесів – передача, переміщення, обіг політич-ної інформації: тих відомостей, якими в процесі конкретної суспільно-практичної діяльності обмі-нюються «джерела» і «споживачі» – взаємодійні

ІНФОРМАЦІЯ СТАЄ НЕ ТІЛЬКИ ТЕХНОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ КОМУНІКАЦІЇ, АЛЕ Й КОНЦЕНТРОВАНИМ ВИРАЖЕННЯМ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

46


3/2013

в суспільстві індивіди, соціальні групи, верстви, класи. Політична комунікація – це важливий ас-пект взаємодії суб’єктів політики шляхом обміну інформацією в процесі боротьби за владу або її втілення. Вона пов’язана із цілеспрямованою пе-редачею й вибірковим прийманням інформації, без якої неможливий політичний процес. За до-помогою комунікації передають три основних типи політичних повідомлень: а) спонукальні; б) властиво інформативні; в) фактичні [4].

В основі процесу політичної комунікації пере-буває рівноправний обмін інформацією , діалог між основними політичними групами суспіль-ства – керівними й керованими. Цей обмін, без якого не можливе спілкування, досягнення по-літичної згоди, не обов’язково одноразовий або послідовний, але протяжний у часі й просторі, тобто відбувається в рамках комунікативного простору. У теорії існує розуміння політичної системи як відкритої, що одержує постійні ім-пульси з навколишнього середовища й реагує на них. Для нас дуже важливо останнє, тому що в період трансформації вимоги, , можуть бути неадекватні, політична система буде не готова до них, її реакція не відповідатиме очікуванням суспільства-середовища. При такому підході до розуміння політичної системи інформаційно-ко-мунікаційні відносини виступатимуть як сполуч-ний процес, що забезпечує взаємодію й інтегра-цію всіх рівнів і сегментів системи, виконання політичними інститутами всіх основних функцій регулювання суспільних відносинах, організа-ції, мотивації, контролю і координації. Будь-яка інформація, що з’являється з взаємодією із зо-внішнім середовищем по каналах зворотного зв’язку, доповнює так звані знання системи. Вони являють собою інформацію про характер самої системи, її середовище, ресурси, реакції на вираження своєї волі. Зворотний зв’язок дозво-ляє членам системи оцінювати себе й ситуацію з урахуванням достоїнств і недоліків поведінки в цій ситуації.

Отже, за допомогою зворотного зв’язку в сис-темі накопичується досвід. Оскільки середови-ще впливає на систему, то він дуже важливий, особливо в період її трансформації. Якщо влада закрита для зворотного зв’язку, їй не варто очі-кувати ефективного результату, тому що вона

В ОСНОВІ ПРОЦЕСУ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗНАХОДИТЬСЯ РІВНОПРАВНИЙ ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ

зворотний зв’язок

47


3/2013

не зможе оцінити фактичні настрої й рівень під-тримки політично свідомих представників сис-теми. У період трансформації влада прагне не тільки зберегти мінімальний рівень підтримки системи, але й шукає нову базу для підтримки, що допомагала б їй уникнути кризових ситуацій.

Зворотний зв’язок має фундаментальне зна-чення як для усунення помилок з метою вдоско-налення системи в заданому напрямку, так і для послідовної переорієнтації, тобто відходу від за-даного напрямку, пошуку нових цілей і шляхів їх досягнення. Кожній політичній системі властива своя мережа політичної комунікації, відповід-но до можливостей і рівнів розвитку. В рамках цієї теми йдеться про політичну комунікацію в інформаційному суспільстві. Але в сучасній на-уковій думці ще не сформувалося чіткого визна-чення поняття інформаційного суспільства, а ви-користання самого терміна ставиться під сумнів. На думку автора, правомірніше використовува-ти все-таки цей термін, оскільки він найбільш поширений не тільки в наукових колах, але й на рівні офіційних документів. Безумовно, дати адекватно точне визначення будь-якому явищу або процесу, коли вони тільки зароджуються, справа досить важка. Не випадково цей термін частіше вимовляється, а ніж визначається.

Для розуміння сутності інформаційного сус-пільства необхідно провести періодизацію на-укових досліджень з цієї проблематики. Так, перший етап триває з кінця 50-х приблизно до середини 60-х рр. ХХ ст., коли почалося осмис-лення того, що технологічні фактори розвитку починають превалювати над політичними й со-ціальними. Ця теорія дістала назву «теорії по-стіндустріального суспільства», її вперше ввів у науковий обіг американський соціолог Д. Рисмен в 1958 р. У той час постіндустріальна проблема-тика стала однією з провідних у західній соціо-логії, і багатьом дослідникам здавалося, що ця нова глобальна методологічна парадигма здатна дати істотний імпульс суспільним наукам. Це був період нагромадження інформації й ідей з приво-ду прийдешнього суспільства. Другий період – із середини 60-х до кінця 80-х років ХХ ст. Його умовно можна назвати футурологічним, оскіль-ки мова в дослідженнях велася в основному про майбутній тип суспільства. Цей етап пов’язаний з

політична система – політична комунікація

48


3/2013

іменами таких науковців, як Д. Белл, З. Бжезин-ський, М. Порат, Й. Масуда, Т. Стоуньєр, Р. Катц, М. Маклюен, E. Тоффлер та інших [5].

Узагальнюючи результати цих досліджень з приводу інформаційного суспільства, можна стверджувати, що рівень знань, а не власність, стає визначальним фактором соціальної дифе-ренціації : привілейовану верству утворять ін-формовані, тоді як непоінформовані – це «нові злидарі». Інфраструктура інформаційного сус-пільства – нова інтелектуальна, а не механічна техніка. Соціальна організація й інформаційні технології утворять симбіоз. Суспільство вступає в технотронну еру, коли соціальні процеси ста-ють програмованими. В інформаційному суспіль-стві знання й інформація, хоча й мають вели-чезне значення, не визначальні, визначальним в ньому є комунікація, як процес та інтерпрета-ція. Інформаційне суспільство має у своїй основі мережеву форму організації та не може існувати без сучасних комп’ютерно-комунікаційних тех-нологій, найважливіша з яких – Інтернет. Інфор-маційне суспільство – явище глобальне, хоча, як відзначає російський дослідник М. С. Вершинін, формується локально й у різних країнах, відбу-ваючись з різною інтенсивністю й особливостями [6, с. 127].

У процесі становлення глобального інформа-ційного суспільства відбуваються істотні зрушен-ня в політичній сфері та державному управлінні: створюється загальносвітовий інформаційний простір , об’єднання політичних систем різних держав у єдиній схемі політичної комунікації, відбуваються медіатизація й віртуалізація сус-пільства й політики, змінюються політичний час і простір, механізми формування політичної куль-тури, політична поведінка мас. Політика прова-диться насамперед в інформаційному просторі, під яким ми будемо розуміти сукупність сфер сучасного життя світу, в яких інформаційні ко-мунікації відіграють провідну роль. Воно склада-ється з різноспрямованих інформаційних полів, сформованих з інформаційних подій, відтворе-них усіма інститутами суспільства. Його ство-рення відбувається взаємодіючиими суб’єктами, але разом з тим воно має свою особливу якість, яка відсутня в самих суб’єктах. Варто додати, що воно обумовлене політичними, економічни-

РІВЕНЬ ЗНАНЬ, А НЕ ВЛАСНІСТЬ, СТАЄ ВИЗНАЧАЛЬНИМ ФАКТОРОМ СОЦІАЛЬНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ

загальносвітовий інформаційний простір

49


3/2013

ми й культурними умовами реалізації інформа-ційних процесів. Політична комунікація виступає своєрідним соціально-інформаційним полем зо-внішньої політики, складовою частиною інфор-маційного простору суспільства. А становлення глобального інформаційного суспільства супро-воджується істотними змінами у просторі.

Передусім слід зазначити процеси віртуалі-зації сучасного суспільства, що, як наслідок, відбивається на інформаційному просторі. Під віртуалізацією розуміється будь-яке заміщення реальності її симуляцією, образом, із застосу-ванням логіки віртуальної реальності. Як універ-сальні властивості віртуальної реальності можна виділити три характеристики:

– нематеріальність впливу;– умовність параметрів;– ефемерність.

На сьогодні відбувається віртуалізація полі-тики, тобто заміна реальних політичних інститу-тів їх образами, симулякрами, зокрема в таких найважливіших проявах, як вибори й держава. Отже, змінюється й інформаційний простір, його наповнюваність, заміщення суб’єктів їх обра-зами, крім того, з’являється в ньому віртуальні інститути. Зміни в інформаційному просторі від-буваються також під впливом процесів медіати-зації, тобто явища, при якому з інформаційного простору фактично вилучаються суб’єкти, які не зазначені в сучасних засобах масової комуніка-ції, в першу чергу, з використанням телебачен-ня. Сполучення віртуалізації й медіатизації при-зводить до віртуалізації політичної комунікації , що багато в чому перетворюється на комуніка-цію між симулякрами [7].

Мережева організація інформаційного сус-пільства приводить до змін у структурі політичної комунікації, що будується за такою ж логікою. Це веде до роздроблення єдиної аудиторії на безліч груп, взаємодійних за мережевим прин-ципом. Така організація приводить до зростан-ня ролі горизонтального рівня комунікації. При цьому відбувається процес дезінтеграції комуні-кативних відносин між державою й суспільством. «Влада ідентичностей» [8], як її визначає М. Кас-тельс, панує в мережевому суспільстві, перена-сиченому інформацією й каналами комунікації, змушує державу в певному сенсі вступати в бо-

віртуалізація політичної комунікації

50


3/2013

ротьбу за суспільство. Крім того, формування інформаційного суспільства істотно знизило по-треби громадян у публічному діалозі з владою. Показником цього є зростаюча байдужість біль-шості населення до участі в розвитку політич-ного життя. Така неузгодженість інформаційних позицій рядових громадян і державної влади по-ставила під сумнів можливість виникнення між ними контактів, тобто комунікації як результату інформаційної взаємодії елітарних і неелітарних верств. Зростаюче значення горизонтального рівня політичної комунікації, організація її струк-тури за принципом мережі сприяють подальшій неузгодженості інформаційного повідомлення між державою і суспільством. Внаслідок цього є активне виникнення комунікативних помилок і перекручувань інформації у вузлах комунікації.

Збільшення ролі горизонтальних комунікацій трактується як найважливіший показник демо-кратизації суспільства. Автор цієї роботи вислов-лює припущення, що зростання горизонтальної комунікації в умовах становлення глобального інформаційного суспільства не обов’язково при-водить до посилення процесів демократизації, хоча, безумовно, такі процеси мають місце. Про-цес горизонтальної комунікації припускає обмін інформацією не між керівними й керованими, а між поруч розташованими суб’єктами політики. Однак для сучасного етапу становлення інфор-маційного суспільства зростання ролі горизон-тальної комунікації свідчить не про поглиблення процесу демократизації, а про значно глибший процес. Справа в тому, що в комунікативній під-системі формуються три рівні інформаційно-ко-мунікативних зв’язків: міжособистісний, групо-вий і масовий. Кожний з них характеризується наявністю особливих агентів політичної кому-нікації. Також необхідно відзначити, що в про-цесі становлення глобального інформаційного суспільства відбувається переорієнтація людини на базові настанови такого політико-цивільно-го позиціонування, при якому приватні інтереси ставлять вище за публічні, по-іншому оцінюють пріоритети політичного й соціального життя, а також співвідношення між особистими й цивіль-ними цілями. Крім того, організація політичної комунікації за мережевим принципом, що харак-терний для інформаційного суспільства, і нові

ЗБІЛЬШЕННЯ РОЛІ ГОРИЗОНТАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ ТРАКТУЄТЬСЯ ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ ПОКАЗНИК ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

інформаційно-комунікативні зв’язки

51


3/2013

можливості переміщення інформації сучасними комунікаційними технологіями обумовлюють і виникнення невідомого раніше типу життєдіяль-ності – всіх з усіма [9, с. 327].

Отже, зростання ролі горизонтальної кому-нікації в сучасному інформаційному суспільстві означає не стільки процеси демократизації, скільки пасивний протест проти чинної системи масової й колективної комунікації, втрату довіри до неї; елементарний психологічний захист від потоку негативної інформації, що ринув через традиційні ЗМІ; зміни світогляду й ціннісних на-станов громадян.

Становлення глобального інформаційного суспільства привело до активізації процесів ін-теграції, згортання політичного простору, стало причиною низки істотних змін у зовнішній полі-тиці. Спостерігається тенденція поширення дер-жавних інтересів різних країн далеко за межі національних кордонів. Це пов’язано з тим, що концепція інформаційного суспільства змушує трактувати зовсім різні події політичного, еконо-мічного й соціального життя однієї держави як зміни на площині координат політичних інтер-есів інших країн, що сприймаються в глобаль-ній парадигмі як синтаксичні одиниці загальної, глобальної мови політичної комунікації, у якій, крім безпосереднього адресата, бере участь не-обмежена кількість інших. Зазначені тенденції приводять до посилення іміджевої складової як зовнішньої, так і внутрішньої політики держави. Позитивний імідж держави створює сприятливу атмосферу для широкого розповсюдження цін-ностей, властивих політичній культурі певної держави, а також виступає додатковою гаранті-єю її суверенітету й правочинності владних праг-нень національного уряду.

У сучасному інформаційному суспільстві під впливом різних факторів відбувається зміна ролі, перехоплення функцій традиційних акто-рів політичної комунікації. У цьому процесі ви-значальне значення набувають засоби масової інформації, як відзначає німецький експерт з проблем взаємин засобів масової інформації й влади Германн Міхаель, сучасні держави пере-жили гігантське розширення сектору ЗМІ [10, с. 117]. З настанням індустріальної ери ЗМІ по-чали відігравати найважливішу роль. На сучас-

глобальне інформаційне суспільство

52


3/2013

ному етапі їх значення ще більше підсилилося. Використання в політиці телекомунікаційних систем привело до появи як нових типів тран-сляції інформації, так і нових форм комунікації в сфері публічної влади. Трансформувавши сис-тему представництва цивільних інтересів, елек-тронні ЗМІ перетворили політику в медіа-про-цес, одночасно стимулювавши й відповідні зміни в процесі комунікації, що органічно поєдналися з віртуалізацією політичного простору, створен-ням гіперреальності й іншими новітніми механіз-мами підтримки конкуренції за державну владу. У складному інформаційному суспільстві кому-нікація виявилася найважливішим інструментом формування і самопрезентації політики, що пе-ретворило політичну комунікацію у своєрідний її епіцентр. Політичні чинності, не представлені в масовій комунікації, практично вилучаються з політичного життя суспільства.

Отже, поле політики перестає бути само-достатнім і самовідтворюється за внутрішніми правилам. Тобто політична комунікація стає обов’язковою умовою й джерелом існування по-літики. Тому можна говорити про зміну місця політичної комунікації в політичному просторі сучасного інформаційного суспільства, тут сам процес політичної комунікації, а не його стри-мання, став визначати формат політичних від-носин.

Показники цієї зміни – процеси медіатизації, віртуалізації, персоналізації й посилення імідже-вої складової політики. Медіатизація політики – це процес, при якому політичне життя перемі-щається в символічний простір засобів масової інформації і йому притаманні наступні риси. Пер-ша полягає в тому, що політика стає все більш публічною. Під публічністю тут треба розуміти по-перше, дослівно – роботу на публіку, а по-друге – перетворення приватної сфери політики в публічну, що пов’язано з обов’язковістю подан-ня в ЗМІ. Друга риса медіатизації – обов’язкова умова підпорядкування правилам мас-медіа, ви-значає інформаційний процес, що характеризу-ється калейдоскопічністю, сюжетною фрагмен-тарністю, щоденністю мови.

Персоналізація являє собою процес зміни в масовій свідомості, коли під впливом каналів масової комунікації соціальні й політичні супер-

ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ СТАЄ ОБОВ’ЯЗКОВОЮ УМОВОЮ Й ДЖЕРЕЛОМ ІСНУВАННЯ ПОЛІТИКИ

53


3/2013

ечності виявляються не як зіткнення соціальних інтересів і відповідних програм, а відбувається витиснення програмної риторики особистісною. Звідси віртуалізація – це заміщення реального об’єкта його образом – симуляцією. Боротьба за політичну владу на сьогодні– це не боротьба партійних організацій чи конкуренція програм дій. Це теж боротьба образів – політичних імі-джів, які створюють рейтинг. Ці процеси приво-дять до зміни принципів легітимації влади. Для опису змін, що відбуваються в політичному про-цесі, правильним є використовувати визначення харизматичного панування. В медіакратично-му суспільстві відбувається закріплення певної харизми за політичними персоналіями, щоб ле-гітимізувати їх владні домагання. Цей процес розглядають як діяльність різних угруповань, спрямованих на публічне визнання певної про-блеми як важливої та значущої [11].

Здатність реципієнта адекватно сприймати ін-формацію при цьому погіршується. Це створює сприятливі умови для використання ЗМІ особли-вих технологій, за допомогою яких змінюють-ся світовідчування й поводження аудиторії, що стає стратегічно важливим етапом в політичній боротьбі в умовах транзитивного суспільства. Вагомого значення суспільної думки й ролі ко-мунікації в політиці дозволяє по-новому про-аналізувати функції політичної комунікації. Від-бувається трансформація функцій політичної соціалізації, інформаційної, регулятивної й ма-ніпулятивної, в результаті якої на перший план виходить саме маніпулятивна функція як відпо-відальна за формування громадської думки.

В умовах медіатизації політики неминуче зро-щення інтересів різних політичних груп з тими або іншими ЗМІ, що призводить до відповідних змін у процесах політичної комунікації. Головним наслідком цього стає поява нових жанрових форм політичних комунікативних повідомлень. Тому контроль над розподілом інформації, ма-ніпуляцією масовою свідомістю закономірно ви-ступає важливими засобами ненасильницького досягнення поставленої політичної мети. Інфор-маційне суспільство виявляється найпристосо-ванішим до міфологізації політичного життя , оскільки одна з головних функцій міфологічного бачення світу є зняття й згладжування супереч-

медіакратичне суспільство

функції політичної комунікації

54


3/2013

ностей, заміна фундаментальних протилежнос-тей на інші, менш різкі й більш прийнятні для свідомості. У віртуальній реальності факти, су-перечні міфологічній картині світу, відкидають як несуттєві або вигадані, зате всі інші відомості й повідомлення використовують як підкріплю-вальну аргументацію для вихваляння чесноти й викриття пороків.

Отже, у створюваній міфологічній картині сві-ту немає ніяких гострих кутів, різких суперечнос-тей, окрім протистояння «добра і зла», до того ж останнє розглядають як дзеркальне відбиття першого. Непохитність міфологізованих подань про будь-яке явище або процес обумовлена тим, що міф завжди ототожнює явище з моральним ідеалом, тому будь-яка критика і об’єктивний аналіз безглузді, оскільки міф, що злився з мо-ральним ідеалом, сам стає вищою інстанцією будь-яких оцінок. Міфи, впроваджувані у сві-домість, можуть змінювати структуру світогляду або заміняти цілісний світогляд фрагментарним, що призводить до неадекватного перекрученого розуміння реальності й навіть психічних розла-дів[12].

Міфологізація інформаційного суспільства обумовлена тим, що в ньому вигадливо пере-плітаються й співіснують три світи: об’єктивної реальності, інформаційний і символічний. Осно-вними параметрами двох останніх світів стали інформація й комунікація, сприймані більшістю дослідників не тільки як основний вид діяль-ності, але й як базовий стратегічний ресурс ін-формаційного суспільства. І одним з основних засобів комунікації в інформаційному суспіль-стві виступає мережа Інтернет – на сьогодніш-ні найкращий засіб комунікації для становлення й життєдіяльності інформаційного суспільства. Однак існує думка, що Інтернет може заміняти або доповнювати сучасні інформаційні комуні-кації. В цьому контексті надзвичайно важливі такі моменти – Інтернет ще не дістав необхід-ного поширення навіть у найрозвинутіших краї-нах світу, щоб бути єдиним універсальним засо-бом комунікації. І, як наслідок цього, говорити про Інтернет як універсальний засіб комунікації можна в багатьох випадків хіба з позицій його потенційних можливостей. Відносно пасивна по-зиція споживача інформації, при величезному

ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО ВИЯВЛЯЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШ ПРИСТОСОВАНИМ ДЛЯ МІФОЛОГІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ

55


3/2013

потоці спрямованих на нього повідомлень тра-диційних ЗМІ, змінюється на активну, при якій він може сам вибирати ті джерела інформації в мережі, яким він довіряє. Швидкість поширення інформації в мережі незрівнянно вища, аніж че-рез традиційні ЗМІ. Інтернет як універсальний засіб політичної комунікації має важливу особли-вість – у ньому зосереджений величезний обсяг інформації, що може бути доступний у будь-який час практично будь-якому користувачеві. Жоден із засобів масової інформації й комунікації не мав змоги дотепер надавати в будь-який момент ко-ристувачеві такий величезний за обсягом й різ-номанітністю масив даних, який має можливість одержувати користувач Інтернету.

Отже, слід зазначити, що в глобальному ін-формаційному суспільстві, яке має мережеву структуру, політична комунікація, здійснюється за допомогою засобів масової комунікації інду-стріальної й постіндустріальної епох і не виконує своїх функцій. Цьому сприяє поява на політичній арені нових акторів, таких як транснаціональні корпорації, терористичні організації, наддер-жавні об’єднання тощо. Нові актори надпотужно впливають на політику й сферу політичної кому-нікації. Невідповідність засобів масової інформа-ції політичній комунікації глобального інформа-ційного суспільства сприяє віртуалізації політики й перетворенню її в медіапроцес. Це ставить під загрозу існування демократії й цивільного сус-пільства і, як наслідок, виникає потреба в адек-ватних глобальному інформаційному суспіль-ству способів політичної комунікації. Інтернет найбільше відповідає даному типу суспільства, оскільки має також глобальний характер і ме-режеву структуру організації. Крім того, мож-ливості, створені мережею, – доступність різ-номанітних інформаційних джерел, відсутність будь-яких реальних перешкод для поширення інформації в Інтернеті, а також можливість для будь-якого індивіда самому стати джерелом ін-формації, доступної всьому світові, напрочуд яскраво визначають відповідність мережі по-літичній комунікації в глобальному інформацій-ному суспільстві, а ефективність комунікації в політиці за допомогою мережі залежить від за-стосування політичних інтернет-технологій.

засоби масової комунікації

56


3/2013

Перспективним напрямом дослідження в по-дальшому вбачається концептуальна розробка та вдосконалення теоретико-методологічних за-сад цієї проблеми, а також відповідних процедур вироблення рекомендацій органам державної влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Systemy polityczne rozwinietych krajow kapitalistycznych /

Pod red. A. Famrozo. – Warsaw, 1989. – 676 p.2. World encyclopedia of political systems / Ed. by G. E. De-

lury. Harlow, 1983. – 727 р.3. In The Name of National Security. – New York, 2002. – 116 р.4. Willoyghby W. W. The political theories of the ancient world

/ W. W. Willoyghby. – Freeport; New York, 1969. – 285 р.5. The Blachwеll encyclopedia of political thought / Ed. by

D. Miller. – Oxford; New York, 1987. – 867 р.6. Girardet R. Mythes et mythologies politiques / R.Girardet. –

Paris: Dalloz, 1986. – 213 p.7. Ellul J. The Technological Society / J.Ellul. – Paris:

Plon, 1965. – 234 p.8. History of political philosophy / Ed. By L. Strauss a. T. Crop-

sey. – London, 1987. – 520 p.9. Eatson D. The Political Systems / D.Eatson. – New York,

2003. – 430 р.10. Apter D. Politics of Modernization / D. Apter. – Chicago,

2008. – 438 p.11. Тоффлер Е. Третя хвиля / Е. Тоффлер; [пер. з англ.]. –

К.: Всесвіт, 2000. – 475 с.12. Gallois P.-M. Geopolitique: les voles de la puissance / P.-

M. Gallois. – Paris. Fondation pour les etudes de defence nationale/Plon, 2000. – 246 р.

57 3/2013

Про автора:Руслана Леонідівна Ткачук, магістр держав-

ного управління у сфері національної безпеки, аспірант кафедри державного управління і ме-неджменту Національної академії державного управління при Президентові України.

Для того, щоб сучасні інформаційні мережі могли ефективно використовуватися для під-вищення рівня життя населення нашої країни, необхідно вирішити цілий ряд пов’язаних між со-бою проблем. Інформаційне суспільство не зво-диться до простого збільшення кількості вебсай-тів і користувачів Інтернету. Розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій в Укра-їні йде і по горизонталі, і по вертикалі. По го-ризонталі – це розвиток електрозв’язку, цифро-

ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ – ФАКТОР РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Руслана ТКАЧУК

У статті висвітлено проблеми та перспективи формування і викорис-

тання трудових ресурсів в умовах інформаційного суспільства.

Ткачук Р. Л. Формирование и использование трудовых ресурсов –

фактор развития информационного общества

В статье освещены проблемы и перспективы формирования и исполь-зования трудовых ресурсов в условиях информационного общества.

Ключевые слова: трудовые ресурсы, трудовой потенциал, информа-ционное общество, интеллектуальная составляющая.

Tkachuk R. Formation and Utilization of Labor Resources – A Factor of Development of Information Society

The article analyzes the problems and prospects for the formation and development of human resources in the information society.

Keywords: labor, employment potential, information society, intellectual component.

Ключові слова:трудові ресурси, трудовий потенціал, інформаційне суспільство, інтелектуальна складова

УДК 35–027.21.22

58


3/2013

вого телебачення. По вертикалі – застосування інформаційно-комунікаційних технологій на всіх рівнях громадського життя, надання державних послуг в електронному режимі.

Сучасні інформаційні й телекомунікаційні тех-нології стали важливою частиною інфраструкту-ри суспільства, що від них залежать не тільки технологічний, але й соціальний поступ, еконо-мічна конкурентоспроможність країни в цілому, її місце у світовій економіці, роль у розподілі пра-ці, здатність розвивати демократичні інститути, зростання нових робочих місць, формування та використання трудових ресурсів країни.

Трудові ресурси та інформаційне суспільство виступають надзвичайно важливими економіч-ними категоріями, що відображають соціаль-но-економічний поступ країни та визначають конкурентні позиції в сучасному світовому еко-номічному просторі. Взаємовплив трудових ресурсів та інформаційного суспільства відо-бражається в тих тенденціях, які ми сьогодні спостерігаємо в Україні, в глобальному вимірі. З однієї сторони, саме використання трудових ресурсів стає рушієм суспільного розвитку, що привело до етапу, який зветься інформаційним суспільством. З іншої – вже новітні умови та ви-клики інформаційного суспільства піднімають на якісно вищий рівень базові характеристики трудових ресурсів. За таких обставин важко чіт-ко розуміти особливості формування і викорис-тання трудових ресурсів в умовах становлення інформаційного суспільства з метою сприяння його подальшого розвитку та участі в тих тен-денціях, які сьогодні визначають суспільний прогрес усього людства.

Визначення трудових ресурсів в теорії та практиці почали використовувати наприкін-ці 70-х років ХХ століття. У радянський період, в умовах планової економіки, дослідження прово-дили С. Струмилін, Р. Яковлєв, Ф. Волков, І. Мас-лова та ін. Проблематика дослідження трудових ресурсів в сучасних умовах має місце в працях таких відомих науковців, як С. Пирожков, У. Са-дова, О. Макарова, Е. Лібанова та ін.

Визначення інформаційного суспільства нове, оскільки широко вживане лише від початку 90-х років ХХ століття, хоч сама ідея інформаційно-го суспільства була закладена ще в 40-х роках

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО ВИСТУПАЮТЬ НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВИМИ ЕКОНОМІЧНИМИ КАТЕГОРІЯМИ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП КРАЇНИ ТА У ВЕЛИЧЕЗНІЙ МІРІ ДЕТЕРМІНУЮТЬ КОНКУРЕНТНІ ПОЗИЦІЇ У СУЧАСНОМУ СВІТОВОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

59


3/2013

японським науковцем Й.Масудою. Вона відобра-жає формаційний підхід до дослідження розви-тку людства. Автором цього визначення вважа-ють японського науковця, професора Ю. Хаяши. Суть та прояви інформаційного суспільства ви-світлено у працях таких вітчизняних науковців, як І. Бойченко, Б. Новіков, В. Рижко, Л. Сохаль та ін.

Загалом, вітчизняні науковці приділили до-статньо уваги цим економічним категоріям, але окремі сторони таких напрямів потребують по-дальших ґрунтовних досліджень з обґрунтуван-ням низки моментів та розробленням методик.

Дослідження особливостей формування і ви-користання трудових ресурсів у сучасних умовах варто здійснювати з урахуванням впливів зако-номірностей саме інформаційного суспільства, яке на цей момент виступає важливою стадією розвитку.

Мета статті – наукове дослідження процесу формування і використання трудових ресурсів в сучасних умовах інформаційного суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Трудові ресурси – досить складна економічна категорія, для повноти розуміння якої потрібно конкретизувати складові, що її формують як на рівні окремої людини, так і на рівні суспільства, окремого регіону, країни, що відображається ін-тегральною оцінкою трудових ресурсів, які здій-снюють трудову діяльність на визначеній тери-торії або ж тут проживають. У науковців з цього приводу сформувалися такі дискусійні підходи:

В. Костів виділяє наступні підходи: загаль-нодемографічний, медико-біологічний, кваліфі-каційний, екологічний, науково-технічний, со-ціальний, психологічний. На думку Л. Шевчук існують такі підходи, як: біологічний, демогра-фічний, інтелектуальний, сакральний, історич-ний, культурний, освітній, соціальниц, економіч-ний, мотиваційний. У. Садова визначає наступні підходи: здоров’я, мораль, активність, інтелект, організованість, освіта, професіоналізм, ресур-си робочого часу. М. Долішній сформував такі підходи: валеологічний, демоекістичний, со-ціально-професійний, інформаційний, соціаль-но-мотиваційний, організаційно-управлінський, екогомологічний.

трудові ресурси – це складна економічна категорія

60


3/2013

Враховуючи напрацювання науковців, роз-глядаємо трудові ресурси як наявність економіч-но активного населення, здатного до самовідтво-рення та такого, що відзначається мінливістю, при ефективному використанні якого забезпе-чується досягнення поставленої мети, та такого, що формує демографічні, інтелектуальні, освітні, економічні, культурні, соціальні, організаційні, мотиваційні та ін. складові. Економічно активне населення формує трудові ресурси, а відтворю-вальний аспект відображають інші категорії осіб, зокрема молодь, яка у майбутньому розпочне свою трудову діяльність потрапляє в категорію трудових ресурсів, формуючи запас. Так само і особи пенсійного віку, особи з відповідними категоріями інвалідності, здійснюють трудову діяльність, можуть формувати трудові ресурси країни.

В умовах інформаційного суспільства, комп’ютеризації та інформатизації виробничо-го процесу постає питання включення трудових ресурсів до штучного інтелекту. Відомо, що існу-ють такі рівні людської енергії, які відповідають п’яти видам праці: мускульна енергія – важка фізична праця; нервова енергія – легка фізична праця; логічна енергія – проста розумова праця; інтелектуальна енергія – складна розумова пра-ця; духовна енергія – творча праця [3]. Кожен наступний рівень є складнішим і притаманний тільки людині. Але,в процесі науково-техніч-ного прогресу та розвитку інформаційного сус-пільства попередні рівні поступово передаються автоматизованим об’єктам, у тому числі спосте-рігаються процеси створення штучного інтелек-ту, тому цей фактор важливо враховувати при формуванні трудових ресурсів. Характеристику складових, що формують трудові ресурси наве-дено в таб. 1.

При дослідженні трудових ресурсів важли-во звернути увагу на інтелектуальну складову. Вичерпність екстенсивних та інтенсивних фак-торів виробництва створює необхідність потуж-ного розвитку індивідуальних трудових процесів та зростання частки індивідуальних складових. Стає зрозумілим, що існує єдиний невичерпний ресурс людства – інтелект, і лише неадекватний стан суспільного і технічного розвитку може за-гальмувати його стрімкий злет.

61


3/2013

Особливості трудових ресурсів в умовах ін-формаційного суспільства зводяться до визна-чення ролі інформації в їх формуванні та ви-користанні. Зростання ролі інформаційного чинника стає загальною світовою тенденцією, яка, з одного боку, сприяє поліпшенню якісних характеристик трудових ресурсів, посилює дію організаційно-технічних та інноваційно-техно-логічних чинників, з іншого – обумовлює по-глиблення диференціації в рівнях освіти і ква-ліфікації населення різних регіонів залежно від охоплення їх процесами комп’ютеризації та ін-форматизації [4].

Особлива ознака та якісний параметр інфор-маційного суспільства – виняткова роль знань і побудованих на них технологій, домінування інформації, прискорення технічного прогресу, зменшення частки матеріального виробництва у валовому суспільному продукті, розвиток сфери послуг, підвищення якості життя [5]. Основне завдання розвитку інформаційного суспільства в Україні – сприяння кожній людині на засадах

Таб. 1. Складові та характеристики трудових ресурсів

№з/п Складова Суть

1. Демографічні Відображають демографічні характеристики всього на-селення: вік, стать, сімейний стан, природний та механіч-ний прирости населення тощо.

2. Медико-біоло-гічні

Відображають стан здоров’я населення.

3. Інтелектуальні Відображають інтелектуальний розвиток, як наслідок ефективації освітньої складової, у тому числі штучний ін-телект.

4. Освітні Відображають освіченість населення, що визначає інте-лектуальну складову.

5. Економічні Відображають умови праці через загальний економічний стан країни.

6. Мотиваційні Відображають умови праці через персоніфіковані стиму-ли.

7. Культурні Відображають особливості духовного розвитку, релігійні переконання, систему цінностей.

8. Соціальні Відображають соціальні відносини, зокрема ставлення до визначених соціальних груп незахищених категорій осіб.

9. Психологічні Відображають особистісні риси людини, що вже сформо-вана в процесі трудової діяльності.

10. Організаційні Відображають середовище функціонування трудових ре-сурсів, зокрема діяльність відповідних інституцій.

62


3/2013

Вплив інформаційного суспільства на відтворення трудових ресурсів

Ознака інформаційного

суспільства

Вплив на трудові ресурси

Зростання ролі інформації та

знань для суспільного розвитку

- зростання значення рівня трудових ресурсів

для соціально-економічного розвитку країни;

- підвищення вимог до особистісно-

кваліфікаційних характеристик економічно

активного населення

Поширення інформаційних

технологій

- поширення нових форм конкурентної боротьби

серед суб’єктів

підприємницької діяльності (вплив на трудові

ресурси у підприємницькому середовищі);

- зменшення потреби в робочій силі у кількісному

аспекті через автоматизацію виробництва;

- комп’ютеризація освіти, дистанційне навчання;

- послаблення інституту сім’ї, зокрема через

віртуалізацію спілкування

Формування глобального

інформаційного простору - зростання трудової мобільності –

міжпрофесійної і між територіальної;

- виникнення нових форм зайнятості,

віртуального робочого місця, формування

інформаційної мобільності населення

- переважання в галузевій структурі

нематеріальних форм виробництва;

- виникнення нових видів економічної

діяльності;

- формування попиту на нові види професій

Зростання кількості зайнятих у

сфері інформаційних технологій;

зростання частки інформаційних

продуктів та послуг у ВВП

Комп’ютеризація, інформатизація

суспільства через використання

телефонного, Інтернет-зв’язку,

телебачення тощо.

-створення більш сприятливих умов для

реалізації т рудових ресурсів кожної людини;

- створення більш сприятливих умов для

особистісного зростання через доступ до

інформаційних ресурсів, можливості пошуку

працевлаштування з використанням ресурсів

мережі Інтернет

широкого використання сучасних інформацій-но-комунікаційних технологічних можливостей створювати інформацію і знання, користувати-ся та обмінюватися ними, виробляти товари на надавати послуги, повною мірою реалізуючи свій потенціал, підвищуючи якість свого життя і сприяючи сталому розвитку країни.

Трудові ресурси та інформаційне суспіль-ство – надзвичайно важливі економічні катего-рії. Їх тісний причинно-наслідковий зв’язок про-являється за різними напрямками впливу. Вплив становлення інформаційного суспільства на формування і використання трудових ресурсів досить багатогранний і неоднозначний. Умовно його можна розділити на такі основні ознаки ін-формаційного суспільства.

Вплив трудових ресурсів на розвиток інфор-маційного суспільства відображаються наступ-ними тенденціями:

– зсув акцентів і ціннісних орієнтацій окре-мих індивідуумів, переважання в них фі-зіологічних потреб, поширення атеїзму тощо;

– створення нових продуктів через дифе-ренціацію інноваційних підходів;

– поширення нанотехнологій, зокрема енергозберігаючих;

– визначення нових шляхів вирішення гло-бальних проблем людства;

– подальшу еволюцію суспільних та соці-ально-трудових відносин;

– зміну векторів розвитку людства, кон-флікт гуманістичних, релігійних поглядів, з одного боку, роботизацію, новітні ме-дичні дослідження, зокрема в генній інже-нерії, – з іншого.

Потрібно визнати, що економічні категорії трудових ресурсів та інформаційного суспільства сьогодні виступають базовими постулатами соці-ально-економічного та демографічного прогресу людства.Водночас , між ними існує надзвичайно тісний зв’язок, який виражається у взаємовпли-вах: інформаційного суспільства – на особливос-ті формування, використання, збереження, від-творення або ж втрату трудових ресурсів країни, а трудових ресурсів – на специфіку становлення та розвиток інформаційного суспільства.

ОСОБЛИВОЮ ОЗНАКОЮ ТА ЯКІСНИМ ПАРАМЕТРОМ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Є ОСОБЛИВА РОЛЬ ЗНАНЬ І ПОБУДОВАНИХ НА НИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ДОМІНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ, ПРИСКОРЕННЯ ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ, ЗМЕНШЕННЯ ЧАСТКИ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА У ВАЛОВОМУ СУСПІЛЬНОМУ ПРОДУКТІ, РОЗВИТОК СФЕРИ ПОСЛУГ, ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ

ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА СЬОГОДНІ ВИСТУПАЮТЬ БАЗОВИМИ ПОСТУЛАТАМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА ДЕМОГРАФІЧНОГО ПРОГРЕСУ ЛЮДСТВА

63


3/2013

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Горбунов В. О. Вплив ринку праці на формування якіс-

ного трудового потенціалу в регіоні / В. О. Горбунов // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду Укра-їни. Регіональні особливості організації праці в умовах системної кризи: [збірник наукових праць] / НАН Укра-їни. Ін-т регіональних досліджень; відп. ред. Є. І. Бой-ко. – Львів, 2010. – Вип. 4(84). – 480 с.

2. Долишний М. И. Проблемы рационального использова-ния трудовых ресурсов в промышленных узлах: Мето-дология, методы, организация: Препр./ М. И. Долиш-ний, С. Н. Злупко. – К.: ИЭ АН УССР, 1988. – 48 с.

Вплив інформаційного суспільства на відтворення трудових ресурсів

Ознака інформаційного

суспільства

Вплив на трудові ресурси

Зростання ролі інформації та

знань для суспільного розвитку

- зростання значення рівня трудових ресурсів

для соціально-економічного розвитку країни;

- підвищення вимог до особистісно-

кваліфікаційних характеристик економічно

активного населення

Поширення інформаційних

технологій

- поширення нових форм конкурентної боротьби

серед суб’єктів

підприємницької діяльності (вплив на трудові

ресурси у підприємницькому середовищі);

- зменшення потреби в робочій силі у кількісному

аспекті через автоматизацію виробництва;

- комп’ютеризація освіти, дистанційне навчання;

- послаблення інституту сім’ї, зокрема через

віртуалізацію спілкування

Формування глобального

інформаційного простору - зростання трудової мобільності –

міжпрофесійної і між територіальної;

- виникнення нових форм зайнятості,

віртуального робочого місця, формування

інформаційної мобільності населення

- переважання в галузевій структурі

нематеріальних форм виробництва;

- виникнення нових видів економічної

діяльності;

- формування попиту на нові види професій

Зростання кількості зайнятих у

сфері інформаційних технологій;

зростання частки інформаційних

продуктів та послуг у ВВП

Комп’ютеризація, інформатизація

суспільства через використання

телефонного, Інтернет-зв’язку,

телебачення тощо.

-створення більш сприятливих умов для

реалізації т рудових ресурсів кожної людини;

- створення більш сприятливих умов для

особистісного зростання через доступ до

інформаційних ресурсів, можливості пошуку

працевлаштування з використанням ресурсів

мережі Інтернет

Рис. 1. Вплив інформаційного суспільства на відтворення трудових ресурсів

64


3/2013

3. Інноваційна діяльність: стимули та перешкоди: Мо-нографія / Петрова І. Л., Шпильова Т. І., Сисолі-на Н. П.; за наук. ред. проф. Петрової І. Л. – К.: Дора-до, 2010. – 321 с.

4. Смолюк В. Л. Управління розвитком трудових ресурсів підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд.екон.н. спец.08.00.04. «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» // В. Л. Смолюк. – Харків, 2008. – 20 с.

5. Тенденции развития культуры информационного об-щества: анализ современных информационных и постиндустриальных концепций / А. В. Костина // Электронный журнал «Знание. Понимание. Уме-ние». – 2009. – №4. – Електронний ресурс. – Режим доступу до журн.: http: // zpu-journal.ru/e-zpu/2009/4/Kostina_Information_Society/.

65 3/2013

Про автора:Марина Андрiївна Шульга, к.фiлос.н., д.політ.н.,

професор Київського національного уні вер ситету ім. Т. Шевченка.

Прийнято вважати, що всі теорії європейської інтеграції традиційно обертаються навколо чо-тирьох альтернативних розумінь Європейського Союзу. А саме: 1) ЄС – це одна з багатьох міжна-родних організацій; 2) виникнення ЄС – один із випадків регіональної інтеграції; 3) ЄС презен-тує найвищий рівень національних політичних систем і процесів; 4) ЄС – унікальне явище, що

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ЯК КОМУНІКАТИВНА СПІЛЬНОТА

Марина ШУЛЬГА

В статті розглянуто Європейський Союз з точки зору комунікативних управлінських технологій. Автор зосереджує увагу на структурах, мере-жах, механізмах урядування, що сприяють укріпленню Союзу та є осно-вою ефективності європейської комунікативної спільноти.

Шульга М. А. Европейский Союз как коммуникативное сообщество

В статье рассматривается Европейский Союз с точки зрения коммуни-кативных управленческих технологий. Автор концентрирует внимание на структурах, сетях, механизмах управления, способствующих укре-плению Союза и является основой эффективности европейской комму-никативной сообщества.

Ключевые слова: социальные коммуникации, сеть, коммуникативный союз, управления, управления в сети, переговорная (сетевая) система принятия решений, коммуникативная сообщество.

Shulga M. European Union as a Communicative Community

The article deals with the European Union in terms of communication management technologies. The author focuses on the structures, networks, oversight mechanisms that strengthen the Union and is the basis of the communicative efficiency of the European Community.

Keywords: social communication network, communicative union, man-agement, network management, conference (network) system of decision-making, communication community.

Ключові слова:соціальні комунікації, мережа, комунікативний союз, урядування, урядування в мережі, переговорна (мережева) система прийняття рішень, комунікативна спільнота

УДК 35–027.21.22

66


3/2013

не має аналогів в світовій практиці – «невпізна-ний політичний об’єкт» (Жан Делор). Водночас є ще одне визначення Європейського Союзу, згід-но з яким він існує передусім як «комунікатив-ний союз» [4, с. 13].

На перший погляд, це визначення логічне з огляду на теорію комунікації та теорію політич-них мереж. Перша належить до класичних тео-рій європейської інтеграції (К. Дейч) й ставить за мету стабілізацію, а не руйнування, існуючої системи європейських держав-націй. Першо-черговим засобом такої стабілізації проголошу-ються соціальні комунікації, які забезпечують зближення як держав, так й суспільств і народів, формуючи в них почуття спільноти в межах пев-ної території.

Друга презентує групу сучасних теорій єв-ропейської інтеграції й звертає увагу на вну-трішньоелітний процес перемовин, уникаючи розгляду лише національного або лише надна-ціонального рівня прийняття рішень у системі ЄС. За цією концепцією, об’єднання інтересів має місце «як удома, так і в Брюсселі». Сенс тер-міну «мережа» полягає в тому, що маси акторів, які представляють різні організації, взаємодіють між собою та діляться один з одним інформацією та ресурсами. Погодження їхніх інтересів перед-бачає, що мережі – це засоби гри з позитивною сумою, тобто вони полегшують примирення, врегулювання чи досягнення компромісу між різними інтересами, яких стосується рішення в певній галузі політики. Політична мережа являє собою рамку для співпраці, від якої виграють всі учасники незалежно від співвідношення їх сило-вих потенціалів. Причина обопільного виграшу – взаємозалежність держав та інших учасників по-літичного процесу. З цієї точки зору ЄС та його інститути існують у вигляді сукупності політич-них мереж, а ті виграші, що їх здобувають учас-ники політичних мереж, і роблять їх зацікавле-ними у розвитку інтеграції.

Однак сучасні європейські науковці визна-чення ЄС як «комунікативного союзу» здебіль-шого пов’язують із концептом урядування, що дедалі частіше застосовують для дослідження політичної системи Європейського Союзу. Під урядуванням пропонують розуміти процес свідо-мого політичного цілепокладання і втручання в

визначення ЄС

67


3/2013

оформлення суспільного устрою та його складо-вих, що постійно триває. Урядування передба-чає цілепокладання та прийняття рішень щодо відповідних заходів, обов’язкових для виконан-ня як суспільними групами, так і окремими ін-дивідами [4, с. 12]. «Урядування» стало голо-вним об’єктом вивчення студій з європейської інтеграції, відображаючи зміщення інтересу від пояснення «великих торгів» та загальної дина-міки інтеграції до вивчення ЄС як багаторівневої політичної системи зі специфічними рисами про-цесу вироблення політики» [3, с. 9].

Концепт урядування дозволяє акцентувати увагу на декількох особливостях ЄС. Перша особливість полягає в тому, що інституційну структуру ЄС творять не лише система дого-ворів, а й неформальні правила, принципи, норми і практики, якими керуються відповідні актори в межах ЄС. Саме вони багато в чому впливають на запровадження формальних до-говорів та інших документів, уточнюючи та змінюючи їх. Матіас Гердеген констатує, що по суті Європейський Союз – форум, мета якого полягає в об’єднанні воль і вольової діяльності його держав-членів у рамках тісних взаємних зобов’язань [1, с. 101].

Друга особливість власне і стосується Євро-пейського Союзу як «комунікативного союзу», що виникає не внаслідок «передачі компетен-цій», а в результаті неформальних змін у співп-раці між країнами – членами ЄС та його інсти-тутами. У Європейському Союзі країни-члени пов’язані складною системою комунікацій та спостереження один за одним – обов’язки ре-гулярного звітування, система встановлення контрольних точок і моніторингу тощо. Ця сис-тема – фактично нова форма політичної коор-динації країн – членів ЄС, оскільки виступає по-стійним нагадуванням про їхні обов’язки як його членів.

«Комунікативний союз» зумовлює третю осо-бливість ЄС – ущільнення мережі взаємозв’язків між акторами ЄС: країнами-членами, регіональ-ними спільнотами та недержавними організа-ціями. Ці політичні мережі допомагають дола-ти актуальні конфлікти шляхом їх ретельного вивчення, розкладання на складові й роботу з кожним його чинником, що дозволяє подолати

«комунікативний союз»

«урядування»

68


3/2013

конфлікт у найсприятливіший для суспільства спосіб.

Крім цього, ЄС не володіє двома найважливі-шими ресурсами класичної держави: легітимною монополією на застосування фізичного примусу та правом на стягнення податків. Країну, що не хоче брати на себе певних зобов’язань чи впро-ваджувати певні зміни, не можуть до цього при-мусити ані інститути ЄС, ані інші держави-чле-ни. Тому рішення ЄС мають бути дуже уважними щодо автономності певної країни-члена. Оскіль-ки уважне ставлення до автономності країн-чле-нів та їх співпраця в умовах тісного сплетіння в рамках Союзу є нормативні принципи конфігу-рації інституційної структури ЄС, то урядування в Європейському Союзі й набуває вигляду «уря-дування в мережі» [4, с. 27]. Мережа, з одного боку, охоплює широке поле політичних питань та орієнтує країни-члени на вироблення спіль-ного колективного рішення. А з іншого – «при-тримує» власні інтереси країн-членів, водночас дозволяючи останнім дбати про їх реалізацію.

Вузлові моменти європейської мережі це різ-номанітні комітети та агентства, що виконують роль рушійних сил взаємодії, а також забезпе-чують і підтримують культуру діалогу та поро-зуміння. Наприклад: 1) Комітет зайнятості, який моніторить політику держав-членів у сфері за-йнятості та ринку праці, сприяє її координації та висловлює свою думку; 2) Комітет постійних представників – впливове об’єднання глав (по-слів) і членів постійних представництв країн ЄС у Брюсселі, яке водночас є і форумом для діа-логу (між самими представниками та між ними й національними урядами їхніх країн), і органом політичного контролю (керує роботою експерт-них груп і наглядає за їх діяльністю). Комітет попередньо розглядає питання, чимало з яких Рада ЄС ухвалює лише формально; 3) Науково-технічний комітет Євроатому, головне завдан-ня якого – надання порад Європейській Комісії перед засіданнями Центру об’єднаних ядерних досліджень і за стандартами для захисту робіт-ників та громадськості від іонізуючої радіації; 4) Економічний і фінансовий комітет, який має по-давати висновки на запит Ради або Комісії чи за своєю власною ініціативою, підтримувати пере-гляд економічної й фінансової ситуації держав-

ЄС НЕ ВОЛОДІЄ ДВОМА НАЙВАЖЛИВІШИМИ РЕСУРСАМИ КЛАСИЧНОЇ ДЕРЖАВИ

мережа

вузлові моменти європейської мережі

69


3/2013

членів і Спільноти та сприяти досягненню цілей Економічного і валютного союзу; 5) Комітет мит-ного кодексу, який наглядає за проявом у різних аспектах митного закону в процесі його впрова-дження; 6) Транспортний комітет, з яким Комісія може відкрито консультуватися з транспортних питань.

Попри те, що висновки перерахованих кон-сультативних комітетів не обов’язкові, вони мають свій вплив. Вироблені цими комітетами пропозиції впливовіші, аніж висновки Європей-ського парламенту, оскільки вони отримують ві-домості, які стосуються імовірної діяльності, що впливає на політику Спільноти.

Залежно від повноважень і партнерів або клі-єнтів усі наявні сьогодні європейські агентства (всього 17) за видом діяльності ділять на чотири групи: 1) агентства, що сприяють функціонуван-ню внутрішнього ринку (Бюро гармонізації вну-трішнього ринку, Європейське агентство з без-пеки харчових продуктів, Європейське агентство з мережевої та інформаційної безпеки); 2) моні-торингові центри (Європейське агентство з охо-рони довкілля, Європейський моніторинговий центр з расизму та ксенофобії); 3) агентства, що підтримують соціальний діалог на європей-ському рівні (Європейський центр розвитку про-фесійної освіти, Європейська фундація з поліп-шення умов життя та праці); 4) агентства, що реалізують у своїх галузях програми й завдан-ня від імені Європейського Союзу (Європейська освітня фундація, Центр перекладів для органів ЄС, Європейське агентство з відбудови, Євро-пейський консорціум політичних досліджень, Транс’європейська асоціація політичних дослі-джень).

Діапазон функцій і завдань агентств Європей-ського Союзу простягається від «мозкових цен-трів» (Європейський центр розвитку професій-ної освіти) до інформаційного центру з охорони здоров’я (Європейський моніторинговий центр з наркотиків і наркотичної залежності) і постачаль-ника послуг (Центр перекладів для органів ЄС).

Переважання мережевого характеру уряду-вання в Європейському Союзі європейські до-слідники зазвичай пояснюють двома причина-ми. На відміну від національних парламентських демократій, різноманітні погляди та відповід-

європейські агентства

70


3/2013

ні практичні позиції на європейському рівні не можна тлумачити як вираз конкурентних інтер-есів. По-перше, у випадку ЄС вираз інтересів, поставлення проблем і їх спільне вирішення не може відбуватися за зразком партійних змагань, а потребує звернення до експертного знання. Це першопричина створення численних коміте-тів, консультативних і робочих груп у Брюсселі, які складаються із союзних і національних чи-новників та приватних експертів, що співпра-цюють для надання відомостей про специфічні технічні знання Європейській Комісії та для готу-вання переговорів і законодавчих ініціатив.

По-друге, в умовах розширення Європейсько-го Союзу залучення експертів до обговорення і визначення проблеми неминуче, адже за появи нової проблеми і в дуже різних умовах країн-членів чітко окреслити проблему – це вже мисте-цтво. В усіх сучасних політичних системах неза-лежність експертів має тенденцію перевищувати суверенність народу й суверенність парламенту. Євросоюз, визнає Сандро Гоці, не становить тут винятку [2, с. 24].

Завдяки концепту урядування сучасний Єв-ропейський Союз постає як щось проміжне між винятковою компетенцією Європейської Спіль-ноти та чистим контролем з боку країн-членів. Це пояснюється домінантною тут переговорною (мережевою) системою прийняття рішень, яка дозволяє узгоджувати автономність країн-чле-нів з їх спільним зацікавленням в ефективному вирішенні загальних проблем. Британський по-літолог Марк Леонард з цього приводу вживає термін «мережева» Європа, зауважуючи, що Європейський Союз нині більше схожий на ор-ганізаційну структуру «Visa», аніж на держа-ву. Подібно до системи «Visa», Європейський Союз – децентралізована мережа, що належить державам-членам. А тому переговори в ньому займають не просто частину робочого часу – їх ведуть цілодобово і кожного дня без винятків [5, с. 38, 39].

Як наслідок, Європейський Союз дедалі біль-ше набуває вигляду «незалежних європейських регуляторних установ», «транснаціональних ре-гулятивних мереж», які формулюють «загальні положення норм регулювання» і «контролюють діяльність національних органів регулювання»,

концепт урядування сучасного Європейського Союзу

71


3/2013

загалом – «мережі консультаційних і дорадчих органів, в якій народжується загальноєвропей-ська політика компромісу» [4, с. 52].

Ці мережі створюються для виконання специ-фічних технічних, наукових або адміністратив-них завдань та діють не як інстанції рішень, а як своєрідні «інформаційні брокери», що з’єднують між собою різні національні рівні. Останнє пояс-нюється тим, що «транснаціональні регулятивні мережі» 1) складаються з експертів та пред-ставників національних інстанцій, які керуються або підтримують європейські позиції; 2) на не-формальній основі – так звана «неформальна стратегія поступок» шляхом перемовин – розви-вають спільний «передовий досвід» правил і ме-тодів політики на національному рівні. Наукова експертиза та дієві стандарти мають забезпечи-ти довіру до цього досвіду з боку національних акторів та репутацію останнім у разі його дотри-мання; 3) завдяки спеціалізації та професійному і стандартно орієнтованому обміну інформацією, забезпечують так зване «нежорстке керуван-ня», тобто координацію або навіть гармонізацію національних рівнів європейської політики як один з одним, так і з європейським рівнем, не порушуючи при цьому національних прерогатив.

Завдяки залученню до європейських «орке-стрових» мереж національні представники со-ціалізуються, перетворюючись з «локальних» на «космополітів». Мережеві утворення фак-тично перетворюються на інструмент європеї-зації державного управління в країнах – членах ЄС. Зі свого боку, європейський рівень завдяки впровадженню напрямних дієвих ідей відкриває для себе нові законні простори усуспільнення.

Перевагу концепту урядування та передбаче-ної ним словосполучення «комунікативна спіль-нота» для позначення ЄС вбачають у тому, що вони зосереджують увагу дослідника не на Єв-ропейському Союзі як деякому нормативному політичному устрої, що оформлюється на уря-дових конференціях та в договорах, а на ЄС як він формується «у тісних кулуарах певних кіл, так би мовити, за нашими спинами» [4, с. 29]. За визнанням європейських науковців, саме ди-фузна структура європейських інституцій пропо-нує більше простору для пристосування та інно-вацій, сприяючи тим самим динаміці політичного

«транснаціональні регулятивні мережі»

«космополіти»

72


3/2013

процесу. Це той шлях, завдяки якому Європей-ський Союз досяг значних успіхів [4, с. 187].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:1. Гердеген М. Європейське право / Матіас Гердеген; пер.

з нім. – К.: К.І.С., 2008. – 528 с.2. Гоці С. Урядування в об’єднаній Європі / Сандро Гоці;

пер. з італійської. – К.: К.І.С., 2003. – 286 с.3. Європеїзація Центральної та Східної Європи / Упоряд-

ники Ф. Шіммельфеннінг, У. Зедельмаєр. – К.: Юні-верс, 2010. – 288 с.

4. Європейська інтеграція / Уклад.: М. Яхтенфукс, Б. Колєр-Кох; Пер. з нім. М. Яковлєва. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 294 с.

5. Леонард М. ХХІ век – век Европы / Марк Леонард; пер. с англ. Т. Банкетовой. – М.: АСТ Москва: ХРАНИ-ТЕЛЬ, 2006. – 250 с.

73 3/2013

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Юрій НЕСТЕРЯК

У статті досліджено процес становлення інформаційного законодав-

ства і розвитку державної інформаційної політики України, зокрема у сфері засобів масової інформації (ЗМІ). Зважаючи на свою специфіку, діяльність вітчизняних ЗМІ безпосередньо стосується й економічної, і гу-манітарної, і соціальної, і національної, і міжнародної політики держави, які, у свою чергу, становлять основу засад внутрішньої та зовнішньої політики України. Тож аналіз основоположних засад державної інфор-маційної політики України дає змогу визначити пріоритетні напрями роз-витку та вдосконалення державної політики у сфері ЗМІ, визначити й узагальнити основні фактори впливу на ефективність державної інфор-маційної політики в умовах розвитку інформаційного суспільства.

Нестеряк Ю. В. Нормативно-правовые основы государственной

информационной политики Украины в условиях развития информационного общества

В статье исследуется процесс становления информационного зако-нодательства и развития государственной информационной политики Украины, в частности, в сфере средств массовой информации (СМИ). Исходя из своей специфики, деятельность отечественных СМИ непо-средственно касается и экономической, и гуманитарной, и социальной, и национальной, и международной политики государства, которые, в свою очередь, составляют основу принципов внутренней и внешней по-литики Украины. Таким образом, анализ основополагающих принципов государственной информационной политики Украины дает возможность определить приоритетные направления развития и усовершенствова-ния государственной политики в сфере СМИ, определить и обобщить основные факторы влияния на эффективность государственной инфор-мационной политики в условиях развития информационного общества.

Ключевые слова: государственная информационная политика Украины, информационное общество, национальное информационное пространство, информационное законодательство, нормативно-право-вое обеспечение информационной политики.

УДК 35–027.21.22

743/2013

Про автора:Юрій Васильович Нестеряк, к.філол.н., докто-

рант кафедри інформаційної політики та техно-логій НАДУ.

Основоположні засади державної інформацій-ної політики у сфері засобів масової інформації, як і державної політики у будь-якій іншій сфері, формуються на основі вивчення законодавчого досвіду демократичних держав та власного до-свіду, осмислення конкретних процесів суспіль-ного життя, стаючи, по суті, їх реальним відобра-женням. Набуваючи сили конституційних норм, законів і підзаконних актів, основоположні заса-ди державної інформаційної політики сприяють оптимізації дій суспільства та держави, політич-них сил і окремого індивіда, мають ознаки вимог і забезпечують вибір у прийнятті рішень, вихо-дячи із загальнолюдських і національних інтер-есів. Отже, постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими і практичними завданнями полягає у необхідності систематизації законодавчої і нормативно-пра-вової бази з питань державної інформаційної по-літики України, зокрема у сфері засобів масової інформації, визначення пріоритетних напрямів її вдосконалення та узагальнення основних фак-

Nesteryak Y. Regulatory and Legal Framework of the State Information

Policy of Ukraine in Terms of Development of the Information Society

The article examines the process of information legislation and the development of national information policy of Ukraine, particularly in the media (media). Given the specificity, the activities of national media and directly related to economic and humanitarian, and social, and national and international policy, which in turn form the basis of the principles of domestic and foreign policy of Ukraine. Therefore, analysis of the fundamental principles of state information policy of Ukraine helps identify priority areas of development and improvement of state policy in the media, to identify and summarize the main factors influencing the efficiency of state information policy in the emerging information society.

Keywords: public information policy of Ukraine, information society, the national information space, information legislation, regulatory and legal framework for information policy.

Ключові слова:державна інформаційна політика України, інформаційне суспільство, національний інформаційний простір, інформаційне законодавство, нормативно-правове забезпечення інформаційної політики

75 3/2013


торів впливу на ефективність державної інфор-маційної політики в умовах розвитку інформа-ційного суспільства.

Аналіз досліджень і публікацій із зазначеної проблеми підтверджує, що дослідженню страте-гій інформаційного суспільства, аналізу інформа-ційного законодавства та інформаційної політи-ки різних країн ще наприкінці минулого століття почали приділяти величезну увагу відомі зару-біжні дослідники Н. Вінер, Д. Белл, Е. Бредлі, П. Бурдьє, Б. Гунтер, М. Дженіс, М. Кастельс, Р. Кей, М. Май, М. Маклюен, Т. Пітерсон, Ф. Сі-берт, У. Шрамм та багато інших.

Усвідомлення того, що стан і темпи впрова-дження новітніх інформаційних технологій в Україні не відповідають світовим тенденціям розвитку, спонукало вітчизняних науковців, дослідників та законотворців до комплексного аналізу законодавчого досвіду демократичних держав та власного законодавства. Отже, над розробкою основоположних засад національ-ної інформаційної політики з кінця 90-х років ХХ століття працюють авторитетні українські дослідники О. Гриценко, С. Демський, І. Жиля-єв, М. Згуро вський, О. Зернецька, О. Картунов, А. Ка чинський, О. Литвиненко, Є. Макаренко, М. Ожеван, В. Іванов, Г. Піскорська, Г. Почеп-цов, В. Різун, А. Семенченко, О. Старіш, С. Теле-шун, А. Чічановський, В. Шкляр, А. Юричко та інші.

Мета статті – аналіз нормативно-правового забезпечення державної інформаційної політики в Україні та розроблення підходів до його сис-тематизації; узагальнення основних факторів впливу на ефективність державної інформацій-ної політики в умовах розвитку інформаційного суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження. З проголошенням незалежності у 1991 році Укра-їнська держава відчула нагальну потребу у фор-муванні національного інформаційного простору, який до цього формувався і функціонував відпо-відно до інформаційної та ідеологічної політики СРСР. Вийшовши з під опіки партійних органів та відмовившись від комуністичної ідеології, журна-лістські колективи ніяких інших ідейних наста-нов не отримали. Водночас, до середини 90-х років, українські ЗМІ були фактично поза впли-

ОСНОВОПОЛОЖНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ФОРМУЮТЬСЯ НА ОСНОВІ ВИВЧЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ДОСВІДУ ДЕМОКРАТИЧНИХ ДЕРЖАВ ТА ВЛАСНОГО ДОСВІДУ, ОСМИСЛЕННЯ КОНКРЕТНИХ ПРОЦЕСІВ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ, СТАЮЧИ ПО СУТІ ЇХ РЕАЛЬНИМ ВІДОБРАЖЕННЯМ

76


3/2013

вом як політичних партій, так і державних ор-ганів у зв’язку з політичною неструктурованістю українського суспільства та домінуванням тези про обов’язкову опозиційність ЗМІ до влади, яку поділяли на той час більшість українських політиків і державних діячів. Відносна вседоз-воленість діяльності в інформаційній сфері дає підстави характеризувати цей період як першу хвилю неорганізованого і непрогнозованого ста-новлення і розвитку українських ЗМІ.

Виходячи з положень статті 34 Конституції України, яка гарантує кожному громадянину право на свободу думки і слова, вільне виражен-ня своїх поглядів і переконань та проголошує право кожного вільно збирати, зберігати, ви-користовувати і поширювати інформацію будь-яким законним способом, починаючи з при-йнятого ще 2 жовтня 1992 року Закону України «Про інформацію», Закони України «Про друко-вані засоби масової інформації (пресу) в Украї-ні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства», «Про рекламу», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про основи національної без-пеки України» та ряд інших визначили й загалом врегулювали відносини в інформаційній сфері.

Вже в Законі «Про інформацію», на думку ві-тчизняних експертів, утверджено інформаційний суверенітет України, сформовано правові засади міжнародного співробітництва в галузі інформа-ції, закріплено право громадян на інформацію [2, с. 8]. Згідно з Законом «Про інформацію», ін-формаційна діяльність – це сукупність дій, спря-мованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Цим же Законом вперше визначено державну інфор-маційну політику, як «сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одер-жанню, використанню, поширенню та зберіган-ню інформації» і передбачено, що «державну ін-формаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетен-ції» [2, с. 44]. Законом також визначені головні напрями державної інформаційної політики:

– забезпечення доступу громадян до інфор-мації;

конституційне право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань

77 3/2013

– створення національних систем і мереж інформації;

– зміцнення матеріально-технічних, фінан-сових, організаційних, правових і науко-вих основ інформаційної діяльності;

– забезпечення ефективного використання інформації;

– сприяння постійному оновленню, збага-ченню та зберіганню національних інфор-маційних ресурсів;

– створення загальної системи охорони ін-формації;

– сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформа-ційного суверенітету України;

– сприяння задоволенню інформаційних по-треб закордонних українців.

Закон України «Про друковані засоби масо-вої інформації (пресу) в Україні» створив право-ві основи діяльності друкованих засобів масової інформації в Україні, встановив державні гаран-тії їх свободи відповідно до Конституції України, чинного законодавства і визнаних Україною між-народно-правових документів [2, с. 73]. Закон заборонив «створення та фінансування держав-них органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації», закріпив економіч-ну самостійність і забезпечення економічної під-тримки та неприпустимість зловживання свобо-дою діяльності ЗМІ.

Основні принципи державної політики у сфері телебачення і радіомовлення визначено Законом України «Про телебачення і радіомовлення», у якому наголошено, що «держава створює умови для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України, а також потреб етнічних українців, які проживають за межами України» [2, с. 90]. З ме-тою реалізації та додержання вимог в галузі те-лебачення і радіомовлення цим же Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначе-но правові засади створеної Національної ради України з питань телебачення та радіомовлен-ня, як «конституційного, постійно діючого, ко-легіального, наглядового та регулюючого дер-жавного органу в галузі телерадіомовлення» [2, с. 125]. Саме на Національну раду, згідно з За-


78


3/2013

коном, покладено відповідальність за «розробку та реалізацію Плану розвитку телерадіоінформа-ційного простору, впровадження нових техноло-гій і проведення досліджень щодо користування радіочастотним ресурсом» [2, с. 137].

Низку принципових положень державної ін-формаційної політики врегульовано Указами Президента України «Про вдосконалення дер-жавного управління інформаційною сферою», «Про додаткові заходи щодо безперешкодної ді-яльності засобів масової інформації, подальшого утвердження свободи слова в Україні», «Про за-ходи щодо захисту інформаційних ресурсів дер-жави», «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Ін-тернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні», «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади» та ін. [8, с. 35–39].

Важливими для розвитку інформаційного за-конодавства, основою якого є свобода слова, право людини на інформацію, захист честі, гід-ності і ділової репутації громадянина, Постанови Верховної Ради України «Про рекомендації учас-ників парламентських слухань «Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи», «Про підсумки парламентських слухань «Інформацій-на політика України: стан і перспективи», «Про парламентські слухання «Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова та цен-зура в Україні» та ін. [8, с. 26–32].

Суттєве значення для вдосконалення право-вих засад діяльності вітчизняних ЗМІ, на думку українського дослідника Т. Приступенко, мали також Постанови Кабінету Міністрів України, що стосувалися різних аспектів діяльності ві-тчизняних ЗМІ, зокрема «Про реалізацію ста-тей 14 і 16 Закону України «Про державну під-тримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про порядок оприлюднен-ня у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади», «Про затвердження Типового положення про управління у справах преси та інформації обласної, Севастопольської міської державної адміністрації і управління пре-си та інформації Київської міської державної ад-міністрації» та інші [9, с. 123].

принципи державної інформаційної політики

79 3/2013

Результативність впливу держави на стан справ в інформаційному просторі, на переконан-ня фахівців Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення Украї-ни, «в значній мірі залежить від зваженості та послідовності дій Верховної Ради і Президента України, урядових рішень, які стосуються реа-лізації державної інформаційної політики і ре-гулювання інформаційних відносин» [5, с. 10]. Для оптимізації цього процесу, виходу на стра-тегічний план розвитку української інформацій-ної сфери 2002 року Держкомінформом України за участю провідних фахівців Національного ін-ституту стратегічних досліджень, Інституту жур-налістики Київського національного університе-ту імені Тараса Шевченка, Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олек-сандра Разумкова розробив проект Концепції державної інформаційної політики (далі – Кон-цепція).

Концепцію, як результат пошуку оптималь-ної форми надзвичайно складних інформацій-них відносин між громадянами, суспільством і державою, розробники пропонували як страте-гічний план розвитку української інформаційної сфери, що визначає основні напрями, засади та принципи національної інформаційної політики та механізми її реалізації [5, с. 28–30]. Метою проекту Концепції визначено створення умов для побудови в Україні розвиненого інформацій-ного суспільства як органічного сегмента гло-бальної інформаційної спільноти, забезпечення розвитку інформаційного простору, модернізації інформаційної інфраструктури, інформаційних і телекомунікаційних технологій, ефективного формування та використання національних ін-формаційних ресурсів, окреслення пріоритетів розвитку інформаційної сфери.

Концепцією визначено основні напрями ін-формаційної політики:

– забезпечення конституційних прав гро-мадян на свободу слова та діяльності в інформаційному просторі України, недо-пущення втручання у зміст та внутріш-ню організацію інформаційних процесів, створення розвиненої інформаційної інф-раструктури;

концепція державної інформаційної політики


80


3/2013

– збереження та ефективне використання державної та комунальної власності на підприємствах та інших об’єктах, які ма-ють стратегічне значення, створення умов для розвитку та захисту прав суб’єктів права всіх форм власності на об’єкти на-ціонального інформаційного простору, розвиток ринку інформаційних ресурсів тощо;

– створення умов для своєчасного, якісного й ефективного інформаційного забезпе-чення громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування, адміністра-тивний, технічний, правовий захист ві-тчизняного інформаційного продукту;

– додержання принципів Європейської кон-венції з прав людини та основних свобод, інтеграція України у світовий інформацій-ний простір та інші напрями.

У проекті Концепції також містяться засади державної політики щодо засобів масової інфор-мації, спрямованої на вдосконалення правового поля функціонування ЗМІ, забезпечення досту-пу всіх політичних сил (також опозиційних) до ЗМІ, недопущення цензури, захист як журна-лістів, так і громадян, установ і організацій від зловживань працівниками ЗМІ, забезпечення прозорості в діяльності ЗМІ, запобігання зловжи-ванню правом на свободу інформації, упорядку-вання національного телерадіоефіру, збалан-сування інтересів усіх мовників, забезпечення відкритості процедури ліцензування їх діяль-ності. Державна політика щодо ЗМІ стосується й економічної сфери, зокрема розвиток ринку інформаційних продуктів і послуг, утвердження принципу пріоритетності вітчизняного виробни-ка інформаційного продукту. Передбачено захо-ди щодо організаційного забезпечення, створен-ня аналітичних служб для моніторингу процесів і тенденцій у діяльності ЗМІ.

Серйозну увагу приділено захисту національ-них інтересів. До заходів цього розділу нале-жать створення Всесвітньої служби іномовлення України, інтеграція телерадіоінформаційної інф-раструктури України у світовий інформаційний простір, розвиток і впровадження новітніх циф-рових технологій і систем.

81 3/2013

Реалізація Концепції, на переконання її ав-торів, стала б одним із головних чинників за-безпечення свободи слова в Україні, зростання ролі засобів масової інформації у сфері соціаль-но-культурного розвитку держави, створення умов побудови громадянського демократичного суспільства. Держава може і повинна бути важ-ливим чинником регулювання діяльності засо-бів масової інформації [5, с. 77]. У розвинених демократичних країнах справжня незалежність ЗМІ передбачає насамперед незалежність тих, хто безпосередньо причетний до виготовлення інформаційного продукту. А це можливо лише за умов розвинених ринкових відносин та наявності достатньої кількості конкурентних ЗМІ. В Украї-ні, на думку авторів Концепції, про незалежність ЗМІ заговорили набагато раніше, ніж з’явилися реальні результати впровадження ринкових ре-форм і задовго до появи перших паростків циві-лізованої конкуренції між вітчизняними засобами масової інформації.

Постановою Верховної Ради України від 3 квіт-ня 2003 року ухвалено проект Закону «Про Кон-цепцію національної інформаційної політики» за основу і доручено Комітету Верховної Ради Укра-їни з питань свободи слова та інформації доопра-цювати проект Закону, врахувавши зауваження і пропозиції, винести його на друге читання. Уже майже десять років Україна вирішує питання ухвалення Закону України «Про Концепцію на-ціональної (державної) інформаційної політики». Востаннє відповідний законопроект відклика-но 5.07.2011 року. На думку експертів Націо-нального інституту стратегічних досліджень, це пояснюється двома факторами: відсутністю по-літичної волі для ухвалення такого нормативно-правового акта та сумнівами як з боку держав-них чиновників, так і громадськості щодо його необхідності (не в останню чергу через вже взяті на себе Україною міжнародні зобов’язання в ін-формаційній сфері).

У демократичному суспільстві вважається ціл-ком природним прагнення влади впливати на ЗМІ з метою використання їх можливостей для вирішення тих завдань, які вона ставить перед собою. Дослідники сфери ЗМІ справедливо за-стерігають, що відсутність чітко визначених меж у цій сфері суспільно-політичних відносин може

У РОЗВИНЕНИХ ДЕМОКРАТИЧНИХ КРАЇНАХ СПРАВЖНЯ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ЗМІ ПЕРЕДБАЧАЄ, НАСАМПЕРЕД, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ТИХ, ХТО БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПРИЧЕТНИЙ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ


82


3/2013

призвести або до посилення елементів тоталі-тарності, коли домінує контроль влади над за-собами масової інформації, або до псевдодемо-кратії, коли вседозволеність ЗМІ позбавляє їх конструктивізму й ефективності.

Організаційно-правова система державного управління та захисту інформаційних ресурсів України, на думку вітчизняних науковців А. Чі-чановського та О. Старіша, має три рівні [3, с. 335–338]. Стратегічний – рівень ухвалення політичних рішень, нормативно-правового за-безпечення державної політики. Тактичний – рі-вень організаційного і нормативно-методичного забезпечення виконання нормативно-правових актів, координації та контролю над формуван-ням, поширенням і захистом інформаційних ре-сурсів. І виконавчий – рівень забезпечення ви-конання нормативно-правових актів, відомчого і територіального нагляду за встановленим по-рядком і правилами формування та використан-ня інформаційних ресурсів держави.

На стратегічному рівні інформаційної політики держави:

– визначають національні інтереси і пріо-ритети в інформаційній сфері, формують правові основи побудови і розвитку систе-ми національних інформаційних ресурсів та управління цією системою;

– відповідно до основної стратегічної мети державної інформаційної політики визна-чають функції та їх розподіл між органі-заційними структурами, створеними для досягнення стратегічної мети;

– формують правові та організаційні осно-ви кадрового, фінансового та матеріаль-но-технічного стратегічного забезпечення системи управління національними інфор-маційними ресурсами;

– здійснюють стратегічне прогнозування розвитку національного інформаційного простору та ухвалення політичних і по-літико-правових рішень щодо вдоскона-лення управління системою інформаційної політики держави.

На тактичному рівні центральними органами виконавчої влади здійснюється :

– організаційне та нормативно-методичне забезпечення виконання законодавчих

стратегічний, тактичний і виконавчий рівні інформаційної політики держави

83 3/2013

актів, політичних і політико-правових рі-шень Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України;

– координація і контроль над формуванням, використанням і захистом інформаційних ресурсів.

Фаховий аналіз стану формування і викорис-тання інформаційних ресурсів України, як стра-тегічного ресурсу держави, на думку дослідни-ків, свідчить про наявність багатьох невирішених проблем, пов’язаних з відсутністю системності впровадження заходів, направлених на вдоско-налення управління інформаційними ресурсами. Процес правової нормотворчості має фрагмен-тарний характер і зумовлений неузгодженістю як із чинним законодавством, так із специфікою національної ментальності та правосвідомості українського суспільства.

Ухвалені за роки незалежності нормативно-правові акти в правовому і організаційному сенсі не забезпечують формування і розвиток цілісної системи державного управління та захист наці-ональних інформаційних ресурсів. Отже, існує нагальна потреба принципового вдосконалення координації та узгодженості рішень і дій в систе-мі «парламент – президент – уряд» з метою:

– виконання конституційних повноважень з формування і реалізації інформаційної політики держави та розробка «Доктрини інформаційної безпеки України»;

– внесення істотних змін у підходи до про-ведення адміністративної реформи, на-правленої на формування цілісної стабіль-ної структури органів виконавчої влади;

– вдосконалення правових основ функціо-нування системи управління і захисту ін-формаційних ресурсів України.

Становлення та розвиток інформаційного сус-пільства в різних країнах, на переконання укра-їнського науковця проф. О. Гриценко, – пере-думова для еволюційного переходу до наступної стадії розвитку людства, технологічна основа якої – індустрія створення, обробки і передачі інформації [1, с. 77]. І провідна роль у форму-ванні інформаційного суспільства належить дер-жаві, яка координує діяльність різних суб’єктів суспільства, сприяє інтеграції людей у нове ін-формаційно-технологічне оточення, розвитку

захист національних інформаційних ресурсів


84


3/2013

галузей інформаційної індустрії, забезпеченню прогресу демократії і дотриманню прав особис-тості в умовах інформаційного суспільства.

Інформаційна взаємодія держави, суспільства і особистості оптимальна при використанні ін-формаційних і телекомунікаційних технологій з метою підвищення загальної ефективності діяль-ності державного механізму, створення інформа-ційно відкритого суспільства, розвитку інститутів демократії. В Україні ж, на думку дослідника, на сьогодні недостатньо цілісного розгляду процесу становлення і розвитку інформаційного суспіль-ства в поєднанні з технологічними, економічними, соціальними, правовими і політичними чинниками.

Усвідомлення вирішальної ролі інформацій-ного ресурсу державами, що прагнуть інтегру-ватися у світову інформаційну спільноту в най-ближчому майбутньому, на думку вітчизняного дослідника Г. Піскорської, стає важливою пере-думовою здійснення інтеграційних процесів [6, с. 214–215]. Становлення інформаційного сус-пільства супроводжується потужним соціальним замовленням на ринку інформаційних послуг. Державну підтримку процесу інформатизації має забезпечувати відповідна національна політика. Держава повинна чітко визначити своє ставлен-ня до проблеми і конкретизувати її і наміри в досягненні поставлених цілей. Аналіз практики регулювання інформаційної сфери суспільства дозволяє виділити низку основних напрямків ді-яльності державних органів:

– заохочення до конкуренції: боротьба з монополізмом, контроль за концентрацією власності;

– юридичне і технологічне забезпечення права та технічних можливостей на до-ступ до інформації та інформаційних ре-сурсів для всіх громадян;

– реалізація концепції універсального до-ступу, що передбачає гарантію держави на інформаційні та телекомунікаційні по-слуги своїм громадянам;

– дотримання свободи слова незалежно від технологічного середовища розповсю-дження інформації;

– захист інтересів національних меншин, молодого покоління в інформаційній сфе-рі, особливо в сфері моральності;

СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ ПОТУЖНИМ СОЦІАЛЬНИМ ЗАМОВЛЕННЯМ НА РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

85 3/2013

– переорієнтацію системи освіти з враху-ванням вимог інформаційного суспільства, розвиток дистанційної освіти;

– забезпечення інформаційної безпеки осо-би і суспільства, боротьба з високотехно-логічною злочинністю;

– цілеспрямоване використання новітніх ін-формаційних технологій для формування відкритої, демократичної держави.

В Україні, на думку експерта, стан і темпи впровадження новітніх інформаційних техно-логій не відповідають світовим тенденціям роз-витку. Йдеться не лише про технічну сторону інформатизації, а й про соціальні та правові аспекти інформаційної безпеки країни. В Укра-їні існує необхідність у введенні національних пріоритетів в інформаційній сфері, які держава має контролювати. Необхідно на державному рівні захищати інформаційний ринок України, надаючи державну підтримку підприємствам, що впроваджують новітні технології в галузі інфор-маційного обслуговування, діяльність яких спря-мована на розвиток інформаційних мереж на рівні стандартів високорозвинених країн світу.

Важливою проблемою, на думку українських дослідників, залишається ресурсне забезпечення інформаційної політики держави з формування, використання та захисту інформаційних ресурсів України. І основна причина такої проблеми – те, що на найвищому рівні державного управлін-ня чітко не визначено пріоритети і не створено систему інформаційної політики держави. Дер-жавний бюджет України передбачає фінансу-вання тільки окремих статей витрат на розвиток інформаційної сфери – державного телебачення і радіомовлення та частково інформатизації і за-безпечення інформаційної безпеки. Поза увагою розробників Державного бюджету залишається сфера формування інформаційних ресурсів і за-безпечення інформаційних потреб громадян, сус-пільства і держави на неприбутковій основі, до-ходи від комерційного використання державних інформаційних ресурсів. Аналогічно державному формуються статті витрат місцевих бюджетів на розвиток інформаційної сфери.

На сьогодні у сфері державної інформаційної політики України, крім чинної нормативно-пра-вової бази, функціонують:


86


3/2013

– Доктрина інформаційної безпеки України;– Концепція розвитку електронного уряду-

вання в Україні;– Концепція розвитку телекомунікацій в

Україні;– Концепція формування системи націо-

нальних електронних ресурсів;– Концепція технічного захисту інформації в

Україні;– Концепція державної інформаційної полі-

тики;– Концепція створення Національного гро-

мадського телебачення і радіомовлення та ін.

Цей перелік не вичерпний (у частині доку-ментів, що втратили чинність), але, на думку експертів Національного інституту стратегічних досліджень, він достатній для аналізу процесу правового регулювання інформаційної сфери та виокремлення таких висновків:

– стратегії розвитку інформаційної сфери в цілому та її частин відсутня ;

– доктрина як декларація офіційної позиції держави виражена лише щодо безпеково-го виміру інформаційної діяльності;

напрями, пов’язані з новітніми інформаційни-ми технологіями у їх різних виявах: управлін-ському, соціальному, техніко-технологічному;

– державне регулювання інформаційної сфери має виразний коротко- та серед-ньостроковий характер.

З-поміж керівних документів державної по-літики, що визначають діяльність органів вла-ди в інформаційній сфері, домінують програми, але відсутні стратегії, доктринально визначено лише питання безпеки, концепції та основні за-сади регулюють лише питання, пов’язані з новіт-німи інформаційними технологіями. Документів вищого рівня (доктрин, стратегій, концепцій) з гуманітарних питань (бібліотечної, архівної, ви-давничої справи, іміджу держави та офіційної комунікації та ін.) не прийнято.

Висновки до пропонованого дослідження та перспективи подальших розвідок у цьому на-прямі. У статті зроблена спроба систематизува-ти нормативно-правову базу з питань державної інформаційної політики України, зокрема у сфері засобів масової інформації, визначити пріори-

інформаційна безпека України

87 3/2013

тетні напрями її вдосконалення та узагальнити основні фактори впливу на ефективність дер-жавної інформаційної політики в умовах розви-тку інформаційного суспільства.

Попри значну кількість прийнятих за роки не-залежності різноманітних концепцій, доктрин, програм, спрямованих на впорядкування інфор-маційної сфери, остання все ще залишається по-збавленою цілісної системи стратегічного харак-теру. Ця проблема – частина питання відсутності структурованої (на законодавчому рівні) ієрархії керівних документів державної політики, через що масив керівних документів позбавлений за-гальної логіки.

Аналіз стратегічних документів в інформа-ційній сфері виявляє наявне принципове неро-зуміння на законодавчому рівні того, що керівні документи державної політики не обмежуються стратегіями, програмами, планами, але й охо-плюють доктрини, концепції та національні про-екти і мають бути результатами процесу страте-гічного планування.

Правові основи розвитку інформаційного сус-пільства – закони і нормативні акти, що регла-ментують права людини на доступ до інформа-ційних ресурсів, технологій, телекомунікацій, захист інтелектуальної власності, недоторкан-ність особистого життя, свободу слова та ін-формаційну безпеку. Тож темою подальших досліджень у розглянутій сфері може стати ін-формаційна безпека суспільства й особистості, яка сьогодні набуває нового статусу, перетво-рюючись із суто технологічної проблеми в соці-альну, від вирішення якої залежить стійке функ-ціонування сучасного українського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Гриценко О. М. Влада інформації, її місце й роль в інфор-

маційному суспільстві [Текст] / Наукові записки Інститу-ту журналістики / Голова редколегії Володимир Різун. – К.: Друкарня КНУ імені Тараса Шевченка, 2000. – 141 с.

2. Інформаційне законодавство України (Станом на 1 ве-ресня 2008 року) [Текст] / За ред. Тараса Шевченка, Тетяни Олексіюк; упорядник – Т. Г. Бондаренко. – К., 2008. – 356 с.

3. Інформаційні процеси в структурі світових комуніка-ційних систем: Підручник [Текст] / А. А. Чічановський, О. Г. Старіш. – К.: Грамота, 2010. – 568 с.

4. Інформаційна політика: Навч. посіб. [Текст] / Г. Г. По-чепцов, С. А. Чукут. – К.: Знання, 2006. – 663 с.

ІНФОРМАЦІЙНА СФЕРА УКРАЇНИ І НА СЬОГОДНІ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПОЗБАВЛЕНОЮ ЦІЛІСНОЇ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ


88


3/2013

5. Інформаційна сфера України: стан, проблеми і пер-спективи (Матеріали до парламентських слухань «Сус-пільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні») [Текст] / Держкомінформ. – К., 2002. – 80 с.

6. Піскорська Г. А. Інформаційна безпека та стратегії ін-формаційного суспільства [Текст] / Інформаційне сус-пільство. Шлях України / Фонд «Інформаційне суспіль-ство України». – К., 2004. – 289 с.

7. Почепцов Г. Г. Від Facebook’у і гламуру до Wikileaks: ме-діакомунікації [Текст]. – К.: Спадщина, 2012. – 464 с.

8. Правове регулювання інформаційної діяльності в Украї-ні: Наук.-практ. вид. [Текст] / Упоряд. С. Е. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 688 с.

9. Приступенко Т. О. Теорія журналістики: етичні та пра-вові засади діяльності масової інформації: Навч. посіб. [Текст]. – К.: Київський університет, 2008. – 334 с.

10. Структура керівних документів державної політики в ін-формаційній сфері: нагальні проблеми та шляхи впоряд-кування. Аналітична записка [Електронний ресурс]. / Національний інститут стратегічних досліджень. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/572/#_ftn1 11. Чічановський А. А. Проблеми інформаційного простору [Текст] / Засоби масової інформації і процеси держа-вотворення в Україні: Тези наук. конф. 29–30 берез-ня 1994 р. – С. 20.

89 3/2013

Про автора:Світлана Геннадіївна Уварова, психоаналітик,

ректор Міжнародного інституту глибинної психо-логії, президент Української асоціації психоана-лізу, головний редактор журналу «Психоаналіз. Часопис».

Счастье стало делом политики, науки и тех-ники. Западную культуру конца ХХ – начала ХХІ вв. вполне можно назвать культурой произ-водства счастья, я бы даже сказала – культу-рой перепроизводства, оборачивающейся бес-конечным его культом. В постиндустриальных обществах навязываются различные сценарии счастливого устроения, и это приводит к тому, что счастье вменяется в принудительную обя-занность и долг современного человека. Несмо-тря на признанную субъективность счастья, оно всегда оказывалось предметом идеологических ма ни пуляций.

В Советском Союзе человек также должен был стремиться к счастью, оно непременно обеща-лось в будущем. На сегодня каждый советский человек должен был демонстрировать радость от коллективного движения к счастью и в этом

«ПОЛІТИКА ЩАСТЯ»Світлана УВАРОВА

Попри визнану суб’єктивність щастя, воно завжди виявлялося пред-метом ідеологічних маніпуляцій.

Уварова С. Г. «Политика счастья»

Несмотря на признанную субъективность счастья, оно всегда оказы-валось предметом идеологических манипуляций.

Ключевые слова: политика, счастье, исследования.

Uvarova S.«The politics of happiness»

Despite the recognized subjectivity of happiness, it has always been the subject of ideological manipulation.

Keywords: politics, happiness, research.

Ключові слова:політика щастя, дослідження

идеологические манипуляции

УДК 17.023.24

90

Світлана УВАРОВА

3/2013

движении он, конечно же, должен был отказать-ся от материальных благ и гнета собственности.

Сегодня в постсоветских странах, где люди еще не пережили травматизм смены ценностей и социального устройства тоталитарного про-шлого, со всех сторон раздаются призывы на-слаждаться и быть счастливым, но уже на ка-питалистический манер – как можно больше потребляя и приобретая. С каждым днем рас-тет количество предлагаемых рецептов счастья. Правила рынка универсальны. В холодные дни растет спрос на обогреватели, в год выборов – на политические идеи. А в периоды кризисов и неуверенности в будущем растет спрос на сча-стье. Чтобы убедиться в этом, достаточно оки-нуть взглядом полки книжных магазинов и по-читать рекламу тренингов и курсов личностного роста. Счастье гедонистическое и буддистское, телесная радость и мир на душе, строгое счастье для аскетов и счастье бурное для любителей позитивного мышления – варианты счастья на выбор, но каждый обязан испытывать счастье. Бесконечное множество книг, предлагающих рецепты счастья, пестрит расчетами и формула-ми счастья. Вот один из примеров: в книге «Как стать счастливым?» автор пишет: «Недавно бри-танские ученые, в ходе исследования, опроси-ли 1000 человек и, основываясь на их физио-логическом состоянии и образе жизни, пришли к выводу, что уровень счастья определяется формулой P+5E+3H, где P обозначает личные характеристики человека (взгляд на жизнь, спо-собность к адаптации и жизненную гибкость), E – это состояние в конкретный момент време-ни (здоровье, наличие дружеских связей и фи-нансовая стабильность), H – представляет собой так называемый «высший порядок» (чувство собственного достоинства, ожидания от жизни и амбиции).

Практичные американцы вывели свою «фор-мулу счастья», в числителе которой – желания, а в знаменателе – возможности. Из нее следует, что, научившись приводить желания в соответ-ствие со своими возможностями, человек менее подвержен разочарованиям и стрессам, и потому счастлив» [2]. И заключает свои размышления автор книги следующим посланием: «…эта книга поможет каждому найти свою формулу счастья»

спрос на счастье

«Как стать счастливым?»

91 3/2013

ІСТОРІЯ КОМУНІКАЦІЇ

[2]. Попытки расчёта счастья, конечно, не новы. Еще Достоевский в «Записках из подполья» пи-сал: «Никогда этого счастья не будет,– и самое высчитывание его по пальцам не только теперь, но и навсегда останется просчетом, неудачею, путаницею...» «Счастье – в несчастье,– продол-жает он как бы мировую диалектику,– и оттого оно неосуществимо...» [3].

Но дискурс постмодерна утверждает: инди-вид обязан быть счастливым, подменяя счастье наслаждением nonstop, наслаждением от бес-прерывного потребления и поглощения. Вина субъекта диктатуры сменилась тревогой либе-рального субъекта, тревога заглушается погло-щением, отбрасывание тревоги – обязанностью быть счастливым. Особенность нашего времени заключается в том, что «дозволенное наслажде-ние обязательно превращается в обязательное наслаждение».

Может ли человеческий субъект быть счаст-ливым принудительно?

Очевидно, что во все времена все политиче-ские и религиозные системы предлагали соб-ственные представления о счастье, пытаясь его объективизировать и унифицировать для всех и тем самым управлять обществом. И именно по-литические попытки сделать человека счастли-вым, в настоящий момент или в будущем, при-водят к тоталитаризму. Либеральный дискурс также тоталитарен в своем насаждении гедони-стических целей, в стремлении обязать челове-ка наслаждаться и быть счастливым.

Зигмунд Фрейд утверждал, что «ни в микро-, ни в макрокосмосе условия для счастья челове-ка не предусмотрены, т.е. «намерение сделать человека «счастливым» в план «творения» не входило» [5]. Счастье – это хорошее здоровье и плохая память. Только воплощение в жизнь меч-ты детства может принести счастье. У Фрейда в работе «Неудовлетворенность культурой» есть целая программа счастья, посредством которой человек мог бы быть счастливым и узнать, что ему мешает этого достичь. Если что-то из этой программы исключать, то, наверное, мы можем говорить о каких-то других аспектах: о наслаж-дении, удовольствии, но не о счастье.

Как уже отмечалось, в последние десятиле-тия счастьем озабочены многие европейские и

дискурс постмодерна

либеральный дискурс

92


3/2013

американские социологи, философы, психологи и в особенности экономисты, пытаясь устано-вить связь между тем, что считается условием или продуктом счастья: удовлетворение, удо-вольствие, благосостояние, самореализация.

Мир медленно приходит к осознанию, что су-ществующие в политике ориентиры неточны, и символом этого понимания становится развер-нувшаяся в последние годы дискуссия о том, можно ли считать ВВП главным показателем развития страны. Подтверждением этому мог-ли бы служить слова, сказанные в 1968 году сенатором Робертом Кеннеди: «ВВП измеряет все, кроме того, ради чего стоит жить». В кон-це 1960-х слова Кеннеди звучали как парадокс, может быть, весьма глубокий, но не имеющий значения для практических политиков. Одна-ко уже в 1970-х годах король Бутана Джигме Сингье Вангчук сказал: «Счастье народа важ-нее процентов валового внутреннего продукта» [6] – и ввел понятие валового национального счастья, которое практически реализуется через пятилетнее планирование развития экономики, с учетом поддержки традиционных ценностей – семья, культура, природа, буддийская религия.

В конце 2010 года правительство Велико-британии выделило 2 млн. фунтов стерлин-гов на измерение «индекса счастья». Начиная с 2011 года, Управление национальной стати-стики Великобритании начало просить жителей страны оценить свое благополучие. «Мы про-должим измерять ВВП, как и всегда, но нам дав-но пора признать, что отдельно взятый ВВП не является полным методом измерения уровня прогресса страны» [6], – заявил премьер-ми-нистр Дэвид Кэмерон. И вскоре произнес фразу, которую многие СМИ вынесли на первые поло-сы: «Пора сосредоточиться не только на валовом внутреннем продукте, но и на валовом благопо-лучии. Пора признать, что мы живем не только ради денег, но и ради счастья!» [6].

В начале 2011 года стало известно, что и власти Китая будут проводить эксперименты в этой области и использовать некие «индек-сы счастья». Премьер КНР Вэнь Цзябао сказал, что эффективность работы чиновников следует определять не по количеству построенных не-боскребов, а тем, счастливы ли люди под их

самореализация

буддийская религия

93 3/2013


управлением. Эксперимент на эту тему уже про-водится в одном из провинциальных городов, хотя рассчитываемый там «индекс счастья» пока не учитывает субъективную удовлетворенность жизнью, а только объективные показатели – на-пример, метраж жилой площади на душу насе-ления и содержание углекислоты в атмосфере.

Параллельно с правительствами всевозмож-ные «индексы счастья» рассчитываются раз-личными научными организациями. Например, известностью пользуется Международный ин-декс счастья (Happy Planet Index), предложен-ный в 2006 году британским исследовательским центром New Economics Foundation (NEF) [4]. Для его расчета используются три показате-ля: субъективная удовлетворенность жизнью, ожидаемая продолжительность жизни и состоя-ние экологии, причем, что любопытно, самыми счастливыми в мире оказываются сравнительно бедные латиноамериканские страны.

Очевидно, что на повестке дня медленно, но верно встает вопрос о создании «политики сча-стья», в основе которой должна лежать некая еще не созданная интегральная теория, объеди-няющая политологию, экономику, социальную политику и все, что может сказать о счастье пси-хология, социология и прикладная философия.

«Несмотря на впечатляющий материальный прогресс, достигнутый человечеством за по-следние 50 лет, люди не стали счастливее, – го-ворит Ричард Лэйард, экономист, один из ор-ганизаторов движения «За счастье» (Actionfor Happiness), основанном в 2010 году группой ан-глийских ученых. – Напротив, у них появились новые заботы и разочарования. Наша цель в том, чтобы начать массовое глобальное движе-ние для кардинального изменения стиля жизни современного общества» [6]. Первым шагом на пути к благоденствию всего человечества стало написание десяти правил, безукоризненное со-блюдение которых, по мнению ученых, поможет людям чувствовать себя более счастливыми. Как известно, все религиозные и идеологические си-стемы начинались с правил и предписаний для своих адептов, что всегда запускало систему ре-прессий.

Но так как членами организации являются ученые, то, формируя свод правил, они взяли за

«индекс счастья»

десять правил

94


3/2013

основу данные «новейших исследований в обла-сти психологии». А они свидетельствуют о том, что человек – «животное социальное», склонное к самопознанию и эволюции, и он просто не мо-жет быть счастливым, если у него проблемы с коммуникацией, внутренним развитием, целеу-стремленностью. Некоторые из правил доволь-но предсказуемы и в том или ином виде встре-чаются в рекомендациях врачей еще со времен античности. Например, правило о регулярных физических упражнениях или о позитивном под-ходе ко всему, что происходит в жизни. Другие же правила представляют собой более ориги-нальные тезисы для либерального общества. В частности, первое гласит, что необходимо де-лать для других людей больше, чем для себя. Остальные советы предполагают еще большую степень социализации. Больше общайтесь, ре-гулярно вспоминайте старых друзей, – рекомен-дуют ученые. Отчасти это очень напоминает те ценности, которые официально прививались в обществе в советскую эпоху, в движении к ком-мунизму, а также характерны были для других утопий.

Авторы правил гордятся тем, что их иници-атива вызвала широкий резонанс и поддерж-ку властей в родной Англии. Однако геогра-фия поддержки продолжает расти. К движению уже присоединились более 16 тыс. человек в 117 странах.

Таким образом, счастье, в соответствии с «на-учными выводами» данной программы, является состоянием, которое не объяснить с помощью материальных средств, а, скорее, это следствие эмоционального безразличия и сострадательно-го созерцания Вселенной. Оно больше связано с альтруизмом, чем с эгоизмом – более духовное, чем материальное.

Однако, либеральный дискурс в постинду-стриальных странах прочно связывает счастье с потреблением материальных благ. Очевидно, что в современном технологическом пространстве стираются границы между государствами и куль-турами, и тирания потребления тесно связанная с обязанностью быть счастливым, стремительно охватывает посттоталитарные общества.

Николаю Бердяеву принадлежит гениальный афоризм: «Государство существует не для того,

счастье

95 3/2013


чтобы превращать земную жизнь в рай, а для того, чтобы помешать ей окончательно превра-титься в ад» [1]. Этот афоризм прекрасно гармо-нирует с минималистским, но зато бесспорным определением счастья: когда можно избежать несчастья.

Субъективное ощущение благополучия имеет динамическую природу.

Исторический опыт человечества показывает, что есть единственная ценность, ради которой живые существа готовы отказаться от удовлет-ворения желаний и счастья, – это сама жизнь. Принцип реальности торжествует над принци-пом удовольствия во имя выживания.

И, тем не менее, ориентация на счастье оста-ется доминирующей в политике, и более того: любая иная ценность, которая хотела бы занять достойное место среди политических целей, должна будет доказать, что она имеет отноше-ние либо к выживанию, либо к счастью.

Несмотря на «массовое производство сча-стья» в либеральных и посттоталитарных стра-нах, стоит отметить, что в отношении к счастью все же проявляются культурные и национальные различия. Исторически в некоторых культурах больше принято говорить о счастье и демонстри-ровать его, а в некоторых меньше. Пресловутый американский стиль жизни предполагает обяза-тельное наличие и демонстрацию счастья, это породило в свое время те тенденции в развитии массово импортированного из Европы психоа-нализа, которые привели к радикальной транс-формации психоанализа на почве американской социальной системы и породили соответствую-щие специфические тенденции в клинической работе.

В украинской же культуре все еще проступа-ют тенденции ценности страдания. Мазо хисти-ческий радикал (недаром и сам Мазох является частью нашей культуры) – характерная черта народа, который до последнего времени не имел своей государственности, общей территории и постоянно завоевывался более сильными сосе-дями, получая все новые и новые националь-ные, культурные и языковые вливания.

Размышляя о политике счастья, мне пришло одно воспоминание из моего детства. Однажды я спросила у своей бабушки, какой самый счаст-

субъективное ощущение благополучия

мазохический радикал

«массовое производство счастья»

96


3/2013

ливый день был в ее жизни. Она, не задумыва-ясь, ответила: «9 мая 1945 года. Потому что во-йна кончилась, а из моих самых близких никто не погиб!» Это было действительно чудом, т. к. мой дед прошёл всю войну до Берлина в штраф-бате, поскольку на фронт уходил из тюрьмы. Это была типичная в сталинскую эпоху судьба. В штрафбатах воевали те, кого называли «пушеч-ным мясом», т. е. выжить шансов почти не было. Моего деда всего лишь дважды легко ранило. И он утверждал, что точно знал, что его не убьют, потому что у них существовало поверье: убива-ют того, кому изменила жена. А дед говорил: «Я же знал, что моя Вера мне не изменит!» Вера – так звали мою бабушку. Славянское ухо в этом утверждении может уловить двойной смысл: любовь позволяет выжить в самых невероят-ных условиях и вера, то, что невозможно отнять у человека, и это то, что «отменяет смерть». Размышляя об этом воспоминании, я думала о том, как в очень тяжелых условиях, пройдя го-лод, оккупацию, моя бабушка пережила острое ощущение счастья, в котором для нее сошлись очень интимные чувства со следствиями боль-шой политики.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ1. Бердяев Н. Философия неравенства / Составитель и

отв. ред. О. А. Платонов. – М.: Институт русской циви-лизации, 2012. – 624 с.

2. Данилов А. Формула счастья. – М.: Дон Кихот, 2003. – 120 с.

3. Достоевский Ф. Записки из подполья. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.magister.msk.ru/library/dostoevs/dostf07.htm.

4. Международный индекс счастья. [Электронный ре-сурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Международный_индекс_счастья.

5. Фрейд З. Неудовлетворенность культурой. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: http://www.atheism.ru/library/Freyd_2.phtml.

6. Фрумкин К. Политическая экономия счастья. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.novayagazeta.ru/comments/50417.html.

97 3/2013

Про автора:Наталія Андріївна Малиш, к.е.н., доцент кафед-

ри економічної політики НАДУ.

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-вими науково-практичними завданнями. Най-вагоміший інструмент щодо участі громадськос-ті у прийнятті рішень, доступу до інформації та правосуддя з питань, що стосуються довкілля, є Орхуська конвенція [1]. Україна ратифікувала цей документ 6 липня 1999 р. Орхуська конвен-ція надає права громадськості за трьома осно-вними принципами:

ЕКОЛОГІЧНА ІНФОРМАЦІЯ ТА УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У ПРИЙНЯТТІ ЕКОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ

Наталія МАЛИШ

Досліджено проблеми доступу громадськості до екологічної інформа-

ції. Визначено механізми участі громадськості у прийнятті екологічних рішень та правосуддя з питань, що стосуються довкілля.

Малыш Н. А. Экологическая информация и участие общественности

в принятии экологических решений

Исследована проблема доступа общественности к экологической ин-формации. Определены механизмы участия общественности в принятии экологических решений и правосудия по вопросам, которые касаются окружающей среды.

Ключевые слова: экологическая информация, Орхуская конвенция, государственная экологическая экспертиза, экологическое образова-ние, кампания по общественному лоббированию.

Malish N. Environmental Information and Public Participation

in Environmental Decision-making

The problems of public access to ecological information are decisions. Mechanisms of participation of the public are in the acceptance of ecological decisions and justice on questions which touch an environment are defined.

Keywords: ecological information, Orkhuska convention, state ecological examination, ecological education, campaign of the public lobbying.

Ключові слова:екологічна інформація, Орхуська конвенція, державна екологічна експертиза, екологічна освіта, кампанія з громадського лобіювання

УДК 35–027.21.22

98


3/2013

– доступом до екологічної інформації;– участю громадськості в процесі прийняття

екологічно важливих рішень;– доступом до правосуддя з питань, що сто-

суються довкілля.У жовтні 2004 р. в приміщенні Мінприроди

створено та відкрито Орхуський інформаційно-тренінговий центр за сприяння проекту Євро-пейського Союзу «Екологічна освіта, поінфор-мованість громадськості». У Міністерстві охорони довкілля та природних ресурсів діє Громадська рада, яка об’єднує громадські організації, бере участь в прийнятті екологічно важливих рішень та проводить моніторинг впровадження Орхусь-кої конвенції. Громадська рада організовує про-ведення консультацій з громадськістю та громад-ські слухання. Низка питань, що під особливою увагою Громадської ради, стосується проблеми узурпації права місцевими органами влади роз-поряджатись земельними ділянками Природно-заповідного фонду України [2 ].

Актуальність дослідження. Зміни до законо-давства України з метою впровадження Орхусь-кої конвенції та адаптації до її вимог внесено лише 2002 року. Зміни стосувались:

– визначення системи інформаційного еко-логічного забезпечення про стан навко-лишнього природного середовища Зако-ну України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

– введення сутності заяви про екологічні наслідки діяльності, що розміщують в за-собах масової інформації замовники дер-жавної екологічної експертизи Закону «Про державну екологічну експертизу»;

– створення та забезпечення функціонуван-ня місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

– відповідальності службових і посадових осіб у випадку їх відмови чи несвоєчасно-го надання екологічної інформації Кодек-су України про адміністративні правопору-шення;

– інших нормативно-правових актах.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

НАЙБІЛЬШ ВАГОМИМ ІНСТРУМЕНТОМ ЩОДО УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІ В ПРИЙНЯТТІ РІШЕНЬ, ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ ТА ПРАВОСУДДЯ З ПИТАНЬ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ДОВКІЛЛЯ, Є ОРХУСЬКА КОНВЕНЦІЯ

екологічна інформація

99


3/2013

Роль інформації у державному управлінні дослі-джували українські науковці: Ю. Ба жал, Н. Гри-цяк, А. Мельник, Г. Почепцов, І. Роз пу тенко.

Для підготовки та проведення кампаній з гро-мадського лобіювання, спрямованих на залу-чення громадськості до аналізу, моніторингу та визначення способів підвищення ефективності екологічної політики в державі, була підготовле-на Методика підготовки та проведення кампанії з громадського лобіювання [3].

Визначення невирішених раніше завдань за-гальної проблеми.

Проблемними залишаються питання висвіт-лення екологічної інформації з обмеженим до-ступом.

Мета дослідження. Дослідити організаційні, правові та комунікаційні механізми державного управління у сфері екології. Визначити напрями удосконалення механізмів участі громадськості в прийнятті рішень, доступу до інформації та пра-восуддя з питань, що стосуються охорони навко-лишнього природного середовища.

Виклад основного матеріалу. Яскравий при-клад протистояння лобістів при владі та громад-ських організацій – питання щодо біологічної і генетичної безпеки України. Кампанія громад-ського лобіювання державних рішень з питань біобезпеки, за інформацією Т. Тимочко, відбува-лась упродовж 2006–2007 рр. під керівництвом Всеукраїнської екологічної ліги. Проведено ряд заходів, на яких підготували пропозиції щодо правил поводження з генетично модифікованими організмами. 1 серпня 2007 р. Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову «Питання обігу хар-чових продуктів, що містять ГМО», проект якої підготували громадські організації, а 21 листо-пада цього ж року скасував її під тиском лобістів ГМО [4].

Згідно з Положенням про громадських інспек-торів, ними можуть бути громадяни України, що досягли 18 років, мають досвід природоохорон-ної роботи та пройшли співбесіду. Призначає громадських інспекторів головний держінспек-тор відповідних територій терміном на 1 рік зі щорічним подовженням за результатами робо-ти. Громадські інспектори з охорони довкілля, згідно з законодавством, наділені правами [5]: брати участь у проведенні перевірок спільно з

комунікаційні механізми державного управління

100


3/2013

державними інспекторами та працівниками ін-ших державних органів; проводити рейди пере-вірок і складати акти перевірок за направленням органу Мінекології, який їх призначив; складати протоколи про адміністративні правопорушення у разі виявлення порушення природоохоронного законодавства.

О. Степаненко [6] зазначає, що владні орга-ни, на які законодавством покладено обов’язок екологічного інформування про 100 об’єктів – найбільших забруднювачів довкілля, досить часто ухиляються від надання відповідей на інформаційні запити. Типовий випадок – пере-направлення таких запитів обласними держад-міністраціями, СЕС та органами місцевого само-врядування до Державних управлінь екології та природних ресурсів.

У березні 2011 р. оприлюднено проект Закону України «Про внесення змін до статті 25 Закону України «Про охорону навколишнього природно-го середовища» щодо виконання рішення Сторін Орхуської конвенції» щодо внесення змін до за-конодавчих актів з питань, пов’язаних з реаліза-цією положень Орхуської конвенції, затвердже-ного розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 р.

Мета цього законопроекту – внесення змін у визначення терміну «екологічна інформація», що становить правову передумову повноцінно-го й ефективного виконання Орхуської конвен-ції та виправлення прогалин в чинному законо-давстві, оскільки поняття «інформація про стан навколишнього середовища » та екологічна ін-формація не однопорядкові, а тому чинне фор-мулювання назви статті 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середови-ща» потребує змін.

Законопроектом передбачено вживання по-няття «екологічна інформація», оскільки воно містить в собі «інформацію про стан навколиш-нього середовища», про що свідчить другий аб-зац статті 25 зазначеного вище Закону України. Також саме «екологічна» інформація визначена однією з основних галузей інформації відповідно до статті 17 Закону України «Про інформацію».

Ефективна система комунікаційних зв’язків дозволяє громадянам контролювати діяльність органів державної влади, водночас вона формує

інформація про стан навколишнього середовища

101


3/2013

довіру до уряду з боку населення і долає їх тра-диційне відчуження один від одного. Закон вза-ємодії влади і населення – це адекватне функці-онування комунікації між владою і населенням. Не тільки населення повинне чути владу, але й влада повинна прислухатися до думки свого на-селення [7, с. 33].

О. Неклюдов та Є. Сенюшкін зазначають, що роль засобів масової інформації (ЗМІ) у вирі-шенні екологічних проблем значно посилилася і ЗМІ почали впливати на екологічну діяльність держави в Україні. Реформування українського суспільства не можливе без залучення до цьо-го процесу населення, встановлення механізму зворотного зв’язку, а також постійного процесу спілкування з громадянами, передусім з вико-ристанням комунікаційних каналів ЗМІ. Саме від останніх багато в чому залежить те, яка думка – позитивна або негативна – сформується в на-селення щодо різних екологічних програм і дій влади, а отже, і рівень довіри та підтримки. У зв’язку з цим великого значення останнім часом набуває менеджмент репутації, який дозволяє створити сприятливий імідж державної служби і підвищити її привабливість для молоді [7, с. 34].

На сьогодні в Україні на інформаційному ринку головну роль відіграють видавництва або муль-тимедійні холдинги, до яких входять такі струк-тури: друковані ЗМІ (газети, журнали); електро-нні ЗМІ (радіостанції, телекомпанії і телеканали); структури, що забезпечують їхню діяльність (ре-дакційно-видавничі центри, дистриб’юторні фір-ми, рекламні групи).

Усі українські друковані ЗМІ можна віднести до кількох груп, залежно від їх ставлення до вла-ди, фінансових джерел, політичних інтересів:

– партійні ЗМІ, які дотримуються партійних та ідеологічних позицій і перебувають під впливом політичних партій або рухів;

– офіційні ЗМІ, фінансовані урядом або міс-цевою владою, які передають офіційну ін-формацію;

– опозиційні ЗМІ, орієнтовані на критику ді-яльності влади і публікацію компромату;

– помірноліберальні ЗМІ, що діють на ко-ристь певної фінансової групи, що визна-чає їх ставлення до влади.

РОЛЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (ЗМІ) У ВИРІШЕННІ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ЗНАЧНО ПОСИЛИЛАСЯ І ЗМІ ПОЧАЛИ ВПЛИВАТИ НА ЕКОЛОГІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ

102


3/2013

У практиці діяльності ЗМІ існує низка простих правил, яких рекомендується дотримуватися їх-нім представникам в ході висвітлення екологіч-них проблем, особливо при виникненні конфлік-тних ситуацій і їх висвітленні в ЗМІ: займатися пошуками правди і якомога повніше повідомляти про всі аспекти екопроблеми; діяти незалежно і бути вільним від різних пристрастей; прагнути не шкодити іншим своїми діями або опублікова-ною інформацією.

Тільки в тісній взаємодії із ЗМІ, широким за-лученням журналістів до вирішення екопроблем можна створити умови для реалізації публічної екологічної політики. Діючи в цьому напрямі, мережеві актори останньої зможуть забезпечити участь представників неурядових організацій і екологічних рухів в ухваленні управлінських рі-шень [7, с. 34].

Державне управління освітою – це цілеспря-мований вплив суб’єктів управління різних рів-нів (державного, регіонального, місцевого) на всі ланки освіти для забезпечення і подальшого розвитку культури суспільства. Це певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий та розпорядчий характер і полягає в організа-ційному впливі на суспільні відносини у сфері освіти шляхом застосування державно-владних повноважень. Воно охоплює цілеспрямоване ви-роблення, прийняття та реалізацію організацій-них, регулятивних і координаційних впливів на освітню сферу.

С. Крисюк досліджує державне управління освітою як окрему галузь державного управ-ління, яка забезпечує планомірний вплив на освітню сферу, що ґрунтується на законах, ін-ших нормативно-правових актах, і спрямована на розвиток цієї цілісної системи. Система осві-ти, зокрема екологічної, може впорядковуватися через управління (регулювання зовні) і самоу-правління (регулювання зсередини). Зазначимо особливості державного управління освітою: владний характер державного управління, який реалізується ієрархічно побудованим апаратом, цілеспрямований вплив на систему освіти або її окремі ланки, поєднання функціонування двох складних структур – державного апарату управ-ління освітою та публічних інституцій суспіль-ства і громадськості [8, с. 70].

державне управління освітою

103


3/2013

Прояв демократизації управління освітою – процес децентралізації. Розрізняють два типи децентралізації: адміністративний (бюрокра-тичний) і демократичний. Адміністративна де-централізація означає розширення компетенції місцевих органів влади, які діють в межах цієї компетентності самостійно і до певної міри не-залежно від центральної влади. Демократична децентралізація передбачає створення розгалу-женої системи місцевого самоврядування, коли рішення приймають особи, обрані населенням району, міста чи села.

Г. Швіндіна зазначає, що подальший розви-ток екологічної свідомості наразі розглядають як об’єктивну необхідність. Освіта, яка ґрунтується на сучасних результатах науки й техніки, пови-нна відігравати провідну роль в усвідомленні та розумінні сучасних проблем довкілля. Екологіч-не виховання має охоплювати людей усіх віко-вих груп на всіх ступенях освіти [9, с. 686].

Екологічна освіта в Україні провадиться за напрямами: доступ до екологічної інформації; екологічна підготовка через систему загальної, професійної та вищої освіти; поширення еколо-гічних знань через видання науково-популярної літератури, засоби масової інформації, Інтернет.

Сучасна вимога до системи екологічної осві-ти – формування в населення екологічної сві-домості та екологічного складу мислення як важливої складової людської моралі. Основа екологічної свідомості та складу мислення – зна-ння, навички й переконання у сфері взаємодії людини з природою. Реалізація цих ідей мож-лива за умови створення єдиної системи непе-рервної екологічної освіти та виховання, як ре-зультат взаємодії родини, навчальних закладів та засобів інформації.

Екологічні та демографічні проблеми важли-ві та взаємопов’язані одна з одною. Проте зали-шається недостатньою увага держави до питань збереження екосистеми України як складової світової екосистеми.

Основні висновки та перспективи подальших досліджень. У сфері охорони довкілля держав-на екологічна політика має бути спрямована на впровадження процесів екологізації у сфери промисловості, енергетики, транспорту, регіо-нального розвитку та сільського господарства;

ПРОЯВОМ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ Є ПРОЦЕС ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

104


3/2013

підвищення безпеки продуктів харчування для споживачів та спрощення торгівлі шляхом про-ведення реформ та модернізації санітарної і фі-тосанітарної сфери; ефективне використання відновлюваних джерел енергії.

На початку 2011 року понад 30% продуктів харчування в Україні містили генетично модифі-ковані організми. Насамперед це соя, яка вико-ристовується у харчовій промисловості як харчо-ва добавка, ріпак, помідори, картопля, бавовна.

Потребує змін Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуван-ні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», де об’єднано понят-тя «генетично модифікований організм» та «жи-вий змінений організм», на відміну від законо-давства ЄС.

Залишаються нерозв’язаними питання щодо поширення ГМО в Україні, передусім це стосу-ється наявності чинних лабораторій та застосу-вання найновіших технологій виявлення ГМО.

Експерти прогнозують, що ЄС в майбутньому буде одним з головних ринків для української сільськогосподарської продукції та продукції харчової промисловості і його частка постій-но зростатиме. Тому національним виробникам необхідно забезпечити відповідність своєї про-дукції вимогам європейських нормативних актів щодо ГМО. Інакше можливості зростання екс-порту до ЄС будуть обмеженими.

Відсутність цілеспрямованих і продуктивних зусиль у галузі державної політики щодо охоро-ни довкілля негативно позначається на внутріш-ній та на зовнішній політиці України, яка повинна сприяти формуванню та реалізації ефективної політики у сфері освіти, культури та охорони здоров’я.

Освіта і нормальний стан здоров’я збільшують спроможність людини формувати своє життя, вони передумови зростання її ролі в суспільстві та безпосереднього забезпечення власного до-бробуту. Інвестування в людський капітал дуже важливе для економічного зростання, зменшен-ня бідності та захисту навколишнього природно-го середовища. Освічені люди можуть свідомо та оперативно вживати заходів для захисту довкіл-ля і кращого використання ресурсів. Доведено,

ВІДСУТНІСТЬ ЦІЛЕСПРЯМОВАНИХ І ПРОДУКТИВНИХ ЗУСИЛЬ У ГАЛУЗІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ НЕГАТИВНО ПОЗНАЧАЄТЬСЯ НА ВНУТРІШНІЙ ТА НА ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ УКРАЇНИ, ЯКА ПОВИННА СПРИЯТИ ФОРМУВАННЮ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЕФЕКТИВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

105


3/2013

що на місцевому рівні існують реальні можливос-ті запровадження ефективних змін.

Активну участь в удосконаленні законодав-ства України беруть громадські екологічні орга-нізації. У Національному плані дій з охорони на-вколишнього природного середовища України на період 2011–2015 рр. передбачено розроблен-ня до 2012 року та впровадження до 2020 року програми підтримки проектів громадських еко-логічних організацій і доведення обсягу її фі-нансування до рівня, не менше ніж 2 відсотки (від загальних видатків Державного фонду охо-рони навколишнього природного середовища) до 2015 р. та до 3 відсотків до 2020 р. та розро-блення до 2015 року і реалізація Стратегії еколо-гічної освіти для сталого розвитку українського суспільства та економіки України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про доступ

до інформації, участь громадськості в процесі прийнят-тя рішень та доступ до правосуддя з питань, що сто-суються довкілля». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 34, ст. 296.

2. Яременко Л. П. Впровадження вимог конвенції про до-ступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосу-ються довкілля / Л. П. Яременко // Практика співпраці Міністерства охорони навколишнього природного се-редовища України та громадських екологічних організа-цій. – К. : Центр екологічної освіти і інформації, 2007. – С. 8–28.

3. Гошовська В. Соціальна домінанта національної безпе-ки: актуальні проблеми : монографія. / В.Гошовська. – К.: Корпорація, 2004. – 196 с.

4. Степаненко О. Реалізація права на доступ до еколо-гічної інформації / О. Степаненко // Практика співп-раці Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та громадських екологічних ор-ганізацій. – Київ: Центр екологічної освіти і інформа-ції, 2007. – С. 47–69.

5. Шарунова Н. О. Громадські інспектори: роль, можли-вості, проблеми / Н. О. Шарунова // Практика співп-раці Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та громадських екологічних ор-ганізацій. – Київ: Центр екологічної освіти і інформа-ції, 2007. – С. 42–46.

6. Степаненко О. Реалізація права на доступ до еколо-гічної інформації / О. Степаненко // Практика співп-раці Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та громадських екологічних ор-ганізацій. – Київ: Центр екологічної освіти і інформа-ції, 2007. – С. 47–69.

7. Неклюдов О. Є. Інформаційна складова публічної еко-логічної політики в Україні / О. Є. Неклюдов // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти,

106


3/2013

науки, практики : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 27 трав. 2011 р.: у 2 т. – К.: НАДУ, 2011. – Т. 1. – С. 33–35.

8. Крисюк С. В. Державне управління освітою: сутність і тенденції розвитку / С. В. Крисюк // Демократичне врядування: наука, освіта, практика : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 29 трав. 2009 р.: у 4 т. / за заг. ред. В. П. Приходька, С. В. Загородню-ка. – К.: НАДУ, 2009. – Т. 4. – С. 69–72.

9. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.]; за заг. ред. Л. Г Мельника та М. К. Шапочки. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 759 с.

107 3/2013

Про автора:Ольга Анатоліївна Зінченко, к.е.н., ст. викла-

дач кафедри менеджменту Донецького інституту залізничного транспорту.

ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВИ В ФОРМУВАННІ ІНСТИТУТІВ РИНКОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Ольга ЗІНЧЕНКО

Проаналізовано проблеми функціонування інститутів регулювання

ринкової інформаційної інфраструктури, досліджено характер їх впливу на інформаційні процеси в регіоні, виявлено пріоритети держави в інсти-туціоналізації інформаційної взаємодії ринкових агентів.

Зинченко О. А. Приоритеты государства в формировании институтов

рыночной информационной инфраструктуры на региональном уровне

Проанализированы проблемы функционирования институтов регули-рования рыночной информационной инфраструктуры, исследовано ха-рактер их влияния на информационные процессы в регионе, выявлены приоритеты государства в институционализации информационного вза-имодействия рыночных агентов.

Ключевые слова: рыночная информационная инфраструктура, ин-ституционализация, информационное обеспечение, информационная трансакция, государственные приоритеты.

Zinchenko О. Priorities of the State in the Formation of Institutions

for Market Information Infrastructure at the Regional level

The article is devoted to the analysis of the functioning of institutes of regulation of market informational infrastructure, and it points out the character of their influence on informational processes in the region. The article also concentrates on the state priorities of institutionalization of market agents for informative interaction.

Keywords: market informational infrastructure, institutionalization, infor-mational support, informational transaction, state priorities.

УДК 35–027.21.22

108


3/2013

Постановка проблеми та її зв’язок з важли-вими науково-практичними завданнями. Із роз-витком ринкових відносин в Україні формується нова регіональна сфера інтересів і відповідаль-ності, яка реалізується на конкретній території в характерних для неї специфічних умовах. Ре-гіони виступають основою забезпечення відтво-рювального процесу відповідно до потенціалу економічного зростання. У сферу завдань, які вирішуються в умовах підвищення ефективності регіонального відтворювального процесу, вхо-дить розвиток регіональних ринків. Особливо ці питання актуальні в процесі формування інфор-маційної економіки як пріоритету державного розвитку, необхідна передумова якої – інтенси-фікація інформаційної взаємодії між економічни-ми агентами за допомогою розвиненої ринкової інформаційної інфраструктури.

Актуальність дослідження. Актуальність про-блеми формування і розвитку регіональної рин-кової інформаційної інфраструктури обумовлена перетворенням інформації на найважливіший ресурс розвитку сучасної економіки та інфор-маційної діяльності, що характеризується під-вищенням науково-методичної складової в сус-пільному виробництві. Потреба в інформатизації суспільства формується об’єктивним розвитком самого виробництва й обміну товарами і послу-гами. Зважаючи на це, розвивається сфера за-безпечення ефективного інформаційного обміну як галузь суспільного виробництва. У ній ви-являються певні тенденції та закономірності, а предметом праці виступає сама інформація.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Про-блемам розвитку регіональних ринків присвяче-но багато наукових праць, серед яких можна виділити роботи таких науковців, як І. В. Арже-новський, О. Г. Гранберг, В. П. Дубіщев, О. С. Но-восьолов, Г. І. Оніщук, О. В. Фінагіна. Ці автори обґрунтовують методологічні основи розвитку регіональної економіки, визначають роль та міс-це регіону в системі відносин господарського комплексу держави, досліджують проблеми ре-гіонального управління, особливості функціону-вання регіональних ринків.

У цьому напрямі є також роботи, в яких до-сліджено особливості інформатизації ринкових відносин як на регіональному, так і на загаль-

Ключові слова:ринкова інформаційна інфраструктура, інституціоналізація, інформаційне забезпечення, інформаційна трансакція, державні пріоритети

ПОТРЕБА В ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА ФОРМУЄТЬСЯ ОБ’ЄКТИВНИМ РОЗВИТКОМ САМОГО ВИРОБНИЦТВА Й ОБМІНУ ТОВАРАМИ І ПОСЛУГАМИ

109


3/2013

нодержавному рівні. Тут можна виділити таких науковців, як В. М. Андрієнко, В. В. Дорофієн-ко, Л. Г. Мельник, С. І. Парінов, Н. М. Потапова, О. В. Шепеленко.

Визначення невирішених раніше завдань за-гальної проблеми. Однак у сучасних наукових дискусіях навколо проблем розвитку ринкових відносин на регіональному рівні майже не об-говорюють питання проведення ефективного ін-формаційного обміну між учасниками ринку на основі розвиненої інформаційної інфраструкту-ри, малодослідженою є її інституціональна скла-дова.

Мета статті. Наукова і практична актуальність зазначених питань зумовили вибір теми науко-вого дослідження та сформували мету статті, яка полягає в аналізі пріоритетних напрямів держав-ного управління в інституціоналізації ринкової інформаційної інфраструктури на регіональному рівні.

Виклад основного матеріалу. Для сприяння ефективному функціонуванню регіональної еко-номіки і забезпечення учасників ринкових від-носин оперативними і достовірними відомостями необхідний відповідний набір інститутів інфор-маційної інфраструктури. Інформаційна інфра-структура – один з найважливіших факторів, що створюють умови для реформування і станов-лення регіональних ринків. Виняткова її роль в період кризи, оскільки відсутність оперативної ринкової інформації в такій ситуації ускладнює своєчасне реагування учасників ринку на ко-ливання ринкової кон’юнктури та на структурні зміни в економіці. Це, у свою чергу , перешко-джає формуванню та продуктивному функціону-ванню конкурентоспроможності господарюючих суб’єктів.

Регуляторна система покликана створити умови для розвитку національних інформацій-них ресурсів, тобто реалізувати основні засади державної інформаційної політики. Ця система має функціонально три основних рівні: страте-гічний, тактичний та виконавчий (рис. 1).

На стратегічному рівні визначають націо-нальні інтереси та їх пріоритети в інформаційній сфері; формують правові засади для побудови, розвитку системи національних інформаційних ресурсів та управління цією системою; на під-

ІНФОРМАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА Є ОДНИМ З НАЙВАЖЛИВІШИХ ФАКТОРІВ, ЩО СТВОРЮЮТЬ УМОВИ ДЛЯ РЕФОРМУВАННЯ І СТАНОВЛЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ

110


3/2013

ставі головної стратегічної цілі державної інфор-маційної політики щодо інформаційних ресурсів визначають функції та їх раціональне розпо-ділення між організаційними структурами, що створюються для досягнення стратегічних цілей; формують основні правові й організаційні засади кадрового, фінансового, матеріально-технічно-го, інформаційного та інших видів стратегічно-го забезпечення системи управління національ-ними інформаційними ресурсами; здійснюють стратегічне прогнозування розвитку інформацій-ної сфери та прийняття політичних і політико-правових рішень щодо вдосконалення системи управління цією сферою.

Рівень ефективної взаємодії законодавчої і виконавчої влади, які формують фундаменталь-ні основи інформаційної політики, розробляють її правові засади, встановлюють пріоритети та напрями розвитку. Активні учасники цього рів-ня – Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи ви-конавчої влади.

Аналіз стану формування і використання ін-формаційних ресурсів України свідчить про на-

національні інтереси та їх пріоритети в інформаційній сфері

Рис. 1. Рівні регуляторної системи державної інформаційної політики

Рис. 1. Рівні регуляторної системи державної інформаційної політики.

Рівень ефективної взаємодії законодавчої і виконавчої влади, які формують

фундаментальні основи інформаційної політики, розробляють її правові засади,

встановлюють пріоритети та напрями розвитку. Активні учасники цього рівня –

Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні

органи виконавчої влади.

Аналіз стану формування і використання інформаційних ресурсів України свідчить

про наявність низки нерозв’язаних важливих проблем, пов’язаних із дефіцитом

послідовності та системності впровадження заходів, спрямованих на удосконалення

управління інформаційними ресурсами на стратегічному рівні. Зокрема, правотворчий

процес відбувається деколи шляхом вирішення окремих проблем в окремих законах та

підзаконних актах фрагментарно, без узгодження з чинним законодавством, без

врахування специфіки національної ментальності, правової культури і правосвідомості

населення. Тобто стратегічно важливою залишається проблема координації правотворчого

процесу щодо формування правових засад побудови, забезпечення функціонування і

розвитку системи управління інформаційними ресурсами, а також розвитку інформаційної

інфраструктури ринкових відносин.

Тактичний рівень регуляторної системи пов’язаний із діяльністю органів державної

влади спеціальної компетенції, що організаційно, нормативно-методично забезпечують

виконання законодавчих актів, політичних і політико-правових рішень Верховної Ради

України, Президента України, Кабінету Міністрів України, координацію і контроль за

111


3/2013

явність низки нерозв’язаних важливих проблем, пов’язаних із дефіцитом послідовності та сис-темності впровадження заходів, спрямованих на удосконалення управління інформаційними ресурсами на стратегічному рівні. Зокрема, пра-вотворчий процес відбувається деколи шляхом вирішення окремих проблем в окремих законах та підзаконних актах фрагментарно, без узго-дження з чинним законодавством, без врахуван-ня специфіки національної ментальності, право-вої культури і правосвідомості населення. Тобто стратегічно важливою залишається проблема ко-ординації правотворчого процесу щодо форму-вання правових засад побудови, забезпечення функціонування і розвитку системи управління інформаційними ресурсами, а також розвитку ін-формаційної інфраструктури ринкових відносин.

Тактичний рівень регуляторної системи пов’язаний із діяльністю органів державної вла-ди спеціальної компетенції, що організаційно, нормативно-методично забезпечують виконан-ня законодавчих актів, політичних і політико-правових рішень Верховної Ради України, Пре-зидента України, Кабінету Міністрів України, координацію і контроль за формуванням, вико-ристанням та захистом інформаційних ресурсів та розвитком інформаційної інфраструктури рин-кових відносин. Треба зазначити, що в регуля-торну систему входять як органи, спрямовані на реалізацію державної інформаційної політики, так і органи, що регулюють розвиток підприєм-ництва та тим самим стимулюють інформаційні трансакції (табл. 1).

Отже, на тактичному рівні регуляторної систе-ми функціонують багато суб’єктів регулювання суспільних відносин у цій сфері, які розв’язують цілий комплекс завдань та спрямовують розви-ток інформаційного простору ринкової економі-ки.

Аналізуючи діяльність регуляторної системи розвитку інформаційної інфраструктури , слід визначити певні досягнення в цій сфері. Так, за період функціонування цих органів сформовано основу правової бази інформатизації, активного сприяння отримала підприємницька діяльність в інформаційній сфері, створено та застосовують-ся в діяльності органів влади інформаційні тех-нології, побудовано загальнодержавні, галузеві

інформаційна інфраструктура

СТРАТЕГІЧНО ВАЖЛИВОЮ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПРОБЛЕМА КООРДИНАЦІЇ ПРАВОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПРАВОВИХ ЗАСАД ПОБУДОВИ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ, А ТАКОЖ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

112


3/2013

та відомчі мережі, поширюється присутність кра-їни в Інтернеті тощо.

За роки дії цієї системи рівень оснащення обчислювальною технікою зріс у країні май-же в 100 разів. В інформаційній сфері діє по-над 1500 нормативно-правових та організацій-но-розпорядчих актів, які стосуються різних напрямів діяльності, функціонує 48 загально-державних інформаційних систем та мереж, створено близько 350 тис. сайтів різного рівня в доменній зоні UA [4, с. 10].

Протягом 2008–2010 рр. завершено підготов-чий етап із впровадження в органах виконав-чої влади електронного документообігу на базі електронного цифрового підпису, а саме: розро-

Таблиця 1.

Регуляторна система розвитку ринкової інформаційної інфраструктури: тактичний рівень

Орган державної влади Основне призначення

Державний комітет телебачення та радіомовлення України

Спеціально уповноважений орган із забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах.

Державний комітет інформатизації України

Розробка та втілення заходів щодо розвитку і вдосконалення інфраструктури інформатизації, системи національних інформаційних ресурсів та інформаційних послуг; інтеграції їх у світовий інформаційний простір.

Державна адміністрація зв’язку

Розробка та впровадження заходів щодо розвитку телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв'язку, поліпшення їх якості, забезпечення доступності і сталого функціонування.

Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України

Реалізація державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, забезпечення функціонування системи спеціального зв’язку.

Державний комітет Укра-їни з питань регуляторної політики та підприємни-цтва

Формування підприємницької політики, передусім уза-гальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності, опрацювання про-позицій, спрямованих на його вдосконалення.

Державне агентство з ін-вестицій та розвитку

Активна участь у формуванні та забезпеченні реалі-зації державної політики у сфері інвестиційної та інно-ваційної діяльності. Сприяння залученню інвестицій, забезпечення підвищення вітчизняного потенціалу з експорту продукції, що виробляється на підприємствах галузей національної економіки, а також стимулюван-ня вітчизняного виробництва продукції, імпорт якої становить значну частку на ринку України.

113


3/2013

блено комплекс єдиних форматів та протоколів електронного документообігу та електронного цифрового підпису, формування яких відбува-лось за широкою участю представників бізнесу, науковців і спеціалістів центральних органів ви-конавчої влади та Національного банку України; офіційно визначено порядок електронного обмі-ну службовими документами. Зазначені заходи дозволяють інтегрувати різнорідні інформаційні й інформаційно-аналітичні системи, забезпечи-ти їх сумісність та ефективну взаємодію, ство-рюють передумови для впровадження сучасних технологій державного управління, насамперед на базі електронного урядування. У системі циф-рового підпису вперше виконано процедури по-вторної акредитації центрів сертифікації ключів, з’явився такий важливий її елемент, як засвід-чувальний центр Національного банку України, відбуваються заходи з модернізації її централь-ного елементу – програмно-технічного комп-лексу центрального засвідчувального органу. Але останній потребує негайних заходів, спря-мованих на забезпечення його як традиційного цілодобового функціонування, так і в умовах надзвичайних ситуацій, а також завершення його модернізації у напрямі надання нових по-слуг у системі електронного цифрового підпису та впровадження в ній єдиних форматів та про-токолів [4, с. 4–5].

Водночас слід відзначити, що більшість про-цесів у сфері інформатизації відбувалося майже стихійно, внаслідок недостатньої координації з боку держави [1]. Досі не розроблено необхідні формати, стандарти та регламенти, що стримує інформаційні трансакції, не забезпечує узгодже-ності проектних рішень та надання інформа-ційних послуг. Практично не створено систему національних інформаційних ресурсів , не впро-ваджено загальнодержавних мереж інформацій-ного забезпечення охорони здоров’я, культури, як передбачалися відповідними програмами, не створено загальнодержавної системи інформа-ційно-аналітичної підтримки діяльності органів влади та місцевого самоврядування, не прово-диться моніторинг розвитку інформаційної інф-раструктури.

Важливою проблемою залишається ресурсне забезпечення державної інформаційної політики

національні інформаційні ресурси

114


3/2013

щодо формування, використання і захисту ін-формаційних ресурсів та розвитку ринкової ін-формаційної інфраструктури. Головна причина виникнення такої проблеми –чітко не визначено пріоритети політики в цій сфері на найвищому рівні державного управління. Державний бю-джет України передбачає фінансування розви-тку інформаційної інфраструктури лише за окре-мими статтями витрат (державне телебачення та радіомовлення, інформатизація, частково – за-безпечення інформаційної безпеки). Сфера фор-мування інформаційних ресурсів та забезпечен-ня інформаційних потреб громадян, суспільства і держави на безприбутковій основі, доходи від комерційного використання державних інформа-ційних ресурсів, а також у повному обсязі сфери забезпечення інформаційної безпеки залиша-ються поза увагою розробників проекту Держав-ного бюджету України і законодавця.

Зазначимо, що на державному рівні не ви-значено низку регуляторних функцій, які, від-повідно, і не виконуються. Так, починаючи з рівня виконавчої влади, не створено вертикаль управління щодо формування і використання інформаційних ресурсів та технологій, відсутні деякі правові та організаційні елементи системи управління розвитком ринкової інформаційної інфраструктури і захисту інформаційних ресур-сів.

Це, у свою чергу, ускладнює функціонуван-ня виконавчого рівня регуляторної системи, на якому забезпечується безпосереднє виконан-ня законодавчих і нормативно-правових актів, порядку та правил формування, поширення, використання та захисту інформаційних ресур-сів, здійснюється відомчий та територіальний контроль за функціонування інформаційної інф-раструктури. Цей рівень у Донецькому регіоні представлений територіальними підрозділами органів, а також діяльністю облдержадміністра-ції, а саме таких її структурних підрозділів, як Управління інформаційної політики та з питань преси, Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури, Головне управління економіки та ін. Також слід виділити Регіональ-ний фонд підтримки підприємництва, діяльність якого передбачає сприяння співпраці підприєм-ців з органами державної влади та між собою.

ВАЖЛИВОЮ ПРОБЛЕМОЮ ЗАЛИШАЄТЬСЯ РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ, ВИКОРИСТАННЯ І ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ТА РОЗВИТКУ РИНКОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

115


3/2013

2006 року для сприяння розвитку процесів інформатизації в регіоні у рамках Національної програми інформатизації створено КП «Доне-цький обласний центр інформатизації». Головне завдання Центру – створення і підтримка інфор-маційних систем органів місцевого самовряду-вання і органів державної влади.

Попри сформованість основних елементів усіх рівнів регуляторної системи розвитку ринкової інформаційної інфраструктури, є дуже значні проблеми її функціонування. Так, протягом ба-гатьох років не створено земельного кадастру, не запроваджено національних та регіональних геоінформаційних та пошукових інформаційних систем. Через відсутність ефективної інформа-ційної взаємодії органів влади в повному обсязі не працює система надання послуг підприємцям за принципом «єдиного вікна». Відсутність опе-ративної та достовірної інформації органів дер-жавного та регіонального управління щодо їх діяльності «компенсують» інші, але упереджені інформаційні джерела [1; 2]. Таким чином, це стримує ефективне виконання інформаційних трансакцій між учасниками регіональних ринків та позначається на рівні розвитку інформаційної інфраструктури.

Крім інститутів державного регулювання, на процеси розвитку ринкової інформаційної інф-раструктури істотний вплив спричиняють інсти-тути ринкової координації. Вони представлені механізмами суспільного відтворення на основі інформатизації виробничих процесів.

У нових умовах господарювання інформа-ція відіграє вирішальну роль. Зростає відносна значущість інформації як чинника виробництва, відбувається зрушення сукупного попиту у бік зростання потреб в інформації, збільшується по-тенційний випуск за рахунок постійного онов-лення технологічної бази виробництва, засто-сування нових інформаційних технологій [1; 2]. За таких умов регуляторами відносин стають можливості модернізації виробництва за раху-нок впровадження інформаційних технологій. Ці можливості обумовлені структурою витрат на інформатизацію, а також науково-технічними досягненнями в цій сфері.

У структурі матеріальних витрат підприємств Донецького регіону витрати на інформатизацію

ОКРІМ ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ, НА ПРОЦЕСИ РОЗВИТКУ РИНКОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ІСТОТНИЙ ВПЛИВ СПРИЧИНЯЮТЬ ІНСТИТУТИ РИНКОВОЇ КООРДИНАЦІЇ

геоінформаційні та пошукові інформаційні системи

116


3/2013

становлять лише 7 %: з них 74 % – це витрати на послуги зв’язку, 21,3 % – на придбання об-числювальної техніки, 4,7 % – на впровадження інформаційних систем і нових технологій робо-ти з інформацією. Така структура витрат значно обмежує можливості встановлення ефективних контактів з іншими учасниками ринкових відно-син за допомогою ІКТ.

Обмеженість ресурсів підприємств регіо-ну, спрямованих на інформатизацію виробни-цтва, обумовлюють також низьку інноваційну активність підприємств у сфері розробки но-вих ІКТ. 2011 року інноваційною діяльністю в області займалося 83 підприємства, що скла-дає 5,9 % їх кількості в Україні. Зазначимо, що за період з 2000 по 2011 р. кількість іннова-ційно активних підприємств зменшилась май-же вдвічі (з 178 у 2000 р. до 83 у 2011 р.). Впроваджували у виробництво нові техноло-гічні процеси в 2011 р. 37 підприємств, які ви-користали 114 нових технологічних процесів, у тому числі 54 із використанням ІКТ (це нижче за показник 2000 р. в 1,5 разу) [3, с. 118– 125]. Зниження інноваційної активності підприємств створює негативні умови для розвитку нових технологій комунікаційної діяльності в регіоні, що стримує процеси розвитку ринкової інформа-ційної інфраструктури.

Регулятивну функцію розвитку ділових від-носин між ринковими суб’єктами покладено на трансакційні витрати, оскільки вони визначають ступінь активізації ділових контактів між учасни-ками певних регіональних ринків. Трансакційні витрати можуть бути трьох видів: управлінські (або бюрократичні), спрямовані на ефективне прийняття управлінських рішень в умовах пев-ної організації; спрямовані на інформаційну під-тримку процесів виробництва; і витрати на вті-лення угод на певному ринку. Кожен з цих видів витрат – регулятор ринкових відносин, оскільки чим вищий їх рівень (за умови ефективного ви-користання), тим інформованіші будуть учасни-ки ділових відносин про ситуацію на ринку або про стан виробничого процесу на підприємстві, і можуть приймати ефективні управлінські рішен-ня.

Трансакційні витрати мають зворотний вплив на розвиток ринкової інформаційної інфраструк-

РЕГУЛЯТИВНУ ФУНКЦІЮ РОЗВИТКУ ДІЛОВИХ ВІДНОСИН МІЖ РИНКОВИМИ СУБ’ЄКТАМИ ПОКЛАДЕНО НА ТРАНСАКЦІЙНІ ВИТРАТИ, ОСКІЛЬКИ ВОНИ ВИЗНАЧАЮТЬ СТУПІНЬ АКТИВІЗАЦІЇ ДІЛОВИХ КОНТАКТІВ МІЖ УЧАСНИКАМИ ПЕВНИХ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ

117


3/2013

тури: високі стимулюють розвиток інформацій-ної інфраструктури, а розвинена інформаційна інфраструктура ринку, у свою чергу , сприяє ефективному використанню трансакційних ви-трат –отже, простежується інституціональний зв’язок між цими економічними категоріями.

Істотною проблемою є те, що трансакційні ви-трати, попри їх значущість, на більшості вітчиз-няних підприємств окремо не враховуються при складанні звітності (окремо не акумулюються на спеціальному рахунку), не здійснюється їх моні-торинг , що ускладнює аналіз ступеня їх впливу на отримання прибутку від економічної діяльнос-ті. Кількісно оцінити рівень трансакційних ви-трат досить складно, оскільки, по-перше, серед спеціалістів не існує єдиного розуміння того, що відносити до цієї категорії, по-друге, більшість з них здійснюється у сфері неофіційних відносин. Найчастіше в підприємницькому секторі еконо-міки досліджується така складова трансакційних витрат, як невиробничі, пов’язані з подоланням адміністративних бар’єрів [6, с. 155].

Однак визначити рівень трансакційних витрат підприємства, з певним ступенем вірогідності, все ж таки можливо. Так, трансакційні витрати за своєю суттю – це витрати з операційної діяль-ності підприємства (тобто входять у структуру операційних витрат). Тому, пропонується вста-новити рівень цих витрат шляхом відрахування від загальної суми операційних витрат частки матеріальних витрат, амортизаційних відраху-вань, вартості товарів та послуг, придбаних для перепродажу, частки витрат на оплату праці й відрахування в соціальні фонди. Залишиться сума, яка становить саме витрати на здійснення угод та на інформаційне обслуговування вироб-ничих процесів.

За даними статистики, частка таких витрат у загальній сумі операційних витрат на підприєм-ствах Донецької області становить близько 5 %. У період з 2007 по 2011 р. частка трансакцій-них витрат у структурі операційних витрат під-приємств регіону зростала і в середньому ста-новила 4,15 %. Винятком став 2011 р. – їх частка становила лише 3,29 %, що пояснюється зменшенням кількості трансакцій у регіоні вна-слідок економічної кризи, початок якої припав на 2011 р.

трансакційні витрати

118


3/2013

Для ефективнішого використання трансакцій-них витрат та інтенсивнішого розвитку інформа-ційної взаємодії між учасниками ринку необхідні інститути, що створюють умови для цих проце-сів. Такими інститутами можуть бути різні інвес-тиційно-інноваційні утворення, діяльність яких спрямована на сприяння діловому співробітни-цтву між учасниками ринкових відносин у рам-ках реалізації певних інноваційних проектів. Дія таких інституцій має подвійний вплив на розви-ток інформаційної інфраструктури регіональних ринків. З одного боку, учасники цих утворень мають можливості для ефективнішої взаємодії через розгалужену систему бізнес-центрів, єди-них систем обміну інформацією тощо; з іншого – інноваційна діяльність може бути спрямована на розробки у сфері ІКТ.

Як свідчить світовий досвід, надійний інстру-мент покращення бізнес-клімату, активізації ді-лових контактів у рамках економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності певного регіону – спеціальні економічні зони (СЕЗ) та території пріоритетного розвитку (ТПР). У До-нецькому регіоні 2009 року діяло 2 СЕЗ – «До-нецьк» та «Азов» та 25 ТПР. Спостерігалася позитивна динаміка за кількістю реалізованих проектів та обсягами інвестицій в СЕЗ та ТПР ре-гіону. Так, 2009 року збільшилася кількість про-ектів у порівнянні з 2001 ром майже в 2,4 рази, а обсяги інвестицій за проектами зросли майже у 8 разів [3, с. 24].

Однак, попри всі успіхи в діяльності СЕЗ, є низка істотних проблем. Про це свідчить те, що частка залучених через СЕЗ іноземних інвести-цій щорічно зменшувалася з 52,8 % у 2001 р. до 21,7 % у 2009 р. Не можна також сказати, що за роки свого існування цей інструмент дав можливість розвинути території і спрямувати ін-вестиції в депресивні. У самій Донецькій області його використовували слабко. У вісьмох з 25 те-риторій інвестиційні проекти не були реалізова-ні.

Проблемою у функціонуванні СЕЗ і ТПР в До-нецькому регіоні є те, що на сьогодні не існує дієвої стратегії розвитку кожної СЕЗ у кожному конкретному випадку. Недостатньо ефектив-ні заходи щодо залучення на територію спеці-альних економічних зон профільних компаній з

119


3/2013

усього світу. Не дієві також інструменти з дер-жавного та громадського контролю за діяльністю в СЕЗ і ТПР. Відсутність масштабних інвестицій в інфраструктуру СЕЗ, що не дозволяє виконувати одну з найважливіших, на думку автора, функ-цій цієї структури – своєрідного «інформаційно-го майданчика» для обміну актуальними дани-ми між учасниками СЕЗ про стан та перспективи розвитку певних регіональних ринків та можли-вості виходу на них.

Якщо не вирішити згадані актуальні пробле-ми, всі ці зони перетворяться на механізм ухи-лення від податків і втратять будь-яке економіч-не значення. Водночас , через систему пільг, які не використовуються за прямим призначенням, вони завдадуть економіці істотної шкоди у ви-гляді недоотриманих коштів від податкових, мит-них надходжень, а несумлінний бізнес отримає можливість практично займатися контрабандою. Крім того, у разі неналежного адміністрування створення СЕЗ може призвести до спотворення механізмів ціноутворення та природної конку-ренції на внутрішньому ринку [5].

Альтернативним інститутом сприяння діло-вій активності та розвитку нових технологій у регіоні можуть стати технопарки. Головна від-мінність технопарків від СЕЗ і ТПР у тому, що в самому визначенні СЕЗ і ТПР передбачено спе-ціальний, пріоритетний режим у стимулах, що їх надає держава, – митних, податкових, валютних та інших. Технопарки таких очевидних фінансо-вих стимулів, які є джерелами корупції і нерівної конкуренції, не передбачають.

Сама ідеологія технопарку припускає надан-ня податкових пільг господарчим суб’єктам (але тільки на початковому етапі), які реалізовують пріоритетні інноваційні проекти, що обумовлює тимчасове скорочення надходжень до бюджету. Проте зменшення бюджетних надходжень у по-чатковий період реалізації проекту надалі ком-пенсується збільшенням податкової бази вна-слідок зростання обсягу виробництва, зниження собівартості і підвищення якості продукції. Зре-штою це істотно підвищує обсяг податкових над-ходжень до бюджету.

Актуальним є врахування регіонального ас-пекту розвитку інноваційної інфраструктури. У зв’язку з цим варто зазначити, що реєстрація

АЛЬТЕРНАТИВНИМ ІНСТИТУТОМ СПРИЯННЯ ДІЛОВІЙ АКТИВНОСТІ ТА РОЗВИТКУ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РЕГІОНІ МОЖУТЬ СТАТИ ТЕХНОПАРКИ

120


3/2013

інноваційних проектів із пріоритетних напрямів розвитку економіки (затверджених централь-ними органами влади) повинна проводитися з урахуванням найактуальніших проблем регіо-нального господарського комплексу, обумовле-них специфікою місцевих умов господарювання (територіальне поєднання природних ресур-сів; роль регіону в суспільному розподілі праці; структура та якість робочої сили; чисельність населення і рівень урбанізації). Як наслідок, це вимагає істотного розширення повноважень ре-гіональних органів влади та органів місцевого самоврядування з регулювання діяльності ін-новаційної інфраструктури. Це дозволить най-точніше визначити регіональні пріоритети інно-ваційного розвитку і максимально реалізувати потенціал регіональної економіки.

За таких умов технопарки перетворяться на потужну фізичну й інтелектуальну інфраструк-туру, привабливу для інвесторів. Стосовно їх ді-яльності будуть визначені стимули для ефектив-ної співпраці на певних регіональних ринках, що сприятиме активізації інформаційних трансакцій.

У рамках розвитку ринкової інформаційної інфраструктури в Донецькому регіоні вважа-ється за доцільне створення спеціалізовано-го технопарку з розвитку інфокомунікаційних технологій. Використовуючи потенціал провід-них наукових закладів та підприємств області, цей технопарк проводитиме фундаментальні та прикладні дослідження, конструкторсько-тех-нологічні роботи, розробки технологій, систем, матеріалів та устаткування. Технопарк постача-тиме на внутрішній та зовнішній ринки регіону високотехнологічну інноваційну продукцію, на-даватиме науково-технічні, інформаційні та ін-ших послуги у сфері інформаційних технологій і телекомунікаційних систем. Цей технопарк здат-ний бути потужним інститутом у розвитку інфор-маційної інфраструктури регіональних ринків.

Проаналізувавши основні як державні, так і ринкові інститути регулювання інформаційної інфраструктури системи регіональних ринків, можна зазначити, що їх вплив має переважно зовнішній характер, тобто вони задають основні напрями розвитку інфраструктури незалежно від суб’єктивних мотивів учасників ринку. Однак важливий регуляторами інформаційного обміну

інфокомунікаційні технології

121


3/2013

є також внутрішні інститути: мотиви та стимули, які спонукають до творчої діяльності, інтелекту-альний потенціал як окремої особистості, так і певної суспільної групи. На розвиток цих інсти-тутів має вплив рівень ділової культури та рівень інтелектуалізації учасників ринку.

Отже, формування ефективної системи ін-ститутів регіональної ринкової інформаційної інфраструктури повинне передбачати не тільки створення або вдосконалення чинних її елемен-тів, вплив яких має суто зовнішній прояв, а й розвиток системи внутрішніх мотивів та стимулів учасників ринкових відносин, які б сприяли ак-тивізації інформаційних зв’язків. Тільки комплек-сний підхід, що передбачає дію єдиної системи інститутів – внутрішніх та зовнішніх, державних та ринкових, – здатний відобразити реальний її стан та сформувати основні напрями розвитку. На жаль, на сьогодні цей підхід не застосовують ані державні, ані комерційні структури при ана-лізі проблем інформаційної взаємодії, що усклад-нює розвиток інформаційної інфраструктури та вдосконалення її регулювання на стратегічному, тактичному та виконавчому рівнях.

Основні висновки та перспективи по-дальших досліджень. Виявлено та системати-зовано ключові проблеми формування інститу-тів ринкової інформаційної інфраструктури, які обумовлюють пріоритети держави в сфері фор-мування та розвитку інформаційного ринкового простору. Серед таких пріоритетів можна виді-лити подолання дисбалансу в інформаційному розвитку різних сфер економіки регіону та те-риторіальної нерівномірності інформатизації як у самому регіоні, так і в межах національного інформаційного простору; активізацію процесів оновлення інфокомунікаційних технологій; роз-виток кадрового забезпечення інформатизації тощо. Подолання зазначених проблем забезпе-чить появу новітніх стимулів розвитку ринкової інформаційної інфраструктури регіону на якісно новому технологічному рівні.

Формування ринкової інформаційної інфра-структури Донецького регіону як комплексної системи сприяння проведенню інформаційних трансакцій агентами регіональних ринків стри-мується проблемами інституціонального харак-

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ІНСТИТУТІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ РИНКОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ПОВИННЕ ПЕРЕДБАЧАТИ НЕ ТІЛЬКИ СТВОРЕННЯ АБО ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЮЧИХ ЇЇ ЕЛЕМЕНТІВ, ВПЛИВ ЯКИХ МАЄ СУТО ЗОВНІШНІЙ ПРОЯВ, А Й РОЗВИТОК СИСТЕМИ ВНУТРІШНІХ МОТИВІВ ТА СТИМУЛІВ УЧАСНИКІВ РИНКОВИХ ВІДНОСИН, ЯКІ Б СПРИЯЛИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

122


3/2013

теру: недосконалістю нормативно-законодавчої бази з питань інформаційного обміну, нерозви-неною системою координаційних органів, слаб-кою інноваційною активністю економічних агентів (особливо в галузі інфокомунікаційних технологій), низьким рівнем ділової культури, відсутністю інструментів моніторингу трансак-ційних витрат підприємств тощо. Це спричиняє необхідність вдосконалення інституціональної складової інформаційної інфраструктури, поши-рення її впливу на процеси розвитку інформацій-ної взаємодії учасників регіональних ринків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Андрієнко В. М. Фундаментальні підходи до питання

розвитку інформатизації національної економіки Укра-їни / В. М. Андрієнко, О. В. Фінагіна // Моделювання регіональної економіки. – 2008. – № 2. – С. 53–60.

2. Винарик Л. С. Информатизация как фактор конку-рентного преимущества субъектов хозяйствования / Л. С. Винарик, А. Н. Щедрин // Економіка промисловос-ті. – 2008. – № 2 (41).– С. 32–36.

3. Наука та інноваційна діяльність Донецької області за 2011 рік: статистич. зб. / відповід. за вип. H. Ю. Мак-сименко; Державний комітет статистики України, Голо-вне управління статистики у Донецькій області. – До-нецьк, 2012. – 228 с.

4. Про стан та перспективи розвитку інформатизації та ін-формаційного суспільства в Україні за 2011 рік: Допо-відь Кабінету Міністрів України Верховній Раді України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.dki.gov.ua/article/show/alias.

5. Рибачук Ю. Технопарки можуть бути ефективнішими, ніж СЕЗ / Ю. Рибачук // Бюлетень фонду «Ефективне управління». – 15.08.2010р. – № 14. – С. 14–15.

6. Сараева И. Н. Проблемы оценки уровня транзакционных издержек в предпринимательском секторе экономики Украины / И. Н. Сараева // Наукові праці Донецького нац. техн. ун-ту. Сер.: Економічна. – Донецьк: ДонН-ТУ. – 2006. – Вип. 103–2. – С. 153–159.

123 3/2013

УРЯДОВА ТЕЛЕФОННА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ»

0 800 507 309www.ukc.gov.ua

УРЯД ЗАВЖДИ НА ЗВ'ЯЗКУ З ГРОМАДЯНАМИ

Урядова телефонна «гаряча лінія» (Національна система опрацювання звернень до органів виконавчої влади) — телефонний центр спілкування Уряду з громадянами, що дозволяє їм оперативно отримувати інформацію від органів виконавчої влади. Усі звернення приймають фахівці Урядового контактного центру та надсилають їх органам виконавчої влади відповідно до компетенції, які їх розглядають та надають відповіді заявникам.

УРЯДОВА ТЕЛЕФОННА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ»

0 800 507 309працює крім неділі та святкових днів за наступним графіком:

понеділок-п'ятниця — з 8 до 21 години субота — з 8 до 19 години

(Дзвінки зі стаціонарних телефонів у межах України безкоштовні)

Будь ласка, звертайтеся до органів виконавчої влади із пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами

за номером телефону 0 800 507 309 або через веб-сайт www.ukc.gov.ua

На веб-сайті Урядового контактного центру www.ukc.gov.ua розміщені інформаційно-довідкові матеріали, що містять адреси, номери телефонів,

графіки роботи «гарячих ліній» органів виконавчої влади тощо.

1243/2013

Наталія ДНІПРЕНКОПРОЕКТ

«БУДЬ МОЛОДИМ ТА ЗАМОВКНИ!»

Ми продовжуємо «надавати слово» тим, хто формує свої послання не словами , а в інший спосіб. Наша співпраця з ентузіаста-ми, які організовують фестиваль «Киевфо-тофест» триває. Цього року вони пропагу-вали мистецтво фотохудожників з різних країн. Ми презентуємо Еріка Ваззолера — відомого фотографа з Франції, що вже не вперше відвідує Україну за підтримки По-сольства Франції в Україні та Французького інституту в Україні.

Ерік виріс серед людей з обмеженими можливостями і завжди гостро сприймав психологічні людські конфлікти. Він багато знімав людей у місцях позбавлення волі та інтернатах. В Україні він довгий час провів у селах та маленьких містах, фотографуючи нашу молодь.

Проект про українську молодь має епа-тажну назву «Будь молодим та замовкни!» («Be young and shut up!»).

Українська молодь, зображена на фотографі-ях Еріка, — це мешканці невеликих міст та сіл, розташованих оподалік від бурхливих мегаполі-сів. Вона відображає реальність та створює від-чуття їхньої дорослості. Погляд на українських дітей через об’єктив французького фотографа дає змогу по-новому побачити наших дітей, а також пропонує нам розпочати дискусію щодо їх подальшої долі.

Постійне прагнення подорослішати, бути від-повідальним та мати таку бажану «вседозволе-ність» нівелює чарівність дитинства. Ерік гостро відчуває їхню потребу гри в доросле життя. Діти мають свої правила, свою територію, свій світ, такий вигаданий, але такий реальний. Бажання, потреби, конфлікти, кохання — все реальне! Щи-рість крику внутрішнього світу на фотографіях майже як у картині Мунка «Крик». Люди у Ваз-золера дивляться на нас не поглядом нав’язаних їм соціальних ролей, а своїм власним.

Складником метода фотографа є наявність в кадрі людини, що дивиться прямо на нас, тобто

125


3/2013

в об’єктив. До того ж його фото завжди розта-шовані вертикально, що дає можливість більше роздивитися людину. Коли на майстер-класі Ері-ка запитали, як він працює з людиною, що вона така щира в кадрі, він відповів: «Дуже просто, я починаю з ними працювати з першої хвили-ни знайомства та продовжую, допоки не зроблю фото, іноді це триває декілька місяців».


1263/2013

Комунікація*

* Ключові слова номера

інформаційне суспільство

зворотній зв’язок

політична комунікація

полілог


державна інформаційна

політика

інформаційні послуги

комунікативна функція

дискусія

інформаційний ресурс

інформаційний продукт

комунікативна спільнота

соціальні комунікації

інформаційна безпека

функції держави

четверта влада

комунікативна стратегіядискурс

комунікативна позиція

демократія

громадська експертиза

участь громадськості

інформаційний простір

лобіювання

політика щастя

доступ до інформації

орхунська конвенція

комунікативні властивості

ефективність управління

Комунікація №3 / 2013

Documents