Íåçàëåæíà ãàçåòà. Çàñíîâíèê ³ ðåäàêòîð Þð³é Øåëÿæåíêî. ¹ 033 â³ä 30 ëèïíÿ 2011 ðîêó.Ãàðÿ÷à ë³í³ÿ: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Ñàéò ðåäàêö³¿: www.truth.in.ua

ñòîð. 5

Ìè íå â쳺ìîïàì’ÿòàòèÏîëÿêè ïåðåïîõîâàëè çïàíàõèäîþ æåðòâ ðåïðåñ³éó Áèê³âí³. Óêðà¿íö³â òàðîñ³ÿí ïåðåïîõîâóþòüòèøêîì-íèøêîì.

ñòîð. 4

Ïðîêóðàòóðà –áþðî çàêàçîâ?Íàðîäíûé äåïóòàò ÓêðàèíûÂàñèëèé Õàðà âîçìóùåíáåççàêîííûì ïðîêóðîðñêèìâìåøàòåëüñòâîì âïðîôñîþçíûå äåëà.

ñòð. 3

СЛУЖБУ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ “НАГРІЛИ” НА 70 МЛН. ДОЛАРІВ?Ïåðåäïëà÷óéòå ãàçåòó “Ïðàâäîøóêà÷” â áóäü-ÿêîìó ïîøòîâîìó â³ää³ëåíí³ Óêðà¿íè! ²íäåêñ 49608. Âàðò³ñòü 2,24 ãðí./ì³ñ.

ñòîð.

66666

“Êîðïóñ ³ìåí³Ïîòüîìê³íà”Äèðåêòîð Íàö³îíàëüíîãî³íñòèòóòó ðàêó ²ãîð Ùåïîò³í“ï³äñòàâèâ” ïðåì’ºðàÌèêîëó Àçàðîâà “óðî÷èñòèìâ³äêðèòòÿì” íåäîáóäîâè.

СТОР. 2

«Лікаріховали слідизлочину»

СТОР. 7

Мірошниченко vs Табачник:битва реформаторів

Міністерство освіти і науки, молоді та спортуУкраїни (МОНмолодьспорту) активно рекламує проектЗакону України «Про вищу освіту» у редакції, підготовленійекспертною робочою групою.

Переваги закону перераховано на сайтіміністерства. Це гарантовані державою стипендії на рівніпрожиткового мінімуму (стаття 56); незмінна платапротягом усього терміну навчання для студентів-

контрактників (стаття 67); гарантована державоюпрактика в Україні та можливість стажування за кордоном(стаття 46); обмеження двома строками підряд перебуванняна посаді керівника вищого навчального закладу (стаття38); прирівняння диплому спеціаліста до диплому магістра(розділ 13); обов'язкове фінансування діяльності органівстудентського самоврядування (стаття 37); введенняєвропейських рівнів освіти, що забезпечить спрощеннястажування за кордоном (стаття 7); державне замовленняна рівні 51% (стаття 22); вільний вибір навчальнихдисциплін в рамках освітньо-професійної програми(стаття 55).

У міністерстві стверджують, що нова редакціяЗакону є результатом спільної роботи МОНмолодьспорту,ректорів вищих навчальних закладів, академіків та член-кореспондентів, представників об'єднань роботодавців,а також міжнародних організацій, всеукраїнськихстудентських та молодіжних організацій: Всеукраїнськоїстудентської ради, Всеукраїнської молодіжної громадськоїорганізації «Студентська республіка», Національногостудентського союзу, Української асоціації студентськогосамоврядування, Всеукраїнської молодіжної громадськоїорганізації «Фундація регіональних ініціатив» тагромадської ініціативи «Студентський захист».

Альтернативою законопроекту МОНмолодьспортустав доопрацьований Проект Закону про вищу освіту№ 7486 народного депутата Юрія Мірошниченка,представника Президента України у Верховній РадіУкраїни. Як стверджує пан Мірошниченко, ініціаторомпідготовки власного проекту закону про вищу освітувиступила Конфедерація недержавних вищих закладівосвіти України, очолювана ним з 2009 року.

Продовження на стор. 4Логотип студентської кампанії «Проти деградації освіти»

ww

w.v

idsi

ch.o

rg.u

a

ÐÅÄÀÊÖ²ÉÍÀ ÏÎØÒÀ

2 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠033 â³ä 30 ëèïíÿ 2011 ðîêóÒ ð è á ó í à

Абсурд влади та влада абсурду

Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України(фракція "Блок Юлії Тимошенко - "Батьківщина").

За неповні півтора року правління Януковичадержавна влада, сутність якої має полягати у служіннінароду, майже повністю перетворилася у своюпротилежність. Вона на свій розсуд, без участі народу,шматує територію, грабує суспільні матеріальні ресурси,державне майно, землі і самих людей. Нинішня владавибудовує внутрішню політику таким чином, щоб народїй прислуговував і це є абсурд влади.

Як у задзеркаллі, спостерігається фіктивна риторикаі цинічне лукавство про економічні успіхи, суспільнустабільність, райдужні перспективи. Але на практиці усезводиться до систематичних загрозливих кризовихявищ – таких, як: далеко випереджаючі темпи зростанняцін і тарифів, збільшення безробіття, зубожіння населення,поширення різних форм доведення громадян до відчаю,протестних проявів та різке зростання рівня готовностідо загальнодержавного опору.

Але з маніакальною впевненістю у безкарностіЯнукович та його оточення продовжують ескалаціюнапруженості, реалізуючи владу абсурду, щовиявляється у:

– зміні Конституції в неконституційний спосіб;– зраді національних інтересів внаслідок підписання

Харківських угод, передачі невідомо кому і у незаконнийспосіб розробки шельфу Чорного моря; «Укртелекому»;цілої низки інших стратегічних об’єктів – та тверді наміризробити те ж саме з газотранспортною системою і«Нафтогазом України»;

– низці так званих реформ (судової, податкової,пенсійної – і далі буде), що не є реформами, а чимосьзовсім протилежним, бо не покращує, а значно погіршуєумови життя, здобуті суспільством протягом декількохдесятиліть, відкидають нашу державу на останні сходинкиекономічних і соціальних показників у світі;

– імітуванні боротьби з корупцією, що значнопосилює «правову» основу влади можновладців і олігархів,що шматують країну, розкрадають державні ресурси,приховують вкрадені мільярди в офшорних зонах.Натомість стосовно всіх інших громадян новим Закономвведено драконівські підходи до вибивання копійчанихзаборгованостей аж до вилучення житла та іншого майнаі викидання людей на вулицю;

– декларованій «рівності усіх перед законом» в тойчас, коли по явних зловживаннях, що лежать на поверхні,якщо фігуранти «свої люди», судами виносяться вкрай м'яківироки, а то й взагалі справи безпідставно закриваютьсяабо не порушуються геть зовсім, натомість стосовно

політично чи юридично небезпечних осіб не тількивживаються заходи, що по своїй жорстокості значноперевищують ступень тяжкості провини, але навіть і набезвинних штучно відшукуються, а якщо треба, топровокується та фальсифікується бодай мінімальнийкомпромат. Отримуючи у такий спосіб видимість «підозр»,влада миттєво застосовує драконівські неправомірнізаходи.

Так було з Макаренком, Діденком, Іващенком таіншими, кого досі катують. Так зараз відбувається зЛуценком та Тимошенко, яких свідомо мордують, немаючи жодних юридичних підстав для судового розглядусфабрикованих проти них справ.

Луценка Ю. В. вони нищать, щоб знизити ризикиоприлюднення їх кримінального минулого. ТимошенкоЮ. В. ж для них як кістка в горлі, бо весь час блокує їхнізлочинні та антинародні діяння.

Маю нагадати, що кожного разу, приходячи накерівні державні посади, лідер партії «ВО "Батьківщина"»та фракції "БЮТ-Батьківщина" Ю. В. Тимошенко плутаєкарти жадібній до народних грошей команді Януковичаі руйнує брудну наперсткову гру цих гнобителів простихгромадян, які щоразу швидко переорієнтовуються,пристосовуються та потрапляють у найближче оточеннянеукраїнських президентів України – спочатку Кучми,потім Ющенка, а зараз самого Януковича. Від здатностіТимошенко Ю. В. повертати грошові потоки з їхніхзлочинних статків на користь громадян Українисформована Партією регіонів влада скаженіє і витрачаєвеличезні, на жаль, державні (тобто, людські) кошти на те,щоб знищити Ю. В. Тимошенко або хоча б жорстоко їйпомститися.

Без жвавої підтримки конкретними фактами такихїхніх ганебних дій всі наміри цих реваншистів приреченіна провал. Тому вкрай потрібні «валізи компромату» тафальсифікату, аби байки про таку нібито злочинницюТимошенко ніколи не вщухали і систематично зомбувалигромадську свідомість та підсвідомість.

Вся багаторічна (вже більше 10 років) метушнянавколо «злочинної» діяльності Тимошенко Ю.В. незнаходить юридично обґрунтованих підтверджень навітьу кишенькових провладних судах.

Остання навала псевдо-«обвинувачень» відноснонеї та здійснення нескінченних слідчих дій Генеральноїпрокуратури України, судів та СБУ мусується вже більшероку – і була розпочата одразу, тільки-но Януковичвперше прийшов до влади у якості Президента України.Проглядається найпріоритетніша його особистаустановка створеному ним режиму, на кшталт: «ВУкраїні завжди було і буде все дуже погано з виниТимошенко Ю. В.».

Призначений ним Уряд, провладні парламентарі таінші наближені вже перевершили самі себе, генеруючинегатив, що виплескується в інформаційний простір черезусі можливі джерела і навіть через перших осіб управоохоронних органах, які в інших випадках,посилаючись на таємницю слідства, мовчать як риби. Таксамо вони мовчать, коли сама Тимошенко Ю. В. хочедізнатися від них про законність порушення проти неїкримінальних справ та утримання на «короткомумотузку» під виглядом проведення слідчих дій табезглуздих судових засідань.

Сьогодні уся міць репресивної машини Януковича«в законі» тупцює українську демократію, знищує опозиціюза бюджетні кошти, які ми з вами наповнюємо своїмиподатками. В бюджеті-2011 було передбачено майжеподвоєні видатки на правоохоронну систему, а внесенимизмінами до цього бюджету за підсумками І півріччя булододано ще 1 мільярд грн., бо у новоявлених інквізиторівкриза жанру. Багатотомні кримінальні справи протилідерів опозиції придатні хіба що на макулатуру. Тому єнагальна необхідність порушувати все нові і нові, а цедає можливість безперервно і протягом будь-якого часу,не маючи вироку навіть власного кишенькового суду,обмежувати можливість не тільки працювати, а йнормально жити кожному непідкореному опозиціонеру.До того ж виникає можливість говорити про великукількість кримінальних справ, порушених проти тої жТимошенко Ю. В., що за їхніми розрахунками маєвплинути на підсвідомість громадськості у їхніхнамаганнях дискредитувати цю яскраву особистість, якоюїї батьківщина має пишатися.

Однак і це ще не все. Виставоподібна метушня владинавколо опозиції затьмарює інформаційний простір,відволікаючи увагу громадян від дій Януковича танайближчого оточення, що спрямовані на обкраданнянаселення, руйнацію державності, зраду національнихінтересів. Очевидною є незацікавленість правоохоронноїсистеми, уряду і самого Януковича у відновленнізаконності, порядку та справедливості. У більшості випадківсаме вони очолюють увесь цей безлад. Докази цього:

1. Свідомі і грубі порушення чинного законодавстваУкраїни, призначення на ключові державні посадиолігархів і крупних бізнесменів, які прямо зацікавлені унанесенні економічної шкоди державі в особливовеликих розмірах на користь власного бізнесу.

2. Згортання кримінальної справи по зникненнюжурналіста, редактора харківської газети "Новий стиль"Василя Климентьєва 11 серпня 2010 року.

3. Підвищення ціни на газ українського видобуткудо рівня імпортного.

4. Корупційні ознаки у поверненні на газовийрахунок України компанії РосУкрЕнерго у якостіпосередника та транспортування до Європи газу,належного компанії-посереднику РосУкрЕнерго, задержавний рахунок.

5. Корупційні маніпуляції з гречкою на ринку зерна.6. Невиправданий стрімкий зріст цін на

продовольство.7. Порушення норм Конституції окремими

положеннями Податкового кодексу.8. Протизаконне заволодіння Міжгір’ям і 137 га

землі до нього.9. Тіньова корупційна схема приватизації

"Укртелекому" на користь власних сімей.10. Протизаконна передача в оренду

Чорноморського шельфу.11. Корупційні зловживання у державній митній

службі на Львівській, Одеській та Іллічівській митницях.12. Проведення тендерів, державних закупівель та

спрямування державної підтримки на власну користьможновладцями та членами їхніх сімей (поставки вугілляобсягом 2 млрд. грн., будівництво хокейної та лижноїарен обсягом 150 млн. грн., будівництво спорткомплексу"Олімпійський" та інших об’єктів ЄВРО 2012, вартістьвиконання робіт на яких збільшено вдвічі, поставкадержпідприємству "Луганськвугілля" устаткування на суму471 млн. грн.).

13. Покриття злочинної діяльності компанії "Лівела",що за допомогою неправосудних судових рішень здійснюєзавезення в Україну нафти і нафтопродуктів, не сплачуючиакцизів і ПДВ, чим лише у 2010 році нанесла держбюджетузбитків на суму 3 млрд. грн.

14. Списання провладною більшістю ВРУ 24 млрд.грн. газової заборгованості олігархів переддержбюджетом.

15. Списання НБУ 10 млрд. грн. безнадійноїзаборгованості комерційних банків.

16. Нереагування на злочинну діяльністьЧерновецького Л.М. на посаді Київського міського голови.

Можна продовжувати далі.Депутатські звернення і запити з цих та аналогічних

питань залишаються без реагування або завершуютьсяформальними відписками про те, що питання вивчається,але на це потрібен час. Характерним є те, що цей часніколи не настає. У кожному випадку можна отримати щеодну відписку на будь-яке питання на кшталт "викладеніВами факти не підтвердилися".

А тим часом втрачається державність, руйнуєтьсяекономіка, слабшає дисципліна.

Небагатьох чиновників вдається розшукати вробочий час на робочих місцях навіть народномудепутату України, щоб спитати: чому він не виконує своїхпрямих функціональних обов’язків?

Та й на вищому рівні і у всіх гілках влади стало"доброю" традицією не поважати Конституцію, недодержуватися законів, діяти за поняттями.

Чи потрібна нам така влада?

3Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠033 â³ä 30 ëèïíÿ 2011 ðîêó Ò ð è á ó í à

8 липня 2011 року Президент України ВікторЯнукович виступив на прес-конференції дляцентральних, регіональних та іноземних ЗМІ.Публікуємо у скороченні вступне слово Глави держави:

– Ситуація, в якій зараз знаходиться країна, булацілком прогнозованою ще рік тому.

Все, що відбувалося у нашій державі – і в цьому, іминулому році – це були скоординовані дії влади, великебажання суспільства змінити життя на краще.

2010 рік був визначальним, стартовим роком длянашої держави. Прийшла нова команда – змінити ситуаціюв економіці, щоб економіка не продовжила далі падати,як вона впала у 2009 році. Без здійснення реформ країнажити в такому стані далі не змогла б. Це той шлях, якийзобов’язує сьогодні владу робити рішучі кроки у майбутнє.

Безумовно, треба було за будь-яку ціну незменшити соціальні виплати: як мінімум, на 100 % платитипенсії, соціальну допомогу, заробітні плати. Краще,безумовно, в умовах інфляції зробити підвищення нарівень інфляції. Я вважаю, що це нам вдалося зробити.

Нам вдалося зупинити падіння економіки тарозпочати економічне зростання. Минулий рік показав,що економіка зросла на 4,2%, зарплати торік зросли трохибільше ніж на 10% – але не настільки, як нам хотілося.

З досвіду реформ, які відбувалися в будь-якій країнісвіту, ми знаємо, що початок будь-яких реформ завждиболючий. Тому що це зміни. Вони дуже часто даютьнеочікуваний результат. Тому їх треба проводити дужепрофесійно, прораховувати кожен крок, використовуватисвітовий досвід тих держав, які вже пройшли цей шлях.Весь час тримати руку на пульсі – як до цього ставитьсясуспільство, як реагує на це громадськість.

У 2010 році були перші кроки. Ми розпочалиреформи у 7-ми напрямках. Повторюю – розпочали.

2011 рік – продовження розпочатих реформ іпочаток нових. Будь-які реформи можна робити тількисистемно, комплексно: в кожній галузі економіки, вкожному регіоні. Ми повинні здійснювати реформи такимчином, щоб вони не перешкоджали одна одній, а тількидоповнювали. Щоб ми їх проходили якнайшвидше. Щоботримати кінцевий результат.

В деяких випадках ми маємо втрати. Є незручності.Я співчуваю людям. Але без реформ не буде майбутньогоні в нас, ні в наших дітей, ні в нашої країни в цілому. Мивсі це добре розуміємо. Тому цей шлях неминучий.

Вимоги, які я сьогодні ставлю перед чиновникамивсіх рівнів – треба ефективно діяти, постійно, цілодобоводумати, продумувати кожен свій крок.

Початок реформзавжди болючий

Навчити величезну кількість чиновників, щоб вонидіяли синхронно і ефективно – це дуже важка, але, явважаю, одна з найголовніших справ. Недостатньо простоприйняти закони і чекати, поки вони почнуть діяти. Требаорганізувати їх імплементацію, створити механізми, якірухали б ці реформи. І це – найголовніше.

У процес реформ задіяні сьогодні не тількивиконавці, а й переважна частина суспільства, що працює.Але й пенсіонери не повинні бути заручниками невдалихчи непродуманих дій влади. Я це також добре розумію. Іколи я дуже часто зустрічаюся з людьми у різних місцях, япро це кажу. Щоб вони вірили, що реформи спрямованіна покращення життя людей.

Всі ці реформи, які ми здійснюємо, дадутьпозитивний результат і в економіці, і в якості життя людей.Не так швидко, як нам хотілося б, але обов’язково ми зчасом все більше відчуватимемо, що країна почала рухмодернізації, який буде тільки посилювати нашу державуі покращувати життя наших людей.

Дуже великим питанням залишається питаннярозбудови справедливої держави. А це означає, щосистема правоохоронних органів, судова влада такожпотребують реформ. І ми їх почали здійснювати. Більшістьцих реформ, спрямованих на захист прав людини,сьогодні нами перевіряються разом з іншимиєвропейськими організаціями. Наприклад, зорганізаціями Ради Європи. Ми також запрошуємо доспівпраці і партнерства відомі світові організації, із США.

Дуже хвилююче питання – питання свободи слова.Я мав багато зустрічей з журналістами, які менепереконали, що треба робити координуючий орган,консультативну раду, яка мала б можливість реагуватина усі ці питання, пов’язані зі свободою слова. І таку радуми створили. Я доручив Дарині Чепак займатися цієюсправою. До цієї ради введені посадові особи, здатнівідповідати на будь-які питання, що виникатимуть. Язавжди реагуватиму на будь-яку ситуацію, яка виникатиме.

Фундамент розбудови сильної держави,покращення життя людей ми почали будуватиминулого року. Цей рік ми продовжуємо це робити.

Сьогодні влада діє спільно, злагоджено івідповідально, як ніколи за 20 років незалежності.

Є прорахунки, помилки – від цього ніхто незастрахований. І я ніколи від цього не відмовлявся.Я завжди погоджувався, коли була критика чизауваження. На них треба реагувати своєчасно,своєчасно виправляти, якщо є помилки, і більше неповторювати.

Федерация профсоюзов Украины выступила сЗаявлением в связи с продолжающимсяпротивоправным вмешательством Генеральнойпрокуратуры во внутреннюю деятельность самогомассового профсоюзного объединения страны.

Заявление федерации за подписьюпредседателя ФПУ, народного депутата Украины,председателя парламентского комитета по вопросамсоциальной политики и труда Василий ГеоргиевичаХАРЫ гласит:

"Федерация профсоюзов Украины с глубокимвозмущением заявляет, что при отсутствии реагированиявысших органов власти, Генеральной прокуратуройУкраины и органами прокуратуры на местах расширяютсямасштабы незаконного вмешательства в уставнуюдеятельность Федерации профсоюзов Украины иоснованных с участием ФПУ предприятий.

На работников профсоюзных органов ипредприятий оказывается моральное давление,продолжаются вызовы для дачи объяснений,возбуждаются надуманные уголовные дела.

К предыдущим противоправным действиям впоследнее время добавилась волна инициированныхпрокуратурами многочисленных судебных исков, вкоторых без всяких на то законных основанийутверждается о якобы принадлежности профсоюзныхздравниц к государственной собственности.

Отвлекаются от основной работы десяткируководителей и других работников. В разгароздоровительного сезона блокируется работасанаториев, туристических учреждений, предприятия немогут обеспечить растущие запросы граждан всанаторно-курортном лечении и несут реальный ущерб.

Подчеркиваем ещё раз – Федерация профсоюзовУкраины была и остается законным владельцемпринадлежащих ей здравниц и других социально важныхучреждений, что подтверждено решениями судов идругими уполномоченными государственнымиучреждениями.

Защищая свои законные права, ФПУ подаласудебные иски, целью которых является заставить органыпрокуратуры прекратить произвол, действоватьисключительно на основании и в рамках закона, уважатьгарантированное Конституцией Украины правособственности.

В защиту профсоюзов Украины выступилимеждународные профсоюзные организации,объединяющие более 170 миллионов работников,учитывая то, что такое наступление на правапрофсоюзов – первое в истории цивилизованной Европы.

Профсоюзы заявляют решительный протестпроизволу прокуроров и требуют от Президента Украины,Премьер-министра Украины стать на защиту законныхправ многих поколений людей труда, ветеранов, которыесвоими взносами построили уникальный санаторно-курортный комплекс Украины.

Не толкайте людей на массовые выходы на улицыи площади Украины!

Профессиональные союзы защитят свои права иправа миллионов трудящихся! Наша сила в единстве!Беззаконие не пройдет!".

В интервью парламентскому телеканалу "Рада"профсоюзный лидер заявил:

– Василий Джарты высказался, что собственностьпрофсоюзов передадут израильтянам. И приходитпрокуратура, вручает мне предписание. Запрещаетрассматривать этот вопрос и другие вопросы назаседании президиума. Хотя такого вопроса вообще небыло. Что это? Это ни что иное, как нарушениеКонституции Украины, Конвенции Международнойорганизации труда, Закона о профессиональных союзах,их правах и гарантиях деятельности. Государственныморганам запрещается вмешиваться в профсоюзнуюдеятельность. Но заказ есть заказ. И в данном случаеГенеральная прокуратура работает как бюро заказов. Онипытаются нас задавить. Запрещают выполнять принятыерешения президиума, решения совета. Самое обидное,что это видят потенциальные инвесторы, в том числе всанаторно-курортной сфере. Инвесторы видят, что властинаплевать на законы. Какой инвестор придет и вложитсвои деньги без гарантий охраны собственности, бездействующих законов?

ВасилийХАРА:"Генеральнаяпрокуратураработаеткак бюрозаказов"

4 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠033 â³ä 30 ëèïíÿ 2011 ðîêóÆ à ë î á à

«Ми не вміємо так пам’ятати,як поляки пам’ятають»У Биківні перепоховали жертв сталінських репресій

«Фішки» законопроекту Мірошниченка –посилення автономії вишів, принцип конкурсногорозподілу держзамовлення, викладання мовамиміжнаціонального спілкування: російською, англійськоютощо.

Законопроект МОНмолодьспорту посилюєдержавний контроль у сфері вищої освіти та зміцнюєповноваження міністерства, в той час як законопроектЮрія Мірошниченка більшою мірою спрямований нароздержавлення вищої освіти, розв’язування рукректорам та загалом адміністрації вишів.

Масові кампанії з дискредитації керівництваМОНмолодьспорту, непопулярні кроки міністерства назразок зменшення держзамовлення за напрямком«журналістика», загальне хитання позицій «червоних» наполітичному олімпі ставлять пана Табачника у невигіднупозицію в цій «битві реформаторів».

До того ж пан Мірошниченко досить жвавоманіпулює гаслами про реформи і навіть встигпроголосити, що законопроект МОНмолодьспорту «невідповідає карті реформ Віктора Януковича». Втім,реальність переконує у тому, що «карта реформ» маєзаголовок «Back in the USSR»: випускникам-бакалаврамподекуди не видають дипломи без довідки протрудоустрій на держпідприємствах, а до активістів

студентських організацій все більшу увагу виявляєСлужба безпеки України.

У чому сходяться обидва законопроекти – так цеу прагненні «зарегулювати» студентське самоврядування.МОНмолодьспорту хоче зробити свої вказівкиобов’язковими для органів студентськогосамоврядування, а пан Мірошниченко пропонуєдозволити адміністраціям вишів на свій розсудвтручатись у діяльність органів студентськогосамоврядування, якщо адміністрація вважає, що такадіяльність «шкодить інтересам вищого навчальногозакладу».

Цікаво, що за таких умов МОНмолодьспортувдалося зібрати підписи більш ніж тисячі лідерівстудентського самоврядування на підтримку свогозаконопроекту. Можна зрозуміти активістів-реалістів:підтримку міністерства за підпис отримуєш вже зараз, азапровадження європейських стандартів участі студентіву керівництві вишем – журавель в небі. Зараз студентине мають впливу на рішення професорсько-викладацького корпусу, і загальна атмосфераакадемічного середовища далека від «відлиги».

Міністр Дмитро Табачник заявив, щозаконопроект буде поданий на розгляд Кабміну нераніше серпня. Також, за його словами, триває дискусія зМіністерством фінансів, яке не погоджується з рядом

30 червня 2011 року в національномузаповіднику «Биківнянські могили» під Києвомвідбулася урочиста церемонія перепохованнярепресованих поляків, залишки яких ідентифікувалаукраїнсько-польська експедиція.

У березні 1937 року Київська міськрада виділиладілянку лісу біля селища Биківня НКВС під «спеціальнузону». Як виявилося, там закопували десятки тисячрозстріляних «ворогів народу».

Фахівцям відомо 20 таких «спеціальних зон» білявеликих міст. Найбільше людей упокоїлися біля Катині(Смоленська область, Росія), Биківні (Київ, Україна) та вурочищі Куропати (Мінськ, Білорусь).

Поляків у цих «братських могилах» – один додесяти. Але саме поляки наполегливо прагнуть знайти таідентифікувати всі останки, увічнити пам'ять загиблих,зібрати та зберегти максимум відомостей про жертв і катів«великого терору».

Керівник українсько-польської експедиції,директор департаменту ПС ОАСУ Інституту археологіїНАН України Сергій Воронов розповів, що розкопкивелися два місяці та призупинені до жовтня. Незважаючина спеку, що примусила археологів починати роботу зтретьої години ранку, графік було виконано і церемоніяперепоховання ідентифікованих поляків стала важливиметапом розкопок. Зараз науковці консервують тареставрують знахідки. У серпні планують експонувати їхна виставці.

– Пласт за пластом – вглиб, всередину, до місцярозташування останків,– захоплено розповідає панВоронов про працю вчених,– Далі йде тонка, практичноювелірна робота з останками: досліджуються кістки,предмети особистого вжитку, предмети озброєння. Багатопредметів несуть на собі риси ідентифікаційні - за нимиможна визначити прізвища, імена людей, які пропали безвісті і тільки через сімдесят років нам вдалося знайти їх.Працюють професійні археологи. Ведеться реставрація,предмети повністю очищаються від механічногозабруднення. Шукаємо будь-які зачіпки, щось таке, девказана адреса або прізвище. Далі йде консервація. Ціпредмети 70 років пролежали в сирому грунті і на кисніпросто можуть розсипатися від вологості. Потрібно щетри місяці роботи, аби всі експонати привести вмузеєфікаційний вигляд. Деякі предмети дозволяютьказати про те, що виявлені конкретні люди, які зникли безвісти в 1939, 1937 році. Це прізвища, імена, зустрічаютьсяадреси, якісь навіть телефони. У нас є в роботі інформація,що дозволяє вийти на прямих родичів цих людей таінформувати їх, що їхні близькі знаходяться саме тут.Загалом виявлено 762 предмети, які мають безпосереднєвідношення до Польщі. Дуже багато слідів роботирадянського репресивного апарату. Видно розстрільнийпочерк НКВС, що не дивно: ця територія була підзвітнаНКВС. Тут знаходилася частина, яка займаласяпохованнями, а ближче до війни проводилися і розстріли.Ми виявили у великій кількості кулі та гільзи радянськоговиробництва, навіть радянську гвинтівку. Мабуть, вонавийшла з ладу під час тривалої експлуатації, і її кинули намісці поховання.

Спочатку ми не підозрювали про таку кількістьгромадян Польщі, похованих тут. Звичайно, це не Катинь,тут було значно менше жертв. Але тут одне з найбільшихпоховань жертв репресій на пострадянському просторі.Слава Богу, що знайшлися кошти і в Україні, і в Польщі,знайшлися ентузіасти для цієї роботи. Поки що обсягдосліджених площ невеликий. Те, що ми досліджували -

це точкові моменти. Тут має бути гігантський меморіал,тут повинна тривати дослідна робота. Треба віддатиналежне пам'яті тих людей, які постраждали.

Ми плануємо найближчим часом визначитися зплощами для виставки. Ведеться робота з Міністерствомкультури України на предмет розміщення вже в серпнімісяці знайдених предметів, щоб люди могли на нихподивитися. Є яскраві фотоматеріали, кіноматеріали, відяких хочеться плакати.

Кілька років тому тут вже поховали в однійвеликій могилі частину знайдених останків українців,росіян, євреїв, представників інших національностей,які знищувалися без розбору репресивною машиною.Як учений скажу одне: в могилах кістки українців іполяків нічим не відрізняються, і, зрозуміло, це об'єднуєнаші народи, та й будь-який народ світу. Зараз напрохання польських колег проведена церемоніяперепоховання поляків.

Як повідомив «Польському радіо» керівникробіт від Польщі, професор Анджей Колі, в цьому роцідосліджено 90 могил, 15 з яких виявилося місцемзахоронення виключно поляків з так званого"українського катинського списку". Це підтвердилипредмети з часів довоєнної Польщі, які були знайдені вмогилах: загалом - близько 700 медальйонів, кухлів,гребінців тощо. Це не було простим завданням,наголошує Анджей Коля, адже в 70-х роках минулогостоліття КДБ намагалося приховати факт радянськогозлочину, проводячи ексгумацію і вилучаючи частинупредметів, які могли свідчити про те, що загиблі - це поляки.

Цього року в Биківні знайдено тіла понад п'ятисотень польських громадян, які під час урочистогобогослужіння були перепоховані.

У жалобній церемонії взяли участь працівникипосольства Польщі, духовенство, представникигромадських організацій поляків.

За словами посла Польщі в Україні ХенрікаЛітвіна, пошук та достойне перепохованнярепресованих поляків триватиме:

– Катинський злочин – вельми спеціальний момент

нашої історії. На сьогодні ми змогли вшанувати лишечастину жертв цього злочину. Для нас дуже важливоюстала можливість за допомогою українських партнерівзробити черговий крок. Але це ще не кінець праці, хочдуже важливий етап роботи закінчено: тут у Биківнізалишилося підготувати пам’ятник і нормальні могилина всій цій території. У катинськім списку більш ніж 20тисяч прізвищ, а ми на сьогодні вшанували пам’ять майже14 тисяч. Ми навіть не знаємо на сто відсотків, де ще вониє. Ми думаємо, що, можливо, вони є під Мінськом, вКуропатах.

Єпископ Римо-Католицької Церкви СтаніславШирокорадюк відправив панахиду за загиблими.

– Ви знаєте, я тут досить часто буваю, і кожногоразу – відчуття якоїсь таємничої тривоги в душі,– кажепан Широкорадюк,– Це місце, що свідчить про те, якестрашне зло, в якому людина на раз опиняється. І колибачиш стільки зла, знов звертаєшся до величезної правди:що існує правда Божа, що існує правда справедливості,інакше б не було сенсу жити. Звертаючи погляд на Бога,якось потішаєш себе... Поляки вчать нам, як пам’ятати, якне забути своїх і як направду вчити наступне покоління,щоби ніколи більш таке не повторилося. Тому що целюдське зло, яке сталося, та людська ненависть до іншихлюдей не повинна забуватися. Поляки зробили величезнусправу, тут залишиться навіки пам’ять про тих польськихофіцерів, які віддали своє життя за батьківщину і сталижертвами людської ненависті. Гадаю, у них багато чомуможна повчитися. Щоби наші кладовища привести впорядок, щоб наших людей теж вшанувати і ніколи незабути. Бо поляки згадують тільки 20 тисяч своїх офіцерів,а Україна має згадати свої мільйони замордованихсовєцькою більшовицькою системою. На жаль, ми невміємо так пам’ятати, як поляки пам’ятають.

До речі, з власних джерел редакції стало відомо,що тисячі жертв репресій з українського боку в тій жеБиківні перепоховуються без будь-якого вшануваннята церемоній. Із 2072 залишків на «польській ділянці»упокоїлися з панахидою лише чверть, щодо яких булодостеменно встановлене польське походження.

- Як ваш педагог, щиро сподіваюся, що ви покажете своюнезалежність, ініціативу та критичне мислення... колиробитимете в точності те, чого я від вас вимагаю!

Мірошниченко vs Табачник :Початок на першій шпальті.

5Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠033 â³ä 30 ëèïíÿ 2011 ðîêó Ï î ê à ç ó õ à

пропозицій законопроекту – «зокрема, з розширеннямекономічних прав і свобод вищих навчальних закладів»,що й не дивно, враховуючи щедрість міністерства насоціальні «заманухи» (які, скоріш за все, більшою частиноюбудуть викреслені на стадії внесення поправок дозаконопроекту).

Знавці вказують також на тонкощіпарламентського регламенту, які не дозволяють внесенняальтернативних законопроектів пізніш як у 14-деннийстрок після дня надання народним депутатам першогозаконопроекту з відповідного питання. Це означає, що,випередивши із своєю законодавчою ініціативоюміністерство, пан Мірошниченко зіграв на неповороткостібюрократичного апарату та заблокував можливістьподання міністерського законопроекту. Відтак, уочолюваної ним «конфедерації» приватних вишів є великішанси виторгувати у міністерства певні поступки.

Поки чиновники та інші законодавці чублятьсянавколо правил гри у вищій освіті, мало хто насмілюєтьсязгадувати про глибинні проблеми.

Це оцінювання знань, що відбувається занечіткими, заплутаними критеріями – замість вивченняпредмету по суті учням та студентам доводиться вивчатиуподобання педагогів, купляти «шпаргалки».

Це натаскування мислити примітивнимишаблонами замість навчання самостійному мисленню.

Як Азарова до «потьомкінськогокорпусу» водилиФасад хірургічного комплексу, який обійшовсядержавному бюджету у 400 млн. грн.Кадр з репортажу телеканалу ICTV 21 червня 2011 року.

Хірургічний корпус "з тилу". Замість бокового підходу – болото, галерею та інші частини будівлі місцями не облицьованоплиткою, а над центральним входом досі висить будівельна люлька. Фотографії зроблено 21 липня 2011 року.

Місяць тому прем’єр-міністр Микола Азаровурочисто відкрив новий хірургічний корпусНаціонального інституту раку. У супроводі директораінституту Ігоря Щепотіна голова уряду та телеоператорипіднялися на п’ятий поверх – в блискучу операційну,облаштовану, здавалося б, за останнім словом техніки.

Гарну «картинку» трохи зіпсував смішнийінцидент: під час інтерв’ю професора Щепотіна у нього заспиною пробіг пацюк. Навіть потрапив до кадру. Однак вефір гризуна не пропустили, і святкового настрою йомузіпсувати не вдалося.

Звідки живність в новій будівлі? Відповідь на цепитання проста: будівництво хірургічного корпусу триваєз 1992 року. Весь цей час його вартість зростала і зрештоюпочетверилася. Не дивно, що за 19 років по об’єкту встиглидобряче розгулятись паразити.

У звіті Рахункової палати про результати аудитуефективності використання бюджетних коштів напрофілактику і лікування онкологічних захворювань у2008 році зазначалося, що за бюджетною програмою«Будівництво, реконструкція та капітальний ремонтНаціонального інституту раку» на будівництвохірургічного корпусу у 2008 році передбачено 60,9 млн.грн. і визначено показник якості - 100 відсотків будівельноїготовності об'єкта. З виділених коштів 11 млн. грн.повернулися до бюджету і 1 млн. грн. було використаноне за призначенням. Ревізорів особливо обурив той факт,що близько двох років (станом на 2008 рік) на складахІнституту та відповідальному зберіганні постачальниківлежало без використання закуплене технологічне тамедичне обладнання для оснащення хірургічного корпусуна суму 56 млн. гривень. Гарантійний термін на цеобладнання давно добіг кінця.

У червні 2008 року заступник Міністра охорониздоров`я Зиновій Митник за погодженням з першимзаступником Міністра економіки України АнатоліємМаксютою затвердив термін введення в експлуатаціюхірургічного комплексу – 14 лютого 2009 року. Минулодва роки. Під час відвідин Національного інституту раку5 лютого 2011 року Микола Азаров поставив завдання до14 червня 2011 року повністю завершити будівництво,встановити «найсучасніше» обладнання та розпочатилікувати хворих. І от, нарешті, відбулося урочистевідкриття. Але прем’єр та журналісти бачили лише фасадбудівлі та один з поверхів. Якщо б Микола Азаровпотрудився зробити кілька кроків наліво від фасаду абовідвідати інші поверхи, він побачив би далеко не урочисту

картину незавершеного будівництва.Коли навіть з вулиці видно недоробки у

будівництві, нібито зданому в експлуатацію місяць тому,що ж може бути всередині? Про це розповідає один зонкологів на умовах анонімності:

–Усі поверхи, окрім того, де був Азаров, недобудовані, не прибрані та не обладнані. Будівельникипрактично не працюють. Медична апаратура немонтується. Крім того, виявилися недоліки проектування.У деякі дверні отвори навіть хірургічні ліжка не проходять!Дехто вже сказав, що це не хірургічний, а якийсьпотьомкинський корпус...

Можна здогадатися, що при розподілі державнихкоштів на боротьбу з раком когось в останню чергухвилювало, коли і наскільки ефективно запрацює новехірургічне відділення. Та й запевнення Миколи Азарова,ніби до 1 вересня у новому хірургічному комплексі буденалаштовано обладнання та розпочнеться лікуванняхворих, виглядають занадто оптимістично. Цікаво, чи знаєпрем’єр-міністр, що це обладнання застаріло на чотири-

п’ять років?Тріумфальне «введення в експлуатацію»

недобудови є черговою ланкою в низці «успіхів»директора Національного інституту раку Ігоря Щепотіна,за допомогою яких він примудряється залишатися насвоїй посаді з 2005 року.

На вбивчі висновки Рахункової палати він відповівпрезентацією «Національного плану «50 кроків боротьбиз раком» – скороченим перекладом з незначнимипереробками Національного плану по боротьбі з ракому Франції. Відбувся доганою Міністерства охорониздоров’я.

На заяву Європейського регіонального бюроВсесвітньої організації охорони здоров`я про те, щоУкраїна займає друге місце у Європі по кількості смертейвід раку на 100 000 душ населення, професор Щепотінвідреагував «висловленням сумнівів». Щоправда, незахотів пояснювати, в чому саме полягають його сумніви.

Нині на онкологічному обліку в Україні стоять 930тисяч українців. Щороку кількість хворих на рак українцівзбільшується на 165 тисяч, і ця трагічна динаміка невиявляє тенденцій до уповільнення.

Новий міністр охорони здоров’я ОлександрАніщенко зробив цілком правильний висновок ізбезуспішної боротьби з раком під керівництвом ІгоряЩепотіна: призначив нового головного онколога МОЗ,ним став головний лікар Донецького обласногопротипухлинного центру Ігор Седаков. ДОПЦ, на відмінувід НІР, не конфліктує з Національною академієюмедичних наук, і співпрацею з ДОПЦ більш задоволеніблагодійні фонди. Однак участь профільного міністра таголови Уряду в «урочистому відкритті» недобудованогохірургічного корпусу Національного інституту ракузасвідчує несподіваний «зріст акцій» пана Щепотіна на тлігуманітарної катастрофи у сфері його відповідальності.

Схоже, директора НІР рятує безпомилкове вміннядогоджати вищому начальству. Він віддано водив наекскурсії по інституту Віктора Ющенка, письмовопоздоровив Віктора Януковича з перемогою напрезидентських виборах, фотографувався з Ахметовим інавіть обіцяв вилікувати від раку нині покійногосоратника Юлії Тимошенко – голову ГоловКРУ МиколуСивульського... Важко утриматись від питання: як довгоможна дурити людей?

Не хотілося б думати, що влада більше цікавитьсяприводами «засвітитися» в телеекрані, аніж долеюонкохворих. Юрій ШЕЛЯЖЕНКО, для УП

Це зубріння непотрібних масивів фактів тагроміздких теоретичних конструкцій, постійнівипробування лояльності замість навчання кориснимпрактичним навичкам...

Стандарти освіти наче спеціально замислюютьсятак, щоб бути недосяжними для більшості студентів заумови доброчесної поведінки. А недоброчесна поведінкадозволяє педагогу на свій розсуд закривати очі стосовно«хитрощів» одних, до інших – застосовувати покарання,покликані скоріше принижувати, ніж виховувати.

В результаті маємо купу відмінників, які нездатніграмотно і чітко викласти свою думку на папері; мільйонирефератів та «наукових» робіт на захмарні, абстрактнітеми, «написані» (скоріше – куплені або вкрадені вінтернеті) людьми, які не потрудилися навіть розібратисяз азами предмету; товстезні нечитабельні підручники, якіза великим рахунком ніхто й не читає (включаючикоректора видавництва); «оцінки за відвідування»,«оцінки за конспект» і тому подібні звичні речі, абсурдністьяких очевидна.

Вища освіта давно перетворилася на формальність.Диплом потрібен для державної служби, для допуску впевні корпорації та інституції, зарегульовані державою(медицина, педагогіка, юриспруденція тощо). Дипломзасвідчує не рівень знань та практичних навичок, непотенціал розвитку, а факт проходження через жернова

освітнього механізму, цього розтягнутого і безглуздоготренінгу на тему «Я не я, я – гвинтик».

Схоже, суспільству байдуже, що система освіти ніякне заохочує молодих громадян бути грамотними,уважними, вдумливими, вільно мислити тависловлюватись.

Систематичне придушення цих визначальнихякостей здорової індивідуальності забезпечує двапарадоксальних ефекти, які дехто, на жаль, вважаєпозитивними. Це, по-перше, розвиток солідарностімолодих людей перед обличчям спільного ворога –потворних інституцій неякісної освіти та, по-друге,особистий розвиток і соціалізація небагатьохнайстійкіших та найсильніших, лідерів спротиву у боротьбіз системою.

Однак це небезпечна тенденція.«Борці», незалежно від рівня освіченості, рідко

дивляться у майбутнє і мають мало мотивів творити добротому суспільству, яке породило їх своєю нетерпимістю донесанкціонованої творчості.

Надаючи перевагу вихованню «борців», а не«творців», суспільство втрачає позитивні перспективи ухаосі непродуктивних конфліктів. Бо суттєво ісистематично збільшувати обсяг спільного блага всіхлюдей в суспільстві можна тільки за участі творців і тількиеволюційним шляхом. Юрій ШЕЛЯЖЕНКО, для УП

битва реформаторів

6 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠033 â³ä 30 ëèïíÿ 2011 ðîêóÊ î í ô ë ³ ê ò

Ми вже писали про конфлікт навколо довгобудуна провулку Лабораторному, 6 в Києві («Академія СБУ:уроки рейдерства», випуск № 031). В середині 90-х тутпочалася реконструкція гуртожитку Національноїакадемії Служби безпеки України з прибудовою житловогобудинку. Оскільки бюджетних коштів не вистачало, допроекту було залучено інвесторів. Між інвесторами таспеслужбою виник конфлікт: не поділили квадратні метри.В результаті СБУ порушує кримінальні справи, інвесторикажуть про рейдерство, а руїни гуртожитку тим часомпоросли бур’янами. Архітектор Володимир Підгірнякозвучив припущення, що рейдерська атака на інвесторівта будівельників почалася після зміни ректораНаціональної академії СБУ, і, схоже, новий ректор ВікторМікулін не вважав за необхідне дотримуватисьінвестиційної угоди, «оскільки не бачив у цьому особистоївигоди для себе». Віктор Петрович Мікулін, докторюридичних наук, генерал СБУ, нині – член Вищоїкваліфікаційної комісії суддів України, висловив бажаннярозповісти газеті «Правдошукач» свою версію подій:

– Раніше на Лабораторному, 6 був гуртожитоквищої школи КДБ. Я сам там жив, як багато інших слухачівта викладачів вищих курсів КДБ, одного з провіднихнавчальних закладів в Радянському союзі щодо підготовкикадрів Комітету державної безпеки. В гуртожитку булобільше 400 ліжко-місць, на другому та третьому поверсіпроживали викладачі з сім`ями, у багатьох з якихнароджувалися діти і проживали там до повноліття. Післяутворення Служби безпеки України і ВНЗ, і гуртожитокперейшли до її системи.

Об’єкт будувався з 1994 року, ще з благословеннятодішнього голови СБУ Євгена Марчука. Первиннідокументи на об’єкт отримав перший ректорНаціональної академії Володимир Сідак. Він звернувсядо місцевих органів щодо будівництва житла длявійськовослужбовців, і йому підказали реконструюватигуртожиток під житло, а на решті - близько гектараземлі - збудувати нові корпуси під житло.

Отже, з 1994 до 2003 року об’єкт будувала академія.Курував цей об’єкт полковник Стоцький, за останньоюпосадою - заступник директора Інституту, який єструктурним підрозділом академії, який створив і очоливпісля звільнення той же перший ректор академії СідакВ.С. Потім на посаду першого заступника голови СБУприйшов відомий генерал Сацюк, якого в подальшомупозбавлено генеральського звання. Він побачив, що об’єктпобудований майже весь, і вирішив відібрати цей об’єкт уакадемії. До речі, це не єдина махінація того часу. Увласності СБУ тоді були, якщо не помиляюсь, 23 земельніділянки на території міста Києва. Всі ці території черезкорупційні схеми перейшли у приватну власність і на нихнічого для СБУ не збудовано. Чому ніхто на сьогоднішнійдень не розібрався, куди поділася та земля, яка булавиділена міською владою під будівництво житла длявійськовослужбовців Служби безпеки України?

Треба розуміти: чому саме до цього об’єкта стількиуваги – по-перше, вже була підготовлена дозвільнадокументація і, по-друге, академія розпочала будівництво.Якщо б Національна академія СБУ не вклала шістьмільйонів гривень державних у нульовий цикл –проектування, отримання дозволів на будівництво,підготовку фундаменту тощо – жоден інвестор неприйшов би на провулок Лабораторний. На новихтехнологіях будувалося свайне поле, по 24-30 метрівкожна... Дуже просто прийти на готовий об’єкт і відібративід колективу академії. На інші 23 ділянки інвестори нейдуть до цього часу.

В тому хаосі, коли Службою безпеки керував Сацюк,в академії теж було безвладдя. З 2003 до 2006 року, завинятком восьми місяців, не було ректора. Очевидно,займаючись будівництвом, заступник директора ІнститутуСтоцький та архітектор Підгірняк зорієнтувалися в томухаосі, додумалися створити приватну структуру ТОВ«Будова-Центр-1» і передати їй гуртожиток і в цілому весьоб`єкт будівництва.

Афера корупційна полягала в тому, щобзруйнувати гуртожиток і позбавити академію житла підвиглядом будівництва за інвестиційні кошти. Гуртожитокзруйнували, замість реконструкції гуртожитку під житлопобудували тільки комерційні секції, а долю житловоїплощі із комерційних секцій додатковими угодамиперевели у зруйнований гуртожиток. Жодної квартиридля Національної академії на провулку Лабораторному,6 тепер немає. Проти цього я боровся, та не зміг відстоятиінтереси простих офіцерів академії.

За угодою, половина збудованих квартир маливідійти Академії СБУ. Насправді квартири у центрі Києвамінялися на Ірпінь, Вишгород, спальні райони Києва безурахування різниці вартості квадратного метра.Квадратний метр на Лабораторному мінявся наквадратний метр в Ірпіні та інших місцях. Житло частопередавалося за фіктивними актами, бо ці нові будинкина околицях ще не були здані в експлуатацію. От людинавам розкаже,– пан Мікулін киває на свого мовчазногосупутника.

Той виявляється одним з офіцерів СБУ, щоотримали квартири в Ірпіні за інвестиційною угодою. Вінпереконливо просить не публікувати його імені тарозповідає:

– В квартирі були вхідні металеві двері. Не булорозеток, вимикачів світла, електрики, газової плити, небуло сантехнічного обладнання. В інших квартирах булипластикові вікна, а у мене не було. Я шукав і купував завласні кошти пластикове вікно. На підлозі була піщанастяжка, яку довелося зчищати і переробляти повністю.Жодних внутрішніх дверей - в кухню, ванну, туалет.Стоякові труби, правда, були, лоджія мала пластикові

Віктор Мікулін: «70 мільйонів доларів вкраденона реконструкції гуртожитку Академії СБУ»

вікна. Перепади нерівностей складали приблизно трисантиметри - на підлозі, стелі, які довелося такожвиправляти. Через відсутність гарячої води, довелосявстановлювати бойлер. Оздоблення ніякого не було, хоча«Укрбудінвест» за договором з «Інвестиційнимисистемами» мав передати ці квартири під ключ. Насправдіквартира не була пристосована до життя, і тількивласними силами я зробив її житловою. Сталося так, щозамість безкоштовного житла для військовослужбовців яотримав житло за схемою 50/50, витратив на оздобленняблизько половини ринкової вартості такої квартири –близько 20 тисяч доларів. Ще й при вселенні довелосязробити внесок.

Пан Мікулін чекає, поки записується на диктофоністорія офіцерських поневірянь із «безкоштовним»житлом в Ірпіні, після чого продовжує свою розповідь:

– Мене було призначено ректором академії 7липня 2006 року. Прийшовши на посаду, почаврозбиратися і схопився за голову. Довелося запроситинезалежного аудитора з міста Рівного, щоб упередитимісцевий вплив. Отримавши висновок аудиту, я відкритовисловив свою позицію: у академії злочинним шляхомвідбирається гуртожиток і житло. Протягом трьох роківя боровся за цей об’єкт, щоб там не спрацювали корупційнісхеми. Першим мене підтримав голова СБУ ІгорДріжчаний, дуже чесна та порядна людина. Він своїмрозпорядженням повернув цей вистражданий об’єктакадемії і попросив мене розібратися чесно, справедливоз цим об`єктом.

Наступним кроком був судовий позов, який яподав від імені академії, щоб повернути належну житловуплощу академії. І, здавалося, тодішній голова СБУ ВалентинНаливайченко не заперечував, щоб ця справарозглядалася судом.

Полковник Стоцький, який відповідав за цей об’єкт,виявився, м`яко сказано, нечесною людиною. У договоріінвестування прописані його «юридичні», в лапках, ідеї,якими академію позбавлено будь-якого впливу набудівництво та контролю за ним. Стоцький придумавпередати функції замовника від академії до кишеньковоїприватної структури та вивіз із академії всю документаціюна будівництво. Замість того, щоб прийти до мене як досвого безпосереднього начальника і розповісти проситуацію, він звільнився з посади заступника директораІнституту і став заступником Підгірняка у ТОВ «Будова-Центр-1». Він представляв інтереси цієї своєї приватноїорганізації в суді, проти академії, де сам нещодавно служивофіцером!

У судовому процесі ми зайшли в глухий кут з тогомоменту, коли було призначено експертизи. Судзобов’язав посадових осіб ТОВ «Будова-Центр-1» видатидокументацію експертам. Вони на рішення суду нереагували і документи не видали.

Зрештою суд відмовив у задоволенні позову тареституції майна. Однак я не погоджуюся з цим судовимрішенням. Бо два роки суддя вів процес і цим фактичнодва роки погоджувався, що академія є замовником. Апотім заступник Голови СБУ Герасименко М. М. направивсвого представника в суд з офіційним листом, що академіяне є замовником, а замовником є Служба безпеки України.З того часу суддя побачив, що СБУ діє проти ректораакадемії Мікуліна. Через два роки суддя каже: ви вже незамовник!

Земля відведена на академію. Вся дозвільнадокументація оформлена на академію, в тому числі,

затверджений проект. Колишній ректор Володимир Сідак,підписуючи інвестиційну угоду, застрахував себесубординаційно: підписав цей договір від імені СБУ. Зазаконом, він мав підписувати її від імені академії. Насправді,не угода визначає замовника, а закони України. Вирозумієте? У задоволенні позову відмовили не тому, щонаші аргументи були слабкими, а тому, що керівництвоСБУ тиснуло на суд.

Я судове рішення не оскаржував, бо голова СБУВалентин Наливайченко мені особисто сказав відмовитисьвід позову. Була письмова вказівка керівництва відомства.Заступник голови СБУ Герасименко М.М. мав якусь великузацікавленість в цьому будівництві. Він і на мене тиснув.Важко сказати, які його мотиви. Адже до цього часуневідомо, хто є інвесторами будівництва будинку. Дехтокаже, що це дуже серйозні люди, керівництво СБУ, колишніпрацівники Секретаріату Президента України. Мені, якректору академії, замовнику будівництва, ніхто не надавсписки фізичних осіб, яким виділили, подарували абопридбали квартири.

Факт полягає в тому, що наш квадратний метр –квадратний метр академії, який мав бути переданий наму новобудові – будували за 500 доларів та продавалифізичним особам-інвесторам по 6000-7000 доларів, авійськовослужбовцям натомість купили квадратні метрипо 900 доларів на околицях. То куди ділися більш ніж 6 000доларів різниці за кожен квадратний метр?

За моїми підрахунками, приблизно 70 мільйонівдоларів вкрадено на реконструкції гуртожитку АкадеміїСБУ. Це – різниця між сумарними вкладами інвесторів тареальною вартістю будівництва. Також вкрадений внесокакадемії: одна земельна ділянка в центрі Києва коштувала,за ринковими цінами, близько 45 мільйонів доларів, а щебільш ніж 6 мільйонів гривень бюджетних коштів таробота багатьох людей були вкладені у «нульовий цикл».І сама будівля гуртожитку теж коштувала не менш ніжпівмільйона.

Коли моя боротьба за справедливість сталакерівництву СБУ поперек горла, вони знайшли привід длязвільнення з посади ректора. Я потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, якийсь нетверезий чоловікстрибнув мені під машину. Вже була готова постанова провідмову в порушенні кримінальної справи, алеГерасименко М.М. зателефонував начальнику Головногослідчого управління МВС Коляді, заступнику Генеральногопрокурора Щоткіну, всіх підняв на ноги: порушитикримінальну справу! Декілька офіцерів внутрішньоїбезпеки СБУ стояли біля дверей слідчого, щоб отриматипостанову і передати тому же Герасименку М.М. з метоюскерувати її в Секретаріат Президента. Після могозвільнення два місяці тривало слідство, найкращіекспертизи довели мою невинуватість і зрештою справузакрили.

…Із розповіді пана Мікуліна випливає, що ТОВ«Будова-Центр-1» є мало не чорною діркою, у якупровалилися мільйони доларів, сплачені фізичнимиособами-інвесторами будівництва. Щоправда, підтвердитисказане Віктор Петрович може тільки документами,створеними всередині Служби безпеки України: зокрема,копією позовної заяви, відхиленої судом, та кількомасторінками висновку внутрішнього розслідування, щоподавався до суду. Інші докази «злочинів», за його словами,«вивезли з академії». Тепер Віктор Мікулін «поза грою» івважає, що корупціонери добилися свого.

Спілкувався Юрій Шеляженко

Схема розподілу житла на пров. Лабораторному, 6 (за даними В. Мікуліна)

ÎÃÎËÎØÅÍÍß. Îäèí ç íàéá³ëüøèõ òà íàéâ³äîì³øèõ ó ñâ³ò³ àðõ³â³â «Ãóâåð³âñüêèé ³íñòèòóò ïðè Ñòåíôîðäñüêîìó óí³âåðñèòåò³ â ÑØÀ (www.hoover.org)»ðîçïî÷àâ â Óêðà¿í³ íåêîìåðö³éíèé íàóêîâèé ïðîåêò – çáèðàííÿ äðóêîâàíèõ ìàòåð³àë³â ïîë³òè÷íèõ ïàðò³é ³ ðóõ³â, ÿê³ âåäóòü ñâîþ ä³ÿëüí³ñòü â Óêðà¿í³. Ñþäè âõîäèòüáóäü-ÿêà äðóêîâàíà ïðîäóêö³ÿ ç ê³íöÿ 1980-õ ðîê³â ïî íàø³ äí³ – ãàçåòè, æóðíàëè, áðîøóðè, ëèñò³âêè, ïëàêàòè, ïðîãðàìè, êíèãè òîùî, âñ³ äðóêîâàí³ ìàòåð³àëè, ÿê³ìîæóòü ðîçïîâ³ñòè ïðî ïàðò³éíå áóä³âíèöòâî â Óêðà¿í³ çà îñòàíí³ 23 ðîêè, îðèã³íàëüí³ ìàòåð³àëè âñ³õ çàðåºñòðîâàíèõ â Óêðà¿í³ 180 ïîë³òè÷íèõ ïàðò³é, ³íøèõãðîìàäñüêèõ ðóõ³â ÷è íàâ³òü ðåë³ã³éíèõ îðãàí³çàö³é. Àðõ³â Ãóâåðà ó ÑØÀ º àáñîëþòíî â³äêðèòèì äëÿ íàóêîâö³â, îá³öÿº îïèñàòè ³ îöèôðóâàòè âñ³ íàä³ñëàí³ìàòåð³àëè – ³, òàêèì ÷èíîì, çáåðåãòè äëÿ íàøèõ íàùàäê³â òà ìàéáóòí³õ äîñë³äíèê³â ö³ äîêóìåíòè. Ïðîñèìî ïåðåäàòè âñ³ ìîæëèâ³ ïîòî÷í³ òà àðõ³âí³ ìàòåð³àëèä³ÿëüíîñò³ Âàøî¿ ïîë³òè÷íî¿ ñèëè ó Ñòåíôîðä äëÿ çáåðåæåííÿ òà íàóêîâîãî âèâ÷åííÿ. Ö³êàâëÿòü àáñîëþòíî âñ³ äðóêîâàí³ ìàòåð³àëè: ãàçåòè, æóðíàëè, áðîøóðè,ëèñò³âêè, ïëàêàòè, ïðîãðàìè, êíèãè, ìåòîäè÷êè, âíóòð³øí³ ðåë³çè òîùî Âàøî¿ ïîë³òè÷íî¿ ñèëè. Âäÿ÷íèé íàïåðåä çà äîïîìîãó. Â³ä ³ìåí³ «Ãóâåð³âñüêîãî ³íñòèòóòóïðè Ñòåíôîðäñüêîìó óí³âåðñèòåò³ â ÑØÀ», ê.ô.í. Îëåñü Îáåðòàñ, òåë. 050-903-08-10, 096-56-000-76, 093-200-13-15, e-mail: obertas@bigmir.net

7Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠033 â³ä 30 ëèïíÿ 2011 ðîêó Ê î í ô ë ³ ê ò

12 вересня 2009 р. у нашій сім'ї трапилася трагедія.При пологах у Переяслав-Хмельницькій центральнійрайонній лікарні померла моя єдина донька СтоляренкоОлена Михайлівна 1977 р. н. та її син, мій онук.Напівсиротою залишилася її старша донька, моя онучка,якій зараз 13 років. Експертна комісія МОЗ встановила,що можна було відвернути смерть, вчасно надавшимедичну допомогу шляхом родорозрішення, кесарівогорозтину. Лікарка Філімонова Надія Василівназвільнилася з роботи та переїхала на постійне місцепроживання до Києва. Майже через рік після цієї трагедіїпроти Філімонової Н. В. було порушено кримінальнусправу, яку спочатку ніхто не хотів порушувати, томунашій родині довелося скаржитися до обласнихінстанцій: прокуратури та ін.

Звинувачують Філімонову Н.В. за ч. 1 ст. 140 ККУкраїни. Її дії на досудовому слідстві слідчим ЧичиркінимА.О. кваліфіковано як неналежне виконання медичнимпрацівником своїх професійних обов'язків внаслідокнедбалого або несумлінного до них ставлення, щоспричинили тяжкі наслідки для хворого, його смерть.Досудове слідство тривало всього один день. Слідчийзаявив, що йому дуже треба на наступний день здати допрокуратури цю справу, бо кінець місяця і це йогопоказники, тому часу на ознайомлення із матеріаламисправи дав лише до вечора того дня. Більше того, справудля ознайомлення він надав не підшиту з непронумерованими аркушами. Я похапцем переглянулацю папку з документами, тобто кримінальну справу, прощо згодом пожалкувала, так як суддя Рева ОлександрІванович, у провадженні якого з 22 вересня 2010р. доцього часу перебуває ця справа, не надає мені можливостіз нею ознайомитися.

Не все зрозуміло і не все сходиться у медичнихвисновках, висновках самого слідчого, з якими менівдалося ознайомитись.

Аналізуючи покази лікарів та інших очевидцівзлочину, я виявила, що мою доньку без потреби шпигалиродостимулюючими препаратами, коли строк для пологівзгідно підрахунків тоді ще не підійшов.

Моя донька 09 вересня 2009 р. звернулася до цієїлікарні із болями в животі, і лікарі повинні були встановитипричину цих болів.

Причиною смерті вказують передчасневідшарування нормально розміщеної плаценти, через щомоя донька при пологах стікла кров'ю, бо лікарям невдалося зупинити кровотечу. Щодо дитини, то про неїдали висновок, на мою думку, сумнівний, що вонанародилася мертвонародженою з дворазовим обвиттямпуповини навколо шиї, але 11 вересня 2009 р. о 23 год. умоєї доньки відійшли навколоплідні води, на початок добисерцебиття ще прослуховувалося, об 0 год. 15 хв. 12вересня був констатований дистрес плода, в тому числі

«Лікарі ховали сліди злочину, щоб ніхто не змігвстановити причину смерті моєї доньки та онука»

підвищене серцебиття, об 1 год. 15 хв. серцебиття уже небуло, а народився хлопчик у 1 год. 40 хв. Він не міг обвитисяпуповиною без навколоплідних вод. Виникає питання,чому лікарі, знаючи, що він є вже мертвим, не застосуваливакуум-екстракцію, а з 1 год. 15 хв. у прямому сенсі цьогослова видавлювали з моєї доньки дитину, чим зменшувалишанси на вчасне припинення кровотечі, можливо -спровокували її, обірвавши магістральні судини.

У кримінальній справі вказано, що приводом до їїпорушення є рапорт чергового міліціонера про те, що впологовому будинку при пологах померла моя донька,хоча зі свідчень лікарів - померла вона у реанімаційномувідділенні. Якщо справді моя донька померла упологовому відділенні, а не в реанімаційному, виннимиє всі безграмотні лікарі, що стимулювали пологи, яким натой час не був строк, не встановили відшаруванняплаценти, не зробили кесарівого розтину, не слідкувализа серцебиттям плоду і видавлювали його мертвого,порушивши кровоносні судини. Для припиненнякровотечі лікарі змушені були видалити дітородні органимоїй доньці. Їх та плаценту у подальшому ніхто недосліджував, де вони ділися - невідомо, наче лікарі ховалисліди злочину, щоб ніхто не зміг встановити дійснупричину кровотечі та смерті моєї доньки та онука.

Чи не з метою виправдання винуватців смерті моєїдоньки та онука даються ці свідчення та висновки провинуватість лише однієї Філімонової Н.В.? Навіть якщо всуді буде доведено її вину, законом встановленопокарання - позбавлення волі на строк до двох років.Однак Філімонова Н.В. народилася 1948 р., зараз вонапенсіонерка, раніше не судима, тому цей строк буде длянеї умовним.

Хоча реальне покарання Філімоновій Н.В. незагрожує, вона з вересня 2010 року жодного разу нез'являлася на судові засідання, надаючи довідки про те,що вона перебуває то на лікуванні, то на реабілітації післяцього лікування... Після отримання кожної повістки воназахворіває і лягає на кілька днів в лікарню, а після засіданнязнову видужує. Схоже, вона обрала тактику затягуваннярозгляду кримінальної справи і сподівається на її закриття,коли мине 3-річний строк давності.

На одному із останніх судових засідань суддя РеваО. І. проголосив постанову про примусовий привідпідсудної Філімонової Н.В. до суду. Змінювати запобіжнийзахід з підписки про невиїзд на арешт суддя не хоче,відмовляється провести судово-медичну експертизу стануздоров’я підсудної. Примусовий привід Філімонової Н.В.не забезпечується, бо виник спір між відділеннями міліції,хто повинен забезпечувати цей привід: відділ міліції помісцю реєстрації чи відділ міліції, де проходить суд...Прокурор Панченко Б.В., який повинен підтримуватидержавне обвинувачення в суді, виявляє інертність табайдужість замість належного виконання своїх обов'язківпо підтримці державного обвинувачення.

Тим часом лікарі, не здатні вірно встановити строквагітності, продовжують працювати і використовувати

«Досить Мікуліну смішити людей!»На прохання редакції юрисконсульт ТОВ

«Будова-Центр-1» Андрій Стоцький прокоментуваврозповідь Віктора Мікуліна:

– Він все плутає, недоречностей у нього пруд пруди,а перехід на особистості щодо мене та архітектора об’єкту,домисли про «кишенькову структуру» – це все просто негідне коментарів. Не сперечатимусь, версія у ньогосенсаційна: мовляв, двоє спритників вкрали у СБУгуртожиток і стали мільйонерами. Однак досить Мікулінусмішити людей! Факти свідчать про інше. Всі грошіпроходили через рахунок СБУ. Проектну організацію нея створив, вона працює з 1989 року. Гуртожиток бувпереданий для реконструкції згідно акту прийому-передачі. І реконструкція рано чи пізно буде закінчена.Безпідставні кримінальні справи, абсурдна судоватяганина, бездіяльність замовника – всі такі перешкоди,перш за все, наносять збитки державі руками тих осіб, якінібито «борються з корупцією». Тут сплівся вже такийклубок домислів, чиновники так бояться прийматиочевидні рішення, що, можливо, потрібне втручаннявищого керівництва СБУ для того, щоб ця реконструкціянарешті була закінчена з мінімальними втратами длябюджету та інвесторів.

Що б не казав Мікулін про інвестиційну угоду, такіугоди були типовими для Міністерства оборони, для СБУта інших відомств, пройшли перевірку Рахункової палати,прокуратури, податкових органів. Ці угоди витрималивсі суди до сьогоднішнього дня. Якщо Мікулін не зважаєна це і все одно зве угоду корупційною, хай це буде найого совісті. До речі, в суді я захищав перш за все угоду, вукладенні якої брав участь як юрист, тому моя позиція завсі ці роки не мінялася і моя совість офіцера чиста.

Не розумію, навіщо він приплітає Марчука, Сацюка,робить мене відповідальним за будівництво... З 1991 по1997 рік я був начальником відділу юридичної службиСБУ, котрий обслуговував Центральне управління;працював в академії з 1997 року і не займався будинком в1994-2000 роках – та й потім відповідав тільки за юридичніпитання. Будинком займалася робоча група на чолі зпроректором з адміністративно-господарської діяльностіМиколою Нечипоренком. На першому документі побудівництву стоїть підпис та резолюція першогозаступника Голови СБУ, а не Марчука. Коли в 2003 році напосаду Голови СБУ було призначено генерала ІгоряСмешка, Рахункова палата прийшла з перевіркою на всіоб’єкти. По Лабораторному, 6, на відміну від багатьохінших об’єктів, порушення знайшли мізерні – два тижні

перевірявся цей об’єкт у 2004 році. В результаті Рахунковапалата рекомендувала будівництво всіх об’єктівцентралізувати в одній службі замовника, в центральномуапараті СБУ. На підставі рекомендацій Рахункової палати1 квітня 2004 року перший заступник Голови СБУ видаврозпорядження про передачу об’єкта від академії до СБУ.Ніякого Сацюка там близько не було. Пригадую, оцінкаоб’єкту Сацюком звучала так: «там держава вже забралавсе, що можна».

У Мікуліна всі погані, щось плете абсолютно бездоказів. Називає фантастичні ціни за квадратний метр – 6тисяч, 7 тисяч доларів. Насправді на момент підписанняугоди - початок 2003 року - ринкова ціна житла для цьогорайону була в десять разів меншою, 600-700 доларів заквадратний метр. Ми пропонували інвесторам вкладатисяпо 3075 гривень за квадратний метр. Ця ціна булаоднаковою для всіх: що для СБУ, що для «Інвестиційнихсистем», що для фізичних осіб-інвесторів. ТОВ «Інвестиційнісистеми» – компанія, афільована з банком «Київ» –викупила 7321 кв. м. на об’єкті. Оскільки в будівництвібули затримки, ціна зросла до 4100 гривень. При цьомуфізичні особи-інвестори ще й «скидалися» на купівлюжитла для працівників СБУ. До речі, всі інвестиційні коштинадходили на спеціальний рахунок під контролем СБУ.Тому легко підняти документацію про рух коштів і довести,що ніякими надприбутками – 50 мільйонів доларів, як вінказав раніше, чи 70 мільйонів, як каже зараз – там навітьне пахне. Так само, нікуди не вивозилась документація.Оригінали передавалися замовнику, копії є у нас. Все цепобачили слідчі СБУ, коли ініціювалися кримінальні справи,йшов тиск на нас, слідчі чомусь мало не звітували Мікуліну.Скоро всім стало ясно, що цей об’єкт чистий,реконструкція гуртожитку провадиться легально, і тількиМікулін продовжує казати своє... Бог йому суддя.

Про обсяг державного внеску в об’єкт. СБУ вклалавсього 600 тисяч гривень бюджетних коштів. Більше відСБУ не було жодної копійки, з 1994 року все робилося наінвестиційні кошти. Названа ним ціна земельної ділянкиразів у десять перевищує реальну, і на тій земельнійділянці будувати об’єкт не можна було. Інвесторамдовелося докупляти землю, будувати інженерні мережі ітак далі. Землю відвели лише в 2002 році, до того всіроботи велися незаконно, дозвільні документиотримували «викручуванням рук» в КМДА. Коли панМікулін каже про нібито руйнування гуртожитку, стаєочевидно, що він не розуміється на будівництві: приреконструкції мають демонтуватися зношені частини

споруди, це нормальна практика.Щодо «мовчазного супутника». Я допускаю, що він

зробив ремонт за 20 тисяч гривень. Але хіба це половинавартості квартири в Ірпені, під Києвом, в рекреаційнійзоні? Насправді за такі гроші можна купити максимум 4квадратних метри. Це 4-5% від вартості квартири, а не50%. Крім того, є державні нормативи. Якщо житлоздається в експлуатацію за бюджетні кошти – воноробиться «під ключ», що включає в себе повне внутрішнєоздоблення квартири: обої, покриття підлоги, столярку ітак далі. Якщо житло здається за інвестиційні кошти, тоумови здачі визначаються угодою. СБУ хотіла отриматиякнайбільше квартир. Якщо б квартири давалися ізоздобленням, їх було б не 38, а 35. Загалом, наскільки менівідомо, в Ірпені квартири здавалися у стані, визначеномув угоді. Мікулін стверджує, що квадратний метр в Києвімінявся на квадратний метр в Ірпені. Це неправда. Я непам’ятаю точно коефіцієнти, бо обміном ТОВ «Будова-Центр-1» не займалося, однак була додаткова угода, заякою СБУ обміняла з «Інвестиційними системами» 35квартир на Лабораторному площею близько 4 тис. кв. м.на 80 квартир площею понад 6 тис. кв. м. – в Ірпені, навулицях Алма-Атинській та Здолбунівській в Києві, двіквартири в Вишгороді та одну квартиру в Івано-Франківську. Ці квартири заселені військовослужбовцямиСБУ, більшість з яких є співробітниками академії.

Єдиний документ, на який він посилається – цевисновок ініційованого ним службового розслідування.Але він забув розповісти, що є оцінка цього «епохальногодокумента» в листі Генеральної прокуратури України:висновок нічим не підтверджений. Віктору Мікулінукінець-кінцем необхідно визнати, що завдяки його"бурхливій діяльності" було зупинено будівництво,завдано матеріальних та іміджевих збитків державі йгромадянам, котрі вклали свої кошти в цей об'єкт.Підірвана довіра до такого державного органу, як СБУ, збоку інвесторів. Дуже відчутних втрат зазнав колективНаціональної Академії СБУ, наражений на конфлікт.

Службою безпеки України збудовано десяткиоб’єктів у місті Києві. Хай мені покажуть, де СБУ збудувалащось на кращих умовах, ніж на Лабораторному! Тут СБУвже отримала 103 квартири плюс іще 56 пропонуємо. Заодин об’єкт – 159 квартир. Вже черги б не було в СБУ,якщо б на кожному об’єкті давали квартири так, як нацьому. До реконструкції СБУ мала у власності гуртожитокв аварійному стані, що було підтверджено державноюекспертизою, та у користуванні 38 соток землі. Насьогоднішній день СБУ має у власності той же гуртожитокта понад 80 соток землі в оренді, і при тому отримала зарахунок інвесторів, в основному - фізичних осіб, 103квартири. Судіть самі, про який збиток для держави можейти мова?!

родостимулюючі препарати без особливої потреби. Хочаза їх участі загинуло двоє людей.

Чи мають уявлення рожениці району, з ким їмдоведеться мати справу при пологах?!

Наумова Валентина Іванівна, с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області; на підтримкулиста підписалися жителі села: Столяренко Р. М., БількоП. О., Куца В. В. та інші (всього 20 підписів).

На прохання редакції цей лист прокоментувавголовний лікар Переяслав-Хмельницької центральноїрайонної лікарні Володимир Якименко:

“Стосовно смерті породіллі Столяренко О. М. тафакту мертвонародження її дитини було проведенослужбове розслідування обласними спеціалістами. Зарезультатами розслідування лікар Філімонова Н. В., якапроводила пологи, звільнена з роботи, також звільненийіз займаної посади районний акушер-гінекологСакало В.І., винесено догани заступнику головного лікаряз медичної частини Кузьменчук Л. В., акушер-гінекологуКорж В. М., лікарю-анестезіологу Отапенко В. М.

В даний час триває судовий процес покримінальній справі відносно Філімонової Н. В.Представники лікарні, які викликаються до суду,регулярно з'являються на засідання. Лікар Філімонова Н.В.в даний час в лікарні не працює, проживає в іншіймісцевості. Медичні працівники щиро співчувають горюсім'ї Столяренків та Наумовій В. І.”.

ÐÅÄÀÊÖ²ÉÍÀ ÏÎØÒÀ

Проблемы защитыперсональных данных

Опасным называют Закон Украины «О защитеперсональных данных» коллекторы и представителисмежных видов бизнеса. Свою обеспокоенность онивыразили в ходе круглого стола, состоявшегося21 июля в Киеве при участии президента Ассоциацииучастников коллекторского бизнеса УкраиныАлександра Ильчука, исполнительного директора этойорганизации Артема Кучина, председателя правления«Первого всеукраинского бюро кредитных историй»Антонины Паламарчук, заместителя главыГосударственной службы по вопросам защитыперсональных данных Владимира Козака.

Участники круглого стола обратили вниманиена нечеткость в формулировке ключевых понятий,нарушение баланса между правами субъектаперсональных данных и владельца соответствующихбаз данных, отсутствие четкого механизма реализацииупомянутого законодательного акта.

- Персональные данные нужно защищать, нопринятый закон необходимо дорабатывать,- заявилАртем Кучин. Александр КРИВЕНКО

8 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠033 â³ä 30 ëèïíÿ 2011 ðîêóÄ ë ÿ ä ó ø è

Засновник, редактор, видавець:Шеляженко Юрій Вадимович

(фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532).Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого

засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р,видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р.

Тираж 2000 примірників. Індекс 49608.Розповсюджується безкоштовно.Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042,

м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82.Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435.Електронна пошта: say@truth.in.uaПідписано до друку 27.07.2011 р.Віддруковано ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”,

вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034. Замовлення № 116607.

Всеукраїнська незалежна газета

Сказка о реформах.Зимним днем на переменке ребята высыпали в

школьный двор, чтобы поиграть в снежки. Солнцеблестело среди туч-сугробов, как огромная снежинка.Комки снега на земле были мягкими и желтыми, словномед. Лепить снежки было весело.

Отличница Маша не швырялась холоднымиосадками. Она надела свое зеленое пальто, выбежала наулицу за компанию, но сидела в сторонке от беснующихсяпацанов – читала учебник. Не прошло и полминуты, какее выбрали главной мишенью.

В класс Маша вернулась настоящим снеговиком.Ее рукава были набиты ледышками. Голова превратиласьв айсберг. Плечи белели, как снежные вершины. Даже зашиворот ей сунули охапку снега. Что касается учебника,то он стал похож на использовавшийся несколько лет безстирки носовой платок.

Жаловаться девочка не хотела. Но учительницасама догадалась, что произошло.

– Как вы можете издеваться над одноклассницей!– возмутилась она,– Об этом обязательно узнают ваширодители. Нельзя, слышите, нельзя кидать снежками вчеловека, который читает книжку!

До конца занятий Маша не выходила из класса.Тем временем слухи о происшествии распространялись.У выхода из школы ее встретили старшеклассники инасыпали в рюкзак снега. Маша простудилась.

Директор школы решил запретить любые игры водворе в зимнее время. Родители были недовольны этими обратились на телевидение. Об истории узнала всястрана. Министерство образования провело внутреннеерасследование, по результатам которого министррекомендовал педагогам пресекать вредную для здоровьядетей игру в снежки.

Разразился нешуточный политический скандал.На сайте лидера оппозиции была опубликована

довольно резкая записка из тюрьмы. Мол, тирану-клептоману на Банковой мало запрета оппозиционерампользоваться твиттером на нарах. Теперь он еще и детейлишает последнего удовольствия!

Рейтинг Президента стремительно покатился вниз.Чтобы исправить это, было объявлено о рождественскойпресс-конференции. Но не успел Президент спеть «джинглбелс», как три часа тренировок с учителем пения и тремяамериканскими политтехнологами полетели коту подхвост. Журналисты закидали снежками главу государства.

В ответ Президент объявил чрезвычайноеположение. Гидрометцентр захватили бойцы спецназа.Было объявлено о реформе календаря.

– Наша цель – изжить такое вредное время года,как зима,– рассказала на популярном ток-шоу новыйначальник Гидрометцентра, настоящая негритянка изАфрики,– Скоро в Украине будет очень жарко. РеформыПрезидента предусматривают глобальное потепление надва градуса каждый год. До 2030 года мы будем жить втропиках!

Под шумок разговоров об изменении климатаГосударственное агентство патриотических прожектов накредит МВФ закупило в Египте 70000 крокодилов помиллиону долларов за особь. Когда афера вскрылась,никто в правящей партии не хотел признавать, чторазведение крокодилов в Днепре не изменит украинскийклимат. Депутаты из разных фракций целый месяцспорили в прямом эфире, теплокровные ли крокодилы.Один оппозиционный депутат принес в студию маленькихкрокодильчиков и предложил оппонентам их потрогать,а лидер пропрезидентской фракции завопил опровокации: это-де не крокодилы, а тритоны – и вообще,они кусаются.

В новостях первого канала российскоготелевидения прошел сюжет о потеплении климата вУкраине в результате более тесных отношений с Россией.

Вечная мерзлота прекрасна

Утверждалось, что украинских националистов скоробросят в Днепр к крокодилам, и вся Украина станетпохожа на Крым. Канал НТВ выпустил трехсерийныйдокументальный фильм о инициативе Газпрома зажечьискусственное солнце над Киевом, если Газпромупередадут Нефтегаз и всю газотранспортную систему.

Вскоре во Львове состоялось учредительноесобрание Холодноярской партии, на котором былорешено не допустить превращения Украины в пекло.Холодноярская партия потребовала заморозить статусукраинцев как титульной нации и гарантировать вКонституции право каждого украинца на двакондиционера – во-первых, по месту жительства; во-вторых, на рабочем месте. Эта новость взбудоражилаДонбасс. Горячие головы предлагали объявить ДонецкЮжным полюсом, а лучше - Южно-русским. На экстренномсобрании трудовой коллектив завода «Норд» во главе сбывшим депутатом горсовета, отбывающим по приговорусуда пожизненные общественные работы, решил датьотпор противникам реформ: производствохолодильников свернуть, производство газовых плит –увеличить в десять раз.

В газете Financial T imes была опубликованагневная передовица под названием «Тиран ходит погорячим углям». В передовице говорилось о том, что, покавесь мир борется с глобальным потеплением, «безумец сБанковой» устраивает потепление вместо реформ.

Вскоре на президентском сайте появился переводпубликации Wall Street Journal о том, что курс реформПрезидента Украины основан на позитивном опытеГренландии, где очень теплый климат. Потом выяснилось,что оригинальная статья была опубликована на шестойстранице, мелким шрифтом и на правах рекламы.Причем – с опечаткой: вместо «Гренландии» следуетчитать «Грузия». Как стало известно из достоверныхисточников, эту публикацию Президент диктовал лично.

Пока на улицах ожесточенно митинговали исражались холодноярские огнетушители с южными

поджигателями, все выборы и референдумы опродолжении президентского срока заканчивалисьпобедой реформаторов календаря. Конституционныйсуд в связи с перманентным чрезвычайным положениемрешил отменить Конституцию вообще и навсегда. Вприговоре особо подчеркивалась юридическаяникчемность документа, который никто не выполняет.Восемнадцать судей получили личные дачи в Крыму иуехали в пожизненный отпуск.

Тем временем Маша разочаровалась в книгах,бросила читать и пошла в спортивную секцию альпинизма.Окончив школу, поступила учиться на криотехника. Послелекций торговала мороженым. Вступила вХолодноярскую партию. Забрасывала снежкамичиновников, заплатила сотни административныхштрафов. Ее знали и боялись все милиционеры врайцентре, потому что за каждый штраф она норовилавлепить снежком в ментовскую морду.

Она вышла замуж за известного полярника,уволенного с работы по сокращению. Много зим семьяпроводила у телевизора в холодной квартире с вечноотключенным отоплением, слушая обещания о грядущемпотеплении. Их грело только тепло собственных тел,близость любимого человека.

Жизнь постепенно превращалась в глухую зиму.Бигборд за окном с портретом Президента и лозунгом«Нагрею людей!» однажды накрылся сугробом и с тех портак и не оттаял. По новому календарю это называлось«временными заморозками весеннего периода».Местные газеты писали только о весне: «Всюду зелень наочередном весеннем параде морозостойких крокодилов,проводящемся при поддержке управления культурырайонной администрации».

В жуткую метель, отправляя внуков и внучек вшколу, Мария Георгиевна наставляла:

– Жизнь – это вам не мороженое. Меньше читайтекнижки, больше лепите снежки. Будьте меткими. Задайтежару этим крокодилам! Юрий ШЕЛЯЖЕНКО

Вера преодолевает бедность

Бог слышит молитвы и живёт в каждой душе.Знает ли Бог о нуждах бедных? Конечно, знает.Может ли Бог помочь бедным? Бог помогает. Бог

действительно помогает каждому, и Бог творит чудеса.Надо только поверить в Бога.

Некоторые люди не верят в Бога и жалуются набедность. Они не могут понять, почему они бедны.

Чего не хватает бедным людям?Они думают, что им не хватает денег. Но когда у

них появляются деньги, они швыряют деньги на ветер впоиске безумных, а потому унизительных удовольствий.

Они думают, что им не хватает общественногоположения. Но когда они приобретают общественноеположение, сразу начинают воровать. И беднымистановятся все.

Смысл жизни человека в развитии, познании итворении, в стремлении к добру и борьбе за добро – такойжизненный путь ведёт к счастью.

Бедные люди усматривают смысл жизни вудовлетворении безграничных потребностей – личных иколлективных. Для них душа, добро, Бог – выдумки илинесуществующие абстракции. Они не чувствуютсобственной души, потребности общаться с Богом, ценитькаждого человека, верить в себя.

Бедность унижает человека. Бедность – это зло.И единственный путь к преодолению зла – это вера.

Вера в Бога, вера в себя, вера в самоценность каждогочеловека. Вера в то, что все субъективное так же ценно,как объективное. Вера в то, что одна лишь вера – этовеличайшее богатство и счастье.

Вера – бесценное богатство. Ни за какие деньгиневозможно купить чудесное благословение Бога, но Боготвечает на веру откровением.

Вера – сокровище, которым невозможно и ненужно ни с кем делиться. Вера – главная личнаясобственность каждого. Лишь безумец может считать ееничтожной. Мудрый человек ценит свою веру и ценитверу других людей не меньше, чем свою веру.

Что значит – верить?Верить – значит бороться за паритет индивидуума

и коллектива: цивилизационный, культурный,общественный, политический, экономический, публично-правовой.

Верить – значит вдохновенно, эффективноработать, сотрудничать и содействовать с людьми дляпреумножения добра и благосостояния, общего блага.

Верить – значит благодарить за добро большимдобром, награждать достойных.

Верить – значит деятельно увеличиватьразнообразие возможных путей к успеху и счастью,помогать нуждающимся так, чтобы они поверили в себя итворили свою жизнь, общаясь с Богом.

С Божьим благословением, с верой в себя нет такихпотребностей, которых бы человек не смог удовлетворить.

Вера преодолевает бедность.Вера меняет мир.

www.temple.org.ua Проповедь Хранителя Веры в Храме Божественного Откровения

*

**

**

**

*

***

**

*

*

*

*

** *