Íåçàëåæíà ãàçåòà. Çàñíîâíèê ³ ðåäàêòîð Þð³é Øåëÿæåíêî. ¹ 034 â³ä 30 ñåðïíÿ 2011 ðîêó.Ãàðÿ÷à ë³í³ÿ: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Ñàéò ðåäàêö³¿: www.truth.in.ua

ñòîð. 8

Ïðåâûøåíèåâëàñòè?Ïîñòàíîâëåíèå îïðèâëå÷åíèè ÞëèèÒèìîøåíêî â êà÷åñòâåîáâèíÿåìîãî. Íà ðóññêîìïóáëèêóåòñÿ âïåðâûå.

ñòð. 7

ÄåíüÍåçàëåæíîñò³Îïîâ³äàííÿ ïðîùàñëèâå ìàéáóòíºóêðà¿íö³â, ÿê³ êîëè-íåáóäü íàâ÷àòüñÿêîíòðîëþâàòè âëàäó.

ñòîð. 4-5

Ïåðåäïëà÷óéòå ãàçåòó “Ïðàâäîøóêà÷” â áóäü-ÿêîìó ïîøòîâîìó â³ää³ëåíí³ Óêðà¿íè! ²íäåêñ 49608. Âàðò³ñòü 2,24 ãðí./ì³ñ.

Ñåëÿíè çà÷åñí³ âèáîðèÌåøêàíö³ ñåëàÑîô³¿âñüêà Áîðùàã³âêà,ùî íà Êè¿âùèí³,çâåðíóëèñÿ äî ÏðåçèäåíòàÓêðà¿íè çà ï³äòðèìêîþ.

Під тискомЦінову стратегію «Газпрому» можна пояснити у

двох словах: внутрішній тиск. Саме ця сила є джереломзбагачення російських газовиків.

Стиснутий у надрах землі, газ рветься назовнічерез будь-яку шпаринку. Геологи ширяють над тундрою,наче несита зграя комарів у сутінках влітку. Вони шукають

Уривки з книги про «справу Юлії Тимошенко» та українсько-російські відносини у сфері поставок та транзиту газу.

та оконтуровують поклади. Потім у тіло планетивстромляється «хоботок» бурового інструменту.

За лаштунками бурових вишок, що похмуровисочіють у засніжених долинах, безкраїй грязюці абостирчать на платформі посеред моря, сила внутрішньоготиску виштовхує газ через свердловини – до газопроводівнайбільшої сировинної корпорації світу.

Продовження на стор. 2

Судовий процес над колишнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко викликає інтерес по всьому світу. У Європі висловлюютьзанепокоєння політизацією правосуддя. Росія побоюється перегляду «газових контрактів». На Банковій навіть не приховуютьнаміру перетворити «газову принцесу» на цапа-відбувайла за всі негаразди останніх років. Правда загубилася в шумі гучнихзаяв. У цій книзі зібрано з відкритих джерел та викладено простою людською мовою найбільш суттєві пункти звинувачення,покази свідків, докази, інші фактичні обставини кримінальної справи Юлії Тимошенко. Розкрито історію українсько-російськихвідносин у сфері поставок та транзиту газу та цінову політику «Газпрому». Книга розрахована на допитливого читача.

У обвинуваченнях проти Тимошенко Ю.В. єбагато ключових питань, на які влада не може надатизрозумілі відповіді і тому піддається шаленій критиціз усіх боків та дає підстави формувати єдино правильніу такій ситуації висновки щодо цілеспрямованихполітичних переслідувань. А питання такі:

1. Якщо Тимошенко Ю.В. під час форс-мажорнихобставин (відключення Європи від російського газунадзвичайно холодною зимою) не повинна булапогоджуватися на підписання із російською стороноюгазових угод на її умовах (тобто, очевидними малибути інші можливості; які?), то чому теперішній урядАзарова протягом півтора року не здатен виправитиситуацію на основі інших домовленостей, як і обіцявЯнукович у передвиборний період?

2. Якщо прийнятий сторонами формульнийрозрахунок на поставки російського газу є якоюсьшахрайською схемою для задоволення власнихінтересів Тимошенко Ю. В. за рахунок державиУкраїна, то чому досі ці договори є чинними і неоскаржені у міжнародному суді? Доки ці угодипрацюватимуть – вони є законними і будь-якіюридичні піруети навколо них – це чистої водиінсинуації. Тож виходить, що тільки після визнанняміжнародним судом незаконності укладаннядоговорів можна шукати винуватців?

Продовження на стор. 6

Суд, де суть? Незалежністьз присмаком самообману

Кожен день незалежностіУкраїни я зустрічаю не яксвято, а як черговий копнякісторії. "Пригадай!" – чую їїбезгучний докір – "Скількимрій було, і як мало зроблено!".

Збудувати правову демократичну цивілізованудержаву, де основними цінностями будуть реальність праві суверенітет особистості. Зупинити зубожіння народу.Створити гідні умови життя людей, такі ж, якимивідзначаються передові країни світу.

Все це декларувалося у зверненні Верховної РадиУкраїни з нагоди проведення референдуму пронезалежність.

Це були не обіцянки, як мабуть вважали більшістьхалявників-колективістів – найрозповсюджений соціотип

у радянській та нинішній Україні. Зараз їх старшепокоління волає про цинічний обман та прагнеповернутися до СССР.

Обіцянка, насправді, у цьому зверненні була одна.І то – вельми прагматична: "Іншого шляху, крімнезалежності, для України немає".

Решта звернення – заклик до дії. Заклик, зверненийдо кожного. Держава на якусь історичну мить зцілиласявід прагнення регламентувати кожен крок своїх громадяні дала людині широкий простір для особистого розвитку.

У повітрі носилися прості, очевидні ідеї.Маєш свободу – зупини своє зубожіння. Вчись,

працюй, мрій, твори своє щастя.Не дивись, що кажуть інші. Роби те, що маєш робити

по правді.Створи сам свою суверенну особистість. Реалізуй

свої природні права.Цей момент тривав недовго. Бо більшість людей

не почули голосу історії. Вони стояли на місці, дивилисявгору, чекали наказу та пропускали повз вуха слова просамовизначення кожної людини.

Продовження на стор. 5

2 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠034 â³ä 30 ñåðïíÿ 2011 ðîêóÊ í è ã à

Початок на першій шпальті.Так, в загальних рисах, виглядає процес

видобування газу. Деталі описані авторами багатьохпідручників.

Однак у жодному російському підручнику ви незнайдете докладної інструкції про те, як продавати газ.Для прикладу, студенти Російського державногоуніверситету нафти і газу імені Івана Губкіна вивчаютьпредмет «Економіка підприємств нафтової та газовоїпромисловості» за підручником доктора економічнихнаук, професора В. Ф. Дунаєва. Серед 372 сторінок цієїкниги глава про ціноутворення займає всього 17сторінок. З неї можна вичитати, що таке ціна, дізнатисяпро криву попиту та пропозиції, франкірування цін інавіть про внутрішньокорпоративне тарифування наоснові собівартості. Марно шукати в цьому підручникурецепти успіху на світовому ринку вуглеводнів. Сказанолише таке: «Зовнішньоторговельні ціни - це ціни, за якимиздійснюється експорт вітчизняних та імпорт закордоннихтоварів і послуг. Формування цін цього класу принципововідрізняється від визначення національних цін. Прирозрахунку зовнішньоторговельних цін найбільшплідний метод використання інформації про ціни фірм,що виробляють та реалізують на світовому ринкуаналогічну або близьку за техніко-економічнимипоказниками продукцію» [1].

Отже, студентів вчать, що газові ціни диктує ринок.Ця теорія далека від реального стану речей.

На території Російської Федерації оптові ціни нагаз, роздрібні ціни на газ, що реалізується населенню,тарифи на послуги з транспортування газу погазорозподільних мережах підлягають державномурегулюванню [2]. Втім, з 1 січня 2014 року, згідно з планами«Газпрому», внутрішня ціна на газ для російськихспоживачів має зрівнятися із експортною ціною«Газпрому», не рахуючи мито та плату за транзит. Схоже,план щодо вирівнювання внутрішньої і зовнішньої цінибуде виконаний ударно і достроково. За 2010-й рікросійські внутрішні тарифи зросли на 30%, за 2011-й вонибудуть збільшені ще на 15% [3]. Можливо, такі шалені темписпричинила світова економічна криза, внаслідок якоїсукупний борг ВАТ «Газпром» перевищив астрономічнусуму 50 млрд. доларів [4].

Борги «Газпрому» – це той внутрішній тиск, якийпримушує його менеджерів вимагати занадто високоїплати від споживачів газу.

Водночас, попит на газ – це той внутрішній тиск,який кидає споживачів в пастку «Газпрому». Це, насправді,шалений тиск, що виштовхує мільярди доларів здержавних бюджетів та приватних кишень безпосередньона рахунки газовиків.

Газ потрібен всьому суспільству і щодня – не менш,ніж повітря, яким ми дихаємо.

Сучасні уявлення мешканців міст про комфортнийпобут немислимі без газової плити на кухні та продуктівхімічної промисловості, таких, як пластмаса, миючі засоби,косметика та парфумерія, фармація тощо. В свою чергу,хімічній промисловості життєво необхідні вуглеводні.

На пострадянському просторі найбільшимипромисловими споживачами газу є заводи, девиготовляються мінеральні добрива для сільськогогосподарства; передусім, азотні. Природний газскладається з тих самих речовин, що й білки, основаорганічного життя. Тому мінеральні добрива корисні дляросту зернових культур, корнеплодів, овочей та фруктів,якими харчуються люди, та фуражу для худоби.Використання мінеральних добрив збільшує врожайністьу 1,5 рази.

Природний газ не просто допомагаєдомогосподаркам підсмажити сніданок. Без газу цейсніданок був би значно менш поживним – якщо б взагаліне зник зі столу.

Не дивно, що постачальники такого потрібноготовару розраховують на щедру оплату. Хоч всякійщедрості є межа – апетити газовиків, схоже, не знаютьмеж.

Що таке ціна? Кількість грошей, в обмін на якіпродавець готовий продати, а покупець згоден придбатитовар. Згода продавця, як і згода покупця, необхідні дляугоди. Продавець і покупець вільно розпоряджаютьсясвоєю приватною власністю. На цьому священномупринципі базується ринкова економіка.

Припустимо, покупець не може відмовитись відпокупки. В той же час продавець може не продавати товар.Така ситуація ставить покупця в нерівні умови, робитьйого залежним від продавця.

І це ще не все. Продавець на пострадянськомуринку газу, за великим рахунком, є лише один - підвивіскою «Газпром».

Газовій галузі радянської промисловості підвивіскою «Газпром» вдалося зберігти єдність тазалишитись природним монополістом після розпадуРадянського Союзу.

У «Газпрому» є багато дочірніх та афільованихструктур, деякі з них можуть навіть позиціонувати себеяк «незалежні». Однак, по-суті, саме «Газпром» визначаєправила гри на газовому ринку та цілком цей ринокконтролює.

Окрім того, «Газпром» контролює більшу частинуєвропейського ринку природного газу. Для прикладу:Фінляндія залежить від імпорту «Газпрому» на 100%,Австрія – на 75%, Німеччина – на 45% [5].

За таких умов «Газпром» може називати будь-якуціну на свій газ. Звісно ж, покупець газу має правопоторгуватись. Під тиском неможливості відмови відпокупки газу та з усвідомленням того, що продавець несоромиться користуватися залежністю покупця від

поставки газу. Легко здогадатися, що останнє слово в такійторгівлі завжди належить «Газпрому».

«Притискаючи клієнта», менеджери «Газпрому»діють, як продавець у супермаркеті, що переконуєнезаможних клієнтів взяти найновітнший плазмовийтелевізор в кредит – мовляв, «це вам по кишені», «заразвсі так роблять!». В результаті у споживача газунакопичується борг, який не може бути своєчаснопогашений.

Мета "Газпрому" як монополіста полягає унарощенні боргового портфелю, щоб закріпитися наринку, збільшити залежність боржників від свого товару.Адже за таких умов боржники стають підвладнимипродавцеві. Це вже не економіка. Це – політика.

Подібній політиці довелося протистояти ЮліїТимошенко на переговорах між «Газпромом» та«Нафтогазом України» у 2008-2009 роках. Тепер кажуть,що результат переговорів був невигідним для України.Питання в тому, з якого дива могло статись інакше?

Корпоративний імперіалізмФутурологи кажуть, що роль держав у світі

майбутнього значно зменшиться. На зміну державамнібито прийдуть потужні транснаціональні корпорації.

Якщо й буде так, корпораціям спочатку доведетьсявзяти під контроль державний апарат, змінитинаціональне та міжнародне право. Бо реальна владапочинається з легального застосування сили, а заразвиключно державні органи мають такий привілей.

Прогнози футурологів про корпоративнемайбутнє людства мають найбільше шансів збутися у тихрегіонах, де держава є слабкою та обслуговує інтересиневеликого числа людей. Якщо правове поле обмежуєтьсяодною видимістю діючого закону, якщо корупція дозволяєкупляти лояльність чиновників, суддів, «силовиків» на всіхрівнях, якщо не існує жодних перепон для розвиткумонополій – тоді корпорація має шанс підім’яти під себедержаву.

В Росії це вже сталося. Бо коли кажуть «Росія» –часто мають на увазі «Газпром». І коли кажуть «Газпром» -часто мають на увазі Росію.

Недарма Президент Російської Федерації ДмитроМєдвєдєв сім років очолював Раду директорів «Газпрому».Зараз компанією керує перший заступник головиросійського уряду Володимира Путіна. Гігант газовогобізнесу остаточно зрісся з вищою державною владою. Ітому у «Газпрома» нема та не може бути реальнихконкурентів в Росії.

Монополія – це та сама імперія, тільки у сферіекономіки. Імперія є минулим Росії, монополізм – їїмайбутнє. Анатолій Чубайс, один з ідеологів російськихринкових реформ та ініціатор створення єдиногоенергетичного комплексу Росії, пояснив зв’язок минулогоз майбутнім у концепції «ліберальної імперії».«Ліберальна» – тобто, ринкова, існуюча завдякиекономічним свободам і правовим гарантіям збереженнята приумноження приватної власності.

Словосполучення «ліберальний імперіалізм»вперше прозвучало у виступі Чубайса в Санкт-Петербурзькому державному інженерно-економічномууніверситеті 25 вересня 2003 року. З тих пір цесловосполучення іноді вживають як характеристикуагресивних дій росіян на світовому енергоринку.

– Я вважаю, що Росія не просто вже є лідером, авона може і повинна всіляко нарощувати і зміцнюватисвої лідируючі позиції в цій частині планети в наступні 50років,– проголошував Чубайс [6],– Скажу більше. Я вважаю,що ідеологія Росії на всю доступну для огляду історичнуперспективу повинна стати ідеологією ліберальногоімперіалізму, а метою Російської держави повинна статипобудова ліберальної імперії. Добре розумію, наскількиболісно сприймається слово "імперія" дуже багатьма,добре розумію, наскільки непросте до нього сьогодніставлення і наскільки сильно воно булоскомпрометовано. Я розумію, що для багатьох людей цеслово взагалі немислиме, особливо поруч з такимисловами як "цивілізація", "демократія", "приватнавласність", "ринок", "свобода". Так було у ХХ-му столітті,але воно закінчилося. Почалося століття ХХІ-ше. Причомуповсюдно. Ми живемо в иншому столітті, в иншій країні ів иншому світі. Озирніться: ми в абсолютно новій ситуації,й у цій ситуації ми повинні ставити перед собою адекватнізавдання.

Що ж, Чубайс здобув деякий політичний капіталбалачками про «ліберальний імперіалізм». До свогонещастя, він водночас програв велике залаштунковезмагання з «Газпромом». Протягом десяти років на чолі«Єдиних енергетичних систем Росії» йому не вдавалосяпроковтнути цей ласий шматок колишнього СРСР. Більшетого, спроба диктувати газовикам тарифи наелектроенергію закінчилася «реформоюелектроенергетики» і розвалом РАТ «ЄЕС Росії».

Зараз Чубайс очолює державну корпорацію знанотехнологій і, як жартують недоброзичливці, отримуєв цій сфері цілком мікроскопічні «нанорезультати».Енергетичного олігарха Чубайса, як і нафтового олігархаХодорковського, більш близьким до Кремля ділкам з«Газпрому» вдалося помножити на нуль. Тож тепер, покищо, на ринку нафтопродуктів та електроенергії в Росіїіснує поле для конкуренції. На цьому полі – хто бсумнівався! – стрімко ростуть компанії «Газпром-нафта»та «Газпром-енерго». А монополісти-невдахи Чубайс таХодорковський стали цапами-відбувайлами за всісоціальні потрясіння останніх двох десятиріч.

Українська влада часто діє за російськимизразками.

У нас теж було створено «Єдині енергетичнісистеми України». Однак, на відміну від північних сусідів,ЄЕС в Україні очолила людина без політичних амбіцій, якапросто хотіла робити чесний бізнес – Юлія Тимошенко.Принаймні, на той час вона позиціонувала себе як бізнес-леді.

Вона прийшла на ринок енергоносіїв з малогобізнесу, одна з перших придбала місце на товарно-сировинній біржі в Москві. Ні ліберальний, ні економічнийімперіалізм, ніяка монополія не була її метою. Вонапрагнула тільки забезпечення потреб українськоїекономіки у вуглеводнях – і, звичайно ж, хотіла отриматисправедливу винагороду за послуги трейдера.

Можновладці очікували, що в Україні заросійським зразком буде створено «газову вертикаль»ручного управління промисловими комплексами.Натомість почалася нормалізація поставок газу безнадмірної жадібності, гонитви за надприбутками та«рекету».

Оскільки не було надприбутків, не було імільярдних «відкатів» вищому керівництву держави. Тому,не змовляючись, тодішній президент Кучма та прем’єр-міністр Лазаренко почали підозрювати, що якісь грошіпроходять повз їхньої кишені. Пристрасті розпалювала йМосква, де хотіли отримувати більше грошей за свій газ,а для цього – ліквідувати будь-якою ціною існуючідомовленості та укласти нові, з новими трейдерами.

Так «Газпром», Кучма і Лазаренко сталисоюзниками у війні з ЄЕСУ. Вони ще не знали, що, знищуючибізнес Юлії Тимошенко, створюють політичного лідера,який потім завдасть їм багато клопоту та зруйнує плани«Газпрому» прибрати до рук українську газотранспортнусистему.

Білоруський «бліцкриг»Зараз «Газпром» активно тисне на керівництво

української держави, домагаючись долі власності у«Нафтогазі України». Така історія вже траплялася збілорусами, і тоді «Газпром» досяг свого: спочатку –вигідної ціни, потім – повного контролю надгазотранспортною системою Білорусі.

18 лютого 2004 року Росія повністю припинилапоставки газу в Республіку Білорусь. Це сталося післявідмови Мінська підписати угоду про створення спільногопідприємства "Газпрому" і "Бєлтрансгазу", аж поки не будеузгоджено ціну на газ в 2004 році. Мінськ наполягав націні 40 доларів за 1 тисячу кубічних метрів, Москва - націні 50 доларів. В результаті без газу залишилисяКалінінградська область, Польща, країни Прибалтики таСхідна Німеччина. Іноземні партнери зажадали від Росіїпояснень. 19 лютого президент Білорусії ОлександрЛукашенко на екстреному засіданні уряду звинувативКремль у "тероризмі на найвищому рівні". У середині днягазова блокада, що тривала 18 годин 47 хвилин, була знята.Білорусія стала отримувати газ по 46,68 долара, а"Газпром" так і не отримав частку в її газотранспортнійсистемі [7].

У 2006 році Путін сказав, що Москва дотує Мінськна 5,8 млрд. доларів. Це означало, що ціна 50 доларів затисячу кубометрів газу довго не втримається. «Газпром»зажадав продавати газ по європейським цінам: $80грошима, решту – акціями "Белтрансгазу". 1 січня 2007року Лукашенко на два дні перекрив доступ енергоносіївдо країн Європи, проте «Газпром» не злякався і непоступився своїми апетитами. Далі білоруси спробувалиотримати від «Газпрому» 3,5 млрд. доларів орендної платиза 40 тисяч гектарів землі, під якою прокладено газо- танафтопроводи. У Москві над цим лише посміялися.

В результаті 18 травня 2007 року Державнийкомітет з майна Республіки Білорусь продав «Газпрому»50% акцій ВАТ «Белтрансгаз» за 2,5 млрд. доларів. Такоюціною білоруси забезпечили собі дешевий газ на три роки.

Цієї знижки їм виявилося недостатньо.«Белтрансгаз» накопичував борги, а президент Лукашенколаяв політику російського керівництва з підвищеннямитних тарифів. Тоді «Газпром» почав зменшуватипоставки газу до Білорусі.

Зараз вже ведуться переговори про продаж«Газпрому» решти 50% акцій ВАТ «Белтрансгаз».

Після заволодіння білоруською газотранспортноюсистемою «Газпром» зацікавлений у тому, щоб влада в ційкраїні охороняла гарантії приватної власності. Наврядчи можна покластися на діючого президента, який у першідні своєї кар’єри недвозначно дав зрозумітипідприємцям: це його країна, слово Лукашенка – закон.Президент, який вже обіцяв встановити несуразно високуорендну плату за землю під газотранспортною системою,становить загрозу не тільки Москві, а й благополуччютисяч працівників «Белтрансгазу» та їх сімей, а такожпрацівників підприємств, які залежать від поставокросійського газу. Все це – потенційні виборці та агітатори.Відтак, зміна влади в Білорусі не за горами. Можливо,після цього українська влада схаменеться і почне вчитисяна чужих помилках?

Бравада передобвинувальним вирокомУ постанові про арешт Юлії Тимошенко від 5 серпня

2011 року сказано [8], що «підсудна системно вчиняє дії всудовому засіданні, якими фактично перешкоджаєвстановленню істини у справі, із зневагою ставиться досуду та учасників судового розгляду та порушує порядокрозгляду справи, відмовилась повідомити адресу свогопроживання, відмовляється надавати розписку про те, що

3Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠034 â³ä 30 ñåðïíÿ 2011 ðîêó Ê í è ã à

вона повідомлена про дату, час і місце наступногосудового засідання, не з’явилась в судове засідання в час,призначений судом та відмовилась повідомити причининеявки, а тому суд, враховуючи, що Тимошенко Ю. В.обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за якийпередбачене покарання у вигляді позбавлення волі понадсім років, характер та обставини злочину, у вчиненніякого обвинувачується Тимошенко Ю. В., наявні вматеріалах справи дані про вік підсудної, стан її здоров’я,сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місцепроживання та інші обставини які її характеризують, судприходить до висновку, що перебуваючи на волі підсуднаможе ухилитись від суду та виконання процесуальнихрішень, перешкоджатиме встановленню істини по справі,а тому суд вважає необхідним зміни підсудній мірузапобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття підварту».

Іншими словами, вона сама спровокувала свійарешт? Чому?

Юлія Тимошенко вміє бути ввічливою і привітною.З останніх президентських виборів людям запам’яталисяїї обнадійливі виступи, що проголошувалися з телеекранутихим, впевненим, сугестивним голосом під звукикласичної музики.

Можна не сумніватися, що підкреслено ввічливоюповедінкою вона могла б справити позитивне враженняна суд і суспільство. Чому ж Юлія Тимошенко не вставалаперед судом та замість звернення «Ваша Честь» дозволяласобі називати суддю Кірєєва «ваша нечесть»?

Моя версія полягає в тому, що більше, ніж провласний імідж, вона дбає про долю людей, які спостерігаютьза судовим процесом. Може, хтось і вирішить, що вонапогано вихована, коли побачить полум’яні філіппіки наадресу корумпованої влади та суду прямо з лави підсудних.Напевне, багато людей заляканих, обивателів, які хочутьлише душевного комфорту і нічого більше, так іставитимуться до її поведінки: як же ж можна порушуватисвященні правила етикету! Може, від їх зневаги поповзевниз рейтинг... Та це – дрібниці. Головне, що вона показуєлюдям на власному прикладі: цю владу не можна терпіти.Не можна мовчати, коли починаються політичні репресії.Треба захищатись, кричати, битися за правду. Требапрокинутися від соціальної летаргії.

Виживання важливіше за правила пристойності.Тим більше, коли вирок суду був відомий ще до першогозасідання. Хіба це – пристойно?

Передбачуваність вироку суду випливає з двохдокументів, які зараз доступні для вільного ознайомлення.

Перший з них – постанова про притягнення ЮліїТимошенко як обвинуваченого, винесена 19 травня 2011року cтаршим слідчим в особливо важливих справахГенеральної прокуратури України радником юстиції О. А.Нечвоглодом.

Слідчий пише [9], що він "встановив: ...Прем'єр-міністр України Тимошенко Ю.В., діючи умисно, вособистих інтересах, усвідомлюючи безпідставність танеобґрунтованість вимог російської сторони напереговорах за її участю та участю керівництва УрядуРосійської Федерації, ВАТ «Газпром» та НАК «НафтогазУкраїни» щодо підвищення з 19.01.2009 вартостіприродного газу для України із залишенням незмінноюставки транзиту, бажаючи створити собі позитивний іміджефективного керівника держави, який зміг розв'язати«газову кризу» у відносинах з Російською Федерацією, таодночасно довести свої попередні твердження пронеобхідність усунення з «газового ринку» як посередникау постачанні природного газу на Україну компанії«РосУкрЕнерго АГ», вирішила погодитись на вказаніневигідні для України умови та у будь-який спосіб, утому числі шляхом перевищення службовихповноважень, забезпечити укладання контрактів між НАК«Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» купівлі-продажуприродного газу у 2009-2019 роках та про обсяги і умовитранзиту природного газу через територію України наперіод 2009-2019 років, безвідповідально ставлячись донаслідків своїх дій, допускаючи при цьому заподіяннямайнової шкоди державі. Тим самим, своїми злочиннимидіями Тимошенко Ю. В. намагалась створити уявленняпро нібито належну роботу очолюваного нею КабінетуМіністрів України, а підписання зазначених контрактіввидати за свою особисту «перемогу» на переговорах ізвказаного питання, забезпечивши покращення свогоособистого іміджу в Україні та за її межами. Усвідомлюючиті обставини, що укладання між НАК «Нафтогаз України»та ВАТ «Газпром» договорів купівлі-продажу природногогазу у 2009 - 2019 роках та про обсяги і умови транзитуприродного газу через територію України на період 2009- 2019 років на умовах, запропонованих російськоюстороною, згідно з якими ціна постачаємого газу будевизначатись за спеціальною формулою, у якій за базовийрівень братиметься ціна 450 доларів США за 1 тисячу куб.метрів, а ставка за транзит природного газу черезтериторію України становитиме 1,7 долара США за 1тисячу куб. метрів на 100 км відстані, є економічноневигідними та неприйнятними для держави Україна,Тимошенко Ю. В. вирішила одноособово прийнятирішення щодо укладання вказаних договорів навищезазначених умовах... Своїми умисними діями, щовиразились у перевищенні влади та службовихповноважень, тобто умисному вчиненні службовоюособою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав таповноважень, що спричинило тяжкі наслідки державнимінтересам, Тимошенко Юлія Володимирівна вчинилазлочин, передбачений частиною 3 статті 365 КК України».

Другий, вирішальний документ – це постановасудді Печерського районного суду міста Києва ГалиниСупрун від 16 травня 2011 року. Цією постановою судфактично дав зелене світло кримінальній справі протиЮлії Тимошенко, і не дивно, що через два дні після їївинесення слідчий наважився остаточно притягнутиТимошенко у якості обвинуваченої. Він знав, щообвинувальний вирок майже гарантований.

У цій постанові, залишаючи без задоволення скаргуЮлії Тимошенко на порушення кримінальної справи, судвстановив таке [10]: «Скаржник Тимошенко Ю. В.обгрунтувала доводи скарги тим, що переговори між

урядами України і Російської Федерації мають публічнийхарактер і регулюються нормами міжнародногопублічного права. Відносини між НАК «Нафтогаз України»і ВАТ «Газпром» не є публічними і мають цивільно-правовий характер, а укладені між ними Контракти прокупівлю-продаж природного газу та про транспортуванняприродного газу територією України мають цивільно-правову природу і регулюються нормами ЗУ «Проміжнародне приватне право». Про результатидомовленостей з Російською Федерацією повинна буладовести у будь-якому письмовому вигляді (чи лист, чидоручення тощо), а вона довела це у вигляді директиви,як вже склалось за традицією в Україні. Але директиви,підписані Прем’єр-Міністром України не містять жоднихознак того, що це документ Кабінету Міністрів України якколегіального органу. Крім того, після переговоріввдалось встановити ціну на природний газ в розмірі 232,9доларів за 1000 куб.м, іншого виходу не було, оскількиумови та позиція російської сторони була наджорсткими.

Захисник зазначив, що постанова про порушеннякримінальної справи не була вручена негайноТимошенко Ю. В., хоча слідчий мав таку можливість,оскільки 11.04.2011 р. Тимошенко Ю. В. перебувала вприміщенні Головного слідчого управління. Слідчийспотворив матеріали справи, у слідчого були прямопротилежні докази: Лист Мінюсту від 07.04.2011р., тазаступника Генпрокурора України Кудрявцева В. від18.06.2010р., які являються основними даними таспростовують всі інші дані в матеріалах перевірки. Намомент порушення кримінальної справи у слідчого буливідсутні дані про наявність завданих збитків, оскількивисновок експертизи КНДІСЕ проведений після винесенняоскаржуваної постанови.

Слідчий пояснив, що постанова про порушеннякримінальної справи ним винесена законно, здотриманням вимог, в нього було достатньо даних дляпорушення кримінальної справи, розмір заподіянихзбитків він брав до уваги з довідки міжвідомчої робочоїгрупи з перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності НАК «Нафтогаз України» від11.04.2011р., а не з висновку експертизи, яка в рамкахкримінальної справи проведена 21.04.2011р.

Прокурор пояснив, що завдання збитків Державіна суму 194 млн. 600 тис. доларів США підтвердженодовідкою міжвідомчої робочої групи НАК «НафтогазУкраїни» від 11.04.2011 р. У слідчого були достатні приводита підстави для порушення кримінальної справи, а такожповноваження Прем’єр-міністра України регулюються ЗУ«Про Кабінет Міністрів України». Просив в задоволенніскарги відмовити.

Дослідивши посторінково надані суду матеріалив 4-х томах, які стали приводом та підставою дляпорушення кримінальної справи, вислухавши доводискаржника, її захисника, слідчого, думку прокурора, судприходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України суд,розглядаючи скаргу на постанову про порушеннякримінальної справи, повинен перевіряти наявністьприводів і підстав для винесення зазначеної постанови,законність джерел отримання даних, які стали підставоюдля винесення постанови про порушення справи, і невправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання,які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Статтею 94 КПК України встановлений вичерпнийперелік приводів та підстав для порушення кримінальноїсправи (заяви або повідомлення підприємств, установ,організацій, посадових осіб, представників влади,громадськості або окремих громадян; повідомленняпредставників влади, громадськості або окремихгромадян, які затримали підозрювану особу на місцівчинення злочину або з поличним; явка з повинною;повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднєвиявлення органом дізнання, слідчим, прокурором абосудом ознак злочину.

Відповідно до ст.98 цього Кодексу, справа можебути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані,які вказують на наявність ознак злочину. Такими данимиє фактичне існування доказів, які підтверджуютьреальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб таінші обставини здійснення злочину), тобто кримінальнасправа може бути порушена лише при наявності достатніхданих, на основі яких встановлюються об’єктивні ознакивчиненого злочину.

Як вбачається з оскаржуваної постанови,відповідно до директив Кабінету Міністрів України,затверджених та введених в дію Указом ПрезидентаУкраїни від 26.02.2008р., у грудні 2008р-січні 2009р.делегацією НАК «Нафтогаз України» в м.Москва велисьпереговори з ВАТ «Газпром» щодо прямих поставокприродного газу в Україну в 2009р. Контракт, укладенийміж НАК «Нафтогаз України» та компанією «Росукренерго»на постачання до України природного газу в 2008 роцібув за ціною 179,5 доларів США за 1000 куб. м.Запропонована постачальником нова ціна природногогазу для НАК «Нафтогаз України» складала 235 доларівСША за 1000 куб.м.

За займаною посадою Тимошенко Ю. В. завідомознала, що директиви Кабінету Міністрів Україниприймаються виключно колегіальним рішенням більшістюскладу Уряду, а згідно Закону України „Про КабінетМіністрів України" та Регламенту Кабінету МіністрівУкраїни не надають права Прем'єр-міністру Україниодноосібно видавати директиви. Незважаючи на це,19.01.2009р., прибувши до м. Москви, в порушення нормдіючого законодавства, а також вимог Конституції Українипро те, що органи державної влади та їх посадові особизобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноваженьта у спосіб, що передбачені Конституцією та законамиУкраїни, Прем'єр-міністр України Тимошенко Ю. В.,перевищуючи надану їй владу та службові повноваження,одноосібно прийняла та затвердила своїм підписом іпечаткою Кабінету Міністрів України письмову Директивуделегації НАК „Нафтогаз України" на переговори з ВАТ„Газпром" щодо укладення Контракту купівлі-продажуприродного газу в 2009-2019 роках. Вказаною директивоюТимошенко Ю. В. зобов'язала делегацію НАК „Нафтогаз

України" при підписанні контракту з ВАТ „Газпром"керуватися рівнем ціни на придбання природного газу врозмірі 450 доларів США за 1000 куб. метрів. При цьому,ставка за транзит природного газу через територіюУкраїни залишилась 1,7 доларів США за 1000 куб. метрівна 100 км відстані. Виконуючи цю директиву, а такожпряму усну вказівку Прем'єр-мінісіра України ТимошенкоЮ. В., голова НАК „Нафтогаз України" підписав Контрактна визначених у директиві невигідних та неприйнятнихдля України умовах щодо вказаного рівня ціни наприродний газ на період 2009-2019 років.

Внаслідок зазначених умисних протиправних дійТимошенко Ю. В., починаючи з вказаної дати, НАК„Нафтогаз України" увесь природний газ від ВАТ „Газпром"почала отримувати за ціною в розмірі 450 доларів США за1000 куб. метрів. При незмінній ставці за транзит, ціназакупки газу зросла, що збільшило витрати на транзитгазу та призвело до матеріальних збитків державнимінтересам в особливо великих розмірах на суму 194 млн.600 тис. доларів США (1 млрд. 515 млн. грн.), щоспричинило тяжкі наслідки.

Об’єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.365КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак,полягають у перевищенні влади або службовихповноважень, якщо це спричинило тяжкі наслідки.

Як вбачається з оскаржуваної постанови,приводом для порушення кримінальної справи єбезпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, напідставі розглянутих матеріалів перевірки, проведеноїСлужбою безпеки України з приводу незаконних дійколишнього Прем»єр-міністра України Тимошенко Ю. В.в січні 2009 року при виданні нею директиви делегаціїНАК «Нафтогаз України» на переговорах з ВАТ «Газпром»про укладання Контракту купівлі-продажу природногогазу в 2009-2019 роках для потреб українських споживачівна невигідних та несприйнятливих для України умовах,що відповідає вимогам ч.1 ст.94 КПК України.

Підставами є достатні дані, які вказують нанаявність в діях колишнього Прем’єр-міністра УкраїниТимошенко Ю. В. ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.365КК України, та містяться в наданих суду в 4-х томахматеріалах.

Викладені в оскаржуваній постанові фактичні даніузгоджуються з даними, які містяться в матеріалах(Контракті про купівлю-продаж природного газу в 2009-1019роках, підтверджуючих документах візиту урядовоїделегації України разом з керівництвом НАК «НафтогазУкраїни» до Російської Федерації в січні 2009р,поясненнями свідків, затвердженою Прем’єр-міністромУкраїни Тимошенко Ю. В. 19.01.2009 р. директивою,довідкою міжвідомчої робочої групи з перевірки окремихпитань фінансово-господарської діяльності НАК«Нафтогаз України» від 11.04.2011р. щодо визначеннярозміру збитків, стенограми засідань уряду та інш.).

Порушення вимог Закону при отриманні цихданих судом не встановлено.

Скаржник та захисник як на підставу скасуванняоскаржуваної постанови посилались на наявність услідчого Листа Міністерства юстиції України від07.04.2011р та Листа заступника Генерального прокурораКудрявцева В. від 18.06.2010р.

Разом з тим, дані доводи стосуються оцінки даниху якості доказів тих чи інших обставин, що суд на данійстадії не вправі робити згідно ст.236-8 КПК України, а томуці доводи не можуть бути перевірені судом.

Посилання захисника на висновок експерта від21.04.2011р. як на підставу для скасування постанови пропорушення кримінальної справи та наявні незаповненіта не підписані бланки слідчого не можуть прийматись доуваги, оскільки висновок експерта проведений вже післяпорушення кримінальної справи.

Таким чином, приходжу до висновку, що зазначеніприводи і підстави є наявними і достатніми дляпорушення кримінальної справи».

Текст цієї постанови, як можна припустити, станеосновою майбутнього обвинувального вироку.

Суд де-факто визнав Юлію Тимошенко винною увчиненні злочину ще при вирішенні клопотання прозакриття провадження у кримінальній справі. Саме тодісудом було прийнято юридичну логіку слідства, якагрунтується на вельми казуїстичному трактуваннізагальновідомих фактів.

Ці факти озвучувалися політиками більше двохроків. Лунали й заклики притягнути Юлію Тимошенко докримінальної відповідальності, які здавалися всім простоюриторикою – поки органами прокуратури не булопорушено кримінальну справу.

В той момент, коли «невигідність» досягнутогокомпромісу між українською і російською стороною та«злочинні наміри» прем’єра вийти з кризи переможницеюсуддя Галина Супрун визнала цілком законнимипідставами для порушення кримінальної справи – суд давзелене світло на арешт Юлії Тимошенко.

Судді Кірєєву залишилося тільки перевірити факти,на яких ґрунтується логіка звинувачення, схвалена судомі відкинута захистом підсудної. Процедура встановленняфактів затягнулася. Але, за великим рахунком, навряд чисправа у фактах. Справа – у їх тлумаченні. І суд вже давновирішив, що правильним тлумаченням є позиціяГенеральної прокуратури.

Юлію Тимошенко загнали в глухий кут. Не дивно,що вона кличе до революції.

[1] «Экономика предприятий нефтяной и газовой промышленности» –Учебник – под ред. Дунаева В. Ф. – М.: ООО «ЦентрЛитНефтеГаз», 2004. – 372 с.

[2] Постановление Правительства РФ «О государственном регулировании ценна газ и тарифов на услуги по его транспортировке на территории Российской Федерации»от 29 декабря 2000 года №1021.

[3] «Битва углеводородных деспотий с трубопроводными демократиями» –Юлия Латынина – «Новая газета» – М., 27.03.2011 г.

[4] Ежеквартальный отчет ОАО «Газпром» за 2 квартал 2011 г.[5] Газпром: нова зброя Росії – Валерій Панюшкін, Міхаїл Зигарь – пер. з рос.

Івана Андрусяка. – К.: Факт, 2008. – 392 с.[6] Цитується за виданням: Анатолій Чубайс, «Що чекає Росію?» – пер. з рос.

М. Філь – Незалежний культурологічний часопис «Ї», число 31 – Львів, 2004.[7] Газовые конфликты России за последние 15 лет – справка РИА Новости –

12.02.2008 г.[8] Цитується за публікацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17748918[9] Постанова про притягнення Тимошенко в якості обвинуваченої – «Українська

правда», 04.07.2011 р. –http://www.pravda.com.ua/articles/2011/07/4/6355821/[10] Цитується зі скороченнями за публікацією в Єдиному державному реєстрі

судових рішень –http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15586093

4 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠034 â³ä 30 ñåðïíÿ 2011 ðîêóÏ å ð ñ ï å ê ò è â à

Хлопця звали Володимир. Він народився 24 серпня1991 року. Мати ніколи не забула, як він вперше з’явивсядо неї - вилетів перед очі зі хмари болю у лагідних рукахмедсестри.

Він кричав, але вона не чула того крику. Її поглядбув прикутий до сяйва, що золотим обручем оповилоголову малюка.

Те сяйво закарбувалося в пам'яті на все життя.Недарма вона назвала хлопця іменем святого князя,хрестителя Київської Русі-України.

Про незалежність своєї Батьківщини мати дізналасянаступного дня. Батько приніс газету і прочитаввеличезний заголовок: "Акт проголошення незалежностіУкраїни".

Раптом трапилось дивовижне: малюк в колисцівиразно щось сказав. Газета впала на підлогу, батькосхопив малюка на руки.

- Я українець,- сказав, чи то пак пропищав син.- Що таке!Хлопець засміявся.Батько обережно поклав немовля назад до колиски

і подивився в очі матері. Вона теж щасливо розсміялася.Диво більше не повторювалося. Минуло більше року,

поки Володимир навчився вживати найпростіші слова.Але він швидко зіп’явся на ноги.

Батьки змушені були встановити на дверях новийзамок, бо хлопець відкривав старий і йшов гуляти. Якосьв три роки він загубився. Шукали по всьому місту. Ізнайшли ввечері на власному балконі: малюк чіпляв тамсиньо-жовтий прапор.

- Звідки взяв? - суворо спитав батько.- Я пішов туди, де багато людей. Там подалували

плапол, класивий,- щиро пояснив син.Прапор залишився висіти на балконі - один з десятка

на весь райцентр.Йшов час. Хлопця віддали в школу - цегляний

триповерховий будиночок із загратованими вікнами.Першокласники вчили абетку і таблицю множення, а наперервах гасали по коридорах і на дворі.

Футбольне поле поряд зі школою, як правило,займали старшокласники. Малеча збивалася в зграйки йшукала собі інші розваги. Обмінювалися обгортками віджувальних гумок, билися, з'ясовуючи, хто сильніший.

Одного разу після уроків компанія першокласниківзабралася в пусту хату поряд зі школою. Володимир відчувнебезпеку ще на порозі.

- Дивіться навколо! Дивіться під ноги! - умовляв вінтоваришів.

З хати давно все винесли. Хтось навіть зняв двері зпетель. Вікна без рам робили будинок простим, як дитячиймалюнок. Підлога складалася з піску, перемішаного зтрухою.

Пусті розмови й вигуки перетворилися намоторошне мовчання, коли малеча увійшла до будинку.Тутешня порожнеча викликала страх.

- Пічка! - вигукнув хтось. Всі побігли на крик.Дійсно, в одній з кімнат стояла піч.- Ми її розпалимо,- запропонував хтось,- Тут буде

наш таємний штаб!І тут Володимир помітив трикутну голову, що

висунулася з-під пічного заслону в метрі біля ноги одногоз однокласників.

- Відійдіть! Змія!Всі позадкували. Володимир швидко озирався.- Залиште будинок у спокої. Там, де одна змія, може

бути цілий виводок. Пішли звідси! Дивіться під ноги!Ще двічі їм попадалися змії, поки всі не вийшли з

будинку. А потім малі чкурнули швидше за вітер від клятогомісця.

У п'ятому класі він постійно приносив до школи новідитячі журнали, що їх передплатив батько. Там булидотепні малюнки, цікаві оповідання та статті про все насвіті. Володимир давав їх читати кожному, хто про цепросив.

Статтям він вірив. Прочитавши про згубність куріння,сам жодного разу не пробував курити й успішновідмовляв однокласників. Прочитавши про інтернет -інформаційний рай, доступний навіть дітям - він піднявсяна третій поверх школи і постукав у оббиті залізнимлистом двері, де висіла табличка "комп'ютерний клас".

Коли двері не відчинилися, він зазирнув у шпаринузамка. І побачив пусті парти без жодного комп'ютера.

- Що?! Звідки ти знаєш про інтернет? - здивувавсявчитель інформатики, коли учень підійшов до нього вперерві.

- Читав у журналі.- Слухай, тобі пощастило, що ти зараз не вчиш

інформатику. Бо я змушений диктуватиодинадцятикласникам програми на мові Бейсик, а вониїх записують в зошит. Всі, у кого акуратний зошит,отримують оцінку “відмінно”. Під час уроку про інтернетми не переписуємось зі всім світом, як ти сказав. Мипереписуємо з інформаційного плакату в зошити списокпротоколів передачі даних в інтернеті.

- Ви не працюєте з комп'ютерами? Як так може бути?!- Хлопче, спитай сам у будь-кого. Жодних

комп'ютерів, лише теоретичні знання. Подякуй за цекомусь з начальства, хто вкрав гроші на комп'ютернийклас та виділену лінію.

У приймальні директора секретарка сказала:- Дурне питання. Ти ще не доріс до інтернету, тому

марш на уроки! І застібни верхні гудзики на сорочці!Хлопець вийшов за двері й став біля них в коридорі.

Він би сів та чекав всередині, але очі сльозилися від запахукосметики, яким була наповнена приймальня. Пролунавдзвоник. Він не зрушив з місця.

Хвилин за десять директор школи вийшов з кабінетуі покрокував на вихід. Учня він наче не помітив.

- Дмитро Полікарпович! Хочу з вами поговорити! -гукнув Володимир.

Директор озирнувся.- Чому не на уроках? - спитав він.- Я б радий учитись, але читав у журналі, що інтернет

дозволяє вчитися швидше та ефективніше. У нас немаінтернету. Скажіть, хто вкрав комп'ютери?

Директор не знав, що відповісти.- Облиш це,- зреагував після довгої паузи.- Якщо ви не скажете, я зателефоную в міліцію.Раптом Дмитро Полікарпович посміхнувся. То була

крива, невесела посмішка. Він підійшов до хлопця,поставив на підлогу рудий шкіряний портфель, брязнувшимідною застібкою. Присів, правою рукою скуйовдив йомуволосся:

- Ти б заспокоївся. Знаєш, що у начальниці відділуосвіти син - майор міліції? Спитай там, хто вкравкомп'ютери, і отримаєш по ребрам! Іди на уроки, наївнийхлопче.

Зітхнувши, директор підвівся, підхопив портфель ішвидко пішов геть.

У той день Володимир зник зі школи. Коли вінпропустив два уроки, про це дізналася завуч ізателефонувала батькам. Хлопця почали шукати.Безуспішно! Тільки ввечері він приїхав додому.

- Де ти був? - спитала мати.- В обласному центрі,- відповів Володимир.Наступного дня під час другого уроку шкільна

радіомережа захрипіла директорським басом. Сотні дітейпідвели очі від зошитів й шукали поглядом під стелеюзапилені репродуктори.

- Шановні вчителі й учні, хочу оголосити вам приємнуновину. В нашій школі працюватимуть гуртки зінформатики, куди можна буде записатись навітьпершокласникам зі згоди батьків. За тиждень завезуть двакомп'ютерні класи, до кінця місяця нас під'єднають доінтернету. Потім приїде президент, презентуєекспериментальні електронні підручники й урочистоввімкне всю ту техніку. В цьому мене запевнив головаобласної державної адміністрації. І я б дорого дав, щобдізнатись, як одному з учнів п'ятого класу вдалосяпотрапити до нього на прийом!

Володимир посміхнувся й продовжив вертіти уточилі зелений олівець. До кінця уроку малювання вінзбирався зобразити у зошиті справжнього марсіанина. Атреба було малювати куб, тому вчителька вліпила йомуоцінку "незадовільно".

Він не намагався бути відмінником. Вчив лише те,що йому було цікаво. Рано почав заробляти: виносив насмітник пусті коробки з двох кіосків неподалік від школи.Під час виборів ходив на мітинги за гроші.

За тиждень до повноліття батька звільнили з роботи.Країну пожирала криза, національний банк не встигавдрукувати гроші. Всюди закривалися заводи. От і дорайцентру, де жив Володя, дійшла черга.

Єдине підприємство, де працювали більше половинижителів міста, оголосило себе банкрутом.

- Батьку, що будеш робити?- Стану на облік у центрі зайнятості!Черга за державною допомогою безробітним щодня

заповнювала цілу площу перед міськвиконкомом. В деньоформлювали документи сотня-друга людей, а на вулицічекало кілька тисяч. Кожен боявся піти і втратити місце вчерзі.

Володимир був одинадцятикласником. Вінпрогулював уроки, як багато однолітків. Але у вільнийчас не розважався. Він ходив серед людей, що чекали своєїчерги, і тихо розмовляв з кожним.

Він питав людей, як їх звуть. Запам'ятовував іменаназавжди. Ввічливо цікавився, чому вони чекають дивавід держави, а не допомагають собі самі. Терплячевислуховував лайку і сповіді, прокльони і нотації, відвертубрехню та філософські розумування.

- Прізвище? Тобі зайве його знати,- прошепотів одинз безробітних,- Мене звуть Сашко. Ти питаєш, чому я недопоміг собі. Це вплив натовпу! Тут ніхто навколо недопомагатиме собі, от і я так само чекаю подачку з Києва.Кажу тобі чесно: я занадто слабкий, щоб застосувати свійвинахід.

- Що за винахід?- Та пусте!- Розкажіть, будь ласка. Може, ваш винахід врятує

цих людей.- Вони ніколи не скористаються ним, бо страх перед

усім новим у них в крові!Безробітний стояв перед юнаком в одній сорочці й

дрижав від ранкового холоду. За пошарпаним скломдешевих окулярів дивилися наче всередину, а не назовні,безпомічні чорні очі з синцями від недосипання. Такийпогляд Володимир бачив у вмираючого котеняти.

Хлопець взяв безробітного за руку і повів до одногоз кіосків, де він колись працював. Продавщиця, знехотябуркочучи, дала їм розчинної кави і пригостилакарамельками.

Розговорити винахідника було непростою справою,але потім той зізнався, що давно пропонувавперепрофілювати завод. Він закінчив три курси технічногоуніверситету і навчився вирощувати дешеві кристали для

мікросхем та суперкомп'ютерів. Один такий кристал вінвитяг з кишені й дав в руки Володимиру. Юнак одразуповірив у винахід.

- То чому ти не займаєшся цим?- Власного початкового капіталу у мене нема. На

роботу за спеціальністю теж не беруть, бо з університетумене прогнали без диплома.

- Чому?- Коли ректор всіх зібрав і сказав, за кого треба

голосувати на виборах, мені це не сподобалось. Потім япідійшов з бюлетнем до декана, який весь день стирчавна виборчій дільниці, й показав свій голос за опозицію.Він істерично лаявся на мене та негайно відрахував,незважаючи на вихідний.

За годину Володимир розповідав кожному в черзідо центру зайнятості:

- Михайло Семенович, ви чули, що наш завод можнаперепрофілювати для виробництва сучасної техніки?Поки ми стоїмо тут, давайте думати, де ми можемо знайтиінвестора! Генадій Дмитрович, я дуже поважаю вашудумку як колишнього начальника цеху. Підкажіть, де бвзяти гроші на модернізацію виробництва!

Чутки про якусь нову технологію поширювалися вмісті. Незабаром до натовпу на площі під'їхав блискучийкортеж: два "мерседеси" у супроводі новеньких джипів.

Не встигли відчинитись двері "мерседеса", аВолодимир вже стояв поряд.

- Ви шукаєте, куди б вкласти свої гроші під час цієїкризи, і почули про перепрофілювання нашого заводу,-сказав він ствердним тоном у щілину поляризованоговікна. До хлопця підбігли охоронці, але з нутрощівмашини пролунала коротка команда.

Двері "мерседеса" відчинилися. Юнак поманивпальцем винахідника. Обидва сіли в машину, на розкішнішкіряні крісла. Кортеж рушив, піднімаючи куряву йпідстрибуючи на ковбанях давно не ремонтованого шосе.Скоро вони сиділи перед знервованим і нетверезиммільйонером, який до економічної кризи бувмільярдером.

- Ти будеш директором заводу,- сказав мільйонерВолодимиру.

- Ні, директором може бути мій батько. Винахідникапризначте головним інженером. А мені оплатітьюридичну освіту. Я хочу бути трибуном.

- Не зрозумів!Володимир подивився бізнесмену в очі.- Довго пояснювати. Швидше зробити.В давньому Римі люди збиралися на віче й обирали

трибунів. Трибун міг спитати у найвищих посадовців, щовони зробили для країни. Міг захистити права людей,принижених несправедливим рішенням владоможця.

Володимир, студент юридичного факультетуКиївського національного університету, у вільний віднавчання час подорожував. Він відвідав кожну область,кожен район. І всюди розмовляв з людьми. Запам'ятовувавдесятки, сотні, тисячі імен.

- Бабуся, я розумію, що ви на пенсії. Всім хочетьсявідпочити, й у всіх життя коротке. Але скажіть, чи дбаєтеви про майбутнє? - розпитував він, бува, якусьстарушенцію у електричці.

Одна така бабуся написала листа доньці в місто, ідонька, отримавши вісточку від матері вперше за кількароків, у піднесеному настрої написала найкращуконцепцію кредитування малого підприємництва за всюісторію того банку, де вона працювала менеджером.

Потім місцевий чиновник зауважив економічнийріст на десять відсотків в регіоні, де працювала ота донька.Він приписав собі цю заслугу і отримав премію. Цілиймісяць після того чиновник благодушествував, підписуючивсі папери підряд й вимагаючи для себе мінімальних сумв конверті. Феноменом економічного росту зацікавилисяв міністерстві, чиновник попався на брехні, а кредитнапрограма стала частиною інструкцій Нацбанку.

Володимир казав людям:- Ми повинні самі дбати про себе. Це й означає бути

справжніми громадянами.- От як? - іронічно казали йому,- А що ж робить влада

в Києві? Краде наші податки?- Владу треба контролювати. Вона має працювати

на нас, дбати про стратегічний розвиток і уникнення всіхризиків, які більшість людей не бачить чи не враховує.

- Хто ж проконтролює чиновників, які зажралися тазабрехалися! Вони самі кого завгодно проконтролюють,доженуть і ще раз проконтролюють! Підеш ти від нихпобитий та з порожніми кишенями,- співбесідникисміялися Володимирові в обличчя.

- Ви праві. Тому нам потрібні трибуни. В кожномумісті, в кожному селі повинна бути людина, яка захищаєправа народу і примушує владу бути чесною передлюдьми.

В тридцять років він написав книгу. Навіть не книгу,а брошурку, яка звалася "Трибун". В цій брошурці вінрозповідав про свої бесіди з людьми, про те, якбезвідповідальні громадяни породжуютьбезвідповідальних чиновників.

Він розповідав, як начальник одного ЖЕКускаржився йому на крадіжки лампочок в під'їздах. Цікрадіжки так бісили начальника, що він одного разуспересердя припинив вивозити сміття в ціломумікрорайоні.

На дверях будинків двірники почепили оголошення:поки не припиняться крадіжки, ЖЕК не фінансуватимевивіз сміття. Купи непотребу, об'їдків, очистків висотою

День НезалежностіОповідання Юрія Шеляженка

5Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠034 â³ä 30 ñåðïíÿ 2011 ðîêó Ï å ð ñ ï å ê ò è â à

Õóäîæíèê: Ëåîí³ä Àëüêîâè÷

чотири-п'ять метрів лежали просто неба аж півроку.Нікому не було до того діла. Крадіжки не припинилися,хіба що їх стало трохи менше. Зате на стінах почали писатинецензурну лайку про ЖЕК. Начальник плюнув, звільнивсяі пішов працювати завскладом у військовій частині.

Володимир розповідав, звідки байдужість людей.Писав про стріп-бар, відкритий колишнім директоромшколи, про ниття семикласника: які нецікаві уроки, якхочеться з них втекти і колотися, пити, дуріти. Писав прожалюгідну середню зарплатню в тій області, про свій візитдо одного з місцевих банкірів, який не міг давати кредитипідприємцям, а змушений був носити відкати начальникуподаткової інспекції. Бо той знайшов, до чого придратисьв банку.

Володимир писав, що після відставки начальникаподаткової інспекції - між іншим, депутата облради відкомуністів - невеликий кредит правильним людям змінивстиль життя в обласному центрі. В будинках нарештіперестали красти лампочки.

Він писав: "Перш за все, Бог допомагає тим, хтодопомагає собі сам. Ми повинні жити за правильнимипринципами і виконувати закони. Але, строго спитавши зсебе, ми маємо вдвічі більш строго питати з тієї влади, якуми обрали, якій ми платимо зарплатню у формі податків.Іноді, хоч раз на рік, ми повинні приходити в коридоривлади. В День Незалежності України всенародно обранітрибуни мають звернутися до наших обранців і спитати,що зроблено ними для блага країни. Тільки так станемонезалежним народом, відповідальними господарями навласній землі".

Він їздив по країні один на велосипеді. Шурхотілишини на рівних асфальтованих дорогах. Тріщав гравійпід колесами, де дороги ще не ремонтувалися. Чвакавпісля дощу мокрий грунт на шляху до якогосьзанедбаного села. Деінде доводилось одягти гумовічоботи та нести велосипед на плечах.

Бувало, він в'їжджав до майже мертвого населеногопункту, де навіть школи й магазина не було. Переходивпо гнилому канатному мостику до запиленого майдану,гукав до косих нефарбованих парканів: "Всі на віче! Зустрічна майдані!", і у відповідь десь далеко гавкали собаки.Потім проповідував десятку впертих недовірливих селян:

- Кожного року ви повинні обрати трибуна. Він підедо голови районної адміністрації і спитає, як вирішуютьсяваші проблеми. Не знаю навіть, що краще: відродити цесело або переселити вас в нормальні будинки унормальному населеному пункті. Я знаю, ви самі між собоючасто про це сперечаєтесь. Будьте ж рішучішими!Працюйте головою, а не язиком, і у вас все вийде добре!

Коли Володимиру виповнилось тридцять три, небуло такого місця в Україні, де б люди не сказали йомудовірливо: "Скажи від нашого імені, бо ми не вміємо. Ти -справжній трибун".

24 серпня 2023 року Володимир відкрив дверікабінету спікера Верховної Ради України. Він ніс в рукахфлешку із поправками до законодавства.

- Скажіть, чому у нас такі закони, що депутатирозподіляють прибуток нації на власний розсуд, ні з кимне радячись? - спокійний розважливий голос трибуназвучав у кабінетній тиші, як грім з неба,- Чому грошівитрачаються на розкіш, а не на якісну освіту, медицину,

інвестиції в перспективні проекти молоді? Ви, як законнообраний голова парламенту, несете цей тягарвідповідальності за зубожіння та безграмотність мільйонівспівгромадян...

Спікер почервонів. Непроханий гість короткопояснив йому, які демократичні реформи потрібні людям.Це означало понаднормову роботу замість звичногокомфорту. Спікер схрестив ноги і стиснув кулаки, але неміг залишити візит без уваги - навіть коли двері зачинилисяі він залишився один у великому кабінеті. Наодинці зфлешкою.

Трибун підійшов до прем'єр-міністра на урочистомувідкритті центру хірургії серця. Вони говорили довго,прем'єрові довелося відмінити банкет та скликатипозачергове засідання Кабінету Міністрів за зачиненимидверима. Володимир називав по пам'яті прізвища,географічні назви, реквізити юридичних осіб -перераховував больові точки, які потребувалитермінового втручання.

Під час військового параду він стояв в десяти крокахвід Президента. Державна охорона пропустила трибуна,хоч він не був запрошений.

- Ми побудували успішну державу... - казав Президентна телекамери.

- Пане Президенте, я перепрошую, але ви дали своїйроботі занадто оптимістичну оцінку. Мені треба негайноз вами поспілкуватись! - перебив Володимир.

Президент глянув на охоронців у роззолоченихмундирах. Ті не рухались. Він глянув направо і наліво -ніхто не виявив бажання слухати промову далі, всі чекали,як він спілкуватиметься з трибуном.

Президент зійшов вниз по сходам, по килимовійдоріжці. Потиснув Володимирові руку. Обійняв його, підоб'єктивами телекамер. Такі обійми - вічна хитрістьполітиків.

- Я ніколи не стану популістом. Я веду натовп, а небіжу за ним. Ти такий самий. Чого ти насправді хочеш? -шепнув Президент на вухо трибунові.

Володимир сказав голосно:- Я прийшов до вас, щоб задати кілька питань від

імені народу України. Бо вас обрав народ, а не натовп.Ввечері я сяду на поїзд і повернуся до рідного містечка, всвою маленьку квартиру. Трибун - не посада, а роль, якуодин раз в житті може виконати відповідальнийгромадянин. Мені не треба нічого, окрім чеснихвідповідей.

Президент наморщив лоба. Він завжди відчував насвоїх плечах величезний тягар відповідальності. Тепер,розгублений, стоячи поряд з народним трибуном, віннарешті зрозумів: у громадян цієї країни вистачитьвідповідальності також тримати цей тягар на своїх плечах.Бо їм потрібні не герої і не чудеса, а свобода, закон тапорядок і плани розвитку на майбутнє.

Нарешті українці заслужили це свято - ДеньНезалежності. Вони готові жити відповідально.

Володимир взяв за руку Президента.- Пане Президенте, перед тим, як ми почнемо

нараду, дозвольте вручити подарунок від одноговинахідника!

Він широким жестом показав на небо, тримаючи вдолоні щось на зразок лазерної указки. Раптом все

змінилося. Глядачі, посміхаючись, дивилися в небо. Туди жнацілили свої камери репортери.

- Поки вони дивитимуться цей фокус, ми з вамиспокійно поспілкуємось в кімнаті для нарад,-запропонував трибун.

І, тримаючись за руки, двоє народних обранцівпопрямували вирішувати нагальні проблеми країни.

А в синьому небі пливли хмари кольору стиглоїпшениці, кольору золотого руна. На Хрещатику ображенозупинилися танки, що звикли завжди бути в центрі уваги.Танкісти теж вилізали з люків й дивилися в небо.

Там велично пливла хмара-тризуб. Вона була схожана корабель, який рухається в правильному напрямку нарадість всіх пасажирів.

Потім по золотому полю з хмар поїхав білийкомбайн. Прибравши врожай й очистивши небесно-синій келих, він зник за горизонтом. І на очах людейраптом почала будуватись по хмаринці, по "цеглині"невловимо гарна будівля з рожевих хмар - повітрянийзамок з дитячих мрій.

Кожному було ясно: то є мирне і щасливе майбутнєУкраїни, яке люди здатні створити спільними зусиллями.

Початок на першій шпальті.Вони не мислили себе поза колективом, без

мудрого вождя. Вони не могли дивитися в майбутнє.Це – головний недолік тої "ментальності", якастоліттями культивувалася "в наших палестинах".

На жаль, придушення індивідуальності таоспівування самозречення починається з сім’ї,остаточно формується освітою та активнопідтримується всіма великими інституціямисуспільства, які таким чином нав’язують власнийавторитет: владою, засобами масової інформації,громадськими та релігійними організаціями.

Я вірю, що Божий дар самостійно вирішуватисвою долю може прокинутися у кожної людини. Однакне кожен здатен його відкрити, повірити у себе, своїправа, свою правду, свою силу, свою толерантність, своюпідприємливість.

Багатьом людям події 20-річної давнинидопомогли відкрити в собі цей дар. Вони сталивільними людьми у вільній країні, збудували своєщастя і можуть зараз пишатися плодами своєї праці.

Багато людей зловживали цим даром. Будучиневиправними матеріалістами, вони відмовлялися віддоброї волі як вищої мети та ставили собі за метубанальне збагачення. І з характерноюнедалекоглядністю матеріалістів хапали все, що моглисхопити.

Захоплювали і людей, користувалися їхнесамостійністю, очікуванням вождя. А потім вбивалиодин одного, втягували суспільство в конфліктинавколо розподілу захопленого, бо не знали, щоробити далі.

Зараз такі самі матеріалісти з тою ж жадібністюв очах сподіваються нового перерозподілу,розкулачення, "наведення порядку", "зміни поколінь",або навіть революції. Якогось зовнішнього фактора,який би докорінно змінив життя.

Однак вони обманюють себе. Навіть якщо з небапосиплеться мана, вони не зігнуться, аби підняти її.Натомість лаятимуть останніми словами олігархів, які,поки народ дивився вгору, змели ману з-під ніг уцентралізовані пункти розподілу мани, і урядовців,які не забезпечили кожному бідняку справедливусоціальну порцію...

Нема правди у вічному скигленні рабів табунтарстві халявників.

Нема правди у прагненні продати подорожчесвою незалежність.

Незалежність – це можливість, якій нема ціни.І її потенціал буде реалізований, коли коженгромадянин бачитиме себе двигуном прогресу.

Незалежністьз присмакомсамообману

Катеринчукхоче реформдля освіти

Народний депутат України МиколаКатеринчук відповів на питання газети"Правдошукач" "Як заохотити громадян бутиграмотними, уважними, вдумливими, вільномислити та висловлюватись?": “Я переконаний, щолише послідовна, грунтовна державна політикасприятиме гармонічному розвитку думаючоїособистості. Оновлення системи освіти, доступністьінформаційних ресурсів, впевненість у тому, щомайбутнє можна будувати власним інтелектуальнимпотенціалом, а не фінансовими ресурсами, позитивнозмінить сприйняття нового покоління українців.Грунтовне реформування системи освіти країни зціллю наближення її до європейських стандартівповинно бути одним із першочергових завданьдержавної адміністрації”.

6 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠034 â³ä 30 ñåðïíÿ 2011 ðîêóÒ ð è á ó í à

Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України (фракція"Блок Юлії Тимошенко - "Батьківщина").

Початок на першій шпальті.3. Якщо влада упевнена, нехай під впливом Росії

(до речі, влада увесь час нав’язливо домагається такого«впливу»), що акт підписання газових угод містить ознакишахрайства, то до кримінальної відповідальності маєбути притягнутий через міжнародний суд і Прем’єр-міністр Росії Путін В. В. як безпосередній учасник, щоочолював від російської сторони міждержавніпереговори?

4. Чому уряд Тимошенко Ю.В., скоївши цей«страшний гріх», але зауважимо – без здачі будь-якихінтересів України (на відміну від Януковича, який у першіж дні свого президентства за пусті обіцянки, тобто «затак», здав Росії Севастополь), жодного разу не припустивсяпідвищення цін і тарифів на газ для населення, натомістьсучасні «професіонали» вже втретє зазіхають на останнікопійки громадян, наповнюючи випереджаючимитемпами власні кишені?

5. Суб’єктом підписання угод є не Тимошенко Ю.В.,а господарюючий суб’єкт НАК «Нафтогаз України» і самеця господарююча структура має нести відповідальністьза підписання угод, якщо вони будуть визнаніміжнародним судом недійсними. То чому зробленонавпаки, а саме: «Нафтогазу» в особі якогось заштатногочиновника, що за займаною ним посадою не має жодноговідношення до прийняття відповідальних рішень, надаютьстатус представника позивача до Тимошенко Ю.В. в суді?

Натомість боягузливий Дубина (колишній голова«Нафтогазу»), що як свідок особисто визнав припиненнясвоєї участі у міждержавних переговорах за вказівкоютакого ж боягуза Ющенка, не вчинивши інших, більшправильних, на їхню думку, дій, тим самим визнав власнеі Ющенка самоусунення від виконання ними прямихособливої важливості державних повноважень. То чомуїх не судять за злочинну бездіяльність?

Тут не зайвим буде нагадати, що Ющенко в цейчас займався важливішою справою – він два тижніперебував у Карпатах і катався на лижах, а Дубина неодин місяць відлежувався у Феофанії, симулюючи тяжкийсерцевий напад.

Вибачте, але якщо цей Дубина, виконуючи ганебнівказівки Ющенка, вважав, що позиція Тимошенко Ю.В. напереговорах є хибною і він з цих причин не можевиконати рекомендації Глави уряду, якому вінбезпосередньо підпорядкований – мав би подати увідставку, якщо це порядна і принципова людина. Але,вочевидь, це не так. Натомість сьогоднішню Генеральнупрокуратуру і суд не зацікавили чомусь ці «дрібниці», заякими на лаву підсудних мали б сісти саме ці особи заштучне створення умов для заведення в глухий кутситуації, що мала тоді найвищий міжнародний резонансі загрожувала великим міжнародним скандалом дляУкраїни – аж до повної її ізоляції.

Кому не зрозуміло, що саме у такому розвиткуподій були особисто зацікавлені Ющенко, Янукович, їхніприслужники та олігархи, що терлися навколо? Саме їмбула вигідна така міжнародна ситуація, щоб усьому світовіпродемонструвати, яким бездарним і безпорадним є урядЮ. В. Тимошенко. Зараз відбувається помста за те, що їмтоді цього не вдалося, за принципом «з хворої голови наздорову», залишаючи в тіні за допомогою кишеньковоїправоохоронної системи істинних державних зрадниківі справжніх злочинців.

6. Якщо уряд Тимошенко Ю.В. вчинив державний«злочин», закупивши 1000 автомобілів для сільськихамбулаторій і безліч медичного обладнання для районнихлікарень, то чому за часів президентства Януковича навітьвелосипеда ніхто не купив для медичного обслуговуванняселян? Більше того, всі вищезгадані автомобілі вилученісьогодні з експлуатації, як «речовий доказ», а тим часомсільському лікарю нема чим дістатися до вмираючих тахворих людей, для яких підвезені ліки або своєчаснозроблені уколи могли б бути порятунком, та існувала бможливість довезти таку людину до найближчої лікарні.Якого рівня сягає цинізм можновладців, що сидять нашиї народу, у яких аж через вуха лізе добробут, – кортежіі кавалькади супердорогих авто, персональні літаки, атепер ще й гвинтокрили з мережею злітно-посадкових

Суд, де суть?майданчиків, мільярдні валютні рахунки в офшорах ібагато чого іншого, вважають шаленими збитками длядержави будь-які покращення умов життя таобслуговування простих людей? Здоровій людині цезрозуміти, на жаль, неможливо.

7. Якщо виплата громадянам пенсій та іншихсоціальних призначень за рахунок кіотських грошей, щоотримані просто так (за повітря), є злочином і знову жтаки нанесенням збитків державі, то що тоді в діях урядуможе вважатися корисним? Невже доведення людей докрайнього зубожіння та практичного виконаннярекомендацій Азарова «кожному брати лопату в руки ікопати»?

До речі, хтось може щось чув, а я ні, щоб за останніпівтора року влада спромоглася отримати кіотські гроші,так само як свого часу це зробила Тимошенко Ю.В.? Аможе, кіотські гроші часів Тимошенко Ю.В., які виявилисяневитраченими (що завело слідство в тупик), використаноза цей час якимось іншим, більш корисним чином? А заце хто має відповідати?

Якщо хтось після цього вбачає відсутністьупередженості і ознак суто політичного переслідуванняопозиції з боку влади, можна додатково нагадати пронаступне:

- Генеральний прокурор України Пшонка на прес-конференції без суду і слідства заявляє про те, щоТимошенко Ю.В. забезпечувала стабільну виплату пенсійта інших соціальних призначень, а також оснащуваласільські медичні заклади автомобілями і сучаснимобладнанням заради підняття власного рейтингунапередодні президентських виборів. То якщо вищауповноважена посадова особа держави, яка маєзабезпечувати нагляд за дотриманням норм закону,тенденційно вживає звинувачувальні висловлювання, щоне мають жодного юридичного виміру, оскільки будь-яку корисну діяльність посадової особи за її прямимиобов’язками, зважаючи на таку «логіку», можна вважатисамопіаром, – що можна говорити про об’єктивністьсудочинства?

- Перший заступник Генерального прокурораУкраїни Кузьмін, якого було запрошено до Верховної РадиУкраїни на День Уряду для надання пояснень щодоситуації, яка склалася навколо обвинувачень Ю.В.Тимошенко, на запитання народних депутатів Українистосовно юридичної обґрунтованості озвучених нимзвинувачень не знайшов кращих пояснень ніж привестианалогію, коли, мовляв, людина переходить вулицю, товона робить все законно, але коли вона переходить їїтуди сюди багаторазово, то створює проблеми іншим (хочзакону і не порушує) і тим самим визнав, що юридичнихпідстав для звинувачень Тимошенко Ю.В. немає. Вонапросто комусь заважає.

- Народний депутат від Партії регіонів, головатимчасової слідчої комісії ВРУ по справах Тимошенко Ю.В.Богословська в прямому ефірі на «Шустер Лайф» уприсутності Тимошенко Ю.В. заявила, що вона буде дляТимошенко Ю.В. тим осиновим колом, який її знищить. Івона саме так діє, зловживаючи повноваженнями головикомісії шляхом цілеспрямованого пошуку будь-якогокомпромату проти Тимошенко Ю.В., подальшої передачічерез Генеральну прокуратуру до суду сумнівнихобвинувачувальних матеріалів і т.і.

Слід нагадати, що така заздалегідь упередженаособа за законом про регламент Верховної Ради Українине має права бути головою комісії.

- Народний депутат України від Партії регіонівБолдирєв у своєму виступі з трибуни Верховної РадиУкраїни висловився ще відвертіше. Він стверджував, щоніяких звинувачень проти Тимошенко Ю.В. відшукуватине треба, її необхідно покарати за те, що вона успішновтілювала в життя свою ідеологію... Звісно, що це не йогоособиста позиція, – це сигнал…

Спостерігаючи всю цю метушню навколозвинувачень Тимошенко Ю.В., не вдається, на жаль,зрозуміти, що ж «корисного» для чисельних кримінальнихсправ, порушених проти неї, міститься у тих сотнях томів,що складаються з десятків тисяч аркушів? Увесь світ питає:«Суд, де суть?». А у відповідь тиша, або якась нісенітниця.

В процесі реалізації цих ганебних намірів, що єнічим іншим ніж політичні переслідування, патологічніпорушники Конституції і законів України весь часперебувають у пошуках «правопорушень» ТимошенкоЮ.В., навіть у формальних дрібницях.

Так 15.07.11 р. черговою нібито сенсацією сталовидалення із зали судового засідання Печерськогорайонного суду м. Києва Тимошенко Ю.В. за неповагу досуду, що виявлялося «у її небажанні вставати та звертатисядо суду зі словами «Ваша честь» або «Шановний суд».

Більше години суддя Кірєєв за підтримки трьохпредставників прокуратури домагався від Ю.В. Тимошенковиконання цього ритуалу, передбаченого Кримінальнимкодексом України, і стільки ж часу Ю.В. Тимошенкопояснювала та вмотивовувала свої дії тим, що, такимчином, вона виказує свій протест на підставі ст. 55Конституції України проти незаконних звинувачень таупередженого ведення судового процесу. Дійсно, суд весьчас знущається над учасниками судового засідання -

підсудною, її захисниками - грубо порушуючи нормичинного законодавства і Конституції під час своїх засідань,починаючи з 24.06.11р., а саме свідомо і умисно:

- не забезпечує усі необхідні умови для присутностівсіх бажаючих;

- заохочує дії груп провокаторів від Партії регіонів,запускаючи їх вночі до зали суду;

- перериває і не дає можливості висловити думкувідповідача та його захисників і адвокатів;

- необґрунтовано обмежує строки ознайомленнязахисників і адвокатів по справі, що призводить донерівності умов для змагань зі стороною обвинувачення;

- забороняє висвітлення перебігу судовогопроцесу в прямому ефірі та взагалі фіксування на технічнізасоби того, що відбувається у залі судового засідання;

- видаляє із зали суду народних депутатів України;- веде засідання за відсутності адвокатів і самої

підсудної;- дозволяє стороні обвинувачення перебувати у

залі судового засідання у складі організованої групи з 3-хпрокурорів (замість одного представника Генеральноїпрокуратури за законом);

- дозволяє стороні обвинувачення, що діє від іменідержави, надавати узагальнюючі характеристики підсудній,що ґрунтуються на суцільних емоціях і свідчать проупередженість авторів і виконавців судилища, а також дужебагато чого іншого.

З огляду на це можна уявити, як цим режимомпроводяться слідчі дії у Генеральній прокуратурі України,коли розмова іде тет-а-тет.

Такий суд, така прокуратура, такий режим не можевикликати повагу і не дає підстав щиро вважати йогооб’єктивним, неупередженим та справедливим, тобтотаким, який заслуговує на повагу та уособлює високіповноваження від імені держави. Він більше нагадуєпольовий суд козаків-розбійників.

Вставати перед таким судом, звертатися до ньогозі словами «Ваша честь» або «Шановний суд» теж саме, що,заздалегідь каючись за не скоєне, ставати на коліна передзлочинцями, оскільки перелічені вище і не згадані тутпорушення ними Закону є злочином за визначенням.

У той же час, порушуючи Закони і попираючиКонституцію, влада вимагає суворого дотримання навітьсуто формальних правил суспільного життя від інших,намагаючись досягнути тим самим головної мети режиму– відсторонення від участі у судовому процесі самоїТимошенко Ю.В., позбавлення її захисту, закриття всіхканалів витоку інформації про перебіг ганебних подій узалі суду, окрім кінцевого вироку, на оголошення якогообіцяно (поки що) запросити і пресу. Те ж саме вониутворили і з Луценком Ю.В.

Темпи свавілля влади нарощуються щодня. Вонане зважає ані на експертів, ані на правників, ані нагромадську думку, ані на сигнали від міжнародноїспільноти, адже всі вони майже стовідсотково переконаніу тому, що судові процеси проти Тимошенко Ю.В., ЛуценкаЮ.В. та інших екс-урядовців, які працювали в урядіТимошенко Ю.В., є політичними репресіями, огиднимфактом політичної розправи реваншистів від політики,помстою за організацію і проведення Помаранчевоїреволюції, що була яскравим виплеском прагненьукраїнського народу до свободи, людяності, чесності іпорядності, однак, згодом, на превеликий жаль, зрадженаполітичним виродком, справедливий суд над яким щепопереду, звірячим страхом перед можливістюповторення чогось подібного, бо тоді, після Помаранчевоїреволюції, відчуваючи міру особистої відповідальності заскоєне, багато хто з тієї банди фальсифікаторів і паханівбандитських кланів драпав до Росії, не дочекавшись навітьмоменту отої мерзотної зради, що дарувала всім бандитамсвободу і державні почесті замість обіцяних державнимзрадником №1 тюрем, бажанням викоренити унасильницький спосіб найменші паростки протестнихнастроїв, виявлення недовіри та неповаги до вельмож відвлади і її олігархів-ляльководів.

Намагаючись знищити лідерів опозиції, а згодом іочолювані ними політичні сили, влада всі півтора рокуретельно шукає і не знаходить переконливогокомпромату проти своїх опонентів, і це її все більше дратує.Безвихідь, у яку завели Януковича його «пінкертони»,штовхає його на чергові абсурдні вчинки, щоконтрастують з офіційними заявами, бо коли вінвисловлює щось підбадьорююче для громадян України, абосвітової спільноти, можна бути впевненими, що все будезроблено навпаки.

То ж у спостереженні за ганебним судилищем надТимошенко Ю.В. постійно виникає риторичне питання:«А судді хто???».

Оскаженіла влада, перебуваючи в агонії від безсиллязнайти обґрунтовані звинувачення проти Тимошенко Ю.В.,по суті, зосередилася на відволікаючих маневрах і кинулаїї за грати не по суті звинувачень, а за поведінку в суді,знову ж таки не маючи для цього жодних законних підстав.Але й це Юлію Володимирівну не зламало. Дивлячись із-за грат в очі негідникам від правосуддя, вона продовжуєсвій протест, дарований ст. 55 Конституції кожномугромадянину України, і ми її палко підтримуємо.

7Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠034 â³ä 30 ñåðïíÿ 2011 ðîêó Ä î ê ó ì å í ò

ãîðîä Êèåâ 19 ìàÿ 2011 ãîäà

Ñòàðøèé ñëåäîâàòåëü ïî îñîáî âàæíûì äåëàì Ãåíåðàëüíîéïðîêóðàòóðû Óêðàèíû ñîâåòíèê þñòèöèè À.Íå÷âîãëîä, ðàññìîòðåâìàòåðèàëû óãîëîâíîãî äåëà ¹ 49-3151, -

Ó Ñ Ò À Í Î Â È Ë :

Ïî äåëó ñîáðàíî äîñòàòî÷íî äîêàçàòåëüñòâ äëÿ ïðåäúÿâëåíèÿîáâèíåíèÿ Òèìîøåíêî Þëèè Âëàäèìèðîâíå, 27.11.1960 ãîäà ðîæäåíèÿ,â òîì, ÷òî îíà, áóäó÷è ïðèâëå÷åííîé â 2005 ãîäó ê óãîëîâíîé îòâåòñòâåííîñòèíà òåððèòîðèè Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèè çà ñîâåðøåíèå ïðåñòóïëåíèÿ,ïðåäóñìîòðåííîãî ÷àñòüþ 3 ñòàòüè 33 è ÷àñòüþ 2 ñòàòüè 291 Óãîëîâíîãîêîäåêñà Ðîññèè (îðãàíèçàöèÿ äà÷è âçÿòêè, ñîâåðøåííàÿ íåîäíîêðàòíî), ÷òîñîîòâåòñòâóåò ÷àñòè 3 ñòàòüè 27 è ÷àñòè 2 ñòàòüè 369 Óãîëîâíîãî êîäåêñàÓêðàèíû, íà ïóòü èñïðàâëåíèÿ íå ñòàëà è, íàõîäÿñü íà äîëæíîñòè Ïðåìüåð-ìèíèñòðà Óêðàèíû, â ÿíâàðå 2009 ãîäà ñîâåðøèëà òÿæêîå ïðåñòóïëåíèå âñôåðå ñëóæåáíîé äåÿòåëüíîñòè.

Òàê, ñîãëàñíî ïîñòàíîâëåíèþ Âåðõîâíîé Ðàäû Óêðàèíû ¹ 7-IV îò18.12.2007, Òèìîøåíêî Þ.Â. íàçíà÷åíà íà äîëæíîñòü Ïðåìüåð-ìèíèñòðàÓêðàèíû. Ñîãëàñíî ñòàòüå 114 Êîíñòèòóöèè Óêðàèíû ñ èçìåíåíèÿìè,âíåñåííûìè Çàêîíîì Óêðàèíû îò 08.12.2004 ¹ 2222-IV, Ïðåìüåð-ìèíèñòðÓêðàèíû ðóêîâîäèò ðàáîòîé Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû, íàïðàâëÿåò ååíà âûïîëíåíèå Ïðîãðàììû äåÿòåëüíîñòè Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû,îäîáðåííîé Âåðõîâíîé Ðàäîé Óêðàèíû.

Ñîãëàñíî ñòàòüå 44 Çàêîíà Óêðàèíû «Î Êàáèíåòå ÌèíèñòðîâÓêðàèíû», ïðèíÿòîãî Âåðõîâíîé Ðàäîé Óêðàèíû 16.05.2008 çà ¹ 279-VI,Ïðåìüåð-ìèíèñòð Óêðàèíû èìååò ñëåäóþùèå ïðàâà è îáÿçàííîñòè:ðóêîâîäèò ðàáîòîé Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû, íàïðàâëÿåò äåÿòåëüíîñòüÊàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíà íà îáåñïå÷åíèå îñóùåñòâëåíèÿ âíóòðåííåé èâíåøíåé ïîëèòèêè ãîñóäàðñòâà, âûïîëíåíèå Ïðîãðàììû äåÿòåëüíîñòèÊàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû è îñóùåñòâëåíèå èíûõ ïîëíîìî÷èé,âîçëîæåííûõ íà Êàáèíåò Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû; êîîðäèíèðóåò äåÿòåëüíîñòü÷ëåíîâ Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû; ôîðìèðóåò ïðîåêò ïîâåñòêè äíÿçàñåäàíèÿ Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû; ñîçûâàåò çàñåäàíèå ÊàáèíåòàÌèíèñòðîâ Óêðàèíû è ïðåäñåäàòåëüñòâóåò íà íèõ; ïîäïèñûâàåò àêòûÊàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû; ïðåäñòàâëÿåò Êàáèíåò Ìèíèñòðîâ Óêðàèíûâ îòíîøåíèÿõ ñ äðóãèìè îðãàíàìè, ïðåäïðèÿòèÿìè, ó÷ðåæäåíèÿìè èîðãàíèçàöèÿìè â Óêðàèíå è çà åå ïðåäåëàìè; âñòóïàåò â îòíîøåíèÿ ñïðàâèòåëüñòâàìè èíîñòðàííûõ ãîñóäàðñòâ, âåäåò ïåðåãîâîðû è ïîäïèñûâàåòìåæäóíàðîäíûå äîãîâîðû â ñîîòâåòñòâèè ñ çàêîíàìè è àêòàìè ÏðåçèäåíòàÓêðàèíû; âíîñèò íà ðàññìîòðåíèå Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíûïðåäëîæåíèÿ îòíîñèòåëüíî óòâåðæäåíèÿ ïðåäñåäàòåëåé ñîâìåñòíûõìåæïðàâèòåëüñòâåííûõ êîìèññèé ïî ñîòðóäíè÷åñòâó, êîòîðûå îáðàçóþòñÿíà îñíîâàíèè ìåæäóíàðîäíûõ äîãîâîðîâ, çàêëþ÷åííûõ îò èìåíè ÊàáèíåòàÌèíèñòðîâ Óêðàèíû; îñóùåñòâëÿåò èíûå ïîëíîìî÷èÿ, ïðåäóñìîòðåííûåÊîíñòèòóöèåé è çàêîíàìè Óêðàèíû.

Êðîìå ýòîãî, ñîãëàñíî ïàðàãðàôó 8 ïóíêòà 2 Ðåãëàìåíòà ÊàáèíåòàÌèíèñòðîâ Óêðàèíû, óòâåðæäåííîãî ïîñòàíîâëåíèåì Êàáèíåòà ÌèíèñòðîâÓêðàèíû îò 18.07.2007 ¹ 950 «Îá óòâåðæäåíèè Ðåãëàìåíòà ÊàáèíåòàÌèíèñòðîâ Óêðàèíû» (äàëåå - Ðåãëàìåíò), ê ïîëíîìî÷èÿì Ïðåìüåð-ìèíèñòðà Óêðàèíû îòíîñèëîñü òàêæå êîîðäèíèðîâàíèå äåÿòåëüíîñòè ÷ëåíîâÊàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû, ïðîâåäåíèå ñ ýòîé öåëüþ ñîâåùàíèé, ðàáî÷èõâñòðå÷ è êîíñóëüòàöèé ñ ðóêîâîäèòåëÿìè öåíòðàëüíûõ îðãàíîâèñïîëíèòåëüíîé âëàñòè, Ñîâåòà ìèíèñòðîâ Àâòîíîìíîé Ðåñïóáëèêè Êðûì,ìåñòíûõ ãîñàäìèíèñòðàöèé, íàïðàâëåíèå èì îôèöèàëüíûõ ïèñåì,çàñëóøèâàíèå èíôîðìàöèè ðóêîâîäèòåëåé îðãàíîâ èñïîëíèòåëüíîé âëàñòèïî îñîáî âàæíûì âîïðîñàì èõ äåÿòåëüíîñòè; âíåñåíèå íà ðàññìîòðåíèåÊàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû ñ ïîäïèñàííûì ñîáñòâåííîðó÷íîñîïðîâîäèòåëüíûì ïèñüìîì: ïðåäñòàâëåíèÿ îá îáðàçîâàíèè, ðåîðãàíèçàöèèè ëèêâèäàöèè ìèíèñòåðñòâ, èíûõ öåíòðàëüíûõ îðãàíîâ èñïîëíèòåëüíîéâëàñòè; ïðåäëîæåíèé îòíîñèòåëüíî ñîçäàíèÿ ïðàâèòåëüñòâåííûõ êîìèòåòîâè èõ äîëæíîñòíîãî ñîñòàâà; è äðóãèå.

Ñîãëàñíî ï. 2 ïàðàãðàôà 9 óêàçàííîãî Ðåãëàìåíòà Ïðåìüåð-ìèíèñòð ñ öåëüþ íàïðàâëåíèÿ, êîîðäèíàöèè è êîíòðîëÿ äåÿòåëüíîñòè ÷ëåíîâÊàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû, ðóêîâîäèòåëåé äðóãèõ öåíòðàëüíûõ îðãàíîâèñïîëíèòåëüíîé âëàñòè, Ñîâåòà Ìèíèñòðîâ ÀÐÊ, ìåñòíûõãîñàäìèíèñòðàöèé äàåò ïîðó÷åíèÿ, îáÿçàòåëüíûå äëÿ âûïîëíåíèÿóïîìÿíóòûìè îðãàíàìè è äîëæíîñòíûìè ëèöàìè. Ïðè ýòîì, ñîãëàñíî ï. 4ïàðàãðàôà 9 ýòîãî Ðåãëàìåíòà, ðåàëèçàöèÿ óêàçàííûõ ïîëíîìî÷èéîñóùåñòâëÿåòñÿ íà îñíîâàíèÿõ, èñêëþ÷àþùèõ äóáëèðîâàíèå è ïîäìåíóôóíêöèé ðóêîâîäèòåëåé ñîîòâåòñòâóþùèõ îðãàíîâ èñïîëíèòåëüíîé âëàñòè,âìåøàòåëüñòâî â ñôåðó èõ îòâåòñòâåííîñòè.

Òàêèì îáðàçîì, Òèìîøåíêî Þ.Â., çàíèìàÿ äîëæíîñòü Ïðåìüåð-ìèíèñòðà Óêðàèíû, áûëà ïðåäñòàâèòåëåì èñïîëíèòåëüíîé âëàñòè èâûïîëíÿëà îðãàíèçàöèîííî-ðàñïîðÿäèòåëüíûå îáÿçàííîñòè, èñõîäÿ èçîáúåìà èìåþùèõñÿ ïðàâ è îáÿçàííîñòåé, òî åñòü áûëà äîëæíîñòíûì ëèöîì.

Îäíàêî, â ÿíâàðå 2009 Òèìîøåíêî Þ.Â. èñïîëüçîâàëà ñâîèñëóæåáíûå ïîëíîìî÷èÿ Ïðåìüåð-ìèíèñòðà Óêðàèíû â ïðåñòóïíûõ öåëÿõ,ïðè÷èíèâ òÿæêèå ïîñëåäñòâèÿ ãîñóäàðñòâåííûì èíòåðåñàì, ïðè ñëåäóþùèõîáñòîÿòåëüñòâàõ.

×àñòüþ 1 ñòàòüè 9 Êîíñòèòóöèè Óêðàèíû è ÷àñòüþ 1 ñòàòüè 19 ÇàêîíàÓêðàèíû «Î ìåæäóíàðîäíûõ äîãîâîðàõ Óêðàèíû» óñòàíîâëåíî, ÷òîäåéñòâóþùèå ìåæäóíàðîäíûå äîãîâîðû, ñîãëàñèå íà îáÿçàòåëüíîñòüêîòîðûõ äàíî Âåðõîâíîé Ðàäîé Óêðàèíû, ÿâëÿþòñÿ ÷àñòüþ íàöèîíàëüíîãîçàêîíîäàòåëüñòâà Óêðàèíû.

04.10.2001 ãîäà ìåæäó Êàáèíåòîì Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû èÏðàâèòåëüñòâîì Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèè çàêëþ÷åíî Ñîãëàøåíèå îäîïîëíèòåëüíûõ ìåðàõ ïî îáåñïå÷åíèþ òðàíçèòà ðîññèéñêîãî ïðèðîäíîãîãàçà ïî òåððèòîðèè Óêðàèíû (äàëåå - Ñîãëàøåíèå), êîòîðîå ðàòèôèöèðîâàíîÇàêîíîì Óêðàèíû ¹ 2797-III (2797-14) îò 15.11.2001, ÷àñòüþ 2 ñòàòüè 2êîòîðîãî ïðåäóñìîòðåíî, ÷òî îáúåìû òðàíçèòà ðîññèéñêîãî ïðèðîäíîãîãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþ Óêðàèíû, à òàêæå ðàçìåð ïëàòåæåé â äåíåæíîé ôîðìåè/èëè îáúåìû ïîñòàâîê ãàçà â ñ÷åò îïëàòû òðàíçèòà áóäóò óòî÷íÿòüñÿ íàîñíîâå åæåãîäíûõ Ìåæïðàâèòåëüñòâåííûõ ïðîòîêîëîâ íà ñîîòâåòñòâóþùèéãîä.

Óêàçàííîå Ñîãëàøåíèå âñòóïèëî â ñèëó â 2001 ãîäó, ÿâëÿåòñÿäåéñòâóþùèì è ïîäëåæèò íåóêîñíèòåëüíîìó èñïîëíåíèþ ñîãëàñíî íîðìàììåæäóíàðîäíîãî ïðàâà è íàöèîíàëüíîãî çàêîíîäàòåëüñòâà Óêðàèíû.

Ñîãëàñíî ÷àñòÿì 1, 2 ñòàòüè 117 Êîíñòèòóöèè Óêðàèíû è ÷àñòÿì 1-3, 6 ñòàòüè 52 Çàêîíà Óêðàèíû «Î Êàáèíåòå Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû» îò16.05.2008 ¹ 279-VI, Êàáèíåò Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû â ïðåäåëàõ ñâîåéêîìïåòåíöèè èçäàåò ïîñòàíîâëåíèÿ è ðàñïîðÿæåíèÿ, ÿâëÿþùèåñÿîáÿçàòåëüíûìè äëÿ âûïîëíåíèÿ. Àêòû Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíûïîäïèñûâàåò Ïðåìüåð-ìèíèñòð Óêðàèíû.

Ñîãëàñíî ïàðàãðàôó 6 Ðåãëàìåíòà Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû(ïî ñîñòîÿíèþ íà ÿíâàðü 2009 ãîäà) íà ñâîèõ çàñåäàíèÿõ Êàáèíåò Ìèíèñòðîâèìåë ïîëíîìî÷èÿ ðàññìàòðèâàòü ïðîåêòû ïðàâèòåëüñòâåííûõ çàÿâëåíèé,äåêëàðàöèé, äèðåêòèâ.

Ñîãëàñíî ïàðàãðàôó 46 Ðåãëàìåíòà, àêòû Êàáèíåòà ÌèíèñòðîâÓêðàèíû ïî îðãàíèçàöèîííî-ðàñïîðÿäèòåëüíûì è äðóãèì òåêóùèìâîïðîñàì èçäàþòñÿ â ôîðìå ðàñïîðÿæåíèé, â òîì ÷èñëå ïî âîïðîñàìîäîáðåíèÿ äèðåêòèâ.

Ïðè ýòîì Çàêîí Óêðàèíû «Î âíåøíåýêîíîìè÷åñêîé äåÿòåëüíîñòè»,ðåãóëèðóþùèé îñíîâíûå ïðèíöèïû îñóùåñòâëåíèÿ âíåøíåýêîíîìè÷åñêîéäåÿòåëüíîñòè, íå ñîäåðæèò íîðì îòíîñèòåëüíî ïðåäîñòàâëåíèÿ äèðåêòèâîðãàíàìè ãîñóäàðñòâåííîé âëàñòè ñóáúåêòàì âíåøíåýêîíîìè÷åñêîéäåÿòåëüíîñòè ïî çàêëþ÷åíèþ âíåøíåýêîíîìè÷åñêèõ äîãîâîðîâ (êîíòðàêòîâ).

Ñîãëàñíî Çàêîíó Óêðàèíû «Îá óïðàâëåíèè îáúåêòàìèãîñóäàðñòâåííîé ñîáñòâåííîñòè» ôóíêöèè óïðàâëåíèÿ êîðïîðàòèâíûìèïðàâàìè ãîñóäàðñòâà âûïîëíÿþòñÿ íåïîñðåäñòâåííî, áåç ñîçûâà ñîáðàíèÿàêöèîíåðîâ, Êàáèíåòîì Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû, Ôîíäîì ãîñóäàðñòâåííîãîèìóùåñòâà Óêðàèíû, óïîëíîìî÷åííûìè îðãàíàìè óïðàâëåíèÿ â ñëó÷àå, åñëèêîðïîðàòèâíûå ïðàâà ãîñóäàðñòâà ñîñòàâëÿþò 100 ïðîöåíòîâ â óñòàâíîìôîíäå õîçÿéñòâåííîé îðãàíèçàöèè, òî åñòü, óêàçàííûå îðãàíû ñàìîñòîÿòåëüíîîñóùåñòâëÿþò ïðåäóñìîòðåííûå çàêîíîì ïîëíîìî÷èÿ ïî óïðàâëåíèþîáúåêòàìè ãîñóäàðñòâåííîé ñîáñòâåííîñòè, êîòîðûå èì ïåðåäàíû âóñòàíîâëåííîì ïîðÿäêå.

Ïîëíîìî÷èÿ ïî óïðàâëåíèþ êîðïîðàòèâíûìè ïðàâàìèãîñóäàðñòâà îòíîñèòåëüíî Íàöèîíàëüíîé àêöèîíåðíîé êîìïàíèè«Íàôòîãàç Óêðàèíû» (äàëåå - ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû») ïåðåäàíûïîñòàíîâëåíèåì Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû îò 15.12.2005 ¹ 1205«Íåêîòîðûå âîïðîñû ïîâûøåíèÿ ýôôåêòèâíîñòè óïðàâëåíèÿïðåäïðèÿòèÿìè òîïëèâíî-ýíåðãåòè÷åñêîãî êîìïëåêñà» Ìèíèñòåðñòâóòîïëèâà è ýíåðãåòèêè Óêðàèíû.  ñâÿçè ñ ýòèì, âåñü îáúåì ïîëíîìî÷èé ïîðåàëèçàöèè ïðàâ ãîñóäàðñòâà êàê ñîáñòâåííèêà êîðïîðàòèâíûõ ïðàâóêàçàííîé Íàöèîíàëüíîé àêöèîíåðíîé êîìïàíèè, ñ öåëüþ óäîâëåòâîðåíèÿãîñóäàðñòâåííûõ è îáùåñòâåííûõ íóæä, ïðèíàäëåæèò ÌèíòîïýíåðãîÓêðàèíû.

Âìåñòå ñ òåì Êàáèíåò Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû, óïîëíîìî÷åííûå èìîðãàíû èñïîëíèòåëüíîé âëàñòè ìîãóò ðåêîìåíäîâàòü ñóáúåêòàìõîçÿéñòâîâàíèÿ òîëüêî îðèåíòèðîâî÷íûå óñëîâèÿ õîçÿéñòâåííûõ äîãîâîðîâ,òî åñòü, òàê íàçûâàåìûå ïðèìåðíûå (òèïîâûå) äîãîâîðû, à â îïðåäåëåííûõçàêîíîì ñëó÷àÿõ - óòâåðæäàòü òèïîâûå äîãîâîðû.

ÏÎÑÒÀÍÎÂËÅÍÈÅ Î ÏÐÈÂËÅ×ÅÍÈÈ ÒÈÌÎØÅÍÊÎ Þ. Â. ÊÀ×ÅÑÒÂÅ ÎÁÂÈÍßÅÌÎÃÎ

01.01.2009 çàêàí÷èâàëñÿ ñðîê äåéñòâèÿ Êîíòðàêòà, çàêëþ÷åííîãîìåæäó ÍÀÊ “Íàôòîãàç Óêðàèíû” è êîìïàíèåé “ÐîñÓêðÝíåðãî ÀÔ íàïîñòàâêó â Óêðàèíó ïðèðîäíîãî ãàçà â 2008 ãîäó ïî öåíå 179,5 äîëëàðàÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ è ñòàâêå çà òðàíçèò ïðèðîäíîãî ãàçà ïîòåððèòîðèè Óêðàèíû â ñóììå 1,7 äîëëàðà ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ íà100 êì ðàññòîÿíèÿ.  ýòîé ñâÿçè 26.02.2008 Ïðåçèäåíòîì Óêðàèíû áûë èçäàíÓêàç ¹ 165/2008, êîòîðûì óòâåðæäåíû Äèðåêòèâû äåëåãàöèè Óêðàèíû íàïåðåãîâîðû ñ Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèåé ïî âîïðîñàì ïåðåõîäà íà ïðÿìûå ñõåìûñîòðóäíè÷åñòâà â ãàçîâîé ñôåðå (äàëåå - Óêàç).

Ñîãëàñíî ÷àñòè 1 óêàçàííûõ Äèðåêòèâ, Êàáèíåò ÌèíèñòðîâÓêðàèíû è ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» áûëè îáÿçàíû îáåñïå÷èòüðåçóëüòàòèâíûé ïåðåãîâîðíûé ïðîöåññ ñ ïðàâèòåëüñòâîì ÐîññèéñêîéÔåäåðàöèè è ÎÀÎ «Ãàçïðîì» ïî ðåàëèçàöèè äîãîâîðåííîñòåé ÏðåçèäåíòàÓêðàèíû Â. À. Þùåíêî ñ Ïðåçèäåíòîì Ðîññèéñêîé Ôåäåðàùèè Â. Â. Ïóòèíûìî ïåðåõîäå íà ïðÿìûå ñõåìû ñîòðóäíè÷åñòâà â ãàçîâîé ñôåðå.

 ÷àñòè 2 óêàçàííûõ Äèðåêòèâ áûëî îòìå÷åíî, ÷òî âî âðåìÿïåðåãîâîðîâ äåëåãàöèÿ äîëæíà ðóêîâîäñòâîâàòüñÿ Êîíñòèòóöèåé Óêðàèíû,çàêîíàìè Óêðàèíû, ïîëîæåíèÿìè Óêàçà Ïðåçèäåíòà Óêðàèíû îò 14.02.2008¹ 122 «Î ðåøåíèè Ñîâåòà íàöèîíàëüíîé áåçîïàñíîñòè è îáîðîíû Óêðàèíûîò 01.02.2008 «Î ìåðàõ ïî ñòàáèëèçàöèè ôèíàíñîâîãî ñîñòîÿíèÿÍàöèîíàëüíîé àêöèîíåðíîé êîìïàíèè «Íàôòîãàç Óêðàèíû» è ñèòóàöèè íàðûíêå ïðèðîäíîãî ãàçà» è ýòèìè Äèðåêòèâàìè.

Ñîãëàñíî óêàçàííûì Äèðåêòèâàì â îêòÿáðå 2008 ã. - ÿíâàðå 2009 ã.äåëåãàöèåé ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» â ã. Ìîñêâå Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèèâåëèñü ïåðåãîâîðû ñ ÎÀÎ «Ãàçïðîì» îòíîñèòåëüíî ïðÿìûõ ïîñòàâîêïðèðîäíîãî ãàçà â Óêðàèíó â 2009 ãîäó.

Ïî ñîñòîÿíèþ íà 30.12.2008 óêðàèíñêîé ñòîðîíîé áûëàñîãëàñîâàíà ïðåäâàðèòåëüíàÿ äîãîâîðåííîñòü ìåæäó ÍÀÊ «ÍàôòîãàçÓêðàèíû» è ÎÀÎ «Ãàçïðîì» î öåíå ãàçà äëÿ ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» âñóììå 235 äîëëàðîâ ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ ãàçà è î ñòîèìîñòè òðàíçèòàâ ñóììå 1,8 äîëëàðà ÑØÀ çà òðàíñïîðòèðîâêó 1 òûñÿ÷è êóá. ìåòðîâ ãàçà íà100 êì ðàññòîÿíèÿ. Ïî ðåçóëüòàòàì äîãîâîðåííîñòè áûë ñîñòàâëåí ïðîåêòäîãîâîðà ñðîêîì äåéñòâèÿ 1 ãîä, êîòîðûé ñòîðîíû äîëæíû áûëè ïîäïèñàòü31.12.2008.

Îäíàêî 31.12.2008 ã. ãëàâà ÎÀÎ «Ãàçïðîì» Ìèëëåð À. Á. ñäåëàëîôèöèàëüíîå çàÿâëåíèå, â êîòîðîì îí îáíàðîäîâàë êîíå÷íóþ öåíó íà ãàçäëÿ ÍÀÊ “Íàôòîãàç Óêðàèíû” â ñóììå 320 äîëëàðîâ ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá.ìåòðîâ, à òàêæå ñîîáùèë î òîì, ÷òî êîíòðàêò íà ïîñòàâêó ãàçà ïî öåíå 235äîëëàðîâ ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ ïîäïèñàí íå áóäåò.

Ïîñëå îáíàðîäîâàíèÿ óêàçàííîãî îôèöèàëüíîãî çàÿâëåíèÿ ÎÀΫÃàçïðîì» ïðåäñåäàòåëü ïðàâëåíèÿ ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» Äóáèíà Î.Â., ñ÷èòàÿ, ÷òî óêàçàííàÿ öåíà ÿâëÿåòñÿ íåîáîñíîâàííî âûñîêîé, ñîáðàëäåëåãàöèþ ÍÀÊ “Íàôòîãàç Óêðàèíû” è áåç ïîäïèñàíèÿ êîíòðàêòà âåðíóëñÿâ Óêðàèíó, ñîîáùèâ îá ýòîì Ïðåçèäåíòó Óêðàèíû Þùåíêî Â. À. è Ïðåìüåð-ìèíèñòðó Óêðàèíû Òèìîøåíêî Þ. Â.

Ïî ñîñòîÿíèþ íà 17.01.2009, ó÷èòûâàÿ òî, ÷òî ÷ëåíû äåëåãàöèèÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû», â ò.÷. åå ïðåäñåäàòåëü Äóáèíà Î. Â., ñ÷èòàëè òàêóþöåíó ñëèøêîì âûñîêîé, êîíòðàêò ìåæäó ñòîðîíàìè íà ïîñòàâêó ïðèðîäíîãîãàçà â Óêðàèíó çàêëþ÷åí íå áûë.

17.01.2009 â ã. Ìîñêâó äëÿ ó÷àñòèÿ â óêàçàííûõ ïåðåãîâîðàõ âîãëàâå ïðàâèòåëüñòâåííîé äåëåãàöèè Óêðàèíû ïðèáûëà Ïðåìüåð-ìèíèñòðÓêðàèíû Òèìîøåíêî Þ. Â., êîòîðàÿ ëè÷íî âñòðåòèëàñü ñ ðóêîâîäñòâîìÏðàâèòåëüñòâà Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèè è ðóêîâîäñòâîì ÎÀÎ «Ãàçïðîì».Âî âðåìÿ ýòîé âñòðå÷è ïðåäñòàâèòåëè ðîññèéñêîé ñòîðîíû îòìåòèëè, ÷òîÎÀÎ «Ãàçïðîì» íàìåðåíî ïîñòàâëÿòü ïðèðîäíûé ãàç äëÿ Óêðàèíû, ïî öåíå,êîòîðàÿ áóäåò îïðåäåëÿòüñÿ ïî ñïåöèàëüíîé ôîðìóëå, â êîòîðîé çà áàçîâûéóðîâåíü áóäåò âçÿòà öåíà 450 äîëëàðîâ ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ.

18.01.2009 ã. Òèìîøåíêî Þ.Â. âåðíóëàñü â Óêðàèíó, ãäå äîëîæèëàî ñèòóàöèè Ïðåçèäåíòó Óêðàèíû Þùåíêî Â.À., êîòîðûé íå ñîãëàñèëñÿ íàçàêëþ÷åíèå êîíòðàêòà ñ ÎÀÎ «Ãàçïðîì» íà ïîñòàâêó ïðèðîäíîãî ãàçà íàïðåäëîæåííûõ óñëîâèÿõ. Âìåñòå ñ òåì Þùåíêî Â. À., ó÷èòûâàÿ äîñòàòî÷íûåíà òî âðåìÿ èìåþùèåñÿ çàïàñû ïðèðîäíîãî ãàçà â Óêðàèíå, êîòîðûå äàâàëèâîçìîæíîñòü îáåñïå÷èâàòü ïîòðåáíîñòè óêðàèíñêèõ ïîòðåáèòåëåé, ïîðó÷èëïðîäîëæàòü ïåðåãîâîðû î çàêëþ÷åíèè äîãîâîðà íà ïðèåìëåìûõ äëÿÓêðàèíû óñëîâèÿõ.

Îäíàêî, Ïðåìüåð-ìèíèñòð Óêðàèíû Òèìîøåíêî Þ. Â., äåéñòâóÿóìûøëåííî, â ëè÷íûõ èíòåðåñàõ, îñîçíàâàÿ áåñïî÷âåííîñòü èíåîáîñíîâàííîñòü òðåáîâàíèé ðîññèéñêîé ñòîðîíû íà ïåðåãîâîðàõ ïðè ååó÷àñòèè è ó÷àñòèè ðóêîâîäñòâà Ïðàâèòåëüñòâà Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèè, ÎÀΫÃàçïðîì» è ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» î ïîâûøåíèè ñ 19.01.2009ñòîèìîñòè ïðèðîäíîãî ãàçà äëÿ Óêðàèíû áåç èçìåíåíèÿ ïðåæíåé ñòàâêèòðàíçèòà, æåëàÿ ñîçäàòü ñåáå ïîçèòèâíûé èìèäæ ýôôåêòèâíîãî ðóêîâîäèòåëÿãîñóäàðñòâà, êîòîðûé ñìîã ðåøèòü «ãàçîâûé êðèçèñ» â îòíîøåíèÿõ ñÐîññèéñêîé Ôåäåðàöèåé, è îäíîâðåìåííî äîêàçàòü ñâîè ïðåäûäóùèåóòâåðæäåíèÿ î íåîáõîäèìîñòè óñòðàíåíèÿ ñ «ãàçîâîãî ðûíêà» êàêïîñðåäíèêà â ïîñòàâêàõ ïðèðîäíîãî ãàçà â Óêðàèíó êîìïàíèè «ÐîñÓêðÝíåðãîÀû, ðåøèëà ñîãëàñèòüñÿ íà óêàçàííûå íåâûãîäíûå äëÿ Óêðàèíû óñëîâèÿ èëþáûì ñïîñîáîì, â òîì ÷èñëå ïóòåì ïðåâûøåíèÿ ñëóæåáíûõ ïîëíîìî÷èé,îáåñïå÷èòü çàêëþ÷åíèå êîíòðàêòîâ ìåæäó ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû »è ÎÀΫÃàçïðîì» êóïëè-ïðîäàæè ïðèðîäíîãî ãàçà â 2009-2019 ãîäàõ è îá îáúåìàõè óñëîâèÿõ òðàíçèòà ïðèðîäíîãî ãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþ Óêðàèíû íà ïåðèîä2009-2019 ãîäîâ, áåçîòâåòñòâåííî îòíîñÿñü ê ïîñëåäñòâèÿì ñâîèõ äåéñòâèé,äîïóñêàÿ ïðè ýòîì ïðè÷èíåíèå èìóùåñòâåííîãî óùåðáà ãîñóäàðñòâó.

Òåì ñàìûì, ñâîèìè ïðåñòóïíûìè äåéñòâèÿìè Òèìîøåíêî Þ. Â.ïûòàëàñü ñîçäàòü ïðåäñòàâëåíèå î ÿêîáû íàäëåæàùåé ðàáîòå âîçãëàâëÿåìîãîåþ Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû, à ïîäïèñàíèå óêàçàííûõ êîíòðàêòîâ âûäàòüçà ñâîþ ëè÷íóþ «ïîáåäó» íà ïåðåãîâîðàõ ïî óêàçàííîìó âîïðîñó, îáåñïå÷èâóëó÷øåíèå ñâîåãî ëè÷íîãî èìèäæà â Óêðàèíå è çà åå ïðåäåëàìè.

Îñîçíàâàÿ òå îáñòîÿòåëüñòâà, ÷òî çàêëþ÷åíèå ìåæäó ÍÀÊ«Íàôòîãàç Óêðàèíû» è ÎÀÎ «Ãàçïðîì» äîãîâîðîâ êóïëè-ïðîäàæèïðèðîäíîãî ãàçà â 2009 - 2019 ãîäàõ è îá îáúåìàõ è óñëîâèÿõ òðàíçèòàïðèðîäíîãî ãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþ Óêðàèíû íà ïåðèîä 2009 - 2019 ãîäîâ íàóñëîâèÿõ, ïðåäëîæåííûõ ðîññèéñêîé ñòîðîíîé, ñîãëàñíî êîòîðûì öåíàïîñòàâëÿåìîãî ãàçà áóäåò îïðåäåëÿòüñÿ ïî ñïåöèàëüíîé ôîðìóëå, â êîòîðîéçà áàçîâûé óðîâåíü áóäåò áðàòüñÿ öåíà 450 äîëëàðîâ ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá.ìåòðîâ, à ñòàâêà çà òðàíçèò ïðèðîäíîãî ãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþ Óêðàèíûñîñòàâèò 1,7 äîëëàðà ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ íà 100 êì ðàññòîÿíèÿ,ÿâëÿþòñÿ ýêîíîìè÷åñêè íåâûãîäíûìè è íåïðèåìëåìûìè äëÿ ãîñóäàðñòâàÓêðàèíà, Òèìîøåíêî Þ. Â. ðåøèëà åäèíîëè÷íî ïðèíÿòü ðåøåíèå îçàêëþ÷åíèè óêàçàííûõ äîãîâîðîâ íà âûøåóêàçàííûõ óñëîâèÿõ.

Äåéñòâóÿ ñ óêàçàííîé öåëüþ, Òèìîøåíêî Þ. Â. êàê âûñøååäîëæíîñòíîå ëèöî ãîñóäàðñòâåííîé èñïîëíèòåëüíîé âëàñòè â Óêðàèíå,ãðóáî íàðóøàÿ ñòàòüè 1 è 19 Êîíñòèòóöèè Óêðàèíû, êîòîðûìè îïðåäåëåíî,÷òî Óêðàèíà ÿâëÿåòñÿ ïðàâîâûì ãîñóäàðñòâîì è ÷òî îðãàíû ãîñóäàðñòâåííîéâëàñòè è îðãàíû ìåñòíîãî ñàìîóïðàâëåíèÿ, èõ äîëæíîñòíûå ëèöà îáÿçàíûäåéñòâîâàòü ëèøü íà îñíîâàíèè, â ïðåäåëàõ ïîëíîìî÷èé è ñïîñîáîì,ïðåäóñìîòðåííûìè Êîíñòèòóöèåé è çàêîíàìè Óêðàèíû, ïóíêò 10 ñòàòüè 116Êîíñòèòóöèè Óêðàèíû, ñîãëàñíî êîòîðîìó Êàáèíåò Ìèíèñòðîâ Óêðàèíûîñóùåñòâëÿåò ïîëíîìî÷èÿ, îïðåäåëåííûå Êîíñòèòóöèåé è çàêîíàìèÓêðàèíû, ïàðàãðàô 6, ïóíêò 2 ïàðàãðàôà 8, ïàðàãðàô 46 Ðåãëàìåíòà ÊàáèíåòàÌèíèñòðîâ Óêðàèíû, óòâåðæäåííîãî ïîñòàíîâëåíèåì Êàáèíåòà ÌèíèñòðîâÓêðàèíû îò 18.07.2007 ¹ 950 «Îá óòâåðæäåíèè Ðåãëàìåíòà ÊàáèíåòàÌèíèñòðîâ Óêðàèíû», ñîãëàñíî êîòîðûì Êàáèíåò Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû íàñâîèõ çàñåäàíèÿõ ðàññìàòðèâàåò ïðîåêòû ïðàâèòåëüñòâåííûõ çàÿâëåíèé,äåêëàðàöèé, äèðåêòèâ, à àêòû Êàáèíåòà ìèíèñòðîâ Óêðàèíû ïîîðãàíèçàöèîííî-ðàñïîðÿäèòåëüíûì è äðóãèì òåêóùèì âîïðîñàì èçäàþòñÿâ ôîðìå ðàñïîðÿæåíèé, â òîì ÷èñëå ïî âîïðîñàì îäîáðåíèÿ äèðåêòèâ, ñòàòüþ2 Ñîãëàøåíèÿ îò 04.10.2001, çàêëþ÷åííîãî ìåæäó Êàáèíåòîì ÌèíèñòðîâÓêðàèíû è Ïðàâèòåëüñòâîì Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèè î äîïîëíèòåëüíûõ ìåðàõïî îáåñïå÷åíèþ òðàíçèòà ðîññèéñêîãî ïðèðîäíîãî ãàçà ïî òåððèòîðèèÓêðàèíû, ðàòèôèöèðîâàííîãî Çàêîíîì Óêðàèíû ¹ 2797-III (2797-14) îò15.11.2001, êîòîðûì ïðåäóñìîòðåíî, ÷òî îáúåìû òðàíçèòà ðîññèéñêîãîïðèðîäíîãî ãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþ Óêðàèíû, à òàêæå ðàçìåð ïëàòåæåé âäåíåæíîé ôîðìå è/èëè îáúåìû ïîñòàâîê ãàçà â ñ÷åò îïëàòû òðàíçèòà áóäóòóòî÷íÿòüñÿ íà îñíîâå åæåãîäíûõ Ìåæïðàâèòåëüñòâåííûõ ïðîòîêîëîâ íàñîîòâåòñòâóþùèé ãîä, ÿâíî âûõîäÿ çà ïðåäåëû ïðåäîñòàâëåííûõ åé ïðàâ èïîëíîìî÷èé, îïðåäåëåííûõ ñòàòüåé 114 Êîíñòèòóöèè Óêðàèíû è ñòàòüåé 44Çàêîíà Óêðàèíû «Î Êàáèíåòå Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû», 18.01.2009, íàõîäÿñü âïîìåùåíèè Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû ïî àäðåñó: ã. Êèåâ, óëèöàÃðóøåâñêîãî, 12/2, ëè÷íî ïîäãîòîâèëà è ïîðó÷èëà íåóñòàíîâëåííûìñëåäñòâèåì ëèöàì íàïå÷àòàòü ðàñïîðÿäèòåëüíûé äîêóìåíò - äèðåêòèâûÏðåìüåð-ìèíèñòðà Óêðàèíû äåëåãàöèè ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» íàïåðåãîâîðû ñ ÎÀÎ «Ãàçïðîì» îòíîñèòåëüíî çàêëþ÷åíèÿ Êîíòðàêòà êóïëè-ïðîäàæè ïðèðîäíîãî ãàçà â 2009 - 2019 ãîäàõ è Êîíòðàêòà îá îáúåìàõ èóñëîâèÿõ òðàíçèòà ïðèðîäíîãî ãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþ Óêðàèíû íà ïåðèîäñ 2009 ïî 2019 ãîä.

Óêàçàííûìè äèðåêòèâàìè ïðåäóñìîòðåíû ãëàâíûå çàäà÷èóêðàèíñêîé äåëåãàöèè, â ÷àñòíîñòè:

- ïðè ïîäïèñàíèè êîíòðàêòà êóïëè-ïðîäàæè ïðèðîäíîãî ãàçà â2009 - 2019 ãîäàõ äëÿ ïîòðåáèòåëåé Óêðàèíû ðóêîâîäñòâîâàòüñÿ óñëîâèÿìèîòíîñèòåëüíî çàêóïêè ïðèðîäíîãî ãàçà ïî ïðÿìîìó êîíòðàêòó ñ ÎÀΫÃàçïðîì», ïî ôîðìóëå öåíû, êîòîðàÿ ñîäåðæèò ñîñòàâëÿþùèå áàçîâûåíåôòåïðîäóêòû, êîòîðûå èñïîëüçóþòñÿ â Åâðîïåéñêèõ ñòðàíàõ (ìàçóò,ãàçîéëü), ïðåäóñìîòðåâ â 2009 ãîäó ñêèäêó â ðàçìåðå 20% îò áàçîâîãî óðîâíÿ

öåíû íà ãàç, îïðåäåëÿåìîé ïî èòîãàì äîãîâîðåííîñòåé Ïðåìüåð-ìèíèñòðîâÓêðàèíû è Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèè 17.01.2009 â ðàçìåðå 450 äîëëàðîâ ÑØÀçà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ;

- ïðåäóñìîòðåòü â Êîíòðàêòå îá îáúåìàõ è óñëîâèÿõ òðàíçèòàïðèðîäíîãî ãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþ Óêðàèíû íà ïåðèîä ñ 2009 ãîäà ïî 2019ãîä ñòàâêó ïëàòû çà óñëóãè ïî òðàíçèòó â 2009 ãîäó â ðàçìåðå 1,7 äîëëàðàÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ íà 100 êì. ðàññòîÿíèÿ, à ôîðìèðîâàíèå ñòàâêèïëàòû çà óñëóãè ïî òðàíçèòó ñ 2010 ãîäà íà áàçå ôîðìóëû, êîòîðàÿ áóäåòâîçìåùàòü ÍÀÊ “Íàôòîãàç Óêðàèíû” âñå ýêñïëóàòàöèîííûå çàòðàòû,ñâÿçàííûå ñ òðàíçèòîì ïðèðîäíîãî ãàçà, ïîëíóþ ñòîèìîñòü òîïëèâíîãî ãàçà,àìîðòèçàöèþ ñòîèìîñòè ãàçîòðàíñïîðòíîé ñèñòåìû, êîòîðàÿ èñïîëüçóåòñÿäëÿ òðàíçèòà ñîãëàñíî ñïðàâåäëèâîé ðûíî÷íîé ñòîèìîñòèãàçîòðàíñïîðòíîé ñèñòåìû, à òàêæå ñòîèìîñòü êàïèòàëà, ðàññ÷èòàííóþ íàáàçå ðåàëüíîé ñòàâêè ñòîèìîñòè êàïèòàëà ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» èñïðàâåäëèâîé ðûíî÷íîé ñòîèìîñòè ãàçîòðàíñïîðòíîé ñèñòåìû, êîòîðàÿèñïîëüçóåòñÿ äëÿ òðàíçèòà. Óêàçàííàÿ ôîðìóëà äîëæíà ïðåäóñìàòðèâàòüèíäåêñàöèþ âñåõ óêàçàííûõ âûøå ýëåìåíòîâ â ñîîòâåòñòâèè ñ àêòóàëüíûìèðûíî÷íûìè óñëîâèÿìè.

Ïîñëå èçãîòîâëåíèÿ óêàçàííûõ äèðåêòèâ, íàõîäÿñü â ïîìåùåíèèÊàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû ïî óêàçàííîìó àäðåñó, Ïðåìüåð-ìèíèñòðÓêðàèíû Òèìîøåíêî Þ. Â., ïðîäîëæàÿ âûïîëíÿòü äåéñòâèÿ ñ ïðåâûøåíèåìâëàñòè è ñëóæåáíûõ ïîëíîìî÷èé, ëè÷íî óòâåðäèëà ýòè äèðåêòèâû è ñêðåïèëàïå÷àòüþ Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû.

Ïî ðîäó çàíèìàåìîé äîëæíîñòè Òèìîøåíêî Þ. Â. çàâåäîìî çíàëà,÷òî äèðåêòèâû Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû ïðèíèìàþòñÿ èñêëþ÷èòåëüíîêîëëåãèàëüíûì ðåøåíèåì áîëüøèíñòâîì ñîñòàâà Ïðàâèòåëüñòâà, à ñîãëàñíîÇàêîíó Óêðàèíû «Î Êàáèíåòå Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû» è Ðåãëàìåíòó ÊàáèíåòàÌèíèñòðîâ Óêðàèíû Ïðåìüåð-ìèíèñòð Óêðàèíû íå óïîëíîìî÷åíåäèíîëè÷íî èçäàâàòü äèðåêòèâû. Êðîìå òîãî, îíà áûëà îñâåäîìëåíà î òîì,÷òî îáúåìû òðàíçèòà è ðàçìåð ïëàòû çà òðàíçèò ïðèðîäíîãî ãàçà ïîòåððèòîðèè Óêðàèíû â äåíåæíîé ôîðìå äîëæíû îïðåäåëÿòüñÿ íà îñíîâååæåãîäíûõ Ìåæïðàâèòåëüñòâåííûõ ïðîòîêîëîâ íà ñîîòâåòñòâóþùèé ãîä,êàê ýòî ïðåäóñìîòðåíî Ñîãëàøåíèåì ìåæäó Êàáèíåòîì Ìèíèñòðîâ Óêðàèíûè Ïðàâèòåëüñòâîì Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèè î äîïîëíèòåëüíûõ ìåðàõ ïîîáåñïå÷åíèþ òðàíçèòà ðîññèéñêîãî ïðèðîäíîãî ãàçà ïî òåððèòîðèè Óêðàèíûîò 04.10.2001, à íå âî âíåøíåýêîíîìè÷åñêèõ äîãîâîðàõ èëè êîíòðàêòàõ.

Êðîìå òîãî, Òèìîøåíêî Þ.Â. îñîçíàâàëà, ÷òî óêàçàííûå åþ âäèðåêòèâàõ óñëîâèÿ ïðè ïîäïèñàíèè êîíòðàêòà êóïëè-ïðîäàæè ïðèðîäíîãîãàçà â 2009 - 2019 ãîäàõ äëÿ ïîòðåáèòåëåé Óêðàèíû è îá îáúåìàõ è óñëîâèÿõòðàíçèòà ïðèðîäíîãî ãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþ Óêðàèíû íà ïåðèîä ñ 2009 ãîäàïî 2019 ãîä ÿâëÿþòñÿ ýêîíîìè÷åñêè íåâûãîäíûìè è íåïðèåìëåìûìè äëÿÓêðàèíû, ïðèâåäóò ê ïðè÷èíåíèþ óùåðáà ãîñóäàðñòâó.

Òàê, ñîãëàñíî óñëîâèÿì, óêàçàííûì â Äèðåêòèâàõ, óòâåðæäåííûõïðåìüåð-ìèíèñòðîì Óêðàèíû Òèìîøåíêî Þ. Â., öåíà ïðèðîäíîãî ãàçà â 2009ãîäó ïî ñðàâíåíèþ ñ 2008 ãîäîì âîçðàñòàëà íà 53,48 äîëëàðà ÑØÀ çà 1òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ (íà 29,8%) ñ 179,5 äîëëàðà ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîââ 2008 ãîäó äî 232,98 äîëëàðà ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ â 2009 ãîäó, àñòàâêà ïëàòû çà òðàíçèò îñòàëàñü â 2009 ãîäó ïðîòèâ 2008 ãîäà íåèçìåííîéè äîëæíà áûëà ñîñòàâëÿòü 1,7 äîëëàðà ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ íà 100êì ðàññòîÿíèÿ.

Òàêæå â 2009 ãîäó ïðè íåèçìåííîé ñòàâêå çà òðàíçèò öåíà çàêóïêèãàçà íà ïðîèçâîäñòâåííî-òåõíîëîãè÷åñêèå ðàñõîäû (3,639 ìëðä. êóá. ìåòðîâ)âîçðàñòàëà íà 29,8%, ÷òî óâåëè÷èâàëî çàòðàòíóþ ñîñòàâëÿþùóþ ïîòðàíçèòíîé ðàáîòå Ãîñóäàðñòâåííîé êîìïàíèè “Óêðòðàíñãàç” íà 194,6 ìëí.äîëëàðîâ ÑØÀ, â ñâÿçè ñ ÷åì ïðè ó÷åòå óâåëè÷åíèÿ ðàñõîäîâ ÃÊ«Óêðòðàíñãàç» íà ïðèîáðåòåíèå ïðèðîäíîãî ãàçà íà ïðîèçâîäñòâåííî-òåõíîëîãè÷åñêèå ðàñõîäû ñòàâêà òðàíçèòà äîëæíà áûëà ñîñòàâèòü 1,875äîëëàðà ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ íà 100 êì ðàññòîÿíèÿ ïðîòèâóñòàíîâëåííîé 1,7 äîëëàðà ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ íà 100 êìðàññòîÿíèÿ.

19.01.2009 ã. â 9.00 ÷àñîâ ïðàâèòåëüñòâåííàÿ äåëåãàöèÿ âî ãëàâå ñÏðåìüåð - ìèíèñòðîì Óêðàèíû Òèìîøåíêî Þ. Â. îòáûëà â ã. Ìîñêâó äëÿäàëüíåéøåãî ïðîâåäåíèÿ ïåðåãîâîðîâ îòíîñèòåëüíî ïîñòàâêè ïðèðîäíîãîãàçà â Óêðàèíó.

 òîò æå äåíü, ò.å. 19.01.2009 ã., â 14.00 ÷àñîâ âîïðîñûâíåøíåýêîíîìè÷åñêîé äåÿòåëüíîñòè ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» ïîçàêëþ÷åíèþ äîãîâîðà êóïëè-ïðîäàæè ïðèðîäíîãî ãàçà ïî öåíå, â êîòîðîéçà áàçîâóþ áðàëàñü ñóììà â 450 äîëëàðîâ ÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ ñîñòàâêîé ïëàòû çà óñëóãè ïî òðàíçèòó â 2009 ãîäó â ðàçìåðå 1,7 äîëëàðàÑØÀ çà 1 òûñÿ÷ó êóá. ìåòðîâ íà 100 êì ðàññòîÿíèÿ îáñóæäàëèñü íà çàñåäàíèèÊàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû ïîä ïðåäñåäàòåëüñòâîì Ïåðâîãî âèöå-ïðåìüåð-ìèíèñòðà Óêðàèíû Òóð÷èíîâà À. Â.

Îäíàêî ñîîòâåòñòâóþùåå ðàñïîðÿæåíèå îá óòâåðæäåíèèïîëîæåíèé óæå óòâåðæäåííûõ Òèìîøåíêî Þ. Â. äèðåêòèâ Ïðàâèòåëüñòâîìïðèíÿòî íå áûëî, ïîñêîëüêó áîëüøèíñòâî Ìèíèñòðîâ Ïðàâèòåëüñòâà íåïîääåðæàëî ïðåäëîæåííóþ öåíó íà ãàç, â ñâÿçè ñ ÷åì ýòîò âîïðîñ áûë ñíÿòñ îáñóæäåíèÿ. Îá óêàçàííîì îáñòîÿòåëüñòâå Òèìîøåíêî Þ.Â. ñòàëîäîñòîâåðíî èçâåñòíî â ýòîò æå äåíü, ñðàçó ïîñëå îêîí÷àíèÿ çàñåäàíèÿÊàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû.

Íåñìîòðÿ íà ýòî, 19.01.2009 ãîäà, íàõîäÿñü â ã. Ìîñêâå è ïðèíèìàÿó÷àñòèå â ïåðåãîâîðàõ âî ãëàâå îôèöèàëüíîé Ïðàâèòåëüñòâåííîé äåëåãàöèè,âîïðåêè âûøåóêàçàííûì íîðìàì äåéñòâóþùåãî çàêîíîäàòåëüñòâà, à òàêæåòðåáîâàíèÿì Êîíñòèòóöèè Óêðàèíû î òîì, ÷òî îðãàíû ãîñóäàðñòâåííîéâëàñòè è èõ äîëæíîñòíûå ëèöà îáÿçàíû äåéñòâîâàòü ëèøü íà îñíîâàíèè, âïðåäåëàõ ïîëíîìî÷èé è ñïîñîáîì, ïðåäóñìîòðåííûìè Êîíñòèòóöèåé èçàêîíàìè Óêðàèíû, Ïðåìüåð-ìèíèñòð Óêðàèíû Òèìîøåíêî Þ. Â., ïðåâûøàÿïðåäîñòàâëåííóþ åé âëàñòü è ñëóæåáíûå ïîëíîìî÷èÿ, îñîçíàâàÿïðîòèâîïðàâíîñòü ñâîèõ äåéñòâèé, íàõîäÿñü â Äîìå ÏðàâèòåëüñòâàÐîññèéñêîé Ôåäåðàöèè â ã. Ìîñêâå, ïðèìåðíî â 17.00 ÷àñîâ, ïîñëå òîãî, êàêïðåäñåäàòåëü ïðàâëåíèÿ ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» Äóáèíà Î. Â. îòêàçàëñÿïîäïèñàòü Êîíòðàêòû î êóïëå-ïðîäàæå ïðèðîäíîãî ãàçà è òðàíçèòåïðèðîäíîãî ãàçà íà óñëîâèÿõ, ïðåäëîæåííûõ ðîññèéñêîé ñòîðîíîé, äàëàóêàçàíèÿ Äóáèíå Î . Â. ïîäïèñàòü èõ è âðó÷èëà åìó óïîìÿíóòûå äèðåêòèâû,îáÿçàòåëüíûå äëÿ âûïîëíåíèÿ, ñîîáùèâ åìó íåäîñòîâåðíóþ èíôîðìàöèþî òîì, ÷òî ïîëîæåíèÿ óêàçàííûõ äèðåêòèâ óòâåðæäåíû 19.01.2009ñîîòâåòñòâóþùèì ðàñïîðÿæåíèåì Êàáèíåòà Ìèíèñòðîâ Óêðàèíû.

Ñ÷èòàÿ äèðåêòèâû, óòâåðæäåííûå ïðåìüåð-ìèíèñòðîì ÓêðàèíûÒèìîøåíêî Þ. Â., îáÿçàòåëüíûìè äëÿ èñïîëíåíèÿ, ïðåäñåäàòåëü ïðàâëåíèÿÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» Äóáèíà Î. Â. ïîäïèñàë êîíòðàêò íà ïîñòàâêó ãàçàìåæäó ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» è ÎÀÎ «Ãàçïðîì» îò 19.01.2009 ¹ ÊÏ,à åãî ïåðâûé çàìåñòèòåëü Äèäåíêî È. Í. êîíòðàêò îá îáúåìàõ è óñëîâèÿõòðàíçèòà ïðèðîäíîãî ãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþ Óêðàèíû íà ïåðèîä ñ 2009 ãîäàïî 2019 ãîä îò 19.01.2009 ¹ ÒÊÃÓ.

Ïîäïèñàíèå íà îñíîâàíèè âûøåóêàçàííûõ äèðåêòèâ, óòâåðæäåííûõïðåìüåð-ìèíèñòðîì Óêðàèíû Òèìîøåíêî Þ.Â., è âûïîëíåíèå óñëîâèéêîíòðàêòîâ íà ïîñòàâêó ãàçà ìåæäó ÎÀÎ «Ãàçïðîì» è ÍÀÊ «ÍàôòîãàçÓêðàèíû» îò 19.01.2009 ¹ ÊÏ è îá îáúåìàõ è óñëîâèÿõ òðàíçèòà ïðèðîäíîãîãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþ Óêðàèíû íà ïåðèîä ñ 2009 ãîäà ïî 2019 ãîä îò19.01.2009 ¹ ÒÊÃÓ âîïðåêè óñëîâèÿì Ñîãëàøåíèÿ ìåæäó ÊàáèíåòîìÌèíèñòðîâ Óêðàèíû è Ïðàâèòåëüñòâîì Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèè îäîïîëíèòåëüíûõ ìåðàõ ïî îáåñïå÷åíèþ òðàíçèòà ðîññèéñêîãî ïðèðîäíîãîãàçà ïî òåððèòîðèè Óêðàèíû îò 04.10.2001 (ðàòèôèöèðîâàííîãî ñîãëàñíîÇàêîíó Óêðàèíû îò 15.11.2001 ãîäà ¹ 2797-III), êîòîðîå ÿâëÿåòñÿíåîòúåìëåìîé ÷àñòüþ çàêîíîäàòåëüñòâà Óêðàèíû, ïîâëåêëî òÿæêèåïîñëåäñòâèÿ ãîñóäàðñòâó â ëèöå ÍÀÊ «Íàôòîãàç Óêðàèíû» â âèäå óâåëè÷åíèÿðàñõîäîâ íà ïðèîáðåòåíèå èìïîðòèðîâàííîãî ïðèðîäíîãî ãàçà äëÿïðîèçâîäñòâåííî-òåõíîëîãè÷åñêèõ íóæä â îáúåìå 3,639 ìëðä. êóá. ìåòðîâíà ñóììó 194 625 386,70 äîëëàðîâ ÑØÀ, èëè 1 516 365 234,94 ãðí.,íåîáõîäèìîãî äëÿ îáåñïå÷åíèÿ íîðìàëüíîãî ôóíêöèîíèðîâàíèÿãàçîòðàíñïîðòíîé ñèñòåìû ïî òðàíçèòó ðîññèéñêîãî ãàçà ÷åðåç òåððèòîðèþÓêðàèíû è ïðè÷èíåíèå óùåðáà íà óêàçàííóþ ñóììó, êîòîðàÿ áîëåå ÷åì â250 ðàç ïðåâûøàåò íåîáëàãàåìûé ìèíèìóì äîõîäîâ ãðàæäàí.

Ñâîèìè óìûøëåííûìè äåéñòâèÿìè, êîòîðûå âûðàçèëèñüâ ïðåâûøåíèè âëàñòè è ñëóæåáíûõ ïîëíîìî÷èé, òî åñòü âóìûøëåííîì ñîâåðøåíèè äîëæíîñòíûì ëèöîì äåéñòâèé, ÿâíîâûõîäÿùèõ çà ïðåäåëû ïðåäîñòàâëåííûõ åìó ïðàâ è ïîëíîìî÷èé,÷òî ïîâëåêëî òÿæêèå ïîñëåäñòâèÿ äëÿ ãîñóäàðñòâåííûõ èíòåðåñîâ,Òèìîøåíêî Þëèÿ Âëàäèìèðîâíà ñîâåðøèëà ïðåñòóïëåíèå,ïðåäóñìîòðåííîå ÷àñòüþ 3 ñòàòüè 365 ÓÊ Óêðàèíû.

Íà îñíîâàíèè èçëîæåííîãî, ðóêîâîäñòâóÿñü ñò. ñò. 131, 132 ÓÏÊÓêðàèíû, -

Ï Î Ñ Ò À Í Î Â È Ë :

1. Ïðèâëå÷ü Òèìîøåíêî Þëèþ Âëàäèìèðîâíó, 27 íîÿáðÿ 1960ãîäà ðîæäåíèÿ, â êà÷åñòâå îáâèíÿåìîãî ïî äàííîìó óãîëîâíîìó äåëó èïðåäúÿâèòü åé îáâèíåíèå â ñîâåðøåíèè ïðåñòóïëåíèÿ, ïðåäóñìîòðåííîãî÷. 3 ñò. 365 ÓÊ Óêðàèíû, î ÷åì åé îáúÿâèòü.

2. Êîïèþ äàííîãî ïîñòàíîâëåíèÿ íàïðàâèòü ïðîêóðîðó.Ñòàðøèé ñëåäîâàòåëü ïî îñîáî âàæíûì äåëàì Ãåíåðàëüíîé

ïðîêóðàòóðû Óêðàèíû ñîâåòíèê þñòèöèè À. Íå÷âîãëîä.Îðèãèíàë îáíàðîäîâàëà «Óêðàèíñêàÿ Ïðàâäà».

Ïåðåâîä íà ðóññêèé ïóáëèêóåòñÿ âïåðâûå.

8 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠034 â³ä 30 ñåðïíÿ 2011 ðîêóÍ à ì ï è ø ó ò ü

Засновник, редактор, видавець:Шеляженко Юрій Вадимович

(фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532).Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого

засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р,видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р.

Тираж 2000 примірників. Індекс 49608.Розповсюджується безкоштовно.Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042,

м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82.Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435.Електронна пошта: say@truth.in.uaПідписано до друку 26.08.2011 р.Віддруковано ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”,

вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034. Замовлення № 116608.

Всеукраїнська незалежна газета

У місті Болграді Одеської області розгорівсяскандал навколо нападу міського голови СергіяКорольова на завідуючу дитячим садком № 5 ЛідіюХовавчук.

– Він хоче поставити завідуючою Лідію Кілафли,депутата міської ради від Партії регіонів,– розповідає ЛідіяКарпівна (68 років, відмінник освіти України),– Урайонному відділі освіти мене відстоюють, але і там вінсказав: все одно Кілафли буде завідуючою!

Влітку, поки нема дітей, у дитячому садкупроводився ремонт. За словами Лідії Ховавчук, вона весьдень допомагала робітникам обдирати шпалери,шпаклювати, фарбувати. Дуже втомлювалася, від запахуфарби аж нудило.

10 березня в кінці робочого дня до дитсадкаприйшла заступник міського голови, яка перебувала увідпустці. Почала вимагати перевірки на алкоголь. Мабуть,хтось доніс, що робітники запрошували завідуючу на дваковтка пива.

– Я вже здала зміну сторожу, збиралася іти додому,просто затрималася, щоб дофарбувати плінтуси. А вонастала біля хвіртки, очевидно, щоб мене не випустити. Тутпід’їжджає мер. Каже: ви нікуди не підете. Я відповідаю, щоу мене робочий день скінчився. Він мене хапає за руку, яхочу вирватись, він мене штовхає. Я мало не впала! Апотім сам, особисто, закриває хвіртку з іншого боку ітримає... Це був цирк,– гірко посміхається Лідія Ховавчук,–Потім він ще й хряснув тією калиткою прямо мені по бедру,там досі синець болить. Свідки цього неподобствавикликали міліцію, він теж викликав. Приїжджаєміліціонер, щось довго пише зі слів мера. У мене спитавтільки прізвище. Потім приїжджає лікар зі швидкоїдопомоги, один з наших батьків. Питає, що зі мною. Япоказую на Корольова із заступницею та кажу: питайте у

16 серпня більше сотні мешканців села СофіївськаБорщагівка, що на Київщині, прийшли до АдміністраціїПрезидента України з проханням забезпечити об’єктивнерозслідування земельних махінацій у 2006-2010 роках тасприяти проведенню позачергових виборів депутатівсільської ради без фальсифікацій та з іншим складомсільської виборчої комісії. Акція протесту спричиненаконфліктом між новообраними сільським головою тадепутатами сільської ради.

На виборах сільського голови 31 жовтня 2010 рокув Софіївській Борщагівці переміг Юрій Денисенко підгаслами відкритості влади, інвентаризації земельнихзапасів, відновлення прозорої черги на отримання землі.

14 грудня 2010 року за ініціативою Юрія Денисенкасільська рада утворює тимчасову депутатську комісіюСофіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області зінвентаризації земельних запасів.

6 лютого 2011 року Юрій Денисенко звітуєтьсяперед громадою села, оскільки опоненти вже почализакидати йому невміння знайти спільну мову з бізнесомта звільнення працівників сільради.

На загальних зборах селянам було оголошенопопередній звіт щодо інвентаризації землі. Зокрема,виявилося, що мешканцям Софіївської Борщагівкидавали землю рідко і не більш ніж по 10 соток, амешканцям інших регіонів – часто, від 10 до 50 соток ібільше. Бувало, в один і той же день відмовляли увиділенні землі місцевим мешканцям, у яких три сім’ї водній хаті живе, оскільки, мовляв, вільної землі нема, таводночас виділяли 50 соток приїжджим. Загалом,відповідно до висновків комісії, у 2006-2010 рокахсільська рада роздала невідомим людям з інших областей,Криму, Севастополя та Києва на невідомих підставах

Потрібен адвокатУ № 033 за 30 липня 2011 р. був

опублікований лист під заголовком "Лікарі ховалисліди злочину, щоб ніхто не зміг встановитипричину смерті моєї доньки та онука".

Сім'я загиблих просить відгукнутисякваліфікованих адвокатів, які б за помірну платузмогли б представляти їх інтереси у суді під часслухань кримінальної справи по обвинуваченнюлікарки Філімонової Н. В.

Телефон для зв'язку (099) 179-88-02.

Протягом семи років відбувається, фактично,знищення мене та моєї родини прокуроромГайворонського району та суддями Апеляційного судуКіровоградської області.

Я працювала на посаді начальника фінансово-господарського відділу Гайворонської РДА, з 5.07.2004 р.була переведена на посаду керуючого справами.15.03.2005 стала головним бухгалтером Гайворонськоїрайонної ради. З тих пір кожного дня мене почализапрошувати до прокуратури, тримали там мало не допівночі. Мій чоловік змушений був чекати мене підвікнами прокуратури.

10.062005 р. прокурором Гайворонського районуКіровоградської області Прокопчуком Д. порушеновідносно мене кримінальну справу за фактомзловживання службовим становищем та привласненнябюджетних коштів. Під таким страшним звинуваченняммається на увазі отримана мною компенсація заневикористані відпустки. Фактично, вся ця «мишина

возня» - це трудовий спір, з якого прокурорГайворонського району хоче зробити скандал. Дляпорушення справи було використано, як підставу,фальшивку, виготовлену та підписану в результаті змовипрокурора із колишнім спеціалістом КРВ Н. Золотовою.

23.05.2006 р. колегія суддів Судової палати укримінальних справах апеляційного суду Кіровоградськоїобласті скасувала постанову про порушення кримінальноїсправи. Однак прокурор... знову порушив новукримінальну справу на тій же підставі!

03.12.2007 р. справа була призначена до судовогорозгляду. Цей розгляд тривав близько двох років – довше,ніж Нюрнберзький процес над фашистами. ПрокурорПрокопчук постійно запізнювався на засідання, розглядсправи затягувався. Зрештою, Голованівський районнийсуд виніс виправдальний вирок, який був скасованийапеляційним судом.

Судова епопея продовжується. Розгляд справизатягується з вини прокурорів під всілякими причинами

«Прокуратура намагається знищити мене» і різними методами. В ході судового слідства знову стаєочевидним, що докази моєї вини штучно створено тапідтасовано працівниками Гайворонської прокуратури.І зовсім суперечить здоровому глузду той факт, щосудять мене 7 років за нібито незаконне отриманнянадлишкової заробітної плати, а в той самий час судомприйнято рішення про стягнення на мою користьзаборгованості по невиплаченій мені заробітній платі втій же таки районній адміністрації за той же період,причому Гайворонська РДА визнає цю заборгованість іпроводить виплату.

Неправомірне, тривале, несправедливе тадискримінаційне кримінальне переслідування призвелодо погіршення мого здоров’я. І, що найгірше, всі моїзвернення до Генеральної прокуратури, доУповноваженого з прав людини та інших центральнихорганів направляються до прокуратури Кіровоградськоїобласті, звідки мені надаються формальні відписки.

Як розірвати це замкнене коло?

Валентина Петрівна РУДЕНКО,м. Гайворон, Кіровоградська обл.

Олександр МАЛЕЦЬКИЙ з села НечаянеМиколаївської обл. у новому листі до редакції розповівпро невтішні результати своєї судової тяжби засправедливий перерахунок пенсії ("Кому нужна такаяреформа?", № 029; "Апелляционный суд отменил позорноерешение", № 030). Пана Малецького було звільнено звійськової служби в запас з 31 травня 1994 року.З 1.01.2005 р. йому виплачувалося 50 %, а з 1.01.2006 р.100 % пенсії. Олександр Петрович "прослужив все своєармейське життя в Росії" і вважає себе “дискримінованим”порівняно з українськими військовими пенсіонерами, які

Не до того лікаря- Я працюю, мов коняка,Їм, немов свиня,Огинаюсь, як собакаПо двору щодня.- Вибачайте, не туди виВзяли папірець.Вам, добродію, потрібнийПо тваринах спец!

Треба завестиДо Харлампія на кухніГорнеться дружина:- Чи не час нам, дорогенький,Завести дитину?Той відсунув недопиту"Оболоні" пляшку:- Ти мене попробуй, люба,Завести спочатку!

Павло Іванович ГЕРАЩЕНКО,м. Горлівка, Донецька обл.

Півпенсії для підполковниказвільнилися у запас пізніше і отримали певні надбавки.Однак судді вирішили, що право на надбавки, які вінпросив включити в перерахунок призначеної пенсії,позивач не набув, оскільки прийнятими нормативнимиактами ці надбавки були введені вже після звільненняйого з військової служби. Такий висновок підтвердженийВищим адміністративним судом України. Окрім того, Вищакваліфікаційна комісія суддів України відмовила увідкритті дисциплінарної справи щодо суддіЦентрального районного суду м. МиколаєваАлєйнікова В. О. за скаргою пенсіонера.

Софіївська Борщагівка - за чесні вибориблизько 100 га землі, в багатьох випадках – з явнимипорушеннями закону.

Через день після загальних зборів мешканців селана Юрія Денисенка напали бандити з кастетами, поламалируку, проломили череп. У сільській раді починаєформуватися «опозиційна фракція», яка таємнообговорює плани захоплення влади. Ходять чутки провеликі хабарі, які пропонують за вступ до «опозиції»депутатам та працівникам виконкому.

Майже півроку «опозиціонери» не ходили назасідання сільської ради, зірвавши прийняття бюджету табагатьох інших рішень. Зрештою 28 червня 2011 року улюдей вичерпався терпець, і загальні збори мешканцівсела за участі сільського голови порушили питання продострокове припинення повноважень сільської радивідповідно до статті 78 Закону України «Про місцевесамоврядування в Україні». 29 червня 2011 р. 23 із 32обраних депутатів сільської ради зібралися у приміщеннішколи, оголосили недовіру сільському голові ЮріюДенисенку, обрали секретарем сільської ради ВасиляПерегінця та проголосили його виконуючим обов’язкисільського голови. 1 липня, тобто, через день (!) Києво-Святошинський районний суд «ударними темпами»підтвердив «законність» їх дій (рішення не вступило в силу,оскільки подано і досі не розглянуто апеляційну скаргу).Зараз вони вже сформували виконком, наметове містечкоприхильників Денисенка було розігнано із застосуваннямнасильства.

Таким чином у селі відбулася повна «зміна влади».Депутатську більшість, що сформувалася навколо ядра«регіоналів», підтримують правоохоронні органи, суд,районна адміністрація. Голова Києво-Святошинськоїрайдержадміністрації Михайло Заславський закликаємешканців села «не влаштовувати безладу».

Мер напав на педагога?них! Корольов каже: ми вас викликали, щоб засвідчити,що до завідуючої не було застосовано силу. Цей фельдшерпостояв і пішов собі, а тепер він каже по телебаченню, щоя не дала себе оглянути...

Версія міського голови – інша: мовляв, неприбранеподвір’я дитсадка могло «зірвати візит губернатора», азавідуюча, можливо, була напідпитку. Лідія Карпівна каже,що, дійсно, отримала вказівку прибрати територіюдитсадка до кінця тижня і попередила вихователів про«суботник». Однак інцидент відбувся у середу. За словамисвідків, сам градоначальник теж далеко не виглядав цілкомтверезим. Додатковою інтригою у цій історії стало те, щоза тиждень до конфлікту, а саме, 4 серпня заступникуголови районної адміністрації було подано колективнузаяву 25-х викладачів дитячого садка з проханням«розібратися в ситуації, що склалася, бо протягом довгогочасу з боку міської ради йде тиск на завідуючу дитячимсадком Ховавчук Л. К., щоб вона написала заяву прозвільнення за власним бажанням, оскільки на місцезавідуючої претендує вихователь Кілафли Л. О. Ми протицієї кандидатури. Вона створює в колективі неприємнуатмосферу».

Прокурор Болградського району Дмитро Цоєвповідомив газеті “Правдошукач”, що прийнято рішенняпро відмову у порушенні кримінальної справи стосовноміського голови Сергія Корольова та його заступників.Більше того, прокуратура зажадала від міліції притягнутиЛідію Ховавчук до адміністративної відповідальності запияцтво на робочому місці, а також притягнути посадовихосіб відділу освіти до дисциплінарної відповідальності.Нанесення легких тілесних ушкоджень педагогупідтверджене медиками, однак прокурор стверджує, щоці ушкодження не могли бути нанесені за тих обставин,про які розповідає завідуюча.