Виконав учень 11-Ф класуБулгаков Дмитро

Помаранчева революція - кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді-грудні 2004 року, і противниками його основного конкурента Віктора Януковича. Початком Помаранчевої революції вважають акцію протесту після оголошення Центральною виборчою комісією (ЦВК) попередніх результатів, згідно яких переміг його суперник від влади-Віктор Янукович.

Хід подій помаранчевої революції:

22 листопада 2004 - наступний день після другого туру

голосування, в ході якого виборці повинні були зробити

свій вибір між діючим прем'єр-міністром Віктором

Януковичем і кандидатом від опозиції Віктором Ющенком,

коли стало зрозуміло, що офіційні попередні результати

різко відрізняються від даних екзит-полів . Прихильники

Ющенка і іноземні спостерігачі з Європи та США заявили,

що вибори проведені із численними порушеннями та такі

розбіжності є результатом підтасування на користь

провладного кандидата. Прихильники опозиції

підготувалися до акцій протесту заздалегідь. Вже за добу

до оголошення попередніх результатів на майдані

Незалежності почали встановлюватися намети й трибуни

для проведення виступів опозиції. За кілька годин до

оголошення Центральною виборчою комісією попередніх

даних почали звучати заяви про фальсифікацію виборів на

користь Віктора Януковича.

Хід подій помаранчевої революції:

23 листопада в містах Західної України, в Києві і ряді інших міст і

обласних центрів почалися мітинги на підтримку кандидата від опозиції.

Основною ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності, де

зібралося на мирну демонстрацію, за різними оцінками, від 100 до 500

тисяч осіб з усієї країни. Мітинги й пікети проходили також перед

будинками Адміністрації Президента, Верховної Ради - українського

парламенту, уряду тощо Відмітною знаком демонстрантів став

помаранчевій колір - колір передвиборної кампанії Ющенка (прихильники

Януковича використали білий і блакитний кольори). Міська влада Києва,

Львова та декількох інших міст відмовилися визнати законність офіційних

результатів, а сам Ющенко, відмовляючись визнавати офіційні результати

виборів, прийняв із трибуни Верховної Ради символічну присягу перед

народом України як новообраний президент.

Ющенко вступив в переговори з діючим президентом Леонідом Кучмою, бажаючи мирним шляхом домогтися визнання своєї перемоги, але переговори були перервані вже 24 листопада, оскільки позиція Ющенка не передбачала іншого результату переговорів, крім проголошення його президентом. Після оголошення остаточних результатів, згідно з якими переможцем був визнаний Янукович, Ющенко виступив перед своїми прихильниками в Києві, закликавши їх почати "Помаранчеву революцію" і за допомогою страйків паралізувати діяльність уряду, змусивши владу не визнавати результати виборів: "Шлях до компромісу через демонстрацію народної волі - це єдиний шлях, який допоможе нам знайти вихід з цього конфлікту. Таким чином, Комітет національного порятунку повідомляє про загальнонаціональний політичний страйк ".

Хід подій помаранчевої революції:

Хід подій помаранчевої революції:

3 грудня 2004 Верховний суд України після багатоденного обговорення

визнав численні факти порушення законів і Конституції України в ході

виборів, в результаті чого вимоги Ющенка були частково задоволені -

зокрема, результати другого туру голосування були оголошені недійсними.

Слідом за цим рішенням Верховна Рада змінила склад Центральної виборчої

комісії й прийняла поправки до закону про вибори президента з метою

перекрити основні канали фальсифікації виборів. Прийняття цих виправлень

було результатом компромісу між владою і опозицією. У пакеті з ними була

затверджена конституційна реформа, що обмежує владу президента України й

передає частину його повноважень кабінету міністрів і парламенту.

Хід подій помаранчевої революції:

У ході повторного голосування, проведеного 26

грудня 2004 року, переміг Віктор Ющенко. Спроба

прихильників Віктора Януковича опротестувати

результати повторно проведеного другого туру

виборів не принесла результатів, і ще до закінчення

судового засідання Віктор Ющенко був офіційно

визнаний президентом України в публікації

"Урядового Кур'єра" (що означає офіційне закінчення

виборів).

Символом, під яким об'єдналися українські

революціонери, став помаранчевий колір, який ще до

початку активних дій на Площі Незалежності став

носитися в елементах одягу чи аксесуарах переважно

молоддю та політично-активним населенням. Потім

до помаранчевого кольору додалася символіка

Віктора Ющенка: логотип із підковою щастя, написи

"Так!«

Символом "помаранчевої революції"

вважається баба Параска, жінка похилого віку з

Тернопільської області, яка прийняла активну участь

в акціях протесту на Майдані незалежності.

Помаранчева революція слідувала моделі, яка вперше

проявилася при поваленні режиму Слободана Мілошевича в

Сербії, а згодом була використана під час Революції троянд у

Грузії. У всіх цих випадках революційні виступи мас, що

завершилися перемогою, починалися як би спонтанно, однак

на ділі були результатом цілеспрямованої агітаційно-

пропагандистської кампанії та об'єднання опозиційних сил у

потужний блок. Кожного разу вони починалися з невизнання

опозицією перемоги на виборах кандидата від влади і масових

демонстрацій протесту проти такого результату виборів.

Модель помаранчевої революції

Досить характерним для такого роду подій є явна патріотична і навіть

націоналістична забарвлення. Приклади цьому та ж Революція троянд,

Кедрова революція в Лівані, спрямована проти сирійської гегемонії,

Тюльпанова революція в Киргизії та ін. Для української Помаранчевої

революції таким проявом став опір проросійського кандидата, яким був

Янукович. Це пояснюється тим, що основною рушійною силою революції

був народ на Україну середній клас, найбільш національно орієнтований шар

суспільства.

Активною учасницею всіх трьох революцій стала молодь. Найбільш

відомо студентський рух Отпор, яке своєю активністю сприяло приходу до

влади в Сербії Воїслава Коштуніци. У Грузії студентський рух називалося

"Кмара", на Україну - "Пора!", В Білорусії - "Зубр" і "Бунт" - вони, правда,

великих успіхів у боротьбі з владою поки не домоглися.

Модель помаранчевої революції

До особливостей революції слід віднести надзвичайну

толерантність учасників. Не дивлячись на дуже гарячі дискусії і

словесні перепалки йшли по всій країні, в ході центральних подій

практично не було актів фізичного насильства, чого не уникли деякі

інші "кольорові революції".

Учасники подій найяскравішим враженням називали незвичайне

відчуття братерства та єднання панували на площі Незалежності.

Наслідки та

підсумки

29 вересня 2006 віце-прем'єр України Андрій Клюєв заявив, що з фасаду

Головпоштамту на майдані Незалежності будуть прибрані написи, що залишилися там з

часів "помаранчевої революції", оскільки серед написів є вкрай некоректні висловлювання

на адресу: росіян, євреїв, Донбасу, Петра Симоненка, КПУ, Віктора Януковича, Партії

регіонів.

Експерти розходяться в оцінці чи була Помаранчева революція революцією по суті.

Радикальних змін в державному або громадському устрої не відбулося. Але у низці

громадських інститутів Україні відбулися стрибкоподібні зміни. Найбільш наочно це видно

по безпрецедентного зростання свободи ЗМІ. З відходом президента Кучми політичне життя

на Україну Диверсифікувалась, припинилася ситуація, коли всі основні питання діяльності

держави вирішувалися в одному центрі і фактично з волі однієї людини - президента країни.

Політична еліта змушена перейти на інші стандарти взаємодії, набагато ближчі до

стандартів цивілізованості суспільства. Саме процес переходу на нові політичні стандарти

зовні виглядає як певна нестабільність.