Григорій Савич Сковорода(1722 — 1794)

видатний український просвітитель-гуманіст,

філософ, поет і педагог.

“Світ ловив мене та не спіймав...”

• Благословенні ви, слідиНе змиті вічності дощами,Мандрівника Сковороди...М.Рильський

• 3 грудня 1722 рокуДень народження Григорія Савича Сковороди . Двісті років не було навіть відомо, в якому місяці і якого числа він народився. Тільки в рік ювілею(200-річчя з дня народження) перекладач Петро Пелех віднайшов у листі до М. І. Ковалинського від 22 листопада 1763 року розповідь про те, як провів день свого народження Г. С. Сковорода. Ця автобіографічна вказівка є досі єдиним документом, що засвідчує дату народження Григорія Савича Сковороди

• 1738 р.Григорій Сковорода вступає до Києво-Могилянської Академії.

10 серпня 1742 р.Згідно царського указу "Про набір співаків у двірську капелу"... дев'ятнадцятирічний студент із Києва стає "придворним уставщиком", тобто солістом придворного хору цариці Єлизавети, що любила тішити себе слуханням співу, особливо українських пісень.

1744 р.з валкою Єлізавєти Петрівни Григорій Сковорода повертається до Києва й продовжує навчання в Академії.

• 1744 р.з валкою Єлізавєти Петрівни Григорій Сковорода повертається до Києва й продовжує навчання в Академії.

• 1750 р.подорож до Венгрії і далі по країнах Західної Європи.

• 1753 р.Г.С. Сковорода повертається із-за кордону.

Та досить було дістатися за кордон, як Григорій Савич узяв до рук ціпка, за плечі - сакви зі скромними пожитками - пішов вивчати Європу: "Старався знайомитися найперше з людьми, вченістю і знаннями добре відомими тоді". Мандрував по Німеччині, Словаччині, Польщі, Австрії, Північній Італії. Слухав лекції знаменитих німецьких професорів, вивчав різні філософські системи, придивлявся до життя, зіставляючи його з життям на Україні, і, домандрувавшись до ностальгії - туги за батьківщиною,- через два з половиною роки повернувся у затінок рідних верб.

Сковороді йшов тоді 31-й рік. Це вже була людина зі сталими переконаннями і великим запасом знань, хоч і без найменших засобів до життя.

• 1754 р.усунення Григорія Сковороди з посади вчителя піїтики в Переяславській семінарії. Григорій Савич наймається домашнім вчителем до маєтку Каврай поміщика Степана Томари.

• 1755 р.подорож до Москви і перебування в Троїце-Сергіївій лаврі.

• 1755 Григорій Сковорода знову живе в селі Каврай в Степана Томари.

Зібравши свої пожитки в торбу, вирішив ще раз глянути: чи так і по всій імперії, як на Україні... Десь у кінці 1754 року мандрівник зупинився у Троїце-Сергієвій лаврі недалеко від Москви. Намісником у лаврі був вихованець Київської академії Кирило Ляшевецький. Того захопили освіченість і розум Григорія Сковороди, і він просив свого земляка залишитись у лаврі викладачем монастирського училища. Сковороді пропонували місце, гроші, славу, але, як і під час закордонної мандрівки, він затужив за батьківщиною, за її степами і садами. Наприкінці 1755 року знову він з'явився в Переяславі. Тут чатував на нього все той же дідич Степан Томара, який шкодував, що втратив незвичайного вчителя. Коли Сковорода спав, друзі Томари привезли його в Каврайський маєток. Поміщик вибачився і ледве умовив Сковороду залишитися. Ще понад три роки праці віддав він своєму вихованцю - Василеві Томарі, аж доки тому настав час іти до офіційної школи, а Григорій Сковорода спробував ще раз стати офіційним учителем.

Переяславський період (1753-1758 рр.) - окрема сторінка життя Сковороди. Весь вільний час любив він проводити в полях і гаях. На сон залишав не більше чотирьох годин, а з першими променями сонця був на ногах, надівав свій простий одяг, брав сопілку, торбу з книгами, до рук ціпок і йшов, куди хотів. Був суворим вегетаріанцем: їв лише овочі, молоко, сир, та й то лише раз на день по заході сонця. Але ніколи не втрачав доброго настрою, веселості і доброзичливості, за що всі його лю-били і завжди шукали товариства з ним.

• 1759 р.Григорій Сковорода починає викладати піїтику у Харківській духовній колегії.

• Влітку 1760 р.після сварки з архімандритом Гервасієм Сковорода Г.С. йде з колегіуму.

• 1760 — 1761перебування в селі Стариця.• Влітку 1761 року повернення Григорія Сковороди до

Харківського колегіуму.

• 1761 — 1764Григорій Сковорода — вчитель

синтаксису та грецької мови в колегіумі.

• 1764 р. Разом з Ковалинським Г.С. Сковорода їде до Києва. Але з Києва швидко вернувся на Слобожанщину. З огидою відкинув запросини "стати стовпом церкви" і щасливо повернувся до гаряче люблених садів, осель, балок і полів Харківщини.

• 1766 р. Знову запропонували викладати в Харківському колегіумі предмет основи доброчинності, на що Григорій Савич охоче погодився . Цього ж року Г.С. Сковорода усамітнюється в гужвінському лісі на околицях Харкова

• 1774 р. з початку цього року Сковорода Григорій живе в селі Бабаї на околиці Харкова.

• 1775 р. Григорій Саввич присвячує В. С. Тевяшову свою нову роботу — діалог "Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу". 1776 р. написано трактат «Икона Алкивиадская».

• 1781 р. подорож до Таганрогу.

• 1785 — 1790 Григорій Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук.

• 1790 р. переїжджає жити до села Іванівка.• 1792 р. весь цей рік Григорій Савич

Сковорода знову живе у Гусинці.• 1794 р. навесні цього року в Івановці

художник Лук’янов пише портрет Г. С. Сковороди;

• — влітку Г.С. Сковорода відвідує Коваленського в його орловському маєтку — селі Хотетові.

Та коли вже сонце скотилось до обрію, Сковорода почав копати яму. То була могила. Для самого себе. Він точно знав, коли спливе час його вечері.

Господар спитав, що він робить, а Сковорода одповів: "Вже час, друже, кінчать мандрівку!"

Отут мала бути могила філософа. Згодом її перенесли.

• 29 жовтня 1794 року 72-річний філософ Григорій Савич Сковорода помер в селі Іванівка, заповівши написати на своєму надгробку: «Світ ловив мене, та не впіймав».

• Тільки через сто років після смерті Григорія Сковороди було зібрано і видано друком усі відомі на той час його твори. Цю неоціненну послугу нашій культурі й історії зробив 1894 року в Харкові Д. І. Багалій. До цього тільки окремі філософські й художні твори Сковороди були надруковані, а решта поширювалась серед народу в численних рукописних копіях.

Творчість Григоря Сковороди• 1753 — 1754час написання трактату «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству

оной».• 1757Створення перших віршів збірки "Сад божественних пісень«• 1766 р. посібник "Вхідні двері до християнської доброчинності для молодого шляхетства

Харківської губернії»,перший філософський діалог «Наркисс».• 1767 р. написано діалог «Асхань». • 1772 р. написаний «Разглагол о древнем мире», одразу після нього — «Разговор пяти

путников о истинном щастии в жизни». 1774 р. з початку цього року Сковорода Григорій живе в селі Бабаї на околиці Харкова. Тут він закінчує збірку "Байки Харківські" і дописує діалог "Кільце. Дружня розмова про душевний світ".

• 1772 р. написаний «Разглагол о древнем мире», одразу після нього — «Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни».

• 1774 р. закінчує збірку "Байки Харківські" і дописує діалог "Кільце. Дружня розмова про душевний світ".

• 1772 р. написаний «Разглагол о древнем мире», одразу після нього — «Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни».

• 1774 р. закінчує збірку "Байки Харківські" і дописує діалог "Кільце. Дружня розмова про душевний світ".

• 1783 р. закінчує роботу над діалогом «Брань архистратига Михаила со сатаною».• 1783 — 1785 в цей період написані три праці: «Беседа 1, нареченная observatorium»;

«Беседа 2, нареченная obserwamorium specula»; діалог «Пря бесу с Варсавою». Завершення роботи над збіркою "Сад божественних пісень«

• 1787 р. діалог "Вбогий жайворонок", цього ж року пише свій другий педагогічний діалог "Вдячний Еродій".

• 1790 р. пише трактат «Книжечку Плутархову о спокойствии души». • 1791 р. останній філософський діалог «Потоп Змиин».

Стежками Г. Сковороди. Літературний музей у селі Чорнухи

Г.Сковорода в Пан -Іванівці

Маєток Ковалівських

Філософська алея Сковороди