МОДУЛЬ 3АНАЛІЗ РЕСУРСНОГО

ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВТЕМА 3. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

ПІДПРИЄМСТВ

ПИТАННЯ ДО ТЕМИ1. Сутність, мета, завдання та джерела даних аналізу.2. Аналіз кількісних та якісних параметрів використання основних засобів.3. Аналіз машинно-тракторного парку. 4. Аналіз ефективності використання основних засобів та капіталовкладень.

1. Сутність, мета, завдання та джерела даних аналізу.

Відповідно до П(С) БО 7 «Основні засоби» - це матеріальні активи з

очікуваним строком корисного використання більше одного року

(або протягом одного операційного циклу, якщо він більше одного

року), які підприємство використовує з метою впровадження в процес

виробництва продукції, товарів, надання робіт та послуг або оренди

майна іншим особам, а також виконання адміністративних та

соціально-культурних функцій.

До основних засобів відносять:

- земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будівлі та

споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти,

інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження та інші

основні засоби.

В залежності від цільового використання і характеру функцій які

виконують основні засоби в окрему групу виділяють необоротні

матеріальні активи, які представлені бібліотечними фондами,

малоцінними необоротними матеріальними активами, тимчасовими

спорудами, природними ресурсами, предметами прокату, іншими

необоротними матеріальними активами.

Окремо виділяють капітальні інвестиції, в тому числі на капітальне

будівництво, придбання (виготовлення) основних засобів, придбання

(виготовлення) інших необоротних матеріальних активів, придбання

(виготовлення) нематеріальних активів, формування основного стада.

Класифікація основних засобів:За галузевою ознакою:

- промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв’язок, інші галузі економіки.

За функціональним призначенням:- виробничі ( будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та

обладнання, транспортні засоби, інструменти, інвентар та інші виробничі основні засоби);

- невиробничі ( торгівля, житлово-комунальне господарство, охорона здоров’я, культура та спорт, інші засоби, які призначені для задоволення

культурно-побутових потреб населення).За використанням:

- діючі (які знаходяться в експлуатації);- недіючі ( які не введені в експлуатацію, знаходяться у консервації, в

запасі, резерві або оренді).За приналежністю:

- власні (які були придбані за рахунок власних коштів)- орендовані (які є майном орендодавця).

Основні засоби є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як

очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Об’єктом аналіз є рівень забезпеченості та використання основних засобів.

Метою аналізу є пошук резервів щодо ефективності використання всіх видів основних засобів підприємства за одночасного

нарощування виробничих потужностей та скорочення собівартості одиниці продукції (товарів, робіт або послуг) .

Напрямки аналізу основних засобів:- аналіз складу та технічного стану основних засобів

- аналіз руху основних засобів- аналіз забезпеченості основними засобами

- аналіз рівня використання основних засобів- аналіз капітальних вкладень в оновлення основних засобів

- аналіз ефективності використання основних засобів- аналіз рівня та темпів розвитку виробничої та соціальної

інфраструктури підприємства.

Етапи аналізу основних засобів:- аналіз наявності основних засобів- аналіз структури основних засобів

- аналіз стану основних засобів (розрахунок показників технічного стану: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності)

- аналіз руху основних засобів (розрахунок показників: коефіцієнт росту, коефіцієнт надходження, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт

оновлення)- розрахунок показників використання по кожному виду основних

засобів- визначення впливу факторів на результативні показники

(фондозабезпеченість, фондоозброєність, рівень механізації, енергоозброєність, енергозабезпеченість)

- розрахунок показників ефективності використання основних засобів (виробництво продукції на одиницю основних засобів, обсяг зберігання

продукції, обсяг виконаних робіт на 1 трактор або автомобіль)- розрахунок показників економічної ефективності основних засобів

(рентабельність основних засобів, фондовіддача, фондомісткість)- визначення окупності вкладень та капіталовкладень, порівняння

показників у динаміці, визначення впливу факторів.

Джерелами даних аналізу виступають: матеріали бухгалтерського обліку, плани та прогнози, форми річної звітності підприємства, статистичні щорічники, нормативно-правова документація, державна офіційна статистична звітність форма 11 о.з.

“Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)” містить інформацію лише для загальної характеристики структури та

використання основних засобів, у тому числі дає змогу обчислити узагальнюючий показник ефективності використання основних засобів –

їх фондовіддачу. Окремо можна використовувати форму 5 «Примітки до річної фінансової

звітності», яка дає можливість оцінити склад і структуру основних засобів, обсяги і напрямки капітальних інвестицій.

Форму 1 «Баланс» та спеціалізовані механізовані форми звітності (6 та 10 механізовані), які відображають кількісний та якісний стан

техніки підприємства.

Фактори впливу на рівень забезпеченості основними засобами:Макроекономічні:

- темпи економічного розвитку;- науково-технічний розвиток галузей;

-інвестиційно-інноваційний розвиток галузей;- соціально-культурний розвиток;

- інвестиційна привабливість;- обсяги капітальних вкладень в основний капітал;

- зацікавленість у розвитку галузі зі сторони державного сектору;- розвиток фінансово-кредитної системи, страхування;

- нормативно-правова база.Наслідок зміни макрофакторів

Мікрорівень:- рівень забезпеченості основними засобами;

- рівень механізації;- рівень автоматизації;

- продуктивні характеристики техніки, обладнання, устаткування;- термін експлуатації основних засобів за видами;

- рівень та можливості оновлення основних засобів;- введення в експлуатацію нових виробничих та соціальних об'єктів;

- реалізація Державних програм на місцевому рівні тощо

Одним із важливих факторів впливу на можливість оновлення основних засобів окремих галузей та підприємств, підрозділів та виробництв є концентрація основного капіталу у розрізі регіонів

країни:Перша група регіонів – понад 5000 тис. умовних одиниць на душу

населення – місто КиївДруга група регіонів – від 3000 до 5000 тис. умовних одиниць на

душу населення – Київська, Одеська, Запорізька, Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська області.

Третя група регіонів – від 2000 до 3000 тис. умовних одиниць на душу населення – АР Крим, Миколаївська, Луганська, Чернігівська,

Черкаська, Житомирська, Вінницька, Рівненська, Львівська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська області.

Четверта група регіонів - до 2000 тис. умовних одиниць на душу населення - Херсонська, Сумська, Тернопільська, Чернігівська області.

Отже, вплив здійснює і концентрація населення в регіонах.

Здійснюють вплив галузеві особливості:

Станом на початок 2010 року структура вартісного обсягу основних засобів має наступний перерозподіл за найбільшою питомою вагою:

Сільське господарство, мисливство та лісове господарство – Київська область – 8,99%, Дніпропетровська – 6,56%, АР Крим –

5,58%.Рибальство – Одеська область – 21,47%, АР Крим – 12,71%, місто

Севастополь – 12,15%.Добувна промисловість – Донецька область – 28,68%,

Дніпропетровська – 23,25%, Луганська – 12,83%. Переробна промисловість – Дніпропетровська область – 18,53%,

Донецька – 14,43%, місто Київ – 7,94%.Виробництво електроенергії, газу та води – Запорізька область –

15,81%, Донецька область – 11,66%, Миколаївська – 8,03%.Освіта – Одеська область – 12,83%, місто Київ – 11,06%, Донецька –

9,02%.

Загальна структура основних засобів за регіонами України станом на початок 2010 року має наступний рейтинг:

місто Київ – 22,13% всіх основних засобів за залишковою вартістюХарківська область – 12,86%

Донецька область – 9,89%Дніпропетровська область – 8,73%

Запорізька область – 4,57%Полтавська область – 4,0%Одеська область – 3,89%

Луганська область - 3,28%АР Крим – 3,26%

Київська область – 2,74%Вінницька область – 2,50%

Миколаївська область – 2,27%інші області менше ніж 2,0%

Тернопільська область найменший рівень – 0,71%

Значний вплив здійснює структура основних засобів, рівень зносу. Станом на початок 2010 року структура основних засобів за

регіонами України :

До 60,0% будинки, споруди та передавальні пристрої – Херсонська, Житомирська, Чернівецька та Закарпатська області.

До 50,0% транспортні засоби – Харківська, Вінницька області.До 30,0% машини та обладнання – Чернігівська, Київська,

Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, області.До 15,0% інші основні засоби – Житомирська область

В середньому по Україні:58,0% - будинки, споруди,та передавальні пристрої

25,0% - машини та обладнання9,0% - транспортні засоби8,0 %- інші основні засоби

Станом на початок 2010 року найвищій рівень зносу основних засобів за регіонами України :

Харківська область – 81,0%Запорізька область – 70,0%

місто Київ – 67,0%Херсонська область – 65,0%

Дніпропетровська область – 64,0%АР Крим – 62,0%

Донецька, Кіровоградська області -60,0%Миколаївська, Луганська, Одеська області – 52,0%

Менше 40,0% - Хмельницька, Чернівецька та Київська області.

У середньому по Україні - 60,0%

2. Аналіз кількісних та якісних параметрів використання

основних засобів.

Склад, структура, стан і зміна основних засобів характеризується натуральними (кількісними), вартісними і якісними показниками.

Натуральні показники дають змогу оцінити наявність основних засобів, їх склад, потребу і рівень забезпеченості підприємства основними засобами виробництва,

фізичну і функціональну придатність їх до використання.

За допомогою вартісних показників оцінюють динаміку і тенденції зміни загальних показників, якими характеризують основні засоби.

Якісні показники характеризують через продуктивність використання окремих видів засобів, з урахуванням приналежності до виробничої або соціальної

інфраструктури. Потребу в конкретних видах основних засобів визначають, виходячи з даних

зведеного плану, бізнес-плану діяльності підприємства, нормативної потреби в засобах виробництва.

При цьому забезпеченість визначають порівнянням фактичної наявності основних засобів з потребою в них.

При проведенні дослідження враховують: галузеву структуру підприємства, розміри виробництва, виробничі потужності, технології вирощування окремих

видів сільськогосподарських культур та утримання тварин тощо.

Найактивнішою частиною засобів праці є машини і обладнання. Аналіз забезпеченості технікою допомагає встановити потребу, склад машин і

обладнання, чи забезпечує наявна техніка виконання необхідного обсягу робіт, відповідно до існуючої технології виробництва продукції.

Забезпеченість тракторами обчислюють у фізичних одиницях за марками і в умовних еталонних гектарах, вантажними автомобілями – за їх

вантажопідйомністю.

Далі проводять аналіз енергетичних ресурсів.Аналіз забезпеченості ними починають з обчислення загальної потужності

енергетичних ресурсів, яка виражається в кінських силах або кіловатах (кВт).

Наявність такої інформації дозволяє розрахувати та проаналізувати такі показники (форма 10 - механізована):

енергоозброєнність – Кількість кінських сил (КВт) на одного середньорічного працівника;

енергозабезпеченість – Кількість кінських сил (кВт) в розрахунку на одиницю земельної площі.

На основі цієї інформації проводиться аналіз структури енергоресурсів, тобто їх питома вага в загальній кількості енергетичних потужностей.

Узагальнюючими показниками, що характеризують потребу і забезпеченість підприємства основними засобами є (форма 11 о.з.):

- фондозабезпеченість – це вартість основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення на одиницю площі

сільськогосподарських угідь;- фондоозброєність праці - вартість основних виробничих засобів

сільськогосподарського призначення на одного середньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві.

Вартісна оцінка основних засобів дозволяє розрахувати та проаналізувати показники їх руху і відтворення, росту, надходження, вибуття,

придатності (зносу), інтенсивності оновлення та інші. Показник росту характеризує темпи розширення основних засобів в результаті їх заміни і розраховується відношенням вартості основних

засобів на кінець аналізованого періоду до їх вартості на початок аналізованого періоду.

Показник надходження (введення) основних засобів показує інтенсивність їх оновлення і розраховується відношенням вартості

основних засобів, що надійшли протягом аналізованого періоду до їх вартості на кінець даного періоду.

Показник вибуття основних засобів показує інтенсивність їх вибуття і обчислюється відношенням вартості основних засобів, що вибули протягом аналізованого періоду до їх вартості на його початок.

Коефіцієнт придатності, розраховується відношенням залишкової вартості основних засобів до їх балансової вартості. Чим ближча величина цього показника до одиниці, тим потенційно придатніші до використання

основні засоби.Коефіцієнт зносу, розраховують відношенням суми зносу до балансової

вартості основних засобів.

Окремо можна проводити аналіз основних засобів залежно від функцій, які вони виконують у виробничому процесі. Тобто в розрізі

активної та пасивної частини основних засобів підприємства. До активної частини відносять такі засоби праці, що безпосередньо

впливають на виробничий процес і зумовлюють рівень виробництва продукції, товарів, робіт або послуг.

До пасивної частини відносять будівлі, споруди і передавальні пристрої.

Окремо можна деталізувати дослідження по окремим групам машин та механізмів, обладнання та устаткування. Досліджуючи склад і структуру

можна визначити наявність, надходження, вибуття техніки за досліджуваний період. Порівняти технічну оснащеність підприємства з

необхідним (можливим) рівнем враховуючи норми виробітку кожної групи машин та площі в обробітку. Обґрунтувати недостатність або навпаки велику сконцентрованість техніки та розрахувати можливі резерви її

залучення або навпаки вилучення (орендні відносини, лізингові операції). На основі таких розрахунків можна визначити обсяги капітальних

інвестицій для покращення технічного забезпечення підприємства або можливі грошові надходження від передачі власної техніки в оренду.

Окремо можна провести оцінку амортизаційних відрахувань від окремих груп основних засобів.

Провести уточнення вартості майна, встановити фактичне зношення і визначити відновну або справедливу вартість об’єктів основних засобів.

Результати роботи оцінювач відображає у звіті про експертну оцінку активів підприємства (експерт-оцінювач, аудитор, власна комісія –

інвентаризація майна).

Провести аналіз за кількісними та якісними ознаками у розрізі:- підрозділів підприємства;

- галузей та окремих виробництв;- виробничих та соціальних об'єктів;

- видів основних засобів.

Фактори впливу на склад та рівень забезпеченості основними засобами підприємства:

- виробничі потужності підприємства;- організації праці та складові управління підприємством та

підрозділами;- галузева структура підприємства;

- розміри виробництва;- технології виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції;

- рівень механізації та автоматизації;- фінансове забезпечення підприємства;

- навантаження на одиницю техніки, обладнання , устаткування;- рівень оновлення та вікова структура основних засобів;

- енергозабезпеченість виробництв;- кваліфікація робітників;

- продуктивні характеристики техніки, обладнання, устаткування.Резерви повинні бути зорієнтовані на забезпечення не тільки економічної ефективності використання основних засобів, а і

розвиток виробничої та соціальної інфраструктури.

3. Аналіз машинно-тракторного парку.

Парк тракторів і зернозбиральних комбайнів сільськогосподарських підприємств України, тис. шт

2000 рік - Тракторів 319 Зернозбиральних комбайнів 652001 рік – 296 / 612002 рік – 274 / 572003 рік – 251 / 542004 рік - 230 / 502005 рік - 217 / 472006 рік - 201 / 442007 рік - 187 /412008 рік - 177 / 39 2009 рік - 168 / 37

Скорочення кількості техніки з 2001 року в 1,7 рази.

У розрахунку на одиницю площі посіву сільськогосподарських культур – 0,1 одиниць техніки

Метою аналізу є виявлення резервів нарощування обсягів валового виробництва продукції, поліпшення її якості та зниження

витрат на виробництво через досягнення максимальної ефективності використання техніки.

Рівень використання техніки в підприємстві є фактором прямої дії на витрати праці, а відповідно і продуктивність праці, що впливає на

собівартість окремого виду сільськогосподарської продукції.

Проведення такого дослідження пов’язане із тим, що раціональне використання сільськогосподарської техніки в процесі виробництва

сприяє збільшенню обсягів виробництва та зниженню її собівартості.

Ефективність використання техніки залежить від раціональної організації праці та виробничих потужностей окремих галузей,

спеціалізації підприємства та організаційно-правової форми власності, розмірів виробництва.

Для безпосередньої оцінки роботи тракторного парку використовують узагальнюючий показник – обсяг робіт в умовних

еталонних гектарах, який визначають за кількістю виконаних нормо-змін по кожній марці тракторів.

Розрахунок обсягу робіт в еталонних гектарах за допомогою нормо-зміни проводять наступним чином:

ОР = К (кількість виконаних трактором відповідної марки нормо-змін) * З (змінний еталонний виробіток)

З = Коефіцієнт переведення виробітку в умовні трактори * Т (тривалість зміни 7 годин)

Приклад: Коефіцієнт переведення трактора МТЗ -52 в умовні трактори = 0,58.

Еталонний змінний виробіток цієї марки трактора становить 0,58 * 7= 4,06.

За 7 годин посіяно 18 га зернових культур при змінній нормі 15 га. Отже, кількість виконаних нормо-змін дорівнює 18 / 15 = 1,2. Обсяг роботи в еталонних гектарах становить 1,2 * 4,06 = 4,87.

В умовах ненормованого використання тракторів облік виконаних робіт здійснюється в годинах (погодинно), а кількість виконаних нормо-змін

визначають діленням відпрацьованих машино-годин на встановлену тривалість зміни (7 годин).

Слід зазначити, що визначений таким способом обсяг робіт в еталонних гектарах не відповідає змісту цього показника.

Він відображає виконані еталонні нормо-години, які можна визначити простіше – множенням фізичних нормо-годин на коефіцієнт переводу

тракторів в умовні: 1,2 *7 = 8,4 фізичних нормо-години,8,4*0,58 = 4,87 еталонних нормо-годин.

Методика і способи аналізу використання машинно-тракторного парку мають відповідати внутрішньогосподарській організації виробництва.

Так, в одних господарствах машинно-тракторний парк може бути розподілений по орендних підрозділах галузей або по змішаних

підрозділах.

В інших господарствах машинно-тракторний парк може бути відокремлений у самостійні орендні підрозділи, які здійснюють

взаєморозрахунки з іншими підрозділами і ведуть облік виконаних робіт і витрат в особових рахунках орендаря. У цих випадках аналіз

використання машин проводиться порівнянням фактичних даних з нормативними показниками обсягу робіт, витрат на їх виконання, доходу

тощо.

На обсяг робіт в еталонних нормо-годинах у цілому по тракторному парку впливають наступні фактори:

- кількість тракторів- виробіток нормо-годин на один трактор

- тривалість календарного періоду- ступень використання машин на роботах упродовж періоду

- змінності роботи тракторів- рівень виконання змінних норм виробітку

- сезонний виробіток еталонних нормо-годин за нормо-зміну

Кожний із зазначених факторів виробітку тракторів може відображатися в абсолютному

та відносному виразі.

Проводити оцінку можна в розрізі марок тракторів, виходячи із фізичної кількості машин.

Важливою характеристикою оцінки та виявлення резервів щодо оновлення окремих видів сільськогосподарської техніки та

підвищення загального рівня продуктивності машин та механізмів є їх вартісний вираз:

Комбайни ПП“Гомсельмаш” : Палессе GS 812 – 580000,0 грн.Палессе GS 12 – 830000,0 грн.

Трактор КСК-600 Палессе – 610000,0 грн.Комбайни ВАТ НПП “Белоцерковмаз” : КЗС -812 СХ – 620000,0

грн.КЗС-1218 СХ – 850000,0 грн.

Трактор ХТЗ-150К-09- 316050,0 грн.Трактор ХТЗ-17221 – 342000,0 грн.

На ринку України найбільш популярними є вживані зернозбиральні комбайни фірми Case, Claas та John Deere

Комбайн Кейс 2388 б/у – 139900,0 дол. СШАКомбайн Claas Lexion 600 б/у - 170000,0 євро

Комбайн John Deere 9610 б/у – 79500,0 євроТрактор John Deere 9400 б/у - 126000,0 дол. США

Різниця в ціновому сегменті між вітчизняною та імпортованою технікою б/у складає 2,1-3,5 рази.

На вартість імпортованої сільськогосподарської техніки здійснює безпосередній вплив законодавство України.

Окрім обмеженості у придбанні через високу вартість знижується зацікавленість інвесторів у капіталовкладення в аграрний сектор

економіки через розмір витрат на сплату мита, митних зборів, податків та транспортних витрат на перевезення техніки.

Купівля комбайна John Deere М -9500:Ціна комбайна – 193000,0 дол. США

Митний збір 0,2%Імпортне мито 10,0%

ПДВ – 20,0%Ціна комбайну John Deere М -9500 з урахуванням митного

законодавства – 255223,2 дол. СШАРізниця в ціні складає 62,2 тис. дол. США або на 32,2% більше.

Використання імпортованої техніки залежить від експлуатаційних витрат, технічних характеристик техніки, кількості днів корисного

використання техніки, врожайності та можливих втрат врожаю, обсягу виконаних робіт, собівартості виконаних робіт, собівартості

виробленої продукції.

Аналіз використання вантажного автотранспорту сприяє своєчасному та якісному проведенню окремих видів сільськогосподарських робіт, транспортуванню продукції, підвищенню продуктивності праці та зниженню собівартості продукції. Методика аналізу використання

вантажних автомобілів подібна до методики аналізу машинно-тракторного парку.

Обсяг роботи автопарку вимірюється різними показниками: машино-годинами, кілометрами пробігу, тоннами перевезеного вантажу, тонно-

кілометрами. Роботу автопарку оцінюють шляхом порівняння фактичних показників з нормативними (плановими), за якими

формувалися договірні умови. Основна увага приділяється можливим резервам збільшення обсягів

робіт і послуг вантажного автотранспорту.

Показником виміру обсягу робіт є обсяг виконаних тонно-кілометрів. У ньому відображається вплив інших показників:

- відпрацьовано машино-годин - пробіг у кілометрах

- перевезення вантажів у тоннах. Основним показником обсягу автоперевезень вважають кількість

виконаних тонно-кілометрів. Його розраховують як суму добутків кількості перевезеного вантажу за

окремий рейс та відстань цього рейсу. Обсяг роботи в тонно-кілометрах можна також визначити помноживши загальну кількість перевезеного вантажу в тоннах на середню відстань

перевезень в кілометрах.

Загальний обсяг вантажоперевезень у тонно-кілометрах аналізують за період як результат зміни кількості автомобілів і виробітку і одну

машину.

Виробіток одного автомобіля залежить від таких факторів:- коефіцієнт використання автомобілів в роботі – це відношення

відпрацьованих машино-днів до машино-днів перебування в господарстві- коефіцієнт використання робочого часу автомобілів – це відношення

машино-годин у пробігу до машино-годин у наряді- середньодобовий пробіг одного автомобіля

- коефіцієнт використання пробігу – це відношення відстані пробігу з вантажем до загального пробігу автомобілів у кілометрах

- коефіцієнт використання вантажопідйомності – це відношення виконаного (запланованого) обсягу роботи автомобіля у тонно-

кілометрах до технічно можливого обсягу. Технічно можливий обсяг – це множення пробігу з вантажем на

середню технічну вантажопідйомність одного авто.Усі зазначені показники перебувають між собою у тісному взаємозв’язку.

При деталізації дослідження можна провести оцінку таких факторів впливу:

- машино – дні перебування в господарстві- коефіцієнт використання парку машин

- середньодобова кількість машино-годин у наряді- годинний пробіг авто.

Аналіз взаємозв’язку проводять порівнянням фактичних даних з нормативними або плановими показниками.

Важливим показником в дослідженні є собівартість одиниці роботи автотранспорту. У ньому відображені рівень виробітку роботи

автомобілів та експлуатаційні витрати. Зменшення собівартості одиниці роботи автотранспорту позитивно впливає на зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Для оцінки ефективності витрат доцільно використовувати такі

показники:витрати на 100 гривень вартості виконаних робіт та наданих

послуг;собівартість 10 тонно-кілометрів.

При аналізі витрат автопарку і тракторного парку, слід враховувати поділ витрат на постійні та змінні, які по різному відображаються у

собівартості одиниці роботи залежно від зміни обсягу виконаних робіт.

4. Аналіз ефективності використання основних

засобів та капіталовкладень.  

Ефективність використання основних засобів може бути технологічна, економічна, соціальна і екологічна.

По-перше, визначають технологічну ефективність в основному за натуральними показниками. Вона характеризує результативність використання окремих видів основних засобів. До цих показників

відносять: виробництво продукції тваринництва на 1 м 2 тваринницьких приміщень, обсяг виконаних робіт на один трактор чи автомобіль.

По-друге, визначають економічну ефективність використання основних засобів, яка характеризується відношенням вартості

виробленої продукції, валового і чистого доходу, прибутку на одиницю їх вартості.

По-третє, визначають соціальну ефективність яка характеризує об'єкти соціальної інфраструктури, в тому числі темпи її оновлення для

покращення життя населення на сільських територіях.

Екологічна ефективність характеризує вплив експлуатації окремого об'єкту на навколишнє середовище.

До показників економічної ефективності використання основних виробничих фондів відносять показники:

Фондовіддача – це вартість валової продукції в розрахунку на 1 гривню основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення.

Фондомісткість – це середньорічна вартість основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення в розрахунку на 1 гривню

вартості валової продукції.

Норма прибутку – це відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих засобів.

Для оцінки окупності основних засобів, що є найповнішим показником економічної ефективності їх використання, порівнюють одержаний чистий дохід (прибуток) із середньорічною вартістю виробничих основних засобів. Систему показників економічної ефективності використання основних засобів доповнюють розрахунком показників ефективності капітальних вкладень.

Економічна ефективність капітальних вкладень представляє собою створення співвідношення досягнутого ефекту і розміру вкладень.

Розрахунок економічної ефективності капітальних вкладень здійснюється за такими напрямками:- на розширення, реконструкцію і технічне переоснащення діючого підприємства- в невиробничу сферу: житлове будівництво, культурно-побутові об’єкти, навчальні заклади- в охорону оточуючого середовища - в сферу обігу виробленої продукції- в науково-дослідну роботу

Показниками економічної ефективності капітальних вкладень виступають:

коефіцієнт абсолютної економічної ефективності капітальних вкладень:Е п = ∆П / К, де

∆ П – приріст прибутку за рахунок інвестицій;К – обсяг капітальних вкладень;

Нормативний коефіцієнт встановлено в сільському господарстві на рівні 0,07.

рівень абсолютної ефективності капітальних вкладень характеризує строк їх окупності (Т):

Т = К / ∆ П, К для будівництва = 0,05; К для придбання техніки = 0,14.

Порівняльну економічну ефективність капітальних вкладень визначають при виборі найкращого варіанта використання капітальних вкладень.

Приведені витрати – це сума різних виробничих витрат (собівартість) і капітальних вкладень, приведених до річної розмірності відповідно до

нормативного коефіцієнта ефективності:С і + Е н * К і min, де

С і – річні виробничі витрати за і-м варіантом капітальних вкладень;Е н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

К і – обсяг капітальних вкладень за і –м варіантом, грн.

Річний економічний ефект від реалізації відповідного напряму капітальних вкладень, ЕР:

ЕР = ((С1+Ен*К1)-(С2+Ен*К2))* Оп, деС –собівартість одиниці продукції базового та поточного року;

К 1 і К 2 – капітальні вкладення на одиницю продукції;Оп – обсяг виробленої продукції після здійснення капіталовкладень.Ефективність капітальних вкладень проводять методом порівняння з

плановими і фактичними показниками базисного року. Екологічний ефект від використання основних засобів і освоєння

капітальних вкладень характеризують збереженням і навколишнього середовища.

Якщо на підприємстві бізнес-план містить планово-розрахункові параметри щодо кількісних і якісних характеристик використання

основних виробничих засобів (у тому числі розрахунки фонду годин експлуатації і простоїв на профілактичні огляди, поточні, середні і капітальні ремонти, коефіцієнт змінності роботи), то виконується

факторний аналіз на предмет додержання цих планових параметрів і його впливу на кінцевий результат – фондовіддачу основних

виробничих засобів.

Результати аналізу економічної ефективності використання основних засобів і капітальних вкладень підприємства порівнюють з показниками передових господарств регіону, визначають основні тенденції і на основі

дослідження розробляють певні заходи по підвищенню економічної ефективності враховуючи особливості впровадженої техніки та технологій

виробництва сільськогосподарської продукції.

Основними заходами по підвищенню економічної ефективності основних засобів виступають:

реалізація можливостей нарощування обсягів виробництва продукції; скорочення строків будівництва і обсягів незавершеного виробництва;

поліпшувати комплектування основних виробничих засобів; забезпечувати своєчасне оновлення основних засобів; своєчасно вводити в

експлуатацію нові будівлі, споруди; поліпшувати використання функціонуючих основних засобів.

ВИСНОВОКДля обґрунтування резервів щодо підвищення ефективності використання основних засобів підприємства необхідною

складовою залишається модернізація виробництв, яка дозволить підвищити продуктивність техніки, обладнання, машин та механізмів, підвищити продуктивність праці, скоротити

собівартість продукції, товарів (робіт або послуг) та отримати приріст економічних та соціальних вигод від розвитку

виробничої та соціальної інфраструктури сільських територій. Економіка України в майбутньому повинна бути

зорієнтована на розвиток та нарощування виробничих потужностей та експортного потенціалу галузей народного

господарства, так як ресурсний потенціал є достатнім, а можливості його ефективного використання залежать від

злагодженості та систематизації складових стратегій розвитку окремих товаровиробників на основі інвестиційно-

інноваційного розвитку.