Олексій Мірошниченко

Олексій Мірошниченко

Виконавчий Віце-президент Конфедерації роботодавців України

24 березня 2000 року на засіданні Європейської Ради в Лісабоні (Португалія) була прийнята Лісабонська стратегія по забезпеченню економічного зростання та нових робочих місць в ЄС, яка започаткувала процес модернізації систем освіти в Європейському Союзі з метою перетворення економіки ЄС в таку, що найбільш динамічно розвивається, та засновану на знаннях.

Лісабонська стратегія визнала центральну роль освіти як фактора економічної і соціальної політики та засобу підвищення конкурентоспроможності Європи у світовому масштабі, зближення її народів та повноцінного розвитку громадян.

Копенгагенський процес

В Копенгагені, 30 листопада 2002 року, була прийнята Декларація Європейської Комісії і міністрів освіти європейських країн з розвитку співробітництва в галузі професійної освіти і навчання в Європі.

Декларація розставила певні орієнтири в цьому напрямку, зокрема: Збільшення привабливості професійно-технічної освіти для молоді; Паритетність вищої та професійно-технічної освіти.

14 грудня 2004 року міністрами, які відповідають за розвиток професійної освіти та навчання, європейськими соціальними партнерами та Європейською Комісією було підписано Маастрихтське Комюніке – оновлений варіант Копенгагенської декларації.


Створення єдиного європейського простору в галузі професійної освіти та навчання. Забезпечення прозорості кваліфікацій за рахунок низки документів, таких як Європейське резюме, додаток до диплому тощо. Вирішення проблем визнання компетенцій і кваліфікацій шляхом визначення європейської рамки кваліфікацій для забезпечення співставлення і прозорості національних кваліфікацій. Створення єдиної системи перенесення залікових одиниць, яка забезпечує прозорість, завдяки розробці механізмів перенесення і визнання компетенцій і(чи) кваліфікацій між різними країнами і на різних рівнях. Розробка загальних принципів визнання неформального і спонтанного навчання шляхом складання загального набору принципів офіційного визнання такого навчання. Розробка кваліфікацій і компетенцій на галузевому рівні на базі узагальнення існуючого на цьому рівні досвіду, формування галузевих кваліфікацій і компетенцій в рамках різноманітних програм ЄС. Забезпечення якості і формулювання загальних принципів і критеріїв оцінки якості ПОН для підвищення економічної віддачі від інвестицій. Задоволення потреби в навчанні викладачів і майстрів ПОН як наслідок підвищення ролі, участі і мотивації педагогічних кадрів. Надання громадянам можливості отримувати професійну орієнтацію і консультування протягом всього життя.

Основні завдання Копенгагенського процесу

Метою Копенгагенського процесу є не уніфікація освітніх та управлінських структур, а розвиток добровільного співробітництва між країнами, підвищення взаємної довіри та прозорості, а в результаті всього цього – мобільності кваліфікованих працівників.

Болонський і Копенгагенський процеси направлені на збереження специфічних національних особливостей систем освіти (принцип субсидіарності) і засновані на добровільній участі країн-учасниць.

Для реалізації Копенгагенського процесу сформовано Координаційну раду і Технічні робочі групи за напрямками.

До складу робочих груп увійшли представники країн-членів, країн-кандидатів, соціальних партнерів і Європейського фонду освіти.


Найостаннішим нормативно-правовим документом у Копенгагенському процесі є Гельсінське Комюніке 2006 року, яке було прийнято з метою інвентаризації розробок, здійснених в рамках Копенгагенського Процесу.

На зустрічі міністрів освіти та соціальних партнерів у Гельсінкі також було погоджено, що середня освіта повинна орієнтувати молодь на продовження навчання не лише у вищих навчальних закладах, але й у професійно-технічних.

Однак, на існуючому європейському ринку праці склалась непроста ситуація - незважаючи на зростаючий попит на кваліфікованих працівників, все менше молоді виявляє бажання продовжити освіту у професійно-технічному навчальному закладі, що обумовлено низькою привабливістю робітничих професій в суспільстві.


Як зазначив Ян Фігель (Jàn Figel´) Комісар Європейської Комісії на конференції в Берліні у січні 2008 року – в планах Європейського Союзу продовження імплементації положень і цілей, поставлених у Копенгагені у 2002 році: збільшення мобільності учнів та робітників; взаємне визнання кваліфікацій працівників; розробка спільних критеріїв оцінки якості професійно-технічної освіти.

Допомогою в цьому буде Європейська Рамка Кваліфікацій. Ця рамка, яка була створена на принципах прозорості та довіри, є загальною референціальною системою, яка сприяє розвитку процесів визнання та переносу кваліфікацій та охоплює як професійно-технічну освіту, так і середню та вищу, засновану на компетенція та результатах навчання.


Структура Європейської рамки кваліфікацій

Рівень Кваліфікацій та вказівка на компетенції

8 Докторська ступінь / старший менеджер

7 Магістр / старший менеджер

6 Ступінь з відзнакою / бакалавр / менеджер середньої ланки

5 Диплом про вищу освіту / спеціаліст / технік / парапрофесіонал / підвищенний рівень ПО

4 Старший ступінь середньої школи / просунутий ремісник / контролер

3 Перша ступінь середньої школи / ремісник середнього рівня / кваліфікований майстровий

2 Базовий майстровий / базовий / полукваліфікований

1 Базові вміння / письменність та рахунок

Наступні кроки, які будуть впроваджені в Європі - система переносу кредитних одиниць та Загальна система забезпечення якості професійної освіти.

У Берлінському Комюніке від 18-19 вересня 2003 року, міститься заклик до всіх країн-учасниць розробити порівняні та співставні системи кваліфікацій для вищої освіти на базі навантаження, рівня, результатів навчання, компетенцій та профілю навчання, які б могли бути використані для створення загальної рамки для вищої освіти.

Національні рамки мають передбачати можливість гнучких освітніх траєкторій, множинність шляхів здобуття освіти та методики, що дозволяють здійснювати перенос кредитних одиниць. Цей досвід має бути використаний для розробки системи переносу кредитних одиниць для професійно-технічної освіти, який необхідний для підвищення мобільності громадян.


Національна рамка кваліфікацій кваліфікацій Ірландії

Актуальні виклики для України «Блакитна карта» Європейський Союз

(рішення Європарламенту від 26 вересня 2007 року, Страсбург).

Государственная программа по оказанию содействия добровольному переселению в Российскую Федерацию соотечественников, проживающих за рубежом. (Указ Президента Российской Федерации от 22 июня 2006 года, М 637).

“Карта поляка” (Закон Польщі “Карта поляка” прийнятий Сеймом Польщі та підписаний Президентом у вересні минулого року).

Освітня сфера в розвинутих країнах поряд з іншими факторами давно стала фактором економічного зростання: кожна одиниця затрат на освіту дає віддачу на рівні

1,7 – 1,9 виробленого ВВП

(за висновками Консультативного комітету промислових досліджень Європейської Комісії Євросоюзу).

Стан і проблеми сучасної професійної освіти і навчання

Динаміка росту ВВП та кількості працюючих в промисловості

0

50000

100000

150000

200000

250000

300000

350000

400000

450000

500000

2001 2002 2003 2004 2005роки

мл

н.г

рн

.

3700

3800

3900

4000

4100

4200

4300

тис.

осі

б

ВВП України (млн.грн.) Кількість зайнятого населення в промисловості (тис.осіб)

Аналітичний центр Конфедерації роботодавців України (за даними Держкомстату)

Посадовці європейського, національного та регіонального рівнів зіткнулись з необхідністю вирішення проблеми недостатності компетенції працівників: співіснування високого рівня безробіття та незаповнених вакансій.

Питання розвитку системи професійної освіти і навчання протягом всього життя нині є особливо актуальним, що обумовлюється: підвищенням вимог роботодавців до компетенцій працівників, в тому числі до випускників навчальних закладів; демографічним старінням робочої сили; зростанням частки осіб, які отримали професійну освіту декілька десятиліть тому назад, внаслідок чого їх компетенції не відповідають сучасним вимогам; розвитком існуючих і появою нових технологій, що потребує нових знань та вмінь працівників.

Стан та проблеми сучасної професійної освіти і навчання

0

5 000

10 000

15 000

20 000

25 000

30 000

35 000

40 000

45 000

50 000

2006

2008

2010

2012

2014

2016

2018

2020

2022

2024

2026

2028

2030

2032

2034

2036

2038

2040

2042

2044

2046

2048

2050

0-14 15-59 60+

За даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України.

Чисельність населення України (2006-2050 роки)

Співвідношення випускників вищих навчальних закладів до випускників професійно-технічних навчальних закладів

складає 60 : 40.

Ринок праці потребуютє заміщення кваліфікованими робітниками 60% вакантних робочих місць.

Клієнтами державної служби зайнятості стають 40% новопідготовлених економістів (за оцінками ДСЗ).

В значній мірі це пояснюється:

1. неусвідомленим вибором шкільною молоддю професії (спеціальності), що потребує відновлення та активізації функціонування системи професійної орієнтації;

2. фінансуванням підготовки кадрів у навчальних закладах яке не пов’язане з кінцевим результатом їх діяльності, тобто реальним станом працевлаштування випускників.



Розподіл зайнятих за кваліфікацією (тис осіб)

1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

Законодавці, вищі державні службовці, керівники

1427,0 1459,8 1530,0 1495,3 1465,9 1423,7 1470,3 1505,9

Професіонали 2614,8 2635,0 2652,5 2602,5 2730,5 2594,6 2484,7 2522,5

Фахівці 3142,2 3061,1 2932,9 2789,8 2836,4 2549,1 2530,4 2488,7

Технічні службовці 821,4 845,1 822,9 900,9 847,7 769,5 755,0 758,7

Працівники сфери обслуговування і торгівлі

2179,4 2305,1 2449,6 2575,6 2706,3 2654,9 2700,0 2728,7

Кваліфіковані аграрії 629,3 616,8 503,0 459,1 420,2 375,4 361,1 310,3

Кваліфіковані працівники з інструментом

2684,2 2725,7 2683,2 2753,7 2760,1 2524,6 2727,4 2498,0

Оператори і складальники устаткування і машин

3161,6 3152,0 2994,2 3000,4 2919,7 2697,4 2705,0 2649,9

Некваліковані працівники

3388,3 3619,2 3669,8 3823,4 3868,0 4706,5 5146,1 5267,7

Разом 20048,2 20419,8 20238,1 20400,7 20554,7 20295,7 20680,0 20730,4


Рівні зайнятості за віком, %

1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

15-24 34.4 33.6 32.9 33.6 33.7 36.1 34.2 35.1

25-29 80.6 82.6 81.8 80.8 81.5 80.9 75.2 75.4

30-39 85.3 86.5 86.0 85.4 85.7 84.0 78.6 77.0

40-49 84.9 86.0 85.2 84.8 83.9 83.6 78.8 79.6

50-59 59.7 63.3 63.3 63.2 64.1 63.0 61.6 60.4

60-70 17.2 19.6 18.7 19.6 19.3 19.7 22.8 21.3


Рівні зайнятості за віком

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

15-24 25-29 30-39 40-49 50-59 60-70

%

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

Протягом останніх років потенціал кваліфікованих робітників в Україні значно знизився і становить близько 15 відсотків до кількості працездатного населення.

У розвинених країнах, цей показник сягає понад 70 відсотків.

Стрімко падає престиж робітничих професій, що може призвести до напливу іноземної робочої сили і стати одним із чинників загрози національній безпеці.


Потреба підприємств, установ та організацій у працівниках

по Україні (за професійним складом)


Професії 2006 р.(осіб)

2007 р. (осіб)

Професіонали в галузі фізичних, математичних та технічних наук

5 486 11 679

Професіонали в галузі біологічних, агрохімічних та медичних наук

10 804 12 913

Кваліфіковані робітники з інструментом 159 706 167 221

Робітники металургійних та машинобудівних професій

85 552 99 891

За даними державної служби зайнятості

Білборд розміщений на одній з вулиць Києві (2008 р.)


Система професійної освіти і навчання поки що продовжує лише декларує пріоритети ринку праці. Фактично вона орієнтована на ринок освітніх послуг, про що свідчать ліцензовані обсяги та напрями підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

В результаті в умовах ринкової економіки значна частина державного бюджету використовується на навчання неконкурентоздатних на ринку праці фахівців і робітників .

До цього часу в Україні не вирішене питання моніторингу ефективності використання державних коштів у сфері професійної освіти та навчання, створення інституції, котра б системно займалася питаннями моніторингу, прогнозування, маркетингу.

Назріла необхідність запровадити незалежну оцінку (сертифікацію, атестацію) знань, вмінь і навичок як випускників навчальних закладів, так і працівників, які одержали їх в процесі трудової діяльності і потребують відповідного підтвердження через незалежні атестаційні служби.

Вступ України до Світової організації торгівлі обумовить посилення вимог до рівня та якості професійної підготовки кадрів на основі співпраці всіх заінтересованих партнерів.



Характеристика оплати праці у вибраних країнах Європи (євро на місяць)

Середня заробітна платаРізниця в оплаті праці у

референтній країні та Україні Зміни в різниці

в оплаті праці у референтній

країні та Україні за 2004-2006 рр.Країна 2004 2005 2006 2004 2005 2006

Білорусь 124,50 167,00 196.50 35,50 41,00 32.50 -3,00

Болгарія 150,00 166,00 181,00 61,00 40,00 17,00 -44,00

Естонія 466,00 516,00 594,00 377,00 390,00 430,00 +53,00

Латвія 314,00 350,00 430,00 225,00 224,00 266,00 +41,00

Литва 333,00 373,00 434,00 244,00 247,00 270,00 +26,00

Польща 501,00 591,00 637,00 412,00 465,00 473,00 +61,00

Росія 188,00 243,00 315,00 99,00 117,00 151,00 +52,00

Румунія 202,00 264,00 326,00 113,00 138,00 162,00 +49,00

Словенія 1120,00 1157,00 1213,00 1031,00 1031,00 1049,00 +18,00

Угорщина 578,00 638,00 648,00 489,00 512,00 484,00 -5,00

Україна 89,00 126,00 164,00 ХХХ ХХХ ХХХ ХХХ

Чехія 565,00 639,00 713,00 476,00 513,00 549,00 +73,00

Розроблення Концепції національної системи кваліфікацій (далі Концепції), складовою якої є національна рамка

кваліфікацій, викликане наступною необхідністю.

Реалізацією стратегії розвитку людського капіталу.

Навчання протягом всього життя.

Забезпечення взаємозв’язку між ринком освітніх послуг та

ринком праці.

Приведення у відповідність обсягів, напрямів та якості професійної освіти і навчання до потреб роботодавців.

Підвищення ролі в цих процесах соціальних партнерів,

суб’єктів господарювання.

Концепція національної системи кваліфікацій


Національна рамка кваліфікацій (у контексті національної системи кваліфікацій - інструмент для визначення і класифікації кваліфікацій відповідно з критеріями рівнів навчання) є засобом модернізації системи професійної освіти і навчання, що потребуватиме здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення її зв’язку з ринком праці.

Загальні положення

Загальні положення

Концепція передбачає введення нового підходу до кваліфікацій (свідоцтв та дипломів), який базується на визнанні результатів навчання.

Реалізація Концепції сприятиме забезпеченню якості та прозорості кваліфікацій, їх співставленню з кваліфікаціями інших країн, взаємному визнанню на міжнародному рівні документів про професійну освіту та навчання.

Ефективно функціонуюча національна система кваліфікацій створюватиме можливості переходу від одного до іншого (вищого) кваліфікаційного рівня чи придбання суміжних кваліфікацій, що мотивуватиме громадян до професійного удосконалення та продуктивної зайнятості.


Мета

Мета Концепції - формування єдиної, цілісної, відкритої та гнучкої національної системи кваліфікацій, що охоплюватиме всі рівні і види професійної освіти і навчання.

Вона спрямовуватиметься на задоволення поточних та перспективних потреб ринку праці в робочій силі та підвищення її конкурентноздатності, орієнтацію політики професійної освіти на економічний розвиток країни.


Формування та удосконалення національної системи кваліфікацій здійснюватиметься для:

забезпечення кращої відповідності кваліфікацій вимогам роботодавців;

узгодженості між системами кваліфікацій (професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти);

визнання неформального навчання, що сприятиме розвитку системи професійного навчання протягом всього життя;

підвищення результативності співпраці із соціальними партнерами, іншими заінтересованими сторонами;

забезпечення гідного місця України та її людського капіталу в глобальному світі й постіндустріальному суспільстві майбутнього.


Основні терміни й поняттяНавчання протягом всього життя – будь яке навчання, що здійснюється на постійній основі з метою удосконалення знань, вмінь, навичок, необхідних для забезпечення продуктивної зайнятості.

Національна рамка кваліфікацій – єдина багаторівнева система кваліфікацій, зведених у єдину структуру, що визнаються на національному та міжнародному рівнях, через які здійснюється вимір результатів навчання і встановлюється співвідношення документів про освіту.

Кваліфікація –відповідно підтверджена сукупність індивідуальних здібностей особи, її професійних знань та вмінь, необхідних для виконання завдань у рамках певного виду трудової діяльності.

Компетенція – здатність особи, виконувати завдання та обов’язки відповідно до вимог, встановлених в межах конкретної професійної діяльності.

Професійні стандарти – показники компетентності в певних професіях, (сферах професійної діяльності), що знаходять відображення у відповідному нормативному документі з визначенням вимог до кваліфікацій працівників за різними кваліфікаційними рівнями.

Основні напрями формування національної системи кваліфікацій у сфері правого забезпечення

Розроблення та удосконалення нормативно-правової бази, зокрема, шляхом розроблення проекту нового Закону України «Про національну систему кваліфікацій», розроблення нової редакції Закону України «Про професійно-технічну освіту», внесення змін та доповнень до Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», до Бюджетного Кодексу України та інших, прискорення прийняття Закону України «Про професійний розвиток персоналу на виробництві».

Розроблення та забезпечення реалізації нового, відповідно до визначених державою пріоритетів соціально-економічного розвитку країни, механізму державного замовлення на підготовку робітників та фахівців у навчальних закладах різних типів і рівнів акредитації, орієнтованого на задоволення потреб ринку праці, та залучення до цього процесу соціальних партнерів.

Основні напрями формування національної системи кваліфікацій у сфері правового забезпечення

Внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів щодо оптимального спрощення умов та процедури ліцензування діяльності з надання освітніх послуг навчальних закладів, підприємств, організацій і установ, що здійснюють професійне навчання своїх працівників, з метою забезпечення їх оперативного і гнучкого реагування на попит роботодавців в кадрах необхідних кваліфікацій.

Розроблення та забезпечення реалізації стратегії децентралізації системи професійно-технічної та вищої освіти з метою забезпечення відповідності підготовки кадрів у навчальних закладах регіональним потребам, вимогам роботодавців та підвищення ролі і відповідальності місцевих органів виконавчої влади, соціальних партнерів та суб’єктів господарювання.

Розроблення концепції щодо створення системи професійної орієнтації молоді та забезпечення її реалізації.

Основні напрями формування національної системи кваліфікацій у сфері правового забезпечення

Оновлення нормативно-правових актів з питань працевлаштування випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за кошти державного бюджету.

Розроблення пропозицій для внесення змін та доповнень до чинного законодавства щодо розширення можливостей здійснення підвищення кваліфікації працівників ( в тому числі випускників навчальних закладів) підприємств, організацій і установ за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття з метою підвищення якості робочої сили.

Розроблення та введення кваліфікаційних характеристик для педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів.

Основні напрями формування національної системи кваліфікацій у сфері управління

Визначення та передача ряду повноважень у сфері національної системи кваліфікацій на регіональний рівень управління, розмежування відповідних функцій між причетними до цього питання центральними органами виконавчої влади, соціальними партнерами з метою підвищення ефективності їх діяльності та збалансування попиту і пропозицій на ринку праці.

Створення та забезпечення ефективності системи соціального партнерства з питань професійної освіти і навчання на національному та регіональному рівнях.

Основні напрями формування національної системи кваліфікацій у сфері управління

Створення та забезпечення функціонування Національного агентства кваліфікацій - органу з управління процесами планування, придбання, оцінки і визнання кваліфікацій на засадах соціального партнерства, системного моніторингу ринку праці, прогнозування потреби у робітничих кадрах та фахівцях з вищою освітою.

Створення інституції з незалежної оцінки якості знань, умінь, навичок та компетенцій випускників професійних навчальних закладів, найманих працівників, які виявляють бажання підтвердити свою кваліфікацію, набуту шляхом неформального навчання.

Основні напрями формування національної системи кваліфікацій у сфері організаційного та науково-

методичного забезпечення

Створення національної рамки кваліфікацій як механізму забезпечення координації і співставності кваліфікацій шляхом встановлення зв’язків між різними кваліфікаціями.

Розроблення професійних стандартів, що базуються на компетенціях і є основою для державних освітніх стандартів, з метою забезпечення якості професійної освіти і навчання.

Подальше розроблення та осучаснення державних освітніх стандартів із залученням до цього процесу соціальних партнерів, роботодавців, інших заінтересованих сторін.

Розроблення та впровадження дескрипторів, що базуються на результатах навчання, а також критеріальних показників (індикаторів) для оцінки діяльності навчальних закладів та для їх самооцінки.


методичного забезпечення

Подальше удосконалення та модернізація процедур щодо доступності до професійної освіти і навчання, переходу на наступний професійно-кваліфікаційний рівень шляхом розроблення та впровадження механізму визнання одиниць навчання (залікових одиниць).

Розроблення та впровадження методики щодо визначення вимог роботодавців до знань, умінь та навичок робітників та фахівців, здійснення постійного моніторингу ринку праці.

Активне впровадження сучасних педагогічних технологій навчання, зокрема, модульних.

Осучаснення системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників навчальних закладів.


методичного забезпечення Організація та проведення систематичного навчання фахівців, які займаються питаннями організаційно-методичного забезпечення функціонування національної системи кваліфікацій.

Проведення наукових досліджень у сфері національної системи кваліфікацій та вироблення рекомендацій щодо її удосконалення та підвищення ефективності.

Підготовка та видання посібників, літератури, інформаційних матеріалів та наочності з питань системи кваліфікацій.

Створення в Академії педагогічних наук України підрозділу для організаційного та науково-методичного забезпечення національної системи кваліфікацій.

Поглиблення міжнародної співпраці з питань формування та розвитку національних кваліфікацій.

Результатом ініціативи уряду Перу стала криза в системі освіти країни: виявилось, що єдиний державний іспит склало менше 1% шкільних педагогів в зі 180 тисяч викладачів країни.

Ідея введення єдиного іспиту для вчителів була направлена на підвищення рівня викладання в школах країни. Причому стандарти освіти в Перу вважаються одними з найнижчих в Латинській Америці.

Незважаючи на результати влада була вимушена продовжити контракти навіть з тими педагогами, що провалили тести. Деякі з вчителів країни, що є членами профспілки, вирішили бойкотувати держіспити, заявивши, що їх результати можуть загрожувати викладачам втратою робочих місць.

За повідомленнями Бі-Бі-Сі.

Факти

Основні напрями формування національної системи кваліфікацій у сфері економічного забезпечення

Впровадження механізму стимулювання громадян до підвищення рівня кваліфікації (компетенцій) протягом всього життя, а також роботодавців до участі у модернізації системи професійної освіти і навчання.

Розроблення й упровадження механізму багатоканального та різнорівневого фінансування професійно-технічних навчальних закладів.

Створення нової методики розрахунку вартості підготовки кваліфікованих робітників з урахуванням складності, наукоємності та матеріалоємності професій.

Посилення фінансової самостійності та відповідальності навчальних закладів за результати їх діяльності.

Очікувані результати від реалізації Концепції національної системи

кваліфікаційЗдійснення заходів дозволить:

1. Розширити та впорядкувати ринок освітніх послуг з врахуванням реальних та перспективних потреб ринку праці та розвитку вітчизняної економіки.

2. Підвищити конкурентноздатність та мобільність робочої сили, зокрема, випускників навчальних закладів, на ринку праці.

3. Модернізувати національну систему кваліфікацій (національну рамку кваліфікацій), що базуватиметься на міжнародному досвіді, удосконалити структуру кваліфікацій, механізми оцінки, визнання і акредитації компетенцій і кваліфікацій.

4. Покращити якість змісту професійної освіти і навчання, привести його у відповідність до вимог роботодавців через розроблення професійних стандартів як основи для оновлення державних освітніх стандартів.

5. Забезпечити законодавче врегулювання питань у сфері національної системи кваліфікацій.

Дякую за увагу

Конфедерація роботодавців Україним.Київ, вул.Івана Франка, 42-б

Тел. +38 044 591 6391E-mail: [email protected]

Олексій Мірошниченко

Documents