Листівка про Миколу Гастелло та Джеймса Мейса

1
Майже рік тому відповідно до Закону України «про декомунізацію» вулицю Гастелло перейменували на вулицю Джеймса Мейса. Ми, група броварських активістів і краєзнавців, пояснюємо для небайдужих броварців причину зміни назви. Микола Гастелло Вулиця мала назву на честь Миколи Францовича Гастелло (1907 – 1941), радянського летуна часів Другої світової війни, який посмертно отримав звання Героя СРСР. Став легендою в радянській пропаганді після того, коли нібито спрямував свій підбитий літак- бомбардувальник у механізовану колону німців. У 1996 році із розсекречених архівів стало відомо, що насправді таран здійснив капітан Олександр Маслов. Водночас, згідно з останніми дослідженнями 2014 року, які провів ізраїльский військово-політичний експерт і історик Александр Вєкслєр, колону німецької техніки протаранив старший лейтенант Ісаак Пресайзен. Але історики спільні в одному: Микола Гастело до тарану не причетний. Більше того, за інформацією дослідників, він того дня справді був на вильоті, але катапультувався та потрапив до нацистського полону. Джеймс Мейс Вулицю назвали на честь Джеймса Ернеста Мейса (1952 – 2004), історика та політолога. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні . Народився в Оклахомі, США. Належав до індіанців черокі, які зазнали геноциду, тому зацікавився явищем геноциду в світі. 1981 році отримав ступінь доктора історичних наук, захистивши дисертацію «Національний комунізм у Радянській Україні 1919 – 1933 рр.». У 1986 – 1987 роках був виконавчим директором комісії дослідників при Конгресі США, яка дала оцінку Голодомору 1932 – 1933 років. У 1984 – 1985 роках брав участь у гарвардському проекті щодо джерел про Голодомор 1932 – 1933 років. Організував дослідницьку програму «Усна історія українського голоду 1932 – 1933 рр.». 200 годин аудіо запису свідчень використали в роботі Комісії США щодо Голоду в Україні та видані в 3-х томах. У 1981 році залучений до роботи над книгою Роберта Конквеста «Жнива скорботи». У 1993 році переїхав до Києва. Викладав у Києво-Могилянській академії. Поховали дослідника на Байковому кладовищі. 2005 року посмертно нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня.

Upload: dmytro-karpiy

Post on 07-Jan-2017

175 views

Category:

Government & Nonprofit


2 download

TRANSCRIPT

Майже рік тому відповідно до Закону України «про декомунізацію» вулицю Гастелло перейменували на вулицю Джеймса Мейса. Ми, група броварських активістів і краєзнавців, пояснюємо для небайдужих броварців причину зміни назви.

Микола Гастелло

Вулиця мала назву на честь Миколи Францовича

Гастелло (1907 – 1941), радянського летуна часів Другої

світової війни, який посмертно отримав звання Героя

СРСР. Став легендою в радянській пропаганді після того,

коли нібито спрямував свій підбитий літак-

бомбардувальник у механізовану колону німців.

У 1996 році із розсекречених архівів стало відомо, що

насправді таран здійснив капітан Олександр Маслов.

Водночас, згідно з останніми дослідженнями 2014 року,

які провів ізраїльский військово-політичний експерт і

історик Александр Вєкслєр, колону німецької техніки

протаранив старший лейтенант Ісаак Пресайзен.

Але історики спільні в одному: Микола Гастело до

тарану не причетний. Більше того, за інформацією

дослідників, він того дня справді був на вильоті, але

катапультувався та потрапив до нацистського полону.

Джеймс Мейс

Вулицю назвали на честь Джеймса Ернеста Мейса (1952

– 2004), історика та політолога. Саме завдяки його

дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.

Народився в Оклахомі, США. Належав до індіанців

черокі, які зазнали геноциду, тому зацікавився явищем

геноциду в світі. 1981 році отримав ступінь доктора

історичних наук, захистивши дисертацію «Національний

комунізм у Радянській Україні 1919 – 1933 рр.». У 1986 –

1987 роках був виконавчим директором комісії

дослідників при Конгресі США, яка дала оцінку

Голодомору 1932 – 1933 років. У 1984 – 1985 роках брав

участь у гарвардському проекті щодо джерел про

Голодомор 1932 – 1933 років. Організував дослідницьку

програму «Усна історія українського голоду 1932 – 1933

рр.». 200 годин аудіо запису свідчень використали в

роботі Комісії США щодо Голоду в Україні та видані в 3-х

томах. У 1981 році залучений до роботи над книгою

Роберта Конквеста «Жнива скорботи». У 1993 році

переїхав до Києва. Викладав у Києво-Могилянській

академії. Поховали дослідника на Байковому

кладовищі. 2005 року посмертно нагороджений

орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня.