Птахи відіграють надзвичайно важливу роль у природі: вони входять у ланцюги живлення, регулюють чисельність шкідливих комах, гризунів, тощо. Птахи поширюють плоди та насіння рослин.

В Україні, починаючи з 1995 року, проводиться акція «Птах року». Птахом 2009 року –був  ремез із родини Ремезові.

Мета акції:Привернути увагу учнівської молоді до проблем охорони птахів та їх

природних місць існування шляхом поширення знань та пропаганду охорони певного виду птахів.

У проведені акції «Птах року 2009 – ремез» були задіяні 95 учасників. Це були учні початкової та середньої ланки, члени еколого-краєзнавчого гуртка.

Підсумки проведеної акції були оприлюднені в шкільній пресі і на загальношкільній конференції.

Учні Нетішинської загальноосвітньої школи І-ІІІ №1 зібрали інформацію про сучасне поширення та чисельність ремезів. Картина хвилююча! Через нераціональне використання певних біотопів, надмірне і екологічно неграмотне втручання людини в природу, чисельність багатьох видів птахів, в тому числі і представників родини Ремезові, зменшується. Учні дослідили, що життя ремеза пов’язане з водоймами. На даний час їх стан знаходиться в дуже жахливому, занедбаному стані. Це негативно вплинуло на рослинний і тваринний світ та на наших пернатих друзів.

Місцями дослідження стали береги річки Горинь м. Нетішина, де масове насадження старих і нових верболозів, тут знайдено 8 гнізд ремези,

береги річки Студениця Дунаєвецького району – 12 гнізд, узлісся Кривинського лісництва – 9 гнізд.

З метою вивчення особливостей будови та зовнішнього вигляду ремеза, поширення та охорони птаха, спостереження за його поведінкою (живленням, гніздуванням) було опрацьовано багато довідкової літератури, відбувся перегляд відеофільмів та телепередач про спосіб життя птаха. Учні знаходили багато цікавої інформації в Інтернеті. Молодші школярі і учні середньої ланки охоче малювали дивовижну маленьку пташку, складали про неї вірші. Проведена масово-агітаційна та пропагандистська робота про корисну роль птаха в природі і господарській діяльності людини, про дбайливе ставлення до птахів та їх охорону. В школі були проведені бесіди, лекції, позакласні заходи «Птахи – наші друзі», «Ремез – птах року 2009». Між учнями 8-Б і 8-В класів проведено конкурс-вікторину «Знайомі незнайомці». Переможцем конкурсу стала Бойко Тетяна.

У бажанні побачити щось незвичне в природі ми дуже часто звертаємо увагу на заморські краї, навіть не здогадуючись, що зовсім поряд з нами існують не менш дивні створіння. Найдрібнішими птахами люди найчастіше називають американських колібрі і дивуються, коли говориш, що такі самі дрібні пташки живуть майже біля кожної водойми нашої країни. Мова про ремеза – пташину вагою не більше 7–11 грамів, яка своїми звичками навіть перевершує колібрі: якщо заокеанським екзотичним пташкам для влаштування гнізда потрібні цупкі галузки на дереві, то ремезу достатньо однієї тоненької довгої гнучкої гілочки.

Ненадто яскраве забарвлення і скромна поведінка нашої міні-пташки, мабуть, стали причиною того, що вона мало кому потрапляла на очі і з нею не пов’язані якісь надоригінальні автентичні українські назви. У науковій літературі за нею міцно закріпилась назва німецького походження, тобто

„ремез”, що означає „очеретяна синиця”, а в латині додається ще й означення від слова „pendulus” – у перекладі „обвислий”, „висячий”, „що звисає”. Повна латинська назва – Remiz pendulinus, вона, ймовірно, вказує на особливу звичку ремеза розміщувати гніздо на звислих гілочках-лозинках. Але й сама пташка може акробатично зависати на найтонших галузках дерев і кущів або на очеретинах, вчепившись у них тільки однією ногою. На зразок німецького варіанту в нашій мові ремеза ще називають болотяною синицею. Він дійсно є найближчим родичем справжніх синиць, та нерідко його і кілька найспорідненіших видів у Африці виділяють в окрему, особливу родину Ремезових.

Поширений ремез переважно у помірній кліматичній смузі від Центральної Європи на схід аж до Японії і Китаю. У південній частині цього простору він осілий або тільки кочовий, а у північних районах – перелітний. В Україні ремези можуть зимувати у невеликій кількості при м’якій погоді, проте більшість гніздових птахів відлітають південніше.

Коли в природі минає період майже рівносильного протиборства зими і потеплінь, коли весна починає дихати вільніше і щодня відчутніше, на початку квітня з’являються ремези. Їхній приліт не порівняєш з прильотом білого лелеки або сільської ластівки, жайворонка або гусей, навіть не більші за ремеза вівчарики демонструють свою появу значно виразніше. Дрібненькі розміри, невигадливе забарвлення, тихесенький голосок, сумирна поведінка перетворюють ремезів на пташок-невидимок. Весь час вони тримаються у гущавині рухливих від вітру звислих гілок верб, гінкому галуззі тополь, серед стебел густого очерету. Відблиски світла від води, що поблизу, мереживо яскравих і затінено прозорих плям, що створено гіллям, надійно ховають ремезів на їхніх гніздових ділянках.

Слави собі ремез зажив не шлюбним гучноголоссям, не якимось ефектним залицянням до своєї пари, що характерно для інших птахів, ремеза виділяють через надзвичайне уміння лаштувати особливої форми гніздо, гніздо-рукавичку, гніздо-гойдалку. Жоден інший птах у нашій фауні не здатен створити такий досконалий витвір гніздобудівного мистецтва. Своє

гніздо ремез підвішує на кінці надтонкої, але міцної гілочки, надійно припасовує легкі сухі стеблинки трав до неї, сплітає з них ажурний тримкий каркас, а потім наповнює проміжки найлегшим матеріалом – рослинним пухом з верб, тополь, торішніх суцвіть-качалок рогозу. Завдяки пухонабивному прийому ремез створює унікально легку і водночас міцну рослинну повсть.

Такий спосіб розміщення і будівництва гнізда спрямований на забезпечення захисту майбутніх пташенят: по тонкій довгій гілочці до гнізда не дістанеться жоден з четвероногих хижаків, за неї майже не можливо вчепитись і пернатим хижакам, практично повністю закрите гніздо не дає викотитися яйцям і випасти пташенятам при розгойдуванні. Дрібна пташка захищає своїх пташенят надзвичайним працелюбством, тче для них особливе гніздо. Це уміння відобразилось в кількох її місцевих назвах – „рукавичка”, „швачка”, „вовняна”.

До майстрування гнізд ремези приступають у травні, саме тоді, коли вдосталь матеріалу для їхніх бавовняних кубелець. Вимощують гніздо птахи впродовж двох-трьох тижнів, причому, за останніми дослідженнями, цим займається тільки самець. Він починає лаштувати кілька гнізд і добудовує до кінця лише ті, які стали відвідувати самки. У ремезів бувають моногамні стосунки між самцем і самкою, але часто декілька гнізд одного самця займають різні самки. Трапляється, що одна самка відвідує гнізда кількох самців.

Поява незвичного гнізда-рукавички як раз і видає присутність птахів, ним починають цікавитись люди – гнізда ремези розміщують на висоті від 1 до 10 м. Нерідко гілочки з повністю збудованим незвичним гніздом відпочивальники зламують, щоб забрати з собою. Після такої цікавості з боку людини наполегливі ремези змушені все починати спочатку. Чомусь тим колекціонерам гнізд невтямки, що одним миттєвим переламуванням гілочки вони знищують багатоденну роботу пташок, які дрібніші від людини у кілька тисяч разів. Десь наприкінці липня таке гніздо можна взяти без шкоди для

птахів, бо використовують вони його для одного виведення пташенят, наступного року роблять інші гнізда.

Ближче до кінця травня наступає розпал відкладання яєць, у кладках буває 6–8 яєць білого кольору. У ремезів складні шлюбні стосунки. Кілька самок, приваблені одним самцем, обирають по гнізду, відкладають в них яйця і починають насиджувати поодинці. Оскільки самка може відкладати яйця не тільки у своє гніздо, а й у сусідні, то нерідко на території самця виникають бездоглядні кладки, одну з яких він починає насиджувати без допомоги самки. Інші з таких нічийних кладок залишаються ненасидженими, їх може бути стільки, скільки і доглянутих. Насиджування займає близько двох тижнів.У розрізі по висоті у площині вхідної трубки-пальця гнізда ремеза нагадують дупла у деревах, в яких гніздяться справжні синиці. Точнісінько як з дупла ремезенята, побільшавши, починають визирати з гнізда-рукавички. Батькам залишається тільки встигати приносити корм – дорослих комах, їхніх личинок і лялечок, павуків. Затишне гніздо пташенята залишають у віці біля трьох тижнів.

Ремезенята забарвленні ще скромніше, ніж їхні батьки. Якщо у дорослих хоча б спина та верх крил каштанові і на очах чорна маска, то зльотки однотонного найневиразнішого світло-бурого кольору, завдяки якому вони геть губляться серед гущавини заростей уздовж водойм і на болотах.

Сімейні групи ремезів після вильоту пташенят деяких час тримаються неподалік гніздової ділянки, а згодом вони починають кочувати по прибережних угіддях до відльоту у вересні та жовтні.

У давнину виникли повір’я, пов’язані зі здатністю ремеза будувати виняткової форми гніздо. Для людини було незбагненим, як така тендітна птаха може самотужки майструвати таку складну і міцну споруду. Уявлялось, що їй у цьому допомагають таємничі сили, духи водойм і дерев.

Допомігши пташці у виготовленні гнізда, ці сили, начебто, і далі обов’язково турбуються про неї, навіть можуть оселятися у таких гніздах. Тому за одним повір’ям, гнізда ремеза є чудодійними, бо зроблені надприродним способом. Але також побутує вірування, що гніздо ремеза, як і павичеві видовжені пера надхвістя з райдужними плямами, не приносить добра господарю дому, куди його принесли. Звісно, що це забобон, але ж як вдало інстинктивне працелюбство ремеза спрацьовує на його захист – не чіпай малого і його гнізд, інакше не матимеш добра. Може, хай і далі в уяві зарозумілої людини залишається цей острах. Людина без остраху може стати безжальною до менших за себе та й до подібних собі. А ремез таки вміє викликати повагу. Яка чудова пташина ремез!

Із здобуттям незалежності Україна відроджується. Оновлюються також її зелені скарби та створюються нові садово-паркові об'єкти. Важливо пам'ятати, що сучасний дизайн ландшафту під час їх створення має враховувати закономірності функціонування біогеоценозу. У біогеоценозі, як відомо, гармонійно співіснують і взаємодіють фітоценоз, зооценоз і географічне середовище. Вони, як і суб'єкти в їхніх межах, зазнаючи взаємного впливу, змінюються і розвиваються зокрема і разом у просторі та часі. Між ними і їхніми суб'єктами встановлюється злагоджене співіснування. Птахи є істотним компонентом зооценозу і невід'ємним складником ландшафтного дизайну. Результати досліджень свідчать, що на деревах і кущах Хмельницької області гніздяться 38 видів птахів, що майже на третину менше, ніж було 100 років тому з огляду на погіршення умов. У розрахунку на квадратний кілометр насаджень залежно від їх віку і густоти припадає від 160 до 1170 особин, або від 80 до 585 пар. Фоновими видами у структурі населення птахів регіону є горобці польовий (14,2 %) і хатній (6,5 %), зяблик (12,0 %), славка сіра (7,80 %), синиця велика та інші види синиць (7,60 %), шпак (6,56 %) і горлиці (6,25 %). Менша відсоткова частка припадає на плиску білу (4,40 %), воронові

(3,81 %), дятли (3,40 %), мухоловку сіру (2,00 %), сороку (1,96 %), соловейка (1,76 %), крутиголовку (1,75 %), кам'янку (1,02 %), лазорівку (0,64 %), одуда (0,60 %) і горихвістку (0,60 %). Це переважно декоративні, співучі і водночас корисні комахоїдні захисники лісу і саду, що висиджують по 2-3 виводки пташенят за літо. У структурі їхніх кормів 70-80 % займають шкідливі комахи. Найбільше шкідників у насадженнях знищують осілі дуплогнізді птахи синиці і дятли, що весь рік із дня в день нишпорять по деревах і чагарниках, обстежуючи їх на підопічній території від основи стовбура до верхівки кожної гілочки. Синиця велика та інші види синиць поїдають дорослих комах, личинок, лялечок і яйця на листі, гілочках, у тріщинах кори, особливо співпрацюючи з дятлами як їхній супровід, а також в опалому листі. Одна сім'я синиці великої забезпечує надійний захист від шкідливих комах упродовж року в середньому 40 зрілих дерев. З осені до весни вони винищують шкідників, що сховались на зимівлю у лісовому настилі, тріщинах кори та навіть короїдів західного непарного і заболонника. А коли настає зима і випадає сніг, вони їдять також насіння дерев, чагарників і бур'янів.

Найважчими для них є періоди, коли лежить глибокий сніг та настає ожеледь, а шкідники та насіння стають недоступними. Тоді вони наближаються до наших осель і стукають у шибки, дістаючи зі шпарин мух, навіть залітають через відчинені двері або кватирки до кімнат. Голод і холод змушують їх перебороти страх. Частіше вони залітають до кімнат дитячих установ і багатодітних сімей, відчуваючи співчуття радісної малечі. У таких випадках потрібно спокійно покинути кімнату, кота і собаку забрати, а для пташки лишити розчавлене насіння соняшника або інших олійних культур. Якщо ж пташину намагаються піймати, то вона може з розгону розбитися об шибку і загинути відразу або згодом. Синичкам слід завчасно встановити годівничку, оскільки в суворі зими їх виживає лише 20-25 %. Кормом може бути дрібне насіння проса, чумизи, ріпаку, гірчиці, гречки, рижію, смереки, сосни, товчене насіння соняшника, гарбузових, кукурудзи, зерновідходи з току, товчені сухарі, макуха, шроти і не солоні відходи тваринного походження. Кращими є автогодівниці різних

конструкцій у кліточках з прутиків верболозу, відстань між якими 30-35 мм є прохідною для синичок. Коли морози суворі, у ці кліточки можна давати також не солоні кусочки сала або м'яса. А як тільки погода нормалізується, то вони аж до розпускання бруньок визбирують у кронах дерев різних шкідників. Деякі автори відносять синичок до ворогів бджіл, оскільки ті, рятуючись від голодної смерті взимку, виманюють бджілок з льотка поодинці, стукаючи дзьобиком, і з'їдають їх. Але досвідчені пасічники пам'ятають народну мудрість, що скупий тричі переплачує, а ледачий тричі переробляє. Тому льоток вони захищають приставною дощечкою, а синичкам із вдячності як санітарам, що весь рік прибирають трупи уражених хворобами бджіл і личинок та захищають нектародайні декоративні і фруктові дерева від шкідників, виставляють у скрутні для них часи автогодівнички. Вигодовуючи за два виводки приблизно 20 пташеняток, батьки приносять їм їжу у середньому 260 разів за день. У раціоні синиць, залежно від року буває до 78 видів комах, зокрема травневий хрущ, садовий хрущик, хлібний жук-кузька, дрібніші жуки, метелики та гусінь, зокрема волохата білана жилкуватого, золотогузки, непарного шовкопряда і американського білого метелика, також плодожерки, яблуневої молі та саранових, яких синиці ловлять у траві, квіткоїди і брунькові довгоносики, а в опалому листі туруни, ковалики, златки, вусані, листогризи тощо. Розмір кормової площі синиці великої за радіусом у лісі становить 50-65 м, а в садах і парках у 3-4 рази більше, що залежить від умов року, породного складу, віку та кількості дерев. Поселяються синиці в парках, садах, скверах, прибудинкових насадженнях, лісосмугах і лісах, вимощуючи теплі і ошатні гніздечка в дуплах і штучних синичниках, щілинах поодиноких дерев і будинків, трубах тощо. Першого разу зносять яєчка на початку квітня, а другого – на початку червня в іншому дуплі, щоб уникнути паразитів. Інші види синиць (блакитна або лазорівка, мала, чубата, гаїчка, болотяна) теж дуже красиві, гарно співають, корисні, подібні за біологією та заслуговують на увагу, охорону і приваблювання за допомогою синичників, годівничок і збагачення кормових ресурсів у насадженнях. Дятел великий строкатий та інші види (малий строкатий, сірійський, зелений, сивий) у лісах, садах, парках та інших зелених насадженнях спеціалізувались на захисті дерев від короїдів, личинками яких живляться, особливо взимку.

На їхній стукіт взимку злітаються інші птахи отримати роботу і корм там, де роздовбали кору або шишки. Взимку дятли поїдають також багато висококалорійного насіння хвойних порід, переважно сосни і смереки, сприяючи також їхньому розповсюдженню. Влітку 75 % їхнього раціону становлять шкідники, насамперед травневі хрущі, туруни, клопи, метелики і їхня гусінь та інші. Дятли вирізняються чудовою декоративністю, оригінальним приємним співом, цікавою біологією і поведінкою, великими здібностями і майстерністю лікаря-хірурга деревних насаджень, соліста і барабанщика-віртуоза пташиного лісопаркового оркестру та ювелірного будівника дупел. Вони щорічно виготовляють собі нове дупло, а старе благочинно залишають іншим птахам, сприяючи заселенню ними зелених насаджень. Тому для приваблювання дятлів на зелені території потрібно зберегти старі дуплисті дерева, заздалегідь подбати щоб вони були обвиті ліанами та оточені чагарниками та щоб було достатньо хвойних дерев з шишками. Шпак звичайний є улюбленим птахом України за його невтомний захист садів, зелених насаджень городніх і польових культур від небезпечних шкідників, декоративність і спів. Він першим серед перелітних птахів повертається навесні, радісно співає, імпровізуючи, а іноді імітуючи інших птахів, і навіть людей, котів та собак. Він швидко звикає до людей і охоче поселяється скрізь, де є дуплисті дерева, придатні місця і шпаківні різних конструкцій та з різних матеріалів, розміщені навіть на балконах. Він старанно мостить гніздо, використовуючи для захисту від паразитів зелене листя полину, а за його відсутності – помідорів, оскільки пташенят виводить вдруге у тому ж гнізді. Живиться, наче на замовлення, комахами, відшукуючи їх під грудочками і листям та у траві. У його раціоні буває понад 70 видів безхребетних, з них близько 82 % припадає на кравчиків, турунів, довгоносиків, жуків і личинок коваликів (дротяників), саранових, травневого хруща, метеликів і гусінь яблуневої молі, білана жилкуватого, золотогузки, совки озимої, плодожерки, капустянок, клопів, молюсків, слимаків тощо.

Треба пам'ятати, що під кінець літа після виведення пташенят другого покоління, коли кількість шкідників різко зменшується, шпаки вимушені живитися також лісовими кісточковими і ягідними культурами. Тому доцільно доповнювати зелені насадження достатньою кількістю черешні лісової, черемухи, шовковиці, аличі, терену, винограду декоративного, ожини, барбарису, смородини золотистої тощо, а від фруктових садів шпаків потрібно відлякувати. У парках, лісах, лісосмугах, придорожніх та інших насадженнях, де кісточкових і ягідних лісових порід, декоративного винограду та полину для шпаків достатньо, вони захищають від шкідників також овочеві та польові сільськогосподарські посіви. Шпаківні потрібно розміщувати навколо полів, галявин, площ, у парках і скверах, за винятком кісточкових і ягідних порід та виноградників присадибних і дачних ділянок та спецгоспів. Одуд звичайний – декоративний, екзотичний, дуже корисний перелітний птах. В умовах Хмельницької області він споживає 35 видів комах, з яких 83 % є шкідливими. Це жуки і личинки травневого хруща, коваликів, турунів, хлібних жуків, клопів, зокрема шкідливих клопів-черепашок, вусанів, довгоносиків, капустянок, слимаків, павуків, саранових, мух, метеликів і їхньої гусені, серед них і совки. Одна сім'я за сезон знищує понад 20 тис. шкідників, виловлюючи їх, особливо під час суцільного і міжрядного обробітків ґрунту, сінокосу і жнив, під настилом, грудочками і камінчиками, у невисокій траві та стерні і в повітрі.

Гніздується він у дуплах і щілинах старих та сухостійних дерев, норах і щілинах скелястих берегів, урочищ, купах каміння, іноді в кущах на узліссях, у лісосмугах, садах і парках, біля галявин, лук, полів навколо городів. Любить він тишу і спокій, уникає людних місць. Для приваблювання одуда треба подбати за наявність дуплистих дерев та спокій у місцях його поселення. Слід врахувати, що весь сезон одуди виконують тільки корисну роботу на всіх угіддях і сільськогосподарських посівах, не завдаючи жодної шкоди. Тому доцільно сприяти його вподобанням щодо тиші та спокою, щоб він ніколи не покидав обраної території, а прижився там назавжди. Мухоловка сіра та інші види (строката, білошийка) оселюються в лісах, парках, інших зелених насадженнях, садах і садибах, поблизу зоопарків, тваринницьких приміщень і літніх тваринницьких таборів, де є багато мух, оскільки спеціалізуються на їх знищенні. Гніздуються вони в дуплах, у тім числі штучних, щілинах дерев, будинків і тинів з широким входом і накриттям та під стріхами приміщень. Іноді вони мостять гніздечко на землі під поваленим деревом, або купою хмизу, але не в ямці, а на настилі та гілочках хмизу.

Комах вони ловлять у повітрі, переважно мух, ґедзів, комарів, мошок, метеликів, особливо білана жилкуватого, а під вечір – і нічних метеликів. У дощову погоду вони змушені збирати гусінь, личинок, жуків і павуків у кронах дерев. Вигодовуючи двоє поколінь пташенят, мухоловки щодня приносять їм корм в середньому 375 разів і самі поїдають 15 г комах. Вони дуже корисні для рослин, тварин і людей, а тому їх потрібно приваблювати, сприяти збільшенню їх чисельності, оберігаючи їхні гнізда, дуплисті дерева і виготовляючи штучні гнізда. Горобці польовий і хатній переважають інших птахів чисельністю і постійним перебуванням на території. Вони життєстійкі і настирливі, гніздуються повсюди, успішно конкурують з перелітними птахами, першими захоплюючи їхні дупла, шпаківні, синичники, а іноді навіть гнізда ластівок. Вигодовуючи три виводки пташенят за літо, вони знищують на території Черкаської області 44 види шкідливих комах та

інших безхребетних, серед яких клопи-черепашки, інші клопи, хлібний жук-кузька, квіткоїди, травневий хрущ, ковалики, брунькові та інші довгоносики і жуки, білан жилкуватий, інші метелики і їхня гусінь, капустянки і комарі.

Після виведення пташенят у другій половині літа, коли кількість шкідників значно зменшується, вони поїдають велику кількість насіння бур'янів. Але, готуючись до зими, вони зграями налітають на посіви зернових, особливо пшениці, проса, соняшників, шовковиці, ягідники тощо. У зв'язку з цим у Китаї в шістдесятих роках, як відомо, була хибна спроба винищити горобців, яка обернулась великими втратами врожаю від розповсюдження шкідників. Тому не можна погодитися з пропозиціями, віднести горобців та деяких інших птахів до чорного списку шкідливих і знищувати їх у наші дні. Адже нинішні покоління хмельничан є свідками того, що кількість птахів зменшується, а небезпечних шкідливих комах – збільшується. Так, слідом за колорадським жуком з'явились американський білий метелик, картопляна міль, кукурудзяний жук, каштанова заміновувальна міль та інші види шкідників. В Україні горобців цінують з давніх-давен, але знаючи їхню всюдисущість, завжди відлякують від злаків, соняшників та інших культур традиційними опудалами, чучелами, бубнами, тарахкалами, різними шумами, петардами тощо. Сприяти поширенню описаних вище дуплогніздих птахів можна за рахунок збереження старих і дуплистих дерев, озеленення їх ліанами (плющем, хмелем, лимонником, видами винограду) та чагарниками. Коли такі дерева з різних причин зваляться, то їх слід розпиляти на частини з дуплами і розмістити у безпечних місцях, а також використати під житла дуплаві пеньки. Ці птахи охоче поселяються і в штучні гнізда, виготовленні з відходів деревини, поролону, шиферу, житньої соломи, лепехи, очерету, лози тощо. Гнізда мають бути без протягів, не шліфованими, а шорсткими всередині, щоб пташенята могли чіплятись лапками, не ковзаючись, дах може бути односкатний, вкритий корою, колір захисним стосовно місця його розташування, а підліт до гнізда прихованим у зелені, за винятком шпака, який любить відкритий підліт. Розміщувати їх краще льотком на південний схід, по одному через 510 м., для синичок – по двоє на дерево,

для шпаків, стрижів, мухоловок і трясихвісток – на передньому краї, а для інших птахів – у глибині насаджень. У наш час мало хто може похвалитись, що його діти мають змогу щоденно спостерігати за лелеками, їхнім життям, поведінкою і корисною працею, радісно зустрічати їх весною і з сумом та надією проводжати в далекий вирій восени. Їх легко приваблювати, готуючи нові місця для гніздування неподалік від болота, річки чи іншого водоймища. З року в рік лелеки повертаються у свої гнізда, ремонтують і збільшують їх. Вони толерантно ставляться до дрібних пташок, зокрема горобців, які масово поселяються нижче, почуваючи себе захищеними. Внаслідок надмірного захоплення хімізацією, осушенням боліт, розорюванням берегів та інших угідь від початку шістдесятих років лелеки пережили нелегкі часи, бо майже повністю зникли земноводні і плазуни. Тоді, рятуючи себе і своїх пташенят від голодної смерті, лелека міг іноді прихопити чуже пташеня, або навіть курчатко. Але будьмо справедливими і визнаймо, що винні в цьому ми самі, так необачно порушивши екологію. Спостереження свідчать, що відтоді як кількість лелек значно зменшилась, посіви озимих і багаторічних трав на сотнях і тисячах гектарів почали знищувати миші та інші гризуни, особливо у правобережних районах області, де менше водойм. Нині охороні природи органи влади і громадяни загалом приділяють більше уваги, а тому є надія, що у кожному населеному пункті, де є річка або ставок, на в'їзді і виїзді, як його візитна картка, знову з'явиться криниця із живою джерельною водою і лелеками поряд. Народний досвід свідчить, що це знімає стреси і повертає душевну рівновагу, мир, спокій і злагоду між людьми. Ремез – унікальний рідкісний і єдиний в Україні та світі вид, занесений до Червоної книги України та інших країн, перелітний, комахоїдний. Приваблює він декоративністю, співом і дивовижним гніздечком (рис). На жаль, здавна цьому загадковому гніздечку приписується магічна сила, а тому й тепер на нього триває хижацьке полювання і кількість виду скорочується. Гніздується ремез над водою, переважно у верболозі. Він потребує спокою, тиші, захисту і порятунку на рівні місцевих громад і органів влади. Його найближчим добрим сусідом є соловейко. У місцях їх гніздування недопустимо влаштовувати пікніки, розваги, зібрання на машинах і мотоциклах, з вогнищами, петардами і салютами. За це мають подбати також органи правопорядку і природоохорони. Інакше нам, щоб побачити і почути голоси цих райських птахів, доведеться їхати у далекі світи.

Нині відроджується побожне ставлення до природи, зокрема і до чудового і невід'ємного її складника – птахів. Споконвіку в Україні діди і прадіди, матері і батьки навчали любу малечу: "Не убий і не скривдь, бо це гріх перед Богом і людьми". На жаль, у наш час іноді бачимо зруйновані гнізда ластівок тільки тому, що для захисту вікон чи перехожих від посліду пташенят не спромоглися прилаштувати під гніздечком захисного лоточка. Також і на деревах обабіч пішохідних доріжок, де є гнізда з пташенятами інших видів, потрібно влаштовувати захисні пристосування зусиллями відповідних територіальних установ і суб'єктів. Домашні птахи, а тим більше коти, кімнатні собаки і птахи та інші, як відомо, також завдають немало прикрощів і проблем, однак їх утримують, годують і дбають про них. А щоб вільні птахи за відсутності комах та іншої фауни, рятуючись від голодної смерті, не полювали за яєчками і пташенятами інших видів та домашньої птиці, як було з лелеками за надмірного захоплення хімізацією та освоєння боліт , мусимо дбати за екологію і, приваблюючи їх, враховувати кормові ресурси. Так само за дефіциту лісових ягід і плодів у лісах, парках, на інших озеленених територіях і природних угіддях у другій половині літа та на початку осені, коли комах дуже мало, бо вони вже не розмножуються, сади, ягідники і виноградники зазнають нападу голодних зграй птахів. Також за нестачі насіння деревних, чагарникових і трав'яних рослин, як було через розораність угідь на 90 % і більше , нападів зголоднілих птахів зазнаватимуть посіви зернових, олійних та інших культур. Тому озеленені території мають бути самодостатніми біогеоценозами і мати доволі повноцінних кормів для птахів у всі пори року. Спостереження свідчать, що за нестачі кормів птахи осілі місця покидають і вони без захисту зазнають збитків від шкідників. А зголоднілі і виснажені птахи у пошуках цілющих кормів зграями нападають на дачні і присадибні ділянки, посіви зернових, олійних та інших культур, завдаючи значних збитків. Таке буває не тільки у період дозрівання плодів і насіння. Якщо людина, як "цар природи", не дбає за неї і птахів зокрема, то зголоднілі і виснажені, вони поправляють своє здоров'я також, поїдаючи

цілюще проросле насіння, щойно висіяне в ґрунт, багате вітамінами, ферментами, гормонами та іншими фізіологічно активними речовинами. Завдаючи при цьому посівам непоправної шкоди, особливо пізнім озимим культурам і весняним просапним, птахи і самі можуть загинути відразу або згодом. Адже насіння у більшості випадків протруєне небезпечними отрутохімікатами. У таких випадках посіви слід охороняти від зрідження птахами і заодно птахів від отруєння. Давні традиційні народні заходи відлякування птахів від пошкодження фруктових, городніх, зернових, олійних та інших культур застосовуються нині переважно на присадибних і дачних ділянках та у фермерських господарствах. До них додають також сучасні безпечні методи відлякування та охорони і міжнародний досвід. Настав час в Україні, на нашій, на своїй і Богом не забутій землі подбати за комфортні умови для себе і всіх суб'єктів ландшафтних біогеоценозів, зокрема птахів. Адже за життя покоління дітей війни рідкісними у Хмельницькій області стали фазани, лебеді-шипуни, куріпки сірі, перепілки, гуси сірі, кулик болотний, голуб дикий, ремез, все менше стає солов'їв. Так, неприпустимим є спалювання сухої трави, листя, очерету, лепехи, осоки і хмизу в природних угіддях будь-коли, а не тільки в період гніздування птахів. Бо згорає їхнє захисне середовище, підлісок, чагарники, підгорають стовбури дерев, гине корисна фауна, катастрофічних довготривалих збитків зазнає кормова база птахів і можуть виникнути лісові пожежі. За кормову базу птахів, як основу їхнього приваблювання і виживання, треба дбати завчасно і планово, збагачуючи різноманіття життєстійких, здатних до самовідновлення листяних і хвойних дерев, кущів, ліан і трав'яних рослин, цілющі плоди і насіння яких є кормом для птахів також і взимку. Однак коли випадає глибокий сніг, а на стовбурах і гілках дерев тривалий час тримається ожеледь, то без нашої допомоги птахи можуть загинути від голоду. Улюбленою справою шкільної молоді в Україні за підтримки дорослих має бути, як і завжди була, підгодівля птахів у скрутні для них часи взимку, а тому вміло виготовлені годівнички мають бути напоготові. Однак коли настає нормальна погода або відлига, і угіддя звільняються від снігу, ними не слід зловживати. Бо птахи, як і коти, що в достатку байдужіють до мишей, також послаблять боротьбу зі шкідниками. Птахи пам'ятають доброту, особливо дітей, чекають їх, довірливо і близько підлітають до своїх благодійників у місцях зустрічі, а часом беруть корм прямо з їхніх долоньок. За це вони назавжди залишаться в тих місцях, вдячно співатимуть і старанно захистять зелені насадження та присадибні ділянки. Вже не поодинокі випадки, коли лис по дворах вільно вибирає собі найкращу домашню птицю, а білка, спустошивши пташині гнізда, ласує яйцями по курниках. Навіть з висотних будинків і горобці та інші птахи навколо, налякані постійними шаленими нічними салютами, повтікали світ заочі. А може нам взагалі не до птахів? Адже і люди залишають рідні краї

також через безлад і беззаконня партій, фракцій, кланів, конфесій і сект, що пожирають одні одних, втрачаючи образ людський… Але, слава Богу, Україна відроджується. Настає благословенний час примирення, любові, злагоди і спасіння. Тож буде Син, і буде Мати, і будуть люди з улюбленими птахами на землі хмельницькій. Для забезпечення сталого розвитку птахів, успішного виконання ними естетичних і захисних функцій у парках та на інших озеленених територіях проекти ландшафтного дизайну мають передбачати створення для кожного біологічного виду птахів, як компонента біогеоценозу, комфортних умов гніздування, достатньої кількості повноцінних кормів, спокою, охорони і захисту у стресових та екстремальних ситуаціях.

Література

 1. Ильичев В.Д., Карташев Н.Н., Шилов И.А. Общая орнитология. - М.:

Высш. школа, 1982.

2.  Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список назв птахів фауни

України. - К. - Львів: 2007.

3. Антонюк Н.В., Масенко Г.А., Ми вивчаємо птахів, птахи вивчають нас -

К.: Рад. школа, 1984.

4. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник).

— К.: 2002.

5. Життя тварин. - М.: Просвещение, 1984, т. 3.

6. Http://whrm.moris.ru/smolny/s_33.htm

7. Http://whrm.moris.ru/smolny/s_33.htm