Юрій Іванов

Моє ти сонечко!

Пропонуємо Вам збірку віршиків для дошкільнят харківського поета Юрія Іванова.

Ілюстрації до віршів намалювали учні студії образотворчого мистецтва А. Шляхової (м. Харків).

Манюня-доня прокидається,Ясному сонечку всміхається,А мама, дивлячись на донечку,Всміхається: моє ти сонечко!

Читає мама доні казочку –Про дівчинку малу Одарочку.А доня: не читай мені –Одарочки такі нудні!

Купила баба порося,Щоб внучок Петрик бавився.Та петрив Петрик той – не дужеІ з поросям влягсь до калюжі,

Їх баба вилізти просила,А витягти була несила.Позбулась баба порося,Щоб Петрик більш не бавився.

У льосі темно, павутиння,На стінах від драбини тіні,Тремтяче світло ліхтаря…Та як сюди потрапив я?

В трубі була маленька дірочка –Та вже калюжа за хвилиночкуТака із неї, що не руш.Як мало треба для калюж.

Пливе по морю корабель.Цікавитесь, з яких земель?Підкаже прапор жовто-синій,Що він належить Україні.

Маленький зайчик все плигав –Так досягтись хотів до гав,А гави угорі кружлялиІ зайчика не помічали.

Вночі розказував нам гість,Як в заметіль з дороги збивсь,Це не біда, що гість наш збивсь? –А щастя, що не розгубивсь.

Щаслива доля у тополі –Стояти при дорозі в полі,Щоб бачили усі здаля:Тут рідна батьківська земля.

***

Село простерлося над річкою,Над ним стоїть тополя свічкою.Як смужка місяця засяє,Тополі свічка й запалає.

Бідолажка Фрося ніжкиЗанозила об поріжки.Грошенят бракує Фросі –Ось і досі ніжки босі.

Їду, їду на автівці –У село везу гостинці.Хай у всіх малят на святоБуде радощів багато.

Палив Юрасик сигаретиІ був на зріст хіба півметра,Коли ж палити він покинув,То виріс вищим за драбину.

Песик кістку вперто гризІ увесь подряпав нісТом Катрусі є нагодаЛікувати ніс той — йодом.

Подивись! На воду сілаДовгошия гуска сіра.Та недовго їй сидіти —До гніздечка час летіти.Бо чекають гусенятаІз смачним гостинцем матір.

У маленької КатрусіЗвички нашої бабусі.Як бабуся шкутильгаєЩе й при цьому позіхає.

Картина з-поміж всіх картин:Біжить мій батько навздогінШвидкому потягу, а слідомЗа комір баба тягне діда.

Із песиком чийсь хлопчик бавиться,А чоловік старий цікавиться:– Скажи, не вкусить мене він?– Лиш трішки – хлопчик відповів.

До ліжка дівчинка вкладається,До неї кішка підкрадається.Тихенько щось своє мурчить,А дівчинка за мить вже спить.

З-за хмари визирнуло сонечко,Малеча стала у віконечка,За сонечком спостеріга.І де поділась вся нудьга?

По гілочках стрибає білочка,А на галявині сопілочкаСумних мелодій виграва –Як віднайти до них слова?

Летять горобчики до хлопчикаТа цуплять зернятка із кошика.Хоч хлопчик їх і відганявТа швидко втратив все, що мав.

Із дідом попиляв колоди,З цеберками сходив по воду,Пофарбував віконні рами –Він перший помічник у мами.

Сметану наливають в горшики,Яєчка укладають в кошики,У діжках солять огірки,Щоб їсти взимку залюбки.

Обачна качечка пливла,Все обминала, що могла.Я ж остраху в душі не маю,Том перепон не обминаю.

Я прямую в дитсадок,Я рахую кожен крок.Крок — із ганку, крок — в провулок,Де знайшов собі притулок

Наш новенький дитсадок.Третій — мій останній крок.В дитсадку вже не рахуюБо встряю до хлопців в гру я.

Презентацію виконала бібліотекар 2 категорії Дегтярьова Т.І. Бібліотека-філія №43 для дітей ЦБС Київського району м. Харкова