1

ВІДДІЛ ОСВІТИ ГЛУХІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Організація просвітницької

роботи з батьками дошкільників

Глухів-2015

2

Організація просвітницької роботи з батьками дошкільників:Збірка./За

ред. Гурець М.М., Скрипа А.В. – Глухів: відділ освіти Глухівської міської

ради. -2015.-62 с.

Схвалено до друку засіданням методичного кабінету відділу освіти

Глухівської міської ради від 15 квітня 2015 року, протокол №2

Рецензенти:

Дячкова В.Г., завідувач методичним кабінетом Відділу освіти

Глухівської міської ради

Корякіна І.В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і

методики дошкільної освіти ГНПУ ім. О. Довженка

Укладачі:

Гурець М.М., методист методичного кабінету відділу освіти

Глухівської міської ради

Скрипа А.В., практичний психолог дошкільного навчального закладу

«Ромашка» Глухівської міської ради

У посібнику подані практичні матеріали та рекомендації щодо

формування взаємовідносин між дошкільнятами та батьками та розвитку

дітей дошкільного віку.

Матеріали стануть у нагоді батькам, вихователям, практичним

психологам дошкільних навчальних закладів та навчально-виховних

комплексів.

3

ЗМІСТ

Вступ………………………...................................................................4

Психологічна просвіта як структурний компонент діяльності

практичного психолога………………………………….……………..5

Просвітницька робота з батьками……………….…………..….……..7

Заходи просвітницької роботи з батьками, що використовуються на

практиці……………………………………………………………….…13

Методична скарбничка……………………………..…………………..14

Список використаних джерел…………………………………………61

4

Вступ

Сучасний заклад покликана забезпечити всебічний гармонійний

розвиток дитини віку: розвивати здібності, формувати пізнавальні процеси,

уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм

загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни,

виробленню трудових навичок.

Родина – основа зростання здорової дитини, це світ, у якому

людина навчається жити. Надзвичайно важливою постає проблема

взаємодії садочка і сім’ї, зміцнення їхніх зв’язків, покращення емоційного

контакту між батьками, дітьми та педагогічними працівниками; заохочення

до партнерських, демократичних стосунків, що є основою створення

гармонійного середовища для розвитку особистості дитини.

Психологічна просвіта батьків спрямована на підвищення їхньої

психолого-педагогічної культури, розвитку в них позитивного сприйняття

своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку психологічних

умінь попереджати причини виникнення у сім’ї конфліктів, спілкуватися

на засадах емпатії тощо.

Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку,

навчання та виховання дітей дошкільного віку, володіти знаннями про

надання допомоги дитині в період адаптації, кризових періодів, бути

готовими співпрацювати з вихователем та адміністрацією закладу.

Психолого-педагогічна просвіта батьків розпочинається в

дошкільному навчальному закладі, а продовжується в школі. Яке ж

завдання ставить перед собою психолог здійснюючи просвітницьку

роботу?

5

Психологічна просвіта як структурний компонент діяльності

практичного психолога

Одним з найважливіших видів діяльності практичного психолога, в

якій сфері він би не працював, є просвітницька робота. Необхідність

такого виду роботи викликана тим, що впродовж тривалого періоду

штучно стримувалися розвиток і поширення психологічних знань взагалі і

психологічної допомоги зокрема.

Просвітницьку роботу 3. Кісарчук пропонує розглядати у широкому і

вузькому розумінні.

У широкому тлумаченні будь-яка діяльність служби (діагностика й

моніторинг умов та рівня розвитку особистості, консультативно-методична

робота чи психотерапевтична робота, реабілітаційні заходи тощо)

спрямовані на психологічну просвіту людей, оскільки знайомлять їх зі

специфікою діяльності практичного психолога, її методами,

можливостями.

Вузьке розуміння просвітницької діяльності охоплює цілеспрямовані

дії психологів, які пов'язані із поширенням психологічних знань.

Психологічна служба дошкільного закладу залучає в просвітницьку

роботу всіх учасників навчально-виховного процесу (батьків, вихователів,

дітей).

Завданнями просвітницької діяльності є:

поступове усвідомлення цілей, завдань та можливостей

соціально-психологічної служби, розуміння кола проблем, які

людина може розв'язати за допомогою психолога; уявлення про

те, до якої саме служби варто звертатися;

підвищення психологічної компетентності учасників

навчально-виховного процесу з метою розширення їхніх

можливостей самостійно розв'язувати проблеми й конфлікти,

які виникають в особистому житті та професійній діяльності;

6

підвищення психологічної культури суспільства в цілому,

оскільки розв'язання багатьох соціальних проблем, що

виникають у суспільстві, неможливе без знання та врахування

психологічних чинників (це, зокрема, такі проблеми, як

наслідки Чорнобильської аварії, міжнаціональні конфлікти,

феномен "Білого братства" тощо).

Форми просвітницької діяльності обираються залежно від специфіки

сфери функціонування психологічної служби і включають: лекції та

виступи на семінарах та нарадах, бесіди, консультації, методичні листи та

рекомендації, виступи у пресі, тренінги, «круглі столи», диспути, виступи

психологів на радіо та телебаченні тощо.

Загальні завдання та форми реалізації просвітницької роботи

конкретизуються залежно від сфери соціальної практики, в межах якої

функціонує соціально-психологічна служба.

Так, безпосередньо, психологічна служба дбає про психологічну

просвіту педагогів та батьків. Практичний психолог знайомить учасників

навчально-виховного процесу з основами психології, самонавчання і

самовиховання, формує потребу у психологічних знаннях, знайомить з

причинами, проявами та корекцією аномалій психофізичного розвитку

дітей, з причинами появи важковиховуваних підлітків та особливостями

психолого-педагогічних впливів на них. Найчастіше для здійснення

просвітницької роботи в галузі освіти використовуються такі форми

роботи: виступи на батьківських зборах (психолого-правовий всеобуч),

психолого-педагогічні консиліуми, бесіди, консультації, лекції, випуск

газет, оформлення стендів, організація виставок.

Отже, просвітницька робота передбачає такі важливі моменти:

пропаганду діяльності психологічної служби;

ознайомлення певного контингенту людей із психологічними

знаннями, які відповідають їх актуальним потребам і запитам;

7

вибір таких форм просвіти, які полегшують сприймання

психологічної інформації, викликають інтерес до психологічних

знань, формують потребу користуватися ними у житті.

Просвітницька робота з батьками

Особлива відповідальність за розвиток та повноцінне дорослішання

дитини покладається на значущих дорослих – батьків, вихователів,

педагогів. Сьогодні не потребує до додаткових доказів твердження, що

лише в співробітництві сім'ї та дошкільного закладу можливе здійснення

ефективного впливу на розвиток особистості дитини, але тільки в ТОМУ

випадку, коли значущий у житті дитини дорослий не є байдужим свідком

життя дитини.

Доведено, що розлади психічного здоров'я частіше трапляються у дітей,

що перебувають в ситуації дисгармонійних взаємин із дорослими. У

багатьох сім'ях виникає безліч конфліктів, причиною яких є психологічна

глухота батьків, невміння та небажання почути одне одного, зрозуміти,

пробачити, поступитися, тощо. У зв’язку з цим цілеспрямована діяльність

освітнього закладу і: в першу чергу, психологічної служби, із сім'єю являє

собою надзвичайно актуальний та значущий напрямок діяльності в системі

освіти, тому одним із ключових напрямків діяльності психологічної

служби навчального закладу є психологічна просвіта. Вона передбачає

формування У батьків, педагогів та адміністрації потреби в психологічних

знаннях, бажання використовувати їх в інтересах власного розвитку:

створення умов для повноцінного розвитку дітей на кожному етапі

дитинства, а також у своєчасному попередженні можливих відхилень

установленні особистості.

Дія розробки програм превентивної роботи з дітьми важливе значення

мають характеристики, які визначають стан психічного здоров'я дорослих,

які оточують дитину. На першому місці серед таких значущих дорослих –

8

батьки. Робота з батьками як превентивна практика стала предметом уваги

наприкінці XX століття у зв’язку з вираженими тенденціями

неблагополуччя в здоров'ї дітей.

І. В. Дубровіна виділяє декілька форм роботи практичного психолога з

батьками, зокрема:

індивідуальні зустрічі з батьками та батьківські збори;

залучення батьків до психологічних знань щодо дитини;

ознайомлення батьків із закономірностями психічного розвитку

дітей та умовами, що сприяють цього розвитку;

обговорення з батьками конкретних проблем на регулярних

індивідуальних консультаціях.

Аналіз сучасних праць щодо досвіду роботи практичного психолога з

батьками дає змогу визначити деякі тенденції: по-перше, зростає

зацікавленість батьків у допомозі практичного психолога (збільшилась

кількість звернень батьків за консультацією до психолога): по-друге,

змінився характер запитів батьків (більш конкретний, обґрунтований): і.

нарешті, змістом звернень батьків дітей є потреба визначити рівень

розумового та психічного розвитку дитини, задатки та здібності дитини,

допомоги у вихованні та навчанні дітей із прискореним розвитком,

обдарованих та дітей із відхиленнями в поведінці (агресивність,

замкненість, сором'язливість, невпевненість У собі, фантазування. емоційна

нестійкість, нервовість).

У цілому фахівці зазначають, що кількість звернень батьків за

консультацією до психолога залежить від таких чинників:

власної активності психолога-практика;

від того, наскільки інтенсивно та цікаво він здійснює

просвітницьку роботу серед батьків та вихователів;

як він пояснює свої завдання та можливості, окреслює коло

проблем, які можна розв'язати спільними зусиллями.

9

Більшість наукових праць доводить, що психологічно здорові діти

розвиваються, в першу чергу, У взаємодії та спілкуванні з батьками, які

мають високорозвинене почуття самосвідомості, здатні прийняти дитину

такою, якою вона є з її почуттями та вчинками.

Виходячи з цього превентивна діяльність у роботі з батьками

передбачає:

психолого-педагогічну освіту та самоосвіту батьків;

самодослідження та самопізнання кожного із батьків;

розвиток спостережливості та адекватного сприймання своїх

дітей;

розвиток уміння батьків вислуховувати своїх дітей;

свідомість та коректність у застосуванні настанов, розпоряджень.

їх поступове скорочення;

надання дітям свободи вибору та можливості обміркувати свої

вчинки;

вміння дорослих взаємодіяти та спілкуватися з дитиною за

принципом «співіснування» потреб батьків та потреб дітей тощо.

Таким чином, робота практичного психолога з батьками пов'язана з

особливостями дитячо-батьківських взаємин і переважно здійснюється

через такі її види, як психологічна просвіта та психологічне

консультування.

Превентивна психологічна просвіта може бути представлена в таких

формах: лекції та бесіди, що відбуваються на батьківських зборах,

індивідуальні та групові консультації; підготовка пам'яток; підбір та

розповсюдження психологічної та психолого-педагогічна літератури.

Просвітницька діяльність охоплює, в основному, групові форми впливу.

Передусім, це лекції, диспути з організацією дискусії, семінари,

психологічні занурення та деякі види тренінгів. Дані форми

просвітницьких впливів забезпечуються вербально-комунікативними

засобами.

10

Традиційною формою роботи психолога з батьками є проведення

психологічних лекторіїв. Тематичний зміст лекцій визначається як за

запитом батьків, педагогів, так і з ініціативи психолога. Для батьків це

теми, пов'язані з адаптацією дитини до дошкільного закладу, готовністю до

школи, психосексуальним пізнанням та статевою ідентифікацією,

технічними інформаційними та ігровими засобами (телебачення, відео.

комп'ютері, вікові особливості спілкування дітей із батьками, новинки в

психології та їх можливе використання, роль батьків у розвитку дитини

тощо. Лекторії мають проходити систематично, за певним планом і бути

підпорядковані певній меті і завданням.

Ще однією формою просвітницької діяльності психолога є виступи на

батьківських зборах. У цьому випадку батьки почувають себе більш

вільно, розкуто під час сприймання та обміну інформацією, більшою

мірою готові ставити запитання, обговорювати запропоновану проблему.

Теми виступів визначаються актуальними проблемами конкретної цільової

групи: вікові особливості дітей, особливості даної групи, практичні

рекомендації батькам з організації режимних моментів, вправ для

РОЗВИТКУ певних психічних процесів тощо. Бажано, щоб до виступу перед

батьками будо проведено дослідження з дітьми з тієї проблеми, що буде

обговорюватись на зборах. Результати дослідження наводяться в

узагальненому вигляді.

Індивідуальні консультації батьків можуть бути ініційовані як

батьками, так і психологом або вихователем. Результатом взаємодії є

задоволення «реального» запиту надання рекомендацій корекційно -

профілактичного та інформативного характеру. Специфіку психологічного

консультування в умовах навчального закладу можна визначити в

опосередкованому характері консультування, тобто спрямованому на

проблеми розвитку, навчання та виховання дитини незалежно від осіб, що

ініціюють психологічну допомогу.

11

Поряд із вербально-комунікативними засобами в психологічній просвіті

застосовуються й невербальні (наочні) засоби. В умовах навчального

закладу вони можуть бути представлені стендовою інформацією,

спеціально оформленими брошурами та роздруківки текстів з порадами,

розвиваючими іграми та вправами. Крім того, батькам надасться

можливість ознайомитись із підбіркою психологічної літератури.

За даними численних джерел, кількість соматично та психічно хворих

дітей за останні роки катастрофічно зростає. Саме тому здоров'я дітей на

сьогодні є однією із найголовніших цінностей освіти. На думку фахівців,

головною метою навчального закладу та його структурних підрозділів є

забезпечення умов психічного та фізичного здоров'я учнів. Психологічне

здоров'я передбачає здоров'я психічне, в основі якого повноцінний

психічний розвиток дитини на всіх етапах її дитинства. Відомо, що дитині

для забезпечення умов здорового та повноцінного життя необхідний

дорослий.

Специфіка психологічної просвіти в умовах освітнього закладу полягає

в тому, що вона має одночасно і профілактичний, і власне освітній

характер. В першому випадку йдеться про попередження відхилень у

розвитку та поведінці дітей через інформування батьків та педагогів.

Предметом інформування є причини виникнення порушень, ознаки, що

свідчать про їх наявність, а також можливі наслідки в подальшому

розвитку дитини. В іншому випадку йдеться про ознайомлення батьків та

педагогів з різними сферами психологічних знань, які сприяють

самопізнанню, пізнанню навколишнього, у тому числі і людських взаємин.

Психолог освітнього закладу, здійснюючи просвітницьку роботу з

батьками. І обов’язково має акцентувати їхню увагу на важливості

врахування психологічних новоутворень та їх вплив на подальший

розвиток дитини загалом та майбутню навчальну успішність зокрема. Крім

того, психолог не може обійти увагою питання важливості спілкування

дитини з близькими дорослими. Адже провідними вітчизняними та

12

зарубіжними вченими переконливо доведено, що саме спілкування дитини

з дорослими справляє вирішальний вплив на її психічний розвиток,

зокрема на саму сферу спілкування, оволодіння дитиною мовленням, на

розвиток її свідомості і самосвідомості, на формування дружніх стосунків.

Розумовому розвитку та розвитку особистості дитини загалом.

Відсутність уваги батьків, ігнорування потреби дитини у спілкуванні

можуть призвести до її невротизації, виникнення психічних та

психосоматичних захворювань, глибоких особистісних порушень.

В наш час, як свідчать спостереження, молоді батьки мало уваги

приділяють налагодженню повноцінного спілкування і такого, що за своєю

тривалістю та змістом задовольняє потребу дитини у ньому. Саме на те. як

має організовуватись спілкування, щоб воно дійсно сприяло психічному

розвитку дитини шкільного віку та задовольняло її потреби в ньому і має

бути спрямована психопрофілактична та просвітницька діяльність

психолога.

Як свідчить практика, найчастіше змістом просвітницької діяльності,

окрім названого вище, можуть бути питання, що стосуються неправильних

поглядів батьків на трудове та моральне виховання дітей, їхню підготовку

до школи формування їхньої пізнавальної активності, адекватної

самооцінки. Завдання психологічної просвіти батьків полягає в тому, щоб

надати їм конкретні поради щодо розвитку дітей з урахуванням

закономірностей їх віку. А тому можна стверджувати, що психологічна

профілактика та психологічна просвіта в діяльності практичного психолога

тісно пов'язані та практично їх майже неможливо розмежувати.

Сім’я – основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина

навчається жити. Надзвичайно важливою на даному етапі постає проблема

взаємодії закладу і сім’ї, зміцнення їх зв’язків, покращення емоційного

контакту між батьками, дітьми та педагогами.

Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку,

навчання та виховання дітей різного віку, володіти знаннями, щоб надати

13

допомогу дитині у перехідний період, бути готовими співпрацювати з

вихователем. Це і є основним завданням просвітницької діяльності

психологічної служби закладу.

Заходи просвітницької роботи з батьками, що

використовуються на практиці

Відповідно до вищеперерахованих методів психологічної просвіти

батьків вашій увазі пропонуються практичні заходи, що використовуються

в просвітницькій роботі психолога:

брошури, рекомендації батькам;

лекції для батьків;

практичні заняття;

виступи на батьківських зборах;

розміщення інформації на сайті закладу для батьків;

консультаційна робота;

круглі столи з розгляду актуальних питань батьківського

виховання;

14

Методична скарбничка

Заняття з елементами тренінгу для батьків дітей раннього віку

на тему: «Як зрозуміти власну дитину?»

Мета:

- гармонізація взаємовідносин дитина-дорослий;

- набуття навичок активного слухати, тобто вміти чути, що дитина

хоче сказати батькам;

- усвідомлення батьками особливостей психофізичного розвитку

дітей.

Матеріали та обладнання:

аркуші паперу, бейджики, кольорові фломастери, повітряна кулька,

кольорові стрічки, бланки «Можна і неможна».

Хід проведення

1. Привітання.

Добрий день! Мені дуже приємно, що ви знайшли час прийти на цю

зустріч, яку ми проводимо у формі тренінгу.

В ході роботи нам належить один з одним спілкуватися, тому

прохання до всіх учасників: підписати і прикріпити бейджики, щоб всі

знали, як до вас звертатися.

2. Цілі і завдання тренінгу, організаційні моменти: режим роботи.

Тема нашого тренінгу «Як зрозуміти власну дитину»

Ми будемо з вами працювати над покращенням взаємовідносин

дитина-дорослий. Вчитися активно слухати, тобто вміти чути, що дитина

хоче сказати батькам, намагатися розуміти власну дитину.

Сьогодні ми попрацюємо лише над деякими важливими моментами

нашої взаємодії з дітьми.

3. Прийняття норм і правил групової роботи

Зараз я пропоную взяти вам по квітці, зачитати правило і якщо всі

згодні прикріпити його на галявину. Якщо не згодні правило можна

15

змінити. Також є квітки пусті на яких є можливість дописати правила, при

необхідності.

Орієнтовний перелік правил:

• Право на власну думку

• Регламент вислови (до 2 хвилин)

• Конфіденційність

• Добровільність участі

• Висловлення по одному

• Правило «тут і зараз»

4. Знайомство. Вправа «Нас з вами об'єднує ...»

Зараз ми по колу будемо передавати ось таку повітряну кульку, ваше

завдання: представитися, сказати, чиї ви батьки і закінчити наступну

пропозицію : «Я думаю, нас з вами об'єднує ...» (або фразу «Моя дитина..»)

ІІ. Основна частина

Психологи відзначають важливість раннього періоду для подальшого

розвитку дитини. Є.О. Смирнова зазначає:

«Перші три роки життя дитини залишають яскравий слід не тільки в

пам'яті батьків, а й у душі дитини. За цей час вона проходить величезний

шлях у своєму розвитку. Дитина вчиться бачити світ. Розуміти значення

оточуючих предметів і користуватися ними, спілкуватися з людьми. Саме

в перші роки закладається його ставлення до людей, до себе, до світу.

Перші дитячі враження накладають відбиток на подальше життя людини.

Адже це початок всіх його майбутніх якостей і здібностей ».

Психолог: Кожен з нас любить і розуміє свою дитину. Це прийняття

знаходить своє вираження в нашій мімічної реакції на дії дитини, в наших

жестах, в наших роздумах, в наших словах, звернених до дитини.

1. Вправа «Таємниця імені»

- Я пропоную Вам назвати ім’я своєї дитини і охарактеризувати його

по першій букві імені. Наприклад: Настя – норовлива, Женя -

життєрадісний.

16

- Як на вашу думку, важка вправа?

- Чи дає вона нам можливість щось зрозуміти?

2. Вправа «Занурення в дитинство»

Сядьте зручніше, ноги поставте на підлогу так, щоб вони добре

відчували опору, спиною зіпріться на спинку стільця. Закрийте очі,

прислухайтеся до свого дихання: воно рівне і спокійне. Відчуйте тяжкість

в руках, в ногах. Потік часу відносить вас у дитинство - в той час, коли ви

були маленькими. Уявіть теплий весняний день, вам три-чотири роки.

Уявіть себе в тому віці, в якому ви краще себе пам'ятаєте. Ви йдете по

вулиці. Уявіть, що на вас вдягнено, яке взуття, який одяг. Вам весело, ви

йдете по вулиці, а поруч з вами близька людина. Подивіться, хто це. Ви

берете її за руку і відчуваєте її тепло і надійність. Потім ви відпускаєте

руку і тікаєте весело вперед, але недалеко, чекаєте свого близької людини і

знову берете її за руку. Раптом ви чуєте сміх, піднімаєте очі і бачите, що

тримаєте за руку зовсім іншого, незнайому вам людину. Ви обертаєтеся і

бачите, що ваш близька людина стоїть позаду і посміхається. Ви біжите до

нього, знову берете за руку, йдете далі й разом з ним смієтеся над тим, що

сталося.

А зараз прийшов час повернутися назад у цю кімнату. Коли будете

готові, ви відкриєте очі.

Рефлексія

- Чи вдалося зануритися в дитинство?

- Чи відчули ви надійне плече, супроводжуюче вас в дитинстві?

- Що для вас означає «надійне плече»?

- Які почуття у вас були, коли ви втратили підтримку?

- Що хотілося зробити?

3. - Найчастіше ми, роблячи зауваження малюкам у небезпечних для

їхнього життя ситуаціях, можемо використовувати невірну тактику.

Замість того, щоб сказати дитині, що потрібно зробити, батьки кажуть

йому, що робити не треба.

17

У результаті дитина не отримує потрібної інформації, а слова

дорослого провокують її робити навпаки (наприклад: що буде робити

дитина на слова: «Не підходь до телевізора!»).

Звернення до дитини має бути позитивним, тобто припускати

відповідну дію, а не бездіяльність.

4. Вправа «Недитячі заборони»

- Мені потрібен один доброволець. Сідайте будь-ласка на цей стільчик

в центрі кола. Всі решта по одному підходять до нього і говорять, що вони

йому забороняють робити, - те, що учасники найчастіше говорять своїй

дитині. При цьому кольоровою стрічкою зав'язуєте ту частину тіла, якої

стосувалася заборона. Наприклад: «Не кричи!» - Зав'язується рот, «Не

бігай» - зав'язуються ноги і т.д. (учасники висловлюються по черзі).

- А зараз давайте запропонуємо встати «нашій дитині», що сидить.

- Бачите, ще не так легко зробити. Так як він не може встати, то його

потрібно розв'язати.

- Для цього кожен учасник підходить до стрічки, яку зав'язав, і знімає

заборону, тобто говорить, що робити можна. Таким чином, суть заборони

залишається. Наприклад: «Не кричи - говори спокійно».

Рефлексія

Рефлексія учасника, який грав роль дитини:

- Що ви відчували, коли «батьки» сковували, обмежували вашу

свободу?

- Обмеження руху якої частині тіла ви відчули найбільш гостро?

- Які почуття були у вас, коли вам запропонували встати?

- Що хотілося розв'язати в першу чергу?

- Що ви відчуваєте зараз?

Рефлексія учасників, які відігравали роль дорослого:

- Що ви відчували, коли бачили дитину, що не може рухатися?

- Що вам хотілося зробити?

- Чи легко знайти слова, що дозволяють переформулювати заборону?

18

- Які почуття ви переживаєте зараз?

- Відомо, що готових рецептів виховання не існує. Як діяти дорослому

в тій чи іншій ситуації, вирішувати тільки йому. Однак можна програти, як

в театрі, складні ситуації, обговорити їх і спробувати зрозуміти, що

відчуває дитина в тому або іншому випадку.

У дитини уявлення про світ ще не сформовані, а життєвий досвід

мізерно малий. Наше завдання - завдання дорослих людей, що оточують

дитину, - допомогти орієнтуватися в ще незрозумілому для нього світі,

пояснити, що небезпечно і недозволено, а що припустимо і навіть

необхідно для малюка. Хто, якщо не дорослий, захистить дитину,

застереже від небезпек і в той же час навчить розбиратися в нескінченних

"не можна" і "можна"! Щоб навчити цьому дітей, самим потрібно відмінно

в цьому розбиратися.

Пропоную вам пройти груповий тест «Можна і не можна».

Тест «Можна і не можна»

Уважно прочитайте і оцініть запропоновані ситуації. Як ви вважаєте,

чи можна карати дитину в даних ситуаціях? Відзначте позначкою обраний

вами варіант відповіді.

Ситуації Покарання

неможливе

Покарання

можливо

Дитина хворіє

Перед сном

Відразу після сну

Під час того, як дитина їсть

Безпосередньо після душевної чи

фізичної травми

Дитина щиро намагається щось

зробити, але в нього не виходить

Дорослий знаходиться в поганому

настрої

Обговорення:

19

- Коли, в яких ситуаціях можна, а коли не можна карати дитину?

- А зараз візьміть ножиці і відріжте колонку «Покарання можливо».

- Частину, що залишилася, можете залишити у вигляді «пам’ятки».

5. - Як багато сердечного тепла буває загублено через нездатність

зрозуміти іншого і самого себе. Скільки драм, великих і малих, не

відбувалося б, володій їх учасники і навколишні умінням співчувати,

прощати, любити. Любити теж треба вміти, і це вміння не дається

матінкою -природою.

Найбільший дефіцит, який відчувають наші діти, - це дефіцит ласки.

Батьки часом не знаходять часу, забувають або, а можливо, навіть

соромляться приголубити дитину просто так, підкоряючись якомусь

внутрішньому пориву. Острах розпестити дітей змушує дорослих бути

надмірно суворими з ними.

Це завдання дозволить кожному з нас проявити трохи більше ласки,

уваги, любові.

Вправа «Сонце любові»

- Зараз, я пропоную вам, намалювати на аркуші паперу сонечко, у

центрі якого ви напишете ім'я власної дитини. А на кожному промінці

сонця перераховуєте всі прекрасні якості своєї дитини (демонстрація

робіт, зачитування написаного).

- Пропоную вам взяти це Сонечко додому. Нехай теплі промінчики

його зігріють сьогодні атмосферу вашого будинку. Розкажіть вашій дитині

про те, як ви оцінили його якості - подаруйте дитині теплоту, ласку і увагу.

ІІІ. Підведення підсумків роботи. Рефлексія.

- Що вам найбільше сподобалося в нашій роботі, що не сподобалося?

- Які почуття супроводжували під час всього циклу занять?

- Яка інформація виявилася для вас найбільш актуальною?

20

Практикум для батьків

«Ігри-вправи для найменших розумників та їхніх батьків»

Мета: на практиці познайомити батьків з набором ігр, якими можна

користуватися у повсякденні.

Тривалість заняття: 1,5 години.

Хід заняття

1. Ігри зі звичайним папером

Ці вправи позитивно впливають на: розвиток дрібної моторики обох

рук; координацію рухів та зору.

Ваш малюк навчиться: розрізняти кольори;розуміти назви дій.

Рекомендації для батьків:

Підготуйте коробки з-під взуття, соку, молока тощо, обгорніть їх

кольоровим папером.

Із різнокольорового паперу зімніть кульки різного розміру. З цим

завданням впорається і ваш малюк.

Покажіть малюку, як опускати кульки в коробку. Називайте

кожного разу колір кульки та коробки. («Беру червону кульку.

Опускаю її в червону коробку».) На початку занять не слід

використовувати більше, ніж два кольори.

Якщо використовувати більші розміром коробки - можна кидати

кульки з будь-якої відстані.

Можна познайомити малюка з фольгою, що збагатить тактильний

досвід. З різнокольоровою фольгою можна робити ті самі

вправи.

2. Розумний будівник

Ці вправи позитивно впливають на:координацію рухів та зору; розвиток

просторового мислення.

Ваш малюк навчиться: розуміти назви дій; отримає або закріпить

поняття «велике» та «мале».

21

Рекомендації для батьків:

Підготуйте 1-2 коробки різного розміру. Покажіть малюку, як

вони відкриваються та закриваються. Коментуйте кожну свою дію.

У найменшу коробку покладіть маленьку іграшку. Покладіть цю

коробку у більшу за розміром. Дайте можливість малюкові самому

діставати іграшку. Називайте дії малюка.

Поставте кілька коробок одна на одну, починаючи з великої і

називаючи: велика коробка, менша, маленька коробка. Повторіть

свої дії кілька разів.

Запропонуйте дитині зробити споруду. Називайте розмір коробки, яку

ставить ваш малюк.

Якщо на ваших коробочках є картинки – корисно їх розглянути та

назвати. Такі картинки можна наклеїти разом із малюнком.

3. Ігри з резиночками

Ці вправи позитивно впливають на: розвиток дрібної моторики обох

рук; координацію рухів та зору.

Ваш малюк навчиться: розрізняти кольори; розуміти назви дій;

співвідносити предмети за кольором.

Рекомендації для батьків:

Надіньте різнокольорові резиночки на пластикову пляшку,

покажіть, як їх знімати, та запропонуйте дитині зняти останні.

Щоразу називайте дію та колір: «Марійка зняла червону

резиночку».

Запропонуйте малюкові надіти резиночки. Йому буде легше, якщо

ви триматимете пляшку.

Можна ускладнити завдання, взявши дві пляшки різного кольору.

Резинки потрібно співвіднести за кольором. Не забувайте

коментувати дію : «На жовту пляшку надінемо жовту резиночку».

Маленькі різнокольорові резиночки можна надіти на пальці собі та

малюкові, імітуючи прикраси. Можна звернути увагу малюка на

22

поняття всі, кожен, крім одного. Наприклад: «Усі пальчики

прикрашені»; «На кожному пальчику резиночка»; «Усі

прикрашені, окрім одного».

4. Ігри з прищіпками

Ці вправи позитивно впливають на: розвиток дрібної моторики обох

рук; координацію рухів та зору.

Ваш малюк навчиться: розрізняти кольори; розуміти назви дій;

чергувати предмети за кольором.

Рекомендації для батьків:

Доберіть різнокольорові пластмасові та дерев'яні прищіпки. Це

збагатить тактильний досвід вашого малюка. (Прищіпки мають

легко розкриватися.)

Покажіть, як чіпляти прищіпки до краю рушника, серветки чи одягу.

Спочатку запропонуйте зняти прищіпки та зібрати їх у відерце.

Допоможіть малюку причепити прищіпки. Називайте колір.

Запропонуйте малюкові прикрасити пластиковий стакан. Чергуйте

прищіпки за кольором, коментуючи свої дії, наприклад: «Синя

прищіпка, жовта, синя, жовта...».

5. Ігри з трубочками для коктейлю

Ці вправи позитивно впливають на: розвиток дрібної моторики обох

рук; координацію рухів та зору.

Рекомендації для батьків:

Підготуйте пластмасову склянку з кришкою та зробіть в кришці

отвори. Покажіть, як уставляти трубочки в отвори.

З трубочок можна складати малюнки.

На них можна нанизувати кільця, резиночки тощо.

6. Ігри з пінопластом (лише разом із дорослими)

Ці вправи позитивно впливають на: розвиток дрібної моторики обох

рук; координацію рухів та зору.

Рекомендації для батьків:

23

У пінопласт легко застромлюють сірники, зубочистки тощо. (Для

безпеки варто зробити кінці зубочисток тупими і не залишати

дитину саму з цими предметами.) Запропонуйте малюкові просто

застромлювати сірники, зубочистки в пінопласт.

Застромлюючи зубочистки, можна зробити паркан, щоб не вибігло

курча. (У центрі посадіть іграшкове курчата обіграйте ситуацію.)

Застромлюючи зубочистки, можна зробити їжачка.

В пінопласт легко застромлюють кнопки з кольоровими шляпками,

з яких можна зробити візерунок.

Пінопласт легко ріжеться ножем, з нього можна вирізати різноманітні

форми, з якими малюк може гратися самостійно.

7. Ігри з нитками та шнурками

Ці вправи позитивно впливають на: розвиток дрібної моторики обох

рук; координацію рухів та зору.

Ваш малюк навчиться: розрізняти кольори; розуміти назви дій.

Рекомендації для батьків:

Для занять можна використовувати вовняні нитки, сутаж, стрічки,

шнурки тощо.

Сутаж або шнурки можна намотувати на пластикову пляшку або на

банку з-під кави.

На пляшку можна насадити коло з картону, імітуючи капелюх, та

зав'язати стрічки – шарф. Такий чоловічок може ходити та

розмовляти. Обіграйте це з малюком. Запропонуйте дитині

зав'язати стрічку.

Стрічки можна добирати за кольором капелюха.

Шнурки та стрічки можна протягувати в отвори кілець від пірамідки

тощо.

Покажіть малюку, як шнурком або стрічкою викласти коло - м'ячик,

яблуко тощо.

8. Кольоровий «килим»

24

Ці вправи позитивно впливають на: розвиток дрібної моторики обох

рук; координацію рухів та зору; збагачення тактильного досвіду.

Ваш малюк навчиться: розрізняти кольори; розуміти назви дій.

Рекомендації для батьків:

Підготуйте «килим» з різнокольорових частин. Використовуйте не

більш ніж три кольори. Вам також знадобляться різнокольорові

предмети: ґудзики, шнурки, шматочки кольорового паперу та

тканини різної фактури.

Покажіть малюкові, як розмістити предмети по «килимі»

відповідно до їх кольору. Спонукайте малюка брати предмети зі

столу, з коробки тощо. Коментуйте дії дитини, називаючи предмет

та його колір.

Батьківські збори

«Від творчих батьків до творчої дитини»

Мета:

- виявити уявлення батьків про здібності дітей ;

- познайомити з поняттям «здібності», « творчі здібності» ;

- показати необхідність розвитку творчого потенціалу дітей в сім'ї;

- вчити виявляти і розвивати творчі здібності у дітей.

«Ребенок, испытавший радость творчества

даже в самой минимальной

степени, становится

другим, чем ребенок, подражающий актам других»

Б. Асафьев

Обладнання: папір А4, ручки, кольорові олівці (фарби).

Хід зборів

25

І. Теоретична частина

За переказами сім мудреців Стародавньої Греції, зійшовшись в храмі

Аполлона в Дельфах , написали на ньому: «Пізнай самого себе «Це вислів

повною мірою відноситься до проблеми здібностей. Як тільки людина

починає усвідомлювати себе, виділяти як особистість з навколишнього

світу, перед ним постають важливі життєві питання: «Хто я ?», «В чому

моє призначення ?», «На що я здатний ?» тощо.

Що ж таке здібності? Це такі властивості особистості, які

забезпечують людині успішне виконання будь-якої діяльності. Фахівці

розходяться в думці з приводу походження і розвитку здібностей: одні

вважають, що здібності дані людині від природи, а виховання і навчання

лише сприяють розгортанню здібностей протягом життя людини. Інша

група вчених упевнена, що всі діти народжуються з однаковими

можливостями, а здібності – результат навчання і зусиль батьків,

вихователів, викладачів. Істина, як кажуть, знаходиться посередині. Існує й

третя думка: і вроджені можливості (задатки) і вплив середовища однаково

важливі для розвитку і прояву здібностей .

Вважається , що кожна здорова дитина має від природи всі здібності,

щоб оволодіти будь-якою справою, будь-якою професією до середнього

рівня.

У сучасному світі творчість цінується дуже високо. Творчі професії

сьогодні одні з найбільш затребуваних, а цілеспрямовані творчі люди

завжди знаходять свій життєвий шлях для успішної реалізації свого

творчого потенціалу. Але на жаль, багато батьків не вважають творчість

важливою складовою виховання, розвитку та навчання своєї дитини. Вони

воліють робити акцент і ставлять в основу мова, мислення і пам'ять

дитини, деколи повністю забуваючи про уяву і творчість. Звичайно, перші

три пункти дуже важливі для кожної дитини, але повністю виключати

26

творчість не можна, його розвиток може і повинно йти одночасно з усіма

іншими напрямками розвитку.

Творчість важлива не стільки в дитинстві, скільки в дорослому житті.

Але щоб бути творчою особистістю в дорослому житті, треба розвивати

здібності з дитинства. Сьогодні можна навести величезну кількість

прикладів успішних людей творчих професій: актори, співаки, артисти,

письменники та інші. Вони реалізували себе через творчість, у них яскрава

і цікаве життя, визнання і повагу оточуючих. Безумовно, щоб творчі

здібності проявлялися настільки яскраво, необхідно мати якісь природні

задатки. Варто особливо відзначити, що розвиток творчих здібностей

необхідно для кожної дитини. Нехай навіть віна і не стане в майбутньому

знаменитістю, але зате творчий підхід до вирішення тих чи інших питань

допоможе їй в житті, зробить її цікавою особистістю і людиною, здатним

долати труднощі, що виникають на життєвому шляху.

Навіщо потрібно розвивати творчі здібності?

Сьогодні до дитини і людини взагалі пред'являються все більш високі

вимоги, відповідність яким допомагає йому в житті, у професійній

діяльності, у вирішенні проблем. Творчий підхід до тієї чи іншої ситуації

допомагає підібрати різні варіанти і вибрати найбільш оптимальний.

Звичайно, у кожної дитини творчість проявляється по - різному, у когось -

більшою мірою, у когось – меншою. Але якщо у дитини є хоч найменші

творчі здібності, то їй буде набагато легше вчитися, трудитися, будувати

відносини з оточуючими людьми, справлятися з труднощами.

Мабуть, кожному батькові хотілось, щоб його дитина виросла

творчою особистістю. Нічим не обмежена уява, вільний політ фантазії,

хороша інтуїція – всі ці фактори є необхідною умовою творчості, яке потім

перетворюється в різні відкриття та винаходи. Тому, якщо батьки хочуть

бачити свою дитину творчою особистістю, вони повинні стимулювати

розвиток творчого потенціалу у дитини.

Що таке творчі здібності?

27

Творчі здібності – комплексне поняття, яке включає в себе наступні

складові:

- прагнення до пізнання;

- вміння пізнавати нове;

- жвавість розуму;

- вміння в звичних речах, явищах знаходити нестандартне;

- прагнення до відкриття;

- вміння застосовувати на практиці , в житті отримані знання, досвід;

- вільна уява;

- фантазія і інтуїція, в результаті яких з'являються винахід, відкриття ,

щось нове.

З чого почати?

Часом можна спостерігати картину, коли дорослий малює предмет,

або просто показує картинку малюкові і озвучує назву предмета, який

зображений. А малюк бачить це по своєму. Дитині здається, що машинка

схожа на дворову добру собачку, а чайник – на рибку. Але дорослий

вимагає від дитини, щоб дитина запам'ятала правильну назву з точки зору

батьків. Батьки намагаються навчити своє чадо шаблонному соціальному

сприйняттю та розумінню речей, і пропускають повз те, що дитина

належить до світу творчого.

Батькам потрібно змінитися самим, перш за все, для розвитку

творчого потенціалу дитини. Сучасні дорослі не вміють грати,

фантазувати, як дитина, вони хочуть виглядати серйозними, замість того,

щоб веселитися або пустувати. Вони бояться порушити соціальні правила

поведінки. Однак, прекрасні терапевтичні засоби, які можуть дати

можливість відпочити, розслабитися, надихнутися – це гра, творчість,

вільний політ фантазії.

Консервативність, скутість і надмірна серйозність батьків – не

найкращі помічники для розвитку творчих здібностей дитини. Навчіться

грати в дитячі ігри, не бійтеся на деякий час стати дитиною, шалійте і

28

веселіться, порушуйте іноді правила поведінки дорослої людини в ім'я

вашої дитини. Це не тільки допоможе вам зблизитися з вашою дитиною і

сприятиме його розвитку, а й стане хорошою психотерапією, яка дозволяє

відпочити, відволіктися, зняти напругу і стрес. Складайте разом з дитиною

казки, вірші, придумуйте неіснуючих тварин і рослин – підтримуйте його

творчу ініціативу.

Для розвитку творчих здібностей необхідно створення умов для

свідомого і активної участі у творчій діяльності важливий пошук творчих

прийомів, формування та вдосконалення і вдосконалення базових знань,

умінь і навичок, варіативної їх використання та на будь-яких уроках.

Головне – це створення загальної атмосфери творчості і радості.

Великий Ян Амос Каменський писав: «Діти охоче завжди чимось

займаються. Це дуже корисно, а тому не тільки не слід цьому заважати, а й

необхідно вживати заходів до того, щоб завжди у них було що робити».

На думку відомо психолога К. Роджерса, діти вгамовують свою

цікавість, свою невгамовну енергію за допомогою інтересу. А якщо його

немає у людини, життя його стає нудною, фарбуються в сумні сірі тони,

радість власного існування йде. Давайте відкриємо двері в світ інтересу

хлопців нашого класу .

Нерідко батьки, що мають дітей середнього і старшого шкільного

віку, помічають, що, дорослішаючи, їх кмітливий дитина стає більш

пересічним. Звичайно, він стає все розумнішими, отримує все більше

знань, але втрачає жвавість вражень, неординарність суджень.

Безсумнівно, завдання батьків – не дозволити дитині втратити здатність

фантазувати, оригінально мислити. Дуже важливо не втратити час!

II. Практична частина

Що сприяє розвитку творчої активності у дитини?

На розвиток творчих здібностей у дитини позитивно впливають різні

види дитячої діяльності:

29

- навколишній світ;

- розвиваючі ігри та іграшки;

- малювання;

- ліплення;

- читання;

- музика;

- аплікація.

Шановні батьки, давайте почнемо прямо зараз, поки діти здатні все

сприймати з притаманною їм природного жвавістю розуму. Існують

спеціально розроблені вправи, частина з яких описана в популярному

посібнику для батьків і педагогів Л.Я. Суботіній «Розвиток уяви у дітей»,

зараз ми програємо в деякі з них, але для початку я хочу запропонувати

Вам самим перевірити свої здібності.

Гра « Музика»

Батьки слухають музику. Після прослуховування вони беруть чотири

фарби: червону, зелену, синю, жовту – і зображують почуту музику. За

бажанням батьки розповідають про малюнок.

Вправа «Незавершений малюнок»

Батькам пропонується лист із зображеними на ньому кружечками,

квадратиками, хрестиками, лініями вертикальним, горизонтальними,

зигзагами та ін. Завдання: використовуючи різні елементи, зобразити будь-

які образи. Повторюватися не можна.

Гра «Віршомазів»

Батьки придумують слова, закінчення яких звучать однаково (палка -

галка), складають двовірш на задані рими.

Гра «Винахідник»

Пропонується придумати:

- Неіснуючий прилад, необхідний в домашньому господарстві;

30

- Незвичайні способи використання звичайних предметів.

«Добре – погано»

- Ви називаєте предмет або явище, а дитина повинна сказати, що в

ньому добре, а що – погано. Наприклад, праска: добре – білизна буде

випрасуване, погано – можна обпектися; вітер: добре – не буде жарко в

сонячний день, погано – можна застудитися.

Вправа «Нестандартні задачі»

- Нехай дитина знаходить предметів незвичайний спосіб

використання, наприклад, ложкою можна не тільки їсти, але ще і

переливати воду з однієї ємності в іншу і т. п. Придумайте незвичайний

спосіб використання дзеркала, столу, м'яча та інших предметів. Не бійтеся

самі придумувати різні завдання.

Наприклад, ось варіант однієї з них. У місто приїхав цирк, але в місті

не виявилося жодної краплі клею. Як розклеїти афіші, щоб про приїзд

цирку дізналися всі жителі?

Інша задачка. Вся сім'я зібралася йти в ліс, взяли з собою консерви,

хліб, чай. Але коли прийшли в ліс, то згадали, що забули вдома ніж для

відкриття консерви. Що робити? Як відкрити банку?

І ще одна задачка. Маші на день народження подарували кілька

однакових іграшок (бантів , листівок і т. д.). Що їй з ними робити?

Гра «Що буде, якщо ...»

- Запропонуйте дитині пофантазувати: що буд , якщо всі люди стануть

велетнями, зникне посуд, кішки почнуть говорити людською мовою і так

далі.

III. Підсумок

Створення умов у сім'ї для розвитку творчих здібностей дитини.

Якщо Ви хочете виховати творчу особистість і водночас не забувати

про психічне здоров'я своїх дітей, то:

- будьте терплячі до дивних ідей, поважайте цікавість, питання та ідеї

дитини;

31

- намагайтеся відповідати на всі питання, навіть якщо вони здаються

дикими або «за межею»;

- залишайте дитину одну і дозволяйте йому, якщо він того бажає,

самому займатися своїми справами;

- допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість, однак

наголошуйте, що його поведінка не повинна виходити за рамки

пристойного (бути недобрим, агресивним);

- допомагайте йому справлятися з розчаруванням і сумнівом, коли він

залишається один в процесі незрозумілого одноліткам творчого пошуку:

нехай він збереже свій творчий імпульс, знаходячи нагороду в собі самому

і менше переживаючи про своє визнання оточуючими;

- знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини;

- уникайте критикувати перші досліди - як би не були вони невдалі;

- ставтеся до них з симпатією і теплотою: дитина прагне творити не

тільки для себе, а й для тих, кого любить.

Вчіть дитину покладатися у пізнанні на ризик та інтуїцію: найбільш

імовірно, що саме це допоможе здійснити дійсне відкриття.

Як сказав східний мудрець: «Дитина – це не посудина, яку треба

наповнити, а вогонь, який потрібно запалити», тож не забувайте про це.

Поради для батьків

«Як розвивати свого малюка?»

Батьки – перші вчителі дітей. Вони повинні задовольняти

допитливість дітей, допомагаючи їм придбати навички навчальної

діяльності. Усім відомо, що в перші 6 років свого життя діти вчаться

більше, ніж за все інше життя. Батьки повинні пам’ятати: усе, чому вони

навчили свою дитину до школи, є солідним фундаментом для навчання в

ній.

Як розвинути мову дитини?

32

Чим більше батьки спілкуються з дитиною, тим більш багатим і

насиченим буде її словник, тим більше вона здобуває навичок спілкування,

не комплексує з дітьми, вільно з ними спілкується.

Розучуйте з дітьми вірші, скоромовки, прислів’я, пісні, загадки, учіть

їх переказувати, складати історії, грайте з дітьми в такі ігри, що

розвивають їхню мову, пам’ять та увагу(кросворди, ребуси, ігри «Знайди

відмінність», «Назви одним словом», «Продовж ланцюжок», телегра

«Найрозумніший»).

Не кажіть самі поганих слів. Намагайтесь, щоб ваша дитина дивилась

і слухала пісні, телешоу, фільми, що відповідають хорошому вихованню,

манерам.

Як розвивати мислення у дітей?

Коли самі щось робите вдома, залучайте й дитину. Готуєте їжу,

шиєте-в’яжете, доглядаєте за рослинами чи працюєте на дачі - і вона

поруч, допомагає, спілкується з вами.

Для розвитку мислення дітей можна використовувати природні

матеріали, мозаїку, головоломки, будівельний матеріал тощо. Виїжджайте

за місто на природу, на базу відпочинку, у село до бабусі, ходіть на

екскурсії в музей, зоопарк, цирк, дендрарій, водіть до себе на роботу. Ці

поїздки та походи будуть не тільки цікаві дітям, а й корисні, пізнавальні.

Як розвивати творчі здібності у дітей?

Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків,

до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними

відкриттями.

Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до

невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і

ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання. Дитина повинна

навчитися жити в інтелектуальній напрузі.

33

Давайте дошкільняті побути одному і дозволяйте, якщо він того хоче,

самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати

його творчість.

Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не

обов’язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати

себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб

(почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина,

енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот

самовиразу.

Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї

словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.

Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини,

уникайте критикувати перші спроби – якими б невдалими вони не були.

Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й

для тих, кого любить.

Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом» і часом

покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це

допоможе зробити справжнє відкриття.

Фізичний розвиток дітей

- дотримуйтеся вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних вимог,

культурно-гігієнічних навичок;

- щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте

загартовуючи процедури; виходьте на прогулянки;

- залучайте дітей до виконання основних рухів - вправляйте в ходьбі,

бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м'ячем;

- разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;

- грайте в рухливі, спортивні ігри;

- облаштуйте в квартирі спортивний куточок;

34

- катайтеся разом з дітьми на санчатах, ковзанах, лижах;велосипедах,

роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей; з м'ячем;

плигайте на скакалці; плавайте та грайте на воді;

- беріть участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров'я,

зборах, конференціях, лекціях з питань здоров'я, фізичного виховання

дітей, організованих у дошкільних установах.

Найголовніше – Ваша повноцінна увага до дитини, спокійне і

врівноважене спілкування, щира зацікавленість її проблемами. І

пам’ятайте - важлива не кількість часу, проведеного з дитиною, а якість

цього часу!

«Як охороняти і зміцнювати здоров’я дитини»

Хто з батьків не хоче бачити свою дитину здоровою, фізично

розвиненою? Звичайно, всі. Але самого лише бажання замало. Треба вміти

організовувати здоровий спосіб життя малюка з раннього дитинства. Які ж

тут чинники найважливіші?

Ось перелік засобів, які мають забезпечити здоров’я і правильний

розвиток дитини:

Додержання гігієнічних норм і правил;

Режим – відповідно до віку й індивідуальних особливостей

дитини;

Повноцінне і раціональне харчування;

Розумне і систематичне загартування;

Систематичні фізичні вправи;

Відповідно до віку - заняття спортом;

Своєчасні профілактичні щеплення;

Обмеження можливого контакту з інфекційними хворими,

додержання дорослими особистої гігієни;

Нормальна спадковість.

35

Особливу увагу слід приділяти харчуванню дітей. Відомо, що

повноцінне харчування сприяє правильному фізичному розвитку. Та не

мають рації батьки, які вважають, що чим вгодованіша дитина, тим вона

здоровіша.

Їжа і щодо кількості, і щодо якості має відповідати життєвим потребам

дитячого організму. Відомо, що обмін речовин у дітей інтенсивніший , ніж

у дорослих. Їжа має бути різноманітною, містити білки, жири, вуглеводи,

мінеральні речовини, вітаміни. Основний «будівельний» матеріал – білки.

При їх нестачі уповільнюється фізичний розвиток і ріст, знижується

імунітет, тощо. Найбагатіші на білки молоко, вершкове масло, м’ясо, яйця,

хліб, сир, картопля, квасоля тощо.

Жири – будівельний матеріал для нервової тканини і тканини мозку.

Дітям особливо корисні молочні жири. Які входять до складу молока та

молочний продуктів, а також олія.

Вуглеводи – головне джерело енергії. Вони містяться в продуктах

рослинного походження – цукрі, фруктах, хлібі, крупах, картоплі.

Просто неможливий нормальний розвиток дитини без вітамінів. Їх

нестача призводить до серйозних захворювань, таких як рахіт, цинга

тощо. Водночас і надмірне захоплення вітамінами, насамперед у вигляді

драже, може викликати різноманітні порушення в роботі нирок ( надмір

вітаміну D), призвести до втрати апетиту, кволості, крихкості кісток (

надмір вітамінуА). Як правило, основним джерелом вітамінів вважають

овочі, фрукти, ягоди, що не зовсім так. Джерелом вітамінів є і

найрізноманітніші інші натуральні продукти.

До складу продуктів харчування входять також мінеральні речовини:

кальцій, калій, фосфор, натрій, магній, залізо, йод, фтор, мідь, марганець,

які відіграють велику роль у будові і рості кісток і тканин організму.

Містяться вони і в м’ясі, рибі, печінці, молоці, яйцях, сирі, овочах, крупах,

бобових, горіхах, чаї та ін.

36

То як же все-таки правильно організувати харчування дитини? Лікарі

рекомендують додержуватись таких основних принципів:

Щодня в меню дитини мають бути свіжі овочі та фрукти.

Білки необхідно постачати організму в кількості, необхідній для

його потреб, при цьому 50 відсотків білків мають бути тваринного

походження.

Дитина не повинна одержувати занадто багато рідини, особливо

шкідливо пити під час їди. Супи, бульйони, слід давати в помірній

кількості, бо цінність їх не в поживності, а в збудженні апетиту.

Їжа має бути смачною та естетично оформленою, і

простою.Прянощі та приправи для дитини зайві.

Смаку дитини не слід потурати, але й незважати на нього

неможна.

Треба задовольняти потребу дитини в солодкому.Найкращі

ласощі – це природні продукти: сирі фрукти, ягоди.

Слід привчати дитини до споживання твердої їжі, моркви тертої в

сирому вигляді, яблука сирого, хліба білого, а потім і чорного.

«Що робити, коли дитина не слухається»

Багатьом батькам, напевно, хоч раз доводилося карати свою дитину за

неслухняність. Методи покарання у всіх батьків свої. Хтось в покарання

позбавляє дитину улюбленої іграшки або ласощі, а хтось хапається за

ремінь. Чи потрібно карати дитину? Як правильно це робити?

Непослуханню легше запобігти, ніж потім намагатися виправити

ситуацію. Ось кілька порад, як не доводити справу до покарання.

По-перше, встановіть для дитини певні правила. Правила або

обмеження мають бути обов’язково присутніми в житті малюка.

Наприклад, елементарні: не вибігати на проїжджу частину, не підходити

до плити, не висовуватися у вікно. Дотримання цих правил — запорука

37

безпеки малюка. Однак якщо заборони дитині пояснюються просто

категоричним «Ні» або «Так треба, тому що я так велю», то вона може не

послухатися просто тому, що не розуміє суть заборони.

По-друге, кількість правил і обмежень для дитини має бути

невеликим, відповідно до її віку. Наприклад, найменшим пояснюйте, що

маму та інших дорослих або дітей бити і кусати не можна. А старші діти

вже зрозуміють, чому не можна балуватися в гостях або в магазині.

По-третє, не порушуйте Вами ж встановлені правила. Якщо

сьогодні Ви заборонили малюкові висовуватися з вікна, а завтра самі

ставите його на підвіконня і просите помахати ручкою бабусі, то дитина

може заплутатися.

Не дозволяйте порушувати встановлені правила і обмеження також

іншим членам сім’ї. Адже коли мама каже одне, тато — інше, а бабуся —

третє, дитина не знає, кого ж їй насправді слухати. Заздалегідь обговоріть

всі правила і виробіть спільне рішення.

Не забороняйте дитині робити природні для її віку речі. Так, Вам не

подобається, що доведеться в черговий раз прати тільки-тільки надіті

штанці, але ж бігати й стрибати – природні потреби зростаючого маляти.

Якщо Вашому малюку так вже хочеться потопати по калюжах, не

забороняйте йому цього, а просто запропонуйте надіти гумові чобітки.

Якщо дитина хоче пограти з м’ячем, хай грає, але подалі від сусідських

вікон і проїжджої частини.

Спробуйте повідомити дитині свою вимогу або заборону не

сердитим тоном, а доброзичливо. Ви побачите, що дружні прохання діти

виконують набагато охочіше, ніж накази. Якщо Ви миролюбно поясните

дитині свою заборону, то в неї не буде виникати бажання не слухатися Вам

на зло.

Якщо все-таки неслухняності запобігти не вдалося, то залишати

проступок безкарним теж не можна. Якщо дитина побачить, що за

38

порушення правил їй нічого не буде, то і правила ці вона не буде

виконувати. Інша справа, як саме покарати дитину за провину.

Багато батьків до цих пір вважають, що ремінь - кращі ліки від

дитячого непослуху. Але уявіть, що було б, якби Вас на роботі за кожну

помилку били ременем? Смішно навіть уявити… Фізичне покарання

озлоблює дитину, викликає почуття образи. Дитина виростає агресивною,

з переконанням, що сила вирішує все.

Постарайтеся обрати для покарання інший метод. Важливо дати

зрозуміти дитині, що за свої дії треба відповідати. Наприклад, вона

зламала машинку сусідського хлопчика Колі. Поясніть своєму малюкові,

що раз Коля тепер залишився без іграшки, йому доведеться віддати свою.

Наступного разу дитина не стане так необережно поводитися з чужими

іграшками.

Часто буває так, що батьки вдаються до фізичного покарання зопалу.

А потім жалкують про те, що трапилося і починають задобрювати дитину,

дозволяючи їй все. Це неправильно. Так, Ви не стрималися і дуже

образили малюка. Але якщо почнете потурати всім його примхам, значить,

всі Ваші попередні старання були змарновані.

До речі, необдумані вчинки зопалу – біда багатьох батьків. Щоб не

накоїти справ, перш за все, заспокойтеся. Можна порахувати до десяти,

зробити кілька глибоких вдихів. Заспокоївшись, приступайте до розбору

польотів. З’ясуйте причину проступку дитини. Поясніть, чому Ви так

засмучені її поведінкою. Може виявитися, що дитина так повела себе не

спеціально, несвідомо.

Виховання дитини – велика праця. Тільки терпіння, наполегливість,

любов, увага і турбота допоможуть Вам виховати з дитини хорошу

людину!

39

«Як розвинути музичні здібності малюка?»

Музика для малюка – чарівний світ радісних почуттів і переживань.

Але цей світ лише тоді стане зрозумілим і близьким, коли в дитини будуть

розвинуті музичні здібності й насамперед музичний слух та емоційна

чутливість.

Чи можна розвинути музичні здібності у дітей? Які види художньої

діяльності найбільш доступні дошкільникам? Коли і як прилучати малят до

музики?

На думку вчених музичний розвиток починається дуже рано.

Немовля, почувши музику, немов завмирає, реагує усмішкою, окремими

рухами. Спершу малюка спонукають плескати в долоньки, розгойдуватися

в такт музики, а дещо пізніше він й сам цього прагне. А як люблять трохи

старші малята дитячі пісеньки, мультфільми, в яких багато музики!

Усі діти виросли під колискову пісню. Вона заспокоювала,

заколисовувала, створювала приємний стан. Під мамин спів дитина

спокійно засинала і, як правило, міцно спала.

Музичне виховання – частина естетичного виховання дитини.

Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними

видами мистецтва (музика, образотворче мистецтво, театр, хореографія,

література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує

позитивні якості особистості.

Під час слухання музики розвивається таке поняття, як емоційно-

образний зміст музики. Діти вчаться сприймати контрастний настрій

(характер) пісень та інструментальних п’єс. Розвиваючи виконавські

навички дітей, ми співаємо без супроводу.

Ввімкніть програвач чи магнітофон. Подивіться, як поводиться дитина

під час слухання музики, чи захоплена вона твором, який слухає. Про це

можна судити за її позою, рухами, мімікою, жестами. Уже в дошкільні

роки у дитини з’являються улюблені твори, вона хоче їх слухати, радіє,

40

коли вони звучать. Маля захоплює звучання власного голосу чи музичного

інструменту. Йому потрібна різна музика: весела, сумна, повільна, швидка

тощо.

Відомо, що пісенна творчість направлена на розвиток тих чи інших

музичних здібностей. І коли вже діти мають певний досвід музичної

імітації, вони можуть виконувати, наприклад, музично-пісенну пластичну

гру «Зайчик», «Зайчик-побігайчик», «Вовчик», «Кішка та собачка». В

музично-дидактичних іграх діти проспівують слова привітання з певною

інтонацією та емоцією, вибирають потрібний темп і ритм.

Дитина 4-5 років може визначити жанр музичного твору. Можна

запропонувати послухати декілька п’єс П.І.Чайковського: «Нова лялька» і

«Хвороба ляльки» з «Дитячого альбому».

«Послухай уважно музику, - кажете ви,- подумай, яка вона, про що

може розповісти». Реакція на музику в цьому віці дуже безпосередня,

дитина звичайно правильно визначає її характер.

Ефективними видами занять, які дозволяють дитині розкритися

повніше і яскравіше як особистості, являються розвивальні, комплексні,

тематичні заняття.

Щоб посилити сприймання музичного твору, можна використовувати

музику як фон при розгляданні художньої картини або слуханні казки, при

малюванні чи ліплені.

Розвитку особистості дитини сприяють дитячі музичні свята.

Основою свята є гра – веселе дійство, де є вільна музична діяльність.

Викликаючи емоції радості, свята закріплюють знання дітей про

оточуючий світ, розвивають мову дитини, творчу ініціативу та естетичний

смак.

Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання

неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом

музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовність,

мислення і мова.

41

Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал

для нових уявлень і роздумів.

Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному

і гармонійному розвитку особистості.

«Які іграшки потрібні дитині»

Сірники дітям не іграшка! Цю аксіому знає кожен з батьків. Проте

мало хто замислюється над тим, що і звичайні іграшки можуть завдати

непоправної шкоди дитині. І не всі знають про те, з яких матеріалів

повинні бути виготовлені ведмедики, Барбі й трансформери, якими мають

бути шви в плюшевих звірів і чому гумові зайці небезпечні для здоров’я

дитини.Отже, яким вимогам повинна відповідати іграшка, яку ви

пригледіли в дитячому магазині?

Вибираємо Ведмедика

Вага іграшки для дитини до 7 років не повинен перевищувати 400 г,

інакше «велетень» може впасти на малюка і придавити його. А ось діткам

до 3 років не можна давати іграшки менше за розміром їх кулачка. Іграшки

для самих маленьких повинні мати рівні гладкі краї, без виступаючих

гострих кутів і дрібних, легко відокремлюваних деталей. Фарба на іграшці

повинна бути стійкою до слини та вологої обробки. Усілякі мотузочки та

шнурочки на іграшках не повинні бути довше ніж 15 см, щоб малюк в них

не заплутався.

При покупці іграшок слід переконатися в тому, що всі деталі

тримаються міцно. У м’яких іграшок потрібно обов’язково перевіряти на

міцність ворс, пришиті очі або ніс – в ідеалі ці деталі на мордочці повинні

бути не гудзиками, а вишивкою на самій іграшці. Купуючи м’яку іграшку,

пам’ятайте, що їй в майбутньому буде потрібна гігієнічна обробка.

42

Іграшки з наповнювачем повинні мати міцні шви. Тому не забудьте

перевірити майбутню покупку на міцність – переконайтеся, що

наповнювач іграшки надійно зашито всередині і малюк не зможе

спробувати його на смак. Іноді іграшкам з тканини форма надається за

рахунок засипаного в них гранульованого матеріалу. Під оболонкою таких

іграшок, що містять гранули розміром менше 3 мл, неодмінно має бути ще

один шар тканини, міцно прошитий.

Якщо всередині іграшки поролон, то перші півроку цей матеріал

«доброзичливий», а потім починає розкладатися, виділяючи отруйні

речовини. Кращий матеріал для зайчиків та ведмедиків – синтепон.

Синтепонова іграшка дуже м’яка, добре переться і достатньо довго тримає

форму. До речі, м’які набивні іграшки для дітей до 3 років повинні

продаватися тільки в індивідуальній упаковці.

У іграшках, що працюють на електриці, напруга не повинна

перевищувати 12 В. Слід звернути увагу і на звук в музичних іграшках.

Межа звучання, відповідно до стандарту, в закритому приміщенні не

повинна перевищувати 65 децибел. Втім, навіть брязкальце повинно мати

звук, який не налякає маленьку дитину.

Щоб не грати «з вогнем»

Більшість сучасних іграшок зроблено з різних видів пластмас, гуми,

синтетичних тканин, металу. Стверджувати про їх однозначну шкоду не

можна, головне, щоб всі ці матеріали були сертифіковані і відповідали

державним стандартам.

Серйозну небезпеку для здоров’я дітей представляють пластмасові

вироби з полівінілхлориду (ПВХ), їх можна «вирахувати» по білій смузі на

місці подряпини.

Маркування іграшки, що говорить про її безпеку для здоров’я

дитини, повинно бути написано українською мовою і містити такі

відомості: Вікові обмеження (наприклад: від 1,5 років, до 3 років, від 3 до 5

років); Країна та організація-виробник; Відповідність ДСТу 25779-90;

43

Попереджувальні написи і керівництво щодо її використання;Інструкції по

догляду за іграшкою; Значок Держстандарту, дві цифри і дві букви під ним

– позначення того, що іграшка була протестована в спеціальних

лабораторіях.

Гарантією того, що всі необхідні вимоги, що пред’являються до

дитячих іграшок, будуть дотримані, є покупка їх у магазинах. Сумний

досвід показує, що найчастіше на ринках в продавців немає посвідчень про

державну гігієнічну реєстрацію іграшок. Для довідки, в сертифікаті

гігієнічної відповідності продукції обов’язково має бути зазначено час дії

документа (до якого періоду) і номер партії продукції. Ринкові намети

рідко мають такі документи на руках, складно простежити від яких

постачальників вони отримали свій товар і чи відповідає він всім

стандартам. Загалом, купуючи іграшку на ринку, не можна з упевненістю

сказати, чи не зашкодить вашому малюку така «радість».

І ще. Ніколи не соромтесь запитувати в продавців всі потрібні

документи, перевіряйте іграшку з усіх боків, «слухайте» її і тягніть по

швах … Соромитися тут нема чого- адже від вашого вибору залежить

здоров’я та безпека дитини.

Пірамідка – для розуму, Барбі – для …

Ще одна важлива вимога до іграшки – її педагогічний зміст.

Зрозуміло, що заводна іграшка може потішити, розважити дитину,

пірамідка допомагає виробити терпіння і координацію рухів, м’яч розвиває

фізично. А тепер питання: чому може навчити хлопчика жаданий

«Людина-павук» або трансформер? Або дочку – сверхсексуальна Барбі?

Втім, користь від них є: такі іграшки важливі для соціалізації, вони

роз’яснюють в процесі гри дітям соціальні ролі. Але батькам при покупці

таких іграшок треба враховувати всі «за» та «проти».

Дуже корисні іграшки, в які можна грати одночасно кільком дітям, –

настільні та спортивні ігри або, наприклад, конструктор. Такі ігри

розвивають в дітей вміння співпрацювати.

44

При виборі іграшок мають значення також психологічні і моральні

вимоги. Які почуття викликає нова іграшка в дитини: ніжність або агресію,

бажання піклуватися або використовувати як мішень для стрільби з

пістолета? Яка це іграшка: що демонструє поганий смак чи естетично

прекрасна?

Важливо враховувати все: і якість іграшки, і її зовнішню

привабливість, і педагогічний зміст. Важливі всі дрібниці – саме за

допомогою них «складається» майбутній чоловічок.

«Як виховати щасливу дитину?»

Людина почувається щасливою, коли знає, що її люблять… Щоб бути

щасливою і стати сильною, розвиненою у всіх відношеннях,

самодостатньою особистістю, дитина повинна жити в любові, в атмосфері

теплих стосунків. Всі ми це добре розуміємо. Але ми, батьки, часто за

своїми щоденними турботами забуваємо про це і пропускаємо повз увагу

найголовніше… Проходить час, і ми розуміємо, що потрібно було

приділяти більше уваги, дарувати більше любові та стримувати погані

емоції, бо дитина потребує позитивного, теплого відношення - так само, як

рослинка потребує світла та води. Минулого не повернеш…

А щоб не жалкувати, ми повинні навчитися проявляти і дарувати свою

любов нашим дітям. У цьому можуть допомогти такі поради:

1. Не забувайте щоразу, коли дитина підходить до вас, показувати, що

ви їй дуже раді. Щиро посміхніться їй, заговоріть спокійно без сюсюкання,

звертайтеся по імені. Адже всім людям подобається, коли їх називають по

імені. Уявіть, як би вам було приємно, якби близькі щиро раділи кожній

вашій маленькій зустрічі.

2. Намагайтеся навчити дитину бути наодинці з собою, поясніть, що

так роблять всі люди, і це нормально. Нам щодня потрібен певний час на

те, щоб зайнятися рутинними справами. Батьки повинні намагатися

45

створити межі спільного спілкування з їхніми дітками. У кожної сім'ї вони

свої. Але дитина має навчитися гратися іноді на одинці. В тому, що дитина

грається сама, є важливий плюс: розвивається її уява та фантазія. Треба

тільки правильно підібрати та визначити, чим би дитина залюбки сама

займалася під час вашої відсутності. Варто зауважити, що телевізор тут

вам не повинен ставати помічником. Потрібно поступово навчати дитину

малювати чи робити щось подібне на самоті, тому що спочатку їй це може

не сподобатися, їй буде просто лінь вмикати свою уяву, адже вона так

звикла, що її розважаєте ви. Спочатку розігрівайте фантазію дитини,

пропонуючи розвагу, беручи у ній участь, а потім переходьте до ролі

спостерігача. А з часом ви зможете дати якесь завдання і зайнятися своїми

справами (наприклад, «коли я повекрнуся, то спробую вгадати, що ти

намалював»).

3. Обмежте доступ дитини до засобів масової інформації. Коли дитина

перебуває у такому віці, коли тільки через вас вона формує свій світогляд,

не потрібно давати їй доступ до інших, здебільшого негативних джерел

інформації про світ навколо нас. У той же час, коли дитина все-таки

дивиться телевізор, показуйте їйцдобрі, розвиваючі мультики, фільми та

передачі.

4. Дайте дитині зрозуміти, що вона важливіша за роботу. Для цього

достатньо при виконанні якоїсь домашньої роботи або перевірки е-mail

посміхатися малюкові, погладжувати його, іноді ставити йому запитання і

слухати його відповіді. Набагато корисніше вислухати дитину, навіть якщо

вона заважає вам закінчити щось важливе, ніж говорити їй: «Не заважай

мені, я працюю!» Ми, дорослі, набагато мобільніші в сенсі концентрації і

перемикання уваги, ми вміємо пристосовуватися до ситуації. Просто часто

робимо те, що простіше - через свою лінь і роздратування.

5. Дитина повинна знати і виконувати кілька важливих правил, що

допомагають підтримувати порядок і здорову атмосферу в домі. Визначте,

46

які з правил найважливіші у вашій сім'ї (коли йти спати, їсти, мити руки,

гуляти, робити уроки і т.п.).

6. Навчайте. Не покладайте процес навчання вашої дитини тільки на

дитячий садок і школу, активно беріть участь у ньому самі: корегуйте,

заповнюйте прогалини. Водіть її у різні секції. Це допоможе дитині не

тільки гармонійно розвиватися, але і визначитися з тим, що їй найбільше

подобається в житті.

7. Будьте для своїх дітей прикладом. Діти наслідують нас у своїй

поведінці. Якщо ви говорите одне, а самі робите інше, то все, чого ви

навчаєте дитину, просто лицемірство. А дитина дуже добре все бачить і не

розуміє, чому дорослим можна, а дітям те ж саме ні. Загалом, ваші справи і

вчинки, і те, чому ви навчаєте своїх дітей, повинні збігатися.

8. Бережіть власні нерви і психіку дитини. Не підвищуйте голос на

малюка, коли вам не подобається те, що він робить. Подумайте кілька

секунд, як краще пояснити, чому не можна, намагайтеся у вихованні рідко

вживати слова «не можна». Будуйте речення інакше: «не варто робити

цього, тому що…» (доступно розкажіть про наслідки, про те, як буде

недобре, якщо так зробити… ). Проявіть фантазію і придумайте кілька

варіантів на такі випадки.

Часто дітки роблять збитки. Їх немов тягне саме дотих місць та речей,

які дорослі огороджують від них, намагаються сховати. Ви зайшли в

кімнату, а ваш малюк відчинив дверцята шафи і «наводить порядки»,

витягнув усі речі на підлогу… Не сваріть малечу, сядьте поряд і

допоможіть йому витягнути те, що лишилося . А потім разом складіть речі

у шафу. От і погралися разом, і показали, як повинні лежати речі, і

проявили зацікавленість тим, чим займається ваша дитина, і кольори

повчили, і слова. Повірте, для неї це було дуже важливе заняття .

Навчіться сприймати подібні ситуації (помальовані шпалери, розлита

фарба, розкидані речі) спокійно, з посмішкою. Розкажіть дитині, чому

наступного разу так робити не варто. Ваша невдоволеність і крик дитині

47

незрозумілі та образливі, і лише вражають її тонку психіку. Важливо

проявляти терпіння. Перш за все потрібно працювати над собою.

Виховання дитини - це важка щоденна праця, від якої залежить щастя

вашого малюка. Пам'ятайте про це.

Щастя - занадто широке поняття, щоб міркувати про те, як його

досягти. Головне - любіть свою дитину, піклуйтеся про нього, поважайте

його права. А малюк обов'язково відповість вам тим же.

«Як розвивати мовлення дитини?»

Говорячи про розвиток мовлення дитини, маємо на увазі збагачення

її словника, розвиток зв’язного мовлення, його звукової культури і

граматичної будови.

Яка ж роль батьків у цьому? На розвитку мовлення дитини

насамперед позначається мова людей, які її оточують. Якщо ви самі

розмовлятимете грамотною літературною мовою, то й дитина

наслідуватиме вас. Усі слова, які вживають дорослі, мають бути зрозумілі

малому. Крім того, дорослі мають постійно стежити за мовою дітей,

своєчасно виправляти помилки, розширювати їх активний словник,

цілеспрямовано ознайомлюючи з навколишнім світом, використовуючи

різноманітну дитячу діяльність: гру, працю, побутову діяльність і,

звичайно ж, різні заняття, спостереження, бесіди, читання художньої

літератури, перегляди діафільмів тощо. При цьому слід звертати увагу на

назви предметів, їхні зовнішні особливості, призначення, функціональні

властивості й ознаки. Щоб навчити малят спостерігати й виділяти істотні

ознаки предмета, грамотно розповідати про нього, можна пропонувати їм

такі вправи, як опис улюбленої іграшки, предмета, речі.

-Яку іграшку ти найбільше любиш? – запитує мама в Сергійка.

Розкажи про неї. Якого вона кольору, форми, величини, з якого матеріалу

зроблена, як ти граєшся нею?

48

Такі цілеспрямовані запитання допоможуть дошкільнику зробити

свою розповідь логічною та змістовною. Під час розповіді краще не

перебивати дитину, не заважати самій викладати свою думку, і тільки коли

вона мовчить, не може продовжити опис, можна нагадати, про що вона ще

не говорила. Звертайте увагу не лише на словник і грамотність мовлення, а

й на виразність, емоційність її.

Словник сина чи доньки слід постійно збагачувати словами з

протилежним значенням (великий – маленький, довгий – коротший,

товстий – тонкий ), слова, що позначають кольори і відтінки, інші

конкретні предмети, їхні ознаки і дії.

Щоб активізувати використання дієслів у мові дітей, корисні вправи

на добір дій, які може виконувати даний предмет або які ним можна

виконувати. У вправах типу

« Хто що робить?» дитина повинна назвати якомога більше професій

і дій, що їх виконують представники цих професій. Наприклад: листоноша

приносить листи, двірник прибирає вулицю, вчителька навчає дітей.

Щоб навчити дітей означати якості, властивості предметів, іграшок

доцільно спонукати їх до застосування порівнянь. Так, розглядаючи дерева

в парку, квіти на клумбі, дорослий запитує: «Що в них однакове, а чим

вони відрізняються?»

Розглядаючи іграшки, предмети, діти називають різні прикметники,

які роблять мову виразною, яскравою, цікавою.

Особливо тісно пов’язана словникова робота з формуванням у дітей

зв’язної мови. Для цього треба більше розмовляти з дітьми, спонукати їх

до переказу знайомих казок, оповідань, діафільмів і кінофільмів, розповіді

за картиною, вчити передавати своїми словами враження від особистого

досвіду.

Якщо дитина неправильно вимовляє окремі звуки або мова її

невиразна, для усунення цих недоліків можна використати спеціальні ігри,

49

вправи. Наприклад: «Відгадай за голосом, хто тебе покликав?» або

«Вгадай, що робить?» та ін. Або чистомовки:

За-за-за – там іде коза.

Зу-зу-зу – ми ведем козу.

Зи-зи-зи – сіно відвези.

Са-са-са - ось летить оса.

Су-су-су – ми побачили осу.

Си-си-си – прилеліли оси.

Це-це-це – кругле яйце.

Єць-єць-єць – сірий заєць.

Діти не завжди вміють називати дитинчат тварин. Спробуйте

запропонувати їм таку гру: Давай я називатиму дорослу тварину, а ти – її

діток. Починаємо: у кішки – кошенята. А в свині? А в коней? У корови?

Можна ставити запитання навпаки: Як називають маму кошеняти? А

теляти? Ведмедика? Курчати? тощо.

Культура мови залежить не лише від обсягу словника дитини, а й від

того , як вимовляються слова, з якою інтонацією, гучністю, в якому темпі.

Доцільно проводити спеціальні заняття для вивчення важких

граматичних форм, щоб полегшити дітям оволодіння рідною мовою,

сформувати загальну культуру мови. При цьому треба знати найтиповіші

помилки, до яких, як зазначає А.М.Богуш, можна віднести такі:

неправильне закінчення іменників множини в називному відмінку

(вікни, дереви);

відмінювання невідмінюваних іменників (на піаніні, у кіні);

неправильні родові закінчення іменників ( мій татка, червона

сукня);

неправильні дієслівні форми (бігу, бігуть, їхаю);

неправильні форми дієприкметників (розірвата, змальовата) та ін.

Рівень розвитку мовлення дитини залежить насамперед від

загального психофізіологічного розвитку, стану фонетичного слуху і

50

мовнорухового апарату, спілкування з дорослими та ровесниками, від

цілеспрямованої роботи дорослого з дитиною.

«Як виховати самостійну дитину?»

Більшість батьків бажає, щоб їхні діти виросли самостійними,

цілеспрямованими і успішними людьми. Але не всі точно знають, як і в

якому віці потрібно починати формувати ці якості.

Починати потрібно з самого дитинства. Як тільки малюк вперше

хоче зробити щось самостійно, допоможіть йому досягти своєї мети.

Головне - вчасно вловити момент. Коли він вперше бере в руки ложку і

намагається самостійно їсти, не заважайте йому, навіть якщо половина їжі

опиниться на столі або на підлозі. Він ставить перед собою мету - нехай її

реалізує. Це займає багато часу і нервів, але якщо ними не жертвувати,

економити і робити все самим, в результаті виросте безініціатівность і

безуспішна особистість. Не забороняйте малюку робити самому те, що, на

перший погляд, йому ще рано.

Дитина САМА хоче управляти своїми діями, думками і собою

нарешті, а тут Ви, дорослий, увесь час йому в цьому заважаєте. Маленька

людина хоче самостійно одягнутися, вмиватися, поїсти, вимити посуд і

підлогу, але Ви, розумна мама, звичайно ж, поруч, і звичайно ж думаєте:

«неправильно одягнеться, обіллється водою, забрудниться. і взагалі, ми

спізнюємося., я все зроблю сама і швидше і краще». Чого Ви доб'єтеся,

роблячи за дитину усю цю і подібну роботу? Найперше - це скандал,

істерика, образи, даремно витрачені нерви і багато іншого. А ось те, що

станеться з часом: наприклад, Ваш маленький хазяїн просить пилосос, але

Ви ж робите це швидше? Через десять-двадцять прохань дитина перестає

просити пилосос, через рік-два Ви просите його допомогти Вам

пропилососити, але він не виявляє ніякої цікавості до цього процесу.

51

Плануйте процес годування, одягання на прогулянку та інші

щоденні спільні дії з дитиною заздалегідь, з урахуванням того, що багато

чого він буде робити сам.

Не піддавайтеся своїм бажанням полегшити йому завдання і зробити

все замість нього. Замість користі ви завдасте очевидної шкоди. Діти,

батьки яких з самого раннього віку не дозволяють розвиватися

самостійним навичкам, згодом перестають намагатися ставити перед

собою навіть мінімальні завдання. На перший погляд, це зручно, дитина

робить тільки те, що їй говорять. Але, не навчившись ставити цілі з

раннього дитинства, людина приречена і в дорослому житті повністю

підкорятися чужій волі.

Полегшити самостійне навчання можна за допомогою спеціальної

літератури з розвитку навичок. Існують посібники, як навчитися

шнурувати взуття, застібати одяг і т. д. Придбайте іграшкові інструменти,

що імітують справжні. Нехай малюк будує разом з татом табурет або

шпаківню, не ризикуючи при цьому поранити ручки. Купуйте дитячі

ножиці з безпечними кінчиками, за допомогою них можна разом з

батьками вирізати картинки і т. д.

Нехай дитина вчиться складати свої іграшки. При цьому ви будете

складати спочатку з нею разом. Головне, щоб це відбувалося постійно, в

системі, а не через раз.

Не треба йти на поводу у своєї дитини: зараз ми не встигаємо і я

швидко приберу сама, а завтра вже знову буду привчати дитину до

порядку. Не слід забувати про це щоденно.

За те, що дитина щось зробила самостійно, навіть, якщо і не дуже

добре, її треба похвалити. І тоді завтра їй захочеться знову заробити

похвалу від мами чи тата і вона самостійно намагатиметься щось зробити.

Нехай в дитини буде якесь доручення, наприклад такий домашній

обов’язок, як розкладання ложок чи виделок на столі кожному з родити

перед обідом чи вечерею. Так, вона стане учасником загальної справи і

52

робитиме щось не тільки для себе, а й для інших. За це її теж будуть

дякувати. І не хвилюйтесь, якщо в малюка відразу не все буде виходити.

Завжди пам'ятайте про те, що тільки на особистому прикладі можна

навчити дитину чого небудь. Якщо ви не прибираєте вранці відразу після

пробудження постіль, то навряд чи навчите цього свого малюка.

Аргументи не переконливі, якщо особистий приклад доводить зворотне.

Якщо ви самі не демонструєте своє вміння ставити завдання і їх

виконувати, то дитина буде робити те ж саме.

«Що та як читати дітям?»

« Люди перестають мислити,

коли перестають читати.»

( Дені Дідро)

Читання художньої літератури - дуже важливий аспект у підготовці

дитини до школи. Книга - це те чисте джерело, яке живить допитливість

дитини, дає поштовх її уяві, почуттям, спонукає до роздумів.

Під впливом читання художньої літератури розвиваються і

вдосконалюються мовлення і свідомість дитини.

Цікаві віршики та оповідання ведуть маленького слухача у

дивовижний світ рідної природи, навчають відрізняти добро від зла,

розвивають у дітей моральність, розуміння загальнолюдських цінностей,

виховують любов до Батьківщини.

Значний позитивний вплив на формування особистості дитини, її

інтелектуальний та психологічний розвиток має читання саме в родині.

Батьки повинні попіклуватися про те, щоб малюк зацікавився книгою,

викликати стійкий інтерес до слухання художніх творів, до розглядання

ілюстрацій до них, до розуміння їх змісту тощо.

53

Яких же рекомендацій та умов слід дотримуватися мамі й татові, які

хочуть прилучити свого малюка до великого людського скарбу, джерела

знань – книги?

Насамперед, це створення особливої атмосфери читання, яка

передбачає завчасний вибір літературного твору, «психологічне

налаштування дітей і дорослих на читання», виникнення емоційного

зв'язку між слухачем та читцем. Важливо, щоб дитина захопилася

сюжетом прочитаного.

Для цього не забувайте про інтонаційну виразність мови під час

читання книги: читайте не поспішаючи, змінюйте ваш голос на знаках

пунктуації.

Перед тим, як приступити до читання, слід завважити на поведінку та

настрій дитини. Не можна категорично казати малюку: «Негайно все

припини і сядь! Будемо зараз читати!» Краще спробуйте йому сказати:

«Давай-но влаштуємося зручніше і почитаємо казку».

Казка - улюблений літературний жанр дітей дошкільного віку.

Коли діти чують з уст матері чи батька казку, вони радіють особливій

«казковій» мові, яка відрізняється наспівністю, яскравою виразністю.

Повтори, пісеньки, епітети, які зустрічаються в багатьох казках, надають

їм особливого колориту. Яскраві ілюстрації в книгах казок допомагають

дитині запам'ятати прочитане.

Іноді батьки дошкільнят вважають, що казки слід читати дитині лише

до п'яти років. Така думка є помилковою. І для старшої дитини казка

залишається цінним засобом виховання та прилучення до книги.

Важливою тематикою читання є також ознайомлення малят з творами,

що присвячені довкіллю, зокрема, красі та різноманітності природи. Після

читання історій про птахів і звірят, дерева та квіти доцільно навчити

дитину зіставляти почуте з книги з безпосередніми спостереженнями.

54

Дитині властиве те, що вона завжди прагне не тільки слухати, але й

бачити те, про що читають. Книга стає доступнішою, зрозумілішою,

ближчою дитині, коли малюк знайомиться з її ілюстраціями.

Звичайно, під час читання дитина часто ставить запитання. Це

значить, що вона потребує вашої уваги. То ж запасіться терпінням і

знаходьте час, щоб відповісти на те, що цікавить малюка.

Ніколи не поспішайте під час читання. Час від часу корисно

уповільнювати темп, щоб зосередити увагу дитини на тих чи інших подіях,

деталях, особливостях характеру героїв тощо. Якщо у вас не вистачає часу

для читання, краще вибрати для цього більш короткий текст.

Дуже важливо, щоб у дітей змалку виховувалося дбайливе та

бережливе ставлення до книги, щоб дитина слідкувала за порядком в

книжковому куточку, не забувала підклеювати пошкоджені сторінки.

Велику роль відіграє в цьому ставлення самих батьків до книг. У деяких

сім'ях стало доброю традицією зберігати дитячі книги, які полюбилися

батькам чи навіть бабусям і дідусям. Життя у цих книжок довге: малюк

знає, що їх читали мама, тато, а тепер вони стали його друзями. Така

родинна традиція не тільки виховує у дітей дбайливе ставлення до книги,

але й зміцнює в неї чуттєві зв'язки.

Значення книги для малюка і в тому, що вона сприяє розумовому

розвитку дитини.

Після читання корисно обговорити з дитиною цю історію. Важливим

моментом сприйняття тексту книги є вміння малюка переказувати її.

Можна запропонувати дитині переказ від імені героя твору. Під час

переказу дитина збагачує словник, удосконалює інтонаційну виразність

мовлення. Оскільки діти слухають читання батьків, вони прилучаються до

художнього слова, а також вивчають нові звукосполучення, розвивають

творчу уяву, удосконалюють мислення. На період з моменту народження

до п'ятирічного віку дитини припадає більш як 50 % інтелектуального

55

розвитку малюка. То ж чи не найкращий це період, щоб дати поштовх

розвитку мислення?

У родині, яка бажає виховати дитину гармонійно розвиненою

особистістю для книги завжди повинно бути місце. Тому хай якомога

частіше вона буде поруч з вами та вашим малюком. Ви можете покласти

книги в дитячу коляску; взяти їх із собою на прийом до лікаря. Тримайте

книги для дітей в автомобілі: у той час, коли один із батьків знаходиться за

кермом, інший може почитати малюкові. Не забувайте брати книгу із

собою на відпочинок.

Вибирайте ті книги, які відповідають розумовим здібностям вашої

дитини і викликають у неї цікавість. Чим більше ви читаєте дитині, тим

більша ймовірність, що вона буде добре навчатися в школі. Спонукуйте

свого сина чи дочку ділитися враженнями від почутого з книги,

переказувати цікаві історії; разом веселіться і переживайте з нею. Це

просто. Це цікаво. І це найбільш важлива справа, яку ви можете коли-

небудь зробити для вашої дитини.

Це створить в родині ту атмосферу тепла і сердечності, ту душевну

близькість, про яку так мрієте ви, батьки, і про яку ваші діти пам'ятатимуть

все життя.

«Як допомогти малюку адаптуватися

до дитячого садка?»

Адаптація (від лат. «пристосовую») – це складний процес

пристосування організму, який відбувається на різних рівнях –

фізіологічному, соціальному, психологічному.

Проблема дитячого садка – добре це чи погано, віддавати чи

почекати - таке запитання рано чи пізно виникає в кожній сім'ї. Прийняття

рішення батьками визначається особистим досвідом. Але, поза всяким

сумнівом, відвідування дошкільного закладу має свої плюси та мінуси. А

56

визначитись потрібно з точки зору науки – педагогіки, медицини,

психології.

З наукової точки зору відвідування дитячого садка – фактор

позитивний в усіх питаннях, необхідний для повноцінного виховання та

розвитку малюка. Мистецтво спілкування з іншими членами суспільства

грає важливу роль в житті кожного, тому спілкуватись потрібно вчитись

змалку.

Оформлюючи дитину в групу, батьки переживають: як там

зустрінуть дитину? Як будуть годувати? Чому навчать? Чи добре буде

малюку? Чи будуть його любити?

Це хвилювання можна пояснити – батьки вперше залишають дитину

з незнайомими людьми. Це хвилювання підсилюється, коли малюк не хоче

йти до садка, не хоче розлучатись з рідними, відмовляється від гри з

дітьми.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти

впевнені, вибирають гру, ідуть на контакт з дітьми та дорослим, одні –

менш впевнено, більше спостерігають; інші – проявляють повне

небажання іти в групу, негативізм, відхиляють всі пропозиції, бояться

відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, і

невміння гратись, і несформованість навичок самообслуговування. Однак

основна причина – це відсутність досвіду спілкування з однолітками та

дорослими.

Спостереження показують, що діти 3-5 років гірше переносять

розлуку з рідними. А найкраще проходить адаптація у віці після 1 року 6

місяців.

Середній час адаптації – 7-10 днів в ранньому віці; з 3 років – 2-3

тижні; 5-6 років – 1 місяць. Виникнення у дитини стійкого «адаптаційного

синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім'ї.

57

Для того, щоб процес адаптації не затягувався, необхідні такі

умови:

підтримувати позитивну установку, бажання йти в садок;

прислухатись до порад педагогів, якщо дитина відчуває між

батьками та вихователем повне розуміння - вона швидше

звикає; - в перші дні рекомендоване короткочасне перебування

в групі - 1-2 години;

наблизити домашній режим до садкового;

провести всі профілактичні заходи, рекомендовані лікарем;

утримуватись від шумних масових вистав, щоб зменшити

емоційне навантаження;

навчати навичкам самообслуговування (одягання, умивання,

складання іграшок).

Правильна поведінка рідних в період адаптації:

говорити дитині, що вона вже доросла;

не залишати надовго - на цілий день в групі;

погуляти після відвідування на майданчику садка;

давати із собою улюблені іграшки;

повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

довіряти працівникам установи;

зустрічати дитину з посмішкою;

розповідати дитині якомога більше доброго про садок,

підтримувати самостійність дитини вдома.

Чого не потрібно робити:

негативно відгукуватись про спеціалістів закладу, - наказувати

вдома дитину за капризи в садку;

виявляти тривогу, неспокій, плакати з приводу важкого

звикання малюка;

забороняти контакти з іншими дітьми;

залякувати дитину дитячим садком.

58

Якщо раптом через місяць ваша дитина ще не звикла до дитячого

садку, перевірте список рекомендацій і спробуйте виконати ті

рекомендації, про які ви забули.

Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садку може

знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили і можливості та плани.

Краще, якщо на цей період у родини буде можливість підлаштуватися до

особливостей адаптації свого маляти. Ці поради допоможуть пережити

дитині процес адаптації до умов дитячого садку.

Ознаки позитивної адаптації дитини в садку – хороший апетит,

спокійний сон, адекватна реакція на діяльність з вихователем, бажання

спілкуватись з дітьми, йти в групу, нормальний емоційний стан.

«Рекомендації для батьків майбутніх першокласників»

Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира

зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне

відношення до його перших досягнень і можливих труднощів

допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового

становища.

Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрінеться

в школі. Поясніть їх необхідність.

Ваша дитина прийшла в школу, щоб вчитися, у неї може щось не

відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

Складіть разом з дитиною розпорядок дня, стежте за його

дотриманням. Не пропускайте труднощі, можливі у неї на

початковому етапі оволодіння учбовими навиками. Якщо у

першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, намагайтеся

впоратися з ними на першому році навчання.

Підтримаєте дитину в його бажанні добитися успіху. У кожній

роботі обов'язково знайдіть, за що можна його похвалити.

59

Пам'ятаєте, що похвала і емоційна підтримка («Молодець!», «Ти так

добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні

досягнення дитини.

Якщо вас щось непокоїть в поведінці дитини, його учбових справах,

не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або

шкільного психолога.

Зі вступом до школи в житті вашої дитини з'явиться людина більш

авторитетна, ніж ви. Це – вчитель. Поважайте думку дитини про

свого педагога.

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для

виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб

(почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що

людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами,

найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми

справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її

обходитися без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку

невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на

запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а

тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

60

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно.

Серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої

роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

3. відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її

досягнення.

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

7. Показуйте дитині цікаві місця.

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте

дітей до своєї оселі.

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

10. Ніколи не карайте дитину приниженням.

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.

12. Привчайте дитину самостійно мислити.

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

15. уважно ставтеся до потреб дитини.

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

23. Допомагайте дитині бути особистістю.

61

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баранова Н.П. Тренінги для вчителів із педагогічної майстерності /

Н.П. Баранова. – X. : Основа, 2009. – 159 с.

2. Бєляєва Н., Савенков О. І. Обдаровані діти у звичайній школі

// Народна освіта. – 1999. – № 9.

3. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском воздасте / Л.С.

Выготский. – СПб. – 1997. – 96 с.

4. Кочерга О. П. Психофізіологія раннього дитинства / О.П. Кочерга. – К.

: Вид. дім «Шкіл, світ» : Вид. Л. Галіцина, 2006. – 120 с.

5. Матюшкін А. М. Концепції творчої обдарованості // Питання

психології, 1989. – № 6.

6. Млодик И. Ю. Книга для неидеальных родителей, или Жизнь на

свободную тему / И. Ю. Млодик. – М. : Генезис, 2006. – 232 с.

7. Оржеховська В. М. Взаємодія навчального за-кладу і сім’ї: стратегії,

технології, моделі / В. М. Оржеховська, В. І. Кириченко, Г. Г.

Ковганич. – Х. : Точ-ка, 2007. – 192 с.

8. Пугачева Р. И.Роль семьи в воспитании одарённых детей / Р. И.

Пугачева // Создание интегрированного образовательного

пространства для развития детской одаренности: детский сад –

школа – университет. Материалы Всероссийской научно-

практической конференции: В 3 ч. – Ч. I. : Педагогика одарён-ности:

Осмысление теоретических аспектов / Под ред. И. Н. Тоболкиной, Т.

Б. Черепановой. – Томск : Томский ЦНТИ, 2010. – 267 с.

9. Смеречинська Л. О. Розвиток креативних здібностей педагогів:

психолого-педагогічний тренінг // Психолог дошкілля. – 2011. – №5.

10. Свирська Л. О., Петрова Н. І. Взаємодія дорослих із дітьми раннього

віку /Л.О. свирська, Н.І. Петрова. – К. : Ред. загальнопед. газ., 2004. –

112 с.

62

11. Фромм А. Азбука для родителей или как помочь ребенку в трудной

ситуации / А. Фромм. – Єкатеринбург., 1996. – 376 с.

12. Чуб Н.В. Довідник для батьків дошкільників. Психологія дитини від А

до Я / Н.В. Чуб. – X. : Веста, 2007. – 160 с.

13. Янковчук М. М.Сім’я в дидакто-емоційній генезі обдарованості / М.

М. Янковчук // Проблеми сучасної психології. Зб. наук. пр. КПНУ

імені ІванаОгієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН

України. Вип. 6. – Ч. 2. – 2009. – 431 с.

14. Ярова Т. Стежиною батьківської мудрості // Психолог дошкілля. –

2012.- № 1.