1

Комітету з етики і чесної гри

Федерації футболу України

Пояснення щодо Заяви ФК «Шахтар» (Донецьк) про порушення Кодексу етики і

чесної гри «Чесна гра – дисципліна і повага»

Клуб уважно розглянув Заяву ФК «Шахтар» про порушення Кодексу

етики і чесної гри «Чесна гра – дисципліна і повага» від 22 листопада 2016

року, в якій «Порушником-1» представлено ТОВ «ФК «Динамо» Київ», а

«Порушником-2» Миколу Несенюка.

Нижче наводяться пояснення ФК «Динамо» Київ щодо зазначеної

заяви, яка видається необґрунтованою, а викладені в ній прохання – такими,

що не підлягають задоволенню.

І. ФК «Динамо» Київ неправомірно притягнуто в якості «Порушника-1»

По-перше, не зрозумілою виглядає позиція, за якою Заявник,

образившись на відомого експерта Миколу Несенюка через його інтерв’ю,

визначив в своїй Заяві до Комітету в якості «Порушника-1» ТОВ «ФК

«Динамо» Київ». Це виглядає доволі дивно, зважаючи, що навіть в

презентації Заявника, ФК «Динамо» Київ не вчиняв дій, які б свідчили про

солідаризацію Клубу з висловлюваннями «Порушника-2» (безвідносно до

того, чи можна вважати такі висловлювання неетичними).

Дійсно, обґрунтування Заявника в цій частині виглядає досить

слабко. Так він зазначає, що

«Порушник-1, допускаючи таку поведінку Порушника-2,

фактично своєю пасивною поведінкою по відношенню до його

висловлювань та дій приєднується до позиції Порушника-2, і,

зважаючи на те, яку посаду займає Порушник-2 в ФК «Динамо»

Київ, можливо дійти висновку про те, що Порушник-2 «озвучує»

офіціальну позицію ФК «Динамо» Київ» [виділення наше].

2

1. Незрозуміло, що має означати вислів «допускаючи таку поведінку

Порушника-2» по відношенню до фахівця, який дає інтерв’ю в якості передусім

футбольного експерта. В інтерв’ю [Див. Додаток 1] він представлений саме в цій

якості.

«Поведінка» полягала у висловлюванні паном Несенюком своєї думки з приводу

різних аспектів футбольного життя. Думки й оцінні судження пана Несенюка клуб не

може допускати чи не допускати в країні, в якій Конституцією (ст. 34) проголошена

свобода думки і слова.

2. Ці думки і судження, висловленні паном Несенюком, не можна вважати

«озвученням офіціальної позицію ФК «Динамо» Київ», оскільки він висловлював їх не

під час виконання функцій «офіційної особи» клубу, визначення якої чітко обмежене

Дисциплінарними правилами ФФУ:

«Офіційна особа: це представники, які виконують офіційні функції від

імені юридичних осіб, ФФУ, (УЄФА та ФІФА) у заходах, пов’язаних з

футболом».

а) Натомість, в даному випадку, пан Несенюк в інтерв’ю не позиціонував себе у

зазначеній якості, і не виконував офіційних функцій, тим більше – від імені клубу.

Те, що пан Несенюк займає «посаду» в ФК «Динамо» Київ, не означає

автоматично, що він «озвучує офіціальну позицію ФК «Динамо» Київ», бо, як видно з

вищенаведеного визначення, самої по собі посади не достатньо для оцінки тих чи

інших дій особи як «офіційної особи» клубу.

б) Тим більше, що його посада взагалі не була заявлена на початку інтерв’ю, де

пан Несенюк був названий «футбольним експертом» [Див. Додаток 1].

в) Взагалі, навряд чи, інтерв’ю, яке не відноситься до матчевого, можна вважати

«заходом, пов’язаним з футболом» в розумінні Дисциплінарних правил ФФУ.

Тому ототожнення висловлювань пана Несенюка з офіційною позицією Клубу є

безпідставним.

3. Окрім того пан Несенюк протягом інтерв’ю жодного разу не послався на те,

що він в будь-якій частині висловлює позицію клубу. З питань, що стосувались фактів,

а не його особистої думки, він відверто відмовлявся відповідати, відсилаючи до

посадових осіб Клубу, головного тренера Клубу, Президента тощо. Більш того,

інтерв’юер звертається до пана Несенюка як до особи, яка неодноразово критикувала

ФК «Динамо» Київ, і той підтвердив цей факт, висловлюючи намір і в подальшому так

робити, заздалегідь заявляючи, що Президент Клубу не вказує йому що писати1.

Протягом інтерв’ю пан Несенюк також підкреслює, що він «буде говорити як

уболівальник». Зокрема, це стосується частини інтерв’ю, дотичної до теми проблем ФК

«Шахтар».

4. Все це безперечно спростовує висновок, що пан Несенюк «озвучував

офіціальну позицію ФК «Динамо» Київ» і унеможливлює втручання з боку Клубу у

реалізацію громадянином Несенюком свободи слова.

1 Так, наприклад, пан Несенюк відповідає «Суркіс же не вказує футболістам, як грати, а Реброву, як

керувати командою. Чому він має вказувати журналістам, що писати?». Це ще раз підтверджує

відверте відмежування пана Несенюка від будь-яких вказівок керівництва Клубу і особистий характер

його інтерв’ю.

3

Офіційна позиція ФК «Динамо» Київ викладається на офіційному сайті клубу

http://fcdynamo.kyiv.ua, або під час офіційних інтерв’ю посадових осіб Клубу від його

імені.

Таким чином, головна підстава, з якої Заявник вимагає притягнення ФК

«Динамо» Київ як «Порушника-1» до відповідальності, є надуманою і

необґрунтованою.

5. Також Заявник послався на «пасивну поведінку при неправомірних діях інших

осіб, [яка] прирівнюється до проявів нечесності» і зазначив, що «Члени ФФУ повинні

давати відсіч будь-кому, хто порушив норми Кодексу» з посиланням на п. 2.1. п. 2

розділу І Кодексу етики. Незрозуміло, в чому саме проявилась пасивна поведінка ФК

«Динамо» Київ і яку відсіч Клуб мав давати пану Несенюку.

Слід зазначити, що, навіть якщо відмежуватись від питання чи були дії М.

Несенюка неправомірними (про що йтиметься нижче), зазначений пункт Кодексу

теоретично і практично може бути реалізований тільки якщо йдеться про такі

неправомірні дії, до яких Клубом могли б бути застосовані певні санкції в межах

повноважень члена ФФУ. Наприклад, якщо б пан Несенюк вчинив дії, за які згідно з

чинним трудовим законодавством він підлягав би звільненню, – Клубу можна було б

закинути той факт, що пана Несенюка не було звільнено. Проте висловлювання своєї

особистої думки жодним чином не може бути підставою ні для звільнення, ні навіть

для дисциплінарного стягнення.

Якби пан Несенюк дійсно розпалював міжнаціональну ворожнечу, клуб міг би

звернутись до правоохоронних органів для порушення кримінальної справи стосовно

нього, але нічого подібного в його діях немає.

Окрім того, зазначений пункт Кодексу не визначає коло осіб, відповідальних за

інших осіб. Це є недоліком редакції пункту, але, виходячи з його тлумачення, будь-яка

особа задіяна у футболі повинна давати відсіч пану Несенюку, якщо вважати його дії

неправомірними. Тоді, за ієрархією, Порушником-1 має бути ФФУ, ПФЛ та всі особи

задіяні у футболі. Кодекс не передбачає конкретного і зрозумілого обов’язку Клубу у

подібних випадках, який би узгоджувався з іншим чинним законодавством України.

6. Позиція Заявника, викладена в його додатковій заяві, жодним чином не

спростовує вищевикладеного.

Заявник (не визначившись, кого ж він вважає Порушником 1 (див розбіжності у

вступній частині і тексті), звинувачує ФК «Динамо» Київ в тому, що останнє на своєму

офіційному сайті висловилось наступним чином:

«…в киевском «Динамо» отсутствует практика цензуры в отношении

игроков, тренеров и сотрудников.

Официальная позиция ФК «Динамо» (Киев) по всем вопросам

отображается исключительно на клубном сайте. В других случаях сотрудники

ФК «Динамо» (Киев) имеют право высказывать свои личные мысли на

различных информационных платформах совершенно свободно, если это не

нарушает действующего законодательства Украины».

На думку Заявника, ФК «Динамо» Київ цим начебто створило підстави вважати,

що «Динамо» «не тільки не засуджує» висловлювання пана Несенюка «а навпаки

підтримує їх».

4

Це дивний висновок, оскільки зазначеною заявою ФК «Динамо» Київ навпаки

чітко пояснило, що його офіційна позиція оприлюднюється лише на клубному сайті, а

позиція співробітників (М. Несенюка включно), висловлена в інших інформаційних

джерелах, – є їх особистою. При цьому Клуб також підкреслив, що йдеться саме про

свободу слова, відсутність цензури, а не вседозволеність, оскільки послався на чинне

законодавство України.

Заявник так і не визначився, що ж мав в межах чинного законодавства зробити

ФК «Динамо» Київ стосовно М. Несенюка. Насправді Клуб не міг не тільки вживати

якихось адміністративних заходів, а й не мав спростовувати інформацію, оскільки

йшлося про оціночні судження, які за чинним законодавством не підлягають

спростуванню і не можуть слугувати підставами будь-якої відповідальності (див

наступний розділ даного документу).

ІІ. Чи є протиправною поведінка пана Несенюка?

Відповідь на це запитання має бути негативною з наступних міркувань.

1. По-перше, Наведенні Заявником висловлювання Несенюка відверто носять

характер оціночних суджень. При цьому, відповідно до чинного законодавства

України, зокрема відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав і основоположних

свобод людини і громадянина (яка є частиною національного законодавства через

ратифікацію такої) та практики її застосування Європейським судом з прав людини,

оцінні судження ні в якому разі не можуть слугувати підставою юридичної

відповідальності2.

2 Див. наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Лінґенс проти Австрії» (Lingens v. Austria) від 08 липня

1986 року та «Швабе проти Австрії» (Schwabe v. Austria) від 28 серпня 1992 року. Див. також

«Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український

контекст» – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2004, – С.463-562

Більш того, в практиці Європейського суду з прав людини по застосуванню ст. 10 Конвенції

сформувалася позиція, згідно з якої «Стаття 10 захищає не тільки «інформацію або ідеї, які

сприймаються позитивно або вважаються не образливими чи незначущими, а й ті, що ображають,

шокують чи непокоять; такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких не може

існувати демократичне суспільство («Мюллер проти Швейцарії» (Muller v. Switzerland), 1998 рік).

В практиці Європейського суду «погляди, висловлені в сильних виразах чи перебільшенням,

також користуються захистом; ступінь останнього залежить від контексту та мети критики. Коли йдеться

про питання, які викликають полеміку в суспільстві, … можна очікувати використання сильної критики;

в цьому випадку, Суд ставиться до них з більшою толерантністю» (Моніка Маковей «Стаття 10

Європейської конвенції з прав людини» – «Європейська конвенція з прав людини: основні положення,

практика застосування, український контекст» – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2004, – С.472). При цьому прийнято

згадувати справи: «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії» (Thorgeir Thorgeirson v. Island); 1992p., «Єрсілд

проти Данії» (Jersild v. Denmark), 1994 p.; «Далбан проти Румунії» (Dalban v. Romania) 1999 p.; «Арслан

проти Туреччини» (Arslan v. Turkey), 1992 р., в яких журналісти вживали вирази на кшталт «звірі в

уніформі» (на адресу поліції), «блазень і жлоб» (на адресу кандидата до органу місцевого

самоврядування), «ідіот» (на адресу громадського діяча) тощо. При цьому Суд зважав на пропорційність

емоційного забарвлення висловлювань контекстові. В даному випадку М. Несенюк висловлювався в

ситуації довготриваючої військової окупації частини країни, що є загальнонаціональною трагедією,

котра неминуче впливає на всі сфери життя і вимагає від всіх свідомих громадян України якоїсь дієвої

реакції для подолання цієї ситуації. Відсутність проявів патріотизму з боку «Шахтаря» на думку пана

Несенюка вочевидь було тим спусковим гачком, який викликав емоційну форму викладу ним матеріалу,

проте дуже далеку від образ, які визнавались допустимими Європейським судом.

5

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про інформацію":

«1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за

висловлення оціночних суджень.

2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є

висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а

також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять

фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-

стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні

судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості».

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України 27.02.2009 N 1 «Про

судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової

репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що:

«відповідно до статті 277 ЦК ( 435-15 ) не є предметом судового

захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних

фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів

відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на

відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає

прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при

тлумаченні положень статті 10 Конвенції».

По-друге, зацитовані Заявником вислови М. Несенюка, навіть у вигляді

висмикнутих з контексту, не містять того змісту, який їм приписується Заявником.

а) Так, перше зацитоване висловлювання

«это бразильская команда», «это не украинский проект», «фактически

внутри самой Украины какой-то проект, мягко говоря»

як таке не є образливим, оскільки, дійсно, до основного складу команди ФК «Шахтар»

регулярно включається велика кількість бразильських футболістів.

Нічого образливого в прикметнику «бразильський» немає, особливо зважаючи,

що Бразилія є країною з високим рівнем розвитку футболу.

До того ж це висловлювання не виглядає як прояв якогось адресно негативного

ставлення саме до «Шахтаря», а відображає загальновідоме в футбольному середовищі

ставлення М. Несенюка до проблеми використання клубом великої кількості легіонерів.

Пан Несенюк неодноразово висловлювався як на адресу Шахтаря, так і на адресу інших

команд, які використовують багато легіонерів, закиди щодо того, що така політика

призводить до занепаду національного футболу і наполягав на тому, що, з його точки

зору, більш перспективним є вирощування національних кадрів [Див. наприклад

Додаток 54].

Подібні закиди він робив, свого часу, і на адресу ФК «Динамо» Київ, при чому в

доволі іронічній і афористичній формі [Див. наприклад Додатки №2, 8, 9].

Слід також підкреслити, що в згаданому інтерв’ю не просто висловлюється

зацитована критика переважно бразильського походження основного складу команди

6

«Шахтаря», а й наводиться фаховий аналіз, чому це є негативним явищем для

національної збірної3.

Позиція стосовно обмеження участі легіонерів має право на існування, вона є

предметом довготривалої дискусії у футбольному середовищі й нічого образливого в

ній немає. Це точка зору, яка є поширеною, має право на існування, може сприйматися

або не сприйматися, але, як така, до категорії «образи» віднесена бути не може.

б) Другий зацитований Заявником фрагмент звучить наступним чином:

«Более того, если продолжать об инвестициях «Шахтера», они там,

где каждый день сообщают, сколько людей погибло. Наинвестировались. Если

бы «Шахтер», когда началась война, поднял желто-синий флаг и сказал: «Мы

украинцы, мы за Украину»... Вы говорите, что весь Донбасс за вас болеет. Вот

и все, весь Донбасс станет за Украину - и война закончится».

Це висловлювання М. Несенюка було оцінено Заявником наступним чином:

«фактично звинуватив ФК «Шахтар» (Донецьк) та його Президента в розв’язуванні

війни на Донбасі чи в тому, що війна не закінчується». Насправді, ні зацитоване

висловлювання, ні інші фрагменти інтерв’ю нічого подібного не містять.

В контексті інтерв’ю зрозуміло, що тему інвестицій «Шахтаря» в український

футбол підняв не М. Несенюк, а інтерв’юер на тлі теми про заробіток «Шахтаря» від

трансферів. Відтак пан Несенюк запитав «у що він інвестує?», інтерв’юер відповів «У

свою академію», а пан Несенюк у формі запитань та висловлення думок натякнув, що

вихованці академії «Шахтаря» в останньому не грають, а в ньому грають бразильці4. І

лише після цього йде наведена Заявником цитата. В цьому контексті, та знаючи

загальновідомі факти, що на окупованій території лишилася академія «Шахтаря»,

3 Так в першій частині інтерв’ю зазначається:

«З приводу того, що зараз в нас базова команда — «Шахтар». Це добре, тому що повинна бути базова

команда. Але всі футболісти «Шахтаря» — це гравці оборони. «Шахтар» вже 10-15 років грає так. Тобто

задача всіх українців, які грають за «Шахтар»: забери м’яч і віддай бразильцям, а бразильці щось

придумають. І всі вони заточені на таку гру. А в збірній немає бразильців, потрібно самим щось

придумувати, а вони так не вміють. В «Шахтарі» гру створює бразильська команда фактично, а наші

підігрують. В нас зараз група, які підігрують, із «Шахтаря», а нам потрібні футболісти, які будуть вести

гру».

Також далі він зазначає:

««Шахтар» останні 15 років — це могильник українських футболістів. Футболісти, котрі грали за збірну,

приходять в «Шахтар», сідають на лавочку, сидять там на хорошому контракті, а грають бразильці.

Приклад: Кобін, Чижов, Віценець, Кривцов, Ордець, Малишев. Я можу назвати тридцять футболістів, які

могли б прекрасно грати за інші команди, приносити задоволення глядачам і робити цікавим наш

чемпіонат. Замість цього вони або в оренді грають, або сидять на лавці. Той же Соболь, який грає в

оренді. Чому гравець збірної України не має права грати в матчах чемпіонату? Це нонсенс. І цим

повинна була б займатися Прем’єр-ліга, якби вона була заточена на те, щоб продавати наш футбол, щоб

зробити це ринковим продуктом.»

4 «— У свою академію?

— Де грають вихованці академії «Шахтаря»? В «Шахтарі» грають бразильці. Якби не було ліміту, грало

б там десять бразильців. Просто сказав Луческу, що захист український. «Шахтар» — це бразильська

команда. Я не розумію. Ніде в світі немає бразильської команди. Так, в Англії, в Іспанії грають іноземці,

але кожен із них — зірка. Є, на що дивитися. Ніхто ніде не зробить бразильську чи аргентинську

команду. Там запрошують реально зірок, а тут запрошують і чекають, поки він стане зіркою. Бернарда

запросили, 20 мільйонів заплатили — і п’ятий рік чекають, коли він стане зіркою. На цьому місці міг би

вирости український футболіст, стати гравцем збірної, поїхати грати за «Арсенал», за «Мілан». Ми таким

чином закупорили цю штучку, найсильніша команда, яка у нас грає — бразильська. Я вже не кажу про

те, звідки гроші взялися — це предмет для іншої розмови.»

7

стадіон тощо, складається враження, що пан Несенюк мав на увазі, що так би мовити

корисні інвестиції «Шахтаря» у футбол залишились незахищеними і що сам клуб у

відповідний момент початку окупації Донбасу не висловив громадської позиції, яка

могла б стати корисною для захисту тої ж таки футбольної молоді, футбольної

інфраструктури клубу, стадіону, інших об’єктів інвестицій.

В контексті обговорюваного висловлювання, на наш погляд, йдеться про те, що

український клуб, на думку пана Несенюка, має виявляти патріотизм і позиціонувати

себе саме як український клуб, а не якийсь невідомий проект. Це, в принципі,

нормальний підхід, який не суперечить приписам Кодексу етики, оскільки останній

забороняє політизацію футболу, а не патріотизм. В будь-якому міжнародному змаганні

виконується гімн країни, піднімається прапор країни, підкреслюється національна

ідентифікація команд. Таким чином, підвалини патріотизму закладені в самій

організації змагань.

На нашу думку, у зацитованому фрагменті пан Несенюк, в явно метафоричній

гіперболізованій формі, натякає на те, що «Шахтар» не виявив очікуваного патріотизму

і не вжив достатніх зусиль для використання потенціалу власної популярності щоб

сприяти деескалації конфлікту. Кожна людина може для себе вирішувати

висловлювати свою соціальну позицію чи ні, але водночас кожна інша людина має

право висловити своє ставлення до цього вибору. В цьому немає жодного порушення

етичних норм і, тим більше, звинувачень «Шахтаря» в тому, що війна не закінчується,

чи що війна була розв’язана.

Думки і оцінні судження Несенюка могло спровокувати те, що керівник прес-

служби ФК «Шахтар» Руслан Мармазов в акаунті програми Viber замість свого фото

розмістив прапор так званої ДНР. Це повідомлялось в Інтернет-ЗМІ (як і той факт, що

дружина пана Мармазова обійняла посаду «Міністра освіти», в самопроголошеному

уряді так званої ДНР) [Див. Додаток № 3].

Така поведінка посадової особи ФК «Шахтар» заслуговувала як вкрай неетична

дія на відповідну оцінку, проте ФК «Динамо» Київ ніколи не опускалось до

роздмухування контрапозиції з «Шахтарем» шляхом звернення до Комітету з етики та

чесної гри.

На цьому тлі оцінні судження пана Несенюка виглядають особистою

громадянською позицією, яка має право на існування, поділяється більшістю населення

України, більшістю футбольної спільноти і була певною мірою спровокована позицією

співробітників «Шахтаря». Справа «Шахтаря» рахуватись з нею чи ні, але не можна її

перекручувати і видавати її за конкретні звинувачення з боку пана Несенюка у

розв’язуванні чи підтриманні війни.

в) Третя цитата висмикнута з контексту і, знов таки, перекручена в оцінці. Так

Заявник стверджує, що пан Несенюк, нібито,

«також дозволив собі образливі за формулюванням висловлювання щодо

того, що команда ФК «Шахтар» (Донецьк) повинна залишити територію

України та грати виключно на окупованій території Донбасу чи в зоні

проведення АТО на стадіоні «Донбас Арена»».

8

Знов таки, нічого подібного пан Несенюк не заявляв, а лише у формі діалогу,

запитань і гіпербол загострює питання невизначеності Шахтарем своєї позиції щодо

того, що для них добре в соціальному і футбольному плані.

Висловлювання звучить наступним чином:

«Если вы говорите, что у вас все в порядке – езжайте играть в Донецк.

Почему вы не едете туда? Езжайте на свою «Донбасс Арену», если вы такие

патриоты Донбасса. Почему вы сюда приехали? Вам же так плохо было в

Украине».

Для розуміння цього висловлювання треба зважити на його ширший контекст –

як попередньої цитати, так і чисельних заяв бувшого багаторічного головного тренера

ФК «Шахтар» Мірчі Луческу та Генерального директора ФК «Шахтар» (Донецьк)

Сергія Палкіна, котрі публічно пов’язували проблеми «Шахтаря» на футбольному полі

з тим, що вони змушені грати не на своїй території, без своїх вболівальників тощо [Див

додатки №4, 5, 6, 39-43, 47]. Фактично, у наведених цитатах пан Несенюк, як ми

зрозуміли, підкреслює суперечливість такої позиції: мовляв, якщо «Шахтар» не

влаштовує ситуація за якої він не може грати на рідній території, то чому вони

настільки пасивні щодо конфлікту? А якщо ця пасивність пояснюється тим, що

ситуація конфлікту влаштовує, тобто, якщо все нормально, то з чим тоді пов’язане

«полишення» Донбасу «Шахтарем»?

Знов таки, це оцінне судження, яке зовсім не змушує «Шахтар» грати виключно

на окупованій території Донбасу, а просто ставить перед клубом певну етичну дилему –

мовляв, не можна сидіти на двох стільцях: жалітися на те, що умови погані, бо ми не на

Батьківщині, а з другого боку – ніяк не позиціонувати себе стосовно найскорішого

повернення окупованої території і нормалізації життя на ній.

Таке судження, знов таки, як будь-яке оціночне судження має право на

існування, хоча може комусь не подобатись, а комусь подобатись. Політика тут ні до

чого, оскільки там де починається війна – політика закінчується. Військові дії, масова

загибель людей – це гуманітарна катастрофа, до якої кожен патріот дійсно має якесь

ставлення. Не можна заборонити людині задавати питання, чому інші люди не

проявляють патріотизму в тій мірі, яка вимагається ситуацією військової окупації.

При цьому слід нагадати, що в Преамбулі Кодексу етики і чесної гри «Чесна гра

– дисципліна і повага» Федерація футболу України визнала усвідомлення всіма

суб’єктами футбольної діяльності «великої соціальної значущості футболу, своєї

колективної відповідальності перед суспільством», що додатково підкреслює

допустимість публічного обговорення питань соціальної позиції, активності чи

пасивності суб’єктів футболу, зокрема їх патріотизм.

Тому зазначені висловлювання пана Несенюка, на нашу думку, всупереч позиції

Заявника, не порушують п. 1 розділу І Кодексу етики, яким передбачається обов’язок

члена ФФУ «із гідністю представляти Федерацію та її членів, діяти аполітично та у

відповідності до цілей ФФУ у стосунках з державними установами, громадськими та

іншими організаціями. Ні за яких обставин не зловживати своїм становищем для

отримання особистої вигоди».

9

ІІІ. Фактори, які слід взяти до уваги при аналізі оціночних висловлювань

Миколи Несенюка

Для об’єктивності оцінки висловлювань пана Несенюка слід проаналізувати

його багаторічну творчість у футбольній журналістиці, яка характеризується

наступними рисами.

1. Більшості його матеріалів притаманна метафорична забарвленість. Стиль

написання матеріалів є стилем журналіста, а не посадової особи.

2. В цьому стилі він неодноразово критикував ФК «Динамо» Київ [Див.

наприклад додатки 2, 8, 9, 31].

3. Іноді, коли йшлося про якісь загальні футбольні проблеми, він однаково

критикував як «Шахтар», так і «Динамо» й інші клуби [Див. наприклад додатки 9, 10,

11, 12, 13]. Більш того, кількість критичних матеріалів М. Несенюка проти ФК

«Динамо» Київ є дуже значною і мабуть переважає критику інших клубів [Див.

наприклад додатки 17-30].

4. Пан Несенюк зберігав об’єктивність і в тому, що він неодноразово

підкреслював переваги «Шахтаря» перед «Динамо», коли такі мали місце. Тобто не

виявляв стосовно «Шахтаря» якоїсь негативної тенденції «цькування» [Див. Додатки

14, 15, 16].

5. Пан Несенюк послідовно, протягом багатьох років, виступав проти

перенасичення українського футболу легіонерами. Такі висловлювання у нього були і

стосовно «Шахтаря», і «Динамо», і «Металіста» й інших клубів [Див. наприклад

Додатки 2, 8, 9, 54]. Тому його цитати, висмикнуті Заявником, стосовно перенасичення

команди бразильськими футболістами є скерованими не суто проти «Шахтаря», а проти

феномену домінантності легіонерів у футболі, що також є позицією, яка має право на

існування і не заслуговує на покарання.

Таким чином, зі сказаного можна дійти висновку, що пан Несенюк є людиною з

певною точкою зору на різні теми футболу, яка в однаково афористичній

гіперболізованій формі викриває проблеми різних футбольних клубів, зокрема і ФК

«Динамо» Київ, щиро переживаючи за стан українського футболу, а зовсім не є

особистим ворогом «Шахтаря», який переслідує саме останній і заслуговує на якесь

покарання у зв’язку з цим. Це некерована свободомисляча незалежна людина, яка

висловлює свою точку зору в межах свободи слова і оціночних суджень.

Ці фактори, додатково впливаючи на оцінку спірного інтерв’ю, сприяють все

тому ж висновку, що дії М. Несенюка не були неправомірними і за ними не стояло

жодного злого умислу.

До того ж, беручи до уваги наведені фактори, будь-яка «відсіч» з боку ФК

«Динамо» Київ на адресу М. Несенюка виглядала б як переслідування людини, що

систематично критикує «Динамо», що вже точно було б вкрай неетично.

10

IV. Непослідовність позиції Заявника

1. Заявник діє явно з позиції відомого афоризму «Що дозволено Юпітеру – не

дозволено бику». Саме посадові особи «Шахтаря», зокрема і підписант заяви,

неодноразово дозволяли собі послідовні зневажливі висловлювання на адресу ФК

«Динамо» Київ [Див Додатки 10, 32-38, 44-46, 48, 52]. Це є загальновідомим

сумнозвісним фактом у футбольній спільноті.

Наведемо лише один яскромовний приклад – Директор музею ФК «Шахтар»

виклав на своїй сторінці в соціальній мережі facebook фото хлопчика, який справляє

малу нужду на емблему ФК «Динамо» Київ [Див. Додаток 44]. І керівництво клубу не

вжило жодних заходів для відмежування від такої поведінки свого співробітника чи

«відсічі» такій.

Один з провідних гравців та капітан «Шахтаря» Даріо Срна разом з командою

заспівав на всю Україну огидну пісеньку-речівку непристойного змісту про ФК

«Динамо» Київ, роздмухуючи, тим самим, конфлікт між вболівальниками «Шахтаря»

та «Динамо».

Інший співробітник «Шахтаря», селекціонер Олексій Чередник, заявив, що у

Ярмоленко «проблеми з психікою, йому варто звернутися до психіатра» [Див. Додаток

32]. Показовими також є висловлювання начальника Прес-служби «Шахтаря» Руслана

Мармазова [Див. Додаток 45, 52].

Та що там окремі низькопробні образи – головний тренер «Шахтаря»

неодноразово в своїх публічних виступах натякав на те, що «Динамо» виграло

чемпіонат України у 2015 році з використанням адмін. ресурсу, натяком на корупцію,

заангажоване суддівство [Див. Додатки 4, 6, 35, 33, 34, 39, 47], а також зневажливо

висловлювався про Головного тренера «Динамо» Сергія Реброва. І знов таки

керівництво клубу «Шахтар» не вжило ніяких заходів щодо вибачень перед «Динамо»

та «не дало відсіч» жодному із своїх співробітників, які поливали брудом «Динамо».

Останнє ж, тим не менше, не зверталось до Комітету з етики, вважаючи, що

змагатись треба на футбольному полі, а не в дисциплінарних органах. І ми не вимагали

«відсторонення» Головного тренера «Шахтаря» з його посади.

Проте, прикметно, що сам «Шахтар» не вважав всі зазначені і подібні ним дії

такими, яким потрібно «давати відсіч».

Подібне застосування подвійних стандартів є неприйнятним з точки зору етики.

2. Також загальновідомо, що програма «Великий футбол», яка транслюється на

каналі, який належить Президенту «Шахтаря» Ахметову Р.Л., систематично, а часто і в

зневажливій та навіть непристойній формі, цькує «Динамо» [див. Додаток №49-51, 53,

55-59].

Провідний експерт цієї програми в ситуації провокації якимось незалежним

пранкером висловив безумовну готовність знищити президента ФК «Динамо» Київ

[Див. Додаток №49].

11

3. Отже Заявник повинен або однаково толерантно ставитись до висловлювань

його представників та інших осіб, або вживати однакової активності щодо «відсічі»

своїм співробітникам і співробітникам інших клубів.

V. Безпідставність прохань, адресованих Заявником Комітету

Заява «Шахтаря» є безпідставною як з точки зору аргументації, про що йшлося

вище, так і з погляду прохальної частини Заяви до Комітету з етики і чесної гри, а

також Доповнення до неї:

«1. Надати подання в Контрольно-дисциплінарний Комітет Федерації

футболу України у відношенні Порушника-1 та Порушника-2 по фактах

скоєння порушень Кодексу етики і чесної гри «Чесна гра - дисципліна і повага»,

про які йдеться в цій Заяві.

2. Клопотати в зазначеному вище поданні про довгострокове

відсторонення Миколи Несенюка від виконання його обов’язків Директора

Департаменту ФК «Динамо» Київ по роботі з громадськістю та ЗМІ» (Заява).

«… надати свою оцінку таких дій ФК «Динамо» Київ та, врахувати цю

позицію Порушника – 2, викладену в Заяві прес-служби ФК «Динамо» Київ, при

складанні відповідного подання до Контрольно-дисциплінарного Комітету

ФФУ» (Доповнення).

1. В переліку санкцій, передбачених Дисциплінарними правилами ФФУ немає

такої санкції як довгострокове відсторонення особи від виконання певних обов’язків.

2. В прохальній частині відсутня пропозиція щодо застосування якихось санкцій

по відношенню до «Порушника-1».

Надання оцінки діям ФК «Динамо» Київ є неконкретною незрозумілою вимогою

та непов’язаною, само по собі, з дисциплінарною відповідальністю взагалі.

3. Тому ФК «Динамо» Київ має бути виключено з числа відповідачів у даній

справі, навіть з формальних міркувань, не кажучи вже про вищевикладені аргументи

стосовно відсутності в діях чи бездіяльності «Динамо» порушень етики та чесної гри.

З урахуванням викладеного, керуючись Кодексом етики і чесної гри ФФУ,

Дисциплінарними правилами ФФУ, Конституцією України, КЗпП України, ЦК

України, ЗУ «Про інформацію», ст. 10 Конвенції про захист прав і основоположних

свобод людини, –

ПРОСИМО

1. Відмовити Заявнику у всіх його проханнях, викладених у його заяві від 22

листопада 2016 року.

З повагою,

Перший віце-президент В.С. Сівков

12

Додатки:

1. Роздруківка першої частини інтерв’ю М. Несенюка;

2. Витяг зі статті «Шкаф и фигура киевского "Динамо"»;

3. Витяг зі статті «Решается судьба футбольного клуба «Шахтер»»;

4. Витяг зі статті «Мирча Луческу: тяжело играть против хорошей команды,

против судейства, против трибун, которые не за тебя»;

5. Витяг зі статті «Мирча Луческу: «Для «Динамо» такой формат чемпионата –

хорошо, для нас – нет»»;

6. Витяг зі статті «Луческу: используются все методы, чтобы столкнуть Шахтер

с трона»;

7. Витяг зі статті «"Динамо" пощастило пропустити у Флоренції тільки два

голи»;

8. Витяг зі статті «Ищем то, чего нет? "Динамо" - ПСЖ - 0:2. Лига чемпионов.

Групповой турнир. 5 тур»;

9. Витяг зі статті: «Для кого играет «Динамо»-2 – ответ Сергею Реброву»;

10. Витяг зі статті: «Неудобная трава»;

11. Витяг зі статті: «Преодолевая препятствия»;

12. Витяг зі статті: «Несенюк: «як можна говорити, що наш чемпіонат слабкий?

Він найкращий!»;

13. Витяг зі статті: «Суперкубок в Одесі. Чому в Україні чемпіонат стартує

раніше?»;

14. Витяг зі статті: «Украинские клубы в еврокубках: достойная осень»;

15. Витяг зі статті: «Луческу снова обыграл Реброва»;

16. Витяг зі статті: «Динамо» — дві поразки з «позолотою»;

17. Витяг зі статті: «Скоро на матчах «Динамо» даже свистеть будет некому»;

18. Витяг зі статті: «Отдыхать нам рановато, есть у нас еще в лиге дела»;

19. Витяг зі статті: «Играть с позиции силы»;

20. Витяг зі статті: «Процент обновления игры»;

21. Витяг зі статті: «Оминути шлях Буряка»;

22. Витяг зі статті: «Лучшее - друг хорошего?»;

23. Витяг зі статті: «Николай Несенюк: «Думаю, плана «б» не существует»;

24. Витяг зі статті: «Николай Несенюк: «Динамо» всегда проигрывает

сильнейшим соперникам, как сборная Украины времен Блохина»;

25. Витяг зі статті: «Николай Несенюк: «Я далек от того, чтобы прыгать от

радости после назначения Реброва»;

26. Витяг зі статті: «Динамо» посчастливилось пропустить во Флоренции только

два гола»;

27. Витяг зі статті: «Динамо» должно было выиграть чемпионат»;

28. Витяг зі статті: «Ярмоленко опоздал на четыре года»;

29. Витяг зі статті: «Динамо» обязано играть лучше»;

30. Витяг зі статті: «Заколдованный» кубок УЕФА»;

31. Витяг зі статті: «Динамо» должно сосредоточиться на чемпионате Украины»;

32. Витяг зі стаття: «Сотрудник Шахтера оскорбил Ярмоленко»;

33. Витяг зі статті: «Луческу выдвинул новые обвинения в адрес «Динамо»;

34. Витяг зі статті: «Мирча Луческу: «Я знаю как помогают командам

выигрывать матчи»;

13

35. Витяг зі статті: «Луческу: Динамо оставило вопрос — с какой честностью

они победили в чемпионате?»;

36. Витяг зі статті: «Черкасов — Мохнику: мы тоже не идиоты и все понимаем»;

37. Витяг зі статті: «Мирча Луческу: «В «Динамо» всем занимается испанец,

Ребров нужен просто для картинки»;

38. Витяг зі статті: «Мирча Луческу: Хочу, чтобы Шахтер уважали!»;

39. Витяг зі статті: «Мирча Луческу: «Хочу послушать продинамовских

специалистов, которые скажут, что с «Ворсклой» было правильное

судейство»;

40. Витяг зі статті: «Мирча Луческу: «Нас ждет очень сложный год»;

41. Витяг зі статті: «Мирча Луческу: Атмосфера была далека от финала Кубка

Украины»;

42. Витяг зі статті: «Ринат Ахметов: «Если бы сейчас «Шахтер» играл на

«Донбасс Арене», то это был бы лучший «Шахтер» в истории»;

43. Витяг зі статті: «Палкин: «Руководство КДК ФФУ пошло на должностное

преступление и должно подать в отставку»;

44. Фото з соціальної мережі Фейсбук, сторінка директора музею історії ФК

«Шахтар» Андрія Бабешко;

45. Витяг зі статті: «Шаманы, амулеты и прочие чудеса большого футбола»;

46. Витяг зі статті: «Сергей Палкин: «Динамо» боится играть с «Шахтером»

много матчей в чемпионате»;

47. Витяг зі статті: «Шахтер» – «Динамо» – 0:0. Послематчевая пресс-

конференция»;

48. Витяг зі статті: «Алексей Чередник оскорбил Зозулю, назвав его «мразью» и

«существом»;

49. Витяг зі статті: «Леоненко – «Ахметову»: «Я буду так Суркиса у тебя

гонять!»;

50. Витяг зі статті: «Эксперт телеканала «Футбол» Морозов публично оскорбил

Андрея ЯРМОЛЕНКО»;

51. Витяг зі статті: «Сергей Морозов: Абдула опозорил украинский футбол»;

52. Витяг зі статті: «Руслан Мармазов: Знаете, почему «Динамо» не рискнет

позвать в свои ряды, скажем, Ракицкого?»;

53. Витяг зі статті: «Виктор Леоненко купил тренеру «Динамо» Реброву соску»;

54. Витяг зі статті: «Харків нав’язав Михайличенку Девіча»;

55. Витяг зі статті: «Правила жизни в футболе Виктора Леоненко»

56. Витяг зі статті: «Александр Денисов: КДК Федерации фактически

спровоцировал беспредел в исполнении Зозули и Ротаня»

57. Витяг зі статті: «Леоненко назвал секретное оружие "Динамо" в борьбе за

чемпионство»

58. Витяг зі статті: «Виктор Леоненко: в «Динамо» мы были хуже рабов»

59. Витяг зі статті: «Ребров стал для Суркиса очередным "карманным"

тренером»