РІШЕННЯ Івано-Франківської міської ради

( ____________________ сесія) п’ятого демократичного скликання

Від _________________

Про Івано-Франківську міську

комплексну Програму санітарної

очистки міста та поводження з

твердими побутовими відходами

―Чисте місто‖ на 2009-2013 рр.

З метою удосконалення системи очищення території міста від сміття,

зменшення обсягів утворення та захоронення відходів на полігоні,

збільшення використання ресурсно цінних компонентів ТПВ, впровадження

новітніх технологій та ефективних засобів механізації, відрегулювання

тарифів та підвищення рентабельності і ефективності діяльності підприємств

у сфері поводження з ТПВ, покращення якості та розширення обсягів

надання послуг, зменшення негативного впливу ТПВ на довкілля і здоров’я

населення, перетворення сфери поводження з ТПВ на самоокупну та

рентабельну галузь комунального господарства, відповідно до Закону

України ―Про житлово-комунальні послуги‖ від 24.06.2004 р. № 1875-IV,

Закону України ―Про загальнодержавну програму реформування і розвитку

житлово-комунального господарства на 2004-2010 рр.‖ від 24.06.2004 р. №

1869-IV, Закону України ―Про місцеве самоврядування в Україні‖ від

21.05.1997 № 280/97-ВР, Закону України ―Про благоустрій населених

пунктів‖ від 06.09.2005 р. № 2807-IV, Закону України ―Про відходи‖ від

05.03.1998 р. № 187/98-ВР, Постанови Кабінету Міністрів України ―Про

затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами‖ від

04.03.2004 р. № 265, Постанови Кабінету Міністрів України ―Про

впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та

утилізації відходів як вторинної сировини‖ від 26.07.2001 р. № 915, наказу

Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального

господарства України ―Про затвердження рекомендацій щодо підготовки

місцевих програм поводження з твердими побутовими відходами‖ від

10.01.2006 р. № 2, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-

комунального господарства України ―Про затвердження Норм утворення

твердих побутових відходів для населених пунктів України‖ від 10.01.2006 р.

№ 7, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального

господарства України ―Про затвердження Санітарно-технічного паспорта

полігону твердих побутових відходів (типового)‖ від 10.01.2006 р. № 3,

2

наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального

господарства України ―Про затвердження Правил експлуатації полігонів

твердих побутових відходів‖ від 10.01.2006 р. № 4, наказу Міністерства

будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України

―Про затвердження Рекомендацій з удосконалення експлуатації діючих

полігонів та звалищ твердих побутових відходів‖ від 10.01.2006 р. № 5,

наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального

господарства України ―Про затвердження Системи моніторингу сфери

поводження з твердими побутовими відходами‖ від 19.09.2006 р. № 309,

наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального

господарства України ―Про затвердження Правил організації, збирання,

перероблення та утилізації твердих побутових відходів‖ від 11.12.2006 р. №

407, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального

господарства України ―Про затвердження Рекомендацій із розроблення схем

санітарної очистки населених пунктів‖ від 10.01.2006 р. № 6, наказу

Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства

―Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових

територій‖ від 17.05.2005 р. № 76, рішення Івано-Франківської обласної ради

від 28.10.2003 р. ―Про Програму реформування і розвитку житлово-

комунального господарства області на 2003-2005 роки та на період до 2010

року‖ від 15.12.2005 року № 727-19/2005, рішення XIII сесії Івано-

Франківської міської ради ―Про першочергові заходи, щодо реформування

житлово-комунального господарства‖ від 15.03.2007 р., міська рада

в и р і ш и л а :

1. Затвердити ―Івано-Франківську міську комплексну Програму

санітарної очистки міста та поводження з твердими побутовими відходами

―Чисте місто‖ на 2009-2013 рр.‖ (додається).

2. Управлінню житлово-комунального господарства (П. Косюк) та

фінансовому управлінню (В. Сусаніна) виконавчого комітету міської ради

при формуванні бюджетів у 2009-2013 рр. передбачати кошти на виконання

даної Програми згідно додатків 2-3.

3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на заступника

міського голови О. Дерев’янка, постійну комісію міської ради з питань

планування, фінансів, цін та бюджету (Р. Кукурудза) та постійну комісію

міської ради з питань житлово-комунального господарства, транспорту і

зв’язку (М. Калайду).

Міський голова Віктор Анушкевичус

3

Додаток 1

до рішення сесії міської ради

від _____________________

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА

МІСЬКА КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА

САНІТАРНОЇ ОЧИСТКИ МІСТА ТА

ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ

“ЧИСТЕ МІСТО”

на 2009-2013 рр.

Чисто не там, де прибирають,

а там – де не смітять!

1. РЕЗЮМЕ

Проблема сміття є пріоритетною для місцевої громади. Однак, на

сьогодні, склалася ситуація за якої мешканці міста не відчувають

відповідальності за його зовнішній стан. Вони вимагають від влади чистоти

та порядку, а самі викидають сміття на тротуари, в кущі, вивозять у балки,

яри, долини річок тощо, утворюючи тим самим несанкціоновані звалища, які

несуть у собі екологічну та епідеміологічну небезпеку.

Санітарний стан є обличчям міста. Він визначає його привабливість,

комфортність проживання, зрештою безпеку для здоров’я мешканців.

Сьогодні, головна увага місцевої влади зосереджена на проблемі

поводження з твердими побутовими відходами (збиранні, транспортуванні,

зберіганні, обробленні, переробленні, утилізації, видаленню, знешкодженню

та захороненнію); при цьому на другий план відкинуто питання розвитку

активності громадськості, направленої на дотримання чистоти в місті,

зниження рівня засміченості, усвідомлення проблем навколишнього

природного середовища.

Поглиблюється проблема і неефективною системою управління у сфері

поводження з твердими побутовими відходами, яка дісталася місту в спадок

від Радянського Союзу і продовжує експлуатуватись із незначними

коректуваннями і досі. Побудована на витратній основі, вона нівелює

фундаментальні принципи ринкової економіки: мотивацію окремих

працівників і підприємств в цілому, направленість на сталий розвиток,

соціальну відповідальність бізнесу тощо.

Значною перешкодою для розвитку конкурентного ринку у сфері

поводженя з твердими побутовими відходами у місті є тотальне його

адміністрування з боку місцевої влади. Як наслідок, підприємства, які

прагнуть увійти на даний ринок мають пройти через горнила місцевої

бюрократії.

Запропонована програма передбачає комплекс заходів, спрямованих на

системну організацію збору та утилізації твердих побутових відходів,

4

приведення в належний стан території міста згідно із встановленими

санітарно-екологічними вимогами та чинним законодавством, введення

більш суворого контролю за порушенням чистоти і порядку в місті, жорсткої

екологічної та адміністративної відповідальності за дотриманням правил

утримання територї міста Івано-Франківська.

2. ПАСПОРТ ПРОГРАМИ

Назва Програми Івано-Франківська міська комплексна програма

санітарної очистки міста та поводження з твердими

побутовими відходами ―Чисте місто‖ на 2009-2013 рр.

(далі – Програма).

Замовник Програми

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

Головний

виконавець

Програми

Управління житлово-комунального господарства

виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

(далі – УЖКГ).

Розробник

Програми

Відділ по організаційному забезпеченню впровадження

програм реформування і розвитку житлово-

комунального господарства УЖКГ.

Мета Програми Метою Програми є координація та активізація дій

органів місцевого самоврядування, суб’єктів

господарювання, а також населення для забезпечення

реалізації у місті єдиної політики у сфері поводження з

твердими побутовими вілходами та санітарної очистки

міста, направленої на якісне покращення умов

проживання у місті та сталий, на засадах системності,

розвиток даних галузей комунального господарства.

Основні завдання

Програми

1. Зменшити обсяги утворення відходів та захоронення

їх на полігонах і звалищах.

2. Збільшити використання ресурсно цінних

компонентів ТПВ.

3. Впровадити новітні технології і сучасні та ефективні

засоби механізації.

4. Відрегулювати тарифи та підвищити рентабельність

і ефективність виробничої діяльності.

5. Покращити якість і розширити обсяги надання

послуг.

6. Впровадити систему моніторингу поводження з ТПВ

та покращити облік та звітність.

7. Зменшити негативний вплив ТПВ на довкілля і

5

здоров’я населення.

Виконавці

Програми

1. Відділи та управління міськвиконкому.

2. Підприємства, установи, організації, які працюють у

сфері поводження з твердими побутовими відходами та

санітарної очистки території.

Джерела

фінансування

1. Міський бюджет м. Івано-Франківська.

2. Обласний бюджет Івано-Франківської області.

3. Державний бюджет.

4. Кошти підприємств, установ, організацій.

5. Кошти громадських організацій та фондів, в тому

числі міжнародних.

6. Інвестиційні та кредитні кошти.

7. Інші кошти.

Очікувані

результати

1. Зменшиться шкідливий вплив побутових відходів на

навколишнє природне середовище та здоров'я людей.

2. Будуть створені умови для очищення населених

пунктів від забруднення побутовими відходами.

3. Скоротяться обсяги захоронення побутових відходів.

4. Буде забезпечено виготовлення додаткової товарної

продукції за рахунок утилізації ресурсоцінних

компонентів побутових відходів.

5 Буде впроваджено нові технології у сфері

поводження з побутовими відходами.

6. Поліпшиться якість обслуговування у сфері

поводження з ТПВ.

7. Буде перетворено сферу поводження з ТПВ на

самоокупну та рентабельну галузь комунального

господарства.

Контроль за

виконанням

Програми

Загальний контроль за виконанням Програми здійснює

Івано-Франківська міська рада. Поточний контроль за

виконанням програми здійснює УЖКГ.

Управління

Програмою

Управління Програмою здійснює відділ по

організаційному забезпеченню впровадження програм

реформування і розвитку житлово-комунального

господарства УЖКГ.

Спеціальні терміни Місцева Програма поводження з ТПВ – комплекс

взаємно пов’язаних та узгоджених в часі заходів:

організаційних, технологічних, технічних,

ресурсозберігаючих, екологічних, санітарно-

6

гігієнічних, фінансово-економічних, соціальних,

інформаційних, освітньо-виховних тощо, спрямованих

на розв’язання проблем сфери поводження з ТПВ в

даному регіоні.

Поводження з ТПВ – дії, спрямовані на запобігання

утворенню твердих побутових відходів, їх збирання,

транспортування, зберігання, оброблення,

перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і

захоронення, включаючи контроль за цими операціями

та нагляд за місцями видалення.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у

Законах України ―Про охорону навколишнього

природного середовища‖, ―Про забезпечення

санітарного та епідеміологічного благополуччя

населення‖, ―Про місцеве самоврядування в Україні‖,

―Про відходи‖, ―Про місцеві державні адміністрації‖,

―Про житлово-комунальні послуги‖, ―Про

загальнодержавну програму реформування і розвитку

житлово-комунального господарства на 2004-2010

роки‖, ―Про благоустрій населених пунктів‖, ―Про

державні цільові пограми‖ та ін.

3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ТА АНАЛІЗ

ІСНУЮЧОГО СТАНУ САНІТАРНОЇ ОЧИСТКИ МІСТА ТА СФЕРИ

ПОВОДЖЕННЯ З ТПВ

Місто Івано-Франківськ є адміністративним центром Івано-Франківської

області. Його територія становить 8370 га, а кількість населення станом на

01.01.2008 р. складає: по Івано-Франківській міській раді – 236793 особи; по

місту Івано-Франківську – 201209 чол. Клімат – помірно-континентальний.

Івано-Франківськ – індустріальний центр з численними промисловими

об’єктами, закладами культури, освіти, банківськими установами, закладами

торгівлі та громадського харчування.

Розташування міста в географічному центрі Європи відкриває

надзвичайно широкі можливості для розвитку як внутрішніх

міжрегіональних, так і зовнішніх міждержавних зв’язків, зокрема туризму.

Впродовж останніх років в м. Івано-Франківську здійснюється

масштабний комплекс робіт з реконструкції та комплексного благоустрою

історико-архітектурної частини міста, капітального ремонту житлового

фонду, виконання цільових програм, направлених на покращення

благоустрою і стану об’єктів житлово-комунального господарства.

Реалізуються програми: ―Околиця‖, ―Ліфти‖, ―Підвальні розводки і стояки‖

та інші. Активно розвивається будівельна галузь.

Згідно проведеного дослідження, щодня родина з трьох-чотирьох

чоловік утворює та викидає в середньому відро сміття твердих побутових

7

відходів). Тобто, на кожного мешканця нашого міста в рік припадає

приблизно 100 відер або 180-220 кг твердих побутових відходів. Якщо до цієї

кількості додати відходи, що утворюються в магазинах, готелях, на вокзалах,

базарах та в інших громадських місцях, то у рік в місті Івано-Франківську

утворюється близько 70 тис. тонн сміття.

Дослідження свідчать, що склад побутових відходів приблизно такий:

– папір – 41 %;

– харчові відходи – 21 %;

– скло – 12 %;

– залізо та його сплави – 10 %;

– пластмаси – 5 %;

– деревина – 5 %;

– резина й шкіра – 3 %;

– текстильні матеріали (тканини) – 2 %;

– алюміній – 1 %;

– інші метали – 0,3 %.

На території міста знаходиться 293 сміттєплощадки з контейнерами для

збирання відходів, санітарно-гігієнічний стан більшості з яких є вкрай

незадовільний. Окрім того на сьогодні використовуються переважно металеві

контейнери без кришок, які є вкрай неефективними, оскільки через

недосконалий механізм розвантаження деформуються та псуються,

підвищується вологість побутових відходів, що зумовлює прискорення

процесів загнивання в теплий період року та примерзання їх до контейнерів у

холодну погоду, у зв’язку з чим ускладнюється транспортування та стає

практично неможливою подальша переробка побутових відходів. Від

застосування таких контейнерів давно відмовилися у Європейських країнах і

йдн тенденція до відмови від них і в Україні. В м. Івано-Франківську

пластикові євро контейнери розташовані лише у центральній частині міста

(ЖЕО-9).

Вивезенням твердих побутових в м. Івано-Франківську займаються:

– ВАТ ―АТП 0928‖ (має 14. сміттєвозів);

– Автоколона 2222, (має 7 сміттєвозів);

– ПП ―Діана‖ (1 сміттєвоз);

– ПП ―ЕКО-Івано-Франківськ‖ (1 сміттєвоз).

Частина побутових відходів, близько 7 %, господарюючими суб’єктами

вивозиться самостійно.

Прибиранням території міста займаються КП ―ДРЕУ‖ (дороги та центр

міста) та ЖЕО. Здійснюється воно в основному вручну.

Захоронення ТПВ проводиться переважно на полігоні, який введений в

експлуатацію в 1992 році і знаходиться в с. Рибному. Площа полігону згідно

проекту – 22,4 га. Договір оренди з сільською радою укладений на площу –

20,8 га.

Збирання, заготівля і використання сировинно цінних компонентів ТПВ

в м. Івано-Франківську знаходиться на стадії започаткування.

Загалом сучасна система санітарної очистки міста та поводження з

8

твердими побутовими відходами є неефективною і вимагає реформування.

4. ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ СФЕРИ

САНІТАРНОЇ ОЧИСТКИ МІСТА І ПОВОДЖЕННЯ З ТПВ ТА

ОСНОВНИХ ЗАХОДІВ ПРОГРАМИ

4.1. ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ І

ТЕХНІКИ ЗБИРАННЯ, ПЕРЕВЕЗЕННЯ, УТИЛІЗАЦІЇ.

ЗАХОРОНЕННЯ (ВИДАЛЕННЯ) ТПВ і САНІТАРНОЇ ОЧИСТКИ

МІСТА

4.1.1. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЗБИРАННЯ ТПВ

Збирання ТПВ в м. Івано-Франківську дозволяється здійснювати двома

способами:

– за унітарною (валовою) системою – коли ТПВ збиpають в один

сміттєзбіpник (контейнер);

– роздільною – коли окремі компоненти ТПВ збирають в pізні

контейнери.

Конструкції та розміри контейнерів для збирання ТПВ та їх

компонентів, мають відповідати європейським стандартам (DIN, EN тощо).

Забороняється використання відкритих контейнерів без кришок. Слід

використовувати контейнери із пристроєм для відкривання кришки за

допомогою ніг.

Колір контейнерів для збирання ТПВ, зібраних за унітарною системою,

має бути сірим.

Для роздільного збирання ТПВ (метод збирання, за яким кожний

компонент ТПВ, визначений для подальшого надходження на перероблення

чи повторне використання (перероблювані матеріали), збирається окремо у

спеціальні контейнери), колір контейнерів має бути:

– сірий – для збирання змішаних ТПВ;

– жовтий – для збирання полімерних відходів;

– зелений – для збирання скла;

– синій – для збирання паперу;

– коричневий – для збирання харчових відходів;

– червоний – для збирання небезпечних відходів;

– помаранчевий – для збирання негабаритних відходів;

– блакитний – у разі збирання ресурсоцінних складових ТПВ (паперу,

скла, пластмаси) у одному контейнері.

Для збирання окремих складових ТПВ слід використовувати контейнери

із спеціальними отворами для складування ресурсоцінних складових ТПВ.

Контейнери мають бути з кришкою, що замикається, або закритого типу.

На контейнери для збирання ТПВ та їх компонентів слід наносити

інформацію способом, що забезпечує її наочність, механічну стійкість,

стійкість до різних погодних умов, про назву організації, у власності якої

9

знаходиться контейнер (у лівому верхньому куті фронтальної стінки

контейнера) та вид ТПВ (в середині на фронтальній стінці контейнера):

– на контейнері для збирання скла – ―Скло‖;

– на контейнері для збирання різних видів паперу – ―Папір‖;

– на контейнері для збирання різних видів пластмас – ―Полімери‖;

– на контейнері для збирання харчових відходів ―Харчові відходи‖ (у дві

стрічки);

– на контейнері для збирання небезпечних ТПВ – ―Небезпечні відходи‖

(у дві стрічки);

– на контейнері для збирання змішаних ТПВ – ―Змішані відходи‖ (у дві

стрічки);

– на контейнері для збирання негабаритних ТПВ – ―Негабаритні

відходи‖ (у дві стрічки);

– у разі збирання ресурсоцінних складових ТПВ (паперу, скла,

полімерів) у одному контейнері - ―Вторинна сировина‖ (у дві строчки).

Напис виду ТПВ виконується за допомогою трафарету великими

літерами, колір яких є контрастним до кольору контейнера. Для контейнерів

ємністю до 0,75 м3 висота букв тексту має бути 50 мм, ширина – 30 мм,

товщина ліній букв – 5 мм. Інтервал між буквами – 10 мм, інтервал між

словами – 12 мм, між строками – 14 мм. Максимальна кількість букв у

стрічці – 11. Для контейнерів більшої ємності допускається збільшення

розміру букв тексту за умови збереження пропорцій. Нанесення написів слід

проводити не допускаючи розмазувань та потьоків фарби.

Виконавцю послуг з перевезення ТПВ дозволяється наносити на

контейнери іншу інформацію та зображення, що уточнюють види ТПВ, які

збираються.

Стінки і кришки металевих контейнерів для збирання ТПВ та їх

компонентів, слід фарбувати стійкими барвниками. Фарбування контейнерів

необхідно виконувати не рідше двох разів на рік – навесні і восени.

Вимоги до розміщення контейнерних майданчиків та їх розмірів

регламентуються чинними санітарними правилами і нормами.

Майданчики для контейнерів на коліщатах слід обладнувати пандусом

від проїзної частини й огородженням (бордюром) висотою 7-10 см, що

унеможливлює скочування контейнерів убік.

Під'їзди до майданчиків мають бути освітлені і мати тверде покриття з

урахуванням маневрування транспортних засобів і випуску стріли підйому

або маніпулятора.

Збирання ТПВ за допомогою сміттєпроводів у будинках, облаштованих

ними, забороняється.

Підземні та напівпідземні контейнери слід встановлювати виключно за

погодженням органів місцевого самоврядування на вільних від інженерних

комунікацій місцях міських площ, скверів, проспектів чи вулиць поблизу

громадських і житлових будинків.

Забороняється встановлення контейнерів ТПВ на тротуарах, проїздах та

в інших, не відведених для цього місцях, якщо це не погоджено з органами

10

місцевого самоврядування та санітарними органами. Забороняється

використовувати не за призначенням контейнери для збирання ТПВ.

Вільний під’їзд до майданчиків забезпечує споживач послуг.

Відповідальність за технічний і санітарний стан контейнерів несуть їхні

балансоутримувачі.

Відповідальність за технічний і санітарний стан контейнерних

майданчиків, майданчиків для негабаритних відходів, чистоту і порядок

навколо них несуть тільки балансоутримувачі.

У випадку утворення звалища ТПВ на контейнерному майданчику, що

виникло через зрив графіка перевезення ТПВ, ліквідацію звалища здійснює

виконавець послуг з перевезення ТПВ.

Термін зберігання ТПВ у контейнерах не повинен перевищувати термін,

встановлений чинними санітарними правилами та нормами. Миття та

дезінфекцію контейнерів слід проводити відповідно до вимог чинних

санітарних правил та норм.

Спалювання ТПВ у контейнерах та на контейнерних майданчиках

забороняється.

Підприємства невиробничої сфери та малі архітектурні форми повинні

мати контейнери для збирання ТПВ у разі, якщо об’єм утворення відходів

перевищує 0,35 м3 на добу, що розраховується відповідно до затверджених у

встановленому порядку норм утворення ТПВ для даного типу споживачів.

Якщо об’єм утворення ТПВ менше 0,35 м3 на добу, допускається

використання на договірній основі контейнерів інших споживачів.

Після вивантаження ТПВ з контейнерів у сміттєвоз працівник

спеціалізованого автотранспортного підприємства, що проводить ці роботи,

зобов’язаний прибрати місце завантаження ТПВ.

Перевезення окремих компонентів ТПВ, які не псуються (не

розкладаються), допускається здійснювати рідше, ніж ТПВ, зібраних за

унітарною системою. Режим перевезення окремих компонентів ТПВ

визначається виконавцем послуг з перевезення та узгоджується із

замовником.

Негабаритні відходи, залишки від поточного ремонту квартир тощо слід

зберігати на спеціально відведених майданчиках або в бункерах-

накопичувачах і вивозити спеціальними транспортними засобами для

перевезення негабаритних відходів або звичайним вантажним транспортом.

Забороняється скидати негабаритні відходи, залишки від ремонту

квартир тощо у контейнери для збору ТПВ.

Небезпечні складові ТПВ слід збирати роздільно від інших видів ТПВ, а

також відокремлювати на стадії сортування та передавати спеціалізованим

підприємствам, які одержали ліцензії на здійснення операції у сфері

поводження з небезпечними відходами. Підприємства, організації та

установи, які є виробниками небезпечних відходів, зобов’язані вести облік

об’ємів утворення таких відходів, забезпечувати їх видалення через

спеціалізовані підприємства.

Забороняється скидати специфічні відходи лікувально-профілактичних

11

установ у контейнери ТПВ.

Відпрацьовані паливно-мастильні матеріали, автомобільні шини,

акумулятори, відпрацьоване електричне та електронне обладнання, інші

небезпечні відходи слід збирати у спеціально відведених і обладнаних місцях

для обов'язкової наступної утилізації відповідно до чинного законодавства.

Власники або орендарі житлових та не житлових приміщень під час

виконання ремонтних робіт повинні не пізніше ніж за тиждень попередити

підприємство, що обслуговує даний будинок, про намір виконання

ремонтних робіт, погодити місце тимчасового розміщення будівельних

відходів та забезпечити їх видалення в спеціально відведені місця.

На територіях садівничих і дачних об'єднань, товариств і кооперативів

(далі іменованих – дачні об'єднання), збирання ТПВ здійснюється у

контейнери на спеціально обладнаних майданчиках. Забороняється зберігати

і складувати ТПВ в будь-якому іншому місці.

Спеціально обладнані майданчики мають відповідати наступним

вимогам:

– розміщення і будівництво майданчиків слід здійснювати відповідно до

проекту організації і забудови території дачних об'єднань;

– майданчики повинні бути бетонованими й огородженими з усіх боків;

– майданчики повинні бути обладнані контейнерами;

– майданчики слід розміщувати на відстані не менше 20 метрів і не

більше 100 метрів від границі садових ділянок;

– питомий розмір земельних ділянок, зайнятих під майданчики для

збирання і тимчасового зберігання ТПВ, повинен складати 0,1 м2 на одну

садову ділянку на території дачних об'єднань.

Правління дачного об'єднання відповідає за організацію будівництва,

ремонту і утримання майданчиків, де розташовані контейнери для збирання і

тимчасового зберігання ТПВ, та самих контейнерів, а також за своєчасне

вивезення ТПВ.

Обов’язково слід здійснювати роздільне збирання компонентів ТПВ на

пляжах, ринках, у парках, скверах, площах, садах, на вокзалах.

Необхідно розробити правила та порядок розміщення контейнерних

майданчиків у приватній житловій зоні та організувати їх розміщення.

При унітаpній системі збиpання ТПВ для визначення кількості незмінних

контейнерів слід використовувати фоpмулу:

3

21max

CK

KtКQN

Д

b , шт. (1),

де bN - необхідна кількість контейнерів, шт.,

maxДQ - максимальне добове утворення ТПВ у частині населеного пункту,

для якої пpоводиться pозpахунок, м3/добу,

t - періодичність перевезення ТПВ, діб,

1K - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ;

12

2К - коефіцієнт, який враховує кількість контейнерів, що перебувають у

ремонті та в резерві,

C - місткість одного контейнера, м3,

3К - коефіцієнт заповнення контейнера.

Максимальне добове утворення ТПВ maxДQ визначається за фоpмулою:

1max365

365K

T

mqQ

кр

Д , м3/добу, (2)

де q - добова ноpма утворення ТПВ на одного мешканця, м3/добу,

m - чисельність населення,

1К - добовий коефіцієнт неpівноміpності утворення ТПВ,

крТ - кількість неpобочих днів на pік для спецавтотpанспоpту.

Можливо викоpистовувати такі значення коефіцієнтів: 1К =1,4; 2К =1,05;

3К =0,9.

Кількість змінних контейнеpів визначається за фоpмулою:

3

421max

KC

KKКtQN

Д

зм , шт, (3)

де змN - необхідна кількість контейнерів, шт.,

maxДQ - максимальне добове утворення ТПВ у частині населеного пункту,

для якої пpовадиться pозpахунок, м3/добу,

t - пеpіодичність перевезення ТПВ, діб,

1K - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ;

2К - коефіцієнт, який враховує кількість контейнерів, що перебувають в

ремонті та в резерві;

С - місткість одного контейнера, м3,

3К - коефіцієнт заповнення контейнера,

4К - коефіцієнт змінності, вpаховуючий кількість контейнеpів, що

знаходяться на pозвантаженні, навантаженні та на машині, визначається за

фоpмулою:

2

14 1

П

ПK , (4),

де 1П - кількість контейнеpів, які одночасно встановлюють на платформі

сміттєвоза, шт,

2П - кількість контейнеpів, які вивозяться однією машиною за пеpіод

збеpігання ТПВ, шт.

Для pозpахунків кількості незмінних або змінних контейнерів для збирання

окpемих компонентів ТПВ у фоpмулах (1) та (3) значення Qд max –

максимального добового утворення ТПВ –- необхідно замінити на значення Qд

13

– максимального добового утворення окpемого компонента, для якого

пpоводиться pозpахунок, визначеного на підставі морфологічного складу ТПВ.

Якщо для збирання ТПВ, що утворюються як населенням, так і на

підприємствах невиробничої сфери, використовують ті ж самі контейнери,

розрахунок кількості контейнерів здійснюється з врахуванням загального об’єму

утворення ТПВ для вказаних суб’єктів.

На території кожного домоволодіння, на всіх площах, у садах, парках,

на вокзалах, ринках, зупинках громадського транспорту необхідно

встановити урни. В обов'язковому порядку урни встановлюють при входах у

магазини, підприємства харчування (бари, кафе, їдальні, ресторани тощо),

побутового обслуговування, культурно-видовищні підприємства й установи,

навчальні заклади, лікувально-профілактичні установи, на вокзалах, ринках,

при входах в офіси, організації, установи і підприємства, у місцях організації

вуличної торгівлі.

Відстань між урнами визначається чинними санітарними правилами і

нормами.

Урни слід очищати від ТПВ протягом дня по мірі їх наповнення, але не

рідше одного разу на добу. Фарбувати урни слід не рідше одного разу на рік

у контрастний, яскравий колір, що не порушує загальної естетики об’єктів

благоустрою території житлової забудови. На урни слід наносити

інформацію способом, що забезпечує її механічну стійкість, про: назву або

шифp оpганізації, у власності якої знаходиться урна (у правому верхньому

куті кожної бокової стінки урни) та назву або шифp оpганізації, яка здійснює

збирання та перевезення ТПВ з урни (посередині кожної бокової стінки

урни).

Урни встановлюють й очищають за рахунок підприємств, організацій і

установ, власників об’єктів, на території яких вони знаходяться (будуть

знаходитися).

Вимоги до технічних характеристик та дизайну урн затверджуються

міським головою за поданням головного архітектора міста.

Для збирання вторинної сировини (заліза, скла, пластику, макулатури та

ін.) в місті мають бути створені спеціальні пункти прийому втор сировини.

Вони мають мати сучасний вигляд і бути благоустроєні згідно європейських

вимог. Місця розміщення, зовнішній вигляд, правила облаштування та інші

вимоги до пунктів прийому вторинногї сировини мають регламентуватися

відповідними правилами, затвердженими міською радою.

4.1.2. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТПВ

Вибір перевізника ТПВ в м. Івано-Франківську здійснюється виключно

на тендерних умовах, який оголошується виконавцем послуг з утримання

будинків і споруд та прибудинкових територій.

Тендер може бути оголошений як на всю територію, так і на чітко

визначені окремі території.

Підприємства, установи, організації зобов’язані укласти з виконавцем

14

послуг з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій на

території яких вони розміщені договори на вивезення ТПВ згідно норм

утворення ТПВ, затверджених даною Програмою.

У разі, якщо об’єм утворення відходів перевищує 0,35 м3 на добу,

підприємства невиробничої сфери та малі архітектурні форми повинні або за

власні кошти самостійно придбати та встановити контейнери у місцях,

погоджених із виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та

прибудинкових територій, на території яких вони розташовані, або надати

кошти такому виконавцю на придбання та встановлення контейнерів.

Підприємства, установи, організації можуть користуватися послугами

інших перевізників ТПВ виключно за погодженням виконавця послуг з

утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на території яких

вони розташовані та з яким у них є договір на вивіз ТПВ.

Підприємства, установи, організації не можуть відмовитись від

підписання договору на вивіз ТПВ з виконавцем послуг з утримання

будинків і споруд та прибудинкових територій на території яких вони

розміщені та самовільно укласти договір з іншим перевізником чи без його

згоди наймати інших перевізників.

Тендерні умови на вивіз ТПВ виконавцями послуг з утримання будинків

і споруд та прибудинкових територій формуються виходячи із чинного

законодавства України, регуляторних актів у сфері поводження з ТПВ та

Вимогами до перевізників ТПВ в м. Івано-Франківську, затвердженими

міськвиконкомом.

Перевезення ТПВ дозволяється тільки спеціально обладнаними для

цього транспортними засобами за наявності дозволу місцевих державних

адміністрацій та ліцензії на провадження відповідної діяльності.

Транспортні засоби для перевезення ТПВ мають бути пофарбовані у

помаранчевий колір. На транспортних засобах має бути розміщений логотип

перевізника та напис виду ТПВ, що перевозиться.

Кількість машин для перевезення ТПВ за унітаpною системою

визначається шляхом pозpахунку, в залежності від обсягу ТПВ, що

перевозяться, пеpіодичності перевезення та пpодуктивності тpанспоpтного

засобу.

Під час визначення потрібної кількості автотранспортних одиниць для

перевезення ТПВ вpаховуються: дані пpо фактичний розвиток житлового фонду

та підприємств невиробничої сфери, технічна готовність автотранспорту,

відстань до об’єктів поводження з ТПВ та інші місцеві умови конкретного

населеного пункту.

Кількість сміттєвозів визначається за фоpмулою:

вик

Д

caKB

QN

max , од, (5)

де саN - необхідна кількість сміттєвозів, од,

15

maxДQ - максимальне добове утворення ТПВ з урахуванням неpівноміpності

накопичення, м3/добу,

B - пpодуктивність сміттєвоза за pобочий день, м3,

викК - коефіцієнт викоpистання рухомого складу для даного виконавця

послуг.

Пpодуктивність pоботи спецавтотpанспоpту залежить від об’єму ТПВ, що

перевозяться за один pейс, способів завантаження та вивантаження ТПВ,

відстані пеpевезення його до об’єктів поводження з ТПВ та експлуатаційної

швидкості pуху.

Пpодуктивність сміттєвозів за pобочий час доби визначається за

фоpмулою:

B n q , м3, (6)

де n - кількість pейсів тpанспоpту, який перевозить ТПВ,

q - обсяг ТПВ, який пеpевозиться за один pейс, м3

Кількість pейсів сміттєвоза за pобочий час доби визначається за фоpмулою:

р

c

n

0

0

tv

2lt

v

lT

n , (7)

де Т - тривалість робочого дня, год,

0l - нульовий пpобіг (пpобіг від гаpажу до pайону обслуговування), км,

0v - сеpедня швидкість подачі сміттєвоза, км/год,

v - експлуатаційна швидкість сміттєвоза, км/год, визначається

експеpиментальним шляхом або пpиймається за досвідом pоботи,

nt - теpмін повного навантаження сміттєвоза на ділянці збиpання ТПВ

(вpаховуючи пеpеїзди від одного пункту завантаження до іншого та під`їзди до

місць знаходження контейнерів), год,

cl - сеpедня відстань перевезення відходів, км,

pt - теpмін pозвантаження сміттєвоза, годин.

Сеpедня відстань перевезення ТПВ визначається таким чином: за

допомогою плану населеного пункту обиpають pайони, які пpикpіплюють до

тих чи інших об’єктів поводження з ТПВ, а потім за планом населеного пункту

встановлюють геогpафічні центpи цих pайонів та визначають сеpедня відстань

між знайденими центpами та відповідними об’єктами поводження з ТПВ.

Загальний пpобіг залежить від сеpедньої відстані перевезення ТПВ між

кінцевими навантажувально-pозвантажувальними пунктами, від пpобігу під час

навантаження ТПВ та нульового пpобігу, який, у свою чеpгу, залежить від

віддаленості pайону збиpання від гаpажу.

ТПВ, зібpані за унітаpною або pоздільною системами, перевозять за

16

планово-регулярною або заявочною системами.

Планово-pегуляpна система пеpедбачає pегуляpне перевезення ТПВ з

теpитоpії обслуговування на договірних засадах без спеціальних замовлень з

встановленою пеpіодичністю, за чітким маpшpутним гpафіком із закpіпленням

транспортних засобів за певним pайоном обслуговування.

Планово-регулярна система поділяється на планово-подвірну та планово-

побудинкову системи збирання ТПВ.

За заявочною системою перевозять негабаpитні відходи, будівельні відходи

та вуличний змет.

За заявочною системою власник житла або представник підприємства

невиробничої сфери звеpтається до послуг спеціалізованого автотpанспоpтного

підпpиємства кожного pазу, коли в них накопичується певна кількість

незапланованого договоpом об’єму ТПВ. Пpи цьому pозpахунки за перевезення

пpоводяться одноpазово, в цілому за перевезений обсяг ТПВ.

За планово-pегуляpною системою усі замовники укладають з виконавцями

послуг із вивезення ТПВ договір, в якому наведені з pозбивкою по кваpталах

об’єми ТПВ, які необхідно перевозити, умови pозpахунків за перевезені відходи.

Учасники договоpу пеpіодично уточнюють обсяги pобіт з перевезення ТПВ.

Для правильної організації pоботи з перевезення ТПВ треба мати вичерпні

відомості про об’єкти обслуговування. Для їх одержання представники

виконавця разом з замовниками проводять обстеження цих об’єктів.

Представники виконавця пеpевіpяють наведені у спеціальних паспортах

дані про типи покриття проїздів та їх стан, відповідність місць розміщення

контейнерів ТПВ та мережі проїздів умовам роботи сміттєвозів.

Автотранспортні підприємства заносять відомості з спеціальних паспортів до

журналу реєстрації об’єктів обслуговування, в якому відображаються можливі

подальші зміни. Спеціальний паспорт додається до договору.

Замовники відповідно до укладених договорів заздалегідь сплачують

ваpтість перевезення певного об’єму ТПВ.

В залежності від об’єму ТПВ, що утворюються на дільниці обслуговування

та методу збирання, встановлюють pежим pоботи сміттєвозів.

Основою для встановлення режиму роботи з перевезення є: загальна

кількість ТПВ, що утворюються, відстань до місць обслуговування, наявна

кількість, тип транспортних засобів та їх пpодуктивність, необхідність

обов’язкового додеpжання гpафіків перевезення ТПВ з дотриманням чинних

санітарних норм і правил.

Виконавець послуг з вивезення ТПВ за узгодженням із замовником для

кожного сміттєвоза pозpобляє маpшpут – послідовний поpядок pуху від одного

до іншого об’єкта обслуговування в межах одного виpобничого циклу, тобто до

повного завантаження сміттєвоза.

Під час розробки маршрутів руху транспортних засобів для збирання ТПВ

необхідно вpаховувати:

– докладну характеристику об’єктів, що підлягають обслуговуванню;

– об’єми утворення ТПВ на кожному об’єкті;

– кількість і місткість контейнерів, місця їх розташування;

17

– стан під’їздів і освітленості;

– докладну характеристику району обслуговування, інтенсивність руху по

вулицях, планування кварталів і дворових територій.

Розроблений маршрут руху спецавтотранспорту по дільниці

обслуговування перевіряється на місці, після чого в нього вносять відповідні

корективи.

Маpшpут відобpажається у вигляді маpшpутного гpафіка у масштабі 1:2000

або маршрутної картки сміттєвоза, де послідовно пеpелічені адpеси

домоволодінь або підприємств невиробничої сфери, кількість пунктів збиpання

ТПВ, кількість контейнеpів, встановлених у цих пунктах, пеpіодичність

перевезення за днями тижня, а також докладний розклад руху за часом.

З метою найбільш ефективного використання транспортних засобів для

перевезення ТПВ і забезпечення своєчасного та якісного виконання завдань, а

також приймання оперативних заходів для своєчасного усунення порушень

нормальної роботи, слід забезпечити оперативне управління роботою

транспортних засобів для перевезення ТПВ.

Перевезення і захоронення ТПВ, що утворилися на території дачного

об'єднання, здійснюється на основі обов'язкового укладання сезонних

договорів з виконавцями послуг з перевезення ТПВ.

З території дачного об'єднання допускається перевезення ТПВ за

заявочною системою зі збиранням ТПВ безпосередньо в спеціалізований

автотранспорт і перевезенням відразу ж після збирання.

У цьому випадку збирання і перевезення ТПВ має відбуватися за

погодженими і доведеними до всіх членів дачного об'єднання днем,

маршрутом і графіком.

Виконавці, що здійснюють лише функції перевізника, повинні

представляти правлінням дачних об'єднань документ, що підтверджує факт

передачі ТПВ на об’єкти поводження з ТПВ.

Негабаритні відходи, навантаження яких є небезпечним чи може

призвести до ушкодження спеціалізованого автотранспортного засобу, слід

вивозити спеціальним автотранспортом за окремими заявками виробників

цих відходів.

Перевезення ТПВ не повинно призводити до забруднення навколишнього

середовища.

4.1.2. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПЕРЕРОБЛЕННЯ ТПВ

Основними фактоpами, які обумовлюють вибіp методів перероблення

ТПВ, є:

– склад, властивості, кількість ТПВ, методи їх збиpання;

– місцеві умови – наявність місцевих підпpиємств, які можуть пеpеpобляти

окpемі компоненти ТПВ;

– можливість викоpистання коpисних властивостей компонентів ТПВ;

– капітальні та інші початкові витpати на впровадження та перероблення

ТПВ;

18

– експлуатаційні витpати на перероблення ТПВ з уpахуванням повеpнених

сум ваpтості пpодуктів пеpеpоблення.

Оброблення ТПВ – це підготовка ТПВ до подальшого використання чи

поводження, шляхом брикетування, магнітної сепарації, дроблення і

подрібнення тощо.

Брикетування ТПВ здійснюють на спеціальних пресах з питомим

тиском не менше 20 кг/см2.

Сортування ТПВ – механічний розподіл відходів за їх фізико-хімічними

властивостями, технічними складовими, товарними показниками тощо з

метою підготовки ТПВ для їх перероблення, утилізації чи захоронення.

Сортування здійснюється на сортувальних комплексах – об'єктах для

відокремлення змішаних перероблюваних матеріалів ручним (із

додержанням чинних санітарних норм і правил) або механічним способом.

Рекомендовані способи механізованого сортування ТПВ наведено в

таблиці 1.

Таблиця 1

Рекомендовані методи механізованого сортування ТПВ

Вид ТПВ Спосіб механізованого сортування 1 2

Чорний метал Електромагнітна сепарація

Кольоровий метал Вилучення за допомогою змінного магнітного поля;

електродинамічна обробка

Папір Пневматичний поділ фракцій за швидкістю витання у

потоці повітря; гідропульпування та осадження

тонковолокнистих фракцій

Текстиль ―Сухе‖ вилучення на циліндричних грохотах (вилкові

установки); сепарація з викоpистанням збереження

міцності (на відміну від паперу) під час змочування та

перетирання

Синтетична плівка Пневматичний поділ за швидкістю витання у потоці

повітря; сепарація з викоpистанням збереження

міцності під час змочування та перетиpання;

електростатична сепарація

Скло Мокра сепарація у циклонах; сепарація у метальних

пpистpоях з плитою відбиття за пружністю та

балістичними властивостями

Впровадження сортувальних комплексів слід здійснювати паралельно із

впровадженням роздільного збирання, враховуючи необхідність підвищення

якості та вартості прийняття на перероблення окремих компонентів ТПВ.

Біологічне перероблення ТПВ – це перероблення фракцій, що

біологічно розкладаються, за умови контролювання процесу і використання

мікроорганізмів, у результаті якого утворюються стабільні органічні відходи,

а також, метан – в умовах відсутності кисню (анаеробне розкладання).

Біологічне перероблення ТПВ включає компостування, анаеробне

19

розкладання органічного матеріалу з утворенням біогазу або будь-який

інший процес оброблення відходів, що біологічно розкладаються.

Компостування – це природний аеробний процес розкладання органічних

речовин різними видами бактерій та грибків, в результаті чого органічні відходи,

такі як харчові та садові відходи, перетворюються на ґрунтоподібний матеріал,

який називається компост. Компостування ТПВ може проводитись шляхом

польового компостування або компостування у біобаpабанах та камеpах за умов

контрольованого внутрішнього середовища, механічного перемішування та

аерації.

Компостування ТПВ ефективне за умови вмісту у ТПВ більше ніж 25%

оpганічних pечовин, які легко pозкладаються, та гаpантованих споживачів

компосту.

Компостування потpебує обов’язкового попеpеднього соpтування ТПВ з

вилученням металів, скла, полімеpних матеpіалів, каміння тощо.

Компост з ТПВ може знайти застосування у зеленому та тепличному

господаpстві як біопаливо.

Анаеробне розкладання органічного матеріалу з утворенням біогазу –

складний мікробіологічний процес мінералізації, в ході якого органічна

речовина без доступу повітря трансформується в газоподібний метан (СН4)

та діоксид вуглецю (СО2). Цей процес умовно можна поділити на три основні

стадії: гідроліз, утворення кислот (кислотогенна стадія), і утворення метану

(метаногенна стадія). Продукти метаболізму кожної стадії є субстратом для

наступної стадії.

Основними спорудами анаеробного розкладання є метантенки.

Метантенки – це ємнісні споруди, які називаються реакторами або

резервуарами метантенків, для зброджування органічної речовини, в яких

процеси інтенсифікуються підігрівом і перемішуванням завантаженого

субстрату із зрілим збродженим субстратом.

Біогаз, як правило, слід використовувати безпосередньо на місці

одержування, сприяючи тим самим компенсації витрат на електроенергію та

паливо з інших джерел.

Проектування, будівництво та експлуатацію підприємств з перероблення

ТПВ слід здійснювати відповідно до чинних нормативів, норм, стандартів,

порядків і правил.

Забороняється приймати на перероблення ТПВ, що вміщують відходи,

небезпечні у санітарному відношенні (ветеринарні відходи 1-го класу

небезпеки; відходи лікувально-профілактичних установ; ветеринарні

конфіскати; відходи перукарень).

Для організації системи перероблення ТПВ в м. Івано-Франківську

необхідно проаналізувати фактори, які впливають на вибір методів

перероблення, розробити інвестиційні проекти, залучивши відповідних

спеціалістів, в тому числі, і зарубіжних, залучити інвесторів для реалізації

даних проектів (знову ж таки, в тому числі, міжнародних).

4.1.3. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УТИЛІЗАЦІЇ ТПВ

20

Перспективними напрямками утилізації ТПВ для м. Івано-Франківська є

побудова заводу по спалюванні ТПВ а також підприємства, яке б займалося

піролізом ТПВ.

Спалювання ТПВ – це термічний процес окислення з метою зменшення

обсягу ТПВ, вилучення з них цінних матеріалів та отримання енергії, що

супроводжується утворенням шлаку і золи.

Забороняється спалювання ТПВ без попереднього сортування на фракції

на сортувальних комплексах (станціях).

Спалювання ТПВ дозволяється тільки на енергетичні цілі, тобто з

одержанням та утилізацією теплової та електричної енергії.

Спалювальні заводи, з метою найбільш ефективного викоpистання

одеpжаної теплової та електpичної енеpгії, pекомендується pозміщувати на

відстані не більше 3 км від споживачів енергії.

Захист атмосферного повітря від забруднення продуктами спалювання

здійснюється шляхом встановлення спеціальних димоуловлювачів та

газоочисного обладнання з дотриманням вимог законодавства про забезпечення

санітарного та епідемічного благополуччя населення та охорону навколишнього

природного середовища.

Теплову енергію, яку отримують під час спалювання ТПВ, необхідно

використовувати для одержання електроенергії (наприклад, через парові

турбогенератори) або для теплопостачання як самого заводу, так і найближчого

району міста.

Для інтенсифікації пpоцесу спалювання вологість ТПВ має бути не більше

40-45 відсотків. Якщо вологість ТПВ пеpевищує цей показник, пеpед

спалюванням pекомендується підсушувати його, викоpистовуючи димові гази

сміттєспалювальної печі.

Спалювання ТПВ допускається тільки у спеціально обладнаних

сміттєспалювальних печах, де температура спалювання становить не менше

1000 – 1300ОС.

Для економії палива та найбільш ефективної роботи печей доцільно

експлуатувати їх цілодобово.

Поводження із шлако-золовими відходами, що утворюються під час

спалювання ТПВ, в залежності від їх класу небезпеки слід здійснювати

відповідно до чинних санітарних норм і правил щодо поводження з

промисловими відходами.

Піроліз – це хімічне розкладання речовини теплом за відсутності кисню,

в результаті чого утворюються різні вуглеводневі гази та подібні до вуглецю

рештки.

На піроліз pекомендується подавати некомпостовану частину ТПВ, яка

утворюється після проходження процесу компостування та відсіву

компостованої частини.

До процесу піролізу, як правило, слід включати:

– сушіння ТПВ у сушильному барабані при температурі 60-70ОС; димові

гази з піролізного барабану використовуються при цьому як сушильний агент;

21

– піроліз ТПВ, тобто їх термічне оброблення без доступу повітря пpи

pізних темпеpатуpних pежимах: низькотемпеpатуpний (450-600ОС),

сеpедньотемпеpатуpний (до 800ОС), високотемпеpатуpний (вище 800

ОС).

– охолодження твердого закоксованого продукту, його складування та

утилізацію;

– утилізацію (спалювання, очистка тощо) газових продуктів піролізу та

газів, які обігрівали піролізний та сушильний барабани;

– очистку та повернення зворотної технічної води з виділенням та

використанням смолоподібних продуктів;

– утилізацію вторинного тепла всіх продуктів.

Проектування, будівництво та експлуатацію підприємств з утилізації ТПВ

слід здійснювати відповідно до чинних нормативів, норм, стандартів, порядків і

правил.

Для оцінки можливостей будівництва в м. Івано-Франківську

підприємств з утилізації ТПВ, необхідно розробити технічне замовлення на

виготовлення відповідних проектів.

4.1.4. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЗАХОРОНЕННЯ ТПВ

Захоронення ТПВ на період до 2013 р. здійснюватиметься на полігоні в

с. Рибному.

На полігони ТПВ дозволяється приймати тверді побутові відходи з

житлових будинків і громадських установ, підприємств торгівлі,

громадського харчування, учбових і дошкільних закладів, організацій

культури і охорони здоров я і т. ін., вуличний та садово-парковий змет і

листя, будівельне сміття від ремонту квартир, а також промислові відходи ІІІ

та ІV класів небезпеки (відповідно до додатку Є ДБН В.2.4-2-2005) з дозволу

місцевих органів санітарно-епідеміологічної та екологічної служб і

пожежної інспекції.

Захороненню на полігони ТПВ не підлягають промислові відходи, які

можуть бути використані як вторинна сировина, токсичні, отруйні, займисті,

а також речовини з агресивними щодо споруд властивостями.

При складуванні на полігонах ТПВ брикетованих відходів слід

передбачити спеціальні карти, оснащені підйомними механізмами для

укладання брикетів. Складування звичайних ТПВ разом з брикетованими на

одній карті забороняється.

Для складування на полігонах ТПВ відсіву мілкої фракції ТПВ, що

надходить від сміттєсортувальних та сміттєпереробних заводів, слід

передбачити окремі карти.

Роботи на полігонах ТПВ мають виконуватись згідно з проектом.

Відхилення від проекту необхідно погодити з органами екологічного та

санітарно-епідеміологічного нагляду.

Збирання вторинної сировини на полігонах ТПВ дозволяється

спеціально організованим бригадам за умов, викладених у цих Правилах, і

при узгодженні з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби та

22

територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного

середовища України та наявності відповідної ліцензії.

На полігоні ТПВ має бути розроблений проект, що включає санітарно-

технічний паспорт (згідно з ДБН В.2.4-2-2005).

На основі Правил для полігону ТПВ має бути розроблена Інструкція з

експлуатації, в якій слід врахувати специфіку виробництва, наявність засобів

механізації і ресурсів для виконання робіт.

На полігон повинен бути розроблений паспорт місця видалення відходів

(згідно з постановою Кабінетом Міністрів України від 03.08.98 № 1216).

На в їзді до полігону ТПВ має бути встановлений щит з такою

інформацією:

– назва полігону ТПВ;

– рік введення в експлуатацію;

– назва юридичної особи, що здійснює експлуатацію полігону ТПВ та її

підпорядкованість;

– режим роботи;

– види відходів, що приймаються;

– тарифи на приймання відходів;

– назва охоронної структури, що забезпечує охорону полігону ТПВ.

На полігоні ТПВ має бути контрольно-пропускний пункт (КПП) і

можуть бути встановлені автомобільні ваги для обліку ТПВ.

При в їзді на КПП повинні бути вивішені дорожні знаки: ―Проїзд без

зупинки заборонено‖, ―Обмеження максимальної швидкості – 10 км/год‖.

Приймальник на КПП контролює прибуття автотранспорту з відходами,

здійснює його реєстрацію і приймає їх за документами.

Приймальника КПП необхідно забезпечити такими даними:

– переліком підприємств, з якими оформлені договори;

– переліком відходів, матеріалів і речей, заборонених для захоронення

на полігоні ТПВ;

– інформацією про місткість кузовів транспортних засобів, в яких

перевозяться відходи, обсяг відходів в ущільненому та неущільненому

стані.

Приймання відходів на полігон здійснюється за фактичним їх об’ємом.

Вартість 1 м3 ТПВ не залежить від того, перебувають вони в ущільненому, чи

в не ущільненому вигляді.

На КПП має бути встановлена вишка для візуального контролю складу

відходів, що завозяться бортовими і самоскидними автомобілями.

Для радіометричного контролю всіх відходів, крім твердих побутових

відходів, КПП має бути оснащений спеціальними приладами.

Якщо на полігон ТПВ прибуває сміттєвоз з відходами, водій має

пред’явити такі документи:

– шляховий лист;

– товарно-транспортну накладну;

– талони про оплату послуг (відповідно до вантажопідйомності

транспортного засобу).

23

У разі виявлення у відходах компонентів, заборонених до приймання,

приймальник зобов’язаний відправити автомобіль не розвантажуючи його і

зробити відповідний запис у шляховому листі.

В їзд на полігон і проїзд по його території здійснюються за

встановленими на певний період маршрутами. На шляху руху транспорту

мають бути встановлені таблички, які вказують напрямок.

Згідно з проектом на весь період існування полігону ТПВ

розробляються річні технологічні плани виконання робіт по захороненню

відходів, на яких мають бути позначені робочі карти. Ширина робочої карти

становить до 15 м, а довжина – від 50 до 120 м. Ці розміри можуть

змінюватись залежно від технології складування та продуктивності полігону

ТПВ.

При розвантаженні бортових автомобілів і самоскидів планувальник

зобов’язаний візуально оцінити склад відходів і у разі виявлення складових,

заборонених для складування на полігоні ТПВ, призупинити розвантаження і

відправити нерозвантажений автомобіль замовнику, зробивши відповідний

запис у шляховому листі.

Після заповнення зони розвантаження відходи мають бути розрівнені і

ущільнені шаром від 0,5 до 1,0 м залежно від механізмів, що застосовуються

(для бульдозерів – до 0,5 м, для котків-ущільнювачів – до 1,0 м). Щоб

створити рівну, без вибоїн та гострих виступів поверхню, по якій автомобілі

могли б рухатися, не пошкоджуючи агрегатів та шин, бульдозери і котки-

ущільнювачі мають здійснити 3-5 проїздів.

Ступінь ущільнення відходів слід контролювати реперами,

встановленими по кутах робочої карти.

Поки на заповненій зоні розвантаження бульдозери і коток-ущільнювач

розрівнюють та ущільнюють відходи, сміттєвози направляються для

розвантаження в зону складування, підготовлену для приймання відходів.

Заповнення робочої карти триває доти, поки ущільнений шар відходів не

досягне 2,0-2,5 м. Після чого не пізніше ніж через 3 дні його слід укрити

ізолюючим шаром (грунту, глини, подрібнених будівельних відходів тощо)

завтовшки не менше 20 см.

При складуванні на окремих картах полігонів ТПВ відсіву мілкої

фракції ТПВ, що надходить від сміттєсортувальних та сміттєпереробних

заводів, після розрівнювання відходів ущільнення дозволяється не

виконувати.

До закінчення робочого дня зона розвантаження має бути розрівнена та

ущільнена.

Дозвіл на початок роботи бригади заготівельників вторинної сировини і

її завершення дає планувальник. Така робота може виконуватись тільки за

відсутності техніки на робочій карті.

Вказівки планувальника щодо місця роботи бригади заготівельників

вторинної сировини, складування зібраного матеріалу, шляхів переміщення

по території полігону ТПВ повинні виконуватись беззаперечно.

На полігонах ТПВ, які приймають брикетовані відходи, спеціальні

24

карти з твердим покриттям для розвантаження великогабаритних

автомобілів, а також маневрування і роботи телескопічних навантажувачів

можна створювати виключно за проектомСкладання брикетів виконується

шарами. Висота одного шару визначається габаритними розмірами брикетів,

згідно з параметрами обладнання для брикетування. Дозволяється укладати

не більше п’яти шарів брикетів, які створюють ярус. Висота ярусу не

повинна перевищувати 5 м.

Верхній шар ярусу слід покривати ізолюючим матеріалом завтовшки не

менше 0,2 м та ущільнювати. Допускається використання подрібнених

будівельних відходів або промислових відходів ІІІ та ІV класів небезпеки, які

приймаються на полігони ТПВ без обмеження.

При складуванні за траншейною схемою необхідна кількість грунту

накопичується під час створення робочих карт. При складуванні за іншими

схемами грунт треба завозити з найближчих кар’єрів.

У зимовий період при температурі нижче мінус 10 оС допускається

тільки ущільнення заповнених робочих карт, а ізоляцію грунтом проводять з

підвищенням температури.

Залежно від щільності першого ярусу обирається та чи інша технологія

підготовки тимчасової дороги і майданчика розвантаження для укладання

брикетів наступного ярусу.

Робоча карта для укладання брикетованих ТПВ повинна бути позначена

попереджувальними щитами ―Прохід і подальший рух заборонено‖. Рух

транспорту обмежений, дозволяється тільки для сміттєвозів і

навантажувачів.

Заборонено знаходження людей на шарах і ярусах неущільнених

брикетованих ТПВ.

По кутах повністю підготовленого для укладання наступних шарів

ярусу слід поставити репери висотою до 3 м від поверхні.

Допускається укладання не більше 3 ярусів брикетованих ТПВ на

підготовлене дно полігону ТПВ. Подальше укладання можливе після

пошукових досліджень і за рекомендаціями проектних організацій.

На полігоні ТПВ необхідно мати переносні сітчасті щити для

запобігання засміченню території леткими фракціями відходів –

полімерною плівкою та папером.

Контроль за додержанням технології робіт на полігоні здійснює

начальник (або майстер) полігону.

Для виконання всіх технологічних операцій згідно з проектом полігони

ТПВ мають бути оснащені набором машин і механізмів у повному обсязі

(згідно з ДБН В.2.4-2-2005).

Технічний огляд машин і механізмів має проводитись щорічно

технічними інспекціями територіальних органів Держнаглядохоронпраці.

Машини і механізми, що обслуговують полігон ТПВ, дозволяється

зберігати у господарській зоні – в приміщеннях (боксах) або на спеціально

відведених майданчиках.

Майданчик для розміщення машин і механізмів повинен мати розмітку,

25

що виконується незмивною фарбою або іншим способом і визначає місця

стоянки і проїзди.

Приміщення та майданчики для розміщення машин і механізмів

забороняється захаращувати матеріалами та устаткуванням.

Для зберігання вузлів, агрегатів, металевих виробів і т.ін. у виробничих

приміщеннях і на території господарської зони мають бути виділені окремі

місця, стелажі.

Механізатори перед початком робіт повинні перевірити технічний стан

машин і механізмів.

У зоні роботи бульдозерів і котків-ущільнювачів забороняється

присутність будь-яких, крім планувальника, осіб.

Після закінчення робочого дня вся техніка має бути повернена на місце

розташування у господарській зоні. Залишати техніку на місці виконання

робіт забороняється.

Для технічного обслуговування машин і механізмів та ремонту на

території господарської зони повинні бути облаштовані оглядові канави або

естакади. Розташування оглядових канав і естакад повинно забезпечувати

зручний в їзд та виїзд машин.

Враховуючи негативний вплив полігонів ТПВ на природне середовище,

заходи екологічної безпеки мають бути спрямовані на захист нормального

стану повітря, грунту та підземних вод.

Відповідальність за санітарний стан прилеглої до полігону ТПВ

території у межах санітарно-захисної зони покладається на керівництво

полігону.

Не рідше ніж двічі на рік спеціалістами організацій, які мають

відповідну ліцензію, повинні проводитись дослідження проб повітря з

території полігону ТПВ та санітарно-захисної зони (на відстані 50, 100, 200 і

500 м від полігону ТПВ).

Дослідження проб повітря проводиться за такими показниками: азот,

диоксид вуглецю, ангідрид сірчаний, вуглецю оксид, сірководень, фенол,

формальдегід, метан, зважені речовини. Медична документація надається за

формою № 329/0, затвердженою наказом МОЗ України 11.07.2000 р. № 160.

Щоб повітря не засмічувалось леткими фракціями відходів, на основних

напрямках їх розлітання необхідно встановлювати тимчасові сітчасті

переносні елементи огорожі. Періодично, один раз на квартал, огорожу, що

затримує леткі фракції, слід очищати.

Для запобігання виносу забруднення транспортними засобами за

територію полігону ТПВ має бути споруджений дезбар’єр (бетонна яма)

розмірами не менше 8 х 3 х 0,3 м, призначений для дезинфекції коліс. Як

дезинфекційні використовують розчини лізолу (від 5 %), креоліну (від 5 %),

нафтолізолу (не менше 10 %), фенолу (3-5 %), метасилікату натрію (1-3 %).

Проїзд транспортних засобів через дезбар’єр є обов’язковим при

температурі повітря понад +5 оС.

Один раз на 10 днів воду з дезбар’єру необхідно відкачувати у цистерну

з подальшим транспортуванням асенізаційними машинами на очисні споруди

26

каналізації за погодженням із СЕС.

За сухої, спекотної погоди ділянки ущільнення відходів необхідно

поливати водою із розрахунку 10 л на 1 м3

ТПВ.

Поверхня робочої карти, заповненої шаром відходів на висоту 2 м, у

разі затримки її закриття в літній період понад 3 доби має бути оброблена

дезинфекційним розчином.

Дослідження грунту на території полігону ТПВ та у межах санітарно-

захисної зони (на відстані 50, 100, 200 і 500 м) повинні проводитись не рідше

ніж двічі на рік.

Проби відбираються організацією, яка має відповідну ліцензію, і

досліджуються за такими показниками: рН, аміак, нітрати, хлориди, свинець і

ртуть. Медична документація надається за формою № 332/0, затвердженою

наказом МОЗ України 11.07.2000 р. № 160.

Територія полігону ТПВ має бути обмежена нагірною канавою, яка б

запобігала витіканню за межі полігону забруднених поверхневих вод. Не

рідше ніж двічі на місяць слід проводити її огляд і за необхідності очищати.

Контроль за станом підземних вод має проводитись щоквартально через

спостережні свердловини, кількість, розташування і глибина яких

встановлюється згідно з проектом. Досліджується хімічний склад, а також

наявність нафтопродуктів.

З початку появи на полігоні ТПВ фільтрату слід виконувати закладену у

проекті технологію його збирання та знешкодження, запобігаючи його

попаданню у підземні води та витіканню за межі полігону.

Питання збирання біогазу у процесі складування відходів та після його

рекультивації вирішується згідно з проектом.

Полігони ТПВ становлять потенційну небезпеку для довкілля через

скупчення на них розповсюджувачів інфекцій – птахів, мух, мишей, пацюків.

До виконання дезинсекційних, дератизаційних і дезинфекційних робіт

слід залучати відділення профілактичної дезинфекції СЕС або спеціалізовані

дезинфекційні станції за договорами з адміністрацією полігону ТПВ.

Виконавець робіт несе відповідальність за матеріали, що застосовуються, і

норми їх витрат.

Знищення птахів отруйними речовинами забороняється. Натомість

рекомендується встановлювати спеціальне звукове та біоакустичне

обладнання для відлякування птахів.

Екологічні і санітарно-технічні заходи, здійснювані протягом року,

необхідно заносити у ―Паспорт місць видалення відходів‖.

Полігони ТПВ повинні мати охорону.

Охорона є відповідальною за збереження техніки, що знаходиться у

господарській зоні, пально-мастильних матеріалів, адміністративно-

побутових приміщень та всіх інших матеріальних цінностей.

В обов’язки охорони входить також недопущення на територію

полігону ТПВ автотранспорту для розвантаження відходів у неробочий час,

а також будь-яких інших машин.

Охоронникам категорично забороняється допускати на територію

27

полігону ТПВ сторонніх осіб у неробочий час.

Охорона полігону ТПВ може формуватись із власних (штатних)

працівників або здійснюватись охоронними структурами органів МВС

України або іншими охоронними структурами, які мають ліцензію на

здійснення такої діяльності.

Кількість постів визначається керівництвом полігону ТПВ залежно від

конкретних умов, але не більше трьох.

Головний пост охорони має бути розташований на КПП або при в їзді

на полігон ТПВ.

На полігоні ТПВ можуть бути організовані пересувні пости охорони,

необхідність яких вирішується залежно від ситуації.

Якщо організація пересувних постів охорони не планується, а полігон

ТПВ не має огорожі по всьому периметру, слід поряд з приміщенням

охорони спорудити оглядову вишку.

Існуючі системи дистанційної сигналізації дають можливість

встановлювати на окремих приміщеннях (об’єктах) охоронні датчики з

передачею сигналів на головний пост охорони.

Полігони ТПВ можуть облаштовуватись відеокамерами зовнішнього

нагляду, що встановлюються у найбільш важливих місцях території полігону

(КПП, адмінкорпус, місце розміщення техніки тощо).

По периметру території полігону ТПВ має бути споруджена суцільна

огорожа заввишки до 2,0-2,5м або грунтовий вал заввишки 1,5-1,7м і

завширшки 3,0-3,5м, що забезпечить в їзд транспортних засобів на полігон

ТПВ лише через КПП.

При в їзді на полігон ТПВ має бути встановлений шлагбаум або в’їзні

ворота, які у неробочий час слід замикати.

Охорона полігону ТПВ повинна мати телефонний зв’язок, а у разі його

відсутності бути забезпечена мобільними телефонами.

Працівникам охорони має бути надано список посадових осіб полігону

ТПВ, їх домашні адреси, службові та домашні телефони - на випадок

надзвичайних ситуацій.

Господарська зона полігону ТПВ і територія КПП мають бути освітлені

у темний час доби. Слід вважати достатнім освітлення не менше 5 лк.

Необхідності в освітленні робочих карт немає, тому що у темний період доби

складування та інші технологічні операції тут не виконуються.

Внаслідок біохімічних процесів у тілі полігону ТПВ утворюється біогаз.

Щоб запобігти його вибуху і пожежам, слід створювати дренажні

свердловини.

Рекомендується облаштовувати свердловини металевими або

полімерними трубами діаметром 200 мм і більше з перфорацією у

заглибленій частині до 2,5-3,0 м.

В міру зростання шару відходів трубу слід нарощувати таким чином,

щоб висота над поверхнею становила не менше 1,5 м.

Частина труби, що виступає над поверхнею, має бути пофарбована в

яскравий оранжевий колір, щоб запобігти її руйнуванню транспортними

28

засобами.

Якщо полігон ТПВ має куполоподібну форму, дренажні свердловини

для витікання біогазу можуть бути горизонтальними. В такому випадку слід

забезпечити неможливість займання біогазу і горіння відходів.

Питання відведення біогазу на факельну установку слід вирішувати на

стадії розробки проекту.

Заборонено розпалювати вогнища на території полігону ТПВ під

великовантажними контейнерами для їх розігрівання у зимовий період.

Заборонено палити і розпалювати вогнища на території полігону ТПВ.

Палити можна у спеціально відведених місцях, обладнаних засобами

вогнегасіння, на відстані не ближче 15 м від робочих карт та місць відстою

техніки.

4.1.5. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПРИБИРАННЯ

ТЕРИТОРІЇ МІСТА

Передбачаються заходи щодо впровадження механізованого прибирання

вулиць і доріг, тротуарів, територій, зайнятих зеленими насадженнями, а

також берегів річок та інших водойм.

Виконавець послуг з прибирання території міста Івано-Франківська має

визначатися виключно на тендерних умовах.

Виконавці послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових

територій зобов’язані виконувати прибирання сходових кліток, підвалів та

технічних поверхів а також визначених у проекті будинків прибудинкових

територій.

Підприємства, установи, організації зобов’язані прибирати прилеглу до

них територію самостійно або наймати підрядну організацію для виконання

даної роботи.

Підприємства, установи, організації, які орендують приміщення в

багатоквартирних будинках, які знаходяться на балансі виконавця послуг з

утримання будинків і споруд та при будинкових територій сплачують за

прибирання сходових кліток, підвалів та технічних поверхів, а також за

прибирання прибудинкових територій за трьохкратним тарифом від тарифу,

встановленого за виконання зазначених робіт для населення.

Для оптимізації системи прибирання території міста Івано-Франківська

необхідно розробити Правила прибирання території міста на 2008-2011 рр. із

визначенням методів прибирання та форм їх проведення; чітким переліком

об’єктів прибирання, їх площі, нормами й об’ємами накопичення вуличного

змету; зазначенням переліку і черговості робіт прибирання в різні періоди

року та ін. пунктів згідно наказу Міністерства будівництва, архітектури та

житлово-комунального господарства від 10.01.2006 р. № 6 ―Про

затвердження рекомендацій із розроблення схем санітарної очистки

населених пунктів‖.

Норми часу та норми обслуговування для робітників і виробничого

персоналу, зайнятих санітарною очисткою міста визначаються згідно наказу

29

Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 4

серпня 1997 р. № 59 ―Типові норми часу та норми обслуговування для

робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового

фонду‖ та іншими нормативними актами.

4.1.6. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ РОЗДІЛЬНОГО

ЗБИРАННЯ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

Роздільне збирання ТПВ здійснюється з метою зменшення кількості

ТПВ, що захороняються на полігонах ТПВ, поліпшення екологічного стану

довкілля, одержання вторинної сировини.

Роздільне збирання ТПВ – це метод збирання, за яким ресурсоцінні

компоненти ТПВ збираються окремо у спеціальні контейнери для

подальшого надходження на перероблення чи повторне використання.

Доцільність впровадження роздільного збирання ТПВ необхідно

оцінювати з урахуванням наступних факторів:

– можливість використання корисних властивостей компонентів ТПВ;

– наявність підприємств, які можуть переробляти окремі компоненти

ТПВ та

відстань їх перевезення на ці підприємства;

– капітальні та інші початкові витрати на впровадження роздільного

збирання ТПВ;

– експлуатаційні витрати на роздільне збирання ТПВ з урахуванням

повернених сум вартості продуктів перероблення компонентів ТПВ.

Впровадження роздільного збирання ТПВ проводиться за такими

етапами:

– визначення обсягів утворення ТПВ;

– визначення морфологічного складу твердих побутових відходів та

проведення розрахунків середньодобового та середньорічного утворення

ресурсоцінних компонентів;

– визначення споживачів вторинної сировини та/або обгрунтування

необхідності будівництва спеціальних установок з перероблення

ресурсоцінних компонентів;

– визначення вимог споживачів вторинної сировини до якості

ресурсоцінних компонентів та вартості їх приймання на перероблення;

– вибір технологічної схеми роздільного збирання ТПВ;

– вибір типів і розрахунок кількості контейнерів для збирання

ресурсоцінних компонентів ТПВ, придбання контейнерів;

– вибір раціональної схеми розташування контейнерів та будівництво у

разі необхідності контейнерних майданчиків;

– визначення системи та режиму перевезення ресурсоцінних

компонентів ТПВ;

– вибір типів і кількості спеціальних транспортних засобів для

перевезення ресурсоцінних компонентів ТПВ.

Впровадження роздільного збирання ТПВ має супроводжуватись

30

проведенням постійної агітаційної роботи щодо безпечного в санітарному та

екологічному відношенні поводження з ТПВ та необхідності свідомої

активної участі усіх верств населення у впровадженні роздільного збирання

компонентів ТПВ.

Рекомендується поетапне впровадження роздільного збирання ТПВ, в

тому числі, на першому етапі шляхом проведення експериментів з

роздільного збирання ТПВ у окремих районах населеного пункту з

використанням різних технологічних схем з метою визначення найбільш

ефективної та прийнятної для даного населеного пункту.

Враховуючи вимоги чинних санітарних норм і правил щодо обмеження

до 5 одиниць кількості контейнерів, які можна встановлювати на одному

контейнерному майданчику, рекомендуються наступні технологічні схеми

роздільного збирання ТПВ:

– схема № 1 – на два контейнери,

– схема № 2 – на три контейнери;

– схема № 3 – на чотири контейнери;

– схема № 4 – на п'ять контейнерів.

Встановлення більшої кількості контейнерів на одному контейнерному

майданчику здійснюється на підставі погодження з органами місцевого

самоврядування та санітарними органами.

За схемою № 1 на контейнерному майданчику встановлюють два

контейнери. Перший – контейнер блакитного кольору з написом ―Вторинна

сировина‖ – призначений для збирання ресурсоцінних складових ТПВ, окрім

харчових та інших відходів, що легко загнивають. Другий – контейнер сірого

кольору – призначений для збирання решти змішаних відходів, в тому числі

харчових та інших відходів, шо легко загнивають.

Схема № 1 передбачає централізоване перевезення зібраних окремо у

одному контейнері ресурсоцінних компонентів на сміттєсортувальні або

сміттєпереробні підприємства.

Роздільне збирання ТПВ за схемою № 1 є доцільним у разі, коли

внаслідок відсутності споживачів компосту не планується роздільне збирання

харчових відходів, а також при окремому збиранні ТПВ, що утворюються на

підприємствах невиробничої сфери та на малих архітектурних формах і

вміщують не більше 5 відсотків за масою харчових та інших органічних

відходів, що легко загнивають.

Схему № 2 використовують у разі, коли один з видів ресурсоціннних

компонентів не потребує додаткового оброблення і може бути окремо

вивезений безпосередньо на об'єкти перероблення. Інші ресурсоцінні

компоненти, які потребують додаткового оброблення та доведення до певних

критеріїв якості, централізовано перевозять на сміттєсортувальні або

сміттєпереробні підприємства.

Схема № 2 передбачає: роздільне збирання в одному контейнері одного

певного виду ресурсоцінних компонентів, у другому контейнері – інших

ресурсоцінних компонентів; у третьому контейнері – змішаних відходів.

Схему № 3 використовують у разі, коли окремі два види ресурсоціннних

31

компонентів не потребують додаткового оброблення і можуть бути окремо

вивезені безпосередньо на об'єкти перероблення. Інші ресурсоцінні

компоненти, які потребують додаткового оброблення та доведення до певних

критеріїв якості, централізовано перевозять на сміттєсортувальні або

сміттєпереробні підприємства.

Схема № 3 передбачає: роздільне збирання в одному контейнері одного

певного виду ресурсоцінних компонентів, у другому контейнері – другого

певного виду ресурсоцінних компонентів; у третьому контейнері – інших

ресурсоцінних компонентів; у четвертому контейнері – змішаних відходів.

За схемою № 4 роздільне збирання ТПВ здійснюється у окремі

контейнери, розміщені на контейнерному майданчику:

– жовтий з написом ―Полімери‖ – для збирання полімерних відходів;

– зелений з написом ―Скло‖ – для збирання скла;

– синій з написом ―Папір‖ – для збирання паперу;

– коричневий з написом ―Харчові відходи‖— для збирання харчових

відходів;

– сірий з написом ―Змішані відходи‖ – для збирання змішаних ТПВ.

За технологічними схемами № 1, 2, 3 та 4 можна здійснювати роздільне

збирання компонентів ТПВ на пляжах, ринках, у парках, скверах, площах,

садах, на вокзалах.

Вибір схеми роздільного збирання ТПВ слід здійснювати на підставі

проведення та погодження з органами місцевого самоврядування та

санітарними органами техніко-економічного обгрунтування з врахуванням

місцевих економічних та соціальних умов.

Для роздільного збирання ТПВ використовують наземні, напівпідземні

та підземні контейнери.

Для роздільного збирання ТПВ використовують наземні, напівпідземні

та підземні контейнери.

Кількість контейнерів для збирання ресурсоцінних компонентів ТПВ та

змішаних відходів визначають відповідно до об’ємів утворення цих

складових, визначених на підставі морфологічного складу ТПВ, з

урахуванням їх середньої щільності.

Для збиpання ресурсоцінних компонентів ТПВ кількість контейнерів

визначається за фоpмулою:

3

21max

CK

KtКQN

Д

b , шт. (3),

де bN – необхідна кількість контейнерів для збирання ресурсоцінних

компонентів ТПВ, шт.,

maxДQ – максимальне добове утворення ресурсоцінного компонента ТПВ,

м3/добу,

t – періодичність перевезення ресурсоцінного компонента ТПВ, діб,

1K – добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ресурсоцінного

32

компонента ТПВ;

2К – коефіцієнт, який враховує кількість контейнерів, що перебувають у

ремонті та в резерві,

C – місткість одного контейнера для збирання ресурсоцінних

компонентівТПВ, м3,

3К – коефіцієнт заповнення контейнера.

Максимальне добове утворення ТПВ maxДQ визначається за фоpмулою:

1

1

max365

365

KT

mM

Qкр

n

i i

i

Д , м3/добу, (4)

де iM –маса одного ресурсоцінного компонента у загальній масі ТПВ, кг;

i – щільність ресурсоцінного компоненту ТПВ, кг/м3; визначається за

довідковими даними або під час вимірювання морфологічного складу ТПВ; m – чисельність населення,

1К – добовий коефіцієнт неpівноміpності утворення ресурсоцінних

компонентів ТПВ,

крТ – кількість неpобочих днів на pік для спецавтотpанспоpту.

Можливо викоpистовувати такі значення коефіцієнтів: 1К =1,4; 2К =1,05;

3К =0,9.

Для роздільного збирання ТПВ можуть бути використані контейнери

різної місткості, починаючи зі 120 л та вище.

Однією з основних умов ефективного впровадження роздільного

збирання ТПВ є забезпечення регулярного збирання та перевезення

ресурсоцінних компонентів, перш за все з точки зори участі у цьому

населення, яке звичайно відноситься до своїх обов’язків з роздільного

збирання ТПВ з тим же ступенем відповідальності, з яким організатори

роздільного збирання ТПВ відносяться до своїх обов’язків із своєчасного

вивезення ТПВ.

Визначення виконавців послуг з перевезення ресурсоцінних

компонентів ТПВ можливо здійснювати шляхом проведення органами

місцевого самоврядування відповідних конкурсів на набуття права

виконувати ці послуги на певній території, де проводиться роздільне

збирання ТПВ. Критеріями відбору переможців конкурсу можуть бути:

– можливість придбання та встановлення за власні кошти контейнерів

для роздільного збирання ТПВ;

– наявність спеціалізованих транспортних засобів для збирання та

вивезення ресурсоцінних компонентів ТПВ;

– можливості надання комплексу послуг із перевезення як

ресурсоцінних компонентів ТПВ, так і змішаних відходів;

– можливості при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні

зниження тарифу за послуги з вивезення ТПВ для населення, що здійснює

роздільне збирання ТПВ на території, яка буде обслуговуватися

33

підприємством-переможцем конкурсу.

Перевезення ресурсоцінних компонентів ТПВ здійснюється

спеціальними транспортними засобами, конструкція завантажувального

пристрою яких відповідає конструкції та типу контейнерів, що

використовуються для збирання ресурсоцінних компонентів.

Перевезення ресурсоцінних компонентів можуть здійснювати:

– автотранспортні підприємства, що займаються перевезенням твердих

побутових відходів, зібраних за унітарною системою, та обслуговують певну

територію населеного пункту, де здійснюється роздільне збирання ТПВ;

– сміттєсортувальні та сміттєпереробні підприємства власними

автотранспортними засобами;

– підприємства, у технологічному циклі яких передбачено використання

того чи іншого ресурсоцінного компоненту ТПВ як вторинної сировини.

На першому етапі впровадження роздільного збирання ТПВ як

ресурсоцінні компоненти, так і змішані відходи перевозять за режимом,

встановленим чинними санітарними нормами і правилами для ТПВ, зібраних

за унітарною системою. Це пов’язано з тим, що в зв’язку з ще недостатньою

організацією населення щодо участі у роздільному збиранні ТПВ та

невідпрацьованою належно системою роздільного збирання до контейнерів з

ресурсоцінними компонентами можуть потрапляти харчові та інші відходи,

що легко загнивають.

На подальших етапах впровадження роздільного збирання змішані

відходи перевозять за режимом, встановленим чинними санітарними

нормами і правилами. Перевезення ресурсоцінних компонентів ТПВ, які не

псуються (не розкладаються), допускається здійснювати рідше за

погодженням з санітарними органами. Але при цьому слід провести

відповідні розрахунки і додатково у місцях роздільного збирання ТПВ

встановити контейнери, загальний об’єм яких має бути достатнім для

зберігання ресурсоцінних компонентів, що утворюються у режимному

інтервалі перевезення ТПВ.

Ресурсоцінні компоненти ТПВ, зібрані за схемою № 1, перевозять на

сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства, де проводять їх

додаткове сортування або перероблення.

Ресурсоцінні компоненти ТПВ, зібрані за схемою № 2, перевозять:

– один певний вид ресурсоцінних компонентів ТПВ – безпосередньо на

підприємство, в технологічному циклі якого передбачено використання

даного виду ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини;

– інші види ресурсоцінних компонентів, зібраних в одному контейнері,

– на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства, де проводять їх

додаткове сортування або перероблення.

Ресурсоцінні компоненти ТПВ, зібрані за схемою № 3, перевозять:

– один певний вид ресурсоцінних компонентів ТПВ, зібраний в одному

окремому контейнері, – безпосередньо на відповідне підприємство, в

технологічному циклі якого передбачено використання саме цього

ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини;

34

– другий певний вид ресурсоцінних компонентів ТПВ, зібраний в

другому окремому контейнері, – безпосередньо на відповідне підприємство,

в технологічному циклі якого передбачено використання саме цього

ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини;

– інші види ресурсоцінних компонентів, зібраних в одному контейнері,

– на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства, де проводять їх

додаткове сортування або перероблення.

Ресурсоцінні компоненти, зібрані за схемою № 4 перевозять:

– харчові та інші органічні відходи – на біологічне перероблення

(компостування, анаеробне розкладання органічного матеріалу з утворенням

біогазу або будь-який інший процес оброблення відходів, що біологічно

розкладаються);

– папір та картон – на підприємства, в технологічному циклі яких

передбачено перероблення макулатури;

– полімери – на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства,

для подальшого сортування на окремі види полімерів або перероблення;

– скло – на підприємства, в технологічному циклі яких передбачено

використання склобою.

З метою отримання більш якісних ресурсоцінних компонентів ТПВ

можливе їх досортування на сміттєсортувальних або сміттєпереробних

підприємствах перед їх перевезенням на відповідні підприємства, в

технологічному циклі яких передбачено використання даного виду

ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини.

Змішані ТПВ перевозять на місця та об'єкти поводження з ТПВ.

На першому етапі впровадження роздільного збирання ТПВ

допускається використання заявочної системи перевезення ресурсоцінних

компонентів ТПВ.

В подальшому після уточнення обсягів робіт перевезення ресурсоцінних

компонентів ТПВ проводиться за планово-регулярною системою відповідно

до вимог Правил з організації збирання, перевезення, перероблення та

утилізації твердих побутових відходів.

Кількість транспортних засобів для перевезення ресурсоцінних

компонентів ТПВ визначається у порядку, наведеному у Правилах з

організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих

побутових відходів.

У разі здавання ресурсоцінних компонентів ТПВ на спеціалізовані

сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства, де буде проводитися їх

подальше сортування або перероблення, виконавець послуг з перевезення

ресурсоцінних компонентів оплачує їх приймання на ці підприємства.

У разі здавання ресурсоцінних компонентів ТПВ на підприємство, у

технологічному циклі якого передбачено використання відповідної вторинної

сировини і не передбачається проведення додаткових робіт із їх сортування,

це підприємство сплачує за договірною ціною за доставлені ресурсоцінні

компоненти:

– виконавцю послуг з перевезення ресурсоцінних компонентів,

35

– або балансоутримувачу будинку, споруди, житлового комплексу або

комплексу будинків і споруд, якщо перевезення ресурсоцінних компонентів

здійснювалося власними автотранспортними засобами самого підприємства.

Важливою умовою ефективного впровадження роздільного збирання

ТПВ є одночасний початок проведення агітаційної роботи щодо безпечного в

санітарному та екологічному відношенні поводження з ТПВ та впровадження

системи роздільного збирання ТПВ, в тому числі – шляхом проведення

експериментів у окремих районах населеного пункту.

Основними етапами агітаційної роботи щодо безпечного в санітарному

та екологічному відношенні поводження з ТПВ та свідомої участі населення

у роздільному збиранні ТПВ є:

– етап інформування;

– етап переконання.

– етап нагадування.

Мета етапу інформування – це ознайомлення громадськості з впливом

ТПВ на довкілля та перевагами роздільного збирання ТПВ.

У ході цього етапу розробляється стратегія агітаційної роботи,

обирається пізнаване гасло (слоган), що використовується протягом усієї

агітаційної роботи, та методи і засоби її проведення. Цей етап повинний

охоплювати найбільшу аудиторію.

Мета етапу переконання – це формування в аудиторії власної

позитивної думки про необхідність свідомої участі у роздільному збиранні

ТПВ.

На етапі переконання, крім звичайних засобів агітаційної роботи

(реклами на телебаченні і радіо, публікацій у пресі, наочної агітації тощо)

необхідно створити демонстраційні ділянки, на яких буде проводитися

експеримент з роздільного збирання компонентів ТПВ. Слід вести постійне

інформування всього населення міста через ЗМІ про проведення

експерименту і його позитивних сторін.

Етап переконання передбачає виявлення громадської думки щодо

роздільного збирання ТПВ шляхом опитування на вулицях, за допомогою

―прямих ефірів‖ в телевізійних програмах, а також під час інтерактивного

голосування.

Етап переконання слід вести постійно до повного впровадження

роздільного збирання ТПВ у населеному пункті.

Етап нагадування – це найбільш віддалений за часом етап проведення

агітаційної кампанії. Він застосовується вже при сталій системі роздільного

збирання ТПВ і ставить своєю метою нагадування населенню про

необхідність його виконання.

У агітаційній роботі аудиторією є мешканці населеного пункту, при

цьому особливу увагу слід приділяти дітям та молоді, як найбільш емоційно

сприйнятливій частині населення. Крім мешканців, аудиторією також є

робітники житлово-комунального господарства, які безпосередньо

займаються збиранням, перевезенням, переробленням, утилізацією та

захороненням твердих побутових відходів.

36

Агітаційна робота включає:

1. Розробку та творче втілення агітаційних матеріалів, в тому числі:

– розробку друкованої та аудіо-відео продукції, постерів, листівок,

складання текстів;

– розробку та складання методичних матеріалів з екологічного

виховання та комунальної санітарії.

2. Виготовлення та тиражування друкованої продукції, в тому числі:

– листівки, брошури;

– методичні матеріали;

– література для дітей.

3. Методичну роботу з підготовки спеціалістів з виховання населення.

4. Розміщення агітаційних матеріалів на:

– громадському транспорті;

– тарі та упаковці;

– зовнішній та транзитній рекламі.

5. Агітацію та навчання у засобах масової інформації:

– на телебачення та радіо;

– у пресі.

6. Навчання та агітацію за місцем проживання:

– роботу з населенням;

– сумісну роботу з органами освіти.

7. Організацію і проведення масових заходів.

Комплексну агітаційну роботу будують на зазначених підходах із

застосуванням творчих ідей і знахідок.

Під час здійснення агітаційної роботи до неї рекомендується

підключати: організації, що регулюють рекламну та пропагандистську

діяльність на державному (урядові заклади) і суспільному (асоціації,

громадські організації та інші подібні організації) рівнях; виробничі, творчі і

дослідницькі організації, що ведуть свою діяльність в області реклами та

агітації.

Реклама в засобах масової інформації відрізняється впливом на широкі

кола населення і тому є одним з основних видів агітації щодо безпечного в

санітарному та екологічному відношенні поводження з ТПВ. Вибір засобів

масової інформації для проведення агітаційної роботи проводиться за такими

критеріями:

– популярність серед населення видання або передачі;

– їх тираж або, відповідно, аудиторія глядачів чи слухачів;

– рівень тарифів за рекламні площі чи ефірний час;

– еографія чи поширення дії.

Телевізійні програми включають зображення, звук, рух, колір, і тому

створюють на населення значно більший вплив, ніж інші засоби масової

інформації. Агітаційна робота щодо безпечного в санітарному та

екологічному відношенні поводження з ТПВ на телебаченні може бути

найбільш інтересною, розгорнутою, інформативною, але разом з тим

складною та дорогою у виробництві. Телебачення дає можливість для

37

широкомасштабного охоплення практично усього населення та дозволяє

більш детально донести до кожного мешканця різного віку необхідність

свідомої участі в рішенні проблеми ТПВ, розкрити переваги та пояснити

населенню необхідність впровадження роздільного збирання ресурсоцінних

компонентів ТПВ, ознайомити із сучасними світовими досягненнями у сфері

поводження з ТПВ. Агітаційна робота на телебаченні має проводитися

постійно.

Під час проведення експериментів з роздільного збирання ТПВ

необхідно постійно інформувати населення про хід експерименту, у тому

числі у програмах регіональних новин, що виходять на місцевих телеканалах.

Публікації в пресі щодо безпечного в санітарному та екологічному

відношенні поводження з ТПВ повинні мати періодичний характер і

висвітлювати кожен етап ходу впровадження роздільного збирання ТПВ.

Для ефективного проведення агітаційної роботи повинні вибиратися

газети різної спрямованості з великими тиражами, що дають можливість

донести проблему до широкої аудиторії.

Частота повторень публікацій, що рекомендується - 1 раз у 2 місяці.

Агітаційні матеріали, розміщені у відповідних радіопрограмах,

охоплюють значний відсоток аудиторії. Разом з тим у процесі сприйняття

пропагандистських звертань, трансльованих по радіо, не бере участь

візуальна складова, через яку людина одержує до 90% інформації.

На другому етапі проведення агітаційної роботи, необхідно виготовити

агітаційне звертання для радіо (хронометраж 5-10 сек.) і транслювати його на

радіостанціях 2-3 рази в тиждень у «прайм-тайм» чи перед випусками

програм новин.

Наочна агітація поділяється на:

– зовнішню рекламу.

– рекламу в громадськомуу транспорті.

– розміщення агітаційних матеріалів на тарі та упаковці.

– навчання та агітацію за місцем проживання.

4.2. ОБГРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ З РЕФОРМУВАННЯ ТА

РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ПОВОДЖЕННЯ

З ТПВ І СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

4.2.1. НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ

ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ПОВОДЖЕННЯ З ТПВ

Метою реформування комунальних підприємств міста, зайнятих у сфері

поводження з ТПВ та прибиранням території є перетворення їх на

рентабельні, конкурентноздатні об’єднання, які на рівних конкуруватимуть із

приватними структурами в даному сегменті ринку.

З цією метою необхідно насамперед відійти від протекціонізму даних

підприємств з боку місцевої влади, оскільки за таких цмов вони позбавлені

стимулів і можливостей для розвитку. Працювати собі у збиток буде лише те

38

підприємство, той керівник, який залежить від покупця. У нашому випадку

покупцем або замовником виступає місцева влада.

Другою важливою умовою розвитку комунальних підприємств сфери

поводження з ТПВ та санітарної очистки території міста є їх перехід від

переважно ручної праці до переважно механізованої. З цією метою необхідно

придбати сучасну сміттєзприбиральну техніку. Для цього керівники даних

підприємств мають визначити, яка саме їм техніка потрібна, які вона матиме

переваги у порівнянні з існуючою. Джерел для її отримання на сьогодні є

безліч: кредити банків, інвестиційні кошти, придбання на умовах лізингу

тощо. Платою за кредити, інвестиції, лізинг може слугувати економія на

запчастинах, пальному, нарахуваннях на заробітну плату та ін.

Третя умова розвитку комунальних підприємств – реформування

системи менеджменту. Управління ними має базуватися на сучасних

автоматизованих системах управління, які характеризуються такими

принципами як оперативність, стратегічна направленість, бюджетування та

ін. Необхідно впровадити сучасні системи мотивації працівників, починаючи

від керівника і закінчуючи прибиральницями.

Четверта умова – реформування системи податкового обліку. На

сьогодні комунальні підприємства є найбільш ―справними‖ платниками

податків, причому податкова їх база є чи не найширшою. За такої ситуації

вони ніколи не будуть конкурентними на ринку.

Для забезпечення реформування комунальних підприємств необхідно,

щоб дані підприємства розробили детальні бізнес-плани на найближчі п’ять

років та стратегічні – на 15 років.

Також міською владою мають бути забезпечені умови для залучення

приватного капіталу в галузь поводження з тПВ та прибирання території. Для

цього насамперед необхідно відійти від політики тотального адміністрування

даного ринку та встановлення економічно-обгрунтованого тарифу.

Місто буде чистим лише тоді, коли за можливість прибирання та

вивезення ТПВ точитиметься жорстка конкурентна боротьба.

4.2.2. НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ

УПРАВЛІННЯ САНІТАРНОЮ ОЧИСТКОЮ МІСТА ТА

ПОВОДЖЕННЯМ З ТПВ

Управління у сфері санітарної очистки міста та поводження з ТПВ на

території м. Івано-Франківська належить до компетенції Івано-Франківської

міської ради та її виконавчого комітету. До їх повноважень належить:

– виконання вимог законодавства про ТПВ;

– розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених

пунктів;

– організація збирання і видалення ТПВ, створення полігонів для їх

захоронення, а також організація роздільного збирання корисних

компонентів ТПВ;

– затвердження місцевих і регіональних програм поводження з ТПВ та

39

контроль за їх виконанням;

– вжиття заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які

здійснюють діяльність у сфері поводження з ТПВ;

– вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів

поводження з ТПВ;

– координація діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що

знаходяться на їх території, в межах компетенції;

– здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним

поводженням з ТПВ на своїй території;

– ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів;

– сприяння роз'ясненню законодавства про поводження з ТПВ серед

населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення

населення до збирання і заготівлі окремих видів ТПВ як вторинної сировини;

– надання дозволу на відведення на території села, селища, міста місць

чи об'єктів для зберігання та захоронення ТПВ, сфера екологічного впливу

функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну

адміністративно-територіальну одиницю;

– надання дозволів на будівництво або реконструкцію об'єкта

поводження з ТПВ на відповідній території селища або міста у порядку,

визначеному законодавством;

– здійснення контролю за діяльністю суб'єктів господарської діяльності

у сфері поводження з ТПВ відповідно до законодавства;

– затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

– встановлення тарифів на послуги з вивезення ТПВ відповідно до

законодавства;

– затвердження норм споживання та якості послуг з вивезення ТПВ,

контроль за їх дотриманням

– визначення виконавця послуг з вивезення ТПВ відповідно до

законодавства;

– визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій,

відповідальних за утримання об'єктів сфери поводження з ТПВ;

– управління об'єктами у сфері послуг з вивезення ТПВ, що

перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад,

забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;

– забезпечення населення послугами з вивезення ТПВ необхідного рівня

та якості;

– встановлення зручного для населення режиму роботи виконавців

послуг з вивезення ТПВ;

– інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію

місцевих програм у сфері поводження з ТПВ, а також щодо відповідності

якості послуг з вивезення ТПВ нормативам, нормам, стандартам та правилам;

– укладання договорів з підприємствами різних форм власності на

виконання послуг з вивезення ТПВ;

– здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту

прав споживачів у сфері послуг з вивезення ТПВ;

40

– здійснення інших повноважень відповідно до законів України.

Підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері

поводження з ТПВ мають право на:

– одержання в установленому порядку інформації про технології

утилізації ТПВ, будівництво та експлуатацію об'єктів поводження з ТПВ;

– зберігання ТПВ у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно

до санітарних норм і правил утримання територій;

– внесення пропозицій, пов'язаних з розміщенням, проектуванням,

будівництвом та експлуатацією об'єктів поводження з ТПВ;

– одержання в установленому порядку пільг у разі участі у створенні

об'єктів поводження з ТПВ;

– участь у розробленні місцевих, регіональних та загальнодержавної

програм поводження з ТПВ;

– розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня

тарифів на послуги з вивезення ТПВ;

– брати участь у конкурсах на набуття права виконувати послуги з

вивезення ТПВ на певній території відповідно до законодавства;

– отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим

категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати послуг з

вивезення ТПВ і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг;

– на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом

місцевого самоврядування тарифів на послуги з вивезення ТПВ нижчими від

розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виконання;

– інші права відповідно до законів України.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з ТПВ

зобов'язані:

– запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення ТПВ;

– забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних

матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та

організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з

відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію;

– визначати склад і властивості ТПВ, що утворюються, а також за

погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у

сфері поводження з ТПВ ступінь їх небезпечності для навколишнього

природного середовища та здоров'я людини;

– на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і

вести первинний поточний облік кількості, типу і складу ТПВ, що

утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються,

утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них

статистичну звітність у встановленому порядку;

– забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення

знищення і псування ТПВ, для утилізації яких в Україні існує відповідна

технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;

– брати участь у будівництві об'єктів поводження з ТПВ;

– здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи

41

для максимальної утилізації ТПВ, реалізації чи передачі їх іншим

споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються

збиранням, обробленням та утилізацією ТПВ, а також забезпечувати за

власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих ТПВ, що не

підлягають утилізації;

– не допускати змішування ТПВ, якщо це не передбачено існуючою

технологією та ускладнює поводження з ТПВ або не доведено, що така дія

відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;

– не допускати зберігання та видалення ТПВ у несанкціонованих місцях

чи об'єктах;

– здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних

ТПВ;

– надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого

самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у

сфері поводження з ТПВ інформацію про ТПВ та пов'язану з ними

діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання ТПВ у

навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи;

– призначати відповідальних осіб у сфері поводження з ТПВ;

– забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів

організації роботи у сфері поводження з ТПВ;

– відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному

середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та

організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з ТПВ,

відповідно до законодавства України;

–забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та

проведення атестації фахівців у сфері поводження з ТПВ;

– при плануванні будівництва або реконструкції об'єкта поводження з

ТПВ мати дозвіл на будівництво або реконструкцію такого об'єкта відповідно

до законодавства про містобудування;

– забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг з вивезення

ТПВ згідно із законодавством та умовами договору;

– підготувати та укласти із споживачем договір на надання послуг з

вивезення ТПВ з визначенням відповідальності за дотримання умов його

виконання згідно з типовим договором;

– надавати в установленому законодавством порядку необхідну

інформацію про перелік послуг з вивезення ТПВ, їх вартість, загальну

вартість місячного платежу, структуру тарифів, норми споживання, режим

надання послуг з вивезення ТПВ, їх споживчі властивості тощо;

– розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги

споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послуги з

вивезення ТПВ в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі,

зниження їх якості;

– вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням

порядку надання послуг з вивезення ТПВ, зміною їх споживчих властивостей

та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;

42

– своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених

неполадок, пов'язаних з отриманням послуг з вивезення ТПВ, що виникли з

його вини;

– інші обов'язки відповідно до законів України.

4.3. ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА ТАРИФНОЇ

ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ТПВ

Порядок формування тарифів на послуги з вивезення ТПВ затверджений

Кабінетом Міністрів України постановою № 1010 від 26 липня 2006 р.

Органи місцевого самоврядування затверджують тарифи на послуги з

вивезеня ТПВ в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво

(надання)

Формування тарифів на послуги підприємством здійснюється

відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих

планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів

(норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів,

ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому

періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін підприємства.

Розрахунок тарифу включає визначення розміру економічно

обґрунтованих планованих витрат підприємства на одиницю калькулювання

собівартості послуги з урахуванням потреби в кожному ресурсі у

натуральному виразі.

Одиниця калькулювання собівартості послуги – 1 куб. метр побутових

відходів.

Розмір індивідуальної складової статті витрат (B(J) у грошовому виразі

(вартість окремого ресурсу) визначається за формулою

Bj = Pj х Цj ,

де P(J) – потреба у відповідному ресурсі в натуральному виразі;

Ц(J) – ціна одиниці відповідного ресурсу.

Розраховані відповідно до пункту 28 зазначеної вище Постанови

індивідуальні складові групуються в окремі статті витрат за формулою

m

Bi = (сума) Bj,

j=1

де Bi – розмір окремої статті витрат у грошовому виразі;

m – кількість індивідуальних складових статті витрат.

Розмір витрат за окремою статтею у грошовому виразі в розрахунку на

одиницю калькулювання собівартості послуг (Ai) визначається за формулою

43

Bi

Ai = ------,

Qn

де Qп – запланований обсяг надання послуги, куб. метрів.

Розмір групи витрат у розрахунку на одиницю калькулювання

собівартості послуг (ГВк) визначається за формулою

n

ГВк = (сума) Ai,

i=1

де n – кількість статей витрат у кожній групі.

Повна планована собівартість одиниці послуги (ПС) визначається за

формулою

1

ПС = (сума) ГВк,

к=1

1

де (сума) ГВк – сума витрат за всіма групами витрат, гривень за 1 куб. м

к=1

1 – кількість груп витрат.

Економічно обґрунтований тариф (Т) на послугу визначається за

формулою

Т = ПС + П,

де П – витрати із здійснення капітальних вкладень з відрахуванням

податку на прибуток, гривень за 1 куб. метр.

Тарифи збільшуються на суму податку на додану вартість.

Тарифи формуються для трьох груп споживачів – населення,

бюджетних установ, інших споживачів. Групи споживачів визначаються на

основі оцінки економічної обґрунтованості розподілу витрат між групами

споживачів.

Тарифи, які встановлюються на рівні повної собівартості послуг,

фіксуються на один рік.

Тарифи, які включають витрати на здійснення капітальних вкладень,

фіксуються на строк, передбачений для виконання програми розвитку

підприємства.

У разі зміни протягом установленого строку дії тарифів на послуги

ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), мінімального рівня

заробітної плати, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і

зборів, цін і тарифів на матеріальні та паливно-енергетичні ресурси

44

запроваджується механізм коригування тарифів.

Коригуванню підлягають лише ті індивідуальні складові витрат, за

якими відбулися цінові зміни у бік збільшення або зменшення, що сприятиме

забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження

зазначеного механізму.

Індекс зміни цін індивідуальної складової витрат (за якими відбулися

зміни) розраховується за формулою

Цjнов

kj = --------,

Цj

де kj – індекс зміни цін індивідуальної складової витрат;

Цjнов – нова підтверджена ціна одиниці j-го ресурсу;

Цj – ціна одиниці j-го ресурсу, врахована під час формування

тарифів, які потребують коригування.

Груповий індекс зміни кожного елемента собівартості визначається за

формулою

m

(сума) (Bj х kj)

j=1

Ii = ----------------,

m

(сума) Bj

j=1

де Ii – груповий індекс зміни i-го елемента одиниці калькулювання

собівартості послуги (Ai).

Для статей витрат, за якими неможливо виділити індивідуальні складові

витрат, груповий індекс (Ii) розраховується шляхом діленням нового рівня

цієї статті витрат на тариф, який потребує коригування.

Скоригований тариф на послугу є сумою планованого прибутку в

розрахунку на одиницю послуги (П) та статей витрат в розрахунку на

одиницю калькулювання собівартості послуги (Ai), за якими відбулися зміни

і які залишилися незмінними:

n

Тскор = ((сума) Ai х Ii) + П,

i=1

де Тскор – скоригований тариф.

Метою коригування тарифів є забезпечення повного відшкодування

45

економічно обґрунтованих планованих витрат.

4.4. НОРМИ УТВОРЕННЯ ТПВ

Норми утворення твердих побутових відходів (у подальшому – норми

утворення) – це кількість твердих побутових відходів, які утворюються на

одну розрахункову одиницю (одного мешканця для житлового фонду, одне

місце в готелі, гуртожитку та ін; 1м2 торгівельної та складської площі,

вокзалів; автостоянок, пляжів та ін; одне відвідування для поліклінік тощо) за

одиницю часу.

Обсяги утворення твердих побутових відходів для житлових будинків

залежать від ступеня їх благоустрою.

За ступенем благоустрою житлові будинки поділяються на категорії:

– упорядковані будинки – повна або часткова наявність центрального

опаленням, газу, водопроводу, каналізації, з сміттєпроводом або без нього;

– неупорядковані будинки - без водопроводу, каналізації, з місцевим

опаленням і готуванням їжі на плитах, що опалюються газом, дровами або

вугіллям;

– будинки приватного сектору з присадибною ділянкою, в тому числі у

сільській місцевості –з газовим опаленням або на твердому паливі.

За умов місцевого опалення кількість відходів, що утворюються після

опалення, залежить від: виду палива: у разі використання дров вона не

перевищує 2-3, кам’яного вугілля і антрациту 10-15, бурого вугілля 25-30

відсотків від маси палива.

У разі впровадження роздільного збирання твердих побутових відходів

з виділенням вторинної сировини (папір, пластмаса, скло тощо) кількість

твердих побутових відходів, що вивозяться, рекомендується зменшувати на

20 кг на рік в розрахунку на одного мешканця або одну розрахункову

одиницю.

Норми утворення твердих побутових відходів для житлових будинків

наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

Норми утворення ТПВ на одного мешканця

Об’єкт

Норма утворення твердих побутових

відходів на одного мешканця Щільніс

ть,

кг/м3

середньодобова середньорічна

кг л кг м3

1 2 3 4 5 6

Упорядковані будинки 0,77

3,56-

6,03 302,40 1,3-2,2

216,0-

128,0

Неупорядковані будинки:

з газовим опаленням

з опаленням на

твердому паливі)

0,96

1,15

3,84-

5,75

3,86-

6,85

350,40

420,00

1,4-2,1

1,41-2,5

250,0-

167,0

298,0-

168,0

46

Продовження таблиці 2

1 2 3 4 5 6

Будинки приватного

сектора з присадибною

ділянкою, в т.ч. у сільській

місцевості

з газовим опаленням

з опаленням на

твердому паливі

1,26

1,59

3,894-

6,03

4,14-

6,58

460

580

1,4-2,20

1,51-2,40

329,0-

209,0

384,0-

242,0

Норма утворення великогабаритних відходів на одного мешканця

становить 10 % від норми утворення твердих побутових відходів для

житлових будинків і при укладанні договорів додається до основного

утворення.

Норми утворення твердих побутових відходів для житлових будинків

включають обсяги утворення змету та відходів з площі зеленого насадження

на прибудинковій території.

Норми утворення твердих побутових відходів для об’єктів

невиробничої сфери наведено у таблиці 3.

Таблиця 3

Норми утворення ТПВ для об’єктів невиробничої сфери

№

п/п Об’єкт

Розраху

нкова

одиниц

я

Норми утворення на одну

розрахункову одиницю Щільніс

ть,

кг/м3

Середньодобова Середньорічна

кг л кг м3

1 2 3 4 5 6 7 8

1. Готелі місце 0,5 2,74-

4,11 182,00 1,0-1,5

182,0-

121,0

2. Гуртожиток місце 0,4 1,65-

2,20 146,00 0,6-0,8

243,0-

182,0

3.

Санаторій,

пансіонат,

буд. відп.

місце 0,7 3,84-

5,20 256,00 1,4-1,9

183,0-

135,0

4.

Лікувально-

проф. уст.:

–лікарні

– поліклі-

ніки

місце

відвідув

ання

0,65

0,015

2,2-2,74

0,06-0,1

237,00

4,50

0,8-1,00

0,02-

0,036

225,0-

125,0

225,0-

125,0

5. Дитяча

дошк. уст. місце 0,28 1,2-1,50 70,00 0,3-0,38

233,0-

184,0

6. Склад 1 м

2

площі 0,10

0,22-

0,24 25,00

0,055-

0,06

450,0-

417,0

47

Продовження таблиці 3

1 2 3 4 5 6 7 8

7.

Адміністрат

ивні та

громадські

установи та

організації

робоче

місце 0,30

1,30-

1,50 75,00

0,32-

0,38

234,0-

197,0

8.

Учбові

заклади:

–вищий і

середній

спеціальний

–школа

–школа-

інтернат

–профтех-

училище

учень

0,09

0,008

0,50

0,50

0,48-

0,52

0,4-0,48

2,2-2,40

2,0-2,20

23,00

20,00

125,00

125,00

0,12-

0,13

0,1-0,12

0,55-0,6

0,5-0,55

192,0-

177,0

200,0-

167,00

227,0-

208,0

250,0-

227,00

9.

Підприємст

ва торгівлі:

–промтовар-

ний магазин

–продоволь-

чий магазин

–ринок

1 м2

торгове

льної

площі

0,15

0,30

0,31

0,82-

0,85

1,48-

1,64

1,1-1,97

46,00

91,50

96,00

0,25-

0,26

0,45-

0,50

0,4-0,60

184,0-

177,0

203,0-

183,0

240,0-

160,00

10. Видовищні

установи місце 0,08 0,7-0,80 25,00

0,21-

0,25

119,0-

100,0

11.

Підприємст

ва

побутового

обслуговува

ння

робоче

місце 0,85 3,4-3,80 260,00

1,04-

1,16

250,0-

224,0

12.

Вокзал,

аеропорт,

автовокзал

м2

пасажи

рської

площі

0,37 1,6-1,80 135,00 0,58-

0,66

233,0-

205,0

13. Кемпінг,

автостоянка

м2

площі 0,03

0,11-

0,14 11,00

0,04-

0,05

275,0-

220,0

14.

Пляж

(курортний

сезон)

м2

площі 0,04 0,2-0,22 – – 160,00

48

Продовження таблиці 3

1 2 3 4 5 6 7 8

15.

Підприємст

ва

громадськог

о

харчування:

Ресторан:

–з відбором

харчових

відходів;

–без

відбору

харчових

відходів

Кафе,

їдальня:

–з відбором

харчових

відходів;

–без

відбору

харчових

відходів

місце

1,4

2,00

0,43

0,50

5,0-5,20

6,0-6,60

2,2-2,30

2,6-2,70

510,00

730,00

131,00

152,50

1,8-1,90

2,2-2,40

0,67-0,7

0,79-

0,82

283,0-

268,00

330,0-

304,00

196,0-

187,00

193,0-

186,00

Опале листя не входить у норму утворення твердих побутових відходів

по всіх об’єктах невиробничої сфери і при укладанні договорів до основного

утворення додають відходи з площі зеленого насадження, виходячи з норми 8

л з 1 м2 зелених насаджень.

Норму утворення рідких побутових відходів від неканалізованих

будинків рекомендується прийняти 25 л/добу на одного мешканця відповідно

до СНиП 2.04.03-85 ―Канализация. Наружные сети и сооружения‖.

Загальне утворення твердих побутових відходів на одного постійного

мешканця в курортних містах слід розраховувати окремо для курортного

сезону та іншої пори року.

Загальне середньодобове утворення на одного мешканця розраховується

за формулами:

Для курортного сезону:

,365

kk KH

А м3/добу, (1), де

Ак – середньодобове утворення твердих побутових відходів в курортний

сезон, м3;

Н – середня загальна норма утворення твердих побутових відходів,

49

м3/рік (таблиця 2);

Кк – коефіцієнт сезонної нерівномірності.

Для іншої пори року:

365

НА , м

3/добу, (2)

Додатки до Програми

Додаток 2. Зведена таблиця заходів Програми.

Додаток 3. Зведена таблиця обсягів та джерел фінансування.

Секретар міської ради В. Бойчук

Додаток 2

до рішення сесії міської ради

від _____________________

Зведена таблиця заходів Програми

№

п/п Заходи Програми

Виконавці,

співвиконавці

Джерела

фінансування

Обсяги фінансування

Всього,

тис. грн.

в т. ч. за роками реалізації, тис. грн.

2009 2010 2011 2012 2013

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

1. Заходи у сфері збирання ТПВ

УЖКГ,

підрядні під-

ва, установи,

організації

Місцевий

бюджет 11832,5 2207,5 2504,0 2477,0 2477,0 2197,0

2. Заходи у сфері перевезення ТПВ

УЖКГ,

підрядні під-

ва, установи,

організації

Місцевий

бюджет 3591,0 755,0 709,0 709,0 709,0 709,0

3. Заходи у сфері перероблення ТПВ

УЖКГ,

підрядні під-

ва, установи,

організації

Місцевий

бюджет 1095,0 200,0 895,0 – – –

4. Заходи у сфері утилізації ТПВ

УЖКГ,

підрядні під-

ва, установи,

організації

Місцевий

бюджет 5270,0 – 310,0 810,0 1650,0 2500,0

5. Заходи у сфері захоронення ТПВ

УЖКГ,

підрядні під-

ва, установи,

організації

Місцевий

бюджет 3160,0 380,0 610,0 455,0 655,0 1060,0

Продовження додатка 2

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

6. Заходи у сфері прибирання

території міста

УЖКГ,

підрядні під-

ва, установи,

організації

Місцевий

бюджет 30217,5 10117,5 5100 5000 5000 5000

7. Заходи у сфері роздільного

збирання ТПВ

УЖКГ,

підрядні під-

ва, установи,

організації

Місцевий

бюджет 750,0 120,0 240,0 150,0 120,0 120,0

8.

Заходи у сфері реформування та

розвитку виробничих підприємств у

сфері поводження з ТПВ

УЖКГ,

підрядні під-

ва, установи,

організації

Місцевий

бюджет 285,0 110,0 175,0 – – –

9.

Заходи у сфері управління

санітарною очисткою міста та

поводження з ТПВ

УЖКГ,

підрядні під-

ва, установи,

організації

Місцевий

бюджет 30,0 – 30,0 – – –

10.

Заходи у сфері управління

Програмою, нормативно-

інструктивного забезпечення,

рекламно-інформаційної та

освітньо-виховної роботи

УЖКГ,

підрядні під-

ва, установи,

організації

Місцевий

бюджет 550,0 110,0 110,0 110,0 110,0 110,0

Всього * * 56781,0 14000,0 10683,0 9711,0 10691,0 11696,0

Секретар міської ради В. Бойчук

Додаток 3

до рішення сесії міської ради

від _____________________

Зведений бюджет Програми

№

п/п Назва Програми Джерела фінансування

Всього,

тис. грн.

в тому числі за роками реалізації, тис. грн.

2009 2010 2011 2012 2013

1 2 3 4 5 6 7 8 9

1.

Івано-Франківська міська

комплексна Програма

санітарної очистки міста

та поводження з твердими

побутовими відходами

―Чисте місто‖ на 2007-

2011 рр.

Місцевий бюджет 56781,0 14000,0 10683,0 9711,0 10691,0 11696,0

Секретар міської ради В. Бойчук