ОПИСИ ВИБІРКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ДЛЯ …pnpu.edu.ua ›...

ОПИСИ ВИБІРКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ

СТУПЕНЯ ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ НА (2019/2020 н.р.)

Кафедра загальної педагогіки та андрагогіки

Опис вибіркової дисципліни

«Компаративна педагогіка вищої школи»

Семестр 3/5

Загальна кількість

кредитів /годин

90/3

Форма контролю Залік

Мета формування в аспірантів знань про системи вищої освіти

зарубіжних країн, розвиток умінь щодо творчого

використання світових історико-педагогічних здобутків у

педагогічній практиці

Результати навчання за

навчальною

дисципліною

1. Характеризувати провідні системи вищої освіти

зарубіжних країн.

2. Продемонструвати знання з історії виникнення і

розвитку компаративної педагогіки, володіння її

категоріально-термінологічним апаратом.

3. Аналізувати фактори, що зумовлюють особливості

вищої освіти конкретної країни.

4. Продемонструвати знання й уміння застосовувати

методи компаративно-педагогічних досліджень.

5. Визначити перспективні напрями творчого

використання педагогічного досвіду зарубіжжя у

вітчизняній освіті.

6. Характеризувати основні напрями і тенденції розвитку

світових систем вищої освіти у сучасних умовах.

7. Здійснити порівняльний аналіз світової й української

вищих шкіл.

8. Продемонструвати вміння узагальнювати і робити

висновки про стан розвитку зарубіжних систем вищої

освіти.

Зміст дисципліни Компаративна педагогіка як наука про тенденції розвитку

світових освітніх систем. Світові, регіональні та

національні тенденції трансформації систем вищої освіти.

Перспективи і напрями розвитку системи вищої освіти.


«Педагогічна евристика»

Семестр 3/5


кредитів/годин

90/3


Мета формування в аспірантів здатності креативно мислити,

розвиток інтуїції, інтелектуального досвіду в умовах

творчої організації навчання




1. Аналізувати евристичні способи педагогічної

діяльності.

2. Продемонструвати знання й уміння щодо цілісного

осмислення, побудови висновків та умовиводів.

3. Проектувати власні педагогічні дії в умовах дефіциту

інформації.

4. Застосовувати способи регуляції і стимулювання

продуктивної пізнавальної діяльності.

5. Продемонструвати знання й уміння побудови гіпотези.

6. Продемонструвати уміння творчо мислити, розвивати

інтуїцію, інтелектуальний досвід.

7. Систематизувати навчальну інформацію й оперувати

нею в евристичному пошукові при виконанні конкретних

завдань.

8. Планувати інтелектуальну діяльність на основі

евристичних і логічних операцій.

9. Адаптуватись до змінних видів навчальної діяльності й

передбачати її результати.

10. Продемонструвати уміння самостійно конструювати

навчальні задачі з елементами евристики

Зміст дисципліни Педагогічна евристика як галузь педагогічної науки та

навчальна дисципліна. Історичні витоки евристики.

Педагогічна евристика як методологія навчання.

Евристичні способи педагогічної діяльності. Методи

евристичного пошуку. Гіпотетична побудова методів

розв’язання задач. Організація навчання елементам

евристичної діяльності як проблема педагогічної

евристики.


«Методика викладання педагогічних дисциплін»

Семестр 4/5



120/4


Мета формування в аспірантів готовності до здійснення науково-

методичної діяльності, розвиток фахових компетентностей

у сфері викладання педагогічних дисциплін




1. Характеризувати зміст і особливості викладання

педагогічних дисциплін.

2. Підготувати план вивчення педагогічної дисципліни,

теми курсу.

3. Розробити план-конспект лекції, семінарського та

практичного заняття з педагогічних дисциплін.

4. Організувати сучасні аудиторні та позааудиторні

заняття зі студентами.

5. Обирати методи викладання педагогічних дисциплін

адекватно меті та завданням навчання, підготовленості

контингенту студентів.

6. Демонструвати прийоми організації

студентоцентрованої навчальної взаємодії.

7. Використати сучасні методи оцінювання знань

студентів під час вивчення педагогічних дисциплін.

Зміст дисципліни Система педагогічних дисциплін в сучасному

соціогуманітарному знанні. Нормативно-правові основи

організації і планування навчального процесу у вищому

навчальному закладі. Науково-методичне забезпечення

педагогічних дисциплін. Творчість і професіоналізм

викладача педагогічних дисциплін. Технології, методи і

методики навчання в педагогічній підготовці майбутніх

учителів. Особливості застосування організаційних форм у

викладанні педагогічних дисциплін. Засоби навчання як

невід’ємний складник навчального процесу в закладі вищої

педагогічної освіти.


«Основи професійно-педагогічної діяльності викладача вищої школи»

Семестр 4/5



120/4


Мета Формування в аспірантів готовності до здійснення

особистісно-гуманістичної педагогічної діяльності,

сприяння професійній самоосвіті й самовихованню

майбутніх викладачів.




1. Знати специфіку професійної діяльності педагога вищої

школи.

2. Аналізувати ретроспективу становлення гуманістичних

ідей у процесі розвитку педагогічної науки.

3. Розуміти сутність виховальних суб’єкт-суб’єктних

відносин викладача і студента як провідного механізму

особистісно-гуманістичного навчання і виховання.

4. Аналізувати цілі, зміст і функції самоосвіти педагога

вищої школи.

5. Характеризувати основні особистісно-гуманістичні

технології вищої освіти.

6. Використовувати техніки професійно-педагогічного

саморозвитку.

7. Розробляти шляхи подолання проблем освітньо-

наукової взаємодії студентів і викладачів.

Зміст дисципліни Професійно-педагогічна діяльність викладача як основа

фундаментальності й інноваційності вищої освіти. Мета

підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у

вітчизняній і зарубіжній педагогіці. Викладач закладу

вищої освіти – організатор освітньо-наукового процесу.

Студент закладу вищої освіти як суб’єкт професійно-

педагогічної діяльності викладача. Теоретичні основи

організації освітньо-наукового процесу у вищій школі.

Освітні технології як засіб реалізації змісту вищої

професійної освіти. Особливості науково-дослідницької

діяльності у вищій школі. Самоосвіта і самоконтроль

викладача вищої школи.


«Педагогічні основи християнської теології»

Семестр 4/5



120/4 90/3


Мета ознайомлення аспірантів із сучасними дослідженнями

християнської теології в контексті розвитку педагогічного

знання; підготовка майбутнього викладача, який володіє

фаховими компетентностями, що забезпечують ціннісно-

змістове спрямування навчального процесу в закладі вищої

освіти.




1. Знати джерела і принципи християнської теології.

2. Аналізувати сутність сучасних християнсько-теологічних

проблем у педагогіці.

3. Розуміти ціль і завдання виховання особистості в

контексті християнських релігійних традицій.

4. Усвідомити християнську теологію науку, що ставить

собі за мету пізнання Бога у теїстичному його розумінні, а

також пізнання всього іншого (світу, людини, культури,

суспільства, історії тощо) у співвідношенні з Богом.

5. Характеризувати основні дефініції християнської

теології, розуміти взаємозалежність і співвіднесення між

ними в історико-педагогічному дискурсі.

6. Володіти методикою реалізації здобутків християнської

теології у педагогічному процесі.

7. Розв'язувати проблеми виховання і навчання з позицій

християнської теології.

8. Продемонструвати вміння будувати взаємини зі

студентами на засадах християнської теології як par

excellence.

Зміст дисципліни Предмет, основні поняття і принципи християнської

теології в контексті розвитку педагогічного знання.

Джерела і методологічні засади теологічного пізнання.

Проблема свободи дослідження в християнській теології.

Поняття мети християнського виховання. Духовний досвід

Отців Церкви. Ціннісні засади теологічного знання у

духовно-моральному становленні особистості. Розвиток

поняття «особистість» в історико-педагогічній і теологічній

площинах. Виховання як чинник духовної свободи

особистості. Православна і світська освіта. Уплив

духовного досвіду святих отців сучасності на особистість

людини. Особистість учителя в теологічному дискурсі.


«Педагогічна риторика»

Семестр 4/5



120/4 90/3


Мета розвиток у майбутніх викладачів мовленнєво-риторичної

компетентності, оволодіння ними засобами педагогічної

комунікації з метою ефективної організації пізнавальної

діяльності студентів.




1. Використовувати українську мову в суспільній,

освітньо-професійній та особистісній сферах діяльності.

2. Володіти словом (мовленнєвими і риторичними

жанрами) як універсальним інструментом спілкування,

навчання, виховання і дії на основі історико-педагогічного

риторичного досвіду.

3. Застосовувати провідні технології комунікації в

навчально-виховному процесі закладу вищої освіти.

4. Використовувати Іnternet-ресурси з метою розвитку

мовленнєво-риторичної компетентності майбутніх

учителів.

5. Здійснювати взаємодію із суб’єктами навчально-

виховного процесу на основі законів педагогічної

риторики.

6. Реалізовувати освітні стандарти та впроваджувати

перспективні педагогічні технології в освітній процес

закладу вищої освіти засобом педагогічної риторики.

7. Дотримуватися корпоративної культури закладу

вищої освіти та мовленнєво-риторичної культури зокрема.

Зміст дисципліни Предмет педагогічної риторики. Основні етапи зародження

та розвитку педагогічної риторики. Екстраполяція

основних законів загальної риторики на мовленнєво-

риторичну діяльність викладача закладу вищої освіти.

Мовленнєво-риторичний ідеал педагога. Інвенція –

мистецтво задуму промови педагогом, пошук та

знаходження конструктивних ідей. Диспозиція – мистецтво

архітектоніки промови викладача. Технічні параметри

мовлення педагога-оратора. Невербальні засоби випливу

педагога-оратора. Основні жанри педагогічної риторики.

Мистецтво підготовки і виголошення промови педагогом.


«Педагогічні основи християнської етики»

Семестр 4/5



120/4 90/3


Мета ознайомлення аспірантів із сучасними дослідженнями

«християнської етики» формування християнського ідеалу

виховання особистості, підготовка гуманно-орієнтованого

педагога, який володіє багатофункціональними

компетенціями, що забезпечують створення цілісного

ціннісно-змістовного педагогічного процесу в закладі

вищої освіти.




9. Знати джерела і принципи педагогічної християнської

етики.

10. Аналізувати сутність сучасних християнсько-етичних

проблем у педагогіці.

11. Розуміти ціль і завдання виховання особистості в контексті

християнських релігійних традицій.

12. Усвідомити християнську етику науку, що ставить собі за

мету пізнання Бога у теїстичному його розумінні, а також

пізнання всього іншого (світу, людини, культури,

суспільства, історії тощо) у співвідношенні з Богом.

13. Характеризувати основні дефініції християнської етики,

розуміти взаємозалежність і співвіднесення між ними в

історико-педагогічному дискурсі.

14. Володіти методикою реалізації здобутків християнської

етики у педагогічному процесі.

15. Розв'язувати проблеми виховання і навчання з позицій

християнської етики.

16. Продемонструвати вміння будувати взаємини зі

студентами на засадах християнської етики як par

excellence.

Зміст дисципліни Предмет, основні поняття і принципи християнської етики

в контексті розвитку педагогічного знання. Джерела і

методологічні засади християнського етичного пізнання.

Проблема свободи дослідження в християнській етиці.

Поняття мети християнського виховання. Духовний досвід

Отців Церкви. Ціннісні засади етичного знання у духовно-

моральному становленні особистості. Розвиток поняття

«особистість» в історико-педагогічній площині. Виховання

як чинник духовної свободи особистості. Православна і

світська освіта. Уплив духовного досвіду святих отців

сучасності на особистість людини. Особистість учителя в

християнсько-етичному дискурсі.

Кафедра педагогічної майстерності імені І. А. Зязюна


«Основи педагогічної майстерності викладача вищої школи» Семестр 3/5



90/3


Мета формування комплексу властивостей особистості

викладача вищої школи, що забезпечують високий рівень

його професійного саморозвитку




1. Визначати структуру й сутність компонентів

педагогічної майстерності викладача (гуманістична

спрямованість, професійна компетентність, педагогічні

здібності, педагогічна техніка).

2. Усвідомлювати призначення університетського

викладача в розвитку суспільства і його місію у

становленні особистості студента.

3. Демонструвати уміння гідно самопрезентуватись

виглядом, доцільно використовуючи невербальні засоби у

спілкуванні. Оперувати репертуаром невербальної

комунікації.

4. Застосовувати засоби виразності мовлення,

виявляти здатність створювати образні бачення в

педагогічній розповіді.

5. Уміти долати бар’єри у спілкуванні, забезпечувати

єдність співрозмовників, знаходячи спільне поле

інтересів, формуючи почуття «ми»; доцільно

використовувати різні стилі, моделі, позиції в спілкуванні.

6. Розробляти творчий задум лекції та практичного

(семінарського) заняття, застосовувати прийоми

діалогізації педагогічного монологу, активного слухання

відповідей студентів, етичного захисту у спілкуванні,

техніку «Я-висловлювання».

7. Аналізувати й застосовувати педагогічний потенціал

навчального матеріалу з позиції потреб та інтересів

студентів, забезпечуючи стимулювання їх пізнавальної

активності.

Зміст дисципліни Педагогічна діяльність і педагогічна майстерність

викладача вищої школи. Структура педагогічної діяльності,

її компоненти. Елементи педагогічної майстерності:

гуманістична спрямованість, професійна компетентність,

розвинені педагогічні здібності, володіння педагогічною

технікою. Педагогічна ситуація і педагогічна задача.

Розповідь викладача як фрагмент педагогічної діяльності, її

сутність, функції. Творчий задум педагогічної розповіді.

Надзавдання розповіді і особливості його побудови.

Самовиховання викладача, його роль у становленні

професійної майстерності. Поняття педагогічної техніки.

Імідж педагога вищої школи, шляхи досягнення зовнішньої

виразності викладача. Контакт у педагогічному діалозі,

ознаки контакту. Стилі спілкування викладача як вияв

характерних особливостей педагогічної взаємодії.

Технологія організації педагогічної взаємодії у процесі

педагогічної дії. Педагогічний такт як міра педагогічно

доцільного впливу викладача на студентів.


«Педагогічна етика»

Семестр 3/5



90/3


Мета формування у аспірантів необхідних знань щодо теорії,

історії та практики реалізації етичних норм в системі вищої

освіти; набуття практичних навичок з етичної оцінки

ключових аспектів педагогічної дійсності




1. Пояснити сутність педагогічної етики, її місце в системі

гуманітарних наук.

2. Відтворити еволюцію етико-педагогічного знання.

3. Характеризувати основні елементи категоріального поля

педагогічної етики.

4. Виділити соціально-психологічний та функціональний

зміст етичних регулятивів наукової діяльності.

5. Застосувати систему етичних вимог стосовно головних

складових діяльності педагога вищої школи.

6. Аналізувати етичні засади педагогічного спілкування як

компонент корпоративної культури освітньої організації.

7. Продемонструвати ефективність реалізації норм

педагогічного такту в процесі професійного спілкування.

8. Схарактеризувати сутність, принципи і методи

педагогічної деонтології як системи моральних обов’язків

педагога перед тими, хто навчається, педагогічним

колективом і суспільством.

Зміст дисципліни Педагогічна етика, її предмет, завдання, функції і місце в

системі людинознавчих наук. Етико-педагогічні ідеї в

історико-освітній ретроспективі. Етичні категорії та їх

смислове наповнення в педагогічній етиці. Поняття і норми

наукової етики. Функціональні аспекти педагогічної етики.

Етика педагогічного спілкування. Педагогічний такт в

контексті освітньої діяльності вищої школи. Педагогічна

деонтологія як система моральних обов’язків педагога.


«Моніторинг якості вищої освіти: вітчизняна і зарубіжна практика»

Семестр 5



3/90


Мета Формування в майбутніх викладачів комплексу знань і вмінь

щодо концептуальних засад, технологічних аспектів та

інструментального забезпечення моніторингу якості освіти у

вищій школі.

Результати

навчання за



8. Добирати методи науково-дослідної діяльності, методи

генерування нових ідей під час розв’язання дослідницьких і

практичних завдань у обраній та суміжних галузях; методи

критичного аналізу й оцінки сучасних наукових досягнень.

9. Формулювати концепцію наукового дослідження,

визначати етапи проведення експериментальної роботи;

організовувати інформаційний пошук, самостійний відбір і

якісну обробку наукової інформації, емпіричних даних та їх

інтерпретацію; організовувати дослідницьку роботу з

узагальнення педагогічного досвіду освітнього або виховного

закладу, освітньої структури тощо; проектувати, організовувати

й оцінювати реалізацію етапів педагогічного експериментальної

роботи з використанням інноваційних технологій.

10. Оперувати різними методами і засобами дослідницької

діяльності педагога; володіти способами збору, систематизації

та обробки інформації, інтерпретації отриманих результатів,

вивчення та застосування педагогічної спадщини і досвіду

роботи педагогів-новаторів, вміннями робити висновки.

11. Застосовувати різні форми, методи і засоби аналізу

діяльності викладачів, учителів, закладів освіти;

використовувати індивідуальні і групові прийоми прийняття

конструктивних рішень щодо організації та управління

колективною творчою діяльністю, враховуючи вітчизняний і

зарубіжний досвід.

12. Володіти методами і методиками діагностики стану

компетентності (навченості, вихованості, ціннісної позиції)

учнів, студентів; методами й методиками моніторингу якості

знань учнів, студентів для аналізу навчального процесу, його

корекції та зміни.

Зміст дисципліни 1. Моніторинг якості освіти: наукова проблема і існуюча

практика.

2. Педагогічна кваліметрія: її мета, завдання, методи,

інструменти і практика застосування у вищій школі.

3. Тести в діагностиці результатів освітніх досягнень у


4. Світова практика моніторингу якості вищої освіти. Досвід

провідних університетів світу щодо оцінювання і

самооцінювання якості освіти.

5. Міжнародні рейтинги вищих навчальних закладів в

контексті уніфікації кваліметричних показників.


«Професійна діяльність менеджера освіти»

Семестр 5



4/120


Мета формування комплексу знань щодо змісту, специфіки і напрямів

оптимізації професійної діяльності менеджерів освіти





1. Формулювати мету професійного і особистісного розвитку,

оцінювати власні потенційні можливості реальність

обраних способів і шляхів розв’язання поставлених

завдань.

2. Користуватися нормативно-правовими і програмно-

методичними документами, що визначають роботу в

науковій установі та закладі освіти; визначати мету

інноваційної діяльності, обґрунтовувати необхідність

внесення запланованих змін у наукову роботу;

впроваджувати інноваційні прийоми в педагогічному

процесі з метою створення умов для ефективної мотивації

до навчання студентів (учнів).

3. Проводити аналіз основних світоглядних і методологічних

проблем галузі та суміжних із нею наук; планувати

професійну діяльність у сфері наукових досліджень.

4. Застосовувати способи і прийоми планування мети,

цілепокладання, реалізації необхідних видів діяльності,

оцінки і самооцінки результатів діяльності у розв’язанні

професійних задач; прийоми виявлення і усвідомлення

своїх можливостей, особистих і професійно значущих

якостей з метою їх удосконалення.

5. Застосовувати різні форми, методи і засоби аналізу

діяльності викладачів, учителів, закладів освіти;

використовувати індивідуальні і групові прийоми

прийняття конструктивних рішень щодо організації та

управління колективною творчою діяльністю, враховуючи

вітчизняний і зарубіжний досвід.

6. Формулювати мету і завдання педагогічного менеджменту

в освіті відповідно до сучасних потреб; конструювати

процес реалізації принципів, методів і організаційних форм

управління освітньо-виховним процесом з урахуванням

сучасних умов, індивідуальних особливостей і статусу

людини; враховувати фактори, що визначають

ефективність освіти; дотримуватись етичних норм,

прийнятих у міжнародній практиці педагогічної діяльності;

описувати результати планування й організації діяльності.

Зміст дисципліни 1. Сутність і зміст професійної діяльності керівника закладу

освіти.

2. Поняття професійної компетентності освітнього

менеджера. Професіограма сучасного керівника.

3. Психологічна культура управлінця в галузі освіти. Засоби

забезпечення стресостійкості менеджера.

4. Наукова організація праці освітнього менеджера.

5. Особливості професійної підготовки менеджера освіти.


«Інноваційні технології навчання у вищій школі»

Семестр 5


кредитів/годин:

3 / 90


Мета Мета вивчення навчальної дисципліни «Інноваційні

технології навчання у вищій школі» – допомогти

майбутнім докторам філософії опанувати сучасні

технології навчання у закладах вищої освіти.


навчальною дисципліною

1. Володіти поняттєвим апаратом з інноваційних

технологій навчання у вищій школі.

2. Розуміти специфічну логіку в галузі інноваційних


4. Описувати структуру й логічну послідовність діяльності

щодо застосування інноваційних технологій в навчання у


5. Оновлювати оперативну частину свого досвіду,

мобілізувати свій особистісний потенціал для вирішення

завдань пов’язаних із застосуванням інноваційних


Зміст дисципліни Змістовий модуль 1.

Загально-теоретичні засади застосування інноваційних

методів навчання в сучасній вищій освіті України.

Змістовий модуль 2.

Технологія активного навчання


Інформаційні технології у ЗВО


«Освіта протягом життя». Індивідуальна траєкторія

розвитку актуальних компетентностей викладача



Семестр 5



3/90


Мета Сформувати систему знань про зміст, сутність, соціальне та

наукове значення основних педагогічних концепцій світової

вищої освіти, освоїти методи дослідження педагогічних явищ на

компаративістських засадах.





1. Розширювати уявлення про вищу освіту як динамічне

явище, що базується на освітніх традиціях і наукових

досягненнях і водночас відображає рівень розвитку суспільства

та його культурні, соціальні, наукові запити засобами

педагогічної взаємодії учасників освітнього процесу.

2. Усвідомлювати цілісність освітнього процесу,

закономірність поєднання його компонентів і взаємозв’язок

концепцій вищої освіти в її синхронному і діахронному

вивченні.

3. Розуміти значення вищої освіти в розвитку суспільства і

водночас її залежність від рівня і напрямів такого розвитку,

зокрема – її педагогічного складника.

4. Демонструвати уміння пошуку актуальної інформації в

освітній сфері, її узагальнення і виокремлення провідних ознак,

необхідних для порівняння і зіставлення педагогічних явищ.

5. Розвивати аналітичні навички, пов’язані з розумінням

спільного й відмінного в освітніх системах різних країн і

педагогічним забезпеченням їхнього функціонування та

можливістю продуктивних запозичень і екстраполяцій.

6. Ознайомитися з загальносвітовими тенденціями в

розвитку педагогіки вищої школи, давати їм діалектичну

оцінку.

7. Оволодіти загальнонауковими і фаховими методами

дослідження в галузі компаративної педагогіки за предметною

спеціалізацією.

Зміст дисципліни Компаративна педагогіка вищої школи, її місце в системі

педагогічного знання. Ґенеза компаративної педагогіки.

Вища освіта як чинник прогресу, її розвиток у сучасному

світі. Компаративістський погляд на світову педагогіку і вищу

школу як шлях формування уявлень про освітні тенденції в

розвинених країнах і у всьому світі, осмислення національних

проблем вищої освіти та педагогіки вищої школи, підвищення

ефективності вищої освіти в Україні, визначення її місця і

можливостей у світовому освітньому просторі.

Педагогіка вищої школи в економічно розвинених країнах

світу. Її наближення до рівня соціальних, політичних, психолого-

педагогічних вимог епохи технічної революції. Технологічні

пошуки та досягнення у світовій педагогіці вищої школи.

Вища школа як особистісно-формувальна система. Людина

у системі вищої освіти зарубіжжя. Специфіка визначення

обов’язків і прав суб’єктів освітнього процесу в різних країнах.

Порівняння вітчизняних та зарубіжних освітньо-

організаційних традицій, методів відбору абітурієнтів,

моніторингу та оцінки освітнього результату у вищій школі.

Шляхи підвищення ефективності вищої освіти та їхнє

педагогічне забезпечення.

Вітчизняна вища школа та динаміка її розвитку як освітньо-

педагогічного феномену. Історія вищої освіти в Україні від

Острозької академії (1576 р.) до сьогодні в контексті політичних

змін та трансформацій суспільного запиту. Відображення в

педагогічних пошуках викладачів української вищої школи

вітчизняних та загальносвітових соціально-політичних і

педагогічних тенденцій.

Педагогічний досвід у вищій школі та проблеми його

запозичення у світовому освітньому просторі.

Загальнонаукові та фахові методи дослідження

компаративної педагогіки за спеціалізацією, їхнє застосування.

Методи зведення та обробки результатів дослідження в

компаративній педагогіці за спеціалізацією.

Кафедра дошкільної освіти


«Менеджмент у системі дошкільної освіти»

Семестр 3/5



3 / 90


Мета підготовка майбутніх керівників до використання сучасних

технологій в галузі управління дошкільною освітою.




1. Володіти основними знаннями про технології

управління в системі дошкільної освіти.

2. Розуміти структуру технології; характеризувати види

та типи проектів.

3. Розуміти іміджологію в менеджерській освіті як

основну передумову кардинальних змін системи освіти.

4. Характеризувати функції іміджології.

5. Використовувати іміджові технології в управлінні

педагогічним персоналом.

6. Знати шляхи оновлення системи дошкільної освіти

засобами іміджології.

7. Розуміти інформаційно-комунікаційні технології

(ІКТ) у системі дошкільної освіти.

Зміст дисципліни Організаційно-управлінські інновації педагогічного

менеджменту. Організаційно-управлінські інновації як

основа і передумова кардинальних змін іміджу системи

освіти. Освітній менеджмент та імідж ДНЗ, як сукупність

принципів, форм, методів управління педагогічними

системами та педагогічним персоналом. Мета та

характеристика функцій іміджу та освітнього менеджменту.

Ознаки класифікації функцій іміджу та менеджменту освіти.

Професійна етика керівника дошкільного навчального

закладу як основна умова позитивного іміджу.

Самовдосконалення іміджу керівника дошкільного

навчального закладу. Сутність і структура процесу

самовдосконалення. Вимога постійного особистісного і

професійного зростання. Визначна роль самовдосконалення

як основної засади іміджу. Майстерність керівника в

організації навчально-виховного процесу в дошкільному

навчальному закладі та його іміджу. Іміджові технології в

управлінні педагогічним персоналом.


«Педагогіка здоров’я»

Семестр 3



3/90


Мета Формування у студентів цілісного уявлення про професійне

здоров’я педагога, яке є необхідною умовою для його

активної життєдіяльності, самореалізації, професійного

розвитку.




1. Визначати роль сприятливого психологічного клімату

в педагогічному колективі для запобігання професійного

вигорання.

2. Демонструвати знання про сутність професійного

здоров’я, його критерії, детермінанти професійного

здоров’я–нездоров’я педагогів.

3. Характеризувати принципи, засоби, форми

здоров’язбережувальної діяльності.

4. Аналізувати сучасні оздоровчі технології, шляхи

формування культури професійного здоров’я.

5. Знати і застосовувати на практиці методи та засоби

попередження професійних деформацій, прийоми усунення

невротичних і психосоматичних розладів особистості

педагога, гармонізації його особистості.

6. Вибудовувати власну систему здоров’язбереження.

Зміст дисципліни Професійний розвиток і здоров’я педагога. Педагогічна

ортобіотика як механізм покращення професійного

здоров’я педагога. Гармонізація особистості педагога та

усунення професійних розладів. Професійні деформації

педагога. Технології профілактики педагогічних криз,

допомога та формування психологічного захисту від

стресу. Стресові ситуації, допомога та формування захисту.

Синдром професійного вигорання та його усунення.

Тілесно орієнтована терапія для зниження фізичної та

психоемоційної напруги педагога. Профілактика та методи

боротьби зі стресом для нормалізації функціонування

нервової системи педагога. Соціальне здоров’я вчителя та

його взаємозв’язок з соціальним статусом та оточуючим

середовищем. Система практичних прийомів збереження

професійного здоров’я. Ортобіоз, як підтримка життєвої

сили організму та емоційної стабільності.


«Актуальні проблеми дошкільної освіти»

Семестр 3



3 / 90


Мета підготовка висококваліфікованих фахівців дошкільного

профілю, здатних здійснювати всебічний розвиток

особистості дитини, використовуючи надбання вітчизняної

педагогіки, а також досягнення світової педагогічної науки

і передової практики дошкільного виховання




1. Характеризувати стратегічні напрями та перспективи

розвитку дошкільної освіти на рубежі тисячоліть.

2. Формувати установку на пошук взаємозв’язків

філософських, соціально-економічних, психологічних

наукових ідей з проблемами навчання, виховання, освіти

дітей дошкільного віку.

3.Аналізувати, зіставляти факти і явища, знаходити

найефективніші й найраціональніші шляхи оновлення

змісту, засобів і форм організації виховання дітей.

4.Описувати особливості та шляхи реалізації особистісно

орієнтованого підходу у вихованні.

5.Творчо застосовувати передовий педагогічний досвід у

практичній роботі.

6. З’ясовувати педагогічні умови практичного

розв’язування поставлених завдань.

7.Визначати тематику актуальних педагогічних досліджень

на основі аналізу теорії і практики дошкільного виховання.

Зміст дисципліни Характеристика актуальної проблематики з дошкільної

педагогіки. Особистісно-орієнтована система виховання –

шлях до розв’язання актуальних педагогічних завдань.

Актуальні проблеми виховання дітей дошкільного віку.

Актуальні проблеми дошкільної дидактики. Теорія і

практика розбудови особистісно-орієнтованих систем

виховання дошкільників за рубежем. Вітчизняний досвід

реалізації особистісно-орієнтованих систем виховання

дошкільників. Підготовка педагогічних працівників до

практичного впровадження особистісно-орієнтованих

систем виховання. Підготовка педагогічних працівників до

реалізації методик мистецької терапії. Сучасні методики

педагогіко-антропологічних досліджень у дошкільній

педагогіці. Підготовка педагогічних працівників до

виховання дошкільників в умовах сучасного

інформаційного потоку. Підготовка педагогічних

працівників до реалізації полікультурного виховання.

Методики діагностування ефективності власної

педагогічної діяльності з розв’язання актуальних виховних

завдань.


«Педагогіка співробітництва»

Семестр 4/5



4 / 120


Мета підготувати майбутніх фахівців до організації навчально-

виховної діяльності дітей на засадах педагогіки

співробітництва.

Результати навчання Характеризувати історичні, суспільні, політичні,

економічні передумови розвитку та запровадження

педагогіки співробітництва в освітній галузі.

Знати сутність педагогічного співробітництва та

спілкування у навчально-виховній діяльності, їх

психофіологічні основи, специфіку педагогічної

майстерності та творчості педагога-партнера, їх рівнів та

критеріїв.

Визначати основні характерні риси спілкування дітей на

різних вікових етапах, враховувати їх під час створення

атмосфери співробітництва, співтворчості.

Використовувати технології співробітництва в організації

навчально-виховної діяльності дітей, створювати творчі

ситуації, ситуації успіху, мотивувати та організовувати

колективну творчу діяльність дітей, педагогів та батьків.

Володіти методами оцінювання рівнів навчально-

виховних можливостей дітей та дитячих колективів на

засадах партнерської педагогіки.

Володіти педагогічною технікою, методами та прийомами

педагогічного спілкування, прийомами професійно-

педагогічного самовдосконалення, культурою спілкування з

дітьми, батьками та колегами на засадах партнерської

педагогіки.

Зміст дисципліни Теоретико-методологічні засади педагогіки

співробітництва. Формування та розвиток особистості

дитини, педагога, батька й матері в атмосфері

співробітництва та співтворчості. Технології партнерської

педагогіки у навчально-виховній діяльності закладів

дошкільної освіти.


«Теорія та практика дошкільної освіти в сучасних експериментальних

дослідженнях»

Семестр 4/5



4 / 120


Мета підготовка майбутнього фахівця до використання

результатів сучасних експериментальних досліджень в

галузі дошкільної освіти у власній професійній діяльності.




1. Демонструвати знання сучасних досліджень у галузі

дошкільної освіти та аргументувати доречність

використання їх результатів у практику роботи ЗДО.

2. Аналізувати сучасний стан вітчизняної дошкільної

освіти на регіональному і національному рівнях та

аналітично застосовувати педагогічні новації та нові

методики у практиці суспільного дошкільного виховання.

3. Визначати стратегічні напрями та перспективи

розвитку дошкільної освіти в Україні.

4. Планувати, організовувати і самостійно проводити

експериментальне дослідження у галузі дошкільної освіти.

5. Презентувати і захищати власний дослідницький

проект.

Зміст дисципліни Експериментальні дослідження актуальних проблем

виховання і навчання дітей дошкільного віку. Емпіричні

дослідження актуальних проблем професійної підготовки

вихователів закладів дошкільної освіти. Дослідження

розвитку дошкільної освіти в Україні та за рубежем в

історичній ретроспективі.


«Інновації в дошкільній освіті»

Семестр 4/5



4 / 120


Мета озброєння аспірантів знаннями про основні інновації

дошкільного виховання та сучасний стан їх використання у

вітчизняній дошкільній освіті на регіональному і

національному рівнях та вироблення у них умінь

методично грамотно впроваджувати новітні досягнення у

навчально-виховний процес ЗДО.




1. Демонструвати знання сучасних інновацій у галузі

дошкільної освіти та аргументувати доречність

використання тих чи тих інноваційних технологій

дошкільного виховання згідно із змістом, формами і

методами освітньої роботи ДНЗ.

2. Планувати і результативно здійснювати навчально-

виховну роботу з дошкільниками, використовуючи

технологічний підхід до організації освітнього процесу

дошкільного навчального закладу.

3. Порівнювати зарубіжні й вітчизняні інновації

дошкільної освіти та творчо трансформувати їх

конструктивний потенціал у сучасний освітній процес ЗДО.

4. Аналізувати сучасний стан вітчизняної дошкільної

освіти на регіональному і національному рівнях та

аналітично застосовувати педагогічні новації та нові

методики у практиці суспільного дошкільного виховання.

5. Виявляти позитивні і негативні тенденції

міжнародного досвіду впровадження педагогічних

інновацій у галузі дошкільної освіти.

6. Реалізовувати зміст освітніх ліній БКДО засобами

педагогічних технологій.

7. Використовувати новітнє дидактичне знання для

забезпечення якості й удосконалення освітнього процесу в

ЗДО. Впроваджувати в освітній процес ЗДО перспективні

розвивальні технології дошкільного виховання;

передбачати їх освітній ефект та оцінювати досягнуту

результативність.

Зміст дисципліни Методика раннього розвитку дітей Глена Домана.

Технології виховання обдарованої дитини (Система

виховання таланту Шинічі Сузукі. Методика розвитку

дитячих талантів Масару Ібуки. Методика раннього

розвитку дітей Макото Шичида «Всі діти народжуються

геніями». Методика гармонійного розвитку дитини Сесіль

Лупан «Повір у свою дитину». Методика Карла Орфа).

Методики розвитку математичних і творчих здібностей

(Логічні блоки Золтана Дьєнеша. Кольорові рахункові

палички Джоржа Кюїзенера. Методика використання

логічних блоків Дьєнеша з метою ознайомлення дітей з

формою, кольором, розміром, товщиною об'єктів).

Педагогіка М. Монтессорі. Вальдорфська педагогіка.

Технологія фізичного виховання дітей М. Єфименка.

Технології розвивального навчання Бориса й Олени

Нікітіних. Методика навчання дітей читання М.Зайцева.

Ейдетика – технологія розвитку образного асоціативного

мислення. Методика Марії Гмошинської «Художники в

підгузках».

Кафедра музики

«Неформальна мистецька освіта в педагогічному просторі»

Семестр 3/5



3/90


Мета формування в майбутніх фахівців готовності до реалізації

неформальної мистецької освіти в умовах вищого

навчального закладу, розвиток компетентностей в сфері

менеджменту мистецько-освітньої діяльності в художньо-

творчих колективах ВНЗ.




1. Визначити місце неформальної освіти у процесі

навчання особистості впродовж життя.

2. Знати мету, завдання, зміст, форми, методи і прийоми

неформальної мистецької освіти у вищому закладі освіти.

3. Характеризувати історичне підґрунтя функціонування

неформальної мистецької освіти у вищих педагогічних

закладах освіти.

4. Описати сучасні технології надання неформальної

мистецької освіти студентам вищих навчальних закладів.

5. Вибудовувати стратегічний менеджмент неформальної

мистецької освіти в закладі освіти.

6. Реалізовувати напрями неформальної мистецької

освіти особистості відповідно до її нахилів, уподобань,

здібностей.

7. Розуміти шляхи вдосконалення неформальної

мистецько-освітньої діяльності у вищій школі.

Зміст дисципліни Формальна, інформальна та неформальна освіта:

взаємозв’язки і взаємовпливи. Ретроспективний аналіз

розвитку неформальної мистецької освіти в Україні.

Система неформальної мистецької освіти студентів вищих

педагогічних навчальних закладів. Технологія організації

неформальної мистецької освіти майбутніх учителів у

художньо-творчих колективах. Особистісно-професійний

розвиток майбутніх учителів у неформальних художньо-

творчих колективах.


«Дидактичні мистецькі ігри»

Семестр 4/5



4 / 120 3/90


Мета Формування в майбутніх фахівців готовності до

використання дидактичних мистецьких ігор у роботі з

дітьми дошкільного віку.




1. Визначити місце дидактичних мистецьких ігор у процесі

виховання дітей дошкільного віку.

2. Знати мету та завдання використання дидактичних

мистецьких ігор у дошкільному закладі освіти.

3. Характеризувати дидактичні мистецькі ігри за

інформаційним змістом.

4. Описати сучасні підходи до використання дидактичних

мистецьких ігор для дітей дошкільного віку.

5. Реалізовувати дидактичні мистецькі ігри з метою

розвитку мовлення, формування елементарних

математичних уявлень, ознайомлення з природою дітей

дошкільного віку.

6. Розуміти шляхи вдосконалення неформальної

мистецько-освітньої діяльності у вищій школі.

Зміст дисципліни Дидактична мистецька гра: види, мета, завдання її

реалізації в системі роботи дошкільного закладу освіти.

Технологія організації дидактичних мистецьких ігор.

Використання дидактичних мистецьких ігор у роботі над

розвитком мовлення дошкільників. Місце дидактичних

мистецьких ігор у формуванні елементарних математичних

уявлень дітей дошкільного віку. Дидактичні мистецькі ігри

в процесі ознайомлення дошкільників з природою.

Особливості упровадження дидактичних мистецьких ігор у

свята та розваги дошкільного закладу освіти.

Кафедра початкової освіти, природничих і математичних дисциплін та методик їх

викладання


«Громадянська освіта молодших школярів»

Семестр 3/5


кредитів /годин

180/6


Мета підготовка фахівців початкової ланки освіти, здатних

формувати громадянські та соціальні компетентності,

пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності,

прав людини, добробуту та здорового способу життя,

усвідомленням рівних прав і можливостей, що

передбачають співпрацю з іншими особами для досягнення

спільної мети, активність в житті класу і школи, повагу до

прав інших осіб, уміння діяти в конфліктних ситуаціях,

пов’язаних з різними проявами дискримінації, цінувати

культурне розмаїття різних народів та ідентифікацію себе

як громадянина України, дбайливе ставлення до власного

здоров’я і збереження здоров’я інших людей, дотримання

здорового способу життя




1.Аналізувати сучасні тенденції, технології навчання і

виховання молодших школярів, вміти їх використовувати у

подальшій науково-педагогічній діяльності.

2.Визначати актуальні проблеми освіти для

демократичного громадянства та освіти з прав людини.

3.Характеризувати сутність патріотичного виховання дітей

молодшого шкільного віку як цілісної системи та нові

підходи до виховання у світлі сучасних теорій

людинознавства.

4.Обирати доцільні форми, методи, засоби освітньо-

виховної роботи і планувати їх використання.

5.Створювати умови для плідної творчої виховної

діяльності з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу

в початковій школі.

6. Упроваджувати сучасні особистістно орієнтовані

технології формування громадянської та соціальної

компетентностей учнів початкової школи.

Зміст дисципліни Основні поняття освіти для демократичного громадянства

та освіти з прав людини: права та свободи, уряд та

політика, плюралізм, відповідальність, рівноправність,

конфлікт, медіа, ідентичність. Соціалізація особистості як

педагогічна проблема. Основні положення концепції з прав

дитини. Актуальні проблеми організації системи виховання

в сучасних умовах. Сутність патріотичного виховання як

цілісної системи. Нові підходи та технології до формування

демократичного громадянства у початковій школі.


«STEAM-освіта у початковій школі»

Семестр 3



180/6


Мета опанування теоретичними знаннями та практичними

вміннями, достатніми для реалізації STEАM-освіти у

початковій школі, що здійснюється через

міждисциплінарний підхід у побудові навчальних програм

закладів середньої освіти




1. Пояснити мету, і завдання STEАM-освіти, її

реалізацію в початковій школі.

2. Знати нормативно-правові засади впровадження

STEАM-освіти в Україні.

3. Планувати і результативно упроваджувати STEM-

підхід в початковій освіті, що ґрунтується на

міждисциплінарних засадах у побудові навчальних

дисциплін і окремих дидактичних елементів (інтегроване

навчання відповідно до певних тем або реально існуючих

проблем).

4. Комплексно формувати ключові фахові, соціальні й

особистісні компетенції молодших школярів, які

визначають конкурентну спроможність на ринку праці:

здатність і готовність до розв’язання комплексних задач

(проблем), критичного мислення, творчості, когнітивної

гнучкості, співпраці, управління, здійснення інноваційної

діяльності та ін.

5. Інтегрувати STEАM-технології у зміст професійної

діяльності сучасного педагога.

Зміст дисципліни Поняття та термінологія STEАM-освіти (критичне

мислення, креативність, організаційні здібності, уміння

працювати в команді, емоційний інтелект, оцінювання

проблеми і прийняття рішення, когнітивна гнучкість).

Основні принципи впровадження STEАM-освіти в Україні.

Структура і рівні STEАM-освіти. Мета і завдання STEАM-

освіти у початковій школі: стимулювання допитливості і

підтримка інтересу до навчання і пошуку знань, мотивація

до самостійних досліджень, створення простих приладів,

конструкцій тощо Зміст STEАM-освіти: створення

передумов для різнобічного розвитку особистості,

індивідуалізації та диференціації навчання, переходу до

особистісно-орієнтованих педагогічних технологій;

формування ключових компетенцій STEАM-освіти;

практичне спрямування у викладанні природничо-

математичних наук. Трансдисциплінарний підхід як

методологічна основа формування змісту STEM-освіти.

Підготовка вчителя початкової школи до упровадження

STEАM-освіти.


«Сучасні технології організації освітнього середовища школи І ступеня» Семестр 4



120/4


Мета оволодіння компетентностями в галузі педагогічної

ергономіки щодо виконання професійних функцій учителя

початкової школи, утвердження ціннісного ставлення до

життя і здоров'я дітей, свого та інших.




1.Оперувати ергономічною термінологією при

аргументуванні власної точки зору.

2.Застосовувати педагогіко-ергономічні вимоги на стадії

створення та використання дидактичних засобів навчання.

3.Аналізувати та проектувати інформаційно-предметне

середовище з позицій ергономічного підходу, спираючись

на чинні ергономіко-педагогічні норми і вимоги.

4.Здійснювати самоаналіз власної діяльності згідно з

ергономічними вимогами та рекомендаціями.

5.Ініціювати формування ергономічної грамотності у

молодших школярів

Зміст дисципліни Ергономіка та її місце в системі наук. Розвиток

ергономічних досліджень у педагогіці. Педагогічна

ергономіка як розділ педагогіки. Основні принципи

організації навчального процесу з позицій ергономічного

підходу. Види інформаційного впливу на учня у процесі

навчання. Ергономічна організація функціонального

простору в початковій школі. Ергономічні особливості

розумової діяльності учнів молодшого шкільного віку.

Забезпечення сприятливих ергономіко-педагогічних умов

праці учнів початкової школи. Ергономічні основи

організації робочого місця молодшого школяра та вчителя.

Особливості роботи учнів у положенні стоячи за

конторками та у режимі динамічних поз. Ергономічні

вимоги до робочого місця вчителя. Значення кольорового

декору для учнів молодшого шкільного віку. Педагогіко-

ергономічне проектування й оцінювання засобів навчання.

Педагогіко-ергономічні вимоги до основних видів засобів

навчання, які використовуються в початковій школі.

Ергономічний аспект організації роботи учнів початкових

класів за комп’ютером.


«Рекреаційна педагогіка початкової освіти»

Семестр 4



120/4


Мета опанування теоретичними знаннями, достатніми для

реалізації професійної рекреаційної діяльності учителя

початкової школи




1. раціонально організовувати власну психофізичну

активність, спрямовану на досягнення поставленої мети у

вільний від основних професійних, родинних і громадських

обов’язків час.

2.Застосовувати рекреаційну педагогіку на стадії створення

та використання дидактичних засобів навчання у

початковій школі.

3.Аналізувати та проектувати інформаційно-предметне

середовище з позицій ергономічного підходу, спираючись

на чинні рекреаційно-педагогічні норми і вимоги.

4.Здійснювати рефлексію рекреаційної діяльності згідно з

ергономічними вимогами та рекомендаціями.

5.Ініціювати формування рекреаційної грамотності у

молодших школярів

Зміст дисципліни Основні поняття педагогічної рекреації: відтворення

фізичних, інтелектуальних та емоційних сил та етикету.

Рекреаційні потреби вчителя початкової школи: 1) потреба

у відновленні сил, що поглинаються сферою праці та

іншими непорушними заняттями, яка задовольняється за

допомогою харчування, сну, руху; 2) потреба в лікуванні та

профілактиці професійних хвороб; 3) потреба в

оздоровленні; 4) потреба у фізичному розвитку та

самоствердженні; 5) потреба в пізнанні й духовному

розвитку. Фізична рекреація. Цифрова рекреація.

Рекреаційна активність.

Організація рекреаційної активності учнів початкової

школи під час перерви та в групі продовженого дня.

Формування рекреаційної компетентності у молодших

школярів.


«Педагогічна синергетика в початковій освіті»

Семестр 4/5



120/4


Мета оволодіння ключовими компетентностями самоосвітньої

діяльності вчителя початкової школи.




1. Комплексно аналізувати організаційно-педагогічні

явища і процеси у початковій школі на засадах

синергетичного підходу.

2. Формулювати мету професійного і особистісного

розвитку, оцінювати власні потенційні можливості,

реальність обраних способів і шляхів розв’язання

поставлених завдань.

3. Знати філософсько-світоглядні, та нормативно-правові

основи функціонування системи початкової освіти в

Україні

4. Характеризувати етико-психологічні засади організації

навчально-виховного процесу у початковій освіті

5. Володіти сучасними методиками та технологіями

моделювання процесу самоосвітньої діяльності.

Зміст дисципліни Педагогічна синергетика як міждисциплінарна наука, що

займається вивченням процесів самоорганізації вчителя.

Психолого-педагогічний інструментарій побудови

індивідуальної траєкторії самоосвіти вчителя початкової

школи. Моделювання процесу самоосвітньої діяльності

майбутніх учителів початкової школи. Види моделей

педагогічних систем: прогностична модель для

оптимального розподілу ресурсів і конкретизації цілей;

концептуальна модель, заснована на інформаційній базі

даних і програми дій; інструментальна модель, за

допомогою якої можна підготувати засоби виконання й

навчити викладачів роботі з педагогічними інструментами;

модель моніторингу для створення механізмів зворотного

зв'язку й способів коректування можливих відхилень від

запланованих результатів; рефлексивна модель, яка

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

створюється для вироблення розв'язку у випадку

виникнення несподіваних і непередбачених ситуацій.


«Педагогічне краєзнавство в початковій освіті»

Семестр 4



120/4


Мета засвоєння головних положень сучасної музейної педагогіки

як педагогічної науки; усвідомлення важливості музейного

впливу на гармонійний розвиток дитини молодшого

шкільного віку; оволодіння методикою музейно-

педагогічної діяльності вчителя початкової школи




1. Оволодіти базовими поняттями музейної педагогіки та

добирати й аналізувати літературу з питань музейно-

педагогічної діяльності у початковій школі.

2. Визначати мету, добирати зміст, форми, методи, засоби

музейно-педагогічної діяльності у початковій школі

відповідно до завдань навчально-виховного процесу і

сприяти розвитку музейної культури дітей.

3. Результативно проводити інтегровані музейні заходи у

процесі урочної, позаурочної та позакласної роботи в

початковій школі та організовувати діяльність шкільного

музею.

4. Раціонально використовувати педагогічні можливості

музеїв міста (в тому числі музеїв навчальних закладів) у

роботі зі школярами

Зміст дисципліни Музей у соціокультурному та освітньому середовищі.

Музейна педагогіка як наука. Музейно-педагогічна

діяльність як особливий вид професійної діяльності

вчителя початкової школи. Організація діяльності

шкільного музею. Педагогічний потенціал музеїв рідного

міста та шляхи його використання у навчально-виховному

процесі початкової школи

Кафедра теорії і методики технологічної освіти


«Комп’ютерна дидактика у галузі технологічної освіти»

Семестр 3/5

Загальна кількість кредитів/годин 6 / 180 3/90


Мета формування в майбутніх викладачів вищих

навчальних закладів готовності до здійснення

інформаційно-комунікаційної науково-педагогічної

діяльності, розвиток комп’ютерних компетентностей

в сфері педагогіки для успішного вирішення

професійних завдань

Результати навчання за навчальною


1. Визначати принципи, зміст, форми, методи й

засоби комп’ютерної дидактики у вищій школі.

2. Пояснювати соціально-виховні, дидактичні та

психофізіологічні особливості комп’ютерної

дидактики.

3. Описати сучасні педагогічні теорії та інноваційні

освітні технології комп’ютерної дидактики.

4. Аналізувати особливості організації навчально-

виховної взаємодії студентів і викладачів засобами

комп’ютерної дидактики.

5. Реалізовувати навчальні програми дисциплін,

використовуючи різноманітні методи, форми і

технології комп’ютерної дидактики.

6. Застосувати методи і прийоми

студентоцентрованого навчання й виховання в

умовах комп’ютерної дидактики.

7. Використати методи діагностики й контролю

якості комп’ютерної дидактики

Зміст дисципліни Поняття, зміст і завдання комп’ютерної

дидактики. Комп’ютерна дидактика як галузь

педагогічної науки. Мета комп’ютерної дидактики. у

вітчизняній і зарубіжній педагогіці. Українська

комп’ютерна дидактика як джерело розвитку

педагогічної науки і практики. Основні напрями

комп’ютерної дидактики вищої школи. Поняття і

завдання комп’ютерної дидактики вищої освіти.

Сутність процесу комп’ютеризованого навчання у

вищій школі. Методи і засоби комп’ютерного

навчання у вищому навчальному закладі. Форми

організації комп’ютерного навчання у вищій школі.

Контроль та оцінка знань, умінь і навичок студентів у

галузі комп’ютерного навчання. Тьюторський підхід

у комп’ютерній дидактиці вищої школи.



Семестр 3/5



Мета Навчити дослідників галузі освіти методам

дослідження компаративної педагогіки вищої школи .



1. Пояснювати зміст основних напрямів і об’єктів

дослідження в компаративній педагогіці вищої

школи.

2. Володіти системним підходом в дослідженнях

проблем компаративної педагогіки.

3. Розуміти загальні проблеми вимірювань в

компаративній педагогіці.

4. Розкривати специфіку наукових досліджень в

теорії та методиці компаративної педагогіки.

5. Обґрунтовувати етапи наукового дослідження в

галузі компаративної педагогіки..

6. Опанувати загальнонауковими і фаховими

методами дослідження компаративної педагогіки за

предметною спеціалізацією.

7. Аналізувати проблеми комплексного застосування

методів дослідження в галузі компаративної

педагогіки. за предметною спеціалізацією.

8. Володіти методами дослідження компаративної

педагогіки.

9. Обґрунтувати методику дослідження особистості в

компаративній педагогіці. за предметною


Зміст дисципліни Загальні питання досліджень в теорії компаративної

педагогіки. за предметною спеціалізацією. Основні

напрями та об’єкти дослідження. Системний підхід у

дослідженнях проблем компаративної педагогіки. за

предметною спеціалізацією. Вимірювання

результатів досліджень в компаративній педагогіці.

за предметною спеціалізацією. Специфіка наукових

досліджень у теорії компаративної педагогіки.

предметною спеціалізацією. Етапи наукових

досліджень проблем компаративної педагогіки. за

предметною спеціалізацією. Загальнонаукові та

фахові методи дослідження компаративної

педагогіки. за предметною спеціалізацією.

Застосування методів під час дослідження фахових

проблем компаративної педагогіки. за предметною

спеціалізацією. Методи зведення та обробки

результаті дослідження в компаративній педагогіці.

за предметною спеціалізацією.


«Актуальні проблеми дидактики у галузі технологічної освіти»

Семестр 4/5



Мета Підготувати аспіранта до створення умов для

всебічного розвитку учнівської молоді. Впровадити

якісно нові форми і методи організації освіти,

задовольнити освітні потреби шляхом залучення до

науково-експериментальної, дослідницької творчості



1. Формувати освітньо-громадський досвід

особистості.

2. Розвивати, стимулювати та реалізовувати

освітній творчий потенціал особистості.

3. Забезпечувати у змісті навчально-виховного

процесу органічного зв'язку і єдності української

національної освіти з освітою народів світу;

розвиток освіти всіх національних меншин, що

проживають на території України.

4. Залучати до особистістно значущих

соціокультурних цінностей, потреба у яких не

забезпечується системою базової освіти.

5. Забезпечувати потребу особистості у творчій

самореалізації, духовному самовдосконаленні,

здобутті додаткових знань, умінь та навичок,

підготовки до активної освітньо-професійної


Зміст дисципліни Стратегія розвитку державної системи освіти,

директивних та нормативних актів. Науково-

методичне та нормативне забезпечення дидактики за

предметною спеціалізацією. Програмно-методичне

забезпечення дидактичного процесу за предметною

спеціалізацією. Сучасна модель дидактики закладів

освіти.

Дидактика за предметною спеціалізацією та її

місце в структурі сучасної освіти. Сучасні заклади

освіти інноваційних типів. Інноваційні форми роботи

з молоддю в системі дидактики. Оновлення та

реформування дидактики за предметною

спеціалізацією. Система підготовки, перепідготовки

та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у

галузі дидактики.


«Підготовка вчителя трудового навчання та технологій в сучасному освітньому

просторі»

Семестр 4/5



Мета Систематизувати знання з професійно-педагогічних

дисциплін, які були здобуті під час попереднього

навчання, а також ознайомити з сучасними

тенденціями щодо створення освітнього простору за

предметною спеціалізацією. Отримання аспірантами

знань про методологічні та теоретичні засади

освітньо-наукової діяльності, її концептуальні засади

та освітньо-наукові педагогічні технології за




1. Усвідомлювати методологічні та теоретичні

засади освітньо-наукової діяльності за предметною


2. Систематизувати та поглиблювати знання у галузі

теоретичних основ проектування освітньо-наукового

простору за предметною спеціалізацією.

3. Визначати тенденції вдосконалення моделей

становлення освітнього простору та особливості

аналізу педагогічних технологій їх проектування.

4. Розуміти методичні підходи до розвитку освітньо-

наукової самостійності та саморегуляції, відповідно

вимогам предметної спеціалізації.

5. Усвідомлювати правила визначення методики

проектування освітнього простору за предметною


6. Прогнозувати розвиток результативності та

ефективності освітньо-наукових проектів за


Зміст дисципліни Теоретико-методичні основи проектування

освітнього простору за предметною спеціалізацією.

Методологічні та теоретичні засади проектування

освітнього простору за предметною спеціалізацією.

Особистісно орієнтована спрямованість освітнього

простору за предметною спеціалізацією як

педагогічна проблема. Проектування моделі

особистісно орієнтованого освітнього простру за


Впровадження педагогічних технологій в

освітньому просторі за предметною спеціалізацією.

Педагогічні технології формування особистісно

орієнтованого освітнього простру за предметною

спеціалізацією. Методика формування пізнавально-

професійної самостійності та саморегуляції педагогів

в освітньому просторі за предметною спеціалізацією.

Дослідно-експериментальна перевірка ефективності

спроектованого освітнього простру за предметною



«Інформаційні технології в науковій сфері галузі технологічної освіти»

Семестр 4/5



Мета Формування у аспірантів уявлень щодо процесу

застосування інформаційних систем у науковій

діяльності, розширення їх впровадження у

дослідницькій діяльності освітніх закладів,

формування цілісного узагальненого комплексу знань

про систему комп’ютеризованого інформаційного

забезпечення наукової діяльності, привити їм навички

роботи з інформаційними підсистемами освіти і науки

України та інформаційно-пошуковими системами



1. Розуміти особливості використання табличних

процесорів та систем управління в науковій сфері;

2. Усвідомлювати можливостей локальних та

глобальних інформаційно-наукових систем;

3. Знати про можливі правопорушення у галузі

інформаційних технологій;

4. Розуміти специфіку використанням експертних

систем та систем підтримки прийняття рішень у

науково-дослідній діяльності;

5. Застосовувати програми для пошуку необхідної

наукової інформації, а також для прийняття

управлінських рішень;

6. Використання можливостей глобальної

інформаційної мережі “Internet” для отримання

науково-технічної інформації;

7. Працювати з прикладними програмами та

інструментарієм для підготовки та подання графічної

та мультимедіа інформації, розробки презентацій.

Зміст дисципліни Інформаційне та нормативно-правове забезпечення

науково-дослідної діяльності. Сучасний стан та

проблеми розвитку системи інформаційного

забезпечення наукової сфери України. Інформаційне

забезпечення наукової діяльності. Нормативно-

правове регулювання інформатизації наукової

діяльності. Сучасні засоби автоматизації наукової


Інформаційні технології, банки та бази даних.

Інформаційні технології у науковій діяльності.

Глобальна мережа Internet та наукова діяльність.

Використання пошукових систем мережі Інтернет для

отримання науково-технічної інформації.

Інформаційні бази та банки даних. Поняття картки,

картотеки, інформаційної системи, автоматизованої

інформаційної системи. Засоби автоматизації

наукового документообігу.


«Історія методики навчання за предметною спеціалізацією»

Семестр 5

Загальна кількість кредитів/годин 4 / 120


Мета сформувати у майбутніх докторів філософії знання

історії становлення методики трудового навчання. В

процесі навчання аспіранти, керуючись

положеннями, принципами історизму повинні

навчитися піддавати аналізу досягнення в даній

галузі на різних етапах розвитку суспільних.

Відомості, отримані в процесі вивчення історії

методики трудового навчання розширять

світобачення майбутніх науково-педагогічних

працівників, що сприятиме формуванню творчої




Визначати особливості розвитку трудового

навчання учнів, його мети, завдань на різних етапах

суспільних відносин в країні.

Пояснювати основні методичні проблеми, які

розв'язувалися на основних етапах становлення

трудового навчання в українській школі.

Застосувати знання з виховання культури

навчальної праці, потягу до творчої праці,

самовдосконалення.

Аналізувати основні світоглядні і методологічні

погляди визнаних педагогів на підготовку учнів до

суспільно-корисної праці.

Аргументувати можливості забезпечення трудової,

політехнічної та виробничої спрямованості трудового

навчання на різних історичних етапах його

становлення.

Оцінювати достовірність та повноту інформації

для аналізу, прийняття рішень з точки зору принципу

історизму в діяльності вчителів трудового навчання

та технологій.

Зміст дисципліни Методика трудового навчання на Україні

кінця ХІХ-го – початку ХХ-го ст. Виникнення і

розвиток теорії і методики трудового виховання і

навчання у вітчизняній школі і педагогіці. Офіційний

напрям методики трудового навчання в початкових

школах України кінця ХІХ-го – початку ХХ-го

століття. Громадський напрям методики трудового

навчання в початкових школах України кінця ХІХ-

го століття. Методика трудового навчання в

середніх школах на Україні на початку ХХ-го

століття. Розвиток методики трудового навчання в

початкових школах на Україні в період 1917–1941 рр.

Методика трудового навчання на Україні

середини ХХ-го століття. Розвиток методики

трудового навчання в 5-7 класах на Україні в період

1917–1941 рр. Розвиток методики предметного

трудового навчання в Україні в післявоєнний період

1945–1960 рр. Розвиток методики предметного

трудового навчання в Україні в період 1970–1980 рр.

Розвиток методики предметного трудового навчання

в Україні в період 1980–1990 рр.

Методика трудового навчання на Україні

кінця ХХ-го-початку ХХІ-го століття. Розвиток

методики предметного трудового навчання в Україні

в період незалежності (1990–2018 рр.).


«Моделювання освітньої та професійної підготовки вчителя трудового навчання та

технологій»

Семестр 4/5

Загальна кількість кредитів/годин 4/120 3/ 90


Мета Формування знань, умінь, здатностей (компетенцій)

для здійснення ефективної освітньо-професійної

діяльності у сфері трудового навчання та технологій з

урахуванням становлення нової парадигми у галузі

освіти для формування професійної компетентності

майбутнього фахівця у процесі вивчення професійно-

орієнтованих дисциплін; забезпечення моделювання

процесу професійно-творчого саморозвитку духовної,

гуманної, творчої і незалежної особистості в ході

освітньо-професійної діяльності.



1. Виявляти діалектичний зв'язок моделювання

особистісно-професійної підготовки майбутнього

фахівця з усіма елементами діяльності та особистості;

2. Розуміти моделювання особистості фахівця як

головний напрям у моделюванні його особистості,

його професійних якостей взагалі та фахової культури

зокрема;

3. Приймати самостійні рішення щодо

ефективного і цілеспрямованого відбору макро- та

мікросоціальних умов здійснення діяльності фахівця.

4. Визначати професійно-фахові компетентності

для оволодіння фаховою діяльністю за певними

рівнями кваліфікації;

5. Застосовувати моделювання освітньо-

професійної підготовки фахівця як метод її пізнання

та засіб психолого-педагогічного проектування;

6. Обґрунтовувати педагогічні технології

формування індивідуального особистісно-

професійного потенціалу майбутнього фахівця;

7. Здійснювати апробацію особистісно-

орієнтованих концептуальних підходів на моделі

освітньої та професійної підготовки фахівця;

Зміст дисципліни Сучасна емпірична картина професійної діяльності

фахівця. Методи аналізу професійної діяльності

фахівця. Сутність моделювання діяльності фахівця.

Соціально-професійні умови фахової діяльності.

Аналіз реальної діяльності за спеціальністю. Зміст і

структура професійної діяльності.

Завдання побудови моделі фахівця. Принципи

побудови моделі фахівця.. Поетапність реалізації

методичних основ створення моделі фахівця.

Компетентнісний підхід у моделюванні особистості

фахівця. Змістовий модуль. Моделювання освітньо-

професійної підготовки майбутнього фахівця.

Теоретичні засади побудови моделі освітньо-


Моделювання у вирішенні завдань підвищення

ефективності освітньо-професійної підготовки.

Структура моделі особистісно-орієнтованої освітньо-


Кафедра основ виробництва та дизайну


«Підготовка викладача ЗП(ПТ)О в сучасному освітньому просторі»

Семестр 3



Мета Систематизувати знання з професійно-педагогічних

дисциплін, які були здобуті під час попереднього

навчання, а також ознайомити з сучасними

тенденціями щодо створення професійно-

спрямованого освітнього простору за

спеціалізацією. Отримання аспірантами знань про

методологічні та теоретичні засади освітньо-

наукової діяльності, її концептуальні засади та

освітньо-наукові педагогічні технології за




7. Усвідомлювати методологічні та теоретичні

засади освітньо-наукової діяльності за


8. Систематизувати та поглиблювати знання у

галузі теоретичних основ проектування освітньо-

наукового простору за спеціалізацією.

9. Визначати тенденції вдосконалення моделей

становлення освітнього простору та особливості

аналізу педагогічних технологій їх проектування.

10. Розуміти методичні підходи до розвитку

освітньо-наукової самостійності та саморегуляції,

відповідно вимогам професійної освіти за


11. Усвідомлювати правила визначення

методики проектування освітнього простору за


12. Прогнозувати розвиток результативності та

ефективності освітньо-наукових проектів за


Зміст дисципліни Теоретико-методичні основи проектування

освітнього простору за спеціалізацією.

Методологічні та теоретичні засади проектування

освітнього простору за спеціалізацією. Особистісно

орієнтована спрямованість освітнього простору за

спеціалізацією як педагогічна проблема.

Проектування моделі особистісно орієнтованого

освітнього простру за спеціалізацією.

Впровадження педагогічних технологій в

освітньому просторі за спеціалізацією. Педагогічні

технології формування особистісно орієнтованого

освітнього простру за спеціалізацією. Методика

формування пізнавально-професійної самостійності

та саморегуляції педагогів в освітньому просторі за

спеціалізацією. Дослідно-експериментальна

перевірка ефективності спроектованого освітнього

простру за спеціалізацією.


«Актуальні проблеми дидактики у галузі професійної освіти»

Семестр 3



Мета Підготувати аспіранта до створення умов для

всебічного розвитку учнівської та студентської

молоді. Впровадити якісно нові форми і методи

організації освіти, задовольнити освітні потреби

шляхом залучення до науково-експериментальної,

дослідницької творчості



6. Формувати освітньо-громадський досвід


7. Розвивати, стимулювати та реалізовувати

освітній творчий потенціал особистості.

8. Забезпечувати у змісті навчально-виховного

процесу органічного зв'язку і єдності української

національної освіти з освітою народів світу;

розвиток освіти всіх національних меншин, що

проживають на території України.

9. Залучати до особистістно значущих

соціокультурних цінностей, потреба у яких не

забезпечується системою базової освіти.

10. Забезпечувати потребу особистості у творчій

самореалізації, духовному самовдосконаленні,

здобутті додаткових знань, умінь та навичок,

підготовки до активної освітньо-професійної


Зміст дисципліни Стратегія розвитку державної системи освіти,

директивних та нормативних актів. Науково-

методичне та нормативне забезпечення дидактики

професійної освіти за спеціалізацією. Програмно-

методичне забезпечення дидактичного процесу

професійної освіти за спеціалізацією. Сучасна

модель дидактики закладів освіти.

Дидактика професійної освіти за спеціалізацією

та її місце в структурі сучасної освіти. Сучасні

заклади професійної освіти інноваційних типів.

Інноваційні форми роботи з молоддю в системі

дидактики. Оновлення та реформування дидактики

за спеціалізацією. Система підготовки,

перепідготовки та підвищення кваліфікації

педагогічних кадрів у галузі дидактики професійної

освіти.


«Моделювання освітньої та професійної підготовки викладача ЗП(ПТ)О»

Семестр 4



Мета Формування знань, умінь, здатностей (компетенцій)

для здійснення ефективної освітньо-професійної

діяльності з урахуванням становлення нової

парадигми у галузі професійної освіти для

формування професійної компетентності

майбутнього фахівця у процесі вивчення

професійно-орієнтованих дисциплін; забезпечення

моделювання процесу професійно-творчого

саморозвитку духовної, гуманної, творчої і

незалежної особистості в ході освітньо-професійної




8. Виявляти діалектичний зв'язок моделювання

особистісно-професійної підготовки майбутнього

викладача ЗП(ПТ)О з усіма елементами діяльності

та особистості;

9. Розуміти моделювання особистості фахівця за

спеціалізацією як головний напрям у моделюванні

його особистості, його професійних якостей взагалі

та фахової культури зокрема;

10. Приймати самостійні рішення щодо

ефективного і цілеспрямованого відбору макро- та

мікросоціальних умов здійснення діяльності фахівця

за спеціалізацією.

11. Визначати професійно-фахові компетентності

для оволодіння фаховою діяльністю за певними

рівнями кваліфікації;

12. Застосовувати моделювання освітньо-

професійної підготовки фахівця за спеціалізацією як

метод її пізнання та засіб психолого-педагогічного

проектування;

13. Обґрунтовувати педагогічні технології

формування індивідуального особистісно-

професійного потенціалу майбутнього фахівця у

певній галузі професійної освіти;

14. Здійснювати апробацію особистісно-

орієнтованих концептуальних підходів на моделі

освітньої та професійної підготовки фахівця за


Зміст дисципліни Сучасна емпірична картина професійної

діяльності фахівця за спеціалізацією. Методи

аналізу професійної діяльності фахівця. Сутність

моделювання діяльності фахівця за спеціалізацією.

Соціально-професійні умови фахової діяльності.

Аналіз реальної діяльності за спеціальністю. Зміст і

структура професійної діяльності.

Завдання побудови моделі фахівця за

спеціалізацією. Принципи побудови моделі фахівця.

Поетапність реалізації методичних основ створення

моделі фахівця за спеціалізацією. Компетентнісний

підхід у моделюванні особистості фахівця.

Змістовий модуль. Моделювання освітньо-


Теоретичні засади побудови моделі освітньо-

професійної підготовки майбутнього фахівця за

спеціалізацією. Моделювання у вирішенні завдань

підвищення ефективності освітньо-професійної

підготовки. Структура моделі особистісно-

орієнтованої освітньо-професійної підготовки

майбутнього фахівця за спеціалізацією.

Кафедра історії України


«Історична антропологія (домодерний період)»

Семестр 3/5



3 / 90 4/120


Мета Ознайомити аспірантів із сучасними науковими історико-

антропологічними підходами, навчити застосовувати їх до

вивчення домодерної історії України.



1. Знання найбільш продуктивних основних наукових

підходів у вивченні «людиноцентричної» історії.

2. Знайомство з найкращими історико-

антропологічними дослідженнями світової

історіографії та їх критичне осмислення

3. Уміння застосовувати антропологічні підходи до

роботи з історичними джерелами з історії домодерної

України.

Зміст дисципліни Вивчення особистісного та неповторюваного в домодерній

історії. Дослідження емоцій, соціальних фобій і колективних

уявлень. Історія маргіналізованих груп (жебраки, злочинці,

повії, представники «нечистих» професій). Взаємодія

освіченого і профанного. Історія еліт та простолюду.

Відображення офіційних релігійних догм у народній

побожності. Стосунки індивіда і влади, індивіда і колективу,

уявлення про владу. Історія тілесності, сексуальності,

гігієни, хвороб. Вивчення повсякдення (приватне життя і

родина, культура харчування, матеріальний світ, домашній

простір, одяг, ієрархія та насильство). Історія дитинства та

старості. Гендерні студії, чоловіча й жіноча історія. Історія

уявлень (уявлення про час, простір, смерть, дитинство,

старість). Джерела історико-антропологічних досліджень.


«Історична антропологія (модерний період)»

Семестр 3/5



3 / 90 4/120


Мета Ознайомити аспірантів із сучасними науковими історико-

антропологічними підходами, навчити застосовувати їх до

вивчення модерної історії України.



1. Знання найбільш продуктивних основних наукових

підходів у вивченні «людиноцентричної» історії.

2. Знайомство з найкращими історико-антропологічними

дослідженнями світової історіографії та їх критичне

осмислення

3. Уміння застосовувати антропологічні підходи до роботи з

історичними джерелами з історії модерної України.

Зміст дисципліни Вивчення особистісного та неповторюваного в модерній

історії. Дослідження емоцій, соціальних фобій і колективних

уявлень. Історія маргіналізованих груп (жебраки, злочинці,

повії, представники «нечистих» професій). Взаємодія

освіченого і профанного. Історія еліт та простолюду.

Відображення офіційних релігійних догм у народній

побожності. Стосунки індивіда і влади, індивіда і колективу,

уявлення про владу. Історія тілесності, сексуальності,

гігієни, хвороб. Вивчення повсякдення (приватне життя і

родина, культура харчування, матеріальний світ, домашній

простір, одяг, ієрархія та насильство). Історія дитинства та

старості. Гендерні студії, чоловіча й жіноча історія. Історія

уявлень (уявлення про час, простір, смерть, дитинство,

старість). Джерела історико-антропологічних досліджень.


«Джерела домодерної історії України та методи роботи з ними»

Семестр 3/5



3 / 90 4/120


Мета Ознайомити аспірантів/докторантів із сучасними науковими

підходами до роботи з джерелами з історії України

середньовічного та ранньомодерного часу.



1. Знання основних наукових підходів та методологій до

роботи з джерелами для вивчення історії України

середньовічного та ранньомодерного часу.

2. Знайомство з найкращими науковими джерелознавчими

дослідженнями в галузі історичної україністики

домодерного часу.

3. Уявлення про локалізацію основних масивів джерел в

архівосховищах, бібліотеках та музейних колекціях.

4. Уміння критично сприймати інформацію наукових

джерел, проводити їхнє співставлення та верифікацію.

5. Мати навички наукової публікації джерела домодерного

часу.

Зміст дисципліни Основні місця локалізації документації домодерної доби.

Найбільш цікаві фонди Центрального державного

історичного архіву України у м. Києві, Львівської наукової

бібліотеки імені В. Стефаника, Харківської державної

бібліотеки. Домодерна історія України у фондах Державного

архіву Полтавської області. Електронні ресурси та основні

публікації джерельних пам’яток. Особливості організації

діловодства в Україні у домодерний час. Внутрішня і

зовнішня критика джерела. Риторика джерела і «прихований

зміст». Верифікація та співставлення джерел. Особливості

роботи з джерелами різних видів (облікові, судова

документація, епістолярії, щоденники і спогади). Вплив

творця за джерело. Голоси еліт та простолюду в джерелах

домодерного часу.


«Джерела модерної історії України та методи роботи з ними»

Семестр 3/5



3 / 90 4/120



підходами до роботи з джерелами з історії України модерної

(новітньої) доби, їхніми особливостями і специфікою.




роботи з джерелами для вивчення модерної історії України.

2. Оволодіння методикою пошуку, виявлення, використання

джерел з історії України ХХ – ХХІ ст.

3. Уявлення про локалізацію основних масивів джерел в

архівосховищах, бібліотеках та музейних колекціях.

4. Уміння формувати джерельні комплекси на базі новітніх

методик (усна історія, его-документи тощо).

5. Уміння критично сприймати інформацію наукових

джерел, проводити їхнє зіставлення та верифікацію.

6. Мати навички наукової публікації джерела модерного

часу.

Зміст дисципліни Основні місця локалізації документації модерної доби.

Методи пошуку, виявлення й особливості використання

джерел. Фонди новітнього часу у Центральному державному

архіві органів влади і управління, Центральному

державному архіві громадських об’єднань України.

Джерельні ресурси обласних державних архівів.

Особливості формування архівних фондів радянської доби

та їх використання. Джерела Галузевого державного архіву

Служби безпеки України, їх класифікація, проблема

достовірності. Модерна історія України у фондах

Державного архіву Полтавської області. Електронні ресурси

та основні публікації джерельних пам’яток. Особливості

організації діловодства в Україні у новітню добу. Внутрішня

і зовнішня критика джерела. Риторика джерела і

«прихований зміст». Верифікація та співставлення джерел.

Особливості роботи з джерелами різних видів (документи

партійних, державних, правоохоронних органів, судова

документація, документи особового походження.

епістолярії, щоденники і спогади тощо).


«Сучасна історіографія домодерної України»

Семестр 4/5



4 / 120



підходами до вивчення історії України середньовічного та

ранньомодерного часу.




вивчення історії України середньовічного та

ранньомодерного часу.

5. Знайомство з найкращими науковими дослідженнями в

галузі історичної україністики домодерного часу.

6. Уявлення про еволюцію історіографічного процесу

вивчення домодерної історії України від ХІХ ст. до

сучасності.

7. Уміння критично сприймати наукові дослідження, вести

наукову дискусію, обговорювати історичні тексти та

концепції.

Зміст дисципліни Основні наукові осередки вивчення історії України

середньовічного та ранньомодерного часу. Спеціалізовані

наукові часописи, ресурси, серії видань. Еволюція

історіографічного процесу в баченні традиційного

суспільства. Історичні міфи та упередження. Київська Русь з

точки зору сучасної української історіографії. Дослідження

ВКЛ. Соціальна, культурна та політична історія

українського суспільства Речі Посполитої. Основні тенденції

вивчення історії Гетьманщини. Історія еліт та простолюду.

Вивчення доіндустріального суспільства як традиційного та

релігійного. Сучасні історичні дослідження Галицької

(Руської) та Київської єпархій. Домодерна Україна з точки

зору теорії фронтиру. Найкращі дослідження історії

повсякдення, уявлень, емоцій.


«Сучасна історіографія модерної України»

Семестр 4/5



4 / 120



підходами до вивчення історії України модерного часу в

українській та зарубіжній історіографії.




вивчення історії України модерного часу.

2. Знайомство з найбільш відомими науковими

дослідженнями в галузі історичної україністики модерного

часу.

3. Уявлення про еволюцію історіографічного процесу

вивчення модерної історії України у ХХ – ХХІ ст.

4. Уміння критично сприймати та аналізувати наукові

дослідження.

5. Уміння вести наукову дискусію, обговорювати історичні

тексти та концепції, виявляти нові тенденції.

6. Уміння аналізувати історіографію проблеми у розрізі

теми дисертаційного дослідження.

Зміст дисципліни Основні наукові осередки вивчення історії України

модерного часу. Академічні інститути та їх наукові школи.

Спеціалізовані наукові часописи, ресурси, серії видань.

Дослідження українського соціуму напередодні та в період

Української революції 1917-1921 рр. в українській та

зарубіжній історіографії. Контраверсійність історіографії

Другої світової війни. Польські та російські рефлексії

історичних подій Другої світової війни. Сучасні

інтерпретації радянської доби: Основні тенденції й напрями

дослідження пострадянської історіографії. Методи аналізу й

компаративістики в історіографії модерної України.

Інтегрування сучасних ідей і підходів зарубіжної

історіографії в наукове середовище України.


«Аспірантський практикум з проблем домодерної історії»

Семестр 4/5



4 / 120 5/150


Мета Надати можливість аспірантам обговорювати власний

науковий доробок та рефлексувати процес власного

становлення як науковця.



1. Знання про культуру наукового обговорення.

2. Уміння вести наукову дискусію довкола положень

власних текстів.

3. Уміння об’єктивно сприймати змістовну складову і

форму власних наукових текстів.

4. Мати навички презентації власного наукового доробку..

Зміст дисципліни Аспірантський практикум спрямований на залучення

аспірантів до критичного осмислення власного наукового

доробку та доробку інших аспірантів. Передбачається, що

теоретичні знання, засвоєні під час вивчення інших курсів,

будуть втілюватися на практиці під час написання та

обговорення власних текстів (апробаційних статей,

фрагментів тексту дисертації). Основна форма роботи

дисципліни представлення доповіді за тематикою дисертації,

та її обговорення, рецензування іншими аспірантами. Таким

чином аспіранти отримають навички презентації наукового

доробку, уміння вести дискусії довкола власних наукових

текстів та текстів колег. Таким чином можна рефлексувати

процес становлення молодого науковця, покращувати якість

його апробаційних статей, готувати до доповідей на

наукових конференціях, активізувати виконання

дисертаційного дослідження.


«Аспірантський практикум з проблем модерної історії»

Семестр 4/5



4 / 120 5/150


Мета Надати можливість аспірантам обговорювати власний

науковий доробок та рефлексувати процес власного

становлення як науковця.



5. Знання про культуру наукового обговорення.

6. Уміння вести наукову дискусію довкола положень

власних текстів.

7. Уміння об’єктивно сприймати змістовну складову і

форму власних наукових текстів.

8. Мати навички презентації власного наукового доробку.

Зміст дисципліни Аспірантський практикум спрямований на залучення

аспірантів до критичного осмислення власного наукового

доробку та доробку інших аспірантів. Передбачається, що

теоретичні знання, засвоєні під час вивчення інших курсів,

будуть втілюватися на практиці під час написання та

обговорення власних текстів (апробаційних статей,

фрагментів тексту дисертації). Основна форма роботи

дисципліни представлення доповіді за тематикою дисертації,

та її обговорення, рецензування іншими аспірантами. Таким

чином аспіранти отримають навички презентації наукового

доробку, уміння вести дискусії довкола власних наукових

текстів та текстів колег. Таким чином можна рефлексувати

процес становлення молодого науковця, покращувати якість

його апробаційних статей, готувати до доповідей на

наукових конференціях, активізувати виконання

дисертаційного дослідження.

Кафедра філософії


«Аксіологічні виміри сучасної наукової картини світу»

Семестр 3/5



Мета Ознайомлення аспірантів з основними проблемами

аксіології як філософської дисципліни, розкрити зміст і

показати специфіку категорії цінності, сформувати у

студентів ясне розуміння ціннісного виміру пізнання та

культури.



1. Знати генезу ціннісних уявлень в історії філософії

та передумови виокремлення аксіології в самостійну

філософську дисципліну, її значущість.

2. Розкривати основні аксіологічні поняття,

концепції, ідеї, теорії.

3. Визначати особливості аксіології в Україні.

4. Характеризувати сучасні напрями розвитку

аксіології.

5. Володіти понятійно-категоріальним апаратом та

методологією аксіології.

6. Аналізувати різні ціннісні системи та погляди з

позиції об’єктивності і толерантності.

7. Застосовувати одержані знання у професійній


8. Обґрунтовувати власні позиції крізь призму

аксіології.

Зміст дисципліни Аксіологія як самостійна сфера знання. Аксіологічна

рефлексія: специфіка ціннісного пізнання і свідомості.

Онтологічна основа ціннісного відношення. Аксіологія

і культура: перспективи розвитку. Аксіологічна

складова українського менталітету. Актуальні

аксіологічні проблеми сучасності.


«Проблеми етико-естетичного дискурсу»

Семестр 3/5



Мета Поглиблення професійної підготовки аспірантів на

основі визначення з позицій етики та естетики витоків,

змісту й перспектив вирішення як глобальних проблем

сучасного суспільства, так і питань соціальної

повсякденності.



1. Вільно володіти базовим категоріальним апаратом

етики та естетики.

2. Визначати сенс інтелектуального і соціокультурного

призначення етики та естетики, їх пізнавальних та

культурних можливостей, історичної ролі.

3. Орієнтуватись в основних напрямах та тенденціях

сучасного етико-естетичного дискурсу, їх зв’язках із

попередньою інтелектуальною історією.

4. Аналізувати моральні проблеми сучасного

суспільства крізь призму етичної та естетичної теорії.

5. Застосовувати етичні та естетичні знання у практиці

професійної діяльності, взаєморозуміння, лідерства,

управління і вирішення конфліктів.

6. Уміти застосовувати набуті знання для збагачення

власної культури і формування соціокультурного

середовища.

Зміст дисципліни Загальнотеоретичні проблеми сучасної етики та

естетики. Предмет та завдання курсу «Проблеми

етико-естетичного дискурсу». Передісторія сучасних

етики та естетики. Сучасні етичні та естетичні

концепції. Сутність, структура та функції моралі в

контексті сучасності. Категорії етики, естетики та

моральної свідомості. Етика спілкування. Моральні

проблеми людської діяльності. Моральні колізії

сучасного суспільства. Глобалізація і криза моральних

систем у сучасних цивілізаціях. Розвиток науки і

техніки: «гарячі точки морального фронту». Пріоритет

особистості в ХХ-XXI столітті і нові проблеми. Етичні

аспекти естетизації соціального.


«Теорія аргументації та принципи наукового дослідження»

Семестр 5

Загальна кількість кредитів/годин: 4 / 120


Мета формування знань про закономірності наукового

дискурсу, способи обґрунтування думки та

принципи коректної дискусії



1. Демонструвати володіння логічним

інструментарієм та правилами логічного мислення.

2. Здатність чітко формулювати думку,

коректно ставити запитання та вести полеміку,

виявляти логічні помилки у міркування.

3. Демонструвати навички реферування,

систематизованого огляду спеціальної літератури та

написання наукових робіт, перевірки достовірності

власних висновків

4. Формування культури мислення,

використання методів доведення міркування чи його

спростування у власній пізнавальній та професійній


5. Використовувати інструменти аналітичного

мислення у виборі стратегії аргументації,

обгрунтовано відстоювати власну позицію та бути

толерантним до іншої.


«Сучасна західна філософія»

Семестр 4/5



Мета Ознайомити аспірантів з історією зародження,

розвитку та трансформації головних ідей європейської

філософії ХІХ – ХХ ст. Цієї мети планується досягти

шляхом ознайомлення студентів з головними ідеями,

ключовими поняттями та з працями засновників

провідних течій сучасної західної філософії:

психоаналізу, філософської культурології та

антропології, феноменології, герменевтики,

екзистенціалізму, критичної соціальної теорії,

структуралізму, аналітичної філософії і методології

науки, філософського постмодернізму.



1. Уміти проводити як диференціацію в західній

філософії, яка визначається ментальною специфікою

(англо-саксонська та європейсько-континентальна

парадигми), так і стосовно спроможності віднаходити

паралелі і спорідненості.

2. Визначати специфіку некласичної філософської

парадигми, на противагу до класичного типу філософії.

3. Знати найбільш репрезентативні фігури західного

мислення новітнього часу і їхні основні підходи до

формулювання та вирішення філософських питань.

4. Давати визначення і грамотно оперувати

ключовими термінами тих чи інших течій західної

філософії новітнього часу.

5. Застосовувати здобуті знання для аналізу та

інтерпретації різноманітних філософських поглядів


6. Розуміти особливості взаємозв’язку між ідеями

мислителів того самого філософського напрямку та

водночас віднаходити паралелі до концепцій

репрезентантів інших течій мислення.

7. Володіти методологією та методами пізнання, які

застосовує історико-філософська наука.

Зміст дисципліни Становлення і розвиток посткласичної філософії.

Філософія романтизму. Ірраціо-налістичний напрямок

в сучасній західній філософії. Розвиток марксистської

філософії. «Філософія життя» в кінці ХІХ та ХХ

століттях. Філософський аналіз несвідомого. Філософія

«першого» позитивізму. Постпозитивізм та

прагматизм. Філософія неотомізму. Феноменологія.

Фундаментальна онтологія Мартіна Гайдеґґера.

Екзистенційна філософія. Філософська герменевтика.

Філософія структуралізму. Постмодерністська

філософія.


«Сучасні соціально-філософські концепції природознавства»

Семестр 4



Мета Мета викладання навчальної дисципліни – надати

студентам знання філософського, світоглядного,

методологічного та етичного характеру стосовно

сучасного природознавства,його розвитку,

соціокультурного та цивілізаційного впливу та

сформувати вміння аналізувати філософські виміри

фундаментальних проблем науки та природознавства

зокрема, адже сучасне природознавство є основою

промислової і сільськогосподарської техніки і

медицини, воно утворює природничо-науковий

фундамент філософського матеріалізму і діалектичного

розуміння природи. Опора на методологічну базу

філософської епістемології дозволяє розглянути ці й

інші питання даного курсу з необхідним ступенем

обґрунтованості.



1. Розкривати основні аспекти філософського

осмислення науки.

2. Виокремлювати предмет та проблематику

сучасної філософії науки.

3. Знати предмет та проблематику сучасної

філософії природознавства.

4. Розкривати структуру науки як пізнавальної

діяльності

5. Виявляти філософську складову фундаментальних

проблем сучасної науки

6. Аргументовано представити основні функції

науки в суспільстві

7. Аналізувати типи наукової раціональності та

представити особливості постнекласичної науки

8. Розкривати філософські складові теоретичних

проблем природознавства та її дослідницьких практик

9. Аналізувати структуру та методологічні засоби

сучасних природознавчих досліджень

10. Уміти представити основну проблематику етики

сучасної науки

11. Розкривати культурно-цивілізаційний контекст

сучасної науки

Зміст дисципліни Проблема пошуку універсальних засад

природознавства у класичній науці. Критика

універсальності наукових засад в некласичній та

посткласичній науці. Поняття ідеалів та норм

наукового пізнання. Структура ідеалів та норм

наукового пізнання. Історичні трансформації ідеалів та

норм наукового пізнання. Наука як соціокультурний

феномен. Наука, людина, повсякденність. Наука як

відповідь на людські потреби. Етика науки.

Філософський портрет вченого. Професійна і соціальна

відповідальність вченого. Поняття картини світу.

Поняття наукової картини світу та її функції в

природознавстві. Філософські засади наукового

пізнання. Філософські засади класичної, некласичної,

постнекласичної науки. Раціональність пост

некласичної науки: нові стандарти теоретичності.

Проектність та технологічність теоретичного у

сучасному природознавстві. Зміни філософських засад

природознавства під впливом біології Поняття

еволюціонізму. Універсальний еволюціонізм та

сучасна картина світу. Специфіка філософсько-

методологічних засад наук про живу природу.


«Комунікаційні технології в контексті сучасної цивілізації»

Семестр 4



Мета Дати знання та навички про принципи і методи

створення та реалізації різних типів комунікативних

технологій



1. Розкривати структуру і функції, а також типологію

комунікаційних технологій.

2. Репрезентувати основні методологічні підходи,

форми і методи щодо практичного застосування

комунікаційних технологій.

3. Використовувати комунікаційні технології у

подоланні кризових ситуацій, веденні інформаційних

війн, а також у міжнародному та в інтеркультурному

спілкуванні.

4. Розробляти та аналізувати стратегії і тактики

пропаганди, PR- та іміджевої діяльності, реклами,

виборчих кампаній.

5. Характеризувати прийоми і способи планування

та організації різних комунікативних акцій і кампаній.

6. Знати концептуальні засади стратегії і тактики

створення та реалізацію різних типів комунікаційних

технологій, вміти аналізувати і передбачати

економічні, соціокультурні і політичні наслідки їх

застосування.

Зміст дисципліни Комунікаційні технології в контексті сучасної

цивілізації. Пропаганда. Теорії і методи пропаганди.

Паблік рилейшнз. Особливості менеджменту в галузі

PR. Іміджеві і рекламні технології. Виборчі технології.

Стратегія і тактика виборчої кампанії. Кризові

комунікації. Програмні дії в умовах кризової ситуації.

Інформаційні війни. Етапи і засоби проведення

психологічних операцій. Менеджмент міжнародних та

інтеркультурних комунікацій.


«Філософія мови»

Семестр 4



Мета Проаналізувати актуальні тенденції розвитку

філософії мови, розглянути її ключові поняття,

реконструювати проблемне поле, що в цілому дозволяє

не лише сформувати загальні уявлення про даний

напрямок у філософії, але і застосовувати основні

герменевтичні напрацювання в області розуміння і

роботи зі смислами у власній діяльності магістрантів.



1. Реконструювати проблемне поле і категоріальний

апарату сучасної герменевтики;

2. Аналізувати основні напрямки та школи

герменевтики, передісторію її становлення;

3. Знати основні методи, прийоми і практики

інтерпретації в рамках герменевтичної традиції;

4. Формувати уявлення про статус і значення

герменевтики як загальної теорії розуміння.

5. Характеризувати найбільш впливові тенденції

розвитку герменевтичних знань;

6. Визначати актуальний стан і місце сучасної

релігійної герменевтики у філософії, релігії та культурі.

7. Розрізняти історичні етапи розвитку

герменевтичних шкіл і концепцій;

8. Реконструювати предметне поле герменевтики і

аналізувати її концептуальний апарат;

9. Застосовувати основні герменевтичні

напрацювання в сфері розуміння та інтерпретації для

навчальних і науково-теоретичних цілей.

Зміст дисципліни Основні завдання курсу. Історичний екскурс в

герменевтику: призначення і основні проблеми. Витоки

герменевтики: рання екзегетичного традиція. Проблеми

становлення герменевтики як загального вчення про

інтерпретацію в Новий час. Обгрунтування

герменевтики як теоретичної філософської дисципліни і

методу в навчаннях Ф. Шлейермахер і В. Дільтея.

Основи феноменологічної герменевтики. Онтико-

антропологічний поворот в герменевтиці: герменевтика

фактичності М. Хайдеггера. Лінгвістичний поворот в

герменевтиці: мова як середовище герменевтичного

досвіду в навчанні Р. Гадамера Герменевтика «дієво-

історичної свідомості» Г. Гадамера: аплікативного

характер герменевтики. Герменевтика як загальна теорія

тлумачення і канон у вченні Е. Бетті. Герменевтика як

інтерпретація символічного. Деміфологізучий і

керигматичний характер сучасної релігійної

герменевтики (Р. Бультман). Полідискурсивність

герменевтики і її аплікація на соціальний простір у

вченні П. Рікера. Герменевтика як сфера

парадигмального знання у концепціях Р. Рорті та Дж.

Ваттімо. Універсалізм герменевтики в «конфілософіі»

Л. Парейсона. Контури сучасної герменевтики:

предметність і простір герменевтичного досвіду у

вченні Р. Фігаля; «Трансцендентально-аналітична»

герменевтика К. Апеля; «Негативна» герменевтика

неомарксистских концепцій В. Беньяміна і

Ф. Джеймісона. Сучасна герменевтика: проблема

конституювання предметного поля. Статус сучасної

герменевтики: проблеми та перспективи.

Кафедра української мови


«Лінгвістика дискурсу»

Семестр 4/5



Мета Вивчення лінгвістики сучасного дискурсу для

застосування набутих знань у наукових працях.



1. Здатність до нового потрактування лінгвістичних

одиниць із позицій прагматичних потреб мовної


2. Розуміння термінологічних пріоритетів для

наукового опису парадигматичних,

синтагматичних та ієрархічних відношень між

мовними одиницями в руслі обраних аспірантами

методів і прийомів аналізу.

3. Спроможність робити самостійні узагальнення та

висновки про нормативні модифікації

лінгвістичних одиниць основних і проміжних

рівнів мови.

4. Здатність обґрунтувати прагматичну значущість

звуків, фонем, морфем, лексем, фразеологізмів,

лексико-граматичних категорій, словосполучень і

речень у конкретному лінгвістичному

спостереженні.

5. Готовність застосовувати знання про значення

структурних одиниць у подальшій професійній


Зміст дисципліни Фонетико-словотвірні особливості дискурсу.

Лінгвістика дискурсу як навчальна дисципліна.

Дискурс як об’єкт дослідження. Основні поняття і

терміни. Лінгвістика наукового дискурсу.

Фонографічний рівень дискурсу. Морфемно-

словотвірний рівень дискурсу. Лексико-граматичні

особливості дискурсу. Лексико-семантичний рівень

дискурсу. Фразеологізми в дискурсі. Морфологічний

рівень дискурсу. Синтаксичний рівень дискурсу.


«Дискурсивна організація мовних одиниць»

Семестр 4/5

Загальна кількість кредитів/годин 4/120 3/90


Мета Забезпечити аспірантам-філологам системне

вивчення тенденцій і закономірностей

функціювання вербальних одиниць як експонента

динаміки дискурсивного простору з яскраво

вираженими рисами національної специфіки для

успішної реалізації набутих знань у власних

наукових розвідках.



1 Узагальнити суперечливі концепції вітчизняних

лінгвістів про природу й конотаційний потенціал

вербальних одиниць української мови як

багаторівневої системи.

2. Уміти характеризувати мовну картину світу крізь

призму суб’єктивно-вербальної об’єктивації соціуму

й робити необхідні узагальнення та висновки.

3. Виявити знання особливостей формування

концептуальної картини світу.

4. Окреслити перспективи наукового осмислення

тенденцій і закономірностей формування авторської

системи мовних засобів вираження думки.

5. Схарактеризувати дискурс як універсальний

спосіб презентації мовної та концептуальної

картини світу.

6. Демонструвати вміння визначати денотативний,

сигніфікативний та інтенсіональний (конотативний)

компонент значення структурних одиниць сучасної

української літературної мови в різних

дискурсивних виявах.

7. Виробити навички моделювати ефективну

комунікативну поведінку в контексті нормативно-

евфонічного звучання мовних одиниць та

внутрішньої форми слова, інтегруючи ці філологічні

знання в площину власного наукового досвіду.

Зміст дисципліни 1. Мовна картина світу. 2. Концептуальна

картина світу. 3. Дискурс як універсальний спосіб

презентації лінгвістичних одиниць. 4. Експлікація

вербальних одиниць у поетичному дискурсі.

5. Лінгвістичні одиниці в прозовому дискурсі.

6. Особливості реалізації вербальних одиниць у

розмовному дискурсі. 7. Реалізація лінгвістичних

одиниць у публіцистичному дискурсі.

8. Вербалізація конотації мовних одиниць в

епістолярній комунікації. 9. Репрезентація

конотаційних перспектив мовних одиниць у

науковому дискурсі. 10. Експлікація вербальних

одиниць в офіційно-діловому дискурсі.

11. Особливості функціювання вербальних одиниць

у конфесійному дискурсі.

Кафедра світової літератури


«Жанри і стилі в синхронному та діахронному вимірах»

Семестр 3/5

Загальна кількість кредитів/годин 3/90


Мета Ознайомити докторів філософії з науково-

теоретичними здобутками сучасного

літературознавства у галузі жанрово-родових форм і

стилів. Дати сучасні уявлення про перебіг історико-

літературного процесу, навчити визначати

особливості стилю літературної епохи, напряму,

творчості окремого письменника і літературного

твору.



1. Сформувати уявлення і визначити роль

літературних жанрів і стилів в історії світової

літератури.

2. Знати основні етапи розвитку літературних

жанрових форм і стилістичних ознак від давнини до


3. Розуміти особливості жанрово-стильового

розвитку літератур країн і народів світу, виявляти

провідні тенденції та взаємодію.

4. Інтегрувати набуті знання у практичні навички

аналізу літературних понять і явищ.

5. Знати основні праці видатних вітчизняних та

іноземних дослідників про розвиток літературних

жанрів та стилів.

6. Оперувати основними термінами й поняттями, що

стосуються генерики та генології, використовувати

термінологічний інструментарій при характеристиці

історико-літературного процесу.

7. Орієнтуватися у провідних напрямках і течіях

національних літератур світу, визначати особливості

стилю літературної епохи, ідеостилю письменника.

8. Знати сучасний літературознавчий дискурс різних

країн, його яскравих представників.

Зміст дисципліни Історія зарубіжної літератури в контексті формування

жанрово-родових форм та стилів. Зарубіжні літератури

в історико-літературному процесі. Теоретичний та

історико-літературний дискурс національних літератур.

Найяскравіші представники літератур країн і народів

світу, розмаїття жанрів і стилів. Літературні епохи,

напрями, течії (романтизм, реалізм, модернізм).

Імпресіонізм у світовій літературі. Модернізм і

постмодернізм як новітні тенденції розвитку жанрових і

стильових форм у зарубіжних літературах.


«Проблеми сугестивної лінгвістики»

Семестр 3/5

Загальна кількість кредитів/годин 3/ 90


Мета ознайомлення докторів філософії з проблемою

зв’язку мови і свідомості, впливу мови на людську

свідомість, процес пізнання навколишнього світу та

роль у формуванні особистості.



1. Знати теоретичні основи організації науково-

дослідної діяльності в галузі сугестивної лінгвістики;

2. Аналізувати тенденції сучасної сугестивної

лінгвістики, визначати перспективні напрями

наукових досліджень.

3. Використовувати експериментальні і

теоретичні методи дослідження в професійній


4. Застосовувати методики концептуального

аналізу слова і тексту на практиці.

5. Володіти понятійно-термінологічним апаратом

сугестивної лінгвістики; сучасними методами

сугестивного аналізу.

Зміст дисципліни Сугестивна лінгвістика як наука. Історія та теорія

сугестивної лінгвістики, її роль у системі наук.

Методики сугестії. Сугестивна парадигма наукового

знання і особливості сугестивного підходу до явищ

мови. Основні поняття сугестивної лінгвістики.

Поняття концепту та його структури. Взаємозв’язок

сугестії та лінгвістичного вчення. Методики

сугестивного підходу у філології. Роль сугестії у

мовленнєвому акті. Сугестивно-прагматичні аспекти

вивчення мовної особистості.


«Сучасний англомовний науково-критичний дискурс зарубіжних країн»

Семестр 4/5



Мета Ознайомити молодих дослідників із основними

етапами, тенденціями, здобутками зарубіжної

філології (мовознавство, літературознавство);

висвітлити генезу та еволюцію філологічної науки в

науково-критичному дискурсі від давнини до

сьогодення; дати сучасні уявлення про терміни й

поняття із теорії мови та літератури зарубіжних

країн, навчити докторів філософії доцільно оперувати

ними в наукових дослідженнях.



1. Знати основні етапи розвитку зарубіжної філології

від давнини до сучасності. Розуміти особливості

класичної філології. Виявляти тенденції розвитку

сучасної філології, міждисциплінарну взаємодію.

2. Виявляти конститутивні ознаки літературних та

мовних явищ. Встановлювати зв'язок філології із

розвитком філософії, культури, мистецтва,

історичним розвитком народу або країни.

3. Знати основні праці провідних іноземних

дослідників. Уміти оперувати філологічними

працями в процесі наукового дослідження. Розуміти

специфіку розвитку англомовного науково-

критичного дискурсу в різні часи й у різних регіонах

світу.

4. Знати основні терміни й поняття філології,

використовувати термінологічний інструментарій у

науковому дослідженні.

5. Знати сучасний англомовний науково-критичний

дискурс, його яскравих представників та здобутки.

Зміст дисципліни Поняття дискурсу. Англомовний науково-критичний

дискурс. Історія англомовного науково-критичного

дискурсу в контексті історії, культури, філософії,

мистецтва.

Філологія як сукупність гуманітарних наук:

мовознавства, літературознавства, фольклористики,

текстології, джерелознавства, риторики.

Класична філологія, її провідні етапи й представники.

Філологічні здобутки різних епох. Особливості

сучасного англомовного дискурсу. Термінологічний

інструментарій сучасного англомовного дискурсу.

Методологія сучасного англомовного дискурсу.


«Літературні напрями і течії»

Семестр 4/5



Мета Висвітлити основні етапи, тенденції, здобутки

зарубіжної літератури. Дати уявлення про перебіг

історико-літературного процесу в різних регіонах

світу, навчити докторів філософії визначати

особливості літературних напрямів і течій на тлі

історико-літературного контексту.



1. Сформувати уявлення про основні тенденції

розвитку світового літературного процесу.

2. Визначати конститутивні ознаки літературних

напрямів і течій.

3. Орієнтуватися у провідних напрямках і течіях

національних літератур світу, визначати місце

письменників та їхніх творів відповідно до напрямків і

течій.

4. Встановлювати зв'язок розвитку літератур різних

країн і народів світу з розвитком філософії, культури,

міфології, мистецтва, історією.



6. Уміти оперувати теоретичними працями в процесі

розгляду літературних явищ.

7. Знати основні літературознавчі терміни й поняття,

використовувати термінологічний інструментарій при

характеристиці історико-літературного процесу.

8. Знати сучасний літературознавчий дискурс різних

країн, його яскравих представників та здобутки.

Зміст дисципліни Літературні напрями і течії в контексті розвитку

світової літератури. Конститутивні ознаки провідних

літературних напрямів і течій. Зарубіжні літератури в

історико-літературному процесі. Теоретичний та

історико-літературний дискурс зарубіжних літератур.

Методологія вивчення сучасних тенденцій

національних літератур країн і народів світу. Явища,

тенденції, взаємодії національних літератур, що

створювалися різними мовами. Найяскравіші

представники літератур країн і народів світу,

розмаїття літературних напрямів і стилів. Античність

, Середньовіччя, Відродження, Бароко, Класицизм,

Просвітництво, Романтизм, Реалізм, Модернізм,

Постмодернізм як провідні літературні напрями.


«Тенденції розвитку літератури скандинавських країн»

Семестр 3/5



Мета Висвітлити основні етапи, тенденції, здобутки

літератури скандинавських країн. Дати уявлення про

перебіг історико-літературного процесу в

скандинавських країнах, навчити докторів філософії

визначати особливості національних літератур на тлі

історико-літературного контексту.



1. Сформувати уявлення про основні тенденції

розвитку літератури скандинавських країн.

2. Визначати конститутивні ознаки літературних

явищ літературного процесу.

3. Встановлювати зв'язок розвитку літератури

скандинавських країн з розвитком філософії,

культури, міфології, мистецтва, історією.



5. Знати основні літературознавчі терміни й поняття,

використовувати термінологічний інструментарій при

характеристиці історико-літературного процесу.

6. Знати сучасний літературознавчий дискурс

скандинавських країн, його яскравих представників

та здобутки.

Зміст дисципліни Історія розвитку скандинавських літератур у

контексті розвитку світової літератури. Література

скандинавських країн в історико-літературному

процесі. Теоретичний та історико-літературний

дискурс літератури скандинавських країн.

Методологія вивчення тенденцій національних

літератур країн і народів світу. Найяскравіші

представники літератури скандинавських країн,

розмаїття жанрів і стилів. Шведська дитяча

література. Нова шведська проза. Роман-антиміф у

шведській літературі (П.Лагерквіст, Е.Юнсон).

Данська драматургія ХХ століття. Особливості

норвезької літератури.


«Когнітивна лінгвістика»

Семестр 3/5

Загальна кількість кредитів/годин 3/ 90


Мета ознайомлення докторів філософії з проблемою

зв’язку мови і свідомості, роллю мови в

концептуалізації та категоризації світу, в

пізнавальних процесах та узагальненні людського

досвіду.



1. Знати теоретичні основи організації науково-

дослідної діяльності в галузі когнітивної лінгвістики;

2. Аналізувати тенденції сучасної

когнітивістики, визначати перспективні напрями

наукових досліджень.

3. Використовувати експериментальні і

теоретичні методи дослідження в професійній


4. Застосовувати методики концептуального

аналізу слова і тексту на практиці.

5. Володіти понятійно-термінологічним

апаратом когнітивної лінгвістики; сучасними

методами когнітивного і лексичного аналізу.

Зміст дисципліни Когнітивна парадигма наукового знання і

особливості когнітивного підходу до явищ мови.

Основні поняття когнітивної лінгвістики. Картина

світу і її відображення в мові. Концепт. Його

структура. Види концептів. Концептуальний аналіз.

Методика вивчення і моделювання концептів.

Когнітивно-прагматичні аспекти вивчення мовної

особистості. Слово і концепт у тексті.

Кафедра психології


«Мотивація учіння: діагностика, розвиток»

Семестр 3/5


кредитів/

Годин

3/ 90

Форма контролю залік

Мета розкрити особливості мотиваційної сфери учнів та засобів

стимуляції полімотивації школярів протягом навчання у

середній школі.



1. Добирати методи науково-дослідної діяльності, методи

генерування нових ідей під час розв’язання

дослідницьких і практичних завдань у обраній та

суміжних галузях; методи критичного аналізу й оцінки

сучасних наукових досягнень.

2. Формулювати мету професійного і особистісного

розвитку, оцінювати власні потенційні можливості

реальність обраних способів і шляхів розв’язання

поставлених завдань.

3. Формулювати концепцію наукового дослідження,

визначати етапи експериментальної роботи;

організовувати інформаційний пошук, самостійний відбір.

4. Застосовувати способи і прийоми планування мети,

цілепокладання, реалізації необхідних видів діяльності,

оцінки і самооцінки результатів діяльності у розв’язанні

професійних задач; прийоми виявлення і усвідомлення

своїх можливостей, особистих і професійно значущих

якостей з метою їх удосконалення.

5. Оперувати різними методами і засобами дослідницької

діяльності педагога; володіти способами збору,

систематизації та обробки інформації, інтерпретації

отриманих результатів, вивчення та застосування

педагогічної спадщини і досвіду роботи педагогів-

новаторів, вміннями робити висновки.

6. Розв’язувати проблеми професійного й

міжособистісного характеру шляхом засвоєння системи

знань про специфіку учіння та розвитку людини.

Зміст дисципліни Характеристика мотивації навчання школярів та засобів її

активізації. Полімотивація учнів у контексті

багатовимірної теорії особистості. Мотиви-часові

орієнтації (на минуле, сьогодення, майбутнє); мотиви-

переживання (негативні, врівноважені, позитивні);

мотиви-змістовні спрямованості (на працю, на

спілкування, на гру, на самодіяльність); мотиви-рівні

опанування досвідом (навчальні, відтворювальні,

пізнавальні, творчі); мотиви-форми реалізації діяльності

(моторні, наочно-перцептивні, мовленнєві, розумові).

Методики для вивчення спрямованості особистості учня

(вивчення мотивів поведінки в ситуації вибору; вивчення

дієвості суспільного й особистого мотивів; вивчення

мотивів діяльності). Методики вивчення ставлення до

школи і пізнавальної діяльності (визначення домінування

пізнавального чи ігрового мотиву; визначення

сформованості «внутрішньої позиції школяра»; оцінки

емоційного ставлення до процесу навчання в школі

«Веселий – сумний»; оцінки емоційного ставлення до

школи «Кому що підходить?»; оцінки спрямованості учня

на процес навчання в школі «Уяви собі...»; проективна

малюнкова методика «Школа i Я»). Методики для

вивчення ставлення до навчального процесу та

навчальних предметів (вивчення ставлення до навчання і

до навчальних предметів; вивчення мотивів навчання

«Потрійні порівняння»; вивчення спрямованості на

придбання знань; вивчення спрямованості на оцінку;

Методика вибору улюблених навчальних предметів).

Дослідження динаміки мотивації школярів з першого по

випускний клас. Результати формування полімотивації

молодших школярів, що вивчають курс «Довкілля».


«Багатовимірна теорія особистості та її застосування»

Семестр 3/5



3/90


Мета систематизація наукових знань студентів про основні

теоретико-методологічні засади багатовимірної теорії

особистості, опанування основними формами і способам

наукового пізнання особистості, періодизації розвитку,

виховання, практичної психологічної допомоги.



1. Застосовувати основні наукові підходи і методи

науково-дослідної діяльності; методи критичного аналізу

й оцінки сучасних наукових досягнень під час

розв’язування дослідницьких і практичних завдань, у

тому числі в міждисциплінарних галузях.

2. Застосовувати різні види письмових текстів та усних

виступів; розуміти зміст складних текстів з наукових

проблем, у тому числі вузькоспеціальних, стилістичні

особливості оформлення результатів дослідження у

письмовій та усній формі під час роботи в групі з

інтернаціональним складом.

3. Проводити аналіз основних світоглядних і

методологічних проблем галузі та суміжних із нею наук;

планувати професійну діяльність у сфері наукових

досліджень.

4. Демонструвати глибокі професійні знання з психології

та досконале володіння термінологією з особистісної

проблематики.

5. Визначати, пояснювати та описувати зміст основних

концепцій, що складають теоретико-методологічну

основу наукових психологічних досліджень у галузі

психології багатовимірної особистості.

6. Використовувати новітні методи для організації

власного процесу пізнання психології особистості.

Зміст дисципліни Багатовимірна теорія особистості та її психодіагностика.

Категорія особистості серед інших інтегративних

категорій психології: людина, індивід, суб’ект,

індивідуальність. Два підходи до вивчення особистості:

ідіографічний та номотетичний. Системо-діяльнісний

підхід до багатовимірної структури особистості та її

основних інваріантів. Критерії періодизації розвитку

дитини (за Л.С. Виготським, Л.І. Божович,

Д.Б. Ельконіним). Принцип переієрархізації критеріїв

періодизації у розвитку дорослого (за В.Ф. Моргуном).

Багатовимірна періодизація розвитку особистості з 12-ти

етапів. Принципи виховання особистості в педагогіці

А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, О.А. Захаренка.

Застосування багатовимірної теорії особистості у різних

галузях психологічної практики. Багатовимірність

інтелекту та інтедифії (інтеграції й диференціації)

навчання. Багатовимірна типологія ігор. Профілізація

освіти старшокласників. Багатовимірність «ноосфери»,

або «психозойської ери» (за В.І. Вернадським): зростання

частоти і амплітуди просторово-часових локалізацій

людини у довкіллі; підсилення психо-емоційних

переживань у стосунках людини і довкілля; психозойська

ера як інтегратор стосунків людини і довкілля;

психозойська ера і рівні пізнання; синтез моторної,

перцептивної і мовленнєво-розумової форм дії. Проект

Психологічної служби України та екзістенціальні вибори



«Діагностико-корекційний консалтинг»

Семестр 4/5



4/120 3/90


Мета сформувати компетентності фахівців-психологів в області

здійснення діагностико-корекційного консалтингу;

інтегрувати уміння організації і реалізації дослідження та

корекції у процесі консалтингового супроводу клієнтів

різних вікових категорій



1. Пояснювати погляди відносно вирішення

проблеми взаємодії між неконгруентними системами в

сучасній психології.

2. Диференціювати особливості застосування

основних технік здійснення діагностико-корекційного

консалтингу.

3. Класифікувати методи та техніки діагностико-

корекційного консалтингу відповідно до їх належності до

наукових психологічних шкіл.

4. Ідентифікувати основні відмінності у наукових

підходах до здійснення діагностико-корекційного

консалтингу.

5. Використовувати основні положення

діагностико-корекційного консалтингу у супроводі

клієнтів.

6. Виокремлювати найбільш суттєві положення

різних наукових психологічних концепцій у здійсненні

діагностико-корекційного консалтингу.

7. Проектувати комплекс психологічних заходів у

рамках здійснення діагностико-корекційного консалтингу

різних категорій клієнтів.

Зміст дисципліни Загальні засади діагностико-корекційного

консалтингу. Історія розвитку та становлення

консультативної практики. Базові принципи діагностико-

корекційного консалтингу

Здійснення діагностико-корекційного консалтингу у

межах системної сімейної терапії. Психоаналіз і

психодинамічний напрям діагностико-корекційного

консалтингу. Поведінковий напрям діагностико-

корекційного консалтингу. Гуманістичний напрям

діагностико-корекційного консалтингу

Підготовка та проведення діагностико-корекційного

консалтингу з клієнтами різних вікових категорій.

Професійна підготовка психолога-консультанта до роботи

з клієнтами різних вікових категорій. Консультативний

контакт та особливості його встановлення з клієнтами

різних вікових категорій. Діагностико-корекційний

консалтинг у різні вікові періоди

Опис вибіркової дисциплін

«Актуальні проблеми геронтопсихології»

Семестр 4/5



4/120 3/90


Мета поглибити знання про теоретичні і методологічні основи

психологічного розвитку людини на етапі пізньої

дорослості; інтегрувати уміння визначати причинно-

наслідкові зв’язки розвитку людини з її діяльністю в

пізньому віці та враховувати це у взаємодії з ними.



1. Оперувати основними концепціями і теоріями з

психологічного розвитку особистості на етапі пізньої

дорослості; аналізувати зміст цих концепцій.

2. Застосовувати основні наукові підходи і методи

науково-дослідної діяльності у вивченні специфіки

розвитку старіючої особистості.

3. Порівнювати особливості психофізіологічного,

сенсорно-перцептивного, когнітивного, емоційного,

особистісного, соціального розвитку людини на різних

етапах старіння.

4. Пояснювати відмінність між різними концептуальними

підходами до психічного розвитку старіючої людини.

5. Демонструвати глибокі професійні знання з

геронтопсихології та досконале володіння термінологією.

6. Використовувати новітні методи для організації

пізнання психологічних особливостей старіючих осіб.

7. Демонструвати повагу до індивідуальних особливостей

старіючих осіб.

Зміст дисципліни Психологічні проблеми періодизації психічного розвитку

у віці пізньої дорослості. Сучасні теорії старіння та

старості. Вплив анатомо-фізіологічних ознак осіб літнього

та старечого віку на їхні психологічні особливостей.

Проблеми розвитку пізнавальної сфери особистості в

літньому та старечому віці. Актуальні проблеми вікового

розвитку особистості у старості. Місце і роль старіючої

людини в суспільстві. Динаміка міжособистісного

спілкування в пізній дорослості. Напрямки діяльності

психолога з літніми людьми.

Кафедра загальної вікової та практичної психології


«Психологія соціального пізнання»

Семестр 3/5



3/90


Мета ознайомити з теоретико-методологічними

передумовами розвитку психології соціального

пізнання, розкрити механізми усвідомлення людиною

себе частиною тієї соціальної реальності, в якій вона

живе і діє, сукупність соціальних чинників, що

обумовлюють ці процеси, особливості побудови образу

соціального світу.



1. Визначати, аналізувати та пояснювати науково-

теоретичні положення психології соціального пізнання.

2. Демонструвати розуміння способів конструювання

образу соціального світу людини.

3. Самостійно здійснювати науково-дослідницьку

діяльність у відповідній професійні сфері з

використанням новітніх методів дослідження та

інформаційно-комунікативних технологій.

4. Налагоджувати ефективну комунікацію у процесі

комплексного дослідження закономірностей поведінки і

діяльності людей, включених у соціальні групи, а також

психологічні характеристики самих груп.

5. Дотримуватися принципів професійної етики при

застосуванні психологічних методів допомоги людині,

наданні їй відповідної практичної допомоги для орієнтації

в нестабільному світі за умов радикальних соціальних

перетворень.

Зміст дисципліни Науково-теоретичні основи психології соціального

пізнання. Теорії когнітивної відповідності, що

досліджують соціальне сприйняття й пізнання людиною

оточуючого соціального світу. Емоційний світ

соціального пізнання. Сутність атрибутивних процесів.

Теорії атрибуцій. Основні етапи роботи людини з

соціальною інформацією. Установки і стереотипи як

форми соціального пізнання. Способи конструювання

образу соціального світу людини. Соціальне пізнання у

швидко змінюваному світі.


«Психологія професійного здоров’я»

Семестр 3/5



3/90


Мета ознайомити з системою наукових знань про комплексну й

системну природу феномену професійного здоров’я,

механізми, умови, способи його збереження, підтримки і

розвитку та сприяти формуванню загальнокультурних і

професійних компетенцій у сфері проектування

застосування здоров’язберігаючих технологій у різних

соціальних сферах.



1. Визначати, аналізувати та пояснювати понятійний

апарат, основні методологічні підходи і методи психології

професійного здоров’я;

2. Демонструвати компетентність у сфері психології

професійного здоров’я;

3. Використовувати новітні технології, методи й

прийоми збереження психологічного потенціалу здоров’я

у різних вікових групах;

4. Виявляти навички практичної діагностики

потенціалів професійного здоров’я людини;

5. Самостійно здійснювати самопізнання,

саморегуляцію й саморозвиток культури професійного

здоров’я.

Зміст дисципліни Психологія професійного здоров’я в структурі наукового

знання. Здорова особистість як об’єкт дослідження

психології професійного здоров’я. Психологічні й

особистісні фактори професійного здоров’я. Ризики

руйнації професійного здоров’я людини. Технології

збереження, підтримки і розвитку здоров’я професійного

людини. Технології формування культури професійного

здоров’я.


«Арт-технології в професійній та дослідницько-інноваційній діяльності психолога»

Семестр 4/5



4/120


Мета сформувати компетентності аспірантів про можливості

використання новітніх арт-технологій у професійній та

дослідницько-інноваційній діяльності психолога



1. Демонструвати рефлексивне, творче мислення та

сприяти розвитку інтересу до самопізнання,

самовдосконалення.

2. Ідентифікувати можливості та обмеження арт-

технологій та розуміти їх значення для професійної

діяльності психолога.

3. Інтегрувати знання про прикладні галузі застосування

арт-технологій.

4. Демонструвати володіння знаннями про новітні арт-

техніки, що використовуються в індивідуальній та

груповій роботі з дітьми, підлітками та дорослими.

5. Інтегрувати основні психологічні особливості

використання арт-технологій в професійній та

дослідницько-інноваційній діяльності психолога, шляхи

удосконалення.

Зміст дисципліни Можливості та обмеження сучасних арт-технологій.

Напрямки арт-терапії, арт-терапевтичні техніки.

Використання арт-технік в індивідуальній та груповій

роботі з дітьми, підлітками та дорослими. Супервізія в

діяльності психолога.


«Психологія розвитку творчих компетентностей особистості»

Семестр 4/5

Загал. к-ть кредитів/

Годин

4/120


Мета розкрити психологічні особливості розвитку творчих

компетентностей особистості в умовах освітнього

простору



1. Інтегрувати основні чинники, що впливають на

розвиток творчих компетентностей особистості.

2. Використовувати новітні технології з розвитку

творчих компетентностей особистості.

3. Виконувати розв’язання проблеми професійного й

міжособистісного характеру шляхом засвоєння системи

знань про специфіку розвитку творчих компетентностей


4. Виокремлювати причинно-наслідкові зв’язки

розвитку творчої особистості з її діяльністю, вихованням,

навчанням та враховувати це у професійній діяльності.

5. Інтерпретувати внесок вітчизняних і зарубіжних

учених у сучасне розуміння розвитку педагогічної

творчості, останні досягнення психологічної науки для

використання у професійній діяльності.

Зміст дисципліни Структурно-функціональний аналіз розвитку творчості

особистості. Види компетентностей. Поняття творчих

компетентностей особистості. Зміст та структура

розвитку творчих компетентностей. Психологічні

особливості розвитку педагогічної творчості.

Компетентнісний підхід до педагогічної творчості.

Кафедра ботаніки, екології та методики навчання біології


«Основи бріологічних досліджень»

Семестр 3/5



3 / 90


Мета Ознайомлення аспірантів з основами бріології як науки,

особливостями флори мохоподібних України, методами їх

досліджень




1. Знати історію розвитку бріології в Україні,

характеризувати вклад українських вчених в її розвиток.

2. Характеризувати методи бріологічних досліджень:

польові, лабораторні, теоретично-описові.

3. Встановлювати особливості морфологічної будови

різних відділів мохоподібних, а саме антоцеротових мохів,

мархантіофіт, мохів за допомогою визначених методів та

методичних прийомів.

4. Виявляти особливості внутрішньої будови різних

відділів мохоподібних за допомогою методів ідентифікації

видів.

5. Уміти аналізувати бріофлору, встановлювати

особливості її систематичної, біоморфологічної еколого-

ценотичної та географічної структури з використанням

відповідних методів статистичної обробки.

6. Уміти ідентифікувати види мохоподібних, володіти

навичками їх гербаризації;

7. Характеризувати заходи щодо раціонального

використання, охорони та відтворення бріофлори України.

Зміст дисципліни

Бріологія – наука про мохоподібні, об’єкт, предмет

вивчення, завдання. Вклад українських вчених у розвиток

бріології. Українські бріологічні школи. Методи

бріологічних досліджень: польові, лабораторні,

теоретично-описові. Особливості гербаризації

мохоподібних.

Загальна характеристика мохоподібних. Особливості

антоцеротових мохів, екологія, поширення, значення.

Техніка визначення антоцеротових мохів. Печіночники

України, різноманіття, поширення. Техніка визначення

мархантіофіт.

Загальна характеристика мохів, розмноження, екологія,

поширення. Класифікація відділу, характеристика класів.

Клас Політрихопсиди, основні порядки, представники.

Клас Тетрафідопсиди, основні порядки, представники.

Особливості визначення мохів класів, діагностичні ознаки.

Клас Броіпсиди, основні порядки, представники.

Особливості визначення мохів класів, діагностичні ознаки.

Мохові угруповання, особливості їх організації.

Основні підходи до класифікації мохових угруповань.

Методи класифікації: домінантний та Браун-Бланке.

Класифікація мохової рослинності за еколого-

фітоценотичною класифікацією в Україні: роботи К.О.

Уличної, Л.Я. Партики, М. Ф. Бойка, С. В. Гапон.

Класифікація мохової рослинності за еколого-

флористичною класифікацією в Україні: роботи С. В.

Гапон, М. Ф. Бойка, Л. І. Карпінець, М.С. Рагуліної, Ю.В.

Гапона.


«Фітоценологія»

Семестр 3/5



3 / 90


Мета Забезпечити засвоєння аспірантамми знань про будову та

структуру фітоценозів, рослинного покриву в цілому.




1. Особливості будови, структури фітоценозів.

2. Роль різних груп рослин в складі фітоценозу.

3. Типи динаміки та особливості класифікації фітоценозів.

4. Уміти визначати роль різних видів рослин та груп

рослин у складі фітоценозу, уміти визначати структурні

компоненти фітоценозу.

5. Уміти класифікувати фітоценози за домінантною та

еколого-флористичною класифікацією.

Зміст дисципліни Фітоценологія як наука Фітоценоз, його ознаки.

Фітоценотипи, Життєві форми рослин. Світло, волога,

температура, повітря, грунт, рельєф в житті рослин та

фітоценозів.

Морфологічна структура фітоценозів (вертикальна та

горизонтальна). Континуальність рослинного покриву.

Динаміка рослинності. Охорона фітоценозів.

Класифікація рослинності.

Рослинність України та її розподіл.


«Фіторізноманітність лук та їх раціональне використання»

Семестр 3/5



3/90


Мета Ознайомлення з фіторізноманітністю лучних

екосистем, рослинними ресурсами, продуктивністю,

системами покращення лучних фітоценозів.

Результати навчання 1.Оволодіти знаннями про єдність та взаємозв’язок будови

і функцій основних господарських груп лучних рослин.

2. Коментувати і аналізувати вплив на будову та

життєдіяльність лучних рослин умов зовнішнього


3. Розуміти основні відмінності лучних рослин, їх

специфічні особливості.

4. Знати основні групи корисних рослин лучних

фітоценозів та їх представників.

5. Пояснювати основні ознаки організації, головні

напрямки змін і шляхи покращення лучних фітоценозів.

6. Уміти відібрати вихідний матеріал для вивчення та

оволодіти методами наукового дослідження в лабораторних

умовах і в природі.

7. Використовувати необхідні методики досліджень лучних

фітоценозів та теоретичні знання для практичного

вирощування рослин, програмування та прогнозування

кінцевих результатів.

8. Аналізувати та узагальнювати результати власних

наукових досліджень та літературних джерел у формі

статей, курсових робіт, випускних кваліфікаційних робіт.

Зміст дисципліни Фіторізноманітність лучних екосистем. Загальна

характеристика біоекологічних властивостей та

фізіологічних показників дикорослих лучних рослин.

Основні групи корисних рослинна луках. Представники

рослинних ресурсів на різних типах лучнихугідь, їх

характеристика і використання. Особливості організації та

динаміки лучних фітоценозів. Системи покращення

природних лучних фітоценозів. Шляхи раціонального

використання лучних представників флори. Охоронювані

лучні рослини та напрямки її збереження і відновлення.

Моніторингові дослідження лучних рослинних

представників.


«Луківництво»

Семестр 3/5



3/90


Мета Ознайомлення з різними типами лучних фітоценозів,

їх флористичною різноманітністю, поживністю,

врожайністю, системами покращення.

Результати навчання 1. Оволодіти знаннями про єдність та взаємозв’язок

будови і функцій лучних рослин.

2. Коментувати і аналізувати вплив на будову та

життєдіяльність лучних рослин умов зовнішнього


3. Обґрунтовувати сутність та основні механізми

метаболізму рослин на різних рівнях.

4. Розуміти основні відмінності різних типів лучних

фітоценозів, їх специфічні особливості та типові

представники.

5. Пояснювати основні ознаки організації, головні

напрямки змін і шляхи покращення лучних фітоценозів.

6. Уміти відібрати вихідний матеріал для вивчення та

оволодіти методами наукового дослідження в лабораторних

умовах і в природі.

7. Використовувати необхідні методики досліджень

лучних фітоценозів та теоретичні знання для практичного

вирощування рослин, програмування та прогнозування

кінцевих результатів.



статей, курсових робіт, випускних кваліфікаційних робіт.

Зміст дисципліни Луки як біогеоценози. Загальна характеристика

біологічних і екологічних властивостей дикорослих лучних

рослин. Основні кормові рослини. Поживна цінність

(кормова якість) дикорослих і культивованих лучних

рослин.

Корисні рослинні ресурси лук. Типи лучних угідь та їх

характеристика. Організація та динаміка лучних

фітоценозів. Покращення та раціональне використання

природних лучних фітоценозів.


«Бріосинтаксономія»

Семестр 4/5



4 / 120


Мета З’ясування основних підходів до виділення структурних

компонентів мохового покриву та виявлення принципів їх

класифікації




1. Знати етапи розвитку бріосинтаксономії в Україні та

за кордоном.

2. Характеризувати основні підходи щодо виділення

структурних компонентів мохового покриву та уміти

виділяти їх.

3. Уміти класифікувати бріоугруповання за еколого-

флористичною та еколого-фітоценотичною

класифікаціями.

4. Уміння укладати класифікаційну схему мохової

рослинності регіону дослідження.

Зміст дисципліни Бріосинтаксономія як галузь бріології, її завдання.

Структурні компоненти мохового покриву, підходи до їх

виділення.

Історичні аспекти вивчення мохових угруповань в

Україні та за кордоном. Бріоценози як елемент

класифікації. Бріоагрегації, бріосинузії.

Становлення класифікації мохових угруповань в Україні

за домінантним принципом: роботи К.О. Уличної, Л.Я.

Партики, М.Ф. Бойка, С.В. Гапон. Становлення

класифікації мохових угруповань за методом Браун-

Бланке: роботи Х. Гамса, Й. Баркмана, А. Хюбшмана, О.

Сапєгіна, Р. Маршталлера за кордоном. Сучасна

класифікація мохової рослинності за еколого-

флористичною класифікацією за кордоном: сучасні праці Р.

Маршталлера, Е. Баїшевої, О. Писаренко, Л. Аніщенко та

ін.

Сучасна класифікація мохових угруповань в Україні за

методом Браун-Бланке: роботи С.В. Гапон, М.Ф. Бойка,

М.С. Рагуліної, Л.І. Карпінець, Ю.В. Гапона. Створення

першого для України Продромусу мохової рослинності

(Лісостеп України) (С.В. Гапон).


«Біологічний кругообіг речовин у екосистемах»

Семестр 4/5



4/120


Мета Формування у майбутніх фахівців глибоких теоретичних

знань і практичних навичок з питань біологічного

кругообігу речовин у непорушених і трансформованих

природних, а також штучних екосистемах та розробка

шляхів їх оптимізації




1. Оволодіти навичками аналізу та оцінки сучасних

досягнень в області кругообігу речовин у екосистемах.

2. З’ясувати співвідношення і сутність основних понять

організації різних біогеоценозів.

3. Характеризувати склад та будову природних і

штучних біогеоценозів.

4. Аналізувати закономірності міграції та вмісту хімічних

елементів у природі.

5. Ілюструвати основні характеристики біологічного

кругообігу.

6. Виявляти відмінності біологічного кругообігу речовин

у різних природних і штучних екосистемах;

7. Встановлювати запаси, розподіл і кругообіг органо-

мінеральних речовин у біогеоценозах;

8. Моделювати біологічні кругообіги у різних

біогеоценозах.

9. Відібрати вихідний матеріал для вивчення та

оволодіти методами наукового дослідження в

лабораторних умовах і в природі.



статей, курсових робіт, випускних кваліфікаційних

робіт.

Зміст дисципліни Закономірності біологічного кругообігу речовин та

хімічних елементів.

Характеристика основних типів кругообігу речовин.

Біогеохімічні цикли і фізіологічна роль макро- і

мікроелементів.

Біоекологічна характеристика біогеоценозів.

Запаси, розподіл і кругообіг органо–мінеральних

речовин у природних і штучних біогеоценозах.

Основи моделювання біологічних кругообігів речовин

у біогеоценозах.

Кафедра біології та основи здоров’я людини


«Фізіологія і біохімія травлення»

Семестр 4/5



4 / 120 3/90


Мета Сформувати загальні знання про закономірності

функціонування органів травного тракту та вивчити

регуляцію секреторно-рухової функції відповідних

порожнинних та паренхіматозних органів, а також

оволодіти знаннями щодо теорій харчування та

характеристик і функцій поживних речовин.




1. Сформувати уявлення про фізіологію залозистих та

гладком’язевих клітин шлунково-кишкового тракту.

2. Засвоїти характеристику секреторно-рухової функції

відповідних порожнинних та паренхіматозних органів і їх

нервово-гуморальну регуляцію.

3. Дати студентам наукові уявлення про теорії харчування,

енергетичні потреби організму та характеристику і

функції поживних речовин.

4. Знати основні закономірності функціонування травної

системи.

5. Основні закономірності секреторної і моторної

діяльності шлунково-кишкового тракту.

6. Особливості перетравлення різних харчових речовин.

7. Закономірності всмоктування в кишечнику.

8. Сучасні дані про фізіологічно обґрунтоване харчування.

Зміст дисципліни Особливості функціонування системи травлення.

Секреторна та моторно-евакуаторна функція

проксимального відділу травного тракту

Головні травні залози та секреторна і моторно-

евакуаторна функція дистального відділу травного тракту.

Харчування.


«Основи фармакології»

Семестр 4/5



4 / 120 3/90


Мета Сформувати загальні знання про фізіологічні ефекти

лікарських засобів, про їх фізико-хімічні властивості,

шляхи введення в організм, розподіл, перетворення,

виведення, дозування.




1. Орієнтуватись у шляхах введення фармакологічних

препаратів в організм.

2. Основні механізми всмоктування хімічних сполук.

3. Біологічні бар’єри, депонування та хімічні перетворення

лікарських речовин в організмі.

4. Класифікації і локалізацію рецепторів, на які впливають

речовини, що належать до різних груп фармакологічних

препаратів.

5. Фізіологічні ефекти речовин, які належать до різних груп

препаратів.

6. Залежність фармакотерапевтичного ефекту від

властивостей лікарських препаратів, умов їх застосування та

стану організму.

7. Вміти вибирати методи для вивчення феноменології та

механізмів дії фармакологічних препаратів.

8. Описувати, в якому функціональному стані знаходиться

орган до та після дії фармакологічних препаратів.

9. Вміти самостійного працювати з літературою з

фармакології.

Зміст дисципліни Загальна фармакологія. Вступ до курсу «Загальна

фармакологія». Речовини, які регулюють функції

периферичного відділу нервової системи.

Біогенні аміни та речовини, які регулюють функції

центральної нервової системи

Біогенні аміни та речовини, які регулюють функції

периферичної нервової системи.

ОПИСИ ВИБІРКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ДЛЯ …pnpu.edu.ua ›...

Documents