15

травня

2012

року

Останній дзвоник для

11 класу День цивільного

захисту

Мітинг до Дня

Перемоги

День Матері

Мати –

Героїня

Олексан-

дра

Деревсь-

ка

Ювіляр Тетяна

Миколаївна. Віхи

життєвого шляху

Малюнки

Бригуненка

Володимира Його мрія — море

Інтерв'ю з каскадером

Андрієм Федоренко та

пляжною волейболісткою

Оксаною Афанасьєвою

Останній дзвоник для

11 класу Навчальний рік в 11 класах цього року у зв'я-

зку з проведенням Євро-2012 завершився 3

травня. Протягом тижня ( з 4 по 11 травня)

одинадцятикласники здавали шкільні іспити

(українська мова, профільний предмет, предмет за вибором учнів) , а 12

травня отримали атестати про середню освіту. Серед випускників дві

учениці — медалістки Зикова Марина та Цибко Вікторія.

Церемонія останнього дзвоника проходи-

ла у внутрішньому дворику школи. На

урочисту лінійку випускники вийшли в

супроводі класного керівника Давидової

Любов Андріївни. Лідер учнівського само-

врядування Караульна Анна зачитала при-

вітання Голови Київської міської держав-

ної ад-

міністрації Олександра Попова з наго-

ди свята останнього дзвоника. Серед

гостей, які завітали на свято, були: На-

чальник управління освіти Голосіївсь-

кої районної у місті Києві державної

адміністрації Телевний Володимир Іва-

нович; Голова батьківського комітету

школи ондаренко Наталія Євгенівна;

Завідуюча бібліотекою сімейного чи-

тання селища Чапаєвка Калюжна Любов Леонідівна.

Директор школи Костенко Ігор Олександрович виступив з традиційним

напутнім словом випускникам, а заступник директора з навчально-

виховної роботи Реутова Юлія Володимирі-

вна офіційно нагороджувала грамотами та

дипломами всіх випускників, які відзначи-

лися в тій чи іншій стороні життя школи.

Вдячні слова випускників пролунали на

адресу вчителів, які навчали їх протягом

довгих 11 років. За традицією учні перших

і 11 класів обмінялися сувенірами на

пам'ять. 2

Рушник та коровай від батьків, а також

батьківське благословення отримали цьо-

го дня одинадцятикласники. В цю хвилю-

ючу мить

діти ви-

пустили

в небо

повітряні

кульки із

сподіван-

нями та мріями на вдачу в майбутньому

житті. Право дати останній дзвоник отри-

мали випускник Галушка Дмитро та пер-

шокласниця

_________________________.

Під звуки останнього дзвоника, привітання, під шелест наряд-

них суконь і приємні аромати юності випуск-

ники проводжали своє дитинство. Це сумне

свято і водночас найграціозніше, найважли-

віше у їхньому житті.

Школа бажає вам справжнього успіху, на-

тхнення, надії, гарних друзів і вдалої здачі

випускних тестів і вступних іспитів!

12 травня… Субота. .. Вкотре свят-

ково вбрана зала клубу Конча –Заспи

випускає одинадцятикласників у самос-

тійне життя. Вишукано вбрані дівчата і

хлопці заповнюють сцену і під гімн Укра-

їни розпочинається урочиста частина вечора, присвячена прощанню про-

щанню зі школою і врученню атестатів випускникам 2012 року.

За допомогою презентаційних слайдів зроблено екскурс в молодшу шко-

лу, якими нинішні 11-коласники були у 1-4 класах, як вчилися і розважа-

лися в середній та старшій школі.

Пісня Саноцької Маші розчулила і зворушила не тільки зал, на-3

повнений вчителями, родичами, знайомими і просто гостями свята. А далі

– фотоальбом вчителів і гумористична презентація всіх, хто доклав зусиль

до навчання та виховання випускників.

І як же без танців.

Головна танцюристка

класу Роговська Ната-

лія порадувала всіх,

виконавши вальс і

ритмічний латиноаме-

риканський танок.

Молодші братики і

сестрички випускни-

ків теж не залишилися

в боргу – здивували

веселими смішними

віршиками. Від імені

батьків слово взяли

Роговський Віктор

Миколайович та Тка-

ченко Людмила Васи-

лівна, після чого закружляли у вальсі зі своїми дітьми.

Після вдячних слів випускників Караульний Діма подарував шедевр –

картину з фото всіх випускників з автографами, оправлену в рамку. Так

була започаткована прекрасна традиція галереї випускників, щоб пам'ять

про них лишилася у серцях учителів, школярів, в стінах школи.

Відкритий урок

читання у 1 класі У першому класі пройшов

урок читання з використанням

інтерактивних методів. Тема

уроку: ―Звукове значення бук-

ви ―ша‖. ―Поспішай, синоч-

ко!‖. Тимченко Галина лексан-

дрівна ознайомлювала дітей з

різними видами зимуючих на Україні птахів, демонструючи підготовлені

ілюстрації. Прищеплювалися на уроці любов та турботливе ставлення до

птахів, підкреслювалося значення виготовлення та розвішування годівни-

чок як ефективного дієвого способу допомоги птахам узимку. 4

Урок було присвячено біографії та

творам видатного українського поета

Василя Симоне-

нка.

Діти заздале-

гідь готували

цікаві матеріали

з біографії В.

Симоненка. Вчили та декламували вірші різних те-

матичних напрямків лірики великого поета. Учень 4-

А класу Валько Микола намалював портрет В. Симо-

ненка олівцем.

Під час уроку звучав живий голос поета ( фоноза-

пис), його вірші та фрагменти біографії.

Відкритий урок з української мови у

7 класі Окунєва Лідія Миколаївна про-

водила урок з теми: ― ли групові

Узагальнення вивченого матеріа-

лу з теми ―Дієприслівник‖. На

уроці переважали групові методи

роботи. Попереджальним завдан-

ням було створити малюнок-

асоціацію до певного речення з

дієприслівниковим зворотом.

Результати ви можете бачити на малюнках. Окремі учні створювали до

теми творчі роботи. Ось яку казочку склала Лушпієнко Юлія.

5

ВЕСНЯНИЙ БАЛ

В чарівній країні був святковий бал до свята Весни. На бал зібралися всі

частини мови. Тут були Іменник, Прикметник, Дієслово та інші. Всі тан-

цювали, веселилися. Та ось до зали увійшла дуже гарна дівчина Прислівник.

Всі перестали танцювати і не зводили з дівчини очей. На ній була прекрас-

на небесно-блакитна сукня, яка сяяла дорогоцінними каменями. Волосся у

дівчини було неначе золота хмарка, в очах сяяли палаючі іскорки.

Парубок Дієслово закохався в дівчину з першого погляду і запросив її на

танець. Вони танцювали і не зводили очей одне з одного. Дієслово зізнався

Прислівнику в коханні і запропонував руку і серце. За місяць вони запросили

інші частини мови на своє весілля. Згодом у них народилася гарна донечка

Дієприслівниковія. Вона була дуже талановита і схожа на свого батька

Дієслово та матусю Прислівник. Ось така казочка.

Як бачимо, дитяча творчість не має меж. А ще семикласникам дуже спо-

добалося редагувати складні речення з неправильним вживанням дієприс-

лівників.

Крокуючи віхами життя видат-

ного російського поета початку

ХХ століття Сергія Єсеніна, дев'я-

тикласники занурилися у світ різ-

нопланової поезії. Всього 30 років

прожив поет, а створив понад 700 поетичних творів.

На уроці прозвучали музичні композиції та романси Єсеніна уу виконанні

А. Бандери, С. Безрукова, ансамблю

―Весна‖. Дев'ятикласники декламу-

вали поезії Єсеніна. На фінал ви-

ступили упорядники дослідницько-

го видання ―Хто замовив вбивство

С.Єсеніна?‖ Алла Іванівна Дубенюк

та Дорошкевич Володимир Олекса-

ндрович, ознайомили дітей з фонда-

ми бібліотеки Чапаївка‖ та Дитячої

бібліотеки №15, що на Корчу-

ватому. 6

МІТИНГ до Дня Перемоги Традиційно в переддень Дня Перемо-

ги 9 травня, учні нашої школи поклада-

ють до обеліску загиблим воїнам під

час Великої

Вітчизняної

війни квіти,

ялинкові гірля-

нди, зустріча-

ють ветеранів і

вклоняються їхньому подвигу. Цього року мітинг

прикрасила пісня ―Журавлі‖ у виконанні учениці 5

класу Слинько Дар'ї.

15 травня пройшов традиційний конкурс

―Малюнок на асфальті‖, тематикою якого

цього року була листівка до Дня Перемоги.

Фінальний матч Чемпіонату України

12 травня на стадіоні НСК ―Олімпійський‖ проходив фінальний матч Чемпіонату

України серед школярів 15-17 років. В фіналі змагалися дві команди: команда лі-

цею №13 (м. уми) та команда суш № 18 (м. Тернопіль). Основний час був зіграний

в нічию: 2:2. Додатковий час не змінив ситуації. Все вирішила серія пенальті. Ко-

манда з м. Суми з рахунком 4:3 перемогла. Учні 9 та 10 класів нашої школи були

присутні на стадіоні, отримавши безкоштовні квитки від школи.

На стаіоні було 46 тисяч 414 глядачів. Це все були школярі не тільки з міста Киє-

ва, а й з усіх міст України. В усьому Чемпіонаті приймали участь 9 тисяч 600 ко-

манд з усієї України. Зіграно було більше 8 тисяч матчів. Фінальна гра була якіс-

ною. Особливо цікавими були моменти пенальті. Перші два удари воротар з ко-

манди м. Суми відбив, вирахувавши напрямок ходжу м'яча, а інші три голи пропу-

стив. В перерві між першим і другим таймами група підтримки ефектно викону-

вала танцювальні рухи. А ще демонстрували свої виступи велосипедисти. Цікава

гра, ефектні виступи і море емоцій. Відпочинок вдався.

Матеріал підготував: Черненко Влад, 10 клас

7

18 травня святкуватиме своє 70-річчя чудовий

вчитель нашої школи, мудрий товариш, чарівна жінка,

лагідна мати Тетяна Миколаївна КАПЛУН. 48 років

віддала ця жінка роботі у школі, виховавши тисячі ді-

тей. Ставши дорослими, вони розлетілися по світу, але

свою вчительку не забувають: ще жодний день наро-

дження Тетяни Миколаївни не минув без привітань від її колишніх учнів.

Їй самій випала нелегка життєва дорога – дитинство обпалила війна. На-

родилася Тетяна Миколаївна 18 травня 1942 року в родині вчителів у м.

Романів Житомирської області. Мама була вчителем початкових класів,

тато – вчителем фізики. «Виросла практично на останній парті,- шуткує

Тетяна Миколаївна, - адже дитячих садочків тоді не було, то батькам до-

водилося брати доньку з собою на роботу». Батько під час війни був зв’я-

зковим партизанського загону імені Чапаєва. Потім його призначили ди-

ректором залізничної школи №51 в місті Печанівка ( за 20 км від м. Рома-

нів). Цю 51 школу й закінчувала Тетяна Миколаївна у 1959 році із золотою

медаллю. В шкільні роки керувала хором, танцювала,

співала, їздила на всі олімпіади, була комсоргом шко-

ли, відмінником соціалістичного змагання. Цікавою є

історія з отриманням звання «відмінник соціалістично-

го змагання». Під час навчання у 9 класі на допомогу

колгоспам організували дві ланки старшокласників по

вирощуванню кукурудзи. Тетяна Миколаївна була лан-

ковою першої ланки. Учням видали

коней та віз для того, щоб їхали до

села, брали гній та підживлювали

грунт, а потім сіяли на тракторі, до-

глядали та збирали врожай. Приї-

хала комісія з Києва, зважили зеле-

ну масу і за високий врожай нагоро-

дили в Києві значком «відмінник соціалістичного зма-

гання» і преміювали ланкових велосипедами, а всіх

членів ланки – годинниками. Так у 17 років Тетяна Ми-

колаївна стала відмінником соціалістичного змаган-

ня. А ще отримала права на водіння авто. Прав-

да, дівчата проходили курси крою і шиття на

1958 рік. 9 клас

1960 рік, ІІ курс

педінституту 8

виробничому комбінаті, а Тетяна Миколаївна ра-

зом з хлопцями опановувала курси водіння, керува-

ла на полуторці.

Після школи Тетяна Миколаївна вступила до Він-

ницького педагогічного інституту на фізико-

математичний факультет. Математика був її улюб-

леним предметом. При вступі довелося здавати 5

іспитів: твір з української мови, математику пись-

мово та усно, усно фізику та усно німецьку мову.

Всі іспити здала на відмінно.

Саме тут, у Вінниці, під час навчання в педінсти-

туті, зустріла Тетяна Миколаївна свого майбутнього чоловіка– випускни-

ка Вінницького медуніверситету Каплуна Івана Афанасійовича. Одру-

жилися, коли Тетяна Миколаївна завершила навчання на 3 курсі інституту.

В березні цього року(2012) подружжя відсвяткувало 50 років від дня зу-

стрічі. На 4 курсі потрібно було проходити практику, тож направили Тетяну Миколаїв-

ну в м. Лисянку Черкаської області у вечірню школу. На 5 курсі народився первіс-

ток – син Микола. Вже з двома синами приїхала родина Каплунів до Києва і осели-

лися у родичів чоловіка в с. Конча –Заспа.

« Умови були, чесно кажучи, спартанські. В одній кімнаті жило 5 чоловік. Кухня

на 17 чоловік», - згадує Тетяна Миколаївна.

З 26 жовтня 1967 року Тетяна Миколаївна почала працювати в Київській школі

№151(тоді Московського району) вчителем фізики та астрономії.

Пропрацювавши три роки, довелося поїхати

до Африки за місцем відрядження чоловіка.

Республіка Малі, місто Бамако (центр Африки,

майже на екваторі) – цікаве місце. Там о 8 сон-

це сходить і о 8 заходить. Основне населення –

малійці -чорношкірі. Перший рік Тетяна Мико-

лаївна займалася вихованням двох синів: шес-

тирічного Миколки та 4-річного Вови, а потім

дітей відправили на навчання до бабусі на

Україну, а Тетяні Миколаївні довелося працю-

вати вчителем початкової школи при посольс-

тві. В класі було по 7-8 дітей. Всього було 4

класи. Крім обов’язків вчителя Тетяні Миколаївні доводилося готувати святкові

вечори для батьків в клубі при українському посольстві. Через три роки поверну-

лася до 151 школи вчителем математики. Згодом, протягом 6 років, довелося опа-

новувати роботу заступника директора. Вже будучи директором школи, Тетяна

Миколаївна багато зусиль доклала щодо будівництва споруди нової школи. Де-

в’ять років сумлінно пропрацювала вона директором школи. Протягом 7 років ця

жінка була депутатом райради Харківського району м. Києва від мікрорайо-

ну Чапаївка.

Тетяна Миколаївна—

директор

Родина Каплунів

9

І сьогодні, як і 35 років тому, пе-реступає ця життєрадісна жінка поріг все тієї ж рідної школи №151, поспішаючи нести знання підроста-ючому поколінню. Тетяна Микола-ївна – мудра мама трьох дорослих дітей( двоє синів і донька Тетяна),

лагідна бабуся для семи онуків. Вдячна дітям, адже завдяки їхній допомозі має можливість разом з чоловіком( шанованим лікарем) подорожу-вати. Протягом останніх 5 років побувала в Угорщині,Франції(Париж), Єгипті, Ізраїлі(Єрусалим), Америці, де живе син з родиною. Тільки людина, яка склалася як особистість, може сказати: « Я завжди була впевнена у тому, що краще вчительської роботи немає. Вдячна життю, що маю чоловіка, який розуміє, допомагає». Прекрасну жінку, шанованого педагога, колектив школи 151 та учні школи урочис-

то і щиро вітають з 70-річним Ювілеєм! Дякуємо за доброту і ласку, за чуйність і

розуміння, які Ви несете по життю в душі і серця ваших

учнів! Нехай у Вашому серці та будинку ніколи не зник-

нуть гармонія і благодать, а здоров'я ще довго буде ті-

шити своєю міцністю!

Вы Доброй и нежной быть не устали,

Остались красивой и в 70 лет,

Всего Вы достигли, детей воспитали,

И мы Вам желаем дальнейших побед.

Пусть будет закат у Вас ярче рассвета,

И осень согреет надежней, чем лето.

Малі. Африка. 1971 рік.

10

У п'ятницю 13 квітня було проведено День

цивільного захисту. Молодші школярі малю-

вали малюнки на конкурс, середня та старша

школа створювали бойові листки.

О 12 годині було по-

дано сигнал (три дзвоника) "Увага всім"

та проведена евакуація.

Учні разом з вчителями

організовано залишили

школу, застосувавши засо-

би індивідуального захисту

(марлеві пов'язки, респіратори, протигази).

З 12.00 до 12.40 відбулася спортивна естафета учнів 8

-11 класів. Команда від кожного класу — 6 учасни-

ків.

Класні керівники в цей день провели тематичні кла-

сні години.

Річниця аварії на

Чорнобильській АЕС Щороку 26 квітня в школі проходять за-

ходи з метою нагадати про трагедію, яка

забрала і

продов-

жує заби-

рати жит-

тя людей.

В кабінеті 218 учні сьомого класу прове-

ли ознайомчу лекцію презентацію для 5 -

8 класів.

Пригадали

імена тих

пожежників,

яким довелося першими гасити пожежу на

ЧАЕС, пояснили суть радіоактивного опро-

мінення, поняття зона відчуження‖. Також

учні школи до цього пам'ятного дня

малювали малюнки. 11

В травні в усіх країнах світу відзначають

День Матері. Історія свята така: у 1908 році

молода американка Анна Джервіс з Філаде-

льфії виступила з ініціативою відзначання

матерів в пам’ять про свою маму, яка пе-

редчасно загинула. Анна писала листи в дер-

жавні заклади , законодавчі органити, вида-

тним особистостям з пропозицією один

день на рік присвятити шануванню матерів. Її старання увінчалися

успіхом – у 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як

офіційне свято. Хоча по суті це-свято вічності: з покоління в покоління

для кожного мама – найголовніша людина для своїх дітей. У 1928 році

вперше День Матері відсвяткував Союз Українок Канади, а в 1929 році

свято прийшло в Галичину. Організатором торжеств була Олена Кисилів-

ська, редактор щотижневика ―Жіноча доля‖. Свято вшанування матері в

Україні прийнялося легко. Законодавчо святкування Дня Матері в

Україні припадає на другу неділю травня. В цей день ми від усієї душі

вітаємо дорогих наших мам з їхнім святом. Редакція розміщує на сто-

рінках Школяра твір учениці 9 класу Токарчук Катерини

― Бережіть матерів своїх!‖ Найдорожча людина на світі — це мати! Хто, яке не вона, завжди допо-

може, вислухає, підтримає, приголубить та заспокоїть! Для неї ж най-

цінніший скарб — щастя, здоров'я та посмішка на обличчі у дитини. У її

дитини! Вона частенько згадує, сидячи увечері біля віконця,як народжува-

ла, виховувала, не спала ночами, ходила навшпиньки біля дитячого ліжеч-

ка, боячись розбудити своє дитятко.

Наші перші перемоги, гарні оцінки, друзі, закоханість, сльози… це все ма-

ти запам'ятовує на все життя. Я пам'ятаю, як раділа матуся моїй пер-

шій оцінці, як я співала на свята їй пісні. Вони завжди будуть у неї в серці.

Є люди, які не цінять своїх батьків. Я не розумію таких, я не поважаю

таких. Саме батьки подарували тобі

життя. Ти повинен цінувати їх, дякувати

за те, що живеш, за те, що одягнений та

не голодний! Вони завжди будуть поруч і в

житті, і в душі! Не забувай про них!

6 травня 2012 року виповнилося 110 років з

дня народження Олександри Аврамівни Деревської,

чиє життя і діяльність стали яскравим взірцем відда-

ності материнському обов'язку, благородній справі

виховання в умовах сімейного тепла і затишку дітей,

що в скрутні для Радянської держави часи залишилися

сиротами.

Народилася Олександра Деревська в місті Гроз-

ному в сім'ї робітника одного з нафтових промислів. В сімнадцять років

почала трудову діяльність, працюючи медичною сестрою військового гос-

піталю. Тоді і взяла вперше на себе високу відповідальність - стати матір'ю

маленького братика свого чоловіка, червоного командира Омеляна Дерев-

ського та двох дітей - сиріт, дворічного Дмитрика та шестирічної Пани.

Подружжя Деревських не були педагогами за фахом, але вони змогли

повсякдень утверджувати в своїй дружній сім'ї дух колективізму, поваги

один до одного, потяг до знань, до чесної праці. А в самої Олександри Ав-

рамівни дедалі міцнітиме прагнення обігрівати своїми теплом, душевністю,

ніжністю, турботливими руками всіх тих дітей-сиріток, яких вона зустріча-

ла на життєвому шляху і які, на її думку, цього потребували. Так у їхній

сім'ї з'явилися Валя, Веніамін і Сергій, а невдовзі - ще четверо маленьких

мешканців Ставропольського дитячого будинку Куйбишевської області.

Олександра Аврамівна Деревська в роки Великої Вітчизняної війни

врятувала 26 синів і 16 дочок - дітей-сиріт різних національностей. Батьки

їх загинули на фронті, матері - від бомбувань, голоду. Деякі діти не пам'я-

тали своїх прізвищ, а інші не знали навіть імен, бо були дуже малі. Дерев-

ська дала їм своє прізвище.

О.А.Деревська (з 1950 р.) користувалася в Ромнах і далеко за його

межами надзвичайними авторитетом і повагою, її було обрано депутатом

міської ради, членом шкільного батьківського комітету. Її досвід сімейного

виховання вивчався на численних семінарах, науково-практичних конфере-

нціях в Києві та Сумах. Заслуги О.А.Деревської держава відзначила орде-

ном Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю в роки

Великої Вітчизняної війни». Президія Верховної Ради СРСР присвоїла їй

звання Матері-Героїні (посмертно).

В 1959 році Олександра Аврамівна передчасно пішла з життя. Далися

взнаки труднощі та випробування, які випали на її долю протягом двох не-

милосердних воєн та нелегких повоєнних літ. Її життя-подвиг, мов

незгасаюча зірка, і понині служить яскравим взірцем для всіх, хто 13

присвятив себе почесній і подвижницькій справі вихо-

вання підростаючого покоління.

Громадськість міста гідно вшанувала і свято бере-

же пам'ять про матір-героїню. Одна з вулиць носить її

ім'я. Колишній дитячий будинок реорганізовано в зага-

льноосвітню середню школу-інтернат імені

О.А.Деревської. Нині тут навчаються та виховуються

майже 130 дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сі-

мей. У Всесвіті мала планета, за №2400, що її відкрили

вчені Кримської обсерваторії, носить ім'я Олександри Деревської. Кіноре-

жисер А.Слісаренко створив документальну стрічку «Роменська мадонна»,

яка на Всесвітньому фестивалі документальних фільмів у Лейпцігу

(Німеччина) завоював Головний приз «Золотий Голуб», її материнському

подвигу письменниця Ірина Шкавровська присвятила документальну по-

вість «Сім'я Деревських, а відомий український поет Олекса Ющенко - лі-

ричну поему.

Майже кожен рік її вихованці зустрічаються в Ромнах біля могили

матері. На надгробному обеліску слова: «Ти наша совість, мама» - і сорок

два імені».

Джерело: Вікіпедія

Що в Україні най-най – най... Відповіді В Школярі № 83 було розміщено вікторину з питаннями про рекорди в

Україні. На жаль, участі в цьому конкурсі ніхто не взяв, та все ж відповіді

друкуємо...

Наша країна найбільша в Європі держава. Україна має один з найдовших

кордонів у Європі — 6500 км. Найвища точка Українських Карпат — гора

Говерла. У Кримських горах знайдено найглибшу печеру Солдатську

(Карабі-яйла), глибина якої сягає 500 м. На території України нарахову-

ється близько 70 тисяч річок. Найбільшою річкою України є Дніпро.

Найбільшим за площею вважається озеро Ялпуг. Найглибшим озером в

Україні є Світязь. Серед гірських озер найбільшим і найпривабливішим

вважається озеро Синевир у Карпатах.

А тепер УВАГА!!! Хто першим дасть відповіді на ці три питання ( по-

трібно прийти в каб. 217 і Полулях О.О. дати ПРАВИЛЬНІ відповіді)

отримає ПРИЗ — шоколадку. Отож, питання…

1. Найвисокогірнішим деревом України вважається тис ягідний.

Його вік може сягати …… тисяч років.

2. Найстаріше дерево росте у Рівненській області—це дуб, якому

…………. Років.

3. Найглибші нори риють ………………………..(хто?) Деякі

нори сягають 8 метрів. 14

Відкритий урок почався з пісні

―Лелеченьки‖ і розповіді про пере за-

ховання з далекого Пермсього краю до

Києва праху ве-

ликого поета

України Василя

Стуса. Ховали як козака. А надворі була зима, сльо-

та. А люди йшли, зігріті теплом відчуття важливос-

ті цієї миті.

Органічно вплівся у канву уроку круглий стіл

спогадів про Васи-

ля Стуса. Учні від

імені сестри Марії,

матері Василя, по-

етів, художників,

літературних кри-

тиків висловлювали відомі і маловідомі

факти.

Багато інформації, особливо ілюстрати-

вної, було винесено до інтерактивної

дошки: батьківська хата, родина Стусів, Василь — випускник школи із

золотою медаллю, Василь під час військової служби, табори, фото знище-

ного морально чоловіка, але з непереможним духом…

Учні 11 класу читали поезії Стуса, глибоко, проникливо. Наприкінці

уроку учениця 9 класу Алібекова Марія прочитала листа Василя Стуса,

якого він адресував своєму 17-

річному сину Дмитру. Емоцій-

ність і розуміння цих слів ско-

лихнули кожного присутнього в

класі. Навіть директор школи

Костенко І.О., який був присут-

ній на уроці, не втримався, про-

читав колегам поезію Стуса та

розповів про зустріч з Дмитром

Стусом, а також поділився вра-

женнями про сина поета

Василя Стуса. 15

СПОРТСМЕН

ШКОЛИ—

Койдан В'ячеслав Так вже повелося, що в нашій

школі навчається багато спортсме-

нів. Серед них і цьогорічний випус-

кник—Койдан В'ячеслав. Редакція

поцікавилася в хлопця про його

шлях до спорту.

- У 6 років напросився у батьків,

щоб відвели на футбол. Дуже сподобалася гра. Відтоді почав відвідувати

спортивну школу в м. Чернігів. Першим тре-

нером був Устенко Олександр. Вчили нас

працювати з м'ячем, просто були заняття з за-

гальної фізкультури, проходили різноманітні

естафети. А потім змагання, турніри по Украї-

ні, Білорусії. Тепер от дорослий спорт. Приї-

хали до Києва. Тренування проходять на

Олімпійській базі щодня по 1,5—2 години.

Іноді двічі на день.

Завдяки спорту відвідав Бельгію, Голандію, Німеччину, Угорщину, Поль-

щу.

Наостанок В'ячеслав зізнався, що мріє вийти на високий рівень футбо-

льної майстерності. Отож, побажаємо йому здійснення всього, що він за-

планував. Редакція дякує за інтерв'ю.

16

Виховний захід у

4-А класі до

Дня Матері Зубова Анастасія Георгіївна ра-

зом з 4-А класом провели цікаву і

змістовну класну годину, присвя-

чену Дню Матері. Під час цієї

години прозвучала інформація

про історію свята та подвиг матері-героїні Олександри Деревської

( читайте на сторінках 12-14).

У світі сьогодні існує понад 40 ти-

сяч професій і спеціальностей. Але їх

кількість під впливом розвитку нау-

ково– технічного прогресу постійно

змінюється. Важається, що протягом

10 років зникає близько 5000 профе-

сій і стільки ж виникає нових.

У Росії ХІХ століття питання про вибір професії вирішувалося дуже прос-

то: багато поколінь на довгі роки закріплювались за місцевістю. Так, з од-

ного села виходили мереживниці, з другого—склодуви, з третього—

теслярі… Тоді професії передавалися з покоління в покоління. Не було

проблеми з вибором професії, але й не було можливості реалізовувати свої

здібності.

Кожна професія виставляє певні вимоги до людини. Одні професії вима-

гають сили і спритності, другі—інтелекту,

посидючості та акуратності, треті—

комунікабельності, стриманості.Як ти вва-

жаєш, що твоє? Тут тобі допоможуть деякі

хитрощі вибору професії. Виявляється, іс-

нує формула вибору професії. Ось вона…

ХОЧУ — це твої інтереси і нахили. По-

думай, чим ти понад усе любиш займатися? Уроки з яких предметів тобі

більше за все подобаються? Що тобі цікаве у твоєму шкільному житті?

МОЖУ — це твої можливості. Подумай, який предмет тобі дається най-

легше? Для виконання яких завдань тобі не потрібно сили волі, а при цьо-

му все виходить? И посидючий чи вертлявий? Любиш шум, гам чи тишу?

Для тебе краще провести час серед людей чи побути на самоті?

ТРЕБА — це ті, хто потрібний сьогодні нашій державі або, іншими сло-

вами, хто без проблем завжди знайде роботу та буде гарно заробляти.

Чи добре ти наєш, які науки потрібно опановувати, щоб здійснити свою

мрію? Коли ти правильно поєднаєш професію з наукою, то зможеш готу-

ватися до опановування своєї омріяної професії заздалегідь.

Для того, щоб стати економістом, потрібно добре знати математику;

Дизайнером — малювання та креслення;

Бухгалтером - математику;

Юристом — право;

Лікарем чи фармацевтом — біологію і хімію;

Геологом чи екологом — географію, біологію;

Інженером — будівельником — математику та фізику;

Програмістом — інформатику; 17

Перекладачем — іноземну мову; Археологом — історію;

Столяром — креслення, математику; Електриком — фізику;

Продавцем — математику.

Кажуть, що вибір професії—це друге народження людини. Від того, на-

скільки вірно Ви оберете свій життєвий шлях, залежить, яке місце в суспі-

льстві Ви будете займати. Своє майбутнє ми визначаємо задовго до остан-

нього шкільного дзвінка. В кожному місті існує служба зайнятості, тому

за потреби можна скористатися її послугами. Телефон безкоштовної інфо-

рмаційно-довідкової інтерактивної багатоканальної телефонної системи

державної служби зайнятості 0 –800-50-50-60( зі стаціонарного

телефону). Безкоштовний мобільний сервіс ―Пошук роботи‖ - 730.

Одного весняного дня до школи завітав її випу-

скник Кошель Олександр в парадній формі мор-

ського піхотинця і розповів про здійснення його

заповітної мрії.

Колись( Сашко навчався тоді у 5 класі), депута-

тами районної ради було організовано відпочинок

для дітей школи на морі. В програмі відпочинку

була поїздка до Севастополя та екскурсія до спра-

вжнього бойового корабля ―Славутич‖. Діти віль-

но могли відвідати командирську рубку та палубу

корабля. Ще тоді в мріях Сашка зародилося бажання стати моряком. І

склалася так доля, що після завершення школи, хлопець пройшов навчання

у Коледжі річкового транспорту, що дало йому змогу потрапити служити

на схожий корабель з тим далеким ―Славутичем‖

- “Гетьман Сагайдачний‖. Мрії збуваються!

18

ІНТЕРВ’Ю З ЦІКАВОЮ ОСОБИСТІСТЮ…

Пляжна волейболістка

Оксана Афанасьєва В наші дні існує безліч можливостей та спосо-

бів саморозвитку та самовдосконалення. Однією з

таких можливостей, безумовно, є спорт. З давніх-

давен усім відомо, що у здоровому тілі — здоро-

вий дух, а спорт — це невід'ємна частина фізич-

ного здоров'я та чудового самопочуття. Тому

спортсмени, окрім чудового здоров'я, є завжди

веселими, дружніми та життєрадісними людьми.

Саме такою виявилася Оксана Афанасьєва. Оксана займається пляжним волейболом і, звичайно ж, газета ―Школяр‖ поціка-

вилася, чому вона обрала саме цей вид спорту.

- Я довго вагалася, який вид спорту обрати, поки одного разу не взяла до рук м'я-

чик. Мабуть. Саме тоді я зрозуміла, що гра з м'ячем—це моє.

??? А чому саме волейбол? Адже існує багато видів гри з м'ячем, приміром,

баскетбол?

- В баскетболі м'ячик важкий(сміється), а волейбол — це командна гра, можли-

вість знайомитися; поряд була школа, де можна було займатися, плюс до всього у

нас був дуже хороший тренер.

??? Розкажіть про нього. Чим він цікавий?

- Нинішнього мого тренера звати Генріх Олександрович Гнатюк. Він доволі хариз-

матична людина. Йому нещодавно виповнилося 75 років, але він у прекрасній фор-

мі. Він може і танцювати, і співати.

??? 75 років і у чудовій формі? Так тримати! А окрім танців і співів як прохо-

дять ваші тренування?

- До кожного тренування Генріх Олександрович ретельно готується. Ми (команда)

приходимо 2-3 рази на тиждень і тренуємося по 2 години.

??? Розкажіть, будь ласка, в яких змаганнях ви брали участь.

- Спочатку ми часто грали в Київському гідропарку. Це були змагання на рівні

міста, а вже десь після 5-річного

стажу ми почали приймати

участь у Всеукраїнських змаган-

нях. Вони проходять зазвичай

улітку, у прибережних містах.

??? В яких містах ви побували

завдяки спорту?

- Я була в Одесі, Феодосії, Хар-

кові, Чернігові, Херсоні та в ба-

гатьох інших. Минулого року ми

приймали участь у міжнародних

змаганнях та їздили до Туреччи-

ни.

??? Логічне питання — а які ваші досягнення?

- На рівні Києва наша команда займала 1-ше місце; по Україні команда увійшла до

вісімки найкращих, а на змаганнях у Туреччині наш найкращий результат був ІІІ

місце.

??? Побутує думка і так воно і є, що кожен вид спорту є травматичним. У вас

травми траплялися?

- Безліч. Переважно це травми колін. А якось вилетів диск одного з шийних хреб-

ців. Та зараз все минулося.

??? Маємо надію, що більше таке не повториться і травми оминуть вас:) Ок-

сано, ви вже більше 10 років у спорті, що він для вас значить, яку роль відіг-

рає у вашому житті?

- По-перше, це впевненість у собі. По-друге, це спілкування, безліч знайомств з

цікавими людьми, однодумцями. Азарт, жага перемог. Для мене спорт дуже багато

значить, адже це більша частина мого життя.

??? Дозвольте поцікавитися вашими планами на майбутнє?

- Грати, грати і ще раз грати! У пляжний волейбол.

!!! Редакція шкільної газети хоче побажати вам залишатися у чудовій формі та

досягати нових вершин в улюбленій справі. Спорт — це завжди корисно, це без-

ліч позитиву та вражень. Не сидіть перед телевізором, самовдосконалюйтесь, за-

ймайтесь спортом. Живіть на повну!

Інтерв'ю провела і підготувала статтю

учениця 11 класу Ткаченко Анастасія

ІНТЕРВ’Ю З ЦІКАВОЮ ОСОБИСТІСТЮ…

Театральний каскадер

Андрій Федоренко Ви будете битись не заради грошей, не заради їжі. Є

дещо важливіше – любов глядачів та овації залу ( із к/ф

«Гладіатор»)

Я впевнена, що багатьох глядачів заворожують битви

та поєдинки, що розгортаються на телеекранах. Та ма-

ло хто замислювався, що ці сцени ретельно відпрацьо-

вуються, а кожен удар і кожне падіння є заздалегідь

спланованими.

Туманну завісу усіх тонкощів каскадерського мистец-

тва люб’язно погодився відкрити нам Андрій Федоре-

нко, театральний каскадер.

??? Андріє, скажіть, чому саме каскадерство? Інших

професій не знайшлося?

-Не буду оригінальним і скажу, що все це пішло з дитинства. Ще тоді ми з хлоп-

цями брали до рук палиці і уявляли себе шляхетними лицарями, що змага-

ються в імя справедливості. А з часом я подумав, чому б не погратися у тих

самих лицарів, але більш підготовлено і на сцені? Ось так і вийшло. 20

??? В якому віці ви стали каскадером?

-Приблизно з 12 років я почав займатися східними єди-

ноборствами, а вже згодом ці заняття переросли в бойо-

ву хореографію.

??? Як проходять ваші тренування? Чи маєте ви трене-

ра?

-Ні, тренера немає. Ми тренуємося самостійно. Кожен

учасник нашої команди займається якимось видом спо-

рту. Ми збираємося разом і вигадуємо певні трюки, ру-

хи. Насправді ж, сам процес більше нагадує постановку

танцю, адже весь номер створюється нами від початку і

до кінця. Також ми відпрацьовуємо усілякі базові стри-

би та падіння, тому що виступати інколи доводиться не

лише на сцені, а й на піску, асфальті тощо.

??? Де проходять ваші виступи?

-В основному це клуби та корпоративи.

??? Чи виїжджали ви зі своїми виступами за межі Києва?

Так, були одного разу у Вінниці, але зазвичай виступаємо в Києві та області.

??? Каскадерство – це ризикована і серйозна справа. Чи траплялися у вашій прак-

тиці курйозні випадки?

-Пригадую, як одного разу мій партнер не розрахував сили та врізався у величезне

настінне дзеркало в клубі. Глядачі не зрозуміли в чому справа і сприйняли цей

випадок «як так і треба». Усе обійшлося і Сашко не постраждав, але збоку це ви-

глядало дуже ефектно.

??? Чи багато було травмувань за вашу каскадерську практику?

-Травм дійсно було багато. Усілякі забиття, розтягнення, травми колін, ліктів, сло-

вом, все, що гнеться, - травмується( усміхається). Але травми – це невідємна час-

тина моєї роботи, тому я намагаюся на них не зважати.

??? Андрію, скажіть, що для вас значить на сьогодні каскадерство?

-Для мене це хобі, інколи спосіб заробітку, але в першу чергу – шалений адреналін

та енергія залу. Важко описати відчуття, які переповнюють тебе, коли глядачі ап-

лодують стоячи. Спочатку було трохи страшно, але потім я звик до перебування на

сцені та почав насолоджуватися кожною секундою свого перебування на ній. Ша-

лені оплески аудиторії, її енергія та адрена-

лін в крові – жодне відчуття ніщо в порів-

нянні з цими.

??? Які ваші плани на майбутнє? Є якісь

перспективи?

-Мені здається, що єдиною перспективою в

даній галузі є кінематограф. Зараз ми ста-

раємося пробитися у кіноіндустрію. Зніма-

ємо невеличкі відеоролики.

!!! Що ж, бажаємо вам творчих успіхів та

безмежної любові залу! З нетерпінням

чекатиму на фільм за вашої участі! :)

Автор статті: Ткаченко Анастасія, 11 клас 21

ПРИТЧА… Сліди на піску

Притчі — це не просто тексти, не

просто оповідання. Кожна притча мо-

же щось дати, навчити, в ній закладе-

на якась певна правда, певний урок,

маленький чи то великий закон Світу,

в якому ми живемо. Притчі—це мис-

тецтво слів потрапляти прямо в серце.

Арабський філософ і мислитель Абуль –Фарадж називав притчі

оповідями, що освіжають розум і видаляють з серця горе і печаль.

―Нехай вони слугують втіхою для страждаючих, цілитель ним баль-

замом для людей з розбитим серцем, путівником для тих, що люб-

лять настанови, і кращим другом для цінителів смішного‖, - писав

він.

А ось одна з найвідоміших притч… С Л І Д И Н А П І С К У

Якось одному чоловіку наснився сон. Йому снилося, немов він йде

піщаним берегом, а поруч з ним — Бог. На небі мелькали картинки

з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки

слідів: один від його ніг, а другий — від ніг Господа. Коли перед

ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на слі-

ди на піску. І побачив, що часто вздовж його життєвого шляху тяг-

ся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були най-

тяжчі і нещасні часи в його житті. Чоловік сильно засмутився і став

питати Господа:

- Чи не ти казав мені: якщо піду шляхом Твоїм, то Ти не залишиш

мене. Але я помітив, що найтяжчі часи мого життя, лише один лан-

цюжок слідів тягся по піску. Чому ж ти залишав мене, коли я більш

за все потребував Тебе?

Господь відповідав:

- Моє миле, миле дитя. Я люблю тебе

і ніколи не залишу. Коли були в твоє-

му житті горе і випробування, лише

один ланцюжок слідів тягся по дорозі.

Тому що в ті часи Я ніс тебе на руках.

22

Гамідова Нармін, 5 кл

Многодітна Настя, 5 кл Многодітна Настя, 5 кл

Грабовський Юра, 7 кл Хвищук Влад, 7 кл Перинська Анжеліка, 7 кл

Музика Аня, 9кл.

Многодітна Настя, 5 кл.

23

―Школяр‖ бажає учням та вчителям школи успішно завершити

цей навчальний рік, якісно відпочити під час літніх канікул і

набратися сил для наступного 2012/2013 навчального року.

До зустрічі!