111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

ЕНТУЗІАСТИ

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

2 лютого 2017 року №4 (19238)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

Баскетбол починається з… піцерії� УЧАСНИК АТО, А НИНІ ВЛАСНИК ПІЦЕРІЇ PIZZA

VETERANO ЛЕОНІД ОСТАЛЬЦЕВ МАЄ НАМІР СТВОРИТИ

СУЧАСНИЙ СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС НА ТРОЄЩИНІ

Він вважає себе старожилом житломасиву, бо мешкає тут із 1990 року. Колись, ще в дитинстві, організував таких же вуличних хлопчаків, котрі захоплювалися грою знаменитого Майкла Джордана, і вони разом об-лаштували собі у дворі баскетбольний майданчик на одне кільце…

– На цьому майданчику починали свою спортивну кар’єру і декілька відомих нині баскетболістів, – каже Леонід Осталь-цев. – Дехто з них грає в любительській Лізі Героїв і показує хороші результати. Наприклад, Микита Нещерет, Саша Гопкало є провідними гравцями команди. Та й ті, хто не долучився до великого спорту, теж сформувалися порядними й успішними. На жаль, чимало хлопців пішли іншим шляхом, лише серед моїх знайомих шестеро померли від передозування наркоти-ків. Я вважаю, що значною мірою в цьому винне середовище і оточення, в якому вони зростали. В нашому районі практично немає спортивних майданчиків, натомість як гриби після дощу ростуть «наливайки». А я хочу дати нашим дітям (і моєму сино-ві також) шанс на здорове життя…

Продовження на 9 стор.

vechirniykiev.com.ua

Ключі від «Євробачення-2017» –в надійних руках

Бюджет участі: пер-ший пішов. Далі буде!� 29 cічня завершилося голо-сування за громадські проекти в рамках Бюджету участі, подані 2016 року

Бухгалтерія київської маршрутки � Чому приватні перевізники підняли ціни на проїзд? Шукаючи відповідь на це питання, «Вечірка» зіштовхнулася з двома протилежни-ми думками. Одні фахівці стверджу-ють, що пасажирські перевезення в місті – ледь не збитковий бізнес, інші називають їх «золотим дном»

Реальні загрози віртуальних «аптек» � Близько 40 відсотків україн-ських ліків – звичайний фальси-фікат. Проте виявити підробку медпрепарату не так уже й складно

У перервах між боями писав книгу� Погодьтеся, небагато зна-йдеться учасників АТО, які після повернення додому видали влас-ну книжку

«Суперсеньйора» Галина Горяна � Вона виступає у світових зма-ганнях із тенісу серед ветеранів. А ще вчить пенсіонерів, як бути здоровими

4 стор.

ПРОЗА ЖИТТЯ

Комп’ютер для бабусі � У КИЄВІ – ПІВСОТНІ ЗАКЛАДІВ, ДЕ ЛЮДИ ПОВАЖНОГО ВІКУ МОЖУТЬ БЕЗКОШТОВНО ОПАНУВАТИ

ДО ЦЬОГО НЕВІДОМУ ЇМ ТЕХНІКУ І НА ПРАКТИЦІ ПЕРЕКОНАТИСЯ, ЩО ВЧИТИСЯ НІКОЛИ НЕ ПІЗНО

У Києві розпочато збір гуманітарної допомоги для мешканців Авдіївки, які постраждали від активізації

бойових дій на сході країниУ зв’язку з надзвичайною ситуацією, що склалася на сході країни,

у столиці розпочато збір гуманітарної допомоги для жителів міста Авдіївка, які постраждали від активізації бойових дій.

У першу чергу необхідні: ковдри; теплий одяг (зимові рукавички, шапки, теплі шкарпетки); свічки; памперси для дорослих і дітей.

Київський поет Дмитро Головко у свої 84 прийшов до Територіального центру соціального обслуговування Шевченківського району ви-вчати комп’ютерну грамоту.

Працював у чотирьох газетах та трьох видавництвах, написав два десятки книг, удостоївся премії Павла Тичини. Пішло третє десятиліття за-служеного відпочинку, він би й досі не цікавився настільними «мишками»

і електронними «собачками», аби три його друкарські машинки безнадійно не застаріли.

– Обходив увесь Київ – ніде не-має ні деталей, ні стрічок до ма-шинок. У друзів залежався старий запас стрічок – поділилися, та вони засохли вже, не друкують. Лихо з оцим комп’ютером, усе на світі він замінив! – бідкається пан Дмитро.

У центрі соціального обслуго-вування проводять різні заходи для пенсіонерів, не раз на творчі

вечори сюди запрошували й сусіда-письменника.

– Побачив на дверях оголошення про комп’ютерні курси і збагнув: це для мене! – тішиться Дмитро Ан-дрійович.

– Не боїтеся, що захопитесь Ін-тернетом, де безліч усього нового й цікавого, і не стане часу для віршів?

– До Інтернету ще не дійшов, голо-вне – навчитися друкувати.

Продовження на 20 стор.

� МЕР КИЄВА ВІТАЛІЙ КЛИЧКО ОТРИМАВ СИМВОЛІЧНІ КЛЮЧІ ВІД «ЄВРОБАЧЕННЯ». ЇХ, ПІД ЧАС УРОЧИСТОЇ ЦЕРЕМОНІЇ ВРУЧИЛА ПРЕЗИДЕНТ МІСЬКОЇ РАДИ МИНУЛОРІЧНОГО ГОСПОДАРЯ КОНКУРСУ – СТОКГОЛЬМА – ЄВА-ЛУЇЗА ЕРЛАНДССОН

«Сьогодні офіційно розпочався відлік часу до старту пісенного конкурсу. Ми зроби-мо все, щоб із при-таманною українцям гостинністю і душев-ністю прийняти всіх гостей, які приїдуть на «Євробачення-2017». Щоб про Україну і про нашу столицю зали-шилися яскраві вра-ження і теплі спогади. Щоб іноземні гості, а їх ми очікуємо понад 20 тисяч, побачили, яке гарне наше місто, і які відкриті та щирі українці», – сказав мер Києва під час урочистостей.

Продовження на 8 стор.

7 стор.

17 стор.

18 стор.

21 стор.

Продовження на 3 стор.

АКЦІЯ

ВИ НАМ ПИСАЛИ

30 січня працівники оновленої служ-би контролю комунального підприєм-ства «Київпастранс» разом з поліцією провели спільний рейд. Його мета – перевірка пасажирів наземного гро-мадського транспорту на наявність проїзних квитків і чинність доку-ментів, які дають право на пільговий проїзд у транспорті.

– Перевірки такого типу дійсно ефективні. Це вже не вперше, коли «Київпастранс» звер-тається за допомогою до працівників поліції. На жаль, тільки за 2016 рік ми спостерігали значну кількість випадків, коли «безбілетники» вдавались до агресивних дій для того, щоб

не платити за проїзд, – зауважив началь-ник служби організації збору та обліку виручки КП «Київпастранс» Олександр Вавринчук. – Тому було вирішено відновити спільні рейди, які, насамперед, зменшать кількість «зайців» і захистять працівників підприємства від таких прикрих вчинків.

Кількість пасажирів, які не сплачують проїзд у транспорті, сягає 13%. Щомісячно працівники КП «Київпастранс» проводять близько 70 тисяч перевірок і виписують до 3 тисяч штрафів. Нагадаємо, що працівники «Київпастрансу» мають право на штрафні санкції щодо «безбілетників», а співробітники поліції перевіряють чинність документа, який надає право на пільговий проїзд.

Транспортні «зайці» стали агресивними

До «Євробачення» біля Андріївської церкви відкриють оглядовий майданчик

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238)КУР’ЄР «ВК»2

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

ФОТОФАКТ

Днями до Києва прибули п’ять оригінальних тролейбу-сів марки «Богдан-Т701».17 із автономним ходом.

Зовні вони відрізняються від звичайних великою кришкою на даху – так званим фальшбортом. Під ним і криється велика кількість електронного обладнання, що дає змогу цим машинам долати від-стань у кілометр без живлення від контактної мережі. Для цього достатньо напруги від власних аку-муляторів, які вони підзаряджають, рухаючись у звичайному режимі.

Така автономність у пересу-ванні вулицями міста дуже ко-рисна, адже дозволяє машинам об’їжджати численні затори, міс-ця аварій чи поривів контактної мережі. Таким чином пасажири матимуть більше шансів вчасно потрапити до потрібного місця, а не чекати, доки полагодять лінію електропостачання чи «розрулять» якусь ДТП.

Як повідомив «Вечірці» гене-ральний директор КП «Київпа-странс» Дмитро Левченко, всі п’ять машин поки що перебувають у другому тролейбусному парку,

і зараз вирішується питання, на які маршрути їх поставлять. Ці транспортні засоби є стандарт-ними односекційними з низькою підлогою та спеціальним місцем для зручного пересування людей з обмеженими можливостями. Вони розраховані на 34 сидячих місця для пасажирів. Плавний хід машини забезпечує асинхронний двигун і амортизаційна підвіска.

Нагадаємо, що на оновлення тролейбусного парку в ниніш-ньому році з міського бюджету виділяється 95 млн гривень.

Микола МИХАЙЛІВ

«Богдани» здатні дивувати � СТОЛИЧНИЙ ТРОЛЕЙБУСНИЙ ПАРК ПОПОВНИВСЯ МАШИНАМИ, ЯКІ МОЖУТЬ ДОЛАТИ ВІДСТАНЬ ДО 1 КІЛОМЕТРА… БЕЗ КОНТАКТНОЇ МЕРЕЖІ

У найближчих планах київської влади – відновлення будівництва підземки. Роботи мають почати на-прикінці нинішнього року.

– За три роки ми плануємо ввести в експлуатацію дві нові станції метропо-літену на Виноградарі – «Мостицька» і «Проспект Правди», – заявив Київський міський голова Віталій Кличко. – На сьогоднішній день є зацікавленість Європейського банку реконструкції і розвитку – під час зустрічі з керуючим директором ЄБРР з питань інфраструк-тури Томасом Майєром на Давоському форумі ми вже обговорювали питання фінансування будівництва метро…

За попередніми оцінками, користува-тися цими двома станціями, які перед-бачається розмістити на вулиці Межовій (на початку та в кінці), зможе приблизно 60 тисяч мешканців Виноградаря. У пер-спективі ж метро має дійти аж до площі Тараса Шевченка, де буде влаштовано транспортно-пересадочний вузол для приміської зони. Також передбачається відгалуження за станцією «Мостицька» на захід – через територію перспектив-ної житлової забудови, зі спорудженням електродепо.

Про всі деталі проекту та альтерна-тивні варіанти – у наступному номері «Вечірки».

СТАЛО ВІДОМО БЛАГОДІЙНІСТЬ

Великим татусям личать корони У Києві презентували незвичний фотока-лендар «Великий тато України». Для участі у проекті дванадцять багатодітних батьків перевтілилися у визна-чних правителів часів Київської Русі.

Серед учасників – бо-гатир Василь Вірастюк, музикант Олег Скрипка, мистецтвознавець Тарас Компаніченко, лікар Ан-дрій Гук та інші. Мета захо-ду – підняти статус батька, а також допомогти чоти-рьом багатодітним сім’ям військових, які загинули, захищаючи країну.

– Зараз у світі гине ве-личезна кількість людей через постійні війни. У такі часи благодійність є най-вищою чеснотою. Я дуже гордий з того, що у нас чи-мало татусів, які можуть подбати не лише про свої родини, а й про сім’ї, в які прийшла біда, – проко-ментував подію «Вечірці» міністр культури України Євген Нищук.

Олегу Скрипці, скажі-мо, довелося приміряти на себе костюм Володи-мира Великого. І не лише костюм.

– Князь Володимир – це справді велична постать. Він хрестив Київську Русь, тому перед зйомками я дещо хвилювався, – го-ворить Олег. – Пригадую цікавий момент: коли довго приміряв золоту корону, вона постійно сповзала, довелося її «підганяти». І дарма, що золото бута-форське, але відчуттями я проймався дійсно кня-зівськими…

А ось мистецтвознавець Тарас Компаніченко для повноти відповідності своєму образу Святосла-ва Хороброго прочитав не один десяток книжок. Більше того, він разом зі

своїм ансамблем пораду-вав усіх присутніх чудовим фольклорним виступом.

– Мені сподобався один літопис про звитяги Свя-тослава. Під час походів на болгар він зустрівся з візантійськими правите-лями, – зауважив Тарас. – На перемовинах йому дарували найкоштовніші прикраси, золото, перли, але по-справжньому він зрадів лише… мечу. Святос-лав був воїном, і зброя – то для нього було все. Сьогодні на виступ я взяв меч і шо-лом. Шолом можна вважати символом мудрості, а меч – це захист тієї мудрості.

Олександр ПИРЛИК

У новому році листи наших читачів підказали редакції кілька тем. Одна з них – реконструкція Андріївської церкви. Кияни висловлюють побоювання, що віднов-лення храму може тривати роками, тож цікавляться, коли вже будуть завершені всі роботи? За роз’ясненням ми звернулися до заступника директора Національного за-повідника «Софія Київська» з реставраційної роботи Вадима Кириленка.

– Майже 10 років тому наші фахівці з відділу моніторингу забили тривогу: схил, на якому возвишається церква, поступово зсувається. А оскільки храм стоїть на фундаменті неглибокого за-лягання, то й він, а також стіни церкви почали давати тріщини, що засвідчували спеціальні маркери та репери, – розповів він. – Тоді й було розроблено план реконструк-ції, який складався з трьох етапів. На першому проводилися роботи з укріплення схилу та фундаменту будівлі. Цю роботу завершено на

всі 100 відсотків. На другому етапі проводився ремонт даху, а також реставрація фасаду, що руйнувався під дією зовнішніх природних факторів. Також було змонтовано нове зовнішнє архітектурно-деко-ративне підсвічування церкви, що надало їй ще величнішого вигляду.

Чималий обсяг робіт виконано й з реставрації паперті навколо при-міщення. Тепер тут планують під-готувати оглядовий майданчик до проведення «Євробачення» у Києві, адже звідси відкриваються мальов-ничі краєвиди Подолу та Дніпра.

У нинішньому році планується провести й реставрацію інтер’єрів Андріївської церкви, повідомив Вадим Кириленко. Зокрема, буде відновлено іконостас XVIII століт-тя роботи автора проекту самої церкви Бартоломео Растреллі. Можливо, це єдиний у світі іконо-стас того часу, що цілісно зберігся. Потребують реставрації також трьохсотлітні ікони, предмети монументального живопису та позолота. Цю кропітку і філігранну роботу виконуватимуть майстри-реставратори найвищої категорії.

Микола ПАЦЕРА

ДОВІДКА

Андріївська церква є не лише окрасою відомого одноіменного узвозу та гори над Дніпром, а й перлиною рококо та барокко ХVIII століття, яких мало збереглося до нашого часу. Вона була збудована в 1747–1762 роках за проектом архітектора Растреллі в пам’ять про відвідини стольного града Києва імператрицею Єлизаветою на місці Хрестовоздвиженської церкви. На жаль, за майже 270 років існуван-ня приміщення та внутрішнє оздоблення храму зазнало руйнівних процесів. Тож ще в 2009 році було розроблено комплексний про-ект ремонтно-реставраційних робіт, який має продовжити життя величної споруди ще на багато років.

Метро поїде на Виноградар

ВІЙНА І МИ

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238) 3

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Стискається серце від болю...

Одному із загиблих, капітану Андрію Кізіло, було трохи більше двадцяти. Зовсім молоді хлопці пішли з життя, майже однолітки тих, хто 99 років тому боронив під Крутами свою мрію про вільну Україну. Вони закрили собою від ворожої навали зранене, оповите вогнем і димом місто. Бандитам із самозваних «республік» навіть під свинцевим кнутом іноземних погоничів не вдалося реалізувати свою стратегічну мету – захопити місцевий коксохімічний завод і перетворити промзону на плацдарм для подальшого наступу.

Знеструмлена, позбавлена води і тепла Авдіївка вистояла і не поступилася загарбникам. Сьогодні назва цього невеликого міста стала певним символом, звучить ніби пароль єднання для мільйо-нів українців. Уся країна прагне допомогти землякам зі сходу, які у люті морози опинилися перед загрозою гуманітарної катастрофи.

Події під Авдіївкою, викликаючи цілком заслужене захоплення героїзмом її захисників, водночас змушують ще раз замислитися над ціною, яку вже кілька років поспіль платить наша країна, пла-тимо всі ми за невизнану де-юре і убивчу де-факто війну. І нарешті, вони мають стати суворим і, можливо, останнім попередженням для деяких політиків, які із задоволенням піаряться на модній темі, але так нічого й не зробили для реального припинення кривавої борні. Її полум’я може перерости у пожежу, від якої здригнеться Європа.

«Світ має знати правду про злочини Кремля — лише тоді збагне глибину прірви, в яку нас всіх штовхає Росія? – наголосила у своїй заяві щодо подій на сході віце-прем’єр-міністр із питань європей-ської і євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинца-дзе. – Боротьба українців проти російських загарбників – це бороть-ба свободи проти тиранії, майбутнього проти минулого».

Українська Авдіївка наочно продемонструвала, що найпотуж-ніша й сліпа військова міць безсила проти тих, хто боронить рідну землю. Їх можна позбавити життя, але перемогти — ніколи!

Юрій КОСТІН

Війна не знає милосердя. Сьогодні вона крає нашу свідомість скорботною звісткою про нову втрату. На околицях міста Авдіївка на Сході України, де з 29 січня точаться запеклі бої, у нерівному протистоянні з ворогом загинули вірні сини Вітчизни — гвардійці 72-ї механізованої бригади, зазнали численних поранень їх побратими.

Місто залишилося без води і світла. Бойовики перебили останню лінію електропередачі на Авдіївку. Там ввели надзвичайний стан, а Кабмін розглядає різні варіанти проведення в місті рятувальної операції. Сформовано загони ре-монтників комунальних мереж, які вже приступили до роботи.

Глава Донецької військово-цивільної адміністрації Павло

Жебрівський на своїй сторінці в Facebook повідомляє про те, що температура батарей у квартирах становить 35-40 градусів, темпе-ратура в квартирах 16-17 градусів тепла, а міська лікарня забезпечена потужними дизельними генерато-рами й працює в штатному режимі. На автономному опаленні також дві школи і дитячий садок. ДСНС в Донецькій області робить усе

можливе для вирішення проблеми. Наразі в Авдіївку перекидають додаткові технічні засоби: по-тужні генератори, теплові гармати, великі намети, буржуйки, кухню, воду і продукти харчування.

Додамо, що в Авдіївці проживає близько 16 тис осіб. З них 2 тисячі – діти. У місті – 153 багатоповер-хових будинки і 3,5 тис. будинків приватного сектора.

Боротьба з агресороми і холодомУ результаті обстрілу проросійських бойовиків Авдіївка залишилася без води і електрики. Через ситуацію, що склалася в місті, оголосили надзвичайний стан. Президент України Петро Порошенко перервав візит до Німеччини, щоб координувати операцію по запобіганню гума-нітарної катастрофи в Авдіївці.

Відкрите засідання Ради Безпеки ООН, при-свячене ситуації на сході України, відбудеться

в четвер. Про це повідомив журналістам укра-їнський постпред при Всесвітній організації Володимир Єльченко.

Він повідомив, що Рада провела закриті кон-сультації, присвячені ситуації на Донбасі, зокрема, в районі Авдіївки, був представлений проект заяви щодо України з чотирьох пунктів.

* * * Прем’єр-міністр України Володимир Грой-сман, відвідавши Авдіївку написав на своїй

сторінці в Facebook: «Ситуація у місті складна, але повністю контро-

льована. Вдається зберігати тепло у будинках, проте відновлення постачання електроенергії неможливе без припинення вогню. Доручив соціальним службам відвідати усіх людей похилого віку і за потреби за-безпечити їх гарячим харчуванням. Також відвідав

пункт обігріву, який розгорнула Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Дав доручення в разі необхідності розгорнути додаткові місця для обігріву.

Вдячний мешканцям Авдіївки за мужність. Дякую нашим українським Героям-захисникам за високий рівень професіоналізму та патріотизму! Правда – переможе!»

* * * Начальник Генерального штабу, командувач ВСУ Віктор Муженко, заявив, що обстановка в

місті знаходиться під контролем, Президент Петро Порошенко прийняв усі необхідні рішення. Про це він написав у Facebook, коментуючи ситуацію в Авдіївці.

«Президент України все визначив. Сил вистачає. Вони керовані. Ворог несе втрати. Наші офіцери і солдати проявляють професіоналізм і відвагу. Схиляю голову за загиблими – відданими синами України», – написав Муженко.

ГОЛОС ІЗ ФЕЙСБУКУ

…Зранку в Авдіївці обстріляна п’ятиповер-хівка, обійшлося без жертв. Снарядом зірвало шматок даху. На четвертому поверсі живе сім’я з дітьми. Тепер у їхній квартирі немає вікон.

— Ударило, скло посипалось, тато сказав відійти від вікна, було страшно. Але трошки, — розповідає семирічний Богдан.

— А зараз страшно? — Зараз — ні. У квартирі Богдана близько 15 градусів тепла.

Батареї холонуть, але таки не холодні, батьки ходять у светрах.

Місцева влада з самого ранку з допомогою рятувальників розставила 10 військових наметів для обігріву місцевих. На стадіоні, за кілометр від «дев’ятини» або «разукрашки», як її ще називають місцеві, — лише той дев’ятиповерховий будинок на околиці ніхто не розмалював, його побило снарядами. Тому пункт обігріву саме на стадіоні видається не найбезпечнішим місцем. Утім, люди сюди йдуть…

З їжі лише гречка з м’ясними консервами, гаря-чий чай і порізаний хліб. Хтось їсть, хтось заряджає телефони, тут працює генератор і є розетки. Користі від того небагато, бо подзвонити все одно нікому тут нереально — на «дев’ятині» немає зв’язку.

У кутку намету гріється жінка. На питання, чи не хоче виїжджати, каже:

– Нізащо. Я вже взимку п’ятнадцятого їздила, дуже дорого знімати квартиру, так що більше я звідси ані ногою.

— А якщо опалення геть вимкнуть? — Все одно не поїду… Такий настрій в Авдіївці у більшості. З бажанням

виїхати до місцевої влади звернулося менше сотні, хоча автобуси для евакуації готові.

На зупинці біля коксохіму велелюдно, всі після зміни повертаються в місто. Завод працює, хоча майже на межі своїх потужностей, і, як каже його директор, — лише для того, аби опалювати місто.

У натовпі дівчина говорить із кимось по телефону.— У мене все нормально. Лише світла нема і

стріляють. (Настя СТАНКО, сайт HROMADSKE)

«У нас усе нормально, лише світла немає і постійно стріляють»

Голосіївський район: вул. Антоновича, 115; просп. Глушкова, 32-36; вул. Заболотного, 48-а; вул. Лятошинського, 14Дарницький район: вул. Харківське шосе, 57; вул. Вербицько-го, 16; вул. Ахматової, 2-аДеснянський район: вул. Бальзака, 63-а; вул. Мілютенка, 10-а; вул. Будищанська, 4Дніпровський район: вул. Краківська, 13; вул. Рогозівська, 6; вул. Запорожця, 26Оболонський район: вул. Йорданська, 7-а; вул. Попова, 1; вул. Джерельна, 3Печерський район: вул. Басейна, 5-а; б-р Дружби Народів, 30/1; б-р Марії Приймаченко, 3; вул. Левандовського, 5-аПодільський район: вул. Хорива, 36; вул. Копилівська, 17/19; просп. Г. Ґонґадзе, 7-аСвятошинський район: вул. Жмеринська, 22-а; вул. Чорно-бильська, 9Солом’янський район: вул. Солом’янська, 33; вул. Волинська, 2; вул. Вацлава Гавела, 83-аШевченківський район: вул. Котовського, 33; вул. В. Василев-ської, 11-а

ПУНКТИ ПРИЙОМУ РЕЧЕЙ РОЗГОРНУТО НА БАЗІ ПУНКТІВ

ОБІГРІВУ. ЇХ МОЖНА ЗНАЙТИ ЗА ТАКИМИ АДРЕСАМИ:

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238)В ЦЕНТРІ УВАГИ4

Реєстр підкаже і допоможе На сайті Міністерства юстиції від-крито Єдиний реєстр боржників. Яке призначення документа, і хто може потрапити до «чорного списку»?

Відповісти на ці запитання «Вечір-ка» попросила начальника Головного територіального управління юстиції в Києві Станіслава КУЦЕНКА:

– Зараз існує автоматизована систе-ма виконавчих проваджень, і всі її дані з 5 січня вносяться до Єдиного реєстру боржників. Як це працює?

Коли судовиконавець відкриває поста-нову про виконавче провадження, тобто береться за виконання рішення суду, дані про боржника він одночасно вносить до реєстру. Ознайомитися із розміщеною тут інформацією може кожен бажаючий. Особи, які там числяться, також мають змогу довідатися про подробиці про-вадження: хто наклав борг, яким судом винесено рішення, яким чином краще вирішити питання. Скажімо, якщо лю-дина відлітає за кордон, то в аеропорту її можуть не випустити навіть через несплату штрафу за порушення правил дорожнього руху.

Сьогодні кожен завчасно може пере-глянути реєстр і перевірити подібну інформацію про себе. І, виявивши там своє прізвище, терміново виправити ситуацію – звернутися до виконавчої служби, відділення якої є в кожному районі. Якщо досі треба було писати листи, чекати відповіді, то віднині такі дані – як на долоні: моментально бачиш, чи є ти боржником, і можеш оперативно розв’язати проблему.

Як уже інформувала «Вечірка», у реєстрі значитимуться також юридич-ні особи-боржники, аби їх потенційні бізнес-партнери могли завчасно дові-датися, з ким мають справу. Нотаріуси та реєстратори не будуть посвідчувати угоди з відчуження активів боржника, тобто ви не зможете продати чи подару-вати ані квартири, ані авто, якщо вчасно не сплатили найменший борг, визнаний судом. У реєстр не потрапляють органи влади і місцевого самоврядування, а також фізичні особи, заборгованість яких за періодичними платежами не переви-щує трьох місяців.

Субсидії поки залишаться Як вплине збільшення мінімальної зарплати до 3200 гривень на розраху-нок субсидій з оплати житлово-кому-нальних послуг?

«Вечірка» адресувала це запитання директору Департаменту соціальної політики КМДА Юрію КРИКУНОВУ:

– Збільшення рівня доходів громадян у 2017 році вплине на розмір субсидій, але лише через рік, тобто 2018-го. Якщо збільшилися ваші доходи після зростання мінімальної зарплати, відповідно, рівень субсидій має трохи зменшитися. Але при розрахунку субсидій враховуються дані про доходи за попередній рік.

Раніше прес-центр Кабміну з поси-ланням на міністра соцполітики Андрія Реву повідомляв, що збільшення «міні-малки» з січня цього року позначиться на субсидіях аж в опалювальному сезоні 2018-2019 років. Також було зазначено, що родини у зв’язку з підвищенням міні-мальних зарплат не втрачатимуть права на субсидії, зменшиться лише їх розмір. Але не на суму збільшення заробітку, а на певний відсоток від нього, що розрахову-ється за спеціальною формулою.

Підготував Петро РОСИЧ

ЦЕ ВАС ТУРБУЄ

Було нелегко. «Плавилися» нерви чи-новників, бо їм додалося чимало роботи; не вірили скептики, сумнівалися навіть ті, хто знав про такі європейські практики. Ще одна проблема – слабка інформаційна кампанія. Невідомо чому USAID доручила цю роботу (разом з коштами) громадській організації… з Харкова.

Але, головне, автори проектів зро-зуміли: до голосування треба залучати однодумців – тих «кінцевих беніфіціарів» суспільної користі. В підсумку за проекти проголосували майже 51 тисяча небай-дужих киян, які віддали 112 292 голоси. А значить – повірили владі, що проекти будуть профінансовані. А «Вечірка», в свою чергу, бере на себе зобов’язання розповідати киянам про те, як реалізо-вуватимуться ці проекти.

– У 2016 році кияни загалом ініціювали 497 проектів. Із них 176 було відхилено з різних об’єктивних причин: сума ре-алізації проекту перевищила 1 млн грн, проект не було оформлено відповідним

чином тощо, – нагадав керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко.– Кожна людина мала можливість віддати свій голос за 5 проектів. Дане голосування було одним із найбільш захищених. Воно персоналізовано, тому можемо підтвердити кожну людину, яка віддала свій голос за той чи інший проект. Ми бачимо реальну зацікавленість і потребу столичних мешканців у таких ініціативах.

Усього на голосуванні перебувало 319 проектів на загальну суму майже 220 млн гривень.

– Із урахуванням коштів, які плануєть-ся спрямувати на реалізацію громадських проектів у 2017 році (50 млн грн), пере-можцями стали 62 проекти, – розповів перший заступник голови КМДА Ген-надій Пліс. – Серед них найбільше таких, що пов’язані з освітою (18), спортом (13), комунальним господарством (8) та на-вколишнім середовищем (8). За перший у рейтингу переможців проект проголо-сувало 1 946 осіб, за останній – 795.

Бюджет участі: перший пішов. Далі буде!

Сергій ЛОБОЙКО, керівник Центру роз-витку інновацій НаУКМА, координатор Бюджету участі від громадськості:

– Добре, що в Києві голосування тривало не два тижні, як в інших містах, а місяць, що дало змогу залучити більше людей. І важливо, що ми впровадили ви-ключно електронне голосування, завдяки якому отримані чесні результати, які не-можливо було сфальсифікувати.

На початку місяця лунало багато нарікань щодо відсутності інформа-ційної кампанії, проблем з е-системою та ін. Ми ініціювали створення нефор-мальної робочої групи, яка допомогла налагодити процес – запрацювала «гаряча лінія», система підтримки, стрічка новин. А головне – знайшли з авторами порозуміння, що краще отри-мати максимально корисний досвід з цього пілоту, ніж витрачати зусилля на критику, самим включатися в агітацію киян. Успішні команди авторів щодня писали в Фейсбуці, виходили на вулиці, розповідаючи про свої ініціативи біля метро, супермаркетів. Власне, чудовий приклад показали автори з КПІ, обо-лонці, які відразу почали демонструва-ти силу спільної дії, підтримуючи один одного.

Так само, як петиції «підсвічують» сус-пільно-резонансні проблеми, громадські проекти показують практичні потреби, план їх реалізації і бюджетну оцінку, а го-ловне – наявність попиту на них у киян.

Громадський бюджет – це потужна інновація, по суті електронна пряма демократія, коли люди мають змогу самостійно приймати рішення. Завдяки йому Київ почне рухатися семимильними кроками, почне зароджуватися взаємна довіра між владою і громадськістю, їх співпраця. Сьогодні важливо захистити і забезпечити реалізацію проектів-пере-можців.

Серед 62 проектів найбільше коштів потребують капітальний ремонт клубу «Лідер» та Центр навчання-перенавчання співробітників установ міста Києва при Університеті «Україна» (по 1 млн гривень), найменше – лікування пам’ятки при-роди «Дуб Шевченка» в парку «Березовий Гай» (75 тис. грн). За попередніми результатами, лідерами за кількістю ініціатив-переможців є Дніпровський (11 проектів), Подільський (11) та Солом’янський райони (10), най-менше їх у Голосіївському районі (3). А у Печерському жодна ініціатива не увійшла до рейтингу переможців.

ДУМКИ ВГОЛОС

ЦИФРИ

2016 року в Івано-Франківську перемогу отримали 12 проектів на загальну суму 500 тис. грн. Обсяг їх фінансування – від 4 до 50 тис. грн. У голосуванні взяло участь понад 2 тисячі осіб, підтримати можна було лише один проект. Серед ініціатив, які реалізуються в місті за бюджетом участі, – урбаністичний мюзикл «Ко-роль Галіції», облаштування творчих майстерень, тренажерного майданчика та зон відпочинку.

12 ініціатив на загальну суму понад 6 млн обрали і мешканці Вінниці. Містя-ни мали змогу віддати два голоси – за великий (від 200 тис. до 1 млн грн) і за малий (до 200 тис.) проекти. У Мелітополі на «Громадський про-ект» виділили 2 млн грн: половину для малих проектів (до 50 тис. грн), іншу – для великих (до 200 тис.). Проголосу-вало майже 9 тис. людей, а підтримати можна було один малий і один великий проекти. Фінансування отримали 29

ініціатив (6 великих і 23 маленьких), більшість з яких стосуються комуналь-ного господарства (10) та спорту (7). У Львові цього року за програмою Бюджету участі реалізують 67 проектів на загальну суму 16 млн грн. На розгляді було 87 великих (від 200 тис. до 1 млн грн) та 146 малих (від 20 до 200 тис. грн) про-ектів, підтримати можна було по одному проекту з обох категорій. Проголосувало 21 216 осіб. Серед переможців найбільше спортивних (20) та освітніх (12) ініціатив.

ДО ТЕМИ

Програма «Бюджет участі» діє і в інших містах України

РОЗПОДІЛ ГОЛОСІВ ПО ПРОЕКТАХ ГРОМАДСЬКОГО БЮДЖЕТУ

У п’ятірці ініціатив, що зібрали найбіль-ше голосів: � відкрита політехнічна лабораторія

Lampa в НТУУ «КПІ»; � освітлення вулиці Центральної; � суспільна платформа «Колізей КПІ»; � публічний простір «Ламповий двір»; � скелелазний зал «КПІ скала».

� РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВЕЧІРНІЙ КИЇВ» ВІТАЄ ПЕРЕМОЖЦІВ ПЕРШОГО ПАРТНЕРСЬКОГО ПРОЕКТУ ГРОМАДСЬКИХ ІНІЦІАТИВ

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238) ПОГЛЯД 5

КОНФЛІКТ

Міні-майдан гуртується на Воскресенці

Початок на 1-й стор.

Олег ПЕТРЕНКО

Сусіди змінюють один одного у наметах, гріються вночі біля багаття, що палахкотить у бочках, запаслися дровами, шинами.

Мешканці Воскресенки орга-нізували свій міні-майдан після того, як одного разу прокинулися вдосвіта від ревіння бензопил. Доки прибула поліція, 18 дерев впали. «Зеленбудівці» склали акт про збитки, поліцейські зааре-штували техніку. Але вночі на 2 січня «сквероруби» повернулися, проте наштовхнулися на опір сусідів-активістів.

– Ділянку під забудову від-ведено ще 2006-го, – розповів «Вечірці» депутат Київради Ми-хайло Буділов. – Цей забудовник (може, воно й на краще) не звів у місті жодного будинку. На Алі-шера Навої теж за п’ять років не спромігся навіть громадських слухань провести. Тож Київрада відмовила йому в продовженні

оренди, та це зробив господар-ський суд. Забудовник не отри-мав дозвіл на будівництво, але десятки дерев, які двадцять років тому посадили мешканці масиву, спиляв несанкціоновано.

Громада звернулась до полі-ції, щоб порушили кримінальну справу. 15 січня у 201-й школі відбулися громадські слухан-ня – більш як двісті мешканців п’яти «хрущовок» висловилися проти будівництва висотки й

зголосилися відродити сквер та назвати його «Радунка» – це назва річки, що колись тут протікала до Дніпра. Тепер вона – підземна, залишились на її шляху тільки озерця в парку «Перемога».

Представники забудовника на слухання не прийшли, хоча були запрошені. Натомість відрядили до житломасиву ходоків з «ме-

морандумом про порозуміння і співпрацю».

– Такий меморандум не має юридичної сили – жодних зобов’язань і відповідальності. Там немає ні сум витрат, ні стро-ків, ні конкретних обсягів робіт, скільки, приміром, треба метрів даху перекрити. Лише слова, пи-люка в очі, обман. А потім маха-тимуть папірцем перед міською

владою, мовляв, мешканці не проти… А якщо і пофарбують най-дешевшою фарбою якийсь під’їзд, то відмовлятимуться згодом від пайової участі, яку будкомпанії мають сплачувати місту на розбу-дову інфраструктури, мовляв, ми ж сусіднім будинкам допомогли. Так чинять шахраї і рейдери, – вважає активіст Дмитро Карп…

Тетяна Єрмакова показала «Ве-чірці» затверджений в райдержад-міністрації план прибудинкової території своєї і сусідньої «хру-щовок». Він охоплює й частину скверику. Тобто жителі роками сплачували квартплату за двір, який тепер хочуть відгородити від них парканом.

– Як суддя могла ухвалити рішення, яке порушує наші майнові права?! – дивується пані Єрмакова. – Як будівни-цтво 25-поверхівки з підземним паркінгом може відбуватися за десять метрів від старих «хру-щовок» і на місці, де пролягає тепломережа? Тут навіть в люті морози тане сніг!

Люди бояться, що знову на-гадає про себе підземна Радун-ка. Адже неподалік вже зведено дві багатоповерхівки. Після того підземні води почали заходити до підвалів «хрущовок». А на-весні вода стоїть у дворах, до під’їздів можна добиратися вплав. З’явилися тріщини у стінах, а

нове будівництво геть «виже-не» Радунку з-під землі, й вона розмиє слабенький фундамент «хрущовок».

Як доказ мешканець одного з будинків Сергій Строй демонструє два геологічні висновки поперед-нього будівництва, де сказано: «Гідрологічні умови характери-зуються наявністю водоносного горизонту великої потужності та водозбагачуваності... піски пли-вуваті. Зафіксовано можливість швидкого підвищення рівня води до двох метрів і вище»…

ПІСЛЯМОВА

Днями на засіданні постій-ної комісії Київради з питань містобудування та землекорис-тування створено робочу групу, яка має вивчити обставини конфлікту довкола забудови на проспекті Алішера Навої, 55, та запропонувати міським депу-татам шляхи його розв’язання.

Чому некомфортно у «Комфорт тауні»? � КИЇВРАДА СТВОРИЛА СПЕЦІАЛЬНУ РОБОЧУ ГРУПУ ІЗ ДЕПУТАТІВ ТА ФАХІВЦІВ, ЯКА МАЄ РОЗІБРАТИСЯ В СИТУАЦІЇ, ЩО СКЛАЛАСЯ

Микола ПАЦЕРА

Останнім часом до різних столич-них інстанцій надходять колективні скарги від жителів новозбудованого житлового масиву «Комфорт таун» на те, що завод «Фанплит» забруднює довкілля Дніпровського і Дарницько-го районів.

– Жителі будинків поблизу підприємства відчувають дискомфорт від майже ціло-добового шуму підприємства та від їдкого хімічного запаху. Комісії, які перевіряли їх скарги, за дивним збігом обставин, при-їжджали саме тоді, коли завод «зменшував оберти» або проводив якісь санітарні захо-ди – тому жодних порушень фахівці комісій не фіксували.

І тільки нещодавно незалежна лабо-раторія виявила перевищення гранично допустимих норм вмісту формальдегіду в повітрі у 3–4 рази (!) біля паркану за-воду та на території житлового комплек-су «Комфорт таун». А ця канцерогенна речовина дуже небезпечна, оскільки призводить навіть до онкологічних за-хворювань.

Після цього вже й міська екологічна інспекція провела ретельнішу перевірку джерел викидів на підприємстві та вияви-ла перевищення вмісту діоксиду вуглецю і азоту. Виявилося також, що тут з метою здешевлення виробництва перевели один з котлів на спалювання відходів деревини власного виробництва замість природного газу... Суд заборонив «Фанплиту» це робити й призупинив виробництво, але зараз воно відновилося...

Зрештою доведені до відчаю мешканці написали колективну скаргу за підписом понад 1200 чоловік до Київради. Тут ство-рили робочу групу з вивчення питання, яку очолила депутат Ганна Сандалова.

– Загалом же проблема забруднення по-вітря в цій місцевості створена не лише

заводом, – зазначив на засіданні робочої групи представник Держекоінспекції Євген Гетьман. – Житловий комплекс «Комфорт таун» знаходиться в улоговині, з одного боку якої залізничний насип, з іншого – Харківське шосе, в ній концентруються шкідливі викиди транспорту. Як відомо, вони становлять 80 відсотків загального забруднення повітря в місті. У тому ж, що в житловому комплексі є забруднення від заводу винні й забудовники. Вони замість визначених у проектних документах гаражів, парковок та інших технічних споруд, які мали відгородити підприємство від будинків, звели житло. Яке виявилося практично не-захищеним від впливу шкідливих викидів «Фанплиту». Загалом же забруднення повітря

заводом є. Але важко визначити, наскільки шкідливі саме його викиди без урахування інших факторів...

В свою чергу голова спостережної ради підприємства Владислав Супруненко пояс-нив: для зменшення шуму «Фанплит» змон-тував спеціальні протишумові конструкції, а для зменшення викидів формальдегіду уклав договір на встановлення протягом року спеціальних пристроїв, які дадуть змогу вловлювати їх і конденсувати.

Заслухавши аргументи сторін, робоча група Київради ухвалила рішення про те, що завод має подати їй на розгляд план модернізації підприємства, зокрема, щодо встановлення шумозахисних екранів та фільтрів очищення повітря від шкідливих домішок. Також вирішено провести еколо-гічну експертизу на підприємстві у робочий час за участю місцевих мешканців. А ще – організувати біля його території постійний екологічний пост спостереження.

ДОВІДКА

ЗАТ «Фанери та плити» («Фанплит») є одним із найстаріших промислових під-приємств Києва – у минулому році йому виповнилося 108 років. Основною про-дукцією підприємства були фанерні ящики для пакування цукру. Згодом асортимент підприємства значно розширився за рахунок випуску різних видів фанери. Нині «Фан-плит» виготовляє в основному клеєну фанеру для меблевої, будівельної та машинобудівної промисловості, упродовж багатьох років експортує свою продукцію до різних країн світу, заробляючи валюту для столичного бюджету.

Нещодавно незалежна лабора-торія виявила перевищення гра-нично допустимих норм вмісту формальдегіду в повітрі у 3–4 рази (!) біля паркану заводу та на території житлового комп-

лексу «Комфорт таун».

Люди бояться, що знову нагадає про себе підземна Радунка. Адже неподалік вже зведено дві багатопо-верхівки. Після того підземні води почали заходити

до підвалів «хрущовок».

� ЗАБУДОВНИКИ ПОВОДЯТЬСЯ НАХАБНО, АЛЕ ПОЛІЦІЯ НЕ ПОСПІШАЄ ЗАТРИМУВАТИ ПОРУШНИКІВ

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238)КОМУНІКАЦІЇ6

Телебачення – Радіо – Газета – Інтернет: до порозуміння влади і громадиДепартамент суспільних комунікацій КМДА замовив соціологічне дослідження «Традиційні та інноваційні канали комунікації міської влади Києва для інформу-вання громадськості про муніципальні послуги, сервіси, ініціативи та суспільно-важливі події». У кінці грудня його провів Центр незалежних соціологічних дослі- джень «Омега». 1200 опитаних респондентів допомогли міській влади визначити, як краще інформувати киян – від пенсіонерів до ровесників Незалежності.

� ЯК НАЙКРАЩЕ ІНФОРМУВАТИ КИЯН ПРО ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В МІСТІ?

� Як показало дослідження, кияни готові до спілкування з владою та обговорення актуальних проблем міста в межах онлайн-платформи – даний показник складає 43,5%. Із збільшенням віку така готовність зменшується. Найбільше респонденти підтримують впровадження і готові користуватися тематичними онлайн-порта-лами та формами для обговорення актуальних тем управління та життя громади (43%), онлайн-формами електронних опитувань (42,9%), онлайн-сервісами для підтримки електронних петицій (42,3%) та онлайн-сервісом електронних консуль-тацій із представниками влади (42%). Водночас, кияни неготові до спілкування з міською владою через веб-конференції та розсилки новин або стрічок RSS-новин.

� У межах дослідження протестовано сприйняття киянами різних каналів кому-нікації. Традиційні, а це телебачення, друковані ЗМІ, радіо, сприймаються краще, аніж інноваційні (SMS-розсилка, соціальні мережі, e-mail). Існує залежність між ві-ком киян та способами комунікації: мешканці від 46 років надають перевагу тради-ційним каналам комунікації. Також, на думку респондентів, вони краще підходять щодо інформування про свята, урочисті заходи, культурно-мистецькі події тощо.

� Відповідно до отриманих результатів, інформація, що на-дає Київська міська влада, цікава для 77,7% киян.

� Найбільше кияни взаємодіють із владою через Контактний інформаційний центр міста «1551».

� Кожен четвертий мешканець міста знає про Портал елек-тронних петицій міста Києва, кожен п’ятий киянин має досвід взаємодії з сервісом «Електронна система запису до дошкіль-них навчальних закладів» та «Міський наземний громадський транспорт онлайн».

� І лише 18,6% опитаних киян обізнані та користуються сер-вісом «Інформування киян» через SMS та е-mail повідомлення.

Володимир БОНДАРЕНКО, керівник апарату КМДА:

– Міська влада задіює інноваційні канали комунікації, щоб кияни мали змогу якомога швидше отримувати важливу для них інформацію. Однак ми стикаємося з тим, що доволі незначна кількість унікальних споживачів користується ними. Наприклад, сервісом інформування киян, який повідомляє про перекриття

вулиць, зміну організації дорожнього руху, сьогодні користується близько 20 тисяч киян. Для чотирьохмільйонного мегаполісу це замало. Сервісом електронних пети-цій, який має привертати увагу до наріжних проблем міста, користуються приблиз-но 383 тисячі осіб. Попри зростання звернень шляхом електронної пошти чи через відповідні діалогові вікна, приріст звернень до call-центру за минулий рік склав 35% у порівнянні з попереднім періодом. Крім того, люди віддають перевагу все ж таки традиційним каналам комунікацій – телебаченню, радіо і друкованій пресі.

Тетяна ГУЗЕНКО, заступник директора Департаменту суспільних комунікацій:

– Стрімкий розвиток інформаційного суспільства щодня ставить перед владою нові виклики, один із них – це комунікація. Рефор-ми державних комунікацій дуже затрималися в часі. В уряді та парламенті вже провели комунікаційні стратегічні сесії і зробили дорожню карту, яким чином мають рухатися. Якщо до літа в нас

буде нова стратегія розвитку Києва до 2025 року, ми одразу почнемо працювати над комунікативною стратегією міста. Її має Берлін, Прага, Варшава, Стокгольм.... Влада починає перезавантажувати комунікативну роботу і це дослідження буде використа-но фахово і районними адміністраціями, і структурними підрозділами КМДА, стане першим кроком розроблення комунікативної стратегії міста Києва.

Олексій ПОГОРЄЛОВ, генеральний директор Української Асоціації видавців періодичної преси:

– Треба відштовхуватися не від того, який канал – традиційний чи інноваційний, платний чи безкоштовний, а від потреб груп людей, яким він відповідає. Спочатку необхідно ідентифікувати ці групи та визначити, що ми доносимо з точки зору розвитку громади міста,

що потрібно їй підтримати та обговорити. Якщо говорити про моє покоління, то для нас, батьків, цікавою є інформація, які професії є пріоритетними, куди піти дітям вчитися, щоб вони обрали ту професію, яка буде перспективною при працевлаштуванні. Тобто, є широка інформація, яка безкоштовна, і ми вже отримуємо її, зокрема в новинах. А є специфічна інформація, яка потрібна людям і за яку вони готові платити. В іноземних країнах є зрозумілі інформаційні пріоритети, що потрібно людині, яка живе на певній території. Це – освіта, робота, медицина, відпочинок, культура, історія, а останнім часом у нас додалася ще і комуналка. А також новини міської влади і новини місцевості.

Марина ХОНДА, директор Департаменту суспільних комунікацій КМДА:

– Ми розуміємо, що місто розвивається, в ньому проживають різні категорії людей, у кожної своє джерело для отримання інформації. Для нас дуже важливо було зрозуміти, як конкретно і максимально ефективно маємо передавати інформацію, щоб кияни почули, які є проблеми в місті або що відбувається. Саме

тому ми замовили через систему Prozorro дане соціологічне дослідження, отримали результати і хочемо винести його на загал, щоб обговорити, як сприймати досліджен-ня, які висновки зробити, які недоліки усунути та що вдосконалити.

Ганна ПАДАЛКО, заступник директораДепартаменту соціологічних досліджень ЦНСД «Омега»:

– Задля формування ефективної інформативної політики потрібно звернути увагу на те, що інформування киян про послуги, заходи й події з боку влади міста Києва повинно здійснюватися з урахуван-ням вікових категорій та чіткої сегментації ключових аудиторій та

ключових повідомлень. Також необхідно розглянути можливість проведення аудиту всіх наявних інформаційних та комунікативних ресурсів органів державної влади, місцевого самоврядування та їх структурних підрозділів. Доцільно більш диференційовано під-ходити до визначення каналів комунікації з киянами, зважаючи на зміст чи тематику інформаційних повідомлень про послуги, заходи та події. В той же час підхід має бути системним. Варто приділити увагу популяризації онлайн-сервісів та інших інноваційних каналів комунікації влади міста з киянами серед усіх вікових груп мешканців столиці.

Анна БОНДАР, керівник служби маркетингу КП «Київпастранс»:

– Приємно, що за результатами дослідження сервісом «Наземний громадський транспорт онлайн» користується 21% респондентів. Його цільова аудиторія – люди зі смартфонами, оскільки сервіс доступний тим, у кого є мобільні додатки. Цьогоріч плануємо роз-ширити інформування населення – створити англомовну версію

сайту комунального транспорту, систему навігації, яка буде доступна всім пасажирам. Плануємо створити центр підтримки пасажирів, щоб людина, зателефонувавши до call-центру, мала змогу дізнатися, як кудись доїхати, чому транспорт зупинився, які пільги вона має тощо. Це підвищить якість надання транспортних послуг.

Наталка МАКОГОН, радник начальника КП «Київський метрополітен»:

– Ще кілька років тому «аудиторія» офіційного сайту підземки скла-дала до трьох тисяч користувачів, у порівнянні з півторамільйонним перевезенням пасажирів, це крапля в морі. Нині ж у метро актив-но використовують сторінки у Твіттері і Фейбуці, які охоплюють кожного 15-го пасажира. За нашими спостереженням, старша вікова

група (50+) довіряє газеті, а аудиторія від 15-ти років мають смартфони і хочуть опера-тивно знати, як швидко вони можуть дістатися чи що трапилося, якщо поїзд зупинився. З цією аудиторією легко комунікувати, але потрібно враховувати контент: вони поспі-шають, мають власні проблеми, тож не будуть читати нудні прес-релізи. Люди хочуть повідомлення максимум у десять слів, які допоможуть їм прийняти ті чи інші рішення… Підготувала Марія БЄЛЯЄВА

Чи потрібні Києву маршрутки? А якщо потрібні, то які?

Едуард, метролог: – На даному етапі навряд чи місто зможе обійтися без них. Усе ж таки марш-рутки перевозять вели-чезну кількість пасажирів.

Утім, зараз активно обговорюють подорож-чання цін на цей вид транспорту. Що може спричинити хвилю обурення у населення і, можливо, часткову, а то й повну відмову від маршруток…

Олена Музиченько, лікар: – Не думаю, що відмова від маршруток відбудеться найближчим часом. У киян просто немає альтернати-ви. Незначне подорожчан-ня також нічого не змінить. Люди їздять ними не тому, що їм хочеться, а тому що це банальна необхідність.

Тетяна, працівник вишу: – Гадаю, що повністю по-збутися маршруток немож-ливо. Хоча я сама корис-туюсь метрополітеном, все ж таки бачу, яку кількість

людей маршрутки перевозять щодня. Але якщо їх замінити сучасними тролейбусами чи автобусами, то все можливо… А подо-рожчання не змусить людей відмовитися від цього виду транспорту.

В’ячеслав, пенсіонер: – Місту давно вже пора відмовитися від маршру-ток. У світі немає жодної країни, де існував би цей вид транспорту. Це, так би мовити, домашнє «ноу-хау» настільки при-жилося у місті, що навряд чи позбудемося його дуже швидко. Разом з тим владі необ-хідно розвивати громадський транспорт. Я переважно користуюсь метро, мені до вподоби, як воно поступово змінюється. Чому це не відбувається з автобусами чи тролейбусами? Якщо людям комфортніше буде пересуватись ними, вони запросто відмовляться від сумнозвісних маршруток.

Станіслав, електромонтажник: – Кияни не відмовляться від маршруток. Хіба що значне подорожчання може спонукати до цьо-го. Все ж питання вартості

проїзду багато чого важить при виборі тран-спорту. Особисто я міг би відмовитись, але якби заміна була відповідною. Наприклад, на роботу я дістаюсь на одній маршрутці, якщо б їхав на тролейбусі, довелося б роби-ти пересадку. Виходить, що я витрачав би на дорогу однакову кількість грошей, але в другому випадку витрачав би ще й час.

Юрій,ІТ-спеціаліст: – Гадаю, що треба зміню-вати уявлення людей про громадський транспорт і взагалі культуру пере-сування містом. Хотів би відзначити старання міської влади. При-ємно, що поступово на дорогах з’являються жовті зони для громадського транспорту. Раніше я часто помічав, що недобросовісні водії порушують правила, заїжджаючи на жовту смугу. Наразі таких випадків помітно менше. Вважаю, ця практика має поширю-ватися. І тоді громадським транспортом буде комфортніше користуватися.

Опитання провів

Олександр ПИРЛИК

Борис КОРПУСЕНКО (фото)

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238) СИТУАЦІЯ 7

АКТУАЛЬНО

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

ОПИТУВАННЯ«ВК»

Олег ПЕТРЕНКО

Директор компанії «Трансгруп» (обслуговує 13 київських маршру-тів) Володимир Назаренко очолює галузеву асоціацію приватних пере-візників. Він перелічив глобальні причини: зростання мінімальної зарплати і курсу долара, імпортні запчастини, пальне, підвищення податків для підприємців, закупівля нових і сертифікованих за екологіч-ними євростандартами автобусів на вимогу мерії...

– Такий автобус коштує більш як півтора мільйона. А брати його в лізинг – це по-над два мільйони, – зауважує Володимир Назаренко. – За кожен автобус тільки банку за кредит віддай 2100 гривень на день. Заправка – більше тисячі щодня. Зарплата водіям, механікам, слюсарям – у середньому чотири тисячі.

– Основний ваш аргумент – підвищення мінімалки до 3200. Яким же чином вона вплинула на ціну, якщо й досі ви платили водіям більшу суму? – не второпає екс-перт В’ячеслав Коновалов. – Долар за рік девальвував на 10 відсотків, а проїзд здорожчав у Києві на 20, в області – на 40 відсотків. Ціни на пальне теж піднялись на копійки, заправки з вітчизняним бен-зином упродовж року тримають 95-й по 22,49 за літр! Маршрутки ж здебільшого заправляються ще дешевшими газом і со-ляркою. На міських маршрутах катаються 90 відсотків вітчизняних мікроавтобусів – навіщо їм імпортні деталі?..

«Це маніпуляція і змова», – висновок Коновалова. На його користь й те, що перевізники підняли ціни одночасно по всій країні. Не дочекавшись навіть весни, коли й справді пальне може подорожчати.

Експерти погоджуються з представни-ками перевізників в одному – зарплату водіям треба піднімати.

– У мене десять машин (5 відсотків) щодня простоюють – нікому їздити. Лише кожен десятий водій працює в компанії давно, дві третини – іногородні, кожен 20-й не витримує стажування в місті, плинність кадрів велика, водії масово їдуть в Росію, Польщу, Чехію, Словаччину, де платять 15-20 тисяч по-нашому, – бідкається пан Назаренко і обіцяє: – Будуть стабільні долар і пальне – ціни найближчим часом більше не підніматимемо!

А треба ж ще подбати й про пасажи-рів – покращити якість послуг. Не один раз автор цих рядків був свідком, коли водій під час руху переповненого авто-буса… колінами утримував кермо, бо руки зайняті грошима. А днями кореспондент «Вечірки» став свідком цинічного випадку. «Не зупиняйтеся там, де ніхто не вихо-дить, – благали пасажири водія, – бо на одній нозі стоїмо, на одній руці висимо… Он людині вже погано». – «А кому зараз добре живеться?!» – байдуже відповів той…

– Пасажирські перевезення за визначен-ням мають носити соціальну, а не бізнесову функцію. Маршрутки ж не повинні бути основним видом транспорту. Вони завжди доповнювали тролейбуси і автобуси. Коли в останніх квиток коштував п’ять копі-йок, на маршрутку чекали ті, хто хотів сидіти, і платили по п’ятнадцять копійок за зручність, – каже Григорій Спектор, котрий більш як піввіку пропрацював у транспортній галузі. – Нині ж салони набивають вщерть, їдуть боком – це над-

прибутковий бізнес, тільки всі – від водія до директора з цього бізнесу – собі на кишеню залишають. Транспорт має виконувати соціальну місію, а у нас він – як корова у поганого господаря, який її одночасно доїть, ріже на м’ясо і запрягає в плуг.

Володимир Назаренко каже, що й сьо-годні маршрутники виконують соціальну місію – перевозять за рейс по двоє піль-говиків і таким чином торік лише його фірма на 13-х маршрутах «наїздила» 5,5 мільйона гривень збитків…

Скільки беруть пільговиків інші переві-зники – питання дискусійне, бо днями на «гарячу лінію» директору Департаменту соцполітики КМДА Юрію Крикунову кияни скаржилися, що жодного.

Але тут Назаренко мимоволі дещо «розсекретив» свою «бухгалтерію». Якщо у звичному «Богдані» – 22-26 сидячих місць і 43-46 загалом, помножимо отой «збиток» за двох пільговиків хоча б удвадцятеро (не вважатимемо, що салони утрамбовані під зав’язку), то виходить 110 мільйонів виручки за рік із 13 маршрутів. Чима-ленька сума, грубо кажучи – 73 отих «оновлених» автобусів без будь-яких кредитів чи лізингу!

ЦИФРИ

� Торік для Києва закуплено більше 100 одиниць рухомого складу і подо-вжено 5 тролейбусних і 5 автобусних маршрутів.

� Цьогоріч на нові тролейбуси виді-лено понад 450 мільйонів гривень, на автобуси – 330, трамваї – 260.

Бухгалтерія київської маршрутки� ЧОМУ ПРИВАТНІ ПЕРЕВІЗНИКИ ПІДНЯЛИ ЦІНИ НА ПРОЇЗД? ШУКАЮЧИ ВІДПОВІДЬ НА ЦЕ

ПИТАННЯ, «ВЕЧІРКА» ЗІШТОВХНУЛАСЯ З ДВОМА ПРОТИЛЕЖНИМИ ДУМКАМИ. ОДНІ ФАХІВЦІ

СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ В МІСТІ – ЛЕДЬ НЕ ЗБИТКОВИЙ БІЗНЕС, ІНШІ

НАЗИВАЮТЬ ЇХ «ЗОЛОТИМ ДНОМ»

У мене десять машин (5 відсотків) щодня простоюють – ні-кому їздити. Лише кожен десятий водій працює в компанії давно, дві тре-тини – іногородні, кожен 20-й не витримує стажування в місті,

плинність кадрів велика, водії ма-сово їдуть в Росію, Польщу, Чехію,

Словаччину, де платять 15-20 тисяч в розрахунку

на гривню.

Прощання з «Київенерго» відкладено до весни 2018-го Тотальна модернізація теплового господарства – таку мету київська влада поставила ще два роки тому, коли стало очевид-ним: дешевого газу вже не буде, а тарифи тільки зростатимуть.

– За цей час кияни в своїх платіжках зекономили сотні мільйонів гривень», – підраху-вав заступник голови КМДА Петро Пантелеєв. – Цьогоріч програма з енергомодернізації

«70 на 30» вперше поширено на всі будинки, а не тільки на ОСББ чи ЖБК. На встановлення індивідуальних тепло пунктів (ІТП) з регуляторами спожи-вання тепла в залежності від температури повітря виділено 35 мільйонів. Сьогодні будь-яка будинкова громада може отри-мати сотні тисяч гривень на те, щоб будинок став споживати менше теплової енергії. На це спрямовано 40 мільйонів, але замовлень більше, будемо про-сити збільшити фінансування.

А з наступного року міська влада планує системно зайнятися заміною дірявих тепломереж та модернізацією всього теплогос-подарства. Бо «Київенерго» з цією проблемою не впоралося. Тож восени пролунала доволі смілива заява столичної вла-ди – припинити співпрацю з енергетичним монополістом 31 грудня цього року, коли контракт закінчується. Петро Пантелеєв уточнив: розлучення відбудеться навесні наступного року, аби не переривати співпрацю посеред

опалювального сезону… Далі – інвестиційний конкурс та пошук надійного концесіонера.

– Деякий час ми будемо змушені управляти майном самостійно, поки не з’явиться потужний інвестор, який має успішний досвід роботи в тих країнах, на які ми орієнтує-мося, – каже пан Пантелеєв, – але за нинішньої ситуації у теплоенергетиці, якщо чесно, черга не очікується.

Петро РОСИЧ

МЕГАПОЛІС8

ПРОЕКТИ

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Транспортна проблема для Києва лишається однією з найгостріших: місту не вистачає мостів, розв’язок і об’їздів центральної части-ни, тож водіям доводиться їхати транзитом через центр. Звісно, що потрібно розви-вати існуючу окружну дорогу та будувати нову, але і попит на внутрішньоміські поїзд-ки доволі значний. Уперше про будівництво так званої «хордової дороги» заговори-ли у 2009 році – як під’їзду до новозбудованого Дарницько-го мосту через Дніпро.

Частину дороги навіть побуду-вали (Дарницьке шосе), але далі справа не пішла. Утім, тема більш інтенсивного використання мосту лишилася актуальною. І, нара-зі, в Департаменті транспортної інфраструктури триває розробка найбільш оптимального маршруту. Таким є траса Нивки – Бровари, покликана вирішити відразу кілька важливих міських завдань.

– Китайська компанія China Road and Bridge Corporation (CRBC) має намір побудувати «під ключ» Велику кільцеву дорогу, магістраль Нивки – Бровари та розв’язку біля станції метро «Шулявська» в Ки-єві, – заявив заступник голови КМДА Ілля Сагайдак. – Одразу

після підписання меморандуму китайці розпочали роботи, інже-нери, проектанти та інші фахівці мають приїхати до Києва в серед-ині лютого. Загальний обсяг робіт, які можуть бути виконані в рамках співпраці Києва та CRBC, може становити 1,5 мільярда доларів…

Уже проведено моделювання маршруту на транспортній мо-делі Києва і з’ясовано, що така магістраль забере з центру міс-та до 20% автомобілів. Середня швидкість руху загалом по Києву

має зрости на понад 7%, а середній час поїздки для одного мешкан-ця – зменшиться майже на 10%. Економічний ефект – скорочення транспортних втрат очікується на рівні 1,2 млрд грн.

«Вечірка» поспілкувалася з авто-ром трасування Нивки – Бровари, транспортним інженером Ві-ктором Петруком.

– У цього проекту декілька функцій: і розвантаження цен-тру, і дозавантаження Дарниць-кого мосту, де наразі найменша

інтенсивність руху в порівнянні з іншими мостами, – зазначив фахівець. – Великий попит є на додаткові перетини залізниці, їх передбачається декілька.

Тож найбільш оптимальний маршрут виглядає так: на Ґала-ґанах, південніше станції метро «Нивки», будуються дві дороги. Одна виходить на вулицю Щерба-ківського (місцеві потоки), інша – на вулицю Туполєва (транзитний потік); проспект перша перетинає наземною розв’язкою, друга –

ймовірно, тунелем. Далі через залізницю – на бульвар Вацлава Гавела (колишній бульвар Івана Лепсе), продовженням вулиці Суз-дальської (знову ж над залізницею) до Повітрофлотського проспекту біля аеропорту «Київ».

Добудовується вулиця Медова (її продовження почали робити де-кілька років тому), далі магістраль пройде вулицею Кіровоградською (ще один перетин залізниці естака-дою в районі ТРЦ «Океан Плаза»).

Залізничне шосе продовжується і на більшій частині робиться дво-поверховим – до станції «Видуби-чі». Потім існуючими Дарницьким мостом та шосе – до вокзалу, і на вулицю Бориспільську, також споруджується перетин залізниці з вулиці Привокзальної на Празьку.

Основна дорога йде далі вули-цею Бориспільською до району залізничної платформи «Фарма-цевтична», перетинає залізницю і продовжується новим 4-смуговим шосе через ліс – до окружної до-роги Броварів.

За словами Віктора Петрука, нова магістраль має також роз-вантажити проспекти Перемоги та Броварський, бульвари Лесі Українки і Тараса Шевченка, міст Метро – найбільш завантажені магістралі міста.

Від Нивок до Броварів � ДОПОМОГТИ КИЄВУ ЗБУДУВАТИ МАГІСТРАЛЬ ДОВЖИНОЮ ПОНАД 36 КІЛОМЕТРІВ МОЖЕ КИТАЙСЬКА КОМПАНІЯ

Початок на 1-й стор.Марія КАТАЄВА

31 січня в Колонній залі КМДА від-бувся перший офіційний захід в рамках «Євробачення 2017» – пере-дача символічного ключа пісенного конкурсу та жеребкування країн-учасниць до півфіналів.

Мер Києва Віталій Кличко запевнив, що Київ готовий до «Євробачення» і зробить усе можливе, аби провести конкурс на най-вищому рівні:

– Ми маємо гарний досвід проведен-ня чемпіонату світу з футболу 2012 року, коли було побудовано достатню кількість готелів, готових прийняти всіх туристів. Конкурс – це колосальна реклама міста, бо музику люблять усі. Наше завдання – максимально використати цю можливість, щоб привернути увагу до Києва та України та привабити туристів. Крім того, ми плану-ємо облаштувати фан-зони для тих, хто не зможе бути в МВЦ. Щоб усі бажаючі могли стежити за перебігом конкурсу на великих екранах просто неба.

До церемонії жеребкування долучилися українські переможці «Євробачення».

– Пам’ятаю, яке щастя відчувала 12 років тому, коли завдяки моїй перемозі Київ отримав право приймати найбільший пісенний конкурс Європи, – говорить Руслана. – Це був час оновлення нашої країни і ми відкрили двері людям із усьо-го світу. Багато чого відтоді змінилося,

але українська гостинність ніколи не зміниться.

А Джамала пообіцяла, що в гранд-фіналі «Євробачення» презентує нову пісню I believe in you («Я вірю в тебе»).

За результатами жеребкування, учасник із України вийде на сцену в другому півфіналі, 11 травня. Також цього дня виступлять кон-курсанти з Німеччини, Франції, Швейцарії, Македонії, Мальти, Нідерландів, Сербії, Данії, Росії, Румунії, Угорщини, Австрії, Ірландії, Естонії, Ізраїлю, Болгарії, Сан-Марино, Литви, Хорватії, Норвегії й Білорусі.

Учасниками першого півфіналу, який пройде 9 травня, стали Італія, Іспанія, Ве-ликобританія, Чорногорія, Фінляндія, Гру-

зія, Португалія, Бельгія, Швеція, Албанія, Азербайджан, Австралія, Кіпр, Словенія, Вірменія, Молдова, Чехія, Латвія, Ісландія, Греція і Польща.

Серед 43-х конкурсантів оберуть 26 ви-конавців, які змагатимуться за перемогу в «Євробаченні-2017» 13 травня. За правилами конкурсу, представник країни-господаря в будь-якому разі потрапить до фіналу.

* * * Днями в Києві презентували логотип та

слоган пісенного конкурсу (на фото вгорі).– У 2016 році Національна телерадіоком-

панія України оголосила конкурс на розробку креативної концепції «Євробачення», це тема, ідея, слоган і логотип. 11 українських

креативних та дизайн агенцій подали 23 заявки. З-поміж них ми обрали логотип, в основі якого лежить намисто – не просто як українська прикраса, а національний оберіг та символ, різні намистини якого символізують неповторність кожної лю-дини. Споріднений з цією ідеєю і слоган «Євробачення-2017»: Celebrate Diversity, що перекладається як «Шануймо розмаїття», – розповіла продюсер пісенного конкурсу Вікторія Романова.

Що стосується головної арени конкурсу, то в МВЦ уже проведено ряд досліджень, зокрема акустичних, бо «Євробачення» вимагає високого рівня якості звуку. Без-посередні роботи в МВЦ розпочнуться 18 березня. Окрім МВЦ, в місті працюватиме ще кілька локацій «Євробачення».

* * * Право представляти нашу країну на

Міжнародному пісенному конкурсі вибо-рюватимуть 24 учасники. Відбіркові тури відбудуться 4, 11 і 18 лютого в Палаці куль-тури «КПІ» з прямою трансляцією на СТБ і UА:Перший.

Оцінювати конкурсантів буде компо-зитор Костянтин Меладзе, переможниця «Євробачення-2016» Джамала та поки що секретний член журі. Виконавець, який виступатиме за Україну на «Євробаченні», визначиться у фіналі Національного від-бору 25 лютого.

Ключі від «Євробачення-2017» – в надійних руках!� МЕР КИЄВА ВІТАЛІЙ КЛИЧКО ОТРИМАВ СИМВОЛІЧНІ КЛЮЧІ ВІД «ЄВРОБАЧЕННЯ». ЇХ, ПІД ЧАС УРОЧИСТОЇ ЦЕРЕМОНІЇ ВРУЧИЛА ПРЕЗИДЕНТ МІСЬКОЇ РАДИ МИНУЛОРІЧНОГО ГОСПОДАРЯ КОНКУРСУ – СТОКГОЛЬМА – ЄВА-ЛУЇЗА ЕРЛАНДССОН

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238)

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238) 17БУДЬМО ЗДОРОВІ

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

В умовах Інтернет-зв’язку пе-ревірити якість ліків цілком реально ще під час їх покуп-ки. Розробники спеціальної мобільної програми запев-няють: потрібну інформацію можна отримати не лише в інструкції медпрепарату, а й навіть у віртуальній базі, яка оперативно відстежує дані Держлікслужби.

У світі зареєстровано понад 350 тисяч лікарських засобів, в тому числі в Україні – близько 12 тисяч. Розібратися в такому розмаїтті над-звичайно складно. Тому й не дивно, що у столичних аптеках з’являється багато підробок і неякісних мед-препаратів.

Рано чи пізно кожен ризикує «на-рватися» на фальсифікат. Саме так і

сталося з киянкою Наталією Гуран: сумніваючись у якості придбаних ліків, вона декілька днів безуспішно намагалася з’ясувати істину через продавців фармацевтичної продукції. Після цього й виникла ідея створення мобільної програми для перевірки автентичності медпрепаратів.

— Базу даних для програми «Ліки-контроль» ми створили на основі списку медпрепаратів, за-реєстрованих у нашій країні. По-

тім додали інструкції лікарських засобів, а також дані Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками. На своєму сайті у режимі онлайн додаємо постанови і розпоря-дження про заборону окремих серій лікарських засобів, а також відомості про нові препарати, — розповідає IT-фахівць Наталія Гуран. — Для перевірки товарів передбачена покрокова інструк-ція. Виявити підробку можна за декілька секунд. За відгука-ми наших користувачів, лише за три місяці було зафіксовано близько 600 серій заборонених медпрепаратів, які не відповіда-ють стандартам.

За її словами, програмою «Лі-ки-контроль» вже користуються більше 20 тисяч українців. Вони можуть безкоштовно ознайоми-тися з інструкціями, шукати пре-парати та їх аналоги. Водночас

перевірка автентичності ліків – послуга платна: вартість перед-плати для «Android» — 20 грн, для «iOS» — близько долара. Звісно, сума невелика. А здоров’я — най-більша цінність, яку за гроші не купиш.

Як свідчить сумна статисти-ка, на сьогодні близько тисячі препаратів мають заборонені серії. То чи ж варто дивуватися, що в країні щороку викрива-ють підпільні лабораторії, що виготовляють фальшиві ліки. Насамперед це стосується пре-паратів, призначених для по-силення еректильної функції: «рекордсменами» у цій сфері вже визнали «Віагру», «Силденафіл», «Тадалафіл», «Левітру», «Сіа-ліс»… На ринку фальсифікатів також «прописалися» психотроп-ні речовини, спиртові настойки, протигрипозні та онкологічні препарати, антибіотики, гор-

мональні засоби та найбільш розрекламовані ліки (наприклад, травні ферментні препарати «Фестал» і «Мезим»).

Підробок було б значно менше, якби покупці не грішили над-мірною довірою до віртуальних продавців. Не варто забувати, що Інтернет-аптека і звичайна аптека — це «дві великі різниці»: перша є банальним Інтернет-магазином, а друга — медичним закладом. Пе-ред тим, як продавати препарат, провізор повинен поспілкуватися з покупцем. Скажімо, коли люди-на запитує про ліки від головного болю, аптекар має поцікавитися віком, артеріальним тиском, на-явністю черепно-мозкових травм тощо. У разі виявлення підозрілих симптомів він порадить звер-нутися до лікаря. Адже головне завдання фармацевтів — не отри-мання прибутків, а збереження здоров’я людей.

ПОРАДИ

Перевіряйте ліки, не відходячи від прилавка; Якщо в інструкції сказано, що препарат потрібно зберігати при темпе-

ратурі 5-8 градусів, а співробітник аптеки дістає його з полиці, від покупки краще відмовитись; Не купуйте ліки без упаковки та інструкції; Не забувайте перевіряти документи на відповідну серію медпрепара-

тів і звіряти їх маркування; Підозріло низька ціна може свідчити про підробку медпрепарату; Завжди перевіряйте ліцензію аптеки (у куточку споживача).

� БЛИЗЬКО 40 ВІДСОТКІВ УКРАЇНСЬКИХ ЛІКІВ — ЗВИЧАЙНИЙ

ФАЛЬСИФІКАТ, ПРОТЕ ВИЯВИТИ ПІДРОБКУ МЕДПРЕПАРАТУ НЕ ТАК ВЖЕ Й

СКЛАДНО

Як свідчить сумна ста-тистика, на сьогодні

близько тисячі препаратів мають заборонені серії. То чи ж варто дивуватися, що в країні щороку викри-вають підпільні лабора-торії, які виготовляють

фальшиві ліки.

Реальні загрози Реальні загрози віртуальних «аптек» віртуальних «аптек»

ТОЧКА ЗОРУ

«Кожна 15-та упаковка ліків знаходиться поза легальною зоною»

Олександр ПАБАТ, депутат Київради, член комісії з пи-

тань охорони здоров’я та соціального захисту:

— Те, що до контролю за ліками залучають-ся «айтішники», є позитивом. Адже йдеться про конкурентоспроможний і корисний про-дукт. На мій погляд, мобільний додаток «Ліки-контроль» — альтернатива відомого порталу «tabletki.ua». Отже, творці нового дітища дещо перебільшують, коли позиціонують свій про-дукт як ефективну допомогу для розпізнаван-ня підробки. Насправді це лише посібник для фармакологічного ринку, помічник у пошуку

препаратів-аналогів. Іронія долі для активних Інтернет-користувачів у тому, що саме тут, у мережі, співіснують і ті, хто викриває тіньову фармакологію, і ті, хто торгує контрафактом. Бо левова частка «лівака» припадає на вірту-альні аптеки.

Нині в Україні зареєстровано близько 14 тисяч препаратів. Проте кожна 15-та упаков-ка ліків знаходиться поза легальною зоною. Громадські експерти більш песимістичні: за їх даними, у нас 40% фальсифікату. Спосте-рігаючи за цими процесами, можу сказати: сьогодні з боку держави не зроблено жодного кроку для контролю за фармаринком. З 2014 року Кабмін призупинив перевірки діяльності підприємств, у тому числі й фармацевтичних, а це сприяє недобросовісним ділкам.

Профільне міністерство «застигло» на радянському рівні, а державні чиновники ухиляються від відповідальності. Офіційні по-відомлення про викриття контрафактних ліків — то лише інформація МВС про підпільні цехи чи склади з неякісними препаратами. Зазви-чай Мінохорони здоров’я не поспішає комен-тувати такі знахідки, не вживає превентивних заходів, не запобігає розвитку тіньового ринку ліків. За таких обставин викликає іронічну посмішку сам факт членства України у між-народній системі співробітництва фармацев-тичних інспекцій.

«Довіряю лише офіційним джерелам» Олена АРХИПЦОВА, завідуюча київською аптекою «Арні-

ка»:

— Щодо мобільної програми «Ліки-контроль» мені нічого невідомо. Довіряю лише офіційним джерелам інформації. У разі необхідності корис-туюся Інтернет-послугами Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками: на її офіційному сайті можна доволі швидко перевірити якість ліків. Для цього потрібно на-брати назву і номер серії медпрепарату. Також там розміщують інформацію про факти вияв-лення фальсифікованих ліків.

Як показує практика, придбати підроблені ліки можливо лише тоді, коли медичні товари надходять від маловідомого та сумнівного по-стачальника, без належного пакета документів, що засвідчують якість медпрепаратів. Аптеки, які дбають про свою репутацію та працюють на рин-ку багато років, отримують ліки належної якості. Адже вони співпрацюють зі складами великих і відомих національних дистриб’юторів (фірм або агентів підприємства, які здійснюють реалізацію продукції на основі угоди про право на продаж). Купуючи ліки, будь-хто може звернутися до про-візора з проханням надати копії документів на відповідну серію медичних препаратів.

ДУМКИ ВГОЛОС

Початок на 1 стор.Микола ПАЦЕРА

Леонід кілька років тому задумав обла-штувати на місці старого баскетбольного майданчика сучасний спорткомплекс. І розміс-тити тут ще й знаряддя для занять воркаутом – турніки, бруси, драбини. Втіленню задуму завади-ли Революція Гідності та війна на сході. Навесні 2014-го Остальцев звер-нувся до Деснянського райвійськкомату з про-ханням відправити його добровольцем на Донбас. У липні в складі 30-ї механізованої окремої бригади першого батальйону ЗСУ вирушив у рейд ворожими тилами з Донецької до Луганської області. До речі, про похід сина на війну знав лише батько (бойовий офіцер, який пройшов війну в Афганістані), а мамі, яка на той час поїхала до Італії, Леонід зі-знався лише через два місяці.

Розповідати про воєнні епізоди мо-лодший сержант Остальцев не любить. Лише обмовився коротко, як гаряче було на відомій нині усім Світлодарській дузі. Сепаратисти намагалися будь-якою ціною вибити наших бійців із цієї важливої страте-

гічної точки, але укра-їнські військові стояли на смерть. Тоді Леонід не уникнув поранення, лікувався у госпіталях. А після одужання зно-ву пішов на фронт – на Дебальцевський напря-мок. Демобілізувався у червні 2015-го.

Повернувшись до рідної Троєщини, Лео-нід Остальцев зайнявся

сімейними і громадськими проблемами. Разом з іншими АТОшниками заснував громадську організацію ветеранів, допома-гаючи сім’ям загиблих та тяжко поранених бійців. А ще колишній кулеметник ство-рив піцерію Pizza Veterano, де працюють здебільшого колишні учасники бойових дій, а консультує італійський кухар. Тут

не лише випікають смачну піцу за іно-земними рецептами, а й влаштовують майстер-класи для дітей.

Цей заклад харчування Леонід і вирішив використати для втілення своєї давньої мрії – спорткомплексу для молоді за про-ектом «Urban sport. Троєщина». У цьому йому допомагає товариш Ігор Колода та ще кілька ентузіастів. Вони зібрали потрібні підписи жителів, оформили в райадміністрації дозвільну документацію і зараз накопичують кошти на облашту-вання майданчика.

– Від вартості кожної проданої піци відраховуємо певну суму до спеціального фонду, – розповів Леонід Остальцев. – До-помагають друзі-АТОшники та інші зна-йомі, котрі мають власний бізнес. Таким чином ми вже зібрали понад 60 тисяч гривень із потрібних майже 130-ти. Хочемо все зробити власним коштом. Незабаром плануємо провести тендери на закупівлю покриття для майданчика. Мрію, аби наш комплекс був найкращим у столиці та по-служив взірцем спортивного оновлення і оздоровлення не лише Троєщини, а й усього Києва.

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238) ЛЮДИ ТА ДОЛІ 9

Борис БАБКІН

«ВСЕ! БІДОЛАСІ КІНЕЦЬ!»

Офіціант одного з київських ресторанів Артем, повертаючись з роботи, випив пару коктейлів. А далі – провал... Його закривавлене тіло знайшов о шостій ранку свя-щеник Володимирського собору отець Богдан Вайда.

У розмові з журналістом чер-говий по храму семінарист Іван згадує:

– Я чергував саме тої ночі, коли знайшли хлопця. Отець Богдан побачив біля дверей собору скри-вавлену людину, викликав «швид-ку». Видовище було жахливе . Голова хлопця не-мов вкарбувалася у землю. Він бив-ся в конвульсіях. Подумалося: «Все! Бідоласі кінець!». «Швидка» приїха-ла хвилин за 5–8. Ми почали підні-мати хлопця, щоб покласти на ноші. Ледве вдалося це зробити: через конвульсії тіло неможливо було втримати…

Внаслідок травми Артем впав у кому, його паралізувало. Лікарі зробили висновок, що хлопця або сильно побили, або зіштовхнули з висоти. Але де це сталося, як він опинився біля храму, невідомо й донині. Час минав, але попри всі зусилля лікарів київської 17-ї лікарні Артем не виходив із коми. І тут одна з його колег запропону-вала: «Давайте запросимо доктора Камілова». Цей лікар колись на-вчив ходити її дитину з важкою формою ДЦП.

– За час перебування в комі хво-рий катастрофічно схуд, важив не

більше 30 кілограмів, – розповідає невропатолог-реабілітолог Цен-тральної районної поліклініки Дніпровського району Києва Сергій Камілов. – Рідні неправиль-но годували Артема – давали мало води та їжі. Хлопець був вегетаріан-цем, та я порадив негайно почати годувати його м’ясом і рибою.

Камілов лікував Артема за од-нією із своїх запатентованих ме-тодик. А також штучно створював провокаційні ситуації, аби роз-будити пацієнта. Попросив, щоб рідні та колеги Артема голосно імітували при ньому скандали та сварки, ставили класичну музику, яку він терпіти не міг, навмисно

нагадували Арте-му про появу ди-тини, на яку він дуже чекав (його дружина була на останніх міся-цях вагітності). І вони розігрували справжні вистави. «Що ти лежиш?! –театрально ви-гукував хтось із рідних. – Відпо-чиваєш?! Як ти

можеш?!» Артем кривився, а один раз навіть спробував накритися подушкою, ховаючись від дра-тівливих звуків…

Нарешті через півтора місяці лікування Артем вийшов із коми. Це сталося у день, коли народився його син. Пацієнт провів у вегета-тивному стані 85 днів. При цьому він втратив не тільки кілограми, але й... десятки років: психологічно це був трирічний хлопчик, якого довелося заново вчити одягати-ся, чистити зуби, користуватися ложкою, сідати у тролейбус, пра-вильно звертатися до людей. Він, тридцятирічний, вважав себе ди-тиною і часто до своїх ровесників звертався: «Дядьку...».

У РОЛІ ПАЦІЄНТА

– Я навіть уявити не міг, що незабаром опинюся у ролі свого пацієнта, – каже Сергій Камілов. – Того дня мій п’ятирічний син стрибнув з невисокої шафи й у стрибку вдарив мене ногою по шиї. Напередодні я вчив його прийомів карате, у нього ніяк не виходив один удар. А тут вийшов... Я хотів шльопнути його – рука не працює. Намагався підвестися – ноги не тримають. У мене виявилися по-

шкодженими хребет, спинний мозок, міжхребцеві диски. Термі-ново зроблена операція пройшла не дуже вдало: я лишався частково паралізованим, практично не від-чував тіла, ноги рухалися погано, майже не працювала ліва рука…

Той, хто підняв на ноги чимало паралізованих після нещасних ви-падків та інсультів хворих, раптом опинився в такому ж становищі! Можна було впасти у відчай...

– Я спробував поглянути на цю ситуацію через призму фахо-

вого вдосконалення, адже багато лікарів минулого ставили на собі досліди в пошуках ліків і нових методів лікування, – продовжив свою розповідь Сергій Камілов. – Отже, намагався зцілити себе своїми ж методиками, фіксуючи основні моменти, запам’ятовуючи нюанси, щоб доповнити і вдоско-налити практику. Я працював як божевільний, часто прокушуючи під час тренувань губу до крові. І через півтора місяці вже став на ноги. Проте ще не міг вийти на роботу. Доліковувався вдома, носив корсет.

Коли Артем побачив Камілова в корсеті, дуже злякався і почав активніше працювати над собою.

– Отже, ми лікувалися одно-часно. Я потроху відновився. Травми Артема були важчими. Психологічно він теж не дуже поспішав дорослішати. Колеги постійно допомагали хлопцеві. Адміністрація ресторану повністю оплачувала його лікування, йому купили комп’ютер, знайшли ад-воката для ведення справи про побиття.

Артем сьогодні помічник офі-ціанта, продовжує реабілітацію: займається з логопедом корекцією мови.

– На жаль, моя сім’я не витри-мала цього випробування: ми з дружиною розлучилися, хоча з маленьким сином я бачуся, – зітхає Артем. – Вилікувавшись, я розшу-кав отця Богдана, який знайшов мене біля Володимирського собору, подякував за те, що допоміг вря-тувати моє життя. А семінаристові Івану подарував власні вірші.

– Коли я побачив Артема, не повірив своїм очам! – дивуєть-ся Іван. – Живий! Ходить! По-сміхається! А лікарі «швидкої» казали: «Якби його знайшли на 15 хвилин пізніше, не було б уже в живих»…

Точка повернення� СВЯЩЕНИК ВОЛОДИМИРСЬКОГО СОБОРУ ВРЯТУВАВ ВМИРАЮЧОГО ЧОЛОВІКА, ЗНАЙДЕНОГО БІЛЯ ХРАМУ. А ВІДОМИЙ КИЇВСЬКИЙ ЛІКАР ДОПОМІГ ЗРОБИТИ ЙОГО ЖИТТЯ ПОВНОЦІННИМ

Внаслідок травми Ар-тем впав у кому, його паралізувало. Лікарі зробили висновок, що хлопця або сильно по-

били, або зіштовхнули з висоти. Але де це ста-лося, як він опинився біля храму, невідомо й

донині.

Лікар Сергій Камілов (ліворуч) та його колишній пацієнт Артем

� УЧАСНИК АТО, А НИНІ ВЛАСНИК ПІЦЕРІЇ PIZZA VETERANO ЛЕОНІД ОСТАЛЬЦЕВ МАЄ НАМІР СТВОРИТИ СУЧАСНИЙ СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС НА ТРОЄЩИНІ

ЕНТУЗІАСТИ

Від вартості кожної проданої піци відраховуємо певну суму до спе-ціального фонду, – розповідає Леонід Остальцев. – Допо-

магають друзі-АТОшники та інші знайомі, котрі мають

власний бізнес

Баскетбол починається з… піцерії

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238)ВІЙНА І МИ18

Фото Олексія ІВАНОВА

Можна довго роз-мірковувати, хто був правий, хто віддавав накази і хто стріляв. Правда давно спалена в горнилі «стіни вогню на Грушевського»,

затоптана в бруківку Шовковичної і розстріляна

на Інститутській.

У перервах між боями писав книгу � «…БУЛО ЯКОСЬ ДИКО ПОВІРИТИ В ТЕ, ЩО ПОСТ У FASEBOOK, А ВІДТАК ПОБИТТЯ ЖМЕНЬКИ СТУДЕНТІВ ПЕРЕРОСТЕ В БАГАТОРІЧНУ ЕПОПЕЮ З ТИСЯЧАМИ СМЕРТЕЙ, СКАЛІЧЕНИМИ ДОЛЯМИ, ВИПАЛЕНИМИ МІСТАМИ, І КРУТО ЗМІНИТЬ МОЄ ЖИТТЯ». ТАК РОЗПОЧИНАЄ СВОЮ ПЕРШУ КНИГУ «ПСИХИ ДВОХ МОРІВ» ЇЇ АВТОР КИЯНИН ЮРІЙ РУДЕНКО

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Книга «цілком і повністю написана в зоні АТО, між нічними чергуван-нями». В короткій анотації до свого прем’єрного літературного твору Юрій пише: «Це роман про війну, про людей на війні, кохання, смерть, про мобілізованих і добровольців, про волонтерів. Це про мене і моїх друзів…».

Погодьтеся, небагато знайдеться учасників АТО, які після повернення до-дому видали власну книжку.

«МІЖ РЕВОЛЮЦІЄЮ ТА ВІЙНОЮ»

– Звісно, я брав участь в тих подіях, про які розповідаю в книжці. Не скажу, що мега-активну, але усіляко допомагав Майдану і учасникам антитерористичної операції на Донбасі, – розповідає Руденко. – Певний час вагався, якою мовою писати. Зупинився на російській. Хотів донести написане до російськомовної читацької аудиторії. З ін-шого боку, милозвучною українською можу писати про красу природи, про кохання, про любов до рідної землі та Батьківщи-ни… Про війну, брязкіт гусениць танка, клацання затворів автоматів, про смерть в бою в мене краще виходить російською. Вона жорсткіша.

Ведучи основну канву оповідей росій-ською, автор при потребі люб’язно по-ступається статусом першої особи іншим. Наприклад, своїй дружині Тетяні. Вона – вже вишуканою українською мовою – передає своє особисте бачення і сприйняття тих чи інших подій. Як сприймає їх сам автор?

– Можна довго розмірковувати, хто був правий, хто віддавав накази і хто стріляв. Правда давно спалена в горнилі «стіни вог-ню на Грушевського», затоптана в бруківку Шовковичної і розстріляна на Інститутській. Вже немає значення, чому так швидко згорів

Будинок профспілок, хто його підпалив і скільки людей залишилося всередині. Не має значення, якою насправді є та правда, гадаю, в кожного вона була своя…

Він стверджує, що саме громадські активісти Української спілки ветеранів Афганістану, маючи за плечима бойовий досвід та співпрацюючи з патріотичними політичними силами, зуміли втримати місто і забезпечити «силове прикриття» завоювань Революції Гідності.

– Вже пізніше, аналізуючи події на Май-дані, причини анексії Криму Росією, гібрид-ної війни на Донбасі, я глибоко усвідомив глобальність проблеми, що постала перед Україною, почав по-іншому, мабуть, зна-чно вимогливіше і критичніше ставитися як до себе самого, так і до навколишнього світу, – розмірковує Юрій Руденко.

АТИ-БАТИ, У СОЛДАТИ!

У квітні 2015-го йому зателефонували із військкомату і поцікавилися, чи не бажає послужити. Звісно, бажає! Свій директор-ський «штурвал» приватного підприємства, яке встановлювало киянам обладнання супутникових антен, передав партнерові. За кілька днів у військовому однострої кро-кував Яворівським полігоном. Потім було навчання на зенітника на Гончарівському полігоні.

Лише на початку літа у складі батальйону своїм ходом вирушив до зони АТО. Місце дислокації – околиця Краматорська. Бойова задача – охорона повітряного простору держави і штабу АТО.

– Був командиром гармати. Прослужив в АТО рівно десять місяців, – згадує Юрій Руденко. – В цей період, між нічними чер-гуваннями, і писав свою книжку… До речі, назва книжки насправді ніяким чином не пов’язана із сюжетом роману. Спочатку це була робоча назва. Тож вона якось «при-росла».

За словами Юрія Руденка, від реалізації першого видавничого проекту мільйони на голову не впали. Все досить скромно в матеріальному плані. Хоча вже вдалося реалізувати близько шестисот примірників книги. Перший тираж у 500 екземплярів розійшовся швидко. А місяць тому, перед Новим роком, був надрукований додатковий наклад, який зараз у продажу.

Наразі Юрій визнає, що має певні про-блеми з розповсюдженням книжки, адже магазини віддають перевагу здебільшого україномовним виданням. Тож ветеран АТО сподівається, що, можливо, і ця публікація

в газеті «Вечірній Київ» якимось чином допоможе йому, літератору-початківцю, заявити про себе.

“ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ” Повернувся до Києва у липні минулого

року. – В армії по-новому оцінив свій потенці-

ал, розширив межі прагнень і можливостей, – щиро зізнається Юрій. – А ще навчився бути чесним. Як перед собою, своїми рід-ними, так і перед зовсім чужими людьми…

Гортаючи презентоване автором видан-ня, звертаю увагу на доволі нестандартну інформацію у вихідних даних: «Люди, без яких би нічого не вийшло». А далі – декілька прізвищ. Як пояснив Руденко, це його друзі-соратники, які так чи інакше долучилися до того, щоб видання побачило світ. Серед них, звісно, вже згадана вище Тетяна Руденко, дружина Юрія, з якою у шлюбі вже дев’ять років. Вона як фаховий психолог і психо-терапевт, не лише допомогла чоловікові знайти себе після важких випробувань, а й активно займається практичною реабі-літацією багатьох інших ветеранів АТО.

– Я дуже вдячний своїй Тані. Завдяки їй навчився не соромитись власних почуттів, краще розуміти інших людей, мотивацію їх дій чи бездіяльності, – каже Юрій.

Руденко тішиться з того, що поклав історії багатьох учасників і Майдану, і АТО в літературно-художню «обкладин-ку», зробив книгу достатньо легкою для сприйняття – навіть тими людьми, які не мають жодного відношення до армії, до подій на Донбасі:

– Маю плани щодо екранізації твору. Фахівці кажуть, що цей формат вийшов доволі вдалим. Сподіваюся, фортуна мене не покине, і все в нас буде добре…

– Під час відкриття стели пам’яті загиблого в Донецькому аеропорту кіборга Олексія Дурмасенка я по-знайомився з його батьком, котрий зробив цю стелу. Він узяв на себе

практично всю роботу з художнього оформлення експозиції музею. Знайти приміщення під нього допомогли в райадміністрації, а директор школи Лариса Дубовик

всім серцем сприйняла нашу ідею і всіляко допомагала її втіленню разом із учнями, – зауважив один із організаторів музею Андрій Да-щенко, який був активним учасни-ком подій на Майдані, волонтером, який багато разів доставляв нашим бійцям в зону АТО продукти, одяг, військове спорядження. Так що, як кажуть, пропустив крізь серце все, що знайшло втілення в екс-позиціях музею.

Після звернення до мешканців району, люди почали приносити різні речі, які належали учасникам АТО – і вони ставали експонатами. Активісти виконували різну підсо-бну роботу з ремонту приміщення.

– Я планую зробити експозицію пересувною – перевозити експо-нати в ящиках з-під боєприпасів і демонструвати в школах та уста-

новах міста, щоб якомога більше людей, особливо молоді, знали про революцію і війну, – ділиться Андрій Дащенко.

Серед експонатів музею – пор-трети героїв Небесної Сотні, ефекту присутності надає відвідувачам панорама, на передньому плані якої зібрані атрибути буремного Майдану – пляшки з «коктейлем Молотова», автомобільні покриш-ки, протигази, каски та щити. У вітринах – макети зброї та боє-припасів, а також уламки ворожих снарядів – їх привезли з району бойових дій друзі-волонтери, учас-ники АТО. На одній зі стін – стела пам’яті з портретами 18 загиблих на Сході голосіївців, з розповідями про них.

– Доки ми готували цю екс-позицію, загинув ще один наш

земляк, – із болем зауважив Андрій Дащенко. – Скорботний список поповниться новими героями.

– Такий музей дуже важливий для патріотичного виховання на-ших дітей, – сказала «Вечірці» директор школи №110 Лариса Дубовик. – Вони активно допо-магали в його створенні, зокрема, учні молодших класів приноси-ли речі своїх батьків – учасників АТО, водночас передали на фронт багато виготовлених власноруч подарунків – оберегів, малюнків, листів, одягу та продуктів. У музеї ми проводитимемо зустрічі з вій-ськовими, а також уроки історії, екскурсії для учнів інших шкіл, для чого підготуємо власних екс-курсоводів. Музей буде доступним для всіх бажаючих.

Микола ПАЦЕРА

ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ

Пам’ять, що живе в експонатах� ПЕРШИЙ У ГОЛОСІЇВСЬКОМУ РАЙОНІ МУЗЕЙ, ПРИСВЯЧЕНИЙ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ТА ВІЙНІ НА СХОДІ УКРАЇНИ, ВІДКРИТО В ШКОЛІ №110

Ідея створення музею «Гідність і честь українців» виникла у його організаторів після встановлення на території дитя-чо-юнацької спортивної школи №15 пам’ятного знаку на честь загиблих голосіївців. Також запропоновано висадити у Голосіївському парку алею пам’яті загиблим із меморіалом «Повернення героїв».

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238) РЕТРО 19

На цьому місці колись уже хтось стояв� У КИЄВІ ТРИВАЄ КАМПАНІЯ З ДЕКОМУНІЗАЦІЇ МІСЬКОГО ПРОСТОРУ – В РАМКАХ ДЕМОНТАЖУ ПАМ’ЯТНИКІВ РАДЯНСЬКОЇ ЕПОХИ. СКУЛЬПТУРИ ЗНИКАЮТЬ, АЛЕ ПОСТАМЕНТИ ЛИШАЮТЬСЯ. «ВЕЧІРКА» ПРИГАДАЛА, ЯК У КИЄВІ ПОВОДИЛИСЯ З ПАМ‘ЯТНИКАМИ У РІЗНІ ЧАСИ

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Перша хвиля демонтажів скульптур політичним діячам у Києві припала на початок радянської влади – 1920-ті роки. Тоді з площ швидко прибирали пам’ятники російським царям, «за компанію» знесли й пам’ятник Княгині Ользі, зрівнявши з землею і постамент. В радянський період споруджували і тимчасові пам’ятники – з гіпсу та інших неміц-них матеріалів.

«Зачепило» київські пам’ятники під час німецько-фашистської окупації міста. На-приклад, знесли скульптуру Сталіна, що стояла біля входу в парк поряд з філар-монією. І наступна кампанія з демонтажу прокотилася на початку 1990-х років – на зорі незалежності України.

Тож нинішня кампанія руйнації далеко не перша, але її відмінність в тому, що по-стаменти лишаються, часом і з написами про тих, кому вони поставлені. Виключенням є хіба що пам’ятник чекістам на Либідській площі, і то через особливості скульптури.

Раніше ж питання постаментів після де-монтажу скульптури вирішувалося так: або місце займала нова постать, або постамент теж демонтували.

МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ: СТОЛИПІН, МАРКС ТА ЛЕНІН

Сто років тому головна площа міста мала зовсім інше планування – там де фонтани, з боку поштамту, стояла велика будівля міської думи. Після вбивства в Києві прем’єр-міністра Російської імперії Петра Столипіна було вирішено встановити йому пам’ятник перед думою. 100 тисяч рублів на нього зібрали мешканці Києва, 20 тисяч передав цар Микола ІІ, а італійський скульптор Етторе Ксименес безкоштовно виготовив скульптуру – і в 1913 році її встановили.

Однак вже під час лютневої революції 1917 року пам’ятник публічно скинули,

влаштувавши... символічну шибеницю. Місце на постаменті зайняв Карл Маркс. Закінчилася історія цього «витвору мисте-цтва» у 1941 році – Хрещатик постраждав внаслідок влаштованої радянськими під-пільниками пожежі, і після війни ані думи, ані пам’ятника вже не було.

Натомість, вже після перепланування площі у 1977 році, з’явилася масштабна композиція – монумент Жовтневій револю-ції, в центрі якого стояла величезна статуя Леніна. Демонтували її та інші скульптури у 1991 році, але постамент лишився. На ньому з часом встановили перший у місті медіа-екран, який кияни називали «телевізором». Зник постамент після реконструкції площі у 2000-х роках, а «телевізор» розмістили на схилі на вулиці Інститутській.

ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛОЩА: ОЛЕКСАНДР ІІ, ЧЕРВОНОАРМІЄЦЬ, СТАЛІН І ЗНОВУ ЛЕНІН

За часів Російської імперії ця площа називалася Царською, і у 1911 році біля підніжжя схилу при вході на оглядовий майданчик на честь 50-річчя звільнення від кріпосного права встановили великий монумент імператору Олександру ІІ – най-більший у всій державі. Біля ніг імператора розмістили барельєфи із зображенням вдячних селян, по боках – скульптури, що зображали «Милосердя» та «Правосуддя».

Однак вже у 1920 році весь монументаль-ний комплекс знесли разом з постаментом, зате з іншого боку паркової алеї встановили велику скульптуру «Червоноармієць – захис-ник народних мас». Та у 1936 році її знесли й просто посеред проходу встановили симво-лічну кремлівську Спаську вежу та скульптуру Сталіна за трибуною. Зруйнували це диво со-ціалістичного реалізму німці під час окупації Києва, і більше пам’ятників на цьому місці не з’являлося. Хіба що з іншого боку площі на початку 1980-х років звели будівлю Музею Леніна (зараз – Український дім), де всередині стояла величезна скульптура. Її, як і Леніна з Майдану, демонтували на початку 1990-х.

ПОСТАМЕНТ ПЕРЕЖИВ ПАМ’ЯТНИКИ: МИКОЛИ І, БОБРИНСЬКОМУ, ІСКРІ ТА КОЧУБЕЮ

Один з перших пам’ятників в Києві було встановлено у сучасному парку Шевченка –в 1896 році навпроти університету з’явилася велика скульптура імператора Миколи І (автор Матвій Чижов). На барельєфах постаменту були зображені (збудовані за часів правління імператора) Володимир-ський університет, Ланцюговий міст, Перша гімназія та Кадетський корпус. У 1920 році пам’ятник переплавили на заводі «Арсенал», а у 1939 році на тому ж постаменті, звісно ж, без вказаних барельєфів, встановили скульптуру Тараса Шевченка.

Зберігся і досі ще один постамент цар-ських часів – на Арсенальній площі. Там, де зараз стоїть гармата, у 1914 році було відкрито пам’ятник Іскрі та Кочубею – ге-неральному судді та полковнику, які пере-повідали Петру І плани гетьмана Мазепи перейти на бік шведів у Полтавській битві. Знесли ці скульптури під час громадянської війни у 1917 році, а по її завершенню у 1923 році їх місце зайняла гармата, що символі-зує повстання робітників заводу «Арсенал» проти української влади УНР.

Тож варто очікувати, що в рамках деко-мунізації постамент знову стане вакантним. До речі, плита, на котрій зроблено написи, тут також збереглася ще з царських часів – її просто перевернули іншим боком.

Ще один постамент з давньою історією, який скоро повинен стати вакантним, - на розі бульвару Шевченка та вулиці Петлюри. У 1871 році тут встановили пам’ятник Олек-сандру Бобринському – графу, за сприяння якого розвивалася залізниця, цукрова про-мисловість. Загалом це була не політична постать, однак і цю статую знесли у 1926 році та переплавили. А у 1954 році на цьому місці, але вже на іншому постаменті, по-ставили пам’ятник радянському комдиву Щорсу – вже як кінну статую, яку теж очікує демонтаж...

ДО ТЕМИ

Уряд Литви виділить до 44 000 євро на від-новлення пам’ятника українському гетьману Костянтину Острозькому в Києві, який був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Пам’ятник зруйновали в 1941 році при відступі Червоної армії з Києва. Новий пам’ятник планується спо-рудити на місці колишнього. Нагадаємо, у вересні 1514 року об’єднані війська під керівництвом гетьмана Великого князів-ства Литовського, православного магната Костянтина Острозького в битві під Оршею здобули перемогу на московським військом. Після цього експансію Московії на захід було надовго затримано.

Реклама

«Вечірка»: разом з киянами понад 110 років! Будьмо разом і надалі!

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку

Купити газету «Вечір-ній Київ» можна у мережах «Союздру-ку», «Київоблпреси» (Київська обл., Жи-томир, Житомирська обл.), поштових відді-леннях Києва та області.

Оформити передплату можна у поштових відді-леннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

Передплатний індекс

37607

1 місяць 14 грн3 місяці 42 грнпівроку 84 грнрік 168 грн

ЛИШЕ14 грн

на місяць

укор 5102 янтвож 8№40 (19170)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

facebook.com/vechirkanova

vechirniykiev.com.uatwitter.com/vechirkanovavk.com/vechirkanova

» 6

» 4

» 10–16

TVпрограмаНайз

ручн

іша

Жереб кинутоВіднині партії мають номери у виборчому бюлетені.

Боротьба за симпатії електорату стає все запеклішою

В гостях у медиків спеціального призначення «Вечірка» дізналася, як навчають надавати невідкладну допомогу

Подробиці на стор. 7

НІМЕЦЬКІ ФАХІВЦІ ГОТУЮТЬ РЕВОЛЮЦІЮ У СТОЛИЧНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ

Політична реклама

ОЛЕКСІЙ РЕЗНІКОВ ПРО НОВИНИ ІЗ ФРОНТУ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

Подробиці на стор. 8, 17

Фото Григорія Кубланова

Голова Київської ТВК Михайло Терещенко

запевнив, що процедура жеребкування

є досконалою

кур’єр «ВК»2

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Фото Бориса Корпусенка

Леся КЕСАРЧУК

Часто чуємо: а що робить влада, щоб містяни сплачували менше за енергопослуги? Відповіда-ємо: нині у столичних будинках почали встановлювати тепло-регулятори. Це частина систе-ми індивідуальних теплових пунктів, розміщених у підвалах будинків. Погодні регулювання подачі тепла дозволять мешкан-цям заощаджувати енергію та кошти.

Адреса одного із таких техніч-них «див» – Теремківська, 19. І це лише перша ластівка. Місто планує обладнати подібними приладами півсотні будинків. А якщо вони себе виправдають, то наступного року їх будуть встановлювати скрізь.

Система теплорегулювання дороговартісна – приблизно 300 тисяч для одного об’єкта. Вигля-дає вона приблизно так: іззовні на стіні стоїть датчик, який ви-

мірює температуру, а в підвалі – індивідуальний тепловий пункт, де автоматизована система уже розподіляє тепло по квартирах. Мешканці цього будинку тепер зможуть заощаджувати на опален-ні й самі обирати собі необхідну температуру. «Ця система повністю запрогра-

мована. Усі жителі цього будинку колективно можуть прийняти рішення, щоб температура вночі була плюс 16 градусів. А коли вони прокидаються, наприклад з 7 до 8 ранку, – плюс 20. Це потрібно один раз налаштувати на контролері, й така температура буде постійно», – розповідає гендиректор компанії підрядника, що встановлювала погодні регулятори, Сергій Фіщук.

Оглянув нову установку і мер Віталій Кличко. «Багато киян скаржаться на

нестачу тепла в будинках чи, на-впаки, на спеку, коли через зміну погодних умов у квартирі надто тепло, що призводить до додатко-вої втрати енергії та додаткових рахунків, які отримують люди

за опалення. Щоб зробити ефек-тивнішим використання джерел енергії та зменшити суми нара-хованих коштів у платіжках, ми встановлюємо регулятори тепла у 50-ти будинках. Якщо на вулиці теплішає, подача тепла до квартир зменшується, холоднішає – тем-пература автоматично додається», – каже Віталій Кличко. Крім того, у рамках реконструк-

ції теплопункту встановлюються теплові насоси. Це дозволить зро-бити рівномірнішим та комфорт-нішим розподіл тепла у будинку. Тобто уникнути випадків, коли в одній квартирі спекотно, а в другій – холодно. Встановлені теплові лічильники допоможуть заощадити 30% тепла, а система погодного регулювання зеконо-мить додатково близько 20% те-пла, а отже і коштів. Нагадаємо, що в рамках енер-

гозбереження міська влада завер-шує програму щодо забезпечення 4000 будинків теплолічильниками, у більш ніж 3000 з яких прилади уже встановлено.

столиця за тижденьЄ комунальна Галерея мистецтв! Учора на Троєщині (вул. Драйзера, 6) відкрили першу районну Гале-

рею мистецтв комунальної власності. В експозиції «Творче розмаїття

осені» представлені роботи відомого живописця та скульптора Валерія

Франчука, народної майстрині Тетяни Протчевої, художниці Софії Книш,

доньки знаного українського митця Анатолія Криволапа Ганни, а також

учнів і педагогів закладів культури та освіти Деснянського району. Біля мерії та Кабміну – велопарковки Поблизу КМДА та Кабміну облаштували стійки для паркування вело-

сипедів. Парковка розрахована на 10 велосипедів, а дизайн розробив

архітектор та волонтер Асоціації велосипедистів Києва Сергій Смирнов. Нові тролейбусні маршрути

З 30 вересня за численними зверненнями пасажирів розпо-чав роботу новий тролейбусний маршрут №46 «Вулиця Маршаль-ська – Голосіївський парк» у Голо-сіївському районі, а з 2 жовтня запрацював новий тролейбусний

маршрут на Троєщині – №47 «Вулиця Милославська – стан-ція метро «Мінська». Ще одна новація – тролейбусний маршрут №29, що розпочинається від залізничної платформи «Зеніт»,

продовжено до станції метро

«Дарниця». А ось рух трамваїв №15 «Автогенний завод – вулиця Старо-

вокзальна» та №18 «Контрактова площа – вулиця Старовокзальна» має

відновитися 9 жовтня.

На Південному мосту завершили ремонт У столиці закінчено капремонт Південного мостового переходу. Зо-

крема, вже виконано роботи із влаштування верхнього шару асфальто-

бетонного покриття з литого гусасфальту, що здатен витримувати значні

навантаження та коливання споруди. «Середньовічні страти і покарання» у «Київській фортеці» У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця»

(вул. Госпітальна, 24-а) відкрито найрезонанснішу виставку цього року

«Середньовічні страти і покарання». Глядачі здійснять історичний екс-

курс «сутінками Середньовіччя», побачать знаряддя тортур. Це науково-

популярна виставка, на якій представлено натуральні зразки з викорис-

танням звуку, світла та спецефектів. Названо кращих За підтримки Департаменту промисловості та розвитку підприємництва

КМДА у столиці відбулася урочиста церемонія нагородження перемож-

ців, лауреатів і фіналістів регіонального етапу всеукраїнського конкурсу

якості продукції «100 кращих товарів України». Міська влада відзначила

29 переможців, а саме: великі, середні та малі підприємства з виробни-

цтва продовольчих товарів, підприємства, що випускають промислові

товари, продукцію виробничо-технічного призначення, підприємства,

які надають послуги у побутовій та виробничій сферах. Тротуар на Хрещатику перекрили напівсферами Парний бік Хрещатика перекрили спеціальними обмежувачами, що до-

поможуть у боротьбі з хаотичною парковкою. З ініціативи мера Києва

Віталія Кличка та голови Шевченківської РДА Олега Гаряги весь тротуар

центральної вулиці столиці так само буде закритий для паркування

автомобілів.

Червоне – то двірник Двірників у центрі міста тепер видно здалеку – завдяки новій формі

червоного кольору, в яку прибиральників та робітників ремонтної служ-

би вдягнуло КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

Печерського району міста Києва». Кожен новий комплект спецодягу

коштує близько 270 гривень. Двірникам обіцяють видати ще й бейджі з

фотографією, ім’ям та прізвищем працівника. «Неприпустимо, щоб у столиці України двірники мали неохайний

вигляд. Тому прийнято рішення забезпечити робітників новим спец-

одягом, в якому їм буде комфортно працювати за будь-яких погодних

умов», – заявив представникам ЗМІ голова Печерської РДА Сергій

Мартинчук і запевнив, що всі робітники служб району вже мають

такий одяг. Як повідомили кореспонденту «Вечірнього Києва» у прес-службі Пе-

черської РДА, згодом для холодної пори року для прибиральників буде

придбано зимовий варіант спецодягу: взуття, утеплені штани і куртки.

Як зменшити рахунки за тепло?

Хто очолив Зал офіційних делегацій У столиці обрали нового керівника особливого держпідприємства Леся КЕСАРЧУК

Економіст за освітою Андрій Ма-зур уже мав досвід керування ДП «ЗОД» (Зал офіційних делегацій) упродовж 2003–2006 років. Його обрали за конкурсом в Управлінні державними справами. За всю історію ЗОДу це вперше його ди-ректор обирається таким чином.

Державне підприємство «Зал офіційних делегацій» в аеропорту «Бориспіль» прославилося цього

року скандальними мітингами працівників. Профспілки під-приємства протестували проти скорочення. Пасажиропотік у Залі офіційних делегацій значно зни-зився, тож керівництво виріши -ло оптимізувати кількість його працівників. Конфлікт владнали і у вересні оголосили конкурс на посаду директора. Боротьба за крісло керівника

престижної установи у «Борис-полі» точилася між п’ятьма пре-тендентами. За словами Андрія Мазура, аби збільшити пасажи-

ропотік і надходження коштів до підприємства, планується приваблювати поважних пер-сон і бізнесменів різноманітним сервісом. А саме створити зону для відпочинку, ігрову зону для дітей, поліпшити харчування. Буде створено сайт в Інтернеті, де можна зробити замовлення на обслуговування без черги та у зручний час. Вартість послуг поки що не підвищуватиметься, а для постійних клієнтів у Залі офіційних делегацій діятиме система знижок.

Регулятори тепла встановлять у 50-ти будинках

Фото Олексія Іванова

акценти4

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Реклама

влада на зв’язку

– Пане Олексію, нещодавно у Києві пройшла міжнародна конференція на тему «Як подолати корупцію?», на якій ділилися досвідом представники різних країн. Що корисного має місто від цього заходу?

– По-перше, ми привернули увагу гро-мадськості до нашої роботи на антикоруп-ційному напрямку, розповіли про зроблене, поділилися планами. По-друге, отримали підтримку колег з інших країн. Наприклад, посол Німеччини в Україні Крістоф Вайл схвально висловився про створення елек-тронного урядування в Києві. Він визнав, що це дуже ефективний спосіб боротьби з корупцією. А голова місії USAID Україна Джед Бартон нагадав про те, що й Агенція з міжнародного розвитку допомогла у боротьбі з корупцією.

– А як саме допомогла? – Агенція виділила чимало коштів, які було направлено на заходи з подолання ко-рупції, – це 1,3 мільйона доларів. Окрім того, як я вже казав, одним із ключових заходів є впровадження електронного урядування. Зайшовши на портал КМДА у підрозділ «Відкритий бюджет», кожен може побачити видатки по школі, дитсадку… Ви можете контролювати видатки аж до закупівлі лам-почок чи фарбування стін.

– «Відкритий бюджет» – це лише один із пунктів. Розкажіть, будь ласка, доклад-ніше про саму програму. – У межах програми Smart City (у пере-

кладі з англ. мови – «Розумне місто». – Авт.) окрім «Відкритого бюджету» реалізовано ще й такі ініціативи: «Електронні закупівлі», «Електронні послуги», «Система управління майном», «Єдина система обліку», «Електрон-ні петиції» та «Бюджет участі». Завдяки електронному урядуванню буде зведено до мінімуму перебування громадян у кабінетах посадовців. Послуги будуть автоматизовані, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець. І дуже важливо, що проект передбачає передачу громаді повного контролю за використанням бюджетних коштів.

– Чи виправданим було створення Антикорупційної ради? – Так. Раду, до речі, очолює Віталій Кличко.

За останні місяці гучні звільнення (заступника директора Департаменту архітектури Андрія Вавриша, керівника «Київтранспарксервісу»

тощо), низка службових розслідуваньM– усе завдяки спільній роботі громадськості, екс-пертів і представників влади в цій Анти-корупційній раді. Усі ключові заходи ан-тикорупційної програми втілено в життя відповідними розпорядженнями Віталія Кличка як голови КМДА, моїми розпоря-дженнями та завдяки роботі депутатського корпусу Київради.

– Найболючішими корупційними галузями лишаються, мабуть, ЖКГ і освіта.

– Перевірка всіх керуючих компаній з об-слуговування житлового фонду на наявність корупційної складової уже розпочалася. Особливу увагу буде приділено тендерним закупівлям із надання всіх послуг у сфері ЖКГ. Така ж ситуація і в школах. Проблеми тендерів, побори з батьків, погана якість

харчування, махінації – все буде припи-нено. До речі, директорів деяких шкіл уже звільнено. Інколи ж у навчальних закладах до маразму доходить. Наприклад, в одній із шкіл були передбачені бюджетні кошти на заміну вікон. Їх замінили, але лише в кабінеті директора! Не корупція, ні. Але чи не нахабство?

– А прості громадяни можуть якось впливати на діяльність Антикорупцій-ної ради?

– Так. Будь-який киянин може надати пропозиції. Але боротьба з корупцією не обмежується лише роботою ради. Коли ми всі разом почнемо потрошки докладати зу-силь, тоді кожен із чиновників розумітиме, що й під ним хитається крісло. І перш ніж «попросити», сто разів подумає, чим то для нього може обернутися. Я розумію, що всі випадки корупційних дій

за одне засідання не розглянеш. Зараз, коли кияни все ще ходять кабінетами, стикаються з вимаганнями «віддячити» комусь,M– велике прохання звертатися щодо цього за телефо-ном гарячої лінії: +38 (096) 588-11-88.

Катерина СКРИПНІКОВА

Графік проведения особистих і виїзних прийомів громадян i прямих («гарячих») телефонних лiнiй першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та заступниками голови КМДА на IV квартал 2015 року. У першого заступника голови КМДА Ігоря

Володимировича Ніконова особистий прийом громадян – першого вівторка з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-40. • Особистий виїзний прийом – третього вівторка

кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Печерській РДА та у четвертий вівторок кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Шевченківській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» те-лефонних ліній – кожної другої середи з 17.00 до 18.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Петра Олександро-

вича Пантелеєва особистий прийом – кожно-го другого четверга з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-56. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

четверга з 16.00 до 18.00 у Святошинській РДА та кожного третього четверга з 16.00 до 18.00 у Солом’янській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих» те-

лефонних ліній – кожного четвертого четверга з 16.00 до 17.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Михайла Борисовича

Радуцького особистий прийом громадянK– кож-ної третьої п’ятниці з 12.00 до 14.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 516). • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-76-16, 202-77-21. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

понеділка місяця з 16.00 до 17.00 в Голосіїв-ській РДА та третьої п’ятниці з 16.00 до 17.00 у Дарницькій РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного першого вівторка з 11.00 до 12.00, тел. 202-76-76. Заступник голови з питань містобудування та

архітектури проводить особистий прийом гро-мадян кожної першої середи місяця з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-04, 202-77-05. • Особистий виїзний прийом – у другу середу з

16.00 в Оболонській РДА, четвертої середи з 16.00 в Подільській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного другого четверга з 14.00 до 15.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Ганни Вікторівни

Старостенко особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 319). • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-03. • Особистий виїзний прийом – кожного четвер-

того вівторка місяця з 16.00 в Деснянській РДА та третього вівторка з 16.00 у Дніпровській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76.

Олексій Резніков: «Крісло хитається під кожним корупціонером» Заступник Київського міського голови – секретар міськради

Олексій Резніков розповів «Вечірці», що нового на фронті боротьби

з корупцією і які труднощі при цьому виникають

Послуги будуть автоматизова-ні, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець

Фото Павла Пащенка

погляд6

Вечірній Київ | 31 березня 2016 року | №13 (19195)

кава Гарантія додається

Вадим ПЕТРАСЮК

У «Макдональдсі» троє чоловіків хрумтіли картоплею. Перед ними на столі лежала велика професійна фото-камера об’єктивом догори, наче Пізан-ська вежа. Схоже, вона була головним предметом їхньої розмови. – … тож я кажу: камера вже геть

ніяка,K– кивнув на неї перший хло-пець. – Але у конторі не хочуть купляти нову. Кажуть, будемо ремонтувати. На ремонт гроші є, а на нову ні. Різні статті бюджету.

– І що? – спитав другий хлопець із набитим картоплею ротом. – Та замахався ходити по ремон-

тах. То камера глючить, то об’єктив, то камера, то об’єктив... Кажу шефові: що ви хочетеK– дев’ять років камері! Металобрухт! – І що? – знову поцікавився другий.

– Несу в ремонт. Не фокусується. Подивилися: у вас, кажуть, бек-фокус. За тиждень полагодили. Через два дні знову не фокусується. Несу назад. По-дивилися: у вас бек-фокус, треба ще на тиждень залишати. Я їм показую їхню ж гарантію на їхній ремонт: це ж ви, кажу, так наремонтували. Вони: ой-ой, зачекайте. За десять хвилин виносять камеру. Ось, мовляв, вже готове. При-кинь!

– І що? – Що-що?! Нічого! Усі засміялися. Настрій компанії по-

жвавішав. – А оце недавно об’єктив після

ремонту забрав. Майже та сама історія: дали місячну гарантію, а за тиждень він знову глючить. Я їм несу, а вони не беруть. Кажуть: у вас тут сліди втручан-ня – хтось його розбирав, – тож ремонт на платній основі. Якого втручання?! Кажу: хлопці, я, по-вашому, схожий на ідіота? На біса мені його розбирати, коли маю від вас гарантію, що ви це зробите професійно та безкоштовно? Де логіка?!

– А вони? – Уперлися. Я пішов до свого на-

чальства. Кажу: у нас з ними договір на обслуговування – от і вирішуйте. Наш юрист з ними гавкається. Схоже, по-міняємо сервісну майстерню. Тут обізвався третій з компанії, який

досі лише їв. Він був явно старший за двох перших. – Мені усе це нагадує «Фітіль». Там

був сюжет: годинниковий майстер у лупу роздивляється годинник. Каже: о-о, скільки бруду, шестерні геть зноси-лися, пружина ослабла – треба міняти. Приходьте за місяць. Ну й називає ціну. А власник годинника йому: ніяких гро-шей – годинник на гарантії. І показує через віконце гарантійний талон. Май-стер: а-а, ну так би одразу й казали! Щось там почаклував, усе, каже, заби-райте – годинник працює. Віддає і про-сить гарантійний талон. А клієнт йому: е, ні! Цей талон – від швейної машинки. Я по ньому ще телевізор відремонтую, холодильник і електробритву. Розповівши це, чоловік сам засмі-

явся. Але хлопці, схоже, не розуміли, в чому кумедність. – А як він відремонтує холодиль-

ник?K– спитав один. – Та це ж гумор! «Фітіль»! Був за «совка» такий кіножурнал сатиричний. Висміював усе, що партія дозволяла.

– Яка партія? Чоловік зміряв хлопців поглядом: – Жуй картоплю, філософ!

з бульбашкамимииииииии МАФи незгод Леонід ФРОСЕВИЧ

Якщо в середині 1990-х розгортала-ся жорстока конкурентна боротьба (з підпалюваннями та стріляниною) між кримінальними групами за право «МАФіо-зити», тобто тримати МАФи під контролем, торгувати тут, то сьогодні ситуація дещо іншого ґатунку. Рекетири давно легалізу-валися, стали «порядними», однак все одно тяжіють до сумнівної торговельної діяльності.

Старі Схеми на но Вий лад Нині вони використовують великий арсенал засобів, захищаючи свою вотчи-ну. Нацьковують «прикриття»: куплених деяких правоохоронців, чиновників… Проплачують та організовують мітинги-про-тести «ображе-них покупців» та «підприємців». Блокують роботу комунальників за допомогою тітушок, фаль-шивих учасни-ків АТО (сьогод-ні навіть діють деякі полігони, де тренуються такі бійці в балаклавах за викликом). Це вже щось схоже на «МАФіозну» імперію, яка, можливо, у 1980-х і не снилася

такому хрещеному батьку, як Могилевич. Екс-директор Департаменту міського

благоустрою та збереження природного середовища, а нині – народний депутат України Дмитро Білоцерковець розповів у Фейсбуку, що на лівому березі демонтовані МАФи «належали одному з найодіозніших мережевих мафовиків на призвісько «Х5» або «Качок», який неодноразово вико-ристовував вогнепальну зброю і так само організовував радикальний опір демонтажу незаконних кіосків». Отже маємо виклик… Утім, у цій справі

таких викликів для міста чимало. Один із найголовніших: упродовж багатьох років влада заганяла ці питання майже в тупик. Замість кардинального та продуманого вирішення дуже гострої і складної про-блеми – половинчасті рішення, бажання підіграти тій чи іншій бізнесовій групі (не безкоштовно, звісно), спроби й собі щось

урвати, а ще популістські обіцянки, перед-виборчі ігри… Типова картина: наприклад, сьогодні торговельні ряди ліквідували, а завтра на цьому ж місці копали фундамент під супермаркет. Страждали про Сті люди Зазвичай страждали прості люди, які

торгували у цих крамничках. 2012 року я був свідком демонтажу десятків кіосків біля метро «Дарниця». Підприємці, які орендували тут павільйони в однієї фірми, не знали, що вона має великі негаразди з документами. Комунальники викинули крам підпри-

ємців на вулицю, кіоски забрали на штраф-майданчик. Киянка Надія Дубкова «три-

мала» тут із чоловіком Ро-маном будочку «Ремонт взуття», самі й працювали. Після погрому жінка сиділа на купі взуття і гірко плакала. А поруч зграйками тусува-лися з яскравими плакатиками «Молодые регионы» хлопці та дівчата. Вони ще три-мали в руках гасла «Киев не рынок и н е мусорник!». Проти МАФів війною пішли вже й юні політики… З дозволу великих «рєшал».

Пригадую й інше. 2010 року прокуратура Голосіївського району порушила кримі-нальну справу стосовно керівника під-приємства, який незаконно встановив 40 МАФів, знищивши дерева, кущі. Згодом справа опинилася у довгій шухляді. Бо свої?! х то що пропону Ва В На фронті боротьби з МАФами упродовж

десятиліття напрацьовано чимало рішень і пропозицій. Чому б не провести ревізію: що варто узяти знову на озброєння, а від чого відмовитися? Сьогодні дехто пропо-нує цікавий експеримент: запровадити у центральній частині міста заборонну зону для усіх МАФів. І поступово розширювати її. Або ж інше: створювати тимчасові тор-говельні ряди, як це практи-кують у деяких європейських столицях, скажімо, Парижі. Було б бажання. Раніше цей пласт роботи в містобудівній сфері був закрі-плений за тими, хто умів біль-ше грати на публіку. Мовляв, «підприємці отримають ро-бочі місця і зарплати, бюджет – додаткові кошти, в тому числі на соціальні програми та благоустрій». Наприклад, ко-лись запевняли: «Міська влада створила системну програму з повернення комфортного публічного простору грома-дянам»... Пил в очі. До речі, обіцяли й підго-тувати єдину схему розташу-вання тимчасових споруд. Років чотири тому куратором цього напрямку в столиці працював такий собі чинов-ник із Одеси на прізвисько

«Міша-карман». Тому не дивно, що розумні пропозиції «зависали»… 2012-го прокуратура змушена була визнати: «Під час повторних перевірок з’ясовано, що на місці деяких демонтованих МАФів через певний час з’являлися нові, власники яких мали тимчасові ордери, отримані в Головному управлінні містобудування та архітектури КМДА». Прокуратура пообіцяла «викрити весь злочинний ланцюжок…». Насмішили. Сьогодні місту вельми важливо спра-

витися з усіма цими викликами. Хочеться вірити, що громада не проти цивілізованої торгівлі. Щоб у цій сфері торжествував закон і міський бюджет наповнювався. Ми наводимо порядок. Але ж як важливо не наступати на старі граблі, дати відсіч усім «рєшалам», які витягують на світ лихі схеми двадцятилітньої давнини. Білоцерковець захищатиме інтереси

киян у парламенті Повноваження депутатів від БПП Єгора Фірсова та Миколи Томенка припинені. Про це оголосив спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. Їхніми наступниками в парламенті стали Олександр Бригінець та Дмитро Білоцерковець. Раніше Томенко і Фірсов

вийшли з фракції "Блок Петра Порошенка". У відповідь на з'їзді партії 25 березня було ухвалене рішення відібрати у них депутатські мандати.

ЦВК це рішення визнала і зареєструвала наступни-

ків – Олександра Бригинця та Дмитра Білоцерковця. У вівторок вони на засіданні парламенту склали присягу народного депутата. «Вечірка» поцікавилася у

пана Дмитра – якими питан-нями він опікуватиметься в пар-ламенті. Можливо, перший його

законопроект стосуватиметься МАФів?

«Насамперед я представля-тиму у Верховній Раді - Київ, тож захищатиму інтереси мешканців столиці. Скоріш

за все це будуть питання бла-гоустрою. Окрім цього допо-магатиму меру Києва Віталію Кличку вирішувати у парла-менті столичні питання. До того ж працюватиму радником Київського міського голови на громадських засадах. А в мої обов`язки як і раніше входи-тимуть питання благоустрою та збереження природного середовища».

Підготував Віталій КУРІННИЙ

до речі

тема номера

Марина МАРЧЕНКО

Його називають моральним автори-тетом України. І кажуть, що, мабуть, волею долі так сталося, що день на-родження країни збігся з його днем народження. 24 серпня 1991 року він написав Акт про Незалежність України, за який проголосувала Верховна Рада. А до цього були і під-пільна антикомуністична діяльність, і камера смертників, і мордовські концтабори, і депутатська діяльність на благо вільної України… З Левком Лук’яненком спілкувалася корес-пондентка «Вечірки».

Раю у нас немає, але ми здатні на велике – Левку Григоровичу, ви усе життя присвятили тому, щоб не-залежність України відбулася. Які, на вашу думку, наші найбільші здобутки та цінності? – За 24 роки, на жаль, було багато

поганого, але є надзвичайно важливе явище – роки незалежності стали часом переучування цілої нації, і це дуже позитивний процес. Але спочатку Російська імперія ізолю-вала нашу націю від цілого світу. Найперше – цензурою. Ні листівка, ні газета, ні книжка не могли вийти без відповідного штампу. По-друге, навколо України стояли радіоглуш-ники, щоб наш народ не слухав із-за кордону «ворожі» голоси. По-третє,

як частина імперії, Україна була ото-чена кордоном. Ще до революції Україна також

була ізольована Російською імперією, але, принаймні, ця ізоляція не була такою суцільною, як за радянських часів. Крім того, нас ізолювали від наших попередників – художників, учених, літераторів. Від усього того, що творили наші духовні отці. Від того, що створила нація, цілі по-коління були ізольовані.

– І все це мало відповідні на-слідки...

– Ми думали так: якщо живемо погано, значить, у нас й інженери

погані, лікарі погані, вчителі погані. У нас був комплекс неповноцінності, бо ми вважали, що за кордоном усе дуже добре. Таке життя тривало 72 роки, тобто три покоління. Наша нація була зіпсована, бо не знала своєї історії і не мала уявлення про навколишній світ. І коли почала-ся горбачовська демократизація й Україна стала незалежною, зникли цензура, заборони і відкрився цілий світ. Українці ніби вперше з’явилися

на світ Божий і почали вивчати самі себе. Ми побачили: так, раю у нас не-має, і хоча жили в рабстві, однак не втратили здібності до чогось доброго. «інфо Рмп Рості Р як не був ук Раїнським, так і не став ним » – Ви часто наголошували, що

національно свідома молодь – одне із головних наших надбань. Що потрібно робити, щоб його зберегти та розвинути? – Згадаємо, що до 1991 року

Україна була територією, яку на-скрізь «прострілювали» російські засоби масової інформації. Вони нав’язували нам імперську ідеоло-гію. Коли у 1992 році Україну про-голосили незалежною і розпочали приватизацію, телевізійні та радіо-канали стали звичайним товаром. Охмакевич, директор Державної телерадіокомпанії, зателефонував мені й запропонував купити канал. «Тоді ваша Республіканська партія зможе 16 годин на добу говорити все, що вам хочеться», – сказав він при зустрічі. Я запитав, скільки це коштує. 50 тисяч доларів. Але наша партія не мала таких грошей. Їх мав тоді Лаудер – міжнародний магнат у сфері ЗМІ. Коли почала тріщати комуністична система, то він пішов у Польщу, Словаччину, Румунію, а потім і в Україну купувати ЗМІ. По-тім прийшли й інші. Вони не були зацікавлені у перевихованні укра-

їнської нації, вони були заробітча-нами. Купували в Америці фільми, крутили їх тут і на цьому заробляли. Інформаційний простір як не був українським, так ним і не став, бо потрапив до рук людей, яким Україна байдужа. Олігархи заснували свої газети, які писали, що їм потрібно. – Яким шляхом треба було йти,

щоб повернутися до справжніх духовних цінностей українців?

– Шляхом поширення українських шкіл з українською мовою, створю-вати свої кінофільми, телепередачі. Адже у нас багатюща історія – чотири століття боротьби за незалежність країни. Знаходились окремі журна-лісти, які робили коротенькі фільми, передачі. Але це були невеликі про-риви серед того антиукраїнського забамбулення людей.

– Але ж колишній президент Ющенко був патріотом. Чому він не зміг нічого зрушити з місця?

– Він відродив палац Розумовсько-го, відбудував фортеці у Батурині, домігся, щоб прийняли закон про Голодомор – це, безперечно, дуже добре, і він це робив щиро. Але були речі, які перетворили його на Кучму №2. Він не виправдав тих сподівань, які на нього покладалися. «к иївське віче або п Роганяло князя, або п Риймало його » – Хто для вас є авторитетом? – Бійці Української повстанської

армії та бойових груп ОУН, які во-ювали за незалежність України до 1956 року. Цей повстанський рух діяв 11 років, не отримуючи допо-моги із закордону, нізвідки. Його учасники не підняли білого прапора, їх просто Московія задушила своєю кількістю, і вони перестали існувати. З цього покоління ще залишилося кілька людей живих. Це Мирослав Симчич, який є для мене мораль-ним авторитетом. Я уже з іншого

ексклюзив до Дня Незалежності

8

Наше коріння. Пишаємося…Суперпопулярні у своїх країнах письменники й артисти не забувають нагадувати

про своє українське походження

Левко Лук’яненко: «Путін сприймає Україну як об’єкт»

«еней » з-над вісли. бРати п ет Ро та п авло с олодухи (п ольща ) Якими можуть бути насправді братні стосунки двох народів, показують на практиці учасники мегапопулярного польського рок-гурту «Еней», створеного 2002 року в Ольштині братами

Петром і Павлом Солодухами та

їхнім другом Лукашом Койрисом. Солодухи – етнічні українці, чиїх пращурів було вивезено під час операції «Вісла» до Ольштина. Там уже народилися їхні батьки, які змогли передати своїм «Льо-леку і Болеку» любов до укра-їнських традицій і мови. Навіть

назва гурту апелює до головного героя «Енеїди» Івана Котлярев-ського. У січні 2014 року на

сервісі YouTube презентували пісню «Брат за брата» – результат співпраці гурту «Еней» із гуртами Kozak System і Maleo Reggae Rockers як символ солідарності з

українським суспільством, яке бо-реться на Майдані Незалежності. У грудні 2014 року гурт заспівав пісню «Біля тополі», яку присвя-тив українським військовикам, котрі загинули за Україну.

Роки незалежності ста-ли часом переучування цілої нації, і це дуже по-зитивний процес

Наталка МИКОЛАЄНКО

чо Рний гумо Р і ук Раїнські т Ракто Ри. м а Рина л евицька

(великоб Ританія ) Українцям часто закидають, що це нація, яка дуже любить плакати-тужи-

ти. Відома британська письменниця українського походження Марина

Левицька категорично це спростовує. Її перший опублікований роман

«Коротка історія тракторів по-українськи» вийшов у Великобританії

2005 року та стрімко став бестселером, який сьогодні перекладено май-

же чотирма десятками мов. У тому числі й українською – мовою її бать-

ків. Народилася Левицька 1946 року в таборі для біженців у Німеччині.

Згодом переїхала з родиною до Англії, де проживає й нині. Навчалася

в Університеті Кіла в Англії. Працює доцентом в університеті Шеффілд

Халам у галузі наукових досліджень ЗМІ та комунікацій. Авторка кількох

десятків книжок.

Фото надані автором

1991 рік. Левка Лук’яненка вітають біля стін Верховної Ради після проголошення Незалежності

Пам’ятники Олександру ІІ на Царьській площі (1910 р.)

і Сталіну біля колишнього купецького

зібрання (1936 р.)

Пам’ятник Миколаю І у сквері навпроти

Київського університету

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238)ПРОЗА ЖИТТЯ20

Колись стіни цього древнього, зруй-нованого та відродженого із руїн хра-му брали під свій захист поранених у нерівному кривавому протистоянні на Майдані. І нині тут радо зустрічають воїнів, що боронили незалежність країни, воюючи на сході.

У листопаді минулого року на те-риторії Свято-Михайлівського Золо-товерхого монастиря відкрився Центр практичної допомоги захисникам України AXIOS, який передовсім опі-кується працевлаштуванням колишніх бійців — підвищенням їх кваліфікацїї або перекваліфікації, супроводом при оформленні на роботу, адаптацією на робочому місці.

Ініціатор цього проекту бізнесмен та меценат Андрій Мацола впевнений, що нині в Україні кожна компанія, кожен громадянин повинен допо-магати армії.

– Ми — одна з таких компаній, і я — один із таких українців, – каже він. – Наша мета – надати хлопцям можливість займатися улюбленою справою, до якої мають хист, аби вони якнайшвидше забули пережиті жахи війни і повернулися до нормального, мирного життя.

AXIOS підписав меморандум про співробітництво з Генеральним штабом ЗСУ, віднині зобов’язаним поширюва-ти інформацію щодо підтримки, яку Центр надає колішнім бійцям. А його співробітники здобули можливість ді-знаватися про першочергові потреби демобілізованих від Генерального штабу, волонтерів, а також інших організацій, які допомогають армїї.

…У офісі AXIOS, що знаходить-ся на першому поверсі невеличкої будівлі на вулиці Трьохсвятитель-скій, 4-б, тепло та затишно. Співро-бітники Центру приймають відві-дувачів у окремих кабінетах, охоче і приязно відповідають на запитан-ня. Виявилося, що крім сприяння у

працевлаштуванні, AXIOS здійснює юридичну підтримку тих, хто по-вернувся із зони АТО, консультує у вирішенні складних земельних і побутових питань, допомагаючи оформити інвалідність, пенсію, здо-бути статус учасника АТО.

Велику увагу Центр приділяє психологічній підтримці та реабі-літації тих, хто потерпає від пост-травматичного стресового розладу – у мирному житті людина продовжує поводитися так, ніби вона досі у зоні бойових дій. З’являється немотивована агресія, дошкуляють депресія, відчуття провини за те, що вижив, а товариші загинули. У такому стані зазвичай не-можливо орієнтуватися у проблемах сьогодення та будувати плани на май-бутнє, можуть розвинутися алкоголізм та наркоманія, часткова втрата пам’яті...

– З людьми, що мають такі симптоми, працюють наші пси-хологи та психотерапевти , – розповідає керівник служби пси-хологічної підтримки Центру AXIOS Наталія Стоєцька. – У разі потреби ми допомагаємо їм знайти відповідні медичні заклади, про-йти там лікування — підтримуємо зв’язки з багатьма організаціями, шпиталями, групами підтримки. З часу відкриття у нас уже побували 205 АТОвців. Раніше переважно зверталися люди середнього віку, тепер навідується здебільшого мо-лодь. Велике значення має й те, що наш офіс розташований саме на території Свято-Михайлівського храму, пов’язаного з революційними подіями на Майдані, вшануванням пам’яті героїв АТО, — люди радо до нас звертаються. Психологи та інші фахівці, які тут працюють, вважають своїм головним завданням допомог-ти захисникам Вітчизни повернутися до повноцінного мирного життя.

– Створення Центру AXIOS – вдалий приклад того, як шляхом об’єднання зусиль державних органів та громадськості можна вирішувати важливі соціальні питання в інтересах військовослужбовців і їхніх родин, — вважає керівник Головного управ-ління морально-психологічного забезпечення Збройних сил Укра-їни, генерал-майор Олег Грунт-ковський.— Для нас важливо, щоб захисники України, які з честю ви-конали свій військовий обов’язок, здобули можливість бути успішними у мирному житті й упевнено диви-лися в завтрашній день.

ТУРБОТА

Плюс душевна рівновагарівновага

КОМЕНТАР

Тетяна РУДЕНКО, психолог, представник громадської організації «Без броні»: – Прижитися вдома військовим допомагає хороша робота та соціаль-

ний захист держави. Бо лише тоді вони почуваються належно поціновани-ми, потрібними у мирному світі. У них можуть відкритися нові схильності й таланти. Я знаю багато історій, коли військовослужбовець повертається з передової і розпочинає нову справу, яка зовсім не пов’язана з тим, що робив до армії. Часом він повністю переосмислює сенс свого існування. Тобто вчасно надана соціально-психологічна пдтримка може стати своє-рідним поштовхом до нового, якісного, ефективного життя, коли людина відчуває себе по-справжньому щасливою.

За даними Міноборони України, вже понад 250 ти-сяч наших співвітчизників узяли участь у військовому конфлікті на сході країни. Психологічну реабілітацію пройшли понад 43 тисячі колишніх військовослуж-

бовців

Початок на 1 стор.Олег ПЕТРЕНКО

У Шевченківському районі безкоштовні комп’ютерні курси для пенсіонерів працюють за чотирма адресами – на вулицях Ванди Васи-левської, 11-а, Котовського, 33, Пушкінській, 20-а, і Половецькій, 14. У одній із груп нині навчається також знаний історик-науковець. У нього – схожа з Дмитром Головком проблема – дослідницькі пошуки все частіше заводять… до Інтернету.

Багато «учнів», як розповіла заввідділом терцентру і викладач курсів Надія Садовська, – переселенці з окупованих територій. А там, на малих батьківщинах у Криму чи на Донбасі, залишились друзі, родичі. З ними б частіше спілкуватися, тому для них головне – вміти користуватися електронною поштою, заводити власні сторінки у соцмережах, а ще краще по-гомоніти в живому ефірі по Skype.

Бабусь та дідусів, як малих діток заворожує всесвітня павутина – в Інтернеті вони переглядають фільми і передачі, «мандрують» магазинами, «досліджують» ціни, замовляють ліки, дізна-ються про соціальні послуги.

Хто хоче вчитися – обов’язково знайде сюди до-рогу, недарма кажуть, язик до Києва доведе… Але декого треба за руку приводити.

Торік одна бабуся написала мерові столиці скаргу, мовляв, немає де в столиці освоїти комп’ютерну грамоту. Лист, як годиться, опустився по інстанціях аж до територіальних центрів. Скаржницю записали на курси без черги, та її, як розповіла Надія Садовська, на жаль, після першого заняття більше й не бачили…

На прощання пані Надія через газету попросила владу допомогти з комп’ютерами, щоб центр міг навчати більше людей.

Безкоштовні комп’ютерні курси, як розповів директор Департаменту соціальної політики КМДА Юрій Крикунов, працюють у територі-альних центрах соціального обслуговування всіх районів Києва. У більшості, як от в Шевченків-ському, за кількома адресами, аби пенсіонерам зручно було добиратися. Тому бажаючим варто звертатись до своїх районних центрів, щоб ді-знатися адресу найближчих курсів. Однак, якщо людина хоче їздити на навчання в інший район, приміром, куди є зручний маршрут транспорту, то їй теж не відмовлять.

– А якщо відмовлять, то звертайтеся до депар-таменту – допоможемо, – порадив пан Крикунов.

– Нині стало звичним нарікати на все, що було в СРСР. Але треба з тих часів дещо й перейня-ти. Ми хочемо повернути клуби «Для тих, кому за…», духові оркестри, клуби за інтересами. Щоб люди поважного віку не почувалися самотніми. Їх треба більше задіяти в суспільному житті. Адже вони мають величезний досвід, життєву мудрість. Створили все те, що ми маємо. Рівень цивілізованості суспільства вимірюється тим, як воно ставиться до дітей і до старих.

Окрім терцентрів соцобслуговування, без-платно навчитися комп’ютерній грамоті можна і в усіх районних та міських бібліотеках. У бібліотеці імені Євгена Плужника на Прорізній, 15, напри-клад, нині навчаються аж дві групи.

– Скоро буде третя, а, може, й четверта, бо бажаючих дуже багато – більше, ніж має-мо комп’ютерів. Садимо двох-трьох за один монітор, просимо, щоб приходили зі своїми ноутбуками, – розповідає викладачка-про-граміст і психолог Лія Романова. – Оголо-шень не робимо, а люди приходять щодня. Не тільки кияни, а й жителі передмість. Пенсіонери

не хочуть відставати від сучасності. Дуже цікаві люди, з багатьма у мене навіть дружба склалася...

Наприкінці минулого року викладач Олександр Сухотін запропонував до програми нову досить актуальну тему – сплата комунальних платежів через Інтернет. Про це

попросили самі пенсіонери, які не хочуть стояти в довгих чергах до банківських кас.

– А ви вже були на курсах, – запитую літню жіночку, яка чергує на вахті при вході в бібліотеку.

– Я вже тридцять років із комп’ютером на «ти»! Користувалася ним «однією лівою» ще коли і в продажу не було. Не завжди ж тут сторожую – до пенсії радіофізиком працювала. Утім, дуже тішуся, що так багато моїх ровесників йдуть у ногу з часом, не живуть минулим…

На багатьох курсах пенсіонери освоюють не лише перші ази спілкування з комп’ютером, а й, як в бібліотеці імені Івана Франка на вулиці Кирилівській, 117, здобувають поглиблені знання з сучасних технологій у «Комп’ютерній академії».

До речі, при багатьох дитячих бібліоте-ках також діють гуртки юних програмістів – комп’ютерних курсів для школярів. Але чи потрібні вони – питання спірне. Нинішні діти цій науці ще й дорослих навчили б. Аби мали на це час, більшість якого, на жаль, дехто з них марнує лише за комп’ютерними іграми.

Комп’ютер для бабусі � У КИЄВІ — ПІВСОТНІ ЗАКЛАДІВ, ДЕ ЛЮДИ ПОВАЖНОГО ВІКУ МОЖУТЬ БЕЗКОШТОВНО ОПАНУВАТИ ДО ЦЬОГО НЕВІДОМУ ЇМ ТЕХНІКУ І НА ПРАКТИЦІ ПЕРЕКОНАТИСЯ, ЩО ВЧИТИСЯ НІКОЛИ НЕ ПІЗНО

На багатьох курсах пенсіонери освоюють не лише перші ази спілкування з комп’ютером, а й, як в бібліотеці імені Івана

Франка на вулиці Кирилівській, 117, здобувають поглиблені

знання з сучасних технологій у «Комп’ютерній академії»

Тетяна КВЯТКОВСЬКА

Повертаючись із зони бойових дій, бійці та ветерани АТО часто опиняються сам-на-сам із багатьма проблемами – медичними, психологічними, соціальними, юридичними, розв’язати які само-тужки вони не завжди у змозі. На щастя, у столиці чимало фахівців і волонтерів, готових підтримати воїнів у надзвичайно складний період їх життя.

Фото Олексія ІВАНОВА

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238) 21СПОРТ-ТАЙМ

КАРАТЕ

Олександр ПИРЛИК

Минулого року один із найкращих столичних клубів з карате Sen-Bin відзначив своє 20-річчя. Чому найкращий? Тому що кілька останніх років йому немає рівних ані в Україні, ані в країнах Східної Європи.

Секрет успіху цього клубу доволі простий – скласти бізнес-план, зібрати божевільних, у доброму сенсі цього слова, однодумців і працювати до сьомого поту.

П’ять років тому клуб Sen-Bin мав лише три зали. Сьогодні ж їх 16, але й вони не можуть уміс-тити всіх бажаючих. Своєрідною «фішкою» клубу є те, що увесь тренерський штаб, так би мовити, доморощений.

– За всю багаторічну історію я лише двічі брав на роботу не-знайомих мені тренерів. І в обох випадках був розчарований. Тому тепер готую наставників особис-то, – розповідає тренер і вод-ночас засновник клубу Микола Сіраковський. – Цікаво, що понад 80 відсотків вихованців – це діти та підлітки, саме з ними у клубу пов’язані найбільші здобутки. Се-ред них є і переможці чемпіонатів Європи, і призери етапів Кубка світу. У нас є певний успіх й у збір-ній – один мій вихованець уже на перших своїх змаганнях за збірну піднявся на п’єдестал. Як мені по-тім сказали, це єдиний випадок в історії вітчизняного карате.

На 2017 рік у клубу є амбітна

мрія – провести турнір у столич-ному Палаці спорту.

– Своїми виступами ми заслу-жили повагу найкращих каратис-тів інших країн. Наприклад, наш принциповий суперник команда зі Швеції хапається за кожну мож-ливість, аби поборотися з нами за першість, – зауважує пан Сіра-ковський. – Така принциповість цілком зрозуміла, кілька років тому каратисти з Києва навіть і мріяти не могли, що на рівних будуть бо-ротися з першими номерами таких країн, як Чехія, Швеція, Словакія, Італія, Франція, а сьогодні ситуація кардинально змінилася. Закордонні спортсмени зацікавлені частіше зу-стрічатися на татамі з українцями. Мені мало не щодня телефонують із проханням: не забувайте запро-сити нас на турнір.

У тренера і засновника клубу є давня мрія – збудувати професій-ний зал для карате, адже в місті та-кого немає. Коштів на обладнання подібного залу потрібно чимало: лише за татамі слід заплатити 2000 євро, а у професійний зал їх необхідно щонайменше три. А ще спеціальні спортивні мішки, душові, освітлення…

«Суперсеньйора» Галина ГорянаДомовитися з Галиною Горяною про інтерв’ю не-просто – день цієї незви-чайної жінки розписаний буквально по хвилинах. Раз на тиждень – зустрічі в клубі «Активне довголіття», який сама й організувала. Тричі на тиждень– тренування. Кілька разів на тиждень – час для онуків. Вона – доцент Інсти-туту екології та медицини, кандидат біологічних наук, фізіолог і автор книжок.

– Є такі змагання з першості світу у великому тенісі, де грають «суперсеньйори». Учасників по-діляють на вікові категорії – 70, 75, 80 років і 85 плюс. Незвично, правда? – усміхається Галина Олек-сандрівна. – Тривалий час там ні-кого із представників колишнього Радянського Союзу не було. Коли мені виповнився 81 рік, подалася туди. Команда мала складатися із чотирьох осіб, а поїхала лише я…

– І з ким же ви змагалися? – Серед старших за 80 років

було 38 гравців. Знаєте, що мене в них привабило? Енергійні, ве-селі, усміхнені. Ще 28 учасникам чемпіо нату було понад 85 років. Такі ж самі! Мене це вразило. Я дивилася на них і згадувала, як виглядають люди в такому віці у нас. Повернулася до Києва, сіла за комп’ютер і почала шукати показники середньої тривалості життя. З’ясувала, що українські чоловіки в середньому живуть 66 років, а жінки – 72. У європейців відповідно – 82–84 роки, у японців – 85. Я навчилася бути здоровою. Зрозуміла, що мій обов’язок – вчи-ти цього інших. Відтак виникла ідея – створити клуб активного довголіття.

– Де збираєтеся? – Спершу щочертверга о

дев’ятій ранку зустрічалися на Русанівці. Займалися фізкульту-рою в парку. Нині погода не до-зволяє робити вправи на свіжому повітрі, ми знайшли тимчасове приміщення. Годину займаємося спортивною ходьбою на Русанівці, а далі – до приміщення. Там може поміститися лише сорок осіб – це стільки, скільки в середньому приходить на зустрічі. Щомісяця охочих вступити до клубу більшає.

– Як же вас знаходять? – За допомогою Інтернету. Маю

свою сторінку в соцмережах, елек-тронну пошту. У нас же віртуально-реальний клуб. Людей із інших міст консультую по скайпу. Дехто з них працює над тим, аби організувати свій клуб.

– Ви ніколи не мали проблем зі здоров’ям?

– Свого часу була чемпіонкою України з гірськолижного спорту. На швидкісному спуску отримала травму хребта. Рік зі мною во-зилися лікарі. Потім консиліум і вердикт: прогресуюче знерухом-лення. Мені було 40. Маю дві вищі освіти – фізкультурну та медичну. Пішла в бібліотеку, вивчила це питання і склала свій комплексний

підхід до лікування. Зараз мені 83 роки, але рухаюся значно більше за середньостатистичну жінку. Проблеми зі здоров’ям намагаюся попереджувати.

– Галино Олександрівно, а як з’явився теніс у вашому житті?

– Друзі грали і запросили на зустріч у Гідропарку. Мені тоді було шістдесят. Кажу: «Я теж хочу. Дайте ракетку». Спитали, чи я вмію. «Ні, – кажу, – але навчуся». Я смішно стрибала, але по м’ячику попадала і не полишала межі поля. Потім мене почали вчити: куди ставити ногу, як тримати ракетку. Найняла тренера. Навіть побігла за блокнотиком, щоб я написала

відповідь. Не могла повірити… – Після травми був страх зно-

ву займатися спортом? – Після травми я ще брала участь

у змаганнях із гірськолижного спорту. Входила до складу збірної України. Спершу було страшно. Пригадую, як просила колегу на

змаганнях в Алма-Аті: «Будь го-лочкою, а я буду ниточкою». Так переборювала страх. Своїм станом можна керувати.

– Усе-таки, пані Галино, чому у нас так мало довгожителів?

– Кажуть: бо ми погано живе-мо. Зовсім ні. В дитинстві нас го-тують до дитячого садка, потім – до школи, до вступу в університет, до праці. А хто готує людей до виходу на пенсію? Виходить, що людина вийшла на пенсію – і в неї раптово змінилося життя. Вона до цього просто не готова.

– Що порадите молодим (і не дуже молодим) людям, щоб зберегти здоров’я?

– Рухатися. Але рух має бути правильним. Навантаження до-бирати слід у залежності від ін-дивідуальних особливостей. Не обов’язково йти до спортзалу. Пробіжка стадіоном чи парком – прекрасний спосіб підняти тонус і настрій. Навчіться правильно харчуватися. А головне – душевна рівновага! На нас тиснуть стреси. Це зрозуміло – життя буремне. Але з цим можна впоратися. Маєте про-блему? Сформулюйте її – хоча б на аркуші паперу. І тут же починайте шукати вихід. Обов’язково зна-йдіть улюблену справу.Тим же, хто вже доходить до пенсійної межі, раджу тримати руку на пульсі. Життя стрімко змінюється. В ньому з’являються нові пристрої, онов-люється Інтернет, застосовуються неймовірні технології. Треба не боятися цих змін – і змінюватися разом із світом. Більше оптимізму і любові до життя!

Анна РОДІЧКІНА

� ВОНА ВИСТУПАЄ У СВІТОВИХ ЗМАГАННЯХ ІЗ ТЕНІСУ СЕРЕД ВЕТЕРАНІВ. А ЩЕ ВЧИТЬ ПЕНСІОНЕРІВ, ЯК БУТИ ЗДОРОВИМИ

Якось ді-зналася про змагання

«суперсень-йор». Вирішила – поїду. На турнірі грала з од-

нією американкою. Вона каже: «Я почала грати в теніс у шість років. А ви коли?». Я відповіла – у шістдесят. Вона пере-

питала, бо вирішила, що я неправильно зрозуміла

запитання.

«Колос» із Ковалівки – переможець Меморіалу Макарова У динамівському манежі у Кончі-Заспі завершився перший футбольний турнір Меморіалу Макарова-2017. У фіналі, в якому взяли дві першолігові команди – ФК «Тернопіль» та «Колос» із Ковалівки, перемогу святкували представники Київщини.

Після дворічної перерви фі-нальну пару знову сформували професійні першолігові колекти-ви. Однак сили фіналістів апріорі були нерівними: «Колос» — один із претендентів на підвищення у ранзі, а ФК «Тернопіль» — аут-сайдер з істотними кадровими проблемами. До того ж у півфі-налі тернополяни втратили свого найкращого гравця Ігоря Курила, який зазнав пошкодження.

Відсутністю одного із стовпів «захисту» тернополян, не могли не скористатися гравці «Колосу», і вже на 4-й хвилині матчу повели у рахунку. Помітно було, що тер-нополяни відверто розгубилися, бо передматчевий план, розра-хований на виняткове вміння команди оборонятися і «тягнути» матч до серії пенальті, реальної заміни не передбачав.

Так і сталося. Ковалівці грали

легко, залюбки комбінуючи і на-гнітаючи загрозу в чужих воло-діннях. Ближче до кінця першого тайму капітан сільської команди Вишняк ударом метрів із вісім-надцяти подвоїв результат.

Та початок другого тайму «розбудив» притихлі глядацькі трибуни. Цікаво, що самі ж кова-лівці ускладнили собі завдання. Захопившись атаками, вони не вгледіли за контратакою терно-полян і страж воріт киян Антон Яшков змушений був «проти-законно» зупиняти суперника. І все-таки футболісти з Київщини, навіть залишившись у меншості, невимушено довели фінал до логічного завершення. Жирну крапку в останньому матчі і в турнірі загалом поставив Євген Морозко. 3:0 — і «Колос» стає переможцем 22-го розіграшу Меморіалу Макарова.

ФУТБОЛ ВЕТЕРАНИ

Як виховують чемпіонів

АСОРТІ22 Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238)

виставки

ВІДРОДЖЕННЯ ВІДРОДЖЕНЬ

В галереї «Дукат» триває виставка Дмитра Ерліха «Від-родження/версія 1.0», першої частини в циклі персональних проектів, у яких художник дослі-джує явище «українського рене-сансу» у контексті міркувань про сучасне українське мистецтво в умовах світового постмодерну.

ЗУСТРІЧ У «МУЗЕЇ МАЙБУТНЬОГО»

Art Ukraine Gallery запрошує 5 лютого о 14.00 на оглядову лекцію «Сучасне українське візуальне мистецтво». Учасники говори-тимуть про відомих українських художників та розглянуть, які підтексти та орієнтири існують у їх творчості. Унікальність цієї лекції полягає у тому, що усі ба-жаючі зможуть побачити оригі-нали картин тих самих класиків українського мистецтва, про яких йтиметься у лекції, адже зустріч проходитиме у стінах «Музею майбутнього». Також у рамках зустрічі будуть показані деякі експонати, які не увійшли до екзпозиції.

Лекцію проводитиме Катерина Гончар – кандидат мистецтвознав-ства, викладач історії мистецтва у КДІДПМіД ім. М. Бойчука, ху-дожниця, член спілки художників України.

концерти

20 КРОКІВ ОЧЕРЕТЯНОГО КОТА

2 лютого о 20.00 в «Докер пабі» виступатиме гурт «Очеретяний кіт». Концерт відбудеться на підтримку нового альбому «20 КРОКІВ». На концерті прозву-чать пісні подільських авторів та кілька обробок народних пісень у стилі «маза-хата-рок», як його жартома називають музиканти, від словосполучення хата-мазан-ка. За змістом «коти» порадують слухача нетривіальним поглядом на українську подільську буден-ність в особах та «котячими» медитаціями.

ЛЕГЕНДАРНА КОРЕЙСЬКА СКРИПКА

4 лютого о 12.00 в Центрі ім. Івана Козловського (вул. Хреща-тик, 50-б) на маленьких глядачів та їхніх батьків чекає стародав-ня китайська казка про добро і зло, про чудо, справедливість і щастя «Незвичайна чайна, або Жовтий Лелека» (музика Олек-сандра Костіна).

Вона розповідає нам про сім’ю, що жила в скруті і сумі. Якось бідний студент приніс в їхню чайну чарівного Жовто-го Лелеку: намальований птах оживав у танці, як тільки люди навколо плеснуть тричі у долоні. З тих пір чайна сімейка зажила у

щасті та процвітанні. Але жадіб-ний багатій, що проживав у тих краях, захотів отримати Лелеку собі і купив його у хазяїна чай-ної. І тут сталось нещастя: птах пав неживим перед багатієм, протанцювавши свій останній танок. Та студент зміг оживити Лелеку своєю чарівною дудочкою і разом вони знову почали при-носити щастя людям. Завдяки казковій музичній історії діти зможуть вивчити назви нот, адже усі персонажі так і називаються: багатій До, вчитель Ре, студент Мі, батько Фа, лелека Соль, доне-чка Ля та матуся Сі. Окрім цього, вони зможуть почути колоритну китайську музику та пригости-тись справжнім китайським чаєм.

ЧАРІВНІ САБІНЯНКИ 4 лютого о 18.00 у Київському

академічному театрі на Липках гратимуть дуже несерйозну коме-дію «Чарівні сабінянки». Вони... сильні, дужі, непереможні... Вони воїни... Вони щойно заснували Рим, але при цьому вони САМО-ТНІ. Поруч живуть сабінянки: молоді і граційні, звабливі, при-надливі. Але вони одружені!!! Отже римляни наважуються на викрадення. Що з цього вийде? Драма? Трагедія? Чи навпаки — комедія? Дуже несерйозна ко-медія...

кіно

«ВЕЛИКА СТІНА»

Країна: Китай, США Режисер: Чжан Імоу У ролях: Метт Деймон, Педро

Паскаль, Віллем Дефо, Енді Лау Тривалість: 1 год. 44 хв. Вікові обмеження: 12 років Середньовічний Китай, імпе-

рія Сун. Двоє солдатів-англійців занурюються у містичні таєм-ниці Великої китайської стіни. На зведення цього величного дива світу покладено довгі роки титанічної праці. Чому і навіщо? Дізнайся, що саме спонукало людей створити її і від чого вона повинна боронити наш світ?!

«КОСМОС МІЖ НАМИ» Країна: США Режисер: Пітер Челсом У ролях: Ейса Баттерфілд,

Брітт Робертсон, номінант на «Оскар» Гарі Олдман, Карла Гу-джино.

Тривалість: 2 год. 00 хв. Вікові обмеження: 12 років Міжгалактична історія кохан-

ня земної дівчини і Гарднера Еліота – хлопця, який виріс в експериментальній колонії на Марсі. Їх роман почався в Інтер-неті, і тепер Елліот летить на Зем-лю, щоб зустрітися з коханою... Йому належить відкрити для себе планету Земля з нуля. Яскрава, життєстверджуюча стрічка від режисера культової романтичної комедії «Інтуїція».

АФІШАПРОГНОЗ ПОГОДИ

Зранку хмарно, вдень – ясно

Атм. тиск 755Вітер (м/с) 3

Вологість повітря (%) 84

Відчувається -6о

четвер, 2.02

−3о

Сильна хмарність, дощАтм. тиск 746Вітер (м/с) 4

Вологість повітря (%) 95

Відчувається -2о

п’ятниця, 3.02

−0о

Сильна хмарність

Атм. тиск 743Вітер (м/с) 4

Вологість повітря (%) 90

Відчувається -4о

субота, 4.02

−1о

Сильна хмарність

Атм. тиск 743Вітер (м/с) 3

Вологість повітря (%) 87

Відчувається -3о

неділя, 5.02

−1о

4 лютого — Тимофія-Напівзимника. Той, хто шанує Бога – таке значення має ім’я Тимофій у перекладі з грецької мови. Серед усіх святих із цим ім’ям найвідомішим є апостол Тимофій. У Но-вому Заповіті є два послання, написані на його адресу апостолом Павлом, який називає Тимофія своїм «улюбленим учнем», навіть сином… Згодом Тимофій став єпископом у місті Ефес. За ревну проповідь християнства, боротьбу з язичництвом він зазнав у 80-му році мученицької смерті.

Якщо схопиться хурделиця, то весь тиждень буде негожий; як опівдні усміхнеться сонце, закличе в гості ранню весну. Якщо Напівзимник дорогу перемете, то корінь підмете.

6 лютого православні християни вшановують пам’ять преподобної Ксенії . У народі цей день називають Оксанин день, Оксани-Дороти. Прикмети:

Яка погода у День ангела Оксани – така буде й весна.

Коли день ясний, весна буде погожою; як в обід сонце,— рання весна, а як мете — затягнеться надовго. У лютому Дорота заповідає сніги й болота. Якщо в оселі без причини відчутно знижується температура –

невдовзі потепліє.

8 лютого у народі називають «Напівхлібниці», «Півхлібниці» й вважають переломним, знаковим днем зими. День помітно збільшується, сонце набирає силу. Навіть якщо й віятимуть часом хурделиці й лютуватимуть морози, весна постійно нагадуватиме про себе. Народні синоптики здавна примітили: Який сьогодні день – така буде й весна.

ТРАДИЦІЇ Кухня без неприємних запахів Доглянута кухня – це обов’язкова відсутність не-приємного запаху. Щоб усу-нути його, не обов’язково купувати безліч освіжува-чів повітря та побутової хімії: можна застосувати екологічно чисті способи.

Запах в духовці зникне, якщо прокип’ятити в ній впро-довж 10 хвилин повну каструль-ку з водою і шкірками лимона чи апельсина. Якщо хочете позбутися

запаху жиру в мікрохвильовці чи витяжці, натріть потріб-ну поверхню зубною пастою (найдешевшою), потім змий-те і насолоджуйтеся м’ятним ароматом. Специфічний запах в

хлібниці можна усунути, якщо протерти її зсередини чистою ганчіркою, змоченою оцтом, а потім добре провітрити. Щоб усунути запах з тер-

моса, покладіть у нього 2 ст. л. рису, залийте теплою водою, закрийте і декілька разів гар-ненько струсніть. Після цьо-го промийте термос гарячою водою.

СМАЧНОГО!

«Шуба» для оселедця Традиція цієї самої «шуби» не така вже й давня, їй не більше сорока років. З’явилася ця страва в епоху тотального дефіциту, коли продукти в магазинах «давали» і «викидали», на роботі отримували по талонах продуктові «замовлен-ня», а звичайний сервелат вважався розкішшю і святковим блюдом у святковому меню.

Однак господи-ні і за таких умов примудрялися на-кривати розкішні святкові столи і зі звичайної буряка-моркви-картоплі готували смачні страви. Поєднання солоного оселед-ця з солодкуватим

бурячком, пікантною цибулькою та гостреньким майонезом – це гастрономічний винахід, який прийшовся до смаку багатьом.

Інгредієнти: 2 слабосолоні оселедці 4 картоплини

2 буряки 3 морквини 1 ріпчаста цибулина майонез.

Приготування: Відварити картоплю, буряк і моркву в мундирі до готовності. Рибу почистити, розділити на філе, видалити шкірку, кісточки, по-різати кубиками. На дно тарілки рівним шаром розкласти порізаний оселедець. Очищену цибулину покришити і рівномірно викласти зверху риби. Після цього щедро полити майонезом. Відварену і почи-щену картоплю потерти на грубу тертку і викласти наступним шаром. Знову змастити майонезом або зробити сіточку. Далі по сітці розподілити натерту моркву. Останній шар – буряк, щедро змащений майонезом.

Перед подачею «Оселедець під шубою» реко-мендується потримати у холодильнику протягом кількох годин.

Готуємо скумбрію в банці Скумбрія, приготовлена в банці, просто ідеальна: дієтична, ароматна і ніжна. Чудово смакує з гарнірами або ж навіть зі скибкою хліба. Спробуйте приготувати її один раз – вам неодмінно захочеться повторити цю страву на біс. Такі рецепти мусять бути у за-писнику кожного кулінара.

Інгредієнти: 2 тушки скумбрії 2 головки цибулі

1 морквина 2 лаврових листи 7-10 горошин чорного запашного перцю 1 лимон 2 столові ложки соняшникової олії 0,5 ч. ложки цукру 1 ч. ложка солі.

Приготуван-ня: Якщо скумб-рія заморожена, розморозити (не повністю), випа-трати, відрізати голову , хвіст , шкірку зали-шити, промити, дати стекти воді, порізати на порційні шматочки (приблизно на три шматочки кожну рибину). Шматочки скумбрії посолити, додати цукор, збризнути лимонним со-ком, перемішати і залишити на 15 хвилин. Цибулю порізати кільцями або півкільцями. Моркву – со-ломкою. На дно 1-літрової банки покласти лавровий лист, а потім, чергуючи, моркву, цибулю, перець і скумбрію. Зверху налити олії. Банку накрити за-лізною кришкою, попередньо знявши з кришки гумку. Банку з рибою поставити в холодну духовку, потім запалити її, довести вміст банки до кипіння і зменшити температуру до мінімуму (150 градусів). Запікати скумбрію 1 годину.

Готову скумбрію можна їсти як гарячою, так і холодною. З гарніром чи без нього. Філе можна ви-користовувати при приготуванні салатів, так само, як рибу промислової консервації.

ПОРАДИ

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238) 23В КІНЦІ НОМЕРА

ЦІКАВО

... де Гама (мандрівник)

старовинна ручна зброя

райдужна оболонка

ока

першомате-рія (філос.)

кількість про-працьованих

років

шахрайство

волосся на обличчі

азербай-джанський

бубен

рух у якомусь напрямі

верхній одяг з хутром

червона висипка

непутящий син Ноя (Біблія)

кулачний бій (спорт.)

штат США

«вільний бій» (спорт.)

жіноче ім’я (Істина)

міжнародна організація

поміщик- кріпосник держава

натхнення

земний рай

персик з гладкою шкіркою

інтелект (розум)

японський живопис

будова тіла людини

свята на честь Юпітера

фран. монета

підрозділ

отруйна рос-лина

товар

одногорбий верблюд

баштанна рослина

гектар

людина енергійна та неврівнова-

жена

нота музич-ної гами

надзвичайна подія, що вражає

військове веслове

судно (іст.)

ідеалізація дійсності,

мрії

старовинний рукопис

легенда про богів та

героїв

КИЇВ І КИЯНИ Фотовернісаж

ОВНИ, соціум, дружні те-рени – ось територія успіш-

ної самореалізації, тут на вас за-чекались приємні сюрпризи, братерського полку прибуде, від-новляться давні зв’язки, тож в колі союзників та однодумців почува-тиметеся, як риба у воді.

ТЕЛЬЦІ «розп’яті» на хрес-ті відповідальності: сім’я,

робота, партнерство поглинають аж занадто багато сил, але їх ви-стачить при намаганні згармоні-зувати оточення.

БЛИЗНЮКИ, стара фі-лософія буття вже себе від-

жила. Вас вабитимуть високі матерії та все оригінальне, нетрадиційне, що є підживленням для нового сві-тогляду, який нині формується.

РАКИ, збалансуйте бажан-ня та можливості, приструніть

невгамовне «хочу», у партнерів (ді-лових, шлюбних) багатий арсенал ресурсів, тож можна до них долучи-тися та плідно співпрацювати, від-давши кермо правління.

ЛЕВИ переходять на новий виток розвитку і мають гар-

монійно вписатися у вимоги ре-альності, аби зробити потужний стрибок вверх завдяки накопиче-ним потенційним ресурсам.

ДІВИ, пливіть за кармічною течією, сумлінно виконуйте

все, що від вас вимагається і не на-магайтеся диктувати власну волю.

ТЕРЕЗИ закружляють в романтичному танці під

акорди власних інтересів. Ви – яскрава артистична особистість, що магічно приваблює публіку, активізує дух прекрасного, на-снажує тих, хто депресує. Несіть у Всесвіт любов та радість.

СКОРПІОНИ метати-муться між домом та робо-

тою, як між молотом і ковадлом. Тримайте руку на сімейному пуль-сі, тут джерело сил і творчого на-тхнення.

СТРІЛЬЦІ, суньте носа до чужого проса, цікавтеся всім!

Вам слід бути ерудитами, всебічно обізнаними та поінформованими на різноманітні теми. Станьте хо-дячою енциклопедією.

КОЗЕРОГИ, моральні цінності піддаються сер-

йозному випробуванню, якщо вами керує вигода, не намагайтеся об-дурити недосвідчених чи дові-рливих партнерів.

ВОДОЛІЇ, виходьте на публічну арену, прийшла

пора подбати про зовнішність, кардинально змінити імідж, мод-но прибратися. Обновіть гардероб, зачіску, макіяж, продумайте до дрібниць туалет та красиву мане-ру поведінки. Не стримуйте вну-трішній імпульс стати найкращи-ми , це природний порив , мотивований глибинними транс-формаційними процесами!

РИБИ, ваша сила глибоко прихована за фасадом

скромності. Відкриваються тіньо-ві сторони єства, про які донині всі не підозрювали. Це самовід-дане служіння людям, готовність піти на жертви, аби задовольнити чужі потреби, допомогти тим, хто бідує, хворіє. Майте на увазі: щиро віддаючи, ви отримуєте в рази більше. Це не лише матеріальні ресурси, але й здоров’я. Тож якщо дістають болячки, то знак – мерщій до благодійної роботи, аби від-купитися у клятих.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

СКАНВОРД

Фото Павла ПАЩЕНКА

ГОРОСКОП 6 – 12 лютого

Склала Оксана БАРКІНА

Непрохані «квартиранти» Столичні озера атакують бобри, «зрубуючи» десятки дерев на берегах, а в Ірпені до людських помешкань «підселяються» дятли.

Народна мудрість застерігає: «Не жди добра від бобра». У цьому можна пересвідчитися, відвідавши столичний парк «Феофанія», а також кілька озер у Дарницькому районі на Позняках. Бобри вла-штовують справжній лісоповал, підгризаючи стовбури міцних де-рев, із яких потім конструюють свої дамби.

Екологи стверджують, що в ра-йоні Феофанії мешкає популяція з двох десятків цих тварин, і вони до-сить активно розмножуються, тому що не впадають у зимову спляч-ку. Знищувати ж їх не можна – гризунів занесено до Червоної книги. Тож якщо ситуація не змі-ниться, навіть важко передбачити, який вигляд матиме парк «Феофа-нія», а також береги озер Дарниці через декілька років. Поки що для порятунку від гризунів працівники місцевого комунального підпри-ємства із утримання зелених на-саджень знайшли єдиний спосіб – вони огортають стовбури дерев спеціальною металевою сіткою.

А от у жителів пристоличного Ірпеня інша проблема – дятли. Птахи облюбували місцеві багато-поверхівки в зеленій зоні та «під-селяються» на зиму до людей – до-вбають дупла в… утеплених стінах новобудов. Їм чомусь припали до вподоби такі сучасні «квартири»: чи тому, що пробивати утеплювачі легко, чи дупла в них дійсно кращі від деревних. Як би там не було, а стіни вже декількох новобудов наче посічені скалками.

Микола ПАЦЕРА

ДОВКІЛЛЯ

На кожну людину припадає приблизно 200 мільйонів комах.

Після удару по хокейній шайбі, вона може летіти зі швидкістю 190 км/год.

Акула – єдина риба, яка може кліпати обома очима.

Всі годинники в кіно Pulp Fiction показують 4.20.

Око страуса більше, ніж його мозок.

Тигри мають смугасту шкіру, не тільки хутро.

Срібний карась пам’ятає що відбулося протягом трьох секунд.

Морська зірка не має мозку. Кожен рік Сонце стає легше

на 360 мільйонів тонн.

Японія (не Франція) – най-більший у світі експортер жаб’ячих лапок.

Репродуктивні органи равлика знаходяться на голові.

Жираф чистить вуха язиком.

АНЕКДОТИ

Анестезіолог, даючи наркоз касиру, просить його рахувати до ста. Той лічить:

— ...96, 97, 98, 99, гривня... * * *

Глядач у кінотеатрі зверта-ється до чоловіка, що сидить з собакою перед ним:

— У вас надзвичайно розум-ний пес. Він так жваво й адек-ватно реагує на те, що відбува-ється на екрані...

— Сам здивований. Книга йому зовсім не сподобалася.

* * * — Ваша стаття про жінку, яка

заблукала у горах і нічого не їла 40 днів, викликала неабиякий інтерес у читачів.

— Невже? — Авжеж! Ми вже отримали по-

над сто запитів від самотніх чолові-ків, які мріють одружитися з нею.

* * *

В аптеці: — Пані! Трапилася прикра по-

милка — я вам замість хлористо-го калію відпустила ціанистий!

— А що ж робити? — Як що? Добийте в касу 10

копійок. * * *

Цирульник: — Я вже вас голив колись? Клієнт: — Ні, цей шрам у мене з війни.

Вечірній Київ | 2 лютого 2017 року | №4 (19238)РЕКЛАМА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Ініціатива» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 52337 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua