amiran svimonisvilis targmanebi - nplgdspace.nplg.gov.ge/bitstream/1234/27035/1/nasesxebi...ahmet...

nasesxebi Suqi

amiran svimoniSvilis

Targmanebi

გერმანულენოვანი პოეზიიდან 7

Johann Wolfgang Goethe 9

იოჰან ვოლფგანგ გოეთე

Selige Sehnsucht 10ნეტარი სწრაფვა 11

Friedrich Hölderlin 13

ფრიდრიხ ჰოელდერლინი

An Neuffer 14ნოიფერს 15

Clemens Brentano 17

ქლემენს ბრენტანო

25. August 1817 1825 აგვისტო, 1817 19

Eduard Mörike 25

ედუარდ მიორიქე

Septembermorgen 26სექტემბრის დილა 27Um Mitternacht 28შუაღამისას 29

სარჩევი

nasesxebi Suqiamiran svimoniSvilis Targmanebi

dizaini: nato SuSania, oTar liTaniSvili

redaqtori: Tomas hoizermani

© amiran svimoniSvili, 2013ñâåäï óôäåþï æïúóäòï.

gamosacemad momzadda

`bakur sulakauris gamomcemlobaSi~

àþòäòìò, 2013

ISBN 978-9941-15-977-0

THE BORROWED LIGHTTranslations by Amiran Svimonishvili

© Amiran Svimonishvili, 2013

All rights reserved

Tbilisi, 2013

Gottfried Keller 31

გოთფრიდ ქელლერი Gaselen 32ყაზალები 33

Conrad Ferdinand Meyer 35

ქონრად ფერდინანდ მაიერი

Eingelegte Ruder 36მიწყობილი ნიჩბები 37Schwarzschattende Kastanie 38ჩემო ჩრდილბნელო წაბლის ხევ... 39

Rainer Maria Rilke 41

რაინერ მარია რილქე

Der Panther 42ავაზა 43Herbst 44შემოდგომა 45* * * (Wir sind nur Mund...) 46* * * (varT mxolod bage...) 47Herbsttag 48შემოდგომის დღე 49

Gottfried Benn 51

გოტფრიდ ბენი

Ein Wort 52სიტყვა 53

Georg Trakl 55

გეორგ თრაქლი

Rondel 56Rondel 57

Traum des Bösen 58ბოროტის სიზმარი 59Abendmuse 60საღამოს მუზა 61Ein Winterabend 62ზამთრის საღამო 63

ლიტვური პოეზიიდან

Jonas Liniauskas 65

იონას ლინიაუსკასი

Lyg vanduo 66დინება 67Citata 68ციტატა 69Snigeas 72თოვლი 73Liudijimas 74მოწმობა 75* * * (Aš praeisiu pro šalį...) 78* * * (sunTqvisSemkvreli...) 79

უკრაინული პოეზიიდან

Natalia Trochym 83

ნატალია ტროხიმი

Сонет 84სონეტი 85Дорога 86გზა 87Чоловікові на ім’я Час 90მამაკაცს – სახელად დრო 91* * * (Каштани постáрілись рано...) 92* * * (wablis xeebi berdebian...) 93

ბელორუსული პოეზიიდან

Наста Манцэвіч 95

ნასტა მანცევიჩი

* * * (Мы крочылі побач...) 96* * * (Tvali Tvals cnobda da...) 97* * * (Калі у вачох цямнее...) 98* * * (roca mereva fiqri...) 99* * * (Што мне рабіць з табою...) 100* * * (ar vici, ra vqna, ra mogixerxo...) 101* * * (Сяджу каля тэлевізара...) 104* * * (mivaCerdebi ekrans...) 105* * * (Калі недасканаласць свету...) 106* * * (roca cxovrebis ukuRmarToba...) 107

თურქული პოეზიიდან pwkaredi Seasrula Tamar mamulaSvilma

Ahmet Telli 109

აჰმეთ თელი

Kurtlar 110მგლები 111Yerleşik Çingene 112უჩვეულო ბოშა 113Kalbim unut bu şiiri 114მაშინ ეს ლექსიც დაივიწყე, გულო 115Mecnun 116მაჯნუნი 117

გერმანულენოვანი პოეზიიდან

იოჰან ვოლფგანგ გოეთე

(1749-1832)(1749-1832)

Johann Wolfgang Goethe

10 11

Sagt es niemand, nur den Weisen,Weil die Menge gleich verhöhnet:Das Lebendge will ich preisen,Das nach Flammentod sich sehnet. In der Liebesnächte Kühlung,Die dich zeugte, wo du zeugtest,Überfällt dich fremde Fühlung,Wenn die stille Kerze leuchtet.

Nicht mehr bleibest du umfangenIn der Finsternis Beschattung,Und dich reißet neu VerlangenAuf zu höherer Begattung.

Keine Ferne macht dich schwierig,Kommst geflogen und gebannt,Und zuletzt, des Lichts begierig,Bist du Schmetterling verbrannt. Und so lang du das nicht hast,Dieses: Stirb und Werde!Bist du nur ein trüber GastAuf der dunklen Erde.

brZenkacis garda, nuravis etyvi,

radgan brbo wamsve agigdebs masxrad,

daRupvas cecxlis alSi rom eltvis –

sicocxles xotba minda Sevasxa.

trfobis RameTa gril niavqarSi,

romelmac gSoba, sad Sen hbadebdi,

Tavbrus dagaxvevs ucxo marmaSSi

sanTeli mSvidi amonaTebiT.

Camogecleba garemomcveli

bneli, ukuni da Crdil-bindeba,

axladCenili survili mwveli

simaRleebSi daiwindeba.

arcra siSore giRirs arafrad

da monusxuli eSvebi freniT,

Suqs daewafe, pepelav, xarbad,

ferfladqceuli xar geeniiT...

erTi icode, Tu ar gaqvs niWi,

sikvdilisa da aRdgomis neba,

soflis stumari wyvdiadSi iWri

gzas, uRimRamo da moCveneba.

Selige Sehnsucht ნეტარი სწრაფვა

Johann Wolfgang Goethe იოჰან ვოლფგანგ გოეთე

ფრიდრიხ ჰოელდერლინი

(1770-1843)(1770-1843)

Friedrich Hölderlin

14 15

Noch kehrt in mich der süße Frühling wieder,Noch altert nicht mein kindischfröhlich Herz,Noch rinnt vom Auge mir der Tau der Liebe niederNoch lebt in mir der Hoffnung Lust und Schmerz.

Noch tröstet mich mit süßer AugenweideDer blaue Himmel und die grüne Flur,Mir reicht die Göttliche den Taumelkelch der Freude,Die jugendliche freundliche Natur.

Getrost! es ist der Schmerzen wert, dies Leben,So lang uns Armen Gottes Sonne scheint,Und Bilder bessrer Zeit um unsre Seele schweben,Und ach! mit uns ein freundlich Auge weint.

isev moiqcevs tkbil gazafxuls Cemi arseba,

kvlav siymawvile guls milaRebs bavSvuri gznebiT,

kvlav SeZlo Tvalma siyvarulis namiT davseba,

vcocxlob imediT, tkivilebiT da aRtacebiT.

kvlav goleuliT darwyulebuls, simSvidiT savse,

vxedav lurj zecas da mwvane mindors,

gamovTxov sasmiss damaTrobels ciurTa dasebs,

bunebis Zali, siqalwule alerss gamindobs.

da nu Sedrkebi, rom sicocxle tanjviT geZleva,

sanamde naTobs uflis mklavi da mzis borjRali,

sulis napirze momavali xatad erweva,

vai me! tiris madliani Cvens Soris Tvali.

Im März. 1794

An Neuffer მარტი, 1794

ნოიფერს

Friedrich Hölderlin ფრიდრიხ ჰოელდერლინი

ქლემენს ბრენტანო

(1778-1842)(1778-1842)

Clemens Brentano

18 19

Einsam will ich untergehn, Keiner soll mein Leiden wissen! Wird der Stern, den ich gesehn, Von dem Himmel mir gerissen, Will ich einsam untergehn Wie ein Pilger in der Wüste.

Einsam will ich untergehn Wie ein Pilger in der Wüste! Wenn der Stern, den ich gesehn, Mich zum letzten Male grüßte, Will ich einsam untergehn Wie ein Bettler auf der Heide.

Einsam will ich untergehn Wie ein Bettler auf der Heide! Gibt der Stern, den ich gesehn, Mir nicht weiter das Geleite, Will ich einsam untergehn Wie der Tag im Abendgrauen.

msurs martosuli Cemi mze Cahxdes,

arvis gavumxel vnebas gulsaklavs,

CemTvis mowyveten, rom davinaxe,

cis kabadonze anTebul varskvlavs.


viT udabnoSi meudabnoes.


viT udabnoSi meudabnoes.

Tu is varskvlavi, cad rom vixile,

ukanaskneli salmiT damtovebs.


viT upovari, mindorSi mTevi.


viT upovari, mindorSi mTevi,

Tu is varskvlavi, rom davinaxe,

aRar iqneba gzis Tanamdevi.


dRec SeerTveba bindis karedebs.

25. August 1817 25 აგვისტო, 1817

>>> >>>

Clemens Brentano ქლემენს ბრენტანო

20 21


dRec SeerTveba bindis karedebs,

Tuki varskvlavi, rom davinaxe,

ar Camomxedavs, Tvals amaridebs.

martoobaSi es sulic iSvebs,

monas rom dalevs borkilis deba.

martoobaSi es sulic iSvebs,

monas rom dalevs borkilis deba.

Tuki varskvlavi, cad rom SevniSne,

eklis loginze ar danaTdeba.

msurs martosulis mze Caesvenos,

kvdomaa gedis hangTa mpyrobeli.


kvdomaa gedis hangTa mpyrobeli,

caze varskvlavi rom ar meCvenos

SuqiT mSvidobis maxarobeli.


zRvaTa av siRrmes mieces navi.

Einsam will ich untergehn Wie der Tag im Abendgrauen! Will der Stern, den ich gesehn, Nicht mehr auf mich niederschauen, Will ich einsam untergehn Wie ein Sklave an der Kette.

Einsam will ich untergehn Wie der Sklave an der Kette! Scheint der Stern, den ich gesehn, Nicht mehr auf mein Dornenbette, Will ich einsam untergehn Wie ein Schwanenlied im Tode.

Einsam will ich untergehn Wie ein Schwanenlied im Tode! Ist der Stern, den ich gesehn, Mir nicht mehr ein Friedensbote, Will ich einsam untergehn Wie ein Schiff in wüsten Meeren.

>>> >>>


22 23


zRvaTa av siRrmes mieces navi,

nuTu, zecaSi rom ar meCvenos,

etls miabrunebs Cemi varskvlavi?


viT yru tkivilSi imedi mqrali.


viT yru tkivilSi imedi mqrali,

Tuki varskvlavi, rom davinaxe,

damixvda vnebiT naabezrali.


gulidan gulSi ganvides Zali.

Einsam will ich untergehn Wie ein Schiff in wüsten Meeren! Wird der Stern, den ich gesehn, Jemals weg von mir sich kehren, Will ich einsam untergehn Wie der Trost in stummen Schmerzen.

Einsam will ich untergehn Wie der Trost in stummen Schmerzen! Soll den Stern, den ich gesehn, Jemals meine Schuld verscherzen, Will ich einsam untergehn Wie mein Herz in deinem Herzen.


ედუარდ მიორიქე

(1804-1875)(1804-1875)

Eduard Mörike

26 27

Im Nebel ruhet noch die Welt, Noch träumen Wald und Wiesen: Bald siehst du, wenn der Schleier fällt, Den blauen Himmel unverstellt, Herbstkräftig die gedämpfte Welt In warmem Golde fließen.

nislebma miwis piri garindes,

isev ocnebis tyvea tye-veli:

male ixilav CamoSlil rides,

morRveul samans, gaZrcvil cis kides.

mwifobis ZaliT Suqs rom iridebs

miwa, oqroSi Casaqceveli.

Septembermorgen სექტემბრის დილა

Eduard Mörike ედუარდ მიორიქე

28 29

Gelassen stieg die Nacht ans Land,Lehnt träumend an der Berge Wand,Ihr Auge sieht die goldne Waage nunDer Zeit in gleichen Schalen stille ruhn;

Und kecker rauschen die Quellen hervor,Sie singen der Mutter, der Nacht, ins Ohr

Vom Tage,Vom heute gewesenen Tage.

Das uralt alte Schlummerlied,Sie achtet’s nicht, sie ist es müd’;Ihr klingt des Himmels Bläue süßer noch,Der flücht’gen Stunden gleichgeschwungnes Joch.

Doch immer behalten die Quellen das Wort,Es singen die Wasser im Schlafe noch fort

Vom Tage,Vom heute gewesenen Tage.

Rame TandaTan avsebs qarafebs,

sizmriT daRlili moikalaTebs.

mis Tvalwin oqros saswori brwyinavs,

dro mSvidi xeliT asworebs pinas.

wyarom ki talRa swrafad waiRo,

dedaRames rom uTxras, ra iyo

dRe Cavlili da

dRe dRevandeli.

ZvelTuZvelesi ZilispiruliT

ar ixibleba Tvalmilululi.

jer kidev tkbili silurje umRers

JamTa Tanabrad gazidul uRels.

da Tumca Rame Zilma waiRo,

wyaro ZilSiac etyvis, ra iyo

dRe Cavlili da

dRe dRevandeli.

Um Mitternacht შუაღამისას

Eduard Mörike ედუარდ მიორიქე

გოთფრიდ ქელლერი

(1819 – 1890)(1819 – 1890)

Gottfried Keller

32 33

I

Wie schlafend unterm Flügel ein Pfau den Schnabel hält, Von luftigen Vogelträumen die blaue Brust geschwellt, Geduckt auf einem Fusse, dann plötzlich oft einmal, Im Traume phantasierend, das Funkelrad er stellt: So hing betäubt und trunken, ausreckend Berg und Tal, Der grosse Wundervogel in tiefem Schlaf, die Welt. So schwoll der blaue Himmel von Träumen ohne Zahl, Mit leisem Knistern schlug er ein Rad, das Sternenzelt.

II

Und als die Schöpfung bleischwer das Haupt im Schlafe wog Und sie ein quälend Traumbild, dass sie nicht sei, betrog, Und Gott im Himmel selber schlief, vergessend Meer und Land, Worüberhin kein Lufthauch als Lebenszeichen zog: Da wachte eine Lilie auf, die einsam, einsam stand Und die den fernen Sternglanz mit leisem Atem sog; Da fiel ein Falter tief in sie, mit dunklem Schwingenrand, Der durch den kalten Nachttau mit Mühe zitternd flog. Die Flügel schmiegte bebend er an ihres Kelches Wand, Die, auch erbebend, ob ihm sich eng zusammen bog.

I

rogorc mZinari farSevangi Tavs frTebSi malavs,

gulSi Caixvevs lurji sizmris Tavgadasavals,

cal fexze dgeba awuruli,mere ki uceb

gamoagorebs mocimcime Tvalsa da almass:

swored aseve azmorebda mTvralsa da uZReb

samyaros, roca ver daexsna Zils, qarze frTamals;

sizmris sauflo, uTvalavi ciT rom aocebs,

Cumi tkrcialiT varskvlavebis TaRs gadarkalavs.

II

tyviadqceulma Sesaqmem Zils ver gaarTva Tavi;

iyo macduri zmaneba xSiri da uTvalavi

da RmerTsac caSi eZina zRvis da xmeleTis karTan,

aRar iZvroda haeri, arc keTili da avi.

da gaiRviZa SroSanma, simartoveSi gakrTa.

Suqsa da sazrdos awvdida Sor caTa SesarTavi.

yvavils CaenTqa pepela, Savi megzuri qarTa,

Ramis cvarnamSi gavlili, tanjvisgan umarTavi.

frTebi dakeca, miendo da viT mfarveli kalTa,

gadaefara kamara diadi sisadaviT.

Gaselen ყაზალები

Gottfried Keller გოთფრიდ ქელლერი

ქონრად ფერდინანდ მაიერი

(1825-1898)(1825-1898)

Conrad Ferdinand Meyer

36 37

Meine eingelegten Ruder triefen, Tropfen fallen langsam in die Tiefen. Nichts, das mich verdroß! Nichts, das mich freute! Niederrinnt ein schmerzenloses Heute! Unter mir – ach, aus dem Licht verschwunden –Träumen schon die schönern meiner Stunden. Aus der blauen Tiefe ruft das Gestern: Sind im Licht noch manche meiner Schwestern?

Camoicleba niCbebze wyali,

Cahyveba siRrmes mwkrivi damwdari.

arc ra maRelvebs, arc ra maxarebs,

am dRis tkivilic misdevs saRvares.

mTvlemare sulSi nel-nela qreba

tkbili wuTebis Suq-elvareba.

lurji wyvdiadi moTqvams sxva xmaze –

vinme xom ar Cans Cems nasaxlarze?

Eingelegte Ruder მიწყობილი ნიჩბები

Conrad Ferdinand Meyer ქონრად ფერდინანდ მაიერი

38 39

Schwarzschattende Kastanie,Mein windgeregtes Sommerzelt,Du senkst zur Flut dein weit Geäst,Dein Laub, es durstet und es trinkt,Schwarzschattende Kastanie!Im Porte badet junge BrutMit Hader oder Lustgeschrei,Und Kinder schwimmen leuchtend weißIm Gitter deines Blätterwerks,Schwarzschattende Kastanie!Und dämmern See und Ufer einUnd rauscht vorbei das Abendboot,So zuckt aus roter SchiffslaternEin Blitz und wandert auf dem SchwungDer Flut, gebrochnen Lettern gleich,Bis unter deinem Laub erlischtDie rätselhafte Flammenschrift,Schwarzschattende Kastanie!

Cemo Crdilbnelo wablis xev,

qarwvimiano karavo,

dinebas gadafaraven

Seni mwyurvali totebi.

bnelCrdiliano wablis xev,

yuriswamRebi qviTqviTiT

portSi yvinTaven Wukebi,

Sens tevrSi brolnaSuqebi

taniT curaven biWebi.

Cemo Crdilbnelo wablis xev.

binds irevs tba da napiri,

saRamo swrafi navidan

lamprebis Suqs gadaitans

Semocurebul talRaze,

rogorc gabneul asoebs

da Sen amoxsni aw gamqral,

cecxliT daweril qaragmas.

Cemo Crdilbnelo wablis xev.

Schwarzschattende Kastanie ჩემო ჩრდილბნელო წაბლის ხევ ...

Conrad Ferdinand Meyer ქონრად ფერდინანდ მაიერი

რაინერ მარია რილქე

(1875-1926)(1875-1926)

Rainer Maria Rilke

42 43

Sein Blick ist vom Vorübergehn der Stäbe so müd geworden, daß er nichts mehr hält. Ihm ist, als ob es tausend Stäbe gäbe und hinter tausend Stäben keine Welt.

Der weiche Gang geschmeidig starker Schritte, der sich im allerkleinsten Kreise dreht, ist wie ein Tanz von Kraft um eine Mitte, in der betäubt ein großer Wille steht.

Nur manchmal schiebt der Vorhang der Pupille sich lautlos auf. – Dann geht ein Bild hinein, geht durch der Glieder angespannte Stille – und hört im Herzen auf zu sein.

cxauris mwyobrma moZraobam ise galia,

ise daRala maxvili mzera,

TiTqos samyaro Seimwyvdia rkinis galiam,

gisosebs miRma yofis ar sjera.

svla Semparavi, mozomili, rbili nabiji,

aTas umcires wred rom iTvleba,

Zalis rokvaa, sad wertilebs daxrili mijniT

SeukrebiaT mTvlemare neba.

Tu wamisyofiT Seixsneba mZime sagduli,

dauvlis mZafri siCumis vneba

da vidre xati mTel sxeulSi daisadgurebs,

gulis yru kedels mieyineba.

Der Panther ავაზა

Rainer Maria Rilke რაინერ მარია რილქე

44 45

Die Blätter fallen, fallen wie von weit, als welkten in den Himmeln ferne Gärten; sie fallen mit verneinender Gebärde. Und in den Nächten fällt die schwere Erde aus allen Sternen in die Einsamkeit.

Wir alle fallen. Diese Hand da fällt. Und sieh dir andre an: es ist in allen. Und doch ist Einer, welcher dieses Fallen unendlich sanft in seinen Händen hält.

foToli cviva, cviva, raRac Soreuls tovebs

da TiTqos caTa saufloSi Wkneba baRebi,

foToli cviva uaryofiT da xelaRebiT,

mZime miwas rom Rameebi gaiwiaRebs,

varskvlaveTidan miiqceva simartoveSi.

yvela ecema, aRmarTuli eSveba mklavi,

naxe, amqveynad yovelivem dacema icis

da mainc aris erTaderTi, visTvis dacema

dacemaa da usasrulo sinaziT icdis.

Herbst შემოდგომა


46 47

varT mxolod bage

da sxeulis miRma vin mReris

wminda, romelic yvela sagnis yofaSi icdis,

Zlieri rekva sxeulebSi iyofa misi

mcire dartymebad

da tkivilic, kacs, mismieri

miuwvdomlad moeCveneba.

yoveli wami gaqcevaa moCvenebisgan.

varT mxolod bgera

da erTxelac, sul erTi wamiT

gaibzareba gulis feTqva am bumberazis.

maSin yvirilad vibadebiT,

mxolod maSin varT bediswera,

uflis xati,

maSin varT arsi.

Wir sind nur Mund. Wer singt das ferne Herz, das heil inmitten aller Dinge weilt? Sein grosser Schlag ist in uns eingeteilt in kleine Schläge. Und sein grosser Schmerz ist, wie sein grosser Jubel, uns zu gross. So reissen wir uns immer wieder los und sind nur Mund. Aber auf einmal bricht der grosse Herzschlag heimlich in uns ein, so dass wir schrein –, und sind dann Wesen, Wandlung und Gesicht.

* * * * * *


48 49

Herr: es ist Zeit. Der Sommer war sehr groß. Leg deinen Schatten auf die Sonnenuhren, und auf den Fluren laß die Winde los.

Befiehl den letzten Früchten voll zu sein; gib ihnen noch zwei südlichere Tage, dränge sie zur Vollendung hin und jage die letzte Süße in den schweren Wein.

Wer jetzt kein Haus hat, baut sich keines mehr. Wer jetzt allein ist, wird es lange bleiben, wird wachen, lesen, lange Briefe schreiben und wird in den Alleen hin und her unruhig wandern, wenn die Blätter treiben.

droa, ufalo,

miiwura zafxulis Jami.

CrdiliT moniSne mzis saaTi,

rom velze qarma

darCenili mocelos wami.

brZane, simwifiT amoivsos bunebam piri

da samxreTuli miuZRveni mziani vneba,

Cawure masSi.

mZime RviniT movinadiroT

nagvianevi Semodgomis dRis sitkboeba,

dRes ubinaos miatovebs saxl-karze fiqri,

martosuli ki martoobas Tavs ver daaRwevs,

mudam ifxizlebs,

waikiTxavs, vrcel baraTs dawers,

ixetialebs xeivnebSi aqeT da iqiT,

sulawewili roca qari foTlebs daarwevs.

Herbsttag შემოდგომის დღე


გოტფრიდ ბენი

(1886-1956)(1886-1956)

Gottfried Benn

52 53

Ein Wort, ein Satz –: aus Chiffren steigenerkanntes Leben, jäher Sinn,die Sonne steht, die Sphären schweigen,und alles ballt sich zu ihm hin.

Ein Wort – ein Glanz, ein Flug, ein Feuer,ein Flammenwurf, ein Sternenstrich –und wieder Dunkel, ungeheuer,im leeren Raum um Welt und Ich.

sityva, striqoni –: Sifridan avlens

fiqrs gaelvebuls, cxovrebis sazriss,

mze dgas. dumilis zvirTebSenavlebs,

sferoT sisrules ziars xdis amgzis.

sityva ibrwyinebs, gafrena, cecxlis

amofrqveva da varskvlavTmeyalme,

isev cariel sivrces saxecvlis

bneli sazari, samyaro da me.

Ein Wort სიტყვა

Gottfried Benn გოტფრიდ ბენი

გეორგ თრაქლი

(1887-1914)(1887-1914)

Georg Trakl

56 57

Verflossen ist das Gold der Tage, Des Abends braun und blaue Farben: Des Hirten sanfte Flöten starben Des Abends blau und braune Farben Verflossen ist das Gold der Tage.

daTxeulia dReebis oqro,

saRamos Talxi, lurji ferebi,

mwyemss unazesi salamuri kvdomam gauqro,

daTxeulia dReebis oqro,

saRamos lurji, Talxi ferebi.

Rondel Rondel

Georg Trakl გეორგ თრაქლი

58 59

Verhallend eines Gongs braungoldne Klänge – Ein Liebender erwacht in schwarzen Zimmern Die Wang’ an Flammen, die im Fenster flimmern. Am Strome blitzen Segel, Masten, Stränge.

Ein Mönch, ein schwangres Weib dort im Gedränge. Guitarren klimpern, rote Kittel schimmern. Kastanien schwül in goldnem Glanz verkümmern; Schwarz ragt der Kirchen trauriges Gepränge.

Aus bleichen Masken schaut der Geist des Bösen. Ein Platz verdämmert grauenvoll und düster; Am Abend regt auf Inseln sich Geflüster.

Des Vogelfluges wirre Zeichen lesen Aussätzige, die zur Nacht vielleicht verwesen. Im Park erblicken zitternd sich Geschwister.

sacxonebelma zanzalakma Caiwkriala,

miaTbobs yvrimals wvril varskvlavebs sarkmelze metrfe,

gaRviZebuli bnel darbazSi SuqTa farteniT,

moCans anZebi, bagiri da afra kriala.

beri... orsuli dedakaci... oromtriali,

sad Wiaferi perangebi dafarfateben,

kvnesis gitara, xmeba wabli, oqros nafoti,

amarTul taZars Savad mosavs ialkiali.

suli boroti imzireba cvilis niRbidan,

miwa xorSakad miaqcia, daisi – nacrad,

CurCuliT ipyra kunZulebi smenis warmtacma.

Citis areul gafrenaSi moxazul iRbals

eSurebian keTrovanni tkivilis miRma.

baRSi ki Tvali Tvals Sexvdeba, SekrTeba da-Zma.

Traum des Bösen ბოროტის სიზმარი


60 61

Ans Blumenfester wieder kehrt des Kirchturms Schatten Und Goldnes. Die heiße Stirn verglüht in Ruh und Schweigen. Ein Brunnen fällt im Dunkel von Kastanienzweigen; Da fühlst du: es ist gut! in schmerzlichem Ermatten.

Der Markt ist leer von Sommerfrüchten und Gewinden.Einträchtig stimmt der Tore schwärzliches Gepränge. In einem Garten tönen sanften Spieles Klänge, Wo Freunde nach dem Mahle sich zusammenfinden.

Des weißen Magiers Märchen lauscht die Seele gerne. Rund saust das Korn, das Mäher nachmittags geschnitten.Geduldig schweigt das harte Leben in den Hütten; Der Kühle linden Schlaf bescheint die Stallaterne.

Von Lüften trunken sinken balde ein die Lider Und öffnen leise sich zu fremden Sternenzeichen. Endymion taucht aus dem Dunkel alter Eichen Und beugt sich über trauervolle Wasser nieder.

sarkmelze yvavils isev miswvda samreklos Crdili

da oqrouli cxeli Subli miinavleba,

Camodis wablis Ziras soflis wyaro Wavlebad

da grZnob: wrfelia! tkivilebiT Ronemixdili.

drouli xili moilia daxlze rigebad,

Savi karibWe kravs sivrceebs, mkvidrad nagebi,

baRSi ukraven, aiSleba neli hangebi

iq, sad nasamxrals arifana Seikribeba.

zRaprebis TeTri jadoqari suls mouoxebs,

iwivlebs axalaRebuli TavTavi mindvrad

da qoxSi mkacri yofa Tmenas iwesebs mindad,

Zils gaunaTebs navTis lamfa boselSi Zroxebs.

quTuTo qaris maTrobela Caikres frTebma,

frTxilad gaundo ucxo etlis varskvlavTa ronins,

gamova bneli muxebidan endimioni

da mwuxarebis sagubarTan Caikrifeba.

Abendmuse საღამოს მუზა


62 63

Wenn der Schnee ans Fenster fällt, Lang die Abendglocke läutet, Vielen ist der Tisch bereitet Und das Haus ist wohlbestellt.

Mancher auf der Wanderschaft Kommt ans Tor auf dunklen Pfaden. Golden blüht der Baum der Gnaden Aus der Erde kühlem Saft.

Wanderer tritt still herein; Schmerz versteinerte die Schwelle. Da erglänzt in reiner Helle Auf dem Tische Brot und Wein.

rodesac Tovli ecema sarkmels

da usasrulod reks mwuxris zari,

mravals gaSlili sufra alaRebs,

gamSvenebuli udgas saxl-kari.

viRac ki modis, moxetialebs,

bWes ubrundeba wyvdiadi gzebi,

mowyalebis xe oqrod brialebs,

miwidan civi wveniT nagznebi.

mgzavrma Semodga nabiji uxmod,

qvadqceul zRurblze tkivili ivno,

wminda naTelSi tablasTan uxmobs

gabrwyinebuli puri da Rvino.

Ein Winterabend ზამთრის საღამო


Jonas Liniauskas იონას ლინიაუსკასი

ლიტვური პოეზიიდან

66 67

minda davbrunde, ar arsebobs es dabruneba,

winmswrebi talRa aRar tovebs dros da safiqrals,

viwro oTaxSi miWirs sityvis zma da bruneba,

mklavs liftiani korpusebis civi grafika,

SuaRamisas gagaRviZeb sizmrebTan wasuls,

uSenod veRar vesityvebi varskvlavTa gundebs,

Cavciebivar guguliviT cas, frTiT moxazuls,

kudian varskvlavs samjer mainc Sevucvli budes.

sulerTi aris, mSveniero, rac unda gerqvas,

aTas kiTxvaze aTas pasuxs momigebs qoro,

qveynierebas Cemi vnebis Zala walekavs,

TviT sikvdili da siyvaruli rom Sevasworo.

დინებაLyg vanduo

Aš norėčiau sugrįžti, bet grįžti į kur neturiu,Lyg vanduo vakarykštis veržiuosi į priekį ir bėgu,Zodžių putos sustingusios seklumose kambarių,Liftų šachtose vien semiotiniai lynai ir bėgiai.

Aš pakelsiu tave, aš prikelsiu tave vakare,Gal nors tu įžiūrėsi žvaigždynuose slypinčią prasmę, –Ten ledinės gegutės dar tykoja Paukščių Take,Kad padėtų kometos kiaušinį buvimui įprasmint.

Ir į klausimą: – Mano žavi pakeleive, kas tu?Išgirstu jau ne vieną atsakymą – lydinčių chorą.Ir einu vis greičiau – lyg vanduo su viskuo jau kartu,Vis patekdamas meilei ir mirčiai, aistrai ir gėlai į porą.


68 69

uqme dReebSi SeveqceodiT Rvinos

da cxovreba Tavs ar gvanebebda,

Sors zeTisxili afiTrebda furcels.

TiTqos caze Rrubeli icreboda,

mzis niaRvarSi irweoda samrekloebi,

maRali, TeTri qali

Crdils ekedleboda..

moqufrul dReebSi

SeveqceodiT Rvinos

da mogonebebs Tavs ver varTmevdiT,

roca qreboda yvelaferi,

inavleboda.

tkivilisagan gaTangulebi

SeveqceodiT Rvinos,

gaglejili myesiviT eTreoda samyaro

da irgvliv yvelas

mobezreboda saxli, fuZe da naTesavi.

simartoveSi SeveqceodiT Rvinos

da gvibrunebda ufskruli eqos,

carielsa da mouxelTebels,

sarkis civi anarekliviT.

ციტატაCitata

Mes mėgdavome gertiPuikiausiomis dienomisIr mūsų buvimas sulaukdavo atsako:Alyvų kekės įgaudavo spalvąLyg plaukdami debesys paliktų savo putas;Suraibuliuodavo nuo varpų bažnyčių bokštai,O jūs, baltais nuometais prisidengusios,Žengdavote per slenksčius į vėsų šešėlį.Mes mėgdavome gertiLiūdesio dienomis,Kai nėra atminty atstumų,Ka viskas nyksta dabar ir šiandien, ir amžinai.Mes mėgdavome gertiPaklaikę iš skausmo, –Kad viskas pasaulyje trūkinėjaIr sausai pokši lyg būtų sausgyslės,Ir niekas neberiša prie namų,Prie draugų ir prie atminties.Mes mėgdavome gertiVienatvės valandomis,Bandydami užpildyti savo prarajas,Kuriose lizdenasi aidas, –

>>> >>>


70 71

sicil-xarxariT

SeveqceodiT Rvinos,

ulazaToebi,

patara biWebiviT enas vitexdiT

da mainc

sworad ver vambobdiT mSobliur sityvebs.

siyvaruliT SeveqceodiT Rvinos, –

viyaviT bevrni – aTasebi, milionebi

da swored im wams

ikvreboda didi erToba

da rigdeboda sasmisebi martoobaSi,

siyvarulsa da siZulvilSi,

matarebelSi,

tavernebsa Tu ezoebSi –

dalevis mizezs ra gamolevs

an SeCveul dResaswaulebs?!

gavida wlebi,

gadagvxda omebi.

amovida da gaiTiba balaxi mindvrad,

Seicvala fuli, mTavroba, sazRvrebi,

Cven ki gauTaveblad vsvamdiT:

TiToeul sasmiss sityva ebmoda

da es sityva

iyo drois amonaridi

da igi ase iwyeboda – `gaxsovs...~

Aidas, kuris yra tiktai tuštuma,Tik neregys priešais veidrodį.Mes mėgdavome gertiJuoko akimirkomis –Prunkšdami ir apsitaškydamiLyg maži vaikai, tariantys gimtąjį žodį,Kurio iki mirties bus neįmanomaTaisyklingai ištarti.Mes mėgdavome gertiDviese ir trise,Ir visas stalas, ir keli šimtai,Ir keli šimtai milijonų –Tą pačią dieną ir tą pačią valandąSiekddavome savo taurės:Vienatvėje ir liūdesyje,Meilėje, džiaugsme, neapykantoje;Šeimoje, traukiniuose,Tavernose ir kiemuose su kaimynais, –Reikėdavo rasti tik tinkamą progą;Pavyzdžiui, – su Naujaisiais metais!Taip ėjo šimtmečiai ir karai,Taip kilo ir leidosi žolės į žiemą, į vasarą,Keistėsi pinigai, vyriausybės ir sienos,O mes vis gėrėme nesustodami,Kieikvieną taurę lydėdami tostais ir žodžiais,Kurie, matyt, yra tik laiko citatos,Nes prasideda: - Ar tu prisimeni...


72 73

kvlav moviCqari, wamni rbian da

vaiTu isev damagvianda,

am siCqareSi ramdenjer movcdi,

saukunec xom ar hyofnis moclils.

veRar movmarTav ZafiT WriWinebs,

es WriWinebic ver davirCine,

meqanikuri guguli mokvda,

xSiri yiviliT cals rom uxmobda.

dazozineben zamTris buzebi,

gadailia Jami ucebi,

vsvamdiT im Zalas, dRes rom gafrinda,

JiniT puridan, rZidan, Taflidan.

Cemi cxovreba

zRapars ar hgavda,

Tvalcremliani

davrCi zamTarTan.

თოვლიSnigeas

Vis pakniopstom, vis vėluodamas,Vis po minutę nespėdamas,Žiūrėk, tiek nebaigtų darbų prikaupiau,Jau nė šimtmetis nebepadėtų.

Žiogus užmiršau prisukti –Nebečirškia ir nebestraksi,Genių elementai nusėdo –Nebetarškina į ryto kraštą.

Net musės vos parėplioja –Visoms pasibaigė laikas.Lyg dar vakar, pašėlusias, vydavauNuo duonos, medaus ir pieno.

Saldus buvo gyvenimas –Praėjo neįvykdamas.Dabar net į pirmą sniegąŽiūriu jau ašarodamas.


74 75

Tqves: iRbliani dabadebula...

siymawvileSi zRva naavdrali

napirze, qvebs da balaxebs Soris

CemTvis tovebda xurdas an qarvas.

roca monagars sxvisgan farulad pirSi vmalavdi,

SeSinebuli brazobda deda;

da mec vabnevdi dRecismare xurdas da qarvas,

ferad kenWebs, oqros beWdebs, asxmul niJarebs.

hoda, erTxelac,

gabezrebulma dedam mkurnalTan mimiyvana

da moaxsena: mavne Cveva aqvs,

rasac ipovis, pirSi iyris,

iqneba munic daimarTos an sxva, uaresi...

iseTi mware wamali momces,

kinaRam movkvdi...

მოწმობაLiudijimas

Sako, gimiau su marškinėliais, –Dar kūdikystėje rėpliodamasPliaže po akmenukais ir jūržolėmRasdavau gintarėlių ir pinigų.Kad nieko aplink nenuliūdinčiau,Slėpdavau burnoje, ką suradęs.Mama liepdavo: – Spjauk, ką ten turi!Išspjaudavau pusę rublio, gintaro, grandinėlių,Aukso žiedų ir perlo karolių, – nelygu diena.Kad niekas nesužinotų, nuvežė į kitą miestelįPas pediatrą: – Daktare, – sakė,– Ima visokį brudą į burną,Gali patekti sifilis arba niežai...

>>> >>>


76 77

mere skolaSi, vylapavdi wignebs,

vRrRnidi kalmistrebs

da maRonebda,

cxovreba rom mxars ver mibamda.

mere da mere

kocniT tuCebi uskdebodaT klasel gogonebs,

me ki isev sindisi mRrRnida,

radgan mindoda,

ase gameqro im oqros gemo,

sul rom Tan mdevda

da Ramesac ar mihyveboda...

da mxolod gvian,

amouTqmeli yvela bgera gacxadda sityvad:

sunTqva hoesi,

bani da fani –

trfoba, daTmena, Tanalmoba, hari-harali –

ai, is qarva,

zRvis monagari,

Cemi saTqmeli –

suliviT rom kbiliT meWira.

Išrašė vaistų – vos nenumiriau.Nuo pirmos klasės pradėjauGraužti plunksnakočius ir knygas,Nes viskas, ką turi savyje, palaiko gyvybę.Paaugęs, grauždavau moterų lūpasIr grauždavau save, kad išsinešuBurnoje jų auksinį kvapą ir skonį,Kuris per naktis neišnyksta.Vėliau radau žodžių, kurių neištardavau, –Nešiodavausi po liežuviu burnoje.

Dabar jau galiu paliudyti, –Yra lyžčiojimas, lytėjimas,Artikuliacija ir kvėpavimas,Yra lūpų ovalinis OIr liežuvio ilgasis Y,Yra lėtas slyvų slydimasIr vyno raudonis gomuryje.Meilė ir oras, gyvastis ir neapykantaĮeina ir išeina pro mano burną, –Tą tvirtinu aš,Visą gyvenimą įsikabinęsĮ jį dantimis.


78 79

sunTqvisSemkvreli, CaJamebuli Waobidan

gaRwevas vcdilob

iq, sadac daZrwis mSieri mela –

mucelze xoxviT eZebs sakbilos.

Savi SaSvebis gundi xarbad Sesevia

borcvebze circels,

daigvianes, mxari ecvalaT, gadauares

drosa da sivrces..

Tavnaskva, isli, lerwami da siSoreSi

wveba lelqaSi,

fexs ver vikideb me am miwaze,

wyliT vsazrdoob da virwevi qarSi.

aq sityvas Znelad gaerTveba nacnobi sityva –

fiqris krebuli,

aq sityva iZvris – zambaxi lerwmis sevadaSi

amogznebuli.

* * *

Aš praeisiu pro šalį, nes liūnai patvino ir šlapia,Purvinom papilvėm ieško ančių išalkusios lapės.

Ant kalvelės šermukšnyje strazdas juodesnis už liūną,Pats vidurdienis, spalis, ir kito čia laiko nebūna.

Carex, scirpus ar cyperus, – viksvos toliausiai nuėjo, –Jos tikrai ne šios žemės, tiktai iš vandens ir iš vejo,

Kaip ir žodžiai, suaugę į skurstantį sakinio kuokštą,Kreipinys tarsi vilkdalgis puokštę iš viksvų papuoštų.

Per vėlu, mano spalis neturi gyvybės nė lašo,Tik šermukšnis iš įpročio uogomis laša ir laša.

>>> >>>

* * *


80 81

Jami ar Jamobs, Cems oqtombersac

aRar SerCa yofnis niSati,

Tumc Zveleburad isxams nayofs dacvaruli

beberi fSati.

am RvinobisTves zurgs Sevaqcev,

icriceba da iblandeba,

obobas qselSi Semodgoma Seaxvevs napirs,

civi da blanti.

gautaneli Waobi faravs Ramis saTevad

moniSnul ares,

miwa Cawveba da WanWrobi Savi SaSvebis

frTaze bzinvarebs.

swrafwarmavali dReebis cvlaSi

bneli xlarTi ver movagviriste,

erTs vxedav mxolod. davexetebi.

yovel nabijze mSordeba qriste.

Aš praeisiu tą spalį, praeisiu pro šalį, atrodo.Taip retėja ruduo kaip voratinklis, gal ne ruduo, o

Dingsta vietos, kurias dar iš tolo nakvynei rinkausi, –Jas pasiėmė liūnai, strazdai nugyveno juodžiausi.

Aš ejau metų metais, nepajėgiau liūnų išbristi,Tik kas dieną mačiau nuo manes vis nutolstantį Kristų.


ნატალია ტროხიმიNatalia Trochym

უკრაინული პოეზიიდან

84 85

Сонет სონეტი

Ти любиш дощ – тож будь мені дощем,Я – чашею: налий мене по вінця!Хай ніч вином по жилах потече,І я засну, і ти мені наснишся…

Без дотику торкнеш краєчок вуст –Так краплі дощові торкають воду…Почуєш крижаний безгучний хруст –Так ломить лід моя ріка зісподу…

Побачиш бризки на моїх очах –коли ріка прорізалась з-під криги,Порізалась об кригу… Біль прочах.І сон минув. І дощ на щоках стигне…

Ти ще не знав ні льоду, ні ріки:Ми мріяли на відстані руки…

wvimas etrfi da wvimad meqcevi,

vercxlis Tasi var, pirTamde savse,

ZarRvebSi Rvino Semaqarcivebs

da sizmariviT dagiwven mklavze.

ise uCinrad Searxev bages,

TiTqos imqvreva haerSi wyali,

yinulis logins SxrialiT ageb

Cemi mdinaris budes Semwydari.

abrwyinebs Tvalebs almasis wveTi,

cremlma gakveTa yinvis xundebi,

dacxra tkivili da ganakveTi

wvimian sizmars davubrundebi...

radgan Cven Soris aRar gakrTeba

ucxo mdinaris civi naTeba.

Natalia Trochym ნატალია ტროხიმი

86 87

Дорога გზა

Дерева розгóйдали землю – дерева, розгойдані вітром –аж небо кудись летіло,неначе шовкова стрічкаблакитна, розписана білим,і хтось-то читав той розпис –пухнастий і загадковий –хтось, лежачи горілиць,аж очі спрагло зануриву небо...А я цілувала воду:так довго – таку глибоку! –аж поки не стала повнадзвінкої свіжої сили, –аж поки згадала, якпрозорого чистого ранку

totebdalewili xeebi

qarSi dedamiwas exlebian.

an zeca saiT gafrenila,

lurji abreSumis bafTasaviT,

uCinari xeliT daqarguli.

viRac cdilobda amoexsna

es saidumlo baraTebi.

mzeze nebivrad gawolili

Tvals ayolebda dasaliers.

me

wyals vkocnidi gaxelebiT,

sicocxlis JiniT vivsebodi...

mere uecrad gamaxsenda

erTi naTeli dRis stumari,

fafuki taniT Wreli bazi,

kriala fanjrebs awydeboda,

mzis aTinaTSi banaobda,

>>> >>>


88 89

до мене постукав джміль –з розгону пухнастим тільцемв ранкову блискучу шибу,наповнену ясним проміннямзамріяного світилаударив – і раз, і вдруге! –так ніжно і ваговито,мов думав мене збудити... –аж поки побачила, якметелик при самій воді,мов квіточка біла, тріпоче –легесенький клаптик небана ніжній стеблинці під вітром... –аж поки почула, якдорога чимсь пахне рідним,терпким і давно забутим –забута стара дорогаміж добрих старезних сосон, –і так було нею йти,неначе плисти у човнінеквапним вузьким потоком,де веслами ніде бити –лиш крúльми...

mikakunebda mowiwebiT,

Cems gamofxizlebas lamobda...

mere

uecrad SevamCnie,

qarSi yvavili mocaxcaxe,

napirze damjdari pepela,

cis gamWvirvale monarCeni.

mere

uecrad amedevna

im bilikebis mogoneba,

mZafri, didi xnis gafantuli,

beber naZvebTan rom ikargeba.

axla ki

am gziT siaruli

nafotiviT patara naviT

wyalSi aRmasvlas emsgavseba,

iq xom niCbebsac ver moiqnev,

iq unda moiqnio frTebi.


90 91

Чоловікові на ім’я Час მამაკაცს – სახელად დრო

Чомусь так сталось,що чоловікимені коштовностейне дарували...І тільки ТИдо міді моїх кісдосипав сріблащедрою рукою.

ucnauria, rom kacebi

ar mCuqnidnen

Zvirfas samkauls.

mxolod Sen erTma,

daunaneblad,

Cemi JRali Tmis elvareba

vercxliT dafere.


92 93

* * *

Каштани постáрілись рано:у довгих кощавих пальцяхзминали останнє листяі кúдали на дорогу,на смерть:під колеса, під ноги, –старечим голосом листя,хрипким і таки останнім,вишіптуючи питання:– Чом гинемо так зарання?– Он клени –ще й досі зелені!.. –І я дивувалася німо,і їх оминала в гóрі,і неба шукала вгорí.А небобуло довкола:довкола серця,щоб йомублакитно було боліти...

wablis xeebi

berdebian

da xmeli TiTebiT fSvnian

Semodgomis

damzral foTols,

mere Camoyrian gzaze,

fexiT gasaTelad

imeteben.

xmagabzarulebi da SfoTianebi

CifCifeben:

ase udrood ratom vxmebiT,

roca nekerCxlebi

fersac ar icvlian.

gaocebulebi dganan.

wabli mwuxare tots mixrida,

ca

ixsneboda oTxi mxridan,

gulSi aRwevda –

rom mxolod lurji gamxdariyo

tkivilis feri.

* * *


ნასტა მანცევიჩი

ბელორუსული პოეზიიდან

Наста Манцэвіч

96 97

* * *

Мы крочылі побачрука ў рукуда пляча плячотвар у тварвочы ў вочыу рот рот.Так мы ступалі, крочылінага ў нагу,пакуль ты не збочыла.І цяпер вока за вока,цяпер – зуб за зуб.

Усё, што ты з сабою забралая выскубу, адгрызу –вярну сабе ўсё,да сябе вярнуся...Забяру сабе свае вочы,з твару змыю твой твар,адляплю ад вуснаў твае вусны,вырву руку з рукі.

І калі сэрца сціснецца ад адчаю,я буду шаптаць як мантру,што ты – родная,баючыся паверыць,што ты чужая.

Tvali Tvals cnobda

da xeli xels ekvroda,

gzas mivuyvebodiT

Tanaziarebi,

ase grZeldeboda

da mere moTavda,

mxari icvale

da damrCa iarebi.

Turme wagiRia,

rac ki ram mebada,

boRmis da tkivilis

dacxromas vundebi.

Tvalebs amogkawrav

naZarcvi budidan

da saxeSecvlili

Tavs davubrundebi.

guli ki CurCulebs –

CaTavda cxovreba...

Zvirfaso,

es saxe rad geucxoeba.

* * *

Наста Манцэвіч ნასტა მანცევიჩი

98 99

Калі у вачох цямнее,мне хочацца проста ўкленчыць:“О Божа, хачу да мамы!да таты хачу на плечы...”каб апынуцца ў дзяцінстве,як колісь –хавацца ў шафесярод кажухоў і шапакцукеркі цягаць з буфетуды красці ў суседа слівы

...і быць маленькім і лёгкім,і, ёб вашу маць,Шчаслівым.

roca mereva fiqri,

saxes muxlebSi vmalav,

dedis nafereb saxlSi

minda mivyavde mamas.

sadac Riaa kari,

sadac momiwyobs budes,

Zvel karadaSi Sevyri

labadebsa da qudebs.

TaxCaSi, rogorc erT dros,

bebos qadebi edos.

minda, mezobels baRSi

mwifes vparavde qliavs,

sul cotas viTxov, rasac,

dedac vatire Tqveni,

bedniereba hqvia.

* * * * * *


100 101

Што мне рабіць з табою,такой прыгожаю?Калі ты стаіш на кухніу аднаіх шкарпэткахі варыш каву. мне.у маёй кватэры, –Глядзець на цябе.

Што мне рабіць з табою,такой разумнаю?Калі ты расказваешмне. з захапленнемпра фільм, які паглядзелапакуль я была на працы, –Слухаць цябе.

ar vici, ra vqna, ra mogixerxo

aseT mSveniers,

qurasTan rom dgaxar

Cems binaSi

da yavas miduReb –

unda giyuro.

ar vici ra vqna,

ra mogixerxo,

ase Wkvianad da gatacebiT

rom miambob filmze,

Cems aryofnaSi rom ginaxavs –

unda gismino.

>>> >>>

* * * * * *


102 103

Што мне рабіць з табою,такой пяшчотнаю?Калі ты усміхаешсяі кратаеш мяне за рукусваёю рукойпяшчотнай, як ты уся, –Абдымаць цябе.

Што мне рабіць з табою,такую дзікай?Калі ты ператвараешсяу ваўчыцу, і яімгненнаператвараюся у ваўка, –Спаць з табой.

Што мне рабіць з табою,такою зменлівай?Кожны дзень рознаю,Непаспасрэднаю,пазбаўленай логікі, дыНявечнаю, –Быць з табой.

ar vici, ra vqna,

ra mogixerxo

aseT faqizs,

roca iRimebi da xeliT mexebi

ise nazad,

rogoric Tavad xar –

unda mogexvio.

ar vici ra vqna,

ra mogixerxo,

roca Zu mgeliviT aRmuvldebi,

da me gadaviqcevi xvadad –

SenTan unda davwve.

ar vici, ra vqna,

ra mogixerxo,

ase amindiviT cvalebads,

yoveldRe ferSecvlils,

namdvils da auxsnels –

unda davrCe SenTan.


104 105

Сяджу каля тэлевізараем цукеркіпаперкісьлінай прымацоўваюда сьценкі.Адначасовадакладна – у перапынкахкалупаю пальцамў шкарпэтках дзірку.Размалёўваю “А4”уздоўж і ўпоперакупоперак і ўздоўжЯзлосны калючы вожіголкі растуцьна сьпіне.Ты патэлефануеш,ці не?

mivaCerdebi ekrans,

Sokoladebis Sekvra

Tvalsa da xels Sua qreba,

vWam da brWyviala qaRalds

nerwyviT kedelze vakrav.

da sareklamo WrebSi

vawvaleb maRal windas,

TiTze mexveva Zafi,

waRma-ukuRma vjRabni

pastiT „A4“-is formats,

var braziani zRarbi,

Cems zurgs eklebi faravs...

– damirekav

Tu ara?

* * * * * *


106 107

Калі недасканаласць светузаб’е апошнія мары ў маёй галавеІ я прачнуся рана ад шумудажджу за вакномНу вось і усё, як кажуць,Game is over. Капец. Гамон.Вазьму тэлефонную слухаўку,пазваню дамоў – я нармальна, мама,нармальна...усё ў мяне. А як там ты?Глядзі, кладзіся спаць рана,перад сном пагуляць схадзі.Пакладу слухаўку.Пагалюся.Раздам даўгі.Гэй! Дайце мне цыгарэтуІ жоўты шалік даўгі

roca cxovrebis ukuRmarToba

ocnebis bolo furcels gadaSlis

da uTenia gamaRviZebs wvimis TamaSi,

vigrZnob, bediTad gasruldeba Cemi garToba,

fsons veRar Caval,

morCa, SabaSi.

dedasTan vrekav –

de, kargada var,

kargad, ra miSavs,

gaiTvaliswine,

adre daiZine,

da gaiseirne haerze Zilis win.

esec movaTave da gareT gavedi,

Tavi gavanebe valebze Sav fiqrs,

hei, megobaro,

mome sigareti,

erTi sigareti da yviTeli Sarfi.

* * * * * *


აჰმეთ თელი

თურქული პოეზიიდან

Ahmet Telli

110 111

Bastıkça çıtırdıyor otlarsanki eylül yürümüş burayasinsi ve gözüpek canavarBir rüzgar esse usulcabelki nefes alacak ormandoğrulup kalkacak ayağaAma dağ taş bir dumanörtüsü içinde şimdihiç ses gelmiyor uzaktanAç kurtlar basıyor ovayı.

balaxi tydeba, iTeleba.

moipareba seqtemberi

mxne da avsuli.

Tu erTxel mainc daqrolavs qari,

tye SeTqmuliviT wamodgeba, aitoteba,

magram,

vai, rom

qva-RorRi faravs Canacvrul miwas

da dazafruli mdumarebidan

xeobaSi Semodian mSieri mglebi.

Kurtlar მგლები

Ahmet Telli აჰმეთ თელი

112 113

Uzak çağlayanları anlatıyor bir su sesiVe ay yorgundu bütün gece yorumlanmaktanEy acısını bir pembeye dönüştüren çingeneSu ve ay hep yürür sense olduğun yerde

wyals Cakarguli CanCqerebis ambavi moaqvs,

mTvare aikles Ramis ybedebma.

eh, boSa qalo,

mrume naRvels wiTlad rom Rebav,

es Sen SeCerdi.

ca da miwa mainc midian.

Yerleşik Çingene უჩვეულო ბოშა


114 115

Uğuldayan ve hep uğuldayan bir orman kadar üşüyorum şimdi yanlış rüzgârlar esiyor dallarımda yanlış ve zehirli çiçekler açıyor Kanımda kocaman gözleriyle bir çığlık Su ve ses kadar beklediğim ne kaldı geride, bilmiyorum uzanıp uyumak istiyorum gölgeme ve sarınmak o kocaman gözlerin uğuldayan rüzgârlarına Bir acıyı yaşarım ve zehrinden çiçekler üretirim kömür karası uçurum kadar bir yalnızlık yaratırım kendime, atlarım Anısı yoktur küçük rüzgârların Yapraklarım yok artık kuşlarım yok büsbütün viran oldu dağlarım ezberimdeki türküler de savrulup gitti ömrümün karşılığı kalmadı sesimde sesimde yalnız ormanların gümbürtüsü Yanlış, daha baştan yanlış bir şiirdi bu, biliyorum ve belki ömrümüzün yakın geçmişi bu kadar doğruydu ancak, kimbilir Kalbim unut bu şiiri.

mciva, makankalebs, rogorc tyes,

roca gamyinavi siCume xmaurobs

cbieri qariT darxeul totebSi.

es sxva,

sxva Sxamiani yvavili iSleba sulSi

da kiviliT axels Tvals.

Cems daRlil sisxlSi Cavlilma wyalma

yvelaferi waleka,

araferi SemomrCa.

axla sakuTar Crdilze minda movisveno,

Ria TvalebSi gawolil qariSxals movefero,

tkivilis Sxamidan gaSlili mtevniT amovkrifo

Sesamoseli yurumyvavili.

mere movuxmo martoobas da masSi, rogorc qvesknelSi,

ukanmouxedavad gadaveSva.

umniSvnelo qarebs ar sWirdebaT mogonebebi...

aRarc foTlebi, aRarc Citebi, gaveranebula mTebi,

gamwydara mSobliuri hangi, hai gidi!

omri moiWra, sicocxle Cakvda xmaSi

da kvlavac mxolod tyeebis avi sisini ismis.

iaRliSia leqsi – vin icis...

an iqneb marTlac namdvilia Cveni,

Cemi da Seni ambavi.

maSin, es leqsic daviwye, gulo.

Kalbim unut bu şiiri მაშინ ეს ლექსიც დაივიწყე, გულო


116 117

Yanında götüreceğin hiçbir şey kalmadıEllerindeki keder çizgilerinden başkaEy, dinle, hayatın son sözü şudur ki sana– Her mecnun yine bir çöl bulur kendine

aRaraferi migyveba sagzlad,

xelis gulebze dardiani Rarebis garda,

ukanaskneli gagicxade megobars neba:

eh, yvela majnuns sakuTari udabno xvdeba.

Mecnun მაჯნუნი


amiran svimonisvilis targmanebi - nplgdspace.nplg.gov.ge/bitstream/1234/27035/1/nasesxebi...ahmet...

Documents