Нові підходи до формування ключових та предметних компетентностей учнів в умовах впровадження Державних стандартів початкової та

базової середньої освіти. Освіта, яка не вчить жити успішно в

сучасному світі, не має ніякої цінності.

Кожен із нас приходить у життя з природженою здатністю жити успішно

й щасливо. А ми повинні збагнути цю здатність

знаннями і навичками, Які допомогли б нам її реалізувати

якомога ефективніше. (Р.Т. Кіосакі)Роберт Кійосакі – американський підприємець, інвестор, письменник та

вчитель економіки.Зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів,

визначити нову мету навчання та виховання – розвиток інноваційної особистості, здатної до життєвої творчості та самореалізації у нових соціальних умовах. Якщо говорити про дитину, то їй сьогодні потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності для успішної адаптації в соціумі, який швидко змінюється, та сучасному світі, враховуючи те, що за останні кілька років нові інформаційні технології повели людську цивілізацію на багато кроків уперед і стали невід’ємною частиною нашого життя. Ми вчимося жити самі та навчаємо жити дітей. Раніше традиційною метою шкільної освіти завжди було оволодіння системою знань, основами наук; пам’ять учнів перевантажувалась чисельними фактами, поняттями, іменами, датами. Але знання не завжди віддзеркалюються в діях. Наукою доведено, що для життєвого успіху необхідні не самі знання, а вміння їх застосувати відповідно до конкретної життєвої ситуації. Дослідження, проведені психологами Гарвардського університету, показали, що успіх на 85% залежить від особистісних якостей, правильного вибору лінії поведінки, і лише на 15% визначається наявними знаннями. Таким чином, необхідність змістити акценти в освіті із засвоєння фактів на оволодіння способами взаємодії зі світом призводить до осмислення необхідності змінити характер навчального процесу та способів діяльності учнів. Ми повинні підготувати дитину не до окремого уроку «на завтра», а до самостійного життя, тобто, створити умови для розвитку особистості, виявити творчий потенціал учнів, формувати вміння висловлювати власну думку, розв’язувати проблеми, розвивати здатність самостійно займатися власною освітою, швидко адаптуватися до інформаційного середовища. Іншими словами – сформувати такі особистісні якості, які допоможуть дитині знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, розвинути їх, стати активним членом суспільства, компетентною упевненою у власних силах людиною. Результатом такої стратегії і тактики в організації навчально-виховного процесу буде сформованість загальної

компетентності випускника, що є інтегрованою сукупністю досягнень учня, вона набувається в процесі навчання, особистісного пізнавального та життєвого досвіду, є потрібною для успішного самостійного вирішення життєвих завдань, з якими учень зустрічатиметься (або вже зустрічається) в різних сферах власної життєдіяльності (виробництво, політика, життя громади, освіта, сімейне життя, мистецтво та дозвілля, релігія тощо). Компетентний випускник спроможний зберегти, розкрити, розвинути та конструктивно реалізувати свій життєвий і життєтворчий потенціал в умовах складних вимог і ризиків, які висуває до перед ним сьогодення. Така характеристика має сформуватися в процесі навчання і містити знання, вміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості.

Такий ідеальний освітній продукт, який є головним результатом, критерієм ефективності освітньої діяльності школи, відповідає вимогам сучасного життя, можна створити завдяки особистісно орієнтованому, діяльнісному та компетентнісному підходу вчителя до педагогічної діяльності, які покладені в основу нових Державних стандартів від дошкілля до старшої школи. Їх не можна розглядати відокремлено, оскільки стосуються особистості дитини й можуть бути реалізованими і перевіреними тільки в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій. Тому коротко можна визначити, що компетентнісна освіта — особистісно-діяльнісна.

Сучасний випускник

Знання, вміння

Ставлення Досвіддіяльності

Поведінковімоделі

особистості

«Я хочу»«Я прагну»

«Я знаю як діяти»

«Я можу спрогнозувати

результат»

«Я знаю» «Я вмію це робити»

«Я можу»«Я це роблю…»

Сучасний випускник

Знання, вміння

Ставлення Досвіддіяльності

Поведінковімоделі

особистості

«Я хочу»«Я прагну»

«Я знаю як діяти»

«Я можу спрогнозувати

результат»

«Я знаю»

Зокрема, у новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти цитуємо: «Діяльнісний підхід – спрямованість НВП на розвиток умінь і навичок учня, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти». Особистісно орієнтовані технології ставлять сьогодні в центрі усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів: нахилів, задатків, здібностей, талантів.Компетентнісний підхід – спрямованість НВП на досягнення результатів, якими є ключові і предметні компетентності.Зв'язок між категоріями компетентнісного підходу можна зобразити схемою:

Компетентності – це комплекс знань, умінь і ставлень, що набуваються учнем у навчанні, можуть цілісно реалізуватись на практиці, тобто, не можуть бути зведені до фактичних знань.Ключова компетентність – це комплекс якостей особистості, що набувається протягом засвоєння всього змісту загальної середньої освіти; це дає можливість людині ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності, вони не пов’язані з конкретним предметом, їх можна набути під час засвоєння не одного предмета, а тільки декількох або всіх одночасно.Ключові компетентності:

пізнавальна (уміння вчитися: сам визначає мету діяльності або приймає учителеву; проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль; організовує свою працю для досягнення результату; відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі; виконує в

Компетентніс-ний підхід

Ключові компетент

ності

Предметні компетент

ності

Інтегровані знання, вміння,

якості особистості,досвід,

ставлення

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів: називає, пояснює, описує, наводить

приклади, розрізняє, уміє, аналізує….

певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції; усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити; має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.)

• комунікативна (спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами)• математична (особистісне утворення, що характеризує здатність учня

(учениці) створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв’язування навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих задач);

• базові компетентності в галузі природознавства і техніки (особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин “людина — природа”);

• інформаційно-комунікаційна (здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби у навчанні та особистому житті);

• соціальна (здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі);

• громадянська (здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства: вміти захищати, використовувати способи та моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя);

• загальнокультурна (здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності);

• підприємницька (аналізувати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці, організовувати власну підприємницьку діяльність і працю колективу, що ґрунтується на знанні норм та етики трудових відносин, складати та оцінювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, презентувати інформацію про результати або продукти власної економічної діяльності та колективу),

• здоров’язбережувальна (здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей).

Предметні компетентності – їх набуває учень упродовж вивчення того чи іншого предмета у всіх класах середньої школи, вони визначені державними вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів: називає, пояснює, описує, наводить приклади, розрізняє, уміє, аналізує….Отже, на засадах компетентнісного підходу освіта має реалізувати дві функції навчального процесу:

- навчити дитину навчатися впродовж життя, щоб вона могла й усвідомлювала необхідність отримувати інформацію; - навчити дитину використовувати знання в практичній діяльності.

Актуальність упровадження в освітню практику компетентнісного підходу зумовлена низкою чинників – зовнішніми та внутрішніми.

До зовнішніх чинників належать, по-перше, стрімкий соціальний, технологічний і політичний розвиток світу. Сучасній людині доводиться діяти в складних і невідомих ситуаціях, в умовах конкуренції та конфліктів, суперництва і співробітництва з представниками інших культур тощо. Щоб знайти своє місце в житті, ефективно освоїти життєві та соціальні ролі, випускник української школи має володіти певними якостями, вміннями:

• бути гнучким, мобільним, конкурентоздатним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

• критично мислити;• використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих

проблем;• генерувати нові ідеї, ухвалювати нестандартні рішення й нести за них

відповідальність;• володіти комунікативною культурою, уміти працювати в команді;• уміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;• цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації

в професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави;

• уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;

• бережливо ставитися до свого здоров'я та здоров'я інших як до найвищої цінності;

• бути здатним до вибору численних альтернатив, які пропонує сучасне життя.

Такі якості притаманні компетентній особистості. Саме володіння життєво важливими компетенціями дозволяють людині орієнтуватися в сучасному динамічному суспільстві, сприяють формуванню здатності швидко реагувати на запити часу. У зв’язку з цим «соціальні та педагогічні проблеми формування життєвої компетентності особистості виходять сьогодні на рівень пріоритетних в українському суспільстві».

По-друге, упровадження компетентнісного підходу зумовлено «входженням» України до Болонського процесу. 1999 року в м. Болонья міністри освіти 30 країн Європи підписали так звану болонську декларацію «Зона Європейської вищої освіти». Цим актом країни-учасниці узгодили спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиного європейського освітнього і наукового простору до 2010 р. Як стратегічна мета передбачалося забезпечити конкурентоспроможність європейців на світовому ринку праці і мобільність трудових ресурсів. У зв’язку з цим Болонська угода передбачала розробку і прийняття загальноєвропейських кваліфікаційних стандартів, в основі яких

покладено компетентнісний підхід. Цей процес сприяв визнанню положення про те, що й учні школи мають отримувати ключові компетенції (key competencies) як для успішної роботи, так і для подальшої вищої освіти. Воно було зафіксовано у відповідних документах ЮНЕСКО, програмі Ради Європи та ін.

По-третє, розвитку компетентнісного підходу значною мірою сприяла загальна комп’ютеризація. Особливо актуальною компетентнісна освіта стала в ситуації так званого інформаційного вибуху, коли на людину «звалилася» лавина інформації, яку потрібно було аналізувати, інтерпретувати й ухвалювати рішення про її використання. В іншому разі, як кажуть американці, інформація стає простим шумом. Спеціалісти вважають, що останні два роки кількість інформації збільшилася в стільки разів, у скільки вона збільшилась за останні дві тисячі років. Інформація застаріває за 4–5 років. Це вимагає внутрішньої готовності до постійного оновлення, створює передумови в опануванні інтелектуальними, соціальними та іншими компетенціями.

До внутрішніх чинників упровадження компетентнісного підходу слід віднести кризу знаннєвої парадигми освіти.

Вона, на думку багатьох науковців, зумовлена, по-перше, змінами феномену знання і його співвіднесенням із суспільною практикою. Справді, сьогодні здобуття інформації стає пріоритетною сферою професійної діяльності людини і умовою існування будь-якого сучасного виробництва. «У цих умовах, як не парадоксально, здобуття знань стало втрачати сенс. Надзвичайний потік інформації, що застаріває швидше, ніж учень закінчить школу, неможливо «втиснути» в програми. Навчання «вічним істинам», безперечно, потрібне, але без умінь оновлювати оперативну частину свого культурного досвіду учень не вважається підготовленим до життя». Проте модель навчання, що склалася в сучасній школі, може бути охарактеризована як предметна. Вона надмірно орієнтована тільки на здобуття знань і недостатньо враховує діяльнісний, ціннісно-мотиваційний, емоційний аспекти навчально-пізнавальної діяльності учня. Вивчення конкретних предметів часто не узгоджується з цілісним формуванням особистості учня, яке має відбуватися в навчально-виховному процесі. Про недостатність сформованості компетентності учнів свідчать результати соціологічного дослідження випускників шкіл. Зокрема, опитування випускників на перше застосування у навчальній діяльності самоконтролю показало, що лише 26% від загальної кількості опитуваних постійно контролюють свою діяльність, більше половини (58%) проводять самоконтроль епізодично. Способи контролю, якими користуються учні, елементарні й однобічні. Домінуючими серед них є порівняння отриманих результатів з відповідями в підручнику і відповідями товаришів (78%). Дуже рідко учні використовували для самоконтролю таблиці, словники, нескладні досліди, тобто ті засоби, що потребують умінь самостійно працювати з різними засобами навчання, реконструкції навчального матеріалу. Застосування визначених засобів відзначили лише

7% опитуваних. Головною причиною такого становища вважаємо недостатню спрямованість процесу навчання на формування діяльнісного, ціннісно-мотиваційного, емоційного аспектів навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Результатом кризи знаннєвої парадигми освіти є наявність таких фактів:- відмінник, який закінчив школу, стає в житті неуспішною людиною;- учень, що закінчив школу із золотою медаллю, не витримує

конкурсного відбору до вищого навчального закладу;- молодий спеціаліст – випускник вищого навчального закладу – довго

адаптується на робочому місці, хоча обсяг професійних знань і вмінь, отриманих ним в університеті, є достатнім;

- у критичний момент виявляється, що отримані в школі знання, уміння, способи дій не допомагають вирішити життєву проблему;

- переважна більшість знань і вмінь, отриманих у школі, взагалі не затребувані в житті. На думку західних аналітиків, український випускник є некомпетентним. Державні освітні стандарти визначають не тільки вимоги до якості підготовки учня, а й вимоги до кадрових умов реалізації освітніх програм. Стандарти обумовлюють новий статус і нові вимоги до вчителя – він отримує статус керівника пізнавальної діяльності учнів, що посилює його роль і значення в освітньому процесі. Фактично, педагог має виконувати функції управлінської діяльності: планування, мотивації, організації та контролю. Отже, потрібно зауважити, що реалізація стандарту потребує змін у діяльності вчителя, виконання нових функцій у процесі професійно-педагогічної роботи в сучасній школі:

функції сприяння навчанню учнів (створення умов для прояву самостійності, творчості, відповідальності учня в освітньому процесі та формування у нього мотивації безперервної освіти);

функції проектування (проектування спільно з учнем індивідуального освітнього маршруту);

управлінської функції (координації діяльності суб’єктів освітнього процессу: планування, мотивації, організації та контролю). Учитель – організатор, диригент компетентнісного уроку – коучер. Коучер – це людина, яка здатна допомогти досягти визначених цілей.

Для успішного формування компетентної особистості сучасний педагог повинен володіти певними якостями :• успішно розв’язувати свої власні життєві проблеми, виявляючи

ініціативу, самостійність і відповідальність;• усвідомлювати мету та суть компетентнісного навчання;• планувати урок із використанням усього розмаїття форм і методів

навчальної діяльності й насамперед усіх видів самостійної роботи, діалогічних, евристичних і проблемних методів;

• пов’язувати навчальний матеріал із повсякденним життям та інтересами учнів;

• оцінюючи навчальні досягнення школярів, брати до уваги не тільки продемонстровані знання і вміння, а й передусім уміння застосовувати їх у навчальних і життєвих ситуаціях.Кожен урок необхідно планувати таким чином, щоб учні не просто

запам'ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, розв'язували, заперечували, співставляли, інтерпретували та дебатували за його змістом. Тобто формували свою компетентність.Аналіз відвіданих уроків свідчить про розуміння окремими вчителями мети та змісту компетентнісного уроку, про їх майстерність у використанні та поєднанні необхідних для реалізації поставлених завдань, інструментів навчання. Так учитель математики Брагіна Г.І. виявляє суб’єктивний досвід школярів шляхом постановки питань, які потребують пояснення ходу математичних дій, використовує різноманітний дидактичний матеріал:експрес-контроль (індивідуальний для кожного учня), самостійне виконання завдань з дошки для закріплення практичних навичок, у ході роботи вчитель коригує діяльність окремих учнів, допомагає порадами, перевіряє виконання домашніх завдань, по закінченню роботи використовує метод взаємоперевірки. Всі учні одержують оцінки. На етапі вивчення нового матеріалу вчитель використовує прийом дослідження: пропонує записати звичайний дріб (у кожного свій), поміняти місцями цифри чисельника і знаменника та виконати множення, потім вгадує відповідь – вона у всіх однакова – 1. Так вводиться поняття взаємно обернені дроби. Пропонує дослідити вдома, чому дорівнює сума взаємно обернених дробів. Вчитель пропонує інтелектуальну хвилинку відпочинку: Л.Толстой порівнював звичайний дріб з людиною: чисельник – це те, що говорять про неї, а знаменник – те, що людина сама про себе говорить. Які зміни відбуватимуться з людиною, якщо знаменник буде збільшуватись? Глибокий виховний зміст, спонукання учнів логічно та критично мислити, важливість математики у житті людини – вона скрізь потрібна. Урок мови – це урок милування, осягнення її краси, тому на уроках мови треба вдивлятися і вслухатися в слово, тоді прийде розуміння його законів, правил. З цією метою вчитель російської мови Дабіжа Н.А. використовує поетичні хвилинки з декламуванням віршів, де мова йде про об’єкти, що вивчаються, лінгвістичні казки про звуки мови, історію про виникнення та формування алфавіту, цікаві фрази, що сприяють запам’ятовуванню глухих та дзвінких звуків. Використовує прийом спостереження за творенням голосних та приголосних звуків, за уподібненням приголосних м’яких та дзвінких звуків з використанням опорної схеми. Вчитель світової літератури Пось В.С. надає пріоритет спілкуванню з учнями у формі діалогу, в ході якого звертається до раніше накопичених знань і вмінь учнів та доповнює новими, вчить аналізувати та робити висновки. Організовує застосування нових літературних понять: ознак вірша у прозі у ході дослідження змісту творів Тургенєва, вміло направляє учнів на виявлення глибокого  інтелектуально-емоційного засвоєння  виховного  змісту  творів, формуючи життєвий світогляд, моральну та громадянську позицію. Вчитель основ здоров’я

Ткачук О.Г. у 5 класі формує позитивні мотиви до предмета, використовуючи цікаві відомості про біоритми людини, елементи тренінгу для виявлення властивостей учнями відчувати час, адже його треба вміти розподіляти. Особистісно-орієнтований підхід до учнів учитель здійснює, залучаючи п’ятикласників до аналізу складових режиму дня, співставлення з практичним досвідом кожного школяра та виявлення відмінностей в організації, які є і позитивними і негативним. Діяльнісний підхід до учнів забезпечується відпрацюванням практичних дій через моделювання поведінкових життєвих ситуацій (правил дорожнього руху за малюнками). Обов’язковий елемент рефлексії в кінці уроку. Вчитель Коломієць Н.М. створює умови, щоб навчальна діяльність перетворила учня на суб’єкта власної діяльності, використовуючи ігрові та інтерактивні технології. Кожний учень - керівник археологічної експедиції, одній групі учнів у парі потрібно за шаблоном та текстом підручника скласти порядок проведення археологічної експедиції, а ІІ групі в парах сформулювати правила проведення розкопок. Далі учні одержують нові ролі - стають працівниками лабораторії, яким пропонується оцінити речові джерела, працюють у групі за планом готуються до презентації власних практичних напрацювань. Для забезпечення розвиваючого та пізнавального потенціалу уроку вчитель Гуріна В.А. використовує сюжетно-рольову гру. Організація пізнання здійснюється через використання змісту знайомої казки про Русалоньку, якій її морський друг ставив запитання (вчитель їх озвучував), а учні відповідали так, як могла це зробити Русалонька, бажання знати більше про те, до якого виду явищ належить рух черепахи у ході діалогу уявних героїв, стало підведенням до нової теми уроку. Вчитель використовує між предметні зв’язки, що сприяють інтеграції знаннєвого та практичного досвіду учнів, використовує прийоми співвіднесення вивчених термінів з прикладами виучуваних явищ, взятих із життя на навколишнього. Вчителі початкових класів Богдан І.Л. та Остапченко С.М. використовують віршовану форму початку уроку, що стимулює позитивні емоції та налаштування на ефективну роботу. Вчитель Богдан І.Л. на уроці літературного читання для перевірки домашнього завдання використовує прийом «Дуель», коли 2 учні почергово ставлять запитання, які вимагають повної відповіді, складені до вивченої частини казки, вчитель корегує мовлення, радить уникати тавтології, виховує доброзичливе ставлення у ході бесіди (мовленнєва та соціальна компетентність). Ірина Леонідівна вміло чергує роботу над змістом тексту із різноманітними вправами на розвиток навичок читання: швидкості (вправа «Кидок», «Блискавка», читання естафетою, за стрілкою, розкодувати прислів’я), чіткості вимови: вправляння у читанні чистомовок та скоромовок з різною інтонацією, темпом, настроєм, розуміння змісту: за вказаним словом прочитати речення. Учні 3-Г класу володіють відпрацьованими навичками роботи в групі: учні самостійно висловлюють версії у ході дискусії, виділяють найбільш влучну відповідь для виконання завдання вчителя та презентують на клас (соціальна компетентність). Підсумок уроку та етап домашнього завдання характеризується особистіно-орієнтованим підходом.

Учням пропонується відповісти на запитання, де кожен школяр має можливість висловити індивідуальну думку – ставлення: чим сподобалась казка, що викликало симпатію, який вчинок засуджую, чому навчила казка, домашнє завдання диференціюється на підставі знань вчителя про можливості учнів у опануванні навчальним матеріалом. Вчитель Степчук Л.П. вдало використовує форму змагання між командами учнів з теми уроку узагальнення знань та вмінь «Вода. Повітря», запитання, підібрані для учнів, мали репродуктивний, проблемний та творчий характер, що вибудовувались у порядку ускладнення, кульмінацією уроку стала організована дослідницька лабораторія, де учні кожної групи повинні були виділити всі властивості вивчених речовин на підставі самостійного спостереження за водою та повітрям у закритій посудині. Вчитель Коцюренко Г.І. на уроці математики вдало поєднує організацію різних видів роботи, які потребують вправляння у формуванні предметних вмінь та навичок, та прийомів створення емоційного настрою, переконання у значимості здійснюваних учнями дій на уроці, виховання бережливого ставлення до природи: учням, які виконували завдання на грибочках, вчитель запропонував уявити себе у ролі цих лісових мешканців та скласти пораду дітям, які приходять у ліс їх збирати: зрізати гриб, а не зривати, щоб не нашкодити грибниці. Вчитель практикує групові форми роботи та прийоми взаємо- та самоконтролю.

Анкетування учнів 5-6 класів засвідчило, що найважчими для виконання поставлених вчителем завдань, в умовах запровадження нових програм є предмети: у 5-Б,В – російська мова – 68 %, інформатика – 13% учнів 5-х класів, що пояснюють новизною предмета, англійська мова – 34%, математика – 16 %. 1 учня виснажують у 5-Б класі українська мова, трудове навчання та музичне мистецтво. Проте у 6-х класах труднощі у вивченні нових предметів, які визначені учнями складними зменшуються : 3 учні з математики, 5 учнів з англійської мови, 2 учні – з російської мови. Це пояснюється проблемами перехідного періоду, який є для учнів 5-х класів адаптаційним. Завдання вчителя не доносити істину, а вчити її знаходити. Тому спочатку дитину потрібно зацікавити, навчити хотіти й прагнути, а вже потім – знати і вміти. Невід’ємною складовою успішного формування пізнавальної компетентності учнів є розвиток мотиваційної сфери школярів, що включає виховання позитивного ставлення до навчання, вольових зусиль у досягненні мети, розуміння важливості і значущості набутих знань у суспільному житті. Проявом досить високого рівня сформованості позитивної мотивації в учнів 5-6 класів, який треба підтримувати і підвищувати, є бажання і участь школярів у підготовці повідомлень, що поглиблюють і розширюють обсяг відомостей з виучуваної теми (70% школярів у кожному класі). Найбільше таких учнів залучають вчителі з природознавства у 5-6 класах – 26 %, з географії у 6 класі – 38%, зі світової літератури – 26 %, історії – 10%, з української мови і літератури у 6-А класі – 26% та 67% у 5-А класі, 30 % - 5-А класу – з музичного мистецтва, у виконанні доступних додаткових завдань з предметів, які дозволяють підвищувати рівень оволодіння практичними

вміннями та навичками: 77% у 6-А класі, 50% у 5-В та 5-А, 27% учнів 5-Б – з математики, 30% учнів 5-Б класу з української мови, 20 учнів у 5-Б класі з основ здоров’я, незначна кількість учнів з інформатики, природознавства, історії, світової літератури, англійської мови, етики. у створенні проектів, проведенні досліджень та експериментів: 60 % учнів 5-х, 6-х класів з природознавства, 23% з географії у 6-х класах, які визначені програмою з предметів, 23% учнів 5-Б класу з англійської мови, крім того поодинокі учні з основ здоров’я, історії, української мови, інформатики, етики, у бажанні читати додаткову літературу з предметів, які становлять пізнавальний інтерес: 38% учнів 5-6 класів з української літератури, 23 % учнів 5-х класів з природознавства, 27% учнів 6-х класів з географії, 30 % учнів зі світової літератури у 5-6 класах, 16 % учнів 5-6 класів з історії, 37 % тільки у 5-А класі, 15 % учнів 5-х класів з інформатики, таких учнів у 5-А класі - 30 %, а також з української мови, основ здоров’я, англійської мови, біології. Вирішення проблеми розвитку самостійності, творчого ставлення до справи, звички до навчання впродовж усього життя забезпечує саме проектна діяльність учнів. Пізнавальний інтерес до предметів, який викликаний не тільки особистою симпатією, а й діяльністю учителя, який працює на його підтримання, учні виявляють через бажання ставити педагогу запитання з тем, які їх цікавлять, з питань, які потребують уточнень або глибшого розуміння суті. Найбільш активними в цьому напрямку школярі 5-6 класів є з предметів: математики – 50% у 5-В класі та 35% у 5-А класі, 35 % учнів 6-А класу, 30 % учнів – природознавства у 5-х класах, 30 % учнів 5-х класів з трудового навчання у дівчат, 30% учнів 5-А класу з інформатики та 50 % з української мови та літератури, 27% учнів з історії, Крім того, учні визначили ще й такі предмети, як світова література, історія, англійська мова, біологія, основи здоров’я та образотворче мистецтво. Формуванню соціальної компетентності учнів сприяє залучення їх до групових форм роботи, більшість учнів є учасниками таких форм роботи з історії 50% учнів 5-Б та 30% учнів 5-А, природознавства – 27% учнів 5-х, з світової літератури - 24% учнів 5-х, 35% з української мови і літератури у 6-А. Особистіно-орієнтоване навчання, яке передбачає знання вчителем суб’єктивного досвіду кожного учня, щоб обрати раціональні прийоми, засоби, методи і форми роботи для кожного учня, вимагає здійснення індивідуального підходу до школярів. У ході опитування учнів з’ясувалося, що 75% учнів 5-6 класів уході виконання самостійних та контрольних робіт почуваються впевнено, розуміють суть поставленого завдання, володіють навичками його виконання. Проте більшість учнів (2/3 школярів 5-Б) не володіють інформацією для чого потрібно виконувати ті чи інші завдання, яких результатів можна досягти, як це згодиться в житті. В інших класах – 5-В – 17%, 13 % у 5-А, в 6-х – 10%. 30% учнів 5-6 класів не вміють контролювати хід своєї роботи, перевірити її результат. Для вирішення даної проблеми учитель повинен аналізувати шлях досягнення мети та результату у ході оцінювання знань учнів, адже здебільшого мотивацією виставленої оцінки є фраза «ти відповідав та був активний», активно впроваджувати в

практику методи взаємо- і самоконтролю. Нові підходи до оцінювання компетентностей учнів на сучасному етапі навчання повинні відповідати такій системі оцінювання:50% - само оцінювання;30% взаємооцінювання, 20% - оцінювання, яке здійснює вчитель.Коли цікаво на уроці:

- вчитель використовує активні форми роботи;- використовує цікавий матеріал;- коли частіше опитують; викликають до дошки, а не пише сам

вчитель;- використовується Ікт для демонстрації фільмів та презентацій;- пропонують виконувати доступні завдання; додаткові

завдання, коли вже все зроблено;- залучають до проведення досліджень;- коли вчитель добрий і в хорошому настрої;- коли навчають чогось нового, а не повторюють те, що вже

знаю;- коли зрозуміло пояснюють.

Отже, сучасні діти бажають того, що й вимагають нові підходи до навчання та вихованні підростаючого покоління – активного, творчого, адаптованого до будь-яких життєвих ситуацій і саме ми, ті добрі провідники, обравши цю почесну професію, повинні вести учнів до вершини успіху, досконалості, самореалізації.

Рішення педагогічної ради:1. Визначити основною метою діяльності педагогічного колективу школи на етапах реалізації науково-методичної проблеми, а також впровадження нових Державних стандартів використання компетентнісного, особистісно зорієнтованого та діяльнісного підходів до організації навчально-виховного процесу як необхідну передумову творчого зростання кожного вчителя й розвитку пізнавальної активності учнів.

2. Керівникам шкільних методичних об’єднань:

2.1. Активізувати роботу вчителів-предметників щодо використання компетентнісного, особистісно зорієнтованого та діяльністного підходів при організації навчальної діяльності учнів, з цією метою на засіданнях шкільних методичних комісій розглянути питання класифікації, доцільності та ефективності використання методів, при-йомів, форм роботи, характерних для планування компетентністного уроку.

(до 01.12.2014 року)

2.2. Залучити членів предметних методичних об’єднань до розробки планів-конспектів компетентнісно зорієнтованих уроків із кожної

навчальної дисципліни. Підготовлені матеріали оформити у вигляді методичних посібників «На допомогу вчителю».

(до 01.01.2015 року)

3. Вчителям предметникам:: 3.1. під час навчально-виховного процесу забезпечувати формування

основних груп компетентностей учнів із використанням різноманітних форм і методів навчальної діяльності, усіх видів самостійної роботи, діалогічних, евристичних і проблемних методів, дотримуючись розробленого алгоритм.у.

3.2. активніше залучати учнів школи до участі в роботі МАН, олімпіад, різноманітних конкурсах літературно-творчого, культурно-мистецького спрямування та до участі в заходах природничо-математичного циклу.

(протягом 2014/2015 навчального року)4. Практичному психологу школи Духті Ю.В. організувати заняття-тренінги

з учителями-предметниками щодо формування компетентностей учнів. ( з ІІ семестру 2014/2015 навчального року)5. Заступнику директора з НВР Степенко В.В. провести

моніторингформування ключових компетентностей учнів (протягом 2016/2016 навчального року)5. Завідуючій бібліотекарю школи Бойко С.А. створити у бібліотеці фонд

наукової, довідкової, науково-популярної та пізнавальної літератури для учнів з особливими нахилами та яскраво вираженими здібностями.

(до 01.01.2015 року)