experyment 2 demo

#2#2червень/липень │ 2014 │ #02

психологічний журнал для тих, хто думає

Я ВЛАСНИК БІЗНЕСУ, мені потрібно:

1. Зменшити витрати та збільшити прибутки

2. Автоматизувати бізнес-процеси на підприємстві

(я зможу краще контролювати людей,

а люди будуть більш злагоджено працювати)

3. Бути впевненим, що моя інформація захищена

і не потрапить у руки конкурентів

Я КЕРІВНИК, мені потрібно:1. Отримати оперативний доступ до управлінської інформації

2. Швидко приймати рішення в умовах

конкуренції та нестабільності.

3. Автоматизувати документообіг на підприємстві

(це зменшить накладні витрати, паперову тяганину

та час виконання поставлених задач)

Я БУХГАЛТЕР, мені потрібно:

1. Отримувати якісні і вчасні консультації по питаннях:

- Електронної звітності

- 1С:Бухгатерії - Бухгалтерської періодики.

2. Знайти організацію, яка надає

ВСІ ці послуги і є перевіреною та надійною

Працюйте з професіоналами!

Львів: (032) 240-75-99 Івано-Франківськ: (0342) 72-47-06

Складне стає простішим!Складне стає простішим!

Бізнес-Баланс



www.б-б.укр, (www.b-b.lviv.ua)

3

червень/липень

У номеріТайм-менеджмент

Мистецтво спілкування

Геніальність

Особистість

Експеримент

Діти

Психодіагностика

Зоопсихологія

Психологія бізнесу

Десятка номера

Соціум

Мій досвід

Фінанси

Притча номера

Оптимістичні історії

4

812

1624

2630

46

50

54

57

62

67

68

70

76

78

333642

Працюйте з професіоналами!Про важливість нереалізованої можливості

Роман Кушнір

Домашній театрМовчанка як шлях до цілісності

Марина Соколян Роман Кушнір

Сон як феноменУвага! Зараз буде про увагу!

Соломія ЧирГордій Остапович

А ти хіба не божевільнийФашистом стати легко

Соломія ЧирТетяна Федчук

Діти і покупки у крамниці Я хочу бути батьком переможця Оцінки і плата за них

Роман КушнірРоман Касіян Роман Кушнір

Експерименти над щурами Христина Федечко

Стенлі Мілґрем Соломія Чир

А як ти отримуєш адреналін Тетяна Федчук

Три способи заробити мільйон Роман Кушнір

Правило взаємного обміну

10 помилок, які роблять оратори

Юрій Холоденко


Мова - розкладка на клавіатурі...

Соціальні мережі

Олександра Кудріна

ВіталійПроценко

Про орла

Нема так зле, щоб на добре не вийшло!

06/07 │ 2014 │ #02

4 Тайм-менеджмент

Словоголовного редактора

- «Зачекай, зачекай, зачекай, мама-тато зайняті» – у Всесвіту є більш важливі справи, аніж твої капризи, і взагалі мені зараз не до тебе;- невиконання обіцянок перед дитиною, бо те, що вона «ще не розуміє», навчить її жити у постійному сумніві і невпевненості, а отже і страху перед майбутнім;- докори, критика і змушування виправдовуватися формують у дитини відчуття провини і надалі переростають у різного роду залежності.Ех, якби батьки бачили, які проблеми вони закладають для дітей своєю нерівною поведінкою, не готовністю домовлятися, а схильніс-тю змушувати і переконувати, криками, нетерплячістю, риторични-ми питаннями і бажанням видисциплінувати, то переконаний: вони б зовсім по-іншому почали ставитися до такого важливого процесу, як спілкування з власними дітьми і пошуку порозуміння з ними, як рівний із рівним. Та, на жаль, засіяне у ранньому віці зерно зійде аж через двадцять-тридцять років, коли все можна буде списати на «долю», «обставини», «характер» і «випадковість». Натомість усі проблеми закладаються у ранньому дитинстві (до трьох-п’яти років). Їх корені глибоко заховані під товстим пилом часу і тепер старшим батькам можна лише розводити руками, дивлячись на систематичні труднощі з роботою у дітей, невміння дати собі раду в складних життєвих ситуаціях, залежності, не-щасливі шлюби чи проблеми з самореалізацією. Забуваючи, що в ранньому віці надто багато списували на характер, вкладаючи туди і непосидючість чи, навпаки, безініціативність і агресивність чи, навпаки, плаксивість і впертість чи, навпаки, лагідність. Краще припустити, що у дитини взагалі немає ніякого характеру! Тоді, не маючи можливості «перевести стрілки» на щось від нас не залежне, варто буде взяти повну відповідальність на себе і почати нарешті виховувати не дитину, а себе біля неї.Варто пам’ятати, що у дітей немає проблем! Діти повністю компен-сують своїх батьків: ставайте ідеальними і дітям не буде що ком-пенсовувати! А ще взаємини з дитиною залежать від взаємин між батьками, бо там, де тато не самостверджується за рахунок мами, демонструючи свою важливість і заклопотаність «серйозними» справами, там і мама не самостверджується за рахунок дитини, а розвивається разом із нею. Якби ж то всій малечі дали нормальне дитинство, то їй би не потрібні були жодні золоті унітази чи загар-бані чужі країни…Першого червня цілий світ святкує День захисту дітей. Тож, давай-те і ми відкладемо всі «важливі дорослі» справи і згадаємо про тих, кому найбільш потрібні, – своїм дітям. І робитимемо це не лише один день у році, а щоденно, постійно, розуміючи: кожним своїм вчинком і словом ми закладаємо дитині майбутню модель взаємодії з Всесвітом. Кращий світ – це не там, де швидший про-грес, а там, де щасливі діти. Тож, дамо шанс нашим дітям вирости щасливими і почнемо нарешті вчитися у них – наших найкращих вчителів життя.З повагою і любов’ю,Роман Кушнір

Часто помилково думають, що це батьки народжують дітей, на-томість особисто я більш схильний стверджувати, що саме діти на-роджують батьків. Адже хто як не діти забезпечують для останніх неймовірне відчуття потрібності й власної важливості!? Так само переконаний, що саме діти вчать батьків набагато більше, аніж навпаки, а окрім того, дають їм набагато більше, аніж можуть взя-ти самі. Проблема часто полягає лише у тому, що батьки не готові і не можуть взяти все те, що пропонують їх чада. Думаючи, що саме вони забезпечують, доглядають і допомагають своїм дітям рости, батьки втрачають відчуття рівності, починаючи бачити у них уже не так партнерів, як когось несамодостатнього, малого-дурного і загалом таку собі недолюдинку, яку ще слід виховати (чит. ви-муштрувати), навчити (чит. навантажити своїми стереотипами) й окультурити (чит. позбавити ініціативи до розвитку).Задумайтеся: це у дорослих є робота, друзі, хобі, довготермінові плани, минуле, книги, зрештою чемпіонат світу з футболу чи улюблений журнал:), тобто купа місць, куди можна «втекти від всіх (чит. від себе)» і усамітнитись. А для своїх дітей батьки - це цілий Всесвіт! І саме через взаємодію у такий спосіб і їх вчать взаємодія-ти з Всесвітом у майбутньому. Задумайтеся:- «Плач-плач, я на тебе не реагую» навчить дитину лише того, що, скільки б зусиль вона не докладала, результату не отримає;

5


Тайм-менеджмент

Редакція

Олександра Кудрінаписьменниця, автор філософсько-

психологічних мініатюр[email protected]

Віталій Проценко публіцист, дослідник рубрики

«Соціум»[email protected]

Ніна Муравицькалітературний редактор, коректор

[email protected]

Анна Веснійлітературний редактор

[email protected]

Богдана Кушнір координатор

[email protected]

Андрій Кучерукверстка

[email protected]

Роман Черибарозробник дизайну журналу

[email protected]

Роман Кушнірголовний редактор журналу,

тренер, засновник Школи розвитку SPE, автор 6-ти книг

[email protected]

Соломія Чиржурналіст, дослідниця рубрик

«Геніальність», «Експеримент»,«Особистість»

[email protected]

Гордій Остаповичтренер зі швидкочитання і

розвитку пам’яті, блогер[email protected]

Тетяна Федчукжурналіст, дослідниця рубрик

«Експеримент» і«Психодіагностика», цікавих

фактів і дайджестів[email protected]

Юрій Холоденкобізнес-тренер, консультант малого

та середнього бізнесу[email protected]

Христина Федечкожурналіст, дослідниця рубрики

«Зоопсихологія»[email protected]

Роман Касіян філософ, керівник інтернет-

порталу [email protected]

Марина Соколянфахівець з PR, соціолог,

письменниця, автор 9-ти книг[email protected]

Психологічний журнал «Експеримент» №2 червень/липень 2014 р.

Засновник – Роман Кушнір

Свідоцтво про державну реєстраціюКВ № 19885-9685Р від 02.04.2013 р.

Головний редактор – Кушнір Р.О.Видавець – ФОП Хомин Б.І.

Віддруковано у друкарні «Коло», м.Дрогобич, вул. Бориславська, 8

замовлення № С604 від 19.05.2014 р. Відповідальний за випуск – Кушнір Р.О.

Рекомендована ціна – 25 грн.

Адреса редакції: м. Львів, 79070 а/с 6304Телефон редакції 063 329 88 65

[email protected]

Тираж – 1000 примірників

Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.Фотографії, ілюстрації, джерела:

https://vk.com/optimist_diary

06/07 │ 2014 │ #02

6 Тайм-менеджмент

Чому одна людина досягає висот у житті, а інша – ні? Чому дехто залишається «вічним принцом», хоча давно вже міг би бути «ко-ролем»? Чому далеко не всі відмінники у школі стають відмінниками в житті? Чому досить часто найкра-щих результатів досягають ті, хто на перший погляд не зовсім надається до тієї чи іншої діяльності?

Потенціал як причина нереалізованостіУявімо собі чарівну дівчи-ну, яка завдяки красі і ро-зуму оточена підвищеною увагою десятьох галантних кавалерів. Кожен із них, звісно, має і переваги і не-доліки, однак кожен міг би виявитися дуже вдалою пасією для нашої героїні, яка, зауважте, купається у променях слави і сповна насолоджується власною потрібністю. Погодьтеся, доки дівчина не зробила остаточного вибору, вона потрібна всім і кожен гото-вий їй допомагати, турбува-тись і любити. Але тільки-но вона прийме рішення і вибере собі у супутники життя когось одного, це автоматично вб’є інтерес інших дев’яти. Наче казка про Попелюшку: карета перетвориться на гарбуз,

ПРО ВАЖЛИВІСТЬ НЕРЕАЛІЗОВАНОЇ МОЖЛИВОСТІ

а коні – на мишей. Ех, як було б добре продовжити казку і аби бал тривав ві-чно, – напевно, подумала тоді Попелюшка. Але наша героїня вибір таки насправ-ді має – потрібно лише нічого не робити! Залиши-ти все як є. Підтримувати status quo. Для того, щоб далі залишатися бажаною і підтримувати інтерес, ви-ходити заміж не можна!Або уявимо собі пана, який із кругленькою сумою у кишені, скажі-мо 10 000 грн., ходить по великому торговельному центру. Пан почувається королем, бо куди би не поїхав – чи то у бутік з до-рогим одягом чи магазин із інструментами, або навіть салон техніки, він здатен дозволити собі майже все що завгодно. Ясна річ, по-дібні можливості надають відчуття впевненості і самодостатності, що авто-матично привертає увагу продавців, які всіляко до-годжатимуть такому в пря-мому і переносному сенсі «дорогоцінному» покупцю. Вимагаючи поваги до себе, пан розпитуватиме про найдрібніші деталі речей, які його цікавитимуть, відчуваючи від цього неабияке задоволен-ня. Але що відбудеться,

коли він зупинить свій вибір на якомусь новомод-ному і доброму технічному гаджеті? У нього буде су-персучасний девайс, але більше натомість не буде можливості вибирати, а отже, і втратиться відчуття

впевненості! Як би пара-доксально це не звуча-ло, але факт залишаєть-ся фактом: пану нічого купувати не можна!Злий жарт долі: чим

більше потенціалу в людини, тим більше вона зволікатиме, роздумува-тиме і не діятиме. Менш приваблива дівчина ціну-ватиме свого єдиного ка-валера, народить йому ді-точок, як на небі зірочок, завдяки любові і підтрим-

ці зробить його багатієм і житиме-поживатиме у радості і щасті аж до смер-ті. А менш багатий чоловік витратить заощадження на який-небудь актив, зрозу-міє, що йому ще треба пра-цювати і працювати, тим і займеться, досягаючи все більше і більше. Саме так, як це робить заробітчанин, приїхавши у чужу країну – позбавлений вибору і пер-спектив, він змушений ді-яти, на відміну від місцевих «аборигенів», які мають що їсти і де спати без особли-вого докладання зусиль.


7


Тайм-менеджмент

Про важливість нереалізованої можливості

Як не крути, а нереалізо-вана можливість важлива і більш приємна для людини, аніж реалізована, оскільки супроводжується цілим «букетом» щонайприємні-ших відчуттів: впевненості, можливості вибору, власної цінності тощо.

Безперспективність як двигун розвиткуЛюдина, яка нічого не до-сягає, просто відчуває, що ще має надто багато часу і можливостей. Її потенціал є і бар’єром. Хоча на перший погляд все виглядає на-впаки: людина начебто стає ледачою через безперспек-тивність, а нещасливість і нереалізованість – теж не від доброго життя. Але па-радоксальним чином почи-нає діяти лише та людина, яка відчуває обмеженість часу. Всі проблеми з не-можливістю визначитися зі своєю ціллю, покликанням, призначенням у житті чи партнером є нічим іншим, як надміром перспектив-ності у власній уяві. Той, хто падає у провалля, не вибирає, за яку гілку за-чепитися. Всі проблеми з мотивацією, наприклад у підлітків чи студентів, або навіть менеджерів, – від надміру часу і вибору.

Це ж наскільки перспек-тивною має уявляти себе людина, щоб нічого не робити???

Найпишніший бур’ян роз-ростається саме на чор-ноземі, а не на пісковику. Можливо, навіть з «цієї опери» і приказка про те, що доки грім не вдарить чоловік не перехреститься:

ми діємо тільки за умов крайньої необхідності, хоча, звичайно, у кожно-го вони свої. Для когось крайній біль – це коли не-реально забезпечити доїзд до школи дітей на власному «Бентлі», а для декого лише тоді, коли вдома вже нема що їсти і навіть по засіках немає чого наскребти на поганенького колобка. Пригадується феномен Базермана, що називає дві крайності, між якими живе людина – страх і жадібність. Так, у того, хто нічого не досягає, страх втрати надто слабкий – тоді неможливості чогось не досягнути навіть не відчу-вається. Натомість акцен-тована і гіперболізована «жадібність» – це бажання отримати більше, або, інак-ше кажучи, розвинуте не-бажання недоотримати.Мабуть, варто врахувати: під час вибору людський мозок працює на найви-щих, а отже, і ресурсно найвитратніших частотах, тому людина (її мозок) не-навидить вибирати, тобто приймати рішення (бо це сприймається як його біо-логічне «зношення»), хоча, з іншого боку, всі обожню-ють мати вибір. Нестерпно сприймати саму думку про те, що хтось чи щось здатен нашу волю узурпувати. Такий от парадокс. Спро-буйте обмежити дівчину в можливості вибору десер-тів у ресторані, звівши все до однієї наявної пропо-зиції, – і виникне бажання змінити заклад. Натомість якщо буде запропоновано десяток рівнозначних і рів-

носмачних десертів, то та сама дівчина «зависне» на чималий відтинок часу. Це загальнолюдська риса, що стосується рівним чином як чоловіків, так і жінок, як бізнесменів, так і митців, як тих, хто вважають себе раціоналами, так і тих, хто відносить себе до ірраціо-налів. Фактично в душі у «пер-спективної» (на її під-свідому думку) людини відбувається приблизно такий діалог: – Не хочу відчувати муки вибору і приймати рішення, тому дайте все! – А й справді, не буду ні від чого відмовля-тися! І тільки дефіцит часу, ресурсів, у т.ч. перспектив і потенціалу, змушує діяти. Якщо людина має надмір часу, ресурсів і можливос-тей, то просто нічого не цінуватиме. У потенційного генія завжди є вибір – і йому важко визначитися з одним шляхом, бо тоді до-ведеться відмовитися від не менш привабливих інших. Тому він зазвичай так ніко-ли і не визначається на сто процентів, а це для справді видатних здобутків вкрай важливо.

Експерименти Олдса і МілнераЩе у середині XX століття, майже через півстоліт-тя після експериментів Павлова на своїх собаках, американські вчені Джеймс Олдс (James Olds) і Петер Мілнер (Peter Milner) провели ряд експериментів, спрямованих на дослідження мозку мишей. У різні зони мозку

06/07 │ 2014 │ #02

10 Мистецтво спілкування

Марина Соколян

Чи бачили ви, що відбувається за кулісами театру або в перерві між зйомками на кіномайданчику? Актори з полегшенням “знімають маски”, щоб побути самими собою, позбутися напруження і набратися сил для наступного акту.

Так і кожен з нас, виконуючи безліч ролей – керівника чи підлеглого, бізнесмена чи артиста, – поспішає додому, щоб скинути зі себе соціальні/

суспільні зобов’язання/маски. Трапляється і так, що навіть вдома нам доводиться грати роль (кожному свою), а часом цілі вистави, що відбуваються на кухні

чи у вітальні, які можуть конкурувати з кращими театральними постановками. Такі щоденні виступи вивчає драматургічна соціологія, і в цій статті ми

пропонуємо обговорити деякі висновки дослідників, підтверджені реальним досвідом людей, що стали глядачами – чи зірками – домашнього театру.

Д О М А Ш Н І Й

ТЕАТР

06/07 │ 2014 │ #02

14 Мистецтво спілкування

М о в ч а н к аяк шлях до цілісності

Вона ж мовчить. Про що вона мовчить? Ліна Костенко «Маруся Чурай»

Найбільш недооцінений інструмент у спілкуванніБагато хто думає, що для досягнення успіху потрібно навчитися красномовству – вмінню гарно подавати слова, загортаючи їх у барвисту і дзвінку обгортку. Тим не менше, коли людина освоїть ази красномовства, то з подивом для себе з’ясує, що для порозуміння з іншими вміння гарно говорити недостатньо. Тоді вона почне слухати. І обов’язково зрозуміє, наскільки без-глуздо виглядає вміння грамотно подавати свої думки іншій людині без вміння сприймати думки співрозмовника – це наче писати чудові листи, але не читаючи тих, які надходять нам. Та згодом і цього інструменту почне бракувати. Вигляда-

Як часто ви мовчите? Ні, зауважте, не просто «не говорите», а саме мовчите? Чи вмієте ви мовчати так, щоб позбуватися думок?


06/07 │ 2014 │ #02

18 Геніальність

Вчені довели, що тре-тину нашого життя ми спимо. Здавалося б, скіль-ки часу ми втрачаємо на-марно, скільки роботи ми б могли виконати! Проте з настанням ночі кожен із нас відчуває зниження трудової активності, організм стомлюється і, рано чи пізно, – заси-нає... Що відбувається з мозком, коли ми спимо? Як формуються снови-діння? Чому сон такий важливий? І скільки міс-тичного насправді є у сновидіннях? Спробуємо з’ясувати.

«Царський шлях до несвідомого»З давніх часів людей ціка-вили, а нерідко й лякали, природа снів та їхнє зна-чення. Набували популяр-ності різноманітні пояснен-ня: і релігійні, і містичні, і пророчі. У Давньому Єгипті, Індії, Греції, Китаї сни вва-жалися впливом злих духів, духів померлих людей, демонів. А жерці намага-лися у снах розшифрувати послання, які нібито були волею богів. З розвитком психології, фізіології, філософії сни почали розглядати з іншої сторони – вчені шукали вже наукового обґрун-тування феномену сну. Сьогодні є безліч теорій, що таке сон, яке значення сновидінь, проте єдино правильного пояснення все ж не існує.Одним із перших процес сну почав науково дослі-джувати засновник пси-хоаналізу Зигмунд Фройд

Соломія Чир

Соняк феномен

06/07 │ 2014 │ #02


найчастіше розплющені. Проте такі дії насправді є неконтрольованими і від-буваються під впливом сну, після пробудження людина нічого не пам’ятає. Прояви сомнамбулізму характерні для глибокої фази повіль-ного сну. Боятися луна-тика не варто, просто слід обережно провести назад у ліжко, аби він не завдав собі шкоди або ж не пере-плутав вікно з дверима. Цю хворобу здавна називали лунатизмом (лат. luna – мі-сяць), оскільки вважалося, що на психіку впливають місячні цикли. Періодично ходять уві сні близько 2% людей. Причинами луна-тизму є стреси, тривога. Також лунатизм може бути проявом епілепсії. Якщо ви недосипаєте вночі через стиль життя, то мо-жете надолужити згаяне вдень.

Хоча є різні думки щодо денного сну, проте до-слідження доводять: він все ж позитивно впли-ває на організм – по-ліпшує настрій, зміцнює здоров’я та навіть під-вищує продуктивність!

Проте важливо, що цей сон не повинен трансформува-тися у фазу глибокого сну, для відпочинку достатньо 20 хвилин. Навіть якщо ви не встигнете заснути, а просто розслабитеся та полежите у спокої, само-почуття покращиться! Афінська медична школа (the University of Athens Medical School) та Гарвард-ський університет (Harvard University; Cambridge, Massachusetts) провели у

Греції цікаве дослідження, результати якого за-свідчили: півгодинний сон, дрімота хоча би три-чі на день зменшують ризик смерті від серцевого нападу на 37%! Тому обідня сієста у багатьох спекотних країнах є, мабуть, виправданою куль-турною традицією. А ще ті люди, які протягом дня змучилися фізич-но, сплять міцніше та здоровіше. Тому якщо у вас пасивна робота, намагайтеся займатися фізкуль-турою, спортом, проводьте більше часу на свіжо-му повітрі. Пам’ятайте: здоровий, повноцінний сон – запорука успішної роботи, задоволення своїм життям та внутрішньої гармонії!

Таємничий світ сновидіньЛюдство завжди намагалося розшифрувати сно-видіння. Багато легенд, міфів було пов’язано зі снами, кожна культура мала свої методики їх-нього тлумачення, а сьогодні навіть існує наука, що вивчає сновидіння, – онейрологія. Але навіть спеціалістам цієї дисципліни не вдається розкри-ти всі загадки сну.Здавна сновидіння вважали певним посланням богів, що стосувалося майбутнього людини чи її близьких, тлумаченням снів займалися спе-ціальні жерці. Сьогодні аналіз сновидінь може допомогти психологу зрозуміти психічний стан людини.Іноді сни мають настільки сильний вплив, що ми під враженням від негативного сновидіння відчуваємо дискомфорт, внутрішній неспокій протягом усього дня. Це ніби продовження тієї тривоги, яку людина переживала вночі. У таких

снах ми намагаємося зна-йти якісь послання, знак. Але чи завжди сновидіння щось означають? Антропо-лог Кілтон Стюарт (Kilton Stewart) називав сон, який не вдалося розтлумачити, «нерозкритим листом від Бога». А історії відомі чис-ленні випадки, коли великі відкриття робили саме... уві сні. Еліас Хоу (Elias Howe; 1819-1867 рр.), американський винахідник швейної ма-шини, під час сну побачив важливу деталь, що допомо-гла йому успішно закінчити проект – сновидіння йому «показало»: вушко у голці повинно бути внизу, а не вверху чи в середині (як у його попередніх невдалих моделях). Коли данський фізик Нільс Бор (Niels Bohr, 1885-1962 рр.) побачив уві сні планети, що рухаються навколо Сонця, він відкрив свою теорію руху електро-нів в атомі. Під впливом снів була написана «Бо-жественна комедія» Данте (Dante Alighieri, італ. «La


25


Невже ви думаєте, що він насправді був би інший, аніж той, який Ви провели сьогодні?

Чи, можливо, маєте бажання списати все на те, що цей день був нетиповий, і що завтра

все виглядатиме інакше? Як ви думаєте, чому люди зазвичай вважають, що якщо б

вони мали додатковий час, то використали б його по-іншому, аніж використовують

його зараз? Чи це не є просто черговий спосіб самообману? Як зробити так, щоб цей

день був для Вас ідеальним? А наступний – ідеальнішим від ідеального?

Запитання номера

Як виглядав би Ваш ідеальний день?

06/07 │ 2014 │ #02


Ця вправа розвиває увагу. Вона є обов’язковою у всіх школах швидкого читання, які діють в Україні. Від-відувачі подібних курсів повинні вміти утримувати свою увагу, передивляючись рух секундної стрілки протягом хвилини, двох та п’яти. Кому складно це зробити протягом шістдесяти секунд, то нехай спро-бує утримувати увагу на стрілці лише половину хви-лини. Або на 15 секунд – із цим, думаю, справиться кожен. І поступово збільшувати тривалість. До хви-лини. Потім до двох.Робота нашої уваги вимагає неймовірної енергії. Водії мене зрозуміють: достатньо поїхати на трьох-соткілометрову відстань, щоб голова почувалася виснаженою до неможливості! Навіть, якщо їдеш по дуже хорошій трасі, все одно керування автомобілем вимагає посиленої роботи уваги. І попри те, що де-кілька годин фізично не працюєш, а просто сидиш за кермом, втомитися при такому занятті дуже просто. Так що ж воно таке – «увага»? Чи вона піддається контролю з боку людини? А чи можна зосереджува-тися примусово, навіть якщо читаєш дуже нудний текст, або намагаєшся запам’ятати дуже рутинну

Увага! Зараз будепро увагу!

ВправаЗаплющте очі й уявіть собі циферблат годинника. Це може бути секундомір – такий самий, що висів на шиї у вашого шкільного фізкультурника. Може бути циферблат вашого наручного годинника або того, що висить у когось із ваших друзів на стіні у кухні. Головне, щоб у своїй уяві ви змогли прокрутити по ньому секундну стрілку один раз. Одну хвилину – не рахуючи секунд, а дивлячись, як рухається стрілка по ци-ферблату у вашій уяві. Думаю, що всі вже зрозуміли, в чому полягає вправа: вам потрібно засікти таким способом одну хвилину. Причому одна хвилина у вашій уяві має бути однією хвилиною в реальності.

інформацію? І що робити в світі, де зосередити увагу ніяк не вдається? Мобільні телефони, реклама, тисячі щоденних необхідних контактів із людьми – це все просто унеможливлює роботу нашої уваги на тому рівні, на якому вона повинна працювати. Для того, щоб зрозуміти, як працює увага, уявіть собі три склянки. Звичайнісінькі гранчаки. І один з них наповнений водою. Кожна склянка – це окремий вид уваги. Вода – це та увага, з допомогою якої ми пра-цюємо. І вона переливається з однієї посудини в іншу дуже часто навіть без нашої на те волі. Що означає «окремий вид уваги»? Насамперед – при-родна увага. Деколи її ще називають терміном «ін-стинктивна». Цей вид уваги нам непідвладний взага-лі. Від того, як ця увага працює, дуже часто залежить наше життя. Ця увага вмикається тоді, коли ми чуємо гучні звуки (вибухи, крики чи щось подібне) або тоді, коли поруч щось дуже яскраво спалахує. А ще тоді, коли поруч із хлопцем проходить дівчина в короткій спідниці або ж коли ми натикаємося на гадюку в лісі. Друга склянка – це увага цілеспрямована. Є ще тер-мін «вольова». Нею ми користуємося, коли змушуємо

Гордій Остапович

06/07 │ 2014 │ #02

28 Експеримент

А тихiба

не божевiльний?У світі багато людей страждають від різних пси-хічних та розумових відхилень, і звертаються вони до психіатрів як до останньої надії на по-рятунок. Ми віримо, що психіатри здатні профе-сійно та надійно діагностувати будь-які психічні захворювання і в разі потреби можуть, та й пови-нні, вирішити наші проблеми...Американський психолог Девід Розенхан кри-тично ставився до діяльності таких спеціалістів, а тому вирішив провести у 1973 році експери-мент і визначити, наскільки добре психіатри відрізнять «нормальних» людей від «ненормаль-них». Надихнув Розенхана на спробу Томас Заз, який у своїй роботі «Міф психічного захворювання» довів: більшість випадків психічних хвороб – внутрішня боротьба індивіда з життєвими про-блемами, тому це не є хворобою у медичному значенні. Перед початком експерименту Розенхан спо-стерігав за тим, як призовникам (тоді саме за-вершувалася В’єтнамська війна) вдавалося іміту-вати різні психічні захворювання для того, щоб «відкосити» від служби. Розенхан зацікавився, наскільки це легко. Експеримент відбувався у два етапи. На першо-му в центрі уваги опинялися так звані псевдо-пацієнти, на другому – персонал психіатричної лікарні, який мав виявити симулянтів.


31


Експеримент

дозрили у брехні. Насправді ж Розенхан не направив до лікарні жод-ного псевдопацієнта! А всі люди, яких запідозрили у симуляції, були насправді хворими. Отримані результати під-штовхнули до висновку: психіатричні діагнози не є надійними. Тим більше, що вони часто призводять до страшних наслідків..!Експеримент Розенхана було сприйнято неодно-значно: він викликав дискусію, а та-кож зазнав гострої критики.Наприклад, Роберт Спітцер, професор психіатрії, голов-ний автор класифікації психічних розладів, наго-лошував на незнанні осо-бливостей експерименту: нема записів, як саме пред-ставлялися псевдопацієнти, що вони говорили, як їх приймали. Також, дотриму-ючись принципів конфіден-ційності, та, мабуть, з огляду на особисту безпеку Розен-хан не оприлюднив, в якій саме лікарні розгорталися події. А це унеможливлює отримання від персоналу будь-яких коментарів щодо правдивості представленої Розенханом інформації. Також Роберт Спітцер вва-жав: оскільки психіатрична діагностика в основному опирається саме на слова пацієнтів про свої симп-томи, то симуляція є не більшим показником не-надійності психіатричної діагностики, ніж симуляція будь-якого іншого захво-рювання: «Якби я випив літр крові і, приховавши це, звернувся до лікарні з кривавою блювотою, то

поведінка персоналу була б цілком передбачуваною. Якби мені поставили діа-гноз і призначили лікуван-ня, як при виразці шлунку, то чи міг би я переконливо довести відсутність у ме-дичній науці знань про діагностування цього за-хворювання?» І все ж таки експеримент Розенхана для психіатрії мав позитивні наслідки. Адже хто насправді може гарантувати, що у пси-хіатричній лікарні йому поставлять правильний діагноз і вважатимуть здо-ровою людиною?

Розенхан – першопроходецьРозенхана навіть називають першопроходцем, адже він вперше відкрито показав проблеми психіатрії. Після його експерименту почали більше приділяти уваги діа-гностиці психічних захво-рювань. Стало очевидним, що психіатри часто просто не бачать різниці між здо-ровою та хворою людиною, а також простежується така проблема, як нівелювання, утиски особистості у психі-атричних лікарнях. Тобто психіатричні заклади ство-рюють власну реальність. Той, кого навіть помилково назвали шизофреніком, таким до кінця життя і за-лишиться...Тому, якщо ви вирішили перевірити, чи все у вас нормально з психікою, перш ніж звернутися до психіатра добре подумайте. А то не знати, чи здоро-вішими ви вийдете з його кабінету...

ШКОЛА РОЗВИТКУ №1 В УКРАЇНІ

XI-та «ШКОЛА ФІНАНСОВОЇ ГРАМОТНОСТІ»

www.spe.org.ua

Цілі курсу: • збільшити власний капітал,

навчившись засадам фінансової грамотності;

• зрозуміти вплив грошових моделей батьків на ваш поточний фінансовий стан;

• стати фінансово незалежною людиною.

Курс призначений для: • готових до роботи над собою, • людей, які хочуть досягнути особистої

фінансової незалежності, навчитись мистецтву інвестування,

• взнати психологічні фактори, які не дозволяють стати фінансово незалежними, і змінити їх,

• і виробити не лише у себе, але і у своїх дітей правильне ставлення до грошей.

Курс розпочинається 6 червня.Реєстрація на сайті www.spe.org.ua

організовує унікальний фінансово-психологічний інтенсивний місячний курс,для людей, які направду хочуть змінити своє життя через зміну ставлення до грошей

Єдиний в Україні курс, спрямований на вироблення способу мислення багатої людини!!!

www.spe.org.ua

І пам’ятайте:Бути багатим – це не більше, аніж наш вибір і особиста відповідальністьза своє життя. А різниця між бідністю і багатством полягає лише в тому,хто як думає.

А ти хiбане божевiльний?

06/07 │ 2014 │ #02

32 Експеримент

Palo1967 рік, квітень, звичай-на американська школа, яка нічим не відрізнялася від усіх інших, і такий же звичайний учитель історії, якого на тиждень відлу-чили від занять в одному з класів Пало-Альто за спробу осмислити поведін-ку німецького народу при репресивному націонал-соціалізмі. Вчитель вста-новив жорсткі правила для учнів класу і тим самим спровокував створення нового молодіжного угру-пування, проте не побачив жодного опору як з боку учнів, так і їхніх батьків. Проте вже на п’ятий день він припинив експеримент, розуміючи: це призводить до певного «божевілля» учнів. Вчитель показав, наскільки легко ними мані-пулювати. Про перебіг експерименту та причини проведення експериментального тижня Рон Джонс розповідав так:«Я викладав історію в

стати легкостати легкосередній школі Еллвуд Кабберле у Пало-Альто (Каліфорнія). Ми вивчали Другу світову війну, і один із учнів запитав мене, чи рядові жителі Німеччи-ни могли прикидатися, що нічого не знають про концентраційні табори і масове винищування людей у країні? Через те, що клас випереджав навчальну про-граму, я вирішив виділити один тиждень для реаліза-ції свого експерименту. В понеділок мій випадковий експеримент розпочався. Перше, що я зробив, – це пояснив своїм учням силу дисципліни на наочному прикладі. Я наказував сісти «струнко», аргументуючи: така дія покращує навчан-ня. Наступні мої накази – кілька разів встати і сісти в інше положення, далі учні повинні були вийти з ауди-торії й безшумно зайти, за-йнявши свої місця. Школярі все це почали сприймати як гру і з задоволенням вико-

Федчук Тетяна

Фаши зм (італ. fascismo, від італ. fascio — «зв’язка», «об’єднання») — різновид політичного режиму, а також ради-кальна авторитарна ім-періалістична ідеологія, характерними ознаками якої є сильний культ особи, мілітаризм, тота-літаризм, імперіалізм та ідея постійної війни й панування. Самоназва правого руху в Італії під Беніто Муссоліні, який правив з 1922 по 1943 рр.Уже в 1920-ті роки супротивники фашизму поширили поняття на інші праві, авторитарні, тоталітарні і націоналіс-тичні режими, диктатури та на політичні групи, в тому числі на німецький націонал-соціалізм.

нували накази. Наступним завданням було відповідати на запитання, і основними вимогами стали чіткість та швидкість відповідей. Я надзвичайно здивувався, та всі школярі, навіть ті, що вчилися погано, відповіда-ли так, як того хотів я. По-неділок минув, як на мене, дуже продуктивно. Учні продемонстрували ту слаб-кість, яку хотілося переві-ряти і надалі. У вівторок я вирішив самостійно, на своєму прикладі, пояснити силу спільності: зайшов до класу і сів «струнко». Як і очікувалося, школярі все повторили. Я вирішив привчати їх до спільності, примусивши разом говори-ти «Сила в дисципліні, сила в спільності». Школярі все виконували з явним на-тхненням, відчуваючи силу своєї групи. Наприкінці уроку я показав привітання (підняту вигнуту праву руку до плеча – і назвав цей жест салютом Третьої

35


Діти

Мало не на кожному занятті, яке я проводжу щодо мо-делювання стратегій дітей, виникають запитання, які пов’язують непосидючих і активних дітей разом з вигад-ливими і корисливими мерчендайзерами (тими, хто вміло розставляє товари на полицях так, щоб їх більше купляли) у магазині:- Як зробити так, щоб дитина не вчиняла істерики у мага-зині?- Може, взагалі не варто ходити з дитиною у магазин?- Як зробити так, щоб дитина не тягнула все підряд з по-лиць крамниці?- Як заспокоїти дитину, яка розкричалась при інших лю-дях?- Як пояснити дитині, що їй не потрібна ця чергова лялька чи машинка?- Що робити, коли немає фінансової можливості щось ку-пити, а дитина просить?Крамниця чи особливо якийсь супермаркет – це місце, де відбувається активна соціалізація дитини: окрім мене, виявляється, є ще багато інших людей, та й мама з татом чомусь поводяться не так, як удома. Дитина бачить своїх батьків у динаміці, окремо від звиклої домашньої статич-ної ситуації. І в неї відбувається суттєве переосмислення

ДІТИ І ПОКУПКИ У КРАМНИЦІ

Діти і покупки у крамниці

всього того, що раніше говорили батьки. Фак-тично спрацьовує такий собі детектор брехні: чи дотримуватимуться батьки самі того всього куль-турного і толерантного, про що стільки говорили і виховували у мені – зринають дитячі підсвідомі думки на рівні відчуттів. Такий собі тест на чес-ність, перевірка міцності кордонів і шаблонів: якщо я побачу все те саме, що мені говорили в дії, то засвою і візьму до виконання, а якщо ні, то значить: не всьому можна вірити. Ще раз на-пишу, що всі ці думки – це швидше відчуття, аніж холодний і плановий розрахунок маленької осо-бистості.Дозвольте спершу розібратися з крайніми про-явами: дитина ніколи не кричить чи впадає в істерику через те, що їй не хочуть купити якоїсь іграшки чи смаколика. Навіть якщо на видимому рівні все виглядає дуже однозначно. За ціллю є ще якась ціль, а за бажанням бажання. Тож якщо докопатися глибше, то ми однозначно зможемо знайти проблему у раніших ситуаціях, коріння якої ростуть у недостатньо довірливих взаєми-нах, недолюбленості дитини, відчутті нею браку


06/07 │ 2014 │ #02

38 Діти

Я хочу бути батьком переможця

Як часто ми із захопленням спостерігаємо за дитиною, що легко та невимушено поводить себе в дорослому товаристві, зі спокійним ви-разом обличчя виголошує чудовий тост за святковим столом або впевнено без образ реагує на недореч-ні зауваження старшого за себе. Чи виникає у нас думка про те, що по-дібні діти є результатом правильної, кропіткої, але такої вдячної роботи їхніх вихователів? У даній статті хотілося би поговорити про стратегію виховання пере-можців, справжніх господа-рів свого життя.Розпочати можна з прига-дування певних народних мудростей та життєвих ак-сіом. Переважна більшість дітей підсвідомо реалізову-ють життєві сценарії своїх батьків, втілюють у життя їхні надії, бажання, мрії або наміри. Як кажуть у народі: «яблуко від яблуні недалеко падає». Дуже час-то в складних, нетипових життєвих ситуаціях дитина просто копіює батьківську поведінку, стаючи своєрід-ним дзеркалом. І вік при цьому немає значення. Отже, перший важливий висновок: будьмо пильні, за нами стежать! Чи добре це, чи погано залежить від вашої відповідальності за життя найрідніших вам со-творінь. Адже виховуємо, як завжди, власним при-кладом.Ми розпочали нашу розмо-ву з нібито знайомих слів: переможець, господар влас-ного життя. Але чи справді всі одностайно погодяться

Роман Касіян

06/07 │ 2014 │ #02

44 Діти

За час викладання цієї теми я зібрав колекцію способів оплати за шкільні оцінки: від спонтанних премій че-рез співпадіння «відмінно» в щоденнику і «доброго гумору» батьків, до систе-матизованих моделей на кшталт за дванадцять балів ти отримуєш 6 грн. за 11 відповідно 5 грн. і так далі, але за 6 отримуєш -1, а за п’ять -2. В кінці місяця під-бивається підсумок і стає зрозуміло, хто кому має платити, або, наприклад, батьки платять за певний результат – добре написану семестрову контрольну чи певний середній бал по од-

Оцінкиі плата за нихМене як тренера часто запитують: а чи варто платити дитині за оцінки? Звісна річ, однозначну відповідь дати важко, оскільки все залежить в першу чергу, які у вас стосунки з дитиною, чи подобається їй вчитися, яка ціль такого «гендлю», як сама дитина ставиться до такої оплати? І тільки знаючи такі вихідні дані, можна робити певні висновки, бо те, що в одній ситуації може піти на користь, в іншій – шкода.

ному проблемному предме-ту. Зазвичай такі вигадливі способи – це не що інше як розваги батьків, які геть не допомагають дитині краще вчитися. У першому випад-ку дитина може навчитися домовлятися і ділитися з учителями, щоб грамотно обхитрувати горе-батьків, а у другому вчитиме тіль-ки вибрані предмети і так ніколи не вмітиме отриму-вати радість від процесу навчання.Перед тим, як платити за оцінки, подумайте: для чого вам це потрібно? Якщо хочете підтягнути який-небудь предмет, то можли-

во, варто більше часу посидіти з дитиною, а не давати їй хабара? Якщо у дитини проблеми з на-вчанням, то можливо, варто просто приділяти їй більше уваги?

Адже дуже часто проблеми з навчанням – це не що інше як вимога і крик дитячої душі: Батьки, Я Є, зверніть на мене увагу!

Подумайте: вам справді треба, щоб дитина при-носила добрі оцінки? Чи хочете її навчити за-робляти гроші? Чи щоб отримала золоту медаль і легко поступила в університет? Чи можливо, щоб любила вчитися? Чи, припущу, щасливо і само-достатньо прожила своє життя? Що з того всього є мета, а що засіб? Чи розумієте, що не варто концентруватися на засобі заради засобу? Мож-ливо, іноді варто пожертвувати оцінками заради вироблення у дитини вміння вчитися? Давайте розглянемо декілька і приймемо за основу декілька фундаментальних тез:


06/07 │ 2014 │ #02

46

Можливо, Ви ще не бачили:Планета мавп. Куди зникають розумні діти? 2013 р., УкраїнаВ фільмі представлені результати незвичайного наукового дослідження. В межах проекту, спе-ціально для телеканалу «Україна», вперше в країні визначено рівень IQ всієї української нації. Наскільки розумні українці? Яке місце займають вони в рейтингу найрозумніших націй світу? Чому ми, такі освічені й такі терплячі, ніяк не навчимося бути щасливими? Як нам, нарешті, навчитися цьому і навчити наших дітей? Фільм «Планета мавп. Куди зникають розумні діти?» відповідає на ці питання. Фільм розповість правду про те, що нам заважає жити, і що потрібно робити, аби бути успішними і щасливими.

Шоу Трумена (The Truman Show), 1998 р., СШАУсе своє життя від самого народження Трумен Бербанк (Джим Керрі), навіть не здогадуючись про це, цілодобово проводить перед об’єктивами телекамер. Він безвиїзно живе і працює на маленькому острові Сіхевен, що насправді є знімальним майданчиком і населений акторами шоу, головним героєм якого і є Трумен. На тридцятому році життя у вигаданому світі Трумен через випадкову помилку знімальної групи починає замислюватися про несправжність Сіхевена і намагається втекти за його межі.Драма людини, яка бореться за те, щоб врешті знайти себе.

Панда Кунг-Фу (Kung Fu Panda), 2008 р., СШАНеобережний товстий панда поїдає смачну локшину у домі свого батька гусака Пан Піня, але кожну секунду мріє про більше. По хоче стати бійцем кунг-фу, як герої з «непереможної п'ятірки»! Намагаючись потрапити на довгоочікуванну церемонію вибору Воїна Дракона, який повинен захистити місто, Панда залітає у храм на феєрверках і так, випадково, здійснює проро-цтво. За рішенням мудрої суперчерепахи Уґвей, він стає тим самим Воїном Дракона. Однак йому доведеться пройти ще довгий шлях становлення і боротьби з власними слабкостями.

Можливо, Ви ще не читали:

Ефект Медичі. Франс Йохансонс. Видавництво УКУ, 2011 р. – 223с.Книга «Ефект Медичі» побудована на численних яскравих історіях про перетини у різних галузях, як-от бізнес, наука, мистецтво та політика. З численних прикладів – від чоловіка, який сам, без сторонньої допомоги, створив першу писемну мову племені черокі та навчив цієї писемності інших, до групи, яка зламала німецький шифр «Енігма» під час ІІ Світової війни – читачі дізна-ються, як: зруйнувати асоціативні бар’єри і поглянути на проблеми по-новому; у випадковий спосіб, проте цілеспрямовано, поєднувати різні концепції; перейти від знайомого оточення та діяльності до невідомого; діяти, незважаючи на поразки, задля втілення ідей Перетину. Що Ви можете почерпнути в рок-музиці, поведінці комах, іноземній практиці ведення бізнесу чи в структурі метеориту? Цього Ви ніколи не дізнаєтеся, допоки не станете на Перетин. Коли Ви там, Ви можете зробити відкриття, яке змінить світ.

Кіра й таємниця бублика. Бодо Шефер. Видавництво Старого Лева, 2014 р. – 226 с.Життя Кіри цілком змінилося після того, як вона врятувала пса – чудового лабрадора Мані. Пес умів розмовляти та навчив дівчинку правильно заощаджувати і розпоряджатися грошима. Ось-ось має здійснитися мрія Кіри – і вона полетить до Каліфорнії. Але на шляху до мети несподівано виникають перешкоди, які не так легко подолати – адже для цього потрібно знати сім правил життя…Нова книга Бодо Шефера «Кіра й таємниця бублика» відкриває дітям правила життя, які допо-можуть їм досягати мети і стати гідними громадянами.

радить

Можливо, Ви ще не бачили:

47


Фізика майбутнього. Мічіо Кайку. Літопис, 2013р. – 432с.У книжці-бестселері Мічіо Кайку досліджує, як три великі наукові революції – квантова механіка, біогенетика і штучний інтелект, – що кардинально змінили світ в останні сто років, змінять наше життя в ХХІ сторіччі. Спираючись на дослідження, які вже сьогодні проводять в наукових лабораторіях в усьому світі, Кайку передбачає майбутнє, у якому ми вже не будемо пасивними спостерігачами танцю Природи, а натомість перетворимося на активних хореографів матерії, життя й інтелекту. “Фізика майбутнього” – захоплива науково-популярна розповідь, що сплітає докупи найновіші досягнення провідних науковців світу. Книжка ґрунтується на інтерв’ю з понад 300 провідними науковцями, тими, що перебувають на пере-дньому краї науки. Майбутнє комп’ютера, штучного інтелекту, медицини, енергії, космічних подорожей і навіть майбутнє багатства – про це все можна дізнатися з книжки.

Мистецтво відповідального спілкування, або як знайти глибинне порозуміння з іншою людиною. Роман Кушнір. Коло, 2013р. – 356 с.Наше щоденне спілкування, в першу чергу, вимагає відповідальності й глибинності, але про це ми, на жаль, часто забуваємо. Є правила, нібито настільки очевидні, що їх просто забува-ють дотримуватися, створюючи конфлікти і непорозуміння «на рівному місці».Скількох проблем як протягом дня, так і впродовж цілого життя, можна було б уникнути, якби люди вміли відповідально ставитися до такого звичного і, здавалось би, простого процесу – спілкування. В книзі немає ніяких складних технік чи особливих моделей, а лише все те, що необхідно знати кожному про буденну і водночас таку захопливу річ – радість людського спілкування.

Мистецтво спілкування з дітьми. Фабер А., Мазліш Е. Країна мрій. 2012 р. – 240с. Використовуючи унікальні комунікативні стратегії, прості й зрозумілі діалоги та цікаві комік-си, автори Адель Фабер та Елейн Мазліш допомагають батькам і вчителям налагодити плідну співпрацю з дітьми. Завдяки цьому дітям і підліткам буде набагато легше вирішувати що-денні проблеми та отримувати задоволення від навчання. Ця книжка є наочним прикладом того, як батьки та вчителі можуть об’єднати свої зусилля і сприяти тому, щоб діти ставали наполегливими, дисциплінованими, мали бажання вчитися і пізнавати світ. Книга для не-байдужих батьків і вчителів.

Як передавати дитині цінності. Герда Пігін. Свічадо. 2014р. 96с.Кожна мати і кожен батько знають, як важливо привчити дитину до моральної поведінки та збагатити її цінностями. Батьки прагнуть, щоби їхні сини і доньки стали свідомими, справед-ливими та розсудливими, уважними і співчутливими, не піддавалися тискові суспільства, члени якого звикли нахабно пробивати собі дорогу в житті. Як поважати чужу думку, не зраджуючи власним принципам, приймати самостійні рішення, зважаючи на потреби інших людей, про повагу, відвагу, про те, як без примусу передати ді-тям чесноти і стати прикладом для наслідування – читайте у книжці німецької письменниці Герди Пігін.

радить

Мистецтво відповідального спілкування, або як знайти глибинне порозуміння з іншою людиною. Роман Кушнір. Коло, 2013р. – 356 с.Наше щоденне спілкування, в першу чергу, вимагає відповідальності й глибинності, але про це ми, на жаль, часто забуваємо. Є правила, нібито настільки очевидні, що їх просто забува-ють дотримуватися, створюючи конфлікти і непорозуміння «на рівному місці».Скількох проблем як протягом дня, так і впродовж цілого життя, можна було б уникнути, якби люди вміли відповідально ставитися до такого звичного і, здавалось би, простого процесу – спілкування. В книзі немає ніяких складних технік чи особливих моделей, а лише все те, що необхідно знати кожному про буденну і водночас таку захопливу річ – радість людського спілкування.

06/07 │ 2014 │ #02

48 Зоопсихологія

Е К С П Е Р И М Е Н Т И

над щурами

Щурі належать до класу ссавців, роду гризунів, групи мишуватих. Рід щурів налічує близько 130-150 видів.

Вчені університету в Єру-салимі уважно вивчали скелет щура і дійшли ви-сновку, що саме ці гризуни набагато більше подібні до людей, ніж інші ссавці. Ви-явилося, що будова щура до малесеньких кісточок збіга-ється з людською. Виняток становлять лише кості че-репа, стопи і хвоста.

Перше, що спадає на думку, коли чуємо про експери-мент за участю тварин – білі щурі у лабораторії, за допомогою яких вчені роблять відкриття в різних галузях науки. Чому саме щурі? Дослідники неодно-разово стверджували, що саме ці тварини мають достатній інтелект і на фізіологічному та інте-лектуальному рівні близькі до людей. Щурі – єдині тварини, які можуть хворіти на шизофренію та впадати в депресію. Їх невеликі розміри полегшу-ють проведення дослідів у лабораторії. До того ж, чим більше вчені досліджують щурів, тим щоразу простіше орієнтуються в реакції їхніх організмів, порівнюючи з попередніми результатами.

Якщо щура збільшити до розмірів людини і випрямити скелет, то виявиться, що суглоби щура і людини одна-ково працюють, а кістки мають рівну кількість деталей.

З точністю співпадають і патології кісткових тканин – люди та щурі хворіють однаково. Навіть аналіз крові доводить, що вона практично не відрізняється від людської.На генетичному рівні щурі

дуже подібні до людей, з огляду на морфологію та біохімію ‒ також. При по-рівнянні геномів людини та щура дослідники нараху-вали в них 80% ідентичних генів. Аналіз генома тварин показав, що в щурів, мишей і людей спільних генів – 90%. Уточнити дані вдалося саме тому, що порівнювали геноми не двох, а трьох видів ссавців і точніше від-окремили гени від псевдо-генів – бездіяльних ділянок хромосом. Всі відмінності людей, мишей і щурів один від одного забезпечують 10% генів, індивідуальних для кожного з трьох видів.Цікавими є властивості генів щурів. Молекула ДНК тварини зберігає досвід попередніх поколінь. Саме тому людям не вдається виробити жодного дієвого способу боротьби з щура-ми. Коли у Лондоні ефек-тивність отруйних речовин,

Морфологія – форма та струк-тура організму, включає в себе зовнішню форму, забарвлення, розташування, структуру скеле-ту та внутрішніх органів.

Біохімія – наука про хімічний склад організмів, їхніх складових частин та про хімічні процеси, що від-буваються в орга-нізмах.

Геном – сукуп-ність усієї спад-кової генетичної інформації орга-нізму.

ХристинаФедечко

49


Зоопсихологія

які використовували ще в 70-х роках, почала знижу-ватися, щуролови зверну-лися з відповідним питан-ням до генетиків. Відповідь вразила – за двадцять років у генетичному коді лон-донських щурів з’явилася ланка, яка підвищувала згортання крові, тому отру-та стала малоефективною.

У носі щура – 10 міль-йонів нюхових рецеп-торів. Це вдвічі більше, ніж у людей. Щур від-чуває запах окремо кожною ніздрею, тому всього за 50 мілісекунд він може визначити джерело запаху та про-вести його аналіз.

Чому жінки живуть довше?Вчені поставили унікальний експеримент, виростивши мишей без «батьківських» генів, і таким чином вста-новили, що народжені від двох «матерів» особини живуть довше. У результаті з’явилася нова гіпотеза про те, чому тривалість життя у представників сильної по-ловини людства в середньо-му менше, ніж у жінок. Це відкриття дозволило до-слідникам із Японії припус-тити: гени, які передаються батьками, можуть впливати на термін життя потомства. У 2004 році, схрестивши дві яйцеклітини, вони штучно вивели першого щура, який не мав біологічного «бать-ка». Досвід виявився успіш-ним, незважаючи на побою-вання про нежиттєздатність ембріона. З’ясувалося, що успадкований генетичний матеріал активізується в ор-

які використовували ще в 70-х роках, почала знижу-ватися, щуролови зверну-лися з відповідним питан-ням до генетиків. Відповідь вразила – за двадцять років

Е К С П Е Р И М Е Н Т И ганізмі зокрема залежно від того, батьком якої статі він привнесений. Мишеня Ка-гуя прожило 797 днів, хоча характерна тривалість для особин цього виду – 600-700 днів. Згодом наукова команда з Токійського сіль-ськогосподарського універ-ситету вивела аналогічним чином ще 13 мишей.Вони пережили «звичайних» родичів при однакових умо-вах утримання в середньому на 186 днів. Усі самки мишей порівняно з тими, що мали як «материнський», так і «бать-ківський» генний матеріал, були значно менших роз-мірів і ваги. Ймовірно, певні чоловічі гени збільшують потенціал росту організму нащадка, скорочуючи при цьому його життя.

Експеримент Дід’є ДезораРольовий розподіл у сус-пільстві практикують не тільки люди, але й щурі. Коли вони потрапляють у закриту систему, з’являється стійка ієрархія. Дід’є Де-зор, дослідник лабораторії біологічної поведінки уні-верситету Нансі (Франція), провів дослід над поведін-кою щурів, щоб виявити цікаві фактори їх поведінки в групі.У досліді брали участь шість білих лабораторних щурів. Коли наставав час годуван-ня, їх поміщали в скляний ящик із єдиним виходом зверху. Цим виходом був тунель, який спускався на дно сусіднього скляного резервуару, наполовину за-повненого водою. На стіні резервуару з водою розмі-

щувалася годівниця, до якої щур, винирнувши з тунелю на дні, міг підплисти і вихо-пити звідти галету. Але, щоб її з’їсти, тварині потрібно було повернутися назад на тверду поверхню драбини.Дуже швидко серед шести учасників цього експери-менту сформувалася чітка ієрархія. Два щура стали «експлуататорами»: самі вони не плавали, а відбира-ли їжу в трьох плавців. Шос-тий щур вибрав стратегію самозбереження: він ниряв за галетами й успішно за-хищав їх від суперників. Найбільш незвичним було те, що скільки б вчені не повторювали експеримент з іншими щурами, кожного разу в результаті відбу-вався той самий розподіл ролей. Навіть якщо в групі об’єднували тільки «рабів» або тільки «незалежних» особин, їх спільнота все одно поверталася до попе-редньої ієрархії. Тобто, яким би не був попередній соці-альний статус індивідуумів, вони завжди, врешті-решт, розподіляли між собою ті самі соціальні ролі.Дослідники університету Нансі продовжили експе-римент, досліджуючи мозок піддослідних щурів. У ре-зультаті з’ясувалося, що всі вони в процесі досліду від-

В 2013 році у Новосибірську (Росія) в Ака-деммістечку біля Інституту цитології і гене-тики відкрили пам’ятник лабо-раторному щу-рові. Скульптура, розміщена на науковій алеї, зо-бражає гризуна в момент науко-вого відкриття: щур із окулярами і у плащі в’яже спіраль ДНК, що символізує від-носини вчених і лабораторних тварин, які пра-цюють разом на благо науки. Поруч на алеї є лави та урни із зображеннями інших тварин, які також часто беруть участь у наукових до-слідах.

Експериментинад щурами

06/07 │ 2014 │ #02

52 Особистість

Сьогодні Стенлі Мілґрема називають одним із най-впливовіших та найта-лановитіших психологів XX ст. Учений зумів від-крити людину з іншого, раніше невідомого боку, допоміг зазирнути у внутрішній світ індиві-да. Впродовж усієї своєї наукової діяльності Міл-ґрем намагався відпові-сти на запитання: яка ж природа людини? Щоб зрозуміти, чи вдалося вченому на-близитися до істини, треба проаналізувати не тільки науковий шлях Мілгрема, а й весь жит-тєвий.

Стенлі Мілґрем:учений, що прагнув

зрозуміти людину

Перші кроки в соціальній психологіїМайбутній психолог Стенлі Мілґрем з’явився на світ 15 серпня 1933 року у Нью-Йорку. Під час Пер-шої світової війни родина переїхала зі Східної Євро-пи до Америки. Тут вони жили у нью-йоркському районі Бронкс, населеному переважно такими ж емі-грантами, як і Мілґреми. Подружжя Адель та Сем’юел мало трьох дітей, Стенлі був середущим.Вже у дитячому садку ма-лий Мілґрем вирізнявся ак-тивністю та допитливістю. Із раннього віку хлопець

цікавився не спортом, як більшість його однолітків, а наукою.У школі Джеймса Монро Стенлі Мілґрем навчався з іншим майбутнім психо-логом Філіпом Зімбардо. Цікаво, що багато їхніх екс-периментів та наукових ви-сновків мають спільні риси. Наприклад, Стенфордський тюремний експеримент Зімбардо у чомусь поді-бний до вчень Мілґрема щодо впливу авторитету на людину.Мілґрем-юнак спочатку зацікавився громадсько-політичними процесами країни та світу, тож опісля закінчення школи вступив до Королівського коле-джу Нью-Йорка (Queens College), де хотів студію-вати політологію. Проте згодом розчаровано зрозу-мів, що ця дисципліна мало уваги приділяє людині як окремому унікальному індивідові. Усвідомивши, що саме його цікавить, Мілґрем почав активно вивчати психологію, прой-шовши за літо аж шість курсів у нью-йоркських навчальних закладах! Така наполегливість дала по-зитивний результат – 1954 року хлопець вступив до аспірантури у Гарварді, де його спеціалізацією стала соціальна психологія та бі-хевіористські дослідження.У 1955–1956 роках до Гарварду запросили дослідника конформності Соломона Аша. Він став справжнім науковим взірцем та авторитетом для молодого Мілґрема. Стенлі пощастило працювати асистентом Соломона Аша не тільки в навчальному процесі, а й під час його

Філіп Зімбардо (нар. 23 березня 1933) — амери-канський психо-лог і професор Стенфордського університету з 1986 року. Відомий завдяки Стенфорд-ському тюремному експерименту (1971) та як автор підручників із за-гальної психології для студентів уні-верситету.

Конформність – схильність людини пристосовуватися до думки біль-шості, пасивно приймати позицію групи без власних переконань


06/07 │ 2014 │ #02

54 Особистість

у США була створена система таборів за взірцем нацистської Німеччини, персонал для них можна би було підібрати в будь-якому американському містечку». Ці слова означали, що насправді жодне суспільство не застраховане від проявів насильства та жорстокості під впливом зовнішнього тиску, а влада має на нас сильний вплив та може контролювати нашу поведінку.Результати згаданого експерименту були вперше опубліковані 1963 року в «Journal of Аbnormal and Social Psychology» й одразу викликали неоднозначну реакцію. Навіть виникли сумніви щодо точності результатів, тому Мілґрем вирішив повторити експе-римент уже без будь-якого зв’язку з Єльським універ-ситетом під вивіскою «До-слідницька асоціація Брідж-порта». Результати цього досліду не дуже різнилися від результатів першого: 48% учасників збільшували подачу струму та дійшли до кінця експерименту. Офіційні наукові товари-ства розкритикували Міл-ґрема, апелюючи до етич-ної сторони дослідження. Хоча в експерименті ніхто насправді не постраждав, а актори добровільно грали ролі жертв фізичних ка-тувань, проте піддослідна людина-асистент опісля всього усвідомлювала, якими були жорстокими та негуманними її дії... Чи зможе вона після цього від-найти душевний спокій? Це означає, що Мілґрем як керівник експерименту не передбачив усіх його на-

слідків. Сам учений само-віддано захищав результати своїх дослідів і доводив, що його висновки є важливими для вивчення актуальних соціальних проблем. А критику Мілґрем сприйняв спокійно, прирівнявши процес експерименту до звичайного навчання: «При оцінюванні знань студентів ми ж готові до їхніх напру-жених переживань, а також до зниження самооцінки на випадок провалу чи неви-сокого балу!». Науковець був переконаний, що люди мають бути більш відкриті до пізнання не тільки но-вих ідей, а й самих себе. Неоднозначність цих екс-периментів ученого і досі є дискусійною темою серед психологів.В 1970 році після кількох відмов (зокрема, й через

критику суперечливого експерименту) Стенлі Мілґрем став членом Аме-риканської психологічної асоціації за «визначний внесок в психологію». І тільки через 15 років після проведених експериментів на конференції Американ-ської психологічної асоці-ації у Чикаго (1975 р.) До-нальд Кемпбел, тогочасний її президент, визнав вплив експерименту Мілґрема: «Це найглибший внесок у людське знання, який будь-коли робила соціальна психологія».Мілґрем, як і більшість його сучасників, по-стійної роботи не мав, а здебільшого працював за контрактами, як запро-шений лектор. З Єльського університету вчений по-вернувся до Гарварду. Тут у Мілґрема зарплата була невелика, та учений на це не зважав, натомість віддав усі сили науці – спробував відповісти на запитання, яким же тісним є наш світ. Навмання вибравши з те-лефонного довідника кіль-ка адресатів-американців, Мілґрем надіслав їм листа з короткими відомостями (прізвище, біографічна інформація) про іншого американця, вибраного таким самим способом. Дослідник просив отриму-вача листа, якщо він знає цю людину, повернути листа Мілґрему, якщо ні, то переслати листа своє-му знайомому на тих же умовах. Таке пересилання мало тривати доти, доки не знайшовся б той, хто знає описану в листі людину. Результати експерименту здивували: у середньому треба було зробити тільки

Американська психологіч-на асоціація (American Psychological Association) – одне з найбільших та найвпливовіших об’єднань психо-логів Америки та Канади, утворене 1892 року; головне завдання – «розви-вати психологію як науку, професію та засіб удосконален-ня благополуччя, психічного здоров’я та освіти людей»


06/07 │ 2014 │ #02

56 Психодіагностика

Наше життя важко уявити без постійних стресів та переживань, але саме вони певною мірою і спричиняють викид адреналіну. Це достатньо неоднозначне твердження, адже стрес і переживання, безперечно, шкідливі для організму, а викид адреналіну буває корисним. З’являється дилема, суть якої спробуємо роз’яснити.

А ЯК ТИ ОТРИМУЄШ

АДРЕНАЛІН?

За медичним визначенням, адреналін – це гормон мозкової речовини наднир-кових залоз, стимулятор, який готує тіло до фізичної відповіді на небезпеку. Як доведено науково, він прискорює і посилює серцебиття, викликає зву-ження кровоносних судин, чим зумовлює підвищення кров’яного тиску, спричи-няє розслаблення гладкої мускулатури бронхів і травного тракту, підви-щення обміну речовин. У медичній практиці розчин солянокислої солі адреналі-ну вводиться підшкірно при глибоких розладах крово-обігу, що трапляються при захворюваннях серцево-

судинної системи, колапсі, шоку, отруєннях, при алергічних захворюваннях, астматичних присту-пах. Проте докладно адреналін ще не вивчено, і медики ставляться до цього явища неоднозначно, адже під час стресу виділяється адреналін, тому думки різняться. Існує два види стресу: еустрес і дистрес. Перший зумовлений позитивними емоціями і зміцнює імунітет, серцево-судинну систему, а другий – навпаки. Власне через це адреналін може бути корисним або ж шкідли-вим. У стані звичайного спокою мозковий шар надниркових залоз постійно виділяє адреналін,

але в невеликих кількостях. Але у стресових ситуаціях, при відчутті небезпеки, травми, страху, опіках чи шоку секреція адреналіну значно зростає, викликаю-чи у людини реакцію типу «бий і біжи». Можна навіть сказати, що адреналін наді-ляє людину небувалими здібностями. Наприклад, відомий випадок, коли на очах перехожого вантажів-ка наїхала на юнака. Пере-

Тетяна Федчук

57


Психодіагностика

А як ти отримуєшадреналін?

хожий миттєво підскочив до машини і підняв її, а шофер зміг витягнути потерпілого. При цьому людина, що підняла вантажівку, не відрізнялася жодними особливими фізичними даними і спор-том не займалася. Саме адреналін викликав таку реакцію і допоміг у критичній ситуації. Основний орган, який швидко і найбільш інтен-сивно реагує на стреси, – це гіпоталамус. Від нього спрямовуються імпульси в гіпофіз, який виділяє гормони. Ці імпульси відчуваються всіма органами та тканинами і головне – наднирни-ками. У відповідь на такі сигнали останні запус-кають в організм гормон тривоги – адреналін. Тіло людини реагує на таку адреналінову атаку звуженням судин, підвищенням тиску, прискоре-ним пульсом і диханням, наростаючою м’язовою напругою, підвищенням рівня глюкози в крові. Існує навіть класифікація людей за швидкістю викидання адреналіну. Перший тип: у відповідь на емоційне потрясіння виробляється велика кількість адреналіну і норадреналіну. Такі люди вміють у стресовій ситуації швидко зібратися, а часом і самі собі створюють подібні ситуації через невміння підтримувати спокійне, роз-мірене життя. Ці люди володіють підвищеною працездатністю, але в той же час саме про них

можна сказати «згорів на роботі», адже збільшена ак-тивність може призвести до виснаження енергетичних ресурсів. Другий: це люди так званого адреналінового типу. Вони, потрапляючи у несподівану для себе ситуацію, яка вимагає емоційної напруги, втра-чають здатність прийняти оптимально правильне рішення, можуть розгу-битися та припуститися багатьох помилок. Проте в умовах стабільності людям притаманні злагоджені та продумані дії, подобається, коли все відбувається за планом, та й відпочивати і розслаблятися вони теж вміють вчасно. Третій: це так званий змішаний тип людей, у яких однаково виробляється як адрена-лін (гормон тривоги), так і норадреналін (гормон стабільності). Подібні люди емоційно нестійкі, в них часто змінюється настрій, а дії практично завжди не-передбачувані. Поняття адреналіну в наш час увійшло в повсякденне життя, особливо у підлітків. З адреналіном пов’язані ризик, підвищене емоційне збудження, приплив енер-гії, тобто все те, до чого прагне більшість молодих людей. Саме вони для отри-мання такого бажаного ви-киду адреналіну шукають все нові можливості, багато з яких для життя небез-печні. Найпоширенішим із таких способів є заняття екстремальним спортом, наприклад: • Стрибки з парашутом – безперечно, викличуть

59


Фінанси

РоманКушнір

Відкрию вам одну величезну таємницю, а радше навіть цілих три, бо переконаний, що ця тема сто-сується великої кількості людей, які читатимуть цю статтю. Адже заробити один мільйон, та ще й за один рік – це неабияка мотивуюча ціль! Те, що досі здавалося нереальним, може стати цілком досяж-ним технічним завданням. Одразу зауважу, що не всім підійдуть одразу три способи, тож рекомендую обрати той, який найбільше відповідає вашим вну-трішнім прагненням.Спосіб перший – НАДМОТИВАЦІЯ. Він потребує дуже чіткої і однозначної відповіді на запитання: «Для чого мені цей мільйон?». Такої, що вранці скидає з ліжка, а протягом дня дає енергію робити те, про що інші навіть бояться подумати. Його мате-матична основа дуже проста: щоб заробити мільйон гривень за один рік, необхідно розділити 1000 000 на 365, тобто на кількість днів у році (відпочинок відкладемо на один рік, зрештою, ми ж досягаємо своєї надмотивуючої цілі?). На одному моєму фінансовому тренінгу одна з учасниць розповіла про свого дядька з Польщі, який, користуючись принципом «dwa lata bez lata,

ПРО ТРИ СПОСОБИ

ЗАРОБИТИ

a potem całe zycie yak lato» (гра слів: два роки без літньої відпустки, а потім все життя, наче літні канікули), неймовірними зусиллями створив за рік декілька бізнесів, і наполегливо попрацювавши, за-безпечив собі подальше безбідне існування. Тут, як і в будь-якій справі, важлива внутрішня мотивація, відповідь на запитання «ДЛЯ ЧОГО»? Зрештою, як на мене, «ціна питання» того варта.Поділімо тепер суму, яку отримали в результаті, 2740 грн. (або доларів, євро чи юанів) на 10: по-перше, тому що вона добре ділиться, а по-друге, бо саме стільки годин у добі ми цілком спокійно може-мо виділити на свій мотивуючий проект. Я свідомо відходжу від усталеного 8-годинного робочого дня, оскільки це не орієнтир. Людина, яка направду чогось хоче, може виділити більше часу зі своїх 24 годин, але жодна сила не може змусити людину пра-цювати фіксований робочий день, якщо всередині неї немає великого й сильного бажання і потреби змін на краще. У такий спосіб ми отримаємо 274 гривні за годину. Отже, щоб заробити один мільйон гривень за рік, необхідно щодня витрачати на свою роботу щонайменше 10 годин і при цьому заробляти

ОДИН МІЛЬЙОН ЗА РІК

Як вам пропозиція заробити один мільйон за рік? Причому так, що валюта не має жодного значення, а все залежить тільки від вас!

63


Фінанси

чому інші люди заважають нам стати багатими. Зрештою, цей спосіб так і називається «ЗАВТРА» (відомий також під іншими назвами (потім; ще не час; не ті обставини; погана ідея; в мене не такий характер; я б міг, але…; просто «але»; іншим разом; якби; колись; можливо; я не знаю, чи варто; я ще подумаю; це не підходить під мій психотип; а що, якщо…). Можливо, і ви знаєте інші його імена, бо їх справді безліч. Так само, як для здоров’я існує одна назва, а для хвороб – тисячі, так само для того, аби щось зробити, є одна назва – беру та роблю, а для відмовок і пояснень вигадали незліченну кількість. Справа не у назвах, а у нашій готовності що-небудь робити та змінюватись. Якщо ми беремо відповідальність за своє життя, то досягаємо свого мільйона (чи іншої потрібної суми) в перший або другий спосіб, а якщо ні, то хочемо досягнути і дуже намагаємось це зробити в третій спосіб: ганяємось за птахом щастя, замість того, щоб наполегливо та дієво зайнятися тим, що вам до душі і що змінює нас на краще.Як у природі, так і в способі заробітку мільйона немає однозначного способу, а швидше існує суміш перших двох підходів. Маючи надихаючу ціль, ми стаємо мільйонерами довше, ніж за рік, проте набагато швидше, ніж за п’ять. Вкладаючи час у терплячість і послідовність, ми відкладаємо й отримуємо звістку про накопичений мільйон чи не вдвічі швидше, ніж за двадцять років. Вибір завжди залишається за вами, важливо тільки зробити його СЬОГОДНІ та взяти за нього власну 100%-у відповідальність.На завершення розділу ще раз наголошу на важ-ливості відкладання, тобто відмовляння собі від можливості витратити частину того, що ми отрима-

ли цього місяця. На жаль, люди здебільшого через відсутність знань чи успішних фінансових стратегій у родині схожі на автомобіль, в бензобак якого за-ливають певну кількість літрів бензину, а він чомусь рухається по колу, тобто за місяць споживає все, що заробив. Шкода, що це позиція більшості, адже вона призводить до бідності. Постійне позичання, як не фінансове, то емоційне, призводить до того, що людина живе на те, що їй перепадає. Але ж можна сформувати власне фінансове благополуччя неза-лежно від обставин.Порівняємо два способи заробляння на прожиття. Перший – це мисливство, коли ми виходимо в ліс з надією, що нам вистачить сили та здоров’я на те, щоб вполювати дичину на вечерю і сім’я не за-лишиться голодною. Ми сподіваємося, що зброя не підведе та, перебуваючи у постійній тривозі, бігаємо по лісі, доки стане «ніг», бо «вовка ноги годують», а вони з віком не стають сильнішими. Альтернативою є утримання ферми: ви щоранку встаєте і займаєтесь запланованими справами, без несподіванок, пристосовуючись до обставин. Звіс-но, варто любити те, чим займаєшся, проте другий спосіб набагато надійніший в контексті довготер-мінового забезпечення себе та свого потомства. То який спосіб обираєте ви?

06/07 │ 2014 │ #02

64 Психологія бізнесу

Юрій Холоденко

Правило взаємного обміну –

робіть добро першими!

Згадайте, чи відчували ви коли-небудь почуття про-вини? Напевно, так. І що вам хотілося зробити в першу чергу? Правильно, спокутувати провину і позбутися цієї настирли-вої і неприємної емоції. Іншими словами, за про-вини ми відчуваємо себе зобов’язаними. Один із різ-новидів почуття провини – це почуття обов’язку. І у нас виникає потреба такий обов’язок якомога швидше з себе зняти, щось зробив-ши для людини або людей.

1. Правило взаємного об-мінуПрофесійні продавці часто викликають у своїх клієнтів певне почуття провини, щоб отримати бажаний результат. Для цього вони задіюють один простий, але дуже потужний інстру-мент – правило взаємного обміну. Свого часу один відомий психолог провів цікавий експеримент. Він полягав у тому, що екс-периментатор на виставці підходив до відвідувачів і пригощав їх пляшкою Кока-коли. Потім почина-лася бесіда, в ході якої екс-периментатор розповідав, що він розповсюджувач лотерейних квитків, і про-понував співрозмовнику купити кілька штук цих квитків. А тепер найцікавіше: коли дослідник спершу при-гощав людей Колою, то продавав у 2 рази більше квитків порівняно з тим, коли просто починав роз-мову, без частування.

67


Психологія бізнесу

подарунок. Це можуть бути сувеніри, шоколад, парфуми або дрібні елек-тротовари. У відповідь індуси із задоволенням теж одразу роблять пода-рунок, часто цінніший за вручений. Невідомо, чи це стається свідомо, щоб не почувати себе в боргу пе-ред людиною, чи це звичка, яка підсвідомо передається з покоління в покоління. Буду в Індії – обов’язково дізнаюсь.Один власник супермар-кету продав 500 кг сиру за 1 день, пропонуючи покупцям самим відрізати собі шматки в якості без-коштовних зразків. Люди просто не могли не купити продукт в обмін на таку привабливу пропозицію. Інші приклади викорис-тання правила взаємно-го обміну в бізнесі: - безкоштовна кава для клієнта, який очікує на когось у ресторані, але замовлення поки що не робив;- безкоштовний подарун-ковий сертифікат зі зниж-кою; - безкоштовна демонстра-ція товару з користю для клієнта;- безкоштовна консульта-ція; - подарунки від політиків перед виборами. Важлива особливість правила взаємного об-міну: Правило взаємного обміну не працює постфактум. На-приклад, якщо ви пропону-єте подарунок при купівлі чогось, то дане правило не діятиме.

5. Принцип контрасту Це ще один принцип впли-ву. Він використовується навкруги, хоча часто не-свідомо і, що дуже важливо, вельми успішно. По суті він є принципом взаємного обміну, тільки трохи більш вишуканим. Люди виявля-ють таку хитрість досить рідко. Розглянемо цей принцип на прикладі. Продавець свідомо пропо-нує вам дорогий товар. Він підозрює, що ви відмови-теся. Коли так і стається, продавець пропонує більш дешевий товар, який, ймо-вірно, здасться вам при-вабливішим, ніж дорогий, запропонований раніше. У даному випадку про-давець використовує принцип контрасту: менш дорогий товар вважається кращим варіантом тому, що контрастує з дорогим. При-дивіться до цього прикладу, і ви виявите схожість із принципом взаємного об-міну – запропонований дешевший товар розціню-ється як користь, оскільки продавець, пропонуючи його, «економить» ваші гроші. Такий принцип часто вико-ристовують ріелтори. Роз-мовляючи з потенційними клієнтами, вони пропону-ють житло, яке і за ціною виявляється дорожчим і, можливо, має чимало недо-ліків. Розглянувши пропо-зицію, клієнти починають відмовлятися. Тоді ріелтор пропонує такий варіант, який здасться вже набага-то привабливішим, особли-во порівняно з першим. Це

житло буде просторішим, у кращому районі, з кращими побутовими умовами і при тому дешевшим від першо-го варіанта. Таке житло куплять із суттєво більшою ймовірністю. В цьому ви-падку ріелтор яскраво використовує принцип контрасту і взаємного об-міну.Але принцип контрасту не працюватиме, якщо перша пропозиція здається неро-зумною. Будь-яка людина може виявити у нерозум-ному варіанті підступ і припустить намагання нею маніпулювати. Принцип контрасту повинен ви-глядати правдоподібним. Якщо перший варіант від-хилятиметься, ви пропо-нуєте другий, від якого від-мовитися буде складно.Ще один приклад контрас-ту для сімейного викорис-тання.Припустимо, ви хочете,

щоб діти вимили посуд. Для цього знадобить-

ся принцип контр-асту. Якщо попро-сити одразу: «Діти, помийте, будь

ласка, посуд!», то це може не спрацювати.

Зате ви успішно застосу-єте принцип контрасту, якщо прохання звучатиме так: «Діти, підметіть, будь ласка, підлогу на кухні і помийте посуд!». Ваше перше прохання в даному випадку трохи більше, ніж друге. Тому, почувши від-мову, ви можете сказати: «Добре, тоді просто помий-те посуд!» Ваше завдання, швидше за все, буде ви-конано.

Правило взаємного обміну

69


10Десятка номера

1 Говорять тоді, коли мусять або треба щось сказати

Варто говорити тільки тоді, коли хо-четься щось сказати. Тоді, коли слова самі «просяться на язик». А коли слова закінчились, варто просто помовчати.

2 Намагаються подобатися слу-хачам

В такому випадку оратор стає залеж-ний від думки своїх слухачів, а отже і вразливий, що призводить до швидкої втоми і, як наслідок, поганого виступу. Добрим виступ буде тоді, коли оратор буде подобатися собі, працюватиме «на себе», тоді і іншим він теж буде цікавий.

3 Хочуть переконати своїх слу-хачів

Сила дії рівна силі протидії, і чим біль-ше ми переконуємо, тим більше наш слухач шукатиме контраргументи. Взаємини Оратора і Аудиторії схожі до взаємин Чоловіка і Жінки, яку треба звабити, а не взяти силою чи випро-сити у неї щось.

4 Відчувають вищість над своїми слухачами

Оратор може навчити своїх слухачів рівно стільки, скільки може навчитися від них. Оцінюючи когось, ми створю-ємо у своєму житті людину, яка оціню-ватиме нас. І саме через порівняння і оцінки людина втомлюється і відчуває себе спустошеною. Будьте рівними.

5 Думають, що раз я оратор – то я маю говорити, а інші мають

мене слухатиЗавдання оратора полягає не в тому аби щось сказати, а в тому, щоб слухачі щось почули, відповідно, промова – це не ціль, а лише засіб, за допомогою якого слухачі наповнюються сенсом. І якщо мовчанкою, запитаннями чи за-вдяки дискусії чи слуханням інших ми можемо задати більше сенсів, то гово-рити свої слова – зайве.

6 Вважають, що найважливіші у виступі – це слова

Найважливіші не слова і навіть не невербальна комунікація, а став-лення промовця до своїх слухачів, а воно натомість береться із ставлен-ня до себе. Хто погано ставиться до себе (проявляється через страх або агресію), той не зможе бути добрим оратором.

7 Під час виступу треба диви-тись в очі

Зазвичай такий погляд достатньо по-верхневий і не створює потрібний зв'язок зі слухачами. Намагайтесь по-дивитися у зіниці – побачите душу, а разом з тим прийде і порозуміння.

8 Оратор має бути лідеромТак, але таке ставлення часто

переростає у залежність і бажан-ня контролювати. Натомість варто пам’ятати, що безглуздо намагатись контролювати те, чим не зможеш управляти. Не адмініструйте і не встановлюйте одноосібні правила там, де треба домовлятись.

9 Важливо, що слухачі зрозумі-ють під час виступу

Ні, важливо які вони стануть після нього. Дивіться далі. Бачте більше. Сам виступ має бути лише засобом до подальшої великої цілі ваших слухачів. І навіть якщо вам шалено аплодують, то це ще не свідчить про успішність виступу. Важливо, який результат буде у ваших слухачів че-рез декілька років.

10 Слухачі мають бути мені вдячні

Ораторський виступ – це не ніпель, який пропускає повітря тільки в одну сторону, це постійно розгойданий маятник. І нехай дякує той, хто дає, що має кому дати. Щоразу коли ро-бите щось добре, думайте, чи могли б ви без своїх слухачів відчувати свою важливість і потрібність?

помилок, які найчастіше

роблять оратори

06/07 │ 2014 │ #02

72 Соціум

Фрейдівські часи копир-сання в чорній скриньці підсвідомого закінчуються. Закінчується доба супе-речок гуманітаріїв про те, що визначальне в поведінці людини: гени, свідомість чи оточення. Нейронаука зро-зуміла, що рішення у наших головах приймаються ще до їхнього усвідомлення, генетика побачила соці-альне в генах. І настав час для вивчення надскладних соціальних систем. Гарвардський вчений Ні-колас Крістакіс та каліфор-нійський політолог Джеймс

З ГЛИБИН ПІДСВІДОМОГО ДО ВИСОТ СУПЕРОРГАНІЗМІВ

СОЦІАЛЬНІМ Е Р Е Ж І

Фаулер дослідили, як на нас і наше життя впливають навіть ті, кого ми навіть не знаємо, як друзі чи співро-бітники здатні «заражати» нас як найкращими почут-тями, так і найзгубнішими звичками. Щастя і горе, радість і сум, стрункість і повнота, схиль-ність до куріння чи зловжи-вання алкоголем деколи є «заразними» і передаються від однієї людини до іншої. Не як грип, чи вітряна ві-спа, а наразі не повністю вивченими, проте надзви-чайно ефективними меха-

нізмами. До того ж, щастя «заразніше» від суму на цілих два відсотки, а набір ваги другом вашого друга майже на десять відсотків збільшує ваш ризик набра-ти зайвих кілограмів. Вивчаючи «ефект вдівства» (схильність другого з по-дружжя помирати незаба-ром після смерті першого), Ніколас Крістакіс стикнув-ся з цікавим явищем. Одна його пацієнтка, за якою доглядала дочка, помирала від важкого психічного розладу. Дочка, безперерв-но знаходячись у стані

ВіталійПроценко

06/07 │ 2014 │ #02

78 Пртча номера

Один селянин збираючи у лісі хмиз натрапив на пораненого орла. Не

впильнувався, мабуть, бідолаха, чи то від хижого звіра, іншого птаха, примх погоди, чи просто від лихої

долі. Пожалів птаху селянин і взяв до себе: прив’язав за лапку, та й годував

тим, що їли його кури. Вільний і незалежний птах

спершу всіляко гордував курячими «стравами» і намагався

переклювати мотузку. Але згодом таки добряче зголоднівши поклював

просо, а ще через декілька днів вже навіть наче став помічати курей.

Орел,

Минав час, і хоча орел ще не мав сили злетіти, але все менше намагався вирушити

в політ, щораз охочіше частуючись звичним раціоном.

Отак і перезимували: колись птах, який літав наввипередки

з вітром, тепер мирно клював зерно, яке щодня йому приносив господар і навіть не

намагався розірвати мотузку, яка за зиму вже і перегнила.

79


Пртча номера

Чи пам’ятаємо, що ми орли, коли поводимось як кури? В кожному з нас є волелюбство і готовність летіти вгору, але часто таке звичне постійне зер-но «від хазяїна», позбавляє людину волі. Свобода ж, як писав Вольтер, це не те, що нам хто-небудь дає, а те, що в нас ніхто не може забрати. Ми ж бо часто віддаємо те, що варто за-

який став куркою

Орел, який став куркою

лишити собі, обмінюючи на золоті клітки постій-ності та стабільності свої крила непевності, дієвості і рішучості.

Зрештою, завжди пам’ятайте, що ви – во-лелюбні орли. Але, якщо хто-небудь веде себе як курка, то це не більше ніж камуфляж, де під безглуз-дим кудкудаканням і спо-живанням зерна ховається нескорений і дикий, єди-ний творець своєї долі.

06/07 │ 2014 │ #02

80 Оптимістичні історії

Нема так зле, щобЯкби не війна... Маленький Вінстон Черчілль погано вчився в школі і мав проблеми мови. У 6 -му класі був останнім по успішності, іспити в Королівське військове училище, де теж успішністю особливо не відзначався, здав лише з третьої спроби і програвав на кожній державній посаді, яку обіймав. Його рішення не завжди були успішними, а в 1926 році в Англії відбувся загальний страйк через його невдалі дії. З того часу і до 1939 року Вінстон Черчілль постів в уряді не займав. 1 вересня 1939 після вторгнення до Польщі німецьких військ почався відлік часу Другої світової війни. Вже 3 вересня Великобританія заявила про свій вступ у війну, а 13 вересня Черчілль погодився знову стати Першим Лордом Адміралтейства. У 1940 році, 10 травня, в результаті урядової кризи король Георг IV призначив його прем’єр-міністром. Сьогодні його визнають одним з найзначніших лідерів британської та світової історії.

Потом і кров’ю... Ліз Мюррей народилася в Бронксі, і її життя із самого початку не склалося. Її батьки були ВІЛ-інфікованими наркоманами, які навіть себе не могли забезпечити. У 16 років Мюррей залишилася зовсім одна: її мати померла від СНІДу, а батько давно жив у притулку для бездомних. Дівчина зібралася з силами і пішла вчитися в школу, але їй часто доводилося ночувати в метро, в парку на лавці або в чужих будинках. Без хорошої шкільної освіти Ліз змогла вступити до Гарварду. Сьогодні вона – одна з ораторів, яка надихаюче говорить про те, що “яким би важким не було ваше життя, і незалежно від того, скільки втрат було на вашому шляху, ви повинні рухатися вперед і продовжувати працювати, потом і кров’ю пробиваючи собі дорогу до щастя”. P.S. За мотивами життя Ліз Мюррей було створено безліч фільмів.

Дякуючи боргам та небилицям... В 1669 році купець Хенінг Бранд збанкрутував і вирішив спробувати щастя в алхімії і знайти «філософський камінь», який допоміг би йому розрахуватись з боргами. Експериментуючи зі всім підряд, Бранд неочікувано отримав речовину, яка світилась у темряві! Він назвав своє відкриття «холодний вогонь» і став показувати його за гроші, а пізніше продавати невеликими порціями по ціні золота і навіть дорожче. Це швидко допомогло йому розбагатіти. P.S. Рідина, яку відкрив Бранд, насправді була фосфором.

81


Оптимістичні історії

на добре не вийшлоЯкби не епідемія... Х’ю Мур і Лоренс Луеллен придумали автомат для продажу води в паперових стаканчиках, та воду ніхто не купував – довкола були безкоштовні пункти, де можна було пити з кружки, прив’язаної до крану. Але спалах туберкульозу примусив усіх оцінити переваги одноразових стаканів. Партнери зрозуміли, що потрібно їх продавати, а не воду. В 1910 році вони почали масове виробництво. Враховуючи попит, розбагатіли вони одразу.

Бідність допомогла знайти своє призначення Коли прийшов час Антоніо Страдіварі навчатись якомусь ремеслу, жоден ремісник не хотів брати його в помічники, так як його батьки були бідними і не могли запропонувати гідну платню за навчання. Після довгих вмовлянь Ніколо Аматі, виробник музичних інструментів, взяв Антоніо в учні з умовою, що він буде виконувати чорну роботу. Згодом учень перевершив майстра, а його скрипки швидко стали знаменитими на всю Італію. P.S. Окрім скрипок, Страдіварі також виготовляв гітари, альти, віолончелі; всього понад 1100 інструментів.

Дякуючи головному болю... Сальвадор Далі не міг завершити пейзаж Порт-Лігата, потрібен був головний образ, але який? Одного разу у Далі розболілась голова, і він відмовився йти з дружиною та друзями у кінотеатр. Коли ж він залишився один, його уява неочікувано створила образ, народжений мігренню, – годинник, що розтікається, звисаючи з гілки дерева. Він зрозумів, чого не вистачає! І через дві години найбільш цікава його картина «Сталість пам’яті» була завершена.

83


Оформітьрічну передплату на журналвсього за 135 грн.!

телефонуйте 063 329 88 65пишіть [email protected]або реєструйтесь на сайті www.experyment.com.ua

06/07 │ 2014 │ #02

84

ШКОЛА РОЗВИТКУ №1 В УКРАЇНІ

Створюй! Дій! Досягай!

Базовий лідерський курс для тренерівВчимось аналізувати думки людини на основі її невербаліки, мовного коду, почерку, вибраного кольору, голосу

Ораторське мистецтвоНавчитись виступати публічно може кожен!

Школа фінансової грамотностіПозбавляємось негативного ставлення до грошей, вчимось фінансової незалежності і мистецтва інвестування

Мистецтво спілкування зі складними особистостямиВчимось відповідального спілкування, психологічного айкідо, сваритись і миритись, реагувати на критику, звинувачення і заперечення

Теорія брехніВчимось розпізнавати брехню у спілкуванні і бути чесними з собою

Функціональний тайм-менеджментВчимось ставити цілі, цінувати час, встигати і досягати більше

Наші бізнес-курсиВласний бізнес, школа продаж, нейромаркетинг і теорія поширення інформації, школа впевненості

Дзвоніть:Пишіть:

Заходьте:Наш сайт:

(096) [email protected]вул. Зелена, 20www.spe.org.ua

- заняття відбуваються щоденно- вечірні, ранкові і курси вихідного дня- наживо в приміщенні і онлайн

experyment 2 demo

Documents