cmyk

№5–6 (47) 27 березня – 23 квітня 2012 року

В с е у к р а ї н с ь к а г а л у з е В а г а з е т а

Лісові дороги – європейського рівня

Лісівники – справжні професіонали лісової справи

6 березня 2012 року Указом Пре-зидента України №180/2012 «Про від-значення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіно-чого дня» присвоєно почесні звання «Заслужений лісівник України»:

МОРОЗ ВАЛЕНТИНІ МИКОЛАЇВНІ, директору державного підприємства «Красноармійське лісове господарс-тво» Донецького обласного управлін-ня лісового та мисливського госпо-дарства;

СТУПАЧЕНКО ЛЮДМИЛІ ІВАНІВНІ, провідному спеціалісту державного підприємства «Корюківське лісове гос-подарство» Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства;

ХОМИЧ ЛЮБОВІ АНДРІЇВНІ, майс-тру лісу Черевахівського лісництва державного підприємства «Маневи-цьке лісове господарство» Волинсь-кого обласного управління лісового та мисливського господарства.

НАГОРОДЖЕННЯ

21 березня у Львові вперше відсвят-кували День Львівського дерева. Для святкування був обраний 100-літній клен, що росте на вулиці Валовій, 18.

Хоч у Львові вшанування дерева відбу-лося вперше, у світі така традиція не нова. До прикладу, в Італії вперше день дерева відсвяткували в 1898-му, а в 1923 році ця традиція набула офіційного характеру і була закріплена в лісовому законі.

У Львові ж святкування розпочалося виставкою екоплакату Асоціації дизай-нерів-графіків «4-й Блок». Потім присутнім запропонували переглянути документаль-ний фільм «Дім», у якому йшлося про те, як людство невпинно вичерпує надра при-роди. Опісля усі бажаючі зібралися нав-коло клена та змогли побачити невеликий перформанс, який підготував інтерактив-ний екотеатр «Wind of Change» (м. Харків). Різнобарвні годівнички, які виготовили студенти кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету, тепер стали окрасою дерева.

Столітньому кленові присвоєно спе-ціальний паспорт та Qrkod. З цього момен-ту опікунство над деревом передали ЛМГО «Музей ідей».

Керівник «Музею ідей» Олесь Дзиндра наголосив: «На сьогодні ми спостерігає-мо байдужість до наших зелених друзів, а це неприпустимо. Щодня ми на вулиці бачимо сотні дерев і навіть не замислює-мося, яку користь отримуємо від них. Най-перше – це такий потрібний нам кисень, без якого ми не можемо існувати. Дерево – це житло для всього птаства, це та пречу-дова окраса, яка милує наше око».

Свято Львівського дерева

22 березня представники Кіро-воградського обласного управління лісового та мисливського господарства провели навчальний семінар-нараду для лісівників області.

На семінарі представники управлін-ня і всі присутні обговорили такі важливі проблеми: стан лісонасіннєвої справи та лісокультурного виробництва, охорону лісів від пожеж і самовільних рубок, захист лісу від хвороб і шкідників, основи плану-вання та проведення рубок формування і оздоровлення лісів.

Завідувач сектору лісорозведення Лариса Романська звернула увагу при-сутніх на те, що всі лісогосподарські під-приємства області повинні бути повністю готовими до пожежонебезпечного періо-ду.

Головний спеціаліст сектору лісорозве-дення Валентина Роздєльська коротко зупинилася на стані лісонасіннєвої справи та наголосила на тому, що правильно вико-наний відбір, оформлення та своєчасне відправлення на аналіз лісового насіння дають можливість виокремити найякісні-ше для подальшого використання.

Володимир Мінич, провідний спе-ціаліст сектору лісорозведення, обгово-рював з державною лісовою охороною порядок планування і проведення рубок формування та оздоровлення лісів.

Завідувач сектору юридичного забез-печення та контролю Тетяна Коваленко зупинилася на необхідності точного пла-нування оформлення державних актів на землю. Вона запевнила, що необхідно постійно співпрацювати із сільськими та селищними радами, райдержадміністра-ціями.

Наприкінці семінару на лісівників очі-кував своєрідний залік з основних питань, розглянутих за цей день. Підбивши підсум-ки кількагодинної зустрічі, перший заступ-ник начальника, головний лісничий облас-ного управління Наталія Ревенко зазначи-ла, що всі працівники показали достатні знання. «Лісівники ще раз довели, що вони є справжніми професіоналами лісової справи, а тому галузь – у надійних руках», – підсумувала Наталія Олександрівна.

Прес-служба Кіровоградського ОУЛМГ

Розвиток лісової інфраструктури – це те, чому зараз приділяє значну увагу Державне агентство лісових ресурсів України. Віктор Сівець, Голова Держліс-агентства, неодноразово наголошував, що будівництво лісових доріг є пріори-тетним напрямом роботи всього відомс-тва. Нагадаємо також, що із держав-ного бюджету на цю справу виділили 100 млн грн.

Торік лісівники вже побудували 1169 км лісових доріг, цьогоріч у планах – не менше 1000 км. Тому, хоча весна щойно розпочала-ся, лісівники вже готуються до будівництва. У Львівському ОУЛМГ на нараду щодо роз-будови лісотранспортної мережі зібралися лісівники Львівщини та Івано-Франківщини, а у ДП «Летичівське лісове господарство» Хмельницького ОУЛМГ – лісівники Хмель-ниччини та Вінниччини.

Як прокладають лісові дороги у Фран-ції, Швеції, Австрії, Німеччині, Словаччині, Туреччині та Польщі, на цих спеціалізованих нарадах розповів заступник генерального директора ВО «Укрдержліспроект» Олек-сій Пристая. Він продемонстрував слайди про стан будівництва лісових доріг у Європі та Україні, аргументував перспективи роз-

витку транспорту лісу, сучасні тенденції застосування великовагових автопоїздів, детально проаналізував стан проектування лісових автодоріг та їх нормативне забез-печення. Кадри, як відомо, вирішують усе, тому заступник генерального директора ВО «Укрдержліспроект» зосередився також на підготовці будівельників лісових доріг. Не забули і про сучасні технології.

«Дуже допомагають геоінформаційні сис-теми, – наголосив Олексій Пристая. – Вони дають змогу бачити все, що ми робимо, буду-ючи дорогу, і навіть планувати роботу».

А перший заступник директора Українсь-кого науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака Володимир Коржов додав: «Разом із Національним лісо-технічним університетом України ми розпо-чали створення геоінформаційної системи інвентаризації лісових доріг, яка наприкінці року має перерости у документ держав-

ної ваги». Науковець продемонстрував експериментальний взірець цієї системи, розроблений для Осмолодського держліс-госпу.

Як на Львівщині, так і на Хмельниччині учасники нарад жваво обмінювалися дум-ками, головні інженери ділилися своїм досвідом будівництва лісових доріг, роз-повідали, як використовують для цього місцеві будівельні матеріали та долають перешкоди.

Будівництво лісової дороги – справа складна та витратна, проте, якщо прагну-ти до європейського ведення лісового гос-подарства та підвищення зарплат у лісовій галузі, то будівництвом лісових доріг по- трібно займатися серйозно – у виробничій собівартості необробленої сировини 80% витрат – транспортні.

Підготувала Оксана ОПРИСК

27 березня – 23 квітня 2012 року� лісівник україни №5-6 (47) • обережно – Вогонь! •

Засновник та видавець ТзОВ «Редакція газети «Деревообробник»

Директор Михайло Ковальчук

Шеф-редактор Петро Баландюх------------

Головний редактор Оксана Оприск

Поштова адреса:а/с 5911, м. Львів, 79054

Адреса редакції:вул. Садова, 2а, м. Львів, Україна

Тел./факс: (032) 244-11-64, 244-11-65

e-mail: derevo@derevo.com.uawww.derevo.com.ua

Передплатний індекс:89283

© ТзОВ «Деревообробник», 2012Свідоцтво про державну реєстрацію

КВ 15901-5671 Р від 19.07.2010

Періодичність – двічі на місяць.Тираж – 2 000 примірників.

Ціна договірна.--------------

Погляди авторів публікаційне завжди збігаються з думкою редакції.

Редакція залишає за собою право не листуватися з читачами.

Рукописи не рецензуємо і не повертаємо.За достовірність поданої у матеріалах

інформації відповідають автори матеріалів.

За зміст і достовірність інформації у рекламнихта інших повідомленнях і за якість рекламовано-

го товару відповідає рекламодавець.Передрук дозволено з письмової згоди редакції.

-----------Газета «Лісівник України»

є учасникоммедіа-групи «ПромІнфо»

www.prominfo.com.ua-----------

Газета надрукована у СП «Полі» (м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 6б).

Замовлення №

Саме в цей час Волинь потерпає від спалювання трави, яке може завдати великої шкоди лісам, особливо ново-створеним сосновим молоднякам. Виго-рають десятки гектарів болотних, лугових та польових угідь. Особи, які спалюють траву, роблять це крадькома, намагаю-чись приховати свою безгосподарність. Вони, як злодії та бандюги, уникають зуст-річей із лісовою охороною, працівниками держекоінспекції та підрозділами МНС.

Про вкрай важку пожежонебезпечну ситуацію, що склалася в області, говоримо з головним спеціалістом відділу мисливсь-кого господарства та охорони і захисту лісу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Петром Рома-нухою.

– Петре Петровичу, якщо вогонь пере-кинеться на ліси, держава зазнає непо-правних втрат?

– Таке навіть у сні страшно уявити. Адже третину території Волинської області зай-мають лісові насадження. З них 70%, а це 537 тис. га, – у відомчому підпорядкуванні Волинського обласного управління лісово-го та мисливського господарства, решта – в підпорядкуванні головного управління агро-промислового розвитку облдержадміністра-ції та Луцького військового лісництва. Щоб вогняна стихія не завдала шкоди лісам, ми змушені і вдень, і вночі стояти на варті.

– Як розгортаються події в області?– За останні дні в області лісівники зафік-

сували 253 випадки сільськогосподарських підпалів трави поблизу лісових масивів, вигоріло 1800 га угідь, що межують із лісами. В їх гасінні було задіяно 1533 працівники, 10 пожежних автомобілів та 16 тракторів. Затра-чено 3 тисячі літрів пального на суму 30 тисяч гривень.

– Де зараз найгарячіше?– Лісова охорона ДП «Старовижівське ЛГ»

зафіксувала 46 займань, «Ратнівське ЛМГ» – 45, ДП «Прибузьке ЛГ» – 29, ДП «Турійське ЛГ» – 27, ДП «Шацьке УДЛГ» – 24, ДП «Воло-димир-Волинське ЛМГ» – 15, ДП «Горохівсь-ке ЛМГ» і ДП «Любешівське ЛМГ» виявили по 13 випадків спалювання трави. Фактично горять усі райони. Десять підпалів зафіксува-ли на території Ростанської сільської ради, по шість – в угіддях Жиричівської, Заболотівсь-кої (Ратнівського району), по п’ять – на полях та болотах Седлищанської, Новолижівської та Самійличівської, по чотири – у володіннях Дубечнівської, Жиричівської, Прип’ятської, по три – на масивах Троянівської, Замшанівсь-кої, Велико-Глушанської, Цмінівської, Виш-нівської, Підгородненської, Гутянської, Висо-чанської, Журавлинівської, Седличанської,

Смідинської, Любохинівської, Маковичівсь-кої, Соловичівської сільських рад.

– Чи правда, що найбільше від спа-лювання трави потерпають зайці та дикі птахи?

– Зайці саме привели весняне потомс-тво, воно не здатне самостійно вибратися з охопленого вогнем сухотрав’я, тож гине. Мені доводилося приборкувати великі пожежі. Це страшне видовище. Вогняна стіна може сягати кількох метрів у висоту, а її фронт тяг-неться з кілометр і більше. При вітрі вогонь, немов живий, перескакує на десятки метрів, страшно тріщить і гигоче. Мені розповідали, як дорослі зайці, тікаючи від вогню, пере-бігали дорогу перед колесами автомобілів, забуваючи про страх перед людьми. Що ж говорити за малечу... Птахи на згарища не сідають і не виводять потомства. Люди, що спалюють траву, накликають біду на свої села й інших людей. Громадськість мала б їх зупи-нити, інакше природа помститься і кривдни-кам, і невинним.

– Хто зараз охороняє лісові кордони?– Державний лісовий фонд охороняють

940 працівників державної лісової охорони, в тому числі 602 майстри лісу. Саме на них покладене забезпечення пожежної безпеки в лісі шляхом проведення планових профілак-тичних заходів, оперативного виявлення і ліквідації лісових пожеж. Вогняна стихія під-ступає до наших лісів з усіх боків. Вітер жене її з боліт і полів. Фронт наступу такий великий, що важко вгадати, де буде найгарячіше.

– Як здійснюється охорона лісу?– Ми забезпечуємо авіаційне та наземне

патрулювання лісів, а також візуальне стаціо-нарне спостереження. Зараз наші працівни-ки фактично здійснюють цілодобову охорону лісів, залучаючи усі можливі технічні і людсь-кі ресурси. Господарські пали – це страшна реальність, яку необхідно взяти під контроль, інакше не уникнути біди.

– Хто займається авіаційним патрулю-ванням лісових масивів?

– Його здійснює Волинське авіаційне від-ділення державного підприємства «Українсь-ка державна база авіаційної охорони лісів». У 2011 році для авіаційного патрулювання використовували малий літак НАРП-1, зараз розглядають питання про залучення літака АН-2. Патрулювання здійснюють відповідно до маршруту, який проходить над насаджен-нями, із високим класом природної пожеж-ної небезпеки. Маршрут є погодженим із Департаментом повітряного транспорту і Держприкордонслужбою України. У разі виявлення осередків займання, мобільним зв’язком інформують диспетчера авіаційного відділення, який негайно інформує чергових лісогосподарських підприємств.

– Чим відрізняється стаціонарне візу-альне спостереження від повітряного?

– Воно здійснюється у світлу пору доби спостерігачами із пожежно-спостережних веж. Для цього побудовані 49 веж, на 16-ти із яких встановлені телевізійні системи спосте-реження. Вони дають змогу вести візуальне спостереження за лісовими насадженнями в радіусі до 20 км у ручному та автоматичному режимах із диспетчерського пункту лісниц-тва. Використання телевізійних спостереж-них систем дає змогу оперативніше і точніше визначити місце займання.

– Хто здійснює наземне патрулюван-ня?

– У лісових обходах його здійснюють 602 майстри лісу. При І та ІІ класах пожеж-ної небезпеки, за певних погодних умов, обов’язковим є патрулювання хвойних молодняків, суцільних зрубів, насаджень, які пошкоджені вітровалами та буреломами, ділянки вибіркових рубок, сосняки із наяв-ністю соснового підросту або підліску вище середньої густоти. При настанні ІІІ і вище класів пожежної небезпеки, залежно від погодних умов, до патрулювання залучають-ся мобільні групи. Останні забезпечені авто-транспортом (УАЗ-469), мобільним зв’язком та необхідними засобами пожежогасіння (2 ранцевих оприскувачі, лопати, відра). При патрулюванні лісів мобільною групою особ-ливу увагу приділяють місцям масового від-починку та лісовим масивам уздовж автомо-більних доріг. При проведенні наземного пат-рулювання працівниками державної лісової охорони у спеціальних журналах ведеться реєстр фізичних осіб і транспортних засобів, які перебувають у лісі на момент патрулюван-ня. При реєстрації працівники лісової охоро-ни ознайомлюють відвідувачів із «Правилами пожежної безпеки в лісах України». Із настан-ням V класу пожежної небезпеки відвідуван-ня лісів та в’їзд до них транспортних засобів забороняється.

– Яку відповідальність несуть поруш-ники правил пожежної безпеки?

– Порушники притягуються до адміністра-тивної відповідальності. Протягом 2011 року працівники державної лісової охорони про-вели 1700 рейдів, 325 порушників оштра-фовані на суму 6273 грн. Але, як бачите, це не зупиняє наших паліїв, мабуть, штрафи замалі.

– Що робить лісова охорона, щоб запобігти спалюванню трави?

– І торік, і цієї весни ми потерпаємо від спалювання окремими громадянами та під-приємствами сухої трави, стерні, сміття на стихійних сміттєзвалищах. Тому лісогоспо-дарські підприємства надіслали приписи для підприємств і організацій, територія яких

межує з лісовими масивами, про обов’язкове виконання «Правил пожежної безпеки в лісах України”.

– Які профілактичні заходи здійснює державна лісова охорона, щоб запобігти виникненню лісових пожеж?

У рекреаційних лісах облаштовані 542 місця організованого відпочинку населен-ня, у яких є альтанка, місця для розведен-ня вогнищ і куріння. Вздовж автомобільних доріг створений 71 рекреаційний пункт із стоянками для автотранспорту. Окрім альта-нок, місць для розведення вогнищ, дитячих майданчиків, там облаштовані куточки з агі-таційними матеріалами щодо правил пере-бування в лісі. Із настанням пожежонебез-печного періоду при в’їзді до лісу будуть вста-новлені близько 800 шлагбаумів. А ще про бережливе ставлення до зеленолісся нага-дує 711 панно, аншлагів, бігбордів. Щороку їх оновлюють. Торік уникнути пожеж допо-могли мінералізовані смуги, які були ство-рені на 3046 км. На 2012 рік підприємствам обласного управління доведено аналогічний план зі створення нових та догляду за наяв-ними мінералізованими смугами. Цього року для боротьби з лісовими пожежами функціо-нуватиме 18 лісових пожежних станцій, 49 пожежно-спостережних вишок, 46 пожеж-них автомобілів, 20 мотопомп, лісопожежний модуль, 16 пожежних цистерн, 89 колісних тракторів із плугами типу ПКЛ -70, 25 авто-мобілів підвищеної прохідності, 93 патруль-них автомобілі, літак й інше протипожежне обладнання та засоби пожежогасіння.

– Чи готові волинські лісівники до викликів цього року?

– Уже затверджені організаційно-технічні заходи та програма підготовки підприємств Волинського ОУЛМГ до пожежонебезпеч-ного періоду 2012 року. Зокрема, передба-чається встановлення дев’яти нових теле-візійних спостережних систем, придбання 13 мотопомп та іншого пожежного інвентарю, поновлення протипожежного реманенту. Спільно з територіальним управлінням МНС розроблена електронна карта протипожеж-ної організації території державного лісового фонду області. Наприкінці березня за участі працівників територіального управління МНС відбудуться змагання команд лісових пожежних станцій, де й побачимо стан їхньої готовності до літнього сезону. Усі лісництва та лісгоспи мають оперативно-мобілізацій-ні плани гасіння лісових пожеж. Вони пого-джені з органами місцевої влади, районними відділеннями МНС, затверджені районними державними адміністраціями. А ще в усіх лісництвах і на лісових кордонах створені 87 пунктів зосередження протипожежного інвентарю. До настання пожежонебезпечно-го періоду у всіх лісництвах будуть прийняті тимчасові пожежні сторожі, на лісопожежних станціях буде організоване чергування водіїв на пожежній техніці. У святкові та пожежо-небезпечні дні в конторах лісництв, лісгос-пів і лісових пожежних станцій буде вестися посилене чергування працівників державної лісової охорони.

Лише тісна взаємодія працівників державної лісової охорони області з органа-ми місцевої влади, підприємствами, устано-вами, організаціями, службами територіаль-ного управління МНС України у Волинській області та Державною екологічною інспек-цією дасть змогу мінімізувати виникнення пожеж у лісових масивах, на торфовищах і сільгоспугіддях у пожежонебезпечний період 2012 року.

Сергій ЦЮРИЦЬ, прес-служба Волинського ОУЛМГ

волинські лісівники на варті лісів

cmyk

лісівник україни №5-6 (47) �27 березня – 23 квітня 2012 року • на обгоВорення •

До чого призводить спалювання сухої травиПрацівники служби МНС дуже

занепокоєні тим, що із настанням погожих днів почастішали випад-ки неконтрольованого випалюван-ня сухої трави та стерні на узбіччях доріг і поблизу лісових масивів. Ці дії, зазначають спеціалісти, можуть призвести до виникнення лісових, а також пожеж у житлових і госпо-дарських спорудах та у дачних сади-бах. Це може спричинити значні матеріальні збитки і забруднення довкілля.

Навесні, коли сходить сніг і оголюєть-ся ґрунт, дехто влаштовує пожежі, спалю-ючи відмерлу траву. Люди, котрі заявля-ють, що випалювання торішньої трави потрібне, помиляються самі та вводять в оману інших. Кожен акт підпалу – це злочин проти світу природи. Головна небезпека полягає у провокації лісових пожеж та руйнуванні біоценозу.

Основним аргументом «випалювачів» є думка, що очищення ділянок вогнем сприяє підвищенню родючості ґрунту. Насправді, все відбувається із точніс-тю до навпаки: висока температура при горінні знищує всю мікрофлору ґрунту, що призводить до зниження родючості. Гинуть не тільки мікроорганізми, й зни-щуються багато комах, їх личинки та лялечки, гнізда птахів і різні види тварин і плазунів. А це аж ніяк не сприяє утри-манню належного балансу екосистеми.

У дикій природі усе передбачено так, щоб трава та кущі росли після зими самі, без пожеж. У нашому кліматі трава за зиму перегниває і не є перешкодою для моло-дої порості, а з часом перегнивають і гілки. Окрім того, гілки у траві – чудове місце для гніздових птахів.

У результаті випалювання сухої трави зменшується видовий склад лугової рос-линності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, не буде вже колишньо-

го різнотрав’я, бур’яни захоплять тери-торію, що звільнилася.

Трав’яні пожежі завдають значних збит-ків узліссям, підліскам, знищують молоду деревну порість, слугують одним із голо-вних джерел пожеж у лісах і на торфови-щах. Лісова пожежа – це страшне лихо для будь-якого району країни. Окрім втрат вартості самої деревини, витрат на гасін-ня пожеж, сюди можна віднести втрати від зниження кількості кисню, фітонцидів, що виділяє ліс, погіршення якості і стану лісів, непридатність використання їх із рекре-аційною метою тощо. Лісові пожежі зни-щують звірів, що живуть у лісах, і птахів, знижують приріст деревостанів, підвищу-ють вітровальність і послаблюють лісові масиви, а загалом всихаючі деревостани стають осередком шкідників і хвороб лісу. Лісові пожежі завдають величезних еконо-мічних і екологічних втрат.

Як повідомляє прес-служба МНС у Луганській області, на території Іванівсь-кого лісництва в Лутугинському районі Луганської області окремими осередками вигоріло 20 га сухої трави і 8 га лісу. Осе-редкове займання сухої трави виникло на п’яти гектарах, але його площа швидко збільшувалася у зв’язку з високою темпе-ратурою повітря та сильним вітром. Згодом вогонь перекинувся на мішаний ліс.

Їдкий дим від спалювання трави шкід-ливий для людей. Особливо чутливі до нього алергіки і астматики. До того ж у сухій траві часто є сміття, небезпечне для спалювання, – пластикові пляшки, пакети. Як наслідок, повітря забруднюється важ-кими металами.

При згорянні однієї тонни рослин-них залишків у повітря вивільняється близько 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний і вуглекислий гази, важкі метали і канце-рогенні сполуки. Тліюче листя і бадилля виділяють бензопірен, який спричиняє ракові захворювання.

Співробітники МНС радять громадя-нам створювати компостні ями, куди й скидати торішнє листя та органічні відхо-ди. У результаті не забруднюватиметься повітря, а за півроку кожен матиме власне безкоштовне добриво.

Щоб не виникла лісова пожежа, треба бути дуже обережними з вогнем у межах будь-якої природної території: не під-палювати суху траву на полях і в лісі, не розводити багаття в недозволено-му місці та не дозволяти дітям гратися з вогнем.

МНС-ники наголошують на правилах безпеки поводження з вогнем, які необ-хідно пам’ятати, якщо виникла пожежа на відкритій території. Якщо ж ви поміти-

ли невелике займання трави або тліючу лісову підстилку від покинутого багаття, намагайтеся загасити його самотужки. Іноді досить просто затоптати полум’я або залити його водою. Якщо ж пожежа роз-горілася і ви не можете загасити її само-тужки, зателефонуйте до служби порятун-ку за телефоном «101» чи повідомте лісову охорону або органи місцевого самовряду-вання та вкажіть про місце займання та як туди дістатися.

Хочеться побажати кожному читачеві не бути байдужим як до довкілля, так і до власного здоров’я та не забувати щоразу, за потреби, викликати пожежників.

Василь КОЗАР

Питання можливості спалювання опалого листя врегульовані в чинному законодавстві України. Опираючись на ст. 50 Конституції України, що гарантує кожному безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище, кожний із нас має законне право боротися з підпалами.

Ст. 16, 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забороняється спалю-вання листя. У п. 3.3 і 6.4.2. Правил утримання зелених насаджень міст й інших населених пунктів України категорично забороняється спалювання листя на території зелених насад-жень. Така ж заборона встановлена й Держав-ними санітарними правилами охорони атмос-ферного повітря населених пунктів.

Подібну норму містить ст. 12 Закону Украї-ни «Про охорону навколишнього природно-го середовища» і ст. 27 Закону України «Про рослинний світ», що вказує, що спалювання сухої природної рослинності або її залишків без дозволу органів державного контролю в зоні охорони навколишнього природного середовища забороняється.

Чинним законодавством України вста-

новлена відповідальність за порушення цих заборонних норм. Так, ст. 77 Кодексу про адміністративні правопорушення передба-чає відповідальність за самовільне спалю-вання листя у парках, скверах без дозволу органів державного контролю в зоні охоро-ни навколишнього природного середовища або через порушення такого дозволу. Така діяльність спричиняє накладення штрафу на винних громадян – від 3–7 неоподатковува-них мінімумів (від 51 до 119 грн), а посадових осіб – від 3 до 10 неоподатковуваних міні-мумів (від 51 до 170 грн).

ДОВіДКА

На Тернопільщині, як і в будь-якому іншому обласному центрі, у весняний період часто можна побачити продав-ців перших весняних квітів. Підсніж-ники чи проліски, на відміну від усіх інших представників флори, навесні дуже популярні серед населення, особ-ливо у переддень Міжнародного жіно-чого дня.

Є давня легенда, що в день, коли Адама і Єву було вигнано з раю, падав сніг. Єва дуже змерзла, й тоді кілька сніжинок, праг-нучи її втішити, перетворилися на квіти. Побачивши їх, Єва підбадьорилася. Тому і вважають підсніжник символом надії, тепла і краси. Ймовірно, саме пролісок і підсніжник були першими квітами на Землі.

Звичайно, приємно після зимової холоднечі вдихнути чудовий весняний аромат, насолоджуючись букетиком ніжних квітів. Проте ми не задумуємося, що незабаром такий весняний букетик можна буде споглядати лише на ілюс-траціях Червоної книги України, адже, зірвавши кілька квіток, можна знищити цілу популяцію.

Задля збереження ранньоквітучих видів рослин на Тернопільщині розпоча-то щорічну операцію «Первоцвіт», яка три-ватиме з березня до кінця травня. Під час цього заходу інспектори екологічної інс-пекції, співробітники міліції спільно з лісо-вою охороною та працівниками органів місцевого самоврядування проводити-муть перевірки для боротьби з несанк-ціонованим збором і торгівлею рідкісни-

ми видами ранньоквітучих, ендемічних, реліктових і занесених до Червоної книги України рослин.

За адміністративні правопорушення у галузі охорони природи до відповідаль-ності вже притягнуто 30 осіб.

Практично усі наші первоцвіти охоро-няються або Червоною книгою України, або регіональними Червоними списками, а деякі перебувають на межі повного зни-щення. Серед стрімко зникаючих рідкісних первоцвітів усі види пролісків, білоцвітів, сон-трави, диких тюльпанів, шафранів і добре відома нам черемша, або цибуля ведмежа. Масовий збір на продаж квіт-коносів рідкісних рослин призводить до послаблення, а у невеличких місцезрос-таннях – до повного пригнічення насіннє-вого поновлення.

Первоцвіти мають ще іншу назву – ефемероїди. Це слово грецького поход-ження і в перекладі означає «швидкоп-линний», «скороминучий». Таку назву вони отримали через те, що дуже швидко відцвітають. Первоцвіти ще восени готу-ються до весни, накопичуючи в своїх цибулинах запаси поживних речовин, аби вчасно зустріти весну та порадувати нас своєю красою. Тому, зірвавши одну стеблину з трьома первоцвітами, ми знищуємо 45–60 насінин. Після цвітін-ня підсніжник утворює невеликий плід, який містить насіння з м’ясистим придат-ком, що приваблює мурах. І тоді разом із комахами насіння «мандрує» лісом. Утім, не кожна насінина проростає. Упродовж 3–12 років насіння може перебувати у стані спокою, а молоді рослини розквіт-

нуть лише на 4–8 рік. До речі, квіти ці мають властивості біоіндикаторів. Якщо у ґрунті є марганець, то підсніжник може змінити біле забарвлення на рожеве, вказавши у такий спосіб на місцезна-ходження земних скарбів.

Згідно із законодавством України, тор-гуючи рідкісними та зникаючими видами рослин, громадяни порушують ЗУ «Про рослинний світ», ЗУ «Про охорону навко-лишнього природного середовища», ЗУ «Про Червону книгу України». Згідно зі ст. 88 та 90 Кодексу України про адміністратив-

ні правопорушення таких громадян кара-ють штрафами.

Ця операція проводиться в Україні щороку, але, незважаючи на це, торгівля пролісками не припиняється.

Закликаємо всіх небайдужих до навко-лишнього середовища громадян приєд-натися до державної операції «Первоцвіт 2012», проявити екологічну свідомість – не зривати, не продавати і не купувати перших весняних квітів заради збережен-ня унікальної української природи.

Прес-служба Тернопільського ОУЛМГ

Аби перша квітка весни не стала історією

27 березня – 23 квітня 2012 року4 лісівник україни №5-6 (47) • лісозаготіВельна техніка •

Рис. 5. Гідравлічна установка з насосом постійних або змінних витрат, ємністю 85 л для керування краном і/або причепом з 4-колісним приводом.

надійні трелювальні причепи і маніпулятори «Farmi forest»Технічні характеристики маніпуляторів «Farmi»

Технічні дані 4066 4571 4581 6167 6185

Максимальний виліт, м 6,6 7,1 8,1 6,7 8,5

Повний обертовий момент, кНм 40,6–44,0 45,1–48,8 45,1–48,8 61,5 61,5

Підіймальний момент, кНм 31,4–34,0 33,6–36,4 31,4–34,0 47,8 45,3

Робочий тиск, бар 180–195 180–195 180–195 195 195

Вага обертового пристрою та захоплення, кг

105 105/159 105/159 190/205 190/205

Кут повороту, 0 390 400 400 400 400

Обертовий момент, кНм 8,7 17,4 17,4 17,4 17,4

Обертання захоплення, безперервне

S S S S S

Зона захоплення по всьому розмаху, м2 0,21 (0,30)

0,21 (0,24)

0,21 (0,24) 0,21 (0,25)0,21 (0,

25)

Крутильний момент обертання захоплення, кНм

0,93 0,93/1,0 0,93/1,0 1,0/1,3 1,0/1,3

Вага (у тому числі захоплення та обертовий пристрій), кг

760 (767)1045

(1100)1045 (1100)

1180 (1195)

1240 (1255)

Вага адаптера та гідравлічних ніг, кг

220 267 267 267 267

Рекомендована продуктивність насоса

25–50 30–60 30–60 60–100 60–100

Подовжувальні сегменти, шт. 1 1 2 1 2

Тип адаптера і гідравлічних ніг «Farmi LS»

40 45–61 45–61 45–61 45–61

Властивості

Гексагональне подовження S S S

Широкі кутові з’єднання S S S S S

Дворядний корінний підшипник S S S S S

Обертання з 4 циліндрами S S S S S

Подвійне скріплення для шлангів/трубок

S S S S S

Фіксація 3-точковим з’єднанням

S O O O O

Нижня частина колони міститься в оливній ємності

S S S S

Клапанні керувальні пристрої

LC8/8 з 8 важелями A A A A A

LC2/8 з 2 важелями A A A A A

Положення неповного закриття стандартних клапанів

S S S - -

LEC2/6 +2 з 2 важелями (ввімк. – вимк.)

S S S O O

HPC2/6 +2 механізми керування клапанами

O O O O O

EHC 2/8 електрогідравлічне пропорційне керування

O O O O O

EHC 2/8 з радіокеруванням O O O O O

Додаткове обладнання

Сидіння оператора O O O O O

Ківш для PTK021 (175 l) O O O

Гнойові/силосні вила для PTK021 (210 l)

O O O

Гідравлічна лебідка 1,4 т/175 бар/45 м/6 мм

O O O O O

Гальмівний механізм захоплення

O O O O O

Гідравлічний пристрій/насос із постійною витратою

O O O O O

Гідравлічний пристрій/нагнітальний насос ізпостійною продуктивністю

O O O O O

S – стандарт, A – варіантне рішення, O – на додаткове замовлення

МАНІПУЛЯТОРи «Farmi»Маніпулятори «Farmi» довели свою

ефективність і надійність у різних галузях застосування: причепи для лісової техніки, рубальні машини та трелювальні лебідки. Процес виготовлення поєднує сучасні тех-нології, ретельно підібрані конструкційні матеріали та досвід інженерів. Це все забез-печує надійну і ефективну роботу маніпу-ляторів.

«Farmi» 6185 і 6167Крани розроблені на основі серії HK61

зі змонтованим міцним поворотним при-строєм (величезний обертовий момент – 17,4 кНм). «Farmi» 6167 має подовжуваль-ний сегмент, а «Farmi» 6185 – подвійний з максимальним витягуванням до 8,5 метри. Ці міцні крани були сконструйовані для великих трелювальних причепів, спе-ціальних транспортерів, лісових тракторів і вантажних автомобілів для дорожнього транспортування.

«Farmi» 4581 і 4571Маніпулятори характеризуються чудо-

вою вантажопідіймальністю та обертовим моментом 17,4 кНм. Крани сконструйовані для напівпрофесійного та професійного використання. «Farmi» 4571 має одинарне гексагональне подовження, а «Farmi» 4581 – подвійне подовження з максимальним витя-гуванням до 8,1 м.

«Farmi» 4066Цей маніпулятор є ідеальним для вико-

ристання у невеликих лісових і сільськогос-подарських господарствах. Основні харак-теристики: велика вантажопідіймальність, великий виліт (на 6,6 м), тривалий термін експлуатації. Кран має одну гексагональ-ну висувну стрілу. Його можна встановити триточковою фіксацією на трактор, ходову частину трактора або тягову раму.

Рис. 1. Чотири циліндри та обертання подвійної рами гарантують міцність і надійність. Спарений підшипник на нижній частині розроблений для важких лісових робіт.

Рис. 2. Гідравлічні шланги і трубки мають подвійне кріплення. Зварні шви передбачені в зонах, де немає навантажень. Широке кутове з’єднання дає змогу зручно рухатися на робочій ділянці.

Рис. 4. Гексагональні профілі стріли та особливий метал забезпечують чудові характеристики ковзання і високу міцність при крученні, згинанні та розтягуванні.

Трелювальні причепи «Farmi vario» і маніпулятори «Farmi» – це ефективне комплексне рішення для транспорту-вання вантажу та виконання робіт про-тягом року як на маленьких ділянках, так і на великих майданчиках.

Рис. 3. Крани «FARMI»мають ряд технічних характеристик, які забезпечують їх ефективність і довгий термін служби

лісівник україни №5-6 (47) 527 березня – 23 квітня 2012 року • лісозаготіВельна техніка •

Технічні характеристики причепів «Farmi vario»

Технічні характеристики С «Vario 101» «Vario 121»

Вантажопідіймальність, т 11

Вага лісу, кг 1580–1830

Зона навантаження, м2 2,4 м2

Розміри каркасної труби, мм 2200 x 200

x 8

Рекомендовані крани «Farmi»

«Farmi» 4066 Х

«Farmi» 4571/4581 Х Х

«Farmi» 6167/6185 Х

Обладнання та допоміжні деталі

Засув зчіпного пристрою для дорожнього транспортування

S S

Додаткові опори / стійки 7 O O

Гідравлічний механізм керування з двома циліндрами

S S

Стоянкова опора S S

Задні фари 10 O O

Гідравлічний насосний агрегат /постійний тиск

O O

Електророзподілювач для крана /4-колісний привід причепа

O O

Додаткова частина рами при подовженні, довжина 1 м

11 O O

4-колісний привідний пристрій, сила тяги 19 кН

8 O O

Нижня зчіпна тяга з поворотним зчіпним гаком

А А

Верхня зчіпна тяга з нерухомим зчіпним гаком

А А

Нижня зчіпна тяга з нерухомим зчіпним гаком

А А

Причепи

S-причіп, вантажопідіймальністю 11 т А

M-причіп, вантажопідіймальністю 11 т А

L-причіп, вантажопідіймальністю 13 т О S

Гальмівний механізм

Без гальмівного механізму 4 А А

Гідравлічне гальмо у втулках передніх коліс

4 А А

Гідравлічне гальмо у всіх втулках 4 О О

Двотрубне пневматичне гальмо з пружиною P2S

4 О О

Двотрубне пневматичне гальмо з гвинтом P2

4 О О

Колеса, які використовують без провідного пристрою

400/60-15, 5 TRI-15 PR14, S6/M6-причепів, ш890 мм

3 S1)

500/55-17 ELS PR12, M6-причепів, ш1005 мм

3 О2)

16/70-20 PR14, 1320 (TT), L8-причепів, 1075 мм 3 S1)

500/60-22, 5 F328 PR16, X8-причепів, ш1170 мм

3 О3)

600/50-22, 5 F328 PR16, X8-причепів, ш1170 мм

3 О4)

Колеса, які використовують з привідним пристроєм –

4-колісний привід (також і без)

500/55-17 ELS PR12, M6-причепів, ш1005 мм

3 S2)

550/45-22, 5 PR12, L8-причепів, ш1070 мм 3 О3) S2) C – код на картинках, S – стандарт, A – варіантне рішення, O – на додаткове замовлення

Причепи «Farmi vario» мають рухому ходову частину, однобалкове плоске дно і надійне гідравлічне керування. Вони легко рухаються за трактором у будь-якій місцевості. Завдяки особливій модульній конструкції, а також набору допоміжних частин і деталей, їх можна оптимально комплектувати для транспортування лісо-матеріалів у різних умовах. Низький тиск на ґрунт захищає ландшафт від пошко-дження.

«Farmi Vario 121»Надпотужна конструкція з величезною

вантажопідіймальністю – до 13 тонн. Цей причеп можна обладнати найбільшими кранами «Farmi» (HK4571-6185). «Vario 121 4WD» має чудові експлуатаційні характе-ристики порівняно з традиційними транс-портерами і форвардерами.

«Farmi Vario 101»Маневрений і надійний в експлуата-

ції трелювальний причеп з вантажопідій-мальністю до 11 тонн. Він призначений для професійного використання поста-чальниками лісоматеріалів і власника-ми лісових угідь. Причеп «Vario 101» має повну модульну систему, як і «Vario 121». Рекомендовані крани «Farmi»: HK 4066, 4571 і 4581. «Vario 101» є ідеальним тре-лювальним причепом для транспорту-вання лісоматеріалів у різних місцевостях і умовах.

Рухомі в обох напрямках причепи «Vario» добре захищені (1) від штучних чи природних перешкод і дуже маневрені в лісовій місцевості. Велика відстань від поверхні землі 550–650 мм (залежить від розміру коліс) у поєднанні зі спеціаль-ним надійним однобалковим корпусом (2) забезпечує хорошу стійкість на вибоїстій дорозі. Кілька варіантів коліс (3) дають користувачеві змогу вибрати відповід-ну ширину причепа для багатьох лісових робіт.

Основні характеристики причепів «Farmi vario»: різні варіанти гальмівних пристроїв (4), добре сконструйований і надійний головний щит (5), поворотні (6) і регульовані (7) коньки, всі гідравліч-ні шланги добре захищені (9). Завдяки модульній конструкції привідний при-стрій (8) з тяговою силою 19 кН може бути встановлений додатково. Для обох моделей «Vario» можливе витягування каркасної балки на один метр. Задні ліх-тарі можуть бути захищені поворотом їх усередину.

Марічка МАТВІЄНКО

«Vario 101» «Vario 121»

А1) 2180/2080 2260

А2) 2290 2450

А3) 2390 2450

А4) 2545

B 6020/6070 6770/6820

C 2230–2330 2385–2435

D 1295–1345 1320–1370

E 2595–2900 2685–2990

F 2000–2050 2040–2090

G 3890 4600

H 550–640 660–710

I 490–580 620–670

J 815–905 915–965

K 2090 2100

L 2200 2270

Порівняльна характеристика причепів

27 березня – 23 квітня 2012 року6 лісівник україни №5-6 (47) • лісорозВедення•

інтродукція у закарпатті та її значення для лісового господарстваЛісове господарство нині має справу

з насадженнями аборигенних деревних порід, які зростають у певних лісорос-линних районах, а також із розведенням інтродукованих деревних і чагарнико-вих видів, батьківщина яких далеко від України.

Впровадження нових видів насаджень повинно базуватись на чіткому розумін-ні тих переваг, які лісівник отримає від їх використання. Ці переваги можуть бути різними: підвищення продуктивності дере-востанів, скорочення термінів вирощуван-ня спілої деревини, отримання сортимен-тів особливої якості, посилення захисних властивостей насаджень. Тільки в таких випадках введення інтродукованих видів порід буде виправданим.

На сьогодні у лісових господарствах України переважно вирощують абориген-ні породи. Впровадження інтродукованих видів порід практикується в обмеженій кількості.

У літературі та інтродукційній практиці науковці-лісівники широко використову-ють термін акліматизація. Акліматизація – процес пристосування рослин до певних ґрунтово-кліматичних умов і змін у навко-лишньому середовищі.

Інтродуктори, які серйозно займали-ся впровадженням виду у нові місцезрос-тання, завжди були хорошими екологами. Вони намагалися ввести вид у біотоп, який би нагадував той, в якому відбулася його еволюція. Для цього часто доводиться використовувати потенційні можливості виду-екзота – на акліматизаційних полях упродовж значного періоду часу.

Із деревних порід, інтродукованих в Україні, у лісовому господарстві широко використовують: дуб червоний, акацію білу, каштан їстівний, айлант, сосну Вейму-та, сосну жовту, дугласію, модрину євро-пейську та японську.

Інтродукційна діяльність має давню історію. Дикі предки деяких рослин у при-роді досі не виявлені. Прикладом може бути гінкго дволопатеве. Це дерево є свя-щенним у Японії та Китаї. Його висаджува-ли біля храмів, де на сьогодні збереглися невеликі масиви. А от у природних лісах гінкго не збереглося. Тепер екзот прикра-шає більшість ботанічних садів світу. Могут-ні екземпляри цього красеня можна зустрі-ти в Ужгороді, Мукачевому та деяких інших населених пунктах Закарпаття.

Лісове господарство має обмежені можливості впровадження інтродукова-них видів у лісокультурне виробництво, спричинені недостатньою лісонасіннєвою базою та браком науково-виробничих об’єктів, де досліджують акліматизацію того чи іншого виду. У лісові насадження треба вводити тільки стійкі види. Водночас слід бути обережним, щоб не занести в міс-цеві екосистеми ті види рослин, поширен-ня яких може негативно позначитись на природних чи штучних біоценозах.

У Закарпатській області налічується

близько 500 деревних і чагарникових видів екзотів, які ростуть переважно в парках та приватному секторі. З цієї кількості для збагачення видового складу лісів лісівники використовують такі види: горіх чорний та сірий, платан, акацію, дуб червоний, гледи-чію, дугласію, модрину японську та євро-пейську, тополю канадську.

Історія інтродукції цінних деревних порід у Закарпатті має цікаве історичне минуле. Плодові дерева, виноград, грець-кий горіх, каштан їстівний були запрова-джені тут ще в Xi – Xii ст. З початку XVii ст. значно зростає кількість декоративних дерев біля феодальних замків та маєтків. З початку минулого століття в Закарпатті вперше з’являються гінкго дволопатеве, ялиця одноколірна, тсуга канадська, деякі види сосни, ялини та софори, різні види туй, ялівців, магнолій тощо. Залишки цих поса-док збереглися в дендрологічних парках і скверах Ужгорода, Берегова, Хуста, Бурш-тина, Виноградова, Великого Березного, а також на території санаторію «Карпати».

Від 1945 р. роботи з інтродукції дерев-них і чагарникових видів розширилися і були поставлені на наукову основу. Плано-мірні дослідження екзотів з 1948 р. прова-дить Карпатська ЛНДС. Для використання іноземних порід були створені інтродукцій-ні розсадники та 5 натуралістичних ділянок у лісорослинних районах дубових і дубово-букових лісів з інтервалом висот над рівнем моря 120–930 м. На сьогодні із 2000 видів і форм екзотів, які випробовували, зберег-лося 336 видів, що ростуть у дендропарку «Березинка».

На Закарпатті також є велика кількість хвойних інтродукованих видів. Рід ялиця представлений ялицями одноколірною, бальзамічною, велетенською та кавказь-кою. Красиві колосовидні крони та гребін-часта масивна хвоя роблять ці види цін-ними для озеленення. У лісових культу-рах і зелених насадженнях трапляються дугласія зелена та її сиза форма. У парках і садах Ужгорода та Мукачевого збереглися поодинокі екземпляри тсуги канадської, які сягли висоти 20 м та діаметра 50 см. Вони є декоративними і вирізняються хорошою морозостійкістю.

Із інтродукованих ялин заслуговує на увагу декоративна форма ялини колючої з сріблястою та голубою хвоєю. Зустріча-ються також плакучі її форми. Однією з найбільш розповсюджених порід у лісо-вих насадженнях є модрина європейська. Найбільша посадка модрини – біля міста Рахова, її вік становить 180–200 років. Тут дерева досягли 50 м висоти із запасом деревини 1300 м3 на 1 га. Модрина добре росте в передгірній смузі, а також у букових лісах гірської зони.

Від 1952 року науковці Карпатської ЛНДС почали вивчати справжні кедри: гіма-лайський, атласький, ліванський. Найперс-пективнішими виявились кедр атласький та ліванський, які використовують в озе-лененні, а також практикують для вирощу-вання в лісокультурній справі. На території

ДП «Мукачівське ЛГ», ВЛНС «Березинка» створені лісові культури у 1968 р. за участю кедра атласького на площі 2 га.

Із інтродукованих сосен найбільш цінною є сосна Веймута. Вона зустрічаєть-ся у парках міст Великий Бичків і Перечин. Також у дендропарку «Березинка»є посад-ки сосни гімалайської, жовтої, чорної та кримської.

З родини таксодієвих найцікавішим є і кипарис болотний. Два дерева цієї породи зростають в Ужгороді, їхня висота – 22 м, діаметр – 80 см. Також 10 дерев екзота є у дендропарку «Березинка».

Дуже рідкісне хвойне дерево походжен-ням з Північної Америки – секвоядендрон гігантський, 4 екземпляри якого ростуть у ДП «Великобичківське ЛМГ» Лужанського лісництва на висоті 700 м над рівнем моря. Висота дерев – 25 м, а діаметр 30–60 см у віці 75 років. Успішно зростає у Закарпатті і секвоя вічнозелена.

Криптомерія японська – хвойне вічно-зелене дерево. Вона є недостатньо моро-зостійкою в молодому віці, хоча окремі п’ятдесятирічні екземпляри досягли знач-них розмірів (діаметр – 42 см, висота – 24 м). Криптомерія дає досить якісне насіння, її легко вирощувати. Досить зимостійким виявився кедр прирічковий. У найсуворіші зими у нього тільки частково підмерзає хвоя.

У 1996 році працівники лісництва та науковці Карпатської ЛНДС виростили 6000 штук садивного матеріалу, який був розповсюджений для випробування на території Свалявського, Ужгородського та Мукачівського державних підприємств лісового господарства. Із справжніх кипа-рисів випробовували вічнозелений і арі-зонський. Стійким у лісорослинних умовах Закарпаття виявився кипарис арізонський, проте він піддається вітровалам, бо має поверхневу кореневу систему. Нестійкими проти вітру виявились і кипарисовик Лав-сона та горіхоплідний.

У садах, парках і лісових посадках випробували також численні листяні породи. Горіхи чорний та сірий трапляють-ся у паркових посадках Бурштина, Хуста і Берегова. Їх широко використовують при створенні лісових культур завдяки цінній деревині.

Із родини горіхових на практиці застосо-вують в озелененні та лісовому господарс-тві гікорі пекан, білий і серцевидний. Най-давнішим інтродукованим видом родини букових є каштан посівний. На сьогодні створено близько 600 га лісових культур за участю цієї породи у Майданському та Кленовецькому лісництвах ДП «Мукачівсь-ке ЛГ». Добре акліматизувався в лісових культурах на території Закарпаття дуб чер-воний. Родина магнолієвих представлена парковими екземплярами тюльпанового дерева, різноманітними видами магнолій і лимонника китайського.

Тарас Феннич, спеціаліст лісового господарства

Показники росту інтродуцентів і аборигенних порід

ПородаВік,

роківНсер., м

Відхилення, %

Dсер.,см

Відхилення,%

Площа попереч-ного перерізу,

м2/га

Відхилення, %

К-тьстовб. шт./га

Відхилен-ня, %

Іа бонітет С3 – D3

Ялиця біла 50 23,0 0 25,4 0 58,0 0 1144 0

Гінкго дволопатеве 51 14,5 63 15,3 60 22,3 38 1216 106

Кедр атласький 52 23,0 100 30,5 120 79,6 137 1084 95

Туя гігантська 50 22,0 96 27,1 107 56,9 98 989 86

Кедр прирічковий 50 21.5 93 34,6 136 80,5 139 858 75

Іа бонітет С3 – D3

Ялиця біла 20 7,1 0 7,4 0 19,9 0 4628 0

Ялиця велетенська 22 15,5 218 22,4 302 33,4 167 845 18

Секвоядендрон гігантський (мамонтове дерево) у дендропарку «Березинка»

Краса Закарпаття – кедри та сосна жовта

Посадка різних секвой у дендропарку «Березинка» зачаровує

Алея кипариса болотного

лісівник україни №5-6 (47) 727 березня – 23 квітня 2012 року • школа господарюВання •

Плентервальд – зразок сталого розвитку ведення лісового господарства

У німецькомовних країнах ліси, в яких ведеться вибіркова форма гос-подарства, називаються Плентер-вальд (Plenterwald). Згідно з класифі-кацією рубок головного користуван-ня, в Україні найближче до принципів Плентервальду добровільно-вибіркова рубка, хоча є певна відмінність.

Плентервальд є окремою формою ведення лісового господарства у Німеч-чині, Швейцарії, Австрії та деяких інших країнах. Цей спосіб рубоки лісу бере свій початок ще зі Середньовіччя, зі старовин-ної форми ведення лісового господарства у приватних лісах гірських регіонів Цен-тральної Європи. Більшого поширення і застосування Плентервальд набув напри-кінці ХІХ століття.

ЩО Ж ТАКе ПЛеНТеРВАЛьД? Плентервальд – це поєднання в лісо-

стані дерев різних видів, віку та висоти, тобто характерню є значна строкатість вертикальної і горизонтальної будови деревостану на невеликій площі. При веденні такої форми господарства лісові землі завжди залишаються покриті лісами, а вікова і просторова структура деревос-тану є сталою упродовж багатьох століть. Тобто Плентервальд є зразком сталого розвитку в лісовому господарстві.

Основні переваги Плентервальда: ліс виконує захисні та корисні функції впро-довж тривалого часу; можливість щоріч-ного лісокористування й отримання при-бутку з лісу; вища вартість великомірних сортиментів; висока стабільність і біоло-гічна стійкість деревостану; оптимальне використання потенціалу типу лісорос-линних умов.

Управління структурою деревостану здійснюється шляхом регулювання світ-лового режиму. При кожному втручанні лісівники водночас вирішують завдання забезпечення природного поновлення бажаних порід, догляду за структурою деревостану і заготівлі стиглої деревини, тобто проводять рубку догляду та рубку головного користування одночасно на одній ділянці.

При Плентервальді господарство ведеться за ступенем товщини, а запас деревостану, незважаючи на періодичне лісокористування, підтримується сталим протягом століть. У Плентервальді, зважа-ючи на сприятливі мікрокліматичні умови, постійно відбувається процес природного поновлення, тому тут немає потреби ство-рювати лісові культури. Значно нижчими є і затрати на рубоки догляду.

Передумовою для ведення лісового господарства способом Плентервальда є численна мережа лісових доріг, наяв-ність сучасних лісозаготівельних машин і висока кваліфікація лісових робітників.

Важливий вплив на успішність засто-сування способу Плентервальда мають лісорослинні умови. Найкраще для цього підходять середньородючі і родючі ґрунти у свіжих і вологих гігротопах. Відомий швейцарський лісівник-практик Вальтер Аммон писав: «Господарювати способом Плентервальда на родючих ґрунтах – саме задоволення, однак на бідніших ґрун-тах його просто необхідно вести – щоб покращити родючість ґрунту».

ПеРІОДиЧНІСТь РУБОК У ПЛеНТеРВАЛьДІОбсяг лісокористування в Плентерваль-

ді, як правило, не повинен перевищувати величини поточного приросту деревини. В хороших лісорослинних умовах (з середнь-орічним поточним приростом деревини 8–10 м3/га) рекомендують повторювати рубку через кожних 7–8 років. Така повторність рубки дає змогу під час кожного втручан-ня заготовляти з 1 га 60–80 м3 деревини, що забезпечує рентабельність лісозаготівель. Для досягнення максимального збереження наявного підросту і найменшого пошкоджен-ня ростучих дерев добровільно-вибіркові рубки слід проводити взимку при наявності снігового покриву.

Оптимальний цільовий діаметр стиглих дерев – 60–70 см. Це пов’язано з тим, що в Німеччині і Швейцарії вартість 1 м3 деревини прямо пропорційно зростає зі збільшенням діаметра колод.

З іншого боку, у перестійних дерев значно зменшується поточний приріст деревини. Крім того, занадто товсті дерева перешкод-жають процесу лісозаготівлі, а також при валінні і трелюванні більше пошкоджують ростучі дерева та підріст. Найбільший поточ-ний приріст деревини за діаметром стовбу-ра у Плентервальді мають дерева, діаметр яких на висоті 1,3 м становить 25–45 см. При визначенні цільового діаметра дерев слід враховувати густоту лісових доріг, наявність лісозаготівельної техніки, крутизну схилу тощо. При меншій густоті доріг та більшій крутизні схилів цільовий діаметр дерев має бути меншим.

Перед призначенням дерев на рубку лісівник аналізує загальну ситуацію в лісо-стані. Він оцінює, наскільки цей деревостан відрізняється від ідеальної моделі Плентер-вальда і яка ситуація з підростом. Після цього оцінює кожне дерево індивідуально, зокрема

щодо досягнення цільового діаметра, впливу його вирубки на ріст сусідніх дерев і підросту та на загальну структуру деревостану. При цьому бере до уваги форму крони, густоту охвоєння, величину поточного приросту дерев за висотою, гладкість кори.

Проведення добровільно-вибіркових рубок, особливо товстих дерев, збільшує доступ світла, тепла і вологи під намет лісу, що створює кращі умови для появи та росту молодого покоління деревостану. Незначне розрідження деревостанів пок-ращує також плодоношення дерев, тому при цій формі господарства в деревоста-нах завжди спостерігається надійне засі-вання ділянок насінням.

Досвід відбору дерев на рубку і їх валін-ня передається лісовласниками з поколін-ня в покоління. Тому часто вони підтриму-ють майже ідеальну структуру деревостанів навіть без лісівничої освіти. Батьки вважають обов’язком передати Плентервальд своїм дітям й онукам у кращому стані, ніж вони успадкували його від своїх батьків. Практика проведення екскурсій у лісах Швейцарії, де ведеться господарство за способом Плентер-вальда, показала, що його принципи добре зрозумілі і широкому загалу відвідувачів, які не є фахівцями лісового господарства.

ЗАСТОСУВАННЯ ПЛеНТеРВАЛьДА В КРАЇНАХ ЄВРОПиПлентервальд найкраще підходить для

лісів із переважанням тіньовитривалих порід: ялиці, бука, ялини і сосни кедрової. Формування Плентервальда можливе і в лісах із переважанням сосни чорної. Такі приклади є в Боснії і Герцоговині. Лідером щодо застосування способу Плентерваль-да в Європі і світі є Швейцарія, де таке гос-подарство ведеться на 8,4% лісових площ. Особливо популярним воно є у приватних фермерських лісах. У Німеччині та Австрії

частка Плентервальда становить лише 1%, але зараз багато деревостанів на стадії їх переведення до цього господарства. На незначних площах господарство за спосо-бом Плентервальда ведеться також у Сло-венії, Франції, Італії та Греції. Розпочалася робота із формування лісів Плентервальда і в Чехії та Словаччині.

Найкращою базою для застосування доб-ровільно-вибіркової рубки в Україні можуть бути ліси Українських Карпат із перевагою у їх складі тіньовитривалих порід, особливо ялиці. Широке застосування ці рубки повин-ні знайти і в лісогосподарській частині лісів зелених зон, у захисних, водоохоронних та рекреаційно-оздоровчих лісах.

Отже, вибіркова форма господарства, або Плентервальд – це шлях до гармонії лісового господарства і природи. Він най-краще забезпечує багатофункціональність лісу і є особливо привабливими. Такі ліси високо цінують за їх рекреаційне значення. Вони збагачують ландшафт, поєднуючи в собі сезонні динаміки кольорів листяних дерев із різноманітними формами і тексту-рами хвойних дерев.

В Україні настав час значно збільшити частку добровільно-вибіркових рубок і особливу увагу при лісовпорядкуванні звер-нути на окрему господарську частину – ліси, що перебувають на стадії переведення їх у Плентервальд. Це доволі тривалий процес, але колись треба розпочинати цю клопітку роботу.

ЦіКАВОЦікавим є порівняння виробничо-еконо-

мічних показників Плентервальда з групо-во-вибірковим способом рубок головного користування. Такі дослідження провели Конрадін Мор і Крістіан Шор на прикладі державного лісового підприємства Берн (Швейцарія) протягом 1981–1997 років. Як з’ясувалося, за цей період прибуток від заготівлі 1 м3 деревини при способі Плентер-вальда був у середньому на 25 швейцарських франків більшим порівняно з групово-виб-ірковою рубкою (суцільні рубки головного користування заборонені в цій країні ще з 1876 р.). При цьому середньорічний розмір лісокористування за період досліджень ста-новив 11,1 м3/га для групово-вибіркового спо-собу рубки головного користування (з площі 459 га було заготовлено 5107 м3 деревини) і 9,0 м3/га при способі Плентервальда (з площі 517 га – 4647 м3), а середній об’єм зрубаних дерев був приблизно однаковий – близько 1,5 м3. Значно нижчими у Плентервальді були і витрати на рубки догляду.

Марічка МАТВІЄНКО

Так виглядають ліси Плентервальда

Структура деревостану при господарюванні за способом Плентервальда

cmyk

27 березня – 23 квітня 2012 року� лісівник україни №5-6 (47)

історія парку налічує понад 200 років. Спочатку Краснокутський дендропарк був пам’ятником архітек-тури місцевого значення і лише через деякий час отримав статус пам’ятки садово-паркового мистецтва загаль-нодержавного значення. В майбутнь-ому дендропарк може набути статусу національного парку.

ЗАСНУВАННЯ ДеНДРОПАРКУПарк-пам’ятка розташований у мальов-

ничій місцевості Харківської області на око-лиці селища Краснокутськ у селі Основинці. За однією з версій, парк був закладений у 1793 році на місці Краснокутського Петро-павлівського монастиря.

Засновником парку є Іван Назарович Каразін, брат Василя Каразіна, який засну-вав у Харкові перший вітчизняний універси-тет. Іван Назарович створив унікальний для лісостепової зони України дендропарк, зна-менитий на всю Російську імперію, а згодом і Радянській Союз.

Каразінська оаза стала колискою для 52 видів дерев, які з’явилися в Україні вперше. Тобто саме звідси розійшлися по всіх губер-ніях червоний та канадський клени, чорна та червона ялини, каштани, канадська і бальзамічна тополі, кизил, обліпиха, платан. Саме тут був створений один із найперших і найвідоміших вітчизняних центрів інтро-дукції та акліматизації цінних декоративних рослин, а також – величезний плодорозсад-ник, з якого розрослися всією Слобожан-щиною квітучі фруктові сади. Тільки яблук

та груш в Каразіних було по 200 сортів. А ще 100 сортів слив, 70 – вишні, 20 – виног-раду. Розповідають, що у Івана Назарови-ча завжди було в кишені насіння хвойних рослин і, оглядаючи околиці, він розкидав його, створюючи таким чином сучасний вигляд Краснокутщини. Відтоді минуло вже понад два століття, але й понині у Харківсь-кому регіоні ніхто не створив чогось кращо-го за цю рукотворну перлину.

У пошуку нових саджанців господар об’їздив майже всю Америку, Японію, Китай та Європу. А насіння акації, наприклад, виписав із Версаля одразу після того, як його привіз з американського континенту садівник короля Людовіка. До того часу це дерево в Україні не росло. Заморські гості успішно пережили і свого акліматизатора, і вже далеко не одне покоління краснокутців, зеленіють і досі.

Благородну справу Івана Назаровича Каразіна продовжив його син Іван Іва-нович. Він натуралізував такі рослини, як кизил кавказький, обліпиха, ірга, кав-казька трав’яниста бузина, маньчжурська ожина, дика маслина, що є кормовою базою для птахів і бджолиних. Іван Іва-нович не лише продовжив роботи з аклі-матизації деревних і чагарникових порід рослин, а й розпочав роботи з їх селекції, увів багато нових для краю рослин.

Син Каразіна створив прекрасний роз-садник плодових, ягідних та декоративних культур, причому вирощував саджанці також для селянських садиб за доступною ціною, а то й безкоштовно, чим заслужив

велику повагу земляків. Тож не випадково і сьогодні Краснокутщина є центром садів-ництва на Харківщині.

НеЗАБУТНЯ ПРОГУЛЯНКАПАРКОМПлоща старого дендропарку неве-

лика – 13,6 га, але він полонить своєю красою й оригінальністю планування. Обабіч входу відвідувачів зустрічають три вирізаних з дерев богатиря. Далі, вздовж паркової доріжки, розташувалися софора японська, акація Новомосковська, оцтове дерево та інші екзоти. Замикає доріжку ялиця Лоуа, висота якої перевищує 20 м. На невеликій галявині ліворуч від ялиці Лоуа височіють дві гранітні брили, при-крашені карбованими портретами Івана Назаровича та Івана Івановича Каразіних. Віддавши данину творцям унікального, відомого далеко за межами Харківської області дендропарку, можна спуститися до двох мальовничих ставків, на яких живуть лебеді. У центрі верхнього ставу насипа-ний маленький острівець, який з’єднаний із берегом витонченим містком. Так званий «Острів любові» засаджений американсь-кою плакучою вербою, що зберігає своє зелене вбрання аж до пізньої осені. Сьо-годні на острові викладені з каміння дві обручки і встановлена альтанка. Молодя-та з усіх околиць обов’язково відвідують романтичний острівець і фотографуються на ньому.

Дерева у дендропарку, як люди, мають власну історію. Ось гігантський сріблястий клен, який живе тут із 1805 року. Його при-везли канадці, запрошені на відкриття хар-ківського університету. Тепер таких дерев в Україні вже сотні тисяч, і всі вони корінням звідси. Поруч – дивовижно гнучка ліана. «Прибула» красуня приблизно в той самий час з Америки.

Справжнім талісманом парку вважають гінкго дволопатеве, яке ще називають дере-вом щастя. Воно росте поруч із верхнім ставком, а його листя має форму серця. Ці дерева живуть більше 2000 років, на нашій планеті вони росли ще в часи динозаврів.

Поряд з цим екзотом – вхід до печери. Його охороняють стародавні антропоморф-ні зображення – половецькі «кам’яні баби». Колись підземні переходи колишнього Пет-ропавлівського монастиря простягалися на десятки кілометрів, діяло кілька підзем-них молитовних кімнат, одна з яких могла вміщати до 500 осіб. Зараз очищена лише частина старовинного підземного комп-лексу, але навіть в цьому невеликому при-міщенні можна відчути дух іншого часу.

Покинувши підземелля, можна приєм-но відпочити на невеличкому майданчику над нижнім ставом, де в тіні туй розстав-лені лавки, помилуватися дзеркальною гладдю озер, яку влітку прикрашають квіти лотоса.

Подальший шлях пролягає навко-ло нижнього ставка. Тут можна побачи-ти кизиловий гай, що має уже понад 140 років, каштан їстівний, а також творіння рук людських – хатинку на курячих ніжках із незмінною Бабою Ягою, а на дереві при-чаївся Змій Горинич. Дерев’яні скульпту-ри в парку можна побачити на кожному кроці, треба лише уважно вдивитися в навколишню зелену пишність.

У низовині між ставками розташований великий майданчик, із чотирьох боків ото-чений водою. Цей «чотирикутник», захище-ний від вітру, добре освітлений і зволожений, створений засновником парку для аклімати-зації тепло- і вологолюбних рослин. Лише тут можна зустріти єдиний у Харківській області екземпляр ялини сербської, а також кілька інших рідкісних екзотів.

Повернувшись до головного входу, не поспішайте покидати парк. Прогуляйтесь алеєю, утвореною трирядними насаджен-нями ялини звичайної. Вона була створена як головна алея парку і, беручи початок від головного входу, розмежувала його плодо-ву і декоративну частини.

НеРеАЛІЗОВАНиЙ ПОТеНЦІАЛБагато років поспіль краснокутці дома-

гаються того, аби дендропаркові Каразіних надали статус національного. Тоді б цей бла-годатний куточок уже точно залишили б у спокої необтяжені почуттям міри та морал-лю товстосуми. А відтак вдалося б нарешті поповнити штат співробітників і відновити його втрачену велич. До того ж неподалік від Краснокутська є ще одна історична пам’ятка – Наталіїнський парк державного значення. Сьогодні він ще більше занедба-ний, ніж зелена перлина Каразіних. Разом вони могли б скласти чудовий туристичний маршрут, який забезпечив би відвідувачам знання слобідської історії та неймовірний заряд позитивної енергії.

Нереалізований потенціал цього куточ-ка Краснокутщини б’є ключем ще й у прямо-му значенні цього слова. Під дендропарком залягають чималі поклади залізної руди, тому джерела, які тут є, мають усі властиво-сті мінеральних вод відомого Залізновод-ська. Якби природа подарувала таке диво містечку в цивілізованішій країні, поблизу дендропарку, певне, вже давно виріс би санаторій для лікування жіночих хвороб.

Минулоріч співробітникам дендропар-ку в облагородженні території допомагали волонтери Всеукраїнського соціального екологічного проекту «Заповідник» сти-пендіальної програми «Завтра.Ua». Зусил-лями молоді у зелених футболках територія дендропарку була очищена від сміття, зали-шеного туристами, була викошена трава і вирубані порослі, що заважають рости заповідним деревам.

Краснокутський дендропарк – один із найцікавіших зразків садово-паркового мистецтва. Відвідайте цю місцевість і пода-руйте собі казку – вона залишиться назавж-ди.

Марічка МАТВІЄНКО

• наостанок•

краснокутський дендропарк – один із найстаріших дендропарків україни

Фантазії сучасних майстрів – «Лісовик на дереві»

Пара закоханих лебедят Волонтери допомагають Краснокутському денропарку