В. І. ТЮТЮГІН, О. Д. КОМАРОВ, М. А. РУБАЩЕНКО

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Особлива частина

Посібникдля підготовки до іспитів

Харків«Право»

2016

Т98

УДК 343.2/7(477)(075)ББК 67.9(4УКР)308я7 Т98

Тютюгін В. І.Кримінальне право України. Особлива частина : посіб. для підго-товки до іспитів / В. І. Тютюгін, О. Д. Комаров, М. А. Рубащенко. – Х. : Право, 2016. – 156 с.

ISBN 978-966-458-943-4

Посібник підготовлений відповідно до навчальної програми курсу з кримінального права України (Загальна та Особлива частини) з урахуван-ням змін та доповнень, внесених до КК України станом на 1 січня 2016 року. У ньому надаються стислі відповіді на питання, які виносяться на курсові та державний іспити з цієї дисципліни; окремо подаються переліки екзаме-наційних питань залежно від форм навчання та атестації; у підрядкових примітках (виносках) до окремих статей КК наводяться посилання на від-повідні постанови Пленумів Верховного Суду України та Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; запро-поновано перелік навчальної та монографічної літератури для самостійної підготовки студентів до іспиту.

Призначений для студентів (слухачів, курсантів) юридичних навчальних закладів та юридичних факультетів усіх форм навчання. Може бути корис-ним абітурієнтам, аспірантам, науковим та практичним працівникам.

УДК 343.2/7(477)(075)ББК 67.9(4УКР)308я7

© Тютюгін В. І., Комаров О. Д., Рубащенко М. А., 2016

© Видавництво «Право», 2016ISBN 978-966-458-943-4

3

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень ........................................................................ 10Передмова ....................................................................................................... 11

Особлива частина: питання та відповіді 1. Поняття і система Особливої частини кримінального

права України .......................................................................................... 132. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення

конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК) .............................................................................................. 14

3. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК)............................................................................................... 15

4. Державна зрада (ст. 111 КК) ................................................................... 155. Посягання на життя державного чи громадського діяча

(ст. 112 КК)............................................................................................... 166. Диверсія (ст. 113 КК) .............................................................................. 177. Відмежування диверсії (ст. 113 КК) від умисного знищення

або пошкодження майна (ст. 194 КК) та терористичного акту (ст. 258 КК) .............................................................................................. 18

8. Шпигунство (ст. 114 КК) ........................................................................ 199. Спеціальні види звільнення від кримінальної

відповідальності за державну зраду та шпигунство (ч. 2 ст. 111 та ст. 114 КК) ....................................................................... 20

10. Поняття, ознаки та види вбивства ......................................................... 2111. Умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК) ......................................................... 2212. Умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК) .............. 2213. Умисне вбивство за пом’якшуючих обставин (статті 116–118 КК) .........2614. Вбивство через необережність (ст. 119 КК) ......................................... 2815. Доведення до самогубства (ст. 120 КК) ................................................ 2916. Поняття, загальні ознаки та види тілесних ушкоджень ...................... 3017. Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК) .................................. 3118. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило

смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), від умисного вбивства (ст. 115 КК) та вбивства через необережність (ст. 119 КК) ................. 32

19. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК) ............ 3320. Умисне легке тілесне ушкодження, його види (ст. 125 КК) ................ 34

4

21. Тілесні ушкодження, спричинені за пом’якшуючих обставин (статті 123 і 124 КК) ................................................................................ 35

22. Побої та мордування (ст. 126 КК) та їх відмінність від тілесних ушкоджень .......................................................................... 36

23. Катування (ст. 127 КК) ............................................................................ 3724. Погроза вбивством (ст. 129 КК) та її відмежування

від готування до вбивства і замаху на вбивство ................................... 3725. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної

інфекційної хвороби (ст. 130 КК) .......................................................... 3826. Незаконне проведення аборту (ст. 134 КК) .......................................... 3927. Залишення в небезпеці (ст. 135 КК) ...................................................... 4028. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному

для життя стані (ст. 136 КК), та його відмежування від залишення в небезпеці (ст. 135 КК) ................................................ 41

29. Відмежування ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК) від неналежного виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК) .............................................................................................. 43

30. Незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК) ................ 4431. Порушення встановленого законом порядку трансплантації

органів або тканин людини (ст. 143 КК) ............................................... 4532. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

(ст. 146 КК) .............................................................................................. 4633. Захоплення заручників (ст. 147 КК) ...................................................... 4634. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

(ст. 149 КК) .............................................................................................. 4735. Зґвалтування (ст. 152 КК) ....................................................................... 4936. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки зґвалтування

(частини 2–4 ст. 152 КК) ......................................................................... 5037. Відмежування розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК)

від статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК) .............................................................................................. 51

38. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками (ст. 161 КК) ...................................................... 52

39. Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК) ................... 5340. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших

установлених законом виплат (ст. 175 КК) ........................................... 54

5

41. Поняття і система злочинів проти власності (статті 185–198 КК) ................................................................................. 55

42. Предмет злочинів проти власності ........................................................ 5643. Крадіжка (ст. 185 КК) ............................................................................. 5744. Грабіж (ст. 186 КК) та його відмежування від крадіжки

(ст. 185 КК) .............................................................................................. 5845. Розбій (ст. 187 КК) та його відмежування

від «насильницького» грабежу (ч. 2 ст. 186 КК) .................................. 6046. Вимагання (ст. 189 КК) та його відмежування від розбою

(ст. 187 КК) .............................................................................................. 6147. Шахрайство (ст. 190 КК) та його відмежування від крадіжки

(ст. 185 КК) та грабежу (ст. 186 КК) ...................................................... 6348. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом

зловживання службовим становищем (ст. 191 КК). Відмежування привласнення чи розтрати чужого майна від крадіжки (ст. 185 КК) ........................................................................ 64

49. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки викрадення чужого майна ................................... 66

50. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК) та його відмежування від шахрайства (ст. 190 КК) .............................................................................................. 68

51. Незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193 КК) ............................. 69

52. Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК) .................... 7053. Погроза знищення майна (ст. 195 КК) .................................................. 7154. Необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК) ............ 7255. Порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК) ................... 7256. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна,

одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК) ........................................ 7357. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення,

пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів (ст. 199 КК) .............................................................................................. 74

58. Контрабанда (ст. 201 КК) ....................................................................... 7659. Фіктивне підприємництво (ст. 205 КК) ................................................. 7760. Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК) .................. 78

6

61. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК) .............................................................................................. 79

62. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (ст. 212 КК) .............................................................................................. 81

63. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК) та його відмежування від шахрайства (ст. 190 КК) ............................. 82

64. Розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232 КК) .... 8365. Створення злочинної організації (ст. 255 КК) ...................................... 8466. Бандитизм (ст. 257 КК) та його відмінність від розбою

(ст. 187 КК) .............................................................................................. 8667. Терористичний акт (ст. 258 КК) ............................................................. 8868. Звільнення від кримінальної відповідальності за створення

терористичної групи чи терористичної організації (ч. 2 ст. 2583 КК) ...................................................................................... 89

69. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності (ст. 259 КК) ............... 90

70. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 262 КК) ....................... 91

71. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК) ............................................. 92

72. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК) .............................................................................................. 94

73. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 КК) ................................. 95

74. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК) .............................................................................................. 96

75. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК) .............................................................................................. 97

76. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації (ст. 287 КК) ................... 98

77. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) та його відмежування від злочинів проти власності ........................... 99

78. Групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК) та його відмежування від хуліганства (ст. 296 КК) ............................ 100

79. Масові заворушення (ст. 294 КК) ........................................................ 10180. Хуліганство (ст. 296 КК) ....................................................................... 102

7

81. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК) .......... 10382. Предмет злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних

речовин, їх аналогів або прекурсорів (статті 305–320 КК) ............... 10483. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності

за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ч. 4 ст. 307, 309, 311 КК) ..... 106

84. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК) .......................... 107

85. Розголошення державної таємниці (ст. 328 КК) ................................ 10886. Втрата документів, що містять державну таємницю

(ст. 329 КК) та її відмежування від розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).......................................................... 109

87. Передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно- розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни (ст. 330 КК) ................................................................. 110

88. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ст. 342 КК) .................. 111

89. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК) та його відмежування від умисного вбивства у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК) ............................................................. 112

90. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (ст. 353 КК) ............................................................... 113

91. Примушування до виконання чи невиконання цивільно- правових зобов’язань (ст. 355 КК) та його відмежування від вимагання (ст. 189 КК) ................................................................... 114

92. Самоправство (ст. 356 КК) ................................................................... 11593. Поняття та ознаки офіційного документа як предмета злочину

(примітка до ст. 358 КК) ....................................................................... 11694. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків,

збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (ст. 358 КК) ............................................................................. 117

8

95. Поняття службової особи та її види за кримінальним правом України (частини 3 і 4 ст. 18, пункти 2 і 3 примітки до ст. 364 КК) .......119

96. Суб’єкт злочинів, вчинених у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг ............................................ 120

97. Неправомірна вигода як предмет злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг (примітка до ст. 3641 КК) ....................................... 121

98. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг (ч. 5 ст. 354 КК) ..................................................................................... 122

99. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) ....... 124100. Перевищення влади або службових повноважень працівником

правоохоронного органу (ст. 365 КК) та його відмежування від зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) ............................................................................................ 125

101. Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 3652 КК) ............................................................. 126

102. Службове підроблення (ст. 366 КК) .................................................... 127103. Службова недбалість (ст. 367 КК) та її відмежування

від зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) ............................................................................................ 128

104. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК) та його відмежування від підкупу працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК) ............................................................................................ 129

105. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК) ................................................................ 131

106. Поняття та ознаки вимагання неправомірної вигоди (п. 5 примітки до ст. 354 КК) ............................................................... 132

107. Незаконне збагачення (ст. 3682 КК) ..................................................... 133108. Відмежування завідомо незаконного затримання, приводу,

домашнього арешту або тримання під вартою (ст. 371 КК) від суміжних злочинів .......................................................................... 135

109. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК) ............................................................... 136

110. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК) ........................ 137

9

111. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК) ............................................................................................ 137

112. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК) ............................................................................................ 138

113. Завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК) та його відмежування від завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК) ...................................................... 139

114. Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст. 392 КК) та його відмежування від злісної непокори вимогам адміністрації установи виконання покарань (ст. 391 КК) ............................................................................................ 140

115. Суб’єкт злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів) (ст. 401 КК) ...................... 142

116. Пропаганда війни (ст. 436 КК) ............................................................. 143117. Посягання на життя представника іноземної держави

(ст. 443 КК) ............................................................................................ 144118. Найманство (ст. 447 КК) ....................................................................... 145 Рекомендована література для самостійної підготовки ...................... 147

10

ПЕРЕЛІК УМОВНИх СКОРОчЕНЬ

ВВСУ  ‒ Вісник Верховного Суду УкраїниВРУ   ‒ Верховна Рада УкраїниВСУ ‒ Верховний Суд УкраїниГК  – Господарський кодекс УкраїниЗбірник ‒ Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з кримінальних справ (1973–2011 роки) / упоряд.: Ю. М. Грошевий, О. В. Капліна, В. І. Тютюгін. Х.: Право, 2011ЗСУ   ‒ Збройні Сили УкраїниКВК  – Кримінально-виконавчий кодекс УкраїниКЗпП  – Кодекс законів про працю УкраїниКК  – Кримінальний кодекс УкраїниКМУ   ‒ Кабінет Міністрів УкраїниКПК  – Кримінальний процесуальний кодекс УкраїниКУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушенняМК  – Митний кодекс УкраїниМОЗ   ‒ Міністерство охорони здоров’ян.м.д.г. – неоподатковуваний мінімум доходів громадянПдК   ‒ Податковий кодекс Українипит.  ‒ питанняППВССУ ‒ Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справППВСУ ‒ Постанова Пленуму Верховного Суду УкраїниСБУ   ‒ Служба безпеки УкраїниСК   ‒ Сімейний кодекс України

11

ПЕРЕДМОВА

Кримінальне право України є однією із фундаментальних навчаль-них дисциплін при підготовці фахівців за спеціальністю «Правознав-ство», метою якої є засвоєння студентами юридичних навчальних закладів основних положень про злочин та відповідальність за нього.

На сучасному етапі найважливішою формою оцінювання рівня підготовки студентів з будь-якої навчальної дисципліни, в тому числі і з кримінального права, виступає такий підсумковий контроль знань, як іспит, який вимагає від студента лаконічно, логічно, послідовно та в систематизованій формі за короткий час показати всебічне і повне знання програмного курсу за переліком заздалегідь визначених пи-тань, які виносяться на іспит.

При підготовці до такої форми оцінювання знань студент повинен опрацювати велику кількість навчального, нормативного матеріалу та матеріалів практики застосування закону про кримінальну відпо-відальність, внаслідок чого значний обсяг часу витрачається не на засвоєння основних положень навчальної дисципліни, а на технічну обробку літератури і визначення обсягу матеріалу й послідовності його вивчення та викладення при наданні відповідей на програмні питання під час іспиту. Як наслідок, відповіді студентів часто мають безсистемний та непослідовний характер, перевантажені зайвою ін-формацією тощо.

Запропонований посібник має на меті надати комплекс послідов-но та системно викладених основних теоретичних і практичних по-ложень кримінального права України в стислій, узагальненій формі, акцентуючи увагу на основних нормативних та доктринальних по-ложеннях, які вивчаються при засвоєнні зазначеної навчальної дис-ципліни. Використання посібника насамперед сприятиме полегшен-ню підготовки студентів до іспиту – дозволить систематизувати їхні знання та визначити основний зміст і приблизний обсяг відповіді на

12

питання та в кінцевому результаті – забезпечить підвищення рівня їхньої професійної підготовки.

Посібник підготовлено відповідно до навчальної програми курсу «Кримінальне право України. Загальна частина та Особлива частина», що викладається студентам (курсантам та слухачам) усіх форм на-вчання (денної, заочної та вечірньої). Зміст посібника визначено пере-ліком зразкових питань, які включаються до екзаменаційних білетів. При цьому враховано перелік питань, які виносяться як на курсові, так і на державний іспити.

Використовуючи посібник, слід, однак, ураховувати, що він міс-тить лише певний мінімальний (базисний) обсяг матеріалу із вказаної навчальної дисципліни і у цьому плані виступає лише своєрідним навчально-довідковим виданням, яке орієнтує читача і зосереджує його увагу на основних положеннях, які повинні бути ним вивчені та засвоєні при підготовці до іспиту з кримінального права і висвітлені під час його складання. Тому для того, щоб у повному обсязі опану-вати матеріал навчальної дисципліни і при складанні іспиту виявити необхідний рівень знань та надати правильну, всебічну, глибоку, ар-гументовану, ґрунтовну і систематизовану відповідь на питання, що включені до екзаменаційних білетів, необхідно перш за все і в обов’язковому порядку звернутися до інших джерел: до закону про кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України) та ін-ших нормативно-правових актів, постанов Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгля-ду цивільних і кримінальних справ, підручників, навчальних і на-вчально-методичних посібників, науково-практичних коментарів до закону про кримінальну відповідальність та спеціальної наукової літератури.

13

ОСОБЛИВА чАСТИНА: питання та відповіді

1.  Поняття і система Особливої частини кримінального права України

Особлива частина кримінального права (як галузі права) – сис-тема норм, у яких визначаються ознаки окремих злочинів, види та розміри покарань, які суд може призначити особам, визнаним винни-ми в їх вчиненні, а також умови звільнення від кримінальної відпо-відальності за окремі види злочинних діянь. Текстуально ці норми дістають своє вираження в Особливій частині КК.

Норми Особливої частини КК можна поділити на такі види: 1) за-боронні – норми, у яких містяться визначення злочинів та наведені відповідні види покарань; 2) роз’яснювальні – у яких даються визна-чення окремих понять або розкривається зміст окремих ознак зло-чину (напр., п. 1 примітки до ст. 364 КК, ст. 401 КК та деякі ін.); 3) заохочувальні – у яких визначено передумови та підстави спеці-альних видів звільнення від кримінальної відповідальності (напр., ч. 2 ст. 111 КК, ч. 2 ст. 255 КК та деякі ін.); 4) норми, якими обмежу­ється кримінальна відповідальність стосовно певних осіб (напр., ч. 2 ст. 385 КК та ч. 2 ст. 396 КК).

Загальна та Особлива частини є складовими одного і того самого нормативно-правового системного утворення – КК, і перебувають в органічній єдності. Разом із тим Особлива частина КК має свою специфіку: 1) у ній установлюється вичерпний перелік злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність, завдяки чому повною мірою реалізується принцип «немає злочину без вказівки на це в за-коні» (nullum crimen sine lege); 2) вона визначає межі криміналізації суспільно небезпечних діянь шляхом віднесення тих чи інших діянь до злочинних; 3) у ній проводиться диференціація кримінальної від-повідальності залежно від ступеня суспільної небезпечності злочину.

Система Особливої частини КК. Норми Особливої частини згруповані у 20 розділів. Ця система в основному базується на особ-ливостях родових об’єктів злочинів. Тому в кожному окремому роз-ділі Особливої частини КК передбачається відповідальність за по-

14

сягання на тотожні або однорідні суспільні відносини. Така система-тизація має важливе значення для застосування цього закону, з’ясування його дійсного змісту, розмежування суміжних злочинів, а також орієнтування в самому КК.

2.  Дії, спрямовані на насильницьку зміну  чи повалення конституційного ладу або  на захоплення державної влади (ст. 109 КК)

Безпосередній об’єкт: суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист конституційного ладу i державної влади в Україні. Предмет злочину: інформація, що містить заклики або матеріали із закликами (ч. 2 ст. 109 КК).

Об’єктивна сторона за ст. 109 КК полягає в чотирьох альтерна-тивних формах дій:

1) дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конститу-ційного ладу або на захоплення державної влади (ч. 1 ст. 109 КК);

2) змова про вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109 КК) – умисна угода між двома або більше особами про спільне вчинення таких дій;

3) публічні заклики (ч. 2 ст. 109 КК) – доведення до відома значної кількості людей у будь-якій формі інформації, зміст якої спрямований ви-кликати в них бажання вчинити дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади;

4) розповсюдження матеріалів (ч. 2 ст. 109 КК) – ознайомлення з такими матеріалами інших осіб або створення достатніх умов для такого ознайомлення.

У перших двох формах злочин з усіченим складом, а в третій та четвертій – з формальним. Злочин є закінченим з моменту вчинення вказаних дій.

Суб’єктивна сторона ‒ прямий умисел. Обов’язкова ознака в пер-ших двох формах – мета насильницької зміни чи повалення консти-туційного ладу або захоплення державної влади.

Суб’єкт: загальний – фізична осудна особа, яка досягла 16-річ-ного віку (див. ч. 1 ст. 18 і ч. 1 ст. 22 КК).

У ч. 3 ст. 109 КК передбачено кваліфікуючі ознаки дій, перед-бачених ч. 2 ст. 109 КК ‒ учинення цих дій: 1) особою, яка є пред-ставником влади; 2) повторно; 3) організованою групою; 4) із вико-ристанням засобів масової інформації.

15

3. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК)

Безпосередній об’єкт: суспільні відносини щодо забезпечення територіальної цілісності України. Предмет злочину: а) територія України (у разі вчинення «дій з метою…»); б) інформація (у разі пу-блічних закликів); в) матеріали із закликами (у разі розповсюдження матеріалів).

Об’єктивна сторона передбачає три альтернативні форми дій: 1) дії, вчинені з метою як насильницької, так і ненасильницької

зміни меж території або державного кордону України, на порушен-ня порядку, встановленого Конституцією України, – дії, спрямовані на зміну фізичних параметрів території України всупереч порядку, передбаченому Конституцією України, тобто без проведення всеукра-їнського референдуму або шляхом фальсифікації його результатів;

2) публічні заклики до вчинення таких дій; 3) розповсюдження матеріалів із такими закликами. У першій формі злочин з усіченим складом, а в другій та третій –

із формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.

Суб’єктивна сторона ‒ прямий умисел. Обов’язкова ознака в пер-шій формі – мета зміни меж території або державного кордону, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Суб’єкт ‒ загальний.Кваліфікуючі ознаки (ч. 2 ст. 110 КК) ‒ вчинення тих самих дій:

1) особою, яка є представником влади; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) у поєднанні з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі. Особливо кваліфікуючі ‒ спричинення за-гибелі людей або інших тяжких наслідків унаслідок вчинення дій, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 110 КК.

4.  Державна зрада (ст. 111 КК)

Безпосередній об’єкт: відносини у сфері охорони зовнішньої та внутрішньої безпеки України, а саме: її суверенітет, територіальна цілісність i недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека. Предмет державної зради у формі шпи-гунства – відомості, що становлять державну таємницю.

16

Об’єктивна сторона виражається в трьох самостійних альтер-нативних формах дій:

1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або збройного конфлікту (перехід через лінію фронту, вступ на службу до армії ворога, участь за його завданням у бойових діях проти України та ін.);

2) шпигунство (поняття шпигунства – див. пит. № 119); 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх пред-

ставникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти Укра-їни (будь-яка допомога), здійснюване як за завданням іноземної держави або її представників, так і за власною ініціативою.

Злочин із формальним складом визнається закінченим з моменту початку здійснення суб’єктом хоча б однієї з дій, зазначених у ст. 111 КК.

Суб’єктивна сторона ‒ прямий умисел. Мотиви можуть бути різними. У разі збирання відомостей, що становлять державну таєм-ницю, обов’язковою ознакою є мета їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам.

Суб’єкт: спеціальний – тільки громадянин України, що досяг 16 років.

У ч. 2 ст. 111 КК міститься заохочувальна норма (див. пит. № 120).

5.  Посягання на життя державного  чи громадського діяча (ст. 112 КК)

Основний безпосередній об’єкт: відносини, що забезпечують нормальну діяльність усіх гілок державної влади, а також політичних партій; обов’язковий додатковий ‒ особиста безпека і життя людини. Потерпілий: тільки державний чи громадський діяч, вичерпний перелік яких встановлено у ст. 112 КК. Близькі родичі цих осіб не є потерпілими від цього злочину.

Об’єктивна сторона ‒ посягання на життя зазначених осіб, тоб-то умисне вбивство або замах на нього. Посягання на зазначених осіб здійснюється у зв’язку з їх законною державною або громадською діяльністю, незалежно від того, чи був потерпілий у цей момент при виконанні відповідних обов’язків, чи ні. Замах на вбивство є злочином з усіченим складом, а закінчене вбивство – з матеріальним.

17

Суб’єктивна сторона ‒ прямий умисел у разі замаху на вбивство і прямий чи непрямий умисел у разі закінченого вбивства. Винний усвідомлює, що посягання вчиняється: а) на життя саме вказаних потерпілих і б) у зв’язку з їх законною державною або громадською діяльністю, тобто прагне перешкодити цій діяльності або помститися за її виконання.

Суб’єкт ‒ фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

6.  Диверсія (ст. 113 КК)

Основний безпосередній об’єкт: суспільні відносини, що забез-печують внутрішню безпеку України, зокрема її економічну основу, а додатковими можуть виступати життя, здоров’я людей, екологічна безпека, власність та iн. Предмет ‒ об’єкти, які мають важливе на-родногосподарське чи оборонне значення (шляхи сполучення, нафто- і газопроводи та ін.), тварини, рослини тощо.

Об’єктивна сторона виявляється у вчиненні: 1) вибухів, підпалів або інших дій (затоплення, аварії тощо), спря-

мованих на масове знищення людей, заподіяння їм тілесних ушко-джень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, зруйнування або пошко-дження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи обо-ронне значення;

2) дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отру-єння (спричинення шкоди життю і здоров’ю значної кількості людей), поширення епідемій (захворювань серед людей), епізоотій (заразли-вих хвороб серед тварин) чи епіфітотій (інфекційної хвороби рослин на значних територіях).

Злочин із усіченим складом і є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у законі дій незалежно від фактичного на-стання наслідків.

Суб’єктивна сторона ‒ прямий умисел. Обов’язковою ознакою диверсії є її мета – ослаблення держави. Мотиви можуть бути різ-ними.

Суб’єкт ‒ фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.

18

7.  Відмежування диверсії (ст. 113 КК) від умисного знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК) та терористичного акту (ст. 258 КК)

Відмежування диверсії від умисного знищення або пошкоджен-ня майна здійснюється за такими ознаками:

1) за основним безпосереднім об’єктом злочину: за ст. 194 КК таким об’єктом є відносини власності, а за ст. 113 КК – внутрішня безпека держави, її економічна основа як складові основ національної безпеки України;

2) за предметом злочину: за ст. 194 КК ним є будь-яке чуже майно; предметом диверсії також може бути майно, але тільки таке, яке володіє ознаками об’єктів, що мають важливе народногосподар-ське чи оборонне значення, а крім нього – також й інші предмети – тварини, рослини тощо;

3) за об’єктивною стороною: ‒ за ст. 194 КК злочин полягає тільки у знищенні чи пошкоджен-

ні майна, в тому числі й загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 194 КК), а диверсія виражається у вчиненні вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих не тільки на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, але й спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушко-джень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, а також дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій;

‒ знищення або пошкодження майна – злочин із матеріальним складом, а диверсія ‒ з усіченим;

4) за метою: за ст. 194 КК мета не є обов’язковою ознакою скла-ду; у складі диверсії обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета ослаблення держави.

Відмежування диверсії від терористичного акту здійснюється за такими ознаками:

1) за основним безпосереднім об’єктом злочину: у складі терористичного акту таким є громадська безпека, а в складі ди-версії – економічна основа держави як частина внутрішньої без-пеки держави;

19

2) за об’єктивною стороною: терористичний акт полягає не тільки в застосуванні зброї, вчиненні вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподі-яння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, але і в погрозі вчинення зазначених дій, а диверсія полягає тільки в безпосередньому вчиненні дій;

3) за метою: обов’язковою ознакою терористичного акту є мета, якою може бути мета порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнен-ня, впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридич-ними особами, або привернення уваги громадськості до певних по-літичних, релігійних чи інших поглядів терориста; обов’язковою суб’єктивною ознакою диверсії є мета ослаблення держави.

8.  Шпигунство (ст. 114 КК)

Безпосередній об’єкт: відносини у сфері зовнішньої безпеки України, предмет ‒ відомості, що становлять державну таємницю (див. Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. № 3855-XII).

Об’єктивна сторона полягає в діях, які можуть бути вчинені у двох формах:

1) передача відомостей, що становлять державну таємницю іноземній державі, іноземній організації або їх представникам – по-відомлення (вручення) їх іноземним державам, організації або їх представникам будь-яким способом (усно, письмово, безпосереднє ознайомлення з будь-якими матеріалами, через Інтернет тощо);

2) збирання таких відомостей з метою передачі їх іноземній дер-жаві, іноземній організації або їх представникам – це будь-які ви-падки їх здобуття (наприклад, викрадення, спостереження, підслухо-вування та ін.).

Обов’язкова ознака – адресат збирання чи передачі відомостей, що становлять державну таємницю, яким є іноземні держави чи ор-ганізації або їх представники.

20

Шпигунство – злочин із формальним складом і є закінченим з мо-менту вчинення хоча б однієї із зазначених дій.

Суб’єктивна сторона ‒ прямий умисел, а в разі вчинення шпи-гунства у формі збирання відомостей, обов’язковою ознакою є мета передачі їх іноземній державі, організації або їх представникам.

Суб’єкт: спеціальний – лише іноземець або особа без громадян-ства, які досягли 16-рiчного віку.

У ч. 2 ст. 114 КК міститься заохочувальна норма (див. пит. № 120).

9.  Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду та шпигунство (ч. 2 ст. 111 та ст. 114 КК)

Частина 2 ст. 111 КК та ч. 2 ст. 114 КК передбачають спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності (заохочувальні норми).

Звільняється від кримінальної відповідальності за державну зраду громадянин України за наявності трьох обов’язкових умов у їх сукупності (ч. 2 ст. 111 КК):

1) наявність у особи злочинного завдання від іноземної держави, іноземної організації чи їх представників;

2) невчинення суб’єктом жодних дій на виконання злочинного завдання, отриманого від іноземної держави, іноземної організації, їх представників;

3) добровільна заява органам державної влади про свій зв’язок з іноземною державою, іноземною організацією, їх представниками і про отримане завдання. Заява не може визнаватися добровільною, якщо вона є вимушеною або якщо особі стало відомо про відкриття відповідного провадження щодо неї. Мотиви добровільної заяви зна-чення не мають.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності за шпи-гунство за наявності трьох обов’язкових умов у їх сукупності (ч. 2 ст. 114 КК):

1) вона припинила передачу або збирання з метою передачі відо-мостей, що становлять державну таємницю іноземній державі, орга-нізації чи їх представнику;

21

2) добровільно повідомила органи державної влади про вчинене; 3) внаслідок цього та вжитих заходів було вiдвернено заподіяння

шкоди інтересам України.

10.  Поняття, ознаки та види вбивства1

Вбивства (статті 115–119 КК), як і доведення до самогубства (ст. 120 КК) та погроза вбивством (ст. 129 КК), утворюють систему злочинів проти життя, що знаходяться у розд. ІІ Особливої частини «Злочини проти життя та здоров’я особи».

Поняття й ознаки вбивства. Вбивство – умисне або необереж-не протиправне заподіяння смерті іншій особі. 

Загальні ознаки усіх видів вбивств: Об’єкт вбивства: відносини, які забезпечують недоторканність

та захист життя людини: 1) початком життя людини є початок фізіологічних пологів,

а кінцевим моментом життя є біологічна смерть, тобто незворотні зміни в корі головного мозку та центральної нервової системи;

2) закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини неза-лежно від її віку, стану здоров’я, віросповідання, національності та ін.;

3) вбивство – це завжди позбавлення життя іншої людини, тому самогубство або замах на самогубство не можуть розглядатись як злочин.

Об’єктивна сторона вбивства характеризується такими озна-ками:

1) воно може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності, але в будь-якому разі це завжди протиправне позбавлення життя потер-пілого. Тому не визнається вбивством правомірне позбавлення життя в стані необхідної оборони, крайньої необхідності тощо;

2) воно належить до злочинів із матеріальним складом і є закін-ченим з моменту настання такого наслідку, як смерть людини.

1 До питань № 10‒22 див.: 1) ППВСУ № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи // ВВСУ. ‒ 2003. ‒ № 1. – С. 37–42; 2) Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень // Юрид. вісн. України. ‒ 1995. ‒ № 18. ‒ С. 5–9.

22

Суб’єктивна сторона може характеризуватися: а) прямим або непрямим умислом (статті 115–118 КК); б) необережністю (ст. 119 КК).

Суб’єкт: фізична осудна особа, яка досягла 14 років (статті 115–117 КК) або 16 років (статті 118–119 КК).

Види вбивств. Залежно від форми вини розрізняють вбивства: 1) умисні (статті 115–118 КК) або 2) вчинені через необережність (ст. 119 КК).

Залежно від ступеня суспільної небезпечності КК поділяє вбив-ства на три види: 1) умисне вбивство, вчинене без обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність – так зване «просте» умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК); 2) умисне вбивство, вчинене за об-ставин, що обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 115 КК); 3) умисне вбивство, вчинене за обставин, що пом’якшують відповідальність (статті 116–118 КК).

11.  Умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК)

У ч. 1 ст. 115 КК передбачено відповідальність за так зване «просте» умисне вбивство, тобто вбивство без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин. Ця норма застосовується у випадках, коли умисне вбивство не містить обтяжуючих ознак, передбачених у ч. 2 ст. 115 КК, та пом’якшуючих ознак, передбачених статтями 116–118 КК.

Умисне вбивство – умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (загальні об’єктивні та суб’єктивні ознаки вбивства – див. пит. № 10). «Простим» умисним вбивством як правило охоплюються вбивства: а) у бійці (сварці) без ознак хуліганства, б) з помсти на ґрунті особистих стосунків, в) з ревнощів, г) із почуття жалю до по-терпілого, ґ) з використанням безпорадного стану потерпілого та деякі інші (напр., унаслідок порушення правил караульної служби, порушення правил застосування зброї) тощо.

12.  Умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК)

У пп. 1–14 ч. 2 ст. 115 КК передбачено вичерпний перелік умисних вбивств за обтяжуючих обставин (кваліфікованих видів умисних

23

вбивств). Для відповідальності за ч. 2 ст. 115 КК достатньо наявнос-ті хоча б однієї обставини, що обтяжує відповідальність. Види ква-ліфікованих умисних вбивств:

Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1) – позбавлення жит-тя кількох осіб, яке охоплювалось єдиним умислом винного, незалеж-но від однаковості мотивів, якими він керувався при вбивстві кожно-го з потерпілих та незалежно від того, чи реалізував винний свій намір одномоментно, чи з певним розривом у часі, чи в одному й тому ж місці, чи в різних місцях.

Умисне вбивство малолітньої дитини (п. 2) – позбавлення жит-тя людини, якій не виповнилося 14 років за умови, коли вбивця або достовірно знав, що потерпілий є малолітнім, або припускав це, або за обставинами справи повинен був і міг це усвідомлювати.

Умисне вбивство жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2) – позбавлення життя жінки, яка перебуває в стані вагітності (незалежно від строку вагітності та життєздатнос-ті плоду) за умови, коли винний достовірно знав про такий стан по-терпілої.

Умисне вбивство заручника (п. 3) – позбавлення життя заруч-ника – особи, яка була силою захоплена та утримувалась іншою осо-бою чи особами з метою примусити державу, міжнародні організації, юридичну або фізичну особу чи групу осіб вчинити будь-які дії або утриматися від їх вчинення, що є умовою його звільнення.

Умисне вбивство викраденої людини (п. 3) – позбавлення жит-тя людини, яку поза її волею захопили, перемістили та утримують в іншому місці.

Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4). Будь-яке вбивство свідчить про жорстокість як злочину, так і самого злочинця. Але в цьому випадку мова йде про надзвичайну, особливу жорстокість. Особливо жорстоким можна визнавати не лише спосіб вбивства й інші дії, які безпосередньо передували вбивству або були здійснені після смерті потерпілого, але безпосередньо пов’язані з цим злочином. Виходячи із роз’яснень ПВСУ, особлива жорстокість може бути пов’язана із:

1) умисним заподіянням особливо сильних страждань потер-пілому:

‒ фізичних – шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушко-джень, тортур, мордування, мучення, у т. ч. з використанням вогню,

24

струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, поховання заживо тощо; при цьому множинність заподіяння потерпілому пошкоджень сама по собі не дає підстави вважати спосіб вбивства особливо жорстоким;

‒ психічних чи моральних – шляхом зганьблення честі, принижен-ня гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо;

2) умисним заподіянням особливо сильних страждань близьким потерпілому особам, в присутності яких вчинювалося вбивство потерпілого, за умови усвідомлення винним того, що такими діями він завдає цим близьким особам особливих психічних чи моральних страждань;

3) глумлінням над трупом, яке відбувається відразу після вбив-ства (розчленування, спалення чи інші особливо аморальні дії); при цьому знищення або розчленування трупа з метою приховування злочину не вважається особливо жорстоким способом.

Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5) – умисне позбавлення життя певної особи, коли винний усвідомлює, що застосовує такий спосіб убивства, який ста-новить реальну небезпеку для життя не лише цієї особи, а й інших людей.

Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6) ‒ коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав у такий спосіб одержати відповідні матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіння майном, грошима, цінними паперами, одержання чи збереження пев-них майнових прав або досягнення іншої майнової вигоди) або по-збутися матеріальних витрат. Для відповідальності не має значення, чи вдалося винному в дійсності досягти корисливої мети. При такому вбивстві корисливі мотиви повинні виникнути до початку чи під час вчинення вбивства. У разі якщо злочинець діяв з інших мотивів, а після вбивства заволодів майном, немає підстав кваліфікувати ці дії за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. Не можна розглядати як вчинене з корисливих мотивів і умисне вбивство при охороні особистої власності або коли мотивом позбавлення життя була помста за матеріальну шкоду, запо-діяну винному.

Умисне вбивство з хуліганських мотивів (п. 7) – позбавлення життя іншої особи внаслідок явної неповаги до суспільства, нехту-

25

вання загальнолюдськими правилами співіснування і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу.

Не можна розглядати як вчинене з хуліганських мотивів: умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи з інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому і було порушено громад-ський порядок, а також вбивство через необережність у процесі хулі-ганських дій (такі дії повинні кваліфікуватися за відповідними час-тинами статей 296 і 119 КК).

Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з ви-конанням цією особою службового або громадського обов’язку (п. 8) – позбавлення життя потерпілого з метою не допустити чи при-пинити його правомірну (законну) діяльність у зв’язку з виконанням ним зазначеного обов’язку, змінити характер останньої, а так само з мотивів помсти за неї, незалежно від часу, що минув з моменту ви-конання потерпілим своїх обов’язків до вбивства. Потерпілими мо-жуть бути також і близькі родичі осіб, які виконують такі обов’язки (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК).

Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полег-шити його вчинення (п. 9) – позбавлення життя іншої особи з метою приховати злочин, вчинений у минулому або полегшити вчинення злочину в майбутньому, незалежно від тяжкості злочину та незалеж-но від того, чи причетний винний до злочину, який приховується.

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильниць-ким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10) – позбавлення життя потерпілої особи, здійснене в процесі вчинення зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, або одразу після цього (помста за опір, садистські мотиви). При вчиненні вбивства, передбаченого цим пунктом, дії винного повинні кваліфікуватися за сукупністю п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України і ч. 4 ст. 152 КК або ч. 3 ст. 153 КК. Якщо ж вбивство мало місце після зґвалтування лише з ме тою приховати цей злочин, то п. 10 ч. 2 ст. 115 КК виключається, а кваліфікація здій-снюється за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК.

Умисне вбивство, вчинене на замовлення (п. 11) – позбавлення життя потерпілого, яке здійснює виконавець (співвиконавці) за до-

26

рученням (наказом, розпорядженням) іншої особи (замовника), від-повідно до якого виконавець зобов’язується позбавити потерпілого життя, а замовник вчинити в інтересах виконавця певні дії. Такі дії можуть бути як матеріального характеру (сплата винагороди за вчинення вбивства, передача чи збереження прав на майно, звільнен-ня від майнових зобов’язань), так і нематеріального (працевлашту-вати, звільнити від відповідальності тощо). Замовник умисного вбив-ства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підбурювачем або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем). У цих випадках його дії необхідно кваліфі-кувати за відповідною частиною ст. 27 та п. 11 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності для цього підстав – і за іншими пунктами цієї статті.

Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12) ‒ позбавлення життя потерпілого, яке вчиняється двома або більше суб’єктами злочину, які до початку злочину (тобто до замаху на нього) домовилися про його спільне вчинення (див. ч. 2 ст. 28 КК).

Умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умис-не вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116–118 КК (п. 13) – позбавлення життя потерпілого особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, в тому числі й умисні вбивства, передбачені іншими статтями КК (за винятком привілейованих видів умисних вбивств), і за раніше вчинене вбивство вона ще не засуджу-валася чи судимість не була погашена (знята) або не минули строки давності притягнення до відповідальності за перший злочин.

Умисне вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (п. 14) ‒ позбавлення життя потерпілого, вчинене на ґрунті нетерпимого (ворожого, з ненавистю) ставлення до людей іншої раси, національності або представників інших релігій, тобто потер-пілий позбавляється життя саме у зв’язку з його расовою, національ-ною або релігійною приналежністю.

13.  Умисне вбивство за пом’якшуючих обставин (статті 116–118 КК)

Поняття умисного вбивства і загальні його ознаки – див. питання № 10–11.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хви-лювання (ст. 116 КК) відрізняється від інших видів умисних вбивств