Вересень 2017 - naszwybir.pl fileКАЛЕНДАР Вересень 2017 • Тренінг...

КА

ЛЕ

НД

АР

Вересень 2017• Тренінг «Шанси мігранток на польському ринку праці». Організатор: Коаліція «Карат» у співпраці з Фондом «Наш вибір».13 вересня, 17:00–20:00;23 вересня, 10:00–16:00.

• Зустріч «Йозеф Конрад Коженьовскі та Україна».Подія в рамках проекту «Інтеграція через літературу».22 вересня o 18:00.

ЦИКЛІЧНІ ПОДІЇ• Консультаційний пункт для мігрантів.Понеділок–неділя 10:00–20:00Консультаційний пункт діє в рамках проекту «Aktywizacja po polsku», що фінансується Фондом притулку, міграції та інтеграції і з бюджету держави.Тел.: +48 22 258 40 18, +48 727 80 57 64

• Консультаційний пункт для підприємців.Український дім пропонує підприємцям допомогу в процедурі легалізації праці та перебування працівників-іноземців; інформаційний пакет про відкриття бізнесу в Польщі.Детальніша інформація:[email protected], +48 22 408 00 46.

• Клуб українських жінок.В Українському домі збирається Клуб українських жінок (KUK). У рамках клубу відбуваються майстер-класи, інформаційні зустрічі, тренінги тощо. Запрошуємо стежити за найближчими подіями клубу на Фейсбуці – www.facebook.com/KlubUkrainok.Додаткова інформація – [email protected] .

• Мовна школа в Українському домі у Варшаві. Інтенсивні курси польської мови початкового рівня та В1.Тривалість – 3 місяці.Кількість лекційних годин – 48 (1 година – 45 хв.). Ціна: 600 злотих.

Інтенсивні курси української мови різних рівнів.Тривалість – від 1 до 3 місяців.Кількість лекційних годин – 48 годин (1 година – 45 хв.). Ціна: 600 злотих.

Запис:[email protected],+48 22 408 00 46.

• Заняття з йоги. Участь безкоштовна. Понеділок о 18:30. Запис: [email protected].

Запрошуємо!

Контакт:вул. Zamenhofa 1, 00-153 Варшава

Тел.: +48 22 258 40 18, +48 727 80 57 64

[email protected]

Стежте за подробицями на сторінці Українського дому на Фейсбуці: www.facebook.com/UkrainskiDom.

Український дім потребує вашої допомоги!Український дім у Варшаві збирає пожертви на продовження роботи

консультаційного пункту для мігрантів

«Доброго дня! Потребую вашої поради з такого питання...» чи «Мені потрібна консультація...» – ці слова найчастіше чують пра-цівники консультаційного пункту в Українському домі. У 2016 році консультаційний пункт допоміг 973 особам, які зверталися за допомогою в питаннях пошуку роботи, легалізації перебування, в екстрених ситуаціях, пов’язаних із втратою документів, конфлік-тами з непорядними працедавцями. Працівники консультаційного пункту надали 1820 консультацій українською, російською, польською та англійською мовами. Загалом у 2016 році з нашої програми скористалися близько 10 000 осіб.• Ваша віза закінчується і ви не знаєте, як правильно заповнити анкету-заявку на карту перебування? Ми допоможемо вам це

зробити.• Ви не знаєте, як проходить процедура оформлення дозволу на роботу? Ми знаємо, куди звернутися, та надамо інформацію

про необхідний перелік документів. • Шукаєте роботу? Ми знайдемо для вас відповідне оголошення про пошук працівників і допоможемо домовитися про співбесіду. • Погано володієте польською? Ми підкажемо курси вивчення польської мови для іноземців або запропонуємо наші.

У консультаційному пункті можна отримати індивідуальну консультацію з питань, які непокоять іноземців у Польщі, адже немає універсального рецепта – кожен має свою унікальну ситуацію й потребує індивідуальної допомоги.

Ще донедавна ми надавали такі послуги безкоштовно завдяки фінансовій підтримці Європейського фонду притулку, міграції та інтеграції. На жаль, фінансування консультаційного пункту з гранту цього фонду вже закінчилося, але багато українців потребують такої допомоги. Ми хочемо і надалі допомагати нашим співгромадянам безкоштовно.

Щоб консультаційний пункт міг продовжувати роботу у звичному режимі, Фонд «Наш вибір» потребує фінансової допомоги в розмірі 10 тис. злотих на місяць, що включає оплату праці консультантів та адміністраційно-офісні витрати на утримання консуль-таційного пункту. Година праці консультаційного пункту коштує 33 злотих.

Фонд «Наш вибір» звертається до всіх небайдужих допомогти й фінансово підтримати консультаційний пункт в Українському домі. Допоможіть нам допомагати!

Пожертви на утримання консультаційного пункту можна переказати на банківський рахунок Фонду «Наш вибір»:

Fundacja Nasz Wybór Numer konta: PL 39 1440 1387 0000 0000 1295 6509

Переказ: tytuł przelewu «Punkt Konsultacyjny»

Фот

о на

обк

лади

нці:

Яна

Черт

кова

, ian

ache

rtko

va.c

om

3НАШ ВИБІР №64

Запрошуємо рекламодавців!

Zapraszamyreklamodawców

У нашій газеті та на порталі є можливість розмістити рекла-му! Ми висилаємо газету в усі ку-точки Польщі, де живуть українці. Кошти від реклами підуть на її ви-дання. За детальною інформацією просимо звертатися до редакції: [email protected] .

W naszej gazecie istnieje możli-wość zamieszczania reklam! Wysy-łamy gazetę we wszystkie regiony Polski, w których mieszkają Ukraiń-cy. Środki z reklamy przeznaczone zostaną na druk gazety. Szczegóło-wą informację można uzyskać pisząc na adres: [email protected] .

Дорогі читачі! Вітаю вас на шпальтах нашої газети. Початок осені означає теж початок на-вчального року. Тому в цьому но-мері пропонуємо вашій увазі низ-ку статей, присвячених освітній темі. Тут ви знайдете інформацію, що варто знати батькам про систе-му шкільної освіти в Польщі, які українські школи тут існують, які з них доступні для громадян України, про програму одного з варшавських університетів.

Осінь – традиційно пора одружень, тому пропонуємо вам ін-формацію про те, які формальності треба виконати, щоб одру-житись в Україні, зокрема якщо це одруження із іноземцем чи іноземкою.

Ми вас уже знайомили з українською діаспорою в Аргентині, а зараз пропонуємо вашій увазі статтю про історію української діаспори в Парижі.

Тим, хто ще не був у відпустці, а тільки збирається, можливо, буде цікаво прочитати про вічне місто Рим. Осінь – якраз добра пора для подорожей по південних містах.

А наш неперевершений кулінар Юрій Герасимчук пропонує цього разу рецепти смачних закруток із різних регіонів Польщі.

Отже, запрошуємо до читання! Ви можете знайти нашу газету у звичних місцях. Завітайте також на портал www.naszwybir.pl, де є багато цікавої і важливої для вас інформації. Чекаємо про-позицій щодо тем, про які варто написати. Наша електронна скринька: [email protected].

Ми видаємо «Наш вибір» завдяки підтримці Фонду притулку, міграції та інтеграції і завдяки польській державі.

В І Д Р Е Д А К Ц І Ї

Мирослава керикголовний редактор

Набір до Української суботньої

школи у ВаршавіОголошується набір до Української субот-ньої школи для громадян України у Вар-шаві.

У програмі передбачено уроки україн-ської мови та літератури, історії і культу-ри, географії України (релігії – за бажан-ням батьків).

Навчання відбувається на всіх освітніх рівнях безкоштовно, згідно з польським законодавством. Приймаються діти віком від 6 до 18 років.

Класи 0–3, 4–8, ліцей.

Додаткові заняття: бойовий гопак, виши-вання, культурознавство, театр, баскет-бол, Пласт та інші.

Усі заняття відбуваються в суботу.Написати заяву потрібно до 18 вересня 2017 року.

За довідками звертайтеся:тел.: +48 576 677 498,

[email protected].

НАШ ВИБІР №644

НОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ РІК ПОЧАВСЯ. ПОРАДНИК ДЛЯ БАТЬКІВ ТА УЧНІВ

Усе більше батьків з дітками переїжджають жити до Польщі. Відповідно, стикаються з потребою віддати дитину до школи. Система польської освіти трохи від-різняється від української та зараз переживає рефор-му. Що варто знати батькам про систему освіти тут, читайте далі.

Обов’язковому шкільному нав-чанню підлягають усі діти віком від 6 до 18 років – незалежно від їхнього походження чи статусу

перебування в країні (тобто немає значен-ня, має дитина дозвіл на перебування, візу чи знаходиться на території Польщі в рам-ках безвізового руху – дитину зобов’язані прийняти до школи).

Навчальний рік починається 1 вересня й поділяється на семестри. Між семестра-ми є канікули, дати яких відрізняються та залежать від воєводства, в якому зна-ходиться школа. Крім того, під час Різдва і Нового Року є довгі вихідні.

Квітів на 1 вересня ніхто не несе, форма одягу – білий верх, темний низ. Обов’язку носити шкільну форму немає, дитина хо-

дить до школи в повсякденному одязі. Але деякі школи можуть встановлювати свої правила щодо цього – таку інформацію краще уточнити безпосередньо в обраній школі.

Окрема тема – підручники. Як правило, на офіційній сторінці школи є інформація, які саме підручники потрібні для того чи іншого класу. Часами буває, що в одній

тема номерa

к.ю.н. Алла МАЄВСЬКА


паралелі діти вчаться за різними підруч-никами (але протягом навчального року вони вивчають однаковий матеріал). На сторінці школи зазначається, які підруч-ники забезпечує школа, якщо має на це дотацію, а які мають придбати батьки. Роз-повсюджена практика, коли батьки (діти) купують підручники, якими в попередньо-му році вже користувалися інші діти – їхня ціна трохи нижча (знайти такі магазини можна в Інтернеті або на ринках). У цьому випадку варто перевіряти комплектність (зокрема, наявність комп’ютерних дисків). Друковані зошити до підручників краще купувати нові.

Спілкування між учителем і батьками відбувається за допомогою електронно-го щоденника. Батьки мають самостій-но зареєструватися або отримають логін та пароль до своєї сторінки від учителя. Вони мають особистий кабінет, в якому можуть перевірити успіхи дитини, поди-витися рейтинг на фоні класу (паралелі). Крім того, є можливість написати листа до вчителя. За допомогою цієї системи вчи-телі передають свої зауваження батькам

ставляються у вигляді літер, які дорівню-ють відповідним балам, наприклад, А – 5, В – 4, С – 3, D – 2, або іншим способом.

У електронному щоденнику завжди є ін-формація, за яку роботу учень отримав ту чи іншу оцінку (за роботу в класі, за са-мостійну чи домашню роботу). Якщо від-повідь учня хороша, але для виставлення оцінки її недостатньо (наприклад, допов-нював когось), то вчитель може поставити у щоденник + і потім врахувати його при виставленні наступної оцінки. Якщо учень отримав 1, то має обов’язково пересклас-ти, якщо 2 – то в залежності від позиції вчителя (на початку навчального року він оголошує про таку можливість або її від-сутність).

З першого класу шкільною програмою передбачено вивчення однієї іноземної мови. Другу іноземну діти починають ви-вчати в третьому або четвертому класі, за-лежно від школи.

У державних школах учні, які відвідують 1–3 класи, мають право на перебування в групі продовженого дня (świetlica), як правило, з 7:00 до 17:00 або 18:00 (часами передбачена «добровільна оплата» – ін-формацію про це треба дізнаватися без-посередньо у вибраній школі). Під час пе-ребування в групі продовженого дня діти можуть виконувати домашнє завдання під наглядом одного з учителів або піти на до-даткові заняття.

З четвертого класу, як правило, група продовженого дня не передбачена, тому батьки мають потурбуватися про те, хто буде забирати дитину після школи.

Варто зазначити, що іноді правилами школи встановлюється, з якого віку дити-на може самостійно ходити до школи та повертатися додому. І в цьому разі батьки мають підписати документ, що вони несуть відповідальність за безпеку дитини в ці го-дини.

Навчальним закладом завжди пропону-ється додаткове страхування дітей – під час перебування в школі та в післяшкільні го-дини. Як правило, такий додатковий стра-ховий поліс обходиться батькам приблизно в 60–80 злотих на рік.

У разі виникнення неприємних, незро-зумілих ситуацій або конфліктів у класі (школі) батьки мають право звернутися безпосередньо до вчителя, шкільного пси-холога та директора. Дитина-іноземець, яка вчиться в польській школі, має право на освіту та перебування в безпечному се-редовищі на рівні з польськими дітьми.

Корисну інформацію щодо строків і умов рекрутації, прав та обов’язків учня й багато іншого можна дізнатися на сторінці Бюро освіти http://edukacja.warszawa.pl/.

І пам’ятаймо, що кожна дитина у віці від 6 до 18 років, що проживає в Польщі, зо-бов'язана відвідувати навчальні заклади.

Успіхів у навчальному році!

і можуть давати домашні завдання. Вони зобов’язані щодня заповнювати електрон-ний щоденник, відповідно до проведених уроків. Якщо дитина пропустила уроки, то батьки мають написати пояснювальну за-писку вчителю із зазначенням дати й при-чини відсутності, а вчитель зі свого боку закриє такі пропуски як поважні.

На батьківських зборах обговорюються організаційні питання, а також вирішу-ється, куди діти поїдуть під час «зеленої школи» у травні. Зелена школа – це інте-граційний виїзд усього класу на тиждень з учителями та без батьків. При цьому вар-то знати, що діти починають виїжджати від першого класу і часами така поїздка може відбуватися до іншої країни. Отже, варто потурбуватися заздалегідь, щоб ваша ди-тина мала окремий закордонний паспорт і дозвіл на перебування (або візу). Під час батьківських зборів може обговорюватися і встановлюватися певна сума грошей, яка збиратиметься на користь класу або школи (гроші витрачаються виключно на дітей: вони отримують невеликі подарунки на свята або щось купується для святкуван-ня). Протягом навчального року дитина може отримати «завдання» принести до школи якесь печиво або солодощі.

Під час навчання діти часто їздять на екскурсії або ходять у театр чи кіно замість уроків.

Протягом вересня у батьків та дітей є можливість записатися на додаткові безкоштовні заняття, які пропонуються в школі. Як правило, ця інформація нада-ється під час батьківських зборів.

Крім того, якщо дитина-іноземець хо-дить до польської школи перший рік, то має право на додаткові безкоштовні лек-ції з польської мови та предметів, з якими виникли проблеми. Таку допомогу має за-безпечити школа. Для дітей-іноземців, які вчаться у випускних класах, передбачені спрощені варіанти тестів, отже батьки ма-ють звернутися з відповідною заявою до директора школи у вересні.

У класах або коридорах є шафки, де діти залишають частину своїх речей, щоб не носити їх (тому головне не загубити клю-чик).

Система оцінювання в польських шко-лах відрізняється від української. Для всіх початкових шкіл, гімназій і післягімназій-них шкіл для оцінювання існує наступна шкала:

6 – відмінно,5 – дуже добре,4 – добре,3 – задовільно,2 – допустимо,1 – недопустимо.Оцінки від 2 до 6 – позитивні, а 1 – не-

гативна. У початкових класах, де ще від-сутній чіткий розподіл на предмети, відповідно до правил школи, оцінки ви-

6 НАШ ВИБІР №64

18 липня Польська фірма «PESA» виграла тендер на постачання трам-ваїв до Києва. 18 липня Ватажок терористів ДНР Олександр Захарченко запропо-нував замість України створити «Малоросію».20 липня Опитування: понад дві третини українців ніколи не бували за кордоном.26 липня Петро Порошенко поз-бавив українського громадянства екс-голову Одеської ОДА Міхеіла Саакашвілі. 1 серпня Між Україною та Канадою почала діяти зона вільної торгівлі.3 серпня Володимир Кличко заявив про завершення своєї спортивної кар'єри.4 серпня «Wizz Air» оголосив про започаткування нових сполучень із Києва до Любліна та Познані. 7 серпня МЗС висловило протест із приводу зображення на паспор-тах Польщі львівського «Цвинтаря орлят».8 серпня ООН: з 2014 року понад 427 тисяч українців просили про на-дання притулку в Росії, а в Польщі – майже 4,5 тисячі.9 серпня Голова «Укрзалізниці» поляк Войцех Бальчун подав у відставку.9 серпня Уряд України на більше ніж 10% підвищив ціни на алкоголь. 11 серпня ОБСЄ: за 2017 рік на Дон-басі загинули 62 мирних жителя.11 серпня ЗМІ: у виборчій кампанії 2019 року Петро Порошенко обіцяти-ме українцям вступ до ЄС.13 серпня В Одесі пройшов ЛГБТ-па-рад.14 серпня РНБО: Україна не поста-чала ракетних двигунів до Північної Кореї, а натяки на це в американ-ських ЗМІ – це наслідок російської провокації.16 серпня Арсеній Яценюк став співвласником «Espreso.TV».16 серпня «The Economist»: Київ увійшов до десятки найгірших для життя міст світу. 17 серпня В Україні оприлюднено базу даних з інформацією про влас-ників компаній.

вісті з України

СЕРпень2017

липень

Опрацював Анатолій Зимнін на підставі порталів «Українська правда», «Главком», газети «Дзеркало тижня» та агентства «УНІАН».

Міхеіла Саакашвілі позбавлено українського громадянства

Наприкінці липня Державна мігра-ційна служба підтвердила позбав-

лення колишнього голови Одеської ОДА громадянства України. Як виявилося, відповідний указ видав Петро Порошен-ко, а офіційною підставою стало те, що екс-президент Грузії не згадав у своїй ан-кеті, що на батьківщині він знаходиться в розшуку. Новина застала Саакашвілі у США, проте за декілька днів політик з українським біометричним закордон-ним паспортом безперешкодно відві-дав Польщу та Литву. В середині серпня екс-президент заявив, що повернеться в Україну 10 вересня: «Буду їхати з Польщі через пункт пропуску Краковець Львів-ської області», – анонсував він, додаючи, що боротиметься за збереження україн-ського паспорта через суд. «У мене лише одне-єдине громадянство – українське, і їм не вдасться мене його позбавити!», – заявив політик. Нагадаємо, що Прези-дент України Петро Порошенко надав Міхеілу Саакашвілі українське грома-дянство 30 травня 2015 року, признача-ючи його головою Одеської ОДА. Восени того ж року Грузія позбавила Саакашвілі грузинського громадянства.

«Новоросія», «ДНР», «ЛНР», «Малоросія»...

«У країна показала себе як така, що не відбулася... Пропонуємо за-

снувати державу Малоросія», – несподі-вано заявив 18 липня ватажок донецьких терористів Олександр Захарченко. Ідею створення «Малоросії» блискавично за-судили європейські столиці та ОБСЄ. На слова бойовика відреагував президент України. «Захарченко, Плотницький – це не політичні фігури, це – маріонеткове шоу, яке транслює меседжі, отримані з Росії», – заявив Петро Порошенко, до-даючи, що Україна відновить суверенітет над Донбасом і Кримом попри будь-які заяви з боку бойовиків. Кремль проте «відхрестився» від заяв О. Захарченка. «Ми залишаємося вірними мінським домовленостям», – заявив прес-секре-тар президента Росії Дмитро Пєсков. На початку серпня від терміну «Малоросія» відмовився і сам Олександр Захарченко.

Чергові суперечки на лінії Київ – Варшава

МЗС України 7 серпня вручило послу Польщі в Україні Яну Пєклу ноту

протесту у зв'язку з планами Варшави розмістити на сторінках нового паспор-та Польщі зображення польського мемо-ріалу «Цвинтар орлят» на Личаківському кладовищі Львова. «Україна розглядає такі наміри як недружній крок, що нега-тивно впливає на розвиток стратегічного українсько-польського партнерства», – наголосила речниця МЗС Мар'яна Беца. Схожа реакція надійшла також від міністерства закордонних справ Литви, адже польська сторона запла-нувала помістити у своїх паспортах ще й розташовану у Вільнюсі Остру браму, яка вважається сакральним місцем для польських католиків. У відповідь на про-тести дипломатичних відомств України та Литви, Варшава заявила, що остаточ-не рішення про дизайн нових паспортів буде прийняте у вересні, а нинішні ідеї були винесені лише на громадське обго-ворення.

В Україні знову подорожчають алкогольні напої

М інімальна роздрібна ціна півлітро-вої пляшки горілки в Україні зро-

сте з 69,78 грн до 79,55 грн – відповідну постанову прийняв Кабінет Міністрів 9 серпня. Згідно з документом, мінімаль-ні ціни на натуральні вина будуть підви-щені на 12% (до 37 грн за пляшку 0,7 л у роздрібній торгівлі), на кріплені вина й вермути – на 7% (до 45 грн), на шам-панське за пляшку 0,7 л – на 13,3% (до 79,19 грн). Крім того, уряд передбачає збільшення мінімальної оптово-відпус-кної ціни коньяку. Додамо, що востаннє Кабмін підіймав мінімальні ціни на алко-голь у листопаді 2016 року.


ВІД ОЗНАЙОМЛЕННЯ З КУЛЬТУРОЮ ПРЕДКІВ ДО ЗАМІННИКА РЕПАТРІАЦІЇ. 10 РОКІВ ЗАКОНУ ПРО КАРТУ ПОЛЯКА

7 вересня виповнюється 10 років, як польський Сейм ухвалив закон про Карту поляка – документ, що підтвер-джує приналежність до польського народу осіб, які громадянами Польщі не є. За цей час права власників Кар-ти кілька разів змінювали, а посвідка, яку на початку отримували переваж-но пенсіонери та студенти, перетво-рилася на пострадянському просторі на європейський аналог грін-карти. Одночасно отримати Карту стає все важче навіть особам, чиє польське походження добре задокументоване.

Т реба визнати, що Польща не була пер-шою державою, що ініціювала видання

подібних карт, – «оформити» етнічних жи-телів поза сучасними кордонами країни раніше вирішили в Угорщині, в Будапешті. І угорська, і польська влада тоді керува-лася подібною логікою – допомогти тим етнічним угорцям та полякам, хто зберіг національну культуру, утримувати зв’язок із батьківщиною, яка пройшла непросту трансформацію 90-х і тепер може похвали-тися зростаючим добробутом та членством у ЄС. Щоправда, розмах ініціатив виявився різним – 100 тисяч Карт поляка було вида-но вже наприкінці 2012 року, а на 2016 рік ця цифра наблизилася до 250 тисяч.

«Коли 10 років тому запроваджували Карту поляка, передбачалося, що особи з польським походженням із 15-ти постра-дянських країн зможуть приїхати до Поль-щі та ознайомитися з історико-культурною спадщиною країни пращурів, – говорить Ксенія Наранович, голова Фонду розвит-ку «Понад кордонами». – Звідси головний бонус Карти поляка в ті часи – полегшена процедура отримання візи. Полякам зі Сходу хотіли компенсувати понад півсто-літнє перебування поза польською держа-вою та її культурою. На той момент мігра-ційна політика Польщі виглядала інакше: безробіття було високим, тому економіка країни з полегшенням сприйняла масову міграцію на Захід. Не ставилося за мету за-охочувати людей до переїзду. До того ж на початку Карта поляка не давала підстав

для швидкого отримання карти постійного перебування та громадянства. Був безкош-товний проїзд, відвідування музеїв. Єдине полегшення, яке пропонували тим, хто хо-тів залишитися, це безкоштовне навчання й можливість праці без додаткових дозво-лів».

Тепер ситуація виглядає інакше – влас-ники Карти поляка вважаються в Польщі привілейованими мігрантами. По-перше, вони з першого дня мають право офор-мити постійний дозвіл на проживання, по-друге, залишається право на роботу та безкоштовне навчання, а також низка пільг, по-третє – з минулого року можуть розраховувати на грошову допомогу при переїзді до Польщі. «Нині Карта поляка дає її власникам незрівнянно більші права на ринку праці чи при легалізації перебуван-ня, ніж мають ті мігранти, хто роками живе в Польщі з родиною та справно платить податки. Протягом 10 років, що минули, от-римання дозволу на роботу видовжилося, візові черги збільшилися. Польським пра-цедавцям банально вигідно запрошувати на роботу власників Карти. Тому не дивно, що зацікавлення цим документом на пост-радянському просторі б’є всі рекорди», – додає К. Наранович.

Але, виявляється, не все так безхмарно – із появою додаткових бенефітів отримати Карту поляка, принаймні в Україні, ста-ло набагато важче. Про це свідчать перші підсумки дослідження про ситуацію влас-ників Карти, яке проводить варшавський

Фонд розвитку «Понад кордонами». Євген Кузніцов, студент факультету міжнарод-них відносин Варшавського університету, котрий пише дипломну роботу про Карту поляка, вирішив висвітлити тему через приватну історію:

«Моя мама – полька за походженням, що не рідкість у моєму рідному Красилові. Ще в дитинстві я дізнався про Карту поляка і про можливості, які вона дає. Уже в 9 класі я вирішив, що хочу вчитися в Польщі, і став готувати потрібні документи. Зрештою інші мої родичі Карту вже мали. Але тут я зітк-нувся з неочікуваними труднощами – було дуже складно записатися на прийом до консула. Телефонну слухавку ніхто не брав, мейли залишалися без відповіді», – скар-житься Євген. Він вирішив не чекати, при-їхати до Польщі й на місці зробити дозвіл на постійне проживання. «У Вінницькому консульстві щоденно призначається спів-бесіда 10–15 аплікантам. А Карту отриму-ють 2–3, це не так багато. При цьому решта де-факто отримує відмову, але у статисти-ці вони не фігурують. Молодим простіше приїхати до Польщі й тут зробити карту постійного перебування, тоді як старші люди цього робити не будуть. Отже, вони залишаться без тих привілеїв, які пообіця-ла польська держава».

Труднощами із записом на візит до кон-сульства проблеми тих, хто згідно з зако-ном має право на Карту поляка, не обме-жуються. Як зазначає Ксенія Наранович, консули, від яких залежить рішення про

Олена БАБАКОВА


видачу Карти, не мають єдиного, погодже-ного в польському МЗС списку питань до аплікантів, що призводить до значної ролі суб’єктивного фактора в процесі прийнят-тя рішення. «Нещодавно до нас потрапила інформація, що один із консулів питає від-відувачів про родинні традиції дому Шопе-нів... Мені б дуже хотілося, аби на це питан-ня відповів хтось із польських урядовців». «Про питання щодо УПА можна й не зга-дувати – це вже стандарт, – розповідає Є. Кузніцов. – Підготовка до співбесіди в консульстві – це цілий бізнес, заявникам доводиться платити спеціальним агенціям, аби бути певними в результаті. За окремі кошти вас навіть можуть просунути в чер-зі».

Ще одна проблема – консули не доку-ментують відмови у справах про Карту. Це важливо, бо з відмовою аплікант може скласти апеляцію, натомість польські дип-представництва взагалі не інформують, що щось таке як апеляція у цій процедурі існує. За словами Є. Кузніцова, апеляції до Ради у справах поляків на Сході можна перера-хувати на пальцях обох рук. «90% людей, яких я опитав у рамках дослідження, взага-лі не знали, що від консула треба вимагати письмове рішення, яке має бути видане згідно з нормами Адміністративно-проце-суального кодексу, і що маючи це рішен-

ня, можна поборотися за свої права», – констатує дослідник.

Навіть для тих, хто Карту отримав і вже приїхав до Польщі, справи теж не вигляда-ють райдужно. Аби отримати дозвіл на по-стійне проживання, особа має довести, що планує пов’язати своє життя з Польщею. Як доказ таких намірів деякі інспектори сприймають зняту квартиру, натомість інші – підписаний трудовий контракт на кілька років. Знову дається взнаки брак уніфі-кованих процедур. З обіцяною минулого року матеріальною допомогою теж труд-нощі – заяви на неї у Варшаві приймали лише до кінця березня. Потім був комуні-кат, що з’явилося додаткове фінансування, але тільки для тих, хто подався до кінця травня. Якщо додати до цього, що новелі-зована норма про воєвод, які мають право видавати Карти поляка, досі лежить мер-тво, бо не з’явилося відповідне міністер-ське розпорядження, – можна сказати, що минулорічне оновлення закону пар тією «Право і справедливість» поки значною мірою залишається декларацією, яка не тягне за собою відповідних кроків з боку держави.

Як зазначає Ксенія Наранович, Карта по-ляка – це сьогодні найкоротший шлях до отримання євросоюзного громадянства, якщо не брати до уваги людей, які користу-

ються механізмом репатріації. Власникам Карти потрібно менше ніж півтора року з моменту переїзду на Захід, аби отримати паспорт країни ЄС. При цьому до них не висуваються жодні вимоги певного рівня прибутків, формального працевлашту-вання чи ведення господарчої діяльності. Саме тому всі обставини надання Карти вимагають максимальної кодифікації та уніфікації. В протилежному випадку той факт, що Карта з інструмента культурного діалогу перетворилася на інструмент ре-патріації-лайт, все активніше використову-ватимуть нечесні посередники.

Тих читачів, хто має Карту поляка, або тільки планує її отримати, або намагався, проте без успіху, заохочуємо взяти участь у дослідженні Фонду розвитку «Понад кор-донами» – його результати будуть проана-лізовані й опубліковані, а висновки пере-казані тим інституціям, які відповідають за міграційну політику Польщі та співпрацю з поляками на Сході.

Анкети для аплікантів на Карту: http://bit.ly/2rNSm1w анкети для власників документа: http://bit.ly/2qubQER анкети для та тих, хто отримав відмову в консульстві: http://bit.ly/2qyHwIj .

9

варто знати – Польща


УНІВЕРСИТЕТ «COLLEGIUM CIVITAS» СВЯТКУЄ 20-ТУ РІЧНИЦЮОдин з лідерів серед приватних університетів Польщі «Collegium Civitas» святкує нині свою 20-ту річницю. Професор Ядвіга Коралевич була співзасновником та першим ректором цього навчального закладу, тож як ніхто інший може розповісти про історію його заснування.

У ніверситет «Collegium Civitas» створили професори Ін-ституту політичних досліджень Польської академії наук. В інституті працювало близько 70 науково-дослід-

них працівників, котрі не займалися викладацькою діяльністю, бо в ПАН можна лише навчатися на док-торському та післядипломному рівнях. Тим часом у Польщі щораз більше молодих осіб після закін-чення школи хотіли продовжувати навчання. Підростало покоління демографічного буму 80-х років. Державні вищі навчальні заклади були переповнені, тому почали з'являтися при-ватні. Ми, професори Польської академії наук, теж хотіли навчати молодь на бакалаврському та магістерському рівнях. Тому Польська академія наук долучила до Інституту політичних досліджень ще чотири відділи: Інститут філософії та соціології, Інститут іс-торії, Інститут слов'янознавства та Інститут мистецтв, створивши університет «Collegium Civitas».

На яких факультетах проводиться навчання в університеті «Collegium Civitas»?

Ми пропонуємо навчання в рамках понад 25 польськомовних та 30 англомовних і двомовних програм із таких спеціальностей: журналістика та нові медіа, управління і маркетинг, міжнародні відносини й дипломатія, інформаційна безпека, соціологія, куль-тура та мистецтво, психологія і коучинг. Університет «Collegium Civitas» проводить навчання на бакалаврському, магістерському, докторському та післядипломному рівнях. Він належить до елі-тарного грона Конференції вищих навчальних закладів Польщі з європейською акредитацією Польської акредитаційної комісії.

Але не лише професори ПАН викладають в «Collegium Civitas». Минулого року у списку викладачів університету можна було також знайти прізвище Броніслава Коморов-ського – колишнього президента Польщі.

Так, минулого року в нас проводив лекції президент Броніс-лав Коморовський. Нас дуже тішило, що він захотів поділитися зі студентами своїм багатолітнім політичним та міжнародним досвідом. Варто також згадати, що студенти поставили йому дуже високу оцінку. Після кожного семестру вони оцінюють своїх викладачів.

У 2000 році відомий у Польщі редактор Яцек Жаковський по-чав завідувати кафедрою журналістики; заняття з тележурна-лістики вів у нас Гжегож Мечугов. Яцек Жаковський запрошує до співпраці багатьох відомих журналістів. Протягом останніх двох років існує також англомовна програма з вищезгаданої спе-

ціальності. Студенти з України часто обирають цей факультет. Протягом двадцяти років університет розвинувся. Ми почали запрошувати спеціалістів-практиків, а не лише науковців, тому що студенти сподіваються отримати, окрім теоретичних знань, також практичні, котрі краще зможуть підготувати їх до праці за фахом. Також залучено до співпраці колишніх дипломатів, про-фесорів, які виконували за різних урядів функції міністра освіти та науки, міністра адміністрації та впровадження цифрових тех-нологій, віце-міністра закордонних справ. Голова ради директо-рів Варшавської фондової біржі, представники позаурядових ор-ганізацій «Amnesty International» та Гельсінського фонду з прав людини також викладають у нас.

Ви згадували про студентів з України. Чи багато їх навча-ється в університеті «Collegium Civitas»?

У нас здобуваюь освіту представники понад 50-ти країн сві-ту. Маємо також студентів з України – вони обирають як поль-ськомовні, так і англомовні програми. Хочу підкреслити, що це чудові студенти, котрі беруть активну участь у житті універси-

тету. Вступають до студентського самоврядування, стають організаторами й учасниками кар'єрних днів (зустрічі

працедавців з іноземними студентами з усієї Варша-ви, які проводяться щороку в «Collegium Civitas»),

проявляють себе в International Students Club, навіть грають у театрі університету «Collegium Civitas». Минулого року на урочистості завер-шення академічного року студентки з України співали соло.

Дуже приємно це чути. Чи є якісь стипендії для іноземних студентів?

Так, маємо стипендії на виїзди за обміном до євро-пейських університетів у рамах програми «Erаsmus+». Наш

навчальний заклад підписав договори з понад 70 університетами Європи, Америки та Азії.

Варто також згадати про дофінансування, котре ми отрима-ли цього року від Європейського Союзу. В академічному році 2017/2018 пропонуємо три спеціальності, на яких іноземні сту-денти отримуватимуть стипендію – близько 150 євро щоміся-ця 10 місяців на рік протягом усього навчання: User Experience Design i Central and Eastern European Studies на бакалавраті та Criminal Justice на магістратурі. Наступного року дофінансуван-ня отримають інші програми.

Це добра новина для наших студентів. Вони, безсумнівно, зацікавляться такою можливістю. Університет «Collegium Civitas» займає дуже високу позицію в рейтингах поль-ських ВНЗ, правда?

Уже через три роки після створення цього навчального закла-ду, в 2001 році ми отримали нагороду «Золота залікова книжка» як найкращий недержавний університет. Наші програми з соціо-логії та політології визнані найуспішнішими серед приватних університетів Польщі. Цю нагороду ми отримували шість років поспіль. Цього року у відомому рейтингу журналу «Перспекти-ви», крім соціології та політології, спеціальність «міжнародні відносини» теж зайняла перше місце. Ми дуже пишаємося цими результатами.

Дуже дякую Вам за інтерв'ю!

З професором соціології Ядвігою Коралевич, президентом «Collegium Civitas» і першим ректором університету в 1997–2006 рр. розмовляла Мирослава КЕРИК

Ядвіга Коралевич


УКРАЇНСЬКИМИ СЛІДАМИ ПАРИЖАЦе місто називають столицею моди та містом закоханих, воно надихало й надихає письменників, поетів, художників на створення шедеврів. Собор Нотр-Дам, Ейфелева вежа, Лувр, Монмартр і багато інших відомих місць французької столиці щороку приваблюють мільйони туристів з усього світу, в тому числі – з України. Але не всі знають, що Париж має свою унікальну українську складову і свого часу саме це місто стало прихистком для переслідуваних українських інтелектуалів.

У країнська імміграція у Франції має довгу історію й сягає часів Київської Русі, коли Анна Ярославна, донька

Ярослава Мудрого у ХІ столітті виходить заміж за французького короля Генріха І і стає королевою Франції. З собою до Па-рижа Анна привозить увесь свій почет та посаг з його найціннішою частиною – рукописами, серед яких, за даними дея-ких істориків, було й Реймське Євангеліє. За легендою, саме на ньому присягали французькі королі. Правда це чи ні – не відомо, але відомо, що саме завдяки Анні французи дізналися про культуру Київ-ської Русі. ЇЇ тут і досі називають Анною з Києва (Anne de Kiev), а в містечку Санліс під Парижем все ще знаходиться Абатство Святого Вікентія, засноване Анною.

Загалом українську міграцію можна по-ділити на політичну, мистецьку, наукову та економічну. Усі вони мають дещо різні причини, свій час і свої історичні контек-сти, але кожна з них додала до українсько-го Парижа свою незамінну складову.

Вихідці з України протягом століть впливали на політичне та інтелектуальне життя Франції. В часи козаччини диплома-тичну та військову кар'єру тут зробив син автора першої української конституції Пи-липа Орлика – Григорій, а в університетах Парижа та Страсбурга навчалося багато української молоді.

На початку ХІХ століття в Парижі меш-

кає кілька родин політичних переселен-ців, що тікають із Російської імперії через переслідування. Масова ж політична іммі-грація українців до Парижа починається у 20-х роках ХХ століття, коли після пораз-ки Визвольної війни сюди приїздять вій-ськові армії УНР із родинами.

Одним із найвідоміших політичних бі-женців був Симон Петлюра – головний отаман та голова Директорії УНР. Після декількох років еміграції у Польщі, Ав-стрії, Угорщині та Швейцарії, у 1924 році Петлюра оселяється в Парижі. Разом із родиною український політичний діяч живе в готелі в центрі Парижа, у Латин-ському кварталі. Цей готель, що знахо-диться на вулиці Тенар, 7 (Rue Thénard), все ще приймає відвідувачів. Петлюра із однодумцями починає видавати україн-ський журнал «Тризуб», створює бібліоте-ку, яка, до слова, є першою українською бібліотекою в Європі. 25 травня 1926 року отаман УНР виходить із ресторану «Буль-йон Шартьє» (Bouillon Сhartier), що й досі знаходиться на вул. Расін, 3 (rue Racine), кілька хвилин по тому в нього стріляють із пістолета на розі бульвару Сен-Мішель (boulevard Saint Michel) та вул. Расін (rue Racine). Смертельно пораненого Петлюру везуть до лікарні, що знаходиться непо-далік, на бульварі Сен-Жермен (boulevard Saint Germain), але врятувати йому життя не вдається. Симона Петлюру поховали

на кладовищі Монпарнас (Montparnasse). У приміщенні лікарні «Шаріте», в якій по-мер український лідер, сьогодні діє Укра-їнська греко-католицька церква св. Во-лодимира, а у стіні, біля якої він лежав на ліжку, встановили поминальний хрест.

До слова, бібліотека, заснована Симоном Петлюрою, працює до сьогодні. Вона зна-ходиться на вул. Палестін (rue de Palestine) у 19-му районі Парижу. ЇЇ фонди перед Другою світовою війною нараховували близько 15 тис. томів, але під час війни книги було конфісковано, а бібліотеку лік-відовано. Після війни довелося збирати книги з нуля. Поруч із бібліотекою знахо-диться Музей Симона Петлюри, де мож-на побачити особисті речі отамана УНР: сорочку зі слідами крові, у якій його було вбито, ремінь, пасмо волосся, нагороди, документи. Керує музеєм та бібліотекою Ярослава Йосипишин – донька бойового побратима Симона Петлюри.

Емігрував до Парижа і політичний опо-нент Петлюри та відомий український анархіст Нестор Махно. Рятуючись від смерті у протистоянні з більшовиками, йому вдається перетнути кордон із Румуні-єю, а далі – дістатися до Парижа. Але життя в еміграції, як писав він, буде найтрагічні-шим його досвідом. «Батько» Махно, відо-мий анархіст, що в Гуляй-Полі звик діяти, у Парижі ховався під прізвищем Міхненко і не мав можливості проявити себе в ролі

Юлія ЛАЩУК


лідера. Аби ви-жити та прого-дувати родину, Махно береть-ся за будь-яку

роботу – плете капці з соломи, працює теслярем і працівником сцени Гранд Опе-ра. Саме там знайомиться із українським кінорежисером Євгеном Деславом (Євген Слабченко), що заснував у Парижі товари-ство «Друзі українського кіно» («Les amis du cinema ukrainien»), яке пропагувало українські фільми за кордоном. Махно зустрічається в Парижі з Петлюрою та ін-шими діячами еміграції: за деякими дже-релами, вони навіть планують спільний похід на Україну, який так і не здійснився. Нестор Махно помер від сухот і похований на цвинтарі Пер-Лашез (Cimetière du Père Lachaise). Урну з його прахом замурували в стіну Комунарів під номером 6686.

Українську складову має і наукове життя Парижа та його околиць. Сарсель (дослів-но з французької sarcelle перекладається як «дика качка») був містечком на північ від Парижа, куди приїздили на полюван-ня мисливці. Вони зупинялися в єдиному готелі – «Босіжур», який пізніше викупили та передали в користування українським науковцям. 1951 року тут було відновлено Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ), яке до 1939 року існувало у Львові та було ліквідоване радянською владою. НТШ у Сарселі фактично стає Академією Наук в еміграції, бо тільки тут науковці з різних галузей, але передусім мовознавці, істо-рики та філософи, могли без перешкод працювати над своїми дослідженнями. За свою працю вони отримували символічну винагороду, а тому, аби якось утримати себе та родини, повинні були обробляти земельну ділянку навколо будинку та ви-рощувати овочі. Кожен із них жив в окре-мій кімнаті колись мисливського готелю, а тепер наукового центру.

За час існування НТШ у Сарселі було видано Енциклопедію українознавства, англомовну українську енциклопедію, численні довідники, журнали. В архіві то-вариства знаходиться близько 20 тисяч томів діаспорної літератури з усього світу, колекція мікрофільмів, старих фотографій, листів і документів. Товариство фінансува-лося пожертвами діаспори зі Сполучених Штатів і Канади, але після проголошення Незалежності та повернення приміщення НТШ у Львові, фінансування практично припинилося й осередок у Сарселі почав занепадати.

Українські сліди можна відшукати і в культурному житті Парижа. Багато імен – як у ХХ столітті, так і зараз – пов'яза-ні з Паризькою оперою. Киянин Серж Ли-фар (Сергій Лифар) – всесвітньо відомий танцівник та балетмейстер, що в 24-річ-

ному віці очолив балет-ну трупу Гранд Опера і багато років працював керівником цього теа-тру, не покинувши його навіть у період окупації під час ІІ світової війни. Українському балет-мейстеру завдячують відродженням фран-цузького балету, його називають засновником нового стилю танцю – неокласицизму. За час своєї 30-річної кар'єри Серж Лифар поставив більше 200 балетних постановок, створив Ін-ститут хореографії при Гранд Опера, довго ви-кладав історію й теорію танцю в Університеті Сорбонна та був ректо-ром Університету танцю. Крім свого танцюваль-ного таланту, Серж Ли-фар – ще й непоганий художник, а серед його паризьких друзів – такі відомі постаті, як Пабло Пікассо, Жан Кок-то, Марк Шагал та інші. Малювати колиш-ній танцівник почав у 65-річному віці.

Паризький період мав у своєму житті й український художник і скульптор, ос-новоположник кубізму в скульптурі Олек-сандр Архипенко. У 1908 році він переїхав до Парижа, щоб навчатися в Паризькій школі мистецтв, а вже у 2010 році відкрив у французькій столиці власну школу, де розвивав свій напрям – кубізм у скульпту-рі. О. Архипенко жив у мистецькій колонії «Вулик» («La Ruche»), що знаходилася в Па-сажі Данціг (Passage Dantzig) у 15-му райо-ні Парижа і являла собою комплекс зі 140 художніх студій, які за символічну плату здавалися митцям-початківцям. Тут ми-тець знайомиться із Амадео Модільяні та низкою інших відомих художників, в тому числі – з українським корінням. Багатьох із них пізніше назвали представниками так званої «Паризької школи».

Однією з таких його знайомих була Соня Делоне (справжнє ім'я – Сара Штерн) – українська та французька художниця й дизайнерка єврейського походження, народжена в Одесі, що здобула світову славу як представниця напряму арт деко – поєднання модерну та авангарду. Вона надихалася роботами Ван Гога, Гоге-на й Матісса, товаришувала з Гійомом Аполінером, Пабло Пікассо, Василем Кандинським, створювала театральні костюми, кераміку, вітражі, одяг та взут-тя. Соня стала першою художницею, персональна виставка якої відбулася

в Луврі за її життя, а в 1976 році вона отримала найвищу нагороду Франції – орден Почесного легіону. Її роботи можна побачити в найвідоміших музеях світу, а її іменем названо вулицю в Парижі.

Після Другої світової війни в столиці Франції опинилося багато акторів укра-їнських театрів, які рятувалися від репре-сій, серед них – колишня акторка театру «Березіль» Наталія Пилипенко. Їй вдало-ся згуртувати навколо себе українських акторів і створити у французькій столиці «Українську театр-студію», що відіграла десятки спектаклів українською мовою.

Писати про український Париж можна безкінечно, а щоб його дослідити – точ-но не вистачить відпустки, але спробува-ти таки варто. Для багатьох із цих людей Париж став лише тимчасовою зупинкою, а для інших – шансом на життя та свобо-ду слова й творчості. Багато імен, деталей, фактів, локацій і документів безслідно зни-кло. Ми вже ніколи не відтворимо повної картини, але ще й досі можна знайти деякі вулиці, споруди та кав'ярні, що пам'ятають події сторічної давності, можна перечита-ти пожовклі сторінки книг, листів і доку-ментів із музею чи української бібліотеки та уявити собі Париж, яким він був тоді, для цих людей. Тому поціновувачам тема-тичних подорожей або ж тим, хто втомив-ся від натовпів навколо Ейфелевої вежі чи інших туристичних місць, раджу роззир-нутися навколо, купити круасанів у най-ближчій пекарні та вирушити на пошуки справжнього українського Парижа.

Готель "Босіжур", нині осередок Наукового товариства імені Шевченка. Фото надане Остапом Кривдиком

Віктор та Катерина Ющенки в Парижі біля могили Симона Петлюри. Кладовище Монпарнас, 16 листопада 2005 року. Фото Skapirus. Джерело: http://maidan.org.ua


українці в Польщі

У новий навчальний рік – з українською мовою

Людмила ЛАБОВИЧ

Навчання української мови в післяво-єнній Польщі має свою специфіку, зумовлену історично-політичними

чинниками: виселенням з етнічних земель 1947 року, розпорошенням на понімецьких територіях та політикою, спрямованою на «ліквідацію українського питання». Резуль-татом цього є нинішня значна розпороше-ність установ, у яких відбуваються заняття з української мови. З другого боку, до Поль-щі потрапляє щораз більша кількість грома-дян України. Останніми роками вони засно-вують заклади, в яких діти й молодь можуть зберігати свою мову та культуру.

Нині вивчення української мови як рідної ведеться в п’яти українських школах, школах з українськими класами та численних пунк-тах навчання, що знаходяться у понад 100 місцевостях аж в одинадцятьох воєводствах.

Школи з українською мовою навчання становлять лише кілька відсотків усіх уста-нов, де діти можуть вивчати рідну мову. Вони тримають добрий рівень навчання, про що свідчать результати різних екзаменів. Ці школи призначені перш за все для представ-ників меншини, але навчаються в них також діти мігрантів з України, яких останнім ча-сом – щораз більше. Майже всі мають гур-тожитки. Діють при них українські ансамблі, організовуються заходи, часто у співпраці з українськими громадами.

Найстаршим серед усіх є Комплекс за-гальноосвітніх шкіл №4 ім. Б.І. Антонича в Лігниці (Нижньосілезьке воєводство), при якому існували досі ліцей і гімназія. Це дво-мовна школа, в якій заняття відбуваються польською та українською мовами. 7 жовтня заклад святкуватиме 60-літній ювілей.

Довгою традицією може похвалитися Комплекс загальноосвітніх шкіл ім. Т. Шев-ченка в Білому Борі (Західнопоморське воє-водство). Навчаються тут діти від початкової школи до ліцею.

На території Вармінсько-мазурського воє-водства існують дві школи: Комплекс шкіл з українською мовою навчання ім. Л. Українки в Бартошицях та Комплекс шкіл з українсько- ю мовою навчання в Гурові-Ілавецькому – найбільша установа серед усіх навчальних закладів української меншини в Польщі. У школі в Бартошицях існували досі садок, початкова школа й гімназія, при школі в Гу-рові-Ілавецькому – гімназія та ліцей. Унаслі-

док реформ у польській освіті гімназія пере-творюється на початкову школу.

Єдиною школою на теренах, з яких висе-лено українців, є Комплекс загальноосвітніх шкіл №2 ім. М. Шашкевича в Перемишлі (Підкарпатське воєводство). Це двомовна школа, в якій можуть навчатися діти від сад-ка до ліцею.

Окрім того, при польських школах діють українські класи, однак вони становлять лише 1% усіх закладів. Прикладом є хоча б Комплекс шкіл ім. А. Міцкевича в Біль-ську-Підляському – найбільший пункт нав-чання української мови у Підляському воє-водстві.

З огляду на велике розпорошення укра-їнців у Польщі найпопулярнішою формою навчання є міжкласні, міжвідділові, міжсад-кові та міжшкільні пункти навчання. Ста-новлять вони навіть до 90% усіх установ, де відбуваються уроки української мови, хоча це найменш ефективна форма навчання.

Такі пункти спрямовані лише до дітей на-ціональних меншин. З огляду на те, що діти громадян України не можуть навчатися рід-ної мови за таким принципом, як представ-ники меншин, почалися спроби організації різних форм навчання для дітей-мігрантів. Прикладом є відкритий у 2016 році відділ української суботньої школи, що містить-ся у Zespoł Szkół Stenotypii i Języków Obcych w Warszawie (вул. Ogrodowa 16). Його опіку-ном є Фонд «Наш вибір», який, окрім того, веде в Українському домі Дитячий клуб «Ру-кавичка». Від вересня 2016 року також поча-ла працювати у Варшаві школа «Материнка» ім. Дмитра Павличка – український навчаль-ний заклад, в якому проводиться викладан-ня загальноосвітніх предметів українською мовою в 1–11 класах за навчальною програ-мою Міністерства освіти і науки України.

Пункти навчання для дітей-мігрантів іс-нують також в інших великих містах Поль-щі. У Вроцлаві заняття з української мови, релігії та етнографії і розвиваючі заняття для дошкільнят відбуваються в Українській суботній школі, що діє при Центрі україн-ської культури і розвитку. У Кракові з ве-ресня поточного року в одній із початкових шкіл відкривається перший клас із додатко-вим вивченням української мови, традицій і культури України. У планах двомовні поль-сько-українські класи.

Починається новий навчальний рік у Польщі. Ми розповімо вам, де молоді українці – пред-ставники національної меншини та мігранти з України – можуть вивчати українську мову.

ZSO nr 4 w Legnicyвул. Szewczenki 1059-220 Легниця тел.: +48 76 723-31-06e-mail: [email protected]/Zespół-Szkół-Ogólnokształcących-nr-4-w-Legnicy-414803228620241/

Zespół Szkół Nr 2 w Białym Borzeвул. Żymierskiego 2778-425 Білий Біртел./факс: +48 94 37 39 026e-mail: [email protected] www.liceum-bialybor.eu

Zespół Szkół z UJN w Górowie Iławeckimвул. Szkolna 6 11-220 Гурово-Ілавецькетел.: +48 89 76 11 243 е-mail: [email protected] www.szkolazdumka.plwww.facebook.com/ZSzUJN/

Zespół Szkół z UJN w Bartoszycachвул. Leśna 111-200 Бартошицетел.: +48 89 762 18 30е-mail: [email protected]://www.lesiabart.pl www.facebook.com/UJNBARTY/

ZSO nr 2 w Przemyśluвул. Smolki 1037-700 Перемишль тел./факс: +48 16 678 53 47e-mail: [email protected]://szaszk.edu.pl

Fundacja Nasz Wybórвул. Zamenhofa 100-153 Варшавател.: +48 22 258 40 18, +48 727 805 764e-mail: [email protected]

Centrum Ukraińskiej Kultury i Rozwoju we Wrocławiuвул. Ruska 46A/201 50-079 Вроцлавтел.: +48 571 330 203www.facebook.com/CUKR.Wroclaw/

Українська суботня школа у Варшаві Zespoł Szkół Stenotypii i Języków Obcych w Warszawie,вул. Ogrodowa 16тел.: +48 576 677 498e-mail: [email protected] Facebook: @ua.szkola.waw

Школа «Материнка» ім. Дмитра Павличкавул. Raszyńska 22Gimnazjum 20 1 поверх, кабінети 26, 27, 28тел.Ж +48 729 467 399Facebook: @szkola.ua.Materynka

А Д Р Е С И


легалізація

Одружуємося в Україні

Рання осінь – це найбільш популярна серед молодят пора для одруження. З кожним роком одружуватися в Україні стає все простіше. Онлайн-реєстрація шлюбу та подання документів через Інтернет, «шлюб за добу» та інші нововведення можуть перетворити Україну на популярне місце для реєстрації шлюбу, а українські міста, можливо, в майбутньому складатимуть конкуренцію американському Лас-Вегасу за кількістю одружень. Чи насправді все так просто, скільки часу й грошей потрібно витратити на церемонію державної реєстрації шлюбу та яку процедуру мають пройти наречені, якщо один/одна з них – іноземець/іноземка?

Реєстрація шлюбу для громадян України

Якщо обоє наречених – громадя-ни України, то для подання заяви про державну реєстрацію шлюбу достат-ньо з'явитися особисто до відповідно-го органу державної реєстрації шлюбу з дійсним паспортом. Якщо заявники або один із них раніше перебували в шлю-бі, потрібно предоставити документи, що підтверджують припинення попе-реднього шлюбу або визнання шлюбу недійсним. Це можуть бути свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу чи про визнання шлюбу недійсним, яке набрало законної сили; свідоцтво про смерть одного з по-дружжя, висновок відділу державної реє-страції актів цивільного стану про анулю-вання актового запису про шлюб, який є недійсним.

Окрім цих документів, сплачуємо держ- мито в розмірі 0,85 грн, послуги держав-ної реєстрації актів цивільного стану та послуги РАЦС за складання заяви про реєстрацію шлюбу. Існує затверджений перелік платних послуг РАЦСу, на підста-ві якого уповноважені органи Міністер-ства юстиції визначають вартість кожної послуги на території конкретної області. Наприклад, у Львівській області подання заяви обійдеться у 64 грн, проведення повної урочистої церемонії реєстрації шлюбу у відділі РАЦС – у 642 грн; у Тер-нопільській області подання заяви обій-деться у 55 грн, а проведення урочистого обряду з музичним супроводом у вихідні

та святкові дні – 900 грн. Слід зауважити, що скорочена урочистість коштуватиме в кілька разів дешевше, а виїзний обряд – у кілька разів дорожче.

Раніше існував єдиний офіційно за-тверджений порядок державної ре-єстрації шлюбу, який передбачав, що шлюб реєструється не раніше ніж через місяць від дня подання заяви. Приско-рити процедуру одруження можна було лише у випадку важливих на те причин – вагітності нареченої, народження дити-ни чи існування безпосередньої загрози життю принаймні одного з наречених. Тоді шлюб реєструється в день подання відповідної заяви або в будь-який інший день за бажанням наречених.

«Шлюб за добу»

Окрім описаного вище порядку дер-жавної реєстрації шлюбу, вже існує інша можливість. 29 липня 2016 року в Укра-їні запустили пілотний проект «Шлюб за добу», завдяки якому пари можуть не че-кати місяць, а одружитися через добу піс-ля подання документів. Першими випро-бували проект міста, наближені до зони проведення АТО, – Херсон, Маріуполь та Сєвєродонецьк, а також туристичні міста – Київ, Львів і Одеса. На даний момент одружитися за новою пришвидшеною процедурою можна у 35 містах України. Для нетерплячих наречених «шлюб за добу» коштуватиме значно дорожче, ніж звичайна урочиста церемонія. Це пов'я-зано передусім з витратами організатора урочистості. Найдешевше така послуга

обійдеться неподалік зони АТО – близь-ко 150 грн (для учасників АТО вона без-коштовна), а от «шлюб за добу» в Києві може обійтися навіть у майже 9 тис. грн. У Львові в кілька разів дешевше коштує ця послуга в аеропорту чи на стадіоні «Арена-Львів». Незважаючи на досить високу вартість, незаперечною пере-вагою послуги є швидкість реалізації та практично відсутність бюрократії. «Шлю-бом за добу» можуть користуватися також іноземні громадяни. Все ж пам'я-тайте: пілотний проект передбачає лише можливість вибору заявниками бажаної дати державної реєстрації шлюбу, проте не позбавляє необхідності подання для цього документів, передбачених чинним законодавством України.

Онлайн-реєстрація дати шлюбу

Ця можливість існує від 2015 року. Вона може зацікавити громадян України, які проживають за кордоном, але плану-ють одружуватися в Україні. Щоб пода-ти заяву для реєстрації акта цивільного стану онлайн, реєструємося на сторінці www.dracs.minjust.gov.ua та після входу в особистий кабінет користувача оби-раємо «заява про державну реєстрацію шлюбу», а потім – дату, регіон, тип органу ДРАЦС та вид церемонії. У процесі запов-нення формуляра ви побачите попере-дження, що заяву на державну реєстра-цію шлюбу необхідно підписати особисто в обраному відділі ДРАЦС не пізніше од-ного календарного місяця до обраної онлайн дати реєстрації шлюбу.

Тетяна РОДНЄНКОВА


легалізація

Шлюб з іноземним громадянином

Шлюб з іноземним громадянином на те-риторії України суттєво не відрізняється від шлюбу громадян України. Єдиним важливим нюансом є те, що іноземний громадянин на момент реєстрації шлюбу має легально перебувати на території України. Громадя-ни Євросоюзу можуть легально перебува-ти в Україні (без оформлення посвідки на проживання) протягом 90 днів, тому якщо ви, наприклад, плануєте шлюб з громадя-нином/громадянкою Польщі, прослідкуйте, аби подати заяву щонайменше за місяць до закінчення дозволеного строку проживан-ня, і пам'ятайте, що іноземцю потрібно мати «в запасі» достатню кількість днів, щоб з'яви-тись особисто на реєстрацію шлюбу.

Процедура подання заяви для реєстрації шлюбу з іноземцем:

Крок 1. Зробити два переклади паспорта іноземця (один із печаткою перекладача, інший – завірений нотаріусом). Уважно пе-ревірте переклади, особливо зверніть увагу на транслітерацію прізвища.

Крок 2. Звернутися в обласне відділення РАЦС. Після перевірки оригіналів паспортів начальник відділення надає супровідний лист (послуга платна), яким підтверджує проведення консультації, огляд паспорта іноземця та засвідчених його копій. Інозе-мець зголошує свій сімейний стан станом на день оформлення документа, а також під-тверджує, що йому відомі правові наслідки надання неправдивих даних щодо сімейно-го стану.

Якщо один із наречених попередньо пе-ребували в шлюбі, необхідно представити документи, які підтверджують його припи-нення. Якщо ці документи видані в іншій державі, їх потрібно перекласти й апости-лювати.

Крок 3. Написати заяву в районному відділі РАЦС і призначити дату реєстрації шлю-бу (із собою слід мати оригінали паспор-тів, супровідній лист із копіями перекладу паспорта іноземця та квитанції про сплату держмита й послуг РАЦС). Районний відділ РАЦС робить запит до Державної міграцій-ної служби України про легальність перебу-вання іноземця в Україні.

Крок 4. Після отримання РАЦС рішення з мі-граційної служби (в середньому на відпо-відь слід чекати від тижня до десяти днів) у попередньо визначений день проводить-ся реєстрація шлюбу, на яку наречені ма-ють з'явитись особисто з паспортами, після чого вони отримують свідоцтво про шлюб визначеного зразка. У випадку участі в екс-перименті «Шлюб за добу» процедура отри-мання відповіді на запит міграційної служби скорочується до 5 днів.

культура

«ЯК ВОНО Є…»ФЕСТИВАЛЬ ЕФЕМЕРНОГО МИСТЕЦТВА В СОКОЛОВСЬКО

Ефемерне означає «швидкоплинне» – це такий вид мистецтва, коли все відбу-вається в один момент, не залишаючи матеріального сліду. Цьогорічний фес-тиваль присвячений легендарному га-леристові та мистецтвознавцю Анджею Мрочкові, а темою події стала фраза «Як воно є».

«Темою фестивалю ми хотіли спро-вокувати митців до рефлексії щодо соціальних, політичних, естетичних та філософських проблем», – розповідає організаторка фестивалю Малґожата Сади. Ця тема стала дуже близькою для запрошених українських художників, чиї роботи викликали багато емоцій у відвідувачів фестивалю.

«Захоплення на політичному підґрун-ті здобула українська молода художни-ця. Зворушливий виступ Ольги Чигрик під назвою „Слід” був дуже емоційним та завдяки справжності відчуттів, які випромінювала митець, навіть викли-кав сльози у деяких глядачів. Був від-

чутний зв’язок між художником та ауди - торією», – пише у своїй рецензії одна зі студенток Ґданської академії мистецтв. У своєму перформансі художниця за-чепила тему війни та нагадала про слід у пам’яті всіх, кого ця війна торкнулася, «слід болю, розпачу, нерозуміння, що у кожного свої».

Натомість перформанс Ігора Стахніва під назвою «Не вдома» розкриває тему імміграції та українських заробітчан.

«Стан „не вдома” постійно присутній усередині кожного, хто перебуває на заробітках. Зараз дуже чітко просте-жується нова хвиля трудових мігран-тів. І якщо у великих містах, де роботу знайти простіше, це не відчувається, то в малих містечках молодь та й старші люди почали масово виїжджати. При-чому якщо раніше дуже багато людей їхало з мрією про краще життя (придба-ти квартиру дітям, автівку, або донька виходить заміж і їй потрібні гроші на весілля), то нині причина часто інша –

21–25 липня у селі Соколовсько Нижньосілезького воєводства пройшов 7-й Міжнародний фестиваль ефемерного мистецтва під назвою «Контексти», в якому взяло участь більше 40 художників з усього світу.

Іванна БЕРЧАК


людину загнано в глухий кут, бо немає можливості заробити в Україні грошей, щоб вижити. І перебуваючи в такій нелегкій ситуації, із важким серцем вона їде в іншу країну. Це всі добре зараз знають. От я і досліджував цей стан „не вдома”. Тема досить серйозна й сумна. Одна пані піс-ля перформансу підійшла, подя-кувала і сказала, що навіть трохи розплакалася. Хоч насправді перформанс був доволі іроніч-ний і наприкінці глядачі дружно усміхнулися. Гасло цьогорічного фестивалю – „як воно є...”, і з цими заробітками маємо подібну ситу-ацію – так воно і є!», – розповідає художник Ігор Стахнів.

Робота Олександра Макси-мова коментує ситуацію анексії Криму. Перформанс мав назву «Територія, анексія…»; у ньому відтворена ситуація, що нині має місце в Україні.

«Коли я їхав до Соколовсько, мав абсолютно інший задум ре-алізації перформансу, але коли побачив локацію, надану органі-заторами фестивалю, то суттєво змінив ідею», – згадує художник.

У самому перформансі автор використовує декілька речей на військову тематику, а саме: воєн-ну каску, якою загрібає землю та розсипає її на старі воєнні мапи Другої світової війни, потім роз-різає їх ножицями, ілюструючи захоплення землі, а також мор-ський кашкет із написом «Чорно-морський флот», яким закінчує перформанс, показуючи «нечи-тальну» семафорну азбуку, яка символізує «незрозумілість» та «безпорадність» у даній ситуації.

Ще один український худож-ник Віталій Шупляк показав перформанс під назвою «Атлас світу», в якому розкрив питання кордонів, території та «ієрархію світу».

Цього року фестиваль мав дуже насичену програму: звукові проекти, інсталяції, перформан-си, інтервенції в публічний про-стір, відкрита сцена для молодих творців, покази та виставки. Ор-ганізатором фестивалю є фонд «In Situ». Наступна зупинка для ху-дожників-перформерів – у Львові 28 серпня – 3 вересня під час Днів мистецтва перформанс 2017.

культура

Ольга Чигрик «Слід». Фото: Єжи Гжегурскі/Марцін Поляк

Віталій Шупляк «Атлас Світу». Фото: Віталій Шупляк Ігор Стахнів «Не вдома». Фото: Ігор Стахнів

Олександр Максимов «територія/анексія».Фото: Єжи Гжегурскі/Марцін Поляк


I. Якщо пригадуєте балкончик героїні Софі Лорен у фільмі «Вчора, сьогодні, завтра», то чаруючий вид із нього – це

П'яцца Навона (Piazza Navona). Місце підійде для того, щоб роз-почати свою подорож Римом з огляду барочних фонтанів та обеліска, а також із філіжанки капучино. До слова, італійці за-мовляють цей вид кави тільки зранку, вживати капучино після одинадцятої вважається дурним тоном.

II. Хоча Рим – ідеальне місто для піших прогулянок, та питання транспорту не оминути. Можна, звісно, шукати свій автобус

№23, як героїня Орнелли Мутті у фільмі «Шалено закоханий», але на водія-Челентано годі й сподіватися – транспортна фірма переживає фінансову кризу, тому автобуси ходять рідко, зовсім не за графіком, а купити білет у водія взагалі немає шансів. Зате за 1,5 євро його можна придбати в кіосках з вивіскою «Tabacchi».

III. Чи не найвпізнаванішою пам'яткою Рима є Фонтан де Треві (Piazza di Trevi). Його велич вражає з першого погля-

ду – фігури з білого каменю настільки реалістичні, що здається, це справді Нептун піднімається з морських глибин. А бірюзова вода так манить, що одразу пригадуєш фільм режисера Феллі-ні «Dolce vita». Один із найвідоміших кадрів кінематографа був знятий саме тут. Героїня-красуня в розкішній сукні вночі купала-ся у фонтані разом із закоханим у неї журналістом, якого зіграв Марчелло Мастроянні. А от звичайним туристам заборонено навіть присісти на перила. Тут існує традиція: якщо кинеш у воду одну монетку – повернешся у Рим, дві – зустрінеш кохання, три – станеш багатим. Через нескінченний потік туристів комунальні служби збирають щодня у фонтані до 3 тисяч євро!

IV. За декілька кроків від фонтана, у вузенькій римській ву-личці ховається найстаровинніше кафе міста, де готують

морозиво, – «Giolitti», яке відкрило свої двері ще у 1890 році (Via degli Uffici del Vicario, 40). Не лише туристи, а й місцеві полюби-ли цікавий ритуал – купувати морозиво у Джіолітті, а смакувати його – на Іспанських сходах (Piazza di Spagna). Ідея підглянута у фільмі «Римські канікули», де юнак пригощає героїню Одрі Хебперн саме на цьому місці й саме цим морозивом. Придба-ти його можна за демократичну для туристичного центру Рима ціну, – 3,5 євро за три великі кульки. Особисто від себе рекомен-дую фісташкове та грейпфрутове – смакота!

V. Звісно ж, окрім морозива, вам закортить спробувати італійську піцу. Сміливо вирушайте в район Трастевере,

який справедливо можна вважати одним із найколоритніших

та найромантичніших у Римі. Тут на кожному кро-ці затишні ресторанчики, піца смачна всю-ди, а ціни значно нижчі, ніж у центрі. Насолода істинною «Маргаритою» зі свіжою моцареллою, томатним соусом та запашним базиліком обійдеться вам у 6–8 євро. Піс-ля ситної вечері прогуляйтеся до моста Сісто (Piazza Trilussa). Там можна послухати вуличних музик і повністю поринути в ат-мосферу «серця Рима», як його називають самі мешканці. Міст з'єднує береги Тібра. І саме на цій набережній Джеймс Бонд на своїй розкішній автівці влаштовував го-нитву за негідниками в однойменному фільмі.

VI. Свій наступний день розпочніть з музеїв Ватикану (Viale Vaticano). Білети краще

брати заздалегідь онлайн на офіційному сайті, інакше ви просто витратите пару годин на очікування в черзі. Комплекс музеїв зберігає дорогоцінні колекції творів мистецтва, зібрані протя-гом століть Римськими Папами. Аж моторошно уявити, скільки ж тут заховано таємниць. Принаймні вигадані головоломки го-ловний герой фільму «Код Да Вінчі» розшифровував саме тут.

VII. Аби відпочити від шумних туристичних місць, ідеально поїхати на пагорб Авентин (Piazza Pietro D'Illiria, 1). Там

відкривається одна з найкрасивіших панорам на Рим. Закохані парочки приходять сюди на побачення за романтикою, а корін-ні італійці – сховатися в тіні апельсинових дерев, яких тут, до речі, цілий сад! От тільки спробувати плоди не вдасться, адже це абсолютно неїстівний кислий сорт. Що найцікавіше, вхід при-крашає старовинний фонтан, з якого пив герой «Великої краси» режисера Паоло Соррентіно. Пересічний турист також може ви-пити цієї води, як і з будь-якого іншого фонтана в Римі. А їх більш ніж достатньо – з чистою питною водою.

Я кщо ви ніколи не бували у Римі або ж навпаки – бували і вас охопила ностальгія, можна за бокалом італійського вина

переглянути ці чудові фільми й знову опинитися, хоча б думка-ми, у Вічному місті Рим.

Рим і кіно: погляд через об’єктиви камер

Кажуть, усі дороги ведуть до Рима. А талановитих режисерів – тим паче. Фелліні, Соррентіно... Ці генії шукали натхнення саме у Вічному місті. На знайомі оку вулички, площі і навіть кафе можна поглянути зовсім по-ін-шому, якщо знати, які картини було знято на цих локаціях.

Галина МЕШКО

Фот

о ав

торк

и ст

атті


Польща в баночці

Квашений дерен (кизил), або польські оливки (Підкарпатське воєводство)

Недозрілі, а навіть зелені ягоди дерену чистимо від плодоні-жок і миємо. На дно емальованої каструлі або бочки даємо по 5–10 листків вишні, смородини та дубу, 5–6 зерен чорного та ду-хмяного перцю та 3–4 зубці часнику на літр тузлука (100 г солі на 1 л води). Всипаємо ягоди та заливаємо рідиною. Вони повинні бути повністю покриті тузлуком. Нагору кладемо тарілку, при-тискаємо тягарем та відставляємо в темне прохолодне місце. В залежності від умов, процес триває 1–3 місяці. Коли ягоди ма-тимуть відповідний смак та стануть м'якими, їх можна їсти або закатати в банки. Порції ягід, вийнятих із розсолу, бланшуємо, вкладаємо до баночок та заливаємо оливою або олією.

Желе з червоних порічок (Ґданськ, Поморське воєводство)Стиглі червоні порічки зриваємо з плодоніжок і відразу розми-

наємо пальцями, після чого витискаємо з них сік через капроно-ве сито або подвійну марлю. На 500 г соку потрібно взяти 500 г цукру, який всипаємо до мідного або емальованого ковшика, ставимо на малий вогонь і починаємо помішувати від низу, щоб весь цукор розігрівся. Потім вливаємо сік і трохи збільшуємо во-гонь. Масу постійно помішувати шумівкою в різних напрямках, щоб прискорити випаровування води та утворення желе, яке не повинно довго варитися. Якщо взято по 2–2,5 кг соку й цукру, то через півгодини проварювання треба відлити трошки желе та по-ставити в холодильник. Якщо суміш не перетворюється на желе – варити ще півгодини, якщо ж так – налити в чисті стерилізовані гарячі банки та щільно закрити. Наливати до банок треба на сто-лі, підстеливши під них два шари серветок. Краще використати невеличку тару, бо після того як баночки будуть відкриті, вони досить швидко пліснявіють, тому їх треба швидко споживати.

Шаблі (шпарагівка) в розсолі (Великопольське воєводство)На стандартну 900 мл банку беремо 300 г шпарагівки (краще

жовтої й зеленої), миємо, обрізаємо хвостики. Закладаємо сто-ячи в банки. Можна додати кілька зерен чорного й духмяного перцю та лавровий листочок. Всипати 1 ч. л. з невеликою гіркою солі та стільки ж цукру. На дно великої каструлі покласти ган-чірку. Поставити каструлю на плиту, а банки на ганчірку. Зали-ти в банки окріп, не доливаючи на палець до верху, прикрити кришками, а потім залити окропом простір між банками. Стери-лізувати близько години. Закрутити кришки, перевернути на га-зету і дати охолонути. Взимку вживати як гарнір із розтопленим часниковим чи трав'яним маслом.

Юрій ГЕРАСИМЧУК

Бані (гарбузи) у вині (Цешин, Верхня Сілезія)Помиті та почищені гарбузи (1 кг) порізати пластинками зав-

товшки 5 мм (краще на фігурній шатківниці), залити винним оцтом та відставити на 12 годин до холодильника. Потім відціди-ти рідину. Заварити цукор із вином, додати до гарбуза та варити на маленькому вогні до прозорості овочів. Потім перекласти гарбуз у стерилізовані гарячі банки, а до сиропу додати 3 см па-лички кориці, 5 гвоздик, цедру одного лимона, 2 см порізаного пластинками імбірного кореня та варити до загустіння. Сироп додати до гарбуза, простерилізувати 15–20 хв у духовці або на пару. Щільно закрити, перевернути на газету та вкрити чимось теплим і залишити до охолодження. Я не стерилізую, заливаю гарячим, перевертаю та накриваю газетами й ковдрою.

Яблучний сир (Свентокшиське воєводство)5 кг кислих яблук (Антонівка) почистити та порізати на 8–16

частин, засипати 750 г цукру та відставити на добу, щоб вони пустили сік. Перелити сік до каструлі та варити на маленькому вогні при помішуванні, поки його об'єм не зменшиться наполо-вину. Додати яблука, 2 ст. л. меду, 1 ч. л. кориці та варити при постійному помішуванні до отримання дуже густої маси, яка не приклеюється до дна каструлі.

Коли маса охолоне, перекласти її до вологих льняних або ба-вовняних торбочок (таких, через які відціджують сир) та повіси-ти на кілька днів у теплому й добре провітрюваному місці. Або ж сформувати з маси шматочки відповідної форми, охолодити, а потім протягом кількох годин підсушити на пергаменті в ду-ховці з відхиленими дверцятами при температурі 90°C.

Серпень–вересень – це для мене завжди був період, коли я намагався розкласти літнє сонце, тепло й аромати до баночок та сховати їх на зиму на поличках комори. Цього року вирішив спробувати цікаві рецепти консервації з найвищої полки польської автентики, тобто списку регіональних продуктів, укладеного польським Міністерством сільського господарства та розвитку села.

Квашений дерен (кизил), або польські оливки. Фото wkrainiesmaku.pl

Гарбуз у вині по цешинськи. Фото UMWSL


Kolegium redakcyjne:Myroslava Keryk, TetyanaRodnyenkova, Olena Lytvynenko,Iwona Trochimczyk-Sawczuk, Jarosław Prystasz, Igor Isayev, Olga Popovych, Paweł Łoza, Grzegorz Spodarek, Ivan Kozlovskyi, Olena Babakova, Taras Shumeyko, Daryna Popil, Yulia LashchukZespół redakcyjny:Redaktor naczelnа – Myroslava KerykDziennikarze – Olena Babakova, Igor Isayev, Olga Popovych, Paweł Łoza, Grzegorz Spodarek, Yulia Lashchuk, Taras Shumejko, Taras Andrukhovych, Volodymyr Priadko, Alla Maievska, Anatoliy Zymnin, Oksana Denysiuk Tłumaczenia – Sławomir Sawczuk, Yuriy TaranKorektor – Liudmyla GoncharukRedaktor techniczny – Andrij FilOpracowanie graficzne – Andrij FilWydanie internetowe – Oksana KuzmenkoAdres redakcji:ul. Zamenhofa 100-153 Warszawatel: +48 727 805 764e-mail: [email protected]

Internet: www.naszwybir.pl

Portal: e-mail: [email protected]

Wydawca:Fundacja «Nasz Wybór»Adres: ul. Zamenhofa 100-153 Warszawa

Druk:Drukarnia «KOLUMB»Siemianowice Śląskie

Nakład 3000 egz.

Konto bankowe:Fundacja «Nasz Wybór»PL 39 1440 1387 0000 0000 1295 6509Swift: NDEAPLP2

Wydawca:

partner projektu:

Projekt "Nasz Wybir-Zasoby informacyjne dla imigrantów z Ukrainy IV" współfinansowany jest ze środków Programu Krajowego Funduszu Azylu, Migracji i Integracji oraz budżetu państwa. Wkład Unii Europejskiej - "Bezpieczna przystań".

Анон

с под

ій н

а ве

ресе

нь 2

017

«Papa Roach»9 вересня, 20:00.Варшава, клуб «Progresja», вул. Fort Wola 22.Ціни квитків: 135/150 zł (VIP доступні лише через ebilet.pl – 1010 zł).

КОНЦЕРТ

Фестивалі та концерти

OFTA – Otwarty Festiwal Tortów Artystycznych Варшава, вул. Młocińska 5/7. Креативний осередок «Babka do wynajęcia».Вже третя едиція фестивалю мистецьких тортів відбудеться 23–24 вересня у Вар-шаві. Перший день буде закритим, лише для учасників конкурсу. В неділю на ви-ставку солодких шедеврів запрошуються всі охочі. Організатори обіцяють різнома-нітні солодкі розваги для відвідувачів. Вхід вільний.Платний вхід лише на гала-концерт26 серпня в Амфітеатрі – 10 zł.

ФЕСТИВАЛЬ

Фестиваль «Uliczna Sztuka Uliczne Jedzenie» 8–10 вересня у Варшаві відбудеться вели-кий фестиваль танцю, вуличної їжі і музики. Триденне свято проходитиме позмінно на бульварах над Віслою та у Щенслівіцькому парку. В програмі різноманітні концерти, танцювальні та кулінарні майстер-класи й безліч різних музичних і смакових розваг для дорослих та дітей.

ФЕСТИВАЛЬ

Dni Transportu Publicznego 2017 Цьогорічне свято державного транспорту у Варшаві відбудеться 23 вересня з 10:00 по 17:00.Місце проведення: Zajezdnia Autobusowa Woronicza MZA.Під час Дня державного транспорту можна ознайомитись із різними транспортними цікавинками, побачити закулісний світ ав-тобусів, трамваїв і метро, ознайомитись із транспортом з минулого, а також дослідити свіжі новинки та піти на нестандартні екс-курсії.Участь безкоштовна.

РОЗВАГИ

Майстер-клас «Як керувати працівниками з України»27 вересня, з 10:00 по 17:00.Участь безкоштовна.

КОРИСНІ ЗУСТРІЧІ

Майстер-клас «Як вести переговори з українцями і поляками»28 вересня, з 10:00 по 17:00.Обидва майстер-класи відбуватимуться за адресою: Варшава, вул. Bluszczańska 7 та організовані фондом «Polski Instytut Mentoringu». Мова майстер-класів: поль-ська. Більше інформації – на інтернет-сто-рінці фонду.

Festiwal Polskich Filmów Fabularnych Ґдиня, 18–23 вересня.На цьогорічному фестивалі польських ху-дожніх фільмів будуть представлені пов-нометражні, короткометражні й анімацій-ні стрічки різної тематики та жанрів. Покази фільмів відбуватимуться:Teatr Muzyczny (Plac Grunwaldzki 1), Gdyńskie Centrum Filmowe (Plac Grunwaldzki 2), «Multikino», Centrum «Waterfront» (вул. Waszyngtona 21).Квитки на фестиваль можна буде придба-ти з початку вересня: онлайн або у фестивальних касах Центру «Waterfront» та Gdyńskie Centrum Filmowe.

КІНО ФЕСТИВАЛЬ

SERBIA

16 wrzeœnia 2017r.w godz. 13:00-19:00

BOŒNIA I HERCEGOWINAAZERBEJD¯AN

UKRAINAGRUZJA BIA£ORUŒCHORWACJA


*Користуючись нашими послугами, Ви можете за лічені хвилини переказати до 450 злотих з комісією 19,90 злотих. Western Union також заробляє гроші на обміні валют. При виборі валюти переказу ретельно порівняйте тарифи переказу та обмінний курс. Тарифи й курси валют можуть відрізнятися – в залежності від бренду, каналу й місця розташування, що базується на ряді факторів. Тарифи та курси можуть бути змінені без попереднього повідомлення.**Під час здійснення переказу кошти можуть бути затримані або послуги недоступні за певних умов, серед яких сума відправлення, країна призначення, наявність валюти, проблеми регулювання, вимоги до ідентифікації, години роботи пункту обслуговування, відмінності в часових поясах, або сукупність цих умов. Можливе застосування додаткових обмежень. Детальну інформацію можна знайти на бланку відправлення. © 2017 WESTERN UNION HOLDINGS, INC. Всі права захищені.

Вересень 2017 - naszwybir.pl fileКАЛЕНДАР Вересень 2017 • Тренінг...

Documents