Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністраціїВінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва

Наші видатні земляки

Життя, покладене на вівтар УкраїниДо 70-річчя від дня народження

Василя Семеновича Стуса –поета, правозахисника, людини

(1938-1985)

Методично-бібліографічні матеріали

Вінниця, 2007

ББК 83.3(4УКР-4ВІН)6-8СтусУДК 821.161.2(477.44)Ж 74

Життя, покладене на вівтар України: До 70-річчя віддня народження В.Стуса: Метод.-бібліогр. матеріали / Уклад.:А.Якущенко, О.Ніколаєць, М.Ревенко; Вступ. ст. Д.Стуса;Ред. М.Спиця; Упр. культури і туризму Вінниц.облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва. – Вінниця,2007. – 64 с. – (Наші видатні земляки).

Видання підготовлене до 70-річчя від дня народженнявидатного поета-земляка Василя Стуса.

Розраховане на бібліотечних працівників, педагогічніколективи, студентів, учнів, організаторів творчих акцій та всіхшанувальників Слова Великого Поета, безкомпромісногоправозахисника, мужньої людини Василя Семеновича Стуса, якогосвітові подарувала Вінницька земля.

4

Від укладачів

У Різдвяні дні 2008 року Вінниччина в черговий развшановуватиме свого талановитого сина Василя СеменовичаСтуса, якому шостого січня виповнилося б сімдесят.

Минуло майже два десятиліття, як скресла криганавколо імені і творчості глибоко національного поета,полум’яного патріота і правозахисника, нашого видатногоземляка Василя Стуса. Він понад усе любив Україну, боровсяза її незалежність, своїм поетичним словом будив в українціввисокі почуття національної гордості і гідності.

Система не простила Стусу його українського єства,його безкомпромісних виступів, його невміння і небажаннязгинати хребта, його нестримного прагнення воліособистості, суспільству, народу. Поета-патріота чекаликаторги Колими, Сибіру, Магадану, але й в ув’язненні вінвиявив непохитну мужність і нескореність . Помер у карцерів неповних 47, залишаючись прикладом дивовижноїжертовності і стійкості.

В умовах неволі В.Стус зумів написати сотнівисокопоетичних творів, публіцистичних виступів, листів-протестів, перекладів з європейських літератур. Все це пойого смерті дбайливо зібрано і видано стараннямилітературознавців Михайлини Коцюбинської та сина поетаДмитра Стуса.

Його вірші вміщують багато з того, чим жив-страждав Василь Стус. «Поезія його, – за словами вінницькоїпоетеси Ніни Гнатюк, – вмістила все розмаїття рідної мови,усі гіркоти її полинів і пахощі, рум’янку та м’яти, всюкозацьку бунтівну вдачу та непокору. Саме таким і увійшовспівець України в безсмертя».

І хто зна, який більший з його подвигів: вірші, життячи смерть?

Сподіваємось, що й цьогорічні ювілейні Стусівські

5

читання, які традиційно проводяться у Головній книгозбірніобласті, відкриють їх учасникам нові грані таланту одногоз найбільших у XX столітті поетів – Василя СеменовичаСтуса.

За словами Івана Драча «саме в поезії він виразив себенайповніше і найсокровенніше, саме в поезії йогонайінтимніший контакт з поколіннями читачів, отож попитна неї не згасає».

Фахівці обласної наукової бібліотеки узагальнили своїнапрацювання до чергових Стусівських читань і на їх основіпідготували методично-бібліографічні матеріали, присвяченіювілею поета-земляка. В їх структурі:

* Вступна стаття Д.Стуса «Василь Стус»;* Короткі біографічні відомості;* «Читаймо вірші Стуса Василя» – вірш вінницького

поета Анатолія Бортняка;* Матеріали до книжкової виставки «Дай, Україно,

гордого шляху» (Василь Стус в житті, творчості, спогадахта оцінках);

* Хроніка проведення Стусівських читань наВінниччині та висвітлення подій в засобах масовоїінформації;

* Сценарій літературно-мистецького вечора«Поезіє, красо моя, окрасо, я перед себе чи до себе жив?»

6

Василь СтусШановний читачу!У Ваших руках своєрідний путівник по «хроніці»

повернення Василя Стуса до рідної землі. Складнеповернення, але закономірне й вистраждане як самим життямПоета, так і важкою (трудною! – за Василем Стусом) працеюбагатьох людей, які в непростих умовах (спершу політичних,потім фінансових, ще потім – фінансово-політичних)започаткували і ось уже 20 років проводять у Вінницькійбібліотеці ім.К.А.Тімірязєва «Стусівські читання».

Не всі заходи мали високий мистецький рівень, але рікза роком вони дедалі більше пов’язували постать Василя Стусаз краєм, із якого наприкінці тридцятих змушені були тікати йогобатьки, і то так утікати, що поетова мама намагалася ніколине повертатися до рідної Рахнівки – села, в якому зарито її пуповину.

Що знав про справжні причини втечі сам Василь Стус?Сьогодні важко про це говорити щось певне. Але з родиннихуривчастих оповідань відомо одне: після голоду 1932-1933 роківвелика родина розпалася й колишні родичі перетворилися наворогів. Певне, це було пов’язано з тими діями й тим виборомпід хрестом тотального страху, які чинив кожен. Після цього,як згадувала Їлина Стус, «життя нам не стало»…

Ці психологічні трагедії, які робили родичів ворогами йпримушували гідних і добрих людей до страшного вибору мище навіть не почали усвідомлювати, але перший крокзроблено – оголошений Президентом В.Ющенком рік пам’ятіжертв голодомору повинен допомогти усім нам не лишевшанувати пам’ять безневинно убієнних жертвкомуністичного молоху, а й усвідомити, чому ми, українці, зтакою готовністю допомагали гепеушникам вимітати хліб усусідів і родичів, мовчки закопували спухлих з голоду, алеобирали смерть рабську, боячись загинути під час протеступроти нелюдської політики комуністичної партії.

Стусові батьки вижили й утекли.

7

На Донбас, де в багатонаціональному конгломератітаких же втікачів-переселенців зі всього СРСР, малий ВасильСтус бачив і на все життя запам’ятав, як піднімали на глузийого батьків за українство, релігійність, збереження давніхтрадицій.

Цей жорсткий механізм позбавлення людей відчуттяприналежності до національної спільноти, від якого сьогодні всіми маємо стільки суспільних проблем, діяв майже безвідмовно.Задля кар’єри, достатку, перспектив дітей люди змушені буличимось жертвувати… І жертвували, якщо й зберігаючи якусьпам’ять про минуле, то десь у найпотаємніших глибинах серця.

Хтось мав стати жертвою. Мав у ім’я збереженнянаціональної ідентичності (бо лише українцями, а не поляками,росіянами чи кимось іншим можемо ввійти до світової сім’їнародів) принести себе в жертву, стати на прю з усесильниммеханізмом наруги, і якщо не полюбити, то бодай збагнути тихлюдей, які колись примусили батьків виїхати з малої батьківщини.

Багато що Василь Стус устиг… Щось доводитьсяпродовжувати тим, кому дорога пам’ять про нього. Саме томусьогодні хочеться згадати добрим словом покійного директораВінницької наукової бібліотеки ім. Тімірязєва Василя ФедоровичаЦиганюка, який не лише вивів на новий науковий і мистецькийрівень щорічні «Стусівські читання», але й перетворив благенькукладочку, що пов’язувала Стуса з Вінниччиною, на тісні зв’язки.Допоміг поетові по-справжньому повернутися додому.

Не можу оминути тут і постать Ніни Юхимівни Гнатюк,без участі якої цього повернення також могло не відбутися. Власне,тут хочу подякувати всьому колективові Вінницької науковоїбібліотеки ім. Тімірязєва, які зробили все від них залежне, абинепростий Стусів шлях повернення додому завершився.

Дякую, як син.Отож, коло завершилося. Нам усім рухатися далі. І мені

здається, що творчість і духовний досвід Василя Стуса допоможеще багатьом людям у їхньому знаходженні самих себе.

Поступ триває…Поступу немає кінця..

8

Дмитро СтусКороткі біографічні відомості*

6.01.1938 – у сім’ї Семена Дем’яновича та Їлини ЯківниСтусів народилася четверта дитина – Василь.

1940 – з села Рахнівки Вінницької обл. родина поета переїздитьдо м.Сталіно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу наодному з хімічних заводів.

1944-1954 – навчання в середній школі № 75 м.Сталіно.1954-1959 – навчання у Сталінському педагогічному інституті

із спеціальності «Українська мова та література».15.08.-15.10.1959 – вчителював у Таужнянській середній

школі Гайворонського району Кіровоградської області.11.1959-11.1961 – служба у лавах радянської армії.7.12.1961-16.01.1963 – вчитель української мови та

літератури у середній школі №23 м.Горлівки Донецької обл.15-23.03.1963 – підземний плитовий шахти «Октябрьская»

м.Донецька.26.03.-26.10.1963 – літературний редактор газети

«Социалистический Донбасс» м.Донецька.Від 1.11.1963 – аспірант Інституту літератури АН УРСР

ім.Т.Г.Шевченка зі спеціальності «Теорія літератури». Переїзд доКиєва.

4.09.1965 – виступ протесту в київському кінотеатрі«Україна» з приводу репресій проти української інтелігенції.

20.09.1965 – відрахований з аспірантури за «систематичнепорушення норм поведінки аспірантів та співробітників науковогозакладу», тобто за виступ у кінотеатрі «Україна».

28.09.-23.11.1965 – робота в будівельній бригаді, а згодомкочегаром в Українському науково-дослідному інституті садівництвау Феофанії під Києвом.

10.12.1965 – одруження з Валентиною Попелюх.14.01-1.06.1966 – спершу молодший, невдовзі – старший

науковий співробітник Центрального державного історичного архівуУРСР. «Звільнений за власним бажанням – за безсовісними,здається, наполяганнями тов. Зубкова з Інституту літератури»

9

(Автобіографія В.Стуса від 23.07.1966 р.).Від 17.09.1966 –до арешту – старший інженер відділу

технічної інформації проектно-конструкторського бюроМіністерства промисловості будівельних матеріалів Києва, апотому – старший інженер проектно-технологічного об’єднання.

12.01.1972 – перший арешт поета.7.09.1972 – суд, згідно з вироком якого Василя Стуса

засуджено до 5-ти років ув’язнення та 3-х років заслання.1972-01.1977 – відбуття покарання в таборах у Мордовії.11.1975-02.1976 – перебування у спеціалізованій ленінград-

ській лікарні з приводу операції на шлунку.Від 5.03.1977 – заслання в селищі ім.Матросова Тенькінського

району Магаданської області; робота «учнем проходчика гірськоїпідземної ділянки» та машиністом скрепера на рудні ім. Матросоваоб’єднання «Северовостокзолото».

1978 – поета прийнято до РЕN-клубу.Серпень 1979 – повернення до Києва.Початок жовтня 1979 – вступ до Української Гельсінської

групи.7.10.1979 – за Стусом встановлено адміністративний нагляд.22.10.1979-11.01.1980 – робота формувальником ІІ-го розряду

ливарного цеху на заводі ім. Паризької комуни.Від 1.02.1980 – до арешту – робота в цеху № 5 українського

промислового об’єднання «Укрвзуттєпром» фабрики взуття«Спорт» намажчиком затяжної кромки на конвеєрі.

14.05.1980 – другий арешт.Кінець вересня 1980 – суд, на якому поета було засуджено

до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання.Від 11.1980 – відбуття покарання в таборі особливого режиму

ВС-389/36 с.Кучино Чусовського району Пермської області. Весна1981 – останнє побачення з рідними. 1982 – рік камери-одиночки.

Ніч з 3 на 4.09.1985 – смерть Василя Стуса в карцері таборуВС-389/36.

17-19.11.1989 – перевезення на київську землю прахуВасиля Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого.

* Передрук: Стус В. Твори. Т. 6 (додат.), Кн. 1. – С. 6-7.

10

Читаймо вірші Стуса Василя

Читаймо вірші Стуса Василя –з-за грат казенних зблиски лазурові,з довічного тернового гіллякруті, терпкі, запеклі грона крові.В рядках, живих і спраглих, як рілля,його душа – незгойна та нетлінна.У них лівіше серця – Україна.Читаймо вірші Стуса Василя!

Читаймо вірші Стуса Василя –той хрест важкий , ту совість незбориму,і наскрізь нас прониже звідтіляжагуча правда, з вічністю у риму.Згадаємо тоді, що ми не тля,не послухи яремної потали.Ми їх, як слід, іще не прочитали.Читаймо вірші Стуса Василя!

Читаймо вірші Стуса Василя –що понад чорну безвість, понад сквернуячать останнім криком журавля:«Народе мій, до тебе я ще верну…»Поверне він, повернеться здаляу добрий час, на світлу переміну.І ми із ним вертаймось в Україну.Читаймо вірші Стуса Василя!

А. Бортняк

11

Матеріали до книжкової виставки«Дай, Україно, гордого шляху»

Василь Стус в житті, творчості, спогадах та оцінках

Мета нашої виставки – розкрити постать Василя Стусана тлі історії України 1960-х років. Якщо на початку 90-хпрацівники бібліотеки збирали по крихтах все, що друкувалосьдеінде з цієї теми, то сьогодні ми пропонуємо читачеві різно-планові літературознавчі, філософські, історичні дослідження.

Перший розділ виставки являє собою панорамузагальних праць про шістдесятництво, яке набуло масштабууніверсального, соціокультурного феномену: літературно-мистецького, філософського, ідеологічного, наукового,суспільно-політичного.

Наша експозиція привертає увагу лише до письмен-ницького осердя цього руху, пропонуючи для переглядумонографії, літературознавчі праці М.Жулинського, Г. Костюка,Я.Славутича, О.Забужко.

З сьогочасними літературними дискусіями знайомлятьукраїнські часописи «Дніпро», «Вітчизна», «Київ»,«Сучасність», «Слово і Час».

Оприлюднені документи потаємних архівів, публікаціядокладних коментарів до них – все це змушує звернутися допереоцінки подій тих буремних 60-х, що і є головною ідеєюнашої роботи. «Хай давнє спонукає нас бачити сьогоднішнєй думати про майбутнє», – пише Л.Кореневич у своїй книзі«Як по струні безодню…» (К., 2004).

Осмислення шістдесятництва як культурно-політичногоявища пропонують мемуарні книги політв’язнів Л.Лук’яненка,Є.Сверстюка, В.Марченка, В.Овсієнка, які пішли на відкритийконфлікт з режимом, не змогли жити так, як диктувала їмсистема: « Хочеш жити – в землю дивися! Очей зухвалих непіднімай!» (Л.Костенко).

12

Ще і ще раз згадаємо до болю знайомі імена: В.Стус,В.Симоненко, І.Світличний, І.Калинець, М.Руденко,О.Бердник, В. Чорновіл… Про долю кожного з них отримаємобільш повне уявлення, ознайомившись з матеріаламивиставки.

Можна лише припустити, яких втрат зазнала українськалітература внаслідок системного знищення або заборони напублікування творчого доробку всіх «інакомислячих». Стаєзрозумілим уривок з офіційного повідомлення: «Одна зголовних причин помилок у творчості М.Вінграновського,І.Драча, Л.Костенко криється в їх теоретичній слабкості, а часомнемічності в питаннях марксистсько-ленінської естетики,відсутності необхідного політичного гарту в боротьбі закомунізм» (Радянський письменник – борець за комунізм// Дніпро. – 1963. – №5. – С. 156).

Сьогодні ми маємо змогу пропонувати для читання все,що в ті часи підпільно друкувалось і виходило самвидавом, асьогодні це гарно видані книги або журнальні публікації:«Щоденник» і вірші В.Симоненка, «Возз’єднання чи приєд-нання?» М.Брайчевського, «Інтернаціоналізм чи русифікація?»І.Дзюби, «Собор у риштованні», «На мамине свято»Є.Сверстюка, блискучі есеї В.Мороза «Репортаж із заповідникаімені Берії», «Серед снігів» В.Чорновола та багато іншого.

Василь Стус – один з представників того покоління,надламаного, але незломленого і нескореного. Бунтівного.Трагічного. Чесного покоління.

Виокремленню цієї постаті із загальної течії присвяченалітература наступних розділів виставки.

Документи, світлини і спогади повертають нас у тібуремні 60-ті. Перечитаємо ще раз В. Овсієнка «Світло людей»(К.-Х., 2005) і здригнемось від тих жахіть, які випали на долюВ.Стуса і його друзів під час перебування за гратами.

Так вбивалося словов присмерковому дні.Та не вдалося вбити,не вдалося…Ні!

13

До вашої уваги – ретроспектива представленихматеріалів від перших несміливих публікацій 90-х досьогоднішнього розмаїття думок, поглядів, течій, відцентральних видань з першими добірками віршів до повногозібрання творів В.Стуса в 6-ти томах (9-ти кн.), де поетвиступає як реформатор української поетичної мови,справжній новатор у галузі витонченого слова.

Надія Світлична в одному з інтерв’ю наголосила:«Василь Стус за своїм покликанням і з ласки Божої – поет.Він поет не тільки непересічний, а рідкісний своїм талантом ікультурою».

Віддзеркалюють вагомість таланту і майстерність поетайого переклади англійською, французькою, німецькою мовами.

А листи з таборів, щоденникові нотатки доносять до насвідомості про Стуса як люблячого чоловіка і батька,непохитного, безкомпромісного борця за права людини.Скільки в них тепла, щирості, і, водночас, болю від роздумівпро дволикі шестидесяті.

Вже кілька років, як наша книгозбірня поповниласяунікальним виданням. Це фундаментальне літературознавчедослідження сина поета Д.Стуса «Василь Стус: життя яктворчість» (К., 2004). Неоціненні біографічні, історичні,побутові, психологічні деталі наводить автор.

Заслуговують на увагу також праці найглибшихдослідників творчості Стуса – М.Коцюбинської, М.Павлишина,М.Хейфеца, М. Рябчука, Є. Сверстюка. Яскраві, принциповіпублікації М.Жулинського, В.Дончика, А.Погрібного змістовноі різнобічно доповнюють одне одного.

Перегорнута остання сторінка виставки. З тогонадбання, що ми маємо на сьогоднішній день, можна черпатимов з бездонного духовного джерела. І наче від імені ВасиляСтуса звучать рядки пісні:

Я любив вас усіх,А найбільше любив Україну.І у цьому найвища провина моя.

14

Дай, Україно, гордого шляхуВасиль Стус в житті, творчості, спогадах та оцінках

Не вірю в долю – в Україну!Вона мій Бог і проводир.У щастя вірю, вірю в мирІ хоч загину – до загину!

В.Стус

I. Ми добою до бурі поставлені:шістдесятництво – грані інтелектуальної боротьби

Sie erat in fatis (з латинської: Так було

призначено долею)

У шістдесятих роках ми були такі молоді,так вірили у правду, вперше сказану нам тоді,з такою чистою душею пішли в боротьбуза неможливість повторення сталінських жахіть!

Л.Костенко

Шістдесятництво є філософськимфеноменом, і як таке є новим відліком часуінтелектуальної історії України.

О.Пахльовська

Баран В. Україна 1950-1960-х рр.: еволюція тоталітарноїсистеми. – Л.: Ін-т українознав. ім.І.Крип’якевича НАНУкраїни, 1996. – 448с.

15

Василишин Я. Домінанта національного в боротьбішістдесятників //Дивослово. – 2003. – № 12. – С. 16-17.

Григорчук М. Згадаймо їхні імена // Київ. – 2004. –№ 4/5. – С.149.

Гримич Г. Загадка творчого бунту: Новелістика укр.шістдесятників: Літ.- критич. нарис. – К.: Укр. письм., 1993. –248с.

Дзюба І. З криниці літ: У 3 т. Т. 1. Статті. Доповіді.Рецензії. Передмови. Дещо про добрих сусідів і духовну рідню. –К.: Вид. дім «Києво-Могилян. акад.», 2006. – 975 с.: портр.

Із змісту: [Про В.Стуса]. – С. 28, 473, 636, 649, 677, 681,723, 741, 946.

Забужко О. Хроніки від Фортінбраса: Вибр. есеїстика90-х. – К.: Факт, 2001. – 340с.

Зборовська Н. Стильовий портрет шістдесятництва// Сл. і Час. – 2001. – № 12. – С.26-42.

Ільницький М. Літературний Львів і шістдесятництво// Дзвін. – 2002. – №10. – С.138-148.

Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України,1926-2001: Сторінки історії, 75 / Відп. ред. і упоряд.О.Мишанич. – К.: Наук. думка, 2003. – 589 с.

Коваль В. Серце моє в колючому дроті…: Есе. Спогади.Документи / Передм. Б. Олійника. – К.: КП « Ред. журн.«Дніпро», 2005. – 703с.

Кореневич Л. Як по струні безодню…: Кілька особистихстор. до біогр. шістдесятництва. – К.: Смолоскип, 2004. – 260с.

Костюк Г. Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі). –Вашінгтон; К., 2002. – 416с.

Лісовий В. Українська філософська думка 60-80 років[минулого століття] // Філос. думка. – 2007. – № 3. – С. 64-80.

Медвідь Л. Шістдесятництво: філософія та естетикаопору // Молода нація. – К.: Смолоскип, 2000. – № 3. – С. 103-124.

16

Овсієнко В. Світло людей: Мемуари та публіцистика:У 2-х кн. – 2-е вид., доп. – Х.: Харк. правозахисна група; К.:Смолоскип, 2005. – Кн. 1. – 352 с.; Кн. 2. – 352 с.

Опанасюк О. Квітки України – «шістдесятники»// Опанасюк О. Трійця з передпілля Києва. – Житомир,1999. – С. 11-16.

Поети-шістдесятники / Упоряд. Б. Тихолаз. – К.: АртЕк,2001. – 78 с.

Поле відчаю і надії: Альм. / Упоряд. Р.Корогодський. –К.; 1994. – Чис. 1. – 394 с.

Ромащенко Л. Проблема історичної пам’яті в творчостішістдесятників // Сл. і Час. – 2002. – № 4. – С. 45-52.

Світлична Н. Над труною Василя Стуса // Неживий О.Освячені Шевченковим ім’ям. – Луганськ, 1998. – С. 81-83.

Суд над Василем Стусом // Розбудова держави. – 1993. –№ 2. – С. 22-24.

Тарнашинська Л. Закон піраміди: Діалоги про л-ру тасоціокульт. клімат довкола неї. – К.: «Пульсари», 2001. – 264 с. –(Сер.: « Українці у світовій цивілізації»).

Тарнашинська Л. Шістдесятництво: філософія поколінняяк «публічна свідомість»// Сучасність. – 2005. – № 4. –С. 105-117.

У вирі шістдесятницького руху: Погляд з відстані часу/ Упоряд. В.Квітневий. – Л.: Каменяр, 2003. – 127 с.

Хейфец М. «В українській поезії тепер більшого нема…»// Хейфец М. Українські силюети. – Нью-Йорк, 1984. –С. 7-83.

Шістдесятництво як явище, його витоки й наслідки// Сл. і Час. – 1997. – №8. – С.40-55.

Шпиталь І. Духовна окраса нації: Сл. о полкушістдесятників // Дніпро. – 2005. – № 11/12. – С. 111-123.

17

II. Життя – поразки біль, невдачі сіль:протистояння – завжди заважке

Brevis vitae isthmus(з латинської:

Короткий життєвий шлях)

І з кожної миті своєї, з кожногопочуття й думки зроблю свійпортрет, тобто портрет цілого світу…

В.Стус

Баранов В. Смерть поета [В.Стуса] за два кроки доНобелівської премії // Україна молода. – 1996. – 9 жовт.

Білоус Г. Рокований вересень. Із роздумів про життя ітворчість В.Стуса // Дивослово. – 2003. – № 3. – С. 20-21.

Бондаренко А. Біографія Василя Стуса: передумовидуховного вибору // Бондаренко А.Час вибору: Вивч. творчостіВ.Стуса в шк. – К., 2003. – С. 3-27.

Вербиченко В. Аура втраченого кохання // Вітчизна. –2002. – № 9/10. – С. 93-108.

Вертій О. На п’єдесталі страждань: духовний портретВасиля Стуса // Сл. і Час. – 2006. – № 7. – С. 74-79.

Голобородько В. Він став моєю совістю // Вітчизна. –1990. – № 10. – С. 161-163.

Жулинський М. Василь Стус // Жулинський М. Словоі доля. – К., 2002. – С. 606-616.

Коцюбинська М. Страсті по Вітчизні // Стус В. Дорогаболю..: Поезії. – К., 1990. – С. 201-212.

Нецензурний Стус. У 2ч. / Упоряд. Б.Подгорний. –Тернопіль: Підруч. і посіб., 2002-2003.

Ч. 1. – 2002. – 336с.Ч. 2. – 2003. – 320с.

18

Покальчук Ю. Повернення Василя Стуса / Пер. з англ.І.Рубан // Злочин: [Зб.] / Упоряд. П.Кардаш. – Мельбурн,2003. – С. 213-214.

Стус Д. Василь Стус: життя як творчість. – К.: Факт,2004. – 368 с.

Стус Д. Життя і творчість Василя Стуса. – К.: МП“Фотовідеосервіс”, 1992. – 88 с.

Стус Д. Последний день Васыля Стуса // Акад. – 2004. –№ 4. – С. 152-155.

Стус В. Листи до сина. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ,2002. – 192 с.

Шелест В. Василь Стус – людина, поет, легенда (6.01.1938 –4.09.1985) // Визвол. Шлях. – 1996. – № 7. – С. 885-893.

III. І прочуваю таїнство життя:душа виростає і визріває в слові

Vbi vita, ibi poesis(з латинської:

Де життя, там і поезія)

Дивись не назад, а далі,Не навкруги, а вперед.Забудь про жалі й печалі,Коли ти справжній поет.

В.Стус

Бандальєр Г. Експресивність як визначальна рисапоетики В.Стуса // Вісн. НАН України. – 2005. – № 9. – С. 44-49.

Віват Г. Лірика Василя Стуса: роль духовного виміру// Всесвіт. л-ра та культура в навч. закладах України. – 2007. –№ 2. – С. 36-38.

19

Дзюба І. Свіча у кам’яній пітьмі // Стус В. Палімпсест:Вибране. – К., 2003. – С. 7-32.

Іщенко Є. Віталізація смерті в поезії Василя Стуса // Сл.і Час. – 2006. – № 11. – С. 69-76.

Коцюбинська М. Василь Стус у контексті сьогоднішньоїкультурної ситуації // Сл. і Час. – 1998. – № 6. – С. 17-28.

Коцюбинська М. «Світ міниться – і проростає слово…»//Дніпро. – 1993.– № 4/6. – С. 2-10.

Лозовий В. Стус Василь Семенович: (6.01.1938 р. –4.09.1989 р.), видатний український поет, літературознавець,політв’язень // Державні, політичні та громадські діячі України:політичні портрети: Навч. посіб. / Ред. М.І.Панова. – К., 2002. –Кн. 1. – C. 443-447.

Мамедова О. Інтимний світ поезій Василя Стуса: Етич.і естетич. аспекти інтим. лірики поета // Укр. л-ра в загальноосвіт.шк. – 2007. – № 3. – С. 14-17.

Мельник Я. «В мені уже народжується Бог» // Вітчизна. –1990. – № 10. – С. 157-160.

Плахотнік Н. Профетичні мотиви в поезії Василя Стуса// Сл. і Час. – 2004. – № 4. – С. 62-66.

Рарицький О. Мистецтво бути собою: (Штрихи до літ. портр.В.Стуса) // Укр. л-ра в загальноосвіт. шк. – 2001. – № 3. – С. 22-25.

Рарицький О. У колі споріднених душ // Укр. л-ра взагальноосвіт. шк. – 2000. – № 1. – С. 43-45.

Славутич Я. Єдність душ: поезія Василя Стуса // Славутич Я.Твори: В 5 т. – К., 1998. – Т. 3. – С. 441-454.

Стус В. Палімпсест: Вибране / Упоряд. Д.Стус; Передм.І.Дзюби. – К.: Факт, 2003. – 432 с.: портр.

Стус В. Твори: У 4 т., 6 кн. З додат. 5 і 6 (2 кн.) т. – Л.: Вид.спілка «Просвіта», 1994-1999. – На авантитулі: Від. рукоп.фондів і текстології Ін-ту л-ри ім.Т.Г. Шевченка НАН України.

Цілинко Т. Поетика творів Василя Стуса // Визвол.Шлях. – 2002. – № 1. – С. 97-102.

Яструбецька Г. Концепт «Україна» в поезотворчостіВасиля Стуса // Сл. і Час. – 2004. – № 10. – С. 37-43.

20

IV. І смерть, як найвищий вінок:тебе народ читатиме і воскресатиме в тобі

Mors imnortalis(з латинської:

Безсмертна смерть)

Я пишаюся тим, що доля подала мені знак – я сміливо йду за її покликом. Бо хочу бути гідним того народу рідного, який народиться завтра, скинувши з себе ганьбу вікового нидіння. І в тому народові я здобуду безсмертя!

В.Стус

Про присвоєння Василю Стусу звання Героя України:Указ Президента України… 26 листоп. 2005 р. // ГолосУкраїни. – 2005. – С. 2.

В.К. Франція знайомиться з творчістю В.Стуса // Всесвіт. –2002. – № 7/8. – С. 122.

Галабурда-Чигрин М. Тлінні останки Василя Стуса,Юрія Литвина та Олекси Тихого повернено в Україну // Злочин:[Зб.] / Упоряд. П.Кардаш. – Мельбурн, 2003. – С. 215.

Іванишин М. Василь Стус у вимірах онтології таекзистенції нації. // Сл. і Час. – 2006. – № 4. – С. 87.

Кадлуцький А. Толока пам’яті Стуса // Погляд. – 2007. –8-14 лют. – С. 1.

Лисенко Н. Про Василя Стуса по-сучасному тапереосмислено // Сл. і Час. – 2007. – № 4. – С. 88-90.

Пічкур Д. Біля Стусової криниці: Статті та спогади. –Вінниця: Континент-ПРИМ, 2002. – 68 с.

21

Премія – Василю Стусу: [У 1982 р. поетові В.Стусуприсудж. Міжнар. премію Poetri international, яка присудж.поетам всього світу, ув’язненим за свої переконання і відомимсвоїм доробком високої майстерності] // Сл. і Час. – 1993. –№ 3.– С. 71.

Про присудження Державних премій УРСРім.Т.Г.Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва1991року. Постанова Ради Міністрів УРСР [У галузі літератури:Стусу В.С. (посмертно) – за зб. поезій «Дорога болю»] // ГолосУкраїни. – 8 берез.; Літ. Україна. –1991. – 14 берез. – С.1.

Сверстюк Є. Василь Стус. 15 років. Міра присутності// Дивослово. – 2001. – № 1. – С. 54-57.

Сверстюк Є. Пам’ятник Василеві Стусові // Укр. мова іл-ра в шк. – 2005. – № 7. – С. 67-68.

Сегеда Ю. Відродили Стусову криницю // Вінниччина.–2007. – 27січ. – С.1. – ( Спец. вип. “Хочу все знати”).

Стус Д. «Коли не я – то хто»: [Про В.Стуса] // Сучасність. –2003. – № 9. – С. 136-155; № 10. – С. 118-129.

«Сховатися од долі – не судилось»: Стусів. читання.65-річчю від дня народж. В.Стуса присвяч. – Вінниця,2003. – 18с.

Травнева С. «Народе мій, до тебе я ще верну» // Панорама. –1997. – 5 лют. – С. 2.

Шуткевич О. У смерті повернуся до життя // Вінниц.газ. – 2006. – 17 січ. – С. 1.

«Ярій, душе! Ярій, а не ридай»: Стусів. читання наВінниччині 12-15 січ. 2004 р. – Вінниця, 2004. – 41 с.

Підготувала А.Якущенко

22

Хроніка проведення Стусівських читань на Вінниччиніта висвітлення подій в засобах масової інформації

Кінець двадцятого століття прилучив до плеяди славнихсинів України палаюче серце Василя Стуса. Він лишенародився у Рахнівці на Гайсинщині, та земля Вінниччинивелична цим святим ім’ям. На шляхах справжньоговідродження української літератури поет відіграє значну роль,він сприяв її входженню до світової культурної свідомості.Вінничани, земляки й шанувальники Василя Стуса поставилипам’ятники в його рідному селі Рахнівка та центрі Вінниці,назвавши і прилеглу площу його іменем. Є у Вінниці і вулицяВ.Стуса. Вийшло багатотомне видання творів поета,написано чимало наукових розвідок і праць, почала активнопопуляризуватися творчість поета-земляка. Вінниччинаоднією з перших, коли ім’я Василя Стуса вимовлялося щепошепки, запалила в читальній залі обласної універсальноїнаукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва поминальну свічу йогопам’яті. З тих пір працівники бібліотеки щороку збираютьвінничан на Стусівські читання, присвячені дню йогонародження. Всі вечори були різними як за сценарієм, так і заскладом аудиторії. З невеличкої групки прихильників поезіїмитця, що збирались віддати дань пам’яті поету, прочитатийого вірші, ці зустрічі поступово перетворилися в літературно-мистецькі свята для громади міста. Збільшується кількістьшанувальників поезії Василя Стуса, з кожним роком все більшемолоді прилучається до поетового слова. Останніми рокамиСтусівські читання, зазвичай, тільки розпочинаються вбібліотеці, а потім продовжуються у рідному селі ВасиляСеменовича – Рахнівці та інших районах області, причомугеографія їх проведення з року в рік розширюється.

* * *Друга половина 80-х років минулого століття

позначилася подальшою популяризацією літератури,

23

повернутої із спецфонду бібліотеки, та творів російських іукраїнських письменників, які не публікувалися. На книжковихвиставках, літературних годинах висвітлювалися теми:“Повернуті з небуття”, “Із близького минулого”, “З відстаніліт...”. Читачі, нарешті, могли ознайомитися з маловідомими,а то й зовсім невідомими іменами в історії українськоїлітератури. Серед таких імен було й ім’я Василя Стуса.

19891989 рік характерний тим, що було прорвано завісу

мовчання довкола імені Василя Стуса. Ряд українських часописів,зокрема: “Літературна Україна”, “Молодь”, “Вечірній Київ”, “Київ”,“Прапор”, “Сучасність”, “Комсомольське плем’я” подалиневеличкі добірки його поезій.

У листопаді зусиллями сина поета – Дмитра та йогодрузів, однодумців було організовано перепоховання останківВасиля Стуса у Києві на Байковому цвинтарі. Всуперечбажанню рідних поета здійснити перепоховання як інтимно-родинну справу, воно перетворилося у політичну подію, якадопомогла українцям поступово звільнитися з обіймів страхуперед існуючою тоталітарною системою.

Члени товариства “Просвіта”, прогресивніписьменники, науковці, працівники Вінницької ДОУНБім.К.А.Тімірязєва вперше провели вечір пам’яті в читальнійзалі бібліотеки, на якому звучали розповіді про незламногоборця проти тоталітаризму та його твори.

1990Тільки після смерті поета про нього почали згадувати,

друкувати вірші, віншувати. Його ім’я вже стало для однихсимволом вічної боротьби, для інших – залишалосьнезрозумілим, несприйнятливим, маловідомим.

24

У “Тімірязєвці” проходять чергові Стусівські читання,вони ще не набрали розмаху, відсутня преса, телебачення.Аудиторія не велика, але атмосфера тепла, звучать вірші поета,музика, бібліотека представила невеликий перегляд літератури.

1991Все менше білих плям залишається в літературі, все

більше й більше досі малознаних імен поетів, прозаїків,драматургів стають відомими людському загалу. Серед них йім’я нашого земляка поета Василя Стуса. У ДОУНБім.К.А.Тімірязєва знову проходять Стусівські читання, уцентральній Гайсинській районній бібліотеці діє книжковавиставка “Повернуті імена”, де експонується поезія ВасиляСтуса, в бібліотеці села Рахнівка створюється куточок,присвячений життю і творчості поета.

* * *Гавриш Г. Література – без білих плям: [Про вшанування

пам’яті поета-земляка в с. Рахнівка] // Трибуна праці. –1991. – 8 січ.

1992В гарно прикрашеному читальному залі обласної

бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва – портрет В.Стуса, біля ньогокетяги калини, свічка, яку традиційно на початку вечоразапалює директор бібліотеки Андрій Йосипович Лучко.Стусівські читання все більше привертають увагуприхильників поезії Василя Семеновича. Тут розкриваютьсясторінки його біографії, обговорюються книги, що вийшли здруку: “Дорога болю”, “Під тягарем хреста”, “Передчуття”. Ваудиторії присутня молодь, є й люди старшого віку, звучитьмузика, науковці дають характеристику творчості поета.

25

* * *Життя, мов скрик: [До 54-ої річниці з дня народж.

В.Стуса] // Трибуна праці. – 1992. – 6 січ.

1993Відзначалось 55-річчя від дня народження Василя Стуса.

На вечір пам’яті до ДОУНБ ім.К.А.Тімірязєва приїхалипосланці з рідної землі поета села Рахнівка Гайсинськогорайону, привезли пишний коровай. Зал був заповнений.Серед присутніх – студенти, вчителі, викладачі, школярі,пенсіонери, члени “Просвіти”, “Союзу українок” – людирізного віку і уподобань. На вечорі гості з Рахнівки розповідалипро його родину, студенти ВПІ ім.М.Островського показалилітературно-музичну композицію за творами Василя Стуса.У виконанні артиста Бориса Остромогильного звучалипророчі слова віршів поета, лунали пісні, звуки бандури.Виставка творів і публікацій про нього, організованапрацівниками бібліотеки, стала органічною частиною вечора.

В рамках клубу “Відкрита сторінка” відбулося засідання,присвячене 55-річчю від дня народження Василя Стуса “Довгадорога додому”, де виступили Л.Єгурнова, Л.Тимощук,А.Подолинний, А.Гарматюк, Б.Буяльський, Н.Довга,В.Шалига, Л.Бойко.

* * *Колос В. “Хто проти тиранії – встаньте”: [Літ. вечір у

с.Рахнівка. Фоторепортаж] // Трибуна праці. – 1993. – 16 січ.Лазаренко В. Святвечір Василя Стуса // Панорама. –

1993. – 16 січ.Лучко А. “За Стусом вічно буде плакати Вкраїна”: [Вечір

в ДОУНБ ім.К.А.Тімірязєва] / Кор. М.Станович // Вінниччина. –1993. – 21 січ.

26

Петюк В. Вісті з одного краю // Старожитності. –1993. – № 1.

Із змісту: Не згасне свічка Стуса: [Вшанування поета вс.Рахнівка Гайсин. р-ну]. – С. 32.

Сидорова О. Йдемо до Стуса // Вінниц. газ. – 1993. – 28 січ.Стрельбицький М. Смертеіснування – у всежиття, або

Стусова різдвяність // Камертон-ікс. – 1993. – 15 січ. – С. 4.Ягельська Т. Вшанування серцем, душею, піснею

[пам’ять поета в с.Рахнівка] // Панорама. – 1993. – 20 січ.

1994Зала бібліотеки зібрала молодь, вчителів, письменників,

артистів, громадськість. Ведуча Л.З.Єгурнова звернулаувагу на епістолярну прозу Василя Стуса. Викладач ВПІМихайло Стрельбицький розповів про своє сприйняттятворчості і особистості поета як людини совісті. Виступиввикладач ВДПІ Болеслав Буяльський, який наголосив на тому,що читати твори Стуса не просто, необхідно відчувати йогодумки, почуття. Виступили вінницькі письменники, поетАнатолій Гарматюк додав живих спогадів про поета. Звучалина вечорі вірші Василя Стуса у виконанні артистів і студентів.Працівники бібліотеки ознайомили присутніх з літературоюпро шістдесятників. Бажаючі придбали книги “Феномен доби”В.Стуса і “Блудні сини України” Є.Сверстюка.

* * *Гавриш Г. Не мертвий – безсмертний: [Відзнач. річниці

з дня народж. поета у Гайсині] // Трибуна праці. – 1994. –18 січ.

Мельник Г. “Народе мій, до тебе я ще верну”: [Відбувсявечір пам’яті поета у Копіїв. СШ Ілінец. р-ну] // Труд. слава. –1994. – 23 лют.

27

Нагірняк В. Все про Стуса: [Про літ. вечір у ЦРБ]// Томашпіл. вісн. – 1994. – 12 лют.

Приймачик Ф. Пам’яті В.Стуса // Панорама. – 1994. – 22 січ.

1995Працівники ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва разом з

товариством “Просвіта” провели вечір, присвяченийроковинам від дня народження Василя Стуса. Вечір велиписьменник Михайло Стрельбицький та поетеса Ніна Гнатюк.Присутні мали можливість ще раз вклонитися перед світлоюпам’яттю поета-земляка. Зал бібліотеки поєднав багатьохлюдей, близьких по духу правозахиснику-поету. Відбуласяпрезентація першого тому у двох книжках з багатотомноговидання творів Василя Стуса. Своїми думками поділивсядиректор бібліотеки Андрій Лучко; поет, журналіст ДмитроПічкур, який особисто знав Василя Стуса; викладач ВДПІБолеслав Буяльський. Вінницькі поетеси Тетяна Яковенко таГалина Овсієнко присвятили пам’ятній даті свої вірші. ПоезіїВасиля Стуса читали артист драмтеатру ім. М.СадовськогоВолодимир Постніков, вчителька Світлана Єлисеєва.Студенти ВДПІ Андрій Шинькович та Руслана Туликовавиконали пісні “Обірваний листок”, “ Це ще не осінь”.

* * *Рябокінь О. Пам’ятають поета, та не всі: [Презентація

першого тому творів В.Стуса на батьківщині поета] // Трибунапраці. – 1995. – 17 січ.

Святвечір Василя Стуса // Поділ. зоря. – 1995. – 18 січ.

1996На вечорі-реквіємі в ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва до дня

народження Василя Стуса звучала його поезія сповнена

28

болем, любов’ю, надією. У центрі зали на столі, – вишитийрушник, кетяг калини і портрет поета, який ніби повернувсятернистим шляхом на батьківщину. Відкрив вечір АнатолійСекретарьов піснею “Україно моя”. Вела його поетеса ТетянаЯковенко, яка розповіла про нелегку дорогу поета-борця наГолгофу Вічності, про те, що він підняв українську поезіюдо найвищих висот світової літератури. На вечорі-реквіємічитали вірші Василя Стуса Галина Овсієнко, Лілія Горбачук,виступав Анатолій Подолинний, спогадами поділивсяАнатолій Гарматюк, який свого часу працював зі Стусом уредакціях місцевих газет на Донбасі. Завідуюча відділомкраєзнавчої літератури Ольга Ніколаєць прокоментувалакнижкову виставку, присвячену поету. Заслужений артистУкраїни Андрій Цехмейструк виконав пісні. А заключнимакордом вечора була та, перша пісня, зіграна Василем “Взявби я бандуру” та подяка організаторам заходу за щиру розмовуВасиля Семеновича з Батьківщиною.

* * *Вільчинська О. За мною стояла Україна: [Про вечір-

реквієм пам’яті В.Стуса] // Панорама. – 1996. – 27 січ.Рябокінь О. І словом повертається додому: [В селі

Рахнівка пройшли читання, присвяч. річниці з дня народж.поета] // Трибуна праці. – 1996. – 20 січ.

1997Гостинно розчинив свої двері великий читальний зал

Вінницької ДОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, проте цього разу він вжене міг вмістити всіх бажаючих потрапити на Стусівськічитання. В їх організації, крім співробітників бібліотеки, взялиучасть “Просвіта”, Вінницька організація Спілки письменниківУкраїни. На вечорі був присутній голова обласної державноїадміністрації Анатолій Матвієнко з дружиною. Вела вечір

29

поетеса, кандидат педагогічних наук Тетяна Яковенко.Завідуюча відділом мистецтв Лариса Сеник ознайомилаприсутніх з книгами Василя Стуса, які вийшли у Львові.Письменник-публіцист Михайло Стрельбицький наголосив,що Стус дуже важко повертався до читача, що ті враження,які залишаються від читання його поезій можна виразитиодним словом – потрясіння. Центральною подією вечорастала розлога розповідь гостя Вінниці Василя Овсієнка, якийособисто добре знав поета, був ув’язнений разом з ним уконцтаборах, допомагав рятувати вірші, які у Стусасистематично відбирала табірна адміністрація. І вставав передслухачами сам Стус, і звучало Поетове слово, проникаючи вдушу боляче і тривожно. Пам’ять Овсієнка зберегла багатовіршів друга, які той читав, кожен раз тяжко переживаючи.Неймовірна тиша стояла в залі, коли звучали його спогади.Порушили її тільки брязкіт ключів камер та шурхіт зеківськогоодягу, які привіз і показав він. Олександр Нагребецькийпрочитав спогади з “Табірного зошита” Василя Стуса. Великезацікавлення викликала доповідь секретаря товариства“Просвіта” Оксани Яцюк, що провела за архівними матеріаламиґрунтовне генеалогічне дослідження, встановивши витоки родуВасиля Стуса. Щиро і тепло прозвучала улюблена колядка поетау виконанні солістів хору “Просвіта”.

* * *Ковальський Т. Упасти зерням в рідній борозні // Вінниц.

газ. – 1997. – 18 січ.Мельник В. Поет повернувся назавжди // Панорама. –

1997. – 18 січ.Овсієнко В. Не відлюбив свою тривогу ранню: [Колиш.

політв’язень, співтаборник В.Стуса на вечорі пам’яті у Вінниціділився спогадами] / Кор. Д.Пічкур // Вінниччина. – 1997. – 1 лют.

Пічкур Д. “Народе мій, до тебе я ще верну” // Він-ниччина. – 1997. – 18 січ.

30

Травнева С. “Народе мій, до тебе я ще верну” // Пано-рама. – 1997. – 5 лют.

Тубілко А. Конкретні плоди співпраці з громадськимиорганізаціями: [Про вечір пам’яті в б-ці ім.К.А.Тімірязєва]// Народ. армія. – 1997. – 22 січ.

Яцюк О. Родовід Василя Стуса // Панорама. – 1997. –15 лют.

1998Святкування шістдесятирічного ювілею від дня

народження Василя Стуса, що розпочалося у різдвяні дні набатьківщині поета в селі Рахнівка Гайсинського району,продовжилося у Вінниці. Відбулися традиційні Стусівськічитання у ДОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, які вела Тетяна Яковенко.На них прозвучали виступи про життя і творчість нашогоземляка, підготовлені науковцями педагогічного інститутуІриною Руснак, Ніною Поляруш, Анатолієм Подолинним.Окрасою цього родинного, щирого вечора була музика,подарована інструментальним тріо Калиновських “Аркона”,та поезія. Актор Анатолій Зеленко, поетеса Галина Овсієнкопрочитали вірші Василя Стуса, а солістка Тетяна Гарбулинськавиконала улюблений романс поета – “Сміються, плачутьсолов’ї”. На відзначення 60-річчя від дня народження поетаприїхали численні гості, вони зібрались на прес-конференцію,де виступив голова обласного оргкомітету по відзначеннюювілею великого земляка Тимофій Мотренко. На запитанняжурналістів відповіли син поета Дмитро Стус, правозахисникЄвген Сверстюк, поетеса зі Львова, в’язень брежнєвськихтаборів Ірина Калинець, поетеса з Луганщини, лауреат преміїім. Василя Стуса Антоніна Листопад, наша землячка, лауреатпремії імені Марусі Чурай та Павла Усенка Ганна Чубач. Вчитальній залі присутні мали змогу ознайомитися з

31

книжковою виставкою, присвяченою славетному земляку“І рідний край мене почує всюди”. Вшанування пам’ятіВасиля Стуса продовжилося в обласному музично-драматичному театрі ім. М.Садовського. Вітальне слово налітературно-мистецькому вечорі виголосив голова обласноїдержавної адміністрації Анатолій Матвієнко. Виступилигості, Ганна Чубач прочитала вірш, присвячений Василеві Стусу.У літературно-музичній композиції “Сходження на Голгофуслави” звучали вірші і листи поета, класична музика, яку вінзнав і цінував. Учасники фольклорного ансамблю з селаРахнівка заспівали одну з улюблених пісень Василя та піднеслийого синові коровай, випечений із зерна, вирощеного рукамиодносельців.

* * *Гарматюк А. Василь Стус залишається з нами // Вінниц.

газ. – 1998. – 29 січ.Гнатюк Н. Йому судилося безсмертя // Вінниччина. –

1998. – 24 січ.Життя, покладене на вівтар України // Панорама. – 1998. –

24 січ.Лазаренко В. Стус повернувся назавжди: [60-річ.

ювілей В.Стуса в с. Рахнівка] // Вінниц. газ. – 1998. – 13 січ.Одвічна поезія страждання // Подолія. – 1998. – 7 лют.

* * *У Рахнівку, до Стуса...: [Фоторепортаж про відкр. 9 січ.

1998 р. пам’ятника В.Стусу у рідному селі та кімнати-музею уРахнян. шк. Є фото] // Трибуна праці. – 1998. – 13 січ.

1999“Поет Божою ласкою” – таку назву мав вечір пам’яті до

61-ї річниці з дня народження Василя Стуса. Відкрив його

32

гурт “Просвіта” під керівництвом Любові Воробець, якийвиконав колядки, в тому числі і улюблену Стусову «Спи, Ісусе,спи». Об’єктом уваги вечора став п’ятий том зібрання творівВасиля Стуса, що вийшов з друку у Львові. П’ятий том – цеперекладацький доробок письменника, значний за обсягом іширокий за своєю географією. Він вміщує переклади поезії,прози та драматичних творів найталановитіших літераторівсвіту, насамперед різних європейських літератур. Досі читачбув обізнаний з Василем Стусом як поетом. П’ятий же томдав можливість відкрити широкому загалу ще одну важливусторінку життя і творчості земляка як талановитогоперекладача.

Письменник, викладач технічного університетуМихайло Стрельбицький у вступному слові розповів, якстворювався і видавався п’ятий том. Як завжди, доступною ізмістовною була доповідь викладача педагогічногоуніверситету Анатолія Подолинного за темою “Василь Стуспро мистецтво перекладу”. Цікавими були виступи про перекладиВасиля Стуса з різних мов: німецької – викладача педунівер-ситету Світлани Римовської, польської – секретаря культурно-освітнього Союзу поляків у Вінниці Наталії Ахмедшиної,єврейської – викладача педуніверситету Лілії Єгурнової.Молода акторка муздрамтеату ім.М.Садовського Світлана Рогарозкрила питання “Переклади Василя Стуса з російської тайого переклади вокальних творів на музику визначнихкомпозиторів”. Упродовж вечора звучали поетичні словакласиків світової літератури на мовах оригіналу, у перекладіукраїнською та мелодії його улюблених музичних творів –Л.Ван Бетховена, Й.С.Баха, Ш.Гуно, М.Скорика, які виконувавансамбль скрипалів школи-студії “Віоліно” (керівник Оксана Янчик,концертмейстер Тетяна Грінченко) та дипломант міжнарод-ного фестивалю “Орфей” Олена Галай. Вела вечір викладачВінницького педагогічного університету Тетяна Яковенко.

33

* * *Бойко Л. Свято слова // Вінниччина. – 1999. – 19 січ.Бойко Л. Духовне свято слова // Сл. педагога. – 1999. –

Січ. (№ 1). – С.13; Вінниц. газ. – 1999. – 23 січ.Із Стусового джерела // Голос України. – 1999. – 2 лют.Поет Божою ласкою // Поділ. зоря. – 1999. – 21 січ.

2000Головною подією вечора, який вела поетеса Тетяна Яковенко,

стала презентація третього тому повного зібрання творівВасиля Стуса. Сталося так, що дві книги цього тому вийшлидруком останніми в часі. Професор Вінницького педагогічногоуніверситету ім. Михайла Коцюбинського Анатолій Подолинний,оглянувши життєвий і творчий шлях Василя Стуса, сказав: “Цідві книжки складає переважно збірка “Палімпсести” у різних своїхваріантах. Саме тут Стус знайшов свій поетичний ключ, свійпоетичний голос. Недаремно він пише, що “вірші пішли, неначекров із горла”. Ольга Коляструк, викладач того ж ВНЗ, змалювалаепоху, в яку творив поет. Виступили: доцент технічногоуніверситету, поет Михайло Стрельбицький, доцент педагогіч-ного університету Галина Журбелюк, поетеса Ніна Гнатюк.Своїми спогадами про Василя Стуса поділився поетАнатолій Бортняк та гість з Києва, актор і письменник, лауреатпремії ім. Лесі Українки Василь Довжик. Власну пісню на словаВасиля Стуса виконав Андрій Шинькович. Звучала класичнамузика у виконанні учнів школи-студії “Віоліно” під керівництвомОксани Янчик, Галина Овсієнко читала вірші Василя Стуса. Акульмінацією вечора став виступ сина поета – Дмитра Стуса,чий внесок у здійснення видання переоцінити неможливо.

* * *Гордійчук П. “Хай зашпори від серця відійдуть”

// Подолія. – 2000. – 27 січ.

34

Козак І. Стусівське Різдво // Поділ. зоря. – 2000. – 10 лют.Пічкур Д. Йому боліла Україна // Вінниччина. – 2000. –

25 січ.Рябокінь О. Слухаймо Стусове слово // Трибуна праці. –

2000. – 11 січ.Стус Д. Людина живе, щоб жити // Вінниччина. – 2000. –

29 січ. – (Спец. вип. газ. “Зоряна криниця”).

* * *Подолинний А. “Палімпсести” Василя Стуса // Він-

ниччина. – 2000. – 26 лют.

2001Літературно-мистецький вечір “Пронизливий вітер

доби”, який вела поетеса Тетяна Яковенко, присвячувався60-м рокам – добі, коли усвідомили себе Василь Стус, йогодрузі та однодумці. Яскраву та змістовну характеристикутому періоду дала у своєму виступі історик і культурологОльга Коляструк, наголосивши, що шістдесятники залишилинащадкам моральний урок опору тоталітарному режимові ізначною мірою підготували незалежність України. Насамперед –духовну. Своєрідним підтвердженням цієї думки був уривок звистави обласного музично-драматичного театруім.М.Садовського “Маруся Чурай” за романом Ліни Костенкоу виконанні Таїсії Славінської та Нестора Кондратюка. На вечорійшлося про втілення ідей 60-х рр. в образотворчому мистецтві.Мистецтвознавець Тетяна Журунова висвітлила ідейні тастильові пошуки тогочасних художників, зокрема йвінницьких. Художник Ігор Синєпольський представив своїкартини та портрети того часу, створені у руслі “суворогореалізму”, “реалізму без брехні”. Краєзнавець Олександр Філінчитав вірші вінницького поета Юхима Аптекмана, акторАндрій Цехмейструк виконав популярні у 60-х рр. пісні,

35

поетеса Галина Овсієнко прочитала вірші Василя Стуса. Збатькового вірша почав свій виступ і син поета Дмитро Стус.Він висловив власне бачення шістдесятництва як руху, щообстоював гідність України в умовах її поневолення, ізанепокоєння, викликане тим, що українська культура, якоютак переймалися шістдесятники, нині зазнає тиску не менше,ніж у колоніальні часи. Зокрема це стосується українськоїкниги. Виступили запрошені книговидавці К.Родик з Києвата П.Мацкевич зі Львова. На вечорі було організованоперегляд літератури з фонду бібліотеки про діячів українськогошістдесятництва. Останнім емоційним акордом у програмівечора стала музика Г.Генделя, яку виконав ансамбль у складіскрипалів О.Янчик, Ю.Янчик та піаніста В.Поводатора.

* * *Гавриш Г. Він повернувсь, щоб жити в пам’яті народній:

[Дир. Гайсин. ЦБС про Стусів. читання в р-ні] // Подолія. –2001. – 17 січ.

Макарова О. Сузір’я високочолих і незламних духом// Вінниц. газ. – 2001. – 26 січ.

Пічкур Д. Стусівські читання // Вінниччина. – 2001. –26 січ.

Пічкур Д. “Людина живе, щоб жити” // Вінниччина. –2001. – 26 січ.

Стусівське 13 Різдво // Поділ. зоря. – 2001. – 15 лют.

2002“Врізаючись гранітним профілем, він йшов на повний

зріст, вразливий і беззахисний під градом націлених очейоб’єктивів і магнітофонів...”. Цими словами ведучий,народний артист України, актор театру ім.М.СадовськогоНестор Кондратюк розпочав традиційні Стусівські читання.Особливістю тогорічного вшанування поета стала оригінальна

36

програма про творчість Василя Стуса і його побратимів,підготовлена працівниками Луганської обласної філармонії такамерної групи “Кантабіле” під керівництвом Юрія Коломойцева.Як він розповів у своєму виступі, ця програма підготовленана основі глибокого вивчення літературної спадщини тагромадсько-політичної діяльності поета і таких його побратимів,як Євген Сверстюк, Іван Світличний, Григорій Кочур,Михайло Горень, Ігор Калинець, Ірина Стасів-Калинець,Ярослав Лесів та багато інших, з якими Юрій Коломойцев мавособисті зустрічі і розмови. Відповідно до цього і була побудованамеморіальна музично-драматична програма луганчан. Учитальній залі бібліотеки експонувалася виставка книг“Тавровані долі – невільнича поезія і проза України 60-х років”.

* * *Василько І. “Вічна пам’ять по Стусу” // 33 канал. –

2002. – 23 січ.Гавриш Г. Стусівські дні [проходять на Гайсинщині]

// Трибуна праці. – 2002. – 22 січ.Козинюк Л. На Стусівських читаннях звучали романси

// Вінниц. відомості. – 2002. – 23 січ.Мовчанюк Г. Свічі Василя Стуса горіти повік // Він-

ниччина. – 2002. – 25 січ.Сергієчко В. Не скорили його табори... // Подолія. –

2002. – 25 січ.

* * *Бурдейний А. Птах душі: [Інтерв’ю вінниц. скульптора

про себе та свою роботу над пам’ятником В.Стусу] // Подолія. –2002. – 18 верес.

Коваленко О. Як добре...: [Відкр. у Вінниці пам’ятникаВ.Стусу. Авт. А.Бурдейний] // Вінниц. газ. – 2002. – 24 верес.

37

Міхровський С. Василь Стус: важке повернення: [Проспорудж. пам’ятника] // Політика і культура. – 2002. – № 13. –С. 44-46.

2003На Стусівські читання “Сховатися од долі не судилось”,

що присвячувалися 65-річчю від дня народження Василя Стуса,з Києва приїхала поважна делегація: дружина Василя Стуса –Валентина Попелюх, його син Дмитро – директор благодій-ного фонду “Україна-Інкогніто”, невістка Оксана Дворко,дружина Володимира Підпалого – Ніла, редактор відділуУНІАН Людмила Чічканьова, відповідальний секретарНаціональної Спілки письменників України Ніна Гнатюк,актриса, лауреат премії Василя Стуса – Галина Стефанова.Прибули також поети, літературознавці з Хмельницького,Львова, щоб на батьківській землі відзначити ювілей поета.Гостей запросили до зали облдержадміністрації, де відбуласятепла зустріч з головою облдержадміністрації ВікторомКоцемиром та іншими керівниками області. Черговим крокомурочистостей стала прес-конференція з журналістами таписьменниками у Вінницькій обласній універсальній науковійбібліотеці ім.К.А.Тімірязєва. Ввечері тут відбулись традиційніСтусівські читання. Відкрив вечір запалюванням свічки пам’ятіколишній директор бібліотеки Андрій Лучко, під часкерівництва якого була започаткована традиція проведення“Стусівських читань”. А далі почалося дійство, яке всі присутніслухали, затамувавши подих. Про свого батька розповідавДмитро Стус, талановито читала вірші Галина Стефанова.Чергувались вірші і спогади. Далі були чисті і короткі промови,Ніна Підпала подарувала бібліотеці книгу поезій свогочоловіка. Вдалим доповненням вечора була книжковавиставка “У відсвіті промовленого слова”.

38

* * *Гарматюк А. Усмішка Василя // Вінниччина. – 2003. – 9 січ.Даниелян С. “Тож дай мені – дійти і не зотліти, дійти –

і не зотліти – дай мені! Дозволь мені, мій вечоровий світеупасти зерням в рідній борозні!” // 9 вал. – 2003. – 22 січ.

Земляки пам’ятають Василя Стуса // Уряд. кур’єр. –2003. – 11 січ.

Иванова А. На Свят-вечер литераторы колядовали упамятника Стусу // Тумба. – 2003. – 15 січ.

Марчук Т. Сховатися від долі не судилось... // Вінниц.газ. – 2003. – 16 січ.

Мельник В. Довга дорога до Стуса // Вінниц. відом. –2003. – 15 січ.

Мовчанюк Г. Величаємо поета і громадянина: НаВінниччині відзначали 65-річчя Василя Стуса // Вінниччина. –2003. – 15 січ. – (Спец. вип. газ. “Хочу все знати”).

Недоспівана пісня: [Про Стусів. читання в р-ні] // Гайсин.вісн. – 2003. – 9 січ.

Откидач О., Кравченко В. “Спасибі Вінниччині, щоподарувала Україні таку велику людину” // Подолія. – 2003. –15 січ.

Пічкур Д. Пам’ятаймо про Василя // Літ. Україна. –2003. – 23 січ.

Сашко Ф. Світ вечоріє – ми світаємо... // Курьер. –2003. – 15 янв.

“Сховатися від долі не судилось” // Подолія. – 2003. –11 січ.

* * *Уразовська Л. Стусу жити серед читачів: [В обл. б-ці

ім.К.А.Тімірязєва відкрито погруддя В.Стуса] // Вінниц.відомості. – 2003. – 30 квіт.

Шуляк О. Ще один пам’ятник Стусові [у ОУНБім.К.А.Тімірязєва] // Подолія. – 2003. – 8 трав.

39

2004На Стусівські читання “Ярій, душе! Ярій, а не ридай”

завітали рідні поета-земляка, його син Дмитро та дружинаВалентина Попелюх, були присутні столичні гості – акторкаГалина Стефанова, відповідальний секретар Національноїспілки письменників України Ніна Гнатюк. Перше слово доаудиторії було заступника голови облдержадміністраціїЄвгенії Фолюшняк. Актриса, лауреат премії Василя СтусаГалина Стефанова читала ще ніким нечутий Василів вірш “НаЛисій горі догорає листя вечірнє”. Хвилюючими були виступиНіни Гнатюк, вінницьких поетів Тетяни Яковенко, ДмитраПічкура, Григора Мовчанюка. Чоловічий квартет “Подоляни”Літинського РБК виступив з концертною програмою.Зворушливо прозвучала у їх виконанні пісня С.Галябарди“Яворина” – це був реквієм усім патріотам України: “Я любиввас усіх, а найбільше любив Україну, і у цьому найвищапровина моя”... Ведучою вечора була заступник директорабібліотеки П.І.Цимбалюк.

* * *Дмитрук О., Рок О. Поета вбити неможливо // Вінниц.

газ. – 2004. – 16 січ.Згадуючи Стуса... // Кур’єр. – 2004. – 21 січ.Козак І. В.Стус і Вінниччина // Поділ. зоря. – 2004. – 28 січ.Остапчук В. На Стусівських читаннях // Панорама. –

2004. – 28 січ.Соловей А. Стусівське Різдво // Вінниччина. – 2004. –

3 лют.Уразовська Л. “Не можу йти на побачення з тобою

ціною приниження” // Вінниц. відомості. – 2004. – 21 січ.“Ярій, душе! Ярій, а не ридай!” Стусівські читання на

Вінниччині. – Вінниця, 2004. – 41 с.“Ярій, душе! Ярій, а не ридай!” // Сіл. вісті Вінниччини. –

2004. – 17 січ.

40

2005Атмосфера цьогорічних Стусівських читань була дещо

відмінною від попередніх: у промовах та виступах ораторіввчувався дух майдану, величезний заряд оптимізму, енергії тавіри. Основна увага зосередилась навколо книги Дмитра Стуса“Василь Стус: життя як творчість”, яка побачила світ увидавництві “Факт” 2004 року. Книга презентувалась з участюавтора в обласній науковій бібліотеці ім.К.А.Тімірязєва. Начитаннях виступили заступник Вінницького міського головиМикола Гунько, редактор цієї книги Тетяна Щербаченко,письменник Микола Рябий. Щире слово про творчість ВасиляСтуса сказав професор педуніверситету ім. Михайла КоцюбинськогоАнатолій Подолинний. Аспірант цього навчального закладу,поет-бард Віталій Борецький, заслужена артистка УкраїниВікторія Петрушенко, актриса Галина Стефанова виконувалипісні, читали вірші, створивши поетично-ліричний фон цьогозібрання. Окрім обговорення книги з біографією Василя Стуса,учасники вечора змогли почути його живий голос, записанийна компакт-диск, що відтворював реставровані записи віршівВасиля Стуса у виконанні самого автора, та ознайомитися зпереглядом літератури “Головне – не зрадити правді життя”.

У Рахнівці Гайсинського району відбулося літературно-мистецьке свято “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упастизерням в рідній борозні”, пройшли урочисті заходи і вКозятинській районній бібліотеці.

* * *Бугай Ю. Син Стуса презентував у Вінниці свою книгу...

// 33 канал. – 2005. – 19 січ.Він з нами і сьогодні // Подолія. – 2005. – 18 січ.Козак І. Під опікою пам’яті народу // Поділ. зоря. –

2005. – 19 січ.Марчук Т. Очима сина: земний і незламний // Пано-

рама. – 2005. – 22 січ.

41

Плахотнюк А. Дух батька живе у його синові: [Стусів.свято пройшло в с. Рахнівка] // Трибуна праці. – 2005. – 22 січ.

Смілянець Г. Гнаний, замордований, але незламний// Вінниц. газ. – 2005. – 18 січ.

Стусівські читання [відбулися в ОУНБ ім.К.А.Тімірязєвата продовжилися в с. Рахнівка Гайсин. р-ну] // Вінниччина. –2005. – 1 лют.

Таранюк Є. До Стуса, в Рахнівку [на вшанування поета]// Вінниччина. – 2005. – 25 січ.

2006Центральною подією Стусівських читань стало

відкриття пам’ятника В.Стусу роботи київського скульптораБориса Довганя на батьківщині поета в с.РахнівкаГайсинського району. Пам’ятник унікальний, бо творився неза світлинами, скульптору в далекі 60-і позував сам ВасильСтус – просто як людина колоритного типажу. Засвідчити цюподію приїхали рідні поета, його син Дмитро Стус.

У стінах обласної наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєватрадиційно зібралась творча та мистецька еліта Вінниччинина вечір пам’яті “Пресвітлої дороги свічка чорна...”. Своїмиспогадами про Василя поділилася сестра поета Марія Семенівна,яка живе і працює у Донецьку. Указом Президента України влистопаді 2005 року Василю Стусу було присвоєно званняГероя України. Син поета, відомий науковець, дослідник йоготворчості Дмитро Стус повідомив, що планує на кошти,виділені зі званням Героя України, видрукувати повне12-томне зібрання творів батька, щоб відстояти право на йогобезкінечне життя. Заходи, приурочені пам’яті Василя Стуса,відбулися і у Тульчині, де презентувалась літературно-музичнакомпозиція “Ярій, душе! Ярій, а не ридай”, яку представивнародний аматорський сімейний театр родини Прилипків.

42

У ці дні в бібліотеках області пройшли вечори поезії,літературні вечори, були оформлені книжкові виставки,присвячені життю і творчості великого поета з Подільськоїземлі. В ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва експонувалася виставкавидань за темою: “ І тому народові я здобуду безсмертя”.

* * *Галіза О. Різдвяні Стусівські читання [в Тульчин. район.

б-ці] // Подолія. – 2006. – 17 січ.Гнатюк Н. В передчутті недовідомих верст: [Про

відкриття пам’ятника поету та Стусів. читання] // Літ.Україна. – 2006. – 26 січ.

Нурізянова Т. “Нехай святиться світ...”: [Стусів. читанняу Тульчині] // Тульчин. край. – 2006. – 21 січ.

[Покладання квітів до пам’ятника В.Стусу у Вінниці.Є фото] // 20 хвилин. – 2006. – 13 січ. – С. 2.

«Пресвітлої дороги свічка чорна» // Вінниччина. –2006. – 17 січ.

Римаренко Н. “Пресвітлої дороги свічка чорна”: [Стусів.читання у Літин. район. б-ці] // Літин. новини. – 2006. – 28 січ.

Таранюк Є. Рахнівка віншувала Василя // Вінниччина. –2006. – 17 січ.

Шуткевич О. У смерті повернуся до життя // Вінниц.газ. – 2006. – 17 січ.

* * *Дмитренко М. Зацвіте калина біля хати: [На батьківщині

В.Стуса відкрито йому пам’ятник та працює шкіл. музей]// Сл. Просвіти. – 2006. – 26 січ.; Сл. і час. – 2006. – № 5. – С. 96.

Ладижан В. Поет повернувся в бронзі // Поділ. зоря. –2006. – 19 січ.

Мрачковська Л. Відкрито пам’ятник Василю Стусу [вс.Рахнівка Гайсин. р-ну] // Робітн. газ. – 2006. – 1 лют.

43

“На цьому місті стояла хата, в якій народився ВеликийПоет...” // Вінниц. газ. – 2006. – 19 січ.

“Народе мій...”: [Репортаж з відкриття пам’ятника]// Гайсин. вісн. – 2006. – 19 січ.

Скрипник В. Пам’ятники Василю Стусу творили іскульптори, і в’язні // Голос України. – 2006. – 17 січ.

Станович М., Ковальський Р. Пам’ятник Стусувідкрили на Василя // 33 канал. – 2006. – 18 січ.

Степаненко В., Олександрук О. Василь Стус позувавскульптору // Подолія. – 2006. – 17 січ.

Шмигельська О. Пам’ятник Стусу відкрили вРахнівцях [Рахнівка] // 20 хвилин. – 2006. – 17 січ.

2007До рідного краю повертається один з найбільших

національних поетів минулого століття в пам’ятниках,меморіальних дошках, музейних експонатах, але ми не тількиповертаємо собі поета – ми самі до нього повертаємось.Традиційні Стусівські читання, які започатковані ОУНБім.К.А.Тімірязєва, це краще пізнання поета, спілкування з йогопоезією, вони об’єднують навколо себе цвіт місцевої інтелігенції,всіх – кому не байдужі українська культура та національна ідея:політиків, митців, вчителів, письменників, вчених.

На цьогорічних Стусівських читаннях були присутні: синпоета Дмитро Стус, актор Київського національного театруросійської драми ім.Л.Українки Роман Семисал, відомаукраїнська поетеса, секретар Національної спілкиписьменників України Ніна Гнатюк, народний депутатУкраїни 4-го скликання, почесний голова Всеукраїнськогожіночого товариства ім.Олени Теліги Олена Кобець. Вечірпоезії і музики “Він відродився в слові і у правді”, який пройшовв ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва зібрав науковців, письменників,

44

музикантів, акторів, студентів, всіх тих, хто поціновує поезіюВасиля Стуса. На урочисте дійство завітали заступниквінницького міського голови Микола Гунько, начальникуправління внутрішньої політики облдержадміністраціїВолодимир Лазаренко. Ведучою на вечорі була Л.Б.Сеник.Увагу присутніх привертала змістовна книжкова виставка“Вижити і реалізуватися в слові”, підготовлена фахівцямибібліотеки. Того вечора в бібліотеці звучали вірші й пісні. Цебули не тільки Стусові твори, а й твори інших авторів, якіпідкреслювали нескореність українського духу, незгасністьсвічки пам’яті, невичерпність Стусової криниці, до якоїйтимуть і йтимуть справжні громадяни України.

В рамках Стусівських читань відкрили біля села РахнівкаГайсинського району архітектурний комплекс, присвяченийпоету – пам’ятний знак з барельєфом та словами з вірша,криничкою та альтанкою.

* * *Пустіва В. Відроджений у слові й правді: [Стусів.

читання у ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва] // Вінниц. газ. – 2007. –26 січ.

Фінклер В. «Народе мій, до тебе я ще верну...» // Він-ниччина. – 2007. – 23 січ.

* * *Дмитрук О. “Хто проти тиранії, встаньте!”: [Про

відкриття пам’ятного знаку В.Стусу поблизу с.РахнівкаГайсин. р-ну] // Вінниц. газ. – 2007. – 26 січ.

І зватимуть криницю Стусовою // Культура і життя. –2007. – 14 берез.

Кадлуцький А. Толока пам’яті Стуса // Погляд. – 2007. –8 лют.

Ковч Ю.П. Стусова криниця // Трибуна праці. – 2007. –27 січ.

45

Мельник В. Поворот до Стуса // Україна молода. –2007. – 26 січ.

[Пам’ятник В.Стусу відкрито] // Освіта Вінниччини. –2007. – 6 лют.

Росяний А. Відкрито пам’ятний знак Василю Стусу// Поділ. зоря. – 2007. – 15 лют.

Сегеда Ю. Відродили Стусову криницю // Вінниччина. –2007. – 27 січ.

Скрипник В. Цією дорогою Стус ішов у життя // ГолосУкраїни. – 2007. – 3 лют.

Собко В. У смерті повернувся до життя // Вінниц.відом. – 2007. – 1 лют.

Сяба О. Згадаймо серцем наших героїв // Гайсин.вісн. – 2007. – 1 лют.

Юніцька Н. І це – моя Україна: [На відкритті пам’ятногознаку] // Шаргородщина. – 3 берез.

Підготувала О.Ніколаєць

46

“Поезіє, красо моя, окрасо,я перед себе чи до себе жив?”

Сценарій літературно-мистецького вечора, присвячений 70-річчю від дня народження Василя Стуса

В читальній залі представлена книжкова виставка,присвячена життю та творчості поета. З одного боку залирозташований екран, на якому будуть демонструватисяслайд-кадри, уривки з кінофільму “Василь Стус. Терновадорога”. З другого – портрет поета в обрамленніДержавного Прапора України, під ним напис “Василь Стус –Герой України”, український рушник, хліб. Світло поступовозгасає. Висвічується портрет поета. Фонограмою звучатьцерковні дзвони.

Дикторський текст:Громадянину-патріоту,українському інтелігентові,поету, літературознавцю, критику, філософу,співтворцю сучасного українського відродження,політв’язню, який волів умерти, аніж зганьбитисвою честь, гідність, совість на догоду режимові,другу-товаришеві,сину, чоловікові, батькові,Героєві України Василеві Стусуз нагоди 70-річчя від дня народженняприсвячується!

Стиха лунає щедрівка, виходить актор зі свічкою в руках.На фоні щедрівки

47

Актор:Я прийду на Святвечір між люди,Білим птахом до вас прилечуВ рідну хату – вже що там не буде,А від стовпчика «дев’ять» втечу.

Не добувши п’ятнадцяти чорних,Понад темний тунель і шмон,Де ревуть ненаситні жорнаІ мовчить беззаконний закон…

Відболілися муки-печалі,Відпустило запеклі слідиІ земля вже всотала всі жалі,Що мене закрутили сюди.

Але в тому рокованім краї,Де роковані наші літа,Чорний біль вічно серце краєІ на думу ляга чорнота.

Боже мій, з тих висот, як ватаБілим болем біліє сніг…Я в Святвечір радий обнятиВсіх, кого обіймать не міг.

Сплили злоби вам каламутні,Пробивається світло основ,Встає перша, єдина сутність,І та сутність всього любов.

Зникла тайна моєї з’яви,Відіснився світ марноти.Тільки чорна кирея слави,Неприкаяно світом летить.

48

У Святвечір мого народуЗвідтіль, де ні сліз, ні бажань.Вам звістую про Радість ПриходуІ Відходу за вічну грань.

Ставить свічку біля портрета, виходить. На сцені ведучий.

Ведучий:Тієї зірки не бачили, коли небосхил був захмарений і

засліплений сезонними ліхтарями...Перед тінню мученика світ смирніє. Тінь даленіє, знайомі

риси розпливаються, і на місці їх згущуються образивселенського страждання, що нас єднає на гіркій землі.

Вістка про табірну смерть Василя Стуса вразила, як грім.5 вересня 1985 р. про неї повідомили всі радіостанції світу.До Москви пішли урядові протести. Була найчорніша годинаперед Чорнобилем.

Україна мовчала в клінічному анабіозі, і тільки мале колодрузів замученого поета збиралося в його київській хаті білясвічки перед розп’яттям. І сюди поверталася його душа,вибілена стражданнями, як білий птах.

Він повернувся на Україну її героєм – Героєм України.

Виконується пісня “На Україну повернусь” муз. С.Гавриша,сл. Д.Галябарди. На екрані слайди з встановлення

пам’ятника поетові у м.Вінниці, відкриття “Стусовоїкриниці” у с.Рахнівка, що на Гайсинщині.

Ведучий:У ці січневі дні на Вінниччині традиційно проходять

Стусівські читання, які з року в рік об’єднують навколо себецвіт місцевої інтелігенції, всіх, кому не байдужі українськакультура та національна ідея: політиків, митців, учителів,

49

письменників, науковців. В ці дні в бібліотеках області проходятьвечори поезії, літературно – музичні вечори, оформляютьсякнижкові виставки та проводяться перегляди літератури.

Перші оцінки Стуса-поета були, крім української, внімецькій пресі. Перші зворушливі некрологи – в українськійеміграційній і в польській підпільній пресі. То були справдібратні слова співчуття, що супроводжувалися наведеннямзахопливих табірних вітань Василя Стуса до нескореноїПольщі, ? польським борцям за волю.

Один Бог знає, як дорого заплатив Стус за ці слова, за«Таборові зошити», перекинуті через залізну завісу. Але то бувчоловік, що говорив і писав за будь-яких обставин голосно,як перед Богом, і платив за це життям.

Український народ в останнє десятиліття дав багатопокутників за гріхи і слабості замореного конформізмомпокоління. Серед них чимало працівників пера. Але ВасильСтус був найсуворішим, найнепримиреннішим. Він творивкнигу великого національного болю, разом з тим – суворулегенду свого життя. Як у всякому великому житті, –повторилися путь невизнання у фарисейському світі, судсинедріону й страдницька путь на Голготу.

Василь Стус – людина рідкісної моральної обдарованості,голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі,правди, порядності. Він зберіг свій стиль до кінця. І це булоосновою його трагедії. Він ніс даровану йому іскру Божу згідністю і лицарською відвагою, не згинаючись і необминаючи. На такій дорозі поети гинуть.

Фонограмою лунає “Прелюдія” Й.С.Баха. На екрані кадриз кінофільму “Василь Стус. Тернова дорога”.

Ведучий:Коротко – етапи його життя:

Народився в с.Рахнівці Гайсинського району на

50

Вінниччині в селянській сім’ї – на Святвечір 1938 року.Дитинство і навчання в школі – на Донеччині.Закінчив Донецький педінститут.Військова служба – стройбат на Уралі – три роки.Аспірантура в Київському інституті літератури

ім. Тараса Шевченка і виключення з аспірантури за участь вакціях громадського протесту.

Різні чорні тимчасові роботи – сім років.Арешт, мордовські табори суворого режиму – чотири

роки.Заслання в магаданському краї – три роки.Другий арешт за участь у правозахисній гельсінкській

групі, засуджено на п’ятнадцять років – відбув п’ять...Смерть у таборі особливого режиму на Уралі, на сорок

сьомому році життя – 4 вересня 1985 року.Похований в безіменній могилі під номером дев’ять на

табірному цвинтарі.Перевезення праху й поховання на Байковому цвинтарі

в Києві – 1989 р.Державна премія ім. Тараса Шевченка за збірку поезій

“Дорога болю” – 1991р., посмертно.Присвоєння звання Героя України – 2005 р., посмертно.

Виконується пісня “Догорає калина”,муз. В.Марцинківського, сл. Д.Галябарди.

Ведучий:Творчість Василя Стуса можна поділити на три періоди:

Дотюремний.Тюремний.

Прощальний.Найщасливіший був, напевне, тюремний... Бо чим був

перший період?Жодна біографія не може відтворити напівжиття в

51

умовах великої зони брежнєвського режиму, де поетів робиликочегарами, а кочегарів призначали керувати культурою ілітературою, де ідеалістів посилали у виправні табори – підпильний нагляд злочинців.

У дотюремний період Стуса не публікували (коли нерахувати кількох випадкових журнальних публікацій), незнали. А коли в Брюсселі 1970 року вийшла його книжка віршів«Зимові дерева», то її під час обшуку вилучили, а потім воналежала на столі перед суддями, як речовий доказ злочину. Донеї додали ще рукописну книгу віршів «Веселий цвинтар» таблискучий есей про змарнований талант Павла Тичини –«Сходження на Ґолґоту слави». І, звичайно, додали заявипротесту проти репресивної політики партії.

Це був типовий політичний вирок 1972 року.У судовому звинуваченні поета фігурують окремі вірші

бойового й сатиричного характеру. Влада відчула посяганняна свої прерогативи в рядках В.Стуса.

На сцені – літературна композиція “Влада не любиланатяків, посмішки та диверсій фотооб’єктивом”.

Читець 1:– Досить крові, – продекламував кат,коли ще ніж, загнаний мені під ребра,стримів у спині.І я подумав, весь скривившись од болю:що, як він заходитьсяще й лікувати мене?

Читець 2:Звіром вити, горілку пити – і не чаркою, поставцем,і добі підставляти спите вірнопідданого лице.І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ.

52

І не бештати, пане-брате, а триматися на землі!Нею б до печінок пропахнути, в грунт вгрузаючи по коліна.А щоб звикнути – остудити, закропити у крик, у кров,заперіщить вишневим віттям віком викрадену любов.І з ордою під дикі галаси прорешечуватись гробами,раз жене нас ненатля сказу по роках, по віках, по горбах!

Читець 3:Балухаті мистецтвознавці!Вам незручно в цивільному одязі,вам дуже незручно,коли шиї не душить кітель,коли ноги не чують проваллядіагоналевих галіфе.

Балухаті мистецтвознавці!Вам даремно іспитувати мене:я знаю всі ходячі цитатиз патентованих класиків,я недвозначно вирішуюголовне філософське питання:спочатку була матерія,а потім...

Що потім? – ви ж не питатимете!А потім була свідомістьбалухатих мистецтвознавців,а потім були кітелі,діагоналеві галіфе,одне слово – матерія вічнатільки з діагоналлю.

Більш ніж Марксовія вірю в ваші чоботи хромові.

53

То який же я в бісанеблагонадійний?Виконується “Реквієм”, Дж. Верді.

Ведучий:Вся творчість Василя Стуса дотюремного періоду була

вивченням і осмисленням творчості Гете, Рільке, Пастернака.Переклади елегій Рільке – це було типове його заняття.Символіка поезії, світ поезії, світ естетики і філософії – був йогосвітом. Це був світ підозрілий, бо спецслужби сприймали йогояк прикриття: вони не вірили, що людина справді може житиу сфері духу. Вони тоді люто стежили за тим, щоб підозрілийпоет не надрукував своїх віршів і не виступив з ними передаудиторією. Вони створювали навколо нього культурнийвакуум і узаконювали тривіальність і напівправду в умовахнапівсвободи.

У такому світі – грім, війна, арешт – це надія на зміни...12 січня 1972 року Василя Стуса заарештовано. Арешт –

це завжди удар, але отерплому тілу удар не болить. У камерівідчуваєш свободу від суєти половинчастого життя і стаєшобличчям до неба.

У тюрмі відчуваєш відносність учорашніх цінностей ісправжність тих, що завжди з тобою. В камері, так само, як убезмежному морі, відчуваєш великого Бога. І навіть великі зоріна клаптику неба, розіп’ятого на ґратах.

Актор:Оце твоє народження нове –в онові тіла і в онові духу.І запізнавши погляду і слухунового, я відчув, що хтось живев моєму тілі. Нишком вижидаємене із мене. Вабить повсякчас,

54

щоб погляд мій засвічений обгас,неначе свічка. Врочить і навчає,що хай би грець, що й місця не знайдуод погляду зухвалого, що снитьсяі видиться, коли мою бідудотіпує громохка громовиця.Це він для тебе обживав ці мури,іще тебе не знаючи? Це віншукає шпари у твоїй натурі,аби солодкий близити загин?Геть одійди, почваро, і не смійні кроку ближче. Згинь, гидка почваро!Але ж – нестерпна – безневинна кара,хоч ти сказись, хоч ти збожеволій.

Ведучий:Але до камери приходила ясна свідомість долі – така

ясна, як євангельська істина:«Зерно не дасть плоду, поки не вмре».

У маленьких камерах, що в бік Святої Софії, крізь гратина маленькому віконці під стелею було видно клаптик неба івранішню зорю. Це було найрадіснішим моментом сірихсвітанків.

Для Василя ця зоря кинула віщий промінь, з якого нап’ятий день ув’язнення народилась поезія:

Актор:Мені зоря сіяла нині вранці,устромлена в вікно. І благодать –така ясна лягла мені на душусумирену, що я збагнув блаженно:ота зоря – то тільки скалок болю,що вічністю протятий, мов огнем.

55

Ота зоря – вістунка твого шляху,хреста і долі – ніби вічна мати,вивищена до неба (від земліна відстань справедливості), прощаєтобі хвилину розпачу, даєнаснагу віри, що далекий всесвітпочув твій тьмяний клич, але озвавсяприхованим бажанням співчуттята іскрою високої незгоди:бо жити – то не є долання меж,а навикання і самособою –наповнення.Лиш мати – вміє жити,аби світитися, немов зоря.

Ведучий:Він уже давно шукав свого шляху, пориваючись у рідну

стихію – нагору, несміло думаючи про Олімп. Але коли відчув,що його дорога веде на Голготу, ступив твердим кроком,переступивши хвилину легкодухих вагань. Стус рано прийнявдорогу страждань – рано й остаточно він прийняв мудрістьЙова. Людина суворо правдива, він не знав конформістськоїморалі і тієї протидуховної отрути, якою легкодухівиправдовують свій шлях повзучого егоїзму. З середньовічноюцнотою він приніс життя на вівтар Батьківщини й мистецтва –безоглядно, цілком.

Релігійність у Василя Стуса не задана – вона неминуча.Він дає свій образ живої віри – живої єдності з Богом творіння.як частки української тверді.

Актор:В мені уже народжується Богі напівпам’ятний, напівзабутий,немов і не в мені, а скраю смерти,

56

куди живому зась – мій внук і прадід –пережидає, заки я помру.Я з ним удвох живу. Удвох існую,коли нікого. І гримить біда,мов канонада. Він опорятунок,я ж білоусто мовлю: порятуй,мій Господи. Опорятуй на мить,а далі я, оговтаний, врятуюсебе самого сам.. Самого – сам.Він хоче поза мене вийти. Прагне,рятуючи, донищити мене,аби на протязі, на буряних вітрахя вийшов сам із себе, наче шаблявиходить з піхов. Хоче вийти геть,щоб згасла свічка болю. Щоби тьмавпокорення мене порятувала,інобуттям. Іножиттям. Найменнямуже невласним: ось він, той загал,яким керує той шалений бог,котрий в мені воліє народитись.(а я ще тую свічку посвічу,аби мені не смеркло передчасно.Просвітлої години свічка чорна –неначе перемога крадькома).

Виконується українська народна пісня “Дивлюсь я на небо”,сл.М.Петренка, обробка В.Заремби.

Ведучий:Природжений ідеаліст і поет, він так і не збагнув, чи то

його минуло життя, чи він те життя обминув. Але свого життяйому вистачило для виповнення призначення – піднятися дотої верховини, з якої відкривається трагічний сенс наших

57

шукань на землі, на якій проблискує мудрість осявань, івідчуття серцем.

Читець 1:Я так і не збагнуві досі ще не знаю,чи світ мене минаєчи я його минув.Днедавнє завзялосьу снінні чарувати.Та й знакомиті датимені проставив хтось!Світ повен сподівань,мов став, що не схлюпнеться.І царство це – минетьсябез клятв і без карань.

Читець 2:Усе, мов сон, пробігло – й знебуло.Хіба ж ти не довлієш, злобо, дневі?Знов спроневіра спалює чоло,і дивен див біжить поверхи древа.І тінь біжить – поверхи давніх днів.І заволока – на ошроття часу.Поезіє, красо моя, окрасо,я – перед себе чи до себе – жив?

Ведучий:Краса страждання є найвищою красою. Але поезія Стуса

також багата на барви і гру соків землі. На ніжність інтимнихпочуттів і якусь особливу ласку до всього живого. В прозорійдуші поета яскравими осінніми спалахами ясніла красасвіту – барвами осінніх айстр, вранішнім співом птаха,

58

зламаною віткою вечора... розлитою голубою водою жалів...Глибинний спів його душі затягує нас у світ – світ по

той бік видимого, як стара пісня – «Дощі століть» на «віковібездоріжжя» і часом у відчуття того, що поза смертю. На своїхетапах Василь Стус зазирав у зону смерти – і те пізнаннянавчило його збоку і вже відчужено дивитись на своє життя.

«Палімпсести» – це назва книги тюремної поезіїВасиля Стуса.

Чим більше її читаєш, тим більше відчуваєш у ній голоспісні. Поет зняв з вічного пергаменту квапливі написи нашогометушливого часу – він докопувався до першофеноменів, щоджерельно й таємничо озиваються до нас зі сторінок йогокниги – давно знайоме і незнайоме.

Актор:Наснилося, з розлуки наверзлося,з морозу склякло, з туги – аж лящить:над Прип’яттю світання зайнялося –і син біжить, як з горла кров біжить!Мов равлики, спинаються намети,а мушля в безсоромності цнотиніяк не знайде барви для прикметитвоїх надсад, твоєї німоти.І шклиться неба висліпла полуда –тверда труна живих, як живчик, барв.Бреде зоря – сновида і приблуда –одержаний задурно щедрий дар.А човен побивається об здвигиповсталих хвиль, твердих, немов стовпці....Підтале чорноводдя зелен-кригизаймається світанням на щоці.

Ведучий:Прощальний – третій період творчості – це сфера

59

роздумів. Не маємо майже нічого з тих смертельних п’ятироків, коли йому було заборонено писати вірші в листах.Знаємо, що багато й легко писалося в безсонні камерні ночі,уявляємо, як уранці відкривалася кормушка, і соннийпрапорщик нудно кидав слова:

«Ану, осужденный Стус, давайте свою писанину».Василь дивився відсутнім поглядом, наче нічого не чув, тодіклацали залізні замки й два прапорщики з черговим офіцеромобшукували порожню камеру, обмацували все до нитки ізабирали всі списані клаптики паперу.

Horror verbum!* < Стpax слова (лат.) >Сотні перекладів Василя Стуса – з Ґете, Рільке, Лорки –

загинули безслідно. Усі його останні творчі спалахи – моженаймогутніші, канули в чорну діру. Маємо тільки свідчення,яке проскочило в листі до дружини в грудні 1983 року:«Закінчую свою збірку “ПТАХ ДУШІ” – відчайдушно прозову,майже без пафосу, неримовану, прозових інтонацій, сумно-спокійну...

Стоїчну – такий її музичний ключ».У світі Стусової поезії – цілковита відчуженість від

сьогоденности і водночас – туга до життя, до дії в сьогод-нішньому дні.

Актор:Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра –даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь!Догоряють українські ватри,догоряє український веськрай. Моя дорога догоряє,спрагою жолобиться душа.Як Господь нас оком поминає,тоді, болю, грай без кунтуша!

60

Виконується “Молитва”, муз. М.Лисенка, сл. О.Кониського.

Ведучий:“Душа ласкава, наче озеро”, “Церква святої Їрини”,

“Збудився врано синій-синій птах”, “Біда так тяжко пишемною”, “Чотири вітри – полощуть душу”, “Уже Софіявідструменіла”, “Як хочеться – вмерти”.

Тих віршів не можна гортати – в них треба входити йповільно обживати, як обживав поет на етапах свої камери –і тоді відкривається унікальна сторінка поезії XX віку – вікувідчуження. Образ “чорної людини” з’являвся і переслідувавбагатьох великих поетів. Не оминув він і Василя Стуса.

Актор:Хтось чорний-чорний бродить довкруги,із ніг до голови мене обзиритьі, не впізнаючи, уже й не вірить,що все це я – угнався в береги,як грудка болю, пам’яттю розмита,живого срібла озеро нічне.І зводить подив око ненасите:адже ж він мертвого шукав мене.Душа колотиться і стогін колобродить,на тихий шепіт перетерся крик,хтось чорний-чорний ніби мною водить,я ж припроваджуватися не звик.Мов лялечка, прозорою сльозою,своєю тінню, власним небуттямя відчуваю власну смерть – живою,як і загибель – самовороттям.

Ведучий:Василь Стус виступає високим репрезентантом нашої

культури. Його ім’я символічне для кінця XX віку. Проти течії,

61

за найжорстокіших обставин він проніс у річищі українськоїтрадиції ідеали гуманізму й патріотизму – і по-лицарськи зберігвірність цим ідеалам до кінця. Власне, на ідеалістах тримаєтьсясенс культури, її засади безкорисливости та відповідальністьза духовну спадщину, за власну душу.

Єдність життя і слова – це традиційний профіль поета.В українській літературі є традиція оплачувати слово життям.По-своєму в поета-філософа Сковороди, який жив так, якписав. По-своєму в поета духовного неприйняття світу –Шевченка. По-своєму у вічного в’язня-поета Грабовського.Те саме в Лесі Українки. Усі творили без офіційного визнання,без преси. Поети у нас, як правило, або репресований, якПлужник, або змарнований, як Тичина.

Довгий ряд поетів закінчує монолітна постатьВасиля Стуса.

Актор:Прощаю вас, лихі кати мої,прощаю вас,коли вже смерти жду видимої,коли вже час.Ви вбивці, ви ненатлі нелюдиспередвіків,а ми припізнені аеди,наш злочин – спів.Вже трумна роду стежку застує –за рядом ряд.Шалій, шалій, моя зненависте,в склепінні крад.Вітчизно, стіл мій, любий краю мій,прости мені,що палить серце гнів ропавий:душа в огні.

62

Ведучий:Але за його прощенням стоїть пам’ять.Василь Стус – вольова людина: йому вдалося

зреалізувати свій талант за умов, де інші гаснуть і посилаютьсяна умови.

Василь Стус – щаслива людина: його спадщина непропала, хоча і лежала в прірві. Знайшлося кому рятувати йоготворчість – збирати, опрацьовувати, видавати.

Загиблий Василь Стус зробив більше за багатьох інших,кому поталанило вернутися.

Він справді «у смерті повернувся до життя».Відродження нації починається з гідності, з

усвідомлення свого Я, з пам’яті про людей, які своєюгромадською позицією відстоювали і відстоюють передсуспільством свої переконання та ідеї.

Звучить класична музика. На її фоні до ведучого підходятьвсі учасники літературно- мистецького вечора.

Читець:Іди – не помічаючи одмін.Є тільки двері – виходи і входи,дорога без покар і нагороди,один сухий суворий сірий плин.

Це іспит серця вже дійшов кінця.Лишився іспит. Серце геть зотліло.Огнем загаслим душу обболилов передчутті святого реченця.

Коли, не помічаючи одмін,збагнеш цей світ як двері, двері, двері,а вогник той, що наче зірка жеврів,вмуровано між вигаслих вуглин.

63

Використана література:

Стус В. Твори: У 4 т., 6 кн. – Л.: Видав. спілка “Просвіта”,1994-1999.

Т. 1, кн. 1. – Із змісту: “Даждь нам, Боже, днесь!”. –С. 91; “В мені уже народжується Бог”. – С. 195.

Т. 2. – Із змісту: “Мені зоря сіяла нині вранці...”. – С. 12;“Оце твоє народження нове...”. – С. 13, 338 (різні варіанти);“Хтось чорний-чорний бродить довкруги...”. – С. 58, 350 (різніваріанти); “Душа ласкава, наче озеро...”. – С. 158, 370 (різніваріанти); “Церква святої Їрини...”. – С. 173.

Т. 3, кн. 1. – Із змісту: “Чотири вітри – полощутьдушу...”. – С. 64; “Як хочеться – вмерти!...”. – С. 70;“Наснилося, з розлуки наверзлося”. – С. 77; “Збудився враносиній-синій птах...”. – С. 81;

“– Досить крові, – продекламував кат...”. – С. 111; “УжеСофія відструменіла...”. – С. 152; “Біда так тяжко пишемною...”. – С. 164.

Т. 3, кн. 2. – Із змісту: “Іди – не помічаючи одмін...”. –С. 139.

Стус В. Палімпсест: Вибране. – К.: Факт, 2003. – 432 с. –Із змісту: “Звіром вити, горілку пити – і не чаркою,поставцем...”. – С. 82; “Балухаті мистецтвознавці!...”. – С. 87;“Я так і не збагнув...”. – С. 182; “Прощаю вас, лихі катимої...”. – С. 369.

Стус В. Вечір. Зламана віть: Вибране. – К.: Дух і літера;“Задруга”, 1999. – 483 с. – Із змісту: “Усе , мов сон, пробігло –й знебуло...”. – С. 53.

Сверстюк Є. На святі надій: Вибране. – К.: Нашавіра, 1991. – 81 с. – Із змісту: “Летюча зірка українськоїлітератури”. – С. 467.

Підготувала М.Ревенко

Біля пам’ятника В.Стусуу м.Вінниці

(зліва направо:Д.Стус, В.Циганюк,

Г.Стефанова, Н.Гнатюк)

На відкриттіпам’ятника

Герою УкраїниВасилю Стусу

на його батьківшині, 2006 р.

Меморіальна дошкавидатному земляку

Кімната-музей В.Стусау Рахнівській загальноосвітній школі

СпогадиДмитра Стуса

про батька

Родина поета(зліва направо:старша сестра

Марія Семенівна,дружина Валентина,

син Дмитро)

Стусівські читання в ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

Життя, покладене на вівтар УкраїниДо 70-річчя від дня народження

Василя Семеновича Стуса –поета, правозахисника, людини

(1938-1985)

Методично-бібліографічні матеріали

Вступна стаття Д.Стус

Укладачі, комп’ютерний набір: А.Якущенко, О.Ніколаєць,

М.Ревенко

Редактор М.Спиця

Комп’ютерна верстка, дизайн, оригінал-макет Н.Спиця

Відповідальна за випуск Н.Морозова

Підписано до друку 4.01.08. Формат 60х84/16. Папір офсетний.Умов. друк. арк. 4.0. Тираж 100 прим.

21050, м.Вінниця, вул. Соборна, 73,Тел.: (0432) 35-51-97, 35-11-04

Друк ТОВ «Мерк’юрі-Поділля»м.Вінниця, вул. Р.Скалецького, 15,

Тел. (0432) 52-08-02