vicariate of the ukrainian orthodox church kyivan ... · Симеон, приходить...

Помісна Українська Православна Церква Київського Патріархату в США 16.02.2011 Рік ХII Число 285 c.1

Vicariate of the Ukrainian Orthodox Church

Kyivan Patriarchate

in the USA and Canada

300 East Army Trail Road

Bloomingdale, Illinois 60108

His Holiness Patriarch of Kyiv and all Ukraine FILARET

Secretary of the Vicariate Very Rev. Victor Poliarny – Tel: (630) 307 2477

Web Site: www.uockp.net Editor’s E-Mail: [email protected]

“Любити Бога і любити Батьківщину – це є найбільша чеснота.

Служити Українській Церкві і Батьківщині – це є найбільший обов’язок”

(Митрополит Василь Липківський)

Святійшому Патріарху

Філарету виповнилося 82

роки

23 січня 2011 р. Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету виповнилося 82 роки від Дня народження. З цієї нагоди Предстоятель Київського Патріархату отримав численні вітання від єпископату, духовенства, віруючих, державних та громадських діячів, представники дипломатичного корпусу, українців з діаспори. Зокрема, Патріарха Філарета листами та телеграмами привітали Президент України Віктор Янукович, голова Верховної Ради Володимир Литвин, глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін, міністри та заступники міністрів Українського уряду, голови обласних та районних державних адміністрацій, мери міст, голови обласних та міських рад, керівники політичних партій та окремі народні депутати України, ректори вищих навчальних закладів, посли іноземних країн. Лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко увечері 23 січня відвідала Предстоятеля Київського Патріархату в його резиденції, де тепло привітала владику з Днем народження. Ю. Тимошенко

відзначила непересічну роль Святійшого Патріарха Філарета у державотворенні та становленні Київського Патріархату, а також його послідовність у відстоюванні ідеї єдиної Помісної Української Православної Церкви. Юлія Тимошенко побажала Патріарху міцного здоров’я та довгих років життя. Лідер «Батьківщини» вручила Патріархові букет білих троянд і подарунок. Також Патріарх Філарет та Юлія Тимошенко за участі представників єпископату Київського Патріархату обговорили поточні проблеми державно-церковних відносин. 24 січня 2011 р. Патріарха Філарета в його резиденції також відвідав Президент України (у 2005-2010 рр.) Віктор Ющенко, який тепло привітав Святійшого Владику та подарував йому книгу і букет квітів. З нагоди Дня народження Предстоятеля до столиці прибули архієреї Київського Патріархату, які взяли участь в очолених Святійшим Патріархом Філаретом богослужіннях. 22 січня ввечері Патріарх звершив у Володимирському кафедральному соборі Всенічне бдіння, а 23 січня зранку – Божественну літургію. Служіння літургії завершилося подячним молебнем, після якого від імені всієї Повноти Помісної Української Православної Церкви зі словами вітання до Патріарха Філарета звернувся митрополит Львівський і Сокальський Димитрій: Ваша Святосте! Наш отче й архіпастирю! Що сьогодні цей день означає для нас? Що за подія сьогодні нас зібрала знову цілим собором у Золотоверхому Києві? Ми поспішили сюди, щоби знову Вас привітати з днем Вашого народження.

mailto:[email protected]


Вдивляючись у прожитий Вами довгий шлях життя, ми не перестаємо дивуватися Вашому духовному подвигові, Вашому предстоянню й боротьбі за віру, Церкву й правду українського народу. Ви духовно і фізично зростали на Донбасі й Ваше серце увібрало любов до рідного краю і всієї України. Перед Вашими очима майнули в минувшину «великі й малі вожді», генсеки і президенти. Ви були свідком їхньої слави і їхнього занепаду. Перед Вашими очима пройшли етапи трагедії українського народу в ХХ ст. – колективізація, індустріалізація, кровопролитна і страшна війна, повоєнний час, державні гоніння на Церкву. Напевно найщасливішою подією у Вашому житті було відродження Української Церкви і Української Держави. Ви бачили і навіть були знайомі з тими, хто робив ідолів. Як архіпастир Правдивої Церкви і віруючий Істинного Бога, бачили їхню нікчемність і були свідками того, як найжаданіші їхні мрії і плани про рай на землі не приносять ніякої користі. А вони не бачили і не розуміли, тому й були посоромлені. Я зараз дуже захопився пригадуванням всього цього – і перш за все не для Вас, Ваша Святосте, а для нас усіх, щоб ми зрозуміли, який велетень духу й часу стоїть перед нами, якого мужа Церкви ми перед собою бачимо і маємо можливість спілкуватися з Вами, Ваша Святосте, брати з Вас приклад. Для нас Ви вказівник, який дає нам добру пораду і навіть розраджує у важкі хвилини випробовувань. Сьогодні Церква згадує пам’ять святителів Григорія Нісського та Феофана, затворника Вишенського. Вони жили в різний час і несли різний подвиг. Перший терпів гоніння від імператора Валента, як і його брат святитель Василій Великий; другий ніс подвиг затворництва. Всі вони сповняли слова читаного сьогодні за богослужінням послання апостольського: «…Бог настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями, на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового, аж доки всі прийдемо до єдності віри й пізнання Сина Божого...» (Еф. 4: 11-12). Вас Господь поставив для нас Патріархом, для того щоб утвердити в нас неспинне бажання мати в Україні єдину Помісну Православну Церкву.

Ми впевненні, що Вас для нас береже Господь для того, щоб ми всі пересвідчилися, що «добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото» (Притч. 22: 1). Я вірю і твердо переконаний, що Ви маєте страх Господній, а він, як сказано у Біблії (Притч. 10: 27), додає для Вас днів. Прийміть найщиріші вітання і побажання многих і благословенних літ життя. Іспола еті, деспота! Митрополит Димитрій вручив Предстоятелю букет квітів та просфору, як знак звершеної в цей день спільної подячної молитви. Святійший Патріарх Філарет звернувся до присутніх зі словами подяки: Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі браття і сестри! По-перше, дякую Вам, владико, за гарне слово. Вам, дорогі браття і сестри, дякую, що ви прийшли цього дня помолитися разом з нами. Але не треба думати, що центром сьогоднішнього богослужіння є день мого народження. Це тільки привід, щоби нам зібратися разом. Ми використовуємо різні події і дати для того, щоб збиратися разом і молитися Богу, утверджувати віру і в людях, і в самих собі. Тому що ми повинні служити один одному – і в цьому служінні виявляється любов до ближніх. Часто ми задумуємося над заповіддю Божою: полюби Господа Бога твого і ближнього, як самого себе. Як полюбити ближнього? Оце спілкування й допомога і є одним з виявлень християнської любові. Також ми зібралися майже всім єпископатом, з духовенством, з вами, постійними парафіянами Володимирського собору, щоби помолитися насамперед за своє власне спасіння, бо це є головне. Якщо ми, живучи на землі, не отримаємо спасіння, то даремне наше життя на землі. Оце нам треба усвідомлювати, як кажуть – зарубати у пам’яті. Якщо хтось і прожив довгий вік, а не отримав спасіння, то значить даремно він жив на землі, бо не досяг того, заради чого народився. Тому, насамперед, ми повинні молитися про спасіння душі. А спасіння звершується в Церкві, бо в ній діє благодать Святого Духа. Тому ми повинні любити не Церкву взагалі, будь-яку, а свою Церкву, яка нас духовно народила,


виховала, утвердила у вірі, допомагає нам Божественною благодаттю – за це ми повинні молитися і дякувати Богу. Коли тепер Церква наша проходить випробування, нам не треба скаржитися Богові: для чого Ти, Господи, посилаєш нам труднощі? Треба дякувати Богу за те, що Він посилає ці труднощі, тому що вони – це вогонь для золота, а для трави, для сіна, для дерева – це знищення. То якщо ми золото, – а ми, як християни, повинні бути чи то золотом, чи сріблом, чи дорогоцінним камінням, – якщо ми такі, то вогонь очистить нас від усякої скверни, а нечисте спалить. І ми бачимо, як цей вогонь очищує нашу Церкву і від негідних архієреїв, і від негідного священства, які служать не Богу, а мамоні, грошам. Коли їх поманили грошима, прихильністю можновладців, то вони і Церкву залишили, і від священства відмовились, і навіть від хрещення. І знову приймають і хрещення, і священство. Заради чого? Заради спасіння? Ні, приймають заради грошей, бо бачать, що тут убогість, а там, куди вони йдуть – багатство. То від таких нам треба очищатися. І слава Богу, що їх вже з нами немає. Юда був серед дванадцяти апостолів. Хіба Христос не знав, що з Ним ходить зрадник? Знав, але терпів. Терпів до того часу, коли прийшов момент відкритися цьому – і відкрилося це також через любов до грошей. Так і зараз Господь посилає нам ці випробування, щоб виявляти, хто ми такі, достойні ми Царства Божого, чи ні. Якщо ти такий, як Юда, то хіба ти можеш бути в Царстві Небесному? Не можеш! Але це саме стосується не тільки священиків, а й кожного християнина, який в цей тяжкий час теж проходить випробування. Які це випробування? По-перше, це випробування на вірність правді: ти за правду, чи за неправду, ти готовий за правду страждати, чи ні? По-друге, випробовується наша відданість своїй державі, нашому народу, культурі нашій і нашій мові. Вірні ми цим принципам, чи тільки поманили когось грошима і вже повідмовлялися від своїх ідеалів, від своєї історії, і від своєї мови, і від своїх батьків? Невже заради того, що в тебе буде більше грошей, чи ти будеш мати посади, заради цього ти відмовляєшся від правди, відмовляєшся від України?! Пам’ятай:

прийде смерть і до тебе, як прийшла вона і до вождів, і генсеків, і президентів, і всіляких чиновників, олігархів і всяких багатіїв! І тепер питання – де вони, в Царстві Небесному? Не думаю, що в Царстві Небесному, бо вони, живучи на землі, обирали не Царство Небесне, а обирали славу, владу і багатство віку цього. І те, до чого вони прагнули, те й отримали, а чого вони не хотіли, то вони цього і не отримали. Тому ми повинні молитися, щоби Господь давав нам силу всі спокуси перемагати, щоб ми були золотом, сріблом і дорогоцінним камінням. А якщо не буде випробувань, то не буде зрозумілим, хто ми такі: золото чи сіно. Як ви будете знати, хто ви такі? Дізнаєтеся, коли вогонь випробує, труднощі випробують і покажуть нам і всім, хто ми такі. І не думайте, що коли людина проходить випробування, то вона обов’язково страждає. Ні, не обов’язково. Ви візьміть мучеників, подвижників, святителів. Вони страждали, але раділи, не по земному раділи, а духовно. Ось згадайте книгу Діянь святих Апостолів: коли апостолів кинули до в’язниці, побили, а потім їх випустили – вони йшли і раділи. Вони раділи, бо в них всередині була радість. А чому вона була? Бо вони страждали за Христа, за Його волю, за Його заповіді. Тому нагородою за це і була радість від Бога, за Якого вони постраждали. І це ми відчуваємо і тепер. Бо якби ми не відчували оцих моментів радості від страждань за віру, за Церкву, за свій народ, то ми б, мабуть, і не могли би перенести страждання. А так радість і впевненість дає нам сили. Тому будемо молитися Богу, збиратися частіше на молитву, підтримувати один одного, напоумлювати один одного і набиратися сили та дякувати Богу за все. Богу нашому слава на віки віків! Амінь! Завершилося богослужіння уставним многоліттям, а святкування продовжилося прийняттям у патріаршій резиденції.


Cвято Стрітення Господнього

«Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Пречисту Матір Твою, Нею ж за законом нині принесений був до храму Господнього».

У вівторок, 15 лютого 2011 року,

Православна Церква відзначає Стрітення Господнє. Напередодні, 14 лютого, у понеділок ввечері, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відслужив Всенічне бдіння у Свято-Володимирському кафедральному соборі, а у вівторок – Божественну Літургію. Його Святості співслужило соборне духовенство. Після Літургії був відслужений молебень перед іконою Стрітення Господнього. Довідка про свято: Стрітення Господнє – одне з найбільших свят Православної Церкви. Цього дня не «зима з весною зустрічається» (як каже повір’я), а відзначається одна з ключових подій в історії взаємин Бога й людини: Богомладенця, принесено на 40-й день після народження в ієрусалимський храм, зустрічає праведний Симеон. У цій події Церква вбачає зустріч двох Завітів: на зміну Старому Завіту, який персоніфікує старець Симеон, приходить Завіт Новий, що дасть людям втілений Месія-Христос. Прийшов час, якого людство очікувало не одне тисячоліття. У світ з’явився Той, Хто стане переможцем гріха та смерті, Хто відкриє всім народам шлях у Царство Боже і шукатиме кожну заблукавшу овечку... Передбачаючи це, праведний Симеон, взявши Ісуса на руки, промовив: «Нині відпускаєш Ти раба Свого, Владико, по слову Своєму, з миром, тому що бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував для всіх народів: світло на одкровення язичникам і славу народу Твого, Ізраїлю». Симеон побачив Христа – і тепер може з миром «відійти до праотців», тобто померти, щоб зійти в похмурий шеол, де знаходяться всі померлі, очікуючи визволення. І Симеон принесе їм радісну звістку: «Чекати залишилося недовго, тому що я на своїх руках тримав Того, Хто зруйнує пекло». Церква співає в цей день: «Древній днями, який дав у давнину Закон на Синаї Мойсею, нині бачимо як Дитину; і Закон виконуючи, як Творець Закону, за Законом у

Храм приноситься й старцю вручається». Той Самий Бог, Який говорив на горі Синай з Мойсеєм та встановив іудейський Закон, тепер приноситься в храм як дитина, виконуючи цей же Закон. У словах пісні втілюється церковне віровчення про те, що за всіх часів Бог спілкувався з людством в особі Сина. Тому, зокрема, неправомірно зображувати на іконах Бога Отця, Якого ніхто й ніколи не бачив. «Древній днями», тобто старець, у вигляді якого Бог являвся деяким пророкам до втілення Христа, - це той Самий Син Божий. У день Стрітення Господнього у храмах, за традицією, освячуються свічки. Традиція ця походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день Стрітення хід містом із запаленими світильниками (на зразок хресного ходу). Потім з’явилося повір’я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Насправді ж у молитвах на освячення свічок на Стрітення Господа Бога прохають про те, щоб, як запалені свічки своїм світлом розганяли нічний морок, так і наші душі, просвічені Духом Святим, уникали гріховної темрви (сліпоти). Стрітенська свічка важлива як символ просвіченості серця Духом Святим, а якщо цього немає й свічка сприймається просто як обряд або традиція, то вона втрачає свій зміст і перетворюється на язичницький магізм. Церква.info"

Парламентарі вимагають відновити

нормальні державно-церковні

відносини

Президенту України ЯНУКОВИЧУ В. Ф.

Шановний Вікторе Федоровичу!

Ми, народні депутати України, глибоко занепокоєні стрімким погіршенням ситуації в нашій державі із забезпеченням одного з основних прав людини – права на свободу совісті та віросповідання. Незважаючи на непідкріплені реальними діями декларації про рівне ставлення до всіх конфесій, про те, що всі церкви для держави «рівні і водночас рідні», влада всюди демонстративно порушує визначений законодавством принцип рівності всіх

http://www.cerkva.info/uk/news/patriarkh/1288-stritennya.html


конфесій, надаючи перевагу лише одній з них.

З першого дня Вашого перебування на посаді Президента України Ви почали демонструвати особливе ставлення лише до церкви Московського патріархату, про що свідчать:

- запрошенні на молебень у день інавгурації лише Московського патріарха Кирила і митрополита УПЦ Володимира, в той час як у затвердженому Указом Президента України Положенні «Про Державний Протокол та Церемоніал України» визначено (п. 104), що молитва в день інавгурації звершується у Святій Софії в присутності Президента главами різних конфесій;

- ігноруванні звернень Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організації про зустріч з Главою держави, хоча такі зустрічі стали вже традиційними, адже вказана рада представляє понад 95% релігійної мережі України всіх сповідань;

- проведенні офіційних зустрічей в Україні лише з релігійними діячами, які належать до Московського патріархату;

- запрошенні на офіційні заходи за участю Глави держави (за виключенням двох-трьох випадків) лише представників Московського патріархату;

- офіційне, у якості Глави держави, а не у якості простого віруючого, з відповідним висвітленням у ЗМІ відвідуванні у свята богослужінь лише у храмах УПЦ (МП).

Такі Ваші дії стали сигналом для чиновників нижчого рівня, які або за вказівками, або й лише з бажання догодити керівництву, також і на місцях демонструють своє особливе прихильне ставлення лише до однієї конфесії – Московського патріархату.

Доказом такого особливого ставлення стали й відомі випадки сприяння лише УПЦ (МП) у вирішенні її фінансових питань, а саме позитивні розпорядження Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова щодо прохань УПЦ (МП) надати допомогу в організації та фінансуванні ювілею митрополита Володимира (Сабодана), надати дозвіл комерційним фірмам на вивезення з України поза квотами зерна; постанова КМУ № 472 від 14.06.2010 р. (п.3 – 14, 15) про фінансувати будівництва соборів УПЦ (МП) в м. Нова Каховка (1,4

млн. грн.) та в м. Курахове Донецької обл. (3 млн. грн.).

І раніше, і зараз десятки мільйонів гривень на реконструкцію об’єктів Києво-Печерської лаври перераховуються не державному заповіднику, а релігійній організації – монастирю УПЦ (МП), хоча Рахункова палата України визнала їхнє використання неефективним. Можливо це викликано тим, що вказаний монастир очолює депутат Київради (а до цього – Київоблради) від Партії регіонів Павло (Лебідь)? Скандального розголосу набули намагання на догоду проханням вказаної особи виселити з території лаври всі музеї, та єдину в столиці спеціалізовану інфекційну лікарню, де проходять лікування хворі на ВІЧ/СНІД. Зараз у ЗМІ можна прочитати з посиланням на архімандрита УПЦ (МП) Гедеона (Харона), що за Вашою особистою вказівкою розпочато роботи з побудови храму УПЦ (МП) на місці Десятинної церкви, для чого з бюджету Києва заплановано виділити 20 млн. грн.

Переконані, що ці факти – лише вершина айсбергу, незначна частина тих фінансових та інших преференцій, які владою надаються лише одній конфесії – УПЦ (Московського Патріархату).

Як можна після цього стверджувати, що влада однаково ставиться до всіх церков і релігійних організацій?

На цьому фоні ми бачимо і чуємо інші приклади: у Вінницькій області представники Жмеринської, Тростянецької, Тиврівської, Козятинської, Липовецької, Літинської, Гайсинської районних державних адміністрацій настійливо пропонували священикам Київського Патріархату перейти під юрисдикцію Московського Патріархату, обіцяючи взамін пільги та різноманітні заохочення з боку держави. Про подібні факти втручання у життя церкви ми чуємо щодо Донецької, Луганської, Сумської, Полтавської, Київської та інших областей.

Влада так і не надала належного роз’яснення, чому правоохоронці 27-28 липня 2010 р. намагалися не допустити приїзду в Київ паломників Київського Патріархату з низки областей, які прямували на святкування Хрещення Київської Руси-України. На якій підставі державний Перший національний телеканал під час візиту Московського


патріарха Кирила в Україну в липні 2010 р. перетворився на філію його прес-служби, даючи багатогодинні прямі трансляції його богослужінь та передаючи новини ледь не про кожний його крок і подих? Ще досі на сайті Першого національного окремий розділ присвячений саме цьому візиту, а в ньому вміщено ряд новин, які за формою та змістом розпалюють релігійну ворожнечу.

Особливе занепокоєння у нас викликали факти, викладені у заяві для ЗМІ (30.12.2010 р.) Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, в якій вказано на конкретні випадки втручання влади у міжконфесійні відносини УПЦ КП та УПЦ (МП) на боці останньої. Разом з тим Ви, як Глава держави, досі не відреагували ані на цю заяву, ані на спрямовані до Вас листи Священного Синоду УПЦ КП (травень і грудень 2010 р.) та Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (червень 2010 р.), хоча на це закон відводить один місяць.

Вашим Указом № 24/2011 (2 п.6) зобов’язано КМУ внести до 1 лютого 2010 р. нібито на виконання вимог ПАРЄ нову редакцію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», хоча і Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій в цілому, і окремі конфесії неодноразово і наполегливо зверталися і до Вас, і в інші органи влади не вносити змін до цього закону, мотивуючи це тим, що запропоновані зміни приведуть до порушення хиткого миру та спровокують загострення застарілих конфліктів.

Ви проігнорували думку ВРЦіРО щодо неправильності ліквідації Дерконмнацрелігій та розподілення його функцій між Міністерством культури та Міністерством юстиції. Ви проігнорували думку конфесій і у питання збереження Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі.

Все це – лише частина кричущих фактів, які свідчать про систематичне порушення основних конституційних та законодавчих принців - права на свободу совісті та віросповідання і рівності всіх конфесій перед державою і законом. Продовження такої політики призведе до посилення міжконфесійного протистояння, може стати причиною актів насильства щодо віруючих та порушення їхніх прав.

Ми вимагаємо від Вас негайно припинити хибну практику фаворитизації однієї церкви

за рахунок ущемлення прав інших, відновити повноцінний діалог з усіма діючими в Україні конфесіями, не декларативно, а на ділі неухильно дотримуватися принципу рівності всіх церков і релігійних організацій.

Ви можете належати до будь-якої віри чи бути атеїстом, але як Глава держави Ви повинні бути гарантом прав і свобод для всіх громадян України, а не тільки для тих, які ходять з Вами в одну церкву! І пам’ятайте, що хоча українська Феміда зараз покірна владі – Бог є безпристрасним і непідкупним Суддею, який винесе щодо несправедливих дій влади Свій невідворотний вирок.

Звернення підписали 90 народних депутатів України "Церква.info"

Незважаючи на сподівання

москволюбів, Київський

Патріархат не зникне

Помісна Православна Українська

Церква з’явилася задовго до Патріаршества нинішнього Предстоятеля УПЦ КП і буде існувати після його упокоєння. Таку думку в коментарі для «Церква.info» висловив речник Київської Патріархії єпископ Васильківський Євстратій у відповідь на публікацію газети «Сегодня». В цій публікації з посиланням на представників Московського Патріархату стверджується, що нібито «УПЦ КП зникне після смерті Філарета».

«Сподівання на зникнення Київського Патріархату, які часто висловлюються світськими та церковними московлюбами – марні, – говорить владика. – По перше, необхідність автокефального, тобто адміністративно незалежного устрою Української Православної Церкви була вперше проголошена у 1918-1919 рр. – за десять років до народження нашого Патріарха. Через зовнішні умови, а саме – більшовицьке правління Україною, довгий час незалежна


Українська Церква могла існувати лише в еміграції. Але коли наша країна стала незалежною, тоді виникли всі історичні та канонічні передумови для розвитку Помісної Православної Української Церкви на засадах автокефалії тут, в Україні. Тому не слід пояснювати існування Київського Патріархату виключно діяльністю Патріарха Філарета та очікувати, що з його упокоєнням Патріархат зникне».

Друге, на що звернув увагу єпископ Євстратій, – це слова самого Святійшого Патріарха з його інтерв’ю газеті «Експрес». У відповідь на питання про майбутнє Київського Патріархату, Святійший Владика сказав: «Не завдяки мені – а завдяки Богові, Який є на чолі Церкви, Київський Патріархат пройшов через усі бурі. Бо ніщо у світі не буває без волі Божої, і те, що я був покликаний очолити Київський Патріархат – не моя заслуга, а Його воля і вибір Церкви…

Не я керую Церквою – керує нею Бог, а я лише знаряддя виконання Його волі. І коли я помру – Бог і Церква оберуть собі інше знаряддя, нового Патріарха. Невже хтось думає, що Бог, Який розбудовував нашу Церкву, покине її напризволяще, не потурбується про неї, не знайде достойного очолити її?! Якщо хтось так міркує – то він подібний до апостола Петра, який через сумнів почав тонути у хвилях моря, хоча до цього йшов по ньому. Такому скажу словами Христа: «Маловірний, чому ти засумнівався?».

Я добре пам’ятаю хрущовські гоніння на Церкву – тоді було значно гірше, ніж зараз. І багатьох охоплював навіть відчай – бо не було ніякої надії на те, що Церква може вистояти тоді, коли на неї ополчилася влада. Але ж Церква вистояла! Тому і зараз я не маю жодного сумніву в тому, що Київський Патріархат буде розвиватися і зростати й після моєї смерті».

Патріарх Філарет також звернув увагу на те, що за два десятиліття існування

Київського Патріархату зросла і зміцніла його структура, прийшло багато молодих єпископів і священнослужителів. «Я дбаю не про наступника, а про зростання структури Київського Патріархату – щоби збільшувалися єпархії, відкривалися парафії, щоб покращувалося навчання у богословських школах, щоб розвивалося богослів’я, – зазначив Предстоятель УПЦ КП. – Я турбуюся про те, щоб єпископами ставали достойні люди – з богословською освітою, вірні нашій Церкві, діяльні. Оце головне – а не «наступник».

Якщо структура буде міцною, якщо будуть досвідчені кадри – то і Церква зростатиме, незалежно від того, який ієрарх її очолить. І зараз я вже бачу, що Київський Патріархат досяг такого міцного стану, що ніякі ворожі сили його не зруйнують. Повірте – я маю великий досвід керівництва, а тому знаю, про що кажу».

Єпископ Євстратій назвав марними і недостойними християн сподівання деяких представників Московського Патріархату на смерть Патріарха Філарета. «Знаєте – я би можливо і не торкався цієї теми, але якщо з боку МП про це говорять – то нехай самі поміркують над питаннями власних життя і смерті та згадають слова з покаянного канону, що помирають і сильні, й молоді, – зазначив речник Патріархії. – Як людина, яка часто спілкується з Патріархом Філаретом, можу сказати – дай Бог кожному у віці 82-х років мати таке здоров’я, працездатність і ясний розум, як у нашого Предстоятеля! А ті, хто чекають його смерті – можуть не дочекатися.

У 1992 році тоді ще архієпископ Макарій (Свистун) говорив, що «Філарет – це вчорашній день». Вже більше трьох років, як його немає, і його земне життя – вчорашній день… Немає серед живих і близько половини учасників так званого Харківського собору. Два роки,


як помер Патріарх Московський Алексій – при чому обставини його смерті, виявлені пізніше самими діячами Московського Патріархату, стали причиною обговорення та розмірковувань. Всі ці факти нехай змусять замислитися тих, хто з нетерпінням чекає чиєїсь смерті».

На думку владики, значно більш актуальним для Московського Патріархату сьогодні є питання наступника митрополита Володимира (Сабодана). «Я особисто з симпатією ставлюся до владики Володимира і щиро бажаю йому ще многих літ життя. Але всі добре бачать, що його здоров’я – не найкраще. Не раз я стикався з подивом співрозмовника, коли казав, що митрополит Володимир майже на 7 років молодший від нашого Патріарха. Ті, хто цього не знають, дуже дивуються, – говорить єпископ Євстратій. – Але хотів би застерегти від помилки тих, хто думає, що раз митрополит Володимир фізично не здоровий, то він не може правильно оцінювати ситуацію, приймати рішення. Думка у владики ясна, він добре і вірно все розуміє та приймає зважені рішення.

До речі, наскільки мені відомо, головні претенденти на місце митрополита Володимира не можуть похвалитися, скажу так, зразковим здоров’ям. Так що і їм та їхнім прибічникам не завадило би більше думати про своє майбутнє, а не про здоров’я владики Володимира чи нашого Патріарха.

Разом з тим сьогодні митрополит Володимир – єдиний ієрарх, який здатен зберігати баланс між різними силами в середині УПЦ (МП). Його відхід та неминуче втручання Москви у визначення наступника здатні серйозно розхитати або й взагалі підірвати єдність цієї конфесії. Тому тим у Московському Патріархаті, хто надто переймається майбутнім Київського Патріархату, я радив би більше перейматися майбутнім власної

конфесії» – зазначив речник Київської Патріархії.

На завершення єпископ висловив впевненість, що в Україні буде єдина Помісна Православна Церква. «Я впевнений, що раніше чи пізніше, але церковне розділення буде подолане і буде досягнута єдність, – сказав він. – Але це ніколи не буде єдність навколо Московського Патріархату. Це буде єдність у автокефальній, Помісній Церкві. Єдність можлива тільки навколо Київського престолу, а не Московського. Думаю, що за останні роки це стало зрозумілим для багатьох і в середині самої УПЦ (МП)». Церква.info

І у складних умовах треба

розбудовувати Церкву

Святійший Патріарх Філарет відповів на питання газети «Експрес».

– Ваша Святосте, Ваша заява про план дій Москви з ліквідації Київського Патріархату є наслідком аналізу останніх подій чи також підтверджується Вашими внутрішніми джерелами в УПЦ МП? – У Євангелії сказано, що всяка справа і діяльність кожної людини пізнається за плодами. Тому ми робимо висновки про існування плану, бачачи плоди його здійснення, а не за якимись таємничими джерелами. Плоди ж цього плану такі – по всій Україні представники влади, спонсори чи священики Московського Патріархату проводять бесіди з нашими священиками, їм пропонують іти в МП, а за це обіцяють усіляку підтримку, допомогу. Одночасно і на Донбасі, і на Київщині, і на Вінниччині здійснюються спроби рейдерським чином захопити наші храми. На наші листи і звернення або зовсім не реагують, або дають формальні відписки. Це лише частина фактів, які дають підстави вважати, що план існує. Якби це були поодинокі випадки – можна було б сумніватися, але коли за однаковим сценарієм відбуваються події по всій Україні, то сумнівів немає, що це деталі одного плану.


– Які деталі цього плану, очікуваний авторами термін реалізації і кінцевий результат? – Зараз про це ми можемо лише здогадуватися. Але судячи з усього, в ньому містяться конкретні способи впливу на священиків та парафії – через представників влади, через спонсорів, через знайомих священиків Московського Патріархату. Щодо терміну – не можемо стверджувати, але здогадуємося, що до візиту Московського патріарха Кіріла влітку є намір набрати якнайбільше перебіжчиків, щоб підтвердити його тезу про масове бажання «розкольників повернутися в канонічну Церкву». Патріархові Кірілу потрібна статистика, великі цифри. А кінцевий результат один – автори сподіваються на руйнування і знищення Київського Патріархату, зведення його до рівня маргінальної, невпливової структури. Проте в них нічого не вийде, бо вони не враховують реальну ситуацію в Україні. – Які конкретно події на його реалізацію вже мають місце? – Бесіди зі священиками – їх проводять у різних областях України, від Львівської до Донецької. Наприклад, на Вінниччині священиків викликали в районні адміністрації і там пропонували об’єднуватися з МП. Знаємо про такі випадки на Київщині, в інших областях. На Донбасі 70% священиків повідомили, що мали місце подібні бесіди. Інший момент – відсутність реакції влади на наші звернення. За минулий рік Київський Патріархат кілька разів писав Президенту – але відповідей на ці листи немає. У той же час зі ЗМІ видно, що представники влади виконують різні побажання з боку МП – від спроб виселити музеї з Лаври до надання квот на вивіз зерна. Я як Патріарх щороку відвідую багато єпархій по всій Україні. І раніше в більшості випадків під час таких візитів відбувалися зустрічі з губернаторами. За минулий рік жоден губернатор зі мною не зустрівся – навіть ті, з якими була попередня домовленість. Складається враження, що вони бояться це робити. Ви ж розумієте, що влада внизу дивиться вгору… Почалися рейдерські захоплення наших храмів – у селі Кам’янка Тельманівського району на Донеччині, в Макарівському і

Таращанському районах на Київщині. Триває протистояння у Вінницькій області – і всюди влада на боці МП. А от у Полтавській області, де в одному із сіл уся громада МП вирішила перейти в Київський Патріархат – влада їй заважає. Сфабрикували рішення суду і храм опечатали, так що віряни були змушені молитися на Різдво Христове на вулиці під церквою. – Які у Вас є аргументи для своїх вірних, щоб спинити їх від очевидних, на перший погляд, «вигод» від переходу до УПЦ МП – державне або спонсорське (з ініціативи влади) фінансування для парафій будівництва чи ремонту храмів, кар’єрне сприяння активістам переходу під московську руку тощо? – Хочу відзначити, що вірні є переконаними нашими прихильниками – бо від нас відійшли кілька священиків, але віруючі в цих парафіях залишилися з нами. У Кам’янці хотіли зманити священика з громадою – але вони не піддалися, тому почали тиснути на сільраду, щоб вона прийняла рішення забрати у нас храм, почали проводити агітацію серед селян, які не ходять до храму. На Київщині від нас пішло два священики, але майже всі парафіяни цих громад залишилися – бо вони свідомо належать до Київського Патріархату і розуміють відмінність між ним і Московським Патріархатом. Що означає для нашого священика піти в МП? Те, що він відрікається від свого священства, бо МП його не визнає, і заново приймає посвяту від Московської Церкви. А це – страшний гріх, бо такий священик відрікається не стільки від Київського Патріархату, скільки від Христа, Тіло і Кров Якого сам споживав й іншим подавав під час літургій, відрікається від усіх хрещень, вінчань тощо – від благодаті Святого Духа, яка діє в Таїнствах. Мирські вигоди швидко закінчуються, але за зраду Христу, Помісній Церкві й українському народові рано чи пізно доведеться відповідати перед Богом. Та й влада у світі цьому мінлива: сьогодні керують одні, а завтра – інші, сьогодні налаштовані проти Київського Патріархату, а завтра – будуть «за», як у випадку Леоніда Кучми.


Думаю, що не потребує доведення істина: за гроші та кар’єру не можна продавати віру, совість, рідний народ. – Держкомрелігій припинив своє існування. Чи держава у якийсь спосіб ще координує свої відносини з Церквами, чи, крім Московського Патріархату, де-факто офіційного діалогу з релігійними організаціями вона тепер взагалі не провадить? – Ми та інші конфесії – члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій виступили проти ліквідації комітету та розділення його функцій. Про це було рішення від 14 грудня, але реакції на нього досі немає. Незважаючи на звернення, із ВРЦіРО Президент протягом 2010 року так і не зустрівся. Тому можна сказати, що, окрім Московського Патріархату, повноцінного діалогу влади з конфесіями немає. Переконаний, що так неправильно, і держава рано чи пізно це зрозуміє, бо в Україні Московський Патріархат є великою, але не домінуючою конфесією, більшість суспільства і віруючих у сукупності до нього не належить. І влада не зможе це ігнорувати, тому діалог все ж почнеться, я сподіваюся. – Якими успіхами в розвитку за цей рік УПЦ КП пишається попри ці вкрай несприятливі обставини? – Київський Патріархат продовжував зростати: відкривалися нові парафії, освячувалися численні храми. У мене були такі тижні, коли я освячував храми і каплиці ледь не щодня. А головний успіх – величне святкування у столиці Хрещення Руси-України 28 липня, на яке зібралося до 20 тисяч вірян. І зібралося б ще більше, якби міліція не перешкоджала приїзду паломників з інших областей. У цей же день з патріархом Кірілом у Лаврі молилося 2 тисячі людей – тобто народ показав, яка Церква для нього є рідною. Ця народна підтримка – наше досягнення. Вона переконує нас у тому, що ніякі утиски Київський Патріархат знищити не можуть. – Що Вам відомо про плани зі створення резиденції Патріарха Московського у Києво-Печерській лаврі? Яким передбачають його формат – «гостьової» резиденції чи постійного представництва зі своїм адміністративним апаратом, що

де-факто буде альтернативним центром ухвалення рішень в УПЦ МП? Яку долю влада планує для Софії Київської? – Розмови про це ведуться ще з літа 2009 року – з часу першого візиту патріарха Кіріла до Києва. Гостювати йому завжди є де, він не ночує під парканом. Тому очевидно, що йдеться саме про керівний осередок. Патріарху хочеться мати прямий канал відносин з українською владою, а також наглядати за керівництвом УПЦ (МП), якому, попри всі запевнення, в Москві не довіряють. Це представництво Московського патріарха повинно також скеровувати проросійські сили в самій УПЦ (МП), передавати їм завдання з центру. Такі є бажання – але, чи буде це втілено, сказати важко. Щодо Святої Софії, то ми знаємо про кілька спроб Московського Патріархату отримати право постійного богослужіння у храмах заповідника. Йдеться і про собор, і про малий храм поруч із собором, і навіть про храм над Золотими воротами. І наша Церква, і громадськість проти цього, тому досі такі плани не реалізовані. Якщо ж влада передасть Святу Софію для використання МП – у суспільстві буде величезне обурення. – Чи відомо Вам про плани патріарха Кіріла перейменуватися на патріарха Московського і Київського, чи це лише домисли журналістів? – Це не домисли, і ми точно знаємо, що така ідея обговорювалася в Московській патріархії 2009 року. Поки що від неї відмовилися – через негативну реакцію в УПЦ (МП). Що означала б така зміна титулу? – Втрату УПЦ (МП) свого статусу самостійності в управлінні. Митрополит у Києві був би вже не Предстоятелем УПЦ (МП), а лише представником, намісником «Московсько-Київського патріарха». А УПЦ (МП) не хоче втрачати своєї самостійності в управлінні, тому цей план і не реалізується, хоча патріарх Кіріл у своїх промовах кілька разів говорив, що Московський престол – це той самий Київський, тільки перенесений через історичні обставини. А раз перенесений – то що, у Києві свого престолу немає? – Нещодавно Ви заявили, що якщо далі так триватиме, то можете не втримати православних УПЦ КП від втілення


поширених у народі настроїв силою повернути собі Почаївську лавру на Тернопільщині… Що загалом УПЦ КП може протиставити «катку» влади, якщо він не зупинятиметься? Є Ваша заява-обурення, а владі байдуже. Що ж далі? – Так, влада поки що мовчить. Але ми бачимо реакцію суспільства – є заяви на наш захист і від політичних партій, і від міських рад, і від інших. І в цілому видно з реакції у ЗМІ, що суспільство переважно на нашому боці. А якщо суспільство за нас – влада не може це ігнорувати. Завдяки інтернету про наші проблеми знають і закордоном. Нам телефонують вірні з діаспори і висловлюють своє занепокоєння, кажуть, що вони теж діють, щоб нам допомогти. А найголовніше не це, а те – що ми віримо у допомогу Божу. Господь попустив нам ці випробування, але Він і допомагає нам пройти через них. У 90-х роках Київський Патріархат був у значно гірших умовах – і внутрішніх, і зовнішніх. Але якщо ми й тоді зростали, зміцнювалися, бо нам допомагав Бог, то й тепер пройдемо через випробування. Хтось, можливо, і відпаде – але ж і серед апостолів Христових був зрадник. – Попри певну «недоторканність» УГКЦ для владних атак, яку їй забезпечує підпорядкованість Святому Престолу, і ця Церква має нині проблеми — почасти «непомічання» державою її потреб, а почасти, навпаки, вставляння палиць у колеса її розвитку поза межами Західної України. Чи немає у Вас спроб скоординувати свої дії у захисті від «прокірілівської» політики держави? – Я би сформулював думку інакше – дві наших Церкви повинні разом відстоювати право на свободу совісті, вимагати виконання конституційного принципу рівності всіх перед державою і законом. Тобто ми боремося не «проти», а «за». Нещодавно у мене була зустріч із Блаженним Любомиром, главою УГКЦ, і ми погодилися саме в цьому. І раніше у багатьох суспільно важливих питаннях наші Церкви виступали однодумно, тому гадаю, що і зараз буде так само. – Ваша Святосте, Ви – людина надзвичайно діяльна і продуктивна, притім Ваші керівні здібності настільки яскраві, що і серед Ваших прихильників, і серед

опонентів давно утвердився консенсус в оцінці: через усі шторми двох останніх десятиліть УПЦ КП пройшла саме завдяки постаті Патріарха Філарета. Так, певною мірою це перебільшення, бо на все воля Божа, однак і надмірне уповання на ласку Божу, як відомо, теж є гріхом — від людської волі залежить багато. Нехай Господь дарує Вам ще багато років такого ж діяльного життя, однак зі свого боку Вам доводиться думати і про майбутнє Церкви після Вас. Наразі у суспільстві немає виразного відчуття, що ви готуєте його до якоїсь особи в ролі Вашого наступника, напрацьовуєте її персональний публічний авторитет. УПЦ КП також не скористалася можливістю стати 2008 року митрополією Константинопольського Патріархату, що убезпечило б її від владного свавілля хоча б до рівня, який завдяки підпорядкованості Святому Престолу має УГКЦ. Навіть Вам нині вкрай тяжко протистояти спільному наступу опонентів із Москви та з Печерських пагорбів... Чи не боїтеся, що, як наслідок, колись, разом із відходом єдиної консолідовано високоавторитетної для всіх патріотичних православних особи, УПЦ КП під зовнішніми ударами може просто розпастися, залишившись радше формальною інституцією, складеною з деяких дрібних фрагментів, як це нині є з УАПЦ? – По-перше, не завдяки мені – а завдяки Богові, Який є на чолі Церкви, Київський Патріархат пройшов через усі бурі. Бо ніщо у світі не буває без волі Божої, і те, що я був покликаний очолити Київський Патріархат – не моя заслуга, а Його воля і вибір Церкви. І я бачу в своєму житті Божу допомогу, бо як людина я не зміг би втілити і малої частини того, що зроблене у Київському Патріархаті. У моєму віці люди давно вже відпочивають на пенсії, а я зараз працюю більше, ніж тоді, коли був молодим – і сам цьому дивуюся, що можу стільки працювати. Я прекрасно розумію, що прийде смерть, якою завершиться це земне життя. І я завжди про це говорю – що до кожного, у тому числі й до мене, прийде смерть. А тому треба жити і діяти не для тимчасового,


а для того, щоб увійти у вічне блаженне життя. Тому все, що я роблю як Патріарх – я роблю для того, щоб виконати покладений на мене Богом обов’язок, виконати Його волю і через це досягти свого спасіння. Не я керую Церквою – керує нею Бог, а я лише знаряддя виконання Його волі. І коли я помру – Бог і Церква оберуть собі інше знаряддя, нового Патріарха. Невже хтось думає, що Бог, Який розбудовував нашу Церкву, покине її напризволяще, не потурбується про неї, не знайде достойного очолити її?! Якщо хтось так міркує – то він подібний до апостола Петра, який через сумнів почав тонути у хвилях моря, хоча до цього йшов по ньому. Такому скажу словами Христа: «Маловірний, чому ти засумнівався?». Я добре пам’ятаю хрущовські гоніння на Церкву – тоді було значно гірше, ніж зараз. І багатьох охоплював навіть відчай – бо не було ніякої надії на те, що Церква може вистояти тоді, коли на неї ополчилася влада. Але ж Церква вистояла! Тому і зараз я не маю жодного сумніву в тому, що Київський Патріархат буде розвиватися і зростати й після моєї смерті. Ось чому я і не готую того, кого ви називаєте «наступником», бо це навіть суперечить канонам, в яких вказано, що єпископ не повинен визначити свого наступника. Важить лише вибір Церкви. Проте це не означає, що я не турбуюсь про майбутнє Київського Патріархату – це мій обов’язок як Патріарха турбуватися. Але я дбаю не про наступника, а про зростання структури Київського Патріархату – щоби збільшувалися єпархії, відкривалися парафії, щоб покращувалося навчання у богословських школах, щоб розвивалося богослів’я. Я турбуюся про те, щоб єпископами ставали достойні люди – з богословською освітою, вірні нашій Церкві, діяльні. Оце головне – а не «наступник». Якщо структура буде міцною, якщо будуть досвідчені кадри – то і Церква зростатиме, незалежно від того, який ієрарх її очолить. І зараз я вже бачу, що Київський Патріархат досяг такого міцного стану, що ніякі ворожі сили його не зруйнують. Повірте – я маю великий досвід керівництва, а тому знаю, про що кажу. Що ж стосується подій 2008 року, то зараз я бачу – у Константинополя не було правдивого бажання прийняти нас, а

ситуацію використано, щоб натиснути на Москву та отримати від неї різні дипломатичні поступки. Як ієрарх, який свого часу багато працював у церковній дипломатії РПЦ, я з впевненістю кажу: доки Церква в Україні сама не зросте, не стане сильною, не прийде до єдності, ніхто ззовні нам у цьому не допоможе. Сподіватися на закордонну підтримку – це все одно, що чекати, коли Європа, Росія чи Америка відродять нашу економіку чи розбудують демократію. У своєму українському домі лад навести зможемо лише ми самі. Андрій ГАНУС, «Експрес»

У Київському Патріархаті

розповіли, як від них

намагаються перетягувати

парафії Випадків переходу небагато, але «роботу ведуть» Поки що є небагато випадків переходу священиків Київського Патріархату до Московського, але бесіди проводяться. Про це у коментарі Gazeta.ua заявив єпископ Васильківський Євстратій (Зоря), голова Інформаційного управління Київської Патріархії. «Якщо говорити про перехід, то зараз таких випадків небагато. На сьогодні лише два наші священики на Київщині перейшли до Московського Патріархату. Але громади за ними не пішли. Проте фактом є те, що розмови з нашими священиками ведуться на місцевому, районному рівні. У різних областях розповідають те саме. Такі розмови почалися щонайменше з липня минулого року», – розповів він. За словами єпископа Євстратія, подібні розмови велися також на Київщині, на Сході, зокрема, на Донбасі. «Відкрито таких дій представники влади намагаються всіляко уникати, тому що це протизаконно. Це пряме втручання у справи конфесії і це порушення принципів, про які казав Президент країни, що для Української держави всі конфесії рівні. А тут виявляється, що представники влади стають на бік лише однієї конфесії», – зазначив священнослужитель.


Єпископ повідомив, що в УПЦ КП зараз пильно стежитимуть за розвитком подій у Макарівському районі (Київська область), бо, за запитом народних депутатів В’язівського, Парубія і Шкутяка до генпрокурора прокуратура проводить перевірки. «У нас є побоювання, що результати цих перевірок можуть бути викривлені. Парафіяни давали свідчення письмово, що були фальсифікації їхнього волевиявлення. Священики, які від нас пішли, підробили документи та зареєстрували зміни до статутів парафій, юридично перевели їх до Московського патріархату. Є всі ознаки того, що це кримінальний злочин», – вважає речник УПЦ КП. Як священиків зманюють у Московський Патріархат Державні службовці тиснуть на священиків Київського патріархату. Отцям настійливо рекомендують переходити до Московської Церкви. Обіцяють фінансову підтримку та сприяння у розбудові храмів – з’ясувала Тетяна ЗАРОВНА, Gazeta.ua. Про це наприкінці 2010 року заявили представники Української Православної Церкви Київського Патріархату. Нещодавно вийшло інтерв’ю Патріарха Філарета, який зазначив: до літа за сприяння влади намагатимуться забрати у Київського Патріархату якомога більше храмів і перевести в підпорядкування Московського Патріархату. Бесіди проводять зі священиками у різних областях країни. — На Вінниччині отців викликали до райдержадміністрацій і ставили ультиматуми. Такі випадки були й у Київській області. На Донбасі говорили з 70 відсотками священиків. Почалися рейдерські захоплення наших храмів. І всюди влада на боці Російської Церкви, — сказав Патріарх Філарет. – Я служу і в Тельманові, й у Донецьку, і в Маріуполі. Прихожан із кожним місяцем дедалі більше, – розказує російською владика Сергій, архієпископ Донецький і Маріупольський УПЦ КП. – Але наших священнослужителів останні півтора місяці обробляють як ніколи. Ця політика зародилася в Москві. Патріархові Кирилу важливо, щоб Україна була невід’ємною частиною його престолу. Церква Московського Патріархату має в Україні сім

мільйонів прихожан, а Київського Патріархату — 14,5 мільйона. За словами владики Сергія, священиків УПЦ КП намагаються підкуповувати: – До мене, як до правлячого архієрея, через день дзвонить хто-небудь зі священнослужителів і нарікає, що місцеві бізнесмени та священики Московського Патріархату приїжджали, спокушали срібняками, як Іуду. Мені теж робили пропозицію. Представниця з облдержадміністрації сказала: «Ви повинні перейти в канонічну церкву, і тоді у вас усе буде добре». Я відповів, що Церква має витримати гоніння. Це краще, ніж належати до гонителів. 16 січня ц.р. вікарію Донецької єпархії єпископу Всеволодові зателефонували на мобільний, призначили зустріч. Він вийшов у двір свого будинку. Двоє чоловіків не назвалися, але з їхньої мови владика зробив висновок, що вони священики. – Представилися друзями, обіцяли, що йдеться про об’єднувальний процес. Я зрадів. А мені запропонували перейти під омофор, тобто юрисдикцію Московського Патріархату. Ви, кажуть, безблагодатні, вас Росія не визнає. А я говорю: нас визнає Бог. У нас і зцілення відбуваються, й ікони мироточать. Потім згадали, що в мене немає машини, маленький храм, бідне житло. Обіцяли величезний собор і комфорт. Я відповів: «Знаєте, хлопцi, якщо замолоду не зрадив, то зараз – тим більше». Насправді московські сили хочуть підірвати українську незалежність Про тиск на священиків УПЦ Київського Патріархату з єпископом Євстратієм розмовляв Ігор ЛУБ’ЯНОВ, Gazeta.ua. – Правда, що Київський Патріархат хочуть ліквідувати до літа? – Патріарх Філарет цього не казав. Ішлося про те, що до приїзду Патріарха Кирила у липні від нас хочуть відірвати якнайбільше парафій. Російська Церква хотіла би бачити сотні парафій, які переходять до Московського Патріархату. Тисячі навряд чи сподіваються перетягнути. Але хоча б сотні – щоб казати про тенденцію. Мовляв, змінилася влада, «розкол» ніхто не підтримує. – Як громадськість зреагувала на слова Патріарха Філарета?


– Громадськість на нашому боці, тому зараз тиск майже припинився, все затихло. Ми хочемо пояснити владі, що насправді відбувається. Плани щодо Київського Патріархату мають подвійне дно. Ті, хто їх укладав із московського боку, хочуть не так остаточно подолати Київський Патріархат, як розбурхати українське суспільство до протистояння. Нашій владі нібито пропонують рецепт, як зміцнити духовну єдність України й Росії. А насправді прагнуть обмежити можливість дипломатичного або політичного маневру. Адже світ негативно сприймає порушення релігійних свобод. За цим пильнують так само, як і за свободою слова або політичних зібрань. Тому з теперішнім президентом хочуть учинити, як і з Леонідом Кучмою наприкінці його правління. Через скандали зробити його особу неприйнятною на Заході. А тоді ні про європейську інтеграцію, ні про співпрацю з НАТО ніхто не говоритиме. – Чому ваші священики визнають тиск, але не надто хочуть про це говорити? – Розмови велися конфіденційно, з проханням нічого не розголошувати. По суті, це протизаконне втручання влади у діяльність релігійної організації. Священики не хочуть викривати чиновників, бо не знають, які це для них матиме наслідки. Люди, які проводили ці бесіди, нікуди ж з влади зараз не дінуться. – Чи можливий в Україні так званий «болгарський варіант»: ліквідувати одну з двох Православних Церков і силоміць відібрати храми, як це зробили в Болгарії 2004-го? – Болгарське законодавство було побудовано на цілком інших принципах. Там релігійні організації були вибудувані згори. В Україні ж місцеву громаду утворюють люди, які мають на це благословення. Тому «болгарський варіант» у нас неможливий. Якщо принципово змінити закон – це зачепить парафії не лише Київського Патріархату, а й інших спільнот: протестантів, мусульман, іудеїв. Навряд чи це потрібно українській владі. – Перемовини між Київським Патріархатом та Московським зайшли у глухий кут? – Обмежилися однією зустріччю. Влада і сама не веде діалогу з конфесіями, крім Московського Патріархату. І цим подає

приклад. Московська патріархія радше хотіла б імітувати такий діалог, аніж щоби він був плідний. Церква.info

На Донеччині УПЦ МП

судиться за український

храм

Ольга Доровських

На Донеччині продовжується боротьба за церкви між прихильниками Київського і Московського патріархатів. Одну з найстаріших церков в області – 130 річний храм Вознесіння у селі Кам’янка Тельманівського району намагаються перевести під юрисдикцію Московського патріархату. Представники Московського патріархату вважають неправомірними дії 15-річної давнини, коли храми передавались місцевим релігійним громадам згідно з Указом Президента Леоніда Кучми, і оскаржують їх у суді. Судове засідання у справі церкви Вознесіння в Кам’янці завершилося тим, що трійка суддів оголосила перерву для залучення третьої сторони, представників Тельманіської райдержадміністрації, аби перевірити умови передачі. Стара сільська церква Вознесіння, що у селі Кам’янка Тельманівського району Донецької області перейшла під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату 15 років тому, згідно з Указом Президента про повернення храмів релігійним громадам. Упродовж цього часу коли приміщення церкви було занедбане, воно не цікавило представників московського патріархату. Утім тепер, коли храм відбудували, московський патріархат вирішив претендувати на нього. Боротьба за храм Вознесіння триває третій місяць. Після невдалих спроб захопити його силою, прихильники Московського патріархату подали до суду з метою опротестувати рішення облдержадміністрації 1996 року про передачу цієї церкви місцевій релігійній громаді. Мешканка села Варвара Камарлі, яка від свого імені подала до суду, вважає, що її навмисне ввели в оману, бо вона думала, що ходить до церкви Московського


патріархату. Про це у суді заявив її представник Денис Зотов. «На території села Кам’янка, раніше це була Нова Карань, жили переселені греки, які віросповідали православ’я. А релігійна громада відносилась до російської православної церкви», – сказав Зотов. За 15 років загубились документи на церкву. Під час судового слухання виявилось, що місцева влада загубила документи про те, що на момент передачі церква належала державі. І це, за словами Дениса Зотова, є підставою щоб скасувати рішення про передачу церкви релігійній громаді. Зотов отримав офіційні відповіді від райдержадміністрації і місцевого Бюро Технічної Інвентеризації, що ані власність на землю під церквою, ані сама споруда не зареєстровані. Натомість представники відповідача – Донецької облдержадміністрації наголошують, що на момент передачі церква була зареєстрована згідно із листами місцевої влади. Отже, суд вирішив перш ніж ухвалити рішення вислухати людей, які мали реєструвати церкву. Священики Київського патріархату вважають історію з церквою у Кам’янці рейдерським захопленням. «Зруйнований храм нікому непотрібний. Коли є готовий храм, зверніть увагу, тільки коли вже ремонт під кінець – а зараз ми швиденько приберемо його до рук! Це що – Христові діяння?», – говорить отець Володимир (Коскін). Українські священнослужителі кажуть, що за останні кілька років це вже третій храм, який у них забирають у такий спосіб. У 2008 році росіянам вдалось перевести під свою юрисдикцію церкву у селі Новоселівка Донецької області, а також у суперечливу ситуацію потрапили дві культові споруди у Макарівському районі Київської області. http://www.radiosvoboda.org/articleprintview/2294925.html

Сьогодні вони, завтра ми

В Українській Греко-Католицькій Церкві не

було випадків переходу священиків до Московського Патріархату. Про це у коментарі Gazeta.ua розповів прес-секретар Патріархії УГКЦ отець Ігор Яців.

«Наразі з храмами УГКЦ ми не маємо таких сигналів. Хоча до нас звертаються представники Київського Патріархату, щоб ми розуміли проблему, брали участь у відстоюванні їхніх прав. Адже сьогодні вони, а завтра ми. З цим важко сперечатись, бо це закономірність. Безумовно, це лякає і створює міжконфесійну напругу», – розповів він.

За словами отця Яціва, все було гаразд донедавна, діяла Всеукраїнська Рада Церков, відбувалися внутрішні дискусії й ухвалення спільних рішень. «А зараз це зайшло в глухий кут. Віддаючи абсолютну перевагу одній з конфесій, влада свідомо чи несвідомо створює міжконфесійну напругу», – зазначив прес-секретар УГКЦ.

В Греко-Католицькій Церкві також нагадали, що президент Віктор Янукович забув привітати їх з Різдвом Христовим.

«Те, що нас навіть не згадали у різдвяному привітанні президента, нас не настільки турбує. Хоча б тому, що греко-католики, за своїм обрядом, за своєю вірою, є православні. Тобто нас не привітали лише з погляду конфесії. Але не так проблема в тому, що нас не згадали, як навмисне і постійне фаворитизування однієї конфесії перед іншими», – зазначив прес-секретар.

Отець Ігор Яців вважає, що місцеві чиновники бачать сигнали з центру і намагаються догодити владі. «Починають підтримувати відповідну конфесію на місцевому рівні. Одним не дають навіть те, що законне, а іншим, ще навіть не попросили – надають усе», – додав він. Gazeta.UA


РІДНА МОВА – ДАР БОЖИЙ

ÏÐÅÇÅÍÒÀÖIЯ ×ОТИÐЬÎХ ÊÍÈÆОÊ Ä-ра ÂÀÑÈËß ÒÐÓÕËÎÃÎ

Перша презентація відбулася в Києві, друга в Ню Йорку, а третя буде в Чікаґо

Беручи під увагу суворість та небезпеку

мовної ситуації в Україні та нечуваний

ворожий тиск на українську церкву,

презентація цих книжок стає ще білльш

актуальною.

Розмовляючи з доктором Василем

Трухлим довідуємось, що задум âèäàòè

çáiðêò òêðàїíðüêèô õåðêîâíèô ôîðîâèô

ñïiâiâ âèíèê iç ïîñðåáè öè íåäîðñàñêò ñàêîї

ëiòåðàòóðè. Яê íà ðiäíèõ çåìëÿõ, òàê i â

óñüîìó ñâiòi âåëüìè áðàêóº ïiäðó÷íèêiâ òà

âèäàíü òêðàїíðüêîї ìòçèöíîї ëiñåðàñòðè, à

õåðêîâíîї - îñîáëèâî. I òèì âèäàâöÿì,

êîìïîçèòîðàì òà äèðè´åíòàì, ÿêi

ïîñòàðàëèñÿ âèäàòè öåðêîâíi íîòè, õî÷ áè

â ÿêié ôîðìi, òðåáà âiääàòè íàëåæíó øàíó.


Áåðó÷è äî óâàãè âèùå ñêàçàíå òà

óñâiäîìëþþ÷è ç îñîáèñòîãî äîñâiäó òi

ïðîáëåìè, ÿêi ìàþòü ïåðåä ñîáîþ

öåðêîâíi äèðè´åíòè, âèäàâåöü âèðiøèâ, ùî

áóëî á íå÷åñíî, àáè öÿ ïðàöÿ, öåé íîòíèé

ñêàðá ëåæàâ äåñü íà ïîëèöi, áåçíàäiéíî

âòðà÷åíèé äëÿ ëþäåé.

Професор Трухлий старанно çáèðàâ i

çàïèñóâàâ ìåëîäiї òà ïiñíi ìàéæå âñå ñâîº

ñâiäîìå æèòòÿ. Äåùî iç çiáðíîãî ìàòåðiàëó

âií íå âñòèã óïîðÿäêóâàòè, àëå áiëüøiñòü

êàëi´ðàôè÷íî çàïèñàâ â ïàðòiòóðàõ.

Ëiòåðàòóðíî âèòðèìàíèé óêðàїíñüêèé òåêñò

áóëî òàê ïîêëàäåíî íà ìóçèêó, ùîá âií íå

ëèøå âiäïîâiäàâ ïðàâèëüíîìó ñìèñëîâîìó

ïåðåêëàäîâi ç õåðêîâíîðëîâ’ÿíðêîї ìîâè,

àëå é äóìöi, ìóçè÷íié ôðàçåîëîãiї òà

åñòåòèöi.

Âåëèêó ëþáîâ äî íàøîãî ñïiâó, áàãàòèé

äîñâiä i êðîïiòêó ïðàöþ íà ïðîòÿçi

äåñÿòèëiòü âêëàâ âií ó ñòâîðåííÿ öüîãî

òâîð÷îãî äîðîáêó. Âè çàìiòèòå, ó âñiõ

êíèæêàõ, ïiä êîæíèì çàãîëîâêîì íîòíîãî

ìàñåðiàëò, íàïèðàíî: “Çi çáiðêè ïðîóåðîðà

Iâàíà Òðòôëîãî”. Öèì ôîñiëîðÿ á âiääàñè

íàëåæíó øàíó öié ïîñâÿòi éîãî æèòòÿ.

Ðåäàêòîð íàìàãàâñÿ òàê óïîðÿäêóâàòè

çáiðêó, ùîá íåþ ìiã êîðèñòóâàòèñÿ ÿê

íåâåëè÷êèé ïî÷àòêóþ÷èé ñïiâî÷èé êîëåêòèâ,

òàê i âåëèêèé ïðîôåñiéíèé õîð. Âèäàíi

ìàòåðiÿëè íå âiäðiçíÿþòüñÿ âiä ðóêîïèñiâ

ìóçèêîçíàâöÿ, ñåáòî: òàì, äå áóëà äèíàìiêà

- її ïîäàíî, à äå її íå áòëî - âèäàâåöü íå

äîäàâàâ âëàñíèõ iíòåðïðåòàöié.

Iâàí Òðóõëèé - ïðåäñòàâíèê êèїâñüêîї

øêîëè õîðîâîї êóëüòóðè, ñó÷àñíèê òà

ñïiâïðàöiâíèê Ìèêîëè Ëåîíòîâè÷à, Êèðèëà

Ñòåöåíêà, Ìèêîëè Ëèñåíêà, ßêîâà

ßöèíåâè÷à òà Îëåêñàíäðà Êîøèöÿ. Áëèçüêà

äðóæáà ç Îëåêñàíäðîì Êîøèöåì òà

Êèðèëîì Ñòåöåíêîì çáóäæóâàëà àêòèâíèé

îáìií äóìêàìè òà iäåÿìè, ÿêi, áåç ñóìíiâó,

âïëèâàëè íà òâîð÷iñòü ó÷àñíèêiâ ó öåé

ïëiäíèé ÷àñ óêðàїíñüêîãî íàöiîíàëüíîãî

âiäðîä-æåííÿ-÷àñ ñòâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї

Íàðîäíîї Ðåñïóáëiêè â 1917 ð.

Збірка «ЛІТУРГІЯ» має 572 сторінки.

Перші 52 сторінки зміст та Життєвий шлях

Івана Трухлаго на білому папері. Майже усі

ноти писанi ´равюрою на не снігобілому

папері. Григорій Трохимович Китастий пише

про книжку: Дорогий мій Василю Івановичу!

Найперше мушу висловити своє захоплення

Твоєю чудовою професійною працею

нотного матеріалу. З нетерпінням чекаю на

появу дороцінного збірника, як цінного

пам’ятника на музичному овиді.

Книжка «ЛІТІЯ ПАНАХИДА ПАРАСТАС

ПОХОРОН» побачила світ з похожих

причин; зi ñïîñòåðåæåííÿ, ùî ùå äî

ñüîãîäíiøíüîãî äíÿ áàãàòî öåðêîâíèõ

õîðiâ óæèâàþòü ëèñòî÷êè òåêñòiâ áåç íîò.

Òàêèì ÷èíîì êèїâñüêèé íàïiâ ÷àñòî ïî÷èíàº

äiñòàâàòè iíøèé – âiäìiííèé âèãëÿä.

Áiëüøiñòü íîòíîãî ìàòåðiàëó çàïèñàâ

ïðîôåñîð Iâàí Tðóõëèé. Ëiòåðàòóðíî

âèòðèìàíèé óêðàїíñüêèé òåêñò áiëüøiñòþ

ïðèòðèìóºòüñÿ ïåðåêëàäó ÓÀÏÖ ç 1921

ðîêó. Êèїâñüêèé íàïiâ Ïàíàõèäè òà

Ïîõîðîíó âèêëèêàº íàñòðié ïðîéíÿòèé

ñóìîì òà ãîëîñiííÿì. Ó ïðàâèëüíîìó

âèêîíàííi âiäçåðêàëüîâóº äóõ îïîâèòèõ

ñóìîì i ïëà÷åì òèõ, õòî ïðîùàº ïîêiéíèêà.

Останнє видання це «КОЛЯДКМИ ТА

ЩЕДРІВКИ УКРАЇНИ» Êîëÿäêè òà

Ùåäðiâêè Óêðàїíè º îäíîðiäíà ñêëàäîâà

÷àñòèíà âåëèêîãî ñêàðáó êóëüòóðè òà

òðàäèöié óêðàїíñüêîãî íàðîäó. Ñëîâî

Êîëÿäà º ñïiëüíå äëÿ áiëüøîñòè

ðëàâ’ÿíðüêèô íàðîäiâ (ëè÷å ðîðiÿíè íå

ìàþòü íi êîëÿäîê íi øåäðiâîê), çàñå ïоділ

календарних пісень святочного циклу на дві

групи, який міцно закріпився у народній

практиці, є характерною особливістю

творчості лише українців. Це свідчить ïpî

ñå, що щедрівка є самостійним жанром


пісенності зі своїми специфічними, тільки

Óêðàїíi притаманними ознаками.

Характерною відмінністю є й те, що в тих

регіонах України, де iðíòвали обидві назви

пісень – колядки та щедрівки, – під

першими розуміли церковні різдвяні пісні, в

той час як другі використовувалися на

означення народної величальної пісні.

Ùåäðiâêè íàëåæàòü äî íàéäàâíiøíõ âèäiâ

óêðàїíñüêîї íàðîäíîї ïîåçiї; íàçâà їõ

ïîâ’ÿçàíà ç øåäðèì, áàãàñèì âåöåðîì,

ïîáàæàííÿì áàãàòîãî âðîæàþ, ïðèïëîäó

õyäîáè, òîùî. Êîëÿäêè ñïiâàþòüñÿ íà

ðiçäâî à ùåäðiâêè ïiä íîâèé ðiê. В цій

збірці є 39 Êîëÿäêок òà Ùåäðiâоê для

мішаного хору і 9 для чоловічого,

Соборної України.

Презентація, концерт та заключний champagne reception відбудеться при Ukrainian Institute of Modern Art 2320 West Chicago Ave., at 1 p.m., Sunday, February

27, 2011. Вступ $15.

Протести проти політики

уряду Януковича в Чикаго

Українські громадські організації в місті Чикаго провели мітинг протесту перед приміщення генерального консульства України. Була зачитана резолюція мітингу, а також, українським дипломатам був переданий відкритий лист до української влади.

Відкритий лист до української влади

Пане Президенте В.Ф. Янукович, Прем’єр-міністре М.Я. Азаров, Українська громадська організація «Помаранчева Хвиля», приєднуючись до тривожних відгуків закордонного Українства, продовжує висловлювати вам свою недовіру і глибоке обурення з приводу вашої діяльності.

Якщо ваших попередників можна було звинувачувати у бездіяльності, то ви, навпаки, дивуєте світ своєю наполегливістю в намаганні задовільнити імперські апетити

своїх північних керманичів, не переймаючись навіть втратою особистої гідності. При найменших спробах погратися у ролі регіонального володаря, вам як Президенту незалежної держави закордонні ляльководи через свої провідні телеканали вказують на відведену вам роль в своєму театрі. Можливо, це ваша мрія, але це не є мрія народу, який ви сьогодні репрезентуєте.

Не від доброго життя ми опинились поза межами своєї Батьківщини, але знайте – ми разом з нею думками і душею. Нам не байдуже те, що відбувається в нашій Україні. Ми разом із своїми батьками, братами і сестрами будемо стояти в обороні власних інтересів, інтересів українського народу, його честі і гідності. Ми рішуче протестуємо проти вашої антиукраїнської діяльності в державі Україна. Абсурдність цієї ситуації не має меж… Ви як гарант Конституції стали основним і першим її порушником.

Як і попередні звернення, цей відкритий лист адресуємо вам двом не випадково – ви хоч і представляєте на сьогогдні різні за Конституцією гілки влади в Україні, насправді є представниками однієї команди, прагматичної, наполегливої і головне – наскрізь антиукраїнської. Так, ви швидко створили єдину команду, зруйнувавши водночас ті паростки демократії, якими могла гордитися Україна. Ви отримали владу над усіма управлінськими важелями. Законодавча, судова і виконавча гілки влади опинились в руках єдиної провладної політичної сили, яку ви репрезентуєте. СБУ знову займається не усуненням зовнішніх і внутрішніх загроз, які постають перед країною, а боротьбою з власним народом, його історією і культурою. МВС знову відкрито переслідує відомих письменників. На допити викликаються сотні патріотів України. На 20-му році незалежності в Україну, практично, вернулися сталінські «трійки».

Силові структури України не зауважують відкритих антидержавних дій з боку агресивних сепаратистських груп як в середині країни, так і відвертих посягань на територіальну цілісність зі сторони провідних політичних і релігійних діячів сусідньої держави. Зневажаючи релігійними почуттями мільйонів українців, ви здається, поставили собі за ціль будь-якою ціною


зреалізувати марення «єдиного русского міра», що ми спостерігаємо в активній політичній діяльності духовного лідера сусідньої Росії. Чому сьогодні провідник найчисельнішої релігійної громади України вимушений звертатися у відкритій формі за допомогою до народу? Тому, що влада не тільки не захищає верховенство права, а й сама чинить беззаконня в захопленнні храмів і церковного майна!

Чому сьогодні залишається при владі відвертий українофоб, міністр освіти молоді і спорту Дмитро Табачник? Нажаль, на сьогодні лише два вищі учбові заклади стали в опозиції до реформ у вищій освіті під егідою цього пана, який, здається, поставив собі за ціль завдати якнайбільшої шкоди українській науці й освіті. За його старанннями, практично, офіційно введена двомовність в Україні. Пам’ятайте, ми висловлюємо щиру підтримку УКУ і Києвомогилянській академії. Ми ніколи не змиримося із закриттям останніх українських шкіл на сході України, частині, яка стала полігоном для знущань ваших кумирів.

Ви і ваша команда не соромитесь відверто показувати своє невігластво в історії нашого народу. Яким же цинізмом потрібно володіти вам, українським можновладцям, щоб зневажати людей, які пролили кров на своїй землі за свй український народ, за свою державу! Бандера і Шухевич, як і тисячі їхніх послідовників, проливали кров під синьо-жовтими знаменами, знаменами, які ви часом одягаєте на лацкани своїх владних піджаків! В якого «cірка позичаєте очі», коли ви і ваші однопартійці називаєте цих людей «фашистськими посібниками», людей які воювали з фашистами так запекло, як і з червоною чумою, і затямте – на своїй землі! Якщо вони «фашистські посібники», то хто тоді Сталін, який на підписанні пакту Молотова-Ріббентропа виголошував тост за здоров’я Гітлера? І, як ми знаємо з історії, тостом це не закінчилося. Тепер всі знають про те, де працювали перші заводи «Люфтваффе» перед ІІ Світовою, про ешелони сировини, які СРСР справно відправляв в Німеччину практично до останніх днів червня 1941 року, про спільні військові паради… Це знає і памятає весь світ, тільки не ви! А сьогодні ви «всесильна українська влада» мало того, що мовчки

дозволяєте встановлювати пам’ятники цьому нелюду на землі, яку він так зневажав і плюндрував, кидаєте за грати десятки людей, що могли бути причетні до повністю заслуженої зневаги над цим опудалом…

Чому ви, «правдолюби», маючи сьогодні повністю підконтрольну законодавчу владу, доступ до доказової інформації, не забороните діяльність комуністичної партії, партії, яка несе повну ідеологічну, моральну і матеріальну відповідальність за вчинені і повністю доказові масові злочини проти власного народу? І то злочини планетарного масштабу! Але ви тут проявляєте неабияку підтримку комуністам і їхнім різновидам, заперечуючи перед людством існування самих злочинів.

Сьогодні ви закриваєте інситути національної пам’яті, музеї, архіви, все, що би могло вказувати на злочинну діяльність ваших сьогоднішніх партнерів. З опозицією ви вирішили спілкуватись тільки через тюремні грати. Методом прямого тиску, підкупу і шантажу ви вибудовуєте провладну вертикаль на місцях в усіх регіонах України, безсоромно утверджуючи однопартійну ситему влади. Таким чином на вас і вашу провладну партію повністю лягає відповідальність за ті безчинства, які творяться в нашій країні і за їх майбутні наслідки. Рано чи пізно, ви за них будете нести відповідальність перед Богом і народом, владу якого, ви поки що представляєте… Те, що ви і більша частина вашої команди не маєте ні кровної, ні духовної, ані культурної спорідненості з народом України, не знімає з вас тягару відповідальності перед нащадками. Але памятайте, ми терплячий народ, терплячий до пори, до часу! А він, Судний Час, прийде неодмінно! Рада УГО «Помаранчева хвиля» http://orange-wave.com/

У ВР розказали про «дивні

речі», які відбуваються з

Табачником

Група «За Україну!» вимагає відставки Табачника і наголошує на необхідності

припинити переслідування УПЦ КП


Депутатська група «За Україну!» вимагає відставки міністра освіти та науки, молоді та спорту Дмитра ТАБАЧНИКА і наголошує на необхідності припинення переслідування Української православної церкви Київського патріархату.

Як передає кореспондент УНІАН, про це заявив на засіданні парламенту лідер групи В’ячеслав КИРИЛЕНКО (фракція НУ-НС).

Він висловив жаль, що 1 лютого Верховна Рада внесла до порядку денного сесії законопроект «Про вищу освіту», ініційований Д.ТАБАЧНИКОМ, незважаючи на протести студентів і викладачів вищих навчальних закладів.

«Ухвалення у такому вигляді цього законопроекту призведе до цілковитої деградації української вищої освіти, що є, на наше глибоке переконання, справжнім завданням міністра ТАБАЧНИКА», - наголосив В.КИРИЛЕНКО.

Він зазначив: «Дивні речі відбуваються» - у той час, як прем’єр-міністр України Микола АЗАРОВ покладає квіти до могил студентів і гімназистів, які загинули у бою під Крутами, міністр його уряду «вилучає з підручника історії будь-яку згадку про бій під Крутами».

Також, за словами В.КИРИЛЕНКА, у той час, коли заступник глави Адміністрації Президента Ганна ГЕРМАН говорить, що «Президент ніколи не погодиться з освітньою реформою ТАБАЧНИКА і з такою його політикою», наступного дня Д.ТАБАЧНИК рекомендує «високому чиновнику Адміністрації ЯНУКОВИЧА подати у відставку за такі його висловлювання».

В.КИРИЛЕНКО вважає, що така ситуація свідчить про те, що «імунітет, який наданий цьому чиновнику, перевищує імунітет будь-якого іншого члена команди ЯНУКОВИЧА-АЗАРОВА». «Значить, антиукраїнські сили сягнули так далеко і в уряді, і в Адміністрації, що дати раду такому горе-чиновнику неможливо», - наголосив він.

За словами В.КИРИЛЕНКА, Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ має «відправити ТАБАЧНИКА у відставку».

В.КИРИЛЕНКО також наголосив, що депутати знову збирають підписи під зверненням до В.ЯНУКОВИЧА із закликом припинити переслідування Української православної церкви КП.

Він заявив: «Якщо буде продовжена політика переслідування УПЦ КП, то про

жодне порозуміння і консолідацію у суспільстві не може бути й мови», і «це може призвести до надзвичайної суспільної напруги».

США - владі України:

Будьте обережні з

переслідуванням опозиції

Сполучені Штати Америки застерігають владу України від вибіркового кримінального переслідування опозиції.

Про це заявив 3 лютого заступник помічника Держсекретаря США Деніел Рассел, який відповідає за відносини з Росією, Україною, Молдовою і Білоруссю, повідомляє кореспондент УНІАН у Брюсселі.

Рассел зазначив, зокрема, що у уряду США виникає стурбованість у зв`язку зі справою, порушеною проти екс-прем`єр-міністра України Юлії Тимошенко.

"І, хоча, повірте, все міжнародне співтовариство, включаючи США, підтримує боротьбу з корупцією, уряду України треба бути дуже обережним у питанні, що стосується вибіркового переслідування, зокрема опозиційних політиків", - сказав він.

Як відомо, на сьогодні в Україні порушено 18 кримінальних справ проти опозиційних політиків і членів попереднього уряду Тимошенко.

Колишній міністр економіки України Богдана Данилишин, проти якого також було порушено кримінальну справу, одержав політичний притулок у Чехії http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/4/5880560/

Коли зло повертається на

добро

Україною поширюються чутки, що Російська православна церква має намір знищити Київський патріархат. Тиждень зустрівся з Патріархом Філаретом, щоб підтвердити або спростувати цю інформацію. У. Т.: Ваша Святосте, це правда? – Правда полягає в тому, що УПЦ МП хоче подолати розкол в українському

http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/4/5880560/


православ’ї. Звичайно, ми теж за те, щоб в Україні православ’я було єдиним. Але якщо ми хочемо об’єднати все українське православ’я і створити єдину помісну Українську православну церкву, незалежну від Москви, то УПЦ МП хоче об’єднання за рахунок підпорядкування всіх своєму патріарху. Це план Москви. І цей план вписується і в політику Російської Федерації, і в загальноцерковну політику Патріарха Кіріла. Московський Патріарх вважає, що розкол можна подолати лише з допомогою влади, тобто насильно, підтверджуючи свої думки такими прикладами, як знищення за наказом Сталіна Автокефальної церкви в Україні в 1930 та в 1944 роках. Він також наводить як приклади ситуації, що виникали в Росії з іншими церковними розколами, звертаючи увагу на те, як із ними вчиняла влада. Для Патріарха Кіріла втручання влади в церковні справи – це нормально. На його думку, правляча верхівка повинна втрутитися в церковні справи і вирішити це питання, звісно, на користь Москви. У.Т.: Чи можливий в Україні так званий болгарський варіант 2004 року? – В Болгарії церква розкололась, оскільки після розпаду СРСР в цій країні прийшли до влади демократичні сили і з’ясувалося, що болгарський Патріарх Максим був поставлений комуністичною владою з порушенням канонів. Тоді деякі єпископи й духовенство виступили проти нього – і церква розкололась. Колишній цар Симеон, обійнявши посаду прем’єр-міністра Болгарії, вирішив відібрати у противників Патріарха Максима храми і повернути їх йому. Тобто, церковне розділення було нібито припинене з допомогою влади. У відповідь деякі священики звернулися до Страсбурзького суду, який виніс рішення, що в Болгарії чинили не за законом. Суд наказав уряду вирішити питання стосовно повернення храмів та виплати грошових компенсацій. Такий «болгарський варіант» і хотіли би провернути в нас, тобто ліквідувати УПЦ КП, вдавшись до допомоги влади. Проте це лише бажання противників Київського патріархату, які розраховували, що оскільки в Україні нині проросійський президент, то він має задовольнити волю Москви. Виконувати московське завдання взялися по всій Україні ще минулого року й продовжують дотепер. Щоправда, на

місцях, там, де влада мудріша, вона не втручається в ці справи. А там, де влада хоче продемонструвати, що вона підтримує лише ту церкву, до якої ходить президент, там тиснуть сильно й навіть шляхом рейдерських атак почали відбирати наші храми. Наприклад, в селі Кам’янка Тельманівського району на Донеччині з’явилися бізнесмени, які запропонували гроші на реконструкцію храму громаді й священикам, за що ті мали перейти до УПЦ МП. Крім того, їх попередили, якщо вони добровільно цього не зроблять, то буде застосовано силові методи. Почали агітувати в селі, заманювати в Московський патріархат. Але єпископ там, хоч і росіянин, твердо стоїть на позиціях УПЦ КП. І він заявив, що коли діятимуть у такий спосіб, то він готовий навіть померти, а храм не віддасть. Тож рейдери злякалися й на якийсь час відступили. У Вінницькій області деякі працівники райдержадміністрацій збирали духовенство УПЦ КП і ультимативно пропонували перейти до Московського патріархату. Так само й на Донбасі. Кажуть, що допомагатимуть, сприятимуть, пропонують фінансову допомогу, проте наше духовенство відмовляється. У Макарівському районі Київської області, зокрема, вдавшись до обману, перевели громади до МП. Підробили документи, а парафіяни про це навіть і гадки не мали. Тут є всі ознаки кримінального злочину. Декілька народних депутатів подали запит за цим фактом до Генпрокуратури. Органи, які мають розслідувати цю справу (міліція, прокуратура), фактично відмовляються це робити і пропонують вірянам звертатися до суду, прем’єр-міністра, президента. Відмовляються, тому що парафіяни дали письмові свідчення, що їхнє волевиявлення фальсифіковано, що священик, який пішов від Київського патріархату, підробив документи й зареєстрував зміни до статутів парафій, юридично перевівши їх до Московського патріархату. Тож треба повертати храм, бо його звела УПЦ КП, а не хочеться. У. Т.: У Верховній Раді зареєстровано законопроект про надання церквам статусу юридичної особи. Незалежні експерти вважають, що його запроваджують, щоб полегшити


рейдерські захоплення храмів Київського патріархату. – У цілому було б непогано, якби церква отримала статус юридичної особи. Але нині, коли церква в Україні поділена, ми проти ухвалення такого закону, тому що він надасть Московському патріархату право через суд вимагати майно, яке вони вважають своїм, але яке на сьогодні з волі віруючих у руках Київського патріархату. Всі знають, що на суд можуть і натиснути, і підкупити. І тоді, через це майно, спалахне боротьба аж до розпалювання релігійної ворожнечі. А ми пам’ятаємо, що відбувалося в Західній Україні на початку 1990-х років, коли там і кров пролилася, і з вилами, й із сокирами йшли один проти одного. Ми не хочемо, щоб це повторилося та ще й охопило всю Україну. Тому ми звернулися до президента, прем’єра, Верховної Ради, щоб вони подумали, до чого це може призвести. Бо розбурхати море легко, а як заспокоїти? У. Т.: Скільки було випадків переходу священиків УПЦ КП до УПЦ МП? – Поки що таких двоє. Виявилося, що вони, я маю на увазі Богдана Лісиченка і Валерія Жигуца, грошолюби, їх поманили – вони й пішли до УПЦ МП. А їхні парафіяни не хочуть. Якщо загалом, то віряни Київського патріархату не підтримують переходу до Московського. Взяти, наприклад, колишнього донецького архієпископа Юрія (Юрчика), який 2008 року заявив про перехід до Московського патріархату, а парафії за ним не пішли, віруючі його не підтримали, тож МП його не прийняв, і він мусив був перейти до греко-католиків. Ми не дуже переживаємо через такі випадки, коли люди, не будучи морально чистими, відходять від нас. Навіть серед обраних Спасителем апостолів був зрадник – Іуда. Церква так очищається. До Київського патріархату належать переконані українські патріоти, які хочуть мати свою церкву, які люблять свою батьківщину, свою землю і бажають мати свою незалежну церкву. Вони ніколи до Москви не перейдуть. Якщо розглядати цю проблему в цілому, то як не дивно, все це працює на користь УПЦ КП. Здавалося б, ці незаконні дії, утиски мали б руйнувати Київський патріархат, а відбувається навпаки. Бо все це набуло великого розголосу,

громадськість обурена, і не лише в Україні, а й у Європі, США, бо і там є наші церкви. Віряни звертаються до урядів своїх країн по допомогу. Таким чином здійснюється консолідація, згуртування суспільства, громадських організацій навколо Київського патріархату. І я бачу в цьому Боже провидіння: Бог повертає зло на добро. Так само, як це було 1995 року, коли помер Патріарх Володимир. Всі пам’ятають той «кривавий вівторок». Саме ті страшні події об’єднали навколо УПЦ КП громадськість, і відтоді Київський патріархат став швидко зростати. Тодішній президент Леонід Кучма, який був проти КП, мусив поставити нас в однакові умови з УПЦ МП. Тож ми сподіваємося, що і Віктор Янукович, який заявив, що хоче бути президентом всієї України, вирішить це питання. Тобто ставитиметься до всіх церков насправді однаково, а не на словах. У. Т.: А чи є випадки переходу вірян Московського патріархату до Київського? – В Полтавській області, в одному з сіл вся громада вирішила перейти від Московського патріархату до УПЦ КП, проте влада їй заважає. Сфабрикували рішення суду й храм опечатали, тож люди на Різдво Христове молилися на вулиці під церквою. Є такий приклад і у Чернігівській області. І завжди ініціатива переходу до Київського патріархату йде від вірян. У. Т.: Чи може КП розраховувати на підтримку Вселенського Патріарха? – Ми не покладаємо великої надії на Вселенського Патріарха, бо він нічим не може нам допомогти. Не те що не хоче, а не може. Немає в нього такої влади. Тут повинен діяти закон України про те, що парафії, як юридичні особи, мають право вільно обирати належність до тієї чи іншої церкви. А держава має лише стежити за дотриманням законності, а не так, як є зараз: якщо у нас відбирають парафію у Московський патріархат, то держава реєструє це навіть за фальшивими документами і протягом кількох днів, а якщо парафія йде з Московського патріархату – влада чинить їй всілякі перешкоди. Вселенській патріархат міг би допомогти, якби визнав Київський патріархат автокефальною церквою. Бо якщо б так сталося, в незалежну помісну Українську


церкву прийшли б усі, навіть із Московського патріархату. У. Т.: Ваша Святосте, як ви розцінюєте доповідь Предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира на Архієрейському соборі, який щойно відбувся в Москві? Складається враження, що він не хоче бути маріонеткою Патріарха Кіріла і що його в цьому підтримує більшість українського єпископату. – Ситуація тут така. Стратегічна мета Патріарха Кіріла – відібрати в Української церкви право незалежності й самостійності. Для цього він хотів би перебрати собі титул Патріарха Київського, мати свою резиденцію в Києво-Печерській лаврі, стати громадянином Україні. Тобто отримати подвійне громадянство, і попри те, що в Україні це заборонено, він сподівається, що українська влада задовольнить його прохання. Це йому треба для того, щоб мати більший вплив на Україну. Тому що, коли церква самостійна й незалежна, то він не може через голову митрополита Володимира втручатися у справи УПЦ МП. Його часті приїзди в Україну мають демонструвати, що справжній керманич УПЦ МП не митрополит Володимир, а він, Патріарх Московський Кіріл. Кіріл зустрічався з Віктором Януковичем без митрополита Володимира, а етикет цього не дозволяє. Він приїхав і благословив новообраного президента України. А благословити мав би, в крайньому разі, митрополит Володимир. А так і ми мали б. Улітку минулого року під час візиту Патріарх Кіріл полетів у Крим на зустріч із президентом сам, без митрополита Володимира. І тому, коли Патріарх приїхав до Дніпропетровська, то Володимир поїхав звідти й повернувся до Києва. А з ним і більшість архієреїв. Саме через це, коли Патріарх Кіріл служив у Софійському соборі, мусив публічно заявити, що ніхто на самостійність і незалежність УПЦ МП не посягає. Тобто бачимо внутрішнє протистояння між митрополитом Володимиром і Патріархом Кірілом. Саме тому на Архієрейському соборі в Москві митрополит Володимир виступив із доповіддю, в якій доводив, що самостійність і незалежність української церкви не щось нове для України, а це повернення того, що вона мала, тих прав, які колись у неї відібрали.

З цього можна зробити висновок, що Володимир відстоюватиме і надалі самостійність і незалежність своєї церкви. Кірілові доведеться послабити свій тиск, оскільки якщо він так тиснутиме, то у митрополита Володимира є запасний хід: об’єднання з УПЦ КП. Цього Москва дуже боїться. У.Т.: Як на вашу думку, яку небезпеку для України та нашого православ’я має проповідь «Русского міра»? І чи пов’язана світова експансія РПЦ з тим, що вона втрачає Росію? – «Русскій мір» – це така приваблива обгортка, як колись «комунізм – світле майбутнє». Під «Русскім міром» приховані нова російська імперія, російська влада й російська імперська церква. Патріарх Кіріл придумав «Русскій мір», щоб спочатку відбулося духовне об’єднання навколо Москви, потім – політичне, й зрештою – територіальне. Тобто, щоби відновити російську імперію. Але ці його бажання нездійсненні, бо не можна увійти двічі в одну річку. Зараз нові часи. Що стосується причин експансії РПЦ в Україні, то річ ось у чім. Нині за кількістю парафій українське православ’я, загалом Київського і Московського патріархатів, перевищує російське. Якщо в Росії 12 тис. парафій, то в Україні – 15 тис. Якщо в Росії близько 100 архієреїв, то в Україні – понад 100. В Росії – 67 єпархій, в Україні – 85. Статистика свідчить не на користь Росії. А ось іще приклад: згідно з даними МВС, на минулу Пасху в Україні до церков прийшло 11 млн вірян із 47 млн населення, а в Росії зі 142 млн людей до храмів завітали 8 млн. Тобто в Україні святкувало Пасху майже 25% населення, а в Росії – 5%. За прогнозами політологів, через 30 років Росія не буде християнською державою. Навіть сьогодні в Москві з 9 млн населення росіян лише 31%. З українцями, грузинами, білорусами, вірменами й іншими християнами – 49%, а мусульман – 34%. Оскільки народжуваність у мусульман значно вища, то за декілька років їхня кількість буде набагато перевищувати кількість християн у Москві. На Різдво у Москві прийшло до церков близько 100 тис. вірян, а на мусульманське свято Курбан-байрам було 70 тис. Керівництво і Російської Федерації, і Російської церкви схвильоване таким становищем. Тому вони


так вчепилися за Україну, як за своє спасіння. У.Т.: Прес-секретар Патріархії УГКЦ отець Ігор Яців нещодавно заявив, що хоча не було випадків переходу священиків УГКЦ до Московського патріархату, проте коли українська влада віддає абсолютну перевагу одній із конфесій, то вона свідомо чи несвідомо провокує виникнення міжконфесійного напруження, а це означає «сьогодні – вони (КП), а завтра – ми (УГКЦ)». Отець Ігор Яців, між іншим, нагадав, що президент Янукович забув привітати українських греко-католиків з Різдвом Христовим. – Прогнозувати це можна. Воно не справдиться, але наміри такі можуть бути. Оскільки досі між Московським патріархатом і Ватиканом якраз через Українську греко-католицьку церкву точаться суперечки. Саме тому Московський Патріарх не зустрічається з Папою Римським. Так чинив і Патріарх Алексій, і нинішній Патріарх Кіріл. Для того, щоб зустріч відбулася, Папі Римському висувають такі умови: вирішити питання з українськими греко-католиками. Інакше кажучи, зробити так, щоб їх не було, щоб вони повернулися у російське православ’я, лише після цього буде зустріч. Тож у МП є дві проблеми: Київський патріархат і українські греко-католики. У. Т: Держкомрелігій припинив своє існування. Як держава координує свої відносини з церквами? Чи триває де-факто офіційний діалог влади з релігійними організаціями, окрім як із УПЦ МП? – Держкомрелігій справді сприяв залагодженню міжконфесійних непорозумінь. Зараз, коли Держкомрелігій ліквідували, займатися суперечками, які час від часу спалахують, вже нікому. Реєстрацію парафій передали в організацію, яка займається взагалі усіма статутами, а церковні справи передані до Міністерства культури. Таке розпорошення принижує статус церкви, а церква – це душа народу. Якщо на неї не звертати уваги, погано буде насамперед державі. У. Т.: Цього року Софія Київська святкуватиме своє тисячоліття… – Це загальне, світове свято всіх християн. Ми всі його відзначатимемо: і УПЦ КП, і УПЦ МП, і греко-католики. УПЦ

МП звернулася до влади, щоб їм віддали теплу церкву Софії назавжди. Коли ми про це дізналися, також подали прохання на почергове служіння, бо за законом таке можливо. І коли президент Віктор Янукович і прем’єр-міністр Микола Азаров отримали обидві ці заяви, то відмовили і їм, і нам. Ми служили в Святій Софії не один раз. Служили й разом із різними конфесіями. Там відбулися інтронізації Патріарха Мстислава і Патріарха Володимира… Хотів би побажати українським вірянам, оскільки Софія – це мудрість, бути мудрими, терпимими й дожити до того часу, коли об’єднається все українське православ’я в єдину помісну Українську церкву. І Софія Київська буде не лише музеєм, а й діючим православним храмом. Бажаю жити в мирі й любові до ближнього, бо наші супротивники хочуть, щоб ми сварилися, це їм вигідно. Наша сила – в єдності. УПЦ КП існує не тому, що є патріарх Філарет. Багато хто думає, що поки живий Філарет, до того часу існує Київський патріархат, а як помре, то все розвалиться. Київський патріархат тримається завдяки волі Божій, бажанню українського народу і незалежності держави. Розмову вела Олена ЧЕКАН, «Український тиждень»


Громада Святого Андрія, як Центр Духовного Єднання вірних Київського Патріархату закликає всіх тих, яким доля Українського Народу і Рідної Української Церкви не є байдужою приєднатися до розбудови Центру Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату в США. Слідуючі жертводавці доброї волі вже відгукнулися на цей важливий крок в житті Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату в США: Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка «САМОПОМІЧ» $15,000 дол. Паніматка Валентина і прот. Віктор Полярний $10,000 дол. Марія і Іван Лесяк $ 5,000 дол. Анонімний $ 3,000 дол. Марія і Іван Гнип $ 2,500 дол. Галина і др. Михайло Темник $ 2,500 дол. Надя і Юрій Федорів $ 2,500 дол. Микола Козюра $ 2,500 дол. Микола Кочерга $ 1,000 дол. Віктор і Шура Братків $ 1,000 дол. Михайло і Марія Сущенко $ 1,000 дол. Іван і Маруся Міщенко $ 1,000 дол. Ольга Басараб $ 1,000 дол. Ніна і Михайло Ґлавчеф $ 1,000 дол. Леся Татарко $ 1,000 дол. Вікторія Вайбел $ 1,000 дол. Aлександер і Євгенія Тищенко $ 1,000 дол. Євгеній Руденко $ 1,000 дол. Ярослав Сидоренко $ 1,000 дол. Aлександер і Ганна Німченко $ 1,000 дол. Раїса і Володимир Братків $ 1,000 дол. Микола Бондаренко $ 1,000 дол. Володимир і Соня Лебедин $ 500 дол. Віра Кропівна $ 500 дол. Віктор і Марія Одарченко $ 500 дол. Михайло і Тоня Криворученко $ 250 дол. Неля Гавриленко $ 200 дол. Арк і Марія Ляхів $ 200 дол. Люся Козацька $ 100 дол. Галина Трегубчук $ 100 дол. Петро і Ольга Матула $ 100 дол. Віктор і Алла Завалко $ 100 дол. Віталій Шумаков $ 100 дол.

Ділимося сумною вісткою, що 3-го лютого 2011 на сто першім році свого життя, відійшла у вічність бл.п. УЛЯНА ПОЛЯРНА, залишивши горем прибитих сина прот.

Віктора Полярного з родиною та сина Володимира Полярного з родиною.

Замість квітів на свіжу могилу бл.п. Уляни складаємо на нев’янучий вінок прес-фонду Інформаційного Бюлетня:

Ярослав і Христя Верещак 100 дол. Александра і Віктор Братків 50 дол. Aлександер і Євгенія Тищенко 50 дол. Ольга Федак 50 дол. Ніна і Михайло Ґлавчеф 50 дол. Леся Татарко 50 дол. Іванка Богданів 50 дол. Віктор і Марія Одарченко 50 дол. Василь і Тамара Дудка 50 дол.

ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ і ВІЧНА ЇЙ ПАМ’ЯТЬ!

НАШЕ ВЕЛИКЕ і ЩИРЕ СПАСИБІ!

Хочемо подякувати всім Вам за вашу жертвенність і заохочення до дальшої праці. Нехай Милосердний, Господь Бог, пошле Вам міцного здоров’я і всього найкращого у вашому житті. Завдяки Вам це вже є 285-е число нашого видання. Сердечно дякуємо жертводавцям на видавничий фонд ―Інформаційного Бюлетня‖ 22,410 Марія і Іван Гнип 8,300 Надя і Юрій Федорів 4,560 Тереза і Стефан та бл.п. Володимир Бакум 2,675 Галина і др. Володимир Король 2,670 Лідія Ємець Капустянська і бл.п. Яків Ємець 2,500 Раїса і Володимир Братків 2,040 Люба і Іван Заковоротний 2,010 Віталій і бл.п. Катерина Шумаков 1,855 Раїса і Євген Дикун 1,850 Марія Товстоп’ят 1,760 Марія Савеленко Гнип 1,700 Люба і бл.п. Володимир Шипілка 1,600 Надія і Олександер Северин 1,575 Катя і др. В’ячеслав Вестон 1,405 Анна і Олег Федак 1,395 Галина і Олексій Воскобійник 1,375 Ляля і бл.п. Юрій Вибачинський 1,290 Іванка і бл.п. Іван Богданів 1,250 Лариса і Андрій Івашко 1,240 Галина і Петро Слюсаренко 1,230 Олена Зубенко 1,150 Галина Черінь Паньків і Інна Момотюк 1,140 Мінодора і Анатолій Яцюк 1,125 Оля Гнип Трущ і Григорій Гнип 1,085 Ольга і Микола Пайчук, бл.п. Галина Шевченко 1,060 Галина і др. Михайло Темник 1,050 Марія Ярмоленко 1,025 прот. Георгій Ощапівський та п/м. Віра 1,010 Людмила і бл.п. Петро Доброноженко, Євгенія і бл.п. Осип Головацький 1,000 Тамара і Василь Дудка – Канада, Марія і Віктор Одарченко 856 Александра і Віктор Братків 950 Валентина і Андрій Опанащук


870 Галина і бл.п. др. Михайло Воскобійник 850 бл.п. Ліда і Іван Безпалий, Лідія і др. Петро Шаєнко, Валентина і Василь Косогор 800 бл.п. Стефан і Тамара Фаберовська 780 «САМОПОМІЧ» Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка 775 Паша і Микола Таран 760 Юрій Сиволап 750 Ніна і Михайло Ґлавчеф, Людмила і бл.п. Євстахій Мазяр, Ольга і бл.п. Юрій Вермонт 740 Віра Самодіна 730 Ярина і Віктор Лютий 720 бл.п. Таня і бл.п. Яків Сененко 710 Ольга і Василь Карпенко 700 Марія і Петро Новик, бл.п. Леся і бл.п. Микола Дудка 670 п/м. Поліна і бл.п. прот. Григорій Крамаренко, 651 Катерина Васильченко 650 бл.п. Антоніна і Леонід Гусак, Петро Корнієнко 640 Надія Лотоцька 635 Надія і бл.п. Анатолій Фалько 610 Андрій Загура 605 бл.п. Юрій Шеляк 600 Maрія і бл.п. Петро Салівон, Віра і Юрій Капустянські, Ukrainian National Federal Credit Union - New York 570 бл.п. п/м. Олена і бл.п. архєп. Степан Біляк 550 Леся Татарко, Ольга і Петро Матула 500 Ольга Петрончак, Марія і Михайло Сущенко, Марія і Василь Краснобрижий, Оля Лак, бл.п.Неля Дзюба, Наталія і Арнольд Бірко, Парафія Святої Тройці, Роялтон, Огайо, Вікаріaт УПЦ КП в США й Канаді, Федір Габелко 480 Анна Боровик 475 Валентина і Микола Міщенко 460 Марія і Микола Андріянів, Александра і бл.п. Михайло Ґабер 450 Галина і Микола Білоус, Артемісія Никорович 430 Євгенія Громницька 400 ―О.Л.‖, Леся і Юрій Мацик, бл.п. Олександра і Василь Дорошенко 385 бл.п. Анна і Петро Макуха 375 Афанасія і Михайло Рачкевич 370 добродійка Валентина i прот. Віктор Полярний 365 Віра і бл.п. Василь Масланчук 360 Елізабет і Микола Ляшенко, Марія і Василь Кушнір, Наталка і Антін Угляр 350 Микола Сороколіт, Лариса і др. Анатолій Вальков, Ліда і Тарас Кохно, Людмила і бл.п. Михайло Андрійович, Ольга Фрит 325 Марія і Микола Барнай 320 Соня Гавірко 305 Христя і Ярослав Верещак, Марія Кравець 300 Валентина і Володимир Мантика, Галина і Микола Білоус, Марія і Йосип Серна, Александер Власенко, Анна і Микола Кучеренко 280 Oтець Н.Н. 275 Алла і Ігор Черний, Раїса і бл.п. Валентин Кохно 260 Ольга Басараб, Лідія Отрошко 250 Любов і Борис Журa, Анна Кульбіда, Aрхимандрит Питирим, Ганна Фарбота 240 Леся Марченко 235 бл.п. Віра і бл.п. Павло Дубас 230 Іван і Сусана Білобронь, Галина і Славко Лин,

бл.п.Татяна і Микола Пост 225 Віра і Едвард Скрип 220 Раїса Шлеґа 215 Лілія і Григорій Гнип 210 бл.п. Ольга Бойкo 200 Лідія Овечко, Галина і Роман Боднар, Леся і др. Теодор Костюк, Ліда і др. Василь Трухлий, Парафія Св. Михаїла, Юніондейл, Нью Йорк, Лідія Щербак, Тамара і бл.п. Бруно Моске, Ліда Дрейк, бл.п. Ольга і бл.п. Василь Галінковський, Іван Деркач, бл.п. Василь Луценко, Надія і Володимир Сулим, Елеонорa і Теодор Бабій, Іван Тищенко 180 Maрія і Юрко Бурлій 175 Ольга Федак, Рія і Петро Гнип, Роза і бл.п. Іван Синило 170 Орися Грам’як, Олена Саманго, бл.п. Анатолій Рожнятовський

160 Ана Столець, Ізаура і Володимир Хремко 150 Катерина і Василь Вільчинський, Елізабет і Юрій Ємець, Стефані і Валентин Ємець, Лариса і Стефан Андрусяк-Ємець, Марія і Олександер Багнівський, Леся і Іван Мельник, Борис Кучинський, Віра і Василь Швець, др. Ліда і Юрій Куриляк, бл.п. Софія Барусевич 145 Люба і бл.п. Павло Войнов 140 Марія Сулківська, Анна Грицик, бл.п. Лідія Візерканюк 135 Зінаїда і Віталій Гречнів, бл.п. п/м. Галина Андріюк 125 Валентина і Віктор Бабанський 115 Євгенія Грищук 110 Анна Снігач, Ніколас Забродський 100 Маруся і Іван Міщенко, Таня Гарбуз, Віра Кропівна, Добродійка Галина і прот. Ярослав Думанський, Ігор Яремкевич, Богдан Гальчак, Зіна Лупо, Геррі Когн, Леонід Клочко, Ярослав Забродський, прот. Борис Забродський, Соня і Ендру Ґаудер Одарченко, Наталія і Павло Коновал, Іларіон Хейлик, Катерина О. Северин, Галя О. Северин-Вітінґ, Христина і бл.п.Тарас Зосяк, 95 Катерина і Микола Злиденний, бл.п. Дмитро Яременко, Валентина і Іван Олійник 90 Броніслава і бл.п.Федір Шкурат 85 бл.п. Іван Чернишов 80 Михайло Дзвінка, Марія і Тоні Зулім, Галина і бл.п.Василь Гришко 75 В’ячеслав Партикевич, Л. Мельник, Софія Везайн, Катерина Довбенко, бл.п.Роман Балабан, Петро Кардаш, Раїса і бл.п. Василь Євтушенко, бл.п. Анна Жидовська 75 Магдалина Кавшан 70 Зоя Филипович 65 бл.п. Володимир Шумило 60 Наталка Ортіз, Марія Лукасевич, Клара і Володимир Хомяк, Людмила і Андрій Задерей, бл.п. Іван Павленкo 55 Александра Медвідь 50 Aлександер і Євгенія Тищенко, Рімма Івченко, Іван Сірик, п/м. Людмила і ієрей Іван Телебзда, John and Olya Marie Kuechel, Наталка Флендерс, Леонід Шаргородський, Василина Швейко, бл.п. Олена Струк, Дуся і Іван Швець, Люба і Яків Середа, Люба Ведмедик, бл.п. Марія Рітачка, Лілія Кіхевка, Інна Врублівська, Іван Доценко, Анна Сухоренко, Парафія Св. Тройці – Бриджпорт, Анна Степаненко, др. Марічка і Роман Балтарович, І. і Ґ. Мандич, Хор Осередку Святого Андрія – Норт Порт – Флорида, Віра і Віктор Гаркуша, Таня Чумак, Леон і Юліяна Мазурець 45 Михайло Цар, Люся і Михайло Гарасимів, бл.п. Андрій Полярний, Люба і Олексій Шевченко, бл.п. Василь Кива 40 Пантелеймон Завірюха, Ірена і др. Володимир Ґерент, бл.п. Леонід Лисенко, Валентина Бранчанська, Генрі Кальман, Валентина і бл.п. Ераст Дзюбинський, Ніна і Володимир Варшавський 30 п/м. Місако і ієрей Павло Королюк, др. Андрій Олесюк, Галина Бистрицька, Антоніна Леcь, Михайло Різун 25 Влад Смілянський, Ольга Кобзяр, Ярослав Цетенко, Наталка Рибій, Віра Руденко, Уляна і Роман Романів, Наталка Погребінська, Любомир Кульчитський, п/м. Лідія Ковальчук, Микола Криворук, Євгенія Мельничук, бл.п. Юрій Благодатний 20 Олена Голик, Михайло Кукуруза, Галина і Андрій Скірко,Таня Бойчук, др. Богдан Мороз, Манолій і Галина Бурик, Володимир і Лідія Угляр, Святослав Боженко, Оля і Юрій Пастернак, Розалія Настюк, о. Іван і добродійка Фатенко, Марія Ковальська, Валентина і Богдан Остачук, Богдан Ващинський, Николай Пелячик, Віра Забіков, Мирослава Наливайко, Тамара Білас 10 Лесик Магмет, О.Бичкова, М.Цар, Іраїда Черняк, Надія і Петро Лобур, Марія і Іван Китайко, Василь Антонюк, Йосиф Козар, Ольга Заїка, Марія Ситник, Маруся Чорна, Валентина Мушинська, Прокіп Намчук, Ольга Сахаревич, Ірина Курман, Іван Медяник 5 Т. Маленко, В. Скіданенко, Т. Полежай, Б.Сорока Надруковані статті висловлюють персональну думку авторів і не обов’язково відповідають поглядам редколеґії. Передруки і переклади дозволені за поданням джерела. Рукописи не повертаються. Редакція застерігає собі право скорочувати та поправляти мову надісланих матеріалів.


Подаємо до відома нашим читачам, що в кошти цього двотижневника входить поштова пересилка, вартість якої Вам відома.

Також друк кожної сторінки коштує сім центів.

Парафія Святого Андрія Первозваного в Блумінгдейл Української Православної Церкви Київського Патріархату в США відповідає за всі кошти друку і розповсюджування нашого видання. Отже, просимо всі пожертви пересилати ЛИШЕ на вище подану адресу Вікаріату і Управа

Громади Святого Андрія випише Вам відповідне поквитування. Просимо виписувати чеки на:

St. Andrew Ukrainian Orthodox Church

УКРАЇНСЬКИЙ ЦВИНТАР СВ. АНДРІЯ В БЛУМІНГДЕЙЛ

Повідомляємо, що при Громаді Св. Андрія Первозваного існує цвинтар на якому спочивають засновники Парафії Св. Андрія. Також, окрема дільниця присвячена воїнам змагань за незалежність України.

На цвинтарі Святого Андрія спочивають багато українців різних віроісповідань.

Бажаючих придбати собі місце вічного спочинку на українському цвинтарі просимо звертатися до керуючого справами цвинтаря пана Влада Смілянського (630) 863 8523 або [email protected]

ДО РЕЧІ. На Провідну Неділю настоятель храму Св. Андрія, разом з церковним хором молиться і кропить священою водою кожну могилу всіх спочиваючих.

mailto:[email protected]

vicariate of the ukrainian orthodox church kyivan ... · Симеон, приходить...

Documents