Нардеп Андрiй Парубiй вий-шов з "Нашої України". "22сiчня об`єднана опозицiя

вiдзначала День Соборностi наСофiйському майданi. Вважаю,Вiктор Ющенко мав бути там. А небiля Януковича", — заявив Парубiй.

"Я мав неодноразовi гострi дис-кусiї на Президiї партiї з головоюВiктором Ющенком стосовнооб`єднання опозицiї. Але нашi по-гляди розiйшлися", — повiдомивдепутат.

"В "Нашiй Українi" багатопатрiотичних i порядних людей, алея вичерпав свої можливостi впливувсерединi партiї. Тому сьогоднi янаписав заяву про вихiд з "НашоїУкраїни". Переконаний, сьогоднiмоє мiсце там, де об`єднана опо-зицiя, де справжня боротьба. І язробив свiй крок", — заявив Па-рубiй.

Парубiй був представникомЮщенка у ЦВК на останнiх прези-дентських виборах.

Парубiй вийшов з "Нашої України"

Пiд час урочистого вiдкриттядесятої сесiї Верховної Радишостого скликання опозицiя

заважала виступу президентаВiктора Януковича. Пiсля того, якпро його присутнiсть оголосивспiкер Володимир Литвин, опо-зицiя почала скандувати "Ганьба!".

Депутати бiльшостi аплодували.Пiсля виконання гимну, опозицiя

почала скандувати "Юлi – волю!" iдемонструвати вiдповiднi плакати.Через їхнє скандування президенткiлька хвилин не мiг розпочати свiйвиступ, стоячи за трибуною.

Литвин намагався заспокоїтидепутатiв. Через 7 хвилин сканду-вання Янукович розпочав промову,однак опозицiя продовжуваласкандувати "Юлi — волю!". УП

Опозицiя не давала Януковичувиступати в парламентi

Український президент ВiкторЯнукович виглядав на конфе-ренцiї з безпеки в Мюнхенi

одиноким, невпевненим i таким,що вiдчуває труднощi.

Про це пише журналiст МаттеоКаццуланi в матерiалi, опублiкова-ному виданням Legnostorto.

"Президент України Вiктор Яну-кович на конференцiї з безпеки вМюнхенi почувався iзольованим вiдiнших учасникiв, виступав з нечiт-кими заявами, вiдчував себе обтя-женим енергетичними проблема-ми... На однiй з прес-конференцiйвiн заявив, що екс-прем'єр ЮлiяТимошенко є єдиною перешкодоюна шляху iнте;рацiї України в Євро-пу. І з цiєї причини вiн допустивможливiсть вiдвiдування, але тiлькина територiї України, групою євро-

пейських i пiвнiчноамериканськихлiкарiв лiдера "помаранчевої рево-люцiї", яка в даний час знаходитьсяв ув'язненнi i дуже погано себе по-чуває", — пише автор статтi.

Як зазначають багато полiто-логiв, Януковичу в Мюнхенi не вда-лося знайти авторитетних iнозем-них спiврозмовникiв, i це результатсистематичного порушення свобо-ди преси i свободи слова в Українiпiсля обрання його президентом.

"Янукович був в iзоляцiї i на фо-румi в Давосi, — вiдзначає корес-пондент. — В Мюнхенi вiн отримавможливiсть для однiєї лише бесiди— з держсекретарем США ГiлларiКлiнтон, яка гостро критикувалайого за авторитаризм, яскравимдоказом якого є справа Тимошен-ко". УП

Януковича у Мюнхенi оминали

Спiкер кримського парламен-ту Володимир Константиновобурений тим, що останнiм

часом органи центральної владизнову почали направляти корес-понденцiю на адресу кримськоївлади українською мовою.

При цьому, за його словами,iгнорується ст. 10 Конституцiї Ук-раїни та ст. 10-14 Конституцiї Кри-му, в яких йдеться про те, що в Кри-му, поряд з державною, використо-вується росiйська та iншi мовинацiонального спiлкування.

"Нас сьогоднi найбiльше дратує,що багато мiнiстрiв починаютьзвертатися до нас українською мо-вою. Ми iнiцiювали створення ро-бочої групи, тому що знову пiшлолистування (українською мовою),ми знову почали вiдкочуватися на-зад. І вiдновлення цих прав будедля нас дуже важливим завдан-ням", — сказав Константинов.

За його словами, на першомупленарному засiданнi четвертоїсесiї кримського парламенту 22лютого планується розглянути пи-тання про звернення до ВерховноїРади про пiдтримку законопроекту"Про основи державної мовноїполiтики", внесеного "регiонала-ми" Сергiєм Кiваловим i ВадимомКолеснiченком.

"Звичайно, потрiбно питання змовами вирiшувати. Поки це пи-тання не буде вирiшено, цi пробле-ми будуть без кiнця. Поки кiно вСiмферополi ми не будемо дивити-ся росiйською мовою, нiчого доб-рого не буде", — пiдкреслив Кон-стантинов.

Крiм того, 7 лютого президiякримського парламенту створиларобочу групу з монiторин;у вико-нання статтей Конституцiї щодо за-безпечення функцiонування дер-

жавної, росiйської та iншихнацiональних мов у Криму.

Згiдно з рiшенням президiї, ро-бочiй групi доручено здiйснюватимонiторин; ситуацiї щодо забезпе-чення функцiонування державної,росiйської та iнших нацiональнихмов у Криму в сферах освiти, куль-тури, фармакологiї, нотарiату, су-дочинства, дiяльностi правоохо-ронних органiв, торгiвлi, рекламнiйдiяльностi та телерадiомовлення.

Робочiй групi доручено ре;уляр-но iнформувати президiю кримсь-кого парламенту.

Тим часом:Ст. 11 Конституцiї Криму гово-

рить про те, що документи, щозасвiдчують статус громадянина вКриму, виконуються українською таросiйською мовами, а за клопотан-ням громадянина, i кримськота-тарською мовою.

Ст. 12 Конституцiї Криму гово-рить про те, що у судочинствi, но-тарiальному провадженнi, провад-женнi у справах про адмiнiстра-тивнi правопорушення та юридичнудопомогу в Криму використо-вується українська або, за клопо-танням учасника вiдповiдного про-вадження, росiйська мова.

Також ст. 13 Конституцiї Кримуговорить про те, що в Криму по-штова телеграфна кореспонденцiявiд громадян державних, рес-публiканських, громадських таiнших органiв, пiдприємств, уста-нов та органiзацiй приймається дляпересилки українською або росiй-ською мовами.

Щось пана Константинова дра-тує не тiльки українська мова, але йписьмовi згадки Основного законуАРК про її використання, чого вiнволiв би взагалi не помiчати.

За матерiалами УНІАН

Кримського спiкера дратує українська мова

УУУУ ВВВВ АААА ГГГГ АААА !!!!Всю електронну кореспонденцiю просимо висилати на адресу:

national.tribune@gmail.com

Недiля, 12 лютого 2012 р. ● Sunday, February 12, 2012Ч. 6 (1447) ● Рiк видання XXXI Vol. XXXI No. 6 (1447)

SECTION I

National TribuneShlach Peremohy

Ukra in ian Week ly

Адреса редакцiї:136 Second Avenue,

New York, N.Y. 10003Tel.: (212) 505-0767;Fax: (212) 473-0188

Email: national.tribune@gmail.com

Цiна „НТ“ i „ШП“ US $1

8лютого президент Українипризначив нового мiнiстраоборони. Ним став колишнiйкерiвник "Укрспецекпорту",

а потiм – концерну «Укроборон-пром» Дмитро Саламатiн. Бiльшдивну кандидатуру на пост мiнiстраоборони складно уявити. Адже у Са-ламатiна є всi задатки для того, щобпiти по стопах попередника.

Призначення попереднього мi-нiстра в 2010 роцi викликало багатопитань i шквал критики. До того, якстати мiнiстром оборони, адмiралМихайло Єжель вже звинувачувалив незаконнiй продажi допомiжнихкораблiв Вiйськово-морських сил.Пiсля того, як М.Єжель ставмiнiстром, скандали не припинили-

ся. Навпаки, в лютому 2011 йогозвинуватили у зривi постачанняпродуктiв для армiї i преференцiяхдля "свого" постачальника харчу-вання. Крiм того, в ЗМІ вже не разз'являлися повiдомлення про мож-ливу вiдставку мiнiстра, у зв'язку зкритикою дiяльности оборонноговiдомства з боку президента Ук-раїни. Так, влiтку 2011 року прези-дент при iнспекцiї аеродрому "Бель-бек", довiдавшись вiд вiйськовихлетунiв, що з 20 бойових лiтакiвзлетiти може лише один, оголосивЄжелю догану. Таким чином, вiд-ставка мiнiстра оборони несподiван-кою не стала. 6 лютого на засiданнiКабiнету мiнiстрiв України М.Єжельнамагався затвердити проект поста-

нови про передачу землi пiд Києвомна потреби Адмiнiстрацiї президен-та, Кабмiну та Мiноборони. 60 гек-тарiв землi з пiдведеними ко-мунiкацiями, що знаходяться на 32-му кiлометрi Житомирської траси,рiшенням Мiноборони були занесенiв список "надлишкового майна".Землю хотiли подiлити на дiлянкипо 20-30 соток пiд будiвництво ко-теджiв. Проти подiбного «вiдведен-ня» рiзко виступив новопризначе-ний мiнiстр фiнансiв Валерiй Хо-рошковський. Через 2 днi, 8 лютого,Єжель не з'явився на засiданнiКабмiну – його викликали до прези-дента. Пiдсумок тамтешньоїзустрiчi вiдомий – опинився вiн безмiнiстерського крiсла.

В той же день з'явилася такожвiстка про призначення новогомiнiстра оборони – Дмитра Сала-матiна. На вiдмiну вiд свого попе-редника, до армiї Д.Саламатiн прак-тично не мав стосунку. Вiн не зай-мав командних посад, i навряд чи внього є необхiдна для командуванняЗбройними силами пiдготовка. Зафахом Саламатiн – гiрський iнже-нер. Пiзнiше, пiсля перепiдготовки,вiн став iнженером-економiстом. Вукраїнськiй полiтицi встиг “просла-витися” в низцi скандалiв. Так, вiнбув одним з найактивнiшим учасни-ком жорстокого побоїща у Верхов-нiй Радi пiсля пiдписання Харкiв-ських угод (зрозумiло, “воював” насторонi “ре?iоналiв” – ред.). Пiзнi-ше, 16 грудня 2010, вiн, вже як гла-ва "Укрспецекспорту", по-садистсь-ки побив "бютiвцiв", що заблокува-ли трибуну Верховної Ради. Щепiзнiше в ЗМІ потрапила новина проте, що Саламатiн стусанами “вихо-вував” директора держпiдприємст-ва "Термохолод". При цьому, Д.Са-ламатiн довгий час не здавав депу-татський мандат, хоча зобов'язанийбув це зробити негайно пiсля отри-мання державної посади. Крiм того,Д.Саламатiн отримав українськегромадянство лише в 1999 роцi. Та-ким чином, кандидатура нинiшньо-го мiнiстра оборони щонайменшевикликає подив.

23грудня минулого ро-ку "бютiвець" народ-ний депутат РоманЗабзалюк написав за-

яву про вихiд з фракцiї БЮТ i вступдо депутатської групи "Реформи за-ради майбутнього", яку очолює ІгорРибаков. Явище, на жаль, — буден-не. Обирається депутут вiд однiєїполiтсили, але в парламентi голосуєвже з цiлком iншими.

Те, що за такi "змiни" переко-нань i табору перебування у Вер-ховнiй Радi платять немалi грошi,вiдомо добре. Але одна справа, колипро це всi говорять (багатшi фракцiїзавжди намагаються перекупитипредставникiв iнших — вони навiтьотримують за це "почесне звання""тушок"), але цiлком iнша справа,коли це можна довести i тим бiльшепродемонструвати публiцi.

Так от, 8 лютого депутат РоманЗабзалюк заявив, що вiн нiколи не

виходив з "Батькiвщини" i що цяоперацiя була чимось подiбним дозапуску троянського коня.

Забзалюк зазначив, що з набли-женням виборiв в Українi "режимВiктора Януковича почав хвилюбрудних провокацiй" проти опози-цiї та її лiдерiв, i пiдготовку фальси-фiкацiй. А в ходi проведеного депу-татського розслiдування, йому вда-лося отримати прямi докази цього.

"Чому я зараз виступаю вiд iменiБЮТ-Батькiвщина? По сутi, цi двамiсяцi я формально числився в такзванiй групi" Реформи заради май-бутнього", але фактично нiколи i невиходив з лав команди БЮТ-Бать-кiвщина", — пiдкреслив вiн.

За словами Забзалюка, нещодав-но керiвництву "Батькiвщини" ста-ло вiдомо про пiдготовку чинним ре-жимом фальсифiкацiй на виборах iспроб дискредитацiї опозицiї.

"Було прийнято рiшення припи-

нити такi провокацiї i пролитисвiтло на плани влади. Це вiдповi-дальне завдання було доручено без-посередньо менi", — сказав вiн.

На прес-конференцiї Забзалюкпродемонстрував журналiстам авдiо-запис, на якому чути голоси, схожiна Забзалюка i лiдера групи "Рефор-ми заради майбутнього" І.Рибакова.

В ходi розмови Забзалюку пропо-нуються грошi за його перехiд i йогодiяльнiсть проти "Батькiвщини".

"Я записував сам себе на свiй мо-бiльний телефон", — сказав вiн i по-обiцяв оприлюднити авдiозаписи.

"За продаж своєї совiстi пропону-ються скаженi грошi. Мова йде просуму в розмiрi $500 тис. вiдразу, по-тiм щомiсячна зарплата $20-25 ти-сяч, плюс надбавки за активну брех-ню проти опозицiї", — сказав вiн.

Забзалюк сказав, що отримав вiдРибакова $450 тисяч.

А вже наступного дня Голова

Верховної Ради В.Литвин оголосивпро рiшення фракцiї "БЮТ-Бать-кiвщина" щодо обрання Сергiя Со-болєва першим заступником головизазначеної фракцiї, а Романа Забза-люка – заступником голови фракцiї.Таке просування по партiйнiй лiнiї iвiдповiдна довiра до нього з боку од-нопартiйцiв може служити доказомправдивости слiв Р.Забзалюка, а небанальним бажанням повернутисядо партiї, де в нього вищi шанси бу-ти переобраним до складу наступно-го парламенту.

Тим часом у Рибакова почали ви-магати повернення грошей i публiч-них вибачень за iнформацiю щодокупiвлi депутатiв. За їхньою версiюЗабзалюк отримав вiд них грошi на...лiкування. Ось такi благодiйни-ки. Тому якщо в когось є проблеми зоплатою медичних послуг — звер-тайтесь до групи "Реформи зарадимайбутнього" — не вiдмовлять.

Шило на мило: В Українi новий Мiнiстр оборони

Троянський кiнь вiд „Батькiвщини“

Продовження на стор. 3333

National Tribune — Shlach Peremohy

(ISSN # 0746-3391)is published weekly,

except second week in January, last weekin July and last week in December,

by the “Freedom” Ukrainian-American Publishing House

136 Second Avenue, New York, N.Y. 10003Tel.: (212) 505-0767, Fax.: (212) 473-0188

Subscription: 1 year - $60.00; 6 months - $35.00

Передплата:на рiк — $60.00; на пiвроку — $35.00Чеки i грошовi перекази виставляти

на «Нацiональну Трибуну»

Periodicals Class Postage paid at New York, N.Y.

Post Master:Send address changes to:NATIONAL TRIBUNE — SHLACH PEREMOHY

P. O. Box 1009, Cooper Station,New York, N.Y. 10276

Адреса редакцiї:136 Second Avenue,

New York, N.Y. 10003Tel.: (212) 505-0767;Fax: (212) 473-0188

E-mail: national.tribune@gmail.com

Реда�ує коле�iя. Статтi, пiдписанi прiзвищем

чи псевдонiмом автора, не завждивiдповiдають поглядам Редакцiї.

Редакцiя застерiгає за собою правоскорочувати статтi i виправляти мову. Написання слiв згiдно з правописним

словником Г.ГолоскевичаРедакцiя не несе вiдповiдальности

за змiст рекламних оголошень.

Гол. редактор — Степан Слуцький.В справi оголошень звертатись доадмiнiстратора Наталки Качурак

Тел. (212) 505-0767

Всю кореспонденцiю слати на адресу:

P.O. Box 1009, Cooper Station,New York, N.Y. 10276

3 лютого 2012

Почесна Жiн ШахiнГолова сенатського комiтету змiжнародних вiдносин

Почесний Джон БаррассоЧлен по старшинi сенатськогокомiтету з мiжнародних вiдносин

Шановнi сенатори:Ми маємо у своєму розпоряд-

женнi копiю листа на Ваше iм'я По-сла Українi в США вiд 1 лютого2012 року. Ми впевненi у вашiйздатностi уважно, критично i са-мостiйно вивчити змiст цього листа.Тим не менш, деякi заяви, зробленiв ньому, були переповненi такоїкричущої неправди та напiвправди— в першу чергу в областi побудовидемократiї i прав людини, — що мизмушенi вiдповiсти, щоб, щонай-менше, ви помилково не вважали,що українська громада Америки незнає про цi твердження посла, або —що ще гiрше — байдужа до них.

Наша позицiя полягає в тому, щопiд керiвництвом режиму Прези-дента Вiктора Януковича ситуацiя вУкраїнi погiршилася настiльки, щоверховенство закону та громадянсько-го суспiльства пiдiрвано остаточно.

Навiть в областi енер+етичної не-залежности України при Янукови-чу справи погiршилися, бо на дiлiпiдвищилась її залежнiсть вiд росiй-ського газу, оскiльки були прийнятiзначнi збiльшення квоти газу в

обмiн на незначнi знижки в цiнi.В економiчнiй сферi Україна при

Януковичу в 2010 роцi, в розпал +ло-бальної економiчної кризи, по сутi,досягла дна.

Дещо неоднозначний i незначнийекономiчний рiст в 2011 роцi був у

значнiй мiрi неминучим, i стався вiнне в результатi економiчних реформ,а через збiльшення у свiтi попиту наалюмiнiй та iншi металоресурси, але,звичайно, не готової продукцiї [ви-робленої в Українi]. А те, що Українабiльше не фi+урує в “Чорному спис-ку” Financial Action Task Force” не єдосягненням, оскiльки “Чорнийсписок” в даний час, в основному,втратив свою актуальнiсть.

Проте вас найбiльше повиннотурбувати у звiтi про Україну стансправ у царинi демократiї i прав лю-дини. Пiдвищення рейтин+у Ук-раїни у Всесвiтньому iндексi свобо-ди преси за 2011 рiк не можна вва-жати досягненням, бо Українапосiдає 116 мiсце з 179 країн — як-раз попереду таких iзгоїв в дотри-

маннi людських прав, як Венесуела.Важливим, об'єктивним i автори-

тетним аналiзом, що вiдкидає чима-ло тверджень, якi зробив українсь-кий Посол у листi до Вас, є резолю-цiї по Українi, яку всього кiлькаднiв тому видала Парламентська

Асамблея Ради Европи. Дозвольтеподати вашiй увазi кiлька вiдпо-вiдних витримок:

"Асамблея висловлює свою стур-бованiсть у зв'язку з кримiнальни-ми справами, порушеними за стат-тями 364 (зловживання посадови-ми повноваженнями) i 365 (переви-щення посадових повноважень)Кримiнального кодексу Українивiдносно ряду колишнiх членiв уря-ду... Асамблея вважає, що статтi364 i 365 в українському Кримiналь-ному кодексi є надмiрно широкими взастосуваннi i ефективно дозволя-ють пост-факто кримiналiзацiюнормального процесу прийняттяполiтичних рiшень. Це йде врозрiз iзпринципом верховенства закону i єнеприйнятним... Асамблея вислов-

лює жаль з приводу численних не-долiкiв, зазначених у судових проце-сах проти колишнiх членiв уряду, iвважає, що вони можуть пiдiрватиможливостi для пiдсудних отрима-ти справедливий судовий розглядвiдповiдно до Статтi 6 Европейсь-

кої конвенцiї з прав людини... Асамб-лея приймає до уваги той факт, щоЕвропейський суд з прав людинивирiшив швидко вiдстежити заявупанi Тимошенко про її затримання,в якому вона заявляє про порушен-ня статтей 3, 5 i 18 Конвенцiї...Асамблея пiдтверджує свою глибо-ку стурбованiсть з приводу вiдсут-ностi незалежної судової системи...Асамблея шкодує, що реформа Про-куратури [в Українi] вiдповiдно достандартiв Ради Европи, яка є од-ним iз зобов'язань України щодовступу, до цих пiр не проводилася. Врезультатi, Прокуратура зали-шається надмiрно централiзова-ною установою з надмiрними повно-важеннями... Асамблея вiтає систе-матичнi запити з боку влади [в

Українi] думки Венецiанської ко-мiсiї щодо проєктiв законiв, якi во-ни готують. Тим не менше, вiдзна-чає, що в рядi випадкiв, проєкт за-конiв, за якими думки було запропо-новано, в подальшому знятi, i що ре-комендацiї Венецiанської комiсiї небули прийнятi до уваги в законах,прийнятих в кiнцевому пiдсумкуВерховною Радою... Асамблея шко-дує, що його Основнi рекомендацiї, асаме: прийняття єдиного Виборчо-го кодексу i прийняття регiональ-ної пропорцiйної системи виборiв, небули виконанi...".

Цi тривожнi висновки особливоважливi, оскiльки лист Посла завер-шується, здається, твердженнямвпевнености в американськiйпiдтримцi Европейських прагненьУкраїни. Ми також пiдтримуємоЕвропейськi прагнення України.Тим не менше, з цiєю метою, вкiнцевому рахунку, ми пiдтри-муємо змiну режиму в Українi — якєдиний реальний шлях України по-вернутися до демократичного кур-су, який був пiдiрваний режимомЯнуковича.

Дякуємо Вам за розгляд нашихкоментарiв.

З повагою,

За Свiтову Конференцiю УкраїнськихДержавницьких Органiзацiй

Аскольд Лозинський, голова

Борис Потапенко, секретар

Вiдкритий лист СКУДО до представникiв Комiсiї закордонних

вiдносин при Сенатi США

7лютого минуло два рокивiдтодi, як Вiктор Януковичперемiг на президентськихвиборах. Цього дня вiдбувся

другий тур голосування, пiд час яко-го за нього вiддали голоси понад 12мiльйонiв громадян України.

На вiдмiну вiд попереднiх прези-дентських виборiв, коли i ЛеонiдКучма, i Вiктор Ющенко набиралипонад 50% голосiв виборцiв у друго-му турi, Вiктор Янукович не подо-лав 50-вiдсоткового бар'єра. Проте йотриманий ним результат (48,95%)був доволi значним.

Через два роки соцiологи твер-дять про суттєве падiння рiвня йогопiдтримки, у тому числi i в регiонах,де чинний президент здобув вража-ючу перемогу iз результатом близь-ко 90% — у Донецькiй i Луганськiйобластях.

Невдовзi пiсля приходу до владипрезидент iнiцiював впровадженнянацiональної програми економiч-них реформ на 2010-2014 роки "За-можне суспiльство, конкурентос-проможна економiка, ефективнадержава".

Однак наприкiнцi 2011 року Вiк-тор Янукович, пiдбиваючи пiдсум-ки виконання програми, визнавав,що вони не мали тих результатiв, наякi вiн очiкував. Президент називавцiлком пристойними економiчнi по-казники, зважаючи на кризу усвiтовiй економiцi, однак, реформи"не мали анi швидкого ефекту, анiпiдтримки у суспiльствi"...

Найпомiтнiшими за два роки

правлiння президента були податко-ва i пенсiйна реформи, якi виклика-ли рiзкi протести у суспiльствi.

Найбiльше ж опоненти ВiктораЯнуковича закидають йому те, що,отримавши усю повноту влади,сформувавши тверду владну верти-каль зi своїх однодумцiв, йому покине вдалося досягти поставлених напочатку президентства цiлей...

Два роки правлiння Вiктора Яну-ковича стали також роками кримi-нального переслiдування лiдерiвопозицiї. Утримання полiтичнихопонентiв за +ратами — це такожпiдсумок перебування при владiпрезидента Януковича.

Проте аналiтик корпорацiї "Гар-дарика" Костянтин Матвiєнко вiнтерв'ю bbc.ua говорить про щекiлька пiдсумкiв:

"Системний глухий кут. Заявипро ефективне просування до Євро-пейського Союзу також провалили-ся. Суспiльнi настрої в країнi — цеапатiя, депресiя, зневiра, якi прямогенеруються владою. Два рокиправлiння показали, що держава єнеадекватною як в серединi країни,так i зовнi. Україна не стоїть намiсцi, вона котиться назад".

За результатами соцiологiчнихопитувань, на кiнець 2011 року при-близно кожних двоє iз трьох опита-них українцiв вважали, що впро-

довж року ситуацiя в країнi погiр-шувалася. А вiдтак, упродовж рокуневпинно падала i довiра до влади.

Директор соцiологiчної службицентру Разумкова Андрiй Биченкокаже, що падiння довiри до прези-дента Януковича дуже схоже на те,що вiдбувалося iз рейтин+ом прези-дента Ющенка у 2005-2006 роках.Пiк довiри до Вiктора Януковичаспостерiгався у травнi 2010 року.Тодi майже 40% пiдтримували йогоповнiстю, ще 32% — частково.

"Але пiсля цього пiку почалосязниження рiвня пiдтримки. Неможна сказати, що воно булострiмким. Але у груднi минулого ро-ку Вiктора Януковича повнiстюпiдтримували лише 7,3% опитанихнами громадян, його окремi заходи iдiї пiдтримували 28%", — сказав А.Биченко.

На Сходi України, де перемогачинного президента два роки томубула найбiльш вражаючою, у груднiВiктора Януковича повнiстюпiдтримували лише 12% опитаних.

Попри заяви представникiв вла-ди про подолання не+ативних тен-денцiй в економiцi, саме економiчнаполiтика уряду найбiльше не задо-вольняє громадян, через що "най-бiльшим розчаруванням 2011 року"опитанi називали Вiктора Янукови-ча, Миколу Азарова та Сергiя

Тiгiпка.Недовiра до президента не є чи-

мось ексклюзивним. Оскiльки пар-ламент i Кабiнет Мiнiстрiв повнiстюпiдтримують ще менше людей, до-дає керiвник центру "Соцiальниймонiторинг" Ольга Балакiрєва. Соцiо-лог вважає, що рiвень довiри доВiктора Януковича слiд розглядатилише разом iз рiвнем довiри до вла-ди загалом, який є вкрай низьким.

"Людей дратує те, що є буцiм-тобурхлива дiяльнiсть влади, але не-має результатiв. Немає стратегiчно-го бачення, щось робиться, алепотiм це треба виправляти. Саме то-му в людей дуже великий запит нановi обличчя. Старим уже невiрять", — сказала О. Балакiрєва вiнтерв'ю bbc.ua...

Вона вказала, що становище лю-дей, попри реформи, проголошуванiвладою, погiршувалося цi два роки.О. Балакiрєва наводить результатидослiджень за 2011 рiк:

"63%, як i ранiше, вiдчуваливплив економiчної кризи. 84% насе-лення економили у 2011 роцi прак-тично на всьому — на вiдпочинку,на дозвiллi, на одягу i навiть на хар-чах".

Іншi дослiдження показують, щоза роки правлiння Вiктора Янукови-ча зросла кiлькiсть багатiїв або жзросли капiтали найбагатших ук-

раїнцiв. Причому, як твердить жур-нал "Корреспондент", бiльшiсть iзних представляють президентськуПартiю регiонiв.

Першiсть серед українських ба-гатiїв, як i у попереднi роки, отри-мав Ринат Ахметов. "Корреспон-дент" звертає увагу на активи Рина-та Ахметова. Якщо у 2010 роцi йогостатки оцiнювали у 17,8 мiльярдадоларiв, то у 2011-у вони становиливже 25,6 мiльярда. (Хоча згiдно iздеклярацiєю про доходи, його осо-бистi статки на порядок нижчi).

Друге i третє мiсце у рейтин+у"Кореспондента" посiдали у 2011роцi Геннадiй Боголюбов та Ігор Ко-ломойський, статки яких оцiнюютьу 6,6 мiльярда та у 6,2 мiльярда до-ларiв, вiдповiдно.

Найспритнiшим українськиммiльярдером "Кореспондент" на-звав Дмитра Фiрташа, бiзнес-iмперiя якого за рiк зросла на 540%.

Експерти журналу дiйшли вис-новку, що Партiя регiонiв, поче-сним головою якої є Вiктор Януко-вич, має тотальну майнову перевагунад представниками всiх iншихполiтичних сил в Українi.

Часопис також пiдрахував, щоконцентрацiя капiталу в Українi пе-ревищує показники сусiдньої бага-тої на газ i нафту Росiї, вiдомоїсвоїми мiльярдерами. Так, сукупнiактиви 100 найзаможнiших ук-раїнцiв становлять 61% рiчногоВВП країни, тодi як сотня найбагат-ших росiян володiє третиноюросiйського ВВП.

ВВС, Київ

Подається скорочено.

Два роки пiсля обрання Януковича:незадоволенi всi

‘â´òëàíà „���˜

Репутацiя України в Радi Ев-ропи, членом якої вона є з1995 року, почала серйознопсуватися ще минулого ро-

ку, половину якого Україна голову-вала в Комiтетi мiнiстрiв цiєї ор-ганiзацiї. Ситуацiя особливо усклад-нилася пiсля засудження Юлiї Ти-мошенко до 7 рокiв ув’язнення, щонаочно пiдтвердило факт iснуванняв Українi полiтично вмотивованогоправосуддя. Тодi стало зрозумiло,що тональнiсть майбутньої резо-люцiї ПАРЕ щодо стану справ в Ук-раїнi буде вельми критичною. Воче-видь, саме заради кори+ування текс-ту цього документа в бiк йогопом’якшення українська деле+ацiязмiнила свого представника вмонiторин+овому комiтетi ор-ганiзацiї – замiсть Сергiя Головато-го ним стала значно лояльнiша довлади Юлiя Льовочкiна. Саме цейкомiтет вiдповiдав за пiдготовку ре-золюцiї щодо стану справ в Українi.

Однак така перестановка не далазмоги представникам правлячоїПартiї регiонiв суттєво змiнититекст резолюцiї. Бiльше того, вженапередоднi розгляду документа насесiї ПАРЕ до нього було внесеновкрай неприємне для українськоївлади положення щодо можливостизастосування санкцiй до України.

Така тактика української де-ле+ацiї в ПАРЕ стала яскравимсвiдченням нерозумiння ук-раїнської влади засадничих прин-ципiв роботи ПАРЕ: замiсть того,аби усувати пiдстави для критикивсерединi держави, вона намагаласязмiнити текст резолюцiї безпосеред-ньо перед самим її ухваленням. Од-нак бiльшiсть депутатiв ПАРЕ усвоєму рiшеннi керувалися нелобiстськими ар+ументами пред-ставникiв української деле+ацiї, авласним розумiнням внутрiшньо-полiтичного становища України.

Як засвiдчив текст резолюцiї, церозумiння виявилося дуже непри-ємним для керманичiв українськоїдержави. Її невелика схвальна час-тина бiльше нагадувала данинуввiчливости, тодi як переважнабiльшiсть тексту прямо вказувалаукраїнськiй владi на її помилки та

закликала до їх виправлення. Най-бiльш тривожним си+налом сталавимога звiльнити Юлiю Тимошенкота iнших опозицiйних полiтикiв iзабезпечити їм безперешкоднуучасть у майбутнiх парламентськихвиборах. Так само вкрай дошкуль-ним для української влади став за-клик реформувати судову та право-охоронну систему, в тому числi дек-римiналiзувати статтi 364 i 365Кримiнально-процесуального ко-дексу (КПК), заради забезпеченнярiвних прав сторiн звинувачення тазахисту. Третiм серйозним поперед-женням ПАРЕ стали її рекомендацiїщодо реда+ування нового закону провибори народних депутатiв: пере-дусiм зменшення прохiдногобар’єру та скасування заборони научасть у виборах блокiв.

Зрештою, найбiльш прикрим дляУкраїни в цiй ситуацiї виглядає те,що за невиконання поставлених ви-мог вона ризикує стати жертвоюсанкцiй з боку ПАРЕ, iз чим Ук-раїна досi нiколи не стикалася.Вiдповiдно, вона опинилася в доситьнеприємнiй ситуацiї: на вiдмiну вiдрезолюцiй Европейського парла-менту, послання ПАРЕ не мiститьжодних прямих заохочень Українiна кшталт прискорення процесу ук-ладення угоди про асоцiацiю з Евро-пейським Союзом (ЕС) i в той же часдає зрозумiти, що вiдмова грати за

визначеними правилами може при-звести до вiдповiдного покарання,наприклад, призупинення повнова-жень української делегацiї до цiєїорганiзацiї.

З iншого боку, будь-якому до-статньо обiзнаному з Европейськи-ми реалiями полiтику зрозумiло, щовиконання вимог i рекомендацiйПАРЕ є невiд’ємною умовою длязближення з ЕС. Це має розумiти йукраїнська влада: якщо вонасправдi хоче укласти угоду проасоцiацiю з ЕС, їй доведеться враху-вати думку ПАРЕ.

Поза тим, поки немає жоднихпомiтних си+налiв, якi б вказувалина бажання української влади до-слухатися до побажань ПАРЕ.Перш за все українська сторона вус-тами свого зовнiшньополiтичноговiдомства вже за традицiєю нама-гається представити критичну резо-люцiю ПАРЕ справжнiм досягнен-ням України. А така позицiя непря-мо вказує на вiдсутнiсть намiрiв вра-ховувати всi викладенi в нiй заува-ження. Крiм того, показовою стала iреакцiя Вiктора Януковича на ухва-лений документ. На мiжнародномуфорумi в Давосi вiн спочатку заявивпро свiй намiр врахувати рекомен-дацiї ПАРЕ щодо змiни статтей 364 i365 Кримiнально-процесуальногокодексу (КПК), а потiм укотре пере-клав усю вiдповiдальнiсть за це на

нацiональний парламент. Тим са-мим вiн дав зрозумiти, що на iдеї де-кримiналiзацiї цих статтей можна зупевненiстю ставити хрест.

Зрештою, найбiльш показовоюреакцiєю України на резолюцiюПАРЕ має стати розгляд у Вер-ховнiй Радi внесеної туди Президен-том нової редакцiї КПК. Зрозумiло,що про його остаточний змiст гово-рити поки зарано, однак уже зараз iзвеликою часткою ймовiрности мож-на передбачити характер його ухва-лення. По-перше, команди з Адмi-нiстрацiї Президента щодо термiно-вого розгляду цього законопроєктувказують на те, що в черговий разусi небажанi для влади поправки донього буде провалено, що можевкрай не+ативно позначитися на йо-го змiстi. По-друге, вельмивiрогiдно, що саме на ухваленнiКПК усi зусилля української владиз виконання вимог ПАРЕ iзакiнчаться. А це означатиме, що тiпрактики українського судочинст-ва, якi дiстали несхвальну оцiнкувiд ПАРЕ, нiкуди не зникнуть, аджедля справжнього реформування цiєїсфери змiни одного кодексу буде не-достатньо – особливо зважаючи натрадицiйну для України проблемудотримання законiв винятково змiркувань полiтичного зиску.

Усi ж iншi вимоги ПАРЕ, скорi-ше за все, буде успiшно проi+норова-

но. Передусiм це стосується долiув’язнених опозицiонерiв: очевид-но, що до наступних парламентсь-ких виборiв шанси на їх звiльненняпрактично вiдсутнi, адже це прямосуперечитиме взятому правлячоюкомандою курсу на збереження вла-ди будь-якими засобами. Схожа си-туацiя i з законом про вибори: пред-метом перегляду з найбiльшоювiрогiднiстю можуть стати не статтiпро прохiдний бар’єр i заборону ви-борчих блокiв, а тi його положення,якi наразi є запобiжниками фаль-сифiкацiй, i тому ускладнюють за-вдання влади отримати стабiльнубiльшiсть у новому скликаннi пар-ламенту.

Якщо ж влада таки погодитьсязмiнити виборчу систему, то зовсiмне з мiркувань посилення партiйно-го плюралiзму, викладених у резо-люцiї ПАРЕ, а лише в разi, якщовважатиме, що цi змiни сприяти-муть її перемозi на виборах.

ВисновкиОтже, резолюцiя ПАРЕ щодо де-

мократичного розвитку Українистала найбiльш критичною за ос-таннi роки i вперше передбачиламожливiсть застосування санкцiй уразi невиконання поставлених ви-мог. Утiм, сподiватися на те, що ук-раїнська сторона врахує ключовi за-уваження, викладенi в резолюцiї,поки не доводиться. Цiлкомвiрогiдно, що кампанiя з переслiду-вання полiтичних опонентiв за допо-могою судових процесiв триватимей надалi, судова система й правоохо-роннi органи лишатимуться пiд по-вним контролем Президента, а вста-новлена законом система виборiв доВерховної Ради лишиться такою жнесприятливою для оновлення пар-ламенту. Багато запитань викликаєi анонсований главою державинамiр врахувати рекомендацiю ПА-РЕ щодо ухвалення нової редакцiїКПК, адже без належного обгово-рення його змiсту та змiни ставлен-ня влади до принципу верховенствазакону ця iнiцiатива не дасть жод-них вiдчутних результатiв.

Фонд «Демократичнiiнiцiативи» iм. Ілька Кучерiва

Резолюцiя ПАРЕ:iз санкцiями, але без наслiдкiв

5 лютого — Японiя i США до-мовилися про виведення 4,7 тис.американських морських пiхо-тинцiв з острова Окiнава. Новиммiсцем їхньої дисльокацiї станео.Гуам в Тихому океанi.

— У Лiбiї розпочався першийсудовий процес над прихильни-ками колишнього керiвникакраїни Муаммара Каддафi. Пе-ред вiйськовим судом в Бен+азiпостала 41 особа.

— У другому турi виборiв пре-зидента Фiнляндiї перемогу здо-був 63-рiчний консерватор СаулiНiiнiсте (63% голосiв).

4 лютого — Екс-губернаторМассачусетсу Мiтт Ромнi здобувперемогу на праймерiзi Рес-публiканської партiї у штатi Нева-да. Ромнi набрав близько 50%,його суперник Ньютон =iн+рiч —близько 26.

3 лютого — Через повiнь схiдАвстралiї оголошено зоноюстихiйного лиха. Бiльш як 11 ти-сяч осiб у Квiнслендi i 7 тисяч уНовому Пiвденному Вельсi опи-нилися в iзоляцiї.

2 лютого — Бiржi NYSE Euronexti Deutsche Boerse вiдмовилисявiд угоди про злиття, в результатiякої мiг би утворитися найбiль-ший у свiтi бiржовий оператор.

— Країни зони евро пiдписалиугоду про Европейський ме-ханiзм стабiльности.

1 лютого — В Єгиптi в м.Порт-Саїд пiсля футбольногоматчу мiж вболiвальниками мiс-цевої команди "Аль-Масрi" i каїр-ського клубу "Аль-Ахлi" виникламасова бiйка, внаслiдок якоїблизько 80 людей загинуло i ти-сяча дiстали поранення.

31 сiчня — У Францiї призупи-нено набуття чинности закону,що запроваджує кримiнальну вiд-повiдальнiсть за заперечення ге-ноциду вiрменiв пiд час 1-ої свi-тової вiйни в Османськiй iмперiї.

30 сiчня — Верховний ка-сацiйний суд Румунiї засудив ко-лишнього прем’єр-мiнiстра Адрiя-на Нестасе до двох рокiв тюрем-ного ув’язнення за звинувачен-ням у корупцiйних злочинах.

— У Бельгiї пройшов загаль-ний страйк проти заходiв з еко-номiї державного бюджету. Булоповнiстю заблоковано рух залiз-ничного транспорту, не працюваваеропорт Шарлеруа, зупинивсяпорт Антверпена.

НННН аааа шшшш аааа ЗЗЗЗ ееее мммм лллл яяяя ::::

дддд ееее нннн ьььь зззз аааа дддд нннн ееее мммм

Стор. 2 Ч. 6 (1447) • 12 лютого 2012 р.

26 сiчня Парламентська асамблея Ради Европи (ПАРЕ) бiльшiстю голосiв ухвалила резо-люцiю щодо функцiонування демократичних iнституцiй в Українi. У нiй парламентарi вислови-ли свою занепокоєнiсть судовими процесами над колишнiми урядовцями, пiддали критицiпринципи функцiонування судової та правоохоронної системи, представили свої зауваженнядо нового виборчого закону та передбачили можливiсть застосування санкцiй до України, як-що вона не виконуватиме зазначенi вимоги. І хоч опозицiйнi полiтики та переважна бiльшiстьекспертiв розцiнили цю резолюцiю як украй критичну, представники влади назвали її «пере-могою» України.

Наскiльки резолюцiя ПАРЕ вiдображає ставлення до України в Европi? Чи варто очiкувати вiд української влади виконання вимог ПАРЕ?

4 лютого мешканцi столицi Росiї (при-наймнi, їх активна частина) були по-ставленi перед складним вибором: ти

за Путiна чи за чеснi вибори? Обираючидля себе варiант вiдповiдi, люди рухалисяна одну з масових акцiй — або до Поклон-ної гори, або до Калузької площi, де збира-лася опозицiя, аби вирушити до Болотноїплощi. І, незважаючи на мороз, десятки ти-сяч москвичiв вийшли з теплих домiвок навулицi.

Висновки про загальну кiлькiсть учас-никiв масових акцiй практично збiгаютьсяза версiями i МВС (понад 160 тисяч), i опо-зицiї (близько 160 тисяч). Рiзниця лише втому, а де ж саме людей зiбралося бiльше.Так, на Поклоннiй горi полiцiя нарахувалаблизько 138 тисяч, опозицiя (i вiльнi жур-налiсти) — не бiльше 35 тисяч. Натомiсть,на Болотнiй площi полiцiї вдалося розгле-дiти лише близько 33-34 тисяч осiб, а

iншим спостерiгачам — не менш 120 тисяч.Мабуть, у процесi перетворення мiлiцiї наполiцiю десь загубилися окуляри. Таке тра-пляється, коли в атмосферi реформацiйно-го поспiху доводиться i таблички змiнюва-ти, i нашивки перешивати.

Акцiя на Поклоннiй горi була офiцiоз-ною i нецiкавою. Ще напередоднi Путiнпривiтав її майбутнiх учасникiв, зазда-легiдь подякував їм за пiдтримку i звелiв немерзнути. Так би мовити, «батюшка» вия-вив турботу про простий народ, зiгнанийлютими «дядьками-начальниками» на хо-лод, зiгрiв теплим словом. Тож людиприйшли, потримали плакати «Нам є щовтрачати» та заклики голосувати за Путiна,послухали ораторiв (якi говорили про«роздовбаїв i нероб», якi «хочуть втопитиРосiю в кровi») i розбiглися по кафе. Грiти-ся.

Опозицiя органiзувала санкцiоновану

владою ходу вiд Калузької площi й мiтинг«За чеснi вибори» на Болотнiй площi. Вєдинiй колонi крокували представникиопозицiйних лiберальних партiй, лiвихсил, анархiстiв та антифашистiв, окрема«коробка» офiцерiв-десантникiв. Росiйськiнацiоналiсти з банерами «Мубарак = Кад-дафi = Путiн» йшли в супроводi полiцiї,оскiльки напередоднi поширювалисячутки про можливi «провокацiї» з їхньогобоку. Однак єдиними провокаторами вия-вилися молодi люди з плакатами «Путiн, тинаш герой», «не помiченi» правоохоронця-ми, якi намагалися пiдняти пiд час походурозтяжку «ВВП. Народ. Порядок». Учасни-ки акцiї розтяжку вiдiбрали, провокаторiвпередали полiцейським.

До москвичiв приєдналися делегацiї зТверi, Іркутська, Ростова-на-Дону. Мало то-го, до походу долучилися близько 10 будди-стських монахiв iз плакатом «Нi насиллю».І навiть представники сексуальних мен-шин зi своїми веселковими прапорамипротестували цього дня проти Путiна,несучи гасло «Ти — також квiр» (цеанглiйське слово («дивний» або «iнак-ший») використовується для означенняусього вiдмiнного вiд звичної гетеросексу-альної орiєнтацiї).

Опозицiонери напередоднi домовилисяскоротити мiтинг до 40 хвилин. З числа ви-ступаючих викреслили кандидатiв у прези-денти, втiм, на ходу прийшов лише один iзних — Михайло Прохоров. Ведучий, Воло-димир Рижков, зажадав вiдставки Путiна,натовп скандував разом iз ним: «Путiна — увiдставку». Іншi промовцi озвучували вимо-ги, якi й увiйшли до ухваленої резолюцiї:звiльнення полiтв’язнiв, реєстрацiя усiхпартiй, реєстрацiя Григорiя Явлiнськогокандидатом у президенти, вiдставка голо-ви ЦВК, розслiдування порушень пiд часвиборiв до Держдуми, достроковi чеснiвибори президента та перевибори парла-менту.

Наприкiнцi органiзатори звернулися доприсутнiх iз проханням ставати спос-терiгачами на президентських виборах 4березня. Акцiя закiнчилися без iнцидентiв,за що було висловлено подяку замерзлiй танеагресивнiй полiцiї.

Протестувати проти Путiна цього дняможна було у рiзних мiсцях. Так, ЛДПРЖириновського провела свою акцiю наПушкiнськiй площi, зiбравши близько ти-сячi прихильникiв. Єдиною помiтноюподiєю там стало виявлення iз самого ран-ку пiдозрiлої коробки. Полiцiя її негайнооточила, прибули сапери. Та в коробцiслужбова собака замiсть вибухiвки виявилалише будильник iз дротами. «Теракт» вия-вився таким же ж блiдим, як i акцiя.

Окремо на проспектi Сахарова вiдбувсямiтинг «За чеснi вибори i демократiю», ор-ганiзований «старою гвардiєю», Костянти-ном Боровим та Валерiєю Новодворською.Вони принципово не захотiли йти разом iз«комунiстами i нацiоналiстами», а на шиїодягли помаранчевi шалики, як символипротестного руху. При заявлених 30 тися-чах там зiбралося 150 людей, переважнопредставники лiтньої iнтелiгенцiї. У ко-ротких промовах дiсталося всiм — Путiну,владi, фашистам, нацистам i комунiстам.Резолюцiя за змiстом перегукувалася зтiєю, яку ухвалили на Болотнiй площi.

Акцiї протесту вiдбулись не лише уМосквi. У Санкт-Петербурзi зiбралисяблизько 20 тисяч осiб, в iнших мiстах — вiдкiлькох сотень до кiлькох тисяч протесту-вальникiв.

Отож росiйськi протести не тiльки невтрачають масовостi, але й зростають.Символом протесту проти фальсифiкацiївиборiв до Держдуми у груднi, а згодом iнедовiри до влади загалом у Росiї, сталазвичайна бiла стрiчка. З iнтернету вонашвидко поширилася на одяг росiян, на ав-томобiлi, будiвлi. 29 сiчня у центрi Москвивiдбувся автопробiг «Бiле кiльце» на

пiдтримку акцiї «За чеснi вибори» 4 люто-го. У ньому взяли участь до 5 тисяч прикра-шених бiлими кольорами автомобiлiв(полiцiя роздивилася лише 300).

Натомiсть, ще 15 грудня у прямому ефiрiросiйських телеканалiв Путiн зi своєюзвичною грубiстю заявив: «Коли побачивна екранi щось таке у декого на грудях, явирiшив — непристойно, звичайно. Алетим не менше вирiшив, що це пропагандаборотьби зi СНІДом, що контрацептивина грудях повiсили. Подумав, що це добре,люди борються за здоровий спосiб життя. Ія це пiдтримую». Невiдомо, скiльки росiянпозитивно оцiнили черговий «дотеп лiде-ра нацiї». Але публiчною вiдповiддю сталиплакати «Нам не потрiбний використанийПРЕЗидент».

Колiр «Снiжної революцiї» (як вже iнко-ли в Росiї називають зимовi подiї) симво-лiчний для росiян. Це — колiр опору черво-ному бiльшовицькому перевороту 1917року, комунiстичному терору, який зiбравмiльйони жертв по всiх куточках вмерлоїРосiйської iмперiї. Тодi бiльшовики пере-могли. Тепер Путiн усiляко реставрує«совєтщину», вiд культу Сталiна починаю-чи — чекiстським терором закiнчуючи.Питання: чи вдасться цього разу бiломуспротиву взяти реванш над червоним вiдкровi власних громадян Кремлем? Чинова, умовно-бiла, Росiя змiнить своє став-лення до України? А чи iмперський вiрусживе в росiйському органiзмi, незважаючина кольори державних прапорiв, отруюю-чи життя i сусiдам, i самому собi?

Хочеться вiрити, що росiйському наро-довi вистачить сили волi, щоб незабаромструсонути зi себе нано-ФСБешника. І муд-ростi, щоб не повторювати надалi нi зло-чинiв, нi помилок своїх колишнiх царiв тавождiв. Так буде i краще, i спокiйнiше длявсiх.

Юлiй ХВЕЩУК

ССССттттоооорррр.... 3333

ЯРОСЛАВ СТЕЦЬКО В КООРДИНАТАХ ЧАСУЙ ПРОСТОРУ

ССССттттоооорррр.... 2222

ВалентинНАЛИВАЙЧЕНКО:«Треба усунутиокупаційний режим»

SECTION II NEW YORK EDITION

СВОБОДА ЛЮДИНІ!СВОБОДА НАРОДАМ!

Ч. 5 • Неділя, 12 лютого 2012 р. • • всеукраїнський тижневик • виходить з 1954 року

ССССттттоооорррр.... 4444

ДИНАМІЧНІСТЬ,МІСТИЧНІСТЬ,УКРАЇНСЬКА ЛІРИКА…

«ГАНЬБА ЕТНІЧНОМУ ҐЕБІСТУ!»

Обставини українського життя останніх років,становище держави Україна та стан української справи вїї глобально-історичному вимірі сьогодні дедалі більшевимагають від нас _рунтовного перегляду своїх поглядівна те, чим є та як має здійснюватися «українськасправа».

У цій статті я намагатимусь коротко висвітлити деякідумки щодо цього в контексті організаційного оформ-

лення, наприкінці минулого року з ініціативи Центрунаціонального відродження ім. С.Бандери у Києві, гро-мадської структури саме з такою назвою — Об’єднання«Українська справа».

Протягом останнього часу в тому, що стосується діяль-ності українських державних і особливо недержавнихструктур, модними були і поки що лишаються передусімтакі слова і словосполучення, як «децентралізація», «де-концентрація», «делегування повноважень», слідом затим — «мережевість» і, нарешті, — «проектний підхід» або«проектний принцип управління». Не заперечуючидоцільності, на певному етапі, всіх цих речей, зараз миможемо констатувати, що самі по собі вони більше не єсамодостатніми та самоцінними, а тим паче —достатніми з погляду тих викликів та завдань, які стоятьперед українством на поточний момент.

Відштовхуючись від одного з найвідоміших орга-нізаційних гасел минулого ХХ сторіччя «Мисли глобально— дій локально!», можна сказати, що найбільшу шкодунині приносить нам ситуація, коли вимовляючи це гасло,ми підмінюємо його прямо протилежним способом діян-ня. А саме: мислимо вкрай загумінково, висуваючи притому неодмінну претензію на «глобальний розмах»реалізації своїх доморощених ідей.

У громадській та політичній сферах, що менше (або,принаймні, менш очевидно), ніж бізнесова, піддаються«приземленню» в категоріях «грубизни гаманця», це маєвсім відоме вираження в тому, що абсолютно коженбільш-менш на щось стулений «діяч» неодмінно проголо-шує себе керівником якоїсь всеукраїнської, а то й міжна-родної «організації» чи «мережі», або такого самого «про-екту». Результатом є хаотична конкуренція непідвладноїлюдському розуму кількості зрізничкованих ініціатив привкрай обмежених матеріальних ресурсах. Наслідкомцього є не лише неможливість до пуття зреалізуватипереважну більшість із них, але й, що головне, нівеляціяпозитивного ефекту тих справ, які все-таки були реалізо-вані в умовах, коли вони не є частиною якогось більшширокого плану або «стратегії дій».

Як наслідок, не лише після невдалих, але й, що

найбільш парадоксально, після вдало завершених акційчи заходів, практично завжди у підсумку лишаєтьсясакраментальне питання: «І що тепер?». Для професійно-го організатора акцій, який прямо або опосередкованоза рахунок їхнього проведення живе, відповідь очевид-на: «Проводити наступну!». Для пересічного безоплатногоучасника заходу, а тим паче — жертводавця, ця оче-видність є, зрозуміло ж, далеко менш однозначною.

Саме цим, зокрема, пояснюється і наявність у сучаснихукраїнських організаціях обов’язково щонайменшеоднієї з «двох крайнощів» (якщо не двох їх водночас): їхнєчленство є або вкрай пасивним (якщо воно досить ста-ле), або активним, але — надзвичайно плинним.

«Діяльність заради діяльності», процес заради самогопроцесу без стратегічної мети та бодай середньостроко-вих цілей наразі є головною завадою для зростанняорганізованого українського життя. Bestia sine capita(без голів звіра), як писав свого часу доктор Д.Донцов?

Чи ж може за таких обставин когось дивувати, що, ма-ючи формально незалежну державу, яка охоплюєбільшість українських етнічних теренів та де українці ста-новлять близько 80 відсотків населення, ми виявилисянеспроможними запевнити в ній українську за персо-нальним складом та змістом її політики владу? Адже жбудучи навіть у явній більшості ми, водночас, на порядоквідстаємо від всякого штибу «меншин» у колективній ефе-ктивності своєї діяльності: за рахунок роздрібненості,неорганізованості та (в чому, власне, й корінь усіхподальших проблем) — браку стратегічної спрямова-ності своїх дій.

Що користі, скажімо, з того, що «протестні виступистудентів зупинили реалізацію планів Міносвіти зкомерціалізації вищої школи», коли очільником відпо-відального за виховання нашого юнацтва міністерства ідалі лишаються автор цих самих «планів» відкритий ук-раїножер Табачник? Чи не очевидно, що «гра йде в одніворота», а отже, вищезгадані «плани» поволеньки-поволітаки реалізовуватимуться, якщо жодних альтернативнихшироко визнаних українським загалом планів, а отже, істратегії їхнього втілення, у нас наразі просто немає?

Чи не настав час виходити зі стану дитячої безпорад-ності? «Захистити», «видати», «зберегти» чи просто «про-вести» що-небудь, — можливо, і цінна річ, але несамоціль. У нас, українців, повинна зараз, понад усі при-ватні, «партикулярні» цілі, бути одна-єдина спільна, нажаль, поки що не реалізована, мета, просування до якоїє мірилом для оцінки всього іншого: повернути «вкраде-ну у нас Україну» собі. Українець має бути господаремУкраїни, а не наймитом на чужому підприємстві чи батра-

ком на чужій землі. Саме для втілення цієї мети ми тво-римо сьогодні «Українську справу». Українською спра-вою є те, що вимірювано, оцінювано та зримо служитьцій меті.

Небагато, лише декілька критеріїв оцінки запропону-вав би я як нові (а насправді — таки добре забуті старі)підходи, що мають якісно підвищити ефективність усіх на-ших дій.

По-перше, замість розпилення ми маємо в найширшо-му, не лише загальноукраїнському, але й, так би мовити,«світовому українському» вимірі сконцентрувати своїзусилля на невеликій кількості пріоритетних напрямківроботи, якими могли б, як на мене, бути:

— плекання молодого покоління українців як свідомихчленів національної спільноти й ефективних у сучасномуглобалізованому світі людей;

— зміцнення «економічної бази українства»;— збереження спадщини, отриманої нами від предків:

нашої землі, мови, нашої традиційної віри, наших куль-турних і матеріальних надбань.

За кожним із цих напрямків невелика, не більше двох-трьох, кількість загальнонаціональних пріоритетних зав-дань має протягом кожного року виноситись назагальноукраїнський порядок денний. Не сміємо полиши-ти жодного них, якщо лише обставини не зміняться так,що значення якогось різко підупаде через вирішення, поБожій волі, відповідної проблеми іншими засобами.

По-друге, мусимо мати мужність шукати і знаходити дляукраїнської справи людей, для яких загальні, спільно ви-значені, завдання й пріоритети стануть попереду їхніхособистих прожектів і амбіцій, водночас відмовляючитим, хто такого зробити не в змозі. Це — конкретнийвимір сакраментального: «Україна для мене (тебе), чи мидля України?». Коли хтось бажає «працювати зарадиУкраїни» лише в межах свого власного бачення, то требапрямо сказати — це логіка «Україна для мене» та «моє Яна першому місці». Хіба не так?

По-третє, ми маємо вимірювати свій поступ. Як поси-лились ми людьми? Наскільки зміцніли матеріально?Наскільки «піднесли свідомість мас» у сенсі готовностіцих самих «мас» практично брати участь в українських за-ходах і організаціях, купувати українські товари, вклада-ти гроші в українські, а не іноземні, фінансові установи,ходити до української, а не чужинської Церкви, голосува-ти за своїх, українців, на виборах?

Загалом, відведений нам Історією час на рефлексію тароздуми спливає. Настає час конкретних дій.

Олексiй КЛЯШТОРНИЙ,заступник голови ГО «Українська справа»

«Воскресають там, де є могили». Цей афоризм Ніцшеособливо часто згадувався під час відвідин Бавнд-Бруку— невеличкого містечка неподалік Нью-Йорку. Саме тутзнаходиться центр українського православ’я у США тавеличезний цвинтар-меморіал поховань українськоїеміграції.

Глибока осінь, опа-ле листя і дощові

хмари створюваливідповідний настрій.Вчитуєшся в написина могильних пли-тах… Навічно вріза-лося в пам'ять: «Дя-куємо Вам, мамо, зате що навчили наслюбити Бога, Людейі Україну».

Дмитро Донцов,Євген Маланюк,Микола Лебідь, Ле-онід Полтава, ПетроДяченко, ВасильПрохода… Пам’ят-ник митрополитуУАПЦ Василю Лип-ківському, саркофагіз прахом ПатріархаМстислава, над-гробна плита з могили Симона Петлюри в Парижі…Квіти, національні прапорці біля підніжжя хрестів, черво-но-чорні — біля могил членів ОУН.

Тут знайшли свій останній прихисток вихідці з різних ку-точків України: Волинь, Київщина, Полтавщина, Запо-ріжжя, Кубань, Херсонщина, Поділля, Галичина,Харківщина, моя рідна Сумщина. Учасники визвольнихзмагань, науковці, митці… Близько шести тисяч похо-вань. Різні покоління, різні люди. Об’єднувала їх любовдо України і вимушена еміграція з рідної землі. Скількитаких могил розсіяно по чужині, в Польщі, Німеччині,Чехії, Канаді, Великій Британії, скільки українських кістоктліє на широких просторах колись «нєоб'ятной страни»,по сибірах, тундрах і степах…

Чи колись порахуємо, чи вшануємо належним чином,чи віднайдемо і впорядкуємо загублені і забуті. Чи поста-не Український пантеон у Києві? Ці питання болячетиснуть сумління й досі…

Вiктор РОГ

Голова ОУН (б) Стефан Романів:«Треба в себе вірити і брати відповідальність»

Український пантеонна чужині

Слово i сьогоднi — зброя, хоч би як дехтозаперечував це, твердячи, що час несвободиминув i прийшли iншi естетичнi орiєнтири.А ще дуже важливо, як до цього словаставиться суспiльство загалом i як йогопоцiновує.

У день Святої Тетяни, 25 сiчня, вiдбулосясправжнє свято поезiї: переповнена

зала Будинку лiтераторiв i, без перебiльшен-ня, — переповненi враженнями серця шану-вальникiв творчостi Наталки Поклад.

Вiдома українська поетеса, лауреаткiлькох поважних лiтературних премiйпрезентувала свою книжку вибранихпоезiй «Голос крицi», до якої увiйшли тво-ри з десяти попереднiх збiрок (вiд першої,

«Акценти», 1985 р. — до «Це мiсто — начеГоспода рука», 2007 р.). Не беруся аналiзу-вати рiзножанрове i полiфонiчне за зву-чанням наповнення книжки — про це щенапишуть критики. Скажу слово як читач,звичайно ж, небайдужий до таких важли-вих i вагомих подiй у царинi лiтератури.Якщо коротко: вечiр вдався на славу. Наньому не було й не могло бути байдужих.Адже слово Наталки таке проникливе йемоцiйне, що досягає найпотаємнiших за-куткiв людської душi, торкає найтоншiструни серця. Бо те слово i виплекане, iвиплакане, i виношене, i вимолене. Воноувiбрало в себе всю гаму незбагненнихкольорiв людської долi. Слово високе iтрепетне, багате i колоритне, всеосяжне iводночас близьке та рiдне, i, здається, непоетеса його народжує, а навпаки — воно,Слово, пiдхопило на свої крила розпро-стерту душу i народило справжнiй талант —

дар Божий. Крiзь бiль i радiсть, крiзьусмiшку i сльозу повела лiрична героїнязахоплену в полон аудиторiю. І нiкому вжене хотiлося вириватися з того полону.

Справжнiм подарунком для всiх були ще-мливi спогади шкiльної подруги поетеси —панi Лiди Гуменної, яка живе тепер наОбухiвщинi, про спiльнi дитячi роки. І по-думалось: як добре, що вiрнi друзi в рiдно-му краю бережуть стежину дитинства.

А потiм квiти, квiти, квiти i вдячне словодрузiв, колег, знайомих…

Розпочала вечiр вiдома поетеса, Шев-ченкiвський лауреат, секретар Спiлкиписьменникiв України Любов Голотасвоєю короткою рецензiєю на презентова-ну книгу; вона дала їй високу оцiнку, апоезiю Наталки Поклад порiвняла iз за-пашним автентичним народним спiвом, iце, гадаю, досить вдале порiвняння.

Як i годиться на подiбних заходах, перше

слово — найповажнiшим гостям. Того вечо-ра ним був Дмитро Павличко. Його, як i за-звичай, полум'яний виступ стосувався iтворчостi Наталки Поклад: «…своїми стро-фами вона говорила зi своєю долею, iзсвоїм часом та з Україною; Наталчина пое-зiя — це своєрiдний лiтопис наших змаганьза українську Україну i наших прорахункiв уцих змаганнях, вона абсолютно гiдна увагиi заслуговує найвищої похвали, зосiбна по-тужним патрiотичним струменем, якийпробуджує нацiональну свiдомiсть i не дає,як казав Тарас Шевченко, «…спати наволi…», бо воля нам поки що тiльки снить-ся»; а також висвiтлював сьогоднiшнюполiтичну ситуацiю в державi, зокремароздрiбненiсть опозицiйних сил.

Не менш цiкавим був виступ Петра За-сенка — рецензента першого рукописупоетеси, а потiм колеги в журналi «Київ»,де Петро Петрович багато рокiв вiв по-езiю. Його спогади про тернисту дорогусходження на поетичний олiмп, про твор-чу спiвпрацю впродовж цих рокiв, а такожроздуми про професiйну майстернiстьдодали яскравих штрихiв до творчогопортрету поетеси.

На вечорi виступили голова НСПУВiктор Баранов, письменники ВолодимирШовкошитний, Василь Соловей (вiн про-читав присвяченого Наталцi гарноговiрша), Анатолiй Качан, Петро Перебий-нiс, Олесь Шевченко та iншi. Вони цитува-ли вiршi з презентованої книжки, вiдзна-чали справжнiсть i чистоту слова НаталкиПоклад, її цiкаву неповторну лiрику, яканiкого не залишає байдужим.

Але не менше, а може, навiть бiльше зако-ханi в Наталчину лiрику жiнки. Вiдома ук-раїнська поетеса Свiтлана Йовенко не могластримати емоцiй у своєму виступi. Бо як тутбез емоцiй! Адже їх так багато в Наталчинихвiршах. «Поетеса любить свiт, любитьлюдей — i вони вiддячують їй такою ж лю-бов'ю…» — пiдсумувала Свiтлана Андрiївна.

Емма Бабчук теж не залишилася не-помiченою у велелюднiй залi, тож згадалаполум'яне слово, яке лунало на хвилях ук-раїнського радiо i зокрема у творчихзустрiчах iз Наталкою Поклад.

Приємний подарунок приготувала дляНаталiї Іванiвни шанувальниця її таланту,вiдома композиторка i спiвачка Тетяна Ди-мань. Вона не лише майстерно продекламу-вала кiлька лiричних поезiй, а й пiдготуваладiтей, якi прочитали вiршi з дитячих збiрокпоетеси. Родзинкою цiєї лiтературно-музич-ної композицiї була пiсня на слова НаталкиПоклад «Заспiвайте, бабуню, менi колиско-ву» у виконаннi дуету «Орнамент» (ТетянаДимань та Людмила Верета).

Вiтання були i вiд громадських органi-зацiй, зокрема Мотря Брунько виступилавiд Союзу Українок, передавши щирi поба-жання вiд голови органiзацiї Лiлiї Григоро-вич, а чарiвний голос оперної спiвачкиІнни Андрiяш, яка виконала пiсню на сло-ва Наталки Поклад (музика Вiталiя Кирей-ка), був дорогим i бажаним сюрпризом…

Особисто я мала обов'язок вручитипоетесi почеснi грамоти вiд двох орга-нiзацiй: Києво-Святошинської районноїПросвiти за пiдписом голови ВалентиниДонець (м. Вишневе) та вiд МiжреGiональ-ного громадського об'єднання «Орга-нiзацiя патрiотiв України» за пiдписом го-лови проводу Анни Семенюк (м. Львiв). Цiдостойнi нагороди з подячними словамиза просвiтницьку та патрiотичну дiяль-нiсть поєднали схiд i захiд.

На вечорi говорилося i про саму Наталку— невтомну трудящу бджолу на нивi ук-раїнської культури, яка не чекає погоди йнагороди, а самовiддано працює всi цi ро-ки. І хай сипле Бог небесними перлами у їїпросвiтлену душу, хай будуть наступнi пре-зентацiй її нових i потрiбних видань.

Тетяна ДОМАШЕНКО,поетеса, громадська дiячка

ТРИБУНА

2 ч. 5 • Неділя, 12 лютого 2012 р.

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО:«Треба усунути окупаційний режим»

Акценти

— 94 роки тому молодi хлопцi, якi захи-щали нашу незалежнiсть, полягли пiд Кру-тами. З часу здобуття Україною держав-ностi минуло 20 рокiв i ми знову передважливим i вiдповiдальним вибором: якудержаву маємо будувати, якою мовою роз-мовляти, як жити, щоб до нас ставилися неяк до населення, а як до народу? Вiдповiдьна користь українства повиннi дати на-роднi депутати, яких оберемо незабаром,— сказав, вiдкриваючи вiче, заступник го-лови Бережанської районної ради РоманВисоцький. — Для всiх нас важливо, щобвони були патрiотами, нацiонально свiдо-мими громадянами, щоб ми їм довiряли. Атакi риси може мати тiльки людина, обра-на «знизу» — вiд громади. Вибiр представ-никiв патрiотичних громадських таполiтичних органiзацiй краю — ВалентинНаливайченко.

Про нього, як про людину честi й совiстi,говорили депутат Тернопiльської мiськоїради Петро Мандзiй, голова обласної ор-ганiзацiї ВО «Тризуб iм. Степана Бандери»Василь Лабайчук, почесний голова облас-ної органiзацiї Української народної радиВасиль Турецький. Вони наголосили, щосаме Валентин Наливайченко сприяв по-верненню українству нашої iсторичноїпам’ятi, вiдкрив для нас архiви КДБ i пока-зав усьому українському народовi, що нашi

батьки й дiди — вояки УПА — були борцямиза незалежнiсть i гинули за Україну. Вiн, не-зважаючи на опiр численних московськихпосiпак, вiдкрив для загалу документи проГолодомор, пiд час якого було винищеномiльйони українцiв, про виселення нашихродин iз рiдних домiвок у Сибiр… Ми ро-зумiємо, скiльки громадянської мужностi йвiдповiдальностi вимагали вiд нього такiкроки.

— Я маю велику честь бути сьогоднi тут iзвами. Переповнений гордiстю i готовийвзяти на себе вiдповiдальнiсть представля-ти в парламентi iнтереси громади цьогославного краю сотень патрiотiв, якi зроби-ли цю землю святою, окропивши її своєюкров’ю, — сказав, виступаючи, ВалентинНаливайченко. — Шаную їх жертовнiсть,патрiотизм, нескоренiсть.

Полiтик вiдзначив, що готовий до перего-ворiв з iншими ймовiрними опозицiонера-ми вiд цього округу, якi планують йти допарламенту. У разi необхiдностi, для визна-чення єдиного кандидата, Наливайченкопропонує праймерiз — попереднi вибори.

Приємно було бачити, як люди, якi зiбра-лися на площi, вiтали Валентина Наливай-ченка, переймаючись духом зiбрання,спiвали українських пiсень.

Вiче ухвалило резолюцiю, яку зачитавдепутат обласної ради вiд Бережанщини

Володимир Петровський. У нiй, зокрема,йдеться про те, що громадськiсть Тер-нопiлля пропонує Комiтету опору дикта-турi — КОД — висунути Валентина Нали-вайченка єдиним кандидатом у народнiдепутати вiд опозицiї по одному iз мажори-тарних округiв областi. Учасники вiча на-голосили, що лише об’єднана опозицiя зiспiльним списком має шанси подолатиадмiнiстративний ресурс i здобути україн-ську перемогу.

Учасники вiча, серед яких i представни-ки патрiотичних громадських, полiтичнихорганiзацiй краю, зокрема УНР, КУН,УНП, «Наша Україна», ВО «Тризуб»,«Оно-влення країни», МНК, Української партiїпроголосили про створення понад-партiйного руху «Український вибiр». Йо-го мета — пiдтримати на мiсцевому рiвнiiнiцiативи КОД та спiльно боротися зачеснi вибори. «Ми пiдтримуємо Комiтетопору диктатурi, ми пiдсилюємо його,об’єднуючи у своїх лавах широкi верствигромадян. Нашi завдання — провести доперемоги українських патрiотичних кан-дидатiв, не допустити фальсифiкацiй таусунути вiд влади окупацiйний режим», —йдеться в заявi учасникiв вiча. Першимкроком новоствореного руху є збiрпiдписiв серед мешканцiв шести районiвТернопiльщини на пiдтримку резолюцiївiча.

Пiсля цього Валентин Наливайченкозустрiвся iз журналiстами й вiдповiв назапитання.

— Чи можна вважати вiче в Бережанах по-чатком Вашої передвиборної кампанiї?

— Це не так. Наразi ми розпочали про-ект, реалiзацiя якого дасть поштовх опо-зицiї пропонувати своїх кандидатiв ународнi депутати не за рiшенням партiй-ного керiвництва, а за волею людей, якi

зроблять вибiр на користь того чи iншогокандидата. Найголовнiше, щоб люди самiвисловилися, кого вони бачать єдинимкандидатом вiд опозицiї у своєму окрузi.Нехай таких осiб буде кiлька. Це — добре.Через праймерiз — народне голосування— треба дати людям можливiсть вислови-тись, хто з них користується повагою,довiрою, найбiльшою пiдтримкою. Саметих, якi отримають пiдтримку народу,опозицiя й повинна реєструвати як своїхкандидатiв до парламенту за мажоритар-ними округами. І так по всiй державi.

— Розкажiть детальнiше про мету й завдан-ня, якi має рух «Український вибiр».

— «Український вибiр» — об’єднання по-надпартiйне, яке має мету консолiдуватипатрiотичнi сили, пiдтримати й пiдсилитиКомiтет опору диктатурi — КОД. Дякуюкожнiй партiйнiй i громадськiй ор-ганiзацiї, дотичнiй до цього. Ми маємоспiльне завдання — пiдтримати українсько-го кандидата-патрiота на кожному окрузi,не допустити фальсифiкацiї, усунути вiдвиборiв тих людей, якi не працюють наукраїнський iнтерес.

— Ви — загальновiдомий українськийполiтик. Що можете запропонувати тер-нопiльському виборцю?

— Теперiшня влада позбавила людейнадiї, країна в безвиходi. Як фахiвець iз пи-тань нацiональної безпеки, я чiткорозумiю, що безробiття, корупцiя, занедба-на медицина, українофобський пiдхiд допроблем освiти — це i є головнi загрози длякожного українця й для жителя Терно-пiлля зокрема. Треба анулювати Харкiвськiугоди, вивести окупацiйний флот iз тери-торiї нашої держави, вдруге вивестиросiйську розвiдку — ФСБ, яку я видворивза межi держави в 2009 роцi, а влада теперзнову впустила на територiю України.

Основа держави, вiри — це сiм’я. На Тер-нопiллi чи не кожна друга родина «розби-та», бо люди змушенi виїжджати за кор-дон, щоб прогодувати дiтей, дати їмосвiту… Це недопустима ситуацiя, коли увласнiй державi людина не може знайтидостойного заробiтку, забезпечити най-першi потреби для своєї родини. На Тер-нопiллi, можливо, як нiде в iнших реGiонахдержави, гостро стоїть питання посилен-ня мiсцевого самоврядування. Потрiбновнести такi змiни в законодавство, якi бсприяли цьому. Необхiдно добиватисябезвiдсоткового кредитування, зняття всiхперепон для розвитку сiльського господар-ства, малого бiзнесу, медицини, освiти.Українофоби вiд цiєї влади не хочуть чутипро вiдновлення української пам'ятi, проукраїнських героїв, сотнi тисяч якихполягло саме на цих землях.

У парламентi потрiбно пропонуватизаконопроекти, якi б захищали людей, i до-биватися втiлення їх в життя. Насамперед,що стосуються повернення виведених закордон грошей. Це — одне з вагомих дже-рел фiнансування i медицини, i освiти, iкультури не тiльки Тернопiльщини, а йiнших областей України. Чимало мiсцевихпроблем треба вирiшувати на центрально-му рiвнi й обов’язково прозвiтувати вибор-цям. Це й буде вiдповiдальнiсть полiтикаперед тими людьми, якi його обирали.

— Якi законопроекти пропонували б у парла-ментi в першу чергу?

— Переконаний, що одним iз першихзаконiв, ухвалених у Верховнiй Радi, маєбути закон про вiдкликання народногодепутата, який не виправдовує довiривиборцiв, помiчений у корупцiї, не захи-щає українськi iнтереси. Через безвiдповi-дальнiсть полiтикiв буйним цвiтом у насрозквiтла корупцiя. Полiтики по кiлькаскликань заходять в український парла-мент i сидять «у кишенях олiгархiв».Будуть вони захищати український iнте-рес чи свiй власний i своїх патронiв? Заостаннi роки вони не спромоглися навiтьухвалити закон про визнання УПА воюю-чою стороною, борцями за волю держа-ви. Їм не вистачало матерiалiв? Я у 2008роцi вiдкрив архiви спецслужб. Ми повер-нули правду про iсторiю УкраїнськоїПовстанської Армiї. Чотири роки минуло— справа на мiсцi. Тепер перед виборамивони знову прийдуть на округи й переко-нуватимуть людей: «Ми — за Україну, заУПА…». Брехня. Вони й пальцем не во-рухнули, щоб такий закон ухвалити. Нацих виборах людям важливо не помили-тися, бо з таким парламентом i депутата-ми-українофобами, якi є тепер, час пра-цює не на Україну.

Валентина БАЦА

Попри сильний мороз i вихiдний день — недiлю — на центральнiйплощi в Бережанах на вiче «Захистимо Україну!» зiбралася понадтисяча осiб, щоб привiтати й висловити свою пiдтримку вiдомомуполiтику, головi СБУ (2006-2010), поряднiй, вiдповiдальнiйособистостi, яку за численними добрими справами знають жителiТернопiлля, — Валентину Наливайченку. Знаково, що подiявiдбулася в День пам’ятi героїв Крут — 29 сiчня.

ВИПОВІСТИ СВОЮ ДОЛЮ І СВІЙ ЧАС

Привертає увагу той факт, що прак-тично в усiх електронних ЗМІ небуло повiдомлень про дуже значущу

подiю, що сталася в зразково незалежномупритулку вiтчизняної Фемiди — Вищомуадмiнiстративному судi України (ВАСУ). Атам кримська сепаратистська органiзацiя«Народний фронт Севастополь — Крим —Росiя» виграла процес за право судовогоскасування Конституцiї АРК, яку ухвалилаВерховна Рада України 1998-го. За цим до-кументом, пiвострiв є автономiєю у складiУкраїнської держави. Сепаратисти тепермають можливiсть за допомогою суду

вiдродити скасовану Конституцiю 1992 ро-ку, де Крим було потрактовано як незалеж-не державне утворення, що перебуває зУкраїною лише в конфедеративно-до-говiрному зв’язку.

Завдяки Основному Закону 1992 рокуЮрiй Мєшков змiг стати президентомКриму i почав активно розбудовувати щосьна кшталт нинiшнiх Абхазiї, ПiвденноїОсетiї, Приднiстров’я i Карабаху. Створю-валися власнi, не контрольованi Києвомсиловi структури: МВС, збройнi формуван-ня, спецслужби тощо. У Ялтi сидiла приве-зена з Москви група економiстiв, що маластворити кримську самостiйну економiкуяк основу полiтичної незалежностi.

Колишнiй чемпiон прикордонних вiйськ

КДБ СРСР зi стрiльби з автомата Ка-лашнiкова Юрiй Мєшков усi принциповiпитання кримського життя вирiшував якне в Москвi, то в штабi Чорноморськогофлоту РФ у Севастополi. Цей президентсерйозно збирався за росiйської пiдтрим-ки воювати з Україною, принаймнi буливипадки, коли в центрi Сiмферополя на да-хах будинкiв влаштовували позицiї снай-перiв i розповiдали населенню, що в будь-який момент до адмiнiстративного центрупiвострова можуть вдертися українськiтанки.

Ось саме таку Конституцiю прагнуть

вiдновити кримськi сепаратисти, спираю-чись на можливостi, якi їм тепер вiдкрилаукраїнська судова система. Координатор«Народного фронту Севастополь — Крим— Росiя» Валерiй Под’ячий (що був засуд-жений за сепаратизм до умовного покаран-ня) стверджує, що Юрiй Мєшков був неза-конно вiдсторонений Україною вiд влади,а Крим має повернутися до складу Росiй-ської Федерацiї.

Таким чином, ВАСУ дав зелене свiтлокримським сепаратистам. Оскiльки нашiсуди є зразково незалежними (як нинiз’ясовується, не тiльки вiд закону, совiстi йздорового глузду, а й вiд нацiональних iнте-ресiв), постає питання: навiщо це требаПартiї ре?iонiв? Дехто вважає, що такийпрактично незалежний пiвострiв-«банту-стан» готується на випадок провалу до-нецько-єнакiївської «гвардiї» в Українi. Цемає бути такий собi, як у росiйського пись-менника Васiлiя Аксьонова, «острiвКрим», де «сiм’я» могла б вiдсидiтися вiдусiх претензiй, сховавшись географiчно таюридично за Перекопом i ставши знову ка-менем спотикання та предметом торгу мiжпiсляре?iональним Києвом i Москвою.Власне, сьогоднi ПР має у Криму чудовiпозицiї: глава уряду АРК — донецький кадрМогильов, численнi керiвники рес-публiканських управлiнь МВС i СБУ, суддi,

прокурори, голови адмiнiстрацiй — усi своїхлопцi. Лише за два роки хвацькi «ре?iона-ли» зумiли створити на пiвостровi такийсобi «малий Донбас». Чому вони не хочутьховатися у рiдному краю шахт i териконiв?Та тому, що в згаданiй вотчинi дедалiбiльше стає людей, що люто ненавидять«своїх» у Києвi. У Криму ж можна будерозiграти росiйську карту, повернутися досуперпромосковських гасел й утворититаку собi «донецько-олiгархiчну» респуб-лiку (зменшений у розмiрi «ПІСУАР»), щомогла б шантажувати постре?iональнихпереможцiв у столицi України.

Може, й так. Однак, як продемонструва-ла Харкiвська капiтуляцiя 2010 року, в гео-полiтичних iграх «ре?iонали» є абсолютнобезнадiйними профанами, яким Кремльставить шаховий мат у два ходи. Кримськiж iнтриги можуть закiнчитися для Україниутратою не лише пiвострова, а й усiєїпiвденної смуги узбережжя вiд Ізмаїлу назаходi до Марiуполя на сходi.

А за фактом маємо ось що: ВАСУоб’єктивно вiдкрив шлях до правовоговиходу Автономної Республiки Крим зiскладу України. На початку 1990-х рокiвзагроза втрати частини наших територiйбула дуже реальною. Сьогоднi також. І кудидивиться СБУ?

ПОГЛЯД

3ч. 5 • Неділя, 12 лютого 2012 р.

РОЗПРОДАЖ УКРАЇНИ ОГОЛОШЕНО?

Постать

На одному з останнiх шоу Савiка Шустера вiдома речниця Партiїре�iонiв Інна Б., що цiлком вдало заступає iдеолога влади Ганну Г. у разiїї вiдсутностi, емоцiйно розповiдала, як бiло-блакитнi знемагають вiдукраїнського патрiотизму в боротьбi за нацiональнi iнтереси,жертвують усiм в iм’я «неньки-України». Хоча «ре�iонал»-патрiот — ценастiльки ж поширене явище, як сахарський бедуїн, що полює наполярних ведмедiв. Проте виступи спiкерiв цiєї партiї — то таке собi«бла-бла-бла» для зовсiм уже безнадiйно довiрливих людей. Реальнаполiтика робиться не на ток-шоу, i про неї вважають за краще мовчати.

Так склалося, що 2011-й і 2012 рокиособливо багаті на круглі дати, які нерозривнопов’язані з життям і ключовими подіями вдіяльності видатного сина України ЯрославаСтецька (1912-1986). Торік ми відзначали таківіхи з його життя: 25 років смерті ПровідникаОУН і Президента АБН, 70-річчя відновленняНезалежності України Актом 30 червня 1941року у Львові та 65-ліття заснуванняміжнародної антикомуністичної організації АБНу Мюнхені. Цього року минає 100-річчя від днянародження Ярослава Стецька.

Народився він, за твердженням сл. пам. Яро-слави Стецько, у Тернополі, а в селі Великий Гли-бочок певний час жила родина о. Семена Стець-ка та його дружини Теодосії з двома синами —Омеляном і Ярославом, майбутнім державнимдіячем України. У В.Глибочку збереглася хата згородом родини Стецьків.

Майбутня дружина Провідника ОУН — Яросла-ва Муха-Стецько походила з недалекої княжоїТеребовлянщини. Вони зустрінуться після війнив еміграції, стануть близькими співробітниками,а відтак подружжям. Згодом, після розвалу тюр-ми народів СССР, Ярослава Стецько вже самаочолить Провід, здійснить одну із заповітнихмрій свого чоловіка — за рішенням Проводуперенесе осідок керівництва ОУН в Україну,спочатку до Львова, а згодом до Києва. Вона от-римає громадянство України й стане народнимдепутатом, виконуючи історичну місію, на якуприсягає по сьогодні кожний член ОУН — здобу-ти Українську державу.

На тернопільській землі, в с. Заздрість, 120років тому народився інший видатний українець— князь Церкви та Ісповідник віри, бл. пам.Патріарх Йосиф Сліпий. Життєві дороги Я.Стець-ка й Патріарха Йосифа Сліпого двічі перехрещу-валися у важливі моменти історії: на їхню долювипало виконати чини, які на перспективу ви-значали долю й розвиток Української державита УГКЦ. Наприкінці червня 1941 року вони булиучасниками Народних зборів у Львові, на якихпроголошено Акт відновлення державності Ук-раїни. А після 1963 року, коли Хрущов на вимогуЗаходу звільнив із довголітнього сибірськогоув’язнення Главу УГКЦ, тоді ще МитрополитЙосиф Сліпий виконав заповіт свого великогопопередника — св. пам. Митрополита АндреяШептицького: на сесії 2-го Ватиканського собо-ру, у присутності Папи Римського та єпископату

всього світу, Митрополит Й.Сліпий заявив проживучість катакомбної УГКЦ, яку Москва в 1946році намагалася знищити насильною їїліквідацією. З посиланням на мучеництвоієрархів і вірян Церкви та на пролиті українцямиріки крові в ім’я віри та свободи, Глава й ОтецьУГКЦ Йосиф Сліпий просив надати українськійЦеркві-Мучениці, яка перебувала в єдності зРимським Престолом, права помісності, тобтопатріаршого статусу.

Державність і патріархат — оці два поняття,які уособлюють та юридично матеріалізують су-веренність української нації та, водночас, само-врядність українського Божого люду, були цент-ральними в усіх прагненнях і конкретних крокахі Голови УДП 1941 року Я.Стецька, і Глави УГКЦПатріарха Йосифа Сліпого. За це українськийнарод їх вічно буде шанувати, за це їм належитьпочесне місце в Пантеоні слави. Обидва ці юри-дичні поняття — суверенність і помісність —зберігають у нинішній незалежній Україні, в дер-жаві, яка тільки формується як українська,національна й християнська, свій мобілізуючий іпрограмний характер.

Стецько — яскравий представник поколінняукраїнців, батьки яких створили першу УССД і за-знали гіркої поразки у перших Визвольних зма-ганнях (1917-1921). Його покоління перейнялоідейну естафету від своїх батьків й активно готу-валося підняти нову боротьбу. Кращі представ-ники цього покоління українців продовжили ге-роїчну епоху державності, проголосивши Акт 30червня 1941 року і створивши УДП та пізніше —УГВР, а на захист своєї волі та державності вонипоставили народну УПА. Цю епоху ми зазвичайназиваємо другими Визвольними змаганнями.Цим разом вони уже не завершилися поразкою,— як це дехто з легкої голови сьогодні твердить,бо вони мали своє природне продовження узбройному підпіллі, у табірних повстаннях черво-ного ГУЛАГу, у новому Русі Опору, коли на попри-ще боротьби за національні та людські прававиступили й зустрілися два покоління ук-раїнських самостійників — ветерани ОУН й УПА,поети й інтелігенція, інакодумці, владики ісвященики катакомбної УГКЦ. Їхні прагненняпідтримували представники Прибалтики таінших національних груп.

Освіту Ярослав отримав класичну європейську— у Тернопільській гімназії, в університетах Кра-

кова та Львова. Світогляд його формували такічинники, як батьки, умови польської окупації ідискримінації, ветерани УВО та однодумці в но-воствореній Крайовій Екзекутиві ОУН, а допитив польській тюрмі та окупаційний суд гартувалийого дух і сталили волю. Стецько належав доактивної і допитливої молоді, яка жваво цікави-лася подіями міжнародної політики, подіями упідсовєтській Україні, він випробував своє щемолоде публіцистичне перо в націоналістичнихвиданнях.

Ярослав намагався пізнати досвід інших поне-волених народів, наприклад, Ірландії, або тих, яківоювали проти червоних агресорів, як в Іспанії таФінляндії. Він обстоював думку, що українськінаціоналісти мали б організувати свої власні оз-броєні загони добровольців і висилати їх на допо-могу до Фінляндії чи до Іспанії на боці антико-муністичних сил. Стецько виступав насамперед заздобуття свободи і за відсіч червоним агресорам,всюди та за всяких умов він шукав і здобував при-хильників державної незалежності України. Цієїзасади він дотримувався у всіх ситуаціях і в усіперіоди свого життя: чи то готуючись до вибухунеминучої німецько-совєтської війни, чи то органі-зовуючи після війни міжнародний антикомуністич-ний рух та об’єднуючи поневолені народи.

Гарантію державної незалежності України таінших поневолених Росією народів Стецько вва-жав тільки у поборюванні та знищенні росій-ського імперіалізму. Ця аксіома є й нині актуаль-на: вона проходить постійне випробування істо-ричними рефлексами Кремля (газовий диктат,Чорноморський флот у Криму, облуда «Рускогоміра», задушливі «братські» обійми в ЗМІ, вросійській маскультурі, історії тощо).

Коли б скласти мозаїку з особистостей, якітворили політичну історію України з держав-ницьких позицій (залишаємо за лаштунками те-риторію УССР, де українську націю тероризував іперетворював на свій авторитарний російськийлад большевицький молох), то не можна не зга-дати таких світлих постатей, як С.Бандера, С.Лен-кавський, Р.Шухевич, В.Кук, Б.Кравців, В.Янів,Я.Рак, І.Габрусевич, Мирон Орлик, І.Климів-«Ле-генда», М.Климишин, В.Лемик, д-р В.Горбовий,Лев Шанковський та ціла плеяда діячів, воїнів,духівників і владик. Усі вони, названі й нена-звані постаті, створюють колективний образдержавного діяча, який був впевнений у собі й усвоїх національних прагненнях, у захисті своєїлюдської та національної гідності, у своїй рішу-чості не відступити ні на крок назад, навіть в об-личчі воєнних фронтів, які смертоносно прокочу-валися по території України від 1939-го до по-

чатку 1950-х років, зокрема в Західній Україні.У мемуарній літературі та в історичних

дослідженнях недостатньо висвітлено діяльністьта погляди провідних діячів націоналістичногоруху за період 1939-1941 років — після масово-го звільнення із польських тюрем і Берези Кар-тузької, напередодні і в перші місяці вибухунімецько-совєтської війни. Стецько був учасни-ком двох ключових Великих Зборів ОУН —Римського й Краківського; на останньому пере-важна більшість так званих крайовиків, зберіга-ючи стратегічну єдність і мету всієї ОУН, виріши-ла в обличчі вибуху війни застосувати рево-люційну тактику.

Стецько і його однодумці проявили високуполітичну зрілість і мудру далекоглядність у пла-нуванні політичної дії: увесь історичний тажиттєвий досвід надихав їх відновити українськудержавність, застосовуючи тактику твореннядоконаних фактів перед будь-яким окупантомУкраїни; вони свідомо йшли на самопосвяту,створивши і скерувавши на всю територіюУкраїни Похідні групи з молодих націоналістів іпатріотів. Стецько називав ці Похідні групи«політичною армією» ОУН (хоча не всі її учасникибули членами ОУН), яка мала чітку державотвор-чу місію — закликати населення на звільненихвід большевиків територіях і ще не опанованихнімцями землях організувати народну владу ітворити власну державу. Ці дії достатньо широкозасвідчені у документах, у спогадах учасників тихнепростих подій, у їхній поведінці в нацистсько-му ув’язненні, а після війни у декларації ВоюючоїУкраїни в умовах нової окупації, тепер уже всієїтериторії України.

Проявляючи політичну ініціативу в складний інебезпечний для України і власного життя час,Я.Стецько при реалізації своїх державотворчихчинів завжди шукав підтримки з боку представ-ників різних партійних сил і широкої громад-ськості. Це свідчило про прагнення реалізуватисвої політичні кроки на демократичній, пред-ставницькій засаді. Так було зі створенням Укра-їнського Громадського Комітету в Кракові на чоліз д-ром Горбовим, так було також зі скликаннямНародних Зборів у Львові для проголошенняАкта 30 червня 1941 року і для створення урядупід керівництвом Стецька. Чи пізніше, коли роз-горнулася всенародна боротьба з допомогоюУПА під керівництвом Шухевича, був скликанийполітичний представницький орган у формі УГВР

на чолі з К.Осьмаком, колишнім членом Цент-ральної ради УНР.

Таким чином представники ОУН реалізувалиюридичну тяглість і правонаступність Українськоїдержавності, яка (після поразки гетьмана І.Ма-зепи під Полтавою у 1709 році) знову відродила-ся та з’єдналася у 1918-1919 роках у Львові таКиєві. Фактично, існує нерозривний юридично-державницький простір самостійності Українипротягом усього ХХ століття. Цю юридичну «мет-рику» Незалежності України слід буде записати упреамбулі до тексту нової редакції КонституціїУкраїни. Таку позицію диктує наша пошана до по-передніх поколінь і нагорода за кровну боротьбузасновників державності України у ХХ столітті.Цей «метричний запис» у преамбулі до Консти-туції має навіки нагадувати майбутнім поколін-ням українців, що ніхто нам не подарував нашудержавність, вона була здобута волею народу, івона нині також вибудовується на крові борцівза волю і суверенність української нації. На осо-бистих чеснотах ісповідників віри та на жертвіновомучеників за християнську віру і київськеблагочестя, яке є спільне для всіх традиційнихУкраїнських Церков.

У довгі післявоєнні роки, коли політичнібіженці в багатьох країнах Заходу формувалиорганізовані громади, з ініціативи українськихполітичних емігрантів виникла ціла низка гро-мадських структур із чітким державницькимспрямуванням. Велику організаторську працюна цій ниві провела ОУН на чолі зі С.Бандерою.ОУН поставила собі за політичну мету підтриматив Україні, окупованій червоними тоталітариста-ми, підпільну боротьбу Воюючої і НескореноїУкраїни, а на Заході бути політичним рупоромголосу суверенної нації, народ якої поневоленийкомуністами, і лобіювати державницькі інтересиУкраїни на різних світових форумах.

Тоді відбувся раціональний поділ праці міжочільниками ОУН. С.Бандера, який очолювавПровід усієї ОУН, головну свою енергію скерувавна підтримання боротьби збройно-політичногопідпілля в Україні; С.Ленкавський організував ікерував інформаційно-дослідницьким центром,який стежив за подіями в СССР й у світі; Я.Стець-ко, зберігаючи за собою мандат Голови УДП, яко-го під жодним тиском він не зрікся і на захистякого виступили воїни УПА під універсальнимгаслом «Воля народам! Воля людині!», став го-ловним і невтомним лобістом інтересів Українисеред поневолених народів і на міжнароднійарені. На цій ниві він досяг унікальних успіхів.

Андронiк КАРМЕЛЮКДалі буде

ЯРОСЛАВ СТЕЦЬКО В КООРДИНАТАХ ЧАСУ Й ПРОСТОРУ

В українській діаспорі по всьому світііснують сильні традиції громадської діяль-ності. Вона буває індивідуальною, спора-дичною, а буває організованою і здійснює-ться упродовж десятків років. Діяльністьрізних українських об'єднань за кордономмає різні цілі — від благодійної до політич-ної. Змінюється історія, змінюються і такіорганізації. За останній час спостерігаласятенденція їхнього структурного оновлення.Не оминули зміни й осередок Спілки Укра-їнської Молоді ім. Павлушкова в Чикаго, го-ловою якого обрано Павла Бандрівського.Він із великим задоволенням розповів пронове призначення, яким, вочевидь, дужепишається, а також про плани діяльностіосередку під його проводом.

— Пане Павле, розкажіть про те, яку рольСУМ відіграла у Вашому житті?

— 10 листопада минулого року мене булообрано головою СУМ ім. Павлушкова. Доцього часу я був впродовж п'яти років заступ-ником голови Спілки, але, загалом, я вже со-рок три роки є членом СУМ. Ще був малимхлопцем, коли наш, тепер уже покійний, бать-ко записав мене, молодшого брата і сеструдо Спілки, і впродовж усіх цих років ми почу-валися членами великої української родини.

— Якою Ви бачите подальшу роботуСпілки?

— Люди питали мене перед виборами: «Дру-же Павле, якщо тебе оберуть головою осеред-ку, то яку програму ти виконуватимеш упро-довж каденції?». Я не хотів вигадувати чогось

нового. Програма, запроваджена у нашомуосередку, розроблена для Крайової УправиСУМ Америки, вона стосується кожногоосередку. Наше завдання просте: вихованнямолоді в патріотичному дусі, у пошані до істо-ричних та культурних традицій нашого народу.

— Розкажіть, будь ласка, більше проостанні Крайові Збори українських громад-ських організацій...

— У жовтні минулого року був великийКрайовий з'їзд СУМ, Об'єднаних Жінок Ор-ганізації Оборони Чотирьох Свобід України. Ціорганізації працюють, так би мовити, «під кри-лом» СКУДО (Світовий Конґрес УкраїнськихДержавницьких Організацій). Цілі, практично,ті самі, але цільова аудиторія — різна. СУМ,скажімо, працює з молоддю, ОЖООЧСУ — зжінками тощо. Кожен з'їзд обрав молоду,енергійну управу з надією відновити структури

їхніх організацій. Наприклад, головою ООЧСУобрали пана Степана Качурака з Нью-Йорка,в ОЖООЧСУ головою вдруге стала ХристяВерещак. Вона довкола себе має гарнихмолодих жінок, які працюють на розвитокдіяльності цієї організації.

— Чи буде СУМ співпрацювати зі згадани-ми організаціями?

— Гадаю, настав момент, щоб ми долучили-ся до такої співпраці, тим паче, що наші ціліспівпадають. Хотілося б, щоб СУМівці не за-лишали громадської діяльності, а й надаліпрацювали у цих же організаціях.

Ми обрали тактику співпраці з кожною з тихорганізацій, щоб виконати свій план дій іпідкріпити їхній. 43 роки тому, коли я прийшовдо СУМу, я побачив, що система Спілки є і ви-ховною системою. Вона повинна виховуватимолодь у національно-патріотичному дусі. І цясистема є досить успішною. Якщо подивитися наосередки українства по всьому світі, то ми знай-демо чимало видатних СУМівців. Чи то головаОУН Стефан Романів, чи голова СКУ (СвітовийКонґрес Українців) Євген Чолій, чи голова СКУ-ДО Аскольд Лозинський, навіть голова нашоговідділу УККА (Український Конґресовий КомітетАмерики) в Іллінойсі, доктор Олесь Стрільчук —усі вони СУМівці. І таких діячів сотні у країнах, деіснує СУМ.

Спілка запрацювала у діаспорі в 1946 роціза ініціативою провідних членів ОУН. Вонивважали, що молодь, виростаючи на чужині,повинна бути задіяна в якійсь виховній ор-ганізації. Загалом, на теренах Америки СУМзапрацювала у 1949 році. Перший відділ

утворився в Нью-Йорку, другий — у Чикаго, анадалі ця організація розповсюдилася поШтатах, де було найбільше скупчення україн-ських емігрантів.

— Якщо порівняти роль теперішньої СУМ ітодішньої, з 1940-х років, чи стало працюва-ти легше або важче? Які саме часи пережи-ває Спілка тепер?

— Цілі організації залишаються незмінни-ми впродовж усього часу існування. СлужитиБогові та Батьківщині, не допускати повноїасиміляції молодих людей в іншомовнійкраїні, щоб не втрачався духовний зв'язок по-колінь з Україною. Хоча ми маємо вже третєпокоління в українських сім'ях, яке народило-ся в Америці. Але в душах, серцях ці українцізберігають любов до України, навіть ті, що йне бували там ніколи. Вони вивчали сухі фак-ти з історії, географії в школі, а патріотичневиховання отримували в СУМ.

— «Залізної завіси» вже не існує. Є мож-ливість вільного пересування. Будь-яка дити-на може виїхати, скажімо, на літо в Україну івивчати її культуру, традиції там. Чи взагалі єпотреба в даний час у такій організації?

— Думаю, що зараз СУМ ще більшепотрібна, ніж колись. Якби повсюдно проводи-лося таке патріотичне виховання, як колись, томи б не мали теперішнього режиму в Україні.Люди потребують патріотичного запалу, знан-ня історії власного народу, того, що пережилиїхні предки, і як ми опинилися у тій ситуації, яканаразі існує. Хоча Україна є номінально неза-лежною і 20 років існує на мапі світу, але на-род ще не дозрів. Тому такі організації є дуже

корисними. Ми маємо програми обміну, заякими СУМівці з діаспори відпочивають у та-борах на Україні. А діти з України приїжджаютьу табори до США. На теренах Америки існуютьп'ять СУМівських таборів. Крім нашого «Бес-киду» в Барабу, Елленвіл біля Нью-Йорка(наразі ще не має української назви), біляКлівленда є «Хортиця», неподалік Баффало(Нью-Йорк) є «Холодний Яр» і біля Детройта єтабір «Київ». Є також табори в Канаді, біляМонреалю та Торонто. У цих таборах наші дітинавчаються практичних навиків, займаютьсяспортом, звичайно, вивчають ідеологію СУМ.

— Чи є якась співпраця між СУМівськимиосередками?

— Є різні способи взаємодії. Наприклад,злети — спортивні та інші змагання, раз нарік. Вони відбуваються у горах Кетскіл(Catskill Mountains). Туди з'їжджаються пред-ставники різних осель і проводять змагання.Здебільшого, це відбувається на вихідні уMemorial Day, так би мовити — на початкусезону.

— Як СУМ Чикаго показала себе на такихзмаганнях?

— Були часи, коли ми брали участь щороку.Але з огляду на те, що це досить далеко, кількароків ми туди не їздили. Поряд із цим, маємонамір цього року відрядити кількох нашихмолодих людей на змагання.

— Насамкінець, хочу висловити сподіванняна те, що станемо свідками подальшої актив-ної діяльності СУМ під Вашим проводом!

Світлана ІВАНИШИН-УГРИНА, Чикаго

Павло Бандрівський: «Головна мета СУМівців — служити Богові та Батьківщині»

Ігор ЛОСЄВ

З благодатної Тернопільщини

Від Перших до ДругихВизвольних змагань

Державність —історична константа ОУН

Головна Булава Всеукраїнського Брат-ства ОУН-УПА сердечно вiтає зi славнимювiлеєм — 80-лiттям вiд дня народженнящирого та вiдвертого патрiота України,нашого побратима з Тернопiльщини —друга Івана ПРИЙМАКА!

Іван Васильович Приймак народився15 лютого 1932 року i вирiс у сiм’ї, дебатьки i його рiдня — усi вiрили в ук-

раїнську нацiональну iдею i всiмасвоїми вчинками намагалися зробитивсе, що могли, аби здобути та збудуватиУкраїнську самостiйну державу. Яскра-вим прикладом цього є те, що брат Іва-на Васильовича Василь загинув у лавахОУН-УПА. А тому i сам Іван ще з юнихлiт став достойним спадкоємцем свогороду, для якого незалежнiсть Українистала головним лейтмотивом усьогожиття.

Юнацька мрiя мiцнiла та поглиблюва-лася i з часом заполонила всю душу. Алечаси бiльшовизму не сприяли реалiзацiїйого задумiв. Та, коли настали часи«пєрєстройкi», вiн одразу ж проявив се-бе активним i самовiдданим патрiотомУкраїни. Іван Васильович був одним iзперших у Залiщицькому районi середтих, хто ще в часи Союзу зорганiзувавтовариство української мови iм. Т.Шев-ченка та пiдняв наш державний прапорбiля примiщення сiльської ради с. По-

дiлля. У цей час за його iнiцiативи по-будовано пам’ятник Сiчовим Стрiль-цям, пам’ятник воякам-українцям, щозагинули пiд час Другої свiтової вiйни.Ним було вiдновлено та з окремихфрагментiв складено i реставрованопам’ятник про скасування панщини вГаличинi. Майже щороку активiст виго-товляє керамiчнi фото та встановлює їхна пам’ятних плитах Пантеону героїв-борцiв, що височiє при в’їздi доЗалiщикiв.

Іван Васильович вносив пожертви табрав участь у створеннi Меморiалувоякам ОУН-УПА. Разом зi своїми од-нодумцями брав дiяльну участь у демон-тажi пам’ятника Лєнiну в Тернополi,збирав кошти та вiдправляв їх напiдтримку мiтингу, який органiзувалиголодуючi студенти бiля стiн парламен-ту в Києвi. Іван Васильович особистозiбрав 5000 грн.

Разом зi своєю сiм’єю був учасником«Ланцюга єдностi» пiд час збiрки набудiвництво Меморiалу загиблимвоякам ОУН-УПА в мiстi Моршинi(вiдповiдно до звернення ГоловноїБулави), брав участь у Помаранчевiйреволюцiї у Києвi 2004 року. Друг Івандiяльно збирав iнформацiю про учас-никiв бойових дiй ОУН-УПА для напи-сання книги «За тебе Свята Україно!»(пiд керiвництвом Мизака).

Активний дiяч усiх виборчих ком-панiй, агiтував за нацiонально-орiєнто-ваних кандидатiв у депутати та Прези-денти та пiдтримував їх. За йогоiнiцiативи та сприяння було одержанота належним чином використано спон-сорську допомогу вiд канадця укра-їнського походження (уродженця селаПодiлля) для оснащення необхiднимiнвентарем мiсцевої школи.

За невтомну працю на нивi розбудовинезалежної Української держави ІванВасильович нагороджений чисельнимиграмотами та вiдзнаками Всеукра-їнського Братства ОУН-УПА, Братствавоякiв ОУН-УПА Подiльського краю«Лисоня», Крайової управи БратстваОУН-УПА Карпатського краю.

Щиро вiтаємо дорогого побратима iздосягнутими успiхами у розбудовi рiд-ної України! А також вiтаємо з 80-лiттямвiд дня народження!

Хай мудрiсть лiт не стане тягарем,Нехай в душi не вигасне зiрниця.Хай повниться до краю день за днемДобра i щастя золота криниця!

Многая Вам лiта, любий друже Іване!Слава Українi! Героям Слава!

Михайло ЗЕЛЕНЧУК,голова ВБ ОУН-УПА

Мистецтво

ВІТАЄМО ЮВІЛЯРА!

Любий друже Аскольде!

Прийми вiд iменi Проводу ОрганiзацiїУкраїнських Нацiоналiстiв та її членстващиросерднi вiтання iз твоїм першим 60-лiтнiм ювiлеєм.

Мудрiсть визначається не цифрами вДень народження, її завжди видно увчинках i справах. Ти завжди знаєшвирiшення будь-якої, навiть найск-ладнiшої, проблеми i завжди готовийприйти на допомогу в скрутну годину.

Повсякденна клопiтка дiяльнiсть вима-гає вiд тебе повної вiдданостi справi, на-полегливостi, подолання труднощiв, ви-сокого професiоналiзму.

Ми високо цiнуємо твою праце-любнiсть i компетентнiсть, життєвумудрiсть i дiловитiсть, якi створили тобiзаслужений авторитет i повагу серед ко-лег по роботi i членiв нашої великої гро-мади.

Твоя душевна щедрiсть i доброта, по-всякденна турбота про людей, чуйнiсть iдоброзичливiсть у людських взаємовiдно-синах є прикладом для наслiдування моло-дому поколiнню i надалi плiдно слугують

побудовi нашої Української СамостiйноїСоборної Держави. Із честю слiдуючи цьо-му покликанню, ти заслужив глибоку по-шану серед людей, даруючи їм не тiлькисвої знання та досвiд, але й тепло своєїдушi.

Бажаємо тобi, щоб у свiй час встиг зро-бити все, що ти хочеш i про що мрiєш.

Бажаємо, щоб на наступний свiйювiлей ти впевнено i гордо сказав: «Ямаю все, що хотiв, чого прагнув i бажав,про що мрiяв i що зробив, що втiлював iчого досяг, кого кохав i з ким побрався,кого виховав, що створив i що буду твори-ти! І, чорт забирай, життя — прекрасне!»

Юнацьких мрiй прекрасний садплоди дарує в шiстдесят!За працю всю, усе знання i вмiння,за серця небайдуже стукотiння —подяка щира вiд людей,вiд друзiв, рiдних i дiтей!І хоч на скронях сивина,нехай у серцi гомонить весна,в очах смiється сонце золоте,а дерево життя зростає i цвiте!

Стефан РОМАНІВ,вiд iменi членства та Проводу ОУН (б)

АСКОЛЬДУЛОЗИНСЬКОМУ – 60!

КАЛЕЙДОСКОП

4 ч. 5 • Неділя, 12 лютого 2012 р.

Київ • Лондон • Мюнхен • Нью-Йорк • Торонто

ТОВ «Українська Видавнича Спілка»вул. Ярославів Вал, 9, а/с 276, м.Київ, 01034, Україна

ДиректорМаксим Макар admin@yaroslava.kiev.ua

Свідоцтво КВ № 2157 від 16.09.1996

Передплатний iндекс — 30504

Редакція залишає за собою право скорочувати та редагувати статті.За достовірність газетних публікацій несе відповідальність автор.

Матеріали, подані в редакцію, не повертаються і не рецензуються. При передруку посилання на газету обов’язкове. Редакція не завжди згідна з думкою автора. Листування з читачами тільки на сторінках часопису.

Австралія: tel. +(1) 61 3 933 2435Велика Британія: tel. +(44) 207 607 6266Канада: tel +(1) 416 516 2443Аргентина: tel. +(54) 114 215 2730.

Представники газети за кордономПредставник у Євросоюзі

M et Mme M. Choma Protsrue Joseph-Louis 75, 4101, Jemeppe Meuse, Belgique

tel: +(32) 4 231-27-36 e-mail: prots_choma@happemany.net

Банківський рахунок в БельгіїBelgique, bank ING

BIC: BBRUBEBB IBAN: BE 41 3400 2997 9910(тільки переказ, чеки не приймаються)

Головний редактор: Вiктор Рогrog@yaroslava.kiev.ua

Інформацiйний вiддiл: Ганна Фiлiчеваpress@yaroslava.kiev.ua

Вiддiл розповсюдження: tel/fax +38 (044) 279-41-22

Технiчний вiддiл: Оксана Сванiдзе+38 (044) 279-80-86oksana@yaroslava.kiev.ua

Тижнева всеукраїнська газета

1 лютого 2012 року на 61-му роцi життявiдiйшов у вiчнiсть поет, публiцист, право-захисник

автор 11 книг, лауреат Нацiональноїпремiї України iм. Т.Шевченка, премiй iм. братiв Лепких, iм. В.Сосюри, iм. В.Свiдзiнського та першої премiї Ук-раїнської Вiльної Академiї США ФондуВоляникiв-Швабiнських (Нью-Йорк),член НСПУ з 1991 року.

І раптом в один ранок усе змiнилося: iте, що прожито, набрало нової ваги йнового забарвлення, i те, що не вiдбулося,означилось новим смислом. Час рiзкопомiняв полюси, змiв усе дрiб'язкове,буденне, плотське i вивершив те, що в ньо-му залишиться навiчно. А шокована душаголосить, ламає руки: «Чого ж так рано,Степане?!». Дивиться вiн уже ЗВІДТІЛЬ iзадумливо каже про волю Господню...

Ще зовсiм недавнечко на письменниць-кому з'їздi перекинулись новинами,обмiнялися книжками. З певним остра-хом чекала Степанового слова щодосвого вибраного. За кiлька днiв озвався:«Гарна книжка, менi сподобалась...». Іприслав рецензiю. І напучував на май-бутнє видання...

А я гортала його чудово виданий восе-ни 2011 року томик «Незiв'яле листя», деу передмовi «Доле моя, хрестиком виши-та...» — осаннi рiдному селу Росохач iзйого божественною природою (саме тамзакладались пiдвалини розумiння Степа-ном добра i зла), осаннi матерi i родовi —

автор зазначив: «Закiнчуючи цей роздiлСловом цим правдивим з дитинства мого,я й зваживсь на написання поемисумлiння. Поеми повернення до оселi ма-теринської...». Другий роздiл називаєтьсядуже промовисто, по-сапелякiвськи:«Жури невижебраний хлiб». Константоюкнижки став мотив честi й гiдностi люди-ни, що являє належну офiрнiсть на вiвтарвiтчизни високою вiрою i йде вiд священ-них джерел. Стоїчно зносячи свою долю,Степан своїм словом кидав виклик стеро-

ризованiй пам'ятi України, застерiгаючивiд iсторичної амнезiї.

Що вiдчував, укладаючи цей своє-рiдний дiалог зi своєю першою книжкою— «День молодого листя», за яку й зазнаврепресiй, морального терору за радян-ських часiв? Що передчував?..

«Кого не клич. Порожнi очi. Й немавiддушини в менi...»

Був для мене мiрилом справжностi йчесностi i в словi, i в життi. Тодi, на почат-ку ворохобних 1980-х, коли, вiдбувши

термiни, почали виходити на волю — «iзмалої зони у велику» — деякi дисиденти,заарештованi в 1972-1973 рр., нас познай-омив Григорiй Герчак — «в'язень зi ста-жем», художник-пiдпiльник ОУН. Чорно-чубий бездомний Степан був — як стисну-та пружина, зболiлий, нервовий, рiшу-чий. Вiн принiс свiй незнайомий, неосяг-ненний та iнтригуючий свiт: у таборi«Кучино» сидiли в основному дисидентий вояки УПА, i там Степан пройшовжиттєвий та лiтературний унiверситет, авчителями були насамперед Ігор Кали-нець, про якого говорив iз великим пiєте-том, а також Іван Свiтличний, ЄвгенСверстюк та iншi. За плечима — розмiня-ний четвертий десяток. У руках — само-робний збiрничок вiршiв. Рискали сту-качi, запускалися плiтки й снувалисьiнтриги, когось купляли-спокушали, акогось безцеремонно ламали об колiно,проте ширився рух опору, ходив по рукахсамвидав, до якого був причетний i Сте-пан, дедалi бiльше наструнювалосясуспiльство, ловлячи на кухнях заглушува-ний голос радiостанцiї «Свобода»…

Вiн твердо тримав свiй моральний фор-пост — i посилено писав. Чула, що знай-шов притулок лише у Харковi на околицi,працює причiплювачем бiля трактора,першим пiдняв бiля пам'ятника Шевчен-ка синьо-жовтий прапор, органiзовуємiтинги, тож мiлiцiя щодня за плечима, iспокою нема, а лише Yвалт, побої, пере-слiдування...

У 1987 роцi Степан увiйшов до редколегiїсамвидаву «Український вiсник» i на пропо-

зицiю В.Чорновола пiдписував статтi влас-ним прiзвищем, а не псевдонiмом. Був за-сновником у Харковi Гельсiнської групи таорганiзатором майже всiх акцiй за неза-лежнiсть України, очолив у мiстi Рес-публiканську партiю, що вiдбрунькуваласьвiд Гельсiнської групи. Чи легко було йому,максималiсту, бачити, як пiшла пiдмiнапонять i, за його словами, однодумцi сталиносити синьо-жовтi труси? Вбачив у томуаморальнiсть i незабаром вiдiйшов, зосере-дився на творчостi…

Там, у Харковi, Степан зустрiв своюСвiтлану, звили родинне кубельце, пiшлидiти, i Степан був тим щасливий. А в 1993роцi отримав Нацiональну премiю iм. Та-раса Шевченка в галузi лiтератури i мис-тецтва «за вагомий внесок у розвитоккультури»…

Здається, все вирiвнялось — тiльки бжити. Проте надто багато сил забралиiмперськi лабiринти на шляху до свободи —отi ув'язнення, заслання, вигнання за межiВiтчизни, надто багато вiддано за триман-ня честi й совiстi, що для нього були за-повiдями Господнiми. Своє життя iз волi йборотьби Степан розумiв як призначення,як мiсiю, не осквернив душу злом — ажмене часом дивувала його розумiюча i про-щенна доброта. Але все пояснив Словом:«Вiрую… Вiд скорботи до скорботи душанаша — iм'я Боже. Вiрую…»

Земля пухом тобi, Друже, хоч вона за-раз холодна й протестуюча. Прости, количим завинили. І вiчна Тобi пам'ять у родiй народi — Ти заслужив.

Наталка ПОКЛАД

Плач за Степаном

сл. пам. Степан САПЕЛЯК,

У прокат вийшов перший масовий фільміз незвичною назвою «ТойХтоПройшов-КрізьВогонь», зроблений повністю в Україніі на бюджетні кошти, а саме — Міністерствакультури і туризму України та Держкомкіно.Фільм, який не може бути непоміченим.

Динамічний сюжет, якому притаманні ілюбовні історії, й пригоди, і сувора істо-

рична драма, й українська лірика, і майжеголлівудська ціна — 16 млн. гривень... Що-правда, через кризу до широкого прокатукінострічка йшла нелегко — понад п'ятьроків. Проте вийшов якісний продукт. Відо-мому режисеру Михайлові Іллєнку вдалосястворити фільм, який і самому хочетьсяподивитися, і чужим не соромно показати.

В основі стрічки — реальна історія, яка зчасом стала легендою. 1967 року ук-раїнська делегація, яка побувала в Канаді,привезла додому звістку, що у резерваціїканадських індіанців вождем є українецьІван Даценко, льотчик. Герой РадянськогоСоюзу, якого всі давно вважали таким, щозагинув у бою. 2002 року пошуки ІванаДаценка через програму «Жди меня» наросійському телебаченні розпочала йогосестра Дарина, мешканка Полтави, та їїдонька Ольга Рубан. «Нам багато писали,

ми отримали навіть фотографії мого дядькау вбранні вождя, — розповіла журналістамОльга Василівна. — Однак особисто

зустрітися ні з ним, ні з його дітьми не вда-лося».

Про справжню долю Даценка відомо дужемало. Є дані, що родом він із Полтавщини, на-родився 1918 року, закінчив льотну школу, зперших днів війни пішов на фронт, мав 300бойових вильотів. 1944 року в районі Львовайого літак збили німці. Як він потрапив доКанади, існують і досі суперечливі погляди.

– Я почув цю неймовірну історію в 1970-хроках. Тоді з цього приводу вся кіностудіяімені Довженка гула: от би зняти фільм процього льотчика! — розповідає МихайлоІллєнко. — Але... Герой Радянського Союзу,вбраний у пір'я... Хто б тоді дозволив такезнімати!

І от настав час, коли народився цей фільм.Це — зовсім не блокбастер, як дехто нази-ває, а правдива легенда про поневірянняукраїнця, який змушений шукати щастя начужині, але заморські блага все одно неможуть замінити йому втраченого раюБатьківщини.

Герой стрічки — теж Іван на прізвищеДодока, який у своєму житті пережив усе: Го-лодомор, війну, німецький полон, сталінськийтабір, а згодом і втечу до Канади. Цю рольчудово виконав молодий актор ДмитроЛінартович. Антигерой — енкаведист із хи-

жим прізвищем Шуліка (роль виконує ВіталійЛінецький). А дівчина на двох одна — татаркаЛюбов (артистка Ольга Гришина).

На початку фільму є такий зворушливий мо-мент: маленький Іван разом із батьком пере-ховує у своїй селянській хаті ікону, врятовануіз розграбованої більшовиками церкви.

Потім ми бачимо Івана — вже льотчика-курсанта, який закохується у санітарку Любу,мріє з нею одружитися. Проте війна безжаль-но обриває їхнє щастя. Позаду — безтур-ботні, радісні прогулянки нічним гарнізонниммістечком, попереду — нові випробуваннядля закоханих. Чи зміцнить розлука їхні по-чуття? Закохані намагаються листуватися, таїхні листи перехоплює Степан-енкаведист,який теж кохає Любу. Але це, радше,затятість, аніж кохання. Та от доля подарува-ла Іванові та Любі несподівану зустріч нафронті: їхню першу шлюбну ніч у старійбатьківській хаті...

А далі життя розставляє свої акценти. Кадрза кадром... Бойові дії, полон, табори, втеча івже марні спроби Івана возз'єднатися із дру-жиною, яка народила від нього сина. АСтепан не полишає своєї думки оволодітиЛюбою.

Як розгортаються події далі? Доля зано-сить Івана на Чукотку, де він краде у бра-

коньєрів літак і потрапляє до Канади. Тамстає членом індіанського племені і отримуєнове ім'я «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», алемріє повернутися на батьківщину, де на ньогочекає родина.

У фільмі багато містичного. Прадавні віру-вання, чаклування козаків-характерників,священна сила батьківської ікони, врятова-ної від більшовицьких погромів, — це уІллєнка неспроста, це окремий смислстрічки. А чого варті лелеки, яких Додока су-проводжує крізь вогонь через лінію фронту!

Фільм поки що мали змогу переглянути нетак багато охочих, адже його ще немає увільному прокаті. Проте ті, кому все ж пощас-тило подивитись, не залишилися байдужими,адже знайшли втіху від споглядання неспо-діваних сюжетних поворотів, переповнюю-чись неабиякою гордістю від того, що фільмвинятково вітчизняного походження.

Однак усю глибину стрічки може зрозумітилише глядач, який по-справжньому, як і ре-жисер, відчуває життя українського народу,причетність до його минулого, який живеболями і радощами рідної землі.

…Тепер уже ми можемо говорити провідродження українського кіно.

Зоряна НАГІРНЯК

ДИНАМІЧНІСТЬ, МІСТИЧНІСТЬ, УКРАЇНСЬКА ЛІРИКА…

ДоЕвро-2012 за бюджетнiкошти київська владапiдготувала спецiяль-

ний буклет п’ятьма мовами, якийповинен розказати гостям столицiпро Київ, але змiст цього буклетуобурив києвознавцiв, iсторикiв тафахiвцiв у галузi туризму.

«Вражає, що в згаданому буклетiповнiстю виключено iсторiю Києваяк столицi Давноруської та Козаць-кої держави. Якщо читати буклет,то складається враження, що усенайцiннiше iсторiї Києва трапилосьв часи Росiйської iмперiї чи Ра-дянського Союзу, що не вiдповiдаєдiйсностi», — йдеться у зверненнiголови комiсiї Київради з питанькультури та туризму ОлександраБригинця та вiце-спiкера ВерховноїРади Миколи Томенка до головиКМДА Олександра Попова.

За їхнiми даними, серед об’єктiв,якi радять вiдвiдати туристам, знач-ну частину вiдвiдати просто немож-ливо, наприклад, Марiїнський па-лац та Замок Ричарда, якi багаторокiв закритi для вiдвiдувачiв на ре-ставрацiю, що триватиме ще рока-ми, або Будинок з химерами, що єофiцiйною резиденцiєю Президен-та, i потрапити до нього також прак-тично неможливо.

Автори звернення запитують:«Невже автори офiцiйного буклетуне знали про це?»

Натомiсть автори буклету «забуливключити до перелiку того, що не-обхiдно вiдвiдати гостям столицi:Софiю Київську, Михайлiвський Зо-лотоверхий собор, Кирилiвськуцеркву, Володимирський собор" чи,наприклад, обличчя Києва – вул.Хрещатик та Майдан Незалежности.

«Практично та ж ситуацiя i звiдомими киянами. До їх числа непотрапили: всесвiтньовiдомийпiянiст В.Горовиць, хореографС.Лифарь, скульптор О.Архипенко,художник К.Малевич, спортсмен тарекордсмен за кiлькiсть отриманихолiмпiйських нагород Б.Шахлiн,якi давно стали вiзитiвками багать-ох культур. Навiть Т.Г.Шевченко,який тiсно пов’язаний з Києвом,якому присвяченi кiлька музеїв устолицi, не потрапив до числа вiдо-мих людей», — наголошується узверненнi.

«Дивною виглядає ситуацiя, ко-ли туристам не пропонують вiдвiда-ти жоден музей серед яких є тi, щоволодiють унiкальними зiбрання-ми. Це —Нацiональний художнiймузей України, Музей українськогонародного декоративного мис-тецтва, Музей мистецтв iменi Богда-на та Варвари Ханенкiв i т.д... Щостосується сучасної культури, то ав-тори сором’язливо (не пiдписавшифото) розмiстили лише портрет рад-ника Президентiв В.Ющенка таВ.Януковича, спiвака В.Гришка,забувши, що сьогоднi в Українi тво-рять І.Марчук, офiцiйно визнаний

генiєм, або Н.Матвiєнко, чий голосстав вiзитною карткою держави.Щодо европейської молодi, то вони,напевне, повиннi знати про пере-можницю Евробачення Руслану,вiдомих i знатних, як на Cходi, так iв Европi, «Воплi Вiдоплясова»,«Океан Ельзи», гурт «Гайдамаки»,який став єдиним iноземним колек-тивом, що виступав на вiдкриттi но-

вого стадiону у Варшавi», — вказу-ють фахiвцi.

«Ми не звертаємо уваги на фiнан-сову сторону питання, адже готую-чись до Евро-2012, нашою владоюбуло зроблено чимало бiльш знач-них марних витрат. Розумiємо, щопопуляризацiя Києва, об’єктивнейого висвiтлення в очах Европи —не найважливiша для очiльникiв

Києва справа i грошей на експертiв уцiй галузi навряд видiлили. Тому го-товi вiд iменi Оргкомiтету безкош-товно залучити до створення онов-леної версiї рекламного буклетувiдомих i авторитетних фахiвцiв угалузi києвознавства, iсторiї,архiтектури та культури», — заяви-ли пiдписанти звернення М.Томен-ко та О.Бригинець. Наофiцiйному веб-сайтi

Нацiонального iнститу-ту стратегiчних дослi-

джень при Президентовi України,що є базовою науково-дослiдноюустановою аналiтико-про"нозногосупроводження дiяльности Прези-дента України, подається рекомен-дацiя тлумачити Свiтовий Кон"ресУкраїнцiв (СКУ) не як мiжнароднукоординацiйну надбудову, щопредставляє iнтереси українськоїдiаспори, а “максимум як виразни-ка позицiї тiльки певної частини,або, скорiше, певних кiл ук-раїнської дiаспори”.

У аналiтичнiй записцi пiд назвою“Технологiї забезпечення iнфор-мацiйної конкуреноздатности дер-жави в сучасному свiтi: висновкидля України” йдеться про те, що:“В данiй ситуацiї СКУ слiд тлумачи-ти максимум як виразника позицiїтiльки певної частини, або, скорi-ше, певних кiл української дiаспо-ри. В стратегiчному планi найбiльшефективною є полiтика розширен-ня впливу Української держави нагромади українцiв через усi iснуючiїхнi об’єднання та органiзацiї.Провiдником такої полiтики тра-дицiйно є Українська Всесвiтня Ко-ординацiйна Рада (УВКР)”.

Щодо так званої “даної ситуацiї”подається наступне роз’яснення:

Вiд початку поточного рокуСвiтовий Кон�рес Українцiв (СКУ),що позицiонується як “найвища ко-ординацiйна громадська надбудо-ва усiх органiзованих українцiв, якiопинилися або народилися у дiас-порi", в особi свого Президента Ев-гена Чолiя систематично виступаєз заявами (у тому числi – в рамкахзасiдання комiтету парламентсь-кого спiвробiтництва “ЄС-Ук-раїна”), змiст яких прямо дискре-дитує дiї чинної української влади вочах європейської та свiтовоїспiльноти. Зокрема, були опри-людненi такi заяви:

...Загальнопризнано, що нинiшнiвладнi структури в Українi переслiду-ють полiтичних опонентiв та здiйснюютьна них тиск; ...цi переслiдування про-довжуються... Широко поiнформова-но, що українськi незалежнi засобимасової iнформацiї та унiверситети за-знали переслiдування з боку ук-раїнських владних структур.

...Нищiвний курс владних структурУкраїни щодо україномовної освiти вЛуганськiй та Донецькiй областях;

Свiтовий кон'рес українцiв закли-кає мiжнародне спiвтовариство засу-

дити неприпустимий антидемократич-ний тиск, який здiйснюється на полiтич-них опонентiв в Українi (з офiцiйної за-яви, надiсланої в тому числi: верховно-му комiсару ООН з прав людини На-ванатем Пiллай (Navanethem Pillay),директору Бюро демократичних iнсти-туцiй i прав людини ОБСЄ ДжанезуЛенарчику (Janez Lenarcic), головiпiдкомiтету Європарламенту з питаньправ людини Гейдi Гауталi (Heidi Hauta-la), комiсару Ради Європи з прав лю-дини Томасу Гаммарбер'у (ThomasHammarberg).

Насамперед iдеться про Свiто-вий Кон�рес Українцiв (СКУ), щопротягом поточного року виступивз низкою офiцiйних заяв та звер-нень до високопосадовцiв ООН,ЄС та ОБСЄ. Їх змiст вочевидь ви-ходив за межi конструктивної кри-тики по вiдношенню до дiй чинноїукраїнської влади, прямо дискре-дитуючи її в очах європейської тасвiтової спiльноти.

З повним змiстом аналiтичноїзаписки можна ознайомитись заадресою: http://www.niss.gov.ua/articles/466/ .

“Свiтовий Кон"рес Українцiв за-кликає владнi структури Україниприслухатись до його звернень, якiспiвзвучнi з позицiєю мiжнародно-го спiвтовариства. Замiсть намага-тись принизити авторитет Свiтово-го Кон"ресу Українцiв, який уже 45рокiв представляє iнтереси бага-томiльйонної української дiаспори,владнi структури України повиннiзмiнити їхнiй теперiшнiй курс i ак-тивно працювати, щоб Україна ста-вала дiйсно демократичною євро-пейською державою”, - заявив пре-зидент Свiтового Кон"ресу Ук-раїнцiв Евген Чолiй.

Свiтовий Кон"рес Українцiв ємiжнародною координацiйною над-будовою українських громад у дiас-порi, що представляє iнтереси по-над двадцяти (20) мiльйонiв ук-раїнцiв. Свiтовий Кон"рес Українцiвоб’єднує в своєму складi українськiорганiзацiї iз тридцяти двох (32)країн та пiдтримує зв’язки з ук-раїнцями ще тринадцяти (13) країн.Заснований у 1967 р. як неприбут-кова органiзацiя, у 2003 р. СвiтовийКон"рес Українцiв був визнаний не-урядовою органiзацiєю у Еко-номiчнiй та Соцiальнiй Радi Ор-ганiзацiї Об’єднаних Нацiй зiспецiальним консультативним ста-тусом.

9 лютого 2012 р.

Свiтовий Кон�рес Українцiв

Нацiональний iнститут стратегiчнихдослiджень намагається принизити СКУ

Свiтовий Кон"рес Українцiввисловлює своє глибокеобурення змiстом Законоп-

роєкту “Про внесення змiн до Зако-ну України “Про дошкiльну освiту”(щодо виховання рiдною мовою),який у сiчнi 2012 р. був представле-ний представниками Партiї регiонiв.

Ключовими пунктами цього за-конопроєкту, який майже повнiстюповторює попередньо вiдхиленийВерховною Радою України проєктмiнiстра освiти Дмитра Табачника,є наступне:

Для задоволення нацiональних,культурно-освiтнiх i мовних потребгромадян створюються дошкiльнiнавчальнi заклади, в яких вихован-ня дiтей здiйснюється регiональ-ними мовами або мовами меншин.Право вибору мови виховання на-дається батькам.

У дошкiльних навчальних закла-дах можуть створюватись окремiгрупи, в яких виховання здiйсню-ється регiональними мовами абомовами меншин.

Свiтовий Кон"рес Українцiв на-голошує на надзвичайнiй шкiдли-востi запропонованих змiн, якi засвоєю суттю є ще однiєю спробоюпровладних сил узаконити право навикористання росiйської мовинарiвнi з державною мовою, всупе-реч ст. 10 Конституцiї України проте, що “Державною мовою в Українiє українська мова”.

Питання про наступ на ук-раїнську мову як єдину державну вУкраїнi стало темою для обгово-рення на рiвнi високих мiжнароднихорганiзацiй. Зокрема у груднi 2010р. Верховний комiсар у справiнацiональних меншин ОБСЕ КнутВоллебек направив Головi Верхов-ної Ради оцiнку одного з попе-реднiх законопроєктiв Партiїрегiонiв на тему мови (Законоп-роєкту “Про мови в Українi”), в якiйсеред iншого висловив наступнi за-стереження:

10. [...] важливо звернути увагуна те, що всяке послаблення дер-жавної чи офiцiйної мови (мов) су-перечить духу Європейської хартiї

регiональних мов або мов меншин.Охорона i просування регiональнихмов та мов меншин не повиннiвiдбуватися за рахунок державноїчи офiцiйної мови (мов). Про це та-кож говориться в ст. 5(2) i 14(3)Рамкової конвенцiї про захистнацiональних меншин вiдносно за-гальної полiтики iнтеграцiї i освiти.

13. Державна мова може бутиефективним засобом для забезпе-чення єдностi. Тому пiдтримка дер-жавної мови вiдповiдає ле�iтимно-му державному iнтересу. Крiм того,знання державної мови є завждикорисним для осiб, якi належать донацiональних меншин. Володiннядержавною мовою пiдвищує мож-ливостi для ефективної участи вжиттi суспiльства на всiх рiвнях. Цевимагає, щоб особи, якi належатьдо нацiональних меншин, мали iвикористовували можливiсть вив-чати державну мову. Всi членисуспiльства, включаючи осiб, якiналежать до нацiональних меншин,мають передбачати потребуспiлкування державною мовою врiзних комунiкативних ситуацiях усферi державного життя, згiдно ззаконодавством. Іншими словами,немає жодної пiдстави для осiб, якiналежать до нацiональних меншин,не передбачати потребу викорис-тання державної мови. Як явносказано в Европейськiй хартiїрегiональних мов або мов меншин,“охорона i розвиток регiональнихмов або мов меншин не повиннiзашкоджувати офiцiйним мовам iнеобхiдностi вивчати їх”.

“Свiтовий Кон"рес Українцiв за-кликає Верховну Раду Українивiдхилити розгляд антиукраїнсько-го за своїм характером Законоп-роєкту про “Про внесення змiн доЗакону України “Про дошкiльнуосвiту” (щодо виховання рiдноюмовою), який став би серйозноюперешкодою в розвитку українськоїяк державної мови”, – заявив пре-зидент Свiтового Кон"ресу Ук-раїнцiв Евген Чолiй.

6 лютого 2012 р.

Свiтовий Кон�рес Українцiв

СКУ закликає Верховну Раду вiдхилити розгляд антиконституцiйного законопроєкту

Стор. 3Ч. 6 (1447) • 12 лютого 2012 р.

Цього року виповнюється170 рокiв вiд дня народ-ження батька ук-раїнської нацiональної

музики Миколи Лисенка. Цьомуювiлею, який вiдзначатимуть упро-довж цiлого року в рiзних країнахсвiту, був присвячений концертпроф. Олександра Козаренка, якийвiдбувся 25 сiчня в актовому залiУкраїнського Вiльного Унiверсите-ту в Мюнхенi.

Вечiр вiдкрила Ректор Унiверси-тету проф. д-р Ярослава Мельник. Усвоєму словi проф. Мельник вiдзна-чила характер вечора, який вiдкриввiдзначення року Лисенка у Нiмеч-чинi, а може й у цiлому свiтi. Цейфакт пiдкреслений самою осо-бистiстю маестро Козаренка, вико-навця свiтового рiвня, композитора,лавреата Всеукраїнського конкурсу

пiанiстiв iм. Ми-коли Лисенка, вiдо-

мого педагога, що вже довгий часналежить також до ПрофесорськоїколеGiї УВУ i є душею вiдзначеньювiлею Лисенка у ЛяйпцiGу - вмiстi, в якому славний українськийкомпозитор вивчав музичне мис-тецтво.

Проф. Козаренко подав в особли-во цiкавiй формi деякi аспекти зжиття i творчости Лисенка. Кон-церт, пiд час якого прозвучали тво-ри, якi публiка Мюнхена не частоможе почути у живому виконаннi,складався з п'яти точок: Сонати a-

moll, тв. 16; П'яти п'єс з ляйп-цiGського автографа 1878–79 рр.;Першого концертного полонезу As-Dur, тв. 5; Мрiї «На солодкiм меду»,тв. 12 та Другої рапсодiї на ук-раїнськi народнi теми «Думка.Шумка», тв. 18.

На додаток проф. Козаренко ви-конав твiр Брамса, одного з найу-любленiших композиторiв МиколиЛисенка, та два твори самого Лисен-ка.

Численнi учасники концерту,професори та студенти Унiверсите-ту, а також члени української гро-мади та нiмецькi слухачi, довго вели

розмови з виконавцем-вiртуозом, асам вечiр пiдкреслив у черговий разважливу роль Українського Вiльно-го Унiверситету як активного цент-ру української культури i науки всерцi Європейського Союзу.

Слiд iз вдячнiстю згадати, що цяперша публiчна iмпреза Унiверсите-ту в новому, 2012 роцi проходила,як усi заходи Унiверситету, безкош-товно, оскiльки її спонсором висту-пила Фундацiя УкраїнськогоВiльного Унiверситету в США. А по-жертви українського громадянстванадають Фундацiї можливiсть ак-тивно сприяти розбудовi ака-демiчно-педагогiчної дiяльностиУнiверситету та пiдтримувати йогопрацю в якостi представника ук-раїнської культури в Європi.

Пресове Бюро УВУ

На додаток, на його попереднєкрiсло — керiвника концерну «Ук-роборонпром» — призначили люди-ну, з вини якого Україна опиниласявосени 2011 року втягнута в скандалз Азербайджаном, через що, на дум-ку декотрих експертiв, зiрвалисяугоди про постачання азербайд-жанського газу в Україну.

Д.Саламатiн – третiй (пiсля Ва-лерiя Шмарова та Юрiя Єханурова)мiнiстр оборони без вiйськовоїосвiти або досвiду роботи в спец-службах. Вищезгаданi мiнiстри нераз пiддавалися критицi за своюдiяльнiсть — причиною промахiвназивали в тому числi вiдсутнiстьвiйськового досвiду. Зараз же передвiйськовим вiдомством дуже гостростоїть питання реформування. І не-професiонал його провести аж нiякне зможе, хiба буде здатний остаточ-но знищити Збройнi сили...

То ж навiщо Януковичу було при-значати на цей пост настiльки одiоз-ну фiGуру?

Призначення нового мiнiстра оборо-

ни прокоментувала низка полiтикiв."Мене не здивувало i не дивує те,

що пана Саламатiна призначили напосаду мiнiстра оборони. Єдине, чо-го не знаю, яке вiн має вiдношеннядо армiї, – вказав "бютiвець" АндрiйШкiль. – Це продовження лiнiїнинiшньої влади – призначати своїх– незалежно вiд того, якими вониє... Я вважаю, що це прискорить за-вершення володарювання нинiш-нього керiвництва України”.

"Як можна з такою бiографiєюпризначати на такi високi державнiпосади?! А потiм ще дивуватися, щопадає рейтинG правлячої партiї?", –сказав "нунсiвець" Геннадiй Мос-каль, охарактеризувавши при цьо-му Саламатiна як "хама" i "невихо-вану" особу.

Екс-мiнiстр оборони АнатолiйГриценко: "Саламатiн не проявивсебе як людина, яка розумiється навiйськовiй полiтицi, вiйськовiйстратегiї, i я не впевнений, що вiнвзагалi усвiдомлює ту сферу, за яку

йому тепер доведеться вiдповiдати.Ця людина жодного разу не вислов-лювався i, очевидно, не має власногорозумiння напрямiв реформування iрозвитку Збройних сил, пiдвищен-ня їхньої боєздатности, що створитьсерйознi проблеми в практичнiйдiяльностi". Втiм, за словами А.Гри-ценка, "бойове минуле" у новоприз-наченого мiнiстра таки є — малисьна увазi його дикi бiйки у ВерховнiйРадi. Як i Шкiль, Гриценко вказав,що головне, чим керувався Януко-вич при призначеннi Саламатiна –це його особиста вiдданiсть, го-товнiсть виконати будь-який наказ."Це призначення не демонструє го-товнiсть Вiктора Януковича ре-алiзовувати кадрову полiтику, яка бсправдi була спрямована на просу-вання i захист iнтересiв держави, –зазначив Гриценко. – Янукович та-ким призначенням, очевидно, недасть поштовх до серйозної систем-ної оборонної реформи, проте будеспокiйним, що армiя знаходиться

пiд надiйним контролем...".Таким чином, стаGнацiя, в якiй

знаходяться Збройнi сили України,продовжиться ще не один рiк. Протеспостерiгатимемо “всеперемагаючустабiльнiсть” армiї при мiзерномуфiнансуваннi. При цьому навряд чинового мiнiстра серйозно сприймуть iсамi вiйськовi. Армiя втомилася вiднепрофесiоналiв. Тим бiльше, що цялюдина приходить напередоднiобiцяного великого скороченняЗбройних Сил. За якими критерiямивiн буде визначати необхiднiсть ско-ротити ту чи iншу частину армiї? Чибудуть це критерiї, якi виходять з не-обхiдностi забезпечити безпеку дер-жави, чи це буде питання виключно"економiчної доцiльности" в“реGiональному” розумiннi?

Українська армiя могла б статисерйозною противагою МВС, яке на-бирає все бiльш страшних рис, або,як це було в Грузiї, могла б служитиGарантiєю того, що реформи вiдбу-дуться в усiх силових вiдомствах.Але цього не станеться. При цьомупрезидентовi...

Борис РУДЬПереклад Н.Т.

Шило на мило...Продовження зi стор. 1111

УВУ вшанував Миколу Лисенка

Фахiвцi обуренi пiдготовленим до Евро-2012 буклетом про Київ

Стор. 4 Ч. 6 (1447) • 12 лютого 2012 р.

У Москвi протестували протиПутiна пiд бандерiвським стягом

У Москвi на демонстрацiї "Росiя без Путiна" розвiвався червоно-чорний прапор ОУН. Це можна було побачити в репортажi з росiйської столицi

пiд час телепаредачi на телемережi CTV (Канада).

Усереду, 1л ю т о г о2012 р.,

у примiщеннi «Карди-нал-Вендель-Гаус» у Мюнхенiвiдбувся академiчний акт з нагоди91-рiччя Українського ВiльногоУнiверситету, який був заснованийу Вiднi 17 сiчня 1921 року.

У вiдзначеннi взяли участь багатогостей, у тому числi Єр" Роде – вiце-президент Баварського Парламен-ту, Дiтмар Вiльовайт – президентБаварської Академiї Наук, карди-нал Фрiдрiх Веттер – почесний док-тор Унiверситету та мюнхенськийархиєпископ-емерит, 19 членiв Ба-варського парламенту, представни-ки дипломатичного i консульськогокорпусiв, акредитованих у Нiмеч-чинi та Австрiї, представники i про-фесори нiмецьких й австрiйськихунiверситетiв, серед яких були пред-ставленi Унiверситети Мюнхену,Вiдня, Зальцбур"у, Ульму, Айх-штетту, Ре"енсбур"у, Мар"бур"у,Майнцу та iнших. На особливу згад-ку заслуговують також представни-ки нiмецьких суспiльних та еко-

номiчних кiл, українських громад-ських установ i бiльше сотнi профе-сорiв, студентiв i випускникiв УВУ.

Академiчний вечiр вiдкрила рек-тор УВУ, проф. д-р Ярослава Мель-ник, яка у своєму словi накреслиланапрямнi заснування Унiверситету,а саме критичний метод i ака-демiчну свободу, та представила ко-роткими штрихами свiй план працiна наступну каденцiю, котра поча-лася 1 сiчня. Слiд згадати, що проф.Мельник стала першою жiнкою,яку було обрано Ректором УВУ.Згiдно з дорученням Ректора гостейпривiтав проф. д-р Микола Шафо-вал, вiн же канцлер i директорДослiдного iнституту нiмецько-ук-раїнських вiдносин. Вiд Профе-сорської коле"iї привiтання виголо-сив проф. д-р Іван Мигул, який очо-лював Унiверситет до 31 грудня2011 р.

Вiдзначення мало двi центральнiточки, а саме: присвоєння почесногодокторату фiлософiї письменницi таперекладачцi з української мови напортугальську проф. д-ровi Вiрi Се-лянськiй-Вовк i письменниковi та

перекладачевi Юрiю Андруховичу.Похвалу проф. В. Селянськiй-Вовквiд Професорської коле"iї Україн-ського Вiльного Унiверситету виго-лосила Ректор УВУ проф. Я. Мель-ник. Проф. д-р Уна Патцке вiдчита-ла слово-подяку проф. В. Селянсь-кої-Вовк, в якому мiстилася окремазгадка про Григорiя Кочура, пере-кладача та вчителя проф. В. Се-лянської-Вовк.

Похвалу Юрiю Андруховичу ви-голосив викладач порiвняльноголiтературознавства УнiверситетуУльм i Українського Вiльного Унi-верситету д-р Роман Яремко. Прий-нявши диплом почесного доктора зрук проф. Мельник, Юрiй Андрухо-вич виголосив святкову доповiдь “Ук-раїнське бути-чи-не-бути: 20 рокiв намежi”. Доповiдi передували словавизнання ролi УВУ в минулому i су-часному, який працює поза межамиУкраїни, але є українським унiверси-тетом, що вiддано служить Українi.Виступи проф. Вiри Селянської-Вовкi д-ра Юрiя Андруховича можна про-читати на сайтi Унiверситету за ад-ресою www.ufu-muenchen.de.

Мистецьке обрамлення вечоравiдбулося у виконаннi пiанiста-вiртуоза проф. Олександра Козарен-ка, який виконав твори Й. Брамса,М. Лисенка та А. Кос-Анатольсько-го, а також за участi ансамблю сурмВищої музичної школи мiста Мюн-хен, який виконував бароковi i ро-мантичнi твори.

Урочисту частину вечора завер-шено спiльним виконанням “Bауде-амус i"iтур” i продовжено прийнят-тям, на яке запрошено вiд iменi То-вариства Приятелiв УВУ та Фун-дацiї Українського Вiльного Унiвер-ситету в США, котра вiдiграє важ-ливу роль у збереженнi та розбудовiУнiверситету, про що неодноразовозгадувалося у ходi вечора. Розмовигостей пiдтвердили загальне вра-ження вiд того, що УкраїнськийВiльний Унiверситет святкує своїроковини у дусi омолодження тарозбудови свого мiсця серед ака-демiчних i навчальних закладiвЄвропейського Союзу, а такожскрiплення власних сил.

Пресове Бюро УВУ

З даху посольства РФ в Лiбiїздерли росiйський прапор

6лютого перед посольством Росiї в столицiЛiбiї, Трiполi, вiдбулася акцiя пiд анти-росiйськими гаслами. Її учасники - пере-

важно сирiйцi - висловили обурення позицiєюРФ i Китаю, якi зiрвали голосування за резо-люцiю щодо Сирiї в Радi Безпеки ООН. Протестперерiс у напад: учасники акцiї видерлися на дахпосольства, пошкодили камери спостереження,зiрвали росiйський прапор.

Фани «Баварiї» не бажають грошей вiд �азпрому

Уболiвальники нiмецького футбольногоклубу "Баварiя" вивiсили банер, який за-кликає керiвництво команди вiдмовитися

вiд спiвпрацi з "Bазпромом". Це сталося на матчi19-го туру Бундеслi"и, в якому "Баварiя"зустрiлася з "Вольфсбур"ом".

Приводом для проведення такої акцiї послу-жила iнформацiя про те, що росiйська компанiяможе стати офiцiйним спонсором баварськогоклубу.

Так це чи нi, встановити не вдається, оскiлькисторони дотримуються рiзних версiй. У "Bаз-промi" iнформацiю спростовують, проте прези-дент "Баварiї" Улi Генесс заявив, що переговорисправдi ведуться.

«З Алексєєм Мiллєром у нас вiдбулася дужеприємна розмова за ланчем у чудовiй атмосферiресторану, — передає слова У.Генесса Sport Bild.— Вiдразу хочу пiдкреслити: ми не хочемозамiнити "Шальке", у якого "Bазпром" є голо-вним спонсором. Це навiть не обговорюється.Але, думаю, в якiйсь формi спiвпраця можлива».

Гголовним спонсором мюнхенцiв на сьогоднi єDeutsche Telekom. Ранiше надходила iнфор-мацiя, що вже в 2012 роцi "Bазпром" стане спон-сором домашнього стадiону "Баварiї" "Альянц-Арена", а з 2013 року ло"отип компанiї розмiщу-ватиметься на футболках гравцiв. Першi перего-

вори про спiвпрацю пройшли ще в травнi 2008 ро-ку, коли "Зенiт" сенсацiйно пройшов "Баварiю" впiвфiналi Кубка УЄФА.

"Bазпром" з 2007 року вже є титульним спон-сором "Шальке". Навеснi 2011 року сторони про-довжили спонсорську угоду. Новий контракт роз-рахований до 17 червня 2017 року, пiд час якогощороку "ельзенкiргенцi одержуватимуть вiд"Bазпрому" по 15 мiльйонiв евро.

В Росiї вже зiбрались поховати Путiна?

Ведуча новин телерадiокомпанiї «Красно-ярськ» у прямому етерi вимовила речення:“Чи потрiбно проводити референдум з при-

воду поховання Владiмiра Путiна”. Щоправда,йшлося, начебто, про поховання Владiмiра Улья-нова (Лєнiна). Дана обмовка викликала бурхливуреакцiю в росiйському iнтернет-середовищi.

Вiдео на YouTube (http://www. youtube.com/watch?v=nnKcPOuGEpM) тiльки за першу добупроглянули понад 160 тисяч осiб. Багато людейрозмiстили посилання на iнших iнтернет-май-данчиках i вiдзначили вiдео як вподобане (like).

За мотивами iнциденту в Інтернетi навiтьз'явився фотомонтаж, на якому мавзолей Лєнiнаприкрашає не напис «Ленин», а «Путин – жив».

Напроти Кремля повiсили банер «Путин, уходи»

Наодному з будинкiв (Москва,Софiйська набережна, 34, буд. 1) по-верх рекламного щита поряд з мос-

ковським Кремлем невiдомi вивiсили банер пло-щею 140 квадратних метрiв з написом "Путин,уходи". Це найбiльше полотно в "протестнiйiсторiї Росiї". Протестний банер було виконано зтканини жовтого кольору. На ньому було зобра-жено схематичний портрет глави уряду РФ, пере-креслений хрест-навхрест.

У спiвтовариствi руху "Солiдарнiсть" зазна-чається, що 1 лютого банер у центрi Москвиповiсили активiсти цього руху. Серед учасникiвакцiї був Ілля Яшин, який вiдзначив, що акцiязайняла не бiльш як двадцять хвилин. Банер бувзнятий спiвробiтниками полiцiї бiльше як черезгодину.

У Мюнхенi вiдзначили 91-шi роковини УВУ

�лобальна любов

Комiтет з Нацiональної премiїУкраїни iменi Тараса Шевчен-ка, за пiдсумками таємного

голосування, яке вiдбулося у чет-вер, 9 лютого, визначив лавреатiвШевченкiвської премiї 2012 року.

Так, лавреатами премiї з лiтера-тури стали Петро Мiдянка за збiркупоезiй 2010 року «Луйтра в небо»(представлений на здобуття премiїАсоцiацiєю українських письмен-никiв), i Володимир Руткiвський заiсторичну трилогiю для дiтей «Джу-ри» 2007-1010 рр. («Джури козакаШвайки», «Джури-характерники»,«Джури i пiдводний човен», пред-ставлений вiд Держтелерадiо Ук-раїни).

У номiнацiї «лiтературознавство i

мистецтвознавство» перемогла Те-тяна Кара-Васильєва за книгу«Історiя української вишивки» 2008року.

У «музичному мистецтвi» лавре-атом став Вiктор Степурко за псал-модiю «Монологи вiкiв» для змiша-ного хору i соло iнструментiв (у се-ми частинах на канонiчнi тексти).

Премiя у номiнацiї «образотвор-че мистецтво» була «виписана»найдорожчому художнику України— Анатолiю Криволапу за цикл з 50робiт «Український мотив».

Премiї у номiнацiї «концертно-виконавське мистецтво» i «народнеi декоративно-прикладне мис-тецтво» цього року вирiшили невручати. ZN.UA

Стали вiдомi лавреати Шевченкiвської премiї 2012 року