Недiля, 16 червня, 2013 р. ● Sunday, June 16, 2013

Уп’ятницю, 14 червня, з’їзд«Фронту Змiн» одностайноухвалив рiшення про об’єд-

нання з ВО «Батькiвщина» шляхомлiквiдацiї та вступу членiв «ФронтуЗмiн» до ВО «Батькiвщина».

Окрiм того, згiдно з рiшеннямз’їзду, з метою об’єднання «Фрон-ту Змiн» та ВО «Батькiвщина» де-путати мiсцевих рад усiх рiвнiв вiд«Фронту Змiн» вступають до лав«Батькiвщини», одночасно припи-нивши iснування фракцiй «ФронтЗмiн».

Голова фракцiї «Батькiвщина»Арсенiй Яценюк наголосив, на-ступний етап пiсля з’їзду – робота

з обласними органiзацiями.Пiзнiше цього ж дня вже з’їзд

iншої партiї — “Батькiвщина” —обрав Юлiю Тимошенко головоюпартiї, А.Яценюка — головоюполiтради партiї, в ОлександраТурчинова — першим заступни-ком голови полiтради i керiвникомцентрального штабу. Крiм того,голову партiї «Реформи i порядок»Сергiя Соболєва буде обрано за-ступником голови «Батькiвщини».

Турчинов повiдомив, що, крiм«Фронту Змiн» та ПРП, також будеоб’єднання iз багатьма представ-никами Народного Руху та “iнши-ми незалежними полiтиками, якi

мають смiливiсть сьогоднi разомстояти i опонувати нинiшньому ре-жиму i не боятися тих репресiй,якi, безумовно, ми очiкуємо”.

На запитання журналiстiв, якимчином об’єднуватимуться обласнiосередки партiй, О.Турчинов ска-зав: “Ми повнiстю пiдтримуємодемократичнi iнiцiативи наших ни-зових партiйних органiзацiй, i єди-ний критерiй у нас — це про-фесiйнiсть та вiдповiдальнiсть,який ми будемо використовуватипри формуваннi кадрового складунашої спiльної полiтичної сили,тобто не квотний принцип, а самепрофесiйний принцип”.

No. 23 (1513) ● Vol. XXXII

UKRAINIAN WEEKLY

стор. 14

З нагоди 130-рiччяДмитра Донцова видано збiрку йогопраць

стор. 2

Табачник намагається заставити школярiвобов’язково вивчатиросiйську мову

стор. 3, 15

Свято Героїв – це свято, яке кличедо дiї

стор. 9

8 червня у Школi українознавства при осередку СУМНью Йорк пролунавОстаннiй дзвоник

стор. 11, 15

Розповiдає учасникнайбiльшого i найтривалiшого повстання полiтичних в'язнiв СССР — Володимир Аронець

Одягненi у сумiвськi одност-рої юнаки та юначки, якiзiбралися на першу збiрку в

суботу, заряджали бадьорiстю таоптимiзмом — на вiдмiну вiд до-рослих, якi ховалися вiд сирости ймряки у пуховi безрукавки, дощо-вики та утепленi куртки. З цьогоприводу, пригадались жарти пронепоступливiсть цьогорiчної зимив Українi, яка в кiнцi березня на-мела аномальну кiлькiсть снiгу;тодi iронiчнi оптимiсти говорили:"Перезимували зиму — перези-муємо i весну". Не вiрилося, що вкiнцi травня про подiбне доведеть-ся думати i нам в Америцi. Пiслякiлькаденних дощiв бiговi дорiж-ки навколо стадiону були повнiстюрозмитi (через що скасовано зма-

гання з бiгу). Вночi температуравпала до позначки 40F, а вiд сирос-ти й холоду вiдчуття було — "по-швидше б десь сховатися у тепломумiсцi". Ідеї про таборування таночiвлю в наметах в таку погодубагатьом здавалися поза межамиздорового глузду. Втiм, батьки (пе-реважно молодшого юнацтва)вiддiлу зi Стемфорду були iнакшоїдумки. Їхнiй великий та дружнiйтабiр викликав вiдчуття поваги нетiльки тому, що вони разом долалиекстремальнi умови, а ще й тому,що саме в цьому виявлявся сенсусiм добре вiдомого сумiвськоговiтання "Гартуйсь!".

Так починався Злет очiкувань,переживань та мрiй про перемогу усвоєрiдному багатоборствi, що

включає конкурси "Знання","Слова", "Роїв", "Мистецтва","Мультимедiї" та "Спорту". Пiдго-товка до Злету є важливою складо-вою виховного процесу сумiвськоїмолодi. На це йдуть мiсяцi роботивиховникiв, упорядникiв i, звичай-но ж, самого юнацтва. Кожен можепоказати на що здiбний, але най-важливiшою умовою є участь у всiхконкурсах кожного юнака та юнач-ки, за що даються пiдсумковi точкидля всiєї команди вiддiлу. Вiдпо-вiдно до цього, нагороджуються якпереможцi в iндивiдуальних зма-ганнях, так i команди, якi набралинайбiльшу кiлькiсть точок.

Яценюка обрано головою полiтради „Батькiвщини“

З’їзд «Фронту Змiн» ухвалив рiшення про об’єднання з ВО «Батькiвщина»

Учасники Злету пiсля Служби Божої. Фото В. Курилика

54-ий Злет Юнацтва СУМ54-ий Злет Юнацтва СУМ55554444----иииийййй ЗЗЗЗллллеееетттт ЮЮЮЮннннааааццццттттвввваааа ССССУУУУММММ

$100

25-26 травня ц. р. на оселi Спiлки Української Молодi (СУМ) в Елленвiлi, штату НьюЙорк, в умовах, наближених до екстремальних, вiдбувся 54-ий Злет юнацтва. Ця довго-очiкувана подiя, незважаючи на песимiстичнi прогнози погоди, зiбрала 471 учасникiв з 16вiддiлiв юнацтва Америки та 2 вiддiлiв юнацтва Канади.

Продовження на стор. 8888----9999

Стор. 2 ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

Документальних доказiвпобиття журналiстiв уКиєвi 18 травня немає.

Про це 13 червня пiд час вiзи-ту в Днiпропетровськ заявилаперший заступник головипарламентського комiтету зпитань свободи слова, народ-ний депутат вiд Партiї регiонiвОлена Бондаренко.

За її словами, звинувачен-ня у справi журналiстiв ОльгиСнiцарчук i Влада Соделя бу-дуть &рунтуватися тiльки наусних свiдченнях свiдкiв.«Сьогоднi ми в рамках тимча-сової слiдчої комiсiї розби-раємося з цiєю ситуацiєю, i унас бiльше питань, нiжвiдповiдей. Одна дiвчина,свiдок iнциденту з жур-налiстами, на своїй сторiнцi уFacebook залишила повiдо-млення, що вона бачила, щожурналiстiв на мiтин&ах нiхтоне бив. Так, їх образили, наля-кали, але не били», – заявилаБондаренко.

«Будь-яких документаль-них доказiв практично немає.Навiть у чоловiка журналiсткиОльги Снiцарчук ВладиславаСоделя, який був у самiй гущiподiй, немає фотографiй, якiпiдтверджують те, про що во-ни говорять», – додала вона.

Цей цинiчний виступ пред-ставника партiї влади, окрiм,очевидної абсурдности, має iпозитивну сторону. Ранiше, вПарiтiї ре&iонiв неодноразовопереконували, що бойовики,якi напали i побили жур-налiстiв у Києвi, були вiд опо-зицiї. Мовляв, у їхнiх рядахвiдбулося певне непоро-зумiння внаслiдок неузгодже-ности дiй. Щоправда, те, як

мiлiцiя бездiяла, дивлячись напобоїще, як довго вiдкривалукримiнальну справу проти на-падника i як швидко йоговiдпустили (на противагу, на-приклад, метальникамснiжкiв), не залишало жоднихсумнiвiв у тому, що на когопрацюють бритоголовi банди-ти в спортивних костюмах. Априведена повище заява панiОлени (прiзвище якої в ко-ментарях на iнтернетi чомусьпочали писати як “Банда-рен-ко”), котра мала б захищатипредставникiв преси уподiбних випадках, є практич-но вiдкритим визнанням, щонападники – це їхнi люди. Асвоїх “спортсменiв” ображатиаж нiяк не можна: вони неодин раз послужили/послу-жать у подiбних каламутнихсправах.

Щодо мотивацiйної части-ни заяви панi Олени, то вонавикликає лишень гiркупосмiшку. Бо чи не саме томупобили Ольгу Снiцарчук i Вла-да Соделя, що вони хотiлисфотографувати цих “брат-кiв”? Крiм того, з її слiв вихо-дить, що свiдчення очевидцiв,на ких буде &рунтуватися об-винувачення - то вже начебтоi не доказ в судi. А можливопанi Олена Бондаренко про-сто вирiшила натякнути:розiбралися з вiдео-, та фото-доказами, розберемося i зсвiдками? Що то для нас за-лякати i примустити їх за-мовкнути? Тим бiльше, щоповiдомлення “якоїсь дiвчинина Facebook”, яке, мiж iншим,невдовзi було зняте, вартiс-нiше будь-яких iнших уснихсвiдчень очевидцiв? С.В.

У Партiї регiонiв кажуть, що Снiцарчук i Содель не мають доказiв побиття

АКТУАЛЬНО

is published weekly,except 2nd week in January, last week in July and last week in December,

by the “Freedom” Ukrainian-American Publishing House

Editorial office:136 Second Avenue, New York, N.Y. 10003Tel.: (212) 505-0767; Fax: (212) 473-0188

E-mail: national.tribune@gmail.com

Periodicals Class Postage paid at New York, N.Y.

Subscription: 1 year - $60.00; 6 months - $35.00Make checks payable for „National Tribune“

Send correspondences and address changes to:NATIONAL TRIBUNE — SHLACH PEREMOHY

P. O. Box 1009, Cooper Station, New York, N.Y. 10276

Реда�ує коле�iя. Статтi, пiдписанi прiзвищем чи псевдонiмом автора,

не завжди вiдповiдають поглядам Редакцiї. Редакцiя застерiгає за собою право скорочувати статтi iвиправляти мову. Написання слiв згiдно з правописним

словником Г.ГолоскевичаРедакцiя не несе вiдповiдальности

за змiст рекламних оголошень.

Головний редактор — Степан Слуцький.У справi оголошень звертатись

до адмiнiстратора Наталки КачуракТел. (212) 505-0767

National Tribune — Shlach Peremohy

(ISSN # 0746-3391)

Київ • Лондон • Мюнхен • Нью-Йорк • Торонто

Тижнева всеукраїнська газета

Засновник ТОВ «Українська Видавнича Спiлка» 01030, м. Київ, а/с 276Свiдоцтво КВ №2157 вiд 16.09.1996. Передплатний iндекс в Українi 30504

Головний редактор: Вiктор Рогtel +38 (044) 279-81-33

rog@yaroslava.kiev.uaІнформ. вiддiл: Ганна Фiлiчева

shliahperemogy@ukr.net;press@yaroslava.kiev.uaВiддiл розповсюдження:

tel/fax +38 (044) 279-41-22Технiчний вiддiл: Оксана Сванiдзе

+38 (044) 279-80-86 oksana@yaroslava.kiev.ua

Редакцiя залишає за собою правоскорочувати та редагувати статтi.

За достовiрнiсть газетних публiкацiйнесе вiдповiдальнiсть автор.

Матерiали поданi в редакцiю, не повертаються i не рецензуються.

Редакцiя не завжди згiдна з думкою автора.

Листування з читачами тiльки на сторiнках часопису.

Знового навчального рокунабуває чинности розпо-рядження Мiнiстерства

освiти й науки про обов'язковевивчення у школах другої iно-земної мови. Цьому нововве-денню на перший погляд, зда-валося би, потрiбно радувати-ся. Бiльше мов дитина засвоїть— багатшим, повноцiннiшимбуде вона у дорослому життi.Як то кажуть, скiльки мов лю-дина знає, стiлькома життямиживе...

Але от бiда — метою ново-введення було зовсiм iнше:цiєю обов’язковою до вивченнядругою iноземною мовою, зазадумом мiнiстра Табачника,мала стати... росiйська. Хочанi дiти, анi батьки цього не ба-жають. Так, Управлiння освiтизiбрало iнформацiю про те, якусаме мову бажають вивчати якдругу iноземну п'ятикласникикожної школи. Згiдно з цимиданими, 52% шкiл обралинiмецьку мову, 23% — росiй-ську, 14% — французьку, 8%— англiйську, 2% — польську,1% — iспанську.

Проте, як розповiдають самiпрацiвники освiти, на рiзнихнарадах їх усiляко спонукуютьобирати як другу iноземну самеросiйську мову. І прикриття

для цього знайшли наступне:бачте, крiм як у спецiялiзова-них школах iз поглибленимвивченням iноземних мов, уiнших, особливо сiльськихшколах, може не вистачитифахiвцiв, якi знають iноземнiмови. Звiсно, крiм росiйської.Тому вихiд (бороть, Боже, незадум) iз ситуацiї один – вивча-ти росiйську, оскiльки викла-дати її може ледь не кожен учи-тель-фiлолог.

Тим часом, для участи у тес-

туваннi зовнiшнього незалеж-ного оцiнювання (ЗНО) з росiй-ської мови, яке вiдбулося 10червня, зареєструвалося жа-люгiдних 6,902 абiтурiєнти з322,500. У Києвi складати ЗНОз росiйської мови виявили ба-жання аж цiлих 252 абiтурi-єнта. Ось це i є справжня вага"росiйськомовного питання".Бо українська молодь обираєукраїнську мову, як би тогоусiлякi табачники не бажали.

С.В.

Цетим бiльше дивно,що саме керiв-ництво держави аж

нiяк не виявляє бажання пра-цювати на лише на патрiо-тизмi. І не спадає на думку чес-но прорахувати вартiсть ново-введень i сказати про цесуспiльству, себто скiльки наних треба грошей та де їх узя-ти… Якщо ж немає «золотогозапасу», то нiчого не вийде, ботакi не забезпеченi ресурсамизмiни є авантюрою. Скiльки їхуже провалилося в Українi, анайцiкавiше, що нiхто не за-своїв цих урокiв i не пояснивїхнiх причин. Суцiльнi невдачi

вiйськової, медичної, податко-вої реформ нiкого з керiв-ництва не засмучують. На-рештi, з ентузiазмом, що заслу-говує на краще застосування,вирiшили перебудувати вищушколу, бо час вiд часу владанарiкає, що чомусь ук-раїнських вишiв стабiльно не-має у списках найкращихунiверситетiв свiту. Звiсно,причини критикiв, як завжди,не цiкавлять. Уже близько 10рокiв особливi надiї поклада-ють на так звану Болонську (за

назвою одного з найстарiшихєвропейських унiверситетiв вiталiйському мiстi Болонья)систему, покликану дещо на-близити рiзнi варiанти вищоїосвiти в європейських країнахдо якихось спiльних стан-дартiв, що надавало б мож-ливiсть викладачам, науков-цям i студентам вiльно мiгру-вати мiж вишами по всiйЄвропi, здобувати знання не

Табачник намагається заставити школярiвобов’язково вивчати росiйську мову

Переважна бiльшiсть українських школярiв здає iспити ЗНО з української, а не росiйької мови.

Як Болонська системастає «Оболонською»…

Усi розмови влади в Українi (i не тiльки нинiшньої)про реформи демонструють цiкаву спiльну рису –глибоке iнстинктивне переконання в тому, що вонинiчого не коштують i можуть проводитися виключнона ентузiазмi пересiчних виконавцiв.

Ігор ЛОСЄВ

Продовження на стор. 7777

Стор. 3ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

18-20 квiтня 2013 ро-ку в Колюмбiйсько-му Унiверситетi, що

в Нью Йорку вiдбулася конфе-ренцiя Асоцiяцiї СтудiйНацiональностей, на якiй, зок-рема, мала презентацiю єврей-ська професорка ВiкторiяКiтерер. У своїй доповiдi проСимона Петлюру вона змалю-вала голову Директорiї у над-звичайно не'ативному свiтлi.Для прикладу наведу лишеньостаннiй абзац її виступу:

”Декотрi сучаснi українськiiсторики стверджують, що ситу-ацiя євреїв в Українi була б знач-но кращою, коли замiсть боль-шевикiв уряд Директорiї зали-шився б при владi. На пiдставiписань Петлюри, ми можемо звпевнiстю встановити, що пiдвiдновленою владою Директорiїнацiональнi меншини Українизазнали би бiльше переслiду-вань, нiж навiть за царського ре-жиму, а єврейськi погроми про-довжувалися б значно довше”.

Панi Кiтерер подала став-лення Симона Петлюри донацiональних меншин в на-ступних сценах: коли Дирек-торiя пiд проводом Петлюриувiйшла в Київ, вiн вiддав на-каз замiнити росiйськомовнiнаписи на україномовнi. Вякостi ар'ументу вона такожподала не'ативне ставленняПетлюри до московитiв, вияв-лене у його працi пiд назвою“Московська воша”. Що сто-сується саме євреїв, то не булозгадано якихось анти-семiтських тверджень читворiв Петлюри. Натомiсть,єврейськiй професорцi цiлкомвистачило того, що Петлюрапов'язував євреїв з большеви-ками, що вiн проявляв невдо-волення тим, що євреї непiдтримали українську рево-люцiю та що Петлюра зробивзамало для того, щоб запобiгтипогромам та покарати причет-них до них.

Я переслав з цього приводупанi Кiтерер листа. Подаю ури-вок з нього в перекладi на ук-раїнську:

„Метою написання цiєї ко-роткої замiтки є не переконативас у зворотньому, оскiльки це,ймовiрно, занадто пiзно длязмiни особистого мислення чиблага українсько-єврейськихвiдносин. Тим не менше, я хотiвби зробити три дуже короткихзауважень.

По-перше, для вашого авто-ритету, як iсторика, було б кра-ще бодай раз визнати, що вашгерой i Петлюрин вбивця,Шварцбард, був найманцем ра-дянської машини вбивства (ра-дянським а'ентом), тобто, це небуло просто помстою праведно-го єврея. На жаль, занадто бага-то з його спiввiтчизникiв дiялианалогiчно. У 1932-33 роках в

Українi євреями були провiднiрадянськi спiвробiтники, якi за-морили голодом близько семимiльйонiв українцiв.

По-друге, ваша нещира стур-бованiсть антиросiйськоюполiтикою Петлюри у боротьбiза українську незалежнiстьпредставляє суть проблеми ук-раїнсько-єврейських вiдмiннос-тей, якi сьогоднi так само непри-миренними, якi i протягом усiєїiсторiї. Багато євреїв незмiнноставали i продовжують ставатина бiк гнобителiв України. Жод-на єврейська полiтична партiя непiдтримала українську неза-лежнiсть у 1918 роцi. Ви самi,вказуєте на слова “москаль” та“жид” як образливi, але слово“хахол” ви сприймаєте чудово.

По-третє, незважаючи на всiвашi зусилля, ви не наводитежодних доказiв прямої або не-прямої участи самого С. Петлю-ри в погромах. Бiльше того, Пет-люрою вiддавалися накази про-ти погромiв, якi ви, зрештою, не-охоче визнаєте, але вiдносите їхдо намагань Петлюри отриматипiдтримки Заходу, тим самимприписуючи йому менш почес-ний мотив. Але знову – без жод-них доказiв. Я вважаю це нетiльки непорядним, але кричущесуб'єктивним. Я сподiваюся, щоколи-небудь вашi поглядиузгiдняться з правдою. Хай допо-може вам Бог“.

Але то зовсiм не конче бутина Колюмбiйському унiверси-тетi, щоби почути антиук-раїнськi виступи та поливаннянаших героїв нечистотами. Не-щодавно в Українському Като-лицькому Унiверситетi, що уЛьвовi, вiце-ректор МирославМаринович влаштував форумдля виступу “незалежного на-уковця” без диплому(хоча бима'iстра!) – Марка Царинни-ка, який спромiгся на тому жфорумi очорнити Слугу Божо-го Митрополита Андрея Шеп-тицького. Ось цитата вiд Ца-ринника:

„Джордж Орвел зауважує,що святих завжди треба вважативинними поки не доведено, щовони не виннi. Але мiрила, якiтреба до них прикладати незавжди однаковi. У випадку<андi хочеться спитати: до якоїмiри вiн керувався пихою,свiдомiстю, що вiн скромний, го-лий старець, який сидячи на мо-тивному килимку, похитуєiмперiї духовною силою? Доякої мiри вiн скомпрометувавсвої принципи тим, що зайнявсяполiтикою, яка по своїй природiневiддiльна вiд примусу i обма-ну?", – писав Орвел про <андi.

Чи питання Орвела стосують-ся i митрополита Андрея Шеп-тицького? Хоча в останнi рокивiн був прикутий до iнвалiдноговiзочка, вiн бачив себе як духов-ний i свiтський провiдник свого

народу. Вiн був етнархом –безспiрним головою всiх галиць-ких українцiв. Інколи вiн уявлявсебе поводирем усiх українцiв,а то й усiх схiдних християн. Вiнцитував заповiдь "не убий" i за-стерiгав проти полiтичної таетнiчної ненависти. Вiн засуджу-вав українцiв, якi вбивали своїхневинних українських братiв iвиступав проти жорстокости, якуполяки i українцi проявляли су-проти один одного. Але вiн незастерiгав проти вбивства по-лякiв. Вiн давав iнструкцiї своїммонахам давати притулок євре-ям i сам переховував євреїв,але, може тому, що вiн вважав,що євреї самi накликали на своїголови тим, що зреклися Христа,а потiм спiвпрацювали з ворога-ми його народу. Вiн нiколи не за-судив винищення євреїв. Як ет-нарх, Шептицький вступив дополiтики – намагався втриматидобрi стосунки з кожною вла-дою i закликав вiрних бути ло-яльними до влади. Але коли у Га-личинi у липнi 1941 року люту-вали погроми, вiн мовчав. Коливранцi 1 липня до нього прий-шов рабин iз проханням втрути-тися, вiн запропонував йомупритулок, розiслав священикiв iмонахiв, щоб утихомирили на-товп i видав пастирського листа,який мiг бути спробою припини-ти насильство. Але вiн сказаврабиновi, що вiн безсилий i у

своєму листi вiн не згадав ан-тиєврейського насильства. І врозмовi з французом Шептиць-кий сказав, що вбивство євреївнеприпустиме, але вiн жодногоразу не сказав цього публiчно”.

13 травня 2013 року елек-тронною поштою я звернувувагу заступника РектораУКУ Мирослава Мариновича,який служив модератом цьоговиступу, на ненауковiсть вис-тупу канадця Марка Царинни-ка в УКУ. Маринович вiдповiв,що виступ Царинника вiдбув-ся через його недогляд. З хрис-тиянської сторони, менi шкодаМариновича, але ще бiльшешкода iнституцiї УКУ та вели-кого сина нашого народу-герояМитрополита Андрея.

Інколи у складних момен-тах, коли здавалося б досвiд тапрактичнiсть перемагають тазмiнюють призму, через якулюдина, що в студентськi рокинаївно вiрила у правду тапринципи, я особисто звертаю-ся до молодшого поколiння, докотрого колись належав i я, iкожен з нас. Можна було б нечiпати цього з надiєю, що i цемине. Казали, не буде неза-лежної України, але є. Мабуть,i цьому фальшуванню та зну-щанню прийде кiнець. Алевнутрiшньо щось пiдказує, щоза правду треба боротися.Якось згадав слова українсько-го рок– гурту "Тартак":

„Як уже набридло чути зновуi знову /Порожнi балачки, па-фоснi розмови!/ "Мова калино-ва"... "Пiсня солов'їна"... /Щетрохи побалакаємо – зникне Ук-раїна!/ Згубили культуру, забу-ли iсторiю, /Почуваємося зай-дами на своїй територiї. /Вiри-мо чужим, своїм не довiряємо,/Розводимо руками – маємо,що маємо! /Сьогоднi братаємо-ся, щоб завтра продати. /Кумiде на кума, брат iде на брата./Нацiональна iдея як засiб спе-куляцiї. /Здобули державу,втратили нацiю... /Коли ж у на-роду бiльше немає вiдваги, /Не-має власної гордостi, немає са-моповаги, /Коли кожен за себеу своїй хатi скраю – /У такогонароду i героїв немає! /Я не хо-чу бути героєм України – /Нецiнує героїв моя країна!... /По-дивiться на нього – вiн сьогоднi вударi! /Правда, без вишиванкита без шароварiв... /Вiн – одинсеред тих, хто готовий до бою,/Серед тих, хто готовий статигероєм. /Вiн пройшов крiзь во-гонь, переплив через воду – /Все заради вiтчизни, заради на-роду. /Із мiльйонами iнших вiнпiшов воювати – /Усi полягли, авiн лишився стояти. /Та одразу жпоглине пафосна лава, /По-навiсять медалi, кричатимуть:"Слава!"/...Вiн житиме довго, вiнжитиме дорого, /Але стане на-шим внутрiшнiм ворогом. /А деж тi, яких було закатовано,/Спалено, порубано, побито,репресовано? /Де тi, що життявiддали за своє – /Де вони є?Де вони є?! /Я не хочу бути ге-роєм України –/ Не цiнує героївмоя країна!... /А насправдi такпросто змiнити життя! /Простовийти на вулицю, просто при-брати смiття, /Полюбити своюземлю, свою рiдну природу,/Вiдчути себе часткою єдиногонароду. /Бо ми не безрiднi, боми – українцi! /Тож досить плю-вати в дiдiвськi криницi, /Доситьбоятися вiрити в краще, /А своєна чуже не мiняти нiзащо!/Спiльнота розумних, мiцних,незалежних, /Без "правобереж-них", без "лiвобережних", /Доб-рих, привiтних i незрадливих, /Вусьому єдиних, в усьому щасли-вих. /Лиш уявiть, якою станекраїна, /В якiй кожна людинаживе як людина, /В якiй все, щохороше, – значить i наше!.../Але поки, на жаль, все зовсiмiнакше... /Я не хочу бути героємУкраїни – /Не цiнує героїв моякраїна!...“

Чому ж тодi кожного рокуми, українцi, вшановуємо на-ших героїв на окремому святi?До речi, Другий Великiй ЗбiрОрганiзацiї УкраїнськихНацiоналiстiв у 1941 роцi, мiжокремими точками, постано-вив: ”Обов'язуючi органiзацiй-нi свята є: Свято Соборности 22сiчня, Свято Героїв Революцiїдня 23 травня i день боротьби31 серпня. Всi iншi рiчницiподiй, обходженi членами Ор-ганiзацiї, є пам'ятковими дня-ми...”

Продовження на стор. 11115555

ПОЗИЦІЯ

АскольдЛОЗИНСЬКИЙ

Стела Героям України на Оселi СУМ в Кергонксонi, Н.Й.Фото: С. Слуцький

СВЯТО ГЕРОЇВ

Стор. 4 ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

14 червня — В Іранi вiдбулисяпрезидентськi вибори, в яких взялиучасть 72,7% (36,704 млн.) iранцiв,якi мають право голосу.

13 червня — В Чехiї проведеномаштабну операцiю по затриманнювисокопоставлених чиновникiв.Зокрема затримано найближчупомiчницю прем'єр-мiнiстра ПетраНечаса i кiлькох iнших. Рейди полiцiїпов'язують з розслiдуванням ко-рупцiйних зв'язкiв мiж бiзнесменамиi чиновниками.

— Прем'єр-мiнiстр ТуречиниРеджеп Тайiп Ердоган звернувся допротестувальникiв з ультиматумомзвiльнити парк /езi в Стамбулi iрозташовану поруч з ним площуТаксим. Демонстранти вiдмовилисякоритися ультиматуму.

12 червня — США продовжилище на рiк санкцiї проти керiвникiвБiлорусi, запроваджених у 2006 р.

— Генеральна Асамблея ООНприйняла винесений на голосуванняГрузiєю проект резолюцiї щодоАбхазiї та Пiвденної Осетiї, присвя-ченої проблемi бiженцiв i перемi-щених осiб iз цих регiонiв. Зарезолюцiю, в якiй Абхазiя i ПiвденнаОсетiя названi частиною Грузiї,проголосували 62 країни, 84 —утрималися, 16 (серед них Росiя) —були проти.

— У США заведено кримiнальнусправу стосовно колишньогоспiвробiтника ЦРУ та АBентстванацiональної безпеки ЕдвардаСноудена, котрий передав до ЗМІсекретнi документи спецслужб, азгодом втiк до ГонконBа.

11 червня — В росiйськiй Держ-думi прийняли законопроект прозаборону пропаBанди гомосексуа-лiзму.

— У Китаї, з космодрому Цзю-цюань у пустелi /обi, здiйснено за-пуск космiчного апарату Шеньчжоу-10 з трьома космонавтами на борту.Згодом Шеньчжоу-10 зiстикувався злабораторним модулем Тяньгун-1,який виведено на орбiту ще увереснi 2011 року.

10 червня — В Іраку в результатiсерiї терактiв загинуло щонайменше57 осiб. Найбiльш кровопролитнимстав напад терористiв у провiнцiїДiяла, де поруч з ринком в мiстi Джiд-айдат-аль-Шатт вибухнули три авта.

9 червня — Армiя Суданувторглася на територiю ПiвденногоСудану, в провiнцiю Верхнiй Нiл.Напередоднi президент СудануОмар Башир вiддав наказ пропризупинення транзитних переве-зень нафти з Пiвденного Судану.

8 червня — Пiвнiчна й ПiвденнаКорея провели першi за останнi двароки переговори. Сторони такождомовились про наступнiпереговори в Сеулi.

— У Китаї внаслiдок сильних зливпостраждали 4,68 мiльйона осiб,евакуйовано понад 62 тисячi. Дощi iгради викликали зсуви i повенi в 9провiнцiях країни.

НННН АААА ШШШШ АААА ПППП ЛЛЛЛ АААА НННН ЕЕЕЕ ТТТТ АААА ::::

ДДДД ЕЕЕЕ НННН ЬЬЬЬ ЗЗЗЗ АААА ДДДД НННН ЕЕЕЕ ММММ

Кремль зробив черговий хiд длярозпалювання сепаратизму вУкраїнi. Цього разу – в Інтер-

нетi. Росiйська Вiкiпедiя вирiшилавперше в своїй iсторiї провести конкурсз грошовим призом. Назва конкурсу –«Галерея славы юга России и востокаУкраины» (мовою ори�iналу). Передба-чає вiн написання статей i завантажен-ня медiафайлiв, присвячених iсторiї,географiї, природi, культурi, знамени-

тим жителям Пiвденного i Пiвнiчно-Кавказького федеральних округiвРосiї, а також – Харкiвської, Донецькоїi Луганської областей України. Спонсо-ри не пожалкували на проект коштiв:загальний призовий фонд – 250 000рублiв (приблизно 65 тисяч гривень).Конкурс розпочався 3 червня i тривати-ме до 15 жовтня. Пiдведення пiдсумкiв,розподiл московських рублiв (призово-го фонду) – до 15 листопада.

До участi допускаються всi, без обме-жень за вiком, громадянством i т. д.Особливо вiтається i заохочується, як-що робота виконана учасником у вiцi до18 рокiв спiльно зi спiвавтором-настав-ником. Вiдповiдно, є й додаткова но-мiнацiя «Наставник» – це спiвробiтникосвiтнього закладу, установи додатко-вої освiти, установи культури, спiвро-бiтник (член) некомерцiйної органi-зацiї, вихованцi (неповнолiтнi спiвавто-ри) якого представили на конкурс най-бiльшу кiлькiсть робiт найкращої якос-тi. А ще номiнацiя – «Найрозумнiший»– спецiальне звання, яке буде при-своєно населеному пункту, найбiльшечисло жителiв якого (з розрахунку на1000 осiб) вiзьмуть участь у конкурсi.По кожнiй з 6 основних номiнацiй, а та-

кож по додатковий номiнацiї «Настав-ник», визначать три переможцi. Уномiнацiї «Найрозумнiший» перемож-цю (населеному пункту) вручаєтьсяпам'ятний знак. Треба ж плекати iспадковiсть промосковської «п’ятої ко-лони», вiдзначаючи найкращих «на-ставникiв» її пiдростаючих поколiнь, i«найвiдданiшi» населенi пункти.

Конкурс має цiлком незалежних,громадських органiзаторiв: неко-мерцiйне партнерство сприяння поши-ренню енциклопедичних знань«Вiкiмедiа РУ», мiжрегiональна мо-лодiжна громадська органiзацiя«Асоцiацiя почесних громадян, настав-никiв i талановитої молодi», рада Мо-

лодiжного Парламенту при Законодав-чих Зборах Ростовської областi, радамолодих депутатiв Ростовської областi,благодiйний Фонд пiдтримки меш-канцiв малих мiст i сiльських поселень,а також науковий центр соцiально-еко-номiчного розвитку малих мiст i сiль-ських поселень. Звiсно, що всi цi над-звичайно вiдомi та потужнi органiзацiївирiшили перейнятися iсторичною,краєзнавчою проблематикою абсолют-но самостiйно, без жодних вказiвок вiдвисоких, компетентних органiв.

Свої завдання органiзатори сформу-лювали доволi вiдверто, зокрема, це«об'єднання людей рiзного вiку загаль-ною iдеєю збереження iсторичної спад-щини», а також «формування i змiц-нення мiжпоколiннєвих зв'язкiв». Ко-ротше кажучи – «якщо ти любишМоскву – плекай спадкоємцiв цiєї лю-бовi». Дивно, що почесним членом журiне запросили Дмитра Табачника – вiдо-мого «наставника» та «плекателя рус-кого мiра» в Українi всiма можливимизасобами вiдданої йому на знущання га-лузi української науки та освiти.

Хоча, якщо поцiкавитися iснуючи-ми реалiями життя тiєї ж Ростовськоїобластi, то мiсцевi громадськi дiячi ма-

ли б перейматися зовсiм iншими про-блемами, анiж роздмухування сепара-тистських настроїв серед молодi при-кордонних областей України. Адже натериторiї саме їхньої областi, ви-дається, починається тиха громадянсь-ка вiйна. Тиха - тому що про це намага-ються не говорити в ЗМІ.

Так, у Новочеркаську невiдомi за ос-таннi роки вiдправили на той свiт 17полiцейських, дiючих або вiдставникiв.З них четверо – протягом 2013 року.«Лiквiдатори» використовують тiлькигладкоствольнi мисливськi рушницi.Полiцейським в мiстi тепер забороненоносити форму в позаслужбовий час, ку-рити поблизу вiддiлу полiцiї, а по при-

ходi додому спiвробiтник полiцiї пови-нен зателефонувати керiвнику або стар-шому за званням.

За однiєю версiєю, хтось неквапливомстить працiвникам полiцiї Новочер-каська за щось, скоєне давно, ймовiрно,ще до 2008 року (вiдколи i розпочалося«полювання»). Інша версiя – це помстане просто групi полiцейських, аспiвробiтникам полiцiї як таким – такiсобi «новочеркаськi партизани»,послiдовники «приморських парти-занiв». Якби там не було, але, можливо,не маючи можливостi вирiшувативнутрiшнi проблеми в Ростовськiй об-ластi, Кремль i запускає такий звичнийметод вiдволiкання уваги населення назакордоннi справи, волаючи: «Вивчай-мо iсторiю власну, а принагiдно i покищо, тимчасово, українських прикор-донних територiй!».

І на завершення. Московський цар-батюшка Володя (той, котрий Путiн, неслiд плутати з московським «просто ба-тюшкою» Кiрiлом) вирiшив офiцiйнорозлучитися зi своєю дружиною, Люд-милою. Хоч комусь пощастило. НеРосiї – Людмилi. На жаль, не пощасти-ло й Українi з такими сусiдами.

Проти внутрiшнього ворога булозосереджено величезнi сили —мiлiцiї, чекiстiв, внутрiшнiх

вiйськ, тюремникiв, стукачiв. Їхнякiлькiсть перевищувала чисельнiсть по-тужної європейської армiї. Втрати,яких завдали внутрiшньому ворогу, —мiльйони вбитих та репресованих "шпи-гунiв" та "аHентiв", зiставнi з втратами

пiд час найбiльших воєн в iсторiї людст-ва. Проте слово "агент" має негативнуконотацiю не лише для тих, хто вiрив,що доблеснi чекiсти рятували своюкраїну вiд рiзної iноземної нечистi.

Їхнi опоненти, люди, якi вiдважува-лися критикувати чи навiть боротися зрадянської владою, агентiв, що засила-лися в лави опозицiї, боялися чи небiльше, як самих органiв репресiй. Ад-же тих останнiх принаймнi можешвирiзнити за одностроєм чи посадою.Натомiсть агентом мiг бути й найближ-чий товариш чи навiть родич. Тому до

реальної небезпеки, яку вони несли, до-давалася нi з чим не порiвнянна гiркотазради, що iнодi ставала причиноюпсихiчного заламання затриманого.

Минуло вже понад двадцять рокiв,вiдколи на теренах Росiї не шукають"агентiв мiжнародного iмперiалiзму".Через вiдсутнiсть люстрацiї тут нiколипiсля падiння комунiзму не шукалиагентiв, на якi опирався тоталiтарнийрежим. Здавалося, це слово назавжди

У Ростовськiй областi не стрiляють,а iсторiю України вивчають

А�ентура.ru

НА ПУЛЬСІ

Юлiй ХВЕЩУК

Сiмдесят рокiв на однiй шостiй земної сушi панував а�ресивний тоталiтарний режим, який постiйнозагрожував рештi планети завоюванням. Звичайно, воно називалося "визволенням", а постiйне озб-роєння, яке зрештою знищило економiку країни, були не чим iншим, як "боротьбою за мир". Та, по-при виразну агресiю, спрямовану на зовнi, головного ворога комунiстичний режими бачив не за кор-донами СРСР, а всерединi своєї країни. "Вороги народу", "шпи�уни", "диверсанти", "агенти мiжнарод-ного iмперiалiзму" були, якщо вiрити документам спецслужби, головною загрозою iснування країнирад. Починаючи вiд її створення у 1917 i майже до останнiх днiв у 1991 роцi.

Продовження на стор. 6666

ВолодимирВ’ЯТРОВИЧ

Нiчого дивного, адже влада дик-татора �рунтується саме на ре-тельному розподiлi на "пра-

вильних" i "неправильних", "угодних"i "неугодних", лояльних та нелояль-них. Такий "чорно-бiлий" форматспрощує як пошук "ворогiв народу",так i плетиво прагматичної ко-рупцiйної моделi управлiння держа-вою, де "друзi режиму" стають йогоопорою та фiнансовим гарантом. Наякомусь етапi диктатор навiть втрачаєвiдчуття реальностi, а його оточенняспотворює цю реальнiсть уже на свiйрозсуд. Безсовiсна, знавiснiла влада по-ступово узурпує громадянськi права,самоправно ламаючи ланки державноїмашини – виконавчi, законодавчi, су-довi, насамперед суди, прокуратуру,мiлiцiю – пiд свої кримiнальнi плани.

І от уже країною починають керува-ти бандити, "гопники" та шахраї. Не-важко здогадатися, чим це закiн-чується для держави: падiння мiжна-родного авторитету, пограбування еко-номiки, втрата можливостей, безвiр'ялюдей, бiднiсть та злиднi. Народбiльше не є цiннiстю для влади, не єпрiоритетом її дiяльностi. На догодухворобливому, викривленому сприй-няттю свiту тепер вона захищатимебудь-кого: i кривавих комунiстiв, i па-раноїдальних збоченцiв-гомосексу-алiстiв, але тiльки не простих грома-дян.

Сьогоднi, аналiзуючи подiї в Ук-раїнi, мимоволi доходиш думки – якми могли це все допустити? Древнянацiя на найбагатших землях, з тися-чолiтньою iсторiєю, звичаями, культу-рою, традицiями – в очах свiту перетво-рилася на дикунський збiдований на-родець iз кримiнальними вождиками,тотальною корупцiєю, продажними су-дами, безпринципною мiлiцiєю та про-курорами-спекулянтами. Мiзерна зар-плата, шаленi цiни, повсюдне свавiлля,зловживання, хабарництво, вiдсут-нiсть перспектив, найгiршi економiчнiта соцiальнi показники – Україна по-ступово перетворилася на лiдера середнайгiрших. І от уже ми – в трiйцi країн,де не варто навiть народжувати! Ук-раїна – на 78 мiсцi з 80 країн свiтовогорейтингу Economist Intelligence Unit(EIU). За сумарним пiдсумком показ-никiв стану економiки, розвитку меди-цини, полiтичних свобод, рiвня життя,злочинностi, безробiття, економiчноїнерiвностi, неефективностi влади та ко-рупцiї наша держава вiдтепер – поряд зКенiєю i Нi�ерiєю. Нас випередили нетiльки Бан�ладеш та Ан�ола, а й Сирiя,де два роки триває вiйськовийконфлiкт!

Що може сказати на це двiчi суди-мий чи його поплiчник прем'єр? Ма-буть, лише чергову брехню вустами до-морощених яничар-"регiоналiв" i про-дажних телеканалiв та газет.

А ще можуть натравити наймитiв зчисла невдах-спортсменiв чи кримiна-льникiв, щоби нападати на неугоднихна центральних вулицях столицi або втемних пiдворiттях. Або натравити без-совiсних "правоохоронцiв" без честi i

власної гiдностi – для незаконнихарештiв та обшукiв. Або, залякавши"незалежних" суддiв, запроторитипатрiотiв у буцегарнi й тюрми. Іншихаргументiв у цiєї влади не залишилося.Як голодна воша тримається до остан-нього, так i вони обдирають народ iкраїну й не можуть зупинитися, навiтьнаївшись. Найгiрше, що хижацька

зграя це творить "iменем України" –найзухвалiша форма дiй окупанта,який привласнює собi не тiльки майно,але й iм'я жертви. Українцi – народтерплячий. Та всякому терпцю врештi-решт настає кiнець i, звичайно, iгрищамiстечкових диктаторiв, якi знищуютьсвiй народ, безславно припиняться. Цевже вiдчували владарi "всього навко-

ло": Муаммар Каддафi (Лiвiя), ХоснiМубарак (Єгипет), Зiн ель-Абiдiн БенАлi (Тунiс), Лоран @ба�бо (Кот-Д'Іву-ар), Саддам Хусейн (Ірак), СлободанМiлошевич (Югославiя), Нiколае Чау-шеску (Румунiя), Фердинанд Маркос(Фiлiпiни), Ау�усто Пiночет (Чiлi), Ма-нуель Нор'єга (Панама), Сухарто (Індо-незiя), Пол Пот (Камбоджа), Жан-КлодДювалье (Гаїтi). Всi вони десятилiття-ми принижували й тероризували гро-мадян, i теж навiть не уявляли, що все-сильна влада може колись закiнчити-ся.

Незаперечний, об�рунтований факт– Україна дiйшла дна. Отож маємо дваварiанти: або згинути серед багна, абож попрямувати до порятунку.

Можливо, тодi i людство стане кра-щим, коли список нiкчемних дикта-торiв вичерпає алфавiт останньою бук-вою "Я".

Стор. 5ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

НА ПУЛЬСІ

Режим "ворогiв народу" Леонiд БИЦЮРА

Засновник фашистського руху Італiї диктатор Бенiто Муссолiнiсвого часу сформулював ключову тезу, що вiдображала його по-гляд на усi можливi вiдносини з громадянами країни. "Друзям –усе, ворогам – закон", – саме за цим правилом вирiшували спра-ви в iталiйськiй державi, будували взаємини з полiтичними силамий пересiчними громадянами.

Електронна адреса газети:national.tribune@gmail.com

Стор. 6 ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

ПОЛІТИКА

Головнокомандувач пар-ламентської фракцiї«Батькiвщина» Арсенiй

Яценюк все нiяк не може наве-сти лад у шеренгах своїхбiйцiв. Навiть «рiшучими» за-ходами. Так, на своємузасiданнi фракцiя прийняларiшення винести попереджен-ня 7 народним депутатам, якiне були присутнi на голосу-ваннi за вiдставку Кабмiну iоголосила персональне звер-нення про пiдвищення фрак-цiйної дисциплiни 22 депута-там, якi не голосували за дек-римiналiзацiю статей кри-мiнально-процесуального ко-дексу, за якими засудженаЮлiя Тимошенко. Цiкаво, якi«оргвисновки» зробила б самаЮлiя Володимирiвна за такi«крок влiво – крок вправо» чито «вибачте, замешкався уїдальнi». Але ж Яценюк – про-сто Арсенiй Петрович. Тому йрезультати такi – прогнозо-ванi.

Звичайно, пiсля всiх рiшу-чих спроб посилення дис-циплiни опозицiя провадилаголосування за законопроектЯценюка – Кличка – Тягнибо-ка стосовно скасування пiльгдля депутатiв та iнших держ-службовцiв, включно з улюб-леним президентом – наш-кребли всього 203 голоси з не-обхiдних 226-ти. Для прий-няття законопроекту не виста-чило 23 голоси. І, увага,стiльки не голосувало саме«батькiвщинiвцiв»- 23. А ще 4депутати з УДАРу та 5 – зi«Свободи». Це при цьому, що«за» були 10 регiоналiв, хочаофiцiйно ПР була «проти». І

так, для зацiкавлених ви-борцiв-киян – потенцiйнийкандидат вiд опозицiї на поса-ду мiського голови Порошенкотеж «не голосував».

Звiсно, всi цi «неголосу-вальники» навряд чи є прин-циповими прихильникамизбереження пiльг для Януко-вича та й своїх, рiдних. Ма-буть, просто, прийшовши доВерховної Ради, так i не звик-ли (чи й не планували звикати)до того, що на сесiйнi засiдан-ня потрiбно ходити, i голосува-ти потрiбно. А не тiльки вишу-кувати у кулуарних перегово-рах з «владою» джерела длякомпенсування понесених навиборчу кампанiю витрат. Чипочервонiв за поведiнку своїхпiдлеглих Яценюк – невiдомо.Мабуть, що нi – постiйнi про-

вали та невдачi вже давно ста-ли прикметами його полiтич-ної дiяльности.

6 червня стало черговим«чорним днем» Арсенiя Петро-вича. А починалося все об-надiйливо. Трибуна заблокова-на. Постанови, поставленiспiкеромВолодимиром Риба-ком на голосування з урядовоїложi, не набирали необхiдноїкiлькостi голосiв. Не проголо-сували за ухвалення в цiломузакону про особливостi дiяль-ностi санацiйного банку, якийранiше було взято за основу навиїзному засiданнi парламенту4 квiтня, i навiть не змогливiдправити його на повторнедруге читання.

І Рибак вирiшив болiсно по-квитатися. Ще ранiше набрифiнBу вiн заявив, що до

нього пiд час ранкового блоку-вання парламенту в сесiйнiйзалi пiдходили депутати i гово-рили про своє бажання вийти зфракцiї. Тодi називати будь-якi прiзвища вiдмовився, за-явивши: «прийде час — самiвсе дiзнаєтеся». Зате вже навечiрньому засiданнi зачитав зурядової ложi заяву про вихiдз фракцiї «Батькiвщина» де-путатiв В?ячеслава Кутовогота Володимира Купчака.Регiонали, якi стояли на вартiпарламентаризму, ложi та Ри-бака вiд опозицiї, зустрiли цеоплесками та схвальними ви-гуками.

Згодом Кутовий i Купчакзаявили про вихiд особисто напрес-конференцiї. Купчак по-

яснив це тим, що, вияв-ляється, фракцiя «Батькiвщи-на» зрадила Юлiю Тимошен-ко, яка просила припинитиакцiю «Вставай, Україно!».Крiм того, заявив, що пiсля го-лосування за закон про са-нацiйний банк, отримав погро-зи на свою адресу з боку Ар-сенiя Яценюка, зокрема погро-зи фiзичної розправи. Обоє за-кликали iнших депутатiвфракцiї «Батькiвщина», неза-доволених керiвництвом,наслiдувати їхнiй приклад.Купчак «пiдрахував», що уфракцiї є близько 30 таких не-задоволених, i не виключив,що найближчим часом вонитакож залишать фракцiю.

Цього ж дня ще п’ятеро де-путатiв заявили, що їм пропо-нували по 5 мiльйонiв доларiв

за вихiд з фракцiї «Батькiвщи-на» або за голосування за важ-ливi для влади законопроекти.

В обох опозицiйних дезер-тирiв чимало спiльного. Обоє –офiцiйнi безпартiйнi мажори-тарники. Купчак обраний в 84-му окрузi на Івано-Франкiвщинi (47,41% го-лосiв). Кутовий, попри трива-ле затягування пiдрахунку го-лосiв в окружнiй комiсiї, такиперемiг на Київщинi в окрузi№ 95 (26,9% голосiв).

Купчак працював на керiв-них посадах в Івано-Фран-кiвськiй ОДА, ВАТ «Львiв-газ», «Івано-Франкiвськгаз»,STC Investments. Його чiткопов’язують згрупою «газо-викiв» i, зокрема, з вiце-прем’єр-мiнiстром Юрiєм Бой-ком. Кутовий — засновник такерiвник компанiї «Газовик».

Купчак з листопада 2010 догрудня 2012 — депутат Івано-Франкiвської обласної радивiд «Фронту змiн» (№4 у ви-борчому списку). Кутовий —член«Фронту змiн» з 2010 ро-ку. З 2010 по 2012 рiк був депу-татом мiської радиВишневого,що на Київщинi. З 2011 рокубув в.о. голови Вишневоїмiської органiзацiї «Фронтузмiн».

Реакцiя була рiзноманiт-ною. Народний депутат вiд«Батькiвщини» ЮрiйОдарчен-ко в рамках внутрiшньо-партiйної колотнечi одразу жзаявив, щоКутового i Купчакав «Батькiвщину» «привiв Мар-тиненко». Натомiсть АрсенiйЯценюк стосовно черговоївтечi власних «фронтовикiв» упозi невинного страждальця

Юлiй ХВЕЩУК

«Батькiвщина» мiнус 2

зникне з актуальної росiйськоїполiтики, залишившись хiбаневiд'ємним елементомфiльмiв про Джеймса Бонда такниг на шпигунську тематику.

Але нi — останнi мiсяцiнайбiльшу з пострадянськихреспублiк знову лихоманитьвiд пошукiв агентiв. Усе поча-лося з прийняття поправок до,здавалося б, безневинного за-кону, дуже далекого вiд пи-тань нацiональної безпеки —"Про некомерцiйнi (в Українi втаких випадках вживаєтьсятермiн "громадськi" — В. В.)органiзацiї". У новiй редакцiїдокумента з'явився термiн"iноземний аBент", який маєпозначати особливий статусгромадських органiзацiй, що"займаються полiтичноюдiяльнiстю та отримують за-кордонне фiнансування".

Мотивом введення новогопоняття стало нiбито бажаннявiдгородити росiйську полiти-ку вiд негативних зовнiшнiхвпливiв. На пiдтвердження"нормальностi" цього законуйого творцi покликаються нате, що нiбито аналогiчний дiє українi, що вважається "колис-

кою демократiї", — Сполуче-них Штатах Америки. Протевони замовчують, що амери-канський закон було прийнятов атмосферi реальної мiжна-родної напруженостi — напе-редоднi Другої свiтової вiйни.Тодi його метою було обмежи-ти вплив нацистської пропа-ганди в країнi. За понад пiв-столiття цей закон зазнав знач-них змiн та поправок i в ре-зультатi звiвся до спроб кон-тролю над iноземними лобiст-ськими групами, що працю-ють в економiчнiй сферi. На-томiсть у росiйськiй версiї го-ловною мiшенню стали самегромадськi органiзацiї, а над-звичайно широке тлумаченняпоняття "полiтична дiяль-нiсть" перетворило його в зруч-ний iнструмент придушеннягромадської активностi. Пе-ревiрки, влаштованi правоохо-ронними органами, засвiдчи-ли, що "полiтику" можназнайти в дiяльностi ор-ганiзацiй, що займаються нелише спостереженням за вибо-

рами (органiзацiя "Голос") чисоцiологiчними дослiдження-ми ("Левада-центр"), але й за-хистом рiдкiсних птахiв чи до-помогою хворим дiтям. Усi во-ни змушенi тепер реєструвати-ся як "iноземнi агенти". Оче-видно, використання саме цьо-го визначення, яке при ба-жаннi могли б замiнити набiльш нейтральне "iноземнийпредставник", є невипадко-вим. Неугоднi громадськi ор-ганiзацiї за задумом влади по-виннi носити це тавро, яке про-тягом десятка рокiв сприйма-лося суспiльством синонiмомслiв "зрадник" чи "запрода-нець". Згодом їх завдяки цьо-му словоблуддю легше будепредставити вже як "ворогiвнароду". Серед тих, хто пови-нен визнати себе "iноземнимиагентами", i товариство "Ме-морiал", яке понад двадцятьрокiв дослiджує iсторiю ре-пресiй комунiстичного режи-му, натхненника теперiшньогоКремля. Керiвник органiзацiїАрсенiй Рогiнський емоцiйно

вiдреагував на цю вимогу: "Миж "Меморiал", ми знаємо,скiльки людей у якому роцi пiдтортурами зiзнавалися в тому,що вони шпиBуни та iноземнiаBенти. Знаємо, як iз них виби-вали цi зiзнання. У нашiй iсто-ричнiй пам'ятi словосполучен-ня "iноземний аBент" маєтiльки одне значення. Групакровi нам таке не може дозво-лити".

Анi в Росiї, а нi за кордономнi в кого немає сумнiвiв щодомотивiв закону, iнiцiйованогопрезидентом Путiним. Такимчином старий/новий керiвникрозправляється з найнебез-печнiшою для нього силою всуспiльствi. Вже багато рокiв уРосiї фактично немає полiтич-них партiй, якi могли би бутисправжньою опозицiєю владi— вони або надто дрiбнi i невпливовi, або перекупленiКремлем. Натомiсть подiї2011—2012 рокiв засвiдчили,що опиратися сповзанню дер-жави у "свiтле минуле" можесаме громадянське суспiль-

ство. Путiн виграв вибори i яксправжнiй чекiст не забуде"вiддячити" усiм, хто змусивйого хвилюватися. Ситуацiя вУкраїнi багато в чому нагадуєРосiю. Надто часто подiї внашiй країнi повторюють те,що вiдбулося в сусiднiй країнi.Сподiвання суспiльства на ук-раїнську опозицiю, попри їїнезмiрно бiльшу порiвняно зросiйською активнiсть, тежпочинають занепадати. На-томiсть упевненiсть Янукови-ча в тому, що органiзованi нею"повстання" не є жодною за-грозою для його влади, лишезростає.

Але поруч iз тим вiд 2004року вiн чудово пам'ятає, якихсюрпризiв можна чекати вiдгромадянського суспiльства.Тому ймовiрнiсть того, що"iноземних агентiв" уже скорошукатимуть у нас, дуже висо-ка. Це може бути новою те-мою, яка творчо доповнить по-шуки "фашистiв", тим паче,що їх можна буде чудовопоєднувати у виявлення "фа-шистських агентiв". Тож че-каймо незабаром на полiтич-них майданчиках країни —новий шпигунський трилер"АBентура.ua".

tsn.ua

А�ентура.ruПродовження зi стор. 4444

Продовження на стор. 11115555

Стор. 7ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

УКРАЇНСЬКІ ПРОБЛЕМИ

лише в себе на батькiвщинi йсприяло б пiдвищенню якостiнавчання. А також зняла б пе-репони мiж вищою школою iнаукою. Однак в Українi, зок-рема у київських вишах, Бо-лонську систему в тому ви-глядi, у якому вона практи-кується в нас, iронiчно назива-ють «Оболонською» за назвоюодного з районiв столицi Ук-раїни. Адже тi, хто так полюб-ляє псевдореформаторську ба-лаканину, вперто не бажаютьбачити разючi вiдмiнностi вумовах роботи професорсько-викладацького складу тут i вЄвропi. Нашi умови захiднi ко-леги сприйматимуть як надек-сплуатацiю iнтелектуальноїпрацi, бо нiхто там не має 900год рiчного аудиторного наван-таження, як українцi, що пра-цюють утричi-вчетверо бiльше,нiж їхнi польськi чи австрiй-ськi коле'и, за значно меншузарплату. Якщо загалом уЄвропi на одного викладачаприпадає не бiльше як 8 сту-дентiв, то в Українi – 13, а пре-зидент Янукович уже пiдписавдокумент, за яким спiввiдно-шення має становити 1:18.Найпiкантнiше, що всi цi речiназивають «наближенням доєвропейських стандартiв»…

Рейтин'овi оцiнки знань сту-дентiв, як вимагає Болонська

система (це кiлькiсний показ-ник, що 'рунтується на вiрi вте, що кiлькiснi змiни обов’яз-ково приведуть до якiсних), ма-ють сенс, якщо на практичнихзаняттях в аудиторiї сидить що-найбiльше 8 студентiв. Протеколи їх 25, то, подiливши 80 хвсемiнару на 25 осiб, з’ясуєтьсящо на одного студента не припа-дає навiть чотирьох хвилин.Що людина може сказати за та-кий час? Однак, сказавшищось, вона заробить якийсьбал. Що це, як не профанацiя?

А вже про якiсне обговорен-ня наукових проблем, про шко-

лу мислення взагалi за такихобставин не йдеться, бо викла-дач перетворюється нарахiвника-реєстратора вис-тупiв i балiв. Нинi за гранично-го навантаження професорiв iдоцентiв наука у вищiй школi– це харкання кров’ю, коли увiльний вiд занять час викла-дач має фактично виконуватидругу i додаткову роботу, а як-що його вiдповiдно до реформа-торських iдей президента iКабмiну збiльшать на 50–60%,то унiверситетська дослiдниць-

ка дiяльнiсть припинить iсну-вання. Тим бiльше що й ранiшевона нiяк не заохочувалася нiматерiально, нi морально. Некажучи вже про те, що колидослiдник хоче опублiкуватистаттю в науковому виданнiiншого вишу, то має за це пла-тити грошi з власної кишенi,що аж нiяк не надихає, врахо-вуючи зарплату в розмiрi$500–600… У якому євро-пейському унiверситетi хтосьпогодиться працювати за такувинагороду? Українська про-фесура i доцентура не можуть

навiть мрiяти про те, що вЄвропi є нормою: про творчiвiдпустки, про поїздки на кон-ференцiї до iнших унiверси-тетiв у своїй країнi й за кордо-ном (нiхто в Українi цього незабороняє, проте тiльки вла-сним коштом), про якiсь фор-ми пiдвищення квалiфiкацiїтощо. Мiж iншим, навiть унеєвропейських державахвишi компенсують викладачамвитрати на придбання фаховоїлiтератури, iнтернет тощо. Точи варто дивуватися «блис-кучiй» вiдсутностi наших

унiверситетiв у європейських iсвiтових топ-списках? Аджевнаслiдок «мудрої» полiтикивлади на сьогоднi ми вiдсталивже не тiльки вiд Європи таПiвнiчної Америки, а й вiд дея-ких країн третього свiту, що,на вiдмiну вiд нас, таки справдiрозвиваються…

Намiр довести кiлькiсть сту-дентiв на одного викладача до18 означає тiльки одне: якiстьвищої освiти впаде до найниж-чої позначки.

За цi роки вже стало зро-зумiло, що керiвнi олiгархiчно-полiтичнi клани країни роб-лять лише те, до чого маютьособистий iнтерес. Вiтчизнянiвища школа, медицина, со-цiальне забезпечення, наука,армiя не становлять для нихцiнностi. Адже своїх дiтей вонивчать за кордоном, там лiку-ються, вiдпочивають, тобтоживуть. Тому проблема наслiд-кiв поганої освiти їх особистоне торкнеться анi в охоронi здо-ров’я, анi в якостi будiвництважитла, анi в якостi харчовихпродуктiв тощо. Вони знайдутьсобi в Європi найкращихфахiвцiв iз чудовою освiтою.Ось чому стрiмка деградацiявсiєї соцiально-економiчноїсфери України i цiлковита без-перспективнiсть для 90% насе-лення їх не обходять. Тому йперехiд вiд «Оболонської» сис-теми до Болонської є в нашихумовах дуже сумнiвним…

Продовження зi стор. 2222

Як Болонська системастає «Оболонською»…

Стор. 8 ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

Господарями цьогорiчногоЗлету були осередок з Гартфор-ду та вiддiл юнацтва зi Стем-форду. На чолi з референтомЗлету другом Юрiєм Стецькомвони подбали за розмiщенняюнацтва та гостей з вiддаленихосередкiв та безлiч ор-ганiзацiйних деталей. Вже ста-ло доброю традицiєю протягомостаннiх рокiв розширення ге-ографiї нових учасникiв у цiйнадзвичайнiй сумiвськiйiмпрезi. Цього року до змаганьвперше приступили вiдновле-ний вiддiл юнацтва у Картеретiта вiддiл юнацтва з Палатайну(передмiстя Чика,о). Окрiм ви-щезгаданих двох вiддiлiв, назмагання "злетiлися" сумiвцi зБалтимору (MD), Баффало(N.Y.), Виппанi (N.J.), Гарт-форду (CT), 4ошену (N.Y.),Джерзi Ситi (N.J.), Етобiко (пе-редмiстя Торонто, Канада),Ірвiн,тону (N.J.), Йонкерсу(N.Y.), Клiвленду (OH), Стем-форду (CT), Чика,о, Монтреа-лю, Нью Йорку, Пассейку(N.J.) й Фiлядельфiї.

Тематика цьогорiчного Зле-ту збiгалася з рiчницямивiдзначення переломних подiйiсторiї України та визначнихособистостей: 1025-лiття Хре-щення України, заснуваннякозацтва та вшанування знако-вої особистости Дмитра Байди-Вишнивецького (ц.р. вiдзна-чаємо 450-лiття його смертi),100-рiччя з дня смерти Лесi Ук-раїнки. Центральною темоювсе ж слiд вважати вiдзначення80-лiття Голодомору — геноци-ду українського народу в 1932-33 рр. Окрiм конкурсу "Знан-ня", ця тема була основною вконкурсах "Мультимедiї" тадекiлькох драматичних поста-новках конкурсу "Мистецтва".Вiдзначимо творчий пiдхiд ви-ховникiв та юнацтва увисвiтленнi цiєї важкої теми таглибину розробки сценарiїв,якi фокусувались на сучасномусприйняттi та збереженнiпам'яти невинно замордованих

жертв Голодомору. Коли закiн-чувалися останнi кадри кон-курсного фiльму юнацтва з Па-латайну, у багатьох присутнiхна очах блищали сльози. Неза-баром, мультимедiйнi проєктибудуть виставленi на сайтi СУМ(www.cym.org), де бажаючiзможуть їх переглянути.

Спортивна складова Злетузазнала змiн через згадану по-вище негоду. Звичайно, зма-гання втратили у видовищ-ностi внаслiдок вiдсутностибiгових дисциплiн, особливоестафет. Єдиною перевагоюдля глядачiв, напевне, було те,що за всiма подiями можна бу-ло спостерiгати протягом цiло-го дня у недiлю, коли вигляну-ло сонечко. Референти спортупрацювали з подвiйним наван-таженням, бо їм випало замiря-ти результати близько 500учасникiв у стрибках в довжи-ну, метаннi диску та кулi про-тягом одного дня замiсть двох.Центром уваги стали змаганняз копаного м'яча, де тра-дицiйно у безкомпромiснiй бо-ротьбi за головний трофей про-

тистояли команди Йонкерсу таПассейку. Цiна перемоги буланадто високою; вражала бо-ротьба обох команд по всьомуполю: там були i продуманi пе-редачi, потужнi удари танадiйна гра воротарiв. Прист-растi кипiли, свiдченням чомубули сльози розпачу гравцiвкоманди Пассейку в кiнцi гри,якi поступились "Крилатим" зЙонкерсу — 1:3. Тим самим,"Крилатi" поквиталися за бо-лючу поразку з рахунком 0:4 уминулорiчному фiналi вiковоїгрупи 9-12 рокiв.

Змагання з вiдбиванки середмiшаних команд також булинадзвичайно цiкавi. Особливовидiлялися своєю органiзова-ною грою та комбiнацiями ми-нулорiчнi чемпiони — першакоманда з Пассейку. Цього ро-ку вони захищали свiй титулпроти 25 iнших дружин, якiбули розбитi на три групи. Зма-гання проводилися за скороче-ною схемою — перемагає дру-жина, котра набирає 15 точок;при цьому дружини мiняютьсяполями пiсля 7-ої точки однiєї

з них. Потенцiйно, головнимиконкурентами команди з Пас-сейку могли стати минулорiчнiфiналiсти — дружина з Йон-керсу. Але претенденти з Йон-керсу самi стали жертвою над-звичайної конкурецiї та не-сподiвано вдалої гри команд зГартфорду, Нью Йорку, НьюДжерзi та другої команди зПассейку. За додатковими по-казниками, Йонкерс не прой-шов навiть у пiвфiнал; найкра-ще мiсце у їхнiй групi посiлакоманда Гартфорду, яку вонивпевнено перемогли. У фiналiбула цiкава боротьба, але не бу-ло напруги. У Гартфорда буловсього 4 гравцiв, серед яких од-на дiвчина. Вони дуже добреграли; iнодi Павло Добощакдивував публiку своїми потуж-ними ударами, але цього булозамало проти досвiдченої ко-манди з Пассейку. Що ж, на-ступного року змагання будутьтакож цiкавими через змiнупоколiнь, яка пройде вдекiлькох дружинах. Пассейкмає надiйну змiну, яка посiла 3мiсце, потiснивши Нью

Джерзi, а Йонкерс повинен по-працювати над концентрацiєю,щоб не дарувати точки iншимкомандам у такому швидкоп-линному турнiрi. Хотiлося б,щоб iншi команди, особливо зПалатайну (в котрiй булодекiлькох високих гравцiв),розкрили свiй потенцiал.

Як i минулого року, пер-шiсть серед вiддiлiв здобулакоманда зi Стемфорду (Коннек-тикут), набравши 1320.9 то-чок. Другою була команда зГартфорду (1144 точок), треть-ою — iз 1083 точками — най-стабiльнiша команда (принайм-нi останнiх 5 рокiв) з 4ошену(Нью Йорк), яка завжди зай-має призове мiсце (за iронiєюдолi — лише не перше). Втiм,стабiльнiсть — це ознака класута згуртованости виховникiв,батькiв та юнацтва. Хоча пере-мога вiддiлу є найпочеснiшою,стаючи взiрцем проробленої ро-боти та демонстрацiєю команд-ного духу, найголовнiше — цеучасть юнакiв та юначок у са-мому процесi. Саме у цьомуiдея Злету спорiднена з духомолiмпiзму — через участь у всiхзмаганнях намагатися досяг-нути максимального результа-ту заради добра всiєї команди.Цей досвiд стане безцiнним уподальшому життi.

Щоб перемогти iндивiдуаль-но в загальному пiдсумку всiхзмагань на Злетi, потрiбно до-сягнути досконалости нетiльки у спортi, але i в iдейно-патрiотичному вихованнi, мис-тецтвi декламування вiршiв,знаннi iсторiї та культури Ук-раїни. У сьогоднiшному свiтi,сповненому для юнацтва спо-кусами iнтернету, вiдео-iгор тателебачення, такий унiвер-салiзм допоможе їм у майбут-ньому стати вправними провiд-никами, якi зможуть знаходи-ти баланс в органiзацiї часу тавизначеннi прiорiтетiв у дося-геннi спiльної мети, постiйносамовдосконалюватися та вiд-кривати здатнiсть “злiтати”над повсякденнiстю буття з йо-

ЖИТТЯ В ГРОМАДІ

Продовження зi стор. 1111

Продовження на стор. 8888

Першуни Злету серед старшого юнацтва. Фото О. Барткiв

Олеся Штурипiта у фiналi вiдбиванко-вого турнiру вiдважно намагалася

допомогти Гартфорду проти потужноїдружини з Пассейку.

Юрiй Прятка за команду Стемфорда тримає головну нагороду переможця серед вiддiлiв юнацтва.

Фото В. КуриликаПершуни Злету серед молодшого юнацтва.

Фото О. Барткiв

54-ий Злет Юнацтва СУМ

Переможний гол "Крилатих", який дозволив повернути головний трофей з копаного м'яча до Йонкерсу.

Фото В. Курилика

Фот

о В

. Кур

ил

ика

Стор. 9ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

Усi радiли цьому довгоочiкувано-му дню — приходу шкiльнихканiкул. Три мiсяцi волi вiд

строгої дисциплiни, раннiх пробуд-жень, пiдручникiв i контрольних. Натри довгих мiсяцi можна забути пропарти, учителiв i зубрiння. Хтосьвiдправиться подорожувати, хтось про-веде лiто в горах на Оселi, а хтось зали-шиться в мiстi, але однаково вiльними,як лiтнiй вiтер.

Але для деяких закiнченняшкiльного року пов'язане не тiльки зрадiстю, але й з побоюванням, легкимсмутком, i водночас – надiями... Це тi,хто цього року отримав дипломи iсвiдоцтва про закiнчення навчання вшколi українознавства – нашi вiсiмпрекрасних лебiдок i мужнiх ле%iнiв:Свiтлана Микулинська, ХристинаМельник, Дана Курилик, КатеринаЧарторийська, Максим Когень, АндрiйКiлий, Зоряна Зарицька, ХристинаБах. Для них останнiй дзвоник є почат-ком найбiльшої змiни в життi. Попере-ду їх чекають новi випробування натернистих стежках дорослого життя.

Слова привiтання вiд ГоловиШкiльної ради при УККА д-ра ЄвгенаФедоренка та вiд себе особисто проголо-сила шкiльний дорадник, представникШкiльної Ради панi Маруся Решiтник.Вона так само вручила випускникамподарунок – книгу про творчiсть ЛесiУкраїнки, написану її мамою, бага-толiтнiм колишнiм доректором Школим%р Павлини Андрiйчук-Данчук.

Але ж скiльки всього було зашкiльнi роки! Чого тiльки вони не тво-рили! Ведучi свята (Кiра Лозинська,Максим Лозинський, Наталя Грицiв,Богдан Грицiв, директор школи ІринаЧуян) та учнi школи допомогли нашимдванадцятикласникам пригадати їхнiднi навчання: сходинка за сходинкою,вiд садочку до першокласника, а потiм– до випускника.

Вихованцi садочку – нашi найменшi«Гусенята» (вихователь – Марiйка Мель-ник) показали сценку «В автобусi», декомiчно зобразили як вони поспiшали,щоб не запiзнитись на уроки.

Першокласники (вчитель – ЛюбаВитвицька) пообiцяли в усьому бутиподiбними на своїх старших друзiв,щоб через одинадцять рокiв гiдно зай-

няти їхнi мiсце. Вони пов’язали випу-скникам букетики квiтiв та дзвiночки.

Учнi англомовного, третього та шос-того класiв (вчителi – Ольга Медицька,Вiра Гогiльчин та Марiя Лисецька,вiдповiдно) привiтали випускникiввiршами.

Сьомий клас (учитель – Зоряна Ма-

тiйчик) розсмiшив усiх присутнiх гумо-ресками, де показали, як колись нашiтеперiшнi випускники пустували.

Мине зовсiм небагато часу, й учнi де-сятого класу (вчитель – Ігор Николюк)стоятимуть на мiсцi наших дванадця-тикласникiв. Своїм старшим товари-шам вони присвятили пiсню.

Пiд звуки пiснi нашi випускники по-дарували квiти та подякували людям,хто запалив у їхнiх серцях багаття жа-ги до знань, хто вiддав їм свiй досвiд,свою мудрiсть i душу – своїм вчителям.

Теплими словами подяки привiталивипускники своїх батькiв – рiднi кри-ла, якi вчили їх лiтати, лагiднi руки,якi загоювали їхнi рани, мудрих порад-никiв, якi надихали їх на новi звершен-ня, своїх найвiрнiших i найкращихдрузiв. Дiти вручили своїм батькам«Подяки» за їхню невтомну жертовнупрацю.

Зi своїми привiтаннями та побажан-нями для цьогорiчних випускникiв вис-тупили вчителi випускного класу –Софiя Вiнеряну та Вiктор Курилик, го-лова осередку СУМ iменi ген.-хор. Тара-са Чупринки в м. Нью Йорку подругаДаня Лавро i Голова Батькiвського комi-тету Школи друг Ярослав Мельник.

На останок нашим випускникамвручили пам’ятнi подарунки, приго-товленi руками учнiв Школи – футбол-ки з написами привiтань та побажань.

Попереду в наших випускникiв –довге й, безперечно, успiшне життя.

Тепер за всi вчинки, помилки та дiїдоведеться вiдповiдати самим, безулюбленої вчительки й без пiдтримкикласу. Директор школи Ірина Чуянзвернулась до випускникiв з останнiмисловами настанови:

«Вам треба жити кожним днем,Не вiдкладаючи на потiм,Що має буть – не обминешВ своїх стараннях i турботi.Вам треба жити кожним днем.Не ждать омрiяної дати,Горiть сьогоднiшнiм вогнем,Бо «потiм» може й не настати...»

Напевно, немає на свiтi такої люди-ни, що не запам'ятала би останнiйдзвiнок на все життя, адже це – нетiльки гарне свято, це – ще й розставан-ня з дитинством, однокласниками,вчителями. Це свято завжди зали-шиться одним з найбiльш незабутнiх iзворушливих, пам'ять про яке зали-шається на все життя.

Тож нехай ця пам’ять буде свiтлою!

Ірина ЧУЯН,Директор Школи

українознавства СУМ Нью Йорк

ЖИТТЯ В ГРОМАДІ

Дзвени-дзвени, останнiй дзвоник!

8 червня 2013 року, коли розквiтають яскравi квiти i дзвенитьпташиний спiв, ще поки-що не такий спекотний нью-йоркськийвiтер принiс у Школу українознавства при осередку СУМ НьюЙорк свято Останнього дзвоника.

Цьогорiчнi матуранти Школи українознавства при осередку СУМ Нью Йорк.

Вiтання вiд учнiв 10-го класу Вiтання вiд першокласникiв

го недолiками та несправед-ливiстю.

У зв'язку зi скороченоюспортивною програмою, супер-ництво за першунство булонадзвичайно високим. Середмолодшого юнацтва перемогу впершунствi виборола СофiяПолiщук (56 точок, 1 мiсце);друге мiсце здобули двоє учас-никiв — Джастин Моргунсь-кий та Анастазiя Пшик (обоє зiСтемфорду). Серед старшогоюнацтва Джесика Дем'янич (зДжерзi Ситi) здобула 1 мiсце,набравши 61 точку, Дана Ку-рилик (з Нью Йорку) iз набра-ними 60 точками здобула 2мiсце, а Павло Добощак (зГартфорду) iз 58 точками — 3-тє. Усiм першунам старшогоюнацтва виповнилось 17, i цебули для них останнi змаганняЗлету, То ж наступний рiквiдкриває можливiсть длястаршого юнацтва iнших вiко-вих груп проявити себе.

Говорячи про традицiї Зле-

ту, не можна не згадати прогасло цього року “Не правда ро-дить мову, а мова родить прав-ду”. Цi слова Лесi Українкивкарбовуються в сутнiсть су-

часного буття України. Навiтьв Америцi проведення Злету,пiд час якого широко вжи-вається українська мова таюнацтво вчить правдиву

iсторiю України, є невелич-кою, але все ж перемогою на-шої мови та iдентичности наднеправдою та скепсисом сто-совно всього, що вiдбувається в

Українi. Важко словами передати

%рандiознiсть заходу, якийвтiлюється щорiчно на оселiСУМ в Еленвiлi у маловжива-ному українському словi“злет”. Маштабнiсть усiх подiйвражає. Їх неможливоповнiстю описати; найкраще— побачити на власнi очi. Якспресована пружина, що ви-прямлюється, цiлий рiк тутпролiтає в калейдоскопiчнiйшвидкостi рiзних змагань; мрiїтут стають дiйснiстю й отриму-ють крила до нових особистихта командних звершень, спов-нення надiй та змiцнення духу.

Крайова Управа СУМ дякуєвсiм осередкам за участь та ор-ганiзацiю окремих конкурсiвта висловлює особливу подякуосередку в Гартфордi зауспiшне переведення цьо-горiчного Злету. Чекаємо всiхна 55-му Злетi юнацтва у 2014роцi.

Вiктор КУРИЛИК,пресовий референт

Крайової Управи СУМ

54-ий Злет Юнацтва СУМПродовження зi стор. 1111,,,, 8888

Дебютанти Злету - вiддiл юнацтва з Палатайну - представили в мистецькiй програмiцiкавий жартiвливий танець. Фото В. Курилика

Стор. 10 ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

ПАНОРАМА

22травня у святку-ваннi 199-ої рiчницiз дня перепохован-

ня Т.Г. Шевченка в рамкахпроєкту "Іду з дитинства до Та-раса" взяли участь 87 учас-никiв. Це — дiти шкiльноговiку з Луганської i Донецькоїобластей та Автономної Рес-публiки Крим.

До мiста Києва всi пере-можцi приїхали вранцi поїзда-ми i, пересiвши на 2 автобуси,вирушили вiдразу ж до мiстаКанiв, на Чернечу гору. На Та-расовiй горi було величне свя-то. Чудовим спiвом радо вiталивсiх, хто прийшов вiддати ша-ну генiю українського народу,знаменитi i заслуженi ук-раїнськi творчi колективи: за-служений академiчний хор iм.Вiрьовки, Черкаський народ-ний хор та iншi мистцi.

Дiти побачили вiдомих ук-раїнських поетiв, письмен-никiв i полiтикiв. Пiсля покла-дання квiтiв до пам'ятника во-ни вiдвiдали музей Т.Г.Шев-

ченка, де з великою цiкавiстюпрослухали розповiдi екскур-соводiв про життєвий та твор-чий шлях поета.

Музей є двоповерховим, алеосновнi експонати знаходять-ся на 2-му поверсi. Особливаатмосфера свята, висока про-фесiйнiсть екскурсоводiв iенер;етика Тарасової гори —важливого для кожного ук-раїнця мiсця —справили неза-бутнiй i глибокий вплив накожного школяра.

Низький уклiн i великавдячнiсть усiм жертводавцямЗУАДК-у за великий внесок упатрiотичне виховання свiдо-мих українцiв. У степах Кри-му, на шахтарських просторахЛуганщини i Донеччини провас завжди пам'ятатимуть, бови стали архiтекторами до-стойних, гордих за свiй народ iкраїну, молодих людей.

Добра i здоров'я Вам!

Вiра ПРИНЬКО,керiвник бюро

ЗУАДК-у в Києвi

30травня у львiвсько-му Музеї визвольноїборотьби вiдбулося

нагородження переможцiвконкурсу дитячих творiв «Я зповстанського роду!». Метоюконкурсу було заохотити учнiвзбирати матерiали пронацiонально-визвольну бороть-бу, записувати свiдчення вете-ранiв, розшукувати фотографiїтих часiв.

Журi конкурсу в складi де-кана iсторичного факультетуЛНУ Романа Шуста, поета iгромадського дiяча Ігоря Ка-линця, президента фонду«Лiтопис УПА» Миколи Посiв-нича, директора Нацiонально-го музею «Тюрма на Лонцько-го» Руслана Забiлого, директо-ра львiвської обласної унiвер-сальної бiблiотеки, к.i.н. ІванаСварника, вчителя iсторiї Оре-ста Тучковського та представ-ника «Української Справи»Ярослава Сватка визначило,що переможцями стали учени-ця львiвської СЗШ No 98 Хрис-тина Федак та учениця СЗШNo 96 м. Львова Юлiя Телiщук.Дипломами другого ступенянагородженi учень Городоць-кого НВК No 2 Павло Федик таучень Кам’янської ЗОШ І-ІІ ст.Сколiвського району МихайлоСтефанiв. Дипломами третьогоступеня нагородженi ученьльвiвської СЗШ No 31 Роман

Крутяк, учениця Великопiль-ської СЗШ Яворiвського райо-ну Ірина Саєвич, учень Ко-ростiвської ЗОШ Сколiвськогорайону Павло Бугрiй.

Подарунки i дипломи пере-можцям вручили голова облас-ної ради Петро Колодiй, головажурi Роман Шуст i голова орг-комiтету Олег Котис. Ще 38дiтей були нагородженi поче-сними грамотами оргкомiтету.Спонсором конкурсу був ди-ректор ТОВ «Видавничий дiмСАМ» Сергiй Савуляк.

Ведучою урочистої цере-монiї була вiдома спiвачка

Софiя Федина, яка упромiжках мiж виступамичленiв журi виконувала ук-раїнськi повстанськi пiснi. Пе-ред нагородженням дiти малиможливiсть оглянути експо-зицiю Музею визвольної бо-ротьби, побачити зброю та одягповстанцiв, агiтацiйнi ма-терiали й обладнання, на яко-му вони виготовлялися, доку-менти того перiоду. У майбут-ньому конкурс повинен статизагально-українським.

Органiзаторами конкурсу єГО «Я з повстанського роду» iГПО «Українська Справа».

1червня у примiщеннi Ук-раїнської Всесвiтньої Ко-ординацiйної Ради вiдбу-

лись звiтно-виборчi збори Ку-банського земляцтва у Києвi.Новим головою обрано iстори-ка, дослiдника Кубанi Євгена

Петренка, а секретарем — iсто-рика Андрiя Саприкiна. Мис-тецькими заходами дорученозайматися молодому кобзаревiДанилу Мельнику.

У найближчих планахдiяльностi нового керiвництва

поїздка на Кубань та встанов-лення культурних зв’язкiвмiст й мiстечок України з од-нойменними станицями на Ку-банi.

Георгiй ЛУК’ЯНЧУК

Правлiння Всеукраїнсько-го культурно-наукового фон-ду Тараса Шевченка повiдо-мляє про присудженняпремiї Фонду “В своїй хатiсвоя й правда, i сила, i воля”у 2013 роцi.

Ними стали:РОМАН КОВАЛЬ – пись-

менник, краєзнавець,дослiдник iсторiї Визвольноїборотьби українського наро-ду першої половини ХХстолiття, автор та упорядник44 книг, циклiв радiопередач“Холодний Яр”, сценарiїв до-кументальних фiльмiв “Не-згасимий огонь ХолодногоЯру”, президент Історичногоклубу “Холодний Яр”.

Нагороджується за по-движницьку дiяльнiсть в ор-ганiзацiї вшанувань героївВизвольної боротьби україн-цiв за свою незалежнiсть, зо-крема Холодноярцiв, спору-дження їм пам’ятникiв, вiд-новлення могил, наймену-вання їхнiми iменами вулиць,повернення з небуття бага-тьох iсторичних постатей.

МИКОЛА ПАЛІЄНКО –письменник, автор багатьохпоетичних збiрок, серед яких“Зоря Шевченка”, “Посланняз Чернечої гори”, “Свята по-ра Кобзаря”, невтомний по-ширювач Шевченкового сло-ва, просвiтянин.

Нагороджується за бага-торiчну плiдну працю на нивiпопуляризацiї Шевченковогослова i думки: органiзацiю

урочистостей, конференцiй,створення гурткiв, центрiв,радiо й телепередач, iнiцiа-тиву та участь у встановленнiпам’ятникiв Кобзаревi наОдещинi.

Доктор ма�iстр РУПЕРТКЛЬОТЦЛ (Австрiя) – дiячМiжнародного Товаристваiм. Павла Чубинського вАвстрiї (у 2005-2009 рр. –президент Товариства),послiдовний популяризаторукраїнської культури, бла-годiйник.

Нагороджується за актив-ну участь в життi українськоїгромади Австрiї, подвиж-ницьку дiяльнiсть в ор-ганiзацiї заходiв з поширен-ня української культури, ук-раїнських народних традицiйi звичаїв, вагомий внесок урозвиток зв’язкiв мiж Ук-раїною та Австрiєю в галузяхмистецтва, культури, науки.

Вiдроджуючи всеукраїн-ську традицiю вшановуватипам’ять Кобзаря в Каневi наЧернечiй горi поминальноїсуботи перед святою Трiй-цею, Фонд Тараса Шевченкапроводить нагородженнясвоїх лауреатiв саме в цейдень – цьогорiч 22 червня.

Президент Фонду Тараса Шевченка

Людмила КРАСИЦЬКА

Історичний клуб “Холодний Яр”

Учасники цьогорiчної програми ЗУАДК-у “Іду з дитинства до Тараса”

“Іду з дитинства до Тараса”Програма ЗУАДК-у - 2013 р.

Лавреати премiї Фонду Тараса Шевченка

“В своїй хатi своя й правда, i сила, i воля” в 2013 роцi

«Я З ПОВСТАНСЬКОГО РОДУ!»

Збори Кубанського земляцтва у Києвi

Голова Львiвської обласної ради Петро Колодiй нагороджує наймолодшого переможця Павла Федика.

Стор. 11ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

— Важко було залишитисялюдиною в сталiнських табо-рах?

— Нелегко, але кожен ро-бив свiй вибiр. Коли мене вик-ликав начальник ла�еру i за-питував, чому не йду на робо-ту, то я йому вiдповiдав: «слу-хай, начальник, коли я маюздохнути коло роботи, то ялiпше здохну в БУРi, але на те-бе робити не буду! Менi зараз19 рокiв, буде 33 роки, якзвiльнюсь, кому я будупотрiбний, та ще й без носа! —В мене тодi нiс був сильно об-морожений. — Давай менекраще в iзолятор!» Хоч що тамлiпше, адже iзолятор не опа-лювався, на вiдмiну вiд БУРу.А 300 грам хлiба й пiвлiтра ок-ропу — не той «рацiон», зяким легко сидiти самому в чо-тирьох бетонних стiнах натакiй самiй пiдлозi при закри-тих дверях з малим вiконцем.Одiтий в кавалерiйський буш-лат, просякнутий кров'ю вби-того фронтовика, така ж«гiмнастьорка», полатанiватнi штани та бурки. А сидiвя там — не один раз...

— Чи випадки непокори бу-ли до повстання i як Визустрiли смерть Сталiна?

—У 1952 роцi 40 нашиххлопцiв-бандерiвцiв вирiшилизнищити у таборi всiх «сук» —стукачiв i «бригадирiв». По чо-тири чоловiки на «суку». Аленас продав табiрному началь-ству один литовець. Знову усiхарештували — я вiдсидiв спер-шу три днi в штрафному iзоля-торi, а потiм решту зi 40 днiв вБУРi. Вже всiх хлопцiв пусти-ли, а я сиджу — був молодий,живий i впертий. 5 березня1953 року приходить до мене вБУР «уполномочєнний», енка-ведист, який займався вербов-кою стукачiв, ув’язненi мiжсобою називали його «кум» тай зараз так, напевно, i каже:«Ти слишал, Сталiн умєр! —«Ну, i … з ним!» — вiдповiдаю.Я став вульгарним i бруталь-ним, — з табiрним начальст-вом та їх «суками» не можнабуло бути iнтеле�ентним, бо за-жерли би тебе, як паршивекотє. Там мат був «для св’язкiслiв».

— Як почалося Норильськеповстання, зокрема й у 3-му�орному?

— На межi жiночого четвер-того й чоловiчого п’ятого лаг-пункту «Горстроя», якi буливiддiленi одне вiд одного ли-шень колючим дротом, кон-воїр з табiрної «вишки»застрiлив хлопця. Застрiливлишень за те, що вiн розмов-ляв з двома дiвчатами. Тодiдiвчата не вийшли на роботу, йоб’явили табiрному начальст-ву непокору. Того ж самого ча-су їх пiдтримав четвертий чо-ловiчий лагпункт «мiднопла-вильний завод», де органiзато-ром виступив Степан Семенюк

з Волинi. А коли розпочаласяця хвиля забастовок то катор-жан «усмирялi» пожарнимитрансбоями з водою та пiском вбагато атмосфер, так що пiсокпробивав тiло. А жодної брига-ди каторжан Горного на роботуне випустили. Бо це ж молодiв’язнi пiдняли бунт, а тут в на-шому таборi зiбрали в основно-му старий контин�ент катор-жан, так що тюремне началь-ство побоялися серйозних за-ворушень. Тому всi залишили-ся в зонi, де нам безперервногодинами крутять кiно «Не-бесний тихохiд» три днипiдряд.

А тим часом, 10 чоловiк-«зачинщикiв» з четвертого чо-ловiчого лагпункту тюремненачальство кидає до нас в цен-тральний БУР, який знахо-

дився в 3-му Горлазi Но-рильська, де тримали запек-лих штрафникiв та особливонепокiрних. І що найгiрше:тодi в БУРi сховали вiд настрьох «сук», аби ми їх не зни-щили й туди по-одному хочутьзакинути молодих бандерiвцiвна «перевиховання». Але нашiне дали закрити дверi, вилама-ли їх з БУРу, який був вiдгоро-джений вiд зони тiльки сiткоюз колючого дроту, i кричатьнам «Хлопцi, рятуйте!». А миж ходимо-блукаємо по зонiвже давно всi накрученi, i дварази нам не потрiбно було да-вати заклик на допомогу. Хтокамiнь, хто кавалок цегли, всещо можна було взяти в руку —полетiло в сторону конвоїрiв.Тодi начальник табiрногогарнiзону майор Повстянийдає команду «Плi». Нашихдвох каторжан вбили, Попиказi Стрия смертельно поранилив мочовик, i вiн на другий деньзранку помер, а 21 каторжа-нин з важкими пораненнямипотрапили в табiрну лiкарню.

— Що особливого прига-дуєте за тi хвилини i когопам’ятаєте з комiтету повстан-ня?

— Коли розпочалася стрiля-нина, люди розбiглися, а я тодiпiдбiг до малого хлопця з на-ших гiр Соколюка, якого куляпоранила рикошетом в голову.Несу його на руках, кров з го-лови ллється. І в той час бачу,як з центральної вахти пiд тупору зайшов начальник «Гор-но-обогатiтєльного комбiната»генерал-майор Звєрєв. Його,перепудженого, стало накiлька слiв: «Рєбята! Я розбе-

русь в чом дєло!», а далi вiн за-мовк i швидко побiг. Я щевстиг крикнути йому в плечi,коли вiн забiгав у вiдкритi во-рота гарнiзону: «Генерале, щоробите?!», а Соколюк хоч був вмене на руках, зумiв «на про-щання» дати копняка «надзi-ратєлю», що наздоганяв гене-рала. Пiсля убивств українцiв-каторжан та двох десяткiвважкопоранених в’язнiв, мивиганяємо з 3-го Горногола�єра усе начальство за зону.За ними швидко втекли й три«суки», якi прорвали дах. Втаборi залишається десь до4000 каторжан на чолi зкомiтетом повстання. Усi ка-торжани 4 червня починаютьзабастовку, однiєю з головнихвимог якої викликати комiсiюз Москви, яка би наказала

майора. Каторжани бригадамизакрiпили охорону. З пiдруч-них матерiалiв арматури таiншого приготували ножi… Зтих безстрашних людей, щостворили комiтет з 15 чоловiк,пам’ятаю Степана Семенюка зВолинi, майора Воробйова зКрасної армiї, з нашої зони вкомiтетi були Микита Худобата Назар Вiльховець, одно-сельчани з Рiвненщини.

— Чи провокували по-встанцiв?

— Аякже! І по радiо, i вiнший спосiб. Завстоловою хо-див получати продукти за зо-ну, i в нього знайшли ножi, якiвiн отримав вiд табiрного на-чальства, щоб органiзувати назонi рiзанину й безпорядки.Щоби скандал i бойню зроби-ти. Словом, його iзолювали.Але ми знали за такi випадки,бо коли починався такий без-лад, тодi могли винищити зонудо ноги. Словом, були рiзнi до-бродiї, якi запевняли «Рєбята,виходiтє! Вам Родiна простiт,только видайтє кучку прово-каторов!» І називали прiзвищакерiвникiв повстання, що вхо-дили в Комiтет. Весь час бувсильний пресинг. Постiйно двамiсяцi день в день терзалинашi душi, нелюди i моральнонас чавили… Було страшенненапруження. З того часу за зо-ну вже не виходив нiхто. Кон-вой привозив машиною про-дукти на центральну вахту,звiдки повстанцi їх забирали.Тодi Микита запропонувавменi вести центральну вахту йдижурити вдень, а вiн зiсвоїми хлопцями з бригади бу-де вночi. До цього часу

пам’ятаю, як отримував вiд«надзiратєлєй» бочки з рибою.Жовтi хробаки так рухалитрiскою в бочках, що вигляда-ло риба рухається мов жива, бочерва роздiлювалася як сосон-ка, ломиться i знову швидкоросла. То я їм ту рибу повертаввзад.

Табiрна охорона намагаласяпослати солдатiв, але солдатимолодi не пiшли на нас.

— Чи намагалася табiрнавлада розв’язати ситуацiюмирним шляхом? Чому й колипочався наступ енкаведистiвна каторжан-повстанцiв?

— Через мiсяць приїхав взону заступник начальникапрокурора генерал-лейтенатВавiлов, говорив що з Москви.Його разом з начальником ла-

гера ми впустили до табору.Показали де похованi невинновбитi табiрною охороноюхлопцi, повели його до поране-них. Запитуємо: «Що ж це затакий органiзований терорпроти ув’язнених?» Вiн запев-нив, що поїде в Москву i тамрозбереться, та й з тим поїхав.Але його запевнення «нар-мально разобратца» булитiльки на словах… 4 серпня,десь в половинi четвертої ран-ку прибiгає в барак i будить ме-не Василько Ясiнський (теперживе в Корничi Коломийсько-го району): «Володя вставай!Об’явили, що хто не вийде за20 хвилин за ворота зони бу-дуть стрiляти». Швидковдiвся, прибiгаю на централь-ну вахту, всi бригади вже сто-ять напоготовi. Микитаоб'явив: «Будемо захища-тись!». А за метрiв 300-400 вiдзони зi сторони «Коксохiму»,бачимо як рухається в нашусторону колона зо семи автома-шин — американських «студе-бекерiв» в курявi. В липнi й напочатку серпня протягом цiлоїдоби в Норильську сонце не хо-вається за небокрай, — i всевидно як на долонi. Микитавибiгає, щоб зупинити першумашину й дiстає з автоматноїчерги кулю в сонну артерiю.Падає. Ми встигаємо його за-тягнути в столову. Я стягнувсвою шапку, поставив пiд го-лову Микитi, i послав зафельдшером Богданом зi Льво-ва, який запевнив, що Микитiзалишилися лiченi хвилi жит-тя… А тим часом в’їжджає натериторiю зони решта машин,роз’їхалися по прямокутнику

зони й з обох бортiв кожної посiм автоматникiв поливаютьповстанцiв кулями...

— Далi — знову тюрма?Тюремники били?

— З машин ще пострiлю-ють, але люди по трохи вихо-дять з баракiв й зi столовової,складають ножi, усiх кладутьпiд дулами на землю. Моя ли-сина далеко виблискує, то я вчислi перших дiстаю копняка,i зi словами «вставай, пашолсволочь» запихають мене вчислi перших п’ятнадцяти ка-торжан у «воронок» й вiдво-зять в тюрму, яка знаходиласятам само, де й «братськийцвинтар», — пiд Шмiдтихою.А загалом, в число спiвучас-никiв органiзаторiв попало130 чоловiк. Заводять нас «нахату», ми роздягаємось до го-ла, навколо одного каторжа-нина стає чотири «надзiратє-лi», беруть за руки-ноги,пiдняли на рiвень голови i зовсiєї сили кидали плечима допiдлоги, щоб все всерединiповiдбивати. І так три разипiдряд. Так що наступних триднi нiхто з нас нiчого не те щоїсти, мiсця спокiйного не мог-ли знайти: нi повернутися, нiповорухнутися. Вмiли нелюдидобре над людьми знущатися.Там в тюрмi ми посидiли непо-вний мiсяць. А з початком ве-ресня, коли Єнiсей ще не за-мерз i нас 130 чоловiк посади-ли в Норильську на вiдкритуплатформу вузькоколiйки вДудiнку, а це 100 км. А там насвже чекали трюми корабля«Марiї Ульянової», якийпривiз нас до Красноярська. Втрюмi цього корабля до насприєднали 131 полiтичного —мого земляка Євгена Грицака.Звiдтам етапом вiдправилиусiх у Владiмiрский централ,В Красноярську я почав харка-ти кров’ю — придбав туберку-льоз, — у мене виявиласядвохкопiєчна каверна. Томупопросив мене перевести вiдхлопцiв в «одиночку». А тимчасом вiдбувається слiдствонад кожним каторжанином, iкожному з 130-и наших наки-нули по роковi та вiдправилитранзитом по сiм чоловiк «сто-липiнським вагоном» уВладiмiрский централ. А комi-тет окремо.

— В «Архiпелазi �УЛа*»про взаємовiдносини мiжНКВД, таємною полiтичноюполiцiєю СеРеСеР, i свiтомблатних, який зневажав«гражданськiй мiр», читаємо:«…Хто кого перевиховав:чекiсти — урок? чи урки —чекiстiв? Урка, що прийнявчекiськую вiру, — це вже сука,урки його рiжуть. Чекiст, щозасвоїв психологiю урки, — цевпертий слiдак 30–40-х рокiвабо вольовий лагерний на-чальник, вони в пошанi, їхпросувають по службi». Доречi, «раскрой черепушку вра-гу народа» — така «iдеологiя»

З КОГОРТИ НЕСКОРЕНИХ

Продовження з числа 21

ЩИРА РОЗМОВА

На питання Івана Івасiва вiдповiдає Володимир Аронець, вояк УПА, учасникНорильського повстання — найбiльшого i найтривалiшого повстання полiтичнихв'язнiв проти людиноненависницької комунiстичної системи СРСР, яке тривало61 день.

Продовження на стор. 11115555

Ізпадiнням Польщi восени 1939р. радянсько-нiмецький кор-дон на Сокальщинi було вста-

новлено по рiчцi Буг. Оскiльки Потори-ця опинилася фактично над самим кор-доном, її мешканцiв переселили всусiднi села, бiльш вiддаленi на схiд.Родина Г.Шклянки опинилася у с.Бишiв (тепер Радехiвський районЛьвiвської областi). Звiдси вiн бувмобiлiзований до Червоної армiї, слу-жив у Воронежi. За спогадами сестри,вiн розповiдав: «Я щасливий, я поба-чив Київ, але дуже засумував, коли лю-ди просили хлiба. І ми з вагонiв кидалихлiб».

З початком нiмецько-радянськоївiйни у 1941 р. Г.Шклянка брав участьу бойових дiях на фронтi й пiд Уманнюпотрапив у нiмецький полон. Пробуваввтiкати, але невдало. Рятуючись, зго-лосився до служби в нiмецькiй армiї,брав участь у бойових дiях вже на боцiiншого ворога. Поїхавши у вiдпусткуперед виїздом пiд Ленiнград, вiдвiдаврiдне село i вже назад до Вермахту неповернувся, отримавши наказ вiд ОУНзалишитися. Деякий час переховував-ся в родини по сусiднiх селах, залiкову-ючи колiно.

Поступовий вiдступ нiмецькогофронту на сходi привiв до поглибленняпротистояння з поляками, якi претен-дували на українськi землi Галичинита Волинi. Для оборони перед пре-тензiями полякiв та захисту населеннявiд їхнiх збройних формувань на-прикiнцi 1943 р. у пiвнiчнiй Львiвщинiпочали творитися озброєнi пiдроздiли— адмiнiстративнi боївки ОУН (АБ) iбоївки Служби безпеки ОУН (БСБ) чи-сельнiстю 10-15 осiб, а також чоти Ук-раїнської Народної Самооборони(УНС). У БСБ Сокальського повiтуГ.Шклянка був заступником її коман-дира Володимира Дризни-«Морозен-ка». На базi пiдроздiлiв УНС у першiмiсяцi 1944 р. виникли першi сотнiУПА. Також керiвник боївок СБЛьвiвської областi Тарас Онишкевич-«Галайда» наприкiнцi лютого того жроку об’єднав усi пiдпорядкованiбоївки Сокальської i Равської округ водин вiддiл, сотенним якого призначе-ний Дмитро Пелип-«Ем»-«М22»-«Євшан». Командиром роя у першiйчотi Ярослава Грицая-«Чорноти» ставГригорiй Шклянка-«Кулiш».

Пiд час наступу на с. Острiв (теперСокальський район) — осередокпольських збройних формувань, якi за-грожували українським селам околицi— Т.Онишкевич отримав смертельнепоранення i на його честь сотня отрима-ла назву «Галайда». Навеснi вiддiлбрав активну участь у бойових дiях нат. зв. Холмському фронтi проти польсь-ких Армiї Крайової (АК) та Батальй-онiв Хлопських (БХ). Також чота«Чорноти» разом iз сотнею «Сiро-манцi» 11 травня 1944 р. у с. Карiв (Со-кальський район) звела бiй iз нiмець-кими полiцiйними вiйськами. Тодi«Чорнота» був поранений i вiдiйшов налiкування, чотовим став Василь Васи-ляшко-«Перемога».

Високий рiвень старшин i пiдстар-шин сотнi «Галайда» вiдзначало ко-мандування Львiвської воєнної округи«Буг». У липнi 1944 р. чотовий «Ска-ла» був призначений командиром сотнi«Пролом», чотовий Микола Равлик-

«Беркут» — командиром сотнi «Кри-лачi». Вiдтепер командиром третьої чо-ти у сотнi «Галайда» став ГригорiйШклянка-«Кулiш».

Пiсля переходу фронту вiддiл «Га-лайда» поповнився новобранцями iприблизно 14 серпня був роздiлений надвi сотнi. Вiддiл «Галайда 1» очолив«Перемога», «Галайда 2» — «Кулiш».«Ем» став командиром куреня, до яко-го, крiм сотень «Перемоги» та«Кулiша», також увiйшла сотня «Кри-лачi». Вiдтинком, призначеним для дiйновопосталого куреня, була Лю-бачiвщина, проте через насичення те-рену радянськими вiйськами i постiйнiбої вiн туди так i не потрапив. Сотня«Галайда 2» на той час мала три чоти,якими командували Павло Костюк-«Деркач» (І чота), «Ігор» (ІІ) та «Чу-мак» (ІІІ).

22 серпня пiд с. Зубейки(Жовкiвський район) курiнь «Галай-да» провiв великий оборонний бiй iз ба-тальйоном 83 полку прикордоннихвiйськ НКВД та 50 мотоциклетнимполком ЧА. Вiдбивши у восьмигодин-ному бою всi ворожi наступи, курiньпрорвався з оточення i вiдiйшов у лiсина пiвдень вiд с. Карiв.

Вiйська НКВД 29 серпня 1944 р.знову оточили курiнь, який зайняв обо-рону в урочищi Кривуля в центрi лiсiвКарiв-Пiддубцi. У цiлоденному бою з 7-ї до 21-ї год. повстанцi вiдбили ворожiатаки, втративши всього кiлька осiбвбитими. На схiдний вiдтинок, де стоя-ла сотня пiд командуванням «Кулi-ша», ворог вiв особливо сильний на-ступ. Проте з допомогою сотнi «Пере-моги», яка вела найзапеклiшу бороть-бу в центрi, вiддiл «Галайда 2» витри-мав ворожий наступ i прорвався насхiд. Втрати сотнi склали двох важко-поранених та сiмох — легко.

У лiсi бiля с. Радванцi (Радехiвськийрайон) 9 вересня 1944 р. до вiддiлу «Га-лайда 2» долучилися «Крилачi», ко-мандир яких, Микола Равлик-«Бер-кут», був призначений старшим сотен-ним. Потрапивши 14 вересня в облавуприкодонних вiйськ НКВД, обидвiсотнi вiдiйшли в пiвденну частину лiсу,пiд присiлок Киї с. Нестаничi (Ра-дехiвський район). Тут наступного дняз допомогою Нестаницького СКВ звелизавзятий багатогодинний бiй з облав-никами (І, ІІ i IV комендатури, станко-кулеметний i мiнометний взводи 104-го прикордонного загону i 5-та комен-датура 88-го прикордонного загону).Вiн тривав вiд 12-ї до 23-ї год. Сотня«Галайда 2» займала пiвденний вiдти-нок, здiйснила невдалу спробу прори-ву. Усе ж пiзнiм вечором повстанцямвдалося вийти з оточення у пiвнiчно-схiдному напрямку, втративши 11-18осiб вбитими (з них три — зi сотнi«Кулiша»). Ворожi втрати склали

дев'ять вбитими, зокрема один офiцер,та дванадцять пораненими.

За кiлька днiв обидвi сотнi перебра-лися через р. Буг на Белзчину, де 22 ве-ресня в лiсi на пiвдень вiд с. Щеп’ятин(тепер Томашiвський повiт Люблiн-ського воєводства, Польща) приєдна-лися до двох iнших сотень куреня «Га-лайда»: «Галайда 1» (к-р Василь Васи-ляшко-«Перемога») та «Кочовики» (к-р Юрiй Рошик-«Шумський»-«Недолу-гий»). Кiлька тижнiв вiддiли присвя-тили вiйськовому вишколу.

Проте 17 жовтня прикордоннимвiйськам НКВД вдалося виявитикурiнь «Галайда», який базувався у ма-ленькому лiску на пiвнiч вiд с. Губинок(Томашiвський повiт). Пiсля кiлькаго-динного бою, втративши чотирьох вби-тими, повстанцi вiдступили на схiд, авiдтак подалися на пiвдень, в лiс бiля с.Вербиця (Томашiвський повiт). Звiдтивирушили на пiвденний захiд, де в лiсiу 500 м на захiд вiд присiлка Карпи с.Смолин (Яворiвський район) потрапи-ли в оточення пiдроздiлiв 88-го прикор-донного загону НКВД та 6-ї армiї ЧА.Вiдбувся великий цiлоденний бiй, во-рог використовував танки та лiтаки. Урезультатi бою курiнь зазнав дошкуль-них втрат (загинуло п'ятнадцять по-встанцiв, зокрема сотенний «Беркут»),прорвавши оточення на вiдтинку 64-їтанкової бригади. Ворог подавав своївтрати як дев'ять вбитих, зокремаофiцер-прикордонник, та тринадцятьпоранених, повстанськi — як 348 вби-тих (завищено у понад 20 разiв!)

Вiдступивши в лiс бiля присiлка Да-гани с. Монастир (тепер Любачiвськийповiт Пiдкарпатського воєводства), закiлька днiв курiнь пiшов на схiд. Пе-рейшовши кордон, повстанцi звеличерговий кiлькагодинний оборонний

бiй 25 жовтня у лiсi мiж с. Щирець таУлицько-Середкевичi (Яворiвськийрайон). Вороговi близько 13-ї год. вда-лося прорвати позицiї сотнi «Галайда2». Повстанцi були змушенi пробива-тися невеликими групами. Курiнь роз-порошився. Вiддiл «Крилачi» пiсляцього так i не вiдновився, а йогострiлецтво приєдналося до трьохiнших сотень.

Рештки куреня перейшли в лiсибiля с. Яструбичi (Радехiвський рай-он), де Дмитро Пелип-«Ем» у невелико-му бою 4 листопада був важко поране-ний i наступного дня помер. Команду-вання куренем перебрав МихайлоХвальбота-«Лис»-«Бородатий», якомувдалося вiдновити вiддiли, зiбравшитри сотнi. При цьому було зведено двабiльших бої: 10 листопада бiля с. Лу-чицi (Сокальський район) та 25 листо-пада на хуторi с. Бишiв (Радехiвськийрайон).

Далi сотнi дiяли самостiйно — 27 ли-стопада курiнний командир «Лис» ске-рував їх у призначенi терени i дав за-вдання готуватися до зими. Вiддiл «Га-лайда 2» базувався в лiсових масивахмiж селами Купичволя, Желдець, Ве-рини, Зiболки (сьогоднi — стикЖовкiвського та Кам’янка-Бузькогорайонiв). 7 грудня на присiлку БiлийЛiс с. Туринка (Жовкiвський район)вiддiл «Галайда 2» мав бiй iз бiльшови-ками, з якого вийшов без втрат.

Взимку 1944-1945 рр. «Кулiш» зро-бив кiлька вдалих засiдок напiдроздiли НКВД та винищувальнi ба-тальйони, здобуваючи зброю тавiйськове спорядження. Зокрема, 13сiчня 1945 р. мiж с. Дальнич i Желдець(тепер Кам’янка-Бузький район)спiльно iз сотнею «Кочовики» (к-рЄвген Лобай-«Штиль») влаштованозасiдку на групу стрибкiв iз райцентруКуликiв чисельнiстю близько 60 осiб. Урезультатi вбито 16 iз них та звiльненочотирьох затриманих українцiв.

У засiдку сотнi «Галайда 2» бiля с.Воля Жовтанецька (Кам’янка-Бузь-кий район) 21 лютого 1945 р. потрапи-ла опергрупа енкаведистiв, стрибкiв iсолдатiв запасного полку ЧА загаль-ною чисельнiстю 94 особи. У результатiобстрiлу з мiнометiв, важких та легкихкулеметiв, автоматiв та гвинтiвок булознищено тринадцять ворогiв, зокрема iкерiвник опергрупи, заступник на-чальника Куликiвського райвiддiлуНКВД ст. лейт. Зелiнський. Щедев'ятьох було поранено. З боку по-встанцiв загинув командир першої чо-ти i заступник сотенного «Байдуж-ний». Його посаду перебрав випускникстаршинської школи «Оленi 2» АдамБiда-«Ворон».

Були i бiльшi бої. 8 (15) лютого наЯворiвському полiгонi бiля с. Гутисько(тепер не iснує) вiддiл «Галайда 2»вiдбив наскок вiйськ НКВД. Ворожiвтрати — близько десяти вбитих,власнi — троє, зокрема сотеннийполiтвиховник «Донець». 7 березня 42-й мотострiлецький полк провiв великуоблаву на лiсовий масив мiж селами Ве-рини i Зiболки, в яку попали сотняУПА «Галайда 2», окружна боївка СБта два СКВ. Повстанцi вдало маневру-вали лiсом, уникаючи бою, i такивiдiрвалися вiд ворога, втративши укiлькох перестрiлках п'ятнадцять осiб.Тодi, зокрема, загинув окружний рефе-рент СБ ОУН Равщини Дмитро Думич-

Стор. 12 ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

МИ СТАЛИ ВОЛІ НА СТОРОЖІ

Григорiй ШКЛЯНКА народився 1920 р. у с. Поториця Сокальсь-кого району Львiвської областi в родинi селян Петра та Марiї з ро-ду Гудим. Мав брата Ярослава (1925 р. н.), сестер Ірину (Ярину,1919 р. н.) та Ганну (1922 р. н.). Навчався у народнiй (початковiй)школi в рiдному селi, хоча до неї ходити не любив. У 1938 р. ставчленом Органiзацiї Українських Нацiоналiстiв.

Володимир МОРОЗ

Григорiй Шклянка „Кулiш“

СОТЕННИЙ УПА«КУЛІШ»

Продовження на стор. 11114444

Народився Василь Краль 9 лю-того 1917 р. у с. Великий До-рошiв Жовкiвського району

Львiвської областi. Так подано у по-встанському реєстрi i такий рiк народ-ження вiдповiдає вiку, наведеному удокументах польської полiцiї пере-двоєнного перiоду. У низцi публiкацiйзустрiчається також дата 26 травня1913 р., яку вiн подав пiсля арешту ор-ганами безпеки Польщi у 1948 р.Закiнчив сiм класiв народної (почат-кової) школи. Вiд початку 1930-х рр.належав до Юнацтва Органiзацiї Ук-раїнських Нацiоналiстiв.

Упродовж 22 грудня 1937 р. — 18сiчня 1938 р. польська полiцiя прове-ла масовi арешти на теренi Ку-ликiвщини (Жовкiвський повiт) та Ре-менiвщини (Львiвський повiт). Середкiлькох десяткiв затриманих був, зок-рема, надрайонний провiдник ОУНВасиль Ковалишин. А 13 сiчня 1938 р.у Жовквi заарештований i ВасильКраль. Натомiсть майбутнiй повiто-вий провiдник Ілько Калiвошка втiк iзполiцiйного постерунку в НовомуЯричевi.

Великий процес проти 35 ук-раїнцiв, обвинувачених за прина-лежнiсть до ОУН, вiдбувся у Львовi 3-8 жовтня 1938 р. Чотирьом пiдсуднимзакидали також володiння вогнепаль-ною зброєю, яку знайшли пiд час об-шуку, а В.Ковалишину, крiм того, та-кож замах на Стефана Лисика, селя-нина з Сулимова, вночi 20 вересня1934 р. Кiлька пiдсудних, зокрема,В.Краль, зiзналися у членствi в ОУН,але лише у перiод до 1935 р. Оборонця-ми виступали українськi адвокати ЛевБобинський, Володимир Старосольсь-кий, Юрiй Старосольський, СеменШевчук, Степан Шухевич, Іван Яри-мович та поляк Згуральський.

Незважаючи на вiдсутнiсть доказiв,8 жовтня було оголошено суворий ви-рок, за яким Василь Ковалишин засу-джений до довiчного ув’язнення, ОсипІванчук отримав 12 рокiв тюрми, ІванКукiль, Григорiй Шульган — 10; Во-лодимир Потерейко, Василь Сорока —9; Василь Мороз (с. Михайла), ТеодорЦвик — 6; Михайло Дiдик, Володи-мир Ненчук, Теодор Орловський — 5;Іван Демкiв, Михайло Дуткевич, Ва-силь Краль, Володимир Маринюк, Во-лодимир Смага — 4; Мирослав Бере-зинський, Теодор Бiлокурий, Михай-ло БуHара, Микола Боровик, ОлексаГнатишин, Михайло Дмоховський,Іван Касараб, Дмитро Кiчала, ІлькоЛевицький, Михайло Лучка, МиколаМартин, Василь Мороз (с. Івана), Ми-хайло Ошийко, Михайло Равка, Ми-хайло Семен, Микола Цiп — 3. Щетроє — Петро Пешко, Данило Гриникi Яцко БуHара — звiльненi вiд кари.Ув’язнення В.Краль вiдбував, за дея-кими вiдомостями, у тюрмах на Во-линi. Вийшов на волю iз початкомДругої свiтової вiйни. Опинився наземлях, окупованих Нiмеччиною i не-вдовзi пiшов в українську полiцiю.Працював у селах Межилiсся i Забо-лоття на Пiдляшшi (тепер Бiльськийповiт Люблiнського воєводства); бувкомендантом станицi полiцiї вЩеп’ятинi (тепер Томашiвський повiтЛюблiнського воєводства). За чотирироки дослужився до ступеня старшогодесятника.

У 1944 р. В.Краль став членомОУН, а в червнi того ж року перейшов

до УПА. Тут користувався псев-донiмом «Чавс» (зрiдка зустрiчаєтьсянаписання «Чаус»). Був придiленийдо вiйськово-польової жандармерiїпри штабi Львiвської воєнної округи«Буг», перебував деякий час в охоронiкерiвника полiтвиховного вiддiлу цьо-го штабу Василя Ваврука-«Ватюги».Наказом УПА-Захiд ч. 12 вiд28.04.1945 р. «Чавсу» признаноступiнь булавного. Знову на Закер-зоннi В.Краль опинився у серпнi 1945р. За вiйськово-територiальнимподiлом УПА територiя Грубешiвщи-ни, Холмщини, Пiдляшшя i Лю-бачiвщини навеснi 1945 р. вiдiйшла довiдновленої Воєнної округи (ВО) УПА«Сян», але попередньо належала доВО «Буг» i тут у рейдах перебуваливiддiли зi Львiвщини. Власне, длявирiшення справ, пов’язаних iздiяльнiстю вiддiлiв УПА на Гру-бешiвщинi, сюди через кордон прибув

командир ВО «Буг» Василь Левкович-«Вороний» зi своїм почтом, у складiякого був i В.Краль-«Чавс». Вони пе-ред тим обiйшли майже всю територiюЛьвiвського краю ОУН.

В.Левкович ухвалив рiшення проподiл сотнi УПА «Галайда 2» на двi ча-стини. Одна, чисельнiстю до 70 осiб,пiд командуванням Василя Панаса-«Сивого», отримала наказ перейтипольськорадянський кордон i повер-нутися на Львiвщину. Іншу, чи-сельнiстю близько 50 осiб, очолив Ва-силь Краль-«Чавс». Пiдвiддiл «Галай-да 2» (коротко теж носив назву «Рома-новичi») пiд командуванням «Чавса»аж до розформування у 1947 р., фор-мально належачи до Львiвської ВО«Буг», дiяв на Закерзоннi, у тактично-му вiдтинку «Данилiв», який входивдо ВО «Сян».

Так виник прецедент, коли одно-часно iснували два пiдвiддiли (фак-тично чоти) УПА з однаковою назвою«Галайда 2», причому один дiяв наЛьвiвщинi, на теренi ВО «Буг», аiнший — у ВО «Сян», на Закерзоннi.Восени 1945 р. пiдвiддiл «Сивого» от-римав номер 113, пiдвiддiл «Чавса» —114.

Вiд «Вороного» «Чавс» отримав на-каз провести зi своїм пiдвiддiлом рейдна Пiдляшшя. Власне, саме знайомст-во з тим тереном стало причиною при-значення В.Краля на посаду команди-ра пiдвiддiлу «Галайда 2». Вирушив-ши 15 серпня з-пiд с. Брусно (теперЛюбачiвський повiт Пiдкарпатськоговоєводства), прибули на Пiдляшшя напочатку вересня i перебували тут по-над пiвтора мiсяця, ведучи пропаган-дистську працю серед українського та

польського населення. Вiдвiдали, зок-рема, i знайоме «Чавсу» село Ме-жилiсся.

Траплялися i окремi бойовi акцiї,як знищення автомашини iз офiцеромМВД та декiлькома солдатами бiля се-ла Грабiвка (тепер Парчевський повiтЛюблiнського воєводства). Разом iзпредставниками теренової мережiОУН В.Краль брав участь у перегово-рах iз представниками польськогопротикомунiстичного пiдпiлля, якiвiдбулися 27 жовтня 1945 р. на ко-лонiї Тучна (тепер Бiльський повiтЛюблiнського воєводства). Пiсля цьо-го пiдвiддiл «Галайда 2» вирушив узворотному напрямку i 6 листопада1945 р. повернувся до с. Лiски (теперГрубешiвський повiт Люблiнськоговоєводства, Польща). За 83 три днiрейду повстанцi подолали майже 550км.

Наказом УПА-Захiд ч. 17 вiд1.01.1946 р. В.Краль-«Чавс» пiдвище-ний до ступеня старшого булавного, авже наказом Головного вiйськовогоштабу ч. 1/46 вiд 15.02.1946 р. йомуприсвоєно ступiнь хорунжого з датоюстаршинства 22.01.1946 р. Один зiстрiльцiв сотнi «Галайда 2» СтепанДзюбинський залишив такий описсвого командира: «Високий, чорний,повний, рокiв має близько 35». Вiдпо-чивши пiсля рейду i перезимувавши,вiддiл «Чавса» навеснi 1946 р. взявсядо активної бойової дiяльностi. Зокре-ма, 10 квiтня було проведено вдалузасiдку на вiйськову автомашину нашосе Угнiв-Белз. Ворожi втрати скла-ли 12 вбитими, зокрема поручникВiйська польського i лейтенант МВД.«Чавс» командував дiями свого

пiдроздiлу в спiльному наскоку на м.Грубешiв, здiйсненому УПА тапольською пiдпiльною органiзацiєю«Вольносць i Нєзавiслосць» 27-28травня 1946 р. Тодi повстанськiвiддiли «Галайда 2», «Вовки 2» та«Вовки 3», загальною чисельнiстю120 воякiв, атакували примiщення за-логи радянського МВД, знищивши по-над 63 ворогiв.

Влiтку 1946 р. пiдвiддiл «Чавса»нараховував 48 воякiв. Невдовзi вiнвирушив у другий рейд на Пiдляшшя.У цьому маршi взяли участь три рої по12 воякiв плюс шiсть осiб у почтi ко-мандира. 4 серпня 1946 р. повстанцi зоколиць с. Ульгiвок (тепер с. То-машiвського повiту) вирушили напiвнiч i на початку вересня зновудiйшли до околицi Бiлої Пiдляської таБреста. Загалом, iз зворотною доро-гою, маршрут рейду склав близько500 км.

У жовтнi 1946 р. пiдвiддiл «Галайда2» повернувся назад у пiвденно-захiдну частину Грубешiвськогоповiту i схiдну частину Томашiвськогоповiту, де дiяв до початку акцiї«Вiсла» навеснi 1947 р. Пiд час цiєїмасштабної операцiї вiддiл зазнавзначних втрат, а вiдтак був демобiлiзо-ваний.

За оцiнками полякiв, вiд 1 квiтнядо 23 липня чисельнiсть вiддiлу змен-шилася вiд 51 до 32 воякiв. Щоправда,один рiй на чолi iз бунчужним, ст. бул.Тимотеєм Гавалком«Шепелем»,вiдiйшов iз завданням на Пiдляшшя,де дiяв впродовж липня-серпня 1947р. В.Краль iз групою повстанцiв 10жовтня 1947 р. з околиць с. Грабовецьнеподалiк Грубешова знову вирушивна Пiдляшшя. Звiдси разом iз кiлько-ма провiдними пiдпiльниками (ПетроЛагода-«Громовий», Данило Шуль-ган-«Хмель», Богдан Хмель-«Хме-лик») перебрався у Захiдну Польщу,на Помор’я. Звiдси вони мали зв’язокiз командиром ВО «Сян», фактичнимкерiвником пiдпiлля у Польщi Миро-славом Оникевичем-«Орестом» та ок-ружним провiдником Євгеном Штен-дерою«Прiрвою», який перебував уСхiднiй Пруссiї. Проте невдовзi, 10лютого 1948 р., В.Краль заарештова-ний у м. Дравсько-Поморське (теперЗахiднопоморське воєводство, Поль-ща).

Важке слiдство завершилося прису-дом вiйськового суду в Люблiнi 10 лю-того 1949 р. — кара смертi. 9 травнятого ж року вирок замiнили на довiчнеув’язнення. Вийшов на волю у 1955 р.,працював касиром у ПNР (PanstwoweGospodarstwo Rolne — польський ана-лог радгоспу) у мiстечку Бiлий Бор (те-пер Щецiнецький повiт Захiднопо-морського воєводства, Польща).

Опiсля перебрався на Шлезьк, депрацював на фабрицi радiоприймачiв«Дiора» у м. Дзєржонюв (тепер Доль-носльонське воєводство, Польща).Хворiв на туберкульоз, пережив дваiнфаркти. Помер 26 вересня 1976 р. уДзєржонювi. Кому вiдомi подробицiжиття i дiяльностi Василя Краля, йогобойових побратимiв, вiддiлу «Галайда2», загалом боротьби ОУН i УПА наЛьвiвщинi та Закерзоннi, просимо пи-сати на електронну адресуmrz@ukr.net або на адресу редакцiї„Шляху Перемоги“.

Володимир МОРОЗ

МИ СТАЛИ ВОЛІ НА СТОРОЖІ

Стор. 13ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

Василь Краль „Чавс“

Однiєю iз найбiльш вiддалених окраїн українських земель, дедiяла Українська Повстанська Армiя, є Пiдляшшя. Впродовж 1944-1947 рр. тут рейдували або базувалися вiддiли УПА «Вовки» (к-рОлекса (Анатоль) Сидорук-«Дуб»-«Яструб»), «Кочовики» (к-рЄвген Лобай«Штиль»), «Перебийнiс» (к-р Юрiй Рошик-«Шумсь-кий»), «Вовки 1» (к-р Михайло Курас-«Крапка»), «Вовки 3» (к-рСтепан Приступа«Давид») i, найбiльше, «Галайда 2» (к-р ВасильКраль-«Чавс»).

ВАСИЛЬ КРАЛЬ«ЧАВС»

Стор. 14 ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

Дозбiрки також увiйшли ма-ловiдомi статтi Донцова,якi ранiше друкувалися в

емiграцiйних виданнях, а зокрема «Во-ююча церква i нацiя», «Шоста коло-на», «Перед розвалом червоної орди»та iншi.

У вступному словi до книги її упо-рядник Вiктор Рог зазначає: «Рiшенняпро перевидання працi Дмитра Донцо-ва «За яку революцiю» (1957 рiк) зу-мовлене кiлькома причинами. Насам-перед таким чином ми долучаємося довшанування великого фiлософа вювiлейний рiк – рiк 130 рiччя з дня йо-го народження та 40-рiччя смертi.

Праця, написана у 1957 роцi, пере-видавалася в Українi ще до проголо-шення незалежностi, аж у 1990 роцi,тож сьогоднi є бiблiографiчноюрiдкiстю, хоча, на нашу думку, зали-шається актуальною. Не вважаємо задоцiльне у вступному словi переказува-ти змiст книги, яку Ви, шановний чи-тачу, вже тримаєте в своїх руках, на-томiсть хотiлося би дещо порозмiрко-вувати над актуальнiстю самої поста-новки питання в сучаснiй ситуацiї.

Пiд термiном «революцiя» ро-зумiємо радикальнi, докорiннi, якiснi iглибокi змiни, стрибок у розвиткусуспiльства, що передбачає категорич-не заперечення i усунення iснуючогопопередньо стану. Пiд революцiйнимшляхом досягнення революцiйної ме-ти розумiємо безкомпромiсний i ради-кальний спосiб усунення об’єктивнихперешкод, котрi стоять на завадi рево-люцiйним змiнам.

Революцiйний спосiб думання зу-мовлений насамперед усвiдомленнямнеприродностi та нестерпностi стану, вкотрому перебуває сьогоднi українськесуспiльство у власнiй державi та за їїмежами.

У власнiй, вiдновленiй понад 20рокiв тому державi, населення якоїскладається на 80% з етнiчних ук-раїнцiв, українцi не панують нiполiтично, нi економiчно, на благо-датнiй землi проживають в досить тяж-ких соцiальних умовах, пiд постiйним

полiтичним тиском, iнформацiйноюекспансiєю та економiчним шантажемз боку ряду сусiднiх держав, насампе-ред колишньої метрополiї.

Чиновницька корупцiя, вiдсутнiстьсправедливого судочинства, росiйщен-ня, iмперський реваншизм, розгулкримiнальної злочинностi, а часто iзрощення її з владою – цi явища, мовсмертельнi метастази, пронизали всiсфери суспiльного життя, позбавляю-чи нацiю права на достойну тривалу

перспективу.Мiльйони українцiв на рiдних зем-

лях i за межами сучасних державнихкордонiв (котрi не збiгаються з етнiчни-ми) позбавленi можливостi задовольня-ти свої нацiонально-культурнi потре-би, зберiгати етнiчну iдентичнiсть тапередавати її своїм нащадкам. Яскра-вим прикладом наслiдкiв такого станує результати останнього перепису в РФ,який показав порiвняно з попереднiмипереписами, катастрофiчне зменшеннячисла громадян, якi вважають себе ук-раїнцями.

Неприйняття iснуючого стану насе-ленням України згiдно соцiологiчнихопитувань сягає граничної межi, не-здатнiсть i небажання дiючого режимупровести системнi та докорiннi змiнина краще в iнтересах української нацiїє очевидними».

І кiлька цитат з самої книги:«Першим завданням цеї нашої рево-

люцiї буде — звiльнення країни вiд па-нування московської нечистi, знищен-ня тої нечистi зовнi, а потiм — «на

нашiй не своїй землi». А одного i друго-го зможуть довершити тiльки тi, якi тунечисть Москви i «прогресу» знищать всвоєму серцi. Потрiбна духовна рево-люцiя, духовне переродження коли незваних, то iзбраних».

«Щоб бути сильною не лиш назовнi,а всерединi, — держава, що вийде з ре-волюцiї, — мусить бути свобiдною вадярма тоталiтаризму, совєтського,нацiонал-комунiстичного чи «демокра-

тичного», вiд того, якого небезпеку ба-чать многi вдумливi автори Окциден-ту… вiд того тоталiтаризму, якийсоцiалiсти й прогресисти накидаютьтеж i Заходовi; вiд режиму, який пиль-нує кожного кроку «свобiдного грома-дянина», диктує йому, що вiн має їсти,скiльки, коли, чи i куди має право їзди-ти, убиваючи всяку приватну iнiцiати-ву i гiднiсть людини, регулюючи їїжиття аж до найдрiбнiших дрiбниць, аз другої сторони фаворизуючи повну«свободу» кожного — свободу ширитидеправацiю полiтичну i моральну впресi, в телевiзiї, в лiтературi, свободувiд релiгiї в школi, свободу вiд кари зазлочини i зраду, свободу акцiї 5-ої ко-мунiстичної колони i пр.

Київська держава, що вийде з рево-люцiї, мусить з одного боку звузити об-сяг дiяння держави, позбавити її то-талiтарного характеру, характеру все-сильної бюрократiї, всесильного опiку-на безправної одиницi, а з другої сторо-ни — привернути авторитет держави вїї властивих завданнях: хоронитинацiю назовнi i охороняти повагу прававсерединi, караючи суворо злочин iзраду, i не допускаючи паношення все-рединi нацiї — «держави в державi»,тайних мафiй, тих чи iнших, якiвiрнiсть мафiї ставлять понад вiрнiстьнацiї i державi, i якi замiсть цiлейпатрiотичних, переслiдують свої тайнiцiлi, роблячи з себе невидимих,безвiдповiдальних диктаторiв нацiо-нальної полiтики внутрiшньої i зов-нiшньої, слуг ворожих нацiї iнтер-нацiональних сил.

Щоб була сильною держава, тi, що їївиборють, мусять правити нею в дусiнацiональних традицiй, не в службi чу-жих iдей, не в службi Москви, нi iдеїпiд'яремного сателiтства…»

Книга вийшла за фiнансового спри-яння братiв Володимира та Андрiя Па-рубiїв, а придбати її (як i iншi працiДонцова) можна (i треба), зголосив-шись за адресою:

01030 м. Київ, вул. Ярославiв Вал, б. 9 пом. 4, тел. (044) 234-70-20E-mail: rog@yaroslava.kiev.ua

Донцов про революцiю

«Гай» i його заступник ОлексаДумич-«Явiр».

Наказом крайового вiйсько-вого штабу УПА-Захiд ч. 12 вiд28.04.1945 р. «Кулiш» отри-мав звання старшого булавно-го з датою старшинства15.04.1945 р.

Вiдповiдно до наказу ко-мандування ВО «Буг» вiддiл«Галайда 2» 10 (16) квiтня1945 р. вирушив у пропаган-дистський рейд на Закерзон-ня. На той час чотами коман-дували Адам Бiда-«Ворон» (Ічота), «Вир» (ІІ), Софрон Поч-тар-«Дунай» (ІІІ). Вже 22квiтня 1945 р. «Кулiш» iз сот-нею перебував на присiлкуГримаки бiля с. Хотилюб (Лю-бачiвський повiт).

Далi сотня дiйшла до с. Сур-мачiвка (Любачiвський повiт),де i зупинилася. 30 квiтня1945 р. iз пiвдня сюдипiдiйшла розвiдувально-пошу-

кова група 98-го прикордонно-го полку 64-ї стрiлецькоїдивiзiї вiйськ НКВД. У резуль-татi запеклого бою обидвi сто-рони зазнали втрат, зокрема,повстанцi мали троє вбитих тап'ятеро поранених. Важко по-ранений був i сам сотенний«Кулiш». За його наказом ко-мандування перебрав чотовий«Ворон». Вiддiл «Галайда 2»вiдступив у пiвнiчному на-прямку, до лiсу. Далi — напiвнiчний схiд, до с. НовийЛюблинець (Любачiвськийповiт), де «Кулiш» лiкувавсяна плебанiї пiд опiкою мiсцевоїсанiтарної служби.

6 травня повстанцi сотень«Галайда 2» i «Месники 2»святкували разом Великдень ус. Молодiвцi (Любачiвськийповiт). А 7 травня, у Вели-коднiй Понедiлок, сотенний

Григорiй Шклянка-«Кулiш»помер. Мiсцевий повстанецьІван Василевський-Путко-«Вус» згадував: «Помирав приповнiй притомностi. В ос-таннiй розмовi з друзями-стрiльцями та медсестрою«Грiзною» дуже жалкував, щоне судилось йому побачитивiльної України, просив пере-дати останнi поздоровленнядля своєї мами i сестри, а якбуде змога — тобто як буде вжевiльна Україна — перевезтийого тiло до Сокаля. Один з по-ранених стрiльцiв його сотнi,на псевдо «Нiс«, коли почувпро смерть улюбленого коман-дира, так тим перейнявся, щодiстав удар крови i помер».

Похованi Григорiй Шклян-ка-«Кулiш» та стрiлець «Ма-па» («Нiс») 8 травня в НовомуЛюблинцi у великiй братськiй

могилi поряд з iншим полегли-ми повстанцями та цивiльни-ми жертвами польських на-падiв. Молебень вiдправив о.Адам Слюсарчик, який тежбрав активну участь у пiдпiль-нiй боротьбi як працiвниккрайової редакцiйної ланки iзагинув у боротьбi в 1947 р.Іншi полеглi в бою у Сур-мачiвцi похованi поряд iзмiсцем бою бiля мосту через р.Любачiвку. Це ланковий«Лис», стрiльцi «Берiзка» i«Козяр».

Наказом ГВШ УПА ч. 3/45вiд 10.10.1945 р. ст. бул.«Кулiш» пiдвищений до ступе-ня хорунжого з датою стар-шинства 31.08.1945 р.(ймовiрно, Головна Командаще не знала про його загибель).Також вiн був вiдзначенийБронзовим Хрестом бойової за-

слуги (наказ УПА-Захiд ч. 17вiд 1.01.1946 р.) iз датою7.05.1945 р.

Брали активну участь у виз-вольнiй боротьбi й родичi«Кулiша». Обидвi сестри вико-нували обов’язки зв’язкових.Брат — Ярослав Шклянка-«Земний» — був стрiльцем уПоторицькому кущi i загинувразом iз кiлькома пiдпiльни-ками й цивiльними мешкан-цями на Йордан 1945 р. у Ко-лонiї — присiлку сусiдньогосела Волиця. Сестра Ганна Ва-щук була заарештована 1950р., вiдбувала покарання вСибiру.

Кому вiдомi подробицi жит-тя i дiяльностi ГригорiяШклянки-«Кулiша», йогобойових побратимiв, вiддiлу«Галайда 2», загалом боротьбиОУН i УПА на Львiвщинi таЗакерзоннi, просимо писати наелектронну адресуmrz@ukr.net

або на адресу редакцiї„Шляху Перемоги“.

СОТЕННИЙ УПА «КУЛІШ»Продовження зi стор. 11112222

Сергiй ВЕРЕСЕНЬ

З нагоди 130-рiччя з дня народження доктора Дмитра ДонцоваУкраїнська Видавнича спiлка iменi Юрiя Липи видала збiркупраць iдеолога українського нацiоналiзму, головною з яких єтекст «За яку революцiю», який i надав назву книзi.

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

Стор. 15ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

ПАМ’ЯТЬ

†Тереновий провiд ОУН в Америцi

дiлиться сумною вiсткою, що 16 травня 2013 року вiдiйшов у засвiти

довголiтний член ОУН

св.п. Михайло КУКУРУЗА

Народився 1924 в Будилевi, Україна.

Тереновий Провiд складає родинi найглибшi спiвчуття.

Вiчна Йому пам’ять!

†Тереновий провiд ОУН в Америцi

зi смутком повiдомляє, що у мiстi Клiфтон, Н. Дж., вiдiйшов у вiчнiсть

св. п. Дмитро БОГАЙ"Язуловецький"

довголiтний член ОУН,спiвробiтник СБ ОУН

пiд час визвольних змагань в Українi

Вiчна Йому пам’ять!

пiдтримувалася чи не пiдтри-мувалася серед «блатних»табiрним начальством всталiнських таборах?

— Блатнi й енкаведисти, якдва «блiзнєци-братья», допов-нювали одне одного. В основно-му, з блатних й набиравсяВОХР («воєнiзiрованная охра-на»). Бiльше нiде й нiколи всвiтi, кримiнальнi не мали та-кої влади над «полiтичними».А всi українськi каторжани —полiтичнi й скiльки наших лю-дей там кiстками лягло — одинБог свiдок… Але бандерiвцi,особливо наймолодшi, нiколине корилися. Я наведу один яс-кравий приклад з нашоготабiрного життя. По тому ви-падку, коли нас арештували 40чоловiк, четверо українцiв —полiтичних каторжан: Пель-дер Тарас зо Стрия, мiй ровес-ник, два кубанських козаки:один — Головко, а другого вжене пам’ятаю, як i четвертогов’язня — змовилися знищитинарядчика кримiнальникаКучєрєнка, який мав 150 рокiвсудимостей, i який немило-

сердно знущався над каторжа-нами. Пронесли на зону ножi,пiсля розводу його зарiзали,ножi помили в коридорi на-чальника табору й поклали їхйому на стiл, i сказали: «Забе-ри свого пса». Хлопцям доба-вили по роковi до їхнiх строкiв,та й все.

Коротко пiдсумовуючи: ко-ли в 1946 роцi «вори» ще зне-важливо вiдносилися дополiтичних каторжан, то вжечерез рiк як їх почали вирiза-ти, тодi вони самi бандерiвцямзапропонували мир. Але цим яхочу сказати ще й iншу важнурiч. Будь-який бандит, що вби-вав i рiзав на волi невинних лю-дей, займався розбоєм чизлодiйством, був «соцiальноблiзок» большевицькiй владi. Іхоч блатнi цю владу вiдкритозневажали, але вона допуска-ла, що можна «пєрєковать лю-бого матєрого прєступнiка».Натомiсть полiтично засуд-женi за статею 54-ю КК УРСР,на все життя до смертi залиша-лися «полiтично неблагонадь-ожними». Бiльше того, їхнiмдiтям заборонено було поступа-ти у ВУЗи, до речi, в мене мiйсин Степан так i не поступив.

Продовження зi стор. 11111111

З КОГОРТИ НЕСКОРЕНИХ

Тобто, цi вiдзначення вима-гають чогось бiльшого , нiж ли-шень згадки. Свято Героїв Ре-волюцiї було приурочене дотрагiчної дати 23 травня 1938року, коли в Роттердамi вбитоЄвгена Коновальця. Було та-кож обумовлено, що саме утравнi пiшли з життя “кращiсини України ХХ столiття”:Микола Мiхновський, СимонПетлюра та Євген Коновалець.

Напевно, не так багатоiнших народiв окремим святомвшановують своїх героїв. При-чиною може бути нашатрагiчна iсторiя, можливо, на-ше вiдчуття, що маємо бiльшегероїв, нiж iншi народи, а та-кож те, що, мабуть, вiдчуваємопотребу в героях для подаль-шої боротьби – бо вона ще незакiнчена... Не знаю другогонароду, котрий так цiнив би ге-роїзм, так шанував героїв, якукраїнський. Рiвночасно, ма-буть, немає iншого такого на-роду, який би настiльки не ша-нував власних героїв як ми.

Чому? На думку спадаютьслова Анатолiя Лупиноса, по-ета, полiтв'язня, ще з 1970 ро-ку. У кiлькох реченнях вiн схо-пив нашу iсторiю та психо-логiю:

Тарасе, батьку, пiдiйми чоло./Поглянь на свою милу Україну./Немало зим i весен вiдгуло. /Іпил покрив прабатькiвськуруїну... /Я бачив, як безчестилиматiр. /Мою матiр. /Мене пес-тила покритка. /Яка називаласвоїм сином. /По землi вешта-ються байстрюки, /Якi зовутьмене братом своїм. /Брати!../Мамо! /Прокляття нам. /Не-бо, ти бачиш все /І не гримнешобуренням та гнiвом. /Земле, митопчемо тебе /Своїми брудниминогами, /І ти не трiснеш, /Нерозверзнешся прiрвою, /Щобпоховати назавжди /Ганьбусвою та нашу. /Прiрва?

/Прiрва... /Так, прiрва пiд нами,/Та ми не бачимо її, /Ми коти-мося в прiрву, /А мислимо, щолетимо в рай. /Мамо, /В лихугодину ти мене родила. /З гань-би та блуду /Плiд свiй зачала./Бодай в утробi лiпше задавила./Бодай сама ти краще не жила./З5валтована, обдурена,розп’ята, /З вiдтятим язиком,/Опльованим чолом, /Лежишти в пазурях коханця — ката /Іворона — могильника заклятого/Улесливо зовеш ти, облуднице,орлом. /Твої сини тебе ж i розпи-нають /За черствий хлiб та кис-лий пiйло-квас. /А я, твiй син, на-роджений iз блуду, /Прошу те-бе, /Молю тебе, /Клену —/Зiрви з очей облудливу полуду,/Розбий для тебе зроблену тру-ну, /Стань знову юною, /Невин-ною стань знову, /Вiнком по-крий просвiтлене чоло, /Поклич— /Твоє єдине лише слово —/Ми встанемо — /І що б там небуло! — /Який би глум терпiть недовелося, /Який би бiль не роз-ривав грудей — /Ми за твої, зазолотiї коси, /За чистую блакитьтвоїх очей /Пiдем на бiй, /Назвитяг i на жертви, /По частцi ко-жен вiддамо себе, /Бо краще,мамо, нам сьогоднi вмерти, /Нiжбачити збезчещену тебе.

На однiй з перших демонст-рацiй проти режиму Янукови-ча, що вiдбулася у солiдарностiз патрiотами в Українi в НьюЙорку ще в 2010 роцi, учасни-ки винесли на вулицю передПостiйним представництвомУкраїни до ООН, а пiзнiше взя-ли у похiд до Постiйного пред-ставництва Росiї транспаран-ти, нацiональнi прапори Ук-раїни та США, а також черво-но-чорнi стяги. Хтось з учас-никiв пiзнiше зробив заува-ження менi, як органiзаторовi,що червоно-чорнi стяги не ма-

ють мiсця на наших манiфес-тацiях, адже нашим єдинимвиразником повинен бути си-ньо-жовтий прапор. Я чемновiдповiв, що демонстрацiя – ценагода для учасникiв вислови-ти свої почуття. Цi почуттяпроявляються рiзними спосо-бами включно з червоно-чор-ними стягами.

Недавно мiй син Максимграв роль Анжорласа у му-зичнiй драмi “Лей Мiвзе-раблс.” Анжорлас – це керiв-ник студентiв, якi органiзова-ли революцiю. На початку пер-шого заворушення Анжорласспiває такi слова:

Прийшов час для нас усiхвирiшити хто ми є.... /Чи Ви за-питали себе яку цiну Ви готовi за-платити. /Чи це просто гра якоюзабавляються. /Краски свiтумiняються з дня на день. /Черво-не — це кров обурених людей!/Чорне– це темрява минулихстолiть. /Червоне — це свiт якийвиднiє для нас, /Чорне — це нiч,що мусить мати кiнець. /Мимаємо вищу цiль,/ Наше малежиття мало значить!

Червоно-чорний стяг – цестяг героїв. Це – стяг тих, якiмали вищу цiль i для яких їхнємале життя було маловажнимсупроти цiєї цiлi.

Шановна громадо, Свято Ге-роїв, як писали у постановахОУН, це – не тiльки пам'ятнесвято, це – свято, яке кличе додiї. “Веселi брате часи настали”– це не гiрка iронiя тiльки Ва-карчука. Це – гiрка дiйснiстьвсiх українських патрiотiв.

Та нам з тобою своє робити,/Вiдкрити очi i далi йти! /І зубисильно стиснувши, маму нiжнолюбити. /Хто ж тодi, як не ми,брати?!

Аскольд ЛОЗИНСЬКИЙ

СВЯТО ГЕРОЇВПродовження зi стор. 3333

«Батькiвщина» мiнус 2

переклав вiдповiдальнiсть звласної персони на, звичайнож, владу: «Йде масовий тиск,йдуть спроби скупки i йде бо-ротьба з найбiльшою опо-зицiйною фракцiєю». Алемужньо пообiцяв: «ми вис-тоїмо, i я не здамся». При цьо-му ще й запевнив: «Це — пер-сональний привiт Вiктору Яну-ковичу — його грошi нас не пе-реможуть».

Залишаючи осторонь питан-ня, чи витрачав би Вiктор Фе-дорович власне особистi грошiна виманювання «фронто-викiв» iз опозицiйних окопiвдо блiндажiв влади, варто щепроцитувати Арсенiя Петрови-ча. Виявляється, влада видiли-

ла 100 мiльйонiв доларiв дляруйнування фракцiї «Бать-кiвщина», при цьому «цiни наскуповування депутатiв пiдня-лися». І тут, дiйсно, його сло-вам можна вiрити – аджескiльки там, в «Батькiвщинi»,ще залишилося представникiв«Фронту змiн»? Отож, цiнизростатимуть, оскiльки товарповолi закiнчується.

Щодо того, скiльки ще лю-дей найближчим часом можутьвийти з фракцiї «Батькiвщи-на», Яценюк щиро зiзнався: «Яне знаю, скiльки у фракцiї по-донкiв i не можу заглянутикожному у душу. Я знаю, щолюди, якi клянуться на Бiблiї,повиннi мати в собi щосьлюдське». Справдi, так. А якмав би вчинити високомораль-ний чоловiк, який всiх цих

клятвопорушникiв привiв доВерховної Ради? Мабуть, вине-сти на засiданнi фракцiї ще нерозкупленим «тушкам» черго-ве «китайське попередження».

Для самого Яценюка черго-вий конфуз був, вочевидь, до-волi неприємним. І, мабуть, са-ме з його оточення в ЗМІ «ви-лилося» припущення стосовнотого, що наступним з фракцiї«Батькiвщини» дремене йогопринциповий противникАна-толiй Гриценко. Який, нiбито,активно спiлкується з цьогоприводу з Банковою, де йомуобiцяють створити «власну»фракцiю з «тушок» i кiлькохмажоритарникiв. Сам Ана-толiй Гриценко прокоментувавцю iнформацiю у стилi «не до-чекаєтесь».

Далi буде? Можливо.

Продовження зi стор. 6666

Стор. 16 ч. 23 (1513) • 16 червня 2013 р.

Ваше оголошення про громадську подiю може висiти тут БЕЗКОШТОВНО. Для цього на електронну адресу газети national.tribune@gmail.com вишлiтьiнформацiю про цю подiю, давши вичерпну вiдповiдь на питання ЩО?, ДЕ? й КОЛИ?

ЩО: Свято ГероївДЕ: Оселя СУМ, 8853

Route 209, Ellenville, NYКОЛИ: Недiля, 7 липня.

Початок о 9:30 ранку.

ЩО: ХІІІ ЛемкiвськаВатра

ДЕ: Оселя СпiлкиУкраїнської Молодi,8853 Route 209,Ellenville, NY

КОЛИ: 27-28 липня.УВАГА! В числах 18-19

Н.Т. була неправильновказана дата.

ЩО: «Вечiрукраїнської спадщини»на Метс Сiтiфiлд

ДЕ: Citi Field, 123-01Roosevelt Ave, Flushing,NY. Subway #7- Mets-Willets Point Station.

КОЛИ: Четвер, 26 вересня, 6:30вечора.

ЩО: Український фестиваль i танцi в ПертАмбой.

ДЕ: Українська католицька церква УспiнняПресвятої Богородицi, 684 Alta Vista Place,Perth Amboy, NJ 08861

КОЛИ: Субота, 22 червня, 12:00 дня - 8:00вечора. Танцi - початок о 2:30 p.m.

ЩО? Доброчинний концертскрипалi Соломiї Івахiв,вiолончелiстки Наталi Хоми тапiанiста Володимира Винницького.

ДЕ? Hражда-Центр УкраїнськоїКультури, 5 миль на захiд вiдГантеру, Rt. 23A, Jewett, N.Y.

КОЛИ? Субота, 6 липня, початоко 8:00 вечора.

Що: Український Фестиваль

Де: Союзiвка, 216Foordmore Rd.,Kerhonkson. NY

Коли: 12-14 липня

ЩО: Посвяченняпам’ятникiв україн-ським Героям

ДЕ: Оселя СУМ"Бескид", Барабу,Вiсконсин

КОЛИ: Недiля, 30червня. Докладнiше:30chernvia@cym.org

ЩО: Фестиваль "Надiя є"

ДЕ: Оселя СУМ,Ellenville, NY

КОЛИ: 4-7 липня.Детальнiша iнформацiя:cym.org/us-ellenville

ЩО: "Креветочнесвято" - Українськийфестивальний комiтетБалтимору.

ДЕ: 4301 KlostermanAve, Columbus GardensHall, Perry Hall, MD

КОЛИ: П‘ятниця, 21червня.

ЩО: Щорiчний вечiр української музики,органiзований вiддiлом УККА на Лон\ Айлендi

ДЕ: Harry Chapin Lakeside Theatre, Eisenhower Park,East Meadow, NY 11590

КОЛИ: 23 червня, початок 7:00 вечора.

ЩО: Нью-Йорк-2013 - Мiжнароднийтурнiр копаного м’яча - українськiспортовi федерацiї США та Канади

ДЕ: Кiн\стон та Еленвiл, Н.Й.КОЛИ: 30 червня - 6 липня. Детальний

роклад: iuft.ukiedaily.com

ЩО: Художня виставка "Лiто-2013"ДЕ: Український Інститут Америки, 2 E79th St, New York, NYКОЛИ: 21 червня - 1 вересня.