Недiля, 2 червня, 2013 р. ● Sunday, June 2, 2013 $100

Зробити свiт кращим

Усвоїй роботi «Упир фашиз-му», написанiй 1946 року,iдеолог ОУН Ярослав Старух

писав: «Фашизм є там, де є дикта-тура, тоталiтарний устрiй, шантажнад правами одиницi, державнийцентралiзм, полiцiйний терор,концентрацiйнi табори, де є моно-партiйна система i урядове на-сильне вивищування i звеличуван-ня пануючого диктатора, де пануємiлiтаризм i загарбницькийiмперiялiзм, де немає особистої,нi нацiональної свободи, де немасвободи сумлiння, думки, слова,друку i товариства чи партiї, де не-ма правдивих, зовсiм вiльних ви-

борiв i парламентарної влади, денема людяности, гуманiзму, алепанує ненависть, терор i розбiй».

Крiм того, Електронний архiввизвольного руху avr.org.ua опри-люднив колекцiю партiйних доку-ментiв та матерiалiв радянськоїспецслужби про масовий демо-кратичний рух в Українi 80-90-ихрокiв: монiторин)овi звiти, резуль-тати стежень, плани зриву акцiй тавзяття пiд контроль демократич-них структур.

Представленi документи ви-свiтлюють становлення нацiональ-но-демократичного руху в Українi.Зокрема, вони мiстять iнфор-

мацiю про зародження та розви-ток Української Гельсiнкськоїспiлки, Народного руху України заперебудову та iнших органiзацiй.Колекцiя складається зi службо-вих листiв, доповiдей, записок,

Електронна адреса газети:national.tribune@gmail.com

No. 21 (1511) ● Vol. XXXII

UKRAINIAN WEEKLY

стор. 10

Українськiй дiяспорiАвстралiї - 65 рокiв

стор. 2

Президент СКУздiйснив робочийвiзит до Нью-Йорку

стор. 3

Азаров пiдписавмеморандум

з Митним союзом

стор. 6-7

В гостях — учасникнайбiльшого i найтривалiшого повстання полiтичних в'язнiв СССР — Володимир Аронець

стор. 9

Футбольна дружинаПосольства України в США перемогла футболiстiв Посольства Росiї

Проєкт "Великоднiй ко-шик", за розпорядженнямЕкзекутиви ЗУАДК-у i з

iнiцiативи його президента д-раЛариси Кий, проводиться в Ук-раїнi вдруге. Основним завданнямпроєкту є морально-психологiчнапiдтримка нужденних людей,котрi опинились у важких життє-вих ситуацiях. У свiтлi днi Велико-дня пасочка чи солодощi вiд ЗУ-АДК-у — це не просто ласощi, а ве-

ликий знак вiчних християнськихморальних цiнностей для соцiаль-но незахищених громадян Ук-раїни. Це — iскорка радости, надiїна краще, надiї на чудо, надiї на до-помогу. Так, щирими посмiшкамивдячности свiтились очi одинокихбабусь у Сумськiй та Чернiгiвськiйобластях; iз захопленням i не-терпiнням тягнулись маленькимирученятами до запашних кулiчiвiнфiкованi на туберкульоз

дошкiльнята в обласному Сумсь-кому iнтернатi. Як великий скарбтримали пасочки дiти-сироти в ре-абiлiтацiйному психологiчномуцентрi в м. Суми. Веселим став Ве-ликдень i для дiтей-сирiт, дiтей збагатодiтних сiмей i для дiтей поз-бавлених батькiвської опiки у 12селах Івано-Франкiвської областi.Вони отримали не тiльки пасочки,але й iншi складовi частини Вели-коднього кошика.

Звеселили пасочки вiд ЗУАДК-у i тих, для котрих домiвками ста-ли каналiзацiйнi споруди, розва-ленi трущоби, криївки, тобто, без-домних.

Смачна паска, тепле слово, ува-га — звеселили серця стареньких iмаленьких. Вони вiд душi вдячнiвсiм "зудакiвцям", усiм його жерт-водавцям. Цей проєкт не одну лю-дину робить щасливiшою, даєвiдчути пiдтримку та небай-дужiсть ближнiх, змiцнює вiру вдобро. А найголовнiше — робитьцей свiт кращим. Ще раз низькийуклiн Вам за все. Миру i добра Вамi Вашим родинам

Доповнено Електронний архiв українського визвольного руху

Роздача Великоднiх пасочок дiтям, iнфiкованих туберкульозом.

Успiшно завершився цьогорiчний проєкт ЗУАДК-у “Великоднiй кошик”

Продовження на стор. 11113333

Минулого тижня на сайтi Електронного архiву ук-раїнського визвольного руху (avr.org.ua) оприлюдненоновi матерiали: збiрку документiв про українськi демо-кратичнi органiзацiї 1980-90-их рокiв, а також елек-тронну копiю працi iдеолога ОУН Ярослава Старуха, вякiй вiн проаналiзував тотожнiсть комунiзму i фашизмуще за десятилiття до вiдомих свiтових праць.

Продовження на стор. 2222

Стор. 2 ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

23травня 2013 р. пре-зидент СвiтовогоКон�ресу Українцiв

(СКУ) Евген Чолiй здiйсниввiзит до Нью-Йорку, дезустрiвся з представникамиОрганiзацiї Об’єднаних Нацiй(ООН), неурядових правоза-хисних органiзацiй “Дiм свобо-ди” i “Нагляд за правами лю-дини” та з президентом Феде-ральної Кредитової Коопера-тиви “Самопомiч” - Нью-Йорк.

Пiд час зустрiчi з головоювiддiлу неурядових органiза-цiй Департаменту з еко-номiчних i соцiальних питаньООН Андрiєм Абрамовим пре-зидент СКУ поiнформував продiяльнiсть СКУ, головно в пи-таннях євроiнте�рацiї i демо-кратизацiї України. Також пiдчас зустрiчi йшлося про май-бутню спiвпрацю, у тому числiй щодо боротьби з торгiвлеюлюдьми.

У ходi розмови з АрчемПуддiн�тоном, вiце-президен-том правозахисної органiзацiї“Дiм свободи” з питань до-слiджень, та з Рейчел Денбер,заступником директора право-захисної органiзацiї “Наглядза правами людини”, вiддiл усправах Європи i ЦентральноїАзiї, Евген Чолiй привернувувагу до ролi Угоди про асо-цiацiю мiж ЄС i Україною длядемократичного прогресу в Ук-раїнi та до важливостi її пiдпи-сання пiд час Третього самiтукраїн “Схiдного партнерства”28-29 листопада 2013 р. уВiльнюсi. Разом з цим прези-дент СКУ закликав правоза-хиснi органiзацiї до монiто-

рин�у трактування владоюРосiї нацiональних меншин, азокрема неурядових органi-зацiй.

У супроводi президента Ук-раїнського Кон�ресового Ко-мiтету Америки Тамари >алло-Олексiй Евген Чолiй вiдвiдавФедеральну Кредитову Коопе-ративу “Самопомiч” - Нью-Йорк та вручив вiдзнаку задовголiтню вагому фiнансовупiдтримку СКУ її президентовiБогдану Курчаку. У свою чер-гу Богдан Курчак передав щед-ру пожертву для пiдтримкидiяльности СКУ.

27 травня 2013 р.

Свiтовий Конрес Українцiв

Президент СКУ здiйснив робочий вiзит до Нью-Йорку

Асоцiацiя єврейських ор-ганiзацiй та общин незгодна з висновком

Держдепартаменту США проте, що в Українi наростає ан-тисемiтизм. Про це заявивголова Асоцiацiї ЙосипЗiсельс.

«Я збираюся зустрiтися зпослом США в Українi Джо-ном Теффтом й зробити по-дання, що це не вiдповiдаєдiйсностi. Два з половиноютижнi тому ми зiбралися у Бу-дапештi на пленарну асамб-лею Всесвiтнього єврейсько-го кон/ресу. Ми побачили, щоУкраїну теж було внесено уперелiк країн, де наростаютьпрояви антисемiтизму – по-ряд з Грецiєю та Угорщиною.Ми вважаємо, що Україна неможе бути у такому перелiку.Не те, що ми заспокоюємосвiтову громадськiсть, що вУкраїнi все гаразд. Нi, не всегаразд, i з економiкою, i зсоцiальною сферою i з ради-кальними проявами. Але тре-ба бути об’єктивними», – ска-зав в iнтервю Радiо СвободаЙосип Зiсельс.

Голова Асоцiацiї єврейсь-ких органiзацiй та общин на-голосив, що згiдно з проведе-ним монiторин/ом, «в Українiзараз набагато менше про-явiв антисемiтизму, анiж було10 рокiв тому». Тому ук-раїнська єврейська деле/ацiянаполягла, щоб формулюван-ня щодо України змiнили.

«Я 25 рокiв здiйснюю

монiторин/ антисемiтськихпроявiв. І ми не можемоприрiвнювати Україну доГрецiї та Угорщини у питанняхпроявiв антисемiтизму. Де-ле/ацiя України наполягла,щоб Україну вилучили з цьогоперелiку. Щодо України булопрописано окремим рядком,що «викликають занепо-коєння прояви право-ради-кальних груп в Українi», – роз-повiв Зiсельс.

На думку голови єврейсь-ких громад, в Українi склала-ся така ситуацiя, коли впершез часiв незалежности «владазацiкавлена в тому, щоб булобiльше випадкiв антисемiтиз-му». Влада хоче пiдiйти до ви-борiв, нав'язавши суспiльствумодель: «ми такi якi є, але тi,хто протистоять нам, – фаши-сти i антисемiти», – сказав ветерi програми «Ми разом»Й.Зiсельc.

У новому щорiчному звiтiДерждепартаменту США простановище зi свободоюрелiгiй у свiтi за 2012 рiк вис-ловлене занепокоєння зни-женням рiвня релiгiйних сво-бод у багатьох країнах свiту.Йдеться про виступи антиму-сульманського характеру вЄвропi та Азiї, а також «трива-ле /лобальне наростання ан-тисемiтизму». Серед країн, денаростає антисемiтизм, екс-перти назвали Венесуелу,Єгипет, Іран, Грецiю, Ар/енти-ну, Угорщину Росiю та Ук-раїну.

Асоцiацiя єврейських органiзацiй та общин не вважає, що в Українiнаростає антисемiтизм

вiдкритих листiв вищих ор-ганiв влади УРСР, силовихструктур, зокрема К?Б таПрокуратури УРСР, МВД,Мiнiстерства юстицiї. Доку-менти iлюструють, яким чи-ном працювали «органи» тана що звертали основнуувагу.

Детальнiше читайте тут:cdvr.org.ua/node/2098 icdvr.org.ua/node/2094.

Нагадаємо, що вiдкритий уберезнi 2013 року Електрон-ний архiв визвольного рухуavr.org.ua є спiльнимпроєктом Центру дослiдженьвизвольного руху, Львiвсько-го нацiонального унiверсите-ту iменi Івана Франка таНацiонального музею «Тюрмана Лонцького». Сьогоднi в Е-архiвi доступнi копiї 10305 до-кументiв. Мiсiя проєкту — ро-бити минуле доступним.

Щиро сподiваємося, щоВам буде цiкаво!

Доповнено Електронний архiв українського визвольного руху

НА ПУЛЬСІ

is published weekly,except 2nd week in January, last week in July and last week in December,

by the “Freedom” Ukrainian-American Publishing House

Editorial office:136 Second Avenue, New York, N.Y. 10003Tel.: (212) 505-0767; Fax: (212) 473-0188

E-mail: national.tribune@gmail.com

Periodicals Class Postage paid at New York, N.Y.

Subscription: 1 year - $60.00; 6 months - $35.00Make checks payable for „National Tribune“

Send correspondences and address changes to:NATIONAL TRIBUNE — SHLACH PEREMOHY

P. O. Box 1009, Cooper Station, New York, N.Y. 10276

Реда�ує коле�iя. Статтi, пiдписанi прiзвищем чи псевдонiмом автора,

не завжди вiдповiдають поглядам Редакцiї. Редакцiя застерiгає за собою право скорочувати статтi iвиправляти мову. Написання слiв згiдно з правописним

словником Г.ГолоскевичаРедакцiя не несе вiдповiдальности

за змiст рекламних оголошень.

Головний редактор — Степан Слуцький.У справi оголошень звертатись

до адмiнiстратора Наталки КачуракТел. (212) 505-0767

National Tribune — Shlach Peremohy

(ISSN # 0746-3391)

Київ • Лондон • Мюнхен • Нью-Йорк • Торонто

Тижнева всеукраїнська газета

Засновник ТОВ «Українська Видавнича Спiлка» 01030, м. Київ, а/с 276Свiдоцтво КВ №2157 вiд 16.09.1996. Передплатний iндекс в Українi 30504

Головний редактор: Вiктор Рогtel +38 (044) 279-81-33

rog@yaroslava.kiev.uaІнформ. вiддiл: Ганна Фiлiчева

shliahperemogy@ukr.net;press@yaroslava.kiev.uaВiддiл розповсюдження:

tel/fax +38 (044) 279-41-22Технiчний вiддiл: Оксана Сванiдзе

+38 (044) 279-80-86 oksana@yaroslava.kiev.ua

Редакцiя залишає за собою правоскорочувати та редагувати статтi.

За достовiрнiсть газетних публiкацiйнесе вiдповiдальнiсть автор.

Матерiали поданi в редакцiю, не повертаються i не рецензуються.

Редакцiя не завжди згiдна з думкою автора.

Листування з читачами тiльки на сторiнках часопису.

Евген Чолiй (справа) вручив президентовi Федеральної Креди-тової Кооперативи “Самопомiч” Богдановi Курчаку вiдзнаку

за вагому довголiтню фiнансову пiдтримку СКУ.

Евген Чолiй та Рейчел Денбер.

30травня стало вiдомо,що Конституцiйнийсуд винiс рiшення

рекомендувати провести вибо-ри мера та вибори до Київрадивосени 2015 року.

В кiнцi травня закiнчивсяп'ятирiчний термiн повнова-жень мера Києва та депутатiвмiської ради столицi.

2 квiтня Верховна Рада про-валила голосування за виборимера Києва i депутатiв Київра-ди. Проект постанови № 1030про призначення дати виборiв

на 2 червня в другому читаннi iв цiлому пiдтримало лише 209нардепiв.

За постанову не голосувалафракцiя Партiї регiонiв, яказаявила, що це питанняпотрiбно розглядати пiсля ви-несення рiшення Конситуцiй-ного Суду.

* * *Рiшення Конституцiйного

Суду про вибори у Києвi єполiтичним i не �рунтується нажодному правi. Про це в ко-ментарi Тиждень.ua заявив де-

путат ІІІ-VI скликань Верхов-ної Ради, президент Інститутувиборчого права Юрiй Ключ-ковський.

Вiн видiляє два аспекти про-блеми призначення цих ви-борiв:

«Перший – теоретичний,хоча має практичне значення.Який змiст принципу перiо-дичностi виборiв? В цiломусвiтi вважається, що принципперiодичностi означає, щовстановлений Конституцiєю чизаконом строк повноважень

Конситуцiйний Суд — за узурпацiю влади

Продовження зi стор. 1111

Стор. 3ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

Передплачуйте «Нацiональну Трибуну»! Рiчна цiна — 60 дол. Писати i телефонувати до адмiнiстрацiї: (212) 505-0767.

АКТУАЛЬНО

Україна та Євразiйськаекономiчна комiсiя(ЄЕК) домовилися про

поглиблення взаємодiї. Вiдпо-вiдний меморандум пiдписалиу п'ятницю, 31 травня, вМiнську прем'єр України Ми-кола Азаров i голова коле#iїЄвразiйської економiчної комi-сiї Вiктор Христенко.

Цей меморандум передбачаєучасть України в роботi Євр-азiйської економiчної комiсiїта її структурах.

В.Христенко зазначив, щомеморандум дає змогу Українiна всiх рiвнях брати участь удiяльностi всiх структур ЄЕП iМитного союзу, отримувати до-ступ до всiєї iнформацiйної ба-зи ЄЕП i мати свого постiйногопредставника в цьому органi.

За словами М.Азарова, нинiУкраїна постфактум дiзнаєть-ся про ухваленi всерединi МСдокументи й вимушена згодомпровадити складнi переговорив разi, якщо цi документи по-рушують її економiчнi iнтересиз кожною країною окремо, i незавжди є можливiсть їх ко-ре#увати.

Прем'єр також повiдомив,що кандидатуру представникаУкраїни, який братиме участьу роботi органiв МС, наразi невизначено.

1 червня Кабмiн оприлюд-нив офiцiйний текст пiдписа-ного з Митним союзом мемо-рандуму.

Згiдно з текстом документа,Українi надається можливiстьбути присутньою на вiдкритихзасiданнях Вищої Євразiйської

економiчної ради; на вiдкри-тих засiданнях Ради Євразiй-ської економiчної комiсiї безправа участi у прийняттi рi-шень; на засiданнях Коле#iїЄвразiйської економiчної комi-сiї без права участi у прийняттiрiшень; а також направлятисвої пропозицiї в Євразiйськуекономiчну комiсiю.

* * *У Європейському Союзi ма-

ють намiр вивчити документи,якi пiдписує Україна з Митнимсоюзом про подальшу спiвпра-цю.

Про це заявив мiнiстр закор-донних Литви Лiнас Лiнкявi-чюс пiсля вiдкриття вiзовогоцентру Литви в Києвi.

"Потрiбно ретельно вивчено

з метою визначення, чи є супе-речностi з євроiнте#рацiєю", —сказав вiн.

"Простiше кажучи, якщоперейти межу в торгiвлi з Мит-ним союзом, то не можна тодiпiдписувати договiр iз Євросо-юзом, тут треба обирати", —сказав вiн.

Глава МЗС Литви уточнив,що вiн не має на увазi припи-нення будь-яких зв'язкiв iзякимсь об'єднанням, однакКиїв має обрати свiй напрям,адже в рiзних органiзацiй рiзнiправила та вимоги.

"Дуже хочеться бути там iтам, але iнодi не виходить", —сказав Лiнкявiчюс.

За матерiалами УП, tsn.uaта "Інтерфакс-Україна".

Азаров пiдписав меморандум з Митним союзом

може бути при певних умовахскорочений, але не може бутипродовжений. Інакше вихо-дить, що вiдбувається са-мовiльне продовження манда-та, не отриманого вiд виборцiв,i це вже має ознаки незаконно-го володiння владою – те, що вКонституцiї називається узур-пацiєю влади».

В цьому сенсi, депутатиКиївради вичерпали свiй ман-дат, бо пройшло п’ять рокiвїхнiх повноважень, наданихвиборцями.

«Як записано в тому ж за-конi, черговi вибори проводятьу зв’язку iз закiнченням стро-ку повноважень. А тому про-довження (повноважень, –ред.) на два роки не може бутитаким палiативним рiшенням(палiатив - це засiб, що тимча-сово полегшує хворобу чи про-блему, але не лiквiдовує її, -ред.). Без сумнiву проведеннясьогоднi позачергових виборiвчи виборiв на два роки такожбуло би палiативним рiшен-ням, але воно би не суперечилопринципам виборiв, принци-пам демократiї», – зазначив ек-сперт, додаючи, що доцiльно

було би провести вiдповiднi ви-бори цього року, а також у2015 року.

Значно гiрша ситуацiя з ви-борами мера Києва. «Сьогоднiйого немає, а вiдкладати вибо-ри на два роки неможливо», –вважає Ключковський, поси-лаючись на закон про мiсцевесамоврядування, де зазначено,що функцiї мера покладенi насекретаря мiськради тимчасо-во.

«Але три роки виконуватицi функцiї – це вже не тимчасо-во. Тому вибори київськогомiського голови «кров з носа»мусять бути призначенi. З цьо-го приводу немає нiякихсумнiвiв, бо не можна такийтермiн тримати незаповненувакансiю», – обурюється екс-перт.

Рiшення КС, таким чином,«фактично дозволяє узурпува-ти владу сьогоднi в Києвi, а че-рез рiк – в Тернопiльськiй об-ластi».

«КС перетворився в органполiтичної доцiльности. Нажаль, це далеко не першерiшення цього складу КС, якене базується на Конституцiї iбiльше того не базується вза-галi не правi. Воно далеко замежами принципу верховенст-ва права», – наголосив Ключ-ковський, додавши, що фор-мально виконувати рiшенняКС повиннi всi. Тому «є одинспосiб змiнити ситуацiю –змiнити цю владу», – пiдсуму-вав вiн.

За матерiялами УП та Тиждень.ua

Юрiй Ключковський

„Кон�рес нацiональнихгромад України глибо-ко обурений вiдвер-

тою полiтичною провокацiєю�енерального консулаРосiйської Федерацiї в Сiмфе-рополi Володимира Андрєєва,який в iнтерв’ю телекомпанiїATR «цiлком офiцiйно» звинува-тив кримських татар у зрадi.Пан Андрєєв настiйно «не реко-мендував» росiйським льотчи-кам, учням i соратникам двiчi Ге-роя Радянського Союзу льотчи-ка-випробувача Амет-Хана Сул-тана йти на прем’єру фiльму«Хайтарма», заявивши, що Росiяне може бути представлена напрем’єрi фiльму, що «спотворюєправду про Велику Вiтчизнянувiйну».

Можливо, пан консул вва-жає, що депортацiя – це «части-на... героїчних зусиль щодо за-безпечення великої перемоги втiй вiйнi»? І взагалi хотiв би по-вернутися до часiв, коли занацiональною ознакою iбезпiдставним звинуваченням вСРСР було репресовано цiлi на-роди, в тому числi й кримсько-татарський? Ймовiрно, при цьо-му вiн вважає, що його позицiязбiгається з позицiєю Росiї –правонаступницi СРСР.

У такому випадку, змушенiнагадати, що акт депортацiї бу-ло засуджено 5 вересня 1967року постановою президiї Вер-ховної Ради СРСР, а 14 листопа-

да 1989 Верховною РадоюСРСР було прийнято декла-рацiю «Про визнання незакон-ними i злочинними актiв,вiдповiдно до яких народи за-знали депортацiї». Невже владисьогоднiшньої Росiї хоче пере-глянути цi рiшення i переоцiнитизлочиннi акти?

У роки Другої свiтової вiйни,розв’язаної гiтлерiвським Рай-хом i сталiнським СРСР, народиРадянського Союзу, в т.ч. ук-раїнський i кримськотатарсь-кий, фактично, одночасно сталижертвами нацизму i комунiзму,пiддаючись депортацiям i ре-пресiям з боку «своєї» влади.

Ми пам’ятаємо бiль i страж-дання кримських татар.

Ми не можемо нiкому дозво-лити принижувати пам’ять протрагедiю народу i ображати йо-го героїв.

Ми вимагаємо вiд уряду РФофiцiйного вибачення та вiдкли-кання генерального консула вСiмферополi", — йдеться у заявiКон�ресу нацiональних громадУкраїни, поширенiй 23 травня.

* * *

Наступного дня МЗС Росiїпогодилося з тим, щоросiйський генконсул у

Сiмферополi В. Андрєєв припу-стив некоректнi формулюваннящодо кримських татар. Цього ждня Владiмiр Андрєєв подав увiдставку, заявивши, однак, щолишається при своїй думцi.

Кон�рес нацiональних громад Україниобурений дiями генерального консула Росiї у м. Сiмферополь

УДнiпропетровську побилиадвоката Анатолiя Бара-новського, який ранiше за-

хищав автора борда "баба i кiт"Максима Голосного.

За словами Голосного, йогоадвокат був побитий у власномуофiсi трьома представникамиохоронної структури орендо-давця за нiбито невчасне вне-сення орендної плати.

Барановського з легкимиушкодженнями шпиталiзувалидо лiкарнi. Пiзнiше виявилось,що пiсля цього офiс адвокатапограбували, з примiщеннязникли речi, зокрема, сейф здокументами i ноутбук.

Як зазначив Голосний, вiнвважає iнцидент спланованим i

пов’язує його з професiйноюдiяльнiстю свого адвоката: в ос-таннi два мiсяцi, як стверджуєГолосний, вони разом з Бара-новським працювали над вик-риттям корупцiйних дiй мiсце-вих високопосадовцiв.

"Упродовж двох мiсяцiв мивiдправляли запити посадовцямз проханнями надати декларацiїпро доходи за останнi два роки.Папки з вiдповiдями чиновникiвнаразi зникли. Крiм того, зниклиiншi, не такi важливi документи.Я вважаю, що це 100% пов’яза-но з його професiйноюдiяльнiстю. Конфлiкт був явноспровокований, питання тiльки втому, ким i для чого", – сказавГолосний. Радiо Свобода

Побили адвоката, який захищає автора борда про бабусю i кота

Прес-служба мiнiстерстваохорони здоров'я Україниповiдомляє, що кiлькiсть

немовлят, вiд яких вiдмовилисябатьки, зменшилася втричi.

За роки незалежности по-казник смертности серед вихо-ванцiв будинкiв дитини знизи-лося в 4,2 рази; вдвiчi скороти-лася кiлькiсть дiтей, яких пере-водять з одного iнтернатногозакладу до iншого, i на 17% вда-лося збiльшити реiнте�рацiю

дiтей, якi виховувалися в будин-ках дитини МОЗ України, усiмейне оточення.

Втричi знизилася кiлькiстьдiтей, вiд яких вiдмовилисябатьки в акушерських стацiона-рах, - з 1549 малюкiв у 2004 роцiдо 566 — у 2012-му.

Вдала полiтика України щодоподолання соцiальногосирiтства визнана 25-ма країна-ми Центральної та СхiдноїЄвропи як кращий досвiд.

Українцi стали втричi рiдше вiдмовлятисявiд своїх новонароджених дiтей

Стор. 4 ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

31 травня — Президент Кириз-стану ввiв надзвичайний стан з вста-новленням комендантської годинина територiї Джети-Оузського рай-ону Іссик-Кульської области, девiдбулися масовi заворушення з ви-могою нацiоналiзацiї золотодобув-ного пiдприємства "Кумтор".

— Згiдно з оприлюдненими цьогодня даними, рiвень безробiття вІталiї досяг у квiтнi 12%, що є макси-мумом за принаймнi 36 рокiв. Без-робiття в Італiї залишається вище10% вже 15 мiсяцiв. Безробiття се-ред молодi дорiвнювало в квiтнi40,5% i було найвищим за всюiсторiю пiдрахункiв.

30 травня — На пiвночi i сходiІндiї температура повiтря пiдняласявище 45С. Понад 500 осiб померловiд сонячного удару та iншихнаслiдкiв перегрiву.

— В Ізраїлi провели наймаш-табнiшi за всю iсторiю країни ряту-вальнi навчання, якi повнiстю при-святили порятунку людей на випа-док можливих масованих ракетнихобстрiлiв i хiмiчної атаки.

29 травня — Президент Сирiї Ба-шар Асад в iнтерв'ю телеканалу Аль-Манар зiзнався, що першу партiюросiйських зенiтно-ракетних ком-плексiв С-300 доставлено ??докраїни. Францiя, США i Ізраїль за-кликали Кремль вiдмовитися вiдцього контракту.

— Щонайменше 25 людей сталижертвами серiї вибухiв у столицi Іра-ку, Багдадi. А двома днями ранiше вІраку жертвами серiї вибухiв (12 ви-бухових пристроїв) стало 66 осiб.

28 травня — Через виверженнявулкану на кордонi Чилi та Аренти-ни евакуйовано три тисячi людей.

27 травня — Євросоюз скасувавембаро на постачання сирiйськiйопозицiї зброї i ввiв новi санкцiївiдносно "урядової" Сирiї, зберiгшиiснуючi. Офiцiйно термiн дiї ембарозакiнчувався 31 травня 2013.

— Іран надав сирiйському режи-мовi Б.Асада фiнансову допомогу задвома кредитними лiнiями на за-гальну суму в чотири мiльярди ам.доларiв. Одна з них ($1 млрд.) при-значена для фiнансування iмпортутоварiв народного споживання, iнша($3 млрд.) — призначена для субси-дування закупiвель нафти та нафто-продуктiв.

26 травня — Японiя списала боргБiрми в 2 мiльярди долярiв.

25 травня — У бразильськомуРiо-де-Жанейро у щорiчному "Мар-шi в iм'я Ісуса" близько 100 тисячєванелiстiв протестували протилеалiзацiї одностатевих шлюбiв.

— Францiя почала першу стадiюоперацiї з виведення вiйськ з Малi. Звiйськової бази у передмiстi столицiМалi Бамако вiдправився на пiв-день, у бiк Кот-д'Івуару, перший кон-вой.

НННН АААА ШШШШ АААА ПППП ЛЛЛЛ АААА НННН ЕЕЕЕ ТТТТ АААА ::::

ДДДД ЕЕЕЕ НННН ЬЬЬЬ ЗЗЗЗ АААА ДДДД НННН ЕЕЕЕ ММММ

ПОЗИЦІЯ

Свiт схований у значеннях слiв, арозкритий у наших учинках. Ге-рой iз грецької "вождь" – той, що

веде, "воїн" – той, що воює. У грецькiймiтологiї – це син або нащадок божестваi смертної людини. Отож герої, це тi, щоздатнi на вчинки, несумiснi з духом ча-су, прагматичною реальнiстю та мис-

ленням загалу.Знаково, що в час найбiльшої оргiї

природи – у травнi – такi провiдники ук-раїнського нацiоналiстичного руху, яксхiдняк Микола Мiхновський(+03.05.1924) i захiдняк Євген Конова-лець (+23.05.1938) передчасно iтрагiчно вiдiйшли у вiчнiсть. Перший –зачинатель української нацiоналiстич-

ної iдеологiї з блискучим гаслом "Ук-раїна для українцiв. Отже, вигоньзвiдусiль з України чужинцiв-гноби-телiв", iнший – творець українськоївiйськової потуги та автор сентенцiї "Увогнi перетоплюється залiзо у сталь, уборотьбi перетворюється народ унацiю". Отож, обидва провiдники, iдео-логи та воїни, що творили в умовах жор-стокого часу i неготовности суспiльстваїх масово сприймати. Герої – це тi, щодiють усупереч зовнiшнiм обставинам,але у повнiй злагодi з власною вiрою. Цетi, що не зважають на примани

зовнiшнього свiту, а служать високимiдеалам. Це тi, що не знають пристосу-вання, а натомiсть протистояння завой-овникам стає кодексом їхнього життя.

23 травня 1958 року, за пiвтора рокудо власної наглої смерти, С. Бандера ви-голосив промову над могилою вбитогоЄ. Коновальця, окремi слова з якої зму-шують серце завмерти: "Роздiленi кор-

доном смерти, але з'єднанi зв'язкомвiри, iдеї i любови – живi та померлi мо-жуть собi взаємно помагати перед Бо-гом i через Бога". Знаково, що одне зiзначень слова бандера – зв'язок: iдейно-духовий зв'язок поколiнь мiцнiший закам'янi фортецi. Майбутнє завжди ви-ростає з фундаменту минулого.

Микола Мiхновський, Євген Конова-лець, Степан Бандера, Роман Шухевичта легiон iнших iз небес закликають нас"своїм життям до себе дорiвнятись",вiднаходити в собi елементарнецивiльне протистояння чорнiй годинi в

життi нашої держави. Бо поганими є нетi, що гноблять, а тi, що не вмiють цьо-му протистояти. Недаремно цi горе-владцi через продажнi та яничарськi су-ди оголосили вiйну юридичним зван-ням Героїв України Бандерi та Шухеви-чу. Їхнiй страх такий тупий i примiтив-ний. Їхня малiсть на тлi цих народнихГероїв стає вироком для них.

„Партiя регiонiв, маючи усюповноту влади на Донбасi,спричинила до того, що за

рiвнем зубожiння Донецький край пере-буває на першому мiсцi мiж областямикраїни. Партiя регiонiв краде у меш-канцiв Донбасу по п'ять рокiв життя,краде життя дiтей, здоров‘я й перспек-тиву. Це i є фашизм – коли полiтикувлади спрямовано на знищення наро-ду". Про це 31 травня 2013 року заявивлiдер Всеукраїнського об‘єднання "Сво-бода" Олег Тягнибок пiд час акцiї "Вста-вай, Україно!" у Донецьку.

Очiльник нацiоналiстичного об‘єд-нання зазначив: "Україна перебуває намежi дефолту, однак шахраї iз Партiїрегiонiв намагаються заширмувати свiйпровал шельмуванням опозицiї. Цiпройдисвiти чи не найбiльшої шкоди за-вдають українському Донбасу, вбива-ють i грабують цей край. А тих, хто вис-тупає проти їхньої сваволi, – клеймлять"фашистами". У їхньому розумiннi "фа-шист" – це той, хто розмовляє ук-раїнською мовою, виступає проти гра-бунку, змушує їх голосувати персональ-но в парламентi. Зате у них – "ангелiв зкрилами" – ростуть маєтки i статки, во-ни вивозять в офшори суми, що переви-щують обсяги державного бюджету!".

Вiн наголосив, що Партiя регiонiв ду-рить мешканцiв Донбасу, розводячисьпро те, що рiвень життя у їхньому краївищий за рiвень захiдної України. На-справдi найвищий в Українi рiвень ди-тячої смертности, зменшення тривалос-ти життя, катастрофiчна екологiя, про-блеми iз водопостачанням – це далеко невичерпний перелiк проблем, до якихспричинила Партiя регiонiв, маючи усвоїх руках усю повноту влади на Дон-басi:

"Президент, Прем‘єр-мiнiстр, ГоловаВерховної Ради, мiнiстри, керманич До-нецької ОДА, депутати облради, донець-кий мiський голова, депутати мiськради– це все представники Партiї регiонiв.Їм нема на кого списувати вiдсутнiстьводопостачання. У захiднiй Українi обл-держадмiнiстрацiї теж очолюють"регiонали". Але свободiвцi мають там

представництво у мiсцевих радах i вияв-ляються здатнi на розв‘язання проблемiз водопостачанням – на вiдмiну вiдПартiї регiонiв. Мушу вас запевнити,що проблеми там розв‘язувати не такпросто. Бо, наприклад, на житлово-ко-мунальне господарство Львiвська, Тер-нопiльська, Івано-Франкiвська областiразом узятi отримали 17 млн. грн., а До-нецька i Луганська – 700 млн. Звернiтьувагу – вони тягнуть грошi iз державно-го бюджету, однак мешканцi Донеччи-ни чи Луганщини не вiдчувають того,що вони краще забезпеченi".

О.Тягнибок зазначив, що всi соцiаль-нi показники Донеччини свiдчать пропланомiрне винищення мешканцiвкраю та про створення навколо нього та-кого собi "Jетто". Така полiтика Партiїрегiонiв у її "базовому" регiонi – це i євiдвертий фашизм. "Партiя регiонiвнинi у владi – вiд верху до низу. Але ди-тяча смертнiсть, зокрема серед новона-роджених (що для мене як колишньоголiкаря особливо боляче), – найвища уДонецькiй областi. Ба бiльше, лише заостаннiй рiк керування "регiоналiв" украї смертнiсть серед новонародженихзбiльшилася на 12%, а загалом по Ук-раїнi – на 30%. То це такi вони длякраїни, зокрема для українського Дон-

басу, створюють умови для життя?Саме в Донецькiй областi зафiксова-

но найвищий рiвень депопуляцiї – ско-рочення чисельности населення. Аленайжахливiша статистика: середня три-валiсть життя краян – 67 рокiв, а на за-ходi України, про який "регiонали"постiйно брешуть, – 72 роки. Тож воникрадуть у вас не тiльки грошi, не тiлькирозбазарюють бюджет – вони у кожногоз вас крадуть по 5 рокiв життя.

І це та бандитська влада, яка про-сторiкує, що вони – "борцi з фашиз-мом". Та вони i є насправдi фашистами,бо йдуть проти свого народу i знищуютьлюдей! Влада перетворює українцiв накрiпакiв, продає стратегiчнiпiдприємства, планує продавати землю– краде й вiддає все, що погано лежить.Я не знаю, скiльки їм усього треба, щобинажертися й дати можливiсть народовiпо-людськи жити. Однак при цiй бандiтакого не буде. Тому кампанiя "Вставай,Україно!" – це мобiлiзацiйна акцiя. Миоб'їжджаємо всi областi для того, щобисказати людям правду та пiднiмати на-род на боротьбу за свої права, за справед-ливiсть, за правду i за гордiсть, що ми –українцi i це наша земля!".

Прес-служба ВО "Свобода"

Сталь кується у вогнi,а нацiя у боротьбi

Ірина ФАРІОН

31 травня пiд час акцiї "Вставай, Україно!" у Донецьку

Полiтика ПР ннннаааа ДДДДооооннннббббаааассссiiii –––– ццццееее iiii єєєє ффффаааашшшшииииззззмммм

Стор. 5ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

АКТУАЛЬНО

"Сьогоднi в Українi вiдбу-вається боротьба росiйськогонацiоналiзму та його колабо-рантiв за Україну. Ставкою в бо-ротьбi є життя української нацiї iсправжня незалежнiсть України".

Ярослав Дашкевич "Комунiзм, демократiя, нацiо-

налiзм: український варiант"

13квiтня 2013 року го-лова української Ре-с п у б л i к а н с ь к о ї

партiї Сергiй Джердж у вiдкри-тому листi до Генерального се-кретаря ООН Пан Гi Муначiтко зазначив, що "в Українiцiлеспрямовано здiйснюєтьсяполiтика нацiональної дис-кримiнацiї українцiв як етно-су".

І далi: "В Українi, згiдно зостаннiм переписом населення2001 року, проживає 78% ук-раїнцiв за нацiональнiстю. Од-нак серед вищого керiвництвадержави (президент, керiвникАП, прем’єр та вiце-прем’єри,секретар РНБО, мiнiстр оборо-ни, голова СБУ) немає жодногоукраїнця. У Верховнiй Радi Ук-раїни українцi за нацiональ-нiстю становлять лише 22%.

…Ухвалення минулого рокупарламентом України закону"Про засади державної мовноїполiтики", що запроваджуєросiйську мову як другу дер-жавну, не залишає сумнiву втому, що правляча верхiвка вУкраїнi, яка складається знацiональних меншин, здiйс-нює щодо корiнної нацiї ук-раїнцiв полiтику апартеїду.Апартеїд, як вiдомо, є злочи-ном проти людства".

Тут нiчого не перебiльшено iне перекручено. Такою є ук-раїнська дiйснiсть. Хоча ще1994 року видатний ук-раїнський iсторик ЯрославДашкевич застерiгав:

"Нiде у свiтi, крiм України,немає влади, нелояльної досвоєї ж нацiї. В Українi нело-яльна, ворожа українськiйнацiї влада панує на значнiйтериторiї держави. Це не пара-докс, це злочин перед ук-раїнською нацiєю i заперечен-ня будь-якого процесу держа-вотворення".

Наочний приклад. КахаБендукiдзе, колишнiй членгрузинського уряду згадує, щоколись був на прийомi в ук-раїнського мiнiстра промисло-востi, який в його присутностiсказав комусь, хто звернувсядо нього українською, "не надагаварiть са мной на етой со-бачьєй мове".

"Україну мордують неетнiч-нi українцi: Янукович, Азаров,Богатирьова, Клюєв, Тигiпко,Могильов, Калiнiн (Службабезпеки України!), Саламатiн,Колесников, Єфремов, Чече-тов, Арбузов (головаНацiонального банку). Що-правда, не кращi й "свої", – пи-сав Володимир Базилевський.

Сьогоднi можемо говорити

про реальнi ознаки апартеїду вУкраїнськiй державi, якi булипритаманнi Пiвденно-Афри-канськiй Республiцi в 60-70-ихроках минулого столiття.

Цю ситуацiю передбачивiталiйський консул СерджiоHраденiIо ще 1933 року, став-ши свiдком комунiстичного ет-ноциду: "Теперiшнє нещастяпризведе до колонiзацiї Ук-раїни, переважно росiйської.Воно змiнить її етнiчний ха-рактер, i, можливо, в дужеблизькому майбутньому неможна буде говорити про Ук-раїну, про українську пробле-му, оскiльки Україна на-справдi стане росiйськоюкраїною".

Печернi українофобнi наст-рої зашкалюють: "Убєй в сєбєукраiнца", "Хватiт мичать намовє"… Це лише окремi при-клади не просто "злоякiсноїреклами", на що звернула ува-гу газета "День", а розтиражо-ваний фраIмент антиукраїн-ської полiтики, яка не припи-няється в Українськiй державiвсупереч iснуванню статтi 161ККУ – "умиснi дiї, спрямованiна розпалювання нацiональ-ної, расової чи релiгiйної во-рожнечi та ненавистi…", щокарається позбавленням волiтермiном до 5 рокiв.

Натомiсть українцiв пiд-ступно звинувачують у поту-раннi шовiнiзму, фашизму iнацизму. Насправдi — це пато-логiчнi iдеологiї, якi є хвороба-ми нацiоналiзму нацiй-понево-лювачiв, а не поневоленихнацiй.

"Ви з величезним успiхомсiєте по свiту не революцiю, афашизм. До вашої революцiїфашизму в свiтi не було" – з ли-ста всесвiтньо вiдомого фiзiоло-га, Нобелiвського лауреата Іва-на Павлова до РаднаркомуСССР.

Незадовго до вибуху Другоїсвiтової вiйни президент СШАФранклiн Делано Рузвельт узверненнi до КонIресу застерiг:"Перша iстина в тому, що сво-бода демократiї є в небезпецi,якщо люди толерують зростан-ня особистої влади до межi, ко-ли вона стає сильнiшою, нiждемократична держава. Це посутi є фашизм – контроль уря-ду однiєю людиною, групоюосiб".

Узагальнення, зроблене зна-менитим американським пре-зидентом 29 квiтня 1938 року,нiхто з науковцiв та полiтикiвдосi не спростував. Хiба щоПартiя регiонiв.

Через 75 рокiв, 2 квiтня2013-го, прес-служба цiєїпартiї заявила, що "Фашизм -на порозi українського Дому",що "вiд фашиствуючих гаселопозицiя перейшла до звiрстваi терору" (заявили, звичайно,росiйською).

Маємо класичну пiдмiну по-нять, банальне полiтичне шу-лерство. Звинувачуючи по-лiтичних опонентiв у тому, щовони сiють ворожненчу i нена-висть серед українських грома-дян, Партiя регiонiв свiдомо небажає згадувати, що "фашизм– контроль уряду однiєю люди-ною, групою осiб".

Ще ранiше, 24 травня 2012року, на засiданнi ВерховноїРади Вадим Колеснiченко ужестрахав присутнiх: "Ви чуєтешабаш, який влаштовуютьнацiонал-фашисти, якi крiмсвоєї точки зору не визнаютьiншої точки зору. Це — нацiо-нал-фашисти, якi можутьрозстрiляти людину за те, що

вона розмовляє на iншiй мовi,а не на тiй, якiй їй хочеться. Ценацiонал-фашисти, якi готовiрозстрiляти людину за те, що унього iнша нацiональнiсть"(переклад Н.Т.).

Спекуляцiї українофобiв натему "фашистiв i фашизму" на-справдi є полiтичною грою, якуведе влада, аби вiдволiкти ува-гу народу вiд проблем у дер-жавi.

Заступник глави МЗСІзраїлю Зеєв Елькiн перекона-ний, що будь-якi розмови проукраїнський фашизм – не щоiнше, як спроби певнихполiтикiв вiдвернути увагугромадян вiд економiчних про-блем.

Але. Прес-служба Партiїрегiонiв розпачливо волає, що"сьогоднi все голоснiше луна-ють нацистськi заклики дофiзичного насильства i терорустосовно iнакомислячих, лю-дей iншої вiри, нацiональнос-ти, мовних традицiй" (пере-клад Н.Т.).

Тим часом одкровення до-неччанина Євгенiя Чернишо-ва, розмiшенi на сайтi "Рус-ские в Украине" 27 лютого2013 року, наштовхують напевнi роздуми: "Тi ж, хто лю-бить Вiтчизну, хто живе одноютiльки думкою про їївозз'єднання, нiколи не прий-муть розкольницької iдеологiїукраїнства, задуманої в грiхугординi. Ми назавжди, що б несталося, збережемо вiрнiстьРосiйськiй державi та Росiй-ськiй Православнiй Церквi! Іобов'язково возз'єднаємо Свя-ту Русь!" (переклад Н.Т.).

А це фраIмент iз "ЗаявлєнiяВсєукраiнскаво Коордiнацiон-наво Совєта орIанiзацiйроссiйскiх саатєчєствєннiков"вiд 2 грудня 2012 року: "Сьо-годнi українськi нацiоналiсти,значна частина яких культи-вує вiдверто неонацистськi по-гляди, заявляють про свiйнамiр захопити владу на Ук-раїнi (вжито саме "на Українi",а не "в Українi", начебто йдеть-ся про реIiон Росiї — прим.ред.), намагаючись таким чи-

ном взяти реванш за поразкусвоїх iдейних попередникiв уДругiй свiтовiй вiйнi на боцiгiтлерiвської Нiмеччини, запровал українськогонацiоналiстичного режиму,пофарбованого в "помаран-чевi" i "бiло-сердечнi" кольо-ри... Ми звертаємося до керiв-ництва Росiйської Федерацiї iззакликом не допустити ситу-ацiї, коли представники лiво-патрiотичного руху, росiян iпроросiйських органiзацiй Ук-раїни будуть змушенi на самотiпротистояти узурпуваннi вла-ди на Українi альянсом ук-раїнських нацiоналiстiв, пiдбу-рюваних i пiдтримуванихзахiдними державами (пере-

клад Н.Т.).(Це ж у який спосiб керiв-

ництво РФ "не допускатимеситуацiї"? – прим. автора).

…Нацiоналiзм нє прайдьот!Будущєє Украiни – в Саюзє сРассiйской Фєдєрацiєй!".

Такi заклики-одкровеннямимоволi наштовхують на пев-нi роздуми щодо незрозумiлоїбездiяльности українськихправоохоронних органiв. Алезараз навiть не про це.

Наразi про те, що видатнийанглiйський полiтик, прем’єр-мiнiстр Великобританiї Бенд-жамiн Дiзраелi, етнiчнийєврей, мав рацiю, наголошую-чи, що "нацiональне питання –ключ до всiх загадок свiтовоїiсторiї. Нацiональна на-лежнiсть – єдина iстина".

І ще. У ток-шоу пiсляпрем'єри фiльму "ДНК-порт-рет нацiї" в листопадi 2012 ро-ку взяв участь помiчник голо-вного рабина України ДавiдМiльман. Вiн акцентував, що єнацiоналiстом, а нацiоналiзм– це основа нацiональної iдеї.Без поваги до себе жоднакраїна не може iснувати… Ботiльки поважаючи себе, мож-на поважати iншi народи. …Іколи люди України переста-нуть вважати себе малоросамиi почнуть себе поважати – хайвони називають себе арiйця-ми, хай вони називають себенацiоналiстами".

Логiчно. Нацiоналiзм – цесвоєрiдна iмунна система, якарiзко пiдвищує опiрнiсть будь-якої нацiї в її боротьбi протипоневолювачiв. Нацiоналiзм єефективним засобом захистунацiї вiд етноциду, тобто вiд ду-ховного нищення.

Нинi для українцiв най-бiльшою загрозою є етноцид,який фiзично зберiгає нацiю,але нищить її духовно: нацiявтрачає нацiональну свiдо-мiсть i своє духовне обличчя,втрачає нацiональну iден-тичнiсть – мову, культуру,iсторiю i, на кiнець, втрачає ба-жання мати свою окрему дер-жаву i творити в нiй своє май-

бутнє, – писав Осип Зiнкевич.Висновок один: треба повер-

нути iсторичну справед-ливiсть. Українцi мають знати,що пiсля мiлiтарної поразки,попри вiдчайдушний парти-занський, повстанський спро-тив Українська Народна Рес-публiка була колонiзована.

Через органiзований штуч-ний голод росiйська метро-полiя дiстала можливiсть без-застережно порядкувати на за-гарбанiй територiї. Нащадкиколонiзаторiв не бажають цьо-го визнати, бояться про це зга-дувати, що у 1918-1920 роках вУкраїнi була вiйнамiжнацiональна – українцi бо-ронили рiдну землю вiд мос-ковської навали.

Пiдтверджень цьому безлiч.Нвприклад, Християн Ра-ковський в "Известиях" вiд 3сiчня 1919 року визнав, що"боротьбу за Україну веде ви-ключно росiйський проле-тарiат в Українi та росiйськарадянська влада"…

На вiдмiну вiд країн Балтiї,в Українi не була проведена де-совєтизацiя. Естонiя, Литва iЛатвiя вiдновили державнiстьсвоїх країн, яка iснувала досовєтської окупацiї. Цi країнивiдмовились вiд совєтськихправових норм, провiвши ре-ферендум про Конституцiю,яка дiяла до совєтської оку-пацiї.

"З нуля" створено i системубезпеки, вiйсько. Був ухвале-ний закон про громадянство, заяким воно надавалось тiлькитим, хто склав iспит на знаннядержавної мови та iсторiї.

Натомiсть в Українi грома-дянство отримали представни-ки п’ятої колони, якi нена-видiли i ненавидять Ук-раїнську державу.

Нацiонально-визвольна ре-волюцiя кiнця 1980-их в Ук-раїнi не була завершена. Невiдбулося перезаснування дер-жави. Лише "перезавантажен-ня".

Совєтська "операцiйна сис-тема", її "програмне забезпе-чення" залишилися старими.Править бал полiтична шизо-френiя. Незбагненним чиномуживаються українська, ук-раїнсько-совєтська таросiйсько-совєтська нацiї.

"Сьогоднi ми переживаємострашну трагедiю, тому щосвого часу так i не заборонилиКомунiстичну партiю", – писавІгор Юхновський, академiкНАН України,

Кваснi росiйсько-совєтськiпатрiоти, а з ними п’ята колонав Українi, нинi мрiють про рес-таврацiю iмперських по-рядкiв. Про них згадує один iзсправжнiх фронтовикiв, док-тор мистецтвознавства, росiя-нин Нiколай Нiкулiн:

"На вiйнi особливо виразнопроявилася пiдлiсть больше-вицького ладу. Як у мирнийчас страчували найчеснiших,iнтелiIентних i розумних лю-дей, так i на фронтi вiдбувалося

До Європи без фашизмуi без апартеїду

Олег РОМАНЧУК

Продовження на стор. 11113333

Стор. 6 ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

ЩИРА РОЗМОВА

— Народився я 19 квiтня 1927 року уВидиневi на Снятинщинi в нацiональносвiдомiй сiм’ї українських нацiо-налiстiв, батьки виписували «Народнусправу». Коли прийшли большевикидругий раз у липнi 44-го, усiх хлопцiв1927 рр. народження мобiлiзували. І мивiдбули 110-годинну вiйськову програ-му довжиною в три тижнi: вчилисястрiляти з гвинтiвки та револьвера, ки-дати гранату i таке iнше. По закiнченнiнавчання «визволителi» попередили,що нас заберуть в армiю в 1945 роцi, iвiдпустили. Ми, 17-лiтнi хлопцi госпо-дарюємо, помагаємо батькам, але черезтиждень викликають усiх у вiйськко-мат, з них вибрали 24 хлопцiв i послаливоєнруками по школах. Я в школiмiсяць поробив i придбав коросту: опоя-сала вона гниллю мене навколо тулуба.Знову вiйськова комiсiя, я кажу, що вмене така бiда — «нiчєво! по дорогє нафронт заживйот», «заспокоїла» лiкар-ка… За той час неня привезли мiшок зсухарями, а сало й горiлку я вiддавкапiтановi Мойсеєнко, вони ж тодi булиголоднi як пси, i лише пiсля того покла-ли мене в лiкарню. По тижневи влiкарнi, де я мастив себе маззю вiд коро-сти по чотири рази замiсть одного, поси-лають мене пiд Снятин в Куличинi пiдо-вчити хлопцiв до армiї з 1927 року на-родження, так як мене вчили тритижнi… Але вже через тиждень прибi-гає лейтенант Бакунiшин за нами, бокомiсiя пакує усiх на фронт — йдевiйна!

— А як опинились в УПА?— Увечерi приходять до мене мої од-

нолiтки Богдан Берлад та Микола6одiца, якi швидше за мене пiшли впартизанку, бо пройшли вiдповiднийвишкiл ще в Юнацтвi ОУН, i пояснилищо маю робити… На другий день я був вТуловiй, а на наступний — «ястребки»з енкаведистами вже шукали за мноювдома, де перевернули все догоридри=ом. Забрали тата до тюрми i не по-дивилися, що одного мого рiдного бра-та, жонатого, «совiти» вже взяли вКрасну армiю, зате пригадали татовi,що мiй другий рiдний брат пiшов в «Га-личину». А тут ще й я, невiдомо де. Сло-вом, протримали тата в тюрмi дватижнi. А я — вже в боївцi, куди входи-ли Петро Шевчук, два однофамiльцi Се-мени Григорiйчуки, згадуванi Богданта Микола. Словом, готуємось з побра-тимами до вiдправки в сотню УПА; сьо-мого грудня до Видинова приходять зКрасноставцiв ще 38 чоловiк. Нас по-числили, присвоїли кожному псевдо, яотримав псевдо «Сян». Хочу згадати,що в Красноставцях була сильна боївка,яка налiчувала 120 чоловiк. Звiдти вКрасну армiю навiть не знаю, чи й хтопiшов. Пiзнiше енкаведисти спалилиїхнього пiвсела, а другу половину ви-везли, багато тодi пропало нашого лю-ду, — але багато пропало й москалiв. Вту пору якраз три сотнi УПА прийшлидо Снятина, до яких ми згодом малиприєднатися. Але як сотнi УПА спали-ли два тартаки i мiст у Снятинi, тошвидко вiдiйшли i на нас вже не чека-ли, бо надiйшла велика пiдмога енкаве-дистам з Чернiвцiв та Коломиї.

— До постою сотнi УПА мали доби-ратися самi?

— Самi би ми далеко добралися… Де-сять молодих хлопцiв з Красноставцiвзi мною пiшли по зв’язку на Космач че-рез Попельники над Черемошом. Тудипотрiбно було йти кiлометрiв сiм. Вночiдiйшли, перебрели Черемош, в лiсi по-сушились. Хоч на дворi стояв грудень,Богу дякувати, не було сильних мо-розiв. Лишень перекусили i трохи

вiдпочили. А тут прибiгає зв’язковий iповiдомляє, що на нашому маршрутiенкаведисти приготували засiдку i миледь в неї не потрапили. Так, що маємоповертатись назад, додому зi зброєю тачекати на вiдповiднi розпорядження. Іми повернулися з Буковини тим самимшляхом назад в Галичину. Але одноговиденiвського не долiчилися — здав-ся…

—Що Ви робили, коли повернулисядодому?

—За п’ять кiлометрiв вiд Видинева,в Рудниках, стояв курiнь УПА i тампершого сiчня пройшов бiй з енкаведи-стами. Курiнь вiдступив через Рожнiвна Косiв, а важкопораненого вояка Та-раса Берлада залишив у нашому селi.Вiн був вiйтом в селi за нiмцiв,нацiоналiст, а коли =естапо (таємнаполiцiя фашистської Нiмеччини) поча-ла проводити масовi арешти ОУН, тоТарас пiшов в УПА. І пiд час бою Берладдiстав декiлька розривних куль «дум-дум» з автоматної черги енкаведиста.Кулi повиривали кавалками тiло i по-трощили кiстки, з руки i плеча було од-не суцiльне криваве мiсиво, почаласягангрена. Коли ж я прийшов шостогосiчня на Святвечiр додому, то менi по-ручили його сторожувати. Вiн менепросить: «Слухай, Володимире!Застрiль мене!» Я ж йому: «Вибачай, немаю права. Я виконую наказ!». Тодi ме-не просить: «То вiдрiж менi руку!..» —видно, бiль був нестерпний… Це вжезгодом я дiзнався, що при таких пошко-дженнях в тих часах залишалосясподiватись на чудо, i в таких випадках

важкопораненому залишали «патронмилосердя»… Нiч i на саме Рiздво колонього був я, а ввечерi мене змiнили i йо-го перенесли в другу хату, де господа-рювала старенька =аздиня. На другийдень Рiздва, на Пречистої Марiї, впалана село облава енкаведистiв, баба хатузакрила з вояком, а сама втекла. Облав-ники побродили пiд тою хатою та йпiшли… І того ж дня, пiдвечiр, коли йо-го забрали до iншої господи — вiн по-мер, а вночi його поховали. Пiзнiшерозказували менi, що грабар викопавкiлька могил на цвинтарi, аби запутатиiродiв, коли би тi захотiли вiдкопатитiло повстанця.

— Коли i як Ви потрапили в тюрму,чим вона запам’яталася?

— Пiд час облави на Йордан, 18 сiчня1945 року, мене взяли з карабiном та40-ма патронами в розсипну. Це вже за-раз я би дав собi якось раду, а тодi бездосвiду, в 17 з половиною рокiв… Так япотрапив в снятинську тюрму. Там би-ли куди й чим попало два днi. Для тогонелюди використовували метровiзалiзнi пластини до шести мiлiметрiв

товщини та двох з половиною санти-метрiв ширини, з яких пiдкови кували.Ставали навколо тебе три садисти-енка-ведисти i лупили ними, куди рука ля-же. Нашi «стребки» тiльки конвоюва-ли, а там вже били офiцери й солдати.28 лютого перевезли нас, 28 чоловiк, зiснятинської до станиславiвської тюр-ми, де запхали усiх нас в пiдвал на ка-рантин в одну маленьку камеру пло-щею три на чотири метри. Там мивiдсидiли у холодi i голодi цiлий бере-зень. Спали «валєтами» — оден на дру-гого ноги клали. Було так, що по чоти-ри днi не було хлiба, часто не було й зу-пи, хоч яка то зупа, — вода синя зпiском i мишами... А в початку квiтнявсiх нас 28 чоловiк перевели на третiйповерх, але в таку ж саму за площею ка-меру-одиночку. Єдине, що вирiзняло їївiд попередньої— це вiкно.

— Де i як вiдбувся суд, хто судив i ку-ди далi пролягла дорога?

— А суд — «тройка» нехристiв-бу-зувiрiв, i що особливо стало противно,бiля миршавого чоловiчка-«предсєдатєля» сидiло двi молодихдiвки, якi були десь мого вiку. Ось по-гляньте на їхню «работу»! — Показуєсправку, яку зберiг ще з часу звiльнен-ня зi сталiнського табору пiд №0043272* (за штепмелем 626483). З неївидно, що Аронець В.С. «осужден Воен-ным трибуналом Войск НКВД Стани-славской обл. от 25 мая 1945 г. по ст. ст.54-1-а КК УССР».— Це iншими слова-ми, присуд на п'ятнадцять лiт каторж-них робiт з висилкою за «iзмену

Родiнє».— Дають менi останнє слово, яй кажу: «Не розумiю, за яку зраду Ук-раїнi ви говорите! Я виховувався в ук-раїнському нацiональному дусi заПольщi i Вiтчизни не зрадив. Я такожне був «гражданiном» СРСР, не був ва-шим нi комсомольцем, нi пiонером. Іприсяги в армiї не складав…». Догово-рити не дали: «Увєстi!», — зверисканиввисоким голосом «предсєдатєль». Натому суд й закiнчився. До слова, цих чо-тири мiсяцi та сiм днiв тюрми «визволи-телi» так i не зарахували менi в термiнпокарання, але я знаю, Бог добрий —вiн їм вiдплатить… Далi вiдправили ета-пом до Львiва, де зiбрали таких як я дотрьох тисяч народу. Там ми перебувалив таборi неподалiк залiзничного мосту.А зi Львова — товарняками, як худобу,повезли нас через Бiлорусь i Росiю, доМолотовска неподалiк Архангельська.З їжi — риба солена й кавалок хлiба. Апотiм — усiх покидали в трюм амери-канського грузового пароходу «Дiксон»i попливли ми Бiлим морем, черезКарськi ворота на Єнiсей в Дудiнку.Там побули день. Звiдтам посадили насна платформи i вузькоколiйкою вiдпра-вили далi…

— То Ви опинилися в «столицi» за-полярного Горла#у…

— Норла=, «Особий ла=ерь №2», 6ор-ла= («=орний ла=єрь») — в рiзнi часи порiзному називалася ця система сталiн-ських концентрацiйних таборiв дляполiтичних каторжан з центром в Но-рильську. А чисельнiсть в ньому ув’яз-нених на початок 1953 року налiчувалабiльше 20 тисяч полiтичних, бiльшiстьз яких складали українцi. Засудженихза кримiнальними статтями, так зва-них «битовикiв», було лишень 60 лю-дей. Хоч росiяни пишуть, що першийконцтабiр в Норильську утворили в1935 роцi, коли розпочали будуватигiрничо-збагачувальний комбiнат, алеукраїнець-каторжанин дядя Вася гово-рив менi, що сидiв вiн там ще з 1932 ро-ку. Щодо «заполярної столицi таборiв»— це вiрно, бо навiть по вiйнi Но-рильськ ще залишався «посьолком» од-ного-двох десяткiв вiльнонайманих, ти-сячi-другої табiрної охорони та десяткiвтисяч каторжан, якi розмiщувалися потюремних зонах й мали одну електрос-танцiю.

— Про втечу не думали?— Одних каторжан скинули на пра-

цю в шахти, а другу групу, до якої вхо-див i я, повели на Далдекан пiд Но-рильськом, де робили дорогу до аеро-дрому. Там ми й подумали перший разпро втечу. На чолi задуму був одинлiкар-нiмець, який i розробив її план.Охочих до неї набралось десь набралосьдо сорока чоловiк-добровольцiв збiльше нiж 200 каторжан. Вирiшили,що заберемо в таборового конвою ка-рабiни, вiзьмемо з собою каву, хлiб, цу-кор i пiдемо в тундру. За день до втечi,коли розбитi на п’ятiрки в’язнi вже бу-ли готовi виконувати поставленi за-вдання — нас здав старий православ-ний батюшка з Києва, який працювавреєстратором у лiкаря-нiмця. І тут ви-водять усiх з баракiв, вишикували, пе-рекличка — i пару чоловiк забрали.Все, план порвався. Прийшли на роботу— знову пару-другу взяли. Бригадирприходить до мене й каже: «Бачу, нашапора приходить». А коли прийшли з ро-боти, то вночi зi словами «вставай, сво-лочь» розбудили вже i мене, надяглинаручники, вивели за зону, де нас чека-ло полковницьке начальство. І зранкупогрузили «заводiл» на платформу тавузькоколiйкою усiх вiдправили дотюрми «Шмiдтiха» в Норильську (бознаходилася пiд горою Шмiдта). Тамкоротке слiдство: «Що, хотiв тiкати?»

Норильське повстання — найбiльше i найтривалiше повстанняполiтичних в'язнiв проти людиноненависницької комунiстичної си-стеми СРСР, яке тривало 61 день. Усi полiтв’язнi Норильськогоконцтабору, — з них понад 70% складали українцi, — як правило,були засудженi на багаторiчнi термiни неволi вiд 15 до 25 рокiв(т.зв. «бандерiвський стандарт»). І, на вiдмiну вiд ув’язнених закримiнальнi злочини, на амнiстiю не сподiвалися, а режим їхньогоутримання й надалi залишався найжорстокiшим…

Ключову роль у Норильському повстаннi (26 травня - 4 серпня1953р.), вiдiграли колишнi вояки УПА.

Сьогоднi в гостях один з таких повстанцiв — Володимир Аронець.

Роман ІВАСІВ

Володимир Аронець

З КОГОРТИ НЕСКОРЕНИХ

Стор. 7ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

— «Хотiв!», кажу. І в такий спосiб усiхсорок чоловiк «переслухали» та вiдпра-вили «в штрафну командiровку в БУР»(«барак усiлєнного режима»). Там роз-порядок наступний: зранку поїв, вихо-диш з бараку, вдягли наручники, i навахту в копальнi, а краще сказати, — накаторгу в бутовий кар’єр. Ми зривали,бурили, дробили i возили вагонами бу-тове камiння. В такий спосiб руками ка-торжан тодi почали будувати i цемент-ний завод, i розбудовувати гiрничо-ме-талургiйний комбiнат, втiм як i самемiсто. Там в копальнях +арували ми докiнця квiтня 1946 року.

— В Заполяр’ї зимовi температурипадають до мiнус 60 градусiв. Якi булиумови утримання каторжан, час роботита як харчувалися?

— На Таймирському пiвостровi в часмого перебування до мiнус сiмдесятип’яти градусiв доходило! 280 днiв на рiктам стабiльнi морози, 130 днiв — зiснiговими заметiлями (метелицями).Нас водили до роботи, навiть коли гра-дусник показував мiнус 50 градусiв.Потрiбно знати також, що Норильськзаймає четверте мiсце у свiтi по макси-мальних середнiх швидкостях вiтру.Але кожного дня, перша та друга кате-горiя в’язнiв вiд 8-ої год. ранку до 8-оїгод. вечора, мали 12-годинний робочийдень повноцiнної каторги. В бутовомукар’єрi простою не було — вагонизавжди мусiли бути повнi! Умови утри-мання краще передати однимросiйським словом «Ужас!». Жили в ба-раках, якi дiлилися на праву i лiвусекцiї, де розмiщувалися по 100—150чоловiк на подвiйних нарах. Посере-

динi секцiї стояла металева грубка. Вцентрi табору знаходилася сушарка, дечерговi сушили тiльки валянки катор-жан. А решта одягу — сушили своїмтiлом. Щодо «розкошiв» харчування.На день був гарантiйний пайок в 600грам хлiба та столову ложку цукру, алене кожного дня. Снiданок i обiд: На пер-ше — пiвлiтра пiсної зупи. На друге —200 грам рiденької кашi, яка розплива-лася по «котєлку» чи по банцi, миски небуло. Правда, були i свята, коли до зупикидали «трєбуху» (нутрощi) з оленя,тодi в нiй плавали «жирнi» лайняки…Вечеря: пiвлiтра зупи. Ну, i «кiпятку»— скiльки душа бажає, бо до вбиральнiне далеко: вона стояла у сiнях пiд видомобрiзаної залiзної бочки з вухами.

— Чи щось змiнилося, як Ви вийшлиз БУРу?

— Перестали вдягати наручники, авсе решта — те ж саме: крок в лiво, крокв право — стрiляють без попередження.Втiм менi повезло, бо коли я заробив ве-ликий чиряк пiд пахвою лiвої руки, тодекiлька днiв перебував в ОП — «оздо-ровчому пунктi». А звiдтам мене забравдо обслуги кип’ятильнi її заввiддiломдобрий старий українець дядя Вася, заякого я згадував. Але се щастя тривалоне довго, бо пiд весну 1947 року менезнову закрили в БУР, тобто iзолятор, за«спробу до втечi». Саме смiшне в цiй си-туацiї було те, що я не збирався нiкудитiкати. Але уповноваженому ем-гебiстовi потрiбно було «продати» на-чальнику другого табору робочу силу.Так що мене i ще одного полiтичного ка-торжанина разом з 18 «блатними»(кримiнальниками) перевели на Се-

реднiй лагерний пункт, де будували до-рогу на водокачку. Коли ми вийшли ра-зом з «блатними» на роботу, то я вiдмо-вився працювати. Люди вiд непосиль-ної працi гинули як мухи, i така менелють вiд безвиходi взяла, що сам собiсказав: «робити на начальника не бу-ду!» А на другий день взагалi не вийшовна роботу, за що отримав три добиштрафного iзолятора з 300-а грамамихлiба i пiвлiтрою окропу на добу.

— На якiй частинi тiла i до якого ча-су каторжани носили концтабiрнi но-мери i який носили Ви?

— Кожен каторжанин носив табiр-ний номерний знак, який облiплювавйого зо всiх бокiв: на грудях, на плечах,на правiй i на лiвiй руках, на правiйнозi, спереду на шапцi. Куди не повер-нешся — видно твiй номер. Вiн був iпрiзвищем й iм’ям для каторжанина, iна свiй номер кожний ув’язнений зо-бов’язаний був вiдгукуватися й зразувiдповiдати. З цим номером вiн йшов i натой свiт. До Норильського повстаннятабiрнi номери носили всi ув’язненi, апiсля нього — зняли, принаймнi, в Гор-лазi (ранiше називався 25-й, за номеромкобальтового заводу,або 3-й Горний).Щодо мого табiрного номера, — я мав не-покiрний характер: з табору — в тюрму,а з тюрми у табiр, — то в мене в рiзнийчас були рiзнi номери: 185, 318, 705.

— Чи багато ув’язнених помирало,де i як ховали померлих каторжан?

— Не своєю смертю померлих, а за-катованих i замучених голодом й вис-нажливими роботами. Особливо багатосмертей приходило в ла+єр восени та зи-мою, коли наставали сильнi морози з

буревiями-вiтрами, то було по 5-10трупiв в лагпунктi за нiч (Норлаг мавшiсть лагерних пунктiв полiтичних ка-торжан, в тому числi й жiночий. —прим. кор.). Також багато людей не ви-тримували вiтрiв-буревiїв, холоду, го-лоду, наруги, тортур i вкорочували самiсобi вiку. Особливо багато самогубцiвбуло серед естонцiв i латишiв, якi довiйни добре й заможно жили, тому воничи не найважче переносили жахливiумови сталiнського табiрного пекла. Ащодо мертвих тiл каторжан, то час вiдчасу згадую наступне дике глумлiннянад мертвими. Зимою на санях, а лiтомна возi, вiльнонайманi або «безкон-войнi» вивозили голi-голiсiнькi трупидо брами табору. Хоч труп був не зовсiмголий — його «прикрашала» фанернабiрка з табiрним номером, яку прив’язу-вали до великого пальця правої ногитрупа. За брамою вiдбувалася наступнапроцедура — «вохровцi» (ВОХР—«воєнiзiрованная охрана») пересвiдчу-вались, чи насправдi мертве тiло у кож-ного трупа, чи може, хтось часом хочевтекти в такий «голий» спосiб. Щобубезпечити себе вiд таких «непоняток»,«перевiряли» мертвий зек чи нi,— й би-ли кувалдою по головi… А тодi вже ви-возили понiвеченi трупи пiд Шмiдтиху(гора iм. Шмiдта в Норильську знахо-диться), десь за кiлометр вiд ла+єра.При чому зимою просто скидали трупина одну велику купу, а на веснi екскава-тором копали котлован, куди бульдозе-ром загортали мертвi тiла каторжан.

ЩИРА РОЗМОВА

Продовження в наступному числi

Стор. 8 ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

Стор. 9ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

25травня ц.р. в м. Ва-шин�тон вiдбувсячемпiонат з мiнi-фут-

болу за участi 10 команд дипло-матичних представництв iно-земних держав, акредитованихв столицi Америки. У чемпiо-натi взяли участь команди по-сольств Великої Британiї, Ка-захстану, Киргизстану, Нiдер-ландiв, Норвегiї, Росiї, Румунiї,Туреччини, України та Чехiї.Зазначений захiд було органiзо-вано Посольством України вСША вже другий рiк поспiль.Минулорiчний чемпiонат булоприсвячено проведенню в Ук-раїнi та Польщi чемпiонату Єв-ропи з футболу – «Євро-2012».

Вiдкрив чемпiонат з мiнi-футболу Посол України в СШАОлександр Моцик, який зро-бив символiчний «перший

удар». У результатi цiлоденного су-

перництва, перше мiсце втурнiрi виборола футбольнакоманда Посольства України вСША, яка у фiналi в захоплю-ючiй боротьбi перемогла фут-болiстiв Посольства Росiї, а натретю сходинку вийшли фут-болiсти Посольства Туреччини,що виграли у не менш змагаль-ному матчi у команди Посоль-ства країни – родоначальникафутболу – Великої Британiї.

Протягом всього турнiру,який вiдбувся в одному знайбiльш популярних вiдкри-тих спортивних комплексiв не-подалiк Вашин�тону, фут-болiстiв палко пiдтримуваливболiвальники з їхнiх країн –родини i друзi працiвникiвдипломатичного корпусу аме-риканської столицi, а такожстуденти мiсцевих унiверси-тетiв, представники неурядо-вих органiзацiй, українськоїгромади, преси, а також друзi

українського Посольства.Пiсля завершення змагань

О.Моцик вручив кожному зфутболiстiв команд, що зайня-ли 1-ше, 2-ге та 3-тє мiсця,вiдповiднi пам’ятнi медалi з на-годи сторiччя Федерацiї футбо-лу м. Київ.

Команда Посольства Вели-кої Британiї за 4-е мiсце отри-мала спецiальний приз –офiцiйний футбольний м’яч зло�отипом чемпiонату Європиз футболу – «Євро-2012».

Ввечерi, пiсля напруженогоi цiкавого спортивного дня,учасники змагань та їхнi фут-больнi фани зiбралися в По-сольствi України в США, щобвiдсвяткувати Вашин�тонсь-кий дипломатичний футболь-ний турнiр. Гостi дипустановипереглянули фiнальну гру Куб-ка Лi�и Чемпiонiв УЄФА мiжкомандами мюнхенської«Баєрн» та дортмундської «Бо-руссiї», а також вiдвiдали тра-дицiйнi українськi страви пiдчас святкового фуршету.

Чемпiонат з мiнi-футболупiдтвердив класичну iстину,що спорт єднає, i, як такий,став непересiчною подiєю спор-тивного життя представникiвдипломатичного корпусу сто-лицi США.

Посольство України в США

Якщо гагiлки, то це муси-ло бути в Іст Вiлледж, на7-iй вулицi в Нью-Йор-

ку. І таки так. На Великдень заЮлiянським календарем (5травня) перед українською ка-толицькою церквою св. Юрадiти вiком вiд чотирьох до 16рокiв виводили гагiлки.

На час виступу, за поперед-нiм домовленням, нью-йорксь-ка полiцiя перекрила в'їзд на7-му вулицю. Парафiяни йгостi розташувалися довкола

тимчасового майданчика.Це була вiднова традицiї,

якої не здiйснювали за останнiдекiлька десяткiв рокiв. ІванМакар – директор суботньоїШколи українознавства, якуспонсорує Об'єднання Ук-раїнцiв Америки (ОУА) "Само-помiч", сказав, що коли вiн був

юнаком, то iснував гарний зви-чай виводити гагiлки бiляцеркви св. Юра. Проте в ос-таннi роки, чи, радше, десяткирокiв, традицiї не повторяли.То ж вiн разом з ДирекцiєюШколи вирiшили цього рокувiдновити звичай.

Протягом кiлькох тижнiв,

по суботах, Христя Kорська-Макар навчала учнiв Школиукраїнознавства гагiлок. Бать-ки подбали про вишиванки iбалетки для дiтей.

Школярi, хоч серед дужеурбанiзованого середовища,танцювали й спiвали веснянки– так само, як це робили їхнi

пращури протягом столiть. Урепертуарi були традицiйнiгагiлки: "А вже весна скрес-ла", "Посаджу я грушечку","Подоляночка", "Вiю вiнець"та iншi. Глядачi нагороджува-ли юних виконавцiв ряснимиоплесками. Погода сприяла;програму не треба було перено-сити до великої залi школи.

Великодньо-весняна тра-дицiя українцiв Нью-Йоркупродовжується.

Р. Л. ХОМ'ЯК

Посольство України в США з нагоди Дня Києва провело чемпiонат з мiнi-футболу серед команд дипломатичного корпусу Америки

МОЗАЇКА

Українськi дипломати радiють перемозi.Пiд час матчу збiрних дипоматiв України та Росiї з мiнi-футболу.

Спорт єднає

Гагiлки на 7-iй вулицi

Стор. 10 ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

ЮВІЛЕЇ

МИНУЛЕУкраїнська дiяспора в Авст-

ралiї є одна з наймолодших ук-раїнських поселень в свiтi. У1947 роцi до Австралiї прибулокiлька десяткiв українських ро-дин.

У 1948-49 роках українцi,т.зв. полiтичнi емi�ранти (dis-placed persons), масово прибулидо Австралiї. Цей перiод, влас-не, i є початоком українськоїдiяспори в цiй країнi.Отже,2013-ий рiк для українськоїгромади Австралiї є ювiлейним.

65 рокiв, здається, це — нетак вже й багато. А тим часомвиросло тут вже три поколiнняавстралiйцiв українського по-ходження.

До 1947 року в Австралiї небуло багато українцiв. Є iнфор-мацiї про те, що тут мешкалипоодинокi українцi, якi пiсля1-ої свiтової вiйни приїхали сю-ди разом з групами росiян з Ки-таю — з Манджурiї i з Харбiну.

Статистика перепису населен-ня 8 серпня 2006 року подала, щона територiї Австралiї живе37800 українцiв. Проте точнечисло не може подати нiхто.

Українцi починали тут своєжиття з нiчого. Брак староїемi�рацiї, власних домiв, ор-ганiзацiй не давали можливос-тей оминути перших важкихрокiв життя. Люди не зналианглiйської мови. Та поступовотяжкою працею пiдносилосяукраїнське громадське життя.

ДЕМОГРАФІЧНА СТРУКТУРАУКРАЇНЦІВ АВСТРАЛІЇМайже всi українцi посели-

лись по мiстах i працювали, iпрацюють у рiзних галузях про-мисловости. Поколiння, якiвже тут народилися, закiнчилишколи й унiверситети, працю-ють за своїм фахом. Є в нас бага-то лiкарiв, дентистiв, прав-никiв, учителiв, iнженерiв,ком'пютерних спецiялiстiв,кiлька пiдприємцiв.

Розселились українцi в око-лицях найбiльших iндустрiяль-них мiст Австралiї: бiля Сiднею,Мельбурну та Аделайди. Меншiскупчення виникли в Пертi,Брiзбенi, Окслi, Нюкастлi, Во-лон�онзi, Джiлон�у, Саншайнi iневеличка громада в столицiАвстралiї, Канберi, та її околи-цях, Квiнбiєну. Живуть по-оди-нокi родини в мiстi Кернс та вАлiс Сприн�с. Невеличка грома-да українцiв живе на Тасманiї.

У кожнiй зi згаданих мiсце-востей дiє українська громада:iснують осередки Спiлки Ук-раїнської Молодi (СУМ), Плас-ту, Союзу Українок, українськiшколи, кредитiвки, низкасуспiльно-полiтичних ор-ганiзацiй, мiшанi хори, танцю-вальнi колективи, ансамблi бан-дуристiв, театральнi гуртки,лiтературнi клюби, товариствапрофесiоналiв та пiдприємцiв,спортовi клюби — копаногом’яча, вiдбиванки, �ольфу

Стейтовi громади вiддiгра-ють важливу ролю як структу-ри, бо об’єднують українцiв всiхстейтiв (штатiв).

Існують сумiвськi та пластовiтаборовi площi, де молодечi орга-нiзацiї вiдбувають свої лiтнi та-бори, свята та розваговi заходи.

Союз Українських Органiза-цiй Австралiї є ЦентральнимПредставництвом i речникомусiх українцiв в цiй країнi, є їхпредставником перед урядови-ми чинниками.

ТЕПЕРІШНЄКУЛЬТУРНО МИСТЕЦЬКА

ДІЯЛЬНІСТЬНайбiльш успiшним аспек-

том зовнiшних зв'язкiв ук-раїнської спiльноти в Австралiїтреба вважати виступи мис-тецьких ансамблiв, зокрематанцювальних, та поодинокихмистцiв. Успiшними концерта-ми та участю в збiрних авст-ралiйських заходах українськiмистецькi одиницi здобули собiвелику популярнiсть i визнан-ня. Вони популяризують нашемистецтво серед австралiйськоїспiльноти, звертають публiчнуувагу до української спiльнотита в загальному сприяютьзацiкавленню в австралiйсько-му довкiллi українською про-блематикою та Україною.

УКРАЇНСЬКЕ ШКІЛЬНИЦТВОУ мiсцевостях, де є навiть

вiдносно невеликi українськiгромади, дiють суботнi школи йсадочки. Пiсля того як посталаФундацiя Українознавчих Сту-дiй в Австралiї, дiє ЛекторатУкраїнознавства в Сiднейсько-му Макворi Унiверситетi та вМельбурнському Монаш Унi-верситетi. Сьогоднi, в 65 рокiвнашого поселення в цiй країнi,учнiв в школах українознавстване так вже й багато: станом на2013 рiк — близько 300.

У деяких стейтах Авст-ралiйський уряд визнав ук-раїнську мову предметом мату-ральних iспитiв.

МАТЕРІЯЛЬНІ НАДБАННЯМатерiяльнi надбання ук-

раїнцiв в Австралiї за 65 рокiвпоселення є такими, що ледвечи якiйсь нашiй спiльнотi вiнших країнах свiту можна по-хвалитися такими ж досягнен-

нями за такий короткий час.У першу чергу впадає у вiчi

велика кiлькiсть народнихдомiв i церков УАПЦ й УКЦ упорiвняннi до нашої численнос-ти. У Мельбурнi побудовано Ка-тедру Української Греко-Като-лицької Церкви iм. верх апп.Петра i Павла. Спричинене цевеликою вiддалю мiж поодино-кими скупченнями наших посе-ленцiв, якi розкиданi по цiлiйАвстралiї. Побудовано кiлькапам'ятникiв у пам'ять загиблихпiд час Голодомору в 1932-1933роках, тих, хто поляг за волюУкраїни, в честь 1000-лiттяХрещення України тощо.

За 65 рокiв тут пiшло у за-свiти дуже-дуже багато укра-їнцiв, основоположникiв у всiхдiлянках нашого суспiльства.Та не всi їхнi спадкоємцi, нажаль, постiйно знаходяться врядах нашого суспiльства.

Емi�рацiя українцiв зПольщi (1980-тi роки), а ще зБоснiї чи колишньої Ю�ославiї,й недавня — з України не допов-нила ряди нашого суспiльстватак, як це думали й бажали ос-новоположники українства вАвстралiї. Вiд 1991 року сюдиприїхали понад 10 тисяч ук-раїнцiв з України. Нова хвилядоповнює певнi галузi життя,головно, в культурно-мис-тецькiй дiлянцi та в рiдномушкiльництвi.

Виходило в Австралiї кiлькаукраїнських газет, зокрема,“Українець в Австралiї”, “Єд-нiсть”. На сьогоднiшнiй день за-лишилися тiльки двi: "ВiльнаДумка" (Сiднеї) та "Церква йЖиття” (Мельбурн).

СУОА видало два томи “Ук-раїнцi в Австралiї”.

ГУМАНІТАРНО-МЕДИЧНАДОПОМОГА УКРАЇНІ

На велике признання в цiйдiлянцi серед нашої спiльнотизаслужив Союз Українок та Ук-раїнське Лiкарське ТовариствоАвстралiї. Ця допомога у ви-глядi лiкiв та медичних при-ладiв була доставлена докiлькох лiкарень України.Нашi лiкарi, їдучи в Україну,везли з собою хiрургiчнi iнстру-менти. Вели там показовi опе-рацiї, рiзнi консультацiї, чита-ли медичнi лекцiї. Допомоглифiнансово видати словник «Ук-раїнської медицини».

Чорнобильська Фундацiя таiншi також органiзували допо-могу.

ЗВ'ЯЗКИ З УКРАЇНОЮМожна смiло твердити, що

зв'язок з Україною розпочався в1989 роцi, коли до нас приїхавнародний депутат, поет ДмитроПавличко, тодi голова Товари-ства Української мови iм. Т.Шевченка.

Пiсля нього Австралiю вiдвi-дало багато полiтикiв, письмен-никiв, артистiв, спiвакiв, ансамб-лiв, професорiв, вчених рiзнихгалузей (мiж ними екс-прези-дент Леонiд Кравчук, народнийдепутат-поет Іван Драч, головаВсесвiтньої Координацiйної Ра-ди Українцiв у свiтi, колишнiв’язнi концтаборiв СССР БогданГоринь, Левко Лук’яненко,Владика Павло Василик, Пре-зидент Києво-МогилянськоїАкадемiї В'ячеслав Брюховець-кий), бiзнесових деле�ацiй,спортовцiв, цiла Олiмпiйськадружина (в 2000 роцi). Списокможна ще продовжувати.

Зi сторони Австралiї в куль-турницьку подорож в Українуїздили бандурист Вiктор Мiша-лов, танцювальна група "Весел-ка", Ансамбль iм. ВолодимираІвасюка, ансамбль бандуристок"Ластiвка", дiти українськоїшколи iм. св. Андрiя (всi зiСiднею), танцювальний ан-самбль СУМ “Верховина” зМельбурну, ансамбль "Каш-тан" з Аделайди, дiти ук-раїнської школи з Саншайну,дiти української школи i СУМ-уз Перту, як i рiвнож сумiвцi iпластуни з приводу З’їздiв iСвiтових Злетiв, якi вiдбували-ся в Українi.

Офiцiйнi зв’язки з Україноюрозпочалися в груднi 1991 року,коли Австралiя визнала неза-лежну Україну, а вiдтак Ук-раїна визначила своє представ-ництво в Австралiї.

16 сiчня 2000 р. до Австралiїприїхав перший консул УкраїниВадим Пристайко, а генераль-ний консул Василь Корзаченкоприбув у травнi того ж року.

До того часу ролю ПочесногоКонсула України виконувалабл. пам. Зiна Ботте з Мельбур-ну. Пiсля її смерти її чоловiк Ва-лерiй перебрав цю ролю.

14 квiтня 2003 р. ГенеральнеКонсульство України перетворе-

но на дипломатичну установу,тобто амбасаду – посольство.Консули та посли України Олек-сандер Мiщенко, Валентин Адо-майтiс, i тимчасовi представни-ки у Посольствi Микола Джид-жора, Станiслав Сташевський таконсул Олександер Фоменко,тiсно спiвпрацювали i спiвпра-цюють з Управою СУОА.

ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬДо часу проголошення Неза-

лежности України в 1991 рокуукраїнська громада в Австралiїпроводила величезнi демонст-рацiї в справi визнання Голодо-мору 1932-33, в оборонi людсь-ких та нацiональних прав, про-ти совєтсько-комунiстичногознущання над українським на-родом. У 1991 роцi вiдбувалисяманiфестацiї з вимогами до Ав-стралiйського уряду визнатиУкраїнську Самостiйну Держа-ву та встановити з нею диплo-мaтичнi зв’язки. В 2004 роцi повсiй Австралiї проведено акцiїна пiдтримку демократизацiїУкраїни в рамках ПомаренчевоїРеволюцiї.

Акцiя "Незгасима свiчка"розпочалася в Австралiї в Кан-берi 6 квiтня 2008 року. Демон-страцiї в Канберi в 2008-9 роках— у 75-ту рiчницю Голодомору1932-1933 — були дуже успiш-ними.

Визнання Австралiйськимурядом Голодомору геноцидомукраїнського народу також є ве-ликим досягненням СУОА.

ЗАОКЕАНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬХоч Австралiя знаходиться

далеко вiд iнших континентiв,де поселилися українцi, пред-ставники української спiльнотиАвстралiї брали та далi берутьактивну участь в Кон�ресах тапрацi Свiтового Кон�ресу Ук-раїнцiв, полiтичних угрупо-вань, молодечих органiзацiй тав мiжнародних злетах.

МАЙБУТНЄЗа 65 рокiв свого поселення в

Австралiї тутешнi українцi зро-били дуже багато в iм’я Ук-раїни, здобули собi достойнемiсце в цiй багатокультурнiйкраїнi, не засоромили МатерiУкраїни. Серед них багато та-ких, хто готовий й надалi збе-рiгати спадщину наших батькiвй предкiв.

Пiонери українського життяв Австралiї за першi 65 рокiв по-ставили здоровий фундаментдля церковної, суспiльно-гро-мадської й полiтичної дiяльнос-ти. Вже кiлька разiв вiдмолод-жено проводи наших громадсь-ких структур та органiзацiй.Обов'язком теперiшнього тамайбутнiх проводiв є затриматидух українства, любов та гор-дiсть до свого рiдного та далiвтiшатися повагою австралiй-ського суспiльства.

Голова Союзу УкраїнськихОрганiзацiй Австралiї СтефанРоманiв каже, що "ми, якспiльнота, оптимiстично та ре-ально пiдходимо до стану речейi пам’ятаємо слова Івана Фран-ка: “Кожен думай, що на тобiмiльйонiв стан стоїть, що за до-лю мiльйонiв мусиш дати тиодвiт”.

На Многiї Лiта, УкраїнськаГромадо Австралiї!

Сiдней

Марiчка ГАЛАБУРДА-ЧИГРИН

Українцi Сiднею демонструють проти Росiйського комунiзму i Голодомору, 28 червня 1953 р.Українцi Сiднею демонструють проти Росiйського комунiзму i Голодомору, 28 червня 1953 р.

УКРАЇНСЬКІЙ ДІЯСПОРІ АВСТРАЛІЇ- 65 РОКІВ

Стор. 11ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

ПОГЛЯД

Чиновник усе настiйли-вiше нависає-рече: «Вине українцi, забудьте

про свої хуторянськi звички,–ви громадяни свiту й повиннiцiнувати та бути готовимивiдстоювати iдеали свободи,демократичних цiнностей iправа людини. Який патрiо-тизм?Це пережиток! Насампе-ред – громадянське вихован-ня, громадянська культура,громадянське суспiльство…»

Хоч сьогоднi дзвонарi зов-сiм не в модi, проте бити насполох є чого: Україна, в якiйспоконвiку цуралися випивак,а шлюбнiй парi на весiллi кате-горично заборонялося вжива-ти спиртне, аби зачинала здо-рових нащадкiв, тепер займає1-ше мiсце в свiтi з дитячогоалкоголiзму, а ще те саме 1-ше– з поширення СНІДу й тубер-кульозу i 10-те мiсце – за на-повненiстю тюрем… Тож кудими йдемо (чи то пак – куди насведуть)? Що бачимо в завтраш-ньому днi? Як гриби пiсля до-щу, множаться палаци й церк-ви – i зникають iз лиця землiцiлi українськi села, творцi йохоронцi нашої унiкальноїтрадицiйної культури. А офi-цiйнi цифри кажуть, що 52%молодi (а неофiцiйнi – що й усi62%) хоче виїхати зi своєїземлi, бо не бачить тут для себеперспективи.

І що не день, то «покращен-ня»: Інтернет повiдомив, щопiд загрозою закриття в нас –2000 шкiл, а вже цього року їхзакриють 150. Іде форсованазачистка територiї…

А поцiкавтесь, що читають-споживають нашi дiти у шко-лах? Чи є в читанках для ма-лих школярикiв, у яких лишезакладається-формуєтьсянацiональний свiтогляд i пат-рiотичнi почуття, iсторичнiоповiдки про героїку нашихминулих поколiнь, розповiдiпро досягнення українцiв урiзних сферах життя, а взбiрниках диктантiв – чи єзгадки про українську мову якосновний фундамент форму-вання української нацiї, пра-давнє виникнення цiєї мови таїї красу? У пiдручнику «За-хист Вiтчизни» на 743 сторiн-ках слова «Україна», «ук-раїнський» згадуються всього27 разiв, та й то хiба в кон-текстi «Конституцiя Ук-раїни»… То про яку Вiтчизнуйдеться? І як її любити, якщо вжодному навчальному доку-ментi про любов до неї не ска-зано? І як її ЗНАТИ?

Спитаєте, чи хвилює такаситуацiя педагогiв та на-уковцiв? Хвилює, i є багато ен-тузiастiв, якi б’ють тривогу.Проте чимало й тих, що боять-ся (!) розробляти теми нацiо-нально-патрiотичного вихо-вання. А якщо проаналiзуватидокторськi дисертацiї часiв не-залежностi про нацiональне

виховання, то – парадокс! – ви-явиться, що серед них немажодної з цiєї надзвичайно ак-туальної проблеми. Ось i весь«науковий вимiр». Страх iпристосуванство домiнують.

А за роки становлення на-шої держави були виробленi йприйнятi дуже цiннi докумен-ти-орiєнтири, зокрема «Дер-жавна нацiональна програма«Освiта» («Україна ХХІ сто-лiття») i «Нацiональна доктри-на розвитку освiти», в яких за-кладенi iдеї вiтчизняної i за-рубiжної педагогiки про нацiо-нальне виховання, положення

про український нацiональ-ний змiст та характер освiти iвиховання. І ми були свiдкамитого, як пiсля iмперських ле-щат, почувши свiжий вiтер,почала оживати українськашкола й українська душа, якпробуджувався, поставав у мо-лодi новий дух.

Сьогоднi тихою сапою вихо-лощується все, напрацьованеранiше. А в травнi 2012 р. назамовлення Кабмiну з’явився«Проєкт Концепцiї загально-державної цiльової соцiальноїпрограми патрiотичного вихо-вання громадян на 2013-2017роки»». Перше його речення:«Найважливiшою складо-вою… є…. люди, населення Ук-раїни…» Не український на-род! У текстi проєкту вiдсутнiфундаментальнi науковi тер-мiни «українська культура»,«українська нацiя», «нацiо-нальнi цiнностi». Натомiсть водносторонньому порядку час-то декларуються «загально-людськi цiнностi», «населенняУкраїни» тощо. Безперечно,такий документ, просякнутийдухом космополiтизму, зовсiмне формуватиме патрiотiв дер-жави, не пробуджуватиме вмолодого поколiння любовi доукраїнської мови та культури,– вiн налаштовує системуосвiти готувати робочi руки тасировину для європейських чище якихось базарiв. А як жетодi бути з правом українцiв нанацiональну освiту? Як вихо-вати синiв i дочок, якi нетiльки любитимуть цю Богомдану землю, а й зможуть про-тистояти ворогу, який на неїзазiхає?

Тим часом ВР дуже перей-мається захистом людей нетра-дицiйної сексуальної орiєнта-цiї i поспiшає прийняти зако-нопроєкт № 2342 «Про внесен-ня змiн до деяких законодав-чих актiв України щодо за-побiгання та протидiї дис-кримiнацiї в Українi» (як жегарно i «по-європейськи» зву-чить!). На захист українськогосвiту – закони не працюють, адушити цей свiт – тут усешвидко й чiтко!

В той час, коли Францiя му-ром-стiною стала за свою мовуй культуру, дає приклад того,як у глобалiзованому свiтi за-хищати їх i пропагувати; колив Росiї програма патрiотичноговиховання добре фiнансуєтьсяз державного бюджету (i жод-них реверансiв у бiк iнород-цiв!), навiть є спецiальна наго-рода педагогам за виховну ро-боту, – Україна перетвориласьна прохiдний двiр, по якомугуляють космополiтичнi вихо-ри.

Цiкавий, поважний i дужесвоєчасний захiд – всеукраїн-

ська науково-практична кон-ференцiя пiд назвою «Укра-їнське нацiональне виховання:реалiї, тенденцiї, перспекти-ви» – вiдбувся нещодавно вНацiональному педагогiчномуунiверситетi iменi М.Драгома-нова. Її, як i кiлька попереднiх(на Київщинi, у Богуславi, в

Дрогобицькому державномупедунiверситетi iменi І.Фран-ка та Днiпропетровському об-ласному iнститутi пiслядип-ломної педагогiчної освiти)зiнiцiював i органiзував Мiж-народний освiтнiй фонд iменiЯрослава Мудрого (його прези-дент – Валентина ВасилiвнаСтрiлько). Фонд пiдтрималиНацiональна академiя педа-гогiчних наук, галузеве мiнiс-терство, громадськi та релi-гiйнi об'єднання. Численнiпривiтальнi звернення прийш-ли вiд керiвникiв парламенту,уряду, вiдомих науковцiв та

представникiв творчої iнтелi-Lенцiї: отже, справдi наболiло.Впродовж 2013 року ця всеук-раїнська патрiотична акцiяпройде у бiльшостi реLiонiвдержави.

Солiднi учасники, прист-раснi виступи й гарячi дис-кусiї, глибокий аналiз ситуацiї

та обмiн досвiдом, а ще – ви-роблення стратегiї протидiї то-му, що вiдбувається в нашiйгуманiтарнiй сферi, зокрема восвiтi. Бо якщо громада, на-уковцi не скажуть свого ваго-мого слова, не вимагатимутьрiшучих перемiн, чиновникине зроблять жодних крокiв.Тож долучатись до цiєї справитреба гуртом.

Учасники конференцiїприйняли резолюцiю, в якiй єбагато слушних i цiнних про-позицiй щодо доопрацювання«Концепцiї», а головне – по-ставлена вимога створити вдержавi цiлiсну систему ук-раїнського нацiонально-пат-рiотичного виховання. А «Звер-нення» конференцiї з усiма їївисновками та проханнямприйняти Закон України «Провиховання українськогопатрiотизму» i Державну про-граму українського нацiональ-но-патрiотичного вихованняпiдростаючих поколiнь з пе-редбаченням належного дер-жавного фiнансування дляїхньої реалiзацiї отримає ко-жен депутат Верховної Ради.Може, ще не пiзно. Бо сказанож: «Стукайте – i вiдчинитьсявам…».

То хто потрiбен Українi:патрiоти чи манкурти?

Наталка ПОКЛАД

Стор. 12 ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

6. Безособовий пасивКороткi пасивнi форми — одна з най-

характернiших рис української мови.Замiсть казати “його було вбито”, ук-раїнцi кажуть “його вбито”. Коротко iзрозумiло. Кремлiвськi українофоби,дбаючи про злиття мов, що на їхньомужаргонi значило тотальну ру-сифiкацiю, на першому етапi ру-сифiкацiї поклали знищити в нашiймовi риси, яких нема в росiйськiй мовi,тобто зробити українську мову мовою-сателiтом мови окупантiв. Тому вони надух не терпiли тих рис нашої мови,яких не було в росiйськiй мовi, зокремаукраїнського безособового пасиву. Вусiх “совкових” пiдручниках з ук-раїнської мови про пасив говорилосядва-три слова. А наш пасив є джереломлаконiчної мови. У школах усiх рiвнiвукраїнський пасив замовчувано. Затеприщеплювано задовжений пасив“старшого брата”. Наслiдком цього мов-ного голодомору, український безособо-вий пасив зник з творiв “украiнскiхпiсатєлєй” з “украiнскiх” ЗМІ, i на-рештi з живої мови українцiв. Молодепоколiння українських письменникiв,вiдроджуючи щиру українську мову,має бути свiдоме цих ворожихпiдступiв. Сучасна (сталiнська) ук-раїнська мова — це українська мова,позбавлена усiх своїх рацiональних ха-рактерних рис.

6а. Безособовий пасив: збудовано чи було збудовано?

У мiнi-роздiлi 50. наведено цитату, девжито форму безособового пасиву, при-щеплену українцям: “було збудовано”:

“Це тут «за наполяганням» графа...було(!) збудовано палац”.

Слово “було” у формi безособовогопасиву – московський паразит, бо по-українськи досить сказати “збудовано”.Так само замiсть “коли порохи з над-гробка було здмухано” краще, коротшеi українськiше сказати “коли порохи знадгробка здмухано”.

6б. Безособовий пасив: була накинута чи накинуто?

Прикметна риса українського безо-собового пасиву полягає в тому, що вiнскорочує не лише розгорнутий безосо-бовий пасив (було збудовано = збудова-но), але й усi форми особового пасиву:

“На голову “була накинута” косин-ка” = “На голову “накинуто” косинку”.

“Стiни “були утепленi” глиною” =“Стiни “утеплено” глиною”.

Вiдсутнiсть форм безособового паси-ву у творах сучасних письменникiвсвiдчить, що у школах, включно з ви-щими, цю рису української мови ви-кладають побiжно, мiж iншим, або йзовсiм не викладають, iдучи засталiнською практикою. А якщо ви-кладають то не наголошують на еко-номнiй рисi безособового пасиву, за якуйого не терпiли кремлiвськi “мовоз-навцi”, бо старшабратня мова цiєї еко-номної риси не мала. Кремлiвськамафiя не зупинялась перед знищеннямпро0ресивних рис у мовах iнородцiв,щоб не мати гiдних конкурентiв.

Дика, нелюдська мафiя...

7. Невластиве керуваннядiєслiв

Коли знавцi “украiнской” мови пере-кладають у головi росiйське дiєслово,то, переклавши його, вони нехтують ук-раїнську модель керування дiєсловомiменникiв, прикметникiв та займен-никiв, а зберiгають росiйську модель.

7а. Невластиве керування дiєслiв: |повiдомити “кому”

Українцi повiдомляють “кого”, а не“кому”. Зрештою, i росiяни уведомля-ют “кого”, бо їхня мова розвивалася са-ме з київоруської, тобто української мо-ви, на що є безлiч доказiв. Алеросiйськодуми мавпують не дiєслово“уведомлять”, а дiєслово “сообщать ко-му”, бо воно значно поширенiше: “Яповiдомила батьковi (кому), що ми наостровi...”

А треба: “Я повiдомила батька (кого),що ми на островi...”

Коли вже треба конче свою вiстку пе-редати “кому”, то наша мова може йтак: “Я дала знати батьковi (кому), щоми на островi...”

І коротше, i звучить таки по-ук-раїнському.

7б. Невластиве керування дiєслiв: |знущатися “на”

Цiла низка українських дiєслiвзакрiпили пiсля себе прийменник “З”:“смiятися з кого”, “глузувати з кого”,“кепкувати з кого”, “знущатися з кого”,“глумитися з кого”, “дивуватися з чого”(Грiнченко). Це одна з характерних риснашої мови. А що ми бачимо й чуємосьогоднi? ПІд впливом “злиття мов”(читай: русифiкацiї) ця характерна ри-са в устах знавцiв “украiнской” мовипочала зникати. Лихо в тому, що згада-ним знавцям волею Кремля дорученонавчання “українськiй мовi” у школах,i слiдом за “знавцями” зникли ук-раїнськi риси i з мови молодшого по-колiня. Пише член НСПУ:

“І вже в душi смiявся над недавньоюскрутою”.

І це у творi про ХVІІІ столiття та ще йна Заходi України. У цьому ж творiможна подибати i такi кавалки:

“Гуцули над тим i досi кепкують”, “Хтось там з янголiв вирiшив позну-

щатися над нами”.Якщо у мовi персонажiв, а надто у

мiсцевостях, де поширено дiялекти,можна допускати певнi вiдхилення вiднорми, то в авторськiй мовi краще дба-ти про норму.

7в. Невластиве керування дiєслiв: нехтувати “чим”

У газетному текстi читаю такий па-саж: “...пан М. нехтував... важливоюдеталлю”.

Нехтувати «чим» стало нормою вкиївському койне, але не в українськiймовi. Беру виданi в СССР словники(РУС; УРС; СУМ — тобто росiйсько-ук-раїнський словник, українсько-росiй-ський словник та словник українськоїмови). Усi вони так пюяснюють цедiєслово: «нехтувати кого/що» або«ким/чим»

Першими пiсля дiєслова «нехтува-ти» стоять питання «кого/що», i це зна-чить, що вживати цi питання пiсля да-

ного дiєслова українськiй мовi влас-тивiше.

“Воїни бачили... смiливу людину,яка нехтувала смерть” (С. Скляренко).

«Нехтувати кого/що» – це наша нор-ма. Немає сумнiву, що форми, керованiпитаннями «ким/чим» – «нехтуватисмертю» – пiзнiшого походження, i невиключено, що їх “навiяно” росiйськи-ми словами «пренебрегать» або «гну-шаться кем/чем».

Я розумiю, що вихованому на койнепоколiнню не легко позбутися його не-українських рис, зокрема «повiдомля-ти кого» замiсть засвоєному в койне«кому», або «навчати чого» замiсть «чо-му», або «легковажити що» замiсть«чим». Той же, хто хоче зберегти красуукраїнської мовної стихiї, має дещоглибше думати над своєю лексикою.

Лише у мовi персонажiв можна допу-скати пiзнiшi форми, а ще у разiкопiювання дiялекту, де пiзнiшi фор-ми, хоч це звучить, як парадокс, ор-

ганiчно первиннi. Якщо той, кому во-лею обставин судилося вести перед нафронтi культури, буде дивитися нанаслiдки мовного голодомору крiзьпальцi, iншими словами, думати й тво-рити, “як усi”, пустивши добiр мовноїпалiтри на волю хвиль, ми нiколи нерозiрвемо кайданiв, якими нас прикутодо землi iмперiї.

7г. Керування дiєслiв заперечною часткою “не”

Українська, як i деякi iншi сло-вянськi мови, дотримується правила,що дiєслова iз заперечною часткою ви-магають вiд наступних iменних частинмови не знахiдного, а родовоговiдмiнку. Цього правила не додержу-ються деякi дiялекти, що дає пiдставудля можливого перегляду правила, бодеякi дiялекти первиннiшi за лiтера-турну мову. Згiдно з правилом зразкимови виглядатимуть так:

“Сiдай” – сказав дiд, не випускаючилюльки (чого) з рота.

Виниклi первинно вiдмiнностi удiялектах свiдчать про збереження удiялектах матiрнiх форм українськоїмови. Доцiльнiсть вiдродженнядiялектних форм має вирiшувати двапитання: 1. чи вони скорочують спiлку-вання? та 2. чи не виникли вони пiдвпливом окупацiї?

Наявнiсть у дiялектах таких зразкiв,як “не мороч голову” замiсть “не морочголови” та “не треба було це робити”замiсть “не треба було цього робити”,змушує мовознавцiв до роздумiв. Змiниу правилах неминучi у процесi розвит-ку мови, але перед запровадженнямзмiн їх треба розглянути з усiх бокiв.

8. Витягувати, дотягувати, затягувати, розтягувати

Вживання задовжених форм дiєслiв“витягувати”, “затягувати”, “розтягу-вати” та iнших - замiсть економних —“витягати”, “затягати”, “розтягати”, —ще одна риса злиття мов, прищепленаукраїнцям за часiв дружби народiв. За-довженi форми українцям не чужi, i де-якi з цих задовжених форм збереглися,але це — застарiлi форми, витиснутi зужитку коротшими економними фор-мами. Короткi форми поширилися на

всiх українських землях. Застарiлi фор-ми не збереглися навiть у дiялектах:

“Найурочистiшою хвилиною була...,як “витягав” свiй вiйськовий абшит iпоказував його своїм гостям” (Ольга Ко-билянська).

Задовженi форми цих дiєслiв сталинормою у мовi росiян: “вытягивать”,“затягивать”, “растягивать”.

У цiй мовi скорочених форм не спос-тережено. Короткi форми властивi ук-раїнськiй мовi. Кремлiвськi поборникизлиття мов не могли цього терпiти. Інаслiдки не забарилися. Росiйсько-росiйськi словники всi нашi форми зкiнцiвкою “-ати” (“розтягати”, “затяга-ти”, “натягати” тощо) доповнили фор-мами з кiнцiвкою “-увати” (“розтягува-ти”, “затягувати”, “натягувати” тощо),яких до 1917 року не записано ук-раїнськими словникарями. Помоглизлиттю мов i “украiнскiє пiсатєлi”,яким легше було iз закрiплених упам’ятi росiйських задовжених формробити українськi задовженi форми.

Таким чином, сталiнська українськамова, замiсть розвивати про0ресивнi ри-си нашої мови – ширити короткi мовнiформи, — розвивала застарiлi задов-женi форми, вiдкинутi мовною стихiєюукраїнцiв.

Порiвняймо:“Медовий запах “притягав” комаш-

ку” (1)“Медовий запах “притягував” ко-

машку” (2)Що ближче до нашої мовної стихiї?

9. ДiєприкметникиМосква нашкодила нашiй мовi i в ца-

ринi слововжитку дiєприкметникiв,прищеплюючи нам саме тi моделiдiєприкметникових форм, якi засвоїламосковска мова. У цiй мовi дуже при-жилися форми дiєприкметникiв зкiнцiвкою на -чий: iснуючий, буваю-чий, живучий. Нам цi форми теж нечужi, i ми їх вживаємо, але у процесiспiлкування поколiнь, ми маємо рядiнших моделей, якi з успiхом вживано,i якi не можна здавати в архiв, обмежу-ючи себе у виборi. Окупанти ж схвалю-вали в нашiй мовi лише форми дiєприк-метникiв, спiльнi з росiйськими. Цейполiцейський пiдхiд шкодив вiльномурозвитку мови: канцеляризував i зне-кровлював її.

Синонiмiчних словникiв, де читачмiг би мати вибiр, в СССР не було. Томурос.-укр. словники (РУС-и) були єди-ним доступним читачам джерелом зба-гачення й удосконалення свого лекси-кону. Але в РУС-ах читач не мав вибо-ру. Словник наводив один-єдиний ка-нонiзований переклад. Про те, що мож-ливi варiянти, читач не мав жодногоосвiдомлення. Ширився погляд, якийперерiс у забобон, що мiж росiйськимита українськими дiєприкметниками не-ма рiзницi. Цей хибний погляд, позавсiм iншим, лив воду на млин iдеї, щонаша мова меншовартiсна мова.

9а. Дiєприкметники: “вражаючий”

Прищеплення i схвалення тiльки ка-нонiзованих форм дiєприкметникiвусувало вiд вжитку нашi самобутнi фор-ми, i то не гiршi вiд канонiзованих. Заокупантiв “схожiсть” або “подiбнiсть”мусiла бути лише “вражаюча”, бо напи-ши учень або письменник “разючасхожiсть”, то учня неодмiнно випра-вить учитель, а пиасьменника – редак-тор, на “вражаюча схожiсть”. Невже жтрискладовий “разючий” чимосьгiрший вiд чотирискладового “вражаю-чого”?

КУТОК МОВОЗНАВЦЯ

СвятославКАРАВАНСЬКИЙ

З листа до письменника

Продовження в наступному числi

Продовження з попереднього числа

Стор. 13ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

ДОБРОЧИННІСТЬ

Шановнi Члени ХвальноїЕкзекутиви! Шановна Прези-дент ЗУАДК-у д-р Лариса Кий!

Вiд усього серця у цей благо-словенний час дозвольтепривiтати Вас зi святом свiтло-го Христового Воскресiння.Водночас приймiть найщирiшуподяку за Ваше служiнняближнiм та потребуючим, за

Вашу чуйнiсть, розумiння i до-помоги. Хай слова вдячности здалекої i рiдної України прине-суть Вам добро i надiю, любов iуспiх. Хай життя буде радiсне iщасливе, наче українськi пи-санки, та щедре i багате, як ве-ликоднiй святковий стiл.

Низький уклiн Вам i великашана!

Христос Воскрес! ВоiстинуВоскрес!

Вiра ПРИНЬКОкерiвник бюра ЗУАДК-у

в Києвi

Вартiсть проєкту “Вели-коднiй кошик” — 4000 дол.Вручено 1600 пасочок.

Просимо i заклилаємо всiхнебайдужих долучитися iпiдтримати проєкти ЗУАДК-у,бо, як самi бачите, тiльки за-

вдяки Вашим пожертвам миможемо принести розраду i мо-ральну пiдтримку старшимвiком i дiточкам.

Вашi пожертви можна виси-лати на

UUARC1206 Cottman Ave

Philadelphia, PA 19149

Tel. 215-728-1630www.uuarc.org

Безпритульнi тiшаться Великоднiм подарунком вiд ЗУАДК-у.

Великоднi пасочки ЗУАДК-у принесли радiсть i дiтям сиротам... ...i дiтям, iнфiкованим туберкульозом... ...i 90-лiтнiй бабусi.

Зробити свiт кращимПродовження зi стор. 1111

те ж саме, але в ще бiльшвiдкритiй i огиднiй формi. Ги-нули найчеснiшi — тi, котрiвiдчували свою вiдповiдаль-нiсть перед суспiльством.

Виглядає, це селекцiя росiй-ського народу — бомба уповiль-неної дiї. Вона вибухне черезкiлька поколiнь в 21 або в 22столiттi, коли вiдiбрана i вип-лекана большевиками маса по-кидькiв породить нове поко-лiння собi подiбних" (перекладН.Т.).

На жаль, i в сучаснiй Росiї, iв сучаснiй Українi при владi са-ме таке "нове поколiння", яко-му притаманне дологiчне мис-лення, над яким тяжiютьсовєтськi стереотипи свiтос-прийняття.

Абеткова iстина: якщо па-цiєнт не хоче лiкуватися, то йо-го жоден лiкар не вилiкує. Ук-раїнське суспiльство важкохворе. Добре помiтнi рецидивисовєтськости, патерналiзму,соцiоапатiї, iсторичної амнезiї.

Як врятувати українськесуспiльство? Найперше требаздiйснити десовєтизацiю, деко-мунiзацiю, припинити полiти-ку апартеїду щодо корiнноїнацiї українцiв.

Це як провести дезiнфекцiюв лiкарнi. А далi вже можнаприписувити лiки – вироблятичiтку стратегiю й тактику рухув модерне Майбуття. Наразi вєвропейське.

Автор — шеф-редакторжурналу "Унiверсум", канди-

дат фiлологiчних наук

Продовження зi стор. 5555

До Європи без фашизму...

Цього року на українськомукнижковому ринку появиласянезвичайна книжка, яка роз-

повiдає про один iз найбiльш скритихаспектiв большевицького терору. Істо-рики та загалом громадськiсть дотепермало уваги присвячують темi терору су-проти сiмей т.зв. ворогiв народу, тобто –з погляду влади – вiчно неблаго-надiйних осiб. Цим iнструментом, не-мов хiрургiчним скальпелем, можно-владцi у Кремлi втручалися, точнiше –калiчили найцiннiше в суспiльствi – ро-дини.

За терором, спрямованим проти ос-нови суспiльства – родини, криєтьсятонкий та пiдступний механiзм, мозокякого знаходився незмiнно в Кремлi iвiн породжував найжахливiшi планидля нищення власного населення, а ме-тастази цiєї хвороби поширювалисязверху до самого низу, по всiй вертикалiтоталiтарної системи. Пiсля прочитан-ня книжки лячно стає, коли усвiдо-млюєте, що виявленi iсторичною на-укою «метастази терору» донинi не ви-корiненi, вони живi й присутнi в кож-ному посткомунiстичному суспiльствiпiсля розвалу тюрми народiв i людини– СССР.

Поручаю гаряче ознайомитися зцiєю публiкацiєю видавництва «TEM-PORA», автором якої є iсторик ТамараВронська: своє iсторичне дослiдженнявона видала у формi науково-популяр-ної монографiї «Упокорення страхом:сiмейне заручництво у каральнiй прак-тицi радянської влади (1917-1953 рр.)».У самiй назвi книжки кожне слово тахронологiчнi рамки дослiдженогоперiоду – це окрема тема для осмислен-ня, а всi титульнi слова разом станов-лять фактично жахливу iсторiю СССРна прикладi розбитих доль мiльйонiвнеповинних людей, головно лiтнiх осiб,жiнок i дiтей. Ця iсторiя не йде в жоднепорiвняння з аналогiчними дослiджен-нями на тему терору, хiба що з на-цистською полiтикою расизму та «ле-бенсрауму» проти «нижчих рас». Алецiй полiтицi нацистiв було покладенокрай у 1945 роцi i йому було оголошеноостаточний судовий вердикт.

Дослiдження Тамари Вронськоїаналiзує причини i наслiдки ще одноївеличезної гуманiтарної катастрофи уХХ столiттi, до якої призвела полiтикакомунiстiв, головно в європейськiй час-тинi СССР. Принципи цiєї антигуман-ної полiтики дiяли протягом усьогоiснування цiєї «iмперiї зла», яка з само-го початку була заснована на голому те-рорi, на безбожництвi та юридичномусвавiллi представникiв червоногопартiйного i державного апарату.

Книжка складається, крiм вступу йвисновкiв та об’ємного (на 50 стор.) до-кументального додатку, iз чотирьохроздiлiв. Вони охоплюють чотириперiоди репресивної полiтики, яка в де-яких перiодах подiляється ще на певнiкоротшi етапи. Але увесь цей розгляну-тий перiод – вiд 1917 року до смертiСталiна в 1953 роцi – це один безперерв-ний шлейф терористичних дiйпартiйних i каральних структур супро-ти власного населення з єдиною метою– за всяку цiну зберегти владу над упо-кореними громадянами. Як зазначаєавторка, «жодна з директив, що нака-зувала арештовувати, вiдправляти дотюрем, таборiв ГУЛАГу, у заслання чиусiляко дискримiнувати жiнок, дiтей iлiтнiх людей, не мiстила щонайменшоїмотивацiї».

Влада, яка чинила злочини противласного населення вiд самого початкусвого панування, вiдмовчувалася i хо-вала свої справжнi намiри. Вона трак-тувала людей як рабiв, не визнавала заними анi найменшого права. Причинипокарання родичiв «ворогiв народу»нiхто з червоних можновладцiв не мiгвиразно пояснити. «Липкий страх об-плутував усю країну», зауважує автор-ка, з метою паралiзувати суспiльство iфактично «придушити волю до спроти-ву». Цей страх тривав i пiсля смертiСталiна, правда – в пом’якшенiй формi,та й панував вiн аж до самого розвалуСоюзу. І страх цей, до речi, помiтнийсьогоднi в посткомунiстичнихсуспiльствах, тому, що вiн «осiдав гли-боко у свiдомостi людини».

Чотири роздiли охоплюють рiзнiперiоди становлення й утвердженнясовєтської влади, i механiзм застосу-вання превентивного терору змiнював-ся, але нiколи не переставав працюва-ти. У 1917-1936 роках покладено юри-дичну основу репресiй, в якiй сiмейнезаручництво стало дуже ефективнимзасобом каральної практики ко-мунiстiв, особливо в 1917-29 роки, коликомуна намагалася утвердитися, тапiсля цього було запущено хвилю масо-вого «розкуркулення» заможних селянта їхнiх родин. Вiдтак Москва задуму-вала й виконала етноцидний план зни-щити українських селян Голодомором1932-1933, а пiсля цього вона протягом1933-36 уже вела активну пiдготовку до«Великого терору» 1937-38 рр.

Третiй роздiл книжки висвiтлюєпрактику позасудових репресiй в рокиДругої свiтової вiйни. СпочаткуТ.Вронська аналiзує полiтику депор-тацiї, зокрема полякiв та iнших осiб, втому й нацiоналiстiв, як засiб упокорен-ня та совєтизацiї Захiдної України у1939-41 роках, а також сiмейне заруч-ництво у воєнну добу i примусовi пе-ремiщення останнього року вiйни. У1941 р. директива влади передбачалапокарання «не за провину, а за родиннiзв’язки”. Жертвами на цьому етапiполiтичного терору стали мiльйони ро-дичiв совєтських вiйськовополонених,

яких трактовано уже не «ворогами на-роду», а «зрадниками батькiвщини».Це суттєва змiна в iдеологiчнiй пло-щинi, яка звучить ще сьогоднi в гаслi«Перемога для всiх» (а чи дiйсно – длявсiх?).

Разом iз цим карально-терористич-ний апарат СССР всiєю силою вдарив понацiонально-визвольному русi в Ук-раїнi, Бiлорусiї та країнах Прибалтики.Мiшенню державного терору, який пе-редбачав «суворi санкцiї також до сiмейактиву та керiвного складу ОУН-УПА,якi перебували на нелегальному стано-вищi...» стали передусiм структуриУПА й ОУН. «Практично всi, хто пере-бував у формуваннях ОУН та, власне, йУПА, автоматично прирiкали своїхрiдних на депортацiю». Як зазначаєТ.Вронська, «Вирiшальну роль у бо-ротьбi з повстанцями та органiзацiї де-портацiї вiдiграло Головне управлiння з

боротьби з бандитизмом (ГУББ) приНКВД СССР, яке концентрувало у своїхруках усi засоби придушення опору нелише в Українi (через ГУББ УССР), а йБiлорусiї, Латвiї, Литвi та Естонiї».

Пiслявоєнний перiод дослiдженняохоплює роки 1945-1953, де виконува-лися масовi позасудовi репресiї та«довiчнi поселення». На завершенняостаннього роздiлу авторка дiлитьсясвоїми думками про вiдновлення iсто-ричної справедливостi супротимiльйонiв осiб, до яких було застосова-но засади «сiмейного заручництва» i по-засудового свавiлля спадкового ко-мунiстичного апарату СССР.

Докладне вивчення iсторичних дже-рел та юридичної документацiї пiдво-дить дослiдницю Тамару Вронську дооднозначного i непохитного тверджен-ня: «Терор проти цих членiв радянсько-го соцiуму не був нерегульованоюстихiєю. Насправдi ця вакханалiя уп-равлялася дуже жорстко й цiлеспрямо-вано».

Представляючи цю солiдну йунiкальну працю про небувалу й, повто-рюємо, нинi надто слабо усвiдомленугуманiтарну катастрофу в центрi Євро-пи, яка залишила чи не найглибшi йнайруйнiвнiшi слiди на органiзмi ук-раїнського народу та iнших нацiональ-них спiльнот, розумiємо що читач при-родно шукатиме вiдповiдi на ключовепитання: «За що?». За що всi цi мiльйо-ни мирних жiнок, дiтей i лiтнiх осiб за-знали переслiдувань i принижень, аждо фiзичного вигублення? На це питан-ня Тамара Вронська у вступi дає такукоротку, але дуже влучну характерис-тику червоного терору:

«Звiвши нетерпимiсть, незбагненнуненависть та зневагу до людської особи-стостi до рiвня державної iдеологiї,нiвелювавши межу мiж добром i злом,мораллю та аморальнiстю, лiдери боль-шевизму прагнули будь-що досягти без-межної влади».

Риси цiєї синтезованої характерис-тики большевицької практики вiдчува-ються, може дещо приглушено та заву-альовано, i в нинiшнiй владi, яка сталапрактикувати вибiркове судочинство

супроти своїх полiтичних противникiв.Це ж яблуко вiд яблунi…

Бiльше уваги родинамУ представленiй книжцi ми ще раз

маємо змогу запiзнати «потворний об-раз тоталiтаризму радянського зраз-ка», який так само гiдний засудженнягромадськiстю та полiтиками, як свогочасу на Нюрнберзькому процесi був за-суджений нацистський режим i брунат-ний терор. Книжка «Упокорення стра-хом» Тамари Вронської – це науково-документальне доведення патологiїбольшевицької влади i воно змальовуєхронологiю полiтичного терору Москвипроти населення СССР, який тривавпротягом усiєї iсторiї iснування черво-ної iмперiї.

Одним iз наслiдкiв большевицької«гуманiтарної» полiтики була руйнацiятрадицiйної сiм’ї, як основи суспiльноїпiрамiди i джерела культури та тра-дицiї. Знищення родинних зв’язкiв iсiяння страху пiдiрвали природнийзв’язок мiж поколiннями, що даєтьсявзнаки в нинiшнiй Українi i гальмує їїлюдський розвиток. Для одужаннясуспiльного органiзму потрiбнi час тавiдповiднi лiки, якi часто не лежать уматерiальнiй сферi, а передусiм у ду-ховнiй та релiгiйнiй сферах.

Ветеран нiмецької полiтики, членХристиянсько-демократичної партiї iколишнiй мiнiстр iз соцiальної полiти-ки у ФРН Норберт Блюм опублiкувавпритомну статтю про кризу сучасної ро-дини. У статтi для газети «Зюддойчецайтунг» Норберт Блюм пiдкреслює:«Подружжя i сiм’я є найважливiшимистабiлiзаторами еволюцiї. Навiть в умо-вах природних катастроф та рево-люцiйних переворотiв «сiмейне ядро»спiльноти витримувало найбiльшi ви-пробування. Не змогли лiквiдувати ро-дину нi Робесп’єр чи Гiтлер, нi Сталiнчи Мао, або Пол Пот, скiльки зусиль во-ни не доклали б до цього. Подружжя iсiм’я пережили всi фронтальнi атаки».

Сучасне українське суспiльство, як вУкраїнi, так i у свiтовiй дiаспорi, живе вглобалiзованому свiтi, де головнi зусил-ля та увага людей зосередженi на здо-буття матерiального добробуту. Нор-берт Блюм описує цей свiт – «холод-ний» i позбавленої «теплоти сiмейноїлюбовi» – таким чином: «Подружжязаключаються партнерами нинi тiлькина певний час, опiку над дiтьми переби-рає держава – i законодавець пiдтримуєтакий розвиток. Нова, успiшна людинанiде i нiколи не зазнає виявiв любовi.Тому суспiльство втрачає свою згурто-ванiсть».

Україна, яка заледве 20 рокiв томузупинила функцiонування кремлiв-ської «машини терору», хай в останнiроки й «пом’якшеного» терору, донинiне позбулася наслiдкiв вiд терористич-них травм. Водночас, Україна, яка з по-гляду культурного, юридичного тасоцiально-економiчного ще далеко недосягла рiвня країн ЄС, знаходиться нароздорiжжi: мiж наслiдками вiд трав-матичного «упокорення страхом» – тапривабливою, але не менш проблемноюперспективою матерiального добробутуй особистого щастя.

Ми сподiваємося, що новi поколiнняукраїнцiв – в обличчi недавнього тероручерез сiмейне заручництво та примариегоїзму в свiтi добробуту – оберутьшлях сiмейного щастя й вiдродженнятрадицiйних цiнностей. Це одна з ос-новних гарантiй виходу Українi нетiльки з полiтичної та економiчної кри-зи, але й гуманiстичної дилеми.

Анатомiя терору –«Упокорення страхом»

З приводу нищення сiм’ї – основи суспiльства й держави

МЕРИДІАН

Стор. 14 ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

Андронiк КАРМЕЛЮК

Тереновий провiд ОУН в Америцiдiлиться сумною вiсткою, що пiсля тривалої хвороби,

пiзно ввечорi в недiлю, 26 травня 2013 року, вдома в Виппанi, Н. Дж., упокоїлася в Господi

св.п. Анiсiя МІРЧУК,дружина сл.п. д-ра Петра Мiрчука „Залiзняка“,

автора вiдомих наукових праць з iсторiї ОУН i УПААнiсiя Мiрчук народилася 7 (20) грудня 1923 року в родинi Маковських

Ореста i Вiкторiї (з дому Маркевич), у Мамаївцi, на Буковинi. В неї була та-кож сестра Мирослава (в замiжжi Паладiй).

Початкову i середню освiту отримала в Чернiвцях, а гiмназiйну - в Коло-миї. Родина Маковських пiд час Другої свiтової вiйни знайшла притулок вСiлезiї (нинi захiдна Польща), а потiм у Мюнхенi, Нiмеччина. Тут вона навча-лася фармакологiї в Українському технiчному iнститутi тваринництва. Таксамо в Мюнхенi зустрiла свого майбутнього чоловiка д-ра Петра Мiрчука. Мо-лода сiм'я у 1952 роцi емi;рувала до Сполучених Штатiв i оселилася у Фiля-дельфiї. Подружжя виховало трьох синiв: Юрiя-Ярему, Романа та Ігоря.

Св.п. Анiсiя брала активну участь у життi мiсцевої української громади,була вiрною парафiянкою Української католицької церкви Христа Царя,де протягом декiлькох рокiв була головою церковного хору; була членомжiночої Марiйської дружини, завжди пiдтримувала церкву матерiяльно,зокрема невтомною працею у “вареничних” акцiях. Брала активну участь уБатькiвському комiтетi школи при церквi Св. Василiя - у час, коли її синитам навчалися; в працi 43-го вiддiлу Союзу Українок Америки (СУА); уФiлядельфiйському вiддiлу Органiзацiї Жiнок Оборони Чотирьох СвобiдУкраїни (ОЖ ОЧСУ), головою якого була декiлька термiнiв поспiль. У неїбув чудесний голос, i вона використовувала цей свiй талант у церковномухорi, у вокальному Октетi 43-го вiддiлу СУА; у хорi мiсцевого вiддiлу ОЖОЧСУ; в хорi Української Католицької архiєпархiї Фiлядельфiї “Тися-чолiття”, у хорi Фiлядельфiйського вiддiлення Українського музичногоiнституту Америки, де, зокрема, виконала кiлька ролей у рiзних музичнихпостановках.

Багато рокiв свого життя вона присвятила догляду за своєю матiр'ю,Вiкторiєю Маковською (вона стала iнвалiдом внаслiдок тяжкого iнсульту),потiм за своїм чоловiком Петром, а також допомагала своїм трьом синам. Увiльний час Анiсiя любила вишивати та розфарбовувати керамiку в ук-раїнських мотивах.

У 2009 роцi, пiсля обширного iнсульту, переїхала у Виппанi, Нью-Джерзi, де її син, Преосвященний митрофорний протоiєрей Роман Мiрчукє парохом.

Прощання зi св.п. Анiсiєю вiдбулося 29 травня у Виппанi, Н.Дж., у по-хоронному бюро Бредлi-Брав'як та 30 травня у Фiлядельфiї, у похоронномубюро Флетчер-Насевич.

Парастас за покiйною вiдслужено зранку 30 травня у Виппанi, в Ук-раїнськiй католицькiй церквi Св. Івана Хрестителя, i цього ж дня увечорi уФiлядельфiї.

Похороннi вiдправи вiдслужено у п'ятницю, 31 травня, в Українськiйкатолицькiй церквi Христа Царя у Фiлядельфiї. Поховано св.п. Анiсiю накладовищi Святої Марiї у Фокс Чейс.

Залишила у глибокому смутку трьох синiв, племiнника i подальшу ро-дину в Українi.

Замiсть квiтiв на свiжу могилу св.п. Анiсiї Мiрчукпросимо складати пожертви на Злучений українсько-американський допо-моговий комiтет (ЗУАДК) – на програму “Дiдусi i бабусi”; на Товариство до-помоги «Сироти в Українi"; на Українську католицьку семiнарiю в Хуторiвцi(Львiв, Україна), або на Будiвельний Фонд церкви Св. Івана Хрестителя уВиппанi, Нью-Джерсi.

Вiчна Їй пам'ять!

Св.п. Фелiкс ХМЕЛЬКОВСЬКИЙРедакцiя i адмiнiстрацiя "Нацiональної Трибуни"

висловлюють глибоке спiвчуття редакторовi газети "Свобода" Левковi Хмельковському, його дружинi

Олександрi у зв’язку з передчасною смертю їхньогосина Фелiкса.

Залишив у глибокому смутку дружину Ірину i доньку Елiзу.Сумуємо.

Вiчна Йому пам‘ять!

†ПАМ’ЯТЬ

Спочатку вони всiляко дискредиту-вали нацiональнi аристократiї вокремих країнах, оголошуючи їх

нетрудящими, наче вони не трудилисяратно, проливаючи власну кров пiд часзахист власних народiв вiд iноземнихзагарбникiв, не працювали над розвит-ком економiки, науки i мистецтва.Потiм серед деморалiзованих i внутрiш-ньо розкладених народних мас маркси-сти-комунiст починали пiдривну дiяль-нiсть, спрямовуючи мiсцевий плебс (ле-дарiв, п’яниць, дурнiв та невдах) дофiзичного знищення кращих людейконкретних нацiй.

Найлегше це вдалося зробити в Росiї,очевидно, з тiєї причини, що усiх пе-релiчених категорiй соцiальних низiвтам традицiйно бiльше, нiж середцивiлiзованих народiв. Крiм того, за часПершої свiтової вiйни народ збiднiв таздичавiв зовсiм, бо багато рокiв на поляхжитницi Європи йшли бойовi дiї мiжросiянами та нiмцями. Цим i скориста-лися комунiсти. Вони, скоївши незакон-ний переворот, спочатку винищили ба-гатих помiщикiв та фабрикантiв, зло-чинно заволодiвши їхнiм майном.

Ледарi i п’яницi на селi, якi умудри-лись залишитись бiдними в благодатнiйУкраїнi пiсля того, як усiм роздалипорiвну панську землю, були проголо-шенi сiльським пролетарiатом, тобто ак-тивом i опорою мiських неукраїнськихкомунiстiв. І цим люмпенам доручилирозкуркулювати своїх односельцiв, за-лишаючи їм частину насильно вiдiбра-ного майна. Цiлком як звичайнiсiнькабанда, яка безкарно й узаконено проми-шляла у загальнодержавному маштабiоднiєї шостої планети. Зазвичай насе-лення вiд бандитiв покликана захищатидержава, а при комунiстах бандити її йочолювали. З колишнiх пiдневiльнихнародiв Росiйської iмперiї тодi пощасти-ло тiльки полякам, фiнам та прибалтам,якi силою розуму та зброї вiдбились вiдчервоної азiйської зарази. Коли в СССРскiнчилися й куркулi, i грабувати булоначебто нiкого, настала черга менш за-можних селян (середнякiв), яких нена-ситнi комунiсти оголосили пiдкуркуль-никами. Пiсля знищення i цього про-шарку настав час усiх українських се-лян як таких, включаючи й бiдних, i їмбольшевицький Кремль влаштував Го-лодомор 1932-1933 рокiв.

Розправившись та остаточно упоко-ривши селян, перетворивши їх на без-словесних колгоспних рабiв, комунiстив 1937-1938 рр. взялись за репресiї iн-ших класiв та прошаркiв населення, втому числi й робiтникiв та iнтелi;енцiї, восновному iнакомислячих та колишнiхвiйськовикiв. Жертви комунiстичногорежиму в Українi налiчують десяткимiльйонiв, що набагато бiльше, нiж заги-нуло у нас протягом 2-ої свiтової вiйни.

Проте неймовiрним цинiзмом вiє приопрацюваннi слiдчої справи № 16023«по обвинению Нечаева Станислава Ми-хайловича и других, всего 12 человек»та iнших матерiалiв, з яких стало вiдо-мо, що 5 травня 1938 року на вiдзначен-

ня 120-ої рiчницi вiд дня народженняКарла Маркса протягом лише однiєїднини в уманськiй в’язницi були «уро-чисто» розстрiлянi комунiстичними не-людами БАБІЙ Дмитро Якимович,ВОЗНЯК Василь Іллiч (Ількович), ГО-РЕНКО Лаврентiй Гаврилович, ГОРЯЧ-КОВСЬКИЙ (ГОРЯЧКІВСЬКИЙ) ІлляМаркович, ГРОМ (ГРІМ) Якiв Іванович,ЗАПАПАДЕНКО Дорофiй Федорович,КИСІЛЬ Микола Васильович, КОСТЕН-КО Іван Мефодiйович (Мехтодiйович),ЛАБУЗОВСЬКИЙ (ЛОБУЗОВСЬКИЙ)Анатолiй (Антон) Гнатович, ЛАБУ-ЗОВСЬКИЙ (ЛОБУЗОВСЬКИЙ) ГнатСтепанович, ЛАСТОВЕЦЬКИЙ (ЛИС-ТОВЕНКО) Олександр Остапович, ЛЯ-ХОВСЬКИЙ (ЛЯХОВЕЦЬКИЙ) ФедiрІванович, НЕВЕН (НЕВАН) ОлександрПетрович, НЕЧАЙ (НЕЧАЇВ) СтанiславМихайлович, ПЛИТКО (ПЛІТКО)Панфiл Онисимович, ПОЛОЖАЙ Олек-сандр Петрович, ПРЯДУН АрхипАндрiйович (Андрiянович), ПТАШ-НИК Юхим Карпович, СЕМАК АндрiйМатвiйович, СЕРГІЄНКО Онисим(Анiсiй) Яремович (Веремiйович),СЛИВКО (СЛИВКА) Серафим Марко-вич, КРАМАР Ларивон Олександрович,БУГА Максим Кiндратович, КУЦИЙЯкiв Федотович, ЛАНОВЕНКО Пилип,ТАРАНЕНКО Явдоким Васильович,ТЕТИЛЮК Іван Филимонович, ХО-ЛОДКЕВИЧ Микола Михайлович, ЦИ-ПРУН Григорiй Назарович. Тепер, колинарод стрiмкими темпами бiднiє пiдкерiвництвом мудрих «проффесорiв»,червона зараза знову пiднiмає свою за-жерливу голову. Вона, безумовно, зже-ре i нинiшнiх керманичiв, але вони ненастiльки розумнi, щоб це зрозумiти.Тому й запрошують неокомунiстiв досвоїх коалiцiй. Але питання не стiлькив їхньому розумi, як в нерозумi тих, хтообирає. Адже кожен народ заслуговуєна той уряд, який має. З цiєї причининемає сенсу апелювати до уряду, требазвертатись до великого українського на-роду, що я нинi й роблю!

За останнi понад 20 рокiв українськоїНезалежностi виросло цiле поколiння,яке нашi вороги намагаються всiлякоспоїти, дезорiєнтувати та вкотре одури-ти. Одним iз таких проєктiв є «back inthe USSR». Дуже загрозливими для на-шого майбутнього є безвiдповiдальнепублiчне вживання донинi незабороне-ної комунiстичної символiки людиноне-нависницького тоталiтаризму. Аджеповернення в СССР без масовихрозстрiлiв та iнших методiв знищеньуспiшних людей просто неможливе.

Комунiзм — це суспiльство бiдних, ане заможних. На жаль, бiднi на розумцього збагнути не можуть. Як мудросказано, комунiст — це той, хто прочи-тав Карла Маркса, а антикомунiст — цетой, хто зрозумiв!

Хай же чергове нагадування про не-покiрних жертв комунiстичного свавiл-ля з нагоди 75 роковин їхнього ритуаль-ного знищення бiснуватими червонимиманiяками буде пересторогою нашомународовi та всьому людству не наступи-ти знову на граблi, пiдставленi червони-ми закривавленими руками вiчних об-лудникiв.

ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ КОМУНІСТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ

Надзвичайно довго наш народ не може оговтатись пiсля страш-ного бузувiрського експерименту з тотального позбавлення усiхлюдей їхньої власностi й узурпацiї її пiд облудною назвою «за-гальнонародна» в загребущих павучих руках купки органiза-торiв цiєї авантюри, в той час як решта населення була перетво-рена на неiмущих слухняних виконавцiв їхньої страшної волi.Придумав це Карл Маркс.

Станiслав НЕЧАЙ

Стор. 15ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

Стор. 16 ч. 21 (1511) • 2 червня 2013 р.

Ваше оголошення про громадську подiю може висiти тут БЕЗКОШТОВНО. Для цього на електронну адресу газети national.tribune@gmail.com вишлiтьiнформацiю про цю подiю, давши вичерпну вiдповiдь на питання ЩО?, ДЕ? й КОЛИ?

ЩО: Українськийфестиваль у Йонкерсi

ДЕ: УкраїнськаКатолицька церква св.Михаїла, North Broadwayand Shonnard Place,Yonkers NY

КОЛИ: П‘ятниця, 14 червня, 6:00pm -10:00 pm. Субота, 15червня, 1:00pm - 10:00pm. Недiля, 16 червня,1:00pm - 7:00 pm.

ЩО: Свято ГероївДЕ: Оселя СУМ,

8853 Route 209,Ellenville, NY

КОЛИ: Недiля, 7 липня. Початок о 9:30 ранку.

ЩО: ХІІІ ЛемкiвськаВатра

ДЕ: Оселя СпiлкиУкраїнської Молодi,8853 Route 209,Ellenville, NY

КОЛИ: 27-28 липня.УВАГА! В числах 18-19

Н.Т. була неправильновказана дата.

ЩО: ВиставаМистецької Групи"Яра" "Вогонь. Вода.Нiч"

ДЕ: Театр La MaMa,66 East 4th St.(between 2 Ave & Bow-ery), New York, NY

КОЛИ: 7, 8, 13, 14,15 червня - початок о 7:30 вечора, 9 червня - початок о 2:30 по полуднi та о 7:00 вечора, 16 червня — початок о 2:30 по полуднi.

ЩО: Лiтературно-музична композицiя театральноїгрупи "Нової української хвилi" з Фiладельфiї "Там улiсi, на полянцi". Режисер i автор сценарiю ВiраГубiцька.

ДЕ: Український народний дiм, 140 Second Avenue,New York, NY

КОЛИ: Недiля, 16 червня. Початок о 2:00 пополуднi.

ЩО? Доброчинний концертскрипалi Соломiї Івахiв,вiолончелiстки Наталi Хоми тапiанiста Володимира Винницького.

ДЕ? Jражда-Центр УкраїнськоїКультури, 5 миль на захiд вiдГантеру, Rt. 23A, Jewett, N.Y.

КОЛИ? Субота, 6 липня, початоко 8:00 вечора.

Що: Український Фестиваль

Де: Союзiвка, 216Foordmore Rd.,Kerhonkson. NY

Коли: 12-14 липня

ЩО: Посвяченняпам’ятникiв україн-ським Героям

ДЕ: Оселя СУМ"Бескид", Барабу,Вiсконсин

КОЛИ: Недiля, 30червня. Докладнiше:30chernvia@cym.org

ЩО: Фестиваль "Надiя є"

ДЕ: Оселя СУМ,Ellenville, NY

КОЛИ: 4-7 липня.Детальнiша iнформацiя:cym.org/us-ellenville

ЩО: "Креветочнесвято" - Українськийфестивальний комiтетБалтимору.

ДЕ: 4301 KlostermanAve, Columbus GardensHall, Perry Hall, MD

КОЛИ: П‘ятниця, 21червня.

ЩО: Щорiчний вечiр україн-ської музики, органiзованийвiддiлом УККА на Лон_ Айлендi

ДЕ: Harry Chapin LakesideTheatre, Eisenhower Park, EastMeadow, NY 11590

КОЛИ: 23 червня, початок7:00 вечора.

ЩО: Нью-Йорк-2013 - Мiжнароднийтурнiр копаного м’яча - українськiспортовi федерацiї США та Канади

ДЕ: Кiн_стон та Еленвiл, Н.Й.КОЛИ: 30 червня - 6 липня. Детальний

роклад: iuft.ukiedaily.com

ЩО: Український фестиваль до Дня батька та футбольнийтурнiр.

ДЕ: Українсько-американський спортовий центр "Тризуб",Lower State and County Line Roads, Horsham, PA 19044

КОЛИ: Недiля, 16 червня. Початок о 1:00 пополуднi.