Голос надії № 108

Чому Добрий Пастир веде долиною смертної темряви? с.7

Щедрий врожай с.2

«Гармонія серця» с.5

SMS – Супер Місія Спасіння с.3

Сюрприз від Асоціації

«Дружина пастора» с.4

«Я ж за тебе молився» с.10

Питання про ангелів с.12

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

2 №8 (108) вересень 2013 НадіїГолос

Володимир Нестерук знову відвідав з благою

вісткою «Барвінок» Ліна Костенко, наша сучасни-

ця-поетеса, в одному зі своїх ві-ршів зазначила: «Життя іде і все без коректур». Це дійсно так. Тяжко внести корекцію в особисте життя. Але з Богом можливо все. Біжимо. Хвилюємось. Бентежимось. Спо-тикаємось і знову спішимо бігти. А коли зупинитись? Коли взяти до рук Книгу і спокійно пороздумува-ти над вічним? Коли озирнутися на-зад? Моя відповідь — їдьте у «Бар-вінок». Кожна думка про це місце додає мені сили у вирі життєвих ви-пробувань, дає надію. Кожна сім’я, кожна особистість бажає мати Боже благословення, отож побувайте тут.

Щедрий врожайЗнову богонатхненний семінар

відбувся в центрі здоров’я та відпо-чинку на Львівщині. Програма Во-лодимира Нестерука «Ісус Христос в пророцтвах Біблії» пройшла вже вдруге у «Барвінку». Я мала велике

благословення побувати тут знову і привести мою сім’ю в місце, де сьо-годні є Бог. 28 чоловік захотіли бути вічно з Ісусом. 28 чоловік серпнево-го дня вирішили покинути життя у гріху. 28 чоловік пізнали істинний характер Всевишнього і охрестили-ся. Я для себе називаю Володимира Олександровича Нестерука Божим вісником. Його спокійна, мовле-на серцем мова, велике бажання донести до кожного власно пере-житий досвід з Богом, знайшли ве-личезні відгуки в серцях віруючих і зовсім не віруючих, людей різних

конфесій і віросповідань. З «Бар-вінку» поверталися всі з багажем нового пізнання, нових вражень, знайомств. Сльози радості і хвили-ни спілкування з власною совістю, ось який результат чудових лекцій Божого вісника Володимира.

У перспективі — відродження сім’ї

Духовний голод, що бентежить майже кожну українську сім’ю, по-будив його до планування ще од-ного важливого циклу лекцій про сімейне вивчення Біблії. Поділився про свої плани Володимир на сто-рінках «Голосу Надії»: «Бачу, що на програмі нині багато сімей. Всі вони чимось схожі, в усіх однакові проблеми: вихід із залежностей, побут, виховання дітей т.п. Всі вони потребують духовності, шукають сприятливого ґрунту. А це, звісно, можливо тільки з Біблією. Тому буду на наступний рік намагатись донести до всіх істину духовного відродження сім’ї. Прекрасна осві-та була у Радянському союзі, але без духовності. Брак духовних під-

валин і спричиняє кризу. День суботи на таких лекціях по-винен посісти осо-бливе місце. Адже сім’я, як правило, цей вихідний день проводить разом.

Приємно, що кожна сім’я щиро шу-кає Бога».

Теплі відгукиПоділилися також своїми вра-

женнями директор санаторію Ан-дрій Бабєнцов, керівник дитячого відділу Світлана Савіна, керівник глобальної місії Віктор Власюк про те, що духовний відпочинок для сім’ї є повноцінним лише в таких місцях як «Барвінок», позитивни-ми моментами є саме серпень, для проведення відпусток, і звичайно ж хороші умови проживання, благо-датний клімат, масажі, консультації спеціалістів-лікарів. А на мою дум-ку, організація програми-семінару, чудова кухня, дивовижна приро-да — це все в руках Господа, який керує такими добрими людьми.

Секрет «Барвінку» В «Барвінку» не зустрінеш від-

чаю і смутку, розчарувань і нарі-кань, тут можна стрітися зі справж-ньою дружбою, переживанням за твою долю зовсім чужих людей, з добрими бажаннями, порадами, і великою надією на ще одне поді-бне побачення. Все перечислене помножте на власне бажання піз-нати істинний характер Бога, і ви привідкриєте завісу до Едемського саду.

Щедрий врожай програмиВікторія Іваненко

«Ісус Христос в пророцтвах Біблії»

Духовний відпочинок для сім’ї є повноцінним лише в

таких місцях, як «Барвінок»

3№8 (108) вересень 2013 НадіїГолос

Ліля Кулініч

S M S — Супер Місію Спасіння провели у Бучі

Дитячий місіонерський конгрес спрямований на духовний ріст і соціальне служіння

закінчився хрещенням 18 осіб

Під гаслом «Супер Місія Спасіння» відбувся другий дитячий Місіонерський конгрес у Лісовій Бучі з 21 по 23 червня 2013 року.

На цю зустріч з’їхалося близько 400 діток з усіх ку-точків України. Три дні місіонерського конгресу були по-особливому благословенні! Юні послідовники Ісуса навчалися свідкувати про Бога і вести людей до спасін-ня, використовуючи усі дари і навики, які подарував їм Господь.

Програма супроводжувалася проповідями моло-дих дитячих лідерів, які спрямовували серця і думки вгору, свідченнями місіонерів, хоровим, сольним і ду-етним співом. Всім юним місіонерам подарували ду-ховну літературу.

Родзинкою конгресу було написання книги Ново-го Заповіту «Дії Апостолів», де усі діти змогли внести свою лепту, написавши декілька віршів самостійно напам’ять.

Субота — особливий день поклоніння! Дуже ціка-вим було служіння у стилі єврейських обрядів. Особли-ві пісні, особливе духовне спілкування згуртувало усіх учасників конгресу!

Надихаючою вісткою для усіх була проповідь Ві-ктора Алєксєєнка — пастора, президента Української уніонної конференції, яка підвела дітей до думки, що існують різні досвіди, як фізичні,так і хімічні, але осно-вний важливий досвід — це досвід ходіння з Богом.

На місіонерському конгресі 18 молодих осіб відда-ли своє життя Богові, прийнявши водне хрещення. Це був особливий святковий час ще й тому, що наш деле-гат Юрій Ліщук теж заключив заповіт з Богом.

Окрему годину з фестивалю-концерту було відве-дено для діток з фізичними вадами, які завітали з бать-ками. Для них були приготовлені подарунки.

Добровільні пожертвування у розмірі 4 тисяч гри-вень, а також кошти від Ярмарку, де діти продавали

товари, які зробили своїми руками і привезли з собою, були перераховані дітям-сиротам.

Неабияким захоплюючим навчанням був маршрут 18-ма секціями, які мали різні назви: Інтернет, Книга, Лабораторія, Сервіс, Університет, Музика, Драма і т.д.

Завдяки заняттям в цих секціях дітей навчили, як за допомогою правильного поводження з грішми, відпо-відної музики, мистецтва читання, проведення різних дослідів, а також за допомогою відпочинку, правиль-ного надання невідкладної допомоги, створенню ви-робів своїми руками — та за допомогою, наприклад, інтернету, можна свідчити про Христа та іншим допо-магати знайти шлях до спасіння.

Організаторами конгресу виступили Світлана та Петро Сироткіни.

Учасники сподіваються, що духовне відродження торкнеться усіх делегатів і кожен, повернувшись до-дому, щоранку зможе перепосвячувати себе Богові й просити сили для подальших духовних звершень!».

Світлана Савіна

Особливі мешканці щасливого міста зустрілись на «Барвінку»

130 дітей протягом тижня отримували позитивні враження і запевнення, що кожен із них особливий для Господа на дитячому

табірному зібранні Західної конференції

Дитячий конференційний табір «Щасливе місто» проходив на базі відпочинку «Барвінок» з 27 червня по 5 липня. Туди з’їхалося 130 дітей з західного регі-ону. Вже декілька місяців організатори готувались до зустрічі вихованців: відвідували семінари, готували бі-блійні уроки, пісні.

Основною частиною дня були ранкові та вечірні служіння, біблійні уроки, на яких діти в групах могли поспілкуватися на духовні теми. Наставники намага-лися донести кожній дитині, що ми всі особливі для Господа. Особливі, бо дивно створені, бо знаємо на-шого Майстра. Щодня вивчалася «Пам’ятна перли-на» — пам’ятковий вірш, який в творчій формі пред-ставляли на ранковій лінійці.


Діти з нетерпінням чекали захоплюючих щоденних табірних ігор: на довіру, кмітливість, дружбу. Для все-бічного розвитку дітей проводили майстер-класи. Ви-вчали нові пісні, слухали цікаву інформацію про вплив музики на свідомість. Любителі спорту розігрівали м’язи на спортивному майданчику, граючи в футбол, тетербол, волейбол. Заняття з рукоділля проходили у трьох напрямках: декупаж, квілінг, декор пляшок. Ро-блячи вироби своїми руками, діти навчалися акурат-ності, терпіння, працелюбності.

Щодня на вечірньому служінні мешканці «Щасли-вого міста» прославляли Господа піснями, віршами та творчими виступами. Зворушливим було останнє слу-жіння, де діти виходили на сцену і розповідали про ті зміни, що відбулися з ними за час відпочинку у таборі.

Організатор — керівник Дитячого відділу Західної конференції, висловлює подяку команді за служіння ді-тям. Закінчується тепле літечко, діти готуються до шко-ли. Але спогади про літні дитячі табори будуть з ними впродовж усього року.

Оксана Матвійчук

Асоціація «Дружина пастора» підготувала сюрприз для

сімей пасторів Сім’ї пасторів оновили шлюбні обітниці і перепосвятили себе на служіння на особливому вечорі організованому керівниками Асоціації

«Дружина пастора»

Незабутня зустріч сімей пасторів відбулася 24-26 червня на базі відпочинку «Барвінок». В ці дні в пасто-рів відбувалися наради та семінари, обговорювалися плани та програми, а їхні дружини — зустрічалися з гостями, які завітали і з Києва, і з Москви та з-за кор-дону, серед них: Алла Павлівна Алєксєєнко (Керівник асоціації «Дружина пастора» Української уніонної кон-ференції), Лілія Данилівна Крупска (Керівник асоціації «Дружина пастора» Євроазіатського Дивізіону) та Джа-нетт Пейдж (Керівник асоціації «Дружина пастора» Ге-неральної конференції, США). Проводилися цікаві бе-сіди, семінари, а найголовніше — був особливий час молитви, коли всі разом зверталися до Господа з по-дякою, прославленням а також з палкими проханнями за всілякі потреби.

Особливо ці дні всім запам’яталися тим, що вве-чері 25 червня відбулося перепосвячення пасторських сімей та вручення усім почесних дипломів, що засвід-чували єдність, злагоду та посвячення сім’ї служителів на служіння Господу. Відбувалося все дуже роман-тично: чоловіки запросили своїх дружин до святково приготованої зали, кожен подарував кульку у вигляді серця своїй єдиній; сімейні пари молилися разом та повторювали свої обітниці вірності, згадуючи той осо-бливий момент, коли Господь подарував їх одне одно-му. Потім, на сцені, було урочисто вручено дипломи подружжям Антонюк Олександра Івановича та Тетяни Василівни, які були ведучими на цьому дійстві. Пари проходили через арку у вигляді великого серця з чер-воно-білих кульок, з уже врученими дипломами. Після

урочистої частини у їдальні були приготовані столи з ласощами для романтичного продовження вечора.

Дійсно, ця урочистість була для всіх незабутньою, адже всюди були щасливі подружні пари, які тримали-ся за руки і радісно посміхалися одне одному. Хочеться побажати всім, щоб наші сім’ї були міцними, згуртова-ними, єдиним, а особливо — цілковито посвяченими Богові.

Як чудово, щоб Бог подарував людям сім’ю, яка є однією з двох особливих благословень, подарованих нам ще з Едему. Як прекрасно, коли вся сім’я збираєть-ся разом, а коли це християнська сім’я, а ще й не одна, а багато, коли всі: і старші і молодші, і батьки і діти, усі разом прославляють Творця, — це завжди незабутньо.

Неля Музичко

Запущена духовна хвороба приводить до передчасної

гріховної смертіМолодь Західної конференції відчула радісне юнацтво та повернулась додому оновленою із

табору «Пісочний»

Цьогоріч волинське молодіжне табірне, що прово-дили з 15 по 25 липня, йменували «Больниця».

Організатори здивували приємною несподіван-кою — новим географічним розташуванням, вже не поблизу озера Горіхове. Місцем проведення обрали чудову і загадкову місцину неподалік села Згорани, Любомльського району Волинської області.

Над фізичним та духовним зціленням лікувального процесу «пацієнтів» 14–28 років працювала команда «професіоналів абстрактної медицини», головний лі-кар, його два заступники: з питань класного настрою та душевної рівноваги. Та інші «медики».

У такому собі лікарняному лісовому стаціонарі мешкали за визначеним графіком: підйом, зарядка, ранкова лінійка з демонстрацією завчених пам’ятних віршів, сніданок, ранкове зібрання, уроки в групах та спеціалізації, обід, купання, загальнотабірна спортив-на гра, вечеря, зібрання (духовний наставник — Віталій Нероба щоразу занурював присутніх в глибини христи-янства на території сучасної України та за її межами) та посиденьки навколо вогнища. Відбій був лише кіль-


ка разів. З нововведень варто відзначити можливість «миловарити» та прокататися на квадроциклі.

Табір «Пісочний» — це місце, де можна насолоди-тись спілкуванням із друзями та щоразу опинятись з ними у різних ролях приголомшливого квесту.

Особливим чином цей відпочинок запам’ятає одна із рукодільниць. Заради неї вигадали невеличке «шоу» вогню із врученням нагород за участь в «житті» табо-ру. Зі своєї схованки до Олі — головна героїня вечору, вийшов її друг Сергій, який, як годиться, став на одне коліно, зізнався їй в своїх почуттях та запропонував одружитись. Звісно, зашарівшись, дівчина таки дала позитивну відповідь.

Також керівництво зуміло подивувати завчасно спланованим, майже справжнім, весіллям — з моло-дими (Оля і Віталій), музиками, рушниками, квітами нареченої, солодощами та Молитвою благословен-ня пастора Мирона Вовка. Табірчани не залишились осторонь і пару вітав створений хор. Ближче познайо-митись із цими людьми міг кожен бажаючий з присут-ніх — ввечері перед тим провели ток-шоу «Полікуй-мося».

Окрім звичайного представлення команд (їх було 6), вигадали «програму» «Оглядобачення» — суть якої в тому, що кожна група приходила на спеціаліза-цію «Урок музики», де або вчили, або ставали грати на музичних інструментах, виконуючи таким чином християнську відому пісню щойноствореним гуртом. В останній вечір підвели підсумки та обрали перемож-ців. Також щодня в групах вивчали уроки пов’язані з сімома церквами з перших розділів книги Об’явлення, «під завісу» останнього вечору зіграли у гру, на якій визначили групи, які найкраще засвоїли отриману ін-формацію.

Цей християнський табір, дав можливість пізнати Бога, беручи участь в ігровій програмі та, при бажан-ні, реалізувати себе самого. Як учасникам це вдалося найкраще спостерігали у день самоврядування. Адже тоді у таборі були відсутні наставники, керували їхні за-місники.

В порівнянні з торішнім табором, приїхало трохи менше молоді та й погодні умови в другій половині цих десяти днів були не надто сприятливі, але чиста вода, переважно сосновий ліс та віддаленість від на-селеного пункту створили найбільш благоприємні об-ставини відпочинку. І заклик «Не зволікай! Запущена духовна хвороба — причина передчасної гріховної смертності!» не залишили без відповіді. Одинадцять

молодих людей відгукнулись та охрестились. Були сумніви, вагання, певні проблеми та непорозуміння, та табір молився за це дійство, і неочікувано для усіх, дівчата зі слізьми на очах таки виходили одна за од-ною на сцену. Хлопці ж були впевненішими — перші в повному запланованому складі твердо показали свої наміри. Квітами, обіймами та святковим концертом ві-тали новонароджених. Подібні табори варто проводи-ти щонайменше заради долучення молоді до церкви.

«Він прийде» — і тепер звучить у вухах кожного авторська пісня Ірини Мокрушенко, яку сім’я Шевчуків обрала як гімн табору. Тож, якщо не на цій землі, то сподівання зустрітися в такому складі вже на Небі.

Руслан Бабій

На Волині серця досягнули гармонії

Сімейне табірне зібрання освіжило почуття більше ста чоловік

Цьогорічне сімейне табірне на Волині в селищі Зго-рани, під гаслом «Гармонія сердець», було запланова-но на останні дні липня. Лише п’ять днів разом дру-жини, чоловіки та їх діти мали можливість провести на лоні природи. Близько ста чоловік були присутні на цій зустрічі.

Всі прогнози погоди були невтішні, майже всі Ін-тернет-сайти прогнозували дощі та прохолоду. Багато бажаючих, які планували приїхати на табір, почали вагатись, адже їхати в Згорани хотіли сім’ями, в яких були малі діти. Однак організатори сімейного табору щиро молились, щоб Господь дарував на ці дні хоро-шу погоду. В День заїзду, 26 липня, Бог стримав грозу яка тільки полякала всіх гучними громами і сильними блискавками а також темною, страшною хмарою, яка так і не пролила на приїжджаючих дощу. А далі аж до останнього дня, 30 липня — дня роз’їзду була чудова сонячна, тепла погода. Лише після того, як всі учасники зібрали свої намети і склали всі табірні речі, пустився дощ. В цьому було видно Боже керівництво.

Близько 100 чоловік, довірившись Богові, подола-ли сумніви і прибули на місце відпочинку. Їх радісно зустрічали організатори. Відкриття табору «Гармонія сердець» розпочалось з урочистого виконання гімну «Блажен той дім». Потім було підняття прапору сімей-ного табору. Ведучі Людмила та Володимир Мелисі в продовж цих днів піднімали різні важливі сімейні теми, закликаючи подружні пари оновити свої відно-сини, пригадати ті ніжні слова, які вони колись про-мовляли один одному перед одруженням, зробити приємний подарунок своїй половинці з того, що було тут на лоні природи. Вони настільки переймались тим про що говорили, що можна було помітити на їх очах сльози. Напевно всім запам’ятається особливе служін-ня в п’ятницю — зустріч суботнього дня: проповідь про благословенний суботній день, спалення ланцюжка молитовних прохань, запуск повітряної кульки у вигля-ді серця в небо.

Весь суботній день був не менш насиченим. Сім’я Марії і Віталія Шевчуків в продовж цілого дня спілку-вались з відпочиваючими, обговорюючи різні сімейні


теми. Віталій Авдійович читав семінар для дружин, а Марія Миронівна для чоловіків. Дуже важливою поді-єю цього дня також була молитва благословення над маленькою донечкою Фіалкою, яка народилася в сім’ї Інни і Олександра Коропців.

В неділю кожен мав достатньо часу ближче по-знайомитись один з одним, пограти в спортивні ігри і покупатися в озері. А в вечері Руслан Бабій провів се-мінар на тему «Концепція розлучення в Новому Запо-віті».

Хотілось би також відзначити кухарів з Ковельської першої громади Олену Білецьку, Світлану Муліну, На-ташу Заголюк і Юлію Конащук з Шацька, які працювали на чолі з Нелею Левицькою (м. Костопіль), і кожного дня дивували всіх відпочиваючих різноманітними блюдами, що не повторювались.

Дуже швидко пробігли ці дні, і нікому не хотілось повертатись до дому. Приємно було знаходитись в колі друзів, спільно славлячи Бога і любуючись Його тво-ривом. І звичайно невимовна подяка Господу за Його благословення і присутність в продовж всього цього сі-мейного табору.

Роберт Біро

Угорський молодіжний табір вперше відбувся на Закарпатті

Унікальний табір зібрав дітей та підлітків з неадвентистських угорських сімей для

спільного навчання і духовного зросту

З 5 по 15 серпня 2013 року в оточеному горами та лісами мальовничому куточку природи, поблизу села Кричево, Тячівського району, вперше проходив дитя-чий та молодіжний табір для дітей з угорських сімей Закарпаття. Звичайно, він був відкритий і для україн-ців, і, як це потім з’ясувалось, більше половини юних учасників табору вільно володіли українською та ро-сійською мовами. Тому, виходячи з цього, в таборі були сформовані 3 групи: угорська, українська та дитяча.

Цей табір був організований завдяки спільним зусиллям представників Адвентистської організації «Здоров’я, виховання та сім’я» з Румунії та служителів Церкви адвентистів сьомого дня серед національних меншин Закарпаття. Ініціатором проведення табору був член цієї організації, брат з Румунії Ерік Йончов, ко-ординаторами та помічниками від Західної Конферен-ції були Роберт Біро, Іван Теремта та пастор громади м. Берегово Віктор Форкош.

На таборі були присутні діти та молодь з Берегів-ського, Виноградівського, Хустського та Тячівського ра-йонів, віком від 6 до 18 років, були гості зі Львова та безпосередньо з Угорщини. Особливістю цього табору було те, що переважна більшість дітей була з неадвен-тистських сімей. Всього табір нараховував 45 дітей, ра-зом з організаторами - близько 60 чоловік.

Теми занять, які проводились щодня на угорській та українських мовах мала назву: «Велика подорож - подорож життя». Молодь вивчала Біблію і через неї та через оточуючу природу знайомилась з Господом – Творцем. На заняттях були теми про справжню друж-бу, про повагу до старших, до батьків і вчителів та до Господа, було багато розмов про сенс життя, про мету у житті саме у молодому віці, про значення жертви Іс-уса Христа заради кожної людини. Заключна тема була про надію та Другий прихід Господа. Було багато спі-ву, молодь разом вчилась, як звертатись з довірою у молитві до Господа, як довіряти та допомагати одне одному.

Господь на протязі всіх десятьох днів дарував чудо-ву сонячну погоду, а коли спека вже була нестерпною, послав коротку освіжаючу зливу. Він охороняв всіх учасників під час походів та екскурсій і дивним чином впливав на серце кожного присутнього, щоранку онов-лював фізичні та духовні сили, дарував любов і повагу одне до одного.

Були проведені екскурсії до «Ведмежої печери», через гори до водяного млина, до овечих кошар та до мальовничого водоспаду. Часто проводились різнома-нітні змагання, ігри, заняття з рукоділля. Чотири рази під час табору день завершувався великим вогнищем, вночі ми були свідками вражаючого зорепаду. Табір мав і постійного нічного відвідувача - молоду лисицю, якій також сподобалась наша кухня.

Особливо запам’яталось відвідування суботнього богослужіння на запрошення місцевої громади с. Кри-чево, яка сама організувала доїзд молоді в молитов-ний будинок, а також і на протязі всього табору нада-вала різноманітну допомогу, підтримувала духовно в молитвах. Під час суботнього богослужіння, яке прово-дилось з перекладом на угорську мову, діти виконали 2 пісні на українській та угорській мовах, які вони ви-вчили на табірних заняттях.

Визначною та незамінною саме на початку табору була допомога керівника Молодіжного Відділу ЗК Світ-лани Савіної та її чоловіка, служителя Церкви Андрія Савіна. У допомозі для проведення табору взяла участь і Західна Конференція. Також хочеться відзначити жер-товну допомогу сестри з Берегова Наталії Писанюк, а також пастора Кричівської громади Івана Крічфалушій, Едуарда Воробканича, а також членів громад Кричева


€ 0,44

Псалом 23, без сумніву, найвідоміший з усіх псал-мів Давида. Кожен з нас читав, а можливо, і знає на пам’ять цю невеличку поему. Богослов Генрі Уорд Бі-чер сказав про цей Псалом так: «Псалом цей, наче со-ловей, який солодко співає у мороці ночі, та він спо-вняє весь світ мелодією радості, яку не може вмістити серце. Він вигоїв більше печалі, ніж усі філософії світу. Його співатимуть ваші і мої діти своїм дітям протягом усіх поколінь; він не опустить своїх крил доки усі по-дорожні не будуть у безпеці, аж до кінця віку; і тоді відлетить назад у лоно Бога, звідки він вийшов, і вічно лунатиме дивною музикою разом з усіма звуками не-бесної радості».

В Ізраїлі цей псалом виконували перед кожною трапезою. Якою була мелодія його ми можемо тільки здогадуватися, але вона була настільки відомою, що люди, почувши її, без слів знали, що виконавець хоче сказати.

Чому ж цей псалом став таким відомим? Можливо тому, що він так схожий на наше життя. І справді в цій невеличкій поемі Давив помістив все своє життя: труд-нощі, через які йому довелося пройти і щастя перемо-ги, мир та спокій, який дарує Господь.

Умовно його можна поділити на 3 частини: 1–3 вірш, де Давид говорить про доброго Пастиря. 4 вірш, про долину смертельної тіні. 5–6 вірш, де він говорить про переможну трапезу. Ці три частини виражають різ-ні емоції. Це ніби три періоди життя.

Частина перша: Добрий пастир

Які емоції викликає у нас цей опис? Зелені пасо-виська, тихий плюскіт води, рівні протоптані стежинки серед трави. Атмосфера, наповнена миром і спокоєм. Коли життєва суєта захоплює нас, так хочеться закрити очі і опинитися на цих зелених пасовиськах, відпочити біля тихої води.

Чому Добрий Пастир веде долиною

смертної темряви?

Марія Власюк

та Тересви, зокрема сестри Лії та Романа Васильовича. Подяка нашим поварам - сестрі Єві з Румунії та сестрам Людмилі та Валентині з Вишкова за завжди смачну та поживну вегетаріанську їжу. Без жертовного служіння та допомоги цих людей якісне проведення табору не було би можливим, і ми вдячні, що Господь діяв через них.

За ці незабутні 10 днів всі учасники табору, як ор-ганізатори, так і молодь добре познайомились та по-дружились, і вже через декілька днів після початку мовний бар’єр не становив перешкод для спілкування та дружби. Радісно було спостерігати зростаючу за-цікавленість молодих людей до Біблії та розмов про Господа, а також до молитви. Молодь часто задавала

різноманітні запитання стосовно Господа і релігії, роз-повідала досвіди із власного життя, з задоволенням допомагала на кухні і одне одному у вирішенні різно-манітних питань.

Особливо приємно було зустрітись з деякими юни-ми учасниками табору після його завершення на су-ботньому богослужінні в Берегівській громаді, бачити в цьому Божі благословення та плоди цього табірного зібрання. Віримо в те, що це був гарний, благословен-ний Господом початок і з Божою допомогою бажаємо продовжити це служіння для молодих представників угорської національної меншини на Закарпатті і в на-ступному році.


Давид використовує образи зі свого дитинства і юності. Пасучи батьківську отару, він днями знаходив-ся на таких пасовиськах. Там він пізнавав Бога і Його любов, там були написані перші псалми. Можливо, пізніше, ховаючись у печерах і ущелинах від переслі-дувань, він не раз згадував своє безтурботне дитин-ство.

Про Бога в Старому Завіті часто говориться як про Пастиря Ізраїлю. Лише в одиничних випадках як про Пастиря однієї людини. Давид вживає коротеньке сло-во «мій» — як багато воно говорить нам! Господь — Пастир не тільки народу Ізраїльського, Пастир не тільки народу Божого сьогодні, Пастир не тільки моєї церкви, не тільки моєї сім’ї, Він ще й і мій Пастир. Бог відразу постає реальним, особистим, доступним; про Якого з впевненістю можна сказати: «В недостатку ні-коли не буду».

Більше того, говорячи «Господь — то мій Пастир», Давид використовує слово, яке можна ще перекласти, як «душепопечитель», тобто психолог. Той, Хто «від-живляє душу», приводить в нормальний стан нерво-ву систему. Хто, як не Господь, найкраще зрозуміє всі наші душевні переживання і дасть спокій, адже це Він говорить: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені і Я заспокою вас». Як приємно мати особистого про-фесійного психолога.

Небесний Пастир пропонує нам все найкраще. «Підкріпляє душу»… Іншими словами Давид говорить: Господь відновлює мене, дає мені нову силу. Завдяки Йому я отримую нову основу — джерело енергії для життя, для нових звершень. Нам би хотілося залиши-тися на цих благодатних полях, але із пісні слів не ви-кинеш, і ми потрапляємо в місце не дуже приємне, яке Давид називає долиною смертної темряви.

Частина друга: Долина смертної темряви

В час коли Давид пас овець «долиною смертельної темряви» називали темну ущелину. Це було небезпеч-не місце. Там царює тільки темрява, ніколи не буває сонця і, відповідно, немає ніякого життя. Там може бути тільки смерть.

Щодо Давида, то йому в життя не раз доводило-ся проходити через такі долини. Не тільки буквальні, коли він ще був пастухом, але й образні, коли потра-пив в немилість до Саула.

Що ж це за долини в житті? Це не долина смерті, а лише смертельної темряви. Тобто смертельної небез-пеки. Коли Давид втікав від Саула, то висловився так: «Від мене до смерті один крок». І він не раз потрапляв у важкі ситуації, проте помер не від рук ворогів, не на війні, а в добрій старості, у своєму ліжку.

В єврейській поезії головна думка знаходиться не на початку або в кінці твору, а посередині. Тому цей вірш якраз і є центром 23 псалму. Можливо, Давид на-писав його саме знаходячись у цій темній долині. Про-те, він не боїться бо впевнений, що той самий Пастир, Який водив його на зелені пасовиська і води тихі, — ось Він поруч з ним і в «долині смертної тіні».

«Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!», — говорить Давид. Жезл — символ влади і сили. Пастухи використовували його, щоб відганяти диких тварин. Посох — засіб опори при ходьбі. Його також викорис-товували, щоб витягати овець з рову (з іншого богу він був загнутий).

В моменти смертельної небезпеки Давида втішало лише одне — що Господь є володарем його життя, що Він керує і веде. Досвіди минулого життя допомагають йому бути впевненому у силі і любові Господа під час кризи, адже наш Бог незмінний і любов Його, Його благість — незмінні.

Думаю, кожному в житті доводилося проходити через такі долини. Коли життя тихо плине, ми маємо достаток і задоволення. Здається, що так буде завжди, але раптом наступає в житті «чорна смуга». Невдачі, хвороби, здається, накочуються одна на іншу.

Наша особиста долина смертної темряви

Одного разу і нашій сім’ї довелося пройти через таку долину. Це сталося тоді, коли нашій 4-місячній донечці Анісії поставили страшний діагноз — злоякіс-на пухлина 4 стадії. Це для нас було шоком, тому що наша дитина не була схожа на хвору, вона нормально розвивалася, добре їла, гарно виглядала і добре себе почувала. Тільки після видалення дивних пухирців на шкірі виявилося, що це були метастази. Нас ретельно обстежили в Києві і лікарі сповістили, що ця хвороба піддається лікуванню.

Лікувалися ми в Луцьку. Цей випадок в мене став нерозривно пов’язаним з 23 псалмом Давида, тому що саме тоді, коли я з дитиною лежала в лікарні, в мене було достатньо часу пороздумувати над Словом Божим. Ми були самі в палаті, і нам ніхто не заважав. Тоді я і роздумувала про життя Давида, про ті смер-тельні небезпеки, через які йому довелося пройти. І тоді, якось особливо, в душу запав 23 псалом, кожне його слово ніби промовляло до мене і підкріпляло.

Лікування проходило нормально, проте коли орга-нізм дитини після курсу хіміотерапії був ослаблений, вона підхопила кишкову інфекцію. Піднялася висока температура, почались судоми, безсонні ночі, важкі дні. За декілька днів дитина так ослабла, що вже і не могла плакати, тільки тихенько пищала. Жару в огонь додавали лікарі, які дивилися на цю ситуацію як безна-дійну. Підкріпляли тільки молитви і надія на Господа, Який не лишив без уваги жодної матері, яка прохала за свою дитину.

І ось одного ранку, коли наша донька була настіль-ки знесилена, що вже не могла ні їсти, ні рухатися, ні плакати, — до палати зайшов наш лікар. Говорили, що він був професіоналом у своїй справі, але з хворими і їх батьками він поводився, м’яко кажучи, некорек-тно. Він пощупав нашу дитину, повернув її, а потім як розлючений звір накинувся на нас. Вже дослівно не

Нашій сім’ї довелося пройти через таку долину... коли 4-місячній донечці Анісії поставили страшний діагноз –

злоякісна пухлина 4 стадії.


пам’ятаю, що він говорив, але суть була така: «ви да-ремно надієтесь на Бога, Він вам не допоможе. Ваша дитина помирає». Тієї миті мені здавалося, що зі мною говорить сам ворог людства. І чомусь в моїй душі за-родилась впевненість — раз ворог так лютує, значить Бог хоче, щоб наша дитина жила. Того ранку мені вже самій довелося просити медсестер, щоб поставили ди-тині крапельницю. Це додало їй сили, вона поїла і по-чала гратися. І коли медсестра ввійшла до палати вона була цим дуже здивована.

Після того Анісі з кожним днем ставало все кра-ще, температура спала, здоров’я покращилося, нас виписали з лікарні, і ми поїхали на Закарпаття. Коли в нашому житті трапляються подібні ситуації, природ-но постає запитання: навіщо Добрий Пастир веде нас у долину смертної тіні? Можливо, нам було б важче дати відповідь, якби Давид не написав третю частину свого псалму.

Частина третя: тріумфальна

«Ти передо моною трапезу зготовив, при моїх воро-гах, мою чашу ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття. Тільки добро і милосердя мене супрово-дити будуть по всі дні мого життя. А я пробуватиму в домі Господньому довгі часи».

Ця частина є ніби віддзеркаленням першої. Давид знову описує благі діяння Господа, але тепер вони зна-чно більші і щедріші.

Замість зеленої трави — розкішна трапеза. Замість спокійного, тихого життя — тріумф перемоги. Якщо в першій частині Давид говорить: «Я ні в чому не маю потреби», то тепер він заявляє — «Я маю надмір!». Після випробувань Господь благословляє ще більше. Господь — наш добрий пастир, і він хоче для нас тільки найкращого. Він хоче щедро благословити, вилити на нас свої благословення «аж надмір», він хоче, щоб ми більше пізнали Його любов, Його характер. На жаль, інколи, щоб зробити це, Йому доводиться провести нас через темну ущелину. Але це не тому, що Господь такий, а тому, що ми настільки гріховні і недосконалі.

Так сталося і вжитті Йова. Багатий, щасливий, — він був усім задоволений. Проте одного дня опинився в долині смертної темряви. Він втратив своє майно, ді-тей, і йому загрожувала смерть через важку хворобу. Здавалося, він утратив все, — тільки не втратив свого Господа. І ця довіра до Бога була щедро винагородже-на.

По-перше, він пізнав такого Бога, Якого не знав раніше, з захопленням Йов вигукує: «Тільки послухом вуха я чув про Тебе, а тапер моє око ось бачить Тебе». А по-друге, в останньому розділі книги Йова ми читаємо, що Господь «благо-словив останок днів Йова більше від початку його». Якщо до цього в нього було 7 000 дрібної худо-би, то стало 14 000, якщо було 3 000 верблюдів, то стало 6 000. І також Господь дарував йому ще 7 синів і 3 дочки, а після воскре-сіння кількість дітей його збіль-шиться вдвоє.

Варто відмітити, що Господь готує переможну тра-пезу на очах у ворогів, які думали, що перемогли, і, можливо, глузували та говорили зухвало. Але Бог ро-бить так, щоб і вони побачили, хто справжній пере-можець. Щоб гадані володарі на цій землі, побачили Який сильний Господь. Господь являє свою силу не тільки для нас, але й для тих, хто ще не знає Його.

Ми задумувались, чому Господь провів нашу сім’ю через такі випробування. Можливо для того, щоб ліка-рі і медсестри, які не знають сили Божої, на власні очі побачили Його чудо; можливо для того, щоб у Києві лікарі здивувалися, коли після 1 курсу хіміотерапії (за-мість семи) зникли всі метастази і пухлина зменшила-ся вдвічі. Можливо, щоб лікар, який тоді так кричав на нас, через деякий час зустрівши побачив нашу дитину абсолютно здоровою і веселою.

Випробування загартовують

Сьогодні ми не можемо побачити і оцінити резуль-татів дивних Божих діянь. Але Господь говорить, що «Тим, хто любить Господа, хто покликаний Його поста-новою, усе допомагає на добро». Не усім, а тим, хто ви-брав Господа своїм Пастирем.

Пройшовши через долину смертної темряви, Да-вид віддає хвалу Богові. Він ще раз переконався, що від Господа може виходити «тільки добро і милосер-дя», і він хоче ще ближче бути до Такого Господа, він хоче «пробувати в домі Господньому довгі часи».

Якщо ми довіряємо Господу, то випробовування нас приводять до кращих, до більш глибоких відносин з Ним. Пройшовши через них ми пізнаємо, наскільки Господь люблячий.

В цьому житті ми не зможемо до кінця зрозуміти всіх дивних Господніх діянь, але у вічності, коли ми зберемося за святковою трапезою і перед нами буде відкрите все наше життя, ми зрозуміємо який добрий Господь, що повів нас саме таким шляхом, який ми пройшли.

В моїй душі зародилась впевненість — раз ворог так лютує, значить Бог хоче,

щоб наша дитина жила.


П’ятниця, вечір. Відпочинкова база «Барвінок». Фанфари, гімн конгресу. Спів і молитва. Так впер-ше в Західній конференції розпо-чався молитовний конгрес під деві-зом: «Я ж за тебе молився». Сцену прикрашав банер із зображеними голубом, Біблією, логотипом Церк-ви, рук, складених для молитви на фоні голубого неба і сонця. Кожен делегат одержав папку, ручку, кни-ги і бейджик.

Проповідь пастора Мирона Вовка познайомила присутніх зі значенням молитви «Отче наш». Богослужіння було вщерть напо-внене молитвами.

Насичена програмаУ суботу конгрес продовжу-

вався. Приїхали гості, співаки, ан-самбль бандуристів «Срібні стру-

ни», які прикрасили суботній день. Суботню школу провів Андрій Пи-ріг. Місіонерські вісті розповідали гості: керівники Відділу жіночого служіння (ЖС) з інших конференцій:

Володимир Титера з Житомира, ке-рівник молитовної групи «Ланцю-жок молитви».

Керівники ЖС майже зі всіх кон-ференцій мали можливість звер-нутись до делегатів зі словами на-станови і поділитись досвідами жіночого служіння. Особливо спо-добалась проповідь Олени Носо-вої: «Обновление орла», «Молит-ва — как образ жизни» Оксани Крестинич.

Спів, музика, вірші, сценки ро-били конгрес цікавим, змістовним і незабутнім. Звершувалися молитви над проханнями присутніх.

У суботу увечері Людмила При-стай, керівник Відділу молитовного служіння Західної конференції (ЗК), провела час молитовного пильну-вання. «Пильнуйте, моліться, пра-цюйте — у цьому істине життя віри. «Завжди моліться», тобто завжди

перебувайте у дусі молитви, і тоді ви будете готові до прихо-ду свого Госпо-да» (Свідоцтва для церкви т.5 с.235).

«Практичні молитовні за-няття», провела

і показала Т.С. Пролінська, ще раз підтвердивши слова Е.Уайт: «Мо-литва — це Божественна наука», і ми у вічності будемо досліджувати цю науку. «Невже всі наші молитов-

ні зусилля повинні зводитися тільки до того, щоб просити і отримувати? Невже ми завжди повинні думати тільки про наші потреби і ніколи не розмірковувати про отримані нами благословення? Якби Божа любов і милість пробуджувала в нас більше хвали і подяки, наші молитви були б набагато сильніші. Ми б усе біль-ше і більше горіли Божою любов’ю і мали б від Нього більше дарів, що спонукали б нас славословити Його. Моліться, моліться посилено і невпинно, але не забувайте про-славляти Господа» (там же с. 317-319).

Керівник ЖС Буковинської кон-ференції А.В. Глушківська розкрила тему «Ви — сіль землі».

На закінчення конгресу секре-тар ЗК Валентин Шевчук провів Лі-танію посвячення.

Повертаючись додому, кожна сестра та брат виявили бажання організувати у своїх громадах такі молитовні зустрічі, основані на матеріалах Джанет Пейдж.

Усе починалося з бажання

Ініціаторами проведення конгресу стали п’ятеро учасників «Молитовного ланцюжка», який існує більше п’яти років. Таких груп у нашій конференції — по-

Молитовний конгрес

«Я ж за тебе молився»

Людмила Мелись

Якби Божа любов і милість пробуджувала в нас більше хвали і подяки, наші молитви

були б набагато сильніші

Надія Вовк

Питання: Чи вказують вірші Гал. 3:15 і 19 на те, що Закон Божий відмінено?

Вітаю вас, Лана!Ось вірші: «Браття, кажу я по-людському: навіть

людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає». (Гал. 3:15)

«Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учи-нений був Ангелами рукою посередника». (Гал. 3:19)

Однак давайте спробуємо розглянути, як Павло розвиває свою думку?

У третьому розділі він стверджує, що виконанням Закону Божого ніхто не може придбати собі квиток у Вічність. Хіба що хтось виконає його від самого початку до самого кінця, з моменту, коли він був зачатий і аж до смерті. Тоді — так, живий буде законом. Але чи є серед людей такі? Ні. Всі знаходяться під прокляттям Закону, бо всі згрішили хоча б раз. Як же спастись від цього прокляття? Тільки вірою в те, що обітниця Авра-амовому насінню прийде і спасе всіх нас.

Навіщо тоді була дана Тора (Закон десяти запові-дей і П’ятикнижжя Мойсея), якщо спасаємося тільки вірою в це Насіння? Відповідь: «з причини злочинів». Не для того, щоб спасати, оживляти, давати правед-ність, а для того, щоб допомагати побачити, де ми чи-нимо неправильно.

У цьому розділі Павло стверджує, що Закон Божий даний не для того, щоб спасти нас для Ві-

чності, а для того, щоб привести нас до Пана Вічнос-ті — до Христа.

Ну самі поміркуйте, навіщо нам Христос, якщо ми не вважаємо себе грішниками? Адже Христос прий-шов, щоб подарувати прощення грішникам. «... Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Мт. 9:13); та «... не здорові потребують лікаря, а хворі; Я не прийшов кликати праведних, але грішників до пока-яння» (Мк. 2:17).

А як ви можете дізнатися, що ви грішник? Хтось прийде і скаже вам про це? Як можна довіряти людям в такому важливому питанні? Може, вони щось наплу-тали або навмисно обманюють вас, вводячи в оману? Як ви можете переконатися в тому, що ви щось роби-те проти Бога? Дуже просто: Тора (Десять заповідей і П’ятикнижжя Мойсея) ведуть до Христа. Через Закон Бога ви бачите свій нинішній стан і починаєте реально усвідомлювати потребу в прощенні і очищенні, тобто в жертві Христа (Рим. 3:25: 1 Ів. 1:9).

Як тільки ви починаєте вірити в прощаючого і змі-нюючого вас Ісуса, ви виходите з-під опіки вихователя, тому що тепер Сам Ісус буде вчити вас жити праведно, Він животворить і спасає. Чи стане Ісус вчити вас чо-мусь із того, що забороняв робити і за що звинувачу-вав вас вихователь (Закон)? Звичайно, ні. Бог ніколи не суперечить Сам Собі.

З повагою, Олександр Ланц Джерело: www.bible.com.ua

над 25. Одним з найбільших їхніх бажань було зустрітися наживо, адже усі вони спілкувались виключ-но по телефону. Надія Вовк уже два роки поспіль є Керівником жіночо-го служіння ЗК. Вона підтримала ідею і бажання «Молитовного лан-цюжка» зустрітися разом. Запро-сила керівників Жіночого та Моли-товного служіння конференції, щоб разом дружно провести цей кон-грес. За згодою адміністрації і був організований цей захід.

Зустрівшись, учасники конгре-су не приховували сліз радості від зустрічі. Вони впізнавали по голосу тих, з ким вони разом молилися.

Конгрес відвідали понад сто делегатів з конференції і усієї Украї-ни. Серед них були двоє осіб, які за шість років спілкування (чотири по телефону) знайшли спільні інтер-еси, і утворили сім’ю; ми їх щиро вітали.

Організатори, сім’я пастора — Мирон та Надія Вовк, зробили все для того, щоб показати, яке значен-ня має молитва, як в особистому житті кожного, так і в церковному.

Нам бракує молитовного духу

Елен Уайт писала: «В основі зла лежить відсутність пильнування і зневага таємною молитвою, по-тім йде забуття інших релігійних обов’язків, і таким чином буде при-готовлений шлях для всіх наступ-них беззаконь. Ніхто не може по-чувати себе в повній безпеці. Який би великий досвід не був у нас за плечима, наскільки б високим не було наше становище, нам необхід-но постійно молитися і пильнувати. Ми повинні щодня знаходитися під керівництвом Святого Духа, в іншо-му ж випадку опинимося під вла

дою сатани» (там же с.102).Одного і того ж самого висновку

дійшов кожен: зараз так бракує мо-литовного духу в наших громадах. Не секрет, що в цих гуртках пере-важають люди поважного віку, а до цього служіння варто було б до-лучити саме молодь, яка, як ствер-джує Дух пророцтва, в останні часи буде нести світло істини.

Тож привчаймо наших дітей змалку у своїх сім’ях до живого спілкування з Богом. І виховані в такому дусі наші діти передавати-муть вогонь істини з покоління в покоління аж до Другого приходу Христа.

Організатори висловлюють щиру подяку всім, хто брав актив-ну участь у конгресі, адже кожен присутній мав бажання виступити, звернутися зі словом, помолитися. А кухня не переставала дивувати де-легатів своїми чудовими стравами!

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій [email protected] Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників

• 7 вересня — Місіонерський конгрес «Без кордонів», для угорських гро-мад Церкви АСД, м. Берегово

• 7–14 вересня сімейний молитов-ний тиждень

• 15 вересня — 110 річниця проголо-шення Адвентистської вістки на Демидівщині. Урочисте служіння буде проходити в Будинку куль-тури смт. Демидівка, початок о 12:00

• 21 вересня — День слідопитів;

• 21–28 вересня — тиждень духо-вного відновлення і молитви ТК «Надія». Ведучий: Даниїл Ребант, початок о 19:00.

взяти Сина Божого, який при втіленні став нижчим за ангелів, й поставити Його на крило хра-му, а потім перенести на одну з найвищих гір, щоб показати усі царства світу, — має достатньо влади над людьми, які набага-то слабші в силі і мудрості по-рівняно з Сином Божим, навіть після того, як Він прийняв люд-ську природу» (Свідоцтва для церкви, т.1 с.229).

93. Чи є ангели створе-ними істотами?

«Усі небесні істоти були сотво-рені Отцем через Його Сина... Христос був Сином Божим; Він існував завжди з Отцем, навіть до сотворення ангелів» (Патрі-архи і пророки с.34, 38).

А ви знаєте, що...

... У Джеймса і Еллен народи-лись чотири сина: Генрі, Едсон, Уїльям Кларенс і Джон Герберт.Джон Гербеот помер у віці трьох місяців, а Генрі через три роки у віці шістнадцяти років від за-палення легень.Едсон і Уїльям Кларенс стали слу-жителями церкви. Едсон присвя-тив своє життя для поркащення стану чорношкірого населення. Він відкривав для них школи і проводив євангельські кампанії в містах і селищах на узбережжі Місісіпі – на місіонерському судні «Ранкова зірка».Уїльям після смерті батька подо-рожував з матір’ю і допомагав їй в роботі. Елен Уайт мала ви-діння в якому їй було показано, що він народився з спціальною місією — допомагати їй, і він дісно був її помічником до самої смерті

91. Чи важливо для нас мати знання про анге-лів?

«Слід краще зрозуміти місію ан-гелів, а для цього добре було б пам’ятати, що усі істинні діти Божі можуть розраховувати на співпрацю небесних істот. Адже невидимі війська сили і світла супроводжують лагідних і сми-ренних, котрі вірять в обітниці і заявляють на них свої права» (Дії Апостолів с.154).

92. Чи був Христос, під час перебування на Землі нижчим за анге-лів?

«Сатана, який прийняв на себе вигляд ангела світла, працює з надзвичайною хитрістю і під-ступністю. Той, хто мав силу

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: [email protected]

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують

значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість

людей до Нього...” Елен Уайт

На обкладинці — хрещення сім’ї Нежухівських на євагельській програмі Володимира Нестерука на базі «Барвінок».

Голос надії № 108

Documents