№6 (79 ) червень 2010 року

1210

5

8

9

9

ТЕМА НОМЕРА:

2

“Серцелева”

СВЯТО В СЕЛІ

СІВКИ

Де працює сатана?

Македонський клич

за чашкою чаюАДРА

завітала вРОЖИЩЕ

Відбувся перший молодіжний

музичний фестиваль

6

щаслива сорочка

2

Ольга НОШИНПротягом п’яти днів, з 30 квітня до 4 травня, на

території відпочинкової бази «Барвінок» поблизу м. Новий Розділ Львівської області, проходив музич-ний фестиваль, який зібрав молодь з усієї Західної конференції.

Понад 120 молодих виконавців і авторів зібрались для того, щоб презентувати свої виступи у п’яти номінаціях: вокал, вокально-інструментальний ан-самбль, християнський гурт, інструментальне вико-нання та авторська пісня. Загалом фестивальна про-грама тривала понад 6 годин. За цей час до уваги слухачів було запропоновано більше 50 музичних творів.

Жюрі фестивалю очолив диригент зведеного львівського хору Петро Швайковський. Йому до-помагали директор телеканалу «Надія» В’ячеслав Дем’ян та координатор адвентистської місії у Захід-ній конференції Валентин Шевчук

На цьому фестивалі авторська пісня вперше була виділена в окрему номінацію. 12 авторів різних ві-кових категорій і музичних напрямків представляли свої твори у цій номінації. Переможцем стала Ірина Мокрушенко з Володимира Волинського з піснею «Подаруй мені нове життя». Друге місце посіла Со-фія Масюк, м. Львів з композицією «Якщо біжиш». Третє - Вадим Чопик з піснею «Цінуй життя» с. Руське поле, Закарпатської обл.

В номінації вокал перемогу здобула Олеся Га-йович з с. Руське поле, Закарпатської обл; друге і третє місце поділили Іван Катюшко з Рівного та Ка-терина Семенюк з м. Торчин. Серед гуртів нагороди поділили наступним чином: в номінації вокально-інструментальний ансамбль перемогу здобув гурт «Голоси небес» м. Львів; найкращим християнським гуртом жюрі обрало тріо у складі Ірини Матвійчук, Галини та Мар’яни Грицюк з м. Луцьк; перше місце у номінації інструментальне виконання здобув гурт «Сіон» - збірна Волинської обл.

Крім концертної програми, гості та учасники фестивалю мали змогу відвідати семінари на тему молодіжного музичного служіння, які проводив ди-ректор телеканалу «Надія» В’ячеслав Дем’ян.

Організатором фестивалю виступив Відділ ін-формації, за підтримки Відділу молодіжного слу-жіння та Адміністрації Західної конференції.

Загалом, відпочинкова база «Барвінок», на час проведення фестивалю, прийняла понад 250 чоло-вік. Завершився фестиваль імпровізованим концер-том в неофіційній атмосфері та дружнім спілкуван-ням біля вогнища.

Організатори сподіваються, що фестиваль «Я співаю для Ісуса» щороку відкриватиме нові талан-ти.

1 МОЛОДІЖНИЙ МУЗИЧНИЙ

ФЕСТИВАЛЬ

3

4

Для переможця було підготовано оригінальні призи. Студія звукозапису «Фермата» м. Коломия, запропонува-ла Ірині безкоштовно провести запис пісні на професійному студійному обладнанні, а видавництво «Джере-ло Життя» запропонувало розмістити пісню-переможця і інтерв’ю з автором у журналі «Адвентистський вісник», а також у новому молодіжному нотному збірнику.

Кор: Ірино ти перемогла на фес-

тивалі з піснею «Подаруй мені нове життя». Розкажи як ти написала цю пісню?

- Ця пісня була написана ще у 2005 році. І написала я її якось раптово, вона просто прийшла до мене, а я за-писала її на папері. Так буває не часто. Я зазвичай пам’ятаю, як писалась му-зика, слова, - а того разу все вийшло якось само по собі.

Кор: За якими критеріями ти обирала пісню? Чому ти вибрала на фестиваль саме її?

- Її вибрали мої друзі! Я давно вже співаю цю пісню, але ніколи не чула ні від кого якогось схвального відгуку. Мені вже почало здаватись, що ця піс-ня нікого не зможе зворушити і підба-дьорити. На напередодні фестивалю розмовляла з друзями і розповіла, що вагаюсь у виборі пісні. А вони почали просити, щоб я співала саме цю пісню. Як виявилось, вона усім дуже подоба-ється.

Кор: Ірино, коли ти почала писа-ти пісні?

- Пісні почала писати ще на друго-му курсі навчання в музичному учили-щі. Знайома попросила послухати її пісню, і сказати своє враження. Коли вона заспівала я була дуже зворушена. Я спитала, як їй вдається писати такі пісні, а вона каже: «Це дуже легко. Приходить надтхнення, і ти пишеш! Сама спробуй, а раптом у тебе ви-йде». Я спробувала. Вийшло, правда не

з першого разу. Але з того часу я і почала писати пісні.

Кор: За цей час у тебе мабудь на-збиралось багато пісень?

- Якщо по-рахувати, то десь двадцять пісень є готових, а є ще ба-гато таких, які че-кають свого часу. Буває, що я починаю писати пісню, а за-кінчити не можу, - я відкладаю її. Може

пройти рік чи навіть два, поки я її за-кінчу. Є така пісня, яку я почала писа-ти, але ще не закінчила. Вона почина-ється словами: «Кожним дотиком я відчуваю Тебе, кожним подихом славу Тобі віддаю…» Зараз вона моя улюбле-на,- вона дуже світла, дуже добра. Сподіваюсь скоро її закінчити.

Кор: А на фестивалі тебе відвіді-дало надтхнення? Щось написала нового?

- На фестивалі написала одну піс-ню. Вона називається «Молитва». Правда, тільки один куплет і мелодію. Я давно мала бажання написати таку пісню, а на фестивалі я почула багато музики, і це дуже мене надихнуло.

Кор: Як до тебе приходить над-тхнення? Це якийсь особливий про-цес?

- Це схоже на процес народження дитини. (посміхається) Вагітна жін-ка виношує дитину, і відчуває, що вже ось-ось, скоро час народжувати. Так само з піснями. Я відчуваю, що пісня є в середині, і знаю, що треба сісти і за-писати на папір. Часто буває, що іду вулицею і раптом - чую музику і слова, - знаю, що треба швиденько запису-вати, бо поки прийду додому то вже можу і не згадати. Так кілька пісень «загубила» по дорозі.

Кор: Розкажи, як взагалі вигля-дає процес написання пісні?

- Переважно я починаю писати піс-ню з музики. У мене немає свого фор-тепіано, є лише електронний синтеза-тор, але на ньому я не можу написати жодної пісні. А коли я сідаю за форте-піано, за живий інструмент, я чую, що в середині у мене є музика, тоді можу заграти один акорд, а за ним відразу виникає другий, і третій, і ось я вже чую усю мелодію. Потім приходять слова.

Кор: А що стає причиною напи-сання пісні?

- Зазвичай пісня є результатом яки-хось переживань. Чи то духовні, чи моральні, чи якісь інші… Різні події і переживання у моєму житті стають піснями…

Кор: Ірино, ти за освітою музи-кант. Як ти вирішила присвятити своє життя музиці?

- З дитинства любила музику, лю-била співати. Коли вчилась у восьмому класі, почала вчащати до подруги, в якої був маленький дитячий акордеон. Мені дуже подобалось грати на ньому. Коли тато дізнався, то каже: «Що ж ти раніше не сказала? Я б тебе віддав в музичну школу!». І хоча вступати до музичної школи було вже пізно (після дев’ятого класу уже в музичне учили-ще приймають), я все таки закінчила її екстерном за два роки, і поступила в музичне училище. Коли навчалась на третьому курсі музичного учили-ща, відвідала євангельську програму, і згодом, прийняла хрещення. Батьки спочатку не розуміли, але і не заборо-няли. А через рік вони теж прийняли хрещення. Я уже 6 років член Церкви, а батьки 5. До хрещення я писала пісні на різні теми, в основному про кохан-ня. А коли пізнала Господа змінилось все моє життя, - змінились і мої пісні.

Кор: Поділися з нами своїми вра-ження від фестивалю.

- Я дуже рада, що поїхала на фес-тиваль. Спочатку вагалась, бо у мене маленька дитина, але чоловік підтри-мав мене, він казав: «Їдь, це буде для тебе дуже корисно, ти не пошкуду-єш». І був правий. Я дуже задоволена. Я познайомилась з іншими авторами, які представляли свої пісні. Дуже рада, що у нас, в Західній конференції, є так багато молодих авторів.

Кор: Що ти побажаєш тим хто, як і ти, пише авторські пісні?

- Я впевнена, що у нашій Церкві є ба-гато людей, які просто не знають, що вони можуть написати пісню. Просто вони ніколи не пробували. Спробуйте. Навіть, якщо ви ніколи не вчилися в музичній школі чи училищі. Спробуйте. Не треба закопувати таланти. Треба їх шукати. А тим, хто пише хочу ска-зати, що якщо Господь дав вам пісню, не потрібно її ховати, не потрібно боятися співати її. Потрібно слави-ти Господа. Якщо ви написали пісню з Божою допомогою – вона не може не прославляти Його. Треба її просто співати. Значить є хтось, кого ця піс-ня торкнеться особливим чином. Не бійтеся. Просто славте Бога. Просто співайте для Ісуса.

інтерв’ю провела Ольга НОшИН

Переможцем стала Ірина Мокрушенко з Володимира Волинського з піснею «Подаруй мені нове життя».

ІНТЕРВ‘Ю З ПЕРЕМОЖЦЕМв номінації авторська пісня

5

Найбільший Учитель виразив через Соломона прописну істину: «Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його»

(Екл.11:1). За Його словами, Він Сам є Той «Хліб Життя» (Ів.6:48). Як багато сьогодні зголоднілих за Справжнім Хлібом, який насичує душу! Так-так, саме душу! Нині маємо достатньо сурогатів хліба та джерел каламутної води, які не на-сичують спрагнене серце.(Єр.2:13) Як часто ви проїзджали населени-ми пунктами, а за вікном тягнули-ся десятки і десятки сіл, в яких не ступала нога жодного місіонера з вісткою «Хліба Життя» та «Живої Води». Тож невже ці люди прирече-ні гинути з «голоду душі» тому що вони там, а ми тут? Чи ж в містах люди важливіші для Бога ніж в се-

лах? А можливо ми думаємо: «то хтось має їм дати а не я». Виходить нам пощастило, бо до нас прийшли; а як же їм? … як отим кому не по-щастило так як нам? … хто прийде до них? Чи може Небо ближче до нас як до них? А може (раз ми так думаємо) це до нас Небо ще «сту-кає у двері» (Об.3:20) тому що ми закрились від «тих».

Наш Спаситель йшов до людей першим, а потім люди приходили до Нього. Він послав когось до нас, а потім ми навернулись до Нього. Ніхто не стане сперечатися про те,

« М А к Е д О Н С Ь к И й к Л И ч »що важко сьогодні звернути увагу людей на Слово (як, власне, і ко-жен з нас не відразу відгукнувся на євангельський заклик). А при-

вернувши увагу… втримати. Важливо привертати її мудрим чином. Для досягнення успіху потрібні дія, рух, відгук. Ісус не-втомно і багаторазово запитує: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? (Iс.6:8)

Дяка Богові, у Нього є люди котрі приносять в «жертву живу» (Рим.12:1) час, таланти, зручності, свою «зону комфор-ту», відпочинок, ресурси, авто, своє… життя, відповідаючи: ось я, пошли Ти мене! Але, як на мене, їх чомусь так не густо!… Блаженні ви, сівачі понад

всякими водами… (Iс.32:20) У неділю 16 травня гру-

па молодих людей зі Львова, Ужгорода та Ходорова не-зважаючи на затяжний дощ, холодний вітер і далеку вибо-їсту дорогу, прибули до тихо-го села, над славетною рікою Дністер, Букáвини. Приїхали співаки та духовий оркестр львівських громад Церкви Адвентистів Сьомого Дня для звершення громадського євангельського служіння – до-брочинного концерту. Цей захід

передбачав матеріальну до-помогу малозабезпеченим одиноким людям похилого віку та багатодітним сім’ям. Клуб, або те, що ним нази-валось, був занадто скром-ним. Зважаючи на погоду та географічне положення (тобто величезну кількість води навколо) здавалося, що ми знаходимось в акваріумі. Сидячих місць у ньому було … раптом тридцять. (Орке-странти чітко, як на варті, стояли близько двох годин.) Людей, послухати спів, му-

зику та Слово, прийшло більше як вдвічі, ніж було сидячих місць. Львівський духовий оркестр під керівництвом Олександра Коберника без перебільшення слід назвати «ДУХÓВНИМ ОРКЕСТРОМ» або «ДУХо-венством» тому що всі музúки та твори котрі виконувались були Духовними.

Проповідь пастора Ходо-рівської громади звучала в дусі Триангельської вістки, а саме - «дослідіть Писан-ня»! вони свідчать про Ісуса

Христа. Іншої дороги для спасіння не передбачено Господом. Досить вклонятися ідолам «… вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю». Традиції можуть бути безбожними, навіть якщо вони носять релігійне забарвлення.

Під час антракту і після пропові-ді, дітям були роздані ілюстровані євангельські оповідання. А дорос-лим слухачам - Новий Завіт та мі-сіонерська книга «Переможна хода Бога». Відповідно, по завершенню служіння, люди котрі завітали на доброчинний концерт, отримали гуманітарну допомогу: продукти харчування та одяг, котрі були при-везені братами з Ужгорода.

Що ж у цій оповіді особливого?

На перший погляд нічого! Але так не вважають члени церкви в Ходо-рові. В місті, де місцевою владою заборонена всяка суспільно спря-мована діяльність Церкви АСД в громадських місцях. В місцевос-ті, де всяка активність віруючих сприймається як деструктивне сек-тантство.

«Багато разів і багатьма спосо-бами» (Євр.1:1) нині Церква Божа промовляє Слово свого Пастиря – Євангеліє. І Господь дає успіх в ма-лому і у великому свідоцтві. Люди в наших селах – це живий «маке-донський клич»: Прийди в … (наш населений пункт)… і нам поможи! (Дiї.16:9)

Ярослав СТАСЮК

6НАС СЛІДОПИТАМИ ЗВУТЬ,

БО МИ СЛУГИ БОЖІ ВСІ...

Львівський клуб слідопитів «Серце лева» відродився!Львівський клуб слідопитів «Серце лева» не є новим,

адже впродовж останніх 10 років двічі починав свою роботу, але, на жаль, донедавна був бездіяльним. І від-тепер, з січня 2010-го року, клуб згуртувався, має безліч нових ідей та бажання служити оточуючим!

Ціллю діяльності слідопитів є життя, сповнене піз-нання та проповіді, вираження любові та служіння ближнім, заохочення до здорового та активного спо-собу життя, гармонійний духовний, інтелектуальний та фізичний розвиток, набуття навиків лідерства та інші.

Першим заходом, що його зініціювали та провели новоутворені львівські слідопити − розповсюдження за-прошень на євангельську програму, доставка та оформ-лення передплати газети «Вічний скарб» для мешканців Львова і Львівської області. Таким чином клуб «Серце лева» славно проявив свою готовність працювати на славу Бога, допомагати старшим, та бути витривалими у поставлених завданнях.

14 березня клуб «Серце лева» мав першу спільну мандрівку на Кам’янецький водоспад (Львівська об-ласть, Сколівський район). Там юні слідопити вправно проявили не лише свій запал та енергію, а й дисципліну, вміння працювати в команді та швидко навчатись у на-ставників. Цілий день діти провели вирішуючи постав-лені перед ними завдання, також у спільних розвагах та спілкуванні.

27 березня, в приміщенні другої громади м. Львова, відбулось урочисте посвячення в клуб слідопитів «Серце лева»; того дня до клубу долучилось перших дев’ятеро новачків. Діти радісно склали обітницю бути зразкови-ми юними християнами, загартованими для складних і веселих подорожей, вишколів та таборів. В планах на-ставників клубу − стрімкий та якісний розвиток групи, безліч заходів та мандрівок, перехід в ступінь «Друг». Отож, членів клубу «Серце лева» чекає тривала та за-хоплююча подорож багатьма подіями і служіннями!

11 квітня клуб «Серце лева» брав участь у слідопит-ській вікторині, і отримав перемогу серед клубів Львів-ської області. Вітаємо новоутворену команду молодих активістів! Також в квітні цього року клуб юних слідо-питів склав іспит по вивченню «Пам’ятних перлин» та отримав відповідні атестаційні сертифікати. Ще одне їх досягнення − вдало проведене заняття по спеціалізації.

В подальших планах − велика кількість подорожей та таборів, занять та практики, походів та велотурів, місі-онерських проектів та акцій. Нехай Господь благосло-вить їх наміри, зусилля та духовне навчання!

СЕРЦЕ ЛЕВА ЗНОВУ Б’ЄТЬСЯ...

ЯНЕК ПУХАЛьСьКИЙ

“ÑÅÐÖÅ ËÅÂÀ”

ЕДВАРД РЕЙД

7

Пастор Едвард Рейд є Директором відділу по Управ¬лінню ресурсами в Північноамериканському дивізі-оні Церкви АСД. Він є посвяченим служителем і дипломованим адвока-том. Ед займався вивченням питань, пов’язаних з управлінням христи-янськими ресурсами і есхатологією. Пастор Рейд одружений, у нього двоє дорослих дітей: Ендрю і Меліса.

Частина 1Навчайте дітейУ останньому звернені Мойсея до

Ізраїлю, він дає їм настанову: «І бу-дуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цьо-го синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходити-меш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повт.6:6,7). Ми вчимо дітей за допомогою прин-ципу (того, що ми говоримо) і при-кладу (того, що ми чинимо). Не див-лячись на те, що приклад, можливо, має сильніший вплив, вербальні повчання також дуже важливі. Ми розглянемо практичне повчання від-носно виховання дітей, яке стосу-ється фінансових питань. Вочевидь, метою батьків-християн є вирости-ти своїх дітей так, щоб вони могли увійти до суспільства незалежними дорослими. Ця мета найуспішніше може бути досягнута за допомогою належного і послідовного вихован-ня в сім’ї. Засоби масової інформації представ¬ляють сьогодні увесь роз-клад, що панує в суспільстві, резуль-татом якого є зростання злочинності, насильства, корупції і так далі. Ми можемо винуватити церкву, школу або інститути суспільства, але якщо бути дійсно чесними самим з собою, то проблема полягає в єдності сім’ї. Інколи, здається, що батьки мало роздумують про народження дітей, а потім, коли вони народжуються, не приділяють досить часу для їх виховання. Проте, ми, як христия-ни, визнаємо, що діти є спадщиною Господа, і ми дуже серйозно стави-мось до Його повчання щодо їх ви-ховання. «Кожне дитя, що приходить в світ, є надбанням від Ісуса Христа, і повинно виховуватися за допомо-гою повчань і прикладів в любові і слухняності Богові; але дуже багато батьків нехтують цією дорученою Богом справою - не приділяють ува-ги вихованню і навчанню своїх дітей, починаючи з найпершої підстави - знати і любити Христа. Батьки по-винні уважно стежити за сприйнят-

КОШТИ В ДОСЯГНЕННІ МЕТИ

ливим розумом, що розвивається, і робити все в домашньому житті другорядним, в порівнянні з ясним обов’язком, наказаним нам Богом, — виховувати своїх дітей в дусі і на-станові Господній» (Християнська родина, стор. 183).

Навчання управління коштами має бути частиною виховання кож-ної дитини. Це відповідальність, яку батьки повинні узяти на себе, а не перекладати на вчителів, бо досвід і практика, в основному, набуваються поза школою.

Кишенькові гроші. Один з ме-тодів моїх батьків навчання дітей управління коштами - це давати їм кишенькові гроші. Я ду¬маю, що це має бути відносно маленька сума грошей, приблизно від 5 до 20 грн., але регулярно і систематично. На мою думку, кишенькові гроші - це не те, що діти «заробляють», але швид-ше невелика сума грошей, за допо-могою якої вони зможуть зрозуміти вартість грошей, перш ніж вони ви-ростуть і стануть самі їх заробляти. Батьки дають своїм дітям кишенько-ві гроші, бо вони є членами «сім’ї». На цих грошах діти можуть вчитися давати десятину і пожертвування (давати в церкву «свої» гроші для дітей має набагато більше значення, ніж давати батьківські), заощаджува-ти на майбутнє і витрачати на те, що їм хочеться купити.

Оплата роботи дітей. У нашій сім’ї ми практикували, скоріше, ста-ромодну стратегію «працювати ра-зом» в досягненні сімейних цілей. Коли нашим дітям виповнилося 10 років, Кеті відвела Ендрю і Мелісу в наш банк в місті, який не надавав витратних чекових рахунків, і від-крила рахунки на їхні імена. З того часу вони самі контролювали свої особові рахунки, з початку з нашою допомогою, потім самостійно, а та-кож регулярно управляли своїми гро-шима. Звідки вони узяли гроші, щоб відкрити рахунок? Спочатку ми вста-новили правила оплачуваної і нео-плачуваної роботи. Кожен з нас, як член сім’ї, виконував певні завдання, як частину наших основних сімей-них обов’язків. Завдання полягало в тому, щоб утримувати свою кімнату в чистоті і порядку, прибирати за со-бою у ванні, допомагати накривати і прибирати із столу, виносити сміття, годувати домашніх тварин, і так далі. У десять років ми почали платити ді-тям за більш складну роботу, таку як

косовицю саду, прибирання будинку, миття машин, утримання дороги в чистоті, прання, готування для всієї сім’ї, а також випічку хліба і при-готування до суботи. Завдяки цьому договору вони могли навчитись ці-нувати гроші і ощадливо використо-вувати їх. На ці гроші вони купува-ли одяг, робили якісь заощадження і отримували кишенькові гроші. Одне дуже важливе питання в оплаті дітям за роботу, полягає в тому, що якщо ми домовилися оплачувати їм за пев-ну роботу, то ми повинні стримувати свої обіцянки. Кеті, наш фінансовий управитель, завжди платила дітям за їх роботу, відразу після повернення десятини і пожертвувань (які ми від-давали із самого початку), так що у нас ніколи не було такого, що не було грошей для дітей. Ми укладали до-говори з нашими дітьми у письмовій формі, щоб у них не було відмовок, що вони чогось не пам’ятають, коли настає час розрахунку. Ми дотриму-валися цього плану з нашими дітьми з 10 років до їх випуску з академії. Як батьки, ми ставили великий акцент на важливості виховання і їх підго-товки до фінансової незалежності.

Що ми повинні дати своїм дітям. На підставі Біблії і праць Елен Уайт, ми прийшли до розуміння того, що ми повинні дати своїм дітям три речі:

1. Християнська домашня обста-новка.

Ми спробували створити в нашій сім’ї християнську атмосферу. Це означає регулярне проведення сімей-них богослужінь і відвідини Церк-ви, навіть особиста участь в житті Церкви. Для нас це також означа-ло застосування на практиці тексту за¬писаного в Мт.6:33: «Шукайте ж перше Царства Божого і правди Його, і це все додасться вам».

2. Бажання працювати і вияв вдяч-ності.

Наші діти навчилися тому, що гроші прихо¬дять до нас в результаті присвячення нашого часу іншим, ви-конуючи справи необхідні їм. Вони навчилися старанню і чесності в ро-боті, які ніколи не залишаються не-поміченими, завжди оцінюються і винагороджуються. Молода людина, що не знає як працювати, або управ-ляти коштами, насправді дуже слабо підготована до життя, а саме до ро-боти і незалежного життя.

Продовження у наступному номері

8

Квітень подарував для жителів Будинку престарілих м. Володими-ра- Волинського надію на краще життя. Для них була проведена бла-годійна акція «Містечко надії».

Вже не один рік Церква адвен-тистів сьомого дня м. Володимира-Волинського співпрацює з цим закладом. Його часто відвідува-ли діти, молодь, а також жіночий відділ. На кожній зустрічі звучали слова підбадьорення і надії для цих людей.

На цей раз вирішили допомогти не тільки словом, а й ділом. Завдя-ки Божій підтримці, а також ко-штам, зібраним благодійною акці-єю «Містечко надії», члени церкви змогли прийняти активну участь у переобладнанні кімнати. Вона,

«МІСТЕЧКО НАДІї» В М. ВОЛОДИМИРІ - ВОЛИНСьКОМУза словами директора закладу, ви-магала найбільшого ремонту, а та-кож потребувала переобладнання для зручності у користуванні. Було зроблено євроремонт, встановлено троє дверей, в глухій стіні зробле-но арку.

Керівництво закладу було дуже вдячним за проведення такої робо-ти. А ще директор посприяла, щоб стаття про цю акцію була направле-на в місцеву газету. Тепер про ад-вентистів дізнаються більше.

Дмитро МОКРУШЕНКО

8 травня громада Церкви Ад-вентистів Сьомого Дня села Сівки раділа не тільки весняному цвіту і теплу, але й виконанню найза-повітнішої мрії – посвячення Дому молитви. Село Сівки Бе-резнівського району, що на Рів-ненщині, розташоване в гли-бинах Поліських лісів на межі Рівненської та Житомирської областей. Село нараховує 124 жителя і з них 15 душ є члена-ми Церкви АСД, а разом з ді-тьми - до 30 чоловік. Через без-доріжжя і невелику кількість населення, це один з населених пунктів який не має транспорт-ного сполучення з найближчи-ми селами (найближчі з них за 15 – 18 км), відстань до район-ного центру 40 км. Здавалось, забуте село людьми, та не забу-те було Богом.

Активна місіонерська робо-та в селі розпочалась в 1997 році під керівництвом пастора Салівон-чика Василя Миколайовича. А в жовтні 1999 року почали проводи-тись регулярні суботні богослужін-

ПОСВЯЧЕННЯ ДОМУ МОЛИТВИ ня. Зростаюча група особливо го-стро відчувала потребу в придбанні свого молитовного дому. Але крім великого бажання в них нічого не було – ні коштів, ні будівельних ма-теріалів. Та те, що неможливо лю-дині, можливо Богові. Господь по-чув щирі молитви Своїх дітей. 25 червня 2007 року було розпочато будівництво Дому молитви. Трива-ло воно майже три роки. Ось сьо-годні вся церква радіє особливій події – посвяченню молитовного будинку, який став прикрасою для центра села.

На урочистому служінні були

присутні багато гостей. Вільно-го місця у новозбудованомі Домі не вистачало, тому багатьом при-йшлось стояти на дворі біля від-критих вікон будинку. Особливо

потішили гостей своїм співом і музикою молодіжний музичний колектив з громади Костопіль, а також чудовий колектив співаків із місцевої громади. Служіння про-повіді звершував гість із Канади Едуард Тіранский, який розповів про основну мету призначення Дому молитви для Церкви. Гість із Канади А. Капіняка подарувала для громади набір для проведення Ве-чері Господньої. Особливу молитву благословення для всіх присутніх звершив президент Західної кон-ференції Борис Коржос. Свято за-кінчилось гостинним обідом. Але

після обіду гос-ті не спішили роз’їзджатися. Просто на подвір’ї Дому молитви з те-плими про-менями трав-невого сонця музичний ко-лектив Косто-поля продо-вжував славити Бога і десятки гостей, стоячи навколо них, приєднувались у співі для прославлення Господа. За-лишаючи мо-

литовний будинок і привітне село Сівки, кожен поніс з собою частин-ку любові та тепла маленької по-ліської громади.

Тетяна ВАСИЛьЧУК

9

8 травня 2010 в Луцькому Духо-вному Центрі, уперше, відбулася зустріч сестер “За чашкою чаю”

Сестри спілкувалися на різні

ЗА ЧАШКОю ЧАю теми: виховання і психологія дітей, як побудувати сімейні стосунки, здоровий спосіб життя.

Особистими досвідами поді-лилися Павлюк Ольга, Смирнова Світлана, Валентина Шепелюк. Сестра Музычук Аліна приготува-ла оригінальний салат “Гніздо ко-лібрі” і усі сестри із задоволенням провели дегустацію.

У кінці зустрічі сестри виявили бажання частіше проводити такі зустрічі, прагнучи запросити яко-мога більше своїх друзів, родичів і знайомих.

Це хороша можливість в друж-ній обстановці поспілкуватися, поділитися досвідами і ближче по-знайомитись один з одним.

Ольга САЛЮК

13 квітня у м. Рожище Волин-ської області відбулась доброчинна акція для дітей. Даний проект був зініційований на прохання міської адміністрації районного центру. Проводили захід Церква Адвентис-тів Сьомого Дня та гуманітарний фонд АДРА. Об’єктом доброчин-ної акції було обрано найстрарішу і найменш забезпечену загально-

освітню середню школу №1. Було проведено концерт християнської пісні за участі кількох музичних гуртів та солістів.

Ведучим та організатором заходу виступив пастор місцевої громади Церкви Адвентистів Сьомого Дня Володимир Мелись. Українське представництво світового аген-ства допомоги та розвитку пода-

рувало учням тенісний стіл. Адже підтримка здоров’я і активного способу життя такі важливі для по-вноцінного розвитку молоді.

Також учням розповілм про важливість духовного зростання та пізнання Бога у нашому житті. Керівництво школи та міська рада висловили щиру подяку організато-рам проекту.

АДРА для дітей Рожище

25 квітня в приміщенні актово-го залу відпочинкової бази «Бар-вінок», що біля міста Новий Роз-діл Львівської області, відбулась зустріч дияконів та пресвітерів Церкви Адвентистів Сьомо-го Дня Західної кон-ференції.

Польова школа тривала всього один день, проте її відві-дало понад 200 чо-ловік. Учасники об-говорювали питання які стосуються орга-нізації та проведення обряду Вечері Гос-подньої.

До уваги присут-

ПОЛьОВА ШКОЛА ДЛЯ ДИЯКОНІВ І ПРЕСВІТЕРІВніх було запропоновано кілька ці-кавих семінарів: «Важливість дия-конського служіння» Коржос Б.К., «Обряд ногоомивання» Михайлов-

ський М. М., «Урочисте служіння Вечері» Скиба В. І., «Проведення Вечері Господньої на дому» Шев-чук В. А.

Бабич Дарія Миколаївна розповіла про приготуван-ня до Вечері Господньої. Також був проведений практикум по приготуван-ню прісного хліба, який провела Стасюк Ольга, старша диякониса першої львівської громади.

Протягом усього часу семіна-рів, присутні отримали змістовні відповідді на запитання, які стосу-ються приготування та проведення обряду Вечері Господньої: як заго-товити виноградний сік, як вибира-ти і використовувати начиння для Вечері Господньої - який посуд по-трібно використовувати, як за ним доглядати, що робити з залишками хліба і вина?

Такий захід проводиться впер-ше у Західній конференції. Проте, організатори – Адміністрація ЗК, сподіваються, що це стане добрим початком для регулярних зібрань дияконів і пресвітерів.

Андрій НОШИН

10

ПОГЛЯДна світ

ВІРАжива Микола ЖУКАЛЮК

ЩАСЛИВА СОРОЧКА

Незбагненні шляхи Господні. У Своїй великій лю-бові Він використовує всілякі методи і обставини життя, щоб притягнути душу, що шукає порятунку, до себе. Прочитавши в дитинстві притчу про царя, який шукав щасливу сорочку, ВАСИЛь мріяв про диво, яке принесло б йому щастя. Успішний і досить перспек-тивний офіцер міліції, - він зустрівся з людьми, які зда-лися йому щасливими і задоволеними життям. Одного дня уранці він сказав дружині, що хоче піти в Церкву. Дружина, вважаючи, що чоловікові просто захотілося побувати в православному храмі, можливо, поставити свічку і помолитися, не заперечувала. Проте жінка не на жарт стривожилася, коли він надовго затримався і прийшов тільки увечері. З його слів дізналася, що він був в Будинку молитви адвентистів, і так захопився по-баченим і почутим, що, будучи запрошеним до одного з вірян на обід, навіть забув подзвонити дружині про те, що затримується і залишається на вечірнє богослу-жіння.

Незабаром вона зрозуміла, що це не просто швидко-плинне захоплення чоловіка: він знайшов те суспіль-ство, до якого прагнув і яке могло задовольнити споді-вання і потреби душі. Але в особі дружини і власних батьків Василь зустрів найбільших своїх супротивни-ків. Перед самим хрещенням йому був поставлений

РЕТРОСПЕкТИВАВ РАМкАх РубРИкИ ПРОдОВжуєМО ПубЛікуВАТИ дОСВідИ, Які буЛИ РОзкАзАНі НА Су-

ПуТНИкОВій єВАНгЕЛЬСЬкій ПРОгРАМі «ТАєМНИці цАРСТВА бОжОгО»

ультиматум: або Христос з Його релігією, або дружи-на і батьки. Після щирої молитви відкрив Біблію і в першому ж, тексті, прочитав слова Ісуса: Хто любить батька або матір, сина або дочку більш, ніж Мене, не гідний Мене" (Матф.10:37). Усе стало ясно.

Після хрещення, здавалося, сімейне гніздечко, пе-ретворилося на пекло. Це було неймовірно важке ви-пробування для люблячого чоловіка, батька і сина. Але незабаром з'ясувалося, що діти зайняли сторону батька і підтримали його тим, що пішли з ним на бого-служіння.

Сталася біда - важко захворіла мати дружини, що привело її в Церкву і змусило попросити єдиновірців чоловіка про Боже втручання в лікуванні матері. Щирі, із сльозами співчуття, слова молитви членів Церкви, сколихнули черстве серце дружини і вона вирішила, що тепер це суспільство повинне стати і її сім'єю.

Коли щасливе подружжя вийшло на сцену, присутні в залі зааплодували. На питання ведучого, чи не було у жінки сумнівів перед хрещенням, вона відповіла: "Були, поки не увійшла до води, але там - як туман, усе зникло". Тепер це чудова сім'я служителів. Дру-жина залишається такою ж ревною, але вже не проти Христа, а в Його захист, заради порятунку таких же грішників, якою вона була сама. Подружжя набуло "щасливої сорочки".

14.05.2010 УКРАїНА Віктор Янукович: «Держава не вторгатиметься в

справи церкви»Президент України Віктор Янукович завірив, що

держава не вторгатиметься у внутрішньоцерковне жит-тя, - повідомляє Християнський Мегапортал invictory.org з посиланням на Інтерфакс-релігія.

“Українська держава не втручатиметься у внутріш-ньоцерковні справи, але ми завжди повинні макси-мально сприяти примиренню і подоланню яких-небудь протистоянь і непорозумінь”, - сказав він на засіданні Гуманітарної ради при президентові України в Києві.

Також президент заявив, що для української держа-ви “усі церкви і релігійні організації рівні і одночасно рідні”.

“Розподіл народу за релігійними, національними і мовними ознаками - тяжкий гріх”, - цитує Віктора Януковича український випуск газети “Комерсант”.

http://news.invictory.org/issue 28824.html

07.05.2010 ЄВРОПА, БРИТАНІЯ 7500 онлайн-покупців продали свої душіЗігравши на людській ліні і неуважності, співро-

бітники британського магазину комп’ютерних ігор GameStation отримали права на безсмертні душі 7500 покупців, - повідомляє Християнський Мегапортал invictory.org з посиланням на sait - com.com і webplanet.ru.

Не секрет, що багато користувачів веб-сервісів і по-

купці онлайн-магазинів не читають договори, з якими погоджуються. Цим і скористалися підступні ділки, всього на один день додавши до призначеної для ко-ристувача угоди наступний пункт: “Розміщуючи своє замовлення через цей веб-сайт в перший день чет-вертого місяця 2010 року від Різдва Христова, ви по-годжуєтеся надати нам невід’ємне право витребувати у будь-який момент, починаючи з цієї секунди, вашу безсмертну душу. У разі, якщо ми побажаємо скорис-татися вашою згодою, [..] ви зобов’язалися передати нам свою безсмертну душу протягом (5) п’яти робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення від сайту GameStation або його законних представни-ків. Ми зберігаємо за собою право на доставку згада-ного повідомлення у вигляді двометрових вогняних букв, одночасно відмовляючись від будь-якої відпо-відальності за ушкодження, які цими буквами можуть бути заподіяні. У разі, якщо ви а) не вірите в існування безсмертної душі, б) раніше вже продали душу третій особі або в) не бажаєте передавати її нам, просто від-мовтеся від цієї опції і продовжіть звичайну процеду-ру оформлення замовлення”.

За підрахунками магазину, цілих 88 відсотків по-купців бездумно віддали свої душі, і лише 12 відсотків скористалися відповідною опцією і відмовилися від сумнівної угоди. При цьому останні отримали від ма-газину грошовий приз за уважність у розмірі 5 фунтів.

Що і говорити, результати експерименту заслугову-ють на увагу. Адже виходить, що майже 90 відсотків людей здатні запросто укласти яку завгодно угоду - хоч угоду з дияволом! - і навіть не помітити цього, - відмічає sait - com.com.

http://news.invictory.org/issue 28736.html

11

ЦЕРКВИісторія матеріал підготував Валентин шЕВчук

У 1995 році проходила єван-гельська програма в Районному будинку м. Березне. Програму проводили брати і сестри з м. Рів-не на чолі з євангелістом Лозин-ським Анатолієм. Серед 10 душ, які прийняли вістку, була Василь-чук Тетяна, уродженка села Сівки. Під час відвідування батьківсько-го дому вона ділилася радісною вісткою з домашніми, родиною і односельчанами. Тетяна дуже хотіла, щоб хоч одна душа була в селі, яка б могла поділяти її віру, з ким би можна було поговорити про Бога і помолитися.

У 1995 році село почали відвід-увати християни віри Євангель-ської, до яких приєдналось 4 жін-ки. Сестра Тетяна неодноразово зустрічалася з ними і розповідала про те, чого навчилась на бого-служіннях в м. Березне. Жінки із Церкви п’ятидесятників зацікави-лися істиною.

У 1996 році вперше село Сівки відвідали пастори – адвентисти Грицак Олександр Михайлович і Кулініч Леонід Антонович. Вони почали проводити зустрічі, які відбувалися у будинку батьків Те-тяни.

У 1997 році на служіння в гро-маду Березне був направлений Салівончик Василь Миколайович. В селі Сівки були вже зацікавле-ні люди, які хотіли вивчати Сло-во Боже. Тому в 1998 році пастор Салівончик В. М., сестра Тетяна та інші почали активно відвід-увати село і проводити зібрання в будинках його мешканців: Надії Козлової, Галини Присяжневич. Відчувалось явне Боже втручан-ня і благословення у цій єван-гельській праці. Інколи група ад-вентистів приїжджала в село, не домовившись про зустріч, але не потрібно було довго ходити, скли-кати і запрошувати людей. Гос-подь спонукав людей до слухання Слова і через півгодини збиралась група вісім-десять душ, які праг-нули читати Слово Боже і зрозу-міти Його волю. Пастору Василю Салівончику приходилося часто спілкуватися з людьми до пізньої ночі. Вони не відпускали його, не отримавши незаперечні відповіді з Божого Слова.

іСТОРіЯ цЕРкВИ АСд С. СІВКИ БЕРЕЗНЕНСьКОгО РАЙОНУ

РІВНЕНСьКОї ОБЛАСТІ.У 1999 році, в квітні місяці,

пастор Василь Салівончик з акти-вом сестер громади Березне вирі-шили провести в сільському клу-бі села Сівки Біблійні курси «Так говорить Біблія» для всього села. Використавши прості запрошен-ня, аматори-місіонери рознесли їх у кожний дім села. У прове-денні Біблійних курсів була одна проблема – транспорт, тому що село Сівки віддалене від м. Берез-не майже на 40 км. Громадський транспорт не курсував у цю міс-цевість. Добиратися на пастор-ському мотоциклі «Ява» групі в кількості 4-5 чоловік було незруч-но. Тут знову побачили втручання і благословення Боже, тому що на першу зустріч Василь із сестрами зміг приїхати на автомобілі «За-порожець», якого дивом дав йому Господь в останні дні перед про-грамою.

Біблійні курси відвідувало май-же все село, в якому проживає 124 мешканці. Зустрічі проводилися по неділях у сільському клубі. В серпні місяці 1999 року був охре-щений перший мешканець села Сівки Радчук Адам Федорович. А до закінчення програми було охрещено ще п’ять односельчан (Ніна Іванчук, Марія Осьницька, Тетяна Козлова, а дві сестри Га-лина Олексін та Надія Козлова ви-йшли із церкви п’ятидесятників). Таким чином утворилась група із шести членів Церкви АСД, які на-лежали до громади адвентистів м. Березне.

В жовтні місяці 1999 році в селі Сівки розпочались регулярні суботні богослужіння, які прово-дились в будинку сестри Надії Козлової.

У 2002 році силами членів гру-пи АСД с. Сівки, на чолі з пас-тором Салівончиком В. М. були проведені програми «Так Гово-рить Біблія» та семінар по книзі Об’явлення в сільському клубі с. Червона Воля. В результаті до Церкви приєднались Галина і Ва-лентина Потайчук. Поступово, з року в рік, Господь додавав до

Церкви нових членів. Хрещення відбувались в 2000, 2001, 2002 і в роках з 2005 по 2007. Суботні богослужіння постійно відвідува-ли члени церкви, приятелі та 8-12 дітей членів церкви з с. Сівки та Червона Воля.

24 лютого 2007 року група ад-вентистів в с. Сівки, яка нарахо-вувала 16 членів церкви, отри-мавши державну реєстрацію, відокремилася від громади м. Бе-резне і на шостому з’їзді Західної конференції була прийнята в чис-ло сестринських громад. Прово-дити богослужіння в маленькому будинку сестри Надії стало тісно. На богослужіння приходило до 30 осіб, тому в 2005 році богослу-жіння почали проводити в орен-дованому приміщенні старого ме-дичного пункту в с. Сівки.

Брати і сестри громади мо-лились і мали велике бажання збудувати свій молитовний дім. Господь допоміг вирішити це пи-тання і, за Його благословенням, 22 січня 2007 року сільська рада с. Балашівка надала офіційний дозвіл на будівництво молитовно-го будинку.

8 лютого 2007 року селищною радою була надана земельна ді-лянка під забудову.

25 червня 2007 року було роз-почато будівництво молитовного Дому в с. Сівки, яке активно вело-ся протягом неповних трьох ро-ків. Це будівництво проводилося за кошти членів Церкви с. Сівки, Західної Конференції та спонсо-рів, які щедро жертвували.

8 травня 2010 року відбулося посвячення молитовного Дому, на якому були присутні адміністра-ція Західної конференції, багато гостей з Рівненщини та спонсорів з Канади.

Бог буде продовжувати твори-ти історію громади с. Сівки до славного приходу Ісуса Христа, як це було до цього часу.

матеріал записаний зі слів Васильчук Тетяни

12«біблія – наш найвищий авторитет і правило віри. Свідоцтва

не містять в собі нового світла, але ставлять перед собою мету – нагадати, відновити в свідомості людей вже відкриті в слові божому істини… Свідоцтва не применшують значення Слова божого, але навпаки підносять його і приваблюють свідомість людей до Нього…» ЕЛЕН УАЙТ

„Голос Надії” – газета Західної Конференції Церкви АСД.Засновник – Церква Адвентистів сьомого дня.Свідоцтво про реєстрацію – РВ№345 від 4.10.2002 р.Відповідальний за випуск секретар відділу інформації ЗК – Ольга Ношин noshynfamily@gmail.comРедакційна колегія: Борис Коржос, Володимир Скиба, Віталій Шевчук, Олександр Філіпчук, Леонід Кулініч.Комп’ютерна верстка - Павло Ваценко.Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. Івана Багряного, 36аДля листів: 79041 м. Львів, а/с 6241 телефон: 237-12-13E-mail: advent@lviv.gu.net Номер надруковано в друкарні у м.Борислав Львівської обл. з готових фотоформ. Наклад 1000 примірників.

• Християнський радіо телецентр «Голос надії». Слухайте нас по Першій програмі Українського радіо:вівторок 21.30 – 21.45; субота 16.25 – 16.30. по Другій програмі Українського радіо «Промінь» (FM 105): понеділок 11.55 – 12.00; вівторок 18.15 – 18.30.

Заочні курси з вивчення Біблії: поштова адреса 04071 Київ-71 а/с 36; тел.: (044) 425-31-36; e-mail: bibleschool@mail.ru

• Дивіться телепрограми християнських телестудій на супутникових каналах «Hope channel»: Супутник: Hotbird 6, Fre-quency: 11013.00 MHz, Symbolrate: 27.500, Polarization: Horizontal, FEC: 3/4.

Молодіжна программа «Здобудь мудрість»: середа 9.30; п’ятниця 19.00. Суботня школа: четвер 18.00 російською мовою, 18.30 українською мовою; субота 8.00 російською мовою, 8.30 українською мовою. Адреса телеканалу «Надія» в інтернеті: www.hopechannel.info

200 Запитань до Духа Пророцтва

25. Наскільки великі сьогод-ні спокуси сатани?

«В наш час сила спокус і об-манів сатани в десять разів біль-ша, ніж у часи апостолів».

Духовні дари т. 2, стор 277

26. Де працює сатана?

«В той час, як людям мало що відомо про його хитрощі, цей невсипущий ворог переслідує їх на кожному кроці. Він втру-чається у всі сфери сімейного життя; його можна зустріти на кожній вулиці наших міст; без нього не проходять молитовні зі-брання у церквах; він присутній на національних зборах, в залах

правосуддя, вносячи замішан-ня, обманюючи, спокушуючи, руйнуючи душі і тіла чоловіків, жінок і дітей, розбиваючи сім’ї, сіючи ненависть, суперництво, сварки, бунтарські настрої та вбивства.

А християнський світ сприй-має це як належне і призначене Богом».

Велика боротьба стор. 476

27. На кого нападає сатана?

«Чим більше християнин упо-дібнюватиметься до божествен-ного Зразка, тим більшою є ві-рогідність стати мішенню для нападок сатани».

Велика боротьба стор. 478

А ви знаєте, що…… в дев’ятилітньому віці з

Елен трапився нещасний випа-док. її шкільна подруга, через необачність, ударила Елен каме-нем в обличчя. Наслідками були перелом кісток носа та закрита черепно-мозкова травма, - Елен була без свідомості протягом трьох тижнів, вона дуже поху-дала і була надзвичайно висна-жена. Через цей випадок освіта Елен Уайт обмежилась трьома класами початкової школи. Ді-вчинка, через яку сталось не-щастя, щиро разкаялась в сво-єму вчинку, і вчитель доручив їй допомагати Елен у домашніх заняттях.