До 125-річчя від дня народження Л.М.Ревуцького

(1889-1977),видатного українського композитора,

музично-громадського діяча

Л.М. Ревуцький вписав яскраві сторінки у історію українського музичного мистецтва. Йому судилося створити новаторські зразки у таких провідних формах і жанрах композиторської творчості 20 століття як симфонія, кантата, хорові полотна кантатно-ораторіального типу. Особливо яскраво виявилося новаторство Л. Ревуцького в жанрі обробки народної пісні, де він показав розмаїті варіанти художнього вирішення, коли інструментальна партія стала рівнозначним партнером з голосом співака.

А тепер на ювілеї,

у святкову, світлу мить

Грім симфонії твоєї

В серці братньому гримить

Левкові Ревуцькому

Максим Рильський

В інтелігентній родині, в сім’ї піклувальника сільської школи 20 лютого народився майбутній старійшина української музики, в дитинстві Камертон – так його було прозвано за природний абсолютний слух. Любов до музики, яка була притаманна його батькам, вплинула на обдарування сина.

З іменем Льва Миколайовича Ревуцького пов’язана ціла епоха розвитку української академічної музики, створення власної композиторської школи, формування національно-стильового напрямку у загальноєвропейській культурі, відповідного категоріям високої духовності й професіоналізму. Провидінням йому було дароване довге життя у 88 років, сповнене радощів творчості й тривог часу. На його долю випало дві світові війни, епоха революційних змагань з її бурхливою зміною соціальних та гуманістичних ідеалів.

Такий талант народила в 1889 році земля Полтавщини (нині Чернігівщина)!

У п’ятирічному віці почав навчатись грі на фортепіано, а з десяти років проявився хист до імпровізації. В подальшому навчатиметься в Київській музичній школі в фортепіанному класі М.Лисенка. «М.В. Лисенко став для мене першим зразком ставлення до своєї мистецької справи», – згадає пізніше Л. Ревуцький. Навчаючись на юридичному факультеті Київського університету і майже паралельно у Київській консерваторії в класі композиції Р.М. Глієра та фортепіано у С. Короткевича і Г. Ходоровського, уже закінчує дві частини Першої симфонії і кілька фортепіанних п’єс.

Активна творча діяльність починається після закінчення революційних подій 1917 року написанням романсів, масових пісень, хорових творів. Для Прилуцької хорової капели пише популярну вокально-симфонічну поему «Хустина» на Шевченківський текст.

Плідна педагогічна робота його зв’язана з періодом перебування в Києві, де працює в консерваторії на кафедрі композиції, з цього класу вийшло ціле сузір’я талановитих українських композиторів – Платон і Георгій Майбороди, А. Філіпенко, Г. Жуковський, В. Кирейко. Обробки народних пісень, які ввійшли в цикли «Сонечко», «Галицькі пісні», збірник «Козацькі пісні», – займають центральне місце в творчості Ревуцького. Фольклорна насиченість мови в органічній єдності з творчим традиціями сучасної професійної музики вплинула на створення Другої симфонії, яка на всеукраїнському конкурсі отримала 1-у премію.

Етапним явищем у розвитку української інструментальної музики стали Концерт F-dur для фортепіано з оркестром. За другу редакцію Симфонії № 2 був удостоєний в 1941 році Державної премії СРСР (тоді Сталінської).

У післявоєнний період поновилася робота в консерваторії, в якій очолив кафедру композиції.

В останні роки життя, ставши академіком АН УРСР, керував дисертаційними працями аспірантів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії.

Ти учень Лисенка, ти України син,Але дрібні тобі

І мужній Борордін,І глиб Чайковського, І світлий шум Шопена! М.Рильський

Творча спадщина Л.М.Ревуцького –

гідне продовження великої справи його славних попередників – Лисенка,

Стеценка, Леонтовича, Степового.

В нових історичних умовах він

повторив те, що свого часу зробив

класик М.В.Лисенко, органічно

поєднавши народне і професіональне.

Композиторський стиль його

формувався на основі глибокого і

всебічного пізнання національного

народного мелосу та перетворення

традицій сучасної професійної музики. Виразна мелодика творів поєднується з

напруженою складною гармонікою.

Високу і достойну оцінку отримали в країні

заслуги композитора Льва Миколайовича

Ревуцького. Йому присвоєно почесні звання

заслуженого діяча мистецтв УРСР (1941),

Народний артист СРСР (1943), Трудового

Червоного Прапора (1938, 1946, 1952, 1960),

удостоєний Державних премій СРСР (1941) і УРСР (1966).

У Києві, за адресою вул. Софіївська, 16/16 з 1954 по 1973 роки жив і працював видатний радянський композитор, Герой соціалістичної праці, народний артист СРСР, академік АН УРСР Лев Миколайович Ревуцький

Зовнішній облік Ревуцького – як фізичне втілення

національного генотипу – приваблював багатьох художників (І. Їжакевича, Г. Меліхова, І. Тартаковського (3 портрети), В. Виродову-Готьє, Н. Синишин) та скульпторів (О. Ковальова, В. Бородая). Встановлені пам’ятники на Байковому цвинтарі у Києві, перед будинком-музеєм В. С. Іржавця та горельєф на будинку, де жив композитор (Київ, вул. Софіївська, 16), виготовлені О. Ковальовим.

По смерті Ревуцького його іменем були названі Чернігівське музичне училище, Державна чоловіча хорова капела та музична школа № 5 (у Києві);

до 100-річчя митця було відкрито Меморіальний музей-садиба Л. Ревуцького у с. Іржавець, названо вулицю на Харківському масиві у Києві. По 2004 діяв Меморіальний кабінет-музей Ревуцького у Києві (вул. Софіївська, 16), яким опікувався син композитора Ревуцький Євген Львович (01.06.1919, м. Ічня тепер Черніг. обл. – 20.11.2006, Київ) – видатний вчений, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР у галузі медицини.

Лев Николаевич Ревуцкий. : Статьи, воспоминания /Сост. В. Кузык. – К., 1989. – 272 с.

До 100-річчя від дня народження українського радянського композитора Левка Миколайовича Ревуцького (1889-1977)видані спогади відомих композиторів і музикантів, вчених-музикознавців, художників, скульпторів, а також матеріали видатних

діячів культури – Н. Грінченка, Б. Лятошинського, В.

Косенка, М. Рильського та ін.

Видання пропонується музикознавцям, а також широкому колу читачів, які цікавляться історією вітчизняної культури.

З іменем Левка Миколайовича Ревуцького пов'язана ціла епоха розвитку української музики, створення ним власної композиторської школи, формування національно-стильового напряму в загальноєвропейській культурі, відповідного категоріям високої духовності й професіоналізму.

Підсумком фортепіанного доробку композитора являється

Концерт № 2 F-dur, який появився напередодні святкування 120-річчя митця. Рукопис партитури було втрачено під час Великої Вітчизняної війни. Левко Ревуцький здійснив спробу поновити його, орієнтуючись на чотириручний клавір і частково збережені фрагменти оркестрових голосів. Результатом стала нова редакція концерту, де суттєвих змін зазнала оркестрова складова. Довгі роки про існування ще одного первісного авторського варіанта партитури не було відомо.

У виданні вперше опубліковано першу редакцію цього видатного твору української музики XX століття. Перша та друга редакції різняться. До святкування 125-річчя композитора опублікована друга редакція для включення до концертних програм українських музикантів.

Ревуцький, Левко Миколайович. Концерт №2 F-dur для фортепіано з оркестром [Текст] : Партитура. Перша редакція / Ревуцький, Левко Миколайович ; Вст. ст. В.Кузик; Худож. оформ. Є.Ільницького. – К. : Музична Україна, 2013. – 208 с. : ноти. – (Бібліотека Шевченківського комітету).

Яскравий національний характер музики Л.М. Ревуцького – явище оригінальне, самобутнє, що увібрало в себе і традиції класиків, і індивідуальне творче начало. спосіб активного розвитку тематичного матеріалу, процес народження художніх образів становлять головний зміст поняття «симфонізм».

Левко Миколайович Ревуцький є основоположником української радянської музичної школи. Разом з Б. Лятошинським він став родоначальником українського радянського симфонізму. Ціле покоління композиторів зазнало його творчого впливу. А. Філіпенко, Г. Майборода, В. Кирейко, А. Коломієць, П. Майборода, Г. Жуковський та багато інших складають школу Ревуцького, кожний з них у своїй композиторській діяльності продовжує його традиції.

В чому ж сила творчого впливу Ревуцького?

Вона таїться в характері музичного мислення композитора, що зумів прогресивні тенденції радянського мистецтва втілити "в глибоко національних формах. З цієї точки зору значний інтерес становить симфонізм Ревуцького як процес народження художнього образу" в будь-якому жанрі.

Горюхіна Надежда Олександрівна. Симфонізм Л.М. Ревуцького / Горюхіна Надежда Олександрівна ; Під ред. Л.М. Мокрицької . – К. : Мистецтво, 1965

Королюк, Ніна Іванівна. Корифеї української хорової культури XX століття / Королюк, Ніна Іванівна ; Під ред. О.А. Голинської. – К. : Музична Україна, 1994. – 288 с.

У пропонованому виданні висвітлюється життєвий і творчий шлях плеяди композиторів України, котрі по праву вважаються класиками національного мистецтва.

Ревуцкий Л. Симфонія № 2 Мі мажор / Вик. Держ. Заслуж. Симф. оркестр УРСР, дириг. В. Кожухар. – М. Мелодия.

Симфонія № 2 E-dur , яка

відзначена Державною

премією в 1941 році,

знаменує собою початок

українського радянського

симфонізму.

(Симфонія звучить у

запису на платівці)

Шеффер, Тамара Василівна. Л.М. Ревуцький [Текст] : Нарис про життя і творчість / Шеффер, Тамара Василівна. – К. : В-во образотворч. мис-ва і муз. літ-ри УРСР, 1958. – 142 с.

Цей нарис розповідає про життя і творчу

діяльність одного з видатних українських

радянських композиторів, народного

артиста СРСР Л.М. Ревуцького. Автор

аналізує його кращі твори різних жанрів – фортепіанні, симфонічні, обробки народних

пісень, масові пісні, висвітлює роботу

Ревуцького як педагога.

Клин Віктор Львович. Л. Ревуцький – композитор-піанист / Клин Віктор Львович ; Відповід. ред. М.М. Гордійчук . – К. : Наукова думка, 1972. – 238 с

Фортепіанні твори Л. Ревуцький писав протягом шістдесяти років. Художні

досягнення фортепіанної музики

Л. Ревуцького полягають у багатстві її образного змісту.

Автор прагнув показати формування Ревуцького як композитора і як піаніста.

У процесі дослідження робиться спроба

зближення чисто наукових, теоретичних

музикознавчих розробок з практичними питаннями фортепіанної гри як двох галузей

однієї проблеми.

Ревуцький, Лев Миколайович. Повне зібрання творів у одинадцяти томах [Ноти] : – Київ : Музична Україна, 1981-1988.

В основу одинадцятитомного зібрання творів композитора покладені друковані видання, а також рукописи, що зберігаються в архіві автора, у фондах різних нотозбірень та у приватних осіб.В зібранні найповніше представлено творчість Л.М. Ревуцького: симфонічні твори, вокально-симфонічна музика, фортепіанні та камерно-інструментальні композиції, вокальні та хорові твори, обробки народних пісень, клавіри симфонічних творів, літературна та епістолярна спадщина.

Гордійчук, Микола Максимович. Музика і час [Текст] – Збірка статей, розвідок, рецензій відображає сучасний стан української радянської музичної культури, значну увагу приділено різноманітним аспектам творчого процесу, визначним постановкам опер та балетів, проблемам хорового виконавства, аналізу творів національної музичної класики та радянських композиторів : Розвідки й статті / Гордійчук, Микола Максимович ; Під ред. В.М. Кордун; Худож. Є.В. Попов. – К. : Музична Україна, 1984. – 326 с.

В книзі представлені

творчі портрети видатних

діячів музичної культури

минулого і сучасників.