Московченко

Леся Олександрівна,

практичний психолог

СЗОШ №296

Дарницького району

Пам'ятай, що учень

«...це не посудина, яку потрібно

наповнити, а факел, який треба

запалити».

К.Д.Ушинський.

1. Прояв агресивних реакцій:

непряма агресія,

вербальна агресія,

фізична агресія;

Дітям важливо навчитися

«випускати» свою агресивність

Їм можна запропонувати:

• битися з подушкою;

• використовувати фізичні силові вправи;

• рвати папір;

• намалювати того, кого хочеться побити, і

що-небудь зробити з цим малюнком;

• використовувати «мішечок для криків»;

• постукати по столу олівцем.

Правила роботи з агресивними дітьми1. Бути уважними до потреб дитини.2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.4. Покарання не повинні принижувати дитину.5. Надавати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після фруструючої події.6. Розширювати поведінковий репертуар дитини;7. Розвивати здібність до емпатії.8. Вчити розпізнавати власний емоційний стан і

стан інших дітей.

2. Неприязнь до школи

Таке ставлення часто з'являється від того,

що навчальна програма нудна й нецікава для

обдарованих дітей.

Порушення в поведінці можуть з'являтися

тому, що навчальний план не відповідає

їхнім здібностям.

3. Ізоляція від однолітків

Обдаровані діти часто воліють

спілкуватися з дітьми старшого

віку. Через це їм часом важко

ставати лідерами.

4. Конформізм

Обдаровані діти,

відкидаючи стандартні вимоги,

не схильні до конформізму, особливо

якщо ці стандарти йдуть врозріз

із правилами, прийнятими в колективі.

5. Занурення

у філософські проблеми

(потойбічне життя, релігійні вірування)

Для обдарованих дітей характерно

замислюватися над такими явищами, як

смерть, загробне життя, релігійні вірування і

філософські проблеми, що не є притаманним

дітям шкільного віку.

6. Невідповідність

між фізичним, інтелектуальним

і соціальним розвитком

Не створюють собі ідеал, бо вони

самодостатні, їхні інтереси

сконцентровані на власних досягненнях,

їх не цікавить оцінювання іншими

людьми.

7. Почуття незадоволеності

Таке ставлення до самих себе пов'язане

з характерним для обдарованих дітей прагненням

досягти досконалості в усьому, чим вони

займаються. Вони дуже критично ставляться до

своїх досягнень, часто не задоволені, звідси -

відчуття власної неадекватності і низька

самооцінка.

8. Гіперчутливість

Обдарована дитина більш вразлива, вона часто

сприймає слова або невербальні сигнали як прояв

неприйняття себе оточуючими. У результаті така

дитина нерідко вважається гіперактивною і

відволікається, оскільки постійно реагує на різного

роду подразники і стимули.

9. Потреба в увазі дорослих

В силу прагнення до пізнання обдаровані діти

нерідко монополізують увагу вчителів, батьків та

інших дорослих. Це викликає тертя

у відносинах з іншими дітьми.

Поради батькам обдарованих дітей

Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість.

Підбадьорюйте дитину.

Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте

допитливість дитини.

Дозволяйте дитині бути одній на самоті і дозволяйте їй,

якщо вона бажає, самій займатися своїми справами.

Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте

співчуття до ранніх невдач.

Виховуйте повагу до моральних чеснот.

Виховуйте звичку нести відповідальність за свої вчинки.

Розвивайте впевненість, що базується свідомій самооцінці.

Поради вчителям

Використовуйте індивідуалізовані програми навчання.

Створюйте сприятливу атмосферу в класі.

Забезпечуйте зворотній зв’язок з учнями.

Використовуйте різні стратегії навчання, поважайте особистість учня, сприяйте формуванню в учня позитивної самооцінки.

Стимулюйте творчість і уяву, розвиток розумових процесів .

Виявляйте повагу до індивідуальності учня, його цінностей.

“НЕ” для вчителів

Учитель не повинен:

- вихваляти кращого учня;

- приділяти багато уваги навчанню з елементами

змагання;

- робити з обдарованої дитини ''вундеркінда''.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

БАЖАЮ УСПІХІВ!