Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

Реферат

з дисципліни «Основи психології»

на тему:

«Специфіка психологічного знання»

виконав

студент гр. Е-72б

Загайко М.В.

перевірила

викладач Гура Т.В.

Харків 2013

2

Зміст Вступ …………………………………………………………………………… 3

1 Види соціально-психологічного знання …………………………….…….. 4

2 Статус психології як самостійної науки ……………………………..……. 7

Висновок ……………………………..……………………………..…………. 10

Література ……………………………..……………………………..……….. 12

3

Вступ

Психологія (грец. Psyche - душа, Logos - вчення) - наука про основні механізми і закономірності психічної діяльності людини, а також про поведі-нку тварин.

Предмет вивчення психології - психіка людини і тварин. Найбільша увага приділяється психіці людини і її вищої, властивою тільки людині, фор-ми - свідомості.

Основні проблеми психології - вивчення механізмів свідомості, форм психічного відображення, вивчення природи суб'єктивних процесів, складної діяльності вищих тварин, мислення людини, формування розумових процесів і особистості, особливостей соціальної поведінки як людини, так і тварин.

Методи дослідження в психології - спостереження (зовнішнє і інтрос-пекція), експеримент (формуючий, лабораторний, польовий), аналіз продук-тів діяльності (напр. художніх творів), порівняльно-генетичний метод, фізи-кальні методи (електроенцефалографія, міографія і т.д.), опитування (тесту-вання, інтерв'ювання, анкетування), моделювання (комп'ютерне, математич-не) та ін.

Специфіка психологічного знання. Основна характерна риса психоло-гічного знання полягає в тому, що воно є результатом усвідомлення та осми-слення властивостей свідомості. Психологічне знання - це результат об'єкти-вного дослідження суб'єктивного сприйняття реальності.

Певною специфікою має і ставлення психології до розуміння істини і брехні. Так, істина завжди усвідомлена. Образ відповідає об'єкту. Брехня ж може бути як усвідомленої, так і неусвідомленої. Образ може істотно відріз-нятися від об'єкта, причому ця відмінність буде або усвідомлено, або усвідо-млено. Психологічне знання дозволяє виявити відмінність між образом і об'єктом.

Істинність психологічного знання виявляється в тому випадку, коли су-б'єкт усвідомлює відмінність образу і об'єкта.

Хибність психологічного знання виявляється в тому випадку, коли су-б'єкт не може виявити тотожність або відмінність образу і об'єкта.

4

1 Види психологічного знання Психологія вивчає людські взаємини, явища, що виникають в процесі

спілкування і взаємодії людей один з одним в різного роду групах, зокрема в сім'ї, школі, в учнівському та педагогічному колективах. Такі знання необ-хідні для психологічно правильної організації виховання.

На різних етапах розвитку людської цивілізації соціально-психологічне мислення набувало то більшу, то менше значення, брало вигляд і форму різ-них соціокультурних явищ і процесів. Багато століття психологія існувала як протягом думки, причому і на побутовому, і на науковому рівні. Завдяки цьому виникла і продовжує розвиватися життєва психологія (вона існує у формі обрядів, традицій, представлена у змісті казок, міфів, прислів'їв і при-казок, навіть - анекдотів), психологія, представлена у зразках мистецтва і лі-тератури.

Формування і розвиток психологічного мислення в науковій думці людства призвело до виникнення психології як самостійної науки, а також до оформлення психологічного мислення в перспективну розумову парадигму, задаючи певний погляд на всю систему сучасного людинознавства. Характе-ризуючи цю парадигму, Б.Д. Паригін говорить про «концентрації уваги дос-лідників на психіці людини як" міру всіх речей "».

Крім того, психологічне знання, які б культурні форми вона не набува-ла, завжди сприймалося людством як знання, що має більш практичне, ніж суто пізнавальне значення: люди завжди намагалися застосувати встановлені психологічні закономірності для зміни і «поліпшення» власного життя (як ін-дивідуальної, так і суспільної). Звідси ще одна форма існування психології - психотехнічна.

На основі життєвих спостережень і художніх зразків, потім - на основі наукових даних створювалися і створюються різні прийоми соціально-психологічного впливу, стратегії побудови відносин у тій чи іншій ситуації, технології управління поведінкою і установками людей.

Психологічні техніки лежать в основі прийомів риторики, цілеспрямо-ваного впливу на великі маси людей, негласних і гласних правил політичного тиску, тактики ведення палацових інтриг, управління людьми на виробництві і т.д.

Звичайно, наукова психологія внесла за останні 100 років значний вне-сок у «банк» таких психотехнічних прийомів, але, мабуть, він як і раніше не може зрівнятися з психотехнічних багажем багатьох і багатьох попередніх століть.

Характеристика видів психологічного знання різні, але всі вони обер-таються навколо наступних видів знання: буденне, житейське, філософське, естетичне, езотеричне (внутрішнє), практико-методичний («Карнегі знання»), науково-теоретичне.

Якщо розвивати дану систему, то види психологічного знання можна розділити так:

5

1) Буденне (житейська) знання; 2) Художнє, філософське і езотеричне знання; 3) Практико-методичне та наукове знання; 4) Номотіческе, що пояснює, идеографічне, описову знання. Б.Д. Паригін наводить думку американського дослідника С. Сержента,

який виділяв чотири найважливіших наукових джерела формування психоло-гії як ще однієї науки про людину:

1) соціально-філософські вчення Платона, Аристотеля, Ш. Монтеск'є, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо;

2) антропологічні роботи XIX століття М. Лацаруса, Г. Штейнталя, В. Вундта;

3) англійська еволюціонізм (Ч. Дарвін, Г. Спенсер); 4) соціологічні погляди О. Конта і Е. Дюркгейма. Сам же Б.Д. Паригін зазначає значення філософських поглядів Л.

Фейєрбаха і Г. Гегеля. Незважаючи на настільки солідний список, так чи ін-акше відтворений авторами більшості історичних оглядів, наукові передумо-ви в значно меншій мірі, ніж передумови власне соціально-культурні, впли-нули на оформлення психології в самостійну науку. Цікавий і той факт, що психологія лише в слабкому ступені може бути розглянута як логічний етап розвитку власне психології XIX століття.

Г.М. Андрєєва зазначає, що психологія того часу, орієнтована на ассо-ціанізм або зайнята проблемою його, ассоціанізма, подолання, не виявляла вираженого інтересу до психологічних проблем. Чого не скажеш про деяких прикладних психологічних дисциплінах, які почали складатися до того часу. Наприклад, про патопсихології, яка, слідом за психіатрією, відчувала потребу в нових знаннях, здатних пояснити походження тих чи інших видів психіч-них відхилень. Звичайно, психологія «стукала» у двері індивідуальної психо-логії, але поки не знаходила підтримки у однієї зі своїх «батьківських» дис-циплін. Показово з цієї точки зору ставлення психологів того часу до явищ, які з усією очевидністю є психологічними.

Наприклад, явище, назване «соціальної фасилитацией». У 80-х роках XIX століття воно було виявлено дослідником Триплетт. Вивчаючи динаміч-ні характеристики стану велосипедиста на треку, він виявив, що середня швидкість руху велосипедиста по тій частині треку, де розташовані глядацькі трибуни, вище, ніж середня швидкість руху його по протилежній частині треку. «Присутність людей впливає на поведінку і стан випробуваного» - ось і весь висновок. І не треба ніякої психології.

Тобто, під впливом різних факторів в другій половині XIX століття стали виникати перші наукові підходи до аналізу та поясненню психологіч-них феноменів. Психологія народилася ще раз - тепер як галузь наукового людинознавства.

Отже, психологія - культурний феномен, представлений на сучасному етапі розвитку людської цивілізації такими формами, як:

- Життєва психологія;-

6

- Психологія усвідомлено у зразках мистецтва і літератури; - Психологія як наука; - Психологія як розумова парадигма, поширювана на всю систему лю-

динознавства; - Психологія як сукупність психотехнічних прийомів. Таким чином, всупереч «наукоцентрірованному» погляду сучасної лю-

дини психологія - складне, різноманітне культурне явище, жодним чином не зводиться тільки до наукової формі свого існування. Як культурний феномен вона - «дитя» нинішньої людської цивілізації, так як виникла задовго до поя-ви самого поняття «наука». Сьогодні психологія широко представлена різни-ми своїми іпостасями, серед яких наукове її буття - далеко не найпоширеніше і значуще.

Людині як істоті, включеному до найскладніші і найрізноманітніші ві-дносини і взаємодії з іншими людьми, здавна був притаманний психологіч-ний тип мислення, що й породило різні форми існування психології. Цей тип мислення можна охарактеризувати як певний погляд, спосіб сприйняття і по-яснення подій, явищ, станів, які може спостерігати людина в самому собі і навколишньому його Світі.

7

2 Статус психології як самостійної науки Статус психології як самостійної науки, має свій власний предмет дос-

лідження, має різні напрямки. Якщо врахувати ту обставину, що найбільш глибокими і давніми коренями психологія пішов в область філософії, то в пі-дсумку можна назвати три основних (з більшого числа можливих) напрямки цієї науки в даному статусі:

- Філософське, переважно теоретичне; - Психологічне, переважно експериментально-емпіричне; - Соціологічне, переважно емпірично-прикладне. Тобто, вже на основі названих вище критеріїв як предметної, так і між

предметної диференціації можна говорити про досить велику кількість варіа-нтів прикордонного статусу психології (не менше 10). Але при цьому слід врахувати те, що не менші права на статус самостійного психологічного на-прямку мають і всі інші науки про людину, в лоні яких колись зародилася, та й зараз продовжує розвиватися психологія. Це - мовознавство, етнологія, правознавство, історія, педагогіка, психіатрія, політологія тощо Отже, число можливих і цілком реальних статусних характеристик цієї науки ще більш велике.

Не можна не враховувати ще й те, що статус психології як міждисцип-лінарної науки не залишалася і не залишається незмінним. Відомо, що заве-ршальна стадія у процесі становлення психологічного знання, пов'язана з пе-реходом від течії думки до системи наукових знань, проходила на перетині багатьох, якщо не всіх гуманітарних наукових дисциплін, націлених на ви-вчення людини. Тому про прикордонний статус психології можна говорити стосовно як до тих дисциплін, на перетині яких вона виникла, так і до тих, які дозріли в подальшому в її надрах, а нині або відбруньковуються, або вже від-ділилися від неї.

У такому випадку, на наш погляд, є підстава говорити у цьому зв'язку про три основних стадіях зміни статусу психології в період її оформлення в якості науки, починаючи від фази самовизначення як течії думки в другій по-ловині XIX століття.

Першою стадією можна вважати статус цієї дисципліни в якості течії думки, коли немає ще чіткого визначення предмета і психологія не є самос-тійною і сформованою системою наукового знання. Тут має місце безпосере-дній зв'язок психологічної проблематики зі сферою і проблемами породили її дисциплін - філософії, мовознавства, психології, соціології, етнографії, юриспруденції, історії, політології і т. д. (рис. 1).

Друга стадія пов'язана з оформленням статусу психології в якості само-стійної і сформованої системи наукового знання. Її характерні риси: визна-чення власного предмета; поява «буферної зони», в рамках якої формується область прикладної психології.

8

Рис. 1. Модель статусу психології як течії думки. Вона ще не виділилася в сукупність самостійних дисциплін і не відо-

кремилася від теоретичного ядра дослідження власної сфери специфічних психологічних явищ. Домінує рух інформації від периферії до центру (рис. 2).

Рис. 2. Модель статусу психології як сформованої системи наукового

знання. Третя стадія пов'язана з процесом відбруньковування прикладних роз-

ділів психології від загальної психологічної теорії. При цьому найбільш ре-льєфним стає бачення власного предмета психології. «Буферна зона», що включає в себе прикладні сфери психології, тепер представлена с самовизна-чающимися науковими дисциплінами - політична психологія, етнічна психо-

9

логія, історична психологія і т. д. і виходить за кордон психології. Тепер до-мінує тенденція руху інформації з центру на периферію - створено модель статусу психології як загальної теорії та методологічної основи людинознав-ства .

Психологія на цій стадії починає виконувати функції загальної теорії, методологічної основи людинознавства та світоглядної дисципліни поряд з філософією і соціологією. Від диференційованих раніше прикладних розділів їй залишається лише розділ практичної психології, орієнтованої на експери-ментально-емпіричну апробацію та забезпечення розвитку загальної психо-логічної теорії.

Таким чином, психологія як наука і наукова розумова парадигма дуже молода, незважаючи на те, що в кращих зразках філософської думки антич-ного періоду, середніх віків та нового часу можна знайти живий інтерес дос-лідників до соціального буття людини і породжуваних ним на рівні масових процесів та індивідуальної психіки феноменам. Але психологія у своїй нау-ковій формі змогла утворитися і з'явитися раніше рубежу XIX-XX століть. Для її виникнення були потрібні певні психологічні, історичні, культурні пе-редумови в їх сукупності.

10

Висновок

Науковий підхід до розуміння поведінки тієї чи іншої людини передба-чає врахування певного соціального контексту, тобто тісному зв'язку людини з усім його соціальним оточенням.

Психологія - це наука, яка вивчає закономірності пізнання людьми один одного, їх взаємин і взаємовпливів. У центрі уваги соціального психо-лога знаходяться наслідки різного роду контактів між людьми, притаманні в вигляді думок, почуттів і дій окремих індивідів. Ці контакти можуть бути як безпосередніми (обличчям до обличчя), так і опосередкованими (шляхом ви-користання засобів масових комунікацій).

Структура психології як науки включає в себе наступні розділи: психо-логія особистості, психологія спілкування та міжособистісної взаємодії, пси-хологія груп.

Специфіка психології як науки на відміну від соціології та психології особистості полягає у використанні інтерперсонального рівня аналізу. Увага психологів фокусується на поточній ситуації, в якій опинилася яка-небудь особистість. Соціальна ситуація включає в себе інших людей в даному сере-довищі, їх встановлення і поведінка, а також ставлення до даної особистості.

З початку минулого століття стали оформлятися дві гілки психології - психологічна і соціологічна. Обидва напрямки розглядають соціальну пове-дінку, але з різних теоретичних позицій. У центрі уваги психологічної психо-логії перебуває індивід. У центрі уваги соціологічної психології - група або суспільство в цілому. Обидва напрямки сучасної психології впливають один на одного, взаємно збагачуючись.

У наступні роки психологія найбільш активно розвивалася в США в теоретичному, прикладному і організаційному плані, в той час як у Європі до 1960-х рр.. XX в. психологія не змогла знайти достатньої суспільної підтрим-ки.

У сучасній західній психологічній науці можна виділити ряд наступних основних теоретичних підходів: соціокультурний, еволюційний, феномено-логічний та соціально-когнітивний підхід, теорія соціального навчання. Лише комплексне використання всіх цих підходів забезпечує всебічне вивчення то-го чи іншого явища психології.

В Україні психологія розвивалася під сильним впливом марксизму. У 1920-і рр.. в СРСР робляться спроби побудови марксистської психології. Од-нак вітчизняним дослідникам не вдалося обґрунтувати свої починання в цьо-му відношенні. Період кінця 1920-х - початку 1930-х рр.. характеризується згортанням і потім повним припиненням психологічних досліджень, що мо-жна пояснити особливостями суспільно-політичної ситуації в СРСР в даний період. До кінця 1950-х рр.. психологія вважається в СРСР буржуазної нау-кою.

Відродження психології в СРСР (звичайно, на марксистській основі) починається в 1960-і рр.. У ряді міст з'являються науково-дослідні центри та

11

кафедри психології вузів. Починають розгортатися теоретичні та прикладні дослідження. У сучасних умовах пострадянської Росії вітчизняна психологія вступила в новий етап свого розвитку.

Отже, статус психологічного знання в цілому зараз досить міцний. На-копичений психологією досвід, її теоретичні та експериментальні розробки служать подальшому розвитку світової науки.

12

Література

1. Бехтерев В.М. Избранные труды по психологии. - М., 1997.

2. Кузьмин Е.С. Основы психологии. - Л., 1967.

3. Московичи С. Общество и теория в психологии // Современная зару-

бежная социальная психология. Тексты. - М., 1984.

4. Петровский А.В. История советской психологии. - М., 1967.

5. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История психологии. - М., 1995.

6. Русско-украинский словарь. 250 тыс. слов и словосочетаний, под об-

щей редакцией Вячеслава Бусела. – М., 2008.