фольклор свято
TRANSCRIPT
![Page 1: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/1.jpg)
ФОЛЬКЛОРНЕ СВЯТО “БАБУСИНАФОЛЬКЛОРНЕ СВЯТО “БАБУСИНА СКРИНЯ”СКРИНЯ”
Звідкіль я, хто я в рідній стороні?Ким виросту, чи буду з Богом в серці?Чи маю промінець в душі на дні?Чи Україні ним досвітлю дні?
Зала прибрана у вигляді світлиці. Посередині стоїть скриня, обабіч неї – лави, покриті ряднами.
Ведуча. Шановні діти, керівники гуртків та гості! Щиро вітаємо Вас на нашому святі “Бабусина скриня”.
Сім’я – святиня людського духу,
благородних людських почуттів, кохання,
вірності, любові, піклування. Сім’я – це
невмируща хранителька звичаїв і традицій.
Людина є смертною. Але рід, родина, народ – безсмертні.
Кожен рід – це величне дерево на якому є гілочки, які швидко ростуть, міцніють, живляться соками великої гілки – сім’ї. Як гілка міцно зростається з стовбуром, так і родина, ніколи не ослабне, поки буде споживати соки землі-матінки, через мову, звичаї, обряди, родинні реліквії, любов.
1 учень. Не згасне пам’ять і любов не згасне,Бо рід коріння має пам’ятати,Стоїть над нами добра Берегиня –Богиня роду, предвічна Мати.
![Page 2: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/2.jpg)
2 учень. Родина – це перш за все подружжя, бо подружжя творить першу форму родини. Це кровно споріднені люди, з’єднані між собою щирою, міцною любов’ю і безмежною відданістю. Це рід, покоління людей зі спільними інтересами, спільною діяльністю, в яких панує пошана одне до одного. Саме в родині виховується любов до рідної мови, культури, традиції. Символом роду було божество Род – родоначальник роду ще у дохристиянські часи. Звідси і назва – рід, родина.
3 учень. Рід. Родина. Сім’я. Ці слова добре відомі нам з самого дитинства. А чи задумувались ми коли-небудь над ними, чи розуміємо ми, що вони для нас означають? Народжується дитина - і в сім’ї радість. Сім’я переростає у родину, рід.
4 учень. У сім’ї діти вчилися поважати старших. До батьків зверталися на “ви”. Ця добра традиція підтримується у багатьох родинах і зараз.
5 учень. Без батьківського благословення діти не розпочинали ніяких важливих справ. Найбільшим обов’язком батьків було підготувати дитину до самостійного життя. Вчили дітей тому, що вміли самі. Були в родинах звичаєві правила, яких дотримувались всі: не бреши, не будь злоязиким, не бери чужого, шануй старших, будь привітним, не лінуйся.
6 учень. “Родина”, “Рід”, які слова святі!
Вони потрібні кожному в житті,
Бо всі ми з вами гілочки на дереві,
Що вже стоїть віки.
![Page 3: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/3.jpg)
Це дерево – наш славний родовід -
Це батько, мати, прадід твій і дід.
Ведуча. Першою і головною берегинею роду є бабуся.
Під її спів ми виростаємо. Бабуся знає все і
уміє все. Бабуся – це мудрість сім’ї. Бабуся!
Чи є в світі людина наймудріша? О ні!
Скільки вона пережила, але яка ніжна,
щира у неї душа. З давніх –давен бабуся,
щоб приспати дитину розказувала їй казку.
(Інсценізація казки “Лисичка в суддях”,
яку записала на Волині Олена Пчілка.)
Ведуча. Невід’ємною помічницею наших бабусь є
скриня. Саме з неї ми можемо почерпнути
найбільше знань про життя, традиції,
обереги, бо саме в скрині, зробленій
вправними руками прадіда, зберігала бабуся
реліквії роду.
![Page 4: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/4.jpg)
(Інсценізація вірша Євгена Гуцала “Синя
скриня”)
Дерев’яна синя скриня
В хаті справжня – господиня.
Синя скриня всіх взуває,
Синя скриня й зодягає.
В синій скрині є убори
Без узорів і в узорах.
В синій скрині є обновки
Полотняні, з льону, з шовку.
В скрині є весільна квітка.
Є сережка. Є намітка.
В дерев’яній синій скрині
Є намисто старовинне.
Голки є. І є наперсток.
![Page 5: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/5.jpg)
Є маленький срібний хрестик.
В дерев’яній синій скрині
З торочками є хустина.
Ця хустина, мов жар-птиця,
Жаром грає та іскриться.
Ця небачена хустина –
Ще бабусі Катерини.
В синій скрині є намисто,
Самоцвітне, променисте.
В дерев’яній синій скрині
Є каблучка старовинна.
В скрині гребінь є із рогу,
Що лежить там довго-довго.
Рушники у синій скрині,
Мов птахи – зелені й сині.
![Page 6: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/6.jpg)
Плахта є, і є запаска –
Теж з бабусиної ласки.
Бинди є у синій скрині,
Бинди теж – зелені й сині.
Є вишневі, наче вишні,
Що в саду вродили пишно.
Навіть заполоч у скрині
Ще бабусі Катерини!
В синій скрині дерев’яній
Скатертина є предавня.
Скатертина ця предавня –
Про бабусю пам’ять славна.
Про бабусю Катерину,
Бо її ця синя скриня.
То бабуся все надбала –
![Page 7: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/7.jpg)
Й нам у спадок передала.
Добре нам цей спадок мати
У веселій рідній хаті.
Ведуча. У кожного народу є свої національні святині,
улюблені речі. Українці мають свої, які
споконвіку шанують і бережуть. Це
батьківська хата, святий хліб, вишитий
рушник, червона калина, сорочка, хустка,
Біблія, ікона. Всі вони – наші давні і добрі
символи, наші обереги. Український
рушник! Він пройшов крізь віки і нині
символізує чистоту почуттів, глибину
безмежної любові до своїх дітей, до всіх тих,
хто не черствіє душею.
1 дівчина. Український рушник... Оздоблений квітами, калиною, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас!
2 дівчина. Хліб на рушникові життя величає!3 дівчина. Від сивої давнини і до наших днів, в радості і
в горі рушник – невід’ємна частинка нашого побуту.
![Page 8: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/8.jpg)
4 дівчина. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою нитками на полотні.
5 дівчина. Старенький прабабусин рушничок,Лляне ткання, а вишивка, мов пісня.Червона – чорна музика ниток.В стібках мистецьких від любові тісно.
Праматінко далека, мов зоря,Твого обличчя не бачила я зроду.Квітки ж твоєю юністю горять,Ввібравши ніжну променисту вроду.
Із давнини всміхається мені Цим вишиванням щедрим і гарячим.На білому лляному полотніМереживо тонке радіє й плаче.
1 дівчина. А від чого походить слово «рушник»?2 дівчина. Як ужиткова річ рушник завжди був під
рукою: тож від слова – рука і походить назва «рушник». Колись його називали «ручник».
3 дівчина. Що ж таке рушник?4 дівчина. Це – декоративна тканина з тканим чи
вишиваним орнаментом, що використовується для побутових потреб, для оздоблення житла, в українських обрядах.
3 дівчина. Найдавніший вишитий рушник Х-ХІ ст. знайдено у Києві. У ньому були загорнуті монети князя Володимира Великого.
1 дівчина. Рушник як витвір народного мистецтва ще донедавна був своєрідною візиткою, обличчям оселі, а відтак господині та її дочок.
2 дівчина. Рушник і дотепер – наш добрий оберіг у домі і за його межами, символ життєвої дороги. (Звучить куплет пісні «Про рушник» (сл. А.Малишка, муз. П.Майбороди)
1 дівчина. То яке ж призначення рушника?2 дівчина. З цим оберегом проводжали в далеку дорогу,
як співається у пісні.
![Page 9: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/9.jpg)
3 дівчина. Рушником прикрашали і прикрашають ікони.4 дівчина. З ним приходили до породіллі 1 дівчина. З рушником зустрічають гостей.2 дівчина. Ним прикривають хліб на столі, прикривають
кошики з паскою і яблуками, коли несуть до церкви святити.
1 дівчина. Особливу роль відіграє рушник на весіллі, бо й саме слово «заручини» походить від слова рушник.
2 дівчина. Пора й нам, дівчата, братися за вишивання. (Звучить пісня «Вишиванка».)
3 дівчина. Рушники подавали і брали, коли йшли в свати. Ним пов’язували молодих.
1 дівчина. На рушничок стають молодята, коли одружуються, беруть шлюб, вінчаються, адже рушник символізує спільну довгу щасливу життєву дорогу.
3 дівчина. З рушниками проводжають людину в
останню путь.
1 дівчина. Залежно від призначення рушники називають: утирач, покутник, божник, плечовий, весільний…
2 дівчина. Рушники бувають ткані і вишивані. Поліські рушники здебільшого ткані, а південних районів Волині – орнаментовані вишивкою: низинкою, занизуванням, хрестиком, гладдю.
3 дівчина. Наші предки дуже шанували рушники і залишили нам у спадок такі мудрі вислови: Хата без рушників – родина без дітей.
1 дівчина. Рушник на кілочку – хата у віночку.2 дівчина. У коморі сволок – на ньому рушників сорок.1 дівчина. Не лінуйся, дівонько вишивати - буде чим
сватів віншувати!
![Page 10: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/10.jpg)
У рушниках, які нам залишили наші бабусі, прабабусі, мами – частинка їх життя, у них вони самі – прості, земні. У них – мистецтво, фантазія, душа народу.
2 дівчина. А що ми залишимо нащадкам?3 дівчина. То ж будемо відроджувати народні традиції,
щоб стелилася барвистим рушником щаслива доля України.
Ведуча. Найдорожчим подарунком і важливим
оберегом є сорочка, особливо, вишита
маминими руками. Вона дає сили і
впевненості в собі.
1 дівчина. Сорочка належить до найдавнішої одежі.
Матеріалом для всіх жіночих сорочок було
біле лляне та конопляне полотно домашньої
роботи, або куплена біла бавовняна матерія.
Білий колір українських сорочок – це їх
найхарактерніша особливість. Другою є
регіональні особливості вишивки. Звичайна
довжина сорочок - по кісточки, але вона
може бути коротшою. У всіх сорочок рукава
довгі і широкі.
![Page 11: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/11.jpg)
2 дівчина. Нанесення на одяг орнаментів у давнину
мало магічне значення. Розміщення на
жіночих сорочках орнаменту пов’язане з
шануванням руки, як своєрідного знаряддя
праці. Орнаменти, маючи певне символічне
значення, повинні були надати їй сили і
вправності. Для українських вишивок
характерне зіставлення білого поля сорочок
зі звучним акордом червоно-чорного
малюнку.
3 дівчина. На рукавах жіночих сорочок нижче
горизонтального полика по всьому рукаву
розміщені в шаховому порядку окремі
мотиви або суцільна сітка, де на
перехрестях є червоні зірочки.
Сорочки були із відлогими комірами, із
обшивкою. Рукава жіночих сорочок, комір,
пазуху і долишню частину одежі
![Page 12: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/12.jpg)
прикрашали вишивкою, колорит якої
залежав від місцевих традицій.
4 дівчина. Вишивка білий по білому – це своєрідний
художній прийом, він асоціювався у народі з
красою морозних візерунків.
По білому білим шила.
Інеєм рубила
Сорочечку чумаченьку,
Що вірно любила.
Вишивка білим була поширена у
Рівненській і Волинській областях, там вона
поєднувалася з вирізуванням та мережками.
5 дівчина. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина
повинна була мати різних вишиванок (до
100 сорочок), їх ховали у скриню. Є така
приказка:
-Я не панна – господиня,
![Page 13: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/13.jpg)
В мене сорочок повна скриня.
Вишивали сорочки окремо на будень,
окремо на свята. Поганою вважалася та
наречена, яка змалку не навчилася
вишивати. Про дівчину судили не за
кількістю придбаних заморських шовків, а
власноруч виготовлених виробів.
Син. Чи то, тату, ту брати,
Що воли й корови,
Чи то, тату, ту брати,
Що чорнії брови?
Батько. Не питайся, мій синочку,
Чи вона багачка,
Тільки ходи, людей питай,
Яка з неї швачка.
Не питайся, мій синочку.
![Page 14: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/14.jpg)
Брівок на шнурочку,
Тільки ходи, людей питай,
Чи спере сорочку.
Ведуча. Однією з нагрудних прикрас кожної жінки
було намисто.
1 дівчина. Ой поїде мій миленький до Турки, до Турки
Купить мені коралики двадцять штири
шнурки
Якби мені, мамо, намисто
То пішла б я завтра на місто
2 дівчина. Найдавнішою складовою жіночих
нагрудних прикрас, поширеною по всій
Україні було намисто. Воно різнилося як
матеріалом, кольором, формою, так і
способом носіння. Найбільше цінувалося
намисто з дорогих природних матеріалів –
![Page 15: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/15.jpg)
коралів, бурштину, перлів, гранатів, скла,
смальти.
3 дівчина. Коралеве намисто мало в Україні
найширше розповсюдження, хоча й було
мало доступне для бідного населення.
Ставлення до нього відбивалося в таких
назвах: добре намисто, щирі коралі,
справжнє намисто. Коралі були різними за
якістю, розміром, обробкою, кольоровими
відтінками. Більш дешеві коралі – це
нарізані у формі трубочок маленькі
циліндрики – так зване колюче намисто.
Дорогі червоні коралі оброблялися у
вигляді овалів чи барилець. Високо
цінувалися зразки з великими намистинами
в центрі.
4 дівчина. Кількість разків коралевого намиста (до 25)
та характер обробки свідчили про добробут
![Page 16: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/16.jpg)
жінки. Крім того кількість разків була
пов’язана із певними особливостями
вбрання, своєрідною тогочасною модою.
Коралевому намисту народ приписував
особливі лікувальні властивості. У траур та
піст замість червоного намиста одягали
скляне: молочне або прозоре. Після 30 років
жінки частіше відмовлялися від носіння
намиста. Жінки старшого віку, якщо й
носили, то у не значній кількості й темне.
5 дівчина. Дівчата ж полюбляли яскраві кольори,
серед яких перевагу віддавали червоному.
В будні дні при роботі дівчата одягали не
багато намиста, бо боялися, що нитка
розірветься і не тільки пропаде намисто від
якого велика шкода, але й треба
сподіватися якогось лиха, бо за народними
![Page 17: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/17.jpg)
віруваннями розсипане намисто викликає
біду. Про це згадується і в народних піснях.
Попід гаєм зелененьким дівчина
ходила
Сумна вона, невесела – коралі
згубила
Коралики утонули, а хусточка
плавле
Ходить дівча попід воду, білі руки
ломле.
6 дівчина. Але зовсім без намиста бути дівчатам не
можна і в будень. Бо існує повір’я, що
намисто оберігає дівчину від застуди, а тому
потрібно мати бодай один разок намиста на
шиї. Колись, бувало в разок намиста
внизувався ще один або два вовчі зуби, щоб
берегли від злої напасті.
![Page 18: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/18.jpg)
Колись на Україні існував добрий
звичай: хлопці дарували своїм дівчатам
намисто.
Серед народних приповідок про намисто
є такі:
“Труси мене, парубче, щоб намисто
бряжчало”.
Нажаль традиція дарувати намисто не
має такого поширення зараз. Але я
впевнена, що кожній дівчині було б приємно
отримати такий подарунок від свого
коханого.
Ведуча. З роду-віку найкращою прикрасою дівчини
були віночки. Український віночок – не
просто окраса, а й оберіг, “знахар душі”, бо
в ньому є така сила, що болі знімає і волосся
береже.
![Page 19: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/19.jpg)
1 дівчина. Найкращою оздобою голови дівчини був вінок. Народ вірив, що дівчина, маючи на голові вінок, володіє чарами, якими могла тяжко карати кожного напасника. Починала носити віночок дівчинка з трьох років. Перший вінок для неї плела мама, купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину. У чотирирічному віці у віночок доплітали безсмертник, листочки яблуні. Для шестирічної дівчинки вплітали у віночок мак. Наші бабусі кажуть, що будь-яка квітка в ньому щось означає. Всього в українському віночку 12 квіточок і всі вони – обереги: вишневий та яблуневий цвіт – це символ материнської любові; калина – символ краси та дівочої вроди, символ України; деревій – символ нескореності, а барвінок – оберіг домашньої оселі; незабудка – покращує зір людини, а любисток та волошка – це символи людської відданості та вміння бути корисним;ромашка у віночку наймолодша за своїм віком, саме вона стала символом доброти та ніжності. Її вплітають разом з гронами калини та батіжком хмелю – символами гнучкості та розуму.
Ще до вінка в’язались стрічки. В’язати стрічки теж треба уміти і символи їхні знати. Сором був тій дівчині, у якої стрічки пов’язані недбало або не по порядку. Найперша – посередині, світло-коричнева – символ землі-годувальниці. Поруч з брунатовою стрічкою в’яжуться жовті – символ сонця. За жовтими стрічками – світло-зелені – символ краси та молодості. З світло-зеленими стрічками
![Page 20: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/20.jpg)
в’яжуться блакитні – символ неба. Далі в’яжуть жовтогарячу стрічку – символ хліба. Фіолетову як символ мудрості людини. Наступна стрічка – малинова – символ душевності та щирості. Після малинової стрічки в’язали рожеву – символ достатку. В’язали до строю і білу стрічечку, але тоді, коли кінці її були зшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому – місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов’язували, бо це символ пам’яті про померлих. Дівчата, що вплітали у віночок мак, одночасно підв’язували до нього червону стрічку – символ печалі і магічності.
Люди вірили у силу стрічок. Стрічки – обереги волосся від чужих людей. Відмірялись вони по довжині дівочої коси і відрізались трохи нижче коси, щоб її сховати. На українському народному весіллі вінок відіграє роль, яку в інших народів відіграє біле покривало або «фата». Воно повинно було охороняти «молоду» від «поганого ока». У нашому звичаї цю роль виконує вінок з барвінку – символ тривалого кохання. Людська пам’ять ще й до сьогодні зберігає мистецтво плетіння вінків.
2 дівчина.
Вінок для УкраїниОзирнемось на мамин вінок,Не забудем квіток повиток.
І згадаєм пісні чарівні,Що пробуджують думи ясні.
У вінку змішались всі барви,В нім буяють цілющії трави –
![Page 21: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/21.jpg)
Синьоокі волошки, рута-м’ята пахуча,І барвінок, й ромашка квітуча.
Жар – червоної мачинки між нимиГрають барвами аж вогняними.
І лілеї хитають чарівними квітками,І сміються тендітні стеблини дзвінками.
Синьоокі волошки – то врода хлопчини,Мак червоний – то врода дівчини,
Рута-м’ята – душі гіркота,А ромашка – душі чистота.
Всі ці квіти – життя України.В них – історія, доля людини,
В них – журба і надія, й пісні,Про майбутнє в них мрії ясні.
Тож єднаймось, як квіти, й ми, друзі,За руки візьмемось тісніше у крузі
В єдину і мирну родинуЗа щасливу і вільну Вкраїну.
Ведуча. Ой хустина, хустиночка!
Мережана, шита...
Крім побутового, хустка в Україні має й
обрядове значення.
1 учениця.Хустка – це суто жіночий оберіг. За
стародавнім звичаєм волосся заміжньої
жінки мало бути заховане під головним
покриттям і “світити волоссям” або “ходити
![Page 22: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/22.jpg)
простоволосою” вважалося для неї
незвичайною непристойністю.
2 учениця.Зав’язували тернові (тобто квітчасті з
шерстяної тканини) хустки і дівчата у
морозну пору. Молоді пов’язували їх так,
щоб виглядало волосся, стрічки. Влітку,
коли спека, одягали білі тонкі хустки.
3 учениця. Хустки були різного кольору із різними
візерунками. Колись це був переважно
геометричний орнамент, а з ХVІІІст.
увійшов у моду рослинний візерунок. Це
були здебільшого стилізовані квіти ружі,
васильки, маки тощо. Вишиті візерунки
розташовуються по чотирьох кутках та
посередині, а по краях довгі китиці
(френзлі).
4 учениця. Українські жінки, дівчата винайшли багато
способів зав’язування хусток. Але у нас на
![Page 23: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/23.jpg)
Волині хустку пов’язували здебільшого під
підборіддям, а кінці – на маківці
(Демонстрування різних способів
зав’язування хусток).
Я не панна – я господиня
У мене хусток повна скриня.
5 учениця. Вишивану хустку дарував чоловік своїй
милій, коханій. Чим більше жінка мала
хусток, тим більше її чоловік кохав. В одній
із жартівливих пісень дружина співає:
Як поїхав мій миленький
На базар, до рідні,
Купив мені хустиночку –
Ось вона – на мені,
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
![Page 24: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/24.jpg)
Я й не буду голубом звати,
Я й не буду правди казати
6 учениця. Не обходилися без хустки народні обряди.
Так, під час заручин мати молодого
обдаровувала хустками подруг молодої.
Після вінчання свекруха знімала фату і
пов’язувала молодій хустку. “Зав’язати
хустку” – це означає одружитися, вийти
заміж.
7 учень. Коли син вирушав у дорогу, мама зав’язувала
в білу хустку хліб, щоб не забував
батьківського порогу.
Дай мені, мамо, хустину на щастя,
Хай буде на згадку вона,
Щоб не була поміж нами далека
Навіть чужа сторона.
![Page 25: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/25.jpg)
1 учениця. Хустина пройшла крізь віки, і нині вона
незамінний предмет нашого побуту,
традицій, ритуалів.
Ведуча. Коли ми з вами ще раз заглянемо в бабусину
скриню, то неодмінно побачимо там Біблію
– священну книгу християн.
1 дівчина. Ця священна книга складається з двох
частин: Старого Заповіту і Нового
Заповіту. Старий заповіт охоплює 39 книг,
написаних давньоєврейською мовою. Новий
заповіт – 27 книг. Чотири перших –
Євангеліє, що означає “Благовість”. Благою
звісткою вважається повідомлення про
Ісуса Христа. Решта книг – таємниці.
2 дівчина. Біблія – це книга книг. Вона є
найвидатнішою з усіх перекладних творів
церковної літератури. Це найдавніша книга
світу. В ній зібрані мудрі проповіді –
![Page 26: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/26.jpg)
повчання, геніальні пророцтва, історичні
хроніки, ритуальні молитви, пісні-псалми,
притчі, фрагменти героїчного епосу різних
народів та різних епох.
3 дівчина. Для християн Біблія – це Святе Письмо –
ідеї Божого провидіння, заповіти Бога
людям для усвідомлення їхньої гріховності
та спасіння душі.
4 дівчина. Ікони (образи) в українській хаті
були своєрідними центрами інтер’єру,
виконували інформаційну та повчальну
функції, служили показником
добропорядності господаря. Вони
виконували роль посередника між людиною
і Богом.
Слово “ікона” походить від грецького
“зображення”. Вперше ікони з’явилися на
Русі наприкінці Х ст. за князя Володимира,
![Page 27: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/27.jpg)
який охрестив Русь. Через те, що
християнська релігія прийшла із Візантії, то
і сюжети ікон та манера їх виконання були
подібні до візантійських і виконувалися за
певними канонами. Найдавніші збережені
українські ікони написані у ХІ і ХІІ ст.
Багато з них - чудотворні.
5 дівчина. У нашому древньому Луцьку під час
реставраційних робіт у Покровській церкві
була віднайдена давня ікона Волинської
Богоматері. Оригінал цієї ікони знаходиться
у Києві. Чудотворна ікона Холмської
Богородиці на сьогодні перебуває у Луцьку,
в музеї Волинської ікони. Наші предки до
святих ікон ставилися з належним
благоговінням. Їх не продавали і не
купували, а вимінювали. Древні ікони не
можна було викинути чи спалити. Їх
![Page 28: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/28.jpg)
закопували в землю або пускали на воду в
річку. Під час пожежі чи іншого стихійного
лиха ікони першими виносили з дому.
Колись ікона служила людині замість
книги. Люди зверталися до ікон з
молитвами, просячи захисту, допомоги.
Ведуча. Для багатьох українців Кобзар є підручником,
який розкриває невичерпні багатства
народної мови, чарівну музику українського
слова.
1 дівчина. Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка.
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо ...
пам’ять Шевченка
2 дівчина. Бог і Біблія у хаті,
І Шевченко, і Буквар, -
![Page 29: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/29.jpg)
Той духовно є багатий,
Хто береться за “Кобзар”.
3 дівчина. Шевченків “Кобзар”... Це біблія українського
народу, це книга, якій судилось бути
безсмертною, бо сам народ визнав її своєю
книгою. Величезним талантом Тарас
Шевченко розкрив невичерпні багатства
народної мови, осягнув її, і як ніхто відчув,
чарівну музику українського слова. Народ,
який має такого поета, як Шевченко, і таку
вічну книгу, як “Кобзар” – безсмертний.
4 дівчина. По “Кобзарю” отім старім
Учились грамоті щасливо,
Росли задумані від “Дум”
Гострили гнів на Катерину
І клали в серце тихий сум
За слізну долю удовину.
![Page 30: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/30.jpg)
5 дівчина. В багатьох хатах українців є портрет Тараса
Шевченка, заквітчаний вишитим
рушником, а на столі, поряд з хлібом,
лежить його книга поезій “Кобзар”.
Ведуча. Перші поняття про щастя, добро і ласку
нерозривно пов’язані з образом найдорожчої
для нас людини – образом матері. А мамина
колискова пісня буде звучати найніжнішою
музикою і тоді, коли посрібляться наші
скроні.
1 дівчина. Про українську пісню є така легенда: Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – владність, поляки – хист до торгівлі, італійці одержали талант до музики… Обдарувавши всіх, підвівся Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчинку. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів віночок з червоної калини.
Бог. Хто ти? Чого плачеш?Україна. Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від
пролитої крові та пожеж. Сини мої на чужині,
![Page 31: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/31.jpg)
на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
Бог. Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?(Дівчина хотіла йти, та Бог, піднявши правицю, зупинив її.)
Бог. Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.
1 дівчина. Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Україна (звертання України до аудиторії). Народе мій! Нас Бог благословив. Дарунок дав нам – скарб неоціненний. Прийміть його – це пісня голосна. Звучатиме вона тепер в віках мені – на славу а вам – на пошану.
Читець. (М.Рильський “Пісні”.)1 дівчина. Коли пісні мойого краю
Звучать у рідних голосах –Мені здається, що збираюЦілющі трави я в лугах.
2 дівчина. В піснях і труд, і даль походу,І жаль, і усміх, і любов.І гнів великого народу,І за народ пролита кров.
1 дівчина. В піснях дівоча світла туга І вільний помах косаря.В них юність виникає друга,Висока світиться зоря.
2 дівчина. Українська народна пісня – яке ж це диво! Невіддільна від життя, як квіти біля чепурної хати, як зорі на небі.
Задушевна, милозвучна, проста, як усе геніальне, вона полонить серце слухачів.
![Page 32: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/32.jpg)
Через усі поневіряння проносить вона свої чари, свою нев’янучу молодість.
2 дівчина. Українська народна пісня – дорогоцінне надбання нашого народу, нев’януча окраса його духовної культури. Народні пісні володіють чудовою здатністю полонити людські серця, підносити настрій, тамувати біль, множити силу у боротьбі. Пройнята любов’ю до рідної землі, пісня величала не тільки людину, а й природу рідного краю, його красу і багатство.(Звучить українська народна пісня «Ніч яка місячна»)
1 дівчина. Ну де ще є така чарівна пісня,Серед яких на світі мов?То серце від журби неначе стисне,А то повіє радість і любов.
Пісня українська… кого вона не чарувала, а її ніжна мелодія не бентежила душу? Пісні українські співали і співають наші бабусі, матусі.
2 дівчина. Пісня – це джерело народної душі, це народне багатство, яке ми повинні добре знати, вивчати. Без пісні не можна уявити духовного існування нашого народу.
1 дівчина. Весь вік людину супроводжують пісні: від колиски – до могили, бо немає такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні.(Звучить пісня «Ой місяцю, місяченьку»)
2 дівчина. Українська народна пісня! Вона як сльоза, очищає душу. Пісня, як свята молитва, сповіщає і прощає. Народна пісня – цілюща, як материнське молоко, бо живе в ній наш родовід, в ній живе наша багатостраждальна і прекрасна Україна.
![Page 33: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/33.jpg)
1 дівчина. Вічно живи, Україно,Вільна і повна краси,І пісню рідного народуВ серці своєму неси.
Бо ж нашому роду нема переводу.Хай пісня єднає коріння святі.Дай, Боже, нам віру і братню згодуНа довгії роки, на вічні віки!
(Звучить українська пісня).Ведуча. Як багато цікавого і необхідного для нас, ми
дізналися завдяки цій чудовій скрині. І я
впевнена, якщо ви запитаєте своїх бабусь,
вони розкажуть ще чимало корисного про
звичаї і традиції українського народу.. А
зараз ми проведемо вікторину, щоб ще раз
пригадати всі названі нами обереги.
Проводиться вікторина:
1.Нагрудна жіноча прикраса.
2.Що було оберегом дівочої голови?
3.Якого кольору стрічки використовували для
віночка?
4.Що означає ”зав’язати хустку”?
5.Пісня, яку виконувала мама.
![Page 34: фольклор свято](https://reader033.vdocuments.net/reader033/viewer/2022051520/58ede9d01a28ab4f2c8b460d/html5/thumbnails/34.jpg)
6.Що внизували в намисто, щоб вберегтися від злої
напасті?
7.Від чого походить слово ”рушник”?
8.З яких частин складається Біблія?
9.Від чого походить слово “ікона”?
10.Що символізує ромашка у віночку?
11.Де бабуся зберігає обереги?
12.Найхарактерніша особливість українських
сорочок.
13.Якого кольору стрічка в’язалася посередині
віночка?
14.Символ життєвої дороги, яким прикрашають
найпочесніше місце в хаті.
15.В якій українській пісні оспівуються кольори
української сорочки?
Ведуча. Слово надається членам журі, гостям свята.
Проводиться нагородження переможців і
призерів конкурсів, вікторини свята.