НА МЕЖІ ЧЕРЕЗ НЕДОЛУГЕ ЗАКОНОДАВСТВО 400 РОДИН … ·...

2
ЧЕРЕЗ НЕДОЛУГЕ ЗАКОНОДАВСТВО 400 РОДИН МОЖУТЬ ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ ЗАСОБІВ ДО ІСНУВАННЯ, А ШКОЛИ ТА ЛІКАРНІ – БЕЗ ТЕПЛА ВЗИМКУ ВИДОБУВАТИ ТОРФ В УКРАЇНІ ЗАБОРОНЕНО Маневицький район багатий на поклади торфу. На території Волині його 20 міль- йонів тон. Однак, як розповідає директор ДП «Волиньторф», депутат обласної ради від «Українського об’єднання патріотів – УК- РОП» Іван Киричик, «законодавчо на сьо- годні добувати торф в Україні ЗАБОРО- НЕНО»… «У 2002 році внесли зміни до Зе- мельного кодексу і всі торф’яники глибиною понад один метр віднесли до особливо цінних земель, пояс- нює Іван Миронович парадокси іні- ціатив нардепів. Тепер зміна ці- льового призначення таких земель можлива лише для об’єктів загаль- нодержавного значен- ня, тобто тих, які займаються прокла- данням нафтопрово- дів, ліній електропе- редач. А в 2007 році ще й заборонили зміну цільового призначення земель Державного лісового фонду без погодження з Кабіне- том міністрів. А саме в лісах знаходяться найбільші торф’яні родовища. Від моменту підписання догово- ру про оренду землі до першого видобутку торфу проходить два роки. У нас фактич- но часу вже немає. Неодноразово ініціюва- ли відповідні зміни до законодавства. Пер- ший раз президент закон заветував, а нині проект зареєстрований, однак вже більше року знаходиться на розгляді». Отримати погодження на зміну цільового призначення земель під розробку торф’яних родовищ тепер дуже складно. Кабмін надав «Волиньторфу» попередній дозвіл на розро- блення проектної документації на торф’яни- ки, які залягають на глибині до одного метру. Йде мова про 205,1 гектара лісових земель. Відповідні документи вже кілька разів роз- робляли, погоджували. Але згідно з проце- дурою проект землеустрою щодо відведення цих земель на погодження у Кабмін повинна подати Волинська облдержадміністрація. На- томість її керівник робити цього не поспішає. ВЛАДА ХОЧЕ ПРОДАТИ «ВОЛИНЬТОРФ» Директор «Волиньторфу» Іван Киричик місяцями листується з головою ОДА Воло- димиром Гунчиком. І не лише щодо доку- ментації на розробку нових площ, де є по- клади торфу. Останнім часом дедалі частіше у пресі з’являються повідомлення, що, мовляв, «Волиньторф» з державного слід зроби- ти приватним підприємством. Виконавча влада шукає для «Волиньторфу» інвестора. Головний аргумент – «підприємство мо- рально застаріло». На думку губернатора, «потрібно укласти двосторонню угоду, відповідно до якої інвестор дасть кошти, відновить та модернізує виробництво, а люди погодяться надати торфовища і землю в користування». Звичайно, модернізувати техніку підпри- ємства потрібно. Але «Волиньторф» працює, і рентабельність підприємства – шість відсо- тків. А серед ринків збуту не лише населені пункти області, а й деякі країни Євросою- зу. До слова, за кордон торф поставляють у спайках із спеціального матеріалу, що підви- щує його ринкову вартість майже удвічі. Сьогодні ціна за тисячу кубометрів газу – 7200 гривень, що рівноцінно двом тонам брикету. Але ціна останнього – 684 гривні за тону! Тобто фактично опалювальний сезон для споживачів може бути в п’ять з поло- виною разів дешевшим. Тому ані керівник «Волиньторфу», ані його працівники ідею щодо передачі підприємства у приватну власність не підтримують і збираються від- стоювати своє підприємство. «Вважаю, що держава зробила величезну помилку, дозволивши фактично привати- зувати стратегічну енергетичну сферу, говорить укропівець Іван Киричик. – Не бачив в області жодного об’єкту, який би після приватизації продовжував успішно працювати. Натомість після приватизації працівників скорочували, звільняли, поз- бавляли соціального пакету. Як варіант, ми розглядаємо можливість передачі «Волинь- торфу» у комунальну власність. Але тут зно- ву виникають правові перепони. Згідно із законом, у комунальну власність виробничі об’єкти можуть передаватися або шляхом викупу (а балансова вартість майна «Во- линьторфу» складає близько 50 мільйонів гривень), або після того, коли об’єкт двічі був виставлений на продаж через аукціон, а інвестор не знайшовся». ПРАЦІВНИКАМ НАДАЮТЬ КРЕДИТИ НА БУДІВНИЦТВО В Україні тільки одиниці рентабельних подібних заводів – «Волиньторф» і ще у Рівненській області. ДП «Волиньторф» має кілька філій, головна з яких знаходиться у селі Прилісне Маневицького району. В екс- плуатацію підприємство запущене ще 1983 року. Обладнання – стареньке, але справне. Тут є своє депо та пожежна станція, свої- ми силами постійно оновлюють автотран- спортний парк. В усіх працівників – повний соціаль- ний пакет, відпустка триває понад 40 днів, виплачується 13-та зарплата. А молодим сім’ям, які збираються зводити будинок, надають 20 тисяч гривень безвідсоткового кредиту та ще як подарунок – 5000 гривень допомоги на будівництво. Тих працівників, які задіяні безпосередньо на видобуванні та переробці торфу, забезпечують спецфор- мою та безкоштовно харчують. До слова, на «Волиньторфі» – своя нова сучасна їдальня. Середня заробітна плата минулого року становила – 5200 гривень, що майже удві- чі вище, аніж аналогічній показник по області. ПІШОВ В УКРОП – ПОЧАВСЯ АДМІНТИСК Відтоді як директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик став депутатом Волинської обласної ради від партії «Українське об’єд- нання патріотів – УКРОП», на цьому під- приємстві одна за одною відбуваються пе- ревірки, які тривають місяцями. Зокрема, за останній час працівниками контрольно-ре- візійного управління – спочатку обласного, а потім профільного міністерства – здійс- нено вже два аудити. Хоча раніше такі пе- ревірки відбувалися не частіше, ніж раз на три роки. Нещодавно тут працювали реві- зори Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Антимонопольного ко- мітету. ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ З 34 заводів торф’яної галузі в Україні залишилось лише три діючих, два з яких функціонують у Маневицькому районі й обидва є філіями ДП «Волиньторф». Поки завод працює, він годує понад 400 родин з сільської місцевості та забезпечує паливом переважну більшість закладів бюджетної сфери. Одним з оптимальних шляхів розвитку подій є передача «Волиньторфу» у кому- нальну власність. Нещодавно в області з ініціативи голови облради Ігоря Палиці створено комунальне підприємство «Во- линьприродоресурс», яке матиме право видавати ліцензії на видобування корисних копалин на території області. У майбутньо- му можна також передбачити видачу дозво- лу на розробку торф’яних родовищ саме цим підприємством. Ольга Максим’як УКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ ЧЕРВЕНЬ, 2016 ВОЛИНЬ УКРОП НА МЕЖІ Державне підприємство «Волиньторф» може зупинитися вже через два роки. Без роботи тоді залишаться 411 людей, без забезпечення цим екологічним видом палива – десятки шкіл, лікарень та сільрад.

Upload: others

Post on 01-Jan-2020

11 views

Category:

Documents


0 download

TRANSCRIPT

ЧЕРЕЗ НЕДОЛУГЕ ЗАКОНОДАВСТВО 400 РОДИН МОЖУТЬ ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ ЗАСОБІВ ДО ІСНУВАННЯ,

А ШКОЛИ ТА ЛІКАРНІ – БЕЗ ТЕПЛА ВЗИМКУВИДОБУВАТИ ТОРФ В УКРАЇНІ ЗАБОРОНЕНО

Маневицький район багатий на поклади торфу. На території Волині його 20 міль-йонів тон. Однак, як розповідає директор ДП «Волиньторф», депутат обласної ради від «Українського об’єднання патріотів – УК­РОП» Іван Киричик, «законодавчо на сьо-годні добувати торф в Україні ЗАБОРО-НЕНО»…

«У 2002 році внесли зміни до Зе-мельного кодексу і всі торф’яники глибиною понад один метр віднесли до особливо цінних земель, – пояс-нює Іван Миронович парадокси іні-ціатив нардепів. – Тепер зміна ці-льового призначення таких земель можлива лише для об’єктів загаль-нодержавного значен-ня, тобто тих, які займаються прокла-данням нафтопрово-дів, ліній електропе-редач. А в 2007 році ще й заборонили зміну цільового призначення земель Державного лісового фонду без погодження з Кабіне-том міністрів. А саме в лісах знаходяться найбільші торф’яні родовища. Від моменту підписання догово-ру про оренду землі до першого видобутку торфу проходить два роки. У нас фактич-но часу вже немає. Неодноразово ініціюва-ли відповідні зміни до законодавства. Пер-ший раз президент закон заветував, а нині проект зареєстрований, однак вже більше року знаходиться на розгляді».

Отримати погодження на зміну цільового призначення земель під розробку торф’яних родовищ тепер дуже складно. Кабмін надав «Волиньторфу» попередній дозвіл на розро-блення проектної документації на торф’яни-ки, які залягають на глибині до одного метру. Йде мова про 205,1 гектара лісових земель. Відповідні документи вже кілька разів роз-робляли, погоджували. Але згідно з проце-дурою проект землеустрою щодо відведення цих земель на погодження у Кабмін повинна подати Волинська облдержадміністрація. На-томість її керівник робити цього не поспішає.

ВЛАДА ХОЧЕ ПРОДАТИ «ВОЛИНЬТОРФ»

Директор «Волиньторфу» Іван Киричик місяцями листується з головою ОДА Воло-димиром Гунчиком. І не лише щодо доку-ментації на розробку нових площ, де є по-клади торфу.

Останнім часом дедалі частіше у пресі з’являються повідомлення, що, мовляв, «Волиньторф» з державного слід зроби-ти приватним підприємством. Виконавча влада шукає для «Волиньторфу» інвестора. Головний аргумент – «підприємство мо-рально застаріло». На думку губернатора, «потрібно укласти двосторонню угоду, відповідно до якої інвестор дасть кошти, відновить та модернізує виробництво, а люди погодяться надати торфовища і землю в користування».

Звичайно, модернізувати техніку підпри-ємства потрібно. Але «Волиньторф» працює, і рентабельність підприємства – шість відсо-тків. А серед ринків збуту не лише населені пункти області, а й деякі країни Євросою-зу. До слова, за кордон торф поставляють у спайках із спеціального матеріалу, що підви-щує його ринкову вартість майже удвічі.

Сьогодні ціна за тисячу кубометрів газу – 7200 гривень, що рівноцінно двом тонам брикету. Але ціна останнього – 684 гривні за тону! Тобто фактично опалювальний сезон для споживачів може бути в п’ять з поло-виною разів дешевшим. Тому ані керівник «Волиньторфу», ані його працівники ідею щодо передачі підприємства у приватну власність не підтримують і збираються від-стоювати своє підприємство.

«Вважаю, що держава зробила величезну помилку, дозволивши фактично привати-зувати стратегічну енергетичну сферу, – говорить укропівець Іван Киричик. – Не бачив в області жодного об’єкту, який би після приватизації продовжував успішно працювати. Натомість після приватизації працівників скорочували, звільняли, поз-бавляли соціального пакету. Як варіант, ми розглядаємо можливість передачі «Волинь-торфу» у комунальну власність. Але тут зно-ву виникають правові перепони. Згідно із законом, у комунальну власність виробничі об’єкти можуть передаватися або шляхом викупу (а балансова вартість майна «Во-линьторфу» складає близько 50 мільйонів гривень), або після того, коли об’єкт двічі

був виставлений на продаж через аукціон, а інвестор не знайшовся».

ПРАЦІВНИКАМ НАДАЮТЬ КРЕДИТИ НА БУДІВНИЦТВО

В Україні тільки одиниці рентабельних подібних заводів – «Волиньторф» і ще у Рівненській області. ДП «Волиньторф» має кілька філій, головна з яких знаходиться у селі Прилісне Маневицького району. В екс-плуатацію підприємство запущене ще 1983 року. Обладнання – стареньке, але справне. Тут є своє депо та пожежна станція, свої-ми силами постійно оновлюють автотран-спортний парк.

В усіх працівників – повний соціаль-ний пакет, відпустка триває понад 40 днів, виплачується 13-та зарплата. А молодим сім’ям, які збираються зводити будинок, надають 20 тисяч гривень безвідсоткового кредиту та ще як подарунок – 5000 гривень допомоги на будівництво. Тих працівників, які задіяні безпосередньо на видобуванні та переробці торфу, забезпечують спецфор-мою та безкоштовно харчують. До слова, на «Волиньторфі» – своя нова сучасна їдальня.

Середня заробітна плата минулого року становила – 5200 гривень, що майже удві-чі вище, аніж аналогічній показник по області.

ПІШОВ В УКРОП – ПОЧАВСЯ АДМІНТИСК

Відтоді як директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик став депутатом Волинської

обласної ради від партії «Українське об’єд-нання патріотів – УКРОП», на цьому під-приємстві одна за одною відбуваються пе-ревірки, які тривають місяцями. Зокрема, за останній час працівниками контрольно-ре-візійного управління – спочатку обласного, а потім профільного міністерства – здійс-нено вже два аудити. Хоча раніше такі пе-ревірки відбувалися не частіше, ніж раз на три роки. Нещодавно тут працювали реві-зори Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Антимонопольного ко-мітету.

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУЗ 34 заводів торф’яної галузі в Україні

залишилось лише три діючих, два з яких функціонують у Маневицькому районі й обидва є філіями ДП «Волиньторф». Поки завод працює, він годує понад 400 родин з сільської місцевості та забезпечує паливом переважну більшість закладів бюджетної сфери.

Одним з оптимальних шляхів розвитку подій є передача «Волиньторфу» у кому-нальну власність. Нещодавно в області з ініціативи голови облради Ігоря Палиці створено комунальне підприємство «Во-линьприродоресурс», яке матиме право видавати ліцензії на видобування корисних копалин на території області. У майбутньо-му можна також передбачити видачу дозво-лу на розробку торф’яних родовищ саме цим підприємством.

Ольга Максим’як

УКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ ЧЕРВЕНЬ, 2016

ВОЛИНЬУКРОПНА МЕЖІ

Державне підприємство «Волиньторф» може зупинитися вже через два роки. Без роботи тоді залишаться 411 людей, без забезпечення цим екологічним видом палива – десятки шкіл, лікарень та сільрад.

УКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ – УКРОП ВОЛИНЬ

ПРИЄМНА НОВИНА

ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ У ПОШУКАХ СПРАВЕДЛИВОСТІ

БЛИЖЧЕ ДО СПРАВИ

ВИДІЛЕНО ПЕРШИЙ МІЛЬЙОН НА БУДІВНИЦТВО НОВОЇ ШКОЛИ В ОСІВЦЯХВ Осівецькій школі І–ІІ ступеня Ка-

мінь-Каширського району навчається 179 дітей. Цей освітній заклад вже давно не відповідає ніяким стандартам. Щодня, при-ходячи за знаннями, учні ризикують своїм здоров’ям. У тісних маленьких класах сиро та волого. На стелях – сліди від дощу. Бать-ки школярів розповідають, що вже двічі замикало електропроводку – і спалахувала пожежа. Опалення – пічне. Матеріальна база давно потребує оновлення. Спортзалу немає взагалі, як і приміщення під бібліо-теку, також бракує обов’язкових їдальні та комп’ютерного класу. Корпуси розкидані на відстані кількасот метрів один від одно-го і дуже нагадують просто старезні сільські хати. «Наш навчальний заклад у найгіршому стані в районі», – зазначає директор школи Любов Дем’яник.

Ще з 1990-х років осівчанам обіцяють нову будівлю школи. Тричі навіть виготовляли

проектно-кошторисну до-кументацію за бюджетні гроші. Втім, нічого не зміни-лося. Тому нещодавно міс-цеві мешканці звернулися з цією проблемою до голови облради Ігоря Палиці. І вже на останній сесії обласної ради з ініціативи фракції по-літичної партії «Українське Об’єднання Патріотів – УК-РОП» з вільних залишків об-ласного бюджету виділили перший мільйон на зведен-ня нової школи в Осівцях.

Голова фракції УКРОП в облраді Вячеслав Рубльов

каже, що це лише початок вирішення проб-лем осівецької громади: «Під час наступної

сесії, на якій переглядатимуть бюджет та перерозподілятимуть кошти вільних залиш-ків за перше півріччя 2016 року, УКРОП ініці-юватиме виділення другого траншу коштів на будівництво школи. Також ми готуватимемо звернення через наших депутатів від УКРО-Пу в парламенті, аби до фінансування школи долучилась і держава. Наполягатимемо на включення даного об’єкту на фінансування з державного фонду регіонального розвитку».

Люди ж просять попередити владу: якщо нову школу нарешті не почнуть зводити, то восени вони своїх дітей в аварійні корпуси просто не приведуть. Тому УКРОП не лише триматиме на контролі питання будівниц-тва нової школи, але й шукатиме всі можли-вості, аби діти могли навчатися в нормаль-них умовах.

Ольга Максим’як

КОЛИ ВІДРЕМОНТУЮТЬ ДОРОГУ «ЛУЦЬК – ЛЬВІВ»?

У Волинській облас-ті триває експеримент з ремонту доріг. Кошти на ці витрати надходять до спецфонду обласної ради, а їхній розпорядник, за недавнім рішенням облради, – Департамент інфраструктури та туриз-му облдержадміністрації. Однак департамент чо-мусь не виступив замов-ником ремонту доріг, а без відома облради передав кошти обласній Службі автомобільних доріг. Саме ця служба і провела тен-дер щодо виконавців ро-біт. А виграли його чомусь і немісцеві організації.

Сьогодні за позовом одного з виконав-ців робіт, які здійснювалися ще 2012 року, рахунки Служби автомобільних доріг у Волинській області заблоковані. А через це ремонті роботи на дорозі «Луцьк – Львів» – зірвано.

Нагадаємо, що даний автошлях багато років поспіль перебував у вкрай жахливому стані. А саме ця дорога використовується міжміським транспортом, тож її стан має

принципове значення для сотень тисяч лю-дей, котрі нею курсують.

Під час останнього сесійного засідання облради голова фракції «Українське об’єд-нання патріотів – УКРОП» Вячеслав Руб-льов звернувся із депутатським запитом до голови облдержадміністрації. Він просить провести розслідування, аби з’ясувати, хто ж ухвалив самовільне рішення про зміну розпорядника коштів.

Соломія Добролюбова

У ЛУЦЬКУ ПРОПОНУЮТЬ СТВОРИТИ ПІДПРИЄМСТВО «КОМУНАЛЬНИЙ РИНОК»Незмінним розпорядником найбільших

луцьких ринків – Центрального та Завок-зального – є Волинська обласна спілка споживчих товариств. Саме в її оренді пе-ребуває більша частина землі під зазначе-ними ринками. Ця ж організація й укладає відповідні договори з підприємцями щодо оренди торгових місць.

Земля під Центральним ринком, а це по-над 2,8 гектара, перебуває в оренді облспо-живспілки на підставі договору з міською радою. У приватній власності Спілки – торгові павільйони, які займають площу понад 3000 «квадратів». За офіційними да-ними, 3,5 гектара землі під Завокзальним ринком, надані облспоживспілці в оренду на 22 (!) роки. Майно Спілки тут – це тор-говий павільйон площею 11 тисяч квадрат-них метрів.

Підприємці розповідають про численні порушення їхніх прав з боку облспожив-

спілки. Однак вго-лос про це говорять одиниці – інші бояться. Анонім-но ж не прихову-ють, що їм просто затуляють роти. В різні способи. Вдаються навіть до послуг найманців, нищать майно, відключають елек-троенергію, від-верто погрожують.

На одному з ос-танніх засідань се-сії Луцької міської ради з ініціативи фракції політичної партії «УКРОП» було створено тимчасо-ву контрольну комісію міськради з питань

врегулювання діяльності ринків на терито-рії Луцька. Голова фракції «УКРОП» у міськ­

раді Ігор Поліщук каже, що оптимальним способом розв’язання ринкової проблеми є створення комунального підприємства.

«У разі створення КП «Комунальний ри-нок» та передачі вказаної ділянки в оренду цьому КП у міський бюджет з урахуван-ням виплат на прибирання та зарплату працівникам КП може додатково надхо-дити до 10 мільйонів гривень! – пояснює Поліщук. – І це тільки від Завокзального ринку та за мінімальними розрахунками, не враховуючи торгових місць, які не об-ліковуються, але за які неофіційно спла-чують за відверто завищеними ставками. Фракція «УКРОП» у міській раді висту-пає за скасування грабіжницького догово-ру оренди з облспоживспілкою. Ми буде-мо працювати над тим, аби переконати підприємців, що комунальний ринок – це найкращий варіант для всіх».

Іван Базарний

УКРОП ВИМАГАТИМЕ ПІЛЬГОВОЇ ЦІНИ НА ГАЗ ТАМ, ДЕ ВІН ВИДОБУВАЄТЬСЯ

Газові свердловини на Волині є тільки в одному районі – Локачинському. Роз-ташовані вони за два кілометри від села Марковичі. Для комплексної очистки газу тут ще у 2002 році встановили спеціальне обладнання. Після обробки до-

мішки спалюють. У цей час над газовими свердловинами добре видно чорні хмари диму, які «висять» там кілька днів. Виконуюча обов’язки завідувачки дошкільного навчального закладу Галина Новосад розповідає, що діти часто хворіють, постійно скаржаться на головний біль, кашель, мають збільшені щитовидні залози…

Дороги у цій місцевості – в численних ямах. Це – результат використання місце-вих шляхів великогабаритною геологічною технікою. Коли спецавтівки прямують до свердловин, скаржаться місцеві мешканці, в їхніх будинках тремтять стіни і утворю-ються тріщини.

«Їздив у громадські приймальні Кабміну, Верховної Ради, Секретаріату Президен-та, але результату – ніякого, – говорить голова Марковичівської сільради Федір Ниж­ник. – Отримуємо лише відписки. За добу тут у нас видобувається 74 тисячі метрів кубічних газу, коли потреба для сіл всього напрямку в літній період складає 400, а в зимовий – п’ять тисяч кубометрів за добу».

«Локачинський газ має високий вміст сірководню, що негативно впливає на здоров’я людей та екологічну ситуацію. Компанії, які працюють з надрами, от-римують надприбутки, а люди не мають

нічого. На мою думку, на державному рівні мають бути передбачені кошти для розвитку тих територій, де відбувається таке видобування, а податки від видо-бутку – залишатися на місці», – зауважує голова Локачинської райорганізації «Україн­ського об’єднання патріотів – УКРОП» Ва­силь Демидюк. Тому партія звертатиметься з відповідними депутатськими зверненнями до Національної комісії, що здійснює дер-жавне регулювання у сферах енергетики.

Соломія Добролюбова

Школа в Осівцях вже давно в аварійному стані

Газовий промисел в Локачинському районіГолова Волинського УКРОПу та фракції партії в облраді Вячеслав Рубльов вимагає провести розслідування

Головним розпорядником Завокзального ринку в Луцькує Волинська спілка споживчих товариств

Волинська обласна регіональна парторганізація УКРОПуСторінка у соцмережі Facebook – «УКРОП Волинь»; канал YouTube – «УКРОП Волинь»

м. Луцьк, вул. Винниченка, 26, офіси 324, 325.тел.: (0332) 78-22-35, (099) 637-14-15, (096) 267-05-65

Підписано до друку 01.06.2016 р.Свідоцтво про державну реєстрацію КВ№21696-1596Р від 24.11.2015 р.

Головний редактор – Кравчук Є.М.Відповідальний за випуск – Кравчук Є.М.

Розповсюджується безкоштовноАдреса: вул. Васильківська, буд. 28, кв. 1,

м. Київ, Україна, 01004Наклад: 60 000 прим.

ПрАТ «Видавничий Дім«Високий Замок»

79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, 65Замовлення № 479