bulletin cacds

Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (56)

15 вересня 2016

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2016

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКРСамусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)


3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики та ризики для України у першій половині вересня 2016 року

Сили Спеціальних Операцій Міноборони України в контексті українських реалій

Предложения и планы по организации перспективных соединений сухопутных войск России

Про реанімацію системи військової юстиції та її адаптацію до умов гібридної війни

Енергетична безпека Польщі та гібридні загрози

Зима близко, или война за отопительный сезон


4

Як і прогнозував ЦДАКР, у пер-шій половині вересня ц.р. рівень воєнної загрози з боку РФ досяг найвищого рівня. Комплекс факто-рів, які визначають розвиток воєн-но-політичної обстановки у світі, сформував довкола України по-тужну турбулентність. Кремль на-магається використати цю ситуа-цію для «остаточного» вирішення українського питання – тобто, зни-щення Української Держави та уникнення відповідальності за зло-чини, вчинені з початку 2014 року. В той же час, ЦДАКР констатує ви-никнення ряду ознак, які можуть свідчити про поступове зниження ймовірності широкомасштабного наступу і перенесення Росією голо-вних антиукраїнських зусиль у ди-пломатичну та інформаційно-пси-хологічну площини.

«Розкрутка» ситуації довкола України розпочалась у серпні зі спроб інсценувати «терористичні

атаки українських диверсантів» в Криму. Однак, викрадення, кату-вання та незаконне утримання гро-мадянина України Євгена Панова не принесло Москві бажаних ре-зультатів, викликавши різку реак-цію міжнародного співтовариства. Інтенсивне нарощування угрупо-вань військ поблизу кордонів Укра-їни з одночасною підготовкою до стратегічних командно-штабних навчань «Кавказ-2016» слугувало додатковим інструментом тиску на Захід та Україну напередодні засі-дання G20. Очевидно, що, прямую-чи до Китаю, Путін намагався отримати найвигідніші переговор-ні позиції, демонструючи, що він повністю контролює ситуацію до-вкола України: якщо Захід не піде на поступки в українському питан-ні і не доб’ється від Києва односто-роннього виконання російських вимог в рамках «Мінських домов-леностей», Москва може почати

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики для України у першій половині вересня 2016 року

Комплекс факторів, які визначають розвиток воєнно-політичної обста-

новки у світі, сформував довкола України потужну турбулентність

5

відкритий широкомасштабний на-ступ проти України, руйнуючи останні надії західних лідерів на мирне «замороження» російсько-українського конфлікту. Путін по-казово відмовився від «норманд-ського формату» переговорів, вибивши з переговорного процесу Україну, показуючи, що українська сторона, насправді, не є суб’єктом, а лише об’єктом переговорного процесу. При цьому, Путін нама-гався використати як додатковий важіль впливу на Захід сирійську карту, демонструючи готовність до дій, які можуть призвести до нової ескалації конфлікту в Сирії.

Між тим, результати Саміту G20 (5 вересня ц.р.) показали, що Кремль, незважаючи на потуж-ність та цілеспрямованість інфор-маційно-психологічних та дипло-матичних кроків, не зміг досягти бажаних результатів. Путіну не вдалося провести зустріч у «нор-мандському форматі» без України, а переговори з ФРН, Францією та США проводилися виключно у двосторонньому форматі. Судячи з заяв, Кремлю не вдалося нав’язати новий формат вирішення «україн-ського питання» - без України. Не вдалося Путіну вирішити й інше ключове завдання: він не отримав жодного сигналу про можливість відміни санкцій (а США саме під час саміту оголосили про їх розши-рення). Фактично, можна конста-тувати, що Захід не піддався на від-

вертий шантаж Москви, показавши, що готовий до подаль-шого загострення відносин з Росі-єю.

Це змусило Путіна в черговий раз поміняти свою тактику і пере-нести головні зусилля з військово-го напрямку на дипломатичний. Зокрема, слід відзначити одну важ-ливу деталь, яка може свідчити про можливість чергової зміни тактики Путіна і зниження ймовірності ре-алізації Кремлем сценарію широ-комасштабного наступу на Україну в найближчий час. Під час саміту G20 президент Франції Франсуа Олланд повідомив про запланова-ний на жовтень ц.р. візит Путіна до Парижу, в ході якого, зокрема, пе-редбачається відкриття нового «Російського центру» у французь-кій столиці. Очевидно, що цей ві-зит може стати реальним диплома-тичним та інформаційним проривом для Росії. Російська про-паганда намагатиметься макси-мально зобразити цей візит як дов-гоочікуваний вихід РФ з міжнародної ізоляції, особисту пе-ремогу Путіна і нищівну поразку «постмайданної України». На фоні дискусій про подальшу долю анти-російських санкцій, які якраз акти-візуються у жовтні, візит Путіна до Франції буде використано як ін-струмент тиску на інші західні сто-лиці. З іншого боку, підготовка ві-зиту Путіна до Парижу може означати й те, що Кремль вирішив

Кремлю не вдалося нав’язати новий формат вирішення «українського

питання» - без України

Захід не піддався на відвертий шантаж Москви, показавши, що

готовий до подальшого загострен-ня відносин з Росією

6

поки що відмовитися від варіанту широкомасштабного наступу на Україну і спробувати вирішити «українське питання» з викорис-танням інших засобів «гібридної війни»: інформаційно-психологіч-них, внутрішньополітичних, соці-ально-економічних, енергетичних.

Саме тому, ЦДАКР прогнозує, що у найближчі тижні головні за-грози національній безпеці Украї-ни змістяться з суто військової сфери до більш широкого спектру факторів. Емоційний початок ро-боти Верховної Ради, явно сплано-ваний та добре режисований кон-флікт довкола телеканалу «Інтер», нестійке перемир’я на Донбасі, тиск Заходу щодо необхідності реа-лізації «Мінських домовленостей», важкий бюджетний процес, неви-значеність з траншем МФВ, фак-тичний провал «великої» привати-зації, підвищення тарифів на комунальні послуги, постійні про-вокації протестних настроїв серед населення концентрують небезпеч-ну суміш, яка за відсутності адек-ватної реакції з боку української влади, може становити не меншу загрозу для України, ніж широко-масштабний наступ російських військ. З іншого боку, проактивна та ефективна робота влади, зокре-ма, щодо впровадження ключових реформ, які дозволять розблокува-ти виділення траншу МВФ, іншу міжнародну допомогу, запустять помітні перетворення у соціально

важливих сферах (зокрема, у сфері охорони здоров’я), може швидко розрядити ситуацію і вибити з рук Кремля «козирі», які Путін планує використати в найближчий час.

Головні ризики військового характеру

Станом на середину вересня 2016 року, Росія створила на укра-їнському кордоні потужне угрупо-вання військ (за різними оцінка-ми – до 120 тисяч військовослужбовців), призначене для розгортання широкомасштаб-ного наступу на Україну. При цьо-му, в ході командно-штабних на-вчань «Кавказ-2016», активна фаза яких припала саме на першу части-ну вересня ц.р., були відпрацьовані питання підготовки та застосуван-ня військ на південно-західному стратегічному напрямку. В ході на-вчань було перевірено стан бойової та мобілізаційної готовності військ і сил Південного військового окру-гу, проведено випробування нових форм застосування і способів ді-яльності військ, відпрацьовано пи-тання взаємодії повітряної, мор-ської і сухопутної складових міжвидових угруповань військ, відпрацьовано питання масового перекидання особового складу і техніки на великі відстані, викона-ні практичні заходи з десантування з висадкою на морську берегову лі-нію підрозділів морської піхоти та механізованих бригад на БТР з де-

ЦДАКР вказує: воєнна загроза збіль-шилася, але існують також і по-

тужні стримуючі фактори. Отже, не виключено, що однією з цілей

Путіна може бути досягнення зростання внутрішньої напруженос-

ті в Україні і навіть певних елемен-тів істерії, пов’язаних з можливою

масштабною війною

7

сантних кораблів з подальшим ви-конанням завдань наступальних операцій, перевірка повітряноде-сантних військ на предмет органі-зації та здійснення заходів з пере-кидання з’єднань в райони виконання бойових завдань та про-ведення десантування з військово-транспортних літаків і вертольотів у різні способи.

За попередніми оцінками, реаль-на чисельність особового складу та військової техніки, які залучалися до навчань «Кваказ-2016», суттєво перевищує показники, заявлені ро-сійською стороною. За окремими оцінками, чисельність особового складу, залученого до навчань дося-гає 100 тис. чоловік, кількість танків та бойових броньованих машин – до 10 тис. одиниць, літаків – до 400 одиниць, надводних кораблів та підводних човнів – до 60 одиниць. За інтенсивністю, обсягом та кіль-кісними показниками стратегічне командно-штабне навчання «Кав-каз-2016» може стати найбільш масштабним за всю історію ЗС РФ після розпаду СРСР. При цьому, не-зважаючи на існування ознак зни-ження ймовірності широкомасш-табного наступу Росії на Україну, рівень воєнної загрози буде залиша-тися на високому рівні до моменту початку повернення військ до місць постійної дислокації (орієнтовно, 18 вересня ц.р.).

Ситуація у зоні російсько-укра-їнського конфлікту (насамперед, на

окупованих територіях Донецької та Луганської областей) залишаєть-ся напруженою та нестабільною. Незважаючи на оголошене з 1 ве-ресня перемир’я, російські війська не припиняли чинити провокації та обстрілювали українські пози-ції, в тому числі, із забороненої Мінськими домовленостями зброї. Загалом у першій декаді вересня зафіксовано 214 обстрілів позицій ЗСУ, населених пунктів та важли-вих об’єктів інфраструктури Дон-басу, здійснених з територій, під-контрольних ОРДЛО. 30 з них – із застосуванням забороненого Мін-ськими угодами озброєння. Також українська сторона відзначає сут-тєву активізацію ворогом застосу-вання безпілотних літальних апа-ратів. У першій декаді вересня зафіксовано більше 30 прольотів БПЛА. А 9 вересня зафіксовано ре-кордну кількість ворожих БПЛА – 12 випадків.

Спостерігачі відзначають, що незважаючи на те, що обстановка в зоні конфлікту залишається в ціло-му контрольованою, спостерігаєть-ся стійка тенденція до її ескалації.

Фахівці ЦДАКР прогнозують подальше посилення напруженості в зоні бойових дій на Донбасі, в рамках загального замислу росій-ського керівництва щодо тиску на Україну та міжнародне співтовари-ство з метою примушення реаліза-ції російського сценарію «заморо-ження» конфлікту.

Незважаючи на існування ознак зниження ймовірності широкомасш-

табного наступу Росії на Україну, рівень воєнної загрози буде залиша-тися на високому рівні до моменту початку повернення військ до місць

постійної дислокації (орієнтовно, 18 вересня ц.р.)

8

Виклики для України на міжнародній арені

ЦДАКР вважає, що у найближчі тижні головні загрози національ-ній безпеці України змістяться з суто військової сфери до більш ши-рокого спектру факторів і, в першу чергу, у сферу міжнародних відно-син.

Невиразні результати Саміту G20 для Росії, очевидно, охолодили надмірно агресивні військові намі-ри Кремля і знизили ризик широ-комасштабного наступу на Україну. В той же час, не має сумнівів, що Москва розпочинає новий етап «гі-бридної» війни, який матиме не-змінні стратегічні (руйнування Української Держави) та тактичні (примушення України піти на по-ступки у реалізації Мінських до-мовленостей) цілі. У зв’язку з цим, вже у найближчий час слід очікува-ти чергового посилення тиску на Україну стосовно одностороннього виконання окремих (вигідних Ро-сії) вимог Мінських домовленостей (зокрема, проведення виборів в ОРДЛО, амністії проросійських те-рористів, надання особливого ста-тусу окупованим територіям, тощо). При цьому, не виключено, що Кремль продовжить шантажу-вати Захід можливістю ескалації конфлікту на Донбасі, вимагаючи примусити Київ піти на поступки.

Симптоматичною у цьому плані є заява посла ФРН в Україні Ернста Райхеля, яка виглядає своєрідною

прелюдією перед черговим етапом дипломатичної атаки на Україну. «Україна в цьому конфлікті, який регулюється Мінськими угодами, не може на 100% відстояти свої ін-тереси і має йти на певні поступки. Для України набагато вигідніше мати в своєму розпорядженні Мін-ські домовленості і виконувати їх, ніж бути в ситуації, коли з Росією немає ніяких домовленостей», - на-голосив Райхель. Не виключено, що саме з новим етапом диплома-тичних змагань довкола Мінських домовленостей пов’язаний візит п’яти міністрів закордонних справ країн ЄС (ФРН, Франції, Данії, Ве-ликобританії та Польщі). При цьо-му, МЗС ФРН Штайнмаєр приїж-джає в Україну не тільки як міністр закордонних справ Німеччини, але і як діючий голова ОБСЄ. Очевид-но, що головна тема колективного візиту європейських дипломатів до української столиці – перспективи врегулювання українсько-росій-ського конфлікту. Як правило, такі потужні дипломатичні десанти ви-кликають нервову реакцію україн-ського політикуму і не додають ста-більності ситуації в Україні.

На цьому фоні, досить вчасни-ми виглядають проактивні ініціа-тивні кроки української сторони з метою актуалізації теми російської агресії проти України. Зокрема, мі-ністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що Україна може припинити свою участь у ро-

Москва розпочинає новий етап «гібридної» війни, який матиме

незмінні стратегічні (руйнування Української Держави) та тактичні

(примушення України піти на по-ступки у реалізації Мінських домов-

леностей) цілі

Симптоматичною у цьому плані є заява посла ФРН в Україні Ернста Райхеля, яка виглядає своєрідною

прелюдією перед черговим етапом дипломатичної атаки на Україну

9

боті ПАРЄ у разі, якщо повноважен-ня російської делегації в цій органі-зації будуть визнані, незважаючи на нелегітимність виборів до Держду-ми на території окупованого Криму. «Наша позиція є дуже простою: якщо повноваження російської де-легації, наприклад в ПАРЄ, будуть визнані, позитивно визнані, ми бу-демо розглядати різні варіанти - аж до того, щоб не брати участь в робо-ті ПАРЄ. Звичайно, я не можу це сказати народним депутатам Украї-ни, - це їх, так би мовити, суверенне рішення, - але я буду радити робити дуже радикальні кроки», - заявив Клімкін.

Також, міністр закордонних справ України підкреслив, що після парламентських виборів в РФ, які відбудуться 18 вересня ц.р., легітим-ність Держдуми РФ буде сумнівною. «Всі російські вибори до Держдуми через проведення нелегітимних і ні-кчемних виборів на території тимча-сово окупованого Криму - вони за визначенням не можуть бути легі-тимними. Тому у нас є питання щодо проведення цих виборів на території окупованого Криму, у нас є питання щодо того, яким чином будуть в майбутньому ставитись до Держав-ної Думи Росії, оскільки результати голосування, за визначенням, є спо-твореними, і постає питання про ле-гітимність цієї Державної Думи», - наголосив глава МЗС.

Слід відзначити, що українська влада консолідовано та узгоджено

здійснила кроки щодо невизнання виборів до Держдуми: 8 вересня Верховна Рада України ухвалила по-станову, в якій закликала парламен-ти іноземних держав та міжнародні організації утриматися від участі у спостереженні за ходом незаконних парламентських виборів в окупова-ному Росією Криму, а також за жод-них обставин не визнавати їхні ре-зультати. 10 вересня Президент України Петро Порошенко доручив міністру закордонних справ Павлу Клімкіну повідомити владу РФ про неможливість проведення виборів до Держдуми на території України. 12 вересня П.Порошенко провів зу-стріч з послами країн «Великої сім-ки» та Європейського Союзу, на якій закликав не визнавати легітимність парламентських виборів РФ в оку-пованому Криму.

Така інтенсивність дій України на цьому напрямку стала несподіван-кою для Кремля, який до цього часу не зміг сформувати адекватну відпо-відь щодо вимог України стосовно нелегітимності наступної Держдуми РФ. Можна спрогнозувати, що в на-ступні кілька тижнів саме цей напря-мок може стати одним із найбільш актуальних тем у російсько-україн-ському порядку денному.

Виклики у площині економікиСитуація в економіці має озна-

ки стабілізації. Довготривалий трилер довкола виділення Україні чергового траншу МВФ мав би ви-

Важливо згадати побоювання міністра, що його відомство може бути недофінансовано на 6,5 млрд

гривень

10

рішитися 14 вересня ц.р. Більшість експертів вважають, що позитивне рішення щодо України відразу роз-блокує процес надання допомоги з боку США, ЄС та іншим міжнарод-них організацій. Така перспектива зменшить напругу на валютному ринку, а також покращить інвести-ційні перспективи України, що ма-тиме загальний сприятливий вплив на економічну ситуацію. Крім того, відновлення співпраці з МВФ до-поможе Україні залучити зовнішнє фінансування для закупівлі додат-кової кількості газу для безпро-блемного проходження зимового періоду.

В той же час, міністр фінансів України Олександр Данилюк зая-вив в інтерв’ю ЗМІ, що уряд Украї-ни буде змушений скоротити бю-джетні витрати, щоб повернути бюджет у 2016 році до рамок, узго-джених з міжнародними кредито-рами, оскільки затримка з прива-тизацією і слабке відновлення економіки не дали очікуваних до-ходів. «У нас був нереалістичний бюджет на 2016 рік. Є величезні бюджетні ризики, і я працюю ко-жен день, щоб їх зменшити», - зая-вив Данилюк. Міністр зазначив, що у Мінфіні прогнозують, що у 2016 році ВВП країни зросте на 1%. При цьому, за прогнозами Данилюка, у наступному році курс гривні скла-де 27,2 відносно до долара, а рівень інфляції знизиться до 8,1%. Саме такі показники зазначені у проекті

державного бюджету України на 2017 рік, який 15 вересня ц.р. буде внесено урядом на розгляд Верхо-вною Радою.

ЦДАКР вважає, що у цьому ста-ні крихкої економічної рівноваги, Росія вже у найближчий час задіє широкий спектр інструментів для дестабілізації ситуації і створення умов для вибуху протестів по всій країні. Приводом для цього можуть стати підвищені тарифи на кому-нальні платежі, відсутність коштів для підвищення пенсій та інших соціальних виплат, неефективність реформ, корупційні скандали у ви-щих ешелонах влади. Фактично, на цей час сформовані соціально-пси-хологічні умови для моделювання Кремлем та його агентурою в Укра-їні чергового «майдану», який ма-тиме виключно антидержавне спрямування. Як вважають у ЦДАКР, за відсутності адекватної реакції з боку української влади, варіант «внутрішнього бунту», ін-спірованого Росією, може станови-ти не меншу загрозу для України, ніж широкомасштабний наступ ЗС РФ.

Виклики енергетичного характеруЗвернемо увагу на черговий акт

економічної агресії Москви проти Києва. 9 вересня без пояснення причин Федеральна служба щодо технічного та експортного контро-лю Росії заборонила експорт на-фтопродуктів в Україну. Такий хід

За відсутності адекватної реакції з боку української влади, варіант

«внутрішнього бунту», інспіровано-го Росією, може становити не

меншу загрозу для України, ніж широкомасштабний наступ ЗС РФ

11

теоретично може бути мотивова-ний кількома причинами. По-перше, це спроба спровокувати стрибок цін на бензин на україн-ському ринку та слідом за цим зростання суспільного невдово-лення. Росія забезпечує 30-35% ринку дизельного пального в Укра-їні, що є вагомою часткою. Додат-ково, на тлі падіння вартості грив-ні, зростання цін може бути відчутним для громадян.

По-друге, у випадку воєнного загострення на Донбасі це могло б обмежити джерела поповнення за-пасів пального на потреби ЗСУ. Саме так Москва аргументувала схожу заборону минулого року.

По-третє, за даними експертів може йтися про провокування но-вого перерозподілу власності в на-фтовому секторі України. Анулю-вання домовленостей про експорт нафтопродуктів в Україну означає потребу укладання нових контрак-тів. Фахівці звертають увагу, що потенційними бенефіціарами схо-жих операцій можуть виявитися компанії, які належать Сергію Кур-ченку.

Незважаючи на те, що жоден з названих факторів не матиме кри-тичного впливу на ситуацію на ринку України та безвідносно справжніх мотивів дій Москви (не виключено, що може йтися про всі три фактори одночасно), відповід-ні органи України мають спостері-гати за розвитком подій довкола

вказаного факту заборони. Наре-шті, це є черговим доказом, що в стратегічній перспективі Києву слід посилювати диверсифікаційні ініціативи.

Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко заявив, що у 2017 році КМУ планує передбачити близько 52 млрд. гривень на житло-во-комунальні субсидії, що на 12 млрд. грн. більше, ніж у поточному році. Незважаючи на очевидну не-обхідність виплат субсидій, масш-таби проектованої допомоги одно-значно свідчать про потребу розробки чіткого плану поступо-вого обмеження субсидій. В тепе-рішньому вигляді, субсидії будуть надто серйозним тягарем для дер-жавного бюджету. Крім того, суб-сидії сприятимуть консервації енерговитратної моделі споживан-ня ресурсів громадянами. Відпо-відно, план має розроблятися в чіт-кій прив’язці до енергоефективних заходів.

Основні виклики всередині держави

ЦДАКР підтверджує свої оцін-ки щодо збереження високої ймо-вірності інтенсивних заходів з боку РФ щодо використання внутрішніх дестабілізуючих аспектів з метою максимального ослаблення Украї-ни з подальшим руйнуванням основ Української державності.

Найбільш яскраво це припу-щення підтвердило провокаційне

12

«шоу» довкола телеканалу «Інтер». Грубо режисована та відверто пога-но виконана вистава «нападу та підпалу» телеканалу, який вперто та невпинно демонструє свою під-тримку країни-агресора, повинна була спровокувати дестабілізацію політичної ситуації в Україні і за-пустити маховик протестів, які мо-гли б допомогти РФ досягти влас-них цілей у вирішенні «українського питання». Між тим, замовники, ор-ганізатори та актори «шоу» пере-грали самі себе. В результаті, ситуа-ція довкола «Інтеру» призвела до зворотного результату – у суспіль-стві ще більше посилилося обурен-ня проросійською позицією кана-лу, до СБУ почали висуватися вимоги негайно вислати з України журналістів та менеджерів «Ін-теру» з російським громадянством, а в українському інформаційному просторі почала активно поширю-ватися інформація про глибоке проникнення російських спец-служб в українських медіа. Все це призвело не до розбурхування ан-тиурядових протестів, а навпаки – до чергового посилення антиросій-ських настроїв в Україні.

Між тим, «фальшстарт» росій-ських політтехнологів з «Інтером» не зменшує ймовірності подаль-ших деструктивних кроків Кремля. Постійні інформаційні вкиди про невідворотність позачергових пар-ламентських виборів, активність проросійських інформаційних ре-

сурсів, старт нових політичних проектів, розрахованих на «роз-крутку» під переформатування української політичної сцени свід-чать, що нова інформаційно-полі-тична кампанія, фінансована Росі-єю, тільки набирає обертів.

На цьому фоні українська влада демонструє готовність розпочати «гасіння пожежі» у найбільш чут-ливому сегменті – соціально-еко-номічному. Підвищення рівня пен-сій, зарплат, соціальних виплат може суттєво знизити можливості РФ щодо розхитування ситуації в Україні. Саме на цьому напрямку зробив наголос Президент України під час засідання Ради національ-ної безпеки та оборони 13 вересня ц.р., заявивши, що у 2017-2018 рр. пріоритетом має стати підвищення соціальних стандартів, зокрема, представників освітньої галузі та фінансування медичної реформи.

На тому ж засіданні РНБО було озвучено попередній розмір обо-ронного бюджету на 2017 рік. Зо-крема, передбачається, що РНБО буде пропонувати виділити у на-ступному році на сектор безпеки та оборони 129 млрд. грн. За даними, які публікуються в ЗМІ, реально уряд може погодитися на 50-60 млрд. грн. оборонного бюджету. Недаремно секретар РНБО Украї-ни Олександр Турчинов повідомив, що РНБО України знову збереться наприкінці тижня (ймовірно, 16 ве-ресня), «щоб розглянути питання

«Фальшстарт» російських політ-технологів з «Інтером» не зменшує

ймовірності подальших деструк-тивних кроків Кремля

13

корекції Державного оборонного бюджету з метою збільшення ви-датків на сектор безпеки і оборони на поточний рік». Судячи з усього це питання буде одним з централь-них в ході бюджетного процесу, який почнеться 15 вересня після внесення урядом проекту до парла-менту.

ЦДАКР особливо вітає ще одне рішення засідання РНБО 13 верес-ня. За словами секретаря РНБО Олександра Турчинова, на засі-данні було прийнято за основу Комплекс заходів із протидії гі-

бридним загрозам. Це свідчить про концентрацію зусиль держави на напрямку боротьби з гібридни-ми загрозами, в тому числі, через створення конкретних структур та органів, які зможуть постійно, безперервно та цілеспрямовано діяти у цій надзвичайно важливій сфері. ЦДАКР закликає до широ-кого залучення неурядових аналі-тичних центрів до діяльності структур з протидії гібридним за-грозам, в тому числі, й у співпраці з зарубіжними партнерами, зокре-ма, з НАТО.

ЦДАКР закликає до широкого залу-чення неурядових аналітичних

центрів до діяльності структур з протидії гібридним загрозам, в

тому числі, й у співпраці з зарубіж-ними партнерами, зокрема, з НАТО


14

Вже третій рік держава проти-стоїть агресії Кремля, що веде про-ти нас так звану гібридну війну. У цій війні полем бою є вся Україна, фронтом – майже кожна сфера дер-жавного і суспільного життя, а ціл-лю – кожен українець. У такій війні загрози та їх рівень часто чітко не усвідомлюються, як окремими гро-мадянами, так і державою, що є відповідальною за комплексне про-тистояння ворогу. І навіть тоді, коли це усвідомлення нібито є, час-то не вистачає легітимних інстру-ментів для протистояння, або ці інструменти виявляються неефек-тивними під час війни.

Це в свою чергу призводить до вимушеного використання наяв-

них інструментів, легітимність яких є сумнівною, що, в свою чергу, призводить до зворотного ефекту і грає на руку агресорові. (Останній наочний приклад – ситуація довко-ла телеканалу «Інтер», що давно ві-домий, м’яко кажучи, неадекват-ною інформаційною політикою. Подібна ситуація відсутності діє-вих важелів впливу або небажання їх застосовувати характерна для багатьох інших сфер).

Не можна сказати, що держава є зовсім безсилою перед агресором, - влада зі скрипом, в муках народжує законодавчі бар’єри перед гібрид-ними загрозами Кремля. Більш на-очно це відбувається в гуманітар-ній та інформаційній сфері, але всі

Про реанімацію системи військової юстиції та її адаптацію до умов гібридної війни

У дзеркалі експертноі

думки

Ігор Левченко, член Експертної ради ЦДАКР

15

експерти одностайні в тому, що відбувається це занадто повільно, часто – виходячи із правової склад-ності тих чи інших процедур, захо-дів, дій, тощо.

Найбільш ефективним в таких умовах вважається створення в країні або на частині її територій спеціального правового режиму, який би процедурно спрощував ді-яльність із забезпечення націо-нальної безпеки в умовах агресії. Дехто може сказати, що нашим за-конодавством передбачено можли-вість такого режиму, який настає із введенням в країні військового стану. Але, незважаючи на те, що військовий стан на сьогодні обріс цілим гамузом спекуляцій та інси-нуацій, треба визнати, що його правовий режим не відповідатиме в разі впровадження глибині існу-ючих загроз. По суті, він призначе-ний для звичайної війни. Нашу ві-йну наразі прийнято вважати гібридною (це має не заперечувати, а навпаки мусить посилювати усві-домлення глибини агресії з боку Росії). Отже, і рішення має бути гі-бридним. Наприклад, це може бути спеціальний правовий режим, який би дозволяв ефективно і опе-ративно протидіяти загрозам, зі збереженням більшої частини прав і свобод українських громадян. Для формалізації такого режиму його доречно прив’язати до факту оку-пації українських територій – поки хоч один сантиметр української

землі перебуває у руках ворога, та-кий режим буде діяти в повному обсязі.

Таким чином можна привести правове регулювання практично в будь-якій сфері державного і сус-пільного життя у відповідність до загроз національній безпеці, визна-чаючи його тимчасовий характер за принципом «є окупація – є обме-ження і заборони, нема окупації – нема обмежень». Для прикладу можна зупинитися на такому важ-ливому аспекті, як правове забез-печення застосування військової організації держави у відбитті гі-бридної агресії Кремля.

…Лінія фронту, на якій, трима-ючи зброю в руках, стоїть україн-ський вояк, є абсолютно реальною. А «гібридність» цієї війни полягає у тому, що правову оцінку його діям дає місцевий суддя, часто зна-ходячись за декілька кілометрів від лінії розмежування. При цьому, його родич може в цей час стріляти в українського солдата з боку ро-сійських окупаційних військ, а в глибині суддівського сейфу спокій-но лежати «до кращих часів» світ-лина «кремлівського карлика» або колорадська стрічка.

Треба зазначити, що необхід-ність адекватного правового забез-печення воюючої армії була усві-домлена з самого початку російської агресії. На той час, система військо-вої юстиції в країні була практично знищена. Ще у 2010 році була ска-

Можна привести правове регулю-вання практично в будь-якій сфері державного і суспільного життя у

відповідність до загроз національній безпеці, визначаючи його тимчасо-

вий характер за принципом «є окупація – є обмеження і заборони,

нема окупації – нема обмежень»

Необхідність адекватного правово-го забезпечення воюючої армії була

усвідомлена з самого початку російської агресії

16

сована система військових судів, а у 2012 – військових прокуратур. Тому відновлення цих органів, як і реформування військової служби правопорядку, і стало першочерго-вою задачею. Систему військової прокуратури відновили достатньо швидко, і, хоча до неї є чимало за-питань, свої задачі в умовах війни вона більш-менш виконує.

Набагато складніше розвива-ється ситуація із відновленням вій-ськових судів. Хоча ще 2014 року у Верховній раді було зареєстровано два законопроекти, які передбача-ли відновлення системи військових судів (№1896 та №2557, авторами документів є народні депутати Сер-гій Міщенко та Сергій Пашин-ський), проводилися відповідні ко-мітетські слухання, різні конференції і симпозіуми, є під-тримка як генеральної прокурату-ри так і верховного суду, - однак позитивного рішення щодо цього питання на третьому році війни ще не має.

Як вже було зазначено, в Україні є досвід існування військових су-дів. Як і багато чого іншого, вони дісталися нам у спадок від Радян-ського союзу. Після розпаду СРСР на території України продовжува-ли діяти військові трибунали гарні-зонів та з’єднань, які підпорядко-вувались військовим трибуналам військових округів та військовому трибуналу Чорноморського флоту. 3 лютого 1993 року військові три-

бунали були перейменовані у вій-ськові суди України. Систему вій-ськових судів складали військові суди гарнізонів – як місцеві суди, військові суди регіонів і Військово-Морських Сил – як апеляційні суди. У складі Верховного Суду України діяла Військова судова ко-легія, яка 2001 року була перейме-нована у військову палату Верхо-вного Суду України.

До ліквідації у 2010 році вій-ськові суди входили до системи су-дів загальної юрисдикції. За зако-ном вони належали до загальних судів і здійснювали правосуддя у Збройних силах та інших військо-вих формуваннях, утворених від-повідно до закону. До їх компетен-ції був віднесений розгляд виключно кримінальних справ та справ про корупційні адміністра-тивні правопорушення. До цього військовим судам також були під-відомчі справи про всі злочини, скоєні військовослужбовцями ЗСУ, прикордонних військ, СБУ та ін-ших військових формувань, військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, всі справи про шпигунство, а також деякі інші категорії справ, у тому числі, пов’язані із захистом прав і свобод військовослужбовців.

Відмінність правового статусу військового судді від інших служи-телів Феміди полягала в тому, що він перебував на військовій службі та мав офіцерське звання. Військо-

17

вими суддями були у своїй біль-шості фахівці, які отримали спеці-альну військово-юридичну освіту, мали великий стаж роботи у вій-ськових формуваннях, досконало знали не тільки право, але і військо-ве законодавство, військові правила і традиції, які мають велике значен-ня у військовому середовищі.

Гарантією незалежності судді військового суду була законодавча заборона залучати його до виконан-ня інших обов’язків військової служби, крім здійснення правосуд-дя. На суддю такого суду поширю-валися гарантії незалежності, ана-логічні тим, які мали інші судді, а порядок їх призначення також ні-чим не відрізнявся. Можна сказати, що українські військові суди відпо-відали всім міжнародним стандар-там.

Але з 2004 року проводилася планомірна робота із ліквідації сис-теми військових судів. Це поясню-валось необхідністю приведення су-доустрою в Україні до європейських норм забезпечення прав людини, Конституції та законодавства Украї-ни. Надавалися позитивні висновки Венеціанською комісією, йшли по-силання на європейській досвід… Ряд експертів також пояснюють це тим, що система військового судо-чинства залишалася закритою і не-зрозумілою для «цивільних» прав-ників. Дехто навіть каже про «особистісний» фактор – слабкість до органів військової юстиції, тіль-

ки зі знаком «мінус», мав колишній міністр юстиції Лавринович.

Отже військова юстиція, як і вся військова сфера, керманичам держави тоді була непотрібна, до війни ніхто не готувався і воювати не з ким не збирався. Цивільні суди в часи попереднього президента часто приймали абсурдні рішення щодо «військових» справ, причи-ною чого, як правило, було повне нерозуміння суддями специфіки функціонування військового орга-нізму. Армія тоді мало кого цікави-ла і це не мало жодного суспільного резонансу.

Але зараз ситуація кардиналь-но змінилася. Нездатність цивіль-них суддів забезпечити адекватне і оперативне судочинство, що за-свідчив досвід останніх військо-вих років, має вкрай негативний вплив на військову організацію держави, на її здатність протисто-яти агресії і забезпечувати націо-нальну безпеку.

Всі вітчизняні правники-екс-перти досить одностайні в тому, що рівень підготовки цивільних суддів до розгляду «військових» справ є недостатнім. Для фахового розгляду справи суддя повинен, крім матеріалів справи, опрацюва-ти велику кількість нормативно-правової інформації суто військо-вого характеру, адже більшість норм законодавства у військовій сфері має «банкетний» характер, тобто відсилає до інших норм вій-

Нездатність цивільних суддів забез-печити адекватне і оперативне

судочинство, що засвідчив досвід останніх військових років, має вкрай

негативний вплив на військову організацію держави, на її

здатність протистояти агресії і за-безпечувати національну безпеку

18

ськового законодавства: статутів, наказів, формулярів, тощо.

В ситуації великої завантаже-ності цивільні судді часто йдуть шляхом найменшого спротиву, пе-рекваліфіковуючи або розглядаю-чи справи в рамках добре знайомо-го їм цивільного права. Це призводить до прийняття абсурд-них з військової точки зору рішень, коли за однакові злочини різні суд-ді можуть присудити або штраф, або 8 років позбавлення волі, а старший офіцер, якого звинувачу-ють у державній зраді і шпигунстві на користь ворога, яка могла при-вести до загибелі бійців, взагалі відбувся легким переляком – умов-ним терміном. Про особистісний фактор вже було сказано вище. А якщо до цього додати і низький рі-вень довіри до судів у суспільстві…

Отже проблема є, вона нагальна і потребує швидкого і кардиналь-ного вирішення. Але якого? По-перше, треба рішуче відкинути всі аргументи «проти» відновлення військових судів і не витрачати на це час. Дискусія можлива тільки щодо того, якими ці суди будуть. Вищенаведені законопроекти про відновлення військових судів, за оцінками вітчизняних правників, мають цілий ряд ґрунтовних заува-жень, особливо щодо сфери їх по-вноважень.

В той же час, найбільш цікави-ми виглядають пропозиції органі-зації дуалістичної системи військо-

вих судів – мирного і військового часу. Для мирного часу пропону-ється відновити ту систему, яка іс-нувала до 2010 року – військова ор-ганізація держави суттєво виросла чисельно і, скоріш за все, зали-шиться такою і після війни. Тому цивільні суди, навіть «дуже профе-сійні», просто не потягнуть забез-печення її існування. До їх компе-тенції пропонується віднести кримінальні, адміністративні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопору-шення у ЗСУ та інших військових формуваннях.

Для ситуації війни, зокрема, гі-бридної, пропонується прийняти окремий закон, який би тимчасово виводив військові суди із системи загальної юрисдикції і визначав їх як спеціалізовані. До речі, в біль-шості європейських країн військові суди відносяться саме до спеціаль-них. Головна мета цього закону – створити гнучку систему адаптації військового правосуддя до рівня за-гроз безпеці держави воєнного часу.

Такий закон, зокрема, може включати створення інституту тимчасового призначення, звіль-нення та переведення військових суддів за спрощеною процедурою, можливість оперативно адаптува-ти мережу військових судів залеж-но від зміни дислокації військових формувань.

Серед необхідних механізмів пропонується запровадження

Треба рішуче відкинути всі аргумен-ти «проти» відновлення військових

судів і не витрачати на це час. Дискусія можлива тільки щодо

того, якими ці суди будуть

19

спрощеної процедури розгляду кримінальних проваджень у вій-ськових судах, зокрема зменшення терміну процесуальних дій, обме-ження кількості інстанцій, що здій-снюють перегляд рішень військо-вих судів, з одночасним обмеженням максимально можли-вого покарання, що може призна-чити військовий суд (наприклад, 10 років позбавлення волі), а також обов’язковим переглядом рішень, прийнятих у такому порядку після завершення війни вищими судови-ми інстанціями. Крім цього, до-цільним вважається розширення компетенції військових судів у вій-

ськовий час щонайменше на злочи-ни проти підвалин національної безпеки.

Отже, слово за законодавця-ми, — тепер від них залежить, чи стане військове судочинство ефек-тивним елементом воєнної органі-зації держави та забезпечення її на-ціональної безпеки.

У розвиток теми – коментар Голови Експертної ради ЦДАКР Ле-оніда ПОЛЯКОВА про військову юс-тицію в Україні, загальні аспекти та оптимальні практичні кроки щодо її реформування: http://cacds.org.ua/ru/safe/video/912


20

Гібридні загрози стають все біль-шим викликом для енергетичної без-пеки Польщі та країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ). Вони зосереджені переважно довкола стра-тегічних проектів в регіоні Балтій-ського моря (термінал скрапленого газу, нафтопорт, тощо) та на прикор-донних територіях (т.зв. інтерконнек-торах). Через багатоаспектність тема-тики, дані загрози стосуються не лише конвенціональних дій (армія, парамі-літарні угруповання, спецслужби), а й також ризиків в інформаційному та кібернетичному просторах.

Анексія Криму та зростання гібридної загрози для

енергетичної інфраструктури Після анексії Криму Російською

Федерацією стало очевидним, що

список потенційних гібридних за-гроз для центральноєвропейських країн є значно довшим за «стан-дартне» шантажування з боку Газп-рому щодо поставок природного газу. Війна в Україні показала, що з допомогою військових підрозділів «без розпізнавальних знаків» Мо-сква може захоплювати місцеві ак-тиви енергетичних компаній (Чор-номорнафтогаз), а застосовуючи парамілітарні формування Кремль може фактично пересувати спірні кордони на морях та захоплювати й захищати видобувні платформи. На увагу заслуговують також події, які досить однозначно вказують на саботаж – такі, як наприклад, по-шкодження фрагменту газопрово-ду Уренгой-Помари-Ужгород або цьогорічна спроба теракту на тран-

Енергетична безпека Польщі та гібридні загрози

Пьотр Мацьонжек (Piotr MACIĄŻEK), головний редактор порталу Energetyka24.com, Польща

Гібридні загрози стають все більшим викликом для енергетичної безпеки

Польщі та країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ).

21

зитному газопроводі в Грузії. Саме тому енергетичний аспект безпеки стає все важливішим елементом функціонування класичних вій-ськових альянсів, насамперед, НАТО. Свідченням цьому стали також висновки цьогорічного самі-ту Північноатлантичного Альянсу у Варшаві.

Критична польська інфраструктура та гібридні загрози

Критична інфраструктура в Польщі не є захищеною від гібрид-них чи асиметричних загроз. Про особливо значні ризики можна го-ворити у випадку приморських або морських проектів. Йдеться в т.ч. про термінал LNG в Свіно-уйсьце (Świnoujściе) та необхідні шляхи транспортування. Варто відзначити, що танкери з Катару, які поставляють газ, охороняють-ся фірмами, в яких працюють ко-лишні оператори спецслужб, але це стосується лише певного фраг-менту траси Перська бухта – Чер-воне море. А маючи на увазі гі-бридний контекст, не можна виключати, що ворожі дії мати-муть місце на інших ділянках тра-си. Те саме стосується розміщено-го в Гданську нафтопорту, який потенційно є більш вразливим че-рез географічну близькість Калі-нінградської області.

Фактор гібридних загроз на Балтійському морі стосується та-кож оператора електроенерге-

тичних мереж – компанії PSE. Йдеться про кабель, що з’єднує Польщу зі Швецією, який допо-магає польській системі тримати баланс в складних ситуаціях. До-даймо, що у перспективі 2020 року, ризик блекауту в Польщі через нестачу електроенергії буде досить високим, що пов’язано з необхідністю закриття старих ву-гільних ТЕС (а це 60% з усіх пра-цюючих на даний момент) та за-пізнілим початком побудови нових конвенціональних потуж-ностей. Пікантності додає факт, що ключове з’єднання дном моря жодним чином не захищається, що робить його вразливим для потенційних атак на виведення з ладу. Ймовірно, в компанії PSE усвідомлюють, що ситуація вкрай серйозна, і саме тому підписано офіційний документ про співпра-цю з НАТО.

Інші гібридні загрози пов’язані з польськими планами щодо побу-дови морських інфраструктурних об’єктів (приклад - проект Baltica, який має бути реалізований ком-панією PGE), першої атомної елек-тростанції (координатором є PGE EJ1) та газопроводу Baltic Pipe (з Данії до Польщі, яким має поста-чатися норвезька сировина). Всі згадані об’єкти – у разі реалізації – можуть стати ціллю ворожих дій і мають бути адекватно захищені, як на етапі інвестування, так і під час функціонування…

Критична інфраструктура в Польщі не є захищеною від гібридних чи

асиметричних загроз. Про особливо значні ризики можна говорити у

випадку приморських або морських проектів

22

Гібридні загрози – інформаційний аспект

Експерти також вказують на інші потенційні небезпеки з боку Російської Федерації в акваторії Балтійського моря із застосуван-ням гібридних методів. Йдеться, наприклад, про використання у власних інтересах екологічних ру-хів та організацій (блокування інф-раструктури), провокування еко-логічних катастроф у ключових точках (наприклад, околиці термі-налу LNG чи нафтопорту), а також експлуатація інформаційного про-стору (інформаційні атаки).

В останньому випадку можливі різні сценарії. Серед них варто зга-дати про спроби впливу на процес прийняття рішень щодо реалізації проектів, які підвищують рівень енергобезпеки Польщі. Вже зараз помітні явні симптоми подібних заходів. Системно мусується про-блема «нерентабельності» імпорту скрапленого газу та альтернативної російській нафти. Також йдуть спе-куляції довкола «проблеми» щодо недостатньої рішучості Варшави в процесі реалізації проекту Baltic Pipe, що має дезорієнтувати дат-ських та норвезьких партнерів. На додачу зафіксовано зростаючу ак-тивність вкидання дезінформації щодо проекту побудови в Польщі АЕС. Про всебічність методів ро-сійської інформаційної машини свідчить, наприклад, застосування аргументів на кшталт «антисемі-

тизму та русофобії», як це мало місце у випадку зі спробою збіль-шення частки російської компанії Acron у провідному хімічному за-воді Польщі Azoty (власник Acron – росіянин В’ячеслав Кантор, є президентом Світового конгресу євреїв). Також потрібно бути гото-вим і до потенційних спроб прово-кування панічних настроїв. Мож-ливим є, наприклад, атака на поїзд, який транспортуватиме небезпечні хімічні речовини, тим більше, що такі об’єкти не охороняються на-лежним чином.

Кібернетичні загрози в контексті гібридного протистояння

Польські фірми, що дбають про безпеку енергетичної інфраструк-тури поступово усвідомлюють масштаби викликів, які виплива-ють із загроз у кіберпросторі. Зга-дувана в цьому тексті компанія PSE вже двічі брала участь в на-вчаннях Центру енергетичної без-пеки НАТО, які відбувалися на те-риторії Литви. В рамках заходів, наприклад, відшліфовувався сце-нарій, за яким в результаті воро-жої операції відключається елек-троенергетичний кабель Nordbalt (він з’єднує Литву зі Швецією). Для PSE суттєвим елементом цих навчань було, як така гіпотетична ситуація вплине на гарантування функціонування електромереж та енергетичного мосту LitPol Link на кордоні з Литвою.

Системно мусується проблема «нерентабельності» імпорту

скрапленого газу та альтернативної російській нафти.

Також йдуть спекуляції довкола «проблеми» щодо недостатньої

рішучості Варшави в процесі реалізації проекту Baltic Pipe, що

має дезорієнтувати датських та норвезьких партнерів

23

Варто підкреслити, що коопера-ція польського оператора електро-енергетичних мереж з НАТО, має бути лише початковим етапом до багатьох інших домовленостей про співпрацю польських фірм з Пів-нічноатлантичним Альянсом.

Не можна не згадати і про діяль-ність хакерських груп, які відкрито не декларують своїх цілей та моти-вів, але які залишаються інстру-ментом в руках Російської Федера-ції. З метою мінімізації наслідків подібних дій, нещодавно оператор польських трубопроводів PERN підписав договір про співпрацю з підлеглою Міністерству Цифриза-ції Польщі – Науковою та академіч-ною комп’ютерною мережею (NASK – Naukowa i Akademicka Sieć Komputerowa, структура, що за-ймається моніторингом та реагу-ванням на загрози у кіберпросто-рі). За даними ряду експертів, власники PERN не виключають можливості кібератак на інфра-структуру, метою яких можуть бути ускладнення або параліч функціонування нафтопорту чи

нафтопроводів на території Поль-щі. Стратегічним в цьому контексті виглядає Поморський газопровід до НПЗ в Плоцьку.

Кремль як головний фактор нестабільності в регіоні

В тексті не перераховано всіх можливих гібридних загроз для енергетичної інфраструктури, - ак-цент зроблено лише на найважли-віших об’єктах та транспортних мережах. Безумовно слід підкрес-лити, що кількість викликів зрос-тає, а головним фактором неста-більності в регіоні є Російська Федерація.

Окрім координаційних дій окремих урядових структур та ком-паній Польщі, одним із ключових методів нівелювання загроз є між-народне співробітництво, в першу чергу, в рамках НАТО. Рекоменду-ється суттєве поглиблення форма-ту співробітництва та постійне під-вищення готовності до загроз шляхом аналізу кризисних ситуа-цій та проведення відповідних на-вчань.

Кількість викликів зростає, а голов-ним фактором нестабільності в

регіоні є Російська Федерація


24

Путь, который прошла Украина всего за несколько лет к достиже-нию энергетической независимо-сти, можно очень наглядно увидеть в цифрах импорта газа. В 2012-м году страна получила 44,8 млрд. ку-бометров, в основном российского газа. В 2014 году, с началом необъ-явленной войны с РФ - 19,5 млрд. кубометров (34% из России). В 2015-м этот показатель составил 16,4 млрд. кубометров, из которых 10,3 млрд. кубометров было полу-чено через европейский реверс (и только 18% газа из РФ).

В 2014-2015 гг. россияне были уверены, что украинцы зимой за-мерзнут без их газа, однако в 2016 году эта тема уже практически не

поднимается, а прогноз по импор-ту газа на 2017-й год составляет 12 млрд. кубометров. Накануне пред-седатель правления НАК «Нафто-газ» Андрей Коболев заявил, что Украина больше не зависит от по-ставок российского газа и покупает топливо у 14 европейских компа-ний. При этом он добавил, что страна пытается сбалансировать свое «газовое портфолио» и при-глашает к сотрудничеству все ком-пании, которые готовы продавать газ, «играя по правилам», в том числе «Газпром», если он готов предложить приемлемую цену.

У «энергетической сверхдержа-вы» остается все меньше рычагов влияния на украинский рынок, и в

Зима близко, или война за отопительный сезон

Александр Комаровский, обозреватель издания «Главное», специально для «ВиР»

У «энергетической сверхдержавы» остается все меньше рычагов влия-

ния на украинский рынок, и в пред-стоящий отопительный сезон у РФ

остается чуть ли не последний шанс, чтобы доказать, что Киев не

в состоянии обеспечить свою энергетическую безопасность

25

предстоящий отопительный сезон у РФ остается чуть ли не последний шанс, чтобы доказать, что Киев не в состоянии обеспечить свою энер-гетическую безопасность. А отсут-ствие договоренности на поставку газа говорит о том, что в «Газпро-ме» еще на что-то надеются, по-скольку так и не предложили Укра-ине газ по условиям, способным конкурировать с европейскими.

Игры с газовым краномУкраина не покупаем газ у «Газ-

прома» уже девять месяцев. В про-шлую зиму РФ предприняла отча-янную попытку переломить ситуацию, попытавшись пере-крыть возможность реверса. По оценкам «Нафтогаза», эта «спецо-перация» стоила россиянам более $5 млрд., и завершилась ничем. На стороне Украины играла даже по-года. Благодаря теплой зиме отопи-тельный сезон прошел без проблем, а газа из хранилищ выбрали мень-ше, чем в предыдущие годы.

Благодаря этому, в 2016 году «Нафтогаз» не импортировал газ во втором квартале, ожидая про-гнозированного падения цен на го-лубое топливо.

«В мае точно не было экономи-ческого смысла покупать газ с по-ставкой во втором квартале. Если бы мы это сделали, то нанесли ущерб государственной компании. И самое главное – мы должны учи-тывать контракт с «Газпромом» и

процесс в Стокгольмском арбитра-же», – заявил директор «Нафтога-за» по вопросам развития бизнеса Юрий Витренко.

По его словам, «Нафтогаз» вы-ставил «Газпрому» ряд условий для закупки газа, без которых позиция украинской стороны стала бы бо-лее уязвимой. Учитывая, что «На-фтогаз» предъявил «Газпрому» претензии на сумму 30 миллиардов долларов, украинская сторона не хочет делать резких движений, да-вая козыри в руки «Газпрома».

Решение Стокгольмского арби-тража ожидается в первой полови-не 2017 года, и Россия не сможет затягивать его выполнение, как она делает в случае с иском акционеров ЮКОСа. По словам Витренко, ак-тивы «Газпрома» не защищены го-сударственным суверенитетом, а достаточная их часть находится в Европе, где на них можно будет на-ложить взыскание. В связи с этим, «Газпром» будет вынужден выпол-нить решение арбитража безотла-гательно. Однако до этого Украине нужно продержаться зиму.

А пока, выставив условия рос-сиянам, «Нафтогаз» не мог подпи-сывать контракты на газ из Евросо-юза, поскольку должен был дождаться ответа российской ком-пании. Если бы «Газпром» согла-сился, Украине пришлось бы поку-пать в два раза больше газа, чем ей необходимо. А европейский газ по-купался бы по цене выше, чем у

26

«Газпрома» на тот период. Однако россияне не согласились на сделку, и Украина с запозданием начала за-купать в Европе.

В «Нафтогазе» подсчитали, что для спокойного прохождения ото-пительного сезона в подземных хранилищах достаточно иметь 14,5 млрд. кубометров газа, которого хватило бы с учетом продолжаю-щегося сокращения его потребле-ния. В 2014 году Украина входила в зиму с запасами 16,75 млрд. кубо-метров (осталось 7,61 млрд), в про-шедшую зиму в хранилищах было 17,06 млрд. кубометров (осталось 8,45 млрд).

Теоретически, запасов в 14,5 млрд. куб.м. должно хватить для спокойного прохождения отопи-тельного сезона. Однако 31 августа правительство приняло решение, что эти объемы являются мини-мально допустимыми, а нужно стремиться сделать запасы газа в 17 млрд. кубометров. Зима может ока-заться более холодной, чем она была в последние годы. Кроме того, в Украине сложилась тяжелая ситу-ация с запасами угля на ТЭС, кото-рые по прогнозам к зиме составят только 60% от необходимого. В та-ком случае нехватку угля придется компенсировать, используя больше газа.

Стоит отметить, что проблемы с поставкой угля в Украине были созданы не без участия Кремля. Поставки сырья с Донбасса пре-

кратились в связи с повышением интенсивности боевых действий и срывом поставок из-за действий пророссийских боевиков. Теперь Украина вынуждена закупать уголь в ЮАР и других зарубежных стра-нах. Дополнительно обострило проблему нехватки угля аномально жаркие летние дни, во время кото-рых для выработки электроэнер-гии в стране сжигалось на 20% больше угля, чем зимой.

Так, или иначе, за оставшееся до отопительного сезона время полу-чить из Европы достаточные для заполнения хранилищ объемы газа не получится. Реверсных мощно-стей для этого недостаточно, поэ-тому не исключено, что «Нафтогаз» будет вынужден покупать газ у «Газпрома».

Юридическая ловушка для «Нафтогаза»

Российская сторона заверяет, что проблем с закупками газа нет, поскольку все вопросы урегулиро-ваны контрактом, действующим до конца 2019 года. Украине предлага-ют получить необходимый объем газа, просто сделав за него предо-плату. Однако «Нафтогаз» настаи-вает, чтобы возобновление поста-вок сопровождалось подписанием дополнения к контракту от 2009 года, в котором был бы оговорен отказ от пункта «бери или плати» на ближайшие три квартала, и что-бы оплата за купленный Украиной

Проблемы с поставкой угля в Украи-не были созданы не без участия

Кремля

27

газ не могла быть изъята в качестве уплаты долгов по условию «бери или плати». Кроме прямых убыт-ков согласие с пунктом «бери или плати» грозит юридической пози-ции украинской стороне в Сток-гольмском арбитраже. Конечно, ситуация уже не настолько критич-на, как была несколько лет назад, когда перекрытый Россией газовый вентиль угрожал энергетическим коллапсом. Однако сейчас РФ и Украина пытаются дожать против-ника в экономической плоскости. Переход минимум $30 млрд. со сче-тов «Газпрома» на счета «Нафтога-за» заметно ослабят Москву и, со-ответственно, усилят Киев. Поэтому переговоры пока зашли в тупик.

Загнать Украину в юридиче-скую ловушку может разве что угроза еще большего масштаба. В связи с этим следует ожидать на-стойчивых предложений взять российский газ, подкрепленных срывом поставок угля или сабота-жем добычи украинского газа.

5 сентября основная украин-ская компания по добыче голубого топлива «Укргаздобыча» заявила, что предприятие «Карпатыгаз» не обеспечивает стабильную работу Крестищенской дожимно-ком-прессорной станции (ДКС) и не выполняет свою инвестиционную программу. В частности останав-ливаются компрессоры, отвечаю-щие за перекачку газа, который до-

бывает «Укргаздобыча», а долги «Карпатыгаза» перед компанией SOLAR Turbines International Company (производитель компрес-сорного оборудования), не позво-ляют проводить их своевременный текущий ремонт и обслуживание.

Фактически в «Укргаздобыче» обвинили «Карпатыгаз» в саботаже работы по добыче газа, которую компании вели согласно договору о совместной деятельности (СД), а также обратились в суд о растор-жении всех договоров о СД.

В заявлении газодобывающей компании говорится, что по ут-верждению представителей «Кар-патыгаза», оборудование вышло из строя по неизвестным причинам.

«По очень интересному стече-нию обстоятельств «неожидан-ный» выход из строя произошел именно после расторжения в суде договора о СД. Неужели «Карпаты-газ», понимая свою шаткую пози-цию в Стокгольмском арбитраже, не побоялись пойти на шантаж ли-дера газодобывающей отрасли и поставить под угрозу увеличение добычи украинского газа?», - отме-тили в «Укргаздобыче».

В компании также заявили, что в результате существует риск недо-получения населением около 30% добываемого в Украине газа, а «ее нестабильная работа может приве-сти к увеличению энергетической зависимости страны от иностран-ных государств».

Загнать Украину в юридическую ловушку может разве что угроза

еще большего масштаба. В связи с этим следует ожидать настойчи-вых предложений взять российский газ, подкрепленных срывом поста-

вок угля или саботажем добычи украинского газа

28

В «Карпатыгазе» назвали эту позицию неконструктивной и зая-вили, что «убыточная эксплуата-ция Крестищенской ДКС» продол-жается исключительно по их доброй воле и «пониманию ими важности этого объекта для обе-спечения энергетической незави-симости Украины».

Стоит отметить, что в публика-циях СМИ «Карпатыгаз» связыва-ют с миллиардером Дмитрием Фирташем. А согласно расследова-нию журналистов агентства Reuters, опубликованном осенью 2014 года, Фирташ приобрел по льготной цене более 20 млрд куб.м газа и получил кредиты от «Газ-промбанка» на более $11 млрд бла-годаря поддержке президента Рос-сии Владимира Путина. С этой точки зрения, «понимание важно-сти объекта» для энергетической независимости Украины может ра-ботать в интересах Кремля.

По сути, Украине перед холода-ми надо усилить меры безопасно-

сти газодобывающей инфраструк-туры. И договариваться о закупках российского газа, подключив к пе-реговорам западных «заложни-ков», которые находятся по ту сто-рону трубы. Европейцев вряд ли греет перспектива остаться зимой без тепла. А Украина не сможет стабильно поставлять газ в Европу, если в случае резкого похолодания не будет иметь в хранилищах до-статочных запасов топлива. В этом случае Россия тоже будет терять деньги. Однако ради сиюминутных «геополитических» целей Кремль терял и много большие суммы. Мо-сква может пойти на очередное га-зовое обострение в надежде на реа-нимацию проекта по постройке очередной ветки обходного «Се-верного потока» вокруг Украины. Но все «потоки» ведут в ЕС, поэто-му приходится надеяться, твердая позиция европейцев наверняка по-может найти компромисс в этом вопросе. В конце концов, зима близко.

Москва может пойти на очередное газовое обострение в надежде на

реанимацию проекта по постройке очередной ветки обходного «Север-

ного потока» вокруг Украины


29

Загальні підходиДеякі розділи матеріалу вилуче-

но в силу утаємниченості.Що стосується інших комента-

рів щодо ССО, то їх доцільно обго-ворювати окремо, методично і крок за кроком, бо підводні каміння, з-за чого ССО вже мають і надалі будуть мати різні проблеми, розби-рати треба ретельно і у формі по-леміки...

Прикладом підводних камінців, точніше підводної глиби, як наслід-ку тривалої і цілеспрямованої де-зінформації, стало набуте архітек-торами ССО МОУ переконання, що спеціальні операції проводять-ся підрозділами сил спеціальних операцій, і це, нажаль, знайшло ві-

дображення у тексті закону щодо ССО. Насправді це не так, хоча по-дібні формулювання є у норматив-них документах іноземних країн, але то - матеріали для зовнішнього споживача.

Сміливо вважати, що хтось з іноземців розкриє перед україн-ським командуванням всю глиби-ну поглядів на спеціальні операції. Насправді не сили спеціальних операцій проводять геополітичні спеціальні операції, вони лише бе-руть в них участь на певному етапі. А іноді і не беруть…

Щодо стандартів. Навіть гума на колеса має декілька стандартів і ПММ випускаються за багатьма стандартами - для Арктики, Афри-

Аналітичні розробки

Сили Спеціальних Операцій Міноборони України в контексті українських реалій

Олександр Скіпальський, голова Спілки офіцерів України, начальник Головного управління розвідки Міноборони (1992-1997),

Семен Груздь, аналітик

Насправді не сили спеціальних опера-цій проводять геополітичні спеціаль-

ні операції, вони лише беруть в них участь на певному етапі

30

ки і т.п. А ССО точно не можуть ба-зуватись на одному стандарті, бо тоді ССО повністю прораховують-ся ворогом. А прораховані навики, зброя і техніка ведуть до прорахо-ваних результатів. Отже, підготов-ка і організація роботи ССО має п’ять рівнів. А їхні комбінації, яких сотні, дозволяють повністю ввести ворога в оману. А американські ін-структори підтягують наших бій-ців тільки до першого, можливо, другого рівня. Американцям вели-ка подяка, бо до них і цього не було. Але для роботи проти головного ворога української державності цього замало.

І. ПередмоваАвтори цієї записки – ветерани

агентурної і спеціальної роботи, які починали свій шлях ще в радян-ських спецслужбах у сімдесятих роках минулого століття і крок за кроком пройшли всі етапи від ни-зової розвідувальної і контррозві-дувальної діяльності «на землі» і до вищих посад. Спираючись на влас-ний досвід, ми вбачаємо наступні можливі напрямки допомоги: • надання належного статусу Си-

лам спеціальних операцій Міно-борони України серед складових сектору національної безпеки і оборони, розширення можли-востей взаємодії із усіма держав-ними інституціями;

• приведення Концепції форму-вання і розвитку Сил спеціаль-

них операцій Міністерства обо-рони України і законів щодо ССО МОУ у відповідність до іє-рархії документів стратегічного планування. Участь у розробці Об’єднаної Доктрини розвіду-вальних і спеціальних операцій і далі – Стратегії розвитку ССО МОУ. (На академічному рівні фундаментальною причиною су-перечок навколо Проекту є від-сутність в Україні Всеохоплюю-чої теорії розвідки і спеціальних операцій. Посилання на можли-вість користуватися документа-ми російських і американських відомств у даному випадку не зо-всім коректне, оскільки ССО країни, яка не прагне поширюва-ти проекцію сили на весь світ, не збирається ні на кого нападати, натомість стала ареною офсет-ного проксі- конфлікту, має свої особливості. Тому, доопрацю-вання нормативних актів з ура-хуванням гео- і хронополітики є надважливим);

• покращення технологій бороть-би з більш потужним противни-ком, адекватна асиметрія, філо-софія води, стратегія термітів інші (сімнадцять);

• практичні заходи дифузної дес-табілізації окупаційних режи-мів. Тіньові техніки перемоги. Базова. Фонова. Відволікаючі. Ситуативні;

• синхронізація розвідувальних, спеціальних і інших компонен-

31

тів. Перехід до п’ятитактного ци-клу бойової роботи;

• сила без насильства. Акцентова-ний надж (nudge) у елітних ві-йнах. Приклади маніпулювання першими особами інших країн;

• впровадження аутсорсінгу для виконання розвідувальних і спе-ціальних функцій, як невід’ємної складової миро-війн ХХІ століт-тя (За підрахунками «Вашингтон пост», в США забезпеченням на-ціональної безпеки окрім 16 на-ціональних розвідок займаються 1271 державна організація і 1931 комерційна кампанія, які зага-лом включають в себе 854 000 американців, з них біля 265 000 людей – приватні підрядники);

• забезпечення оперативної пере-ваги за рахунок технологічної переваги і атипових методів ді-яльності. Концептуальні зміни механізмів оснащення ССО МОУ креативними засобами, зброєю і технікою;

• підсилення мотивації в роботі (перехід від фінансових до фі-нансово-економічних стимулів. Ефект «participation». Відомчий патерналізм);

• застосування методів непрямого стимулювання і інших механіз-мів залучення коштів, у т.ч. поза-бюджетних, через вдосконалення законодавства і створення інно-ваційних моделей кооперації;

• передача особистого досвіду спеціальних операцій (експери-

ментами зі створення сучасних моделей міжвідомчих груп тіньових акцій в СРСР почали займатися наприкінці сімдесятих років минулого сторіччя і в РФ довели їх до нинішнього стану у останні роки, продовжуючи вдо-сконалення. Шановні архітектори ССО

МОУ! Попри розуміння, що Вам постійно бракує часу, змушені по-чати з основ, оскільки помилки вбудовані вже в основи проекту, внаслідок чого:• статус ССО МОУ в структурі сек-

тору безпеки і оборони занижено. Замість спеціального органу у складі Міністерства оборони, призначеного для превентивного і преемптивного досягнення гео-політичних цілей створюється військове формування для засто-сування у локальних конфліктах. Між тим, і США, і Росія, і інші розглядають збройний кон-флікт, як брак, як останню спра-ву, перехід до якої є вимушеним кроком якихось недоробок, до-пущених під час таємних спеці-альних акцій;

• поширюється думка, що Сили спеціальних операцій Міноборо-ни призначені реагувати на за-грози і виклики, начебто вони – звичайна армія в умовах оборонної доктрини. Між тим, головне покликання ССО МОУ, як активних сил таємних акцій (АСТА), не реагувати на пробле-

32

ми, а створювати їх. Створювати першими у спосіб, якого ворог не очікує, одинаками і групами, які не піддаються ідентифікації та використовують несерійні зброю, техніку і спеціальні засоби, виго-товлені незрозуміло де і ким;

• бійці ССО МОУ готуються як сурогати, здатні нести на своїх плечах тягар чужої війни у скла-ді коаліційних сил НАТО в краї-нах третього світу. Бо навчити спеціальним операціям проти головного ворога України нема кому, оскільки за свідченням на-чальника штабу СВ США Марка Міллі на слуханнях у воєнному комітеті Конгресу США у берез-ні 2016 р, Пентагон не готовий вести успішну війну проти «над-держав». Спеціальні операції сильного проти слабого і спеці-альні операції рівного проти рів-ного, або слабшого проти силь-нішого – різні речі. Це, як кінь у яблуках і качка в яблуках. Слова схожі, а долі різні;

• ССО МОУ, у тому вигляді як їх формують, не можуть бути заді-яні у мирний час навіть в ниніш-ньому Криму, оскільки вони створені, як комбатанти, а зна-чить їхня поява в Південному федеральному окрузі РФ з шев-ронами чи без, буде кваліфікова-на Кремлем, як відкритий напад України і може стати поводом для початку повномасштабної війни у відповідь. Значить ССО

МОУ можуть діяти тільки на те-риторіях ОРЛДО і в третіх, слаб-кіших за Україну странах. Врахо-вуючи викладене, а також сигнали від США і НАТО про те, що вони не будуть вести війну із Росією з-за України, ССО Міно-борони у додаток до стандарту НАТО мають готуватись міні-мум ще за одним т.зв. адаптив-ним стандартом, який в СРСР почав опрацьовуватись у 80-х роках минулого століття, і яким в Україні володіє обмаль людей, але вони ще є;

• зосередження на особистій під-готовці посунуло на другий план базовий закон сучасних воєн: операційна перевага без техно-логічної переваги неможлива. Одночасно ігноруються очевид-ні речі: Україні креативні засоби, зброю і техніку ніхто не надасть (у кращому випадку – 10-30-ти річної давнини), а підприємства «Укроборонпрому» не здатні ви-робляти сучасні СЗВТ на рівні шостого і сьомого технологічних укладів, і утаємничено, в силу відсталості і прозорості вітчиз-няного ОПК для будь кого. Зна-чить, потрібен інноваційний ме-ханізм об’єднання інтелекту всієї нації в інтересах проривного на-буття технологічної переваги ССО МОУ аналогічний таким, що застосовують DARPA, IARPA інші (як таємне доповнення до того, що нам надають партнери);

33

• насамкінець цього розділу при-вертаємо увагу, що у недавно при-йнятому законі щодо ССО закла-дено помилки у визначені спеціальної операції і завдань ССО. В результаті ССО будуть го-туватися тільки для одного рівня спеціальних операцій, а їх п’ять.

ІІ. Щодо статусу ССО і пріоритетів в ієрархії документів стратегічного

планування Указом Президента України від

14 березня 2016 р. № 92/2016 введе-но в дію Концепцію розвитку сек-тору безпеки і оборони України. Цією концепцією до складових сег-ментів сектору безпеки і оборони

включено 17 державних органів і служб (Малюнок № 1). Можна по-бачити, що, наприклад, Національ-на гвардія України, Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, попри те, що вони підпорядковані МВС, одночасно виділені окреми-ми складовими сектору безпеки і оборони. Точно так і ГУР МОУ включене окремою складовою в се-редовищі розвідувальних органів. Натомість, ССО МОУ, які поклика-ні займатися таємною і явною спе-ціальною діяльністю, у мирний і воєнний час, не включені такою окремою складовою до сектору без-пеки і оборони. Чому так?

Малюнок № 1

34

Аналіз напрацьованих доку-ментів з питань формування і роз-витку Сил спеціальних операцій Міністерства оборони України свідчить, що головною причиною заниження статусу ССО МОУ і об-меження їхніх функціональних можливостей є системні помилки у змісті документів та у послідовнос-ті їх розробки, затвердження і роз-міщення в ієрархії документів стра-тегічного планування.

Перша ґрунтовна помилка по-лягає у тому, що Концепція ССО МОУ була затверджена Міністром оборони, а не Кабінетом Міністрів України. Між тим, Сили спеціаль-них операцій, попри те, що вони створені у складі Міністерства обо-рони, відносяться не тільки до ар-мійських підрозділів, а і до спеці-альних органів і служб з правом займатися розвідувальною і спеці-альною діяльністю із застосуван-ням спеціальних засобів у воєнний і у мирний час, як ГУР, СЗР.

Тому, потрібно, щоб документи стратегічного планування для ССО МОУ затверджувалися не як вну-трішні армійські, а як документи для спеціального органу, створено-го у складі центрального органу виконавчої влади.

Далі, ССО МОУ – це не стільки інструмент поля бою, скільки, і в першу чергу – інструмент геополі-тики, бо у війнах ХХІ століття 80% геополітичних цілей досягається у невоєнний спосіб спеціальними,

переважно тіньовими операціями синхронно в усіх сферах суспільно-го життя. А це означає, що Концеп-ція ССО МОУ, яка є вищою ланкою в ієрархії документів стратегічного планування і відображає провідну ідею і систему установок у відноси-нах інститутів влади і всього сус-пільства відносно цього спеціаль-ного органу, має затверджуватись не Міністром оборони, а Кабінетом Міністрів України. На підставці Концепції, за поданням Міноборо-ни, КМУ схвалює, а ВРУ приймає Доктрину спеціальних операцій, Стратегію формування і розвитку ССО МОУ і інші Закони, що регу-люватимуть діяльність спеціально-го органу.

2.2. Другою помилкою у підхо-дах до розробки документів щодо ССО МОУ є ігнорування особли-востей війн ХХІ, а саме – синхрон-не нав’язування ворогом своєї волі в усіх сферах життєдіяльності краї-ни-жертви.

Хіба не так відбувається в Укра-їні? Перехоплення активів, торгі-вельні, енергетичні, ідеологічні ві-йни, політичні провокації… І все це – сфери проведення спеціальних операцій, а значить сфери відпові-дальності ССО.

Тому, концепція, доктрина, стратегія, що нормують діяльність Сил спеціальних операцій МОУ, у т.ч. в середині невоєнних сегментів суспільства, мають прийматись Ка-бінетом Міністрів України і Верхо-

Перша ґрунтовна помилка полягає у тому, що Концепція ССО МОУ була

затверджена Міністром оборони, а не Кабінетом Міністрів України

Другою помилкою у підходах до розробки документів щодо ССО МОУ є ігнорування особливостей війн ХХІ,

а саме – синхронне нав’язування ворогом своєї волі в усіх сферах

життєдіяльності країни-жертви

35

вною Радою України, а не Міні-стром оборони, чи НГШ. Тільки таким чином можна консолідувати і синхронізувати діяльність всіх державних інститутів в інтересах забезпечення виконання покладе-них на ССО завдань.

2.3. Третя помилка полягає у спробах залучати позабюджетні кошти на фінансування окремих спеціальних програм за відсутності затверджених на законодавчому рівні механізмів фінансової під-тримки з диверсифікованих дже-рел. Таким чином, Командування ССО МОУ наражається на звину-вачення у змові бозна з ким, у ко-рупції, у нецільовому використанні коштів, тощо.

По суті: існує позиція робочої групи щодо фінансування ССО МОУ: «чверть від оборонного бю-джету», «приватні фонди» і т.п. На-справді, почати треба з іншого. В першу чергу, слід досягти згоди з Урядом, що Силам спеціальних операцій МОУ, як спеціальному державному органу у складі цен-трального органу виконавчої вла-ди, потрібно мати власний рядок у Державному бюджеті України, як у СБУ, ГУР, СЗР. По друге, треба до-битись прийняття Закону «Про стратегію формування і розвитку Сил спеціальних операцій» із ви-значенням напрямків, обсягів і джерел фінансування (як за раху-нок центрального і місцевих бю-джетів, так і за рахунок позабю-

джетних коштів). Час доведе, що це питання є пріоритетом.

ІІІ. Щодо формування образу Сил Спеціальних Операцій

3.1. Задля обрання напрямку розвитку українських Сил спеці-альних операцій, який відповідає викликам, що постали перед Украї-ною, однодумцям надважливо з са-мого початку узгодити і однаково уявляти собі образ цих сил.

При формуванні образу ССО вважається за доцільне врахувати такі речі (наведено тільки три чин-ники для окреслення методологіч-них підходів):

a) Для застосування ССО в «екс-портному» варіанті, у складі експе-диційних місій НАТО, українські ССО безумовно мають готуватись за стандартами НАТО. Але, відпові-даючи тільки стандартам НАТО, ССО МОУ не можуть бути задіяні у мирний час на території РФ, оскіль-ки вони створюються як рід зброй-них сил, як регулярні сили, як ком-батанти, а значить їхня поява на іноземній території, може бути ква-ліфікована як акт воєнної агресії і привід для початку «законної по-вномасштабної війни у відповідь». Тому, для виконання спеціальних завдань на території більш потуж-ної держави, потрібно обирати ті-ньові методи роботи і готувати від-повідні групи за протоколами підготовки іррегулярних сил, окре-мо для кожної окремої операції.

Третя помилка полягає у спробах залучати позабюджетні кошти на фінансування окремих спеціальних

програм за відсутності затвердже-них на законодавчому рівні механіз-

мів фінансової підтримки з диверси-фікованих джерел

36

А «зеленых человечков» в одно-строях можна засилати тільки в треті країни, слабкіші за Україну і, за пев-них умов, на окуповані території.

Українським ССО потрібні дві паралельні конструкції. Умовно: «коаліційний стандарт – КС» і «східний креатив – СК».

Зважаючи на викладене, образ-но (як елементи геральдики) укра-їнські Сили спеціальних операцій можна уявити такими собі двоєди-ними левом та лисицею, тому що лев є найсильнішим у тих регіонах, де зазвичай діють коаліційні сили НАТО, а лисиця є найхитрішою і здатна обдурити псів війни від будь якого агресора (крім того, пам’ятаєте: собака біжить задля отримати подачку від хазяїна, а ли-сиця біжить задля виживання).

Попри удавану спрощеність, на-ведений фігуральний підхід на-справді є найоптимальнішим для ясного розуміння філософії ССО, їхньої організаційної структури і методів роботи. На сьогодні обра-на вами філософія є однобокою.

b) На відміну від країн НАТО, в Україні немає монолітної нації, на-

томість присутня критична маса ворожої агентури і українофобів. Крім того, стало нормою, що всі вибовтують все (як сказав Лазар Лагін: «одни люди вносят в общее дело свою лепту, другие – свой ле-пет»). Тому, із самого початку треба окремо від явних конструкцій ССО

МОУ створювати тіньові структу-ри за принципами закордонних ре-зидентур, попри те, що ми на своїй території. В сучасних війнах грань між фронтом і тилом давно розми-та. Не полегшуйте роботу спец-службам ворога від початку свого існування.

c) Стратегія національної безпе-ки і оборони і Воєнна доктрина України носять оборонний харак-тер. Вказане віддає ініціативу напа-ду в руки ворога. Значить україн-ським ССО доведеться певний період часу діяти на окупованій во-рогом території в операційному се-редовищі як партизанам, які відно-сяться до комбатантів, так і іррегулярних сил, що не підпада-ють під цю категорію. До таких сце-наріїв треба готуватись заздалегідь, в неохоплених війною регіонах:

ССО України у складі Коаліційних сил НАТО в третіх країнах (формат «КС») ССО України у протистоянні із агресором (формат «СК»)

В зонах бойових дій (ЗБД)

На територіях, прилеглих до ЗБД

На неокупованих територіях

На окупованих територіях На території агресора

Таблиця 2

37

вербувати агентуру, оборудувати схованки і бази, освоювати простір для організації рухів опору і парти-занських дій. [Саме бійці ССО МОУ, а не Національної гвардії, що створена як внутрішні війська, бу-дуть організовувати і очолювати спротив в тилу ворога (згадайте SOE, засноване У.Черчиллем)]. Тому, важливо на законодавчому рівні одразу відійти від «совкової» заборони силам розвідки і спеці-альних операцій діяти на власній території у мирний час, у тому чис-лі, діяти під прикриттям.

Безумовно, порушенню вну-трішньої монополії будуть пруча-тися в СБУ і МВС, але їм слід нага-дати, що після теракту 09/11 в США, а також після спроби «рево-люції білих стрічок» на Болотній площі в Москві, в РФ на сили роз-відки і спеціальних операцій по-кладена нова функція: «сприяти врегулюванню внутрішніх криз». У 2015 р. Міністр оборони РФ С. Шойгу на всеросійському форумі «Армія 2015» прямо заявив про те, що компоненти ЗС РФ будуть залу-чатись для протидії «кольоровим революціям» всередині Росії у мир-ний час з використанням досвіду чеченських війн. Також, слід нага-дати всім опонентам, що саме забо-рона українській розвідці працю-вати всередині країни у мирний час призвела до провалу в інформацій-ному забезпеченні на початковій стадії війни.

3.2. Щодо інструментарію і методів роботи ССО.

Серед людей різного профілю і освіченості, дотичних до створен-ня українських ССО, панує таке описання інструментарію Сил спе-ціальних операцій, яке, на наше пе-реконання, не повністю враховує наведені у пункті 3.1. особливості: «якщо армію порівнюють з моло-том, то ССО – це скальпель або ла-зер, що діє з максимальною ефек-тивністю при мінімальних втратах».

Можливо для ССО, при їхній діяльності у складі коаліційних сил в Африці, ці образи є слушними. Але наші сили створюються, в пер-шу чергу, для протидії нинішньому ворогу, який тільки і чекає, щоб Україна проявила себе як агресор.

За цих обставин, нанести кри-тичне ураження ворогу, не спрово-кувавши при цьому світової війни, можна тільки не ідентифікованими формуваннями, із застосуванням зброї, що також не піддається іден-тифікації.

Тому, описуючи інструментарій українських ССО, я б сказав:• не скальпель, а терміти;• не лазер, а туман.

Оскільки скальпель – це види-мий інструмент і по ньому можна встановити хірурга. Точно так, за променем лазера можна встанови-ти звідки він посилається. Нато-мість, терміти з’являються непо-мітно для господарів будинку і

38

непомітно для них зжирають буди-нок зсередини, аж доки дах не впа-де на голову. Так і туман незрозумі-ло звідки з’являється і проникає в усі щілини, ігноруючи будь які пе-репони (підкреслюю: не подолання перепон, а їхнє ігнорування, саме так дозволяють діяти сучасні тех-нології і саме цьому треба вчити обраних).

А головні методи роботи ССО, я б визначив так: «спочатку пере-мога, а потім війна» і «терор всере-дині терористів». Нанесення стра-тегічного паралічу всій воєнній організації ворога шляхом ерозії опорних елементів його конструк-ції тими, кого нема, ось головна мі-сія українських ССО.

В цьому плані я повністю розді-ляю концепцію операцій на основі ефектів можливо відомого Вам полковника Уордена.

Архітектором повітряної операції «Миттєва блискавка», яка стала осно-вним компонентом «Бурі в пустелі», був полковник ВПС США Джон Уор-ден. І саме він розробив системний підхід до нового типу бойових дій, назвавши його «Операції на основі ефектів», який пізніше і став одним із стрижнів стратегії мережевих («ме-режецентричних») воєн.

Концепція заснована на уні-кальній моделі сучасної держави-нації як структури з п’яти концен-тричних кілець.

Центральне кільце, або круг, який представляє національних лі-

дерів, є найбільш важливим еле-ментом у військовій організації держави, він оточений і захищений чотирма іншими.

Другим кільцем є системи жит-тєзабезпечення і виробництв, які критично необхідні для національ-ної міцності.

Інфраструктура – автомобільні шосе, залізниці, енергетичні лінії – складають третє кільце.

Четверте кільце - це народона-селення.

І лише останнім, п’ятим, зо-внішнім кільцем є збройні сили.

Можна уникнути зіткнення із зовнішнім кільцем і з допомогою нових технологій ведення війни відразу уразити внутрішнє кільце.

Ця схема отримала назву «Війна зсередини назовні».

«На стратегічному рівні ми до-сягнемо наших цілей, викликаючи зміни в одній або декількох вузлах фізичної системи противника, так що він буде змушений адаптувати-ся до наших цілей, або ми фізично не дозволимо виступити йому проти нас. Назвемо це «стратегіч-ним паралічем», — сформулював Уорден.

Отже, не обов’язково починати війну і проводити мобілізацію, по-трібно всього лише прорахувати центри тяжіння в системі ворога і нанести по ним адресне ураження у спосіб, якого ворог не очікує. Особо привертаємо увагу, що на першому місці серед ключових еле-

39

ментів держави як фізичної системи для ураження знаходяться лідери.

ІV. Визначення ролі та місця Сил спеціальних операцій в архітектурі

сучасних збройних сил4.1. При визначенні ролі і місця

українських ССО в архітектурі су-часних збройних сил слід взяти до уваги, що:• воєнні системи провідних країн

світу почали будуватись на принципах так званого FRIS – центризму, коли в центрі воєн-ної матриці розміщуються сили розвідки, безпеки і спеціальних операцій. Зазначені компоненти вбудовані всюди під різними ле-гендами, а інші сили конструю-ються навколо цього ядра за мо-дульним принципом;

• FRIS XXI наділені правом повної автономії в рамках окресленого кола завдань, пріоритетну дина-міку фінансування і надсучасну науково-технічну базу, яка виро-бляє «штучний товар» дрібними партіями (поза стаціонарними оборонними підприємствами) із підвищеною конспірацією мо-більністю.4.2. Автономні розвідувально-

ударні агентурно-диверсійні зграї, організовані за принципами роя і з’єднані в горизонтальні мережі че-рез інформаційно-командну ма-трицю, модераторами якої є Ко-мандування і ЦБУ - це тактична складова ССО.

4.3. Оперативна складова уявля-ється аналогічною «SOE» Велико-британії.

4.4. Що стосується стратегічно-го компонента, то в Україні і досі присутнє спрощене розуміння роз-відки і спеціальних операцій, як ді-яльності із добування інформації про плани і наміри супротивника, насправді одним з фундаменталь-них завдань стратегічних сил спе-ціальних операцій стало форму-вання цих планів і намірів через механізми маніпулювання елітою і масами. Така діяльність отримала назву «створення стратегічних пас-ток».

V. Фундаментальна відмінність механізмів технічного оснащення

ССОАвтори готові передавати до-

свід проведення активних акцій і допомагати розбудові різних еле-ментів Сил спеціальних операцій, проте, у форматі даної записки на-ступним текстом привертаю Вашу увагу до того надважливого факту, що будь-які трансформації марні без технологічної переваги у сфері проникнення, добування, маску-вання, силового контакту, евакуа-ції …

Наприклад, вже, мабуть, всім зрозуміло, що інформаційна перева-га в сучасній війні – це фактор сили, а інформаційна перевага без техно-логічної переваги неможлива. То як добитись технологічної переваги?

Медиафикция в виде «иконы анти-американизма» и ниспровергателя несправедливого мироустройства

даже перешагнула границы постсо-ветского пространства

Раскрученный агитпропом патрио-тический экстаз – наркотик сильно-

действующий, но кратковремен-ный. Новые, всё более мощные дозы

будут нужны всё чаще

40

Реалізувати амбітну таємну програму оснащення ССО МОУ креативними засобами на відста-лій на два технологічних уклади виробничій базі підприємств «Укроборонпрому», які заточені на випуск ЗВТ для ведення війн мину-лої епохи, і які є прозорими для во-рожої агентури, і які будуть зруй-новані у перші часи повномасштабної війни, неможли-во в принципі.

Довірити технічне переосна-щення ССО приватним компаніям означає свідомо наразитись на ри-зик витоків (вирахування) таємної інформації щодо методів діяльнос-ті, намірів і цілей.

Покласти тягар інноваційного прориву тільки на штатні технічні служби теж неможливо. Для утво-рення і утримання на паритетному рівні організацій, подібних IARPA (Агентство проривних дослідниць-ких проектів в інтересах розвідок США), Україні завжди не вистача-тиме бюджету, часу і належної про-мислової бази.

Треба залучати зовнішні ресурси. А для цього потрібен інноваційний інструмент консолідації інтелекту-ального, виробничого, фінансового потенціалу всієї нації і провідних компаній світу.

VI. Асиметрія як стратегіяПлануючи спеціальні операції

на основі відомої супротивнику ти-пової зброї і техніки, яку випуска-

ють підприємства «Укроборонпро-му», або яку постачають нам іноземні партнери, треба чітко ро-зуміти, що ці операції вже змоде-льовані і закладені в базу даних си-туативних центрів противника.

І вже розроблені варіанти про-тидії на кожну змодельовану опе-рацію.

В дійсності все треба робити на-впаки. Спочатку планувати креа-тивну атипову операцію, а потім під неї готувати нестандартні ЗВТ на виробничій базі поза орбітою ОПК.

Тут я зобов’язаний ще раз наго-лосити, що нанести критичне ура-ження ключовим об’єктам наддер-жави, не спровокувавши при цьому світової війни, можна лише не іден-тифікованими формуваннями, із застосуванням зброї, що також не піддається ідентифікації.

Більш детально тему асиметрії, як стратегії, окреслимо на прикладі підходів до космічної розвідки (знов-таки це тільки один із серії прикладів).

Як відомо, Президент доручив підсилити потенціал космічної розвідки.

У зв’язку із цим, вважається, що, ставлячи зазначене завдання, Президент спирався на інформа-цію про те, що в США і РФ 80-90% розвідувальної інформації отриму-ється космічною розвідкою, але, можливо, не мав інформації про таке: вартість розвідувального су-

41

путника типа «Лакросс» сягає 1,25 млрд. дол. США. Тривалість життя низькоорбітальних супутників-шпигунів видової розвідки колива-ється від декількох місяців до де-кількох років. Для безперервного стеження за обраною територією, організації зв’язку і навігації потрі-бен не один, а серія супутників (≈ 60).

Це є затратним навіть для країн НАТО, а для України сьогодні - вза-галі не підйомним. (Крім того, можливості «Південмашу» дозво-ляють запустити один супутник ДЗЗ приблизно раз у два роки).

За цих міркувань останні двад-цять років США, Росія, Ізраїль, країни НАТО і інші без розголосу але надзвичайно активно впрова-джують системи розвідки, зв’язку і навігації на базі безпечних і захи-щених бойових аеростатів.

Безперервне стеження за дріб-ними і хаотичними боями, вияв-лення тих, хто влаштовує засідки і мінує дороги, стеження за базуван-ням і пересуванням техніки, роз-гортанням артилерійських і ракет-них батарей, у цьому аеростатам нема рівних. Отримання в режимі он-лайн однакового масиву інфор-мації з використанням аеростатів потребує у 100 разів менше коштів, ніж з використанням літаків, і у 1000 разів менше, ніж з викорис-танням супутників. При цих і ін-ших перевагах аеростати давно і активно застосовуються всюди, на

морі і на суші, в Іраку, Югославії і Афганістані. До речі, Пентагон у січні 1996 р. створив Об’єднане управління по аеростатам.

В Росії відновлення повітряно-плавних сил почалось десь з 2000 року. Наразі, у складі Командуван-ня сил спеціальних операцій РФ створено окремий легкий розвіду-вальний повітряноплавний та окремий змішаний важкий розвід-увальний повітряноплавний полки спец. призначення. І Росія вже за-стосовує аеростати в Криму і Си-рії…

Ізраїль застосовує аеростати для нагляду за лінією роз’єднання, а компанія Google задіяла аероста-ти для впровадження повітряного Інтернету на африканському кон-тиненті, оскільки це виявилося удвічі дешевше, ніж прокладати ка-белі і т.п.

А ми з воєнним бюджетом у со-тню разів меншим за американ-ський і удесятеро меншим за росій-ський вирішили розвивати космічну розвідку за бюджетні ко-шти. Причина – конфлікт інтересів між потребами у мало затратній і ефективній техніці і прагненням окремих осіб під приводом війни отримати бюджетні кошти для стагнуючих підприємств ціною зу-божіння нації.

Взагалі, стратегія «наздоганяль-ного розвитку» або мавпячих ходів визнана ущербною навіть в Росії, оскільки веде до знедолення нації

Стратегія «наздоганяльного розви-тку» або мавпячих ходів визнана ущербною навіть в Росії, оскільки

веде до знедолення нації без досяг-нення непереможності

42

без досягнення непереможності (згадайте совкове гасло в СРСР «доженемо і переженемо Амери-ку». До чого це призвело?).

Успіх операції «Буря в пустелі» в першу чергу був забезпечений на-явністю у коаліційних сил сучас-них засобів розвідки, вмілою її ор-ганізацією і веденням в складних умовах. При цьому 90% безперерв-ної інформації з театру війни забез-печувалось орбітальним супутни-ковим угрупуванням (ОСУ). Проте, у кампанії 2003 року американці не стали підсилювати ОСУ, а придба-ли сотні аеростатів, виготовлених за сучасними технологіями, з ней-тральним наповнювачем (гелій), серед яких були як такі, що викону-вали функції розвідки, цілевказан-ня, реєстрації, так і такі, що забез-печували постановку перешкод, навігацію, телекомунікацію, метро-логію тощо. Аеростати виявилися ефективнішими за БПЛА та гелі-коптери і у рази зменшили втрати особового складу. Розгортання ае-ростатів під час другої війни у За-тоці зменшило втрати серед коалі-ційних сил на 60%. А в перерахунку на однаковий обсяг інформації вартість утримання аеростатів у понад 30 разів менша за вартість гвинтокрилів, у понад 100 разів менша від літаків і у понад 300 ра-зів менша за орбітальне супутни-кове угруповання. Але аеростати - це лише приклад, який я наводжу у відкритому доступі. Існують й інші

підходи… Автори точно знають як розгорнути ефективну, комплексну систему завчасного виявлення за-гроз, навіть за обмеженого фінан-сування з Держбюджету і існуючих підходах інвесторів… Знають, бо робили це. А люди Януковича по-тім це знищили…

VIІ. Післямова7.1. Завжди відстоюйте право на

оперативну автономність Сил спеці-альних операцій в межах визначено-го кола завдань. Всі етапи бойових операцій мають розроблятись, реа-лізовуватись і реєструватись ви-ключно в надрах Командувань і ЦБУ ССО. Будь-яка людина, що не несе відповідальності за кінцевий ре-зультат активної акції, але прагне вмонтувати себе у процес, є факто-ром провалу. [До речі, для застосу-вання активних сил таємних акцій (АСТА), що діють як некомбатанти, на території інших країн, дозвіл Вер-ховної Ради України непотрібен].

7.2. Не вживайте терміни на-ступ і оборона. Ваша місія - прора-хувати центри тяжіння в системі ворога і нанести по ним адресне ураження у спосіб, якого ніхто не очікує, і коли ніхто не чекає. Зви-кайте використовувати ССО як відкриту, жорстку силу, а не як ак-тивні сили таємних акцій.

7.3. Важно розуміти - ким є ССО. Але не менш важливо уявля-ти, ким Сили спеціальних операцій НЕ є. Так от, ССО не є ВДВ, ССО не

Завжди відстоюйте право на опера-тивну автономність Сил спеціаль-них операцій в межах визначеного

кола завдань

43

є армійський Спецназ, не є Швид-кою допомогою, Пожежниками, Нацгвардією і взагалі будь ким, хто діє реактивно, у відповідь. ССО це ті, хто діє на випередження, хто по-чинає першим, працюючи при цьо-му як туман війни, як хмарний противник, як ті, кого не існує.

7.4. Проводьте політику раціо-нального розрахунку. [«Те, що в нас є кращий молоток, само по собі не значить, що кожна проблема є цвях… природа сили, реальна вла-да означає, що ти можеш отримати все, що хочеш, не вдаючись до на-сильства». (Барак Обама)].

VIIІ. Узагальнення8.1. Підсильте статус і повнова-

ження ще до початку практичної роботи.

8.2. Впорядкуйте процес розроб-ки і затвердження документів стра-тегічного планування, відповідно до законодавству України і ієрархії.

8.3. Починайте одночасно ство-рювати два формати: «коаліційний стандарт» і «східний креатив».

8.4. Ваш інструментарій: «термі-ти в тумані».

8.5. Ваші методи: спочатку пере-мога, потім війна; терор серед теро-ристів.

8.6. Базова стратегія: операції на основі ефектів із середини назовні.

8.7. Місце у воєнній організації України: FRIS - центризм (Federal Bureau Investigation – Reconnaissance-Intelligence Agency – Special Operations Forces).

8.8. Механізми забезпечення ЗВТ: лабораторії «ТАКТ».

8.9. Підходи до техніки і тактики: стратегії асиметрії й ігнорування.

8.10. Тільки Ви маєте до кінця розуміти, ким є Сили спеціальних операцій, всі інші мають розуміти ким вони Не є.

8.11. Спирайтесь на політику ра-ціонального розрахунку.


44

До 2020 г. планируется начать поставку в сухопутные войска (СВ) России перспективного семейства тяжёлых боевых машин «Армата». В предвидении этого начали посту-пать предложения от специалистов ОПК и военных экспертов по но-вой организации тяжёлых бригад, оснащённых этими машинами.

Предложения по использова-нию в тяжёлых бригадах с машина-ми семейства «Армата» ротных «боевых модулей» было выдвинуто специалистами Уралвагонзавода (УВЗ). На тему «боевых модулей» бригад СВ России мы уже отклика-лись в статье ТЯЖЁЛЫЕ БРИГА-ДЫ РОССИИ – ИЗ «БОЕВЫХ МО-ДУЛЕЙ» [1]. Но там шла речь о

взводных «модулях». Напомним вкратце.

В сентябре 2015 г. заместитель ге-нерального директора УВЗ В. Хали-тов выдвинул «революционную» концепцию организации перспек-тивных тяжёлых бригад на основе «взводных модулей», оснащённых боевыми машинами на базе новой тяжёлой универсальной гусеничной платформы (ТГУП) «Армата». На во-енном параде 9-го мая в Москве были показаны две боевые машины на базе ТГУП «Армата»: танк Т-14 и тя-жёлая БМП Т-15. На этой базе созда-на и бронированная ремонтно-эва-куационная машина (БРЭМ) Т-16.

В.Халитов предложил, помимо танка, БМП и БРЭМ создать на базе

Предложения и планы по организации перспективных соединений сухопутных войск России

Юрий Бараш,член Экспертного Совета ЦИАКР

Предложения по использованию в тяжёлых бригадах с машинами

семейства «Армата» ротных «боевых модулей» было выдвинуто

специалистами Уралвагонзавода (УВЗ)

45

платформы «Армата» ещё ряд ма-шин, в т.ч. самоходное штурмовое орудие, зенитную машину группо-вой защиты и др. По его мнению, на базе платформы «Арматы» не-обходимо создать большую номен-клатуру боевых и обеспечивающих машин (до 30 типов) для оснаще-ния тяжёлых бригад, что обеспечит им эффективные самостоятельные действия в современной войне.

В предложенной структуре ос-новной тактической единицей дол-жен был стать взводный «боевой модуль» – тактическая группа из 1-2 танков Т-14, 3-4 тяжёлых БМП Т-15, самоходного штурмового 152-мм орудия, зенитной машины групповой защиты, машины управ-ления и разведки, машин обеспече-ния. По общему числу машин (9-11) это ротная тактическая группа, но её боевой состав (4-6 танков и БМП) включал всего 1-2 взвода. Впоследствии приводился несколь-ко иной состав взводного «моду-ля»: 1-2 танка Т-14, 2-3 ТБМП Т-15, 1-2 штурмовых орудия, машина управления и машина обеспечения (6-9 машин, в т.ч. 3-5 танков и ТБМП).

Несколько взводных «боевых мо-дулей» предлагалось объединять в ротную «боевую платформу», не-сколько ротных «боевых плат-форм» – в батальонную «боевую так-тическую платформу», а несколько «боевых тактических платформ» – в тяжёлую бригаду. «Боевые платфор-

мы», кроме «боевых модулей», долж-ны иметь инженерные машины, ма-шины РХБЗ, РЭБ и др.

Примерный подсчёт количества боевых и обеспечивающих машин на ТГУП «Армата» в тяжёлой бри-гаде показал, что их там потребует-ся до 355 ед. (в т.ч. 270 во взводных «боевых модулях»). При содержа-нии в СВ 10 тяжёлых бригад, для них нужно будет 3550 таких машин, что далеко выходит за пределы воз-можностей экономики России и её ОПК. К примеру, известно, что со-гласно Госпрограммы вооружений до 2020 г в ВС России планирова-лось поставить всего 2300 машин семейства «Армата» (сейчас срок их поставки смещён к 2025 г).

Кроме того, опыт применения в боях на Донбассе российских бата-льонных и ротных тактических групп показал, что интеграция под-разделений разных родов войск осуществлялась на батальонном и ротном уровнях (но не на взвод-ном). Объясняется это спецификой обучения, тылового и техническо-го обеспечения подразделений раз-ных родов войск, имеющих различ-ное вооружение.

В заключении нашей статьи [1] было отмечено, что в предложен-ных УВЗ «боевых модулях» взвод-ного уровня проблемы обучения (механиков-водителей), тылового обеспечения (за счёт одинаковых ГСМ) и технического обеспечения (за счёт одинакового обслужива-

Опыт применения в боях на Донбас-се российских батальонных и

ротных тактических групп показал, что интеграция подразделений

разных родов войск осуществлялась на батальонном и ротном уровнях

(но не на взводном)

46

ния и ремонта базы) снимаются пу-тём использования одной гусенич-ной базы «Армата». Однако другие проблемы обучения (командиров и наводчиков), тылового обеспечения (из-за разных боеприпасов) и техни-ческого обеспечения (из-за разного обслуживания и ремонта вооруже-ния) остаются. Кроме того, число ма-шин «боевого модуля» вдвое больше, чем у «чистого» взвода из танков или БМП и «смешанного» взвода из тан-ков и БМП, в результате чего число боевых и обеспечивающих машин бригады на дорогой базе «Арматы» также чрезмерно возрастает. В усло-виях экономических и производ-ственных проблем России, это, ско-рее всего, приведёт к отказу от концепции «боевых модулей» УВЗ. Нельзя недооценивать и традицион-ный консерватизм руководства гене-рального штаба и министерства обо-роны (ГШ и МО) России, которым вряд ли по душе придется эта «рево-люционная концепция» (к тому же, выдвинутая штатскими).

Видимо, критика со стороны ГШ и МО привела к тому, что спе-циалисты УВЗ вынуждены были усовершенствовать свою концеп-цию, и предложили создавать «бое-вые модули» уже не на взводном, а на ротном уровне. О необходимо-сти перехода к новым формам ор-ганизации войск В. Халитов сказал в новом интервью:

«На исход боя и войны в целом оказывают прямое влияние сред-

ства вооруженной борьбы, формы и способы ведения боевых дей-ствий, а также организационно-штатные структуры, которые опре-деляют потенциал воюющих подразделений. На наш взгляд в существующих ныне структурах танковых и мотострелковых под-разделений невозможно полно-стью реализовать возможности перспективного ВВТ, в т.ч. танка Т-14 и ТБМП Т-15.

Требуется формирование уни-фицированных, универсальных, интеллектуальных и информатив-ных структур, с помощью которых возможно быстро организовать боевую систему для решения кон-кретной боевой задачи. Первичной ячейкой такой системы может стать «боевой модуль» – неделимое объединение по функциональному признаку разведывательных, удар-ных, огневых и обеспечивающих средств на единой платформе.

К средствам разведки, помимо штатных средств, можно отнести БПЛА и роботизированные ком-плексы, к ударным средствам – танки и тяжелые БМП, к огневым средствам – боевую машину со 152-мм орудием умеренной баллисти-ки, к обеспечивающим машинам – БРЭМ и БМО (бронированная машина обеспечения); также необ-ходима машина управления и ма-шина групповой защиты «модуля».

Объединив несколько ротных «боевых модулей» и добавив

Объединив несколько ротных «бое-вых модулей» и добавив другие

боевые и обеспечивающие средства можно создать батальонную

«боевую тактическую платфор-му», предназначенную для решения

уже тактических задач

47

другие боевые и обеспечиваю-щие средства можно создать ба-тальонную «боевую тактическую платформу», предназначенную для решения уже тактических задач.

Ключевой особенностью явля-ется единая платформа и БИУС (бортовая информационно-управ-ляющая система), резко облегчаю-щая функционирование и управле-

ние подобной системой, которая будет на порядок эффективнее тра-диционной ротной тактической группы, которые выделяются со-временными мотострелковыми (танковыми) бригадами».

В табл.1 ротный «боевой мо-дуль» сравнивается с типовой рот-ной тактической группой (РТгр), сформированной на основе мото-стрелковой роты.

Характеристики Ротная тактическая группа Ротный «боевой модуль»Управление Командирская БМП/танк (не всегда) БМУ на платформе Армата, БИУС подразде-

ления, ТИУС, автоматизированный обмен данными

Мотострелковое подразделение Рота на БМП (3 взвода, 10 БМП) 1-2 взвода на ТБМП (3-6 Т-15)Танковый взвод 3-4 танка Т-72/Т-90 3-4 танка Т-14Взвод поддержки 2-3 миномёта 2Б9 Василёк, МТЛБ 2-3 БМОПАртиллерийский взвод - 2-3 БМА 152-мм Зенитный взвод ПЗРК, зенитные пулемёты 1-2 БМГЗВзвод снабжения 5-6 грузовиков Урал/КамАЗ 1-2 БМОВозможности разведки Визуальное наблюдение, оптика ограниченно-

го обзора, прицелы, ПНВ, получение данных по радиосвязи

Визуальное наблюдение, камеры кругового обзора дневного/ночного видения, автомати-зированные прицельные комплексы, РЛС боевых машин, получение данных от БПЛА и роботов в автоматизированном режиме со вводом в ТИУС/БИУС

Защищённость Разная: танки с тяжёлой бронёй, БМП и МТЛБ с лёгкой бронёй, грузовики без брони, КАЗ нет, пассивные помехи ограниченно, возможны комплексы РЭБ «Лорандит»

Тяжёлое бронирование всех машин, КАЗ и постановка пассивных помех, интегрирован-ные системы РЭБ

Унификация 3-4 типа базы/шасси Унифицированная платформа

Таблица 1

48

Машины ротного «боевого мо-дуля» на платформе «Армата» вклю-чают:

БМУ – боевая машина управле-ния, унифицирована с ТБМП Т-15;

ТБМП – тяжелая боевая машина пехоты;

БМА – боевая машина артилле-рии со 152-мм орудием умеренной баллистики;

БМОП – боевая машина огневой поддержки, развитие БМПТ «Тер-минатор»;

БМГЗ – боевая машина группо-вой защиты с ракетно-пушечным вооружением;

БМО – бронированная машина обеспечения.

«Боевой модуль» должен иметь боевую информационно-управляю-щую систему (БИУС), его машины – тактическую (ТИУС).

Не считая естественных досто-инств боевых машин нового поко-ления (лучшая огневая мощь, защи-щенность и пр.), семейство новых машин будет иметь следующие пре-имущества.

Возможности управления. БМУ представляет собой ТБМП Т-15, в десантном отсеке которой разме-щен командный модуль. Защищен-ность на уровне танка в сочетании с современным оборудованием связи и передачи данных резко повышает эффективность и устойчивость управления.

Огневые возможности. Ввод в состав «модуля» машин БМА со

штурмовыми 152-мм орудиями об-легчает ведение боев, особенно в укреплениях и в городе.

Непосредственная поддержка. БМОП в сочетании с ударными ма-шинами многократно повышают эф-фективность подавления огневых то-чек противника по сравнению с 82-мм автоматическими минометами.

Уменьшение численности лично-го состава. Наличие БМОП позво-ляет резко уменьшить численность мотострелков в составе «боевого модуля». Его численность может ко-лебаться в пределах 70-110 чел., тог-да как численность РТгр – достигать 150 чел., при этом ударные и огневые возможности «модуля» значительно больше, чем у РТгр. По словам В. Ха-литова, они соответствуют скорее батальону, а по некоторым позици-ям превышают их.

ПВО. В большинстве случаев РТгр не имеют средств ПВО, не счи-тая ПЗРК, придаваемых мотострел-ковой роте и танковых зенитных пулеметов. При необходимости в состав РТгр может добавляться ма-шина или взвод ЗПРК «Тунгуска», что обеспечит ПВО, однако добавит еще один тип легкобронированной техники и еще один тип шасси. В со-став «боевого модуля» предполага-ется ввод машины БМГЗ на плат-форме «Армата» с ракетно-пушечным вооружением.

Обеспечение. Наличие машины обеспечения БМО, также построен-ной на базе унифицированного

49

шасси, позволяет окончательно убрать с поля боя небронированные грузовики. Автотранспорт остается для доставки снаряжения и боепри-пасов в район боевых действий, до позиции БМО, которые занимают-ся непосредственно снабжением бо-евых подразделений, также обладая единой для всего «модуля» защи-щенностью и техническими харак-теристиками.

Разведка и целеуказание. Нали-чие БИУС подразделения и ТИУС боевых машин повышает эффектив-ность как штатных средств, которых становится намного больше, так и приданных. Информация о целях, полученная собственными средства-ми или со стороны появляется на тактических планшетах командиров в режиме реального времени.

Защищенность. Использование платформы «Армата» обеспечивает резкий рост защищенности всей техники, благодаря усиленной бро-невой защите и возможности по-становки активных и пассивных по-мех. Тяжелые БМП могут использоваться в одном строю с танками, что позволяет избежать разрывов в боевых порядках и рез-ко увеличить скорость продвиже-ния на поле боя.

Унификация. Все образцы ма-шин «боевого модуля» построены на единой базе ТГУП Армата», тогда как в состав современной РТгр вхо-дит техника на основе 3-4 различ-ных типов баз/шасси, что значи-

тельно усложняет организацию марша, технического обслуживания и ремонта в полевых условиях.

Ключевым новшеством, даю-щим принципиальное преимуще-ство на поле боя при прочих равных условиях, в применении данной структуры, станет создание разве-дывательно-ударного комплекса в низовом тактическом звене СВ.

Резкий рост информированно-сти командиров об обстановке со-кращает время, в прежних структу-рах уходившее на обработку и передачу информации промежу-точными звеньями. Это преимуще-ство позволит более полно реализо-вать огневую мощь, давая синергический эффект взаимодей-ствия машин построенных на еди-ной платформе и объединенных единой системой управления.

Новая структура может исполь-зоваться в конфликтах различных типов, видоизменяясь под конкрет-ные задачи, в том числе для локаль-ных конфликтов. По словам В. Ха-литова: «Описанная нами выше структура, как мне представляется, идеально для них подходит. Это гибко настраиваемая боевая систе-ма, быстро приводимая в готов-ность к применению, перебрасывае-мая всеми видами транспорта и решающая конкретную задачу без лишнего отягощения, в виде длин-ного обоза. А сочетание интеллекта роботизированных систем с огне-вой мощью нового оружия обеспе-

50

чивают подавляющее превосход-ство над любым противником в классических локальных конфлик-тах. Ясно, что внедрение новой структуры представляет собой крайне сложную и длинную задачу. Но для решения этих задач круп-нейшие армии мира исторически содержали в своем составе экспери-ментальные части и соединения для обкатки новых концепций. К этой схеме можно вернуться: создание экспериментального подразделе-ния, а затем и части для отработки новых структур было бы логичным первым шагом.

Подобная модульная структура может использоваться и при фор-мировании подразделений, осна-щенных машинами на «средних» платформах (гусеничных «Курга-нец-25» и колёсных «Бумеранг»).

Модульность конструкции самих машин, позволяющая при производ-стве и последующей модернизации варьировать возможности и предна-значение конкретных единиц, таким образом, закладывает особенности структуры оснащенных ими подраз-

делений, облегчая комбинирование базовых структур под различные за-дачи. Результатом должно стать фор-мирование на базе подобных модуль-ных структур бригад нового поколения, обладающих возможно-стями современных дивизий при за-метно меньшей численности. Для СВ России этот вопрос крайне важен, с учетом того, что в ближайшие 10-20 лет демографическая и экономиче-ская обстановка не позволит резко увеличивать их численность, но по-вышение ее эффективности, с учетом как традиционных, так и новых воен-ных угроз, жизненно необходимо» [2].

Анализ нового предложения УВЗ. А теперь ещё раз сравним предлагаемый ротный «боевой мо-дуль» с существующей РТгр.

Примерное количество основно-го вооружения в предлагаемой тя-жёлой бригаде с машинами на базе ТГУП «Армата» и её «боевых моду-лях» (ротном и батальонном) при-ведено в табл.2, а в существующей мотострелковой бригаде и её такти-ческих группах (ротной и батальон-ной) – в табл.3

Боевые модули

БМУ ТБМП Т-15 Танки Т-14 БМА 152-мм БМОП 30-мм БМГЗ 30-мм БМО Итого

Ротный 1 3-6 3-4 2-3 2-3 1-2 1-2 13-21Батальонный 4-5 9-18 9-12 6-9 6-9 3-6 3-6 40-65Бригада 13-18 27-54 27-36 18-27 18-27 9-18 9-18 121-198*

Таблица 2

* Не учтены СГ, РСЗО и ЗРК бригадного звена, а также БРЭМ, машины инженерные, РЭБ и др.

51

Во многом «боевой модуль» пре-восходит РТгр, но он имеет и недо-статки, либо наблюдается равенство этих подразделений, в т.ч.:• количество взводов пехоты в

«модуле» в 3-1,5 раз меньше, чем в РТгр, а наличие БМОП не ре-шит всех задач пехоты;

• у «модуля» и РТгр равное число танков;

• БМОП «модуля» имеют 30-мм пушки и ПТУР с настильным ог-нём, неспособные решать задачи миномётов с навесной стрель-бой и большей дальностью; к тому же реально РТгр имеют бо-лее мощные 120-мм миномёты;

• «модули» имеют БМА с 152-мм орудиями, а у РТгр их нет (в кон-цепции УВЗ), хотя в реальности у них есть 152-мм СГ 2С3 и могут быть РСЗО БМ-21;

• «модули» имеют зенитные БМГЗ, но РТгр могут иметь ЗПРК 2С6;

• «модули» имеют бронированные БМО, но их недостаточно; в лю-бом случае, в тяжёлой бригаде придётся иметь не меньше гру-

зовиков, чем в существующей бригаде;

• численность «модуля» в концеп-ции УВЗ 70-110 чел. (точнее – 77-130 чел.), а численность РТгр – до 150 чел. (точнее – 129-149 чел.); то есть численность РТгр больше (точнее – ненамного), но реально в РТГр 167-185 чел.

• число машин «модуля» в кон-цепции УВЗ 13-21 ед. (12-19 бое-вых), а РТгр – 20-24 ед. (15-17 бо-евых); число машин РТгр больше (боевых – близко).Предложение создавать «боевые

модули» уже не на взводном, а на ротном уровне позволит умень-шить общее количество в бригаде и её подразделениях машин на базе ТГУП «Армата» и улучшить управ-ляемость всех звеньев. Однако авто-ры концепции опять не учли маши-ны на базе ТГУП «Армата» на батальонном и бригадном уровне. В частности, в бригаде для общей под-держки потребуется ещё 3 дивизио-на: самоходных гаубиц (СГ) 2С35 «Коалиция-СВ» (18 ед.), РСЗО «Торнадо-Г» (18 ед.) и ЗРК «Тор-

Тактическая группа

БМП-2/3 Танки Т-72/90 СГ 2С3 152-мм Миномёты 2С12 120-мм

РСЗО БМ-21 ЗПРК 2С6/ЗРК Итого

Ротная 12 3 3 3 0-3 2 24-27Батальонная 40 10 6 6 0-6 6 68-74Бригада 120 41 18 18 18 24 239*

Таблица 3

* Не учтены БРЭМ, машины инженерные, РЭБ и др.

Предложение создавать «боевые модули» уже не на взводном, а на ротном уровне позволит умень-

шить общее количество в бригаде и её подразделениях машин на базе

ТГУП «Армата» и улучшить управ-ляемость всех звеньев

52

М2У» (12 ед.). Для бригадного ин-женерно-сапёрного батальона по-требуются инженерные машины МИМ-А, машины минирования УСМ-А1 и УМЗ-А, мостоукладчики МТ-А, плавающие транспортёры ПТС-А, для подразделений РХБЗ и ремонта – боевые машины огнемёт-чиков БМО-2 и БРЭМ Т-16, а также другие машины.

При расчётах принимаем наи-большее число боевых машин в тя-жёлой бригаде (198), поскольку если брать наименьшее число, то ударная мощь бригады будет слишком сла-бой (27 танков, 27 ТБМП и 18 БМОП – 72 ед. или 2 батальона по 36 ед.). При наибольшем же числе боевых машин в бригаде будет 36 танков, 54 ТБМП и 27 БМОП – 117 ед. или 3 батальона по 39 ед., что сравнимо с современной бригадой.

Если к наибольшему числу ма-шин на базе ТГУП «Армата» тяжё-лой бригады (198) добавить 48 СГ, РСЗО и ЗРК, не учтённые в табл. 2, то общее число таких машин соста-вит 246 ед., что сравнимо с количе-ством машин (систем) того же типа и назначения в современной мото-стрелковой бригаде (239).

Примерный подсчёт количества боевых и обеспечивающих машин на ТГУП «Армата» в тяжёлой брига-де показал, что их там потребуется до 300 ед. (в т.ч. 198 в ротных «бое-вых модулях»). При содержании в СВ 10 тяжёлых бригад, для них нуж-но будет до 3000 таких машин, что

меньше, чем 3550 в статье [1], но тоже выходит за пределы возмож-ностей экономики России и её ОПК.

Количество автотранспорта в тяжёлой бригаде и современной бригаде будет примерно одинаково. Но численность личного состава тяжёлой бригады с машинами на базе ТГУП «Армата» будет в 1,4-1,5 раз меньше, чем в современной мо-тострелковой бригаде.

Впрочем, поступило предложе-ние, которое может серьёзно повы-сить КПД использования машин на базе ТГУП «Армата» в тяжёлой бри-гаде. Правда, если оно будет приня-то, то планируемая численность лич-ного состава в тяжёлой бригаде будет не меньше, чем в существующей ОМСбр (а скорее всего – больше).

Предложение по повышению КПД использования тяжёлой бри-гады с машинами на базе ТГУП «Армата» было выдвинуто россий-ским военным экспертом А. Хлопо-товым. Он, как и многие специали-сты, считает, что за появлением новых вооружений, обладающих иными боевыми возможностями, должны происходить изменения организации общевойсковых сое-динений, позволяющие максималь-но эффективно их использовать.

Завершение разработки ТГУП «Армата», имеющей большой запас по несущей способности и на кото-рую, в зависимости от назначения образца, могут устанавливаться раз-ные модули, включающие комплек-

53

сы вооружения, съёмных защитных устройств, электромагнитной, ак-тивной и оптико-электронной защи-ты и т.д. позволяет не только варьи-ровать уровень основных боевых свойств, но и дает возможность ре-шить проблему разунификации ВВТ тяжёлых соединений. Это позволяет комплектовать подразделения ма-шинами, обладающими многими однородными характеристиками. Однако, сложная и дорогая платфор-ма «Армата» привносит и новые тре-бования к боевому применению, об-служиванию и обучению персонала.

Решение данной проблемы ви-дится в заимствовании и адаптации системы обслуживания и эксплуа-тации авиационной техники, где по-добные решения были найдены уже давно.

Такими решениями являются:• разделение экипажей на боевой

и обслуживающий персонал;• сменность боевых экипажей;• применение в подготовке и тре-

нировках специализированных учебных и учебно-боевых ма-шин, имитирующих боевые об-разцы.Разделение экипажей. Очевидно,

что чем сложнее и современнее ста-новится техника, тем большие тре-бования будут выдвигаться к качеству ее обслуживания и эксплу-атации. Поэтому экипаж танка Т-14 из 3-х человек, будет не в состоянии совмещать боевую подготовку и об-служивание машины.

Как писал генерал-полковник В. Архипов: «12-16 часов в грохочу-щем танке, в жаре и духоте, где воз-дух насыщен пороховым газом и парами горючей смеси, утомляют и самых выносливых. Однажды наши медики провели эксперимент – взвесили поочерёдно 40 танкистов до и после 12-часового боя. Оказа-лось, что командиры танков за это время потеряли в среднем по 2,4 кг, наводчики – по 2,2 кг, стрелки-ра-дисты – по 1,8 кг. А больше всех ме-ханики-водители (по 2,8 кг) и заря-жающие (по 3,1 кг). Поэтому на остановках люди засыпали мгно-венно...».

По опыту сирийских танкистов, экипажи танков Т-72 выйдя из боя и вернувшись в расположение, не-медленно шли спать, сдав танк для обслуживания и, при необходимо-сти, ремонта, техническому персо-налу.

Принцип разделения функций боевых и технических экипажей танков давно применяется в СВ ряда развитых государств.

Видный деятель российской тан-ковой промышленности Ю. Костен-ко говорил: «Посылать в бой танк с экипажем, который в состоянии ис-пользовать боевые характеристики машины только на 50%, или посы-лать в бой квалифицированный экипаж на танке, который по свое-му техническому состоянию может обеспечить только 50% заложенных в его конструкцию боевых характе-

54

ристик, одинаково преступно. Поэ-тому в мирное время служба боевой подготовки личного состава и служ-ба поддержания технической боего-товности боевых машин должны строиться так, чтобы обеспечивать максимальную боеготовность и того и другого (в войну – тем более)».

Сменность экипажей. Совре-менные требования технического задания говорят о необходимости обеспечения 72 ч непрерывного на-хождения экипажа в танке. На плат-форме «Армата» за счет внимания к эргономике и ряду средств это тре-бование технически обеспечено. Но может ли экипаж по своим физио-логическим возможностям эффек-тивно вести боевые действия без перерывов на отдых все это время, или хотя бы выполнять такой не-прерывный марш?

По исследованиям 38-го НИИ МО, при суточном марше с закры-тыми люками обнаружение танкоо-пасных целей снижается на 40-60%. При двухсуточном зимнем марше Т-64А, в результате утомляемости время простоя временно-моторной реакции увеличивалось к концу первых суток на 38%, к концу вто-рых – на 64% (0,87 сек, 1,13 и 1,44 сек соответственно).

Танк в силу психофизиологиче-ского состояния экипажа не может непрерывно выполнять боевые за-дачи. При этом, даже при условии его обслуживания техническим персоналом, без привлечения чле-

нов экипажа, время простоя может равняться, а часто и превышать вре-мя, необходимое на выполнение бо-евой задачи.

Таким образом, мощная и доро-гая боевая машина в ходе операции может простаивать 40-60% време-ни, только из-за того, что людям нужно давать полноценный отдых. В это же самое время, подразделе-ния, ведущие бой, могут остро нуж-даться в танковой поддержке. То же касается и совершения длительных маршей. Остановки на отдых резко замедляют тактическую подвиж-ность подразделений. Отсюда А. Хлопотов утверждает, что сегодня необходимо иметь для танка смен-ный боевой экипаж. В то время, как один экипаж будет находиться на отдыхе и восстановлении, второй после выполнения техниками об-служивания, дозаправки топливом и пополнения боеприпасами, смо-жет немедленно вернуть машину на поле боя.

Однако при этом встает вопрос мобильности сменных «боевых» экипажей и техперсонала в услови-ях постоянного перемещения бое-вых подразделений. Решать его пу-тем выделения автомобильного транспорта нерационально. Взамен предлагается создать с использова-нием элементов базовой платфор-мы, многоцелевой бронированный прицеп, который может буксиро-ваться за любой машиной на базе ТГУП «Армата».

55

Идея такого прицепа не нова. В СССР легкобронированные прице-пы в виде коробов, открытых сверху и буксируемых танками, применя-лись в «зимней» войне 1939-1940 гг. и в Великой Отечественной войне. Есть несколько патентов на брони-рованные прицепы, например, па-тент №97115929/02. Проработкой идеи подобного прицепа занима-лось ООО «Инженерный центр-НТ». Такой прицеп может использо-ваться не только как дом на колесах или гусеницах для экипажа или тех-ников, но и для транспортировки запчастей, боеприпасов и топлива.

Учебно-боевые машины для ВГМ «Армата». Если проводить об-учение экипажей на линейных тан-ках, то весь ресурс двигателей и са-мих танков придется истратить на это обучение. Существуют пробле-мы обучения большого количества экипажей, подготовки ремонтни-ков, сохранения ресурса боевых ма-шин и поддержания высокого уров-ня боеготовности подразделений.

Применение компьютерных и динамических тренажеров решает проблемы подготовки либо частич-но, либо не решает вовсе. Последнее особенно относится к получению навыков вождения механиками-во-дителями. Даже самый реалистич-ный симулятор не дает опыта и на-выков вождения тяжелых боевых машин. Данная проблема встала еще 10 лет назад, когда в войска на-чали поступать танки Т-90А, после

чего последовал ряд аварий, повлек-ших вывод из строя дорогих танков. При этом, недостатки в подготовке водителей проявились сразу с нача-лом эксплуатации. В ходе подготов-ки к параду на Красной площади 9 мая 2015 г были ошибки в эксплуа-тации машин по вине экипажей, и известен случай с остановкой танка Т-14 у трибун во время генерально-го прогона.

Сейчас в целях обучения ис-пользуются сверхштатные серий-ные танки ранних модификаций, входящие в учебно-боевые группы (УБГ). При наличии большого пар-ка устаревающей техники, оснащен-ной системами управления, близки-ми по конструкции и способу эксплуатации, использование ма-шин УБГ, было оправданным как с точки зрения технической полити-ки (поддержание относительно бое-готового резервного парка), так и с точки зрения экономики.

Однако машины «Армата» прин-ципиально отличаются от всего того, что было создано ранее. Из-за новизны, повторение опыта по обу-чению экипажей на машинах УБГ невозможно. В современных рос-сийских условиях для решения этих проблем предлагается вспомнить положительный отечественный и зарубежный опыт по созданию спе-циализированных учебных машин, дополнив его инновационными ре-шениями и применив комплексный подход.

Однако машины «Армата» принци-пиально отличаются от всего

того, что было создано ранее. Из-за новизны, повторение опыта по

обучению экипажей на машинах УБГ невозможно

56

А. Хлопотов предлагает, в допол-нение к учебным техническим сред-ствам, разработанным в рамках СЧ ОКР «Армата» (ЦКБА (г.Тула) и Ро-соборонсофт), направленных на из-учение вопросов технического об-служивания, создать тренажеры огневой и тактической подготовки, используя заделы по ОКР «Стато-скоп» и ОКР «Бароскоп» (Муром-ский радиозавод, соисполнитель ООО «КомпьютерЛэнд» г. СПб), а также разработать несколько учеб-но-боевых машин по аналогии с учебными самолетами подготовки летчиков (ООО «Инженерный центр-НТ», ООО «Новатор»), такие как:• ходовой тренажер танка (ХТТ).

Имеет корпус, МТО, ИУС и кап-сула экипажа, но без вооруже-ния, а только с макетами башни и пушки;

• учебная колесная машина (УКМ) механика водителя с капсулой экипажа;

• учебно-боевая колесная машина (УБМ) с капсулой экипажа и СУО;

• учебно-боевая ремонтная колес-ная машина (УБРМ). А. Хлопотов считает, что, несмо-

тря на растущую популярность от-носительно недорогих компьютер-ных и динамических тренажеров, в МО России должны понимать важ-ность наличия современных мно-гофункциональных учебно-боевых машин, позволяющих экипажу не

только понять принцип управления техникой, но и прочувствовать все ее возможности [3].

Анализ предложений А. Хлопо-това показывает, что в случае их ре-ализации КПД использования ма-шин «Армата» в тяжёлой бригаде увеличится примерно вдвое (почти до 100%), что позволит бригаде не-прерывно вести бой в течение трёх суток. Однако это потребуют значи-тельного увеличения численности личного состава бригады – как сре-ди экипажей боевых машин, так и среди технического персонала. Это, в свою очередь, вызовет увеличение возимых запасов для людей и числа обслуживающего персонала. В ито-ге, это потребует значительного увеличения численности личного состава СВ (в т.ч. высокооплачивае-мых специалистов-контрактников, требующих долгой и дорогой подго-товки).

Однако предложения специали-стов ОПК и военных экспертов, скорее всего, останутся предложе-ниями, и они вряд ли будут приня-ты МО России, тогда как планы МО на 2016 г это директива к исполне-нию. Что же реально планируется в сфере организации перспективных соединений СВ России в этом году и в перспективе? На эту тему мы уже откликались дважды – в статьях «ВООРУЖЁННЫЕ СИЛЫ РОС-СИИ: НОВАЯ АРМИЯ И ДИВИ-ЗИИ» и «ВОССОЗДАНИЕ ДИВИ-ЗИЙ В РОССИИ – ПРОДОЛЖЕНИЕ

57

СЛЕДУЕТ» [4, 5]. Однако появилась более точная информация о количе-стве, типах, организационно-штат-ной структуре и дислокации новых дивизий, развёртываемых в 2016 г, что требует уточнения этих статей.

Планы развёртывания новых дивизий в СВ России начали огла-шаться с января 2016 г.

12 января министр обороны С. Шойгу заявил: «Одна из важнейших задач, стоящих перед ВС в этом году – формирование трех дивизий на западном направлении». При этом он подчеркнул необходимость создания для вновь развертывае-мых соединений нормальной ин-фраструктуры – военных городков, парков боевых машин, жилья для военнослужащих и т.д. [6]

22 января главком СВ генерал-полковник О. Салюков сообщил, что в 2016 г будут усилены группи-ровки российских войск в западном и центральном направлениях в от-вет на рост интенсивности учений НАТО. При этом на базе существу-ющих бригад будут сформированы три дивизии на западном направле-нии и одна на центральном [6].

3 февраля источники в МО со-общили, что в 2016 г будут сформи-рованы 2 новые танковые дивизии (ТД) – под Воронежем и под Челя-бинском. О формировании в Челя-бинской обл. ТД сообщил 30 февра-ля командующий Центральным ВО генерал-полковник В. Зарудницкий. Он сказал, что основу её вооруже-

ния составят современные танки. То есть, видимо, разрабатываемые на УВЗ боевые машины на платфор-ме «Армата» будут обкатываться в этой дивизии (она будет размещена недалеко от УВЗ).

Что касается танкового соедине-ния в Воронежской обл., то в 2015 г здесь уже была развернута в Богуча-ре 1-я отдельная танковая бригада (ОТбр). Теперь на ее основе, похо-же, будет сформирована дивизия. Предполагаются, что дивизии будет присвоено наименование 10-й гв. ТД, которую в 1995 г вывели из Гер-мании в Богучар. В 2009 г дивизию расформировали, и на ее основе создали 262-ю базу хранения воору-жений и боевой техники [7].

4 февраля В. Зарудницкий зая-вил, что танковая дивизия будет развернута в Чебаркуле Челябин-ской обл. на базе 7-ой ОТбр. По его словам, необходимость этого обу-словлена увеличением интенсивно-сти боевой подготовки и новыми задачами, возложенными на округ. В состав дивизии сначала войдут мотострелковый и самоходный ар-тиллерийский полки, зенитный ра-кетный дивизион, разведыватель-ный, инженерно-саперный батальоны, а также подразделения связи и материального обеспечения [8]. Очевидно, впоследствии в ней будут сформированы танковые полки и другие формирования.

10 февраля О. Салюков заявил, что хотя в СВ и есть «некоторый пе-

58

рекос» в сторону бригад, но отказы-ваться от них в пользу дивизий МО не планирует. По его словам «страна у нас большая, с разными ТВД, чего нельзя не учитывать. Где-то нужны высокомобильные бригады, а где-то дивизии. К тому же все группиров-ки войск создаются под конкретные задачи, а дивизионная структура хорошо сопрягается с полковой и бригадной».

О.Салюков отметил, что форми-рование новых дивизий идет парал-лельно с разработкой «оптимально-го состава батальонных тактических групп соединений СВ» и «кропотли-вого анализа их формирования, обеспечения и применения». Эта работа началась в 2014 г, и неизвест-но, когда она закончится [6].

24 марта ТАСС сообщило, со-гласно источнику в штабе Южного ВО: «В соответствии с директивами начальника ГШ и командующего ЮВО к концу этого года в округе бу-дет сформирована новая «полно-кровная» мотострелковая дивизия (МСД). Для ее обустройства в Ро-стовской обл. предстоит возвести три военных городка. Численность личного состава дивизии составит до 10 тыс. чел., ее штаб планируется разместить в районе Ростова-на-Дону. Соединение будет укомплек-товано самыми современными воо-ружениями, бронетанковой, автомобильной и специальной тех-никой. В 2016 г планируется постро-ить первоочередные объекты ин-

фраструктуры дивизии – штабы, казармы и т.д. Остальные объекты будут возведены в 2017 г. Для уско-рения строительства планируется использовать быстровозводимые модульные конструкции. По расче-там, расходы на обустройство ча-стей и подразделений новой МСД составят не менее 5 млрд. руб.» [9] Эксперты предполагают, что управ-ление дивизии будет находиться в Новочеркасске, а формироваться она будет на базе 33-й ОМСбр (г).

25 марта С. Шойгу заявил, что в ответ на усиление военного контин-гента НАТО в Европе, в Западном ВО в 2016 г будут сформированы две дивизии [10].

1 апреля ТАСС сообщило, ссы-лаясь на источник в ГШ: «Уже раз-вернутые в составе 1-й гв. танковой армии (ТА) две дивизии (ТД и МСД), а также две МСД, формируе-мые для 20-й гв. общевойсковой ар-мии (ОА) получили 6-полковую ор-ганизацию, существовавшую в советских СВ и ликвидированную в период нахождения А. Сердюкова на посту министра обороны. Тогда дивизии были сокращены до бри-гад, основными боевыми подразде-лениями которых являлись бата-льоны. Теперь, как это было в советское время, каждая ТД будет иметь три танковых полка, мото-стрелковый полк, самоходно-артил-лерийский полк и зенитный ракет-ный полк, а каждая МСД – три мотострелковых полка, танковый

59

полк, самоходно-артиллерийский полк и зенитный ракетный полк. Кроме того, каждая дивизия полу-чит подразделения разведки, связи, материально-технического обеспе-чения, РЭБ, РХБЗ и т.д. До конца этого года две новые МСД должны быть сформированы в Смоленской и Воронежской областях. Их штабы будут размещены в Ельне и Богуча-ре соответственно. Численность личного состава каждой составит до 10 тыс. чел.» [11]

5 июля источник в Генштабе со-общил, что мотострелковая дивизия, создаваемая в Смоленской области, войдет в состав 1-й гвардейской тан-ковой армии. «Генштаб по согласова-нию с министром обороны принял окончательное решение о том, что новая Ельнинская мотострелковая дивизия наряду с Таманской мото-стрелковой и Кантемировской тан-ковой дивизиями войдет в состав 1-й гвардейской танковой армии», – заявил источник. Он пояснил, что формирование дивизии началось позднее в сравнении с однотипными соединениями в Воронежской и Ро-стовской областях. Поэтому завер-шение комплектования и возведе-ния объектов инфраструктуры запланировано не на декабрь 2016 года, а на середину 2017-го [12].

Анализ планов показывает, что в СВ уже сформированы две гвардей-ские дивизии (4-я ТД и 2-я МСД) во вновь созданной 1-й гв. ТА Запад-ного ВО.

К концу 2016 г планируется сформировать ещё 3 дивизии, в т.ч.: • 10-ю гв. ТД (в Богучаре Воро-

нежской обл.) в переформиро-ванной 20-й гв. ОА Западного ВО; сообщалось, что она форми-руется на базе 1-й гв. ОТбр;

• 150-ю гв. МСД (штаб в Новочер-касске Ростовской обл.) в 49-й ОА Южного ВО; предполага-лось, что она формируется на базе 33-й. ОМСбр(г);

• 15-ю гв. ТД (в Чебаркуле Челя-бинской обл.) в 41-й ОА Цен-трального ВО; предполагается, что она будет формироваться на базе 7-й гв. ОТбр.А к середине 2017 г планируется

сформировать ещё и 144-ю МСД в 1-й гв. ТА (в Ельне Смоленской обл.).

То есть в середине 2017 г в СВ бу-дет 3 ТД и 3 МСД. Из них 5 дивизий (в т.ч. 2 ТД) будут на Западном на-правлении и одна – на Централь-ном.

Если сейчас 4-я ТД и 2-я МСД имеют по 4 полка (2 боевых, само-ходно-артиллерийский, зенитно-ракетный) и 5-7 отдельных батальо-нов/дивизионов, то в перспективе все дивизии будут иметь по 6 пол-ков (4 боевых, самоходно-артилле-рийский, зенитно-ракетный) и 8-10 отдельных батальонов/дивизионов. В танковой дивизии из 4-х боевых полков будет 3 танковых и один мо-тострелковый, а в мотострелковой дивизии – 3 мотострелковых и один танковый. То есть организация ди-

5 июля источник в Генштабе сооб-щил, что мотострелковая дивизия, создаваемая в Смоленской области,

войдет в состав 1-й гвардейской танковой армии

60

визий вернётся практически к той, что существовала до 2009 г.

Современная организация 4-й ТД и 2-й МСД приведена ниже.

4-я гв. ТД (штаб – Наро-Фо-минск, Московской обл.) имеет управление, 4 полка (12-й и 13-й танковые, 275-й самоходно-артил-лерийский, 538-й зенитно-ракет-ный (Тп, САп, ЗРп)) и 5 батальо-нов (137-й разведывательный, 413-й связи, 330-й инженерно-са-пёрный, 1088-й материального обеспечения и 165-й медицин-ский). Численность личного со-става и количество ВВТ ТД и Тп приведено в табл. 4 [13].

Тп имеет управление и 4 бата-льона (3 танковых с танками Т-80У и мотострелковый с БМП-2 и мино-

мётами «Сани»), артдивизион СГ «Гвоздика», а также 7 рот (разведки, связи, РЭБ, инженерно-сапёрная, ремонтная, материального обеспе-чения, медицинская), батарею управления начальника артиллерии и 3 взвода (снайперов, защиты от ОМП, комендантский).

САп имеет управление и 3 диви-зиона (2 артиллерийских с СГ «Мста-С» и реактивный с РСЗО «Торнадо-Г»), 2 батареи (разведки и управления), 2 роты (ремонтная и материального обеспечения), ко-мендантский взвод.

ЗРп имеет управление и 2 зенит-ных дивизиона (ракетный с ЗРК «Тор» и ракетно-артиллерийский с ЗРК «Стрела-10» и ЗПРК «Тунгу-ска»), 2 роты (ремонтная и матери-

Л/С и вид ВВТ 4-я танковая дивизия 12/13-й танковые полки 2-я мотострелковая дивизия 1/15-й мотострелковые полки Л/С 6,7 тыс. чел. 1,77 тыс. чел. 8,55 тыс. чел. 2,43/2,3 тыс. чел.Танки 189 Т-80У 94 Т-Т-80У 144 (132 Т-72Б3, 12 Т-80У/90А) 56 (44 Т-72Б3, 12 Т-80/90) /57

Т-72Б3БМП 80 (66 БМП-2, 14 БТР-82А) 33 БМП-2 113 БМП-2 /113 БМП-2 (15-й Мсп)БТР 62 (56 МТ-ЛБ, 6 БТР-80) 28 (25 МТ-ЛБ, 3 БТР-80) 155 БТР-80 141 БТР-80 (1-й Мсп) /М 16 2С12 Сани 8 2С12 Сани 51 (24 2С12 Сани, 27 Поднос) 24 2С12 Сани / 27 ПодносСГ 72 (36 2С1 Гвоздика, 36

2С19 Мста-С)18 2С1 Гвоздика 72 СГ (36 2С1, 36 2С19) 18 2С1

РСЗО 18 Торнадо-Г - 30: 12 Град, 18 Торнадо-Г 6 ГрадПТП - - 12 МТ-12 Рапира -СПТРК - - 36 Штурм-С 12 Штурм-С / -ПТРК - - 27 Метис-М 27 Метис-М / -ЗПРК 6 Тунгуска - 6 Тунгуска -ЗРК 18 (12 Тор, 6 Стрела-10) - 18 (12 Оса, 6 Стрела-10) -

Таблица 4

61

ального обеспечения), техническую батарею.

Необходимо отметить, что в 2009 г, до переформирования в бри-гаду, 4-я гв. ТД включала управле-ние, 6 полков (12-й, 13-й и 14-й Тп, 423-й МСп, 275-й САп, 538-й ЗРп) и 8 батальонов (137-й разведыватель-ный, 413-й связи, 996-й РЭБ, 616-й РХБЗ, 330-й инженерно-сапёрный, 1088-й материального обеспечения, ремонтно-восстановительный и 165-й медицинский). То есть сейчас в дивизии относительно прежнего штата отсутствуют 2 полка (Тп, МСп) и 3 батальона (РЭБ, РХБЗ и ремонтно-восстановительный) [4]. Для приведения дивизии в полный штатный состав её планируется до-развернуть. Впрочем, и в нынешнем виде она вдвое сильнее танковой бригады.

2-я гв. МСД (Калининец, Мо-сковской обл.) имеет 4 полка (1-й и 15-й МСп, 147-й САп, 1117-й ЗРп) и 6 батальонов (87-й танковый, 136-й разведывательный, 47-й связи, 211-й инженерно-сапёрный, 1063-й ма-териального обеспечения, 370 меди-цинский), а также 1174-й противотанковый дивизион Чис-ленность личного состава и количе-ство вооружения 2-й МСД и её МСп приведено в табл. 4 [12].

МСп имеет управление и 4 бата-льона (3 мотострелковых и танко-вый), артдивизион с СГ «Гвоздика» и батарею РСЗО «Град», а также 7 рот (разведки, связи, РЭБ, инженер-

но-сапёрная, ремонтная, матери-ального обеспечения, медицин-ская), батарею управления начальника артиллерии и 3 взвода (снайперов, РХБЗ, комендантская). 1-й полк имеет мотострелковые ба-тальоны с БТР-80 и миномётами «Сани», 15-й полк – БМП-2 и мино-мётами «Поднос».

САп и ЗРп дивизии организова-ны как в 4-й ТД. Противотанковый дивизион имеет 3 батареи (2 ПТРК и 1 пушек).

Необходимо отметить, что в 2009 г, до переформирования в бригаду, 2-я гв. МСД включала управление, 6 полков (1-й, 15-й и 283-й МСп, 1-й Тп, 147-й САп, 1117-й ЗРп) и 6 батальонов (136-й разведывательный, 47-й связи, 1586-й РЭБ, 211-й инженерно-са-пёрный, 614-й РХБЗ, 190-й ремонт-но-восстановительный, 1063-й ма-териального обеспечения, 370 медицинский), а также 1174-й про-тивотанковый дивизион. То есть сейчас в дивизии относительно прежнего штата отсутствуют 2 пол-ка (Тп, МСп) и 3 батальона (РЭБ, РХБЗ и ремонтно-восстановитель-ный) [4]. Добавление отдельного танкового батальона является по-пыткой компенсировать относи-тельную слабость дивизии. Впро-чем, и в нынешнем виде она вдвое сильнее мотострелковой бригады.

Многие эксперты и аналитики утверждают, что С.Шойгу, после своего назначения на пост мини-

С.Шойгу, после своего назначения на пост министра обороны, начал

изменения в ВС, во многом ориенти-руясь на борьбу с наследием

А. Сердюкова

62

стра обороны, начал изменения в ВС, во многом ориентируясь на борьбу с наследием А. Сердюкова. Например, в 2013 г 4-я ОТбр и 5-я ОМСбр опять стали 4-й ТД и 2-й МСД. А известно, что переход от дивизий к бригадам был одним из ключевых моментов реформы А. Сердюкова. Так что, объявленное в 2016 г формирование новых обще-войсковых дивизий на западном и центральном направлениях, вполне соответствует тенденции перефор-мирования бригад обратно в диви-зии. Но так ли это на самом деле?

Как сказано выше, О. Салюков заявил, что хотя в СВ и есть «пере-кос» в сторону бригад, но совсем от-казываться от них в пользу дивизий МО не планирует. В большой Рос-сии с различными ТВД где-то нуж-ны бригады, а где-то дивизии. Все группировки войск создаются под конкретные задачи, а дивизионная структура хорошо сопрягается с полковой и бригадной. Он также отметил, что формирование новых дивизий идет параллельно с разра-боткой оптимального состава бата-льонных тактических групп соеди-нений СВ и анализа их формирования, обеспечения и при-менения.

Современная ТД СВ России – это 4 полка (2 танковых, самоходно-ар-тиллерийский, зенитно-ракетный) и 5 батальонов (разведывательный, связи, инженерно-саперный, мате-риального обеспечения и медицин-

ский). В МСД 4 полка (2 мотострел-ковых, самоходно-артиллерийский, зенитно-ракетный) и 6 батальонов (танковый, разведывательный, свя-зи, инженерно-саперный, матери-ального обеспечения и медицин-ский), а также противотанковый дивизион.

Танковые полки состоят из 4-х батальонов (3-х танковых и мото-стрелкового), артдивизиона, мото-стрелковые из 4-х батальонов (3-х мотострелковых и танкового), арт-дивизиона; в полках есть по 7 рот обеспечения, батарее и 3 взвода.

Фактически современная рос-сийская дивизия – это общевойско-вая бригада с увеличенным вдвое числом боевых батальонов и артди-визионов. Так, в составе ОТбр или ОМСбр 4 боевых батальона – как в боевом полку. В дивизии 2 таких полка. Один реактивный и 2 само-ходно-артиллерийских дивизиона общевойсковой бригады – это тот же артполк дивизии, правда, без полкового штаба и подразделений обеспечения. В бригаде по одному зенитно-ракетному и зенитно-ра-кетному артиллерийскому дивизио-ну, а в дивизионном ЗРп, фактиче-ски те же ЗРдн и ЗРАдн, но со штабом полка и дополнительными подразделениями.

Дивизионный комплект обеспе-чения во многом идентичен бригад-ному. Например, ОМСбр тоже име-ет тоже 4 батальона обеспечения (разведывательный, связи, инже-

63

нерно-сапёрный, материально-тех-нического обеспечения). В бригад-ном комплекте вместо медицинского батальона – рота. В бригаде есть и другие роты обеспечения (БпЛА, РЭБ, РХБЗ, ремонтная, комендант-ская) и другие, которые пока не раз-вёрнуты в дивизиях.

Сравнивать новые дивизии со старыми «советскими» дивизиями, где было 4 общевойсковых полка, в состав которых входили не только мотострелковые и танковые бата-льоны, но и артиллерийские, проти-вотанковые, зенитные ракетно-ар-тиллерийские дивизионы-батареи, подразделения обеспечения и т.д. не имеет смысла. Новые дивизии явно слабее. Конечно, они по количеству личного состава и ВВТ больше со-временных общевойсковых бригад, но возникает вопрос – насколько создание новых дивизий целесоо-бразно?

Этот вопрос задал в своей статье и российский военный эксперт А. Рамм [6]. Он предположил, что при-чина отказа от переформирования всех имеющихся сейчас общевой-сковых бригад в старые «советские» дивизии, не только недостаток средств, личного состава и ВВТ, в результате чего пришлось разраба-тывать некий усредненный штат – гибрид между бригадой и «совет-ской» дивизией. Он привёл данные, что только за последние 2 года в СВ появился ряд новых мотострелко-вых, артиллерийских и разведыва-

тельных бригад, инженерно-сапер-ных полков и т.д. Часть новых воинских частей была развернута в Крыму после его аннексии, но но-вые бригады также были сформи-рованы в Бурятии, в республике Тыва и даже в Мурманской обл.

В тоже время, он ссылается на главкома СВ, который дал понять, что МО не планирует полностью отказаться от бригад, и новые диви-зии будут развернуты на тех воз-можных ТВД, где их присутствие оправдано. Сейчас из шести диви-зий, пять развернуты или развора-чиваются на Западном направле-нии. В Западном ВО две дивизии (4-я ТД и 2-я МСД) вошли в состав вновь сформированной в 2015 г 1-й гв. ТА (туда же войдёт и формируе-мая 144-я МСД), а ещё одна создава-емая дивизия (10-я ТД) будет под-чиняться управлению 20-й гв. ОА, переведенному в 2015 г из Мулино Нижегородской обл. в Воронеж. Пятая дивизия (150-я МСД) форми-руется в 49-й ОА Южного ВО, в Но-вочеркасске (Западное направле-ние), шестая (15-я ТД) – в Центральном ВО в Чебаркуле (Цен-тральное направление).

Также главком СВ заявил, что формирование дивизий идет парал-лельно с разработкой концепции применения батальонных тактиче-ских групп (БТгр) общевойсковых бригад. БТгр формируется в каждой танковой и мотострелковой брига-де. Это один из танковых или мото-

64

стрелковых батальонов, усиленный артиллерийскими, противотанко-выми, зенитными, разведыватель-ными, обеспечивающими подразде-лениями из состава других батальонов бригады и прочих бри-гадных подразделений, является формированием «быстрого реаги-рования», приступающим к выпол-нению поставленной задачи сразу после получения приказа. БТгр до-статочно компактны и самодоста-точны, они имеют высокую огневую мощь, подвижность и способны бы-стро перебрасываться из одного ре-гиона в другой, а в боевой обстанов-ке – совершать маневры на большие расстояния и вести длительные марши.

А. Рамм считает, что во время оккупации Крыма в 2014 г, именно из БТгр общевойсковых, воздушно-десантных, десантно-штурмовых бригад, ВДД/ВШД и бригад морской пехоты всех 4-х военных округов российское военно-политическое руководство за считанные дни соз-дало на границе с Украиной две ударные группировки – одну в Ро-стовской обл., а вторую в Белгород-ской, Воронежской и Курской обл. Именно скорость развертывания и мощь этих двух группировок, как показывает анализ недавно опубли-кованного протокола заседания украинского совета национальной безопасности, удержал военно-по-литическое руководство Украины от активных действий в Крыму в

ходе его оккупацией Россией.Правда, опыт сосредоточения и

нахождения этих БТгр на границе с Украиной весной-летом 2014 г, выя-вил одну серьезную проблему с ор-ганизацией действий БТгр. Группа-ми не только необходимо было управлять в боевой обстановки и в повседневной жизнедеятельности, планировать материально-техниче-ское обеспечение, но и делать это исходя из единого замысла – пре-вратить группы разных БТгр в еди-ные соединения. Тогда временным выходом из сложившейся ситуации стало формирование оперативных штабов, куда вошли офицеры Юж-ного и Западного ВО, 58-й и 20-й ар-мий и т.д.

Но сейчас решением данной проблемы, как считает А. Рамм, яв-ляется формирование новых диви-зий, о чем и говорил главком СВ, утверждая, что «дивизионная структура хорошо сопрягается с полковой и бригадной». Перебро-шенные на западное направление, как это было во время оккупации Крыма в 2014 г, БТгр, оторванные от штабов своих бригад будут под-чиняться штабам общевойсковых полков и дивизий, которые заменят временные оперативные группы. Дивизионные и полковые штабы будут не только отвечать за боевое планирование, но и решать вопро-сы боевого, тылового и техническо-го обеспечения самих соединений, а также приданных БТгр. Причем, в

65

подчинение штабов дивизий и пол-ков в случае необходимости могут войти не только танковые и мото-стрелковые БТгр, но и воздушно-де-сантные, десантно-штурмовые и т.д. В тоже время штаб артполка сможет управлять отдельными батареями и дивизионами тяжелых и дально-бойных артсистем (РСЗО «Ураган», «Смерч» и т.д.) из состава артилле-рийских бригад. А возможностей зенитно-ракетного полка, хватит, чтобы прикрыть усиленную диви-зию от атак с воздуха.

А. Рамм считает, что с форми-рованием новых дивизий, СВ Рос-сии получат возможность в сжатые сроки создавать в случае необходи-мости на Западном направлении сильную ударную группировку, пе-ребрасывая из различных регионов батальонные тактические группы. При этом изначально будет вы-строена надежная система управ-ления «генштаб-округ-армия-ди-визия», куда сразу же войдут, оторванные от штабов и органов обеспечения своих бригад, бата-льонные тактические группы.

Но анализ предположений А. Рамма показывает, что при их реа-лизации могут возникнуть пробле-мы. Он высказал их тогда, когда ещё не было известно, что 6 новых диви-зий будут иметь по 6 полков и пол-ному комплекту подразделений обеспечения (всего 14-16 полков/батальонов и 10 тыс. чел.). Тогда две наличные дивизии имели по 4 пол-

ков и неполному комплекту подраз-делений обеспечения (всего 9-11 полков/батальонов и 6,7-8,55 тыс. чел.). В принципе, такой неполной дивизии можно было бы придать до 5 БТгр, чтобы сохранить её управля-емость на уровне полной дивизии. Но если придать эти 5 БТгр 6-полко-вой полной дивизии, то её управля-емость ухудшится, а обеспечение осложнится. Впрочем, если это бу-дет 2-3 БТгр, то ненамного.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ. До 2020 г. пла-нируется начать поставку в СВ Рос-сии перспективного семейства тя-жёлых боевых и обеспечивающих машин «Армата». В предвидении этого начали поступать предложе-ния от специалистов ОПК и воен-ных экспертов по новой организа-ции тяжёлых бригад с этими машинами.

Специалисты УВЗ предложили использовать в тяжёлых бригадах с машинами семейства «Армата» рот-ные «боевые модули». Ранее они ре-комендовали взводные «боевые мо-дули», но сейчас повысили уровень интеграции до ротного. Такой рот-ный «модуль» сможет включать бо-евую машину управления БМУ и 4-6 взводов: 1-2 с тяжёлыми БМП (3-6 Т-15), 1 танковый (3-4 Т-14), 1-2 боевых машин артиллерии и бое-вых машин огневой поддержки (2-3 БМА и 2-3 БМОП), 1 боевых машин групповой защиты и бронирован-ных машин обеспечения (1-2 БМГЗ и 1-2 БМО). Всего 13-21 ед. Такой

До 2020 г. планируется начать поставку в СВ России перспективно-

го семейства тяжёлых боевых и обеспечивающих машин «Армата». В предвидении этого начали посту-

пать предложения от специали-стов ОПК и военных экспертов по

новой организации тяжёлых бригад с этими машинами

66

«модуль» будет, естественно, пре-восходить существующую РТгр. Но в тяжёлой бригаде с такими модуля-ми будет недостаточно пехоты, и реально до 300 дорогих машин на базе ТГУП «Армата» (а не до 200, т.к. специалистами УВЗ не учтены машины батальонного и бригадно-го звена). И хотя численность лич-ного состава такой тяжёлой брига-ды будет меньше, чем в современной мотострелковой бригаде, формиро-вание даже 10 таких бригад (для ко-торых потребуется до 3000 машин на базе ТГУП «Армата») выйдет за пределы возможностей экономики России. Цель этого предложения – чтобы УВЗ получил наибольший за-каз на машины «Армата».

Эксперт А. Хлопотов предложил повысить КПД использования тя-жёлой бригады с машинами на базе ТГУП «Армата» за счёт заимствова-ния и адаптации системы обслужи-вания и эксплуатации авиационной техники, в т.ч. разделение экипажей на боевой и обслуживающий персо-нал; сменность боевых экипажей; применение в подготовке и трени-ровках специализированных учеб-ных и учебно-боевых машин, ими-тирующих боевые образцы.

Экипаж танка из 3-х человек, бу-дет не в состоянии совмещать бое-вую подготовку и обслуживание машины. Поэтому разделение функ-ций боевых и технических экипа-жей танков давно применяется в СВ ряда развитых государств.

Платформа «Армата» обеспечи-вает 72 ч непрерывного нахождения экипажа в танке, но экипаж по своим физиологическим возможностям сможет эффективно вести боевые действия без перерывов на отдых, или выполнять непрерывный марш лишь половину этого времени. Поэ-тому предлагается иметь для танка сменный боевой экипаж. Один эки-паж будет находиться на отдыхе, а второй после выполнения техника-ми обслуживания, пополнения то-пливом и боеприпасами, сможет вернуть машину на поле боя. Для перевозки сменного экипажа пред-лагается создать многоцелевой бро-нированный прицеп, который смо-жет буксироваться за машинами семейства «Армата». Такой прицеп сможет использоваться и для транс-портировки запчастей, боеприпасов и топлива.

Для обучения экипажей предла-гается создать ходовой тренажер танка (ХТТ), и 3 учебные и учебно-боевые колёсные машины (механи-ка-водителя с капсулой экипажа УКМ, с капсулой экипажа и СУО УБМ и ремонтную УБРМ).

В случае реализации этого пред-ложения КПД использования ма-шин «Армата» в тяжёлой бригаде увеличится примерно вдвое, что по-зволит бригаде непрерывно вести бой в течение трёх суток. Однако это потребуют значительного уве-личения численности личного со-става бригады, и в итоге – всех СВ (в

67

т.ч. высокооплачиваемых специали-стов-контрактников).

Предложения специалистов ОПК и военных экспертов вряд ли будут приняты МО России. Пока же МО планирует, в дополнение к воссоздан-ным в Западном ВО двум дивизиям (4-й ТД и 2-й МСД), сформировать в 2016 г ещё четыре дивизии и в итоге иметь на Западном направлении пять дивизий (две ТД и три МСД), а также одну ТД на Центральном.

Сейчас 4-я ТД имеет 4 полка (2 танковых, самоходно-артиллерий-ский, зенитно-ракетный) и 5 бата-льонов (разведывательный, связи, инженерно-сапёрный, материально-го обеспечения и медицинский). В дивизии 6,7 тыс. чел., 189 танков, 142 ББМ, 106 артсистем, 24 ЗПРК и ЗРК. 2-я МСД имеет 4 полка (2 мотострел-ковых, самоходно-артиллерийский, зенитно-ракетный) и 6 батальонов (танковый, разведывательный, свя-зи, инженерно-сапёрный, материаль-ного обеспечения, медицинский), а также противотанковый дивизион. В дивизии 8,55 тыс. чел., 144 танка, 268 ББМ, 126 артсистем, 24 ЗПРК и ЗРК.

Фактически современные рос-сийские дивизии – это общевойско-вые бригады с увеличенным вдвое числом боевых батальонов и артди-визионов. Они гораздо слабее, чем старые «советские» дивизии, где было по 6 полков (4 общевойсковых, самоходно-артиллерийский, зенит-но-ракетный) и 8-10 батальонов обе-спечения, 307-200 танков, 305-425

ББМ, 133-145 артсистем, 64-68 ЗПРК и ЗРК, но по количеству ВВТ они значительно сильнее современных общевойсковых бригад. Однако по официальным заявлениям боль-шинство общевойсковых бригад не будут переформированы в дивизии.

Российский военный эксперт А. Рамм предположил, что причина от-каза от переформирования всех об-щевойсковых бригад в «советские» дивизии не только недостаток средств, личного состава и ВВТ. Он считает, что эти дивизии будут нахо-диться на Западном направлении и усиливаться батальонными тактиче-скими группами, формируемыми общевойсковыми бригадами. Таким образом, они приобретут достаточ-ную боевую мощь и одновременно обеспечат управление этими БТгр и их обеспечение. В 2014 г ряд россий-ских БТгр были срочно переброше-ны к границе с Украиной и создали ей военную угрозу, чтобы предот-вратить попытки Украины защитить Крым военным путём. Но действия этих групп БТгр вынужденно коор-динировались временными штаба-ми из офицеров, выделенных управ-лениями армий и округов. При наличии же дивизий, в подчинении которых поступят БТгр, проблема управления ими и их обеспечения будет якобы решена.

Однако по последним данным все 6 дивизий будут иметь по 10 тыс. чел. и 6 полков (4 боевых, самоход-но-артиллерийский, зенитно-ракет-

68

ный), а также 8-10 отдельных бата-льонов/дивизионов. В танковой дивизии из 4-х боевых полков будет 3 танковых и один мотострелковый, а в мотострелковой дивизии – 3 мо-тострелковых и один танковый. То есть организация дивизий вернётся практически к той, что существова-ла до 2009 г. Если придать эти БТгр 6-полковой полной дивизии, то её управляемость ухудшится, а обе-спечение осложнится. Но это уже будут проблемы СВ России.

Другое дело, что эти 6 россий-ских мощных 6-полковых дивизий (в т.ч. 3 танковые) создадут очень серьёзную угрозу Украине. Особен-но, когда они будут перевооружены новыми семействами боевых ма-шин «Армата», «Курганец-25» и «Бумеранг». Чтобы парировать эту угрозу представляется целесообраз-ным воссоздать дивизии в составе СВ Украины и оснастить их адек-ватным вооружением.

ЛИТЕРАТУРА1. Бараш Ю. ТЯЖЁЛЫЕ БРИ-

ГАДЫ РОССИИ – ИЗ «БОЕВЫХ МОДУЛЕЙ» // ВИКЛИКИ та РИЗИ-КИ Безпековий огляд ЦДАКР. – 2015. – №20. – С.38-44

2. Крамник И. Битва модулей // https://defence.ru/article/8025/

3. Хлопотов А. Летающие тан-ки // https://defence.ru/article/8211/

4. Бараш Ю. ВООРУЖЁННЫЕ СИЛЫ РОССИИ: НОВАЯ АРМИЯ И ДИВИЗИИ // ВИКЛИКИ та РИ-

ЗИКИ. Безпековий огляд ЦДАКР. – 2015. – №16. – С.45-57

5. Бараш Ю. ВОССОЗДАНИЕ ДИВИЗИЙ В РОССИИ – ПРОДОЛ-ЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ // ВИКЛИКИ та РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР. – 2016. – №3. – С.45-68

6. Рамм А. От дивизий и обрат-но // https://defence.ru/article/8564/

7. Мухин В. В России создадут ещё две танковые дивизии // http://www.ng.ru/armies/2016-02-03/1_tanks.html

8. Новая танковая дивизия в Челябинской области // http://eagle-rost.livejournal.com/606814.html

9. Источник: РФ к концу 2016 г развернёт новую мотострелковую дивизию в Ростовской области // http://specia l . tass .ru/armiya-i-opk/2983333

10. Россия разместит у западных границ 2 дивизии в ответ на дей-ствия НАТО // http://www.vesti.ru/doc.html?id=2735429&cid=7&utm_c a m p a i g n = t r a n s i t & u t m _s o u r c e = m i r t e s e n & u t m _medium=news&from=mirtesen

11. Источник: дивизии 1-й тан-ковой и 20-й армий на западе Рос-сии будут иметь по 6 полков // http://tass.ru/armiya-i-opk/3169104

12. Источник сообщил о развер-тывании Ельнинской дивизии в со-ставе 1-й танковой армии // https://lenta.ru/news/2016/07/05/elninskaya/

13. Западный военный округ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/zapadnyj-voennyj-okrug.html

Эти 6 российских мощных 6-полковых дивизий (в т.ч. 3

танковые) создадут очень серьёзную угрозу Украине. Особенно,

когда они будут перевооружены новыми семействами боевых ма-

шин «Армата», «Курганец-25» и «Бумеранг»

bulletin cacds

News & Politics