Богдан Пісний

РУШНИКИ НА СТІНІ

Рушники на стіні Рушники на стіні часто сняться мені, На яких наші вишиті долі, Чорна ниточка – шлях, що згубився в житах, А червона – це маки у полі. Усю радість життя вклала в це вишиття Моя мама, щоб щастя нам дати. Виринають у сні кольори чарівні – Їх не можна ні з чим порівняти. Приспів: Рушники, рушники, ви мої рушники – Добра доля, що дала нам мати. В них пісні солов’я, Україна моя, І любов до батьківської хати. Там серпанки живуть, чорнобривці цвітуть, Бачу маму усміхнену й милу, Яка вклала життя у своє вишиття, Щоби дати дорогу щасливу. В дивних маків роса – неповторна краса, І дорога там в’ється, єдина. Ніжний шепіт лугів і зітхання гаїв, Та любов материнська до сина. Бачу в тих рушниках довгий, звивистий шлях, Добру долю, що дала нам мати, Бог молитву почув і про нас не забув, Тож спасибі їй маєм сказати. 17.02.2009 р.

Благословення матері Благословила мати сина у дорогу, На шлях тернистий, який вибрав у житті, Щоб заступити кожного від злого, Сказавши вслід слова йому святі. Приспів: Весь час ростила сильним і хоробрим, Тому ти зло зумієш зупинить, Іди, мій сину, у годину добру, Нехай тобі в житті завжди щастить. В законі сила нині всього є живого, У ньому правда, вічний спокій, оберіг. Я день і ніч буду молити Бога, Щоби тобі по службі допоміг. Для нас ти є опорою, мій сину, Надійним захистом, підтримкою в сім’ї. Тож віддаю, як справжнього мужчину, Охоронять порядок на землі. 04.06.2009 р.

Вклоняюсь низько тобі, мамо Ти перші слова мене вчила, За руку у світ виводила, Для нас ти усе віддавала – Життя на землі дарувала. Приспів: Вклоняюсь низько тобі, мамо, За добрі руки золоті, За ніжну усмішку, так само, Що береже мене в житті. Весна в одну мить пролетіла, Зима наче снігом покрила Волосся твоє сивиною, Бо з нами не було спокою. Проходять роки за роками – Давно вже немає в нас мами, Яка в небеса відлетіла, Молитву ж свою - залишила. 22.09.2009 р.

Життя від Бога дала мати Ви батьків повинні розуміти, Які звуть вас найдорожчим – діти. Кожен день потрібно пам’ятати, Що життя від Бога дала мати. Той, хто батька й матір поважає, – До Отця Небесного ступає. Хто завіт виконувати буде, Того Бог ніколи не забуде. Рідні діти будуть вас любити, Як батькам зумієте годити, Бо закон такий на світі маєм – Бумерангом все до нас вертає. Якщо з батьком й матір’ю не згідні, Підберіть слова для них потрібні. Які б їхню душу не ятрили, Додавали спокою та сили. І тоді життя піде прекрасно, З висоти засвітить сонце ясно. Той, хто батька й матір поважає, В небеса дорогу прокладає. 2.08.2009 р.

Життєва лінія долоні Коли приїду в рідні гори, Піду аж ген за небокрай: Там де схилились осокори, Танцює дивний водограй. Приспів: Співають скрипки і цимбали, А серце тужить і щемить, Вони нам молодість згадали, Що не повернеться й на мить. Нап’юсь цілющої водиці, Яка тече із джерела, А біля ватри, що іскриться, Згадаю день, як йшов з села. Старенька хата у поклоні Мене, усміхнена, зове, Життєва лінія долоні Початок свій у ній бере. 3.10.2009 р.

Мамині крила Ти сивою голубкою у небо відлетіла, Послала добра доля, тобі матусю, крила Свята душа довічно у раю спочиває, Опікує нас грішних від зла обороняє. Приспів: Не лишай нас самих ні хвилини – Без твоєї молитви загинем, Ти – єдина, хто в горі поможе, Коли душу воно потривоже. Порадниця у всьому – кохана, рідна мамо, Підкажеш нам дорогу, щасливу, оту саму, З якої вже ніколи не зійдемо довіку Нас ласкою зігрієш і візьмеш під опіку. У сні тебе, зажурену, ми іноді побачим, Що були неуважними, синам своїм пробачиш, Всевишнього, навколішки, за нас молити будеш Бо знаємо – дітей своїх ніколи не забудеш. 10.05.2009 р.

Найдорожчі особи Не забувайте, любі діти, Що найдорожчі всіх на світі Є ті, які життя вам дали, Його, безцінне, дарували. Для нас існують три особи, Яким завжди добро лиш робим: Це Бог й батьки, що найрідніші, Які довічно – наймиліші. Коли біди в житті зазнаєм, Тоді до Господа взиваєм Лиш рідні в горі приголублять, Тому, що нас найбільше люблять. Господь наш – батько справедливий - Усе пробачить, милостивий, Якщо батьків любити будем, Гріхи з покутою відбудем. 8.08.2009 р.

Найкращий подарунок Затягнулась хвилина мовчання, Ми з тобою – неначе чужі Обніми і скажи на прощання Ті слова, що не ранять душі. А якщо говорити не хочеш - Промовчи і поглянь в далину. Нехай скажуть про це твої очі, Що любив ти таку лиш одну На прощання зігрій поцілунком, Смак якого згадаю у сні. Він найкращим буде подарунком, Що залишиш на пам’ять мені. 12.08.2009 р.

Поважай батьків Поважати батьків - це найвищий закон, Бо вони - найрідніші у світі, Допоможуть в біді, обігріють теплом, Тільки в них завжди будемо діти. Шануй батька свого, також матір свою – На землі проживеш довгі роки, Віддавай від душі ти любов всю твою, Хоч за те, що завдав їм мороки. Славні дні проживеш на цій грішній землі, Якщо станеш батьків поважати, Поведуться так само колись діти твої – Їх підтримку завжди будеш мати. Шанувати батьків – це найвищий завіт, Що Господь нам усім посилає, Тільки той проживе сотню радісних літ, Хто батьків над усе поважає. 28.01.2009 р.

Мамин оберіг Тихо падає сніг білим смутком до ніг, Замітає стежину надії, Ту єдину мою, на котрій я стою, Що вела до завітної мрії. Ця дорога життя у моє майбуття Починалась з батьківської хати, Через прірви – мости, у незнані світи, Прокладала молитвою мати. Часто бачу у сні її очі сумні, На щоках - сльози щастя за сина. У житті допоміг лиш її оберіг Та надія на Бога, єдина. Скільки довгих шляхів за багато років Ми проходим, щоб справжній відчути – Світлий, праведний путь, із якого, мабуть, Вже ніколи не зможем звернути. 10.09.2009 р.

Подарунок батькам Ви для мене завжди молоді і красиві, Мов душі не торкнулись минулі роки. Проживіть до ста літ у любові, щасливі, Найдорожчі за всіх, мої рідні батьки Приспів: Подаруємо зіроньку з чистого неба Найдорожча, матусю, кохана для тебе А для батька пів світу віддати готові, За роки, що живемо прекрасні чудові Нас привели на світ і стежину вказали, По якій ми пішли у незнане життя Та доклали зусиль і ночей недоспали, Щоби було щасливим твоє майбуття Помоліться до Бога за дітей своїх грішних Щоб добро дарував нам багато ще літ Лиш молитва батьків є тим захистом вічним, Що нащадків спасе від нещастя і бід. 18.08.2009 р.

Світлі спогади Найдорожчими в нас над усе Є родина і батьківська хата, Яка спогади світлі несе Із дитинства про маму і тата. Звідти йдуть всі стежки в майбуття, Які долею стали для роду Заложили фундамент життя І повагу до свого народу. Приспів: Нехай щастя приносить в наш дім, Світла пам'ять про батьківську хату Щоби сонечко гріло у нім, За життя дякуй мамі і тату. Коли згадки повернуть назад, У далекі роки, що минули В яблуневий, зажурений сад Їм подякуй, що світлими були. Там частина душі і тепла Залишилися жити й чекати На стежині, яка повела Нас колись із батьківської хати. 10.11.2009 р.

Виховуй дітей змалку Виховуй дітей своїх змалку, Гнучким нехай буде їх крок. Бо потім дивитися жалко На тих, хто не взяв цей урок. Готуй юнака у дорогу І дочку до неї привчай, Виховуй їх праведно, строго - У душі любов прививай. Хто добре виховує сина, Той матиме з нього користь: Пишатися буде щоднини, Бо дасть йому шану колись. Роби його шию гнучкою, Допоки дорослим не став, І навіть як буде твердою, Щоб словом батьківським зламав. Дітей, хто навчає одвічно, Їм вказує правильний шлях, Життя потім матиме вічне, Продовження роду в віках. 15.05.2009 р.

Родительський грех Я не помню отца, да и мать лишь немного, В детстве рос сиротой из чужими людьми, Поступила, судьба, ты со мной очень строго - Видно, Бог наказал за грехи - не мои. Навещу монастырь, помолюсь там за близких, За себя принесу запоздалый обет, Стану в тихом углу, склоню голову низко - Может, здесь отыщу долгожданный ответ. «Почему я такой?» – Возмущаюсь я часто Нет покоя во меня – ведь душа вся болит, Но надеюсь, иду на поклон не напрасно, Верю - Господь грехи моих предков простит. Извини им, Господь, – помолюсь на коленях И помилуй меня, не губи ты нас всех, Да сними наказанье до седьмого колена - Я пришел с покаяньем за родительский грех. Догорает свеча, с воском тают обиды - Успокоил Господь грешну душу мою. Я теперь не один, когда Бога увидел - Его перст на себе в один миг узнаю. 11.08.2009 р.

Без гріха ще ніхто не вродився До гріхів є багато поганих доріг, На чесноти – одна припадає Без пороків ніхто ще прожити не зміг, Бо таких на землі не буває. Хиби всмоктуєм всі з молоком матерів Без таких ще ніхто не вродився, Тільки з часом, лишень, хто до цього дозрів, З джерела благодаті напився. Якби Господь карав за проступки усіх, В кого скверний характер, дволичний, То напевно ніхто б врятуватись не зміг, В тому кожен із нас, мабуть, грішний. Часто з серця думки в нас виходять лихі, Навіть розум не в силі спинити Лиш святе каяття та покута гріхів Зможуть їх, наповал, колись вбити. 07.11.2009 р.

Блага вість Сповістив Гавриїл непорочну Марію, Що народить на світ нам Ісуса-месію, І буде Він святий, Божим Сином назветься, Ти, Маріє, радій – Благодатною звешся. - Як це статися може, коли мужа не знаю? - Бог у тім допоможе – Святий Дух завітає, Благодаттю зійде, та Всевишнього сила, І тоді приведеш ти Господнього Сина. Він буде над усім панувати на світі, Ввійде в Якова Дім, ті оселі зігріті, Його царству нема ні кінця, а ні краю, Все побачиш сама, тож на згоду чекаю. - Я раба лиш Господня, - відповіла Марія - З твоїм словом теж згодна – на Творця вся надія. Бо по волі його все відбутися мусить, Тож чекаю мого Бога-Сина Ісуса. Зник архангел, погас, як раніш появився, У назначений час Божий син народився, Благовіщення храм – в Назареті одвічний, Служить згадкою нам про цей час історичний. 7.04.2009 р.

Бог мене оберігає Бог мене оберігає, Від біди охороняє. З ним нічого не боюся. До єдиного – молюся. У спокої з ним лягаю, Все по ньому лиш звіряю, Богу дякую сердечно, Що живу тепер безпечно. В тіні крил своїх ховає, Від лукавого спиняє, Божим перстом охоронить, Як попрошу – оборонить. Як душа моя страждає, Свою поміч посилає, Завжди молюся до Бога, Коли в серці є тривога. Він у горі допоможе, Перешкоди зняти може, Тож любімо його, грішні, Тільки він на світі – Вишній. 6.11.2009 р.

Боже прощення Нам Бог дає постійно шанс в житті, Із щирим каяттям прийти до Нього, Як добрий батько, він пробачить ті Чужі гріхи, які вчинив до того. Але тоді лише Господь простить Усі провини через покаяння, Коли пробачиш щирим серцем ти, Чужі гріхи без жодного вагання. Не май в душі образи, ані зла На тих, що вітер сіють без потреби – Таких зупинить крапелька тепла, Яка надійде променем від тебе. Прощай завжди, бо в тому суть життя, Будь досконалим, як Отець Всевишній, Без цього в нас немає майбуття, У тім спасіння душам нашим грішним. 11.04.2009 р.

Божий виноградник Всі плоди в винограднику – Бога, Бо його він колись посадив. Поливав, доглядав не для того, Щоб один тільки ти їх спожив. Поділися, що Бог посилає, Пам’ятай – урожай весь не твій. Хто про це у житті забуває, Той піде по дорозі важкій. Вмить засохне лоза винограду, Навіть сльози не змочать її Тебе викинуть з райського саду, Що був кращим кутком на землі. Станеш в поті лиця працювати, Щоби враз відновити лозу Яку Бог не прийде поливати І не зважить на твою сльозу. Поки знову в тяжкім покаянні Скажеш: «Господи, грішним я жив», Може впустить тоді на світанні В виноградник, що він посадив. 6.09.2009 р.

Божий суд За малі злочини карають, А за великі – прославляють, Не той є винним, що прокрався, А хто за скоєне попався. І суд не буде об’єктивним, Бо судять судді суб’єктивні, Вони такі ж, як всі є люди, Тож правосуддя в нас не буде. Оцінку дасть лише Всевишній: Правдиву, точну всім нам грішним, Прийде той час, за все спитає І справедливо покарає. Тому потрібно добре знати – За все будем відповідати, На суді Праведнім, Найвищім Господь засудить всіх нас, грішних. Давайте завжди з Богом жити, Щоб оглянутись й не жаліти За тим, що треба обминути, Якого потім не вернути. 29.01.2009 р.

Великий Піст Великий Піст іде до нас, Що світлом душі очищає, А також з тіла у цей час, Він скверну грішну забирає. Ходити маємо в ці дні, Завжди з усміхненим обличчям, Відкиньмо помисли сумні – Думки хороші лиш покличем. Сім тижнів швидко проминуть, Які відведені для того, Щоб глибше в душі заглянуть, Відчувши Духа там Святого. Чужі гріхи пробачмо всім, Бо лиш в прощенні – Посту сила, Його вся сутність є у тім, А не у їжі чи у співах. Зустрінь в молитвах страсний час, Як сам Ісус, до всіх з любов’ю, Коли розп’ятий був за нас, Людські гріхи обмивши кров’ю. Як на Великдень вдарить дзвін – Всі станем разом на коліна, Спасибі Господу скажім, Що Він віддав нам свого Сина. 1.03.2009 р.

Воскресіння Перехід від темряви до світла, Воскресінням завжди називаєм. Мить ота настільки є помітна, Що в народі дивом всі вважаєм. Та чудес насправді не буває – Речі є, що нам незрозумілі, Тож Господь від себе посилає Промінь сонця, аби ми прозріли. А коли у душі наші зійде Божа іскра, що вогнем займеться, То назавжди темрява відійде Та ніколи більше не вернеться. Зцілить тіло Світле Воскресіння, Бо немає вищого нічого Як твоє душевне просвітління, Що надходить від самого Бога. 7.05.2009 р.

Все, що є – між тобою і Богом Ми тоді лиш лікуємо тіло, Коли зцілимо душу в цю мить, Бо від неї воно заболіло, Із-за того в нас серце щемить. Не тримай спалах гніву довічно, Його в душу свою не кидай, Стане хвора тоді вона, грішна, Тож образи від інших прощай. Все, що є, - між тобою і Богом, Цей закон пам’ятай повсякчас, Тільки він прокладає дорогу, Душу й тіло лікує у нас. Зрозумій, що кругом тебе люди, Поважай і люби завжди їх, Наче рівного приймуть усюди, Як такими вважатимеш всіх. 19.07.2009 р.

Дорога з Ісусом - Спасе свою душу, хто піде за мною, У кого не було ніколи спокою, Я вас причащатиму тілом і кров’ю, - Промовив Ісус до людей із любов’ю. Покажу дорогу спасіння, надії, На ній будуть здійснені ваші всі мрії, Вона приведе аж до Вічного Раю, Де кожного тут з нетерпінням чекаю. Хто піде за мною, той житиме вічно, Слова його стали тим шляхом магічним, Дорогою щастя, глибокої віри, З якою ні в кого немає зневіри. Сьогодні з Ісусом крокують мільйони, В Новому Завіті знаходять закони, Що душу і тіло рятують від скверни, І хто їх пізнав - вже назад не поверне. 05.10.2009 р.

Єрусалим Єрусалим - це місто Боже, Яке живе багато літ, Де три релігії несхожі Тут народилися на світ. Він пам’ятає Авраама, Давида – славного царя. І Сина Божого – нам пана, Тут загорілася зоря. В нім Соломон премудрий правив Багато добрих, світлих літ. Зумів утвердити державу, Що дав Давид йому в завіт. В Єрусалимі знамениті: Гора Давидова – Сіон, Найбільший цвинтар тут у світі, На берегах ріки Кідрон. З долини річки Суд почнеться, Що називається Страшним – Живим і мертвим доведеться Відповідати перед ним. Єрусалим зазнав чимало В своїм житті буремних днів: Його дощенту зруйнували, Як Тит із Риму повелів. Стіна, що плачуть біля неї: «О славний наш Єрусалим» - Свята для кожного єврея, Як вічні спогади за ним. Неначе Фенікс відродився, З колін піднявся, кращим став, Над цілим світом засвітився Тому, що Бог оберігав. Сюди послав він свого сина, Щоби пізнав його народ, В святу неділю Бог-людина Приїхав в місто без пригод.

Його всі люди привітали, Як Сина Божого, царя, «Осанна, вишні», - заспівали, Раділа з ними вся земля. В Єрусалимі також знають Ісуса шлях, що вічним став, Його всі Хресним називають, Який життя нам дарував. Тут на Голгофі сталось чудо – Воскрес із мертвих Божий Син, Щоб дарувати вічність людям, Які підуть слідом за ним. Єрусалим - це місто Бога, Його вся сутність саме в тім, Тому спішімо всі до нього, Щоби попасти в Отчий дім. 12.04.2009 р.

З нами - Бог З нами - Бог, тому все подолаєм, Він за правду веде до кінця, У біді нам завжди помагає, Та окрилює душі й серця. Він – один, хто дарує надію, Піднімає до світлих вершин, Допоможе здійснити ту мрію, За яку постраждав не один. Бог лукавих нещадно карає, Що ідуть манівцями в житті, Тільки праведним стежку встеляє І дарує їм рай в майбутті. Час земний ми проходим миттєво: Не оглянемось – він відійде. Тільки той буде жити щасливо, Хто до Бога дорогу знайде. В інший світ не візьмемо нічого, Що потрібно на грішній землі, Найдорожчі скарби – є від Бога, А все інше - розтане в імлі. Вірю в те, що моя Україна Переможно піде до кінця, Що страждала, як Матір за Сина, Бо підтримку знайде у Отця. 7.08.2009 р.

Заповіт матері Терези Бувають люди нелогічні, Безумні та егоїстичні. Ви все одно прощайте їм - Тоді ввійдете в Божий дім. Якщо добро комусь зробили Чи милосердя проявили, А хтось у тому користь бачить - Робіть й надалі це терпляче. Коли будете чесно жити – Вас люди схочуть обдурити, Будуть обманювати вас, Але ви дійте так весь час. Якщо ви станете успішні, Тоді оточать люди грішні: Уявні друзі й вороги, Та вам цей успіх до снаги. Коли роками будували, А інші все це зруйнували, Тоді будуйте його знову, А Бог пошле підтримку нову. Якщо без труднощів здобули, Велике щастя за минуле, Вам будуть заздрить хворобливо, Та ви ідіть собі щасливо. Добро, що зроблено на нині, Забудуть завтра люди дивні, Запам’ятайте, Божі діти: Його й надалі слід творити. І врешті-решт ми зрозумієм, Що все між нами й Богом сієм, Скажу доступними словами, Воно не є між ними й вами. 8.07.2009 р.

Звитяга від Бога Як здобудеш в житті перемогу, То відразу про неї забудь, Лиш подякуй Всевишньому Богу, Бо звитяги від Нього ідуть. Зазнаватись ніколи не треба, Бо життя полосате завжди: Нині падає манна із неба, А вже завтра зазнаєш біди. Полоса буде світла у того, Хто заслуги не ставить в житті, Вище тих, що надходять від Бога, Тож щасливим буде в майбутті. Перемоги Господь посилає, Бо піклується вічно про нас, До найвищих вершин піднімає, Та питає за все повсякчас. Не затьмарить тим голову слава, Хто байдужий до неї буде, Бо вона – це від Бога застава, Щоб провірить на міцність тебе. Хто із нею про всіх забуває, Тільки бачить одного себе, В того Господь її забирає – Забуття після слави веде. 6.03.2009 р.

Значимий гріх Найбільш значимий гріх, З яким несем покуту, Кидає нам до ніг Хвилину незабуту. Ми яблуню в Раю Повинні пам’ятати, Щоб долю десь свою На прихіть не зміняти. Тому Господь послав Ісуса як спасіння, Щоби гріхи забрав, Дав в душу просвітління. І хто за ним піде, Відмовившись від статків Той вічність віднайде Для себе і нащадків. Нехай цей перший гріх Буде завжди уроком Для тебе і для всіх, А не лише пороком. Прийдім в тривожний час З покутою до Бога, Який завжди для нас Пошле життя дорогу. 27.09.2009 р.

Йордан Є найважливіша ріка, яку ми знаєм, Її Святим Йорданом називаєм, Вона через два моря протікає І тільки в третьому всі води залишає. Ріка відома людям в цілім світі, А береги її легендами повиті, Господь над нею Сину об’явився, Який тоді в Івана охрестився. Йордан лиш має триста кілометрів, І глибина місцями - кілька метрів, Та на землі ця річка є єдина, Яку Господь обрав для свого Сина. Несе Йордан в Червоне море води, В яких хрестились вибрані народи, І дав би Бог, щоб більше їх святила, Найвища суть - ота Господня сила. 18.01.09 р.

Люрд Священний Люрд – паломництва столиця, Лечу туди на крилах, наче птиця, Лише один із багатьох мільйонів, В дорогу, хресну, встелену з поклонів. Віддам я шану Тій, що об’явилась, Маленькій Бернадетті поклонилась, На джерелі святім, що біля Гроти, Взяла Пречиста наші всі турботи. Вона – Покрова вічна і єдина, За гріх людський віддала свого сина, Тому прийшла сказати Бернадетті, Які часи грядуть в прийдешнім світі. Аж вісімнадцять разів об’являлась, Як рідна матір, дівчині призналась, Що серце діви тужить і страждає, За весь народ, який в гріхах вмирає. У ті роки, що швидко промайнули, Багато всі побачили й почули, Як сатана, навіжений, гуляє, Та час сьогодні інший наступає. За півтора століття, що минуло Багато тут мільйонів люду було, Притягуючи всіх своїм магнітом, Вознісся Люрд святий над цілим світом. 5.11.2009 р.

Ми – порох і тінь Усе, що з води, повертається в море, А те, що з землі, знов у неї піде, Ми – порох і тінь в неосяжнім просторі, Та кожна душа вічно жити буде. Хто власні провини скоріш зрозуміє, Той милість і ласку одержить в житті, Свою він до Бога дорогу відкриє, З якої не зверне уже в майбутті. А той хто гріхи всі свої приховає, Такого стежина не в рай приведе, На ній він геєну лише відшукає, І царство пітьми його домом буде. Помре чоловік – і навіки зникає, Бо він, як вода, що з озер пропаде, Душа його грішна лише не зникає, Як ласку заслужить – до Бога піде 13.03.2009 р.

Найвища справедливість Найвища справедливість у тому полягає: Все кожному віддати, що Господь призначає, Яке Йому належить єдиному по праву, І хто його обмежить – сам буде у заставі. Приходьте завжди, грішні, із правдою святою, Тоді зустрінем вічне життя із добротою, Нас Бог створив для того, щоб іншим помагати, Тоді Його, святого, лиш зможемо пізнати. Бо той, хто з добротою шукає собі честі – Знайде її такою на витоптаній стежці. І кожному віддасться за всі діла і вчинки, Крокуй – і не вагайся, без жодної зупинки. 19.02.2009 р.

Нам дається життя із умовою смерті Нам дається життя із умовою смерті, Тому знають живі, що в майбутнім умруть, Ми із віком стаєм, як одежа, потерті, Яких викине час і вже інші прийдуть. Неминучий кінець нас очікує, смертних, Цей природи закон приведе в небуття, Доведеться колись на землі всім померти, Кому Бог дарував найдорожче – життя. Ти не бійся того, що надходить від Бога, Хоч не знає ніхто, що чекає в імлі. Ми ідем за межу, яка – сутність усього, Бо рівняє в правах всіх людей на землі. І показує нам, яке тіло нікчемне: Всі під кінець в одне місце прийдем, Тож робімо добро, не живім надаремне, Бо мине швидко, час і на суд попадем. 26.03.2009 р.

Не в палацах Христос народився Не в палацах Христос народився, А у бідній печері з’явився, Бог послав нам Ісуса-Месію Як велику для людства надію. Нам любов він приносить небесну, Всім стежину показує чесну. Світло Істини в душі вселяє, Від страждань на землі визволяє. Хто піде за Ісусом в дорогу, Той заслужить пошану у Бога, І життя у Раю потойбічне – Такий праведник житиме вічно. Тож подякуєм Богові, грішні, За хвилини оті історичні, Що наважився Сина віддати, Щоб життя нам усім врятувати. 7.01.2009 р

Немає вищого нічого … Немає вищого нічого, Як все, що дано нам від Бога: Це гідність, совість і сумління, Любов велика і терпіння. Коли підемо шляхом грішним, То лиш лукавого потішим, Зустрінем злого на дорозі, І проведем життя в тривозі. Неначе сніг, наш час розтане, І серце битись перестане, Та в рай душа попасти зможе, Якщо їй тіло допоможе. Для нього є спокус багато, Які ми маєм обминати, Щоби довічно в світі жити – Потрібно тілом не грішити. Та зовсім поряд йде дорога, Де сатана під видом Бога, Завжди спокусу посилає, Усіх дурманом причащає. Тож дуже часто видається, Що ця стежина щастям зветься, Та незабаром зрозумієм, Що нас ілюзія не гріє. Тому ставаймо на дорогу, Яка одна веде до Бога, Що тілом й кров’ю причащає, Від скверни душу очищає. 9.02.2009 р.

Нічого вічного немає в світі Нічого вічного немає на цім світі, Усе приходить і відходить в небуття, Немов ріка, пливуть роки прожиті, Бо так чомусь влаштоване життя. Ми тільки краплі є у вирі океану, Піщинки – у пустелі всі ми тут. І лиш –довічний, що стоїть над нами, – Могутній Бог, єдиний Абсолют. Бо він дає життя та долю посилає, Продовжує потомство і наш рід, Як батько терпеливий все прощає І захищає скривджених від бід. Сюди прийшли ми в гості на хвилину, Яка мине, про що ти пам’ятай, Господь послав на землю «як людину» - Творить добро, і це не забувай. 9.01.2009 р.

Пробудження Пробудися! Живи разом з Богом, З ним в щасливе підеш майбуття, Приведе тебе справжня дорога В потойбічне, безсмертне життя. Тільки той, хто прокинеться вчасно, Розпізнає: де правда, де ні, Бог пошле йому Істину Власну, Що відверне геєну в огні. Не дрімай, бо не в тому спасіння, Тож до світла бадьорим іди, Хай Господнє в душі провидіння Наставляє на стежку завжди. Розказав нам Лука про Ісуса, Який чудо колись сотворив, І повірити кожного змусив, Що юнак після смерті ожив. Тільки той після сну оживає, Хто до Бога з покутою йде, Бо дорогу спасіння пізнає, Яка в рай до Творця приведе. 25.10.2009 р.

Святий день Тиждень дав Господь Всевишній – Аж сім діб він має, В нім останній день ми, грішні, Всі відпочиваєм. Бо від справ земних на нині Маєм відходити, Свої душі всі повинні В церкві освятити. Дехто каже: краще вдома, Помолюся Богу, Є за тиждень така втома, Що не носять ноги. Інші мовлять, що не грішні, Тож нема потреби Постоять години лишні, В храмі їм за себе. Є й такі, що в серці Бога Ніколи не мали, То ж до Нього їх дороги, Ще не повертали. Раджу всім запам’ятати: Лиш в церковнім храмі Можна з Богом розмовляти Перед образами. Тут Господь нас причащає Своїм тілом й кров’ю, Для душі Він посилає Зцілення з любов’ю. Як душа буде здорова, То із нею – тіло, Лиш тоді вона готова На хороше діло. Уявіть собі за когось, Якщо сотні просять, Тож миттєво до Самого Молитви доносять.

Також в церкві ми приймаєм Таїнства від Бога. Тільки тут усі пізнаєм Істинну дорогу. Тим, що досі ще у Бога, Вірити не хоче В Гетсиманський сад дорогу Покажу охоче. Де оливки дивні мають Кілька тисяч років, Що Ісуса пам’ятають Та Його пророків. І коли з вас хтось побачить Оте Боже Чудо, То під деревом заплаче І віру здобуде. Без Всевишнього прожити, Довго ми не зможем, Лиш у церкві Його стріти Господь допоможе. Він усіх сьогодні кличе До Храму Святого, Де чекає нас Величний, Тож спішім до Нього. 21.12.2008 р.

Стрітення Господнє Величне Стрітення Господнє, Як вічна згадка усім нам, Коли Сімейство Благородне Внесли Спасителя у храм. Такий закон був у євреїв: На сороковий день малят Несли до храму іудеї, Щоб дати Господу в посвят. Несли лиш первенців від роду, Мужської статі, як обіт, У Божий храм цю нагороду Тому, хто визволив від бід. З Єгипту вивів, із неволі, За це всі вдячні лиш Йому, Послав народу добру долю, Розвіяв рабство і пітьму. Сімейство стріло Симеона, Що завжди праведним ходив, Та навіть він мав сумнів в тому, Хто Сина – Бога народив. Тоді Святий Дух напророчив, Що зможе вмерти Симеон, Коли побачить Сина в очі – Такий неписаний закон. В Єрусалимський храм на сходи, Прибув старезний дідуган. І що Господь у двері входив, Переконався врешті сам. Сказав пророчими словами: «Ісус прийшов спасти життя». Закривши очі, біля брами, Помер, пішовши в небуття. В народнім побуті Стрітення – Це зустріч з весною зими, Від Бога нам – благословення, З яким в майбутнє підем ми.

Цей день з прикметами приходить, По ньому судять, що буде: Чи лан пшениці рясно вродить, Чи ранній день весни прийде. Якщо погода є ясною - То це на добрий урожай, Коли погана – то весною, Ще вітер з холодом чекай. Якщо когут поп’є з калюжі, На Стрітень талої води – Очікуй холоду і стужі, А ранню весну ще не жди. Освятим свічки в кожнім домі, Які громічними зовуть, Щоб захистить себе від грому Та зупинить морозу лють. Запалим їх під образами, Щоби щасливими жили, Як вічну згадку перед нами, Коли Ісуса в храм внесли. 10.02.2009 р

Туринська плащаниця Плащаниця Туринська Ісуса Христа Є найбільшим з чудес в цілім світі, Це – реліквія наша велична й свята, В ній легенди, що славою вічною вкриті. Її вперше побачив апостол Петро, Та святий Іоан, що припав біля гробу. Замість тіла Ісуса – було полотно І сліди катувань залишились на ньому. Та найбільше їх вразив відбиток Христа, Дивний образ його на святій Плащаниці. З того часу крокує усюди свята, Ця реліквія вічна, що сяйвом іскриться. Те святе полотно більше тисячі літ Зберігалось весь час в Візантії, Та коли закінчився Хрестовий похід, Тоді сталися з ним дивовижні події. Кажуть, лицар в Париж, який звавсь де Марні, Плащаницю привіз із походу. Та минули роки, як настали ті дні, Коли внуки її передали народу. Повернули тоді те святе полотно, Яке зцілює душу нам й тіло, Щоби згадку для всіх приносило воно, Як Христа, за людей, розіп’яли заживо. Помістили її у збідований храм, В святу церкву, що в місті Ліреї, Та онучка Шарні, як відомо всім нам, Полотно дарувала Савойським від неї. Володіння яких досягло Апеннін, Їм хотілось в історії слави напиться, Тому звели собор в древнім місті Турин, Де тепер збереглась та свята Плащаниця. Сотні років вона, ця реліквія, тут, У соборі величнім Джовані Батіста, В цілім світі її всі Туринською звуть, Що від назви пішла італійського міста. 19.04.2009 р.

Щира молитва Коли ми молимось до Бога, Знімаймо маску у цю мить, Лиш щирість праведна до нього, Завжди миттєво долетить. Не треба бути фарисеєм, Що ніби в святості ходив, Всіх вади бачив, крім своєї, За що Творця він прогнівив. Молись в куточку, наче митар, Яким би грішником не був, Господь у горі сльози витре, Бо Він нікого не забув. Будь завжди щирим перед Богом, Уся молитви в тому суть, Бери лиш правду у дорогу, А про лукавого забудь. 8.02.2009 р.

Докір сумління Докір сумління - це кара без суду, Мука мовчазна, незнана для люду, Признання в проступках, ділах своїх грішних, Твоє каяття перед Господом Вишнім. Воно дуже схоже на спеку жахливу – Ні краплі дощу, і раптом - мов диво. Як станеш з святим покаянням до Бога – За мить вже надійде живильна волога. Провину свою неможливо сховати: Душа буде грішна від неї страждати, Скажи тільки чесно: «Прости мені, Боже». Розкайся, і він тобі радо поможе. Для того щоб чисте сумління нам мати, Потрібно усім лиш одне пам’ятати – Прощення завжди у покуті приносить Святе каяття тим, хто в Бога попросить. 24.09.2009 р.

Я бачив світ Я бачив світ, де не буває зла, Брехні і лицемірства там немає, Мене туди дорога привела, Яку самі в житті ми вибираєм. Щоби попасти в Рай де благодать, Від Бога сходить щедрістю у душу, На цьому світі маємо страждать, Про це сказати кожному я мушу. І хто пройде цей шлях випробувань, В того душа очиститься від скверни, Тоді Господь без жодних вже вагань, Дорогу нашу в небеса поверне. То ж не сумуй, ніколи не жалій, Що на землі життя проходить тяжко, Пробач усім і кожен день радій, Як навесні втішатись вміє пташка. Ми гості є на грішній цій землі Бо дуже швидко світ наш покидаєм. Та в Рай попасти зможемо тоді, Коли до Бога стежку відшукаєм. 29.12.2008 р.

Ключі життя До тебе голови схиляєм, Уклін доземний віддаєм, Постійно молимо, благаєм, Як Матір Божу визнаєм. Найбільшу шану тобі в світі З усіх жінок Господь послав Лише одну в Новім Завіті Для Сина власного обрав. Завжди заступниця єдина, Покрова вічна у житті, За нас віддала свого сина, Щоб врятувати в майбутті. Схилімо голови в поклоні, Лише в молитві - каяття, Нехай візьме в свої долоні Ключі від нашого життя. 21.09.2009 р.

Єднаймось, браття-християни Єднаймось, браття-християни, Крокуймо спільно в світлий час, Один Господь лише над нами, Який до злуки кличе нас. Любов безмежну посилає, Бо тільки в ній усе єство, Нічого кращого немає, Як Божа ласка і добро. Колись царі нас роз’єднали, Аби їм вірними були, Своїх нам ідолів давали, Щоб поклонятися могли. До них навколішки ставали … Пробач нас, Боже, не карай, І хоч тебе ми забували, Прости, образи не тримай. За це ми лиха всі зазнали – Несли покуту сотні літ, Та з часом кращими ставали, Пройшовши шлях страждань і бід. Тож об’єднай всіх, любий Боже, Для цього Сина дав для нас, Лиш ти єдиний допоможеш Дорогу вибрати в цей час. 25.01.2009 р.

Я – дорога і правда життя До Отця всі ідуть через мене, Я - дорога і правда життя, Пастир добрий, найкращий для тебе, Бо веду у нове майбуття. Так звертався Ісус до народу, Це апостолам своїм казав, Власне тіло віддав в нагороду, Хто за ним, по стежині, ступав. Моя кров вас очистить від скверни, Поведе всіх в довічне життя, На дорогу спасіння наверне, Бо вона – це правдиве пиття. Той, хто вірує в Сина, як в Бога, Піде в вічність, що Раєм зовуть, Поведе його світла дорога, Там де праведні вічно живуть. Бог віддав мене вам, щоб любили, Бо шанує творіння своє Хто повірить, той матиме сили Із якими життя настає. 06.11.2009 р.

Якби мені Господь дав крила Якби колись Господь послав мені крила, Тоді б сизим птахом на них полетіла. До самого неба, до вічного раю, Де плакать не треба, бо смутку немає. Усі там у мирі й добрі поживають, Печалі і горя ніколи не знають. Безмежна любов в тому світі панує, Єднає усіх і безсмертя дарує. Дозволь мені, Боже, до неба злетіти, З тобою я хочу довіку радіти, Єдиний у світі, хто нас розуміє, Утішить у горі та душу зігріє. 08.07.2009 р.

Не кайся публічно У гріхах кайся лиш перед Богом, А на публіці це не роби, Співчуття не зустрінеш ні в кого, Тільки осуд побачиш завжди. Тож даремно не трать свого часу, Бо ті люди такі, як і ти, Хоч відкриєш їм душу всім власну – Розуміння у них не знайти. Лиш Господь нам гріхи відпускає, Тож довірся одному Йому: Як розкаятись - завжди прощає, Розвіває душевну пітьму. Не потрібно прилюдно нам клястись, Бо не в тому є суть каяття, Не людей – треба Бога боятись, Що дає нам прощення й життя. 27.12.2008 р.

Які думки – така душа Які думки – така душа, Тож не тримаймо в серці скверни: Вона для неї є чужа, На стежку грішну всіх поверне. Борись з думками повсякчас, Які покличуть зло робити, Та відганяй їх кожен раз, Щоб потім довго не жаліти. Постійно світлими живи – Вони до тебе йдуть від Бога, Їх у діла перетвори, З якими – праведна дорога. Свою, розумну, думку май, Яку потрібно відстояти, Чужу, хорошу, поважай Тоді твою будуть сприймати. Перетвори свої думки У добрі справи, а не грішні - Лише з такими залюбки Тебе підтримає Всевишній. 20.09.2009 р.

Блудні діти Хто блудить у житті, Того Господь карає, Йому у майбутті Дорогу не рівняє. Яскравий приклад нам – Помпеї і Гоморра, Що трапилося там, Ще досі всі говорять. Живеш, як Блудний син, Хоч притчу добре знаєш. Що буде так, як з ним, Напевно не вважаєш? Та не у всіх отець, Такий, як в того сина – Закінчиться терпець - Вони тоді загинуть. 15.02.2009 р.

Доля Ми долею всі називаєм, Тернисту дорогу життя, Якою у світ поспішаєм, Що зветься, чомусь, небуття. Є власна у кожного доля, У всіх неповторна вона: В одних – хуртовина у полі, У інших – привітна весна. Самі її завжди куємо, Господь лиш поправки внесе, Якщо ми по правді жиємо – До світлих вершин піднесе. Ми можемо долю змінити - Потрібно повірити в те, Добро усім маєм робити, З якого таке ж проросте. Тоді нам всі будуть бажати Щасливої долі в житті, Яка візьме щастя до хати, Пошле нам роки золоті. 20.02.2009 р.

Вона – Україна, Вона – переможе Вона переможе, Вона – Україна, Надія велика, остання, єдина. Ми з нею зуміємо зло подолати, Яке не дає нам спокійно поспати. Вона – це промінчик у темряві ночі, Віддала себе на жертовник охоче, Для того, щоб жили з тобою по праву: Сусідам – на заздрість, нащадкам – на славу. Вона нам покаже дорогу єдину, Якою підемо усі без зупину, Найкращу стежину для нашого роду, Де світить зоря воскресіння народу. Ступаймо за Нею у світле майбутнє, Де ждуть нас цікаві роки, незабутні. Вона – Україна, Вона – переможе, Нехай її Господь у тім допоможе. 06.12.2009 р.

«Батьківщина» Десять років пройшли, ніби їх не бувало, Вони – спалах зорі, для історії – мить. Ми змужніли усі та дорослими стали, З того дня, як вдалось, «Батьківщину» створить. В самій назві - вся суть і надія велика, В ній промінчик з небес, що веде до вершин, Знову дух наш воскрес і в майбутнє покликав, Вона стала така, як для матері – син. Лідер сильний повів всіх за правду святую, Став будити народ, піднімати з колін, Лиш таку сам Господь розуміє і чує, Возвеличить її у майбутньому він. Найдорожчим за все є для Бога людина, Яку сам сотворив і на землю послав. А домівку святу він нарік – Батьківщина, Славним ім’ям батьків, наймилішим, назвав. Нині партія в нас є та сила єдина, Що стає для мети рятівним кораблем, На борту величаво горить «Батьківщина», Як назвали його, так в житті попливем. 21.08.2009 р.

Відлуння війни Ще відлуння війни в наших душах бринить, Чомусь в спогадах завжди спливає. Хай ніколи до нас не повернеться час, Лихоліттям який називаєм. Приспів: Вип’єм друг за нашу перемогу, Кращу долю, фронтову дорогу І за тих, що не вернулись з бою Піднімаєм тост за це з тобою. Світла пам'ять про тих, що немає в живих, Не погасне, а житиме вічно, Бо віддали життя за твоє майбуття, У години, що звались трагічні. Сотню грам фронтових піднімаєм за тих, Хто тоді не вернувся із бою, Всі вони – серед нас, не зітре пам'ять час, Що тече безупинно рікою. 9.05.2009 р.

Ветерани Повірте, ми колишні не буваєм – Забуть минуле пам'ять заважає. Де тілом і душею прикипіли, Тому кидати службу не хотіли. Нас зараз називають ветерани, Та у душі лишились юнаками, Молодшим завжди можем показати, Як треба професійно працювати. Зовуть до справ обов’язок й присяга, А в серці є та іскорка – відвага, З якою ми під кулями ходили, Великий досвід іншим залишили. Хай час не згладить в пам’яті звитягу, Про честь ми пам’ятаєм і присягу, Що вічно возвишаються над нами, Ведуть нас за собою ветерани! 15.07.2009 р.

Доля вибрала нас Доля вибрала нас у назначений час, Щоб спокійно могли люди жити. За хороше життя і нове майбуття, Дали клятву – народу служити. Приспів: Ми, повірте, на службі надійні, Всім готові прийти на підмогу, Та якщо є хвилини спокійні – Від душі щиро дякуєм Богу. На відміну від всіх, в нас нема вихідних, Вільний час лиш на сон припадає. Та ми горді за те, що бороним святе, Бо Законом його величаєм. Хай порушник не спить, бо настане та мить – Понесе він заслужену кару. Ми не зрадим батькам, що довірили нам Берегти найдорожче – державу. 9.06.2009 р.

Думи Тараса Стоїть Шевченко в бронзі і граніті, Сумний, мовчазно дивиться на нас, Ми бачим очі з докором відкриті, За те, як поступаємо весь час. В них - сльози й біль за рідну Україну, Її дітей, що досі ще раби, У власній хаті ще не маємо родини, Та не позбулись зради, як ганьби. Тараса завжди любим і читаєм: Напам’ять знаєм «Сон» і «Заповіт», Та що з тих слів сьогодні ми черпаєм? Якщо живем такими стільки літ. На панщину ідем пшеницю жати, Чуже ми любим більше, ніж своє, Тож хто нас в світі буде поважати? Таким і Бог підтримки не дає. Схилімо голови і станьмо на коліна – Хай від гріхів рятує каяття. Тоді воскресне з попелу Вкраїна, Бо сам Господь пошле нове життя. 9.03.2009 р.

Пам’яті Володимира Івасюка Його розп’яли, як колись Христа, Узявши дозвіл нового Пілата. Та в нього пісня – вічна і свята, Летить з небес до кожного, крилата. Бо вмерло тільки тіло – не душа, І слово, що нетлінне, буде вічне. В «Червоній руті» - вся його краса, Із «Водограєм» житиме довічно. Він відійшов, щоб жити серед нас, У добрих згадках, неповторній пісні, Її співають всюди й повсякчас, Слова у неї – світлі і величні. Короткий вік Господь йому вділив, Забравши в рай, щоби в саду співати, Та Божий син недовго теж прожив, Зумівши смерть своєю подолати. Завжди живий, навіки серед нас: В «Червоній руті», співі «Водограю» Про нього пам'ять не стирає час – Таких, як він, ніхто не забуває. 7.03.2009 р.

Зібрані джерела Він зібрав всі докупи джерела, В них мелодію серця вложив, Щоби жила й ніколи не вмерла, Його пісня – небесний порив. В ній веселий танок водограю, Дивна квітка, що рутою звуть, Хоч насправді такої немає, Чудо-квіти у раю ростуть. Та Господь змалював лиш одному, Сонце-руту, що в горах цвіте, Показав він йому молодому, Це чар-зілля любові святе. Йому пісня життя дарувала, Ним покрилася наша земля. Диво-рута усіх зчарувала, Заквітчала, мов маки, поля. А душа його – вічна, не вмерла, Бо потоками пісні пливе, Об’єднала докупи джерела, З водограями в море живе. 29.03.2009 р.

Рідна мова Я завжди хочу чути ті слова, Що мовою моєю називають, У них - з небес мелодія жива, Яку Господь на землю посилає. Із нею ми, немов одна сім’я, Єдиний дім, велика вся родина, Весняний щебет ніжний солов’я, У рідній мові – наша Україна. Лишень вона для нації та кров, Яка тече могутньою рікою, Ще жоден ворог нас не поборов, Бо нею вчасно кликали до бою. У рідній мові – серця вся краса, Із нею тіло біль перебороло, Там також сутність вічності – душа, Бо перед нами – першим було слово. Любім її, як матір, як дитя, Плекаймо мову нашої родини, Бо тільки з нею – світле майбуття, Нема прийдешнього, без мови, у людини. 11.03.2009 р.

Моя ти мово солов’їна Моя ти мово солов’їна, В якій родилась Україна, Тебе живою розпинали, Чужинці в рабство продавали. Їм не вдавалось це зробити, Бо неможливо душу вбити, Яку Господь оберігає, Від всього злого захищає. У рідній мові - суть родини, Та ідентичність України, Вона є кров усього роду Для самобутнього народу. Колись пішла від того слова, Що було першим, аніж мова. Його Творцем ми називаєм, Який завжди її плекає. Вона не засіб для вітання, Чи інструмент для спілкування, Із неї можна зрозуміти, Чиїх батьків усі ми діти. 28.10.2009 р.

П’ємонт Стоїть мій Львів на сивих пагорбах Розточчя, Це - неповторне місто слави і краси, Високий Замок нам завжди милує очі, Неначе в шати, вбраний в букові ліси. Лише у Львові є Рогатка й Левандівка, І тільки тут – святий Андріївський собор, Веде до опери, так звана, «Стометрівка», Та «Ще не вмерла…» заспівав тут вперше хор. У нашім місці є найкраща в світі кава – Кульчицький нею увесь Відень полонив, Без «Будьмо…, Гей…» вже не обходиться забава, Бажають кожному, щоб сотню літ прожив. У місті Лева – найчарівніші дівчата, Таких ніде немає в світі фей, Привітна завжди в нашім Львові кожна хата, Із хлібом й сіллю зустрічаємо гостей. П’ємонт держави – про це кожен добре знає, Тобі рости і молодіти сотні літ, Яскрава зірка над тобою хай сіяє, Веде до щастя, захищаючи від бід. 4.03.2009 р.

Не шукай ворогів в своїй хаті Ми завжди ворогів в своїй хаті шукаєм, Часто думаєм – тут джерело усіх бід, Та за цим головне у житті забуваєм – Користається тим віроломний сусід. Нас сварили весь час, по кутках розводили, Мав довіру чомусь інтриган-фарисей. Не своїх, а чужих, наче рідних, любили, Які бачили в тім лиш рабів не людей. Піднімімось з колін, захистім свого брата, Нам чужинці ніколи не хочуть добра, Нехай стане його, твоя рідная хата, Де притулок знайде і промінчик тепла. Не шукай ворогів там, де їх не буває, Ти зусилля свої в добрі справи вклади, Тільки той переміг, хто рідню поважає, Його виведе Бог із любої біди. 20.08.2009 р.

Повноліття Вісімнадцять минає сьогодні. З повноліттям, Вкраїно моя! Нові лозунги вішають модні, Та – єдиний пригадую я. Говорили всі пошепки: «Слава…», Оглядаючись в хаті своїй. Нам не снилася власна держава, Адже довго прожили в чужій. І коли допоміг нам Всевишній – Незалежність з покутою дав, То багато не вірили, грішні, Що він волю довічну послав. Продавали не раз свого брата, Ще не знявши лахміття рабів, Серед нас таких було багато, Хто свободи собі не хотів. Та як тільки на тілі відчули, Її подих, що душу п’янив, Що робити? – відразу забули, Тому Господь усіх посварив. Ті, що справді героями стали, Відійшли на десятий вже план, А які рідну матір продали – Одягнули державний жупан. Та настане той час, і забудем Всі образи й помилки за мить, Ось тоді справжню волю здобудем, Бо Всевишній гріхи нам простить. Розцвіте, наче сад, Україна – Нас чекає щасливе життя, Довгождана надходить година, Що веде у нове майбуття. 23.08.2009 р.

Ти в гору Феніксом злетіла Тебе у рабство продавали І вороги не визнавали, Але ти Феніксом злетіла Тому, що Бог розправив крила. Пройшла доба твоя трагічна, Тепер засяє зірка вічна Не встанеш більше на коліна Тому, що звешся – Україна. Ми всі повинні зрозуміти, Що є для неї рідні діти, В якої кращого немає – Вона усіх синів кохає. Давай не будемо чекати – Позвем весну мерщій до хати, Щоби розквітла, мов калина, Для нас прекрасна Україна. 19.09.2009 р.

Ти встанеш з колін, Україно! Ти встанеш з колін, Україно! Бо шлях в тебе - тільки один, Прекрасна дорога, єдина – Іти до найвищих вершин. В ярмі тебе довго тримали, Ми винні у цьому одні. Самі ворогам продавали, Та треба забути ці дні. Ми сильні завжди, коли разом У світле майбутнє підем, Забудем помилки й образи - Тоді лиш мети досягнем. Вже більше ділити не станем, Дніпром Україну навпіл, Бо всі є для неї синами: Поділля, Донбас, древній Львів. Збудуємо сильну державу – Величний для кожного дім, В якій заживемо на славу, На заздрість сусідам усім. с. Гребенів, Сколівщина, 24.07.2009 р.

Пам’ яті Богдана Кленика Ти відійшов, щоб жити вічно У нашій пам’яті завжди, Та не забуть цю мить трагічну, Яка привела до біди. Тебе усім не вистачає: Дружині, нам, сусідам теж, Сумує дочка і скучає, Та час назад не повернеш. Його не зможемо забути, Бо був хорошим у житті, Дозвольте зараз пом’янути У потойбічнім небутті. 26.12.2008 р.

Я тобою живу, рідний краю Закарпаття – моя батьківщина, Там земля рідних предків єдина, Водограї і буки предвічні, Та серпанки над Тисою вічні. Приспів: Славні люди живуть в Закарпатті, Вони добрі, душею багаті, Тут – найкраща у світі гостина, Як збереться до столу родина. Всім бажаєм від нашого роду, Щоб Господь посилав нагороду: До ста років від щастя радіти, А душею завжди молодіти. Я тобою живу, рідний краю, Усім серцем й душею кохаю, Ти – найкращий куточок на світі, Де поля диво-росами вмиті. Виноградна лоза мені сниться, Та вино, що в бокалі іскриться. Піднімаємо тост, любі браття: «Хай довічно цвіте Закарпаття». 22.08.2009 р.

Ми щасливі, що живемо в Україні Ми щасливі, що живемо в Україні, Де збуваються всі мрії й добрі сни. Тут світанки неповторні і чарівні, Бо найкращими у світі є вони. Кольори у нас, як небо і пшениця, Що любов приносять і тепло. Звідусіль крилата пісня ллється, Від душі на щастя і добро. В отчім домі дивний запах короваю, Найсмачніший хліб на цілий світ. І ніде, ніколи кращого немає, Як калина в цвіті близ воріт. Молим в Бога, щоб послав життя прекрасне, Щастя дітям, у серця - п’янку весну, Хай би сонечко світило в небі ясне, Нам усім зігріло днину не одну. 3.02.2009 р.

Балада про Київ Вказав Всевишній місце на землі, Уклав угоду з Щеком і Хоривом, Щоб збудувати місто на Дніпрі, Яке Бальзак нарік Північним Римом. А був у них ще третій, старший брат, Якого Києм люди прозивали. На честь його, звеличивши стократ, Майбутнє місто Києвом назвали. Жила красуня справжня у цей час, Сестричка їхня, синьоока Либідь, Що залишила спомини для нас, Як приклад жінки в ті часи бурхливі. На правий берег славного Дніпра, Вони прийшли, щоб місто спорудити, Заклавши камінь правди і добра, Аби усіх від злого захистити. Зводили Київ на крутих горбах, Столицю нашу справно будували, Стоять споруди на отих місцях, Які для нас усі святими стали. Ядро його на Київській горі, Що Верхнім містом люди величають. Печерськ і Лавра стали в тій порі Форпостом справжнім для цілого краю. Уздовж Дніпра розкинувся Поділ – Торговий центр, що був обличчям міста, Китаїв-град, що вирина з віків, З якого йде енергія пречиста. Зазнав багато злетів і падінь – Ти подолав всі труднощі й незгоди. Узявши хрест прийдешніх поколінь, Великий князь святив в Дніпрі народи. Найбільший розквіт стався лиш тоді, Як Ярослав, що Мудрим називали, З’єднав державу в грізній боротьбі – В усій Європі Київ поважали.

Його потомки посварились вмить, Як тільки князя мудрого не стало, Таких речей Всевишній не терпить – Послав за гріх нечувану навалу. Коли Батий побачив славний град, То був зворушений величною красою. Цей грізний хан пізніше був не рад, Що йшов сюди з кривавою війною. Він знищив місто, стер з лиця землі, Хоч оборону довго тут тримали. Упали в ній дорослі і малі, Які життям Європу врятували. Багато літ ми жили у ярмі, Допоки Ольгерд не здолав татарів, А потім довго були при Литві, Та Бог поміг і вільними всі стали. Іван Мазепа Київ відродив, Узявши стиль вкраїнського бароко, Фортецю нову в місті спорудив, Щоби не мати з ворогом мороки. Зростало місто в тиші і добрі, Вже лівий берег люди обживали, Та час настав буремний на землі – Прийшла війна, якої не чекали. А потім день вандалів наступив, Які найкращі храми зруйнували, Та сатана від міста відступив, Коли Союз Радянський розігнали. І революцію прийшлося пережить, Страшну війну і Бабин Яр жахливий, Та вдалось швидко місто відродить, Коли настали світлі дні щасливі. Пройшли роки і Господь волю дав, Щоби ми жили вільними по праву, А Київ наш столицею назвав, Що возвеличує Українську державу. 16.05.2009 р.

Ми народились в селі Лопушани Нас багато на білому світі, Що родились в селі Лопушани: Проживаєм в Нью-Йорку, Гаїті, У Парижі рахуються з нами. Є в Тернополі Кутківці, Біла, І сліди наші йдуть аж в Підгайці. У Рясному – там вулиця ціла, Де живуть земляки - лопушанці. Нас у славному Львові багато, В самім Києві теж проживаєм. І Москва нашим занята братом, Кривий Ріг багатьох пам’ятає. По природі – завжди працьовиті, Хоч можливо, на гріх, гонорові. Та душею своєю відкриті – Помагати сусідам готові. Доля всіх розкидала по світу, Тільки в снах у село повертаєм. До стежин, що прокладені звідти, Від яких ми наснагу черпаєм. Де б не жили, куди не приходим – За своїх нас постійно сприймають, Бо з собою від серця приводим Доброту із Подільського краю. 2.05.2009 р.

Шкільна стежина Найбільше роки згадуєм оті, Що їх найкращими тепер вважаєм, Вони дорогу дали в майбутті, Яких шкільними завжди називаєм. Стежина та скінчилась в одну мить, Що кожен ранок кликала до школи, При згадці серце тугою щемить – Не згладить час із пам’яті ніколи. Вже потім інша вела в майбуття, Манила нас у невідомі далі, Які ми звем дорогою життя Де поруч йдуть і радість, і печалі. Минають роки, з ними довгий шлях, Та в пам’яті лишається стежина, Що загубилась в травах і житах, Яка вела до знань лише єдина. 26.01.2009 р.

Ми віримо, що «Євро…» у Львові буде

Ми знаємо, що «Євро..» у Львові буде, Бо віримо, що право це здобудем. Йому встеляєм квітами дорогу, Чекаємо на нашу перемогу. Приспів: Олє-олє-олє-олє Хвилина щастя настає. Іде футбол у рідний дім – Велика радість нам усім. Діждемося у Львові, любий друже, Приходь скоріш, бо любим тебе дуже. У нашім місті спорт завжди в пошані, Та все ж футбол для всіх - на першім плані. Як новий відлік, правильний, почали, - У всьому світі нас тоді признали З Європи ми нікуди не ходили, Тому давно цей вибір заслужили. Візьмемо м’яч у руки, як планету, Хай стане Львів відомий всьому світу, Лиш кращий переможе у змаганнях. «До зустрічі», - говорим на прощання. 1.09.2009 р.

День народження День народження - свято родинне, Що приходить на рік один раз, З нетерпінням чекаєм цю днину, Яка завжди значима для нас. Приспів: День народження – вибрана доля Вас веде по незнаному полю, Це є дата життя наша вічна, В ній знаходиться сила магічна Завтра відлік новий розпочнеться, Вірим - Господь пошле оберіг, А погане, старе не вернеться – Відійде за високий поріг. Нехай сказані стануть бажання, Як іскристе в бокалі вино, Дякуй року за все на прощання – Завтра новий зустріти дано. 18.08.2009 р.

Фещук Лілії Дозвольте, щиро з святом привітати, Яке приходить тільки раз на рік. Здоров’я й щастя хочу побажати, Хай буде довгим, радісним Ваш вік. Живіть в достатку, мирі та спокої, Щоб гріло сонце душу кожен день, Любові Вам взаємної, палкої, Від всього серця зичимо, лишень. Хай кращий час приходить, ніж минулий, Що принесе щасливе майбуття. Роки для Вас – це досвід, що здобули, Багатство справжнє, мудрість для життя. 24.12.2009 р.

Щирі привітання

Гарне нині свято у моєму домі, Тут гостей багато: друзів і знайомих. Всі мене вітають, піднімають тости, Успіхів бажають, рідні мої гості.

Приспів: Любі мої друзі, вся моя родина, Діти і онуки, рідна половина. Я щасливий батько, і дідусь щасливий, Хоч прожив багато, та ще маю сили.

Знаю, йдуть до Бога добрі побажання, Для душі – підмога, щирі привітання, Що несуть рікою щастя в нашу хату, Приведуть з собою радості багато.

13.11.2009 р.

Донечці Наталії Відходять весни в небуття, яким немає вороття, Лишають спогади на серці про минуле, В майбутнє краще все візьми, нікого в тому не вини, За все, що сталося, в житті, колись відбулось. Вставай з усмішкою завжди, в дорогу радість поведи – Тоді прийдуть години сонячні спокою, Люби усіх кругом людей, не забувай простих речей – Себе врятуєш від нещастя добротою. Нехай цвіте в саду весна, бо лиш одна така вона, Яка кохання вічне в душу посилає, Хай мрії сповняться твої, співають пісні солов’ї, Дорогу щастя доля квітами встеляє. 8.06.2009 р.

Лесику і Наталії Ви два крила одної долі, Яка об’єднує серця. Вона - стежина в чистім полі, Що, як відомо, без кінця. Живіть в любові і достатку, Шануйте те, що є святе, Знайдіть майбутнє у зернятку, З якого щастя проросте. Нехай з лелеками прилине До вас дзвінкий дитячий сміх, Зберіть родину на хрестини Вже незабаром на поріг. Прийміть найкращі побажання Від тих, хто вас на світ привів. Одне лиш маємо прохання: Не забувайте про батьків. 11.04.2009 р.

З Днем Ангела, Надіє! До тебе спішу навіть в мріях, На крилах, в думках прилітаю. Моя ти єдина Надія, З якою в майбутнє ступаю. Нам доля колись дарувала Одну, невідому дорогу, Екзамен життям влаштувала, Який ми здали, слава Богу. Минають роки за роками, Вже діти дорослими стали, Та дня не буває, щоб в мами Поради вони не питали. Онук є для тебе мов свято, Та маєм велику Надію – Їх Бог подарує багато, Він втілить в життя нашу мрію. Бажаю здоров’я міцного, Хай вічно душа молодіє, Любові, кохання палкого, З Днем Ангела, люба Надіє! 30.09.2009 р.

Ірина Мир і спокій іде за тобою, Самостійна, прекрасна собою, У компанії завжди активна З древньогрецької мови – Ірина. Фантастичні романи читає, Не одного мужчину бажає, В товаристві поводиться вільно, Лити сльози за кимось не схильна. Вона віддана, вірна дружина, Якщо буде така ж половина. Голови не втрачає ніколи – Мінімальні для Іри проколи. Всіх Іринок вітаєм зі святом Побажаємо щастя багато, Щоби світла була кожна днина, Хай святиться це ім’я Ірина! 18.05.2009 р.

Кленик Катерині Сьогодні Ангел іменини Приніс для Кленик Катерини, Прекрасне свято дав для неї В красі троянди і лілеї. Чудова дочка і матуся, Недавно стала вже бабуся, Збулась твоя завітна мрія, Бо внучок – радість і надія. Від себе хочу побажати Нехай добро іде до хати, Приносить щастя щохвилини Ваш добрий Ангел, для родини. 07.12.2009 р.

Любомирі щастя й миру! Не очікуй, що вернеться літо – Спіла осінь крокує в саду, Хоч здається, що ніби прожито Тільки мить, лиш хвилину одну. Час минув, мов його не бувало, Наче вчора прийшли в універ, Спільна стежка колись об’єднала, По якій ми ідемо й тепер. Тільки зараз вже в іншому ВУЗі, Що для нас він домівкою став, Ти начальником стала для друзів – Бог посаду нелегку послав. Пам’ятай – все на світі від Нього: І посади, достаток, життя. Тож попросим у Господа Бога, Щоб щасливе послав майбуття. 27.01.2009 р.

Люсі в сорок п’ять Не сумуй, що роки проминають, Це – закон, який зветься життя, Десь за обрієм швидко зникають Їм немає назад вороття. В тебе вік надзвичайно хороший – Друга молодість йде в сорок п’ять Їх придбала в судьби не за гроші, Тож несуть для душі благодать. Своє щастя у дітях знаходиш, І онук посилає тепло, Добра мама – у всьому догодиш, Молиш Бога за їхнє добро. Нехай ангел тебе охоронить, Не пускає біди на поріг, А Всевишній від злого боронить, Посилає в житті оберіг. 24.10.2009 р.

Мирослава Ти завжди помагаєш сусідам, Сприймаєш, як власні, їх біди. І мир прославляєш ласкава, Тому нарекли – Мирослава. На ризик підеш без вагання, Взаємно даруєш кохання. Ти вмієш дорогу обрати – Хороша бабуся і мати. Не любиш домашню роботу – Вважаєш за лишню турботу. У бізнесі справу ти знаєш, Тому тут вершин досягаєш. Як правило, добра й чутлива, До інших завжди справедлива, Про тебе іде добра слава, Бо ім’я святе – Мирослава. 15.07.2009 р.

Молодій парі Нехай стеляться Ваші дороги Візерунками тих рушників, Які доля поклала під ноги В день весілля руками батьків. Будьте завжди щасливі й багаті, Хай прийдешній пошле для Вас день, Мир і злагоду, спокій у хаті, Ніжний щебет дитячих пісень. Побажаєм любові, кохання, Заповітних Вам здійснення мрій, Пам’ятайте хвилину вінчання, Клятву вірності в церкві святій. 6.08.2009 р.

О ля Ти красива така, мов троянда п’янка, Як ромашка із літнього поля, Ніжний погляд очей і любов до людей, Тебе звати по імені Оля! Як всміхаєшся ти, наче подих весни, Від душі завжди добра і мила, Коли поряд пройдеш - всіх теплом осяйнеш: Неповторна, привітна, вродлива. Хай на поміч тобі прийде Ангел в біді, А Господь лиш добро посилає, Щастя й довге життя хай ведуть в майбуття, І любов у душі не згасає. 13.02.2009 р.

Професору Галанцю В.Г. Дуже швидко роки пролетіли, Ніби вчора лиш двадцять було. Їх прожили Ви так, як хотіли, Бо сам ангел узяв під крило. Добрим словом всі згадують друзі, Ті, хто поруч колись працював, Бог віддав за усе по заслузі – Довголіття життєве послав. У науці Ви знана людина – Став професором, доктором теж За плечима є гідна заміна, Що її за собою ведеш. П’ятдесят готував кандидатів, Також вісім у Вас докторів Зичим стільки ж в майбутнім набрати, Щоб до сотні цю цифру довів. Вам великого щастя бажаєм, І здоров’я, як в дні молоді, З ювілеєм сердечно вітаєм, Хай в житті будуть кроки тверді. 14.01.2009 р.

Професору Яцківу М.І. Ще ніби вчора воду пив Із джерела, в своїй криниці, Та час з роками відлетів, Хоча домівка рідна сниться. Твоє село Борщів зовуть, Перемишлянського району, Початок корені беруть Усього роду тут, у ньому. Родився ти, коли війна Прийшла загравою до хати, Принесла біль в село вона, Який повинен пам’ятати. Багато знати захотів, Як босоніж пішов до школи, Кохання перше там зустрів, Що не забудеться ніколи. Вже незабаром із села Повела стежка у майбутнє. Місцями – квітами цвіла, Та були терни незабутні. Закінчив добре інститут В Дублянах вчасно, без мороки. Так доля склалась, що отут Пропрацював багато років. Зустрів дружину для життя, Яка є справжня половина, Пішов щасливим в майбуття, Бо народила дочку й сина. Дітьми пишаєшся весь час За те, що всього досягали, Онуків четверо для вас Вони від Бога дарували. Досяг в науці всіх вершин – Професор справжній, що від Бога Ти альма-матері є син, Яка дала у світ дорогу.

Обрав для себе Новий дім І не жалій за тим, що сталось, Бажаєм щастя, щоб у нім Життя для тебе добре склалось. Нехай роки, які летять, Із рівноваги не виводять Вони на крилах в сімдесят Лиш другу молодість приводять. 20.10.2009 р.

Яка душа, такий і вік Весна пройшла, минуло літо, Доспіла осінь у саду. Мені здається – мить прожито, Ще ніби в юності іду. Тебе роки не зачепили, Душа ще зовсім молода, Лише думками постаріла, Які пливуть, немов вода. Вони із серця виринають, І нам підказують завжди, Як непомітно дні минають, Що вже назад нема ходи. Ти відганяй думки постійно, Бо й так загубиш їхній лік. Час рахувати безнадійно – Лише душа встановить вік. 4.02.2009 р.

Руслані Ти всю Європу полонила: Горить в тобі багаття сила, Вогонь якого не згасає, Серця і душі підкоряє. Піднесла піснею державу На ту вершину величаву, Що називається довічна, Усім нащадкам пам'ять вічна. Про «Дикі танці» всі дізнались, Які в Карпатах починались У співі скрипки і трембіти, Їм Бог дозволить довго жити. Співати мама тебе вчила, І в батька є та Вища сила, Яка з «Покинутого раю», В майбутнє стежку прокладає. Колись пройшла складну дорогу, Та все минуло, слава Богу. Лиш почуття, що не взаємні, Лишили згадки неприємні. Знайшла супутника такого, Що є взірцем для тебе всього, Хороша твій Сашко людина, Як кажуть – справжня половина. На фотографіях – картинках Михайло Дáшкович у знімках Залишив згадку про весілля, А потім було новосілля. Бажаєш класику співати, Із Кабальєро поряд стати. Хороші плани у майбутнім, Де Верді й Вагнер, незабутні. Ти диригентом завжди була, Не тільки в музиці здобула Вершин найвищих по заслузі, З тобою – радяться всі друзі.

Від себе хочу побажати: Хай радість й щастя йдуть до хати, А щоб до старості радіти – Нехай продовжать справи діти. 1.11.2009 р.

Сватові Богдану! Від душі Вас вітаємо, свате, Хай Господь посилає добро, Щастя й радість до Вашої хати, Промінь світла, домашнє тепло. Проживіть у здоров’ї сто років, Хай всі дні обминає гроза, Береже добра доля від кроків, На яких закипає сльоза. Дочекатися внуків бажаєм, Що найбільшим буде з усіх свят. З уродинами щиро вітаєм, Із повагою – сваха і сват. 13.09.2009 p.

Привітання працівникам УДЗР Справжня служба в нас тепер, Бо назвали УДеЗеР. Це колишній відділ перший – Втаємничений, по-перше. А, по-друге, – невідомий, Хоч усі із ним знайомі. Бо нема такої справи, Щоб туди її не клали. Нам покажуть тут на двері, Як помилки на папері, Ми допустим спересердя, І не буде милосердя. Ось по Вищому велінню, Тут зробили управління, Щоб зібрать всі документи, Для потомків аргументи. Все записано тут буде, Ні про кого не забудуть. Щоб згадати через роки Хто які робив з нас кроки. Видно справа ця важлива, Бо закон оголосила Для усіх Верховна Рада – Вшанувала службу радо. Тому хочу вас зі святом, Усіх, друзі, привітати. Щоб по Божому велінню Стали Першим управлінням. 31.03.2009 р.

Тетяні Михайлівні Хоча зима в календарі, та гріє сонце надворі Теплом проміння твою душу наповняє Нехай приносить кожен день, добро із радістю лишень, Здоров’я й щастя завжди ранок посилає. Крокуй упевнено в житті, тоді досягнеш в майбутті Завжди того, що доля хоче тобі дати Не забувай простих речей, авторитет серед людей Лиш можна добрим ділом здобувати Нехай родина вся твоя, буде одна, міцна сім’я Люби дітей своїх, батьків і чоловіка, Бо хто шляхом таким іде, підтримку в Господа знайде, Який – надія, сильна віра і опіка. 2.12.2009 р.

Не зачіпай сумну струну Я довго Господа благав, щоби тебе мені послав, І струни серця від кохання забриніли, Одна із них лиш не бринить, що вбралась в спогади на мить, Які у душу мою птахом прилетіли. Приспів: Не зачіпай сумну струну, тебе кохаю лиш одну, Бо обірвати своїм словом її можеш. Вона єднає нам серця і найболючіші місця – Душевні рани загоїти допоможе. Моя ти доля лиш одна – і добре знаєш це сама, Нехай минуле тобі душу не тривожить, Бо відійшло у небуття – йому немає вороття, Та все ж майбутньому вчорашнє допоможе. У нас сердець – одне биття, довір мені твоє життя, А я своє тобі віддам все до останку, Візьмемо в спільний наш політ багато світлих, добрих літ, Щоб зустрічати разом сонячні світанки. 23.02.2009 р.

Літній дощ В цю літню ніч, коли іскрився зорепад, Слова прощання говорив я невпопад, Та раптом зорі вкрили хмарі дощові І краплі з неба покотились, мов живі. Приспів: Цей літній дощ, цей літній дощ, як благодать, Та він мине і зорі знов замерехтять, Прощай навік, прощай навік, любов моя, Тобі одній серпневу ніч дарую я. Вже повернути ми не зможемо назад Серпневий дощ і цей чарівний зорепад, І твої сльози, наче краплі дощові, Що загубилися з коханням у траві. Дощу відлуння ще в душі моїй бринить, Та час пройшов, його не вдасться зупинить, Хоч в моїм серці завжди спогади живуть – Прощальну ніч нам вже ніколи не вернуть. 19.01.2009 р.

Ти – одна, кого хочу любити Я до тебе прийду крізь туман і негоду, Бо не можна любов на шляху зупинити, Поцілунком зігрій за цей крок, в нагороду, Ти – одна, кого хочу довіку любити. Приспів: Океан і моря подолаю за мить, Щоб побачити ту, що кохаю, За якою душа моя тяжко болить, Серце тужить, спокою немає. Розкажи від душі, хоч тепер, моя люба, Що чекаєш щодня лиш одного з дороги, Незрівнянна ні з ким, недосяжна загуба, Все пробачу тобі, не судитиму строго. Світить сонце з небес, розсіває тумани, Як передвісники нашої доброї долі. Я на крилах лечу через всі океани, Бо немає, крім тебе, на світі такої. 23.08.2009 р.

Весняне небо подарую Скільки весен тебе я чекаю, Із далеких доріг виглядаю. Прилети, мов весняна, лелека, Моя рідна, близька і далека. Приспів: Весняне небо подарую, Казкові зорі намалюю. З тобою хочу разом жити, Одну кохати і любити. Біль нестерпний вселяє розлука, Серце ранить нечувана мука. Повертайся скоріше, кохана, Ти - єдина, близька і жадана. Не повернуся милий, весною, Та душею я завжди з тобою. Якщо любиш - чекай терпеливо, Тоді доля складеться щасливо. 16.06.2009р.

Відходить поїзд Відходить поїзд з третього перону, Вже через мить ти скажеш: «Прощавай!» Стоїш зажурена на вході до вагону, В очах – сльоза і смуток, і печаль. Манить у світ непізнана дорога, Яка кудись в майбутнє поведе, На моїм серці туга і тривога – Вже не побачу більше я тебе. Залишиш в серці спогади й страждання, Що ляжуть в душу вічним тягарем, Ти не кажи нічого на прощання, Бо ми назад минуле не вернем. Пройшли роки, а я тебе чекаю, Закрию очі – бачу цей перон. «Вернись до мене», - подумки благаю, Та це лиш мла, ілюзії і сон. 30.05.2009 р.

Зорі для Марічки Серце завмирає, коли бачу річку: В співі водограїв, береги - в смерічках, Як душа не в силі всю красу збагнути, Так не можу, мила, зустріч ту забути. Приспів: Річко, моя, річко – голуба вода, Тут зустрів Марічку, що прийшла сюда. Закохався в неї, як в красу Карпат «Стань навік моєю», - повторяв стократ. Ти подумай добре, - відповіла річка, Чи готовий зорі зняти для Марічки? Все віддам для неї, лиш би разом жити, Тільки стань моєю – буду вік любити. Не кажи, що хочеш все мені віддати, Зорі ті не зможеш із небес дістати Та ціную дуже я твоє бажання, Думаю, заслужиш ти моє кохання. Йдуть роки, а зорі сяють над землею, Річка злилась з морем міцно течією, Так і ми з тобою возз’єднались в ціле, Хоч роки з водою швидко пролетіли. 24.12.2008 р.

Любов не тільки поцілунок Там, де верби віти розпустили, Ясний місяць з зорями радів, В тишині закохані сиділи – Про любов їм вітер шепотів. Приспів: Вона для вас не тільки поцілунок, А трепет серця, сльози і страждання, Безмежне щастя, долі подарунок, Бурхлива мить, що називається кохання. Дуже вдячні, вітре, за підказку, Ті слова візьмемо як взірець, Бо кохання справжнє – добра казка, У якій щасливий є кінець. У майбутнє з вірою підемо, Нам любов освітить довгий шлях, Та тоді кохання лиш сягнемо, Як його запалимо в серцях. 14.07.2009 р.

Нам доля двері відчиняє Прийди тоді, коли в журбі Душа і серце заболіло. Скажи слова, в яких жива Тече вода, що зцілить тіло. Тебе люблю, ночей не сплю, В минулі дні пошлем розлуку. Своїм «привіт» - розтопиш лід, Зігрієш душу, знімеш муку. Приспів: Для мене ти, як цвіт весни, Що всім надію посилає, Тож не барись – скоріш вернись, Нам доля двері відчиняє. Далекий птах у небесах, Якого з вирію чекаю, Махни крилом під тим вікном, В яке одного виглядаю. Мене в цю мить душа болить І серце тужить за тобою, Бо хто знайшов свою любов - В житті не матиме спокою. 5.09.2009 р.

Цвіт акації Коли акація духмяна розцвітала, Чарівний травень у минуле відсилала, Кохання наше засипала своїм цвітом, Тоді весна зустрілась з теплим літом. Приспів: Акації цвіт медовий-медовий, В коханні весь світ здається казковий, Та гілля колюче, неначе в тернини – Поранити хоче тебе щохвилини. Та після літа осінь наступила, Майбутнє жовтим листям заслонила, Вона стежину тої долі роз’єднала, Яка колись мені надію подавала. В зимі акація присниться сніжно-біла, І ти далека, але близька мені, мила, Нехай ніколи це видіння не зникає, Бо хто полюбить – той завжди надію має.

9.07.2009 р.

Непомітно час минув Непомітно час минув, сизим птахом промайнув, Із-за гаю виглядає тиха осінь. Вкрила скроні сивина, вже весни давно нема, З теплим літом ми не жили майже зовсім. Приспів: Осінь, осінь золота, ти віддай мені літа, Поверни моєї юності бажання, Зупинися хоч на мить, бо нема куди спішить, За тобою йде пора до нас остання. Поверни п’янку весну, забери красу сумну, Бо зарано ще нам жити в листопаді. Хай ніколи не мина дивна пісня, чарівна, Яка лине у серпневім зорепаді. Літа бабиного мить хай ніколи не спішить, Хоч краса його милує завжди очі. Краще квітами весни, ніж калини восени Гроном ягід ніжно вітер залоскоче. 1.06.2009 р.

Наступає весна Наступає весна, все навкруг розквітає ЇЇ подих несе в душу щем звідтіля Де початок зими нас обох розлучає Розтопилась в снігах вся надія моя. Приспів: Повернуся назад, щоб зустрітись з тобою, Хоч розлуки туман роз’єднав на роки, Що пішли в далечінь, все забравши з собою Залишивши в думках жест прощальний руки. Відірвусь від землі, полечу через море, Може скажу тобі, що колись не сказав Ні до чого слова – нехай серце говорить, Бо тебе лиш одну від душі покохав. Не зустрів більш таку – ти одна в цілім світі Нехай доля навік возз’єднає серця Ми коханням своїм будем вічно зігріті, Пронесемо його крізь життя до кінця. 15.11.2009 р.

Не говоріть, що всі однакові мужчини Не говоріть, що всі однакові мужчини, Тоді виходить, що жінки кругом – такі ж. Якщо тебе якийсь образив чи покинув, Прости його – спіши до іншого скоріш. Бо до поганого подібного немає, Ніхто такого в цілім світі не знайде. Даремно ти мужчин похожими вважаєш, Завжди сама у тім обманюєш себе. Коли в житті того єдиного зустрінеш, Свого найкращого коханого знайдеш – Забудеш тих і назавжди усіх відкинеш, Кого однаковими зараз ти зовеш. 8.05.2009 р.

Не залишай мене одну Вела дорога у незнаний, інший світ, Де чужина тебе ніколи не чекала, Свої слова я пам’ятаю скільки літ: «Не покидай,» – душа поранена благала. Приспів: Не залишай, не залишай навік одну, Скажи: «Люблю!», - до тебе птахом я полину. Зніми з душі оту мелодію сумну, Не покидай мене і рідну Україну. Ідуть роки – пливе між нами океан, Тепер минуле нам не вдасться повернути, Накрив стежки давно розлукою туман, Та не змогла тебе далекого забути. Прийди тоді, коли душа мене болить, Якщо на серці знову туга і неспокій Весняним вітром повернися хоч на мить, Бо дуже важко мені жити одинокій. 8.04.2009 р.

Незабудки Незабудки – це квіти розлуки, Їх від неба тобі дарував, У цей вечір душевної муки, Коли час розставання настав. Приспів: Незабудки, незабудки, очі волошкові, Та не знаю, як нам бути, за тобою слово. Незабудки, незабудки – очі, наче небо, Я не можу їх забути - думаю про тебе. Обіцяв: повернутися мушу, Коли квітами вкриється гай, Тоді серце і руку попрошу, Ти, кохана, мене зачекай. Проминули роки за роками, Те, що було, назад не вернуть, Нас судьба розводила шляхами, Які досі по - різному йдуть. Не сумуй, що так склалася доля – Мені снишся в небесній красі, Серед маків червоних, край поля, З незабудками в довгій косі. 5.03.2009 р.

Нехай тобі розкажуть солов'ї Зустрілися з тобою ми ранньою весною. Як пролісками вкрилася земля. Та осінь розлучила, мене з тобою, мила, Чужою стала, більше не моя. З осіннім листопадом гуляє вітер садом, Що навіває смуток і печаль. Зима холодна й рання, засипала кохання, І хуртовина плакала: «прощай». Чекаю повернешся, коли весна всміхнеться, Як заспівають в небі журавлі, Прийди, в душі благаю, лише одну кохаю, Нехай тобі розкажуть солов'ї. 17.06.2009 р.

Приди на миг Ушла зима и вновь весна Приносит нам надежды. Я здесь – один, ты там – одна Осталось все, как прежде. Припев: Цветет трава, цветет сирень, На землю опадает. Я жду тебя, который день, Но что-то не пускает. Приди на миг и улыбнись, Как раньше под луною, Рукою к сердцу прикоснись, Возьми печаль с собою. Лишь я один смогу понять, Простить всегда сумею, Когда придешь ко мне опять, Теплом души согрею. 25.11.2009 р.

Прекрасна мить Прийди тоді, коли зійде зоря, П’янку траву покриють срібні роси, Коли затихне пісня солов’я, Туман обніме золоті покоси. Візьму за руки, в очі подивлюсь – Побачу там я зорі всього неба. З яких любові ніжної нап’юсь, На все життя, кохана, лиш до тебе. Прекрасну мить нам посилає Бог, Лише одну таку на цьому світі. Давай цю ніч розділимо на двох, Єдиним щастям будемо зігріті. 2.02.2009 р.

Прийди у згадках, подиху весни Зима стежину замела, що завжди нашою була, У верболозі річку в кригу одягає, Покрились снігом почуття, назад немає вороття, Та кожен день тебе з дороги виглядаю. Приспів: Ти повернися хоч на мить, душа страждає і болить, Чому для мене в серці місця не лишила? Завжди у спогадах одна і добре знаєш це сама, Невже зима тепер навіки розлучила. В морозний вечір я іду один в засніженім саду, У серці згадка, що ніколи не згасає, Вже не вернути нам весну, твою усмішку чарівну, Бо час із снігом у минуле відлітає. Душа благає: «Знов прийди у згадках, подиху весни, У цвіті яблунь та вишневому розмаю». Та тільки в сні таку знайду у яблуневому саду, Щоби сказати: «Лиш одну тебе кохаю». 23.03.2009 р.

Світ без тебе погас… Добре знаю, чому світ без тебе погас, І поринув в пітьму, зупинився на час, Цілим світом моїм ти недавно була Став нещасним у нім, як від мене пішла. Приспів: Прийди у снах, прийди тоді, Коли душа моя в журбі. Вернися в спогадах на мить, Коли вона мене болить. Тебе благаю: хоч приснись, Весняним вітром озовись, До мне птахом прилети Єдина в серці – тільки ти. Без любові нема й половини душі, Про це знаєш сама, тож надію лиши, Може тільки вві сні обніму тебе знов, Як струмок навесні, висихає любов. Відцвітає весна в яблуневім саду Не вертається в снах – тож до тебе іду, Полечу край землі: «Не втікай, зупинись, Все пробачу тобі, тільки знов повернись». 28.03.2009 р.

Догоряло в саду тепле літо Догоряло в саду тепле літо, Відлітало з лелеками в небо, Осінь стукала в двері відкрито, Нагадавши в цей вечір про тебе. Тихо падало листя додолу, В душу смутку вселяючи муку, Не зустрінемось більше ніколи, Бо нам осінь послала розлуку. Ми не знали, як доля складеться, Чи вона поверне тебе, мила? Та зима у віконце сміється І говорить, що з іншим щаслива. З того часу пройшло літ чимало, Їх не вдасться назад повернути, Доля нас у житті роз’єднала, Та навіщо - не можу збагнути. Коли осінь прийде знов до гаю – В серці тугу навіють тумани, Я до тебе в думках повертаю, Хоч між нами моря й океани. 2.04.2009 р.

Прощальне танго Мені музика танго приснилась, Ти стоїш в неповторній красі Мов весна, усміхаєшся, мила, З незабудками в русій косі. Підійшов я до тебе, вклонився, Взяв за руку, у танець повів, В карі очі, сумні, подивився І відразу усе зрозумів. Приспів: Заплакало танго словами прощання, Навіяло смуток у душу мені, Розлука візьме найдорожче – кохання, Залишить назавжди лиш згадки сумні. Сон пройшов і ти знову далеко, Розділяють нас ріки й моря, Відлетіла, неначе лелека, Вже ніколи не станеш моя. Це не мрії, а спогади вічні, Наша доля, дорога життя, Та тебе лиш кохатиму, грішну, Бо не має душа забуття. с. Гребенів, Сколівщина, 27.07.2009 р.

Сині очі, мов волошки Раз зустрів дівчину на гірській стежині, А у неї очі, наче небо, сині. Довго в них дивився і собі признався, Що на цій стежині вперше закохався. Приспів: Сині очі, мов волошки, вони сині У коханні я признаюся дівчині, Бо в житті лиш можна раз отак любити, Тож не треба це боятись говорити. Вже не сплю ночами, думаю про неї, Лину весь думками до своєї феї, Обніму, пригорну хоч у сні, кохана, Ти така далека, та одна – жадана. Твої очі сині, наче два озерця, Пропоную, мила, свою руку й серце, Тільки повернися на оту стежину, Там тебе зустріти хочу лиш єдину. 11.01.2009 р.

Спогади Обніма туман береги ріки Я сьогодні сам, десь далеко ти, Скільки весен ми зустрічалися, З холодом зими розпрощалися. Сум осінній йде верболозами, Холод приведе він з морозами. Повернись сюди, де туман спочив, Тут душа з води позичає сил. Приспів: Поверни, ріка, незабутні дні Забери, стрімка, спогади сумні Хай весна в серцях усміхається, Як додому птах повертається. Неможливо нам зупинить ріку, Висушить вітрам течію швидку, Бо пливе вона, вічна, в небуття, Тій воді нема більше вороття. Що пройшло - назад не вертається, В згадках снігопад залишається, Не зітре той день незабутній час, Що забрав любов назавжди від нас. 21.10.2009 р.

Цветет сирень Когда сирень весною зацветет – Приду туда, где сердце позовет. Я жду тебя одну немало лет, Таких, как ты, на свете больше нет. Припев: Сирень, сирень – душистый аромат, Спешу к тебе и нет пути назад, Любовь нашел я в тот прекрасный день, Когда цвела за окнами сирень. Цветы сирени пахнут под луной, Как будто сказку Бог послал весной, В саду поют нам песни соловьи, А я стою счастливый от любви. Пришла пора – с метелью шлешь привет А мне зимой сирени снится цвет, Ее всегда я помню аромат И те глаза, что звездами горят. 10.03.2009р.

Причарувала, приворожила. Цвіла калина біла-біла, Тебе одного полюбила. В ту ніч, здавалось зчарувала, Як цвіт у коси заплітала. Приспів: Причарувала, приворожила, Коли калина весною цвіла. Та видно доля пожартувала, Коли для чарів її ламала. За літом осінь наступила – Калина грона похилила, Додолу листя опадає, Минуле з вітром відлітає. Тебе нагадує калина, Коли цвіте прекрасна, дивна, У душу спогади вселяє, Та день вчорашній не вертає. 29.06.2009р.

Запитає весна… Запитає весна, чом кохання нема? Коли все навкруги розцвітає. Твої очі сумні, наче осінню дні – В них тепла і любові немає. Не сумуй, не журись, навкруги подивись – Все забудь і відкинь у минуле, Бо з весною життя і нові почуття Надійдуть ще сильніші, ніж були. Не тужи у цю мить, коли з неба блакить, Твою душу цілує й лоскоче, Тож довірся весні і відкинь всі сумні Оті згадки, бо серце так хоче. Тільки витримка й час забирають у нас Все погане, гірке, незабутнє: Хай душа не болить, щоби знов полюбить, Лиш у цьому – щасливе майбутнє. 6.04.2009 р.

Цвіт черемхи Весна красою в наших душах розцвітала, Були щасливі більше всіх тоді на світі. Черемха цвітом твої коси цілувала, Кохання наше засипаючи щомиті. Приспів: А цвіт черемхи, цвіт черемхи часто сниться, Приносить в душу він радість і тривогу, Немов той сніг, неначе справжня хурделиця, Що заміта до щастя нашого дорогу. Де падав цвіт – там закружляла завірюха, Черемху нашу білим снігом замітає. Холодний вітер у віконце лиш постука – Мені здається, що з дороги повертаєш. Прийди тоді, коли найбільше я чекаю, Черемхи цвіт тебе нагадує єдину, Допоки він оті стежки не замітає, Що поєднають нашу долю воєдино. 16.04.2009 р.

Більш терпіти я не можу Лиш одного полюбила, щиро покохала, Та чи буду з ним щаслива, я тоді не знала. День і ніч він на роботі, яка зветься служба, Каже: «Легко буде потім, потерпи ще, люба» Приспів: Більш терпіти вже не в силі, ти це добре знаєш, За роботою, мій милий, жінку забуваєш. Ще раз спізнишся додому – йду сама служити, Всіх порушників закону зможу відловити. Я тебе завжди чекаю, лиш одного хочу, Дуже часто все прощаю, закриваю очі, До сусіда йти прийдеться, щоб забуть турботи, Ось тоді вже доведеться вчасно йти з роботи. 15.06.2009 р.

Не сумуй, моя мила дівчина Заховалось за обрієм сонце, Засвітила Вечірня зоря, Виглядаю тебе у віконце, Та даремна надія моя. Навесні ми з тобою розстались, А вже літа минула межа, Тільки вчора немов попрощались, На сьогодні, напевно, – чужа. Обіцяв, що прийдеш з зорепадом, Коли липи краса відцвіте, - Нині осінь кружляє над садом, Скоро снігом стежки замете. Може сталося щось на чужині, Чому звістку мені не пошлеш? Ти на серці навіки єдиний, Тож чекаю, коли повернеш. Не сумуй, моя мила дівчино, Бо кохаю тебе лиш одну, Як розквітне весною калина, Я додому тоді поверну. 27.03.2009р.

Минає день, минає ніч Минає день, минає ніч, І знову ранок наступає Але не в тому, мабуть, річ, А в тім, чи сонце нам сіяє. Його чекаємо весь час, Як звістку радісну, надію І просим Бога кожен раз Щоб запалив завітну мрію. Без сонця сумно навкруги, Немає в душах насолоди, Темніють в річки береги - Воно є суть життя природи. Без нього пташка не співа, Весною квітка не радіє, Росте без кольору трава, Пшениця в полі не доспіє. Нехай сміється з висоти, На землю радість посилає, Освітить стежку до мети, Яку майбутнім називаєм. 10.10.2009 р.

Без сонця весни не буває Минає пора за порою: Зима вчора снігом мела, Сьогодні в весняні покої Краса неповторна прийшла. Приспів: Без сонця весни не буває, А влітку морозів нема, Лиш осінню лист опадає, Приходить із снігом зима. Вже скоро осиплеться з цвітом, Той час, що весною зовуть, І вступить в права свої літо, Та дні непомітно минуть. Його змінить осінь багряна, Приспить в колисковій вона, Свої подарунки духмяні, Що ковдрою вкриє зима. 23.02.2009 р.

Минає рік Старий Минає рік Старий, лишає згадки в душах, Сліди свої в житті: і добрі, і сумні. Жене його кудись, метелиця-пороша, Пославши нам взамін Нового року дні. Які вони прийдуть, ніхто про це не знає – Чи радість принесуть, чи смуток у серця. Та кожен у думках з надією чекає, Що Бог нам дасть пору щасливу до кінця. Ми дивимось вперед, минуле покидаєм, Нове манить кудись в незнану далечінь, Колишнього туман навічно розсіває, Залишивши в думках про нього згадки тінь. Нехай мороз для нас малює добру казку, В якій завжди кінець щасливий у житті, Хай рік Новий пошле усім небесну ласку, Добро у кожен дім і радість в майбутті. 20.12.2009 р.

З Новим роком! Минає рік – його мов не бувало, Лиш спогади жевріють у душі, Згадаймо все хороше, що в нас сталось, Погані справи - у минулім залишім. Простім усім і попросімо в Бога, Щоби і нам пробачили вони, Хай в Новім році стелиться дорога, Великим щастям й квітами весни. Хай в кожен дім зійдуть любов, надія, Добро й достаток Господь подає, Нехай здійсниться заповітна мрія, Яка вночі нам спати не дає. Щоб наші душі вічно гріла віра, Прийдешні дні осяяла вона, Хай буде завжди у сім’ї довіра – Щасливі ті, в кого вона міцна. В майбутнім нам засвітить ясне сонце, Забудьмо все погане хоч на мить, Бо НОВИЙ РІК вже стукає в віконце – Спішімо двері швидше відчинить. 12.12.2008 р.

У красі лиш приходить весна Тільки пісні потрібна краса, А красі навіть пісні не треба. Бо її нам дають небеса, В ній мелодія чистого неба. Там є те, що не в силах збагнуть, Як побачиш – душа завмирає, Бо не можна ніколи забуть, Неповторність, що серце вражає. Лиш краса порятує усе, Бо вона робить світлою душу, Позитивний заряд нам несе, Наче лагідний дощ в літню сушу. У красі лиш приходить весна, Тільки в ній все навкруг розцвітає, Без краси в нас любові нема, І кохання палке не буває. 9.01.2009 р.

Весняна феєрія Прийшла весна в рожевім цвіті, Принесла барви розмаїтті, У лузі трави заквітчала, В зелений килим землю вбрала. Садок біліє коло хати, Куди запрошують співати, Нас солов’ї в своєму хорі, Відкривши рай земний надворі. Цвіте берізка дивним квітом, Завжди притягує магнітом, Своєю ніжною красою, До нас всміхаючись весною. Ласкаве сонце зігріває, Привіт на землю посилає, Усім з небесної блакиті, Цілує променем щомиті. 7.12.2009 р.

Вечірня зоря Та Вечірня зоря – це надія моя, Яка вказує шлях у майбутнє, Що горить в небесах – незрівнянна краса, Хоч далека, але незабутня. Приспів: Показуй шлях в житті завжди, Мене до щастя приведи, Одну дорогу освіти, Яка прямує до мети. Коли вечір прийде – вона знову зійде, Із небес мерехтітиме мила, Подивлюсь вдалину – там побачу ясну, Що сіяє, мов доля щаслива. Лиш єдина моя ця Вечірня зоря, Тому прагну до неї злітати, Хоч думками завжди попадаю туди, Та руками її не дістати. 12.02.2009 р.

Вийшла осінь з багряного гаю Вийшла осінь з багряного гаю Вкрила золотом все навкруги Візерунки малює з розмаю, Одягає в туман береги. Дивним сріблом сплітає калину, Міцно зв’язує грона в цю мить, Пестить ніжно в гаю горобину Милуватися кленом спішить. Вже не чути пташиного співу, В темний вечір стоїть тишина, Посилаючи тугу зрадливу, Хоч приємна, та серцем сумна. Тепле сонце, що лагідно гріє, Усміхаючись з неба весь час Скоро холод осінній повіє, Приведе білу зиму до нас. 15.12.2009 р.

Відходить зорепад Відходить зорепад, зникає в теплім літі, Прощаючись на рік, розтане вдалині, Залишить він для нас лиш спогади зігріті Зірками, що погасли в ті ночі чарівні. Приспів: Зорепад, зорепад, поверни мерщій назад, Усі зорі, що згасли край неба. Та віддай для них життя, що забрав у небуття, Більше в світі нічого не треба. Зоря впаде з небес до обрію остання, Завершить свій політ по небу в одну мить. Чиєсь життя візьме з собою на прощання Бо що приходить в світ вмираючи згорить. Чарівний зорепад, неначе справжня казка, Короткий в неї зміст – лише політ зорі. Вловити її суть та прочитати важко, Високо в небесах, у цій нічній порі. 25.08.2009 р.

Гірський туман Впав туман на полонини, Вкрив зелені гори, Молоком тече в долини, Поїть осокори. Коли дивлюсь на те чудо, Тішуся щомиті Гори, наче димом всюди, Імлою повиті. Скоро сонце засіяє, Весь туман розсіє, Заспівають водограї, Вітерець повіє. Такий лагідний, що нашу, Душу залоскоче. Враз на серці стане краще, Жити тут захочем. Ліпше гір нічого в світі, Не знайти нікому, Туди линемо щомиті, Мов до свого дому. На сьогодні відпадають На цю тему спори – Краще гір завжди бувають, Самі тільки гори. 25.12.2008 р.

Гуляє осінь у моїм саду Гуляє осінь у моїм саду, Додолу листя жовте опадає, Чомусь здається: в юності іду, І літо ще далеко, десь за гаєм. Та це – лиш сон і марево життя, Що виринає з пам’яті моєї, Ми йдемо з часом швидко в небуття, Хоч кожен з нас про вічність завжди мріє. Яка вона – не знаємо тепер, Лише здогадки мучать нашу душу, Хто сіяв зло - у вічності помер, Про це сказати кожному я мушу. Робім добро, яке дає життя, Любов і щастя промінь посилає, Лише із ним прекрасне майбуття, Любов в душі ніколи не згасає. 21.03.2009 р.

Жива вода Жива вода лікує тіло І душу зцілює завжди Вживай святу, щоб не боліло, Та не страждало від біди. З води пішло життя землею, Якій хтось слово дарував, Що мало верх тоді над нею, Творцем його пророк назвав. Лише одна у цілім світі, Що переходить з стану в стан: Сьогодні річки льодом вкриті, А завтра - хвилі плещуть там. Як тільки сонце підігріє, Вода невидима стає, З якої хмара вмить дозріє І знову дощ додолу ллє. Самі з води – на дві третини, В тім суть творіння і буття, Нема її – нема людини, Де є вона - кипить життя. 3.11.2009 р.

Не завжди буде літо Не завжди буде літо – Прийде колись зима, Потрібно нам прожити Хоч осінь недарма. Бо ранньою весною Не думаєш про те, Що трапиться з тобою, Коли усе цвіте. Душа тоді не в силі Всю істину збагнуть, В великому пориві Не взнає її суть. Лиш літо й щедра осінь Дають нам урожай, Плоди тобі приносять, Про це не забувай. Бо час минає скоро – Наступить вмить зима, Спитає з нас суворо, Яка була весна. 21.01.2009 р.

Осені тінь В серпні літа краса догорає, Видно в сутінках осені тінь, Зорепад в небеса відступає І зникає кудись в далечінь. Новий місяць стоїть на порозі, Свіжий подих пошле холодком, Приведе по осінній дорозі Листопад із багряним вінком. Червоніє в гаю горобина, Журавлі відлітають в блакить, Наливається соком калина – Осінь двері відкриє за мить. 17.08.2009 р.

Справжнє диво Вже прийшла весна вродлива, Принесла нам справжнє диво: Всі луги вдягнула в шати, Та садочки біля хати. Розцвіли черешні в тиші, Бджілки віточки колишуть, В світі кращого немає, Як садочок у розмаї. Прокидайтесь, годі спати! Підем весну зустрічати – Станем в коло у садочку, Вдягнем з квіточок віночки. Вгору ручки піднімемо, Гарну пісню заведемо, Що гаївкою зоветься, І весна тоді всміхнеться. 23.12.2008р.

Погасла зоря Погасла зоря в світанковому небі, Щоб знову під вечір зійти. ЇЇ відшукаєм завжди при потребі, Хоч нас розділяють світи. Давай запитаєм її, мерехтливу, Де була вона довгий час? Як тільки побачим тремтячу, звабливу, Що знову сіяє для нас. Нехай скаже правду, навіщо сховалась, Коли сонце вранці зійшло, Чи, може, зустрітись із ним побоялась? Чи вітром кудись занесло? - Лиш в темряві маю яскраво світити, Тож ніч – рідна мати моя, Сумую за тим, що не можу зігріти, Бо звуся Вечірня зоря. 26.09.2009 р.

Абстрактної любові не буває В абстрактній любові до людства Ти любиш одного себе, В душі твоїй - камінь і пустка, Неприязнь в дорогу веде. Любов лиш конкретна буває, Ти завжди про це пам’ятай, Бо іншої просто немає – Постійно цю істину знай. Ми любимо рідну людину, Батьків і дітей своїх теж, Чи, навіть, усю Батьківщину – Абстрактну любов не знайдеш. Хто каже, що любить все людство, То він – егоїст й лицемір, Слова його – справжнє паскудство, Ніколи такому не вір. 1.01.2009 р.

Без душі нема краси Краса не є ще врода, А врода - не краса, Якщо душа не входить, Що шлють їм небеса. Якщо з душею тіло В гармонії жиє, Тоді краса правдива Для нього настає. Якщо ти маєш вроду, Але нема душі, Тоді вона лиш шкодить Усій твоїй красі. 30.12.2008 р.

Розум Без розуму падає сила – Повалить тягар її власний: Розумна людина – щаслива, А сильна, безумна – нещасна. Розумний стає тоді мудрим, Як досвіт життєвий набуде, А товстий – тоді лише схудне, Як їсти без міри не буде. Сильніший від сильного стане, Хто мудрістю стелить дорогу, До того біда не пристане, Що в душу вселяє тривогу. Лиш мудрого робить сильнішим За десять володарів в світі Та мудрість, як дар наймиліший, З якої діла його зшиті. 16.10.2009 р.

Безділля породжує вади Безділля породжує вади, Які лікувати не вдасться, У вигляді злої принади, Приносить нам завжди нещастя. Розніженість живить пороки, Руйнуючи душу і тіло, Ніколи б не мали мороки, Якби вона в нас не сиділа. Хто праці завжди уникає, Той ледарем піде між люди, Голодним він часто блукає, Нічого в житті не здобуде. Рука роботяща панує, Лінива – даниною стане. Хто трудиться – вічне будує, Для ледаря – бідність настане. Нам лінощі сон посилають, Душа голодує й вмирає, Ледащі врожай не збирають, Бо в них посівної немає. Не оре під осінь лінивий, Тож літом він жнив не чекає, Насититься хлібом щасливий, Хто землю свою обробляє. Безділля це – чортове ложе, В якому проспиш весь достаток, Скидай з себе лінь, якщо можеш, Отримуй заслужений спадок. 28.09.2009 р.

Добро й краса у парі йдуть Добро й краса – найвищий вияв міри, Мірило того, чи душа хороша є, Вони є символом великої довіри, Без них ніщо в житті не настає. Посій зерно – зійдуть красиві сходи, З яких збереш чудовий урожай. Лише від них любов завжди надходить, Отих речей святих не забувай. Краса й добро у парі разом ходять – Нам не знайти краси без доброти, На стежку щастя всіх вони виводять, Без них ніхто ще не досяг мети. Красивий той, хто душу добру має, Бо врода – ще не вияв красоти, На зло завжди добром відповідає, Та прагне іншим в горі помогти. 17.01.2009 р.

Добре ім’я Добра думка про людину Краща за всі гроші, Тому думаймо щоднини Про діла хороші. Друга спадщина –ця слава, Вічна про нас згадка. Для потомків – честь і хвала, І життя в достатку. Краще добре ім’я мати, Ніж в багатстві жити, Тоді стануть поважати І будуть любити. Добре ім’я жити буде, А скарби – не вічні. Пам’ятайте про це, люди, Щоб не були грішні. 17.02.2009 р.

Чисте сумління Чиста совість сміється із брехливих чуток Їй погане не сниться і немає думок, Що ятрять душу грішну, позбавляють від снів, Мучать тіло довічно, до кінця його днів. Тільки з чистим сумлінням мудрий спати іде, На усі покоління в Бога захист знайде, Коли чесно поступиш, не боїшся тоді, Що десь гідність загубиш, втопиш в мутній воді. Хто не втратив надії, той окриленим став, Досягнув завжди мрії, скільки раз би не впав, Він тернисту дорогу подолає в житті, Бо йому на підмогу йдуть поступки святі. Той багатий, щасливий в кого плями нема, Хто не став гордівливим, проживе недарма, Чиста совість з брехнею в різні сторони йдуть, Хай дороги землею тебе добрі ведуть. 6.11.2009 р.

Хороші слова Хороші слова – це є хліб наш насущний, Брудні, в своїй суті, – отруйний бур’ян, Із першими – правда від Господа суща, Погані вселяють у душу дурман. Від доброго слова усе розцвітає, Воно наповняє блаженством серця, Без нього любові ніколи немає, Ми слухать готові його без кінця. У першому слові родилося людство, І тільки лиш в ньому продовжує жить, Погані є мертві, приносять паскудства, Давайте не будем з такими дружить. Промов добре слово – тобі усміхнуться, У відповідь скажуть «спасибі» завжди, Назад навіть зможеш із ним повернуться, Тому ти з поганим вперед не ходи. Хороші слова – це світло від Бога, Це Істина Вища і сутність життя, Бери їх з собою в далеку дорогу, Бо тільки із ними твоє майбуття. 29.01.2009 р.

Вершина поезії Вершина поезії – пісня крилата, Що в душу вселяє промінчики свята, Дає нам наснагу, щоб серце щеміло, Заплакало сумно, а потім раділо. На крилах вона полетить безупинно, До самого неба полине чарівна, Бо пісню нікому спинити не вдасться, Що завжди дарує всім радість і щастя. Співаймо веселу, щоб тіло співало, Аби вона наші серця звеселяла, Нехай пісня буде вершиною слова З якого складається кожного мова. 25.05.2009 р.

Час У цьому світі ми усі розп’яті, Не на хресті, а лиш на циферблаті, Який невпинно відраховує життя, Веде завжди в довічне небуття. Його ніхто не зможе зупинити, Не вдасться нам відняти чи купити, Оті години часу на землі, Якщо б ми були навіть королі. Весь простір завжди можна уявити, Його вдається навіть оцінити, Але усіх спитати хочу вас: «Хто бачив те, що називаєм час?» Все на землі прив’язане до нього: Життя, робота, труднощі й тривоги. У всьому світі ми за ним живемо, Хоч хто він є – ніколи не збагнемо. Тому його вмістили в циферблати, Щоб можна було трохи уявляти, Лише тоді, коли підемо в вічність, Залишим час назавжди людям іншим. 1.02.2009 р.

Четвертий вимір Якщо невчасно щось зробити, То можна все занапастити, Лише в годину нам потрібну, Влаштуєм справу необхідну. Усе виконуй своєчасно, І проживеш роки прекрасно, Бо хто невміло запланує, То він нічого не збудує. Він забирає непотрібне, І все приносить необхідне: Відходить з ним, що постаріє, А нове – ласкою зігріє. Четвертий вимір - специфічний, Покритий тайною, бо вічний, Його не встигнем зрозуміти, За мить, що маємо прожити. 19.07.2009 р.

Для всього свій час Для всього свій час і година своя – Хай кожен про це пам’ятає, Тоді лиш приходить хвилина твоя, Коли терпеливо чекаєш. Родитись – свій час, помирати – також, Садити, посаджене рвати, Він рівний для всіх: незаможних, вельмож, Ним можна себе лікувати. Руйнує роки, відсила в далечінь, Але він прийдешнє будує, Залишить для нас від минулого тінь, З якою в майбутнє крокуєм. Час плакати нам і радіти пора, Ридати і знов танцювати. Збирати каміння для свого добра, Щоб потім його розкидати. 2.10.2009 р.

Будь уважним Як придивишся добре до всього, То прозрієш миттєво до того, Ніж помилку фатальну зробити, Щоби потім за все не платити. В світі більше добра, аніж злого, Лиш потрібно знайти золотого, Що до нього замки відчиняє, Щастя – ключ ми його називаєм. Аби жити в достатку щасливим, Треба бути у всьому правдивим. Та тоді лише зможеш ним стати, Коли Істину вдасться пізнати. Будь уважним – і правду побачиш, Не допустиш помилок дитячих. Тільки той, хто миттєво прозріє, Дуже швидко життя зрозуміє. 24.05.2009 р.

Все в порівнянні пізнається Все в порівнянні пізнається, Тому нехай нам не здається, Що це – найважча мить на світі, Бо поряд ходять гірші миті. Коли біда до хати прийде, Ти не журися, бо надійде За нею милість справедлива – Така в нас доля вередлива. Якщо пізнаєш ласку Божу На благодать найвищу схожу, То зрозумієш без вагання, Що недаремні ті страждання. Життя на смуги поділили: Один раз – чорне, другий – біле, Тож ми повинні пам’ятати – Все в порівнянні можна взнати. с. Гребенів, Сколівщина, 21.07.2009 р.

Друг в нещасті пізнається Коли щастя пропадає, То і друг зникає. Лиш у горі їх пізнаєш, Скільки справжніх маєш. А як тільки хтось збідніє, То хата пустіє, Потім всіх таке ж чекає Хто так поступає. Як погіршуються справи, То й друзі пропали, Залишаються лиш чисті, Добрі, без користі. Друг в нещасті пізнається - Цей закон тому дається, Щоби кращих розпізнати, А поганих обминати. 6.11.2009 р.

Дружба Найкраща дружба з вірністю прийде, Вона - велика втіха для нещастя, Яка довіру в гості приведе, Коли її в житті придбати вдасться. Велика дружба – втіха на землі, Та тільки справжня завжди є безсмертна. Добра не мають навіть королі, Коли у серці дружба не воскресла. Вона живе між добрими людьми, Серед поганих - дружби не буває, Яка веде до світла – не пітьми, Хто там її, братерську, відшукає. У дружбі завжди – рівність всіх сторін, Від неї благо в душу йде і тіло. Вмирає той, якщо не дружить він, В кого без неї серце зачерствіло. 12.11.2009 р.

Душею прилети Душею прилети, коли немає крил, Із вітром поспіши, якщо бракує сил. Підтримкою мені в скрутну хвилину будь, У горі і біді ніколи не забудь. Як вісточку колись з усмішкою пошлеш. Чекаю. Не барись. Коли у дім ввійдеш, Спитаєш, як живу, розтопиш в серці лід. «З тобою не помру», - скажу тобі в отвіт. В нещасті справжній друг пізнається лише, Розділить чашу ту, підставивши плече. Та Бог лише дає товариша тоді, Якщо таким стаєш для іншого в біді. 30.04.2009 р.

Плати добром Є люди, що рахують завжди гроші, Тож вимагають плати за діла, Лише тоді стають вони хороші, Як черга їм давати вже прийшла. Ми за добро добром платити маєм, Поставим в церкві свічку під Христом, Здоров’я й щастя людям побажаєм, Які до нас приходили з добром. Молись за тих, які його не знають, Вони нещасні ходять у житті. Нехай Господь їх вчасно зупиняє Від злого вчинку, скверни в майбутті. Якщо добром тобі хтось не віддячить – До серця свого близько не бери – Всевишній всі діла твої побачить, Віддасть за них сторицею згори. 12.10.2009 р.

За все прийдеться заплатити В житті за все прийдеться заплатити, Нам цей Закон не вдасться обдурити, Тому не зможемо розплату відвернути, Хоч іноді це важко все збагнути. Ми часто думаєм - ніхто про це не знає, Якщо ми робим зло або його бажаєм, Лиш зрозуміємо тоді, коли прийдеться Побачить те, що Божим судом зветься. Та він не є казковий, чи міфічний, Не той Страшний біблійний, історичний, Якого нам чекати ще багато, Це просто – день звичайної розплати. Вона прийде до нас в любу хвилину, Якій немає меж, ані зупину, Лиш покаяння зможе відвернути Цей бумеранг, що важко обминути. 8.03.2009 р.

Недозволене вабить сильніше Недозволене вабить сильніше І на дотик чомусь приємніше. Це спокуса хвилинна, зрадлива Бо за нею – доба нещаслива. Заборону для нас встановили, Щоб за межу святу не ходили, Яка зветься стежина законна, Для порушень усіх – перепона. Пристрасть бачить лише чого хоче, Вона має пожадливі очі, До безумства постійно схиляє, У тенета гріховні штовхає. Боротьба є між Духом і тілом, Тому розум включаєм для діла, Який скаже, що далі робити: Йти за Духом чи тілом грішити. Ми за предків несемо покуту, Пам’ятаємо мить незабуту, Коли яблуко Єва вкусила І Адама тим злом пригостила. В чім відмовлено, того бажаєм, На чуже, ми чомусь зазіхаєм, Лиш закон зупиняє порогом, Що встановлено Господом Богом. 08.11.2009 р.

Заздрість Мені почали заздрити бездарні, І навіть ті, що знані між людьми. Та їх старання і потуги марні, Бо Бог послав, щоб написать псалми. По Ньому свої вчинки лиш звіряю, Бо Він один, хто зможе оцінить, Тому на тих уваги не звертаю, Хто зло привик для іншого робить. Творім добро, ідім вперед до мрії, Крокуймо впевнено до світлої мети, Не мають заздрісні любові і надії, Тож помолись за них і від душі прости. У серці я образи не тримаю, Тому, що пам’ятаю «Отче наш», Усі нападки їхні забуваю – Нехай Господь усіх розсудить нас. 11.01.2009 р.

Казкова країна Принеси мені, вітре, новини, Із-за моря, з тієї країни, Що найкращою в світі вважаєм, Там де горя і зла не буває. Я летів довго-довго над морем, З того місця де синії гори, Буйні квіти, трава шовковиста, Там роса не проста, а сріблиста. Ходять друзями вовк і ягнятко, Лев поважний, теля з козенятком, Крокодил ніжно гладить рибину, А їх разом всіх любить людина. Де немає біди, ані горя, Не буває солоного моря, Протікають молочні там ріки, Божий Рай – цей куточок навіки. Хочу трохи з дороги спочити, Щоби завтра назад відлетіти, Тут затриматись довго не зможу, Бо життя ваше з райським не схоже. Співчуття тут до інших немає, Дуже швидко добро забувають, Про любов лиш говорять багато, Та, насправді, не любить брат брата. Хочу вам від душі побажати, Щоби горя і смутку не знати. Та тоді так лиш зможете жити, Коли будете інших любити. А ще вітер сказав у розмові, Що в країні далекій, казковій Нас у гості до себе чекають, Щоб побачить як там проживають. Я хотів йому згоду вже дати – В цю країну з ним разом злітати, Лиш подумав – до цього готовий, Як закінчився сон мій чудовий. 20.01.2009 р.

Не бажай чужого Не бажай ніколи ти чужого, Не роби в житті нічого злого, Щоби свою душу не згубити, Ти повинен лиш добро творити. Нас лукавий часто підмовляє, На гріхи постійно підбиває, У спокусу всіх веде за руку, Щоб вселити нам душевну муку. Ми не раз привабливим вважаєм Те, що ніби гарним виглядає, Та коли уважно придивитись – Нам такого треба сторонитись. Знай: не все те добре, що красиве, А таке, що світле і правдиве, Бо не завжди золотом вважаєм, Що блищить і очі нам вражає. Зупинися, хоч би на хвилину, Подивися добре на людину: Чи веде вона у Рай Господній, Чи потрапиш з нею до безодні. Тож навчися завжди розрізняти, Де є зло, а де добро шукати, Щоб знайти в житті таку дорогу, На якій «спасибі» скажем Богу. 14.03.2009 р.

Замаскований ворог Устами своїми маскується ворог, Ховає оману, мов перли пусті, Не вір ти йому, коли навіть говорить, Словам, які нібито мед до куті. Підступний у вчинках, хоч дуже солодкий, Та згубну отруту приховує він. Коли її вип’єш, то впадеш глибоко, В безодню нещастя, що прийде в твій дім. Очима своїми він сльози пускає, Здається тобі, що найкращий від всіх, А знайде нагоду – то кров випиває, Підмовить тебе на неправедний гріх. Найбільш небезпечний той ворог, що другом Твоїм прикидається кожного дня. Настане момент – він учинить наругу, Опустить у яму, що є западня. Коли тебе лихо в дорозі спіткає – Побачиш тоді, хто на поміч прийде. Бо тільки в біді свого друга впізнаєш, Що вірним довіку тобі лиш буде. 17.02.2009 р.

Наклепник Наклепник – вовк, а не людина, У нього завжди є причина, Щоб добрих друзів розлучити Міцну родину посварити. Обмовник грунт такий шукає, Де все, що скаже, прилипає. Його знаряддя – лиходійство, Що виглядає добрим дійством. Доносить вміло потаємне, На перший погляд вам приємне, Але подумайте для чого Такий цікавий хтось для нього. Він зруйнував міста могутні, Палаци, храми незабутні, Його язик – найкраща зброя Для негативного героя. Приводив чесних до розлуки, Давав страждання, вічні муки, Коли наклепника побачиш – Тікай скоріше, бо заплачеш. 6.11.2009 р.

Запам’ятай, що ти – Людина Запам’ятай навік, що ти - Людина. Висока місія у тебе за землі, Мета життя короткого єдина – Добра зерно засіяти в ріллі. Дадуть посіви гарні, пишні сходи, З яких зростає Божа благодать, Бо що посієш – те тобі зародить, Про це повинен кожен пам’ятать. Найвищий розум, воля незборима, Які Творець тобі лиш дарував. Нарік одного іменем Людина, Найкращим словом, батьківським, назвав. Добро робити, іншим помагати – Таким на землю він тебе послав. Лише тоді Людиною назватись, Господь Всевишній право тобі дав. 14.06.2009 р.

Не клянися даремно Не клянися небом, ні землею, Ні дітьми, ні долею своєю, Бо святим не можна присягати, Тож про це не треба забувати. Скажи «так» чи «ні» в своєму слові, І не впадеш в осуд при розмові. Бо завжди таких лиш поважають, Що слова на вітер не кидають. Ти подумай, перш ніж обіцяти, Щоб брехнею слово не зламати І тоді діла підуть велично, Які славу матимуть довічно. Пам’ятай завжди слова присяги, Бо немає в тих тоді звитяги, Що її порушувати будуть – Вони шани й слави не здобудуть. Хто клянеться Господом постійно, Той в житті лукавий й ненадійний. Перед Богом клястися не стане, Хто є чесний ділом – не словами. 2.02.2009 р.

Захланність Захланного мучить не тільки нажива, А страх її втрати за мить. Захланна душа не буває щаслива, Бо совість у неї мовчить. Багатство і статки захланність вбиває, Вона завжди корінь всіх бід. Усе, що нажито, кудись забирає, Залишивши спогадів слід. Захланному всього у хаті бракує, Що бачить - захоче собі, Проте навіть думка про гроші дратує, Нервує у цій боротьбі. Зростають потреби при рості багатства, Засліплює жадібність теж, Яка для душі – ненажерлива пастка, Безмірна, позбавлена меж. Жебрак у багатстві – захланна людина, Найгірший для себе з усіх, Скупий ненажера…, та прийде година – Настане розплата за гріх. 20.10.2009 р.

Святе правосуддя Справедливість іде за законом І в одному лише полягає, Щоб не брав хтось добро незаконно, Яке іншому Бог призначає. Вона прагне до Істини вічно, Хоче дати, що з неба належить. Розмовляє відкрито, публічно Від нікого, свята, не залежить. Справедливість – тверда і надійна, Хоче дати належне по праву Та прямує до правди постійно, Тому матиме шану і славу. Бо закон є для всіх однаковий Їх, приватних, в життя не пускають Королі і царі гонорові Перед ним капелюхи знімають. Хай здійсниться святе правосуддя, Хоч би все обвалилось на світі Нехай стануть публічно, на людях, В кого душі виною покриті. 9.11.2009 р.

Любов – це Світло Любов життя на землю посилає, Промінчик світла в душі нам кидає. Моря і ріки, сонце – від любові, А також місяць, і на небі зорі. Приспів: Тільки для любові серце в нас відкрито, Тільки із любов’ю родить в полі жито, Тільки для любові душу дав Всевишній, Тільки від любові цвіт вкриває вишні. Любов створила Всесвіт і людину, Тепло та вітер, дощову краплину Любов – це Світло, Істина від Бога, Яка встеляє праведну дорогу. Любіть завжди і вас любити будуть, Творіть добро, яке не всі забудуть Бо хто його в ріллю весь час кидає – Зерно добра любов’ю проростає. 6.09.2009 р.

Пророцтво зозулі Цвіли черешні у ту пору, З черемхи падав снігом цвіт, Коли зозуля нам бадьоро Нарахувала купу літ. Тоді ми були всі щасливі, Що стільки років маєм жить, Та є закон у цьому диві – Наш час із вітром відлетить. Його не вдасться зупинити, Весна за весною прийде, Вже не для нас цвістимуть квіти І знову цвіт той обпаде. Та все ж довіримось зозулі, Що оптимізму додає, Забудем роки всі минулі – Хай більше нових накує. 1.03.2009 р.

Святі закони Ще ніхто з моста в річку не впав, Хто обачно по ньому ступав, Кожен крок зважить мудрий завжди, Тому він уникає біди. Хто вперед обережним піде, Той дорогу щасливу знайде, По якій прокладе в майбуття Через прірву - місток до життя. Своєчасно у гніві спинись, Вибачатись за себе навчись, А образу в душі не тримай, Розростатися їй не давай. Твоє тіло зруйнує вона, Ти за неї заплатиш сповна. Помолися за тих, хто копав Тобі яму, і сам в неї впав. Всім здоров’я і щастя бажай - Бог поверне тобі, пам’ятай, Що попросиш для інших в житті, Бо такі є закони святі. 28.10.2009 р.

Стежка життя Вже завтра листопад –передвісник холодів, Вернутися назад би кожен захотів, Та стежка йде вперед, не має вороття, Несе лише куплет минулого життя. Кудись відходить час, зникає в далечінь, Рахує все за нас, для згадки поколінь, Колишнього сліди стирає крадькома, Подивишся туди – нічого вже нема. Попереду зима з морозами гряде, З-за обрію вона до кожного прийде, Нехай сріблястий сніг погане замете, Приносить на поріг майбутнє золоте. 2.11.2009 р.

Невідоме майбутнє Не вихвалюйся завтрашнім днем, Бо не знаєш, що він тобі вродить, Невідомо, чого досягнем, В тому суть і загадка природи. У прийдешнє дивися завжди Та ступай із надією сміло, Бо без неї не дійдеш туди, Де мета у чеканні дозріла. Не від сходу свій день відзначай, Тільки з заходом сонця – пізнаєш, Але трохи й тоді зачекай, Бо який буде вечір не знаєш. Лише Господь дозволить тобі Досягти, чого завтра бажаєш. Помолися, скажи сам собі, Що майбутнє Йому довіряєш. 7.11.2009 р.

Не віддавай душі блудницям Вино й жіноцтво спантеличують розумних, Тому ніколи розум не втрачай, Якщо жінок колись зустрінеш блудних, Ти тіло й душу їм не віддавай. Бо блудниця – то яма лиш глибока, Тісна криниця – жінка та чужа, А пристрасть є дитиною порока, Яка завжди для вічності – межа. В тім насолоди й радості немає, Бо жага враз засліплює людей, Тривогою до серця підступає, Не забувай отих простих речей. У перелюбі нищим свою душу, Бо не зітреться соромом ганьба, Тому відкинь від серця легкодушність, Яка веде дорогою туда. Лиш по ділах тебе будуть судити, То ж блудницям душі не віддавай, Бо спадщину ти можеш загубити, Ти їх здалеку завжди обминай. 6.02.2009 р.

Кому дано, з того спитають Хто має користь, той несе тягар, Випробування доля посилає, Наносить часто мічений удар, Який на плечі каменем лягає. Бо кожна почесть пасткою стає, В яку попасти можна щохвилини Вона душі спокою не дає, Який – найбільша цінність для людини. Кому дано, з того спитають там, Де звіт прийдеться вичерпний тримати. Жени спокусу, яка шепче нам Лише себе одного поважати. Люби усіх, бо в тому суть життя, Найбільший зміст буття твого земного. Велику радість, світлі почуття Пошле, взамін, Господь до серця твого. 14.12.2009 р.

Не вірте тим… Не вірте тим, що раз уже збрехав – Постійно вас обдурювати буде, Якщо в батьків порядності не взяв, То сам її ніколи не набуде. Найкращі дерево тоді дає плоди, Коли пустим суцвіття не буває. З брехнею шлях в один лиш бік завжди – Назад вже ним ніхто не повертає. Скажи «спасибі» ти батькам святе За добре серце, що любов’ю розцвітає. У нім брехня ніколи не зросте, І бур’яну в такій душі немає. 15.01.2009 р.

Крапля камінь довбає Хай кожен із вас пам’ятає, Що крапелька камінь довбає, Терпіння удачу приносить, Лиш тим допоможуть, хто просить. Відчиняться двері гостинно, Як стукать у них безупинно, Тоді можна всього добитись, Якщо ми не станем лінитись. Коли візьмем віру в дорогу, Отримаєм враз перемогу, Надія від смерті рятує, А час твої рани лікує. Якщо ти ідеш до вершини, Хай слово погане не спинить. Увагу не треба звертати, Що будуть про тебе казати. Усім догодити не зможеш, Собі ти нічим не поможеш. Повинен одне пам’ятати – Дорогу не треба міняти. А крапля, що камінь довбає, Хай приклад тобі посилає І вірою стане для того, Щоб з часом добитися всього. 21.04.2009 р.

Мудрість Блаженний той, хто з мудрістю живе, Її надбання краще срібла й злата, Яка від Бога чистою пливе, Летить на землю світла і крилата. Вона є відблиск сяйва в темноті, Це подих вітру свіжого в пустині, Кидає в душу промені святі, Приносить славу й почесті людині. Найкращий плід на дереві росте – Глибока мудрість, послана від Бога, В якої кожне слово – золоте, Вона в майбутнє сонячна дорога. Завжди є оком нашого життя, Мистецтвом справжнім, розумом в квадраті Хто з нею йде – не має каяття, Бо гріх обходить того в своїй хаті. Дарунок цей – найкращий на весь світ, Його як Вищу ласку величаєм. Якщо наш розум – генетичний плід, То мудрість з віком Господь посилає. 02.10.2009 р.

Багатий той, хто найменше бажає Найбільше багатство у тебе в житті, Коли задоволення маєш у всьому, Завжди пам’ятай ці слова золоті, Хай радість і щастя приходять додому. Багатство на службу до мудрих стає, У дурнів воно прислуговує владі, Велика спокуса із ним настає, Що буде у всьому тобі на заваді. Багатство і почесть – непевне добро, Хиткою із ними завжди буде доля, Любов до грошей не приносить тепло, У душі вселяє велику неволю. У розкоші жити - не благо нести, Накличе воно тобі смуток до хати, Якщо на землі з нею зможеш пройти – У вічність нічого не вдасться забрати. Багатство не змінить походження й час, Хай кожен про це пам’ятає, Багатий не той, що бере повсякчас, А той, хто найменше бажає. 10.02.2009 р.

Щастя Всі ми прагнем багато здобути, Досягти у житті перемог, Та не можем одного збагнути Що за всім цим стоїть тільки Бог. Один хоче в палацах прожити, Інший прагне багато грошей Цей бажає в начальстві ходити - Бути вищим від інших людей. Є й такі, що спокою не мають – Хочуть всього вони водночас. Та усі головне забувають, Що лиш щастя потрібно для нас. А людина тоді лиш щаслива, Як душа у спокої буде, Коли в серце від Господа диво, Благодаттю на неї зійде. Не палаци прекрасать людину, Не багатство на трон піднесе, Бо - найкращі завжди ті хвилини, Коли Господь їй щастя несе. 28.12.2008 р.

Не втечеш від долі Не втечеш ти ніколи від долі, Бо приходить вона мимоволі. Будь готовий удари прийняти Які стане тобі посилати. Досягти перемог тобі вдасться Якщо навіть зустрінеш нещастя, Коли йтимеш вперед без вагання, Візьмеш в руки благі сподівання. Віддаляй зло від власного тіла, Це гальмо для майбутнього діла, Тільки той добру долю плекає, Хто від нього біду відганяє. Ми – творці завжди власної долі, Що залежить від нашої волі, Та збігається з волею Бога, Яка зветься – до Нього дорога. 8.11.2009 р.

Прийдешній день Не живи одним лиш днем, Бо завтра новий вже настане. Плоди доспілі не зберем, Якщо в майбутнє не заглянем. Ми часто чуємо в житті: «Живи поки тобі живеться». За це вже скоро в майбутті Нам заплатити доведеться. Творець дає прекрасний час, Щоби принести користь людям, Не повернуть той день до нас, Який безславно ми загубим. Не жий сьогоднішнім життям, Яке є сіре, однобічне, Що відійде у небуття, Бо лиш майбутнє - завжди вічне. 13.06.2009 р.

Повернись до світла Коли до сонця ти стоїш спиною, Тоді побачиш тільки свою тінь, Все неповторне буде за тобою, Тому негайно позу цю покинь. Лицем своїм до світла повернися, Бо лиш від нього все життя твоє, Скажи: «Спасибі», Богу помолися, Що промінь Сонця він тобі дає. Це світло ллється у небесному просторі, Тече до нас, мов золота ріка, Розтопить душу, наче кригу в морі, Бо в нього завжди місія така. Господь його створив, аби усіх зігріти, І в непогоду посилати благодать, Щоб разом з ним сміятися й радіти – Лицем до нього маємо стоять. 3.01.2009 р.

Не шукай недоліків у комусь Хто чужі недоліки шукає, Той свої постійно забуває, Не підказуй іншим, як їм жити – Краще думай, що тобі робити. А коли придивишся до себе – Зрозумієш як багато треба, Ще зробити, щоби кращим стати, І не станеш іншим дорікати. Не шукай недоліки у комусь, Бо завжди помилишся у чомусь, Ти не є судею, щоб судити, То ж не маєш права це робити. Відійдеш набік – все зрозумієш, У звертать увагу не посмієш, На чужі помилки, бо ти знаєш, Що за цим свої не приховаєш. 15.12.2008 р.

Полосате життя Після радості плач наступає, Хай це кожен із нас пам’ятає, В душу біль незабаром приходить, Замість сміху він смуток приводить. Не радій, бо вже скоро заплачеш, Лиш тоді зрозумієш й побачиш, Що за успіхом прийде невдача, Бо така у нас доля незряча. Сміх чергується з сумом і болем Після радості – ходимо з горем, І коли сміху сльози проймають, Пам’ятай – вони інші бувають. Часто плачем гіркими сльозами, Коли горе сміється над нами, Та не можна надію втрачати, Бо життя нам дано – полосате. 7.10.2009 р.

Отримаєш те, що посієш Ти викинь із серця образу Зроби це негайно, відразу, Яка твоє тіло вбиває, Душа з нею, грішна, страждає. Хто заздрість на ближнього кине, Той з часом від цього загине, Бо славу лиху вона має – В нечистого силу черпає. Залиш свою ненависть в полі, Яка не покращує долі. Хто з нею піде межи люди, Той шани від них не здобуде. Прощай всім, бо в тому – спасіння, В душі набирайся терпіння, Ти з часом в житті зрозумієш: Отримаєш те, що посієш. 4.09.2009 р.

Привіт, футбол! Сьогодні в нашім домі світле свято, Яке приходить раз на сотню літ, Гостей у нас зібралося багато, Тобі, футбол, ми кажемо: «Привіт!» Приспів: Кожне місто і кожна родина З нетерпінням чекали цей день, Європейський футбол і Вкраїна, Як прекрасні слова для пісень. Ми любимо тебе, футбол великий, Ти спорт у світі номер є один, В цю гру усі закохані навіки, Що радісна для кожної з родин. Давайте об’єднаємось слов’яни, Для того нам Господь футбол послав, Бо Польща й Україна є братами, Яким колись життя Він дарував. 24.01.2009 р.

Свята дорога Хто добро постійно забуває – Того зло в дорозі доганяє. Той про себе пам'ять залишає Хто життя на інших витрачає. Хто живе з молитвою святою – Йде у світ широкий з добротою. Той, хто батька й матір поважає – Від своїх дітей пошану має. Хто в біді не зрадить свого друга – Перед Богом матиме заслугу, Той, хто правду у житті шукає, В вічний рай душею попадає. Поступай до інших справедливо, І підеш у завтрашнє щасливо. Тільки той, хто чесно поступає – В небеса дорогу прокладає. 3.07.2009 р.

Співай, душа моя, співай Любов наснагу нам дає, У пісні радість настає. Коли співаєм, то живем, Вперед, окрилені, ідем. Приспів: Співай, душа моя, співай, Життя прекрасне пам’ятай. Хай лине пісня чарівна, Яка для осені - весна. Не люблять пісні тільки ті, Які похмурі у житті. До них приходить кожен день, Без сонця, з грозами лишень. Коли із піснею підем – Вершин найвищих досягнем. Вона – одна дає життя, Веде у світле майбуття. 18.09.2009 р.

Усе колись відходить у минуле Усе колись відходить у минуле, Про себе тільки спогади лишає, Вчорашнє ще ніколи не вернули – Його незнана сила не пускає. Відступить з часом добре і погане – Такий закон природа встановила, Наступний день минулим завтра стане – У тому загадкова його сила. Течуть роки колишні за водою, Спливають дні до краю наші грішні, Та все ж сліди лишають за собою, Як щем душі і докір в серці вічні. Подумай перед тим, як щось зробити, Нехай буде святим завжди сумління, Щоб гріх своїм нащадкам не лишити, Який впаде на цілі покоління. 18.07.2009 р.

Справжня пісня Не треба співати нам тільки за гроші, Бо пісню покине вся сутність – душа. Не буде у неї майбутнє хорошим, Як стане продажна, для серця чужа. Не варто міняти слова на дукати, Які вбрані в шати, летять до небес. Тому справжню пісню не можна продати, Який би до неї не був інтерес. Чи можна у когось роки нам придбати? Чи можна купити кохання, весну? Тож пісню на гроші не станем міняти, Яка має душу безцінну, одну. Бо те, що безцінне, – до Бога надійде, А що продається – є тлінним весь час. Лиш пісня від серця до неба полине, У вічне безсмертя покличе всіх нас. 3.06.2009 р.

«Три брати» Коли Гребенів перейти – До Славська тягнеться дорога. Садиба, зліва – «Три брати» Для всіх – привітна, бо від Бога. Святе тут місце на землі Брати обрали з Тернопілля І кошти вклали чималі, Щоб святкувати новосілля. Всевишній ласкою поміг, Бо тут живуть у мирі й згоді, Від всього злого оберіг Дорогу стелить при нагоді. Наш батько розум трьом послав, І заповів, щоб дружно жили, Про це говорить Ярослав, Роман і Саша підтвердили. Нехай тут множиться добро, Садиба завжди процвітає, Коли брати – немов одно, В житті ніхто їх не здолає. с. Гребенів, Сколівщина, 20.07.2009 р.

Хто шукає, той знаходить Хто шукає, той знаходить, Про це добре знаєм, Бо ніщо так не приходить, Всі запам’ятаєм. Той дорогу подолає, Хто тим шляхом ходить, Той, хто істину шукає, З правдою знаходить. Двері вчасно вам відчинять, Тільки треба стукать, Вуха добре усе сприймуть, Якщо вмієш слухать. Попросіть – і буде дано, Те, що захотіли, Лиш робіть усе старанно, Не жалійте сили. Той на фініш прийде перший, Хто сильніший буде. Поспішайте, щоб одержать Медалі на груди. Йди окрилено землею, Щоб не жити грішно, Будь в гармонії з душею, Бо вона є вічна. 1.12.2009 р.

Справедливість Справедливість - це істина в дії, Правди суть, її внутрішній зміст, Що вселяє у душі надії, Піднімає з колін, в повний ріст. Бо вона – це є Істина Божа, Благодать, що іде від Отця, Тому завжди на нього є схожа, І веде нас лишень до Творця. Коли хочеш знайти справедливість, То спочатку ти Істину взнай – Всемогутнього Господа милість, Яку в серці своїм відшукай. Її кожен для себе бажає - Це нормальний є внутрішній стан, Та лиш того вона обнімає, Хто в обійми впаде її сам. 25.02.2009 р.

Тримайся тих, хто мудрим йде в дорогу Спілкуйся з тим, хто кращим тебе зробить, З поганим – зіпсуєшся назавжди Нехай добро і мудрість вічно водить По тих стежках, де не знайдеш біди. Язик премудрих – ліки від усього, Що може тобі шкодити в житті Цей дар прийде, з пошаною, до того, Хто жне добро, не перли золоті. Нехай нога пороги оббиває До тих, хто тратить розум на діла. Бо тільки той хорошого навчає, Який сплітає з мудрості слова. Тримайся тих, хто мудрим йде в дорогу, Відкрий собі новітні пізнання Охоче слухай їх повчальну мову, Черпай у них премудрості знання. 20.11.2009 р.

Стережіть свої уста Хто уста стереже і свого язика – Збереже грішну душу від лиха, В нього більш не ввійде та отрута п’янка, Яка точить й вбиває всіх тихо. Слово те не кажи, що на думку прийде, Бо не завжди в нім істину маєм, Воно ранить когось і назад поверне, Бумерангом у серце влучає. Воно вб’є наповал, не того, що хотів Ти знеславити кожної днини, А скарає тебе ота зброя зі слів – Пам’ятай цей закон щохвилини. Говори ти завжди лиш приємні слова, Які матимуть мудрості силу, Бо в них вічно тече тільки правда жива, Що веде на дорогу щасливу. 24.03.2009 р.

Слава

Нехай не затьмарює слава Твій розум і серце твоє, Яка підмовляє, лукава, На думку, що спать не дає. Вона не одного згубила, Хто пив її чашу до дна. Байдужим розправила крила, Наситила щастям сповна. Для себе самої ставала Єдиним кумиром в житті, А інших вона зневажала, Забувши поняття святі. Хто з славою йде гордівливим, Підносить її в небеса. Ніколи не стане щасливим, Вона – лиш життя полоса.

13.10.2009 р.

Пізнай себе «Пізнай себе», - сказав Сократ. Він це повторював стократ, Його слова відомі стали – При вході в храм їх написали. Платон був учнем у Сократа, Тож розказав про це багато У вічній книзі «Протагор» Такої ж думки – Піфагор. Одного разу в древнім храмі Сім мудреців прийшли до тями: Щоби усе кругом пізнати – Себе самого треба знати. Салон з Афін, Фалес з Мілета Заговорили тут дуетом: «Початком мудрості всієї Є пізнання душі своєї». Підтримав їх Хілон зі Спарти, Клеобул з Лінда, не на жарти, Заклали мудрості основу – Себе вивчати знову й знову. Ще був філософ із Коринфа, Із Мітілени – не Олімпа, З Пріени також муж відомий – Зробили внесок свій вагомий. Вони заклали в душі віру – Нічого зайвого надміру Не треба будь-коли робити, Щоби в гармонії прожити. Пройшли роки – нема Сократа, В житті змінилося багато, Часи ті стали історичні, Та постулати його – вічні. 26.10.2009 р.

Живий постамент Хтось сцену придумав – живий постамент, У тому є справді повчальний момент. Який розпізнати давно всім пора - До Бога тут ближче на метр-півтора. А вихід на неї – це справжній політ, Тут іншим здається навколишній світ: Подивишся зверху на море людей – Відчуєш цікавий їх погляд очей. Прикута увага до тебе усіх – Ти ніби один і не бачиш отих, Заради яких влаштував карнавал, Приходить пора і зривається зал. Здається тобі, ніби в небі стоїш, На крилах пісенних у раю летиш, Овації всі, як подяка за те, Що сієш зерно у ріллю золоте. Тоді розумієш, що правильний шлях, Який постелив наяву та у снах: В поезію вбрав ті стежити життя, З якими підеш у нове майбуття. 5.06.2009 р.