Якокка

Автобіографія

У видавництві «Темпора» з’явилася друком досить цікава і пізнавальна книжка британ-ського історика Лорнеса Різа під назвою «Друга світова війна за зачиненими дверима. Сталін, нацисти і захід». Особисто я би пора-див її всім, кого цікавить не-ідеалізований, не-пропагандистський погляд на трагічні події 1939–1945 років.

Сама назва видання виразно свідчить про точку відліку цієї історії. Лоренс Різ виписав своє бачення Другої світової передусім з огляду на дії й наміри керівництва ворогуючих сторін. Ні, звісно, тут є чимало рядків «з передової», ав-тор постійно наголошує на тому, що пережива-ли рядові учасники подій, але переважно його погляд усе-таки спрямовано за оті «зачинені двері». Тож не дивно, як часто Різ зосереджу-ється на «незручних» і болючих для перемож-ців питаннях війни.

Здається, головним таким болючим (а за-разом і риторичним) для автора питанням є співпраця СРСР та західних союзників. Чи мав, до прикладу, Захід право заради співпраці у бо-ротьбі проти Гітлера фактично заплющити очі на ті масові апокаліптичні злочини, які чинили-ся радянською владою? Як трактувати співпра-цю Сталіна і Гітлера, що тривала до 1941 року? Чим, у свою чергу, було хронічне невідкриття другого фронту союзниками?

Або польське питання. Це один із голо-вних смислових вузлів книжки. Напевно, долю

Польщі Лоренс Різ прагнув зобразити своєрід-ним символом засадничої внутрішньої неспра-ведливості війни. Адже країна, яка страшенно постраждала через війну, була однією з при-чин (принаймні формальних) початку бойових дій, поклала на її жахливий вівтар так багато людських життів, за підсумками Другої світової зазнала величезних втрат: була розорена, ли-шилася без величезної території та майже пов-ністю втратила реальну незалежність.

Питання польське — воно автоматично й укра їнське. Адже втратила Польща в тому числі й українські території. Проте на осмис-лення цього моменту в Різа вже не вистачило часу, матеріалу чи бажання. Яким чином Гали-чина й Волинь опинились у міжвоєнній Поль-щі? Звідки взялася польська більшість у Львові? Чому міжнаціональні стосунки на цій терито-рії були такими загостреними? Без відповідей на ці питання зміна кордонів перетворюється на черговий романтичний стереотип про ви-гнання поляків. Але — і це вже виклик нам, чи-тачам — і українці мають добряче усвідомити саме цей аспект тодішніх подій.

На жаль, романтична історія про Східну Польщу, принесену в жертву «росіянам» заради перемоги над нацизмом, абсолютно влаштовує всіх, хто не має бажання детально вивчати хи-тросплетіння міжслов’янських стосунків. Інши-ми словами, нам самим належить рано чи пізно повідати світові своє бачення тодішніх подій.

Історик Різ детально й аргументовано пише про антигуманні й злочинні способи ведення війни — зокрема й Радянським союзом. Пере-дусім про злочини щодо цивільного населення визволених країн. Ці масові факти жахали й жа-хають (не менш жахає небажання переможців, а потім і багатьох їхніх нащадків особливо звер-тати на них увагу), а всі ініціативи, спроби пока-рати винних, припинити ґвалт і свавілля — спра-ведливо зазначає психологічний нюанс Лоренс Різ — врешті неминуче сходили нанівець у кабі-нетах радянських керівників, котрі самі в біль-шості своїй були вбивцями, грабіжниками та ґвалтівниками. Так само чітко описує він і полі-тичне зґвалтування Центральної Європи — по-стання там режимів «народної демократії».

А втім, часом Різ опиняється в полоні чи то стереотипів, чи то просто певної непереконли-вості. Наприклад, спочатку він дає абсолютно нищівну характеристику Червоній армії. Аж до підступів Москви вона відступає розпороше-ною, обезголовленою, безініціативною майже юрбою. Але там раптом, ніби гусінь у метели-ка, перетворюється в потужну силу. Помітні трансформації, які відбувалися з армією СРСР протягом війни, річ, звісно, незаперечна, про це кажуть усі очевидці та всі історики. Та все ж її недолугість на першому етапі війни Лоренс Різ явно перебільшує або, в протилежному ви-падку, не надає достатніх пояснень «чудесного перетворення».

Одна з важливих переваг книжки — деякі кулуарні подробиці з життя керівництва воро-гуючих сторін під час війни. Наприклад, те, як Черчілль наївно намагався «улестити» і «заплу-тати» Сталіна. Або як Берія матом пояснював польській делегації (котра під кінець війни на-магалася виторгувати у визволителів територію чи бодай демократичний устрій), що їм краще не турбувати «Батька народів», а їхати додому, поки ще відпускають. Яскраво передають ат-мосферу Другої світової також свідчення пред-ставників західних союзників про перебування в СРСР (вочевидь, стереотипи про «країну вед-медів» усе-таки блідли перед реальністю), про контакти з місцевими, навіть про дико екзотич-ні, як на той час, інтимні стосунки радянських жінок із американськими та британськими мо-ряками в Мурманську.

Отже, дух, настрій, незручні подробиці Дру-гої світової у цікавому та цілісному викладі чи-тачу гарантовані. І, що дуже тішить, Лоренс Різ не нав’язує власних однозначних трактувань і відповідей на непрості питання. У кожного чи-тача, навіть найслабшого до навіювання, лиша-ється простір для власних думок.

Олег Коцарев

1819Друга світова: від стереотипів до кулуарів

01 Лариса МірошниченкоЛеся Українка. Життя і текстиКиїв, «Смолоскип», 2011 (30 грн.)

02 Українська літературна газета Числа 7–9, 2011 рік (3 грн.)

03 Василь Симоненко. Вибрані твориКиїв, «Смолоскип», 2011 (45 грн.)

04 Володимир Свідзінський. Вибрані твориКиїв, «Смолоскип», 2011 (35 грн.)

05 Надія Дичка. Абетка УкраїниКиїв, «Смолоскип», 2011 (15 грн.)

06 Добра Листівка. Київ, «Крона», 2010 (5 грн.)07 Василь Даниленко. Ізидора, рідна сестра

Лесі Українки: від сталінських таборів до еміграції. Київ, «Смолоскип», 2011 (30 грн.)

08 Ліна КостенкоЗаписки українського самашедшегоКиїв, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2010 (57 грн.)

09 Юлія Стахівська. Листівка «Гусінь» (8 грн.)10 Архів Розстріляного Відродження

Київ, «Смолоскип», 2010 (35 грн.)11 Український журнал. № 3, 4; 2011 (10,5 грн.)12 Василь Шкляр. Залишенець (Чорний ворон)

Харків, «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011 (30 грн.)

13 Юрій Лавріненко. Розстріляне відродженняКиїв, «Смолоскип», 2009 (35 грн.)

14 Юрій Горліс-Горський. Холодний ЯрКиїв, Клуб «Холодний Яр», 2010 (47,5 грн.)

15 Людмила Тарнашинська. Українське шістде­сятництво. Київ, «Смолоскип», 2010 (45 грн.)

16 Рух опору в Україні 1960–1990. ДовідникКиїв, «Смолоскип», 2010 (80 грн.)

17 Українське дошкілля. Збірка для читанняКиїв, «Смолоскип», 2009 (27 грн.)

18 Український декламатор. Збірка віршів Київ, «Смолоскип», 2006 (15 грн.)

19 Березіль. Числа 1-2, 3-4; 2011 (12,5 грн.)20 Андрій Бондарук. Як написати писанку

Луцьк, Терен, 2008 (13,5 грн.)

З норвезької переклала Наталя Іваничук. Львів, «Піраміда», 2010 (160 с.). Ціна: 47,5 грн.

Твори Бйорнстьєрне Бйорнсона — класика норвезької літератури, лауреата Нобелівської премії 1903 року — вирізняються «свіжістю на-тхнення та рідкісною чистотою духа».

Зворушено і з великою ніжністю він змальо-вує зародження кохання з першого погляду норвезьких горян, їхнє життя, ґрунтоване на традиції, шануванні високих гуманістичних цінностей. До цього видання ввійшли знакові твори письменника, а також його Нобелівська промова.

Бйорнстьєрне Бйорнсон

Норвезька сторона: Повісті

Володимир Свідзінський

Чудесна тростка

Переклад з англійської. Київ, «Юніверс», 2010 (432 с.). Ціна: 38 грн.

Історія воскресіння автомобільної компанії «Крайслер» — захоплива історія, яку талано-вито розповів містер Якокка... Існує багато се-кретів у методах менеджменту містера Якокки. Він — уважний слухач, та коли приходить час припинити слухати й почати діти, стає рішучим керівником. Йому також притаманна важлива лідерська якість — смиренність. «Причина того, що працівники йдуть за тобою, полягає не в то-му, що ти маєш загадковий дар лідера, а лише в тому, що ти сам ідеш за ними»...

З німецької переклав В. Куплін. Київ, «Дух і Літера», 2011 (280 с.). Ціна: 46 грн.

Книжка всесвітньо відомого німецького філо-софа присвячена аналізу особливостей і про-блем сучасного мислення. В центрі уваги знахо-диться евристичний потенціал класичних форм раціональності й ті новації, які характеризують філософський дискурс сучасності. Актуаль-ність книги полягає в тому, що вона пропонує продуктивний сценарій подолання тієї непев-ності й навіть кризи інтелектуальної культури, яка пов’язана з викликом постмодерну та де-струкцією класичних теоретичних парадигм.

Юрґен Габермас

Постметафізичне мислення

Метаморфози

10 українських поетів останніх 10 років

Уклав С. Жадан. Харків, «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011 (272 с.). Ціна: 30 грн.

«Метаморфози» — антологія сучасної українсь-кої поезії, відбиток невпинного руху, постійних перевтілень вірша, його неочікуваних видо-змін, його незбагненних метаморфоз. 2000-ні непомітно завершились і дали літературі ба-гато нових імен: десять яскравих поетів остан-нього десятиріччя у всій своїй несхожості!

Василь Симоненко

Вибрані твори

Упорядкували А. і Д. Ткаченки. Київ, «Смолоскип», 2010 (852 с.). Ціна: 45 грн.

Видавництво «Смолоскип» започатковує нову книжкову серію — «Шістдесятники», присвяче-ну творчим здобуткам ключових постатей най-цікавішого мистецького феномену другої по-ловини XX століття. Цілком природно, що серія видань розпочинається саме творами Василя Симоненка, поета, з ім’ям якого має честь бути пов’язаним наше видавництво. До книжки «Ви-браних творів» увійшли і вже відомі, хрестома-тійні тексти, і такі, що досі лишаються поза лі-тературним контекстом.

Київ, «Грані-Т», 2011 (72 с.)Ціна: 40,5 грн.

Казки класика вітчизняної літератури, одного з найбільших поетів XX століття Володимира Свідзінського друкувалися ще в 1930-ті роки, а відтак на довгі десятиліття були несправед-ливо забуті разом зі своїм автором. Лише в останні роки український читач наново від-криває для себе дивовижний казковий світ поезії цього автора. У переказі незрівнянного майстра слова ніби давно відомі сюжети набу-вають первозданної свіжості, ніби їх торкнула-ся «чудесна тростка» чарівника.

Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України» Травень­червень 2011

Улюблені видання

У наступному випуску

Рецензія Олени Рибки на поетичну антологію «Метаморфози»

Проза лауреатів літературного конкурсу «Смолоскип»

Лесь БелейАнна МалігонЦього року — одна з переможців літературного конкур-су «Смолоскипа». Раніше також отримувала наші відзна-ки. Що характерно, другу премію Анна Малігон отримала під псевдоні мом Медінська, чим трохи заплутала і журі, й любителів поезії.

Анна Малігон родом із Конотопа, навчалася в Ніжині, мешкає в Ірпені.

Її віршам притаманний чи не найвиразніший з усіх «двотисячників» психологізм. Він виявляється на тлі гли-бокої та об’ємної образності. Сентиментальність і дина-мізм, задуманість і ледь помітний чорний гумор…

Іще один лауреат 2011 року. Родом з Ужгорода, мешкає в Києві. Разом з Андрієм Любкою та Віком Ковреєм пред-ставляє на умовній всеукраїнській молодій «поетичній сцені» не менш умовну закарпатську школу.

Його поезія стримана, метафорична, сповнена асоціа-тивних, міфологічних і культурологічних відсилань в інші простори та контексти. Здається, тут усе ґрунтується на вигадці, на цікавій знахідці, а не, наприклад, на потужно-му ліричному переживанні.

Отож, любителі поетичних винаходів та інтертекстуаль-ності, поціновувачі пам’яті, ці вірші — для вас!

Випуск 18-19 (травень-червень 2011)

Літературний додаток до щомісячного часо пису творчої молоді «Смолоскип України»Свідоцтво: КВ № 4040 від 15.02.2000

Погляди авторів публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції

Видавництво «Смолоскип»

Телефон: (044) 425 23 93Адреса: 04071, Київ, вулиця Межигірська, 21Сайт: www.smoloskyp.org.ua

Редакційна колегія: Ольга Погинайко, Ростислав Семків, Олег Коцарев

Надруковано ТОВ ПК «Інтерекспресдрук»

Адреса: Київ, вулиця Сім’ї Сосніних, 3Наклад 1000 примірників. Замовлення № 872Цифрова гарнітура «Нат Ґротеск»

Типограф Микола КовальчукІлюстратор Олена Павлова

Суперлегке *передмістя — це там, де спиняються знаки, де самопиняєшся, перехворівши на всі виставиастматичних асфальтів, і віддаєшся лісамз їх маленькими звірами і безмежними голосами *передмістя — це там, де вода, перейшовши смакрідини, починає шукати річкуу тобі. І ти перетворюєшся на знакбездоріжний, чи то окличний

*передмістя — це там, де кожен собі ацтек,тобто лікар, де пише трава рецептиза відсутності чорних аптекіз полохливими фармацевтами

*передмістя — це там, де на спині важкий багажперенісши, дихаєш рівно й легкоі тінь твоя — вільна, майже така жгостра, як у нічного лелеки

*передмістя — це там, де сніги без дітей не скриплятьде жадні дівчата по разу недогулялиде тягнеться від народження святзолота пуповина гірлянди.

* * *

Народи мене першою… Ти колись вишивала про цене одному губами по спині…А тоді, промінявши весну на тютюн і чаї, почала по росинівідкладати у глечик покірне бажання забути…І нікого… Ніхто… Не із чар. Не із хмар.За плечима висить… випадковий комар,наче донор отрути.

Народи… Я в життя упаду, не порушивши жодної пастки.Я повзу скорпіоном у цинковий листопад.І зриваю твою запізнілу усмішку,наче афішку,і проколює кожну клітину, мов вісь ординат,незворушне, пряме і гаряче бажання упасти…

Народи,поклади,хай стікає сукровиця зла і дзвінка неодмінно туди,де морям перекушено вени, де квітнуть хвости пожежде чорніють далекі садибез меж,де лисиці кладуть під коріння свої імена недовершені…Народи мене першою.

Поділивши на зморшки даремних ночей однину,не курком і не короком слід би почати війну,не повірити рунам і ранам, не ждати прибутку.А вітри архаїчні уже пуповину плетуть,і нудьга закипає, утричі сіріша за ртуть.Ти стоїш, опустивши слова нижче всякого смутку…

Народи мене першою.

Гленофобія

ця лялька була твердою тому і вижилахоча позбулася одягу та волоссядобре було б заборонити синові чіпати їїале хрін з нею вона і тоді мені не подобалась

а від решти лишилися тільки тяжкі імена та приблудні згадки

Герда Відірвані Руки приходить тоді коли сон пожирає менепосеред невідкладних справ коли не вистачає вже ні сили ні руквона ніколи не зачиняє за собою двері натомістьдовгим тонким язиком зшиває мої повіки«спи-засинай мучительковидихай павутину плети мені рукавички…»

Луїза Безокасучкапідкрадаєтьсяколи настає година пустити когось під ребро…а потім засліплює мене так що може проскочити навіть баран(хоча саме такі найчастіше туди й потрапляють)а мама казала що колись знайшла у шкатулці блакитні очі Луїзи

Вероніка Німа з вічно гнилою скорботою врозпоротім гутаперчі…я вкрала у неї можливість казати «мама»впустивши у тіло хрущіва сьогодні не можу склепати ні словагублюся у білій прірві паперуякі б голоси не точили мене зсередини…

Але Божечому ти сховав і лишив туоднуБезіменну?

Без диму

… а потім ти так знудьгуєшся за її димомщо не зможеш без нього і дихатисвіт який вона вміла тримати між вашими спинами уночібуде підхоплений іншим коханцемаби втриматись і не розпастись … а потім до тебе посеред втечі нахабно пошкребеться Лорка:«ох, яка то мука — житьвсе життя без муки й туги»і це стане контрольним пострілому хронічну відсутність мішені … а потім довбана офісна Анна-Маріяставши нарешті досяжною по самі вершини твого рукоблудстваходитиме з відкритими лапками на полюванняза твоїми цитатами а натомість отримає крик … а потім… ти зрозумієшщо все життя рятувався від світуа потрібно було рятувати світза димомза її обдертою спинкоюза низькими вікнами що жити не можуть без хвої та павутини…

етюд

поміж перекотами дощової води на виблідлих дахах трамваїв,поміж гострої червневої трави, у жилах якої течуть холодні соки

я побачив образ твій – чіткий як вугільний малюнок.

ти нервово палила,пропускала весь світ крізь жар своєї цигарки:вгинала щоки, судомно струшувала попіл

твій усміх – гіркий, наче недостиглий мигдаль;твій погляд – налитий, як вересневі яблука.

мої чуття огорнені пасмами димубезвладно падали на тихе дно твоїх легень так і не допливаючи до найтонших капілярів під твоїми нігтями

приватний сінематограф

твою кімнату наповнює прозорий дим слів сказаних кимосьу ранніх фільмахбратів люм’єр

твій настінний годинникскидує зашкарублу зимову шкірупереживши найлютіші морозикороткоденняі світло повільно багровіє від вікна прочиненого прямоу ваговиту лютневу ніч

сидячи на підвіконні захололому немов недопита кавати уявляєш нібипропустив свою станціюі потяг відвезе тебе у західному напрямкуде ніхто не знімає фільмів

наступного дня ти прокидаєшсявід кінного тупотув руці пістолетз двома кулями

ти пускаєш їх у власну тіньі вона стікаєсірою кров’ю пороху

більше ні порухунемов вбитий ковбой лежиш у саванніу піщанім савані

і масний паротягпустить жалобну парувідганяючи пустельне птаствоза кадр

сказати

сказати це ніби переплисти чорне мореіз зав’язаними ногамиабо ковтнути двосічний меч вікінга

краще я здам тобі код еніґмизізнаюсь у всіх скарбах полуботкарецептурах рожевої порцелянишляхах втечі з алькатрасу

сказати це наче закурити у шахті повній метанунапитись з мертвого морянатиснути двічі на курокграючи у кавказьку рулеткусаме тому я як вуличний євангеліст говоритиму не кажучи

яблука і маслини

він не їстиме маслинз надщербленого полумиска

вони не порскатимуть між зубамиі не заливатимуть масним сокомподряпане карамеллю піднебіння

вона не частуватиметься розрізаними навпіл яблуками –

облизуючи кислий сік з-поміж пальців, пробуватиме знайти дві половини.

цього дощового березняїм обом хочеться винограду:

гіркішого від вина,солодшого від ґраппи.

пес

пес сумно кладе голову на жовті рукописити прийшла розтоптуючи каштани під твоїми ногами вони порскали соком як шовковиця

я прийшов шукаючи загублені звукизім’ятих обгорток думок

пес кладе сумно голову на жовті рукописи нам наказують пити пісок з льодом

у своїх кроках ми перестали наступати на власні тіні жовті рукописи проступили у пса на спині

коли

коли серця наших міст б’ються в ритм із маятником сну

на твоїй ключиці висить ключ від нічного неба зі смаком листопадового винограду