З чого все почалося? Задовго до появи перших обчислювальних машин, люди

шукали різні можливості для виконання обчислень. Вони користувалися при цьому пальцями рук, камінцями, які складали на купки і розподіляли в ряди. Фіксували число предметів рисочками, які креслили на землі; зарубок, які робили на палицях, вузликів, які зав’язувалися на мотузках.

Із збільшенням об’єму обчислень почався пошук якого-небудь інструмента, який би виконував швидко обчислення. Самим давнім таким інструментом є рахівниця.

Протягом сотні років прилади, які створювали для полегшення обчислень, були такі ж прості, як і рахівниця. 

Лише в 1642 році 19-річний французький математик Паскаль сконструював першу в світі механічну обчислювальну машину, яка працювала завдяки коліщатам і приводам. Ця машина могла тільки додавати і віднімати.

Згодом в 1670 році Готфірд Лейбниц дав перший опис свого арифметичного пристрою – першої обчислювальної машини, яка виконувала додавання, віднімання, множення і ділення.

Наступний важливий етап розвитку обчислювальної техніки припадає на 19 століття.

Одним із видатних вчених цього часу був англічанин Чарльз Бебідж. Більшість саме його називають батьком сучасного комп’ютера. Йому належить винайдення першої обчислювальної машини (1830). Свій винахід Бебідж назвав “Аналітичною машиною”. Згідно проекту, машина повинна була працювати завдяки парової сили. При цьому вона могла сприймати команди, виконувати обчислення і видавати необхідні результати в надрукованому виді.

Серед вчених, які зробили вклад до створення комп’ютерів , була математик леді Ада Август Лавлейс – донька англійського поета Байрона. Саме вона розробила принципи програмування, що полягають в повторенні одної й тої самої послідовності команд і виконанні тих команд при певних умовах. Ці принципи використовуються і в сучасній обчислювальній техніці.

Першим же, хто практично реалізував цю ідею використання програмування в обчислювальній машині був Герман Холлерит. В 1888 році в Америці він створює особливий прилад – табулятор, в якому інформація розшифровувалася електричним струмом. Це відкриття наблизило появу першої обчислювальної машини.

Перші електронні машини з’явилися в першій половині 20 століття. Однією з таких машин став автоматичний послідовно керований калькулятор, відомий під назвою Марк-1. Він був виготовлений у 1944 році професором Гарвардського університету Айкеном. Проте ця машина не була повністю електронною. Вона була електромеханічною. Ця машина мала величезні розміри: більше 15 м в довжину і близько 2,5 м в висоту і складалася більше як з 750 тис. деталей. Вона могла перемножити два 23-цифрових числа за 4 секунди і за один день виконувала обчислення, які могли виконати вручну лише за 6 місяців. В неї був найбільший об’єм пам’яті серед машин того часу і значно покращені програмні можливості. Але менше, ніж через декілька років вона перестала використовуватися.

В 1946 році американський інженер-електронщик Д.П.Еккерт і фізик Д.У. Моучлі сконструювали першу обчислювальну машину “Еніак”. Ця перша електронна цифрова обчислювальна машина мала майже 20 тис. електронних ламп. За 1 секунду вона виконувала 300 операцій множення або 5000 додавань багатоцифрових чисел. За розмірами ця машина була ще більшою від Марк-1: більше 30 м в довжину. Її маса рівнялася масі чотирьох африканських слонів – 30 тонн.

В 1949 році в Кембріджському університеті була створена перша ЕОМ із зберігаючою програмою.

Гігантські комп’ютери на електронних лампах 50-х років складали перше покоління комп’ютерів. Їм на зміну прийшли комп’ютери другого покоління (60 – і р.). Вони працювали на транзисторах. Винайдені в 1948 році транзистори були здатні виконувати всі ті ж функції, які виконували до того електронні лампи. При цьому вони займали менше об’єму і споживали менше електроенергії.

Третє покоління ЕОМ – машини на інтегральних схемах. Поява інтегральних схем – це була революція в обчислювальній техніці. Адже інтегральна схема заміняла тисячі транзисторів, кожен з яких в свою чергу вже заміняв 40 ламп. Швидкодія ЕОМ третього покоління збільшилася в 100 разів, а розміри значно зменшилися.

Четверте покоління ЕОМ – машини на великих інтегральних схемах. В 70-і роки була здійснена спроба вияснити, чи можна на одному кремнієвому кристалі розмістити більше , ніж одну інтегральну схему. Виявилося, що можна! Розвиток мікроелектроніки привів до створення можливостей розміщувати на одному єдиному кристалі тисячі інтегральних схем. Почалась епоха мікрокомп’ютерів.

П’яте  покоління ЕОМ – синтезатори, звук, відео, можливість вести діалог, виконувати команди, що подаються голосом або дотиком. Основний інструментарій – персональний комп’ютер з широким спектром програмних продуктів різного призначення.