Моя найкраща в світі сторона!Чарівна, неповторна Україна!Для мене в цілім світі ти однаІ рідна, й мила, дорога, єдина!

Мета: виховувати у учнів любов до рідного краю, держави, родини, народу, поваги до українських та родинних законів, звичаїв, обрядів і традицій; формувати відчуття своєї приналежності до України, усвідомлення себе українцем, прагнення до збереження та примноження духовних та матеріальних багатств українського народу, виховання патріотичних почуттів, правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, шанобливе ставлення до державної символіки, культурного та історичного минулого України; формування в учнів етнічної та національної самосвідомості, мовної культури, толерантне ставлення до інших народів, культур і традицій.

«Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути» (В. Липинський).

Красивий,щедрий рідний край,І мова наша – солов’їна.Люби, шануй, оберігайУсе, що зветься Україна.

Ми всі малі пагінчики твоїПрийшли у світ, щоб в нім добро творити.Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,Та нам судилось в Україні жити.

Ми — патріоти — дочки і синиДля твого блага — все в житті здолаєм!Бо ти найкращий, краю мій ясний!Вітчизну й матір ми не вибираєм.

Гра «Країна мрій»

Діти, я хочу, щоб ви зараз на аркушах написали про ваші мрії: що ви зможете дати Україні зараз і в майбутньому; чого чекаєте ви від України і, коментуючи свої записи, помістили їх на плакаті «Країна мрій».

Є щось святе в словах мій рідний край Для мене – це матусі пісня ніжна, І рідний сад, від квіту, білосніжний, І той калиновий у тихім лузі гай. Його історія… В ній стільки гіркоти! І тим рідніш мені ти, краю рідний, Що вже назад поламані мости, І день встає, як райдуга, погідний.

У небі стільки сонця й просині,Розкрила хмарка білі поли...Добігло літечко до осеніІ знову нам пора до школи. Гостинно двері відчиняютьсяІ вчитель всіх веде за руки.Дорога щастя не кінчаєтьсяДо знань, до сонця, до науки!

І от ви знову в школі, сіли за парти. Зі святом, дорогі учні! Хай світлою буде ваша дорога до знань. Міцного здоров’я і щастя вам! Сьогодні першим уроком буде — освідчення в любові дорогій і милій серцю Україні, Вітчизні-матері, що народила нас, дала нам щастя пізнавати казковий світ, чути чарівні звуки землі, бачити неповторну і дивну красу, дивуватись надзвичайними пейзажами довкілля.

Моя Батьківщина - Україна. «На цих горах засяє благодать Божа», — сказав колись апостол Андрій Первозванний, припливши Дніпром до того місця, де стоїть златоверхий Київ. Його пророчі слова збулися. Держава, яка виникла на цих святих горах, Київська Русь — Україна, була однією з наймогутніших у світі.

Довелося українському народові боронити рідну землю від поневолювачів, будувати величні собори, монументальні споруди, прикрашаючи державу й несучи її славу крізь віки. Тисячі синів і дочок України віддали своє життя за те, щоб країна були вільною. Тисячі борців за свободу йшли тернистим шляхом, вселяючи віру в перемогу, в те, що прийде час, коли «встане правда, встане воля».

Поступово пробуджувався народний дух. Його не могли знищити ні тюрми, ні катування, ні заслання. Нове життя поставало в уяві народній як три зорі — братерство, рівність, воля. Цього народ прагнув, цією надією були сповнені серця справжніх патріотів. Україна розірвала вікові пута неволі, мужньо витримавши штучні голодомори, катівні Сибіру, вийшла, нарешті, на світлий шлях оновлення.

Проголошена незалежність нашої Вітчизни. Україна впевнено крокує в майбутнє.Моя Батьківщина – Україна. Не любити цю землю і людей, що живуть на ній, - не можливо! Мій край – це Чорне і Азовське моря, Карпати і Полісся, синьоокі озера Волині, південні степи Криму, терикони Донбасу, Дніпро-Славутич.

Батьківщина – це те місце, де народилася людина, де промайнуло її дитинство із дивом-казкою, матусиною піснею, батьківською ласкою.

Батьківщина – це рідний дім, де завжди з любов’ю чекають нас наші рідні.

Батьківщина – це стежка, по якій ти пішов до школи.

Рідна моя Україна, земля зі славною багатовіковою історією і мудрими, талановитими людьми.

Я пишаюся тим, що моя Батьківщина стала рідною землею для тисяч росіян, білорусів, поляків, чехів, євреїв, румун, греків, татар та інших народів.

Україна… Вона в усьому, що нас оточує: у місяці, в зорях, у дорозі додому, у кожному струмочку, в деревці, у камінчику, у травичці, де «садок вишневий коло хати».

Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Мазепа, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Устим Кармалюк, які віддали своє життя за щастя народу.

Петро Конашевич Сагайдачний

Іван Мазепа Богдан Хмельницький

Це відомі всьому світові діячі української культури Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, О.Довженко, О.Гончар, М.Лисенко, М.Заньковецька та багато інших.

         Україна – це й рідна мова. Маленька дитина ще у сповиточку чує рідну мову від матері та промовляє за нею перші ніжні слова. Це ті слова, які проказувала ще в глибоку-глибоку давнину над колискою прабабуся. І саме ці слова наповнені почуттям, мов квітка нектаром.

Наша українська мова мелодійна та неповторна тому, що увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої землі. Вона переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Наша мовна традиція сягає далеких докняжих  часів. А в Київській Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Повсюдною потребою стали школи, виникли друкарні, і видавались не лише духовні твори, а й навчальні посібники, наукові трактати.

Мова наша українська – це золотий запас душі народної, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським:

Вона, як зоря пурпурова,Що сяє з небесних висот,І там, де звучить рідна мова,Живе український народ.

Україна – це українська пісня – одне з найцінніших надбань українського народу.  Коли вона звучить, серце не може залишатися байдужим і холодним, бо в ній стільки трепетної щирості, ніжності, відвертої довіри. Літні люди бува говорять: «Наші серця від болю й випробувань скам’яніли, ніщо їх вже не зворушить. А почуємо українську пісню – плачемо. Вона – як молитва...». Важко щось додати до цих слів.

Пісня має великий вплив на наше життя, вона супроводжує нас від дня народження до дня смерті. Тому вона є нев’янучою окрасою духовної культури нашого народу. Без пісні, на мою думку, взагалі не можна уявити повнокровне духовне життя людини. В ній повсякчас можна почути рідний серцю голос Батьківщини, уловити відлуння своїх інтимних почуттів і таємних дум, слово мудрої поради і тихої ласки.

Україна – це багатостраждальна земля, опалена пожежами війн середньовіччя, жахливими пожарищами Великої Вітчизняної війни, пекельним полум’ям Чорнобиля. Чи не тому вона нам така рідна, дорога?                  

      Рідну, добру, у крові умиту      Я тебе нікому не віддам. Ці поетові рядки звучать в унісон із моїми думками. Задумуюсь над твоєю долею Україно, сягаю думкою у глибину віків і щиро співчуваю тобі. Наділена багатою землею, омита живлющими водами могутнього Дніпра, та так багато бачила лиха.

Нашу рідну землю, що здобула нарешті свою незалежність і будує державу, ми – молоде покоління – маємо берегти й любити, як писав В.Сосюра: Любіть Україну у сні й наяву,          Вишневу свою Україну,          Красу її вічно живу і нову,          І мову її солов’їну.

Ця любов не повинна бути бездіяльною. Слід зробити все, щоб  примножувати багатство і красу рідної землі, трудитися для зростання добробуту своєї Вітчизни.         За рідну Україну завжди вболівали її справжні патріоти. Прикладом такого патріотизму для мене є Т.Г.Шевченко, який для визволення України зробив «більше, ніж десять переможних армій». А як пристрасно він молився за неї:

Я так її, я так люблю     Мою Україну убогу…

Найдорожчим для людини є те місце, де вона народилася.

         Моя зеленокудра Березанка! Як я люблю тебе! Ти прекрасна і навесні, і влітку, і в пору золотої осені, коли буйна рослинність виграє своєю чарівною красою. Мені так радісно на душі, що це ж мій світ, світ моїх батьків у цьому дорогому серцю місті. А грудочка рідної землі з Березанки найсвятіше для мене.

…Дивлюсь на грудочку простої землі і бачу багато цікавого. Ось ніжний слабенький паросток клена, якому дала життя земля, а поряд заржавілий зігнутий осколок – слід, залишений війною, адже наша земля не лише животворна, вона покроплена кров’ю тих, хто боровся за неї. Земля дає нам всім життя: і рослинці, і людині. У землі містяться всі багатства. Недаремно люди, коли йдуть у далекі краї, то беруть з собою грудочку рідної землі.

Рідна моя земля – це наша Україна, з її славною героїчною історією, але й трагічною долею. Нам, українцям, всім серцем потрібно любити й гордитися своєю найпрекраснішою матір'ю.

Квітуча, весела Україно моя, Хліба золоті хай на сонці блищать,Рясною хай буде нива твоя, Добробут і щастя до тебе летять.